Аннотация: Наспiви-крики душi та заклики до зомбованих росiян, навiянi росiйсько-українською вiйною 2014 - 202... рокiв
ВОЄННИЙ АЛЬБОМ
наспiви-крики душi
та заклики до зомбованих росiян,
навiянi росiйсько-українською вiйною
2014 - 202... рокiв
В УКРАЇНI ВIЙНА.
В Україну прийшла вiйна... Тiльки вдумайтеся: нiмецька окупацiя України тривала близько трьох рокiв - з 22 червня 1941 року по осiнь 1944 рiк, а расiйська* - з лютого 1914 року - вже бiльше десяти рокiв!
За тi 3 роки нiмцi розплачуються й досi, ось уже понад вiсiмдесят рокiв. А скiльки часу духовно та матерiально розплачуватимуться дiти та онуки расiйських окупантiв за цю бiльш нiж десятирiчну вiйну?
Путiну та його оточенню про це думати не хочеться, адже їх тодi вже не буде. Їх амбiцiй вистачає лише на те, щоб увiйти до iсторiї. Путiн мрiяв увiйти до пiдручникiв, як засновник нової Великої Росiйської Iмперiї, зiбравши до неї всi країни, що колись уже входили до неї, i додавши новi.
Свою Iмперiю у нових iсторичних умовах вiн став будувати, створюючи так званi "Незалежнi республiки", якi насправдi ставали марiонетковими придатками расiйської федерацiї i в майбутньому поступово мали влитися в неї остаточно. Йому вдалося вiдвоювати у веселих молдаван частину їхньої країни, назвавши її Приднiстровською Республiкою, у двох вiйнах перемогти войовничих чеченцiв, перейменувавши Iчкерiю на Чечню, вiдвоювати у гордих грузинiв Абхазiю та Пiвнiчну Осетiю, засунути лапу до
*расiя, расiйський - я навмисно пишу з маленької лiтери та через "а".
Вiрменiї та Азербайджану...
Коли розсипався Радянський Союз, расiя та США наполягли на тому, щоб Україна роззброїлася. Було вивезено до расiї ядернi боєголовки, розпилювалися на метал бойовi лiтаки, урiзався вiйськовий бюджет. За це роззброєння расiя та США обiцяли виступити гарантами вiйськової безпеки для України. У разi нападу на неї якогось ворога расiя та США повиннi були захистити її за допомогою своїх бойових сил. Мали захищати...
Але 1914 року путiн вирiшив, а Дума його пiдтримала, голосно заявивши: "Крим наш!" Протягом усього кiлькох днiв расiйськi вiйська, якi мали нас захищати, раптом увiйшли до Криму та почали захоплювати нашi вiйськовi об'єкти, роззброюючи, беручи в полон i навiть убиваючи наших вiйськових. Тодi ми настiльки розгубилися, що навiть не змогли чинити опору.
- Як же так, адже це нашi брати?
- Хiба можна стрiляти у братiв?
- Це, мабуть, якесь непорозумiння, яке невдовзi вирiшиться?
Але непорозумiння обернулося повною окупацiєю Криму. Ми не стрiляли у "братiв" та "союзникiв", ми не могли, а вони - запросто!
Та коли путiн почав "звiльняти" вiд бандерiвцiв Донецьку та Луганську областi, назвавши їх незалежними ДНР та ЛНР, ми схаменулися. Наш опiр, що не давав расiйським вiйськам рушити далi вглиб України, сором'язливо почали називати "АТО" - Анти Терористична Операцiя, все ще боячись вимовити вголос слово "Вiйна". I ця АТО тривала понад вiсiм рокiв! Яка ж це операцiя?! Операцiї вiдбуваються швидко. А якщо це триває понад 8 рокiв - це затяжна вiйна! Ця неоголошена вiйна тривала доти, поки путiн не вирiшив, що вистачить з нею тягнути i настав час рiшуче захопити всю Україну. Почалися масштабнi навчання вздовж наших кордонiв, була пiдготовлена та розмiщена у таємних складах парадна форма, щоб росiйськi вiйська дня через три-чотири боїв могли пройти трiумфальним Парадом Переможцiв по нашому Хрещатику.
