Я - досконалий агрегат, що виробля вiршi
У варварськiй людськiй подобi,
Що спокушає грiшних припустить,
Що помилки властивi також i моїй природi,
Що є, в цiлому, нелюдською,
Та це - якби це був найтяжчий грiх!
Найтяжчий - помилятись в рiднiй мовi
Та вiддавать її на глум, на смiх.
О, жалюгiднiсть провiнцiйних клоунiв!
Великий жаль бере - сплюндровано рушник,
I хлiб, i сiль на рушниковi...