Гайдученко Галина Викторовна
Контактери. Дитячий_садок

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Типография Новый формат: Издать свою книгу
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Коли людство зрозумiло, що навiть зi швидкiстю свiтла на подолання вiдстаней мiж галактиками не вистачить й кiлькох людських життiв, воно знайшло вихiд: задовольняти свою цiкавiсть про iншi свiти та iстот, якi там мешкають, можна за допомогою Контактерiв
  КОНТАКТЕРИ
  
   Коли людство зрозумiло, що навiть зi швидкiстю свiтла на подолання вiдстаней мiж галактиками не вистачить й кiлькох людських життiв, воно знайшло вихiд: задовольняти свою цiкавiсть про iншi свiти та iстот, якi там мешкають, можна за допомогою Контактерiв.
  
  
  
  
  
  
  
  ЗАМIСТЬ ПЕРЕДМОВИ
   Почнемо з самого початку: 13,7 мiльярдiв рокiв тому вiдбувся Великий Вибух, який породив зiрки, галактики, планети та iншi космiчнi об'єкти - все, що ми називаємо Всесвiтом чи Космосом.
   Як вiдомо, швидкiсть свiтла становить 300 000 кiлометрiв на секунду (точнiше 299 792, 458 км/с), i це найбiльша швидкiсть у Всесвiтi. Хоча сам Всесвiт розширюється зi швидкiстю, бiльшою, нiж швидкiсть свiтла. За один рiк свiтло може подолати 10 трлн кiлометрiв.
   Найближча зiрка - Альфа Центавра у нашiй галактицi розташована на вiдстанi 4,3 свiтлових рокiв вiд нас, а найближча галактика Андромеди знаходиться на вiдстанi 2,4 - 2,7 мiльйона свiтлових рокiв. Тобто, навiть якщо ви лiтаєте зi швидкiстю свiтла, вам знадобиться близько двох з половиною мiльйонiв рокiв, щоб дiстатися до околиць Андромеди.
   Люди живуть на багато менше. Навiть як вид, вони навряд чи зможуть стiльки протягнути... Хоча... Динозаври домiнували на Землi 166 мiльйонiв рокiв...
   Ну, гаразд, у будь-якому разi, ми не зможемо туди дiстатися i нiчого не зможемо побачити... А так хочеться! I не тiльки до Андромеди - скiльки у Всесвiтi рiзних цiкавих речей! Але решта космiчних об'єктiв може бути вiд нас на вiдстанi вiд кiлькох до мiльярдiв свiтлових рокiв. Що робити? Опустити лапки i перестати навiть мрiяти про космiчнi подорожi? Ну, нi! Не на тих напали! Людство все одно щось придумає!
   I придумало.
   Ви чули про Ноосферу? Це розумна оболонка Землi. Як
  атмосфера, але iнформацiйна. Ну, всi iстоти думають або колись думали про щось, писали про це i всi цi думки та спогади лiтають над Землею. Така собi невидима бiблiотека розуму. Недарма кажуть: "Iдеї линуть у повiтрi".
   Деякi люди знають, як пiдключитися до Носфери та дiстати з неї знання, вiдкриття, винаходи тощо. I це вiдбувається найкраще, коли людина спить. Не вiрите? Пам'ятайте, як Менделеєв увi снi побачив свою перiодичну систему хiмiчних елементiв; Нiльс Бор - сучасну модель атома; Ларрi Пейдж увi снi побачив алгоритм пошукової системи, на якiй тепер базується Google; Елiасу Хоу наснилося, що вушко голки в швейнiй машинi має бути на гострому кiнцi, а не на тупому, як це було ранiше; Стiвенсу Кiнгу наснився сюжет роману "Мiзерi", а iталiйському композитору Джузеппе Тартiнi - музика! Увi снi вiн продав свою душу дияволу, а натомiсть попросив його зiграти на скрипцi. Сатана виконав прекрасну мелодiю - її й записав пробуджений композитор. Тартiнi назвав свою роботу - "Соната диявола"...
   Можна було б перерахувати багато вiдкриттiв i творiв, зроблених людьми увi снi, але ми не маємо на метi дослiдження на цю тему. У нас йдеться про Хоросферу (Chóros - грец. - Космос).
   На той час, коли людям вдалося досягти максимальної швидкостi для своєї цивiлiзацiї i освоювати свою Сонячну Систему на Десвiтах*, вони зрозумiли, що далекий простiр для них й надалi залишатиметься недосяжним. Тодi великi розуми подумали: Якщо на землi iснує Ноосфера, то чому на iнших планетах не можуть iснувати такi самi Ноосфери? А якщо таких Ноосфер багато, то, пiдключившись до них, могло б утворитися щось подiбне не лише для їхнiх планет, але й для всього Всесвiту. Таким чином, виникла гiпотеза, що "Iдеї линуть не лише у повiтрi, але й в усьому Всесвiтi." Нове iнформацiйне середовище (за аналогiєю з Ноосферою) було названо Хоросферою. Залишилося лише навчитися вилучати з неї iнформацiю.