Не вийшло! Уряд не втiк за кордон, росiйськомовне населення схiдних та пiвденних мiст не вийшло зустрiчати "визволителiв" iз хлiбом та сiллю, весь народ раптом об'єднався i став стiною проти окупантiв. По всiх фронтах наступ захлинувся.
I тодi путiн наказав знищувати населення, житловi будинки, школи, дитячi садки, iнститути, театри, музеї, комунальнi пiдприємства. Щоб нiхто не мiг вижити, щоб просто зачистити територiю i вiд людей, i вiд мiст, i вiд сiл - все для того, щоб мати сухопутний прохiд у Крим.
А расiянам з телеекранiв навiшували на вуха локшину про те, що в Українi немає жодної вiйни, просто проводиться вiйськова операцiя, покликана захистити мирних українцiв вiд нацистiв та бандерiвцiв, якi розперезалися i тероризують їх.
Але ми знаємо, що в нас iде повномасштабна вiйна. Воюють солдати та офiцери на фронтах, в армiю записуються добровольцi - i чоловiки, i жiнки. Партизани в окупованих населених пунктах ночами пiдривають боєприпаси i рiжуть горлянки рашистам. Волонтери - старi, жiнки, дiти - допомагають, хто чим може: готують їжу, заготовляють консервацiю, шиють труси, в'яжуть шкарпетки, виготовляють маскувальнi сiтки та плащi, збирають грошi, закуповують бронежилети, дрони, зброю, технiку...
Весь свiт знає про цю вiйну. Весь свiт здивувався нашiй мужностi та стiйкостi, нашому народовi, який вiдчайдушно бореться з "Другою Армiєю у свiтi". У всьому свiтi слова "Україна" та "свобода" стали синонiмами. Весь свiт став на захист "нацистської" України вiд расiйських "праведних захисникiв". Весь свiт допомагає нам зброєю, технiкою, санкцiями проти расiйської федерацiї. Весь свiт влаштовує благодiйнi акцiї та концерти, збираючи грошi на допомогу українськiй армiї та бiженцям з України.
Україна вже здобула свою славу у свiтi, у всьому свiтi прославляють i її героїв!
У Кремлi затрiщав Гiтлер-Путiнський царський трон.
Україна - єдиний фронт...
За країну свою ми рашистiв всiх поб"ємо,
Бо за волю i честь ми тут мiцно всi стоїмо.
Слiдом за кораблем ми загарбникiв пошлемо.
I по чарцi вина переможного наллємо.
Ми загарбникiв пошлемо....
А тепер, щоб було зрозумiло расiянам та росiйськомовним людям: В УКРАИНЕ ВОЙНА.
(на мелодию песни "На долинi туман")
В Украине война. В Украину война пришла.
Радость, счастье, покой как лавиной вмиг унесла.
Русских орков орда, как тайфун по стране прошла,
Столько горя и бед, и страданий нам принесла.
В Украину война пришла...
Где стояли дома, там руины теперь дымят.
Сёла и города без огней в темноте не спят.
Люди бросили всё и в подвалах всю ночь сидят.
Проклинают войну и рашистов все матерят.
И рашистов все матерят...
Враг у наших ворот. За три дня взять страну пришёл.
Но, зайдя за порог, сами орки несут урон.
Украинский народ для рашистов, как страшный сон,
Встал он мощным щитом, как средь ясного неба гром.
Как средь ясного неба гром...
Воин и волонтёр, партизан, слесарь и актёр
Бьют врага на фронтах и на улицах городов.
Весь народ поднялся. Украина - единый фронт.
И в Кремле затрещал гитлер-путина шаткий трон.
Украина - единый фронт...
Мы рашистов добьём, разберёмся со всем гнильём,
Всех садистов найдём, пусть никто не уйдёт живьём.
Вслед за их кораблём русских орков мы всех пошлём.
И бокалы вина за победу себе нальём.
За победу себе нальём...
БIЛЬШ НIКОЛИ ВАМ НЕ БУТИ НАШИМИ БРАТАМИ!
Україна стала черговою країною, яка стала на шляху амбiтних планiв путiна щодо вiдродження Росiйської Iмперiї. Янукович, який втiк з України пiсля Євромайдану, на якого путiн робив ставку, не змiг провести полiтику пiдпорядкування України Росiї, не зумiв зробити з нашої вiльної країни марiонеткову державу, подiбну до Лукошенкiвської Бiлорусi.
