Рось Анна
Пес Барбос кн.5 Раз Дiд Мороз, два Дiд Мороз

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Links
Кожевенное мастерство: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    ВПЕРШЕ БЕЗКОШТОВНО ВIД АВТОРА нове видання збiрки "ПЕС БАРБОС ЙДЕ ПО СЛIДУ"-2026. Книга 5 "Раз Дiд Мороз, два Дiд Мороз" про найулюбленiше свято дiтей. Це звичайно Новий рiк! А скiльки незвичайних пригод може статися цього дня! Давайте почитаємо ))
[]

 

Анотацiя
  Перед вами п'ята книга з серiї 'Пес Барбос йде по слiду'. Це сама незвичайна новорiчна книга. Ялинка запалює свої вогнi, до малюкiв на свято приходить веселий Дiд Мороз. А якщо їх два? Хто з них справжнiй? Прочитавши книгу, ви дiзнаєтеся, як лiсовi мешканцi зустрiчали Новий рiк i хто оберiгав спокiй в лiсi. Також ви дiзнаєтеся, хто проспав Новий рiк i якi чудеса трапляються в новорiчну нiч.
 Ще ви побачите безлiч яскравих iлюстрацiй i знайдете шiсть нових новорiчних пiсень.
 Зручнiше сiдайте у ялинки i занурюйтесь у свiт новорiчної казки. Щасливого свята!

Пес Барбос кн.5 Раз Дiд Мороз, два Дiд Мороз


  Цей екземпляр книги 2026 року БЕЗКОШТОВНИЙ i не може нiким використовуватись для продажу.
  (C)Усi права належать Ганнi Рось.
  Iлюстрацiї автора в спiвробiтництвi з ШI вiд ChatGPT4.
  В електронних книгарнях можна зустрiти платну версiю 2020 року випуску з обкладинкою Видавництва Андронум.

Завтра канiкули

     Наближалося свято Новий рiк, а разом з ним i зимовi канiкули. А який Новий рiк без ялинки, Дiда Мороза з подарунками i без великого святкового концерту!
     У шкiльному актовому залi стояла велика ялинка, обвiшана цукерками, iграшками, гiрляндами, блискучим дощиком i рiзнокольоровими лiхтариками, зробленими руками учнiв.
     У лiсовiй школi зiбралося багато народу - учнi та їх батьки, вчителi та запрошенi гостi. Починався концерт. Першокласники повиннi були виступати на сценi, тому вони дуже хвилювалися, особливо Мишко, адже йому виступати першим.
     На святково прикрашену сцену вийшов директор школи, Олень Оленевич.
     - Дорогi малята i гостi! Ось i закiнчилася ще одна навчальна чверть, попереду зимовi канiкули. Нашi учнi добре потрудилися, отримали новi знання, а тепер можна трошки вiдпочити. Дiточки пiдготували концерт для наших гостей.
     У залi пролунали оплески.
     - Передноворiчний святковий концерт починається! На сцену виходить наш першокласник Мишко. Пiдтримаємо його оплесками!
     Всi заплескали в долонi, особливо друзi-першокласники.
     - Давай, Мишко! Тримайся! - сказав їжачок.
     На сцену пiднявся Мишко. Вiн почав жонглювати яблуками.
[]
     
     
     У Мишка дуже спритно виходило. Коли його номер закiнчився, то всi йому аплодували.
     - Молодець! - кричала йому Совуша, а Мишко радiсно посмiхався.
     Вiн помiтив в кiнцi актового залу свою маму i дуже радiв, що вона бачила його виступ.
     На сцену пiднявся Олень Оленевич:
     - Дякую, Мишко. Ось, в нашiй школi з'явився власний цирковий артист. А тепер виступає хор наших першокласникiв. Прошу, малюки.
     Першокласники пiднялися на сцену i заспiвали:
      Зiбралися сьогоднi в школi,
      Спiваємо свої пiснi,
      Крокує свято по планетi,
      Його чекали довго ми!
     
      Канiкули настануть скоро,
      Пригоди ждуть неподалiк,
      Ми любимо не вiдпочинок,
      А справжнє свято - Новий рiк!
     
      Ялинка свiтиться вогнями,
      А ми спiваємо для вас,
      Хай заметiль собi кружляє,
      Та Дiд Мороз прийде до нас!
[]
     
      Чекали ми чудове свято,
      Де нас очiкують дива,
      Хай будуть жарти, буде радiсть,
      I хоровод, i маскарад!
     
     Вся школа пiдспiвувала малюкам:
     - Хай будуть жарти, буде радiсть, i хоровод, i маскарад!
     - Браво! - кричали глядачi.
     Шкiльний концерт тривав недовго, адже попереду малят чекав хоровод навколо новорiчної ялинки.

*

     Ошатна ялинка сяяла рiзнокольоровими вогниками i iграшками. Цi iграшки повiсили самi учнi.
     Пiсля концерту дiти стали водити хороводи, кличучи: 'Дiдусю Морозе!'. А Дiд Мороз незабаром з'явився з великим мiшком подарункiв. Їжачок перший побачив Дiда Мороза i вiдкрив рота вiд подиву. Мишко побачив здивованого їжачка, вiн ще не знав, що прийшов Дiд Мороз, тому що його не було видно за ялинкою.
     - Дiд Мороз! - кричали дiти.
     - Здрастуйте, малята! - сказав Дiд Мороз. - Нарештi, я до вас добрався з цiлим мiшком подарункiв.
     - Ура! - кричали дiти.
     Мишко, нарештi, побачив Дiда Мороза. Вiн вiдразу заусмiхався. Звичайно, вiн впiзнав свого татка, хоча на ньому була червона шуба, шапка i бiла борода. Совуша теж впiзнала тата ведмедика. А маленький мишеня вирiшив, що прийшов справжнiй Дiд Мороз. Вiн був у захватi.
[]
     
     
     - Пi-пi! - кричав мишеня. - Дiдусь Мороз принiс подарунки!
     - Хто заспiває або затанцює для Дiдуся Мороза, той отримає подарунок, - сказав Дiд Мороз. - Я зараз загадаю загадку, хто ж її вiдгадає? Слухайте, дiти. В сiрiй шубцi гострий нiс, дуже довгий сiрий хвiст. Дуже верткий хлопченя, то маленький ...
     - Мишеня! - засмiявся мишеня.
     - Молодець, отримуй шматочок сала, - сказав Дiд Мороз.
     - Дякую, я так його люблю! - зрадiв мишеня.
     - Друга загадка. У неї великi очi, що не сплять пiвночi, а свiй розум не ховає, все на свiтi вона знає!
     - Сова, - засмiялася Совуша.
     - Совушi в подарунок новий бант! - сказав Дiд Мороз.
     - Спасибi! Ось мама зрадiє, - мала взяла подарунок.
     Дуже весело проводили малюки час iз Дiдом Морозом. Енотик грав на барабанi для дiдуся, зайчатка стрибали, хто далi, їжачок Йойо з сестрою Йоїчкою спiвали, а Мишко крутив обруч. Всiм Дiд Мороз подарував подарунки, а потiм вони всi разом водили хороводи бiля ялинки. Малюки залишилися дуже задоволенi шкiльним новорiчним святом. А Мишко дуже пишався своїм татом, який на один день став Дiдом Морозом.