   Минув деякий час, i найталановитiших людей, якi могли увi снi отримати iнформацiю вiд Ноосфери, почали називати
  ----------------------------------------------------------------------------------
  *Десвiт - корабель, що летить на двигунi, який дозволяє розвивати швидкiсть, рiвну десятiй частинi швидкостi свiтла, тобто 30 000 км/с. (Космiчний жаргон того часу).
  Конт-Iсториками та Конт-Вiдкривачами, а вiд Хоросфери - Контактерами.
   Iнформацiя в Хоросферi тече з тiєю ж швидкiстю, що i свiтло. Тому знанням, видобутим з неї, може бути багато мiльйонiв рокiв. Тих iстот, якi їх випустили, може вже давно не бути, оскiльки багато свiтiв, на яких вони жили, вже можуть взагалi не iснувати. Все, що ми отримуємо вiд Хоросфери - це минуле, космiчна картинка чи вiдео...
   Але для нас це новi iдеї, новi вiдкриття, новi знання! Саме завдяки їм все наше суспiльство змiнилося, i людський свiт став таким, як ми його бачимо, в якому ми живемо!
   Ця книга мiстить розповiдi про те, як люди стали Контактерами, а також описують подiї, що вiдбулися у далеких свiтах, i якi побачили Контактери у своїх снах, пiдключившись до Хоросфери.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  ДИТЯЧИЙ САДОК
  З бiографiї вiдомого
  Контактера Лавра Гайдiна
  ОПОВIДАННЯ
  (25 лютого 2025 року)
  
  
  
  
  
  
  -1-
   Лаврик прокинувся у своєму м'якому й затишному Коконi* вiд пробуджувальних погойдувань, розплющив очi, але вiдразу щосили їх знову заплющив - не можна, прокидаючись, одразу ж розплющувати очi, треба згадати, що йому наснилося... Нiчого не пригадується! Ось, здається, майнула якась картинка i тут же вислизнула... Вчора Лаврику виповнилося три роки, а сьогоднi вiн уперше пiде до Дитячого Садка... Ой, треба згадувати сон... Вчора його вiтали, дарували подарунки, казали, що вiн уже майже дорослий i тепер навчиться ловити знання, винаходи i... Якесь ще доросле слово... Нiяк не згадується! I сон не згадується... А Лаврик так старається... Може, йому просто нiчого не наснилося? Буває ж таке?... Навiть Бади з Марса зв'язувалися! Сказали, що скоро прилетять - лише за пiвроку. Цiкаво, а пiвроку - це багато чи мало? Бiльше тижня?... Сьогоднi вiн пiде до Дитячого Садка... Ой, здається, згадав! Йому снився сад! У цьому саду були величезнi дерева з цукерками на гiлках, а в ставку пiд ними плавали зефiрнi лебедi... Все, згадав, можна вставати!
   Лаврик вибрався з Кокона, пострибав на лiжку, сповз на пiдлогу, взув тапочки i тихесенько, навшпиньки попрямував до спальнi батькiв.
  -----------------------------------------------------------------------------------------
  *Кокон - пристрiй для фiксацiї сновидiнь. Зроблений зi штучного хутра на пластиковому каркасi та забезпечений електродами та датчиками. Дiтям рекомендується весь час спати в Коконi, хоча до нього прибудовано звичайне лiжко з Подушкою - м'яким бездротовим пристроєм, пов'язаним з Коконом. Цi пристрої записують сновидiння на так звану Флешку (стрижня, схожого на пальчикову батарейку). Всi флешки дiтей розшифровуються дорослими, цiкава чи корисна iнформацiя з них вiдправляється на обробку до вiдповiдних iнститутiв. Дорослi можуть спати на лiжках, перекочуючись у кокони вранцi, щоб пригадати та записати свої сновидiння. У кожнiй сiм'ї вранцi всi її члени обов'язково повиннi обговорювати сновидiння.
  **Бади - бабуся та дiдусь.
   Мапи* вже прокинулися, перекотилися до своїх Коконiв i щось бурмотiли, переказуючи побачене увi снi. Лаврик пiдкрався до маминого Кокона i прислухався.
   - ... за допомогою варп-двигунiв. Вони деформують простiр попереду i позаду космольоту, дозволяючи йому рухатися швидше за швидкiсть свiтла...
