Рыбаченко Олег Павлович
ПутIн Попаданець У Горбачова

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Всемогутнi Боги-Демiурги вiдправили особистiсть i душу Володимира Путiна до тiла Михайла Горбачова 2 березня 1987 року. I помчало. Замiсть демократизацiї та перебудови почалося закручування гайок та повернення до сталiнських часiв. Вiйна в Афганiстанi активiзувалося, i зрештою СРСР пiд керiвництвом Горбачова-Путiна розпочав територiальне завоювання!
  ПУТIН ПОПАДАНЕЦЬ У ГОРБАЧОВА
  АННОТАЦIЯ
  Всемогутнi Боги-Демiурги вiдправили особистiсть i душу Володимира Путiна до тiла Михайла Горбачова 2 березня 1987 року. I помчало. Замiсть демократизацiї та перебудови почалося закручування гайок та повернення до сталiнських часiв. Вiйна в Афганiстанi активiзувалося, i зрештою СРСР пiд керiвництвом Горбачова-Путiна розпочав територiальне завоювання!
  . ПРОЛОГ
  Схожий на красивого, свiтловолосого хлопчика рокiв дванадцяти-тринадцяти, Сферо Катастрофов - Надбог-демiург та творець безлiчi свiтобудов збiльшився у розмiрах. Всемогутня Дитина-Творець подивився на долоню, в якiй тепер розташовувалась галактика разом iз планетою Земля i помiтив:
  - У розвитку людства щось пiшло не так!
  Поруч iз ним з'явилася творець Надбогиня Еммануель. Вiн схожий на дуже гарну дiвчину. Вона посмiхнулася.
  Босими пальчиками нiжок труснула галактична надскупчення i з усмiшкою вiдповiла:
  - Так! Свiт стає все бiльш багатополярним. А слов'яни з дикою люттю винищують один одного.
  Хлопчик Сферо обернувся, вiн був у шортах i засмаглий. Боса нiжка юного Бога пiдхопила цього разу буквально всю свiтобудову i крутнула його у спiралi. Перекрутив, гарненький пацан, i зробив висновок:
  - Потрiбно якось розбиратися з Володимиром Путiним!
  Еммануель, граючи м'язами преса - на Надбогинi було лише вiдверте бiкiнi i видала:
  - Треба, звiсно. Але це можливо лише у формi гри!
  Хлопчик-демiург у шортах, що створив безлiч свiтобудов, але так i залишився в мисленнi дитиною, припустив:
  - Давайте тодi зробимо те, про що мрiє багато росiян!
  Дiвчина-Надбогиня Еммануель блиснула перлинними зубками, i з усмiшкою запитала:
  - I що саме?
  Сферо Катастрофов цiлком логiчно запропонував:
  - Переселимо душу Володимира Путiна до Михайла Горбачова!
  Еммануель хихикнула, випустила вогняний пульсар з босих пальчикiв нiжок i запитала:
  - I в який час?
  Хлопчик-демiург iз променистою посмiшкою вiдповiв:
  - 1985 рiк. Подивимося, чи вийде Володимир Путiн краще вести перебудову i полiтику, нiж Михайло Горбачов!
  I хлопчик теж клацнув босими пальчиками, своїх засмаглих, гарних i витончених формою дитячих нiжок - випустивши руйнiвний квазар.
  Еммануель хихiкнула i вiдзначила:
  - А що? Це було б навiть кумедно! Хоча й загрожує наслiдками, для людства!
  Сферо логiчно зауважив:
  - Основний стовбур часу якраз виграє. Володимир Путiн зникне, гаряча вiйна з Україною припиниться, як i холодна iз Заходом. I все буде набагато краще нiж ранiше!
  Еммануель кивнула пропела:
  - Змiн, вимагають нашi серця,
  Змiн, вимагають нашi очi...
  У нашому смiху та в наших сльозах,
  I пульсацiї вен...
  Змiн, ми чекаємо на змiни!
  Сферо Катастрофов вiдповiдно кивнув:
  - Здiйснюю перекидання!
  I знову клацнули, на цей босi, витонченi, спритнi пальчики обох нiг Хлопця-Надбога.
  . РОЗДIЛ ? 1.
  Михайло Сергiйович Горбачов виявився волею доль правителем шостої частини сушi та другий за економiчним потенцiалом iмперiї. У вiйськовому планi СРСР був, мабуть, i першим. Тож чоловiк, якому ледве виповнилося п'ятдесят чотири роки, отримав величезну майже на практицi необмежену владу.
  Але цiєю владою слiд розумно розпорядитися. У СРСР була маса проблем. У країнi все бiльше i бiльше пустiли полки i рiс товарний дефiцит. Справжнiм лихом стали довгобуди. Зростала i злочиннiсть, i кiлькiсть самогубств, падав авторитет партiї. Також армiя СРСР загрузла в Афганiстанi, i зазнавала там вiдчутних втрат. Пияцтво теж стало великою проблемою, багато людей просто спивалися, зросла кiлькiсть прогулiв.
  Темпи економiчного зростання сповiльнилися, i науковий прогрес став тиснути на збої. Загострилися та мiжнацiональнi вiдносини.
  Треба було щось робити. У зовнiшнiй полiтицi Холодна Вiйна та перегони озброєнь! I падiння авторитету СРСР та iдей комунiзму загалом. У Нiкарагуа активнi "Контрас", в Анголi "Унiта", йде вiйна у багатьох країнах. ПАР не вiддає Намiбiю. Бунтують чорношкiрi, але слабкувато. Пiвденна Корея пiднiмається економiки. Падає i цiна на нафту.
  Михайло Горбачов вирiшив розпочати процес перебудови та демократизацiї, але чи не було це спробою гасити вогонь бензином? I, як, наприклад, свободою скористався народ i насамперед нацiональнi елiти? Вони буквально полiзли на стiну проти СРСР!
  I проти компартiї та iдей соцiалiзму. Але, звичайно, не вiдразу. Самi комунiсти, почавши обливати грязюкою Сталiна, створили зачiпки для падiння авторитету КПРС. Та й Михайло Горбачов наламав дров. Одна боротьба з пияцтвом чого варта.
  Вона також призвела до падiння доходiв у скарбницю. I посилила дефiцит товарiв. Ну i пияки стали менше радянську владу любити.
  А багато питущiй людинi треба? Плати йому щоб на пляшку чорнило по дев'яносто шiсть копiйок за половину лiтра вистачало i вiн буде задоволений. I водночас iз зниженням вживання спиртного зросла наркоманiя.
  Путiн вселився в тiло Михайла Горбачова у березнi 1987 року, саме у вiцi п'ятдесяти шести рокiв. Ще можна все змiнити i не пiзно виправити. Поки Михайло Горбачов мiцно сидить у крiслi Генсека i навiть ще прибрав iз полiтбюро низку старих членiв з опозицiї: Романова, Гришина, Алiєва, Тихонова. Поки що не усунув Єльцина, кандидата у члени полiтбюро та голову МДУ.
  Але вiн нiкуди не подiнеться. Упиратиметься - посадять!
  Принаймнi Володимир Путiн перемiстився, вже в немолоде, але ще енергiйне тiло Горбачова. Сам вiн був уже в колишньому життi теж далеко не хлопець i здоровий. I також по вуха у проблемах. Одна з них - це, зрозумiло, вiйна з Україною, коли розрахунок на блiцкриг провалився! I загинули десятки тисяч росiйських солдатiв: найкривавiшої бiйнi з часiв другої свiтової.
  А тепер ще у тiлi Горбачова вирiшуй новi проблеми. У цi роки сам Путiн служив у НДР i це були часи вiдносно щасливi. Тим паче добре, коли ти молодий. А в сiмдесят рокiв, тобi життя вже не на радiсть. I сон не освiжає по-молодому, важко пiдвестися з ранку, i витривалiсть вже не та - доводиться застосовувати стимулятори. I з жiнками почуваєшся не дуже. Вже вiдмирає бажання та енергiя. Добре було б вселитися в Олександра Македонського, якому було лише тридцять два роки, коли вiн помер. А так ти i сам старий, i вселився не в наймолодшого, i не в надто гарну фiзичну форму.
  Та ще в людину, яка загрузла вуха в проблемах.
  Вже є i Чорнобиль, i наслiдки боротьби з пияцтвом, i товарний дефiцит, i вже омане минуле - Сталiн i так далi.
  Ну Ленiна ще не встигли зганьбити. Поки що у Схiднiй Європi не вiдбулася низка оксамитових революцiй. Тобто, iснує соцiалiстичний табiр. I радянськi вiйська ще покинули з ганьбою Афганiстан.
  Так що поки що можна повернути назад iсторiю i врятувати СРСР. I Генсек Михайло Горбачов сидить у крiслi мiцно. Але що саме робити?
  Володимир Путiн, опинившись у тiлi Генсека, вiдчув у собi порожнечу. Механiзм перебудови вже пущений, i почалася демократизацiя, i антисталiнська компанiя. I так просто це вже не зупиниш.
  Путiн-Горбачов глянув на себе в дзеркало: не надто вiн приємний. Вже волосся сивiє i велика лисина. Сам то Путiн у сiмдесят рокiв батiг мав поменше. А Горбачов у п'ятдесят шiсть, як на днi народження, начебто має чотирнадцять рокiв фори, але якийсь пухкий, i фiзiономiя не харизматична.
  I проблеми зi здоров'ям - пам'ять старого носiя пiдказує: є, зокрема, цукровий дiабет. Втiм, i у своєму колишньому життi Володимир Путiн не дуже був здоровий, хоча про нього розпускали чутки. I знiмали постановочно, як президент Росiї чудово грає у хокей. Але зрозумiло, який ти хокеїст у сiмдесят рокiв i практично без тренувань.
  Теж була спроба грати з себе роль - такого мачо, який начебто i не старiє, i розраховує правити до кiнця свiту!
  Адже справдi вiйна з Україною вела мир до третьої свiтової вiйни. Сам Путiн розраховував, що це буде недовго: чи кiлька днiв, чи максимум два-три тижнi. Але українцi не захотiли лягати пiд Росiю. I виявилося, що армiя Росiї зовсiм не така вже й непереможна. А українськi генерали не такi продажнi. Хоча Херсон i удалося взяти шляхом пiдкупу. Але таких виявилася незначна меншiсть.
  Опiр України ознаменував кiнець перiоду феноменального везiння Путiна, коли все, здавалося, вдається дуже легко. Включно з захопленням Криму. Прямо як у фантастичному романi вийшло у Криму. Навiть у реальнiсть подiбного не надто й вiритися.
  Та й потiм були важкi часи: падала цiна на нафту, але рятували колишнi запаси. Якоїсь митi, здавалося, фортуна вiдвертається вiд Росiї. Цiна на нафту та газ рiзко впала, i коронавiрус зупинити не вдалося. Але потiм везiння повернулося - газ i нафта подорожчали неймовiрно.
  I тодi у головi у президента Росiї зазвучало: ти можеш стати другим Чингiсханом чи Наполеоном.
  Та й iз Казахстаном пощастило: там спалахнув бунт. Причому рiвно настiльки сильний, щоб налякати Токаєва, щоб вiн звернувся за допомогою. I водночас надто слабкий, щоб довелося реально воювати.
  I це здавалося знайомим iз небес: ти можеш тепер стати великим завойовником. I удар у стилi Наполеона Бонапарта.
  Тiльки от противника недооцiнили. Українцi виявилися набагато кращими до вiйни, нiж це очiкувалося, i капiтально окопалися. Та Зеленський виявився зовсiм не таким слабаком i м'якотiлим, як про нього багато хто думав.
  Тож блiцкриг, на який розраховував Володимир Путiн, зiрвався. Вiйна набула затяжного та запеклого характеру.
  Спочатку здавалося, що цiни на нафту та газ злетiли, i це розорить Захiд.
  Але влiтку видобуток нафти у свiтi вирiс, та й Саудiвська Аравiя вирiшила витiснити Росiю з Європи, i цiни знову почали падати. А потiм ще й талiби, вирiшивши, що момент найзручнiшi - напали на Таджикистан та вiдкрили новий фронт на пiвднi СНД.
  I тут Росiї довелося воювати практично поодинцi, оскiльки таджики виявилися слабкими в бойовому дусi - масово здавалися в полон i дезертирували.
  Вiдкриття нового фронту на пiвднi загалом очiкувалося. Тим бiльше, американцi пообiцяли визнати талiбiв законною владою Афганiстану та розблокувати рахунки. Та й експансiї Талiбану хотiлося. Крiм того, зiграла роль i те, що на таджицькому кордонi, ловили каравани з наркотиками. А так можна зробити колосальний прорив.
  В Америцi навiть дорiкнули вiйськовим, що вони не пiшли з Афганiстану ранiше: тодi вiйна з Росiєю теж почалася б набагато швидше.
  Путiн у момент свого сiмдесятирiччя зiткнувся iз серйозними проблемами. Зокрема, довелося через кiлька країн перекидати вiйська та Таджикистан. I для цього ще оголошувати часткову мобiлiзацiю. У принципi, треба було для захоплення України спочатку видiлити бiльше сил. Але рiзного роду вiйськовi експерти запевняли, що українцi зовсiм нiкудишнi вояки, що їх не порiвняти з IДIЛ, що буквально закидаємо шапками.
  У першi днi так i здавалося. Але взяти Київ iз наскоку одним десантним полком не вдалося. Мало того, десантники зазнали тяжкої шкоди i вiдступили. Потiм довелося вiдвести вiйська i вiд Києва та областi.
  Вiйна тривала, зростали втрати. А опiр українцiв ставав дедалi сильнiшим.
  Збiльшувалися i постачання озброєння iз Заходу. У Росiї ж зростали попри всi зусилля пропаганди антивоєннi настрої. У ЛДПР змiнився лiдер, i це теж було сигналом: старi полiтики сходять нанiвець. Хтось у перед ногами вийшов, хтось сам пiшов. Зюганов теж постарiв i ослаб. У КПРФ посилилася його критика. Крiм того, комунiстам Сам Бог велiв бути опозицiєю i конфлiктувати з владою. А вони пiдтримали вiйну з Україною. I тут, звичайно ж, атаки на Зюганова посилилися.
  Путiн у цiй ситуацiї, звiсно, був на боцi Геннадiя Андрiйовича: той бодай безпечний. Старий кiнь борозни не зiпсує, а й глибоко не зоре.
  Зюганов взагалi цiле явище. Фактично добровiльно злив вибори Єльцину, був слабкий i пасивний. А потiм ще й дуже старим став. Зручна опозицiя. I комунiсти його терпiли, що безглуздо. Не дуже вони розумнi.
  Це вкотре говорити про хворобу вождизму у комунiстiв. У Єдиної Росiї й бiльше рiзноманiтностi у думках i свободи. Ось Сергiй Шойгу втратив авторитет через Україну. I теж з'явилися iдеї його виключити iз спiвголов.
  Здоров'я у Путiна погiршилося пiд час святкування сiмдесятирiччя. I дуже серйозно. Ну, у сiмдесят рокiв, вже i Сталiн, i Брежнєв, i Хрущов явно здали. I Путiн не став винятком. Почав замислюватися про наступника. Тим бiльше, i українцi хочуть прибрати. А мало що. Все пiд Богом ходимо.
  Але кого призначити на замiну? Щоб не як у Жириновського - загнувся без заповiту. Однiєю з iдей була призначити старшу дочку на мiсце прем'єра. Але це означало завалити економiку. Михайло Мiшустiн не надто подобався. Вiн навiть народився 3 березня наступного дня пiсля Михайла Горбачова. I це здавалося зловiсною ознакою. Та й лисина у Михайла Володимировича якась - бiльша за горбачовську. А цi лисини завжди давили своїх попередникiв. Тобто Михайла Мiшустiна позбуватися треба, але кого поставити не зрозумiло. Усi мають свої недолiки. Радили Дмитра Рогозiна, але його надто не любить "Єдина Росiя".
  Медведєв Путiну особисто подобався, але не популярний у народi i, мабуть, м'якотiлий. Плюс ще Медведєв показав себе неважливим прем'єром. Тут уже вибiр виявився обмеженим. Був ще Вайно. Теж прiзвище якесь неросiйське i пов'язане з вiйною. Але вiн iз Прибалтики, i це справдi не найкращий варiант, хоча вiн реально лисиця, така ж пiдла, хитра та пiдступна як сам Володимир Путiн!
  Втiм, i Дмитро Медведєв теж був лисицею, хоча зовнi справляв враження слимака та м'якотiлого iнтелiгента.
  Але зовнiшнiсть буває оманливою. Генерал Лебiдь дуже загрожує зовнi. I це вiдлякало вiд нього елiту. На нього передумали ставити олiгархи. Втiм, вони й не збиралися iз Лебедя робити президента. Його використовували як спойлер для Зюганова, i тодi ще дуже популярного i амбiтного Жириновського. I Лебiдь навiть перевершив усi очiкування. Пiсля чого вже довелося його топити.
  Пiсля довгого торгу олiгархи поставили Лебедя на годування в Краснодарський край i заборонили йому брати участь у федеральнiй полiтицi. Потiм генерал i загинув за дуже дивних та пiдозрiлих обставин.
  Бiльшiсть олiгархiї зробила вибiр на користь Путiна, в тому числi i тому, що вважали його слабовiльним, сiрим мишеням. Але зовнiшнiсть виявилася оманливою.
  I миша виросла у страшного монстра, який поставив свiт на межу ядерної вiйни.
  Потрiбно сказати, що частково невинна зовнiшнiсть i оманлива м'якiсть Путiна дозволяли йому рухатися вгору. Олiгархи бiльше боялися суворого Лебедя, крикливого i навiть iстеричного Жириновського, анiж когось iз сiмейної Єльцинської когорти.
  Щодо Зюганова теж були рiзнi пiдходи. Частина елiти хотiла привчити лiдера КПРФ i зробити його прийнятним. З'явилися i червонi олiгархи, i багато директорiв.
  Але у Зюганова занадто велика команда i всiм знову давати хабарi та жирнi шматки не хотiлося. Вважали за краще, як здавалося, безпечного Путiна, у якого i своєї команди не було.
  I пiдсунули партiю "Єднiсть", або ведмiдь як її називали у простолюдi. Причому, зрозумiло, її формував насамперед Борис Березовський: сiрий кардинал Єльцина, i найвпливовiша постать у Кремлi. Саме вiн i усунув Бориса Нiмця, якого "цар" Борис тягнув у свої наступники.
  Єльцин справдi хотiв зробити своїм спадкоємцем Бориса Юхимовича. Але той дуже по-дурному налаштував проти себе чиновникiв запропонувавши пересадити їх на волги, i взагалi почав вимагати дiлитися з народом. I проти Бориса Юхимовича розпочалася прихована боротьба.
  От i в прем'єри сунули не його, що було б природнiше, а Кирiєнко. Але останнього нiхто ще в наступники не готував, та й сам Єльцин також.
  Як не дивно, але Борис хотiв використати Кирiєнка для розпуску Держдуми.
  Причому був план олiгархiв, нових виборiв i не оголошувати. Причому комунiсти на чолi iз недалеким Зюгановим самi дали привiд для скасування виборiв до Держдуми.
  Вони запропонували поправку до закону про вибори згiдно з якими партiї, щоб взяти участь у виборах, має за рiк пройти перереєстрацiю. А не одна партiя на цей момент не пройшла.
  Зюганов, звiсно, показав себе iдiотом. Найстарiший глава комунiстiв в iсторiї, слабкий, консервативний, неприємний зовнi, абсолютно позбавлений харизми.
  Найзручнiший для ролi голови найсильнiшої, комунiстичної опозицiї.
  У ньому немає iскри Божої, i вiн символiзує всi недолiки КПРФ, та ще й за тридцять рокiв так званого лiдерства, набрид електорату, i постарiв, i взагалi трохи ходить.
  Звичайно, з таким як Зюганов найпростiше боротися. Хоча Геннадiй i намагається показати видимiсть опозицiї.
  Володимир Вольфович Жириновський - це спойлер КПРФ, ще при Єльцинi. Але спойлер, який сам мало не став президентом i головною опозицiєю.
  I його почали тиснути i пресувати ще ранiше за Лебедя. Але потiм Жириновський став фактичним васалом, спочатку Єльцином, а потiм i Путiним.
  Востаннє Жириновський критикував Єльцина навеснi 1997 року... Пiсля чого його забарвлення змiнилося, i вiн почав пiдтримувати владу.
  Володимир Путiн спочатку ставився до Жириновського насторожено. Вiн вважав, що Вольфович став другом Кремлю через боягузтво i заради користi.
  Тим бiльше, що Жириновський голосував проти iмпiчменту, втративши половину своїх прихильникiв.
  I це теж не фарбувала лiдера ЛДПР.
  Але потiм вони iз Жириновським здружилися. I якби не раптова хвороба i безглузда смерть вiд коронавiрусу, то вiн би йому, напевно, дав би згодом i орден "Андрiя Первозванного". Коли Володимира Вольфовича ховали, вiн особисто з ним попрощався. Так скiнчилося життя найяскравiшого полiтика, що блищав величезним дотепнiстю.
  Яскравi зiрки дев'яностих: Лебiдь, Нємцов, Ампiлов, Лимонов - пiшли на той свiт. Явлiнський майже втратив значення i забутий, як i Гарi Каспаров. Повiсили Березовського - надто багато знав i балакав.
  Залишився зi старої плеяди дев'яностих лише Зюганiв. Руцькiй теж забутий. Ну, може ще Зорькiн якого формально тримають головою конституцiйного суду.
  З першого поколiння президентiв СНД при владi залишився лише Лукашенко.
  Теж хитра лисиця. Але його вдалося залучити до мережi та гарненько заплутати.
  Путiн Лукашенко не любив, але зовнi вдавався поки що iншому. Звичайно, тримаючи в головi i запаснi варiанти.
  Тривалий час Володимиру Путiн дуже щастило, навiть у дрiбницях. Наприклад, Скрипаль був отруєний напередоднi виборiв, а пожежа в Кемерово сталася через кiлька днiв пiсля виборiв.
  А от якби навпаки було б набрано на кiлька вiдсоткiв менше.
  Та й Грудiнiн безглуздо пiдставився зi своїми зарубiжними рахунками.
  Спочатку Володимир Путiн i не проти був битися за трон, з кимось свiжiшим i молодiшим, нiж постарiлий i набридлий, i доволi опосередкований Зюганов.
  Але Павло Грудiнiн став дуже швидко набирати популярностi, i боротьба могла стати занадто конкурентною, навiть до другого туру.
  Причому чорний пiар мiг викликати i зворотний ефект. Як це вже було з Єльциним, Лукашенком, частково навiть iз Лебедем та Жириновським.
  Але Павло Грудiнiн дав на себе гарну зачiпку, зiзнавшись у п'яти рахунках за кордоном.
  I дозволило пiдняти цiлу хвилю компромату.
  Але все одно Грудiнiн взяв вiдсоткiв тринадцять, а Жириновський трохи бiльше п'яти. I це показало, що народ липне до лiвих iдей.
  Зюганов звичайно ж зiбрав би ще менше Грудiнiна. Геннадiй Андрiйович, навiть за Єльцина був слабенький. Вже тодi вiн виглядав досить погано, плешивий, у бородавках, з носом нагадуючим рило кнура.
  Недаремно Єльцин його перемiг. Щоправда, Жириновський у якийсь момент запропонував союз Зюганову. I це викликало занепокоєння у Кремлi. Але Володимир Жириновський не змiг стати третiм.
  А от якби став, то виникли б проблеми.
  Комунiсти обiцяли Володимиру Вольфовичу - п'ять постiв до уряду. У тому числi й посаду мiнiстра внутрiшнiх справ та закордонних. Це дуже серйознi посади.
  Чи мiг Єльцин вiдповiсти тим самим? Швидше за все, нi. Та й Захiд був проти союзу Єльцина та Жириновського. Останнiй надто вже налаштував проти себе зарубiжжя. У самому Жириновському замiсть критики росiйської влади нападав на Захiд.
  Але бiльшiсть росiян не поганi, i розумiли, що конфронтацiю iз Заходом Росiї в дев'яностi роки було не потягнути. Та захiдний спосiб життя був популярним та модним. I Володимир Вольфович сам собою згорiв.
  Успiх Лебедя, досить недорiкуватого кандидата був несподiваним та надмiрним. I вже Олександр Iванович став серйозно претендувати на трон.
  Щось схоже було i з партiєю "Батькiвщина", яка була спойлером комунiстiв, але в результатi занадто набула популярностi i її почали тиснути i придушили.
  Лебiдь до того ж змiг швидко i легко домовитися про мир у Чечнi, чим рiзко пiдняв свою популярнiсть.
  Ось справдi пропаганда творить дива. Ганебна капiтуляцiя перед бандитами пiднесла популярнiсть Лебедя до небес.
  I недорiкуватий, недалекий генерал ледь не став царем. I якби Єльцин помер пiд час операцiї на серцi, то можливо з'явився б цар Лебiдь.
  Точнiше, напевно, вiн би перемiг, якби Черномирдiна, ну, а Зюганова навряд чи стали б пiарити.
  Але Лебiдь змарнував момент... ЗМI створили нову зiрку в особi Бориса Нємцова, але й та горiла недовго. Насправдi Нємцов у командi Єльцина, а жити краще не стає, а лише гiрше. I царевич пiшов у опалу.
  Сам Путiн завдячує Чубайсу, що той узяв його до Москви. Пiсля поразки на виборах Собчака, можна було й за ґрати догодити.
  Але не було щастя, а нещастя допомогло. Поразка Собчака допомогла переїхати до Москви. А та виграй Анатолiй вибори, довелося б залишатися замом, i весь перебiг iсторiї був iншим.
  Так само, як i подальшi зигзаги в кар'єрi. Наприклад, багато хто сумнiвався, чи варто ставити пiдполковника на посаду голови ФСБ? I, тим бiльше, давати посаду секретаря ради безпеки.
  Тим паче Рибкiн цiлком влаштовував Березовського. Але у Єльцина була надмiрна сверблячка до змiн.
  Коли прем'єром став Примаков, то здавалося, що його виберуть наступником. Старий Євген Максимович влаштовував усiх як компромiсна постать. Може, окрiм Березовського. З ним пролягла ворожнеча. Спочатку Березовський хотiв замiсть Примакова засунути Аксененка. Але в оточеннi Єльцина цiлком резонно визнали, що Зюганов може i його фракцiя i не проголосувати. А новi вибори до Держдуми призвели б до трiумфу комунiстiв.
  А вже приводу скасувати вибори та порушити конституцiю не було.
  Сам Єльцин не хотiв зайвий раз чинити переворот. I його та жовтневих подiй вистачило. I так мало вiд серця не помер.
  Степашин бiльш-менш влаштував частину комунiстiв. Хоча її наступником також робити не хотiли.
  Треба сказати, що спроба iмпiчменту була особливо небезпечною. Так Верховний Суд був пiдконтрольний Кремлю, i напевно завернув би iмпiчмент.
  Жириновський Єльцина не врятував, але свiй рейтинг упустив. Пiсля чого у Кремлi його фактично списали.
  Навiть дивно, Жириновський активно пiдтримує Єльцина, а кремлiвськi ЗМI його топлять.
  То кажуть, що вiн зробив це за грошi. То й зовсiм б'ють просто пiд дих.
  Наприклад, вiрний ставленик Кремля Леонтьєв спочатку показав, як Володимир Жириновський називає Степашина агентом ЦРУ та Моссада, а потiм, як той самий Володимир Вольфович марнує кандидату в прем'єри комплiменти.
  Ну що подумає росiянин, який дивиться це: зрозумiло, що Володимир Вольфович Жириновський - остання, полiтична повiя. I за такого не можна голосувати.
  Тобто кремлiвськi ЗМI топили Жириновського незважаючи на всю його лояльнiсть до влади, i всiляко дискредитували.
  Тiльки коли Путiн змiцнився у владi, став вiдношення змiнюватися.
  Справдi, навiщо душити Володимир Вольфовича, якщо вiн так завзято пiдтримує Кремль.
  Крiм того, Березовський вигадав хитру комбiнацiю, щоб змусити частину протестного електорату замiсть комунiстiв голосувати за ЛДПР. Спершу вiдмовили партiї Жириновського у реєстрацiї. А потiм нiби реєстрацiю вiдновили. I роздвоїли список.
  В результатi ЗМI постiйно говорили про Жириновського. Але все одно вiн набрав мало, трохи бiльше 6%.
  А коли вибори президента Жириновського знову вiдмовилися реєструвати.
  I знову скандал... Думали, зробити Володимира Вольфовича третiм, але, як з'ясувалося, вiн слабочок.
  А спроба тимчасового альянсу з комунiстами призвела лише до зростання популярностi Зюганова.
  Ось здавався союз iз комунiстами сильний хiд, але як не дивно, найбiльше вiд цього постраждали лiберали.
  А комунiсти мало втратили...
  До певного часу. Треба сказати Путiну часто щастило всупереч його власним зусиллям. Зокрема, Жириновського вiн наказав надути - не вийшло. Але з iншого у них Жириновським подiбнi електорати, i набери Володимир Вольфович вiдсоткiв десять, то не уникнути було б другого туру, а це вже поразка. I так рiзниця була лише у два вiдсотки.
  I тут провал iз Жириновським обернувся на благо.
  Або реформа Ради федерацiй. Комунiсти, з якими Кремль загравав, виступили проти реформи. А ось скривдженi лiберали та блок Примакова чомусь пiдтримали реформу. Хоча Примаков пов'язаний iз Лужковим та iншими губернаторами.
  Дурнi люди... Яблуко та УПС попереджали, що вони будуть наступною жертвою Путiна, i закопають разом iз Радою Федерацiй. Але вони пiшли, як тупi вiвцi на забiй.
  А комунiсти розумнi - одразу ж розкусили, чим це пахне. Але в iнших розуму не вистачило.
  Взагалi Путiну дуже щастило: один теракт 11 вересня чого вартий. Тим бiльше, США намагалися привчити талiбiв. I використати Бен Ладена проти Росiї.
  Здавалося, здоровий глузд пiдказував талiбам, вже давно воюючи з Пiвнiчним Альянсом, який пiдтримує Росiя - не вiдкривати другий фронт проти США.
  Але талiби повелися як iдiоти. Насправдi Талiбан визнав республiку Iчкерiя та вiдкрив її посольство у себе. I допомагав чеченцям i зброєю, i добровольцями. Мулла Омар навiть звернувся до Ахмада Шах Масуда щоб укласти перемир'я i допомогти народу Чечнi.
  А тут такий несподiваний подарунок упав на голову Росiї. Та ще й будинки всупереч законам фiзики обвалилися.
  Це настiльки рiдкiсна удача, все одно, що сто мiльйонiв доларiв у лотерейний квиток виграти.
  I Америка загрузла в Афганiстанi цiлих двадцять рокiв. Подвiйна була вигода: i США послаблюються, i пiвденнi рубежi вiд Талiбан одержують захист. Так треба сказати пощастило. I головне не дуже й намагалися.
  I з Iраком теж пощастило. Правда в якийсь момент здалося, що американцi легко перемагають. За три тижнi зайняли весь Iрак, втративши лише п'ятдесят осiб, i взяв у полон два мiльйони.
  Але потiм, не дивлячись на полон Садама Хусейна, Америка загрузла в затяжнiй партизанськiй вiйнi.
  I цiни на нафту поперли до космiчних масштабiв, як i на газ. Та везiння виявилося багато. Путiн повiрив, що вiн великий месiя, i що крутiше Наполеона, на кшталт Чингiсхана.
  Тим бiльше, що навiть Шамiль Басаєв загинув, випадково пiдiрвавшись на мiнi i здавалося, що Чечню нарештi поставили на колiна.
  Але його два термiни добiгли кiнця. Конституцiю вже мiняти було пiзно i довелося передати престол Медведєву.
  Рiк 2008 виявився надзвичайно успiшним. Перемога Бiлана в Євробаченнi, перемога на чемпiонатi свiту з хокею, успiхи у футболi. I вiйна iз Грузiєю.
  Хоча теж не безперечна, лише п'ять днiв, але ЗМI подали її як велику перемогу Росiї та ще й на НАТО. Жаль, що довелося дiлити лаври з Медведєвим.
  Володимир Путiн утомився вiд спогадiв, i йому захотiлося спати.
  Михайло Горбачов так до свого оточення i не вийшов.
  Слiд спочатку обмiркувати стратегiю.
  А поки що попаданець-Вовка захропiв i йому снилося.
  . РОЗДIЛ ? 2.
  Чотири нiмецькi дiвчата: Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда вмовили фюрера дозволити їм битися на Курськiй дузi. Недалекий Гiтлер iз упередженням ставився до жiнок у армiї. I може тому програв вiйну.
  Але в цьому свiтi дiвчата з СС виявилися такими гарячими та переконливими, що фюрера вламали.
  Так що на Курськiй Дузi в бiй пiшов танковий екiпаж дiвчат, якi билися лише в одному бiкiнi та босонiж, що робило їх неперевершеними бiйцями.
  Крiм того, у цьому свiтi фюрер був трохи розумнiшим. I дозволив себе вмовити Роммелю i той узяв та евакуював нiмецькi та iталiйськi вiйська з Африки.
  Це дозволило зберегти нiмцям бiльше сил - цiлих вiсiм дивiзiй, загартованих, африканських ветеранiв. Крiм iталiйцiв. I в результатi чого висадка союзникiв на Сицилiю обернулася для них розгромом, i великою вiйськовою катастрофою i величезною кiлькiстю полонених i втратою трофеїв.
  А зараз нiмцi чекали Курська Дуга. Окрiм дiвчат на танку, з'явилися ще двi дiвчини: Альбiна та Альвiна, якi билися на Фокке-Вульфi. I теж вони були в одних лише трусиках.
  Отже, тепер проти Червоної Армiї були босi дiвчата фюрера, а це серйозно.
  Ось розгорнулася грандiозна битва на Курськiй Дузi. Нiмецькi вiйська просунулися Пiвднi, i прорвали радянську оборону.
  Тодi було кинуто в бою резервну танкову армiю. I розгорнулася вирiшальна битва.
  Герда та її екiпаж билися на "Пантерi", було спекотно i екiпаж дiвчат навiть скинув лiфчики.
  Ось красунi навели зброю. Гармата у "Пантери", всього в 75-мiлiметрiв, зате скорострiльна i довгоствольна.
  Герда пальнула з великої дистанцiї за допомогою босих пальчикiв нiжок, снаряд точно потрапив у сутичку вежi i корпусу радянського танка Т-34-76, i пробив броню. Росiйська машина спалахнула, i став детонувати бойовий комплект.
  Герда заспiвала:
  - Слава Нiмеччини, слава!
  Наступний пострiл вiдтворила, використовуючи босi пальчики нiжок, по наступаючим радянським танкам Шарлота, пробила росiйську машину i заспiвала:
  - Наша сила велика,
  Буде тверда рука!
  А потiм довбанула i красива i розумна Христина, застосувавши свою витончену, босу нiжку. I знову пiдбито радянську тридцятьчетвiрку. I вона горить.
  А дiвчисько пищить:
  - За комунiзм ми пiдемо в бiй, але не росiйський, а арiйський!
  Магда теж вистрiлила, i знову вразила машину Червоної Армiї, прошибла метал, змусила тридцятьчетвiрку горiти i запитала:
  - А що комунiзм буває арiйським?
  Герда довбала за допомогою босих пальчикiв нiжок по ворога, проламала метал росiйською машини, i вiдповiла:
  - Та комунiзм може й арiйським. Коли для нас рай, а iншi старанно працюють!
  Шарлотта пальнула по ворогам, за допомогою босої, круглої п'яти i проворкувала:
  - За радiсть на Землi!
  I радянська пiдбита тридцятьчетвiрка горить. Червона армiя кинула у бiй свiй стратегiчний резерв: Степовий фронт та його танки. I якщо його перебити, то нiмцям буде вiдкрито дорогу в обхiд Курська i вдасться зачинити котел.
  Тож тут вирiшується доля битви.
  А нiмецькi "Пантери" добре. Вони винищують радянськi машини, наче щуки малькiв.
  Христина пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, нiмецька гармата робить п'ятнадцять пострiлiв за хвилину, i дiвчата стрiляють по черзi.
  I войовниця дiє надзвичайно влучно.
  Ось пробила радянську тридцятьчетвiрку i заспiвала:
  - Нас сильнiше не знайти,
  Нам не бiльше як двадцять!
  Дiвчата, зрозумiло, дуже гарнi. Коли вони полонених росiйських солдатiв ставили навколiшки i змушували їх цiлувати, босi засмаглi нiжки, то тi робили це iз задоволенням та ентузiазмом.
  Магда розбила радянську машину, влучно вистрiливши за допомогою своєї голої, витонченої нiжки i пискнула:
  - За Батькiвщину, i за волю!
  I дiвчата взяли та заспiвали:
  Перлина, тремтяча зачiска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дiвчина як боязка берiзка,
  Боюся, i ворухнутися, i зiтхнути!
  
  I що на вушко шепоче свiжий вiтер?
  Хрумтить пiд ножною босою пiсок...
  I немає мене щасливiшим на планетi,
  Коли з тобою крокую я в лiсок!
  
  Вiдкрий коханий менi велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобi пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Менi юнак з тугою вiдповiдає;
  Надовго розлучить iз тобою вiйна!
  Щоб знайти нам мiсце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У вiдповiдь кивнула струнка берiзка,
  Ти менi бiльше, нiж сердечний друг!
  Хоч може результат битви слiзний,
  Але з нами Бог Iсус-пастух!
  
  Розвiємо пекла бiсiв - злi тiнi,
  Щоб гаї розцвiтали зеленi!
  Погладь менi засмаглi колiна,
  Мiцнiше обiйми мене!
  
  А вiн вiдповiв нiби дiвi жартома,
  Сказав пiд дзвiн розлогих гiлок;
  - А чекатимеш на мене ти рiк голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлiв!
  
  У вiдповiдь йому сказала я так суворо,
  - Не буду цивiльною бiля верстата стояти!
  I менi до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злiсних перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гiлки-коси,
  Менi дали новий iз диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навiщо невиннiсть стала як солдат!
  
  Тому, що Батькiвщина менi всiх дорожча,
  Вiтчизна вище зiрок горить у душi!
  Не те нутро, що панувати на ложi,
  А ночувати з гвинтiвкою у куренi!
  