Перше завдання

     Поки в школi малюки святкували i веселилися, кiт Матрос iшов на своє перше самостiйне завдання. Ех, як йому хотiлося б самому зловити вовка, зв'язати його i доставити в полiцейську дiльницю! А полiцейський пес Полкан винiс би йому подяку, а вiн би вiдповiв: 'Служу вiтчизнi!', саме так, як сказала бабуся Барбоса. Кiт Матрос так розмрiявся, що й не помiтив, як зовсiм близько пiдiбрався до Оленячого острову.
     Кiт представив, що вiн великий сильний снiговий барс. Вiн озирнувся по сторонах, уважно розглядаючи мiсцевiсть. Раптом неподалiк кiт помiтив слiди. Це були слiди зовсiм не вiд копит оленiв, якi жили на цьому островi. Це були слiди вовка! Удача! Кiт Матрос напав на слiд!
     Все ще представляючи себе снiжним барсом, кiт примiряв слiд своєю лапою. Його лапа була значно менше слiду вовка, але, як для снiжного барса - в самий раз. Кiт Матрос став пробиратися по слiду, намагаючись йти рiвно слiд у слiд. Ззаду залишалися дивнi вiдбитки - велика лапа вовка i в нiй маленький слiд кiгтiв кота.
     Раптово зовсiм недалеко Матрос побачив Сiрого, який зачаївся в стiжку сiна. Поруч стояло маленьке дурне оленя. Вовк непомiтно пiдкидав сiна, щоб оленятко пiдiйшло ближче до стогу i тодi вовк схопив би його. Напасти вiдкрито вiн не наважувався, бо неподалiк паслися олень i самка, мама оленяти.
[]
     
     
     "Що ж робити? - захвилювався кiт. - Ще трохи, i вовк дотягнеться до маленького оленяти'. Покликати оленiв - видати себе, та й вовк в цей час може схопити оленятко i втекти. Кiт озирнувся навколо. Вiн побачив велику суху гiлку, нахилену до землi. Вiн схопив її i потягнув. Гiлка голосно хруснула, мале оленятко злякалося, вiдскочило i побiгло до батькiв. Оленi насторожилися, обвели поглядом лiс. Олень сказав:
     - Малятко, не ходи, будь поруч.
     Розсерджений вовк заскреготав зубами i гострим поглядом подивився в бiк, де впала гiлка. Помiтивши кота, вовк тихо пiшов до нього:
     - Що ти, Матросе, гiлки ламаєш? Чай, не ведмiдь.
     - Я це, я перечепився, - вiдповiв кiт.
     - Що шукаєш тут?
     - Човен шукаю, господаревi треба повернути, - здогадався вiдповiсти кiт Матрос.
     - Човен я давно на човнову станцiю вiдвiз, - сказав неправду вовк.
     - На станцiю? - здивувався кiт. Вiн знав, що човен знайшли в затоцi.
     - Ти, коте Матросе, тепер при господарi живеш або на вiльних хлiбах? - вовк примружив око.
     - Я кiт сам по собi, - вiдповiв Матрос. - Де хочу, там i гуляю.
     - Хочеш, я тебе полювати навчу? - запитав Сiрий.
     - Ми, коти, полюємо виключно на мишей. Але мишей нашого лiсу я не ображаю. Так що, Сiрий, ти сам полюй, а менi на човнову станцiю треба.
     - Навiщо? - запитав вовк.
     - У журналi розписатися. Човен взяв - човен здав, - сказав Матрос i пiшов в сторону рiчки.
     - Так, не вийде з тебе справжнього лiсового розбiйника, - подивився йому услiд вовк.

Пастка

     Кiт Матрос зовсiм не збирався йти з оленячого острова, поки вовк залишався тут. Йому треба було термiново попередити дорослих оленiв, що на островi вовк, а потiм вже вирушати в полiцiю за пiдкрiпленням, щоб зловити вовка.
     Кiт вiдiйшов вiддалiк i побачив двох пiдростаючих оленят. Вони тупцювали навколо берези, на якiй висiла яскрава зiрка.
     - Ой, зiрочка з неба впала! - сказав один оленятко.
     - Нi, це не з неба, - вiдповiв його брат.
     - А звiдки? - здивувався оленя.
     - Так це зiрка з новорiчної ялинки!
[]
     
     
     - А чому вона на березi? - знову здивувався оленя.
     - Дiйсно, чому вона на березi? - задумався брат.
     Тут до оленяток пiдiйшов кiт Матрос.
     - Обережно! - попередив вiн. - На зiрочку милуєтеся, а що пiд ногами - не бачите. А тут яма.
     - Яма? - оленята подивилися пiд ноги i тiльки тепер помiтили, що пiд ногами була вирита яма, замаскована зверху гiлками.
     - Ой! Ми могли впасти! - злякався оленя.
     - Спасибi тобi, котику, що попередив, - подякував брат. - Так ця зiрочка просто вiдволiкала увагу, щоб ми потрапили в яму?
     - Саме так. Ви зараз бiжiть до дорослих, скажiть, що на островi вовк.
     - Вовк!? - в один голос запитали оленята.
     - А вiн дуже страшний? - поцiкавився один малий.
     - Страшнiше не придумаєш, - вiдповiв кiт. - Ви будьте з дорослими, а я за пiдмогою. Все зрозумiли?
     - Все, - невпевнено сказали оленята i помчали до батькiв.
     Кiт попрямував до мiстка, щоб перейти рiчку i далi по дорозi дiстатися до полiцейської дiльницi.

Зiпсоване полювання

     Оленята щодуху помчали до батькiв. Оленi мирно жували сiно бiля годiвницi.
     - Що ви так мчите, малюки? - здивувалася мама. - За вами хтось гнався?
     - Там, там, там яма! Там висiла зiрка, а ми на неї дивилися, - перебиваючи один одного, розповiдали захеканi малюки. - Мало не впали в яму!
     - Яка зiрка? - здивувався тато-олень.
[]
     
     
     - На березi, - вiдповiв оленя. - А кiт сказав йти до батькiв.
     - Вiн сказав, що вовк прийшов! - додав брат.
     - Вовк на островi? - захвилювалася мама. - Дiти, всi до мене, не вiдходьте вiд мене i бабусi.
     - Кiт приведе полiцiю, - сказав малюк.
     - Значить, не даремно гiлки трiщали в лiсi, - сказала бабуся.
     - Тримайтеся разом, - сказав тато-олень, - я перевiрю, що там таке.
     Олень обiйшов острiв. Вiн уважно розглядав слiди на снiгу. Побачивши бiля стiжка розкидане сiно i величезнi вовчi слiди, олень вiдразу зрозумiв, як близька до загибелi була довiрлива мала донечка. Тiльки щасливий випадок допомiг їй залишитися живою. Так думав олень. Але ми з вами, дiточки, знаємо, що це заслуга кота Матроса.
     Далi олень побачив зiрку на березi i побачив вириту яму i прикриту гiлками. Тут були слiди кота i оленят. 'Спасибi коту, - подумав олень, - напевно, це вiн попередив оленят'.
     - Мр-р-р, - хрипко заревiв на весь острiв олень. - Мр-р-р.
     Вiн став заднiми ногами заривати яму. Хто посмiв на його територiї влаштовувати пастки для малюкiв!
     - Мр-р-р, - знову грiзно заревiв вiн.
     Потрапив би йому зараз вовк, вiн би його пiдкинув своїми рогами, та й жбурнув би в ополонку.
     Вовк це вiдчув, тому що рев оленя був страшний. 'Треба мiняти мiсце, - подумав вовк, сидячи в густих заростях. - Не пощастило з полюванням, а вдача була так близько. Так хотiлося поласувати молодою олениною, але до розлюченого оленя краще не потрапляти'.
     Вовк позадкував назад до рiчки, збираючись перебратися на iнший берег. 'Нiчого, нiчого, - думав вовк, - скоро Новий рiк, буде свято, я обов'язково посмакую якимось солоденьким дурненьким малюком'.