   Купа невiдомих слiв нiчого не зрозумiло. Лаврик пiдкрався до тата:
   - ... створювати абсолютно новi молекули ДНК, синтезуючи їх хiмiчними методами. Це призвело до непередбачених мутацiй i повнiстю знищи...
   Абракадабра якась!
   - А хто це пiдслуховує? - Вибралася з Кокона мама. - Це Лаврик пiдслуховує? А-я-яй! - I вона почала лоскотати Лаврика, поваливши його на лiжко.
   - Я нiчого не зрозумiв! - Смiючись, вiдбивався вiд неї Лаврик. - Незрозумiлi слова!
   - А ось я тебе затурмошу! - Приєднався до них тато. - А ось я тебе вкушу!
   - Не треба кусати, я не цукерка, що на деревi росте!
   - Де росте?
   - У саду! Там ще лебедi зефiрнi плавали, мабуть, дуже смачнi.
   Це тобi наснилося? - Мама перестала балуватися i сiла на лiжку. - А корисного нiчого не було?
   - А хiба цукерки та зефiр не кориснi?
   - Звiсно, кориснi! - Тато пiдхопив Лаврика на руки i став пiдкидати до стелi. - Все корисно, що до рота полiзло! Тiльки у невеликих кiлькостях!
   - Зараз вам у рот снiданок полiзе! - Мама схопилася з лiжка i попрямувала до їдальнi, на ходу розпорядившись через плече: - Ну-мо, швидко вмиватися!
   Лаврик полетiв на татових руках в умивальну кiмнату.
  ------------------------------------------------------------------------------------------
  *Мапи - мама та тато.
  Там вони з татом бризкалися пiд струменями води, що б'ють з усiх бокiв i зi стелi. Потiм чистi, загорнутi в халати-рушники вони наввипередки побiгли до столу. Але мама виявилася швидшою. За час, поки вони бешкетували з водою, вона встигла розкласти снiданок по тарiлках i поставити їх на розiгрiв, вимитися i вже сидiла за столом.
   - Чому в тебе так швидко виходить? - Здивувався Лаврик.
   - Тому що я не бешкетую, як дехто!
   - Дехто дуже зголоднiли! - Вигукнув тато. - Що нам сьогоднi дають?
   - Вiдбивнi з буряковим салатом та манговий сiк. - Вiдповiла мама i вони з татом почали обговорювати свої сни, використовуючи так багато незнайомих слiв, що Лаврик зовсiм нiчого не мiг зрозумiти. Тому вiн просто став їсти.
   Лаврик уже знав, що їсти треба те, що дають. З Холодильником не посперечаєшся - щотижня вiн проводить дiагностику членiв сiм'ї та пiдбирає необхiдну дiєту, замовляючи через Мережу продукти в магазинi та зважуючи необхiдну кiлькiсть їжi кожному перед подачею. Та й навiщо сперечатися? Все завжди буває дуже смачним!
   - Я думаю, що до Iнституту Космонавтики. - Почув Лаврик кiнець розмови Мапов. - Якщо це для них не буде корисним, вони самi вiдправлять його до Лiтературного, може, вийде фантастика.
   - Мiй теж може виявитися фантастикою, але попередити все ж таки варто... - Погодився тато. - Поїв? - звернувся вiн до Лаврика. Лаврик кивнув головою. - Готовий до нових вiдкриттiв? - Знову кивок. - Тодi поїхали!
   Їхав Лаврик на татовiй шиї. Зверху було так чудово дивитися на перехожих i на все довкола!
   - А ось i наш Садок! - Показала мама на величезну будiвлю, що сяяла у сонячному промiнi склом в обрамленнi сонячних батарей.
   - А де дерева? - Розгубився Лаврик.
   - Он там, пiд куполом! - Показав тато. - Бачиш, будинок - це лише огорожа, сам сад росте всерединi нього, а зверху накритий куполом, щоб усерединi завжди була гарна температура. - Папа зняв Лаврика зi своєї шиї та поставив на дорiжку.
   - А що всерединi?
   - Там сад, iгровi майданчики, спальнi, кiмнати для занять, столовi, купальнi та туалетнi кiмнати, творчi примiщення та багато iншого. - Вiдповiла мама.
   - А дiти?
   - Дiти можуть бути i в саду, i в тих примiщеннях, дивлячись, чим вони збираються займатися.
   - А як я дiзнаюся, чим займатись? - Зупинився Лаврик.
   - Тобi допоможе Вихователька. Ми ж тобi казали, що за дiтьми у Садку доглядають Вихователi, пам'ятаєш?