  Прийде перемога, у це вiрю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посмiхнiться радiснiшi хлопцi,
  Нас чекає, повiрте добра доля!
  Красиво дiвчата заспiвали, i при цьому стрiляли. I кожен пострiл дiвчат-босонiжок - це точне влучення.
  Але перша хвиля вiдбита, i спецiальнi машини пiдвозять додатковi снаряди.
  А в небi борються гарнi нiмецькi дiвчата. Обидвi блондинки: Альбiна та Альвiна.
  I вони такi класнi.
  Альбiна пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок вiдразу з шести авiагармат. I спалахнуло кiлька радянських лiтакiв.
  Воїтелька проворкувала:
  - Слава моєї сили!
  Альвiна теж довбала по ворогах, за допомогою пальчикiв своєї босої нiжки. Збила п'ять радянських лiтакiв разом i пискнула:
  - В iм'я бiлих вовчиць!
  Дiвчата тиснули росiйськi машини з вiртуознiстю самок леопарда.
  Альбiна вистрiлила за допомогою червоного соска грудей натиснувши на кнопку i проворкувала:
  - За честь Третього Рейху!
  Альвiна теж довбанула по противнику, використовуючи рубиновий сосок, i дiючи грайливо, видала:
  - За прусський дух!
  Ось це були двоє бойових дiвчат - класу супер. I босi i з оголеними грудьми.
  I любили вони дуже мучити пiонерiв. Ось iз хлопчика зриваєш одяг i прив'язуєш його до дерева. Пiсля чого береш до рук батiг i починаєш його стьобати. I це так чудово.
  I хлопчик кричить вiд болю, його засмагла шкiра вкривається кривавими смугами. А дiвчина бере i пiдносить до босих нiжок пацана смолоскип. I горить гола пiдошва. I хлопчисько волає вiд дикого болю. I так приємно його стогiн i крики слухати.
  Альбiна та Альвiна люблять каламут хлопцiв, особливо гарненьких та бiлобрисих. I це таке велике задоволення для них.
  Але й боротися вони вмiють.
  Альвiна натиснула на кнопку джойстика полуничним соском. I збила ще кiлька радянських лiтакiв за допомогою авiагармат, пiсля чого проворкувала:
  - Я найкрутiша вовчиця у свiтi!
  Альбiна теж довбанула, натиснувши на кнопку джойстика за допомогою малинового соска грудей, зрiзала дюжину росiйських машин i пропищала:
  - За нову Нiмеччину!
  Ось це дiвчата - видатний пiлот.
  Герда та її танковий екiпаж на "Пантерi", продовжують боротися.
  Ось дiвчина-блондинка взяла i довбала по радянськiй тридцятьчетвiрцi за допомогою червоного соска грудей.
  I вразивши росiйську машину, видала:
  - Я не знаю нiчого поганого,
  Окрiм хлопця заводного!
  Шарлота дотепно вiдзначила, теж пальнув малиновим соском по ворога i пискнула:
  - Даєш великi перемоги!
  Христина теж взяла i довбала за допомогою рубiнового соска, i зробила це дуже влучно. Розбила радянську машину i пискнула:
  - За новi рубежi!
  I лупнула i Магда, бойове дiвчисько, дуже круте i войовниче, з волоссям типу сусального золота.
  I довбала, використовуючи полуничнi соски грудей, що зробив дуже точно i влучно.
  Пробила радянську тридцятьчетвiрку i пискнула:
  - Попадання моє!
  I дiвчата вiзьмуть та завиють. I це войовницi рiвня суперменiв.
  Танковий бiй нiмцi виграли, i замкнули котел за Курском. I утворився такий великий клубок червоних армiй.
  Бої йшли з величезною злобою та люттю. Жертв було дуже багато.
  Частина радянських вiйськ спромоглася вирватися, а частина потрапила в полон або була знищена.
  У боях вiдзначилася дiвчина Шелла. Вона боролася в пiхотi i застосувала ноу-хау, почала кидати гранати босими пальчиками нiжок. I це надзвичайно круто.
  Шелла дала чергу, скосивши росiйський солдат, немов косою i проворкувала, скалячи зубки:
  - Ой бiлени, бiлени мої,
  Я беленами, наїлася.
  I ви солдати наче нули,
  Не зберегти видно цiлiсть!
  А iнша дiвчина Єва пальнула з фауст-патрона за допомогою полуничного соска грудей i пробила радянський танк.
  I її голою п'ятою кинула горошинку смертi i теж багато солдатiв Червоної Армiї порвала.
  Ось це дiвчисько - клас найвищий i колосальний.
  А потiм полоненi росiйськi солдати ставали навколiшки i цiлували дiвчатам босi, запорошенi нiжки.
  I це виглядало дуже здорово.
  I дiвчата такi босi та гарнi.
  Оце дiвчата, якi якщо за щось вiзьмуться, то обов'язково доведуть - це до кiнця.
  Червона Армiя зазнала великої поразки на Курськiй дузi. Вiйська Вермахту рушили на Воронеж. I дiяли енергiйно.
  Але й радянськi дiвчата теж люто борються i їх можна i треба також показати.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось знищуюче i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'янула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiлив!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i вякнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирикала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирикала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицях:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький "Ягдтигр". Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знов пруть танки. Рухається новий нiмецький "Пантера"-2. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми чудово боремося!
  Зоя з цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - Чи буде у нас перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила презент смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошок. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони взагалi класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  Наталя, ведучи вогонь, подумала, що якби не стало Сталiна утворилася в душах людей якась порожнеча. Неначе померла близька людина.
  Хоча цей грузин i був жорстокий. I не все робив правильно. Навiть є iз цього приводу анекдот. Чому Ленiн ходить у черевиках, а Сталiн у чоботях? Тому що Володимир Iллiч вибирав дорогу, а цей вусатий все пре напролом.
  У цьому планi Сталiн був оптимальний правитель. Справдi, як охарактеризував його Ленiн - надто грубий.
  Це кухар готує лише гострi страви. У планi жорстокостi це була палиця з двома кiнцями.
  З одного боку, це допомагало тримати дисциплiну i стимулювало партiйний апарат. З iншого, вибивалися найцiннiшi кадри та здiбнi люди. Зокрема, пiсля вiйни втратили такого великого управлiнцi як Вознесенський. Якi мав найбiльшi заслуги перед Батькiвщиною.
  Вознесенський був, мабуть, iдеальним управлiнцем: не лише жорстким, а ще й розумним, освiченим. Наймолодший доктор наук у СРСР, академiк, видатна особистiсть. Без Вознесенського якось економiка Росiї розладналася. I перемогти фашистiв не можу.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою вибух-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Але у фрицiв чотири дiвчата i такi хорти.
  Вони сiли на новий танк "Пантеру"-2 з 88-мiлiметровою, довгоствольною гарматою.
  Герда вистрiлила з гармати i вразила Т-34 вниз корпусу, i прочирикала, миготивши сапфiровими очима:
  - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Калiнiна, i до Москви буде рукою подати!
  Христина вишкiрила свої перлиннi кусачики i в'янула:
  - Ходiмо, буде час i до Владивостока!
  Магда з жалем зазначила:
  - А японцi вже майже американцями розгромленi. Це дуже серйозно, у нас майже вже втрачено важливого союзника.
  Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  - Обiйдемося i без них!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Якщо малюк посмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  Христина видала у риму:
  - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  Магда пiдтримала її:
  - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  I войовнички взяли та розреготалися. У них iскрометної енергiї можна сказати i з надлишком!
  Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  - Майбутнє столiття стане за нами!
  Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  - Буде й польоти до космосу!
  Христина охоче таке пiдтвердила:
  - Будемо у космос лiтати!
  Магда довбанула з бомбомета i видала:
  - Сiвши в зiрковий лiтак!
  Герда показала мову i пропищала:
  - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  - I четвертого теж.
  Пiсля цього красуня знову розвернула радянський танк.
  Христина, це войовниця-чортiвка, виблискуючи перлинними зубками, пропищала:
  - Хай буде новий порядок! I слава Великої Iмперiї!
  Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  - Слава iмперiї!
  Герда знову пальнула i видала:
  - Нам також слава!
  I, видно, дiвка потрапила.
  Цвяхнула i Шарлота. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  - Б'ємось за новий порядок!
  Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  - I без жодних сумнiвiв доб'ємося!
  Герда знову цвяхнула, та дуже влучно i видала:
  - Доб'ємось з великим запасом!
  I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'янула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  - Все буде просто вищий пiлотаж!
  Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила Т-34 i пискнула:
  - I майбутнiй екiпаж!
  Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився КВ-14. Машина дуже велика. I у неї гармата 152 - мiлiметра з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  Герда примружилася i спитала Шарлоту:
  - Ти можеш її накрити бомбометом?
  Руда чортiвка вiдповiла:
  - Шанс, звичайно ж, є... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  Христина запально запропонувала:
  - Дай я зi своєї 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  Герда скептично помiтила:
  - Цей КВ-14 має лобову броню 100-мiлiметрiв пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немає! Лише чутки!
  Магда пiдказала:
  - Я теж думала, що то деза! Але ж ми бачимо, що це не так! I стовбур у росiйської такий довгий!
  Герда заспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  Христина запропонувала:
  - А що, якщо пiдбити радянський танк точним попаданням снаряда в ствол?
  Герда засумнiвалася:
  - Ти так зможеш, з великої дистанцiї?
  Христина пiдтвердила:
  - Якщо пiднести полум'я запальнички до моєї босої пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i її гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  Герда пiднесла вогонь до дiвочої пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже приємний запах, нiби смажать шашлик.
  Христина прошепотiла:
  - I до другої п'яти!
  Тут запалив вогонь Магда. Обидвi язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарної та рудої дiвчини.
  Потiм Шарлота в'янула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур великої, радянської машини.
  Немов велетенського слона вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього наче вибили меч iз рук.
  Ось пощастило повiям!
  Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  - Тiльки страх нам подарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати!
  Герда з азартом додала:
  - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  Проте проти фашистiв билися навiть малi дiти. Хлопчики та дiвчатка жбурляли саморобнi вибух-пакети по нiмецьких танках, самохiдках та пiхотi.
  Пiонери билися дуже мужньо. Вони знали, що означає фашистський полон.
  Дiвчинка Маринка, наприклад, потрапила у лапи до фашистiв. Їй змастили босi нiжки олiєю та помiстили бiля жаровнi. Мови полум'я майже лизали голi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж п'яти дiвчинки. Катування тривало хвилин п'ятнадцять, поки пiдошви не вкрилися пухирями. Потiм босi ноги дiвчинки вiдв'язали. I знову ставили запитання. Били гумовими шлангами по голому тiлу.
  Потiм пропускали струм... Маринку катували до десяти втрат свiдомостi пiд час допиту. А потiм їй давали вiдпочивати. Коли босi нiжки злегка пiдживали, їх знову мазали маслом i знову пiдносили жаровню. Такi тортури можна повторювати багато разiв. I струмом мучити, i гумовими шлангами стьобати.
  Намагалися Маринку пiвроку. Поки що вона вiд катувань не заслiпла i не посивiла. Пiсля чого її живцем закопали у землю. Навiть не стали витрачати кулю.
  Пiонера Васю, гiтлерiвцi стьобали розпеченим дротом по голому тiлу.
  Потiм розпеченими смугами залiза припалили босi п'яти. Хлопчик не витримав репетування, але все одно не видавала товаришiв.
  Гiтлерiвцi його живцем розчинили у солянiй кислотi. А це жахливий бiль.
  Такi нелюди цi фрицi... Комсомолку катували праскою. Потiм повiсили на дибу, пiднiмали та кидали вниз. Потiм стали палити розпеченим ломиком. Щипцями вирвали груди. Потiм розпеченими пасатижами буквально вiдiрвали носа.
  Дiвчину замучили до смертi... Зламали всi пальцi на руках та нога. Iншу комсомолку Ганну посадили на палю. I коли вона вмирала, то палили вогнем смолоскипiв.
  Коротше кажучи, фашисти знущалися, як могли i як хотiли. Мучили всiх i катували.
  Наташка та її команда все ще билися в оточеннi. Дiвчата використовували босi витонченi нiжки у битвi та кидали гранати. Вони вiдбивалися вiд переважаючих сил фрицiв. Трималися собi дуже мужньо i не збиралися вiдступати.
  . РОЗДIЛ ? 3.
  Iнша реальнiсть увi снi, який все ще тривав...
  Мiж Росiєю та Талiбан спалахнула вiйна. Спочатку талiби вдарили по Таджикистану. Насправдi час зручний i настав час зважитися на експансiю в Середнiй Азiї.
  I армiя Таджикистану виявилася слабкою. Вона впала пiд ударами талiбiв, частково розбiгшись, частково здавшись талiбам. I атакували талiби росiйську базу, i стало стрiмко росiянам. I довелося перекидати через кiлька країн вiйська та вiдновлювати фронт.
  Закипiли кривавi та жорстокi бої.
  I дiвчата борються з люттю.
  Знаменита четвiрка бореться бiля селища Близькосхiдний.
  Наташа дає чергу, i кидає босими пальчиками нiжок гранату.
  Розриває афганцiв i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Зоя теж стрiляє супротивником. Скошує ворогiв, жбурляє босими нiжками вбивчої сили гранати i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Августина чергою з кулемета скосила шеренгу афганцiв. Кинула голою п'ятою руйнiвну лимонку i гаркнула:
  - За СРСР!
  Свiтлана теж довбала супротивника, зрiзала масу iсламських воїнiв i пропищала:
  - За свiт комунiзму!
  I теж як жбурне руйнiвної i незмiрної сили уявлення про смерть пальчиками босих нiжок. I капiтально ворогiв порвала.
  Ось це дiвчата просто супер...
  Наташа помiтила, скошуючи наступаючих афганцiв:
  - Прут вони буквально як сарана!
  I дiвчина знову жбурнула в ворога гранату голою п'ятою. I неабияк ворогiв порвала.
  Зоя теж як лупне влучною чергою по iсламських солдатах. Капiтально викосить їх i проворкує:
  - За Росiю!
  I знову босими пальчиками нiжок метне забiйний подарунок смертi.
  Августина ведучи вогонь по супротивнику i буквально скошуючи афганцiв, зрiзуючи їх немов культиватором i пискнула:
  - За Батькiвщину-мати!
  Свiтлана, зрубуючи ворогiв, реально викошуючи воїнiв iсламської iмперiї талiбiв, i вибиваючи їх курганами, видала:
  - За Вiтчизну та новi перемоги!
  I знову як жбурне вбивчої сили гранату пальчиками босих, точених нiжок.
  Дiвчата капiтально розiйшлися. I лупили вищу кiлькiсть армiї Талiбану. I наставали великими потоками.
  Б'ються на танку та екiпаж Єлизавети.
  Дiвчата тут теж в одному лише бiкiнi та босi. I при цьому чудово воюють. У Афганiстану танки застарiлi й гiршi за якiстю, нiж росiйськi, але їх досить багато.
  Деякi машини умiльцi iсламської iмперiї виготовляли iз дерева. Що треба сказати дуже прогресивно.
  Єлизавета за допомогою босих пальчикiв нiжок робить пострiл i пробиває афганський танк, пiсля чого гарчить:
  - Я найкрутiша баба у свiтi!
  Катерина теж довбане, використовуючи голу п'яту, рознесе супротивника i пискне:
  - За СРСР!
  Олена, недовго думаючи, вистрiлить по противнику. Розiрве його на частини i пискне:
  - За комунiзм!
  Єфросинiя теж як урiже по ворогу. Розiб'є танк афганцiв i в'якне:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  I це дiвчата, вони просто супер. Проти таких жодних сил не встоять. I вони воївки воiстину найкрутiшi та хортнi. I проти них нiхто не зможе виступити.
  I якщо вони стали битися, то це буде просто бiй гiперменок.
  I Єлизавета знову пальне за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискне:
  - За новий СРСР!
  Катерина теж по черзi вистрiлила у супротивника i пискнула:
  - Так, Володимир Путiн керiвник, м'яко кажучи, не дуже!
  I дiвчисько покрутило голою, круглою п'ятою.
  Олена продовжувала молотити афганцiв i прочирикала:
  - За великий комунiзм у СРСР!
  I босими пальчиками нiжок додала саме руйнiвне та вбивче!
  I потiм як лупне дiвчина Єфросинiї. I рознесе ворога i пискне:
  - За Богиню Ладу!
  Ось це їхнiй бойовий наступ.
  I войовниця як стали косити противникiв, i як вони їм не давали пощади, винищуючи афганцiв.
  Єлизавета теж стрiльнула по супротивнику, i теж застосувала голу п'яту i проворкувала:
  - За комунiзм у країнi порад!
  I ось вона така бойова та войовнича баба.
  Ось уже й з неба афганцiв молотять.
  Анастасiя Вiдьмакова у бою дуже гаряча. I трощить усiх поспiль. I в небi збиває афганськi лiтаки та завдає ударiв i по сушi. Ось таке дiвчисько агресивне.
  I вона заспiвала зi смiшком:
  - За Вiтчизну нашу матiр, усiх талiбiв вбивати!
  Акулiна Орлова пiдтвердила, вишкiривши зубки:
  - Справдi дух є бiса, на СРСР полiз!
  I збила войовниця черговий афганський лiтак.
  Мiрабела Магнiтна, крушивши воїнiв iсламської iмперiї талiбiв у небi та на сушi, при цьому використовуючи босi пальчики нiжок, вякнула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Ось така бойова у небi бореться трiада. I вона молотить афганцiв iз великою iнтенсивнiстю. I ворогiв капiтально збиває.
  Акулiна Орлова на кнопки голою п'ятою i в'янула:
  - За велику нашу країну!
  I як пiдморгне своїм напарницям.
  I знову збиває афганцiв. I це дуже агресивнi у дiвчат заскочки.
  Анастасiя прочирикала з усмiшкою вискакувавши зубки, збиваючи афганських льотчикiв:
  - Ми є войовницi, що переможуть будь-яку армiю!
  I знову пiдбила афганську машину.
  I дiвки тут взялися за винищення воїнiв iсламської iмперiї капiтально. I трощать...
  Оленка теж б'ється вiдчайдушно, i показує свiй найвищий пiлотаж. I збиває ворогiв наче вони макети.
  А талiби все лiзуть та лiзуть. I їх убивають у колосальних кiлькостях.
  Оленка жбурнула босими пальчиками нiжок, щось забiйне i заспiвала:
  - Ми бiлi вовчицi!
  Анюта з цим погодилася, викошуючи без церемонiй супротивникiв:
  - А ми найкращi у свiтi!
  I теж пiддала гранату голою п'ятою.
  I ось Алла теж веде стрiлянину з кулеметiв. I вибиває масу афганцiв i реве:
  - Слава епосi комунiзму!
  Марiя теж дуже влучно палить афганцями. I вибиває їх капiтально. I теж кидає гранати, використовуючи босi пальчики нiжок. I реве:
  - Слава Сварогу!
  Олiмпiада теж б'є по супротивнику з величезною, вбивчою силою. Скошує ворогiв з iсламської iмперiї та пищить:
  - За весь свiт у епосi комунiзму!
  I знову дiвчина скеляє зуби i влучно стрiляє по вороговi.
  I Маруся теж по афганцям пише. I червоним соском натискає на кнопку базуки, i вибиває супротивникiв i пищить:
  - За Русь велику!
  Ось такi дiвчата.
  А ось Мотрона як по афганцям довбає, використовуючи босi пальчики нiжок, трощить супротивника з Талiбану i верещить:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Ось це дiвки пiшли i як афганцiв молотять - просто жах. I йде буквально тотальне та загальне їх винищення. Мабуть, у афганцiв настали дуже поганi днi.
  Оленка вiдзначила, ведучи вогонь по афганцям та їх скошуючи:
  - Це Батькiвщина моя!
  I голою п'ятою як пiддасть вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвки - просто скажемо супер.
  Анюта агресивно вiдзначила, стрiляючи по афганцям:
  - Слава комунiзму!
  Бойова Алла, ведучи вогонь, i натискаючи червоним соском на кнопки базуки, пискнула:
  - Героям слава!
  I Марiя довбала супротивника вбивчою силою, проворкувала:
  - Найкласнiшiй Батькiвщинi - слава!
  Олiмпiада додав, руйнуючи ворогiв i показуючи пiдвищенi обороти:
  - Найпроцвiтаючiй країнi велика слава!
  Мотрона, довбаючи супротивникiв, i використовуючи босi пальчики нiжок при стрiльбi, взяла i пискнула:
  - I найкрутiшим воїнкам слава!
  Маруся, теж строчачи по ворогах, i буквально викошуючи їх, оглушливо проворкувала:
  - I СРСР теж велика слава на вiки!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  I войовницi як розсмiються на всю горлянку. I вискалять зубки.
  Оленка з великою посмiшкою вiдзначила:
  - За нашу Батькiвщину ми серце вiддамо!
  Анюта з люттю продовжила:
  - I вистоємо та переможемо!
  Ось такi вони скажемо просто чудовi дiвчата. I їм дуже подобається боротися на повну силу.
  А ось i Олег Рибаченко, i Маргарита Коршунова у бою.
  Хлопчик i дiвчинка на вигляд дiти рокiв дванадцяти, а насправдi безсмертнi влучники так агресивно борються. Що проти них нiчого не встоїть.
  Оленка, скелячи зубки i зрубуючи супротивникiв з Талiбану з посмiшкою проспiвала:
  - За свiтле завтра ми битимемося!
  Анюта, ведучи вогонь i жбурляючи бомбардування босими пальчиками нiжок додала:
  - А наш бронепоїзд встиг розiгнатися!
  I руда Алла, пiдскакуючи i звиваючись, додала, пiдморгуючи:
  - Давай цiлуватися!
  Олег Рибаченко провiв мечами млин, зрубуючи голови афганцям i пискнув:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок запустив убивчий подарунок смертi.
  Дiвчинка теж мечами прорубав прийом метелика. Зрiзала супротивника i пискнула:
  - Слава радянському строю!
  I теж босими пальчиками нiжок покине презенти анiгiляцiї, знищуючи ворогiв.
  I дiти, круша противника хором проспiвали:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець Талiбану...
  Яскраво засвiтить сонце,
  Злих усiх ворогiв пошматаємо!
  Дiти в самому дуже крутi бiйцi. А ще вони i свистять, обрушуючи на супротивника цiлу хмару оглушених i одурманених ворон. I це надзвичайно круто.
  Олег Рибаченко, рубаючи афганцiв з посмiшкою, зазначив:
  - З нами юнiсть усiєї планети,
  Наш всесвiтнiй будзагiн!
  I хлопчик голою п'ятою пiддав руйнiвний подарунок смертi.
  Маргарита Магнiтна, руйнуючи iсламських воїнiв, теж прочирикала, вискакувавши зубки:
  - Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  I теж як рубанет по iсламських шеренгах. I це треба сказати дуже жорстоко i круто.
  А тим часом талiби захопили у полон хлопчика рокiв чотирнадцяти. Вони його подiлили i прив'язали до дерева. Пiсля чого спочатку вiдшмагали, розполосувавши шкiру до кровi.
  Потiм посипали рани пiдлiтка сiллю. Потiм почали смажити вогником i пiдпалили дитинi голi п'яти. I це було так жорстоко. I зрештою замучили
  хлопчика до смертi.
  I знову йдуть жорстокi бої...
  I за позицiями Талiбану б'ють росiйськi штурмовики, використовуючи авiацiю. I тут дубасять афганцiв та ракети. А вони всi лiзуть i лiзуть, мов жаба на корч.
  I цiлi кургани трупiв залишають за собою.
  Маргарита з посмiшкою заспiвала:
  - За свiтле завтра ми битимемося!
  I Олег Рибаченко, рубаючи афганцiв, гаркнув:
  - Зумiли розiбратися!
  I хлопчик знову босими пальчиками нiжок як метне вбивчої сили гранату.
  I цих афганцiв так впевнено i хвацько молотять.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  I борються безсмертнi створiння босонiж, i дуже активно трощать противникiв.
  А ось у бiй вступає i танк iз НДР.
  Герда та її екiпаж вступають у битву з афганцями.
  I дiвчина стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i воркує:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Шарлотта, яка веде вогонь, слiдом за нею пiдтверджує:
  - Iдеям радянського ладу слава!
  Христина, паля по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, верещить:
  - За новi свiтлi iдеали!
  I теж дуже влучно б'є по вороговi.
  I афганцям капiтально дiстається.
  I Магда стрiляє в супротивника, i верещить, скелячи зубки:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж як лупне за допомогою босих пальчикiв нiжок по вороговi.
  Ось це бойовi скажемо прямо дiвки.
  Герда стрiляючи в супротивника, прочирикала:
  - За Росiю та перемогу до кiнця!
  I знову лупне, цього разу застосувавши в натисканнi на кнопку джойстика червоний сосок.
  Ось такi дiвчата. Вони зубастi i iкластi i будь-кого порвати можуть.
  Шарлота взяла i агресивно заспiвала, вискакувавши зубки:
  - Африка жахлива, так, так. так!
  Африка небезпечна, так, так, так!
  Не ходiть дiвки - до Африки гуляти!
  Христина, вискалив зубки i лупнув по противнику, видала:
  - Не ходiть дiвки босими по iмлi!
  i голою п'ятою як пiддасть по вороговi.
  Ось це баби - всiм бабам баби!
  I афганцiв збивають та знищують, не знаючи жалю.
  Магда, ведучи вогонь по супротивнику, i його буквально змiтаючи, агресивно видала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I теж як влiпить за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось це дiвчисько.
  Потрiбно сказати, що просто ультра!
  Ось цi дiвчата як взялися за Талiбан, i б'ють вiдбiйними молотками.
  А талiби катували росiйську комсомолку. Спочатку подiли до гола. Потiм почали лити воду. Спочатку гарячу - окрiп, потiм холодну. Потiм стали лупити розпеченим дротом.
  I це було так жорстоко. А потiм знову тортури та вогник до босих п'ят дiвчини. I дуже її жорстоко помучили. I стали навiщо лити кислоту, що ще болючiше.
  I теж дiвку закатували до смертi.
  I потiм її скелет взяли та покрили позолотою та повiсили на загальний огляд. I це було надзвичайно жорстоко.
  Ось таку мiць демонстрував Талiбан. I спробуй iз такою країною ти потягатись. Адже хочеться мати дiтей дiвчатам. А ним розрiзають животи. I поводяться дуже жорстоко.
  Бої мiж iншим палають немов полум'я пекла.
  Олег Рибаченко, рубаючи супротивникiв, заспiвав:
  - Слава епосi комунiзму!
  I хлопчик знову босими пальчиками нiжок як жбурне вбивчий подарунок смертi
  Маргарита Коршунова, рубаючи афганцiв, пискнула:
  - За СРСР!
  I кине босими пальчиками нiжок, те, що приносить масову загибель. Та проти таких дiвчат нiкому не встояти.
  Хлопчик i дiвчинка в повному i лютому азартi та бойовому зарядi.
  Олег Рибаченко, рубаючи мечами афганцiв, заспiвав:
  - Занесло, занесло мене,
  Занесло мене!
  Сяду просто на коня,
  I фортуна чекає на мене!
  I хлопчик як розсмiяється, i знову вiзьме i рубане ворога.
  I ось вони разом iз Маргаритою як засвистять. I безлiч оглушених ворон на голови афганцям обрушаться. Ось це скажемо так - прямо здорово.
  Маргарита Коршунова прочирикала:
  - Я найсильнiша у свiтi, ворогiв знищу у сортирi!
  I пiдморгне напарниковi.
  I переважаючi сили афганцiв почали видихатися.
  Олег Рибаченко пiд кiнець натиснув голою п'ятою на рубильник. I вдарив струм, вiдразу ж масу талiбiв-солдат перетворюючи на кiстяки. I це треба зазначити - забiйно.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  -Нехай славиться наша Земля!
  I як засвистить, вискалив зубки.
  Оце пацан. I реально дуже бойовий.
  А тут ще афганцями б'ють радянськi ракети. I капiтально їх вражають. I багато бiйцiв вбивають.
  Тамара та Веронiка наводять забiйнi ракети з голками та кульками i що як вибухають. I масу афганцiв одразу ж вбивають. I це так жорстоко.
  Дiвчата зараз перебувають у бункерi, i бетонним плитам тупотять босими нiжками. I наводять вбивчу силу заряди по вороговi, капiтально винищуючи.
  Ось це дiвки - просто супер.
  Тамара веде вогонь i реве:
  - З нами великий СРСР та його вождь Сталiн!
  Веронiка також подiбне пiдтверджує:
  - Надеремо дупу талiбам!
  I теж як випалить по вороговi. I це дуже жорстко зробить. Дiвчата люблять вбивати - ось це дiвки.
  Веронiка якось запитала:
  - Скiльки буде двiчi зо два п'ять?
  Тамара зi смiшком вiдповiла:
  - Чотири з половиною!
  I це виявилося дуже дотепна заява.
  Дiвчата тут такi напруженi.
  Наташа та її команда теж стрiляють по афганцям. Масово їх вбивають i ревуть:
  -Славитися нехай комунiзм!
  I мова як покаже!
  А потiм ще й голою п'ятою як вiзьме i безпосередньо пiддасть.
  Ось це дiвка, все дiвкам дiвка.
  I грiзна понад будь-яку мiру.
  Свiтлана люто заспiвала, строчачи по афганцям.
  I в зорянiй висотi, гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi,
  I в лютому, i лютому вогнi!
  I тут Зоя веде вiдчайдушний вогонь по супротивнику.
  Ось це дiвчата - дуже лихi.
  I Августина трощить супротивникiв i реве на всю горлянку:
  - За нашу Батькiвщину, на славу СРСР!
  I тут звичайно проти такої команди Китаю не встояти.
  А дiвчата, зрозумiло, дуже лихi й майстровi.
  Проти них жоден прийом не пройде.
  Наташа, скошуючи чергову шеренгу афганцiв, проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi, i всiх замочу вас у сортирi!
  I знову босими пальчиками нiжок жбурне вбивчої сили вибуховий пакет.
  Августина ця дiвчина бойової могутностi, прочирикала:
  - Слава часом комунiзму!
  I теж пiдморгне своїми смарагдовими очима.
  Свiтлана у бою дуже агресивна. Крушить афганцiв i щебече:
  - Слава часом комунiстичної перемоги!
  Ось це дiвчата...
  I Сталенiда афганцiв без зайвих церемонiй винищує.
  I викошує їх немов у неї реальної є коса з реактивним винищувачем.
  Ось це дiвка, всiм дiвкам дiвка!
  Сталенiда крушивши афганцiв i кидаючи босими пальчиками нiжок убивчi презенти смертi, пробурчала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi - СРСР! Путiнської Росiї - нi!
  I знову дiвчина як лупе з дикою силою по супротивнику. Ось вона якась бойова i войовнича.
  Вiкторiя, стрiляючи по ворогах, з посмiшкою вимовляє:
  - Велика слава чекає на СРСР!
  Сталенiда кивнула:
  - Та чекає!
  I ведучи вогонь, задумалася. Чимось це нагадує Вiтчизняну вiйну, хiба що вороговi не вдалося застати СРСР зненацька. I ставка на несподiваний удар себе не виправдала.
  Зате афганцiв так багато. Вони наступають буквально закидаючи росiйськi позицiї трупами. I це їхня шалена i дика тактика. I вони зi своїми втратами не зважають,
  та людей практично не бережуть. Тож спробуй з такими ти солодь.
  Сталенiда кинула гранату голою п'ятою i прочирикала:
  - В iм'я СРСР!
  I показала свої дуже гострi зуби.
  Вiкторiя з нею погодилася:
  - Вождi приходять та йдуть, а СРСР залишається!
  Сталенiда проворкувала з хвилюванням:
  - З нами разом СРСР назавжди!
  Серафима ведучи вогонь по ворогах, як проворкує, i збиваючи ворога, видасть:
  - Ми будемо класичною силою!
  I теж дiвчина як босою нiжкою запустить подарунок повного знищення.
  Вiкторiя заспiвала:
  - Славься країна комунiзму моя!
  Серафима це охоче пiдтвердила:
  - Комунiзм - це свiтло та процвiтання!
  I даючи знову трощити афганцiв.
  Герда теж дуже агресивно бореться. I показує свiй найвищий клас.
  Але проти Герди немає жодних реальних прийомiв.
  Це дiвчина, яка дарує мрiю всiх всесвiтiв.
  I вона як вiзьме й заспiває:
  - Славься моя Земля, i ми в усьому всесвiтi!
  I знову босими пальчиками нiжок красуня як припустить вбивчий подарунок смертi та анiгiляцiї. Ось це скажемо прямо - дiвка що треба.
  Герда розстрiляла весь бойовий комплект, i тепер повертається.
  Знаменита нiмецька четвiрка, перебивши багато афганцiв, секретується.
  Ну i ще в карти рiжуться.
  Шарлота тримаючи босими пальчиками нiжок колоду карт, жорстко помiтила:
  - Ось тепер ми ведемо вiйну з талiбами, а коли воювали з росiянами!
  Герда згiдно i енергiйно кивнула:
  - Так був такий час. I ми тодi не змогли перемогти! Христино, ти згодна?
  Христина впевнено заявила, кинувши карту босими пальчиками нiжок:
  - Це чоловiки виннi! Не виявили бiйцiвських якостей!
  Магда пiдтвердила:
  - Та чоловiки! Якби бiльше жiнок билося, то реальнi шанси на успiх у нас були б!
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Боса дiвка, та ще з червоними сосками - це супер!
  Шарлота iз цим логiчно погодилася:
  - Та дiвки босонiж, це щось колосальне!
  I войовницi продовжили кидати карти.
  Сталенiда агресивно помiтила, стрiляючи по афганцям:
  - Ми ворогам конкретно врiжемо!
  I босими пальчиками нiжок дiвчисько як жбурне гранату. I це забiйно.
  Вiкторiя впевнено сказала:
  - Хоч з одного боку Бога i нi, але з iншого Вiн з нами!
  Вiола, навiть черга по афганцям, викосила їх i пiдтвердила:
  - Та з нами Бог! I величезнi сили!
  I дiвчата як розсмiяються та покажуть мову.
  Алiна теж довбає по противнику, колосально викосить його i пропищає:
  - Я найбойовiша краля!
  I теж босими пальчиками нiжок як убивчу силу вiзьме та запустить.
  Ось це дiвки, якi люблять убивати. Вони стiльки нелюдської сили.
  Сталенiда з агресiєю заспiвала:
  - Наша сила в комунiзмi,
  Життя i серце вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi,
  Вистоємо та переможемо!
  Ось така вона була бойове дiвчисько. Скажiмо так - вона просто супер. I навiть войовнича.
  Вiкторiя прочирикала:
  - За СРСР у якому мудрий цар!
  I войовниця показала мову, i пiдморгнула супротивникам.
  Ось це дiвчата...
  Оленка теж з ворогами впевнено бореться, i показує неймовiрнi заскаки.
  I при цьому дiвчина реве на всю горлянку:
  - Я є дама супер!
  I скеляє свої дуже перлиннi зубки.
  Анюта стрiляє по вороговi, зминає його забiйною силою, розриває на частини i реве:
  - Я є дiвчина гiпер!
  . РОЗДIЛ ? 4.
  I її босi пальчики нiжок метають ударний подарунок смертi!
  I бойова Алла теж у битвi. I так вона молотить афганцiв.
  I при цьому дiвчина ще й верещить:
  - Слава часом комунiзму!
  I знову як у ворога щось зовсiм забiйне запустить.
  I масу афганцiв розiрве.
  Марiя, строчачи по воїнах iсламської iмперiї, взяла i вiдзначила:
  - А кого в лiсi знайдемо
  I як урiже презентом iз кулемета. Ось вона якась бойова i гарна воїнка.
  Олiмпiада стрiляє у супротивника. I робить це вкрай влучно.
  I скеляє свої зубки, i реве:
  - Слава часом комунiзму!
  Маруся агресивно помiтила, ламаючи ворогiв, i кидаючи босими пальчиками ножiв убивчi гранати:
  - Слава новому генсеку!
  Мотрона лупнула по афганцям i заявила:
  - Аби не гомосiку!
  Оленка, стрiляючи в ворогiв, взяла i прочирикала:
  - За великий комунiзм!
  I знову як довбане вбивчою чергою по афганцям. Ну, вона i бойова красуня. I в нiй стiльки шарму.
  Анюта, теж стрiляючи в супротивника i викошуючи його, пискнула:
  - За Росiю!
  I голою п'ятою як пiддасть до талiбiв. Ось це дiвчина - просто реально супер.
  Руда Алла трощить супротивникiв i реве на все горло:
  - Я є ледi гiпер!
  I босими пальчикам нiжок як закине у противника забiйну смерть.
  Ось це вона дiвчина - скажiмо там ультра!
  Дуже гарна Марiя кулячи в ворога, проворкувала:
  - Я є клас мега!
  I знову довбане по ворогу голою, i дуже круглою, рожевого кольору п'ятою.
  Олiмпiада вiдзначила, зрiзуючи афганцiв та нагромаджуючи гору з трупiв воїнiв iсламської iмперiї талiбiв, буркуючи:
  - Я є найвищий клас!
  I теж жбурне босими пальчиками нiжок, щось капiтально i неповторно вбивче. Ось це дiвка - всiм дiвкам - дiвка!
  Маруся теж трощить i цвiрiнькає, вбиваючи афганцiв:
  - Я влаштую ворогам розгром! Буде справжнiй дурдом!
  I дiвчина як вiзьме та розсмiється.
  I червоним соском як натисне на кнопку джойстика. I рубане по супротивниках, чимось таким уже забiйним.
  Мотрона теж стала довбати афганцiв i проворкувала:
  - Слава зорi комунiзму!
  I її гола п'ята як ворогiв усiх замочить. Ось вона якась гарна дiвка. I вони дiвчата скажемо так - класу супер.
  А може й Гiга, а то й ТЕТРА!
  Ось такi дiвчата i вирубую афганцiв капiтально. I це взагалi клас-супер.
  Оленка взяла i заспiвала, скелячи зубки:
  - Я найсильнiша у свiтi! А два плюс два - чотири!
  I як лупне по супротивнику дуже влучно. I рознесе чергового талiбу на трiски.
  I у цiєї дiвчини такi фантазiї. А ось талiби чимось займаються.
  Ось катують дiвчину. I як вони батогами обробляють. I потiм колючим дротом. А далi припалять їй п'яти розпеченим залiзом. I дiвчинi це дуже приємно.
  I їй хочеться бути писаною красунею.
  Оленка заспiвала:
  - За великий комунiзм найкласнiшої СРСР!
  I знову кине гранату босими пальчиками нiжок у супротивника.
  I це справдi класно.
  Анюта, стрiляючи в ворога, теж реве:
  - Який великий комунiзм!
  I влучною чергою скошує афганцiв. Ось це дiвчисько, великої краси.
  I її гола п'ята пiддала презент анiгiляцiї.
  I руда Алла теж у боях дуже агресивна. I ворогiв як закрушить з дикою люттю. I пише собi з колосальною активнiстю.
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу силу подарунки смертi.
  Ось це дiвчина - просто клас у неї супер!
  Все це дiвоча босонога рать, здатна на дуже великi подвиги.
  Марiя, строчачи по афганцям, вiдзначила:
  -Найбiльша сила - це у нас i вищий клас!
  Пiсля чого войовниця пiдморгнула.
  I червоним соском натиснула на кнопку базуки. I це її найвищий пiлот i реальна побудова суми квадратiв катетiв.
  Олiмпiада, крушивши ворога, проворкувала:
  - За найкращi перемоги у свiтобудовi!
  I босими пальчиками нiжок як запустить презент анiгiляцiї в супротивника. I це дiйсно стає просто як би дiя - понад силу!
  Дiвчата треба сказати надзвичайно бойовi. I якщо вже що зроблять, то буде щастя людям просто на вiки. I в них стiльки радостi та реального космiчного блиску.
  Ось це войовницi - найвищого пiлотажу.
  Маруся, круша афганцiв взяла i в'янула:
  - Мир вашому будинку!
  I знову кинула пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi, розриваючи ворогiв.
  Мотрона теж лупнула по афганських вiйськах. Порвала талiбiв i в'янула:
  - За найбiльший соцiалiзм на всiй планетi!
  I її очi випустять iскорки.
  I це високий вiдбувається обстрiл позицiй.
  I афганцi несуть колосальну шкоду, але все одно все лiзуть i лiзуть. I вони мають колосальнi людськi ресурси. Якi, як здається, нiколи не закiнчуються.
  I тече все хвилею та суцiльним потоком.
  Оленка з великою посмiшкою в вискалених зубах, заспiвала:
  - Слава епосi комунiзму та росiйських царiв!
  I босими пальчиками нiжок знову жбурнула вбивчий подарунок смертi та руйнування.
  I дiвчина оглушливо скелячи зубки (та можна оскалити зуби i оглушливо!), взяла i прокричала:
  - Сильний державний,
  Царюй на славу,
  На славу нам...
  Царюй на страх ворогам,
  Царь Православний,
  Царюй на славу, на славу нам!
  Анюта зi смiшком помiтила:
  - Ти пропустила слова: Боже царя бережи!
  Оленка з цим охоче погодилася:
  - Та пропустила! Але це, на жаль, данiсть!
  Марiя з усмiшкою дуже класно дiвчини, помiтила:
  - Цар батюшка пiшов, i замiсть нього справа Ленiна!
  Руда Алла прочирикала, скошуючи афганцiв:
  - Справа Ленiна жвава, хоч Ленiн i помер!
  Олiмпiада на це логiчно заперечила:
  - Ленiн безсмертний!
  I пiдморгнула смарагдовими очима.
  Так що видно вiдразу тут чудовi дiвчата, здатнi безпосередньо боротися з Талiбаном. I загалом їхню потужнiсть треба вiдзначити колосальної космiчної сили.
  Маруся з усмiшкою вiдзначила, стрiляючи у ворогiв:
  - Цар повернеться, i Ленiн житиме!
  Мотрона iз цим цiлком погодилася:
  - Звiсно ж буде! Слава Ленiну!
  Оленка з посмiшкою продовжила:
  -I царевi Миколi Другому! Всiм героям велика слава!
  Анюта з цим була цiлком згодна:
  - Всiм героям справдi слава!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Слава Росiї, слава...
  Танки рвуться вперед.
  Вiйська пiд червоним прапором,
  Вiтає росiйський народ!
  Володимир-Михайло Горбачов-Путiн нарештi прокинувся. I так проспав надто довго.
  Тепер треба зайнятися державними справами.
  I Володимир-Михайло заявив своєму оточенню:
  - Ми надто поквапилися з демократизацiєю та гласнiстю. Нам потрiбно не це, а слiд, навпаки, закрутити гайки та наводити лад. З пияцтвом ми боротимемося iншими методами. Виробництво алкоголю, скорочувати не слiд.
  Потрiбно також посилити кримiнальну вiдповiдальнiсть за самогоноварення. I збiльшити фiнансування збройних сил. Особливо науки та розробки вiйськових технологiй.
  Також Михайло Володимир наказав збiльшити чисельнiсть радянських вiйськ в Афганiстанi. I активiзувати там бойовi дiї, щоб здобути рiшучу перемогу. Також було надано активнiше використовувати проти моджахедiв бойову авiацiю i бiльше бомбардувати.
  I iншi очевидно розпорядження.
  Все це слiд було провести через Полiтбюро та пленум. Зокрема розмова торкнулася, чи не настав час прийняти i нову конституцiю. Але не надто жваво.
  А поки що слiд було продовжувати змiцнювати позицiї. Зокрема Єльцина прибрати. А ще краще посадити до в'язницi. Щоб не смердiв.
  I взагалi настав час кiнчати з грою в демократiю.
  Володимир-Михайло вирiшив стати диктатором. Зокрема, вести кримiнальну вiдповiдальнiсть за запiзнення на роботу. Тут уже багатьом доведеться сидiти у в'язницi.
  Але це теж не все, але для початку вистачить.
  А поки що можна i поспати, i нехай, щось агресивне наснитися;
  А в Афганiстанi тривали дуже жорстокi та кривавi бої з моджахедами.
  Вiйна мiж Росiєю та Афганiстаном велася на всiх швидкостях.
  Наташа стрiляла по солдатах iсламської iмперiї, буквально викошувала їх i спiвала...
  Нехай завжди буде Сонце,
  Нехай завжди буде небо...
  Нехай завжди буде мама -
  Нехай завжди буду я!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок як запустить в афганцiв убивчу гранату. I масу воїнiв iсламської iмперiї порве.
  Зоя теж стрiляє i спiває:
  -Слави, ти слався, ти наша Земля!
  Нашi рiднi лiси та поля!
  В iм'я Всевишнього,
  Ти наша рiдна, свята сiм'я!
  I теж босими пальчиками нiжок як жбурне по талiбах щось таке забiйне.
  Та воїни iсламської iмперiї Талiбан зiштовхнулися iз серйозною проблемою.
  Руда Августина продовжувала викошувати талiбiв i перевiряла, скошуючи їхнi лави:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I як жбурне босими пальчиками нiжок вбивчої сили смерть, розриваючи ворогiв.
  I Свiтлана теж вирiшила додати по ворогам чимось вбивчий i руйнуючим тiла.
  I пiсля чого проворкує:
  - Слава Батькiвщинi моїй!
  I теж кине босими пальчиками нiжок забiйної сили подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвки - просто жах.
  Вiйницi взялися за Афганiстан i вiд iсламської iмперiї летять трiски.
  Наташа, стрiляючи афганцями, i скошуючи їх, вiдзначила:
  - Славити Бога ми з Iм'ям Сварога!
  I босими пальчиками нiжок як запустить вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Дiвчата дiйсно показник найвищого пiлотажу.
  Зоя натиснула червоним соском на кнопку базуки, довбала по талiбах i пискнула:
  - За СРСР!
  I Августина теж вiзьме i по iсламських вiйськах довбає. I маску афганцiв рознесе i пропище:
  - Але жити як i ранiше, але жити за Брежнєвом!
  Я нi, я нi, не можу!
  I босими пальчиками нiжок знову запустить щось дуже забiйне. Ось це дiвка.
  I Свiтлана теж у битвi дуже бойова краля. I б'ється вiдчайдушно. I здатна зрiзати масу бойовикiв з iсламської iмперiї Талiбан.
  I дiвчина реве:
  - Слава комунiзму Сварога!
  I решта пiдтверджують:
  - Комунiзму слава!
  Єлизавета стрiляє по супротивнику. I також використовує босi пальчики нiжок. У неї непоганий танк, здатний пробивати супротивникiв наскрiзь. I ця дiвка треба сказати, просто
  класу супер.
  I вона стрiляє, i супостатiв вражає.
  I спiває:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни...
  I червоному прапору нашої Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  Катерина теж веде вогонь по супротивнику, вражає його наскрiзь i пробиває вежi машин. Пiсля чого верещить:
  - Слава комунiзму Лади!
  I також використовує босi пальчики нiжок.
  Олена теж веде вогонь афганцями. Молотить iсламську iмперiю. Вражає її наскрiзь, i верещить:
  - Наша справа праве!
  I Єфросинiї теж по ворогах дуже влучно всаджує. I спiває:
  - В iм'я великих iдей! Буде повалений лиходiй!
  I теж як пiдморгне своїм напарницям.
  I танк Єлизавети як стрибне. I давай афганськi вiйська трощити. I це було дико.
  Дiвчата спiвали та ревiли:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I знову дуже влучно стрiляли.
  Ось це були дiвки - що треба!
  I молотили ворогiв-афганцiв хвацько.
  Ось у небi дiвчата також талiбам давали.
  Анастасiя Вiдьмакова, збиваючи лiтаки, перейшла i до наземних цiлей. Вона їх трощила i верещала:
  - Ми дiвки бравi, бравi. бравi,
  У нас хлопчаки дуже милi кучерявi!
  Ми їх молотимо гаряче,
  А пiсля плюнемо, через лiве плече!
  Акулiна Орлова, довбаючи супротивникiв, видала:
  - Поки що в дорогу!
  I збила афганцiв босими нiжками.
  Мiрабела Магнiтна теж збивала талiбськi вiйська i перевiряла, вишкiривши зубки:
  - Перемог буде багато!
  I її голi пальчики нiжок почали рухатися.
  Ось це були дiвки - просто суперклас!
  Оленка та її команда билися з талiбами. I це виглядало дуже харизматично.
  Дiвчата тримали оборону i кидали у наступаючих воїнiв iсламської iмперiї босими пальчиками нiжок презенти знищення.
  Оленка пiддала голою п'ятою презент анiгiляцiї та заспiвала:
  -Алека, вiд щастя сльозу ллє!
  Анюта жбурнула босими пальчиками нiжок презенти смертi i пискнула:
  - Як гуслi душа її спiває!
  Алла теж лупнула натиснувши червоним соском на кнопку базуки i видала:
  - Кап, кап, кап, та синiх очей Оленки, падають сльози на спис!
  Марiя довбала за допомогою босих пальчикiв нiжок i пропищала:
  - Прямо на спис! I мумiйо!
  Олiмпiада теж як розсмiяється, i вискалює свої перлиннi зубки.
  Вона дiвчина рiдкiсної краси та чарiвностi.
  При цьому войовниця хихикає i верещить:
  - Слава царям комунiзму!
  I голою п'ятою пiддасть убивчий подарунок смертi.
  Маруся теж рветься у бiй...
  I строчить афганцями з великою iнтенсивнiстю з кулеметiв. I голою п'ятою кидає презенти смертi.
  I вимовляє:
  - За великий комунiзм!
  Мотрона теж б'є воїнiв iсламської iмперiї. Викошує їх iз великою iнтенсивнiстю. I вигукує, пiдморгуючи:
  - За визначнi перемоги!
  Оленка агресивно заявляє, скошуючи противника:
  - Наша Русь найперша i найбiльша!
  I теж кидає босою нiжкою вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Анюта зi смiшком заявляє, зрiзуючи шеренги афганських солдатiв:
  - Слава Червонiй армiї!
  I знову кидає в супротивника, забiйнi подарунок анiгiляцiї.
  I Алла як почне трощити супротивникiв. I теж її босi пальчики нiжок ворогiв капiтально розтрощують.
  I летить кинутий голими ногами презент смертi.
  I ось Марiя теж у бою дуже бойова дiвчина. I її пострiли дуже влучнi i вражають супротивника з гарантiєю.
  I це дiвка також бойового характеру.
  Стрiляє собi i верещить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Олiмпiада стрiляє супротивником. Викошує афганцiв i з посмiшкою вимовляє:
  - Нашiй Батькiвщинi слава!
  I знову талiбiв давай молотити.
  I босими пальчиками нiжок метати подарунки смертi у ворогiв.
  Ось такi дiвчата у Червонiй, точнiше Росiйськiй армiї.
  I вони стрiляють по вороговi його вражають.
  Маруся теж веде вогонь по супротивнику. I робить це дуже влучно.
  Дiвчина верещить на всю горлянку:
  - Слава КПРС! Слава Кличкову!
  I пiдморгує бузковими очима.
  I знову кидає босими нiжками подарунок знищення. Ось це дiвка - просто супер.
  Маруся краса i майже гола.
  Мотрона теж стрiляє по супротивнику, причому дуже влучно. Потрапляє в нього i пищить, вискалив зубки:
  - Небо i Земля - кохання моє!
  I теж дiвчина як замочить супротивника за допомогою голої п'ятки нiжок.
  Дiвчата люблять вбивати - ось це дiвки!
  Сталенiда теж проти талiбiв iнтенсивно бореться.
  I ця дiвчина як випустить по воїнах iсламської iмперiї ракету. I як порве масу смаглявих бородатих солдатiв. Ось це дiвчисько - прямо скажемо що треба.
  Сталенiда проворкувала:
  - За Батькiвщину - СРСР!
  Веронiка теж б'ється з ворогами вiдчайдушно. I кидає босими пальчиками нiжок убивчi подарунки смертi.
  I при цьому дiвчина верещить:
  - За великий комунiзм!
  Вiкторiя б'ється. Ось вона натиснула голими, засмаглими нiжками на пускову установку i як лупнула по афганцях. Рознесла їх i проворкувала:
  - Вiр моїй Вiтчизнi!
  I Серафима як довбане по противнику. Як його вкладе i знищить масу китайцiв, гаркнувши:
  - За Вiтчизну нашу!
  Ось це дiвчата - просто диво якесь.
  Олег Рибаченко цей безсмертний хлопчик теж бореться разом iз дiвчатами. Вiн справжнiй, i найкрутiший у свiтi боєць.
  Хлопчик рубає афганських солдатiв мечами i метає у них презенти за допомогою босих пальчикiв дитячих нiжок.
  I при цьому спiває:
  - Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Треба з тилу обiйти
  Взяти її без пострiлу!
  I знову хлопчисько i дiвчисько разом з ним Маргарита як засвистять.
  I ворони, отримавши серцевий напад, падають на голови афганських солдатiв.
  Маргарита Коршунова рубає талiбiв мечами, ця лиха дiвчинки i пищить:
  - Слава царям комунiзму!
  I знову босою нiжкою махне, i голки отруйнi у ворогiв метне.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  Олег Рибаченко, строчачи по противникам, як видасть:
  - Аби була, голова цiла!
  Будемо скоро ми в Кабулi,
  Ось i всi справи!
  Маргарита це пiдтвердила, винищуючи противникiв:
  - Та ми будемо у Кабулi!
  I як вiзьме i голою п'ятою подарунок смертi пiддасть.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  I б'ються наче богатирi юнi. Хоча на вигляд їм рокiв лише дванадцять. Але вони лише виглядають дiтьми.
  Тепер халiф Афганiстану став таким монстром, що їм лякають дiтей. Як ранiше був час, лякали Гiтлером. I це зрозумiло, теж цiкаво та логiчно.
  А афганцi подекуди зумiли вклинитися в таджицьку територiю.
  На те вони афганцi та числом сильнi.
  У захоплених селах вiйська iсламської iмперiї, взяли i не довго думаючи вирiшили всiх жiнок i дiтей вiдшмагати i бити палицями по п'ятах, а дорослих чоловiкiв просто замкнути в сарай i спалити. Справдi, вони небезпечнi, а робоча сила афганцям не потрiбна. А жiнок хоч гвалтувати можна. I чоловiкiв взяли всiх заштовхали до хлiву. Хто чинив опiр,
  тих на мiсцi ж i пристрелили. Усiх пiдлiткiв, у яких уже пробивалися вусики, теж разом iз дорослими чоловiками кинули у вогонь. Справдi, цi вже можуть воювати.
  Взяли талiби та пiдпалили. I чоловiкiв живцем спалили. А хлопчикiв не старше чотирнадцяти i всiх жiнок незалежно вiд вiку, роздiли i стали пороти батогом.
  А потiм бамбуковими палицями бити по п'ятах. Декiлька дiтей молодших i кiлька старих вiд больового шоку вiдкинули копита. Iншi були побитi так що не могли встати.
  I їхнi босi нiжки набрякли.
  Тодi талiби пiдняли їх i погнали багнетами у свiй бiк. Ось це жорстокi тварюки.
  I так розпочинався новий порядок пiд керуванням Талiбану.
  I це ще лише початок.
  У афганцiв багаторазова перевага в пiхотi, але значно слабша авiацiя i менша i гiрша якiсть технiка i важкi озброєння. Багато танкiв талiбiв зроблено з дерева. I це їм не додає сили.
  Ось Герда на своїй машинi дуже лихо трощить воїнiв iсламської iмперiї. I збиває їх iз великою iнтенсивнiстю. I її гармата працює.
  Герда вразила за допомогою босих пальчикiв нiжок противника i прочирикала:
  - Слава часом комунiзму у нiмцiв!
  Шарлота теж пальнула за допомогою босих нок i пискнула:
  - Героям комунiзму слава!
  Христина взяла i лупнула по противнику, натиснувши на кнопку червоним соском i пискнула:
  - I Батькiвщина нашої слава!
  I Магда як врiже по противнику, використовуючи босi пальчики нiжок i пискне:
  - Нашiй Вiтчизнi роль на вiки!
  I теж по вороговi як врiже.
  I ось це бойовi красунi - класу супер та гiпер.
  Войовницi найширшого профiлю та з бойового тесту.
  Альбiна та Альвiна бойовi льотчицi з НДР теж талiбiв молотять.
  I роблять це з великим ентузiазмом.
  I використовують при цьому босi пальчики нiжок.
  Збиває Альбiна в небi афганський лiтак i верещить:
  - За комунiзм у розвинутих країнах!
  Альвiна збила лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок i додала:
  - I в розвиваючий теж!
  Ось це справдi були дiвки - що треба!
  I трощать талiбiв. I ось збиваються афганськi лiтаки у небi.
  А тут переходять на наземнi цiлi.
  З ними i Хельга, теж дуже красива дiвчина-блондинка.
  I лупне по супротивнику.
  I зрiже лiтак босими пальчиками нiжок i проворкує:
  - За великий комунiзм!
  А Альбiна зiб'є афганську машину, змусить її горiти i додасть:
  - За найбiльшi простори!
  I Альвiна як пiдрiже талiбського штурмовика i видасть:
  - За богиню Геру!
  I вiзьме розсмiяється.
  Хельга теж не надто довго думаючи трощить афганцiв i реве:
  - Славься Вiтчизна наша велика!
  I збиває ворогiв дуже влучно.
  А Наталя та її команда лютують.
  Вони талiбiв бiльшими масами винищують. I при цьому спiвають:
  Ми живемо на батькiвськiй землi,
  Онуки Роду та Лади свiтло дiти!
  - I летить на крилому конi,
  Русь з далеких тисячолiть!
  Зоя теж як лупне у противника за допомогою босих пальчикiв нiжок i в'якне:
  - За Росiю, в якiй правлять росiйськi Боги!
  Августина з усмiшкою додала, крушивши ворогiв. i використовуючи для цього голi п'яти:
  - За СРСР!
  I теж як додасть пострiл натиснувши червоним соском на кнопку базуки.
  I Свiтлана теж ворогiв безпосередньо винищує.
  I також використовує босi пальчики нiжок. I скошує масу афганцiв.
  При цьому спiває:
  - Ми живемо на батькiвськiй Землi,
  Онуки Сварога - славнi дiти!
  Наташ натиснувши рубiновим соском на кнопку базуки та пiдбивши талiбський танк, видала:
  - I летимо на крилатому конi,
  Ми в далекi тисячолiття!
  Зоя зрiзуючи чергами афганцiв. I нагромаджуючи з воїнiв iсламської iмперiї трупи, пискнула:
  - Смiялася Русь,
  I плакала, i спiвала...
  На всi вiки, на те вона Русь!
  Августина строчачи по ворогах, дуже агресивно вiдзначила, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Ми будемо найсильнiшими у свiтi!
  I теж як лупить по талiбах. I одразу ж цiлу шеренгу їх скосить.
  I Свiтлана також воїнiв iсламської iмперiї винищує. I босими пальчиками нiжок руйнiвної сили презенти кидає, i спiває:
  - Слава епосi повiр комунiзму,
  Вiрю не буде у нас пацифiзму!
  I полуничний сосок дiвчина натисне кнопку базуки i капiтально рознесе.
  А ось i iншi красунi б'ються.
  Наприклад, Джейн Амстронг. Також треба вiдзначити дуже цiкаве i бойове дiвчисько-красуня.
  . РОЗДIЛ ? 5.
  Крушить афганцiв i попискуючи вимовляє:
  - Ось i лiто настане!
  Дiвчина пальнула по талiбах, зрiзала їх i проворкувала:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Гертруда теж довбала по противнику. Збила танк афганцiв i пискнула:
  - За комунiзм великий!
  I Маланья як запустить у ворога щось забiйне. Рознесе його в трiски i пискне:
  - Я йду на траву!
  I Монiка довбає в супротивника чимось вбивчим i прочiркає, скалячи зубки:
  - Гляну в ясне небо i зрозумiю, що я живу!
  Джейн взяла i проворкувала:
  - У небо дзвiн гримне!
  Гертруда всадила в супротивника i пискнула:
  - Дощ проллє зливою!
  Малання як засобачить у супротивника з вереском:
  - Я йду у своє дитинство!
  Монiка пальнула по афганцям, розбила машину ворога i заспiвала:
  - Лiтнiй дощик за мною!
  Ось це дiвчата - просто супер диво!
  Наташа агресивно вiдзначила, стрiляючи у ворогiв та їжу:
  - Ми великi воїни Сварога!
  I кине босими пальчиками нiжок у супротивника забiйний подарунок смертi.
  Зоя взяла i довбанула в супротивника автоматною чергою. Пiдкосила його i пискнула:
  - За Русь Сварога!
  I кинула босими пальчиками нiжок презент анiгiляцiї.
  Августина теж як довбає по противнику. I босими пальчиками нiжок закине забiйний подарунок анiгiляцiї. Розiрве ворога i пискне:
  - За рух до комунiзму!
  I Свiтлана теж по супротивнику як шугане. I жваво ворога погасить. I її гола п'ята вiзьме, i забiйний подарунок смертi знайде. I масу ворогiв пристукне.
  I пiсля чого дiвчина заспiває:
  - Вигляд у нас найбойовiший,
  Я дiвчинка стала, дуже крутий!
  Ось такi дiвки - просто супер.
  Наталя дуже по-бойовому себе ставить.
  А ось Олег Рибаченко теж бореться запекло.
  I хлопчик рубає афганцiв мечами i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчий подарунок смертi.
  Ось це хлопчик - просто супер.
  I Маргарита Коршунова ворогiв капiтально молотить. I босими пальчиками нiжок ворогiв винищує.
  Пiсля чого верещить:
  - Я дiвчинка супер!
  I знову босими пальчиками як запустить у супротивника гострi та отруйнi iгри.
  А потiм дiти як вiзьмуть i засвистять. I маса ворон разом оглушена i падає на ворогiв, їх пробиваючи. I черепи стають дiрявими.
  Ось це скажемо так по-бойовому пiшла розбирання.
  I дiти об'єктивно кажучи бойовi та безсмертнi.
  Олег Рибаченко заспiвав, розрубуючи на частини талiбiв.
  Це було так красиво,
  Людина стала рабом колективу!
  I знову босими пальчиками нiжок хлопчик забiйнi подарунок смертi у ворогiв без особливих церемонiй пошле. Ось це справдi вбивця.
  Олег Рибаченко взяв i заспiвав:
  - Та, та, та, ми веземо з собою кота!
  I знову босими пальчиками нiжок як довбає забiйне по ворогу. I це дуже агресивно.
  Маргарита, крушивши ворогiв, i скошуючи їх влучними пострiлами, видала:
  - Слава епосi росiйського комунiзму!
  I знову шпурнула в супротивника босими пальчиками нiжок забiйний подарунок смертi.
  Ось дiти знову як вiзьмуть i засвистять. I маса ворон впала на голови афганських солдатiв. Ось таке пiшло їхнє тотальне винищення.
  А дiти сповненi ентузiазму та бажання реально побитися.
  Оленка стрiляє по супротивнику i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I кине босий, точеною нiжкою подарунок смертi.
  Ось це дiвчиська скажемо так - дуже бойовi.
  Анюта строчить по супротивнику i оглушливо верещить:
  - За нашу велику Батькiвщину.
  I голою п'ятою пiдкине те, що приносить руйнацiю та смерть.
  I Алла по ворогах гасить чергами. Скошує масу афганцiв, i босими пальчиками нiжок жбурляє гранати i пищить:
  - За новi великi перемоги!
  I теж як ударить убивчою чергою.
  А ось Марiя також ворогiв пiдкошує забiйною косою. I голою п'ятою у ворогiв щось дуже руйнiвне метає. I скеля зубки вимовляє:
  - Росiя це буде чемпiон!
  I Олiмпiада теж противника довбає з великою енергiєю. I обрушить на ворога вбивчий кулак, чи кувалду. I теж застосує босi пальчики нiжок.
  I прореве:
  - За Русь найсвятiшу!
  I вишкiрить зубки в посмiшцi.
  Маруся теж у бойовому становищi i верещить, вискалив iкла:
  - Я вас талiби розшматую!
  I босими пальчиками нiжок як метне найвбивчiший подарунок смертi.
  I Мотрона як по ворогах довбає. I їй вiд цього реально стане погано. I в труну Мотрона масу талiбiв вганяє. I пропищає, вискалив зубки:
  - Я найбойовiша у свiтi!
  I розсмiяється.
  Ось якi тут дiвчата - голосок красунь дзвiнкий.
  Сталенiда теж трощить супротивникiв, винищує афганцiв i реве:
  - За великий сонм росiйських богiв!
  I теж кине босими пальчиками нiжок гранату.
  I розiрве безлiч талiбiв.
  Ось це дiвчата - найвищий клас та супер.
  Веронiка довбає афганцiв i кричить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I знову її босi пальчики нiжок зрубують талiбську машину.
  Вiкторiя руйнує iсламських солдатiв. Скошує їх немов косою i агресивно скалячись, вимовляє:
  - За Вiтчизну нашу безмежну!
  I босими пальчиками нiжок, знову жбурляє подарунок смертi.
  I Серафима теж моджахедiв як лупець. I з базуки виплюне подарунок смертi, натисканням червоним соском на кнопку.
  Ось вона яка - баба бойова.
  I промуркоче:
  - Слава епосi комунiзму!
  I ще б'ються Алiса та Анжелiка. Цi дiвчата снайпери. I стрiляють афганцями з великою вбивчою силою.
  I потрапляють точно в цiль iз колосальною влучнiстю.
  При цьому Алiса реве:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I босими пальчиками нiжок, як вiзьме та запустить подарунок анiгiляцiї, винищуючи афганцiв.
  I Анжелiка теж за iсламською армiєю врiже. I застосує босi пальчики нiжок. А на курок надавить червоним соском грудей i буркне:
  - Слава моєму свiту!
  I теж як розреготається.
  Ось це дiвки, всi дiвки дiвки.
  Алiса агресивно i активно спiває, стрiляючи у противника:
  - Славитися наша земля,
  Усi ми народи - рiдна родина!
  I теж Алiса як жбурне босими пальчиками нiжок вбивчу гранату.
  А Анжелiка також ворогiв молотить. I босими пальчиками нiжок презенти смертi метає.
  При цьому руда дiвка спiває:
  - Славитись наш СРСР!
  I її гола п'ята метає вбивчу гранату.
  Ось це дiвки - руда та блондинка.
  у цих дiвчатах стiльки всього й такого особливого, крутого та вiрного.
  Сталенiда ведучи вогонь по супротивнику, i роблячи влучнi пострiли за допомогою босих пальчикiв нiжок, агресивно проворкувала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I знову натиснула кнопку за допомогою рубiнового соска грудей.
  Сталенiда дiвчина дуже хорт i крутий. I в нiй стiльки азарту та волi з силою.
  Дiвча проспiвало:
  - Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн нашої юностi полiт...
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Веронiка, стрiляючи по моджахедам i активно винищуючи їх, пискнула:
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Вiкторiя, ведучи вогонь по талiбських вiйськах, прочирикала:
  - Нам дано величезний крила,
  Смiливiсть нам велика дана...
  Сталiнським колгоспним достатком,
  Славитись радянська країна!
  I дiвчина, жбурнула босою нiжкою вбивчий подарунок смертi.
  Серафима скошуючи без зайвих церемонiй китайцiв, видала:
  Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн нашої юностi полiт...
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Сталенiда з усмiшкою пiдхопила, спiваючи:
  - З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  I ось войовницi справдi взялися за винищення афганцiв без зайвої пихи та суєти. Вони треба сказати дуже бойовi красунi.
  Сталенiда прочирикала, вискалив зубки:
  - З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Ось такi бойовi тут виявились дiвчата.
  Веронiка з усмiшкою зазначила:
  - Буде наша перемога на священнiй вiйнi.
  I показала мову.
  Ось так тут дiвчата - просто найвищий i найкрутiший у них смак.
  Вiкторiя вiдзначила, пiдморгуючи дiвчатам:
  - Це наш останнiй i рiшучий бiй!
  I знову як лупне по супротивнику.
  I врiже босими пальчиками нiжок.
  Ось це дiвча - просто молодцi.
  I дiвчата, якi так люблять реально битися.
  Сталенiда прошипiла:
  - I Талiбану бути тривiально у трунi!
  Вiкторiя з цим погодилася:
  - Та бути! I цей верховний халiф куди небезпечнiший за Гiтлера!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Та в нього значно бiльше солдатiв!
  Серафима зло вiдзначила, скошуючи чергами моджахедiв:
  - Числом хоче взяти!
  Сталенiда впевнено сказала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  I блиснула перлинними зубками.
  Пiсля чого кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату руйнування.
  Вiкторiя з усмiшкою вiдзначила, вишкiривши зубки:
  - Слава комунiзму!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi.
  Веронiка лупнула по супротивнику i перевiряла:
  - Слава комунiзму та нашiй партiї!
  Серафима зазначила:
  - I справi Ленiна слава!
  I надiслала у ворога подарунок анiгiляцiї.
  I отак вони розiйшлися цi дiвчата. I так талiбiв молотять.
  Оленка, скошуючи афганських солдатiв з люттю вiдзначила:
  - За найвищi досягнення комунiзму!
  I знову летить кинута босими пальчиками нiжок граната.
  I ось Анюта дуже агресивно дiє проти супротивника.
  I косить ворогiв iз забiйним натиском. Зрiзає їх немов серпом. I верещить:
  - На славу СРСР!
  Бойова Алла талiбiв молотить i верещить:
  - В iм'я Перуна!
  I теж босими пальчиками нiжок у противника вбивчi презенти покине.
  Агресивна Марiя вiдзначила, скошуючи противникiв:
  - Заради управлiння СРСР!
  I теж босими пальчиками нiжок як пiддасть забiйний подарунок смертi.
  I Олiмпiада як вiзьме по ворогах врiже i пискне:
  - За Батькiвщину до найвищої перемоги!
  I теж її босi нiжки як вiдправлять забiйний подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвчина - просто скажемо так - ультра!
  I Мотрона взялася за моджахедiв, i давай їх убивати. I дiяла iз колосальним натиском.
  I войовниця при цьому спiвала:
  - Нас тисне ярмо орди!
  I Маруся, довбаючи супротивникiв i скошуючи їх немов забiйною косою, в'янула:
  - Нас тисне ярмо басурман!
  I Олiмпiада, зрубуючи талiбську нечисть, пискнула:
  - Але в наших жилах вирує,
  Оленка, стрiляючи у супротивника, додала:
  - Небо слов'ян!
  I Анюта з посмiшкою перевiряла:
  - I вiд морських берегiв,
  До крижаної Колими!
  Руда Алла впевнено додала:
  -Все це наша Земля,
  Все це ми!
  Марiя, стрiляючи у супротивникiв, додала:
  - Все це ми!
  I кидком босих пальчикiв нiжок розкидала, масу талiбiв.
  Ось це бойовi дiвчата. I в них натиск скажемо так - супер.
  Оленка вiдзначила, посмiюючись у кулак:
  - Слава епосi комунiзму!
  Анюта додала зi смiшком:
  - Ленiну слава!
  Алла, стрiляючи по моджахедам, видала:
  - Пiонери там i тут,
  Пiсню Ленiну спiвають!
  I кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату.
  Ось така ця бойова дiвчина Марiя. I трощить талiбiв iз колосальним натиском.
  I їх буквально змiтає мiтлою.
  Марiя, строчачи по ворогах, пискнула:
  - Ми пiонерки - доньки комунiзму!
  I знову як шпурне у ворога, велику порцiю вибухiвки.
  Олiмпiада вiдзначила, зрiзуючи супротивника, наче серпом траву:
  - Я войовниця класу супер!
  I її босi, точенi нiжки як довбали в талiбiв, колосальним i руйнiвним.
  Ось це дiвки. Просто скажемо вони супер.
  Оленка зазначила:
  - Ми пiонерки та Ленiну пiснi спiваємо!
  Анюта поправила:
  - Нi ми комсомолки! I спiваємо пiснi Сталiну!
  Алла агресивно вiдзначила, стрiляючи у противника:
  -Ми зумiємо добити ворога,
  I буде свято куркуля!
  I Марiя стрiляючи в супротивника, скошуючи ворога i масу афганцiв було замочено.
  Дiвчина пропищала, вискалившись:
  - За Росiю та космос!
  Олiмпiада оглушливо засмiялася i пiдморгнула:
  - За нашу Батькiвщину велику!
  I босими пальчиками нiжок як жбурне вбивчої сили подаруночок смертi.
  Маруся хихикнула, i агресивно вiдзначила:
  - За перемогу над Талiбаном.
  Мотрона хихикнула з апломбом:
  - СРСР Слава! I слава КПРС!
  I як покаже мову!
  Ось це дiвчата крутi.
  I Олег Рибаченко талiбiв мечами молотить i реве:
  - За великий СРСР!
  I босими пальчиками нiжок хлопчик як шугане по супротивнику.
  I прочiркає:
  - Слава епосi комунiзму!
  Маргарита рубає афганцiв i верещить:
  - За нашу Батькiвщину!
  I босими пальчиками нiжок, дiвчинка як запустить отруйнi голки. I горло моджахедам вони встромляться.
  I дiвчинка заспiває:
  - Мiй великий комунiзм буде з нами!
  I дiти знову як засвистять i тисячi непритомних ворон протаранили афганцям черепа.
  Михайло-Володимир прокинувся. I це було цiкаво. Та вiйна з талiбами - це класно.
  Але настав час керувати СРСР, i робити черговi розпорядження.
  Зокрема перекинути до Афганiстану добiрнi частини спецназу та авiацiї. Збiльшити витрати на оборону, причому значно. Також бiльше вербувати контрактникiв набила спецiальну гвардiю та бiйцiв. Чисельно армiя зростала.
  Також було вiддано наказ готувати реформу цiн. Щоб припинити дотування сiльськогосподарських товарiв та iнших. Це дозволяло видiлити додатковi кошти вiйськових витрат.
  Путiн-Горбачов також наказав заборонити критику Сталiна та минулих вождiв. I навiть запровадити за це кримiнальну вiдповiдальнiсть. Мало того був наказ навiть збiльшити кiлькiсть пам'ятникiв Сталiну i вiдновити ранiше зруйнованi i зметенi. А також повернути Волгограду iсторичну назву - Сталiнград.
  Пiсля чого Михайло-Володимир Горбачов-Путiн заснув;
  Епiчна битва з Талiбаном тривала. I ось атакують талiби росiйськi вiйська за всiма периметрами.
  А Росiйська Армiя вiдбиває їх наступ. I триває жорстока битва.
  Наташа дає чергу i кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату. Розриває супротивникiв i реве:
  - Слава епосi Росiйських Богiв!
  Зоя теж з ворогами бореться бiльш нiж впевнено. Скошує супротивникiв i реве:
  - В iм'я Великої Росiї!
  I теж босими пальчиками нiжок запустить подарунок смертi.
  Ось так цi дiвчата дуже хвацько за справу взялися.
  Августина теж ведучи дуже влучний вогонь по супротивнику, i жбурляючи гранати босими пальчиками нiжок, гаркнула:
  -За великий СРСР!
  I Свiтлана бореться з моджахедами, вибиваючи їх шеренгами, реве:
  - За круту Русь!
  I голою п'ятою пiддасть убивчий подарунок смертi.
  Ось це команда дiвчат народжених убивати талiбiв. I не лише талiбiв.
  Наташа хихикнула i стрiляючи по моджахеда, взяла i в'якнула:
  - Слава СРСР!
  I босими пальчиками нiжок як запустить вбивчу.
  Зоя продовжуючи стрiляти по воїнах iсламської iмперiї, агресивно видала:
  - Слава нашiй армiї!
  I голими нiжками жбурне руйнiвне.
  I Августина як лупне по афганцям i проворкує:
  - Нашiй Батькiвщинi слава!
  I босими пальчиками нiжок запустить знищення.
  Свiтлана теж трощить ворогiв, вибиває їх з люттю i верещить:
  - За священний комунiзм СРСР!
  Ось такi дiвчата боротимуться на совiсть. I б'ються, i перемагають.
  Оленка билася дуже посилено i кидала босими пальчиками нiжок убивчi подарунки.
  I дiвчина проворкувала:
  - За комунiзм!
  Анюта дуже красиво стрiляла у супротивника, i голою п'ятою вразила талiбiв i пискнула:
  - За Росiю комунiзму!
  Ось Алла боролася дуже скромно i активно. I босi пальчики нiжок запустили iз убивчою силою.
  Дiвчина рикнула:
  - За комунiзм СРСР!
  Дiвчина Марiя взяла i дала чергу, скосила афганцiв i ринула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I босими пальчиками нiжок запустила вбивчу силу.
  Олiмпiада теж дала влучну чергу i скосила безлiч ворогiв. I проворкувала дiвчина, жбурнувши босими пальчиками нiжок i в'янула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Маруся бореться з дикою люттю кiшки, i стрiляє афганцями. I масово їх нищить.
  I реве дiвчина:
  - Це дуже круто!
  Мотрона дуже точно б'є по моджахедам, i скошує як колоски. Ось це дiвка.
  I реве собi з накатом:
  - За Дуже добрий комунiзм!
  Сталенiда теж боролася з дикою люттю i зрiзала з вiйськ Талiбан. Отака вона бойова баба.
  I писала по противнику дуже влучно.
  Сталенiда спiвала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Ось такi виявилися тут бойовi дiвчата. I дуже гарнi та бойовi.
  Войовниця дала по супротивниковi чергу. Скосила масу афганських вiйськ i пискнула. За Росiю та свободу
  до кiнця.
  Веронiка, стрiляючи по талiбах, довбала їх ракетами i пищала:
  - Слава комунiзму!
  Вiкторiя, ведучи вогонь з мужнiх i героїчних воїнiв Аллаха прочирикала:
  - За Вiтчизну!
  Ось це дiвчата самий сiк та краса. Дуже навiть гарнi та бойовi дiвки. I у них колосальна сила. I такi бойовi дiвчата
  i трощать, i молотять, руйнуючи афганцiв.
  Серафима теж писала по ворогу, вибиваючи талiбiв з дикою силою.
  I дiвчина метала у противника босими пальчиками нiжок убивчi подарунки смертi.
  Ось це дiвки - просто супер.
  Оленка строчила афганцями, i дуже агресивно ворогiв скошувала.
  Воїтелька проворкувала, зрiзуючи воїнiв iсламської iмперiї.
  I проревела:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Анюта дуже активно строчить iз ворогами i скошуючи ворогiв iз її силою. I босими пальчиками нiжок метнула забiйну та колосальну силу.
  I дiвчина прочирикала:
  - Слава комунiзму!
  I червоним соском наша за кнопку базуки i пiдпалила танк.
  Ось бойова Алла трощить супротивника з великою люттю. I стрiляє, i мочить винищуючи моджахедiв.
  Ось це дiвчата дуже гарнi та бойовi стали героями.
  Бойова Алла в країнi довбає з дикою люттю.
  Ось це вiйськовий шлях у дiвчаток. Якi дуже стали навiть бойовi. I дуже агресивно трощили талiбiв.
  Бойова Марiя дуже трощила з дикою силою, i зрiзала всiх немов бритвою.
  I босими пальчиками нiжок дiвчисько кидали гранати руйнування. I безлiч ворогiв порвала дiвчина.
  Ось знову у бою вже Олiмпiада. I знову трощить моджахедiв. I знову босими пальчиками нiжок шпурнула з убивством та руйнуванням.
  I буде це грубо та дуже агресивно.
  I Олiмпiада почала воювати i голою п'ятою пiддала руйнування та тотальну смерть.
  Отака бойова дiвчина-богатир ця Олiмпiада. Ось це бойова дiвка.
  I Маруся трощила афганцiв, з великою люттю. I викошувала їх iз дикою вiдвагою.
  I полуничним соском взяла та направила вбивчу силу.
  I маса моджахедiв у трунi.
  Оленка заявила, стрiляючи у ворога, i верещачи:
  - За найсильнiший комунiзм свiту!
  Анюта, строчачи по афганцям i агресивно вiдзначила:
  - Ось знову ми на конi бiлому!
  Ось бойова Алла знову у жорсткому бою. I руда дiвчина знову строчить по моджахедах, i верещить на всю горлянку.
  I їх безпосередньо винищує.
  i верещать на всю горлянку.
  I дiвчина строчить немов кулемет.
  I Марiя дiє з усiєї дикої сили. I стрiляє афганцями дуже влучно. I скошує ворогiв дуже точно - кожна куля у око.
  I реве:
  - За Русь Сварога!
  Олiмпiада дуже жорстоко дiяла i вбивала супротивникiв i скошувала моджахедiв. I дуже бойова дiвка-богатир. Ось це дiвчата - просто супер.
  I проти них нiхто не вцiлiє.
  Олiмпiада ворогiв капiтально косить. I вибиває афганцiв босими пальчиками нiжок жбурляючи вбивчi подарунки смертi. Олiмпiада - це звичайно дiвка дуже навiть
  крута i сама у свiтi бойова з усiх.
  Ну i довбає ж по моджахедам, i викосить їх мечем.
  I дiвчина вiзьме i заспiває:
  - Я є красуня класу Гiпер!
  Ось це дiвчата такi гарнi i дуже бойовi. У них колосального ступеня азарт i сила на диво.
  Маруся стрiляє по афганцям i пищить:
  - За епоху комунiзму!
  I теж босими пальчиками нiжок як по моджахеда довбає. Ось це дiвка - просто супер.
  Мотрона по ворогах iз вбивчою силою за допомогою червоного соска грудей з базуки врiже. I це справдi її гiперсила.
  I войовниця пискне:
  - За великий комунiзм!
  . РОЗДIЛ ? 6.
  Ось це дiвчата, якi борються за СРСР та показують чудеса героїзму. Немає проти таких дiвчат, нiякому вороговi не встояти. Навiть такому чисельному, як талiби. Хоч вони й здатнi трупами до Москви закидати.
  Сталенiда бореться з переважаючими силами супротивника. I теж як натисне на кнопку базуки полуничним соском i пискне:
  - Я войовниця класу супер!
  I пiдморгне своїм приятелям.
  Веронiка, теж афганцiв агресивно трощить, i не дає їм пощади. I йде капiтальне винищення.
  Дiвчина дуже бойова i у нiй феноменальна космiчна сила.
  А у Сталенiди що смiливо трощить моджахедiв цiєї сили ще бiльше. Ось це скажемо так, прямо дiвки.
  Вiкторiя довбає афганцiв з великою активнiстю, вражає їх i реве:
  - Я дiвчина класу гiпер!
  I Серафима молотить моджахедiв з азартом мегери, скошує їх, i верещить:
  - Я красуня рiвня ультра!
  Альбiна та Альвiна в небi афганцiв трощать. I з ними Хельга. Як вони активно за жовтi взялися. I винищують капiтально.
  Альбiна босими пальчиками нiжок збила талiбську машину i пискнула:
  - За НДР! Нехай знову повернеться до нiмцiв комунiзм!
  Альвiна теж збила лiтак iсламської iмперiї i в'янула:
  - За найбiльшi вершини комунiзму!
  I Хельга в небi за допомогою босих пальчикiв нiжок накрила танк Талiбану i прочирикала:
  - За перемоги вище за дах!
  Ось так i билися бойовi та гарнi дiвчата.
  Анастасiя Вiдьмакова теж з неба трощила моджахедiв i спiвала:
  - Славитись нехай комунiзм!
  I босими пальчиками нiжок кидала по противниках з лiтака бомби.
  I Акулiна Орлова теж молотила афганцiв i спiвала:
  - Слава Вiтчизнi нашiй.
  I скидала на ворога важкi та вбивчi бомби.
  Ось це бойовi були скажемо прямо дiвчата.
  Мiрабела Магнiтна трощила супротивникiв з колосальним ступенем iнтенсивностi i верещала:
  - За великий та могутнiй комунiзм!
  I знову дiвчинка пiдморгувала своїми бузковими очима.
  Ось це були дiвки.
  Анастасiя Вiдьмакова молотила афганцями i пробивала їх, завивши:
  - Моє нове кредо - всiх перемагати!
  I теж як застосує босi пальчики нiжок.
  Акулiна Орлова молотила супротивникiв. Скошувала їх немов гребiнцем i верещала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I як пiддасть голою п'ятою.
  I Мiрабела Магнiтна ворогiв збиває зi своєю колосальною силою i верещить:
  - Я дiвчина звiстка супер!
  I червоним соском як натисне на кнопку.
  Ось це дiвча - просто супер i гiпер.
  Альвiна трощила талiбiв i верещала з великою силою:
  - За комунiзм!
  I голими п'ятами як на педалi натисне. Ось це дiвка просто супер.
  I Альбiна по афганцям як лупе. I влаштує їм капiтальний гiпер.
  I масу ворогiв разом вiзьме та покладе.
  I зробить це все босими пальчиками нiжок.
  I заспiває:
  - Я найкласнiша дiвчина у свiтi!
  Хельга також молотить талiбiв. Їх колосально та активно винищує. Але потiм босими пальцями нiжок ракету наведе, i афганських дзот рознесе.
  А це взагалi супер.
  I дiвчина смiється...
  А ось Єлизавета на своєму танку, як за моджахедiв, вiзьметься i влаштує їм повний розгром. I масу талiбiв замочить досконалою разом.
  I вежi з танкiв Талiбану вiдриває.
  Єлизавета дiвчина, яка є найвищим класом супермен. I босими пальчиками нiжок ворогiв ламає. I буквально їх закопує у землю.
  Ось як ця Єлизавет - просто Гiпер.
  I її танк як по моджахеда та довбає.
  Взагалi не дiвчина, а щось супер активне та бойове.
  А Катерина як афганцiв молотить. У неї сила i спритнiсть неймовiрнi. I вона за допомогою босих пальчикiв нiжок винищує солдатiв iсламської iмперiї.
  Ось це дiвка i стiльки афганцiв уже замочила.
  I взяла, i заспiвала:
  - Я є ультра!
  I Олена ворогiв капiтально молотить. Показує їм свiй клас супер, i реве:
  - Я Гiпер!
  I босими пальчиками нiжок як довбає по китайцях. Ось це дiвка.
  I Єфросинiю бiйцiв Афганiстану винищує в дуже агресивнiй манерi. I стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок дуже точно.
  I при цьому ще й муркоче:
  - За Вiтчизну та Росiю, буде наш Сварог месiя!
  Дiвчата скажемо прямо так - воїни честi.
  Єлизавета, ведучи вогонь афганцями, помiтила:
  - Менi взагалi якось бiльше до вподоби росiйськi Боги!
  Катерина пальнула голою п'яткою давлячи на кнопку, знесли талiбський танк i пискнула:
  - I менi теж росiйськi боги бiльше подобаються! Насправдi навiщо нам Iсус, обрiзаний на восьмий день?
  Олена пискнула з люттю:
  - Менi соромно за князя Володимира!
  Єлизавета з цим погодилася:
  - I має бути соромно!
  Олена iз цим погодилася:
  - Звичайно ж соромно, щоби росiяни поклонялися єврейським святим!
  Катерина взяла i рикнула:
  - У нас мають бути росiйськi святi та боги!
  Єлизавета з цим погодилася, скелячи зубки:
  - Та повиннi!
  I пiдморгнула супротивниковi.
  Єфросинiя енергiйно вiдзначила, лупнувши з гармати по моджахедам:
  - Ми переможемо iсламську iмперiю...
  I знову Єлизавета як лупне по противнику забiйно.
  Герда також бореться дуже вмiло. Вражає моджахедiв з убивчою силою i верещить:
  - За комунiзм великий!
  i така вона войовнича та знаменита краля!
  Шарлота теж трощить талiбiв i вищить, скелячи зубки:
  - Це супер!
  i така бойова дiвчина класу мега!
  Христина теж босими пальчиками нiжок афганцями довбає. I їх безпосередньо переб'є.
  I вiзьме, i провиє:
  - Я арiйка номер один!
  I Магда по афганцям лупне, i масу їх переб'є та прошипить:
  - За СРСР та НДР!
  I пiдморгне свої сапфiровими очима. Ось це дiвка - просто гiпер!
  Немає з дiвчатами класу супер i гiпер не впоратися талiбам.
  А вони дiвчата такi войовничi.
  I ще спiвають з азартом:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не стане,
  На частини розiрвемо!
  I войовницi як розревуться. Ось це дiвки.
  I вони ще й босi нiжки пхали в рила полоненим талiбським солдатам. I змушували їх цiлувати їхнi голi круглi п'ята.
  Ось це дiвчата у бiкiнi.
  А ось талiби катували комсомолку. Скрутили їй руки ззаду, i пiднялися на дибу. I пiдняли вгору. I вивернули дiвчину на деревi. I пiдняли її вище. А потiм взяли та вiдпустили.
  I дiвчина звалилася вниз. Бiля самої трави взяла та зависла. I завмерла. А моджахеди злiсно розреготалися. Потiм дiвчину знову взяли i пiдняли вище, до верхiвки дерева.
  А потiм знову її вiдпустили. Дiвчина впала вниз i знову зависла бiля самого дна. I мотузка натяглася, а красуня завила вiд болю. i її знову почали скидати вище.
  Затягли нагору. Пiдкинули добре, дали трохи провисiти. I потiм знову з дикою люттю вiдпустили. I дiвчина знову впала вниз i у неї виверталися
  суглоби. I взагалi вона була зовсiм гола. i як їй було боляче.
  потiм її знову пiдняли вчетверте i гарненько струснули. Пiсля цього закрiпили на щiльнiй гiлцi i стали розтягувати. Прикрiпили до босих нiг дiвчина колодку,
  i стали на неї вiшати гирi. Повiсили талiби спочатку з одного боку пудову гирю, а згодом i з iншого. Потiм почали бити дiвчину батогом. Лупили так що луснула шкiра.
  А потiм на рани комсомолки почали сипати сiль. А потiм взяли i пустили в хiд розпечений дрiт. I били дiвчину з хворою мiццю. Потiм афганськi кати змастили дiвчинi босi пiдошви ноги i запалили пiд нею жаровню. I давай без зайвих церемонiй красуню палити. I потiм дiвчинi кати з Талiбану змастили й груди. I пiсля
  чого запали вогонь на її грудях. I стали дiвчину капiтально курити.
  I смажать войовницю моджахеди та груди їй та п'яти. А потiм змастили дупу i пiднесли смолоскип до сiдниць. I стали дiвчину капiтально курити. А пiсля вогонь торкнувся її лона. Волоски, що покривають грот Венери, разом обвуглилися. Ось це дiвчина - просто супер. I такi її тортури чекали.
  Афганськi кати палили дiвчисько i груди, i дупу, i лоно, i пiдошви босих нiжок. I смажили її капiтально. Потiм талiбський кат узяв розпечений прут i недовго думаючи засунув дiвчинi в анальний отвiр. I як вона заволає вiд дикого болю.
  Ось це було так їй боляче. I цi дiвчата такi пустотливi та красивi. Але дiвчину катували афганцi тяжко. I такi гарнi войовницi. I їх смажать войовницю капiтально.
  I ось дiвчину взяли її кати i почали лопати розпеченими щипцями її довгi витонченi пальчики. I це так боляче. Кати ламали дiвчинi пальчики з мiзинчика.
  I зламали у неї буквально все. А потiм у комсомолки стали лопати та ребра. I заразом розпеченi щипцi вп'ялися в груди. I стало червоне вiд жару залiзо крутити i червонi соски. I дiвчинi вiдiрвали груди. I це так жорстоко було i боляче.
  Отакi тут були й тортури.
  Герда ведучи вогонь по моджахедам помiтила:
  - Слава комунiзму!
  Шарлотта дуже агресивно вiдзначила з диявольською силою. I пропищала:
  - За Батькiвщину!
  I босими пальчиками нiжок довбає по супротивнику.
  Ось це дiвка. I така войовнича.
  Христина взяла i довбала по талiбах босими пальчиками нiжок i пискнула:
  - Слава епосi Росiйських Богiв!
  Магда також врiзала афганцями використовуючи босi пальчики нiжок i проворкувала:
  - За нашу Батькiвщину!
  I ось такi дiвчата дуже класнi.
  Герда стрiляючи у супротивникiв з Афганiстану видала:
  - За великий комунiзм Нiмеччини.
  Ось це дiвчата - це такi бойовi красунi.
  Герда весело вiдповiла, строчучи по моджахедам:
  - Я є дiвчина просто супер.
  I Шарлота агресивно вiдзначила, кулячи у противника:
  - Слава арiйському комунiзму!
  I використовуючи босi пальчики нiжок, проворкувала:
  - За велику Вiтчизну!
  Христина теж упала по супротивнику з великою влучнiстю, зазначила:
  - За Росiю та Нiмеччину в дружбi!
  Магда теж лупнула по моджахедах i пискнула:
  - Славься наша епоха!
  I знову напарницям пiдморгне.
  Ось тут такi дiвчата.
  I Джейн Амстронг почала бити по талiбах з гармати.
  Дiвчина була дуже вродлива.
  Джейн лупнула супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Слава Батькiвщинi!
  Ось i Гертруда як рiже вiдчайдушно по ворогах, i їх капiтально накриє, i рознесе.
  I проворкує:
  - За Британiю!
  I Маланья як довбає по ворогу i зробить йому харакiрi, i перевiрить:
  - За англiйськi перемоги!
  Монiка теж влiпить по ворогам за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За радянськi перемоги!
  I Тамара i Сульфiя борються з талiбами та вбивають бородатих воїнiв, що наповзає хвилею.
  I цi дiвчата спiвають:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У росiйської влади -
  Сила велика!
  Тамара дала чергу i пальнула босими пальчиками нiжок i проворкувала:
  - За мою думку про комунiзм!
  Сульфiя теж по супротивнику довбає, масу талiбiв замочить i пискне:
  - Про Росiю замовимо слово!
  I обидвi дiвчата як розреготаються.
  Тамара дала чергу. Скосила масу афганцiв i перевiряла:
  - За найкращу силу Вiтчизни!
  Сульфiя теж по ворогу капiтально врiже i проворкує:
  - За комунiзм червоного кольору в СРСР!
  I пiдморгне сапфiровими очима.
  Ось це дiвчата - просто найвищий клас та полiт.
  А ось ще б'ються Алiса та Анжелiка.
  Блондинка та руда краля.
  Вони дiвчата сильнi та стрiляють iз снайперських гвинтiвок.
  I при цьому спiвають собi:
  - Слава СРСР! Всiм покажемо приклад!
  Алiса пальнула по вороговi зi снайперської гвинтiвки. Вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок, та
  пропищала:
  - Слава моїй країнi!
  Анжелiка теж як довбане по противнику, за допомогою босих пальчикiв нiжок жбурне гранату i пропище:
  - За Русь найбiльшу.
  I своїми очима смарагдовими пiдморгне.
  Ось це дiвчата - просто вищий пiлот. I так афганцiв трощать. Ось вони бойовi i найкрутiшi та найрозумнiшi у свiтi.
  Алiса прочирикала, пiдморгуючи:
  - Слава часом КПРС!
  Анжелiка iз цим охоче погодилася:
  - Героям СРСР - велика слава!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок у ворога гранату вбивчої сили.
  Ось вона баба звичайної похибки у надзвичайнiй зовнiшностi.
  Алiса взяла i прочирикала:
  - В iм'я безсмертних iдей комунiзму!
  I кинула босими пальчиками нiжок презент убивчої сили.
  Анжелiка теж взяла i лупнула по супротивнику.
  Зрiзала його наче наждаком i пискнула:
  - За Русь та росiйських Богiв!
  Ось це були баби дуже бойовi та крутi.
  Алiса, стрiляючи у ворога, взяла i босими пальчиками нiжок запустила у противника презент анiгiляцiї.
  I це було дуже крутим ходом.
  Анжелiка теж довбала супротивника, буквально винищуючи його та демонструючи колосальну мiць. I награючи вимовляла з посмiшкою:
  - Це колосальний захiд!
  I її босi пальчики запустили послання смертi та знищення!
  Ось це була дiвка - просто гiперклас.
  Алiса взяла i ревла на все горло:
  - Я найсильнiша i найкрутiша у всесвiтi!
  Анжелiка голими пiдошвами запустила цiлу бочку вибухiвки i пискнула:
  - А я в мегавсесвiтi!
  Ось це дiвчата дуже красивi.
  Алiса вiдзначила, стрiляючи у ворогiв:
  - Вiра в комунiзм велика!
  I метаючи босими пальчиками нiжок убивчi гранати.
  I Анжелiка стрiляє по моджахедам i реве:
  - Наша вiра дуже велика!
  I босими пальчиками нiжок метне руйнiвною силою гранату.
  I воїнки взялися за супротивника i так цих талiбiв куролесили... I нi в казцi сказати, нi пером описати.
  Алiса цiлком логiчно помiтила, ведучи вогонь зi снайперської гвинтiвки та збиваючи талiбський штурмовик.
  Алiса взяла i прочирикала:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє Сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  I знову дiвчина босими пальчиками нiжок як вiзьме та запустить щось надзвичайно вбивче.
  Проти моджахедiв борються i добровольцi з Японiї. Зокрема дiвчата-нiндзя комунiстичних переконань.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям рубала млином афганцiв i посiкла його.
  Потiм кинула босими пальчиками нiжок горошинки руйнування i пискнули:
  - За комунiзм у Японiї!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж провела мечами прийом метелика. Зрубала масу моджахедiв. I потiм її босi нiжки
  взяли i жбурнули забiйно сили гранату.
  Пiсля чого дiвчина перевiряла:
  - Слава СРСР та Японiї!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям теж взяла i рубала афганських солдатiв на розмах. I кинула босими пальчиками нiжок,
  щось вбивче на презент. I перевiряла:
  - Слава Росiї та СРСР!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, провела прийом бочка. I як врiзала талiбським солдатам, зрiзаючи їм голови. Потiм шпурнула
  босою точеною нiжкою вбивчу руйнацiю i пискнула:
  - Слава Червонiй армiї!
  I всi чотири дiвчата-нiндзя голими п'ятами пiдкинули горошинки руйнування i вибили цiлих батальйон афганцiв iз танками. Ось це дiвча - просто ультра!
  Ось це краса - дiвчата реально дуже крутi.
  Олег Рибаченко теж рубає моджахедiв мечами. I разом з ним дiвчинка Маргарита.
  Цi безсмертнi дiти просто скажемо супер.
  I трощать ворогiв безпосередньо. Оце скажемо там i дiти!
  А потiм хлопчик i дiвчинка як засвистять. I ворони отримавши вiд дитячого свисту серцевий напад падають униз. I їхнi дзьоби пробивають черепи талiбам.
  Ось це дiти - руйнiвники всього i вся.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - слався наш народ радянський,
  Слався партiя моя...
  Наша спiлка сердець всiх дитячих,
  Усi ми дружна родина!
  Маргарита Магнiтна, катастрофа супостатiв енергiйно видала:
  - Славитись наша космiчна Русь!
  I дiвчинка босими пальчиками нiжок як запустить у ворога щось зовсiм забiйне.
  Олег Рибаченко, рубаючи талiбiв, проспiвав:
  - Маргарита, вiкно вiдчинене,
  Маргарита, ти ж не забула,
  Як це все було!
  Ось це хлопчик такий крутий i войовничий. Ось це є пацан-термiнатор.
  Ось такi тут дiти дуже крутi та бойовi.
  Треба вiдзначити, що дiвчата дуже непростi.
  Алiса також веде вогонь по талiбах. I спiває собi пiд нiс:
  - Раз, два, три, чотири, п'ять! Вийшов зайчик погуляти!
  I дiвчина знову пальнула з великою влучнiстю.
  Анжелiка дуже спритно стрiляла. I робила потужнi пострiли по вороговi.
  А як червоним соском натисне i з базуки вiзьме i лупне.
  I войовниця так i стрiляла по супротивнику дуже влучно.
  Анжелiка взяла i проворкувала:
  - Славитись наша комунiстична партiя!
  I знову як довбає з великою влучнiстю по противнику. I знову падає талiбський лiтак.
  I Алiса теж вистрiлила з дуже точно, i штурмовик iсламської iмперiї спалахнув.
  Ось такi дiвчата.
  Анжелiка вiдзначила з смiхом:
  -СРСР чудова країна в якiй усi народи дружна сiм'я!
  Алiса знову пальнула, збиваючи вiдразу трьох моджахедiв одним пострiлом i вiдповiла:
  - За велику партiю Росiї!
  I дiвчата дружно розреготалися. Вони загалом войовницi найрiзноманiтнiшi за поглядами.
  Але всi дiвчата носять у серцi iдею комунiзму. I хочуть, щоби був реальний рай на планетi Земля. I це було б дуже красиво.
  Анжелiка вiдзначила, стрiляючи по ворогах iз великою точнiстю, та пробиваючи черепи.
  - Комунiзм нiколи не складе крила i не вповзе в раковину!
  Алiса з цим погодилася:
  - Нiколи комунiзм не складе крила! Наша iдеологiя - це побудувати щастя на планетi земля!
  I обидвi дiвчата як закричать:
  - Слава Росiї! Слава! Бiжать дiвки боси вперед.
  Дивiзiя баб босоногих... Вiтає росiйський народ!
  I войовницi показують агресивне та сексуальне захоплення.
  Алiса перевiряла, вискалив зубки i пискнувши:
  - За СРСР усi разом виступаємо!
  I войовниця знову лупнула по ворогах.
  Анжелiка теж стрiляла у супротивника, i пробивала йому голови. I проворкувала:
  - Слава Вiтчизнi нашiй!
  I войовниця, була вкрай бойовою та рудою.
  А її волосся на вiтрi, ця мiдно-червона шевелюра майорить, мов пролетарський прапор.
  Ось це дiвчата дуже гарна та сексуальна.
  I стiльки моджахедiв уже закопала...
  Працюють i ще дiвчата.
  Ось Вiола та Домiнiка по афганцям стрiляють.
  Дiвчата палять з базуки по танках та азiатськiй пiхотi.
  Ось Вiола пальнули, використовуючи червоний сосок для натискання на кнопку базуки, i випустивши реактивну ракету.
  I маса афганцiв була розiрвана.
  Вiола знову заспiвала:
  - Вiрю у комунiзм великий!
  I Домiнiка теж по моджахедам палить безпосередньо. I їх величезними масами вибиває.
  При цьому дiвчата та босими пальчиками нiжок гранати метне.
  I червоним соском на кнопку базуки натисне ворогiв кардинально винищуючи.
  Ось це дiвчата, такi красунi. А як вони виглядають чудово, коли в одних лише трусиках борються. I войовницi найвищого класу.
  Вiола зазначила, знову пальнувши по вороговi за допомогою полуничного соска:
  - Люблю я воювати! Адже це здорово!
  Домiнiка хихiкнула i вiдзначила:
  - А з чоловiками що погано?
  Вiола розсмiялася i вiдповiдi, кинувши у противника босими пальчиками нiжок гранату i пискнула:
  - Звичайно нормально! А деякими просто краса!
  Ось такi тут дуже навiть бойовi та гарнi дiвчата.
  Домiнiка зазначила:
  - Довго ж йтиме ця вiйна?
  Вiола знову пальнула по моджахедам використовуючи малиновий сосок i пискнула:
  - Я гадаю, що довго!
  Домiнiка взяла i заспiвала:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих розлючених рiк.
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I в спалаху зникла людина!
  Вiола доповнила, кидаючи босими пальчиками нiжок гранату:
  I таке свавiлля
  Заповнив собою свiтобудову...
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  Ось це дiвчата, такi класнi спiвачки.
  I Олег Рибаченко рубає афганцiв мечами.
  Хлопчик кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили презенти смертi та спiває.
  Син землi ж у вiдповiдь скаже нi
  Я рабом нiколи не залишусь...
  Вiрю буде свободи свiтанок,
  Зцiлить вiтер свiжу рану!
  
  За Вiтчизну священну в лайку,
  Сам Великий Сварог закликає...
  Пiднiмися витязь доблесний рано,
  Темрява пiде розквiтнуть троянди травня!
  Ось такий це хлопчик герой...
  А дiвчинка Маргарита, ламаючи мечами моджахедiв i жбурляючи босими пальчиками нiжок гранати додає:
  А пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв...
  Кажуть, ми хочемо змiн,
  Скинути ярмо жорстоких ланцюгiв!
  I дiти знову як засвистять. I воронi вiзьмуть i непритомнiють, втративши свiдомiсть. I буквально таранять черепи багатьом сотням моджахедiв.
  . РОЗДIЛ ? 7.
  Михайло-Володимир Горбачов-Путiн продовжував контрреформи.
  Зокрема посилили покарання за антирадянську пропаганду та сепаратизм.
  Далi Горбачов-Путiн запропонував нагородити Сталiн третьою зiркою героя СРСР за видатнi заслуги та третiм орденом "Перемога".
  Далi були iншi iдеї. Зокрема включити до Варшавського договору i Китай та Пiвнiчну Корею.
  Пiвнiчна Корея вiдразу погодилася, а Китай дав ухильну вiдповiдь.
  Далi iдеї конституцiйної реформи: заснування поста президента якого всенародно обирає народ.
  А також iдеї реформи парламенту.
  Пiсля чого Горбачов-Путiн знову заснув та бачив сни.
  Дiвчата досить успiшно билися з талiбськими вiйськами.
  Наташа писала по наступаючим воїнам iсламської iмперiї, та ще використовуючи босi пальчики нiжок.
  Вона проворкувала:
  - За Вiтчизну нашу велику!
  Зоя, довбаючи супротивникiв за допомогою червоних соскiв грудей, натискаючи на кнопки базуки, видала:
  - За щастя людей на Землi!
  А руда Августина писала по талiбах, агресивно вiдзначила:
  - За найбiльший комунiзм на планетi Земля!
  I теж вiзьме i босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi жбурне.
  Свiтлана дуже влучно стрiляючи по супротивнику i вражаючи ворога точно в цiль. I застосувавши голу п'яту, пискнула:
  - За Батькiвщину, що над усiм свiтом!
  Четвiрка дiвчат молотила талiбiв дуже хвацько. I вражала їх на смерть.
  I при цьому дiвчата ревли на всi ковтки:
  - Слава епосi комунiзму!
  I давай афганцiв молотити ще iнтенсивнiше.
  Наташа дуже дотепно вiдзначила, строчивши по противнику:
  - Славиться наша Земля,
  Щастя летить над планетою.
  Усi ми рiдна сiм'я,
  Пiснi народу оспiванi!
  Ось це дiвчата - найвищий у них пiлотаж у всьому.
  А як вони трощать талiбiв - диво.
  I войовницi просто супер.
  Зоя, стрiляючи по афганцям, прочирикала:
  - Щастя Вiтчизни у дiвчатках!
  Августина з цим погодилася:
  - Звичайно ж у дiвчатках - особливо з волоссям рудого кольору!
  Свiтлана довбала по талiбах i пискнула:
  - I це буде чудово!
  I знову по воїнах iсламської iмперiї як лупець. Ось це скажемо так дiвка!
  Але б'ються й iншi красунi.
  Ось i Оленка бореться.
  I її команда дiвчат у бiкiнi.
  Вони жбурляють у противника подарунки смертi, за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I пищать:
  Краватка квiткою славним червоним розквiтла,
  Скоро дiвчаткам вступати до комсомолу!
  Оленка жбурнула в супротивника босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi,
  i взяла, i пропищала:
  - Вiрю комунiзму жити!
  Анюта теж писала по талiбських вiйськах. I активно дiяла, i її босi пальчики нiжок метали дуже жорсткi презенти смертi.
  Дiвчина перевiряла:
  - Наш свiт буде комунiстичним!
  I руда Алла строчила афганцями. I робила це надзвичайно влучно. I викошувала вiйська Талiбану з великою iнтенсивнiстю, слово це робила серпом. I войовниця вiдчайдушно
  кидала гранати босими пальчиками нiжок i прочирикала:
  - За новi перемоги комунiзму!
  I знову дiвчина як розсмiяється i пропищає.
  Бойова Марiя теж ворогiв скошувала. I цiлi кургани трупiв iз талiбiв зводилися. При цьому дiвчина використовувала i червонi соски грудей, натискаючи нею на
  кнопку базуки.
  I збивала афганських солдатiв, а ось реактивний снаряд пiдбив танк.
  Олiмпiада також агресивно винищує талiбiв.
  Її голi пiдошви кидають разом цiлу бочку вибухiвки.
  Олiмпiада реве:
  - За великий комунiзм,
  Тiльки вгору нi кроку вниз!
  Маруся також строчить по противнику. I робить це надзвичайно влучно. I вибиває безлiч талiбських солдатiв. I при цьому дiвчина спiває:
  - Слава країнi комунiзму,
  У розкошi червоних прапорiв...
  Ми перемогли фашистiв,
  Свiт вiд пожежi врятовано!
  I знову босими пальчиками нiжок метне вбивчий подарунок смертi.
  Ось тут такi дiвчата.
  Мотрона теж стрiляє по афганцям, i лупить їх дуже влучно. I верещить:
  - Вiрю буде свiт святого комунiзму!
  Ось це дiвчата цiлий їхнiй батальйон, босоногих i майже голих. I такi дiвчата симпатичнi та дуже сексуальнi.
  Сталенiда вбиває талiбiв i реве на всю горлянку:
  - Славиться наша Вiтчизна свята -
  Будемо рости ми вiд краю до краю!
  Ось це дiвчина-комсомолка. А потiм вона як натисне полуничним соском. I ворог безпосередньо вражений.
  Веронiка вела дуже влучний вогонь афганцями, проворкувала:
  - Славься моя Вiтчизна!
  Вiкторiя, точно i правильно потрапляючи у супротивника, проворкувала:
  - За могутнiй комунiзм!
  I кинула босими пальчиками нiжок забiйний подарунок смертi.
  Серафима, строчачи по ворогах, дуже логiчно зауважила:
  - Наша сила зростає!
  I шпурнула босими пальчиками нiжок надзвичайно забiйний подарунок смертi.
  Сталенiда агресивно помiтила, скошуючи афганцiв:
  - Я найсильнiша у метаннi гранат?
  Оленка вiдповiла iз сумнiвом:
  - Усi ми в цiй справi сильнi!
  I теж як метне вбивчi презенти смертi.
  Анюта, строчачи по талiбах, цiлком логiчно помiтила:
  - Ми у ратнiй справi дуже сильнi! I в цьому наше щастя!
  I теж голою п'ятою пiдкине руйнiвну мiць.
  Руда Алла, стрiляючи у супротивникiв, i скошуючи їх, логiчно вiдзначила:
  - Слава не приходить лiнивим!
  I як жбурне в ворога босими пальчиками нiжок, щось зовсiм забiйне.
  Бойова Марiя теж лупнула в ворога дуже влучно. I скосила масу афганцiв. I босими пальчиками нiжок, як запустить у супротивника руйнування.
  А потiм вiзьме i полуничним соском на ворога натисне.
  Ось це войовниче дiвчисько.
  Олiмпiада теж довбає талiбiв. Робить це з активнiстю i реве:
  - Слава часом комунiзму!
  I теж стрiляє за допомогою рубiнового соска. I це дуже жорсткий її перебiг. Ось це дiвчина - просто чистий супер!
  Маруся, ведучи вогонь афганцями, вiдзначила:
  - Скiльки можна славити комунiзм?
  Олiмпiада прогарчала:
  - До останньої краплi кровi!
  I знову дiвчина босими пальчиками нiжок жбурнула вбивчої сили гранату.
  Мотрона, строчачи по талiбах цiлком логiчно i дотепно вiдзначила:
  - Чи буде на священнiй вiйнi наша перемога!
  I знову дiвчина жбурне босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї.
  Ось це справдi дiвчисько найвищого класу.
  Але це бойовi буднi дiвчат...
  Коли настала перерва, i пауза у боях войовницi трохи пограли у карти.
  Оленка вiдзначила з посмiшкою:
  - Це не вiйна з нiмцям. Тих було менше за нас. А цi афганцi просто течуть смаглявою рiчкою.
  Анюта згiдно кивнула:
  - Та з нiмцями було все-таки куди легше. Тут нас практично закидають трупами.
  Руда Алла зi смiшком вiдзначила, кинувши босими пальчиками нiжок туз:
  -Зате технiка у ворога слабша, нiж у нас. Крiм того, противника смiливий, але дурний. А ми i смiливi, i розумнi.
  Марiя зi смiшком помiтила, строчачи по ворогу з убивчою силою, i його буквально скошуючи - нехай навiть у думках:
  - Битва сувора, але ми реально не здамося!
  Олiмпiада логiчно та розважливо помiтила:
  - Це все розмови та демагогiя. Ось саме було б непогано захопити ватажка талiбiв. Тодi й кiнець вiйнi!
  Маруся засумнiвалася, кидаючи карту:
  - Це навряд. Там його оточення анiтрохи не краще. Воювати з талiбами доведеться довго й наполегливо.
  Мотрона зiтхнувши додала:
  - Поки здоровий глузд у всiх не переможе!
  Оленка згiдно кивнула:
  - Так залишається розраховувати лише на здоровий глузд. Усiх афганцiв не вб'єш, бо їх занадто багато. А вiйна може надовго затягтись.
  I дiвчата невесело засмiялися.
  Та вже влiзли у вiйну з iмперiєю Талiбан.
  Натомiсть у небi льотчицi борються вiдчайдушно. Ось наприклад Альвiна та Альбiна та Хельга. Дiвчата борються й афганською авiацiєю у небi.
  А вона там фанерна.
  Або б'ють по наземних цiлях.
  Альвiна взяла i збила талiбський лiтак у небi, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Це буде моя перемога!
  Альбiна пiдрiзала винищувач Талiбану, спритно його приголомшила, скосила босими пальчиками нiжок i в'янула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Хельга лупнула по афганському танку i проворкувала:
  - Де комунiзм там i наша Батькiвщина!
  Ось це войовницi, якi справжнiй ураган та феноменальна космiчна сила та руйнацiя.
  I разом i творення.
  Альбiна трощить лiтаки Талiбану. Вони сильно вiдстають вiд росiйських, багато хто зроблений кустарним способом. Та Талiбан намагається взяти кiлькiстю. I пресує дуже навiть
  капiтально.
  Але дiвчата афганцiв безпосередньо збивають. I роблять це надзвичайно влучно. Наче вони конкретнi монстри.
  Альвiна теж збиває талiбiв босими пальчиками нiжок i спiває:
  - Комунiзм не просто iдея,
  Я вiд щастя дiвчиська нiмiю!
  I войовниця знову довбає iз забiйною силою лiтаки iсламської iмперiї.
  А потiм переходить i на цiлi наземнi.
  Справдi, зв'язатися з афганцями небезпечно. Це i країнам могутня i з величезним населенням. У них багато пiхоти, i вони її кидають у бiй. Жiнки треба сказати в Росiї та
  Нiмеччини бойовi.
  Але наскiльки сильний противник кiлькiстю.
  Хельга, борючись iз противником, i влучно ворогiв вражаючи, вiдзначила:
  - Я дiвчина, яка є реальною мрiєю i для всiх краса.
  I знову зiб'є супротивника, використовуючи босi пальчики витончених нiжок.
  Ось це скажемо конкретне дiвчисько.
  Нi з такими красунями не впоратися з ворогами.
  Єлизавета на танку б'ється з афганцями.
  I це дуже непросто. Але вона перемагає i ворогiв безпосередньо збиває.
  I реве на всю горлянку:
  - Слава часом комунiзму СРСР!
  Катерина, теж ведучи вогонь, логiчно зауважила:
  - Чи буде у нас перемога!
  Олена також довбала по супротивнику, пробила афганський танк i в'якнула:
  - Я є красуня супер!
  Єфросинiя теж пальнула по талiбах i пискнула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Ось так ця четвiрка - чотири Є, за ворогiв iз Третього Рейху так взялася. I давай китайцiв трощити. Проти подiбних дiвчат, талiби, навiть з їхньою дикою
  чисельнiстю - слабкi.
  Єлизавета була дiвчинкою вкрай бойовою та агресивною. I кохала чоловiкiв. Особливо коли вони красивi та свiтловолосi.
  Єлизавета заспiвала, стрiляючи у противника босими пальчиками нiжок:
  - За Вiтчизну та перемогу до кiнця!
  Олена, ведучи вогонь по афганцям, i зрiзуючи їх наче наждаком, пискнула:
  - За комунiзм!
  I дiвчина застосувала босi пальчики нiжок.
  Катерина, строчачи по талiбах, взяла i видала:
  - За Батькiвщину!
  I теж босi пальчики нiжок пустить у хiд.
  Єфросинiя теж молотить супротивника, використовуючи босi пальчики нiжок i верещить:
  - За iдейний комунiзм!
  Ось це четвiрка. Як вони ворогiв трощать, i винищують. Чи не дiвчата, а генерали. I так вибивають ворогiв, що страшно стає.
  Це дiвчата високого польоту та пiлотажу.
  Єлизавета вiдзначила, хихiкнувши:
  - Нашi здiбностi дуже великi!
  Та це дiвчата на сушi... А ось i у небi.
  Анастасiя Вiдьмакова збиває афганський лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок. I верещить:
  - За великi iдеї!
  Ось i Акулiна Орлова завдає удару по талiбах за допомогою босих пальчикiв нiжок, i пищить:
  - За комунiзм у всьому свiтi!
  I Мiрабела Магнiтна довбає вiйська iсламської iмперiї i верещить:
  - Слава Вiтчизнi нашiй!
  Ось це дiвчата-льотчицi вони просто принаднiсть i супер. У них стiльки всього гарного та чудового. У всьому свiтi такi дiвчата були на конi та стали легендою.
  А Талiбани їх шанували за валькiрiй та призначали за їхнi голови високi нагороди.
  Анастасiя Вiдьмакова з повiтря накрила афганський танк i проворкувала:
  - Слава СРСР непереможному!
  Акулiна Орлова довбанула зi своїх позицiй, по талiбськiй пiхотi i буркнула:
  - Слава нашiй Великiй Батькiвщинi!
  Мiрабела Магнiтна, довбаючи незлiченну ворожу армiю пiднебесної iмперiї, ринула:
  - Слава КПРС!
  Анастасiя Вiдьмака збивши черговий афганський лiтак, пискнула:
  - КПРС-СС!
  Акулiна сердито помiтила, прикрикнувши на Мiрабелу:
  - Не смiй так жартувати!
  I дiвчина вразила великий, iз дерева танк талiбiв.
  Анастасiя Вiдьмакова хихикнула i вiдповiла:
  - Це жарт, лише жарт!
  Мiрабела голою п'ятою збила афганську машину i пискнула:
  - Не можна з комунiзмом жартувати!
  Ось такi дiвчата вже отримали за вiйну в Талiбамi золотi зiрки героїв Росiї. Ось такi вони бойовi дiвчата.
  А ще бореться i Герда з Нiмеччини зi своїм екiпажем.
  Ось це дiвки - просто клас ультра!
  Герда стрiляє по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i пищить:
  - За Батькiвщину!
  Шарлота теж веде вогонь афганцями i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I теж палить використовуючи босi пальчики нiжок.
  Христина теж вражає талiбiв босими пальчиками нiжок, i верещить:
  - За Русь та епоху комунiзму!
  Магда б'є по афганцям, зрубує їх i верещить на все горло:
  - За Батькiвщину вiд краю до краю!
  Ось це дiвчата на танку. I це їхня агресивнiсть i повна сила, i велич бiйцiв.
  Ось це гарнi дiвчата...
  А як б'ються воїнки з Японiї?
  Дiвчина синя нiндзя вiзьме i млин проведе мечами, голови афганцям срубає. А потiм босими пальчиками нiжок запустить
  голки отруйнi, якi масу талiбiв пронизують.
  Пiсля чого заспiває:
  - На славу Японiї нашої!
  Дiвчина жовта нiндзя рубає голови афганським солдатам, i заразом босими пальчиками нiжок кидає горошинки руйнування i пищить:
  - В iм'я Батькiвщини!
  Дiвчина червона нiндзя розсiкає талiбам мечами на частини i верещить:
  - Слава часом комунiзму!
  Дiвчина бiла нiндзя рубає голови вiйськам iсламської iмперiї, розтинає їх i верещить:
  - За комунiзм найбiльший Японiї!
  I знову кине босими пальчиками нiжок убивчi горошинки смертi.
  Ось це дiвчата ... I вони зрозумiло в одному бiкiнi. I так б'ються. А якщо ще й плюнуть, то й зовсiм настає повний завал.
  Дiвчина синя нiндзя перевiряла, рубаючи афганськi голови:
  - Ми воїнки - ультра та понад!
  I голою п'ятою жбурне саморобний вибуховий пакет. I стiльки руйнувань це робить.
  Ось це дiвчата - просто скажемо гiпер!
  А ось борються Джейн Амстронг.
  Красива дiвчина без зайвих проблем рубає афганцями з танка.
  I робить це з великою агресивною силою.
  Джейн iз задоволенням вимовляє:
  - Слава комунiзму!
  I знову стрiляє по талiбах.
  Ось i Гертруда пальнула, i дуже влучно. Потiм про булькала:
  - Слава комунiзму!
  I звичайно теж використовувала босi пальчики нiжок.
  I ось взяла i лупнула дiвчина Маланья.
  I зробила вона це надзвичайно влучно. Пробила супротивника i пискнула:
  - За СРСР!
  I теж застосувала босi пальчики нiжок.
  А ось як довбала Монiка. I теж зробила це дуже точно. Розбила афганську машину i пробурчала:
  - За великi iдеї свiту!
  Ось такi вони дiвчата - найвищий у свiтi пiлотаж.
  Джейн, щоправда вистрiливши натиснувши голою п'ятою, вiдзначила:
  - Та ну щодо всесвiту це вже перебiр!
  Гертруда зi смiшком вiдзначила:
  - Команда Герди не гiрша за нашу!
  I знову вiзьме i по супротивнику пальне голою нiжкою.
  Маланья, довбаючи ворогiв з великою влучнiстю, вiдзначила:
  - За велику Росiю!
  Монiка, скошуючи афганцiв iз колосальною швидкiстю, вякнула:
  - За Велику Британiю теж!
  Джейн iз цим погодилася:
  - Британiя велика країна, i ми повернемо собi всi колонiї!
  Гертруда зi смiшком, i давлячи босими пальчиками нiжок на кнопки, пискнула:
  - За Батькiвщину вперед!
  Малання теж як довбане босими пальчиками нiжок i проворкує:
  - За Британiю велику!
  Монiка теж врiже по афганцям i в'якне:
  - За найкращу у свiтi армiю Англiї!
  Ось це дiвчата - просто найвищий пiлотаж на танках.
  Ось це союзницi...
  А борються проти талiбiв i Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова. Безсмертнi дiти прийшли на допомогу Росiї, оскiльки афганцiв надто багато. I слiд їх хоч
  трохи поредити. Тим бiльше, у Талiбанi чоловiкiв бiльше нiж жiнок. I вбивати їх морально легко.
  Олег Рибаченко провiв мечами млин зрубуючи афганцiв та їхнi голови, а потiм прочирикав:
  - Слава часом комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок хлопчик як запустить по талiбах щось убивче.
  Маргарита Коршунова теж рубала по афганцям, зрiзала з немов серпом, i проворкувала:
  - Слава Батькiвщинi!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула горошинки з вибухiвкою.
  I розiрвала безлiч талiбських солдатiв.
  Пiсля чого безсмертнi дiти як вiзьмуть i засвистять усi губи. I маса оглушених ворон, як посиплеться на голови афганським солдатам, пробиваючи їх.
  I це справляє сильне враження.
  Ось це хлопцi - класу супер та ультра!
  Олег Рибаченко знову рубав це вiчний хлопчик талiбiв i пискнув:
  -За великий комунiзм!
  I босими пальчиками безсмертна дитина запустить руйнацiю.
  Маргарита Коршунова знову рубала афганцiв, розсiкла їх i босими пальчиками нiжок пiддала подарунок смертi i в'янула:
  - За Вiтчизну нашу!
  I ось дiти знову свистять i масу ворон, що отримали серцевий напад, на голову афганських бiйцiв обрушуються.
  Талiби очевидно дуже хоробри. Але їхнє керiвництво на чолi зi старим або не зовсiм ще старим Хайбатулла Ахундзада
  вiдверто збожеволiло.
  Тож лiзуть уперед воїни пiднебесної iмперiї вiдчайдушно.
  А на захоплених територiях творять дику жорстокiсть.
  Ось, зокрема, спiйманою комсомолку пiднялися на дибу, i почали її розтягуватися. Закували босi нiжки дiвчини у колодку та повiсили гирi. А потiм стали
  палити п'яти розпеченим залiзом. I потiм пороли дiвчину батогом, потiм били колючим, розпеченим дротом. I це було так боляче. I потiм красунi
  взяли та зламали пальчики на босих ногах. I потiм їй i смолоскипами палили груди, i розпеченими щипцями дiвчинi вирвали нiздрi. I тiльки-но талiби над комсомолкою не знущалися, закатувавши її до смертi.
  А тортури продовжувалися. У захоплених селах, обов'язково всiх i дiтей та дорослих били палицями босими п'ятами. Ось дiтей били палицями босими п'ятами, особливо
  жорстоко. I цього не було нi грама пощади.
  Ось якi тiльки тортури не застосовувалися.
  Ось iз талiбами б'ється i Тамара...
  Теж войовниця бойового класу.
  I на афганцiв що лiзуть, справжньою приливною хвилею обрушуються новi ракети.
  Тамара та Домiнiка наводять на афганцiв пусковi установки.
  I натискають на кнопки босими пальчиками нiжок.
  А Домiнiка навiть застосувала червоний сосок.
  I прочирикала, вискалив зубки:
  - Я є дiвчина супер!
  Вiола та Аврора, теж довбають талiбiв iз пускових установок.
  I роблять це з великою точнiстю. При цьому спiваючи:
  - Слався наш комунiзм, слався!
  Ми знищимо фашизм!
  Вiола, натиснувши червоним соском на кнопку джойстика, вiдправивши по афганцям ракету, помiтила:
  - Ми воюємо з талiбами, а вони комунiсти!
  Аврора зi смiшком вiдповiла, посилаючи в супротивника заряди голою п'ятою:
  - Збочений комунiзм, або iсламiзм гiрший за збочений фашизм!
  Вiола розсмiялася, знову пустила у ворога презент смертi за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдзначила:
  - А фашизму не збоченого не буває! Це саме збочення!
  Аврора, надiславши в супротивника презент червоним соском вiдзначила:
  - Ось комунiзм буває цiлком збоченим! Навiть за Сталiна багато зайвого народу перевели i перебили!
  Вiола у вiдповiдь, знову пославши в афганцiв ракету заспiвала:
  У важку годину нас надихнув,
  Зробивши волю мiцнiшою, стали...
  Вiд чуми позбавив свiт
  Дорогий товаришу Сталiн!
  
