Хоменко Ирина Анатольевна
Щастя не купиш

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Links
Кожевенное мастерство: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Герої "Автобусного роману" - Лiна та Сергiй знову з вами! Що чекає на них: щасливе весiлля чи трагiчне розставання? I що було написане у таємному листi, що отримала Лiна? Як технiка стала на службу до справжнього кохання? Читайте про це у новому романi Iрини Хоменко "Щастя не купиш"!

 Серiя "Мрiї збуваються"
 КНИГА 2
 (Продовження "Автобусного роману")
 АВТОР - Iрина Хоменко
 НАЗВА ТВОРУ - Щастя не купиш
 
 - Так ви ще неодруженi? - Катерина сидiла навпроти Лiни та з ледь помiтним презирством пила каву.
 - Нi ще, - Лiна сумно зiтхнула. - Може в наступному роцi...
 - А оцю розкiшну квартиру, де ви мешкаєте, Сергiй сплачує? - Катерина заздрiсно роздивлялася навкруги.
 - Так, Сергiю допомагають батьки. Ми б самi таку не "потягнули".
 - А давно ви разом?
 - Зi школи.
 Катерина заусмiхалася.
 - Живете разом зi школи?
 - Як до Києва перебралися. Сергiй запропонував жити разом, я погодилася.
 Бачила Лiна заздрiснi погляди своєї однокурсницi i вже пожалкувала, що запросила її на каву. Вона всього-на-всього забiгла до Лiни, щоб узяти конспект. Вже пiшла б давно. А то всiлася на канапi i все розпитує, розпитує...
 - Знаєш, у мене так багато справ. Давай завтра в унiверi зустрiнемося i добалакаємо.
 - А Сергiй дуже гарний! - Катерина пiднялася i попростувала до дверей. - Тобi пощастило.
 "Ось, Щастя! Нарештi ти i прийшло до мене!" - подумки прошепотiла натхненно Лiна, як та Попелюшка, i посмiхнулася.
 Катерина пiшла. Лiна зачинила за нею дверi i полегшено зiтхнула. У неї вже не було подружок, їй цiлком вистачало Сергiя. Вiн був для дiвчини не лише коханим, а i справжнiм другом. I, навчена досвiдом з Вiкою, її шкiльною подругою, Лiна не хотiла вже зближатися з дiвчатами i товаришувати. Вона розумiла: там, де є чоловiк, подрузi мiсця немає.
 Вони з Сергiєм вже пiвроку разом, вчаться на одному факультетi, тiльки вiн на платнiй основi. Вивчають англiйську мову i збираються стати перекладачами. Лiна щаслива. Шiсть мiсяцiв з Сергiєм пройшли, мов увi снi. Вона мрiє, що вони одружаться. Лiна часто молиться до Бога, щоб у них все було добре, все склалося щасливо, i вона колись стала б нареченою. Це була її мрiя.
 Березень видався в цьому роцi напрочуд снiжним. Лiна одягнулася i хутчiш вибiгла пiд останнiй снiг, що кружляв у свiтлi лiхтаря, наче бджiлки над вуликом. Їй було хороше. Їй нiколи не було так хороше, як тепер. Нiколи в життi. Вона взяла у руку трiшки снiгу. Вiн танув i приємно лоскотав долонь. Раптом! Дзвiнок! Це Сергiй телефонує на мобiльний. Лiна щасливо вiдповiла.
 - Привiт! Я тут затримаюся години на три. Лягай спати без мене. Не сумуй, кицюнь!
 I розмова закiнчилася. У Лiни неприємно залоскотало серце. Щось пiдкотило до рота, i всерединi стало якось гiрко. Вiн вже третiй тиждень приходить майже кожен день дуже пiзно ввечерi. I нiколи не розповiдає, де був, що робив, чому так запiзнився. Трiшки моторошно стало... "Я не хочу втратити його!" - Лiна стиснула кулаки до болю, аж пальцi побiлiли.
 "Нiчого, - подумала дiвчина. - Я зараз пiду, приготую йому щось смачненьке поїсти. Вiн повернеться пiзно, голодний буде... Але все-таки... Де вiн? З ким? А, раптом, в нього є iнша?"
 Лiна зiщулилася: "Не буду про це думати! Думки - матерiальнi. Ще притягну своїми острахами якусь бiду!"
 Дiвчина вiдганяла поганi думки, намагаючись не думати про це. Вона попростувала до їхнього будинку. Раптом з-за рогу хтось рiзко виплигнув та гаркнув:
