Свiчка вечiрня стiкала сльозами
Не болю, не смутку,
Не радостi, не любовi,
А просто тому,
Що така її доля.
Плела мереживо
Зi свiтла i тiней,
Гралась з пiтьмою,
Що вихвалялась зiрками,
Мерехтiла вогнем
I своїми думками,
Танцювала вночi
Пiд музику вiтру,
Мандрувала крiзь темряву
Самотньо, повiльно.
До ранку загасла,
Подарувавши менi
Гарячий танок своєї душi.
13.01.2005