Початок канiкул

     Пес Дунай отримав вiд Полкана рознарядку на всi зимовi канiкули в поселення на лiсовiй галявинi, де жили нашi першокласники. Жителям лiсової галявини це дуже сподобалося, адже вони були спокiйнi за дiтей, коли тi були з Дунаєм. Пса всi запрошували ночувати в їх домiвки, а щоб не сваритися, малюки намалювали графiк, коли i у кого ночує Дунай.
     У перший день канiкул всi малюки зiбралися на галявинi, щоб обговорити, як вiдзначати Новий рiк.
     - Треба прикрасити ялинку, - запропонував Мишко.
     - Яку ж нам вибрати ялинку? - задумався єнотик.
     - Чого довго думати, - сказала Совуша. - Ось вона, ялинка, пухнаста красуня.
     - Точно! - зрадiв Зая.
     - Я принiс яблука, - сказав Єноша. - Ми їх повiсимо на ялинку, вона стане святковою.
     - А у мене цукерки, їх теж можна повiсити на ялинку! - запропонував Мишко.
     - А у нас вдома є вогники! Ми зараз принесемо, - старшi брати Заї побiгли додому за вогниками.
     - Я можу на ялинку повiсити свiй бант, у мене їх тепер два, - сказала Совуша.
     - Не треба, - вiдповiв Мишко, - бант не треба. Краще принеси зiрку на верхiвку.
[]
     
     
     - Звичайно! У нас є зайва зiрка! - зрадiла Совуша. - Зараз принесу!
     - Ми пропонуємо злiпити снiговика! - сказав Йойо.
     - Я принесу вiдро для нього, синє пiдiйде? - запитала Йоїчка.
     - Пiдiйде, - вiдповiв Мишко.
     - А я принесу морквину для його носа, тато виростив багато моркви, вистачить i снiговику! - Зая побiг слiдом за братами, щоб взяти морквину.
     Робота на лiсовiй галявинi закипiла. Почали з прикраси ялинки. Єнотик повiсив яблука, Мишко - зiрку, яку принесла Совуша. Потiм повiсили на ялинку вогники i прикрасили її цукерками ведмедика. Ялинка вийшла дуже гарна i святкова.
     - Ось i Новий рiк можна зустрiчати, - сказала Совуша.
     - А про снiговика забули? - запитав Йойо. - Я вже злiпив один снiжний ком.
     - А я злiпила кома поменше, - посмiхалася Йоїчка.
     - Це буде голова, вiн маленький. Я зараз злiплю найбiльший нижнiй ком, - сказав Мишко i взявся за роботу.
     - А де ми поставимо снiговика? - запитав зайчик.
     - Звичайно, бiля ялинки, - вiдповiла Совуша, - i будемо навколо них водити хороводи, навколо ялинки i снiговика.

*

     Мишко прикотив самий великий снiжний ком i встановив близько ялинки, потiм вiн пiдняв наверх другий ком, а над ним розмiстив самий верхнiй маленький ком, який буде головою.
     - Це гiлочки для рук, - сказав Єнотик i встромив в снiг гiлки, знайденi пiд деревом.
     - Мишко, одягни на голову вiдро! - попросила Йоїчка.
     - Собi? - запитав Мишко i всi малюки розсмiялися.
     - Снiговику! - вiдповiла, посмiхаючись, Йоїчка.
     - I морквину, - Зая подав яскраву оранжеву моркву.
     - А очi i рот з чого будуть? - запитала Йоїчка.
     - Треба подумати, - замислився ведмедик.
     - Рот можна зробити з ягiд горобини, - пiдказала Совуша.
     - А очi з жолудiв, я бачив пiд дубом, - запропонував Дунай. - Я зараз принесу.

*

     Нарештi, все було готово до зустрiчi Нового року. Ялинка красувалася прикрасами i червоними яблуками, снiговик стояв поруч, нiби охороняв лiсову красуню.
     - А як ви думаєте? Вночi до нас прийде Дiд Мороз? - запитав Йойо.
     - Дiд Мороз вже приходив на свято, - сказав Зая. - Хiба вiн прийде вдруге?
     - Звичайно, прийде, на Новий рiк завжди приходить Дiд Мороз i дарує подарунки, - посмiхнувся єнотик, - тiльки його треба голосно покликати, щоб вiн почув, що його звуть.
     - Ура! - зрадiв Зая. - Цiкаво, що вiн нам принесе в подарунок?
     - Головне - не подарунок, головне, щоб Дiд Мороз прийшов до нас, - сказала розумна Совуша.
     - Поки не настав Новий рiк, давайте грати в снiжки! - запропонували брати-зайчики.
     - Давайте! - пiдтримали iдею їжачки.
     - Стривайте! Стривайте! Треба вiдiйти вiд ялинки, щоб не збити яблука, цукерки або вогники, - зауважила Совуша.
     - Побiгли до гiрки! - покликав єнотик.
     - Побiгли! Побiгли! - погодилися друзi i помчали до гiрки. Дунай побiг з ними. З цими малюками вiн згадав дитинство i став трiшечки першокласником.

Облава

     Добравшись до полiцейської дiльницi, захеканий кiт Матрос доповiв псу Полкану, що на Оленячому островi вiн бачив вовка.
     - Я за пiдмогою, - сказав кiт. - Одному менi з ним не впоратися.
     - А ти оленiв попередив? - запитав Полкан.
     - Звичайно, попередив, - вiдповiв кiт Матрос.
     - Добре, Рексе, пiдмiни Дуная на Лiсовiй галявинi, менi буде спокiйнiше, раптом вовк туди вирушить. А ти, Барбосе, захопи з собою Дуная i прямуйте на Оленячий острiв.
     - Слухаю, - вiдповiв Рекс.

*

     Прибувши на Оленячий острiв, кiт Матрос показав псам, де вiн бачив вовка. Барбос i Дунай взяли слiд i стали обстежувати весь острiв. Вони обiйшли всi куточки острова, слiди вовка обiрвалися бiля рiчки. Вона ще не вся була скута льодом, тiльки по краю, а в центрi була ополонка.
     - По мiлководдю пробрався, - сказав Барбос. - Зараз поговоримо з оленями, вiдпустимо кота i пiдемо за рiчку шукати слiди.
     - Добре, - коротко вiдповiв Дунай.
     Бiля стiжкiв стояв кiт Матрос i оленi.
     - Вовк пiшов за рiчку, затаївся десь. Будьте уважнi, не вiдпускайте оленят, вiн може повернутися, - попередив Барбос.
[]
     
     
     До кота пiдiйшла мама-олень.
     - Спасибi вам, - подякувала вона кота. - Якби ви не злякали вовка, точно вiн вкрав би оленятко.
     - Це мiй обов'язок, - зашарiвся кiт Матрос.
     - Це вам подарунок вiд нас, - бабуся-олень поставила круглий тюк сiна, пов'язаний стрiчкою.
     - Ну, що ви, не треба, - засоромився кiт, йому нiхто нiколи не дарував подарункiв, навiть непотрiбних.
     - Нi, нi, вiзьмiть, - сказала мама-олень. - Знадобиться в господарствi. Ми знаємо, коти сiна не їдять, але на ньому м'яко спати.
     - Дякую, - махнув головою кiт.
     - Бери, бери, стане в нагодi, - прошепотiв йому Барбос. - Уваж оленiв.
     - Ми вiд щирого серця, - сказала бабуся.
     Осторонь радiсно посмiхалися малюки-оленята.
     - Приходьте ще до нас! - запросили вони кота Матроса.
     - Прийду, - пообiцяв кiт, - я влiтку часто буду у вас на рiчцi.
     - Будемо радi, - вiдповiв олень.

