Тиха, тиха нiч,
Згаси свiтло священних свiч
У свiточах своїх зусiбiч;
Адже вони належать Дню,
I тисячi духiв заблудлих в ранню
Вже полишили радощi солодкi вогню.
Чому тi радощi солодкими повиннi буть,
Коли обман i хитрощi - їх суть,
I зi скорботами не схрещувавсь їх путь?
Хоча у соромливої повiї
Яскравi радощi, й справжнiї,
Самi себе руйнують i тьмянiють.