Головне, що непокоїло путiна - це те, що Україна обрала шлях до Європи, а не союз iз Росiєю. Кiлька разiв нашим Президентам вiн наполегливо пропонував змiнити статтю нашої Конституцiї про євроiнтеграцiю України.
Ви можете уявити, щоб, наприклад, Англiя запропонувала Нiмеччинi змiнити якусь статтю в їхнiй Конституцiї? Таке не може спасти на думку жоднiй незалежнiй державi. А путiн може собi це дозволити. I дуже дивується, коли його наполегливi прохання вiдкидаються.
Вiн нiяк не може звикнути до того, що пiсля розпаду Радянського Союзу всi країни, що вийшли з нього, стали незалежними. Що за тридцять рокiв вони навчилися жити самостiйно, без пiдказок iз Москви. Кожна з них обрала свiй шлях, який вважає найбiльш прийнятним для свого народу.
Незалежнiй країнi не можна диктувати, якою має бути її Конституцiя. Незалежнiй країнi не можна вказувати, до якого блоку чи союзу їй примикати. З незалежною країною треба домовлятися та спiвпрацювати так, щоб це було вигiдно обом сторонам. Нав'язування своєї думки, вказiвки, як жити, що робити, з ким спiвпрацювати, а з ким ворогувати - це саме те, через що розпався Радянський Союз. Це за нових умов не проходить.
Але путiн нiяк iз цим не може змиритися. Як так? Вдалося вiдхопити собi частину Молдови, вдалося повернути до РФ Чечню, вдалося вiдiрвати кiлька шматочкiв вiд Грузiї, вдалося пiдкорити собi Бiлорусь, чому ж ось уже вiсiм рокiв не вдається вiдiрвати частину схiдної України? Чому досi не заспокоюється Крим? Як ця практично беззбройна сiльськогосподарська республiка (у нього не повертається язик сказати "країна") так уперто протистоїть вiйськам другої армiї у свiтi? Чому за цi вiсiм рокiв вiйськових дiй вона не тiльки не занепала духом, але все бiльше й бiльше змiцнюється?
Якщо не вдається вимотати Україну такою тривалою в'ялою вiйною, треба провести "блiцкриг"!
Але блiцкриг не вдався! Весь український народ пiднявся на захист незалежностi своєї країни. I весь свiт почав йому допомагати, приймаючи бiженцiв, збираючи грошi, надсилаючи зброю, вводячи для Росiї санкцiї.
Ми вiримо у нашу перемогу! Ми вiримо, що пошлемо рашистiв слiдом за їхнiм кораблем "Москва", так безславно затопленому в Чорному морi. Ще трохи пiднатужимося - i вiзьмемо пiд свiй контроль усi нашi кордони: i схiднi, i пiвденнi, i Крим!
Обiцяли ви, що гарантами для нас станете назавжди,
Ви братами нам називалися, посмiхалися, як ханжи,
Та порушили обiцянки тi вашi амбiцiйнi вождi,
Нав"язати нам свої погляди захотiли зовсiм чужi.
Ви хотiли, щоб ми стали вашими рабами,
Годували нас байками, наче пирогами!
Та уперлись в нашу волю, як бики рогами,
Бiльш нiколи вам не бути нашими братами!
Так хотiли ви, щоб iмперiя ваша все росла та росла,
Тож загарбала без числа країн ненаситна ваша Москва,
Вже Абхазiя та Осетiя, Приднiстров"я й горда Чечня,
Як республiки у еРеФiї, їх несе кудись течiя.
Як прийшли ви в Україну iз брехнi дарами,
То уперлись в нашу волю, як бики рогами!
Всьому свiту росiяни стали ворогами,
Тож нiколи вам не бути нашими братами!
Звикли жити ми в демократiї, не потрiбна ваша вузда,
Тож супротив наш проти путiна з кожним днем лише нароста.
Переможемо ми навалу цю, навiть сумнiву в нас нема,
I закiнчиться дуже скоро вже ненависна ваша вiйна.