  У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його на вiчно!
  Ось це дiвчата з голими, засмаглими ногами.
  Оленка, стрiляючи по талiбах i трясучи грудьми з червоними сосками, вiдзначила:
  - Комунiзму бути!
  I жбурнула босими пальчиками нiжок дуже вбивчий подарунок смертi.
  Анюта дала чергу по афганцям, скосила їх, i проворкувала:
  - За великi перемоги дiвчат!
  I червоним соском як на кнопку базуки натисне.
  Ось такi дiвчата - просто молодцi.
  I китайцiв викошують з великим, а може й величезним ентузiазмом.
  Руда Алла громячи талiбiв, вякнула:
  - За Батькiвщину та нашу матiр!
  I як жбурне у противника босими пальчиками нiжок забiйний подарунок анiгiляцiї.
  А потiм довбане i Марiя, теж використовуючи босi пальчики нiжок. I розiрве масу афганцiв.
  Пiсля чого проворкує:
  - Слава ерi комунiзму!
  Олiмпiада, стрiляючи по афганцям задерикувато i весело вiдзначила:
  - За нового лiдера комунiстiв!
  I дiвчина знову шпурнула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок загибелi та руйнування.
  I ось це дiвчата - просто гiпер.
  I такi вони войовничi.
  Маруся, довбаючи супротивникiв i запускаючи у ворога презенти смертi босими ногами, пискнула:
  - За найгучнiшi перемоги Вiтчизни!
  Мотрона, строчачи по талiбах i проворкувала:
  - За Батькiвщину що вище за будь-який дах!
  I знову дiвчина стрiльне по афганцям iз базуки, натиснувши на кнопку полуничним соском.
  Ось це дiвчисько - найвищий iз усiх класiв.
  Ось так дiвчата за Талiбан взялися i проворкували:
  - Батькiвщина велике таїнство,
  Твоєї вiрної мудрої, славної честi...
  Ми змiцнюватимемо твою єднiсть -
  назавжди з Вiтчизною будемо разом!
  Сталенiда стрiляючи афганцями, дуже агресивно i позитивно була налаштована. I босими пальчиками нiжок як жбурне
  презент смертi. I розiрве безлiч воїнiв iсламської iмперiї. Войовниця вона найвищого класу.
  Сталенiда з посмiшкою заспiвала:
  - Славиться нехай комунiзм,
  Мао тебе знищимо...
  Тiльки ми вгору, а не вниз.
  Двинемо бандита по пицi!
  . РОЗДIЛ ? 8
  Ось така вона войовниче дiвчисько. I так цих афганцiв чортових трощить. I з нею нiщо не порозумiється.
  Веронiка, борючись iз талiбами, видала:
  - За перемогу комунiстичних iдей у всьому свiтi!
  Вiкторiя, строчачи по воїнах iсламської iмперiї, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, пискнула:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Серафима громила афганцiв, з великою легкiстю викошуючи талiбiв, i кидала босими пальчиками нiжок подарунки смертi.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За iдеї святого комунiзму!
  Сталенiда строячи по афганцям, жорстко помiтила:
  - Коли чуєш слово святий - одразу ж вiддає це фальшою та брехнею!
  Веронiка хихiкнула i вiдзначила:
  - Та Володимир не святий!
  Сталенiда кидали босою нiжкою гранату в талiбiв i пискнула:
  - Та у нас президент не з визначних!
  Веронiка, скеля хитки, i строчачи по афганцям, заспiвала:
  - Повiрте дiдька, повiрте дiдька, повiрте дiдька,
  Але жити як i ранiше! Але жити за Брежнєвом! Я нема!
  Нема! Не можу!
  Вiкторiя зi смiшком вiдзначила, строчачи по афганцям:
  -Це все буде добре!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Ми обов'язково переможемо!
  Сталенiда погодилася:
  -А Ми не можемо програти! Тому що ми росiяни! А росiяни така нацiя що навiть весь час програючи, ось вiзьмуть i з неймовiрною люттю переможуть!
  Вiкторiя кивнула:
  - Це як боксер який чотирнадцять раундiв програватиме, а от у п'ятнадцятому вiзьме i рiшуче хай переможе!
  Веронiка засмiялася, вискакувавши зубки:
  - Та це цiлком можливо! Ну переможе так переможе!
  Серафима агресивно помiтила, вискакувавши зубки:
  - Ми будемо найсильнiшими у свiтi та всiх переможемо!
  I босими пальчиками нiжок знову запустить у супротивника унiкальний подарунок смертi.
  Ось це дiвчата - найвищого пiлотажу.
  З таким дiвчатам я думаю будь-хто може рушити головою, або в нього зiрве кришку з петель.
  Сталенiда трощила талiбiв i спiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Талiбов замочимо в сортирi.
  не вiрить Москва знай сльозам,
  Халiфу дамо по мiзках!
  Ось така вона Сталенiда чудова дiвчина. Яку можна назвати - просто гiпер та супер.
  З такими дiвчатами можна смiливо дивитися у майбутнє. Нехай талiбiв майже мiльярд, i у них на вiдмiну вiд Росiї чоловiкiв значно бiльше, нiж жiнок.
  I люблять талiби воювати.
  Але не дуже вмiють.
  Лiнiя фронту виникла рвана. Де талiби вклинилися, де вiйська ОБКБ чи Росiї.
  Немає нi в кого великої переваги.
  Сталенiда строчачи по афганцям взяла i пропищала, скелячи зубки i пiдморгуючи:
  - За Батькiвщину аж до кiнця!
  Вiкторiя пискнула з дикою люттю:
  - Президенту-дракону даєш тотальну смерть!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Президенту-дракону смерть через Тумба-юмбе!
  А американцi, звичайно, готовi допомогти талiбiв. Навiть продати Талiбану зброю у кредит. I це жорстока полiтика США. Отак i пресують Росiйську Армiю.
  Але поки що в нiй є дiвчата-героїнi, то Росiю не здолати.
  Ось Алiса та Анжелiка борються. Такi бойовi та класнi кралi. I молотять афганцiв з люттю та силою.
  Алiса вистрiлила iз снайперської гвинтiвки, пробила талiба. I жбурнула босими пальчиками
  ножi вбивчий подарунок смертi, пискнувши:
  - За Батькiвщину СРСР!
  Ось така вона бойове дiвчисько. У нiй повно i сили та агресiї.
  Анжелiка здорова та руда войовниця. Так лупе по талiбах. Виб'є їхню колосальну масу. I прореве:
  - Слава новим комсомолкам!
  I як розсмiяється.
  Алiса стрiляючи по афганцям, i влучно вражаючи їх, логiчно зауважила:
  - Ми здатнi перемогти будь-яку орду!
  I Алiса пальнула з базуки використовуючи червоний сосок грудей.
  Ось це дiвчина - яка показує капiтальний клас.
  Анжелiка теж як довбане по противнику, i скосить масу талiбiв i в'якне:
  - За Батькiвщину!
  Ось це баби - такi агресивнi та здатнi скажемо так на дуже багато.
  Алiса з усмiшкою помiтила, скошуючи ворогiв:
  - Вiтчизна наша мати, будемо жовтих вбивати!
  Анжелiка вiдзначила з дикою люттю аварiї афганцiв:
  - Ми комунiсти станемо все у свiтi сильнiшими!
  I босими пальчиками нiжок як вiзьме i гранату iз зарядом толу метне.
  Отак дiвчата розбушувалися.
  I руйнують ворогiв iз колосальною силою.
  Наташа, стрiляючи по афганцям, i натиснувши червоним соском на кнопку базуки, вiдзначила:
  - Для Росiї немає такої проблеми, як чисельнiсть ворогiв!
  Зоя, строчачи по афганцям, погодилася:
  - Ми зможемо будь-яку рать ворога здолати!
  Бойова дiвчина Августина, строчачи по талiбським вiйськам, довбанула з базуки за допомогою полуничного соска i вякнула:
  - Я красуня смертi!
  I Свiтлана як за афганцями довбає. I босими пальчиками нiжок по моджахеда припустить i в'якне:
  - За СРСР у новому свiтi!
  Наташа знову лупнула, застосувавши рубiновий сосок для натискання по кнопцi. I це було чудово. I дуже агресивно.
  Наташа зi смiшком вiдзначила:
  - Ми вважай можемо та вмiємо все!
  Зоя заперечила з посмiшкою:
  - А не все! Халiфа зловити не можемо!
  Наташа зiтхнувши помiтила, строчачи по вороговi голою п'ятою:
  - Спiймаємо i Халiфа! Та вiн старий, скоро й сам здохне!
  Зоя засмiялася i вiдповiла:
  - Може прийти iнший, ще шаленiший!
  Августина зрiзуючи афганцiв, якi наповзали великою масою, i теж влiпила за допомогою малинового соска з базуки i пискнула:
  - Все буде добре дiвчисько! Я в цьому певна!
  I додала, пiддавши босий п'ят презент смертi i розриваючи талiбiв.
  - Зло зовсiм не безкiнечне!
  Свiтлана логiчно вiдзначила, скошуючи наступаючих бiйцiв Талiбану:
  - Наша країна стане бiльш славною та сучасною!
  I теж як по афганцям вiзьме i довбає.
  I це її агресивне розумiння та колосальна сила.
  Дiвчата, зрозумiло, можуть дуже багато, коли злi та ще бiльше, коли добрi.
  Альбiна та Альвiна в небi б'ються дуже жорстко.
  Збиває Альбiна лiтак афганських ВПС i проворкує:
  - За нас богиня Лада!
  Альвiна збила талiбський штурмовик i вiдзначила:
  - Богиня Лада - Божество з великої лiтери!
  Ось це справдi дiвчата що треба. I надзвичайно крутi.
  i Хельга зi штурмовика все довбає афганцiв на сушi. I вона войовниця дуже бойового польоту. I так спритно зiрвала влучним попадання вежу з талiбського танка.
  Ось це дiвчина...
  I проворкує:
  - За побудову комунiзму у всьому свiтi!
  Альбiна зазначила, пiдбиваючи моджахедiв, з великою точнiстю поразки:
  - За найкращi радянськi уми!
  I теж як пiдрiже афганську машину.
  Ось це дiвча - найвищого мабуть, вони розряду.
  Альвiна громячи талiбiв логiчно вiдзначила:
  - Ми можемо все - i це всiм покажемо!
  I збила чергову афганську бандуру.
  Дiвчата - це те, що є найвищим класом.
  Але й хлопчик може бути дуже непоганим бiйцем.
  Особливо, якщо це безсмертний хлопчик.
  Ось Олег Рибаченко з великим ентузiазмом заспiвав:
  - Слався Батькiвщина комунiзму,
  Любимо тебе ми рiдна країна...
  Ми знищимо загони фашизму,
  Хоч атакує нас Сатана!
  I хлопчисько знову мечами по талiбах лупне. А потiм проведе вiяловий млин. I босими пальчиками нiжок як вiзьме i жбурне дуже забiйний подарунок смертi
  противнику.
  Ось це пацан - просто скажемо хлопчик - супер!
  Маргарита Коршунова рубаючи афганцiв, що насiдали, i кидаючи в противника презенти смертi босими пальчиками нiжок, пискнула:
  - За росiйськi рубежi за Кабулом!
  Олег Рибаченко, рубаючи супротивника, енергiйно кивнув:
  - Будуть ще нашi рубежi за Кабулом. Але ворог сильний особливо числом!
  Маргарита Коршунова iз цим погодилася:
  - Дуже сильний ворог! Але ми все одно переможемо!
  I босими пальчиками нiжок як запустить забiйний подарунок смертi.
  Олег Рибаченко, строчачи з моджахедiв, цiлком рацiонально зазначив:
  - Буде наша армiя у Кабулi!
  Маргарита Коршунова погодилася:
  - Сподiваюся буде! Якщо ми самi при цьому не спливемо кров'ю!
  Хлопчик-термiнатор впевнено вiдповiв:
  - Наша перемога неминуча!
  Дiвчинка-войовниця, кинувши босою нiжкою лимонку, погодилася:
  - Я в це вiрю! Дуже вiрю!
  I як войовниця вiзьме та розсмiється.
  А потiм безсмертнi дiти як вiзьмуть i дружно засвистять. Їх свистi багато тисяч ворон унепритомнiв. I вони, знепритомнiвши, падають на
  афганцiв i пробивають їм черепа.
  I просвердлюють солдатам iсламської iмперiї верхiвки. I заганяють супостатiв у труну.
  Маргарита пiсля свисту зi смiшком вiдзначила:
  - Ми з тобою просто як солов'ї розбiйники!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - Та просто як соловушки!
  I хлопчик розреготався.
  I знову безсмертнi дiти як засвистять. I дуже боляче воронам стало. Вони втрачають свiдомiсть i падають униз, наче крапельки дощу. I масу афганцiв взяли та прибили.
  Пiсля чого дiти хором проспiвали:
  - Чорний воїн у лику смертi,
  Жертву чекає опiвночi...
  Найвiрнiше вiрте,
  Ми вкрадемо в землю вас!
  Ось це справдi дiти - що треба! I це бойова крутiсть.
  Олег Рибаченко двома мечами змахнув, зрубав голови одразу сiмом афганським солдатам, i заспiвав:
  - Силачом славу недарма,
  Семеро одним ударом!
  Маргарита Коршунова, розрубуючи моджахедiв, зазначила:
  - Ми будемо першими i на Марсi, i взагалi скрiзь!
  Олег Рибаченко, знову рубанувши талiбiв, зазначив:
  - Будемо першими скрiзь!
  I боса дитяча нiжка хлопчика рокiв дванадцяти кинула забiйну силу гранату.
  Ось так дiти, якi отримали вiд росiйських Богiв у подарунок безсмертя, вiдчайдушно i хоробро б'ються. I дiють iз колосальною енергiєю.
  Горбачов-Путiн знову почав вiддавати розпорядження. Запровадив додатковий п'ятивiдсотковий податок.
  Наказав створити власну протиракетну оборону. Звелiв вiдновити у званнi маршала Лаврентiя Палича Берiю. Наказав також реабiлiтувати i Ягоду, Єжова, Абакумова.
  Мовляв Сталiн мав рацiю i мало саджали. I що садити треба ще бiльше та розстрiлювати.
  Єльцина зняли з посади голови МГО та посадили до в'язницi. I це, мабуть, найголовнiше.
  Пiсля чого диктатор узяв та заснув.
  Дiвчата продовжували боротися з численним Талiбаном.
  Наташа стрiляє по вiйськах iсламської iмперiї i кидає босими пальчиками нiжок гранату. Пiсля чого реве:
  - За великий комунiзм!
  Зоя, ведучи вогонь по афганським вiйськам, i скошуючи вiйська вправної iмперiї, в'якнула:
  - За СРСР великий!
  Августина стрiляючи у супротивника, i давай кидати босими пальчиками нiжок презенти смертi, i воркувала:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Свiтлана агресивно вiдзначила, строчучи по талiбах, i кидаючи босими нiжками забiйний подарунок анiгiляцiї:
  - За комунiстичну силу!
  Наталя стрiляє в ворога дуже влучно. I босими пальчиками нiжок як запустить руйнування. I проб'є супротивника.
  I масу талiбiв викосить i пискне:
  - За СРСР комунiзму!
  I знову пiдморгне.
  Зоя теж цвяхить супротивником i скошує його. I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу силу гранату розриваючи моджахедiв.
  Пiсля чого пропищала:
  -Гiмн нашiй Батькiвщинi СРСР!
  Августина проворкувала, скелячи зубки, i жбурнувши босою ногою подарунок смертi:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Свiтлана, борючись з талiбами, i строчачи по вороговi забiйним, пискнула:
  - За великий комунiзм!
  I дiвчата впевнено билися. Ось такi вони красунi.
  Олег Рибаченко б'ється разом iз ними. Хлопчик з вигляду рокiв дванадцяти, зрозумiло, вiдчайдушний пацан.
  I вiн босими пальчиками нiжок як запустить по афганцям забiйне.
  Пiсля чого прореве:
  -За iдеї комунiзму СРСР!
  Маргарита Коршунова теж войовниця, бойова та крута.
  Вона винищує моджахедiв i реве:
  - За комунiзм у СРСР!
  Ось така вона бойова стерва. I змiтає талiбiв кидаючи босими пальчиками нiжок гранати. I верещать:
  - Вiтчизна наша мати!
  I ось безсмертнi дiти як засвистять. I тисячi ворон обрушуватимуться на голови моджахедiв. I це дуже здорово i круто як на голову собi самому
  кинути кавун.
  Наташа, хихикаючи та стрiляючи, видала:
  - За великий космос!
  Зоя з нею погодилася:
  - За найбiльший космос у всесвiтi!
  Августина вiдзначила, скелячи зубки i насвистуючи:
  - Все буде дуже класно дiвчата - ми переможемо!
  Свiтлана вiдзначила, вискалив зубки, i кинувши у противника вбивчої сили гранату:
  - Звичайно все буде хокей!
  Сталенiда тим часом писала по афганцям i прогарчала:
  - Ми будемо найбiльшими на свiтi,
  Бог зробив ставку на вiдчайдушних хлопцiв...
  Нас немає крутiше навiть на великiй планетi.
  Веронiка, крушивши супротивника - пiдхопила:
  - Злий монстр убий!
  Вiкторiя кинула босою нiжкою гранату, розриваючи китайцiв i пискнула:
  - Злий монстр убий!
  Ангелiна, строчачи по ворогу i викошуючи ворогiв цiлими шеренгами - пискнула:
  - Знову тут ллється кров рiчкою!
  Наташа дотепно додала, вибиваючи ворогiв:
  - Противник твiй на вигляд крутий!
  Сталенiда влучним кидком босої нiжки перевернула танк i в'якнула:
  - Але не пiддайся ти йому!
  Веронiка довбанула, натиснувши червоним соском на кнопку базуки i видала:
  - Зло монстра - поверни в темряву!
  I воятки хором заспiвали, зшиваючи афганцiв сотнями:
  - Якщо людина ти, а не боягузлива воша,
  Зоряного монстра ти смiливо вб'єш!
  I знову дiвчата показують мови. Та вони воiстину найхоробрiшi з хоробрих.
  Вiкторiя пiддав голою, круглою п'ятою вибуховий пакет i в'якнула:
  - На священнiй вiйнi - буде наша перемога!
  Сталенiда зазначила:
  - I не просто перемога, а перемога нищiвна!
  Альбiна тим часом бореться з армiєю Талiбану у повiтрi. Дiвчина демонструє найвищий пiлот.
  I збиває лiтаки супротивника, з великим ентузiазмом. При цьому Альбiна спiває:
  - Є в нас ракети, лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  I знову як засвистить. А потiм за допомогою босих нiжок чергову машину супротивника зiб'ємо. Проведе прийом п'яна бочка.
  Альвiна теж бореться з армiєю Талiбану. Вiн дiвчисько бойове i дуже агресивне. Ось, наприклад, як її фiрмовий прийом - драбинка?
  Це погодьтеся теж просто диво!
  Альвiна прошипiла:
  - Ми своєї перемоги не проґавимо!
  Альбiна погодилася з напарницею:
  - Зрозумiло нiчого не проґавимо!
  Хельга теж бореться з великим розпачом. Ось це така войовнича дiвчина. Хельга бiльше б'є по наземних цiлях. Вона дiвчинка дуже нищiвна
  ударами.
  А ось i Анастасiя бореться. Воїтелька, яка є суперветераном. Що вона тiльки не робила. Ось це войовниця.
  Вона в небi робить агресивний розворот, i збиває супротивникiв немов бабок сачком. I це, зрозумiло, надзвичайно круто.
  Ось дiвчинка пiкiрує i талiбський танк спалахує, наче багаття вiд iскри. I знову пожежi та руйнування.
  Анастасiя заспiвала:
  - Напевно дiвчатам знай дано,
  В реальнiсть втiлити всю марення кiно...
  А що на свiт не психушки марення -
  Народжує найкраще у свiтi свiтло!
  Акулiна Орлова, строчачи по супротивниках, i збиваючи афганськi лiтаки, резюмувала:
  - У свiтi все вiдносно, i Бог не ангел, i Диявол не чорт!
  Анастасiя, строчачи по ворогах заперечила:
  - Ну Бог, може й не ангел, а де щось добре вiд Диявола?
  Акулiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Може, саме завдяки Сатанi ми з'їли заборонений плiд, i стали набагато розумнiшими! Навчилися, зокрема, винаходити!
  Мiрабела Магнiтна збила черговий лiтак супротивника i кивнула:
  - Справдi навчилися неабияк винаходити! I це круто!
  Анастасiя заспiвала, вишкiривши зубки:
  - Ми зрубуємо ворогiв без залишку,
  Буде знову наш дикий натиск...
  Брошен виклик - у польотi рукавичка,
  А супротивник всього дурний слон!
  Акулiна Орлова, збиваючи талiбiв, пiдтвердила:
  - Це справдi гарна вiйна!
  I голою п'ятою вiдправила у ворога черговий убивчий подарунок смертi.
  Анастасiя помiтила, вибиваючи супротивникiв:
  - Вiйна не буває доброю,
  Ось перемога може бути чудовою!
  Мiрабела взяла i прогарчала:
  - Чекає на нас велика перемога,
  Адже ми найкрасивiшi...
  Нами пишаються й дiди.
  Святкую дiвки успiх!
  Акулiна Орлова вiдзначила, вишкiривши зуби:
  - У менi вирує шалена пожежа,
  Гасити який безперечно пiзно -
  Вклавши всю силу лютi в удар -
  Одужавши небо, що похитнув зiрки!
  Анастасiя Вiдьмакова, збиваючи черговий лiтак армiї Талiбану, зазначила:
  - В менi просто шалений темперамент!
  Ось такi дiвчата просто молодцi.
  Але й Наташа у бою як монстр. Ось їхня четвiрка атакувала супротивникiв. I влаштувала їм фiгуральне побиття. Ось це Наташка - просто дiвчина класу супер.
  А її гола п'ята надсилає гранату. I масу талiбiв разом розiрвано.
  Наталя спiває:
  Карабас, Барабас,
  Нагострив на дiвок око...
  Пообiдаю зараз,
  але бути битою не для нас!
  Зоя пiдтвердила, скошуючи чергову шеренгу супротивникiв:
  - Це справдi не для нас!
  I гола, кругла п'ята дiвчини, знову посилає презент руйнiвної сили.
  Августина вiдзначила, пiдморгуючи, i плюнувши, так що половина батальйону противника згорiла:
  - Нi Карабас, нi баба Яга нас не зупинять!
  Свiтлана агресивно зазначила:
  - Нам нiколи не зупиниться i не розслабитися!
  Наташа, скосивши чергову шеренгу, перевернула, кинувши босими пальчиками нiжок презент смертi танк i в'янула:
  - Ми будемо у столицi ворога!
  Зоя застрочила по супротивнику, неабияк його скосила i погодилася:
  - Звiсно ж будемо!
  Войовницi тут дуже хоробрi, але зрозумiло, не тiльки це.
  Вони ще й героїнi - класу - супер!
  Августина довбаючи супротивникiв, зазначила:
  - Сила наша велика,
  Розшмагаємо пiвня!
  I її гола п'ята як вiзьме та пiдкине черговий подарунок смертi.
  Свiтлана зi смiшком помiтила:
  - Найбiльше ми вмiємо смiятися,
  I ви повiрте - завжди можемо битися!
  Наташа, скосивши чергову афганську шеренгу, вiдзначила:
  - А битися взагалi недобре!
  Августина помiтила, скелячи зубки:
  - А що взагалi добре?
  I її гола п'ята пiдкинула вбивчу горошинку смертi.
  Зоя логiчно помiтила, скошуючи талiбiв:
  - Добре, коли йде справа творення!
  Руда дiвчина, яка винищує ворогiв СРСР, кивнула:
  - Iз цим не можна не погодитися!
  Свiтлана зазначила, знову вискалив зубки:
  -Так це правильно, але часом доводиться i проливати кров!
  Дiвчата є рiзнi. Ось i Єлизавета з її екiпажем у чотири Е, на танку трощить китайцiв.
  Дiвчата, зрозумiло, б'ються в одному бiкiнi та босонiж.
  Єлизавета пальнула по супротивнику i пискнула:
  - Слава нашiй Батькiвщинi - СРСР!
  Катерина теж довбанула по супротивнику i пискнула:
  - Всiм нашим героям велика слава!
  I пiддала снаряд голою п'ятою.
  Олена пальнула по супротивнику, рознесла талiбський танк i пропищала:
  - Хай буде сила з нами!
  Єфросинiя помiтила, давлячи босими, гострими нiжками на педалi:
  - З нами завжди космiчна та феноменальна сила!
  Єлизавета заспiвала:
  - Нас виростив Ленiн на славу народу,
  I Сталiн великий нам шлях осяяв...
  На праву справу вiн пiдняв народи -
  На працi та на подвиг вiн нас надихнув!
  I ось вiд її голої п'яти летить такий убивчий снаряд. I вежу з афганського танка зриває.
  Та четвiрка крута. I проти неї нiяка сила встояти не може.
  Єлизавета вiдзначила, вискалив зубки:
  - Ми великi феномени,
  Чи не лякають змiни!
  I дiвчата смiються.
  Ось ще й Оленка з моджахедами б'ється. Ось це дiвчина - майстер-клас. I не якийсь там Карабас. Якщо вже вiзьметься - то вiзьметься.
  Дiвчина строчить афганськими вiйськами з автомата.
  А потiм червоним соском грудей, як вiзьме та натисне на кнопку базуки.
  Пiсля чого прочирикає:
  - Ось яка я дiвчина крута,
  I можу здолати вiд краю до краю!
  Анюта теж стрiляє по моджахедам i пищить:
  - Я найсильнiша у свiтi, i буде саме банзай!
  I її гола, рожева п'ята як пошле забiйний подарунок смертi.
  Ось це дiвчата - найвищий клас. Якщо тiльки не брати до уваги, що є рiвень i богинь.
  Руда Алла вiдзначила, строчачи по ворогу з великою влучнiстю:
  - Я коли щось зроблю, то буде на всi сто!
  I ось її рубiновий сосок натисне на кнопку базуки. Ось такi дiвчата завжди в цiнi та здатнi творити дива.
  Але цього, певна рiч, мало.
  Ось треба ще й мати вмiння. Що у цих красунь - цiлком вище за дах!
  Це дiвчата, що зможуть зупинити на скаку не тiльки коня.
  А бiй продовжується.
  Ось i Марiя цвяхить по моджахедах. I робить це iз жахливою влучнiстю. I, зрозумiло, її босi п'яти, як завжди на висотi.
  I дiвчина iз золотим волоссям спiває:
  - Буде свiтло прославлене назавжди,
  Та здiйсниться моя мрiя!
  Олiмпiада теж бореться, надсилаючи вбивчi подарунки знищення.
  I при цьому ще й спiває:
  - Ми будемо у славi назавжди!
  I кидає забiйну силу гранати.
  Маруся теж строчить по талiбах i пищить:
  - Слава комунiзму!
  I її боса нiжка, як щось чудове й запустить, iз великою руйнацiєю.
  Мотрона дуже потужно стала довбати супротивника i пищати:
  - За велику Русь!
  I знову вiд її голої п'яти летить, подарунок руйнування.
  . РОЗДIЛ ? 9.
  I ось дiвчата всiєю командою, всiх бригадою, босоногих красунь у бiкiнi, заспiвали;
  Ми дiвчата гордi Сварога,
  Смiливi, вiдважнi бiйцi...
  Служимо правильно ми в Iм'я Роду,
  Нехай пишаються дiди та батьки!
  
  У комсомол вступали гордо ми,
  Сталiну смiливо давали клятву...
  Ми дiвчата просто орли,
  Збираючи в боротьбi щедро жнива!
  
  Людям на фашистiв наступати,
  Перемагаючи орди басурманiв...
  Адже непереможний руських рать,
  Потужного у битвi Iвана!
  
  Вiрте з нами Лада назавжди,
  Їй клянемося ми у великiй вiрi...
  Нехай здiйсниться повiр мрiя,
  Менше люди забобонiв!
  
  Нiколи не знайте слова боягуз,
  Будемо ми воїни смiливiшими...
  Росiйський, українець, бiлорус,
  Станемо ми найбiльше повiр потужнiшим!
  
  Вiрю будемо в боротьбi перемагати,
  Рати ворогiв звичайно переможе...
  Хоч часом нас атакує тати,
  З нами битися - дурна витiвка!
  
  Нi не вiрте - баби не слабкi,
  Адже чоловiки теж не поганi...
  Хоч часом ростуть у боях труни,
  I дiвчата по снiгу босi!
  
  Не подумай дiвчини не в брову,
  Прямо в око засадять iз кулемета.
  Буде у нас свiтле кохання,
  Знати не будемо ми в боях зльоту!
  
  Слава комунiзму панове,
  Цiй свiтлiй, доблеснiй iдеї...
  Позначиться в сказi орда,
  Тiльки не несiть ахiнею!
  
  Ролi свiтла росiйськi бiйцi,
  Славнi в битвах i битвi.
  Нехай пишаються дiвками бiйцi,
  Не отримає ворог вiд росiйської данини!
  
  У свiтi незабаром буде благодать,
  Пiд п'ятою не будемо у дракона...
  Не звикли нашi хлопцi чекати,
  I вороговi не уникнути розгрому!
  
  Вiрю щастя буде на вiки,
  Знай дiвчат не знайти вам крутiше...
  Щоб не знали люди дурня,
  Ми розвiємо над планетою хмари!
  
  Скоро в свiтобудовi буде свiтло,
  Осяє приємним щастям Лада...
  Зустрiнемо ми граючи свiтанок,
  Нам уперед до перемоги брати треба!
  
  Захоплює нас велика доля,
  Чи стане Русь потужнiшою i красивiшою...
  За Вiтчизну битися я хотiв,
  Заради щастя матерi-Росiї!
  
  Захоплення ми Землi несемо,
  Все хочемо в прагнення сталостi.
  I планету вiд бiди врятуємо,
  Нехай свiтла щастя царство!
  
  Ось якi люди мудрецi,
  Щоб зробити радiсть у всесвiтi...
  Щось спорудили ковалi,
  Своєю силою в боротьбi не зрадою!
  
  Нi в Росiї люди не худоби,
  Нiколи не ляг пiд олiгархiв...
  I не буде зайвої суєти,
  Нам не потрiбно постiйних ахiв!
  
  Бог Сварог i розум у людей,
  Зроблять щасливою свiтобудову...
  Нас не переможе повiр лиходiй,
  Справа наша праця та творення!
  Дiвчата заспiвали дуже здорово, i масу винищили моджахедiв.
  Ось це красунi - просто супер.
  Наташа, стрiляючи по бiйцям злої iмперiї, пискнула:
  - I ми теж будемо супер!
  Зоя iз цим цiлком погодилася:
  - Та без жодних сумнiвiв будемо!
  Августина проспiвала:
  Ми дiвчата не простi,
  З iм'ям Сварога...
  Та знай у мороз боси,
  пiд захистом бога!
  Свiтлана запропонувала, пiдморгнувши подругам:
  - Може, заспiваємо?
  Наташа кивнула i пiдтвердила:
  - Та заспiваємо!
  I дiвчата заспiвали;
  Велика країна СРСР,
  Яка всiх крутiша у свiтобудовi...
  Сталося мiльйон рахуй проблем,
  Але наша справа праця та творення!
  
  Повiрте ворог країну не переможе,
  Яка всiх красивiша i сильнiша...
  Ми виставимо надiйний щит,
  I будемо нарештi повiр розумнiшим...
  
  Та дядько Сер вирiшив допомогти,
  Фашистам пiсля змiни в Рейху влади...
  I оновилася у нацистiв мiць,
  Ворог хоче СРСР порвати на частини!
  
  Тепер серйозно битися стало нам,
  З фашистами, що сильнi лихi...
  але нанесемо удар пiд дих ворогам,
  На славу нашої матерi Росiї!
  
  Нi знайте росiйську просто не зламати,
  Вмiємо, любимо хоробро ми битися...
  Ось надумав вермахт нас атакувати,
  Але може тiльки впасти не вiджатися!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Дитина тягне руки до пiстолета.
  Нехай буде дуже розумним чародiй,
  Який створив цю планету!
  
  Для Гiтлера на зуб не взяти Москву,
  Вiн дуже мiцно отримав по рилу...
  Навiщо полiз на Русь вiн не зрозумiю,
  Йому слабо забити мечем бацилу!
  
  Та пiд Москвою ворог трiпотку отримав,
  Йому дiвчата босою п'ятою дали...
  Ти видно фюрер просто дебiл -
  Коли зазiхнув у комунiзму дали!
  
  Ось пiонери з пiснями йдуть,
  В атаку з барабанним рвуться боєм.
  Хай буде фюреру зараз капут,
  А ми поженемо фрицiв полоненим строєм!
  
  Хлопчик п'ятою босою на кучугуру,
  Без страху наступає...
  Фашистiв вжене скоро знає в труну,
  А троянди розквiтнуть у променистому травнi!
  
  I буде скоро Гiтлеру кают,
  вiн у труну увiйде. а ним наступник п'яний...
  Посадимо скоро фюрера на гак,
  хоч часом увесист колкий пряник!
  
  Ми створимо прекрасний росiйський свiт,
  У якому правитиме Русь повiрте...
  Таке написати не смiв Шекспiр,
  Хоч атакують Русь iз напором чорти!
  
  Жорстокий видно Сатани натиск,
  Йому союзник колишнiй допомагає...
  Недарма лунає дiв стогiн,
  Не буде мiсця видно незабаром у раї!
  
  Так дядько Сер змiнив маршрут,
  I танки, лiтаки шле фашистам...
  У своєму прагненнi дуже юнiт крут,
  Щоб у труну увiгнати бiльше комунiстiв!
  
  Ось стало гiрше, хоч i Сталiнград,
  Пом'яв неабияк всi боки фашистам...
  такий виник нестримний розклад,
  пiд цим небом, безперечно чистим!
  
  Ну що ж робити - дiвкам не з руки,
  Вiд фюрера орди в боях ховатися...
  I не личить дiвчаткам чоботи,
  Вони завжди повiр умiють битися!
  
  Для дiвчат морози не страшнi,
  Вони коли билися пiд Москвою,
  Були майже голi та боси,
  Гранату кинувши голою ногою!
  
  так що ти фашист же хотiв,
  Ну думав чорти враз тобi допоможуть...
  I насаджував скромне свавiлля,
  А дiвчата лише з дикою злобою стогнуть!
  
  Iдуть цiлком кривавi бої,
  Дiвчаткам знай у вiк повiр не здатися...
  У нас не будуть на рахунках нулi,
  I потужний РПГ покладений у ранцi!
  
  Вiйницi - це краса,
  За них готова битися сама Лада...
  У них голубiв священний чистота,
  Хай буде просто найвища нагорода!
  
  Нехай вiрю, що прийде Бог Сил Сварог,
  I мертвi у битвi воскреснуть...
  I затрубить мисливець у славний рiг,
  I виграш буде найчеснiший!
  
  Не буде бiльше горя на Землi,
  I сльози гiркi тодi усохнуть...
  Ми будемо жити в єдинiй знай сiм'ї-
  А злi чорти просто здохнуть!
  
  Хлопчаки-пiонери смiливо в бiй,
  по снiгу хлопцi босi мчать.
  Я вiрю вiчно буду Русь з тобою,
  Хоч часом розбитi стануть блюдця!
  
  Бог Iсус усе полеглих воскресить,
  I правитиме разом iз Бiлим Богом...
  Пiднiмемо на Батькiвщину смiливо щит,
  Служити Росiї буде славним боргом!
  
  Та чорт пiдступний, просто хитрий,
  Його цiлком зрозумiлi бажання.
  Вiн щупальця до Москви зараз постер,
  I чекають на Вiтчизну злi випробування!
  
  Але з нами Лада i Господь Перун,
  I Ленiн, Сталiн, i наймудрiший Троцький...
  Який видно армiю зiгнув,
  А найголовнiший соловейок Висоцький!
  
  Коротше буде сонм святих Богiв,
  Ми переможемо у битву супостату...
  I пiднесемо масу мiцних кулакiв,
  На славу величезного солдата!
  
  Дiвчата в атаку босонiж,
  Бiжать i не боятися знай морозу...
  Не тягнуть у битву їх вважай силомiць,
  Знай червона сяє у свiтлi троянда!
  
  Коротше за свою Батькiвщину бiйцi,
  Як би в безкорисливостi гордi служите...
  нехай пишаються дiди та батьки,
  А з неба ви дарiв за грiш не чекайте!
  Володимир-Михайло Горбачов-Путiн продовжував робити кроки щодо наведення порядку. Провiв новi арешти у верхах. Насамперед посадив Яковлєва. Та iнших теж ненадiйних людей.
  Заснував ордена Сталiна, i Петра Першого, та Iвана Грозного.
  Потiм наказав заарештувати i Гаррi Каспарова - занадто багато про себе гадає.
  I Гаррi Каспарова посадили.
  Також було ухвалено рiшення та збiльшити чисельнiсть мiлiцiї. I покарання в КК вирiшили переглянути у бiк посилення.
  Пiсля чого Володимир-Михайло Горбачов-Путiн знову заснув;
  В Афганiстанi дiвчата теж спiвали та танцювали, винищуючи моджахедiв.
  Ось так дiвчата цiлу поему разом вигадали. I безлiч талiбiв разом покосили. I це було справдi їхнє надзвичайне досягнення.
  Ось це баби - особливо коли жбурляють подарунки смертi босими нiжками.
  А ось б'ється i Герда зi своїм екiпажем.
  Дiвчина стрiляє по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, пiдбиває танк i реве:
  - Слава дiвчатам-пантерам!
  Шарлота стрiляє за нею. Пiдбиває моджахеда i пищить:
  - За Вiтчизну спiльну для всiх!
  Лупанула i Христина, вразила ворога i пискнула:
  -Слава сильним хлопцям!
  Герда з iронiєю запитала:
  - А слабкi куди подiнуться?
  Христина буркнула:
  - Нехай невдаха плаче -
  Заздрить негiдник!
  Магда також довбала по противнику, збила афганську машину i пискнула:
  - За новi рубежi, без кiнця!
  Ось це дiвчата, якi теж героїнi, хай i по-своєму.
  Ось почали тиснути талiбiв без жодних церемонiй та сумнiвiв гусеницями. А що з них вiзьмеш? Чортчики - одне слово!
  А б'ються Алiса та Анжелiка. Такi красивi та дуже сексуальнi дiвчата.
  Стрiляють влучно i часто потрапляють. Ось це войовницi - просто супер. Що не пострiл - то прямо в лоба.
  Алiса строчить зi снайперської гвинтiвки i спiває:
  - Слався рiдний комунiзм на вiки,
  Буде у дiвчат зi сталi рука!
  Анжелiка, влучно стрiляючи, вiдзначила:
  - Звiсно ж буде!
  i як жбурне босими пальчиками нiжок гранату.
  Алiса, ведучи вогонь, вiдзначила:
  -Чи правда що нас сильнiше, немає нiкого?
  Руда дiвчина богатир Анжелiка вiдзначила:
  - Я не те, що коня -
  Слона можу зупинити на скаку!
  I як покаже дiвчисько свiй бiцепс. А вiн у неї наче гора.
  Алiса прочирикала:
  - За владу порад ми пiдемо,
  I всiх ворогiв у пiсок зметемо!
  А ось i Наташа знову зi своєю командою афганцiв трощить. Використовуються елементи магiї.
  Войовницi тут великої смiливостi та хоробростi. Проти них нiкому не встояти.
  Наташа заспiвала, жбурнувши босою нiжкою смерть:
  - Диявольська наша сила!
  Зоя дала чергу, скосила шеренгу моджахедiв i пискнула:
  - За великi перемоги СРСР!
  Лупанула по супротивнику i Августина. Рознесла з базуки талiбський танк i пропищала:
  - Ось буде вiчно Русь, сяятиме як сонце!
  Свiтлана теж по ворогу, як довбає, за допомогою голої п'яти i в'якне:
  - За комунiзм ще за нашого життя!
  Наташа, строчачи по вороговi, заспiвала:
  - Велич росiйську визнає планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту-
  Збудуємо ми незабаром святий комунiзм!
  Зоя пiдтвердила з пiснею, строчивши по противникам:
  - Славься По-батьковi наше вiльно,
  Дружби народiв опора на вiки...
  Сила законна, воля вiльна.
  Адже за єднiсть проста людина!
  Августина посмiхнулася i вiдзначила:
  - Проста людина природно, за єднiсть? А влада?
  Свiтлана червоним соском натиснула на кнопку базуки, вразивши ворожий танк i прочирикала:
  - Влада не просте слово,
  Вище вона закону...
  Все на колiна велить пащу-
  Це є влада!
  Наташа вимовила з iронiєю:
  - Та влада жорстока... Але ми її самi будуємо!
  Зоя з натхненням промовила:
  - Слава комунiзму!
  I дiвчата хором взяли та заспiвали, пишучи на ходу;
  Слава країнi що цвiте у висотi,
  Слава великої священної Росiї...
  Нi не бувати у вiчностi тишi -
  Зiрки поля перли зрошили!
  
  З нами великий Всевишнiй Сварог,
  Син Всемогутнього грiзного Роду...
  Що в бiй цей Воїн допомiг,
  Потрiбно уславити росiйського Бога!
  
  Немає у дiвчат сумнiвiв повiр,
  Шалено дiвки орду атакують...
  Буде роздертий шалений звiр,
  А ворог отримає у нiс частку!
  
  Нi не намагайтеся ви зламати росiян,
  Ворог не поставить нас на колiна.
  Ми здолаємо тебе злiсний тять,
  З нами великий дiдусь Ленiн!
  
  Нi нiколи не пiддатися ворогам,
  Дiвчата босi билися пiд Москвою.
  Ми не покажемо слабкiсть i сором,
  Порозумiємося з великим Сатаною!
  
  Так Бог закiнчити битви свої,
  I рознести орди Вермахта лихо...
  Щоб не мали в результатi нулi,
  Щоб не було на цвинтарi тихо!
  
  Дай дiвчатам ви волю бiйцi,
  Тож фашистам таке влаштують...
  Пишатимуться нами батьки,
  Нас як корiв супостат не пiдоїть!
  
  Правильно, що незабаром настане весна,
  Колосся в полях золотитиметься...
  Вiрю здiйснитися наша мрiя,
  Якщо доведеться за правду битися!
  
  Бог це означає всi люди любов,
  Вiрна мiцна, в радостi вiчна.
  Хоч проливається бурхлива кров,
  Часто буває дiвчисько безтурботне!
  
  Ми журимося в битву ворога,
  Справи щось таке повiтряне...
  Хоч над свiтами вирує гроза,
  I настає затемнення душне!
  
  Нi люди будуть до труни стояти,
  I не поступляться фашистам жодної крапельки...
  Ви запишiть хлопчаки в зошит,
  I нагострiть для лайки всi шабельки!
  
  Так вiрно, буде без меж свiтанок,
  Кожному радiсть повiрте дiстанеться...
  Ми вiдкриває iнший повiр свiтло-
  У височину рука у дiвчинки тягнеться!
  
  Чи зможемо ми зможемо таке повiр,
  Те, що, про що мрiяти ж не смiємо...
  Ми бачимо ясно найсвiтлiшу мету,
  Нi несiть бiйцi ахiнею!
  
  А треба полетимо жартома на Марс,
  Вiдкриємо там поля рахуй рубiнiв...
  I зарядимо фашистам прямо в око,
  Парят над нами орди херувимiв!
  
  Та славитися радянська країна,
  Що подарувала комунiзм народам...
  Вона на вiки Родом нам дана -
  За Батькiвщину, за щастя, за волю!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне ручку до пiстолета.
  Тому ти тремтi злодiй,
  Ми закликаємо нелюда до вiдповiдi!
  
  Та наша буде дружна сiм'я,
  Що комунiзм побудує у свiтобудовi...
  Ми будемо знати вiрнi друзi,
  А нашою справою - стане творення!
  
  Адже комунiзм надовго Родом дано,
  Щоб у щастя були дорослi та дiти...
  Ще читає хлопчик по складах,
  Але полум'я демiурга в очах свiтить!
  
  Хай буде радiсть людям назавжди,
  Що разом б'ються за справи Сварога.
  Незабаром побачимо Волги берега,
  I будемо ми у почесному мiсцi Бога!
  
  Так Русь ворогам Вiтчизни не зламати,
  Вона мiцнiшою буде навiть стали...
  Росiя ти рiдна дiтям мати,
  А наш батько повiрте мудрому Сталiну!
  
  Немає для Вiтчизни повiр перешкод,
  Воно йде вперед без зупинки.
  Отримає король пекла скоро мат,
  Хоч у нього в руках татуювання!
  
  За Батькiвщину ми серце вiддамо,
  Пiднiмемося всiх гiр повiрте вище...
  У нас дiвчат дуже багато сил,
  Деколи навiть зносить дахи!
  
  За Русь пiдписку теж хлопчик дав,
  Сказав, що люто битиметься...
  А його очах блискучий метал,
  I РПГ захований мiцно в ранцi!
  
  Так що не будемо дурня валяти,
  А краще все стiною дружно станемо...
  Iспити складаючи лише на п'ять,
  Щоб правив Авель, а не злий Каїн!
  
  Коротше буде щастя для людей,
  I влада Сварога над священним свiтом...
  Фашистiв ти граючи розбий,
  Хай буде Лада щастям та кумиром!
  Дiвчата заспiвали чудову пiсеньку. I пiсля чого розреготалися. Ну i зубки у них наче перли.
  Оленка теж бореться з моджахедами.
  I дiвчина демонструє рiвень - просто супер.
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу силу гранати.
  I при цьому красуня ще строчить iз кулеметiв.
  Блондинка спiває:
  - Катастрофи, катаклiзми...
  Наче ми не знаємо Бога!
  I театр цього життя -
  Вжене в труну дiвчат до термiну!
  Анюта проворкувала, вишкiривши зубки:
  - За СРСР!
  I кине босими пальчиками нiжок ще один подарунок анiгiляцiї.
  Ось i Алла бореться з великою люттю. Така дiвчина реально бойова. I голою п'ятою пiдкине забiйний подарунок смертi.
  I прореве:
  - За комунiзм найсвятiшого рiвня!
  Пiсля чого дiвчина покаже мову.
  Марiя також бореться з великим розпачом. I б'ється немов справжнiй богатир у спiдницi та бiкiнi. I її голi нiжки знову кидають подарунок анiгiляцiї.
  Марiя проворкувала:
  - Слава часом комунiзму!
  Олiмпiада про булькала, вискалив пику, i голими пiдошвами пославши гостинець смертi:
  - Нашим часам комунiзму слава!
  Маруся вiдзначила, скошуючи афганцiв, i провiзжавши:
  - За Русь та свободу слава!
  Мотрона, скосивши чергову шеренгу, в'янула:
  - За перемоги на священнiй вiйнi!
  I теж як гаркне...
  . РОЗДIЛ ? 10.
  Дiвчата хором проспiвали, пишучи на ходу:
  Вище зiрок ми злетимо над планетою,
  Яскраве сонце свiтитиме...
  Героїзм комсомолок оспiваний,
  Перетворює мисливця на дичину!
  
  Чи стане час лихий,
  Де сяє над свiтом гроза...
  Яблучко ж цвiте наливне,
  Настає, звiсно, весна!
  
  Буде ера повiр комунiзму,
  Де будь-яка людина демiург.
  Змиємо з обличчя пляма ми фашизму,
  Якщо треба пропаш i плуг!
  
  Стануть росiйськi боги над свiтом,
  Принесуть людям радiсть та смiх...
  ми помажемо волосики митром,
  Щоб був у славнiй справi успiх!
  
  Так Росiя країна свiтова,
  Комунiзму свята країна...
  Побiгла дiвчина боса,
  Вона Родом наречена дана!
  
  Так любите красунi Росiю,
  Що створила з каменю метал...
  Стануть люди повiрте щасливiше,
  Нехай iз неба i ллється напалм!
  
  Не шукайте ви щастя без Роду,
  Вiн подарує назавжди кохання...
  Пiд п'ятою у битву Сварога,
  Проливається нелюд кров!
  
  Немає прекраснiшої країни велетнiв,
  У нiй є ельфи та гноми в строю.
  Ми на вiки з Вiтчизною єдинi,
  Переможемо у будь-якому знайте бою!
  
  Так чого людина така сумна,
  Ти ж силу Сварога пiзнав...
  Викликають пристойнi почуття,
  Наша Лада кохання iдеал!
  
  Стане краще всесвiту повiрте-
  Якщо правити почне комунiзм...
  Ми Сварога щасливi дiти
  Розкидаємо на кварки фашизм!
  
  Скоро стане Земля променистою,
  Незабаром буде великий успiх...
  А Ярило зiйде сонцем славний,
  i обдарує сяйвом усiх!
  
  За Батькiвщину вип'ємо хлопцi,
  Щоб вiчно Русi процвiтати...
  Щоб була нескiнченною зарплата -
  Про яку не соромно мрiяти!
  
  Нехай пiднiметься Русь над всесвiтом,
  i покаже всiм Божий оскал...
  Своєю силою в битвах нетлiнної,
  Ми розкриємо найхитрiший обман!
  
  Скоро сонце засвiтить яскравiше,
  Чи стане космос, як внутрiшнiй двiр...
  Так палите багаття ви по жаркiше,
  Нагострiть зi сталi сокиру!
  