   - Пам'ятаю... - Лаврик зiтхнув i пiшов уперед. У Дитячий Садок дуже хотiлося, але й страшнувато було. Адже вiн уперше за все своє життя (три роки!) проведе цiлий день без Мапи.
   Утрьох вони увiйшли до холу. Всюди стояли великi дiжки з кущами та пальмами, пiд ними розташовувалися крiсла. А сам сад проглядався через широкi розсувнi дверi. Лаврик озирнувся на батькiв - йти чи не йти?
   - Добрий день! - Десь з-за куща в дiжцi вийшла приємна жiнка з доброю усмiшкою. - Це Лаврик?
   - Так! - Хором вiдповiли всi троє.
   - Ми новенькi. - Додав тато.
   - Чудово! А я Вихователька. Лаврику, ти вже вмiєш сам роздягатися? - Нахилилася вона до Лаврика.
   - Вмiю.
   - Тодi знiмай курточку i вiшай її ось у цю шафку. - Вихователька натиснула кнопку на пультi i цiла стiна вiд'їхала убiк. За нею виявилася шафа з безлiччю вiддiлень, бiльшiсть з яких були зайнятi. - Пiдiйди до будь-якого вiльного вiддiлення та назви своє iм'я.
   - Лаврик.
   Вiддiлення засвiтилося зеленим свiтлом i шафка повторила: "Лаврик". З неї висунувся манiпулятор, взяв з рук Лаврика курточку i повiсив її в шафку.
   - Коли ти збиратимешся додому, тобi не доведеться шукати свою шафку, вона сама тебе покличе. - Пояснила Вихователька.
   - А навiщо вона знову висунула манiпулятор?
   - Щоб забрати твої черевики. А натомiсть у мене є для тебе подарунок - садковi капцi!
   Скинувши черевики, Лаврик пiдбiг до Виховательки та взяв iз її рук подарунок. Капцi були чудовi - синi з червоними кружальцями, м'якi та зручнi.
   - Вiдпустимо Мапов? - Запитала Лаврика Вихователька. - Їм, мабуть, на роботу час?
   Лаврик кивнув i простяг руку: веди, мовляв, мене!
   - Ну, до вечора... - Потупцював бiля виходу тато.
   - Не сумуй! - Додала мама.
   - Угу... - Кивнув їм на прощання Лаврик i потягнув Виховательку до дверей саду...
  -2-
   Дверi розсунулися i на нього вiйнуло запахами квiтiв, над головою зашелестiло листя, у вухах залунав щебет птахiв i дзюрчання струмка... Лаврик крутив головою, намагаючись роздивитися i дерева, i кущi, i стежки, i фонтани, i...
   - А що це таке? - Побачив вiн iстоту, що пурхала бiля квiтучого куща.
   - Це метелик. Ти ще нiколи не бачив метеликiв?
   - Нi.
   - Давай роздивимося його ближче. - Вихователька простягла руку до метелика i той сiв на неї. - Бачиш, який вiн гарний? Ти знаєш, якого вiн кольору?
   Крильця в нього жовтi, з синiми очима посерединi.
   - Це не очi, а такий малюнок. Вiн метеликовi потрiбен, аби вороги думали, що вiн на них дивиться i не чiпали його. А очi у
  нього на головi - он там, бачиш? А бiля очей вусики.
   - Навiщо вусики?
  - Щоб отримувати iнформацiю про навколишнiй свiт.
   - Для контакту? Вiн Контактер?
   - Мабуть. Тiльки вiн нам нiчого не розповiдає, бо не вмiє розмовляти так, як ми.
   - А з ким вiн контактує?
   - З iншими метеликами, з деревами, з квiтами. А ще з деякими людьми, якi навчилися контактувати з тваринами та комахами.
   - А я навчусь?
   - Можливо. Для того ти й прийшов до Дитячого Садка, щоб навчитися контактувати. Спочатку з дiтьми та iншими людьми, а потiм у тебе може розвинутися здатнiсть контактувати з минулим чи з майбутнiм, з тваринами чи з рослинами, з ересами iнших свiтiв...
   - У мене Мапи Контактери! Вони з далеким Космосом контактують!
   - Чудово! Але давай роздивимося метелика. Що ти бачиш?
   - По краях крил у нього коричневий малюнок, начебто шоколад розтанув i накапав їй на крильця... А тулуб у неї сiрувато-зелений i волохатий... А пiд ним лапки - один, два, три, чотири, п'ять, шiсть. Шiсть лапок! Для чого так багато?
   - Мабуть, йому так зручнiше чiплятися за квiти та листочки. А я бачу, що ти великий молодець - i кольори знаєш i рахувати вмiєш.
   - Еге ж, до десяти! Мене Мапи навчили. А де ж дiти? Мапи казали, що у Дитячому Садку багато дiтей.