Ви прийшли до України, наче те цунамi,
Та мнемо ми ваше вiйсько, наче оригамi!
Ви дарма оголосили вiльних ворогами,
Бiльш нiколи вам не бути нашими братами!
Увесь бiлий свiт був здивований, як тримаємо ми удар,
Вже десятий рiк не здаємося, гасимо вiйськовий пожар.
Свiт, вiйною занепокоєний, нас пiдтримати зажадав,
Вiд терору вбивць та загарбникiв допомогу вiн нам надав.
Ви вiйну у нас ведете довгими роками
Та в наш опiр ви уперлись, як бики рогами!
Росiяни всьому свiту стали ворогами,
Бiльш нiколи вам не бути нашими братами!
Для росiян це буде звучати дещо iнакше:
Не будут украинцы вашими рабами!
(немного изменённая мелодия песни
"Не розквiтне помiж нас жовтий цвiт розлуки")
Обещали вы бать гарантами от любых врагов нам всегда,
Чтобы не могли люди подлые к нам с войной прийти никогда.
Мы поверили, вам, ведь братьями называли вы нас тогда,
Но нарушили договоры вы и легла меж нами черта.
Вы пришли к нам в Украину, как волна цунами,
Захотели завладеть вы нашими умами!
Но весь мир прикрыл от вас нас санкции щитами,
Чтоб не стали украинцы вашими рабами!
Захотели вы, чтоб империя ваша ширилась и росла,
Чтоб республики все в эРэФию вновь вернулись к вам навсегда.
Мы привыкли жить в демократии, не нужна нам ваша узда.
Победим войну и насилие, не погаснет наша звезда.
Вы пришли к нам в Украину, как волна цунами,
Но взрывается земля под вашими ногами!
Россияне, всему миру стали вы врагами,
Но не будут украинцы вашими рабами!
Непокорных нас, неподвластных вам силой взять решила Москва,
И рашистских войск орды смертные прут на нас, и нет им числа.
На защиту встал весь свободный мир против террориста-осла,
Чтоб последнюю зла империю демократия разнесла.
Вы пришли к нам в Украину чуть ли не богами,
Но сминаем ваши орды мы, как оригами!
Россияне, всему миру стали вы врагами,
И не будут украинцы вашими рабами!
МИ НЕ ПРОСИЛИ, ЩОБ ВИ НАС ЗАХИЩАЛИ!
Путiн - радянський офiцер. З молоком i кров'ю матерi, з комунiстичним вихованням вiн увiбрав iдею Великої Расiї. Расiї, до якої повиннi входити всi землi, якi колись входили до колишньої Росiйської Iмперiї.
Коли розпався Радянський Союз i майже всi народи, що входили до нього, набули незалежностi, у путiна розвалився весь його свiт. Змiнивши демократа Єльцина на посадi Президента, Путiн вирiшив будь-що вiдродити Свою Iмперiю.
Але росiйський народ, все ще пам'ятаючи про Велику Вiтчизняну вiйну та вважаючи, що росiйський солдат - це не завойовник, а лише визволитель, вiйну не пiдтримав би. I тодi було придумано тактику "захисту". Потрiбно було "захистити" населення Приднiстров'я, яке бажало говорити расiйською мовою i жити, як у расiї, вiд незалежної Молдови, яка взяла курс до Євросоюзу. Озброєна до зубiв армiя генерала Лебедя захопила у беззбройних молдаван Приднiстров'я та створила "незалежну" Приднiстровську Республiку, яку нiхто у свiтi так досi не визнав. Але навiщо путiну чиєсь визнання? Йому потрiбнi марiонетковi республiки.
Ще за Єльцина чеченцi перемогли у Першiй росiйсько-Че-
ченськiй вiйнi i, здобувши незалежнiсть, назвали свою країну Iчкерiєю. Путiну довелося спровокувати кiлька терактiв, пiдiрвавши свої ж, расiйськi житловi будинки та зваливши вiдповiдальнiсть за це на чеченських терористiв.
Обурений народ пiдтримав Другу Чеченську вiйну, покликану захистити мирний чеченський народ вiд терористiв. Так Чечня знову повернулася до РФ.
