Рыбаченко Олег Павлович
Олег Рибаченко рятує царську Росiю

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Вiчний хлопчик Олег Рибаченко вирушає разом iз вiчною дiвчинкою Маргаритою Коршуновою у минуле, щоб врятувати царя Миколу Другого вiд поразки у вiйнi з Японiєю.
  Олег Рибаченко рятує царську Росiю.
  АННОТАЦIЯ
  Вiчний хлопчик Олег Рибаченко вирушає разом iз вiчною дiвчинкою Маргаритою Коршуновою у минуле, щоб врятувати царя Миколу Другого вiд поразки у вiйнi з Японiєю.
  ПРОЛОГ
  Бойовi дiти-термiнатори озброєнi гiпербластерами та у бойових костюмах зависли над морем. Вони встали якраз на шляху японських мiноносцiв, якi збиралися атакувати росiйську тихоокеанську ескадру. Перша група кораблiв країни Вранiшнього Сонця рухалася без вогнiв. Мiноносцi ковзали по морськiй поверхнi, наче зграя акул. Вони рухалися майже безшумно.
  Хлопчик-термiнатор зваживши в руцi гiпербластер з термокварковим накачуванням, який заряджався звичайною водою i за одну хвилину форсованого вогню мiг випустити енергiї до дванадцяти атомних бомб скинутих на Хiросiму. Зрозумiло, є регулятор потужностi. Оскiльки гiбербластер може працювати на будь-якому рiдкому паливi, то й економити нiчого. I якщо вже врiже, то довбане.
  Маргарита цмокнула губами i вигукнула:
  - За Росiю!
  Олег пiдтвердив:
  - За нашу Батькiвщину!
  I хлопчик iз дiвчинкою натиснули на кнопки променемета. I як довбало першi мiноносцi потрапили пiд струги з гiперфотонiв. Їх тривiально перерiзало.
  Потiм дiти-монстри перенесли своє гiперплазмове виверження iншi кораблi.
  Юнi воїни з пафосом проспiвали:
  Ми з ворогом будемо люто битися,
  Саранчi нескiнченна пiтьма-
  Буде вiчно стояти столиця,
  Сонцем свiтитиме країна!
  I продовжили знищення мiноносцiв. Один пострiли розрiзав на частини одразу кiлька кораблiв. Дiти були в бойових костюмах i зависали над поверхнею.
  Першу групу мiноносцiв було потоплено буквально за двi хвилини. Олег та Маргарита полетiли далi.
  Ось вони атакували наступну групу. Мiноносцi потрапили пiд удари променiв смертi.
  Олег узяв i заспiвав:
  Вiтчизни вiрно служили,
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок...
  Все заради матiнки святої Росiї,
  Що вал iз пекла рознесе!
  Маргарита продовжила випускаючи променi:
  Що може воїн росiйський злякатися,
  I що його сумнiви кине в тремтiння...
  Нас не лякає полум'я кольору глянцю.
  Вiдповiдь одна - ти Русь мою не чiпай!
  I дiти-термiнатори потопили ще один загiн японських мiноносцiв. I продовжили рухи. Вони були дуже швидкi. Як добре знову повернутись у дитинство пiсля дорослого стану. I ще стати дитиною-термiнатором i служити в космiчному спецназi. А ще ти допомагаєш царськiй Росiї: найпрекраснiшiй країнi на Землi!
  Ось юнi вiйни летять на поверхнi моря i за допомогою гравiопеленгатора намацують i третiй загiн мiноносцiв. Адмiрал Того хотiв зайти з козирних карток, але всi вони були битi. I ось за третiй загiн взялися хлопцi.
  Вони вели вогонь i спiвали:
  А з ким ще боролися ми переможно,
  Хто був повалений ратною рукою...
  Наполеон битий у безоднi безпросвiтної,
  Мамай у геєннi разом iз Сатаною!
  I третiй загiн мiноносцiв потоплено, розплавлено, спалено. I небагато вцiлiлих морякiв плавають на поверхнi. Дiти, як ми бачимо, розiбралися з легкими кораблями Того. Але треба буде прикiнчити i кораблi бiльшi. Потопи їх i вважай, що вiйна з Японiєю скiнчилося.
  Микола Другий десант у країнi Вранiшнього Сонця навряд чи висадить, забере назад гряду Курильських кiстякiв i Тайвань - там можна створити непогану, морську базу.
  Цар-батюшка хоче, щоб Росiя мала вiльний вихiд у свiтовий океан i його мрiя близька до виконання.
  У дiтей-термiнаторiв непогана навiгацiя, i вони пiдлiтають до мiсця дислокацiї основних сил ескадри. Шiсть броненосцiв та вiсiм броненосних крейсерiв, плюс ще й кораблi дрiбнiшi. Ну зараз, молода армiя за них вiзьметься. Точнiше пара воїнiв на вигляд дуже молодих.
  I ось вони знову включили гiпербластери, причому дуже великої потужностi, i як запустили променями смертi японськими кораблями.
  Олег узяв i разом iз Маргаритою заспiвав:
  Ми перемагали ратi Посполитої,
  Вiдвоювали дружно Порт-Артур.
  З Османовою iмперiєю билися дикою,
  I навiть Фрiдрiх бiй Росiї здув!
  Дiти-монстри лупили японцiв. Вони топили найбiльшi броненосцi граючи. Ось вибухнув i затонув "Мiкаса" разом з адмiралом Того.
  Продовжувалося знищення та iнших посудин. А юнi воїни з величезним ентузiазмом i натхненням спiвали:
  Нiхто нас перемогти вважай не може,
  Немає шансiв на реванш у пекельних орд.
  I не одна не в силах рикнути пика,
  Але ось прийшов пiдонок лисий чорт!
  I дитячий, космiчний спецназ продовжив знищення. Останнi японськi кораблi вибухнули та обвуглилися. Вони затонули i мало хто з вiдважних воїнiв пiднебесної iмперiї врятувався.
  Таким чином, Японiя залишилася без флоту. Тож юна, космiчна пара свою мiсiю виконала.
  Пiсля чого росiйська морська ескадра висадила протягом двох мiсяцiв десанти на курильських островах та Тайванi. I вiйна закiнчилась. Було пiдписано мирний договiр, що забирає у країни Сонця, що сходить, всi острiвнi володiння, крiм самої Японiї. Також самураї зобов'язалися виплатити контрибуцiю мiльярд золотих, росiйських рублiв. Росiя остаточно взяла пiд свiй контроль Корею та Маньчжурiю з Монголiєю.
  А потiм там була утворена Жовторосiя.
  Царська iмперiя переживала бурхливий економiчний пiдйом. I в першу свiтову вiйну вступила вже маючи другу економiку свiту, яка поступається лише США.
  Потiм почалася свiтова вiйна з Нiмеччиною, Австро-Угорщиною, Османською iмперiєю. Царська Росiя вступила в цю вiйну, маючи швидкi легкi танки Прохорова "Мiсяць"-2, що розвивають швидкiсть до сорока кiлометрiв на годину на шосе, що на тi часи для танка дуже багато. Маючи перший у свiтi i найпотужнiший чотиримоторний бомбардувальник "Iлля Муромець" з вiсьмома кулеметами, i несуть двi тонни бомб. Маючи таку зброю як тачанку з конем та кулеметом, протигази, мiномети, гiдролiтаки, динамореактивну артилерiю та багато iншого.
  Звичайно царська Росiя перемогла за кiлька мiсяцiв i вiдносно малу кров. А Стамбул став росiйським Царгородом, куди цар Микола Другий перенiс столицю Росiйської iмперiї. Але то вже iнша iсторiя.
  
  . РОЗДIЛ No 1.
  Стогiн йшов
  увiйшов i пiдпер сонцезахиснi окуляри на макiвцi, прибравши з обличчя довге пiсочно-свiтле волосся. Його шкiра була бронзового кольору, i в ньому вiдчувався розслаблений краєвид мiсцевого ...
  Рот Яни було вiдкрито.
  Руки Стоуна намацали кишенi його рваних шортiв, але знервованiсть не вiдводила погляду вiд Яни. Його блакитнi очi були спокiйнi, майже безтурботнi. Вiн був схожий на людину, яка щойно прокинулася вiд спокiйного сну. - Привiт, Бейкере, - сказав вiн.
  Яна почала говорити, але не видавала жодного звуку.
  "Ой. Мiй. Боже, - сказав Кейд. - Ну, це нiяково, чи не так? Вiн подивився на Яну, вираз обличчя якої виражав щось середнє мiж шоком i гнiвом. Але вiн мiг бачити щось ще в її очах, щось, що вона намагалася приховати - збудження.
  - Ти, - випалила вона. - Що ти тут робиш?
  Його голос був м'яким, обеззброєним. - Я знаю, що ти божевiльний, - сказав вiн. - I я тут не для того, щоб вручати вам якiсь виправдання. Я зник на тобi, дитино, i це моя вина.
  - Ти страшенно правий, це твоя провина, - сказала вона. "Ви не робите цього. Ви не просто встаєте i зникаєте, коли знаходитесь в серединi чогось".
  Кейд дивився на них двох i прикусив нижню губу. Вiн був свiдком того, що, як вiн сподiвався, не побачить.
  "Я знаю. Ви маєте рацiю, - сказав Стоун.
  - Ну, я не хочу про це чути, - сказала Яна.
  Стоун замовк i почав чекати. Вiн давав їй час.
  - Тож викладай, - сказала Яна. "Чому ти залишив мене? Ви зустрiчаєтеся з кимось ще? Вона симпатична? Я сподiваюся, що це так. Сподiваюся, вона того коштувала".
  Кейд хотiв розчинитись у старiючих мостинах.
  - Бейкер, тут нiкого...
  - Так, мабуть, - перервала вона.
  Стоун пiдiйшов до неї i поклав їй руки на плечi. "Подивися на мене. Я серйозно. Нiкого не було".
  "Ти не дзвонив менi цiлий мiсяць", - сказала вона з гнiвом у словах.
  "Я був на операцiї, - сказав Стоун. Я був на операцiї i не мiг нiчим iз вами подiлитися".
  "Операцiя? Ти встаєш i зникаєш на мiсяць? Що за оп? Тепер я дiзнаюся, що ти маєш бути якимсь пiдрядником для Управлiння боротьби з наркотиками? Чого ще я не знаю про тебе?"
  - Ти колись замислювався, звiдки я цьому навчився? Чи все навчання, яке я тобi дав? Зброя та тактика. Рукопашна. Руйнування i таке iнше?
  "Так, я ставив питання. Але я припускав, що ти був в армiї i не хотiв про це говорити. Але це не дає тобi права зникнути".
  - Я не мiг говорити про свою роботу, Бейкере. Не досi, тобто. Тепер, коли ти знову у строю".
  "Я не повернулася в череду", - сказала вона. "Я не Бюро. Я нiколи не повернуся туди. Вони не керують мною. Я керую собою".
  Втрутився Кейд. - Гаразд, гаразд. Чи можемо ми перервати це зiткнення з минулим? У нас зникла людина".
  Яна не впiзнала Кейда. - Ти навiть не сказав менi свого прiзвища. Не те, щоб я питав, зауважте. То Джон твоє справжнє iм'я?
  "Звичайно, це є. Я нiколи не брехав тобi. I так, я був вiйськовим. Але ти правий, я не хотiв про це говорити. Є багато речей, про якi я нiколи не хочу говорити знову. Менi просто шкода, що це завдало тобi бiль. Я не розповiдав тобi про себе, тому що не хотiв обпектися, коли це закiнчиться".
  - Ти припускав, що це закiнчиться, - сказала Яна.
  Кейду знову захотiлося бути будь-де, тiльки не тут, слухати, як його колишня дiвчина розмовляє з людиною, до якої в неї явно були почуття.
  "Чи не так?" - Сказав Стоун.
  вiдкрила рота.
  Для Кейда цей вираз був схожий на людину, яка щойно знайшла шматочок головоломки.
  Її рука знайшла рота i закрила його, i вона зробила два кроки тому. "Боже мiй, - сказала вона. Вона вказала на Стоуна. "Ваше прiзвище Стоун? Цього не може бути. Цього не може бути".
  "Яка?" - Сказав Стоун.
  Ось чому в тобi завжди було щось таке знайоме.
  На цей раз це був Кейд. - Про що ти кажеш?
  - Вiсiм рокiв тому, - сказала Яна, хитаючи головою. - Я щойно закiнчив коледж.
  Кейд сказав: "Ви познайомилися вiсiм рокiв тому?"
  "Нi. Моя перша робота, до Бюро. Я пiшов працювати в конгломерат програмного забезпечення. Я робив для них iнвестицiї. З'ясувалося, що мої боси були не в дусi. У результатi я став важливим свiдком для ФБР. Я просто виявився не в тому мiсцi i не в той час, i вiн пiдiйшов до мене. змусило мене задуматися про те, щоб стати агентом ФБР".
  Стоун насупився. "Хто? Хто пiдiйшов до тебе?"
  - Я не складав два i два доти, доки не почув твоє прiзвище. Але в тебе очi. Боже мiй. Як це я мiг пропустити? У тебе очi. Агент Стоун, ось хто.
  Стоун вiдповiв: "Тепер я пiдрядник, Бейкер. До того ж в армiї нас знали, як операторiв, а не агентiв. Я нiколи не носив iм'я Агент Стоун".
  - Не ти, - сказала Яна, - твiй батько. Ваш батько - спецiальний агент Чак Стоун, чи не так?
  На цей раз рота вiдкрився у Стоуна. - Ти знаєш мого батька?
  "Я його знаю? Вiн врятував менi життя. Так, я знаю його".
  Тиша наповнювала простiр, як дим наповнює кiмнату.
  Кейд сказав: "Чудово. Моя колишня дiвчина не тiльки поїхала, але, мабуть, у процесi створила собi цiлу нову родину". Гумор був його єдиним захистом. "Можна подумати, що оскiльки я працюю в АНБ, я вже все це знав". Вiн трохи засмiявся, але це нiкуди не подiлося.
  Яна похитала головою, i її обличчя стало твердим. "Ти мав би розповiсти менi бiльше, - сказала вона. - Але у нас немає на це часу. Нам треба перейти до справи". Вона схрестила руки i глянула на Стоуна. "Що вам вiдомо про зникнення агента Кайла МакКеррон?"
  
  16 Останнє спостереження
  
  
  "Вда,
  Стоун сказав: "Бейкер, почекай. Ви знали мого батька?"
  Яна трохи зачекала, але нарештi сказала. "Так. Це було ще у справi Petrolsoft".
  Рот Стоуна вiдкрився, нiби вiн хотiв щось сказати, але все, що вiн мiг зробити, це видихнути.
  "Петролсофт"? - нарештi сказав Стоун. Вiн глянув у пiдлогу. "Думаю, менi треба сiсти", - сказав вiн, спираючись на отоманку та опускаючись на подушки. "Тато мало не помер на цiй справi. Вiн був поранений у груди. Єдина причина, через яку вiн не помер, полягала в тому, що... - Вiн подивився на Яну.
  Яна перервала. "Вони викликали евакуацiю на гелiкоптерi. Я знаю, я був там. Його кров була на менi".
  - Не можу повiрити, що то був ти, - сказав Стоун. "Вiн кiлька днiв перебував у реанiмацiї. Ми не думали, що вiн збирається зробити це. Це було через кiлька мiсяцiв. Мене щойно вiдiбрали до Першого оперативного загону спецназу, i я вже збирався виступити, коли тато нарештi розповiв менi про справу."
  "Перший СФОД-Д?" - сказав Кейд. - Отже, ви були загоном "Дельта".
  "Ага. Ми багато чого зробили. Все пiд контролем JSOC".
  "JSOC?" сказала Яна.
  Кейд вiдповiв. "Об'єднане командування спецiальних операцiй. Щоразу, коли ми рекомендуємо вторгнення, ми дзвонимо до JSOC. У разi схвалення вони призначають або команду з Delta, або одну з восьми команд SEAL".
  "У будь-якому випадку, - продовжив Стоун, - тато був на пенсiї за станом здоров'я i вирiшив, що оскiльки я отримав допуск до секретних даних, можна буде подiлитися зi мною подробицями".
  - Вiн пропрацював у Бюро двадцять три роки, - сказала Яна. "Вiн уже мав право на пенсiю, але не хотiв ".
  - Так, - сказав Стоун. "Те, що вiн розповiв менi про цю справу. Вiн розповiв про дiвчину, яку завербував для роботи пiд прикриттям. Вiн сказав, що вона була найбезстрашнiшою iстотою, яку вiн коли-небудь бачив". Вiн продовжував дивитись на неї. - Не можу повiрити, що то був ти. Ви ризикували своїм життям. I не тiльки це, iншi агенти сказали, що ви зупинили кровотечу. Це ти врятував мого тата".
  Кейд глянув мiж ними. Вiн спостерiгав, як напруга спадає з обличчя та плечей Яни. Йому здалося, що її колишнiй гнiв розтанув.
  - Вiн врятував мою, - сказала Яна солодким голосом. "Того дня вiн був справжнiм героєм. Якби вiн не увiрвався до тiєї квартири, я був би вже мертвий. Саме через нього я пiшов працювати агентом".
  Настала довга мовчанка, i Кейд ходив туди-сюди. Наче двоє iнших забули, що вiн був тут. Вiн сказав: "Менi дуже не хочеться переривати це чудове возз'єднання, але ми можемо повернутися до справи?"
  "Кайл пiдiйшов до мене якийсь час тому, - сказав Стоун. "Вiн був новачком на островi, i я все ще намагався зрозумiти, хто вiн такий".
  - Що спонукало його звернутися до вас? - сказав Кейд.
  - Як менi це сказати? - Сказав Стоун. "У мене тут особлива репутацiя".
  - Яка репутацiя? - Запитала Яна.
  "Я вiдомий як хлопець, який може досягти мети".
  "Добитися цiлi?" сказала Яна. - Зранку ти навiть не змiг знайти свою сорочку. Молода пара засмiялася з цього висновку, але Кейд заплющив очi. "Якi речi?"
  Стоун зняв сонцезахиснi окуляри з верхiвки i засунув їх у вiльну кишеню сорочки. "У картелях я вiдомий як мул. Я перекладаю наркотики з точки А в точку Б. Це дає менi можливiсть знати, якi картелi перевозять який продукт i куди вiн прямує. Тодi я повiдомляю про це Управлiнню боротьби з наркотиками. Ну, не весь час, але час вiд часу".
  Яна пiдвела голову. - Ви не розкриваєте всi постачання? Ти працюєш у них пiдрядником, так? Хiба це не приховування доказiв?
  Стоун сказав: "Це не так просто. Щоб вижити тут так довго, як я, потрiбно бути страшенно обережним. Якби я розповiв Управлiнню по боротьбi з наркотиками про кожну партiю, вони б її перехопили. Як довго, по-твоєму, я проживу? Крiм того, бувають випадки, коли той чи iнший картель хоче перевiрити мене. Прогiн. Менi не кажуть, але iнодi в посилцi немає наркотикiв.
  Кейд сказав: "Отже, коли картелi дають тобi завдання, як ти дiзнаєшся, якi з твоїх поставок наркотикiв є просто перевiркою?"
  "Я не можу цього пояснити, - сказав Стоун. "У мене просто дивне почуття усерединi".
  - Повернемося до справи, - сказала Яна. - Розкажiть нам про Кайла.
  "Кайл дiзнався, що я мул, перш нiж дiзнався, що я працюю пiд прикриттям. Вiн потоваришував зi мною. Подумав, що я був би хорошим способом потрапити всередину. Чорт, вiн був хороший. Я уявлення не мав, хто вiн такий, i це про щось говорить. Зазвичай я можу внюхати цих хлопцiв".
  - Вiн добрий, - сказала Яна.
  "Яка?" - вiдповiв Стоун.
  - Ти сказав, що вiн добрий. Вiн не в минулому часi. Кайл живий, i ми його знайдемо".
  тут операцiї картеля?
  "Набагато бiльше, нiж ви думаєте. Це тому, що вони поводяться так стримано. Я не маю цифр, крiм того, що я бачив, але вони перемiщують багато продукцiї", - сказав Стоун.
  - Як ти можеш бути так упевнений? - сказав Кейд.
  "Послухайте, що стосується картелiв, вони знають про мене одне - я завжди виконую свої обiцянки. Така лояльнiсть має велике значення. Зокрема, менi сподобався картель Лос Растрохос. Все це говорить про те, що я отримую бiльше доступу, щоб побачити, що вiдбувається, в порiвняннi з iншими мулами низького рiвня. Це ставить мене в мiсця, .
  - Але звiдки ти знаєш, який вiн великий? - сказав Кейд.
  "Я не просто проводжу наркотики. Iнодi це готiвка. Минулого мiсяця я перевiз тракторний причiп. Вiн був заповнений до країв. муки висотою з дах, призначений для того, щоб приховати готiвку вiд стороннiх очей. Iнодi полiцiя Антигуа зупиняє вантажiвки, щоб доглянути їх ".
  "Отже, Кайл досяг успiху. "Вiн проник глибоко", - сказала Яна.
  Цього разу Стоун подивився на Кейда. - Готовий посперечатися на свою дупу, що вiн був по вуха. Як я вже сказав, вiн був найкращим з усiх, кого я коли-небудь бачив. Коли я був у escondite Oficina de Envigado, я бачив, як вiн приходив та йшов. Вiн явно розслiдував їх.
  "Офiцина де Енвiгадо що?" - Запитав Кейд.
  Вiдповiла Яна. "Ескондiт iспанською означає притулок".
  - Добре, - сказав Кейд, - тож ти побачиш його в закладi "Енвiгадо" тут, на островi. Коли ви востаннє бачили його?
  "Це було близько п'яти днiв тому. Вiн був там, мабуть, на нарадi. Я проходив мимо, а вiн снiдав на балконi с.".
  Яна пiдiйшла до Стоуна. "З? З ким?" Не отримавши вiдповiдi, вона запитала: "З ким зустрiчався Кайл?"
  Стоун глянув на неї, потiм на Кейда, потiм глянув униз i глибоко видихнув. "Монтес Лiма Перес. Ходять чутки, що його схопив iнший картель, Лос Растрохос, яким керував Дiєго Рохас.
  
  17 Фон Рохаса
  
  
  Пiсля слухання
  iм'я Дiєго Рохас, Кейд заплющив очi. Яна перевела погляд зi Стоуна на Кейда. "Добре. Хтось скаже менi, в чому справа?"
  Кейд потер шию i глибоко видихнув. - Вiн поганий, Яна.
  Стоун сказав: "Це м'яко сказано. Вiн номер один Лос Растрохоса на островi. Але не тiльки на островi. Вiн великий гравець. I вiн так само безжальний, як i вони".
  - Будь зi мною вiдвертий, Стоуне, - сказала Яна. "Якi шанси, що Кайл все ще живий?"
  - Якби це був хтось iнший, а не Рохас, вiн прожив би стiльки часу, щоб вони могли отримати вiд нього будь-яку iнформацiю, яку хотiли. Але з Рохасом нiколи не знаєш, напевно. Про його темперамент ходять легенди. Кайл мертвий. Вiн був би вже мертвий".
  "АНБ роками час вiд часу займається стеженням за колумбiйськими картелями. Кейд сказав, що Рохас не просто високопоставлений в органiзацiї, вiн нова молода кров. I у нього є родовiд".
  "Що це має означати?" сказала Яна.
  - вiдповiв Кейд. "Все почалося з картелю Калi. Cali була заснована братами Родрiгес Орехуела в мiстi Калi на пiвднi Колумбiї на початку 80-х. У тi роки це було вiдгалуженням Медельїнського картелю Пабло Ескобара, але до кiнця 80-х Орехуелас були готовi розширитися самостiйно. вiдомий як Пачо. Пачо та iншi привели картель до моменту в 90-х, коли вони контролювали дев'яносто вiдсоткiв свiтових поставок кокаїну.
  - То навiщо урок iсторiї? сказала Яна.
  "Лос Растрохос - наступник Калi. Дiєго Рохас - син Пачо, - сказав Кейд.
  - Так, - сказав Стоун, - його останнiй син. Iншi були вбитi. Отже, зважаючи на все, Пачо змiнив прiзвище Дiєго, щоб захистити його".
  Кейд сказав: "Пiсля вбивства його старших братiв дитина виросла з думкою про помсту. У нього складний психологiчний профiль, Яна. США роками намагалися дiстатися до нього".
  "Управлiння боротьби з наркотиками не змогло?" сказала Яна.
  Стоун сказав: "Все набагато складнiше. У Управлiння боротьби з наркотиками було багато заперечень, якi завадили їм закрити Рохас".
  "Вiдповiдь вiд кого?" сказала Яна.
  Вiдповiв Кейд. "Вiдповiдь Держдепартаменту. Вони боялися, що, якщо Рохаса уб'ють, у Колумбiї почнеться вакуум влади. Чи бачите, так багато в урядi Колумбiї загрузло в корупцiї. Якщо баланс сил змiниться, держава стурбована тим, що країна стане нестабiльною. I якщо це станеться, у вас з'явиться нове гаряче. нiхто їх не потурбує".
  - Не думаю, що я хочу це чути, - сказала Яна. "Мене нудить вiд цього. У будь-якому випадку, якщо Державний департамент не хоче, щоб Рохас був лiквiдований, що робить Кайл, намагаючись проникнути в їхнiй картель?"
  - Руйнування, - сказав Стоун. "Ймовiрно, вони хочуть продовжувати порушувати кожен новий маршрут постачання наркотикiв, щоб уповiльнити потiк до Сполучених Штатiв".
  Нетерпiння Яни закипiло. "Мене не хвилює вся ця фонова нiсенiтниця. Я хочу знати, як ми збираємося врятувати Кайла.
  - Ти маєш знати, - сказав Кейд. "Ви повиннi знати, хто такий Рохас i наскiльки вiн безжальний, перш нiж йти туди".
  Камiнь стояв. "Перш нiж хто ввiйде туди? Куди входить? Вiн подивився на Кейда. - Зачекайте, вона туди не увiйде, - сказав вiн, вказуючи на."
  - Вона має пiти туди, - сказав Кейд. "Вона наш єдиний шанс витягти Кайла живим".
  Об'єм каменю збiльшився. - Вiн мертвий, я ж сказав вам. Ви не знаєте, про що кажете. Ви не знаєте цих людей".
  - Я знаю про цих людей, - виплюнув Кейд.
  "Та невже?" - Сказав Стоун, схрестивши руки на грудях. - Зi свого кабiнету в АНБ? Вiн повернувся до Яни. - Бейкер, не роби цього. Я був усерединi протягом тривалого часу, i я кажу вам, що Кайл не тiльки мертвий, але навiть якби це було не так, вони вас винюхали б. I навiть не питай мене, що вони зроблять iз тобою, якщо тебе виявлять".
  Вона нiжно поклала руку на плече Стоуна. Тiльки тодi вона зрозумiла, що її рука почала тремтiти. "У мене є iдеальний спосiб увiйти", сказала вона, коли тремтiння пробiгло її тiлом. "Насправдi вони збираються запросити мене".
  Стоун похитав головою.
  "Джоннi, це те, що я маю зробити". Вона схрестила руки, намагаючись приховати тремтячу руку. "Я винен. Я винен. Я винен".
  "Так, - вiдповiв Стоун, - ти говориш дуже переконливо".
  
  18 Жахи
  
  
  Джана знала
  вона пiзно вставала i вирiшила подрiмати. Незабаром вона заснула. Її зiницi бiгали туди-сюди по її закритих столiттях. Вона вже пройшла через першi чотири стадiї сну, i швидкий рух очей почався всерйоз. Її дихання стало глибшим, а потiм сповiльнилося. Але коли сон почав розвертатися, перед її думкою спалахнули видiння свiтла. Вона почала розрiзняти певну форму, зрадницький силует Васiма Джарраха, людини, яка мучила її неспанням i сном понад три роки. Саме вiн був вiдповiдальний за три вогнепальнi поранення у верхнiй частинi її тулуба. Цi жахливi шрами. Вони завжди були поруч, постiйне нагадування про його владу над нею, i вони мали власний розум .
  Її подих почастiшало. Вона вбила Джарру за кiлька хвилин до того, як вiн мав пiдiрвати зброю масового знищення. Бачення майнули i виникали у її свiдомостi. Вона нiби дивилася кадри зi старої кiнохронiки. Її зiницi метнулися то влiво, то вправо з дедалi бiльшою швидкiстю, коли Джарра з'явився зi свого силуету. Нiби вiн вийшов з її спогадiв про той роковий день, високо на скелi, глибоко в Єллоустонському нацiональному парку.
  Джаррах, тепер ясно i чiтко сфокусований, вийшов iз силуетiв на тлi кiнохронiки та пiдiйшов до Яни. На той час вона була тяжко поранена i лежала на скелях обличчям догори. Кров i подряпини покривали її обличчя, руки та ноги - почеснi знаки, отриманi пiсля двомильного бiгу лiсом та пересiченою мiсцевiстю в гонитвi за Джаррою. Її голова вдарилася об камiння, i струс мозку зробило ситуацiю ще нечiткiшою.
  Це був ще один кошмар, що повторювався, якого вона не могла позбутися. Вона переживала одне й те жахливе випробування кiлька разiв на тиждень. I тепер межi її власного здорового глузду почали слабшати. Це було схоже на просочення земляної греблi, через яку почав просочуватися величезний об'єм води.
  Увi снi Яна спостерiгала за спиною Джарри, який тепер стояв перед нею з кришталевою яснiстю.
  "Приємно дивитися, чи не так, агент Бейкер?" - сказав Джарра крiзь нудотну усмiшку. Вiн обiйняв її за плече. "Подивимось ще раз, добре? Це фiнал, який я так нiжно люблю". Дихання Яни почастiшало.
  Того дня, коли Джарра потягнувся, щоб пiдняти Яну i кинути її тiло зi скелi, вона встромила ножа йому в груди. Потiм вона перерiзала йому горло, бризнувши кров'ю на сосновi голки, перш нiж бочкою перекотити його через край. Джаррах помер, а Яна запобiгла нападу.
  Але тут, у її кошмарi, пам'ять було змiнено, i Яна зiштовхнулася зi своїми гiршими страхами. Вона дивилася, як Джарра пiдняв її м'яке тiло з землi, кинув собi на плече i пiдiйшов до краю скелi. З торсом Яни, що звисає за ним, вiн повернувся, щоб Яна могла бачити через край i в каньйон внизу. Гострi каменi на днi стирчали вгору, як пальцi смертi. Її тiло звело вiд болю, а ослаблi руки бовталися з обох бокiв. Джарра розреготався жахливим смiхом i сказав: "Ах, годi, агенте Бейкере. Коли ви були дитиною, хiба ви не хотiли лiтати, як птах? Подивимося, чи зможеш ти лiтати". Вiн кинув її через край.
  Падаючи, вона почула зверху смiх Джарри. Її тiло врiзалося в каменi на днi каньйону, i вона залишилася в купi. Потiм Джарра недбало пiдiйшов до свого рюкзака, залiз усередину, натиснув кнопку на пристрої та побачив, як ожив цифровий екран. Вiн набрав закодовану послiдовнiсть на крихiтнiй клавiатурi та активував пристрiй. Без вагань вiн шпурнув через край вiсiмдесятифунтовий рюкзак. Вiн приземлився неподалiк тiла Яни. Через п'ять секунд вибухнула десятикiлотонна ядерна зброя.
  В атмосферу пiднялася грибоподiбна хмара, але це був лише початок. Каньйон, в якому лежала Яна, розташовувався прямо над найбiльшим у свiтi осередком вулканiчної магми. За цим пiшла какофонiя первинних та вторинних вулканiчних вивержень.
  Повернувшись у свою спальню, права рука Яни почала смикатися.
  Увi снi Яна почула попередження вiд державного геолога, з яким вони консультувалися пiд час розслiдування. "Якщо цей пристрiй вибухне прямо над магматичним вогнищем, - сказав вiн, - це викличе виверження вулкана, небачене досi. Вiн спустошить захiд Сполучених Штатiв i покриє бiльшу частину країни попелом. Вiн затьмарить небо. Буде довжиною на рiк зима...".
  Джарра у її снi повернувся обличчям до Яни, i вона побачила смерть у його очах. Її снобличчя застигло, не в силах боротися. Вiн витяг той самий нiж i встромив його їй у груди.
  У лiжку дихання Яни зупинилося, i посттравматичний стрес узяв гору. Її тiло почало битися в конвульсiях, i вона нiчого не могла зробити, щоб зупинити це.
  
  19 Працює пiд прикриттям
  
  Бар Тулулу, 5330 Marble Hill Rd., Сент-Джонс, Антiгуа
  
  Джана
  маленька чорна сукня щiльно облягала її пiдтягнуту постать. Цього було достатньо, щоб привернути увагу, але недостатньо, щоб бути яскравим. Її мета була тут i вона знала це. Коли вона увiйшла, вона не могла не помiтити Рохаса, який сидiв у кутку бару, i це було все, що вона могла зробити, щоб уникнути зорового контакту. Це вiн, подумала вона. Вiн дивився прямо на неї, i очi його простежили її виразнi вигини. Серце Яни забилося швидше, i вона видихнула, намагаючись заспокоїти схвильованi нерви. Їй здавалося, що вона йде в пащу лева.
  Музика гуркотiла з п'ятифутових динамiкiв, i тiла щiльно притиснулися один до одного, пiдстрибуючи у такт. Це була дивна сумiш африканських ритмiв, пiдкрiплена унiкальним звуком сталевих барабанiв - автентична сумiш захiдноафриканського спадщини острова, пом'якшена солоним повiтрям, легким бризом i розслабленим ставленням, вiдомим мiсцевим жителям як "острiвний час", пiдхiд до життя з низьким рiвнем стресу.
  Вона пiдiйшла до стiйки i сперлася лiктем на її полiроване дерево. Рохас був одягнений у дорогий синiй блейзер поверх бiлої сорочки на ґудзиках. Вона метнула на нього свої блакитнi очi, i у вiдповiдь куточок його рота скривився. Вона усмiхнулася у вiдповiдь, але ввiчливiше.
  Бармен, мiсцевий островитянин, витер барну стiйку бiлим рушником i спитав: "Мем?"
  - Мохiто, будь ласка, - сказала Яна.
  Рохас пiдвiвся. - Чи можу я зробити пропозицiю? Його латинський акцент був м'якшим, нiж вона очiкувала, i вона була чимось зачарована його очима. Вiн глянув на бармена. - Принеси їй ромовий пунш з гаянськими маракуйями i випий Рон Гуахiро. Вiн пiдiйшов ближче. "Сподiваюся, ви не знайдете мене надто наполегливим, але я думаю, вам сподобається. Мене звуть Дiєго Рохас". Вiн простяг руку.
  "Я Клер. Це дуже дорогий ром, - сказала Яна. "Наскiльки я пам'ятаю, близько 200 доларiв за пляшку".
  Посмiшка Рохаса оголила iдеальнi перлинно-бiлi зуби. "Красива жiнка, яка знає свiй ром. Ви просто вiдвiдуєте наш вишуканий острiв?"
  Не можу повiрити, що я так близько до нього, подумала вона, коли на її руках покрилися мурашки. Бути так близько до психопата, єдинiй людинi, яка мала ключ до пошуку Кайла, було жахливо. По її боцi потекла крапля поту.
  "Бiльшiсть остров'ян вiддають перевагу Cavalier або English Harbour, - сказала вона, - але це для середнього мiсцевого жителя. Винокурня Рона Гуахiро зробила свою кращу роботу в 70-х, але її бiльше немає в наявностi. Але 1980-тi, як вiн розливає зараз, зробили дуже респектабельну пляшку".
  "Я вражений. Ви коли-небудь пробували гуахiро 1970-х рокiв?"
  Вона поклала невинну руку на його руку i зазирнула у його темнi очi. "Не можна бажати того, чого не можеш мати. Ви не згоднi?"
  Вiн засмiявся, коли бармен змiшав пунш перед нею. "Бажати - значить прагнути володiти чи мати щось. I що змушує тебе думати, що ти не можеш отримати те, чого прагнеш?" Його очi блукали її вершиною до того, що їм подобалося.
  Яна пiдтримувала зоровий контакт i кивала.
  - Ось, мем, - сказав бармен, ставлячи перед нею склянку з ромом. Вона спробувала барвистий пунш.
  "Що ви думаєте?" - сказав Рохас.
  "Побачимо. Хоча святотатство приховувати такий прекрасний ром, як Гуахiро, за iншими смаками, я виявляю слiди гвоздики, трубочного тютюну... еспресо, трохи рудувато-коричневого портвейну та апельсин".
  "Звiдки ви дiзналися так багато про ром? У вашої родини була винокурня?"
  Тримайте його говорити. Яна вiрила, що Кайл живий, i знала, що його життя залежить вiд її здатностi проникнути до органiзацiї Рохаса. Вона шукала найменших ознак обману. Мерехтiння лицевих м'язiв, погляд метнувся вниз i влiво, але вона нiчого не могла виявити.
  "Нi, я приходжу до знання чеснiше. Я працюю в барi".
  Цього разу вiн засмiявся голоснiше i вiдповiв на її дотик. Коли його очi зупинилися на її руцi, його слiпуча посмiшка зникла, i вiн сказав: "Але що ти зробила зi своєю рукою?"
  Якщо вiн знає, що минулої ночi я вибив лайно з його суперника, вiн добре приховує це. Вона дозволила тишi, що затяглася, пiдкреслити момент. "Я порiзався пiд час голiння".
  Вiн засмiявся i допив рештки свого напою. "Мiй мiй. Але є порiзи на кiсточках. При цьому нiяких синцiв. Як дуже цiкаво. Хм...". Вiн узяв її за iншу руку. "Вiдмiтки на обох руках. Так, голiння - справа небезпечна. Треба бути обережнiшим". Цього разу латинський вiдтiнок його акценту видав легкий англiйський вiдтiнок, як у людини, яка провела багато часу у Сполученому Королiвствi.
  Яна змiнила позу, i на неї впала ще одна крапля поту. "Але навiщо бути обережним? Життя надто коротке, мiстере Рохасе.
  - Справдi, - сказав вiн, кивнувши.
  
  З затемненого схилу пагорба приблизно за п'ятдесят ярдiв Кейд примружився в бiнокль на бар просто неба. Навiть на такiй вiдстанi музика була чiтко чутна. - Ну, це не зайняло в неї багато часу, - сказав вiн.
  Стоун, що лежав на землi поруч iз ним, вiдповiв: "Ви чекали цього?" Вiн вiдрегулював штатив свого монокулярного зорового прицiлу Vortex Razor HD, щоб краще поєднати огляд, а потiм повернув сiтку, щоб збiльшити масштаб. - Я маю на увазi, як ти мiг не дивитись на неї.
  - Ти намагаєшся сказати менi, що вона гарна? Ми зустрiчалися рiк, чи знаєте.
  - Так я чув.
  Кейд скривився i похитав головою. "Дозвольте менi поставити вам питання. Ти найбiльший тупиця на островi?"
  Стоун продовжував дивитись у прицiл. "Добре, я укушу. Що це має означати?"
  "У тебе була вона. Я маю на увазi, вона у тебе була. Але ти вiдпустив її? Про що ти думав?"
  - Це не так просто.
  Кейд вiдклав бiнокль. "Це саме так просто".
  - Кидаємо, добре? Менi не подобається говорити з колишнiм хлопцем Яни про Яну".
  знову похитав головою.
  Стоун сказав: "Через хвилину вона обведе цього хлопця навколо пальця. Подивися на нього".
  "Звичайно, хотiлося б почути, що вони говорять. Я страшенно нервуюся через те, що вона знаходиться в такiй безпосереднiй близькостi вiд цього пiдонка".
  - Я нiзащо не вiдправлю її туди з прослуховуванням. Але це те, з чим ми можемо погодитись. Рохас - псих. У нього немає каяття. Потрiбно було багато смертей, щоб Рохас став Рохасом".
  
  Повернувшись до бару, Яна вiдкинулася назад i розсмiялася. Вона була вражена тим, як легко все розгорталося. - Так де ти вирiс?
  - Ти менi скажи, - вiдповiв вiн.
  "Побачимо. Темне волосся, смаглявий колiр обличчя. Але не тiльки тому, що занадто багато часу проводить на пляжi. Ви латиноамериканець".
  - Це добре?
  Яна посмiхнулася. - Я б сказав, десь у Центральнiй Америцi. Я правий?"
  - Дуже добре, - сказав вiн, кивнувши. "Я вирiс у Колумбiї. У моїх батькiв була велика ферма. Ми виробляли каву та цукрову тростину".
  Вона взяла його руку i перевернула її, потiм провела пальцями по долонi. "Це не схоже на руки фермера. А Гуахiро? Нечасто зустрiнеш людину з такими вишуканими смаками. Мабуть, це були особливi люди".
  "Вони були другим за величиною експортерами кави в країнi. Найвишуканiшi зерна арабiки".
  - Ви ж не збирали цукрову тростину на полях? Її посмiшка була грайливою.
  "Зовсiм не. Мене вiдправляли до найкращих приватних шкiл-iнтернатiв. Потiм в Оксфорд до унiверситету".
  "Класична освiта, без сумнiву".
  - I ось я.
  "Так, ось ви тут. I що ти тепер робиш? Вона знала вiдповiдь, але хотiла почути його прикриття".
  "Давай не говоритимемо про мене. Я хочу бiльше дiзнатися про вас".
  Наприклад, як вiдокремити мене вiд моїх трусикiв? Вираз обличчя Яни змiнилося. "Я бачу, як ви наближаєтеся за милю, мiстере Рохасе".
  - Мене звуть Дiєго, - сказав вiн з м'якою елегантнiстю члена королiвської родини. Його очi зустрiлися з нею. - А те, що чоловiк знаходить красу в жiнцi, у цьому щось не так?
  "Ви бачите лише поверхню. Ти мене не знаєш".
  - Я теж, - сказав вiн. "Але яке веселе було б життя, якби ми не могли вiдкривати для себе нових людей". Його рука знайшла пiдборiддя. - Але ваша заява звучить як попередження. Чи є щось, що я маю знати про тебе? Його усмiшка нагадала Янi одного голлiвудського актора.
  Їй було важко вiдвести погляд вiд його погляду, але зрештою вона вiдвела погляд. - Усерединi негарно.
  Iнший добре одягнений чоловiк iз виразними латинськими рисами обличчя швидко пiдiйшов до Рохаса i щось прошепотiв йому на вухо.
  Хто це? Яна замислилась.
  - Ви пробачте менi на хвилинку? - сказав Рохас, нiжно торкнувшись її руки. "Дiловi дзвiнки".
  Яна дивилася, як чоловiки виходять на балкон. Рохасу вручили мобiльний телефон Вiн знає. Вiн знає, що це я вiдправив його суперника до лiкарнi. Тепер я у цiй глибинi. Права рука Яни почала тремтiти. Що я роблю? Її подих почастiшало. Перед її очима спалахнули спогади про її жахливi випробування в хатинi з Рафаелем.
  
  Зi схилу пагорба за барною стiйкою Стоун примружився в потужний монокуляр. "Чорт, у нас жупел".
  "Яка?" Кейд затнувся, потягнувшись за бiноклем. - Вона в небезпецi?
  "Звичайно, вона в небезпецi. Вона за два фути вiд Дiєго Рохаса.
  "Нi!" - сказав Кейд. - Де новий хлопець, про якого ти говориш? Кейд обшукав клуб з одного боку на iнший.
  - Стривай, - вiдповiв Стоун. "Я знаю, хто це. Це розвiдник Рохаса. Схоже, вони з Рохасом виходять на балкон".
  "Я не можу бачити Яну! Де Яна?"
  Стоун глянув на Кейда.
  Вираз його обличчя нагадав Кейду про його першi днi роботи в АНБ. Вiн був таким зеленим, що почував себе таким iдiотом.
  Стоун сказав: "Боже, ти справдi жокей, чи не так?" Вiн зрушив бiнокль Кейда трохи влiво. "Вона тут. На тому ж мiсцi, де вона сидiла".
  "Добре. Добре." Дихання Кейда вирiвнялося. - I я не жокей, - пробурмотiв вiн.
  "О, нi?" - Сказав Стоун.
  - Я вже був у полi ранiше.
  - Угу.
  - Гаразд, не вiр менi. Кейд спробував вигадати справжнiй пiкантний варiант. - Крiм того, ти неправильно вжив це слово.
  Не втрачаючи уваги на Янi, Стоун запитав: "Яке слово?"
  "Буги. Привид вiдноситься до фантомного спалаху на екранi радара. Воно походить вiд старого шотландського слова "привид". Ви неправильно вжили це слово".
  - Так, - сказав Стоун. - Ти iдеально пiдходиш для польових робiт. Це також посилання на невiдомий лiтак часiв Другої свiтової вiйни, який iмовiрно є ворожим".
  - Ви знаєте охоронця?
  - Так, - вiдповiв Стоун. - Хоча бiльше схоже на консультанта з розвiдки. Його звуть Густаво Морено.
  - Густаво Морено? Кейд повторив як папугу. - Чому я знаю це iм'я? Кейд заплющив очi i почав копатися в пам'ятi в пошуках iменi, яке не спадало на думку. "Морено... Морено, чому ж я... Його очi розширилися."
  
  20 Кейд панiкує через Морено
  
  
  вона просторах
  У командному центрi АНБ Наклз побачив, що це дзвонить Кейд i вiдповiв на його дзвiнок. - Iди, Кейде.
  Зi схилу пагорба в Антигуа Кейд заїкався. "Накльз, дядько Бiлл, хапайте його. Ми отримали . . . є проблема ".
  "Ну, мабуть, так", - вiдповiв Наклз. - Чувак, заспокойся.
  Дядько Бiлл, старший начальник вiддiлу, з усмiшкою на обличчi пiдiйшов до столу Наклза. "Це Кейд? Увiмкнiть гучний зв'язок".
  - Так, сер.
  Гучний зв'язок загув. "Вона . . . вона . . ".
  - Просто заспокойся, Кейде, - сказав дядько Бiлл, витираючи крихти з бороди. Крихiтнi шматочки апельсинового крекера розчинилися у щiльному килимовому покриттi. "Дай вгадаю. Яна в барi? Може, оточила себе наркобаронами?"
  Настала коротка мовчанка. "Звiдки ти це знав?" - Сказав Кейд.
  - Давай, друже, - сказав Наклз. "Ми можемо бачити мiсце розташування вашого мобiльного телефону. Не потрiбно бути вченим-ракетником, щоб збагнути, що ви застрягли на схилi пагорба, ймовiрно, спостерiгаючи за баром пiд назвою Тулулу?"
  - У барi є кiлька камер стеження, - сказав дядько Бiлл. "Ми зламали їх. Якщо ви бачите те саме, що i ми, значить, вона розмовляла з Дiєго Рохасом, вiрно?"
  "Рохас i так досить поганий, але цей новий хлопець..."
  - Густаво Морено? - сказав дядько Бiлл. "Так, це недобре. Довго шукав його".
  - Чорт, - сказав Кейд, - чому ви, хлопцi, не сказали менi, що у нас усерединi є очi?
  - Чувак, - сказав Наклз. "Що б це було весело?
  - Ага, iстерика, - сказав Кейд. - Морено, це хлопець, який ранiше працював на Пабло Ескобара? Я правильно це пам'ятаю?"
  - Вiн той самий, - сказав дядько Бiлл. - Вiн був головою Нацiонального розвiдувального управлiння Колумбiї. Ми не бачили його бiльше року. Я вражений тим, що ви пам'ятаєте його бiографiю.
  - Хiба вiн не працював на нашому боцi? - сказав Кейд. - Але потiм зв'язався з Медельїнським картелем?
  Наклз схопився, завжди прагнучи пiдтвердити свої знання. "Схоже, вiн змiнив команду. Згiдно з нашими даними, першi десять рокiв своєї кар'єри вiн провiв у Ленглi, потiм передав свiй досвiд роботи у розвiдувальнiй службi Колумбiйського нацiонального розвiдувального управлiння, а потiм зник".
  "Звiдки у ЦРУ ще один крiт?"
  Дядько Бiлл вiдповiв. - Вiн не був кротом, Кейде. Вiн легально працював на ЦРУ. Вiн пiшов у вiдставку та повернувся на батькiвщину, щоб працювати там у розвiдцi. Саме пiсля цього вiн вирiшив, що краще працювати на наркобарона.
  - Як завгодно, - сказав Кейд. - Але якщо зараз на Рохасi працює Морено, а Морено збирає розвiдданi для картеля Лос-Растрохос, то це означає...
  Дядько Бiлл перервав його: "Цей Рохас, швидше за все, перевiрить вiдомостi про Яну. Вiн, звичайно, вже знає, що минулої ночi жiнка зламала того хлопця з картеля Офiчiна де Енвiгадо на шматки. Ми, звичайно ж, сподiваємося, що ця випадкова зустрiч з нею призведе до того, що Рохас поверне".
  - Бiлл, - сказав Кейд, - чому ти такий спокiйний? Якщо Морено проведе повну бiографiю Яни, вони напевно будуть її вiдбитки пальцiв. Вони дiзнаються, що вона iз ФБР. I якщо вони дiзнаються, що вона була федеральним агентом, вони запiдозрять, що вона працює пiд прикриттям.
  - Ми готовi до такого повороту подiй, Кейде.
  "Яка?" - крикнув вiн у слухавку.
  "Для людини з такими здiбностями до збору iнформацiї, як Густаво Морено, не дивно, що вона змогла виявити, що вона - колишнiй федерал".
  - I ти згоден iз цим?
  - Нi, я не готовий, - сказав Бiлл, - але я готовий до цього, i Яна теж. Слухай, єдине, що вона збирається зробити сьогоднi ввечерi, це зацiкавити Рохаса, чи не так? Наша єдина надiя знайти ключ до розгадки мiсцезнаходження Кайла, щоб Яна проникла всередину. Ми припускаємо, що Рохас знайде її особистiсть, i Яна цього не заперечуватиме. Насправдi вона прийме той факт, що вона була бюро, i викине свiй значок. Перевiрка даних Морено пiдтвердить, що з того часу вона живе в тицi-хижi на пляжi пiд вигаданим iм'ям.
  "Iсторiя правдоподiбна, Кейд", - додав Наклз. "Це мало чим вiдрiзняється вiд iсторiї самого Густаво Морено. Вiн також працював на високих рiвнях в урядi США, але розчарувався та пiшов".
  Дядько Бiлл сказав: "Коли вона повернеться сьогоднi ввечерi до конспiративної квартири, ви, хлопцi, розповiсте iсторiю".
  Кейд протер очi. "Вiдмiнно." Вiн видихнув. "Не можу повiрити, що ми використовуємо її як приманку".
  - Кейд? Дядько Бiлл сказав: "Яна - доросла жiнка з високим iнтелектом, i вона особливо вiрна своїм друзям. Ми не зовсiм її використовуємо".
  - Як ти гадаєш? Кейд вiдповiв.
  - Чи хотiли б ви бути тим, хто не сказав їй, що Кайл пiдозрюється у зникненнi? Якби з Кайлом щось трапилося i вона могла б щось iз цим зробити, вона б убила нас трьох за те, що ми нiчого їй не сказали. Ми можемо використовувати її як приманку, але вона точно знає, що робить.
  "Бiлл?" - сказав Кейд. "Кайл не пiдозрюється у зникненнi. Вiн зник".
  - Ми в однiй командi, Кейде. Але зараз передбачається, що Кайл все ще перебуває пiд глибоким прикриттям. Поки ми не матимемо доказiв, що його викрали, ми нiколи не отримаємо дозвiл на створення ударної групи. Я хочу, щоб ви зрозумiли важливiсть того, про що ми тут говоримо. Якщо ми вiдправимо команду, щоб забрати Кайла, i з'ясується, що його не викрадали, ми не лише зiпсуємо шiсть мiсяцiв роботи пiд прикриттям, а й порушимо мiжнародне право. Ви не у Сполучених Штатах там унизу. Антигуа - суверенна держава. Це розглядатиметься як вторгнення, i наслiдки на свiтовiй аренi будуть катастрофiчними".
  Кейд протер очi. "Чудово. Але, Бiлле, коли все це закiнчиться, я скажу мiсiс... Дядько Бiлл Тарлтон про схованку з апельсиновими крекерами пiд вашим столом".
  
  21 Прибуття на острiв
  
  Мiжнародний аеропорт VC Bird, Pavilion Drive, Осборн, Антигуа
  
  Тон чоловiк iшов
  вгору Jetway i в термiнал, як i будь-який iнший пасажир. Йому було за шiстдесят, але роки важкого життя взяли своє. Такi ознаки зовнiшнього зносу часто є результатом багаторiчного зловживання наркотиками та алкоголем. Але для цiєї людини це було результатом чогось iншого.
  Вiн знос проявився у двох фiзичних областях. По-перше, у його плечах була постiйна напруга, нiби йому потрiбно було зреагувати будь-якої митi. Це була напруга, яка не вщухала, результат довгих рокiв настороженостi нiколи не знаючи, з якого боку може прийти наступна атака. I друге було написано у його очах. Вони засуджували мертвiсть, подiбну до тiєї, яку несуть солдати, що пережили довгу, напружену вiйну. Часто званий "поглядом на тисячу ярдiв" погляд вiйськового часу може з'являтися i зникати. Але то було iнше. Його очi несли в собi нищiвну поразку. Це було все одно, що заглянути в душу людини, яка померла всерединi, але була змушена жити далi.
  Навпроти 14-го виходу вiн зупинився i переклав свою ручну поклажу на плечi, а потiм уп'явся в масивнi вiкна на злiтну смугу i на будiвлi за нею. День був ясний, ясний, i синява неба щось чула з глибини душi. Вiн вийняв фотографiю з верхньої кишенi сорочки, ненароком упустивши при цьому посадковий талон American Airlines. Вiн дивився на фотографiю молодої жiнки на церемонiї вручення дипломiв. Вона тиснула руку набагато вищому чоловiковi у дiловому костюмi. На думку чоловiка, її очi, здавалося, дивилися на нього, нiби вона стежила за кожним його рухом. I все-таки вiн знав свою мiсiю. Вiн знав свою мету. Вiн лише нещодавно отримав фотографiю i досi пам'ятає, як уперше глянув на неї. Вiн перевернув його i прочитав слова, вигравiруванi олiвцем на зворотi. Там було просто "Яна Бейкер".
  
  22 Знову в безпечному будинку
  
  - Фарм, затока Хоксбiлл, 1:14.
  
  " Перш нiж вона прийде.
  - Сказав Кейд.
  - Ти заспокоїшся? - вiдповiв Стоун. Вiн вiдкинув волосся назад i плюхнувся на диван. - Кажу тобi, вона гарна.
  "Гарний?" Кейд гаркнув. "Добре в чому? Добре в лiжку?"
  Стоун похитав головою. "Чоловiк. Я навiть не про це говорив. Я маю на увазi, що вона готова. Вона може подбати про себе". Вiн вказав на Кейда. "Треба взяти це лайно пiд контроль. У нас зникла людина".
  - Я знаю, що Кайл зник! - крикнув Кейд.
  Коли Яна йшла розбитою кораловою дорiжкою, Стоун схопився. "Не гавкайте на мене! Вона може подбати про себе. Я бачив це. Чорт, я її тренував. Вона майже може надерти менi дупу. I ще дещо. У нас з нею було щось гарне. I якщо у вас iз цим проблеми..."
  Вони обидва повернулися i побачили Яну у вiдкритому дверному отворi.
  - Що це? вона сказала. Її голос був хрипким.
  Обидва чоловiки подивилися вниз.
  Яна сказала: "А я думала, що це буде нiяково".
  - Пробач, дитинко, - сказав Стоун. "Це не важливо".
  Кейд ступив до неї. - Ти знаєш, хто це був сьогоднi з Рохасом?
  - Людина, яка витягла його назовнi? Нi.
  "Його звуть Густаво Морено. Вiн працює розвiдником на Рохаса".
  Яна дозволила цiй думцi програти в її головi. "Це мало статися. Моє минуле нiяк не могло залишитися непомiченим".
  - Як ти залишив речi у Рохаса? - Запитав Стоун.
  "Вiн запросив мене на свою вiллу".
  - Ага, - сказав Кейд. - Тримаю парi, що вiн це зробив.
  "Кейд. Заради бога. Я не збираюся з ним спати".
  Кейд шаркнув ногами i пробурмотiв собi пiд нiс: - Принаймнi, це та людина, з якою ти не збираєшся спати.
  "Що це було?" - випалила вона.
  - Нiчого, - вiдповiв Кейд.
  "Скiльки часу?" - Сказав Стоун.
  "Обiд." Вона подивилася на Кейда. "Якщо я зiграю правильно, вiн повiрить менi".
  - Як ти збираєшся змусити його це зробити? - Сказав Кейд.
  - Я можу подбати про себе, розумiєш? Менi не потрiбно, щоб ти приходив на допомогу".
  Вiн пiдiйшов до неї. "Дозволиш тобi впоратися з цим? Все пiд контролем?" Вiн нахилився i потяг її руку. "Тодi чому в тебе трясеться рука? ПТСР не пiшов. Воно нiколи не покидало тебе, чи не так?"
  Вона вiдсмикнула руку. "Не лiзь у мої справи".
  Кейд сказав: - У цiй операцiї твоя справа - це моя справа. Що ти знаєш, я знаю. Що ти чуєш, те й я чую. Я головний".
  - Ти головний, так? Я бiльше не працюю на уряд. I я не працюю на вас. Я роблю це самостiйно".
  Голос Кейда збiльшився. "Кайл МакКеррон - агент ЦРУ, i це урядова операцiя".
  Яна сказала: "Якщо це урядова операцiя, - слово виплеснулося, як зiпсований оцет, - де уряд, щоб врятувати його? Ти навiть не можеш переконати людей, що вiн зник! Вона почала крокувати. "У тебе немає пiдтримки. Цим островом мають повзати спецназiвцi. Президент має говорити по телефону та погрожувати уряду Антигуа. Пiвдюжини F-18 повиннi пронестися над мiнiстерством внутрiшнiх справ, просто щоб налякати їх до чортикiв! "
  "Я ж казав вам, що ми не мали пiдтримки, коли ми почали це!" Кейд закричав у вiдповiдь.
  Стоун стрибнув мiж ними. "Давайте все просто заспокоїмося. Ми тут в однiй командi. I всi цi сварки не наблизять нас до пошуку Кайла".
  - Я заходжу, - випалила вона. "Я йду до кiнця, з пiдтримкою чи без неї. Кайл живий". Вiбрацiя у її руцi посилилася, i вона вiдвернулася вiд Кейда. "Я не маю жодного вибору." Периферiйний зiр Яни почав розпливатися, i її дихання стало уривчастим. - Я впораюся сам, Кейде. Вона увiйшла до першої спальнi i зачинила за собою дверi. Вона сперлася руками на комод i подивилася в дзеркало. Холодний жар ударив по її обличчю, i на мить її колiна ослабли. Вона тяжко видихнула i заплющила очi. Але чим сильнiше вона намагалася позбутися жахiв, що сковували її душу, тим яскравiше ставали жахи.
  Вона уявила себе знову в хатинi, прив'язану до дерев'яного стiльця. Рафаель схилився над нею з ножем у руцi. Давай, Яна. Вiзьмiться за це. Не дозволяйте цьому тягти вас униз. Але далi вона впала. Рафаель ударив її по обличчю тильною стороною долонi, i вона вiдчула в ротi солоний присмак вологи. Зупини це. Перестаньте думати про це. Згадайте форт. Все буде добре, якщо ти просто дiстанешся до форту. Вона заплющила очi i згадала своє дитинство, маленьку стежку в лiсi. Вона уявила високi сосни, яскраве сонце, що сяє мiж гiлками, i вигляд старої фортецi. Коли Рафаель i хатина вiдiйшли на заднiй план, вона подумки пiдiйшла до заплутаної маси лiан i гiлок, якi становили вхiд у форт, i спробувала викликати в уявi всюдисущий запах свiжої землi, жасмину та соснових голок. Вона глибоко зiтхнула. Вона була всерединi. Вона була у безпецi. I нiщо не могло зашкодити їй у фортецi.
  Вона розплющила очi i подивилася на себе в дзеркало. Її волосся i макiяж були розпатланi, її очi були втомленими, переможеними. "Якщо я ледве впораюся з посттравматичним стресом пiсля зустрiчi з ним у громадському мiсцi, як я можу..."
  Але їй спало на думку самотня думка, i вона випросталася. "Рафаель мертвий. Я вбив цього сучина сина. Вiн отримав те, що заслужив, i бiльше не збирається завдавати менi болю".
  
  23 Найвищий учасник
  
  
  Джана витягла
  до ворiт безпеки i чекав, доки пiдiйде озброєний охоронець. Вона ще раз глянула в дзеркало i прогнала тремтiння. Її довге свiтле волосся було зiбране в елегантний пучок, а спiдниця-саронг, що струмує, гармонувала з острiвною атмосферою. Охоронець нахилився до її вiдкритого вiкна, i його очi ковзнули по її голiй нозi аж до стегна. Правильно, подумала вона. Отримайте гарний погляд. Можливо, вiн не був тiєю людиною, чиєї уваги вона домагалася, але ефект був саме таким, як вона хотiла.
  "Вийдiть з машини, будь ласка", - сказав охоронець, поправляючи плечовий ремiнь свого пiстолета-кулемета i зрушуючи його на бiк.
  Яна вийшла, i охоронець жестом наказав їй широко розкинути руки. Вiн використовував ручну паличку i водив нею вгору i вниз її ногами i тулубу. - Думаєш, у мене десь захований "Глок"? вона сказала. Її припущення не вислизнуло вiд охоронця - її одяг був облягаючим i майже не залишав простору для уяви.
  "Це не металошукач, - сказав вiн.
  Добре, що я не ношу провiд, подумала вона.
  Повернувшись у машину, вона поїхала довгою пiд'їзною алеєю, доглянутий пiд'їзд якої був вимощений дрiбно подрiбненим рожевим коралом i з усiх бокiв оточений вишуканим тропiчним ландшафтом. Коли вона пiднялася на вершину невеликого пагорба, перед нею вiдкрився панорамний вид на затоку Моррiс. Бiрюзово-блакитнi води та бiло-рожевi пiски були характернi для природної краси Антигуа, але зi схилу пагорба захоплює дух.
  Сам маєток був розкiшним i розташовувався на самотi на березi моря. Маєток знаходився на вершинi пагорба, але знаходився в якiйсь долинi; iншої будiвлi у полi зору не було. I якщо не звертати уваги на двох озброєних охоронцiв, що йдуть береговою лiнiєю, то сам пляж був абсолютно безлюдний. Яна зупинила машину перед входом, набором дверей з рiзьбленого скла та дерева тику пiд масивною аркою з пiсковика.
  Рохас вiдчинив обидвi дверi i вийшов. На ньому була вiльна сорочка на ґудзиках та сiрi ллянi штани. Вiн узяв Яну за обидвi руки i широко розкинув руки, щоб подивитись на неї.
  "Ваша краса паралельна красi цього острова". У його висловлюваннях була витонченiсть. - Я радий, що ти вирiшив приєднатися до мене. Ласкаво просимо на моє ранчо.
  Коли вони увiйшли всередину, Яна побачила захоплюючий дух вид на затоку через скляну стiну, що оздоблювала задню частину будинку. Бiля дюжини величезних скляних панелей були вiдсунутi назад, пролiт просто неба становив близько сорока футiв. Легкi острiвнi бризи несли iз собою тонкий аромат жасмину.
  Вiн вивiв її на балкон, де вони сiли за стiл, покритий бiлою бiлизною.
  Вiн усмiхнувся. - Я думаю, ми обидва знаємо, що ти збрехав менi минулої ночi.
  Хвиля тремтiння пробiгла по животу Яни, i хоча заява застала її зненацька, вона не здригнулася. - Як i ти, - вiдповiла вона.
  Вiн вiдкинувся на спинку стiльця. Для Яни це було визнанням того, що ситуацiя змiнилася. - Ти перший, - сказав вiн.
  "Мене звуть не Клер".
  "Нi." Його акцент був привабливим, спокусливим. - Тебе звуть Яна Бейкер, i ранiше ти була...
  - Агент ФБР, - сказала вона. - Тобi це так дивує? Її рука трохи тремтiла.
  "Я не люблю сюрпризiв, агент Бейкер".
  - Я теж, мiстере Рохасе. Але я не ходжу бiльше пiд цим iм'ям. Ви можете називати мене Яною або мiс Бейкер, але титул агента мене вiдштовхує. Вона кивнула йому. - Думаю, людина з вашими коштами перевiрила мене. I що ще ви знайшли?
  "Я зробив коротку, але легендарну кар'єру в урядi Сполучених Штатiв. Досить маленький мисливець за терористами, чи не так?"
  "Можливо."
  - Але ж ви, здається, приєдналися до нас тут, на Антигуа. Працює барменом останнiй рiк чи близько того?
  "Я нiколи не повернуся", - сказала Яна, дивлячись на спокiйнi води затоки. "Можна сказати, я змiнив свою думку. Але давай поговоримо про тебе. Ви не просто успiшний бiзнесмен, чи не так?"
  Тишу посилила раптова перерва у вiтрi.
  Вiн перекинув одну ногу через iншу. - I що змушує тебе так казати?
  - Я знаю, хто ти.
  - I все ж ти прийшов?
  Яна вiдповiла: "Ось чому я прийшла".
  Вiн на мить оцiнив її.
  Вона продовжила. - Ти думаєш, це випадковiсть, що я розбив Монтес Лiма Перес на дрiбнi шматочки?
  Двоє добре одягнених слуг пiдiйшли до столу i поставили салати на чудовому фарфорi поверх великого фарфору, що вже стояв на столi.
  Коли вони пiшли, Рохас сказав: "Ви хочете сказати, що нацiлилися на нещасного мiстера Переса?"
  Яна нiчого не сказала.
  - Ви не просто розбили його на шматки, мiс Бейкер. Наскiльки я розумiю, вiн бiльше нiколи не ходитиме правильно".
  Посилаючись на пострiл у пах, Яна сказала: "Це не єдине, що вiн бiльше нiколи не зробить".
  "Вiрно."
  Секунду вони сидiли тихо, перш нiж Рохас сказав: - Менi важко довiряти вам, мiс Бейкер. Нечасто можна зустрiти дезертирiв iз вашої країни.
  "О, нi? Тим не менш, ви користуєтеся послугами Густаво Морено. Напевно, ви знайомi з його минулим. Першi десять рокiв його кар'єри були в ЦРУ, але ви йому довiряєте".
  - Звичайно, я знаю про минуле мiстера Морено. Але менi цiкаво, як ви прийшли до такої iнформацiї?
  Нервовiсть охопила її. "Я багато чому навчився у минулому життi, мiстер Рохас".
  Вiн видихнув. - I все-таки ви кажете, що залишили те життя позаду. Переконай мене".
  "Ви вiрите, що уряд США вiдправить агента пiд прикриттям працювати в тики-барi на пляжi протягом року, просто як прикриття? Можливо, мiстер Морено також сказав вам, що ФБР, АНБ i ЦРУ шукали мене весь цей час. I знаєте чому? Тому що я кинув їм свiй значок i пiшов. Я змiнив свою особистiсть. Речi, яких я не знав, i я нiколи не вiдчував себе бiльш живим".
  " Продовжуйте " .
  - Морено також казав вам, що мiй колишнiй роботодавець хотiв звинуватити мене у вбивствi?
  "Розстрiльна смерть людини, вiдомої у всьому свiтi тiльки як Рафаель". Його колумбiйський акцент був iдеальним.
  "Вони можуть пiти нахуй", - сказала вона. Коли вiтер посилився, Яна перехилилася через стiл. - Все моє життя було брехнею, мiстере Рохасе. Вона дозволила своєму погляду ковзнути по розстебнутих ґудзиках його сорочки. Погляд був спокусливим, але її нутрощi починали вирувати. "Я дiзнався, що мої iнтереси лежать в iншому мiсцi. Я не служитиму корисливому уряду. Невдячний божевiльний з нескiнченним апетитом. Мiй шлях тепер лежить по iнший бiк".
  "Невже?"
  "Скажiмо так, у мене є певнi таланти, i вони доступнi тому, хто бiльше заплатить".
  "А якщо найвищу цiну запропонує уряд США?"
  "Тодi я вiзьму їхнi грошi та переверну їх у процесi. За останнiй рiк я думав про кiлька iнших речей, крiм цього".
  - Вiдплата - найнебезпечнiший партнер, мiс Бейкер.
  "Я впевнений, що Монтес Лiма Перес погодиться з вами".
  Вiн смiявся. "Ваш iнтелект чудово поєднується з вашою красою. Як це вино. Вiн пiдняв свою склянку. "Iдеально поєднується з гiркою насолодою салату. Одне без iншого добре. Але коли всi разом, чаклунство".
  Вони обоє потягували темно-червоне вино.
  Рохас сказав: - Наскiльки я розумiю, полiцейськi звiти про ваш арешт точнi. Пiдлий мiстер Перес хотiв нашкодити вам?
  Вона вiдвернулася. - Вiн був не першим.
  - Чiп на плечi, так?
  Яна проiгнорувала заяву. "Дозвольте менi пiдбити пiдсумки для вас. Пiсля того, як я отримав кулi за свою країну, зупинив два вибухи, був викрадений i мало не закатований до смертi, вони помилково звинуватили мене у вбивствi. Так у мене чiп на плечi? Ти страшенно правий. Менi начхати на твiй бiзнес.
  Рохас глянув на затоку, i його погляд зупинився на чайцi. Птах легко гойдався на вiтрi. Вiн зробив ще ковток вина та нахилився до неї. "Ви завдали багато шкоди Монтес Лiма Перес. Не зрозумiйте мене неправильно, вiн суперник, i я радий, що вiн забрався з дороги. Але менi не потрiбне таке гучне кровопролиття. Не тут. Це привертає увагу". Вiн видихнув. "Це не гра, мiс Бейкер. Якщо ви прийдете до мене працювати, я вимагаю найвищої лояльностi".
  - Я вже усунув головного агента служби безпеки картелю Oficina de Envigado на островi. Картель, можливо, все ще тут, але я думаю, ви вже повиннi знати, кому я вiдданий".
  "Менi потрiбно заспокоїти Oficina de Envigado. Менi потрiбно, щоб найвищi члени їхнього картелю безшумно зникли з острова. Я не можу дозволити, щоб мiсцевi правоохороннi органи або iншi, такi як ЦРУ, звернули на це увагу. Ви зацiкавленi в тому, щоб допомогти менi з моєю проблемою?"
  Яна посмiхнулася, але її рука тремтiла сильнiше. Вона тримала його на колiнах, поза полем зору. - Грошi, - сказала вона.
  Його очi стали суворими. - Не турбуйся про це прямо зараз. Просто скажи менi, як ти збираєшся виконувати свої завдання".
  
  24 Рибальськi казки
  
  
  Тон примружився
  на яскраве антигуанське сонце, потiм витяг телефон i вiдкрив програму карти. Вiн знову прибрав фотографiю i глянув у вiчi спецагенту Янi Бейкер. Фотографiю було зроблено на сценi навчального центру ФБР на базi морської пiхоти в Куантiко, штат Вiрджинiя. То був її випускний курс пiдготовки спецагентiв. Вона тиснула руку Стiвену Латенту, тодiшньому директору ФБР.
  Чоловiк вивчив карту, на якiй було вказано єдиний пiнг, розташований неподалiк його позицiї. "Все на тому ж мiсцi", - сказав вiн собi, потiм попрямував до набережної Спадщини i дотримувався вказiвникiв на пiрс на Невiс-стрiт. "Потрiбно орендувати човен", - сказав вiн людинi на причалi.
  У чоловiка була обвiтрена чорна шкiра, i вiн ховався пiд солом'яним капелюхом. Вiн не пiдняв голови. - Наскiльки великий човен? Його акцент був рудувато-коричневим з виразним острiвним присмаком.
  "Просто треба покататися. Можливо, двадцятифутовий".
  - Рибачиш? - Запитав продавець.
  "Так, щось у цьому родi", - сказав чоловiк, дивлячись на берегову лiнiю.
  
  Через кiлька хвилин чоловiк повернув ключ, i з ревом заробили два пiдвiснi двигуни. Вiн дав їм трохи постояти, потiм скинув мотузки з носа та корми та вiдштовхнувся вiд причалу. Вiн щiльно втиснув свiй телефон мiж лобовим склом i панеллю приладiв, щоб бачити карту, а потiм притулив до неї фотографiю. Вiн виїхав з гаванi, слiдуючи напряму пiнгу. - Тепер залишилося недовго, - сказав вiн, i його усмiшка оголила пожовклi зуби.
  
  25 Вогонь у животi
  
  
  Джана стояла
  i пройшла повз стiльця Рохаса, поклала руки на перила балкона i дивилася на затоку. Вона мiцно стиснула поручнi, щоб приховати вiбрацiї у руцi. Рохас повернувся, щоб подивитися, i його погляд не залишився непомiченим.
  - Менi потрiбна вiдповiдь, мiс Бейкер. Я хочу знати, як ви збираєтесь виконувати подiбнi завдання. Цим людям потрiбно буде просто зникнути, i нiхто не стане мудрiшим".
  Яна посмiхнулася. "Вже пiдтверджую свою точку зору", - сказала вона.
  - I який у цьому сенс? Вiн пiдвiвся i став поруч iз нею.
  "Твої очi. Коли я стояв i йшов сюди, ви не могли вiдiрвати вiд мене очей". Вона повернулася до нього.
  "I що в цьому поганого? Я вже казав тобi. Мої очi тягнуться до краси".
  "Як, по-твоєму, я виманив Переса з бару в занедбаний провулок?"
  Рохас кивнув головою. - Тут немає мiсця помилок, мiс Бейкер. Коли провiдний член Oficina de Envigado зникає, краще не шукати пiдказок чи тiла, якi вони могли б знайти. Або вони знайдуть твоє тiло i зроблять з ним щось". Висновок був мерзенним, але Яна притримала язик.
  - Залиш менi це. Ви знайдете, що я досить багато знаю про те, як змусити людей зникнути. I як приховати мiсце злочину. Вона дивилася в мерехтливi води. "Сто тисяч".
  - Сто тисяч доларiв - великi грошi, мiс Бейкер. Чому ви думаєте, що вашi послуги так дорого коштують?
  Вона звела на нього очi. "Це половина. Це те, що я беру вперед. Решта пiсля доставки".
  Вiн пiдiйшов ближче i знiяковiло глянув на її груди. Начебто вiн був у художнiй галереї, милуючись статуєю. Але за мить його погляд зупинився на трьох вогнепальних ранах на її грудях. Вiн пiдняв руку i провiв тильною стороною пальцiв по центральному.
  Рiзке, пекуче вiдчуття змусило Яну вiдсахнутися, коли перед її очима спалахнуло обличчя Рафаеля. - Руки геть, - сказала вона з бiльшою наполегливiстю, нiж збиралася. "Можливо, я i отримую вашу зарплату, але я роблю це не через грошi. I я нiколи не змiшую приємне з корисним. Моя цiна двiстi тисяч. Вiзьми чи залиш".
  "Без справи iз задоволенням? Яка жалiсть. Це не має значення, - сказав вiн, повернувшись i зневажливо махнувши рукою. "У моєму розпорядженнi є все, що менi потрiбно вiд гарних жiнок".
  Щось у його тонi змусило Яну замислитись. Вiн нiби описував зламаний стiльниковий телефон або пару рваних штанiв - рiч, яку потрiбно викинути та замiнити. Крихiтний голос прошепотiв звiдкись iз глибини, мiсця темряви. Покажи їй ще раз, сказав голос, коли шрам спалахнув вiд болю. Покажiть їй, наскiльки вона схожа на свого батька. Перед очима спалахнули спалахи її кошмарiв, фотографiя її батька, ордер на арешт. Її рука тремтiла сильнiше, i краї її зору почали розпливатися, але вона чинила опiр, i голос стих.
  З'явився слуга зi стравою в руцi i поставив на стiл двi склянки.
  - Але давайте сядемо i вип'ємо.
  - А що ми п'ємо? - сказала Яна, сiдаючи в крiсло.
  "Гуаро. Це означає "вогненна вода", фiрмовий колумбiйський напiй. Багатьом подобається Aguardiente Antioqueño, але я вiддаю перевагу цьому, - сказав вiн, пiднiмаючи невелику склянку з прозорою рiдиною i подрiбненим льодом, - Aguardiente Del Cauca.
  Яна тримала тремтячу руку на колiнах, а iнший пiднесла напiй до губ. Для неї це було щось на зразок нiжної горiлки, тiльки солодше.
  Рохас сказав: "Ви знаєте, що сказали мої люди, коли я сказав їм чекати вашого прибуття?"
  - I що це було?
  " Ya vienen los tombos . Це означає ... _
  Яна перебила: "Полiцейськi йдуть". Вона похитала головою. "Пiсля того, як я мало не вбив одного з ваших суперникiв, ви все ще думали, що я працюю на уряд США, чи не так?"
  - Ви продовжуєте мене дивувати, мiс Бейкер.
  "I пiсля мого прибуття ви перевiрили мене на наявнiсть пiдслуховуючих пристроїв".
  "У цiй справi не можна бути надто обережним".
  "Покажи менi решту свого ранчо".
  Екскурсiя по маєтку тривала кiлька хвилин, поки Рохас вiв її з кiмнати до кiмнати та розповiдав iсторiю великої власностi. Вiн завершив екскурсiю на нижньому рiвнi, бездоганно облаштованому пiдвалi, освiтленому денним свiтлом, де у закритiй кiмнатi було складено десятки винних бочок. "Вино надходить сюди з Колумбiї i витримується у прохолодi землi".
  - Дуже вражає, - сказала Яна. - Але ще є двi кiмнати, якi ти менi не показав. Перша - це кiмната, в якiй бiльшiсть чоловiкiв закiнчують екскурсiю".
  Рохас посмiхнувся. - Ви кришталево ясно висловили свої почуття щодо господарської спальнi. А iнший?
  Яна вказала на сталевi дверi збоку. Виявилося, що вiн веде до коридору.
  "Ах, ну не можна розкривати всi свої секрети".
  - Щось приховувати, мiстере Рохасе? Вона посмiхнулася.
  Рохас проiгнорував це твердження. Коли вони пiднiмалися широкими, яскраво освiтленими скляними сходами на перший поверх, Рохас сказав: "У мене багато джерел iнформацiї, мiс Бейкер, i я передам вам деякi вiдомостi. Iнформацiя про вашi завдання". Вiн поклав руку на її руку. "Ти заробив собi мiсце на моєму ранчо. Залишається питання, чи є у вас все необхiдне, щоб залишитися".
  Вона почала пiднiматися сходами, потiм обернулася i подивилася на нього зверху вниз. Його очi були на її задньому боцi.
  Вiн смiявся. "Дуже добре зiграно. Ти продовжуєш мене дивувати. Будь ласка, нiколи не втрачайте цiєї якостi".
  - А ви повiдомите менi джерело вашої iнформацiї. Я не приймаю факти слiпо", - сказала вона. Рохас оцiнив її, але вона продовжила. "Я знаю, що для того, щоб робити те, що робиш ти, потрiбно багато iнформацiї, але це не означає, що я їй довiряю". Пiднявшись нагору, Рохас пiдвiв її до вхiдних дверей. Густаво Морено дивився на неї з довго. довiряю цiй людинi", - сказала вона.
  Рохас глянув на Морено. "Джерело цiєї iнформацiї - мiй i тiльки мiй".
  "Це не переговори", - сказала вона.
  "Те, що ви шукаєте, вже чекає на вас на передньому сидiннi вашого автомобiля. Ми можемо обговорити джерело пiзнiше. Я хочу, щоб це сталося швидко, мiс Бейкер. Час має вирiшальне значення. Ваше завдання має бути виконане сьогоднi ввечерi .
  Вона вийшла надвiр, спустилася сходами i вийшла на розбиту коралову дорiжку. Вона сiла в машину i подумала про одне, чого не очiкувала: Рохас їхав за розкладом. Перш нiж увiйти до маєтку, вона вiдчувала неймовiрний тиск, щоб знайти Кайла i знайти його швидко. Але тепер вона пiдозрювала, що Рохас мав iншi плани, i ця думка змусила її задуматися.
  Вона взяла великий конверт i вiдкрила його. Усерединi були чотири товстi пачки новеньких стодоларових купюр та досьє. Досьє виглядало як файл ФБР. Вона була зроблена з тих самих папок, якi вона звикла бачити в урядових звiтах. Коли вона вiдкрила його, то побачила, що вiн iдентичний до звiту урядової розвiдки. До лiвої панелi була прикрiплена глянсова чорно-бiла фотографiя людини, яку Яна знала як свою мету. Праворуч було кiлька листiв довiдкового матерiалу, акуратно переплетених зверху гнучкими металевими смужками.
  Звiдки вони взяли? вона думала. Ця мета, очевидно, є членом Oficina de Envigado.
  Незадовго до того, як вона завела двигун, вона почула звук приблизно за двадцять футiв позаду себе, нiби хтось стукав у шибку. Коли вона обернулася, то побачила жiнку бiля вiкна. Обидвi її руки були притиснутi до скла, i вираз жаху вiдбився в її широко розкритих очах. Її рот розкрився в крику, i серцебиття Яни прискорилося.
  Рука затиснула рота жiнки i вiдсмикнула її. Вона пiшла. Почуття лютi спалахнуло всерединi Яни, i вона потяглася до ручки дверей. Але з ганку пролунав незнайомий латинський голос: "Так рада, що ви змогли приєднатися до нас сьогоднi, мiс Бейкер". Вона повернулася i побачила Густаво Морено, що вказує на головну браму. - Вам час покинути нашу компанiю. Поруч iз ним стояли двоє озброєних охоронцiв.
  Яна знала, що жiнку ображають, i лють, що зародилася в животi, посилилася. Вона завела машину, потiм увiмкнула передачу.
  Їдучи, вона намагалася придушити думки про жiнку, але не змогла. Вона пройшла вхiд, де охоронець уже вiдчинив ворота. Вiн стояв i чекав, поки вона пройде. Легка усмiшка на його обличчi викликала в неї огиду.
  Морено, можливо, встановила на мою машину пристрiй стеження, подумала вона. Я не можу повернутися у притулок.
  