*

     Попрощавшись з оленями, Барбос сказав Матросу:
     - Ти йди, вiдпочинь, зiгрiйся, а ми з Дунаєм пiдемо шукати слiд.
     - Може, i я з вами? - з надiєю запитав кiт.
     - Нi, ми самi, нам на довгих ногах треба багато обiйти. Увечерi зустрiнемося у Полкана.
     - Добре, - погодився кiт. - Тiльки куди я з цим сiном? - задумався вiн.
     - Якщо воно тобi не потрiбне, подаруєш ягнятi. Вiн дуже любить сiно.
     - Ягнятi, так ягнятi, - погодився кiт. - Може хтось стане щасливим в Новий рiк.

План операцiї

     Увечерi всi зiбралися в полiцейськiй дiльницi.
     - Ми з Дунаєм знайшли слiди на протилежному березi, але вовк слiди плутав, вони знову привели до рiчки, - сказав Барбос.
     - Залiг десь в лiсi, чекає Новий рiк, - вирiшив Полкан. - У новорiчну нiч готовнiсть номер один.
     - Є готовнiсть номер один, - вiдповiли всi.
     - Тобi, коте Матросе, подяка, що оленiв попередив i за малих оленят, - сказав Полкан.
     - Так я нiчого не зробив, - засоромився кiт.
     - Зробив, зробив. Молодець. Подарунок, - Полкан кивнув на згорток сiна, - отримав заслужено.
     - Та, я сiно не їм, Барбос сказав - для ягняти.
     - Для тебе, Матросе, на Новорiчну нiч спецiальне доручення. Пiдеш в морське поселення до бабусi Барбоса. Якраз подарунок передаси свiй. Залишайся в поселеннi. Якщо раптом туди нагряне вовк, вiдразу нам скажеш.
     - Слухаюся, - вiдповiв кiт Матрос.
     Вiн дуже пишався, що йому дали нове доручення.
[]
     
     
     - А ми всi будемо чекати вовка в iншому мiсцi. Недарма вiн близько Оленячого острова крутився. Там поруч Лiсова поляна. Напевно сподiвається пiд час хороводу зловити когось з малюкiв. Вони будуть вночi навколо ялинки танцювати, Сiрий розраховує, що його не чекатимуть на святi. Хоче скористатися темрявою i схопити малюка, - мiркував Полкан.
     За свiй багаторiчний термiн служби в полiцiї вiн навчився безпомилково прораховувати ходи злочинцiв.
     - А ми його будемо чекати, - продовжував Полкан. - Дунай хай водить хороводи з малюками. А ми, Барбос, Рекс i я, будемо сидiти в засiдцi по колу, навколо новорiчної ялинки. Завдання зрозумiле? - запитав Полкан.
     - Зрозумiле, - вiдповiли всi.
     - Менi б в засiдку, - мрiйливо сказав Дунай.
     - У тебе вiдповiдальне завдання. Посуди сам, не менi ж або Рексу хороводи водити. Так нас вовк вiдразу побачить i пiде в iнше мiсце малюкiв ловити.
     Дунай винувато шморгнув носом.
     - Твоя засiдка бiля ялинки. Стрибай, спiвай, веселися з малюками, а як тiльки побачиш вовка, стань у нього ззаду, щоб йому вiдступати було нiкуди, - повчав Полкан. - Якщо заявиться Сiрий, вiзьмемо його в оточення. Нiкуди не дiнеться голубчику, зловимо, як миленького.
     - А який сигнал до наступу? - запитав кiт.
     - Який сигнал? - перепитав Полкан. - Дивимося в обидва ока i дiємо вiдповiдно до обставин. А сигнал потрiбен ... Ось вам новорiчний сигнал - 'Снiгуронька прийшла!'
     - Снiгуронька прийшла, - повторив кiт.
     - А тобi навiщо? - посмiхнуся Барбос.
     - Знадобиться, - задумливо сказав кiт.

Шаль для бабусi

     Персик i Зефiр увечерi пiшли спати в комору.
     - Сьогоднi остання нiч старого року. Завтра вже вночi новий рiк настане. Люди ялинки ставлять. Дiд Мороз подарунки дарує, - сказав ягня.
     - Ой, - стрепенувся кошеня.
     - Що? - запитав Персик.
     - У нас немає подарунка для бабусi Розi. Вона добра. Вона мене взяла в дiм.
     - I мене вона взяла в дiм, - сказав Персик. - Так, треба бабусi Розi щось обов'язково подарувати.
     - Що ж їй можна подарувати? - задумався Зефiр.
     Ягня i кошеня обвели поглядом комору.
     - Корито не подаруєш, воно у неї вже є, - зiтхнув Персик.
     - Вiдро не подаруєш, його вже подарував козел Озя, - у вiдповiдь йому сказав кошеня.
     - А сiно подарувала тiтка Найда, - засумував ягня. - I це не для бабусi подарували, а для мене.
     - Напевно, ми в коморi нiчого не знайдемо, тут вже все подаровано, - сказав засмучений кошеня.
     Раптом кошеня зрадiв:
     - Придумав! Давай я подарую бабусi тебе, а ти подаруєш мене?
     - Я подарую бабусi тебе, а ти подаруєш мене? - повторив задумливо Персик. - Але менi здається, що бабуся вже подарувала собi мене i тебе.
     - Тодi давай подаруємо нас дiдусевi, - не вгамовувався кошеня.
     - Думаю, дiдусь не зрадiє, - сказав ягня.
     - Чи не зрадiє? - перепитав кошеня. - Чому?
     - Для дiдуся ми зайвий клопiт, вiн же не купуватиме менi сiно або не бiгатиме за молоком в супермаркет для тебе.
     - Не буде? - шмигнув носом кошеня. - Як же бути?
     Ягня i кошеня звiсили ноги з сiна i сидiли мовчки, думаючи, що ж подарувати бабусi Розi.
     Раптом ягня запитав:
     - А ти вмiєш в'язати спицями?
     - В'язати? - перепитав вiд несподiванки кошеня. - Спицями?
     - Або гачком можна, - сказав Персик.
     - Або гачком? Нi, не вмiю, - вiдповiв Зефiр.
     - Погано, - зiтхнув ягня. - Я хотiв дати своїй шерстi бабусi на шаль, а ти б пов'язав її. Бабусi було б тепло взимку.
     - Шерстi? На шаль? Я не вмiю в'язати, але я можу її валяти.
     - Валяти? - недовiрливо запитав Персик. - Ти впевнений?
     Кошеня ствердно махнув головою.
     - Гаразд, бери ножицi на стiнi, стрижи шерсть, - погодився ягня.
     Спiльними зусиллями вони зiстригли трохи вовни у ягняти. Кошеня розклав її на пакунку сiна i став топтати лапками. Гострi кiгтики сплiтали шерсть, i вона перетворювалася в тонке ажурне полотно.
[]
     
     
     Ягня спостерiгав за роботою кошеняти:
     - Гарно! - сказав вiн i позiхнув. - Можна я трошки полежу? - запитав Персик.
     - Поспи, я сам затопчу, - дозволив кошеня.
     Ягня прилiг на сiно, закрив очi, i вiдразу солодко-солодко заснув. А кошеня всю нiч валяв шаль для бабусi. Шаль вийшла тепла, тонка, мереживна.
     Вранцi ягня ахнув:
     - Яка краса! От молодець! Ура! У нас є подарунок! Пiдемо дарувати бабусi!

*

     Коли бабуся побачила шаль, то здивувалася, як два малюки могли виткати таку чудову шаль. А коли бабуся примiряла на шию цю шаль, то сказала:
     - Чарiвна шаль! Дякую, мої любi!
     Персик i Зефiр були щасливi, адже бабусi сподобався їхнiй подарунок.