  I тодi з пiснею Лади великої,
  Що народила могутнiх Богiв...
  Ми зможемо зрубати плем'я диких,
  Православних iз мечами синiв!
  I цi войовницi як розсмiються...
  I голими п'ятами синхронно пiдкинуть убивчi подарунки смертi!
  Ось це дiвчата, особливо коли взяли в руки вогнемети i натиснули на кнопки червоними сосками. I послали в супротивника вогнянi, дуже пекучi струменi, вiд яких усе обвуглилося.
  Дiвчина хором кричали:
  Велич росiян визнає планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Крокує народ усiх країною в комунiзм!
  Оленка довбала з базуки, натиснувши на кнопку червоним соском. I вилетить убивчий презент смертi та розiрве моджахедiв.
  Дiвчина заспiвала:
  Сталiна, Сталiна, ми хочемо Сталiна,
  Щоб зламати нас не змогли...
  Устань господар iз Землi...
  Анюта жбурнула босими пальчиками нiжок гранату. Потiм натиснула на кнопку рубiновим соском i прочирикала:
  Сталiн, Сталiна, дiвчата втомилися,
  Стогiн йде по всiй землi...
  Де ж ти господар, де...
  Де ж ти де!
  Руда Алла, б'ючи по супротивнику, проворкувала, скалячи зубки:
  - Де ж ти де!
  I теж її гола п'ята як пiдкине презент анiгiляцiї. А з полуничного соска вилетить блискавка.
  I довбане по моджахедах. Ось це дiвча - просто суперклас!
  Марiя дiвчина з золотим волоссям, теж довбала божевiльними пальчиками нiжок.
  I дасть чергу за талiбами. I знову натисне малиновим соском. I дiвчисько дуже круте.
  I прочирикала:
  - За комунiзм!
  Олiмпiада агресивно впливає на ворога. I босими пальчиками нiжок, як запустить бумеранг.
  I зрiже голови моджахедам. Пiсля чого як заспiває:
  - За великий комунiзм,
  Тiльки вгору, нi кроку вниз!
  Маруся теж як по моджахедам врiже i проспiває:
  - Слався Бог Сварог,
  Усiх талiбiв у рiг!
  I її босi пальчики нiжок жбурнули в ворога лимонку. А потiм вона своїм червоним соском, як припалить противника.
  Мотрона строчить по вороговi, i теж її гола п'ята як у витрату ворога пустить.
  I дiвчина прореве:
  - А то я залаю, а то я завою,
  А то я когось з'їм!
  Оленка взяла шестиствольний мiномет. Пiдняла його разом iз Анютою. I як вiзьме i довбає, по моджахедам. Дiвча навiть босими п'ятами в'їхали в землю вiд вiддачi.
  I прочирикали:
  Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн нашої юностi полiт...
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Дiвчина босонiж в Едем йде!
  Ось тут дiвчата, звичайно ж, треба вiддати їм належне. Як лупнуть, то цiлий батально моджахедiв зносять.
  Альбiна та Альвiна давай лупити по вороговi ракетами з повiтря. I закручувати їх спiраллю.
  Альбiна натиснула голою п'ятою на педаль, i прочирикала:
  - За Вiтчизну, нашу матiр!
  I потiм червоним соском як натисне на кнопку.
  Альвiна теж дiє дуже агресивно. I босими пальчиками нiжок посилає у супротивника ракети. I рубiновими сосками на кнопки тисне. I робить це у посиленому режимi.
  Альвiна заспiвала:
  - У нашiй суперечцi виграти не можна,
  Диктатуру вiрю скоро скинемо...
  Переможемо дракона ми дощу,
  Буде ворог у битвах вiдкинутий!
  Ось це дiвки - просто супер та вищий клас!
  Ось це дiвчата-льотчицi. Б'ються босонiж i в бiкiнi. А навiщо дiвчаткам одяг? Вона їм лише заважає!
  Альбiна прочирикала:
  Про це дiвчинi босий,
  Не забуду нiколи...
  Вона з важкою косою,
  I наче яскрава зiрка!
  I знову красуня так i натисне голою, круглою п'ятою.
  Таку дiвчину й справдi жодного чорта не вiзьме. Ось вона така красуня.
  I обидвi блондинки як заспiвають:
  - За Батькiвщину бiйся i дерзай,
  Тодi збудуєш у всесвiтi рай!
  Ось це дiвчата - найвищий клас. Вони мабуть є продуктом класу супер.
  А ось Єлизавета як довбає по противнику, з убивчою силою. I рознесе його на шматки.
  I її танк так працює. Розвертає вежу i б'є вбивчим снарядом.
  Катерина як натисне голою п'ятою на важiль i в'якне:
  - Я найгрiзнiша у свiтi!
  Олена теж на кнопку натисне червоним соском грудей i перевiрить:
  - На славу комунiзму!
  Єфросинiя пропищала:
  - За великi здобутки.
  Ось це справдi дiвки що треба. I стiльки у них темпераменту.
  I так їде та стрiляє. I кулемети строчать по вороговi. Так таку машину так просто не зупиниш.
  Єлизавета прошипiла:
  - А довкола як на парад,
  Моджахеда скинемо в пекло!
  I знову летить посланий натисканням полуничного соска снаряд. Ось це дiвчата - самого суперкласу!
  Анжелiка та Алiса також iз снайперських гвинтiвок працюють.
  Алiса збиває лiтак. Потiм босими пальчиками своєї витонченої, засмаглої нiжки кидає гранату i пищить:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  Анжелiка теж пробила однiєю кулею, трьох моджахедiв i про булькала:
  - Офiцери, Росiяни.
  I її гола п'ята як пiдкине вбивчий подарунок смертi.
  Алiса продовжуючи вести вогонь, взяла та видала, вразивши супротивника на мотоциклi:
  - Нехай свобода засяє.
  I її босi пальчики нiжок, як запустять тотальну руйнацiю.
  Анжелiка теж вiзьме i пальне з довгого стовбура, випустивши подаруночок смертi i прокриче:
  - Змушуючи в унiсон стукати серця!
  Ось це дiвчата - найвищий клас та супер!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова як вiзьмуть i теж мечами по моджахедах рубануть.
  А потiм хлопчик i дiвчинка стали свистiти. I приголомшенi ворони посипалися на голови талiбам. Ось це винищення пiшло тотальне.
  I дiти хором заспiвали:
  Будемо ми битися в Афганiстанi,
  Злiсних талiбiв повiр переможемо...
  Щось пливе в диму туманi,
  I знай над нами ширяє херувим!
  Михайло-Володимир Горбачов-Путiн, прокинувшись, вирiшив з вiзитом вiдвiдати Китай, i спробувати налагодити союзнi вiдносини.
  I це не так просто. Наприклад, навiть в Афганiстанi Китай був на боцi моджахедiв. Плюс ще СРСР сильний i його боятися самi китайцi. Плюс ще зрозумiло i те, що США заграють з Китаєм, який їм в економiцi не конкурент.
  Поки що у США президент Рональд Рейган. Вже, втiм, червень 1987 року, i незабаром будуть вибори президента США.
  I в СРСР заплановано на серпень першi всенароднi вибори президента.
  Зрозумiло, без альтернативи.
  I зрозумiло, хто їх виграє. У країнi репресiї i садять дисидентiв. Новодвордську засудили до розстрiлу. Насправдi чого дрiб'ється.
  Академiка Сахарова хотiли повернути в науку, але вiн уперся. Що робити iз Солженiцином?
  Горбачов-Путiн наказав його прикiнчити як Бандеру. I КДБ пообiцяло це зробити.
  Вiдносини зi США продовжували погiршуватися. Горбачов-Путiн не хотiв бiльше поступатися i сипав погрозами. Зокрема, у Нiкарагуа СРСР став створювати собi нову вiйськову базу. I на Кубi також. I ситуацiя почала загострюватися.
  Тож Горбачов-Путiн став грати м'язами.
  I заразом поринув у сон, трохи iншого рiвня;
  . Жив один хлопчик-принц Альберт. I в нього був багатий двiр, прекраснi батьки, що керували процвiтаючою, i дуже багатою державою. I у хлопчика було
  абсолютно все, що мати за часiв пiзнього середньовiччя. Зрозумiло, у нього телевiзора та комп'ютера не було, але багато було iнших розваг.
  Ось, наприклад, принц дуже любив лицарськi турнiри. Їх проводили правда за новими правилами, щоб максимально убезпечити учасникiв, i до калiцтв i тим бiльше
  вбивства доходило рiдко.
  Принц i сам брав участь у турнiрах, хоча йому було лише тринадцять рокiв, i про диво завжди перемагав старших i дорослiших суперникiв.
  Ось i зараз хлопчик одягнув особливi обладунки з м'якими прокладками та литi з титану - який i мiцний, i легкий одночасно, i перевiряв спис.
  З ним тепер має битися син сусiднього короля. Приблизно його зростання, i вiку найяснiший хлопчик.
  Наставник повiдомив принцу, що потрiбно не вдарити в бруд обличчям i перемогти.
  Принц гордо сказав:
  -Я готовий! Я перемагав великих та великих чоловiкiв! Що менi якийсь ровесник!
  Наставник зiтхнув:
  - Не приховуватиму принц. Тобi пiддавалися!
  Принц люто пискнув:
  - Що? Як ти смiєш таке казати!
  Наставник тихо промовив:
  - У всякому разi, цей хлопчик так само, як i ти у своєму королiвствi перемагав великих i дорослих чоловiкiв! I також чемпiон!
  Принц тупнув ногою по травi i заявив:
  - Ну гаразд, якщо треба його перемогти, я виграю неодмiнно!
  I хлопчик подався тренуватися. I посилено готувався до поєдинку.
  Але наступного дня настав поєдинок. I два принцi мали зiйтися один з одним.
  Поєдинок мав продовжуватися доти, доки один хлопчик не виб'є iншого з сiдла. Принц Альберт був свiтловолосий, а його противник Людовiк мав руде волосся.
  Обидва хлопчики одягли обладунки i вмостилися на своїх невеликих розмiрах, але жвавих коней. Альберт заспiвав впевненим тоном:
  - I навiть ворог хрипiв часом,
  Приховуючи страх, що король!
  Що я король!
  I хлопчаки вдарили шпорами своїх коней з бокiв. I помчали один одному назустрiч. Хлопчики були приблизно однiєї ваги i однаково тренованi. Поетом зiткнувшись
  в обох зiгнулися еластичнi списи. I вони роз'їхалися, не завдавши пошкоджень одне одному.
  Альбер помiтив:
  - Вiн сильнiший, нiж я думав!
  Хлопчик Людовiк з досадою зазначив:
  - Та впертий пацан!
  I ось обидва принцi знову з'їхалися i зiткнулися. Почувся скрегiт вiд ударiв пробкою по титанових латах. I знову жоден не поступився iншому. Хлопчики сварилися,
  i зло подивились один на одного.
  Альберт мрiйливо промовив:
  - Пiдсмажити б тобi п'яти!
  Людовiк помiтив:
  - Я тобi завоюю i пiднявсь на дибу!
  Хлопчики й справдi були злi та лютi.
  Ось вони зiйшлися i зiткнулися втретє. I це була потiха. Скiльки кровi разом пролилося. Точнiше тiльки в уявi найсвятiших пацанiв. На дiла вони так
  один одного i не вибили. Роз'їхалися щоб зiйтися знов. I це нагадувало вперте протистояння титанiв.
  Принцеса Маргарита, сестра Людовiка, помiтила:
  - Якось безглуздо хлопчикам ось так бодитися. Може, вони кращi на мечах?
  Пацани з'їжджалися без толку ще десять разiв, i капiтально видихнулися. Пiсля чого була оголошена перерва на обiд та вiдпочинок. Хлопчики були й надалi готовi до подвигiв та боротьби за перемогу.
  Альберт був похмурим, йому так i не вдалося вибити супротивника з сiдла. Адже до цього завжди вдавалося. I це зрозумiло, викликало почуття найсильнiшої досади.
  Хлопчик їв золотою ложкою та виделкою, i люто поглядав довкола себе. Раптом вiн побачив дiвчинку. Вона була бiлява i в ошатнiй розкiшнiй сукнi немов казкова принцеса. I що дивно, бачив її лише Альберт, а решта як би не помiчали.
  Дiвчинка пiдiйшла до хлопчика i з усмiшкою запитала:
  - Не можеш здолати ворога?
  Альберт люто рикнув:
  - Так! Вiн надзвичайно завзятий!
  Дiвчинка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Можна отримати дар непереможного воїна! I вигравати усi турнiрнi сутички!
  Альберт пожвавiшав i пробурчав:
  - Це як?
  Дiвчинка кивнула:
  - А так ... Але треба натомiсть погодитися, наприклад продати душу!
  Хлопчик енергiйно i негативно замотав головою:
  - Нi душу я не продам!
  Дiвчинка кивнула головою i вiдповiла:
  - Молодець! Продати душу може тiльки той, хто має, а хто її має, той не продасть!
  Альберт з посмiшкою промовив:
  - Я можуть дати золото! Багато золота!
  Дiвчинка знизала плечима:
  - Менi не потрiбне людське золото! Я можу його робити цiлi гори. Але якщо ти не хочеш продавати душу, то продай своє тiло!
  Альберт iз подивом запитав:
  - Тiло? А це як?
  Дiвчинка-Сатана вiдповiла:
  - А ось! Ти пiдпишеш кров'ю договiр, що замiсть дару перемагати в турнiрах, вiддаєш своє смертне тiло Дияволу у вiчне користування!
  Хлопчик знизав плечима i помiтив:
  - Смертне у вiчне користування?
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Саме так! I тобi вiд цього велика вигода - ти нiколи не постарiєш!
  Принц посмiхнувся:
  - Ось як! Тодi пiдписую!
  Дiвчинка-Сатана простягла пергамент iз печаткою, де було написано умову Диявола та мiдну голку.
  Хлопчисько вколов себе в палець i капнув кров'ю на золоте перо. Пiсля чого вивiв пiдпис. Таку червону i красиву царствену особу.
  Дiвчинка блиснула очима i прочирикала:
  - Тепер ти мiй!
  I перед очима Альберта все як закружляло, i перекинулося.
  Хлопчик не встиг i оком моргнути, як опинився в пустелi. Iшов караван i вели пов'язаних мотузкою дiтей-рабiв. Альберт вiдчув бiль у зв'язаних руках, i печiння в босих
  дитячi пiдошви, i сильну втому в тiлi. Плюс ще й горло пересохло вiд спраги. I саднiло шкiру. Альберт глянув на себе. Як вiн змiнився? Замiсть розкiшної
  i багатого одягу голе тiло, в одних лише плавках. Альберт здивувався тому, як вiн схуд i засмаг до чорноти. Тiло хлопчика висохло, i вiн став бiльше схожий на
  мумiю. Босi пiдошви стали дуже грубими та мозолистими, але все одно вiдчували пекучий жар пустелi. Альберт ще хвилину тому колишнiй знатним принцом перетворився на
  хлопчик-раб. I вiн згадав... Ось уже багато днiв полонених хлопчакiв ведуть пустелею, на невiльничий ринок. I вони голоднi i мученi спрагою бредуть, i гарячi пiски
  пустелi обпалюють їхнi босi нiжки.
  Альберт бачить, як у переходi схудло його нещодавнє таке гарне i м'язисте тiло. I ребра стирчать пiд тонкою, знежиреною, шоколадною та запорошеною шкiрою, наче
  кошик. А на спинi i боках видно i садять свiжi слiди батогiв i вже загоєнi. Хлопчик вiдчув у собi сильний сором i приниження - його особу найяснiшої кровi смугували батогами, наче якогось простолюдина. I хлопчик-принц зневажливо пирхнув. I отримав батогом по спинi. Що обпалило хлопця i болем, i приниженням.
  Альбер лаявся i отримав знову батогом по ребрах. Хлопчику найяснiший кров переповнював гнiв, але водночас i захлеснув сильний страх. Принц зрозумiв, що
  Сатана, що прийняв вигляд красивої i ошатної дiвчинки, отримав владу над його тiлом. I що тепер вiн назавжди раб Диявола. I ось перше випробування - ти невiльник.
  Принц зiщулився вiд страху i додав кроку. Рухав далi пустелею. I поряд з ним крокували хлопчики або трохи старшi або трошки молодшi за нього. Принц став рабом.
  I тепер його життя змiнилося на гiрший бiк. Причому радикально на гiрше.
  Хлопчик зiтхнув i брiв разом iз караваном. Йому згадався Фауст Ґете. Там теж Сатана спокусив професора продати душу. Але замiсть Фауст отримав i молодiсть i
  прекрасну дiвчину Маргариту, i багатством i, шана, влада. А що вiн отримав Альберт? Зараз майже голий крокує зi зв'язаними руками пiд батогом наглядача?
  I це що так?
  Альберт зажурився, натрудженi переходом м'язи, особливо лили нили, а ще розжарився пiсок припiкаючи босi пiдошви дитячих нiг через кiрку мозолiв. Та це жах.
  Плюс тобi мучать: слабо i тупо голод, i куди болючiша спрага. Щоб вiдволiктися вiд неприємних вiдчуттiв, Альберт спробував помiркувати. Сатана це найпрекраснiший, найрозумнiший i найдосконалiший ангел. Якщо це так, то йому щось Альберта потрiбне? I зрозумiло, що найдосконалiшому ангелу у всесвiтi не потрiбно золота, або
  якась влада, що є у королiв. Єдине, що Люцифер цiнує - це влада над душами. Але що вiн дасть владу над тiлом Альберта.
  Адже не просто так Сатана пiдписав договiр. Якась мета у нього є. Щоправда, якщо взяти Фауста, то що потрiбно вiд нього Люциферу? Душа? Але бiльшiсть людей
  i так йде в пекло та у владу Сатани. Зрозумiло, що тiльки цього дуже мало.
  Може, Люцифер хотiв пограти, i перевiрити, коли людина захоче сказати: зупинись мить - ти чудово! Але в цьому випадку Альберт переживає жахливу мить.
  Хоча, коли б'ють голенького, гарного хлопчика батогом, це може бути комусь i цiкаво. але хiба найдосконалiшому ангеловi потрiбно це? Принц уже цiлувався
  з дiвчатами i виявляв iнтерес до протилежної статi, але не любив жiнок як дорослий. Але вже увi снi вони йому були. I це було дуже цiкаво.
  Альберт зiтхнув... У чотирнадцять рокiв йому вже почали б шукати наречену, i це було б чудово. Вiн змiг би зробити найкращий i гарячий вибiр.
  Альберт зiтхнув. Спереду його голi, худi, вимушенi батогом i ззаду теж. I вигляд у них змучений та втомлений. Альберт подумав, що далi?
  I ось нарештi привал. Їм дали трохи попити, поїсти i знову погнали вже до заходу сонця.
  Альберт пiсля того, як поїв i попив, вiдчував у собi бажання поспати. А доводилося крокувати пустелею. I замiсть нiжних обiймiв Маргарити його стьобає жорстокий батiг.
  Хлопчик iшов i думав. Ну, який вiн таки iдiот що погодився на угоду з Сатаною. Вiв же найщасливiший i найбагатший для свого часу спосiб життя.
  Мав усе, що може побажати хлопчик. I тут так пiдставився.
  Альберт згадав, що попереджали, нiби Сатана ворог роду людського i вiд нього хорошого не чекай! I що дуже безглуздо пiддаватися на його обiцянки. А ось тепер ти
  був принц, а став хлопчиком-рабом. I тут дуже навiть тобi стрiмко.
  Альберт був схильний вовком вити i час вiд часу його обпалював батiг. Справдi, що вiн одержав? Адже вiн i був хлопчиком, а тепер опинився в рабствi.
  Так вiн i дiйшов до того зайшло сонце. I рабам дозволили знову поїсти, попити, i пiти спати. I це дуже цiкаве проведення часу.
  Альбер лiг на пiсок поряд з iншим напiвголим хлопчиськом. Згорнувся калачиком i заснув. I йому снилося...
  Ось вiн бере участь у турнiку бiйцiв разом з Айвенго та Рiчардом Левине Серце. Це дуже бойова команда.
  Альберт на бiлому скакунi. Вiн хлопчик, а довкола дорослi, великi лицарi. Дехто навiть глузує з дитини. Але Альбер впевнений у собi.
  Ось звучить гонг та перший бiй.
  Проти нього барон фон Бабеф. Такий великий, товстий, справжнiй бугай i на щитi у нього бик з рогами. Вiн як мiнiмум утричi важчий за Альберта.
  Хлопчик кивнув i пропищав:
  - Чим бiльше шафа, тим голоснiше вона падає!
  Барон фон Бабеф як прорепетує:
  - Я розчавлю щеня!
  I ось вони сходяться. У противника Альберта, кiнь величезний вороний.
  Хлопчик тримає свiй щит. Ось противник завдає удару, i Альберт злегка зрушується убiк. I важкий спис зiсковзує зi щита. А хлопчик-принц вражає
  супротивника прямо в забрало i той падає.
  Альберт смiється i спiває:
  - Падайте ниць, ниць, ниць,
  Вам це право надано!
  Перед королем, падайте ниць,
  У сльоту i бруд байдуже!
  Перший супротивник був битий. Потiм з'явився наступний. Ним був граф Болевентура. Вiн теж дуже могутнiй воїн i досить моторний.
  Альберт посмiхнувся i помiтив:
  -Слави Отчизна моя,
  Усi ми рiдна родина!
  I ось хлопчик поскакав на супротивника. I граф Болевентура помчав на хлопця.
  Альберт промуркотiв:
  - Люто рвуться в битву атлети,
  Кожен у перемогу вiрить...
  А ми вiдтепер разом iз Дияволом при цьому,
  I нам будь-який бар'єр є по плече!
  Ось вони зiйшлися разом iз графом Болевентурою. I знову хлопчисько змiстився вбiк, змусивши зiсковзнути спис, i як урiже своєю зброєю прямо в горло. I гордовитий граф як полетить.
  I другий бiй пацан виграв.
  Наступний суперник герцог де Гiз. Теж дуже сильний i потужний боєць. Причому уславлений у численних турнiрах та змаганнях. I де тiльки герцог де Гiз i не брав участi i чого не показував. Та це ворог серйозний.
  Хлопчик Альберт навiть у захватi заспiвав:
  - I бачу я серйозного,
  Увi снi Iвана Грозного...
  Земля в Сибiру роздана,
  Тобi Рiдна Русь!
  Тут Альберт упiймав себе на словi - до чого Рiдна Русь? Яке воно має до нього вiдношення?
  . РОЗДIЛ ? 11.
  Хлопчик загалом налаштований по-бойовому.
  I ось вони обоє сiли на коней. Принц на бiлого, а противник на червоно-рудого. I вони помчали один одному назустрiч.
  Альберт здавався зовсiм маленьким i натомiсть цього рудого гiганта.
  Хлопчик агресивно висловився:
  - Маленька змiйка - найотруйнiша!
  I ось герцог де Гiз чиє спис було довше спробував ударити хлопця по корпусу обладункiв, а не цiлити в щит. Хоча це й було не за правилами. Але Альберт спритно ухилився.
  Взяв i пiдпiрнув пiд спис. Потiм з усього розмаху як рушив супротивниковi в забрало, ще посиливши рух корпусом. Герцог де Гiз вiд сильного удару буквально впав.
  Хлопчик прочирикав:
  - Слава славним лицарям!
  А де Гiза потягли з поля бою. Його кiнь, зброя та зброя дiставалися переможцю.
  Альберт заспiвав:
  Ми соколами дивимося
  Орлами паримо...
  Ми у водi не тонемо,
  У вогнi не горимо!
  I в бою не стогнемо,
  Над нами херувим!
  Хлопчик справдi виявився дуже чудовим бiйцем, здатним багато на що.
  I ось його наступний суперник: сам лицар Левине Серце. Браво можна привiтати себе iз таким конкурентом. I що це буде бiй що треба.
  Альберт у радостi заспiвав:
  Весь свiт у нас у руках,
  Ми зiрки континентiв...
  Розбили по кутах -
  Проклятих конкурентiв!
  Хлопчик i справдi немов бойовий i пiвень, що насупився. Адже це сам Король Лев Рiчард Левине Серце.
  Альберт прогарчав:
  - Якщо ти лев, то зареви,
  З нами перемоги всiєї матiнки-Землi!
  Щоб було весело в компанiї такий,
  Що кожен хлопчик людина крута!
  Альберт трохи перед боєм перекусив. Йому принесли смажену гуску з гарнiром, i невеликий бiсквiтний тортик у виглядi трикутника. Так що хлопчику довелося гарненько
  поїсти. Поруч iз ним сидiла принцеса i все питала про те, якi Альберт робив подвиги. Хлопчик охоче розповiдав, прибрiхуючи.
  - Ось я зiйшовся iз семиголовим драконом. I ми почали рубатися. Я йому зрубую голову. Вона падає, i вiдразу замiсть однiєї зрубаної голови, виростають двi!
  Дiвчинка-принцеса свиснула:
  - Ось тi на! А як такого дракона можна загалом перемогти, якщо голови у нього тiльки збiльшуються?
  Альберт впевнено вiдповiв:
  - А ти зрубай голову, i присип рану супротивника сiллю! I тодi вже зрубана голова не виросте!
  Юна принцеса проворкувала:
  - Який ти розумний!
  Принц напихався i сказав:
  - Ну чому, я Спiноза розуму!
  Пiсля обiду хлопчик подався стайню. Начепив на себе обладунки i знову скочив на коня.
  Принц випромiнював упевненiсть у перемозi, i спрагу до бiйки.
  Хлопчик значною поступалися в зростаннi та вазi Рiчарду Левине Серце. Тим бiльше, що король Англiї був дуже фiзично сильний - ламав пiдкови. I проти такого богатиря
  Спробуй ти встояти.
  Але хлопчик налаштований на боротьбу. I це його заводило. Хлопчиковi хотiлося раптом вiдчути, як його цiлує в губи принцеса i наскiльки це солодко i приємно.
  Ось вони вийшли на ристалище. I за сигналом гонгу почали зближуватися.
  Альберт заспiвав:
  - Та-та-та-та! Стукають копита,
  Тра-та-та-та! Вдарив лучемет...
  Армiя французiв на голову розбита,
  А армiю Iспанiї нiхто не розiб'є!
  I ось вони зблизилися. Рiчард Левине серце важкий списом постарався противника кольнути. Але Альберт ухилився i вдарив ворога в забрало. Але на цей Рiчард Левине
  серце, хоч насилу, але змiг утриматися в сiдлi. Хоча здавалося, що цей прийом непереборний. I обидва вершники роз'їхалися, а суддi зафiксували перший бiй - нiчия.
  Рiчард Левине серце гаркнув:
  - А вiн спритний чортеня!
  Граф Балiстро зазначив:
  -А ви вашу величнiсть сховайте в списi голку з отрутою!
  Рiчард Левине серце заперечив:
  - Це пiдло, а я благородний король, i крiм того марно, цього чортяка не потрапити!
  Граф Балiстро вклонився:
  - Як знаєте вашу величнiсть!
  Альберто тим часом готувався до другого заходу. I тут перед ним з'явилася знову дуже гарна з золотистим волоссям у розкiшнiй сукнi дiвчинка-Сатана.
  Вона блиснула перлинними зубками i пробуркотiла:
  - Ну, що мiй любий хлопчику, тобi подобається перемагати?
  Тут Альберт згадав i просипiв:
  - А ти з мене раба зробила!
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Кожному своє! Твоє тiло, тепер у моїй владi!
  Альберт гаркнув:
  -Обман!
  Дiвчинка вiдзначила, тупнувши нiжкою в дорогоцiнному черевичку:
  - Все чесно! Тепер ти перемагаєш на будь-яких турнiрах!
  Альберт подивився на гарну златоволосу дiвчинку. Невже це сам Сатана? Але Люцифер ангел, i не має людського тiла будучи духом. Тому може приймати
  будь-який вигляд, у тому числi й гарного невинного на вигляд дитини. Та це вражає.
  Дiвчинка-Сатана кивнула:
  -Бирайся, а щодо твого тiла... Залежить все, що в життi є вiд пiднебесної висоти...Але наша честь, але наша честь вiд нас одних залежить!
  Альберт кивнув i помчав у бiй.
  Ось вони знову з'їхалися з великим майстром турнiрних боїв Рiчардом Левине Серце. I це був жорстокий бiй. Рiчард набрав максимальну швидкiсть, намагаючись
  скинути зухвалого молодика, точнiше дитину. Альберт був зiбраний i готовий. Ухилившись вiд м'ясоїдного удару списом короля, хлопчик рушив своєю зброєю прямо по шиї.
  I могутнiй Рiчард Левине серце вперше в iсторiї турнiрних боїв вилетiв iз сiдла. Удар по горлу дуже вже чутливий та забiйний виявився.
  Глашатай оголосив переможцем Альберта. Так великий король середнiх вiкiв i справжня легенда, рiзних баланд i казок, герой хрестових походiв, виявився повалений
  лише хлопчиком рокiв, тринадцяти у якого навiть не пробивалися вусики, i тiльки-но вiн починав поглядати на дiвчаток.
  Така велика сенсацiя поєдинку.
  Втiм, це ще не кiнець. У фiналi найцiкавiший бiй iз самим Айвенго. Хоча Айвенго вже двадцять п'ять рокiв, вiн виглядає молодшим i в нього майже не росте борода i
  вуса. Вiд чого вiн худенький i невисокий скидається на пiдлiтка. Його перевага в зростаннi та вазi над Альбертом невеликою. Хоча зрозумiло, що чоловiк рокiв двадцяти п'яти,
  буде бiльшим за пiдлiтка рокiв тринадцяти в будь-якому випадку.
  Принц Альбер бачив, як Айвенго перемагав куди вищих i найважчих лицарiв, нiж вiн сам. I розумiв, що це найнебезпечнiший противник. З яким битися буде непросто.
  Але в будь-якому випадку має бути фiнал, i хто переможе, той отримає цiнний приз. Хоча чи багато користi вiд призу, отриманого увi снi?
  до принца Альберта знову прийшла дiвчинка-Сатана. Вона струснула золотими кучерями i вiдповiла:
  -Не бiйся! Скоро ти прокинешся i знову опинишся хлопчиком-рабом! Але якщо ти читав Бiблiю, то знаєш, що Всевишнiй пiддав своїх слуг жорстокому випробуванню.
  I тобi доведеться подолати труднощi, щоб змiцнiти i загартуватися душею i тiлом!
  Альбер кивнув з усмiшкою:
  - Хоч тiло без душi, не тiло, але як слабка душа без тiла!
  I хлопчик-принц засмiявся, вискакувавши зубки.
  I ось вони вийшли на ристалище - ця бойова пара. Уславлений Айвенго, i висхiдна зiрок турнiрiв: принц Альберт. I ось вони тендiтний чоловiк i звичайних розмiрiв для
  тринадцяти рокiв хлопчик сходяться разом. Кiнь у Айвенго гарний i теж бiлий, як i Альберт. I це здорово, коли два спритнi i технiчнi воїни збираються битися
  за лицарськими правилами.
  I ось звучить гонг i сходяться два видатнi бiйцi. Скачуть назустрiч один одному. I трясуть списами. I ось вони збилися. Айвенго спритний, i зумiв потрапити зi щит Альберту.
  Правда спис зiсковзнув. А Альберт цiлив у забрало, але також не влучив. I це не дуже вдало йому вийшло. Айвенго в останнiй момент прибрав голову, i спис
  ковзнуло по шоломi.
  Ось перший раунд завершився внiчию. I знову на конях роз'їхалися лицарi в рiзнi боки. П'ять хвилин паузи, i вони знову з'їжджаються. I скачуть iз великою енергiєю та силою.
  Альберт тепер бачив, що його вiзавi має високу швидкiсть i спритнiсть. I його швидкiсть буде гарною пiдмогою.
  Ось вони сходяться знову. Цього разу Айвенго цiлив у забрало, але Альберт ухилився i потрапив списом у центр щита. Вiд удару спис зламався, але Айвенго примудрився встояти
  у сiдлi. Тож поєдинок знову обернувся нiчиєю.
  Обидва лицарi роз'їхалися в рiзнi боки. Тут Альберту знову з'явилася дiвчинка-Сатана. Вона була гарною та веселою. Дiвчинка-Люцифер проворкувала:
  - Ну, що ти мiй хлопчик готовий до бою?
  Альберт жартома заспiвав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий...
  I пил як з килимiв,
  Ми вибиваємо з дорiг,
  I не зупиниться,
  I не змiнити ноги...
  Сяють нашi обличчя -
  Виблискують чоботи!
  Дiвчинка-Сатана кивнула:
  - Та ти я бачу готовий! I цiлком здоровий!
  Альберт з посмiшкою прочирикав:
  -Я боротися має намiр вiдчайдушно!
  Дiвчинка-Сатана вiдповiла з усмiшкою:
  -Ти вiдважний боєць! Ну i третiй бiй стане вирiшальним!
  Ось обидва бiйцi знову на ристалищi. I готовi з'їжджатися один з одним. Альберт, налаштовуючись, заспiвав:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває...
  Хто веселий той смiється...
  Хто хоче той доб'ється,
  Хто шукає, той завжди знайде!
  I ось вони почали з'їжджатися, пiдхльостуючи коней. I їхнi списи ворушилися в ходi. Альберт цього разу вигадав хитрiсть. I дозволивши противнику рушити себе в забрало, хлопчик
  тiльки в останнiй момент ухилився, як ударить списом в ногу Айвенго. Той скрикнув i полетiв з коня вперед, шкереберть. I знову звучить урочисте - перемога!
  I ось принца Альберта оголошують переможцем. I вручають йому приз: золотого коня. Хлопчик бере його собi, а вiн важкий, не пiдняти одному. Чотири м'язистi дiвчата-селянки, пiдхопили скакуна. I понесли його на плечах.
  Альберт заспiвав:
  - Хлопчик-каратист,
  Ти отримаєш приз!
  I тут з'явилася дiвчинка-Сатана та кивнула:
  - Давно я мрiяла про такого жеребця iз чистого золота!
  Альберт здивувався:
  - А хiба ви потребуєте золота!?
  Дiвчинка-Сатана з усмiшкою вiдповiла:
  - Звiсно ж нi! Але цей кiнь зроблено лицарськими майстрами i в ньому особлива магiчна енергiя. А цiннi магiчнi артефакти потрiбнi навiть найдосконалiшому i найпрекраснiшому.
  ангелу у всесвiтi!
  Хлопчик-принц кивнув:
  - Я перестану бути рабом?
  Дiвчинка-Сатана заперечливо хитнула головою:
  - Поки що нi! Ти ще не вiдпрацював свiй дар! Але погодься, що Чингiсхан був колись рабом!
  Юна красуня тупнула каблучком. Кiнь зник. А принц Альберт не встиг моргнути оком, як... прокинувся!
  Знову вiн лише босоногий хлопчик в одних плавках. Якому дають на снiданок порцiю бурди та запрягають разом з iншими хлопчиками у вiз. Цього разу один iз
  верблюдiв упав, i дiтей вирiшили заодно змусити тягти вiзок.
  Знайшли нове борошно, тягаючи вантаж, i пiдганяючи хлопцiв батогами. Альберт тягнув вiзок наче бичок плужок. I почував себе зовсiм не мажорно. Його настрiй був похмурим.
  Хлопчик щоб пiдбадьоритися проспiвав:
  На волосинi доля твоя,
  Вороги сповненi вiдваги...
  Але слава Богу є друзi,
  Але слава Богу є друзi...
  I слава Богу у друзiв,
  Є шпаги!
  Коли твiй друг у кровi,
  Вiд жертва є кохання...
  Ти зможеш стати йому,
  Подiбнiстю батька...
  Але iншому не клич,
  Ти боягуза i брехуна!
  Хлопчик почував себе дуже захоплено i по-бойовому, пiсля такої пiснi. I штовхав з енергiєю вiзок, упираючись босими, дитячими нiжками в розпечений пiсок, i почував себе немов справжнiм лицарем з ордену Зiрки.
  Пiсля цього сну Володимир-Михайло Горбачов-Путiн вирiшив i в КК запровадити поправки. А саме кримiнальну вiдповiдальнiсть запровадити з десяти рокiв. Що, зрозумiло, круто. I розумно водночас.
  Розстрiляли кiлька десяткiв ворогiв народу та дисидентiв. Чимало iнших чисток провели.
  Водночас i Собчака посадили, i ще багатьох демократiв - Гавриїла Попова та iнших. I це було надзвичайно круто.
  Пiсля чого Володимир-Михайло Горбачов-Путiн взяв i заснув;
  Альберт знову йшов босоногий i в одних плавках пустелею. Радiсть вiд турнiрних перемог, здобутих увi снi швидко зникла. Тим бiльше, вiн не просто крокував, а
  разом з iншими дiтьми штовхав важкий воз. I це було зовсiм неприємно. Та влип же вiн капiтально. I тягни на собi це тягар. А отримуй у вiдповiдь тiльки батогом.
  Альберт важко зiтхнув i штовхав ярмо, упираючись босими нiжками в розпечений пiсок. I йому вiд цього було стрiмко.
  Хотiлося по фехтувати, i рубатися на мечах.
  I бути немов Олександр Македонський. Хлопчик намагався уявити щось приємнiше. Наприклад, дiвчину, яка несе глечик. I вона в простiй селянськiй сукнi, а нiжки засмаглi, витонченi, босi та точенi. Дiвча виглядає просто чудово з чарiвною красою.
  I вона пiдносить глечик з водою втомленому, спiтнiле хлопчику, i змочуючи йому губи, питає:
  - Чому ти босий i майже голий, будучи принцом?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiдає:
  - Я продав своє тiло Дияволовi, i тепер страждаю!
  Дiвчина здивувалася, тупнувши засмаглою, босою нiжкою:
  - Тiло? Зазвичай Сатанi продають душу!
  Альберт дотепно заявив:
  - Я продав тимчасове, щоб зберегти безсмертне!
  Дiвчина кивнула i поцiлувала у вiдповiдь, хлопчика в губки, промовивши:
  - Мила дитина, ти хоч зрозумiв на що прирiк себе?
  Хлопчик вiдповiдно кивнув:
  - Та зрозумiв, хоч i дуже пiзно!
  Дiвча взяла i з натхненням заспiвала:
  - Краще пiзно нiж нiколи,
  Краще пiзно, нiж нiколи...
  Значить, нам з тобою дiсталися,
  Найкращi роки, роки!
  Хлопчик вiдчув, що йому дiвчина знову сує глечик з водою, дозволяючи ковтнути цiлющої вологи. Потiм її руки проходять по худих ребрах хлопчика.
  Вiн наголосила:
  - Схуд ти в рабствi!
  Альберт рiшуче заявив:
  -Зайвий жирок менi i задарма не потрiбний!
  Дiвча кивнула з усмiшкою:
  - Та це все одно що фiтнес безкоштовно займатися!
  Хлопчик кивнув з азартом:
  -Хай схуднути багатьом би не заважало!
  Дiвчина з посмiшкою заспiвала:
  - А ось дiєта, не їж не те нi це,
  I хай бiльше ноги ходити не втомлюються...
  Ось дiєта щоб жир залучити до вiдповiдi,
  При цьому не товстiють i про кохання спiвають!
  Альберту стало веселiше, i вiн заспiвав:
  - Що за страви, що за страви,
  Захопити б усе iз собою,
  Шкода страчують мене не часто,
  Годують просто на забiй!
  I хлопчику було вiд усього цього наче вiн на сьомому небi.
  Ось це справдi досягнення бойового пацана.
  Дiвчина була чудовою.
  Вони з нею стали плескати в долонi i посмiюватися.
  I штовхати вiз парубковi стало веселiше. Один iз юних невiльникiв упав у знемозi.
  Наглядач почав його бити батогом. Хлопчик безпорадно перебирав руками та ногами, йому не вистачало сил пiдвестися.
  Альберт обурено прокричав:
  - Не бийте його! Невже ви не бачите, вiн у грозi!
  У вiдповiдь наглядач огрiв i Альберта. Хлопчик завив. Вiдразу двоє великих чоловiкiв почали бити юного принца.
  Хлопчик вiдчайдушно намагався порвати мотузки зв'язуючi руки.
  Купець у розкiшнiй чалмi наказав:
  - Досить! Цей хлопчик має бути проданий на ринку! А тому дайте води, хай пройде без нiчого!
  Альберта перестали бити. Вiн рушив, натягнувши мотузку i разом з iншими пацанами знову тягнув вiз.
  Настрiй став куди бiльш стрiмким i паскудним. Хоча, з iншого боку, купець виявив прагматичне милосердя i не став забивати товар.
  Та невiльника краще продати, нiж убити...
  Альберт тягнув тяжкий тягар, вiдчував нiздрями запах i спiтнiлих, брудних тiл хлопчакiв, i вiдчував спрагу i втому.
  Пробував знову пiдбадьоритися.
  Згадував як вiн вибив iз сiдла Рiчарда Левине Серце i це було дуже здорово. Рiчард був повалений, це так гарно.
  А тут з ним хлопчики: худi, спiтнiлi, бруднi, жилавi. I вони надриваються понад зусилля. I це дуже тяжко. Досить суворо тут вийшло.
  Альберт уявив принцесу, яку ведуть на ешафот. З неї знiмають дорогий одяг, усi прикраси, грубо видираючи сережки з вух. Далi дорогi туфлi iз перлинами.
  А потiм i спiдня бiлизна... Натомiсть видають лише сiру дерюгу. I вона боса, майже гола, у короткiй дерюзi йде до ешафоту. А публiка жадiбно дивиться на її голi,
  майже до стегон оголенi ноги. Але принцеса iз золотистим волоссям, що спадає по сiрiй дерюзi, i босими, стрункими ногами виглядає ще прекраснiше.
  I публiка буквально гурчить вiд захоплення.
  Альберт має живу уяву. Ось вона якась прекрасна дiвчина. I сiра тюремна роба пiдкреслює її милу, здорову бiлизну обличчя, i золотi, хвилястi кучерi волосся.
  I як прекраснi та витонченi її босi нiжки, iдеальної, правильної форми. I наскiльки сiрий балахон пiдкреслюючи стрункiсть фiгури та її iдеальнi пропорцiї.
  Ось вона пiдходить у колодi, де принцесу чекає великий, бичачої статури кат. I сокира в нього велика, i гострозаточена - блищить на сонцi.
  Дiвчина стала ще блiдiшою, але зберегла видимiсть спокою. Кат вишкiрив великi, але погано доглянутi зуби. Навколо стояла численна варта, i трiумфував натовп.
  Особливо були збудженi чоловiки, виглядом прекрасної дiвчини, яку мали обезголовити. Вона виглядала так зворушливо та чудово.
  Тим часом глашатай оголосив:
  -Бачу особливу небезпеку злочинницi та вiдсутностi покаяння, гуманну смертну кару через вiдсiкання голови, замiнюємо публiчною тортурою та катуванням у присутностi натовпу.
  I тортури триватимуть доти, доки злочинниця не випустить дух!
  Толка зустрiла подiбне оголошення з трiумфуванням - значить, тортури принцеси будуть довгi. Дiвчина ж зблiдла ще сильнiше. На неї чекала страшна доля.
  З'явилося кiлька потужних катiв, що ранiше сховалися. Вони тягли на ешафот дибу, а також несли тортури та клiщi. Ось уже запалав камiн.
  У ньому стали розiгрiвати клiщi, гаки, прути, ломики, свердла та iнше. Катування обiцяло бути довгим i витонченим. Босоногi дiвчата-служницi пiднесли також посудину
  з оливковою олiєю, вiдра з водою в якiй плавав лiд, i мiшки iз сiллю та перцем. На принцесу чекав суворий допит.
  Ось кати взяли i зiрвали з дiвчини сiрий балахон, оголивши її гарне, спокусливе тiло. Це було дуже добре. Така красуня й стоїть оголена перед катами.
  Старший катувальник подав знак. Принцесi заломили руки i потягли на дибу.
  Їй треба було тепер зазнати серйозних тортур. Принцеса вiдчайдушно намагалася чинити опiр. Але сили були нерiвними. Кати впоралися з тендiтною дiвчиною та пов'язали
  їй руки позаду. Потiм пiдчепили зв'язанi кистi за гак i почали пiднiмати вгору.
  Принцеса завила вiд болю в плечах та жилах, почала згинатися. Кати її смикнули за плечi й провернули. З горла принцеси пролунав жалiбний стогiн. I вона гола, i розтягнута
  з'явився на мотузцi. Її босi нiжки крутилися наче велосипед. Кат огрiв її батогом по голих ногах. Потiм кати схопили дiвчисько найяснiших кровi за ноги, i начепили
  на них дубову колодку, намертво затиснувши у дiрках. Вага тiла дiвчини збiльшилася, i вона завила вiд збiльшеного болю.
  Старший катувальник кивнув. З одного боку повiсили кати пудову гирку та з iншого. Тiло принцеси витяглося, а стогони стали сильнiшими. По голому тiлу дiвчини стiкав пiт.
  Настав:
  - Десять ударiв батогiв iз заощадженням.
  Кат став завдавати ударiв по тiлу принцеси. Шкiра на спинi дiвчина набухала, але не лопалася. I йшла робота. Дiвча скрипiло зубами i вило.
  Мучник перестав бити. Подивився на старшого. Той кинув:
  - А тепер пiдсмажте їй п'яти!
  Однi кати почали змащувати дiвчинi пiдошви, щоб шкiра довше горiла, i тривали муки максимально довго. Iншi катувальники розкладали пiд голими пiдошвами
  тоненькi дрова, щоб пiдпалити їх, i палати багаття.
  Принцеса хрипiла вiд болю. Ось спалахнуло пiд її босими нiжками полум'я. Дiвчина спочатку завмерла. Прислухалася до вiдчуттiв. Потiм почала кричати.
  Натовп схвально загув. Деякi чоловiки молодшi i хлопчики навiть полiзли руками в штани, щоб вгамувати хтивий свербiж. Це й справдi здорово - такi тортури.
  А принцеса ревла... Можна було навiть розiбрати:
  - Не мучте мене! Все скажу!
  Але тут саме вiд неї не потрiбна була iнформацiя. Просто болiсна i жорстока кара.
  Старший кат наказав:
  - П'ять ударiв без заощадження!
  Кат, широко розставивши ноги, почав бити принцесу. З першого ж удару луснула шкiра та полилася кров. Дiвча волала на всю горлянку. Ось ще кiлька разiв батогом.
  Потiм старший кат наказав:
  -Додати вогнику пiд нiжки!
  Кати розпалили полум'я сильнiше. I принцеса вже волала не перестаючи.
  Головний катувальник наказав:
  - А тепер пiдпалiть їй груди!
  Кати кинулися мазати олiєю оголений бюст дiвчини. Та вiд палких дотикiв рук здригнулася, i завила вiд дикого болю. А кати мазали її груди i реготали.
  Потiм закiнчивши мазати, пiднесли до неї смолоскип. I запалав вогник.
  Принцеса знову як закричить. А натовп у бурхливому захватi. Людям так подобається дивитися на жорстокi тортури. I чути крики дiвчиська. А ще й те, що до них чути запах
  свiжого паленого м'яса. I як це смачно i таке задоволення у вiдчуттях.
  I дiвчинi палили одночасно i груди, i босi пiдошви нiжок. Потiм знову почали бити батогом. Вiд ударiв знову луснула шкiра та полилася кров. Це було дуже боляче.
  Але мабуть цього кат було мало.
  Мучитель наказав:
  - Змастiть їй дупу!
  I кати стали лапати дiвчинцi сiдницi, мажачи маслом. I ось як завиє вiд приниження та болю принцеса. I їй уже знову всiм намазали, вогонь пiднесли до сiдниць.
  Запалав смолоскип. I дiвчинi стало так страшно боляче. I вона ревла, коли їй смажили одночасно: груди, п'яти та дупу.
  Потiм старший кат наказав змастити їй та лоно Венери. I це було ще бiльш принизливо. А як завiвся натовп, як ревли чоловiки, та й жiнки вiд збудження.
  Наскiльки це все виглядало грандiозно та безсоромно. Багато хто й дрочили, i мастурбували як чоловiки, так i жiнки, i прямо на площi спарювалися.
  . РОЗДIЛ ? 12.
  Ось i лоно дiвчинi-принцесi змастили.
  I пiсля цього, i до нього пiднесли смолоскип. I стало так боляче принцесi. Вона кричала не своїм голосом i буквально корчилася вiд болю. У нiй стiльки було жахливого страждання.
  Дiвчина мучилася i ревiла, надсаджувалась бiлугою.
  А кати працювали смажили. Ось за наказом старшого катувальника, один з катiв дiстав з жаровнi розпечений прут i став бити дiвчину сталевим, червоним вiд жару металом
  спинi. Iнший використовував клiщi, теж розпеченi i став ламати ними пальчики на босих нiжках дiвчинки. I це було дуже боляче. I принцеса дуже мучилася.
  Вона просто нестерпно страждала, i пливла океаном безмежного болю. А ось ще один кат взяв у руки розпечений прут. I пiднiс його до дупи дiвчини. А потiм як сунув
  їй у заднiй прохiд. Принцеса дико скрикнула i знепритомнiла вiд больового шоку. Тут же на неї обрушилося цебро крижаної води. Дiвчина потрапила пiд його струменi i прийшла до тями.
  Знову її продовжили смажити: босi пiдошви, груди, лоно, дупу. Кати ламали їй пальчики на босих нiжках, пхали розпечений прут у заднiй прохiд i били червоним вiд жару сталевим батогом по спинi. I це було дуже дико та жорстоко.
  I натовп прямо млiв вiд захоплення: ось це катування, ось це катування...
  А принцу-рабу стало гидко. Як це можна ось так знущатися з дiвчини. Це взагалi витончений садизм. I так не можна. Хлопчик знайшов собi сили рухатися далi.
  Ось вони знову заночували. Головний купець заявив, що завтра вони вже будуть у мiстi, i там хлопцiв продадуть.
  Принц Альберт трохи поїв, жадiбно випив балiю води i лiг на ще не охололий пiсок. Хлопчик заплющив очi, i майже вiдразу заснув. I йому снилося...
  Наче вiн хлопчисько-раб iз армiї Спартака. I йому дещо вiдомо. Зокрема, що гречанка Евтiбiда задумала зраду i хоче видати Крассу хитрий план ватажка
  повстання. I це слiд запобiгти. Принц Альберт увi снi вже має деяку пам'ять про свої колишнi подвиги. Як вiн, зокрема, навiв римлян на пастку.
  Хоча для цього йому довелося пережити допит пiд тортурами. Не довiряючи простим словам римляни про всяк випадок вiдшмагали хлопчика-розвiдника i припалили розпеченим залiзом
  огрубiлi п'яти дитини. Альберт не змiнив свiдчень. I тодi римляни рушили в обхiд через ущелину i потрапили до пастки, де й були знищенi.
  Наразi Спартаку протистояв Красс. У Спартака приблизно сiмдесят вiсiм тисяч воїнiв, а Красс близько вiсiмдесяти тисяч. Причому римляни мають велику перевагу в кiннотi.
  Тож шанси у бою неяснi. Не всi раби досить добре навченi. Втiм, i в Красса у вiйськах багато новобранцiв. У всякому разi, Спартак приготував пастку.
  Нiбито Крiс через розбiжностi вiдокремився вiд Спартака i став укрiпленим табором окремо.
  Красс, зрозумiло, повинен атакувати Крiса, i тодi на момент штурму укрiплених позицiй рабiв Спартак ударить у тил. Гречанка Евтiбiда дуже гарна дiвчина, закохалася
  у Спартака по вуха. Але Спартак зберiгав вiрнiсть Валерiї, вдовi Сулли. I тодi Евтiбiда вирiшила на ґрунтi ревнощiв мстити. Їй уже вдалося спокусити Еномая. I два легiони германцiв загинули. I сам Еномай упав пронизаний безлiччю мечiв. Евтибiда сама тодi була поранена, i мало не загинула. Так що свiдкiв не залишилася,
  i вона мала повну довiру Спартака.
  А свою ревнощi Евтiбiда вмiло приховувала. Альбрет же знав за книгою, що саме Евтiбiда i є зрадницею, яка пiдставить Крiса. I тодi перебiг вiйни повернеться не на користь повстанцiв. Так як загибель тридцяти тисяч спартакiвцiв це велика втрата.
  Крiм того, що Евтiбiда передала план Спартака Крассу, вона ще й виманила Крiса зi змiцнених позицiй. Розумiючи це, Альберт вирiшив перехопити цю дiвчину на шляху до Красса.
  З Евтiбiдою вони були знайомi. Гречанка, побачивши красивого, бiлявого м'язистого хлопчика, здружилася з ним. I навiть виклала урок кохання, що було дуже навiть приємно.
  Насправдi вчити хлопця доставляти жiнцi задоволення - це дуже круто i приємне для дiвчини, яка була фактичним дорогою повiєю заняття. А повiй часто тягне до безневинних хлопчикiв. Вони вiд цього отримують просто неповторну насолоду та найнатуральнiшi оргазму. Альберт би молодим незайманим. I вiд дотикiв красунi його кидало то в жар то в холод. Тим бiльше, Евтiбiда тiльки на вигляд юна дiвчина, а насправдi їй уже рокiв за тридцять i скiльки вона перепробувала чоловiкiв.
  Вона i статки зробила, i з рабинь себе викупила, надаючи сексуальнi послуги багатим патрицiям. А тут трапився хлопчик, та такий гарний. Ну як його не спокусити?
  Альберту, звичайно, ця гра дуже сподобалася, хоча так хвилюєшся, що здається ось-ось iз грудей вискочить серце. А пiсля кiлькох взаємних та бурхливих оргазмiв так вимотуєшся,
  що всипаєш прямо на подушках у наметах.
  Альберт, зрозумiло, не хотiв Евтiбiде зла. Але врятувати якось повстанцiв вiд пастки треба. Пам'ятаючи нiжнi ласки на вигляд юного дiвча, а насправдi досвiдченої жiнки.
  Альберт пам'ятав, що вiн сам був сином знатного патрицiя, який заборгував великi грошi Крассу. I тодi сiм'ю було продано в рабство. З хлопчика зняли гарну тунiку, штани, чобiтки та шапку. Роздiлили до гола i вiдправили на невiльничий торг. Як це було соромно. Його з братом купив патрицiй i вiдправив у кам'яноломнi. Хоча пацанам
  лише сiм рокiв було. А дiвчатка та мати пiшли на плантацiї, польовi роботи. Там хоч на свiжому повiтрi. Удвох iз братом вони голенькi i пiдхльостуються батогом наглядача,
  штовхали тачку для одного дорослого раба. Працювали в потi чола. Лiто розумiється Пiвднi Iталiї спекотно, i коли працюєш важко. А ось узимку прохолодно.
  Дiти швидко адаптувалися до навантажень. I за рiк помiтно змiцнiли. I хоча їм було всi вiсiм рокiв, їхнi босi нiжки об гострi каменi ороговiли. I тодi їм дали штовхати
  тачку важче. I заразом стали використовувати i на iнших роботах. Годували рабiв непогано. Чергували роботу в шахтi та на поверхнi, щоб вони не так швидко загнулися.
  Тож хлопцi пiдросли та змiцнiли. I їх навiть узяли до школи гладiатор учням. Там Альберт та Гета познайомилися зi Спартаком. Який уже встиг завоювати свободу,
  i непогано заробляв учителем фехтування та готував повстання.
  Спочатку рабам не дуже пощастило - змова була розкрита. Але невеликий загiн рабiв таки вирвався зi школи. I поповнюючись втiкачами сховався на Везувiй.
  Першу атаку римських легiонерiв на вершину було вiдбито. Але потiм Спартака взяли у пастку. Там би раби занурилися б з голоду. Але Спартак здогадався сплести сходи.
  Раби спустилися вниз i раптово перебили римлян ударом iз тилу. Так славна перемога зробила Спартака знаменитим i незабаром зiбрав велику армiю. Завдав кiлька поразок римлянам i навiть розбив двох консулiв. I тепер його супротивником став Красс. Не тiльки казково багатий патрицiй, але ще й член трiумвiрату: Сулла, Помпей, Красс, який має досвiд битв. Юлiй Цезар вiдмовився очолити римську армiю для боротьби зi Спартаком. Та й був тодi Юлiй надто молодий, i поки що не користувався великим
  авторитетом. А найпопулярнiший i найкращий полководець Риму Помпей воював на Сходi. Тож кандидатуру Красса треба визнати найкращою. А до нього Альберт мав свої рахунки.
  Мати його в рваної тунiки i боса працюючи разом з трьома доньками в полi. Вона сильно засмагла на сонцi, i її босi нiжки огрубiли, але виглядати вона стала навiть краще.
  Вимушена дiєта та постiйне фiзичне навантаження зробили її струнким та м'язистим. I талiя у його мами, яка вже за тридцять, стала немов у юної дiвчини. Три доньки пiдросли та змiцнiли. Волосся в них вигорiло на сонцi, а шкiра стала смаглявою. Коротше кажучи, мати та п'ять дiтей у рабствi вижили. А от де батько?
  Чи згинув вiн у походах, чи розбагатiв? Це ще питання!
  Альберт в однiй пов'язцi на стегнах бiг дорогою. Треба щось вигадати. Просто збити Евтiбiду стрiлою не - вихiд. I що тут ще додумати? Як перешкодити їй прискакати
  до Краси? Iдей може бути багато, але всi недолiки.
  Як свого часу з Еномаєм. Тодi Альберту вдала iдея не спала на думку. Крiм того, вiн сподiвався, що Спартак встигне i не дасть розбити Консулу Гелiю Еномая.
  Але розрахунок не справдився. Германець прийняв нерiвний бiй i навiть дозволив переважаючим силам Риму оточити два легiони. I ось вони потрапили в казан i були знищенi.
  А Спартак трохи запiзнився i не встиг урятувати Еномая. Щоправда, римляни були втомленi битвою з легiонами з германцiв, i їх спартакiвцi швидко розбили.
  Розбити рабам - двох римських консулiв - нечувану подiю. Це зробило Спартака воiстину непереможним, i його вважали найбiльшим полководцем усiх часiв та народiв.
  Але Спартак не пiшов на Рим, а рушив на пiвнiч Iталiї, де знову розбив римськi вiйська, що мали прикрити iмперiю у разi вторгнення галлiв. Альберт сам тодi
  бився немов герой. Вiн був не по роках сильний, i як бiльшiсть хлопчакiв дуже спритним. Альберт, загартувавшись у каменоломнях, завжди ходив босонiж у настегнанiй.
  пов'язцi. Зима в Iталiї досить м'яка та морози, i снiг бувають рiдко. Хоча звичайно ж коли випаде, i ти пробiжишся босими нiжками по бiлому, пухнастому та прохолодному,
  то це навiть приємно. Пiдошви у хлопця такi мозолистi, що холоду не вiдчувають. Вiн носиться босонiж i голих у будь-яку погоду i пiд дощем i хоч би чхнув.
  I Гета теж його брат - майже близнюк i ровесник майже такий же спритний, загартований i сильний.
  Альберт i вирiшив запитати поради у брата, як бути.
  Той цiлком логiчно запропонував:
  - У нас є настоянка iз сонних ягiд. Прийти до Евтiбiди, нiбито за уроком кохання, i пiдсип їй у склянку. I вона вночi спатиме i не поскаче до табору Крассу!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Правильно! Але треба поспiшати!
  Евтiбiда була чорнява i невисока на зрiст, тендiтна дiвчина з невеликими грудьми. Її можна було навiть прийняти за пiдлiтка. Альберту вона зовсiм не здавалася старою, i вiн з радiстю йшов здобути урок кохання. Евтибiда з великим задоволенням любила дитину, такого вiку що вiн тiльки-но досяг розмiрiв щоб приносити насолоду
  дiвчина. Вона хоч i годилася по лiтах у матерi Альберту, але на вигляд таке безневинне i соковите дiвчисько, що Альберта вiдразу ж кидало в любовний жар.
  Евтiбiда, втiм, хотiла закiнчити цього разу швидше. i вона почала обсипати гарного хлопчика Альберта поцiлункам. Потiм осiдлала його... I понесла, в шаленому стрибку. Альберт скакав на гойдалцi щастя. Йому було чудово i просто чудово. Задоволення невимовне. I хлопчисько теж верещало як порося вiд захоплення, i хтиво, стогнала
  вiд диких оргазмiв Евтiбiда. Найважче тут зупиниться. Гречанцi було дуже гарна i вона захопилася гонитвою за насолодою. Альберт ж у каменоломнях, i гладiаторських постiйних i жорстоких тренуваннях виробив у собi феноменальну витривалiсть. Так що вiн був здатний багато на що. I обидва коханцi займалися сексом кiлька годин.
  Пiд кiнець вони знесилили, i Евтiбiда заснула на мускулистому животi хлопчаки. Альберт зусиллям волi здолав сон i капнув у келих гречанцi настоянки. Пiсля цього Альберт заснув зi спокiйною совiстю.
  Евтiбiда справдi прокинулася i машинально простягла руку до кубка вина i швидко допила. Пiсля чого рiшуче попрямувала до виходу. Потрiбно повiдомити Крассу про пiдступний план Спартака. Вона впевнена, що помститься ватажку повстання. Евтiбiда накинула сандалi. Їй не хотiлося, щоб її нiжки огрубiли. Хоча приємно лоскотати босу, круглу,
  грубу п'яту хлопчику. Вiн такий гарний, i його мозолиста пiдошва не зовсiм втратила чутливiсть i можна лоскотавши змусити цю дитину смiятися.
  Жаль, якщо такому хлопчик потрапить у полон. Але вона попросить Красса подарувати хлопчисько їй, i вiн стане її домашнiм рабом. I її догоджуватиме поки не подорослiшає.
  А потiм вона його вiдправить у каменоломнi... Нi краще в цирк для гладiатором, вiн дуже добре б'ється на мечах i на аренi заробить значно бiльше грошей.
  Дiвчина поскакала на конi. Але не встигла вiд'їхати вiд табору, як закружляла i впала з коня. Соннi ягоди спрацювали.
  На свiтанку Спартак знявся з табору, щоб сховатись у засiдцi в лiсi. Евтибiду знайшли непритомним. Привести її до тями не вдалося. Дiвчина мiцно спала. I її поклали у вiз, де перевозять поранених.
  Альберт був дуже задоволений, що йому вдалося позбавити армiю Спартака вiд небезпеки. I що вiн дуже багато досяг.
  А поки що Спартак i Крiс роздiлилися. Раби звели значнi укрiплення, i тому могли витримати штурм армiї Красса. Спартакiвцi приховали всi слiди i замаскувалися.
  Усiх випадкових пастухiв було схоплено та затримано. Тож навiть муха не пролетить.
  Красса справдi отримавши вiдомостi, що Спартак i Крiс посварилися рушив зi своїм вiйськом навперейми. Вiн розраховував розчавити Крiса, а потiм всерйоз зайнятися i Спартаком.
  Вiйсько Красса було велике, але при цьому дисплiновано. Сам Спартак теж зумiв навчити рабiв, i вони перемагали великi армiї. I в його вiйську були не лише раби.
  Багато вiльних громадян з бiдноти приєднувалися до Спартака. I це був уже воiстину всенародний рух.
  Красс просувався до Крiса. Той iз тридцятьма тисячами повсталих рабiв замкнувся в укрiпленому районi. Красс кинув у бiй шiсть легiонiв. Вони пiшли на штурм високого валу, за яким сховалися повстанцi. Сам Крiс, бойовий трохи вище середнього зросту, але дуже широкоплечий i спритнi, один iз найкращих гладiаторiв у Римi, кинувся в бiй.
  Вона билася одразу двома мечами, i стояв на стiнах. Раби метали заздалегiдь припасованi каменi та горщики iз запальною сумiшшю. Римляни зазнавали значної шкоди, i ось їхня атака захлинулась. Чимало воїнiв армiї Красса полегло пiд мурами. Тодi Красс наказав люто кинути ще вiсiм легiонiв - практично всю свою пiхоту. I запеклий штурм поновився з новою силою.
  Римляни лiзли, вперед не зважаючи на втрати. I буквально закидали всi пiдступи своїми трупами. Але лiзли та лiзли. Крiс бився разом iз усiма.
  Бився i Альберт, який вирiшив залишитися з уступаючими майже втричi числом римлян повстанцями, щоб прикрити їх на найслабшому мiсцi. Альберт був дуже спритний та сильний хлопчик. Його засмагле i м'язисте тiло буквально блищало вiд поту. Вона бився немов найреальнiший богатир i демонстрував незламну мужнiсть.
  I його гола п'ята як лупе легiонеру в пiдборiддя. Той i вирубатись. I знову хлопчик рубає. Проводить мечами прийом млин i падає зрубана голова римлянина.
  Ось це його мужнiсть та сила.
  Альберт це незламний хлопчик. I ось знову падають та падають римськi воїни. I знову гола, кругла п'ята хлопчика-принца ламає щелепу легiонеровi.
  Нарештi, Красс кидає в бiй свiй останнiй резерв п'ятнадцять тисяч вершникiв. Все вiйсько, а воно разом iз пiдкрiпленнями з Риму досягло чисельностi у вiсiмдесят п'ять тисяч кинуто на штурм. I вони вже перехльостують через край.
  Але Спартак вчасно пiдгадав момент виводить сорок тисяч пiхоти i вiсiм тисяч вершникiв через засiдку. I починається нова битва. Раби атакують римську армiю
  у тил. I удар, i натиск страшний.
  Сам Спартак iде у бiй. Вiн бореться двома мечами, щоб рубати вдвiчi бiльше. Справжнiй гiгант, i немов зiтканий iз сталевих м'язiв. Скiльки рокiв Спартаку нiхто достеменно не знає.
  Вiн народився вiльним, але потрапив у полон ще хлопчиськом. Йому тодi було лише дев'ять рокiв, але виглядав вiн на дванадцять i був вiдправлений у каменоломнi. там показав свою неабияку силу та витривалiсть i був проданий за великi грошi у гладiатори. Найсильнiших i спритних рабiв часто з каменоломень продавали до шкiл смертi. Там можна було
  отримати велику прибуток. А той, хто ставав гладiатором, отримував шанс на свободу. Потрiбно було лише вижити пiсля ста боїв. Спартак вижив та прославився.
  I пiсля здобуття свободи пiшов до римської армiї легiонером. Там за доблесть i мужнiсть отримає чин центурiону та кiлька нагород. Але потiм коли римляни вторглися в
  Фракiю втiк i бився вже разом зi своїми спiввiтчизниками. Знову потрапив у полон i був проданий у гладiатори вже без права на визволення. Але продовжував блищати на аренi
  I врештi його спокусила дружина Сулли прекрасна Валерiя. I вона пiсля чергової гучної перемоги Спартака вмовила свого грiзного чоловiка помилувати героя.
  I Спартак знову здобув свободу.
  Та це була велика людина. I вважався найкращим гладiатором у всiй Римськiй iмперiї. Ось зараз вiн так грiзно рубався, наче справжнiй богатир iз билини.
  Римляни потрапили пiд подвiйний удар i безпосередньо гинули. I це було їхнє тотальне винищення. Красс, зрозумiло, намагався насамперед врятувати власну шкуру.
  Зрозумiло, в битвi на мечах вiн Спартаку не суперник. I ось спартакiвцi долали римлян.
  Альберт воював i босою нiжкою зламав щелепу римському генералу. Отакий вiн був вiдважний хлопчик. I то була його героїчна епопея. Як боровся цей вiдважний хлопчик.
  I як билися iншi воїни. Включаючи i Крiса, i Граннiка та iнших. Це був розпач i кровопролиття. Вiйсько гладiаторiв перемагало, а армiя римлян гинула.
  Падали в землю вологи Римської iмперiї. I це було справжньою катастрофою.
  I Красс на чорному скакунi витiкав iз поля бою. I це був розгром та винищення великої армiї. Було вбито понад тридцять тисяч римлян i понад п'ятнадцять тисяч потрапило в полон.
  Фактично перестала iснувати так армiя, що стояла на шляху до Риму. I тепер шлях Спартак до Вiчного мiста вiдкрито.
  Свого часу раби вiдмовилися повертатися до своїх рiдних країн. I схотiли походу на Рим. I отримали видатний трiумф у цьому свiтi та поразку в реальнiй iсторiї.
  Так вже крутиться колесо удачi. А що буде далi...
  Цього Альберт не встиг побачити, бо... прокинувся i його огрiв бич наглядача.
  Михайло-Володимир Горбачов-Путiн злiтав пiсля сну до Китаю. Розмова була конструктивною. Але нiчого конкретного, крiм торгових договорiв. Несподiвано китайцi запропонували своїх ув'язнених до Сибiру i це влаштувало.
  Далi Горбачов-Путiн повернувся i наказав побудувати пам'ятники: Мао Цзедуну та Ден Сяопiну.
  Потiм знову лiг спати i бачив;
  Альберт iшов до мiста. Вiн чекав змiн у своїй долi. I це йому давало натхнення. Незабаром його будуть продавати, мов худобу. I це чудово.
  Точнiше бридко. Ну кому полювання пiддавати себе такому приниженню.
  Хлопчик тупав босими нiжками по пiску i спiвав:
  -Нащадок гордий королiв,
  Марю як раб i дурнiв!
  I тут його обiгрiли наглядачi батогом. Довелося замовкнути. Знову найяснiша дитина тягла важкий воз, разом з iншими дiтьми.
  Хлопчик намагався уявити собi щось приємне.