  26 Назад у бунгало
  
  Сiде Хiлл Бей
  
  Джана водила
  у напрямку її крихiтного пляжного бунгало. Якби у Густаво Морено було докладне досьє на неї, вони, звичайно ж, уже знали, де вона живе, тож доїхати туди не було б проблемою. Вона петляла головною дорогою Грейс-Фарм i повертала лiворуч до води в затоцi Перрi, потiм повертала ґрунтовою дорогою, перш нiж зупинитися в Маленькому Орлеанi, напiвзруйнованому ринку, який часто вiдвiдують мiсцевi жителi. Фарба, що вигорiла на сонцi, колись була персикового, рожевого i бiрюзового кольорiв. Магазин легко вписався в навколишнє село. Вона вискочила, взяла єдиний телефон-автомат, що працює, i набрала номер Стоуна.
  - Гей, - сказала вона. "Я вийшов".
  "Слава Богу, - вiдповiв Стоун.
  - Я в Лiтл-Кантонi. Чому б тобi не заїхати до мене додому?"
  "У дорозi".
  "I переконайтеся, що вас не переслiдують".
  Стоун засмiявся. "Нещодавно ти був моїм студент".
  "Я багато знала, перш нiж прийти до тебе, придурок", - сказала вона саркастичним тоном.
  
  Її однокiмнатне бунгало розташовувалося в ореолi бананових та кокосових пальм. Це була скорiше халупа, нiж щось ще. Але тропiчнi кольори, що прикрасили iнтер'єр, допомогли пом'якшити уявлення про бiднiсть на околицях. Будинок, якщо його можна так назвати, розташовувався за п'ятдесят ярдiв вiд води на приватному ранчо, що належав британськiй родинi. Орендна плата була понад дешевою. Коли Яна прибула на острiв за рiк до цього, вона прагнула простого iснування, i їй це вдалося. У порiвняннi з середнiм остров'янином, у Яни були грошi, так що обставити мiзерний простiр було легко.
  Через десять хвилин пiд'їхав джип Стоун, i вона застрибнула всередину. - Ти ж не ходив до Рохаса в такому виглядi, чи не так? - Сказав Стоун, вiдсторонюючись.
  "Нi, я просто переодяглася", - сказала вона. "Кайл живий".
  Вiн натиснув на гальма, i джип занесло, коли з-пiд нього пiднявся стовп пилу. "Ви його бачили? Чому ти так не сказав? Якби ми знали це, ми б поставили команду DEA у режим очiкування".
  - Я його не бачив.
  Вiн поволi прискорився. - Тодi чому ти...
  "Предчуття".
  "АНБ не збирається вiддавати наказ про вторгнення за натхненням".
  "Вiн там. Я говорю вам.
  - Через передчуття?
  "Можливо, ти не в курсi, але багато злочинiв розкриваються завдяки припущенням".
  "Так, - дорiкнув вiн, - але багато що вирiшується фактичними доказами".
  Вони пiд'їхали до конспiративної квартири i ввiйшли всередину.
  - Кейде, - сказала вона, - чому ти думаєш, що за притулком не ведеться спостереження?
  - Я теж радий тебе бачити, - сказав вiн, вiдiрвавшись вiд ноутбука. Вiн знову повернувся до монiтора, де перебував у серединi захищеної вiдеоконференцiї з АНБ. "Почекайте, дядько Бiлл. Вона щойно увiйшла".
  Потiм iз динамiкiв ноутбука Яна почула голоси. - Так, - сказав голос, - ми знаємо. Ми бачили, як вона йде дорогою".
  Яна схилилася над монiтором. "Привiт, дядько Бiлл. Що значить, ти мiг бачити мене? У вас є монiтори на дорозi?"
  На вiдео нахилився Наклз. - Вони називаються супутниками, агент Бейкер. Ми спостерiгаємо".
  - Накльз, - сказала Яна, випроставшись i схрестивши руки на грудях, - зателефонуйте менi агент ще раз, i я ... . ".
  - Так, мем, - сказав вiн.
  Кейд сказав: - I це вiдповiдь на ваше запитання, чому ми знаємо, що за нами тут не стежать. Наклз має команду, яка завжди дивиться в небо. Ми дiзнаємося, якщо хтось наблизиться на чверть милi.
  - Там унизу використовуються кiлометри, Кейд, - сказав Наклз.
  - Всезнайко, - вiдповiв Кейд.
  Стоун похитав головою. "Яна думає, що Кайл все ще живий".
  - Якi у нас є докази? - сказав дядько Бiлл, проводячи рукою по своїй густiй бородi.
  - Нiчого, - сказав Стоун.
  - Вiн живий, - сказала Яна. - Як ти гадаєш, ми це отримали? Вона пiдняла досьє. "Це повна обробка одного з членiв Oficina de Envigado. Вони хочуть, щоб я вбив людину на iм'я Карлос Гавiрiа".
  "Це iм'я мало вiдбутися вiд Густаво Морено", - сказав Наклз. "Ми знаємо, що вiн сильний удар у розвiдувальному спiвтовариствi".
  Яна похитала головою. "Не звiдки взялася довiдкова iнформацiя, звiдки взагалi взялася назва". Вона подивилася на решту. - Нiхто з вас, генiїв, не знає, чи не так? Її зустрiла тиша. "Рохас хоче видалити Oficina de Envigado з острова, але цi картелi вели такий бiзнес десятилiттями. Вони знають, що роблять".
  Бiлл сказав: "До чого ти хилиш?"
  Яна сказала: "Навiть Густаво Морено було б важко дiзнатися, хто був на островi з Oficina de Envigado. Йому потрiбно десь отримати цю iнформацiю".
  На вiдеомонiторi дядько Бiлл вiдкинувся на спинку стiльця. Його пальцi закопали глибоко в його волосся, яке стало швидше сiллю, нiж перцем. "Кайл. Кайла допитали, i саме тому вони отримали iм'я Карлос Гавiрiа".
  сказала Яна.
  - О, та гаразд, - сказав Кейд. "Я не вiрю тому факту, що Морено не знав, хто з Oficina de Envigado був на островi. Це його робота - знати такi речi".
  Стоун поклав руку на плече Кейда. "Витратили багато часу, працюючи агентом DEA, чи не так?"
  - Ну нi, але ...
  Стоун продовжив. "Багато часу провiв на передовiй? Встановлення контактiв? Купуєте наркотики пiд прикриттям? Може, на лiнiї вогню? Проникнення у вищi ешелони наркобiзнесу?"
  - Нi, але ...
  "Повiрте менi, - сказав Стоун, - це набагато складнiше, нiж ви думаєте. Цi люди не просто з'являються на островi i оголошують про себе. Вони входять тихо, пiд фальшивими iменами. Все вiдбувається повiльно. Якiсть паспортiв неймовiрна. Потiм, коли вся команда збереться, вони вiдкриють магазин абсолютно анонiмно".
  "Збери бiографiю на це iм'я", - сказав дядько Бiлл Наклзу.
  Наклз усмiхнувся. - Воно вже включене, сер, - сказав вiн, показуючи на екран номер чотири. "Карлос Очоа Гавiрiа, вiн син командира МАС".
  пробурмотiв дядько Бiлл.
  - Що таке МАС? - Запитав Кейд.
  Наклз був дуже радий допомогти. "Муерте а Секюстрадарес. Це була воєнiзована органiзацiя. Починав як безпеку, щоб стабiлiзувати регiон. У тi днi до його складу входили члени Медельїнського картелю, колумбiйськi вiйськовi, колумбiйськi законодавчi органи, дрiбнi промисловцi, кiлька багатих скотарiв i навiть Texas Petroleum".
  Яна сказала: "Тексас петролеум? Компанiя зi США? Якого бiса американська компанiя пов'язана з наркокартелями?"
  - вiдповiв дядько Бiлл. "Кокаїн щойно став бiльшим експортним товаром, нiж кава. Для виробництва такої кiлькостi продукту потрiбно багато землi i робiтникiв. А на мiсцевих жителiв нападали з усiх бокiв. MAS був створений для боротьби з партизанами, якi намагалися або перерозподiлити свої землi, або викрасти помiщикiв, або вимагати грошi. Такi компанiї, як Texas Petroleum, потребують.
  - Але МАС змiнив свiй статут, чи не так? - Сказав Кейд.
  Наклз сказав: "Це стало пiдроздiлом Медельїнського картелю. Вони вживали заходiв, якщо ви розумiєте, про що я. Стабiльнiсть регiону перестала бути проблемою. З усiма, хто заважав картелю, розправлялися".
  - Гаразд, - сказала Яна, - отже, моєю метою, Карлосом Гавiрiа, був син лiдера. I що?
  "Пам'ятайте, - вiдповiв дядько Бiлл, - ми говоримо про Колумбiю на початку 80-х. Як син, вiн пiшов би з батьком. Вiн був би свiдком десяткiв чи сотень вбивств. Вiн вирiс у цьому середовищi".
  - Так, - сказав Кейд, - не сумнiваюся, що вiн брав участь у деяких. Змусити такого безжального хлопця зникнути буде нелегко.
  Яна повернулася спиною. "Хто сказав, що вiн повинен просто зникнути?"
  - Що це було, Яна? - сказав дядько Бiлл.
  - Вона сказала, - вiдповiв Кейд, - чому вiн повинен просто зникнути? Ти ж не це маєш на увазi, Яна?
  - Я витягну Кайла звiдти. Менi байдуже, що для цього потрiбно".
  Кейд пiдвiвся. "Ви не можете мати на увазi, що готовi вчинити вбивство".
  Очi Яни були як камiнь.
  Наступним заговорив дядько Бiлл. - Якби твiй дiдусь стояв поряд з тобою, ти б не сказала цього, Яна.
  - Це не буде вбивством, - сказала вона.
  "О, нi?" - сказав Кейд. - I як би ви це назвали?
  "Хтось отримує те, що заслужив", - сказала вона.
  Цього разу в голосi дядька Бiлла була отрута. "На моєму чергуваннi не буде вбивств. Тема закрита. А тепер кинь це". Це був перший раз, коли хтось iз них бачив, як типово стоїчна людина розлютилася. - Крiм того, ми маємо бiльше iнформацiї, - сказав дядько Бiлл. - Скажи їм, Наклз.
  "Розкажи нам що?" - Сказав Кейд.
  Наклз пiдвiвся. Тепер вiн був у своїй стихiї. "Ви не повiрите, що ми знайшли у файлi Кайла iз ЦРУ".
  
  27 Файл ЦРУ Кайла
  
  затока Хоксбiлл
  
  Головнi убори
  у досьє Кайла iз ЦРУ? - Запитала Яна.
  Наклз вiдповiв: "Вони приховали його федеральну приналежнiсть".
  "Що означає ..."
  "Вони пiдробили його файл", - сказав Наклз. Йому подобалося бути тим, хто знав щось, чого не знали iншi.
  - Я знаю, що це означає, - сказала Яна. - Я хотiв запитати, що там написано?
  Дядько Бiлл сказав: "Вони представили його агентом Управлiння боротьби з наркотиками".
  Кейд пiдвiвся. "Чому вони це зробили? Вони хочуть, щоб його вбили?"
  Яна повернулася i зробила кiлька крокiв, поки iнформацiя оброблялась у її головi. "Вони не хочуть, щоб його вбили, вони хочуть врятувати йому життя".
  - Так, - сказав дядько Бiлл. "I журнал даних показує, що ця нова особа була введена в систему чотири днi тому".
  зник Кайл".
  - Логiчно, - сказала Яна. "Якби Кайл таємно розслiдував зв'язок iз наркотиками i пропустив реєстрацiю, ЦРУ могло б припустити, що вiн був скомпрометований". Вона повернулася до Кейда, який все ще наздоганяв її. "Я казав тобi. Рохас отримав назву мого першого завдання вiд Кайла. I причина, через яку вiн знав, що у Кайла буде така iнформацiя, полягає в тому, що Густаво Морено ознайомився з пiдноготною Кайла".
  Кейд заплющив очi. "I виявив, що вiн був DEA. Так що тепер ми знаємо, що вiн живий".
  - Бiлле, - сказала Яна, - ти повинен це дозволити. Ви повиннi послати сюди команду, щоб витягнути його.
  - Вже пробував, - вiдповiв дядько Бiлл. - Це складнiше, нiж це.
  - Чорт забирай, Бiлле! Яна сказала: "Наскiльки це може бути складно? Кайла утримує наркобарон, i ми маємо його витягнути".
  - Яна, - сказав Бiлл, - я щойно розмовляв з радником нацiональної безпеки. Я потрапив у кам'яну стiну".
  "Полiтика", - сказав Стоун, похитавши головою.
  Бiлл продовжив. "Яно, я тобi вiрю. Але цього недостатньо. Незабаром станеться щось велике, а я поняття не маю, що саме. Нiхто не збирається порушувати баланс".
  Обличчя Яни почало блiднути. "Бiлл, я не збираюся сидiти тут i дозволяти Кайлу померти. Менi начхати, якi полiтичнi ставки". Її подих прискорився.
  - Ти гаразд, Яна? - Сказав Кейд.
  Вона пiдiйшла до монiтора i нахилилася. - Я не залишу його, Бiлле. Я не залишу його".
  Кейд узяв її за плечi i посадив у крiсло.
  - Я на твоєму боцi, Яна, - сказав Бiлл. Його голос був спокiйним, обнадiйливим. "Я. Але я нiчого не можу зробити. Мої руки пов'язанi".
  У її тонi була певна злiсть. - Не роби цього, Бiлле, - вiдповiла вона. "Вiн один iз нас. Ми говоримо про Кайла.
  Бiлл вiдвiв погляд. За мить вiн заговорив. "Я знаю, про кого ми говоримо. Кайл для мене сiм'я".
  М'язи щелепи Яни напружилися. - Я зроблю це сама, якщо доведеться, - сказала вона. - Але це не буде схожим на те, що бригада хiрургiв увiйшла всередину i обережно витягла його. Це буде виглядати так, нiби вибухнула чортова замiнована машина".
  Бiлл зиркнув на монiтор. "Щось трапилося, чи не так? Щось ще сталося, коли ти пiшла до Рохаса".
  Жiнка в маєтку, що кричала через дзеркальне скло, майнула в полi зору Яни, але вона нiчого не сказала.
  Стоун сказав: "Бiлл, нам все одно доведеться отримати доступ до команд".
  "Чому це?"
  "Рохас найняв Яну, щоб убити голову Oficina de Envigado. Вона не може пiти вбити хлопця. Ми повиннi активувати протокол екстремальної видачi. Яна заманить його в якесь вiдокремлене мiсце, а команда схопить його".
  Але через дядька Бiлла та Наклза вперед вийшов чоловiк iз командного центру АНБ. Вiн був одягнений у темний костюм та краватку. "Передачi не буде", - сказав чоловiк, коли дядько Бiлл повернувся до нього.
  Яна зиркнула на монiтор. "Сукiн син".
  
  28 Порча ЦРУ
  
  
  Хто, чорт забирай, цей хлопець?
  Стоун сказав, але Яна та Кейд знали.
  "Нiщо так не прикрасить день дiвчини, як ще один фермерський хлопчик iз Вiрджинiї", - сказала Яна, схрестивши руки на грудях.
  Руки чоловiка залишились у кишенях костюма, нiби вiн розмовляв iз друзями на весiльному прийомi. "Команда видачi не буде. Не буде й команди для евакуацiї агента МакКеррон".
  Руки Стоуна злетiли у повiтря, i вiн закричав на монiтор. - Ким, чорт забирай, ти себе уявив?
  - А ви, агенте Бейкер, - сказав чоловiк, - ви вiдступите. У маєтку Дiєго Рохаса не буде бомб.
  Дядько Бiлл зняв окуляри i протер очi. "Стоуне, дозвольте представити вам Лоуренса Уоллеса, нещодавно призначеного помiчником заступника директора ЦРУ, Нацiональної секретної служби, Контртерористичного центру".
  "Це порядок денний ЦРУ?" Яна загавкала. "Ти той, хто обгороджує це? Що може бути настiльки важливим, щоб ти кинула чоловiка? Що цього разу? ЦРУ хоче продавати кокаїн антигуанським повстанцям? Продати зброю Аль-Каїдi, щоб вони могли боротися з IДIЛ? Вiдмивати грошi для ...
  - Досить, Яна, - сказав Бiлл.
  Посмiшка Лоуренса Уоллеса була ввiчливою, але поблажливою. "Я не прикрашатиму вашi коментарi вiдповiддю, агент Бейкер".
  "Я бiльше не агент. Якщо ти назвеш мене так ще раз, - сказала Яна, вказуючи пальцем, - я прилячу туди, вирву твiй кадик i вручу тобi".
  Уоллес усмiхнувся. - Радий тебе бачити, як завжди. Вiн пiшов з поля зору монiтора.
  Стоун подивився на решту. - Що, чорт забирай, щойно сталося?
  Бiлл вiдповiв. - Як я й сказав. Тут є ще щось, i я маю намiр з'ясувати, що саме "."
  
  29 Найкращi продуманi плани
  
  Вiйськовий штаб АНБ, Форт-Мiд, Мерiленд
  
  "Сир?"
  - сказав Наклз, увiрвавшись до кiмнати. Дядько Бiлл зупинився на пiвсловi. Вiн i дюжина iнших чоловiкiв, всi воєначальники, що сидiли довкола довгого овального столу, пiдвели голови. - О, вибач.
  Бiлл видихнув. - Ну нiчого, синку. Не те, щоб цей брифiнг стосувався питань нацiональної безпеки. Насправдi ми обговорювали схеми в'язання".
  Наклз проковтнув. "Так сер. Є дещо, що ви повиннi побачити. Прямо зараз, сер."
  Дядько Бiлл сказав: "Ви не вибачте мене, джентльмени? Борг кличе".
  Бiлл не вiдставав вiд Наклза, поки вiн мчав у величезний командний центр. "Вiн тут, сер, на сьомому монiторi", - сказав вiн, вказуючи на один з безлiчi величезних комп'ютерних екранiв, пiдвiшених до високої стелi. - Там, у центрi екрана.
  На що я дивлюся?
  - Лора? Наклз сказав жiнцi через кiмнату. - Можеш трохи збiльшити?
  Коли зображення з супутника на монiторi наблизилося, воно показало маленький човен приблизно за сiмдесят п'ять ярдiв вiд берегової лiнiї .
  "Милий Вейлер, - сказав Бiлл, - я не думаю, що ти викликав мене з наради з об'єднаним комiтетом начальникiв, щоб показати менi свої плани на вiдпустку".
  - Нi, сер, - вiдповiв Наклз. "Цi зображення отриманi з одного з наших супутникiв-шпигунiв, NROL-55, пiд кодовою назвою Intruder. Вiн знаходиться на геосинхроннiй орбiтi з мiсiєю прикриття РТР або спостереження за океаном, але ми перепризначили його для ...
  "Накльз!"
  "Так сер. Ми дивимося на затоку Хоксбiлл, Антiгуа".
  "А також?"
  "Лора? спостереження, сер.
  "Почекайте, затока Хоксбiлл? Наш безпечний будинок?
  Наклз нiчого не сказав, але висновок був добре зрозумiлий.
  "Христос. Наклз, зроби менi безпечний зв'язок iз притулком".
  - Саме так, сер. Я це вже пробував".
  - Нi радостi?
  "Це навiть не пройде. Комлiнка вiдключено.
  "Це неможливо", - сказав дядько Бiлл, пiдiйшовши до ноутбука i сiв.
  - Прямо тут, - сказав Наклз, вказуючи на монiтор комп'ютера. "Я пробував супутник тричi, а потiм запустив це. Дивись дiагностику".
  Бiлл вивчив свiдчення. "Супутник там в порядку. I подивiться, вiн у робочому станi. Бiлл вивчив iнформацiю далi. "Всi системи онлайн. I ми були на зв'язку з конспiративною кiмнатою, що годину тому? У чому проблема?" Але потiм Бiлл випростався i вдарив кулаком по столу. "Цей сучий син".
  "Сер?"
  Бiлл пiдвiвся. - Цi придурки перерiзали висхiдну лiнiю зв'язку. Вiн узяв телефон та набрав номер. "Вони перерiзали висхiдну лiнiю зв'язку, i тепер у нас в руках шахрай". Вiн говорив у слухавку. "Викличте менi групу спецiального реагування Управлiння боротьби з наркотиками в Пойнт-Удал, Вiргiнськi острови США". Вiн трохи почекав, поки його дзвiнок було з'єднано. "Командир? Це Вiльям Тарлтон, код допуску АНБ кiло-альфа-один-один-дев'ять-шiсть-зулу-вiсiм. У мене прiоритетна мета на Антигуа. Пiднiмiть свої активи i прискорiться. Ви отримаєте маршрут i пакет завдань у польотi. Це не навчання, коммандер. Пiдтвердити?" Вiн повiсив слухавку i глянув на Наклза.
  "Я не розумiю. Хто перервав висхiдний зв'язок? Але в той момент, коли питання зiрвалося з його губ, Наклз знав вiдповiдь. "Боже мiй".
  
  30 Розбiйник
  
  Командний центр АНБ
  
  "СЯ?"
  - Сказав Наклз. - Але навiщо ЦРУ вiдключати наш супутник зв'язку?
  Бiлл був набагато поперед нього. "Накльз, менi потрiбен план польоту для Управлiння боротьби з наркотиками i розрахунковий час для перехоплення".
  "Сер, ми справдi посилаємо команду? Нам знадобиться дозвiл президента, щоб вторгнутися в Антигуа, чи не так?"
  - Ти дозволив менi турбуватися про це. I це не вторгнення, це одна команда".
  "Спробуйте розповiсти про це Мiнiстерству закордонних справ Антигуа". Малюк стукав своїм ноутбуком. Його натискання клавiш звучало як пострiли. "Вiд станцiї управлiння боротьби з наркотиками на Вiргiнських островах США до Антигуа двiстi двадцять морських миль", - сказав Наклз, почавши говорити сам iз собою. - Подивимося, Управлiння боротьби з наркотиками має "Гольфстрiм IV", тож... . . max V-швидкiсть 0,88 маху, що це таке? Близько 488 вузлiв, правда? Але я сумнiваюся, що вони так сильно тиснуть, тож, скажiмо, 480 вузлiв, плюс-мiнус. Це 552 милi на годину, тобто вони знаходяться у VC Bird International на Антигуа приблизно через сорок хвилин пiсля зльоту, залежно вiд того, наскiльки швидко вони розганяються до максимуму. До того ж нам доведеться враховувати час, за який вони дiстануться лiтака.
  - Дуже багато часу, - сказав дядько Бiлл. - Якщо шахрай у цьому човнi - спостерiгач, вiн мiг уже зателефонувати в той бiса картель, на який працює, i в них могли бути люди в дорозi. Подзвони Кейду на мобiльний.
  "Але, сер, - сказав Наклз, - це не захищена лiнiя".
  "Менi начхати. Я хочу, щоб вони пiшли звiдси прямо зараз". Бiлл почав ходити. "Цей мудак може бути будь-ким".
  - Iнший варiант ... - Запропонував Наклз, перш нiж знову його перервали.
  - Що, коли вiн працює на Рохаса? Дядько Бiлл продовжував, не зважаючи на хлопчика. - Це означало б, що Кейд i Стоун будуть скомпрометованi, не кажучи вже про те, що прикриття Яни, напевно, буде розкрите. Ти все ще стежиш за ним?
  "Звичайно, знаємо, сер. Але є одна рiч, якої ти не ...
  "Якщо нам доведеться зробити гарячу екстракцiю, за це доведеться заплатити, але на даний момент менi справдi насрати".
  "Сер!"
  - Що таке, Наклз? Прокляття, синку, викладай".
  "Що, якщо ударна група Управлiння боротьби з наркотиками схопить хлопця в човнi, але виявиться, що вiн iз ЦРУ?"
  
  31 Ненавмисний
  
  затока Хоксбiлл
  
  Стогiн натиснув
  свої окуляри на макiвку i плюхнувся на диван. "Це справжня бiда. Хто цей придурок?"
  Я не набридло, i вона зникла в заднiй спальнi.
  Кейд сказав: "Лоуренс Воллес - людина компанiї. Я мав з ним справу в минулому".
  "Ага?" - Сказав Стоун. "Без команди з видачi, як ми можемо змусити зникнути завдання Яни, Карлоса Гавiрiа? Я маю на увазi нас трьох? Це неможливо".
  "Я думав, що ви крутий оператор армiйського загону "Дельта", не менше".
  "Я серйозно. Ви зупинилися i подумали про те, що потрiбно, щоб провернути щось подiбне? З командою видачi це було б не так вже й погано. втрачав свiдомiсть. Потiм команда запихала його в фургон, i вiн виїжджав. Стоун похитав головою.
  Кейд знизав плечима. "Я не знаю. Це має бути щось, що ми можемо зробити самi".
  - Як довго ти сидиш у цiй кабiнцi?
  - Гей, Стоуне, пiшов ти, - сказав Кейд. - Я вже був у полi ранiше.
  - Добре, бо вiн нам знадобиться. Але ти це не продумуєш. Гавiрiя буде не одна. Вiн номер один у Oficina de Envigado на островi. Вiн матиме захист. I пiд захистом я не маю на увазi, що у нього буде презерватив".
  Яна стояла у дверях своєї спальнi i сказала: "Два колишнi хлопцi говорять про презервативи. Чи може це стати ще гiрше?"
  Камiнь стояв. - Яна, ти не дуже добре виглядаєш.
  - Дуже дякую, - вiдповiла вона. - Кейде, менi довелося тiкати зi свого бунгало. У тебе є адвiл?
  "Звичайно. Мої речi в iншiй спальнi. Зовнiшня кишеня моєї сумки."
  Вона зникла в кiмнатi Кейда.
  Стоун пiдiйшов ближче i понизив голос. "Стає все гiрше".
  "Я знаю, що це так".
  "Нi, чувак. Я маю на увазi, що я був з нею майже рiк, i я нiколи не бачив, щоб все було так погано".
  ранiше не було ознак посттравматичного стресу?
  - Звiсно. Просто вона краще за нього контролювала. Але це, нiби вона ось-ось вибухне будь-якої секунди. Ви можете бачити це в її очах.
  - Ви щось на зразок психолога? Твердження Кейда було поблажливим.
  "Бує з багатьма хлопцями. Я бачив це. Ми повернулися з довгого вiдрядження. З цим важко впоратися. Людина не призначена для управлiння зоною бойових дiй. Що з нею взагалi сталося?"
  Кейд схрестив руки на грудях i примружився. "Ти був iз нею рiк, i вона нiколи не говорила тобi? Не схоже, що у вас були серйознi стосунки".
  "Iди в дупу. Вона пiшла вiд тебе, наскiльки я пам'ятаю. I це не мало до мене нiякого вiдношення. Знаєш, я втомився вiд твого лайна. Коли я зустрiв її, вона дуже хотiла вчитися. Так я навчив її. Вона нiколи не пiде, i тодi я зрозумiв. Нею рухалося те, через що вона пройшла?"
  - Якщо вона тобi не сказала, я вже точно не збираюся.
  - Я не ворог, Кейде. Ми в однiй командi, якщо ти не помiтив.
  - Я не маю на це часу, - сказав Кейд. Вiн глянув на ноутбук. "I чому АНБ знову не подзвонило?"
  Стоун глянув на годинник. - Можливо, вони зайнятi.
  "Дядько Бiлл - найкращий з усiх. Вiн не зайнятий". Кейд сiв за ноутбук i натиснув кiлька кнопок. Вiн поглянув на монiтор. - Якого бiса?
  Стоун нахилився. "Що трапилося?"
  - Супутник, - сказав Кейд, вказуючи на маленьку iконку земної кулi, що обертається в правому верхньому кутку екрану. Земна куля була темною.
  "Що щодо цього?"
  "Коли зв'язок гарячий, земна куля яскраво-зелена. Начебто його немає. Чорт, ми втратили зв'язок".
  - Ну, - сказав Стоун, - якщо це щось на зразок Wi-Fi...
  "Це не що iнше, як Wi-Fi. Таке стабiльне з'єднання просто так не обривається. Вiн знаходиться на геостацiонарнiй орбiтi. Супутник весь час залишається в тому самому становищi. I справа не в тому, що ми мобiльнi чи є перешкоди вiд штормової системи. Дозвольте менi провести дiагностику".
  "Ти знову вiдкусиш менi голову ось так, i у нас з тобою будуть проблеми. Геосинхронна орбiта. Я покажу вам геостацiонарну орбiту".
  "Гей, хлопець iз загону "Дельта", ти просто дотримуєшся свого боку мiсiї, а я дотримуватимусь своєї". Потiм Кейд щось пробурмотiв собi пiд нiс.
  - Що це було?
  "Я сказав, що ви не дiзнаєтеся свiй Wi-Fi по Bluetooth, по BGAN i по VSAT".
  "Яка олiвцева шия. Думаєш, ти знаєш своє лайно, чи не так? Дозвольте менi поставити вам питання. У свiтлошумовiй гранатi M84 пiротехнiчний заряд являє собою дозвукову дефлаграцiю або надзвукову детонацiю? Нi? Яка початкова швидкiсть i максимальна дальнiсть пострiлу? зброї M24A3?" Стоун чекав, але Кейд просто дивився на нього. "Так, ти знаєш, чорт забирай".
  Кейд став перед Стоуном, його ревнощi i гнiв взяли над ним гору. Потiм iз задньої спальнi Яна закричала: "Що це?" Чоловiки обернулися i побачили її, що стоїть у дверях.
  Стоун сказав: "Нiчого, дитинко. Просто джентльменська незгода".
  Її очi були прикутi до Кейду. - Я сказав, що це? В однiй руцi вона тримала коробку цукерок. В iншому - стопка конвертiв стандартного розмiру, пов'язаних гумкою. Зв'язка була близько чотирьох дюймiв завтовшки.
  Рот Кейда вiдкрився.
  Яна пiдiйшла до нього i штовхнула в крiсло.
  "Говорити."
  - А цi? вiн сказав. - Я збирався розповiсти тобi про них.
  "Коли?" - гаркнула вона. Це не просто коробка цукерок. Це марципан. Ви знаєте, я люблю це. Ви знаєте, я отримував їх, коли був дитиною. Ваша думка? Що через те, що ти принiс менi марципан, вiн викличе всi тi спогади, i ми знову станемо парою?
  Вiн сидiв приголомшений.
  "I цi?" Вона простягла стопку листiв. "Це листи вiд мого батька! Коли ти збирався розповiсти менi про це? Вона увiрвалася в чарку." I подивися на них. Судячи з поштового штемпеля, вiн писав менi листи останнi дев'ять мiсяцiв. I я тiльки зараз дiзнаюся про це?
  Кейд заїкався, але його голос змiнився. Ти пiшов. Ти зник, пам'ятаєш? Ви залишили. Перестали платити орендну плату за вашу квартиру, нiхто не повiдомляв вас про те, куди ви йдете або коли ви можете повернутися.
  "Менi було насрати, що може статися з моєю поштою, договором про оренду квартири чи чимось ще".
  - Тодi перестань кричати на мене через стоси листiв вiд твого батька. Ти нiколи не казав менi, що взагалi спiлкувався з ним.
  Стоун сказав: "Почекай, а чому б їй не зв'язатися зi своїм батьком?"
  Солона тиша наповнювала простiр.
  Зрештою Кейд вiдповiла: "Тому що вiн усе її життя перебував у федеральнiй в'язницi".
  
  32 Роздiл 793 Кодексу США
  
  затока Хоксбiлл
  
  Джана кинула
  коробка цукерок на землю, i м'язи її щелепи напружилися. - Я не гнiваюсь на тебе за те, що ти збираєш мою пошту. Я хочу знати, чому ви принесли цi листи сюди? З чого ти взяв, що маю iнтерес до цiєї людини. Вiн мертвий для мене. Вiн був мертвий все моє життя! Але зачекайте на хвилинку, - сказала вона, гортаючи конверти. "Всi вони вiдкритi. Ви читали їх, чи не так?"
  "ФБР читає вашу пошту з тих пiр, як ви зникли. Я вже казав вам ранiше, що ви вбили самого розшукуваного терориста в свiтi, i це наражає вас на небезпеку".
  "О, - вiдповiла Яна, - ФБР читало їх. А ти?"
  Кейд глянув собi пiд ноги. "Нiхто не знав, що робити з твоєю поштою, тож я збирав її".
  Але Яна була зациклена. "Ага? Саме те, що я думав. Ви роздавали їх по всьому офiсу? Всiм добре посмiятися? Ха-ха. Батько агента Бейкера у в'язницi!"
  - Це не так, - сказав Кейд.
  Стоун перервав. "Гей, я не хочу стрибати посеред чогось, але твiй батько в загонi? Що вiн зробив?"
  Обличчя Яни застигло. "Кодекс США, роздiл 793", - сказала вона.
  Стоун на мить замислився. "793? Але це . . . шпигунство ".
  - Так, - вiдповiла Яна. "Мiй батько здiйснив державну зраду Сполученим Штатам". Її нижня губа тремтiла, але вона швидко прийшла до тями. "Менi було два роки. Сказали, що вiн помер, рак. Ставши дорослим, я знайшов iстину".
  сказав Стоун.
  "I ось Кейд думає, що принесе менi марципан i цi листи, куди? Змусити мене вiдкритися? Знайди моє корiння i таке лайно? Вона наблизилася на дюйм до його обличчя. "Ти думаєш, це змiнить мене назад в ту дiвчину, яку ти знав? Яка купа психологiчної нiсенiтницi! " Вона кинула листи до його нiг.
  "Келлi Еверсон ..."
  - Ти говорив iз Келлi? - випалила Яна. "Про мене? Що дає вам право?"
  Стоун запитав: "Хто така Келлi Еверсон?"
  - Головорiз, - вiдповiв Кейд. "Консультував Яну пiд час посттравматичного стресу. Так, звичайно, я розмовляв iз Келлi. Ми все зробили. I вона вiдчуває...
  - Не кажи менi про те, що вона вiдчуває. Я люблю Келлi, але не хочу чути про це. Отримайте це через голову. Я не повернуся. Я нiколи не повернуся". Яна увiйшла до своєї спальнi i зачинила за собою дверi.
  Стоун глянув на купу конвертiв бiля нiг Кейда i на розкиданi по пiдлозi цукерки. Вiн сказав: "Ну, все пройшло добре. Хороша робота".
  
  33 Про розбiйникiв та небезпеку
  
  затока Хоксбiлл
  
  Саде зiбрав
  конверти та цукерки i кинув їх на стiл поруч iз ноутбуком. Вiн знову вивчив монiтор i похитав головою. - Де цей супутник? Його мобiльний задзвонив. - Кейд Вiльямс?
  - Кейд, - сказав Наклз. - Почекай, ось дядько...
  Дядько Бiлл зателефонував. "Кейд, у нас проблема iз супутником".
  "Без жартiв. Я не можу встановити зв'язок. Я збираюся змiнити положення NROL-55, щоб подивитися, чи зможу я отримати найкращий сигнал".
  "Це не допоможе. Висхiдна лiнiя зв'язку була обрiзана навмисно".
  ти кажеш?
  - Не турбуйся про це прямо зараз. У нас мало часу". Бiлл говорив майже швидко. - На твоїх дванадцятiй годинi спостерiгач.
  Телефонний дзвiнок перервався у тишi. Кейд притис його до вуха. "Бiлл? Ти все ще тут? Єдине, що вiн мiг чути, це тиша. Нi фонового шуму, нi човгаючих нiг, нi дихання. Вiн подивився на телефон. Дзвiнок був мертвий.
  "Що це таке?"
  "Я не знаю. Дзвiнок скинувся". Кейд все ще дивився на нього. "I тепер у мене немає стiльникового сигналу".
  "Немає сигналу? Ви впевненi?"
  " Бiлл говорив ... . " .
  - Що сказати?
  "Щось близько дванадцятої години. Боже, вiн говорив так швидко. Я не знаю. Дванадцять годин?" Кейд подивився на годинник. - Але вже друга година.
  - Що ще вiн сказав?
  "Чому моя камера мертва? Яка? О, вiн сказав щось про коригувальника".
  - Спостерiгач? - Сказав Стоун, повернувшись i виглянувши у великi вiкна. - Почекай, вiн сказав дванадцяту годину?
  "Так."
  - Боже мiй, Кейде, - Стоун вибiг надвiр i вiдкрив багажник свого джипа. Вiн витягнув велику валiзу i принiс її.
  "Що ти робиш?"
  Стоун клацнув клямками на валiзi i вiдчинив його. Усерединi був автоматичний пiстолет, акуратно захований у затвердiлий пiнопласт. - Яна? вiн гукнув. "Ми повиннi вийти, прямо зараз!"
  - Чому ми маємо пiти? - Сказав Кейд.
  Стоун зняв карабiн HK 416, вставив магазин у зброю та зарядив патрон. "Commo вийшов, вiрно?" - Сказав Стоун, схопивши запаснi журнали i засунувши їх за пояс.
  "Коммо?"
  "Устаткування зв'язку. Ви втратили безпечний комлiнк, а тепер i свiй мобiльний, а Бiлл згадує дванадцяту годину i спостерiгача?"
  - Правильно, але ...
  "Подивися у вiкно, нiмроде. У нашi дванадцяту годину. Хлопець у двадцятифутовому китобiйному суднi з бiноклем".
  "Яка?"
  Яна вбiгла до кiмнати, i Стоун простяг їй Глок. Вона взяла його в нього i перевiрила, чи є патрон у патроннику. Вона нiби була на автопiлотi.
  - Ми йдемо через заднi дверi, - сказав Стоун.
  Без зайвих слiв усi троє увiйшли до кiмнати Яни. Стоун вiдчинив вiкно. Вони вилiзли назовнi i зникли в густому тропiчному листi.
  
  34 Замовлення скасовано
  
  Командний центр АНБ
  
  Кiсточки побiгли
  дядька Бiлла, який уткнувся носом у монiтор ноутбука. Бiлл глянув на хлопця. "Яка?" Бiлл сказав.
  "Спецназ Управлiння боротьби з наркотиками, сер. Щось не так ".
  "Полiт? Що трапилося?"
  "Вони розгорнулися шiстнадцять хвилин тому, але щойно повернули назад".
  "Повернувся назад? Навiщо? Механiчний? З'єднайте мене з командиром".
  Наклз поспiшив надiти гарнiтуру. Вiн клюнув свiй ноутбук, а потiм сказав: "Коммандер Брiгам? Пiдтримайте АНБ, Вiльям Тарлтон".
  Бiлл узяв навушники. "Спецiальний агент Бригам, радар показує, що ви повернули суворо на захiд".
  Потрiскування в навушниках викликало вiдповiдь командира DEA. На задньому планi ревли двигуни лiтака. "Сер, щойно отримав команду переривання. Ми стоїмо".
  "Скасувати команду? Я нiкого не санкцiонував...". Але Бiлл на мить зупинився. - Звiдки взявся наказ? Хоча в нього були пiдозри.
  - Не вправi говорити, сер.
  Дядько Бiлл закрив мiкрофон. "Сукiн син!" Потiм вiн сказав командиру: "Зрозумiло. Це АНБ, он". Вiн обернувся до Наклзу. "Уоллес, мабуть, дiзнався, що я наказав DEA прибути на мiсце подiї. ЦРУ вiдмiнило мої накази".
  "Сер, мобiльнi телефони Кейда, Яни та пiдрядника Джона Стоуна вiдключенi. У нас немає можливостi дiстатися до них". Малюк почав нервувати. "Ви кажете менi, що ЦРУ перервало всi нашi переговори з нашою власною командою?"
  "Чорт забирай, це те, що я кажу".
  - Дядько Бiлл, вони там самi, без пiдтримки. Якi у нас варiанти? Чи можемо ми зателефонувати до мiсцевих органiв влади?"
  "Не можна ризикувати. Нерiдко один чи обидвi картелi проникали в полiцiю. Ми б їх вiддали. Нi, ми маємо молитися, щоб наше послання дiйшло до нас".
  Наклз взяв свiй ноутбук i почав йти.
  Бiлл сказав: "Придумай, як ми зможемо їх виростити".
  
  35 Пiдхiд
  
  
  Джана провела
  Глок i штовхнула Кейда мiж нею та Стоуном.
  - Чому ти весь час озираєшся назад? Кейд сказав їй.
  "Перевiряю нашу шiстку, тупиця".
  - Тихо, - сказав Стоун. "Ви обоє." Вiн виставив карабiн уперед i вивiв їх через задню частину дiлянки через тропiчне листя, змiшанi заростi бананiв, джамбi-саусоп та апра-дерев. Вони вiдiйшли вiд будинку i попрямували до ґрунтової дороги, поки Стоун не пiдняв кулак на знак зупинки. Вони сховалися в густому пiдлiску i подивились у бiк човна.
  "Це хто?" сказала Яна.
  Стоун вiдповiв: "Я не знаю, але це не може бути добре".
  - Скiльки в тебе патронiв? сказала Яна.
  - Магазин на тридцять набоїв i два в резервi, - сказав Стоун. "Твоя повна. Шiстнадцять плюс один у трубу".
  Вони просканували околицi, потiм зосередилися на човнi та його єдиному пасажирi. "Glock 34 вмiщує сiмнадцять набоїв, а не шiстнадцять, - сказала Яна.
  Стоун похитав головою. - Починаю шкодувати, що навчив тебе, Бейкер.
  Кейд сказав: "Шiстнадцять раундiв, сiмнадцять раундiв. Це дiйсно має значення? Чи можемо ми зосередитися на цьому питаннi тут? Мовляв, хто цей мудак i чому вiн спостерiгає за нами?"
  "Я можу придумати пару можливостей, - сказав Стоун, - i жодна з них не є гарною. Нам доведеться вибратися звiдси".
  "Чекати!" сказала Яна. "Дивися".
  Чоловiк поклав бiнокль i кинув у воду другий якiр. Перший був iз носа, а цей, скинутий iз корми, мав служити для стабiлiзацiї човна.
  "Вiн залишиться на якийсь час, це точно", - сказав Стоун.
  Чоловiк мiцно закрiпив мотузку, перекинув ноги через перила i пiрнув у глибоку бiрюзову воду.
  - Ми впевненi, що це має якесь вiдношення до нас? - сказав Кейд. "Хлопець мiг бути просто туристом, який вирiшив поплавати".
  - Турист iз бiноклем Штайнера попрямував прямо на нашу конспiративну квартиру? Ми втрачаємо зв'язок, i всi три нашi мобiльнi телефони розряджаються? Одночасно? Фiгня. Вiн коригувальник i ми були створенi. Картель знає, що ми тут. Питання лише тому, який " .
  - Згоден, - сказала Яна. "Але дивiться, вiн пливе до берега".
  - Я кажу, ми забираємося звiдси, - сказав Кейд.
  - Нi, - вiдповiла Яна. - Давай подивимося, хто це.
  Вони спостерiгали, як чоловiк вийшов iз води на берег. Вiн зняв футболку i вичавив її.
  "У нього немає зброї", - сказав Стоун, хоч i наставив гвинтiвку на чоловiка.
  - Вiн iде сюди, - сказала Яна. "Боже, вiн iде прямо до будинку!"
  
  36 Щоб запобiгти атакi
  
  
  Тон чоловiк iшов
  просто в конспiративну квартиру, доки трiйця дивилася. Вiн пiдiйшов до джипа i зупинився, зазирнувши усередину. Вiн пiшов далi, i його кроки захрумтiли в роздробленому коралi. Пiдiйшовши до будинку, вiн заглянув у еркер, прикривши руками очi.
  - Що вiн робить? - сказала Яна, знову оглядаючи простiр за ними. Її очi були в постiйному русi.
  - Шукає нас, - вiдповiв Стоун. Вiн поставив запобiжник на своєму карабiнi у вимкнене положення.
  Чоловiк пiдiйшов до iншого вiкна i зазирнув усередину.
  "Добре, ось як це вiдбуватиметься", - сказав Стоун. - Я збираюся прокрастись туди i збити його. Яна, догляди за нашою шiсткою. Якщо його команда вже в дорозi, вони можуть прибути будь-якої секунди. Якщо вiн дасть менi бiй, я надеру йому дупу. Кейд, якщо щось станеться... - Вiн зупинився. - Яна, ти куди?
  "Дивися i вчися", - сказала вона, перш нiж тихо протиснутися через пiдлiсок до чоловiка.
  "Яно!" - Сказав Кейд пошепки.
  "Я створив монстра", - сказав Стоун, спостерiгаючи, як Яна наближається до об'єкту ззаду. Вiн повернувся i подивився на ґрунтову дорогу, щоб переконатися, що нападу не буде.
  - Зупини її! - Сказав Кейд.
  - Розслабся, хлопчик-кабiнет. Дивися це".
  Яна була за чотири фути вiд чоловiка i засунула "глок" у джинси. Коли вiн пройшов повз вiкно, Яна вдарила його плечем, як пiвзахисник. Його тiло врiзалося в стiну будинку величезною масою, i Яна повалила його на землю.
  Стоун i Кейд схопилися зi свого мiсця i побiгли до неї, але Яна була на чоловiковi зверху, уперши одне колiно йому в потилицю. Вона тримала одну з його рук позаду нього в зап'ястi, поки чоловiк задихався, намагаючись повернути повiтря у свої легенi.
  Стоун сiв у укриття i направив свою зброю на дорогу - вiн готувався до атаки, яка, здавалося, не мала бути. "Гарний кидок". Вiн потягнувся, схопив Кейда i смикнув його вниз.
  "Менi це навiть подобалося", - вiдповiла Яна. - А тепер давай дiзнаємось, хто цей мудак. Яна зупинилася, коли чоловiк закашлявся, i почала вiдновлювати самовладання. Вона сказала: "Ти, кажи".
  Груди чоловiка здiймалися, коли вiн намагався дихати пiд її вагою. "Я . . . я . . ".
  - Гаразд, старий, що ти так на нас нападаєш? I поки ви це пояснюєте, чому б вам не допомогти менi зрозумiти, чому ви стоїте на якорi бiля берега i стежите за нами?
  "Це не так. Я, я шукаю декого, - сказав вiн.
  "Ну, ти знайшов декого", - сказала Яна. "Отже, перш нiж я розiб'ю тобi голову, кого ти шукаєш?"
  - Її звуть Бейкер, - прокашляв вiн. "Яна Бейкер".
  Стоун обернувся i подивився на Яну. Йому вона здавалася зануреною в далекi думки.
  Яна струсила його, i її брова насупилась. "На кого ти працюєш?"
  "Нiхто!" - Сказав чоловiк. "Це не так".
  - Тодi чому ви шукаєте Яну Бейкер? - Сказав Стоун.
  - Тому що вона моя дочка.
  
  37 Федеральна iдентифiкацiя
  
  
  Тут був
  щось iз голосом. Уривки та спалахи давно втрачених спогадiв з'явилися перед очима Яни. Аромат шиплячого бекону, сонячнi променi, блискучi на кiнчиках покритих росою стебел кукурудзи, i запах лосьйону пiсля голiння.
  Яна перевернула чоловiка на спину. Вона подивилася йому в очi, i її рот розплющився. То був її батько. Вона не бачила його з тих пiр, як була немовлям. I все-таки вiн був тут, у плотi. Його шкiра була зморшкуватою та червоною вiд сонячних опiкiв. Але очi. Очi були втомленi й виснаженi, але вони розпорошили всi сумнiви. Вiн був її батьком.
  Яна встала. Вона була схожа на людину, яка побачила привид. Її голос став гортанним. "Я не можу. . . що ти . . . Я не розумiю".
  - Яна? - Сказав чоловiк. "Це правда ти? Боже мiй..."
  Дихання Яни стало глибшим. - Що ти тут робиш?
  "Я прийшов, щоб знайти тебе. Я прийшов, щоб знайти тебе i сказати тобi, що менi шкода".
  - Ти шкодуєш? Яна загавкала. "Пробач за те, що кинув мене, коли я був дитиною? Пробач за те, що вбив мою матiр? Яна вiдступила." Я рiс без батька та матерi. Ви знаєте, на що це схоже? I ти шкодуєш? Тримайся вiд мене подалi". Ще бiльше спогадiв промайнуло перед її очима. Зелене сяйво сонячного свiтла, що проникає крiзь листя в її дитячу фортецю, дзвiн дрiбницi - чиясь кишеня, запах марципана - гiркого шоколаду i мигдальної пасти. Вона позадкувала i мало не спiткнулась.
  Кейд i Стоун втратили дар мови.
  - Яна, почекай, - сказав її батько. "Будь ласка, дозволь менi поговорити з тобою".
  Вiн почав наближатися до неї, коли Стоун простяг застиглу руку.
  - Нi, нi, - сказала Яна, хитаючи головою. - Ти не можеш бути моїм батьком. Ви не можете! вона закричала.
  Кейд пiдiйшов до неї. - Давай, пiшли всередину.
  - Яна, будь ласка, - сказав її батько, коли Кейд повiв її.
  Стоун обернувся до нього. "Повернись. Руки на голову. Зчепить пальцi". Вiн повернув людину проти дому. Пiсля того, як вiн обшукав його, вiн сказав: "Витягнiть якесь посвiдчення особи".
  Чоловiк дiстав невеликий мокрий шкiряний гаманець i витяг посвiдчення особи помаранчевого кольору. На нiй була фотографiя чоловiка разом iз штрих-кодом. Карта читається
  
  Мiнiстерство юстицiї США
  Федеральне бюро в'язниць
  09802-082
  Еймс, Рiчард Вiльям
  ВИСНОВОК
  
  - То ти отець Яни, так? Тодi чому тут написано, що твоє прiзвище Еймс?
  Але чоловiк був зациклений на Янi, коли вона зникла всерединi. - Це моє прiзвище.
  - Її прiзвище не Еймс.
  - Бейкер - дiвоче прiзвище її матерi. Пiсля того, як я потрапив у загiн, її мати зреклася всього, що знає про мене". Його голос тремтiв. "Вона змiнила iм'я Яни на Бейкер. Будь ласка, я маю поговорити з нею".
  Стоун утримав його, але знову ввiмкнув запобiжник на гвинтiвцi. Вiн покликав: "Кейд?" Кейд висунув голову з дверей. "Чоловiк стверджує, що вiн батько Яни, хоча його прiзвище..."
  "Еймс. Так, я знаю." Кейд похитав головою. "Джон Стоун, познайомтеся з колишнiм оперативним спiвробiтником ЦРУ Рiчардом Еймсом. Заарештований у 1998 роцi за зраду Сполученим Штатам i є батьком Яни Бейкер".
  Стоун узяв Еймса за комiр i повiв до дверей. - Час поговорити, мiстере Еймс.
  - Яна не хоче його бачити, - сказав Кейд.
  - Я знаю, але нам потрiбно дещо з'ясувати, наприклад, як нас знайшов мiстер Еймс.
  
  38 Не той тип музики
  
  
  Стогiн свiтлодiодний
  чоловiк усерединi i штовхнув його у жорстке плетене крiсло.
  Еймс пошукав Яну, але побачив лише зачиненi дверi спальнi.
  - Гаразд, старий, кажи, - сказав Стоун.
  "Яка?"
  - Знаєш що, - сказав Кейд.
  "Я, ух. Ну, я був вiдсутнiй кiлька мiсяцiв".
  - А що щодо цього? - сказав Стоун, вивчаючи посвiдчення особи. "Коли я проведу вас через NCIC, я виявлю, що ви тепер ховаєтеся вiд правосуддя?"
  "Нi! Нi, я вiдсидiв свiй термiн. Двадцять вiсiм рокiв i тридцять шiсть днiв. Я заплатив свiй борг суспiльству. Мене звiльнили".
  Кейд сказав: - Заплатив свiй борг? Вони мали поховати тебе пiд в'язницею".
  Еймс глянув собi пiд ноги.
  Стоун був повнiстю зайнятий. "Кiнчай з цим. Як ви нас знайшли?"
  Еймс подерся на стiльцi.
  "Привiт!" - Закричав Стоун.
  "Я, ух. Я знайшов тебе...". Вiн глянув прямо на Кейда. - Це був вiн.
  "Його?" - Сказав Стоун. - Що значить, це був вiн?
  Еймс озирнувся на зачиненi дверi спальнi. Цього разу вiн побачив тiнь за два фути пiд дверима. Яна стояла саме з iншого боку.
  "Коли я вийшов, я мiг думати тiльки про неї. Насправдi, всерединi я теж думав тiльки про неї. Я не бачив її вiдколи вона була дитиною". Його голос став стиснутим вiд емоцiй. "Я повинен був знайти її. Але менi нiхто не сказав. Менi нiхто нiчого не сказав".
  "А також?" - Сказав Кейд.
  "Я почав шукати її в Iнтернетi. Пошук усiх статей не зайняв часу. Агент ФБР зупинив теракти. Вона не зовсiм приватна постать, розумiєте?"
  - Так, добре обiзнаний, - сказав Кейд. "Але в мережi немає нiчого, що могло б привести вас до її домашньої адреси, номера телефону, мiсця роботи, нiчого. I точно немає нiчого, що привело б тебе сюди".
  Стоун височiв над Еймсом i хруснув жорсткою рукою на його плечi. Еймс здригнувся. - Я тебе ввiчливо попрошу. Як ви нас знайшли?
  - Я поклав на нього музичну скриньку, - сказав вiн, киваючи Кейду.
  - Музична скринька? - Сказав Кейд.
  Стоун зиркнув на Еймса. "Термiн "музична скринька" - це жаргон ЦРУ для позначення радiопередавача. Як, чорт забирай, ти помiстив на нього радiопередавач?
  - Не те щоб радiопередавач. Влаштування стеження. Це було не так уже й складно".
  Камiнь стиснувся сильнiше. "Чому б вам не пояснити менi це, перш нiж я втрачу терпiння?"
  - Господи, добре, - сказав Еймс. "Я почав посилати Янi листи за добрих шiсть мiсяцiв до того, як мене звiльнили. У мене не було її адреси, тому я вiдправив перший до штаб-квартири ФБР в окрузi Колумбiя. Я вважав, що вони вiдправлять його в будь-який мiсцевий офiс, де вона працювала. Але лист повернувся. вона бiльше не працює у ФБР. Я не знав, що робити, тому вiдправив ще одного листа.
  "Звiдки ти це знаєш?" - Сказав Кейд.
  "Тому що в них щось не так. Забули вказати номер квартири. Тому, коли воно прибуло туди, пошта просто помiтила його як "повернення вiдправнику", i лист повернувся до мене у в'язницю Сполучених Штатiв у Флоренцiї. Тепер у мене була її домашня адреса без номера квартири.
  - Так, - сказав Кейд, - я доглядав її будинок, коли вона зникла. Я працював з керуючою квартирою i попросив хлопця, який доставляє пошту, позначати її пошту. Я збирав його. Святе лайно.
  - Це не пояснює, як ви знайшли це мiсце, - сказав Стоун.
  Еймс продовжив. "Коли я дiзнався, що листи не повертаються, я вирiшив, що у мене є правильна адреса. Я продовжував писати. Потiм, коли я вийшов, я послав коробку цукерок".
  сказав Кейд.
  Еймс глянув на дверi спальнi. "Вони були її коханими, коли вона була маленькою дiвчинкою".
  "А також?" - Сказав Стоун.
  "Усерединi коробки я сховав плитку".
  - Плитка? - Запитав Стоун. "Що, чорт забирай, таке Тайл?"
  Очi Кейда спалахнули вiд знайомства. - Плитка?
  "Ага. Маленький Bluetooth-пристрiй стеження, - сказав Еймс. "Купив пару комплектiв через iнтернет. Вони вiдмiнно пiдходять для пошуку вашого зниклого гаманця, пошуку вашої машини на величезнiй парковцi або . . ". Вiн глянув на Кейда. "Покласти на дно коробки цукерок".
  Перш нiж Стоун встиг запитати, Еймс сказав: "Не завжди легко знайти вашу плитку, тому що вони не використовують мережу стiльникового зв'язку для вiдстеження мiсцезнаходження. Якщо б вони це зробили, це було б легко. Ви просто вiдкриваєте додаток на своєму телефонi i визначаєте мiсце розташування пристрою. Замiсть цього вони використовують плитки є в наявностi є. ваших плиток, ви вказуєте системi знайти її. Потiм всi користувачi стають мережею пристроїв, якi автоматично шукають вашу плитку.
  "Як так?" - Запитав Стоун.
  Коли я вiдправив марципан у житловий комплекс Яни, я не знайшов його в додатку для вiдстеження в її квартирi. Щось у цьому родi. Я поїхав з Колорадо в Мерiленд i застовбив квартиру, сподiваючись побачити Яну.
  Кейд намагався не вiдставати. "Почекайте хвилину. Ти був тим, хто надiслав менi посилку з ...
  - Правильно, - продовжив Еймс. "Як я вже сказав, знайти зниклу плитку не так просто, навiть якщо навколо мiльйони користувачiв. Пiнг з'явився в моєму додатку Tile, ймовiрно, тому, що вiн був у когось у вашому житловому комплексi. Але я повинен був переконатися, що ви встановили додаток Tile на свiй телефон. Таким чином, якщо ви коли-небудь доставите її на телефон.
  "Який пакет? Що вiн тобi надiслав? - сказав Стоун Кейду.
  "Отримав поштою безкоштовний пакет Тайлiв. Там написано, що це безкоштовний зразок. Чорт, я думав, що це круто".
  Стоун протер очi. "Отже, ви встановили додаток на свiй телефон, щоб вiдстежувати свої новi милi трекери? Дай вгадаю. Одну покладiть у машину, одну в гаманець i одну, зачекайте, у сумку на випадок, якщо маленький Тiммi вкрав її у вас на перервi".
  - Поцiлуй мене в дупу, Стоуне, - сказав Кейд.
  - А коли вiн прилетiв сюди, - сказав Еймс, - з ним прийшла коробка марципана. Я мiг легко вiдстежити, де вiн був. Була тiльки надiя, що вiн доставить цукерку Янi. Вiн знову глянув на дверi спальнi, ноги досi були там.
  Стоун закинув за собою гвинтiвку i схрестив руки на грудях. - Про що ти думав, пiдкрадаючись сюди ось так?
  - Я не знав, - сказав Еймс. - Я маю на увазi, це тропiчний острiв. Не те щоб я думав, що вона на операцiї або щось таке. Вона навiть бiльше не працює у ФБР. Я подумав, що вона у вiдпустцi".
  Стоун сказав: "Тебе мало не вбили".
  - Вранцi я точно болiтиму, це точно, - сказав Еймс, потираючи ребра. - Я так розумiю, ви, хлопцi, на операцiї? Але я не розумiю. Вас тiльки троє?"
  "Ми не можемо нiчого з вами обговорювати", - сказав Стоун.
  Еймс похитав головою. "Не схоже, щоб багато чого змiнилося. Повернувшись до Агентства, я постiйно органiзовував операцiї. Будь проклятий, якби хтось не трахнув дворнягу. Хтось витягне вилку з розетки, i мої хлопцi будуть наданi самi собi. Жодної пiдтримки".
  - До бiса дворнягу? - з усмiшкою сказав Кейд. "Ви справдi вийшли з звернення. Я не думаю, що хтось використав цю конкретну фразу за пару десятилiть".
  "Якщо це тiльки ви троє, - продовжив Еймс, - можливо, я зможу допомогти".
  З-за дверей спальнi пролунав голос Яни. "Я хочу, щоб ця людина забралася з цього будинку, прямо зараз!"
  - Не схоже, щоб ви були запрошенi. Пора йти, сер, - сказав Стоун, пiднiмаючи Еймса на ноги.
  Кейд провiв його на берег до човна. - Схоже, твiй якiр ослаб, - сказав Кейд. Корма човна ковзнула ближче до берега i м'яко погойдувалася на пiску.
  "Так, думаю, я не дуже добрий капiтан", - вiдповiв Еймс.
  Цi двоє розмовляли кiлька хвилин. Вiн повернув Еймсу гаманець. "Дозвольте менi допомогти вам вiдштовхнути цей човен".
  Коли вони закiнчили, Еймс почав пiднiматися на борт. Кейд сказав: "Ви доклали багато зусиль, щоб знайти її".
  Еймс глянув на нього зверху вниз i сказав здавленим горлом. - Вона все, що в мене лишилося. Вона все, що є".
  Кейд штовхнув човен, а Еймс завiв двигун i помчав.
  
  39 Гра в черепашку
  
  
  Саде повернувся
  до конспiративної квартири i помахав Стоуну, щоб той вийшов назовнi.
  - Про що ви говорили двоє? - Сказав Стоун.
  "Це не має значення".
  "Видалiть цей безглуздий додаток зi свого телефону, перш нiж хтось iнший використовує його для вiдстеження нас ".
  - сказав Кейд. - Не те, щоб вiн уже не знав, де ми.
  - Ти можеш повiрити цьому старому психу? Пiдкрадаєшся до нас, а потiм питаєш, чи може вiн допомогти?
  Кейд нiчого не сказав, але вираз його обличчя говорив багато про що.
  "Зачекайте хвилину. Ви хочете, щоб вiн допомiг нам? Ти збожеволiв?"
  "Подумай про це. Ти сам сказав, що ми втрьох не зможемо змусити Карлоса Гавiрiю зникнути. Можливо, ви мали рацiю. Нам потрiбно бiльше чоловiкiв. Вiн колишнiй спiвробiтник ЦРУ".
  "Останнього разу вiн був в Агентствi, коли Яна була ще дитиною. Про це не може бути й мови. Ми не можемо вплутати в це якесь бунтiвне цивiльне обличчя. Вiн тягар, i йому не можна довiряти".
  "Ви знаєте, що у нас закiнчуються варiанти. Якщо Кайл живий, вiн там довго не протримається. Який був твiй план? Для нас трьох, щоб увiйти зi зброєю напоготовi? тип людей, яким я б довiряв, це тi, хто скоїв зраду. човен.
  - Що ми робитимемо з човном? Але Стоун на мить замислився над цiєю iдеєю. "Човен. Ось i все. Якщо Яна зможе заманити Гавiрiю в компрометуючу позицiю в якомусь мiсцi прямо бiля води, ми зможемо потягнути його геть".
  "Це буде нiч. Покров темряви, - додав Кейд. "Ви повиннi визнати, що це найкращий план, який у нас є".
  "Це єдиний план, який у нас є", - визнав Стоун.
  на мене?
  Стоун похитав головою. - Здивований, ось i все.
  "О, чорт з тобою. Я ж казав вам, я вже був у полi ранiше".
  пахне свiжовирiзаний блоковий пiдривний заряд M112".
  "Яка? На це немає часу. Я повинен... _
  "Лiмонний цитрус".
  - Ну, це просто чудово, Стоуне, - саркастично сказав Кейд. "Тобi слiд працювати в компанiї, яка виробляє попурi".
  "I ми аж нiяк не використовуємо Еймса".
  - Я не згоден, - сказав Кейд.
  - Ти не головний! Камiнь гаркнув.
  "Привiт! Це операцiя АНБ".
  - АНБ не займається польовими операцiями, службовець.
  "Ми можемо посперечатися про це пiзнiше. Прямо зараз я повинен знайти спосiб знову встановити зв'язок з Форт-Мiдом".
  "Ми збираємося орендувати власний човен. I якщо сьогоднi ввечерi ми вирушимо за Гавiрiєю, нам потрiбно якнайбiльше передiсторiї. Де та папка, яку принесла Яна?"
  "У будинку".
  Вони ввiйшли. Стоун узяв досьє i сказав: "Думаєш, Яна готова?"
  "Нiколи не бачив, щоб вона вiдступала вiд будь-чого, - сказав Кейд, сiдаючи за ноутбук".
  "Добре", - сказав Стоун, почавши вивчати досьє.
  Кейд знову почав працювати з ноутбуком.
  Яна вийшла зi спальнi, i вони пiдняли голови. - Я не хочу про це говорити, - сказала вона. "Перший, хто згадає мого батька, пошкандибає звiдси. Про що ви двоє говорили зовнi?"
  Стоун сказав: "Гавiрiя. Як отримати Гавiрiю. Нам потрiбен план".
  "Це вiдбувається сьогоднi ввечерi, тож покваптесь", - сказала вона. "Що-небудь корисне в цьому файлi?"
  "Трохи. Тiльки те, що в нього метрична лайнова тонна охоронцiв. Схоже, його адреса тут, але це не принесе нам жодної користi. Ми не можемо здiйснити налiт на його вiллу з усiєю цiєю вогневою мiццю. Ми повиннi вiдвести його кудись за межi майданчика".
  Кейд сiв. "Що за чорт?" - сказав вiн, клюнувши ноутбук. - Супутниковий зв'язок, повернувся. Але перш нiж вiн встиг зателефонувати до командного центру АНБ, на ноутбуцi запульсував рiнгтон. Це був вхiдний вiдеодзвiнок. За мить з'явилося нове вiкно, i на них дивилося обличчя Лоуренса Уоллеса.
  "Не намагайтеся дзвонити в АНБ, мiстер Вiльямс, комлiнк не працюватиме досить довго".
  Яна i Стоун нависли над плечем Кейда i дивилися на монiтор.
  "Що з тобою не так?" - випалила вона. - У що ти граєш?
  "Дуже приємно працювати з людиною вашого рiвня, агент Бейкер. Маючи такий успiх у вбивствi терористiв, тобто .
  Кейд говорив. "Чому ЦРУ втручається? Кайла Маккеррона тримають, а ви блокуєте нас на кожному кроцi. Вiн iз ЦРУ, заради всього святого!"
  - Не турбуйтеся про це зараз, - сказав Уоллес. "Ви повиннi зосередитися на завданнi агента Бейкера, Карлос Гавiрiа".
  - Звiдки ти знаєш про це? - Кричала Яна.
  - Моя робота - знати, агенте Бейкер, - сказав вiн. - А твоя робота - турбуватися про Гавiрiю. Що вам не вистачає, так це де, я правий?
  Перш нiж Яна встигла заговорити, Стоун узяв її за руку. "Нехай хуй закiнчить".
  - Чого ви не знайдете в досьє Гавiрiї, то це те, що вiн володiє мiсцевим нiчним клубом. Це тому, що його зареєстровано на одну з його пiдставних корпорацiй. Я надсилаю вам iнформацiйний пакет прямо зараз".
  Яна сказала: "Це досьє ЦРУ, чи не так?" Але вiдеозв'язок обiрвався. "Що задумало ЦРУ? Це вони надали цей файл Дiєго Рохасу".
  Кейд сказав: "Ну, знову висхiдна лiнiя зв'язку", маючи на увазi супутниковий зв'язок.
  Усi троє подивилися на монiтор на новий iнформацiйний пакет, який надiслав Уоллес. У ньому описувалася складна серiя банкiвських зв'язкiв, якi пов'язували одну з пiдставних корпорацiй Карлоса Гавiрi з мiсцевим нiчним клубом.
  Стоун сказав: "Ну, ми могли б зробити це там, у Bliss. Це клуб недалеко вiд мого будинку".
  "Але я думав, що це називається Rush Nightclub".
  "Блiсс попереду клубу, близько до води, Раш ззаду. Багато людей i шум, - вiдповiв Стоун. "Якщо Гавiрiя там, вам потрiбно буде вiдокремити його вiд охоронцiв".
  "Що це за мiсце?" - Сказав Кейд.
  Яна вiдповiла: "Жвавий нiчний клуб в Раневей-Бей. Але Стоун, яка рiзниця, що Блiсс ближче до води?"
  - Iдея Кейда, - сказав Стоун. "Блiсс сидить на пагорбi, ближче до води, вiрно? Це недалеко вiд мого будиночка".
  "Так?" Яна вiдповiла.
  "Якщо ви заманите його туди без охоронцiв, можливо, ми зможемо посадити його в човен".
  "Човен? Я розумiю, що твоє мiсце прямо на пристанi, але як менi посадити його в човен? I вiн нiколи не розлучиться зi своїми охоронцями".
  - Ви не заманите його до човна. Ти заманиш його до мене. Вiн сидить над водою, правда?
  "Ага?"
  - Пiд пiдлогою спальнi є люк, - сказав Стоун.
  Яна зиркнула на нього. "Люк? Я був у цiй спальнi сто разiв i нiколи ...
  Кейд протер очi.
  Вона продовжила. - Я нiколи не бачив люка.
  - Вiн пiд цим килимком, - сказав Стоун.
  "Камiнь?" - сказав Кейд. "Чому в тебе в кiмнатi, пiд килимком iз трав'яної тканини, є люк, який знаходиться у твоїй спальнi, в якому Яна була сотнi разiв?"
  "Я поклав його туди. Я працюю в глибокому укриттi, хлопчик-кабiнет, i менi потрiбен був спосiб викрутитись, якщо щось пiде не так".
  сказала Яна. "Добре, чудово, значить є люк. Що ти хочеш, щоб я вирубав його рогiпнолом i викинув в океан пiд твоєю спальнею? Де ми вiзьмемо такi лiки?"
  - Рогiпнол був би непоганою iдеєю, - сказав Кейд.
  "Немає часу на це лайно", - сказав Стоун. "Вам не потрiбнi руфеї, щоби нокаутувати його". Вiн дав їй подумати над заявою.
  За мить вона посмiхнулася. - Ти маєш рацiю, я не знаю.
  "Що це має означати?" - Сказав Кейд.
  "Вона бiльш нiж ефективна у застосуваннi задушливого захоплення. Якщо вона обiйме його за шию ззаду, вiн згасне, як свiтло. Неважливо, - сказав Стоун, - ви просто працюєте над зв'язком. Вона впорається сама".
  Кейд похитав головою. "Це тiльки я, чи хтось ще бачить великого слона, що сидить у кiмнатi?"
  - Кейд, - сказала Яна, - я вже говорила тобi ранiше, ми зi Стоуном були разом. Якщо ти не можеш упокоритися з тим, що пiсля тебе я спала з iншими чоловiками, це твоя проблема.
  - Не те, - сказав Кейд. - Це буде виглядати як випадкова зустрiч, правда? Так само, як коли ви зiткнулися з Дiєго Рохасом в барi Touloulou? Ви плануєте зустрiтися з Карлосом Гавiрiа так само. Я розумiю, як ти збираєшся заманити його з клубу до Стоуна, але звiдки нам знати, що вiн взагалi буде у нiчному клубi?
  
  40 Заманити наркобарона
  
  
  "Гавiрiя буде в клубi".
  - Сказав Стоун.
  "Та невже?" - Запитав Кейд. - А звiдки ти це знаєш?
  - Моя робота - знати цi речi. Ви були на цьому островi п'ять хвилин. Я тут уже п'ять рокiв, пам'ятаєш?
  Кейд сказав: "Добре, то чому б тобi не пояснити це тим з нас, хто просто працює в кабiнках".
  - Картель Oficina de Envigado з'явився тут нещодавно. Та й сам Гавiрiя, певне, зовсiм недавно приїхав. Пам'ятаєте, я казав вам, що цi члени картелю пробираються на острiв тихо пiд вигаданими iменами? Для нас майже неможливо дiзнатись, коли хтось новий з'являється тут. Але близько мiсяця тому я пiдслухав, як пара членiв Los Rastrojos говорила про прибуття якогось нового лiдера картеля Oficina de Envigado. У них не було особистостi, але вони знали, що надiслали когось нового, когось великого".
  "То як же це спрощує залучення Гавiрiї до клубу?"
  "Одразу пiсля цього клуб змiнився. Це прямо на пагорбi вiд моєї хатини, так що змiна була очевидною".
  "Як так?" - Сказав Кейд.
  "Музика, клiєнтура, власнiсть, все це. Чорт забирай, чому я не бачив цього ранiше?" - Сказав Стоун.
  "Дивися що?" - Запитав Кейд.
  Яна кивнула i посмiхнулася. "Зараз вiн володiє клубом. А якщо вона належить йому, майже напевно вiн той хлопець, який внiс усi змiни".
  "Отже, вiн володiє нiчним клубом? I що?"
  Стоун сказав: "Вони завжди зацiкавленi в тому, щоб замiстити слiди за допомогою законного бiзнесу. Крiм того, вiн, ймовiрно, любить цю нiчну нiсенiтницю".
  - Добре, - сказала Яна, - ось план. Вважатимемо, що вiн буде там. Якщо так, я зустрiнуся з ним i спробую привести його до Стоуна. Де ви двоє в цей час?
  - Я буду поряд, - сказав Стоун. - Ти мене не побачиш, але я там буду. Якщо щось пiде не так, я прийду i прийду щосили".
  - А якщо все пiде за планом, що? вона сказала. "Якщо я затягну Гавiрiю в будиночок i виб'ю йому дупу, я опущу його через люк?"
  - Я буду в човнi просто пiд тобою, - сказав Кейд.
  "Ти?" сказала Яна.
  - Це такий сюрприз? Кейд вiдповiв.
  "Ти не надто хороший для польових робiт", - сказала вона.
  - Я хотiв би, щоб ви перестали так говорити, - сказав Кейд. "Нинi я збираюся орендувати човен".
  - Часу мало, - сказала Яна. - Ви двоє впевненi, що знаєте, що робите?
  "Гей, - сказав Стоун, поклавши на неї руку, - я тебе колись пiдводив?"
  - Так, - сказала Яна. "Ти пропав на мiсяць i не сказав нi слова".
  якщо цього не станеться.
  Яна похитала головою. - А де ми вiзьмемо напрокат човен?
  - Залиш менi це, - сказав Кейд. Вiн вийшов i сiв у орендовану машину. Чого вiн не зрозумiв, то це того, що залишив свiй мобiльний телефон на столi.
  
  41 Санкцiоновано
  
  Пристань Джоллi Харбор, затока Лiгнум Вiтаї, Антiгуа.
  
  плейтенант полiцiї Джек Пенс
  зателефонували близько 20:00 вiн був удома.
  "Це Пенс, - сказав вiн у свiй телефон.
  "ЛТ, це детектив Окоро. Вибачте, що турбую вас удома, сер, але я маю унiвер, який каже, що в нього в справi один iз ваших пiдданих".
  - Скажи йому, щоб вiн продовжував. Надiшлiть йому пiдкрiплення i хапайте маленький член. Тодi подзвони менi, i я зустрiну тебе на вокзалi".
  - Зрозумiло, сер.
  
  Приблизно за тридцять хвилин телефон лейтенанта Пенса знову задзвонив. Вiн пiдняв його i послухав, а потiм сказав: "Угу. Ага. Хороша робота. Нi, давайте дамо йому трохи посидiти в акварiумi".
  
