Iгренський водевiль
"Що там на золотих скрижалях".
Створений у лiтку 2006 року.
Дiючи особи:
Лаодамия - розпусна жiнка.
Iола - розпусна жiнка.
Меркурiй - бог iз жезлом.
Купiдон - бог з луком та стрiлами.
Листоноша - маленьке янголя.
Меркурiй:
Зайшов Меркурiй якось раз до жiночок
I прийнят був не гiдно i не вiчливо,
Одна займалася ганебним, блудним промислом,
А друга рахувала накопичене.
I щоб вiддячити цiм двом за §х шанобливiсть
Виходячи з дверей казав вiн так:
"Бог перед вами!
I зроблю не гаючись,
Чого не побажаєте!"
Одна з них вiдiпхнув коханця
Й каже, кваплячись:
"Я - хочу володiти власним острiвом,
У райскiх кущах - вiльной груддю дихати!"
А друга, заховавши накопичене,
Промовила:
"Я з подругой, але...
Додайте ще кохання - божевiльного!"
Гаразд, казав Меркурiй!
Ось вам дiм.
Я перси ваши вiд торкання звiльнюю,
Бо острiв вам на радiсть - ненаселенний.
А що стосується кохання божевiльного...
Є в вас три днi,
Щоб ви знайшли на островi - того,
Хто купить ваши безсоромнi пестощi,
За певну мiру - цiлу купу золота.
Коли ж не виконаєте умови цей,
Ви помрете...
Чекайте, нi! Одна лише загине...
Та, котру друга у ночi, задуше.
Ха,ха,ха!
(Меркурий зникає.)
Сцена перша, Лаодамия та Iола на островi.
Лаодамия:
Я бачу зорi, гiлля, лiс навколо...
Здається, нам цей розклад не примарився.
Iола:
Це божевiлля, чи ти припускаеш,
Що то, був звичайнiсенький Меркурiй?!
Лаодамия:
Чому ж тодi, ми наши побажання
Негайно висловили, а тепер
Замiсть алькова сидимо у хащi?
Iола:
Чи звичка, чи канабiас подiяв.
Доречi, тут напевно вiн зростає!
Лаодамия:
Iоло! Дивовижно! Ти спокiйна,
Ну нiби скеля.
То подивись, ми у самiсеньких сорочках
Потрапили на роги к бiсу!
Iола:
Я перепрошую, шановна Лаодамiя!
Це мiй,ти чуєш?
Це мiй власний острiв!
Лаодамия:
А як щодо вимоги того дядька!
Кому у цiх дикунських нетрях
Ми продамо своє тендитне тiло,
За певну мiру - цiлу купу грошей?
Iола:
Ах, люба Лаодамия! Не перебiльшуй.
По-перше, зазирни в сво§ панчохи
I там ти знайдеш
Цiлий лантух грошей.
Чи ти вважаеш - я слiпа курiпка?
Й не бачу де зробила ти кудлечко
Для сво§х дiток золотоблескучих!
По-друге знай, я вже знайшла людину
Яка придбає незабаром мою ласку,
За певну мiру - цiлу купу грошей!
Лаодамия:
Нi, Iоло. Цього не буде. Вибачай.
Здається маєш ти мене за звичайнiсеньку дурепу.
Хiба ж не чула я
Про той кiнець жахливий,
Який, завбачив нам той дiдько злопихатий?!!
А ти приспиш мою увагу,
Вiзьмеш гроши,
А потiм вб?єш мене,
Жорстока, хтива жiнко!
Бо це єдиний вихiд, розумiєш?
Якщо не вб?єш, страждатимеш вiд жаху!
Бо зможу я, прийти в ночi, крадькома
I мовить пошепки:
Ну, прощавай, Iоло!
Прощавай Iоло!!!
(Лаодамiя знiкає у хащi).
Iола:
Куди ти, Лаодамiя?! Стривай!
Не йди, не йди у темряву.
Пiшла. За кучугурой зникла...
Доречi, хтива жiнка ти сама!
Ти чуєш?!
А ще й скнаро. Йди, йди.
I я пiду.
(Iола йде до хащi у iнший бiк).
З?являється листоноша - янгол.
Листоноша:
Пошта для Купiдона!
Пошта для Купiдона!
Ви не бачили Купiдона?!
Купiдон:
Я тут.
Маленький, невiдомий листоноша,
Що має пасма золотi i крила,
Пренiс менi листа.