  Ось на приклад вiн хлопчик iде в атаку на вiйсько Атiлли, що атакує Рим. I вiн бореться мечами проти армiї варварiв, що наповзає на позицiї iмперiї.
  Альберт голою п'ятою посунув ватажку атакуючий орд у щелепу. Той i завалився мертвим, а зуби з її рота вилетiли. I це кумедно.
  Альберт, борючись з ворогами, провiв мечами млин - зрубуючи варварiв i заспiвав:
  -Нiхто довести не змiг,
  Що всi ми єдинi...
  Але вiр є Бог,
  I зовсiм наївно!
  Хоча тут же хлопчик згадав, що не правий. Сатана, тобто вiн продав йому своє тiло. Але як рубатися з ордою. А Диявол у виглядi дiвчинки такий гарний.
  Справдi, найпрекраснiший i найдосконалiший ангел у всесвiтi. Люцифер - свiтлонесучий! Ось це справдi могутнiсть i сила.
  Альберт уявив собi, як крокує дiвчисько в лахмiття по снiгу своїми босими нiжками. I залишає витонченi слiди. Ось це скажемо прямо чудово.
  Хлопчик почував себе немов у казцi. I йому дуже хотiлося скакати та стрибати. Ось вони з двома мечами в руках кидається на варту, що веде по снiгу дiвчисько.
  Її зрозумiло в такий спосiб мучать холодом. Та й сам Альберт в одних плавках, i так рубатися вiдчайдушно. Проводить мечами млин i зрубує одразу три голови.
  Пiсля цього вимовляє:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок жбурляє голки, що вражає стражникiв.
  Потiм бере дiвчисько пiд руки i вимовляє:
  - Ходiмо зi мною!
  Дiвчинка-пiдлiток запитує його:
  - Ти хто?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiдає:
  -Я Колишнiй принц!
  Дiвчинка рiшуче заявила, тупнувши по снiгу босою нiжкою:
  - Колишнiх принцiв не буває!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Та я раб, але духом король!
  I вони, залишаючи слiди босих нiжок, рушили по снiгу. Чимось нагадуючи Кая та Герду.
  Дiвчинка запитала Альберта:
  - Ти маєш королiвство?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Так є!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - I ми будемо королями!
  Альберт впевнено пiдтвердив:
  - Хай будемо!
  Ось як добре крокувати разом зi своїм коханням. Нехай насправдi в тебе пiд босими огрубiлими пiдошвами пекучий пiсок, а у фантазiях крижаний снiг.
  Так це треба сказати дуже чудово. I ти хлопчик i тобi добре.
  I ось принц знову малює в уявi, як вiн бореться. I хоробро махає мечами розсiкаючи ворогiв. Нi Римська iмперiя буде вiчною. Одна з проблем Риму, це часто змiнюванiсть iмператорiв, i вiдсутнiсть стiйкої династiї. Ось найстiйкiша система у свiтi: Ватикан, змогла проiснувати двi тисячi рокiв, зберiгаючи стiйкiсть.
  А ось Римська iмперiя стiльки не проiснувала. Хоча вона мала казковi властивостi i живучiсть.
  А що було б... Альберт уявив собi, що вiн рятує iмператора, Юлiана, Вiдступника. Який повернув до Риму знову язичництво. I ось припустимо хлопчик-термiнатор втручається
  у хiд iсторiї... I рубає мечами парфян рятуючи iмператора. I Стародавнiй Рим здобуває перемогу. I ось Парфiя стали римською провiнцiєю. А Юлiан править так довго, що встигає обзавестися синами та онуками. I його династiя стає стiйкою та славною. А Юлiана прозвали великим. А мода на християнство пройшло. Хоча без впливу не залишилася.
  У Римi з'явився головний Бог та Творець Всесвiту Хронус. I вiн Батько i творець iнших богiв. Тобто деяка подоба монотеїзму. I з'явилися Сини Божi Римськi iмператори.
  Стародавнiй Рим не розпався, а навпаки проiснував довго, i людство було об'єднане римлянами у єдину iмперiю. Яка стала освоювати космос.
  Та це справдi було дуже круто.
  Всесвiтня Римська iмперiя. А наймоднiшою релiгiєю став Архiгомотеїзм - що Бог це насамперед людина. I людина дiйсно стала найсильнiшою iстотою у
  всесвiту розселяючись по галактицi. Хай буде так!
  Альберт тупнув босою нiжкою i пропищав:
  - Чоловiк це звучить гордо!
  I подумав що все-таки люди жалюгiднi iстоти, що повiрили в Христа розп'ятого нiби Вiн всемогутнiй Бог. Справдi, у подiбне вiрити - це безумство.
  I як люди вiрять у таке? Iслам у цьому планi виглядає логiчнiше i простiше та привабливiше. Дотримуйся правил Iсламу i на тебе чекає гарем, палац, бенкети та раби у вiчностi.
  Хоча зiзнатися чесно навiщо Аллаху потрiбний Намаз чи Рамадан? Справдi, навiщо? Або що дає Аллаху хадж до Мекки. Прибери з Iсламу обтяжливi заповiдi типу
  заборони на вино та свинину та вся планета до нього потягнеться. I справдi чим погано свиняче м'ясо? Вона смачна та свинина скоростигла та рентабельна. I яке соковите i вгодоване порося!
  Альберт iз посмiшкою зазначив:
  - Безглуздо через казку позбавляти себе гарної їжi!
  Та й випити теж непогано. Звичайно, в мiру й гарного вина. Якщо пити потроху i червоне вино, це навiть корисно. А не чорнило лихати чи самогон. Та й горiлка це теж якщо не зловживати корисно!
  Альберт заспiвав:
  - Йому хотiлося дуже випити,
  Йому хотiлося закусити...
  Йому хотiлося генералу,
  Фiнгал по пицi засвiтити!
  I тут же на Альберта впала батiг. Мовляв, нiчого голому рабовi спiвати.
  Але все одно куди веселiше стало. Ось якщо думаєш про щось рiдне. А як люди втрачають радiсть та спокiй через вiру. Ех чи зможуть люди стати реально розумнiшими та прогресивнiшими.
  I чи лiтатимуть до зiрок? I розчиняться, i деградують у релiгiйному дурманi!
  Альберт тяжко зiтхнув... Релiгiя це не те, чого хотiлося йому. Куди краще самому безкарно грiшити i потворнi. Ось це справдi найвища насолода.
  А коли ти б'єшся з ворогами i перемагаєш, то тим бiльше. I це надзвичайно круто.
  Хлопчик iз наснагою проспiвав:
  - Я люблю тебе грiх i сподiваюся, що це взаємно!
  I хлопця знову приклали батогом по спинi... Та не скучиш...
  До мiста вони прийшли вже пiзно ввечерi. Рабiв мають продавати вже завтра. Хлопчакiв облили водою зi шланга, погодували ... Причому, цього разу дали їсти куди щедрiше нiж зазвичай i риба, i м'ясо i овочi та фрукти були. Вiдвели на лежаки iз соломою та ковдрами. I оголосили, що молодi невiльники можуть поспати довше. I набратись сил.
  Коротше кажучи, спiть красенi.
  I Альберт заснув i побачив продовження свого чудового сну про Спартака та його повстання.
  . РОЗДIЛ ? 13.
  Насправдi Красс розбитий, i тепер раби їдуть до Риму i їхнє вiйсько зростає. Протягом двох тижнiв до армiї Спартака прибуло понад двадцять тисяч рабiв. I вона виросла до дев'яноста п'яти тисяч. Поповнилася й кiннота.
  Спартак пiдвiвся бiля Риму. Залишки армiї Красса, отримавши новi пiдкрiплення, зiбрали п'ятдесят тисяч воїнiв i осiли в Капуї. Якщо штурм Риму затягнеться вони могли пiдiйти вдарити з тилу. Сенат, переляканий розгромом Красса, термiново вiдкликав iз Азiї Помпея, та якщо з Iспанiї Лукума. Але щоб подолати на кораблях такi великi вiдстанi був потрiбен час. Тож тепер Спартак стояв перед дилемою: чи йти на штурм Риму, чи спочатку добити Красса? Той теж займав укрiплену позицiю у мiстi, i не так просто
  взяти Капую. А якщо й взяти, то втрати повстанцiв могли бути такi високi, що не вистачило б сил на Рим.
  Альберт порадив Спартаку таки взяти спочатку Капую. Причому вiн постарається знайти там пiдземний хiд, що захопити армiю Красса раптовим ударом.
  Спартак погодився iз цим. Щодня до нього прибували тисячi рабiв та бiднякiв iз числа формально вiльних. Втiкали раби i з Риму.
  Альберт одягнув на себе брудну жiночу тунiку i вимив своє бiле, пишне волосся. Так вiн бiльше був схожий на дiвчинку зi своїм гарненьким личком. Повiсив на кiсточки та зап'ястя грошовi браслети зi скельцями. I вирiшив поринути у Капую пiд виглядом дiвчинки танцiвницi. З ним була справжня дiвчинка: його сестра Родопея. Двi дiвчинки-танцiвницi мали викликати менше пiдозр.
  У тi часи вiйна вважалася не жiночою справою, а тим бiльше не тим, що займають дiвчатка. А ось хлопчики-шпигуни досить поширене явище та полiцейськi римлян напоготовi.
  Родопея та Альберт шльопали босими нiжками. Погода була тепла, i вдягати сандалiї не хотiлося. Тим бiльше що дiти в рабствi зовсiм вiдвикли вiд взуття будь-якої пори року.
  Альберт i сестра бачили, як у Капую прибуло щойно ще дванадцять тисяч - два легiони римських солдатiв, перекинутих iз Вiчного мiста, якi звiдти встигли прибути морем.
  Тож у Красса з урахуванням ще деяких поповнень iз пiвденних мiст має зiбратися близько вiсiмдесяти тисяч воїнiв. Залишати в тилу таку армiю занадто ризиковано.
  Рим добре укрiплений. У ньому сто десять тисяч вiльних чоловiкiв, якi можуть носити серйозну зброю i досить молодi та зрiлi для захисту. Тож Вiчне мiсто з його потужними укрiпленнями так просто не взяти. I це треба розумiти.
  У будь-якому випадку облога Риму могла затягнутися i слiд було вирвати скалку Красса. У Спартака вже понад сто тисяч воїнiв, але значна частина з них новачки, i раби, що тiльки що приєдналися.
  Плюс ще безлiч полонених римлян. Що з ними робити Спартак не знав. Страти занадто вже жорстоко. Але вони вимагали охорони та їжi. Втiм, Красс бажаючи поповнити свої ряди, запропонував викуп золотом. Однак Спартак не хотiв поповнювати i так швидко збiльшується армiю Красса.
  Альберт розумiв, що в них складне завдання i мало просто проникнути в мiсто. Дiти: хлопчик та дiвчинка, пiдiйшли до ворiт. Вони були гарненькi, свiтловолосi, i солдати змусили дiвчат танцювати безкоштовно i спiвати, загрожуючи i зовсiм зґвалтувати. Альберта Евтiбiда навчила непогано танцювати, а Родопея вмiла це робити, як багато дiвчаток.
  Їх ущипнули та пропустили...
  Альберт важко зiтхнув. Евтiбiда проспала три днi поспiль i була дуже зла на Альберта. Але серце жiнки парадоксальне. Вона раптово зрозумiвши, наскiльки хлопчик розумний, загорiла до нього.
  ще бiльшою пристрастю. I закохалася ще сильнiше, присягнувшись бiльше справi повстанцiв не шкодити. Тим бiльше образ Спартака потьмянiв, ревнощi були забутi i в неї нова пристрасть малолiтнiй жеребець Альберт. Отже душевна порожнеча заповнитися.
  Крiм того, Евтiбiда сама звичайного середнього зросту для жiнки i не любила великих чоловiкiв, може, крiм Спартака.
  Вона сподiвалася, що Альберт не буде надто великим. З великими чоловiками важче отримати задоволення в лiжку. Але нiчого хлопчик начебто цiлком звичайний для свого вiку,
  тiльки дуже сильний i з рельєфом мускулатури немов Аполлон. А як приємно з таким юним обiйматися та цiлуватися. Коли шкiра гладка, чиста, без волосся i така нiжна, на дотик,
  немов у дiвчини. А поцiлунки такi солодкi iз хлопчиком.
  Евтiбiду, втiм, Альберт у свої плани про всяк випадок не посвячувати. I йшов разом iз сестрою Родопеєю по Капуї.
  Дiвчинка запитала його:
  - Ну i де шукатимемо прихований пiдземний хiд?
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Треба знайти найстарiшу мешканку мiста. Вона напевно знає, де пiдземний хiд прихований.
  Родопея хихикнула i вiдповiла:
  -Старша мешканка мiста, можливо, i знає, якщо не маразмi. А чим ми їй заплатимо?
  Альберт впевнено заявив:
  -Спляшем, або пiсеньку заспiваємо, а може i те й iнше!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Якщо так, то знайдемо напевно!
  Дiти тупотiли босими нiжками по нагрiтих брукiвках брукiвцi. Вийшли на площу та стали спiвати та танцювати. А також ходити на руках. Публiка переважно солдатiв стримано аплодувала. Трохи покидали мiдних асiв. Принаймнi на їжу вистачить. Можна й сандалiї купити, але поки що це зайве.
  Родопея вибравши в натовпi старшу жiнку запитала:
  -А хто в Капуї найстарша мешканка?
  Та подивилася на дiвчинку i спитала:
  - А це вам навiщо?
  Родопея чесно вiдповiла:
  - Ми юнi та хочемо знання!
  Жiнка вiдповiла з посмiшкою:
  - Якщо хочете знання, вам треба йти до оракула!
  Дiвчинка заперечливо хитнула головою:
  - Нам потрiбнi iншi знання!
  Жiнка подивилася на них iз пiдозрою:
  - А ви не шпигунки Спартака випадково? Може, вас здати в полiцiю, щоб пiдсмажили вам п'яти?
  Родопея з усмiшкою вiдповiла:
  -Навiщо нам це треба? Ми вiльнi громадяни Риму i непогано собi заробляємо. А переможуть раби, буде руйнування та загибель.
  Жiнка зiтхнула i вiдповiла:
  - Можливо... Я сама боюся цих рабiв, що втiкають! Але якщо хочете зустрiтися iз найстарiшою мешканкою мiста, то вона бiля храму Венери живе. До речi, на вигляд не скажеш, що глибока стара. Жрицею вона була i служила гетерою при храмi. Ось вона дуже багато знає!
  Родопея кивнула:
  - Дякую! А який у неї будинок?
  Жiнка впевнено вiдповiла:
  - Вiн жовтого кольору ви його одразу знайдете!
  Дiвчинка знову кивнула, i пiдiйшла хлопчику, пискнувши:
  - Ходiмо!
  Альберт заперечив:
  - Ще трохи заспiваємо. Начебто непогано грошики потекли.
  Родопея здивувалася:
  - Тобi що потрiбнi грошi? Та все зло вiд грошей!
  Хлопчик заперечливо мотнув головою:
  - Все зло не вiд грошей, а вiд їхньої вiдсутностi!
  Дiвчинка хихикнула i вiдзначила:
  - Можливо ти i правий! Але якщо не працюватимемо, то й щастя собi не збудуємо!
  Альберт знизав плечима i помiтив:
  - Я от теж думаю iнодi, а заради чого ми затiяли повстання? Все одно щастя людям на голову не впаде. I може вийде так, що ми Рим зруйнуємо. Але деспотiя iмперiї
  змiнитись диктатурою кожного сильного над кожним слабким!
  Родопея знизала плечима i помiтила:
  - Будь-яка, влада - це насильство... I вiдсутнiсть влади породжує насильство. Отже, можливо одна деспотiя, змiнить собою iншу. I будь-яка деспотiя краща за повну анархiю.
  От подумай чи не стане Спартак чимось на зразок Цезаря. I хто був рабом стане паном, а пан рабом. Але суть вiд цього не змiниться. Хто був нiким, той став усiм?
  Чи, навпаки, нiчим? I взагалi, щоб на планетi Земля було щастя, треба бути всемогутнiм Богом. Наприклад, насамперед скасувати старiсть i зробити всiх людей вiчно
  молодими та красивими. А щастя здобувши безсмертя люди i так збудують! Дiйсно, якщо ти вiчно юний i красивий, то тобi поспiшати нiкуди. А те, що люди вмирають - це
  страшно! I несправедливо - людина гiдна жити вiчно!
  Ось дiти трохи ще потанцювали та поспiвали, збираючи мiднi грошi. Потiм пiдiйшли до храму Венери. I тут почали танцювати. Один iз легiонерiв упiймав Альберта за ногу i погладив.
  Хлопцевi було гидко, i вiн мало не рушив розпусника голою п'ятою в пiдборiддя, але зумiв стриматися. Легiонер кинув срiбну монету i прошипiв:
  - Переспи зi мною дам золотий!
  Альберт пискнув:
  - Я незаймана! I бережу невиннiсть!
  Той смiливо усмiхнувся i буркнув:
  - Можна й ротом! Дам два золотi!
  Альберт вiдскочив далi. Вiн вiдчував, що ще трохи й уб'є розпусника. Ну гаразд буря вирували пройшла.
  Закiнчивши спiвати, дiти пiдiйшли до будинку колишньої жрицi та зателефонували.
  Їм вiдкрив хлопчик у пов'язцi на стегнах. Вiн уклонився i помiтив:
  - Панi не любить жебракiв!
  Альберт труснув вже досить важким мiшечком з монетами:
  - Ми не жебраки!
  Хлопчик повеселiшав:
  - Пройдiть!
  Жриця лежала на диванi. Вона справдi виглядала досить молодо, а її бiлi блищали. Так на вигляд тридцять п'ять, ну не бiльше сорока рокiв досить гарної жiнки.
  Вона рiзко схопилася з дивана, показавши, що не втратила жвавостi i запитала:
  - Що тобi треба хлопчик?
  Альберт про булькал:
  - Я дiвчинка...
  Жiнка засмiялася:
  - Я бачу тебе наскрiзь! Ти хлопчик та шпигун Спартака!
  Альберт з усмiшкою вiдповiв:
  - Хiба це погано допомагати правiй справi?
  Жриця логiчно помiтила:
  - Ну занапастите ви Римську iмперiю, а далi що? Будуть дрiбнi держави, а рабство та страждання залишаться. I може, стануть i бiльше!
  Альберт логiчно зауважив:
  - Ось ми й хочемо побудувати справедливу державу, де б не було рабiв, i не було б панiв, а всi були б рiвнi!
  Жриця помiтила:
  - Усi не можуть бути рiвними! Ти, наприклад, куди сильнiший i спритнiший воїн нiж твої однолiтки! Люди нерiвнi вiд народження i тому нерiвнiсть вiчна!
  Хлопчик кивнув:
  - Але ми хочемо побудувати державу, за якої у всiх можливостi вiд народження були б рiвними. I щоб нiкого не продавали у рабство. Щоб була одвiчна свобода всiм, i щоб не приносили кривавих жертв богам. Щоб усi дiти навчалися у школi, i була турбота про людей похилого вiку. А в майбутньому ми розвинемо науку i винайдемо лiки, що люди не старiтимуть i надриватимуться непосильною працею.
  Жриця кивнула i похитала головою:
  - Мрiї... А ось хто триматиме у разi перемоги варварiв у руках?
  Альберт впевнено заявив:
  - Ми заснуємо виборну демократiю та парламент. I дамо рiвнi права всiм. Тодi й буде демократична держава, а багатих змусимо за законом дiлитись iз бiдними.
  I буде соцiалiзм, i царство свободи та процвiтання!
  Жриця знизала плечима i помiтила:
  - Свiт значно складнiший, нiж уявляється в мрiях. Але добре мiй хлопчик! Ти що хочеш вiд мене дiзнатися!
  Альберт з усмiшкою вiдповiв:
  - Мiсце, де знаходиться пiдземний вхiд до мiста!
  Жриця кивнула, пiдморгнувши:
  - Хоч я не дуже вiрю, що в рабiв вдасться побудувати справедливе i щасливе царство, але... Так вже й допоможу! Але натомiсть ти займешся красень зi мною коханням.
  Альберт знiяковiв:
  - Але ж у нас така велика рiзниця у вiцi!
  Жiнка, якiй рокiв набагато бiльше, нiж вона виглядала кивнула:
  - Та велика. Я ще Ганнiбала пам'ятаю! Але секс iз юними хлопчиками продовжує менi молодiсть! Так що ти подаруєш менi частку своєї юностi, непереможний герой, а буду довше молодою.
  Крiм того, я нiколи ще не бачила такого гарного хлопчика, як ти. I в менi вирує пожежа пристрастi!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Воля ваша панi!
  Жiнка кивнула:
  - Ну, йди до мене пiвник! Не бiйся!
  Рiзниця у вiцi була величезною i це бентежило Альберта. Але вмiлi дотик досвiдченої жiнки порушили хлопчика. Вiн самовiддано працював. кидається вiд збудження то в жар
  то у холод. Доводилося працювати мов, але у Альберта був уже досвiд, i з жiнкою для збудженого хлопця таке не гидко. Колишня жриця голосно стогнала вiд нечуваної насолоди. Працювати довелося кiлька годин.
  Жриця була темпераментною та невблаганною. Альберт вiдчував моторошну втому i тримався на межi сил. Нарештi втомилася, наситившись каскадом оргазмiв i жiнка.
  I вона проворкувала:
  - Пiдземний хiд у храмi Венери прямо пiд вiвтарем. Вiдтроєш дверi натисканням три рази на очi папуги. А там вийдеш i вудишь, де вхiд i за мiстом!
  Альберт кивнув:
  - Дякую вам велике!
  Жриця гаркнула:
  - Це тобi дякую! Нiколи я не вiдчувала такого приголомшливого задоволення! Просто неймовiрна насолода!
  Хлопчик вiдповiдно кивнув:
  - Та це вiрно клас!
  Жiнка кивнула:
  - Ну, йдiть! Хоча нi! Залиш мiшечок з мiдними монетами! Це буде плата менi за уроки кохання. А тепер уже стемнiло ступайте. Поки храм не закрили, зайдете туди, як моляться.
  Та й вiзьмете з мiшечка по мiднiй монетi дрiбнiшi. Заплатiть бiля входу. А там зорiєнтуєтеся!
  Альберт кивнув головою. Хоча вiддавала грошi, вiдчув досаду. Стара змусила переспати з собою дуже гарненького i м'язистого хлопчика, i ще взяла за це грошi.
  Але принаймнi завдання виконане.
  Альберт та Родопея вийшли з житла. Альберт у фонтанi пополоскав рота. I вiдчув, що йому дуже хочеться їсти. Але треба поспiшати доки храм Венери не закрили.
  Що ж рабовi не вперше терпiти голод?
  Хлопчик i дiвчинка увiйшли до хропiння. Варта бiля входу взяла по монетцi й змусила витерти об мокру ганчiрку їхнi босi, курнi, майже дитячi, але огрубiлi ноги.
  Альберт подумав, що вiн дорослий. З жiнками спить, ворогiв вбиває мечем, i довiрена особа Спартака, беручи участь у вiйськовiй радi. Дехто навiть каже, що вiн позашлюбний син Спартака. хоча насправдi в цьому снi його батько римський патрицiй з почесного роду.
  Коли босi нiжки треш об мокру ганчiрку, це приємно i трохи лоскiтно. А ось стражники хтиво дивляться на твої голi, засмаглi, з чистою шкiрою ноги.
  Вони думають, що вiн дiвчисько. Хiба що надто мускулистi нiжки, але красивi. Недарма жриця так у нього вчепилася. Альберт раптом подумав, що вiн може так i залишитися хлопчиком, коли Сатана господар його тiло. Плюс, що ти не станеш нiколи старим, мiнус, не подорослiшаєш. Але якщо жiнки тебе люблять, а дорослi чоловiки слухаються, то чого тут псувати?
  Альберт та Родопея пiдiйшли до вiвтаря. Вклонилися. Хлопчик побачив папугу. Очi iз зеленого скла, яке недосвiдчена людина цiлком могла б прийняти за смарагд.
  А оперення позолочене. Альберт швидко простяг руку i натиснув на очi. Раз, потiм другий i третiй... Почувся плавний шум, i дiти розвiдники швидко стрибнули в прохiд пiд плиту.
  Рушили бiгом коридором. Було темно. Але Альберт у темрявi на свiй подив бачив як кiшка, чи навiть сова, а може й краще. I тяг за собою Родопею.
  У тунелi було сиро та прохолодно. Альберту дрiбницi, а Родопея помiтила:
  - Холодно i мишi пищать!
  Альберт зiтхнув:
  - Та невесело! Давай швидше.
  Вони пробiгли далi. Хлопчик тягнув за руку дiвчинку. I ось вони уперлися в кам'яну плиту. Тут мав бути замаскований пiдземний вихiд. Родопея помiтила:
  - Чому ти не спитав, як вiдкрити вихiд?
  Альберт вiдповiв:
  - Пiсля таких бурхливих занять коханням, мiзки буквально википають. Але не бiйся. Зрозумiло, що потрiбно щось натиснути або щось повернути. Шукаємо i знайдемо!
  I хлопчик почав обмацувати плитки... Це зайняло пристойний час. Альберт перевiряв кожну щiлинку та западину, уважно промацував. I нарештi щось зумiв зачепити.
  Хоча їсти вже хотiлося добряче i пити теж. Тяжко зiтхала i дiвчинка Родопея. Вона була голодна. Та й босi нiжки в пiдземеллi вночi стали мерзнути, коли стоїш нерухомо.
  I дiвчинка, щоб зiгрiтися, пiдскакувала. Нарештi хлопчик знайшов важiль i тричi натиснув на нього. I мiцна мармурова плита вiд'їхала. А в очi дiтям рiзануло свiтло.
  Вже свiтанок займався.
  Вони змерзлi голоднi, з радiстю вибралися на сонце. Тепер можна бути задоволеними. Завдання виконане i скорiше до Спартака.
  I дiти побiгли з усiх нiг, миготивши голими, рожевими, круглими п'ятами. Дiвчинка вiдстала i хлопчик-термiнатор вирвався вперед. I ось нарештi вiн домчався до табору.
  Спартак його зустрiв стразу та наказала армiї рухатися. Вирiшили напасти цiєї ж ночi. У Красса понад вiсiмдесят тисяч воїнiв. I, зрозумiло, за майже рiвних сил штурмом на стiни Капую не взяти. А так можна завдати раптового удару.
  А Родопея вiдставши вiд Альберта, мало не потрапила до лап одного з легiонерiв. Побачивши самотнє, свiтловолосе i дуже гарне дiвчисько-пiдлiтка, варвар кинувся за нею.
  Босi легкi нiжки дiвчинки не дали наздогнати. Але вона розгнiвалася. I коли легiонер вiд швидкого бiгу став задихатися, Родопея дiстала голку та розвернувшись iз усього розмаху.
  всадив ублюдку в горло. I дуже спритно потрапив прямо до сонної артерiї. Так що це дiвчисько теж вмiло безпосередньо вбивати.
  Спартак похвалив її. I навiть подарував золоту монету iз портретом Олександра Македонського.
  Пiсля цього вiйсько продовжило рух.
  Спочатку все йшло за планом i як за нотами. Першими увiйшли в прохiд найдосвiдченiшi та найсильнiшi воїни. Вони пробилися до храму Венери та вiдключили жерцiв. Потiм нiчною Капою рушили тисячi рабiв. Але в цей момент якраз до Красса пiдiйшло двадцять п'ять тисяч нових солдатiв. Чотири легiони по п'ять тисяч з морських колонiй, i п'ятий iз самого мiста.
  Сумарно це дозволяло зрiвнятися з армiєю Спартака. Правда римлян у Капуї вночi застали зненацька, i багато тисяч легiонерiв було вбито вiдразу не зумiвши чинити опору.
  I це дозволило захопити iнiцiативу повстанцям. Але порубатися довелося неабияк. Альберт махав одразу двома мечами, зрубуючи голови. Родопея та брат Гета, використовували в бою легшi шаблi.
  Билися iншi сестри, i навiть мати Альберта. Вона була фiзичною сильною жiнкою, якiй пiшло на користь рабство, i вона набула прекрасної фiгури.
  Альберт, рубаючи римлян проспiвав:
  - Спартак великий доблесний боєць,
  Пiдняв рабiв вiн проти злого ярма...
  Я вiрю не прийде мрiї кiнець,
  I щастя буде не частинку митi!
  Так ото люто бився вiдважний хлопчисько та iншi воїни та войовницi. I падають розрубанi бiйцi. У Капуї бiльшiсть римських бiйцiв було перебито у першу годину.
  Бiльшiсть боїв припало на двадцять п'ять тисяч свiжих воїнiв. Але Спартак впевнено борючись двома мечами зумiли їх оточити, користуючись чисельною перевагою.
  I то була велика перемога.
  Альберт бився. Ось гола, кругла п'ята хлопчика зламала чергову щелепу римському генераловi. Ось це справдi пацан-термiнатор. I так рубатись i винищує.
  I все новi й новi воїни Риму падають убитi i зi знесеними головами. I Спартак двома мечами рубатися i Крiс. А Красс боягузливо вкотре втiкає.
  I це, звичайно ж, велика пiдлiсть. А римську армiю у битвi частково перебили, i частково полонили. Розгром був цiлковитий, змогло вирватися з Капую трохи бiльше п'яти
  тисяч римлян. Одних полонених було майже тридцять тисяч. I їхнiй змiст став проблемою.
  У всякому разi, тепер руки у Спартака розв'язанi i можна смiливо йти на Рим.
  Володимир-Михайло, Горбачов-Путiн, знову прокинувшись почав робити кроки. Зокрема, наказав, щоб улiтку дiти ходили босонiж i економили взуття. Також босонiж мають ходити i жiнки.
  Також отримали чоловiки право мати до чотирьох дружин, i це круто.
  Зробивши такi реформи, Горбачов-Путiн заснув;
  Альберт прокинувся вiд удару батогом по босих, хлопчачих ногах. Наглядач грубо штовхнув майже голого хлопчика i крикнув:
  - Пiднiмайся раб!
  Колишнiй принц зiтхнув. Його тiло було сухим, жилавим, а шкiра майже чорною вiд засмаги. Волосся i без того свiтле ж на оборот вигорiло i було бiлим наче снiг.
  Вiн пiдвiвся i спершу подався снiдати разом з рештою хлопчакiв-невiльникiв. Снiданок, звичайно, був досить скромним, каша з овочами. Тим бiльше в пустелi i особливо м'ясо не приготуєш. I плюс ще трохи води.
  Свою порцiю хлопчаки-раби проковтнули швидко. А потiм пiдiйшли до мотузки i дозволили собi прив'язати руки. I пiсля чого їх знову погнали вулицею.
  Щоправда, цього разу до ринку вже було недалеко i це хоч якiсь обiцяло змiни.
  Люди на вулицях дивилися на хлопчакiв. Багато було i мiсцевих пацанiв. Вони були рiзнi: i в каптанах, халатах, i напiвголi, i босi, i взутi. Зазвичай люди багатшi
  волiли взуття i навiть чоботи, незважаючи на спеку. Дорослi чоловiки навiть з бiдноти вiддавали перевагу сандалi, а ось дiти та жiнки в залежностi вiд достатку.
  Бiднi босонiж, багатше взувались. Втiм, жiнки навiть бiднi були в балахонах та закритих обличчях, хоч i хизувалися голими п'ятами. Були й хлопчики-раби, що майже голенькi або навiть зовсiм оголенi мели вулицi.
  Ось молодих невiльникiв вiдповiли спочатку в лазню при ринку. I знову їх помили. З хлопчикiв зняли плавки та пов'язки на стегнах. I їм допомагали митися гарнi дiвчата-прислужницi.
  Альберт вiдчув сором i хвилювання молодого чоловiка, особливо коли його терли мочалками. Особливо ретельно драїли хлопчикам пильнi, огрубiлi ступнi. Так їм дали пополоскати
  рот i почистити зуби. Розчесали мокре волосся. Деяких занадто кудлатих хлопчакiв постригли. Альберт вiдчував сильне хвилювання, вiд багатьох голих невiльниць.
  Тi ж, наче не помiчали, як збуджуються i нервують хлопчики. Вони просто готували товар для торгу, i це був їхнiй борг.
  У Альберта чоловiча досконалiсть збудилася, i набухло. I йому стало дуже соромно. I вiн його прикрив руками. У деяких хлопчикiв теж стирчало встало.
  Вони сильно смикалися, були обличчя червонi вiд сорому i збентеження.
  Але торг є торг... Продають рабiв по арабському навчаю зовсiм голими. Щоб господар бачив усi недолiки. I нiкому не дiло до сорому. Раб це насамперед
  тварина. А хiба тваринi може бути соромно? I хiба тварина має одяг? Так що ось голяка i йдiть на загальний огляд.
  Хлопчаки виглядали худими та жилистими.
  Їх за iдеєю було б краще вiдгодувати перед торгом, але часу немає. треба продати зараз. Тим паче сухий, i худий раб зазвичай витривалiший, нiж вгодований.
  Альберта та iнших пацанiв змастили олiєю, щоб вони блищали i здавалися бiльш рельєфними м'язами. Пiсля цього пiдвели до торгу.
  Там йшов аукцiон. Продавали i жiнок, причому дуже гарних, i молодих дiвчат, i навiть дiвчаток. Продавали i дорослих чоловiкiв, i юнакiв, i навiть людей похилого вiку. Тiльки стара
  не продавали - видно гидко це.
  Хлопчикiв збудували в шеренгу i став виводити на помiст. Почали з тих, хто дрiбнiший.
  Першою вийшла дитина рокiв восьми. Вiн був дуже худенький, ребра випирали, i голова здавалася великою, а шия тонкою.
  Чи не привабливий екземпляр.
  Розпорядник сказав:
  - Один динар стартова цiна... Хто бiльше дасть...
  По натовпу чоловiкiв з бородами та жiнок у паранджах пройшло ремствування. Мабуть, хлопчик їх не вразив. Не дуже вони хотiли розлучатися i з золотим динаром.
  Чоловiк у чалмi та великим животом, сказав:
  - Давай я вiзьму в тебе всю партiю дiтей за двадцять динарiв, i не забирай у нас зайвий час!
  Торговець знизав плечима i вiдповiв:
  - Там один хлопчик принц Європейської країни. вiн продаватиметься окремо. А решту я вiддам тобi за тридцять динарiв!
  Купець у розкiшнiй чалмi рикнув:
  - Досить i двадцяти. Хлопчаки гарнi для роботи в шахтах та копальнях. Але вони там швидко i вмирають, не даючи як слiд окупити себе.
  Торговець iз посмiшкою вiдповiв:
  - Пара хлопчакiв гарнi, їх можуть купити як слуги для домашнiх робiт. I взагалi хай буде торг!
  Iнший купець пiдтримав:
  -Нехай виведуть усю партiю, а ми вирiшимо - купувати чи не купувати!
  Альберта залишили одного за ширмою, а голих, чорних вiд засмаг хлопчикiв вивели на помiст. Пара з них справдi виглядала пристойно. I виникло пожвавлення.
  Iнший купець повiдомив:
  - Даю за двадцять п'ять динарiв!
  Перший купець рикнув:
  - Тридцять i це остаточна цiна!
  Iнший купець у чалмi з рубiнами повiдомив:
  - Тодi тридцять один динар!
  Торговець пiдняв молоток i на розспiв промовив:
  - Тридцять один динар разiв, тридцять один динар два, ну що бiльше дасть? Тридцять один динар три!
  . РОЗДIЛ ? 14.
  Хлопчакiв погнали у бiк господаря. Їх продали немов худобу. I це було твердим ходом.
  Тепер настала черга Альберта. Босого та голого хлопчика вивели на торг. Альберт справдi мав гарну, хоч i худеньку, але жилисту, рельєфну форму фiгуру, i миле дитяче гарненьке личко. Вiн взагалi дуже гарний хлопчик, хоч i проступають реберця. Його волосся бiле, трохи золотисте i акуратно пострижене.
  Наглядач крикнув:
  - Вiдкрий рота хлопець!
  Хлопчик-принц...
  Наглядач вигукнув:
  - Бачите якiсь у нього бiлi, чистi, мiцнi зуби. Починаємо торг iз п'ятнадцяти динарiв!
  Один iз купцiв крикнув:
  - Нехай пiднiме камiнь!
  Альберта пiдвели до каменю, якi використовувалися, щоб вимiряти силу рабам. Хлопчик насилу вiдiрвав його вiд пiдлоги, i закинув на груди. I пiдняв поштовхом, допомагаючи ногами над головою.
  Купець кивнув:
  - Для його вiку непогано! Даю шiстнадцять динарiв!
  Iнший чоловiк посмiхнувся i заявив сiмнадцять!
  Почувся вигук - вiсiмнадцять!
  Купець знову подав голос:
  Двадцять!
  Настала пауза. Альберт стоять зовсiм голий, i раптом йому стало принизливо та соромно вiд цього. Вiд сорому настало хвилювання i чоловiча досконалiсть почала пiднiматися.
  Жiнка в багатiй паранджi про булькала.
  - Двадцять п'ять динарiв!
  Почулися жахливi жарти.
  - Ось вона знайшла собi справжнього чоловiка!
  - Оце нова iграшка!
  Торговець кивнув i почав вимовляти:
  - Двадцять п'ять динарiв разiв, двадцять п'ять динарiв два... Ну, хто бiльше.
  Купець, який ранiше купив усiх рабiв, буркнув:
  - Тридцять динарiв!
  Сусiд здивовано запитав:
  - За одного, як за двадцять хлопчикiв?
  Купець кивнув:
  - Я вiдчуваю вiн стоїть цього!
  Торговець почав вити:
  - Тридцять динарiв разiв, тридцять динарiв два.
  Жiнка перервала i рикнув:
  - Тридцять п'ять динарiв!
  Торговець кивнув:
  - Правильно, тридцять п'ять динарiв разiв, тридцять п'ять динарiв два.
  Купець знову подав голос:
  - Сорок динарiв!
  Торговець заспiвав сорок динарiв разiв, сорок динарiв два.
  Жiнка в багатiй паранджi пискнула:
  - Сорок п'ять динарiв!
  Торговець прочiрикав:
  - Сорок п'ять динарiв разiв, сорок п'ять динарiв два...
  Купець рикнув:
  - П'ятдесят динарiв!
  Його сусiд з подивом промовив:
  - П'ятдесят динарiв за хлопця? За цi грошi можна купити гарну дiвчину!
  Купець посмiхнувся:
  - А вiн, як i дiвчина гарний!
  Жiнка крикнула:
  - Шiстдесят динарiв!
  Купець не поступався:
  - Сiмдесят!
  -Вiсiмдесят!
  -Дев'яносто!
  Жiнки крикнула:
  - Сто динарiв!
  Динар - це монета iз золота, i сто динарiв - це вже чимала сума i виникла пауза.
  Торговець пiдняв молоток i наспiв став вимовляти:
  - Сто динарiв разiв! Сто динарiв зо два! Хто бiльше дасть сто динарiв три... I не встиг молоток опуститись, як перший купець випалив:
  - Сто десять динарiв!
  Публiка свиснула...
  Торговець пiдняв молоток i сказав:
  - Сто десять динарiв разiв, сто десять динарiв два.
  Жiнка жорстко промовила:
  - Сто двадцять динарiв!
  Перший купець, який запропонував за хлопчикiв двадцять динарiв, єхидно спитав:
  - А чи не надто багато за пiвника хочеш?
  Жiнка рiшуче заявила:
  - Це моя справа! А тобi старий пень вiн навiщо!
  Купець iз прикрашеною смарагдами чалмою вiдповiв:
  - Ще дiзнаєшся! Ну гаразд сто тридцять динарiв!
  Жiнка не поступалася i твердо рикнула:
  - Сто сорок!
  Купець буркнув:
  - Сто п'ятдесят!
  Жiнка рiшуче сказала:
  - Двiстi динарiв!
  Купець свиснув:
  - Так за такi грошi можна купити собi рабиню рiдкiсної краси. Тобi не здається, що твiй чоловiк емiр розлютиться якщо дiзнається, скiльки ти витрачаєш на гарненького хлопчика!
  Жiнка жорстко помiтила:
  - Я принесла емiровi його становище та багатство, вiн знає, що цим завдячує моєму батьковi! А ось тобi навiщо цей гарний хлопчик?
  Купець у вiдповiдь буркнув:
  - Триста динарiв!
  Жiнка з усмiшкою вiдповiла:
  - Чотириста!
  Купець гаркнув:
  - П'ятсот!
  Жiнка жорстко вивела:
  - Тисячу динарiв!
  По рядах купцiв i торгашiв пройшов гомiн. Один iз них помiтив:
  - Хлопчик гарний, але чому за нього так багато. Рiдко, коли за жiнки перших красунь стiльки платили!
  Купець пiдтвердив:
  - За тисячу динарiв твiй чоловiк тобi точно здере шкуру!
  Дружина емiра в паранджi вiдповiла:
  - А тобi буде ще гiрше хтивий козел!
  Купер гаркнув:
  - Двi тисячi динарiв!
  Жiнка, не поступаючись, вiдповiла:
  - Три тисячi!
  Купець пробашив:
  - Чотири тисячi!
  Жiнка покинула:
  - П'ять тисяч!
  Купець прокричав на всю горлянку:
  - Десять тисяч динарiв!
  Наступала важка пауза... Сума для цiни за одного раба небачена. I по натовпу купцiв пролунав галас. Насправдi здавалося дуже дурним стiльки платити за хлопчика
  приблизно тринадцяти рокiв, хай i дуже гарного i мускулистого.
  Тим бiльше, чоловiча досконалiсть у Альберта опала. Жiнка раптом вiдчула розчарування у своїй новiй iграшцi i замовкла. Насправдi це не дуже.
  Торговець, бачачи пауза тягнеться, пiдняв молоточок i почав вимовляти:
  - Десять тисяч динарiв разiв, десять тисяч динарiв два, хто бiльше дасть? Десять тисяч динарiв - три! Але не встиг молоточок ударити, як почувся голос:
  - Сто тисяч динарiв!
  Усi озирнулися. До зали увiйшов чоловiк весь у чорному та особливому костюмi. Його обличчя було закрите чорною маскою.
  Купець втратив дар мови i завмер, завмер у здивуваннi.
  Людина в чорному плащi та масцi пiдтвердила:
  - Сто тисяч динарiв!
  Торговець згiдно кивнув:
  - Звiсно великий! I почав на розспiв: сто тисяч динарiв разiв, сто тисяч динарiв два... Хто бiльше дасть? Сто тисяч динарiв три! Продано пану в чорному плащi та масцi!
  Тут купець встряв i заявив:
  - Ця людина невiдома у нас! Чи має вiн таку величезну суму!
  Людина в чорному плащi та масцi повiдомила:
  - На верблюдах лежать мiшки iз золотом! Саме вистачить щоб заплатити за цього хлопчика! Можете, перерахувати якщо хочете!
  Торговець кивнув:
  - Вiд твоєї! Можеш володiти ним як хочеш! З огляду на яку велику суму ви заплатили, я можу запропонувати до нього ланцюг безкоштовно!
  Чоловiк у чорному плащi кивнув:
  - Ланцюг не завадить для звiрятка! А поки що веселiться!
  Альберт здригнувся. Йому на шию начепили нашийник iз ланцюгом i передали кiнець новому пану. Щось у ньому дуже зловiсне та зле. I хлопчик вiдчував, що це не на добро.
  Чоловiк у чорнiй масцi i плащi смикнув за ланцюг i буркнув:
  - Ну, пiшли мiй новий раб! Подивимося, чи виправдаєш ти на себе надiї та витрати.
  Альберт покiрно йшов за ним. Йому вивели надвiр. Тут i справдi з верблюдiв завантажували мiшки iз золотом. Альберт подумав: заради чого за нього заплатили таку шалену прорву грошей?
  Якщо за десять динарiв можна купити хорошого дорослого чоловiка-раба. Ось двадцять хлопчикiв пiшли за тридцять один динар. Тiльки за жiнок чудової краси iнодi
  вартiсть переходили за тисячу динарiв.
  Але щоб за одного раба чи рабиню - заплати сто тисяч! Це немислимо! Адже така сума - це цiла скарбниця правителя. Альберта прикували до слона, якого вилiз його новий король.
  I четверо вершникiв пильно стежили за хлопчиськом. I Альберт знову рушив у дорогу. Його босi, огрубiлi пiдошви шльопали брукiвкою. Вiн був голеньким i худеньким,
  i на нього дивилися люди i смiялися.
  Насправдi стiльки заплатити за хлопчика? Може, це дике кохання?
  Альберт iшов i замислився. Чому купець був готовий викласти за нього десять тисяч динарiв? Не заради того, щоб вiдправити до каменоломнi. I не для постiльних втiх.
  Напевно, йому щось вiдомо, про походження Альберта. Що вiн принц найбагатшої країни. Може, купець розраховував взяти з Альберта викуп? Чи продати власному батьковi-королю?
  Така версiя виглядала цiлком правдоподiбною. Хоча ще невiдомо отримаєш ти викуп, а десять тисяч динарiв - цiну тисячi дорослих рабiв треба викласти зараз.
  Нехай невiдомi шляхи Господнi.
  Хоча є цей Бог, чи нi... Альберт кашлянув. Ну нi вiн же продав тiло Сатанi, а значить i Бог має iснувати! А як же iнакше? Якщо є тiнь,
  то має бути i свiтло. Це може бути, що тiнi немає, якщо свiтив кiлька. А ось свiтло завжди при тiнi є.
  Альберт важко зiтхнув. Подумав i навiщо за нього вiддали сто тисяч? Принаймнi не для того, щоб так просто вбити i це плюс. але раптом з ним трапиться,
  щось страшнiше за смерть? I це - мiнус! Раптом його захочуть використати як дiвчину?
  Альберт важко зiтхнув i додав кроку. Вони вийшли за мiсто i рушили пустелею. Хлопчик iшов собi i намагався собi уявити щось веселiше.
  Рiзного роду походу, вiйни, середньовiчнi сутички.
  Хлопчик уявив собi час Рiчарда Левине Серце. Там вiн уже бився увi снi та перемiг усiх. А тепер уявити, як там хоче орден спалити нещасну єврейську дiвчину
  Ревекку. Адже вона така красива i невинна. У нiй стiльки чарiвностi та тепла. Адже дiвчину повели на багаття в оточеннi стражникiв. Її фiгура виглядала блiдою.
  Дiвчина йшла тихими кроками, i її прекрасне личко здавалося спокiйним, хоча видно, що в око палахкотить то страх, то гнiв.
  З неї зняли всi прикраси та яскравi схiднi тканини. Голова Ревекi залишилася непокритою крiм двох чорних, досить довгих кiс, що спускалися по бiлому балахону.
  Маленькi ступi в дiвчини були босими. I видно було Ревека страждає як вiд морального приниження: її багату єврейку змусили ходити босонiж, наче жебрак простолюдинку.
  Ось i фiзично. День видався похмурим i було досить мерзлякувато, та й гола пiдошва дiвчинки не звична до гострих камiнчикiв i гравiю дороги. Ребецi стали морщитись i
  кульгати на обидвi ноги. Вона, зрозумiло, не звикла ходити босонiж, особливо в Британiї, де навiть влiтку не дуже тепло i часто хмарно. Адже вiн дочка Палестини з
  бiльш теплим та сухим клiматом.
  Та й принизливо, коли голi, круглi, злегка запиленi п'яти бачать чоловiки i навiть вiдпускають єхиднi жарти. Звичайно, з Ребеки зняли всi прикраси та роззули, не тому що хотiли
  спецiальної принизити.
  Ченцi побоювалися, що в неї можуть бути амулети та талiсмани, яким Сатана забезпечує своїх адептiв, щоб завадити покаятися навiть пiд тортурами.
  А на страту жiнок пiдозрюваних, що вони вiдьми - водили босими. Так у них начебто знижувалась бiсiвська сила. Адже земля Божа, i коли її стосуються босi пiдошви, вiдьма
  заряджається Божественною енергiєю та втрачає частину своєї сили. У всякому разi Ребека боса i в бiлому одязi з грубого полотна справляла зворушливе враження.
  Багато жiнок дивилися на неї i дивувалися, як вона прекрасна навiть у скоромному одязi, веденiй на багаття смертницi. I наскiльки витонченi, i точенi в неї босi нiжки,
  до яких не пристає пилюка, дороги. I що її природна краса голих дiвочих нiжок куди, прекраснiша за черевики, усипанi прикрасами з дiамантiв.
  Ось Ребека все бiльша кульгава, збиваючи босi нiжнi нiжки пiдходить до копицi дров i соломи. Тут її мають спалити. А перед стратою прив'язують до стовпа i надягають ланцюги.
  Звичайно ж боляче, коли у нiжне дiвоче тiло впивається ланцюг. I як мерзлякувато стояти нерухомо, в прохолодний день на заходi лiта, в похмуру погоду. Коли сонце тiльки
  тiльки зрiдка проглядає з-за хмар. Окрiм балахона на тiлi у Ребеки нiчого немає. Дiвчина-монашки всi зняли до нитки, i дали балахон чисто заради пристойностi.
  Так що нерухомо стояти прикутою ланцюгами ще й мерзлякувато, i хворий вiд ланцюгiв, босi нiжки холонуть вiд вiтру, i ниють вiд напруги стоячого положення.
  Тепер вся надiя Ревекi на захисника. Проти нього має боротися найкращий воїн ордена тамплiєрiв Брiан. Який вiдрiзняється великою силою та витривалiстю.
  Втiм, Айвенго зумiв його вибити з сiдла. Але зараз вiн тяжко поранений. Ще Рiчард Левине серце може тягатися з Брiаном, але вiн не може битися за єврейку, точнiше
  навряд чи захоче - не царська ця справа.
  Отже, Брiан спокiйний i впевнений, що зможе будь-кого перемогти. А потiм зухвале дiвчисько, що вiдкинуло його кохання просто спалять. I розвiють попiл вiдьму. Потiм спалять i
  її сап'яновi, шитi перлами чобiтки, i одяг з усiма демонськими прикрасами.
  Брiян дивиться на Ревекку. Як вона прекрасна, ось так прив'язана до стовпа, точнiше прикута ланцюгами. I виглядає наскiльки зворушливо i неповторно драматично.
  А час iде. Дiвчина мерзне i смикається. Дзвiнять на ньому ланцюги. Мабуть, їй завдає страждання стояти прикутою до стовпа. Босi нiжки дiвчата почервонiли вiд холоду.
  Як їй неприємно. I як їй, напевно, страшно...
  Вогонь звичайно ж зiгрiє i полум'я хижа лизне дiвочу, круглу п'яту. I буде чути запах шашлику, наче смажать баранину. I це стане так болiсно.
  I дiвчина завищить. А полум'я пiднiматиметься, все вище i вище. Спалить її бiлий балахон i весь натовп її побачить зовсiм голим, i прикутим ланцюгом.
  А бiла шкiра покриється пухирями, почервонiє. А потiм стане злазити. I смажиться м'ясо, i шипiтиме наче на сковородi. I це буде просто дуже боляче.
  I Ревекка кричатиме вiд нестерпних страждань. I ось вiд її кiсток вiдвалюватиметься м'ясо. I кiсточки оголюватися, чорнiючи. I дiвчина вiд больового шоку знепритомнiє i затихне. Затихне вже назавжди. А її душа полетить у спецiальне пекло для євреїв. Для нехрещених євреїв буде свiй пекло. Де їх мучитимуть у їхнiх справах.
  I мабуть Ревека як безневинна душа буде покарана не так жорстоко. Її випоруть, поб'ють трохи палицями босими, круглими п'ятами. А потiм кинуть у катiвню. I Ребека там спiватиме,
  i славити своїх єврейських святих. Iнодi до неї приходитимуть тюремники-чортi i б'ють її палицями знову по босих витонченої форми п'ятами. Тому що грiшницi мають отримувати
  по п'ятах якомога болючiше.
  I її ще сiчуть рiзками, а потiм як вiдьму, смажити вогником. Пiдпаливши її гарну, наче двi диньки груди.
  Лицар Брiан розмрiявся. А час минав... i ось уже остання година прибуття захисника спливає.
  Гросмейстер ордена дає сигнал до початку страти.
  Ось кат висiкає кременем iскру, i запалює вимочений у селiтрi смолоскип. Ревекка скрикує вiд страху i водночас опромiнення. Вона так здригнулася на вiтрi, що їй просто тривiально хочеться зiгрiтися.
  Хоча зрозумiло, що вогонь зiгрiє лише на мить, а потiм палитиме i палитиме, i обдере i шкiру, i м'ясо.
  Кат уже став пiдносити смолоскип до соломи, як натовп загудiв. На вiдстанi мчав невеликий бiлий i кiнь, i на ньому маленький вершник.
  Гросмейстер ордену крикнув:
  - Зупинися кат!
  Той завмер буквально у вершцi вiд соломи. Сер Брiан обурився:
  - Вiн спiзнився! Термiн приїзду захисника минув!
  Гросмейстер зло вiдповiв:
  - Ти боїшся битися з хлопчиськом?
  Повита гросмейстера схвально зашумiла:
  - Правильно бiйся! Що забоявся боягуз!
  Брiан зло вимовив:
  - Я з нього виб'ю пиху!
  Храмовик подумав спочатку що це все-таки Айвенго незважаючи на рану хоче поборотися з ним. Але цей воїн був ще меншим i нижчим на зрiст нiж колишнiй кривдник сер Брiана.
  Та й кiнь був iнший. I обладунки...
  Ну що ж... У Брiана вiдлягло вiд серця. До нього ще не встигли дiйти чутки про те, що це хлопець рокiв тринадцяти виграв лицарський турнiр: зваливши з коней i Рiчарда Левине
  Серце та Айвенго. Та в тi часи не було пошти. А чутки приписували, що нiби турнiр виграв справжнiй велетень, а не якийсь там хлопчик.
  Тож сер Брiан був спокiйний.
  I впевнено повiдомив:
  - Я приймаю виклик!
  Його впевненiсть ще бiльше зросла, коли Альберт зняв шолом i всi побачили його дитяче, гарне обличчя, свiтле волосся та блакитнi очi.
  Одна з жiнок навiть крикнула:
  - Пошкодуйте дитину!
  Гросмейстер запитав у Альберта:
  - Чи справдi ти хлопчик хочеш битися зi славним сером Брiантом?
  Юний принц впевнено заявив:
  - Та й урятувати Ревеку!
  Гросмейстер засумнiвався:
  - Але сер Брiан наш найкращий лицар, а ти зовсiм дитина! Чи вистачить у тебе сил?
  Альберт жорстко вiдповiв:
  - Лайка покаже яка я ще дитина!
  Гросмейстер звернувся до прив'язаної єврейки:
  - Чи готовi визнати цього юнака своїм захисником?
  Ревекка зi стогоном вiдповiла:
  - Дiйте, що хочете!
  Гросмейстер кивнув:
  - Ну гаразд! Починайте! Яким списам ви вiддаєте перевагу - тупi або гострi!
  Сер Брiан гаркнув:
  - Звiсно ж гострi!
  Альберт кивнув:
  - Нехай будуть гострi - якщо йому життя не дороге!
  Храмовик хихiкнув:
  - Самовпевнений як усi пiдлiтки! Подивимося, як я тебе збив з коня!
  Альберт логiчно вiдповiв:
  - Не хвалися, їдучи на рать, а хвалися, їдучи з ратi!
  Гросмейстер крикнув:
  - Давайте швидше! Дiвчина прикута мерзне!
  Лицарi роз'їхалися. У храмовника i кiнь великий, вороний i сам вiн великий у чорних обладунках. А Альберта зброя як дзеркало, кiнь невеликий, але дуже швидкий i бiлий як
  снiг. Немов двобiй мiж добром i злом, мiж чорним i бiлим.
  Храмовник жорстко помiтив:
  - Менi його i хочеться вбити, i водночас шкода дитини!
  Ось вони роз'їхалися. Знав би сер Брiан який у нього серйозний i небезпечний супротивник не був таким самовпевненим. Альберт теж розумiв, що його ворог сильний, i небагатьом
  поступається Рiчарду Левине серце. Але якщо ти перемагав самого легендарного короля, що тобi храмовник?
  Обидва воїни за сигналом гонгу помчали назустрiч один одному. Навiть стояла пилюка стовпом. Ревека прошепотiла:
  - О Великий Єгова врятуй дитину!
  Альберт прийняв удар на щит i зiсковзнув рухом управо спис, а сам ударив ворога по забралу, прискоривши рух нагином корпусу. Це удар, який блискуче провiв у
  свого часу Айвенго, Альберт провiв не гiрше, а може, навiть i краще, прискоривши рух своїм сильним, юним торсом. I сер Брiан полетiв наче куль з коня.
  Публiка заволала вiд захоплення, а жiнки залюбили. Всi думали, що найкращий лицар ордена зiб'є хлопця, а раптом виявилося таке...
  Сер Брiан упав, i вiдчайдушно намагався пiдвестися, але тiло його в обладунках погано слухалося.
  Гросмейстер оголосив:
  - Суд Божий вiдбувся! Юний воїн як вас звати?
  Хлопчик вклонився i вiдповiв:
  - Альберт!
  Гросмейстер продовжив:
  - Альберт! Перемiг найкращого воїна ордена i врятував звинувачену в чаклунствi єврейку Ревеку дочку Iсака. Тепер вона вiльна i їй повертається її колишнiй одяг та прикраси!
  Помiчник шепнув на вухо головi ордена:
  - А може конфiскуємо її добро до скарбницi?
  Гросмейстер рикнув:
  - Не дури! Це вiроломство! Ну знiмiть з дiвчини ланцюги i вiдв'яжiть вiд стовпа!
  Воїни та кати з радiстю почали розмотувати ланцюги, якими була прикута Ревекка! Заграла музика. Народ був задоволений, особливо жiнки. Справдi як мила ця
  дiвчина-єврейка, що її врятували, викликає лише радiсть.
  Альберт вклонився гросмейстеру i заявив:
  - Справедливiсть перемогла!
  Гросмейстер погодився:
  - Ось вiн найвищий Божий суд! А тепер мiй лицар, може бути зневажаєш з нами! I чи не хочеш вступити на службу ордену?
  Альберт знизав плечима:
  - Я принц i служу своєму королiвству! А на рахунок бенкету... Вибачте, але спочатку доставлю Ревеку пiд охороною до її батька. Бо її знову можуть викрасти. Лiси повнi
  розбiйникiв та лицарiв-авантюристiв!
  Гросмейстер кивнув:
  - Доброго шляху! Але знай дорого на службу Ордену завжди вiдкрита!
  Ревеку повели назад у келiю, де їй мали вручити колишнiй одяг i конфiскованi коштовностi. Дiвчина на радощах шльопала босими, точенi нiжками, не
  вiдчуваючи гостроти камiння, i холоду, хоч уже вечорiло... I сонце зникло за обрiєм. Голi, рожевi, якi напрочуд чистi, круглi п'ятки дiвчата миготiли.
  Вона на страту йшла тихо насилу зберiгала спокiй. А тепер була радiсна i буквально пурхала. I здавалася ще гарнiшою. Її обличчя вже не було таким блiдим,
  а стало рожевим вiд збудження, i додало фарб та краси. I це дiвчина тепер нагадувала пустотливу дитину.
  Альберт iз захопленням проспiвав:
  Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває...
  Хто веселий той смiється,
  Хто шукає, той доб'ється,
  Хто шукає, той завжди знайде!
  Ось Ревека забiгла в келiю. За нею пiшли черницi щоб допомогти одягнутися. Альберт злiз iз коня. Йому пiднесли кубок iз гарним витриманим вином.
  Натуральна та солодка рiч дуже приємне на смак це вино.
  Альберт iз задоволенням його випив i вiдчув приплив сил. Йому було здорово та весело. Хотiлося рiзного роду подвигiв. Хлопчик навiть проспiвав:
  - Звик по-рiзному битися,
  Пляшок хоч небагатьох бачив дно...
  Але не траплялося нам закохуватися.
  Давним-давно! Давним-давно!
  Давним-давно!
  Ось уже повернулася Ревекка. Вiн сильно накульгував. У чобiтках збитим ногам некомфортно. Вона накинула на обличчя шаль, i тепер її краса була прихована.
  Сукня до неї правда яскрава i багато на нiй прикрас. Ченцi та черницi нiчого не вкрали. I це виглядало дуже здорово. Точнiше Альберту якраз
  бiльше подобалося, коли Ревека була в бiлому балахонi та босонiж. Її нiжки без взуття викликали у хлопчика хвилювання молодого чоловiка. А так... Багато вiн бачив подiбних
  жiнок у прикрасах i це не заводило.
  Альберт заспiвав:
  - Про це дiвчинi босий,
  Я забути нiяк не мiг...
  Здавалося камiння брукiвки,
  Терзають шкiру нiжних нiг!
  I хлопчисько засмiявся... Ребекка пiдморгнула йому, що, втiм, через вуаль непомiтно й проворкувала:
  - Ти проводжатимеш мене мiй лицар?
  Альберт кивнув:
  - Та мiй панi!
  Ревека рiшуче заявила:
  - Тiльки мовчи в дорозi! Я хочу трохи послухати тишi! I насолодитися природою!
  Альбер логiчно зауважив:
  - Мовчання золото, тiльки через легкiсть видобутку впало в пробi до рiвня нижчого мiдi красномовства!
  Ревека пискнула:
  - Все одно мовчи! I вези мене до батька.
  Хлопчик та дiвчина рушили на конях. Ребекке спритно сидiла в сiдлi i рухалася поволi. Хлопчик же мовчав, але ледве стримував себе. Йому так хотiв iз нею поговорити
  i про багато чого розпитати. Але доводилося тримати рота на замку.
  Пацан-принц ще чутно промовив:
  - Мовчання золото, слово срiбло, красномовство мiдь, а лайка матом обертається свинцевим дощем!
  . РОЗДIЛ ? 15.
  Михайло-Володимир Путiн-Горбачов знову почав робити повернення до сталiнiзму.
  Збiльшив термiн служби в армiї до трьох рокiв. Ввiв вiйськовi звання та на виробництвi.
  До речi, iдея трудових армiй Троцького йому сподобалася. Далi посилили кримiнальну вiдповiдальнiсть iз запiзнення, i за появу у п'яному виглядi на вулицi, i за курiння у громадських мiсцях.
  Далi й за покинутi недопалки та целофановi та паперовi пакети стали садити.
  Далi було висунуто програму боротьби з зайвою вагою.
  Пiсля чого Михайло-Володимир Горбачов-Путiн заснув;
  Роздуми принца Альберта перервалися. Вiн опинився бiля оази пустелi. Вже вечорiло i ставало темнiше. Караван зупинився.
  Альберта вiдв'язали вiдвели поїсти та дали попити. Хлопчик iз задоволенням випив води. На вечерю йому дали кашi та сухофруктiв.
  Альберт поїв. Йому дали покривало, щоб вiн мiг постелити собi на пiсок. I хлопчик, втомлений з дороги, взяв i заснув. Тим часом людина
  у чорнiй масцi дiстав особливий магiчний кристал i подивився на нього. Вiн тепер мiг побачити унiкальнi сни хлопчика. А що ж грошi? Адже це
  фальшиве золото. Ось уже зараз золотi монети починають ставати легше i танути наче крижинки. А унiкальний хлопчик може дуже стати в нагодi чарiвнику.
  Альберту знову сниться, що вiн в армiї Спартака. Красс розбитий тепер i рабам нiщо не заважає атакувати Рим. Це треба робити доки не прибутку
  Лукум та Помпей. А вони мають по сто тисяч вiйська кожного. У Спартака пiсля перемог величезне поповнення з рабiв, гладiаторiв, бiдноти. Навiть багато мiст
  стали надсилати вождевi повстанцiв вiйська. I це серйозно.
  Альберт знову з Евтiбiдою. Мiцний м'язистий хлопчик i грецьку красуню. Вони скачуть поряд на бiлих конях. Армiя Спартака налiчує
  вже понад сто п'ятдесят тисяч бiйцiв. Але багато хто з них новачки. Хоча зброї завдяки захопленим трофеям цiлком вистачає. Але армiя досить сира.
  Дуже багато рабiв-пiдлiткiв, що човгають босими нiжками. Зазвичай безбородим юнакам не видають у теплу пору року навiть сандаль.
  Евдiбiда вiдзначила:
  - Рим добре укрiплений, особливо Капiтолiй. I його боронить близько ста тисяч воїнiв. Щоправда частина їх ополчення. Взяти його буде нелегко!
  Альберт логiчно зауважив:
  - Значну частину населення Риму становлять раби. Їх можна пiдняти на заколот!
  Евтiдiда з цим погодилася:
  - Звичайно ж можна! Але треба, щоб хтось це органiзував!
  Альберт припустив:
  - Це можу зробити я! Як це вже зробили у Капуї!
  Гречанка та колишня рабиня кивнула:
  - Що ж цiлком можливо... Так дiйте!
  Хлопчик кивнув i пiдтвердив:
  - Ми з сестрою Родопеєю проникнемо в Рим, а там подивимося!
  Армiя Спартака швидко зростала. I на ходу йшло навчання новобранцiв. Родопея сколотила цiлий легiон їхнiх дiвчат-рабинь. Їх насамперед вчили стрiляти з лука та
  метати легкi дротики. I це, певна рiч, була гарна iдея. Були легiони з хлопчикiв-рабiв. Хоча зазвичай Спартак намагався дiтей не брати. Але юних рабiв дуже багато i їх треба кудись прилаштувати. Так само як жiнок-рабинь навiть бiльше, нiж чоловiкiв. Багато рабiв повiрили у швидкий кiнець вiйнi. I в армiю Спартака кожен прибували
  тисячi невiльникiв, бiднякiв, союзникiв. У тому числi й жiнки iз дiтьми. I армiя стрiмко зростала. Деяке поповнення давали i вiльнi люди, з тих мiст
  Iталiї, що не хотiли жити пiд владою деспотичного Риму. I приходять воїни, якi мають бойовий досвiд i зi своєю зброєю. I це треба сказати дуже здорово.
  Але маса в армiї i хлопчакiв, i дiвчат, i дiвчаток. Жiнки-рабинi ранiше так не липли, а тепер бiжать до Спартака десятками тисяч. Зазвичай вони босоногi, i в рваних тунiках, деякi майже голi, в одних пов'язках на стегнах. А є й зовсiм голi, особливо невiльницi з Африки. Оце табуни.
  Евтiбiда вирушила також тренувати дiвчаток.
  Альберт зустрiв Родопею. I запропонував разом iз нею прибути до Рима пiд виглядом бродячих артистiв.
  Дiвча помiтила:
  - Занадто великий ризик! У Римi висока пильнiсть варти!
  Альберт кивнув:
  - Звiсно! Але мiсто - це справжня цитадель iз сотнею тисяч воїнiв, i її так просто не взяти. А от якби нам допомогли раби що всерединi мiста...
  Родопея зазначила:
  - Можливо, це i непогана iдея. Але навiть у тебе вусики не пробилися. Можуть раби i не послухати дiтей! Тим бiльше може бути Спартак щось реальнiше придумає!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Я вiрю в генiй Спартака, але хочу боротися з ворогом сам! I перемагати своєю кмiтливiстю!
  Родопея помiтила з посмiшкою, яка в неї така бiлозуба:
  - А знаєш розвiдати не завадить! Давай оглянемо змiцнення Риму i знайдемо, де вони вразливiшi.
  Хлопчик-принц кивнув:
  - Це гарна iдея!
  Дiти рушили у напрямку Вiчного мiста. Проте сталася сутичка. Два легiони йшли до Риму з Африки. Це дванадцять тисяч солдатiв пiших i три тисячi вершникiв.
  Командуючий ними проконсул Вiскунт, звичайно ж, не хотiв вступати в бiй зi Спартаком i намагався обiйти армiю повстанцiв, що обходила Рим.
  Але розвiдники доповiли, що попереду легiон iз напiвголих дiвчат. Вiд чого очi в голодних до жiночого тiла легiонерiв спалахнули. I Вiскунт наказав захопити рабинь у полон, сам iмовiрно бажаючи з ними потiшитися.
  Але Спартак має гарну розвiдку. Хлопчаки на швидких понi, маскуючись дивляться за всiма дорогами що йдуть до Риму. I, зрозумiло, вiйська Вiскунта засiкли. I коли
  римляни спробували було поткнутися до дiвчат, як перед ними виявилося не менше сотнi тисяч невiльникiв-рабiв. i тi в першi хвилини оточили римлян.
  I пiшла битва.
  Розумiє Альберт та Родопея взяли у нiй участь. Хлопчик змахнув парою мечiв, i зрубав голову римському центурiону, промовивши:
  - Слава Свободи на нас чекає!
  Родопея рушила римлянина голою, круглою п'ятою в пiдборiддя i звалила його, проворкувавши:
  - Слава народним Богам!
  Хлопчик i дiвчинка розiйшлися не на жарт. I їхнi мечi миготiли наче лопатi вертольота. Вони дуже бойова та агресивна пара.
  Альберт знiс голову римському легiонеру i пискнув:
  - За Спартака!
  Родопея теж зрiзала голову римлянину i вiдзначила:
  - Не треба робити з простої людини Бога! Спартак такий самий, як i ми!
  Хлопчик-принц зрубав ще одного легiонера i буркнув:
  - Тодi за нас!
  Дiвчинка, рубаючи супротивникiв, хихикнула:
  - Ось за нас це можна!
  Чисельна перевага в армiї Спартак була надто великою. Сам Спартак махаючи двома мечами вступив у бiй. Але на рубатися добре не встиг. Римлян винищили, пара тисяч
  уцiлiлих легiонерiв упала навколiшки i здалася в полон. Так i завершився загалом цiкавий, але побiчний бiй. Щоправда, зайвi п'ятнадцять тисяч легiонерiв могли посилити оборону Риму.
  Отже, все йшло за планом. I Альберт i Родопея рушили далi до Вiчного року. Альберт нiколи не бачив ранiше Стародавнього Риму, i йому хотiлося подивитися на самий
  велике мiсто античностi. Хлопчик i дiвчинка несли iз собою нехитрий скарб акторiв та бiлого пуделя. Останнiй був справжнiм цирковим песиком, i вмiв робити деякi трюки.
  Хлопчик i дiвчинка шльопали босими нiжками по камiнчиках i спiвали:
  - Тiльки у боротьбi можна щастя знайти,
  Спартак крокує попереду!
  Спартак крокує попереду!
  Хлопчик i дiвчинка дедалi ближче пiдходять до Риму. Видно, якi у нього високi стiни та башти, на яких встановленi катапульти. Так просто таке мiсто не взяти.
  Проте дiти рухаються. I навiть спiвають:
  - Але пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей матерiв...
  кажуть - ми хочемо змiн -
  Скине ярмо рабських ланцюгiв!
  