  Близько 10 години вечора Пенс увiйшов до кiмнати для допитiв у дiлянцi. - Ну-ну, якщо це не мiй добрий друг iз АНБ. Як ми сьогоднi, мiстере Вiльямс?
  "Котра зараз година? Я сиджу в цiй дiрi вже кiлька годин. Я повинен вибратися звiдси, прямо зараз! Я за офiцiйною справою уряду США. Що дає вам право утримувати мене?"
  "Право? Це мiй острiв, мiстер Вiльямс. Ви не на територiї США. Але чому так нетерплячий? Чи можу я звати тебе Кейд? Звичайно, чому б i нi. Адже ми ж друзi, вiрно?"
  Кейд дивився на нього. "Вiдповiсти на запитання. У чому мене звинувачують?"
  - Я б стежив за вашим тоном, мiстере Вiльямсе. Але давайте поговоримо про це, гаразд? Знаєш, що менi не подобається?"
  "Коли наступаєш на жуйку, i вона прилипає до черевика? Я повинен вибратися звiдси!"
  - А, - сказав лейтенант, - розумниця. Вiн схилився над столом. - Ти хочеш знати, чому ти тут? Я не люблю, коли менi брешуть, ось чому.
  "Послухайте, лейтенанте, вам потрiбно зателефонувати до посольства США. Вони зателефонують до Державного департаменту, i тодi, ймовiрно, ваш мiнiстр внутрiшнiх справ, який, я ризикну сказати, буде неабияк розлючений".
  "Я дзвонив до посольства США. I вони зателефонували до Держдепартаменту США. I знаєш, що? Вони не знають, чому ти тут. Ти страшенно впевнений, що не у службових справах. Менi не слiд було вiдпускати до тебе Яну Бейкер. Я хочу знати, де вона, i ти менi скажеш".
  - Це неможливо, - сказав Кейд. Тодi вiн подумав, ЦРУ! Кляте ЦРУ мене обдурило. - Я нiколи не брехав тобi, - сказав вiн.
  "О, нi? Знаєш, кому ще я дзвонив? Офiс прокурора США".
  Обличчя Кейда зблiдло.
  "Так, помiчник прокурора США нiколи не збирався на Антигуа, чи не так?" Пенс посмiхнувся. - Це, до речi, було непогано. Вiн кинувся вперед i вдарив кулаком по столу. "Де Яна Бейкер? Її невеликий iнцидент все бiльше i бiльше виглядає як напад iз застосуванням смертоносної зброї, а то й гiрше".
  "На неї напали!"
  - Це, мiй друже, нiсенiтниця. Ви думали, що я був iдiотом? Її iсторiя бiльш нiж недосконала. Наприклад, у своїй заявi вона повiдомила, що йшла додому iз клубу, коли нiбито сталася спроба нападу. Але вона трохи вiдiйшла вiд свого шляху. Насправдi, за шiсть кварталiв вiд неї.
  - У чому ти її звинувачуєш?
  - Тобi слiд бiльше турбуватися про те, в чому ми тебе звинувачуємо. А щодо мiс Бейкер, для початку замах на вбивство. На неї не нападали. Вона заманила свою жертву в темний провулок i двiчi вистрiлила в нього, не кажучи вже про складнi переломи. Залишив його там стiкати кров'ю. Я заряджаю її, i вона застрягне. Отже, дозвольте менi спитати вас про це. Ваш маленький агент вийшов з-пiд контролю чи вона була на завданнi?
  "Я не говорю нi слова. Випустiть мене звiдси прямо зараз".
  Дверi вiдчинилися, i увiйшов офiцер у формi. Вiн простягнув лейтенанту прозорий пластиковий пакет для доказiв. Усерединi була вогнепальна зброя.
  - А зброю, яку вона використала, - продовжив Пенс, з глухим стукотом кинувши сумку на стiл, - це ви їй дали? Знаєте, що менi цiкаво в цiй зброї?
  Кейд поклав голову на стiл. - Нi, i менi байдуже! - Закричав вiн.
  "Менi здається цiкавим, що коли хтось проганяє серiйнi номери, нiчого не повертається".
  "I що?" - сказав Кейд. - Так що, чорт забирай?
  "Це Glock 43. Якщо бути точним, модифiкований Glock 43. Звернiть увагу, як обрiзана ручка. Для цього потрiбен журнал ручної роботи. I глушник. Це приємний дотик. Але давайте поговоримо про серiйнi номери. Як i слiд було очiкувати, на всiх деталях проштампованi вiдповiднi серiї. Виготовлена їм зброя. Забавно, що цього немає в реєстрi.
  - Випусти мене звiдси.
  - Досить хороший трюк, чи не так? Пенс продовжив. "Щоб пiстолет зник iз нацiональної бази даних? Я б сказав, що для здiйснення чогось подiбного буде потрiбний уряд". Вiн кружляв за Кейдом. "Я не просто хочу знати, де Яна Бейкер, я хочу знати, що вона робить, санкцiоновану урядом США, на моєму островi".
  - Вона не вбивця.
  - Вона точно не вихователька у дитячому садку, чи не так? Пенс пiдiйшов до дверей. - Ось що я тобi скажу. Чому б тобi не посидiти ще трохи у своїй камерi? Може, до ранку до тебе повернеться пам'ять. Дверi зачинилися за ним.
  Чорт, подумав Кейд. Як я опинюся в човнi пiд бунгало Стоуна сьогоднi ввечерi, якщо я застряг тут?
  
  42 Буря лютi
  
  
  Стогiн подивився на годинник,
  було вже 10-ї вечора. "Нам час iти, Яна". Вiн узяв стiльниковий телефон Кейда зi столу, де його залишив Кейд, i глянув на програму для вiдстеження на екранi. На картi промайнула єдина мiтка, що вказує на мiсцезнаходження Кейда. Що робиш? Давай, подумав вiн, займи позицiю.
  Iз задньої спальнi Яна вiдповiла: "Не могли б ви розслабитися? Думаєш, ми дiстанемося туди, а Гавiрiя вже ляже спати? Ти не гiрше за мене знаєш, що цi клуби не вiдкриваються допiзна".
  Стоун почув її кроки i засунув телефон у кишеню. Вiн не хотiв, щоб вона знала, що Кейд не на своєму мiсцi. Коли вона вийшла, вираз його обличчя змiнилося на "вау", але вiн нiчого не сказав.
  Яна посмiхнулася. - Де Кейд? сказала вона.
  Стоун на мить затнувся. - О, вiн буде готовий. Вiн постукав мобiльним телефоном у кишенi. - Човен буде там. Однак його голос не звучав переконливо.
  Яна застрибнула в джип просто неба, а Стоун кинув своє спорядження в багажник. Сильний нiчний вiтерець обдував її довгий хвiст, i вона дивилася на мiсяць, що здiймався над затокою. Мiсячне свiтло осяяло ущелину, яка почала формуватися на темних водах. Вдалинi блиснула блискавка.
  Вони повернули з приморської дороги i поїхали у бiк клубу.
  - Якщо все пiде за планом, - сказав Стоун, - я ховатимусь у своєму бунгало, коли ви увiйдете всередину з Гавiрiєю. Ти не дiзнаєшся, що я там".
  - Не хвилюйся, - сказала вона, стиснувши руки на кермi. "Якщо щось пiде не так у бунгало, я витягну його дупу".
  - Це не санкцiоноване вбивство. Це просто виконання, зрозумiло?
  Але Яна нiчого не сказала.
  Стоун дивився на неї, поки вони мчали по всипанiй гравiєм дорозi. Джип входив у повороти. Вона була на чомусь зосереджена.
  - Гей, - сказав вiн, - ти тут? Ви повиннi пам'ятати, що ми тут самi собою. I це не просто означає, що ми не маємо резервної копiї. Це також означає, що якщо це пiде не так, уряд США дозволить нам крутитися за вiтром. Вони зречуться всiх знань. I знаєш що? Вони навiть не будуть брехати".
  "Дядько Бiлл перевернув би небо i землю, щоб допомогти нам. I нiчого не пiде не так. Перестаньте зациклюватися, - сказала вона. "Ти просто робиш свою частину. Гавiрiя моя".
  Коли вони опинилися в шести кварталах вiд клубу, Стоун сказав: "Добре, все добре. Випустiть мене тут. Вона потягла машину в бiк. Придорожня смуга була темною i оточена густим тропiчним листям. Подув сильний порив вiтру, i Стоун вистрибнув, а потiм схопив своє спорядження. Вiн подивився на грозовi.
  Яна перевела погляд уперед, подумки представивши мiсiю. Вона натиснула на педаль газу, i з-за неї пiднявся кораловий пил.
  Трохи нижче схилом у берег врiзалася хвиля. Буря, що насувається, наближалася.
  
  43 Громова гавань
  
  
  Стогiн взяв
  позицiю на схилi пагорба прямо над клубом. Вiн усе ще був оточений густим листям. Вiн накинув ремiнь карабiна на голову, глянув у мiнiатюрний бiнокль i почав рахувати охоронцiв. "Один два... чорт, три". Добре одягненi колумбiйцi стояли бiля клубу у рiзних точках. Стоун видихнув i глянув далi вниз пагорбом, на своє бунгало. "Троє охоронцiв зовнi. Великий. Скiльки всерединi? Вiн оглянув паркування. Джипа там не було, але тут вiн помiтив Яну, яка пiд'їхала до паркувальника. Навiть у напруженiй ситуацiї вiн не мiг не помiтити, наскiльки вона красива".
  Вiн похитав головою i знову зосередився на охоронцях. Вiн наблизив зображення i почав вивчати кожну людину окремо. - Угу, - сказав вiн, виявивши велику опуклiсть, заховану пiд курткою кожного з них. "Автоматична зброя, як я i думав".
  Вiн витягнув мобiльний телефон Кейда i подивився на карту. На цей раз пiнг скоротив дистанцiю. "Що так довго? Тягни сюди чортовий човен. Але тут у причал обрушилася хвиля, i човни, прив'язанi до стапелiв, захиталися об борти. Будь проклята ця погода, подумав вiн.
  Вiн подивився повз клуб на дощатий настил i сходи, якi вели вiд клубу до пристанi i перед його бунгало. Коли човен увiйшов у гавань, його розгойдувало на хвилях все бiльшого розмiру. Буря посилювалася. Час зайняти позицiю.
  
  44 Поганi вiбрацiї
  
  
  До того, як Яна пiшла
  в клуб, вона могла вiдчувати стукiт музики. Коли вони зi Стоуном зустрiчалися, вони нiколи не вiдвiдували це мiсце, бо це не була їхня сцена. Гучна музика, стробоскопи та натовпи людей, що збилися в спiтнiлу масу.
  Клуб був величезний, але вона знала, що Гавiрiя десь тут. Якби вона могла просто побачити його. Вона пробиралася крiзь людей, що стовпилися, поки не побачила танцпол. Вiн був освiтлений знизу, i барвистi сплески кольору спалахували з однiєї частини до iншої, повертаючись до 1970-х рокiв.
  Хвилин за п'ятнадцять вона помiтила добре одягненого чоловiка, що виглядав так, нiби вiн цiлком мiг бути колумбiйцем. То був не Гавiрiя, але, мабуть, вiн був поблизу. Чоловiк пiднявся тонкими сходами з нержавiючої сталi, що виходить на великий танцпiдлогу, i зник за набором пiдвiсних намистин, якi служили перегородкою.
  У цей момент Яна вiдчула, як рука потерлася об її зад, вона обернулася i схопила її. За нею стояв напiвп'яний чоловiк, i вона мiцнiше стиснула його. - Вiдчути себе добре? сказала вона.
  "Гей, ти досить сильний. Можливо, ти i я - ой, чорт, - сказав вiн, коли Яна вивернула зап'ястя, i чоловiк зiгнувся вiд болю." Чорт, дитинко. Що за ворожiсть?
  Вона вiдпустила його руку, i вiн пiдвiвся. "Я не твоя мала".
  Вiн глянув на її груди. - Ну, ти маєш бути.
  Вона вдарила його в саму м'яку частину горла так швидко, що вiн навiть не зрозумiв, що його вдарили, доки вiдчуття задухи не захлеснуло його. Вiн закашлявся i схопився за шию.
  - Ти збирався запросити мене на танець? вона сказала. Чоловiк схопився за горло i закашлявся. Вона знизала плечима i сказала: "Нема чого сказати? Хм, яке розчарування". Вона пiдiйшла до сходiв. Дiйшовши до першої сходинки, вона пiдвела очi. Величезний охоронець огортав верхнiй майданчик. Хвиля нудоти пронизала її шлунок, але вона щосили намагалася не звертати на це уваги. Вона пiднялася сходами, нiби це мiсце належало їй.
  Чоловiк пiдняв руку, але Яна продовжила. - Карлос послав за мною.
  Чоловiк на мить задумався, а потiм сказав iз сильним центральноамериканським акцентом: "Почекайте тут". Вiн окинув її поглядом з голови до нiг i посмiхнувся, потiм пройшов через перегородку з бiсеру. Коли вiн зник у сусiднiй кiмнатi, Яна пiшла за ним. Другий охоронець одразу за перегородкою поклав на неї руку якраз у той момент, коли вона побачила Карлоса Гавiрiю в iншому кiнцi кiмнати.
  З кожного боку в нього були дiвчата, а на пальцях золотi каблучки. Його сорочка на ґудзиках була розстебнута. - Я не посилав нi за якою дiвчиною, - сказав вiн. Але коли побачив її, Яна зрозумiла, що вiн заiнтригований. Його голова схилилася набiк, коли вiн глянув на неї. - Але, будь ласка, я не хочу бути грубим, - сказав вiн досить голосно, щоби Яна почула. - Нехай вона приєднається до мене. Вiн кивнув двом жiнкам поруч iз ним, i вони встали i зникли у заднiй кiмнатi. Коли дверi вiдчинилися, Яна побачила, що вона веде на вiдкритий балкон з боку пляжу клубу.
  Вона пiдiйшла до Гавiрiї та простягла руку. Вiн нiжно поцiлував. Її захлеснула нова хвиля нудоти. Вiзьми себе в руки, подумала вона. Напевно, золотий ланцюжок на його шиї, вiд якого в тебе починає нудити. Вона посмiхнулася власному гумору.
  "Яка вишукана iстота. Будь ласка, приєднуйтесь до мене".
  Охоронцi вiдступили на свої посади.
  Яна сiла i схрестила ноги.
  "Мене звуть ..."
  - Гавiрiя, - перебила Яна. "Карлос Гавiрiа. Так, я знаю, хто ти".
  "Я знаходжусь у невигiдному становищi. Ти знаєш, хто я, але я не знаю тебе".
  "Мене прислав твiй друг iз дому. Яка рiзниця, хто я?" - сказала Яна з грайливою усмiшкою. "Подарунок, можна сказати, за добре виконану роботу".
  Вiн на мить оцiнив її. "Я добре зробив свою роботу", - засмiявся вiн, маючи на увазi свiй успiх у перетвореннi острова на новий маршрут для наркотикiв. - Але це дуже незвичайно.
  - Ви не звикли до таких нагород?
  "О, маю свої нагороди", - сказав вiн. - Але ж ти, як я можу це сказати? Ти не такий, як я очiкував".
  Вона провела пальцем по його передплiччю. - Я тобi не подобаюсь?
  - Саме навпаки, - сказав вiн. "Це просто свiтле волосся, акцент. Ви американець, нi?
  "Народився i вирiс." Її тон був обеззброєним.
  - I дуже прямолiнiйно, як я бачу. Але скажiть менi, як це жiнка вiд вас вiдрiзняється. . . подарунки виявляється на нашому островi i працює в такiй якостi?
  "Можливо, я цiкавiша, нiж iншi дiвчата". Вона подивилася на його груди i поклала руку йому на стегно.
  - Так, я це бачу, - посмiхнувся вiн. "I знаєте, я не хотiв би розчаровувати своїх друзiв. Зрештою вони були дуже щедрi". Вiн подивився на неї, i Яна зрозумiла, що час настав.
  Вона нахилилася до нього i прошепотiла йому на вухо. "Я володiю не лише талантами. Вони бiльше схожi на навички". Вона вкусила його за вухо, пiдвелася i вийшла через дверi на балкон. Тут, з обох бокiв сходiв, що ведуть до води, розташувалися ще охоронцi.
  Сильний порив вiтру трiпав її тiсне плаття, i в бухтi блиснула блискавка. Гавiрiя не вiдставала, i Яна пройшла повз охоронцiв i спустилася сходами. Дiйшовши до нижнього майданчика, вона озирнулася через плече. На його обличчi розпливлася широка усмiшка. Вiн передав свiй напiй одному з охоронцiв i пiшов за ним.
  
  Човен був прив'язаний пiд бунгало, але Стоун востаннє глянув на нього. Було надто темно, щоб побачити Кейда за кермом, але вона знала, що вiн там. Вода розлютилася, i вiтер почав посилюватися. Гучний гуркiт грому прогримiв, коли оголосила про себе буря, що наближається. Вiн похитав головою i закричав, незважаючи на гуркiт хвиль. - крикнув вiн пiд бунгало. "Просто тримайся. Тепер це ненадовго. Вiн ковзнув за борт i подивився на пагорб. "Це її!" вiн крикнув. "Вона йде".
  Стоун уже збирався стрибнути у вiдчинене вiкно збоку вiд бунгало, але ще раз озирнувся. Вiн дивився, як Гавiрiя наближається до Яни.
  Гавiрiя обiйняв її ззаду i притяг до себе. Вона посмiхнулася i зобразила найкокетливiший смiх. Стоун мiг тiльки чути їхнi голоси. Вiн просунув одну ногу у вiкно, але зупинився, почувши тупiт крокiв. Двоє охоронцiв з гуркотом кинулися в їхнiй бiк. Потiм Стоун почув крики.
  "Яка?" - крикнула Гавiрiя охоронцям. - Ви двоє параноїки.
  "Покровитель", - сказав один, важко дихаючи. "Вона не така, як каже".
  "Про що ти говориш?" - Сказав Гавiрiя.
  Iнший охоронець схопив Яну. - Це вона, Патроне. Це вона вiдправила Монтеса до лiкарнi.
  Приплив адреналiну вдарив по венах Стоуна, i вiн стрибнув з платформи на пiсок унизу. Його першою думкою було застрелити обох охоронцiв, а потiм пiти по Гавiрiю. Але Кайл? Iнструкцiї були чiткими. Гавiрiю треба приймати спокiйно. 5,56 мм снаряди НАТО були повною протилежнiстю безшумним. Стрiлянина залучила потiк охоронцiв, i почалася перестрiлка. Кайла не можна було врятувати таким чином.
  Гавiрiя глянув на Яну. "Це так?" Вiн поклав їй руку на горло, а охоронцi скрутили їй руки за спиною, а потiм зв'язали зап'ястя. Боротьба Яни була марною. Гавiрiя схопив її за хвiст i сказав охоронцям: "Ви почекайте тут". Вiн подивився на будиночок, що був за двадцять футiв вiд нього. - Ми з нею трохи поговоримо. Вiн витяг її, що брикалася i кричала, в кабiнку для перевдягання.
  
  45 Передбачення непередбачуваного
  
  
  Тiсто трiснули
  у гирлi затоки, i вiтер посилився. Важкi хвилi розбивалися об човни та берег. Стоун переводив погляд iз одного охоронця на iншого i намагався придумати план. Я повинен подумати, чорт забирай! Що б це не було, воно мало бути тихим, i це мало статися прямо зараз.
  Вiн перекинув свiй HK416 через плече i сiв пiд тротуаром. Тодi йому спала на думку iдея. Це блискавка, подумав вiн. Вiн закрив праве око i тримав лiве вiдкритим - технiка, що використовується спецпiдроздiлами, що дозволяє солдату бачити прицiл своєї гвинтiвки вiдразу пiсля того, як сигнальний парашут висвiтлює затемнене поле бою.
  Давай, давай! Стоун думав, поки чекав. Але потiм це сталося. Блискавка блиснула прямо над головою. Виниклий внаслiдок iмпульс яскравого свiтла, за яким вiдразу ж пiшла темрява, забезпечив iдеальне укриття. Стоун перестрибнув через поруччя за одним з охоронцiв. В слiпучiй плямi вiн потягся ззаду i поклав руку на щелепу та потилицю чоловiка. Вiн смикнувся, потiм рiзко обернувся. Хребет хруснув пiд подвiйною силою. Але ще до того, як тiло встигло впасти, Стоун нахилився до нього i змусив тулуб людини плюхнутися на бiчнi перила. Стоун перекинув ноги через перила. Удар грому був такою какофонiєю, що заглушив звук падiння людського тiла на землю.
  Стоун перестрибнув через перила, смикнув карабiн на мiсце i приготувався до найгiршого. Просто над гуркотом наступної хвилi вiн знову почув крик Яни. Лайно! Я мушу потрапити туди! Другий охоронець заглянув у вiкно будиночка. Вiн не бачив дiї Стоуна.
  Доведеться повезти в наступному. Вiн почув, як щось розбилося в кабiнцi, наче розчавили кавовий столик. Вiн зняв браслет виживання з паракорду i розмотав його до шiстнадцяти футiв. Вiн шкутильгав пiд дощатим настилом ближче до будиночка. У темрявi вiн прив'язав один кiнець до бiчної огорожi, а потiм перекинув через дощатий пiдлогу на iнший бiк. Вiн прошаркав пiд нею i потягнув за шнурок, потiм зав'язав його.
  Знову блиснула блискавка, а потiм був сильний удар грому. На цей раз iнший охоронець пiдняв голову. Коли вiн помiтив, що його напарника нiде не видно, вiн кинувся тiкати наослiп. Вiн спiткнувся об паракорд i злетiв у повiтря. Перш нiж вiн встиг врiзатись у затвердiлi дошки, Стоун перестрибнув через бiчну огорожу. Але тiльки-но вiн накинувся, чоловiк ударив Стоуна по обличчю величезним кулаком. Стоун перелетiв через перила i звалився на землю. Вiн схопився якраз вчасно, щоб чоловiк зiстрибнув на нього. Вони билися в очеретах у слiпучiй бiйцi.
  
  46 Адреналiновий жах
  
  
  Джана витягла
  проти крiплень на її зап'ястях, але Гавiрiя штовхнув її в будиночок. Вона спiткнулася об передпокiй i врiзалася в бамбуковий кавовий столик. Вiн розбився пiд нею. Все повiтря в її легень вичерпався.
  - Так це ти маленька сучка, яка намагалася вбити Монтеса, так?
  Все вiдбувалося так швидко, що Яна щосили намагалася вiддихатися.
  - Хто вас найняв? Вiн ривком пiдняв її на ноги, коли вона щосили намагалася повернути повiтря в легенi. Вiн люто струсив її. - Хто вас найняв? - Закричав вiн, а потiм тильною стороною руки вдарив її по обличчю. Коли її тiло розвернулося, вона вдарила його ногою у груди, i вiн вiдлетiв до стiни. Але вiн вiдреагував, як навчена блискавка, кинувши правий удар, який потрапив їй у щелепу i вiдправив її на землю.
  Гавiрiя засмiявся. "Ви думали, роблячи те, що я роблю, хтось поважав би мене, якби я був просто якоюсь кицькою? Тепер ти скажеш менi, хто уклав контракт з Монтесом, i ти скажеш менi прямо зараз".
  Яна заслiпила вiд болю в щелепi. Її зiр затьмарився. Було важко вiдрiзнити епiзод посттравматичного стресу, що насувається, вiд чистого, живого жаху. Зовнi вдарила блискавка, i гуркiт грому струсонув крихiтне бунгало. Вона щосили намагалася скласти план, будь-який план. Перш нiж вона встигла усвiдомити це, вiн опинився на нiй, його руки стиснули їй горло. Вiн смикав її голову вгору i вниз, душив її i кричав: "Хто тебе найняв?"
  Яна побачила розпливчасту постать позаду Гавiрiї якраз перед тим, як усе занурилося в темряву. Вона знепритомнiла.
  
  47 Пробудження
  
  
  Джглаза Ани
  клацнула, але все було так темно та голосно. Вона була в напiвнесвiдомому станi, i бiль пронизав її тiло. Вона виявила, що її руки все ще були пов'язанi. Десь зверху гримнув грiм, i на неї полив зливу. Поверхня пiд нею сильно гойдалася, а її тiло пiдстрибувало вгору та вниз. Її свiдомiсть згасла, i вона знову знепритомнiла. Уявним поглядом вона виявила, що бiжить через лiс до свого особливого укриття, свого форту. Якби вона тiльки могла дiстатися свого форту, все було б гаразд. . .
  Пiдлога пiд нею знову пiдстрибнула, i її тiло вдарилося про щось. Шум нагорi був оглушливим. Вона подивилася в одному напрямку i побачила Стоуна, що присiв. Вiн направив свою гвинтiвку в напрямку за ними, i тепер Яна могла дiзнатися, що вони були в човнi. Човен. Кейд дiстав нам човен. Все це мало для неї сенс.
  У небi горизонтально промайнули блискавки, якi супроводжували такий гучний гуркiт, що вона подумала, нiби в них потрапили. Вони потрапили пiд найсильнiший дощ, який вона колись вiдчувала. Вона подивилася на нiс човна i, примруживши очi, подивилася на краплини дощу, але майже нiчого не бачила. Хоча її руки все ще були пов'язанi, вона вiдчувала тремтiння. Вони почалися в її правiй руцi, але швидко поширилися по обидва руки та тулуб. Епiзод посттравматичного стресового розладу прийняв бурхливий оборот у гiрший бiк. Незабаром вона забилась у конвульсiях. Останнє, що вона пам'ятала, була темна каламутна рiдина, що котилася до неї бiлою палубою. Разом iз дощовою водою вона перетворилася на жижу, i, без сумнiву, це була кров.
  
  48 з кляпом у ротi та пов'язанi
  
  
  Джана прокинулася
  у морi темряви. Вона була дезорiєнтована, сiла прямо й озирнулася. Вона була у своїй спальнi на конспiративнiй квартирi. Її руки були вiльнi, але її щелепа хворiла. Вона доторкнулася до нього, i щось на зразок удару електричного струму запульсувало. Вона вiдчувала пухлину.
  Вона встала та заспокоїлася. Вдалинi гуркотiв грiм - буря пройшла. Вона почула голоси i вiдчинила дверi спальнi, потiм примружилася на яскраве свiтло лампи.
  - Ой, та гаразд тобi, велика дитина, - сказав голос. "Це не так уже й погано".
  "Ой, чорт забирай, це боляче", - почула вона вiдповiдь Стоуна.
  У туманi її зору здавалося, що Кейд накладає пов'язку-метелика на одне око Стоуна, щоб заклеїти рану.
  - Гей, - сказав Стоун, - ти пiдвiвся. Ти добре почуваєшся?
  Яна нiжно поклала руку на пiдборiддя i потерла шию. "Ну, я вiдчув себе краще. Що трапилося? Останнє, що я пам'ятаю, було ...
  Але вона зупинилася на пiвсловi. Кейд обернувся, але це був Кейд. То був її батько.
  Яна вiдкрила рота. - Що ти тут робиш? У її словах був гнiв, але, говорячи проти набряку в горлi, її голос був приглушений.
  Вiн не вiдповiв, а натомiсть повернувся до Стоуна, щоб застосувати останнього метелика.
  "Чорт забирай, старий, це боляче", - сказав Стоун.
  Еймс витер витiк струмок кровi. - Все буде добре, - сказав вiн, пiдводячи Стоуна. - Ось, подивися. Вiн вказав на дзеркало на стiнi, i Стоун оглянув роботу.
  Вiн повернувся до Еймса. "Гей, це дуже добре. Ви вже робили це ранiше?"
  Еймс видихнув i похитав головою. "Не вперше".
  - Я не розумiю, - сказала Яна. - Як вiн сюди потрапив? Її голос був тремтячим. "Кайле! Боже мiй. Ми зiпсували наш шанс отримати Кайла?"
  Стоун сказав: "Розслабся. Ми, як i ранiше, думаємо, що з Кайлом все гаразд. Коли Рохасу скажуть, що мети, яку вiн вам призначив, бiльше не iснує, вiн буде задоволений".
  "Але але...". Яна заїкалася. "Охоронцi! Це мало бути так тихо. Гавiрiю треба було прибрати так, щоб нiхто не знав, що сталося! Рохас дiзнається".
  "Наскiльки їм вiдомо, там було тихо, - сказав Стоун. "Iншi охоронцi в клубi нiчого не бачили. Буря заметала нашi слiди. Все залагоджено".
  Яна пiдсунула стiлець ближче i сiла. Вона звернула увагу на батька. - Тодi поясни це, - сказала вона, вказуючи.
  Стоун оглянув її шию та лiнiю пiдборiддя. - Буде невеликий набряк, але твоя щелепа не зламана. Вiн глянув на Еймса. - Якби не вiн, ти був би вже мертвий. Насправдi ми обидва були б мертвi прямо зараз.
  "Яка?" її голос пом'якшав.
  "Вчора пiзно, пiсля того, як Кейд пiшов орендувати човен, - сказав Стоун.
  "Що щодо цього?"
  - Я не знаю, як тобi це сказати. Але вчора Кейд зник. Я не знав де вiн. Вiн пiшов орендувати човен, i це останнє, що я чув вiд нього. Коли я зателефонувала йому на мобiльний, вiн задзвонив тут, у хатi. Вiн залишив його. Я не сказав тобi, бо знав, що ти втратиш своє лайно".
  - Що трапилося з Кейдом? Вона стояла. - Де Кейд?
  Стоун поклав їй руки на плечi. "Зараз ми не знаємо. Але ми знайдемо його, добре?"
  - Двоє пропали? - сказала Яна, поки думки роїлися в її головi. - Його не було весь цей час? Його забрали?"
  - Я знаю, я знаю, - сказав Стоун. - Ось, сiдай. Коли я не змiг знайти його, я глянув на його телефон. Я не знаю, я шукав щось. Але я знайшов одну рiч, яку пiдозрював. Маленький жокей кабiни не видалив програму Tile tracker зi свого телефону, як вiн сказав менi, що зробив це. Спочатку я розлютився, але потiм подумав, що це може бути єдине, що допоможе нам знайти його. У нього на ланцюжку для ключiв є трекер Tile. Так що я вiдкрив додаток стеження, щоб подивитися, чи знайде його. Так було. Вiн показав його положення на картi бiля пристанi".
  - То ти його знайшов? сказала Яна.
  - Не зовсiм так, - сказав Стоун. "Але в той час це мало сенс, тому що вiн опинився там, де повинен був бути, орендувавши човен. Але коли я побачив наближення бурi, я занервував. Я хотiв, щоб вiн якнайшвидше завiв човен пiд кабiнку для перевдягання. В iншому випадку прибiй мiг би стати занадто сильним, щоб вiн мiг зайняти позицiю, щоб вiн мiг зайняти позицiю, щоб вiн мiг зайняти позицiю. пропiнгував його".
  "Але у нього не було мобiльного телефону, - сказала Яна.
  "Я не пiнгував стiльниковий, я пiнгував його пристрiй стеження. У плитках є крихiтний динамiк. Ви можете використовувати додаток на своєму телефонi, щоб увiмкнути звуковий сигнал через динамiк на трекерi. Таким чином, ви можете знайти втраченi ключi або щось ще. Попередити. Стоун повернувся i подивився на Еймса.
  Яна заплющила очi. "Я не розумiю".
  Стоун продовжив. - Кейд, мабуть, не довiряв мiстеру Еймсу, взяв плитку зi свого брелока i кинув її в човен Еймса, щоб той мiг доглядати за ним. Коли я пропiнгував трекер, Еймс зателефонував на стiльниковий Кейда, i я вiдповiв. Це твiй батько навiв свiй човен, щоб допомогти нам. Це вiн убив Гавiрiю. Це вiн вiдiрвав вiд мене цю горилу. Це вiн посадив тебе в човен разом iз Гавiрiєю, i так ми звiдти вибралися. Вiн врятував нам життя".
  Яна зiгнулася навпiл, нiби в неї рiзко захворiв живiт. Вона заплющила очi i почала дуже глибоко дихати, намагаючись перешкодити демонам. "Ми повиннi знайти його. О Боже, як ми збираємося отримати i Кейда, i Кайла?"
  Батько Яни тихо сказав: "В оперативному вiдношеннi, коли ми стикаємося з величезними труднощами, ми беремося за одну мету за раз".
  Яна подивилася на нього, потiм села прямо. "Ми? Ви маєте бути якимсь експертом? Крiм того, ви не можете цього зробити, - сказала вона. "Ви не можете зникнути на двадцять вiсiм рокiв, а потiм знову з'явитися, i все гаразд".
  Вiн чекав. "Я нiчого не можу зробити, щоб спокутувати грiхи мого минулого. Я нiчого не можу зробити, щоб все виправити. Але, можливо, ти вiдкладеш це ненадовго, поки ми не витягнемо твоїх друзiв. Я можу допомогти".
  - Я не хочу це чути! вона сказала. "Я не хочу чути бiльше нi слова. А тепер йди i нiколи не повертайся. Я бiльше нiколи не хочу тебе бачити".
  Стоун сказав: "Яно, нiхто з нас не знає, яким було твоє життя, коли ти росла без батькiв, але вiн має рацiю. Подивiться на нашу ситуацiю. У нас зникли двоє чоловiкiв. Нам потрiбна його допомога. Вiн не тiльки готовий допомогти, але й має досвiд роботи".
  "Ага!" - кричала Яна. "Досвiд продажу секретної iнформацiї росiянам!"
  Стоун продовжив. "Наскiльки я згоден з вами, нам потрiбна його допомога. Вiн врятував нашi дупи там сьогоднi ввечерi. Ти знаєш, чим твiй батько займався у ЦРУ до того, як став оперативним офiцером? Вiн був польовим оперативником".
  Яна озирнулася.
  - Правильно, - сказав Стоун. Його досвiд може сходити до холодної вiйни, але поле є поле. Я не мiг дiстатися до вас у будиночку через двох охоронцiв. Я думав, ти точно помер. пiсля того, як врятував тебе, Яна.
  Яна похитала головою i встала, щоб пройти до спальнi. "Через пару годин буде ясно. Я маю бути готовий сказати Дiєго, що Рохас Гавiрiа мертвий. I у мене має бути план, як витягнути Кайла. Пiсля цього ми почнемо шукати Кейда. Вона глянула на батька. - А ти тримайся вiд мене подалi. Не розмовляй зi мною, не дивись на мене".
  - Яна, почекай, - сказав Стоун. "У нас проблема".
  - Що тепер?
  Стоун пiдiйшов до iнших дверей спальнi i вiдчинив її. На пiдлозi лежав Карлос Гавiрiа. Його руки були пов'язанi за спиною, i йому заткнули рота.
  
  49 Прихований порядок денний
  
  
  " Капелюх це
  вiн
  робиш тут?" сказала Яна. - Вiн не помер?
  Клейка стрiчка навколо рота Гавiрiї заглушила його гнiвний крик.
  "Але там була кров", - сказала Яна. "Весь човен був у кровi".
  Стоун сказав: "Добре, це була його кров, але вiн не мертвий. Але твiй батько збив його з пантелику".
  Яна згадала митi до того, як її задушили, розмиту постать у будиночку за Гавiрiєю.
  Яна сказала: "Що ми будемо робити? Просто залишити його на пiдлозi? Я думав, ти викинув його тiло. Ми не можемо тримати його тут".
  "Все сталося так швидко, - сказав Стоун. "Я був зовсiм не в собi". Вiн вказав на рану над оком. "Але без команди видачi це тепер наша проблема".
  З ноутбука Кейда пролунав рiнгтон, i Яна пiдiйшла до нього. "Я не можу в це повiрити. Це той сучий син".
  - Яна, почекай, - сказав Стоун. "Еймсе, пiди з поля зору вiдеокамери. Я не хочу, щоб хтось знав, що ти тут".
  Еймс йшов за столом, щоб його не було видно.
  Вона натиснула кнопку у вiкнi захищеної вiдеоконференцiї. "Уоллес? Якого бiса ти хочеш?"
  "Як завжди, щоб запропонувати свою допомогу", - сказав Лоуренс Воллес з екрану. Вираз його обличчя був самовдоволеним.
  " Допомога? Так, - сказала вона, - ЦРУ досi дуже допомагало " .
  - Ви волiли б самi знайти Гавiрiю? I як би ви це зробили? На даний момент ви досягли того, чого прагнули".
  "Справдi?" сказала Яна. "Ми хочемо вберегти Кайла МакКеррона вiд небезпеки".
  "Шлях до агента МакКеррон лежить через Карлоса Гавiрiю".
  Яна нахилилася до монiтора. - Це був ваш порядок денний, чи не так? Ви надали Дiєго Рохасу повне досьє на Карлоса Гавiрiа, а вiн передав його менi. Щось вiдбувається, i я хочу знати, що саме. Чого ЦРУ хоче вiд наркобарона?
  Уоллес проiгнорував питання. - Як я вже сказав, я тут, щоб запропонувати свою допомогу.
  - З чого ти взяв, що нам потрiбна допомога? Стоун пожартував.
  Уоллес сказав: "По-перше, я вiтаю вас iз перемогою над Гавiрiєю. Я вражений".
  "Чудово, - сказала Яна, - метою мого життя було справити на вас враження".
  - Але в тебе серйознi проблеми, чи не так?
  "I що це?" - Сказала Яна, хоча знала вiдповiдь.
  - Гавiрiя не помер, чи не так? Ви не можете утримувати Гавiрiю, доки намагаєтеся звiльнити агента МакКеррон. Тобi потрiбно, щоб я забрав його у тебе з рук.
  Яна подивилася на Стоуна, а потiм знову на монiтор. - Звiдки ти це знаєш?
  - Я знаю дуже багато, агенте Бейкер, - сказав Уоллес. "Я можу взяти Гавiрiю. Команда видачi - це те, що вам було потрiбно з самого початку, я правий?"
  - Я не довiряю тобi, Воллесе. Тож я запитаю вас знову. Чого ЦРУ хоче вiд наркобарона?
  - Ти дозволив менi потурбуватися про це.
  Яна схрестила руки на грудях i почала чекати.
  Уоллес продовжив. "У мене є група на шляху до вашого мiсцезнаходження. Вони будуть там протягом двох годин. Гавiрiя бiльше не буде проблемою".
  - А якщо я його не вiддам? сказала Яна.
  Уоллес засмiявся. - У тебе немає вибору.
  "Я не працюю на вас, - сказала Яна.
  - Ось що я вам скажу, агенте Бейкер. Ви передаєте Гавiрiю, i я скажу вам те, що ви хочете знати.
  - Ви збираєтеся повiдомити менi плани ЦРУ?
  Вiн знову засмiявся. - Нi, але я збираюся заслужити твою довiру. Я збираюся сказати вам, де Кейд Вiльямс.
  Рот Яни вiдкрився, але її слова пролунали з домiшкою гнiву. - Що ти з ним зробив?
  - Запевняю вас, вiн не перебуває пiд вартою ЦРУ. Вважай цю iнформацiю жестом доброї волi".
  "Чорт забирай!" вона закричала. "Де вiн?"
  - У нас є угода?
  "Так."
  "Пiсля того, як Гавiрiя буде передана нам, ви отримаєте iнструкцiї".
  Дзвiнок зник.
  Яна вдарила кулаками по столу. "Укол!"
  Через ноутбук батько Яни сказав: "Ви маєте рацiю, що не довiряєте йому. Є порядок денний. Завжди є порядок денний ".
  М'язи щелепи Яни стиснулися, коли вона подивилася на батька, але потiм Стоун заговорив. "У що вони грають?"
  - Не знаю, - сказав Еймс. "Але це завжди на рiвень вищий".
  "Значення?" - Сказав Стоун.
  "Ну, ви були оператором Delta Force, вiрно?"
  "Так."
  "Вам давали мiсiї, i цi мiсiї мали сенс на вашому рiвнi, чи не так?"
  "Зазвичай так. У нас був високий рiвень допуску, тому ми зазвичай знали, що робимо i навiщо".
  "Але завжди є рiвень вищий. Вищий прiоритет, бiльший масштаб. Це те, чого ти не знав. Наприклад, де вас дислокували?"
  "Я не можу про це говорити, - сказав Стоун.
  "Звичайно, нi", - вiдповiв Еймс. "Давайте подивимося, добре, ось приклад. Припустимо, зараз 1985 рiк, i ви в Delta Force. Вам доручають передати зброю iранцям. Так от, в той час Iран знаходився пiд ембарго на поставки зброї, так що все це було незаконним. Але вам кажуть, що США збираються продати iранцям ракети Hawk i TO в Лiванi Хiзбалла. А оскiльки Iран має великий вплив на Хiзбаллу, ми повернемо наших хлопцiв.
  "Звучить страшенно знайомо", - сказав Стоун.
  "Те, що вам не сказали, було вищим порядком денним, наступним рiвнем".
  - Який був?
  "Захоплення американських заручникiв мало сенс на вашому рiвнi, але справжньою метою був обмiн готiвкою. США потребували величезних грошових запасiв, що не пiддаються вiдстеженню, для фiнансування антисанданiстських повстанцiв у Нiкарагуа. Їхня мета?
  Яна пробурмотiла: "Справа Iран-контрас".
  - Правильно, - сказав Еймс. "Порядок денний з вищим прiоритетом. I це ще не половина справи. Ви не уявляєте, як далеко зайде ЦРУ. Ви коли-небудь чули iм'я Кiкi Камарена?"
  - Звiсно, - сказала Яна. "Кейд говорив про нього. Сказав, що вiн агент Управлiння боротьби з наркотиками, якого вбили в Мексицi".
  "Вбито, тому що ЦРУ не сподобалося, що вiн пiдiрвав їхню торгiвлю наркотиками, - сказав Еймс.
  - О, та гаразд, - сказала Яна. "ЦРУ не збирається вбивати федерального агента. Навiщо їм займатися власною торгiвлею наркотиками?"
  - Подивися, якщо не вiриш менi. З тiєї ж причини, - сказав Еймс. "Вони збирали кошти для антисанданiстських повстанцiв".
  Стоун сказав: "Добре. Ми збилися зi шляху тут. Отже, це повертає нас до вихiдної точки. Який порядок денний ЦРУ тут, на Антигуа?"
  - Менi начхати, - сказала Яна.
  "Ти звучиш не дуже переконливо", - вiдповiв Стоун.
  "Я хочу Кайла i хочу Кейда. Це прiоритет. Якщо ЦРУ хоче брати участь у вiйнi з наркотиками, вони можуть це зробити. Коли все це закiнчиться, я зможу вистежити Уоллеса та надерти йому дупу".
  
  Через кiлька годин, як тiльки сонячне свiтло почало формувати заграву на сходi неба, стукiт у дверi злякав трiйцю.
  - Рознощик пiци? Стоун пожартував.
  "Я не думаю, що Компанiя доставляє пiцу", - заперечила Яна.
  "Але я чув, у них гарна служба доставки", - сказав Стоун, визирнувши назовнi. Чотири оператори в кевларовому спорядженнi стояли з обох бокiв недбало одягненої людини. - Давай, це вони.
  Еймс ковзнув убiк, намагаючись залишитися поза увагою.
  Але коли Яна вiдчинила дверi, вона не могла повiрити, хто стоїть по той бiк.
  
  50 Несподiваний вiдвiдувач
  
  
  Х Привiт, Яна.
  сказав чоловiк.
  - Що ти тут робиш?
  Чоловiк кивнув операторам i вони увiйшли зi зброєю вперед. Стоун вказав на дверi спальнi. Четверо незграбних чоловiкiв схопили Гавiрiю з статi та накачали його наркотиками, доки вiн метався. Вони зникли у водi, де поруч iз пляжем простоював надувний гумовий розвiдувальний катер F470.
  Чоловiк суворо глянув на Стоуна, але потiм обернувся до Яни. "Вибачте, довелося почекати, поки вони не очистяться".
  "У чому рiч?" сказала вона.
  - Не знаю, але я збираюся дiзнатися.
  - Що означає, що ти не знаєш? сказала Яна.
  Чоловiк сказав: "У мене є повiдомлення для вас. Очевидно, Кейда вщипнули. Коли минулої ночi вiн пiшов орендувати човен для вашої операцiї, його схопили мiсцевi жителi. Вiн досi перебуває пiд вартою".
  - Мiсцева полiцiя? сказала Яна. "Чому?"
  - Вони шукають тебе, Яна. Вони обшукують острiв. Оскiльки ви не повернулися, вони вважають вас втiкачем, а Кейда - спiльником. Вас хочуть звинуватити у замаху на вбивство у зв'язку з нападом на Монтес-Лiма-Перес.
  Яна похитала головою, але перш нiж вона встигла щось сказати, чоловiк простяг руку. Яна струснула його i вiдчула, як вiн щось їй передав. Вiн зник до води i зник.
  Вона зачинила дверi, i Стоун запитав: "Хто це був?"
  "Пiт Бак, ЦРУ. Ми працювали з ним ранiше. Спочатку вiн виглядає мудаком, але як тiльки вiн впiзнає тебе, вiн стає гарним хлопцем".
  - Так, здається, дуже тепло, - сказав Стоун. - Що вiн тобi передав?
  "Ви не багато упускаєте, - сказала Яна. Вона розкрила долоню, щоб виявити крихiтний конверт iз щiльного паперу. Вона вiдкрила його i висипала вмiст на руку. Випали три цифровi чiпи без розпiзнавальних знакiв".
  "Сiм-картки?" - Сказав Стоун. "ЦРУ обриває зв'язок iз США з нашими стiльниковими телефонами, але тепер вони дають нам новi SIM-картки?"
  "Бак не дав би їх нам без причини, - сказала Яна.
  "Це не має сенсу, - продовжив Стоун. "Вони можуть прослуховувати нашi стiльниковi дзвiнки, коли захочуть, то навiщо давати нам новi SIM-картки?"
  Яна поринула у роздуми. - Я не думаю, що ЦРУ дало нам їх. Я думаю, що це зробив Бак.
  - Але Бак iз ЦРУ.
  - Я знаю, - сказала Яна, - але щось вiдбувається. Вiн не завдасть менi шкоди, у цьому я впевнений.
  Стоун сказав: "Ви думаєте, що ЦРУ не знає, що робить ЦРУ?"
  "Це буде не вперше", - вiдповiла Яна.
  Еймс сказав бiля стiни: "Я думаю, вiн намагається з вами зв'язатися".
  Стоун подивився на розгнiване вираз обличчя Яни, а потiм сказав: Еймс, я думаю, тобi слiд перечекати це. Вiн повернувся до Яни. - Я думаю, вiн намагається зв'язатися з тобою.
  сказала Яна.
  - Ти йому довiряєш? - Сказав Стоун.
  "Так."
  - Тодi тобi слiд довiряти йому. Вставте SIM-картку у телефон. Тримаю парi, що вiн не тiльки прийматиме дзвiнки з материкової частини США, але й Бак незабаром зателефонує вам".
  "Добре, але ми повиннi пiдготуватися до Рохаса. Вiн винен менi сто тисяч".
  
  51 Перешкода правосуддю
  
  Офiс комiсара Королiвської полiцiї Антигуа та Барбуди, Американ-роуд, Сент-Джонс, Антiгуа.
  
  Я вибачте,
  хто, ти сказав, дзвонить? - сказала секретарка у слухавку. Коли вона почула повторну вiдповiдь, вона стиснулася. - О, одну хвилинку, будь ласка. Вона натиснула кнопку настiльного телефону i сказала: "Комiсаре? Я думаю, ти захочеш взяти це".
  "Я перебуваю на брифiнгу, - сказав Роберт Венделл, щойно призначений комiсар".
  - Сер, я справдi думаю...
  "Добре, прошивай. Господи, - сказав вiн групi з дванадцяти старших iнспекторiв, якi зiбралися в його кабiнетi. - Новий секретар, - сказав вiн з усмiшкою. "Все ще не зовсiм впевнений, кому вона може сказати, щоб залишити повiдомлення". Вiн взяв миготливу телефонну лiнiю. - Це комiсар Венделл.
  Iншi чоловiки в кiмнатi могли чути приглушенi крики з трубки.
  Комiсар пробурмотiв у слухавку: "Так, мем. У нас є що? Ну, зачекайте зараз, мем. Я навiть не знаю - я бачу. Нi, мем, я впевнений, що ми не затримали... я розумiю, ви кажете, що вiн громадянин США, але на Антигуа... Комiсар почекав, поки людина на iншому кiнцi проводу продовжила.
  Iнспектори почули стукiт у телефонi, коли абонент на iншому кiнцi дроту повiсив трубку.
  Комiсар поклав слухавку i протер очi. Вiн дивився на iнспекторiв, поки його погляд не зупинився саме на одному, лейтенантi Джеке Пенсi. "Пенс? У нас є громадянин США пiд вартою?"
  "Та сер. Його звуть... _
  "Його звати Кейд Вiльямс. Так, я знаю. I йому звинувачено?"
  "Перешкода розслiдуванню".
  - Iншими словами, вiн не чинив злочину. Я прав?" Вiн ударив кулаком по столу. - Хочеш знати, звiдки я знаю його iм'я? Його зустрiло мовчання. - Ну, я тобi скажу. Вiн схопився зi свого мiсця так швидко, що його крiсло, що обертається, врiзалося в стiну. "На лiнiї була дуже приємна жiнка на iм'я Лiнда Руссо. Хочеш, я дам тобi три припущення, хто така Лiнда Руссо? Вiн сперся кулаками на стiл. - Вона чортовий посол Сполучених Штатiв на Антигуа! Чому, чорт забирай, у нас пiд вартою громадянин США? I не якийсь випадковий турист, а, мабуть, спiвробiтник уряду США. Iсусе Христос! Я не сидiв у цьому крiслi чотири мiсяцi, i менi скоро надеруть дупу! Поклич своїх людей i звiльни його .
  - Сер, - затнувся лейтенант, - ми вважаємо, що вiн ...
  Так, посол був такий люб'язний, що подiлився зi мною цим невеликим фактом. Послухайте, ви хочете залучити справжню пiдозрювану i звинуватити її у вбивствi, це одне. Але вкривати втiкача?
  Через двадцять хвилин Кейд вийшов з-пiд варти. Вiн зупинив таксi i почав стежити за ними, щоб переконатися, що за автомобiлем не стежать. Таксi висадило його за милю вiд конспiративної квартири. Вiн почекав, щоб ще раз переконатися, що вiн не має хвоста, потiм перейшов вулицю i запропонував дитинi десять доларiв за велосипед без шин. Залишок зворотного шляху вiн проїхав на сталевих дисках.
  Коли вiн пiд'їхав до будинку, Стоун вийшов назовнi. "Привiт, гарна поїздка".
  "Дуже забавно. Де Яна?"
  "Всерединi. Тобi подобається твiй короткий час у в'язницi?"
  - О, це було чудово. Кейд увiйшов, i Яна обiйняла його. Це було бiльше, нiж вiн очiкував.
  - Менi дуже шкода, - сказала вона. - Ми гадки не мали, що з тобою трапилося.
  - Як ти дiзнався? сказав вiн.
  Пiсля того, як минулої ночi вона пояснила, що ЦРУ повiдомило, що його заарештували, а Гавiрiю забрали, вiн кивнув.
  - Вони збираються висунути тобi звинувачення, Яна. Менi дуже шкода".
  Вона сказала: "Вони дiйсно вважають це замахом на вбивство?"
  "Мабуть, так", - сказав вiн. - Вони знають про твiй маршрут додому. Що ти збився зi шляху. Для них це виглядає так, наче ви заманили його в той провулок. Оскiльки вони знають про ваш досвiд роботи спецiальним агентом, навчання... . . ну, вони думають, що це було заплановано.
  Вона схрестила руки. "Повернути їх. Крiм того, у нас немає на це часу. Нам потрiбно пiдготуватися до мого вiзиту до Дiєго Рохаса".
  - Думаєш, ти готовий?
  "Я можу пройти через ворота. Але як витягнути звiдти Кайла, ось у чому проблема. Я знаю, що його тримають. I я тримаю парi, що вiн десь за тими сталевими дверима у винному льоху Рохаса".
  - Я тобi вiрю, до речi. Що Кайл живий. Це має сенс. Незважаючи на те, що ми не знаємо, чому ЦРУ замiшане, є сенс, що Кайл був тим, хто сказав Рохасу, що Гавiрiя зараз на островi".
  Стоун увiйшов i прислухався.
  Яна сказала: - Ми не можемо вiдволiкатися на ЦРУ. Ми повиннi зосередитися на нашiй єдинiй метi, Кайл. Вона озирнулася, потiм визирнула в еркер. Човен зник. "Почекайте хвилину. Мiй батько пiшов?"
  сказав Стоун.
  Кейд сказав: "Я знаю, що тобi не потрiбнi поради з приводу твого батька, Яна, але ти маєш дати йому шанс".
  "Вiн не заслуговує на шанс. Якщо вiн хотiв бути поруч зi мною, у нього був такий шанс, коли я народився".
  Кейд залишив цю тему. Вiн глянув на Стоуна. "Нам потрiбен план, як витягнути Кайла. Стоуне, ви були крутим оператором загону "Дельта", i ви були в маєтку Рохаса. Що ви пропонуєте?"
  "З командою з восьми операторiв? Приходьте пiд покровом ночi, розставте гармати для укриття, тихо приберiть охорону. Нехай наш експерт з електронiки вiдключить всi системи сигналiзацiї. Увiйдiть всередину i зламайте дверi, описанi Яною. Хапайте Кайла i витягнiть його звiдти. знадобиться вибратися цим шляхом.
  сказала Яна. "Добре для команди з восьми осiб".
  - Я знаю, - сказав вiн. "Нас четверо".
  сказала Яна.
  - Нам потрiбна його допомога, Яна, - сказав Стоун.
  "Дивiться, нас всього кiлька людей, - сказала вона. - Ви говорите про тихе, холоднокровне вбивство цих охоронцiв. Якщо щось пiде не так, ми, ймовiрно, будемо в перестрiлцi. Ви коли-небудь робили це ранiше?"
  - Багато разiв, - сказав вiн, хоча його голос був далеким.
  Кейд похитав головою. "У нас немає такої пiдтримки. Бойовi кораблi в резервi, катери? Це просто ми".
  "Тодi ми увiйдемо до парадних дверей", - вiдповiв Стоун. - Яна все одно входить. Мене влаштували б поза офiсом. У мене є снайперська гвинтiвка iз глушником AMTEC. Якщо справи пiдуть навперейми, я приберу охорону бiля ворiт i бiля вхiдних дверей, i нiхто про це не дiзнається".
  - Почекай, почекай, - сказав Кейд. - У нас немає шансiв спробувати забрати Кайла силою. Чи не троє з нас. Як ми можемо витягнути його без цього?
  "Ми використовуємо Jana, - сказав Стоун. "Яна всерединi краща, нiж вiсiм операторiв зовнi. Але їй потрiбно бути готовою на випадок, якщо справи пiдуть погано.
  Кейд сказав: "Як вона збирається пiдготуватися, якщо вони знову обшукають її, що вони обов'язково зроблять?"
  "Я йду зi зброєю", - вiдповiла Яна.
  "Озброєний?" - сказав Кейд. - Як ти збираєшся пронести зброю повз охоронцiв?
  "Я не. Я показав себе Рохасу. Я ношу при собi зброю, i вiн може поцiлувати мене в дупу, якщо думає iнакше".
  Потiм у Яни задзвонив телефон.
  
  52 Витоки
  
  
  Тидентифiкатор абонента
  на телефонi Яни сказали просто "Невiдомо". Вона пiднесла телефон до вуха, але нiчого не сказала. Спотворений комп'ютеризований голос сказав: "У твоєї мами була улюблена цукерка. Зустрiчаємось на мiсцi їхнього походження, десять хвилин. Приходь один".
  "Яка?" Яна сказала, але дзвiнок зник.
  Кейд запитав: "Хто це був?"
  "Хтось хоче зi мною познайомитися".
  "Ну, це має бути Пiт Бак. Вiн єдиний, у кого є номер цiєї нової SIM-картки".
  - Так, - сказала Яна, - але де? I навiщо йому маскувати свiй голос?
  "Вiн замаскувався...". - сказав Кейд. - Вiн явно не хоче, щоб хтось знав, що вiн iз тобою зв'язався. Вiн пiдсунув тобi сiм-карти, а тепер ще й це. Де вiн сказав, що хоче зустрiтися?
  - Поняття не маю, - сказала вона.
  "Ви щойно розмовляли з ним", - сказав Стоун, все ще дивлячись у вiкно.
  "Вiн сказав зустрiтися на мiсцi походження улюблених цукерок моєї мами".
  "Що, чорт забирай, це значить?" - Сказав Кейд.
  Яна пiшла, як їй здавалося. "Вона теж любила марципан. Ось звiдки я це взяв. Але вони зробленi в Новому Орлеанi. Вiн сказав зустрiтися на мiсцi їхнього походження через десять хвилин. Тепер, як я маю зустрiтися з ним...".
  - Яна? - Сказав Кейд.
  "Я точно знаю, де", - сказала вона i вийшла за дверi.
  Кейд i Стоун пiшли за ними, але Яна пiдняла руку, перш нiж сiсти в машину. "Я роблю це один".
  Коли вона поїхала, Стоун сказав Кейду: "Не хвилюйся, вона знає, що робить".
  - Ось що мене турбує.
  
  53 Питання є вiдповiдь
  
  Ринок Маленький Орлеан, Антигуа.
  
  А через кiлька хвилин,
  Яна зупинила свою машину за ринком i припаркувалася поряд зi смiттєвим контейнером. Вона увiйшла до заднiх дверей. Всерединi старого магазину була господиня, маленька бабуся на iм'я Абена. Вона не вiдiрвалася вiд свого пiдмiтання. Пiт Бак сидiв за крихiтним круглим столом, одним iз трьох, встановлених для всiх, хто насолоджується кухнею Абени. Яна пiдiйшла до столу, але зупинилася, не зводячи очей зi старої. Абена зупинилася там, де стояла, з мiтлою в руцi. Це було майже так, якби вона була заморожена.
  Яна пiдiйшла до неї, нiжно обiйняла за талiю i взяла мiтлу. Жiнка посмiхнулася їй крiзь окуляри завтовшки з пляшку з-пiд кока-коли, i вони вдвох човгаючи ходою пройшли за прилавок, де Яна допомогла їй сiсти на табурет.
  Коли Яна сiла за стiл.
  Iнодi вона застряє".
  - Я знаю, що ти спитаєш, Яна. А я не знаю".
  "Що я збираюся запитати?" сказала вона, хоч знала вiдповiдь.
  "Чому, - видихнув вiн, - чому Компанiя по колiно в наркокартелях?"
  "А також?"
  - Я ж сказав тобi, я не знаю.
  - Тобi доведеться вчинити краще, Бак.
  Вiн нiчого не сказав.
  Яна продовжила. "Давайте почнемо з того, що ви знаєте. I не давайте менi цю засекречену нiсенiтницю. Ми говоримо про Кайла".
  "Ми провели велику пiдготовчу роботу з нових колумбiйських картелiв. Знову ж таки, я точно не знаю, чому, але коли приходить оперативний пакет, ви працюєте над ним, не ставлячи пiд сумнiв".
  "Дякую, що нагадали менi, чому я втекла на тропiчний острiв, - сказала вона з усмiшкою. - Боже, я ненавидiла все це".
  - Чи можу я продовжити? вiн сказав. "У будь-якому випадку, вiдбувається щось велике".
  "Вони вiдправили вас на операцiю i не сказали вам мету?"
  - Та сама стара Яна, - вiн похитав головою. - Може, в iсторiї щось є. Послухайте, у 80-х колумбiйськi картелi складалися з картелiв Медельїн та Калi. Медельїн був дiтищем Карлоса Ескобара, а Калi виникла з цього. Нiчого з цього не iснує. Чорт, навiть картельна структура, створена Ескобаром, зникла. Ця органiзацiйна структура контролювала все. Усi ланки в нарколанцюжку вiд виробництва до роздрiбної торгiвлi належали йому. Коли його було вбито, вiн розвалився. Таким чином, за останнi двадцять рокiв торгiвля наркотиками у Колумбiї реорганiзувалася, але вона фрагментована".
  - Який стосунок усе це має до Антигуа? Або з Кайлом, якщо вже на те пiшло?
  "Залиш свої штани".
  "Я планую", - сказала вона.
  "Народилося нове поколiння груп наркоторговцiв iз абсолютно новою структурою".
  "Добре, я пiдiграю. Що це за нова структура?"
  "BACRIM - бiльш нова органiзацiя. Уряд Колумбiї назвав його так, що вiн означає "банди злочинцiв". БАКРИМ - це група наркоторговцiв. Їм довелося децентралiзуватися, тому що будь-яка людина, яка забирається занадто високо службовими сходами, швидко виявляється колумбiйською полiцiєю або Управлiнням по бору. Карлоса Ескобара. У BACRIM є двi основнi групи: Oficina de Envigado i Los Rastrojos.
  "Як так?" сказала вона.
  "Офiсiнiя де Енвiгадо є наступником Медельїнського картелю, а Лос Растрохос змiнив Калi. Знову ж таки, - продовжив Бак, - це дуже розрiзненi групи, якi практично неможливо знищити".
  "Чому?"
  "Управлiння по боротьбi з наркотиками намагалося, повiрте менi. Кожна група розбита на безлiч дрiбнiших частин. Багато з цих вузлiв є окремими торговцями наркотиками, за якими стоїть невелика банда, i вони використовують BACRIM як захист, щоб скористатися маршрутами i пунктами вiдправлення. Видалення будь-якого окремого вузла не призводить. наркотикiв продовжується, оскiльки мережа реформується. I, - продовжив Бак, - вони влаштувалися на Антигуа.
  Яна нахилилася. "Тодi чому б вам, люди, не iдентифiкувати, а потiм видалити голiвку кожного маленького вузла вiдразу?"
  "Це не наша робота!" - вiдрiзав Бак.
  "Якщо це не робота ЦРУ, то що ви робите на моєму островi?"
  - Коли ти встиг стати такою скалкою в дупi? - Сказав Бак.
  Коли я кинув свiй значок i посвiдчення директору ФБР i почав нове життя. До того, як ви затягли мене назад.
  "Iдентифiкувати цих людей не так просто. Вузли практично не видно. Цi хлопцi скорiше озброєнi айфоном, нiж узi. Вони виглядають як бiзнесмени. Вони зливаються. I вони мовчать. Не кажучи вже про те, що це складнiше, нiж ранiше. Ми не можемо просто простежити потiк кокаїну в зворотному напрямку i добратися до джерела. вимагання, незаконний видобуток золота, азартнi iгри та мiкротрафiк, наприклад торгiвля марихуаною та синтетичними наркотиками, а також кокаїном та його похiдними".
  "Все, що мене турбує, це дiстатися до Кайла". Яна понизила голос. "Єдинi головорiзи в будинку Дiєго Рохаса, якi не мають автоматичної зброї, - це його офiцер розвiдки Густаво Морено i сам Рохас. Впiзнати їх не так вже й складно".
  Бак струсив звинувачення. "У будь-якому випадку, як я вже сказав, щось велике падає, i я не знаю, що це таке".
  - Я знаю, хто це робить.
  - Так, я впевнений, що мiй бос чудово обiзнаний, що має статися, i чому ЦРУ тут. Я привiв тебе сюди не просто так. Я привiв вас сюди, щоб сказати, що нам потрiбно рухатися швидко.
  "Я нiчим не допомагаю ЦРУ".
  - Нi, - сказав вiн, - я говорю про Кайла. Я тут, щоб допомогти, i я говорю вам, ми повиннi рухатися i рухатися прямо зараз ".
  - Чи що?
  "У мене погане передчуття. На мiй стiл приходять звiти IMGINT та MASINT".
  "Говори англiйською".
  "Iнтелектуальнi зображення, вимiрювання та сигнатурнi iнтелекти".
  кажуть цi звiти?
  "Є дуже багато супутникових знiмкiв маєтку Рохаса. Я маю на увазi багато. Це, поряд з iншими подiбними сайтами по всiй Колумбiї".
  "Якщо Компанiя проводить якесь розслiдування, а вiн - головна мета, хiба це не нормально?"
  Бак озирнувся через плече. - Та нормально, мабуть. Але є дивна кiлькiсть даних про мiсцезнаходження. Координати GPS, довгота, широта, точнi вимiри вiд дорiг. Я не розумiю".
  Яна встала. "Я поняття не маю, що все це означає, але у тебе страшенно прекрасна робота. Як вони очiкують, що ви виконуватимете свою роботу, якщо так багато секретiв?"
  планується напад?
  Яна стиснула зуби. - Ви маєте на увазi групу оперативникiв ЦРУ, яка схопила Гавiрiю, чи не так? Чорт, спочатку нам сказали, що ми самi, що пiдкрiплення не буде, а тепер ти думаєш, що вони збираються розпочати рейд? Уряд США збирається вчинити акт вiйни проти мирної нацiї?" Вона вказала у бiк маєтку. "Там невиннi. Слуги, кухарi, прибиральницi. Вони просто мiсцевi".
  Бак опустив голову. "Супутнiй збиток".
  Її голос став неприродним, коли вона згадала жiнку, яка кричала у вiкно. - Там жiнка. Цей придурок її ґвалтує. Вона жертва работоргiвлi людьми".
  "Який з?" - Сказав Бак.
  "Який з? Що це означає? Я не знаю. У неї довге чорне волосся".
  - Вона мертва, Яна.
  "Яка?" - сказала вона надто голосно, перш нiж прикрити рота.
  - Її тiло знайшли вчора, - сказав Бак. "Рохасу дуже швидко стає нудно. Там постiйний потiк секс-рабинь. Рохас наказує їх доставити. Коли вiн закiнчить iз ними, їх винесуть". Бак пiдвiвся. "Впiзнати її було легко. Бiльшiсть iз них переселилися з Пiвденної Америки, але вона була перською, з Сирiї. Ми не знаємо, як вона сюди потрапила, але тримаю парi, що той факт, що вона з Близького Сходу, якимось чином пов'язана з тим, що ось-ось станеться. Вiн на твоєму боцi, Вiн. Вона." "Не затуляйся вiд мене. Окрiм Кейда та Стоуна, я твiй єдиний друг.
  "Близький Схiд?" сказала Яна. "Що це має означати? Ти хочеш сказати, що є зв'язок?"
  "Мiй клiренс не такий високий".
  "Фiгня!" сказала Яна. "Якщо ви знаєте, що вiн робить викрадення, зґвалтування та вбивства, чому ЦРУ не заарештувало його? Чому його грiбана голова не на цiпку?"
  так не буває.
  Вона грюкнула розкритою долонею по столу. - Що Компанiя робить на Антигуа?
  - Я ж сказав тобi, я не знаю.
  "Та невже? Добре, дозвольте менi запитати вас про це. Що трапилося з Гавiрiєю?"
  - Що це має означати?
  "Ви, хлопцi, з'явилися такими гарячими i готовими вирвати його з наших рук. У вас була пiдготовлена i команда, що чекала. I ти б не зробив цього без причини".
  - Яна, ми говоримо про мене, - сказав Бак. - Я говорю вам те, що знаю. Я кажу тобi бiльше, нiж маю. Я йду на пекельний ризик тут".
  "Тодi тобi краще з'ясувати, що трапилося з Гавiрiєю, перш нiж щось пiде не так".
  "Що може пiти не так? Ми ЦРУ".
  Яна вiдкинулася на спинку стiльця. "Так, звичайно. Що ще може пiти не так?" Вона пiдвищила тон. "Я не зовсiм розумiю, що стосується Агентства".
  Бак сказав: "Я i ви обоє".
  Двоє посмiхнулися.
  
  54 Жало Скорпiона
  
  Секретна станцiя ЦРУ, мiсцезнаходження не розголошується, Антигуа.
  
  лОренс Воллес нахилився
  монiтор комп'ютера чоловiка.
  - Воно тут, сер, - сказав аналiтик, вказуючи на точку на екранi радара. - Це транспондер гiдролiтака.
  - А ви впевненi, що наша цiль на борту?
  - Це пiдтвердження, сер.
  - Розрахунковий час прибуття на Антигуа?
  Чоловiк почав стукати клавiатурою, намагаючись розрахувати час польоту. "Залежно вiд зустрiчного вiтру та швидкостi польоту, це вiд п'ятдесяти шести до сiмдесяти хвилин, сер".
  Уоллес подивився на годинник. "П'ятдесят шiсть хвилин? У нас мало часу. Ми маємо зiбрати туди всi сторони". Вiн говорив нижче. - Дай менi цю гарнiтуру. Де Евенджер по вiдношенню до Антiгуа?
  Авiаносець? - подумав аналiтик, натискаючи кiлька клавiш на ноутбуцi, щоб визначити мiсцезнаходження судна. "Слiд 1700 морських миль з пiвденно-пiвденного заходу, сер". Аналiтик почекав трохи.
  Уоллес дивився на монiтор, i його очi стали скляними. "Нехай вони перетворяться на вiтер".
  Аналiтик подумав: "Єдина причина розгорнути авiаносець за вiтром - запустити лiтак". Вiн глянув у вiкно i побачив вiдображення обличчя Уоллеса. У ньому вiн побачив дивну сумiш панiки iз задоволенням.
  Уоллес сказав: "Дайте менi цю гарнiтуру". Вiн одягнув гарнiтуру та налаштував мiкрофон. "Месник?" Уоллес сказав у мiкрофон: "Це Кристал Пелас, кiнець ".
  
  1 766 миль вiд Форт-Мiд, штат Мерiленд, Наклз кричав через величезний командний центр АНБ: "Дядько Бiлл! Стрiчка у прямому ефiрi!" Вiн кiлька разiв клацнув мишею, i пристрiй почав запис.
  Старий пiдбiг, задихаючись. - Що таке, синку?
  "Вони щойно дзвонили на авiаносець "Джордж Буш-старший". Вона входить до складу другої авiаносної ударної групи, в даний час дислокованої в Карибському морi. Спокуса спростувати iнформацiю була занадто великою для молодого аналiтика. "Вони стежать за погiршенням ситуацiї у Венесуелi. Вона має принаймнi один крейсер, ескадрилью есмiнцiв, принаймнi з двох есмiнцiв або, можливо, фрегатiв, i авiаносне крило з шiстдесяти п'яти лiтакiв.
  Бiлл глянув на нього поверх окулярiв. "Я знаю, з чого складається авiаносна ударна група".
  - Так, сер.
  - Дай менi цю гарнiтуру.
  
  "Вперед, "Крiстал Пелас", - крикнув авiаносець. - Це Евенджер.
  "Евенджер, це Кристал Пелас. Дайте менi ситреп".
  "Актив знаходиться на майданчику, "Крiстал Пелас". Катапульта заблокована.
  - Зрозумiло, Евенджер. Запустiть актив. Повторюю, актив готовий до запуску".
  
  На палубi авiаносця пiлот F/A-18F Super Hornet отримав великий палець догори. Пiлот заряджав двигуни, доки з вихлопних отворiв не вирвалося полум'я. Стартова катапульта злетiла вперед i скинула лiтак iз палуби.
  "Актив поїхав, Крiстал Пелас", - сказав голос по захищенiй висхiднiй лiнiї зв'язку.
  - Зрозумiло, Евенджер. Дайте менi прямий зв'язок.
  За кiлька хвилин у гарнiтурi пролунав трiск, коли пiлот F-18 вийшов на зв'язок. "Крiстал Пелас, це Скорпiон. Всi системи номiнальнi, висота двiстi вiсiмдесят сiм футiв. Набiр висоти на крейсерську висоту бiльше".
  Уоллес подивився на екран радара, коли на екранi пульсував другий спалах, що представляє F-18. "Зрозумiв, Скорпiоне, це Кришталевий палац. У мене п'ять на п'ять. На ваш розсуд, пiдходите прямо, пеленг 327,25, пiдтвердiть?"
  "Зрозумiв, Крiстал Пелас. Тримаю курс 327,25 градуса".
  Статус зброї?
  "Крiстал Пелас, це Скорпiон. AGM-84K з мого правого крила. Скорпiон розбитий".
  Аналiтик ЦРУ запитально глянув на Уоллеса. Уоллес прикрив мiкрофон i сказав: "Вiн має на увазi, що лiтак був озброєний особливою зброєю, вказаною в директивi мiсiї".
  "Що таке AGM-84K, сер?"
  
  - Вiн сказав про рiчнi загальнi збори? - сказав дядько Бiлл, притискаючи навушники до вух.
  Наклз набрав назву зброї, щоби пiдтвердити свої пiдозри. Вiн вказав на свiй монiтор, коли його комп'ютер вiдповiв:
  
  GM-84K SLAM-ER (протистiчна ракета для наземної атаки - розширена вiдповiдь)
  Компанiя Боїнг
  Вага: 1487 фунтiв.
  Довжина: 14,3 фути.
  Робочий дiапазон: 170 миль.
  Швидкiсть: 531 миль на годину
  
  - Мати божа, - прошепотiв дядько Бiлл.
  - Чотирнадцять сотень фунтiв? - Сказав Наклз. - Що вони збираються з цим робити?
  
  Уоллес сказав у мiкрофон: "Скорпiон, це "Крiстал Пелас". Наблизьтеся на сто шiстдесят миль, джерело до мети, потiм тримайте .
  "Зрозумiв, "Крiстал Пелас", - була уривчаста вiдповiдь пiлота F-18. "Скорпiон геть".
  
  Пальцi дядька Бiлла поринули в його густе сиве волосся. - Ми маємо попередити Яну. Вiн зняв окуляри з обличчя та протер очi. "Як нам це зробити, не викликаючи пiдозр у ЦРУ?"
  "Ми намагалися пiдняти їх, сер", - сказав Наклз. "Нiчого не працює".
  "Чорт забирай, синку. Я повинен поговорити з ними. Я хочу вiдповiдей".
  "Але... сер, я не розумiю, - пробурмотiв хлопчик. - Для чого ця бомба?"
  Але дядько Бiлл був зачарований перебiгом його думок. "I навiть якщо я попереджу її, Яна не залишить Кайла там".
  
  На секретнiй станцiї аналiтик ЦРУ пiдняв голову. "Сер, я знаю, що у мене немає оперативного допуску, але менi потрiбно зрозумiти план".
  Уоллес зиркнув на чоловiка. - Ви скiльки п'ять рокiв в Агентствi? Як ви думаєте, в чому полягає мiсiя? "
  "Спочатку я думав, що це потрiбно для того, щоб зiрвати новий маршрут наркотикiв для картелiв. Але тепер я розумiю, що є ще одна мета: мета, яка знаходиться на гiдропланi, що летить на Антигуа. Чи є бiльший план зiбрати всiх гравцiв разом?"
  Уоллес не пiдтвердив цiєї заяви. - Ви не схвалюєте?
  - Сер, просто агент МакКеррон все ще перебуває пiд вартою. Агенту Бейкеру потрiбен час, щоб витягнути його.
  "Це буде не востаннє, коли ви бачите одноразовий".
  "Сер?"
  "Агент, якого компанiя дозволить виявити".
  Аналiтик глянув униз. - Значить, ви кажете, що агенти МакКеррон i Бейкер - витратний матерiал?
  - Це для бiльшого блага, синку. Ми передали розвiдданi Дiєго Рохасу, щоб МакКеррон був схоплений.
  "Але-"
  "Агент Кайл МакКеррон - вишенька на тортi. Справжнiй порядок денний тут полягає не просто в тому, щоб припинити потiк наркотикiв. З цiєю метою DEA може крутити колеса скiльки завгодно. Це потрiбно для того, щоб продезiнфiкувати зв'язок мiж терористами та картелем до того, як вiн почнеться".
  - Я не розумiю, сер.
  "Це вище за вашу зарплату". Уоллес глянув на нього згори донизу своїм довгим тонким носом. "Ти або зi мною, або ти поза домом".
  Через кiлька хвилин аналiтик ЦРУ запитав: "Що за гра, сер?"
  "Принеси менi Червоного Дракона".
  "Оператори ЦРУ? Так, сер.
  Як тiльки вони опинилися на лiнiї, Воллес заговорив у мiкрофон. "Червоний дракон, це Кришталевий палац".
  "Вперед, "Крiстал Пелас", - вiдповiв спецоператор ЦРУ.
  "Операцiя "Оверлорд" йде на повний хiд. Повторюю, операцiя "Оверлорд" йде". Уоллес чекав вiдповiдi, але коли його не було, вiн сказав: "Повторюю, Червоний Дракон. Це Кристал Пелас. Операцiя "Оверлорд" йде повним ходом".
  "Зрозумiло", - була високопарна вiдповiдь оператора. "Це Червоний Дракон, вийшов".
  Аналiтик сказав: "Схоже, вiн був не дуже задоволений цим, сер".
  "Ну, не в його правилах мати свою думку, от i все!" - Закричав Уоллес.
  "Нi, сер. Я не хотiв розумiти ...".
  Уоллес провiв обома руками по своїй головi. "Блядь! На цьому тримається вся проклята операцiя!"
  - Сер, що таке Оверлорд?
  "Ти просто робиш свою роботу. Оверлорд - моя вiдповiдальнiсть".
  
  У командному центрi АНБ Наклз сказав: "Що це було, сер? Вiн був на зв'язку з командою операторiв? Операцiя "Оверлорд"?
  "Поняття не маю", - вiдповiв дядько Бiлл, але можу сказати вам одне: я вже надто старий для цього лайна. Вiн ще трохи подумав. "Сину, виклич менi групу спецiального реагування Управлiння боротьби з наркотиками в Пойнт-Удал, Вiргiнськi острови США ".
  