*

     Цiлий день проспав кошеня в коморi, згорнувшись клубочком. Тiльки пiсля обiду вiн вийшов з комори i випив блюдечко молочка, налитого бабусею.

Гiсть на порозi

     Вечорiло. Бабуся надiла шаль i вийшла на вулицю, щоб покликати малюкiв в будинок.
     Несподiвано на порозi з'явився гiсть. Це був кiт Матрос. Вiн поставив у дворi згорток сiна i маленьку, маленьку ялинку в горщику.
     - Ялинка! - зрадiли дiти.
[]
     
     
     - Здрастуйте, бабусю Розi, - привiтався кiт Матрос. - Це вам ялинка. А сiно - ягнятi.
     - Здрастуй, Матросе. I iграшки на ялинцi? - запитала бабуся.
     - Це я горобиновi ягоди повiсив замiсть iграшок. Сильно маленька ялинка, тiльки ягоди i можна повiсити. Але вона виросте велика, у дворi можна посадити, як снiг зiйде.
     - Обов'язково посадимо таку красуню. А ти де Новий рiк святкуєш, Матросе? - запитала бабуся Розi.
     - Я ще не вирiшив, - зам'явся кiт.
     - Так залишайся з нами! - запросила його бабуся Розi.
     - Спасибi! Я iз задоволенням! - зрадiв кiт. Вiн ще нiколи не вiдзначав Новий рiк в сiм'ї за святковим столом.
     - Заноси ялинку в дiм! - скомандувала бабуся. - Будемо з ялинкою Новий рiк зустрiчати. Персику i Зефiре, вiднесiть сiно в комору, замкнiть дверi i заходьте в дiм.
     - Зараз, бабусю! Зрадiли малюки.

*

     Кiт Матрос занiс ялинку в хату i поставив коло святкового столу з частуваннями. В хатi було тепло, затишно, пахло пряниками i котлетами. На столi стояв гарячий самовар i малинове варення.
     Скоро прибiгли малюки.
     - Бабусю, я хочу навколо ялинки водити хоровод iз Зефiром. Можна? - запитав Персик.
     - Ну, звичайно, дорогi. Танцюйте, спiвайте, - дозволила бабуся.
     - Маленькiй ялинцi холодно узимку, - спiвали дiти. - З лiсу принесли ми у дiм ялинку. Iграшки повiсили, стали танцювати, весело, весело Новий рiк стрiчати!

*

     Персик так був радий святу, що забув у коморi своє блюдечко з зернятками. Мишi оточили блюдце.
     - Зернятка! - зрадiли дiти.
     - Частування на всю новорiчну нiч, - задоволена мама-миша набивала свiй кошик смачними апетитними зернятками. - I зерно, i кукурудза, i насiння! Ось наїдяться!
     - Пi-пi-пi, - радiли малюки.

Хоровод

     На вулицi стало сутенiти. На лiсовiй галявинi малюки водили хороводи навколо ошатної ялинки.
     - Де ж Мишко? - переживала Совуша.
     А Мишка все не було.
     - Пiду, покличу Мишка, - сказала вона i полетiла до будинку, де жили ведмедi.
     Сова постукала у дверi. Михайло Михайлович, тато-ведмiдь, вiдкрив дверi.
     - З новим роком! - сказала Совуша. - А де Мишко? Ми всi зiбралися бiля ялинки, чекаємо його.
     - А Мишко прилiг вiдпочити i заснув, - тато розвiв лапи. - Не знаю, чи прокинеться до Нового року, а будити його шкода.
     - Спить? - задумалася Совуша. - Ну так, звичайно, всi ведмедi лягають спати взимку. Солодких снiв Мишковi i вам, Михайле Михайловичу, - побажала сова i вiдправилася водити хороводи разом з iншими малюками.

*

     - Совуша прийшла! - вигукнула Йоїчка. - А де Мишко?
     - Вiн спить. Добре, що вiн встиг нарядити ялинку, а то б ще ранiше на уроцi заснув.
     - Спить? - здивувалися зайчата.
     - Так, адже ведмедi засинають взимку. Але я сподiвалася, що Мишко засне пiсля Нового року, - зiтхнула Совуша.
[]
     
     
     - Як же йому Дiд Мороз подарує подарунок? - запитав єнотик.
     - Ми скажемо Дiду Морозу залишити подарунок для Мишка, а потiм його передамо, - придумав їжачок.
     - Тiльки треба, щоб той, хто буде передавати подарунок, його не з'їв аж, поки не прокинеться Мишко, - зауважила Совуша.
     - Якщо йому передадуть морквину, то зайчикам не давати на зберiгання! - сказав їжачок.
     - А якщо йому передадуть ягоди, то їжачкам не давати на зберiгання! - засмiялися зайчики. - А єнотику не можна давати на зберiгання горiхи!
     - Я сама буду зберiгати подарунок вiд Дiда Мороза для Мишка. Мама не з'їсть i я точно не з'їм чужий подарунок, - пообiцяла Совуша.
     - Давайте водити хороводи! - покликав їжачок.
     - Давайте, адже скоро Новий рiк, - погодився єнотик.
     Малюки взялися за руки i затягли свою пiсню:
      Канiкули настануть скоро,
      Пригоди ждуть неподалiк,
      Ми любимо не вiдпочинок,
      А справжнє свято - Новий рiк!

Дiд Мороз йде по лiсi

     Вже сутенiло. Дiд Мороз поспiшав обiйти всi будинки, всi ялинки, навколо яких зiбралися малюки. Вiн якраз поспiшав до малюкiв на лiсову галявину i зайшов на Оленячий острiв.
     - Здрастуйте, оленята! - привiтався Дiд Мороз.
     - Здрастуйте, Дiду Морозе! - зрадiли оленята.
     - Хто подарунки вам принiс? Це Дiдусь ...
     - Мороз! - смiялися оленята.
     - Але спочатку треба привiтати прихiд Нового року, заспiвати пiсню, - сказав Дiд Мороз.
     - А у нас на ялинцi немає iграшок, - засумував оленя.
     - Зате у вас є зiрочка на березi! - Дiд Мороз торкнувся зiрочки своїм посохом, i зiрочка засяяла, висвiтлюючи все навколо.
     - Ура! - зрадiли оленята.
[]
     
     
     - Будемо водити хоровод навколо берези! - сказав дiдусь i заспiвав пiсню.
      Веселимось у берiзки,
      Бо сьогоднi Новий рiк!
      Дiд Мороз прийшов у гостi
      Подаруночки принiс.
     
      Вiн морквину подарує,
      На ялиночку шари,
      Дiд Мороз дарує радiсть
      I дива для дiтвори.
     
     Дiд Мороз повiсив на берiзку п'ять рiзнокольорових кульок i висипав оленятам цiлий мiшок соковитої моркви.
     - Ура! - зрадiли оленята. - Дякуємо, Дiду Морозе!
     - Пригощайтеся, малюки, а менi треба поспiшати на ялинку до iнших дiтлахiв.