  Син землi ж у вiдповiдь скаже нi,
  Я рабом нiколи не залишусь...
  Вiрю буде свободи свiтанок -
  Освiжить вiтер свiжу рану!
  
  За свободу священну в лайку,
  Сам великий Спартак закликає...
  Пiднiмися витязь доблесний рано,
  Сонце правди нехай засяє!
  Бiля входу повно варти. I легiонери у обладунках iз пiдозрою дивляться на дiтей. Альберт надто м'язистий, i бiльше схожий на воїна, нiж на волоцюгу.
  Старший легiонер запитав Альберта:
  - Ти хто юнак?
  Хлопчик-принц вiдповiв iз усмiшкою:
  - Я гiмнаст та акробат!
  Глава варти наказав:
  - Пройдись на руках!
  Альберт пiдвiвся на голову i пробiгся. Її босi, засмаглi нiжки з запорошеними п'ятами миготiли на сонцi.
  Сам хлопчик був бронзовий вiд засмаги та дуже гарний. Глава стражникiв кивнув:
  - Та ти непоганий! Я хотiв би мати такого раба, як ти!
  Альберт з усмiшкою бiлих зубiв вiдповiв:
  - Я вiльний!
  Глава варти з пiдозрою глянув на нього i буркнув:
  - Доведи! Чия ти особистiсть!
  Альберт сунув шматок папiрусу, документ iз захоплених бунтуючими рабами трофеїв.
  Глава варти подивився i зазначив:
  - Все ж таки я можу вас затримати, i навiть пiддати тортурам. Ти це розумiєш?
  Альберт зiтхнувши кивнув:
  - У вас сила!
  Старший за званням легiонер кивнув:
  - Тож... Заарештуйте їх i запросiть ката.
  Родопея проворкувала:
  -А Мене за що?
  Глава варти зазначив:
  - Ви шпигуни Спартака! Я це вiдчуваю. Тим бiльше, у Спартака права рука хлопчик дуже сильний, спритний i свiтловолосий. Думаю, чи не ти. Легiонер зазначив:
  - Правильно! Ми чули про хлопчика що б'ється так, як далеко та дорослим воїнам. Цiлком можливо вiн особисто пiшов у розвiдку!
  Старший легiонер кивнув:
  - Взяти їх!
  Альберт розгубився. Вiн не очiкував, що його так швидко запiдозрять. I водночас не хотiв видавати себе. Родопея теж не чинила опiр. Хлопцiв схопили.
  I зв'язали руки Альберту, так що звели разом лiктi. Хлопчик охнув вiд болю, але стримав стогiн, хоч плечi й вивернулися. Те саме зробили й Родопеї.
  I дiвчинка заскулила вiд дикого болю. Але потiм стиснула губу. Та це боляче. I їх повели до пiдвалу. Римляни вирiшили катувати їх одразу. Не вiдкладаючи справу у довгий ящик.
  А тортуровий пiдвал розташовувався прямо в фортечнiй стiнi.
  Альберту стало прикро, що вiн так i не побачив Стародавнiй Рим. втiм, може, ще й побачить. Не варто панiкувати. Хлопчик, спускаючись униз, намагався дихати рiвно.
  Ще не все втрачено. Може, якщо вiн витримає тортур, його й вiдпустять. Ось правда Родопею шкода. Невже й дiвчинку намагатимуться? Хоча римляни, звичайно ж, жорстокi.
  Їх привели до спекотно накопиченого примiщення. Горiли камiни, вiдчувався запах паленого м'яса. На стiнах були розвiшанi численнi тортури.
  Цiлий арсенал для катувань. Готувалися новi жорстокi тортури.
  Дiтей вивели до центру. На них з усмiшкою подивився кат. Два хлопчики писаря в бiлих тунiках кивнули i приготували гусяче пiр'я, щоб записувати зiзнання.
  Кат глянув на Альберта i спитав у стражника:
  - Це шпигун?
  Легiонер кивнув:
  - Та зловили двох шпигунiв!
  Кат кивнув:
  - Почнемо з хлопчика! Вiн, мабуть, дивиться зухвало!
  Легiонер зауважив:
  - Плетка вiдучить вiд зухвалостi!
  Кат наказав своїм помiчникам:
  - На дибу його!
  Альберта пiдчепили пiд мотузку гак i потягли до диби. Цей пристрiй для тортур був дуже ефективним та поширеним. Спочатку хлопчика почали пiднiмати.
  Альберт вiдчув, як болiсно вивертаються суглоби рук. Вiн став нахилятися. Але кати його смикнули. I пекельний бiль пронизав Альберта у вивернутих суглобах.
  Хлопчик мимоволi скрикнув, але стиснув зуби. Руки озирнулися в плечах i пiднялися вгору. Босi ноги хлопчаки вiдiрвалися вiд пiдлоги.
  кат наказав:
  - А тепер п'ять батогiв на пiвсили!
  Тягар у червоному балахонi дiстав батiг з вiдра, де мочилися вербовi прути. Спочатку в повiтрi змахнув. Потiм обрушив удар на спину Альберту.
  в порiвняннi з болем у плечах i руках, не так уже й страшно. Шкiра трохи здулася. Кат вдарив вдруге трохи сильнiше. Але так, щоб не луснула шкура. Потiм ударив ще.
  Родопея пискнула:
  - Не бийте його!
  Старший кат запитав:
  - Визнаєте себе шпигунами?
  Дiвчинка заперечливо хитнула головою нi!
  Головний кат кивнув:
  - I на тебе чекає диба!
  А тепер пiднiмiть хлопчика до стелi i гарненько струсiть!
  Мотузка натяглася сильнiше. Альберта почали пiднiмати нагору. Хлопчика вiдчув посилення болю. Стеля в пiдвалi була висока, i закруглювалася, наче цибулина. Цегли були
  зеленi та червонi, злегка потрiсканi. Одна трiщина щось нагадала Альберту, тiльки хлопчик не пам'ятав, що саме. I ось вiн опинився на висотi.
  I завмер. Кати стали на менше i не такi страшнi. Потiм мотузку вiдпустили. Вона полетiла вниз. Альберт вiдчув, що в ньому самому щось нiби обiрвалося. I ось впала.
  I завмер бiля самої статi. Альберта у всьому тiлi i особливо руках i плечах пронизав такий бiль, що вiн заволав. Кати засмiялися. Навiть в очах у хлопця потемнiло вiд моторошного болю.
  Старший кат iз мерзенною посмiшкою запитав:
  - Ну тепер говоритимеш?
  Альберт гаркнув:
  - Заткнися сволота!
  Старший кат прокричав:
  - Десять ударiв батогiв на повну силу!
  Цього разу катуваль лупив Альберта з усього розмаху. Шкiра на спинi хлопця лопнула i полилася кров. Нелюдським зусиллям волi Альберт стримав крик i важко дихав.
  Кат скiнчив бив i подивився на старшого катувальника.
  Той наказав:
  -Ноги в колодку!
  Кати вiдразу взяли i босi ноги хлопчика закрiпили в дубовому пристосуваннi. Потiм старший кат наказав:
  -Повiсити гирi!
  Кати iз задоволенням за гачки почали вiшати пудовi гирки. Вони це робили швидко. Альберт знову вiдчув посилення без того сильного болю в плечах та руках. Хлопчик застогнав.
  Старший кат iз посмiшкою запитав:
  - Будеш говорити, зiзнаєшся, що шпигун чи тебе катуватиме далi?
  Альберт проревiв:
  - Так будьте ви проклятi!
  Головний катувальник наказав:
  - Змастiть йому п'яти! Спробуємо для хлопчика жаровню!
  Один iз помiчникiв ката дiстав посудину з оливковою олiєю. I муки почали мазати хлопчику босi, огрубiлi ступнi.
  Головний катувальник зауважив:
  - А чого дiвчинка тут вартує! Давайте її посадiть у крiсло, i теж приготуйте жаровню!
  Один iз катiв запитав:
  - Може, i її на дибу?
  Старший кат заперечив:
  - Дiвчинка тендiтнiша, її можна i покалiчити! Вогонь пiд п'яти їй теж зробiть менше! Адже ми поки не знаємо винних вони чи нi, щоб катувати до смертi!
  Родопею посадили в крiсло i сильно прив'язали. Потiм пiдняли її ноги i теж стали мазати пiдошви оливковою олiєю.
  Ось Альберту закiнчили змащування. I пiднесли жаровню, якою крутилося полум'я. Хлопчик вiдчув своїм грубими, мозолистими ступнями бiль не одразу. Але палило.
  Закiнчивши змащувати пiдошви дiвчинцi i їй сунули пiд голi, круглi п'яти дрiбнiшу жаровню. I дуже був слабший. Почали смажити босi, огрубiлi, змащенi олiєю ступнi дiтей.
  Катування було довге i болiсне. Альберт намагався думати про щось стороннє, щоб вiдволiктися вiд сильного болю. Ось, наприклад, вiн разом зi Спартаком бореться iз римлянами.
  Йде жорстокий бiй. Хлопчик, як завжди, iз двома мечами. Проводить млин. I падає зрубана голова римлянина з голеним i грубим обличчям. Потiм хлопчик як зарядить
  своєю босою п'ятою центурiону в пiдборiддя. I той падає. А далi знову рубає та падають римляни. А ось i Евтiбiда, в її руках цибуля. I дiвчина-гречанка пускає з римлян
  стрiлу. I пробиває супротивника. Той падає мертво.
  I Евтiбiда спiває:
  - Вiн свiтло свободи вказав рабам,
  I спитати ланцюги їм допомiг...
  Адже рабство людський сором,
  А не священний Божий Рiк!
  Ось така вона бойова та дуже крута дiвчина. Рабиня, що купила собi свободу, i стала вiдомою в iсторiї. А тепер б'ється за армiю Спартака.
  А ось i Родопея вiдчайдушно бореться.
  I теж ворогiв б'є без слабкостi i жалю.
  Альберт проводить мечами прийом метелик. I падають iз плечей легiонерiв зрубанi голови. I ось одна в рогатому шоломi летить, i вплутується в очi iншим воїнам. I буквально
  їх вбиває.
  Тут хлопчисько почув, як закричала вiд болю Родопея. Видно, все ж таки припалило їй капiтально босi, круглi п'яти.
  Альберт закричав на все горло:
  - Не смiй! Стисни зуби та мовчи! Не дай приводу радiти ворогам!
  Родопея стиснула зуби i важко дихала. Та вона не видасть муки.
  Альберт тим часом знову уявив собi битву. Вiн хлопчик, але сильний хлопчик. I терпiтиме будь-якi катування. Але вирвавшись на волю так рубатиметься.
  i нiхто його не зупинить i не переможе...
  Альберт вiдчуває, як грають у ньому жилки та тече енергiя. Хлопчик-раб рубатися, з великим ентузiазмом. I ось знову падають пробитi легiонери. Хлопчик жбурляє зрубану голову римлянина босою ногою i верещить:
  - Слава епосi Спартака!
  Ось такий войовничий хлопчик. I як вiд його ударiв зносить голови, дедалi бiльше атакуючим римлянам, i цiлому натовпу пройдисвiтiв. А от якщо це ще римляни.
  I ось б'є важка балiста. I цiла бочка з горючою сумiшшю вибухає i обрушується на легiонерiв. i тi нещадно горять.
  Альберт спiває:
  - Але ж недарма,
  Мiй Родич Диявол!
  I ось дiйсно поряд з Альбертом з'явився прекрасна дiвчинка-Сатана з кучерявим волоссям кольору сусального золота. Вона дивиться на Альберта i смiючись запитує:
  - Ну, як твоє тiло?
  Хлопчик-принц iз веселою посмiшкою вiдповiдає:
  - Душа згрiшила, а тiло у вiдповiдi!
  Дiвчинка-Сатана запропонувала:
  - Може, ти хочеш чогось веселiшого, нiж мучитися на дибi?
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  -Так, звичайно, хочу! Наприклад, вiдрубати кату голову!
  Дiвчинка-Сатана заперечила:
  - Ну, це задоволення я тобi принести поки не можу! Але якщо хочеш, то можеш... Продовжити розвiдку!
  Хлопчик-принц кивнув:
  - Ну, хоч за це тобi дякую!
  Красива дiвчинка вiдзначила:
  - Справдi дякую на хлiб не намажаєш! Втiм, ти молодець i поводиться мужньо!
  I красуня з пекла зникла.
  Головний катувальник подивився на пiсочний годинник i повiдомив:
  - Час минув! Закон Риму обмежує тривалiсть тортур для дiтей! Якщо вони не зiзналися, то на сьогоднi з ним попиту достатньо!
  Стражник кивнув:
  - Так! У нас проти них лише пiдозри, то що може бути їх вiдпустимо?
  Старший кат знизав плечима:
  - Можна звiсно ж звернутися до суддi, але... Навiщо через дiтей вiдволiкати зайняту людину! Виведiть їх на волю!
  Спочатку з-пiд босих нiг Альберта та Родопеї прибрали жаровнi. Потiм дiвчинку вiдв'язали, а Альберта зняли колодку. Потiм спустили з дибки. I зняли гак. Руки у дiтей були поки
  пов'язанi за спиною та до лiктiв.
  Їх повели iз примiщення. Ноги у хлопцiв постраждали не дуже. Лише невеликi пухирi вiд жаровень, хоча бiль був лютим. Оливкова олiя не давала шкiрi пiдошви сильно пiдгорiти.
  Щоправда, спину Альберту сполосувала неабияк.
  Дiтей вивели за внутрiшню частину стiни i пiд кiнець легiонер перерiзав мотузки, що зв'язували ззаду руки. Альберт вiдчув свободу, i бiль у зв'язках, у якi поверталася
  кров. Родопея охнула i про булькала:
  - Боляче, проте!
  Хлопчик-принц iз посмiшкою промовив:
  - Зате ми вiльнi!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Щодо, звичайно, але вiльнi! I це добре!
  Альберт кивнув i заспiвав:
  - Свобода, свобода, свобода,
  Хочу подарувати щастя свiтовi народам!
  I хлопчисько озирнувся. Ось вони у Римi. I це чудово. Мiсто i справдi чудове. Досить чистi вулицi, пiд наглядом легiонерiв їх мiтять хлопчики-раби та
  дiвчата-рабинi. Цiкаво, але в Римi бiльшiсть дiтей i жiнок ходять у сандалях. Навiть багато рабинь i дiти-невiльники взутi. Зрозумiло, це столиця. I тут є свої пристойностi.
  Хоча зазвичай у теплий час, дiти та жiнки в iнших мiстах Iталiї босi. Якщо тiльки вони не з багатiїв чи знатних особ. А тут звичайно ж навiть домашня рабиня винна
  носити сандалi. Iнакше подумають, що патрицiй надто бiдний, що не змiг купити слугам взуття. Дорослi чоловiки зазвичай босонiж не ходять, навiть якщо це раби.
  Такi правила...
  Альберт раптом згадав, що у них все забрали, включаючи i циркового пса. I тепер на ньому лише пов'язка на стегнах, а Родопея лише в рванiй, вилиняв тунiцi. I вигляд
  у них як у жебракiв. А то й рабiв-утiкачiв. Особливо якщо зважити на те, що Альберта сполосована спина. А ще у дiтей хворiли пiдпаленi ступнi на кожному кроцi.
  Але їх поки що стражники не чiпали. Видно, пороли хлопчакiв часто, i було досить жарко, хоч справа хилилася надвечiр. Хлопчики взагалi влiтку часто бiгають iз голим торсом, навiть
  почесного походження.
  А висiкти можуть теж хлопця за будь-яку дрiбницю. Ось саме мiсто оглянути було цiкаво. Вiн справдi дуже великий. Ось iдеш ним, а кiнця i краю не видно.
  Будинки у ньому великi. Є по п'ять шiсть, сiм, а то й десять поверхiв. Багато розкiшних котеджiв. А ось по праву руку минулої дитячої пари, статуя Геркулеса i б'ючий
  iз неї фонтан. I це чудово. Ось видно, як рухається колона солдатiв. Обладунки бронзовi та блищать. За ними два хлопчики б'ють по барабанах. Вони в шортиках i в сандалях.
  Ось ще одна статуя: Нептун i в руках позолочена чаша. А iз чашi б'є фонтан.
  Альберт i Родопея не витримали i присiли на краєчок, занурили босi, обпаленi на жаровнi пiд тортурами нiжки. Стало трохи легше. Але повз пройшов легiонер i крикнула на
  дiтей. I вони скочили, побiгли.
  Альберт та Родопея трохи пробiглися i зупинилися. Вони встигли з фонтану сьорбнути води, i спрага їх не мучила. Але було голодно. I це зiзнатися неприємно.
  . РОЗДIЛ ? 16.
  Альберт зазначив:
  - Знаєш пiдкрiпитися не завадить!
  Дiвчинка припустила:
  - Давай станцюємо i заспiваємо! Нам подадуть!
  Хлопчик-принц погодився:
  -Спробуємо!
  Вибравши мiсце бiльш-менш людне, дiти почали спiвати та танцювати. Хоч i боляче танцювати, коли пiдпалили тобi ступнi. Але дiти старалися, i вони схоже вийшло.
  Альберт вiдзначив iз смiхом:
  - Отак ми заробляємо на життя!
  Родопея поправила:
  - Не на життя, а на свободу!
  Дiти трохи зiбрали мiдних монет. Хоча аси їм кидали неохоче. I зайшли до найближчої крамнички. Загартовували собi молочка та пирiжки з м'ясом. I поїдаючи намагаючись це робити
  неквапливо розговорилися,
  Родопея помiтила:
  - Мiсто велике, народу багато навiть рабiв, але як бунтувати їх я не знаю!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Так, конкретного плану немає! Справдi ж не кричати ж на площi: хай живе свобода - геть тирана!
  Дiвчинка запропонувала:
  - Може, сходимо до цирку. там напевно знайдуться гладiатори, ось їх ми i збунтуємо!
  Хлопчик-принц згiдно кивнув:
  - Iдея виглядає непоганою!
  Дiти, закiнчивши їсти, рушили далi Давнiм Римом. Ось, наприклад, видно статую завойовника Карфагена. I пiдкорювач Сицилiї. А також Сулле.
  Ось i Колiзей. Вiн величезний за розмiрами стадiон на сто двадцять тисяч мiсць. Створює враження.
  Хлопчик i дiвчинка з просили вартових бiля входу:
  - А де знаходиться школа гладiаторiв?
  Легiонер насупився i гаркнув:
  - Це вам навiщо?
  Альберт з посмiшкою промовив:
  - Я хочу записатися до гладiаторiв!
  Стражники вилупилися:
  - Чесно?
  Хлопчик впевнено промовив:
  - Чеснi не буває!
  - От i добре! Якраз майже всi раби втекли, i нам не вистачає свiжого м'яса!
  Альберт, почувши це новину не зрадiв:
  - Як втекли?
  Вищий легiонер повiдомив:
  -Через цього нелюда Спартака, раби стали втiкати, ще рокiв зо два тому. А тепер вони змотуються буквально табунами. Правда ми їх тримаємо за ґратами та на запорах,
  виставили варту, так що тепер вони не бiжать так жваво як ранiше, але їх обмаль залишилося!
  Альберт хихiкнув i зазначив:
  - Та обмаль! Але я один багатьох стою!
  Легiонер розсмiявся i вiдповiв:
  - Ти ще дитя! Крiм того, тебе недавно пороли! Якби голови не втратив би!
  Родопея запропонувала:
  - А ти бiйся з ним на мечах! Ось тодi дiзнаєшся, хто чого вартий!
  Легiонер з усмiшкою вiдповiв:
  - Дуже багато честi, щоб я великий воїн iз сосунком бився! Та й якщо хочеш дiвчинку теж беруть! Багато жiнок-гладiаторiв теж втекли!
  Родопея згiдно кивнула:
  - Я пiду! Я теж вмiю битися!
  Легiонер скептичним помiтив:
  - Ось ти мене смiшиш!
  Тут iнший стражник запропонував:
  - Давай я подерусь з хлопцем на мечах!
  Високий легiонер iз посмiшкою запитав:
  - А тобi навiщо?
  Стражник хихiкнув i зазначив:
  - Дуже пацан гарний. Якщо я його вирубаю, можна буде з ним потiшитися!
  Великий легiонер кивнув:
  - Та гарний! Ти мiг стати коханцем якогось знатного патрицiя, чи патрицiанки, з такою зовнiшнiстю!
  Альберт гордо вiдповiв:
  - Вважаю за краще славу меча! Якщо той стражник хоче зi мною битися, то я йому покажу, що не такий я й маленький!
  Легiонер запропонував:
  - Ну гаразд! Я дам тобi меч!
  Стражник, вихопивши зброю, проревiв:
  - Вiн обiйдеться без меча. Навiщо я йому зброю вiддаватиме! Точнiше, зброя не наша, а казенна!
  Легiоне кивнув:
  -Ну як знаєш тiльки не вбивай!
  Стражник посмiхнувся:
  - Шкода вбивати такого гарненько хлопчика!
  I як накинеться на Альберта, розмахуючи мечем. Хлопчик спритно ухилився i дав стражниковi ногою пiд колiно. Удар був болючим. I громила заволав.
  Альберт заспiвав:
  - Босi, сильнi хлопчики,
  Зовсiм не боягузливi зайчики!
  Стражник розлютився i ревiв:
  -Я Вб'ю тебе!
  Його пика почервонiла i блищала вiд поту, а меч безглуздо смикався i крутився.
  Сам стражник неабияк кульгав. Альберт знову вдарив його своєю голою гомiлкою пiд колiно. Йому хотiлося покарати збоченця. Але той не зупиняв атаки.
  Тодi Альберт рушив його по вже пошкодженiй нозi з усiх сил. Стражник надломився i впав. I став кричати благим матюком. Його пошкодило неабияк. Хлопчик пiдскочив
  до нього i врiзав голою п'ятою в пiдборiддя. Удар був сильний i щелепа полетiла, висипалися вибитi зуби. А стражник затих. Альберт з усмiшкою промовив:
  - Ось так тобi треба! Ти хотiв убити беззбройного хлопця i за це поплатився!
  Високий легiонер зазначив:
  - А ти добре! Дуже хороший! Звалити професiйного вояка зi зброєю голими руками та босими ногами треба вмiти. Ти будеш великим воїном!
  Альберт помiтив:
  -Я i є великий воїн! То що менi йти до головного хазяїна?
  Легiонер кивнув:
  - Його будинок iз червоного мармуру, ти його знайдеш за Колiзеєм! А потiм... Ну, сам знаєш! Тобi, можливо, запропонують битися з дорослим чоловiком, але ти сподiваюся впораєшся!
  Родопея впевнено заявила:
  - Вiн упорається!
  I дiти рушили далi, шукаючи господаря гладiаторiв. Хлопчик звернув увагу, що видно не дуже любили стражника, оскiльки не висловили жаль, що його покалiчили.
  Родопея на це вiдповiла:
  - Люди взагалi егоїстичнi! А тут ще може бути й дрiбна образа!
  Альберт кивнув:
  - Так образи бувають i дрiбнi, i великi. Ну гаразд... Давай тепер до господаря.
  Дiти рушили швидше. Вони трохи звикли до болю, i пухирi вже почали сходити. I вони додали ходу. Ось уже вийшли надвiр за Колiзеєм.
  Будинок iз червоного мармуру був один, i досить високий. Бiля входу стояли двоє чорношкiрих гiгантiв i ще один дрiбнiший чоловiк у тозi. Побачивши хлопця i дiвчинку, вiн рикнув:
  - Тут не подають! Забирайтеся!
  Альберт смiливо заявив:
  - Ми хочемо найнятись у гладiатори!
  Чоловiк насупився i запитав:
  - А ви знаєте, що це не дитячi iграшки, i там убивають!
  Родопея кивнула:
  - Звiсно ж знаємо! Але бути гладiаторам куди цiкавiше нiж волоцюгою!
  Чоловiк усмiхнувся i вiдповiв:
  - Iншим часом я вас вигнав би! Але зараз дефiцит гладiаторiв так що ... Я пущу вас в будинок. Хазяїна зараз немає, але його дружина вдома. Якщо ви їй сподобаєтеся, то
  Вас може бути i вiзьмуть. Тiльки врахуйте, дiтям часом доводиться битися з дорослими! Або з досвiдченими бiйцям, якi можуть вбити новачка!
  Альберт кивнув:
  - Ми це знаємо! Але ж готовi ризикнути!
  Чоловiк кивнув:
  - Iдiть за мною!
  Гiгантськi воїни пропустили дiтей та їхнього супроводжуючого. Усерединi будинок вiдрiзнявся розкiшшю i був ошатним. Дiвчата-прислужницi були одягненi досить багата, у сандалях i кланялися
  гостям, незважаючи на їх бiдний вигляд. Були невеликi статуї i на стiнах висiли кольоровi портрети. I деякi картини були олiєю на полотно.
  Багато було гарних оголених дiвчат на полотнах та могутнiх воїнiв. А в центральнiй залi взагалi була композицiя з олiмпiйськими богами. I у центрi, зрозумiло, Юпiтер.
  або Зевс у грекiв.
  А вишитi перлами та золотим диваном лежала гарна жiнка. На вигляд їй було не бiльше тридцяти, i вона була в розкiшному вбраннi. Вона подивилася на пару та вiдзначила:
  - Гарний хлопчик i дiвчинка теж... Ти купив їх на ринку?
  Чоловiк знизав плечима:
  - Нi! Вони прийшли самi. I хочуть бути гладiаторами!
  Жiнка з посмiшкою запитала:
  - Ви дiйсно хочете вмирати на втiху натовпу!
  Альберт впевнено вiдповiв:
  - Не вмирати, а перемагати! I заради себе, а не втiхи!
  Жiнка посмiхнулася:
  - I ти дiвчинка теж хочеш битися?
  Родопея кивнула:
  - Так! Я готова до битв!
  Дружина господаря кивнула:
  - Вас, зрозумiло, зазнають! Але спочатку давайте повечеряємо! Ти дуже гарний хлопчик. Я такої вроди ще не бачила. Спiваєш i подумай, чи варто тобi ризикувати життям!
  Альберт помiтив:
  - А завжди ризикуємо. Цегла може впасти на голову i коли йдеш вулицею!
  Жiнка кивнула:
  - Ти бачу розумний не по роках! Але все одно спочатку прийми трапезу зi мною. А потiм побачимо.
  I тут же зателефонувала до дзвiночка. З'явилися дiвчата iз золотими пiдносами та розкiшними наїдками.
  Михайло-Володимир Горбачов-Путiн прокинувся. Новi iдеї були по-своєму жахливими.
  Зокрема, було запроваджено законодавчi обмеження для євреїв. Їм заборонялося обiймати багато посад в апаратi, i в засобах ЗМI. Також були обмеженi їхнi права висуватися до парламенту та вступати i до вищих навчальних закладiв.
  Також було запроваджено додатковi репресiї проти представникiв усiх нехристиянських конфесiй, точнiше не Православних. А контроль над церквою посилився.
  Втiм, поки що залишався офiцiйним вченням атеїзм. Горбачов-Путiн вирiшив не ламати традицiї комунiстiв. Тим бiльше, Михайло-Володимир тiльки вдавався вiруючим, а сам був фактично атеїстом.
  Пiсля чого знову почав спати та бачити сон;
  Альберт i Родопея вже були ситi, але через ввiчливiсть таки їли. Жiнка жадiбно дивилася на Альберта. Їй справдi подобався цей хлопчик. Дуже красивий та
  м'язистий, м'язи преса шоколадними плиточками, бездоганна фiгура, дуже гарненька мордочка. Взагалi хлопчаки часто бувають красивими, але це прекрасний по-своєму.
  Жiнка проворкувала:
  - Ти не ангел, але для мене,
  Але для мене ти став святим.
  Альберт кивнув:
  - Це дуже цiкаво! Хоча я не янгол!
  Жiнка поклала руку на груди i почала м'яти хлопчика. I робила це з великою любов'ю. I її дотик збуджували Альберта. Як приємно, коли тебе мацає жiнка.
  Нехай навiть вона тобi по роках у матерi годиться, але все ще свiжа та гарна.
  Родопея помiтила:
  - Некрасиво мацати при людях хлопчикiв!
  Жiнка кивнула:
  - Добре! Я заведу його до себе в кiмнату! А ти залишайся тут!
  Родопея помiтила:
  - За заняття коханням платять! Безкоштовно задовольняти жiнку, яка набагато старша за хлопчика не буде!
  Жiнка кивнула:
  - Я дам десять золотих монет!
  Альберт заперечив:
  - Я не повiя! Я якщо вона хоче, ублажу її задарма!
  Жiнка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Вiзьми грошi! Для мене це дрiбницi! Зовсiм ще копiйки! А тобi стануть у пригодi! Ти ж i так майже голенький!
  Родопея кивнула:
  - Вiзьми Альберт! Грошi - це цiннiсть, яка не переходить!
  Жiнка кивнула:
  - Тим бiльше, ти менi полижеш! А чи не всi хлопчики це люблять!
  Альберт знизав плечима:
  - Добре! Я вiзьму грошi! Але тiльки за одну годину кохання!
  Жiнка вiдповiдно кивнула:
  - Цiлу годину ти будеш моїм!
  I схопила за руку Альберта вiдвела до кiмнати. Через хвилини почулися її хтивi стогiн i зiтхання.
  Родопея залишилася сама. Точнiше перед нею все ще танцювали дiвчата та юнаки. Вона лягла на подушку i задрiмала. Їй снилося, нiби вона знову на плантацiї працює.
  Важко було в самi першi днi, коли сильно хворiли ноги та спина. Але потiм дiвчинка звикла. Вона працювала там разом з iншими дiвчатами та жiнками.
  Це було досить тяжко. Але на свiжому повiтрi i засмагу. Родопея була на польових роботах. Хоча її могли продати й у бордель. Адже вона красива дiвчинка.
  Але видно Красс дотримався слова, що пощадять її невиннiсть. Хоча, зрозумiло, це нiби працювати ось так у потi чола.
  Родопея вколювала напiвголу, або прохолодну в однiй тунiцi. А босонiж ходила цiлий рiк. Зими, звичайно, на пiвднi Iталiї теплi, але все одно босi нiжки мерзнуть.
  Хоча вони стали такими грубими. Але форма ступнi не знiвечилася. Навiть навпаки пiдошви у ступнiв дiвчинки став витонченiшим i з кращим вигином п'яти.
  Її пару намагалися зґвалтувати, але дiвчинка вiдбивалася.
  Одного разу вона сама спробувала ласки хлопчика, але не дозволила заходити надто далеко.
  А так все було чинним чином.
  Альберт затримався на години зо три. Жiнка йому за переробку заплатила у подвiйному розмiрi. I Альберт мав уже цiлий мiшечок, у якому п'ятдесят золотих монет.
  Це непогано, за задоволення досить гарної та ще досить молодої жiнки. Адже та за три години переживши кiлька сильних оргазмом, видихнулася i захропла.
  Альберт теж утомився, i в нього прокинувся звiрячий апетит. Хлопчик накинувся на їжу i зазначив:
  - Все гаразд, що добре кiнчається!
  Родопея нагадала:
  - А завдання Спартака ти пам'ятаєш?
  Альберт, продовжуючи їсти, чесно знизав плечима:
  - Не знаю! У мене є сумнiви, що, перемiгши раби зможуть щось путнє побудувати! Може, навпаки - зруйнувавши Рим буде лише гiрше!
  Дiвчинка знизала плечима i помiтила:
  - Зате зникне рабство!
  Альберт знизав плечима:
  - Це ще бабка сказала на двоє! та й робота все одно не зникне! Крiм того, з'являться iншi раби, тiльки змiнюватись панове!
  Дiвчинка знизала плечима i заспiвала:
  Вставай прокляттям затаврований,
  весь свiт голодних i рабiв...
  Кипить наш розум обурений,
  На смертний бiй iти готовий!
  Хлопчик-принц заспiвав:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм...
  Ми новий, новий свiт збудуємо -
  Хто був нiким, той стане всiм!
  I дiти розсмiялися... Це було весело та кумедно. Родопея помiтила:
  - Я б за такi грошi, i сама зналася б любов'ю з чоловiком! Як рано ти став дорослим!
  Альберт помiтив:
  - Я активний герой, а активнi герої швидко дорослiшають! Тим бiльше, моє тiло належить Сатанi!
  Родопея хихикнула i вiдзначила:
  - Принаймнi це той господар, який використовує тебе ефективно!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Це правда! Але навiщо Дияволовi золото?
  Дiвчинка знизала плечима i помiтила:
  - А навiщо йому потрiбнi нашi душi!
  Хлопчик у вiдповiдь заспiвав:
  - Прагнула вгору душа твоя,
  Народишся знову iз мрiєю!
  Але якщо жив ти як свиня?
  Залишишся свинею!
  Родопея зiтхнула i вiдзначила:
  - Та великий Пiфагор, придумав, що душа безсмертна i живе в рiзних тiлах. В тому числi i тiла тварин!
  Альберт заперечив:
  - Я думаю душа людини живе в самiй людинi, а душа тварини у тварин! Мiж нами, велика прiрва!
  Дiвча вiдзначила з посмiшкою:
  - Мавпи часом бувають дуже розумнi!
  Хлопчик iз цим погодився:
  - Бувають розумнi, але вони не люди!
  Родопея з посмiшкою проспiвала:
  - Мавпи корчать пику,
  I сидять на гiлцi...
  Альберт продовжив з радiстю:
  - Легковажними все ж таки,
  Були нашi предки!
  I хлопчик, i дiвчинка замовкли. Їм було вже нудно. Хоча вже й танцiвницi пiшли й юнаки iз ними. А ось чоловiк залишився. Вiн запропонував:
  - Може, прямо зараз ви проведете бiй?
  Альберт знизав плечима:
  - Я готовий! Хоч i втомився!
  Чоловiк зазначив:
  - Хазяйка спить! Вона дуже задоволена тобою я бачу!
  Хлопчик кивнув:
  - У мене здiбностей багато!
  Чоловiк зазначив:
  - На кулаках битися вмiєш?
  Альберт кивнув:
  - Звiсно!
  Чоловiк зазначив:
  - Ти подерешся з хлопчиком-рабом! Вiн приблизно на зрiст з тебе! Досить мiцний, нещодавно з каменоломень! Поб'єтеся з ним на кулаках!
  Хлопчик кивнув з усмiшкою:
  - Треба буде i поб'ємося!
  Чоловiк хихикнув iз усмiшкою:
  - Добре! Ну, цей бiй стане бiльш розважальним!
  Родопея вiдзначила зi смiшком:
  - Та й це безкоштовно?
  Чоловiк у тозi кивнув:
  - Я за це вiдведу твого хлопчика до жiнок-гладiаторiв! Адже вiн цього хоче!
  Альберт хихiкнув:
  - Це звичайно втiшно! Але я вже три години кохався з ненаситною мегерою. I капiтально вимотався!
  Чоловiк у тозi кивнув:
  - Ну, добре побийся в ньому!
  До примiщення увiйшов хлопчик. Вiн був в однiй пов'язцi на стегнах, майже чорний вiд засмаги, але вигорiлим свiтлим волоссям, мiцний тiлом i м'язистий.
  Схоже в каменоломнях його непогано годували, i вiн був масивнiший за Альберта, хоча може бути не такий рельєфний, але потужний.
  Альберт вийшов йому на зустрiч. Хлопчик був все ж таки трохи старший i вищий за принца, i помiтно важчий. Такий сильний юнак, загартований важкою роботою в каменоломнях.
  Чоловiк кивнув:
  - Це Гета, хлопчик-раб! З чотирьох рокiв працював у каменоломнях. Дуже сильний та витривалий. Виконував подвiйну дитячу норму та отримував подвiйну порцiю їжi за це. Можеш з
  ним побитися на кулаках! Думаю, гiдний суперник!
  Альберт кивнув:
  - Та вiн сильний! Але i я не слабкий! Будемо битися!
  Хлопчик рiзко викинув кулак. Але Альберт рефлекторно ухилився. I посмiхнувся:
  - Непогана спроба!
  Чоловiк кивнув:
  - Починайте!
  Хлопчика-раб спробував знову посунути Альберта. вiн i в самому каменоломнях набув чималу силу. Але швидкостi хлопчику-принцу поступався. Спробував дiстати ногою.
  Альберт у вiдповiдь пiдстрибнув, i гола п'ята хлопчика-принца потрапила до пiдборiддя юному невiльниковi. Той упав на спину, i засмикався. Альберт посмiхнувся:
  - Я добре б'ю ногами!
  Але хлопчисько, видно отримавши загартування в каменоломнях, пiдвiвся. I кинувся на Альберта. Той трохи зволiкав i його захопили сильнi руки пацана-раба.
  Альберт вiдчув, як його стиснули сильнi руки. I притиснули. Принц вiдчував дотик сталевих м'язiв супротивника. I вiдчайдушно намагався його повалити.
  Але ворог був важчим i сильнiшим. Альберт взяв тодi боднув ворога чолом. У того потекла кров iз носа. Потужний хлопчик стиснув сильнiше, i Альберт навiть простогнав. Але знову вдарив головою. Цього разу мiж очима. Хватка пацан ослабла i той опустився навколiшки. Юний принц з усього розмаху поклав колiном у пiдборiддя.
  своєму вiзавi. Той, отримавши удар, похитнувся. Альберт ще раз врiзав у пiдборiддя навiть додавши в пряжцi.
  Цього разу юний раб не витримав i впав. Альберт ще раз рушив поваленому невiльниковi ногою, цього разу по потилицi. Хлопчик, загартований роботою в каменоломнях затих.
  Чоловiк iз захопленням проревiв:
  - Дивно! Оце перемога!
  Альберт з посмiшкою промовив:
  - Я люблю перемагати! Це моє кредо!
  Чоловiк кивнув i запропонував:
  -Сьогоднi вночi буде бiй у консула! Ти можеш взяти в ньому участь та заробити пристойнi грошi!
  Альберт з усмiшкою вiдповiв:
  - А що? Це можна! Хоч я й утомився!
  Чоловiк вiдповiдно кивнув:
  - Я розумiю... Але ти можеш битися з самим Гранником. Вiн чемпiон серед гладiаторiв Риму та дуже багата людина!
  Альберт зiтхнув i помiтив:
  - Менi битися з чемпiоном Риму?
  Чоловiк кивнув:
  - Так... Нiхто не повiрить, що дитина переможе чемпiона i можна буде заробити чималi грошi.
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Хочеш поставити на мене та заробити?
  Розпорядник кивнув:
  - Саме так!
  Альберт вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ну, тодi я також сам на себе поставлю грошi!
  Чоловiк кивнув:
  - Це розумно!
  Хлопчисько-раб кивнув:
  - Що ж пiшли!
  Розпорядник заявив:
  - Ну, добре мої маленькi воїни. А чи не хоче битися твоя сестра?
  Родопея кивнула:
  - Я теж готова битися з великим задоволенням!
  чоловiк вiдповiв:
  - Iдiть за мною!
  I рушив iз зали. Миготивши голими, рожевими п'ятами дiти йшли за ним. I спiвали:
  - Вирує грiм, гримить вiйни гроза,
  Настав час бурхливої битви.
  Противник хоче Рим спалити вщент,
  Не занапастити великих звершень!
  Бої точилися не в Колiзеї, а в палацi консула. Це була величезна будiвля, зi спецiальною залою, де зiбралася численна публiки та був бенкет. Зрозумiло, у цьому випадку було влаштовано гладiаторськi бої.
  Билися спочатку два хлопчики. Вони були нещодавно взятi з каменоломень що бiля Риму. Хлопчики були засмаглi та м'язистi. На спинах та боках можна розрiзнити слiди вiд
  ударiв бичiв. Видно, їм неабияк дiставалося в рабствi. Їм рокiв дванадцять-тринадцять на вигляд, i вони воювали в одних плавках. Хлопчики за сигналом гонгу почали рубатися.
  У них були в руках по короткому мечу та щитку. Вони билися жорстко i швидко. Ось одного хлопчика було поранено, а за ним другого. Потiм знову бризкала кров. Хлопчики отримували
  удари та падала. Публiка гудiла. Вони робили ставки на хлопчикiв, i радiли, коли лилася кров. Один iз хлопчикiв затих. До нього пiдiйшов мавр, i розпеченим залiзом
  припалив босу, круглу п'яту хлопчику. Той сiпнувся i розплющивши очi спробував пiдвестися.
  Публiка гарчала:
  - Добий його! Добий!
  I другий теж поранений i подряпаний хлопчисько з усього розмаху всадив вiстря в шию своєму вiзавi. Той упав i стих уже остаточно.
  Переможець вмокнув босу нiжку в кров i залишив вiдбиток. Пiсля чого вирушив вiдпочивати та залiковувати рану. А вбитого пацана пiдхопили гаком i потягли в рiв iз крокодилами.
  Та жорстока вийшла доля.
  Потiм билися двi дiвчини проти чоловiка. Вони були вже досить досвiдченi майстринi та їхнiй суперник теж досвiдчений. На цей раз бiй затягнувся.
  . РОЗДIЛ ? 17.
  Консул та Красс сидiли разом.
  Консул зазначив:
  - Гладiатор мало лишилося, i ти не виправдав надiй!
  Красс жорстко вiдповiв:
  - I вам хвалитися нiчим!
  Настала тяжка мовчанка.
  Консул зазначив:
  - Помпей i Лукул ось-ось висадяться. I тодi Рим буде врятований! Треба протриматися лише два-три тижнi!
  Красс зауважив:
  - Якщо у нас є цi тижнi! Спартак має багато сил, i вiн може взяти Рим штурмом!
  Настала пауза. Тим часом дiвчата - вони були напiвоголенi та босонiж, поступово опанували iнiцiативу. Вони не просто рабинi, а дуже досвiдченi бiйцi.
  Жiнки треба вiдзначити взагалi витривалi. А їхнього супротивника вже не молодий. I ось видно, що дiвчата почали рухатися набагато швидше i частiше потрапляти. I ось одна з них
  навiть розiтнула мечем праву щоку чоловiковi. Той розлютився i кинувся в атаку. Блискнувши босою п'ятою, дiвчина спритно вiдскочила, i як рубане противника по кистi.
  Їй вдалося її надрубати i меч випав. В ту ж мить iнша дiвчина вдарила ногою пiд яйця. I кольнула супротивника вiстрям у груди. Той, пропустивши удар, захитався.
  Тодi дiвчисько, що зрубало йому пензель, рубануло по шиї. I вiд удару бризнув кров iз артерiї, що лопнула. Противник упав i почав корчитися.
  Натовп шалено кричав:
  - Добий його! Добий!
  Дiвчата кинули погляд на трибуну!
  Красс i консул дружно опустив великi пальцi вниз!
  Дiвчата кивнули i в унiсон взяли i кольнули в груди своїми короткими мечами. Чоловiк узяв i затих. Цього разу схоже назавжди.
  У вiдповiдь дикий смiх та пiдхоплення на гачок. I потягли його теж на корм крокодилам.
  Далi новий поєдинок. Цього разу билися з кожного боку по два хлопчики рокiв чотирнадцяти. Двоє були з мечами та щитками, а ще два з тризубцями та кинджали.
  Хлопчики були майже голенькi та засмаглi. Тiльки цього разу навiть без пов'язок на стегнах, тiльки обручi на головах. I це виглядало ще крутiше.
  Жiнки були буквально у захватi. Можна милуватися на пiдлiткiв. I на їхнi чоловiчi досконалостi.
  Робили ставки римляни iз задоволенням. I ось розпочався бiй.
  Хлопчики з тризубцями почали махати, бажаючи довбати на дистанцiї. I це дуже гарно. Хлопчики довбали один одного. I невдовзi знову тече кров, i залишаються глибокi подряпини. I маса втрат.
  I ось в м'язистий живiт хлопчика як встромитися тризуб, i вiн як закричить.
  Консул зазначив:
  -Непогане видовище!
  Красс погодився:
  - Люблю, коли хлопчикiв мучать. I це треба сказати велику насолоду.
  Консул погодився:
  - I дiвчину помучити приємно. Особливо її босi, круглi п'ятки пiдсмажити!
  I обидва полководцi Риму як заревуть.
  I ось хлопчики знову несуть шкоду. I один iз них вусi корчиться i його добивають. I ось це буде жорстоко. Так i ось один iз хлопчакiв вiдключився. I йому тут же маври
  припалили босу п'яту. I той, як заволає. I це було так жорстоко.
  I хлопчик схоплюється i б'ється. I в другий пацан падає. I йому палять голу огрубiлу п'яту. I той скрикує i реве. I в нього знову встромляється тризуб.
  Хлопчаки, що мають кинджали та зброю з трьома вiстрями, явно перемагали. I тут це, мабуть, було справедливо. I хлопчикiв у азартi бою добили... Їм знову припалили п'яти, але це на
  пацанiв вже не дiяло.
  Так i цей бiй завершився.
  Консул зазначив:
  - Непогано так?
  Дружина консула помiтила:
  - Гарнi хлопчики. Я б iз ними пограла б!
  Красс кивнув:
  - Матрони люблять iз хлопчиками. Вони приємнi на дотик!
  Консул агресивно заявив:
  - Ось i у переможця пiдсмажимо п'яти. Їм це буде приємно!
  Дружина логiчно помiтила:
  - Не їм, а нам! Я люблю мучити гарних хлопчикiв!
  Знову билися вже двоє чоловiкiв-гладiаторiв. Один був озброєний палицею, а другий шаблею. Бiй вийшов коротким. Боєць iз шаблею спритно пiшов вiд палицi, зрубав ворога голову. I полилася кров.
  Крассу це не сподобалося, надто вже швидко i вiн наказав лучницям:
  - Застрелiть його!
  Три лучницi пустили стрiли. i пробили чоловiка-гладiатора наскрiзь. I вiн сiпнувшись, узяв i затих.
  Потiм билися двi дiвчини. Майже голi, в трусиках i з оголеними грудьми. Вони махалися мечами. Намагалися один одного вразити та пробити.
  при цьому дiвчата не поспiшали. У них були на озброєннi короткi мечi та круглi щитки. Дiвчата махалися та кололи одна одну. I поки що завдавали тiльки легкi подряпини.
  Красс вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ось це краса!
  Консул кивнув:
  - Дуже хороший вийшов товар!
  I обидва засмiялися.
  Втiм, реготати їм зрозумiло хотiлося з великою марнославством.
  Обидва вiйськовi начальника i багатiя любили завдавати iншим людям бiль. I бiй продовжувався з великим розмахом. Точнiше начебто i розмах невеликий - двi дiвчини борються,
  але вони гарнi, i приємно милуватися.
  Красс вiдзначив з усмiшкою:
  - Це i є той бiй, про який усi мрiють!
  Консул погодився:
  - На вiдмiну вiд поєдинку зi Спартаком! Ось iз цим звiром зустрiчатися страшно!
  Красс кивнув:
  - Вiн не лише великий боєць на мечах, а ще й сильний полководець!
  Консул хихикнув:
  - Та сильний! Тебе перемiг!
  Красс прохрипiв:
  - А ти не скалься! Вiн би i тебе б побив!
  Консул вiдзначив iз впевненим виглядом:
  - Скоро з ним зустрiнемося!
  Дiвчата боролися. Їхнi тiлi блищали вiд поту та кровi, але жодна не мала вирiшальної переваги. Тож поєдинок затягувався. Красс дав знак. Маври стали кидати дiвчатам
  пiд босi нiжки вугiлля, що горить. Войовницi, ступаючи на вугiлля, скрикували i пiдскакували. Це їм схоже було неприємно.
  Красс зазначив:
  - Яке задоволення мучити жiнок!
  Дружина консула вiдповiла:
  - Та правда! Мучити жiнок добре, а хлопчикiв ще краще!
  Консул з посмiшкою промовив:
  - Будуть ще в нас тортури!
  Красс погодився:
  - Ще як будуть!
  I розреготався.
  Дiвчата тим часом обпалювали свої босi, гострi нiжки об вугiлля i їм було боляче. Але бiй продовжувався. I поки вони були на рiвних... Ось одна вдарила iншу босою нiжкою. Потiм отримала у вiдповiдь.
  Консул iз посмiшкою зазначив:
  - Гра у нас весела!
  Красс зауважив:
  - Але ж затяжна!
  I обидва полководцi заспiвали:
  - Хоч не за правилами гра -
  Прорвемося фраєра!
  I їм було смiшно.
  Нарештi одна дiвчина пропустила серйозний удар i почала слабшати. I ось у неї знову встромилося вiстря, i вона впала. Мавр припалив їй розпеченим залiзом босу п'яту.
  I дiвчина проревела вiд болю. Їй було дуже страшно.
  Але вона схопилася i отримала черговий удар мечем. I впала. I знову її багатостраждальну нiжку пiдсмажив розпечений до червона скибочку. Дiвча схопилося i її груди виявилися пробитими. I вона вже у смертельнiй агонiї пробила груди своїй напарницi. I вже та затихла.
  Обидвi дiвчата звалилися мертвими, стiкаючи кров'ю.
  Консул зiтхнув:
  - Шкода! Гарнi були красунi!
  Красс погодився:
  - Це велика втрата! Але якщо вб'ють чемпiона Гранника, то буде ще гiрше!
  Консул запропонував:
  - Може, йому з жiнкою битися?
  Красс заперечливо похитав головою.
  - Жiнок шкода! Вони гарнi та неприємнi, коли їх вбивають!
  Дружина консула запропонувала:
  -Нехай Граннiка битися з хлопчиком!
  Красс похитав головою:
  - Е нi надто вже нерiвний буде бiй! Зовсiм не цiкаво!
  Дружина консула вiдповiла:
  - Тiльки те розпорядник надiслав записку! Вiн має дуже талановитий для бою хлопчик! I вiн покаже цiкавий бiй та чемпiоном!
  Красс пожвавiшав:
  - Оце добре! Наведiть як його!
  Консул кивнув:
  -Покажiть, як хлопчика!
  Альберта вивели на центр арени. Вiн був дуже, дуже гарним i мускулистим. Насправдi жiнки навiть заохали вiд пристрастi. Дивно гарний хлопчик.
  Дружина консула помiтила:
  - З нього треба зiрвати плавки!
  Красс заперечив:
  -Хай буде хоч якась таємниця!
  Консул погодився:
  - З мертвого знiмуть! А поки що... ну до чого гарний хлопчик. I його навiть убивати шкода!
  Розпорядник якого пiдпустили до консула, зазначив:
  - Ще невiдомо, хто кого тут заб'є! Це рiдкiсний по силi та швидкостi хлопчик!
  Красс кивнув:
  - Нехай борються! Це буде цiкаво!
  Розпорядник додав:
  - I я ставлю на хлопця п'ятсот золотих монет! Ось, та й сам хлопчисько на себе ставить п'ятдесят монет золотом!
  Красс здивувався:
  - Має грошi? Дивно, але в нього слiди батога на спинi, як у раба!
  Розпорядник логiчно зауважив:
  - Хлопчикiв не порає тiльки лiнивий. Так що нiчого не дивуйтеся!
  Консул кивнув:
  - Вiн надто гарний для каменоломень. Можливо, це син почесної особи! Якi в нього тонкi риси обличчя!
  Красс кивнув:
  - Я теж вiдчуваю, що Граннику буде нелегко! Але все ж таки поставлю на чемпiона! вiн нiколи не програвав!
  консул вiдповiдно кивнув:
  - I теж на чемпiона!
  Дружина з усмiшкою вiдповiла:
  - А я на хлопчика! I якщо вiн переможе, то обов'язково затягну собi в лiжко!
  Консул пригрозив їй пальцем:
  - А я можу й заревнувати.
  Жiнка засмiялася:
  -Рiвнувати до дитини?
  Консул помiтив:
  - Звичайно секс iз рабом не зважає. але ти ще не стара i можеш завагiтнiти. А вирощувати сина раба!
  Дружина агресивно зауважила:
  - Це не раб! Судячи з його погляду, це взагалi король!
  Консул кивнув:
  - Гаразд! Якщо хлопчик виживе, нехай принесе тобi задоволення! А ми поки що подивимося за перебiгом бою.
  На арену вийшов i чемпiон. Вiн йшов пiд звуки оркестру. Могутнiй двометровий воїн. Широкоплечий, важкий, в обладунках та чоботях. У рухах вiн тримав великий меч.
  Та громила цей Гранник неабияк. На його тлi хлопчик наче муха. Майже голенький, i засмаглий, свiтловолосий, дуже гарний.
  Дружина консула дивилася на нього крiзь збiльшувальне скло i важко дихала. Її малювалися рiзного роду омрiянi картини.
  Гранник подивився зверху вниз на свого вiзавi i зневажливо плюнув у бiк рикнув:
  - Це що за дитячий садок?!
  Красс урочисто оголосив:
  - Оце твiй суперник!
  Чемпiон рикнув:
  - Ви що знущаєтесь! Менi непереможному чемпiону Римської республiки пiдсунули хлопця?
  Розпорядник гукнув:
  - А ти його переможи спочатку, а потiм подивишся, що за хлопчик!
  Гранник, впiзнавши його, помiтив:
  - Це ти? Хочеш влаштувати прохiдний бiй, щоб я потiм зчепився зi Спартаком?
  Розпорядник кивнув:
  - Можеш i так рахувати, але цей хлопчик повiр не подарунок!
  Чемпiон кивнув:
  - Я спробую його залишити живим! Ви помилуєте його!
  Красс кивнув:
  -Ха, подивимось!
  Консул рiшуче заявив:
  - Це вирiшить народ бiльшiсть голосiв! Зрозумiло?
  Гранник кивнув:
  - Я згоден! Я думаю, хлопчику буде дуже боляче, коли йому запалять босi, рожевi п'яти!
  Красс кивнув:
  - Так такого хлопчика помучити велике задоволення. На нього чекає диба i жаровня!
  Альберт зухвало зауважив:
  - Я також намагатимусь не вбивати вашого чемпiона. Якщо вийде!
  Величезний гладiатор хихикнув:
  - Ти що блоха чи гном?
  Хлопчик сердито тупнув босою ногою i вiдповiв:
  - Я людина!
  Гранник кивнув:
  - Я тобi особисто пiдпалю п'яти зухвалий хлопчисько!
  Ставки було укладено. I пролунав гонг та сигнал до бою.
  Величезний чоловiк i хлопчик почали боротися. Гранник був для своїх габаритiв швидким, але не поспiшав. Вiн вило махав довгим мечем i майже не прикривався щитом.
  Хлопчик мав лише невеликий меч у руках. Вiн спритно уникав ударiв. I не давав по собi потрапити.
  Гранник зазначив:
  - Ти швидкий!
  Альберт кивнув:
  - А ти великий!
  Чоловiк почав рухатися швидше. I його меч описував кола. Альберт зробив обвiдний маневр i вдарив ворога в груди. На обладунку залишилася подряпина.
  Гранник вiдповiв i схибив. i здивувався:
  - О спритний якийсь хлопчик!
  I знову почав рухатися активнiше. Альберт же вiдходив i повертався. I потiм iнодi бив супротивника в груди або в бiк мечем. Поки що не завдаючи шкоди.
  Але й не давав себе зачепити.
  Красс зазначив:
  - Хлопчик то добрий! Та наш розпорядник розумiється!
  Консул логiчно зауважив:
  - Я взагалi думаю, що перемога буде за ним... Хоча вiдчуваю в собi ревнощi!
  Дружина облизнула губи i проворкувала:
  - Який чудовий хлопчик! З ним буде приємно!
  Розпорядник зазначив:
  - А ви чого хотiли! Швидкого бою? Не вийде!
  Красс кивнув:
  - Пiдкиньте хлопчику пiд босi п'ята вугiлля!
  Маври охоче почали розкидати вугiлля. Чемпiон був у чоботях кованих бронзою i йому не страшно. А ось хлопчик босонiж. Правда нiжки сильно огрубiлi i йому
  не боляче. I вiн також ворога активно рубає.
  Консул зазначив:
  - Це справдi хороший бiй!
  Красс погодився:
  - Краще не буває! Хоча нудно! Хоч би кров пролилася!
  Хлопчисько-принц, пiдловивши момент, ударив по пальцях Гранника. I розрубав рукавичку. Полилася тепер перша кров. Це розлютило чемпiона, i вiн перейшов у наступ.
  Став люто махати. I його дихання стало важким. Нелегко таку ось тушу волочити за юним вiзавi.
  Хлопчик спритно пiрнув у ходi запеклої атаки i рiзанув супротивника в обличчя. I того полилася кров, було розсiчено брову.
  Альберт пискнув:
  - Це мiй удар!
  Чемпiон вiдчайдушно махав, намагаючись вразити супротивника. Але йому це не вдавалося. I помахи йшли в хаотичному порядку. I не вдавалося серйозно зачепити супротивника.
  Гранник прокричав:
  - За велич Риму!
  I знову намагався атакувати. Але його рухи сповiльнилися. Хлопчисько ж уколов у бiк, знайшовши спайку в обладунках, i кров полилася вже й iз тулуба.
  Красс буркнув:
  - Чудово! Оце боєць!
  Консул помiтив:
  - Цей хлопчик я думаю, чи змiг би убити i самого Спартака!
  Красс проревiв:
  - Вiн би дав би цiлий мiшок золота!
  Розпорядник зауважив:
  - Я одразу зрозумiв, що цей пацан не простий! I ось як вiн веде у бою! Просто диво!
  Консул хихикнув:
  - А такi рожевi та круглi п'ята як у нього приємно все-таки пiдсмажити!
  Красс вiдзначив iз посмiшкою:
  - Такого хлопчика помучити було б дуже приємно. I її шкiра лусне пiд ударами батога, i ранки присипати сiллю.
  I варвар у тозi дуже безглуздо i тонко захихотiв.
  Альберт знову поранив свого супротивника, правда сам мало не потрапив удар. Клинок навiть зрiзав пасмо свiтлого волосся. Хлопчик зазначив:
  - Вiн не здається!
  Гранник гаркнув:
  - Чемпiони не здаються!
  I знову атакує, хоч i через силу. Та це жорстока сутичка. Хлопчик знову йде вiд меча, i потрапляє супротивниковi по щоцi. I розпоров її. Чемпiон лютує.
  I знову в атацi. Оце бiй. Хлопчик настає босою нiжкою на куточок. I посмiхається. Трохи вiдчувається жар, але нiжки юного раба такi огрубiлi та мозолистi,
  що їх так просто не пробити.
  Альберт бореться i спiває:
  - Якщо ти потрапив на Тiвi,
  Ти зiрка - ну давай народ здивуй!
  i хлопчик узяв i показав мову. Так цей поєдинок i справдi для найкрутiших хлопцiв. I не лише хлопцiв. I дiвчата можуть взяти участь.
  Консул iз посмiшкою зазначив:
  - Оце пацан! Просто диво!
  Красс раптом насупився, i помiтив:
  - Ми можемо втратити купу грошей!
  Консул логiчно зауважив:
  - Натомiсть нову зiрку придбали!
  Дружина кивнула:
  - I чудового коханця!
  Бiй продовжується. Альберт знову, i цього разу сильнiше кольнув супротивника в бiк. I той захрипiв вiд поразки. Та це не дуже приємно. Але нiчого - бiй це i є бiй.
  Гранник намагається розмахнутися i вразити супротивника. Але йому це нiяк не виходить. Та й рухи стали повiльними. Почала позначатися i втрата кровi в боцi,
  i витрати енергiї на дуже динамiчний бiй. Так це жорстка сутичка. I ось хлопчик знову вдарив, на пальцях. I видно було, що меч у чемпiона ледве тримається.
  Альберт хихикнув.
  Гранник дуже брудно вилаявся.
  Та це був поєдинок напрочуд динамiчний.
  Хлопчик узяв i заспiвав:
  - Все буде дуже добре!
  Чемпiон спробував посунути ногою, але хлопчик-принц виконав пiдсiкання. I Гранник упав. Вiн не одразу пiдвiвся. Альберт благородно не став бити лежачого.
  Дозволив йому встати, хоч видно, що чемпiон хитається. I все одно намагається йти вперед. Альберт заспiвав:
  - Завжди вперед, завжди нагору,
  Ти стала високою людиною!
  Гранник зазначив:
  - Я тебе все одно засiк!
  Альберт зазначив:
  - Вистачає лисиця потрапивши в капкан!
  Красс з усмiшкою зазначив:
  - Ось це хлопчик, просто краса!
  Консул помiтив:
  - Надто благородний. А щоб перемогти Спартака треба бути пiдлим та пiдступним!
  Дружина помiтила:
  - Славний хлопчик! Цiкаво, як вiн працює язичком?
  Красс помiтив з усмiшкою:
  - Не знаю! Але раб звичайно повинен знати своє мiсце! I його пiсля перемоги слiд добре вiдшмагати, а п'яти припекти червоним вiд жару залiзом!
  Консул заперечив:
  - Хлопчик битиметься зi Спартаком! Не варто його послаблювати тортурами!
  Дружина кивнула:
  - Та вiн заслужив на краще, нiж просто бути катованим!
  Красс почухав чоло i помiтив:
  - Виставити хлопця проти Спартака? Це оригiнальна iдея! А що вождь повстанцiв може бути i прийме виклик, i його хлопець приколе!
  Тут консул зауважив:
  - А якщо це хлопчисько i є той хлопчик що в оточеннi Спартака славиться славним воїном?
  Красс пожадливо посмiхнувся:
  - А так буде навiть краще! Клин клином вибивають, а бунтiвника бунтiвником!
  Альберт продовжував боротися з дедалi бiльшою впевненiстю. Вiн знову подряпнув супротивника. Цього разу в iншу щоку. I вколов у спайку кольчуги вже в iнший бiк.
  I потiм бачачи, що супротивник уже нiякий, Альберт врiзав йому по руцi. I меч вилетiв i впав у пiсок. Гранник кинувся, але хлопчисько-принц розвернувся i з усього розмаху
  зарядив голою п'ятою у пiдборiддя. Удар похитнув чемпiона, але вiн не хотiв падати. Тодi Альберт стрибнув i вдарив знову п'ятою своєї дитячої ноги у пiдборiддя.
  супротивника. Його вiзавi впав, але надлюдським зусиллям все ж таки пiднявся. Альберт тодi рушив з усього розмаху. I охнув, там був метал. I дуже боляче
  вийшло. Хлопчик вiдступив...
  Його противник уже без меча, але ще на ногах посмiхнувся:
  - Ну, що боляче цуценя!
  Альберт знову стрибнув, цiлячи босою ногою в пiдборiддя. Але Гранник чекав на це i встиг ухилитися, навiть рушив хлопцевi в польотi щитом. Альберт упав, i на нього вiдразу
  навалилася туша. Тепер хiд бiй змiнився. Дитина виявилася пiд масою вчетверо бiльшою, нiж її власна. Плюс ще й вага обладункiв. I це як кажуть - серйозно.
  Красс iз задоволенням помiтив:
  - А молодець чемпiон перехопив iнiцiативу!
  Консул зазначив:
  - Ха, вiн його придавив, але треба ще взяти!
  Дружина запропонувала:
  - Кинь рукавичку та зупини бiй! Хай буде бойова нiчия!
  Консул заперечив:
  -Нi! Хай буде бiй до кiнця!
  Красс iз цим погодився:
  - Та хай буде бiй до кiнця!
  Розпорядник кивнув:
  - Справдi, чиясь ставка та має зiграти!
  Гранник намагався добити хлопця. у нього дiяла лише одна руки i тому вiн, випустивши щит, намагався дотягтися до горла хлопчика. Йому хотiлося задушити зухвалого звiрятка. Втiм, Альберт не здавався. I вкусив руку, що намагалася його схопити за горло. Гранник у вiдповiдь пiдвiвся i вдарив хлопця по обличчю. Удар був сильний
  i на мордочцi хлопчика одразу здувся синець. Але Гранник, натомiсть, розкрився, i два пальцi хлопчика потрапили йому в очi. I яке дике виття було. Чемпiон вiдсахнувся.
  I хлопчик вислизнув з-пiд нього. I потiм люто врiзав з усього розмаху гомiлом у скроню. Гранник похитнувся, але не хотiв падати. Тодi хлопчик пiдхопив iз пiдлоги
  свiй меч. I з розвороту зарядив уже сталевою рукояттю по потилицi. А потiм додав у скроню.
  Гранник остаточно затих... Вiдключився знепритомнiвши.
  Альберт занурив свою босу ногу в кров. I залишив витончений вiдбиток дитячої ноги. I пiднявши руки в правий меч, прокричав:
  - Перемога!
  Консул вигукнув:
  - Публiка голосуйте - добити чи жити!
  . РОЗДIЛ ? 18.
  Бiльшiсть натовпу поставила на чемпiона. I була зла на втрату грошей. Та й постiйнi перемоги Гранника набридли.
  I майже всi дружно опустили великий палець вниз!
  Красс та Консул теж опустили великi пальцi вниз.
  I дружина помiтила:
  - Та старий чемпiон помер, нехай живе новий чемпiон!
  Красс прокричав на всю горлянку:
  - Заколи його! Добий!
  Консул прогарчав:
  - Вiдрубай голову!
  Альберт знизав плечима i крикнув:
  - Я не вб'ю людину, яка лежить непритомна i безпорадна! Будьте i ви милосерднi!
  Красс прокричав:
  -Нi! Добий! Цього хоче народ!
  Натовп дружно закричав:
  - Добий його! Добий! Добий!
  Альберт знизав плечима i вiдповiв:
  - Нi! Я не вбиватиму беззбройного!
  Красс прокричав:
  - Якщо ти не вб'єш його, ми вб'ємо й тебе!
  Альберт смiливо вiдповiв:
  - Якщо доведеться в землю лягти, то це тiльки раз!
  Консул несподiвано пом'якшав:
  - Знаєш, скоро Спартак пiде на штурм i меч Гранника нам ще знадобиться! По праву господаря свята, я мила чемпiона Риму! Точнiше колишнього чемпiона Риму!
  Натовп розчаровано завив.
  А консул продовжив:
  - Хлопчику-переможцю вручається золотий, лавровий вiнок чемпiона Риму! I буде з ним Боги!
  У вiдповiдь почулися бурхливi оплески. I народ оцiнив милосердя консула.
  Альберт вклонився.
  Двi дiвчини одягли йому лавровий вiнок iз чистого золота. Вiн був трохи завеликий хлопчику. I прослизнувши голову, завис на шиї.
  Хлопчик вимовив наспiв:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу, чекає на перемогу! Ми зумiємо потребу перемогти!
  Горбачов-Путiн Володимир-Михайло, прокинувшись, знову почав робити реформи. Насамперед дав вказiвку в Афганiстанi бiльш активно застосовувати вакуумнi бомби та хiмiчну зброю. Мовляв, не варто церемонитися з бандитами.
  А з Каспiйського моря ракети дали залпи, щоби показати свою ударну мiць.
  Далi був наказ розробляти гiперзвуковi ракети, i бiльш потужну технiку поразки. А також робитимуть танки нового поколiння. та iншi види озброєнь.
  Торкнулися i вiйни мiж Iраном та Iраком. Тут, певна рiч, була iдея: вiдкрити другий фронт проти Iрану. I це теж круто.
  Горбачов-Путiн до цiєї iдеї поставився позитивно. Але потрiбна нагода для вторгнення.
  У КДБ обiцяли цей привiд сфабрикувати. I що, мовляв, усе буде добре товаришу диктатору.
  На 19 серпня 1987 р. були призначенi першi всенароднi вибори президента СРСР. Чому саме на 19 серпня? Саме на дату ГКЧП, коли намагалися безуспiшно врятувати країну.
  До речi, сам Горбачов-Путiн був саме на той момент проти ГКЧП i на боцi Єльцина та Собчака.
  Ось пiсля виборiв можна на Iран напасти. Заодно пiдтягнувши бiльше вiйськ, щоб влаштувати блiцкриг.
  Пiсля чого диктатор Горбачов-Путiн знову поринув у сон.
  Пiсля перемоги Альберта вiдвели у ванну та помили. Потiм дали трохи поїсти, i вина зi збудливими травами.
  Пiсля чого голого хлопчика покрили покривалами та вiдвели до спальнi дружини консула. Їй на вигляд було рокiв тридцять п'ять, i вона була ще досить гарна, хоч повненька.
  У всякому разi, ще досить приваблива жiнка в самому соку. Хоча рiзниця у вiцi, як мiж матiр'ю та сином.
  Альберт був гарним, рельєфними м'язами, сильно засмаглим i свiтловолосим. Але великий синець красувався на його обличчi, закривши половину щоки, i трохи припух очей.
  Чоловiча досконалiсть хлопчика набухла, i була досить розвиненою.
  Матрона зiрвала з юного раба покривало i прошепотiла:
  - Красень давай тепер ти мiй!
  Альберт, збуджений зiллям i гетеросексуальний, як майже всi пiдлiтки, кивнув:
  - Я готовий!
  I кинувся до великої, гарної жiнки. Вона подалася назустрiч. Лiжко затремтiло i почулися хтивi зiтхання. Альберта кидало то в жар, то в холод i вiн
  працював з величезним ентузiазмом та енергiєю.
  А ось Родопея тим часом була змушена знову битися.
  Втiм, противник їй видався посильним. Хлопчик приблизно одного вiку та зростання. Вiн був в однiй пов'язцi на стегнах. Родопеї теж довелося зняти тунiку i лише
  тонка стрiчка прикрила їй стегна. Груди дiвчинки вже майже сформувалася, i вона виглядала досить апетитно. I вже чоловiки завелися на неї.
  Красс зазначив:
  - А ось вона буде пiсля бою моя!
  Консул кивнув:
  - Та мiй гiсть - це твоє право! Але вона може бути незаймана!
  Розпорядник запропонував:
  - Давайте її поки не любитимемо, а виставимо на аукцiон i продамо з молотка її цноту!
  Красс вiдповiдно кивнув:
  - Є частина суми буде моя, то це можна! Взагалi, незаймана це... Досвiдчена жiнка куди бiльше приносить задоволення, нiж безневинна дiвчинка!
  Розпорядник погодився:
  - Правильно Красс! Але на аукцiон краще зiбрати купцiв iз усiєї iмперiї. А це буде вже пiсля розгрому Спартака!
  Красс зауважив:
  - Можна, було й хлопця як незайманого виставити на аукцiон!
  Розпорядник похитав головою:
  - Нi вiн уже не раз пiзнав кохання жiнки. У тому числi й моєї господинi! Та й жiнкам незайманi не потрiбнi! Ним залучаються хлопчики юнi, але вже вмiлi та досвiдченi!
  Хлопчика все був трохи вищий i на рiк старший за Родопею. Його тiло було загартовано тяжкою роботою та тренуваннями. Видно було що не зiрка, але дещо вмiє.
  Але й Родопея воїнка здатна i билася вже у реальнiй битвi неодноразово. I не без блиску.
  Тож вона одразу була фавориткою. Нехай її тут не знали. Але бiльшiсть ставок була на неї.
  Хлопчик зблiд. Вiн бачив, що м'язи у Родопеї дуже рельєфнi, i вона тiлом швидше богиня вiйни в мiнiатюрi, нiж дiвчинка. Прес плиточками, що рiдко у дiвчат зустрiчається,
  а м'язи рук перекочуються кульками. I це справдi дуже сильний боєць.
  Пролунав гонг i хлопчик, махаючи мечем, пробував атакувати. Родопея парирувала випади. З першої хвилини було видно, що хоч хлопчик i непоганий, але проти нього сильна войовниця
  яка рухається куди швидше.
  Втiм, Родопея не поспiшала закiнчити бiй. У неї був тiльки меч, як i у хлопця. Щитiв на дали. I Родопея дряпнула хлопчика по грудях, проворкувавши:
  - Ну що сосунок боляче?
  Виступила кров. Хлопчик атакував її у вiдповiдь. Дiвчинка парирувала i знову легенько дряпнула юного вiзавi в груди. Той почав атакувати лютiше.
  Родопея то вiдхилялася, то парирувала, але поки що сама не атакувала. Їй стало шкода пiдлiтка, чотирнадцяти-п'ятнадцяти рокiв, у якого вже були шрами на тiлi. Видно вiн
  б'ється не вперше. I якщо його вирубати, навряд публiка помилує.
  Взагалi життя у гладiатора тяжке. Постiйно ризикуєш загинути. I щоб витримати сто боїв, потрiбно бути справжнiм героєм. I Родопея тяжко зiтхнула.
  Їй не хотiлося вбивати хлопчика, але й гинути теж.
  Тим бiльше, дiвчинка вiдчувала, що навiть якщо вона вiдмовиться добити хлопчика, то це зроблять за неї iншi. Ось, наприклад, лучницi стоять бiля ложа консула. Вони м'язистi,
  сильнi дiвчата. У них прикритi тiльки груди та стегна, та ще й сандалики на ногах. А так тiло майже голе, засмагле i не по-жiночому сильне. Видно, що це жiнки-вбивцi.
  I у них особливi, позолоченi луки.
  Родопея б'ється вiд оборони. Хлопчика шкода. Швидше за все, вiн працював у каменоломнях. Видно давно загоєнi слiди батогiв на спинi i боках. А потiм його продали до школи гладiаторiв.
  Вiн боєць досить сильний та швидкий. Але Родопея сестра Альберта, i майже такий великий боєць, як i брат. Тож тепер рiзниця в класi.
  I перемогти можна, але бажання нема.
  Красс сердито вiдзначив:
  - Вони б'ються дуже мляво! Немов соннi мухи! Особливо дiвчинка!
  Консул помiтив:
  - Вона не хоче його вбивати! Спецiально щадить хлопчика!
  Красс зазначив:
  - Треба припекти їй п'яти розпеченим залiзом!
  Консул кивнув:
  - Обом! Втiм, хлопчик не здається i атакує! Може, бiй пожвавиться!
  Розпорядник зазначив:
  - Це пацан вiсiм рокiв провiв у копальнях. Вiн дуже витривалий! Тож...
  Красс гаркнув:
  - Його в жодному разi не помилуємо, якщо програє!
  Родопея спритна та швидка. Проте постiйно обороняючись рано чи пiзно пропустиш. I ось Родопеї видалив хлопчик по плечу. Шкiра урвалась i полилася тепер уже в дiвчинки кров.
  Родопея взяла i вiд агресiї активiзувалася. Стала тепер атакувати хлопця енергiйнiше. А маври, щоб пiдбадьорити дiтей, почали кидати їм розпеченi вугiлля пiд босi, огрубiлi нiжки.
  Родопея заспiвала:
  - Не зловити руками,
  Не дiйти ногами.
  Босими ногами,
  Потужними руками!
  I ось вона вдарила хлопчик мечем по грудях. I розрiзала сильнiше. А потiм вколола i живiт. Пацан захрипiв. Рухнув дiвчинку ногою. Потрапив до її пресу. Родопея зiгнулася i вiдскочила.
  Хлопець люто атакував. Кров у нього лилася досить сильно. I вiн ризикував послабшати. Родопея ледь парирувала. Її рука рухалася пiсля поранення в плече важче i трохи повiльнiше.
  Тодi дiвчинка помiняла руку i почала атакувати лiвою. так пiшло трохи краще. I пiдловивши ще недостатньо досвiдченого супротивника, дiвчинка вдарила в кистi.
  Меч випав, i надрубаною руки хлопчики. I вiн вiдступив. Родопея пiшла на нього, але хлопчик знову вдарив її ногою. Потрапив мiж ногами, i це було так боляче.
  Родопея закричала i з усього розмаху вдарила юного невiльника по головi. Черепок зi свiтлим волоссям не витримав, трiснув. I хлопчисько завалився мертво, а може й зовсiм вiддав дух.
  Мавр пiдскочив до нього i припалив розпеченим залiзом босу п'яту поваленого раба. Той навiть не ворухнувся.
  Красс крикнув:
  - На корм левам його! Бiй закiнчено!
  Хлопця пiдхопили на гачок i потягли. Цього разу в iнший бiк, де були не крокодили, а леви.
  Дiвчинка стояла приголомшена. Вона вбила юного невiльника, хлопчика в пов'язцi на стегнах. Такого самого раба, як i вона. I це так гiрко та соромно. Коли вбиваєш легiонерiв, то такого почуття не вiдчуваєш.
  Красс наказав:
  - Дайте їй букетик квiтiв! Нехай радiє!
  Консул кивнув:
  - I вiзьмiть дiвчисько пiд варту! Вона тепер наша рабиня i буде продана!
  Розпорядник зауважив:
  - Її треба купити спершу у мене!
  Консул насупив:
  - Ти її купував?
  Розпорядник махнув головою:
  - Нi!
  Консул кивнув:
  - Це шпигуни Спартака! Ми їх можемо катувати, або страчувати! Але поки нехай спонукають рабами!
  Красс зауважив:
  - Хлопчик зараз твою дружину ублажає. Чи не гидко тобi?
  Консул зазначив:
  - Нехай отримає задоволення! А потiм його в окрему камеру вiдправимо! Садити до iнших рабiв небезпечно!
  Красс зауважив:
  - Якщо це шпигуни Спартака, то їх краще катувати!
  Консул кивнув:
  - Але не сьогоднi! Вони дiти впертi та допит надовго затягнеться, а хочу їх допитати особисто. Сьогоднi поки що мiй день народження забудемо про справи!
  Красс зауважив:
  - Катування - це розвага!
  Консул кивнув:
  - Доїмо, доп'ємо, подивимося останнi бої, а потiм виспимося. I по-новому принесемо собi задоволення тортурами!
  Красс погодився:
  - Та краще нове задоволення отримати на свiжу голову. А то вже скоро свiтатиме!
  Гладiаторськi поєдинки продовжились. Ось на арену виходить чергова дiвчина... Вона в одних тоненьких трусиках, засмагла, босонога, мускулиста.
  Дуже у неї гарнi груди, щоправда на тiлi видно шрами. А волосся мiдно-червоне, симпатична войовниця.
  Вона була, коли рабинею, а тепер здобула свободу i б'ється за грошi. Нiжки правда босi, щоб було спритнiше.
  Проти неї цього разу битиметься вовк. Досить посильний суперник - адже лев куди небезпечнiший. I дiвчина озброєна мечем та кинджалом.
  Публiка схвально загула. Звичайно, тварини до Спартака не тiкають, тож цiлком природно, що тепер мiрятися силою треба зi звiром.
  Щоправда, зазвичай лева перемогти важкувато. Часто леви тривiально рвали на частини хлопчикiв. Причому голеньких i ненавчених, якi чимось проштрафилися в каменоломнях.
  I їм давали таку веселу смерть.
  Красс пробурчав:
  - Ось це справдi весело!
  Консул помiтив:
  - А це Еллi, жiнка з Нiмеччини. Дуже добрий боєць! Вона до Спартака не втече!
  Красс погодився:
  - Не втече! Але її може порвати вовк!
  Консул заперечив:
  - Вовк для неї не надто сильний супротивник! Не бiйся Красс!
  Багач номер один зазначив:
  - Скiльки вовка не годуй, а вiн усе в лiс дивиться!
  I розсмiяється на все горло.
  Римськi воїни це, звичайно ж, сила. Але воїнки з варварiв гарнi. Руда красуня за сигналом гонка атакувала вовка. Той, видно, вiдчував, що справа нечиста, i
  не поспiшав атакувати. I дiвчисько голою п'ятою йому зарядило, прямо в нiс. Вовк провiв вiд болю. Дiвчина вiдскочила i проворкувала:
  - Палиця, палиця огiрочок,
  Вовка б'є чоловiчок!
  Красс кивнув:
  - Чудово! Бiй дуже барвистий!
  Консул помiтив:
  - Еллi не пiдведе!
  Вовк пробувала атакувати руду. Але отримав вiстрям по шерстi. Вiдчув бiль i заскулив. Та це йому понюшку тютюну нюхати. I звiр знову намагається в лютi атакувати.
  Руда помiтила, рубав вовка по пащi.
  - Сiрий ти слабак!
  I знову як розсмiяється.
  Консул iз посмiшкою помiтив:
  - Ось це дiвчина не проста!
  Красс кивнув:
  - Є ж жiнки у Римi!
  Вовк знову клацав зубами. Але не мiг дiстати войовницю. I його бiлi iкла жорстко блищали. I черговий удар меча просто продирав йому рот. А потiм кинджал войовницi
  жорстко тицьнув у око. Вовк отримав удар, вiдчайдушно подряпнувся, i зачепив запiй за ногу Еллi. Дiвчина отримала лише подряпину, але злегка оторопiла, i важко поранений
  вовк стрибнув на неї, збиваючи з нiг. I ось ще трохи i вiн мало не вчепився в горло. Дiвча вiдчайдушно рвонула i штовхнула кинджалiв у живiт. Iкла подряпнули їй пiдборiддя,
  а пазурi пройшлися по грудях. Дiвча скинула вовка i схопилася. Той на неї знову стрибнув, але отримав удар кинджалом iз розмаху, а потiм i мечем по черепу.
  Цього разу руда добре вклалася, i звiр був приголомшений. Сама Еллi була вже сильно подряпана, з неї лилася кров, на пiдборiддi слiди зубiв. Дiвчина в лютi стала
  бити оглушеного вовка кинджалом i рубати мечем.
  Так лупила поки не видихнулася. Перетворивши тушу з iкластим на криваве мiсиво. Бiй було завершено. I руда войовниця пiдняла вгору меч i прокричала:
  - Перемога!
  Красс зауважив:
  - Дуже її пошкодили!
  Консул вiдмахнувся:
  - Заживе, як на собацi!
  Красс заперечив:
  - Я так не думаю ... Шрами залишаться на все життя!
  Консул зiтхнув:
  - Подивимося! Кажуть, є мазi, що i шрами загоюють безвiсти!
  Бiй у будь-якому разi окочений... I бiльшiсть ставок, зрозумiло, на руду...
  Потiм вибiгла дiвчина-блондинка. Дуже симпатична та мускулиста. Проти неї вийшло двоє хлопчикiв рокiв десяти-одинадцяти. Судячи з усiх зовсiм ще, новачки.
  Навiть не встигли поставитися пiсля каменоломень, худенькi та змученi батогами.
  Красс зазначив:
  - Красива жiнка! Видно, ви її бережете!
  Консул кивнув:
  - Хлопчики - це найдешевший товар! Красивi жiнки - найдорожчий!
  Перший багатiй Рима помiтив:
  - А той, хто задовольняє твою дружину теж хлопчик!
  Консул помiтив:
  - Не простий хлопчик, а надзвичайно гарний!
  Розпорядник зауважив:
  - I рiдкiсний воїн, який заклав чемпiона Риму!
  Красс кивнув:
  - О, так! Тож ми його не вбили! Хоч вiн i шпигун Спартака!
  Консул облизнувся:
  - Але тортури будуть!
  Бiльшiсть ставок пiшла на блондинку. Вона була озброєна довгим i дуже гострим мечем та щитами. Майже гола, тiльки трусики на нiй. Видно груди з червоними сосками.
  Хлопчисько взагалi голенькi, в каменоломнях їм стегновi пов'язки нi до чого. I в руках короткi мечi та ще явно тупi!
  Натуральну красуню-блондинку бережуть, щоби бiльше боїв тiшила перемогами. А хлопчики - це як м'ясо для мечiв. Все цiлком закономiрно.
  Красс зауважив:
  -Краса вимагає жертв!
  Консул погодився:
  -А Жiноча краса потрiйних жертв!
  Хлопчики були в слiдах вiд батогiв, причому незагоєних як слiд. Їх тiльки вiдмили вiд пилу копалень. А так, видно, навiть не погодували перед боєм. Так що животу у
  нещасних дiтей, що вивели на забiй, провалювалися.
  Розпорядник зауважив:
  - Ну годувати можна було! Адже могли вони досхочу поїсти єдиний раз у життi!
  Красс кивнув:
  - Могли! Але на порожнiй шлунок, легше боротися!
  Блондинка перебирала босими нiжками, i нетерпляче чекала сигналу. Вона дуже гарна i її шкiра золотаво-оливкова вiд засмаги. Зрозумiло, що таку жiнку тримають
  ще й для естетики. В Iталiї бiле волосся зустрiчається у мiсцевих жiнок рiдше, нiж на пiвночi, i тому блондинок цiнують. Та й загалом погодьтеся, жiнка
  з бiлим волоссям куди красивiше, нiж iз чорним.
  Хлопчики теж милувалися майже голою тiткою з мечем, яка повинна їх убити. Блондинка, почувши сигнал гонгу, пiшла в наступ. Їй звичайно було трохи шкода цих
  хлопчикiв, але все одно може бути краще померти, нiж мучитися у каменоломнях. Крiм того, блондинка вiрила, що душi дiтей потрапляють на Єлисiївськi поля, i так насолоджуються
  у райських долинах, щастям i ситiстю, i iграми. Мовляв, вони не встигли нагрiшити, i їх не мучать Боги. Свого роду в Римi теж виникало вчення про рай, а ще ранiше про
  безсмертної душi. I зовсiм не хотiлося вiрити у пiдземне царство Аїда. I натомiсть можна придумати, що iмператори пiсля смертi стають богами i бенкетують на Олiмпi.
  А герої йдуть до Єлисiївських полiв, де на них чекають валькiрiї, розкiшнi бенкети, вина, наїдки, вiчно юнi жiнки, та iншi насолоди. Типу того, що у вiкiнгiв. А дiти, може
  будуть також щасливi, i вiчнi iгри i веселощi, бiгаючи босонiж по м'якiй травi в царствi вiчного лiта, дитинства, i зриваючи соковитi, солодкi плоди з пишних дерев!
  Чим це не рай? А в каменоломнях пiд непосильною працею, не життя, а повiльне та болiсне вмирання. Ось як хлопчакiв сполоснули наглядачi батогом.
  Адже нерiдко юних рабiв ще й гвалтують, або старшi раби або наглядачi. так що їм не позаздриш у жодному разi.
  Блондинка хотiла б прикiнчити хлопчикiв швидко, але розумiла, що це публiка не схвалить. Тому спочатку лише злегка рiзанула спочатку одного хлопчика, а потiм i
  iншого по грудях. I залишила їм кривавi смуги.
  Красс зауважив:
  - Працює на публiку!
  Консул кивнув:
  - Розважає! Але менi признатись чесно вже хочеться спати!
  Розпорядник кивнув:
  - Це вже передостаннiй бiй... Вже ось-ось почне свiтати. А треба мати сили на випадок бою зi Спартаком!
  Красс погодився:
  - Варвари вже поруч, штурм може бути вже завтра чи пiслязавтра!
  Консул вiдповiдно кивнув:
  - Ми можемо серйозно постраждати!
  Розпорядник зауважив:
  - Стiни у Рима високi i товстi, i сто тисяч захисникiв, з яких половина досвiдченi воїни. Можна ще п'ятдесят тисяч жiнок та пiдлiткiв виставити з-помiж громадян
  республiки!
  Красс вiдповiдно кивнув:
  - Ось це якраз хороша iдея! Мобiлiзуємо всiх!
  Консул зазначив:
  - та у нас арсеналiв вистачить. Просто жiнки та дiти б'ються гiрше за чоловiкiв!
  Розпорядник зауважив:
  - Дивлячись якi! Блондинка зовсiм непогана!
  Дiйсно дiвчина кружляла на шкарпетках. Iнодi вона поколювала хлопчикiв. I трохи поранила їх. Тi поступово рухалися все повiльнiше, i явно слабшали вiд
  втрати кровi. Дiвчина зiтхнувши збила одного з них свiй босою ногою, i спритно шльопнула пацана, що впав, рукояткою меча по потилицi. Вiн вiдключився, але ще живий.
  I вiн не мав серйозних ран. Тож був шанс, що публiка помилує. Другий хлопчик спробував наскочити на блондинку, але теж був збитий знову. I йому вона рушила п'ятою у пiдборiддя, теж вмiло вiдключаючи.
  Хлопчики тепер лежали непритомнi, але ще живi i не покалiченi!
  Красс з усмiшкою кивнув:
  - Думаю їх час добити!
  Консул несподiвано заперечив:
  - Iз каменоломень теж втекло чимало рабiв. I вони, незважаючи на посилену охорону, продовжують бiгти. А хлопчики цiннi тим, що можуть проповзати вузькими коридорами та штольнями шахт! Рабов i так не вистачає! Тож я користуюсь своєю владою їх пощаджу!
  Розпорядник кивнув:
  - Та можна їх знову використати! Жилки цiлi, а рани заростуть, як на собаках. Краще, давайте подивимося останнiй бiй i...
  Красс позiхнув, широко вiдкривши рота i буркнув:
  - Та ми втомилися! Але наостанок хочемо чогось особливого!
  Розпорядник кивнув:
  - Буде! Буде особливе!
  Консул вийшов уперед, i незважаючи на кровожерливий настрiй натовпу, взяв i пiдняв великий палець!
  Блондинка посмiхнулася i пискнула:
  - Слава милосердному консулу!
  Тим часом маври пiднесли розпечене залiзо до босих п'ят хлопчикiв. Швидко тицьнули i вiдразу вiдiбрали, щоб серйозно не пошкодити. Хлопчики вiд гострого болю прийшли до тями.
  Їм накинули мотузки i повели назад. Тепер їх видно визнали не надто здатними до гладiаторського бою i визначили у каменоломнi. Правда, перед цим добре нагодували,
  як ведеться з гладiаторами що залишилися жити. I поклали спати на м'якi лежаки в соломою. Хлопчики, якi звикли в каменоломнях спати на великому гравiї, iз задоволенням заснули.
  I вперше у життi скуштували смачного м'яса. Та попереду на них чекало повернення на копальнi. Зате була надiя, що прийде Спартак. I це грiє душу.
  Хлопчики засопiв носиками, i вперше за довгий час побачили солодкi сни.
  А ось i останнiй бiй.
  I справдi особливе. Б'ється чорношкiра дочка Африки Зена - вона найкращий гладiатор серед жiнок, i чемпiонка Римської республiки серед прекрасної статi!
  Та чорношкiра Зена, це великий воїн. I бiй iз нею цiкавий...
  Дiвчина була в однiй лише пов'язцi на стегнах, висока, з сухою мускулатурою i жилиста. Її можна навiть визнати i худорлявою, але це враження оманливе. Видно як
  перекочуються пiд чорною, засмаглою шкiрою кульки м'язiв, якi жорсткi у неї немов дрiт.
  Красс зазначив:
  - Чемпiонка Римської Республiки, наприкiнцi? Це круто!
  Консул помiтив iз посмiшкою:
  - Та це вражає... Чудовий вона боєць!
  Озброєна була Зена довгим жердиною з гострими сталевими вiстрями з обох кiнцiв.
  i дуже спритно стрибала.
  Красс з надiєю в голосi промовив:
  - Сподiваюся, її суперник буде серйознi! А чи не пара сопливих хлопчикiв?
  Розпорядник охоче кивнув:
  - Та ваша величнiсть! Суперник буде що треба!
  Коли Зена вiдкланялася, пролунав сигнал про вихiд чергового супротивника. I справдi публiка могла бути задоволена. На арену виповзав семиметровий, величезний крокодил.
  Консул iз посмiшкою помiтив:
  - Оце чудово!
  Красс погодився:
  - Гарний супротивник! Тiльки надто вже... тупий!
  Розпорядник зазначив:
  - Зена не рабиня, а вiльний гладiатор, що б'ється за грошi! I в неї супротивник з одного боку цiлком посильний, але з iншого гiдний публiки! Так що заключний
  бiй буде дуже цiкавим!
  Красс, розчулившись проспiвав:
  - Ще трохи! Ще трохи, останнiй бiй вiн найважчий!
  Консул з посмiшкою продовжив:
  - Я в лоно Риму додому хочу!
  Республiка друга мати!
  Розпорядник зауважив:
  - Ви, я думаю, будете задоволенi!
  Красс кивнув:
  -Ставлю на Зену!
  Консул пiдтвердив:
  - I я теж на Зену!
  Розпорядник погодився:
  - Вона переможе! Але дехто поставить на крокодила!
  Пролунав гонг сигналу на початок бою.
  Зена почала танцювати навколо крокодила. Той рухався за нею. Рептилiя хоч зовнi незграбна, але досить швидка. I тут треба бути гладiатором високого класу, щоб
  не потрапити їй у зуби. Чорношкiра войовниця то наступала, то вiдступала. А потiм наносила вiстрям удари. Поки що для крокодила не надто небезпечнi. Зрозумiло, це останнiй
  бiй i можна потягнути час.
  Красс з усмiшкою зазначив:
  - Спартака могла б така мегера й укласти!
  Консул вiдзначив iз посмiшкою:
  - А що було б якби хлопчик побився б се цiєю пантерою?
  Красс цiлком логiчно зауважив:
  - Дуже цiкавий та конкурентний бiй!
  Консул випив вина з чашки та зазначив:
  - Це було б гарною виставою!
  . РОЗДIЛ ? 19.
  Розпорядник запропонував:
  - Якщо хочете, то ми можемо це завтра влаштувати!
  Красс заперечив:
  - А як же тортури?
  Консул помiтив:
  - Катування почекають! Пiдсмажити хлопчику п'яти ми завжди встигнемо!
  Розпорядник кивнув:
  - I бiй можна буде провести у Колiзеї!
  Красс заперечив:
  -Нi! Якщо народ збереться у Колiзеї, буде легше атакувати мiсто. Потрiбно буде влаштувати грандiознi iгри гладiаторiв вже пiсля перемоги над Спартаком!
  Консул iз цим погодився:
  - Правильно, поки що вiдкладемо, для найкращих часiв. Тим бiльше менi й так уже набридло це криваве видовище!
  Красс про булькал:
  - Спартак, Спартак - отримай у п'ятак!
  Зена кiлька разiв ударила вiстрям крокодила по пащi i змусила текти кров. А потiм рiзко перестрибнула рептилiю. А потiм стала на шипи. I вкололася босими п'ята.
  Це все подивилося дуже здорово.
  Консул зазначив:
  - Чудове дiвчисько!
  Красс погодився:
  - Талант!
  Розпорядник запропонував:
  - Може, показати її бiй проти лева? Це буде ще крутiше!
  Красс кивнув:
  - Та лев небезпечнiший за крокодила i швидше!
  Консул зазначив:
  - Може, проти ведмедя?
  Красс заперечив:
  - Лев небезпечнiший, нiж ведмiдь! Чи може навiть використати тигра?
  Консул iз цим погодився:
  - Тигр - це справдi голова велика!
  Зена продовжувала колоти крокодила. Вона це робила з великим задоволенням. Хоча вона мала i переважний настрiй, i бурхливу реакцiю доньки Африки.
  Красс з усмiшкою зазначив:
  - Ось це краса!
  Консул погодився:
  - Велика краса!
  Зена поки що дiяла з великою фантазiєю та вигадкою. Ось шльопнула босими нiжками по зубах крокодила, i вколола п'яти. А потiм знову як пiдскочить i вивернеться.
  Так це дiйсно переважна дiвчина. Тiльки бажання вона не пригнiчує, а збуджує.
  А крокодил все ганяється за нею, але втрачаючи все бiльше кровi i несучи все бiльшу шкоду. та це чудова гонка.
  Красс вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ти Зена супер!
  Консул заперечив:
  - Просто добрий гладiатор! Боєць i є боєць!
  Розпорядник запропонував:
  - Може, вугiлля розкидати!
  Красс заперечив:
  - Крокодилу буде болючiше, нiж їй!
  Поєдинок продовжувався. Поки Зена колола крокодила в пащу та нiздрi, але не чiпала очi. Вона явно не поспiшала його добивати. Але пускала у великiй кiлькостi кров.
  I її босi, дiвочi нiжки, залишали дуже витонченi i гострi слiди. А сам бiй проходив у одностороннiй манерi. Втiм, кiлька разiв крокодил дiвчину по литок
  подряпнув.
  Консул вiдзначив, широко позiхнувши, а потiм глянувши на водяний годинник, буркнув:
  - Вже на горизонтi свiтлiшає! Скоро вже й сонце визирне!
  Красс iз цим погодився:
  - Хай буде нам набагато веселiше! Сонечко встає над Землею!
  Розпорядник запропонував:
  - Можливо... Ну гаразд! Я сам вiдчуваю, що очi злипаються!
  Консул кивнув:
  - Та настав час закiнчувати бенкет i лягати спати!
  Красс зауважив:
  - Спартак уже йде до нас! А вiн умiє швидко рухатися!
  Розпорядник гукнув на всю горлянку:
  - Давай закiнчуй Зена!
  Дiвчина пожадливо посмiхнулася. I її жердина злетiла високо i тут же глибоко встромилася рептилiї прямо в око. Крокодил отримав жорстокий удар i затих. Наче його протаранили з
  забiйною силою.
  Зена вигукнула:
  - Перемога! Та славитись Рим!
  Красс кивнув:
  - Перемога! Молодець!
  I шпурнув їй золоту монету.
  Шпурнуло золотий круглий диск та консул.
  Бiй було завершено. Зена занурила свою нiжку в червону кров i залишила кiлька гарних вiдбиткiв. Пiсля вклонилася i почала вiддалятися.
  Консул з усмiшкою вiдповiв:
  - Це дуже вражає!
  Красс погодився:
  - Та це чудово! Хоча i.. передбачувано!
  Розпорядник кивнув:
  - Бути передбачуваним! Значить стати караним!
  Зена пiшла, а тушу крокодила потягла цiла дюжина маврiв.
  Бiй завершився, i багато гостей заснули прямо в крiслах.
  Ось уже в СРСР вiдбуваються новi вибори президента. Точнiше, не новi, а першi.
  I, зрозумiло, Михайло-Володимир Горбачов-Путiн єдиний i без альтернативи кандидат у президенти. I результат може бути лише один: дев'яносто дев'ять i дев'яносто дев'ять сотих. I це показує черговий трiумф лисого диктатора.
  Ось так Михайло Горбачов замiсть демократiї повернув до СРСР часи сталiнiзму. Чого, втiм, багато хто й хотiв пiсля Брежнєвського бардака. I ось знову при владi культ особистостi, чиї портрети розвiшанi по всьому СРСР. I знову як у старi часи, чорнi вирви та посадки.
  Якщо снитися Володимиру-Михайлу це Афганiстан, i красивi дiвчата-войовницi там.
  Бiжуть чотири красивi дiвчата у бiкiнi: Наталя, Зоя, Августина, Свiтлана.
  Ось вони смiливо вступають у бiй iз моджахедами.
  Наташа палить по вiйськах Iсламської iмперiї Талiбан з пiдствольника, пiдбиває в борт танк i вигукує:
  - Батькiвщина нас не забуде!
  Пiсля чого її боса нiжка кидає до талiбських воїнiв гранату. Чується крик i писк, безлiч розiрваних бiйцiв iсламської iмперiї. I одного генерала армiї Сулеймана вiдiрвало руку.
  Зоя, яка теж писала по талiбах iз подивом вiдзначила:
  - Годинник платиновий!
  Августина жбурнувши в солдатiв iсламської iмперiї босими пальчиками нiжок гранату, кивнула:
  - А ще казали, що Сулейман жебрак!
  Свiтлана, строчачи по талiбах видала, пiдморгнувши i голою, круглою, рожевою п'ятою пiддавши вибух-пакет, з вибухiвкою:
  - Головне багатство у душi!
  I маса талiбських солдатiв виявилася розiрваною. Це була грандiозна битва двох колосальних армiй.
  Наталка впала на живiт... Над нею пролетiв штурмовик. Дiвчина повернулася i лупнула в його хвiст. Вразила машину. Та задимилась i залишила за собою пишний шлейф.
  Так це вражаюче застосування нового комплексу "Голка". Вiн палить нiби розпечений метал олiю.
  Зоя теж лупнула по iншому талiбському штурмовику. Вразила його в корпус, пiсля чого заспiвала:
  - Нiколи ми не здамося вороговi,
  Я супостатiв пiд стовбури пiдстригу!
  I дiвчина босими нiжками охопила в'язку гранат. А потiм як з великою спритнiстю жбурне у ворога.
  I чергова самохiдка iсламської iмперiї перевернеться.
  Видно, що черепаха з потужною гарматою крутить розбитими ковзанками, а гусеницi лопнули.
  Зоя вiдзначила з посмiшкою:
  - Ми зробимо все розкiшно!
  Августина теж вiдчайдушно б'ється. Вона схоплюється i бiжить на талiбiв, стрiляючи. I її мiдно-червоне волосся майорить як бойовий прапор. Вражаюча грацiя у дiвчинки.
  Руда бестiя спiває:
  - Зробимо свiт гарним,
  I спрямуємо в полiт...
  Нашої радянської Росiї,
  Армiя грiзних приб'є!
  Свiтлана, агресивно стрiляючи у противникiв i скошуючи їх немов косою траву, також кинула гранату босими, чiпкими пальчиками i пискнула:
  - За полiт до вершин!
  Четвiрка дiвчат працювала. I стрiляла, i лупила супротивникiв з великим розпачом та фiгуральним натиском.
  Крiм них боролися й iншi дiвчата. На новiтньому Т-72 виїхав екiпаж Єлизавети.
  Дiвчата, зрозумiло, в одному бiкiнi та босi. Вони ведуть свою машину.
  А талiбськi танки наповзають. В основному це копiя з Т-54, не надто небезпечна машина.
  Єлизавета командує, а Катерина, упершись босими, круглими, дiвочими п'ятами наводить зброю.
  I вже якщо лупне - то врiже капiтально.
  Ось виплюнуть iз ствола важкий снаряд, i з великої дистанцiї вражає талiбський танк.
  Олена, яка подала снаряд, вигукує:
  - Це колосально!
  Водiя Єфросинiя пiдтверджує:
  - Безперечно так!
  I її голi, мозолистi пiдошви тиснуть на педалi. Танк рiзко пришвидшується. Потiм знову сповiльнюється. I слiдує забiйний пострiл.
  Екiпаж чотири Е на висотi.
  Їхнiй танк знову починає рухатися, а довгий стовбур повертається. Знову палить забiйна гармата. На момент появи Т-72 найкращий танк свiту. I, зрозумiло, вiн своє показує.
  Єлизавета, ведучи вогонь, i вражаючи супротивникiв, зауважує:
  - Ми є справжнi патрiотки СРСР!
  Катерина рiшуче заявила:
  - Усi патрiоти Радянського Союзу!
  I пальнула, натиснувши на кнопку, головою, рожевою п'ятою.
  Та тут дiвчата не з тих, що щи лаптем сьорбають. Їхнiй танк знову в русi.
  З дистанцiї йому талiбськi снаряди не страшнi. I вони вражають ворога iз п'яти, шести кiлометрiв.
  Ось це дiвчата - що треба. У них сила гнiву та полум'я пристрастi. А також упевненiсть у перемозi.
  Єлизавета дивиться через прицiл. Афганських машин небагато. Але є ще й американськi, проданi iсламськiй iмперiї у кредит. Данi машини теж слабшi за росiйську. I у них вищий силует, через що куди легше потрапити.
  Катерина вицiлила та вразила афганську машину американського виробництва. I з одного пострiлу зiрвала вежу.
  Ось як вона борзо б'є.
  Олена-радистка та заряджальна пiдтвердила:
  - Так тримати!
  I знову вилiтає вбивчий для афганцiв снаряд. Дiвчата у всiй красi.
  Ну, це танк.
  А ось бiжать, мелькаючи рожевими п'ята дiвчата в бiкiнi до лiтакiв.
  Так готовi штурмовi винищувачi до бою.
  Анастасiя Вiдьмакова застрибує до найближчого лiтака. I впирається у педалi голими пiдошвами.
  Потiм машина плавно злiтає.
  Войовниця рудої мастi, з iдеальною фiгуркою вимовляє:
  -Радiсть, в Господi сила моя,
  Радiсть, у Господi з силою цiнуючи!
  I посмiхається перлинними зубками. Володимир Путiн, звичайно ж, правитель не з великих. Але в даному випадку вiн веде вiйну, порiвнянну з Великою Вiтчизняною.
  Афганцi насiдають та вклинюються в росiйську територiю.
  Ось боре медова блондинка - Акулiна Орлова. Теж дiвчисько все треба.
  I знову в бiкiнi та боса. Вона дуже гарна та засмагла.
  Коли вона бiжить до лiтака чоловiки задивляються. А хлопчаки, що прислуговують, пiдбiгають i цiлу витонченi слiди її босих нiжок.
  Ось це дiвчисько.
  Акулiна пурхає i влiтає у штурмовик. Вiн дуже плавно, i водночас стрiмко вiдривається.
  Акулiна заспiвала:
  - Бачу в небi синю межу,
  Iз шумом набираю висоту!
  I ось її штурмовик бачить у небi першу мету - афганський аероплан.
  Дiвча, недовго думаючи, збиває його з авiацiйних гармат, луплячи з великої дистанцiї.
  Пiсля чого блондинка-термiнатор заспiвала:
  - Я найвлучнiша у свiтi,
  Прославилася у цьому ефiрi!
  Акулiна хихикнула... Промайнули спогади, як полоненi цiлували її босi нiжки, голi, запорошенi пiдошви.
  Та це було кумедно. I талiби повзали навколiшки цiлуючи босi нiжки росiйськiй дiвчинi.
  Мiрабела Магнiтна теж бiжить до лiтака. Її ноги такi засмаглi, мускулистi, голi та витонченi.
  А якi чудовi плиточки преса. Це просто диво.
  Мiрабела це войовниця, яка просто демонструє найвищий клас поведiнки та водночас зразок краси.
  А її волосся сяє нiби сусальне золото. А тiло ледве прикрите бiкiнi.
  А якi витонченi слiди залишають її босi, точенi нiжки. Це чудова дiвчина.
  На неї можна довго не вiдриваючись милуватися.
  Ось вона надавала на педалi голими пiдошвами, i штурмовик-винищувач плавно вiдiрвався вiд злiтної смуги.
  Мiрабела зi смiшком проспiвала:
  - Тут для слабких мiсця немає,
  Ми зустрiчатимемо свiтанок!
  Ось уже всi три дiвчини в повiтрi, а значить для Талiбану настав чорний годинник.
  Анастасiя Вiдьмакова посилає вбивчу силу снаряд, афганським танком i пробиває його наскрiзь. Пiсля цього вимовляє:
  - За комунiзм!
  Акулiна Орлова теж бореться з великим успiхом. Ось її пущено ракету, яка рознесла самохiдку. Дiвчина верещить:
  - За велич планети та за славу жовтня!
  I знову вона посилає у супротивника щось надзвичайно вбивче.
  Мiрабела Магнiтна влучно б'є в супротивника, i спiває:
  - Раз, два, три... Ворогiв усiх розiрви! I голову талiбу вiдiрви!
  Трiумвiрат б'ється дуже вмiло та вiдчайдушно. Дiвчата тут такi скажемо прямо красунi.
  I їхнi штурмовики скачуть небом i це дуже здорово. I мало того вони та лiтаки Талiбану збивають.
  Ось це красунi писанi. Немає iмперiї моджахедiв не поздоровиться. Ось один пострiл, i аж три афганськi лiтаки разом збито.
  Анастасiя Вiдьмакова, скелячи зубки i привiтно посмiхаючись, натиснула голою, рожевою п'ятою на кнопку.
  Збила машину i пискнула:
  - Це мiй капiтальний запит!
  Акулiна Орлова пiдтвердила, збиваючи супротивника:
  - I руш швидше в нiс!
  Дiвчата тут розперезалися неймовiрно. I знову пара афганських винищувачiв збита. Ось це їхня найвища професiя. Дiвчина колосальної тут сили.
  I ось Анастасiя вразила бункер iз талiбським генералом. I той пiдлетiв у повiтря.
  Як пiднялася земля i запалала вiд удару дiвчат. I це ще лише початок.
  Воюють i снайпери-самки.
  Алiса та Анжелiка зi своїми гвинтiвками. Вони полюють на талiбських солдатiв i влучно стрiляють.
  Цiлують насамперед офiцерiв.
  Дiвчата теж вважають за краще боротися в одному лише бiкiнi. Вони вiдважнi та дуже гарнi.
  Теж Алiса блондинка, а Анжелiка - руда.
  Стрiляють вони по черзi i вражають влучно.
  Алiса збила талiбського полковника влучною кулею i запитала руду напарницю:
  - Як ти думаєш чорнi дiрки бувають насправдi чи це лише гiпотеза?
  Анжелiка теж зрiзала влучним пострiлом чергового афганського офiцера i вiдповiла:
  - Знайшла момент, щоб ставити такi питання!
  Алiса зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, кращого часу не знайшлося!
  I дiвчисько кинула босими пальчиками нiжок маленьку гранату. Дюжина талiбiв виявилася розiрваною.
  Анжелiка вiдповiла, знову пальнув:
  - Думаю, на врожайнiсть зернових чорнi дiрки не впливають!
  Алiса з цим погодилася:
  - Думаю я теж - хоч...
  Руда бестiя кинула голою п'ятою подарунок анiгiляцiї, знову розбиваючи супротивникiв i видала:
  - За комунiзм на Венерi!
  Алiса додала:
  - I на Марсi теж!
  Обидвi дiвчата стрiляють влучно. I дуже вони фiгуристi та мускулистi.
  Наприклад, коли впiймали в полон талiбу, змусили його цiлувати запорошенi пiдошви. Так воїн iсламської iмперiї Талiбан так перехвилювався, що буквально вiдкинув копита.
  Алiса вiдповiла зiтхнувши:
  - Шкода його!
  Анжелiка погодилася:
  - Ця вiйна нам зовсiм не потрiбна!
  Алiса додала:
  - I Талiбан теж!
  Руда бестiя дотепно помiтила:
  - З окулярами з Китаю, така я крута!
  Воїтельки справдi дуже веселi.
  Вони стiльки яскравого шарму.
  Алiса знову кинула презент смертi голою, круглою п'ятою i проворкувала:
  - За новi перемоги!
  Анжелiка теж запустила в ворога руйнування, застосувавши босу нiжку i в'янула:
  - За Вiтчизну!
  Ось так цi дiвчата розiйшлися... Снайперськi рушницi працювали з повною вiддачею.
  Оленка також билася, обороняючи вiд талiбiв мiсто. Усюди були руїни i нагромаджувалися руїни.
  Дiвчина дала чергу по солдатам iсламської iмперiї Талiбан, скосила їх цiлу шеренгу.
  А потiм Оленка кинула босими пальчиками нiжок гранату, розкидавши китайцiв i пискнувши:
  - За Iллю Муромця!
  Анюта теж писала по солдатам Афганської iмперiї Талiбан. I всаджувала дуже влучно. Що не куля, то попадання.
  I падають пробитi талiби, слово штабелями.
  А дiвчина ще голою, рожевою, круглою п'ятою горошинку смертi кине i заспiває.
  - Слава СРСР! Нема у нас проблем!
  I знову влучна черга, i купа трупiв.
  Алла теж у бою. Зрiзає солдатiв Афганської iмперiї Талiбан. Така вже вiн промениста дiвчина. Вибиває талiбiв наче тавро голкою. При цьому спiває:
  - I в гiрськiй висотi, зiрковiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  I ось її босi пальчики нiжок знову кидають убивчий i руйнiвний подарунок смертi.
  Дiвчата тут дуже гарнi, i все у бiкiнi. А такi фiгуристi та мускулистi.
  Марiя також бореться. Вибиває масу талiбiв, скошує їх з великою легкiстю i спiває:
  - Життя тiльки мить - мiж минулим i майбутнiм,
  Життя тiльки мить - за нього i тримайся...
  Хто з чоловiкiв може хвалитися тулубом,
  А у дiвчинки думка - закружляй!
  I її боса нiжка знову як метне колосальної руйнiвної сили подарунок анiгiляцiї.
  Ось це справдi дiвки - просто вищий клас та пiлотаж найвидатнiших пiлотiв.
  А як їхнi босi нiжки витонченi, i спокусливi.
  Олiмпiада також бореться з величезним натхненням. I косить без церемонiй ворогiв. Вона їх цiлими шеренгами знищує.
  А потiм босi пальчики нiжок чудової красунi метають подарунки тотальної анiгiляцiї.
  Пiсля чого Олiмпiада заспiвала:
  - Нi не потьмянiє пильний,
  Погляд комсомолки чистий...
  Голос народу дзвiнкий,
  I потiчок променистi!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму-
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  I знову боса п'ята пiдкидає одразу цiлу зв'язку гранат.
  Ось це дiвчата. Вони стiльки краси. А талiби йдуть уперед наче хвиля цунамi. Їх дуже багато i вони буквально закидають росiйськi позицiї трупами. I так агресивно лiзуть.
  Вiйська Афганської iмперiї Талiбан намагаються захопити весь свiт. I в цьому випадку Росiю.
  Маруся стрiляє талiбами. Її босi пальчики нiжок метають лимонку з уламками. I знову летять у рiзнi боки голки. Прошивають воїнiв Iсламської iмперiї Талiбан.
  Моджахеди дуже хоробри, i дiвчата строчать по них ледве встигають змiнювати стрiчку. Їх буквально закидають трупами.
  Маруся з посмiшкою заспiвала:
  - Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку...
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами сяяли!
  I знову боса, точена нiжка дiвчини кидає велику вбивчу силу гранату.
  Ось це красуня.
  Мотрона теж веде вогонь по супротивнику, i вельми мiтки. Вона скошує ворогiв i кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили гранати. Розриває супостатiв i пищить:
  - Комсомол не просто вiк,
  Комсомол - моя доля!
  I знову дiвчина робить влучний пострiл. I падає вбитий талiбський генерал.
  Оленка наспiвує, крушивши моджахедiв:
  - Союз непорушний республiк вiльний,
  Згуртувала не груба сила, не страх...
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба, свiтло, розум i смiливiсть у мрiях!
  I вкотре босi пальчики точених, засмаглих нiжок дiвчата кидають убивчу та руйнiвну силу гранату.
  I маса талiбiв вирушає до предкiв.
  Шпурнула голою п'ятою презент смертi та Анюта.
  Афганський танк перекинувся. I його розбитi ковзанки покотилися полем.
  Випалена трава, маса трупiв на нiй.
  Анюта з посмiшкою проспiвала:
  - З талiбом вирує вiйна,
  Вiйна без особливих причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Алла теж писала воїнам Афганської iмперiї Талiбан, причому дуже влучно. I руда дiвчина босими пальчиками нiжок запустила шматок пластиду.
  I двi дюжини афганцiв виявилися пiдкинутi в повiтря i там спалахнули.
  Алла заспiвала:
  - Безсмертну славу пiзнали у битвах,
  Народ наш великий у боях як орел...
  Чимало я знаю пройде поколiнь,
  I воїн Росiї - велич знайшов!
  Пiсля чого Алла знову кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Марiя, строчачи по талiбах, вiдзначила:
  - Це найвищий наш клас!
  I взяла жбурнула босими пальчиками нiжок, руйнiвний подарунок анiгiляцiї.
  Пiсля чого дiвчина з жовтим волоссям, заспiвала:
  - Граната, граната, забiйна граната,
  Китайцiв чекає - найкрутiша розплата!
  Олiмпiада агресивно вiдзначила, скошуючи талiбiв, скошуючи немов коса траву. I кидаючи босими пальчиками черговий подарунок анiгiляцiї, дiвчинка видала:
  - Це все буде дуже круто!
  Маруся, скошуючи ворогiв, i кидаючи босими пальчиками нiжок убивчi подарунки смертi, пискнула:
  - За великi змiни!
  Мотрона вибиваючи афганцiв, i голою п'ятою пiддавши презент пекельної смертi, видала:
  - За реальний комунiзм у СРСР!
  Ось такi дiвчата з голими ногами i босими круглими п'ятами талiбiв пресують.
  А ось Веронiка та Тамара наводять на вiйська Афганської iмперiї ракети. I тi запускаються iз гуркотом, руйнуючи позицiї Талiбану. Оце битва.
  Веронiка i Тамара миготять босими, рожевими п'ята, i тиснуть на кнопки джойстикiв.
  Веронiка запустили руйнування i пропищала:
  - За новi перемоги СРСР!
  Тамара журила ворогiв, випускаючи подарунки знищення, i в'янула, босими пальчиками натиснувши на кнопку:
  - Оце велика партiя свiту!
  Дiвчата засмiялися та показали мови.
  Вiкторiя теж босими пальчиками своїх дуже гарних та спокусливих нiжок натискає на кнопки джойстика.
  I розбиває дзоти та доти ворога з Iсламської iмперiї Талiбан. Ось це дiвчата, якi несуть у собi заряд анiгiляцiї.
  Веронiка провела долонею по плитках преса i перевiряла:
  - За возз'єднання планети та всього свiту!
  . РОЗДIЛ ? 20.
  Ось i Сталенiда у бою. Вона дiвчинка що здатна битися з лютою люттю.
  I ось її груди ходять ходуном. Ось це дiвка. I язик у неї такий червоний.
  I ось летить забiйної сили - презент смертi.
  Сталенiда з пекельною посмiшкою спiває:
  - Чи стане свiт чистiшим i красивiшим,
  Заради нашої Батькiвщини-Росiї...
  Настає в лютi Афган -
  Я мечем по пицi йому дам!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Росiя має здолати Талiбан!
  Ось дiвчата бiжать до атаки. I їхнi нiжки дуже спокусливо, i з великою красою миготять.
  Воюють тут i добровольцi з Нiмеччини. Ось, зокрема, танковий екiпаж Герди.
  Дiвчата-нiмкеня теж босонiж i в бiкiнi.
  Руда Шарлота натискає босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i вражає танк супротивника.
  Пiсля цього вимовляє:
  - Захистимо Нiмеччину на далеких рубежах.
  Герда теж стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок, ненависному противнику i пищить:
  - За бiле братерство!
  Христина теж б'ється дуже смiливо. I використовує свої босi пальчики нiжок дуже продуктивно.
  Зi стовбура танка, вилiтають презенти смертi. Вони трощать i спалюють все навколо себе.
  I це дуже вбивчий та руйнiвний танк.
  Христина заспiвала:
  - Наш комунiзм у великiй славi,
  Пiднiмемо вище червоних прапор!
  I голою п'ятою дiвчина натисне на кнопки.
  Магда теж веде дуже влучний вогонь. Вражає супротивника з великою точнiстю, вiдриває снарядами вежi i верещить:
  - За Батькiвщину - нашу матiр!
  I теж її босi пальчики нiжок при дiлi.
  Ось це дiвча - сама лава вулкана - кров з молоком. I як вони трощать моджахедiв, не даючи їм нi роздиху нi найменшої поблажки.
  Герда прочирикала, пославши снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок у танк противника:
  - Це дивно!
  Для дiвчат немає реальних проблем.
  А ось ще за афганцiв знову взялися красунi-нiндзя iз Японiї.
  Вони якщо вже почали трощити, то роблять це великим смаком та розмахом.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям рубала двома мечами по талiбах, провiвши млин i проворкувала:
  - За великi здобутки Японiї!
  I її гола п'ята пiдкинула кульку з колосальною силою руйнування та знищення.
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, провела прийом клинками метелика, i вякнула:
  - За найбiльшi перемоги!
  I її босi пальчиками нiжок жбурнули горошинку анiгiляцiї, порвавши пару дюжин афганцiв.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям теж рубала мечами, злiва направо i навскiс.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За космiчну Японiю!
  I голою п'ятою дiвчинка пiдкинула пакет iз вугiльною вибухiвкою, i як рознесе ворога.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, провела прийом, бочка з цвяхами, зносячи голови талiбам i пискнула:
  - За величезну пiднебесну iмперiю!
  I босими пальчиками нiжок кине отруйнi голки, що пробивають смаглявих воїнiв наскрiзь.
  Ось така четвiрка дiвчат-нiндзя виявилася агресивною i рубала Афганськi голови з великим ентузiазмом.
  Билися в небi та льотчицi найвищого класу.
  Зокрема, Альбiна та Альвiна.
  Це такi чарiвнi бiлявки. Вони запускають у ворога авiацiйнi снаряди.
  Альбiна пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Збила одразу десяток афганських лiтакiв i проворкувала:
  - За Батькiвщину великої епохи!
  Альвiна зрiзала супротивника, i пiдбивши вiдразу дюжину талiбських машин, простим натисканням голої п'яти, видала:
  - За найбiльшу Русь та СРСР!
  Ось це дiвчисько - найбiльшого класу, реально супер. I її напарниця просто гiпер.
  Дiвчата, зрозумiло, заводного порядку та найбiльшої мудростi.
  А ось ще й Маргарита на мотоциклi їде та стрiляє по талiбах.
  А разом iз нею i Вiола.
  Дiвчата викошують воїнiв Афганської iмперiї Талiбан.
  Вiола кидає з коляски за допомогою босих пальчикiв нiжок бомбу i реве:
  - За Батькiвщину, за Путiна!
  Маргарита теж пiдкинула голою, з витонченим вигином пiдошви нiжкою презент руйнування i в'янула:
  - За перемогу великi комунiзму!
  I обидвi дiвчата як розреготаються. I дають чергу цiлу шеренгу китайцiв, що зрiзала.
  А ось Оля та Надiя на бойовiй машинi пiхоти їдуть. Теж пальбу ведуть надзвичайно влучно вiдразу з дюжини кулеметiв. I так китайцiв вiдчайдушно та вмiло викошують.
  Оце баби. I зрозумiло, теж в одному бiкiнi червоного кольору, засмаглi та босi.
  Їхнi нiжки в русi i посилають до афганцiв заряди руйнування та загибелi. Ось це дiвча - просто супер!
  Оля проворкувала, скеля зубки:
  - Комунiзму бути у всьому свiтi!
  Надiя з цим охоче погодилася, скошуючи воїнiв Афганської iмперiї Талiбан i давлячи п'ятою на педалi:
  - Ми вiрнi справi Ленiна!
  Воїтельки на БМП звичайно ж дуже хортовi та сильнi.
  А ось i Валентина, i Лариса теж по талiбах довбають iз дельтаплану.
  I скидають бомби за допомогою босих пальчикiв нiжок. Знищують ворогiв з Афганської iмперiї дуже хвацько.
  Валентина, ведучи вогонь по ненависному супротивнику, гаркнула:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Лариса, зрiзуючи моджахедiв, натиснувши голою, дуже красивою та естетичною рожевою п'ятою, пискнула:
  - Вибиватимемо талiбський дух!
  Анна та Ангелiна теж тут за Талiбов взялися. Дiвчата застосували пiдземний танк. I це серйозно.
  Машинка невелика, але ефективна.
  Анна пальнула по противнику, скосила масу талiбiв i прочирикала, давлячи на кнопки босими пальчиками нiжок:
  - За перемоги епохи червоної країни!
  Ангелiна, скошуючи супротивникiв, i виринувши танком, iз землi, проверкала, скалячи зубки:
  - Комунiзм безсмертний!
  I знову її гола, пружна п'ята надiслала подарунок руйнування.
  Вибори президента СРСР вiдбулися та пройшли на ура. Тепер Михайло-Володимир - повновладний диктатор шостої частини сушi. Але цього мало.
  Хочеться захопити i Iран i отримати вихiд до Iндiйського океану.
  Зробити те, що мрiяв нинi покiйний Володимир Вольфович.
  I все вже готове до вторгнення.
  Наступ розпочався 30 серпня 1987 року. Перша завойовницька вiйна, розпочата Володимиром-Михайлом Горбачовим-Путiним у новому тiлi.
  Вiйська Iрану були скованi вiйною з Iраком у наступ почалося, на мiста, прикритi лише ополченцями.
  А ось з талiбами було набагато складнiше.
  Дiвчата вели героїчну вiйну проти Талiбану.
  Наташа взяла i провела мечами млин. Зрубала моджахедам голови, потiм жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i пропищала:
  - За велику Мати Богiв Ладу!
  Зоя, строчачи з автоматiв по супротивниках, i зрубуючи їм голову мечами, пробурчала:
  - За Сварога!
  I її боса, витончена нiжка жбурнула вбивчої сили руйнiвної сили гранату.
  Бойова Августина бореться iз новою силою. I її мiдно-червоне волосся майорить за вiтром, немов прапор Ленiна.
  Войовниця кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили лимонку i верещить:
  - Слава епосi Ярила!
  Пiсля чого з її червоного соска як лупне блискавкою.
  Свiтлана теж б'ється, зрубує талiбiв, i голою п'ятою пiдкидає бумеранг, промовляючи:
  - За київську Русь!
  I її мечi наче лопатi млина. Ось це дiвка - просто диво.
  Воїтельки тут найвищого класу.
  Вiчний хлопчик Олег Рибаченко рубає супостатiв мечами, i жбурляє в них вбивчу силу лимонку.
  Пiсля цього вимовляє:
  - За велику Русь!
  Маргарита Коршунова продовжує рубати ворогiв. I дiвчинка проводить мечами млин. I потiм її босi пальчики нiжок, як жбурнуть ударне руйнування.
  Дiвчинка-войовниця проворкувала:
  - За росiйських Богiв у СРСР!
  Пiсля чого безсмертнi дiти як вiзьмуть i засвистять.
  I тисячi ворон отримавши серцевий напад зомлiли, пробиваючи моджахедам черепа на смерть.
  Хлопчик i дiвчинка заспiвали:
  - За свiтле завтра ми битимемося,
  Давай цiлуватися!
  Пiсля чого дiти взяли i голими п'ятами жбурнули дрiт iз розрядом. I цiла шеренга талiбiв заблищала. I їхнє м'ясо злiзло з кiсток i обвуглилося.
  Ось що означає - дiти монстри!
  А ось з неба Анастасiя Вiдьмакова армiю Талiбану трощить. Ось наскiльки ця вiдьма сексуальна та еротична. Вона дiвчисько вiчна i юна хоча воювала ще в громадянську вiйну. Але, будучи вiдьмою, не старiє.
  Анастасiя гарна, юна дiвчина в одному лише бiкiнi.
  I босими пальчиками нiжок натискає на кнопки збиваючи супротивника i верещить на всю горлянку:
  - Слава епосi росiйських Богiв!
  Акулiна Орлова, агресивно скелячись i пiдморгуючи, посилаючи у противникiв руйнiвної сили заряди, проворкувала:
  - За святий комунiзм!
  I вiзьме i як натисне на кнопку червоним соском грудей.
  А потiм i її гола п'ята у дiї, у повнiй руйнацiї ворогiв.
  Акулiна заспiвала:
  Череп вночi як кинджал виблискуючи,
  Показав, що править Сатана...
  I невинних жертв змiй ковтаючи,
  Зводить свiтобудову з розуму!
  Мiрабела Магнiтна теж бореться з ентузiазмом. Вона використовує в бою рубiновий сосок, i посилає в ворога подарунки смертi.
  При цьому спiває:
  - Слава епосi космiчних сил,
  Ми пiдкоримо - вiрю скоро весь свiт!
  I також використовуючи босi пальчики нiжок, вiдправляє в моджахедiв вбивчий подарунок смертi.
  Ось це дiвчисько - найвищого польоту вона птах. Хоча й iншi красунi аж нiяк не гiршi.
  Анастасiя Вiдьмакова з ентузiазмом заспiвала:
  - Диявол тут, Диявол там,
  Де дракон - суцiльний обман!
  Ось це дiвчата - класу супер!
  I гола п'ята дiвчинки взяла i натиснула з великою силою на кнопки джойстика. I пiшла суцiльна руйнацiя.
  Ось такi тут льотчицi. Кидають презент анiгiляцiї з утроби. I одразу тисяча бiйцiв Талiбану з одного разу випарувалася...
  Акулiна Орлова з ентузiазмом заспiвала:
  - Пiд священним прапором свободи -
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  У яскравий промiнь зливаються народи,
  Щоб пiтьму розвiяти попереду!
  I дiвчина знову босими пальчиками нiжок, як натисне на кнопки джойстика i надiшле вбивче i руйнiвне.
  Мiрабела вiдзначила, скеляючи перлиннi зубки:
  - Ми мирнi люди, але наш реактивний,
  Великий бронепоїзд встиг...
  Не будемо дiвчата в лiжку пасивнi,
  Не лише з хлопцями мають цiлуватися!
  I дiвчина знову пальне за допомогою босих пальчикiв нiжок по вороговi.
  Пiсля чого дiвчата хором, кричать:
  - Смерть дракону дощу!
  Ось це справдi крали найвищу пробу...
  Єлизавета веде вогонь тим часом з танка, i верещить на всю горлянку:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Зможу свiтобудову попрати...
  А що буде скоро в ефiрi,
  Не знають тата i матiр!
  I дiвчина як натисне на кнопку джойстика своїм червоним соском. I зброю вiзьме i довбає.
  Виплюне снаряд iз убивчою силою. Той пролетить та буквально опише дугу.
  Катерина теж лупнула, використовуючи босi пальчики, своїх витончених i спокусливих нiжок i заспiвала:
  - Ми скоро в бiй пiдемо,
  За владу порад...
  I знаю не помремо,
  У боротьбi за це!
  I ось дiвчина знову стрiльнула, але в цьому випадку натиснувши рубiновим соском.
  Ось це дiвчата - просто класу супер. Проти них нiкому не встояти.
  Олена теж як пальне, давлячи голою, круглою, рожевою п'ятою i спiваючи:
  Безмовним натовпом стоїть народ,
  Ведуть на страту дiвчисько в грубому лахмiттi.
  Вчора був трон, сьогоднi ешафот,
  За що народу ви губите принцесу!
  
