Дощ
Думок безладдя
Злилися в унiсон, мов сон
З дощем вночi...
Шумлять думки
I дощ шумить...
Немає мiсця тiй водi
I сотнi крапель
Падають на нас,
На свiт нiчний
Летять з небес.
Гаї шумлять,
Дерева в рiднiй вулицi
Шепочуться ледь-ледь...
I краплi брязкають в лiхтар
Струмок збирається у даль
Журчить, спiшить
Немає мiсця тiй водi
На тратуарi мiста.
I треба йти, i треба йти,
I хмари йдуть важкi води.
Гнiвляться вчасно змiями палкими
I вмить i грiм гримить
Лякає всiх
I серед всього зявився псих,
Чи дурень, хто це, боже,
У нiч таку
Здумками спать не може
I навiть згас уже лiхтар,
А дощ iде,
В душi печаль.
Чого не досить
Грiм шепочить
У порiвняннi з криком
Тих думок
Життєвих плачу.
I йде цей псих,
Вночi пiд дощ,
Вiн вимок вже
До всiх ниток,
I не помiтив.
I дощ стиха,
Вcе тихше , тихше,
Тихiше вже в душi
Цього вiдчайного хлопа
А завтра, може,
Настане день,
I схоже, може зможе
Вiн краще i цiннiше
Прожити це складне життя
I може буде вiн смiятись,
Й забуде горе.
А може так, а може й нi
Як хочеш ти, як зможеш ти
Будуєш шлях свiй, дiм в життi.