   - Вони грають. Давай їх пошукаємо.
   - Дiти, ви де? Дiти, де ви? - Потягнувши виховательку за
  руку, пiшов Лаврик дорiжкою.
   - А ти прислухайся, може, почуєш, де вони.
   Лаврик зупинився i прислухався. Попереду-праворуч за кущами чулися якiсь голоси та смiх.
   - Там? - Показав Лаврик пальцем, запитливо глянувши на виховательку.
   - Там! - Кивнула вона.
   Лаврик вiдпустив її руку i побiг на голоси. Пiд кроною величезного дерева на майданчику, що порiс шовковистою травою, грала невелика група дiтей. Вони по черзi натискали велику помаранчеву кнопку i з величезної вирви блакитного апарату видувалися райдужно-прозорi бульбашки. У кого бiльшi, у кого меншi. Бульбашки твердiли на повiтрi i ставали пружними. З цих бульбашок дiти щось будували або просто кидали вгору та одне одному. А найменшi скидали до басейну. Лаврик розгубився. До цього дiтей вiн бачив тiльки по вiдео, контактував поки що вiн тiльки з Мапами. З Бадами, якi працювали на Марсi, контактувати доводилося тiльки через Зв'язок, наживо вiн їх ще не бачив. А тут - живi дiти! Багато!
   - Один, два... п'ять! - Порахував Лаврик дiтей. - А бiльше нема?
   - Це гурт, з яким ти гратимеш i навчатимешся. Таких груп багато, i всi по шiсть осiб.
   - А тут п'ять!
   - А ти шостий. Пiдеш iз ними грати?
   - Не знаю... - Лаврик зам'явся, сховавшись за широку штанину виховательки.
   - Дiти! - Гукнула вихователька. - Подивiться, у нас новенький хлопчик, його звуть Лаврик! - I вона легенько пiдштовхнула Лаврика до дiтей.
   Дiти вiдволiклися вiд своїх занять i повернулися до Лаврика.
   - Лови! - Крикнув йому хтось i кинув невеликий м'ячик.
   Лаврик упiймав i кинув м'яч назад. М'яч потрапив у якусь складну конструкцiю з бульбашок, через що вона захиталася в рiзнi боки. Усi засмiялися.
   - Iди до нас! Ми будуємо замок з бульбашок!
   I Лаврик пiшов. Поки йому показували, як користуватися
  видувною машиною, що робити, щоб м'ячики виходили меншими або бiльшими, як склеювати м'ячики в конструкцiї, Лаврик якось само собою здогадався, що дiти бувають не тiльки хлопчиками, а й дiвчатками, в групi їх було три, а вiдрiзнялися вони вiд хлопчикiв тiльки тим, що говорили не "сказав". "зробив", "приклеїв", "кинув" i так далi, а "сказала", "зробила", "приклеїла", "кинула".
   Бульбашковий замок у них вийшов величезний, верхнi бульбашки навiть довелося приклеювати виховательцi.
   - Давайте стрибати у басейн! - Запропонував хлопчик, якого всi називали Iгор та побiг до дерева.
   Усi кинулися за ним. На нижнiх сучках дерева висiли м'якi та пружнi шоломи.
   - Надягай! - Простягла один iз шоломiв Лаврику дiвчинка Снєжа. - Це щоб не розбити голову!
   Всi дiти вже були в шоломах i почали стрибати в басейн iз райдужними кульками. Хтось стрибав обережно, приземляючись у басейнi на ноги, хтось кидався у нього вниз головою, виринаючи потiм з купи м'ячикiв i розкидаючи їх у рiзнi боки. Хто падав на живiт i намагався чи то повзати, чи то плисти в цьому мiсивi з м'ячикiв. Лаврик спробував усе: i падати, i пiрнати, i повзати по дну, i розкидати м'ячики, i зариватися в них, i вiдшукувати дiтей, що ховалися серед м'ячикiв... Було дуже весело. Поки всi не втомилися.
   - Ходiмо вiдпочивати! - Подаючи дiтям руки, почала витягувати їх iз басейну вихователька. - Куди ви хочите?
   - В альтанку! - Вигукнув хлопчик Марiк.
   - В альтанку! В альтанку! - Пiдхопили решта. - Слухатимемо казку!
   Альтанкою виявився невеликий квадрат пiд iншим деревом, вiдгороджений вiд саду чагарниковою огорожею. По периметру його було встановлено м'якi дивани, куди дiти i розсiлися, кому як було зручно. Вихователька дiстала з пiдвiшеної на гiлцi дерева полицi яскраву книжку i сiла.
