...Весна.
Сморiд в повiтрi. Дим, що пiднiмається в небо. Палять смiття. Вогонь, цей червоний гнилелюб, з'їдає згорнуте торiшнє листя, яке байдужi двiрники згорнули разом з усiм що лежало пiд снiгом, згорнули у легкiй перервi мiж похмiллям i сп'янiнням.
У Києвi весна.
Сонце здiймається над свiтом, виграючи на голих деревах хрещендо. Охрещено! Прохiд заборонено!
Ворони, горобцi, голуби, очманiлi вiд голоду, кидаються на будь-яке їдло, хоч руками хапай... Смiтники стогнуть од птаства.
На небi нi хмаринки. Неначе їх усiх зiгнали докупи i повели десь за обрiй. На розстрiл.
Весна.
Дивина?
З мого сна...
Зi сну виринають, ревом обмиваючи навколишнi стiни, важкi вантажiвки. То жiнки. Жiнки, що не стали чекати на долю. У недолi їм звичнiше. Зручнiше.
Весна?
Розвiсна. Кiлограм дайте.
Накрайте.
Накрайте трошки серця. Сто грам яловичого серця. Яке плекали, ростили i вбили. Яке кохало.
Весна.
Пiдвiсна.
Навколiшках на старому бур'янi, який просить срiбних куль. Вилiз з-пiд снiгу i знову квiтне. Живий мрець. Йому грець.
Весна.
Навколiшки на старому бур'янi.
Наган до скронi. Весна. То вина.
Вина в життi.
В тому, що живеш. Що жила.
Весна.
Куля. З мого сна.
Ясна...
***
Звук пострiлу зняв птаство, повершувши хмари на небо. Тепер знаю. Хмари - то птахи.
Себе я бачу на торiшнiй травi. Замiсть скронi дiрка. Свiжа, хоч i торiшня як трава. Торiк пiдписана куля.
Кров рясна.
Весна.
Досить.
Сiрi стiни. Розбити.
Зрозумiти...
***
Цiєї ночi снилося усiляке страхiття. Люди в машинах, мiлiцiянти з собаками, вiйськовi з рушницями. Звiдкись вигулькнув напис: центральна миловарня.
Сiрi лиця. Як на заклання. Проте чому як? На заклання.
Заради чистої нацiї... Хе-хе...
Суддю на мило...
Легкi на згадку: табун суддiв у їх формових обладунках погнали повз нас.
Час.
Наш час...
Саме час.
Час, щоб розжарений непотрiб остиг десь у пiдсвiдомостi. Принаймнi там де вона у мозку знаходиться.
I той, хто стрiляє - буде добрим самарянином. Позбавить їх вiд.
***
Нова пiгулка. Старi вже не допомагають. Не спати. Розплющити очi.
Сни збудуться.
Збудуться?..
Хто ж це лайно придумав?..
Розбити йому пику!
Розбити пику разом з усiма хто має рацiю. Хто своїм безглуздим здоровим глуздом дратує i руйнує життя.
Розбиття.
Розiбємо життя.
Дзвонить Iван. Чи Марко. Чи Катруся. Чи Зелена. Чи краля з фiрми.
Се одно соловей не замовкає.
Настирливi мелодiї вихоплюють з напiвсну.
Увi снi я - не я.
Увi снi - сорок другий.
Боюся спати.
Вчора повели на розстрiл.
Якщо людина помре увi снi, чи зможе жити далi?
Весна!
Весна?!!
Весна...
Сiрий голуб кидався на духовний скарб, котрий люди викинули на смiтник. Непотрiб що всотав людськi душi. Смiтники стогнали.
Вiд птаства.
Вiд спогадiв.
Весна!