Лесбо не лесбо Гомо не гомо Кожен любити хоче законно Я не володар Просто людина Хочу я завжди бути вiльна Талiта Кум
Як я зрозумiв з оповiдi Дитинки, гей-культура на Українi була розвинена дуже слабо. Вона щось чула про невелику кiлькiсть гей-клубiв у Києвi, але де саме знаходяться цi клуби i що в них ходить за аудиторiя, моя нова подруга не знала. Офiцiйно гомосексуальнi стосунки не були забороненi законом, але багато людей звiльнюють з роботи та виключають з навчальних закладiв через їх орiєнтацiю. У сферi гетеросексуалiв хлопцi, що кохають iнших хлопцiв, або дiвчата, що захоплюються дiвчатами, не знаходять довiри - тiльки насмiшки.
--
Але ж як це?.. - я розгублено склав крила на грудях, нiби вони могли вкрити мене вiд несправедливостi цього свiту. - Дитинко, але невже цi люди не розумiють, що кохання, яке б воно не було, вже найважливiше в свiтi? I що знищувати право на повноцiнне життя людей, що кохають, свiт не має права?
--
Не знаю, - дiвчина подивилась кудись в куток, - маю зiзнатися, я теж використовувала гомосексуалiстiв як об'єкти для насмiшок... Мене просто так виховали. Пояснювали все життя, що це непристойно, погано... таким чином, як бачиш, з мене виховали створiння, що спить з усiма хлопцями, якi трапляться на її шляху, але дiвчатами, як i хотiли мої батьки, не цiкавиться. А тепер в мене є пiдозра...
--
...що ти була б щасливою, якби вчасно закохалася у якусь особу жiночої статi?.. - з розумiнням закiнчив я її думку.
Як менi здавалося, я непогано розумiв Дитинку. Дуже слабохарактерна, вона робила все так, як траплялося на її шляху... А шлях її не був простим. Вiн був нещасним.
Я iду i слухаю себе де я хочу бути - я не знаю я метро як мiсто вибираю, а метро виштовхує мене я iду i слухаю себе страх втiкає - я наздоганяю хочу ненавидiти людей,- але люди все менi прощають моя вiчна iсторiя я життя випльовую, все життя випльовую слово за словом, за словом, за словом - польоту нема Я ще ранiше помiтив цi слова на стiнi у кiмнатi Дитинки з пiдписом: "Юлiя Мiщенко". I тепер увiмкнув стереосистему на цiй пiснi групи "Талiта Кум"... Здається, дiвчина дуже любила її, бо при кожному звуцi починала ледве чутно приспiвувати i кивати головою. I правильно. Їх солiстка, Мiщенко, дуже точно пiдхоплювала ситуацiю цього свiту.
Я розумiв, що менi набагато гiрше, нiж Дитинцi. В неї нiколи не було щастя. А я був щасливий. I тепер намагався бути їм знов.
- Ти допоможеш менi шукати його? - з надiєю запитав я в дiвчини. - Будеш моїм гiдом по цьому свiтовi, хочеш?
- Звiсно. Але ти... допоможи в подяку за це менi.
- Як?..
- Просто будь поряд. Як друг... тримай мене за руку, веди по життю. Я теж буду шукати... шукати справжнє життя. Справжнє життя... те, за чим люди цього свiту так бiжать, чого так хочуть домогтися... Я не знаю, чи є воно дiйсно у цьому свiтi. Але вiдчуваю, що має бути... А ти? Ти, як створiння з iншого свiту, з iншими поглядами, та зi здатнiстю вiдчувати? Є у цьому свiтi щастя?!
Я замислився.
- Знаєш... це дуже складне питання...
Ми трималися за руки i вiдчували себе єдиними вiдчуваючими в цiлому свiтi.