   - Перш нiж я почну розповiдати казку, давайте познайомимося з Лавриком. Марику, ти вже найдовше ходиш у садок, тому давай почнемо з тебе.
   - Так, я ходжу сюди вже цiлих дванадцять днiв! - Гордо почав вогненно-рудий Марiк. - Мене звуть Марiк, менi три роки та три мiсяцi! Коли я народився, Мапи пiшли з роботи у Дитячу Вiдпустку i три роки займалися лише мною. Тепер вони знову ходять на роботу. Папа працює дiєтологом у центральному Холодильнику, а мама - Конт-Iсторик, вона контактує з минулим, з тим, що було у нас на Землi, дуже давно i вже зникло.
   - А я Iрма. - Помахала ручкою дiвчинка з каштановим кучерявим волоссям, скрiпленим на потилицi заколкою в хвостик, i з глибокими синьо-фiолетовими очима. - Я тут уже десять днiв, я прийшла сюди разом iз Iгорем.
   - Так, - Обiзвався Iгор. - Ми з нею зустрiлися бiля входу та зайшли разом. Тож спочатку нас у групi було троє - я, Марiк та Iрма. А Снєжа прийшла за день.
   - Не заважай! Дай я розкажу! - Зупинила його Iрма. - У мене Мапи не Контактери, вони працюють у простiй школi. А Бади - Контактери ближнього космосу, вони майже весь час у вiдрядженнях: то на Марсi, то на Ганiмедi, то ще на якихось планетах.
   - Мої Бади теж ближнi Контактери, вони на Марсi працюють. - Вставив Лаврик.
   - Ну, все можеш говорити! - Передала Iрма слово Iгоревi.
   - Я Iгор. - Почав кучерявий смаглявий хлопчик. - У мене Мапи - далекi Контактери, тому, коли менi виповнилося три роки, вони передали мене Бадам, а самi полетiли до Пояса Астероїдiв - звiдти контактувати з далеким космосом легше, немає перешкод вiд наших планет. А Бади привели мене сюди. Мої Бади не Контактери, вони художники та вiзiонiсти.
   - А що таке вiзiонiсти? - Не зрозумiв Лаврик нового слова.
   - Це люди, якi створюють розважальнi вiдео. У тебе є вдома
  вiдак?
   - Так, менi по ньому казки показують.
   - Отож! А роблять цi казки мої Бади! I не тiльки казки, а ще й iнформацiйнi та iгровi вiдео, i фантастичнi iз снiв рiзних людей. Але iнодi їм також сняться якiсь сни, якi приймають в Iнститутi. Снєжка, твоя черга!
   - Снєжа - це я. - Пiдняла обидвi руки над головою бiловолоса дiвчинка з величезними зеленими очима. - Мене так назвали, бо в мене волосся бiле, як снiг. Це тому, що я народилася на Каллiсто, супутнику Юпiтера. Всi мої Мапи та Бади - Конт-вiдкривачi, їм сняться рiзнi винаходи i з ближнiх планет, i з далекого космосу. А потiм вони їх розробляють та роблять макети. А iнженери потiм за цими макетами роблять креслення та будують якiсь новi апарати чи конструкцiї.
   - Мої Мапи iнженери! - Втрутилася русява блакитноока Лера. - А Бади - медики. Вони живуть на Землi. А я, мабуть, буду Контактером, менi вже наснилося кiлька снiв, якi прийняли в Iнститутi Далекого Космосу.
   - Лера прийшла в садок лише позавчора. - Вирiшив уточнити Марiк. - А тепер ти кажи.
   - Я Лаврик. - Спробував представитися Лаврик так само, як це робили iншi. - Мої Мапи - Далекi Контактери, а Бади - ближнi. Через пiвроку Бади повернуться з Марса i залишаться зi мною, а Мапи полетять до Пояса Астероїдiв для далеких контактiв. Вони завжди так лiтали - рiк у Космосi, рiк на Землi. Але навiть тут, коли вони три роки були у Дитячiй Вiдпустцi, вони все одно контактували у снах та вiдправляли свої сни до Iнститутiв. У цей садочок мене записали тому, що, мабуть, я теж буду Контактером, за спадком. Але менi поки що нiчого корисного не снилося.
   - Нiчого, ще насниться! - Пiдбадьорила його вихователька. - А мене звати Ельза. Усiх вихователiв називають Вихователька Ельза або Вихователь i додають iм'я. Але це дуже довго, тому можна говорити скорочено.
   - Вихельза! - Хором вигукнули усi дiти.
   - Так. А тепер казка... - I вона розкрила книгу*.
   Над нею виник яскравий казковий лiс з безлiччю розмовляючих тварин, якi почали бiгати, стрибати, повзати, лiтати, вирiшуючи свої проблеми, i завмирати, коли Вихельза робила якiсь коментарi та пояснення.
