Як приємно сидiти з друзями десь у затiнку на козацькому хуторi серед Степу Безкрайнього (у кутку серед Безмежжя Благодатного), пити запашнi узвари з рiзнотрав'я i говорити про життя-буття. Особисто менi одразу згадується богоспасаєме село Шрамкiвка серед степiв iсторичної Полтавщини, де я проводив своє дитинство:
Ой, пiду пiду у Степ i знайду траву,
Благодатну й запашну, справжню степову...
Заварю собi чайку, буду його пить,
Буду думать i гадать, що його робить...
Запрошу мабуть людей, у круг позову
Казки будемо казать про долю степову..
Запрошу мабуть людей да на чесний пир
Казки будемо казать про добро i мир...
Поговоримо про все, що дано нам знать,
Будем сидiть, говорить i чай чаювать...