Галицько-Волинське

Чернiгово-Сiверське

Київське

Лiтература згiдно iз середньовiчними традицiями була спрямована на змiцнення християнських свiтоглядних орiєнтацiй. Цю функцiю передусiм виконували поширенi в Галичинi та Волинi морально-повчальнi твори київських єпископа Кирила Туровського та митрополита Климента Смолятича, житiйнi твори (агiографiя) та твори, якi прославляли подвиги мученикiв за вiру i в такий спосiб змiцнювали релiгiйнi настанови, пробуджували патрiотичнi почуття.

Для архiтектури того часу було особливо значущим зведення оборонних споруд. Саме в цi часи споруджуються першi мурованi фортецi та замки у Берестi, Кам'янцi-Подiльському, Хотинi, Бiлгород-Днiстровському та iн. Запрошенi з Європи майстри впроваджували фортифiкацiйнi новацiї - у Холмi вперше було закладено башту донжон, за зразком якої обороннi вежi були спорудженi в бiльшостi галицьких та волинських мiст. Про високий рiвень оборонно-фортифiкацiйного мистецтва у Галичинi свiдчить п'ятиповерхова дерев'яна наскельна фортеця Тустань IХ-ХIУ столiть на Львiвщинi. Забудова фортецi розпочалася ще у IX ст. Виявленi на скелях язичницькi символи вказують, що вона була закладена ще у дохристиянськi часи. Вдало вибрана мiсцевiсть, продумана система водопостачання, яка справно функцiонує й досi, свiдчить про значний досвiд русичiв у фортифiкацiйних справах уже на той час. Образотворче мистецтво, зокрема iконопис, Галицько-Волинського князiвства мало своєю основою вiзантiйськi та давньоруськi традицiї. Водночас iконопис Галичини та Волинi включав низку своєрiдних особливостей, передусiм прагнення реалiстичностi та динамiчностi, експресивностi образiв. Це вiдбилося, зокрема, у намаганнi митцiв намiтити iндивiдуальнi ознаки творчих манер, легку об'ємнiсть образiв, що суттєво вiдрiзняє галицько-волинський iконопис вiд вiзантiйських зразкiв. Разом з тим характерними рисами iконопису Галичини та Волинi є лаконiзм i цiлiснiсть композицiї, поєднання контрастних барв, емоцiйна насиченiсть образу-символу, що виявляється в таких iконах, як "Святий Юрiй-змiєборець", "Красилiвська Богородиця", "Ченстоховська Богоматiр" та iн. Iконопису Галицько-Волинського князiвства притаманне поєднання вiзантiйських традицiй, спадщини Київської Русi та мiсцевого народного мистецтва. Прикладом цього є iкона Богоматерi-Одигiтрiї кiнця ХIII-ХIУ ст. з Покровської церкви Луцька, у якiй наявнi народнi орнаментальнi мотивиуспадкування та продовження культурних традицiй Київської Русi; тiснi зв'язки з культурою Захiдної Європи; визнання православ'я як духовної, свiтоглядної основи; визнання православної церкви центром духовного життя, консолiдуючою силою суспiльства; пiдвищена значущiсть аристократичної та мiської культури; особлива увага до розвитку освiти.

У перiод роздробленостi продовжувало розвиватися лiтописання, найважливiшими центрами якого в XII -- XIII ст. були Володимиро-Суздальська земля, Новгород i пiвденно-захiднi руськi землi. Видатними пам'ятками пiвденно-захiдного руського лiтописання є Київський i Галицько-Волинський лiтописи.

Київський лiтопис, що охоплює час вiд 1111 до 1200 p., вмiщений в Iпатiївському загальноруському зводi початку XV ст. Упорядкований у Видубицькому монастирi, вiн мiстить опис багатьох подiй, що вiдбулися в основному в Київському князiвствi, хоча дає багато вiдомостей i про iншi землi. Як виразник iдеологiї феодалiв, лiтописець головну увагу придiляє розповiдям про життя й дiяльнiсть князiв, зокрема Володимира Мономаха, його синiв, описує князiвськi усобицi, походи проти половцiв, закликає до єдностi Русi в боротьбi проти них.

Архiтектура i мистецтво.

У XII -- першiй половинi XIII ст. в руських землях на давньоруськiй основi продовжували розвиватися архiтектура, живопис, ювелiрна справа, музично-пiсенна творчiсть та iншi види мистецтва.

Руками народних умiльцiв було збудовано ряд чудових споруд. Житла рiдко мали монументальний характер, народнi хати-мазанки були дерев'яними, з каменю й цегли будувалися переважно культовi, церковнi споруди.

У Києвi мiж 1140 i 1171 р. було збудовано церкву Кирилiвського монастиря, у Чернiговi в другiй половинi XII ст. споруджено Єлецький собор, а також церкву П'ятницi на честь "покровительки торгiвлi" святої Параскеви П'ятницi.
кiнця XII--XIII ст..
Одночасно з архiтектурою в Пiвденно-Захiднiй Русi розвивалися також живопис, зокрема настiнний, iконописання, рiзьблення по каменю i дереву (декоративне мистецтво) , ювелiрна справа, особливо виготовлення для князiв i бояр рiзних прикрас iз золота i срiбла. Розвивалося також музично-пiсенне мистецтво. У Галицько-Волинському лiтописi, зокрема, згадується "словутьный певец" Митуса.

Отже, незважаючи на несприятливi умови -- частi князiвськi усобицi, напади половцiв, татарську навалу,-- культура в перiод феодальної роздробленостi продовжувала розвиватися.