Аннотация: Сборник текстов к одноименному альбому группы "Окрема Територiя".
Intro.
--
Я забираю вас з собою
Марити неспокоєм,
Я забираю вас з собою
Носити в долонях дощ.
Знедоленi пасинки хтивих розваг,
Я звертаюсь до вас на порогах площ -
Дивiться на мене -
Я --
Розрiзаю Яблуко. Час кам'яних iдолiв вже скiнчився,
А час дерев'яних iдолiв ще не настав.
Це мить, коли вмирають боги
I народжуються богочоловiки.
I головне - вчасно вмерти,
Щоб встигнути вчасно народитись.
Стогiн болю тугий
Скроню п`ястом швидким
Пестив-цiлував.
Виливав далечiнь
В очi рухом повiк -
Сонце доганяв
Мити спокiй
Чужою сльозою
За пороги
Вертатись водою
Плачем далеких гiр.
Вiдгуляв
Свято приречених,
Через край
Лився на землю хмiль,
Пострiли,
Дзвони лякаючи,
Танцювали
В небi пробитому.
Присмак кровi гiркий
В горлi в`язав слова -
Криком виштовхнув.
По холоднiй землi
Котилася голова -
В темне зазирнув
Мити спокiй
Чужою сльозою,
За пороги
Вертатись водою,
Плачем далеких гiр.
Ворожба
Чорною чаплею
Крилами нiч торка.
Зазирав
У вiкна пустих криниць,
Вiдповiдi шукав.
Околиця спогадiв окреслена втомою вiдьми...
Околиця спогадiв позначена полум`ям слiв її...
Вино прокльонiв пролито -
Розцвiтає кропива вночi,
Безокий звiр виходить iз хащ до тебе.
Земля горить,
Траву палить,
I я горю -
Тебе палю,
Земля горить,
Камiнь палить,
I я горю -
Тебе палю...
Ворожба
Чорною чаплею
Крилами нiч торка...
--
Дивись, i побачиш...
Дивись, i побачиш...
Дивись, i побачиш
Як зiм'ята трава ховає слiди,
Як спiвають роси - вiдлуння води,
Не дай менi накричати бiди,
Не дай менi наврочити бiди...
Мати Вогню, чеканням поїш вiкно,
Знаю, чому кропиш слiди вином,
Шлеш кажанiв - побачте i розкажiть
Як цвiркуни виплакали мить.
Врода зловiсная
П'яною квiткою
Стане цвiсти,
Довго блукатиму,
Стежку шукатиму -
Тебе знайти.
Вдягнеш мене пiснею замовлянь,
Пiвнiч мине - випитий дурман,
В брами очей прокрадеться забуття,
З твоїх ночей не матиму вороття.
--
СЕКРЕТИ МАЙЯ
Чому смiються боги,
Ледь побачивши тебе
Танцюючим?
Чому Чаклун Колiбрi
Сiв з тобою
За святковий стiл?
В День Пожертви сходи в небо
Будуть бачити червоне
I слiди на собi,
Руки там тримають руки -
Там царює бог, що прагне кровi.
Я знаю - тобi вiдомi Секрети Майя.
Кроки вибраних згасають,
Наче сонце, що цiлує
Обрiй.
Iдоли ховають радiсть
В темних зморшках
Кам`яних облич.
Через мить верховний Паба
На жертовник теокаллi
Покладе обранця,
I в нервовiм бурмотiннi
Ритуальних барабанiв
Хтось побачить Дверi.
В Домi Сонця чекатимуть гостя.
--
ГОЛОСИ
Брате мiй,
Хочу розповiсти тобi про себе...
Уяви на мить, що ти - це я...
Я розумiю, що бути мною незручно.
Це - як дивитись в очi слiпого,
Це - як пити iз дзеркала,
Це - як тiкати вiд власної тiнi.
Голоси,
Що кличуть тебе,
Голоси,
Що несуть тебе,
Лелеки, що знають
Давнiй обряд Священного Смутку
I осiнь, що шле тобi листя замiсть листiв.