Потiм були вiйни в Абхазiї, Вiрменiї, Азербайджанi. Путiнськi наближенi вже не соромлячись говорили про вiдродження Расiйської Iмперiї в її колишнiх межах.
З самого початку iснування незалежної України расiйськi полiтики схиляли на свiй бiк то одних, то iнших наших полiтикiв. Девiз "Роздiляй та володарюй" успiшно працював в Українi понад двадцять рокiв. Спочатку це було розподiл на Захiд та Схiд, потiм почалася боротьба за двi державнi мови, однiєю з яких обов'язково мала стати расiйська. Коли це не вдалося, почали лякати тим, що говорити росiйською взагалi заборонять. При цьому забувалося, що Україна - багатонацiональна держава, в якiй усiм народам, якi до неї входять, дозволяється говорити своїми рiдними мовами. Але про тi мови агiтатори якось забували, мусувалося лише расiйське питання.
У Конституцiї України є стаття, яка передбачає європейську iнтеграцiю України для того, щоб колись вона вступила до Євросоюзу. Янукович, пiдкоряючись путiнським указкам, хотiв усунути цю статтю з Конституцiї, але у вiдповiдь отримав Євромайдан. Тисячi українцiв у Києвi та iнших мiстах вийшли на демонстрацiї на пiдтримку європейського шляху для України. Януковичу довелося тiкати до расiї, а путiн вирiшив завойовувати Україну силою.
Почав вiн iз Криму, який, не знаючи iсторiї, вважав росiйським. Потiм вирiшив "захистити" вiд української мови схiднi областi України, створивши "незалежнi" ДНР та ЛНР. Якби не рiшуча вiдсiч наших вiйськових, добровольцiв, волонтерiв та всього народу, можливо, поступово вiн захопив би i всю Україну. Але цей "захист" надто затягнувся - чи не жарт - вiсiм рокiв!
I всi цi вiсiм рокiв у Росiї посилено створювався "образ ворога". Для цього було воскрешено Бандеру та бандерiвцiв, про яких в Українi майже забули, а всiх, хто хотiв йти європейським, а не расiйським шляхом розвитку, назвали нацистами. Росiйськомовне населення України почали лякати нацизмом так сильно, що залякали власний народ. Цей "захист" народу вiд "нацикiв" пiдтримали майже всi у росiйськiй федерацiї. Особливо, вiрячи в путiна, як у Бога, бабусi, якi пам'ятали про Радянський Союз тiльки гарне i щиро дивувалися, як це можна не бажати повернутися до РФ.
24 лютого 2022 року расiя розпочала повномасштабну вiйну з Україною по всiх напрямках: приблизно о четвертiй ранку бомбардували Київ, на пiвночi расiйськi вiйська увiйшли з Бiлорусiї, почався наступ по всьому схiдному кордону України та з Криму.
Путiн думав, що росiйськомовне населення схiдних i пiвденних мiст зустрiне армiю їхнiх "захисникiв" iз хлiбом, сiллю та квiтами. Та вийшло навпаки. Люди, якi звикли говорити росiйською мовою i не збиралися переходити на українську, раптом повною мiрою вiдчули себе українцями. Нiхто не хотiв вливатися в еРеФiю, багато хто став на захист своєї країни, багато хто евакуювався подалi вiд вiйни - хто до захiдних регiонiв України, хто до Європи, Iзраїлю, Америки.
Ми, люди, якi вважали себе українськими росiянами та розмовляли росiйською, залишалися громадянами України. Ми не просили, щоби нас захищали. Вiд кого ви хотiли нас захистити? Вiд наших дружин та чоловiкiв - українцiв? Вiд наших українцiв-дiтей? Вiд нашого вiльного, демократичного життя? А натомiсть дати нам свiй, путiнський тоталiтаризм, заснований на зомбуваннi населення?
Ми всi встали на захист свого життя в Українi. За що пу- тiн i наказав знищити такий непокiрний народ, бомблячи житловi будинки, школи, музеї, театри. Бомблячи саме росiйськомовнi мiста. Вiн дозволив грабувати, вбивати, ґвалтувати мирних людей, катувати поранених вiйськовополонених, вiдправляти награбоване у посилках до РФ.
Нам не потрiбен такий "захист". Ми будемо боротися.