Дiд Мороз з мiшком

     Малюки на лiсовiй галявинi водили хороводи. На небi зiйшов мiсяць.
     - Треба кликати Дiда Мороза, - сказала Совуша.
     - Дiду Морозе! - закричали всi разом малюки. - Дiду Морозе!
     З-за смереки вийшов Дiд Мороз.
     - Чую, чую, - сказав вiн.
     - Дiд Мороз! - зрадiли дiти.
     Совушi Дiд Мороз здався трохи дивним.
     - Дiти, - сказав Дiд Мороз, - давайте гратися в хованки.
     - В хованки? - здивувалися малюки.
     - Ви будете ховатися, а Дiдусь Мороз вас буде шукати, - уточнив Дiд Мороз.
     - А як же хоровод навколо ялинки? - запитала розумна Совуша.
     - Хоровод потiм, коли я вас всiх зберу, - вiдповiв Дiд Мороз.
     - А збирати ви будете всiх в цей мiшок? - уточнила Совуша.
     - Ага, - посмiхнувся вовк. - Це так весело!
[]
     
     
     - Дiдусю, - сказав пес Дунай, - може, ви забули новорiчнi пiснi i тому не хочете водити хороводи?
     - Нi, нi, не забув, - вiдповiв Дiд Мороз. - Я все пам'ятаю.
      У лiсi народилася,
      У затишку росла,
      Струнка та зелененька,
      Ялиночка була.
     
     Дiд Мороз зупинився, згадуючи пiсню. Потiм вiн продовжив:
     
      Сiренький зайчик боягуз
      Пiд гiлочками спав,
      А часом вовк, сердитий вовк
      Пiдтюпцем пробiгав.
     
     - Дiдусь, а якi ви знаєте загадки? - запитала Совуша.
     - Загадки? - Дiд Мороз почухав потилицю. - Висить груша, не можна з'їсти, - згадав вiн.
     - Це новорiчна iграшка, - сказав їжачок i всi малюки засмiялися.
     - Дiдусь Мороз, а коли ви будете дарувати подарунки? - запитав єнотик.
     - Може, у вас i подарункiв немає? - пiдтримав його пес Дунай.
     - Є, є, повний мiшок, - вiдповiв Дiд Мороз.

Дiд Мороз в облозi

     Поки малюки розпитували незвичайного Дiда Мороза, нiхто не помiтив, як з лiсу вийшов ще один Дiд Мороз. I тiльки Йоїчка, яка дивилася в бiк, звiдки вийшов Дiд Мороз, сказала:
     - Раз Дiд Мороз, два Дiд Мороз.
     Всi малюки обернулися i побачили Дiдуся Мороза.
     - Дiд Мороз прийшов! - закричали вони.
     - Здрастуйте, малята, любi мої! - привiтав малюкiв Дiд Мороз. - Я бачу, тут хтось перевдягнувся Дiдом Морозом?
     - Я - справжнiй Дiд Мороз, а ти переодягнений, - сказав перший Дiд Мороз.
     - Ось тобi й маєш! А я хотiв тобi подарунок подарувати. Зараз прийде Снiгуронька i скаже, хто з нас справжнiй, - вiдповiв другий Дiд Мороз. - Давайте її покличемо, малята. Снiгуронька!
     - Снiгуронька! - пiдхопили дiти. - Снiгуронька!
     З лiсу вийшла Снiгуронька.
     - Снiгуронька прийшла! - крикнув Дунай.
     - Мила Снiгуронько, скажи, хто з нас справжнiй Дiд Мороз? - запитав другий Дiд Мороз.
     - Зараз вгадаю, - посмiхнулася Снiгуронька. - По-перше, Дiдусь Мороз знає пiсеньку про Новий рiк, по-друге, вiн знає багато-багато загадок, по-третє, в мiшку у справжнього Дiда Мороза подарунки для малюкiв, а у несправжнього мiшок сiна.
[]
     
     
     Перший Дiд Мороз зрозумiв, що зараз викриють його хитрiсть, тому що вiн не знає нiяких пiсень, крiм 'Сiренький зайчик боягуз', вiн зовсiм не знає багато загадок i головне - у нього повний мiшок сiна, тому що вiн хотiв замiсть сiна в мiшок посадити малюкiв i вкрасти їх. Шапка з нього впала i всi побачили вовка в шубi Дiда Мороза.
     - Вовк? - здивувався зайчисько.
     Вовк хотiв було кинутися навтьоки, але його оточили троє псiв. Барбос ощирився, а Рекс навiть грiзно гарчав. З-за ялинки вийшов Полкан.
     - Здавайся, Сiрий, - сказав вiн. - Гру закiнчено. Треба було вчити пiснi та загадки, якщо хотiв бути Дiдом Морозом. Давай лапи.
[]
     
     
     Вовк кинув мiшок i простягнув лапи вперед. Полкан надiв йому наручники.
     - Всiх з Новим роком! Продовжуйте свято! - сказав Полкан.

*

     - Я так i знала, що перший Дiд Мороз несправжнiй, - зауважила Совуша.
     - Зате тепер у нас є справжнiй Дiд Мороз i Снiгуронька! - посмiхнулася Йоїчка.
     Снiгуронька вiдкрила мiшок, який залишив вовк.
     - Як я i казала - запашне сiно для овець, - сказала вона.
     - Зав'яжи його, онучко, ми вiднесемо його вiвцям в отару, нехай поласують на Новий рiк. Малюки, пiдемо водити хороводи навколо ялинки! Спiвайте разом зi мною! Ялинка вбирається раз на рiк в ошатне, казкове вбрання.
     Малюки пiдхопили пiсню:
      Ялинка вбирається раз на рiк
      В ошатне, казкове вбрання.
      Взимку приходить Новий рiк
      I собою радує малят.
     
      Дiд Мороз приходить раз на рiк,
      Дуже ми цей день чекаємо.
      - Дiду Морозе, до нас приходь! -
      Гучно у ялиночки звемо.
     
      Дiд Мороз, Снiгуронька, малюки,
      I великий дружнiй хоровод!
      Подарунки дарить на Новий рiк -
      Добрий i чудовий Дiд Мороз!
     
     Поводивши хороводи з малюками, подарувавши всiм подарунки, Дiд Мороз зi Снiгуронькою вирушили вiтати iнших дiтлахiв, адже у них стiльки роботи в новорiчну нiч!

Новорiчна нiч у Розi

     Дiд Мороз i Снiгуронька не забули в цю новорiчну нiч i про домiвку бабусi Розi.
     - Онучко, - сказав Дiд Мороз, - я пiду на ферму, де живе отара овець, вiднесу частування для маленьких ягняток, а ти пiди он у ту хатинку, бачиш, вогники горять у вiконцi. Там теж малюки чекають подарункiв вiд Дiда Мороза. Вiднеси їм, онучко, подарунки, а то менi нiяк не встигнути, ще нам йти до мишенят на Новий рiк.
     - Добре, дiдусю, - з радiстю погодилася Снiгуронька i вiдправилася до хати бабусi Розi.

*

     - Тут-тук, - пролунав стук у вiконце.
     - Дiд Мороз!? - очi Персика округлилися. - Дiд Мороз!
     - Дiд Мороз? - перепитав кошеня Зефiр.
     Бабуся Розi вiдкрила дверi:
     - Ой, Снiгуронька! Проходь, дорога, в дiм, - запросила бабуся.
     - Здрастуйте у вашiй оселi! - привiталася Снiгуронька.
     - Снiгуронька! Снiгуронька! - зрадiли дiти.
     - Тут чи живуть хорошi слухнянi дiтлахи? - запитала Снiгуронька.
     - Тут, тут вони живуть, - сказала бабуся Розi. - Ось мої помiчники - Персик i Зефiр.
     - Ну, раз помiчники, отримуйте подарунки! Персику - кукурудзи мiшечок, Зефiру - баночку сметани. Бабусi теж подарунок - рукавички, а гостю вашому Матросу - ключик.
     - Дякуємо, Снiгуронько! - дякували усi гостю.
     - Сiдай з нами, Снiгуронько, чай пити, - запросила бабуся Розi.
     - Нема коли нам з Дiдусем Морозом чай пити - роботи багато, ще не всiх дiточок обiйшли. Ось хоровод поводимо з Персиком i Зефiром у ялинки, i пiду я до iнших малюкiв.
[]
     
     
     Снiгуронька, ягня i кошеня водили хоровод навколо маленької ялинки, подарованої Матросом. Снiгуронька запросила кота Матроса теж водити хоровод. Малюки Персик i Зефiр були щасливi, всi спiвали зi Снiгуронькою:
      Стукає хай щастя в кожен дiм,
      Всюди хай живе добро.
      Там, де дiляться своїм теплом,
      В домi завжди тихо i тепло.
     