  55 Життя з цим
  
  Безпечний будинок
  
  Джана пила
  її батько в iншiй спальнi. - Що вiн тут робить?
  Кейд глянув на неї. - У нас трохи не вистачає людей, а ти збираєшся повернутися до маєтку Рохаса. Все може статися. Вiн може нам знадобитися.
  "О, i ви думаєте, що колишнiй оперативний спiвробiтник ЦРУ, який провiв у в'язницi останнi двадцять вiсiм рокiв, допоможе?"
  "Вiн, мабуть, дуже сильно допомiг, коли вiдносини з Гавiрiєю пiшли навперейми".
  Дихання Яни почастiшало. "У мене немає часу на це." Вона оглянула кiмнату. - Де Стоун? Але коли вона озирнулася на розбиту коралову дорiжку, вона отримала вiдповiдь. Вiн повертався на своєму джипi.
  - Розвiдка, - сказав Кейд. "Вiн пiшов до Рохаса, щоб придивитися, де вiн може розташуватися зi своєю снайперською гвинтiвкою". Стоун увiйшов у дверi. "Що ж?" - Сказав йому Кейд.
  "Це буде складнiше, нiж я думав. Але я думаю, що я маю мiсце ".
  "Де?" - сказав Еймс з-за дверей спальнi.
  - Тримайся подалi вiд цього, - гаркнула Яна.
  Стоун похитав головою. - Я на наступному схилi пагорба. Там багато листя та покриву. Це дає менi гарний огляд iз того боку комплексу".
  - Але зачекайте секунду, - сказала Яна. - Це далеко, чи не так?
  "Не в снайперських термiнах".
  "Як далеко?" - Сказав Кейд.
  "Одинадцять шiстнадцять ярдiв", - вiдповiв Стоун.
  - А це недалеко? - сказав Кейд. "Ти мене розiгруєш. Одинадцять футбольних полiв звiдси?"
  Стоун нiчого не вiдповiв.
  - Вiн має рацiю, - сказав Еймс, заходячи до кiмнати зi схрещеними руками. Коли я був куратором, я влаштував три операцiї, якi вимагали бiльш тривалих пострiлiв. Повiрте менi, якщо вiн сертифiкований як снайпер Delta Force, вiн може це зробити.
  - Нiхто не питає твоєї думки, - вiдрiзала Яна. "Скiльки часу вам знадобиться, щоб увiйти в положення?"
  - Ми зараз йдемо? - Сказав Стоун.
  - Сьогоднi ввечерi, - сказала Яна. "Заткнися на хвилинку, поки я подзвоню". Вона набрала номер i дозволила йому зателефонувати. Вона сказала: "Я буду там сьогоднi ввечерi о сьомiй".
  На iншому кiнцi дроту був Дiєго Рохас. - Агенте Бейкер, як приємно з вашого боку зателефонувати. Яна почула приглушений жiночий плач на задньому планi. - Але маю плани на сьогоднiшнiй вечiр. Боюся, мене неминуче затримають".
  Адреналiн, наповнений гнiвом, кинувся до її вен. Рохас ображав iншу жiнку. "Менi начхати, кого ти розважаєш. Я буду там, щоб забрати, i я чекаю, що ви приготуєте мiй другий платiж".
  Жiнка знову закричала, але для Яни це пролунало так, наче їй заткнули рота. "Ви жiнка, яка не знає свого мiсця, агент Бейкер".
  - Не говори зi мною цим домiнуючим чоловiком тоном, Рохасе. У останнього, хто це зробив, яйця вiдiрвалися, а обличчя набуло кольору фiолетового баклажана". Вона зробила паузу i дозволила заявi осiсти в одну мить. - У тебе не було можливостi дiстатися до Гавiрiї. Якби ви знали, ви б не найняли мене для цiєї роботи. Тепер, коли робота зроблена, я ожи! у вас є iншi завдання для мене, чи не так? Часи змiнилися.
  тiла старшого Гавiрiї?
  - Звичайно.
  - Ми обговоримо ваше наступне завдання сьогоднi ввечерi, - сказав Рохас. Як тiльки вiн повiсив люльку, Яна знову почула крик жiнки. Для неї це звучало як приглушений жах.
  Кейд сказав: "Господи, Яна, ти тремтиш, як осиновий лист".
  "Клянуся Богом, я вб'ю цього сучого сина", - сказала вона.
  "Що це?" - Сказав Стоун.
  Еймс дивився в iнший бiк, але сказав: - Вбивати - це найпростiше, Яна. Жити iз цим важко".
  Вона повернулася до нього i вiдкрила рота, але перед її уявним поглядом спалахнули образи. Вона повернулася в каюту, прив'язана до стiльця, а Рафаель скоса дивився на неї.
  Її груди здiймалися, i вона пiднесла руку до горла, а потiм вiдсмикнула її, як людина може перевiрити себе на наявнiсть кровi.
  - Привiт, Яна, - сказав Кейд. - Ти ще з нами? Щоб вiдволiктися, вiн запитав: "Що сталося з Пiтом Баком?"
  Коли вона перестала розповiдати про те, що дiзналася вiд Бака, її телефон один раз завiбрував. Вона глянула на екран, а потiм пiдняла його, щоб вони могли бачити. Це було текстове повiдомлення, що мiстить одне слово "Марципан".
  - Це знову Бак, - прошепотiла вона, ледве перекриваючи грудку в горлi. "Боже, вiн, мабуть, хоче зустрiтися знову. Я щойно повернувся".
  "У нього має бути бiльше iнформацiї", - сказав Стоун.
  - У нас немає часу, - сказала Яна. - Нам потрiбно пiдготуватися до сьогоднiшнього вечора.
  Еймс сказав тихим голосом: "Тобi краще пiти дiзнатися, що є у Бака".
  Але за мить комп'ютер Кейда зачiрикав, i всi подивилися на нього.
  "Яка?" вiн сказав. "Супутниковий зв'язок повертається в онлайн. Це вiдбувається лише одним способом".
  Всi вони знали, що це означає, ось-ось повинен був зробити ще один дзвiнок вiд Лоуренса Уоллеса.
  
  56 Зiрка на стiнi
  
  
  Садi
  Початкова думка полягала в тому, щоб спробувати використати знову придбане супутникове з'єднання для зв'язку з дядьком Бiллом в АНБ. Вони були вiдключенi бiльше доби, i навiть новi SIM-картки, якi їм дав Пiт Бак, не допомогли зателефонувати з острова. Це зводило з розуму. Але що б Кейд не намагався, його зв'язок, як i ранiше, був заблокований.
  динамiка ноутбука долинув щебет.
  - Ну ось, - сказав Кейд, коли Яна i Стоун схилилися над ним.
  Еймс тримався на вiдстанi. Вiн намагався дiяти обережно, коли справа стосувалася Яни.
  На монiторi з'явилося самовдоволене обличчя Лоуренса Уоллеса. Вони могли бачити, як рухаються його губи, але нiчого не чули. За кiлька хвилин звук став чутний.
  ". . . часу мало. Тобi доведеться рухатися прямо зараз".
  - Уоллес, - сказав Кейд. "Ми цього не зрозумiли. Ваш зв'язок перервався. Скажи ще раз".
  "Якщо ви хочете визволити агента Маккеррон, зараз у вас є єдина можливiсть". Уоллес задерся на стiльцi. "Ти чуєш мене? Я сказав, що тобi треба рухатися прямо зараз".
  Троє подивилися одне на одного. Яна сказала: "Уоллесе, що за раптовий поспiх?"
  - Тебе це не стосується. У розкладi є. . . зрушив".
  "Розклад урокiв? Який розклад? I коли ти так турбуєшся про Кайла? вона сказала. Її тон був обвинувальним".
  "Єдиною турботою Агентства завжди було безпечне повернення нашого агента".
  Яна похитала головою. - Це лайно, i ти це знаєш.
  "Якi б не були нашi розбiжностi, агент Бейкер, життя Кайла Маккеррона висить на волосинi. Ви хочете, щоб вiн став зiркою на стiнi в Ленглi? Ви єдиний актив, який може дiстатися до нього ".
  - Це теж нiсенiтниця, - сказала вона. - А як щодо тiєї групи операторiв, яка заскочила минулої ночi, щоби забрати Гавiрiю? Вони не виглядали так, нiби приїхали на острiв, щоб трохи погрiтися на сонечку. Чому б вам їх не вiдправити? Яна перевiряла його.
  "Бейкер!" - сказав Уоллес, розмахуючи руками. - Ти єдиний, хто може проникнути у цей комплекс та витягти його. Якби була спроба рейду, агент МакКеррон не мав би шансiв. А тепер я наказую вам... - Вiн зупинився на пiвсловi i заговорив з кимось, хто був поза увагою камери. "Вiн що? Як цей лiтак вiдлетiв так далеко i так швидко? Вiн знову повернувся до свого монiтора. - Бейкер, ти повинен менi довiряти. Якщо ви не пiдете зараз, агент МакКеррон буде мертвий протягом години".
  "Чорт забирай!" Яна закричала. "Звiдки, чорт забирай, ти це знаєш? Що змiнилося?"
  необхiдно знати".
  - Ви хочете, щоб я пiшов у кубло наркобаронiв, i ви думаєте, що менi не потрiбно про це знати? Клянусь Богом, Уоллесе. Коли я закiнчу з Рохасом, я прийду за тобою.
  З глибини кiмнати Еймс сказав тихим, майже побожним голосом: "Прихований план".
  Яна знову глянула на монiтор. - Воллесе, у тебе є п'ять секунд, щоб розповiсти менi, що вiдбувається. Iнакше витягнiть його самi".
  Уоллес став кам'яним обличчям. - Витягнiть його зараз, або його кров буде на ваших руках. Вiн вiдключив виклик.
  
  57 Роздмухувати полум'я
  
  Маленький Орлеанський ринок
  
  Джана керувала
  Джип зробив крутий поворот i зупинився за ринком. Бак чекав. "Що це?" вона сказала. - Ми були тут лише двадцять хвилин тому.
  Голос Бака був далеким. "Я щойно розмовляв телефоном з iнформатором".
  "Виплюнь".
  "Тiло Гавiрiї щойно кинули бiля головних ворiт Oficina de Envigado".
  Яна втратила дар мови. "Його тiло? Але ЦРУ тримало Гавiрiю пiд вартою. Вiн був живий. Що, його вбили?"
  "Поняття не маю, але це недобре".
  - Якщо тiло Гавiрiї щойно кинули бiля вхiдних дверей його власного картеля, це означає... . . це означає, що Oficina de Envigado збирається оголосити вiйну Los Rastrojos.
  Бак сказав: "Енвiгадо надiшле кожного солдата, який у них є. Маєток Рохаса ось-ось стане зоною бойових дiй. I це ще не все. На острiв прямує високопрiоритетний пiдозрюваний.
  Погляд Яни загострився. "Це воно, чи не так? Це те, через що Уоллес так панiкував. Вiн знав. Цей сучий син зробив це сам. У нього щось є в рукавi, i це його спосiб нав'язати менi руку".
  - Що ти збираєшся робити?
  "Я йду за своїм другом".
  - Яна, почекай! - закричав Бак. Але було надто пiзно. Шини джипа вже крутилися.
  
  58 Об'єкт у русi
  
  
  Аджип
  зiсковзнувши з одного боку ґрунтової дороги на iншу, вона набрала номер Стоун. Коли вiн узяв слухавку, вона закричала у слухавку. "Iди зараз же! Я буду бiля будинку через чотири хвилини i не пробуду там бiльше двох, перш нiж вирушу до Рохаса. Ти маєш бути на своєму мiсцi".
  "Господи, Яна. Що трапилося з тобою сьогоднi ввечерi? Тисяча дев'ятсот годин, пам'ятаєш? Ми повиннi планувати".
  "Крок!" - Закричала вона, а потiм повiсила трубку.
  Коли вона дiсталася конспiративної квартири, Стоун вже пiшов. Вона затиснула гальма i проїхала через паркування, потiм вбiгла всередину.
  Кейд був на ногах. "Що трапилося? Чому ми йдемо прямо зараз, а не сьогоднi ввечерi?"
  Вона пролетiла повз нього i в задню спальню. "Що ви маєте на увазi, ми? Ти нiкуди не пiдеш". Вона вiдчинила дерев'янi дверi шафи з жалюзi, яка врiзалася в раму i почала хитатися. Потiм вона зiрвала сукню з вiшалки.
  - Менi треба йти, - сказав Кейд, стоячи у дверях. "Ви не можете очiкувати, що тiльки ви i Стоун упораєтесь з цим. Що, якщо тобi знадобиться допомога?" Його голос здригнувся, коли вiн побачив, як Яна кидає сорочку та шорти на пiдлогу. "Що, якщо вам знадобиться вiдволiкаючий маневр або запасний автомобiль, щоб пiти?"
  Вона повернулася спиною i впустила лiфчик на землю, потiм накинула маленьку чорну сукню через голову i затишно в нiй закуталася. Кейд спробував вiдвести очi, але не змiг.
  - Де Еймс? сказала вона.
  "Твiй батько? Це могло б допомогти, якби ви хоча б могли називати його так".
  "Де?"
  "Минуло. Я не знаю. Коли Стоун злетiв, я обернувся, а його нiде не було".
  Яна дiстала маленьку чорну сумочку i полiзла за комод. Її рука якийсь час ерзала, потiм Кейд почула, як рветься липучка, коли вона витягла пiстолет "Глок" калiбру 9 мм у повнiй рамi.
  Кейд сказав: "Ти ж не думаєш, що збираєшся заправити цю штуку в цю маленьку сукню, чи не так?"
  "Нi, нiмроде, просто схопився не за ту ручку, от i все". Вона знову потяглася за комод i поклала зброю назад. Потiм вона зняла ще один, набагато менший. Це було iдентично тiй зброї, яку вона використовувала, щоб дати урок Лiме Пересу, який нападав Монтесу. Вона затягла глушник i переконалася, що патрон у патроннику, а потiм засунула його в сумочку. Вона витягла чорний ремiнець на липучцi, на якому було два додатковi магазини. Кейд знову невдало намагався вiдвести погляд, коли вона поставила ногу на лiжко i задерла спiдницю досить високо, щоб обернути ремiнець навколо верхньої частини стегна. Коли вона побачила, що Кейд пильно дивиться, вона сказала: "Добре розглянути?"
  - Ти пропонуєш? вiн тицьнув назад.
  "Нi."
  "Так що ж змiнилося? Я йду з тобою, - сказав вiн, виходячи в головну кiмнату i вихоплюючи пiстолет iз сумки Стоуна".
  - Як би там не було, але ти триматимешся подалi вiд цього мiсця. Я не можу витягнути Кайла i повинен повернутися i надiрвати тобi дупу теж.
  Коли вони пiдiйшли до джипа, Кейд сiв за кермо. Вiн сказав: "Що Пiт Бак сказав тобi цього разу? До чого такий раптовий поспiх?"
  Яна подивилася в дзеркало i промокнула макiяж та волосся. "Там терорист на шляху. Вiн та Рохас збираються завершити свої дiловi вiдносини".
  "Який?"
  "Вiдмивання грошей на сотнi мiльйонiв".
  - Мило, - сказав Кейд, прискорюючись. - Але це не пояснює термiновостi. Чому це має статися прямо зараз?"
  - О, - сказала вона, - хiба я не забула згадати, що тiло Гавiрiї щойно з'явилося в комплексi Офiчiна де Енвiгадо?
  Кейд мало не втратив контроль над машиною. "Яка? Вiн помер? Як ... _ _
  "У мене немає часу малювати вам картинку. Але як тiльки вони побачать це тiло, купа розгнiваних торговцiв наркотиками ломиться у ворота будинку Рохаса. Це буде тотальна вiйна. Я повинен витягнути Кайла зараз, незважаючи нi на що".
  "Господи, Яна. Нам потрiбне резервне копiювання. Ми не зможемо вiдбитися вiд п'ятдесяти добре озброєних чоловiкiв, поки ви пробираєтеся всередину, щоб схопити Кайла, iз замкненої камери, повинен додати. Нам потрiбен дядько Бiлл. Вiн мiг би вiдправити сюди ударну групу миттєво".
  "Ну, оскiльки ми досi не можемо навiть зателефонувати йому, це чортове питання спiрне".
  "Як ми гратимемо в це? Я маю на увазi, ти збираєшся, чи що, бовтати через параднi ворота?"
  - Коли ми наближаємось, ти вистрибуєш. У мене немає шансiв пройти повз цього охоронця з кимось ще в машинi".
  "Як ти збираєшся пройти повз нього в першу чергу? Ти не повинен бути там до вечора."
  Яна прибрала помаду i востаннє подивилася на дзеркало. Вона подивилася на вiдкрите декольте на своїх грудях i сказала: "Я щось придумаю".
  
  59 Прибуття
  
  Моррiс Бей
  
  Тон ковзає
  Одномоторний гiдролiтак Quest Kodiak приземлився у спокiйних водах затоки Моррiс. Вода бризнула з них на знак протесту. Лiтак пiдрулив до невеликого приватного причалу. Сидячи на задньому пасажирському сидiннi, Карiм Захiр поправив темнi сонцезахиснi окуляри вище. Вiн глянув через лобове скло на маєток Рохаса i побачив двох озброєних чоловiкiв, що стояли на пристанi.
  Захир був одягнений у сорочку з довгими рукавами, розстебнуту на кiлька ґудзикiв. Свiтлий пiджак та штани рiзко контрастували з його темними рисами обличчя. Поруч iз ним тихо сидiла гарна молода жiнка з бронзовою шкiрою.
  Захир пробiг очима її тiлом i посмiхнувся. Вiн нахилився до неї. "Якщо ти хочеш залишитися живим, - прошепотiв вiн, - ти будеш дуже, дуже тихий".
  Її нижня губа почала тремтiти.
  "Г-н. Захiр? - сказав пiлот, побачивши чоловiкiв у доцi з автоматами. - Це Моррiс-Бей, Антiгуа, сер. Але ти певен, що ми в потрiбному мiсцi?"
  "Звичайно, я впевнений. Не дозволяйте грубостi служби безпеки моїх дiлових партнерiв турбувати вас. Це все для показухи".
  Пiлот проковтнув. "Та сер." Вiн вiв корабель, поки не пiдплив до причалу, де його взяв один iз охоронцiв. Охоронець вiдчинив бiчнi дверi лiтака i притримав їх.
  - Залишайся тут, - сказав Захiр пiлотовi, - i будь готовий. Я не люблю, коли мене змушують чекати". Вiн ступив на поплавок лiтака, а потiм на причал. Жiнка пiшла за ним, але на своїх високих пiдборах мало не послизнулася. "Мої справи будуть завершенi протягом години, пiсля чого я пiду".
  - Ви маєте на увазi, що ви обидва їдете, сер? сказав пiлот.
  Захир подивився на сукню жiнки. - Нi, я пiду сам. У мого помiчника тут є iншi справи, i вiн залишиться.
  Коли вона побачила усмiшку на обличчi Захiра, вона вiдсахнулася вiд нього.
  
  60 Тривоги бiльше немає
  
  
  "Хоч де ви виходите",
  - сказала Яна Кейду, коли вони пiд'їхали ближче.
  Кейд зупинив машину i вистрибнув з неї, а Яна сiла на сидiння водiя. Вiн засунув зброю, яку взяв iз сумки Стоуна, пiд сорочку. - Будь обережний, - сказав вiн.
  Але вiдразу пiсля того, як вона прискорилася, вона сказала: "Я не збираюся бути обережною".
  Кейд зник у тропiчному листi i рушив у бiк комплексу.
  Яна повернула позашляховик до пiд'їзної дорiжки, але рiзко зупинилася. Вона зробила кiлька вдихiв i поглянула на праву руку. Вона так мiцно вчепилася в кермо, що не помiтила трясiння. Ви провели останнiй рiк, готуючись до чогось подiбного, чого, як ви сподiвалися, нiколи не судилося статися. Вона заплющила очi i видихнула одним довгим рухом. Ось воно. I з цим усi хвилювання залишили її тiло.
  
  61 Плоть i свинець
  
  
  Фсо свого мiсця
  на протилежному схилi Стоун навiв прицiл на гвинтiвку Leupold. Вiн просканував передню частину маєтку i спустився до варти бiля в'їзних ворiт. Щось у його бiчному зорi рухалося, i вiн примружився в цьому напрямку, але нiчого не мiг розгледiти. Вiн почав перемiщати прицiл, щоб розглянути ближче, але, побачивши джип, що наближається, збiльшив огляд, щоб побачити охоронця.
  
  Яна зупинила машину перед сторожкою i грайливо посмiхнулася. Той самий охоронець, з яким вона стикалася ранiше, дивився на неї, i його погляд ковзнув до її грудей. Коли вiн нарештi подивився їй у вiчi, вона вiдповiла йому тим, що пробiгла очима по його тiлу. Зрештою, трохи флiрту не зашкодить.
  Але коли вiн перенiс свiй автомат на передню частину тiла, вона випросталася.
  Його голос був солоним. "Тебе немає в розкладi до 19:00".
  Спробуй ще раз, подумала вона. Вона притулилася лiктем до вiдчиненого вiкна, пiдперла голову рукою, потiм нахилила її. - Я знаю, - сказала вона. Вона простягла руку i дозволила своїм пальцям делiкатно провести його руку. "Справи стали трохи зайнятими. Тому я подумав, що прийду ранiше".
  Чоловiк глянув на її руку i проковтнув. - Я мушу зателефонувати. Вiн повернувся до будки охорони.
  Чорт, це не працює. "Ти?" Її тон був грайливим. Перебуваючи поза його полем зору, вона намацала свою сумочку. "Я хотiв, щоб це стало сюрпризом для Дiєго".
  "Менi не дозволено". Вiн узяв телефон, але коли куля з глушником встромилася йому в череп, речовина мозку розплескалася по будцi охорони, i вiн знепритомнiв. "Напевно, менi жарко", - сказала вона, вистрибуючи з позашляховика. - У будь-якому випадку, це була нудна розмова.
  
  Стоун на схилi пагорба, Стоун спостерiгав, як чоловiк звалився. Вiн глянув на охоронцiв перед будинком, щоб дiзнатися, чи вони чули, коли знову помiтив рух краєм ока. Воно прийшло звiдти. "Що це за фiгня?" Вiн налаштував прицiл на мiсцi, але надто багато листя закривало йому огляд. Але потiм вiн побачив колiр за густою зеленню i мигцем побачив обличчя Кейда. - Новачок, - сказав Стоун. Вiн озирнувся на охоронцiв i побачив, як один iз них пiдняв рацiю i почав говорити. Стоун перемiстив гвинтiвку в потрiбне положення i прицiлився до охорони. "Це не добре. Вони знають. Чорт забирай, вони знають".
  
  Яна натиснула кнопку всерединi сторожки, i масивнi сталевi ворота почали вiдчинятися. Вона застрибнула в джип i спокiйно поїхала дорiжкою до маєтку.
  
  Бiля вхiдних дверей перший охоронець зробив знак другому i почав спускатися сходами до машини Яни, що наближається.
  
  - Вiн нiколи не виживе, - сказав Стоун. Вiн видихнув i затримався, повiльно порахував, потiм стукав один раунд. Через глушник звук пострiлу був схожий на приглушену бавовну. Однак звук, що видається кулею, що врiзалася в череп чоловiка, був гучним, чимось схожим на звук, що шльопав. Тiло охоронця розвернулося i впало на землю якраз у той момент, коли джип в'їхав на вершину пагорба.
  Другий охоронець обернувся на ляпас i побачив свого напарника в калюжi кровi. Стоун вирiвняв перехрестя i почав натискати на спусковий гачок. Але перш нiж зброя встигла вистрiлити, вiн побачив, як тiло чоловiка злетiло у повiтря. Яна збила його на джипi.
  Стоун дивився, як вона вистрибнула i без вагань вистрiлила в голову чоловiковi, пiднiмаючись сходами.
  "Боже, - сказав собi Стоун, - я створив монстра. Ось лайно!" - Сказав вiн, коли з вiдкритого дверного отвору вийшов ще один охоронець.
  
  Яна впала на землю i вистрiлила чоловiковi горло вгору. Порожнисте вiстря 380-го калiбру встромилося в м'яку плоть i вийшло через хребет. Вiн був мертвий до того, як порожня латунна гiльза вдарилася об кам'яний майданчик. Вона притулилася до одвiрка i оглянула масивну кiмнату зi скляними стiнами, виставивши зброю вперед. На верандi вона побачила, як Дiєго Рохас знизує руку добре одягненому чоловiковi з чорною бородою та диявольською усмiшкою. Чоловiки стояли спиною до Яни i вказували вгору i вниз на жiнку, що стояла навпроти них. Її довге блискуче чорне волосся м'яко спадало на бретельки її довгої сукнi з паєтками. Жiнка була єдиною, хто дивився у бiк Яни, i Яна знала, що вона ще одна секс-рабиня.
  Жителька Близького Сходу поклала руку на плече Рохаса i розсмiялася, коли вiн подарував їй, жест доброї волi. Тiльки думка про те, що станеться з жiнкою, змусила Яну вибухнути, але коли вона побачила скам'янiлий вираз обличчя молодої жiнки, її очi спалахнули ще бiльше.
  Найбiльший шрам на грудях Яни почав горiти, i вона почула голоси. Вона обернулася, але голоси були далекi. Один височiв над iншими.
  Зроби це, голос насмiхався, коли вiн смiявся. Це було схоже на шипiння змiї. Зроби це зараз. Ти знаєш, що вони збираються зробити з цiєю дiвчиною. Ти знаєш, що можеш це зупинити. Доу це. Яна мiцнiше стиснула свою вогнепальну зброю, i її дихання стало уривчастим.
  Смiх трiо голосiв надiслав нову ударну хвилю нудоти через все тiло Яни, i краї її зору, колись чiткi та гострi, почали розпливатися. Вона подивилася вниз i побачила тiло останнього вбитого нею охоронця, потiм обернулася i побачила двох iнших.
  Ти вбив їх без вагань, сказав голос. Це була краса.
  Пальцi Яни ковзнули по шраму, i вона здригнулася вiд болю. Вона озирнулася на Рохаса та iншого чоловiка.
  Зроби це. Вбий їх, - насмiхався голос. Вбий їх усiх!
  Колiна Яни почали тремтiти.
  Iншi б убили тебе. Вони були виправданi. Але цих двох ти пiдiйдеш i холоднокровно вб'єш. Як тiльки це буде зроблено, вашу подорож буде завершено.
  Потекли сльози, i Яна ледве дихала. Пiстолет опустився. "Кайле, я повинен дiстатися до Кайла". Вона опустилася на одне колiно i шалено замотала головою, а потiм сказала: Згадайте форт. Ти маєш знайти форт. Вона стиснула зуби i дозволила своїм думкам повернутися в дитинство, назад у свою дорогоцiнну фортецю, у свiй бастiон безпеки. Коли вона, нарештi, опинилася всерединi нього, її дихання почало нормалiзуватися.
  Вона пiдвела голову i побачила, що жiнка на балконi дивиться на неї, її очi заскленiли вiд страху. Яна приклала палець до губ i прошепотiла ш-ш-ш, коли погляд жiнки зупинився на мертвому охоронцi у дверях. Вона виглядала скам'янiлою, але, здавалося, зрозумiла, що Яна була тут, щоб допомогти.
  Яна схопила мертвого охоронця за комiр куртки i потягла його по слизькiй кам'янiй пiдлозi до дверей, а потiм скотила його тiло вниз сходами.
  Принаймнi вiн поза полем зору, подумала вона. Вона пiдкралася до одвiрка i показала дiвчинi вiдкриту долоню, даючи їй знак залишатися на мiсцi. Жiнка моргнула, i сльоза скотилася по її щоцi.
  У магазинах було всього п'ять набоїв, i Яна витягла з ременя на липучцi повний патрон i зарядила його у свою зброю. Вона швидко пiдiйшла до скляних сходiв i почала спускатися. Приблизно на пiвдорозi вниз вона побачила озброєного охоронця на нижньому рiвнi, що дивиться через скляну стiну на гiдролiтак, що все ще стоїть у доцi. Вона встала прямо i зчепила руки за спиною, прикриваючи пiстолет вiд очей, потiм спустилася сходами.
  Почувши її наближення, вiн рiзко обернувся i заговорив iз сильним колумбiйським акцентом: "Що ти тут робиш?"
  Вона пiдiйшла до нього i сказала: "Що це має означати? Хiба ти не бачив мене тут минулої ночi? Я гiсть Дiєго, i зi мною не розмовлятимуть у такiй манерi".
  Його рота вiдкрився, нiби вiн пiдбирав слова.
  Яна наблизилася на вiсiм футiв. Її рука метнулася з-за спини, i вона натиснула на курок. Його тiло звалилося на землю. Вона порилася в його одязi i витягла зв'язку ключiв, потiм метнулася до винного льоху та його таємничої сталевої дверi.
  Їй знадобилося три спроби знайти потрiбний ключ, але коли вона це зробила, вiн легко увiйшов. Однак коли вона вiдчинила дверi, почалися справжнi неприємностi.
  
  62 Вiдданий iдеї
  
  
  Бак у конспiративнiй квартирi,
  Ноутбук Кейда цвiрiнькнув, коли маленька iконка земної кулi, що обертається, стала зеленою. Супутниковий зв'язок ожила. Вiдкрилося вiдеовiкно, i дядько Бiлл у командному центрi АНБ сказав комусь за кадром: "Ми вже в ефiрi?" Вiн глянув на монiтор. "Кейд? Яна? Христос, де вони? Ми повиннi попередити їх!"
  У конспiративнiй квартирi, прямо за монiтором, стояв Рiчард Еймс.
  Дядько Бiлл сказав: "Послухайте, якщо ви мене чуєте. Вiдбудеться щось велике. ЦРУ наказало пiдняти в повiтря F-18. Вiн iде до вас, i вiн озброєний матiр'ю всiх бомб. Ми вiдстежуємо це зараз. Враховуючи поточну швидкiсть винищувача, час польоту i максимальну дальнiсть польоту цiєї ракети, нашим. це. Час дiї чотирнадцять п'ятдесят шiсть годин; Як ми дiзнаємося, чи отримали вони повiдомлення?"
  Коли супутниковий виклик обiрвався, Еймс подивився на годинник. Потiм вiн витяг свiй телефон i провiв конференцiю по телефонах Яни, Кейда та Стоуна. Потрiбно було кiлька хвилин, але кожен по черзi вiдповiв на дзвiнок.
  Яна взяла слухавку останньої. - У мене немає часу на балаканину, Еймсе.
  - Ви всi троє, - сказав Еймс спокiйним голосом, - уважно слухайте. У цей час iде авiаудар. Розрахунковий час прибуття - два п'ятдесят шiсть за мiсцевим часом.
  "Авiаудар? Про що ти говориш?" Камiнь випалив зi схилу пагорба над маєтком Рохас.
  Еймс сказав: "Я ж казав вам, що завжди є бiльш високi цiлi. АНБ щойно зламало супутникове блокування i викликало його". Вiн подивився на свiй годинник. - У тебе лише двадцять п'ять хвилин. Ви нiяк не зможете проникнути всередину i вчасно витягти Маккеррона.
  - Запiзно, - сказала Яна. "Вже всерединi ворiт. Двадцять п'ять хвилин? Я витягну його о шостiй. Бейкер, он. Вона повiсила трубку".
  - Вона має рацiю, - сказав Стоун. "Занадто пiзно. Ми вiдданi".
  Коли дзвiнок закiнчився, Еймс подивився на сумку Стоуна, що стояла на пiдлозi конспiративної квартири. Вiн нахилився i розстебнув довгу сумку. Коли його погляд зупинився на об'єктi, який викликав його iнтерес, вiн сказав: "Їм знадобиться допомога". Вiн витяг його з сумки i глянув у дзеркало. "Привiтайся з моїм маленьким другом".
  
  63 Це не сир
  
  
  Саде штовхнув
  пробираючись крiзь густе листя до будки охорони. Говорячи про телефонний дзвiнок, вiн сказав: "Двадцять п'ять хвилин? Лаймо." Побачивши вiдчиненi ворота, вiн мiг тiльки припустити, що Яна пройшла через них. Хоча його серце билося, вiн пiдкрався ближче до халупи. Вiн наважився, коли не побачив нiкого, хто сидiв усерединi. Вiн зазирнув у крихiтний аванпост. По стiнах бризнула кров. Його серце забилося сильнiше. Вiн обiгнув задню частину будiвлi, i його погляд зупинився на парi чорних черевикiв. Цi черевики були прикрiпленi до мертвого, i Кейд вiдвiв очi. Вiн озирнувся через плече, щоб переконатися, що нiкого не бачить.
  Якщо те, що сказав Еймс, правда, подумав вiн про себе, цей схил за кiлька хвилин перетвориться на рiвну пiдлогу. Вiн схопив чоловiка за руку i почав тягнути, коли телефон знову задзвонив. Це так його налякало, що вiн звалився на землю. Вiн подивився на телефон.
  - Стоуне, якого бiса ти хочеш? - Сказав вiн, дивлячись на всi боки.
  - Що, по-твоєму, ти робиш?
  "Ти стежиш за мною? У мене немає часу на свiтський дзвiнок. Я мушу прибрати це тiло з поля зору.
  "Це тiло нiщо в порiвняннi з трьома, що лежать бiля вхiдних дверей маєтку. Не турбуйтеся про це. Хапай його автомат i повертайся туди, де тебе не побачать".
  "Не кажи менi, що робити. Я вже був у полi. Я знаю, що роблю".
  "Так радий працювати з iншим оператором", - вiдрiзав Стоун. Їхнє суперництво тривало.
  Кейд стягнув ремiнь автоматичної зброї з плеча чоловiка, але побачивши темну кров, що покриває задню частину ременя, нахилився i заткнув рота.
  Стоун дивився в далечiнь. Йому здавалося, що Кейд ось-ось занедужає. - Це кров, Кейде. Вiн помер. Iнодi це трапляється. Але я радий бачити, що ти впораєшся".
  Кейд випростався. "Дуже смiшно, придурок. Це була мозкова речовина, яка мене не надто втiшила".
  "Схоже на гнилий сир?"
  - Боже, - сказав Кейд, - це жахливо, - сказав вiн, борючись iз нудотою.
  Але потiм Стоун сказав: "Почекайте хвилинку. Я щось чую". Стоун помовчав, потiм сказав у слухавку. - Ти це чуєш?
  Що чуєш?
  "Схоже на двигун. Схоже на кiлька двигунiв. Стоун пiдняв бiнокль i оглянув дорогу вдалинi. "Кейд! У нас є вхiднi. Зачинiть ворота безпеки i йдiть звiдти!"
  
  64 Дихати
  
  
  А це дверi
  ковзаючи пiщаною цементною пiдлогою, Яна вдивлялася в темряву, спрямовуючи зброю вперед. Сморiд був переважним. Коли вона побачила єдиний силует чоловiка, що лежить на пiдлозi, вона кинулась усередину i направила пiстолет за дверi, щоб переконатися, що там немає охорони. Вона обернулася i побачила, що то Кайл. Вiн лежав на брудному килимку, одна рука була прикута до стiни. Вона опустилася на колiна i потрясла його за плече: "Кайле, Кайле. Вставай." Вона тремтiла сильнiше, i, нарештi, вiн почав ворушитися.
  "Гей, чувак. Дай менi спокiй, - сказав вiн у поганому туманi.
  "Кайле! Вставай, нам пора йти".
  Яна копалась у ключах, поки не знайшла той, що пiдходив до замку на зап'ястi Кайла. Вона знову струснула його i розсунула одну повiку, щоб оглянути зiницю. Воно було розширено. Вона перевiрила його руки. В обох були явнi синцi в мiсцях введення голок. - Вони накачали тебе наркотиками. Вона тягла, доки вiн не сiв прямо. - Що вони тобi дають? Але вiдповiдь насправдi не мала значення. Вона поклала його руку собi на плече i насилу пiднялася на ноги.
  "Кайле, допоможи менi. Ми повиннi йти. Ми повиннi йти прямо зараз". Вона глянула на вiдкритий дверний отвiр.
  Коли Кайл прийшов до тями, вiн сказав: "Ти не той чувак. Де той чувак з речами?"
  - Пiшли, нам час iти.
  Вона повела його вперед, але вiн зупинився. "Менi треба дещо роздобути, чувак. Де цей чувак?"
  Яна стала перед ним i вдарила його по обличчю. "Немає на це часу! Це наш єдиний шанс".
  "Гей, чувак, це боляче. Гей, Яна? Привiт! Що ти тут робиш? Ти принiс менi речi?"
  Яна замислилась. - Так, Кайле. Так, маю речi. Але це зовнi. Ми повиннi йти туди, щоб отримати його. Просто пiдемо зi мною, гаразд?
  - Добре, чувак.
  Пара спiткнулася, коли Кайл спробував стати на ноги.
  - Гей, це у тебе пiстолет чи ти просто радий мене бачити? Вiн смiявся. "Чому ворожiсть? Цi люди приголомшливi!"
  Яна не розраховувала, що Кайл опиниться в такому станi. Вона не могла вирiшити, чи через його вагу вона боролася бiльше, чи через страх витягнути його до того, як ракета врiжеться в дах. Вона тримала пiстолет у напiвпiднятому положеннi.
  Коли вони вийшли в кiмнату нижнього поверху, Кайл зиркнув на скляну стiну. Яна озирнулася туди-сюди. Вона подивилася на нижню частину балкона. Жiнка, подумала вона. Я мушу витягти її звiдси. Але з Кайлом у такому станi вона напружилася, щоби придумати iдею.
  Кайл глянув на мерця, що розтягнувся бiля стiни. "Привiт чувак. Прокидайся, - сказав вiн. Вiн захихотiв. "Не спати на роботi". Але коли вiн придивився i побачив темну калюжу кровi, вiн подивився на Яну. "Вiн не дуже добре виглядає. Можливо, ми повиннi купити йому лейкопластир або щось таке. Вона почала затягувати Кайла, коли вiн сказав: "У чувака є бу-бу, це точно".
  Вона подивилася на великий вiдкритий простiр за комплексом. Гiдролiтак стояв у доцi, а з обох бокiв стояли двоє охоронцiв Рохаса. Чорт, подумала вона. Не можна так.
  Вона розгорнула Кайла i попрямувала до скляних сходiв. Вона пiдтримала його, а потiм почула кiлька голосiв нагорi. Вона повернула Кайла назад до масивних дверей еркерiв i провела його у внутрiшнiй дворик. На балконi Рохас, близькосхiдний чоловiк, i його охоронець досi тримали жiнку. Саме тодi вона почула чоловiкiв, що спускаються скляними сходами i розмовляють iспанською. Вона почала панiкувати.
  Вона пiдштовхнула Кайла до далекого краю патiо i поклала його вiдразу за лавкою. Вона побiгла назад, схопила мерця i потягла його до внутрiшнього дворика вiдразу за Кайлом. На сходах з'явилися двi пари нiг. Вона схопила схiдний килим i натягла його на пляму кровi, потiм пiрнула у внутрiшнiй дворик.
  Вона присiла бiля краю, прикриваючи Кайла своїм тiлом i тримала зброю на вiдстанi витягнутої руки. Мовчи, Кайл. Боже, будь ласка. Мовчи. _
  Два охоронцi неквапливо спустилися останнiми сходинками посеред розмови.
  Думки Яни кидалися. Я зачинив дверi в камеру Кайла? Чи помiтять вони килим не на своєму мiсцi? Чим сильнiше вона намагалася контролювати своє дихання, тим важче ставало.
  Коли двоє важкоозброєних чоловiкiв наблизилися до гiгантських дверей еркера, Яна глянула на силуети людей на балконi вгорi. Не може бути, щоб вони цього не почули, подумала вона, маючи на увазi стрiлянину зi зброї з глушником у такiй безпосереднiй близькостi.
  Чоловiки вийшли надвiр. Яна стиснула губи i не смiла дихати. Якщо її змусять убити їх, Рохас почує, i вона не матиме вибору, окрiм як спробувати втекти з Кайлом. У його станi вони не мали шансiв. Вона тримала, здавалося, цiлу вiчнiсть, i майже могла чути цокання свого наручного годинника. Ракета, подумала вона. Ми не маємо часу. Вона приклала невелику увагу до спускового гачка.
  
  65 У пеклi немає лютi
  
  
  Чоловiки стояли
  на вiтрi. Яна була за три фути вiд нього. Їхня розмова тривала, коли один iз них вказав на гiдролiтак. Вона сильнiше натиснула на спусковий гачок. Але потiм удалинi вона почула хлопки, схожi на пострiли з автоматичної зброї. Чоловiки повернулися i побiгли вгору сходами, i Яна глибоко зiтхнула. Що це за фiгня? О, Боже, Стоун там. Її телефон задзвонив. Це був Кейд.
  "У чому рiч?" - прошепотiла Яна у слухавку. Вона почула крики на балконi нагорi i дивилася, як люди впадали в будинок.
  "Офiсiна де Енвiгадо тут!" - крикнув Кейд крiзь пострiли. - I вони дуже злi.
  - А як же Стоун?
  "Вiн не може вирiшити, у кого стрiляти далi".
  - Скажи йому, щоб їх розстрiляв. Чекати!" сказала Яна. "Це iдеальна диверсiя! " Вона спостерiгала, як двоє охоронцiв у гiдролiтака кинулися тiкати.
  Кейд сказав: - Схоже, вони збираються зламати ворота! Це мiсце буде захоплене. Люди Рохаса пручаються, але мруть як мухи.
  "Забудь все це! Менi потрiбна допомога. Вони накачали Кайла наркотиками. Я не можу витягти його одна".
  "Ось лайно!" - сказав Кейд. "Де ти?"
  "Заднiй дворик. Нижнiй поверх. Скажи Стоуну, щоб вiн зустрiвся на пристанi за маєтком".
  - I що робити?
  Там гiдролiтак.
  - Що ми робитимемо з гiдролiтаком? - Сказав Кейд.
  "Заткнися i рухайся!"
  
  66 Осколки скла
  
  
  Джнад стрiляниною,
  Кейд почув свист. Вiн пiдвiв голову i побачив, що Стоун махає йому рукою. Кейд жестом запросив його пройти до задньої частини маєтку.
  Стоун кивнув, але, побачивши, як Кейд пiдстрибнув i побiг до стiни будiвлi, навiв прицiл трохи вище за плече Кейда.
  
  Кейд був у розпачi. З-за будiвлi вискочив охоронець i почав стрiляти, але його ноги вилетiли з-пiд нього. Вiн звалився на землю. Кейд зупинився як укопаний, намагаючись усвiдомити, що сталося. Але потiм зрозумiв, що це Стоун. Кейд оббiг задню частину будинку у внутрiшнiй дворик.
  
  Стогiн перекинув снайперську гвинтiвку через плече i витяг карабiн HK 416 на мiсце. Вiн помчав униз пагорбом, лавiруючи мiж тропiчними рослинами. Його рухи були стрiмкi. В результатi його було б важко побачити i ще важче було б стрiляти.
  Стрiлянина з двох протиборчих наркокартелiв посилилася, i шаленi кулi пронизали повiтря з усiх бокiв. Телефон Стоуна задзвонив.
  - Ми притиснутi, - сказав Кейд у слухавку. "Кайл непритомний, i нам потрiбно дiстатися до пристанi!"
  "Будь там через шiстдесят секунд!" - Закричав Стоун. За мить куля пронизала його праву iкру, i вiн застогнав.
  "Що це було?" - Сказав Кейд.
  "Нiчого такого. На моєму шляху. Просто тримайся мiцнiше".
  Стоун вiдстебнув зав'язку на липучцi i натяг її над раною. - У мене буде час стiкати кров'ю пiзнiше, - сказав вiн i кинувся тiкати. Вiн залишився в гущавинi, i коли мiг бачити повний простiр задньої сторони власностi, вiн зайняв позицiю. Двоє охоронцiв стрiляли в Яну та Кейда. Стоун знову перейшов на снайперську гвинтiвку i поклав їх обох. Вiн сказав у слухавку: "Все ясно".
  Кейд вiдповiв: "Пiлот все ще в лiтаку! Ми йдемо туди з Кайлом. Прикрий нас!"
  
  Автоматична стрiлянина промайнула по доглянутому лужку, коли з'явився Кейд з Кайлом через плече. Кейд заплющив очi, коли бруд та травинки забризкали йому обличчя. Вiн повернувся i виявив, що Яна все ще скорчилася пiд балконом. "Що робиш?" - Закричав вiн, потiм повернувся i побачив, як ще один охоронець падає на землю.
  - Я не залишу її, - сказала Яна.
  "Яка?" - Сказав Кейд.
  там iнша жiнка.
  "Яно! Ми повиннi йти. Це мiсце буде захоплено будь-якої секунди!"
  Вона обернула його силою. "Вiдведи Кайла до лiтака. Зроби це зараз!"
  Кейд кинувся тiкати, коли навколо нього пролунали новi пострiли.
  Камiнь вилетiв iз однiєї кулi, потiм iз iншої, i гармати зупинилися.
  Кейд петляв вiдкритою мiсцевiстю. Вiн боровся пiд вагою Кайла. Повз його голову просвистiло ще кiлька куль, i вiн спiткнувся. Вiн i Кайл упали на землю.
  Стоун вставив новий магазин та вистрiлив ще раз. Пострiл потрапив у цiль. - Рушайся, Кейде! - крикнув вiн у слухавку. Кейд знову схопив Кайла i перекинув його через плече, важко дихаючи. Гiдролiтак знаходився всього за п'ятдесят ярдiв вiд нас .
  
  Яна присiла на скляну драбину i оглянула поверх вище. Декiлька охоронцiв Рохаса стрiляли з вiкон, коли нападники юрмилися попереду. Мiднi гiльзи валялися на мармуровiй пiдлозi бiля вхiдних дверей, якi тепер були зачиненi. Вона почула жiночий крик iз коридору i схопилася на ноги якраз у той момент, коли кулi розбили масивнi склянi стiни iз заднього боку.
  Особистий охоронець Карiма Захiра вийшов iз однiєї з кiмнат, направивши в її бiк зброю. Яна врiзалася в стiну в пошуках укриття i вистрiлила йому в груди. Вiн кинувся назад, люто стрiляючи i покотився по землi. Вiн схопився за груди, а потiм упав.
  Яна пробiгла коридором i присiла навпочiпки, потiм направила "Глок" вгору. Захир кинувся вперед, стрiляючи з пiстолета на рiвнi грудей. Кулi встромилися в гiпсокартон над головою Яни, i вона розiрвалася. Вiн урiзався в плече Захiра. Його пiстолет упав на землю, i вiн пробрався до iншої кiмнати.
  Яна нахилилася i побачила жiнку. Її розшита блискiтками сукня була розiрвана, а туш стiкала по обличчю. Вона схопила жiнку за руку i потягла до коридору, як раптом вiдчула, що жiнка сiпнулася назад. Останнє, що пам'ятала Яна, перед тим, як усе потемнiло, були крики жiнки.
  
  67 Не без неї
  
  
  Джглаза Ани
  вiдкрилася з чорноти у вологий бiль, що обпалює. Голова пульсувала. Вона могла сказати, що чоловiки височiють над нею, але все, що вона могла чути, це яскраве кiльце, що жалiє. Оскiльки вона лежала вниз, вона не могла бачити, хто з них схопив її за волосся i потяг до кiмнати. Коли до неї почав повертатися слух, вона почула стрiлянину з кiлькох напрямкiв.
  Вона почула голос Рохаса. - Переверни цю чортову паночу. Я хочу, щоб вона подивилася менi в очi, коли я її вб'ю. Хтось знову схопив її i перевернув на спину. Людина, що стоїть прямо над нею, був Густаво Морено, офiцером розвiдки Рохаса. Вiн стояв з полiрованим хромованим пiстолетом у руцi.
  Яна потяглася до потилицi i скривилася вiд болю. Її волосся було мокрим, i коли вона вiдсмикнула руку, вона була вкрита темною кров'ю. Морено схопив її за плечi i смикнув до стiни, щоб утримати у вертикальному положеннi.
  "Ось, сеньйоре Рохасе, але ми повиннi рухатися швидко, у нас мало часу".
  Рохас стояв бiля нiг Яни. - Мiй офiцер розвiдки попередив мене про вас. Вiн нiколи не довiряв тобi, але пiсля того, що ти зробив з Монтес Лiма Перес, як я мiг не довiряти?
  "Вони полюють на тебе, придурок", - сказала Яна.
  "У тебе гарний рот на паночу, пизду, яка ось-ось помре", - сказав Рохас.
  Голова Яни все ще кружляла. - Я знаю, що це означає.
  - Виходить, ви працювали пiд прикриттям на американцiв? Подвiйний агент?
  "Я нi на кого не працюю", - виплюнула вона у вiдповiдь.
  "Тодi навiщо йти за мною? Бiльшiсть людей, якi приходять пiсля мене, не доживають до того, щоб розповiсти про це".
  - Покровитель, ми повиннi йти, - благав Морено.
  "Кайл МакКеррон, - сказала Яна.
  "Так, коли мiй офiцер розвiдки побачив вас на камерi спостереження, вiн розповiв менi, що вiдбувається".
  Стрiлянина з фронту садиби посилилася. Густаво Морено поклав руку на плече Рохаса. - Сеньйоре Рохасе, ми повиннi визволити вас. Я не знаю, як довго ми зможемо їх стримувати".
  Рохас сказав йому: "Туннель був прокладений не просто так, Густаво".
  Яна сказала: "Туннель. Шлях труса. Я б все одно прийшов за тобою".
  Рохас засмiявся. - I що це має означати?
  - Жiнка, - сказала Яна. "Коли я був тут вперше".
  - Ах, ти бачив її у вiкнi? Так, - посмiхнувся Рохас, - вона виконала своє завдання.
  "Йди на хуй".
  "Вiчна неєврейська молода жiнка, агент Бейкер. Але я повинен знати одну останню рiч. Твiй час здається бездоганним. Ви прийшли в мiй дiм, щоб звiльнити агента МакКеррон, тодi як мої суперники в Oficina de Envigado починають вiйну? Це не збiг, нi?"
  "Розберiться з цим самi", - сказала Яна.
  - Хотiв би я, щоб у мене був час дати тобi урок манер.
  Яна сказала: "Це не випадково. Нещодавно вбите тiло Карлоса Гавiрiа щойно знайшли бiля вхiдних дверей Енвiгадо. Як вам їхня вiдповiдь? Вашi операцiї тут добiгли кiнця.
  "Свiжоубитий? Але вiн був убитий два днi тому".
  - Нi, - посмiхнулася Яна. - Ми викрали його два днi тому прямо у вас з-пiд носа. Вiн був дуже навiть живий".
  кiмнати долинув звук каскаду битого скла.
  - Сеньйор Рохас! - благав Морено. "Я повинен наполягати!"
  - Ви зберегли йому життя, а потiм убили у потрiбний час? I кинув його тiло, щоб розпочати вiйну? Вiн був моїм хрещеником!"
  Яна знала, що зачепила нерв. "Вiн верещав, як маленька дiвчинка, коли його вбили".
  - Вiн нiчого подiбного не робив! Рохас закричав.
  Шалена куля пробила гiпсокартон i розбила скляну статую в кутку кiмнати.
  Цього разу Рохас навiть знав, що їм треба пiти. Вiн сказав: "У нас у Колумбiї є приказка. У смертi немає обману. Вiн виконує саме те, що обiцяв. Вiн кивнув Морено, який направив пiстолет на голову Яни".
  Яна подивилася на Рохаса. "Ти можеш горiти в пеклi".
  - вiдповiв Рохас. - Ти перший.
  Яна заплющила очi, але вони вiдчинилися вiд звуку автоматичної зброї, що вистрiлив впритул. Вона вiдкотилася в укриття, коли пил та уламки гiпсокартону розсипалися по кiмнатi. Рохас та Морено впали. Яна пiдняла очi i побачила жiнку в розшитiй блискiтками сукнi з автоматом у руцi.
  Жiнка впала на колiна i почала плакати. Морено лежав нерухомо, його очi були широко розплющенi. Яна почала витягати пiстолет з його руки, але Рохас рвонувся до неї, але вона вдарила його лiктем по обличчю, розбивши йому носа. Рохас вiдсахнувся i схопився на ноги, коли Яна схопила пiстолет. Вiн був через кiмнату i вийшов у коридор, коли Яна вистрiлила. Куля потрапила йому у верхню частину спини, i вiн зник.
  Яна насилу пiднялася на ноги i подивилася на годинник. - Боже, - сказала вона, схопивши жiнку за руку. - Ми маємо вибратися звiдси! Вони бiгли по хатi, коли повз свистели кулi. Вони спустилися сходами на поверх нижче i вибiгли у внутрiшнiй двiр тiльки для того, щоб побачити вдалинi Кейда, що бореться з Кайлом. Кулi згризли траву. Вона почула стрiлянину з-за дерев лiворуч вiд неї i подивилася, як Стоун стрiляє в iншого охоронця Рохаса.
  Стоун крикнув їй: "Iди!" потiм почали прикриття вогнем придушення. Вона смикнула жiнку за руку, i вони кинулися в бiйку. Куля зачепила плече Яни, i вона розпласталася на землi. Але в припливi адреналiну вона схопилася i побiгла з жiнкою. Вони були на пiвдорозi до пристанi, коли Кейд занурив Кайла в лiтак.
  Пiлот прокричав щось невиразне крiзь шум двигуна.
  Збройовий вогонь зсередини будинку посилився, перейшовши у рiзке крещендо. Яна потягла жiнку, а потiм заштовхнула її тiло в лiтак. - крикнула вона пiлотовi. - У нас є ще один! потiм зробив знак Стоуну, коли той побiг за ним.
  Кулi пронеслися по причалу, i осколки дерева тику розлетiлися по повiтрю.
  Пiлот крикнув: "Я не чекаю! Ми йдемо!"
  Яна пiдняла на нього пiстолет. "До бiса тебе!" Але коли вона знову повернулася, то побачила, що Стоун кульгає, а потiм падає. "Боже мiй." Вона зiрвалася з мiсця i вистрiлила у бiк будинку.
  З лiтака Кейд закричав: "Яно!" але вiн нiчого не мiг зробити.
  Вона дiсталася Стоуна, пiдняла його на ноги, i вони побiгли до причалу. Коли Стоун упав на переднє сидiння лiтака, вiн пiдняв карабiн i вистрiлив у членiв картелю, що наповнили газон. "Залазь!" - крикнув вiн Янi. Але вона схопила його поранену ногу i вставила її, а потiм вирвала карабiн iз його рук.
  "Спочатку я маю дещо зробити", - сказала вона, закриваючи дверi, i грюкнула рукою по борту лiтака, сигналiзуючи пiлоту про злiт.
  Заревiв двигун лiтака, i вiн хитнувся на водi. Яна вибiгла з дока, стрiляючи зi зброї у нападникiв. Вона бiгла до лiсу. На її думку, це була єдина частина маєтку, де можна було прокласти тунель. Але тiльки-но вона почала стрiляти, у зброї скiнчилися боєприпаси. Перед нею промайнули потоки пострiлiв, i вона покотилася на землю.
  Вона прикрила голову вiд укусу уламкiв, що летять. Подiї почали рухатися у сповiльненiй зйомцi. Звук пострiлiв був приголомшливим. Яна бачила, як люди з обох картелiв стрiляли одна в одну та в неї. Кiлька тiл були усiянi кров'ю та хаосом. Лежачи обличчям вниз у травi, Яна щосили намагалася зрозумiти, що це було насправдi. Вона продовжувала чути попередження, авiаудар неминучий.
  Вона ледве могла зрозумiти, як буде жива в наступнi митi, але думка про втечу Рохаса викликала сплеск адреналiну. Кулi просвистели над її головою. Вона дивилася на всi боки, але виходу не було. Як я дiстануся тунелю? вона думала.
  Кiлька членiв картелю попрямували до неї, стрiляючи на бiгу. Куля потрапила в землю всього за кiлька дюймiв вiд її обличчя, i бруд i уламки потрапили їй у вiчi. Вона згорнулася клубочком, обхопивши руками вуха та обличчя.
  Яна щосили намагалася вiдновити зiр, коли вiдразу за нею з кущiв вийшов чоловiк i почав стрiляти по картелю. Кулi летiли над головою, а розпеченi гiльзи вилiтали з його зброї i падали на неї.
  У його силуетi було щось знайоме. Її зiр був розпливчастим, i вона щосили намагалася зосередитися на обличчi. У цьому контекстi жахливої стрiлянини вона не могла зрозумiти, що вона бачила. Коли її зiр прояснився, шок на її обличчi зрiвнявся тiльки з люттю на нього.
  
  68 Не без нього
  
  
  Фiз вiддаленого мiсця,
  Лоуренс Уоллес говорив у мiкрофон. "Скорпiон, це Кришталевий палац. Дайте менi статус, кiнець".
  Пiлот F-18 вiдповiв: "Крiстал Пелас, це Скорпiон. Заголовок, три один п'ять. Ангели, двадцять один. Швидкiсть, чотири п'ятдесят. Саме в межах досяжностi мети. Майстер Арм, оф. Попередження жовте, зброю тримати".
  - Зрозумiло, Скорпiоне. Ви на висотi двадцять одна тисяча футiв швидкiсть чотириста п'ятдесят вузлiв. Озброїться зброєю, закiнчено .
  "Крiстал Пелас, Майстер Арм, включайте. Зброя озброєна. Мета заблокована".
  "Ти червоний i тугий, Скорпiоне. Запуск по моїй командi. Запускай, запускай, запускай".
  За мить: "Крiстал Пелас, це Скорпiон. Грейхаунд пiшов .
  
  То був Еймс. Чоловiк, що височiв над нею, був Еймсом. Її батько дивився на жалюгiдну смерть i не збирався здаватись. Його дiї нагадали Янi досвiдченого оператора. Вiн ретельно прицiлювався, випускав чергу з трьох набоїв, а потiм перенацiлювався. Це було механiчно. Вiн рухався з такою плавнiстю, що зброя здавалася продовженням його тiла, чимось зрощеним з ним, як рука чи нога.
  Кулi вгризалися там, де вiн стояв. У рукопашнiй Яна нiчого не чула. Вона страждала вiд стану, вiдомого як слуховий виняток, коли люди в стресових ситуацiях не чують навколишнi звуки. Вона дивилася, як рухалися губи Еймса, i знала, що вiн щось кричить їй.
  Що бiльше вона дивилася на дивне видовище, то бiльше вона починала розумiти, що вiн кричав. Вiн кричав їй, щоб вона вставала та рухалася. Коли вона перекотилася на ноги, Еймс вiдступив у iнший бiк, продовжуючи атакувати. Вiн вiдтягував вiд неї вогонь. Вiн продовжив методичний процес, кинув порожню крамницю i перезарядив колодязь новою. I послiдовнiсть почалася знову.
  Яна побiгла так швидко, як могла, до лiнiї дерев. Вона зупинилася на мить, щоб озирнутися на батька. Оскiльки авiаудар мав ось-ось завдати удару, вона знала, що це буде останнiй раз, коли вона побачить його живим. Вона кинулася бiгти через густий лiс у єдиному напрямку, де мiг бути тунель. Але її думки дрейфували. Стук у ногах i серце, вiдчуття удару щiткою по кiнцiвках, катапультували її назад минулого року, коли вона бiгла через лiс у Єллоустонському нацiональному парку до терориста Васiма Джарра. Лють пульсувала в її венах.
  Самий центральний шрам на її грудях почав горiти, i три жахливi голоси проникли в її свiдомiсть.
  Вона зробить це сама, сказала та, що в центрi. Це луною нагадувало людину, яка говорить у печерi.
  Як? iнший вiдповiв.
  Вона вирiшить свою долю. Як тiльки вона вб'є його, вона приєднається до нас i бiльше нiколи не зможе вирватися на волю.
  Трiйця засмiялася льодяною луною.
  епiзод посттравматичного стресу.
  "Ти не примусиш мене", - сказала вона крiзь здавлене горло. "Я керую собою". Голоси замовкли, i її ноги застукали дужче. Вона побiгла стежкою, поки не наткнулася на дверi з цегляною рамою, огорнутi тропiчною рослиннiстю. Вiн був убудований у схил пагорба. Винограднi лози майже повнiстю закривали таємний шлях до вiдступу. Великi сталевi дверi були зачиненi, але вони могли бачити свiжi слiди на землi, за якими гналося щось схоже на один набiр слiдiв вiд шин мотоцикла.
  Вона вiдчинила дверi, але тут її охопив самотнiй страх. У мене немає зброї. Вона щосили намагалася прислухатися крiзь далекi пострiли i щось почула вдалинi - звук двигуна мотоцикла для бездорiжжя.
  Коли вона зазирнула всередину, тьмяно освiтлений тунель був порожнiй. Цементний тунель був близько чотирьох футiв завширшки, i вона примружилася вiд тьмяного свiтла. Вiн пiшов назад приблизно на сорок ярдiв, а потiм повернув праворуч. "Має вести на цокольний поверх", - сказала вона.
  Зовнi вона почула ревучий звук, що пронизував небо. Вiн був настiльки гучним, що його можна було описати тiльки як звук повiтря, що рветься. Потiм був найсильнiший вибух, який вона могла собi уявити, - авiаудар. Вона пiрнула в тунель, i земля тремтiла, коли вона падала. Пил i крихiтнi уламки цементу посипалися дощем, коли спалахнули лампочки. Зовнi безперервний потiк бруду та смiття, змiшаний з уламками розбитого дерева, почав падати на землю.
  Коли її очi звикли до темряви, вона побачила, що тунель має довгу нiшу, вбудовану в один бiк. Три мотоцикли для бездорiжжя стояли припаркованими i для четвертого залишалося мiсце. До маленького акумулятора кожного мотоцикла був пiдключений електричний шнур, очевидно, це було зроблено для безперервної зарядки акумуляторiв i запобiгання їх розрядки.
  Багато мiсяцiв тому, коли вони зустрiчалися, Стоун навчив її їздити верхи. Часто траплялося, що вони каталися у тандемi на мотоциклi. Бiльшу частину часу вона сидiла за ним i обiймала його торс, але потiм Яна застрибнула на велосипед i грайливо подивилася на нього. "Навчи мене, - сказала вона.
  Густий чорний дим валив з iншого кiнця тунелю у бiк Яни. Не роздумуючи, вона схопилася на велосипед. Тiльки тодi вона помiтила порiзи та садна на ногах. - Зараз немає на це часу. Вона завела мотоцикл i впiймала своє вiдображення в одному з бiчних дзеркал. Її обличчя було вкрите брудом, її волосся було вкрите засохлою кров'ю, i кров капала з її плеча.
  Вона натиснула на педаль газу, i з заднього колеса вирвався бруд. Єдине питання полягало в тому, чи зможе вона зловити Рохаса до того, як вiн зникне? Але коли вона подумала про всiх жiнок, яким вiн завдав шкоди, у її головi промайнули страх i сумнiви. Яким би не був результат, вона зробить все, що в її силах, щоб зупинити його.
  
  69 Переслiдувати божевiльного
  
  
  Джана ткала
  брудний велосипед туди-сюди через джунглi, зупиняючись кожнi кiлька хвилин, щоб послухати. Вдалинi вона почула iнший мотоцикл. Вона переслiдувала, але знала, що, оскiльки вона не має пiстолета, їй доведеться триматися на вiдстанi.
  Пiдiйшовши до звивистої брукованої дороги, Яна глянула на брудний слiд, залишений iншим байком, i пiшла ним. Вона озирнулася на маєток. Величезний стовп диму пiднявся у повiтря на сотнi футiв - комплекс був зруйнований.
  Коли вона вилiзла на схил пагорба, то побачила велосипед i зрадницький силует Дiєго Рохаса, який мчав попереду. Вiн сповiльнив крок, явно намагаючись злитися з iншими.
  Вона переслiдувала його, але що далi вiн йшов, то бiльше шокувалася Яна. З кожним поворотом його призначення ставало дедалi яснiшим.
  - Звiдки знати, де наш притулок? Вона подумала далi. - Але якщо вiн знає, де притулок, значить. ". Думки крутилися в неї в головi: "Обладнання, комп'ютер АНБ, вся ця секретна iнформацiя. Вiн спробує з'ясувати, яку iнформацiю ми зiбрали проти нього.
  Вона розiгнала мотоцикл до повного прискорення.
  
  70 Спогади, давно забутi
  
  
  Джана сповiльнилася
  велосипед на пiдходi до конспiративної квартири та рано рушив. Вона не хотiла попереджати Рохаса. Пройшовши пiшки, вона тихенько пiдiйшла до краю дiлянки.
  Яна почула крик зсередини. "Скажи-но!" Рохас закричав. "Що Сполученим Штатам вiдомо про мою операцiю?"
  Запитання зустрiли нерозбiрливi вiдповiдi, але голос був безпомилковим. То був Пiт Бак. Потiм пролунав одиночний пострiл.
  Яна метнулася крiзь густу рослиннiсть уздовж лiвої сторони двору, потiм рушила вниз по той бiк будинку. Вона притулилася до стiни i низько присiла, поки не пiдiйшла до першого вiкна. Вона витягла телефон i вiдкрила камеру, потiм пiдняла її трохи вище за рiвень пiдвiконня i подивилася на екран. Вона повертала камеру влiво, потiм праворуч, доки не помiтила Бака. Вiн лежав на пiдлозi, схопившись за ногу. Яна не могла бачити Рохаса - їй заважала стiна. Але виду кровi було достатньо.
  Вона нахилилася й рушила до задньої частини будинку. Коли вона пiдiйшла до вiкна своєї спальнi, вона вiдчинила вiкно i залiзла всередину. Вона з глухим стукотом перекотилася на дерев'яну пiдлогу.
  
  Звук її тiла, що падає на землю, змусив Рохаса пригнутися. На мить здригнувшись, вiн вiдновив самовладання. - Ця бiса сука, - сказав вiн. Вiн глянув на Бака, пiдняв пiстолет у повiтря i хльоснув його по обличчю. Несвiдоме тiло Бака розпласталося по пiдлозi, i кров з його ноги безкарно пульсувала.
  
  Джана кинулася до комода бiля дальньої стiни. Вона розiрвала липучку i витягла "Глок" з укриття.
  Рохас увiрвався до кiмнати. Йому знадобилося не бiльше мiлiсекунди, щоб вистрiлити в неї зi своєї зброї. Куля пройшлася по всiй довжинi правого передплiччя, залишивши глибокий порiз на плотi.
  Все знову сповiльнилося, i в головi Яни пролунав голос. Це був голос її iнструктора зi стрiльби з Куантiко. Подвiйний язичок, центральна маса, потiм одна в голову. Недовго думаючи, вона вiдступила убiк i вистрiлила. Куля потрапила Рохасу у праве плече.
  Незадовго до того, як Яна знову вистрiлила, вона побачила, як рука Рохаса обм'якнула, коли пiстолет випав iз його руки. Вiн пiдстрибнув на дерев'янiй пiдлозi i приземлився бiля її нiг. Вона штовхнула його пiд лiжко, i Рохас впав навколiшки.
  Тримаючи палець на спусковому гачку, Яна зробила два кроки до Рохаса i приставила дуло до його скронi. При цьому вона штовхнула його голову у дверний отвiр. Її щелепи стиснулися, очi спалахнули, подих почастiшало, а увага загострилася. Якби ще хтось був присутнiй, вони б описали її обличчя як обличчя звiра. Вона натиснула на спусковий гачок.
  - Нi, нi, почекай, - сказав Рохас, i його обличчя спотворило бiль. "Я тобi потрiбен. Подумай про це. Я тобi потрiбен".
  Права рука Яни почала тремтiти, але в запалi моменту вона не могла сказати, чи це було через епiзод посттравматичного стресу, що насувається, або через чисту лють, що вирує в її органiзмi. Вона дужче стиснула дуло i сказала крiзь стиснутi зуби: - Ти катував цих жiнок, чи не так? Пiсля того, як ти закiнчиш їх ґвалтувати?
  Рохас почав манiакально смiятися. "Я показав їм їхнє мiсце, це точно", - сказав вiн, поки його тiло розгойдувалося вiд смiху.
  "Ти менi потрiбен? Що менi потрiбно, так це побачити, як твiй мозок розбризкується по всiй пiдлозi. Скажи добранiч, придурок".
  Вiн заплющив очi, готуючись до пострiлу, коли пролунав тихий голос. "Яно? Солодкий горошок?"
  Яна iнстинктивно смикнула пiстолет на голос i вишикувалася на силует чоловiка, що стояв бiля вхiдних дверей. Вона майже натиснула на курок, але зрозумiла, що впiзнала форму. Її рота розкрився - це був Еймс. Вона повернула дуло до черепа Рохаса.
  "Яна? Це я. Це твiй тато".
  "Але...". вона сказала: "Ви були в маєтку, коли впала бомба".
  "Будь ласка, дитино, не роби цього. Вiн беззбройний. Його голос був подiбний до холодного молока в спекотний лiтнiй день. Спогади вибухнули в її свiдомостi - вона, дворiчна дiвчинка, спочатку стояла на диванi i смiялася, коли її батько кидав снiжки у вiкно зовнi, а потiм усерединi її дедушки, а потiм усерединi її форту.
  Але цi образи змiнилися киплячою всерединi люттю. - Вiн чудовисько, - сказала вона, дивлячись на макiвку Рохаса. "Намагається людей за iнформацiю, якої у них немає, гвалтує i вбиває жiнок, бо думає, що це весело".
  - Я знаю, Мила Горошинко. Але... _
  "Вiн насолоджується владою над жiнками. Йому подобається пов'язувати їх, змушувати благати про своє життя, домiнувати над ними, - сказала Яна, коли тремтiння в її правiй руцi посилилося.
  Хоча очi Рохаса все ще були заплющенi, сказав вiн. "Чортовi маленькi повiї засвоїли урок, чи не так?" Вiн смiявся, поки Яна не встромила пiстолет йому в голову з такою силою, що вiн здригнувся.
  - Засвоїли урок? Яна загарчала. - Що ж, давай подивимося, чи зможеш ти засвоїти цей урок.
  Вона випростала руку в положеннi для стрiлянини i почала серйозно натискати на курок, коли її батько сказав: Жук? Баггi?
  Яна зупинилася i повернула голову. - Що ти сказав?
  - Жук, - вiдповiв її батько. - Так я тебе називав.
  Яна шукала у пам'ятi щось, чого не було. Було вiдчайдушним зусиллям зрозумiти, чому, почувши просте iм'я, у неї стислося горло.
  Її батько продовжив. "Коли ти був маленьким, я завжди кликав тебе Джана-Баг. Хiба ти не пам'ятаєш?"
  Яна проковтнула. - Менi було лише два роки, коли менi сказали, що ти помер. У її словах була отрута. "Вони просто намагалися захистити мене вiд того, що ти потрапив до в'язницi!"
  Вiн пiдiйшов до неї. - Тобi подобалося, коли я читала тобi "Дуже голодну гусеницю". То була твоя улюблена iсторiя. Ви сказали це calli-pider. Потiм ми читали ту iншу. Що то було? Це було про наглядача зоопарку.
  Налинули спогади. Вони мерехтiли по шматочках - сидячи на колiнах у батька, запах його лосьйону пiсля голiння, дзвiн монет у його кишенi, вiн лоскотав її перед сном, а потiм було щось ще, щось, що вона не могла точно визначити.
  "Ви сказали це zip-eee-kur. Ти пам'ятаєш мене з того часу? - Прошепотiв вiн, стримуючи свiй напружений голос. - Ранiше ти називав мене Поп-Поп".
  - Пiп-поп? - прошепотiла вона, прикриваючи рота вiльною рукою. - Це ти читав менi? Сльоза скотилася по її вилицi, коли її внутрiшнє сум'яття виплеснулося назовнi. Вона повернулася до Рохаса i знову стиснула Глок.
  - Подивися на мене, Баг.
  Яна так мiцно стиснула пiстолет, що їй здавалося, вона ось-ось розчавить його.
  Її батько сказав: "Не роби цього. Не роби цього, дитинко".
  - Вiн... заслуговує... на це, - їй вдалося проковтнути стиснутi зуби i сльози.
  - Я знаю, що так, але це те, що не можна скасувати. Це те, що ти не можеш повернути. I це не ти".
  "Я могла б бути однiєю iз цих жiнок", - сказала вона. "Я мiг опинитися в його камерi тортур. Вiн монстр".
  Рохас засмiявся. "I ми не можемо допустити, щоб монстри тинялися тихою сiльською мiсцевiстю, чи не так, агент Бейкер?"
  - Не слухай його, Баг, - сказав Еймс. Вiн почекав трохи, а потiм додав: "Цьому вас не вчили у Квантiко".
  перед її очима спалахували образи її тренувань ФБР на базi морської пiхоти в Квантiко, штат Вiрджинiя: бiг зi смугою перешкод та її жахливий останнiй пагорб, Фатальна вдова; боротьба з чоловiком, який грає роль пiдозрюваного в пограбуваннi банку, в провулку Хогана, змодельованому мiстi, призначеному для тренувань; водiння на високiй швидкостi навколо Центру керування тактичними та аварiйними транспортними засобами, коли iмiтацiйнi кулi врiзалися у вiкно водiя, численнi миготiння класних кiмнат, а потiм знову у гуртожитках.
  Погляд Яни затьмарився, i вона похитала головою. "Знаєш, що я бачу, коли дивлюся на цей шматок лайна?" вона сказала. "Я бачу смерть. Я бачу жах. Я прокидаюся вночi, кричу i бачу тiльки..."
  - Хiба ти не бачиш, що робиш, Баг? Коли ви дивитеся на Рохаса, насправдi його не бачите. Ти зустрiчаєшся з Рафаелем, чи не так?
  Її голова рiзко обернулася до батька. - Звiдки ти знаєш це iм'я?
  - Кейд сказав менi. Вiн розповiв менi про випробування, через якi ти пройшла, що Рафаель вирубав тебе газом, потiм викрав тебе i вiдвiз у ту вiддалену хатину.
  Бачення самої себе в жахливiй сценi в кабiнi вибухнуло в її баченнi - роздягнена до нижньої бiлизни, її руки i ноги прив'язанi до стiльця, Рафаель смiється, коли терорист у свiтi, який на той момент розшукується, Васим Джарра, натискає на лезо. до її горла. "Ах, так?" сказала Яна. - Вiн тобi сказав, що Рафаель збирався зробити зi мною? Згвалтувати мене, а потiм зрiзати з мене шкiру, доки я була ще жива? Вiн тобi це сказав? - Закричала вона.
  - Баг, послухай мене. Нiхто не знає, через якi страхи ви пройшли. Я не звинувачую тебе за те, що ти застрелив Рафаеля того дня. Вiн зробив крок ближче. - Але не роби цього. Рохас може бути таким самим монстром, але якщо ви застрелите його зараз, це буде вбивство. I повернутись звiдти не можна. Чим бiльше ви робите речей, якi насправдi не ви, тим далi ви вiддаляєтеся вiд того, хто є насправдi. Повiр менi, я знаю. Це саме те, що сталося зi мною. Це буде те, про що ви будете шкодувати все життя".
  - Я винна, - сказала вона. Проте конфлiкт усерединi неї знову спалахнув. Її думки подумки повернулися до випускної церемонiї Академiї ФБР. Вона була на сценi, отримуючи престижну Премiю режисера за лiдерство вiд режисера Стiвена Латента, честь, яку присуджують одному стажеру в кожному випускному класi. Потiм вона повернулася, щоб отримати найвищi нагороди у всiх трьох дисциплiнах, навчаннi, фiзичнiй пiдготовцi та вогнепальнiй зброї. Вона явно була найкращим стажером, який завершив програму навчання нового агента за останнi роки.
  - Ти i я, Баг, - сказав її батько, - ми однаковi. Хiба ти не бачиш?
  "Я думав про це знову i знову. З тих пiр, як я дiзнався, що ти здiйснив зраду. I я знову думаю про стрiлянину по Рафаелю. Я бачу, як я схожий на тебе, злочинець! Це в ДНК, чи не так? Коли я приєднався до ФБР, я так не думав, але я помилився".
  "Нi, тут ти помиляєшся, - благав вiн." Подивися на мене. Цього немає у ДНК".
  - Що б ви знали про це?
  "Це не як батько, як дочка. Це так не працює. Слухай мене i слухай уважно. Ви не є сумою своїх бiологiчних частин".
  "Та невже?" - кричала Яна. - Як же тодi це працює?
  - Ми з тобою втратили уявлення про те, хто ми насправдi. Рiзниця в тому, що я провiв останнi двадцять вiсiм рокiв, намагаючись пробитися назад, а ти робиш усе можливе, щоби втекти вiд себе. Ти вбив Рафаеля i вiдтодi бiжиш вiд нього. Вiн зробив паузу, i його голос тремтiв. "Я був у в'язницi. Але для вас це iнше. Ви знаходитесь у в'язницi iншого типу".
  - Що це має означати?
  "Ви носите iз собою свою в'язницю".
  - Все зрозумiв, так?
  Еймс не вгавав. "Твiй дiдусь писав менi листи. Вiн сказав менi, що ви двоє будете на фермi i почуєте гудок поїзда вдалинi? Приблизно в милi вiд нього було перехрестя, i вiн сказав, що якщо прислухатися досить уважно, то можна буде зрештою сказати, лiворуч або праворуч поїхав поїзд. Вiн сказав, що ви поїхали.
  Думки Яни повернулися. Вона майже вiдчувала запах солоної шинки. Її голос став тихiшим, i вона говорила так, як говорять на похоронi. "Той, хто програв, повинен був помити посуд", - сказала вона.
  - Це ми, Яна. Це ти та я. Ми їдемо в одному поїздi, у рiзний час нашого життя. Але якщо ви зробите це зараз, ви помилитеся i не зможете зiйти.
  "Я роблю те, що вважаю правильним", - сказала вона, стримуючи сльози.
  "Немає нiчого хорошого в тому, щоб робити те, про що ти шкодуватимеш усе життя, що залишилося. Давай дитинко. Опусти пiстолет. Повернися до дiвчини, яку ти знав у дитинствi.
  Вона подивилася в пiдлогу i почала ридати, але за мить знову пiднялася, приготувавшись стрiляти. "О Боже!" - схлипнула вона.
  Батько знову втрутився. - Ти пам'ятаєш фортецю?
  Яна видихнула довгим тремтячим рухом. Звiдки вiн мiг знати про це? вона думала. - Форт?
  "На дiдусевiй фермi. Було холодне осiннє ранок. Ми з тобою прокинулися ранiше за всiх. Ти був таким маленьким, але ти вжив слово "пригода". Це було таке гучне слово для такої маленької людини. Ти хотiв вирушити в пригоду".
  Тремтiння в руцi Яни посилилося, по її обличчю потекли сльози.
  Еймс почав знову. "Я вас усiх укутав, i ми вийшли на вулицю i в лiс. Ми знайшли цей великий камiнь, - сказав вiн, коли його руки сформували форму великого виступу гранiту, - i ми поклали купу колод поверх, а потiм витягли велику лiанну лозу попереду, щоб зробити дверi". Вiн зробив паузу. - Хiба ти не пам'ятаєш?
  Все майнуло в пам'ятi: образи колод, вiдчуття холодного гранiту, променi сонця, що пробиваються крiзь навiс, потiм вона та її батько у щойно побудованому маленькому укриттi. - Я пам'ятаю, - прошепотiла вона. "Я все це пам'ятаю. Це востаннє, коли я пам'ятаю, що був щасливий".
  Вперше вона зрозумiла, що саме її батько збудував форт разом з нею. Її батьком був Поп-Поп. Її батько був тим, хто читав книжки. Батько випек їй млинцi. Її батько грав iз нею. Її батько любив її.
  - Баггi, якщо ти вб'єш цю людину прямо зараз, ти завжди шкодуватимеш про це. Так само, як ти шкодуєш про вбивство Рафаеля.
  Вона подивилася на нього.
  - Я знаю, ти шкодуєш за це, - сказав вiн. "Це вiдправило вас у низхiдну спiраль. У такiй же низхiднiй спiралi я був. Але для мене, як тiльки я почав, все вийшло з-пiд контролю, i я втратив уявлення про те, ким я був. Були люди, якi загинули через секретну iнформацiю, яку я продав. I в результатi я потрапив у тюрму. Це? була не найгiршим мiсцем. Найгiрше було те, що я втратив тебе.
  - Я ненавидiла тебе все своє життя, - сказала вона, дивлячись на нього.
  - I я це заслужив. Але це, - сказав вiн, вказуючи на Рохаса, - настав твiй час. Це твiй вибiр". Вiн пiдiйшов до неї i обережно взяв пiстолет з її руки. - Я чекав, Баг.
  - Чого чекати? - вiдповiла вона, i її нижня губа затремтiла.
  Його голос став напруженим, i вiн поклав її в обiйми. "Чекаю цього".
  
