Згідно з відомою настановою китайської мудрості народжуватись у часи змін - річ не вельми вдячна. Але головний герой роману художник Сергій Богданенко не лише народився, але й ставав людиною якраз у часи змін, та ще й змін щонайсуттєвіших, змін як в особистому житті Сергія, так і в житті його Батьківщини - України, яка перестала бути частиною Радянського Союзу і стала незалежною державою. Земне коханя до жінки й небесна любов до Бога й Батьківщини - чи можна їх поєднати? В яких стосунках існують Бог і створений ним народ, і чому церква українського народу має бути саме Українською Церквою? Як його досягти, цього омріяного щастя в звичайному земному житті - і щоб це не супречило життю вічному? Ці, та багато інших, не менш суттєвих питань визначають життя Сергія Богданенка. Відповіді на ці питання нам і доведеться шукати разом із Сергієм.
Згідно з відомою настановою китайської мудрості народжуватись у часи змін - річ не вельми вдячна. Але головний герой роману художник Сергій Богданенко не лише народився, але й ставав людиною якраз у часи змін, та ще й змін щонайсуттєвіших, змін як в особистому житті Сергія, так і в житті його Батьківщини - України, яка перестала бути частиною Радянського Союзу і стала незалежною державою. Земне коханя до жінки й небесна любов до Бога й Батьківщини - чи можна їх поєднати? В яких стосунках існують Бог і створений ним народ, і чому церква українського народу має бути саме Українською Церквою? Як його досягти, цього омріяного щастя в звичайному земному житті - і щоб це не супречило життю вічному? Ці, та багато інших, не менш суттєвих питань визначають життя Сергія Богданенка. Відповіді на ці питання нам і доведеться шукати разом із Сергієм.
Згідно з відомою настановою китайської мудрості народжуватись у часи змін - річ не вельми вдячна. Але головний герой роману художник Сергій Богданенко не лише народився, але й ставав людиною якраз у часи змін, та ще й змін щонайсуттєвіших, змін як в особистому житті Сергія, так і в житті його Батьківщини - України, яка перестала бути частиною Радянського Союзу і стала незалежною державою. Земне коханя до жінки й небесна любов до Бога й Батьківщини - чи можна їх поєднати? В яких стосунках існують Бог і створений ним народ, і чому церква українського народу має бути саме Українською Церквою? Як його досягти, цього омріяного щастя в звичайному земному житті - і щоб це не супречило життю вічному? Ці, та багато інших, не менш суттєвих питань визначають життя Сергія Богданенка. Відповіді на ці питання нам і доведеться шукати разом із Сергієм.
Почему Иннокентий, родившийся на самом закате Советского Союза и захвативший жизнь в СССР только своим детством и юностью, может, с полным на то основанием, называться советским человеком? Что такое советский человек? И что такое СССР? И причем тут Россия?... Или приближенный к Замыслу обзор жизнедеятельности отечественного (витчызняного-плюс) континуума. Или сказ о том, как Илья Муромец с Франкенштейном подрались, и как их Иванушка-дурачок помирил, но сам был закабален Бафометом. Или просто попытка реабилитации истины, то есть попытка установить паритет между волками и овцами и между мухами и котлетами в волко-мухо-овце-котлетном гламуре дискурса.
- Так-то воно так, та от тільки трі-і-ішечки не так (Шельменко-денщик) - А от і не трішечки. Все зовсім, зовсім не так. От буває, дивишся - наче людина як людина, а придивишся - глип! - а воно депутат! Отакі от, куме, дивертисменти й пертурбації. Ні-і-і, все зовсім, зовсім не так... (Дядько Сидір, кум Петра)
Букви складаються в слова, слова складаються в текст, із тексту, душі поета й дозволу Бога народжується вірш. Кожен читач, знайомлячись із віршем, прочитує його по-своєму, по-новому, народжуючи таким чином практично новий текст. Так безперервно народжується живий всесвіт поезії, який об'єднує епохи й народи. Хоча особисто для автора найчастіше поезія - це освідчення поета в коханні (майже завжди нерозділеному) до життя, аби якнайдалі самозречено втекти від ревнивиці-смерті, яка переслідує крок за кроком і завжди готова розімкнути обійми. Для самого ж вірша головне, щоб найскладніша, найглибша, найнезвичайніша метафоричність була водночас природною, прозорою і зрозумілою, такою, що легко читається, щоб зміст природно породжував форму, через яку цей зміст міг би бути легко впізнаним. Адже, поезія не в словах і не в рядках, а поміж слів і поміж рядків.