З проханням.
Лист, промовляє голос Меркурiя.
"Молодику Божествений!
Є справа.
Про двох жiнок розпусних йдеться,
Якiх душа i серце власнi,не цiкавлять.
Якi пiклуються лише про тiло.
Я покарав §х, i...
Тут мала б бути крапка,
Але таких жiнок - багато в свiтi.
Цю галузь, вдосконалити потрiбно.
Тому, ми зробимо неоднозначний приклад,
Якого золотi скрижалi потребують.
Звертаюсь я, саме до тебе, Купiдону!
Є в океанi невеличкий острiв.
Туди жбурнув я, тих некчемних жiнок.
Ти маєш там з ?явитись, як людина.
Нiчого не роби.
Впливати, чи прискорювати дiй - не треба.
Просто мешкай.
Якщо одну з жiнок бажання подолає,
Гм... не вiдмовляй.
А сенс цiє§ вигадки, ось в чому,
Якщо вiдчує жiнка справжнє почуття,
Вiдчує сором i вiдмовиться вiд...
Хтивой насолоди, - та переможе
I на ту чекає нагорода.
А iньша стане косоока й кострубата,
Нехай спроможеться хоч крiхту заробити.
Ти - це остання §х надiя.
Ну, прощавай,
Твiй щiрий друг -
Меркурiй."
Купiдон:
О, жiнкi, жiнкi!
Найпрекраснiшi створiння!
Яко§ шкоди завдали Меркурiю,
Що вiн так лютиться?
Ви маєте кохатись i бажати.
Час ваш в цiєй юдолi -
Коротенький...
Наказує Меркурiй не впливати.
А я таки вiзьму з собою зброю,
Мiй срiбний лук!
Чекайте жiночкi!
Я йду до вас, негайно ж!
Ви закохаєтесь в саме кохання,
Мо§ любi!!!
З?являються Лаодамiя i Iола, але не бачать одна одно§.
Лаодамия:
Я зголоднiла, змерзла.
Це корiння менi не до смаку, нажаль.
Iола:
Там на горi багато стиглих фруктiв...
Лаодамия:
Яскравi соковитi плями в кронах,
Я бачила §х в день,
Дiстатись неможливо.
Iола:
Бо, я ж людиной народилась,
А не мавпой!
Лаодамия:
Багато мавп, кумедних та спритних
Плигають по гiлках,
Немов те лiжко.
Я щiро заздрю §м,
Умов - не якiх,
I кошти не потрiбнi,
Та i боги, напевно не цiкавляться §х станом.
Iола:
Яка ж в мене зла доля!
Лаодамия:
Яка люта самотнiсть!
Iола:
Ах, Лаодамiя! Де ти?!
Лаодамия:
Де ти?! Моя Iоло?!
Засинають. З?являється Купiдон.
Купiдон:
I де побачив вiн
Розпусних жiнок?
Це квiточки дурману й беладонни.
Всi квiтки потребують сонця i вологи
I це не можна §м заборонити.
Оця стрiла - дурману хай належить!
Палка i гостра
Зробить §§ муки - солодкими,
Як патока гаряча.
А ця - стримголов вразить беладонну!
Бурхлива i водночас нiжна
Iстомить тiло i примусить серце
Спiвати, плакати, а потiм знов спiвати.
Оце i все.
Якщо Меркурiй достроково
Подивиться на золотi скрижалi,
Вiн мене вб ?є!
Лунає гром, Меркурiй з неба промовляє:
О, Купiдону, Купiдону!
Що ж ти нако§в?!
Ти переплутав всi умови.
Ти змарнував мо§ передбачання,
Подарувавши §м велику зброю.
Тепер вони кохають i тому
Нажаль - недоторканнi!
Ну, хай там як, а почалося все це
Через мене.
Тому чекатиму на розвiток подiй.
Але, уважно слухай, Купiдону!
Якщо благатимеш мене про допомогу,
Я не почую, як мене ти не почув.
То стережися, та уважно стеж за зброєй,
Бо тiльки в не§ зараз твоя сила!
Купiдон:
Оце i все.
Гукну красунь...
Нехай тепер §м мавпи заздрять!
Агов, красунi! Прокидайтесь!
Час втiх настав.
Лаодамия:
Я чула голос чоловiчiй!
Як промiнь сонця посеред негоди
I бажаний вiн був i теплий!
Iола:
Це Лаодамiя!