  71 Стук у дверi
  
  
  роджас намагався
  пiдвестися, але Еймс ударив його пiстолетом по головi. - Вiн у мене, - сказав вiн, зiштовхнувши Рохаса на пiдлогу. - Iди допоможи Баку. Натиснiть на цю ногу".
  Яна перевернула Бака i оперлася здерев'янiлою рукою на артерiю у верхнiй частинi його стегна.
  Еймс схопився за пiстолет.
  Рохас сказав: "Немає нiчого, чого моя органiзацiя не могла б досягти". Це була неприкрита загроза.
  "О, нi?" Еймс врiзався колiном у спину Рохаса. Потiм вiн зняв ремiнь i закрiпив руки Рохаса.
  Яна почула щось зовнi i обернулася подивитися. У дверях вона виявила озброєного чоловiка. Вiн був одягнений у чорну форму i тримав зброю вперед.
  - DEA, - покликав його сталевий голос. "Команда два, - сказав вiн, - очистiть будiвлю". Нагрянули агенти Управлiння боротьби з наркотиками. Кiлька людей зникли в заднiх кiмнатах, а iнший надiв наручники на Дiєго Рохаса. - Ви агент Бейкер? сказав командир.
  "Я Яна Бейкер", - вiдповiла вона.
  "Мем?
  Яна вiдпустила Бака, коли один iз агентiв iз медичною освiтою вступив у володiння. Зовнi вона почула, як один iз них викликав медичний вертолiт. Її очi набули вiддаленої якостi. "Я не розумiю. Звiдки ви, хлопцi?"
  - Пойнт Удал, мем.
  - Але як ...
  "Це був вiн", - сказав командир, кивнувши людинi, що стояла прямо за дверима.
  Яна подивилася нагору. То був невисокий кругленький чоловiк iз густою бородою. - Дядько Бiлл? вона сказала. Вона встала i обiйняла його. "Що ти тут робиш? Як ти дiзнався?"
  Голос у нього був дiдусь. "Це був Наклз", - сказав вiн, вказуючи на вулицю. Пiдлiток стояв пiд яскравим сонячним свiтлом, бронежилет здавався карликом на його тонкому, як олiвець, тулубi. - Ми не могли викликати вас через зв'язок, але це не завадило нам пiдслухати. Ми перехопили багато телефонних дзвiнкiв. Зламав усi камери спостереження та комп'ютери на островi. Насправдi ми багато чого перехопили. Коли я склав два i два, я нарештi зрозумiв те, що, як менi здається, знав вiн". Бiлл подивився на Пiта Бака. "Цей повiтряний удар ЦРУ наближався, i ви переслiдуватимете Кайла".
  Яна схопила його за руку: "Кайле, Стоуне! Де вони?"
  Вiн пiдтримав її. "Добре, вони в порядку. Один з "Блекхокс" з ними. Рани Стоуна обробляються. Кайл, схоже, у поганiй формi, але його вiдправлять до лiкарнi, а потiм на програму реабiлiтацiї. Потрiбно багато часу, щоб позбавитися цiєї наркозалежностi, але з ним все буде в порядку".
  Агент iз медичною освiтою вставила крапельницю в руку Бака i пiдвела голову. "Вiн втратив багато кровi. Чоппер наближається. Схоже, у нього теж струс мозку".
  - Вiн буде гаразд?
  - Ми полагодимо його, мем.
  - А жiнка?
  Бiлл усмiхнувся. "Дякую вам".
  "Бiлл?" сказала Яна. "Чи мали рацiю? "Аль-Каїда" вiдмиває грошi через картелi?" Вона примружилася на крихiтну точку на горизонтi - лiтак, що наближається.
  Бiлл сказав: "Оскiльки ми закрили так багато банкiвських зв'язкiв терористiв, не дивно, що вони звернулися в iнше мiсце, щоб перевести свої грошi".
  "Але звiдки ви знаєте, що "Аль-Каїда" не займається наркобiзнесом?"
  Дядько Бiлл похитав головою. "У мене таке почуття, що вiн збирається розповiсти нам", - сказав вiн, вказуючи на Пiта Бака. "У будь-якому випадку, якимось чином цi вiдморозки-терористи вважають цiлком нормальним обезголовити когось або пiдiрвати бомбу, яка вбиває безневинних дiтей, але для них наркотики проти волi Аллаха. Iз самого початку це була операцiя з вiдмивання грошей".
  привернув увагу Бiлла та Яни.
  Бiлл сказав: "Sikorsky SH-60 Seahawk, тут для Бака ".
  Двотурбiнний двигун ВМС США завис прямо над дорогою бiля будинку. Рятувальний витяг нахилився над краєм. Ревiли двигуни Т700, i на всi боки летiв пил. Ношi з алюмiнiєвою рамою були опущенi на землю.
  Два агенти Управлiння боротьби з наркотиками вiдчепили носилки i втягнули їх туди, де завантажили Бака. Яна i Бiлл стояли осторонь i дивилися, як його пiдняли на борт. Вертолiт розвернувся i попрямував у море.
  - Куди вони його вiзьмуть? сказала Яна.
  "Джордж Буш-старший. На борту вiдмiнний госпiталь".
  є авiаносець?
  Бiлл кивнув головою. "Ось де зародився повiтряний удар ЦРУ. Президент не дуже зрадiв, коли дiзнався про це. Але, - Бiлл переступав з ноги на ногу, - правду кажучи, вiн теж не був так засмучений".
  - Бiлле, - почала Яна, - вони вiдправили туди Кайла. Вони збиралися залишити його.
  - Це називається викидом, Яна. Коли мiсiя вважається має велике стратегiчне значення, доводиться на певнi жертви " .
  "Певнi жертви? Кайл - людина. I президент згоден iз цим?"
  "Так, вiн. Ненавиджу це говорити, але ми всi витратний матерiал, малюк. Тим не менш, коли вiн дiзнався, що це був не просто якийсь безликий оперативник ЦРУ, i що ви були замiшанi, це його трохи розлютило".
  "Менi? Президент знає, хто я?"
  "Та сама стара Яна. У тебе є особлива схильнiсть недооцiнювати свою цiннiсть".
  Яна посмiхнулася, потiм обiйняла його. Вона висмикнула крихiтну помаранчеву крихту з його бороди. "Той найстарiший Бiлл. Я думав, що мiсiс дядько Бiлл бiльше не дозволить тобi їсти апельсиновi крекери".
  - Не кажи їй, добре?
  Яна засмiялася. - Думаєш, ми зможемо зловити машину до авiаносця? Менi здається, Бак може заповнити для нас деякi прогалини".
  
  72 Ось воно
  
  Авiаносець Джордж Буш-старший, сiмдесят сiм морських миль на пiвнiчний пiвнiчний захiд вiд Антигуа.
  
  Вткуриця Яна
  i дядько Бiлл увiйшов до пiсляоперацiйної палати, Пiт Бак кивнув їм. Коли вони поставили стiльцi навколо його лiкарняного лiжка, вiн почав говорити. У горлi в нього було сухо та хрипко. "Я знаю, як все це почалося. Ви повиннi розумiти передiсторiю. Iнакше ти не повiриш жодному моєму слову".
  "Це має бути весело", - сказав Бiлл.
  "Це знову починає нагадувати днi Пабло Ескобара, вiрно?"
  - Ви маєте на увазi у Колумбiї? - Запитала Яна. - I тобi не обов'язково шепотiти, Бак. Я трохи сумнiваюся, що це мiсце прослуховується.
  "Дуже забавно. Менi вставили трубку в горло", - сказав вiн. Бак змiнив свою позицiю. "Це почалося минулого року, коли терорист-смертник проник на закрите засiдання Конгресу в будiвлi Capitolio Nacional в центрi Боготи. До грудей у нього було прив'язано два фунти C4. Вiн вибухнув. Це не було головною новиною в захiдному свiтi, тому що на зустрiчi були присутнi лише чотири члени колумбiй. убитих було недостатньо високим, щоб воно потрапило до WBS News".
  Дядько Бiлл сказав: "Я пам'ятаю це. Але освiжiть мою пам'ять. Хто були цi чотири колумбiйцi i що вони збиралися робити?"
  - Ви одразу переходите до справи, чи не так? - сказав Бак, посмiхаючись Бiллу. "Вони зустрiчалися, щоб обговорити торгiвлю наркотиками, що вiдновилася. Картель Лос-Растрохос найбiльше виграв вiд смертi одного з цих чиновникiв".
  "Тепер я згадав. Хуан Гiльєрмо, - сказав Бiлл. "Начальник нової наркополiцiї".
  - Правильно, - вiдповiв Бак. "Вбивство стало сигналом. За пiдтримки сенаторiв Гiльєрмо розправився з новими картелями. Зруйнували їхню транспортну систему вантажiвок. Судячи з усього, Лос Растрохос трохи розлютився через це".
  Яна сказала: "З якого часу ЦРУ таємно вiдстежує торговцiв наркотиками?"
  Бак сказав: "Коли це не просто вiдмивання грошей".
  - Ось воно, - сказав Бiлл.
  Бак сказав: "Грошi повиннi були вступити до нового терористичного осередку".
  Яна подумала про наслiдки. "Новий терористичний осередок? Де?"
  Вираз обличчя Бака говорив багато про що, i Яна знала, що у США формується новий осередок. - Але який був зв'язок? Вона зробила паузу. "Дай вгадаю, терорист-смертник у Боготi був вихiдцем iз Близького Сходу?"
  Бак нiчого не сказав.
  - Зi зв'язками з вiдомими терористичними органiзацiями? Яна похитала головою.
  - Ти маєш дар для цiєї роботи, Яна. Це те, для чого ти народжений, - сказав Бак.
  - Якщо менi доведеться ще раз нагадати вам, що я не повернуся до Бюро, ви опинитеся з товстою губою. Отже, ви ретельно вивчили бiографiю джихадиста. З якою терористичною органiзацiєю вiн був пов'язаний?
  "Аль-Каїда".
  "Отже, ЦРУ з'ясувало, що терорист-смертник був пов'язаний з "Аль-Каїдою", а тепер вся судова преса про наркокартелiв".
  "Так, ми маємо зупинити потiк фiнансування".
  Яна встала i сперлася на стiлець. "Є одна рiч, яка не сходиться".
  - Усього одне? Дядько Бiлл пожартував.
  "Навiщо картелям потрiбнi послуги Аль-Каїди? Чому вони не могли просто вчинити вбивство самi?"
  - Подарунок, Яна, - сказав Бак. - Ти просто забув, хто ти насправдi. Вона рушила на нього, нiби збираючись завдати удару, але вiн знав, що це блеф. - Саме так, - сказав вiн. "Лос Растрохос намагався i зазнав невдачi. Коли картель не змiг зробити вбивство самостiйно, вони звернулися до "Аль-Каїди", яка вже виявила iнтерес до партнерства. Очевидно, ключ був у тому, щоб зiбрати всiх гравцiв у кiмнатi одночасно. До того, як терорист-смертник увiйшов усередину, цi колуди Спiвробiтника консульства Саудiвської Аравiї в дипломатичних цiлях з'ясувалося, що вiн був джихадистом, у якого пiд дiловим костюмом була пристебнута вибухiвка.
  - Добре, добре, - сказала вона. "А як щодо iншої сторони? Чи був партнерський iнтерес Аль-Каїди просто тим, що вони шукали нове джерело фiнансування?"
  "Не стiльки це, скiльки новий спосiб вiдмивання iснуючих коштiв. Iнтерпол нещодавно заблокував кiлька їхнiх фiнансових каналiв, тому терористи шукали новий спосiб вiдмивання та перемiщення готiвки".
  Яна сказала: "Отже, "Аль-Каїда" шукала фiнансового партнера, когось для вiдмивання грошей, а натомiсть пропонувала допомогу у вбивствi начальника полiцiї та полiтикiв. Як дуже зручно. Одна з органiзацiй може переводити грошi, а iнша - постачати нескiнченним потоком джихадистiв-самогубцiв, якi зроблять усi,"
  "I ось тут ми i вступаємо. Для ЦРУ йдеться про грошовий слiд. Велика частина цього фiнансування пiде назад у терористичнi осередки. Зокрема, сплячий осередок Аль-Каїди впроваджується в Сполучених Штатах. Бог знає, який хаос вони можуть влаштувати на американськiй землi".
  Яна насупилась. - Чому ти так дивишся на мене?
  - Ти потрiбна нам, Яна, - сказав Бак.
  - Я нiколи не повернуся, так що кинь це. Але повертаючись до сутi, ви кажете менi, що реакцiя ЦРУ на новий терористичний осередок полягає у знищеннi маєтку Дiєго Рохаса? Вбити їх усiх? Це воно?" Коли Бак не вiдповiв, вона продовжила. "А як же Кайл? Ти збирався вбити i його?
  - Не я, Яна, - сказав Бак. "Кайла збиралися забрати з острова".
  Вона випалила: "Що ти маєш на увазi?"
  "Вишенькою на тортi був Кайл. Картель збирався укласти угоду з вiдмивання грошей з Аль-Каїдою, а Аль-Каїда збиралася роздобути Кайла. Його або катували для отримання iнформацiї, або використовували як козир. Або обидва".
  - Ми спiзнилися? - Запитала Яна. "Фiнансування вже надiйшло в нову будiвлю терористичного осередку в США?"
  Дядько Бiлл глянув на її руку i сказав: "Не хвилюйся про це просто зараз".
  Яна подивилася на Бака, коли вiн сiв. "Та й нi. Був пробний запуск, який, мабуть, був виконаний минулого мiсяця. Ми тiльки що дiзналися про це. Щось на зразок тесту, перш нiж перейти до повного партнерства".
  "Скiльки грошей вибiгло?" Бiлл сказав.
  "Близько двох мiльйонiв доларiв. Це мiзерно в порiвняннi з тим, що мало статися до того, як ми це зупинили. Бак озирнувся через плече. - Тобi слiд йти зараз же. Вiн потиснув їм руки. "Цiєї розмови не було".
  
  73 Допуск
  
  Безпечний будинок
  
  Дитини завжди був
  менi як дiдусь, Бiлле, - сказала Яна, коли вони повернулися всередину. - I я знаю, що ти досi вважаєш мене тим хлопцем, зеленим агентом-новачком. Але я вже не маленька дiвчинка. Ти не зобов'язаний мене захищати".
  Бiлл стежив за її рухами.
  "Два мiльйони доларiв - це великi грошi", - додала вона.
  Голос Бiлла був уривчастим. "Так, це так. Для маленького терористичного осередку це рятувальний круг".
  "Скажи менi правду. Карiм Захiр не загинув пiд час вибуху, чи не так?"
  "Управлiння боротьби з наркотиками прочiсує завали в маєток Рохас, шукає його " .
  Вона потерла вiскi. "Я не можу вистежити ще одного терориста".
  Бiлл глянув на неї краєм ока. - Ти кажеш те, що я думаю, що ти кажеш?
  - Бiлле, - сказала Яна, дивлячись на затоку. "Все це вже позаду. Моє життя тут, я маю на увазi."
  "Ти виглядаєш... рiзнi".
  "Я почуваюся втраченим. Куди я йду? Що менi робити?"
  - Ти пам'ятаєш, що я сказав тобi востаннє, коли ти спитав мене про це?
  - Ти сказав, я продовжую.
  Вiн кивнув.
  - Не думаю, що знаю, як .
  "Звичайно, знаєш".
  На очах Яни утворилася сльоза, яка не витримала. "Я втратив уявлення про те, хто я".
  - Так, - прошепотiв дядько Бiлл. - Але щось заважає тобi повернутись. Я правий?"
  - Ти нагадуєш менi мого дiдуся.
  - I що б вiн сказав тобi прямо зараз?
  Яна згадала своє дитинство. Ферма, широкий ґанок, усi тi рази, коли дiдусь давав їй поради. "Я повинен зiзнатися собi, що був не правий, стрiляючи в Рафаеля, чи не так?"
  - Ти був неправий?
  У Яни закрутилось у животi. Начебто вона якимось чином знала, що її вiдповiдь визначить майбутнiй хiд всього, за що вона боролася.
  Вона миттю побачила Еймса. Вiн був бiля води. Її нижня губа затремтiла, шрам почав горiти, але вона не вгамувалася. Її голос пролунав пошепки. - Я вбив його, Бiлле. Я холоднокровно вбив Рафаеля. Вона притиснула руку до рота. Дядько Бiлл обiйняв її. "Я знав, що вiн безпорадний. Я знав, що роблю". Вона тихо схлипнула, коли емоцiйна метушня виплеснулася назовнi. Крiзь туман в очах вона глянула на Еймса. "Я навiть знав, що мої дiї будуть виправданi за законом, пiсля того жаху, який я пережив. Я знав, що роблю".
  - Ш-ш-ш, - сказав дядько Бiлл. Вiн тримав її. - Я давно тебе знаю. Те, що було в минулому, залишається в минулому". Вiн повернувся i подивився на Еймса. "Але iнодi нам доводиться дивитися в обличчя минулому, щоб рухатися вперед. Розкажеш менi те, що ти щойно сказав менi? Це найсмiливiший вчинок, який ти коли-небудь робив. I лишається зi мною. Я нiколи нiкому про це не скажу".
  Яна випросталась. Печiння в її шрамi поменшало, i вона перевела подих. - А потiм вiн, - сказала вона. "Мiй власний батько".
  - Так, - вiдповiв дядько Бiлл. Вiн зачекав. - Вiн подолав багато клопоту, щоб знайти тебе.
  "Я знаю, що так i було. I вiн ризикував своїм життям заради мене. Я досi не розумiю, як вiн не загинув у тому вибуху".
  "Я запитав його про це. Це було через тебе. Як тiльки вiн зрозумiв, що ви в безпецi, вiн попрямував у лiс за вами. Очевидно, в тому тунелi було ще кiлька мотоциклiв. Вiн убив кiлькох людей Рохаса, якi йшли за тобою".
  - Я знаю, що ти збираєшся сказати, Бiлле.
  Вiн посмiхнувся, хоча пiд його потужною бородою було важко сказати.
  Яна сказала: "Ти збираєшся сказати менi не робити того, про що я буду шкодувати все життя, що залишилося. Ти збираєшся сказати менi, що я повинен дати моєму батьковi шанс".
  - Я щось сказав? вiн посмiхнувся.
  Вона потерла свої шрами. "Знаєте, мене завжди це турбувало. Щоразу, коли я дивився в дзеркало, я бачив їх, i вони нагадували менi. Це було схоже на жахливе минуле, вiд якого я не мiг втекти. Я весь час хотiв пiти до пластичного хiрурга, щоб видалити їх".
  - А тепер?
  - Не знаю, - сказала вона. "Можливо, iдея видалити їх була просто моїм способом втекти".
  - Ти вже давно тягаєш цей багаж, - сказав дядько Бiлл.
  На її обличчi з'явилася легка посмiшка. "Цi шрами - частина мене. Можливо, тепер вони нагадають менi про щось iнше".
  "I що це?" Бiлл сказав, як вiн усмiхнувся.
  "Вони нагадуватимуть менi про мене".
  
  74 Майбутнє впевненостi
  
  Штаб-квартира ФБР, будинок Дж. Едгар Гувера, Вашингтон, округ Колумбiя. Через шiсть тижнiв .
  
  Джана отримала
  з машини Uber i дивився на будiвлю. Чомусь вiн здавався меншим, нiж вона пам'ятала. Вранiшнє сонце зiйшло, i на склi з'явився яскравий вiдблиск. Рух був iнтенсивним, i на свiжому повiтрi люди цiлеспрямовано рухалися тротуаром, деякi заходили до будiвлi.
  Вона розгладила жакет свого нового дiлового костюма i вiдчула легке трiпотiння в животi. Її пальцi проникли всередину верхнього гудзика її бiлої сорочки, поки не знайшли три шрами. Вона проковтнула.
  Але тут вона почула голос позаду себе - голос зi свого минулого. "Ви впевненi, що хочете це зробити?" - Сказав голос.
  Вона перетворилася. Не кажучи жодного слова, вона обiйняла його. - Привiт, Чаку. Це був агент Чак Стоун, батько Джона Стоуна, i людина, яка привела її на цей шлях кiлька рокiв тому. Їхнi обiйми тривали всю мить. Вона посмiхнулася. - Не можу повiрити, що ти тут.
  "Я не мiг не бути тут. Я втягнув тебе в це".
  "Можливо, я був просто стажером, коли ви мене завербували, але я ухвалив власне рiшення".
  - Я знаю, що ти це зробив.
  Яна посмiхнулася. - Ти виглядаєш старим.
  Чак усмiхнувся. "Велике спасибi. Але звiльнення з Бюро пiшло менi на користь".
  "Як справи у Стоуна? Я маю на увазi, як справи у Джона?"
  "Вiн чудовий. Добре зажив пiсля травм на Антигуа. Я не можу повiрити, що ви з моїм сином зустрiчалися один з одним, не кажучи вже про те, щоб зустрiчатися".
  "Вiн став бiлим на три аркушi, коли я нарештi зрозумiв, що вiн твiй син".
  Обличчя Чака напружилося. - Це твiй батько там, чи не так?
  "Так. Вiн з'являється скрiзь. Вiн дiйсно намагається. Вiн просто хоче дати менi знати, що вiн поруч, якщо я коли-небудь захочу поговорити".
  - Думаю, вiн вважає, що так багато тобi винен. Ти з ним розмовляєш?
  "Iнодi. Я намагаюся. Там ще багато злостi. Але ...".
  Чак кивнув головою. - Ти впевнений, що хочеш це зробити?
  Яна знову глянула на нього. "Я впевнений. Я знову почуваюся добре. Менi страшно, але я вiдчуваю те, чого не вiдчував уже давно".
  - I що це?
  Вона посмiхнулася. "Мета".
  - Я завжди знав, що тобi тут мiсце, - сказав Чак. "З тих пiр, як я зустрiв вас пiд час справи "Петролсофт", я бачив, як на вас написано "агент". Хочеш, я проводжу тебе?
  Яна подивилася на вiддзеркалення сонячного свiтла на склi. "Нi, це те, що я маю зробити сам ".
  
  Кiнець _
  
  Продовження серiї шпигунських трилерiв про спецiального агента Ян Бейкер з Protocol One.
  Отримайте безкоштовну копiю сьогоднi.
  NathanAGoodman.com/один _
  
  про автора
  NathanAGoodman.com
  
  Натан Гудман живе у США з дружиною та двома дочками. Вiн пише сильну жiночу роль, щоб надати приклад своїм дочкам. Його пристрасть сягає корiнням у письменство i все, що пов'язане з природою. Щодо листа, то ремесло завжди ховалося пiд поверхнею. У 2013 роцi Гудман почав формування того, що пiзнiше стало серiалом про шпигунського трилера "Спецiальний агент Яна Бейкер". Романи швидко стали набором бестселерiв про мiжнародних терористичних трилерiв.
  
  Повстання
  Джон Лiнг
  
  Повстання No 2017 Джон Лiнг
  
  Усi права захищенi вiдповiдно до Мiжнародної та Панамериканської конвенцiй про авторське право. Нiяка частина цiєї книги не може бути вiдтворена або передана в будь-якiй формi та будь-якими засобами, електронними чи механiчними, включаючи фотокопiювання, запис або будь-яку систему зберiгання та пошуку iнформацiї, без письмового дозволу видавця.
  Це художнiй твiр. Iмена, мiсця, персонажi та подiї є або плодом уяви автора, або використовуються вигадано, i будь-яка схожiсть з будь-якими реальними людьми, живими чи мертвими, органiзацiями, подiями чи мiсцями дiї є цiлком випадковою.
  Попередження: несанкцiоноване вiдтворення або розповсюдження цiєї захищеної авторським правом роботи є незаконним. Кримiнальне порушення авторських прав, у тому числi порушення без грошової вигоди, розслiдується ФБР та карається позбавленням волi на строк до 5 рокiв та штрафом у розмiрi 250 000 доларiв США.
  
  Повстання
  
  Викрадена дитина. Нацiя у кризi. Двi жiнки на шляху до зiткнення з долею.
  Майя Рейнс - шпигунка, що застрягла мiж двома культурами. Вона наполовину малайзiйка, наполовину американка. Її навички гострi як бритва, але її душа завжди суперечлива.
  Тепер вона виявляється втягнутою в павутину iнтриг, коли в Малайзiї вибухнула криза. Терористка на iм'я Хадiджа викрала маленького сина американського бiзнесмена. Це зухвалий вчинок, що знаменує початок громадянської вiйни, яка загрожує дестабiлiзувати Пiвденно-Схiдну Азiю.
  Хто така Хадiджа? Що вона хоче? I чи можна її зупинити?
  Майя сповнена рiшучостi врятувати викраденого хлопчика та отримати вiдповiдi. Але коли вона вiдстежує Хадiджу, обшукуючи закутки та гетто нацiї, що знаходиться на межi краху, вона виявляє, що її мiсiя буде зовсiм не легкою.
  Лояльнiсть змiнюється. Таємницi будуть розкритi. А для Майї це буде болiсна подорож у саме серце темряви, що змушує її боротися за все, у що вона вiрить.
  Хто мисливець? Хто полює? I якою буде остаточна жертва?
  
  Передмова
  
  Краще бути жорстоким, якщо в наших серцях є насильство, нiж надягати мантiю ненасильства, щоб прикрити безсилля.
  - Махатма Гандi _
  
  Частина 1
  
  
  Роздiл 1
  
  
  Кхаджа чув
  продзвенiв шкiльний дзвiнок i дивився, як дiти висипають через переднi ворота. Було так багато смiху та вереску; стiльки щасливi обличчя. Це був п'ятничний полудень, i молодь, безперечно, з нетерпiнням чекала на вихiднi.
  Знаходячись через вулицю, Хадiджа осiдлала свiй скутер Vespa. Пiд шоломом вона носила хустку. Це пом'якшило її зовнiшнiй вигляд, зробивши її схожою ще на одну мусульманку. скромний. Чи не небезпечнi для. I серед усiх автобусiв та машин, якi прибули за школярами, вона знала, що її не помiтять.
  Тому що нiхто нiчого не чекає вiд жiнки. Жiнка завжди невидима. Завжди незначно.
  Хадiджа просканувала сцену i її погляд зупинився на одному транспортному засобi. Це був срiблястий "лексус" з тонованим склом, припаркований прямо за рогом.
  Вона стиснула плечi, пальцi стиснули кермо скутера. Навiть зараз у неї були сумнiви, страхи.
  Але тепер немає шляху назад. Я зайшов надто далеко. Занадто багато терпiв.
  Останнi три тижнi вона проводила щогодини, дослiджуючи Куала-Лумпур, вивчаючи його серце, що б'ється, аналiзуючи його ритми. I, правду кажучи, це було болiсне завдання. Тому що це було мiсто, яке вона завжди ненавидiла. KL був вiчно покритий сiрим димом, набитим гротескними будiвлями, якi утворювали бездушний лабiринт, що кишить потоками машин i людей.
  Тут було так важко дихати, так важко думати. I все ж - шукур Аллах - вона набула ясностi серед усього цього шуму та бруду. Наче Всемогутнiй шепотiв їй у постiйному ритмi, наставляючи її у божественному. I - так - дарування шляху .
  Сильно моргаючи, Хадiджа випросталась i витягла шию.
  Хлопчик з'явився у полi зору.
  Оуен Колфiлд.
  Пiд яскравим сонячним свiтлом його свiтле волосся переливалося, як ореол. Його обличчя було ангельським. I в цей момент Хадiджа вiдчула укол жалю, бо хлопчик був бездоганним, безневинним. Але потiм вона почула бурмотiння Вiчного, що пульсує всерединi її черепа, i зрозумiла, що така сентиментальнiсть була iлюзiєю.
  суд мають бути покликанi як вiруючi, так i невiруючi.
  Хадiджа кивнула, пiдкоряючись одкровенню.
  Хлопчика супроводжував його охоронець, який провiв його повз шкiльнi ворота до "лексусу". Охоронець вiдчинив заднi дверi, i хлопчик прослизнув усередину. Охоронець переконався, що ремiнь безпеки хлопчика пристебнутий, перш нiж зачинити дверi, потiм вiн повернувся i сiв на переднє пасажирське сидiння.
  Натягнувши щоки, Хадiджа стиснула свiй мобiльний телефон i натиснула кнопку "ВIДПРАВИТИ". Це був заздалегiдь пiдготовлений текст.
  РУХОВИЙ.
  Потiм вона опустила козирок шолома i ввiмкнула запалення скутера.
  Седан вiд'їхав вiд бордюру, набираючи швидкiсть.
  Вона пiшла за ним.
  
  Роздiл 2
  
  
  Тут був
  немає такої речi, як куленепробивна машина. Якби iмпровiзований вибуховий пристрiй був досить потужним, вiн пробив би навiть наймiцнiшу броню, як стилет крiзь папiр.
  Але в цьому випадку СВУ не знадобилося, тому що Хадiджа знала, що у седана м'якотiла шкiра. Неброньований. Безперечно, американцi були задоволенi. Вони, як i ранiше, вважали цю країну безпечною; дружнi до їхнiх iнтересiв.
  Але сьогоднi цьому припущенню приходить кiнець.
  Головна хустка майорiла на вiтрi, i Хадiджа стиснула зуби, намагаючись триматися вiд седана на вiдстанi трьох автомобiльних довжин.
  Не треба було поспiшати. Вона вже запам'ятала маршрут i знала, що водiй седана був звичний i навряд чи вiдхилиться. Все, що їй потрiбно робити зараз, це пiдтримувати правильний темп. Не надто швидко; не надто повiльно.
  Прямо попереду седан повернув лiворуч на перехрестi.
  Хадiджа повторила його рух i залишилася в нього на хвостi.
  Потiм седан в'їхав на кiльцеву розв'язку i огинав її.
  Хадiджа втратила седан з поля зору, але наздоганяти не поспiшала. Натомiсть вона зберегла свою швидкiсть, поки їхала по колу, потiм звернула на дванадцяту годину i, звичайно ж, знову заволодiла седаном.
  Хадiджа проїхала ще одне перехрестя. Саме тодi вона почула гул скутера, що приєднується до потоку машин позаду неї, що наближається злiва вiд неї. Погляд у бiчне дзеркало сказав їй те, що вона вже знала. Вершником був Сiтi. Якраз вчасно.
  Хадiджа проїхала ще одне перехрестя, i праворуч пiд'їхав другий скутер. Росмах.
  Разом вони втрьох їхали в тандемi, утворюючи пухкий лад наконечника стрiли. Вони не спiлкувалися. Вони знали свої ролi.
  Прямо попереду рух почав сповiльнюватися. Бригада робiтникiв копала канаву на узбiччi дороги.
  Пил розцвiла.
  Машини задзвенiли.
  Так, це було мiсце.
  Iдеальна точка задухи.
  Нинi.
  Хадiджа дивилася, як Росма прискорюється, двигун її скутера заревiв, коли вона нацiлилася на седан.
  Вона витягла гранатомет М79 iз сумки, що висiла у неї на грудях. Вона прицiлилася та вистрiлила з канiстри через бiчне вiкно водiя. Скло розбилося, а сльозогiнний газ набух i покрив салон седана.
  Седан хитнувся лiворуч, потiм праворуч, перш нiж врiзатися в машину попереду i з вереском загальмувати.
  Хадiджа зупинилася i злiзла зi свого скутера.
  Вона розстебнула шолом i кинула його, i, швидко крокуючи повз гудучих машин i кричачих робiтникiв, витягла автомат "Узi-Про". Витягнувши складний приклад, вона сперлася на нього, наближаючись до седана, гарячий приплив адреналiну забарвлював її зiр, змушуючи її м'язи спiвати.
  
  Роздiл 3
  
  
  Тей в оточеннi
  седан, утворюючи трикутник.
  Росмах прикривав фронт.
  Хадiджа та Сiтi прикривали тил.
  Водiй седана вивалився назовнi, кашляючи та хрипаючи, його обличчя розпухло i було залите сльозами. 'Допоможи менi! Допоможiть - '
  Росмах прицiлилася своїм Узi i вразила його чергою з трьох патронiв.
  Наступним з'явився охоронець, однiєю рукою дряпаючи йому очi, а iншою стискаючи пiстолет.
  Застогнавши, вiн зробив серiю пострiлiв.
  Натиснiть двiчi.
  Потрiйний дотик.
  Росмах сiпнулася в конвульсiях i впала, кров бризнула на її baju kebaya.
  Охоронець розвернувся, його рiвновага похитнулася, i вiн зробив ще кiлька пострiлiв.
  Кулi рикошетили вiд лiхтарного стовпа поряд з Хадiджею, клацаючи i трiщачи.
  Закривати. Занадто близько.
  У вухах гуло, вона впала на одне колiно. Вона перевела перемикач "Узi" в автоматичний режим i дала безперервний залп, вiддача зброї вiдбилася на її плечi.
  У прицiл вона дивилася, як обертається охоронець, i продовжувала зашивати його, доки вiн падав на землю, спустошуючи свою зброю. Запах розпеченого металу та порохового диму вдарив їй у нiздрi.
  Хадiджа впустила свiй магазин i зупинилася, щоб перезарядити його.
  У цей момент iз заднього сидiння седана вилiз хлопчик, ридаючи i верещачи. Вiн розгойдувався з боку в бiк, перш нiж впасти в обiйми Сiтi, звиваючись при цьому.
  Хадiджа пiдiйшла поряд i погладила його по волоссю. - Все гаразд, Оуен. Ми тут, щоб допомогти вам. Вiдкривши шприц, вона ввела хлопчику в руку заспокiйливе, що поєднує кетамiн i мiдазолам.
  Ефект був негайним, i хлопчик перестав битися i обм'як.
  Хадiджа кивнула Сiтi. 'Вiзьми його. Iди '.
  Повернувшись, вона пiдiйшла до Росмах. Але за немиготливим поглядом i порожнiм обличчям вона зрозумiла, що Росма мертва.
  Хадiджа усмiхнулася сумною усмiшкою, потягнувшись пальцями вниз, щоб закрити повiки Росми.
  Ваша жертва цiнується. Iншалла, сьогоднi ти побачиш Рай.
  Хадiджа повернулася до седану. Вона висмикнула чеку iз запалювальної гранати та закотила її пiд шасi автомобiля. Прямо пiд бензобаком.
  Хадiджа побiгла.
  Один, тисяча ...
  Двi, двi тисячi...
  Три, три тисячi...
  Гримнула граната, i седан вибухнув вогненною кулею.
  
  Роздiл 4
  
  
  КХадiя та Сiтi
  не повернулися до своїх скутерiв.
  Натомiсть вони втекли з вулицi в лабiринт закуткiв.
  Хлопчик був на руках у Сiтi, його голова бовталася.
  Коли вони проходили повз кафе "копi тiам", з вiкна з цiкавiстю визирнула жiнка похилого вiку. Хадiджа спокiйно вистрiлила їй у обличчя i продовжила рух.
  Просто попереду у вузькому провулку стояла машина швидкої допомоги. Його заднi дверi вiдчинилися, коли вони пiдiйшли, i на них чекав молодик. Айман.
  Вiн подивився на Хадiдж, потiм на Сiтi, потiм на хлопчика. Вiн насупився. "Де Росма? Вона йде?"
  Хадiджа похитала головою, пiдводячись на борт. "Росмах стала шахiдою".
  Айман здригнувся i зiтхнув. "Йа Аллах".
  У салонi швидкої допомоги пахло антисептиком. Сiтi поклала хлопчика на носилки i нахилила його боком у положення для вiдновлення, щоб, якщо його нудить, вiн не захлинувся власною блювотою.
  Хадiджа кивнула головою. "Все готове".
  Айман зачинив дверi. 'Добре. Давайте рухатися.
  Машина швидкої допомоги прискорилася, розгойдуючись з боку на бiк .
  Хадiджа промила хлопчиковi обличчя стерильним фiзiологiчним розчином i одягла йому кисневу маску.
  Вiн був дорогий.
  О, як дорого.
  I тепер, нарештi, повстання могло розпочатися.
  
  Частина 2
  
  
  Роздiл 5
  
  
  МАйя Рейнс знала
  що лiтак щойно перейшов у режим затемнення.
  Коли лiтак здригнувся i нахилився перед останнiм заходом на посадку, внутрiшнє та зовнiшнє освiтлення було вимкнено. Це був запобiжний захiд, щоб не потрапити пiд вогонь повстанцiв, i з цього моменту пiлотам треба було здiйснити бойову посадку, знижуючись тiльки за допомогою приладiв нiчного бачення.
  Майя дивилася у вiкно поруч iз нею.
  Хмари розпорошилися, вiдкриваючи внизу мiський пейзаж. Це була клаптева ковдра з сяйва i темряви. Цiлi райони мiста бiльше не були пiдключенi до електричної мережi.
  чорт...
  Майї здавалося, що вона повертається додому, до країни, яку бiльше не впiзнає.
  Адам Ларсен подерся на сидiння поруч iз нею i пiдняв пiдборiддя. "Виглядає погано".
  'Ага.' Майя кивнула, ковтнувши. - Так, мама сказала, що бiльшу частину минулого тижня повстанцi били по опорах та трансформаторах. I вони вибивають їх швидше, нiж їх можна вiдремонтувати".
  "Менi здається, їхнiй оперативний темп збiльшується".
  'Це. Вони набирають бiльше новобранцiв. Бiльше федаїнiв.
  Адам тицьнув пальцем у нiс. - Так, нiчого дивного. Зважаючи на те, як веде справи цей уряд, не дивно, що країна облажалася до невпiзнання.
  Майя вдихнула, почуваючи себе так, нiби її душу щойно проткнули бритвою. Звiсно, Адам був просто Адамом. Зухвалий i тупий. I, як завжди, вiн мав рацiю у своїй оцiнцi, навiть якщо вона не хотiла, щоб вiн мав рацiю.
  Зiтхнувши, вона похитала головою.
  Майя та Адам належали до першого вiддiлу, секретного пiдроздiлу, що базується в Оклендi, i вони здiйснювали цю поїздку на запит ЦРУ.
  Це було ненадовго, але Майю непокоїло не це. Нi, для неї емоцiйнi пiдводнi течiї були глибшими.
  Вона народилася в Новiй Зеландiї вiд батька-американця та матерi-малазiйки. А Дейдра Рейнс - мама - завжди вважала важливим пов'язувати її з її етнiчним корiнням; щоб закрiпити її.
  Майя пам'ятала, як проводила вiдрiзки свого дитинства, ганяючись за курчатами та козами у кампунзi. Прогулянки на велосипедi сiльськими плантацiями з олiйними пальмами та каучуковими деревами. I блукати мiськими базарами, переглядаючи пiдроблений годинник i пiратськi вiдеоiгри.
  То були iдилiчнi днi, гострi спогади. Що тiльки ускладнило тепер прийняття того, як усе змiнилося.
  Майя продовжувала дивитися у вiкно, поки лiтак нахилився на правий борт.
  Тепер вона могла бачити аеропорт.
  Вогнi злiтно-посадкової смуги мерехтiли, манячи.
  Вона та Адам були єдиними пасажирами на цьому рейсi. Це було засекречено, не офiцiйно, i малоймовiрно, що повстанцi виявлять їх.
  Але все ж...
  Майя дозволила цiй думцi замовкнути.
  Лiтак кружляв i випростувався, i вона могла чути, як його шасi гудуть, коли воно опускалося та фiксувалося на мiсцi.
  Їх спуск був рiзким.
  тепер швидко пiднiмалася вгору.
  Пейзаж був розмитим.
  Адам поклав свою руку на руку Майї, стискаючи її. Близькiсть була несподiваною. Це змусило її серце пропустити. Її шлунок стиснувся. Але... вона не вiдповiла йому взаємнiстю. Вона не могла змусити себе.
  Чорт забирай .
  Це був найгiрший час з можливих. Найгiрше мiсце з можливих. Тому Майя прибрала руку.
  Коли колеса лiтака торкнулися асфальту, стався поштовх, потiм заревiли двигуни, коли пiлот увiмкнув реверсивну тягу, сповiльнивши швидкiсть лiтака.
  Адам прочистив горло. Так так. Selamat datang в Малайзiю.
  Майя закусила губу i обережно кивнула.
  
  Роздiл 6
  
  
  Лiтак кермував
  свiй шлях до приватного ангару, далеко вiд головного термiналу аеропорту. Тут не було передбачено повiтряного мосту для висаджування. Просто пересувнi сходи, що з'єднуються з лiтаком.
  Це було обережне прибуття; невибагливий. У їхнiх справжнiх паспортах не буде штампiв. Немає реєстрацiї їхнього фактичного в'їзду до країни. Нi натяку на їхнє справжнє призначення.
  Натомiсть у них були ретельно сконструйованi легенди. Прикрити особи, якi були пiдтвердженi пiдробленими документами та цифровим слiдом, що показує, що вони були гуманiтарними працiвниками. Скромнi добровольцi, якi прибули до Малайзiї вантажним рейсом, щоб полегшити страждання громадянської вiйни. Абсолютно безневинний.
  Щоб продати iсторiю, Майя та Адам вивчили напам'ять i вiдрепетирували докладнi особистi iсторiї - де вони виросли, до яких шкiл ходили, якi були їхнi хобi. I, якщо на них натиснути, вони могли б навiть надати номери телефонiв, на якi вiдповiли б вигаданi друзi та родичi.
  Саме мама, скрупульозна у своїй ролi глави Першого Вiддiлу, наполягла на тому, щоб вони зберiгали герметичнi прикриття.
  У неї була вагома причина.
  Ще до того, як спалахнуло повстання, малайзiйськi бюрократи були добре вiдомi своєю корумпованiстю, i досi неважко було уявити, що в їхнi лави вже проник ворог. Державна служба була дiрявим човном, i нiколи не можна було бути впевненим, кому можна довiряти. Так що краще перестрахуватися, нiж потiм жалкувати.
  Коли Майя злiзла з лiтака, вона виявила, що повiтря зовнi гаряче та вологе. Її шкiру пощипували, i вона мружилася пiд стерильним свiтлом галогенних ламп ангару.
  Одразу за сходами бiля темно-синього седана "Нiсан" чекав чоловiк. Вiн був недбало одягнений у футболку та джинси, а його волосся було скуйовджене, як у поп-рокера.
  Майя впiзнала його. Його звали Хантер Шарiф, i вiн був оператором вiддiлу спецiальних операцiй ЦРУ. Пiдпiльний пiдроздiл, вiдповiдальний за вiдстеження Усами бен Ладена.
  Хантер виступив уперед i простяг руку Майї та Адаму. "Сподiваюся, у вас був гарний полiт".
  Адам цокнув язиком. "Жоднi джихадисти не намагалися нас збити. Так що ми милi."
  'Справедливо.' Хантер усмiхнувся. "Я тут, щоб вiдвезти вас до посольства".
  Майя кинула швидкий погляд на седан "Нiсан". Це була модель нижчого класу i номери були малайзiйськими. Громадянська, а не дипломатична, що було добре. Це означало, що машина не привертатиме зайвої уваги.
  - Усього один автомобiль? - Запитала Майя.
  - Начальник резидентури хотiв поводитися стримано. Подумав, що вам, кiвi, це сподобається.
  'Замiтано. Нам не потрiбен цирк.
  - Нi, точно немає. Хантер вiдкрив багажник седана i допомiг Майї та Адаму завантажити їхнiй багаж. - А тепер застрибуй. Краще не змушувати великих кахун чекати.
  
  Роздiл 7
  
  
  ЧАСпiд водив
  з Адамом на пасажирськiй сторонi та Майєю ззаду.
  Вони вiдiрвалися вiд аеропорту i попрямували на схiд.
  Руху було мало, пiшоходiв майже не було. Вуличнi лiхтарi свiтилися каламутно-жовтогарячим свiтлом у свiтанковiй темрявi, пiдкреслюючи пил у повiтрi, i iнодi їм доводилося перетинати цiлi дiлянки, де вуличнi лiхтарi взагалi не працювали, де панувала цiлковита темрява.
  Ситуацiя на землi була саме такою, якою Майя спостерiгала з повiтря, i, побачивши її поблизу, вона вiдчула себе ще незручнiше.
  Як i в бiльшостi столиць Пiвденно-Схiдної Азiї, мiське планування в Куала-Лумпурi було шизофренiчним. Те, що ви отримали, було мiшаниною глухих кутiв, несподiваних обходiв i глухих кутiв, звалених разом без рими чи причини. А це означало, що намагатися орiєнтуватися за дорожнiми знаками було дурною витiвкою. Або ви знали мiсто досить добре, щоб орiєнтуватися, або просто заблукали в процесi.
  Архiтектура також була випадковою.
  Тут ультрасучаснi будинки виростали поряд зi старими, бiльш скрипучими, збудованими ще пiд час Другої свiтової вiйни, i дуже часто ви стикалися з цiлими кварталами, якi лежали недобудованими та занедбаними, їхнi каркаси були оголенi, як скелети. Це були будiвельнi проекти, якi збанкрутували через те, що у них закiнчилися дешевi кредити.
  У минулому Майя знаходила всi цi недолiки чарiвними та навiть милими. Тому що саме спонтаннiсть та iмпровiзацiя зробили Куала-Лумпур одним iз великих мiст свiту. Малайська, китайська та iндiйська культури стикаються у спекотному злиттi. Куточки та закутки пульсують яскравим вуличним життям. Гостра їжа та екзотичнi аромати манять.
  А тепер...?
  Майя стиснула щелепи i вiдчула пульсацiю.
  Тепер, куди б вона не подивилася, вона бачила лише тишу, запустiння, примарну атмосферу. У мiстi була введена неофiцiйна комендантська година, яка тривала вiд заходу сонця до свiтанку. I всi цi мiськi дивацтва, колись такi привабливi, тепер здавалися лише зловiсними.
  Поки очi Майї металися, вона визначала зону поразки за зоною поразки. Фатальнi вирви, де повстанцi могли ховатися в тiнi, чекаючи засiдки.
  Це може бути щось таке ж просте, як вузькi проходи мiж будiвлями - бiчнi провулки, де повстанцi могли просто вийти та вiдкрити вогонь з автоматiв та гранатометiв. I ти навiть не побачиш, як вони заженуть тебе в кут, доки не стане надто пiзно.
  В якостi альтернативи це може бути щось складнiше, наприклад, повстанцi, що видерлися високо в недобудованому кондомiнiумi, використовуючи пiднятi лiнiї огляду, щоб дистанцiйно активувати саморобний вибуховий пристрiй на безпечнiй вiдстанi.
  бум. Гра закiнчена.
  На щастя, Хантер був бiльш нiж здiбним водiєм. Вiн швидко обходив цi проблемнi зони, пiдтримуючи постiйну швидкiсть, нiколи не сповiльнюючись.
  Зокрема, вiн намагався обминати бойовi броньованi машини "Страйкер", якi патрулювали вулицi. Вони належали малайзiйськiй армiї та були магнiтом для контакту з повстанцями. А якщо iнцидент таки трапився, краще не потрапляти пiд перехресний вогонь.
  Майя та Адам були озброєнi пiстолетами SIG Sauer та ножами Emerson. А Хантер сховав гвинтiвки HK416 та гранати прямо пiд сидiннями. Так що вони не були абсолютно марними в бою. Але бiйки було саме те, чого їм треба було уникнути.
  У цей момент Майя побачила силует вертольота, що промайнув над головою, його гвинти загуркотiли в рiвному ритмi. Це був "Апач", без сумнiву, що забезпечує захист вiйськових патрулiв на землi.
  Майя вдихнула, i їй довелося сказати собi, що так, це було по-справжньому. Це був хороший сон, який вона могла просто забути.
  Хантер глянув на Майю у дзеркало заднього виду. Вiн трохи кивнув їй, вираз його обличчя був похмурим. - Шеф каже, що ви малазiйка. Це вiрно?
  - Наполовину малайзiєць по лiнiї моєї матерi. У цих краях я провiв бiльшу частину свого дитинства.
  'Добре. Що ж, тодi вам буде нелегко бачити все це.
  Майя щосили знизала плечима. "Багато чого змiнилося за чотири мiсяцi".
  "Невдало, але факт".
  Адам нахилив голову i глянув на Хантера. - Як довго ви працюєте в Куала-Лумпурi?
  - Трохи бiльше двох рокiв. Неофiцiйна обкладинка.
  "Досить довго, щоб статус-кво погiршився?"
  "О, досить довго, щоб побачити це та багато iншого".
  'Значення...?'
  - Це означає, що ми надто захопилися Близьким Сходом. Занадто одержимий пошуком, виправленням та знищенням Аль-Каїди та IДIЛ. I, так, я буду першим, хто це визнає - ми втратили м'яч у Пiвденно-Схiднiй Азiї. Не видiлили стiльки ресурсiв, скiльки мали. У нас була страшенно слiпа пляма, i ми навiть не знали про це".
  сина Роберта Колфiлда".
  'Ага. А тепер ми намагаємося грати у наздоганяння. Не зовсiм оптимально.
  Майя похитала головою. "Ви повиннi були спертися на малайзiйський режим, коли у вас був шанс. Надягнiть гвинти з накатаною головкою. Вимагали вiдповiдальностi".
  "Можливо, у ретроспективi це звучить безглуздо, але Вашингтон бачив у Путраджайї надiйного союзника. Надiйний. I ми їм беззастережно довiряли. Це стосунки, яким уже кiлька десятилiть".
  "I як ви зараз ставитеся до цих вiдносин?"
  "Ой, чувак. Це як застрягти в невдалому шлюбi з абсолютно нульовою ймовiрнiстю розлучення. Як тобi родзинка?"
  Майя зiтхнула i вiдкинулася на спинку сидiння. Вона зловила себе на тому, що думає про свого батька.
  Натан Рейнс.
  Батько.
  Вiн намагався попередити малазiйцiв про Хадiдж. Вiн з'єднав крапки та показав їм, що поставлено на карту. Але ж нiхто не слухав. Нiхто не дбав. Чи не тодi. Не тодi, коли добрi часи ще йшли. I навiть пiсля того, як тата вбили пiд час невдалої операцiї, вони все одно вважали за краще приховати правду, пiддавши всi цензурi.
  Але - сюрприз, сюрприз - тепер заперечення було неможливим.
  I Майя вiдчула, як гiркота пiдступає до горла, як жовч.
  Якби ви, виродки, послухалися. Якщо тiльки.
  
  Роздiл 8
  
  
  Тей було
  пройти через три контрольно-пропускнi пункти, перш нiж вони зможуть увiйти в синю зону. Це було п'ятнадцять квадратних кiлометрiв у центрi Куала-Лумпура, де багатi та впливовi люди об'єдналися у добре захищеному гарнiзонi. Вибухозахиснi стiни, колючий дрiт та вогневi точки по периметру.
  Це було схоже на попадання на iншу планету.
  Енергiя всерединi радикально вiдрiзнялася вiд зовнiшньої.
  Майя спостерiгала за рухом транспорту, що в основному складається з люксових брендiв. Мерседес, БМВ та Крайслер. А тротуарами бродили добре одягненi цивiльнi, особи захiдних i схiдних осiб змiшувалися.
  Куди б вона не подивилася, магазини, клуби та ресторани вiдкрили для роботи. Неоновий та флуоресцентний мерехтить. Музика з крещендо та басами. I серед цього з центру зони височiли вежi-близнюки Петронас, монолiтнi i спiралеподiбнi, видимi з усiх бокiв.
  Ранiше Майя думала, що вночi ця споруда має гарний вигляд. Потужний символ нафтового багатства Малайзiї. Але зараз це виглядало просто гротескно; вульгарний. Вбивче звинувачення у зарозумiлостi країни.
  Адам насупився. - Це схоже на падiння Iмперiї, чи не так?
  'Абсолютно.' Хантер постукав по керму. "Рим горить, а один вiдсоток кращих звинувачує i обiдає всю нiч безперервно".
  - А нижнiх дев'яносто дев'яти вiдсоткiв може i не бути зовсiм.
  'Ось так. Нижнi дев'яносто дев'ять вiдсоткiв можуть також не iснувати".
  Вони пробиралися бульварами i проспектами, вiддаляючись вiд торгової частини зони, рухаючись до дипломатичного сектора.
  Над головою Майя помiтила дирижабль спостереження. Це був автоматичний дирижабль, наповнений гелiєм i ковзав, мов мовчазний вартовий. На ньому було багато складних датчикiв, якi бачили все i нiчого не пропускали.
  Теоретично дирижаблi пропонували збiр GEOINT у реальному часi. Геопросторовий iнтелект. Ось чому влада розмiстила їх по всiй блакитнiй зонi - щоб створити майже повну електронну ковдру.
  Але Майю не заспокоювала присутнiсть очей у небi. Нi, її це бентежило. Це була вiрна ознака того, наскiльки кафкiанськими стали речi.
  Зрештою, Хантер зупинився перед самим американським посольством. Це було тiсне скупчення блокових будiвель, пофарбованих у сiрий вiдтiнок, з дахами, викладеними червоною черепицею, що охороняються стiйкими морськими пiхотинцями США.
  Це не було привабливим, але це було функцiонально. Фортеця всерединi фортецi, розташована досить далеко вiд головної дороги, щоб стримувати терористiв-смертникiв.
  Їм треба було пройти ще один огляд, пiд час якого морськi пiхотинцi обганяли їхню машину собаками-шукачами та вивчали ходову частину за допомогою дзеркал на довгих ручках.
  Тiльки пiсля цього бар'єри було знято, i їх пустили на територiю.
  
  Роздiл 9
  
  
  ЧАС пiд берегом
  спустився пандусом i направив машину через пiдземну дiлянку. Вiн припаркувався у порожньому вiдсiку, потiм вони вийшли та пiднялися на лiфтi у фойє посольства.
  Там Майє та Адаму довелося здати свою зброю та стiльниковi телефони i пройти через металошукач, а потiм огляд за допомогою портативних жезлiв.
  Їм видали перепустки вiдвiдувачiв, i Хантер повiв їх до крила посольства, де знаходилися офiси ЦРУ.
  Хантер узяв ключ-карту i нахилився для сканування сiткiвки ока, i сталевi дверi вiдчинилися з глухим стукотом i свистом, як повiтряний шлюз.
  Те, що лежало з iншого боку, являло собою серiю сполучених коридорiв зi скляними перегородками, i за ними Майя могла бачити аналiтикiв, якi сидять за своїми комп'ютерами та обробляли данi. Над ними височiли величезнi монiтори, на яких вiдображалося все, вiд стрiчок новин до супутникових зображень .
  Настрiй був напружений, i Майя могла вловити запах свiжої пластмаси та нової фарби. Ця установка, очевидно, була зiбрана поспiхом. Персонал та обладнання були доставленi з усього регiону, щоб упоратися з кризою.
  Зрештою, Хантер провiв їх у SCIF. Чутливий окремий iнформацiйний центр. Це була закрита кiмната, спецiально побудована для того, щоб блокувати звук та глушити акустичне спостереження.
  Це був нервовий центр операцiї, нерухомий i тихий, як утроба, i Майя побачила, що двоє чоловiкiв уже чекають на них за столом переговорiв.
  Головнокомандувачi. _
  
  Роздiл 10
  
  
  Тон двоє чоловiкiв
  пiднялися на ноги.
  Лiворуч був Лукас Рейнор, начальник резидентури ЦРУ, найвищий шпигун у країнi. Вiн був бородатим i носив костюм та краватку.
  Праворуч був генерал-лейтенант Джозеф Макфарлейн, заступник командувача JSOC. Об'єднане командування спецiальних операцiй. Вiн був чисто поголений i одягнений у вiйськову форму.
  Обидва чоловiки мали приголомшливу репутацiю, i бачити їх прямо тут i зараз було не чим iншим, як видатним. Вони були схожi на двох левiв, кинутих в той самий загiн, i вихiдна вiд них енергiя була запеклою. Поєднання проникливого розуму, чистого адреналiну та чоловiчого мускусу.
  "Шеф Рейнор. Генерал Макфарлейн, - Хантер по черзi визнав обох чоловiкiв. - Це Майя Рейнс i Адам Ларсен. Вони щойно приземлилися годину тому".
  Рейнор кивнув головою. - Генерале, вони друзi з Першого вiддiлу у Новiй Зеландiї. Вони тут, щоб допомогти нам з Кулiнтом.
  КУЛIНТ був скороченням вiд культурного iнтелекту-езотеричного мистецтва розшифрування мiсцевих звичаїв та вiрувань.
  Макфарлейн глянув на Майю та Адама холодним поглядом, перш нiж потиснути один одному руки. Його хватка була твердою. - Добре, що ти пройшов весь цей шлях. Ми цiнуємо вашу присутнiсть тут.
  Майя могла чути скептицизм у голосi Макфарлейна, яке усмiшка була натягнутою. Вiн сяяв iклами, що було пiдсвiдомою ознакою ворожостi. Наче вiн говорив: я не дуже люблю привидiв i не люблю, коли вони лiзуть на мою територiю.
  I саме перед тим, як Макфарлейн перервав рукостискання, Майя помiтила, що вiн поклав свiй великий палець прямо на неї. Що мало на увазi: я тут альфа-особистiсть, i я збираюся показати це.
  Це були мiкровирази; пiдсвiдомi сигнали. Вони були настiльки швидкоплинними, що звичайна людина могла моргнути i пропустити їх. Але не Майя. Вона була навчена спостерiгати, iнтерпретувати, реагувати.
  Тому вона випросталась i подивилася на Макфарлейна у вiдповiдь. I вона широко посмiхнулася i показала свої власнi iкла, просто щоб показати йому, що вона не буде легкою їжею. - Це велика честь, сер. Дякую, що запросили нас.
  Рейнор поманив його, i всi сiли за стiл.
  Майя встала прямо навпроти Макфарлейна.
  Вона знала, що вiн буде мiцним горiшком. Але вона була сповнена рiшучостi вплинути на нього, завоювати його прихильнiсть.
  Хантер був єдиним, хто залишився стояти.
  Рейнор пiдняв брови. - Не залишитися?
  'Не боюся. Юнона потребує мене.
  'Добре. Тодi продовжуйте.
  - Ми наздоженемо. Хантер вийшов з кiмнати i зачинив дверi.
  Пролунав свист i стукiт. Це знову нагадало Майї шлюз.
  Рейнор знизав плечима i потягся за глечиком iз водою на столi. Вiн налив Майє та Адаму по склянцi. - Ви маєте пробачити нас. Ми все ще по вуха в органiзацiї.
  - Все гаразд, - сказала Майя. "Всi грають у наздоганяння. Я можу сказати.
  - Отже, я сподiваюся, ви добре оглянули мiсцевiсть, коли увiйшли?
  'Ми зробили. Це протверезить, - сказав Адам. "Справжнє протверезiння. Не очiкував, що вiдключення електроенергiї будуть такими великими".
  "Вiдключення електроенергiї торкається приблизно однiєї третини мiста". Макфарлейн уперся лiктями у пiдлокiтники крiсла. Вiн склав руки разом, його пальцi утворили шпиль. У деякi днi буває краще. У деякi днi буває гiрше.
  "Не може бути добре для морального духу людей, якi живуть у цих районах".
  "Нам довелося розставити прiоритети. Обмежимося захистом лише вузлiв, якi мають ключове стратегiчне значення".
  "Як у Блакитнiй зонi".
  "Як у Блакитнiй зонi".
  - На жаль, повстанцi набирають темпу, - сказав Рейнор. "I це схоже на гру "Удар крота". Ми вдарили по одному терористичному осередку, але виявили, що є ще два, про якi ми не знали. Тож список стає дедалi довшим i довшим".
  "Ваша матриця погроз має постiйно коригуватися, - сказала Майя.
  'Досить багато. Ситуацiя дуже текуча. Дуже мiнливий.
  - А можу я запитати, як Роберт Колфiлд справляється з усiм цим?
  'Не надто добре. Вiн замкнувся у своєму пентхаусi. Вiдмовляється залишати країну. Вiн дзвонить послу щодня. Кожен божий день. Запитую новини про його сина.
  "Я можу тiльки уявити, яке горе має бути в нього та його дружини".
  - Що ж, на щастя для нас, ви, кiвi, зiстрибнули з парашутом, щоби приєднатися до коалiцiї охочих. Макфарлейн хмикнув, низько i хрипко. - Хоча це не зовсiм зелена-зелена трава Хобiтона, чи не так?
  Майя глянула на Адама. Вона побачила, як вiн стиснув щелепу, рум'янець залив його щоки. Насмiшка Макфарлейна явно розлютила його, i вiн збирався сказати щось рiзке у вiдповiдь.
  Отже, Майя виштовхнула ногу Адама з-пiд столу.
  Не дозволяйте генералу втягнути вас у дрiбну суперечку про семантику. Це того не варте.
  Адам, здавалося, зрозумiв повiдомлення. Вiн розправив плечi та зробив ковток води. Вiн тримав тон рiвним та рiвним. - Нi, генерале. Це не Хобiтон. Або Дiснейленд. Це вiйна, а вiйна - це пекло.
  Макфарлейн пiдiбгав губи. - Без сумнiву.
  Рейнор прочистив горло i потер бороду. "Пройшло лише чотири мiсяцi, а все ще змiнюється". Вiн кивнув Макфарлейну. - Саме тому я запросила сюди Майю та Адама. Щоб допомогти нам розiбратися в ситуацiї.
  Макфарлейн дуже повiльно кивнув головою. 'Отримати контроль. Звiсно. Звичайно. _
  Майя могла сказати, що вiн навмисно ухилявся. Гра пасивно-агресивної ролi. Демонструючи свої метафоричнi iкла та пазурi на кожному кроцi. I Майя не могла його звинувачувати.
  Прямо зараз ЦРУ - Агентство - було головним, коли справа доходила до полювання на людей. I, як розширення цього, вiн мав повноваження таємних дiй. Яка полягала у можливостi проведення розвiдки - розвiдки, спостереження та розвiдки. I Лукас Рейнор керував усiм цим iз посольства США у блакитнiй зонi.
  Тим часом, JSOC проводила фактичнi операцiї iз захоплення/знищення. Це означало, що Джозеф Макфарлейн займався безплiдними землями за межами Блакитної зони, i пiд його командуванням групи Delta та SEAL базувалися у двох мiсцевих аеропортах. Це були викидальнi дверi, якi нападали - тi, хто фактично здiйснював нiчнi рейди i нападав на особливо важливi цiлi.
  Все це звучало досить просто в теорiї.
  Елегантно навiть.
  Проблема полягала в тому, що i Рейнор, i Макфарлейн були тут тiльки як "радники" та "iнструктори" мiсцевої полiцiї та вiйськових, i це обмежило американську присутнiсть менш нiж тисячею чоловiкiв i жiнок.
  Що ще гiрше, вони могли виконувати завдання прямої дiї тiльки пiсля консультацiй з малайзiйцями, а це означало, що можливостей для фактичного тактичного розгортання було небагато i вони були рiдкiснi.
  У бiльшостi випадкiв вони могли лише стояти осторонь i давати змiстовнi поради, доки мiсцевi жителi проводили операцiї з боротьби з повстанцями. Це було далеко вiд iдеалу i далеко вiд того, що мало мiсце в iнших країнах.
  Ємен був яскравим прикладом.
  Там i Агентству, i JSOC було надано повну свободу дiй у використаннi кiнетичної сили. Вони запустили двi окремi програми. Це означало два рiзнi списки вбивств, двi рiзнi кампанiї з ударiв дронiв та практично повну вiдсутнiсть консультацiй з єменцями.
  Як тiльки вони виявили цiкаву людину, вони просто увiйшли i сильно вдарили її. Знайти, виправити та закiнчити. Першим прийшов, першим обслужений.
  Але американський президент став побоюватися цього менталiтету стрiльця. Було дуже багато загиблих мирних жителiв; надто багато безрозсудної конкуренцiї; надмiрна вiддача. Тому вiн спростив процес ухвалення рiшень. Вiн ввiв систему стримувань i противаг i змусив Агентство та JSOC працювати рука об руку.
  Не дивно, що Макфарлейн був лютий. Його юрисдикцiя була обмежена, i тепер вiн дiяв вiдповiдно до дуже суворих правил ведення бойових дiй. Найстрашнiший кошмар солдата.
  Майя все це розумiла i розумiла, що якщо вона хоче переманити Макфарлейна на свiй бiк, їй доведеться бити по яремнiй венi.
  Майя згадала, що якось сказав їй тато.
  Якщо ви сумнiваєтеся, дотримуйтесь своєї думки та випромiнюйте впевненiсть. Сила проекту. Вiн доставить вас туди, куди вам потрiбно.
  Тож Майя нахилилася вперед. Вона поставила лiктi на стiл i зчепила долонi разом, пiдперши їх пiд пiдборiддям. - Генерале, можу я бути чесним?
  Макфарлейн нахилив голову. - Будь-що.
  "Я думаю, що президент слабак".
  Майя почула, як Рейнор рiзко зiтхнув, i його стiлець заскрипiв, коли вiн випростався. Вiн був приголомшений. Майя перейшла межу i порушила абсолютне табу: висмiяла головнокомандувача Сполучених Штатiв.
  Обличчя Макфарлейна насупилося. - Вибачте?
  Ти чув мене. Президент слабак. Вiн знає Малайзiю i наполовину не так добре, як гадає. Його змусили повiрити в те, що дипломатiя та преамбула замiнюють чоботями на землю. Але це негаразд. Це справдi не так.
  Рот Макфарлейна трохи вiдкрився, нiби вiн збирався щось сказати, але не мiг пiдiбрати слiв. I саме так Майя зрозумiла, що зачепила його. Вона мала його безроздiльну увагу. Тепер їй просто треба було намотати його.
  Майя похитала головою. "Послухайте, у президента грандiознi плани. Проекцiя м'якої сили та дипломатiї. Ось чому вiн продовжує твердити про те, що Малайзiя - помiрна та свiтська мусульманська країна. Про те, що Малайзiя та США є партнерами у вiйнi з тероризмом. Загальнi iнтереси та спiльний ворог..."
  Макфарлейн вдихнув i нахилився вперед. Його очi скривилися. - I ти ставиш це пiд сумнiв.
  'Так.'
  'Бо...?'
  - Тому що це казка. Скажiть, сер, ви коли-небудь чули про сiм'ю Аль-Раджi?
  - Чому б вам не просвiтити мене?
  "Сiм'я керує корпорацiєю "Аль-Раджi". Це найбiльший iсламський банк у свiтi, що базується в Королiвствi Саудiвська Аравiя. Вiн займається всiм: вiд такафул-страхування до житлового фiнансування. Це добре змащена машина. Дуже ефективний. Фiнансується майже виключно за рахунок нафтодоларiв, але в основному за рахунок нафтодоларiв. що насправдi є всерединi, є прикриттям для ваххабiтiв, щоб розповсюджувати свою отруту сьомого столiття.
  Макфарлейн видихнув i кивнув головою. "Так, я знаю, що таке вахабiт. Усама бен Ладен був одним з них. Будь ласка, продовжуйте."
  "Тому, коли Аль-Раджi настав час диверсифiкувати i розширити свої iнтереси за межi Королiвства, вони вирiшили, що Малайзiя буде гарною ставкою. I вони мали рацiю. Малазiйцi зустрiли їх з розкритими обiймами. На той час країна була по вуха в боргах i страждала вiд кредитної кризи. Бiльш нiж щасливi пiдкоритися. Це був шлюб, буквально на небесах. ..."
  Майя зiтхнула вiд драматичного ефекту, потiм продовжила: - На жаль, президент, схоже, не звертав уваги на цi подiї. I вiн продовжував надавати Малайзiї iноземну допомогу та матерiально-технiчну пiдтримку. Чому? Бо бачив у країнi надiйного партнера. Той, який дiятиме проти "Аль-Каїди" та її фiлiй iз мiнiмальним контролем. Але ви знаєте що? Замiсть того, щоб використати американську пiдготовку та американську зброю для боротьби з терором, малайзiйцi пiшли в iншому напрямку. Вони створили терор. За допомогою своєї таємної полiцiї та воєнiзованих формувань вони жорстко розправилися iз законною полiтичною опозицiєю. Я говорю про масовi арешти; тортури; страти. Будь-який - i я маю на увазi будь-кого - хто мiг iмовiрно кинути виклик владi малайзiйського режиму, був чистий. Але найсерйознiшi порушення прав людини були зарезервованi для меншостi, яка вважалася негiдною життя".
  - Пiдказка, пiдказка, - сказав Адам. "Вона говорить про мусульман-шиїтiв".
  - Правильно, - сказала Майя. "Шиїти. Вони впоралися з цим найгiрше, тому що Аль-Раджi вважали їх єретиками, а малайзiйцi почали вiрити в цю сектантську доктрину. Звiрство за звiрством наростало. Потiм, одного прекрасного дня, шиїти вирiшили, що бiльше не страждатимуть вiд геноциду". Майя грюкнула долонею по столу, склянка перед нею затряслася, вода пролилася. - I тодi почалося повстання. Вiддача. Малайзiйцi, саудiвцi та американцi стали мiшенню можливостей".
  Макфарлейн мовчав, дивлячись на Майю. Вiн моргнув раз, другий, потiм, облизнувши губи, вiдкинувся на спинку стiльця i схрестив руки на грудях. "Ну, маю сказати, ти точно знаєш, як намалювати яскраву картину жахливої правди".
  Майя теж вiдкинулася на спинку стiльця. Вона поклала руки. Це була технiка, вiдома як дзеркальне вiдображення - копiювання мови тiла людини, до якої ви звертаєтесь, для створення синергiї. 'Давайте дивитися правдi у вiчi. Малайзiйцi - бруднi опортунiсти. Вони використали щедрiсть президента, щоб створити свою власну тиранiчну вотчину. I всi цi розмови щодо боротьби з тероризмом? Це просто емоцiйний шантаж. Спосiб вимагати ще бiльшої допомоги з Америки. I iдеологiчно малайзiйцi бiльше зацiкавленi в тому, щоб наслiдувати приклад саудiвцiв".
  "Мм". Макфарлейн зморщив носа. "Зiзнаюся, малайзiйцi завжди здавалися менi... менш вiдвертими. Їм подобаються нашi бойовi вертольоти. Нашi набори навичок. Але наша порада? Не так багато".
  Майя кивнула головою. - Послухайте, генерале, якби ми вiдклали убiк феодальну полiтику, нашi цiлi були б простими. Один - вiдновити Оуена Колфiлда. I друге - знайти, виправити та прикiнчити Хадiджу. I цi цiлi не виключають одна одну. Хадiдж явно використовує Оуена як живий щит. Примушує нас двiчi подумати, перш нiж завдавати ударiв безпiлотниками по передбачуваному розташуванню повстанцiв. Це розумний перебiг. I вона не пiшла на всi цi неприємностi лише для того, щоб сховати Оуена в якомусь випадковому мiсцi. Нi, можна з упевненiстю припустити, що Хадiджа тримає Оуена поряд. Можливо, навiть поряд з нею. Так чому ми не можемо поєднати Цiлi Один i Цiлi Два?
  Макфарлейн усмiхнувся. На цей раз було теплiше. Нiяких iклiв. 'Так, справдi. Чому ми не можемо?
  'Ми можемо. Це можна здiйснити. I, до вiдома, мiй батько - Натан Рейнс - вiддав своє життя, щоб спробувати зупинити Хадiдж до того, як почалося повстання. I ми з Адамом були з ним на тiй операцiї. Так що це особисте. Я не збираюся це заперечувати. Але я можу гарантувати вам, генерале, нiхто бiльше не знає стiльки з перших рук, як ми. Тому я прошу вас - при всiй повазi - дозволити нам бути вашими очима та вухами. Давайте приступимо до справи i трохи поб'ємо кущi. Пропоную вам шанс застрелити Хадiдж. Що ви скажете?
  Посмiшка Макфарлейна стала ширшою. Вiн глянув на Рейнора. - Ну, можливо, брати кiвi на борт було не такою вже й поганою iдеєю. Вони не такi тупi, як здаються.
  Рейнор подерся на стiльцi i змусив себе усмiхнутися у вiдповiдь. 'Нi. Нi, це не так.
  
  Роздiл 11
  
  
  ЧАСпiд знущанням
  коли вiн вiдвозив Майю та Адама з посольства. - Сподiваюся, ви, клоуни, пишаєтесь собою. Ви мало не викликали у шефа аневризму головного мозку.
  Майя знизала плечима. "Легше попросити вибачення, нiж дозволу. Крiм того, Рейнор друг сiм'ї. Вiн служив з моїм батьком у Боснiї. Звичайно, йому буде трохи прикро за те, що я зробив, але вiн не буде тримати це проти мене".
  "Шкода, що мене не було поруч, щоб зупинити всю твою чортову балаканину".
  "Психологiчна балаканина повинна була бути зроблена". Адам посмiхнувся i потер носа. " Генерал Макфарлейн був буркотом, i ми довелося пiддатися його сентиментальностi " .
  - Навiть якщо це означало дискредитувати президента Сполучених Штатiв?
  - Я нiчого не маю проти президента, - сказала Майя. - Але очевидно, що Макфарлейн не хоче слiдувати офiцiйнiй лiнiї. Вiн вважає, що Вашингтон поводиться слабо.
  "О боже. Хтось може назвати це непокорою. I деякi можуть також сказати, що це поганий тон, щоб ви заохочували це .
  "Я не стверджую нiчого, про що Макфарлейн вже не подумав".
  - Не має значення. Це все ще погана форма.
  Майя похитала головою. Розведiть їй руки. - Ви знаєте всi цi iсторiї про те, як вiн був кадетом у Вест-Пойнтi?
  Хантер пирхнув. - Так, а хто нi?
  Розкажи найкращий".
  " Що ...?"
  'Вперед, продовжувати. Розкажи найкращу розповiдь. Ви знаєте, що хочете .
  'Добре. Добре. Я жартуватиму з тобою. Коли йому було дев'ятнадцять, вiн i група приятелiв iз братства, одягненi в камуфляжний одяг, вкрали старовинну зброю з музею кампуса та створили iмiтацiї гранат зi згорнутих шкарпеток. Потiм вони штурмували Грант-хол вiдразу пiсля 22:00, налякавши до смертi групу студенток, якi випадково опинилися в гостях. Хантер зiтхнув. - I ти змушуєш мене розповiдати про цей мерзенний подвиг, тому що ...?
  - Тому що я хочу висловити думку, - сказала Майя. - Макфарлейн - той самий старий бунтар, яким вiн завжди був. Ось як вiн злетiв службовими сходами, i саме тому вiн сидить на вершинi пiрамiди JSOC ".
  "Генерал схильний до нестандартного мислення". - сказав Адам. "Вiн любить дiяти абсолютно нестандартно. Адреналiн - його улюблений наркотик".
  - Так, що робить його iдеальним кандидатом на роль лiдера найкращих та найрозумнiших мисливцiв-вбивць, яких може запропонувати армiя США. I знаєш що? Прямо зараз Макфарлейн вважає, що весь цей талант витрачається даремно. Найгiрше, вiн вважає, що Агентство складається з пустушок i полiтичних нафталiнових кульок. Вiн ненавидить зв'язуватися з вами, хлопцi. Вiн ненавидить грати тонкi речi. Це не його стиль.
  'Ага. Вiн гарчить доберман на ланцюгу, - сказав Хантер. " Болiсно надирати дупи i брати iмена. I, чорт забирай, вiн просто не може зрозумiти, чому президент не вiдпускає його ".
  'Правильний. Тому я сподiваюся, що ви розумiєте, чому я зробив те, що зробив.
  - Заспокоїти самолюбство генерала i змусити його бути дружелюбнiшим з нами, привидами? Звiсно. Я розумiю. Але в тебе божевiльний пiдхiд до цього.
  "Ми отримали те, що хотiли. Його спiвпраця та його увага".
  - Ти так кажеш, наче це вiрна рiч. Це не так.
  'Можливо. Але принаймнi краще перенаправити його ворожiсть вiд нас. Згодом це принесе дивiденди. Повiр менi.
  
  Роздiл 12
  
  
  ЧАС Недотягнутий
  перед готелем Гранд Мiсяць. Це була сорокаповерхова будiвля iз забарвленого в золотий колiр скла та полiрованої бiлої сталi, пiдкреслена ширяючими вигинами та теплим освiтленням.
  Це виглядало мрiйливо.
  Запрошення.
  Хантер кивнув Адамовi та Майї. "Наша остання зупинка на нiч. Я впевнений, що ти страшенно втомився. Так що зареєструйтесь i трохи подрiмайте. Я повернуся о 09:00. I ми зустрiнемося з Робертом Колфiлдом".
  - З нетерпiнням чекаю, - сказала Майя. "Дякую".
  - Ура, друже, - сказав Адам.
  Усмiхненi портьє вiдчинили дверi Майї та Адама i почали вивантажувати їхнiй багаж iз багажника.
  Але Адам швидко вийшов i махнув рукою. "Ми цiнуємо це, але ми понесемо нашi валiзи самi".
  - Ви впевненi, сер? Портьє насупився. "Вони важкi..."
  "Не турбуйтеся про це. Ми будемо гаразд.
  Адам обдарував Майю розумом, i вона зрозумiла.
  Було поганою практикою дозволяти незнайомим людям поводитися з вашим багажем. Все, що вимагалося, - це секунда, щоб хтось пiдключив прихований пристрiй або маяк стеження. Або - не дай боже - бомба. Нiколи не можна бути дуже обережним.
  Отже, Майя та Адам потягли за собою свої валiзи на колiщатках, а портьє, знизавши плечима, провiв їх у вестибюль.
  Iнтер'єр був пишним. Гладкi мармуровi пiдлоги. Парячi багато прикрашенi стовпи. Арочна куполоподiбна стеля. Вражаюче видовище. Але Майя не звернула уваги на жоднi косметичнi особливостi. Натомiсть вона зосередилася на вiдсутностi явної безпеки. На вiдмiну вiд готелiв, скажiмо, у Багдадi чи Кабулi, стандарти тут були слабкими.
  Не було нi обшукiв, нi металодетекторiв, нi охоронцiв у формi. Це було навмисно, Майя знала. Керiвництво готелю не хотiло, щоб благородна ситуацiя була зiпсована суворою дiйснiстю. Так що їхнi найманцi з охорони були одягненi в цивiльне, що робило їх непомiтними, хоч i далеко не невидимими.
  Майї не знадобилося багато часу, щоб помiтити одного з них. Вiн сидiв у кутку i читав книгу, пiд його сорочкою виднiлася опуклiсть пiстолета.
  Майя знайшла це недбалим; непрофесiйно. Звичайно, краще мати другосортних пiдрядникiв, нiж взагалi не мати. Але, зважаючи на все, це знання не надавало їй нi впевненостi, нi втiхи.
  Ну, чорт...
  За будь-яких iнших обставин Майя волiла б не залишатися тут. Але вона пам'ятала, що вони мали зберегти своє прикриття. Змiшайтеся з населенням та зберiть атмосферу. Це був химерний спосiб сказати, що вони повиннi спокiйно займатися своїми справами та збирати iнформацiю, не висовуючись, як хворий палець.
  Так, умови були далеко не iдеальними.
  Але їхня робота полягала в тому, щоб змиритися з цим.
  Адаптувати. Iмпровiзувати. Подолати.
  На стiйцi реєстрацiї Майя та Адам зареєструвалися пiд вигаданими iменами. Було заброньовано два стандартнi номери. Нiчого складного. Нiчого, що могло б викликати надмiрний iнтерес.
  Отримавши ключi-картки, вони пiшли до лiфта.
  По дорозi Майя миттю побачила бар бiля басейну. Вона чула фортепiанну музику, розмови та смiх. Вона вдихнула аромат алкогольних коктейлiв та димного шашлику.
  Готель мав репутацiю улюбленого мiсця експатрiантiв, що зiбралися в Блакитнiй зонi. Це було мiсце, де дипломати та шахраї могли плiткувати, обмiнюватися контактами, колесити та укладати угоди.
  Майя всмоктала зуби i похитала головою.
  Одностатевi птахи збираються разом.
  Коли вона увiйшла до лiфта з Адамом, вона спiймала себе на тому, що розмiрковує про те, яким колонiальним все здається. Наче психiка країни регресувала на три поколiння, i те, що ранiше належало минулiй епосi, тепер стало статус-кво.
  