  Ах королi, королi, королi...
  Видно, дiвчисько з косами...
  Втiм, принцесу зламати не змогли,
  Хоч по снiгу вона боса,
  
  Ох королi, королi, королi,
  Прапори та труби переможнi...
  Дiвчинi п'яти босi припалили,
  В холод вона наче бiдна!
  
  I нехай твердить якийсь iдiот,
  Принцесам життя легко йде i весело.
  Вона боса по снiгу йде,
  Ось така нелегка професiя!
  
  Ах королi, королi, королi,
  Свiтло та надiйна народна...
  Нинi принцеса зовсiм на мiлинi,
  Пугало як городнє...
  
  Ох королi, королi, королi,
  Подвиги вашi державнi...
  Якщо ворога здолати не змогли,
  Значить ви зовсiм безславнi!
  
  Принцесу жорстко дуже порає батiг,
  Потiм її на дибу жорстко пiдняли...
  Їй вирок голою померти,
  А кiстки просвердлити наскрiзь усi свердлами!
  
  Ах королi, королi, королi,
  Люди тепер не вiльнi...
  Видно, щоб вигнати лиходiїв iз землi,
  Надто вже ви благороднi!
  
  Ох королi, королi, королi...
  Враз полетiли головушки!
  Хоч блакитнi, по сутi - нулi,
  Яскраво пролили ви кришечки!
  Єфросинiя теж пальнула, використовуючи для натискання на кнопку сосок оголених грудей, що скидається на перестиглу полуницю.
  I прочирикала:
  - Час викуплення майже вже настає,
  Королеву босу ведуть на ешафот!
  Ось це дiвчата - просто супер!
  Оленка теж б'ється. Дiвча не тiльки мечами рубає. Але червоними, як свiжi троянди сосками грудей натискає на гармошку.
  I та викидає отруйнi голки, вражаючи моджахедiв.
  Войовниця взяла та заспiвала:
  - Королева, ах королева,
  Ну, чого ти захотiла!
  Анюта лупнула в супротивника, теж натиснувши полуничним соском на кнопку i прочирикала:
  - Покохала принца в травнi,
  А тепер ходжу боса!
  I дiвчина голою п'ятою як пiддасть презент анiгiляцiї.
  Оленка прочирикала, скелячи зуби, що бiлiша вiд снiгу в новорiчну нiч:
  - Я проста росiйська дiвчинка,
  По морозу тiльки босонiж...
  У мене коротка спiдниця,
  Нареченому по пицi кулаком!
  I воїнки знову червоним соском як натисне. Лупанет iз гармошки блискавкою.
  Ось i руда Алла дiє дуже агресивно. А якi у неї груди. Така як двi динi, причому дуже стиглi. А вiнчають це рубiни соскiв. I цим сосками дiвчина тисне i по китайцях б'є.
  Причому спiваючи:
  - Слава Вiтчизнi, слава -
  Дракона рубатимемо...
  Дiвча порвала сорочку,
  А груди прикривають лише нитку!
  Ось це справдi дiвчата найвищого класу.
  Марiя теж прагне боротися. Вона дуже красива дiвчина. I у неї волосся кольору сусального золота i злегка в'ється. I вона така бойова.
  Ось узяла i босими пальчиками нiжок метнула бумеранг, сiчаючи супостатам голови.
  А потiм взяла i соском кольору суницi довбала в ворога, i розiрвала дюжину солдатiв на частини.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Я найсексуальнiша дiвчина у свiтi,
  Дракона замочимо у смердючому сортирi!
  Ось так воно дiвчисько - найвищого класу.
  Олiмпiада - дiвчина-богатир i волоссям кольору перестиглої пшеницi, взяла i босими, сильними нiжками кинула в ворога щось надзвичайно забiйне.
  Розiрвала масу моджахедiв i проворкувала, скелячи зубки:
  -Я Дiвчисько сили велетня,
  Ще крутiше - знаю стала!
  I ось її сосок немов перестиглий помiдор як натисне на кнопку вогнемета i ллється потiк агресивного полум'я. I давай все спалювати наче обвугливая на смерть.
  Олiмпiада проспiвала:
  - Вогонь батарея,
  Вогонь батарея...
  Цвiте орхiдея,
  В оргазмi млiя!
  Маруся пiдтягла на дротi мiну. Затягла її пiд танк талiбiв. Пiдiрвала супротивника i прочирикала:
  - За СРСР!
  Пiсля чого лупнула з базуки натиснувши на кнопку соском кольору стиглого маку i прочирикала:
  - Маки, маки, маки - червонi маки,
  Гiрка пам'ять землi...
  Невже вам сняться атаки,
  Невже вам сняться атаки.
  Дiвчата мчати в атаку з босої ноги!
  Мотрона, теж борючись, i круша афганцiв вiдзначила:
  - Немає мене сильнiшого!
  I босими пальчиками нiжок, метнула лезо, розпоривши горлянку.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Раз, два, три -
  Дракона розiрви!
  I дiвчата вiзьмуть i розреготаються. У них стiльки сили та азарту.
  Дiвчина кинула в супротивника презент смертi босими пальчиками нiжок i перевiряла з люттю:
  - Диявол тут, Диявол там,
  Де дракон - суцiльний обман!
  Ось у цих дiвчат будь-якої енергiї повно.
  I вони хором взяли i заспiвали, скелячи зубки;
  Ми комсомолки - доньки комунiзму,
  Воюємо з ворогами як орли...
  Iнодi летять оскали реваншизму,
  Взимку ноги у дiвчат боси!
  
  Хочемо ми врiзати фюреру по мордi,
  У нас сили бiльше немов у слона...
  Поспiшаємо i в коханнi i в спортi,
  Хоч атакує в лютi орда!
  
  Нiхто повiр дiвчат не зупинить,
  Адже наша сила - як сталевий кулак...
  Ми зможемо навiть армiю загробити,
  I мiцно врiжемо Гiтлеру в п'ятак!
  
  Прийде епоха вiрю комунiзму,
  I дасть нам силу нескiнченний Рiд...
  Не пошкодуємо заради Лади життя,
  Вiтчизна вiрю скоро розквiтне!
  
  Б'ються дiвчата та хлопцi,
  Iде в атаку босий пiонер.
  Крушимо ворогом ми хвацько з автомата,
  Показуючи доблестi приклад!
  
  Дракон дощу нас грубо атакує,
  Але дiвчата смiливо його б'ємо...
  Виб'ємо слузi пекла вiрю зуби,
  Плешивого на частини розiрвемо!
  
  У Росiї немає мiсця знаю слабким,
  Отримаємо скоро все чого хочемо,
  В iм'я променистої держави,
  Над нами золотокрилий херувим!
  
  Велика буде дружба у народiв,
  Якi б'ються з силою знай...
  За Батькiвщину, за щастя, за волю,
  I буде у всесвiтi незабаром рай!
  
  Дiвчисько по морозу пре боса,
  Навiщо їй взуття, якщо Лади дух...
  Вiтчизна вся вiд краю до краю,
  Орел хлопчисько, не пташеня-пiвня!
  
  Над свiтом сонце яскраве сяє,
  У якому золотi теплi променi...
  Прийде перемога у вiтрi ласки травня,
  I не говори пустушка - промовчи!
  
  Ми дiвки - просто дочки Сварога,
  Який Землю з Родом створював...
  I подарував воякам свободу,
  Враз вiдродивши свiтовий iдеал!
  
  У Росiї для дiвчат просторе мiсце,
  Вони в мороз бiкiнi лише вдягнули...
  Ти комсомолка Перуну наречена,
  Повiр не буде в лютi проблем!
  
  В iм'я Iсуса та Сварога,
  Марiї, Лади матерi Богiв...
  Билися заради Сталiна i Бога-
  I заради найкращих iз синiв!
  
  Ми не забудемо подвиг Iсуса,
  Який заради росiян йшов на хрест...
  I показав велике мистецтво,
  Коли на третiй день у коханнi воскрес!
  
  Перун вiн Бог великий громовержець,
  Пускає веселки променисте свiтло...
  Служити ми демiургам будемо чесно,
  Щоб подвиг стане витязiв оспiваний!
  
  У дiвчат груди сяють кольором маку,
  Соски її як прапор жовтня...
  А десь гавкає злiсний собака,
  Але ми вовчицi просто не дарма!
  
  Вiдбили тиск фрицiв пiд Москвою,
  Хоч Гiтлер був пiдступний i хитрий...
  У союзi фюрер видно iз Сатаною,
  Трава м'якша влiтку, нiж килим!
  
  А ось взимку по снiгу дiвки боси,
  Навiщо їм взуття, шуби та кожух.
  Не страшнi комсомолкам знай морози,
  У них мабуть найгрiзнiший дух!
  . РОЗДIЛ ? 21.
  У чому наша сила - люди заводнi,
  Краще станемо лютих богiв...
  А люди ви повiрте не поганi,
  Чи здатнi скинути безлiч кайданiв!
  
  У коханнi дiвчата найкрутiшi,
  У них мiж iншим шалений пасаж...
  Дiвчата по снiгу бiжать босi,
  Поставши фiгурами жадiбно мат!
  
  На славу комунiзму свiтить сонце,
  На славу комунiзму Русь цвiте...
  I волосся у дiвчинки густо в'ється,
  Перемогу вiдкрили безумовний рахунок!
  
  Пiд Сталiнградом вермахт ми трощили,
  I показали просто найвищий клас...
  На славу нашої Батькiвщини Росiї,
  Дiвча рушить п'ятою голою в око!
  
  Ти стережись боротися з дiвкою босою,
  Вiн гарна, наче вiл сильна...
  Як перли розлетiлися разом оси,
  I врiзала пiд дих вороговi нога!
  
  Ну що ти зможеш зробити нашим дiвкам,
  У них удар повiр тичок слона...
  I Русь стоїть вiд вiку до столiття,
  Безкрайня велика країна!
  
  Навiщо потрiбнi дiвчаткам росiйським хлопцi,
  Щоб народжувати в потiк богатирiв...
  I попадуть вороги повiр на псарню,
  Отримає в морду шалений лиходiй!
  
  В iм'я Iсуса та Сварога,
  Де Бiлий Бог створив всесвiту грань,
  З'їмо перед битвою ход-дога,
  Щоб були сили перед боєм рано!
  
  Потiм вiзьмемо i врiжемо супостату,
  Пiд дих дiвочих, босою ногою...
  Щоб було швидко пiсля боротьби кату,
  А якщо що - додамо кочергою!
  
  Що Сталiнград не вийшов,
  Дiвчата там пiддали сильний бiй...
  Хоча трохи знай красi прикро,
  Не зняв її бiй "Плебой"!
  
  Ми всi дiвчата може - це знайте,
  Великi, крутi як яйце.
  Коли малювали лише на партi,
  А нинi смикнемо прямо за кiльце!
  
  Не пощадимо у битву навiть життя,
  I вiрю, що увiйдемо до Берлiна жартома...
  Незабаром знаю жити при комунiзмi,
  Отримаємо вихори снiжнi крутячи!
  
  Дiвча любить бiгати тiльки босий,
  Їй п'яти солодко холодить кучугуру.
  Лiтають по морозу снiгу оси,
  Войовниця фюрера у труну!
  
  Коротше переможемо я твердо знаю,
  Зумiємо зробити свiт у всьому всесвiтi...
  Цвiсти на вiки свiтобудови краю,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Коли прийдуть Сварог iз Христом-Володарем,
  Усi мертвi у коханнi воскреснуть Рода...
  За скiнчиться орди смерч дикої смертi,
  I буде у вiчнiй радостi природа!
  
  Тодi вселитися в серце народу Лада,
  Все буде в нескiнченностi гарнi...
  Отримає кожен воїни знай нагороду,
  Ми росiяни у боях непереможнi!
  I пiд таку поему дiвчата трощили i винищували моджахедiв тисячами. Ось це дiвча - що люблять i вмiють вбивати.
  Що ж дiвча просто супер. I босi їхнi нiжки метають гострi та отруйнi голки.
  Та проти подiбних дiвчат навiть скибочка розпечена до червона i прикладена до голої, круглої п'яти безсилий. Ось це дiвчата - рiвня гiпер!
  Олег Рибаченко продовжує боротися. Цей вiчний хлопчик - просто герой.
  I його босi пальчики дитячих нiжок кинули горошинку руйнування.
  Вона впала пiд ковзанку танка i його перевернула.
  Юний воїн заспiвала:
  - Смiялася Русь i плакала, i спiвала,
  А жiнка вiд бiгу схудла!
  Маргарита Коршунова - ця вiчна дiвчинка теж взяла i босими пальчиками нiжок кинула горошинку знищення.
  Вона розiрвала масу моджахедiв i прочирикала:
  - Слава Батькiвщинi безмежна,
  I комунiзм не далекий!
  I ось нескiнченнi дiти взяли та просвистели. I велика маса ворон була оглушена i занепала в непритомнiсть. I вони падали вниз, i дiрявили без проблем талiбськi голови.
  Маргарита заспiвала:
  Щоб не проблем,
  Щоб бути душею чистою.
  Чи не квитки МММ,
  А ковток води променистої!
  I дiвчисько взяло i показало мову.
  А ось бореться i Герда на танку. Дiвчина вона, зрозумiло, з-помiж дуже бойових i красивих - натуральна блондинка.
  I, зрозумiло, дуже любить чоловiкiв.
  Ось Герда пальнула по супротивнику натиснувши на кнопки джойстика босими пальчиками нiжок i прочирикала:
  - Все йде за планом!
  Шарлота оголила, стягнувши бюстгальтер груди. I червоним соском натиснула на кнопку джойстика.
  I ось лупнули кулемети на танку i давай викошувати противникiв. Дiвча рудої мастi були дуже задоволенi.
  Вона прочирикала:
  - План хлопцi - це план,
  Вiн нагадує обман!
  Христина теж вистрiлила, застосувавши голу, круглу п'яту i проворкувала:
  - Я сильнiша за чорта лисого!
  Довбанула i Магда - дiвчина iз золотистим волоссям. I, звичайно, використовуючи рубиновий сосок.
  I прочирикала:
  - А сильнiша риса волохатого!
  I ось потужний двигун заробив, i обтiчної форми танк взяв i рiзко прискорився. Дiйсно, якщо вже дiвчина розiйшлися, то мало нiкому не здасться.
  Втiм, всi дiвчата-воїни - це найвищий клас.
  Ось Альбiна та Альвiна борються в небi. Вони дiвчата найкривавiшого порядку. I водночас дуже гарнi та сексуальнi.
  Вони зi своїх штурмовикiв луплять афганцями. Воїтельки найвражаючiшого класу.
  Альбiна взяла i заспiвала, скелячи зубки, i показуючи мову:
  - Божевiльний будинок у вогнi,
  Санаторiй душ...
  Ми покiрнi Сатанi,
  I святих сяють лики!
  I дiвчина взяла i натиснула червоним соском на кнопку. Спрацювала руйнiвна сила.
  I вона дуже жорстко i агресивно спрацювала, коли запустилися реактивнi ракети.
  I дiвчина-блондинка заспiвала:
  - Дай Боже слiпим очi вiдкрити,
  I спини випрямити горбатим.
  Дай Бог бути Богом хоч трохи,
  Але бути не можна трохи розiп'ятим!
  Альвiна агресивно вiдзначила, зi смiшком:
  - Не дуже складно!
  I дiвчина послала ракети, натиснувши на кнопку рубiновим соском. I її дiя була супер.
  Альбiна знову пальнула, використовуючи босi пальчики нiжок, i прочирикала, скалячи зубки:
  - Дiвчаток сьогоднi не вгамувати,
  Дiвчата хочуть потанцювати!
  Альвiна теж лупнула, i її голi нiжки, з дуже гарною шоколадною засмагою, теж при дiлi й войовниця прочирикала:
  А потiм до ранку зорi,
  Чути, як спiвають пiсню про кохання!
  Штурмовики ж б'ють з неба дуже жорстко. I не дають нiкому жодної пощади.
  А ось i Сталенiда у бою. Теж стрiляє по супротивнику дуже влучно.
  I, зрозумiло, використовує червонi соски грудей. Дiвча зрозумiло - суперкласу.
  Сталенiда проспiвала:
  - Бачиш у небi затемнення,
  Грiзний символ...
  Страшне пекло знамення-
  Зграї космiчної виття!
  I дiвчина знову лупнула, використовуючи босi пальчики нiжок. Ось це дiвчисько - який у неї рiвень.
  Вiкторiя довбала по противнику з дикою шаленою силою. Розiрвала ворога, i прочирикала:
  - За великий комунiзм!
  I дiвчинка застосувала свiй сосок оголених грудей, який такий апетитний немов полуниця в райському саду.
  Таку дiвчину, зрозумiло, хочеться цiлувати та пестити.
  А потiм дiвчина i босою, точеною нiжкою махнула. А яка її нiжка витончена, засмагла, сексуальна та апетитна.
  I на неї хочуть чоловiки пiднятися натовпом.
  Веронiка теж бореться з дикою та невтомною агресiєю. Войовниця, яка таку нескiнченно i найвищу силу має.
  I дiвчина взяла i червоним соском натисне на пусковий гачок. I ось мчить реактивний подарунок знищення.
  А войовниця просто гiпер.
  I ось знову мчить те, що приносить тоталiтарну руйнацiю.
  Веронiка прочирикала:
  Якщо кволий - одразу в труну,
  Зберегти здоров'я щоб...
  Застосовуйте люди - про,
  Обтирання, затирання!
  I дiвчата всi три заспiвали хором:
  Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  За неї бiйся i не лякайся...
  А блондинок наших немає гарнiших,
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Ось це справдi розкрутка йде капiтальна.
  Вiола теж б'ється зi своєю дзвiницi. Вона дiвчина просто слiпучої комплекцiї.
  I, зрозумiло, надзвичайно лиха.
  А її краса просто чи скажемо бiльш химерно - тривiально божественна.
  Вiола взяла i босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку руйнування.
  I вiдлетiли десятьох порваних на частин людей.
  Вiола заспiвала:
  - По кривiй бiжать дорiжцi,
  Босi дiвчата нiжки...
  Набридло корову доїти,
  Хочу своє щастя подразнити!
  Тореадора теж бореться. Вона дiвчинка, яку нiхто слабкою чи дурною не назве.
  Войовниця взяла та дала чергу по противникам. Без зайвих церемонiй їх викосила.
  I потiм як натисне червоним соском грудей i випустить чергову ракету. I розiрве на дрiбнi уривки взвод супостатiв.
  Тореадора пропищала:
  - Занесло, занесло кудись,
  Занесло мене!
  Вiола теж лупнула за допомогою рубiнового соска по ворогах, величезної iмперiї Талiбан i прочирикала:
  - Заборгувала дiвчина,
  I прийшла пеня!
  Пiсля чого дiвчинка взяла i показала свою довгу мову.
  Нiколетта пiдняла потужний мiномет iз вiсьмома стволами, i ще їй допомогли Вiола та Тореадора.
  Всi три дiвчата вперлися босими, гострими нiжками в траву. I як довбануть мiнами.
  При цьому вони синхронно натиснули на кнопки, оголеними, полуничними сосками грудей.
  I заспiвали:
  Люди прошу вас, тихiше, тихiше...
  Вiйни нехай згинуть у темрявi!
  Лелека на даху, радiсть пiд дахом,
  Мир на Землi!
  Лелека на даху, щастя пiд дахом,
  Мир на Землi!
  I дiвчата знову тупнув босими, дуже сильними нiжками. Ось у них стiльки азарту та сили.
  Ольга також з базуки вистрiлила, i теж оголеними грудьми, давлячи червоним соском.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Нехай буде разом Русь i Бiла Русь,
  Адже наша вiра помисли єдинi...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  З Росiєю Бог i ми непереможнi!
  I Ольга босими пальчиками нiжок взяла та шпурнула подарунок анiгiляцiї.
  Таку дiвчинку реально нiхто не зупинить, i нiщо не переможе.
  Ось таких дiвчат любить земля.
  Джейн Амстронг теж бореться зi своїм екiпажем. Лупить цей незлiченний Талiбан.
  Дiвчина-аристократка взяла i пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по вороговi. Пiсля чого заспiвала:
  - Славна країна Британiя,
  Знай вона володарка морiв...
  Здобули ми великi знання,
  Супостата в боротьбi ти розбий!
  I дiвчина взяла i рубиновим соском взяла та натиснула на кнопку. Джойстик спрацював. I летить iз колосальною руйнiвною силою вбивчий снаряд.
  Довбанула осколково-фугасним, розриваючи людей на шматки.
  Гертруда ця гарна, росла i мускулiста дiвчина, теж була лише в одних трусиках. Вона лупнула за допомогою червоних соскiв грудей. I теж як iз ракетницi рознесло ворога.
  Гертруда прочирикала:
  - А на вiйнi, як на вiйнi,
  Дiвчата бачать хлопця увi снi!
  I розсмiяється своїм дотепним жартом.
  Монiка помiтила, натискаючи голими п'ятами на педалi, i дотепно заявила з смiхом:
  - Найкраще жiнка взує чоловiка босою ногою!
  I войовниця розреготається...
  Маланья заявила, пiдморгуючи своїм напарницям:
  - Лише кiлька хвилин,
  Лише кiлька хвилин...
  З хлопцем-богом тривала вся бесiда,
  Як скажи тебе звуть,
  Як скажи тебе звуть!
  I пацан реве як бик - перемога!
  Джейн Амстронг, ведучи вогонь, помiтила, жмуривши брови:
  - Забавно ви перебрехали радянську пiсню!
  Малання кивнула i зубки свої перлиннi вишкiрила, пiсля чого взяла i видала:
  - Рiзноманiтний брехнi прийом,
  Протирiчають почуття...
  I ми святий її кличемо,
  I обзиваємо мерзенної!
  I весь екiпаж хором заспiвав:
  Секс недарма у всiх королiвства,
  Любили за всiх часiв...
  Адже без сексу не цiкаво,
  Без партнера нiч надто довжина!
  Михайло-Володимир прокинувся. I почали стежити за вiйною мiж СРСР та Iраном.
  Бої йшли не надто запеклi. В Iранi не вiрили в напад i СРСР не були готовi.
  Лише у великих мiстах були деякi гарнiзони та iсламська варта. Вони намагалися чинити мляве опiр.
  Хоча були вже приклади застосування смертникiв. А Хомейнi, який ще живий оголосив священну вiйну проти СРСР.
  Iран намагався перекидати вiйська з фронту з Iраком, i налагодити лiнiю оборони.
  Поки що все йшло досить добре. Але великi мiста поки що оточували не наважуючись на штурм.
  Було використано стару тактику створення котлiв.
  А решту часу можна i поспати;
  Жорстока вiйна з Талiбаном триває.
  Дiвчата б'ються, використовуючи рiзний вид озброєння.
  Наташа взяла i пальнула, використовуючи червоний сосок грудей, i проревела:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчу силу гранату, яка порвала масу моджахедiв.
  Зоя теж довбала по супротивнику, використовуючи малиновий сосок грудей i проворкувала:
  - Нi - це я найсильнiша у свiтi!
  I теж її босi пальчики нiжок запустили анiгiляцiйну силу смертi, розриваючи воїнiв iсламської iмперiї Талiбан.
  Августина також пальнула за допомогою рубiнового соска. Вразила танк i прочирикала:
  - За комунiзм країни порад!
  I кинула голою, круглою п'ятою вбивчої сили гранату.
  Свiтлана теж вистрiлила у супротивника за допомогою полуничного соска. Завдала йому колосальної шкоди i пискнула:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  I жбурнула подарунок анiгiляцiї, що розриває моджахедiв на частини за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Ось це дiвча - просто супер!
  Войовницi були найвищого класу.
  Олег Рибаченко це безсмертний хлопчик теж узяв, пiдняв вогнемет i лупнув по супротивнику. I вогонь взяв i випалив масу афганських солдатiв
  Вiчний хлопчик метнув босими пальчиками дитячих нiжок убивчої сили гранату i заспiвав:
  - Славься Вiтчизни святий комунiзм!
  Ми знищимо злiсний фашизм!
  Маргарита Коршунова - це безсмертна дiвчинка, яка, коли була дорослою, теж взяла i босими пальчиками нiжок жбурнула подарунок смертi вбивчої сили. I стiльки ворогiв разом порвала.
  I пропищала, скелячи зубки:
  - За могутнi сили країни,
  Переможемо легiон Сатани!
  I гола п'ята дитини знову пiдкине руйнiвну силу горошинку.
  Пiсля чого дiти-термiнатори взяв i як засвистять. I тисячi ворон повалилися на голови воїнам Талiбану.
  Дiти хором проспiвали:
  - Слава епосi повiр комунiзму,
  Не буде пишно садок цвiсти...
  Не визнаємо iдеал пацифiзму,
  Чи зможе Вiтчизну в лайцi врятувати!
  I вiчна пара взяла i як засвистить. I ворони отримали серцевий напад, i знепритомнiли, пробиваючи черепа талiбським солдатам.
  Ось це справдi бiй що треба.
  Оленка теж бореться зi своєю командою. Дiвчата дуже красивi та швидкi. I чого вони тiльки не вмiють.
  Оленка метнула кинджал босими пальчиками нiжок. Той пролетiв i п'ятьох вiдрiзав голови. Ось це справдi вийшло вкрай круто.
  Дiвчина пропищала:
  - За святу Русь!
  Анюта довбала по моджахедам. I натиснувши на кнопку червоним соском, розриваючи масу воїнiв пiднебесної iмперiї i прочирикала:
  - За Сварога! Ми у пошанi у людей, пiд захистом Бога!
  I її гола, кругла п'ята, як по моджахедах, довбає.
  Пiсля чого дiвчисько перекрутилося в сальто.
  Руда Алла вiдчайдушно б'ється. Її мiдно-червоне волосся майорить у повiтрi немов пролетарський прапор. Дiвча заспiвала, вискалив зубки i цвiрiнькаючи:
  - Слава - це добре, поразка погана!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок жбурнула подарунок знищення, порвала масу моджахедiв i проспiвала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I руда войовниця додала:
  - I Українi матерi Росiї слава!
  Марiя агресивно помiтила, строчачи по супротивнику i роблячи це дуже влучно, проспiвавши:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ми - дiти великої Росiї!
  I дiвчисько знову босими пальчиками нiжок як метне забiйної сили подарунок анiгiляцiї.
  А у дiвчини волосся кольору сусального золота. I така гарна дiвчина - просто супер. I ось дiвчина рубiновим соском натиснула на кнопку, збила машину супротивника, i пропищала:
  - За велику Росiю!
  А потiм кинула голою п'ятою вибуховий пакет i додала:
  - I за велику Україну!
  Олiмпiада дiяла також вкрай агресивно. I її полуничнi соски натиснули на кнопки базуки i рознесли масу талiбських солдатiв.
  Пiсля чого дiвчина пропищала:
  - За мою Батькiвщину - СРСР!
  I босi пальчики великих, але витончених нiжок дiвчата-богатиря кинули руйнiвну бомбу.
  Воїтелька пропищала:
  - Будуватимемо мiста на Марсi, i заводи на Меркурiї!
  Маруся показала мову i прочирикала:
  -I на Юпiтерi будуть мiста - я в це вiрю!
  I дiвчисько взяло i босими пальчиками нiжок запустило горошинку з анiгiляцiйною частинкою.
  I як рвоне, i цiлий батальйон Талiбану пiдкине...
  I дiвчина полуничним соском як довбає чимось надзвичайно руйнiвним.
  Мотрона теж як вiзьме i довбає по моджахеда за допомогою рубiнового соска. I полетить убивчої сили подаруночок смертi.
  Дiвчина взяла i прочирикала:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  I потiм її босi пальчики нiжок взяли i горошинку пiдкинули, i порвали масу воїнiв iмперiї Талiбан.
  Ось так дiвчата б'ються... Повзе великий танк iз вогнеметами. I вiн спалює масу пiхоти.
  Єлизавета наспiвує, скеля зубки:
  - Ми самi у свiтi крутi,
  У дiвчат нiжки босi!
  I вiд дiвчинка натискає червоним соском на кнопку, блискучого як ебонiт джойстика.
  Єлизавета хихикнула i видала:
  Двiчi два чотири,
  Двiчi два чотири...
  Це всiм вiдомо,
  У цiлому свiтi!
  Катерина натиснула на пусковий гачок босими пальчиками нiжок. Пiдбила супротивника i пропищала:
  - За великi змiни!
  Єлизавета помiтила з усмiшкою:
  - I змiни будуть на краще!
  Олена лупнула за допомогою рубiнового соска, спритно натиснувши на кнопку i вiдзначила:
  - Але пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв...
  Кажуть, ми хочемо змiн,
  Скинути ярмо важких ланцюгiв!
  Єфросинiя, даючи босими пальчиками нiжок на педалi, цiлком логiчно вiдзначила:
  - Ось кажемо, за змiни, за змiни. А якi змiни?
  Єлизавета логiчно вiдповiла:
  - Зрозумiло за змiни на краще!
  Катерина з посмiшкою запитала:
  - А якщо все гаразд?
  Єлизавета впевнено заявила:
  - А коли було все гаразд! Скiльки рокiв уже йде вiйна, i кiнця-краю її не видно!
  I дiвчинка знову пальнула, використовуючи червоний сосок грудей. Ось це дiвчисько дуже супер!
  Олена теж пальнула за допомогою голої, рожевої, круглої п'яти i рознесла черговий танк супротивника.
  I дiвчина заспiвала:
  - Слава Росiйським Богам!
  Єфросинiя теж пальнула, її сосок був наче стигла, соковита полуниця, i прошипiла:
  - У вiйнi буде перемога! Усi вiйни рано чи пiзно закiнчувалися!
  Єлизавета з цим погодилася:
  - Хай буде й цiй вiйнi кiнець. Але чи зможемо ми перемогти?
  Катерина знову пальнула, використовуючи червоний сосок i проворкувала:
  - Найiмовiрнiший кiнець вiйни - нiчия!
  Єлизавета агресивно пробурчала:
  - Нi! Нiчого не буде! Ми дiйдемо до кiнця!
  Катерина знову пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирикала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога! Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  I дiвчата хором, тремтячи на повнi груди проспiвали:
  - Нас нiхто не зупинить,
  Нас нiчого не переможе!
  I знову лупнули, використовуючи голi, рожевi, круглi п'яти, пропищавши:
  - Нас нiщо не зупинить,
  Нас нiхто не переможе!
  I дiвчата вiзьму i випустять новi потоки лютого вогню...
  А в небi теж дiвчата борються. Якi гарнi войовницi, коли в одному бiкiнi. Або навiть знiмають лiфчики. I їх оголенi соски, як завжди, при дiлi.
  . РОЗДIЛ ? 22.
  Анастасiя Вiдьмакова, довбаючи супротивникiв у небi та обрушивши удари i на сухопутнi частини пропищала:
  - За священний комунiзм країни порад!
  Акулiна Орлова, ведучи вогонь по супротивнику, i натиснувши на кнопку червоним соском, i дуже агресивно вiдзначила:
  - Йде вiйна на знищення!
  I босими пальчиками нiжок дiвчисько взяло i лупнула воїнам могутньої iмперiї. I пропищала:
  - Нам люди рiдної Землi,
  Миритися не пiзно...
  У торнадо вiйни,
  Є я i вони,
  I це серйозно!
  Мiрабела Магнiтна продовжуючи збивати супротивникiв, i використовуючи для цього рубiновi соски, вякнула:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Вiйна без розумних причин...
  У серцях у людей Сатана,
  Загинуло багато чоловiкiв!
  Анастасiя Вiдьмакова дуже рацiонально вiдзначила, довбавши по вороговi за допомогою полуничного соска i пискнула:
  - Променно що Бог створив,
  Благодать на людський рiд пролилася...
  Нам великий Сварог подарував
  Душу, розум, сердечну ласку!
  Акулiна Орлова зi смiшком вiдповiла, теж пальнув використовуючи сосок кольору гранованого рубiна:
  - Так Сварог це може! Це великий творець планети Земля!
  Тут Мiрабела Магнiтна - ця дiвчина iз золотим волоссям, запитала, скелячи зубки:
  - А чому люди старiють i особливо жiнки, якщо є такий могутнiй i мудрий Творець, як Сварог?
  Анастасiя пальнула, за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдповiла:
  - Я ще царя Миколи Другого пам'ятаю i навiть вiн менi цукерку дав. А хiба мiй вiк даси, дивлячись на мою фiгурку?
  Акулiна Орлова, натиснувши голою п'ятою, вiдзначила вискалив зубки, i випустивши руйнiвний подарунок смертi:
  - Дивлячись на твоє обличчя, теж вiк не даси!
  Мiрабела Магнiтна кивнула, зiтхнувши:
  - Росiйськi Боги хоч обраним дають безсмертя та вiчну юнiсть. А ось що можна сказати про християн?
  Анастасiя Вiдьмакова у вiдповiдь, лупнула ракетами, натиснувши на кнопку полуничним соском i заспiвала:
  - На небесному на престолi,
  Цар всесвiту сидiв...
  За своєю Всевишньою волею,
  Христос нами керував!
  
  На хрестi розiп'яли Бога,
  Iсус молить Отця...
  Щоб не судив нас суворо -
  Грiх пробачив нам до кiнця!
  Мiрабела Магнiтна кивнула, теж надiслала реактивнi презенти смертi, натиснувши голою, круглою п'ятою i в'янула:
  - Ти добре спiваєш! Але чи сумiснi Росiйськi Боги та Христос?
  Анастасiя Вiдьмакова знизала плечима, послала босими пальчиками нiжок авiацiйний снаряд i пискнула:
  -А чи сумiсний мед i молоко? Вони рiзнi, але добре поєднуються один з одним!
  Мiрабела Магнiтна з цим погодилася, надiславши ракету своїм соском кольору стиглого тюльпана:
  - Звiсно, це добре! I навiть по космiчному!
  I дiвчата хором заспiвали, продовжуючи вести вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок i червоних соскiв:
  Земля в iлюмiнаторi,
  Земля в iлюмiнаторi,
  Земля в iлюмiнаторi - видно!
  Як син сумує за матiр,
  Як син сумує за матiр...
  Сумуємо ми про Землю, вона одна!
  А зiрки тим не менш,
  А зiрки, проте...
  Трохи ближче, але все також холоднi,
  I як годинник затемнення, i як годинник затемнення...
  Чекаємо на свiтло i земнi бачимо сни!
  I дiвчата знову натиснули червоними, як маки сосками на кнопки, послали вбивчу i проспiвали знову;
  I снитися нам не рокiт космодрому,
  Не ця крижана синьова...
  А снитися нам трава, трава бiля дому.
  Зелена, зелена трава!
  Дiвчата розiбралися з моджахедами дуже круто.
  I мови у них теж довгi та рухливi. I вони ними вмiють працювати.
  Сталенiда теж у бою агресивна... I теж як пальне дуже влучно.
  I теж застосувавши полуничний сосок. I це дуже гарно.
  Сталенiда проспiвала:
  Це поле орали Сварога сини,
  Будемо мiцно трощити супостатiв...
  Шлях Росiї на жаль вiд вiйни до вiйни,
  Але безсмертнi нашi крутi хлопцi!
  Веронiка теж довбанула за допомогою свого червоного як пелюстка троянди соска, по противнику, пропищала:
  - За мої крутi успiхи!
  Вiкторiя теж застосувала при стрiльбi свої повнi, як стиглi динi груди i поправила:
  - За нашi успiхи!
  Сталенiда кивнула, кинула босими пальчиками нiжок бумеранг, який у польотi зрiзав кiлька голiв i вiдзначила:
  - Нашi успiхи будуть я вiрю колосальнi!
  Валентина, яка лупила по талiбах, давлячи на кнопку автоматичного кулемета соском кольору суницi, зазначила:
  - В егоїзмi вся бiда!
  Сталенiда ведучи вогонь по противнику, i знову кинувши босими пальчиками нiжок, на цей раз отруйнi голки, вiдзначила:
  - Так егоїзм - це погано!
  Веронiка натиснула на кнопку вогнемета червоним соском, спалила цiлий взвод китайцiв i пискнула:
  - Але на жаль - егоїзм не винищимо!
  Вiкторiя довбала по супротивнику, за допомогою голої, круглої, рожевої п'яти i прочирикала:
  - Але ж i ми не слабкi! Буде у нас перемога та свято на вiки!
  Валентина, стрiляючи по моджахедах, i викошуючи їх немов косою, взяла та агресивно видала:
  -Слава ерi комунiзму та царя Сварога!
  Сталенiда знову лупнула за допомогою червоного соска i вiдзначила:
  - Комунiзму слава!
  Веронiка з посмiшкою запитала:
  - А що таке комунiзм?
  Вiкторiя агресивно рикнула, послала презент смертi, соском кольору стиглої вишнi i пискнула:
  - Комунiзм - це рай!
  I дiвчата взяли та заспiвали:
  - Усiх порвемо на частини,
  Ось це життя, ось це щастя!
  Герда б'ється на рухомому танку. Вона дiвчинка дуже красива та агресивна. I танк рухається i палає. У ньому багато великої, руйнiвної сили.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв точених нiжок i прочирикала:
  -За великий порядок у свiтi!
  Шарлота теж лупнула по ворогу, за допомогою червоного соска, натиснувши їм на кнопку i проворкувавши:
  - Слава Вiтчизнi.
  I Христина дiвчисько пальнула, цього разу за допомогою голої, круглої, рожевої п'яти.
  I проворкувала:
  - За найвищий комунiзм!
  Магда також довбала по вороговi i заспiвала:
  - Велич нiмцiв пiзнала планета,
  Ударом меча перемогли фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  Танк рухався i обсипав усiх снарядами, i сипалися свинцевим дощем кулi.
  Герда дотепно вiдзначила, знову пальнув за допомогою рубiнового соска грудей:
  - Наша перемога неминуча - не пiде повiр надiя!
  Шарлотта пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i погодилася:
  - Нi, не пiде!
  Дiвчина на танку важко зiтхнула.
  В iншому мiсцi в засiдцi Алiса та Анжелiка вишукують цiлi.
  Алiса згадала як вона потрапила, ще будучи дiвчинкою у в'язницю. I там її били гумовими палицями по голих п'ятах. Дiвчинка Алiса пiдписала тодi зiзнання. I вирушила до дитячої, трудової колонiї. Але пробула там недовго.
  У колонiї дiвчаток стригли наголо i змушували працювати босонiж навiть у холодну погоду. I Алiса загартувалась. А Анжелiка народилася в Сибiру, i взуття взагалi не знала, i по кучугурi голими п'ятами бiгала, залишаючи вiдбитки.
  Тож i цi дiвчата особливi та непереможнi.
  Алiса вистрiлила, натиснувши червоним соском грудей на курок i проворкувала, скелячи зубки:
  - Слава епосi росiйських Богiв!
  I кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату. Яка порвала масу солдатiв Талiбану.
  Анжелiка теж вистрiлила i досить влучно. Пробила супротивника i пропищала:
  - За величезнi досягнення думки!
  I знову натиснула на кнопку рубiновим соском. Вразила супротивника у смертельному азартi.
  А потiм босими пальчиками нiжок жбурнула анiгiляцiйний подарунок смертi i пискнула:
  - За велику Богиню та Мати Богiв Ладу!
  Алiса вистрiлила дуже влучно i вразила точним попаданням талiбського генерала i прочирикала:
  - За Бога Сварога!
  I пiсля цього дiвчина знову кинула босими пальчиками нiжок вбивчий подаруночок смертi. Ось це Алiса - просто дiвчисько супер.
  У колонiї вона працювала добре. Її навiть перестали голити наголо i дозволили вiдростити шевелюру з золотистим, кучерявим волоссям. I така гарна дiвчина у дитячiй, трудовiй колонiї виросла. Вона виявилася просто богинею.
  I це так гарно. А її босi нiжки залишали на снiгу такi спокусливi слiди. Що навiть охорона на них займалася рукоблуддям.
  Ось це була Алiса...
  Недарма, напевно, таке iм'я як Алiса - викликає особливi асоцiацiї. З яким нiщо не зрiвняється. А Алiса - взагалi красуня просто супер та гiпер!
  I її босi пальчики нiжок знову кидають убивчу силу гранату i розривають усiх на частини.
  Алiса з посмiшкою заспiвала;
  Навiщо ж людям голова,
  Тупiше не буває...
  Не рубають головою дрова,
  Цвяхiв не забивають!
  Анжелiка теж взяла i пальнула, натиснувши на курок червоним соском, пробивши противника. Шпурнула босими пальчиками нiжок пару подарункiв смертi i заспiвала:
  - Нехай в одних вона порожня,
  Iншим її морочать...
  Але кожен видно недарма,
  Втрачати її не хоче!
  I обидвi дiвчини продовжуючи стрiляти по моджахедах, i посилати босими пальчиками нiжок презенти смертi, заспiвали;
  Не треба голову втрачати,
  Не варто поспiшати...
  Не треба голову втрачати,
  А раптом та нагодi!
  Пальнули дiвчата по вороговi використовуючи свої рубiновi соски i завили:
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку...
  Не треба голову втрачати,
  Не треба губити голову!
  Не треба губити голову!
  А треба гадiв убивати!
  I дiвчата пiдкинули гранати голими, круглими п'ятами. Ось це дiвча - просто супер.
  А ось i Нiколетта теж бореться. Ось це дуже красиве дiвчисько, просто воно супер.
  Нiколетта взяла i заспiвала, натиснувши на кнопку базуки своїм червоним соском, i надiславши подаруночок знищення.
  Дiвчина прочирикала:
  - Слава часом комунiзму!
  I додала:
  У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни...
  I червоному прапору, свiтлої Вiтчизни,
  Ми завжди будемо безмежно вiрнi!
  Нiколетта пiсля цих слiв показала мову. I її рубiновий сосок знову як пальне з величезної руйнiвної сили.
  I Нiколетта босими пальчиками нiжок взяла i кинула вбивчу силу гранату, розiрвала масу моджахедiв i проворкувала:
  - Крiзь грози сяяло нам сонце свободи,
  Крiзь бурi та шторми ми разом i йшли...
  Нехай єдиними стануть народи -
  Нехай разом будуть усi країни Землi!
  Вiола теж боролася з величезною люттю. Вона вела з вогнемету, натискаючи на кнопку червоним соском i спiваючи:
  - Славься По-батьковi, наше вiльне,
  Дружби народiв опора навiки,
  Сила законна, народна воля,
  Адже за єднiсть проста людина!
  Тореадора теж вела вогонь по моджахедах. При цьому вона використовувала шланг, з якого вилiтали пластiвцi вогню, якi буквально всi спалювали вщент.
  Дiвчина тупнула босою, точеною нiжкою i прочiрикала:
  - Слава епосi комунiзму, новому Ленiну слава!
  Ангелiна та Аврора теж розгорнули потужний вогнемет, i взяли, лупнули струменем полум'я.
  I полився вогонь... Вiн буквально спалював талiбiв.
  Ангелiна вперлася босими нiжками i ведучи пальбу прочирикала:
  - Слава СРСР!
  I дiвчина знову натиснула червоним соском на кнопку вогнемета. I знову спалахнуло.
  Аврора теж врiзала по моджахедiв. Спалила масу талiбських солдатiв i проворкувала:
  - За новi рубежi!
  I босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчий подарунок смертi. I знову натиснув на кнопку рубiновим соском грудей. Пiсля чого прочирикала, скелячи зубки:
  - Слава КПРС!
  Ангелiна пiдморгнула, голою п'ятою пiдкинула горошинку смертi i прочирикала:
  - КПРС - СС! КПРС - СС!
  I знову натискає на кнопку полуничним соском грудей.
  Ганна та Ольга гарнi дiвчата в одних лише вузьких трусиках.
  Вони взяли та пiдняли важку ракетну установку. I упираючись босими, точеними нiжками, взяли i довбали.
  Анна прочирикала, натиснувши червоним соском на кнопку:
  - Слава росiйським Богам!
  I босими пальчиками нiжок, дiвчинка жбурнула вбивчої сили гранату.
  Ольга босими пальчиками нiжок запустила забiйний смерть, буквально розриваючи моджахедiв.
  Ольга заспiвала:
  - Ах Пушкiн ти дивак не правий,
  У бою позiхати нам не перестало...
  Палає танка рваний бак,
  Зганяючи всiх людей з дивану!
  I дiвчина взяла i босими нiжок жбурнула новий дуже вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  I потiм рубiновим соском натиснула кнопку, посилаючи агресивний подарунок знищення.
  Пiсля чого дiвчата хором проспiвали:
  - А на вiйнi, а на вiйнi,
  Дiвчата бачать хлопця увi снi!
  Його охота поганяти,
  На частини хлопця розшматувати!
  I войовницi проревiли:
  - Тиснiть дiвки ногами чоловiкiв,
  Не повинен господарювати хлопець...
  Чоловiк як кiнь повинен орати,
  А дiвчат сенс - вбивати!
  I знову дiвчата червоними сосками грудей як натиснуть на кнопки анiгiляцiї.
  Проти таких красунь сам чорт не встоїть.
  I мови у дiвчат пустотливi. Вони наче льодяники солодкi, лижуть пульсуючi нефритовi стрижнi.
  Анна та Ольга проспiвали:
  - Усiх чоловiкiв порвемо на частини,
  Це буде у нашiй владi!
  Ось i красунi дiвчата-нiндзя борються.
  Вони скинули лiфчики i зараз в одних лише трусиках.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям взяла i рубала мечами, зрубуючи голови талiбам.
  Потiм з червоних соскiв грудей як випустить по ворога блискавки. Якi спалюють масу моджахедiв.
  А потiм босими пальчиками нiжок, як метне вбивчий подаруночок смертi i заспiває:
  - Я ж жалюгiдна комашка - супернiндзя-черепашка! Розiрву як промокашку!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, теж провела мечами прийом метелик.
  Зрiзала голови багатьом талiбам.
  Потiм з малинових соскiв груди лупнула блискавками. Спалила цiлий батальйон i прочирикала:
  - Я найсильнiша дiвчина у свiтi!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула забiйної сили голки з отрутою.
  Ось у бою i дiвчина-нiндзя з червоним волоссям. Її мечi крутяться наче лопатi вертольота. I зрубують моджахедiв без жалостi.
  Воїтелька вогнянi пульсари випустила з рубiнових соскiв груди. Спалила масу супротивникiв.
  Потiм голою п'ятою пiдкинула вибуховий пакет з вугiлля, i розiрвала пару танкiв.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Будуватимемо мiста,
  Нiндзя-дiвка назавжди!
  Ось це справдi дiвчата що треба. Вони стiльки лютi i азарту, i бойового настрою.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, теж рубала мечами, наче лопатями млина, зрiзала голови i заспiвала:
  - За Японiю ми битимемося,
  Я дуже люблю цiлуватися!
  I з полуничних соскiв дiвчата полетiли променi анiгiляцiї. Якi буквально у попiл звертали афганцiв.
  А войовниця ще й босими пальчиками нiжок кинула вiдразу кiлька бумерангiв, зрiзуючи ворогам голови, пiсля чого заспiвала:
  - Слава епосi японських богiв!
  I дiвчата-термiнатори разом заспiвали:
  - Яскравi дiвок соски, червонi дiвок соски,
  Нехай усi чоловiки просто здохнуть вiд туги!
  I знову лунають приголомшливi смiшки, i скалять красунi зуби.
  Ось це дiвки - просто супер!
  I люблять їхнi мови солодку працю.
  Ось вони вiзьмуть i як плюнуть, одразу цiлий батальйон з одного розмаху покладуть.
  Пiсля чого дiвчата з країни Вранiшнього Сонця проревуть:
  Нас атаки не лякають,
  Злих покладемо всiх пiдряд!
  Ось у бою та екiпаж Джейн Амстронг.
  Дiвча дуже красива. Взяла та скинула з себе лiфчик. I червоним соском грудей взяла i натиснула на кнопку.
  Ось вилетiв потiк пекучого полум'я. I спалив сотню моджахедiв. Ось це дiвчата - лихого азарту.
  Джейн взяла i заспiвала:
  - Червона, червона кров,
  За годину це просто земля,
  Через два на нiй квiти та трава,
  Через три вона знову жива!
  Гертруда довбала по противнику за допомогою червоного соска. Рознесла супротивника i пискнула:
  - I палає зiркою на iм'я сонце!
  I пiсля чого її гола, кругла п'ята як натисне на педаль iз убивчою силою.
  Ось це дiвчата - просто монстри.
  I ось вони вiзьмуть i як заспiвають:
  - Слався Британiя, синi моря,
  Ми не будемо рабами нiколи!
  Малання теж вiзьме i полуничним соском на кнопку натисне. I вразить супротивника з великою вбивчою силою.
  Пiсля чого прокриче:
  - За Британiю та її королеву!
  Монiка довбала, натиснувши на кнопку малиновим соском i заперечила:
  - А причому тут королева - головне народ!
  I за допомогою босих пальчикiв нiжок знову взяла та пальнула. Ось це дiвчина - просто супер!
  I танк собi пре i великою вбивчою силою. У ньому дiвчата найагресивнiшого пориву.
  Малання проревела:
  - Наш народ, наш народ,
  Вiн голий, голий, голий -
  Голий наш народ!
  Олег Рибаченко продовжує боротися з величезною жорстокiстю. I у хлопчика мечi рубають наче зрiзають волосся леза бритви.
  I хлопчик босими пальчиками дитячих нiжок жбурляє подарунок руйнування.
  I спiває:
  - Ми б'ємося з ворогом,
  З iм'ям Сварога...
  Я не буду дурнем,
  Сином ставши у Бога!
  Маргарита агресивно вiдзначила, рубаючи мечами моджахедiв. I дiвчинка босими пальчиками нiжок жбурнула тонкi леза бритви i почала рiзати шиї афганцям.
  Пiсля дiвчисько проспiвала:
  - Маргарита - вiкно вiдчинене!
  I взяла, i показала мову! Ось це дiвчина - просто войовниця супер!
  I її нiхто не зупинить та не переможе.
  Вона якщо вже зареве, то зареве.
  I дiти-термiнатори в унiсон засвистiли, i хмари ворон почав непритомнiти, пробиваючи черепа талiбським солдатам.
  Ось це дiти просто чудовиська.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - На священнiй на вiйнi,
  Життя солдата не в цiнi...
  Заради батюшки-царя,
  Гинемо ми не дарма!
  Маргарита знову кинула босими пальчиками точених нiжок голки з отрутою, i прочирикала:
  - Перемагаємо ми не дарма!
  I знову дiвчинка як свисне... I це виявилося надзвичайно круто та рiзко.
  Дiти виявилися просто у захватi. I нiжки у них босi, i такi спритнi, крутiшi за мавпочок.
  Юнi воїни заспiвали з люттю;
  На просторах Батькiвщини чудової,
  Гартуючись у битвi та працi...
  Ми склали радiсну пiсню -
  Про великого друга i вождя!
  Пiсля чого знову дiвчисько i хлопчик як засвистять в унiсон, i знову тисячi приголомшених птахiв обрушаться на голови афганцiв.
  Ось це дiвчата - найвищий клас, i хлопчик не гiрший...
  Наталя теж рубає мечами. З червоних соскiв почала випускати блискавки, i при цьому наспiвувати:
  - Коловрат, Євпатiй Коловрат,
  Захисник Вiтчизни, Перунiв солдатiв!
  I босими пальчиками дiвочих нiжок як запустить, явно щось надзвичайно забiйне.
  Зоя, крушивши талiбiв з лютою люттю, теж стала з малинових соскiв випускати презенти агресивної смертi. I при цьому наспiвувати:
  - Коловрат, Євпатiй Коловрат,
  Героїв Русi - збирає на сполох!
  I її босi пальчики нiжок знову запускають, навiть руйнiвнi подарунок знищення.
  Руда Августина також бореться з люттю. Вона посилає у супротивника один подарунок смертi за iншим. I з її рубiнових соскiв вилилися потоки несамовитої енергiї.
  Августина взяла i заспiвала:
  Воїни темряви, мабуть, сильнi,
  Зло править свiтом, не знаючи числа!
  I босi пальчики нiжок войовницi рудої мастi запустили надзвичайну руйнацiю.
  Свiтлана рубала китайцiв, без жалю. Кромсала їх на частини. I босими пальчиками нiжок жбурляла горошинки з вибухiвкою.
  А потiм iз полуничних соскiв як лупне по противнику, чимось дуже забiйним.
  Розiрве ворога на частини i заспiває:
  - Але вам сини Сатани,
  Не подолати силу Христа!
  Ось це справдi дiвчисько, яке здатне перемогти будь-яке зло.
  Войовницi треба сказати, мабуть, найсильнiшi у свiтi.
  Олег Рибаченко, рубаючи моджахедiв, проспiвав:
  У свiтi спека та снiгопад,
  Свiт i бiдний, i багатий.
  Атакує наш загiн,
  Супостата прямо в пекло!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок шматочок антиматерiї, порвала масу ворогiв i пискнула:
  I знову продовжується бiй,
  Кипить гiперплазми пожежа.
  I Ленiн такий молодий,
  Завдає променями удару!
  Пiсля цього дiвчина взяла i показала саме мову. А вiн у неї зiзнається дуже довгий.
  А дiти-воїни дуже крутi.
  Адала та Агата борються на двомiснiй самохiдцi. Вони трощать ворогiв, розривають їх на частини.
  Адала натискає червоним соском грудей на кнопку джойстика, розриває масу китайцiв i пищить:
  - За велику Русь!
  Агата теж довбане по супротивнику, розкришить його на частини, порве в криваве мiсиво i в'якне:
  - За Київську Русь!
  I теж натисне на кнопку джойстика своїм рубiновим соском!
  Пiсля чого дiвчата вiзьмуть i проспiвають:
  - Вчили разом у школi,
  I пам'ятаємо напам'ять...
  Як били дзвiницi,
  Про Київську Русь!
  
  I пам'ятають Православнi,
  Кого ти не спитай...
  Як були днi тi славнi,
  Хрещення Русi!
  I Наталя з її командою пiдхопила;
  Гей слов'яни, гей слов'яни,
  Москалi та кияни...
  Чи нам свами Батькiвщину дiлити!
  Не невже вiдправлю хлопця,
  Свого рахуй на псарню...
  Краще я його любитиму!
  Ось так розiйшлися дiвчата, i зрозумiло, що Талiбану точно проти таких не встояти.
  . РОЗДIЛ ? 23.
  Горбачов-Путiн продовжує командувати та вiддавати накази. Передовi частини радянських вiйськ уже вийшли до Iндiйського океану. Одночасно армiя СРСР пiдходить до Тегерану. I починає оточувати столицю Iрану. I це дуже здорово.
  Горбачов-Путiн пiдскакує вiд захоплення.
  I йому знятимуться сни.
  Вiйна йде нiби нескiнченною колiєю.
  Наташа та її команда щоб вiдпочити вiд битв вирiшили трохи пограти у шахи.
  Августина та Свiтлана з одного боку, а Наталя та Зоя з iншого.
  Дiвчина з синiм волоссям рушила вперед королiвському пiшаку. Августина обрала у вiдповiдь Сицилiянський захист.
  Пiшла вже iнша гра. Руда войовниця застосувала варiант Дракона, де слон у чорних займає велику дiагональ i тисне на позицiю бiлих, короля, що ховається на ферзовому фланзi.
  Дуже цiкавi тут позицiї виходять. Бiлi можуть зачепитися в атацi за висунуту перед слоном чорну пiшака.
  Наташа та Августина спочатку грали швидко. Але потiм почали довго думати. Вважали варiанти. Августина пожертвувала якiсть за пiшака. Але атака не вдалася.
  Але потiм Наташа трохи помилилася i позiхнула постать за пiшака. Її становище стало важким. Але дiвчина з синiм волоссям захищалася дуже вперто. Партiя тривала вже восьму годину. I поки що Августинi не вдавалося виграти.
  Потiм гра перервалася. В атаку знову пiшли талiби. I це, зрозумiло, серйозно.
  Гудять танки та ревуть мотори.
  Наталка натиснула червоним соском грудей на кнопку базуки, i випустила вбивчу гранату.
  Пробила ворожий танк у борт. Пiсля чого дiвчина проревела:
  - Оголошую шах!
  I босими пальчиками нiжок знову шпурнула велику вбивчу силу гранату.
  Зоя агресивно вiдзначила, скелячи зубки i ведучи вогонь за допомогою малинового соска по ворогу:
  - А матувати ще краще!
  I дiвчина знову кинула босими пальчиками нiжок, руйнiвної сили бомбу.
  I проревела, скелячи зубки:
  - Я вас замотую!
  Августина лупнула автоматною чергою по моджахедам. Потiм рубiновим соском грудей взяла i натиснула кнопку гранатомета. Розбила машину супротивника i прочирикала:
  - За вищу шану!
  I босими пальчиками нiжок взяла i шпурнула у супротивника вбивчої сили подаруночок смертi.
  Свiтлана взяла i як довбане по ворогу за допомогою полуничного соска грудей. Проб'є ворожий танк i в'якне:
  - Слава комунiзму та раю!
  I босими пальчиками нiжок вiзьме i вибуховим пакетом, загасить проклятого ворога.
  Ось це дiвча - просто супер. У них стiльки бойового запалу та пекельної сили.
  Олег Рибаченко, цей вiчний хлопчик, на вигляд рокiв з дванадцяти. Дуже гарний пацан з рельєфними м'язами, i лише шортах.
  Кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату, пiсля чого як прореве:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Маргарита дуже крута войовниця. Хоча на вигляд лише дiвчинка рокiв дванадцяти.
  I вона теж босими пальчиками нiжок взяла i жбурнула горошинку, розриваючи вiдважних моджахедiв.
  Пiсля чого дiвчинка заспiвала:
  - За Батькiвщину без Сталiна!
  Пiсля чого безсмертнi дiти взяли i засвистiли на всi губи. I ворони були приголомшенi i посипалися немов град на голови афганцям. I пробивали їм черепи.
  Лопалися голови немов кавуни, коли їх таранили дзьоби, що втратили свiдомiсть вiд свисту ворон.
  Ось це дiти попрацювали...
  Анастасiя Вiдьмакова теж у бою... I її босi пальчики нiжок на кнопки дуже давлять.
  Дiвчина, яка була лише в одних трусиках, взяла i червоним соском грудей натиснула кнопку джойстика. Вразила ракетою талiбський танк i проворкувала:
  - За великi перемоги СРСР!
  Акулiна Орлова боролася в одному бiкiнi. Вона дiвчина з волоссям, яке на зразок снiгу, трохи присипаного золотом. Тобто мадам дуже красива.
  I ось її витонченi босi нiжки натискають на педаль. I падають на голови афганцям маленькi бомбардування. I вони неабияк вражають противника, пробиваючи вежi та дахи самохiдок.
  Акулiна взяла i заспiвала:
  У небо дзвiн лунає,
  Дощ проллє зливою.
  Я йду у своє дитинство,
  Лiтнiй дощ за мною!
  I войовниця знову пальнула, використовуючи рубiновi соски своєї повної як динi грудей. Ось це дiвчина з таким красивим волоссям, i спокусливими, засмаглими, витонченими нiжками.
  Мiрабела Магнiтна теж бореться з великим ентузiазмом i колосальною агресiєю.
  Дiвчина за допомогою полуничного соска пальнула у супротивника. Рознесла талiбський танк i проворкувала:
  - Слава росiйським Богам!
  Ось це дiвчисько Мiрабела дуже гарне. I вона босими пальчиками нiжок взяла i перевела на супротивника вбивчий подарунок смертi. I моджахедам було дуже стрiмко.
  А ось воїнка Хельга також довбає по ворогу з повiтря. При цьому вона застосувала, свiй червоний, кольору маку сосок. I у ворога полетiли вбивчi ракети.
  Вони буквально рознесли на уламки бункер. Ось це справдi дiвчата класу супер.
  Дiвчина пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок пропищала, скелячи зубки, блискучi наче перли.
  I войовниця з ентузiазмом заспiвала:
  Було багато важких днiв,
  Дiвчина як соловей...
  Пiдвела, не думаючи пiдсумки,
  Не б'йтеся хлопцi з нею,
  Не б'йтеся хлопцi з нею,
  А iнакше обламає роги!
  Ось це дiвчата - просто супервойовницi.
  Всi чотири дiвчата з ентузiазмом заспiвали:
  Велика Росiя - безкраї поля,
  Нехай мiж зiрок горить земля свята...
  Я вiрю почуття серця не танучи
  Ми захистимо кордон вiд краю до краю!
  
  Хай буде в нашому домi комунiзм,
  Який породив товариш Ленiн...
  I знищений злiсний ворог фашизм,
  В iм'я найбiльших поколiнь!
  
  Адже Батькiвщина в серцях у нас одна,
  I в майбутньому на безлiч галактик...
  Нехай славиться у вiках моя країна,
  Вiтчизна ти не просто солодкий фантик!
  
  Нехай моя Батькiвщина цвiте,
  Ми здолаємо вiрю Чингiсхана...
  Перемогу вiдкриємо безмежний рахунок-
  На славу знаю росiйського Iвана!
  
  Ми воїни-дiвчата такi сильнi,
  Що супостат нас здолати не може...
  Ми дочки Сварога та сини,
  Чи здатнi врiзати фюреру по пицi!
  
  За нас Богиня Лада вiрю я,
  Яка богiв народила багато...
  Всi люди - це дружна сiм'я,
  Яка у серця знаю Рода!
  
  I всемогутнiй Росiйський Iсус,
  У великому Православ'ї народився...
  Звичайно, демiург зовсiм не боягуз,
  Серед людей Всевишнiй оселився!
  
  На славу Всемогутнього Христа,
  Мечi свої ми гострi пiднiмемо...
  З монголами боротися до кiнця,
  Щоб не прийшла на Русь орда Батия!
  
  Та з нами нескiнченний у силi Рiд,
  Який творить свiтобудову...
  I Вiн таке зробити просто змiг,
  Що просто вражає нам свiдомiсть!
  
  Ми люди - це космосу простiр,
  Здiбнi до пiдкорення всесвiту...
  Хоч загострила орди Батина сокира,
  Русь iз силою Роду у боротьбi незмiнною!
  
  Дiвчата дуже люблять босонiж,
  По крижаних кучугурах жваво мчати...
  I довбануть монголу кулаком,
  Щоб не наважився з Вiтчизною розiбратися!
  
  Вiтчизни прекраснiше не знайти,
  Хоч атакують Русь кошмарною зграєю.
  Дiвчинцi рокiв не бiльше двадцяти,
  Вона вже рубала самураїв!
  
  Прекрасна та класна вона,
  Дiвча що трощить жартома монголiв...
  Нехай атакує Землю Сатана -
  Ми зламаємо ворога сталевим розгромом!
  
  Ось я махнула босою ногою,
  I п'ятою голою тицьнула в пiдборiддя...
  Дiвчинкою стала я такою крутою,
  Не потрiбно в цiй справi самоволок!
  
  Мечi мої миготять як перо,
  I рубають рать монгольську так лихо...
  Хай буде мiцним у мене весло,
  Противник знищений буде дико!
  
  Та наша Русь - прекраснiше не знайти,
  Велика, як сонце над планетою.
  Ми зможемо собi щастя знай знайти,
  I героїзму подвиги оспiванi!
  
  Росiя промениста країна,
  Що подарувала комунiзм народам...
  Вона навiки Родом нам дана,
  За Батькiвщину, за щастя, за волю!
  
  Вiтчизна - славимо Господа Христа,
  Марiя з Ладою нехай будуть єдинi...
  Товариш Сталiн замiнив батька -
  Ми росiяни у боях непереможнi!
  
  Народу свiту - люблять росiйський шлях,
  Єдинi ми повiрте люди серцем.
  Нас кулаком повiрте не зiгнути,
  Вiдкриємо незабаром у космос знаю дверцята!
  
  Ногою босою вступимо ми на Марс,
  Венеру скоро в доблестi освоїмо.
  Все буде просто вищий клас,
  I стане людина будь-яким героєм!
  
