Аннотация: Наверное из такой, как я, никогда не получится даже жалкого подобия Остапа Вишни. Я уже не говорю о чём-то более индивидуальном...
Байка "Селянщина".
- Ї-i-i-i, - протягла баба Фаня й вийшла на двiр.
- Люди добрi! Що ж це робиться-то, га?! - Промовила вона i побiгла по селу.
- Ї-i-i-i! - Сказала баба Меня, почувши бабу Фаню. - А що трапилося-то?...
Але баба Фаня вже її не чула. Вона все бiгала та бiгала по селу з криками: "Помер! Помер, люди добрi! Помер мiй соколику! Що ж це робиться-то, святi люди?!"
Незабаром все населення повиходило на вулицю... I все шумить, все гуде, десь верещить порося, комусь наступили на ногу, у когось молоко збiгає...
Баби стояли, пiдбоченившися кулаками, i, люто здвинувши брова, сперечалися, мов квочки...
Мужики задумливо крутили вуса й, зi словами "Їй-богу, так все й було!", харкали в бiк...
Через декiлька хвилин всi узнали: у баби Фанi помер чоловiк. Але чому, тобто вiд чого, як, де, коли - нiхто до ладу не знав.
Казали, що вчора, чи позавчора, чи на минулому тижнi, баба Фаня посварилася зi своїм Омельком, i вiн буцiмто сказав їй, що вiд такого життя накладе на себе руки. Звiсно ж, дружина на цi слова уваги не звернула. А сьогоднi, повернувшися з ринку, баба Фаня виявила, що у хатi нiкого нема. Далi все також незрозумiло: чи курник защепнут, чи хлiв, чи сарай, - але щось заперте, i саме там обов`язково лежiть її вже мертвий чоловiк...
- А-а-а, а-а-а! - Все стогнала нещасна дружина, прибираючи фартуком сльози. - А я-то думала, що вiн так, згарячу, а вiн-то найсправдi! Ой, лихо менi, лихо! Ой, як же менi далi жити! Що робити! Ой, Боженьки-Боже!
Через деякий час всi пiдiйшли до сараю. Чоловiки почали виламувати дверi. I тiльки-но дверi злетiли з петель, як всi повидскакували у рiзнi боки з диким жахом на обличчi, бо з сараю виходив червоний та пiтний, здоровенний чоловiк баби Фанi Омел - живий i непошкоджений.
- Воскрес! - Вигукнула баба Луся.
- У-у-у-у... - Вимолвила баба Меня - й знепритомнiла.
- Оце так так... - Сказав хтось з чоловiкiв.
- Свят, свят... - Зашепотiла баба Куня й перехрестилася, i всi зробили теж саме.
- Що це в бiса тут коїться?! - Заревев Омелько.
- Любий мiй! Коханий мiй! - Викрикнула баба Фаня й кинулася на шию чоловiковi. - Живий! Живий адже! Люди! Погляньте! Живий, як завжди, га!
- Та що це воно таке?! - Заволав "воскресший", видкидуючи вiд себе жiнку. - Да що тобi треба, чортова баба?! Виспатися спокiйно не даєш! Як менi тiкьки жити з тобою! Все, накладу на себе руки колись!...