|
|
||
|
МАТРИЦЯ
Нєо - дурний неофашист у якого амнезiя, дежа-вю та хвороба паркiнсона. Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ i постiйно задає iдiотскi питання
Епiграф: |
|
Частина Перша. Тiпа рєальний мiр Сцена Перша На сценi неприбрана кiмната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати i до терминалу вламується бридка рожа Морфея. Нєо: Ой! Морфей: Шукай дiвку з зайчиком на срацi. Нєо: Ти хто? Морфей: Хочеш знати правду? Нєо: Шо-о? Морфей: Питаю: Хочеш знати правду? Нєо: Яку? Морфей: Тьху! (вiдключається) У дверi дзвонять Нєо: Хочу!... тобто, Хто там? Наркомани: Це ми. Є? Нєо шаркає до дверей i вiдчиняє їх. Наркомани бачать компьютер i випадають на iзмєну Наркомани: (тремтячим голосом) Давай! Нєо: Бабки гдє? Наркомани: (озираючись на телевiзор) На... Нєо: На... Наркомани: Дьорнєш? Нєо: Iдьом... Сцена Друга (дуже коротка) Дискотека. Усi дурнi чи пьянi. Крiзь товпу бiгають санiтари i ловлять якусь дiвку. Дiвка видирається, пиздить усе довкола та верещить: "Агенти, агенти!". Перiодично вона стрибає та дрига ногами. Санiтари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помiчає на нiй намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика. Сцена Третя Нєо прокидається у божевiльному домi. На ньому намотане простирадло на манер кацапської смiрiтєльної рубашки Нєо: (намагаючись випростати руки i дiстатися сигарет) От... хуйня! Входять санiтари Нєо: Ага, агенти, блядь! (З цими словами вiн таки витягує праву руку та показує санiтарам американський фак) Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Сiчас ми зробим процидурку. Любиш процидурку? Мням, мням :) Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобi скажемо: ти - падло! Ми санiтари, ми - чистимо заразу. А зараза - це ти. (З цими словами санiтари пиздять Нєо по печiнцi та засовують йому до заду гнуту столову ложку) Уяви - немає нiякої ложки. (Санiтари регочуть та залишають палату). Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке... про конхвету... Сцена Четверта Блатхата Морфея. На ковдрi лежить обдовбана Тринiтi та ще декiлька всмерть п'яних кацапiв. Один з них сидить перед древнiм телевiзором i дивиться на зеленуватий "снiг". Входить Нєо. Трiнiтi починає блювати. Нєо: Шо тут? Морфей: Добро пожаловать у рєальний мiр! Трiнiтi: Буе-еееєєє.... Морфей дiстає з-пiд плаща рiзнокольоровi колеса i протягує їх Нєо Морфей: Вiзьмеш червоне - будєшь кльовим парнєм, пiдсядеш на тожє, шо i ми. Вiзмеш синє - будеш лохом конкрєтним, бо то крейда. Трiнiтi: Буе-еееааааа.... Нєо тягне руку спочатку до червоного, потiм до синього, потiм знову до червного. На лобi в нього видно тяжку роботу мислi. Наважившись, вiн таке бере червоне колесо i їсть його. Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий Трiнiтi: Бууууууе-еееєєє.... Нєо: (Розплющуючи очi i дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу! З цими словами вiн починає молотити меблi, п'яних кацапiв та iнший хлам, що розкиданий по комнатi Трiнiтi: Шо вiн робить? Морфей: (дивиться на зелений снiг) Вiн рухається! Трiнiтi: Не так швидко! Буе-еееєєє.... Нєо продовжує молотити повiтря, подекуди влучаючи у стiни. В таких випадках вiн кричить "Хе!" i пиздить ногами прєпятствiя. Очi його заплющенi, рот усмiхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно. |
|
Сцена П'ята Нєо прокидається з дикого бодуна. Вiн увесь в синцях та садинах. Навколо лежить попизжена мєбєль, якiсь кастрюлi та штук сорок зкрючених дугою ложок. Поруч iз Нєо хропе Морфей. Посеред кiмнати мичить Трiнiтi. Вiд цього мичання i розлiпля очi Нєо. Нєо: (хрипко) Хто тут?... Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду? Нєо: Нєє... Морфей: То знай, тут ти. Нєо: Хто я? Трiнiтi: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу Нєо обводить кiмнату поглядом. Потiм тихенько витягає з кишенi Морфея мобiльного телефона i тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається. Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Вiддай трубу.. Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобiлу) ЗАБЄРIТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А! На столi дзвонить старовинний телефон. Морфей пiдходить до нього. Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знiмаючи трубу) Ну, "Алльо!" Нєо зi страхом вiдкидає мобiлу. Морфей: (з участю) Тобi мабуть треба до Огакула... Нєо: Хто такий Оракул? Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потiм побачиш. Вiн знає, що живе у Матрицi. Вiн вiдчiває Матрицю. Вiн навчить тебе, як зламати Матрицю. Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? I нахуя? Трiнiтi: Бо ти мудак! Нєо: (помiчаючи себе у дзеркалi) I чого я лисий?! Сцена Шоста, де Нєо вчиться лiтати Морфей: (до Нєо) Це iмiтатор. Навколо тебе - штучна реальнiсть. В нiй ти самi правила, що дiють в Матрицi. На деяки ти можеш спиратися, деякi можна зламати. Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати? Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч iз Нєо) Пизданеш i узнаєшь. Нєо: (радiсно) Правду? Морфей: (хитро) Ага. Стрибай. Нєо заплющує одне око i пiдозрiло дивиться на негра Нєо: I на хуя? Морфей: Пiзнаєш правду! Лєтi, да? Морфей штовхає Нєо з даху. Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!... Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєтi, а не "бля"! Нєо: Бля-а-а-ааа!... На останнiй нотi вiн гупається об асфальт як мiшок гiвна i плющиться мов дiснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очi, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фiльмах, приземляється Морфей. Морфей: Бiлi не вмiють лiтати... Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф Нєо вiльною рукою вiдшкрябує вiд асфальту спочатку жопу, потiм говову i переверається на бiк. Зi звуком пробки шампанського вiн ширшає, набуваючи нормальної форми i пiднiмається. На поясi Морфея верещить пєйджер. Морфей: (перебираючи рiзноманiтний хлам, шо навiшано у нього пiд плащем) Час iти. Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повiтря ногою намагаючись попасти негру в спину. |
|
Частина Друга. Матрiца По-за Сценою Кабiнєт главврача. На столi стоїть тарiлка борщу, поруч з якою сидить Рiган, та табличка "Смiт", вiдповiдно зi Смiтом. Рiган судорожно їсть. У Смiта у вухо всуното кусок дроту вiд телефону, який вiн постiйно теребить. В руцi в ньохо мухобойка, якою вiн час вiд часу пиздить по столу. Смiт: Так от, нас цiкавить, хто пре у лiкарнi колеса? Рiган: Ам-гум... Скоко? Платiшь скоко? Смiт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосi) Хто дiлєр? Рiган: (закатує очi i огидно плямкає) У мєня єсть свої iнтєреси - тарєлка борща каждий дєнь i дiмедрол! Смiт: Добре, тарiлка i ампула...i ложка в день! Рiган: Три! Смiт: Двi! Двi ампули дiмедрола на вечiр i iмя! Рiган: (шипить) Морф-ффей! Це вiн, клятий нiгер, навчив Нєо кунг-фу, це вiн знає правду, але (починає плакати) нi-iiiкому не-е ка-аажжее-еее.... Смiт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл нахуй, бо нiчо не получiшь. Смiт хуярить мухобойкою по головi Рiгана. Рiган перестає хлюпати, тихенько пиздiть зi столу ложку i тихенько рачкує у дверi. Сцена Перша Засмiчена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на пiдлозi сидять дебiльнi дiтки, що граються здебiльного алюмiнiєвими ложками. Входять Морфей та Нєо.Останнього тiпає та сiпає у рiзнi боки. Рухи в нього поривчастi, очi блищать, пальцi тремтять. Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум! Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгiша, синку. А хто цей мудак? Морфей: (огидно кривляючись) Вiн хоче знати пГ'авду Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну i шо ето с табой? Ти двiгаєшься такi как Агент! Нєо: (тiпається) Я... угк... знаю... укг... Кунг! Хву!.. Огакул: Вiжу. Но ти полюбiш ту, шо умегла, а она полюбiт тєбя. I кто-то из вас умгет. Iлi нє умгет.... Но кто-то такi умгєт. Нєо: (сiпаючи головою) Кунг! Хву! Огакул: (витягаючи шось з кишенi) Нєт, божеж мой, от на - з'їж. Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною i знову жре. Поступово його попускає. Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я? Огакул: Ти в бєзопасностi. Ти у дгузєй. Нєо: От спасiбо, я краще пiду Нєо виходить повз дебiльних дiтей, що вiд нiчого робити, мнуть ложки Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорi) Шо це за блядь? Морфей: Нiчого не кажи. Я не хочу знати ту хуйню - вiн витягує з-за пазухи старого замацаного телефона який починає огидно дзвонити - Ми повераємось. Нєо: Куди? Морфей: Додому, у рєальний мир! Морфей знiмає трубку i тiєїж митi з дверей вистрибують Агенти. Нєо: (радiсно пiдстрибуючи) Ага, Агенти, блядь! Агенти: (крутячи Морфея) От ти, нiггер, нам i потрiбен. Iдьом, нас ждєт главврач! Морфей: (з гордiстю озираючись на Нєо) Я дуже страшний! Агенти: Ага. Як обiзяна. Га-га-ггаааа! (регочуть) Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманiв, невловимо швидко. На мить Нєо охоплює прозрiння, вiн вiдчуває правду, але якась хуйня хряцає його в потилицю i розумiння згасає. Сцена Друга В кiмнату, де сидить Трiнiтi i Рiган входить Нєо. Вiн у сраку п'яний. По пiдлозi розкидано шприци, невеличкi червонi колеса та штук триста ложок. Нєо: (спiває) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сi-i-iбiрррi з канво-оєм!..." Трiнiтi: Де Морфей? Нєо: (показуючи пальцi хрест-на-хрест) "АйПi мой двєстi сор-рок п'ять, я в айсiк'ю хаачу оп'ять!..." Рiган: Де Морфей?! Нєо закатує очi, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз. Трiнiтi: Останнiй раз питаю, де Морфей? Нєо: (падаючи раком) Вiн знає правду, а я знаю кунг-фу-уу! - З останнiми словами його нудить прямо на пiдлогу, шприци та ложки Рiган: (шепоче до Трiнiтi) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука! Трiнiтi: (пiдходить до Нєо i кладе його голову собi на колiна) Що сталося з Морфеєм? Нєо: Збрроя! Менi потрiбна зброя! Я стрiляти хочу! Рiган: Зроби йому клiзму, бо помре Трiнiтi бере величезну клiзму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо, не помiчаючи, хапає найбiльшу ложку шо поруч обома руками i починає терти її бiк об бетонну пiдлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає ложку у штанi та приймається за iншу. Рiган з острахом дивиться на вже п'ятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує. Нєо: А ну стояти, блядь! Рiган: (хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє? Нєо кидає ложку в Рiгана, ложка влучає тому у груди, де й залишається стирчати. На пiдлогу щось капа з розбитої у карманi Рiгана ампули. Нєо пiдходить до тiла, макає палець у жижу та сує його до рота. Нєо: От бач, дiмедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запiдозрив! Рiган тихо осiдає на пiдлогу. Його пальцi судорожне шкребуть по пилюцi. Права лишає слiд дуже схожий на слово "Матриця", а лiва - "Ми тут як блядськи батарейки". |
|
Сцена Третя Знову кабiнет главврача. До кабiнету влiтає Нєо з клiзмою у жопi. На стiльцi тихо марить Морфей. Його очi заплющенi, руки зв'язанi. Поруч копошаться лiкарi. Нєо: Ага, то тут в вас штаб! - голосно бздить, клiзма випадає i на пiдставлену долоню падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру. Морфей плямка, миттю вирячує очi i з голосним "чпок" зникає. На стiльцi лишається лише старий замацаний телефон. Смiт: Зараз ми тобi покажемо "Штаб"! Нєо: Я знаю Кунг-Фу та вмiю лiтати! З цими словами вiн пиздить головного лiкаря телефоном. Телефон дзвонить, лiкар падає, iншi - тiкають. Заключна Сцена На ковдрi лежить обдовбана Тринiтi та ще декiлька всмерть п'яних кацапiв. Один з них сидить перед древнiм телевiзором i дивиться на зеленуватий "снiг". Входить Нєо. Трiнiтi починає блювати. Нєо: (вирячуючi очi) Ну нi хуя сєбе! Морфей: Добро пожаловать у рєальний мiр! Трiнiтi: Буе-еееєєє.... Нєо зриває важку штору, за якою вiдкривається замацане вiкно i решiтка. Вправним ударом голови вiн б'є скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну синю далечинь. З високого неба лунає "Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!" |
|