  Роздiл 13
  
  
  МАйя та Адам
  дiйшов до двадцять п'ятого поверху.
  Дзвикнув дзвiнок лiфта, дверi вiдчинилися, i вони вийшли. Вони йшли коридором, поки не знайшли свої кiмнати, що примикали один до одного.
  Адам вагався i смикав ключ-карту в руцi. "Отже ..."
  Майя тонко посмiхнулася. "Отже ..."
  Вони затрималися на мить.
  Тиша затяглася.
  Настрiй був несмiливим.
  Майя могла згадати час, коли їм було легко розмовляти, i вони могли дiлитися найпотаємнiшими думками та говорити без страху.
  Але подiї останнiх двох рокiв зробили ситуацiю ризикованою. I тепер, якщо тема не була пов'язана з роботою, вони часто спотикалися про слова, намагаючись знайти зв'язок, як двi людини, якi втрачають один одного в густому туманi.
  ними трапилося?
  Невже вона так змiнилася?
  Або мав?
  Адам прочистив горло. - Ви сьогоднi добре порозумiлися з генералом.
  Майя зiтхнула. "Сподiватимемося, що цього достатньо".
  'Має бути. Отже, ми прибудемо на базу завтра о 08:00? Спуститися вниз до снiданку?
  "Мм-м-м. Звучить як план".
  'Тодi добре. Доброї ночi. Адам вiдвернувся. Вiн тицьнув картою-ключом у дверi кiмнати, вiдмикаючи її з дзвiнком i клацанням.
  Майя здригнулася. Її зачепила його рiзкiсть; як швидко вiн обiрвав їхню розмову.
  Чорт забирай .
  Переступаючи з ноги на ногу, їй хотiлося торкнутися його, попросити почекати. Просто... почекай.
  Але її губи тремтiли, вона запнулась i, сильно моргаючи, дивилася, як Адам ковзає до своєї кiмнати, дверi за ним зачиняються.
  До болю, все, що вона могла видавити, це самий швидкоплинний шепiт: "На добранiч. Спи спокiйно".
  
  Роздiл 14
  
  
  Скачаючи головою,
  Майя вiдчинила дверi своєї кiмнати i ввiйшла всередину. Вона вставила ключ-карту в роз'єм живлення, i електрика ввiмкнулася.
  Презентацiя кiмнати була мiнiмалiстичною, але шикарною. Срiблястi стiни. Пiдлога з дерев'яних панелей. Помiрне висвiтлення. Лiжко розмiру "king-size" займало центральне мiсце в кiмнатi, лежачи на овальному килимi кольору землi i плюшу.
  У повiтрi пахло свiжою лавандою, i хоча Майя напружувала слух, шумоiзоляцiя тут була винятковою. Все, що вона могла чути, це рiвний гул кондицiонера.
  Будь-який iнший частий мандрiвник був би задоволений цим набором. Але не Майя. Поставивши валiзу, вона взяла стiлець iз-за журнального столика в кутку i притиснула його спинкою до дверей.
  Це дiятиме як страховий полiс. Оскiльки вона не обов'язково могла почути, як зловмисник намагається проникнути в кiмнату зовнi, стiлець послужив би як перешкодою, так i попередженням.
  її навчив тато.
  Нiколи не гадайте. Завжди будьте готовi.
  Повернувшись до чемодану, Майя розпакувала i дiстала предмет, схожий на запальничку. Натиснувши кнопку гаджета, вона взяла його в долоню i почала ходити по кiмнатi, розмахуючи їм туди-сюди.
  Майя перевiрила кожен закуток, придiливши особливу увагу свiтильникам та розеткам. Високо. Низько. Просто щоб бути впевненим.
  Її контррозвiдувальнi заходи нiчого не виявили, а засiб для видалення комах все ще залишався в руцi. Вiн не вiбрував.
  У кiмнатi було чисто.
  Гарний.
  Зiтхнувши, Майя вимкнула пiдмiтальну машину та поставила її. Вона попрямувала у ванну. Вона роздяглася i прийняла душ. Крижаний. Три хвилини. Потiм вона вийшла.
  Майя витерлася рушником i накинула махровий халат, люб'язно наданий готелем. Вона мала правило нiколи не приймати довгий душ у незнайомих мiсцях. Вона не могла дозволити собi почуватися надто комфортно; надто самовдоволений. Розкiш належала iншим дiвчатам, але не їй. Нiколи її.
  Майя взяла фен iз туалетного столика у ваннiй. Вона повернулася до лiжка. Вона сiла й увiмкнула фен. Вона почала дмухати їм на вологе волосся. Вона заплющила очi i виявила, що її думки знову перемiстилися до Адама, а куточки її рота смикнулися.
  Я сумую за нами. Я сумую за тим, що в нас було.
  Майя згадала все, що спричинило їх до цього моменту. Все почалося з того, що папа був убитий пiд час несанкцiонованої операцiї в Куала-Лумпурi. I посеред горя та наслiдкiв Мама вирiшила, що винен суд Адама. Тому вона випустила повiдомлення про спалення i надiслала його з Першого Вiддiлу.
  Так, Майя зрозумiла логiку. Влада хотiла, щоб голови покотилися, i Адам виявився iдеальним хлопцем для падiння.
  Чому вiн не налаштував вiдповiдний спостерiгач?
  Чому вiн не помiтив попереджувальних знакiв?
  Чому вiн не помiтив стрiльця, поки не стало надто пiзно?
  Питання, питання, питання.
  бля питання.
  Звичайно, Адам облажався. Це було незаперечно. Тим не менш, у глибинi душi Майя вважала, що мама мала зробити бiльше, щоб захистити його. Вона могла б чинити опiр полiтичному тиску сильнiше. Але мама не знала, i саме це почуття розладнало стосунки мiж матiр'ю та дочкою.
  Майя нiколи ще не почувала себе такою суперечливою, такою розiрваною. похорон тата; холоднiсть мами; Вiд'їзд Адама. Цього було дуже багато, щоб винести. I, зрештою, Майя теж залишила Перший Вiддiл.
  Але вирiшальний момент настав, коли Мама простягла руку i втягнула Майю та Адама назад у контртерористичну мережу. Їхня мiсiя? Щоб захистити Авраама Хана, автора-мусульманина, життя якого опинилося пiд загрозою з боку екстремiстiв.
  Це була подорож, яка пiдштовхнула їх обох до їхнiх особистих меж: Майя зрештою втратила члена команди, а Адам втратив конфiденцiйного iнформатора.
  Бiльше смертi.
  Бiльше трагедiї.
  Але якимось чином серед цього Мама помирилася з Майєю, а Адам вiдновив свою репутацiю i був вiдновлений у Першому Вiддiлi .
  Все прийшло на круги свої. I все ж... рани все ще були страшенно свiжi. Так багато слiв залишилося невимовним. Так багато емоцiй залишаються зав'язаними. I Майя виявила, що сумує за бiльш простими часами, за легшими часами.
  Можливо, вона впала в меланхолiю, тому що так багато змiнилося.
  Можливо, занадто -
  Тут думки Майї перервали три стуки у дверi її кiмнати. Здригнувшись, її очi розкрилися, i вона вимкнула фен.
  
  Роздiл 15
  
  
  МАйя дивився на дверi.
  Вона чула, як стукало її серце у вухах. Повiльний викид адреналiну зiгрiв її шлунок.
  Iнстинкт узяв гору.
  Вона поклала фен на лiжко i потяглася за пiстолетом. Вона розстебнула кобуру i перевiрила її, щоб переконатися, що в нiй патрон. Потiм вiльною рукою вона витягла ножа. Це була тактична папка, i одним рухом зап'ястя вона розкрила зазубрене лезо. Вiн розвернувся з сильним клацанням.
  Повiльно, дуже повiльно Майя попрямувала до дверей.
  Спокусливо, але вона уникала нахилятися, щоб подивитися в вiчко. Це було б помилкою новачка - дати людинi з iншого боку миттю побачити її тiнь, зробивши її легкою мiшенню.
  Тому натомiсть вона притулилася до стiни поруч iз дверима.
  Було ще кiлька ударiв.
  Вони прийшли ритмiчнi, грайливi.
  - Це я, - наспiвуючи, сказав Адам. - Ти змусиш мене чекати тут чи як?
  Майя видихнула i стиснулася. Вона раптом вiдчула себе безглуздо. Тим не менш, вона повинна була переконатися, що Адам не перебуває пiд тиском, тому вона кинула йому виклик. "Каркоза".
  Адам хихикнув. Ти жартуєш, чи що? Ви думаєте, що хтось приставив пiстолет до моєї голови?
  - Каркоза, - повторила Майя.
  'Добре. Ти перемiг. Контрзнак - Чорнi зiрки. А тепер вiдкривай, доки їжа не охолонула".
  'Їжа?'
  - Так, їжа. Вечеря. Обслуговування номерiв.
  Майя посмiхнулася, приємно вражена. Вона склала ножа i опустила запобiжник на пiстолет. Вона сунула зброю в кишенi халата, потiм вiдсунула стiлець i вiдчинила дверi.
  Адам стояв у коридорi, тримаючи тацю з двома тарiлками насi лемака, що пахнув прянощами, i двi чашки крижаного техтарика. Вiн пiдняв пiдборiддя. - Напруженi, чи не так?
  Майя посмiхнулася. "Не можна бути занадто обережним з усiма диваками навколо в цi днi".
  'Ага. Ви не кажете.
  
  Роздiл 16
  
  
  Травня не знала
  якби Адам зробив повний сто вiсiмдесят i передумав, чи це був його план iз самого початку - зiграти гладко, як Богарт, а потiм здивувати її дуже малазiйською вечерею...
  У будь-якому випадку, їй було байдуже.
  Вона була просто рада, що вiн прийшов.
  Так вони сiли за кавовий столик.
  Вони їли, пили, розмовляли, смiялися.
  Несвiдомо вони обидва уникали того факту, що опинилися в епiцентрi богом забутої вiйни. Натомiсть вони зосередилися на несуттєвому та легковажному. Як останнiй поганий фiльм, який вони обоє подивилися. Подвиги команди з регбi All Blacks. I мiсцезнаходження спiльних знайомих.
  - Як поживає Кендра Шоу? - Запитала Майя, закiнчуючи наси.
  Адам використав свою соломинку, щоб виплеснути кубики льоду у свiй. - Дивно, що ти спитав. Я розмовляв з нею по телефону лише минулого тижня. Вона заручена.
  'Ух ти. Насправдi?
  "Мм-м-м. Серйозно. Пропозицiя на одне колiно i кiльце. Вона здається щасливою".
  - Вони вже призначили дату?
  "Вони думають, що десь у наступному роцi".
  - А її робота у Першому Вiддiлi...?
  - Вона каже, що закiнчила. Немає спокуси повернутися.
  Майя вiдклала ложку та вiдсунула тарiлку. Вона повiльно кивнула головою. "Мабуть... ну, це має бути мило".
  Адам нахилив голову. "Щоб бути поза схемою? Не працює?"
  - Щоб бути нормальним, так. Як звичайний громадянський. Добре з нею.
  'Мiй мiй. Це я чую у твоєму голосi заздрiсть?
  'Заздрити?' Майя вiдкинула волосся назад. "Нi".
  'Ага.' Адам усмiхнувся. "Звичайно".
  "Я не ревную".
  'Вiрно.'
  Майя завагалася, потiм застогнала. Вона визнала поразку, пiднявши великий i вказiвний пальцi на вiдстанi дюйма один вiд одного. 'Добре. Тут ти мене пiдловив. Можливо, я просто трохи заздрю".
  - Зовсiм небагато? - дражнив Адам, пiднiмаючи вгору великий i вказiвний пальцi, наслiдуючи її жесту.
  "Не поспiшай". Майя схопила його за руку i тихенько посмiхнулася. - А ти колись думав, на що це буде схоже? Немає назавжди? Не мати справу з тiнями, брехнею та жорстокiстю?
  Адам знизав плечима. - Ну, ми якийсь час були вiдсутнi, пам'ятаєш? I - боже - нас це не влаштовувало. Тому що це не те, для чого створено таких людей, як ти i я. Адам нахилився вперед. - Скажи менi, коли ти була маленькою дiвчинкою, ти колись бачила, як твоя мати фарбується? Це коли-небудь надихало вас наслiдувати її? Експериментуєте з макiяжем?
  Майя спохмурнiла. - Яке це має вiдношення до...?
  Адам забарабанив пальцями по столу, i в його очах майнув лукавий вогник. 'Ну давай же. Потiш мене.
  Майя надула щоки i глибоко зiтхнула. 'Я.... Ну, я взагалi-то не пам'ятаю жодних дiвочих сеансiв макiяжу. Але я пам'ятаю iнше...
  'Розсипати. Ви знаєте, що хочете .
  Майя вiдчула, як задумлива посмiшка ковзнула її губами. Коли я був дитиною, я пам'ятаю, як мама приходила додому з операцiї. I у неї буде цей ритуал; ця формальнiсть. Вона спускалася прямо в наш пiдвал. Увiмкнiть лампочку, що звисає зi стелi. I вона розкладала свою зброю на верстатi. Починайте їх розбирати. обыкновение наблюдать за ней с вершины лестницы. И я подумал, что она выглядела... красивой. Ее движения были такими плавными и грациозными. И ее концентрация, это было почти... О, как бы это описать? Гипнотический? Дзен-подобный? Я знаю, что говорю клише, да. Но это правда. Это было похоже на тихую медитацию. Внутреннее отражение. Майя похитала головою. Намагався зробити те саме з цим пластиковим револьвером, який я носив iз собою. Але в результатi я лише розбив його..."
  - Ну ось. Адам кивнув головою. - Ти не була звичайним дiвчиськом. I ви нiколи не знали жодного iншого життя.
  "Забавно, що я нiколи не вважав своє виховання дивним".
  "Хтось може назвати це химерним. А тепер ти вирiс i став оператором, якого викликають, коли цивiлiзацiя котиться до бiса. Не проходьте мимо. Не збирайте двiстi доларiв. Ви не вмiєте робити нiчого iншого".
  Майя насупила брови. "Ну, це брутально".
  Адам розвiв руками. "Гей, хтось має займатися прибиранням. Як ще полiтики можуть спокiйно спати ночами у своїх лiжках? Як ще вони можуть мрiяти про переобрання?"
  Однак Кендра, здається, знайшла вихiд iз цього положення".
  'Невже вона? Справдi? Я не був би так впевнений. Я б дав їй шiсть мiсяцiв замiжжя. Тодi вона сiпатиметься. Вiдчуйте потребу у швидкостi. I вона повернеться до Першого вiддiлу. Тому що вона така сама, як ми. Вона не вмiє робити нiчого iншого.
  "Так, ну, в моїй книзi вона отримує бали хоча б за те, що намагається зробити щось ще".
  - Добре, досить чесно. Але з її набором навичок? Її менталiтет? I що вона зробила? Я сказав би, що знадобиться щось бiльше, нiж казкове весiлля i щасливе життя, щоб очистити її органiзм вiд iнстинкту вбивцi".
  Майя зiтхнула i вирiшила не наполягати на цьому.
  Вони обидва нахилилися до своїх чашок, допиваючи те.
  I знову Адам був Адамом. Вiн давав цинiчну яснiсть, i, як би Майї не хотiлося це визнавати, вiн мав рацiю.
  Вони були майже доiсторичними у своєму свiтоглядi, залежними вiд ситуацiй, якi були важкими, болючими, руйнiвними. I - їй-Богу - вони харчувалися гiршим, що могло запропонувати людство. I чомусь Майя почувала себе при цьому невимушено. Це був свiт рептилiй, що вона добре знала. Свiт рептилiй, що вона завжди знала. I його дика природа так глибоко засiла в її психiцi, у її душi, що витягти її було майже неможливо.
  Це те, що є, i ми такi, якi ми є. Ми не вмiємо робити нiчого iншого. Ми не можемо.
  Зрештою, Адам вiдкашлявся. Вiн глянув на годинник i випростався. Так так. Стає пiзно. I нам уже час подрiмати. Завтра довгий день.
  Майя моргнула i провела руками по халатi. 'Ага. Це сонний час. Гей, дякую за вечерю. Це було справжнє задоволення. Менi дуже сподобалося".
  "Я прагну догодити".
  Вони вiдсунули стiльцi i встали.
  Адам почав ставити тарiлки i чашки назад на пiднос сервiровки, але Майя зупинила його, накривши його руку своїй. Їхнi пальцi переплелися, i вона стиснула їх. 'Це чудово. Залиш це.
  Адам вагався.
  Вiн глянув на неї i витримав її погляд.
  Момент розтягнувся.
  Потiм повiльно, дуже повiльно, вiн пiдняв вiльну руку. Вiн провiв пальцями по її пiдборiддi, вздовж лiнiї щелепи, зiбрав пасма її волосся i заправив їх за вухо.
  Це був найпростiший жест, але такий нiжний.
  Майя проковтнула, її шкiра поколювала вiд його дотику.
  Адам наблизив своє обличчя до її обличчя. I зараз вона подумала, що вiн може поцiлувати її. Вона передбачала це, жадала цього. Але - нi - вiн вiдвернувся в останнiй момент. Вiн доторкнувся своєю щокою до її щоки i поклав її в обiйми.
  Вона сильно моргнула, губи тремтiли.
  Вона була розчарована. Збентежений. Але - чорт забирай - вона все ж таки дозволила собi вiдповiсти взаємнiстю на обiйми. Вона провела руками по його м'язистiй спинi i вдихнула його солоний запах, розумiючи, що заради здорового глузду та професiоналiзму вони не можуть зайти так далеко. Немає далi.
  прошепотiв Адам.
  "Мм". Горло Майї стислося, i вона не могла знайти слiв. Вона могла тiльки кивнути.
  I вони стояли так довше за всiх, притулившись один до одного, iдеально вилiпленi. Це було природно, найкращий вид комфорту, тиша, що порушується лише їхнiм диханням.
  Адам зiтхнув i вiдiрвався вiд неї, знявши чари, i, навiть не озирнувшись, опинився за дверима. Вiн грав так само, як Богарт, плавно i круто.
  Все, що могла зробити Майя, це стояти там, впиваючись нiгтями в долонi та роздмухуючи нiздрi. Вона глянула на пiдлогу, глянула на стелю i закотила очi. Вона згадала, що мама сказала їй перед вiд'їздом з Окленда.
  Залишайся сфокусованим. Не дозволяйте своїм почуттям до нього затьмарити вашу думку. Це помилка, яку ви не можете собi дозволити.
  Майя застогнала i потерла обличчя. Вона протверезiла, потiм схопила стiлець i притиснула його до дверей, замкнувши їх.
  
  Роздiл 17
  
  
  Кхаджа прокинулася щойно
  пiсля четвертої ранку. Сльози заливали її щоки, а її розум все ще хитався вiд павутиння сну.
  Схлипуючи, тремтячи, вона викотилася зi спального мiшка. Була темрява. Темрява навколо неї. I iнстинктивно вона потяглася до автомата АК-102. Вона вихопила його з кута i потягла за рукоятку заряджання, надсилаючи патрон калiбру.
  Дихаючи крiзь зуби, з серцем, що шалено билося, Хадiджа встала на одне колiно. Вона пiдняла гвинтiвку, притиснула її до плеча i завмерла, як тiльки її палець торкнувся спускового гачка.
  Моргаючи крiзь сльози, вона озирнулася довкола. Вона згадала де знаходиться. Так, вона була в наметi посеред лiсу. Жодних загроз; немає ворогiв. Її обличчя смикнулося, i вона зрозумiла.
  То було мрiєю. Лише сон. Вигадка минулого.
  Хадiджа захникала, дозволила своїй зброї провиснути i впала на сiдницi. Вона стерла туман iз очей. Коли її пульсуюче серцебиття заспокоїлося, вона прислухалася до звукiв зовнi свого намету. Гудiння i шипiння комах. Дерева, якi шелестять i шепочуться на вiтрi. Нiжне дзюрчання струмка поруч.
  Це було мирно.
  О, так мирно.
  I все ж її душа мучилася сум'яттям.
  Хадiдже снився найчорнiший день у її життi. Коли полiцейськi увiрвалися до її будинку пiд час обiду, розбиваючи шибки, перевертаючи столи, спрямовуючи зброю. Вони побили її чоловiка до кровi, а потiм надiли на нього наручники, натягли на голову капюшон i потягли геть. I - йа Аллах - вона намагалася благати їх, навчити їх, але безрезультатно.
  Це завжди був той самий сон.
  Той самий результат.
  Та сама доля.
  Хадiджа зняла запобiжник iз гвинтiвки та вiдклала її убiк. Потiм обхопила голову руками. Вона вiдчувала лють, жаль, розпач. Найбiльше у свiтi вона хотiла повернути час назад.
  Якби тiльки вона була мудрiшою.
  Якби тiльки вона була сильнiшою.
  Якби тiльки вона була озброєна.
  Якщо тiльки ...
  Хадiджа дозволила собi гiркий смiшок. Вона згадала, як ранiше вони займалися петицiями, протестами, полiтичним представництвом. Якою наївною вона була, вiрячи, що все це стане прогресом або навiть захистом. Тому що все це нi до чого не привело. Абсолютно нiчого.
  Якби ми обрали iнший шлях...
  I саме в цей момент Хадiджа усвiдомила, що зробила найтяжчий грiх. Вона здригнулася i випросталась, наче її пронизало електрикою.
  Тiльки Бог має владу диктувати припливи та вiдливи долi. Жоден iнший. Хто ти такий, щоб сумнiватися у Його всезнаннi? Хто ти такий, щоб сумнiватися в Його провидiннi?
  Хадiджа стиснула щелепи, вiдчуваючи, що голос Вiчного карає її. Вона дозволила гординi взяти над собою гору.
  Спокута. Я маю шукати спокути. Бо якщо гординя є найбiльшим грiхом, то смиреннiсть є найбiльшою чеснотою.
  Отже, Хадiджа потяглася до лiхтарика i ввiмкнула його. Його кольорова лiнза давала тьмяне червоне свiчення. Цього було достатньо, щоб вона могла бачити, але недостатньо, щоб хтось за межами безпосередньої близькостi мiг виявити якесь стороннє свiтло.
  Хадiджа приготувалася до молитви. Вона почала з того, що вимила голову, руки та ноги водою з пляшки та тазом для миття посуду. Потiм вона дiстала свiй молитовний килимок, а за ним i свою турбу. Це було її найцiннiшим надбанням - глиняна табличка, вилiплена iз землi священного мiста Кербела в Iраку. Подарунок вiд померлого чоловiка.
  Хадiджа розгорнула циновку i поставила перед собою турбу. I вона перевiрила свiй компас, щоб переконатися, що дивиться у правильному напрямку.
  Потiм вона стала на колiна. Арабською мовою вона процитувала уривок з сури "Аль-Iмран": "Нiколи не думайте про тих, хто був убитий на шляху Аллаха, як про померлих". Навпаки, вони живуть зi своїм Господом, одержуючи їжу, радiючи з того, що Бог дарував їм зi Своєї щедростi. I вони отримують благу звiстку про тих, хто буде мученицько замучений пiсля них..."
  Хадiджа вiдчула, як її сльози знову течуть, обпалюючи її щоки, коли вона вклонилася i торкнулася лобом турби.
  Це було чудово; iдеальний.
  Воiстину, її чоловiк пожертвував собою, щоб вона могла стати знаряддям Творця. I одного разу - так - вона знала, що ще раз побачить свого коханого в Раю.
  Це була священна обiцянка джихаду.
  Хадiдже довелося повiрити в це.
  Вона мала чiплятися за це.
  
  Роздiл 18
  
  
  Коли Хадiджа закiнчила свою молитву,
  вона розстебнула намет i вийшла назовнi.
  Передсвiтанкове повiтря було прохолодним, i променi мiсячного свiтла пробивалися крiзь полог тропiчного лiсу. Десь вдалинi кричали i каркали мавпи, їхнi моторошнi крики лунали по долинi.
  Це нагадало їй про те, чому вона обрала це мiсце своєю фортецею. Мiсцевiсть тут була розлогою i пересiченою, а густе листя приховувало її федаїн вiд цiкавих очей дронiв i супутникiв. I багата дика природа також служила вiдволiкаючим маневром, порушуючи тепловiзiйне сканування та георадар.
  Так, це найкраще мiсце для притулку партизанiв. Проте, Хадiджа знала, як легко впасти у самозаспокоєнiсть. Ось чому вона розбила своїх людей на невеликi взводи, не бiльше тридцяти чоловiкiв i жiнок у кожному, i вони були розпорошенi в усiх напрямках. Схiд. Захiд. Пiвнiч. Пiвдень. Постiйно у русi. Нiколи не розташовувався табором в одному мiсцi надто довго.
  Крiм того, вона суворо стежила за дотриманням радiодисциплiни. Вони нiколи не спiлкувалися в ефiрi без нагальної потреби. Натомiсть вони покладалися на перевiрений часом метод - використання мережi кур'єрiв, якi доставляли закодованi повiдомлення пiшки.
  Хадiджа знала, що за цi запобiжнi заходи доводиться платити. Це означало, що командно-адмiнiстративна структура її сил була гнучкою та вiльною, i особливо в наш цифровий вiк координацiя подiй могла бути складною.
  Неодноразово вона переглядала свою стратегiю. Вона намагалася знайти найкращий спосiб, легший шлях. Але завжди - завжди - вона приходила до того самого висновку. Оперативна безпека була ключовим моментом, i краще було дiяти повiльно та обережно, нiж швидко та безрозсудно.
  Вона не могла дозволити собi недооцiнювати американцiв чи їхнiх союзникiв. Вони були хитрi, як змiї, i на їхньому боцi були технологiї. Так що вона не ризикуватиме.
  Кивнувши, Хадiджа пiшла через свiй табiр.
  Намети колихалися на вiтрi, не було нi вiдкритого вогню, нi неконтрольованого освiтлення. Просто повна скритнiсть. Саме так, як вона хотiла, щоб це було.
  Вона пiдiйшла до трьох федаїнiв, якi охороняли намет Оуена Колфiлда. Вони визнали її, випрямивши i схрестивши гвинтiвки на грудях.
  "Зараз я побачуся з хлопчиком", - сказала Хадiджа.
  - Так, Мати.
  Один iз чоловiкiв простягнув руку i розстебнув для неї блискавку, i вона нахилилася i прослизнула всередину.
  
  Роздiл 19
  
  
  ОВень смикнувся
  прокинувшись, коли ввiйшла Хадiджа, з широко розплющеними очима i рiзким диханням, вiн усе ще чiплявся за свiй спальний мiшок i позадкував назад. Вiн притулився до рогу.
  Хадiджа вiдчула, як сум пронизав її серце, як розпечена голка, але вона зрозумiла реакцiю хлопчика.
  Для нього я демон. Я забрав його з усього, що вiн колись знав. I не дивно, що вiн повинен ненавидiти мене за це.
  Похитавши головою, Хадiджа опустилася навколiшки. Вона намагалася зберiгати позу якнайменш загрозливою i дiстала пакет iз напоєм iз сумки, яку несла. То справдi був апельсиновий сiк. Вона зiрвала та розгорнула прикрiплену соломинку. Вона встромила його в пакет.
  Потiм повiльно, дуже повiльно, вона наблизилася до хлопчика. Вона простягла руку i запропонувала випити.
  Хлопчик пильно дивився, зморщивши губи, перш нiж кинутися вперед i вихопити його в неї. Потiм вiн кинувся назад у кут, шумно смоктаючи соломинку, не зводячи з неї очей.
  Хадiджа якийсь час дивилася на нього, потiм зiтхнула. - Я не завдаю тобi шкоди. Будь ласка, повiр менi.
  Хлопчик продовжував дивитись, його нiздрi роздмухувалися. Його очi - боже мiй - вони блищали чистим убивством.
  Хадiджа потерла потилицю, вiдчуваючи занепокоєння. Якось вона читала про щось, що називається стокгольмським синдромом. Це був зв'язок мiж викрадачем та бранцем. Але... такого спiвчуття, схоже, тут не iснувало.
  Навiть через чотири мiсяцi Оуен залишався надзвичайно зухвалим. Вiн рiдко говорив i рiдко виявляв якiсь емоцiї, крiм зневаги та ворожостi. Часом вiн здавався майже диким, що прагнув кинути виклик, спраглим боротися.
  Хадiджа зiтхнула i проковтнула своє розчарування. Вона зрозумiла, що зробила помилку. Вона намагалася пiдкупити хлопчика за його спiвчуття. Але це було безглуздим витiвкою, тому що хлопчик був упертим, люто розумним, i його не опiкувалися.
  Тож тепер Хадiджа обрала iнший пiдхiд. Вона прийняла стриману посмiшку. Не надто туго. Не надто вiльно. I вона перейшла на твердий тон i заговорила з хлопчиком, наче вiн був дорослим. "Авраам Лiнкольн - вiн був найбiльшим американським президентом, чи не так?"
  Очi хлопчика звузилися, i вiн трохи нахилив голову, переставши смоктати соломинку.
  Хадiджа знала, що тепер вона привернула його увагу. Вона розпалила його iнтригу. I вона кивнула. "Так, Лiнкольн був найбiльшим. Тому що вiн проголосив, що раби повиннi бути вiльнi. I вiн просувався вперед, щоб зробити це так. Але ця подорож не обiйшлася без великих жертв. Хадiджа зробила паузу, задаючись питанням, чи не використовує вона занадто гучнi слова, щоб хлопчик мiг їх зрозумiти. загинули. Республiку було розiрвано на двi частини. Був вогонь. I кров. I смуток. I зрештою... ну, зрештою, це коштувало Лiнкольну всього. Навiть його життя. Але вiн виконав задумане. Його мрiя стала реальнiстю. Вiн зробив рабiв вiльними.
  Хлопчик нахилився вперед, сильно моргаючи, його пальцi сiпнулися навколо пакета з напоєм.
  Хадiджа нахилилася вперед, щоб вiдповiдати йому. Вона дозволила своєму голосу перейти на шепiт i втратила посмiшку. - Я хочу того самого для свого народу. Щоб стати вiльним. Щоб нiхто не пригнiчував. Але... у нас немає Лiнкольна. Нема рятiвника. Лише вогонь. I кров. I смуток. I тому ми боремося. I колись - одного разу - я сподiваюся, ти зрозумiєш.
  Хадiджа вивчала хлопчика. На його молодому обличчi бiльше не було ненавистi. Тiльки цiкавiсть та задумливiсть. Вiн нiби почав переглядати свої почуття до неї.
  Не кажучи нi слова, Хадiджа повернулася i вислизнула з намету.
  Вона залишила Оуен дещо для роздумiв. Вона посiяла насiння гострої iдеї. А поки що - iншала - цiєї простої фiлософiї має бути достатньо.
  
  Роздiл 20
  
  
  Дость зламалася,
  i Хадiджа зустрiлася з Сiтi та Айманом у гаю вiдразу за табором.
  Навколо них колихалася висока трава, i щебетали птахи, коли сонце здiймалося над зубчастими горбами на горизонтi. Це було схоже на початок чудового дня. День, наповнений обiцянками.
  Хадiджа оглянула своє спокiйне оточення, перш нiж повернутися до своїх лейтенантiв. - Який наш статус?
  - Усi кур'єри зареєструвалися, - сказав Айман. "Всi повiдомлення доставленi".
  "Нiчого не скомпрометовано?"
  - Нi, Мати. Ми вжили всiх запобiжних заходiв .
  'Гарний. I камери готовi?
  "Ми синхронiзували їх усiх, - сказала Сiтi. 'Це пiдтверджується. Операцiя пройде, як i планувалося".
  Хадiджа зiтхнула та кивнула. Вона вiдчувала в собi гомiн передчуття. Вона згадала, що вивчала про Тiтський наступ; про те, як комунiсти використали його, щоб приголомшити американцiв пiд час вiйни у В'єтнамi. I вона сподiвалася, що тi ж уроки застосовнi i тут.
  Аллах акбар. Нехай Його воля буде зроблена з цього моменту вперед.
  
  Роздiл 21
  
  
  ДИнеш Наїр не рахував
  сама смiлива людина.
  Насправдi, прямо зараз його долонi були спiтнiлi, а серце шалено калатало, коли вiн iшов тротуаром. Вiн повинен був нагадати собi, щоб вiн не поспiшав, щоб його рухи були плавними, недбалими.
  Було трохи бiльше семи годин, i район Кепонг мiста прокидався вiд комендантської години вiд заходу сонця до свiтанку. Рознощики та торговцi оточували вузькi бульвари, вiдкритi для бiзнесу. Машини йшли повiльно, бампер до бампера. А над головою потяг промчав монорейкою, видаючи гiпнотичний звук.
  Тук-тук. Тук-тук. Тук-тук.
  На перший погляд це виглядало як ще один день.
  Але, звичайно, це було не так.
  Прокинувшись сьогоднi вранцi, Дiнеш заглянув до роздiлу оголошень в газетi New Straits Times. Такий був його порядок минулого року. Вiн робив це щодня, переглядаючи кожну рекламу рядок за рядком.
  На цей час звичка стала зручною. Повторення примружування, пошуку нiчого не знаходячи. Завжди нiчого. I пiсля цього часу вiн дозволив собi впасти в деяку самозаспокоєнiсть. Вiн дiйшов висновку, що активацiя його ролi, якщо до цього дiйде, найiмовiрнiше, вiдбудеться у далекому майбутньому.
  Не сьогоднi.
  Не завтра.
  Звичайно, не наступного дня.
  I це i втiшало Дiнеша - можливiсть того, що йому нiколи не доведеться виконувати свої обов'язки. То була приємна фантастика. Вiн залишиться у вiчнiй готовностi, виглядаючи хоробрим, але насправдi не роблячи нiчого смiливого.
  Але сьогоднi... ну, сьогоднi був день, коли фантастика розпалася.
  Дiнеш потягував свою каву, коли натрапив на оголошення про бiзнес. Повiдомлення було коротким та приємним - власник розширив його до франшизи. Йому потрiбнi були лише серйознi iнвестори, а гидливим не треба звертатися. Бiзнес спецiалiзувався на знищеннi щурiв та тарганiв.
  Побачивши це, Дiнеш ахнув i випростався. Кава стiкала його пiдборiддям. Йому здавалося, що хтось щойно вдарив його в живiт.
  Широко розплющивши очi, витираючи рота, йому доводилося перечитувати рекламу знову i знову, просто щоб бути впевненим. Але помилки бути не могло. Фраза була якраз правильною. То був таємний сигнал. Сигнал для активацiї.
  Це вiдбувається. Це дiйсно вiдбувається.
  Дiнеш прямо тодi вiдчув приплив емоцiй, що перевертаються всерединi нього.
  Порушення.
  Iнтрига.
  Страх.
  Але не було часу зупинятися на цих почуттях, бо це було зелене свiтло, на яке вiн чекав. То був заклик до дiї; шанс виконати клятву, що вiн дав. I, як католик iз совiстю, вiн знав, що має прийняти виклик. Немає бiльше польоту фантазiї, немає бiльше казок.
  Тепер, коли Дiнеш iшов тротуаром, вiн оглядав вiтрини магазинiв i перехожих навколо себе. Вiн, мабуть, проходив цей шлях сотнi разiв, але сьогоднi, пiд вагою знань, якi вiн нiс, мiський пейзаж здавався гiперреальним, що викликав клаустрофобiю.
  Запахи i звуки застигли, i коли вiн пiдняв очi до неба, то побачив дрон, що промайнув повз багатоповерхiвку. Електронне спостереження дивилося вниз iз небес.
  Коротке волосся на потилицi напружилося, i - Свята Марiя, Мати Божа - тривога його зросла. Вiн втягнув повiтря i вiдрахував секунди, потiм видихнув.
  Нi, Дiнеш зовсiм не вважав себе хоробрим чоловiком.
  Насправдi тихий голос у глибинi його свiдомостi казав йому, що треба бiгти щосили. Шукайте укриття i ховайтеся. Але заламуючи руки i ковтаючи, Дiнеш придушив бажання i опустив погляд. Вiн запевняв себе, що найкраще не збитися з курсу. Мабуть, наймудрiший хiд.
  Вiн згадав, що сказала йому його куратор Фарах.
  Агентства алфавiтного супу завжди спостерiгали. АНБ, АIБ, ЦРУ. У них всюди були очi i вуха, що унеможливлювало повне ухилення вiд їх прикриття. I будь - яка незграбна спроба зробити це тiльки видiлить вас для ще бiльшого стеження .
  Нi, залишалося тiльки зрозумiти масштаби Великого Брата, а потiм добровiльно i повнiстю прийняти його. Фара сказала йому, що, незважаючи на всi свої можливостi щодо видобутку даних та перехоплення, американцi та їхнi союзники не можуть вiдстежити кожну людину.
  Нi, величезна кiлькiсть сирої розвiдувальної iнформацiї, що збирається з кiлькох джерел, означало, що вони завжди були заваленi iнформацiєю. Занадто багато зображень. Занадто багато балаканини. Неможливо обробити все одразу.
  Тому вони зупинилися на скомпрометованому робочому процесi.
  По-перше, вони використовували комп'ютернi алгоритми для пошуку закономiрностей. Червоний прапори. Пiдказки до нуля на. I лише пiсля того, як метаданi були впорядкованi та систематизованi, лише тодi аналiтикам було доручено вивчити їх ближче. Але навiть у цьому випадку вони все ще стикалися з горою хибних спрацьовувань, якi треба було вiдсiяти.
  Було очевидно, що американцi та їхнi союзники насправдi не знали, що вони шукають. Тому вони зiбрали всю iнформацiю, приховавши все для аналiзу.
  Це була одержимiсть, народжена страхом. Страх перед тим, що вони не могли контролювати, чого вони не могли передбачити. I в цьому була їхня слабкiсть. Покладаючись так сильно на автоматизованi технологiї, вони мимоволi створили слiпi зони, проломи, тiнi.
  Дiнеш знав, що найкращий спосiб використовувати систему - це сховатися на очах. Йому потрiбно було бути максимально природним i зливатися з краєвидом.
  Кепонг був найкращим мiсцем для цього. Це було за межами Блакитної зони, мiськi джунглi, тiснi та кишать, якi створювали мiльйон змiнних.
  Iдеальний.
  Дiнеш вiдчув себе спокiйнiше. Йому полегшало дихати. Вiн був впевненiший у образi, який йому потрiбно було прийняти.
  Я просто звичайна людина. Я йду снiдати. Я не маю iнших мотивiв. Немає причин пiднiмати якiсь червонi прапорцi.
  Маючи це на увазi, Дiнеш пiднявся пiшохiдною естакадою. Вiн перейшов вулицю i спустився з iншого боку.
  Вимальовувалася група прилавкiв мамак. Олiя шипiла i потрiскувала. Долинав густий аромат ротi i ми, i ранковий натовп юрмився, займаючи столики просто неба.
  Дiнеш вдав, що шукає мiсце, де можна сiсти. Вiн крутився туди-сюди, але безрезультатно. Отже, похитавши головою i зiтхнувши в удаваному розчаруваннi, вiн пiдiйшов до кiоску.
  Вiн замовив roti canai з каррi та розплатився з чоловiком у касi. Дiнеш сказав йому запакувати його на винос. Потiм вiн став бiля прилавка i почав чекати, схрестивши руки на грудях.
  Будь-якої митi зараз. Будь-якої митi зараз ...
  У цей момент вiн вiдчув, як повз нього пройшла жiнка. Це було так близько, що вiн вiдчував запах її солодких парфумiв та гаряче дихання на своїй руцi.
  Це була Фарах.
  Вона щось сунула в задню кишеню його штанiв.
  Дiнеш моргнув, але нiяк не вiдреагував. Вiн навiть не обернувся, щоб подивитися, хто це.
  Зберiгати спокiй. Залишайся холоднокровним.
  Вiн зберiг свою позу. Вiн не торкнувся кишенi. Вiн зберiгав безпристрасний вираз обличчя i продовжував дивитися прямо перед собою.
  Вiн почекав, поки його замовлення з їжею буде готове, потiм узяв його i вiдступив вiд прилавкiв мамак, ударившись об тротуар.
  прогiн спостереження-виявлення.
  Вiн об'їхав одне перехрестя, потiм друге. Вiн прослизнув через провулок, перетнув вулицю, потiм увiйшов на базар.
  Вiн обвiв поглядом галасливих торговцiв, якi продають усе, вiд пiдроблених сумочок до порнографiчних DVD. Вiн затримався, повертаючи лiворуч, потiм праворуч, потiм знову лiворуч, тонко перевiряючи свiй тил, потiм вийшов у далекому кiнцi базару.
  Наскiльки вiн мiг судити, за ним нiхто не стежив.
  Дiнеш вирiшив, що вiн чистий, i дозволив собi посмiхнутися.
  Так.
  Вiн пройшов крiзь рукавичку i пишався собою.
  
  Роздiл 22
  
  
  Дiнеш Наїр
  Книгарня знаходилася в старiй будiвлi спадщини, збудованiй за часiв Другої свiтової вiйни. Це було мiсце ностальгiї; мiсце спогадiв.
  Йому знадобилося всього п'ятнадцять хвилин, щоб дiйти сюди, i коли вiн вiдстебнув ґратчастi дверi бiля входу i вiдчинив їх на скрипучих роликах, вiн вiдчув легкий жаль.
  Що сказав якось Андре Бертьєм?
  Ми всi носимо маски, i настає час, коли ми не можемо їх зняти, не знявши власну шкiру.
  Тепер, як нiколи ранiше, Дiнеш зрозумiв це почуття.
  Вiн пiднявся по дерев'яних сходах, рипаючи сходами. Вiн пiдiйшов до дверей на сходовому майданчику. Вiн примружився i виявив кiлька пасм волосся, що застрягло в правому верхньому кутку дверного косяка. Вiн побачив, що вони цiлi; безтурботний.
  Гарний.
  Напередоднi ввечерi Дiнеш вирвав собi волосся i навмисне помiстив його туди. Це було просте ремесло, але ефективне. Якби хтось спробував зламати замок i проникнути в його магазин, нитки випали б, попередивши його про вторгнення, i вiн був би змушений вжити необхiдних контрзаходiв.
  Але - слава богу - до цього не дiйшло. Нiхто не шпигував за ним; нiхто не влаштовував засiдки. Принаймнi, поки що.
  Вiн мiг би встановити старомодну сигналiзацiю. Можливо, навiть iнфрачервонi камери чи датчики руху. Але знову ж таки, якби вiн це зробив, це тiльки сигналiзувало б Великому Брату, що йому є що приховувати.
  Нi, бути стриманим краще.
  Вiдчинивши дверi, Дiнеш струсив пiт з чола i увiйшов до свого магазину. Вiн насолоджувався приглушеним сонячним свiтлом, що просочується крiзь заскленi вiкна. Вiн слухав лунання невидимих голубiв, що злiтали з даху, i вдихав мускусний аромат тисячi книг.
  Дiнеш зiтхнув.
  Цей магазин був його гордiстю та радiстю. Вiн почав її пiсля того, як вийшов на пенсiю iнженером, i вона допомогла йому пережити горе через раптову смерть дружини. Це дозволило йому змиритися з трагедiєю та зцiлитися.
  Атмосфера тут була своєрiдною. Тихий та нерухомий. Це було мiсце, де можна було сховатися вiд суворостi свiту; насолодiться чарiвними iсторiями з минулих епох.
  Його улюбленими романами були класичнi твори про шпигунство таких авторiв, як Джозеф Конрад та Грем Грiн. Вiн незмiнно рекомендував їх кожнiй новiй людинi, що зайшла в його магазин, навiть пропонував їм чай iз печивом, запрошуючи залишитися ненадовго.
  Бiльшiсть часу вiн зустрiчав їх лише один раз i бiльше нiколи не бачив. Його постiйних клiєнтiв було небагато, i це означало, що вiн ледве заробляв достатньо, щоби покрити орендну плату. Сумно, але зрозумiло. У цю цифрову епоху швидких завантажень i ще швидше споживання старi книги мало привертали увагу .
  Дiнеш не раз зважував усе за i проти свого покликання. I так, вiн подумував закрити свою лаву, виїхати, емiгрувати.
  Мав двох дорослих синiв. Це були лiкарi в Австралiї. Один працював у Мельбурнi, а iнший працював у Хобартi. I пiд час сеансiв чату у скайпi вони незмiнно пiдштовхували його.
  Апа, ми не розумiємо, чому ти такий упертий. Малайзiя - богом забута країна. Справи йдуть все гiрше та гiрше. I ми дуже турбуємось про вашу безпеку. Так що, будь ласка, збирай речi та приїжджай до Австралiї. Ми подбаємо про вас.
  Дiнеш спокусився цiєю пропозицiєю. Серйозно спокусив. Зрештою, вiн сумував за своїми синами i думав про них кожен божий день.
  Але досi вiн вiдмовлявся здаватись. Вiн вiрив - нi, вiн наполягав, - що ще є надiя. Надiя на те, що країна змiниться; надiя на покращення ситуацiї. I саме ця вiра пiдтримувала його. Вiн народився малазiйцем i вирiшив померти малазiйцем.
  Звичайно, вiн не був смiливою людиною.
  Не по-справжньому.
  Але вiн повинен був поводитися так, як вiн є принаймнi перед своїми синами.
  Селявi.
  Похитавши головою, Дiнеш пiдiйшов до свого столу в кутку. Вiн увiмкнув настiльну лампу, щоб бiльше свiтла, потiм витягнув конверт iз задньої кишенi штанiв.
  Вiн вiдкрив її i вийняв аркуш паперу. На перший погляд, це виглядало як фрагмент чиєїсь дисертацiї. В даному випадку це було есе, що дослiджує значення одержимостi капiтана Ахава китом у "Мобi Дiке".
  щось бiльше.
  Вiн сiв i, згорбившись, почав розшифровувати закладений у текст код пропуску. Спочатку в окремий блокнот вiн вибрав i виписав кожну п'яту букву з твору. Потiм завершивши цю послiдовнiсть, вiн пропускав кожен алфавiт на одиницю. Наприклад, "А" стало "В", а "М" стало "Н".
  Вiн продовжував у тому ж дусi, поки не витяг справжнє послання, приховане пiд поверхнею. I як тiльки вiн це зробив, Дiнеш вiдчув, як у нього пересохло в ротi. Вiн сильно моргнув i глянув на великий круглий годинник, що висiв на стiнi поряд з ним. Було без десяти хвилин вiсiм.
  Свята Марiя, Богородиця .
  Його очi метнулися до повiдомлення. Вiн прочитав її вдруге, втретє. Але помилки бути не могло. Iнструкцiї були зловiсно зрозумiлi.
  Дiнеш раптом вiдчув себе невпевнено; заплутався.
  Наче сама земля зрушила пiд ним.
  Це не має сенсу.
  Але знову ж таки, вiн був просто провiдником; засiб для досягнення мети. Вiн бачив лише одну чи двi частини головоломки. Не все. Нiколи не повнiстю. I вiн знав, що повинен довести справу до кiнця, навiть якщо вiн не мiг повнiстю зрозумiти свою роль у всьому цьому.
  Пiдвiвшись зi свого мiсця, вiн вимкнув настiльну лампу. Вiн вирвав сторiнку, яку написав у блокнотi, i зiм'яв розшифроване повiдомлення та есе. Вiн скинув їх у сталевий бак пiд столом.
  Вiн вiдкрив пляшку зi спиртом i вилив її на папiр. Потiм, вдаривши сiрником i кинувши його всередину, вiн пiдпалив папiр. Вiн дивився, як усе горить, поки не залишилося нiчого, крiм попелу.
  Зроблений.
  М'язи напруженi, серце б'ється, вiн закрив свою лаву. Вiн поклав пасма волосся на вхiднi дверi, потiм вирушив додому, обов'язково пiшовши манiвцями.
  Свята Марiя, Богородиця .
  Вiн не сумнiвався, що те, що мало статися сьогоднi в Блакитнiй Зонi, матиме велике значення. За межами жахливого.
  
  Роздiл 23
  
  
  Ат 08:00 годин,
  Майя почула, як Адам постукав у її дверi.
  Коли вона вiдкрила його, то побачила, що вiн був звичайним шахраєм. Вiн притулився до одвiрка, весь розв'язний, нiякої м'якостi, нiби вчорашньої близькостi нiколи не було.
  Адам пiдняв пiдборiддя. 'Доброго ранку. Добре спати?
  Майї довелося стримати смiшок. Їй хотiлося сказати йому, що нi, вона неспокiйно спала. Вона поверталася i поверталася, але все ще вiдчувала гiркий присмак змiшаних сигналiв, якi вiн давав їй.
  Вона жадала протистояти йому, шукати рiшення. Але - чорт забирай - вона була не в настрої для ще однiєї мильної опери.
  Тому вона посмiхнулася пластиковою усмiшкою та випросталася. Вона брехала крiзь зуби. "Дуже спав. Дякую, що запитали."
  'Солодкий, як. Ти готовий спуститися вниз на снiданок?
  'Замiтано. Веди вперед.
  
  Роздiл 24
  
  
  Тон готель
  Ресторан був на десятому поверсi, оточений дзеркальними вiкнами, що виходили на мiськi вулицi. Декор був гладким та стильним, драпiрованим у м'яких тонах.
  У цей час народу було небагато, i лише третина столiв була зайнята. А ось фуршет вразив. Це було соковите поширення рiзних кухонь. Все добре пахло.
  Адам вибрав повний вестерн - яйця, бекон, тости та каву.
  Майя обрала щось легше - китайську рибну кашу i чай.
  Потiм вони вибрали мiсце у тихому куточку у нiшi прямо бiля вiкна. Вони мали сорок п'ять хвилин, перш нiж Хантер прийшов забрати їх. Таким чином, вони могли не поспiшати з їжею i не поспiшати.
  Адам намазав свiй тост малиновим джемом. - Отже, повернемося до справи.
  Майя взяла ложку вiвсянки, що димить, i повiльно сьорбнула. "Так, повернемося до справи".
  "Є якiсь думки про те, як ми проводитимемо iнтерв'ю?"
  Майя стиснула зуби. Вона знала, що вони не зможуть вiчно уникати цiєї теми. Це був горезвiсний слон у кiмнатi. Їхня мiсiя. Їхня мета.
  Хантер органiзував для них iнтерв'ю з Робертом Колфiлдом. Вiн був їхньою головною, їхньою першою контактною особою. Людина, чий викрадений син спровокував повстання шиїта .
  Розмова з ним буде, м'яко кажучи, делiкатною, а умовити її розповiсти бiльше про свої дiловi iнтереси буде ще складнiше.
  Майя видихнула i вiдкинулася назад. Вона провела рукою по волоссю. - Нам доведеться дiяти обережно. Я маю на увазi, директор явно засмучений. Ми не хочемо збiльшувати його бiль. Але в той же час ми не хочемо i роздмухувати його надiї".
  "Ну, господи, якщо Агентство та JSOC не змогли точно визначити його сина з усiма своїми шпигунськими хитрощами та штуковинами, якi у нас є шанси, вiрно?"
  "Тонкий чи нi".
  'Ага.' Адам вiдкусив свiй тост. Змахнув крихти з сорочки. "Чотири мiсяцi - це страшенно багато часу, щоб придумати нi гроша".
  - Слiд охолонув. I ми повиннi зробити все можливе, щоб це виправити".
  'Добре. Давайте виправимо це. Як ти думаєш, де Хадiджа тримає хлопчика?
  Майя зупинилася i замислилась. "Не може бути сам Куала-Лумпур. Вiн має бути десь зовнi."
  - Десь у сiльськiй мiсцевостi? Келантан? Кедах?
  "Негативно. Цi держави надто далеко. Вiн має бути десь ближче.
  "Ймовiрно, це мiсце важко вiдстежувати за допомогою дронiв чи супутникiв".
  'Узгоджено.'
  'Так...?'
  - Я гадаю... Паханг. Так, Паханг звучить приблизно так. Це досить близько, i це найбiльший штат на островi. Наповнений тропiчним лiсом. Листя там багатошарове i забезпечує оптимальне маскування. I мiсцевiсть досить перетнута, щоб бути недоступною для транспортних засобiв.
  Адам цокнув язиком i взяв вилку та нiж. Вiн почав копатися у своєму беконi та яйцях. "Природна фортеця. Легко сховати та захистити.
  'У яблучко.'
  теж не зашкодить".
  Майя кивнула головою. "Це стратегiчна перевага, вiд якої Хадiджа не може вiдмовитися".
  Оранг Аслi були корiнними жителями Малайського пiвострова. Вони були мисливцями-збирачами, якi чудово адаптувалися до дикої природи, i протягом поколiнь вони розвинули навички, якi зробили їх найкращими слiдопитами в регiонi.
  У 1948 роцi, коли комунiстичне повстання укорiнилося в сiльськiй мiсцевостi, то були оранг-аслi. якi прийшли на захист своєї країни. Їхня мужнiсть i бойова майстернiсть схилили чашу терезiв у боях у джунглях, забезпечивши перемогу над комунiстами до 1960 року.
  На жаль, якесь почуття нацiональної подяки тривало недовго.
  Уряд, за який вони билися i за яке загинули, швидко вiдвернувся вiд них, стираючи їх з лиця землi, а за минулi десятилiття вирубування лiсу та розчищення земель зруйнували їхнiй традицiйний спосiб життя. Це ввело їх у злиднi, а уряд ще бiльше вiдштовхнуло їх, змусивши їх звернутися до iталiйського сунiтського iсламу.
  I зараз? Ну, стара приказка застосовна.
  Ворог мого ворога - мiй друг.
  Не маючи нiчого, що можна було б втрачати, орангаслi об'єдналися з Хадiджею. i вона, ймовiрно, знайшла притулок серед них у тропiчних лiсах Паханга, можливо, на останньому великому кордонi країни. Iронiя в цьому була гiркою.
  Адам сказав: "Така дика мiсцевiсть має бути лякаючим мiсцем для мiської дитини, такої як Оуен".
  'Без сумнiвiв.' Майя зiтхнула. "Але я читав психологiчний профiль Оуена, i вiн здається стiйким хлопчиком. Поки Хадiджа не буде з ним погано поводитися, я думаю, вiн виживе".
  "Гей, якщо вiрити всiм вiдео, що пiдтверджує життя, якi ми бачили досi, то Оуен здоровий i ситий. Тож можна з упевненiстю припустити, що вiн тримається нормально".
  "Маленькi милостi".
  "Так, ну, зараз ми не можемо дозволити собi бути розбiрливими. Вiзьмемо, що зможемо ...
  I тут Майя почула вибух.
  бум.
  Вiн загуркотiв вдалинi, немов гуркiт грому, i вона вiдчула, як завiбрував її стiл.
  Декiлька вiдвiдувачiв ресторану ахнули i зiщулилися.
  Майя подивилася у вiкно поруч iз нею. Вона побачила грибоподiбну хмару, що пiднiмається, розгортається, як пелюстки квiтки, затемняє горизонт на сходi.
  Вона моргнула i проковтнула. Вона прикинула, що епiцентр був, можливо, за десять кiлометрiв звiдси. Вiдразу за межами синьої зони.
  Закривати. Занадто близько.
  Адам насупився. 'Це що? Автомобiльна бомба?
  "Мабуть, вони потрапили в один iз контрольно-пропускних пунктiв".
  "Ну, лайно. Доброго ранку вiд Чорних Вдiв".
  Майя скривилася. Вона подумала про всi жертви, про всю супутню шкоду, i вона вiдчула, як у неї скрутило шлунок.
  Чорнi вдови.
  Так тепер усi почали називати повстанцiв, мабуть тому, що бiльшiсть iз них були жiнками. Це були вдови шиїтiв, яких малайзiйськi сили безпеки вбивали багато рокiв.
  Чорнi вдови.
  Особисто Майя вважала це iм'я поганим тоном. Тим не менш, вона не могла заперечувати, що це звучало сексуально-iсламське войовниче угруповання, що рухається жiночим культом особистостi, одержима жагою помсти.
  Майя оглянула ресторан. Вона побачила стривоженi обличчя. Дипломати. Журналiсти. Працiвники допомоги. Вони приїхали з усього свiту, щоб взяти участь у цьому, начебто нинiшня ситуацiя була проклятим карнавалом. I вона повинна була поставити питання, скiльки з них насправдi розумiють, у що вплуталися.
  За межами готелю завили сирени, досягаючи крещендо.
  Майя спостерiгала, як бронетранспортер "Страйкер" промчав повз перехрестя трохи нижче, за ним прямували двi пожежнi машини, потiм машина швидкої допомоги.
  Сили швидкого реагування зараз мобiлiзуються, блокують всю територiю навколо атаки, зачищають безладдя.
  Адам пiдняв плечi i знову почав їсти з недбалим виразом обличчя. - Гадаю, Хантер затримається. У найближчi пару годин рух буде утруднений.
  Майя знову повернулася до Адама, щоки напружилися, бажаючи сказати щось у вiдповiдь.
  Але потiм її вiдвернуло мерехтiння руху праворуч вiд неї.
  Повз їхнiй стiл неквапливо проходила молода офiцiантка в хустцi i тримала тацю з напоями. Вона виглядала скромною, не загрозливою. Але щось у її позi було негаразд. Зокрема, щось було не так iз її рукою.
  Майя дивилася, її очi звузилися.
  I - чорт забирай - вона це побачила.
  Це була рубцова тканина мiж великим та вказiвним пальцями жiнки. Це була характерна ознака того, хто звик постiйно стрiляти з пiстолета.
  Стрiлець. _
  Жiнка зупинилася на пiвкроцi, витягла шию та зустрiлася очима з Майєю. I одним плавним рухом вона впустила свiй пiднос, розплескавши напої, i засунула руку пiд фартух.
  Майя схопилася на ноги. "Пiстолет!"
  
  Роздiл 25
  
  
  Час сповiльнився до повзання,
  i Майя чула, як стукало її серце у вухах.
  Вона не мала часу думати, тiльки реагувати. У ротi пересохло, м'язи горiли, вона кинулася на стiл перед собою, штовхнувши його проти повстанця, якраз у той момент, коли дiстала свою зброю - Steyr TMP.
  Нiжки столу заскрипiли по мармуровiй пiдлозi. Тарiлки та чашки перекинулись i розбилися. Край столу потрапив повстанцевi в живiт, i вона вiдхитнулася, натискаючи на спусковий гачок, стрiляючи з автомата.
  Вiкно позаду Майї вибухнуло.
  Люди кричали.
  Адам уже встав зi свого мiсця, дiставаючи з кобури свiй пiстолет, пiднiмаючи його в класичну стiйку Уiвера, обома руками стискаючи свою зброю i ударяючи їм уперед, витягаючи лiктi, отримуючи зображення прицiлу.
  Вiн вистрiлив один раз.
  Двiчi.
  Три рази.
  Кров бризнула в повiтря, федаї закрутилася i впала на пiдлогу, її блузка була пiдiрвана кулями. Вона задихалася i хрипiла, червона слина пузирилась на її губах, i Адам всадив у неї ще двi кулi, випарувавши її обличчя, переконавшись, що вона нейтралiзована.
  Майя подивилася на мертву жiнку. Вона почувала приголомшену, розгублену. I - бум - тут вона почула, як на пiвднi вибухнула ще одна бомба. I - бум - ще один вибух на пiвночi. I-бум-ще один на заходi.
  Це був хор насильства.
  Симфонiя хаосу.
  I в цей жахливий момент Майя зрозумiла.
  Бомби - маневр, що вiдволiкає. У них вже є сплячi осередки, розташованi всерединi синьої зони. Це повноцiнна атака.
  Сильно моргаючи, Майя витягла пiстолет i побачила, як iз кухонних дверей одразу за лiнiєю буфета вискочив шеф-кухар, низько пригнувшись. Але - чорт забирай - вiн зовсiм не був кухарем. Вiн був повстанцем з "Узi Про", пристебнутим до його плеча.
  "Контакт залишено!" - Закричала Майя. " Лiворуч !"
  Стежаючи за федаї, що рухався зi свого пiстолета, вона вiдступила вбiк i натиснула на курок, випустивши стiльки набоїв, скiльки змогла, i її пострiли врiзалися в лiнiю буфета, вiдбиваючи срiбний посуд, розсипалися iскри, вибухала їжа...
  Але - чорт забирай - повстанець був швидкий.
  Вiн кидався, як мавпа, i стрiляв у вiдповiдь чергами по три патрони.
  Майя рвонулася до колони, морщачись вiд куль, що проносилися повз її голову, шиплячи, як розлюченi шершнi, i зникла в укриттi, коли пiшла нова стрiлянина, барабанячи по самiй колонi, посипаючи повiтря гiпсом i бетоном, що летять.
  Майя знала, що її притиснули.
  Повстанець зайняв вищу позицiю за лiнiєю буфета.
  Погано. Дуже погано.
  Майя проковтнула, її пальцi стиснулися довкола пiстолета. Але краєм ока вона могла бачити, що Адам примостився в нiшi прямо злiва вiд неї.
  Вiн вискочив, сильно стрiляючи, вiдволiкаючи повстанця, потiм пiрнув назад у укриття, коли повстанець вiдкрив по ньому вогонь у вiдповiдь.
  Адам перезавантажився. Вiн залишив використаний магазин i вставив новий. Потiм вiн глянув на Майю, пiдняв один палець i зробив круговий рух, потiм стиснув кулак.
  Приманка та пiдмiна.
  Майя зрозумiла i показала йому великий палець вгору.
  Адам знову вискочив, обмiнюючись пострiлами iз повстанцем, займаючи його.
  Майя вiдiрвалася вiд колони i пiрнула на пiдлогу, важко дихаючи, поповзла i потяглася, глiсуючи на животi, i так добралася до мертвої жiнки-повстанця, яка все ще лежить там, де її залишили.
  Майя витягла Steyr TMP з неживих пальцiв жiнки. Потiм вона витягла запаснi магазини з патронташа пiд фартухом жiнки. Потiм вона закотилася пiд стiл i перезарядила автомат.
  У цей момент Майя почула, що хтось кричить праворуч вiд неї i виглянула. Вона побачила громадянську жiнку, яка намагалася добiгти до лiфтiв, її високi пiдбори цокали мармуровою пiдлогою. Але жiнка не встигла пiти далеко, як її крики були перерванi пострiлами, i вона привалилася до стiни, пофарбувавши її у червоний колiр.
  чорт...
  Майя закусила губу. Вона знала, що їм потрiбно покiнчити з цим, i покiнчити з цим зараз.
  Тому вона вистрiлила у "Штайр". Вона штовхнула стiл, щоб сховатися, i присiла навпочiпки. "Придушення вогню!"
  Майя висунулася, натиснула на спусковий гачок автомата, i той бризнув у її руках, як дикий звiр, коли вона вiдкрила вогонь повстанцем. Вона стрiляла безперервними чергами, змушуючи його тримати голову опущеною.
  Адам використав вiдволiкання, щоб кинутися вперед.
  Вiн зробив коло i обiйшов федаї з флангу, i перш нiж цей ублюдок встиг зрозумiти, що вiдбувається, Адам вже вислизнув з-за рогу лiнiї буфета i всадив два патрони йому в череп.
  Танго вниз.
  
  Роздiл 26
  
  
  Майя вдихнув i видихнув.
  Вона опустила зброю, що димить.
  У повiтрi пахло порохом, розпеченим металом, солоним потом.
  Вiтер хвистав у розбитi вiкна ресторану. Рванi штори здiймалися, i звуки сирен, вертольотiв та пострiлiв луною вiддавалися вiд мiського пейзажу зовнi.
  Завсiдники ресторану тулилися по кутах, тремтячи, ридаючи, травмованi.
  Майя перезарядила свiй "Штайр" та окинула їх поглядом. Вона тримала свiй голос рiвним. "Всi залишайтеся лежати. Не рухайся, поки ми не скажемо. Ти розумiєш? Залишайтеся внизу".
  Майя прошаркала вперед, усе ще обережна, з пiстолетом на малiй виготовцi.
  Вона приєдналася до Адама, який вже пiдiбрав "Узi" мертвого повстанця.
  Вiн вставив у зброю новий магазин. Вiн вказав на свої очi, потiм вказав на кухоннi дверi за лiнiєю буфету. Вони злегка погойдувалися, рипiли петлi.
  Майя стиснула зуби i кивнула, i вони зайняли позицiї з обох бокiв дверей. Вона вважала пальцями, мовчки шепочучи.
  Три. Два. Один.
  Вони хитнулися на кухню.
  Майя цiлилася низько.
  Адам цiлився високо.
  Розчистили дверний отвiр, потiм розiйшлися i прочесали проходи мiж лавками, грубками та духовками. Вони зрiзали кути, спрямовуючи свою зброю туди, то сюди.
  - Чисто лiворуч, - сказала Майя.
  - Цiлком вiрно, - сказав Адам.
  Все, що вони знайшли, були кухарi та офiцiанти ресторану, приголомшенi та скуйовдженi. Проте вони не могли дозволити собi розкiш робити помилковi припущення. Тому вони обшукували кожного чоловiка, кожну жiнку, просто щоб переконатися, що вони не озброєнi федаїни.
  
  Роздiл 27
  
  
  Тей були в безпецi зараз.
  Майя та Адам зiбрали всiх цивiльних на першому поверсi ресторану. За допомогою аптечки з кухнi вони лiкували та стабiлiзували тих, хто отримав поранення на тiлi.
  На жаль, урятувати всiх не вдалося. Четверо гостей було вбито пiд час самої перестрiлки. А в iншої - офiцiантки - були пошкодженi двi артерiї, i незабаром пiсля цього вона спливла кров'ю.
  Заради гiдностi Майя та Адам схопили скатертини та розстелили їх над тiлами загиблих мирних жителiв. Це було найкраще, що вони могли зробити, враховуючи обставини.
  Викликати допомогу ззовнi виявилося непросто. У них не було нi стiльникового зв'язку, нi Wi-Fi, жоден iз звичайних телефонiв у ресторанi не працював.
  Майя здогадалася, що повстанцi вивели з ладу стiльниковi мережi у Блакитнiй зонi, а також перерiзали стацiонарнi телефони всерединi самого готелю.
  Пiдступний.
  Майя перевiрила мертвих федаїнiв у ресторанi, i в них обох були рацiї. Однак, радiостанцiї були заблокованi чотиризначним PIN-кодом, i їх не можна було обiйти, що означало, що вони не могли приймати або передавати данi. Розчаровує.
  Адам цокнув язиком. - Що тепер?
  Майя похитала головою. "Найрозумнiше було б пригнутися. Створiть тут оборонний клин. Вона подивилася на цивiльних. "Нашим першочерговим завданням має бути забезпечення їхньої безпеки. Але... - Майя зам'ялася.
  Адам кивнув головою. - Але ж ви хочете викликати кавалерiю. Ви не хочете пусто чекати; крутиш пальцями.
  "Так, ну, ми не знаємо, яка там протистоїть сила. Ми не знаємо, як довго це триватиме...
  шипiння Свист. Бум.
  Немов на пiдтвердження слiв Майї, поряд з готелем пролунав ще один вибух. Вона насупилась, переступаючи з ноги на ногу, нервуючи.
  Вона визирнула у вiкно i побачила чорний дим, що здiймався з вулиць унизу. Вона майже могла розглянути бiй мiж полiцiєю i повстанцями.
  шипiння Свист. Бум.
  Ще один вибух пролунав на перехрестi попереду.
  Реактивна граната потрапила в полiцейську патрульну машину, яка спалахнула i врiзалася у лiхтарний стовп.
  Вiтер з вулицi дмухав у обличчя Майє, i вона вдихнула їдкий сморiд гарячого бензину.
  Дермо.
  Це виглядало погано.
  Адам прочистив горло. 'Добре. Добре. Я залишусь тут. Змiцнiть цю позицiю та охороняйте мирних жителiв. А ти йди та вiзьми супутниковий телефон зi свого багажу.
  Майя обернулася до нього обличчям. - Ти впевнений?
  "Насправдi ми не маємо вибору". Адам знизав плечима. "Чим довше ми чекатимемо, тим бiльше буде розростатися ця херня. Згоден?
  Майя пiдiбгала губи i зiтхнула. Вона не знайшла причин заперечувати цю оцiнку. "Ну, скопiюйте це".
  'Гарний. Давайте рухатися.
  
  Роздiл 28
  
  
  Трестораннi лiфти
  не працював.
  Як i службовий лiфт на кухнi.
  Майя не знала, хто їх вивiв з ладу - повстанцi чи охорона готелю. Але вона вирiшила, що замерзлi лiфти - це i добре, i погано.
  Добре, тому що будь-хто, хто спробує проникнути в ресторан, повинен буде зробити це по-старому - через сходовi клiтини. I це були природнi вузькi мiсця, якi можна легко забарикадувати, блокуючи прямий напад. Але це було ще й погано, бо означало, що Майє доведеться користуватися тими самими сходами, щоб дiстатися своєї кiмнати на двадцять п'ятому поверсi. Це був довгий шлях, i вона могла подумати про кiлька речей, якi могли пiти не так.
  Вона могла зiткнутися iз повстанцями, що спускалися з верхнiх поверхiв. Або повстанцi, що пiднiмаються з нижнiх поверхiв. Або повстанцi наближаються з двох сторiн одночасно, ловлячи її в клiщi.
  Страшний.
  Тим не менш, виходячи з балансу ймовiрностей, Майя знала, що використання сходiв було набагато кращим варiантом, нiж поїздка на лiфтi, тому що їй не подобалася думка про те, що ти будеш замкнена без мiсця для маневру, нiколи не знаючи, з чим ти зiткнешся, коли пiднiмешся. дверi лiфта вiдчинилися. У жодному разi вона не збиралася бути сидячою качкою.
  Нi хрону.
  То це була сходова клiтка. Але який? З ресторану вели головнi сходи, а з кухнi - другоряднi.
  Трохи подумавши, Майя обрала другорядне.
  Вона вважала, що на цьому маршрутi буде менше пiшоходiв, що дасть їй найкращi шанси уникнути неприємностей. Звичайно, це був ненадiйний план, але на даний момент це мало спрацювати.
  "Залишайся морозним". Адам торкнувся її руки i нiжно стиснув. "Не змушуй мене йти за тобою".
  Майя посмiхнулася. - Я повернуся ранiше, нiж ти встигнеш.
  "Гей, я затримаю тебе на цьому".
  "Обiцянки, обiцянки".
  Майя глибоко зiтхнула, перевiрила свою зброю i вийшла на сходову клiтку. А за її спиною Адам i кiлька цивiльних, крехтячи i важко дихаючи, штовхали холодильник до дверного отвору, загороджуючи його.
  Тепер немає шляху назад.
  
  Роздiл 29
  
  
  Майя почала пiднiматися.
  Вона тримала автомат напоготовi i трималася на зовнiшньому краю сходiв, подалi вiд поручнiв, ближче до стiни.
  Вона рухалася у розмiреному темпi, не надто швидко, не надто повiльно, завжди зберiгаючи рiвновагу, роблячи крок за кроком. I вона крутила головою з боку на бiк, збiльшуючи поле зору, концентруючись, слухаючи ...
  Майя почувала себе незахищеною та вразливою.
  З тактичної точки зору, сходова клiтка була одним iз найгiрших мiсць для знаходження. Лiнiя огляду була обмежена, а кути обстрiлу були вузькими. Надто вже тiсно. Виразно не найкраще мiсце для перестрiлки.
  Майя вiдчула, як пiт виступив на її чолi, i її шкiра почервонiла. На сходовiй клiтцi не було кондицiонера, через що було страшенно жарко.
  У цей момент у неї було ох як принадно мчати, пiдштовхувати себе вперед, перескакуючи через два-три кроки за раз. Але це було б помилкою. Вона не могла дозволити собi порушити баланс. Або створити надмiрний шум. Або напружуватися до зневоднення.
  Легко виходить...
  Так пiшла Майя, зберiгаючи свою плавну човгаючу ходу. Вона подолала всi сходовi прольоти, розгойдуючись на кожному майданчику, вiдраховуючи номери поверхiв.
  П'ятнадцять.
  Шiстнадцять.
  Сiмнадцять.
  М'язи її нiг почали горiти, але Майя на цьому не зациклювалася. Натомiсть вона практикувала те, чого її навчив тато.
  Коли ми виберемося звiдси, у нас з Адамом буде довга вiдпустка на чудовому пiщаному пляжi Лангкавi. Ми питимемо кокосову воду. Насолоджуючись сонцем та серфiнгом. I нам не буде про що напружуватися. Абсолютно нiчого.
  Це було нейролiнгвiстичне програмування. Використання майбутнього часу. Прогнозування здорового результату. Це послабило дискомфорт Майї та змусило її продовжувати.
  18.
  19.
  20.
  нею з гуркотом вiдчинилися дверi.
  
  Роздiл 30
  
  
  Травень завмерла.
  Кроки луною вiддавалися на сходовiй клiтцi.
  Кiлька предметiв.
  Вони були на кiлька рiвнiв нижче за неї, i, оскiльки вона стояла далеко вiд поручнiв, вони не вiдразу її побачили.
  Однак, коли вона прислухалася до ритму їх рухiв, було очевидно, що вони рухалися вгору, а не вниз, а це означало, що вони скоро опиняться поруч iз нею.
  Майя всмоктала зуби, напружуючи плечi. Вона нахилилася до поруччя i швидко озирнулася. Один раз. Двiчi.
  П'ятьма поверхами нижче вона побачила чоловiкiв у русi, i в їхнiх руках у свiтлi флуоресцентного свiтла блиснула гарматна бронза. Вони безперечно були озброєнi.
  Вони повстанцi? Або охорона готелю?
  Майя згадала пiдрядника, якого вона бачила минулої ночi у вестибюлi. Вона пам'ятала його апатичне ставлення, вiдсутнiсть у нього належної майстерностi та розумiла, що могло б статися.
  Пiдрядники з безпеки були б першими, кого видiлили б i стали мiшенню. I бойовики б їх одразу лiквiдували. Чорт, я б так i вчинив, якби почав штурм.
  Майя похитала головою, насупивши брови. Вона не сподiвалася на диво.
  Коли є сумнiви, тодi немає сумнiвiв.
  Їй довелося припустити, що суб'єкти, що наближаються до неї, були федаїнами. На даний момент вона посiдала високi позицiї. Це була тактична перевага. Вона була вищою. Повстанцi були внизу. I якщо вона iнiцiює контакт, стрiляючи в них, вона може легко вбити одного або двох, перш нiж iншi зможуть вiдповiсти.
  I що потiм? Бiжуча перестрiлка на сходовiй клiтцi?
  Вона нагадала собi, що її мета - дiстатися своєї кiмнати. Вiзьми супутниковий телефон i поклич на допомогу. Все, що понад це, було безрозсудною диверсiєю.
  Не йдiть на дурний ризик.
  Отже, Майя ухвалила рiшення. Вона вивiльнилася, пiдкралася по сходах, що залишилися, i прослизнула в дверi на двадцять першому поверсi.
  
  Роздiл 31
  
  
  Травня зробила крок
  у коридор далi, i вона мало не спiткнулася об тiло жiнки.
  Вона здригнулася, у неї перехопило подих. Жiнка лежала обличчям униз i розпласталася, її спина була зрешiчена кулями, а поряд з нею був чоловiк iз такими ж пораненнями.
  Майя нахилилася i притиснула пальцi до шиї жiнки, потiм до шиї чоловiка. Нiхто з них не мав пульсу.
  Чорт забирай .
  Виглядало так, нiби пара була зрiзана в серединi польоту, вiдчайдушно намагаючись дiстатися другорядних сходiв.
  Майя проковтнула, випросталась i переступила через їхнi тiла.
  Смуток скував її серце.
  Вона ненавидiла залишати їх лежати так. Це здавалося... негiдним. Але вона не мала вибору. Вона мала продовжувати рух. Вона була рiвно на чотири поверхи нижче того мiсця, де їй потрiбно було бути, i тепер їй найкраще було залишити другоряднi сходи позаду i спробувати дiстатися головних сходiв попереду.
  Так що Майя пробралася глибше в коридор, звузивши очi, стрiляючи з боку на бiк. I тут вона почула звук крокiв попереду .
  Єдиний предмет.
  
  Роздiл 32
  
  
  Муайї було дуже мало варiантiв.
  Вона не могла повернутися на другоряднi сходи, бо якби вона це зробила, то тiльки наткнулася б на повстанцiв, що пiдiймаються за нею. I вона також не могла продовжувати просуватися вперед, тому що той, хто наближався, швидко наближався.
  Майє не подобалася iдея брати участь у ближньому бою у вузькому коридорi. Це був би тир; фатальна вирва. Навряд чи це могло закiнчитися добре.
  Тому Майя вирiшила, що єдине, що залишилося зробити, це повернутися до перехрестя вiдразу за дверима на сходову клiтку, де коридор подiляється на двi частини.
  Вона пiрнула за кут лiворуч.
  Вона присiла i чекала.
  Кроки ставали все ближчими i гучнiшими.
  Майя почула важке дихання та схлипи.
  Це звучало як жiнка, розгублена, налякана.
  Цивiльний. _
  Майя видихнула. Вона вже збиралася вийти i допомогти жiнцi, коли почула, як дверi на сходову клiтку вiдчинилися.
  Попереду в коридорi пролунали численнi кроки.
  Голоси бурмотали.
  Майя напружилася.
  Чорт забирай .
  Повстанцi обрали саме цей поверх для виходу. Майя чула, як жiнку схопили та поставили на колiна. Вона плакала, благаючи про помилування.
  Повстанцi збиралися її стратити.
  Майя вiдчувала, як розпечений до червоного адреналiн б'є в живiт, затуманюючи зiр, загострюючи почуття. Вона не могла допустити, щоб сталося це злочин. Їй нiчого не залишалося, як втрутитися.
  
