Моє село

Ночи в глухом селе, как нигде, тихи.

Эллана

Моє село... Гаряче сонце сiло,
Туман вкрива периною поля.
Лоскоче вiтерець дiвоче тiло,
Вiдлунням спеки дихає земля.

Вона ще пам'ятає межi давнi:
Був крiпаком мiй прадiд, паном - лях...
Темнiє... Виникають зорi раннi,
Тополi їх торкаються гiллям...

Обабiч стежки достигає нива.
Над нами небо, чисте як сльоза.
I ти мовчиш... а ти така вродлива...
Невже ж то жоден цього не казав?

Моє село мене до себе кличе.
Чи я засумував, чи вiдлягло?..
Моє далеке, рiдне, мальовниче,
Моє навiки втрачене село.

2009 10 06