   Потiм Вихельза запропонувала дiтям зобразити враження вiд казки. Вона дiстала ящик з бiлим та кольоровим папером, олiвцями, фарбами, пластилiном та якимись детальками. Хто як хотiв i з чого хотiв, почали творити свої враження. Лаврик вирiшив вилiпити лiс та кiлькох тварин iз пластилiну, розташувавши свою композицiю на шматку картону.
  А потiм вони лазили по деревах, сходах, мiстках, перелiтаючи з одних на iншi за допомогою канатiв, скочуючись з гiрок, розгойдуючись на гойдалках i крутячись на карусельках - все разом це називалося "атракцiони". Закiнчувалися атракцiони стрибками в басейн з водою, з якого Вихельза їх виловлювала, злегка обприскувала дезiнфiкуючим спреєм, , i ставила пiд сушарку. Обсохнувши, всi вирушили до їдальнi.
   Холодильник у садку вже створив загальне меню для всiєї групи, тому всi тарiлки виглядали однаково. Коли дiти поїли, Вихельза повела їх у кiмнату Коконiв.
   - Цiкавих вам снiв! - Побажала вона всiм i вимкнула свiтло.
   Лаврик так утомився вiд нових вражень, що заснув майже миттєво. А снилося йому все те, що вiн сьогоднi побачив i дiзнався, перемiшавшись немислимим чином, так що казковi звiрi виявлялися Контактерами на далеких планетах, а з дiтьми вiдбувалися дивнi пригоди в казковому лiсi, пiд водою, наповненою прозорими райдужними кульками i в тарiлках, де доводилося долати величезнi гори з кашi та перепливати рiчки з компоту.
  ----------------------------------------------------------------------------------------
  *Книга - книги у цей час являли собою голограмнi планшети, над розкритими площинами яких починалася дiя сюжету, який можна було ставити на паузу або пересувати вперед чи назад.
  -3-
   Пiсля сну всi, як ведеться, спробували розповiсти свої сни, а потiм знову пiшли грати, цього разу в Планетну Печеру. Тут було зроблено зменшенi копiї всiх планет Сонячної Системи, а замiсть Сонця посерединi була встановлена велика кругла лампа. Планети оберталися навколо Сонця по елiпсоїдних орбiтах, навколо них крутилися супутники, i в цiй круговертi треба було перебiгати вiд планети до планети, вiд супутника до супутника, якi називала Вихельза та ще враховувати орбiти iнших небесних тiл, щоб з ними не зiткнутися. Зтикатися було не боляче, тому що всi вони були зробленi з пружних бульбашок, розфарбованих вiдповiдно до своїх назв. I хоча з першого разу не всi назви та розташування планет i супутникiв запам'яталися, все одно було дуже весело.
   Коли, награвшись, дiти виходили з печери, вони зустрiлися з iншою групою дiтей, якi збиралися до неї увiйти.
   - Коли ви зустрiчаєтеся з iншими, незнайомими дiтьми, треба посмiхнутися, кивнути всiм головою та сказати: "Ноос!" - Пояснила вихователька дiтям. - Та й взагалi, коли ви входите до помешкання, де знаходяться незнайомi люди, завжди треба так казати. Надворi вiтатися не обов'язково.
   Всi дружно привiталися новим словом, а потiм Лаврик спитав:
   - А що таке "Ноос"?
   - Ноос - це скорочена назва Ноосфери, в якiй ми всi живемо. Ноосфера невидима, як повiтря, але у нiй зберiгаються всi знання людей, тварин, рослин, камiння - всього, що є на Землi.
   - А я чув, як мiй тато вiтався по Зв'язку з iншими людьми, якi перебували у Космосi i казав їм: "Хорос!"
   - Хорос - це скорочене вiд Хоросфери. Хоросфера - це таке ж iнформацiйне повiтря, але тiльки не на Землi або Сонячнiй Системi, а в усьому Космосi. Давайте пограємо: коли я говоритиму "Ноосфера", ви присiдатимете i торкатиметеся до
  землi, а коли скажу "Хоросфера", пiдстрибуватимете i нама-
  гатиметеся дотягнутися до Космосу.
   - Ура! - Дiти iз задоволенням запам'ятовували новi слова, майже не плутаючи їх i поступово просуваючись по дорiжцi саду.
   - Ой, що це? - Побачив Лаврик новий iгровий майданчик, на якому були розставленi рiзнокольоровi предмети та iграшковi тварини, а на гiлках висiли штучнi плоди та сидiли iграшковi птахи.