  Роздiл 33
  
  
  Нустрицi спалахують,
  стиснувши зуби, Майя розвернулась i, ухиляючись злiва направо, вiдкрила вогонь по федаїнам, стрiляючи контрольованими чергами, збивши двох з них пострiлами в голову, а два повстанця, що залишилися, зрозумiли, що вiдбувається, i пiрнули в укриття.
  Жiнка кричала i зiщулювалася, сльози текли по її обличчю.
  'Тiкати!' - Закричала Майя. 'Прокляття! Бiжи!
  Жiнцi вистачило здорового глузду пiдкоритися. Вона схопилася на ноги i помчала коридором, тiкаючи в тому ж напрямку, звiдки прийшла.
  'Продовжувати працювати! Не зупиняйся!
  Вцiлiлi повстанцi вiдкрили вогонь у вiдповiдь, але Майя вже катапультувалася з-за рогу, кулi клацали i трiщали по стiнах.
  Стельовий свiтильник вибухнув iскрами.
  Майя прицiлилася через плече i стрiляла наослiп, поки її Steyr не вичерпався. Потiм вона вискочила з-за рогу i побiгла, перезаряджуючись на ходу, ротом ковтаючи повiтря, хитаючи ногами.
  Майя врятувала мирного жителя, але власним коштом. Тепер вона могла чути, як федаїни переслiдують її, вигукуючи непристойностi.
  Майя добiгла до iншого перехрестя в коридорi, звернула за рiг, продовжила бiгти i натрапила на ще одне перехрестя, промчавши повз нього, i вiдразу рiзко зупинилася, широко розплющивши очi i завмерши в серцi.
  Майя дивилася в стiну.
  Тупик. _
  
  Роздiл 34
  
  
  Тон єдине мiсце
  Залишалося пройти до дверей готельного номера праворуч вiд неї.
  Майя не думала. Вона просто вiдреагувала.
  Вона вистрiлила з автомата в одвiрок, спустошивши магазин свого "Штайра", розщепивши дерево, i в вiдчайдушному стрибку вдарилася плечем об дверi, вiдчувши пронизливий кiстки удар.
  Дверi пiддалися саме в той момент, коли за нею прогуркотiла стрiлянина, кулi вгризлися в килим всього за кiлька дюймiв вiд неї.
  Задихаючись, Майя впала в дверний отвiр кiмнати.
  Вона витягла пiстолет i стрiляла наослiп, щоб тримати повстанцiв у страху, поки перезаряджала свiй "Штайр". Потiм, помiнявшись зброєю, вона стрiляла наослiп зi Steyr, поки перезаряджала свiй пiстолет, поки, зрештою, у неї не закiнчилися патрони для Steyr.
  Все, що залишилося у Майї, це її пiстолет.
  Погано. Дуже погано.
  Вона знала, що перебуває у тяжкому становищi. Вона була загнана до кiмнати без можливостi втечi. I тут вона почула зрадливий стукiт осколкової гранати, що вiдскакує i котиться коридором.
  Один, тисяча ...
  Граната вперлася в одвiрок. Майя дивилася на нього. Вона знала, що має запобiжника з таймером. Вона мала всього кiлька секунд .
  Двi, двi тисячi...
  Захекавшись, вона потяглася, схопила гранату i кинула її назад.
  Три, три тисячi...
  Граната вибухнула в повiтрi, i Майя прикрила голову, вiдчуваючи, як ударна хвиля прокотилася коридором.
  Стiни тряслися.
  Косметичне дзеркало впало i розбилося.
  Але це не зупинило федаїнiв. Вони продовжували наступати, люто стрiляючи, нападаючи люто, i Майя не мала iншого вибору, крiм як вийти з дверного отвору i вiдступити далi в кiмнату.
  Вона метнулася за лiжко i вистрiлила у вiдповiдь, але її пiстолет не мiг зрiвнятися з їхньою автоматичною зброєю. Тепер вони були прямо в дверях, стрiляючи всюди.
  Лiжко вибухнуло в пух.
  Стiлець перекинувся i розсипався.
  Майя пiрнула у ванну. Вона кинулася у ванну якраз у той момент, коли пострiли зрикошетили вiд керамiки. У вухах дзвенiло, у ротi пересохло.
  Добрий Бог.
  Ублюдки притиснули її до землi. Тепер вона могла чути, як вони входять до ванної кiмнати. Вони були майже поряд з нею.
  I тут з-за спини федаїнiв вибухнув новий шквал пострiлiв, i - чорт забирай - вони обидва здригнулися в серединi руху i впали.
  Майя почула шквал голосiв.
  "Рентген вниз".
  "Чисто злiва".
  "Чисто правильно".
  "Все чисто".
  Майя моргнула i пiдняла голову, дихаючи короткими ривками, її серце все ще билося.
  Коммандос у темнiй бойовiй формi стояли над тiлами вбитих повстанцiв, схожих на високотехнологiчнi нiндзя. Вони були операторами JSOC. Хлопчики генерала Макфарлейна. Вони направили свої гвинтiвки на Майю.
  Тому вона впустила пiстолет i пiдняла порожнi руки, стомлено посмiхнувшись. 'Добролюбний. Я доброзичливий. I, гей, у мене купа цивiльних засiла в ресторанi на десятому поверсi. Їм дуже, дуже потрiбна твоя допомога.
  Оператори обмiнялися поглядами, потiм опустили зброю, простягли руку i допомогли Майї вибратися з ванни.
  
  Роздiл 35
  
  
  я був вечiр,
  i два вертольоти "Апач" кружляли в туманному небi, ведучи спостереження, їх корпуси мерехтiли в свiтлi, що згасає.
  Майя якийсь час вивчала їх, перш нiж опустити погляд. Вона сидiла з Адамом у тому, що залишилося вiд бару на першому поверсi готелю.
  Поруч басейн був пофарбований у огидно червоний колiр вiд пролитої кровi, а навколо них рятувальники були зайнятi наданням допомоги пораненим та завантаженням мертвих у мiшки для трупiв.
  У повiтрi пахло антисептиком, попелом i порохом, а десь далеко потрiскували спорадичнi пострiли, нагадуючи, що осередки повстанського опору все ще залишалися в iнших мiсцях мiста.
  Проте здебiльшого облогу було закiнчено. Мiра спокою опустилася на готель. Але це не було схоже на перемогу.
  Майя зробила великий ковток iз пляшки горiлки. Вона не дуже любила пити i ненавидiла його смаку, але приємний опiк алкоголю допомiг заспокоїти її розхитанi нерви. Це зняло гостроту адреналiну i полегшило роздуми.
  Операторам "Дельти" та "морських котикiв" знадобився майже весь день, щоб закiнчити огляд готелю. Кiмната за кiмнатою, кут за рогом, вони витiсняли та нейтралiзували ворогiв, звiльняли заручникiв, яких тримали у пiдвалi.
  Загалом це була гiдна операцiя. Це було здiйснено цифрами. А тепер... ну, тепер настало неминуче прибирання.
  Майя поставила пляшку на барну стiйку. Вона згорбилась i потерла вiскi. "Чортiв день".
  Адам знизав плечима. "Могло бути набагато гiрше, якби ми не зупинили напад на ресторан".
  Майя надула щоки i видихнула. "Ну, ура".
  - Ти починаєш сумнiватися у собi. Не треба.
  "Ми могли б зробити бiльше. Набагато бiльше. I, чорт забирай, ми повиннi були передбачати його наближення".
  'Можливо. Можливо, нi.
  'Фу. Я люблю твої перлини мудростi. Я дiйсно знаю.
  Саме тодi Майя помiтила Хантера, що наближається. Поруч iз ним була жiнка. Вона була високою, пiдтягнутою та свiтловолосою, рухалася з впевненою грацiєю танцiвницi.
  Адам помахав їм. "Привiт, товаришi. Приєднуйтесь до нас. Це щаслива година".
  "Щаслива година, моя дупа". Хантер слабо посмiхнувся. Його обличчя було стомленим i змарнiлим. Вiн виглядав так, нiби щойно пройшло сьоме коло пекла. "Майя, Адаме, я хочу познайомити вас з моїм партнером Юноною Назарєвою".
  Юнона потиснула їм руки, її хватка була твердою та захопленою. "Приємно нарештi зустрiтися з вами двома. Боже, змiєїдцi з JSOC несуть банальностi. Називаю вас "Динамiчний дует".
  Майя посмiхнулася, коли всi сiли. - Це добре чи погано?
  Юнона вiдкинула назад волосся i засмiялася. - Ну, йоуза, коли цi стрiлки дають тобi таке прiзвисько, це добре. Виразно добре. Ви повиннi носити його як почесний знак.
  Юнона говорила з легким калiфорнiйським акцентом, але Майя бачила, що за її яскравими очима ховається пiтьма. Юнона була не просто ще однiєю легковажною дiвчиною-серфером. Чорт забирай нi. Це iскрометне вiтання було лише грою; маскарад, покликаний збити з пантелику нерозумних i непосвячених.
  Пiд цим Майя вважала Юнону хитрою i розумною. Навiть дуже. Виразно не той, кого ви могли б дозволити собi недооцiнити.
  теж заслужили прихильнiсть доброго генерала".
  Майя пiдняла брови. - Макфарлейн?
  "Мм-м-м. Ось чому вiн послав за тобою два загони операторiв, коли ти не вiдповiв на свiй супутниковий телефон. Насправдi це не входило в його юрисдикцiю, i малайзiйцi дратуються, що вiн не довiряв їм настiльки, щоб вiдвоювати готель самостiйно. Але, ох, чоловiк явно приглянуся."
  Майя обмiнялася розумiнням з Адамом. Так так. Схоже, нам доведеться подякувати доброму генералу, коли ми його побачимо.
  Адам посмiхнувся. 'Ага. Скопiюйте це.
  Хантер потер потилицю. Його плечi були напруженi. - Ми б самi прийшли ранiше. Але, ви знаєте, ми самi зiткнулися з вогненною бурею у посольствi. Вони закидали нас мiнометами, РПГ, роботами. I ми втратили трьох наших морських пiхотинцiв.
  "Чорт забирай". Адам зморщив обличчя. "Шкода це чути".
  Юнона клацнула пальцями. "Найближчий бiй, який я коли-небудь бачив. Волосся стає дибки. Але, гей, ми дали краще, нiж ми отримали. Це має щось означати, чи не так?"
  Хантер зiтхнув i похитав головою. "Нам пощастило бiльше, нiж бiльшостi. Сплячi завдавали ударiв по автобусних парках, супермаркетах i навiть медичному коледжi. У них були студенти, якi мали закiнчити сьогоднi. А потiм - бум - гребана шахiдка пiдiрвала себе посеред церемонiї. Розпорошив цих бiдних дiтей".
  'Блiн.' Майя вдихнула. "Масштаб i координацiя цiєї штуки... Я маю на увазi, як Хадiдж взагалi це вдалося?"
  Юнона у розпачi пiдняла руки. 'Коротка вiдповiдь? Ми не знаємо. Це повний провал розвiдки. Звичайно, минулого тижня ми отримали невеликий сплеск терористичної балаканини, але нiчого, що могло б вказати нам на серйознi асиметричнi дiї. Кажу вам, шеф Рейнор у сказi. Пiсля цього нам доведеться надiрвати дупи i взяти iмена. Типу, по-справжньому. Важко. Жоден камiнь не залишився неперевернутим.
  Адам тицьнув пальцем у нiс. "Той факт, що Хадiджа змогла розмiстити так багато сплячих у Блакитнiй зонi, є доказом великого порушення безпеки. Не зовсiм вселяє довiри, як адмiнiстрацiя Малайзiї веде бал".
  Хантер пирхнув. - Та що ти кажеш, приятелю.
  У цей момент Майя помiтила знайоме обличчя. Це була жiнка, яку вона ранiше врятувала вiд федаїнiв. Медики занурили жiнку на носилки та вiдвезли. Схоже, вона дiстала поранення в ногу.
  Жiнка посмiхнулася Майї i слабо помахала їй.
  Майя кивнула i помахала у вiдповiдь.
  'Це хто?' - спитав Хантер.
  - Цивiльний, якого я врятував. Вона була за кiлька секунд вiд лiквiдацiї.
  "Мм. Її щасливий день.
  "Пiсля цього їй доведеться купити лотерейний квиток".
  - Ну, нi хрону. Адам схрестив руки на грудях i прочистив горло. - Але надто багато для нашої неофiцiйної обкладинки, га? Ми бiльше не збираємося уславитися гуманiтарними працiвниками. Не пiсля нашої маленької пригоди.
  - Нiчого не можу з цим поробити. Майя знизала плечима. Вона повернулась i подивилася на Хантера та Юнону. - Але, послухай, нам ще треба взяти iнтерв'ю у Роберта Колфiлда. Це можливо? Чоловiк все ще готовий до цього?
  - Прямо зараз? - спитав Хантер.
  - Ага, прямо зараз. Ми не можемо дозволити собi чекати.
  Джуно дiстала iз сумки супутниковий телефон. 'Добре. Давайте зателефонуємо заздалегiдь i дiзнаємося, добре?
  
  Частина 3
  
  
  Роздiл 36
  
  
  Дiнеш Наїр сидiв
  у вiтальнi своєї квартири. Вiн був оточений запаленими свiчками i слухав своє радiо на батарейках.
  Повiдомлення, що надходять iз блакитної зони, були спекулятивними, фрагментарними, але було очевидно, що розпал боїв пiшов на спад. Це зайняло бiльшу частину дня, але сили безпеки нарештi навели лад у хаосi.
  Як i очiкувалося.
  Динеш потер обличчя. Його щелепа була напружена. Вiн почув досить. Пiдвiвшись iз дивана, вiн вимкнув радiо. Вiн прошлепав до свого балкона i вiдчинив розсувнi дверi, вийшовши i притулившись до поруччя.
  Сонце майже зникло, i майже не було вiтру. Повiтря було вологим, i без електрики Дiнеш знав, що не може покладатися на кондицiонер, який принесе йому хоч якесь полегшення сьогоднi вночi.
  Пiд сорочкою виступив пiт, i вiн дивився на мiську мiсцевiсть поза його межами. Набирав чинностi комендантська година вiд заходу сонця до свiтанку, i тiльки вдалинi вiн мiг розглянути значне свiтло, в основному з Синьої зони.
  Динеш стиснув руки навколо поручнiв.
  Вiдверто кажучи, вiн не мiг пригадати, коли востаннє Кепонг було вiдключено вiд електрики. Досi йому пощастило жити в одному з небагатьох районiв, не зворушених повстанцями, i вiн майже вважав свою удачу само собою зрозумiлою.
  Але не бiльше.
  Лiнiя фронту цiєї вiйни змiстилася, i прихованi плани були приведенi в дiю.
  Дiнеш зiтхнув.
  Що одного разу сказав Том Стоппард?
  Ми перетинаємо нашi мости, коли пiдходимо до них, i спалюємо їх за собою, не маючи нiчого, що могло б показати наш прогрес, крiм спогадiв про запах диму та припущення, що колись у нас сльозились очi.
  О, так. Тепер вiн зрозумiв муку цього почуття.
  Тим не менш, Дiнеш не мiг повнiстю усвiдомити свою роль у всьому цьому. Так, його частина пишалася тим, що Хадiджа активувала його. Вiн вiдчував себе задоволеною її довiрою. Це була можливiсть всього життя, шанс проявити себе.
  Але iнша частина його була неспокiйною та незадоволеною, бо те, до чого його закликали, здавалося надто спрощеним. Йому було наказано залишатися вдома i чекати, доки не закiнчиться штурм Блакитної зони. Зачекайте, поки Фарах вийде на зв'язок.
  I коли саме це станеться? I в якiй формi?
  Йому не терпiлося дiзнатися, тому що ставки тепер були вищими, нiж будь-коли. I так, вiн вiдчував себе вразливим та наляканим.
  Жорстокiсть повстання тепер була вiдчутною, як владний запах у повiтрi. Воно було таким густим, що вiн майже вiдчував його смак. Це було до нудоти реальним, не абстрактним, не гiпотетичним. Не те, що вчора.
  Так, Дiнеш знав, що тепер вiн був частиною плану. Вiн просто не був упевнений, якою мiрою. I це турбувало його власну нездатнiсть оцiнити глибину своєї участi.
  Але... можливо, вiн неправильно дивився на цю штуку. Можливо, не в його мiсцi було так страшенно багато розпитувати.
  Зрештою, що ж одного разу сказала йому його куратор Фара? Який термiн вона використала? ОПСЕК? Так, оперативна безпека. План був iзольованим та розрiзненим, i нiхто не повинен був знати все.
  Видихнувши, Дiнеш вiдкинувся вiд поручнiв балкона. Вiн витяг з кишенi мобiльник i дивився на нього. Прийому, як i ранiше, не було.
  Вiн застогнав. Вiн знав, що його сини вже мали почути поганi новини i, безперечно, намагатимуться зв'язатися з ним. Вони будуть стривоженi.
  Вiн пiдозрював, що, якщо вiн не вийде на зв'язок найближчим часом, його сини можуть вдатися до чогось радикального, наприклад, полетiти першим доступним рейсом з Австралiї. Вони зроблять це з кохання, без вагань, без передмов.
  Зазвичай, це було б добре. Але не зараз; негаразд. Тому що, якщо вони справдi прийдуть, це тiльки ускладнить справу i виведе все з рiвноваги. I знову вони пiдштовхуватимуть його покинути Малайзiю, емiгрувати. I цього разу в нього може вистачити сил сказати "нi".
  Я не можу цього допустити. Чи не зараз. Не тодi, коли ми такi близькi до досягнення чогось особливого.
  Дiнеш похитав головою. Вiн мав супутниковий телефон, захований пiд плиткою на кухнi. Фарах дала йому його лише в екстрених випадках.
  Тож... це надзвичайна ситуацiя? Це вважається?
  Нахмурившись, вiн потер лоба. Вiн боровся iз собою, зважуючи всi за i проти. Зрештою вiн поступився.
  Я маю бути впевнений. Менi потрiбно бути впевненим.
  Дiнеш повернувся до вiтальнi. Так, вiн скористається супутниковим телефоном, щоб зателефонувати своєму старшому синовi в Хобартi. Дiнеш запевнив його, що все гаразд. I вiн вiдмовлятиме будь-якого з синiв вiд польотiв до Малайзiї, принаймнi, на якийсь час.
  Але Дiнеш знав, що з цим треба бути обережним. Довелося обмежити спiлкування. Жодної порожньої балаканини. Вiн мав укластися в дев'яносто секунд. Ще трохи, i американцi могли б перехопити виклик, можливо навiть вiдстежити його .
  Дiнеш пройшов на кухню. Вiн пiдiйшов до грубки i вперся в неї своєю вагою, вiдкидаючи її вбiк, потiм сiв i почав вiдривати плитку вiд пiдлоги.
  Дiнеш знав, що тут вiн порушує протокол i йде на ризик. Але обставини були винятковими, i вiн вiрив, що Фара зрозумiє.
  Я не можу дозволити своїм хлопчикам прийти сюди i дiзнатися, чим я займаюся.
  Дiнеш прибрав плитку. Вiн потягся у порожнє вiддiлення пiд пiдлогою. Вiн витяг супутниковий телефон i розiрвав пухирчасту упаковку.
  Повернувшись на балкон, вiн увiмкнув супутниковий телефон i почекав, доки вiн пiдключиться. Потiм, придушивши занепокоєння, вiн почав набирати номер.
  Дiнеш нагадав собi про дисциплiну.
  Дев'яносто секунд. Не бiльше дев'яноста секунд.
  
  Роздiл 37
  
  
  МАйя та Адам
  завантажили свiй багаж у "Нiсан" Хантера та виїхали з готелю "Гранд Мiсяць". Заради оперативної безпеки вони вирiшили, що не повернуться.
  Сидячи на задньому сидiннi разом з Юноною, Майя дивилася на мiський пейзаж, що проноситься повз. Вулиця за вулицею поцяткована бойовими пошкодженнями. Згорiлi кiстяки цивiльної технiки. Воєнiзованi формування оточують i блокують цiлi квартали.
  Майя провела пальцями по волоссю i похитала головою.
  Неймовiрний.
  Принаймнi сьогоднiшнiй наступ довело, що Хадiджа була готова i хоче йти до кiнця. I тепер вона явно збiльшувала ставку. Показати свiтовi, що нiде - навiть у Блакитнiй зонi - немає захисту вiд повстанцiв. Це була психологiчна перемога.
  Перемога Хадiджi.
  Однак це не було повiдомленням, яке було передано мейнстрiму. Звiсно нi. Це було надто складно; занадто руйнiвно.
  Тому щось iнше мало зайняти його мiсце. Щось простiше. Таким чином, офiцiйною версiєю стало те, що малайзiйська полiцiя та вiйськовi успiшно вiдбили напад, вбивши бiльшу частину федаїнiв, взявши кiлькох пiд варту i рятуючи життя тисяч невинних цивiльних осiб.
  Це була героїчна iсторiя, що легко засвоювалася, легко пiддається узагальненню, i всi iнформацiйнi агенцiї жадiбно пiдхопили її i пiшли до друку. CNN, BBC, Аль-Джазiра, всi .
  На жаль, це був лише пропагандистський хiд.
  Ага, полiтична нiсенiтниця.
  Тому що справжня правда була потворнiша.
  Коли сьогоднi вранцi сталися першi вибухи, малайзiйцi не вiдреагували досить швидко. Вони були спантеличенi, дезорганiзованi, пригнiченi. А потiм, що неймовiрно, кiлька спiвробiтникiв полiцiї та вiйськових фактично спрямували зброю проти своїх колег, i ситуацiя швидко погiршилася.
  Церковний ланцюжок розвалився, i Блакитна зона поринула у майже повну анархiю. I згущувався туман вiйни. Суперечливi повiдомлення приводили до iнформацiйного навантаження, що призводило до паралiчу поля бою.
  Не було жодного рiшення, нi формальної стратегiї.
  Нарештi, серед оргiї насильства генерал Макфарлейн i шеф Рейнор мали втрутитися i взяти вiн прямий контроль. Вони встановили дисциплiну та органiзували контратаку, i, можливо, це було добре, що вони зробили. Тому що, якби вони цього не зробили, облога була б бiльш тривалою, кривавiшою, i Бог знає, якими були б остаточнi втрати.
  Але, чорт забирай, свiт не може знати про це. Їм не можна було дозволити дiзнатися, що саме JSOC та ЦРУ припинили облогу. Тому що, якби вони це зробили, це пiдiрвало б довiру до малайзiйського режиму.
  Вашингтон, зi свого боку, був сповнений рiшучостi цього не допустити. Адмiнiстрацiю в Путраджайє - корумповану та хвору - потрiбно було утримувати на мiсцi будь-якими необхiдними засобами, незалежно вiд витрат.
  Найважливiшим активом тут була Малакська протока. Це був вузький водний шлях, що прорiзав смугу мiж Малайським пiвостровом та iндонезiйським островом Суматра. Його ширина у найвужчому мiсцi становила трохи менше трьох клiкiв, але його невеликий розмiр суперечив його величезному стратегiчному значенню. Це був один iз найжвавiших морських шляхiв у свiтi, що служив воротами мiж Iндiйським та Тихим океанами.
  Це зробило його iдеальним вузьким мiсцем.
  Побоювання полягали в тому, що якщо малайзiйський режим впаде, це може призвести до ефекту домiно, i незабаром весь регiон може згорiти. Або так мiркували.
  Майя вдихнула i подивилася на Юнона. "Гей, не заперечуєш, якщо я запитаю, який план гри прямо зараз? Як головнi боси вiдреагують на те, що сталося сьогоднi?"
  Юнона витягла шию i знизала плечима. "Ну, з усiм тим лайном, яке сталося, правила бою змiняться. Радикально".
  'Значення...?'
  "Це означає, що JSOC ранiше завдавав ударiв по одному або двох мiсцях за нiч. Але Макфарлейн заручився дозволом президента на розширення списку особливо важливих цiлей. Зараз вiн має намiр вразити щонайменше десять мiсць. I вiн хоче зробити це швидше. Сильнiше. В односторонньому порядку".
  Адам, що сидiв на передньому пасажирському сидiннi, повiльно кивнув. "Отже... генерал хоче вибивати дверi i витягувати пiдозрюваних повстанцiв з їхнiх лiжок, не порадившись iз малазiйцями".
  Хантер постукав по керму. 'Абсолютно правильно. Вiн точно не чекатиме їх схвалення. Якщо є iнформацiя, яка може бути використана, вiн вiдразу ж розпочинає справу. I вiн робить це зi своїми власними нiндзя, якщо потрiбно .
  - I що про все це думає Рейнор?
  'Головний? Вiн обережно оптимiстичний. Вiн хоче осушити болото не менше, нiж Макфарлейн. Тож вiн за прискорення операцiй iз захоплення/вбивства. Агентство та JSOC будуть працювати рука об руку. Повна синергiя. Тотальний симбiоз.
  - Вас не турбує вiдчуження малазiйцiв?
  "Ой, кому яка справа до малазiйцiв? Нехай закочують свої iстерики. Що вони збираються робити? Вигнати нас iз країни? Звичайно нi. Ми їм потрiбнi, i ми не дозволимо їм забути про це".
  Майя насупилась i похитала головою. "Вибачте, але вам не здається, що ви занадто поспiшайте з цим?"
  Хантер глянув на Майю у дзеркало заднього виду. Вiн виглядав роздратованим. 'Занадто швидко? Як?
  - Я маю на увазi, ти кажеш, що збираєшся розширити свiй список важливих цiлей. Але як ви вирiшуєте, кого вважати законною метою, а кого нi?
  "Хто пiдходить? Чорт, це просто. Будь-хто, хто допомагає чи пiдбурює повстанцiв, прямо чи опосередковано. Це еталон, який ми використовуємо. Це еталон, який ми завжди використовували".
  'Добре. Але я просто сумнiваюся у методологiї цього. Тому що для збирання людського iнтелекту потрiбен час. Розвивайте активи. Перевiрити, що реально, а що нi.
  Хантер пирхнув i зневажливо махнув рукою. - Це у минулому. I це надто повiльно. Зараз ми збираємося отримати розвiдданi в реальному часi. Ми налетимо. Вбиваємо всiх, хто чинить опiр. Захопiть будь-кого, хто поступиться. Потiм ми допитаємо цих в'язнiв. Пiт їх. I ми будемо використовувати будь-яку отриману iнформацiю, щоб вирушити в дорогу i провести бiльше операцiй iз захоплення/знищення. Це петля, хiба ти не бачиш? Абсолютно хiрургiчний. Чим бiльше нiчних рейдiв ми зробимо, тим бiльше дiзнаємось. I чим бiльше ми знатимемо, тим краще ми будемо аналiзувати терористичнi осередки".
  Адам посмикався на стiльцi, явно почуваючись некомфортно. - Я припускаю... ну, на все це буде видiлено додатковi ресурси?
  Юнона посмiхнулася i заговорила наспiваючи: - Бiнго. Бiльше готiвки. Бiльше операторiв. Бiльше феєрверкiв.
  -Звучить серйозно.
  - Серйознiше, нiж чортiв серцевий напад, дитинко.
  Майя дивилася на Юнону, потiм на Мисливця, у неї перехопило горло. Було видно, що емоцiї зараз зашкалювали. Вони прагнули ескалацiї, прагнули кровi.
  Але, чорт забирай, гарячкаючись i кваплячи подiї, вони тiльки збiльшували ймовiрнiсть помилок. Збiльшуючи побiчнi збитки та прокладаючи шлях для бiльшої вiддачi.
  Це було найгiрше розповзання мiсiї. Перекалiбрування настiльки далекосяжне, настiльки тотальне, що шляху назад вже не буде. I у Майї було погане, погане передчуття з цього приводу.
  Але, стиснувши щоки, вона втягнула повiтря i вирiшила бiльше не наполягати на цьому. Звучало так, нiби влада вже прийняла рiшення, i вiйна ось-ось вступить у зовсiм нову фазу.
  Що тато так любив говорити?
  Так.
  Наше питання не в чому. Наша справа зробити чи померти.
  
  Роздiл 38
  
  
  Роберт Колфiлд був
  заможна людина.
  Вiн жив у Шрi Махкотi, яке охороняється в селищi, якому вiддавали перевагу багатi експатрiанти. Архiтектура тутешнiх вiлл нагадувала середземноморську - суцiльно лiпнина, арки i пальми. Навiть у сутiнках все виглядало переконливiше, бiльше, нiж у життi.
  Коли Мисливець загнав їх у обнесений стiною комплекс, Адам свиснув. "Якщо це не елiтарна винятковiсть, то я не знаю, що це таке".
  - Ну, джипери. Юнона хихикнула. "Якщо у вас є це, виставляйте напоказ".
  - Поки що горить Рим?
  "Особливо, коли Рим горить".
  Майя зауважила, що безпека тут посилена.
  По периметру були усiянi сторожовi вежi та кулеметнi гнiзда, а патрулювали люди в тактичнiй формi, озброєнi штурмовими гвинтiвками та автоматичними дробовиками, i на їхнiх обличчях читалася серйознiсть.
  Вони належали до приватної вiйськової компанiї пiд назвою "Равенвуд". Так, це були елiтнi найманцi. Нiщо не зрiвняється з дешевими найманими полiцейськими в готелi "Гранд Луна".
  Зазвичай Майя ненавидiла думка, що її оточують солдати удачi. Навiть у найкращi часи вона насторожено ставилася до їхнiх мотивiв. А чому б їй не бути? Це були люди, якi билися не з почуття обов'язку чи патрiотизму, а в гонитвi за всемогутнiм доларом. Моральнi обмеження, якщо такi були, були пiдпорядкованi спекуляцiї. I це завжди дратувало Майю.
  Але, чорт забирай, їй довелося вiдкинути убiк свої забобони i зробити тут виняток. Тому що жадiбнiсть, принаймнi, було легше передбачати, нiж релiгiйну iдеологiю, i якби у неї був вибiр, вона волiла б мати справу з iноземними найманцями, а не з мiсцевою полiцiєю чи вiйськовими, особливо з огляду на нинiшнiй полiтичний клiмат.
  час дайте менi холоднокровного професiонала замiсть релiгiйного перебiжчика.
  Майя продовжувала вивчати околицi та помiтила вiдсутнiсть бойових ушкоджень. Все тут виглядало недоторканим, акуратно доглянутим, повнiстю функцiональним.
  Було очевидно, що повстанцi взагалi не намагалися вдарити на це мiсце. Можливо, це було тому, що вони не могли затягнути спальнi мiсця. Або, можливо, це тому, що вони витратили всi свої ресурси, напавши на iншi локацiї.
  У будь-якому випадку, Майя не збиралася впадати в хибне почуття самозаспокоєностi.
  Вона зберiгатиме пильнiсть; нiчого не припускати.
  Хантер звернув у провулок. Вiн зупинився бiля контрольно-пропускного пункту. Одразу за ним був особняк Роберта Колфiлда, i його неважко було не помiтити. Вiн був великим, значним, декадентським.
  П'ятеро найманцiв оточили Майю та її команду, коли вони вийшли з машини.
  Вперед вийшов найманець iз сержантськими нашивками на плечах. Вiн тримав Apple iPad i кiлька разiв водив пальцем сенсорним екраном. "Хантер Шарiф. Юнона Назарєв. Майя Рейнс. Адам Ларсен. Вiн зробив паузу i ще раз перевiрив посвiдчення особи з фотографiями на екранi. Вiн коротко кивнув. - Мiстер Колфiлд послав нас супроводжувати вас".
  Майя тонко посмiхнулася. 'Добре знати. Будь ласка, покажiть дорогу, сержанте.
  
  Роздiл 39
  
  
  Вткуриця Майя зробила крок
  в будинок Роберта Колфiлда, вона подумала, що це виглядає шикарно. Iнтер'єр виконаний у стилi неокласицизму - чiткi лiнiї та вiдкритi простори, прикрашенi витворами мистецтва iмпресiонiстiв та скандинавськими меблями.
  Все тут було в iдеальнiй симетрiї, iдеальнiй рiвновазi.
  Все, крiм самої людини.
  Коли вони увiйшли до вiтальнi, Колфiлд ходив туди-сюди, вiд його масивного тiла виходила тривожна енергiя. Вiн був одягнений у костюм-трiйку, пошитий на замовлення, iталiйський та дорогий. Трохи ефектно, враховуючи час та мiсце.
  Саме тодi Майя знала, що Колфiлд був особистiстю на кшталт А. Вiн був бездоганним перфекцiонiстом. Людина, яка волiла, щоб iншi чекали на нього, а не вiн чекав iнших .
  "Чортовий час. Остаточно! Колфiлд усмiхнувся, побачивши їх, i його м'ясисте обличчя скривилося, як у бульдога. Вiн розвернувся на пiдборах. - Ви, клоуни, змусили мене чекати весь чортiв день. Чекати, чекати i чекати. Вiн видав звук "цок-цок" i ткнув? Думаю, менi доведеться простити тебе, тому що ти там грав Джейсона Борна i дбав про всi виродки - джихадистах, якi з'являлися повсюди. мене дратує - виродки - джихадисти у Блакитнiй зонi. Я маю на увазi, у Блакитнiй зонi. Боже мiй! Коли трапляється таке лихо, i ти навiть не можеш захистити свою територiю, як ти можеш очiкувати, що я повiрю, що зможеш знайти i врятувати мого сина? Як? Колфiлд ударив кулаком по пiдлокiтнику крiсла. "Моя дружина занадто багато п'є i спить цiлими днями. А в поодиноких випадках, коли вона не спить, вона ходить у постiйному зацiпенiннi. Зомбований. Начебто вона вiдмовилася вiд життя. I нiщо з того, що я говорю чи роблю, не змiнює цього. Ти знаєш, як важко менi все це далося? Ти? Ну, а?
  Колфiлд нарештi закiнчив свою тираду i, важко дихаючи, обхопив обличчя руками i застогнав, як могутнiй локомотив, що заглух i втратив швидкiсть. Для такого великого чоловiка вiн раптово здався дуже маленьким, i в цей момент Майя не могла не пошкодувати Колфiлда.
  Вона закусила губу i дивилася на нього.
  У дiлових колах Колфiлд був вiдомий як Король олiйної пальми. Вiн мав велику частку в сотнях плантацiй, що виробляють i експортують рафiновану олiю, яка використовувалась у всьому, вiд картопляних чiпсiв до бiопалива.
  Це була позицiя величезної влади, i Колфiлд мав репутацiю найвищого хижака. Вiн завжди був голодний, завжди лаяв пiдлеглих, завжди стукав по столу. Чого вiн хотiв, вiн зазвичай отримував, i нi в кого нiколи не вистачало кмiтливостi суперечити йому. Тобто доти, доки це не зробила Хадiджа. I тепер Колфiлд зiткнувся зi своїм найгiршим кошмаром.
  Хадiдж був тим, кому вiн не мiг загрожувати. Хтось, кого вiн не змiг пiдкупити. Хтось, з ким вiн не мiг вести справи. I це зводило його з розуму.
  Майя подивилася на Адама, потiм на Хантера, потiм на Юнона. Всi вони завмерли на мiсцi, нiби не могли зрозумiти, як упоратися з цим зухвалим магнатом.
  Майя стиснула щелепи i зробила крок вперед. Вона знала, що має взяти на себе вiдповiдальнiсть у цьому iнтерв'ю.
  Заточуйте залiзо праскою.
  Повiльно, дуже повiльно, Майя сiла в крiсло з пiдголiвником навпроти Колфiлда. Вона вдихнула i заговорила рiвним тоном. - Чесно кажучи, сер, менi начхати на ваше его. Ви хулiган до мозку кiсток, i зазвичай це працює на вас у дев'яносто дев'яти вiдсотках випадкiв. Але прямо тут, прямо зараз ви зiткнулися з особистою кризою, яка не схожа нi на що, що було ранiше. Але знаєте, що? Ви, чорт забирай, знаєте все про контртерористичну роботу. Ви знаєте, чорт забирай, все про жертви, на якi пiшли мої колеги i я, щоб дiстатися до цiєї точки. А ваша оцiнка нас не лише несправедлива, а й вiдверто образлива. Так що, можливо, просто можливо, вам слiд перестати нити i проявити до нас повагу. Тому що, якщо ти цього не зробиш, ми можемо просто пiти пiшки. I, гей, можливо, ми повернемося завтра. Або, можливо, ми повернемося наступного тижня. Або, можливо, ми вирiшимо, що ти завдаєш надто багато клопоту, i взагалi не повернемося. Чи достатньо зрозумiло для вас, сер?
  Колфiлд прибрав руки вiд обличчя. Його очi почервонiли, а рот тремтiв, наче вiн був на межi чергової тиради. Але вiн явно передумав, тому тяжко проковтнув i стримав свiй гнiв.
  Майя вивчала позу Колфiлда. Вона побачила, що вiн улаштувався у своєму крiслi, поклавши руки на промежину. Пiдсвiдома ознака чоловiчої вразливостi.
  Вiн явно не звик, щоб його ставили на мiсце, i точно не жiнка. Але цього разу у нього не було вибору, окрiм як змиритися, бо вiн був розумною людиною i знав, який рахунок.
  Колфiлд промимрив крiзь стиснутi губи: "Ти правий. Менi дуже шкода."
  Майя схилила голову набiк. - Що це?
  Колфiлд вiдкашлявся i засовався. - Я сказав, що шкодую. Я був просто... засмучений. Але, чорт забирай, менi потрiбна твоя допомога.
  Майя трохи кивнула.
  Вона зберегла покерфейс.
  У глибинi душi вона ненавидiла думка поводитися як холодне стерво, справляючи враження байдужої. Але це був єдиний спосiб впоратися з особами типу А. Ви мали встановити основнi правила, встановити авторитет, втихомирити будь-якi iстерики. I зараз вона тримала Колфiлда саме там, де їй було потрiбно. Вiн був на уявному повiдку, неохоче поступливий.
  Майя розвела руками. Це був заспокiйливий жест, щедрий, але твердий. - Я знаю, що ви найняли консультанта з викрадення та викупу. Намагався зв'язатися з Хадiджею. Запропонували домовитись. I ви зробили це, незважаючи на те, що ФБР та Державний департамент США попереджали вас не робити цього. Чому?
  Обличчя Колфiлда почервонiло. - Ти знаєш чому.
  - Я хочу почути це вiд тебе.
  "Америка... не веде переговорiв з терористами. Це офiцiйна полiтика президента. Але... ми говоримо про мого сина. Мiй син. Якщо доведеться, я порушу всi правила, щоб повернути його".
  - Але поки що це не дало жодних результатiв, чи не так?
  Колфiлд нiчого не сказав. Його рум'янець посилився, i його права нога почала стукати по пiдлозi, вiрна ознака розпачу.
  Подiбно до потопаючого, Майя бачила, що йому не терпиться за щось зачепитися. Щось. Вона сподiвалася, що вiддасть його йому. "Вам цiкаво, що вiдрiзняє Хадiдж вiд iнших. Чому вона вiдкидає всi вашi спроби з нею спiлкуватися. Чому б їй просто не погодитися на викуп за вашого сина?"
  Колфiлд моргнув i насупився. Вiн перестав крутитися i нахилився вперед. 'Чому...? Чому нi?
  Майя теж нахилилася вперед, копiюючи його позу, нiби дiлячись секретом змови. - Це її iм'я.
  'Яка?'
  'Її iм'я.' Майя пiдняла брови. - Ось невеликий урок iсторiї. Трохи бiльше тисячi рокiв тому на Аравiйському пiвостровi жила жiнка на iм'я Хадiджа. Вона була дiловою жiнкою, яка належала до могутнього племенi торговцiв. Вона була самодостатня. Честолюбний. А у вiцi сорока рокiв вона познайомилася з двадцятип'ятирiчним чоловiком на iм'я Мухаммед. Майже єдине, що вони мали спiльного, те, що вони були далекими родичами. Але окрiм цього? Ну, вони не могли бути рiзнiшими. Вона була багата i освiчена, а вiн бiдний i неписьменний. Тотальна невiдповiднiсть. Але, гей, що ти знаєш? Кохання все ж таки пустило корiння i розцвiло. Хадiджа виявила, що її приваблює Мухаммед та його пророче послання нової релiгiї. I вона стала першою зверненою до iсламу". Майя зупинилася. Пiдняв палець для акценту. "Ну, це ключовий момент. Тому що, якби Хадiджа нiколи не вийшла замiж за Мухаммеда, якби вона нiколи не використовувала свого багатства i впливу для просування послання свого чоловiка, тодi цiлком iмовiрно, що Мухаммад так i залишився б нiким. Приреченi блукати пiсками пустелi. Ймовiрно, пiде до анналiв iсторiї. Нiколи не залишає свого слiду..."
  Майя вiдразу зупинилася i вiдкинулася на спинку сидiння. Вона дозволила тишi пiдкреслити момент, i Колфiлд тепер потирав руки, дивлячись у пiдлогу, глибоко замислившись. Без сумнiву, використовуючи свiй знаменитий iнтелект.
  Нарештi вiн облизав губи i хрипко посмiхнувся. 'Просто дай менi зрозумiти це правильно. Ви кажете, що... Хадiджа - наша Хадiджа - копiює себе на зразок iсторичної Хадiджi. Ось чому вона не пiде на компромiс зi мною. Я - зло. Я неправильний капiталiст. Я уявляю все, що суперечить переконанням цiєї жiнки".
  Майя кивнула головою. "Мм-м-м. Це правильно. Але з однiєю принциповою вiдмiннiстю. Вона насправдi вiрить, що Бог говорить з нею. Наприклад, вона стверджує, що чує голос Всемогутнього. I саме так вона приваблює послiдовникiв. Вона переконує їх, що бачить їхнє минуле, сьогодення та майбутнє".
  'Яка? Наприклад, екстрасенс?
  - Так, передбачення. Ясновидiння. Як хочете, так i називайте. Але рiч у тому, що вона взяла Оуена, бо має грандiозний план. Божественний план ...
  Колфiлд пирхнув. 'Так? Як нам допоможе ця тарабарщина?
  Майя зiтхнула i поглянула на Адама. Вона вирiшила, що настав час перемикати передачi i змiнювати ритм. Додайте до рiвняння ще один авторитетний голос.
  Адам схрестив руки. Вiн сприйняв це як сигнал заговорити. - Сер, це не просто тарабарщина. Навпаки, розумiння переконань Хадiджi життєво важливе. Тому що це становить основу всього - її переконання спрямовують її думки; її думки спрямовують її слова; та її слова спрямовують її дiї. Аналiзуючи все це, нам удалося скласти психометричний профiль Майєрс-Брiггс. А Хадiджа пiдпадає пiд тип особистостi ISFJ - iнтроверсiя, вiдчуття, почуття, судження".
  Майя повернулася до Колфiлда. "Якщо говорити простою мовою, Хадiдж має захисну особистiсть. I вона вважає себе опiкуном. Як Мати Тереза. Або Роза Паркс. Або Клара Бертон. Хтось, хто сильно iдентифiкує себе з пригнобленими i пригнобленими. Хтось, хто зробить все, щоб виправити гаданий соцiальний дисбаланс". Майя кивнула головою. "I для Хадiджi мотивацiя набагато сильнiша. Тому що вона вважає, що її людей вбивають. Їхня традицiйна спадщина знищується".
  Адам пiдняв пiдборiддя. "Ось чому вона публiкує вiдео, що пiдтверджує життя, прямо в Iнтернетi. Син вiдомого американського невiрного? Ах, так. Ось що робить сценарiй гiдним висвiтлення в пресi. В iншому випадку те, що вiдбувається в Малайзiї, було б черговою громадянською вiйною в iншiй країнi третього свiту. Легко для свiту цього треба iгнорувати. Свiту легко забути. особливим.
  Майя сказала: "Вона також знає, що поки у неї є Оуен, Сполученi Штати будуть уникати ударiв у вiдповiдь з повiтря, побоюючись завдати йому шкоди. Вiн живий щит, i вона буде тримати його поруч. I пiд близьким я маю на увазi поруч з нею. Тому що зараз вiн найкращий iнструмент пропаганди, який у неї є.
  Колфiлд тепер стиснув зуби. Вiн провiв рукою по своїй лисiй головi. "Але нiщо з цього не наближає нас до повернення мого хлопчика".
  Адам посмiхнувся. "Навпаки, складання профiлю Хадiджi - це перший крок до його повернення. I ми можемо з деякою часткою впевненостi сказати, що вона тримає його десь у тропiчних лiсах Паханга".
  Колфiлд недовiрливо дивився на Адама. - А звiдки ви це знаєте?
  "Стратегiчно це має сенс. Це досить близько до Куала-Лумпуру, але в той же час досить далеко. I вiн пропонує безлiч укриттiв та укриттiв. Топографiю важко спостерiгати чи проникнути в неї".
  "Оскiльки, чорт забирай, ця жiнка завантажує всi цi вiдео?"
  - Все просто - вона уникає електронного спiлкування, наскiльки це можливо, i покладається на мережу кур'єрiв, щоб доставляти iнформацiю в глухий кут i з неї. Ось її командно-адмiнiстративна структура. Стара школа, але ефективна.
  Колфiлд ляснув долонею по колiна, гiрко засмiявшись. 'О, круто. Так от як вона крутиться довкола ЦРУ. Будучи луддитом та використовуючи доiсторичнi методи. Фантастика Чудовий. Тобi нудно? Тому що я страшенно впевнений.
  Хантер i Юнона обмiнялися збентеженими поглядами, але нiчого не сказали.
  Майя нахилилася вперед i стримано посмiхнулася до Колфiлда. - Це не глухий кут, сер. Тому що я можу обiцяти вам: покладатися на мережу кур'єрiв - це, по сутi, пролом у бронi Хадiджi. I якщо ми зможемо зламати цю вразливiсть i використовувати її, ми матимемо хороший шанс вiдстежити її.
  Адам кивнув головою. - I якщо ми зможемо знайти Хадiджу, то зможемо знайти i вашого сина. Тому що все це схоже на клубок пряжi. Все, що нам потрiбно зробити, це знайти одну крихiтну ниточку та потягнути за неї. I все це розплутається.
  Колфiлд рiзко вдихнув i вiдкинувся на спинку сидiння. Вiн дуже повiльно похитав головою, по його обличчю ковзнула покiрнiсть. - Що ж, я дуже сподiваюся, що ви, секретнi агенти, знаєте, що робите. Я дуже на це дуже сподiваюся. Тому що вiд цього залежить життя мого хлопчика.
  
  Роздiл 40
  
  
  ЧАСпiд дав
  втомлений стогiн, коли вiн вiдiгнав їх вiд будинку Роберта Колфiлда. "Менi дуже не хочеться тебе розчаровувати, але я думаю, що ти занадто далеко йдеш назустрiч своїй удачi. Ця людина є великим донором Super PAC у колах Вашингтона. Повiрте менi, ви не хочете обiцяти йому те, що не в змозi виконати".
  "Колфiлд був розгублений i роздратований", - сказала Майя. "Менi потрiбно було його заспокоїти. Переконайтеся, що ми робимо все можливе, щоб вирiшити ситуацiю".
  - Давши йому хибну надiю?
  - Це не хибна надiя. У нас є план повернення Оуена. I ми доведемо справу до кiнця.
  Юнона скривила губи. "Гей, ось тобi i справдi, синиця, - у нас зараз немає реальних даних. Ми навiть уявлення не маємо, як Хадiджа керує своїми кур'єрами".
  'Ще нi.' Адам тицьнув пальцем у нiс. - Але ми можемо почати з очевидного - iз сьогоднiшнього наступу на Блакитну зону. Спочатку сплячi пройшли перевiрку безпеки. Потiм вони роздобули деяку солодку зброю та спорядження. А потiм вони розв'язали насильство у синхронiзованi термiни. I той факт, що Хадiджа координувала все це, не викликаючи жодних небезпек, показує певний ступiнь витонченостi, вам не здається?
  "Боже, це показує, що малайзiйська адмiнiстрацiя страшенно корумпована. I що б ми не вирiшили робити з цього моменту, нам доведеться робити це, не покладаючись на цих клоунiв".
  - Згодна, - сказала Майя. "Мiсцевi полiтики ведуть двоособисту гру. Принаймнi деякi з них є спiвучасниками. Там немає аргументу. Але все-таки, як вийшло, що вашi оперативники на мiсцях заздалегiдь не помiтили жодних попереджувальних сигналiв?"
  - Ну, гей, тому що ми не придiляли належної уваги тому, що дiялося на землi, - сказала Юнона. "Ми були надто зайнятi тим, що вiдбувалося за межами Блакитної зони, а не тим, що вiдбувалося всерединi. I Хадiджа, очевидно, скористалася цим i пересунула свої спальнi мiсця непомiтно для нас".
  Хантер розправив плечi. - Так, вона використовувала вирiз.
  Майя кивнула головою. "Можливо, кiлька вирiзок".
  Говорячи мовою розвiдки, пiдставна людина була посередником, вiдповiдальним за передачу iнформацiї вiд куратора до сплячого, що становило частину таємного ланцюжка. I за задумом цю людину часто iзолювали; працює лише за принципом службової необхiдностi.
  Хантер зiтхнув. 'Добре. Якi вирiзи ви маєте на увазi?
  "Може бути щось таке ж просте, як листоноша, що працює у схованцi пiд час своїх повсякденних справ. Або це може бути щось настiльки ж складне, як власник магазину, що виконує прохiд щiткою, керуючи законним кедай ранкiтом. Справа в тому, що мережа повинна виглядати природно. Звичайний. i агенти не помiтили б.
  'Справедливо. Агенти Хадiджi ховаються у всiх на очах. То як же нам їх знайти?
  - Ну, нiхто не кине камiнь у озеро, не залишивши на водi брижi. Не має значення, наскiльки маленький камiнь. Вiн все ще залишає брижi.
  "Рiпл? Яка? Ви збираєтеся дати нам дисертацiю Стiвена Хокiнга зараз?"
  "Послухайте, на стратегiчному рiвнi Хадiджа зазвичай уникає електронiки. Ми це встановили. Ось чому перед нападом не було телефонних дзвiнкiв, якi можна було б прослухати; нiяких листiв для перехоплення. А як щодо тактичного рiвня? А пiд час самої атаки? кулi. Це просто нереально".
  - Добре, - сказала Юнона. - Значить, ви кажете, що вона досi вдається до електронних засобiв зв'язку, коли їй це потрiбно?
  - Вибiрково, так. Майя розстебнула рюкзак i витягла одну з рацiй, яку вона взяла у мертвих федаїнiв у ресторанi готелю. Вона передала його Юнонi. - Ось про що я говорю. Зашифрований двостороннiй радiозв'язок. Це те, що використовували танго пiд час штурму".
  Юнона дивилася на рацiю. "Це складне спорядження. Як ви думаєте, Хадiджа дiйсно використовувала його для управлiння та контролю в реальному часi?"
  - Сама Хадiджа? Навряд. Я думаю, що вона використовувала кур'єрiв, щоб передати iнструкцiї перед нападом. А пiд час самого заходу? Ну, вона була б неуважна. Сплячi землi мали нести вiдповiдальнiсть за координацiю. Звичайно, Хадiджа дала їм всеосяжну стратегiю, але вони мали реалiзувати її на тактичному рiвнi, iмпровiзуючи, якщо потрiбно.
  - Хм, якщо це не хитрiсть, то я не знаю, що таке...
  "Перевiрте серiйний номер по радiо".
  Юнона нахилила рацiю та перевiрила дно. 'Ну, що ти знаєш? Серiйний номер був стертий та очищений. Вiн гладкий, як попка немовляти".
  'Ага.' Адам посмiхнувся. "Ми вже бачили подiбнi методи роботи. I ми знаємо, з ким треба поговорити".
  Хантер кинув погляд убiк. 'Справдi? Хто?
  
  Роздiл 41
  
  
  Тiй зробив
  їхнiй шлях до центру мiста в Чоу Кiт .
  Це була найгiрша сторона Блакитної зони, де нiчнi ринки просто неба i потогiннi майстернi боролися за мiсце поряд з борделями i масажними салонами, а серед усього цього стояли житловi квартири, сiрi i безликi, що височiли, як пам'ятники з iншої епохи. .
  Це було робоче гетто, де людей було забито в блоковi блоки, а мiське розкладання гнило всюди.
  Дивлячись у вiкно машини, Майя помiтила, що район кишить напрочуд великою кiлькiстю автомобiлiв та пiшоходiв. Начебто тутешнi люди не надто переймалися наступом на Блакитну зону. Або, можливо, вони були просто фаталiстами у своєму свiтоглядi, не звертаючи уваги на подiю, приймаючи її спокiйно.
  Майя не могла їх звинувачувати.
  Цi люди були нижчим класом - коробейники, чорнороби, слуги. Саме вони змушували обертатися колеса цивiлiзацiї, виконуючи всю важку роботу, яку нiхто iнший робити не хотiв. Це означало утримання дорiг та будiвель, транспортування їжi та припасiв, прибирання за багатими та привiлейованими.
  Бiгаючи очима, Майя не змогла виявити тут жодних слiдiв бойових ушкоджень. Очевидно, федаїни зосередилися на нападi на процвiтаючi райони, але залишили Чоу Кiт за дужками.
  Майя задумалася про це.
  На вiдмiну вiд посиленої резиденцiї Роберта Колфiлда в Шрi Махкотi, тут слiди безпеки були незначними. Зрештою, нiхто не хотiв витрачати ресурси на турботу про бiдних. У всякому разi, бiдняки мали самi про себе подбати.
  Тож Хадiджа уникала Чоу Кiта не тому, що боялася опору. Нi, її причини були глибшими. Майя вважала, що жiнка наслiдувала стратегiю Робiн Гуда: вдарити по багатих, але пощадити бiдних.
  Орiєнтуючись на один вiдсоток найбагатших людей, вона демонструє солiдарнiсть iз найбiднiшими дев'яносто дев'ятьма вiдсотками. Вона змушує пригноблених вболiвати за неї, i в процесi вона нагнiтає ще бiльше обурення проти правлячої елiти.
  Це були класичнi психологiчнi операцiї.
  Похитнути серця та уми.
  Роздiляй i володарюй.
  Це означає, що ми вiдстаємо, граємо в наздоганяння. I нам, чорт забирай, потрiбно виправити це якнайшвидше.
  Майя вiдстебнула ремiнь безпеки, коли Хантер направив машину в брудний провулок. Вiн припаркувався за баком для смiття i заглушив двигун .
  Коли Майя спустилася, вона вдихнула запах смiття. Бiля її нiг снували таргани, поруч дзюрчали водостiчнi труби.
  вухо аудiоприймач .
  Оскiльки стiльниковi мережi ще не працювали, вони не могли покладатися на свої телефони, щоб залишатися на зв'язку. Радiопередавачi послужать наступною найкращою рiччю.
  Поряд з нею Хантер екiпiрувався так само i одягнув сонгкок - традицiйну малайську кепку.
  Їхнi азiатськi риси дозволяли їм зiйти за мiсцеву пару i злитися з натовпом. Це була технiка, вiдома як зниження профiлю - використання культурних нюансiв, щоб приховати свої справжнi намiри.
  Адам та Юнона теж будуть у парi. Звичайно, їх захiднi риси означали, що вони будуть трохи видiлятися, особливо в цьому районi, але це не обов'язково було погано.
  Притулившись до тiнi, Майя прослизнула повз смiттєвий контейнер i виглянула з провулка. Вона озирнулася в далечiнь, потiм поблизу, спостерiгаючи за пiшоходами на тротуарi, а також за автомобiлями, що проїжджають повз. Особливу увагу вона придiлила мотоциклам, де мiсцевi жителi часто їздили без шоломiв, протискаючись мiж машинами.
  Майя згадала, чому тато вчив її контрстеженню.
  Вiдчуй вулицю, дитинко. Використовуйте усi свої почуття. Вберiть ауру, вiбрацiї. Пориньте в нього.
  Майя зiтхнула, її обличчя спохмурнiло вiд зосередженостi, намагаючись визначити, чи не вiдчувається щось недоречним. Але поки що нiчого не зареєстровано як загроза. Безпосередня близькiсть виглядала ясною.
  Майя видихнула, потiм кивнула. 'Добре. Час гри.
  'Добре. Рухаючий. Адам тримав Юнону за руку, коли вони вийшли iз-за спини Майї. Вони вилетiли з провулка i вискочили на тротуар, прикидаючись парою емiгрантiв, що вирушила на неквапливу прогулянку.
  Сама їхня присутнiсть створювала опуклий пiдпис, залишаючи за собою брижi.
  це i розраховувала.
  Вона почекала, давши Адамовi та Джуно п'ятнадцятисекундну фору, перш нiж пiти з Хантером. Вони, звiсно, не трималися за руки. Вони вдавали консервативної мусульманської парою.
  Поки вона йшла, Майя розслабила м'язи, вiдчуваючи, як шкiра поколює вiд вологостi. Вона прислухалася до ритму мiського гетто, до гудкiв автомобiлiв навколо, до балаканини людей на безлiчi дiалектiв. У повiтрi важко висiв запах вихлопних газiв.
  Просто попереду Адам i Юнона непогано просувалися вперед. Вони перетнули вулицю i були вже на iншому боцi.
  Але Майя i Хантер не пiшли за ними. Натомiсть вони вiдступили, зайнявши дiагональну позицiю на своєму кiнцi вулицi, йдучи за Адамом та Юноною на вiдстанi двадцяти метрiв. Це було досить близько, щоб тримати їх у полi зору, але досить далеко, щоб не викликати жодних пiдозр.
  Незабаром Адам та Юнона доїхали до перехрестя i повернули за рiг. Пасар малам був прямо попереду. Нiчний базар. Вiн був яскраво освiтлений i барвистий. Продавцi кричали, пропонуючи свої товари. Долинав запах гострої їжi та екзотичних ароматiв.
  Але Адам i Юнона залишилися на периферiї ринку. Вони ще не пiрнали у натовп. Натомiсть вони рухалися елiптичною петлею, огинаючи блок .
  Як i очiкувалося, вони привернули цiкавi погляди мiсцевих жителiв навколо себе.
  Майя вiдчувала вiбрацiї.
  Ким була ця пара Мет Саллех? Чому вони бродили Чоу Кiт пiсля настання темряви? Вони шукали екзотичних гострих вiдчуттiв?
  Так, захiдники i декаденти, i дивнi...
  Майя майже могла вiдчувати пiдсвiдомi думки мiсцевих жителiв. Це було так само вiдчутно, як i електрична енергiя. Тепер вона була в зонi, повнiстю зосереджена, її внутрiшнiй радар цокав.
  Вона пiдiбгала губи, стежачи за лiнiями огляду, шукаючи слiди ворожих намiрiв. Вона перевiрила пiшоходiв, якi намагалися повторити рухи Адама та Юнони або намагалися вдати, що це не так. I оглядала машини навколо себе - припаркованi чи проїжджаючi. Вона перевiрила, чи немає в когось затемненого скла, тому що тонованi вiкна були безперечною принадою для таємних спостерiгачiв.
  Майя знала, як важливо залишатися напоготовi.
  Зрештою, їхньою потенцiйною опозицiєю тут може стати Особливий вiддiл.
  Це була таємна полiцiя Малайзiї, якiй було доручено захищати державу та придушувати iнакодумство. У них була звичка посилати польовi групи пiд прикриттям, у просторiччi вiдомi як художники тротуарами, щоб нишпорити по Чоу-Кiт.
  Офiцiйно вони робили це, щоб тримати вухо гостро та винюхувати пiдривну дiяльнiсть. Проте неофiцiйно їх розпорядок було розроблено, щоб залякати мiсцевих жителiв.
  Спецiальне вiддiлення, як i бiльшiсть установ у Малайзiї, було корумповано наскрiзь та отримувало незаконний прибуток за рахунок "лiцензування". Це був ввiчливий спосiб сказати, що вони займалися рекетом, вимагаючи регулярнi платежi з вуличних торговцiв та домовласникiв.
  Якщо платили, життя залишалося непоганим.
  Але якщо ви цього не зробите, вам порвуть вашi юридичнi документи, i ви ризикуєте бути вигнаним iз Блакитної зони.
  Ага, "лiцензiя".
  Це був безжальний вибiр.
  Це був iгровий майданчик Особливого вiддiлу, i вони були незаперечними хулiганами. У них був прибутковий рахунок, i вони люто захищатимуть його. Це робило їх чутливими до будь-якого вторгнення стороннiх.
  Говорячи мовою розвiдки, Чоу-Кiт був забороненою територiєю - мiсцем, де не можна було сподiватися протриматися надто довго, не обпiкшись.
  За будь-яких iнших обставин Майя уникала б цього району.
  Навiщо випробовувати долю?
  Навiщо злити їх гаданих союзникiв?
  Це йшло врозрiз iз встановленим ремеслом.
  Проте Майя знала, що її актив - нервовий хлопець. Його позивний був "Лотос", i вiн вiдправив закодоване повiдомлення, наполягаючи на зустрiчi лише у Чоу-Кiт.
  Звичайно, Майя могла вiдхилити його прохання i дати йому вказiвку перейти на iнше мiсце. Але який би був сенс? Лотос був схожий на черепаху, яка ховає голову назад у панцир, якщо починає хвилюватися.
  Ну не може у нас такого...
  Майя знала, що з активом треба поводитися обережно.
  Їй довелося зробити поправку на це.
  Крiм того, Лотус мав досить вагому причину наполягати на Чоу Кiтi. Пiсля наступу на Блакитну зону Особливе вiддiлення буде зайняте судово-медичною експертизою та слiдчою роботою. Вони будуть зосередженi на прочiсуваннi блискучих районiв, де вiдбувалися напади, а це означає, що їхня присутнiсть тут буде практично нульовою.
  Кращого часу для зустрiчi не було.
  Якщо ми робимо це правильно, то ризик керуємо.
  У цей момент у навушнику Майї затрiщав голос Адама: "Зодiак Справжнiй, це Зодiак Один". Як наш тепловий стан?
  Майя ще раз оглянула своє оточення, потiм глянула на Хантера.
  Вiн потягся i почухав нiс, що було сигналом до повного вiдбою.
  Майя кивнула i сказала в мiкрофон зi шпильковою головкою: "Це Актуальний Зодiак". Стежка поки що холодна. Нема спостерiгачiв. Жодних тiней.
  'Скопiюй це. Давайте трохи струсимо.
  'Звучить чудово. Продовжуйте.
  Попереду Адам та Юнона почали прискорюватись. Вони рвонули лiворуч тiльки для того, щоб в останнiй момент повернути праворуч. Потiм вони перетнули вулицю на наступному перехрестi, повертаючи праворуч, тiльки для того, щоб пiти лiворуч. Вони рухалися хаотичною орбiтою, агресивно входячи в повороти. Потiм вони дали заднiй хiд, рухаючись за годинниковою стрiлкою проти годинникової стрiлки, знову перетинаючи вулицю.
  Це був хореографiчний танець.
  Майя вiдчувала, як адреналiн зiгрiває її живiт, коли вона виконувала рухи, зберiгаючи плавнiсть рухiв, перевiряючи, перевiряючи та перевiряючи ще раз .
  Цей забiг з виявлення стеження був розроблений у тому, щоб ухилятися вiд будь-яких художникiв по тротуару. Нi, вони використовували Адама та Юнону як приманку не просто так. Мета тут полягала в тому, щоб подразнити вiдповiдь i позбутися будь-якого освiтлення.
  Як би Майя не довiряла судженню Лотос про те, що особливого вiддiлення тут не iснує, вона вважала, що найкраще перевiрити це переконання.
  Так, довiряй, але перевiряй...
  "Як наш тепловий стан?" - Запитав Адам.
  Майя повернула голову, роблячи ще один помах. "Все ще холодний, як лiд".
  'Добре. Ми повертаємось до мети.
  'Роджер.'
  Адам i Юнона сповiльнили крок i повернулися до базару, прогулюючись його околицею.
  - Ми чорнi? - Запитав Адам.
  "Ми чорнi", - сказала Майя, остаточно пiдтверджуючи, що вони в безпецi.
  'Скопiюй це. Iди в черево звiра, коли будеш готовий.
  Майя та Хантер прискорили кроки та обiгнали Адама та Юнону. Потiм вони увiйшли на базар, пiрнувши прямо в юрбу.
  Майя вдихнула запах поту, парфумiв та спецiй. Було жарко i душно, а торговцi довкола жестикулювали та кричали, продаючи все, вiд свiжих фруктiв до пiдроблених сумочок.
  Майя витягла шию. Прямо попереду була закусочна мамак, де були розставленi переноснi столи та стiльцi.
  Вона оглянула то далеко, то близько.
  I... саме тодi вона побачила його.
  Лотос.
  Вiн сидiв за столом, згорбившись над тарiлкою айс каканг - мiсцевого десерту з колотого льоду та червоної квасолi. На ньому була спортивна кепка iз сонцезахисними окулярами зверху. Це був заздалегiдь пiдготовлений сигнал - вiн виконав свiй власний SDR i був поза зоною покриття.
  наближатися можна було безпечно.
  
  Роздiл 42
  
  
  Субiгаючий
  чоловiк знову пробудив у Майї сирi спогади.
  Це був тато - Натан Рейнс - який спочатку найняв Lotus як актив, а потiм перетворив його на цiнне джерело.
  Його справжнє iм'я Нiколас Чен, i вiн був помiчником суперiнтенданту у Особливому вiддiлi. Вiн прослужив двадцять п'ять рокiв, займаючись усiм вiд геополiтичного аналiзу до боротьби з тероризмом. Але, зрештою, вiн уперся у скляну стелю, i його кар'єра рiзко зупинилася, i все тому, що вiн був етнiчним китайцем, що було дивним в органiзацiї, що складається переважно з малайцiв. Що ще гiрше, вiн був християнином, що призводило його до розбiжностей зi своїми колегами, всi з яких дотримувалися доктрини ваххабiтiв.
  Звiсно, мiг би полегшити собi життя, прийнявши iслам. Або так, або вибрати достроковий вихiд на пенсiю та перейти до приватного сектору. Але вiн був упертою людиною, i в нього була своя гордiсть.
  Якось тато сказав Майї, що змусити когось зрадити свого роботодавця не так вже й складно. Все, що вам потрiбно це проста абревiатура. MICE - грошi, iдеологiя, компромiс, его.
  Лотосу вдалося поставити всi цi галочки. Вiн був середнiх рокiв i засмучений, вiдчуваючи, що його кар'єра йде рейками. Крiм того, його старша дочка була на порозi закiнчення середньої школи, а друга не сильно вiдставала, а це означало, що йому треба було думати про їхнє майбутнє.
  Про те, щоб вступити до мiсцевого унiверситету, не могло бути й мови. Якiсть запропонованої освiти була огидною, крiм того, iснували расовi квоти, а це означало, що малайцям вiддавали перевагу перед немалайцями.
  Лотос не хотiла опускатись так низько. Вiн мрiяв вiдправити своїх дочок на Захiд для здобуття вищої освiти. Саме цього прагнув кожен хороший батько. Але коли вартiсть мiсцевої валюти рiзко впала через гiперiнфляцiю та нестабiльнiсть, вiн уперся в цегляну стiну.
  доньки обiйдеться щонайменше три мiльйони ринггiтiв.
  Це означало шiсть мiльйонiв для обох його дiтей .
  Це було смiшно астрономiчно, а у Lotus просто не було таких грошей.
  Отже, тато проаналiзував уразливiсть цiєї людини i звернувся до неї з пропозицiєю, вiд якої вона не могла вiдмовитися - обiцянка повнiстю оплачуваної стипендiї для його дiтей у Новiй Зеландiї, а також запевнення, що сiм'я зрештою зможе облаштуватись. у комфортне нове життя там. Їм будуть данi новi особистостi; чистий лист; шанс почати спочатку.
  Lotus схопилася за цю нагоду. А чому б i нi? Вiн уже вирiс, щоб зневажати свою країну i те, що вона вiдстоювала. Отже, крадiжка iнформацiї та її передача були для нього природним прогресом. Це зробило його iдеальним активом-подвiйним агентом у Особливому вiддiлi.
  Майя майже могла чути слова тата, що луною вiддаються у неї в головi.
  Людинi властиво бажати кращого для своєї сiм'ї, дитинко. Бiльшiсть малазiйцiв iз грошима вже залишають країну. Принаймнi вони пiдстраховуються та вiдправляють своїх дiтей за кордон. Чому Lotus не отримати шанс на це? Система пiдвела його, i вiн прагне розплати. Тому вiн дає нам те, що ми хочемо, а ми йому те, що хоче. Це чесний обмiн. Просто i нехитро. Усi йдуть задоволенi.
  Майя стиснула зуби.
  Так, це було просто i нехитро, аж до того моменту, як тата вбили. Саме тодi всi чортовi полiтики на батькiвщинi рiзко заморозили Перший Вiддiл, призупинивши всi активнi операцiї на час проведення парламентського розслiдування.
  На щастя, проте, мама - Дейрдре Рейнс - завбачливо створила чорний бюджетний фонд для пiдкупу та використала його, щоб продовжувати виплачувати Lotus щомiсячний гонорар. Цього було достатньо, щоб забезпечити лояльнiсть людини до того моменту, коли вони зможуть реактивувати її.
  Ну, цей час був зараз.
  Майя вдихнула. Коли Папи не стало, на неї поклали обов'язки куратора Лотоса. Її нерви були напруженi, але вона не могла дозволити цьому взяти над собою гору.
  Фокус...
  I з цими словами Майя видихнула та вiдiрвалася вiд Хантера. Вона пiдiйшла до Лотоса. Команда Зодiак, актив пiдтверджений як чорний. Висуваємося на зв'язок.
  - Зрозумiло, - сказав Адам. "Просто крикнiть, якщо ми вам знадобимося".
  Майя кивнула головою. "Копiя".
  Їй не треба було дивитися. Вона вже знала, що Адам i Юнона розосередяться, прикриваючи її ззаду, виступаючи як охорона. Тим часом Хантер теж затримувався поблизу, включно з портативним радiочастотним глушником, який був у нього в пояснiй сумцi .
  Це буде служити для вiдключення будь-яких незаконних частот, блокування пристроїв, що пiдслухують, i записуючого обладнання, просто на всяк випадок. Проте зв'язок групи продовжував працювати без перешкод. Вони працювали на зашифрованiй смузi пропускання, яка не зазнавала впливу глушилки.
  Майя пiдсунула стiлець i сiла поряд iз Лотос. Вона вказала на миску з айс каканг i кинула виклик: "Схоже, це гарне частування для такої спекотної ночi".
  Лотос пiдвела очi i посмiхнулася. Вiн дав правильну вiдповiдь: "Це найкраще частування в мiстi". Мiй коханий.
  Встановивши їхню сумлiннiсть, Майя нахилилася ближче. - Як ти тримаєшся?
  Лотос зiтхнув. Його плечi були згорбленi, а обличчя виражало напругу. "Я намагаюся зберегти розум".
  "Наступ на Блакитну зону було поганим".
  "Дуже погано".
  - Як твоя сiм'я?
  - Вони наляканi, але у безпецi. Вони чули вибухи та стрiлянину, але нiколи не наближалися до реальної небезпеки. Слава богу.
  Майя вирiшила, що зараз саме час повiдомити такi необхiднi хорошi новини. 'Добре. Послухай, ми рухаємося вперед, витягуючи твоїх дiтей.
  Лотос моргнула i випросталася, ледве стримуючи зiтхання. " Правда?"
  'Справдi дуже. Їхнi студентськi вiзи щойно були схваленi, i ми органiзуємо для них проживання в сiм'ї".
  "Проживання в сiм'ї? Ви маєте на увазi... прийомну сiм'ю?"
  'Ось так. Прийомними батьками стануть Стiв та Бернадiн Хавертiн. Я перевiрив їх сам. Вони хорошi християни, i вони мають власнi дiти - Алекс i Ребекка. Це люблячий будинок. Про ваших дiтей добре пiклуватимуться.
  'Ух ти. Я... я не очiкував цього.
  Майя пiдiйшла i поплескала його по руцi. "Гей, я знаю, що ти чекав i сподiвався на це довгий час. I перепрошую за затримку. Було багато перегинiв, якi потрiбно було вирiшити; обручi, через якi можна перестрибнути. Але ми цiнуємо вашу службу. Ми дiйсно робимо. Ось чому ми продовжуємо це .
  Очi Лотоса стали вологими, i вiн проковтнув, його щоки тремтiли. Йому знадобилася мить, перш нiж вiн змiг вiдновити самовладання. 'Дякую. Просто... дякую. Ти не знаєш, що це означає для мене. Я нiколи не думав, що цей день настане.
  "Ми завжди виконуємо свої обiцянки. Завжди. I ось щось, що допоможе вашiй родинi з переходом". Майя дiстала з кишенi Ролекс i передала Лотос пiд столом.
  Розкiшний годинник був портативною формою багатства. Вони зберiгали свою вартiсть незалежно вiд економiчної ситуацiї, i їх можна було легко продати на чорному ринку за готiвку. Що ще важливiше, не буде жодного цифрового слiду; немає паперового слiду.
  Майя посмiхнулася. "Все, що вам потрiбно зробити, це вiдвезти своїх дiтей до Сiнгапуру. Нашi люди у вищiй комiсiї заберуть його звiдти".
  Лотос витер вологi очi. Вiн схлипнув i посмiхнувся. - Так, я можу це зробити. У мене є брат у Сiнгапурi. Я пошлю до нього своїх дiвчаток.
  'Гарний. Ми зв'яжемося з твоїм братом.
  "Якi термiни?"
  "Один мiсяць".
  Лотос засмiявся. - Тодi у нас повно часу, щоби пiдготуватися. Мої дiвчатка будуть у захватi".
  - Я впевнений, що вони будуть. Ви матимете багато покупок. Багато пiдготовки.
  - О, я не можу дочекатися. Це вiдбувається. Це справдi вiдбувається. Нарештi..."
  Майя побачила, що Лотос був у нестямi вiд радостi i сповнений надiй. Їй приносило певне задоволення те, що вона змогла зробити це для нього.
  Бути добрим куратором означало пiклуватися про добробут свого агента; робити все можливе, щоб виховати та захистити його. Це була справжня дружба, i ви мали пiдтримувати емпатичний зв'язок.
  У цьому полягає суть HUMINT - людського iнтелекту .
  Майя провела рукою по хустцi. Вона подбала про потреби Лотус. Тепер вона могла зайнятися справою. - Слухайте, нам потрiбна ваша допомога. Я був там у готелi Гранд Мiсяць, коли на нього напали сьогоднi вранцi. У повстанцiв, яких ми знищили, було дуже складне спорядження - зашифрованi рацiї зi стертими серiйними номерами.
  Лотос знизав плечима i встромив ложку в ай каканг. Тепер воно перетворилося на сльоту i виглядало неапетитно. Вiн вiдсунув миску убiк. "Ну, спецвiддiл брудний. Ми все це знаємо. Так що я не здивуюся, якщо цi радiоприймачi з'являться в нашому iнвентарi. Можливо, хтось усерединi вкрав їх, а потiм продав з аукцiону на чорному ринку. Це сталося б не вперше".
  "Саме тому серiйнi номери були стертi".
  'Абсолютно правильно. Щоб замаскувати мiсце походження.
  'Добре. А сатфони? Вам вiдомо про когось iз зниклих безвiсти?
  "Речi постiйно пропадають, i спiвробiтники часто не повiдомляють про це. Так що нiякої вiдповiдальностi. Але менi вдалося вiдкопати наступну кращу рiч. Лотос передав Майє флешку пiд столом. - Тут ви знайдете електроннi таблицi з детальною iнформацiєю про наше обладнання i витратних матерiалах . якихось невiдповiдностей. Однак я вважаю, що наведенi тут номери IMSI та IMEI все одно будуть вам цiкавi..."
  Майя кивнула, розумiючи.
  IMSI був скороченням вiд International Mobile Subscriber Identity, серiйного номера, що використовується SIM-картами, що працюють у мережi або супутниковiй мережi.
  Тим часом, IMEI був скороченням вiд International Mobile Station Equipment Identity, ще одного серiйного номера, закодованого в телефоннiй трубцi.
  Lotus продовжила: "Якщо ви можете зiставити їх iз будь-якими сигналами, якi ви перехоплюєте в польових умовах, що ж, вам може пощастити".
  Майя вигнула брови. "Мм. Може призвести до чогось дiєвого".
  'Можливо. Я впевнений, що ви знаєте, що важко вiдстежити зашифрованi радiопередачi. Тим не менш, це набагато простiше, якщо ви намагаєтеся знайти будинок на супутниковому телефонi. Якщо хтось активно використовує його, ви можете легко отримати номери IMSI та IMEI, коли вони передаються через мережу ".
  'Звучить як план. Що ж, я вражений. Я справдi. Дякую, що зробили все можливе".
  - Це зовсiм не проблема. Я хочу зробити все, що в моїх силах, щоб допомогти. Чого б це не коштувало, щоб повернути Оуена Колфiлда його родинi".
  'Звичайно. Це те, чого ми всi хочемо. Я триматиму вас в курсi наших успiхiв. Майя вiдсунула стiлець i встала. - Ми скоро знову поговоримо, мiй друже.
  Лотос вiдсалютував їй двома пальцями. "До наступного разу".
  Майя обернулася, прослизнувши назад у натовп. Вона ввiмкнула свiй мiкрофон. "Команда Зодiак, посилка в безпецi. Час йти.
  Адам сказав: "Роджер. Ми прямо позаду вас".
  Хантер пiдiйшов до Майї. - Ти отримав щось хороше?
  Вона засунула флешку йому в руку. "Щось потенцiйно гарне. Ви повиннi змусити своїх яйцеголових проаналiзувати це прямо зараз. Тут у нас може бути скарбниця".
  Хантер посмiхнувся. - Ну, про чортовий час.
  