Заповiт волхвiв ти щодня читав на своїх долонях,
Слухав смiх лелек, що шукали стрiл у висотi небес,
Виливав свiй плач за померлими на чужих могилах
I гарячу кров ти перетворив на мiцне вино.
Голоси,
Що читають час,
Голоси,
Що бiжуть вiд нас,
Прокинешся мертвим, i станеш прозорий, мов день,
Пройдеш повз них - нiхто не побачить тебе.
В тебе опаленi вiї i сльози на очах... --
Не можна дивитись на сонце, не прикриваючись рукою...
--
--
ПРОКЛЯТИЙ
--
Плачуть
Мертвонародженi дiти,
Розпадається свiтло
I з`являєшся ти.
В розпачi
Тихо гинуть рослини,
Та, наче мертвий годинник,
Ти продовжуєш йти.
Бачу,
Як згортається простiр -
Мов незваного гостя
Зустрiчають тебе.
Хвилi
Потойбiчних оркестрiв
Божевiльний маестро
Розплескає, й пiде.
Хто це?
Iрреальнi iстоти
Виринають навпроти
В танцi хворих дзеркал.
Вплетений
У вузол дивних мелодiй,
Ледве ступиш за обрiй -
I закiнчиться Бал.
Чути крики рослин,
Що втрачають своє насiння,
Пролунало Сумне
I згорнулося в Плач.
На блукання приречений,
Хтось шукає дощу корiння,
У Самоту свою
Загорнувшись, мов в плащ.
--
--
--
НЕ МИНАЙ
--
Не минай мене...
Не минай мене..
В тонких пальцях тримаєш секунди,
Ловиш мелодii зимової флейти -
Не минай мене...
Ловиш краплини земного кохання,
В розкритих долонях несеш за обрiй -
Не минай мене...
Дивишся з ночi у вiкна Безсоння,
Твiй колiр - прозорий, iм`я твоє - Все...
Не минай мене...
Нiмий композитор торкнеться води,
I кiнчики пальцiв вiдчують тепло твоїх рук.
В червоному лiсi
Вiддайся деревам,
В травах знайди себе
Королевою,
Випий сонця з келиха Ранку
Випий сонця з келиха Ранку
Випий сонця з келиха Ранку
I не минай мене...
--
ВТРАЧЕНИЙ
--
Загубився
В запахах лiсових,
Чорне небо
Кутало погляд мiй,
Регiт вiдьми
Плiвся в гiлках густих
I русалки
Щось шепотiли вслiд.
Нашепотiли розлуку прозорую,
Наспiвали вогнi у тенетах хащ,
Нацiлували шию зашморгами,
Але ти мене їм не вiддаш.
Повернувся,
Знаючи пiсню стрiл,
Печаль-траво,
Ти зберегла слiди,
Сiрий попiл
Замiсть роси покрив
Мою втечу
I тихий плач води.
Очеретянi флейти тужили по менi,
Плакальниць крила вкривали тiло моє,
Поранений птах сiв напитися з жменi -
В темнiй водi вмирання побачив своє.
Їх закляття
Стелилися чорним димом,
Йшов за обрiй -
Розпитував шлях у стрiл,
В`ялим листям
Опадали години,
Падав з кручi -
Бракувало крил.
--
НАСТРIЙ
--
Я знаю - ти живеш
В дощових краплинах,
Твiй погляд - провалля
На стежцi Самоти,
Ти вмiєш ховатись
В прозорих хвилинах
I бавитись в ноти.
Настрiй смичка
Спливає по струнах,
Вiолончельне
Злiтає до стелi,
Ти вмiєш блукати
Берегом суму
Вiолончелi.
Осiннє дiвча
Малює знайоме
Обличчя зливи
В парасольнiй уявi,
Ти вмiєш вертатись
З безвиходi втоми
В окрему реальнiсть.
--
CODA
--
Щось вiдлунало
I зникло щось,
Вже не iснуюче.
I кроки мої краплями впали в їх мовчання.
У темряву їх поглядiв увiйшов,
Стебло вогню у долнях тримаючи,
Бо прошепотiв хтось тихо:
"Прийди освятити прихiд".