 - У-у-у!
 Лiна здригнулася, але не зойкнула. Вона була не боягузка.
 - Що, злякав? - це їхнiй однокурсник Михайло спробував обiйняти Лiну, але та вiдсахнулася.
 - Чого сама гуляєш, де твiй Серьога? - Михайло трiшки задиркувато глянув. - Пiшли до кав'ярнi, кави вип'ємо, розповiси менi про те, як треба виборювати пiдвищену стипендiю!
 "Моя пiдвищена стипендiя i йому поперек горла!" - подумала Лiна, а сама промовила:
 - Нi, треба додому. Багато роботи. I, до речi, ще фонетику не пiдготувала...
 - Так, у Сергiя з вимовою краще, - Михайло насмiшкувато цмокнув язиком. - Немов справжнiй американець розмовляє. Наче й до Штатiв не їздив, а така вимова... Ти з ним живеш, ану, кажи, як Сергiю вдалося поставити собi такий акцент? Ва-ва-ва! - Михайло спробував перегородити Лiнi шлях, та вона ухилилася i побiгла додому. Вже з ґанку закричала йому:
 - Вчитися треба, а не по кав'ярнях ходити!
 - Одне iншому не заважає! - Михайло зцiпив зуби i вiдвернувся. - Все одно моєю будеш!
 Та Лiна цього не почула.
 * * *
 - Слухай, як тобi, першокурснику, вдалося влаштуватися перекладачем? - Кирило усмiхався Сергiю щирою посмiшкою.
 - Та я ж не на повний день! Пiдробляю, щоб назбирати грошей на весiлля з Лiною. Насточортiло залежати вiд батькiв. Хочеться вiдчувати себе самостiйним.
 - А ти спiвбесiду проходив?
 - Так, ще тести здавав. Складнi, але впорався. Я ще коли в школi вчився, батьковi переклади робив, йому по роботi треба було. Тож дещо менi вже було знайоме, коли я розпочав працювати. Та й працюю я лише третiй тиждень, ще випробувальний термiн не пройшов. Хоча б взяли, турбуюся страшно...
 - А ти перекладаєш усно чи письмово? - Кирило з повагою дивився на Сергiя.
 - Бiльше усно. Але iнодi дають i письмовий переклад. Хочу Лiнку задiяти, щоб теж тренувалася. Вже один документ їй сьогоднi пiдкинув, сподiваюся, що впорається. Вона у мене пiдвищену стипендiю заробила за перший семестр.
 - Молодець! - Кирило поплескав Сергiя по плечах. - Вона одна з кращих з англiйської мови на потоцi разом з тобою.
 Сергiй задоволено примружив очi.
 - Ми з тобою вчимося у одних i тих же викладачiв, - провадив товариш, - на одному i тому ж курсi, в тому ж вузi, але результати у нас рiзнi.
 - Тобi варто просто сiсти i розiбратися в англiйськiй. Ти у нiй "плаваєш", тому i отримуєш частенько лебедiв у виглядi двiйок. Я можу тобi допомогти, - Сергiй посмiхнувся, - так, по дружбi. А коли розберешся, вже легко буде, сам впораєшся потiм. Може, теж перекладачем пiдеш, туди, де я працюю. Але тобi ще необхiдно багато попрацювати. А у мене, якщо вийде влаштуватися, тобто пройду термiн випробувань, є iдея з наступного навчального року переходити на заочне. Планую влiтку одружитися - сiм`ю треба утримувати.
 - Слухай, а тобi не здається, що Катерина до тебе клеїться? - Кирило взяв зошит i почав гортати його.
 - Яка Катерина? Це оте руде маля з довгим волоссям?
 - Та нi, - друг засмiявся, - бiлявка висока.
 - Дiйсно? - Сергiй посмiхнувся брутально. - Якось не помiчав...
 * * *
 - Лiно, це - тобi, - однокурсник Олексiй, який сидiв зазвичай попереду, передав не перервi дiвчинi записку.
 - Менi? - Лiна здивувалася. - Вiд тебе?
 - Нi! Автор бажає залишитися поки що невiдомим, - Олексiй насмiшкувато подивився.
 - Невiдомим... - замислилася Лiна, розгортаючи папiр. За угодою з видавництвом є можливiсть опублiкувати у вiльному доступi лише фрагмент. Повну версiю книги ви можете завантажити за адресою: https://andronum.com/product/homenko-irina-shchastya-ne-kupish/
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"