Знаєш, Янголи теж часом плачуть Особливо, коли падають з небес Крiзь заплющенi очi не бачать, Що у неба немає меж. Знаєш, Янголи теж вчаться лiтати, Не жалiючи крил пера Крiзь свої окуляри не бачать, Що у неба немає дна. Знаєш, Янголи теж вмирають, Особливо, коли зима, Бо зимою вони не знають, Де зими, а де неба межа. Знаєш, Янголи, немов люди, Намагаються не жити в казках, Поза мрiями чужими лишають Своє небо лишень у снах. Я не Янгол i важко ним бути, I не знати, не бачити меж Та не можу, не хочу забути Те, що ти менi вiддаєш... Ти не Янгол, тобi теж важко бути, I не знати, не бачити меж Та i ти не зможеш забути, Що собi у мене береш... Два Неянгола..Як же нам жити? Де шукати потрiбних слiв? Розумiти як? i любити.. I який обирати з шляхiв? Знаєш, а Неянголи теж лiтають, Коли поряд, коли удвох Хоч буває й вони не знають, Чи наступний, то правильний крок. Знаєш, а Неянголи ходять по лезу, По тонкому лезу ножа Вiдчувають вони небезпеку, Та без неї життя лиш гра... Що ж, напевно, така вже доля I у Янголiв, i не у Них Вiдчувати серця неволю, У полонi долонь чиїхсь Стрiмко падати з того неба, Що для когось немає меж Вiдчувати у цьому потребу I любити, допоки живеш!!!