Лаодамия:
Здається - це Iола!
Iола:
Помиримось?!
Я дуже винна, чи пробачиш?!
Лаодамия:
Так-так! Не треба вибачатись!
Я сумувала, подружко! Iола!
Iола:
Згадаймо нашу пiсеньку!
Лаодамия:
Згадаймо!
Пiсня:
Я хтива, я i скромна,
Байдужа i палка!
Тендiтна й безсоромна,
Для всiх, кому яка...
У мене стегна бiлi,
До пояса коса,
Пашить вогонь у тiлi,
Мiй бог - моя краса!
Iола:
Послухай, Лаодамiя, я хочу
Щоб одна одной ми заприсяглися
В довiрi щiрой i пошанi!
Лаодамия:
На знак присяги
Ми жбурнем у море
Тi остогiднi гроши!
Iола:
Все накопичене?!
Лаодамия:
Так. Майже цiлий лантух.
Iола:
В морську пучину?!
Лаодамия:
Нехай там потопають!
Iола:
Нехай! Нехай!
Лаодамия, Iола:
Мiй бог - моя краса!
(Лаодамiя та Iола йдуть жбурляти гроши, з?являється Купiдон, який все це спостерiгав).
Купiдон:
Тим часом, я на м?яких лапах
Крадькома до голубок наближаюсь.
Влаштуюсь на травi.
Сон змежує мо§ красивi очи...
(Купiдону сниться Листоноша).
Листоноша:
Пошта для Купiдусика!
Пошта для Купiдусика!
(З?являються Лаодамiя та Iола).
Лаодамия:
Мiй бог, дивись Iола!
Це ж чоловiк!
Iола:
Вiн спить!
Лаодамия:
Грудь пiдiймається повiльно...
На островi цей янгол,
Де вiн узявся?!
Iола:
Напевно, мандрував в човнi,
А той розбився.
Лаодамия:
Ти краще подивись,
Який вiн красень!
Стрункий,
Могутнi м?язи,
М?якi пасма!
Iола:
Розбудимо?!
Лаодамия:
Нi, нi - не треба.
Якщо спитає: - хто ми,
Що тут робим,
Як ти вiдповиси?!
Iола:
Наприклад ми покаранi богами,
За те ... що §м вiдмовили у втiхах.
Лаодамия:
А що, це майже правда.
Так i скажем.
Iола:
Який вiн незвичайний!
Лаодамия:
Мармуровий...
Iола:
Яка тендiтна шкiра!
Лаодамия:
I трояндовi вуста!
Iола:
Терплячкi вже нема, розбудимо?
Лаодамия:
Розбудимо.
Шановний незнайомцю,
Прокидайся!
Iола:
Ранковi роси - дуже небезпечнi...
Купiдон:
Я марю, чи ви чарiвнi наяди,
Яких послало менi небо,
Щоб я насолодився сповна
Їх голосом, красою i торканням!
Лаодамия:
Як звуть тебе,
Прекрасний незнайомцю?
Купiдон:
Мене звуть -
Мрiя,
Доля,
Туга,
Жага,
Чуттєвiсть,
Пристрасть,
Насолода.
А ще - страждання i...
Солодка мука!
Iола:
Ти кажеш дуже загадково...
Що ти тут робиш?
Купiдон:
Я полюю.
Ось бачете, мiй лук
I стрiли срiбнi.
Щоправда тут дичини небагато.
Лише двох козочек
Побачив струнконогих.
Лаодамия:
Чи влучив в них, мисливцю?
Купiдон:
От зараз i побачим.
Лаодамия:
Я - Лаодамiя,
Мо§ - жагуче серце, палючу кров
I душу...
Я вiддала б комусь, але
Вони тво§, тобi належать.
Бо, як побачила тебе,
Одразу закохалась.
Iола:
Нi, не дивись на не§, нi!
Це я, я твоя доля, я - Iола!
Я тихо притулюся бiля нiг тво§х
I вiддано чекатиму коли...
Коли хоч погляд твiй
Торкнеться мого тiла!
Лаодамия:
Кохання викликає й надає
Емоцii прозорi, чистi
Немов легенький вiтерець у лiтку...
Чи це не так, Iоло?!
Iола:
Я повнiстю з тобою згодна, люба.
Тем бiльш, якщо кохання,
Є взаємним.
Лаодамия:
Але той вiтерець, зненацька
Перетворитись може
На велечезний буревiй,
Що знищить а шляху своєму
Всi завади!
