В пам'ять про справжнiх червоних козакiв i їх сучасних спадкоємцiв. Пам'ятi брата мого прадiда, червоного козака Кузьми Павловича Бублика (1901-1925) i всiх людей, якi приймали участь у захистi правди, свободи i народовладдя пiд червоними (i не тiльки) прапорами 1917-1991 рр в Українськiй Республiцi, Радянському Союзi i всьому свiтi, царство їм небесне i вiчна пам'ять i чиї нащадки у той чи iнший спосiб, пiд самими рiзними прапорами продовжують цю справу нинi.
В пам'ять про людей Вiчної Божої Орди, що стояли за правду, свободу i соборне народовладдя у Степу Безкрайньому у древнi часи i їх родичiв та нащадкiв, загиблих в 2013-2014 рр. на Майданi в Києвi:
За що вы лаетэ Орду,
За що злословытэ
На стэпнякив убогых
На тую стэповую голоту
Що заступыла злу
В Наш Ридный Край дорогу?
Воны пиднялы впавшый було Стяг
Народовладдя, правду и свободу
Дэ нэ осталось правэдных людэй
Сталы воны спасинням для народу...
(02.02.2014)
Вони пiдняли впалий було Стяг,
Народовладдя, правду i свободу
I Сонце Правди у їхнiх сердцях
Вернулось знов до рiдного народу
Як їхнi предки, люди степовi
Вони по волi Божiй козаками стали
I з того часу на нашiй землi
Новi слова про Правду зазвучали...
(24.02.2014)