  Так Iсус звичайно супермен,
  З Сварогом мiсцi Русь з колiн пiднiме...
  Не буде у хлопцiв рахуй проблем,
  Прославимо Рода в безкiнечнiсть Iм'я!
  Ось такi вони бойовi та неповторнi спiвачки.
  А ось екiпаж Єлизавети б'ється дуже вiдчайдушно.
  Дiвчина пальнула по вороговi за допомогою спритних пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Слава Богам Вiзантiї,
  Дiвчата просто босi!
  I знову лупнула за допомогою червоного, палаючого наче куточок соска. Ось це дiвчата найвищого та колосального класу.
  Катерина теж лупнула по противнику за допомогою полуничного соска грудей, що нiби динi.
  Потiм додала голою, круглою, огрубiлою п'ятою, проворкувавши:
  - Слава росiйським богам, i нехай здохне дракон дощу!
  Олена, ведучи дуже влучний вогонь по противника, вражаючи моджахедiв за допомогою босих пальчикiв точених нiжок, в'янула:
  - За велич нового лiдера Росiї нам не потрiбен дракон дощу!
  I знову натисне на кнопку рубiновим соском.
  Єфросинiя з цим погодилася, довбаючи супротивника i попискуючи, ворушачи довгим язичком, прочiрикала:
  - Ми переможемо ворога хоч вiн i в бiльшостi,
  У дiвчини сто палиць на спинi!
  I войовниця застосує сосок, що сяє немов бутончик троянди. I її босi, точенi нiжки застосовують колосальну мiць руйнування.
  I маса талiбiв разом завалилася.
  Ось так танк їде i трощить вiйська великої та сильної iмперiї Талiбан. Проти дiвчат-воїнiв нiхто не встоїть. Навiть якщо вони не в танку, а просто у своїх вузеньких, чорних та червоних трусиках. Такi дiвчата дуже потужнi та класнi повнi агресiї. I босi пальчики нiжок, досить довгi, витонченi та рухливi, застосовують на супостатiв вплив колосальної руйнiвної сили.
  Оленка теж б'ється з величезним азартом. Її натиск, i оголенi груди з сосками немов бутони тюльпанiв каже сама за себе. Ось це дiвчисько - самий смак. I в нiй стiльки оперативної кмiтливостi, феноменальної, космiчної сили. А може не лише космiчної, а й земної.
  Оленка лупнула, по вороговi, застосувавши сосок грудей, кольори пролетарського прапора i заспiвала:
  - Росiйськi Боги - Боги вiйни!
  I кинула в ворога з Талiбану босими пальчиками нiжок презенти анiгiляцiї.
  Анюта теж бореться. Дiвчина сповнена сил та ентузiазму. У нiй є i нiжнiсть, i сили. Немов сталь, покрита гумою. I ось дiвчина взяла i натиснула червоним соском на кнопку, випустивши вогняний потiк на талiбських солдатiв.
  Войовниця заспiвала:
  - Друг завжди мене зможе виручити,
  Не розлити водою жартують усi навколо...
  А агресора зможемо врятувати,
  I для нас Сварог найкращий друг!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок шпурнула колосальної руйнiвної сили клубок анiгiляцiї.
  Руда, i вельми агресивна, войовничка Алла, взяла i пропищала, вискакувавши свої гострi, i блискучi наче алмази зуби:
  - Але пасаране! Китай нас не пiдкорить!
  I красуня натиснула рубiновим соском грудей на кнопку джойстика. I вона взяла i лупнула з вивертом.
  А потiм її босi пальчики точених нiжок взяли i жбурнули забiйний бумеранг. Той пролетiв i кiлька голiв зрiзав.
  Алла взяла i прочирикала:
  - Ми вороговi в очi спочатку подивимося,
  А потiм його засмажимо i з'їмо!
  Пiсля чого дiвчина взяла i показала мову. А язичок у дiвчини рудої мастi дуже довгий i спритний. Вiн їм дуже смачне та ароматне, а також пульсуюче любить лизати.
  Воїтелька супер та проспiвала:
  - У шаленiй iмперiї не буває дитинства!
  Та жiнки будь-яке застосовують засiб!
  I ось її гола п'ята пiдкинула гранату.
  Марiя теж б'ється з дуже великим натиском. Вона дiвчина найвищого класу та серiї.
  Воювати їй уже доводилося неодноразово... Вiдзначилася дiвчина i невеликою розповiддю з альтернативної iсторiї... Коли все йде iнакше, хоча змiнилося порiвняно з реальнiстю зовсiм трохи.
  Наполеон обрав альтернативний план вiйни iз Росiєю. Вiн пiшов на Київ та розбив там росiйськi вiйська. I створив марiонеткову Малоросiю. Далi була вiйна та приєднання Бiлорусiї та Литви до герцогства Польського, яке було перейменовано на королiвство. Австрiя теж здобула трохи територiї України. Росiя, зазнавши поразки, стала другорядною державою. В 1815 Наполеон почав похiд на Туреччину.
  Розбив османiв i взяв Константинополь. Грецiя здобула незалежнiсть, Боснiя та Герцеговина увiйшли до складу великої Iталiї, на престол який би поставлений син Наполеона Бонапарта. Румунiю включили до складу Австрiї, чим iмператор був у спорiдненостi з Наполеоном. Болгарiя та Сербiя здобули незалежнiсть, як Албанiя, але стали васалами Францiї.
  А Грецiя - васалом формально незалежної Великої Iталiї.
  У Туреччинi залишилася фактично на Балканах лише столиця Стамбул iз невеликим шматочком землi.
  Втiм, на цьому вiйни не закiнчились. Наполеон почав вторгнення в Марокко та Алжир. Але Британський флот заважав французам. Вiйна з Англiєю тривала. Але генiальному Наполеону вдалося взяти Гiбралтар i розбити англiйцiв своїми переважаючими силами на сушi.
  Пiсля цього французи перегородили протоку i змогли захопити всю пiвнiч Африки, включаючи Єгипет, i Судан. У ходi боїв у французiв з'явилися першi у свiтi пiдводнi човни. Англiя стала нести величезну шкоду.
  У Наполеона пiд контролем уся Європа та частина Росiї. I Великобританiя їй не суперник.
  Поступово французи долали англiйцiв. Вони будували бiльше кораблiв, маючи населення i ресурси, в рази значнiшi. Зрештою 1931 року Наполеон висадився i Британiї, i розвинув її вiйська, взяв Лондон.
  Британiя здалася... На неї була накладена величезна данина i всi колонiї знову стали французькими.
  Наполеон став занадто старим, i посилав на лайку своїх генералiв.
  Францiя воювала зi США та Латинської Америки щоб утримати численнi колонiї.
  Наполеон, проживши рокiв сiмдесят, що так мало для великого генiя, i за мiрками дев'ятнадцятого столiття помер 1839 року. Його син Наполеон другий - не схожий на батька високий блондин у двадцять вiсiм рокiв успадкував трон. I, зрозумiло, продовжив вiйни. Поки що загалом у колонiях.
  Крiм того, Наполеон Другий мав i деякi цiкавi iдеї. Зокрема, вiн провiв референдум та об'єднав Францiю, Iталiю та Австрiю в одну державу.
  I це також непогано... I в Пруссiї поставили на престол свого родича.
  А Рiччю Посполитою правив позашлюбний син Наполеона та польської панни Валенсiї.
  Вiйська Наполеона Другого зрештою добили США та захопили Америку i пiвнiчну, i пiвденну цiлком. Потiм була захоплена й Африка. Йшла експансiя в Iндiю та Китай.
  1860 року була вiйна з Росiєю. Цього разу Москва та Санкт-Петербург були взятi. Пройшов референдум, i Росiя до Тихого океану увiйшла до Рiч Посполиту. А потiм i Рiч Посполита злилася iз Францiєю. Далi була вже вiйна в Китаї i висадка в Австралiї... Наполеон Друге правило до 1883 поки не помер у сiмдесят два роки, завоювавши майже весь свiт.
  На престол зiйшов його онук Наполеон Третiй. При цьому монархi нарештi завершилися останнi вiйни, захопленням Японiї, Фiлiппiн, iнших кiстякiв i земель в Азiї, а також Нової Зеландiї.
  Закiнчилося формування всесвiтньої iмперiї... Наполеон Третiй став завершителем iсторiї воєн.
  I тепер людство мала одну дорогу в космос.
  У 1917 роцi перша людина злетiла до космосу. А 1922 року вiдбувся полiт на Мiсяць. А 1930 року на Марс.
  Людство пiдкорювало космос... До кiнця ХХ столiття людськi поселення були вже всiх планетах Сонячної Системи.
  I 2020 року розпочалася перша мiжзоряна експедицiя. Вiдразу сiм зорельотiв стартувало до зiрки Сiрiус, у якої оберталося кiлька планет. I одна з них була придатною для життя.
  Було вiдкрито нову епоху мiжзоряної експансiї.
  I вираз - їхати до Москви через Київ, набув нового сенсу.
  Марiя, зрозумiло, невеликий оповiдок накидала у зошит. А зараз як пальне по противнику за допомогою червоного соска, i рознесла ворожих танк.
  I заспiвала:
  - За космiчнi перемоги!
  Могутня Олiмпiада трощила талiбських солдатiв. I викошувала ворогiв.
  I босими пальчиками нiжок запустила цiлу зв'язку граната.
  Пiсля чого натиснула рубiновим соском по ворога i в'янула, скелячи зубки:
  - За комунiзм космiчної сили!
  Мотрона теж б'ється з величезним розпачом, але й водночас iз агресiєю.
  I її полуничнi соски натискають на кнопки базуки i вистрiлюють руйнiвною ракетою.
  Мотрона проспiвала, скеля зубки:
  - Я не жалюгiдна комашка, рву ворогiв як промокашку!
  Маруся продовжує стрiляти по супротивнику, з оглушливою силою та люттю.
  I натискає теж вугiллям грудей. I теж її босi пальчики нiжок роблять щось надзвичайно анiгiляцiйне.
  Маруся буркнула:
  - За святу Русь!
  Якi тут дiвчата - космiчної саги, про зорянi вiкiнги...
  Дiвчина теж невелику розповiдь накидала пiд час бою, босими пальчиками нiжок;
  Король Карл Дванадцятий уникнув загибелi в ходi вiйни в Норвегiї, i навiть завмиривши з Петром Першим примудрився цю країну завоювати. I Швецiя трохи вирушила вiд поразки. 1740 року пiд час регентства Леопольдiвни, Карл Дванадцятий знову напав... I змiг, користуючись тим, що Бiрон скинутий, i Росiї хаос i бардак, узяв i Вибiр, i Санкт-Петербург.
  Втiм, росiйська армiя пiсля початкових невдач вiдновилася та змогла вiдбити столицю Росiї назад. Швецiя змогла втримати лише Виборг.
  Але перебiг iсторiї дещо змiнився. Iван шостий не був повалений, тому що переворот зiрвався. I зберiг свiй престол. Карл дванадцятий помер у сiмдесят рокiв у 1752 роцi, правивши п'ятдесят п'ять рокiв. I його правлiння виявилося найнасиченiшим в iсторiї.
  Пiсля паузи 1757 року Росiя вела вiйну з Пруссiєю. На цьому завдяки тому, що на тронi був уже повнолiтнiй Iван Шостий вiйна завершилася повним розгромом Пруссiї та арештом Фрiдрiха Другого. I це виявилося величезним досягненням Росiї. Потiм Росiя приєднала себе Польщу, точнiше Рiч Посполиту, i завдала поразки Туреччини. З iмперiї Османа було двi вiйни. I друга закiнчилася взяттям Константинополя та повним завоюванням Османської iмперiї. Царська Росiя багато здобула перемог - дiйшовши до Iндiї i захопивши ще й Пiвнiч Африки. Потiм Суворов захопив всю Європу, разом iз революцiйної Францiєю.
  Лише одна Британiя намагалася чинити опiр. Але генiальний Нельсон розбив її бiльш генiальним i удачливим Ушаковим. I пiшла висадка десанту iз взяттям Лондона.
  Вся Європа була пiдкорена... Потiм була вже у дев'ятнадцятому столiттi похiд до Африки. Дуже успiшний i захоплення Iндiї. А потiм росiйськi вiйська вже вторглися i захопили Канаду i дiйшли до США.
  У 1815 роцi у вiцi сiмдесяти п'яти рокiв Iван Шостий - найбiльший - помер. Його правлiння було найтривалiшим серед бiльш-менш значних країн iсторiї людства. Цiлих сiмдесят п'ять рокiв при владi. Щоправда, треба сказати, що термiн правлiння був номiнальним, через регентство. Але те саме можна сказати i про Людовiка Чотирнадцятого.
  I Iван шостий, який був у реальнiй iсторiї царем-невдахою, який закiнчив своє життя в ув'язненнi, альтернативно став найбiльшим правителем в iсторiї планети Земля.
  Новим царем став його син - Петро Третiй. Цей монарх продовжив завойовницьку полiтику батька. I завершив захоплення Китаю. Росiя також перемогла i США, пiдкоривши цю територiю. I вже за Олександра Першого була завойована i Латинська Армiя з Японiєю. А Олександр Другий завершив завоювання останнiх країн свiту, включно з Австралiєю.
  Так знову виникла всесвiтня iмперiя...
  Все начебто добре, але в iмперiї самодержавство та крiпацтво. I спроба царiв загальмувати прогрес. Що, зрештою, неможливо. I в 1953 роцi перша людина в цьому випадку принц Олексiй полетiв у космос.
  А 1967 року злiтали вперше i на Мiсяць. I це слiд вiдзначити дуже здорово.
  Тому що полiт на Марс вiдбувся вже 1988 року. Що ж краще, нiж було в реальнiй iсторiї...
  Поступово царi почали придiляти космосу бiльше уваги. Вiдбулися польоти на Венеру та подалi...
  Новий цар Георгiй Перший також у 2020 роцi вирiшив уперше в iсторiї Росiї провести вибори до Держдуми та заснувати конституцiю.
  Новий вiдносно молодий монарх навiть накидав серiю крилатих афоризмiв;
  Дума як цирк потребує еквiлiбристики!
  Кохання - це почуття подiбне до флейти, тiльки музика куди солодша!
  Полiтики часто лисицi i нiколи леви, тому полiтиканство - не царська справа!
  Пацан без бiйки - гiрше за собаку!
  Чеснiсть - рiдкiсна якiсть для полiтикiв, особливо при пiдрахунку пiдсумкiв голосування!
  У пульсацiї серця i вен ми хочемо змiн ... тiльки не старiння!
  Юнiсть безцiнна як золото, тiльки тьмянiє згодом швидше!
  Юнiсть сприяє вiдкриттям, як свiжий вiтерець вiтрила!
  Молодiсть на вiдмiну вiд вина, з роками втрачає цiннiсть, але набуває фортецi!
  Роботiв у фантазiях породила людська лiнь, але втiлила надлюдську працьовитiсть!
  Чим бiльше командирiв, тим менше порядку, тим менше, тим бiльше втрат!
  Дитинство як грошi при iнфляцiї, тим цiннiше, тим швидше i з ним розлучаєшся!
  Дубовi генерали, плодять дерев'янi труни!
  Генерал схожий на дiжку, особливо порожнечею!
  Коли генерали дуби, процвiтає дрiмуче невiгластво!
  Розум i фантазiя, як чоловiк i дружина, тiльки медовий мiсяць по-справжньому солодкий, коли прихильна теща реальностi!
  Кiлькiсть орденiв не завжди пропорцiйна доблестi, але завжди вiдображає прихильнiсть вищого!
  Нафта справдi чорне золото, отруює природу, очорнюється серця, затуманює розум!
  Нафта це як чорна кров диявола - отруює, i плоть i душу!
  Розум це паличка-виручалочка в розумних руках, i кийок м'ясника в лапах iдiота!
  Легше злiпити снiговика в жерлi вулкана, що вивергає, нiж знайти вiдкриття, не використане у вiйськових цiлях!
  Вiдкриття для вiйни, рiвносильне закриття багатьох дверей мирного життя!
  Хочеш уникнути бiйки - хитай м'язи, хочеш уникнути вiйни - нарощуй армiю!
  Дипломатiю полегшує тягар вiйськових витрат, переговори - важкi кулаки!
  Не обiцяй мiсяць з неба, доведеться по собачiй вити коли народ прийде робити попит!
  Серця вимагають помсти, але нiчого лукавiшого i злiшого за людське серце - так нехай розум подарує прощення!
  Щоб був урожай, треба садити цiлий рiк дармоїдiв!
  Посадивши один раз ледаря, можна цiлий рiк мати врожай!
  Червона мова може обiлити чорну репутацiю, але не прикрасить життя безбарвного на мiркування!
  Чудеса науки, нас позбавляють нудьги, дива прогресу - дуже цiкавi!
  Головне диво науки не вражає, а нагороджує!
  Наука не вовк, але йде лiсом, якщо немає вчених овець пастуха вiдповiдальностi!
  Старт не повинен бути жвавим, пригальмуєш до фiнiка, але повiльнiсть спочатку заморозить кiнець!
  Початок подiбно до дебюту в партiї, слiд розвиватися швидше, але не рухати, не обмiрковуючи пiшака!
  Iдеальний полiтик як кiнь у роботi, але не осел у порадах!
  Кохання це, звичайно ж, почуття прекрасне, тiльки коли не вiдноситься до спиртного!
  Багато кухарiв псують кашу, заливаючи в тiсто кисле молоко!
  Полiтик це художник, тiльки брудить не полотно, а себе!
  Усi можуть королi, але майже нiчого не хочуть для народу монархи!
  Тiльки той король, хто за народ горою!
  У свiтi є лише двi речi непiдвладнi Творцю: людськi почуття, i людська дурiсть, особливо коли почуваюся розумниками!
  Не має значення хто президент, важливо хто в тебе цар у головi!
  Вiйна, не мiсце для роздумiв, епоха смертi та божевiлля!
  З розуму божеволiють лише тих, у кого розум не за розумом!
  Автомобiль не просто засiб пересування, а розкiш, на яку скупляться лише дурнi!
  Самий марнотратний вид економiї, поскупитися на престиж!
  Ми iнодi програвали, iнодi гинули, але нiколи росiяни не ставали навколiшки!
  Майстернiсть замiнює кiлькiсть, кiлькiсть може лише фальшиво пiдробити майстернiсть!
  - У здоровому тiлi, i дух амбала - а слабкiсть плотi - душа злиняла!
  Кров блищить як золото, але iржавiє вiд неї душi з металу!
  Навiть золото iржавiє, якщо з нього не вiдлито серце!
  Катування це не розвага, а важка праця зi сфери обслуговування, в якому жалiсть до клiєнта згубна для тебе самого!
  Душа багатiя патрiотична, не бiльше, нiж у золотої монети, де беруть там i липне!
  Золото жовте як колiр зради, м'яке, як воля пристосуванця, важке, як совiсть зрадника!
  Бiль як теща, нав'язливий, неприємний, хочеться позбутися, але... без нього не одружишся з перемогою!
  Коли ворог не здається, його знищують, а коли не здає - перемогу приносить кмiтливiсть!
  Чи не бiда, якщо здохнуть суки ворога, бiда якщо нашi кобелi, собi мозок покоробили!
  У бою легко, коли вчення не мука, а користь розвага!
  Навiть у словах Христа його слуги шукають те, що служить безбожному свавiллю!
  Велика шафа шумно впаде, а гучна слава дiстається тому, хто її звалив!
  Коли майстерна маска, нам не потрiбна вiдмазка!
  Найчастiше червонi рiчки, ллються через червонi промови, i чорнi вчинки!
  - Кому судилося бути заколотим, не слiд тремтiти по мотузцi!
  Як завжди вийшло, а краще не хотiли!
  Смерть заслуговує на кращу частку, нiж життя, тому що її тривалiсть, залишає на вибiр незрiвнянно бiльше частин! -
  Гарантiї дають гарантованi збирачi!
  Монета iз золота м'яка, але смертоноснiша за кулю, вона вражає точно в серцi i виносить мiзки!
  Технiка це бог вiйни - а диверсант її атеїст!
  Бог створив всесвiт за шiсть днiв, а людина за хвилинну рукотворну слабкiсть розплачується всю вiчнiсть!
  Увiйшли по шерсть, але не повернулися з канаткою!
  Бiжи, але не тiкай, стрiляй, але не вiдстрiлюйся, бий, але не вiдбивайся i головне пий, але не впивайся!
  Мертвого осла вуха нiкому не потрiбнi, але ось слух живої лисицi - дар для тих, хто не потребує заради досягнення мети в iшаках!
  Взувши свiй розум, назавжди залишишся босяком!
  Вiйна це повiтря для легенiв, але тiльки вперемiш iз бiнарним газом!
  Якщо ворог не хоче здаватися i не вмiє програвати, змусимо лунати i вiдучимо вигравати!
  Поганi люди люблять чорну магiю, добрi нелюди бiлу!
  Вбивати на вiйнi важко по процесу, гидко по сприйняттю, зате як здорово за пiдсумком! Значить вiйна, приносить здоров'я душi, загартування тiлу i чистку гаманця!
  Часом вiйна чудово наповнює гаманцi, причому прямо пропорцiйно до повноти пролитої кровi, i порожнечi продажного серця!
  Обов'язок перед Вiтчизною, червоний платежем безкорисливої вiдданостi!
  Вiйна випробування розумним, загартування сильним, розвага дурням! -
  Бути посмiховиськом не весело, змушувати пускати сльози iнших не нудно!
  Добрий правитель як нудотний мед, спочатку розлижуть, потiм розплюють!
  А злий правитель, наче полин спочатку розплюють, а потiм розтопчуть!
  Та золото м'яке, але з легко кується непробивний щит!
  Якiсть завжди перевершує кiлькiсть - навiть океан перлової кашi не перешкода сокирi!
  Зло повне сил, коли добро знесилено страхом!
  Жарт хороший до мiсця, ложка до обiду, а допомога до бiди!
  Пощастити може раз, два - без умiння удача йде!
  Хто не Лев Толстой, той лiтературний босяк!
  . РОЗДIЛ ? 24.
  А в Росiї пiсля смертi Володимира Путiна 1 листопада 2022 року, зрозумiло, були змiни. Смерть диктатора, як завжди, виявилася для оточення i радiстю та шоком. Насамперед зрадiв Михайло Мiшустiн, який за конституцiєю став виконуючим обов'язки президент Росiї. Насправдi вiн тепер реально новий цар.
  Тим бiльше не щастя, та нещастя допомогло: Сергiй Шойгу через вiйну в Українi втратив популярнiсть i тепер не мiг претендувати на роль нацiонального лiдера та президента. А Дмитро Медведєв втратив популярнiсть ще ранiше. Тож тут уже у Михайла Мiшустiна на руках усi козирi. Тим бiльше вiн влаштовує i олiгархiв, i економiчне крило, i Захiд, i силовикiв.
  Тож боятися нема чого. А вибори президента? Це так формальнiсть. Тим бiльше, Жириновський помер, а у комунiстiв немає сильних лiдерiв.
  Геннадiй Зюганов просто черепаха Тортiлла, яка ще ворушить ластами.
  Грудина до виборiв, швидше за все, i не допустять.
  Навальний - серйозний супротивник, що сидить у в'язницi. А Ксенiя Собчак - це зовсiм несерйозно.
  Тож вибори президента псевдоконкурентнi. I їх побоюватися не треба. Хоча, звичайно ж, i сам Михайло Мiшустiн не суперстарий. I лисий, i товстий, i батько єврей, i в економiцi становище важке. I, зрозумiло, загальне падiння популярностi влади. Але комунiсти теж заляпалися спiвучастi у вiйнi. I їхня позицiя - шiсток влади виявилася програшною. Дещо додала за рахунок антивоєнного електорату "Яблуко" та "Парнас". Михайло Кастьянов мiг виявитися темним конем. Тим бiльше, часи Михайла Кастьянова багато i простi люди та олiгархи згадували з ностальгiєю.
  Тобто могли розпочати грати iншi правила. Багато хто вже не проти повернення до соцiалiзму.
  Та й сам Мiшустiн наче тьмяна зiрка на чорному небi.
  Ну, Михайла Кастьянова можна i не реєструвати. Як та iнших серйозних кандидатiв.
  У Мiшустiна в руках кишеньковi суди, i ЦВК яка будь-кого зрiже.
  Однак i без масовки не можна. Iнакше Захiд вибори не визнає.
  Михайло Мiшустiн першим своїм кроком призупинив бойовi дiї в Українi та запропонував новий формат переговорiв.
  На Заходi це було сприйнято позитивно. Але щоби силовики не засмучувалися, Михайло Мiшустiн взяв i нагородив Шойгу за "велику перемогу" званням маршала. А також зiркою героя Росiї. Як до речi i цiла низка генералiв та офiцерiв.
  Справжнiй був зорепад. Самi вiйськовi вже наситилися битвами i втратами, i протестувати проти закiнчення вiйни не стали.
  У суспiльствi також антивоєннi настрої посилились. Та й ЗМI знову запрацювали вже в iншому напрямку. Михайло Мiшустiн став собi набирати очки як миротворець. I цей хiд був серйозним. Тим бiльше i елiта, i олiгархи хотiли кiнця вiйни та конфронтацiї iз Заходом.
  Ну, комунiсти трохи побурчали, а решта опозицiї пiдтримала шлях на свiт.
  Володимира Путiна поховали за вищим розрядом у позолоченiй трунi. Навiть влаштували пальбу з гармат. З шаною зрозумiло. I навiть вирiшили забальзамувати труп, щоб у разi чого збудувати мавзолей. Але загалом вiдчувався при зовнiшнiй повазi до мертвого диктатора певний холодок. Народ не надто сумував, настрiй елiти радше радiсний.
  Лукашенко приїхав на похорон Володимира Путiна, мабуть, за подачкою. Його зустрiли прохолодно. Михайло Мiшустiн вiдчував певну ревнощi до бiлоруського диктатора. Котрий багато спiвав, погрожував, але так у вiйну з Україною i не вступив.
  Михайло навiть не став iз ним розмовляти. I холодно потис руку без обiймання.
  Взагалi настрiй у свiтi рiзний. Бiльшiсть звичайно рада що помер диктатор i агресор. Але яким буде Михайло Мiшустiн. Чи стане вiн кращим, чи зупинить вiйну? I чи знову будуть нормальнi вiдносини з цивiлiзованою частиною свiту.
  Глави СНД з'їхалися на похорон Путiн. А також голова КНР. Але iз Заходу нiхто не приїхав, окрiм прем'єра Угорщини. Видно було втiм, що навiть китайцi радi змiнам. Надто вже небезпечним був для свiту Володимир Путiн, погрожуючи зiрватись у ядерну вiйну. А це нiкому не треба.
  За змiни були багато журналiстiв та зiрок естради.
  Всiм хотiлося закiнчення божевiлля. Патрiарх Кирило особисто вiдспiвував Володимира Путiна. Видно, було його турбувало як поведеться наступник. Який до Православ'я досить холодний. Та й наполовину єврей.
  Втiм, Михайло Мiшустiн пiсля похорону зустрiвся з патрiархом. Заявив, що принципових змiн щодо церкви та держави не буде.
  Але все-таки потрiбно якнайшвидше провести зустрiч з Римським Папою в Москвi, i примиритися церквам-сестрам.
  Ну i може бути деякi незначнi реформи все ж таки провести. Наприклад, скасувати Рiздвяний пiст i пом'якшити Великоднiй.
  Може бути в цьому випадку Православ'я стане доступнiшим i популярнiшим.
  Та й поголити бороди попам i пiдстригти волосся не завадить. Бо виглядають як дикуни.
  Патрiарх Кирило зазначив, що тут потрiбний обережний пiдхiд. Але скасувати Рiздвяний пiст давно настав час - його найменше дотримуються, i вiн тiльки вiдлякує паству. Та й слiд дати людям бiльше свободи всерединi релiгiї, вiд обмежень уже втомилися.
  Щодо постiв, то звичайно ж для Православ'я лише мiнус цi пости. Далi торкнулися питання протестантiв.
  Михайло Мiшустiн зауважив: протестанти теж християни i треба з ними дружити, а загалом менше фанатизму та бiльше лiбералiзму. А там побачимо.
  Одним iз перших рiшень став перегляд справи про заборону "Свiдкiв Єгови".
  Справдi вони цiлком нормальнi хлопцi, якi нiчого поганого не вчать. Що жити треба за євангелiєю. I що Бог лише Один! А що в Бiблiї Бог не один? Сам Iсус сказав: Чому ти кличеш Мене благим? Благ тiльки Один Бог на небi!
  Пояснити - це бiльш-менш задовiльно священики не можуть.
  Михайло Мiшустiн через Раду Федерацiй дав старт новим виборам. I його гасло було простим: Свобода, Багатство, Стабiльнiсть.
  I на виборах президента обiцяли бiльшу свободу. Зокрема Максим Галкiн повернувся та ознаменував трiумф опозицiї.
  А що передувало цьому?
  Виконуючий обов'язки президента, кивнув:
  - Так, дочекалися... Але розслаблятись рано! У Росiї її завжди правив цар. I це не завжди залежало вiд формальних повноважень!
  Медведєв зазначив:
  - Треба зберегти i навiть примножити свою могутнiсть вiйськову, але при цьому бути разом iз Заходом!
  Шойгу буркнув:
  - Не реально!
  Мiшустiн заперечив:
  - Навпаки реально! Ми будемо сильними, щоб стримувати Китай! Iнакше станемо колонiєю пiднебесної iмперiї! А настане час у всьому свiтi буде єдина влада, i в цьому щось буде спасiння людства!
  Шойгу помiтив:
  - Путiну треба вшанувати на похоронi! I назвати його iм'ям вулицi у мiстах, збудувати пам'ятники, i може навiть якомусь мiсту дати його прiзвище!
  Виконувач обов'язкiв президента зазначив:
  - Все зробимо як треба... Зрозумiло, що небiжчика слiд звеличити. Але в нас не радянськi часи, i слiд знати мiру!
  Шойгу кивнув:
  - Поховати Путiна треба в золотiй трунi. А дiаманти це вже надмiрнiсть!
  Генеральний прокурор запропонував:
  - А може Путiна у мавзолеї забальзамуємо замiсть Ленiна?
  Мiшустiн похитав головою:
  - Ми зробимо Путiну мавзолей, але в Санкт-Петербурзi! I вiн буде втричi бiльшим, нiж Ленiну!
  I це викликало великi оплески у оточення диктатора. Або колишнього диктатора!
  Виконуючий обов'язки президент оголосив:
  - Вiдповiдальним за похорон президента Росiї Володимира Володимировича Путiна, я призначаю Дмитра Анатолiйовича Медведєва! I видаю свiй перший указ. А також про посмертне присвоєння Володимиру Путiну звання героя Росiйської федерацiї та маршала Росiйської федерацiї! Також готуйте укази про будiвництво Путiну мавзолею в Санкт-Петербурзi та запровадження десятиденної жалоби. I бути тому!
  I почет агресивно крикнув:
  - Слава Росiї! I Путiну посмертна слава!
  Мiшустiн додав:
  - А також я оголошую конкурс на пам'ятник Путiну. За умовами змагання, це має бути найбiльша пам'ятка, точнiше статуя у свiтi.
  Матвiєнко схвально закивала:
  - Це чудова iдея!
  Виконувач обов'язкiв президента додав:
  - I ще статую слiд зробити i Єльцину. Пропоную знайти мiсце пiд Москвою, щоби була цiла траса для пам'ятникiв президентам Росiї. Для майбутнiх правителiв також!
  Шойгу хихiкнув:
  - Ви Мишко пам'ятник собi хочете зробити?
  Мiшустiн зауважив:
  - Ми президенти схожi на фараони! Будуватимемо собi мавзолеї!
  Мiнiстр оборони нагадав:
  - А менi звання маршала та дiамантову зiрку перемоги?
  Виконувач обов'язкiв президента погодився:
  - I указу щодо Шойгу готуйте... I Дмитро Медведєв нехай отримає зiрку героя Росiї. Бо стiльки рокiв при владi, i без орденiв!
  Виконувач обов'язкiв голови Ради безпеки кивнув:
  - Це справедливо! Давно мрiяв про зiрочку!
  Мiшустiн додав:
  - Також я наказую пiдготувати указ, про нагородження всiх членiв Федеральних зборiв та членiв Держради особливою золотою медаллю пошани, та виплату спецiальної премiї почесного держслужбовця! I ще пiдготуйте указ, про подвоєння заробiтної плати та пенсiї всiма офiцерам i генералам силових вiдомств! А також про те, що всiм вiйськовим пенсiонерам присвоюється чергове вiйськове звання!
  Шойгу згiдно кивнув:
  - Це мудре рiшення велике! Силовики це наша опора!
  Мiнiстр фiнансiв зауважив:
  - У скарбницi порожньо!
  Мiшустiн гаркнув:
  - Надрукуєте ще! Небагато прискорити iнфляцiю навiть корисно! У Росiї дефiцит грошової маси!
  Глава Центробанку кивнув:
  - Ми зробимо великий!
  Мiшустiн зауважив:
  - Можна дозволити чиновникам робити подарунки до десяти тисяч доларiв. Їм також треба жити. I декларацiї про доходи - засекретимо! I взагалi, треба буде пiдняти зарплату чиновникам усiх рiвнiв.
  Медведєв уточнив:
  - Але не зараз, а пiсля виборiв! Потрiбно виграти вибори президента Росiї! Народу не сподобається зростання доходiв чиновникiв!
  Виконувач обов'язкiв президента зауважив:
  - Зате сподобається чиновникам! Не важливо як голосують, важливо, як вважають!
  Мiнiстри аплодували...
  Вiдчувалося, що наступник Путiна своя людина. I красти можна буде смiливiше. Тим бiльше приклад Навального показав, що саджають ворогiв влади, а не тих, хто краде!
  Були й iншi розпорядження виконувача обов'язкiв президента. Зокрема, депутатам запропоновано було узаконити безкоштовну приватизацiю квартир у Москвi, за посадою. Що багатьох iногороднiх дуже навiть надихнуло б.
  I депутатам належало також тим, хто вiдбув два скликання - пенсiю платити сто вiдсоткiв незалежно вiд вiку.
  I це лише початок.
  I Мiшустiн нагородив посмертно Путiна ще й орденом за заслуги перед Батькiвщиною першого ступеня.
  А труну вирiшили для Путiна не лише зробити золотою, а й усе-таки всипати дiамантами.
  По телефону зараз Михайло Мiшустiн i Джо Байден переговорили;
  По телефону вiн поговорив iз Мiшустiним...
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї повiдомив:
  - Ми всi розумiємо, що з холодною вiйною настав час кiнчати! Ми лише послаблюємо одне одного!
  Байден iз цим погодився:
  - Нам не потрiбна гiбридна вiйна! I як добре, що цей монстр Володимир Путiн помер!
  Мiшустiн чесно зауважив:
  - Я теж цьому радий... Але поки що змушений розiгрувати на публiцi скорботу i звеличувати небiжчика! Але пiсля обрання мене президентом ми станемо справжнiми друзями!
  Президент США логiчно зауважив:
  - Важлива не особистiсть! Важлива система! Я не пiду на другий термiн, але система лишиться!
  Виконувач обов'язкiв президента запитав:
  - А як iз Трампом?
  Байден хихiкнув:
  - Другого Трампа у нас не буде!
  Мiшустiн погодився:
  - Так, а в нас не буде другого Путiна! Все йде кругом!
  Президент США сердито вiдповiв:
  - Я думаю нi! США мають набути сталого розвитку. Постiйнi кидки маятника то в один, то в iнший бiк нам лише шкодять!
  Виконувач обов'язкiв президента пiдтвердив:
  - I у нас є комунiст Олексiй Кузнєцов. Вiн може стати для вас у сто разiв гiршим за Путiна!
  Байден, одразу вловивши суть, кивнув:
  - Ми можемо вам допомогти у цiй священнiй боротьбi!
  Мiшустiн вiдкрито заявив:
  - Потрiбно щоб у Кузнєцова за кордоном знайшлися рахунки та власнiсть. I ми на цiй пiдставi розкрутимо величезний скандал!
  Президент США зiтхнувши:
  - Ми це зробимо! А що отримаємо натомiсть!
  Виконувач обов'язкiв президента вкрадливо сказав:
  - Скасуємо закон Дiми Яковлєва!
  Байден засмiявся i помiтив:
  - Думаєте, Америцi сильно допоможе усиновлення дiтей алкоголiкiв з ваших дитячих будинкiв?
  Мiшустiн логiчно заперечив:
  - Це буде сприйнято позитивно американським народом. Потрiбно знизити градус взаємної iстерiї у ЗМI! Нехай вашi нас менше пресують. А я заморожу наїзди на вас у наших ЗМI!
  Байден вiдзначив iз посмiшкою:
  - У нас ЗМI вiльнiшi. I якийсь час можуть бути випади на адресу Росiї. Але не наїжджатимете ви, не бодатимемося i ми!
  Михайло Володимирович зазначив:
  - На похоронi Путiна ще поговоримо... Обговоримо спiрнi моменти. У всякому разi, на вiдмiну вiд царя Володимира, я розумiю, наскiльки небезпечний Китай. I що нам треба разом зупинити його!
  Президент США погодився:
  - Це добре, що є розумiння! Але намагайтеся поводитися так, щоб усi бачили, що Росiя змiнюється на краще!
  Мiшустiн пiдтвердив:
  - Я вже пiдписав помилування Олексiю Навальному, i це вам сигнал - ми вже iншi!
  Пiсля похорону Володимира Путiн виставили до Мавзолею
  I труна у Володимира Путiна густо посипана дiамантами iз сусального золота. I це красиво та багато.
  Прибули гостi iз рiзних країн свiту. У тому числi з Китаю, США, України тощо.
  Мiшустiн, як i обiцяв, провiв зустрiч з Байденом. Але ранiше зустрiвся i з товаришем Сi Цзiньпiном. Вiн постарався запевнити китайського друга, що Росiя, як i ранiше, союзник пiднебесної iмперiї, i нiчого не змiниться. Але Михайло Володимирович уникав конкретики. Поки що Китай вiд Росiї нiчого додаткового не вимагав, та гаразд. Хоча Сi Цзiньпiн i натякнув, що Росiя могла б iз Китаєм i подiлитися вiйськовими секретами та технологiями, а також знизити цiни на нафту та газ. Мовляв, Китай дуже сильний пiсля пандемiї став i що в них такi ресурси...
  Мiшустiн вiдчував, що китайцi посилять тиск на Росiю. Тим бiльше бiльше сили i бiльше нахабства. Сi Цзiньпiн запросив виконувача обов'язкiв президента вiдвiдати Китай i там обговорити деякi спiрнi моменти.
  Видно, що голова КНР дивиться на Мiшустiна зовсiм не на рiвного, i явно збирається добре його пiдiбгати. I холодка у його поглядi бiльша. Сi Цзiньпiну скоро йти на третiй термiн - попри традицiю Ден Сяопiна. I проти цього значна частина партiї - не такий вже великий товариш Сi що два термiни порушуватиме. Звичайно, голова КНР якого вважають у зовнiшнiй полiтицi нерiшучим лiдером, хоче натиснути на Росiю. Тим бiльше наступник у полiтичному сенсi та планi народної любовi слабший за попередника.
  Сi Цзiньпiн хоче показати, що вiн здатний i нахилити Росiю, що росiяни лише молодшi партнери.
  Мiшустiн це вiдчував. Як пiсля смертi Сталiна, коли Мао Цзедун рiзко посилив свiй тиск на СРСР i став набагато крутiшим i непоступливим.
  Михайло Володимирович на зустрiчi з Байденом намагався виглядати впевнено, але його руки тремтiли.
  Президент США привiтався. I вони почали говорити.
  Мiшустiн повiдомив:
  - Ми Росiя - це кузня озброєнь та сировини! I при цьому має колосальний науковий потенцiал. I наш обов'язок - зберiгати стабiльнiсть та процвiтання у всьому свiтi.
  Байден iз цим погодився:
  - Звичайно, Росiя сильна країна i свiтова держава. I нам слiд дружити та зберiгати свiт разом!
  Виконувач обов'язкiв росiйського президента кивнув:
  - Та пан Джо! Але для цього потрiбно настроїти громадську думку на взаємне творення. Ви не повиннi чiпати нас, а ми вас!
  Президент США зазначив:
  - У нас вiльна преса!
  Мiшустiн кивнув:
  - I у нас формально вiльна! Але фактична залежнiсть завжди є!
  Байден зазначив:
  - Притримайте своїх журналiстiв, а нам буде легше притримати своїх!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї заявив:
  - Це буде взаємнi рiшення iз не нападом!
  Президент США логiчно зазначив:
  - Одного цього мало! Потрiбна спiльна американо-росiйська дружба! Щоб ми одне проти одного не виникали!
  I навпаки, хвалили, i обмiнювалися святами дружби!
  Мiшустiн iз цим погодився:
  - Хай буде так! Ми зблизьмося у своїх позицiях! Я надiшлю делегацiю дiтей у США!
  Байден кивнув i зазначив:
  - Та й слiд скасувати закон Дiми Яковлєва. Вiн дуже образливий для американського народу та ЗМI!
  Виконувач обов'язкiв президента вiдповiдно кивнув:
  - Скасуємо пан президент! Ми з тобою друзi Джо навiки! Я дружитиму i з твоїм наступником хто б вiн не був!
  Президент США спитав по сутi:
  - Вибори на пост президента Росiї зможеш виграти?
  Мiшустiн згiдно кивнув:
  - Не важливо, як голосують - важливо, як вважають! Я виграю, i мiй новий курс буде мудрiшим!
  Байден зазначив:
  - Ми можемо надати вам допомогу на виборах!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зауважив:
  - Тут головне ви не заважайте! Противник, особливо комунiсти, теж використовують антизахiдну риторику. Надто вже сильним зближенням iз Заходом вони можуть i скористатися з пропагандистською метою. Тут головне, щоб ви не давали їм пiдстав для критики США. Зокрема, ми готовi вам допомогти в Афганiстанi. У нас є досвiд у цiй справi, а талiби в пiдчерев'ї Росiї нам i не потрiбнi!
  Президент США зiтхнув:
  - Ця вiйна надто вже затяглася. Переважна бiльшiсть американцiв вважає, що нам там нема чого робити! Справдi, чого нам витрачати на кожного свого солдата в цiй країнi мiльйон доларiв!
  Мiшустiн кивнув, i засопiв носом вiдзначив:
  - Та я вас розумiю! Ми також посилили критику за Україну. I це вельми агресивна критика! Особливо з боку нової зiрки комунiстiв Миколи Бондаренка! Це справжнiй монстр!
  Байден помiтив iз посмiшкою:
  - Ви ж можете його посадити як Навального!
  Виконуючий президент Росiї зауважив:
  - Ось саме, ми збираємося Навального звiльнити! Я вже пiдписав його помилування!
  Президент США вiдповiдно кивнув:
  - Це добре! Це полегшить ведення пропаганди на користь нового, росiйського керiвництва!
  Мiшустiн з усмiшкою кивнув:
  - Це буде чудово, мiй друже!
  Байден зiтхнув:
  - На жаль, президент США занадто старий i йому недовго залишилося! I тут потрiбна довгострокова система вiдносин!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - У мене немає бажання повторювати шлях Путiна та обнулювати свої термiни! Але головне це партiя i її настрiй, а лiдер вторинний!
  Президент США погодився:
  - Так партiя та система первиннi! I в цьому планi ми разом назавжди, якщо виробимо дiєздатну систему!
  Мiшустiн кивнув i помiтив:
  - Коли громадська думка дозрiє, ми вступимо до НАТО, i у вiсiмку, i навiть до Євросоюзу! Сподiваюся, за Євросоюзом буде майбутнє!
  Байден пiдтвердив:
  - Так ми створимо Євро-Американський-Азiйський союз! Майбутнє буде за полiтичною глобалiзацiєю свiту! Адже глобалiзацiя - це прогресивний процес, чи не так?
  Виконувач обов'язкiв президента погодився:
  - Без жодного сумнiву прогресивний! I це розумiю, на вiдмiну Путiна, який був прихильником багатополярного свiту!
  Президент США логiчно зауважив:
  - Багатополярний свiт - це глухий кут! Лише у полiтичному глобалiзмi порятунку людства, вiд взаємного знищення!
  Мiшустiн агресивно замотав головою:
  - Велике та взаємне знищення! Адже у нас одна планета, i ми всi люди! Нам треба дружити! А Путiн так i залишився у своїх уявленнях у середньовiччi!
  Байден запитав:
  - А навiщо ви йому труну всипали дiамантами?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї хихiкнув:
  - Звичайно це перебiр! Але ми граємо на iнстинктах натовпу. Володимира Путiна буквально канонiзували, i перетворили на живе божество! I з цим поки що доводиться рахуватися! Але скоро дурман спаде, i новий лiдер у нацiї! I прийде двадцятий з'їзд!
  Президент США хихiкнув i вiдповiв:
  - Двадцятий з'їзд! Це чудово! Росiя рухається у правильному напрямку! I зрозумiло ви обираєте...
  Мiшустiн впевнено заявив:
  - Я вибираю цивiлiзацiю проти варварства!
  Байден схвально кивнув:
  - Краще й не скажеш!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - Нехай у дiамантi, але все-таки в трунi цей Путiн! I золото його жвавiше не зробить! Тож я тепер цар! I нiкому свiй трон не вiддам!
  Президент США з усмiшкою зазначив:
  - Трона немає - ми лише слуги народнi!
  Мiшустiн iз цим погодився:
  - Та ми слуги народнi, але чомусь стали понукати господарями!
  Байден агресивно зазначив:
  - Епоха царiв застарiла! Президенте, це насамперед слуга народу!
  I президент США випив трохи соку... Мiшустiн вiддав перевагу червоному вину. Йому пiдносили це гарнi дiвчата.
  Настала пауза... Мiшустiн зауважив:
  - На похоронi президента Росiї все обговорити неможливо. Та й поки що я не обраний всенародно президентом, у мене руки пов'язанi. Вiдразу йти на зближення iз США небезпечно. Тут треба дiяти мудро та розумно, без зайвих крайнощiв!
  Байден вiдповiдно кивнув:
  - Та ми й не поспiшаємо! А все ж таки як з Україною?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї, вкрадливо сказав:
  - Ми маємо з ними вiдновити економiчнi вiдносини, i насамперед. А потiм вирiшувати спiрнi питання! Поки що ми не загострюватимемо стосункiв!
  Президент США зазначив:
  - Але ж Мiнськi угоди слiд переглянути! I внести низку змiн, на яких наполягає українська сторона!
  Мiшустiн пiдтвердив:
  - Постараємось це ми реалiзувати. Працюватимемо. Не забувайте, що поки що я сам лише виконуючий обов'язки i не встиг змiцнитися! Треба розумiти, що той же Шойгу та Медведєв та iншi силовики поки що не мої ставленики! I вони можуть показати себе!
  Байден вiдповiдно кивнув:
  - Я це розумiю! I намагатимусь зробити все акуратно i не нашкодити новiй росiйськiй владi. Прихiд молодого та талановитого комунiста нам не потрiбний! Бажаєте iнтелектуальної допомоги?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - У нас вистачає розумних людей! Втiм, дещо може i з нашого досвiду стати в нагодi. Тобто вибачте з вашого, американського досвiду!
  Президент США нагадав:
  - Єльцину ми свого часу дуже навiть допомогли! Якби не нашi полiтичнi технологiї, то був би капiтальний провал його на виборах. А так могли скоротити розрив iз комунiстами, а потiм ще трохи пiдкинули бюлетенiв. Плюс ще Олександра Лебiдь був куплений iз тельбухами! I провели генiальну операцiю з проходження непрохiдного болота i реальнi чудеса!
  Мiшустiн зазначив, скеля вставнi зуби:
  - Авторитет нашої влади великий! I народ поки що до повернення комунiстiв не готовий! I сподiваюся, нiколи не буде готовий! I ми всiх розмажемо по стiнi!
  Байден засмiявся i вiдповiв:
  - Це теж добре! Люблю бойовий запал!
  На прощання обидва правителi потиснули один одному руки i розлучилися...
  Мiшустiн провiв на оглядинах у мавзолеї Путiна та коротку зустрiч iз Зеленським. Президент України виглядав радiсним, таки помер головний ворог його країни. Обговорення вiдбувалося досить швидко. Одразу на мiсцi пiдписали деякi економiчнi контакти.
  Мiшустiн зауважив:
  - Нам Донбас не потрiбний! Свого вугiлля подiти нема куди! Заради чого нам намагатись i за них пiдписуватись!
  Зеленський зазначив:
  - Ви нам тiльки не заважайте - ми самi проблему Донбасу вирiшимо!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї хихiкнув i зауважив:
  - Сумнiваюся, що ви зможете їх перемогти силою, навiть якщо ми вам не заважатимемо! Дуже навiть сумнiваюся!
  Президент України усмiхнувшись, вiдповiв:
  - Нам допоможе Америка та НАТО. А повiрте українцi вмiють битися не гiрше за росiян! Згадайте братiв Кличкiв!
  Мiшустiн насупився. Володимир Кличко, якого вже списали в запас, або до зали слави, несподiвано повернувся на ринг, хоча вже всi втомилися на це чекати. I воював iз колишнiм чемпiоном свiту за чотирма версiями Руїзом. I вiдправив ще щодо молодого та з потужним ударом боксера у нокаут.
  Це викликало великий фурор у свiтi боксу. I тепер Володимир Кличко має битися у реваншi з Тайсоном Ф'юрi! I це очевидно просто супер! I якщо Володимир Кличко реванш вiзьме, то стане справжнiсiнькою легендою! I поб'є рекорд Форману! А ще є i Усiк i Ломаченко - теж зiрки!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї хихiкнув i вiдповiв:
  - Краще не поспiшайте! Цю проблему вирiшимо свiт! Можливi тут деякi компромiси, тим бiльше, це законна українська територiя. I ми можемо добре натиснути на сепаратистiв!
  Зеленський iз цим погодився:
  - Мирним шляхом звичайно ж куди краще цього досягти! Тож сподiваюся ми помиримося!
  Мiшустiн проревiв:
  Ми за мир за дружбу,
  За посмiшки свiту...
  За сердечнiсть зустрiчей!
  I дещо пiдписали на мiсцi... Зеленський пообiцяв приборкати раду i пом'якшити закон про росiйську мову.
  Мiшустiн у свою чергу дав знижки на газ та нафту. Водночас обидвi сторони потиснули один одному руки.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї запропонував також новi поправки до конституцiї. Право голосувати з чотирнадцяти рокiв та ув'язненим за вироком суду. А також заснувати посаду вiце-президента. Щоб це була стiйкiша полiтична система. А то загнувся Володимир Володимирович Путiн. Втiм, вигляд у нього вже кiлька рокiв був дуже втомлений. I це не стало великою несподiванкою.
  Куди бiльшою неприємнiстю став феномен Миколи Бондаренка, який скинув лiтнього лiта i вже впав у маразм Зюганова. Якщо Навальний безперечно сильний лiдер, але не надто популярних у народi лiбералiв, то Бондаренко очолив комунiстiв - а це колосальна мiць та популярнiсть.
  Геннадiй Зюганов воiстину така опозицiя, що подарунок будь-якої влади: i старий, i хворий i повний маразматик! I занадто консервативний i архаїчний, навiть у дев'яностi роки. Адже вже третiй десяток двадцять першого столiття пiшов i, безперечно, потрiбен комунiстам новий лiдер i це бачить кожен хто не слiпий!
  I ось кошмар Кремля справдився i в комунiстiв справжнiй i молодий, i бойовий з'явився боєць!
  I це очевидно серйозно. 2022 виявився в Росiї роком дострокових президентських виборiв. I дуже серйознi випробування чекали на правлячу верхiвку. Цього разу слабкий та старий Зюганов уже не мiг бути спаринг-партнером кандидата вiд влади. Хоча найкращого конкурента i не знайти. Коли Зюганов виступає, то людям хочеться позiхати або навiть блювати. А з Грудiнiна зробили шахрая i пройдисвiта. Крiм того, Павло Грудiнiн теж уже немолодий. I принаймнi старший за Михайла Мiшустiна. I з ним вести бiй також було б зручно.
  Але Зюганов не такий простий i полiз у президенти вiд КПРФ. А Миколу Бондаренка можна причепитися як мiлiцiонер до стовпа до виборiв не допустити.
  Хiба ж не так? Геннадiй Зюганов - це подарунок як спаринг-партнер.
  Жириновського не вистачає.
  Михайло Мiшустiн взяв та нагородив посмертно Володимира Вольфовича Жириновського зiркою Героя Росiї, а також надав звання генерала-полковника.
  У ЛДПР - це було сприйнято позитивно. I вони оголосили, що на виборах президента Росiї пiдтримуватимуть Михайла Мiшустiна.
  А ось комунiсти дуже хитрi. У президенти, крiм старого маразматика Зюганова, несподiвано висунули Валентина Коновалова губернатора Хакасiї.
  Причому була домовленiсть, що тому, хто вийде у лiдери рейтингу, буде пiдмога. I буде взято взаємне вiдведення.
  Геннадiй Зюганов виглядав надто старим i виснаженим.
  I куди йому у президенти лiзти.
  Зiбрало пiдписи вже понад сорок кандидатiв, i очiкувалося, що рекорд України буде побитий. Що ж це стало по-справжньому круто, i боротьба йшла жорстока.
  Михайло Мiшустiн, щоб залучити до себе додатковi голоси, дозволив торгiвлю спиртним у нiчний час, а також роз'їзних кiосках, та пиво в рiзних мiсцях.
  Був пом'якшений i антитютюновий закон. Причому його пом'якшили значно, особливо в тих пунктах, де вiн особливо часто порушувався, або його було важче контролювати.
  Рекламу пива на телебачення було вирiшено повернути. Щоб приватнi газети були задоволеними, їм дозволили рекламувати спиртне та тютюн.
  Михайло Мiшустiн заявив про повернення низки свобод та вертикальної лiбералiзацiї.
  Зокрема пом'якшувалися покарання поширення легких наркотикiв та проституцiю.
  Було знову легалiзовано гральний бiзнес.
  Михайло Мiшустiн навiть назвав заборону на казино дурiстю пана Медведєва, який сам там багато чого просадив.
  I тепер хоче вiдiгратися на доброчесних громадян Росiї. I так далi...
  Михайло Мiшустiн став кермувати. Зокрема, цiлi на горiлку знизив. I реклама пива знову з'явилася на телебаченнi. А також ще багато чого ще.
  Iшла лiбералiзацiя.
  I губернаторiв було запропоновано обирати з двадцяти одного року, незважаючи на судимостi. Що теж стало новою мiтлою, яка iнакше вже крейди.
  Михайло Мiшустiн заявив:
  - Буде вам свобода та багатство!
  Разом з тим пiднiмалися i зарплати чиновникам i бюджетникам. А курс рубля навiть змiцнився з допомогою валютних iнтервенцiй. Багато чого робилось.
  Але й iнфляцiя очевидно пiдскочила. Михайло Мiшустiн знизив податки на бiдних до десяти вiдсоткiв. Але поки що не став пiднiмати для багатих. I трохи розслабився.
  Соцiальна полiтика виявилася спiрною...
  У Москвi вирiшили органiзувати новi iгри та змагання. I це справдi серйозно. Зокрема, провести альтернативнi олiмпiйськi iгри. Не зважаючи на витрати.
  I iншi проекти Михайла Мiшустiна. Ось, наприклад, теж iдея: провести першi у свiтi змагання з лiтерболу: що бiльше вип'є за одну хвилину горiлки! Ось тут справдi росiяни можуть посiсти всi призовi мiсця.
  Мiшустiн i сам випити не дурень! Взяв склянку горiлки в себе перекинув. I закусив чорною iкрою одразу три ложки перекинув. I далi зiграв у карти у
  пiдкидного.
  Потiм Михайло Мiшустiн пробував спiвати разом iз Лепцем. Кобзона, на жаль, поки що воскресити наука не могла.
  Втiм, виконувач обов'язкiв президента Росiї тремтiв вiд думки, що ще воскресять i Володимира Путiна. Адже хотiлося самому бути королем, чи царем!
  Михайла Мiшустiна в однiй компанiї з дiвчатами було знято, i його оточували класнi телицi.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї висунув гасло: побудова капiталiзму з людським обличчям! I кожному чоловiковi у вiльний доступ по жiнцi!
  I це викликало приплив ентузiазму... Особливо коли Михайло Мiшустiн вiдновив випуск передачi "Ляльки". Тим бiльше, це хороша деза. Можна показати Олексiя Кузнєцова повним дурнем. Хоча в "Ляльках" всю опозицiю можна спотворити.
  Михайло Мiшустiн показав себе бойовим хлопцем.
  Ось наприклад, вже й цигарки та пиво в кiосках можна продавати у будь-який час доби. I це погодьтеся надзвичайно круто. Михайло Мiшустiн знову iдеї цiкавi штовхає.
  Наприклад, платити батькам, якщо дiти вiдвiдують спортивнi секцiї. Тобто, не просто тренування безкоштовнi, а ще й платять за вiдвiдування секцiї.
  Своєрiдна пропаганда здорового способу життя. I при цьому пиво та алкоголь тепер на кожному розi. I якщо хочеш випити - то пий!
  I покурити не заважає. За марихуану покарання зменшили. Причому, посилаючись на мiжнародний досвiд та ухвалу ООН. Зокрема вже за перевезення легких наркотикiв лише штраф без ув'язнення.
  Взагалi Михайло Мiшустiн внiс ряд поправок до кримiнального кодексу, що пом'якшує покарання. Особливо там, де вони були надмiрнi. Зокрема щодо злочинiв не пов'язаних iз насильством. Мовляв i тут не треба перегинати цiпок.
  Та й зґвалтування жiнок це такий злочин, де важко зрозумiти чи було насильство, чи сама баба мужика спокусила, а потiм налаштувала заяву. Принаймнi покарання у разi пом'якшили. А ось за зґвалтування чоловiком та чоловiком навiть посилили жорсткiсть.
  Тут мудрий виконувач обов'язкiв президента Росiї звернув увагу на наслiдки. Справдi, ну трахнули жiнку, що з неї? Тiльки шкодують та люблять. А якщо чоловiка зґвалтують, то йому вже багато хто й руки не подасть. А на зонi такий i зовсiм пiвень. Нехай навiть його зґвалтували й попри злодiйськi закони!
  Михайло Мiшустiн також термiн згоди зменшив до чотирнадцяти рокiв. Посилаючись на те, що в Японiї вiн загалом iз тринадцяти. I що пiдлiткам краще отримувати сексуальний досвiд iз дорослими та досвiдченими людьми. I це взагалi чоловiки сприйняли з розумiнням. Так своєрiдна сексуальна лiбералiзацiя.
  Водночас можна й одностатевi шлюби легалiзувати. Конституцiю завжди витлумачити юристи можуть, як хоче президент.
  В усякому разi геї це оцiнили. I в Європi ставлення до Михайла Мiшустiна стало ще теплiшим.
  А ханжi нехай заткнуться. Пiсля путiнської диктатури настав час - свободи!
  I розкутостi у всьому! Зокрема Михайлу Горбачову звели великий пам'ятник. А ось культ особистостi Путiна почав усихати. Його дедалi частiше критикували.
  Михайло Володимирович, як i Михайло Сергiйович, став робити ставку на велику свободу особистостi. Коли все бiльше й бiльше дозволялося. Ось, наприклад, казино? А чому нi? Це ще в нульовi роки за Путiна було. Тiльки в голову Медведу святенництво вдарило.
  Михайло Мiшустiн кинув чиновникам кiстку: тепер дозволялося їм отримувати подарунки до десяти тисяч доларiв. I це звичайно викликало радiсть у апарату.
  Насправдi наставали вiльнi часи. Iмперську суворiсть почала замiнити свобода. I знову голi жiночi тiтки з'явилися на екранах.
  I не лише це. У армiї з'явилися законнi будинки. Кожен солдат отримав право за талони кохатися з дiвчатами. I це очевидно велике досягнення демократiї. I навiть у в'язницях, колонiях та СIЗО можна було сходити до дiвчаток. Особливо Михайло Мiшустiн наполягав, щоб жрицi кохання були у колонiях для неповнолiтнiх. Щоб хлопчаки не ґвалтували хлопчакiв, а були з жiнками.
  Тодi й пiвнiв не буде на зонах-малолiтках.
  Що ж подiбне викликало теж неабияке схвалення. I водночас осуд.
  Хоча гасло Михайла Мiшустiна: вертикальна лiбералiзацiя, i бiльше свободи i популярне особливо серед молодi. I збиралися цiлi натовпи народу, що вiтали нового виконуючого обов'язки президента Росiї!
  Михайло Мiшустiн людина, яка й справдi хотiла бiльшої свободи i не тiльки для себе. Йому нехтували заборони часiв соцiалiзму. А реакцiєю посилення позицiй лiвий став антикомунiзм у пропагандi. I вiн усе наростав...
  Михайло Мiшустiн - буржуй вiд мозку до кiсток, хотiв тепер класичного капiталiзму та повної свободи.
  . ЕПIЛОГ
  Михайло-Володимир Горбачов-Путiн уважно стежив за бойовими дiями в Iранi. Армiя СРСР розпочала штурм столицi Тегерана. Таким чином вiдбувалося реальне завоювання великої за розмiрами країни. Навiть бiльшою за площею, нiж Україна.
  Михайло Володимир був дуже задоволений: вiн став завойовником. I цiни на нафту рiзко пiдскочили. I це дозволяло збiльшувати вiйськовi витрати.
  Горбачов-Путiн вирiшив навiть продовжити термiн служби в армiї, вiд трьох до шести рокiв. Щоби солдати краще освоювали технiку.
  I скасувати усi вiдстрочки. Причому, якщо ти психiчно хворий, то стройбат. I судимi нехай служать. Причому, якщо виповнюється вiсiмнадцять рокiв, то з колонiї прямо в армiю.
  I це круто!
  Михайло-Володимир став диктатором та погрожував усьому свiту. Зокрема, про роззброєння вже й не йшлося. Навпаки, Горбачов-Путiн пригрозив пустити Америку з голим задом у свiтi.
  Ось такою стала полiтика. А головне мiлiтаризм та культ сили.
  I груба дипломатiя.
  I ще одна цiкава iдея: нехай в армiї служать не лише чоловiки, а й жiнки.
  I ось дiвчата з вiсiмнадцяти рокiв iдуть до армiї. I їм належить битися, i здобувати перемоги.
  I це чудово.
  Ось дiвчата б'ються, штурмуючи Тегеран та демонструючи колосальну силу;
  Одна шiстка героїв, де тiльки не побувала i так готова бiй будь-якої армiї.
  Олег Рибаченко змахнув магiчними мечами. Вони подовжилися i зрiзали дрони, наче ножики олiєю. Пiсля цього хлопчик босими пальчиками нiжок кинув пару горошинок з вибухiвкою.
  Iранськi танки вибухнули.
  Хлопчик заспiвав:
  - Слава епосi росiйського меча!
  Маргарита теж махнула мечами. Рiзала по вертольотах. А потiм дiвчинка босими пальчиками нiжок кинула руйнiвнi голки.
  Розiрвала супротивникiв i пискнула:
  - За справу комунiзму!
  А ось i Наташа в атацi... Як рубає мечами з авiацiї релiгiйного Iрану. I розкриє ворожi лiтаки. А потiм босими пальчиками нiжок запустить убивчий бумеранг, розриваючи воякiв схiдної, iранської iмперiї.
  А потiм як з пупка та лупне блискавкою. А потiм скине лiфчик i з червоного соска запустить пульсаром.
  Розiрве масу солдатiв Хомейнi, i прореве:
  - Слава епосi радянських людей!
  А тут i Зоя рубатися з дикою люттю. Теж зминає подовжуючи мечами i зрiзуючи вежi бiля танкiв.
  А потiм пальчики голих нiжок, як пекучу станцiю запустять. А потiм вiд голої п'яти пiде презент смертi.
  А малиновi соски випустять каскад блискавки вертольотами. А потiм з пупка довбає чимось смертельним.
  За ось бореться i Августина. Таке ось дiвчисько смертоносне. I з рубiнових соскiв блискавки. I босими пальчиками нiжок кидає пульсари. I променем iз пупка смертельно додав по вiйськах Хомейнi.
  А мова покаже i рикне:
  - За Русь матiнку!
  Ось i Свiтлана у бою дуже агресивна. I її мечi подовжуючи зрубують i лiтаки, i танки.
  А iз полуничного соска як випустить потоки тотальної смертi. А потiм їх пупка забiйним довбає. А пiсля її босi нiжки таке застосують, що масу ворогiв розiрве. Iран потрапив пiд роздачу. Доводячи всiм, що силою важко перемогти.
  Особливо коли Росiя, а точнiше СРСР за Iраку, який скував основнi сили персiв на Заходу. А Росiя все-таки Православна i атеїстична одночасно, а отже, i не дуже Iраку близька.
  Диктатор Хомейнi ти не на тих напав.
  Олег Рибаченко рубав мечами, якi рiзко подовжилися по дронах i лiтаках Iрану, i зрiзав їх. Потiм босими пальчиками дитячих нiжок випустив убивчу, руйнiвну блискавку, що розплавила масу танкiв супротивника.
  А потiм хлопчик-термiнатор як засвистить. I маса ворон завалилася в непритомнiсть, i обрушилася на iранську армiю диктатора Хомейнi.
  Хлопчик пискнув:
  - За союзникiв Росiї!
  Маргарита Коршунова теж б'ється вiдчайдушно i зухвало. Проводить мечами млин. Потiм її босi дiвочi нiжки, як запустять презент реальної та небезпечної смертi.
  Потiм дiвчинка довбає розрядом з пупка, випарувавши масу танкiв i лiтакiв Iрану.
  А потiм Маргарита як засвистить. I ворони килимом посиплються на голови iранських солдатiв. I прошибуть їм реально вежi та вiдiрвуть крила.
  Дiвчинка пискнула:
  - За нашi мирнi iнiцiативи та Православне братство.
  Наташа знову у вiдчайдушнiй атацi. Її мечi роблять капiтальну руйнацiю. I стiльки лiтакiв та танкiв розрубано. А потiм босi пальчики нiжок кинуть горошинки анiгiляцiї i розiрвуть масу супротивникiв, вiдриваючи башти з танкiв. А потiм дiвчисько з червоного соска б'ється пульсаром, по армiї Хомейнi.
  А тут ще й iз пупка каскад блискавок, такий убивчий. А пiд кiнець iз лона Венери як полетить потiк магоплазми.
  Воїтелька проревела:
  - За наших союзникiв!
  Далi рубає Зоя. Бойова дiвчина застосовує прийом вертолiт. А потiм її босi нiжки випускають презент смертi. А з малинових соскiв вилiтають забiйнi блискавки, що вражають ворогiв. А потiм iз пупка потоки пульсарiв.
  А з гроту Венери, новi порцiї руйнувань iранських солдатiв та танкiв з лiтаками.
  Дiвчина просичала:
  - Слава комунiзму!
  Августина знову у бою як каскадна блискавка. I ось її мечi зрiзають наче бороду пiд корiнь. I босi пальчики нiжок метають подарунок тотальної анiгiляцiї. А потiм з рубiнових соскiв вилiтають променi лазерiв, що розрiзають iранськi танки та лiтаки
  А ось з пупка як пальне блискавка з руйнуванням.
  I ось як з лона Венери пiде пекельне цунамi смертi, що несе безперечну загибель усьому, що нападає на Радянський Союз - хоча в даному випадку якраз Горбачов-Путiн напав на Iран. I маса лiтакiв, танкiв, дронiв капiтально згорiла.
  Дiвчина заспiвала з люттю:
  - За Росiю, точнiше СРСР та Iрак дружно вип'ємо!
  Свiтлана теж у бою гаряче нiкуди. I рубає вiйська Хомейнi без жалостi. I босими пальчиками нiжок жбурляє горошинки анiгiляцiї, ламаючи супротивника.
  А з полуничних соскiв вилiтають потоки тотальної руйнацiї, що масу танкiв та лiтакiв революцiйного Iрану перевернула. Навiть ковзанки на всi боки полетiли.
  А з пупка цiлий потiк блискавок, що переплавили масу бiйцiв Хомейнi.
  А потiм ще й лона Венери як полетить приливна хвиля магiчної плазми та вiйськам Хомейнi кiнець.
  Свiтлана проревела:
  - За меч на славу Росiйського Христа!
  Олег Рибаченко та дiвчата тодi дали бiй iранцям капiтальний. I використали сильну магiю. Дiвчата навiть iз лона Венери викидали потоки магiчної енергiї та цунамi магiї. I вибивали воїнiв Хомейнi, наче кегли кулькою.
  Олег Рибаченко не лише рубав пекельнi iсламськi танки мечами, а ще й свистiв. I ворони таранили iранськi лiтаки. Руйнували їх дощенту.
  Маргарита Коршунова теж як вiзьме, та млин мечами проведе, зрiзаючи бiйцiв кавказьких. А потiм босими нiжками вiзьме та запустить найпотужнiший пульсар.
  I руйнує iранцiв наче таранним методом. А як дiвчинка як засвистить, i повалилися ворони на пекельнi iсламськi лiтаки.
  Дiвчинка прокричала:
  - За комунiзм у всьому свiтi!
  Наталя теж в атацi на iранцiв. I ось її мечi вiзьмуть i рубануть навскоси. I ось її босi нiжки як запустять щось убивчо, що рве ворожi машини на частини.
  Пiсля чого дiвчина з червоних соскiв випустить жаркi, вбивчi пульсари. I тi врiжуть iсламськими ордами. А дiвчина ще й з пупка блискавкою революцiйними iранцями шугане. I всiх реально засмажить, зробить шашликом.
  Але ще крутiше, коли з лона Венери вивернеться потiк енергiї. I змете велику масу iранцiв.
  Ось це баба з блакитним волоссям. I прореве:
  - Слава Вiтчизнi!
  I знову з червоного соска випустивши презент знищення, вбиваючи iранських воїнiв, додала:
  - У кого великий живiт, той з голоду помре!
  Зоя теж рубала немов капусту супротивникiв. Зрiзала їх з великою легкiстю, наче стружку знiмала. I босими пальцями нiг як шпурнула анiгiляцiйну бомбу. I рознесла ворогiв.
  А потiм iз малинових соскiв гримне: з правого по танках, з лiвого по лiтаках! I дуже ефективно розквасить супротивникiв.
  А потiм iз круглого пупка серiєю блискавок. I спопелить солдатiв Хомейнi, перетворюючи їх на шкварки.
  А тут ще з гроту Венери цiле торнадо анiгiляцiйної енергiї вiзьме i вилетить.
  Дiвчина кричала, дотепно:
  - Птах високого польоту, нiс не задирає, у хмарах не витає!
  Августина безпосередньо у битвi бере участь. Не дiвчина, а просто тигриця. I рве буквально ворогiв пазурами. I рубає, не даючи шансiв мечами.
  I ось її босi нiжки запускають дуже вбивчий подарунок анiгiляцiї. Розриваючи супротивникiв на дрiбнi промокашки. I позбавляючи найменших шансiв на порятунок.
  А ось з рубiнових соскiв вилiтають блискавки, що буквально спалюють, наче папiр iранцiв.
  А з пупка викидається пульсар. I як рiзане за пекельними iранськими танками. I зриває з них башти.
  А з лона Венери викидається черговий потiк магiчної плазми. I якщо вiн спалить, то мало вiйськам Хомейнi не здасться.
  А войовниця промовляє собi:
  - Хто хоче стати левом, не маючи вовчої хватки, залишиться за пташиних прав!
  Свiтлана знову рухається. Рубає метал мечами. I босими пальчиками нiжок запускає вбивчi гранати. Розриває та спалює iранцiв.
  При цьому дiвчина не забуває i з полуничних соскiв посилати блискавки.
  А ось з пупка як вивернеться, руйнiвне, i метал, що розплавляє.
  А ось iз грота Венери вiзьметься i вилетить промiнь лазера, що всiх вiзьме та розрiже.
  А потiм проречить:
  - Пташинi права найчастiше мають вiслюки розумом, i вiвцi характером!
  Олег Рибаченко продовжував дуже впевнено боротися, демонструючи силу титану. Ось вiн рубає iранцiв мечами. А потiм босими пальчиками дитячих нiжок запустить бiльш нiж вбивчу гранату. Розiрве масу солдатiв Хомейнi.
  Пiсля чого пацан як засвистить i переляканi грифи та ворони як на iсламськi Хомейнi вiйська вiзьмуть i поваляться. I збивати лiтаки стали без жалостi.
  Олег Рибаченко дотепно зауважив:
  - Безкрилий той, у кого мiзки курки!
  Маргарита Коршунова продовжувала крутити вертушки мечами. Зрубала без вагань iранцiв. I водночас босими дитячими нiжками кидала презенти знищення. I розривала нiби фольгу палицею.
  А як засвистить, i повалить ворон на пекельнi iсламськi вiйська. Усiх їх випрає в порошки. I ось коли iранцi пiд ударами птахiв, то їм бiльш нiж туго розкришили.
  А Маргарита як скаже:
  - Не претендуй на мiсце орла з курячими мiзками та пташиними правами!
  Наташка як пiдстрибне, i рубане мечами. Розрубає вiйська Хомейнi у капусту. Кине босою нiжкою подарунок анiгiляцiї. Вигубить масу iранцiв i пискне на всю горлянку:
  - Якщо ти характером мокра курка, то усохнеш з голоду!
  I з червоних соскiв випустить вбивчий розряд струму. Зiтрiть масу вiйськ Iрану. А потiм iз пупка пульсаром як рушить. I всiх супостатiв розшматує на частини.
  I ось з лона Венери як вивернеться потiк цунамi, що спалює всiх пекельною плазмою.
  Ось це дiвка.
  А Зоя в наступi диким всiх без зайвих пауз б'є. I розсiкає на найдрiбнiшi частини. Залишаючи буквально обвугленi шматки. А як босою нiжкою щось неймовiрно руйнiвне метне. А потiм з малинових соскiв як вилетить те, що приносить вражаючу смерть, i тотальну загибель.
  А потiм з пупка таке дике вискочить i розриває як тигр магiчної плазми.
  I на закiнчення з грота Венери подарунок, який несе без шансiв вiйськам Хомейнi реальну загибель.
  Пiсля чого дiвчина кричала:
  - З курячими мiзками не знесеш золотих яєць!
  Августина зрiзала мечами башти бiля iсламської Хомейнi танкiв. А потiм босими пальчиками нiжок запустила презент смертi. А ось їх рубiнових соскiв дiвчата вилетiли вогнянi блискавки. I спалили купу iранцiв.
  А потiм iз пупка вилетить цiле торнадо знищення.
  А ось iз лона Венери вилiтає руйнацiя, яка приносить повну перемогу, та знищення.
  Августина дотепно зазначила:
  - Пiвень ще може знести золотi яйця, але характером курки лише потрапляєш в халепу!
  Свiтлана також у бою гаряча. Як мечами рубане по iранцях i розквасить їх у капусту, що перекис. I ось босими пальцями нiжок надiшле подарунок знищення. Розмеле ворогiв у потерть.
  А з полуничних соскiв вилетять убивчi блискавки. Пропалять iранцiв на частини. А ось i пупок пошле хвилю тоталiтарного винищення революцiйних iсламiстiв Хомейнi.
  А на закiнчення з грота Венери як вилетить мiхур магiчної плазми, який всiх ворогiв разом розплавить. I танки димляться, i рвуться снаряди всерединi них.
  А Свiтлана як прореве:
  - Чому все витаєш у хмарах, бо мiзки курячi!
  Олег Рибаченко бореться з дедалi бiльшим шаленством. Вiн як вiзьме i ворогiв рубане. Їх усiх розкришить та розсiче на дрiбнi частини.
  А потiм босою, дитячою нiжкою кине гранату та розiрве на шматки.
  Потiм хлопчик знову свиснув i збив масу лiтакiв.
  Пiсля чого озвучив думку:
  - Будь хоч силою ведмiдь, але з курячими мiзками залишишся ослом!
  Маргарита Магнiтна рубала з усього розмаху мечами. Потiм босою нiжкою дiвчинка жбурнула вбивчий гостинець смертi. Розiрвала iранцiв на уривки кiсток та шкiри. А потiм як засвистить, що поваляться купами ворони на iранцiв.
  Пiсля чого Маргарита в'якнула:
  - Якщо в тебе курячi мiзки, то пiсля зустрiчi з лисицею полетять пiр'я!
  Наталя б'ється з iранцями вкрай активно. I ось її босi нiжки жбурляють щось диявольсько вбивче. А мечi зрiзають башти.
  А потiм iз пупка блискавки рубнуть...
  А червонi соски випустять убивчi пульсари. А потiм вiзьме дiвчина i з лона Венери вогняне торнадо випустить. I на частини супротивникiв розщемила.
  Пiсля чого дiвчина прочирикала:
  - Щоб зробити зi свинi вiдбивну, треба мати вовчу хватку, i лисячу спритнiсть!
  Зоя взяла i провела мечами млин. Розсiкла всi машини, i розбiглися на всi боки ковзанки. I ось босi нiжки дiвчини-термiнатора запустили бомби, анiгiляцiї. I тi, що пролетiли, стали рвати ворогiв.
  А ось малиновi соски як вiзьмуть i випустять блискавки руйнування. А потiм iз пупка вилетить промiнь лазера.
  А ось i грот Венери викине потiк жорсткого торнадо, що змiнює революцiйнi iсламськi Хомейнi вiйська.
  I дiвчина реве:
  - Найвiрнiше пiдеш на спекотне лисицi з курячими мiзками!
  Августина теж б'ється тепер так, що завелася мов будильник. I рубає iранцiв без жалю та жалю. Босими нiжками жбурляє гранати, розриває супротивникiв.
  А з рубiнових соскiв летять каскаднi блискавки. А ось з пупка довбає чимось абсолютно вбивчим. I порве iранцiв на частини. А ось i з грота Венери вилетить магiчне торнадо смертi та винищення.
  Пiсля чого дiвчина гаркне:
  - Якщо характер як у мокрої курки, сушитимешся без грошей на вулицi!
  Свiтлана теж б'ється дуже задерикувато. I мечами рубає, i босими нiжками вбивчi подарунки смертi метає. А потiм вiзьме i з полуничних соскiв виверне каскад бульбашок магiчної плазми.
  А далi з пупка б'є одна блискавка за iншою.
  А ось з грота Венери як польиться ураган тотальної руйнацiї та повного знищення.
  Свiтлена прокричала:
  - Курячi мiзки роблять безкрилим, курячий характер вiдправляє в ощип!
  Олег Рибаченко загарчав i рубанув мечами з розворотами та винищуванням. I взяв босими дитячими нiжками запустив гранату. Розiрвав масу iранцiв. I потiм як засвистить. I купа ворон розтрощить хмару лiтакiв армiї Хомейнi.
  Хлопчик ревiв:
  - Хто курча в душi, той лисий корм у куренi!
  Олеговi навiть трохи набридло рубати та кидати босими нiжками гранати в iранцiв. Хлопчик знову вимовив афоризм:
  - Хочеш жити як бiла людина, будь хоч трохи рудим у хитрощi!
  Маргарита Магнiтна кинула босими пальчиками нiжок вбивчу подачку знищення. Порвала безлiч iранських солдатiв. А потiм дала чергу з пупка лазером.
  А пiсля цього взяла, засвистiла, i купу лiтакiв по винищувала.
  I перевiряла:
  - У справжнiх бiлих людей, не буває при невдачах блiдого вигляду!
  Пiсля чого дiвчинка босими пальчиками нiжок знову кинула подарунок анiгiляцiї, прочiрiкавши:
  - Якщо ти курка мiзками, пiдеш на бульйон лисицi справами!
  Наташа випустила з червоного соска пульсар знищення i в'янула:
  - Будь птахом орлиного польоту, але не май пiвнячого зальоту!
  Зоя агресивно помiтила, теж з малинового соска скинувши подарунок повного знищення:
  - Хто багато петушиться, не поївши кашi - той кукарекатиме у парашi!
  Августина з рубiнового соска скинувши пульсар анiгiляцiї, буркнула:
  - Якщо полiтик багато спiває, виборцi потiм виють вовками!
  Свiтлана полуничним соском викидаючи як вулкан блискавку, i прошипiла:
  - Полiтик, який багато гавкає, але мало старається, до собачого життя доведе народ!
  Олег Рибаченко рубанув, крутячись мечами. Шпурнув босою, дитячою нiжкою гранату i вiдзначив:
  - Полiтики пустують як дiти, але їхнi прийоми старi, як сама полiтика!
  Пiсля чого хлопчик свиснув, розiбравшись з армiєю Хомейнi, збиваючи ворон як пiсок iз джинсiв, i знову промуркотiв:
  - Полiтик - це ворона, яка мрiє про трон орла, тiльки дзьобом не доросло!
  Маргарита рацiонально вiдзначила, теж жбурнувши босою нiжкою послання знищення:
  - Полiтик хоче левового трону, але розумом часто лише безрога корова!
  Наташа випустила блискавку з пупка i гаркнула:
  - Лев не повинен бути вiвцею, але хоч трохи лисицi йому не завадить, щоб не опинитися в ослах!
  Зоя взяла i босими пальчиками нiжок запустила подарунок загибелi. Потiм малиновими сосками виплюнула пульсар i в'янула:
  - Будь ти хоч статтю лев, але з курячими мiзками тобi гарантоване собаче життя!
  Августина лупнула з рубiнових соскiв блискавкою смертi i пискнула:
  - Хто на мiсяць багато гавкає, того життя в будку опускає!
  Свiтлана провела вертушку. Потiм iз полуничних соскiв дала розрядом i верескнула:
  - Якщо полiтик обiцяє вам журавля у небi, то вiн вважає виборця дятлом!
  Олег Рибаченко, свистом збиваючи ворон, рацiонально зазначив:
  - Якщо в тебе дерев'яна голова, то точно даси дуба!
  Маргарита, знову рiзавши ворогiв, видала:
  - Якщо ти головою як дуб, обдеруть як липку!
  Наташа дотепно помiтила, з червоного соска випускаючи потужний подарунок смертi та руйнуючи вiйська Хомейнi.
  - Для виборцiв дубiв, у полiтика суцiльна липа!
  Зоя, рубаючи iранцiв, i з малинових соскiв грудей посилаючи променi смертi, зазначила:
  - Якщо ти тупий як валянок, тобi бути вiчно взутим!
  Августина дотепно зазначила, що з рубiнових соскiв посилаючи загибель:
  - Нiщо так не заважає щодня, лопати спекотне, як курячий розум!
  Свiтлана довбанула з полуничних соскiв i видала:
  - Якщо в тебе куряча пам'ять, забудеш, як лiтати орлом!
  Олег кинув босою нiжкою шибеника подарунок знищення i пропищав:
  - Курка не птах - курячий розум не розум!
  Маргарита босою нiжкою запустила те, що не дасть померти без болю. Потiм свиснула, вражаючи воронами iранцiв i пропищала:
  - Вибирає пiвнiв у президенти виборець iз курячими мiзками!
  Наташа з червоного соска довбанула гарячим i дуже пекучим i видала:
  - Полiтик що багато спiває, приваблює лише тих, хто має курячi мiзки!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогах, зi своїх малинових соскiв, помiтила:
  - Хто потiшився на лисячу мову полiтика, курка розумом, i вiвця характером!
  Августина довбаючи пекучими пульсарами з рубiнових соскiв, зазначила:
  - Для полiтика мова це i меч, i батiг, i ключ, але виборця вiн насамперед садить пiд замок!
  Свiтлана врiзала блискавкою iз полуничного соска. Розкришила масу лiтакiв та танкiв армiї Iрану та Хомейнi, видавши:
  - Курячий пух м'який, але на яких жорстких нарах сплять тi, у кого курячi мiзки!
  Олег Рибаченко погодився, свиснувши вкотре:
  - М'який характер правителя часто призводить до жорсткого падiння держави!
  Маргарита, добиваючи, посвистуючи i посилаючи ворон на голови, добиваючи останнiх iранцiв, додала:
  -З курячим мiзками, i характером курчати, стане як свиняча вiдбивна!
  Дiвчата попрацювали дуже круто та босими ногами i наостанок iз лона Венери випустили хвилi цунамi. I пiде вогнезаний i пекельний шквал. I все спалить вщент.
  I доблеснi вiйська Хомейнi обурилися.
  Та тут їх основна маса вже перемелена i близька перемога.
  Команда перемiстилася на iншу дiлянку фронту i стала активно дiяти. Адже противник дуже сильний i численний.
  Олег Рибаченко рубав вiйська Хомейнi мечами. Одночасно його босi, дитячi нiжки метали презенти смертi, знищуючи ворогiв Росiї, точнiше СРСР i союзного Росiї точнiше СРСР Iраку. Крутий хлопчик логiчно зауважив:
  - Ось дивно вбивати iранцiв. Хороший народ, та благополучна країна!
  Маргарита, рубаючи воїнiв iсламської iмперiї Хомейнi, i розтинаючи бiйцiв, кидками босими нiжками дискiв, зрiзуючи вежi танкiв та хвости лiтакiв, зазначила:
  - Та це некрасиво так з iранцями чинити. Чимось це нагадує iсторичнi стратегiї. Є два шляхи: воювати чи будувати рай на землi. Залежно вiд вибору ти отримуєш мiсiї. Як то кажуть, у вiйськовiй мiсiї, рай збудувати, буде складнiше!
  Олег Рибаченко, зрубав масу iранцiв одним помахом мечами, що подовжився, i похитав негативно головою:
  - Це ще як сказати. Я ось зауважив, що у грi "Клеопатра", у вiйськових мiсiях, як правило, немає проблем iз пивом. А в мирних часом ячмiнь можна тiльки возити, i це породжує проблеми.
  Маргарита провела вертушку, зрубуючи супротивникiв у тому числi i лiтаки i танки, i масу гелiкоптерiв з Армiї Хомейнi, i скелячи зубки, заспiвала:
  - Рiчки, моря, протоки... Скiльки вiд них шкоди!
  Олег Рибаченко, кинувши босими пальчиками своєї дитячої ноги, вибуховий пакет з тирси, пiднявши руйнуванням цiлий батальйон з танками американського та росiйського виробництва у повiтря, голою п'ятою пiддав її горошинку, i заспiвав:
  - Губить людей не пиво! Губить людей вода!
  Хлопчик-термiнатор, справдi, заводний немов хлопчик iз мультфiльму про Конана.
  I знову свистить, обрушуючи ворон на iранцiв.
  Наташа, рубаючи супротивникiв i скелячи зубки, проводячи млин, агресивно вишкiрилася. Ось вона, яка воїнка заводна. I ось її босi пальчики нiжок, як жбурнуть вибуховий пакет убивчої сили, розриваючи на дрiбнi частини воїнiв iсламської iмперiї Хомейнi.
  Дiвчина з червоних соскiв надiшле блискавку. Спалить пару сотень iранцiв, i про муркотить:
  - Буде епоха найбiльшого комунiзму!
  I пiсля цього як покаже мову. Ось це дiвчисько, найвищий у нiй клас.
  Зоя теж рубає ворогiв. Не дає їм спуску та шансiв. I проводить мечами прийом метелик. Зрiзає супротивникiв, розтинає iранцiв десятками. А потiм босими пальчиками нiжок запустить вибуховий пакет iз тирси. Розiрве ворогiв, i прочирикає:
  - Слава великої Росiї царiв та переможцiв!
  I з малинового соска як випустить презент смертi та пульсар знищення.
  Ось бореться i Августина - бойова дiвчина екстра-класу. Ось вона вiзьме та голою п'ятою запустить у ворога, горошинку з вибухiвкою. Розiрве на шматки ворогiв.
  А потiм iз рубiнових соскiв як випалить розрядом блискавки. I спалить ворогiв вщент.
  I прокриче на всю горлянку:
  - Слава Вiтчизнi комунiзму!
  Свiтлана теж б'ється iз сильним ентузiазмом. I рубає ворогiв з диким шаленством i люттю. I босими пальчиками нiжок жбурляє гранату iз вуглинкiв, яка розриває натовп iранцiв. А потiм полуничнi соски як випустять блискавки. I спалять батальйон бiйцiв iсламської iмперiї Алiєва. Ось це дiвчина, чиста вiдьма та термiнатор.
  Свiтлана заспiвала:
  - Я велика воїнка семи морiв,
  I спiваю от дивовижно - немов соловей!
  I розсмiяється на все горло.
  Тегеран ранiше захоплений точнiше укрiплений i зайнятий iранцями впав, з трiском.
  Iранцi були розбитi. Але щоб остаточно закрiпиться, треба взяти ще й Зардабар та Агжарберiмi.
  Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова та команда дiвчаток-вiдьом штурмує Зардабар.
  I вони борються, як справжнi богатирi. Хоча на вигляд ще й дiти. А дiвчата-вiдьми виглядають рокiв на двадцять, хоча їм уже стiльки рокiв, що люди стiльки не живуть.
  Олег Рибаченко розрубав вiйська Хомейнi на стiнi, провiвши мечами прийом каракатицi. Потiм босими пальчиками нiжок метнув убивчої сили гранату, розриваючи на шматки iранцiв. Пiсля хлопчика за традицiєю засвистить, збиваючи ворон на голови солдатам iсламської iмперiї Хомейнi.
  Олег заспiвав:
  - I летiла на землю злiсних монстрiв кипляча пiтьма!
  I хлопчик знову провiв мечами цiлий млин. I так вiн трощить супротивникiв, i буквально винищує.
  Маргарита теж рубається наче велетень. Дiвчинка мечами як розмахалася, на повнi оберти. I голою п'ятою пiддасть презент смертi. I iранцiв знищує без жалостi та сумнiвiв.
  Дiвча взяла i проспiвала:
  - Буде жвавий комунiзм, знищено вiдразу фашизм!
  Олег Рибаченко провiв прийом самовару, рубаючи iранцiв i зазначив:
  - Знищено вiдразу фашизм!
  Бiй ставав дедалi бiльше некерований.
  Особливо коли Наталка стала босими пальчиками нiжок метати зiрочки, кожна з яких знищувала по сотнi iранцiв разом. А вже якщо з яскраво-червоних соскiв лупне блискавками, i спалить супротивникiв.
  Дiвча проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi, ворогiв замочу всiх у сортирi!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогах, пискнула:
  - Слава комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок як запустить вбивчу гранату, найруйнiвнiшої сили.
  I вона взагалi дiвчисько супер. З малинового соска запускає найдикiшi та шаленi блискавки.
  Августина зрубуючи iранцiв i розтинаючи супротивникiв, охнула:
  - За змiни на краще!
  I босими пальчиками нiжок як запустить убивчої сили вибуховий пакет iз тирси. I розiрве супротивникiв.
  А пiсля рубiнових соскiв як пiддасть розряд руйнiвних блискавок i анiгiляцiї.
  Свiтлана, громячи противником мечами, i голою п'ятою пiддавши гранату, пробурчала:
  - За комунiзм!
  I з полуничного соска таке вбивче випустить, що всiм чортам стає нудно.
  Олег Рибаченко, не звертаючи уваги на пострiли - вони до безсмертних, не потрапляють, пiднявся на стiну. Провiв мечами прийом млин.
  Зрубав купу iранцiв, а потiм босими пальчиками дитячих нiжок кинув убивчий подарунок смертi.
  Розiрвав купу супротивникiв i проревiв:
  - Слава епосi комунiзму з царською короною!
  Пiсля чого хлопчик-термiнатор як вiзьме та засвистить. I хмари ворон посиплються за голови воїнам iсламської iмперiї Хомейнi.
  Маргарита Коршунова теж рубає воїнiв Iрану. I проводить вертушку, зрiзуючи воїнiв iсламської iмперiї Хомейнi. I голою п'ятою дiвчинка посилає презент знищення, вражаючи супротивника.
  Пiсля чого реве:
  - Слава новому арiйському та радянському у стилi Горбачова комунiзму!
  I дiвчинка вiзьме i з пупка, як випустить блискавку... Так цiла купа iранцiв i згорить.
  Пiсля чого дiти хором засвистять, i тисячi ворон валяться на голови iсламських воїнiв Хомейнi.
  Наташа, рубаючи супротивникiв, i босими пальчиками нiжок метаючи голки, проворкувала:
  - Слава Великiй Росiї!
  I з червоного соска як випустить вбивчу блискавку. I цiлий батальйон iранцiв спалить.
  Зоя, рубаючи ворогiв, i босими пальчиками нiжок метаючи гранати, прошипiла:
  - За велич Росiї!
  I з малинового соска як довбає чимось дуже вбивчим. I розкришить супротивникiв.
  Августина теж б'ється, з крайнiм ступенем агресивностi. Крушить противникiв, i з рубiнових соскiв посилає вбивчу блискавку розряди. I голою п'ятою пiддасть вибуховий пакет iз тирси, що розриває ворогiв.
  Пiсля чого як проорет:
  - За комунiзм у всьому всесвiтi!
  I з пупка всадить блискавкою!
  Ось це дiвка - всiм дiвкам дiвка!
  Свiтлана також бореться. I рубає ворогiв обома мечами. Вони у неї подовжуються, з одного помаху скошують десятки людей. А потiм дiвчина босими пальчиками нiжок, жбурляє черговий, вбивчий подарунок смертi та розриває супротивникiв. А як її полуничнi соски випустять щось руйнiвне та неповторне?
  Свiтлана репетує:
  - За арiйськi iдеї комунiзму Михайла Горбачова!
  I з пупка як випустить цiлий каскад забiйних блискавок. Ось це дiвка - все дiвкам, дiвко!
  Олег Рибаченко продовжує битися. Хлопчик рубає мечами, метає диски за допомогою босих пальчикiв нiжок i свистить. Ворони, отримавши серцевi напади, вибивають супротивникiв капiтально, i не дають жодних шансiв на порятунок.
  I хлопчик спiває:
  - Я люблю твої простори,
  Я люблю твої лiси та гори!
  Небо i земля, i моя роль!
  Маргарита, рубаючи iранцiв, i босими нiжками метаючи пакети смертi, i розрубуючи супротивникiв в'якала:
  - Над країною сонце свiтить...
  Вiддаючи честь...
  У тебе країна рiдна
  Все на свiтi є!
  I знову дiвчинка як засвистить, i на ворогiв посиплються вбивчi подарунки анiгiляцiї. Багато перебили воїнiв Iрану.
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"