Чи це не так, Iоло?!
Iола:
Саме так, подружко!
Але я тiльки зауважу,
Що той жахливий буревiй
Намарно буде лютувати
Навколо скелi, пiд якою
Сидiтимуть два... (має на увазi - голубкiв).
Купiдон:
Шановнi феi, пiдкажiть,
Як можу я позбавити вас
Ревнощiв, якi немов отрута,
Можуть вбити
Самiсеньке кохання!
Лаодамия та Iола:
Обирай!
Лаодамия:
Негайно ж подивись
На нас, дбайливо!
Iола:
I вирiши, яка тобi до серця!
Купiдон:
Оце цiна, яку нажаль,
Не можу заплатити
За власнi м?якосердiсть i увагу.
Ви чарiвнi наяди, зберiгайте
Той дiамант,
Який я вклав у вашi груди.
Бо незабаром прийде час
I ви зустрiнете людину,
Що буде гiдна вашого кохання.
Я вам подарував перепустки,
У свiт великий, до людей, на землю!
Я - Купiдон!
I вчинок мiй, свавiльний!
Лаодамия та Iола:
ТИ БОГ?
Купiдон:
Авжеж.
(Лаодамия та Iола, швидко кидаються до нього, хапають лук i стрiли).
Купiдон:
З цiм не жартують.
Я вас прошу, негайно
Повернути менi зброю.
Лаодамия:
Оце-то нi!
Останнiм часом боги
Немов гриби пiсля дощу у лiсi.
Iола:
Як мухи на солодощi злетають.
Лаодамия:
Втручаються бзцеремонно в долю.
Iола:
Отой, прийшов
Не маючи запрошення.
Вiн навiть не постукав у дверцята.
Лаодамия:
I здивувався нашой неповагой!
Тепер от ти!
Кохання нам навiяв...
Iола:
I хочеш утекти...
Лаодамия:
I кажеш - зачекайте...
А в нас є трiшки iнший намiр.
Любовi забажалося раптово!
Iола:
Палкой, вiдвертой!
Лаодамия:
Щирой тощо!
Iола:
Ми ледве не загризли
Одна одну!
Лаодамия:
Якi ж ви боги, якщо не розумiєте
Що ми не iграшки.
Iола:
Не ляльки!
Яких жбурляти можна у пiдлогу.
Лаодамия:
То почекай,
Нехай життя цiною,
Iола:
Ми хочемо помститись
За втручання!
Купiдон:
Меркурiю! Я тебе викликаю,
Прийди скорiш менi на допомогу!
Лаодамия:
Хапаймо влучного мисливця!
I зацiлуємо до смертi!
Iола:
Це незвичайне полювання!
Наврядчи зможеш ти забути!
Лаодамия:
Узнаєш ти жiночу пристрасть
I гострi пазури на шкiрi.
Iола:
Якщо потрапиш ти на небо,
Нехай глузують з тебе боги!
Лаодамия:
З такого вдалого коханця!
Купiдон:
Меркурiю! Я в другий раз благаю!
Прийди скорiш менi на допомогу!
Лаодамия:
Меркурiю?!
А той лише приходить
Якщо нiхто на нього не чекає!
Iола:
Тому в нас є багато часу...
Лаодамия:
Щоб помстою насолодитись.
Iола:
Ти уникаєш наших поцiлункiв?!
Лаодамия:
Здається ми йому недовподоби!
Кохання сам собi навiяти ... невзмозi...
Iола:
Ми допоможемо тобi, чекайно!
(Лаодамия та Iола хочуть поцiлити у Купiдона з його ж збро§).
Купiдон:
Нi! Не робить цього!
МеркурiiiЙ!
Бо я перетворюся.......
(Л. та I. попадают в Купiдона, той знепритомнює. Тут гром, з?являється Меркурiй).
Меркурiй:
О! Жiнкi! Жiнкi!
Найпрекраснiши створiння...
Iола:
Дивись. Це той зловтiшник
На iм?я Меркурiй.
Лаодамия:
Якому завдяки ми тут i потерпаєм.
Меркурiй:
Поганi тво§ справи, Купiдону.
Якщо б не я,
То мiг би ти залишитись людиной.
Бо стрiли цi, людей обожествляють,
Даруючи §м почуття.
С богами ж навпаки...
Накоєно багато помилок.