      А дива трапляються в Новий рiк,
      У життi буває навпаки,
      Тiльки, як у грудях добре серце,
      То тодi трапляються казки.
     
      В доброму домi, де мир живе,
      Не знайти солоних слiз,
      I тодi дарує Дiд Мороз
      Щастя i любовi цiлий вiз.

*

     Пiсля хороводу Снiгуронька пiшла.
     - Давайте пити малиновий чай з тiстечками, - запросила всiх за стiл бабуся Розi.
     Зефiр непомiтно поглядав на кота Матроса.
     - А звiдки цей ключик? - запитав у Матроса Персик, дивлячись на подарунок вiд Дiда Мороза.
     - Не знаю, сувенiр, напевно, - вiдповiв кiт.
     - Я подiлюся з вами своєю сметаною, у мене її багато, - сказав Зефiр коту Матросу.
[]
     
     Кiт Матрос йому вiдразу сподобався. 'От би мати такого друга, - мрiяв кошеня. - От би Дiд Мороз подарував менi друга, звичайно, не рахуючи Персика'.

*

     За вiкном почало свiтати. Дiдусь Барбоса прийшов з чергування.
     - О, так у нас гостi! Здрастуй, Матросе! Я бачу, бабусю, ти не нудьгувала.
     - Здрастуйте, - вiдповiв кiт Матрос. - Я, напевно, пiду, менi пора. Не буду вам заважати, - почав збиратися кiт.
     - Куди ти пiдеш, дома у тебе немає, - сказав дiдусь, - а у нас в коморi мiсця, хоч вiдбавляй, живи собi.
     - Ви дозволяєте? - запитав Матрос з надiєю.
     - Звичайно, дозволяю. Будете з Зефiром комору вiд мишей вартувати i нам користь, i вам домiвка, - сказав дiдусь.
     - Спасибi! - не вiрив своєму щастю кiт.
     У нього буде свiй дiм!
     - Пiдемо спати, - покликав Матроса Персик.
     - Ми i комору тобi покажемо, - пообiцяв Зефiр.

*

     Матросу в коморi сподобалося. Тут було сухо i тепло.
     Персик i Зефiр вляглися на сiно внизу, а кiт Матрос стрибнув наверх. Вiн прилiг i став дивитися у вiкно.
[]
     
     'Добре, - думав кiт, - яке щастя! У мене є дiм! Так ось про що спiвала Снiгуронька! Тiльки, як у грудях добре серце, то тодi трапляються казки. Це добре серце у бабусi i у дiдуся, ось вони i дали притулок нам у себе. Так, це справжнє диво!'
     - Матросе, ти не спиш? - запитав Персик.
     - Нi, - вiдповiв кiт.
     Ягня сiв на сiно:
     - Давайте примiряємо, може, Снiгуронька подарувала тобi ключ вiд комори?
     Кошеня теж присiв:
     - Давайте!
     Кiт Матрос зiстрибнув зверху i простягнув ключ ягнятi. Персик пiшов до дверей, вставив ключ в замкову щiлину i повернув.
     - Пiдходить! - сказав ягня.
     - Пiдходить!? - здивувалися Зефiр i Матрос.
     - Вона знала, - прошепотiв Персик.
     - Хто? - запитали Зефiр i Матрос.
     - Снiгуронька все знала.
     - Це диво, - розкрив секрет Матрос. - Пам'ятаєте? А дива трапляються в Новий рiк!
     - Диво! - повторив слiдом кошеня.
     Ягня взяв мотузку зi столу, простягнув у верхнє кiльце ключа i зав'язав вузлик.
     - Одягни на шию, - сказав вiн коту.
     - Навiщо? - запитав Матрос.
     - Це талiсман, згадка про диво, - вiдповiв Персик.
     - I дверi можна вiдiмкнути, якщо треба, - сказав кошеня i позiхнув.
     Щасливi i втомленi, вони залiзли на сiно i солодко заснули. А Зефiр перед сном подумав: 'I менi Дiд Мороз ще одного друга послав, це диво'. Вiн згорнувся клубочком i солодко задрiмав.

Мишачий Новий рiк

     Ви не замислилися, а чому ж мишеня-першокласник не прийшов на святкову ялинку до друзiв на лiсову галявину? Справа в тому, що всi мишi, що живуть в лiсi i найближчих селищах, домовилися вiдсвяткувати Новий рiк разом. Вони задумали зробити свiй мишачий бенкет.
     Мишi вирiшили зiбратися бiля старого пня, саме того, пiд яким була норка сiмейства мишеняти-першокласника. У разi небезпеки всi мишi могли сховатися в їх великий норi.
     До великого пня прямували i мишi, якi жили в коморi бабусi Розi. Тепер вони йшли на свято не з порожнiми руками, а з повним кошиком зерняток. I все завдяки тому, що Персик забув з'їсти свої зернятка на блюдечку.
     Всi частування мишi зiбрали в двi великi коробки. У них було справжнє свято з купою ласощiв, пшеничних зерен, насiння, хлiбних кiрок i кукурудзи.
     Мишенята нарядили одну з ялинок, якi росли бiля пня. Мишi по черзi забиралися на пень, як на сцену, i спiвали пiсеньки. Коли усi виступили, вони стали водити хороводи навколо ялинки.
     - Здрастуйте, мишенята, - привiтався з ними Дiд Мороз.
     - Здрастуйте, пi-пi-пi, - зрадiли мишi.
     Маленькi мишенята, якi народилися в цьому роцi, ще нiколи не бачили Дiда Мороза. Вони з цiкавiстю розглядали його, а дехто, навiть, чiпав його шубу.
     - Ставайте у велике коло, будемо спiвати, - сказав Дiдусь Мороз.
[]
     
     
     Мишенята взялися за лапки i стали спiвати з Дiдом Морозом:
      Мишi водять хоровод,
      Де ялинка i пирiг,
      Дiд Мороз прийшов у гостi -
      То є свято Новий рiк!
     
      Ми сидiли взимку в нiрках,
      Бо лякала хуга лiс,
      Ми боялися морозу
      I ховали сiрий нiс.
     
      А сьогоднi Новий рiк,
      Мишi водять хоровод,
      Дiд Мороз прийшов у гостi -
      То є краща iз пригод!
     
      Ми ялинку прикрашали -
      Горобину на гiлки,
      I танцюють коло неї
      Нашi милi малюки.
     
      Бо сьогоднi Новий рiк,
      Мишi водять хоровод,
      Дiд Мороз прийшов у гостi -
      То є краща iз пригод!
     
     - А тепер, мишенята, становiться за подарунками! Тiльки один за одним, подарункiв всiм вистачить! - сказав Дiд Мороз.
     Всi малюки та їхнi батьки отримали вiд Дiда Мороза пакуночки з сиром i сухариками.
     - Спасибi, Дiду Морозе! - дякували вони. - Приходь до нас ще!
     - До наступного року, малята! Радiйте, танцюйте i спiвайте, а менi пора, - попрощався Дiд Мороз i поїхав до iнших дiточок.