   - Це Математичний Майданчик! - Пояснив Марiк. - Ось це - геометричнi фiгури, Бiжимо, покажу! Це куля, це конус, ото куб.
   I знову купа нових слiв. Не всi дiти знали назви всiх фiгур, тому Лаврик не соромився, а як i всi, запам'ятовував назви у мiру гри, яку влаштувала Вихельза.
   А потiм вони рахували. I плоди на гiлках, i тварин на дорiжках та птахiв на гiлках, i iнших дiтей, якi теж прийшли на Математичний Майданчик. А потiм разом iз дiтьми iншої групи вони будували з фiгур будинки.
   Лаврик i не помiтив, як пролетiв день. Вихельза повела їх у хол, де вже сидiли деякi Мапи та Бади. Дiти називали свої iмена i шафки пiдкликали їх до себе, видаючи верхнiй одяг та взуття.
   - То як наш Лаврик? - Запитав виховательку тато.
   - З дiтьми контактує дуже добре. Сон поки був сумбурним, але я все одно сни передаю на аналiз. Тож не турбуйтеся, нiщо вiд уваги наших фахiвцiв не вислизне.
   - А я стiльки нових слiв дiзнався! А я стiльки всього нового бачив! А я так багато грав! - Захлинаючись намагався передати свої враження Лаврик.
   - Завтра прийдемо сюди? - Запитала мама, беручи Лаврика за руку.
   - Так! - У захватi закричав Лаврик i пiдстрибом пiшов мiж Мапами, тримаючись за їхнi руки i час вiд часу повисаючи на них.
   Щодня в садку було щось нове, цiкаве, пiзнавальне. Дiти
  вчилися i керувати своїм тiлом у рiзних рухливих iграх, i рахувати, i писати, i малювати, i лiпити, i творити з усього, що траплялося пiд руку, i дивилися не тiльки казки, а й рiзнi цiкавi видики, i знайомилися з iншими дiтьми. Всi дiти вже знали, що пiсля Дитячого Саду пiдуть у рiзнi Школи, а потiм до Iнститутiв.
   А одного разу хлопчика з iншої групи урочисто проводили до Iнституту Далеких Контактiв. Вiдразу до Iнституту, без Школи! Цей хлопчик виявився вродженим Контактером i майже щотижня видавав Кориснi Сни, з якими почали працювати кiлька Iнститутiв.
   - Я теж скоро стану Контактером! - Вигукнув Лаврик, коли той хлопчик сiв у дронобус i, вiдлiтаючи, помахав усiм дiтям i вихователям.
  -4-
   Перший контакт у Лаврика стався зовсiм непомiтно. На той час Мапи вже полетiли до Поясу Астероїдiв i Лаврик жив з Бадами, якi повернулися з Марса. З їхнiх оповiдань Лаврик дуже багато дiзнався про поселення на Марсi та iнших планетах Сонячної Системи.
   З Мапами вдавалося спiлкуватися по Зв'язку приблизно раз на десять днiв. Якось уночi, пiсля Зв'язку з Мапами Лаврик увiйшов з ними у Контакт. Потiм вiн побачив увi снi, як входить у контакт iз Далеким Космосом тато. А потiм у садочку у нього вийшов i свiй контакт.
   Перед обiдом вони грали з апаратами, якi допомагали людям у побутi: з рiзними дроно-пилососами, робо-мийками, пралками, дроно-пiдносами, робо-няньками, кухонними та розважальними роботами тощо. А потiм йому снилося майже все таке ж, але на iншiй планетi. I влаштовано там все було трохи iнакше. А повернутися на Землю можна було через великi двостулковi дверi, окованi тьмяним металом. Опинившись на Землi i озирнувшись, Лаврик замiсть металевих дверей побачив непоказнi дерев'янi, схожi на хвiртку. Того дня вiн уперше почув слово "телепорт", сказане вихователькою його Бадам, коли вони забирали його з садка. А потiм такi сни почали йому снитися дуже часто. Щоразу вiн потрапляв на "свою" планету через хвiртку, що стоїть десь у полi, а повертався через кованi дверi. I щоразу вiн розповiдав щось нове:
   - А на моїй планетi...
   На його планетi i транспорт був не таким, i пилососи iншими, i спiлкувалися люди iнакше... Вiн знав, що тепер його сни вивчають не лише фахiвцi Дитячого Садка, а й Iнженери, та якiсь загадковi Научники...
   А потiм його проводжали до спецiальної Школи для Контактерiв. Не в п'ять рокiв, як годиться, а в чотири! Всi дiти та вихователi Дитячого Садка вийшли проводжати його, як i того хлопчика, який вiдлiтав до Iнституту. Лаврик дуже пишався i теж помахав усiм iз дронобуса.
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"