Ти, та i я також,
Вчинили як звичайнi люди,
Ми дiяли по примхi - Купiдону!
А в кожного вона була своя.
А цi жiнкi спiткали єднiсть,
Вони повстали за свiй власний вибiр...
(В цю мить, Iола натягує лук и поцiлює у Меркурiя).
Iола:
Достатньо балачок, оратор!
Лаодамия:
Ти влучила!
Iола:
Ще б пак!
Лаодамия:
Ми вбили двох богiв,
Немов ховрашок!
Iола:
А чи нема канабiасу бiльше?
Лаодамия:
Шкода, але - нема.
Iола:
I що тепер?
Лаодамия:
Умов - неяких
I кошти не потрiбнi,
Та i боги, вже не цiкавляться §х,
Тобто нашим станом.
Iола, вказуючи на Меркурiя:
Дивись, а цей товстунчик
Солоденький.
Лаодамия:
Ну так, коли мовчить
Вiн просто душка.
Iола:
Прислухайся!
Менi здалося - зойк.
Лаодамия:
I справдi. То ховаємось
I швидше!
(Лаодамия та Iола, ховаються, з?являється листоноша).
Листоноша:
Пошта для Лаодамii та Iоли!
Пошта для Лаодамii та Iоли!
Ви не бачили Лаодамiю та Iолу?
Лаодамия та Iола:
Ми тут.
Листоноша:
Там на горi, нарада урочиста,
Стосовно вашого випадку вiдбулася.
Ось вирок. А менi вiддайте -
Той лук, та жезл оцей!
(Листоноша забирає з собой зброю Купiдона, та жезл Меркурiя, убiгає. Лаодамiя та Iола разгортають вирок, читають).
Лаодамия та Iола:
"Жiнкам, якiм iм?я - смiливiсть,
Якi здобули перемогу
Не дивлячись на супротивника посаду.
Вiд Зевса.
В цю мить, як ви мiй вирок разгорнули
На золотих скрижалях заєєструвались,
Два шлюби.
Це дуже досконале лiкування
Вiд промислу ганебного,
Та вiд пихатiстi чоловiкiв,
Доречи, саме ваших.
Але, є дещо незвичайне
В ваших шлюбах,
Бо нареченi, пам?ятатимуть постiйно,
Купiдон та Меркурiй кажуть крiзь сон:
Що саме ви причина §х занепадiння.
Що саме через вас, вони перетворились
З богiв впливових,
На людей звичайних!
Лаодамия:
А ще й одружених!
Iола:
А ще й вiрних!
Читають далi:
Бо острiв цей, ваш дiм тепер назавжди!
А ось мiй шлюбний подарунок.
Ця люлька зовсiм незвичайна,
Бо вмiст §§ не скiнчеться нiколи...
Лаодамия:
Канабiас?
Iола:
Канабiас, вiд Зевса!
Далi Лаодамiя читає одна:
Достатньо трохи диму з то§ люльки,
Щоб привести до тями наречених.
То хай щастить в подружньому життi!
Iола починає палити. Лаодамiя читає:
Пост скриптум.
З чоловiками будьте обережнi.
Пихатiсть - не лiкується одразу.
Вони з початку можуть
Розлютитись."
Iоло! Ти ж не палиш?
Iола:
Що?
(Меркурiй i Купiдон починают ворушитись, спочатку як зомбi, потiм все спритнiше).
Купiдон:
Це незвичайне полювання
Наврядчи зможу я забути!
Котра з цих двох моя дружина?
Iди, я тебе приголублю!
Меркурiй:
Ми зараз вiдсвяткуємо весiлля,
Я знаюся на вишуканих стравах!
Березовий коктейль -
Чи до смаку вам?!
Iола:
Тiкаймо, Лаодамiя!
Лаодамия:
А, преша шлюбна нiч?
Хоча... Я передумала, тiкаймо!
Меркурiй:
Не слухатись чоловикiв?
В погоню! За владою!
Купiдон:
I за коханням!
Iола:
Це божевiлля!
Лаодамия:
Чи канабiас подiяв!
Меркурiй:
Я нагодую вас березовим коктейлем!
Купiдон:
А перша шлюбна нiч!
Куди ж ви?
Iола:
А ще й одруженi!
Лаодамия:
А ще й вiрнi!
Листоноша:
А все це , пошта для вас!
Меркурiй догоняє Iолу, Купiдон - Лаодамiю, поклон.
20