Гайдученко Галина Викторовна. Классики И Современники

КЛАССИКИ И СОВРЕМЕННИКИ

Говорят, классики уже не в моде. А если перемешать классиков и современников?

СОВРЕМЕННЫЕ ТАНЦЫ

(2002 г., на мелодию отрывка из "Турецкого марша" Моцарта)

Эй, братва! Все за мной! Оттянитесь офигенно!
Всё о'кей! Всё ништяк! Это супер-крутизна!
Этот Моцарт крутой нас колбасит обалденно,
Дэцл - просто отстой, не вставляет нас никак!

Пацани, всi сюди! Вiдтягнимось офiгенно!
Все о'кей! Все нiштяк! Моцарт - супер крутизна!
Цей прикольний музон нас ковбасить обалдєнно,
Не вставляє вже так нi Монатiк, нi Дзi-Дзьо!
(раньше было: нi Кiркоров, нi Кобзон).

А Я УЧУ СТИХИ!

(2004 г., на мелодию песни "Голубой вагон"

из мультфильма про Чебурашку и Крокодила Гену)

Вспоминаю чудное мгновение
Я в тумане моря голубом,
А в душе высокое стремление
Ходит, ходит по цепи кругом.
Скучно и грустно мне, за решёткой сижу,
И даже руку мне некому подать!
Как я стихи учил, никому не скажу,
Главно, чтобы смысл в песне передать!

РОМЕО ТА ДЖУЛЬЄТА

(2010 р., пiснi героїв сучасного м'юзиклу)

Ромео: (На мелодiю пiснi Софiї Ротару "Червона Рута")
Як позбутись менi цього чорного смутку?
Як забути менi Розалiну-голубку?
Серце рве на шматки це жорстоке кохання,
Залишились в життi лиш журба та зiтхання.
Любов, як море, мою душу хвилює,
Бо п'ятнадцять вже рокiв я на цiй землi.
Смуток i горе мою душу руйнує,
Бiльш нiчого не бачу я в життi...

Джульєтта: ( На мелодiю пiснi Едiти П'єхи "Замечательнiй сосед)
Чотирнадцяти не маю, та вже мрiю про любов,
Бо кохання, як хвороба, вже потрапило у кров.
У Веронi нашiй дами, ще й молодшi є, нiж я,
Вже давно по двiчi мами, є кохання i сiм'я!
Так, так, хочу вже кохання!
Хочу залицяння i зiтхання пiд вiкно-о-о-ом!
Так, так, хай прийде кохання,
Бiль i хвилювання, хай прийде любов!

Ромео i Джульєтта разом: (на мелодiю пiснi "А нам всё равно" из кынофыльма "Бриллиантовая рука")
Швидко тижнi летять, швидко роки минають,
Вже й кохання прийшло - на добро чи на зло.
Що попереду нас в цьому свiтi чекає,
Ми не знаємо, та любим, любим все одно!
Кохання прийшло, в полон нас взяло,
Чи в рай занесе, чи у небуття?
Як би не було, для нас все одно,
Бо нарiзно нам вже життя нема!

Если бы класики жили сейчас, то о чём они могли бы написать? Например, Пушкин? Он уже не написал бы: "Три девицы под окном пряли поздно вечерком", потому что сейчас девушки собираються, преимущественно в скайпе. А кто собирается, чтобы поболтать? Правильно, бабульки - на лавочке у подъезда... И если бы Пушкин их мог подслушать, он написал бы такое:

ТРИ БАБУСI

(2004 г., в соавторстве с Еленой Павленко

Для театрализованной постановки "Якби ж то класики були живi тепер")

Три бабусi пiд вiкном телепали язиком:
(надевают платочки и шапочки):
1: - А ви чули, та Людмила, молода i чорнобрива,
Хахаля собi знайшла i з ним разом утекла!

2: - Що ти кажеш?! Та Людмила, що з двадцятої квартири?
В неї ще жених - Руслан, мого небiжа друган?

3: - Не жених, а чоловiк! Мрiяв з нею цiлий вiк
В добрiм шлюбi гарно жити i нiколи не тужити.
В них гучне було весiлля. I на нього, як з пiдпiлля,
Три суперники прийшли. Де це їх чорти взяли?!
1: - Тiльки гостi розгулялись, молодi й не роздягались,
Як вчинився тарарам й почалося!... Стид i страм!
2: - Що, втекла з кимось iз трьох?