Веселi канiкули

     Чудова новорiчна нiч завершилася. Але ж попереду цiлi канiкули! А на вулицi лежить бiлий пухнастий снiг, свiтить сонечко i кружляють iскристi снiжинки!
[]
     
     
     Вранцi всi малюки вийшли кататися на санях. Вони забиралися на гору, сiдали по три-чотири малюки на санчата, а пес Дунай впрягався в санi i мчав з гори. Малюки весело смiялися, котячись з гiрки.
     - Тримайтеся мiцнiше! - кричав Дунай. - Попереду купина!
     Дунай весело перестрибнув купину, а санчата, наїхавши на неї, перекинулися на бiк. Всi смiялися, пiднiмаючись i обтрушуючи снiг.
     А ось Совушi було не до смiху, коли сани переверталися i усi виявлялися в заметi, а Совуша нижче всiх.
     - Караул! Випустiть мене! - кричала Совуша. - Обережно, бант!
     - Добре, що Мишко спить, а то вiн нас розчавив би, - жартував їжачок.
     - Без Мишка погано, - сумувала Совуша. - Нехай йому сняться хорошi сни!

*

     А Мишко в цей час спав у своєму лiжечку.
[]
     
     Накрившись теплою ковдрою, вiн бачив захоплюючi сни.

Сон Мишка

     Мишко спав дуже довго. Вiн спав день, два, тиждень. Йому нiкуди було поспiшати. Все одно навеснi прокидаються всi ведмедi. Навеснi вiн обов'язково прокинеться, а поки можна подивитися чудовi сни.
     А сни Мишку снилися дивовижнi. Спочатку йому приснився цирк. Вiн не просто жонглював яблуками або крутив обручi. Вiн був повiтряним акробатом!
[]
     
     
     Пiд куполом цирку, де сяяли рiзнокольоровi вогнi, був натягнутий канат. Мишко їздив по ньому на одноколiсному велосипедi. Зовсiм такому, як у мами, тiльки дитячому. Мишко впевнено їхав, тримаючи рiвновагу, то до одного стовпа, то до iншого.
     Глядачi дотримували тишу i дуже хвилювалися. А коли Мишко спустився по стовпу вниз i став на аренi цирку, йому голосно аплодували. Глядачi кричали: 'Браво! Молодець!' А Мишко посмiхався i кланявся їм.
     Несподiвано на арену вийшов Дiд Мороз. Вiн теж плескав Мишковi, а потiм подарував солодкi медовi стiльники. Вiн так любив медовi стiльники! Як це Дiдусь Мороз вгадав, що вiн про них мрiяв!?
     Мишко подякував Дiду Морозу за подарунок.
     - А чи є у тебе якiсь бажання? - запитав Дiд Мороз. - Я виконаю будь-яке твоє бажання.
     - Я хотiв би зустрiтися з Великою Ведмедицею, щоб вона передала мамi медовi стiльники вiд мене.
     - Я їду додому, в Лапландiю, - сказав Дiд Мороз. - Поїхали зi мною. Мої оленi потiм вiдвезуть тебе до Великої Ведмедицi.
     - Дякую, Дiду Морозе! - зрадiв Мишко. - Я поїду з вами.
[]
     
     
     Дiд Мороз i Мишко вийшли з цирку. На вулицi вже стояла оленяча упряжка з дзвiночками. Ззаду були сани, усi у вiзерунках i позолотi.
     Мишко з Дiдом Морозом сiли в сани, оленi понесли їх по вулицях великого мiста, потiм повз лiсу i їх рiчки. Над морем сани пiднялися в небо, нiби оленi їх несли по невидимiй дорозi. Кругом в небi сяяли зiрки. Мишко дивився на всi боки i захоплювався.
     Опинившись над Лапландiєю, де жив Дiдусь Мороз, оленi опустилися на землю i побiгли в лiс, до будинку, де весь рiк жив Дiд Мороз.
     - Може, гостюватимеш у мене? - запитав Дiд Мороз, встаючи iз саней.
     - Дякую, Дiду Морозе, але я поспiшаю передати подарунок мамi. Вона на гастролях i я хочу, щоб вона отримала вiд мене привiт i подарунок, - вiдповiв малюк.
     - Ну ладно, їдь, але на зворотному шляху чекаю тебе в гостi.
     - Обов'язково заїду, - пообiцяв Мишко.

*

     Оленi понесли Мишка до зiрок, все далi i далi. Малюк побачив вдалинi сузiр'я Великої Ведмедицi. Вiн бачив три зiрки, з'єднанi з чотирма зiрками. Все сузiр'я нагадувало йому кiвш, яким тато набирав воду у вiдрi i давав йому пити.
     Оленi несли Мишка ближче i ближче до сузiр'я. Нарештi, вони зупинилися. Мишко вийшов з саней i пiшов по зорянiй дорiжцi. Назустрiч йому йшла бiла ведмедиця.
     - Здрастуйте, - сказав Мишко.
     - Здрастуй, малюк, - вiдповiла ведмедиця.
     - А чи не могли б ви передати привiт моїй мамi i ось цей подарунок - медовi стiльники, - запитав ведмедик.
     - Привiт я передати можу, а стiльники ти з'їси сам. Тобi треба чимось пiдкрiпитися на зворотному шляху. А мама твоя i привiту буде рада, вже я-то знаю! - сказала, усмiхаючись, Велика Ведмедиця.
[]
     
     
     - Буде рада? - перепитав Мишко.
     - Звичайно! - засмiялася ведмедиця. - Мамi важливо, що ти її пам'ятаєш.
     - Дякую вам, - вiдповiв Мишко. - Вiтаю вас з Новим роком!
     - Дякую, малятко. Щасливої дороги!
     Мишко знову сiв у сани i оленi помчали його в Лапландiю. Мишко смоктав солодкi медовi стiльники. 'Збулася мрiя, - думав малюк. - Я зустрiвся з Великою Ведмедицею! Яке чудове свято Новий рiк!'
     'Дзiнь-дзень, здiнь-дзень', - дзвенiли дзвiночки на оленячiй упряжцi. Мишко задрiмав в санях. Йому снився дiм, мама, тато, друзi. Снився Новий рiк, хоровод навколо ялинки з Дiдом Морозом, i пiсня:
      А дива трапляються в Новий рiк,
      Дiд-Морозу пишуть дiтлахи листи,
      Мрiї всi збуваються в Новий рiк,
      Коли поруч казка, мама, тато, ти!
     
      Дiд Мороз приходить в Новий рiк,
      Водить хороводи вiд душi,
      I смiються весело малюки.
      Бо свята приносять радощi.
     
      Подарунки дарить всiм Дiд Мороз,
      Диво пiд ялинку може принести.
      Мрiї всi збуваються в Новий рiк,
      Коли поруч казка, мама, тато, ти!

Малюкам на замiтку

[]

Слово автора

      Найдивовижнiше свято, безсумнiвно, Новий рiк. Всi малюки чекають цей день, коли засяють гiрлянди на ялинках i в гостi до них прийде веселий Дiд Мороз. Хто не зустрiв Дiда Мороза вночi, той, прокинувшись рано вранцi, поспiшає до новорiчної ялинки подивитися, що ж їм залишив в подарунок добрий Дiдусь Мороз.
      Друзi, вам сподобалася незвичайна подорож маленького Мишка? Чудеса збуваються в Новий рiк! Бажаю вам веселих свят i щасливих канiкул.
      Я сподiваюся, що ви вивчите всi новорiчнi пiснi, якi є в цiй книзi. Спiвайте на здоров'я!
      Пригоди тривають!

 
  ДАЛI БУДЕ
  []
 
  НА ПОЧАТОК
  0x01 graphic       УСI КНИГИ СЕРIЇ
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"