На згадку про простого i грiшного українського красного козака Кузьму Бублика (1901-1925) i всiх його сотрудникiв i соратникiв, якi в тiй чи iншiй мiрi долучились до благодатної справи людей Небесного Владики i Вiчного Вiйська, воїнiв Бога-Христа рiзних часiв i народiв пiд самими рiзними гаслами i прапорами, грiшних, але вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй. Вiйсько Боже - Вiйсько Вiчне! Слава вiльнiй Українi i святiй Русi! Свiтле Майбутнє добрим людям! Сонце Правди, помилуй нас грiшних!:
Козацька вольниця восстала,
Рiка знов вийшла з берегiв,
Голота знову Стяг пiдняла,
I превратилась в козакiв!
Не плачте люди, не журiться,
Бо Правда Вiчная жива,
Давайте Богу всi молиться,
Хай всiх спасають цi слова!