3: - Та ти що?! Помилуй бог!
Дiдугана десь знайшла й за кордон з ним утекла!

1: - Ох, i молодь вже пiшла! Я такою не була!
Замiж за старого йде, не працюючi нiде.

2: - Ну а що жених, Руслан? Залишився, як баран?

3: - Нi, пiшов її шукать! Уявляєш? Твою мать!...

1: - Он, дивись, Євген Онєгiн! Бач, як вирiс, здоровега...
До усього став байдужим, бо з дитинства б'є баклушi.

2: - Йому набрид весь бiлий свiт iз вiсiмнадцяти ще лiт!
Бо вiн таки скоробагатько - отримав спадщину вiд дядька!

3: - Всмiхнулася йому удача: у нього хата є i дача,
До того ж чорний мерседес! Пiд керiвництвом - цiлий трест...

1: - Чом на чолi його журба?

2: - Бо до цих пiр сiм'ї нема...
А он, дивись, пливе Тетяна! По-модньому, як завжди, вбрана!

3: - А то спiдниця, чи ремiнь?...А вже худа, неначе тiнь!
Ще з чотирнадцяти рокiв очима їсть чоловiкiв!

1: - Вона любила на балконi всiм хлопцям бiсикiв пускать.
Завжди з магнiтофоном "Сонi" ходила скрiзь пригод шукать.

2: - Та як Євген з'явився в домi, вона застигла, наче в комi,
А потiм почала зiтхати й тенета на нього сплiтати,
Багатий бо такий жених, найкращим буде вiд усiх!

3: - Онєгiн не звертав уваги й виводив дiвку з рiвноваги.

1: - Вона, щоб час не марнувати, вирiшує листа писати.

2: - Як цiкаво було б взнати, що ж там можна написати?

3: - Я зовсiм не пiдглядала, випадково прочитала,
Як так вийшло, я не знаю - все напам'ять пам'ятаю

( пiдглядає у бiнокль; дiстає з кишенi листа, читає)

Я вам пишу листа, якого нiхто ще в свiтi не писав.
Тебе прошу, заради Бога, щоб ти менi не вiдмовляв.
Я день i нiч про тебе мрiю, сорочку на собi деру,
То, наче вовк в степу завию, то, як дитина, зареву.
Навiщо ви купили тут квартиру в нашому будинку?
Навiщо ваш пролiг маршрут повз мене - крашену блондинку?
Я хочу вас! Що ще сказати? Як вас до себе привернуть?
Вас хочу бiля себе мати! Я вас кохаю! - в цьому суть...
До речi, я сьогоднi вдома залишуся зовсiм одна.
I з нiг мене не звалить втома! Приходьте з пляшкою вина!
Закiнчую свого листа, писати далi вже несила...
До речi, я в життi проста, не думайте, що я здурiла...

1: - Ну i дiвка! Зовсiм сором прогуляла, пропила!
З ким попало нашим двором завжди швендяє вона...

2: - Ну i молодь! Ця гуляє, у обiйми всiм плигає,
Та iз дiдом утекла... Ну i молодь! От дiла!...

3: - Я такою не була, не кололась, не пила,
З ким попало не гуляла, а лише книжки читала...

1: - А ось я взяла газети, щоби завернуть котлети, (Плейбой або Спiд-iнфо)
Випадково подивилась... i за голову схопилась!
Тут такого написали, ще i сфотографували...

2: - Де тут руки? Де тут ноги? Не збагнеш без допомоги...

3: - Не збагнеш - то i не треба! Цi газети не для тебе!
Час, до речi, вже настав - подивитись серiал!....

(бабусi уходять)

Комментарии: 1, последний от 20/03/2018. © Copyright Гайдученко Галина Викторовна (psycho2007@i.ua) Размещен: 03/02/2018, изменен: 07/05/2018. 9k. Статистика. Сборник стихов: Поэзия НАПЕВКИ И СПИВАЛКИ Скачать:		Ваша оценка:
Аннотация: Говорят, классики уже не в моде. А если перемешать классиков и современников?

Гайдученко Галина Викторовна Классики И Современники

Гайдученко Галина Викторовна
Классики И Современники