  Роздiл 43
  
  
  ОВень обiцяв
  собi, що сьогоднi буде нiч, коли вiн втiк.
  Єдиною проблемою був час.
  Лежачи без сну у своєму спальному мiшку, вiн слухав розмову i смiх, що долинали з-за меж його намету. Терористи здавалися щасливими, що дивно. Зазвичай вони були тихими та серйозними.
  Але щось змiнилося. Щось велике. I тому вони святкували. Деякi з них спiвали арабською мовою. Вiн не розумiв мови, але впiзнавав її ритм. У школi так спiвали його друзi-мусульмани. Вони називали це нашид-читання iсламської поезiї.
  Оуен проiгнорував спiв i зосередився на iнших терористах, якi розмовляли один з одним малайською мовою. Його володiння мовою було базовим, i вони часто говорили дуже швидко, щоб вiн мiг повнiстю їх зрозумiти. Але вiн впiймав їх на згадку про блакитну зону, i вони продовжували використовувати слова кеяян i operasi, що означало "успiх" i "операцiя".
  Їхнє хвилювання було очевидним. Треба було статися щось важливе. Чи щось важливе вже сталося?
  Оуен не мiг бути певний.
  Насилу видихнувши, вiн сiв. Повiльно, дуже повiльно вiн вибрався зi спального мiшка, нахилився вперед на колiнах i заглянув через москiтну сiтку бiля входу до свого намету. Бiгаючи очима, вiн оглянув табiр.
  Терористи були не на своїх звичайних постах. Насправдi вони, здавалося, збилися у невеликi групи, їли та пили. Їхнi рухи були випадковими, що означало, що вони були менш пильними.
  Губи Оуена здригнулися. Вiн стежив за периметр табору. Пустеля манила.
  Чи мiг вiн справдi це зробити?
  Чи мiг вiн?
  Оуену дуже не хотiлося це визнавати, але вiн боявся джунглiв. Кiлька мiсяцiв вони тримали його тут. Але вiн все ще не звик до липкостi на шкiрi, вологих запахiв, шипiння i рохкання диких тварин, тiней, якi постiйно рухалися i рухалися.
  Джунглi були для нього i таємничими, i зловiсними. Вiн був наповнений жахливими тварями, отруйними тварями, i стало ще гiрше, коли сонячне свiтло розтануло i опустилася темрява. Тому що всi почуття загострилися. Вiн бачив менше, але вiдчував бiльше, i страх стискав його серце, як кiльце шипiв, стискаючи, все стискаючи.
  Вiн сумував за мамою та татом. Вiн уболiвав за них. Як далеко вони були? Сто миль? Двiстi? _
  Оуен не мiг уявити цього, тому що не знав, де знаходиться по вiдношенню до мiста. Нiхто не спромiгся сказати йому. Карту йому нiхто не показував. Наскiльки вiн знав, вiн був у дупi нiзвiдки.
  Його єдиною точкою вiдлiку було те, що сонце вставало на сходi та сiдало на заходi. То була його єдина впевненiсть; його єдина втiха.
  Тому щоранку, як тiльки вiн прокидався, вiн намагався орiєнтуватися та визначати положення сонця. Потiм вiн вивчатиме мир за межами свого намету. Гiгантськi дерева. Пагорби. Печернi долини. Вiн би їх запам'ятав.
  Але подробицi часто були марними, тому що терористи нiколи не затримувалися на одному мiсцi надовго. Здавалося б, навмання вони розбивали табiр i йшли далi, маршуючи годинами, перш нiж влаштуватися на новому мiсцi.
  Це засмутило Оуена.
  Це зробило його зусилля спiрними.
  На щастя, вiд нього нiколи не очiкували, що вiн ходитиме самостiйно. Сильнi чоловiки по черзi несли його на спинi, поки йшли вузькими i вiтряними стежками.
  Вiн був задоволений, що йому не треба марширувати, але нiколи не був вдячний. Звичайно, терористи годували його i одягали, навiть давали йому лiки, коли вiн був хворий. Але вiн не збирався пiддаватися їхнiм фальшивим жестам. Вони були ворогами, i вiн продовжував плекати до них ненависть.
  Насправдi його таємна фантазiя полягала в тому, що американськi гелiкоптери раптово пiкiрують, морськi котики швидко спускаються вниз, заставляючи терористiв зненацька i змiтаючи їх геть, як сцену прямо з фiльму Майкла Бея.
  Гучна стрiлянина.
  Великi вибухи.
  Так.
  Але в мiру того, як йшли мiсяцi, а мiсця продовжували змiнюватися, Оуен розчаровувався та дезорiєнтувався. I вiн уже не був упевнений, що за ним прийдуть котики.
  Ймовiрно, вони навiть не знали, де вiн.
  Хадiджа подбала про це.
  Оуен погриз нiгтi i, сильно моргаючи, вiдвернувся вiд входу до свого намету. Вiн не мiг сподiватися на чудовий порятунок. Не в цей момент.
  Нi, все залежить вiд нього, i якщо вiн хоче втекти, йому доведеться це зробити сьогоднi вночi. Не було б найкращого шансу. Це було зараз чи нiколи.
  
  Роздiл 44
  
  
  Оу Вена був невеликий рюкзак.
  Вiн налив туди флягу з водою i кiлька батончикiв з пластiвцями i вирiшив, що цього достатньо.
  Йому треба було подорожувати без нiчого. Адже вiн знав про три правила. Люди можуть прожити три хвилини без повiтря. Три днi без води. Три тижнi без їжi.
  Тож усе, що йому зараз справдi було потрiбне, це найнеобхiднiше. Нiчого громiздкого. Нiчого, що могло б його обтяжити.
  В iдеалi вiн також має бути пiд рукою кiлька iнших предметiв - компас, нiж, аптечка. Але нi, нiчого з цього вiн не мав. Все, що в нього було iз собою зараз, це лiхтарик у кишенi. Це був вигляд iз червоними лiнзами.
  Хадiджа дала його йому нещодавно. Вона сказала йому, що вiн може використовувати його, якщо боїться темряви. Це було не так вражаюче, але мало спрацювати. Лiхтарик був кращим, нiж нiчого.
  Проте Оуена турбувало те, що вiн наважився залишити табiр без компаса. Але вiн глибоко зiтхнув i вiдкинув сумнiви. Вiн знав, що робив.
  Вiн вивчав сонце, коли воно зiйшло сьогоднi, i також спостерiгав за ним, коли воно сiдало. Тож вiн знав, де схiд, а де захiд.
  Вiн також добре знав географiю Малайзiї. Насправдi не мало значення, де вiн був у країнi. Якщо вiн попрямує на схiд або на захiд досить довго, вiн обов'язково натрапить на берегову лiнiю, а звiдти залишається тiльки шукати вздовж берега, доки не знайде допомоги. Можливо, вiн натрапить на рибальське село. Можливо, мiсцевi жителi були б доброзичливими. Можливо, вони дадуть йому притулок.
  Багато може бути.
  Чи мiг вiн справдi це зробити?
  Це було б нелегко. Швидше за все, йому доведеться пройти дуже довгий шлях, щоб дiстатися до берегової лiнiї. Багато миль по пересiченiй мiсцевостi. I це змусило його вагатися. Це змусило його серце стиснутися.
  Але потiм вiн знову подумав про маму та тата. Вiн уявив їх обличчя i випростався, стиснувши кулаки, його рiшучiсть вiдновилася. Вiн був заручником досить довго, i йому потрiбно було вирватися на волю.
  Бути хоробрим. Будь жорстким.
  Оуен перекинув рюкзак через плече. Вiн сунув ноги в черевики, туго зашнурував їх i прокрався до входу до свого намету. Повiльно, дуже повiльно вiн тремтячими пальцями розстебнув блискавку.
  Вiн глянув лiворуч i глянув праворуч.
  Все зрозумiло.
  Проковтнувши свiй страх, вiн низько пригнувся i вислизнув назовнi.
  
  Роздiл 45
  
  
  Тполог лiсу
  було настiльки густим, що мiсячне свiтло ледь просочувалося крiзь нього, а багаття терористи не розпалювали. Це означало, що свiтла було достатньо, щоб Оуен мiг розглянути контури мiсцевостi навколо нього, i це цiлком влаштовувало його.
  Спiтнiвши пiд сорочкою, з прилиплим до чола волоссям, вiн покладався на iнстинкт. Вiн уже запам'ятав розташування табору i вирiшив, що має бiльше шансiв втекти через його схiдний кордон. Це було ближче, плюс, здавалося, що з того боку було менше терористiв.
  Оуен мiг помiтити їх свiтом лiхтарикiв, танцюючих тьмяно-червоним у темрявi. Уникнути їх було досить просто. Принаймнi так вiн сказав собi .
  Будь як Сем Фiшер. Приховати це.
  М'язи напруженi, нерви напруженi, вiн човгає вперед на ступнях, намагаючись звести до мiнiмуму шум, що виробляється ним. Це було важко зробити, бо земля була усiяна листям та гiлками. Вiн здригався щоразу, коли щось хрустiло i трiщало пiд його черевиком. Але, на щастя, всi спiви та розмови навколо нього маскували його рухи.
  Оуен увiйшов до обережного ритму.
  Крок. Зупинятись. Слухай.
  Крок. Зупинятись. Слухай.
  Вiн обiгнув один намет.
  Вiн ухилився вiд iншого.
  Залишайтеся у тiнi. Використовуйте скритнiсть.
  У вухах дзижчали комарi, але вiн уникав бажання прихлопнути їх. Тепер вiн мiг побачити за схiдним периметром табору. Це було мiсце, де пустеля густiшала, а мiсцевiсть рiзко спускалася в яр. Ймовiрно, до нього було менше п'ятдесяти ярдiв.
  Так близько.
  шкiру колючила кропива.
  Повернувши голову, вiн перевiрив навколо себе терористiв. Вiн визначив їхнi позицiї, але не хотiв, щоб його погляд затримувався на комусь iз них надто довго. Вiн десь читав, що погляд на когось лише попереджає їх про вашу присутнiсть. Якесь вуду.
  Не вiдключайте їх шосте почуття.
  Оуен проковтнув, губи його стиснулися, у ротi пересохло. Йому раптом захотiлося залiзти в рюкзак i зробити ковток води. Але-о господи-часу на це не було.
  Будь-якої митi хтось мiг перевiрити його намет, i як тiльки вони це зроблять, то зрозумiють, що його бiльше немає.
  Оуен зiтхнув, згорбившись.
  Iди. Крок. Перемiстити.
  Крокуючи крабом, вiн вiдiрвався вiд куща.
  Вiн прицiлився на краю табору.
  Ближче.
  Ближче.
  Майже там -
  I тут Оуен завмер, його серце стислося. Праворуч вiд нього спалахували лiхтарi, вимальовувалися силуети трьох терористiв.
  Дермо. Дермо. Дермо.
  Як вiн мiг їх пропустити? Вiн припустив, що вони, мабуть, патрулювали периметр табору, а тепер повертаються назад.
  Дурний. Дурний. Дурний.
  Оуен вiдчайдушно хотiв змiнити курс i повернутися в кущi позаду нього. Але було надто пiзно. Вiн був захоплений зненацька, i очi його були широко розплющенi, колiна тремтiли, вiн забув своє власне золоте правило - вiн дивився прямо на терористiв.
  I справдi, один iз них завмер на пiвкроцi. Терорист повернувся, пiдняв лiхтарик i сфокусував його промiнь.
  I Оуен розлютився i кинувся бiгти щосили, його ноги сильно тряслися, його рюкзак дико пiдстрибував позаду нього.
  
  Роздiл 46
  
  
  ОВень не
  наважитися озирнутися.
  Тяжко дихаючи i схлипуючи, вiн пiрнув у джунглi, висока трава i лiани ляскали його в мiру того, як вiн мчав униз схилом. Схил виявився крутiшим, нiж вiн думав, i вiн щосили намагався втриматися на ногах, ледве бачачи, що знаходиться перед ним.
  Немає значення. Просто продовжуйте рухатися. Продовжуйте рухатися.
  Оуен ухилився вiд одного дерева, потiм вiд iншого, перестрибнувши через колоду.
  Позаду нього терористи продиралися через пiдлiсок, луною вiддавалися голоси. Вони бiльше не використовували лiхтарики iз червоними лiнзами. Нi, променi вiд цих були яскраво-бiлими, що пронизували темряву, як стробоскопи.
  Оуена охопив страх, що ним можуть вiдкрити вогонь. Будь-якої митi кулi могли почати шипiти i трiщати, а в нього не було жодного шансу. Але - нi, нi - вiн згадав. Вiн був ним дорогий. Вони не ризикнули б стрiляти в нього.
  Удар.
  Оуен скрикнув, ударившись правою ногою про щось тверде. Це був вiдкритий корiнь дерева, що пролiтав повз, i, розкинувши руки i обертаючи вiтром, вiн рвонувся вперед i - о лайно - злетiв у повiтря, перекидаючись...
  Його шлунок стиснувся, i свiт перетворився на карколомний калейдоскоп, i вiн чув, як повiтря свистить у вухах.
  Вiн пробився через групу гiлок, що низько висять, його рюкзак прийняв на себе основну тяжкiсть удару, перш нiж його зiрвало з плечей.
  Потiм вiн ударився об землю i приземлився на спину.
  Оуен ахнув, стукнувши зубами, i побачив зiрки. Його iнерцiя несла його вниз по схилу, пилюка пiднiмалася, земля i пiсок наповнювали його рот i нiздрi, змушуючи його задихатися i хрипiти, його шкiра була натерта до ран.
  Розмахуючи руками, вiдчайдушно намагаючись зупинити неконтрольований спуск, вiн вчепився в землю, коли вона хльостала повз, намагаючись загальмувати за допомогою своїх черевикiв. Але вiн тiльки мчав все швидше i швидше, поки - Боже - не врiзався в кущi i рiзко не зупинився.
  Тепер Оуен плакав, випльовуючи бруд iз рота, все тiло болiло. У нього паморочилося в головi, зiр був розпливчастим, але вiн мiг бачити лiхтарики, що ширяли над ним на схилi пагорба i швидко наближалися.
  Найбiльше у свiтi йому хотiлося просто звернутися клубочком i лежати нерухомо. Заплющ очi i вiдпочинь трохи. Але - нi, нi - вiн не мiг здатися. Чи не тут. Не зараз.
  Застогнавши, тремтячи, Оуен змусив себе встати. Його м'язи напружилися та пульсували. Його шкiра була вологою. То була кров? Пiт? Волога iз джунглiв? Вiн не знав.
  Скривившись, вiн пошкандибав уперед, перебираючи то туди, то сюди. Вiн боровся, щоб залишатися у вертикальному положеннi. Голоси стали голоснiшими. Лiхтарики наблизилися.
  Не... потрапити.
  У розпачi Оуен змусив себе рухатися швидше.
  Хрускiт.
  Лiсова пiдстилка пiд ним раптово прогнулась, нiби вона була порожньою, i вiн упав, бiль пронизав його лiву ногу, iррадiюючи по всiй нозi.
  Оуен закричав.
  Все розчинилося в сiрому кольорi, що змiнює форму, i перш нiж безодня наздогнала його, останнє, про що вiн думав, були його мама i тато.
  Вiн сумував за ними.
  О, як вiн сумував за ними.
  
  Роздiл 47
  
  
  Трозмiщення
  в американському посольствi було настiльки просто, наскiльки це можливо. Це була лише одна тiсна кiмната в гуртожитку iз спiльними ванними кiмнатами далi коридором.
  Але Майя не скаржилася. Все, що потрiбно Адаму i їй зараз, це два лiжка, чотири стiни та дах. Цього було достатньо, враховуючи, що мiсця мало.
  Наразi сюди прибували свiжi спiвробiтники ЦРУ з iнших резидентур у Бангкоку, Сiнгапурi та Джакартi, а шеф Рейнор прискорював рiзке розширення.
  Бiльше стеження.
  Бiльше аналiтики.
  Бiльше вогневої могутностi.
  В результатi штат посольства збiльшився майже вдвiчi. Це стало справжнiм вуликом активностi.
  Але нi, Майя не скаржилася. Принаймнi, сьогоднi вони мали безпечне мiсце, де можна було переночувати, що обнадiювало, особливо враховуючи всi тi жахливi речi, якi сталися сьогоднi.
  Коли Майя розтяглася на своєму лiжку, вiдчуваючи, що матрац пiд нею м'який i комкуватий, вона дивилася на стельовий вентилятор, що гойдається нагорi, ледве утримуючи тепло. Вона тiльки-но прийняла душ, але вже почувала себе липкою вiд поту. Вiд вологостi нiкуди не подiтися.
  Адам сидiв на лiжку навпроти неї. У руцi у нього був планшет Samsung Galaxy, i вiн знову i знову переглядав вiдео Оуена Колфiлда, що пiдтверджує життя.
  Зрештою Майя зiтхнула i обернулася до нього обличчям. - Ти вже давно це робиш. Це старiє.
  'Вибачаюсь.' Адам скоса глянув на неї i пiдморгнув. "Просто подивитися, чи не пропустили ми щось".
  - Ну що?
  'Можливо. Можливо, нi.
  - О, скажи, Шерлок.
  - Добре, Ватсоне. Адам нахилив планшет, проводячи пальцем по екрану. 'Дивися уважно. Ось перше завантажене Хадiджей вiдео з Оуеном. Помiтили, як вiн наляканий? Його очi опущенi. Вiн неспокiйний. Навiть не дивиться в камеру". Адам водив пальцем знову i знову. "А ось i наступне вiдео. I таке. Помiтили, як просуваються справи? Оуен стає впевненiшим. Бiльш усталений. Вiн навiть починає дивитись у камеру. Демонструє свiй найкращий образ крутого хлопця.
  Спираючись на лiкоть, Майя вивчала зображення на екранi планшета. 'Вiрно. Ми вже пройшли через це з мамою. Оуен поводиться непокiрно. Бунтiвний.
  - Досить дивно, вам не здається?
  - Як у...?
  - Ну, є така штука, як стокгольмський синдром...
  - Так, зв'язування захопленням. Де заручник починає iдентифiкувати себе та симпатизувати викрадачу. Але це вiдбувається лише у крихiтнiй частинi викрадень. Менше десяти вiдсоткiв.
  'Справедливо. Але що, якщо тут вiдбувається протилежне?
  "Протилежнiсть стокгольмського синдрому?"
  "Ну, замiсть того, щоб ототожнювати себе зi справою Хадiджi, що, якщо вiн починає ображатися на неї? Може бути, навiть плекати iдеї? Я маю на увазi, що чотири мiсяцi - це жахливо довгий термiн для такої мiської дитини, як вiн, щоб застрягти в тропiчному лiсi в оточеннi повстанцiв".
  - Отже... - Майя скривила губи та вдихнула. - Ви кажете, що вiн хоче втекти. I це бажання стає дедалi сильнiшим i сильнiшим".
  "Бiнго. Як ви думаєте, це правдоподiбно?"
  - Що ж, це правдоподiбно. Питання тiльки в тому, чи виконає це бажання?
  Адам вимкнув планшет i вiдклав його убiк. - Сподiваюся, що нi, заради Оуена. Навiть якщо йому якимось чином вдасться вирватися на волю i втекти, далеко не пiде. Хадiджа та її слiдопити оранг-аслi вистежать його в мить ока.
  "Нехороша думка". Майя сiла, її лiжко заскрипiло пiд нею. 'Добре. Добре. Давайте припустимо, що Оуен справдi набрався хоробростi - достатньо розпачу - щоб спробувати втекти з в'язницi. То як би вiдреагувала Хадiджа, якби вона зловила його за цим? Чи покарає вона його? Чи не завдасть вона йому шкоди?
  Адам закотив очi i знизав плечима. - Ем, я сумнiваюся. Я просто не можу уявити, як вона б'є дитину водою, щоб покарати її. Я маю на увазi, що досi вона демонструвала неймовiрне самовладання та далекогляднiсть. Це не змiниться.
  - Ти впевнений?
  - На основi її психiчного профiлю? Так, досить багато.
  "Можливо, вона не стала б вдаватися до тiлесних покарань. А як щодо чогось бiльш психологiчного? Наприклад, вiдмова вiд їжi? Або стримувати Оуена i надягати йому на голову капюшон? Сенсорна депривацiя?"
  Адам вагався. 'Можливо. Я не знаю. Важче сказати.
  Майя вигнула брови. "Важко сказати, тому що наш психологiчний профiль не простягається так далеко?"
  "Ну, ми поняття не маємо, який стрес вона вiдчуває. Нiхто не непогрiшимо. У кожного є переломний момент".
  "Отже, цiлком можливо, Оуен може перетворитися з активу на пасив. Заручник, який втратив новизну".
  - Дати Хадiджi привiд погано з ним поводитися?
  - Не свiдомо, нi. Але, можливо, вона перестає бути уважною до нього. Починає байдуже ставитися до його потреб.
  - Боже, це було б радикально, тобi не здається? Пам'ятайте: Оуен - єдине, що утримує американцiв вiд завдання ударiв безпiлотниками по передбачуваним позицiям повстанцiв.
  'Я знаю. Так що вона робить мiнiмум, щоб зберегти йому життя.
  - Мiнiмум, так? Ну, лайно, я ненавиджу, як це звучить.
  Майя всмоктала зуби i замовкла. Вона знала, наскiльки високi ставки, i чим довше затягуватиметься ця ситуацiя, тим бiльш непередбачуваною може стати Хадiджа.
  Повернути Оуена було першорядним завданням, та все ж не було чiткого способу досягти цього. У глибинi душi вона грала з цiєю фантазiєю, де малазiйськi вiйськовi та JSOC вторгнуться у тропiчний лiс. Увiрвiться швидко i жорстко i витягнiть Хадiдж.
  Але це було неможливо.
  Перша - вони будуть шукати голку в копицi сiна, i вони навiть не знають, де стог сiна. Слiпо прочiсувати тисячi квадратних кiлометрiв просто не варiант.
  По-друге, повстанцi будуть добре пiдготовленi до будь-якого вторгнення. Це була їхня територiя, їхнi правила, i в будь-якому партизанському зiткненнi втрати, якi вони могли завдати, були б неймовiрними.
  I по-третє, не було гарантiї, що Оуен не потрапить пiд перехресний вогонь. Його можуть поранити, навiть убити, що зведе нанiвець всю мету наступу в джунглях.
  Чорт забирай .
  Майя зiтхнула. Вона вiдкинулася на подушку. Вона провела руками по волоссю. - Знаєш, у такi моменти менi дуже хочеться, щоб тато був iз нами. Ми могли б використовувати його керiвництво прямо зараз. Його iнтуїцiя.
  - Гей, твiй батько досить добре навчив нас, - сказав Адам. "Ми просто повиннi зберiгати вiру. I робити те, що ми маємо робити".
  Майя гiрко посмiхнулася. - Ми пробули в селi лише двадцять чотири години. I ми вже спостерiгаємо сейсмiчний зсув. Блакитна зона потрапила пiд удар. Наше прикриття як гуманiтарних працiвникiв було скомпрометовано. I Хадiджа, здається, справдi перемагає. Чи може бути ще гiрше?
  Адам вiдкашлявся, його голос став низьким та хрипким. Вiн втiлив свою найкращу пародiю на Натана Рейнса. "Наше питання не в тому, чому. Наша справа - зробити чи померти".
  'Фу. Саме так, як сказав би тато. Дякую, що нагадали менi.
  "Будь ласка".
  "Я був саркастичний".
  "Те ж саме тут".
  - Проте менi цiкаво, чи є щось, чого ми не бачимо. Начебто - просто можливо - тут є якийсь iноземний вплив. Найбiльший гравець. А Хадiджа дiє як довiрена особа".
  "Дай вгадаю - проксi для Iрану?"
  "Ага, ВАЙЯ. Вони пристрасно ненавидять саудiвцiв. Вони зроблять все, щоб пiдiрвати їх. I той факт, що малайзiйцi так тiсно пов'язанi з саудiвцями, мабуть, їх бiсить. Отже, VAJA органiзує таємне втручання. Надає Хадiдже матерiальну i матерiально-технiчну пiдтримку".
  Адам насупився. Вiн пiдняв руки долонями вгору. 'ВОУ ВОУ. Легше з теорiями змови. Звичайно, iранцi можуть мати мотив i засоби. Але методи такого втручання просто не складаються".
  'Значення...?'
  'Ти забув? Кендра Шоу та я мали справу з VAJA, коли вони намагалися органiзувати ту операцiю у Оклендi. Отже, я бачив їх поблизу. I, повiрте менi, вони найжононенависнiшi виродки. Вони ненавидять жiнок. Вони вважають, що жiнки нездатнi нi на що, окрiм рабства у чоловiкiв. То як же можливо, що VAJA фiнансує Хадiджу? Для них вона була б єретичкою. Божевiльний. Це просто не сходиться.
  Майя вiдкрила рота, бажаючи заперечити, але вiдразу зам'ялася.
  Iран був переважно шиїтським, що робило його природним ворогом Саудiвської Аравiї, яка була переважно сунiтською. Але чи було цього достатньо для Iрану, щоб вiдправити VAJA - розвiдувальне агентство, що складається з фанатичних людей - для спонсорства Хадiджi як п'ята колона всерединi Малайзiї?
  Це просто не виглядало правдоподiбним.
  Найгiрше, це звучало як поганий роман.
  Майя застогнала. - Чорт забирай, ти маєш рацiю. Вона потерла очi. "Мiй розум втомився i заплутався. Я навiть не розумiю."
  Адам якийсь час дивився на Майю. Вiн зiтхнув i потягнувся до вимикача на стiнi. Вiн вимкнув її i в темрявi розтягнувся на своєму лiжку. "Що нам потрiбно, то це сон. Ми весь день каталися на адреналiнi".
  Майя придушила позiхання. - Думаєш?
  "Легко переоцiнити ситуацiю. Вирушайте в погоню за примарами, яких тут немає. Але це останнє, що нам потрiбно робити".
  - Iнодi... ну, iнодi я думаю про те, що зробив би тато, зiткнувшись iз такою кризою. I я знаю, що вiн пiшов. Але чомусь менi здається, що я його розчаровую. Його провал. Я просто не дотягую до його спадщини.
  - Гей, не думай так. Твiй батько пишався тобою.
  - Був?
  'Ну давай же. Я знаю, що вiн був. Вiн узяв за правило розповiсти менi.
  'Замiтано. Якщо ви так кажете.
  Адам посмiхнувся. - Я так говорю. I послухай, завтра буде iнший день. Ми зробимо краще.
  Майя заплющила очi. "Заради Оуена нам доведеться постаратися".
  
  Роздiл 48
  
  
  Кхаджа знав
  винна була тiльки вона сама.
  Вона дозволила своїм федаїнам розслабитися, вiдсвяткувати, послабити пильнiсть. I Оуен ухопився за цю нагоду i спробував втекти.
  Я Аллах.
  Коли Айман вiднесла хлопчика назад до табору, Хадiджа не могла не здригнутися, побачивши порiзи та синцi на його шкiрi. Але найстрашнiшою травмою, безумовно, була рана на нозi хлопчика.
  Навiть пiд джгутом, який Айман перев'язав, щоб зупинити кровотечу, рана, як i ранiше, виглядала як жахливе мiсиво, результат того, що вiн настав на кiл панджi. Це була замаскована пастка, виготовлена iз заточеного дерева, встановлена як пристрiй проти вторгнення. Це було призначено лише для того, щоб утримати порушникiв вiд наближення до табору, а не для того, щоб зупинити когось, хто втiк iз табору в слiпiй панiцi, що й робив Оуен.
  Хадiджа похитала головою, вiдчуваючи, як її шлунок стиснувся.
  Все пiшло не так. Жахливо неправильно.
  Айман поклала хлопчика на iмпровiзовану каталку.
  Навколо були встановленi лiхтарi на батарейках. Це було порушення легкої дисциплiни, яку ранiше запровадила Хадiджа. Але до бiса правила. Їм потрiбне було свiтло.
  Нога Оуена все ще плакала, багряний колiр просочував джгут. Декiлька жiнок приступили до роботи, очищаючи та дезiнфiкуючи його рани. Запах антисептика був рiзким.
  Хадiджа боролася iз бажанням вiдвести погляд. "Наскiльки це погано?"
  Це Сiтi потяглася до вiкiв Оуена i розсунула їх. Вона посвiтила лiхтариком обидва очi. "Його зiницi реагують нормально. Тож я не думаю, що у нього була травма голови".
  'Добре.'
  - I я не вiдчуваю зламаних кiсток.
  'Гарний.'
  "Тож найбiльша небезпека зараз - це сепсис. Зараження кровi."
  - Ви можете вилiкувати його?
  'Тут? Нi, нi. Ми не маємо потрiбного обладнання. I ми не маємо антибiотикiв. Сiтi торкнулася чола Оуена. - На жаль, у нього вже жар. I незабаром токсини вразять його нирки, печiнку, серце.
  Це було останнє, що Хадiджа хотiла почути. Нахмурившись, вона вiдкинула голову назад, втягнула тремтяче повiтря, розгойдуючись туди-сюди на ступнях. Вона щосили стримувала свої емоцiї.
  Я Аллах.
  Вона дуже добре знала, що кол пунджi був покритий фекалiями тварин i отрутою, отриманою з отруйної рослини. Вони мали збiльшити ризик зараження i вивести ворога з ладу. Що з огляду на нинiшнi обставини було незручним фактом.
  Айман заговорив тихим голосом: - Нам треба доставити хлопчика до повнiстю обладнаного медичного закладу. Чим ранiше, тим краще.
  Хадiджа не могла не посмiхнутися. "Американцi та їхнi союзники зараз у повнiй бойовiй готовностi. Якщо ми покинемо тропiчний лiс, ми ризикуємо викрити себе".
  'Це має значення? Якщо ми нiчого не зробимо, стан хлопчика погiршиться".
  Хадiджа прикусила губу, стиснувши пальцi. Вона дивилася на гiлки дерев, що шарудили вгорi. Вона ледве могла розглянути пiвмiсяць за ним, обрамлений сузiр'ям зiрок.
  Вона заплющила очi.
  Вона зосередилася та спробувала медитувати. Але... чому Всевишнiй не розмовляв iз нею? Чому не було запропоновано вказiвок? Може це закид? Божий суд за її самовдоволення?
  Хадiджа не була певна. Все, що вона знала, це те, що вона могла вiдчувати порожнечу в собi, якої не було ранiше. У її свiдомостi була пролом, i вона залишала її в замiшаннi, за течiєю.
  У якому напрямку я маю рухатися?
  Зрештою, Хадiджа видихнула, її нiздрi роздулися.
  Вона розплющила очi i подивилася на хлопчика. Навiть зараз - навiть пiсля всього - вiн, як i ранiше, виглядав ангелом. Такий безневинний i чистий.
  Втомлено опустивши плечi, Хадiджа знала, що їй необхiдно ухвалити рiшення. Їй довелося прискорити свої плани та iмпровiзувати. Заради хлопчика.
  
  Роздiл 49
  
  
  Дiнеш Наiр читав
  Бiблiю, коли вiн почув рев двигунiв i крики людей .
  Вiн напружився, його рука завмерла, перевертаючи сторiнку. Вiн вивчав Матвiя 10:34. Одне з найсуперечливiших тверджень Iсуса.
  Не думайте, що прийшов принести мир на землю. Я прийшов принести не мир, а меч.
  З почуттям страху Дiнеш закрив свою Бiблiю. Вiдклавши його вбiк, вiн пiдвiвся з дивана. Було вже за пiвнiч, але в його вiтальнi все ще горiли свiчки, мерехтивши i вiдкидаючи помаранчеве свiчення.
  Звуки долинали з-за меж його квартири, з вулиць за його межами.
  Дiнеш прошлепав до свого балкона, i саме тодi вiн почув пострiли, що луною вiддавались, як гуркiт грому, що супроводжувався криками. Це була огидна какофонiя, яка вразила його i змусила його м'язи стиснутися.
  Милий Лорд. Що там вiдбувається?
  Серце тремтiло, щоки напружилися, вiн понизив позу.
  Вiн притулився до поручнiв балкона i зазирнув усередину.
  Його очi розширилися.
  Сцена нижче була прямо iз кошмару. Галогеннi прожектори прорiзали темряву, i солдати спускалися з БТРiв, штурмуючи прилеглi будинки.
  Свята Марiя, Богородиця.
  Дiнеш дiзнався жовтi берети та зелену форму солдатiв. Вони були членами корпусу RELA. Це був воєнiзований пiдроздiл.
  Крижаний холод пробiг його хребтом.
  Вони загiн смертi. Вони тут, щоб нести смерть.
  Дiнеш спостерiгав, як одну сiм'ю пiд дулом пiстолета вивели з дому. I хлопчик - йому було не бiльше тринадцяти рокiв - раптом вирвався з групи i спробував утекти. Сивий чоловiк - мабуть, його дiдусь - кричав i махав йому рукою, щоб вiн зупинився.
  Хлопчик метнувся приблизно на п'ятдесят ярдiв, перш нiж солдат на бронетранспортерi розвернувся i прицiлився, вiдкривши вогонь iз кулемета, i хлопчик хитнувся i вибухнув червоним туманом.
  Його сiм'я верещала i плакала.
  Дiнеш притис долоню до рота. Гаряча жовч обпекла йому горло, його вирвало, i вiн зiгнувся навпiл. Крiзь пальцi полилася блювота.
  Про Боже ...
  Задихаючись, Дiнеш притулився до поручнiв балкона.
  Його нутрощi вирували.
  Вiн витер рот тильною стороною долонi, потiм обернувся i пробрався назад у свою вiтальню. Тяжко пихкаючи, вiн задув усi свiчки, погасивши їх полум'я. Його очi дико металися, звикаючи до темряви.
  Вони йдуть сюди? Чи штурмуватимуть вони i цей багатоквартирний будинок?
  Динеш потер своє обличчя, впиваючись нiгтями в щоки. Вiн не мав iлюзiй. Вiн мав припустити, що тут вiн бiльше не в безпецi. Усю територiю було скомпрометовано. Вiн мав пiти зараз.
  I все ж таки Дiнеш зiткнувся з дилемою. Якщо вiн пiде зараз, то не буде жодної гарантiї, що Фарах зможе вiдновити з ним контакт. Вiн не мав планiв на випадок непередбачених обставин, що виходять за рамки цього.
  Все, що в нього було зараз, це її останнiй набiр iнструкцiй - вiн мав залишатися у своїй квартирi, доки вона не прийде до нього. Такою була домовленiсть. Чистий як кришталь.
  Але як вона може очiкувати, що я сидiтиму тут i чекатиму, поки навколо мене вирує кривава лазня? Це безумство.
  Дiнеш похитав головою, ерзаючи.
  Вiн увiйшов до своєї кухнi. Вiн пiдiйшов до грубки i навалився на неї всiм тiлом, вiдкинувши її убiк. Потiм вiн сiв i почав пiднiмати плитки з пiдлоги, прибираючи їх i залазячи до порожнього вiддiлення пiд ним. Вiн знову витяг супутниковий телефон iз схованки.
  Динеш якийсь час вагався, дивлячись на нього.
  Вiн ухвалив рiшення.
  Вiн збирався йти, а супутниковий телефон забере iз собою. Таким чином, Фара мала спосiб зв'язатися з ним. Це було проти протоколу - проти оперативної безпеки - але в цей момент його це бiльше не хвилювало.
  Його негайне виживання було важливiше, нiж дотримуватися дурних шпигунських хитрощiв. Iнакше вiн не мiг би служити Хадiдже.
  
  Роздiл 50
  
  
  ДИнеш був спокушений
  зателефонувати своєму молодшому синовi в Мельбурн, щоб почути його голос. Але, чорт забирай, такої сентиментальностi доведеться почекати. Не було часу.
  Поспiшно Дiнеш замкнув свою квартиру i з лiхтариком пiдiйшов до лiфта в коридорi за нею. Вiн був зовсiм один. Нiхто з його сусiдiв не наважився вийти зi своїх частин.
  Дiнеш натиснув кнопку керування лiфтом. Але потiм вiн стиснувся i зрозумiв свою помилку. Не було електрики, тож лiфт не працював. Панiка поралася з його розумом i брала над ним верх.
  Дiнеш повернувся i штовхнув дверi на сходову клiтку. Вiн швидко спустився сходами, i до того часу, коли вiн досяг першого поверху, вiн важко дихав i спiтнiв.
  Стрiлянина i крики стали голоснiшими?
  Чи йому це тiльки здалося?
  Тремтячими губами Дiнеш промимрив молитву. "Радуйся, Марiє, повна благодатi. Господь з тобою. Благословенна Ти серед жiнок, i благословенний плiд утроби Твого, Iсусе.
  Дiнеш вимкнув свiй лiхтарик.
  Вiн вийшов iз будiвлi та обiйшов житловий будинок. Дихаючи крiзь зуби, вiн уникав дивитись у бiк бiйнi. Все це вiдбувалося, можливо, в п'ятистах ярдах звiдси.
  Так страшенно близько.
  Але вiн не хотiв про це думати. Все, на чому вiн був зосереджений, це дiстатися до вiдкритого паркування позаду. Там на нього чекав седан Тойота. Це була машина, яку вiн використовував лише у вихiднi днi.
  Тремтячими руками Дiнеш дiстав з кишенi пульт. Вiн натиснув кнопку, вiдмикаючи машину. Вiн вiдчинив дверi, але вiдразу зам'явся. Вiн пирхнув i зачинив дверi.
  Дурний. Страшенно безглуздо.
  Потираючи лоба, Дiнеш зрозумiв, що взагалi не зможе користуватися своєю машиною. У всьому мiстi була введена комендантська година вiд заходу сонця до свiтанку. Вiн не мiг водити машину, якщо не хотiв, щоб його зупинили на контрольно-пропускному пунктi RELA .
  Динеш смикав лямку сумки на плечi.
  Якщо вони знайдуть мене iз супутниковим телефоном, невiдомо, що вони можуть зi мною зробити.
  Уявним поглядом вiн уявив, як його пiдвiшують i хльостають ротангової тростиною, кожен удар розколює його тiло, проливаючи кров.
  Вiн здригнувся. Катування ще можуть прийти, i вiн був готовий до цього. Але хто сказав, що солдат, що любить стрiляти, просто не застрелить його? Якби це сталося, то все було б втрачено.
  Дiнеш насупився, згорбившись. Вiн натиснув кнопку на пультi i знову замкнув машину.
  Вiн вiдчайдушно потребував втечi, але вiн повинен був зробити це менш звичним способом. Вiн швидко пройшов через паркування i пiдiйшов до сiтчастого паркану в дальньому кiнцi.
  Вiн дивився на нього.
  Я можу це зробити. Я повинен зробити це.
  Вiн заспокоїв нерви, напружив щелепу i кинувся на паркан. Воно захиталося пiд його вагою, i вiн на мить зачепився за нього, але потiм втратив рiвновагу i з мокрими вiд поту долонями впав назад i приземлився на сiдницi.
  Розчарований, Динеш простогнав, витираючи долонi об сорочку.
  Не втрачайте вiри. Не зараз.
  Вiн пiдвiвся i дав заднiй хiд. Вiн дав собi тривалiший розбiг, а потiм знову кинувся на паркан. Удар був сильнiший. Його груди хворiли. Але цього разу, рухаючи ногами, йому вдалося отримати необхiдну тягу, i вiн перекинувся вгору i вниз.
  Вiн незграбно впав у провулок, задихаючись, дряпаючи гомiлки край вiдкритого водостоку. Його нога ляснулася в брудну воду, i запах гниючого смiття вдарив йому в нiздрi.
  Але вiн iгнорував бiль та сморiд.
  Вiн випростався i побiг уперед.
  Наприкiнцi провулка вiн зупинився. Вiн присiв i притулився до цегляної стiни, що руйнується. Повз проїжджала бронемашина, її галогенний прожектор цiлився то в один, то в iнший бiк. Вiн мiг чути голоси солдатiв, що їдуть на ньому. Вони смiялися.
  Дiнеш глибоко зiтхнула i прошепотiла молитву. "Святий Михайле, Архангеле, захисти нас у бою. Будь нашим захистом вiд зла i сiток диявола. Хай докорить його Бог, ми смиренно молимося. I ти, о князю небесного воїнства, силою Божою вкинь у пекло сатану i всiх злих духiв, якi блукають по свiту, шукаючи загинув.
  Промiнь прожектора пiдiбрався в небезпечнiй близькостi вiд Дiнеша. Вiн вiдчував, як його серце глухо стукало у вухах, але в останнiй момент промiнь повернувся геть. Воно впустило його. Просто навряд.
  Як тiльки бронемашина загорнула за рiг i зникла з поля зору, Дiнеш скористався можливiстю кинутися через дорогу.
  Вiн увiйшов на дитячий майданчик, його черевики ковзали по травi, шкiра наїжачилась. Вiн сховався за каруселлю. Сильно моргаючи, пiт заливав очi, вiн оглядав околицi.
  Пострiли та крики вже позаду, i якщо вiн зможе дiстатися групи шкiльних будiвель прямо через поле, вiн вважав, що буде в безпецi. У цих будiвлях було безлiч затишних куточкiв, де вiн мiг сховатися. Принаймнi до сходу сонця .
  Дiнеш вдихнув i видихнув.
  I з пересохлим ротом побiг.
  
  Роздiл 51
  
  
  Твiстi метрiв.
  Сто метрiв.
  П'ятдесят метрiв.
  Дiнеш досяг периметра школи. Вiн протиснувся повз зламаний паркан i опинився всерединi комплексу. Його дихання було хрипким, а груди горiли вiд напруження.
  Про Боже Всемогутнiй ...
  Вiн був принаймнi рокiв на десять старший для цього.
  Зiгнувшись навпiл, уперши руки в колiна, Дiнеш опинився в оточеннi смiття та уламкiв. Злiва вiд себе вiн побачив iржавий холодильник, що трiснув i лежав на боцi, як убита в'ючна тварина. Праворуч вiд себе вiн побачив купу гниючого одягу, нагромаджений так високо, що утворила мiнi-пiрамiду.
  Сусiди почали ставитись до шкiльного двору як до зручного звалища. А чому б i нi? Мiська рада не збирала смiття вже кiлька мiсяцiв.
  Скривившись, Дiнеш випростався i рушив уперед, зарослi бур'янами та польовими квiтами ляскали його. Вiн оглянув шкiльнi квартали, що вимальовувалися попереду. Кожна будiвля була чотириповерховою, з класними кiмнатами на кожному рiвнi, оточеними вiдкритими коридорами та балконами.
  Вiн обрав останнiй блок. Це був найдальший вiд головної дороги, i вiн вважав, що це дасть йому бiльше безпеки, бiльше укриття.
  Вiн ступив на бетонну дорiжку i звернув за рiг, наближаючись до сходової клiтки, бажаючи пiднятися нагору. Але - про Боже - саме тодi вiн зрозумiв, що пiднiжжя сходiв загороджене ґратчастими дверима.
  Зi стоном Дiнеш обхопив руками кованi прути i тряс їх, поки кiсточки пальцiв не побiлiли. Але це було марно. Дверi були наглухо зачиненi.
  У розпачi вiн вiдiрвався i перевiрив наступну сходову клiтку, потiм наступну.
  Але це було все одно.
  Нi. Чорт забирай. нi.
  Задихаючись, Дiнеш обiгнув шкiльний блок, i тут вiн i натрапив на альтернативу. Це була одноповерхова лабораторiя в заднiй частинi комплексу, що виглядала старим, її стiни поцяткованi графiтi. Вiн був у тiнi великих будiвель, тому його було легко не помiтити.
  Дiнеш перевiрив вхiднi дверi i виявив, що вони прикутi ланцюгом i замкненi на висячий замок, але наважуючись сподiватися, вiн обiйшов навколо i виявив розбите вiкно ззаду.
  Так. Так.
  Динеш пролiзла всередину i впала в запорошений i затягнутий павутинням салон.
  Увiмкнувши лiхтарик, вiн побачив, що майже все цiнне зникло.
  Немає пристосувань.
  Немає обладнання.
  Немає стiльцiв.
  Залишилися тiльки бiльшi предмети меблiв - верстати та шафи .
  У цей момент його увагу привернув якийсь рух, i Дiнеш обернувся. Вiн посвiтив лiхтариком туди-сюди i побачив, як у кутку кидаються щури, шипаючи i дряпаючи кiгтями в стакато. Їхня загроза змусила його задуматися, але потiм вiн похитав головою i дозволив собi нервовий смiшок.
  Шкiдники бояться мене бiльше, нiж я їх.
  Нервуючи, спiтнiвши, Дiнеш вiдiйшов у дальнiй кiнець кiмнати, подалi вiд щурiв, i, пошукавши, знайшов гарне мiсце, щоб сховатися.
  Вiн нахилився i протиснувся пiд верстат, а потiм розгойдувався лiворуч i праворуч, влаштовуючись якомога зручнiше.
  Потiм, притулившись спиною до стiни, погасив лiхтарик.
  Я в безпецi. Я в порядку.
  Неглибоко дихаючи, вiдчуваючи, як пил лоскоче нiздрi, Дiнеш потягся до кулона Святого Христофора, який носив на шиї. Вiн покрутив його мiж пальцями i прислухався до пострiлiв, що луною вiддаються за шкiльною територiєю.
  Вiн почував себе твариною, загнаною в кут i зневiреною. Це було страшне почуття. Проте вiн запевняв себе, що загiн смертi сюди не прийде. У них не було причин.
  Колись у цiй школi навчалося понад двi тисячi учнiв та сто вчителiв. Але пiсля того, як уряд урiзав фiнансування, список вiдвiдуваностi скоротився, поки, врештi-решт, вiн не був повнiстю покинутий, залишений гнитим i руйнуватися.
  Проклята ганьба.
  Заплющивши очi, Дiнеш майже вiдчув примарну атмосферу дiтей, якi ранiше часто вiдвiдували цi зали. Вiн уявив собi кроки, голоси, смiх. Вiн уявив своїх хлопчикiв, якi так давно тут навчалися.
  Це були найкращi днi.
  Щасливiшi днi.
  Ностальгiя викликала посмiшку на його губах.
  бум.
  Саме тодi вибух далеко розбив його думки, i його очi розплющились.
  Що це було?
  Гранату? Ракета? Мiномет? _
  Дiнеш не був експертом, тож не мiг сказати. Але тепер його охопив страх, що солдати бомбитимуть цю школу. Може, випадково. Можливо, спецiально. Можливо для чистого задоволення. Це було нелогiчно, звичайно, але вiн не мiг утриматися вiд таких хворобливих видiнь.
  Що було гiрше? Збитi кулями? Або бути розiрваним артилерiєю?
  бум. Бум.
  Тепер Дiнеш тремтiв, важко дихаючи.
  О Господи. Будь ласка ...
  Вiн знову подумав про своїх синiв. Частина його була рада, що вони в Австралiї, далеко вiд цього безумства. Ще одна частина його була в жаху, питаючи, чи побачить вiн їх коли-небудь знову.
  Обхопивши голову руками, вiн вiдчув щемливе почуття жалю.
  Чому я не виїхав iз цiєї країни, коли мав шанс? Чому?
  Безперечно, вiн був схильний до iдеалiзму. Можливiсть вирушити у грандiозну та благородну пригоду; боротьба за демократiю.
  Як цiкаво.
  Як романтично.
  Але тепер, коли вiн сидiв, сховавшись пiд цим столом, зiгнувшись навпiл i лист, вiн почав розумiти, що в його виборi не було нiчого героїчного.
  Яким же я був дурнем.
  Вiн не був створений, щоб бути борцем за волю. Навпаки, вiн був лише людиною середнього вiку з книжковими iнтересами, i вiн нiколи не боявся так сильно.
  Свята Марiя, Богородиця.
  З напруженими нервами Дiнеш почав шепотiти всi вiдомi йому католицькi молитви. Вiн просив милостi, сили, вибачення. I як тiльки вiн вичерпав усi цi молитви, вiн почав усе спочатку.
  Вiн почав заїкатися i пропускати слова, помиляючись у поєднаннях. Але, через брак кращого варiанту, вiн продовжував йти. Це дозволило йому зосередитися .
  Хвилини тяглися болiсно повiльно.
  Зрештою, його здолала спрага, i вiн припинив молитву i полiз у сумку. Витяг пляшку з водою. Вiн зняв ковпачок i закинув голову, проковтнувши.
  I тодi - милий милосердний Iсус - вiн почув стрiлянину та вибухи, якi поступово стихали. Зупинившись на серединi ковтка, вiн опустив пляшку, не смiючи повiрити в це.
  Але, звичайно ж, обстрiл перейшов вiд запеклого темпу до спорадичних черг, перш нiж повнiстю вщухнути. I тепер, коли вiн витер губи i уважно прислухався, вiн змiг розрiзнити звук ревучого двигуна i вереск шин, якi розчинялися вдалинi.
  Слава Богу.
  Дiнеш моргнув, тремтячи вiд полегшення.
  Його молитви були почутi.
  Виродки йдуть. Вони справдi йдуть.
  Вiдчуваючи запаморочення, вiн зробив останнiй ковток зi своєї пляшки. Потiм, виповзаючи з-пiд верстата, пiдвiвся i, невпевнено погойдуючись, потягся, чуючи, як хрумтять його суглоби. Притулившись до скрипучої шафи, вiн витяг свiй супутниковий телефон i пiдключив до нього акумулятор.
  Ось тодi вiн i завмер.
  Знову почалися пострiли та вибухи. На цей раз, проте, рiзка какофонiя була ще далi. Кiлометр. Можливо два.
  Вони не пiшли. Вони просто перейшли на нову посаду. Вони досi шукають. Ще вбивають.
  З тремтячими вiд розпачу губами Дiнеш вiдчув себе проклятим. З небажанням вiн повернув свiй супутниковий телефон у сумку. Потiм нахилився i залiз назад пiд верстат.
  Йому не терпiлося зв'язатися з Фарах i домовитися про евакуацiю.
  Але-о Боже-йому доведеться почекати.
  Вiн не був у безпецi.
  Ще нi.
  
  Роздiл 52
  
  
  Кхаджа вiдчув полегшення
  коли Оуен прийшов до тями.
  Незважаючи на те, що хлопчик був у лихоманцi i тремтiв, вiн все ще мiг вiдповiсти на всi питання, якi ставила йому Сiтi - його iм'я, його вiк, поточний рiк.
  Iншалла.
  Його когнiтивнi функцiї були збереженi. I коли Сiтi попросила його поворушити i зiгнути кiнцiвки, хлопчик зробив це легко. Тож нiчого не зламалося. Нiчого не розтяглося.
  Тепер усе, про що їм треба було турбуватися, це колота рана на його нозi. Вони очистили рану i вiдсмоктували стiльки отрути, скiльки змогли, а оранг-аслi приготували та нанесли трав'яну мазь, щоб полегшити страждання хлопчика.
  Це було найкраще, що вони могли зробити. I все-таки Хадiджа знала, що вони лише вiдтягують неминуче. Спека i вологiсть джунглiв тепер були їхнiм лютим ворогом. Це був розсадник iнфекцiї, i це було лише питання часу, коли токсини пошириться i наздожене молоде тiло Оуена.
  Скiльки часу вони мали, як у нього з'явилися ознаки вiдмови органiв ?
  Шiсть годин?
  Дванадцять?
  Хадiджа здригнулася вiд цiєї думки. Вона не хотiла грати в угадайку. Не в її характерi було грати в азартнi iгри, особливо з таким тендiтним життям, як у Оуена. Вона знала, що їм потрiбно встановити контакт iз федаїнами, розквартованими в долинi пiд ними.
  Тому Хадiджа повернулася до Аймана i коротко кивнула йому. "Пора".
  Айман витяг рацiю з водонепроникного чохла та прикрiпив до неї акумулятор. Але вiн зупинився, схиливши голову. - Мамо, ти впевнена?
  Хадiджа замислилась. Вона просила його порушити радiомовчання та вiдправити пакет передачi. Вiн нервував, а чому б i нi?
  Американцi завжди стежили за бездротовими частотами. Ходили навiть чутки, що в повiтряному просторi Малайзiї вони мають лiтаки, якi вдень i вночi кружляють по орбiтi, напханi датчиками, призначеними для збору розвiдувальних даних.
  Темна вiйськова частина, яка проводила такi операцiї, називалася "Розвiдувальна пiдтримка". Тим не менш, вiн також носив низку iнших зловiсних iмен. Центр Спайк. Цвинтарний вiтер. Сiрий Фокс.
  Було важко вiдокремити правду вiд мiфу, але Хадiджа мала припустити, що їхнi можливостi SIGINT були величезними.
  Звичайно, вона знала, що рацiї, якими користувалися її федаїни, мали шифрування голосу. Але оскiльки вони вели передачу у стандартному дiапазонi УВЧ/УКХ, вона не сумнiвалася, що американцi зможуть не лише перехопити, а й зламати шифрування.
  Це була тривожна думка.
  Звичайно, Хадiджа волiла б взагалi не спiлкуватися по радiо. Набагато безпечнiше було б користуватися послугами кур'єра. Це був випробуваний метод, але вдаватися до нього було б надто повiльно.
  Час має важливе значення. Ми не повиннi витрачати його даремно.
  Хадiджа зiтхнула i поклала руку на плече Аймана. "Ми повиннi скористатися цим шансом. Бог захистить нас. Довiрся Йому".
  'Дуже добре.' Айман увiмкнув рацiю. Вiн говорив у неї, його слова були рiзкими та точними. "Медiно. Будь ласка, скопiюйте".
  Статика трiщала i шипiла, i жiночий голос на iншому кiнцi дроту вiдповiв так само коротко. 'Скопiюй це. Медiна.
  З цими словами Айман вимкнув рацiю.
  Це було зроблено.
  Обмiн в ефiрi був двозначним та позбавленим подробиць. Це було зроблено недаремно. Якщо американцям таки вдасться його перехопити, Хадiджа хотiла, щоб у них залишилося якнайменше шансiв.
  Кодова назва Медiна належала до священного мiста, в яке бiг Пророк Мухаммед, щоб уникнути замаху з боку його ворогiв. Це була давня метафора.
  Федаїни внизу зрозумiли б, що це означає, що Хадiджа планувала перевезти Оуена в пункт екстреного збору, i вони зробили б необхiдне приготування для полегшення процесу.
  Тим не менш, Хадiджа почувала себе незручно через обраний нею курс дiй. Тепер у її душi була порожнеча, паралiзуюча тиша, нiби чогось не вистачало. Тому вона заплющила очi i шукала втiхи.
  Чи правильно я роблю? Це правильний шлях? Скажи. Пiдкажiть, будь ласка.
  Хадiджа напружилася, щоб прислухатися, її обличчя почервонiло.
  Але, як i ранiше, їй не вдалося вловити Вiчного голосу. Навiть не пошепки. Насправдi, все, що вона могла чути, це неземний звук кажанiв, що верещать у пологах тропiчного лiсу нагорi, немов привиди вночi.
  Невже диявольськi iстоти глузували з неї? Чи їй це тiльки здалося?
  О, це прокляття.
  Тяжко дихаючи, стиснувши губи, вона притиснула долонi до обличчя i витерла пiт. Їй хотiлося закинути голову i тицьнути кулаком у небо, закричати i вимагати вiдповiдей.
  Але - йа Аллах - зi стиснутими плечима i зiгнутим тiлом вона втримала себе вiд здiйснення такого блюзнiрського вчинку. Похитавши головою, вона обхопила себе руками i проковтнула гiркоту в ротi.
  Якщо найбiльший грiх - гординя, то найбiльша чеснота - смиреннiсть.
  Хадiджа сказала собi, що це має бути випробування вiд Всевишнього. Божественне випробування. Вона не могла зрозумiти риму чи причину цього, але Творець, здавалося, покладав на неї зараз зобов'язання, даючи їй тягар робити свiй вибiр, прокладаючи свiй шлях.
  Але чому ж тут? Чому зараз?
  Хадiджа розплющила очi i випросталась. Вона обвела поглядом своїх федаїнiв, i її нервувало те, що вони дивилися на неї з великим очiкуванням.
  Так, вони чекали на рiшення. Вона навiть могла чути кiлька голосiв, що бурмотали священнi уривки з Корану, символи вiри та вiдданостi.
  Хадiджа раптово вiдчула себе незахищеною, сором'язливою. Наче вона шахрайка. Переконання спiввiтчизникiв кольнуло її серце, i цього було достатньо, щоб торкнутися її до слiз.
  Пiсля обезголовлення чоловiка її єдиною втiхою була шиїтська умма. Вони були вдовами; вдiвцi; дiти сироти. Iзгої суспiльства. I, незважаючи нi на що, вони вели джихад i проливали кров разом, пов'язанi горнилом надiй та мрiй.
  Все привело нас до цiєї митi. Це честь. Можливiсть. Я не маю сумнiватися в цьому. Я нiколи не повинен сумнiватися в цьому.
  Хадiджа рiзко зiтхнула, її нiс зморщився, тривога переросла в рiшучiсть. Вона витерла блискучi очi, кивнула i змусила себе посмiхнутися.
  Так i бути.
  
  Роздiл 53
  
  
  Кхаджа наказав
  її федаїни розбили табiр, i вони почали марш вниз схилом.
  Це було не iдеально - схили були крутими, стежки звивалися, а темрява додавала елемент невпевненостi.
  Тому як запобiжний засiб вона змусила кожного члена свого взводу носити кепку зi свiтловiдбиваючою смугою, приклеєною ззаду. То була класична польова технiка. Це гарантувало, що всi пiдтримуватимуть упорядкований лад, коли кожна людина йтиме за тим, хто попереду йде. Нiхто не залишиться блукаючим слiпим.
  Так що вони спустилися гуськом, двоє найсильнiших федаїнiв несли Оуена, що лежить на саморобних ношах. Сiтi постiйно стежила за його життєвими показниками i тримала його у прохолодi та водi. Тим часом Айман виступав у ролi стрiлочника, наважуючись йти попереду взводу, стежачи за тим, щоб на шляху не було перешкод.
  Червонi променi їхнiх лiхтарикiв прорiзали темряву.
  Це було страшно.
  Клаустрофобiя.
  Було б простiше використовувати звичайне освiтлення, але Хадiджа вирiшила, що це найкращий спосiб не привертати до себе уваги. На жаль, це також призвело до уповiльнення їхнього прогресу до навмисного темпу.
  Спускаючись схилом, пробираючись крiзь листя, було дуже легко послизнутися на пухкому шматку гравiю або заплутатися в лiанi, що нависала. I тьмяне їхнє червоне освiтлення не завжди дозволяло легко виявити перешкоди на пересiченiй мiсцевостi.
  завжди зберiгати тверду позицiю.
  На щастя, Айман був умiлим стрiльцем, повiдомляючи Хадiдж про можливi перешкоди на шляху вперед. Проте це було непросто. Спуск був стомлюючим, колiна та плечi були важкими, через що обличчя скривилося в гримасi. Вона рясно потiла, одяг прилипла до шкiри.
  Але, нарештi, вони наблизилися до мiсця призначення. Це була рiчка на днi долини, наповнена кваканням жаб i дзижчанням бабок.
  Як i очiкувалося, другий взвод федаїнiв вже чекав Хадiдж.
  Вони використовували бензиновий генератор, щоб надути кiлька гумових човнiв, якi тепер тягли мулистим берегом рiчки .
  Вони кинули човни в воду, що вирувала, i утримували їх на плаву. Потiм обережно, дуже обережно вони перенесли Оуена з нош в одну з човнiв.
  Повiки хлопчика затремтiли, i вiн застогнав, його тiло смикнулося вiд лихоманки. 'Де...? Куди ми йдемо?
  Хадiджа пiднялася на човен i обняла його, як сина. Вона поцiлувала його в щоку i прошепотiла: "Додому, Оуен. Ми йдемо додому".
  
  Роздiл 54
  
  
  Алодки
  забурчали мотори, i вони рушили вниз по рiчцi, Хадiджа не могла не вiдчути жалюгiдного смутку.
  Вона дивилася на дерева, що пролiтали повз, вiтер розвiвав її волосся. Вона знала, що залишає позаду чудову пустелю. Можливо, вона бiльше нiколи його не побачить.
  Хадiджа зiтхнула.
  Вона провела мiсяцi, будуючи штучнi каси, щоб постачати своїх федаїнiв прiсною водою. Вона збирала схованки з їжею по джунглях. Вона встановила аварiйнi пункти збору.
  А зараз?
  Що ж, тепер здавалося, що вона просто вiдмовляється вiд цього.
  Це було зовсiм не те, що вона планувала вiд початку; нiчого подiбного до того, що вона собi уявляла.
  Але коли Хадiджа подивилася на Оуена i погладила його руки, вона зрозумiла, що це був правильний вибiр. Вона мала прийняти це i змиритися з цим.
  Альхамдулiллах. Все, що має початок, має кiнець .
  
  Роздiл 55
  
  
  Травня прокинулася
  пiд звук телефонного дзвiнка.
  З затуманеними очима вона порилася пiд подушкою, схопивши свiй мобiльний телефон. Але потiм вона зрозумiла, що дзвонив не той. Звiсно нi. Стiльниковi мережi, як i ранiше, не працювали.
  Тупий ... _
  Телефон, який дзвонив, лежав на тумбочцi. Той, що пiдключено до стацiонарного телефону.
  Зi стоном Майя потяглася i пiдняла його з колиски. - Так?
  'Привiт. Це Хантер тут. Сподiваюся, я не розбуду тебе.
  Вона придушила позiхання. 'Дуже шкода. Ти вже зробив. О котрiй годинi?
  03:00. I у нас є розвиток.
  'Справдi?' Вона моргнула i випросталась, її сонливiсть зникла. "Добре чи погано?"
  "Ну, трохи того й iншого". Голос Хантера був напруженим. - Хлопцi, ви не проти пройтися до офiсу? Я думаю, це те, що ви захочете побачити самi".
  'Скопiюй це. Ми зараз приїдемо.
  'Видатний.'
  Майя поклала телефон назад на пiдставку. Вона глянула на Адама i побачила, що вiн уже встав i ввiмкнув свiтло в кiмнатi.
  Вiн пiдняв пiдборiддя. - Що-небудь свiже?
  Майя видихнула, тривога згустилася, як кислота, у її шлунку. "Схоже, у нас може бути прорив у справi".
  
  Роздiл 56
  
  
  ЧАСУнтер чекав
  для них у фойє посольства. Руки в нього були схрещенi, а обличчя було серйозним. "Крок вперед, крок управо. Ласкаво просимо на найбiльше шоу на землi".
  Майя похитала головою. 'Зараз три години. Чаклунська година. I нiчого хорошого в чаклунськiй годинi нiколи не трапляється.
  Хантер насупився ще бiльше. - Чаклунство... що?
  Адам посмiхнувся. "Вiдьмина година. Ви нiколи не чули про це? Це повна протилежнiсть тому часу, коли помер Iсус Христос, тобто три години дня. Отже, три години ночi - це час, коли всi упирi i демони вириваються на волю. Просто щоб досадити Iсусу i перекрутити все добре i святе у свiтi".
  - Гм, нiколи ранiше цього не чув. Хантер потер потилицю. "Але знову ж таки, будучи мусульманином, я б не став".
  - Вдала метафора, проте?
  - На жаль, так. Хантер провiв їх через звичайнi перевiрки безпеки та привiв до офiсу ЦРУ.
  Увiйшовши всередину, Майя помiтила, що ТГС - центр тактичних операцiй - став бiльш неспокiйним, нiж минулого разу. Було бiльше обладнання; бiльше людей; бiльше шуму. Досить нереально, особливо якщо врахувати, що було так рано вранцi.
  Бiля входу в TOC на них уже чекала Юнона, тримаючи в руках планшет Google Nexus. - Ну, йоуза. Добре, що ви удостоїли нас своєю присутнiстю.
  Майя тонко посмiхнулася. "У тебе повинна бути страшенно вагома причина переривати наш прекрасний сон".
  'Ага. Це я роблю. Юнона постукала планшетом i зробила хибний реверанс. - I... нехай буде свiтло.
  Великий монiтор над ними ожив. З'явився вид на мiсто з висоти пташиного польоту, будiвлi та вулицi вiзуалiзувалися у тривимiрному каркасi, а сотнi плавно анiмованих значкiв прокручувалися вiртуальним ландшафтом.
  Майя дивилася на iнтерфейс iз сумiшшю страху та занепокоєння. Вона могла розiбрати вiдеотрансляцiї, аудiоперехоплення, текстовi фрагменти. Це було не схоже нi на що, що вона колись бачила ранiше.
  Адам повiльно свиснув. "Втiлення Великого Брата".
  - Ми називаємо його Левiт, - сказала Юнона. "Цей алгоритм дозволяє нам систематизувати та iнтегрувати всi данi спостереження. Створiть єдиний робочий процес".
  Юнона провела великим i вказiвним пальцями планшета. На монiторi карта мiста оберталася та наближалася до району Кепонг. Вiдразу за межами синьої зони.
  - Ось що ми хотiли вам показати, - сказав Хантер. - У цьому районi вiдбулися деякi наслiдки вчорашньої атаки. Електрика вимкнена. Немає покриття стiльникового зв'язку. А потiм, ем, так, ось це ...
  Юнона ще раз провела планшетом, i вiдео збiльшилося до розмiрiв екрану. Це явно було з бортового безпiлотника, що кружляло над передмiстям, i його камера передавала зображення в iнфрачервоному дiапазонi.
  Майя могла розглянути щось схоже на бойовi броньованi машини "Страйкер", що оточують навколишнi вулицi, в той час як десятки солдатiв ходили вiялом, їх тепловi сигнатури розжарювалися в темрявi, поки вони затягували петлю навколо кварталу. З цiєї висоти вони виглядали як мурахи, що метушаться з якоюсь метою.
  Майя сухо проковтнула. - Що тут вiдбувається?
  - Щось астрономiчно не так, - сказала Юнона. "Один iз наших дронiв робив звичайний облiт, коли наткнувся на цю сцену".
  Мисливець похитав головою i вказав. - Те, на що ви дивитеся, це пристрiй RELA. Розмiр компанiї. Вони прориваються до будинкiв. Розстрiлювати будь-кого, хто чинить опiр або намагається бiгти..."
  Наче по командi, Майя спостерiгала, як на екранi спалахує симфонiя яскравих спалахiв. Пронеслася стрiлянина, i вона побачила, як мирнi жителi вибiгають iз дому лише для того, щоб бути вбитими на власному задньому дворi, їхнi тiла падають одне за одним.
  Кров, яку вони пролили, виглядала срiблястими плямами, якi поступово зникали з поля зору, коли остигали на травi та землi. Теплобачення тiльки зробило звiрство ще бiльш страшним.
  Майя мало не задихнулася, i вона вiдчула, як її нутрощi звело судомою. - Макфарлейн санкцiонував це? JSOC там внизу?
  "Малазiйцi виконують це в односторонньому порядку. У генерала не було завчасного попередження. Мисливець незручно переминався з ноги на ногу. - Як i шеф Рейнор".
  - Ну, як, чорт забирай, це можливо?
  Юнона заговорила: - Пiсля нападу на Блакитну зону ситуацiя стала напруженою. Малайзiйцi i ми... ну, скажiмо так, у нас зараз не найкращi робочi вiдносини".
  'Значення...?'
  Це означає, що вони бiльше не дозволяють JSOC виступати в якостi "тренерiв" i "радникiв". Їм не потрiбнi нашi вказiвки, i вже точно вони не хочуть нашої присутностi.
  Мисливець вiдкашлявся i розвiв руками. Вiн виглядав сором'язливим. - Вождь i наш посол зараз у Путраджайї. Вони намагаються здобути аудiєнцiю у прем'єр-мiнiстра. Докопайтеся до сутi.
  Адам роздратовано тицьнув пальцем у нiс. - I як це виходить?
  - Ну начальник штабу прем'єр-мiнiстра каже, що вiн спить i його не можна розбудити.
  Майя пирхнула i вдарила долонею по найближчому столу, її щоки почервонiли. "Цей виродок навмисне вiдмовчується. Вторгнення в Кепонг не вiдбувається без дозволу прем'єр-мiнiстра".
  - Це мiнлива ситуацiя, Майя. Ми намагаємося... _
  "Що б ти не робив, це страшенно недостатньо добре". Майя тепер стиснула зуби, стиснувши щелепу так сильно, що стало боляче. Вона не могла повiрити, що це вiдбувається. Це було схоже на найогиднiший з космiчних жартiв.
  Прем'єр-мiнiстр прийшов до влади завдяки iноземному заступництву. Вiн мав стати обраним - людиною, з якою Захiд мiг би працювати. Розумний, обов'язковий та рацiональний.
  Але в останнi мiсяцi його поведiнка ставала все бiльш безладною, i вiн став барикадуватися у своїй резиденцiї, захищенiй верствами охоронцiв, танкiв та артилерiйських гармат. Вiн був переконаний, що повстанцi намагалися вбити його, i, що неймовiрно, вiн також вiрив, що його власний двоюрiдний брат планував скинути його лiдерство.
  Як наслiдок, вiн бiльш рiдко з'являвся на публiцi, а в тих поодиноких випадках, коли виходив зi свого особняка, вiн робив це тiльки в добре озброєних конвоях. Ходили навiть чутки, що вiн вдавався до використання двiйникiв, просто щоб зробити себе складнiшою мiшенню. Такий був його страх убивства чи перевороту.
  Можливо, напад на Блакитну Зону остаточно збив його з пантелику. Можливо, вiн справдi втратив контроль над реальнiстю.
  Хоч би що.
  Все, що Майя знала, це те, що вiн все бiльше i бiльше схожий на чергового шизофренiчного тирана, що ховається за тоншою оболонкою псевдодемократiї.
  Це був досить лайновий результат, особливо з огляду на те, що мiжнароднi ЗМI колись стали називати його Манделою Пiвденно-Схiдної Азiї. Остання надiя на чеснiсть та поряднiсть в обложеному регiонi.
  Так, правильно. Не зовсiм так вийшло, чи не так?
  Саме тодi Майя вiдчула руку Адама на своєму плечi, м'яко стиснувши її. Вона здригнулася, щосили намагаючись приборкати свої емоцiї.
  'Ти в порядку?' - прошепотiв Адам.
  'Я в порядку.' Майя прибрала його руку, втягуючи повiтря через нiс.
  Раз, два, три...
  Вона видихнула через рот.
  Раз, два, три...
  Там убивали мирних жителiв, i це було дуже погано. Але вона знала, що iстерика прямо зараз не змiнить ситуацiю.
  Зрештою, що JSOC збирався робити? Прилетiти та кинути виклик операцiї RELA? Вдатися до мексиканського протистояння?
  Якби це сталося, можна було б з упевненiстю сказати, що й без того тендiтнi стосунки мiж американцями та малайзiйцями тiльки ще бiльше розiйдуться. I одному Богу вiдомо, як вiдреагує прем'єр-мiнiстр, опинившись спиною до стiни.
  Чорт забирай .
  Як би це важко було, Майя зрозумiла, що їй потрiбно залишатися неупередженою з цього приводу. Залишайтеся об'єктивними. Це був найкращий спосiб - можливо, єдиний спосiб - пройти через цей безлад.
  Хантер сказав: "Я обiцяю вам, Майя, ми зареєструємо нашi найрiшучiшi заперечення у прем'єр-мiнiстра. Але поки все, що каже його начальник штабу, це те, що це законна антитерористична операцiя. Вони нацiленi на конкретнi будинки. Викорiнення сплячих агентiв. I - розумiєте - вiн навiть стверджує, що вiн потрапив пiд прямо. мабуть, виправдовує агресивну позицiю, яку ми спостерiгаємо".
  Майя говорила тихо та рiвно. "Прем'єр-мiнiстр знає, що вiн при владi тiльки завдяки iноземнiй допомозi, чи не так?"
  - Думаю, вiн знає i не боїться викрити наш блеф. Вiн розумiє, що ми не вiдпустимо його, незважаючи на його iстерики та перепади настрою. Тому що вiн все ще потрiбний нам для пiдтримки певної стабiльностi в країнi.
  - О, чарiвно.
  Адам подивився на Хантера, а потiм на Юнону. - Слухайте, це не має жодного сенсу. Передмiстя Кепонга здебiльшого складаються з християн, буддистiв, iндуїстiв. Що робить це мiсце одним iз небагатьох мiсць у мiстi, де мусульмани мiцно становлять меншiсть, i вони завжди були запеклими сунiтами. Однаковi птахи i таке iнше. Таким чином, фiлософiя шиїтiв нiколи не отримувала тут нiякого поширення. А Хадiджа нiколи не намагалася форсувати подiї".
  - Гарна оцiнка, - сказала Юнона. "Iсторично цей район був чистим i тихим. Стiйко проурядовий".
  - Так що ж дає?
  Юнона зiтхнула i постукала планшетом. Вiдеопотiк з дрону зменшено, а вiртуальне зображення Кепонга збiльшено та повернуто. Те, що виглядало як багатоквартирний будинок, було видiлено червоним. "Ранiше ввечерi нашi аналiтики спiймали сигнал iз супутникового телефону. Це було дуже коротко - всього дев'яносто секунд. Потiм стемнiло".
  Хантер знизав плечима. - Збiг чи нi, але дев'яносто секунд - це час, який знадобився нашим яйцеголовим, щоб перехопити розмову. Що їм, звичайно, не дозволили зробити .
  Адам цокнув язиком. "Отже... хтось практикував базову ОПСЕК".
  - Схоже на те.
  - Але вам вдалося геолокувати телефон.
  - Так, але це не точний замок. Ми знаємо загальнi околицi, але не можемо сказати, яка саме квартира i навiть який поверх.
  "Чи вдалося зафiксувати IMSI або IMEI телефону?" - Запитала Майя.
  IMSI був скороченням вiд International Mobile Subscriber Identity, серiйного номера, що використовується SIM-картами, що працюють у мережi або супутниковiй мережi.
  Тим часом, IMEI був скороченням вiд International Mobile Station Equipment Identity, ще одного серiйного номера, закодованого в телефоннiй трубцi.
  Актив Майї, Lotus, надав їм список номерiв IMSI та IMEI, якi були прив'язанi до телефонiв, якi були вкраденi зi спецiального вiддiлення. Вона думала, що якщо вони зможуть зiставити цю iнформацiю, то вони мають шанс з'ясувати, хто використовує цей конкретний пристрiй.
  Хантер вiдповiв: "Так, ми зафiксували IMSI, але це не принесло нам особливої користi. SIM-карта зареєстрована на вигадане iм'я i неiснуючу адресу. Майже напевно вiн надiйшов з чорного ринку. А що стосується самої трубки? Що ж, удачi там. Так вийшло, що IMEI збiгається з супутниковим телефоном.
  'Ага. Ви не кажете ...
  "Виклик був вхiдним або вихiдним?" - Запитав Адам.
  - Iде, - сказала Юнона. 'Мiжнародний. Ми вiдстежили його до Хобарт-Сiтi.
  'Тасманiя...'
  "Бiнго. Ми запрошуємо наших австралiйських друзiв з ASIO зайнятися цим. Проте питання в тому, навiщо взагалi комусь у Кепонгу супутниковий телефон? Це предмет з обмеженим доступом, особливо той, що був вкрадений з Особливого вiддiлу".
  Майя вивчала картку на екранi. - Солдати РЕЛА вже обшукали квартири?
  - Нi, - сказав Хантер. "Одного разу вони пiдiйшли до нього на кiлька сотень метрiв. Але з того часу вони вiдхилилися на пiвдень. Зараз вони, здається, концентруються на групi будинкiв приблизно за два кiлометри звiдси".
  Майя закусила губу i замислилась. Я не маю на увазi, раптом малайзiйцi просто вирiшили дiяти тактично в Кепонгу? Iдеї. Значить, вони шукають не в тому мiсцi. Майя подивилася на Юнона. - Чи є шанс, що ви зможете знайти записи про оренду квартир?
  - Я вiрю, що зможу, синице. Пальцi Юнони лiтали планшетом, швидко друкуючи .
  "Вiдфiльтруйте мешканцiв-мусульман. Зосередьтеся лише на немусульманах. Потiм зiставте результати з тими, хто їздив до Австралiї за останнi дванадцять мiсяцiв".
  "Чому немусульмани?" - спитав Хантер.
  - Я граю на припущеннi, - сказала Майя. "Хадiджа виявила готовнiсть працювати з оранг-аслi. Так що, можливо, вона робить те саме тут. Спiлкування з активом, який є християнином, буддистом чи iндуїстом".
  Адам кивнув головою. 'Ага. Ворог мого ворога - мiй друг".
  На екранi з'явилася електронна таблиця, яка почала прокручуватись по вертикалi. У першiй колонцi був список iмен, у другiй - посвiдчення особи з фотографiєю, а у третiй - метаданi, взятi з паспортiв.
  Строго кажучи, Майя знала, що їхнi дiї є незаконними. Вони зламували нацiональний реєстр країни i нiчого не говорили малайзiйцям. Однак у цей момент дипломатичнi пристойностi бiльше не мали значення.
  Майя розумiла, що однiєю з дивацтв малазiйського режиму була необхiднiсть класифiкувати всiх за расовою та релiгiйною ознакою. Робилося це при народженнi, i з дванадцяти рокiв кожен громадянин повинен був мати при собi бiометричну карту .
  Заява про прийом на роботу? Тобi потрiбна була ця карта.
  Купiвля будинку? Тобi потрiбна була ця карта.
  Перевiрка у лiкарнi? Тобi потрiбна була ця карта.
  За допомогою цього бюрократичного процесу уряд мiг визначити, хто був мусульманином, а хто нi, i, що важливiше, вони могли вiдокремити сунiтiв вiд шиїтiв. Це була сама суть соцiальної iнженерiї - каталогiзувати кожного громадянина, а потiм вiдстежувати його вiд колиски до могили.
  Iронiя цього не вислизнула з уваги Майї. У минулому вона засудила б таку практику. Це було порушенням приватного життя та гiдностi. Але тепер - сюрприз, сюрприз - вона покладалася на цю огидну систему, щоб досягти мети, до бiса громадянськi свободи.
  "У нас є три позитивнi збiги". Юнона посмiхнулася, проводячи пальцем планшетом. "Вонг Чун Оуї. Хелен Лау. I Дiнеш Наїр.
  Майя вивчала фотографiї, якi були iзольованi на екранi. Якщо й було почуття провини, то вона його не помiчала. Усi три особи були до болю звичайними. Жодного темного вуду. Її очi бiгали туди-сюди. "Будь-який з них може представляти для нас iнтерес".
  - Я попрошу наших аналiтикiв заглибитися в їхню таємничу. Подивимося, чи не виявимо ми якiсь червонi прапорцi".
  'Гарний. Чим бiльше iнформацiї буде, тим точнiше буде наше прицiлювання. Тодi ми зможемо взятися за справу.
  Хантер насупив брови. "Воу, воу, воу. Просто зачекайте секунду. Ми нiколи ранiше не розмiщувалися в Кепонгу. Нiколи не було причин для цього".
  - Є, друже, - сказав Адам. - Ми знаємо мiсцевiсть. I, для крику вголос, це можливiсть, на яку ми чекали. Це дiєво. Давайте захопимо його.
  - А малазiйцi?
  "Ну, господи, вони були досить люб'язнi, щоб тримати нас осторонь i стати шахраями. Тому я вважаю, що ми повиннi вiдплатити тим самим. Послуга за послугу. Досить чесно?"
  Мисливець завагався i потер лоба. Потiм вiн хмикнув. 'Добре. Добре. Ти перемiг. Я спробую з'ясувати це з шефом Рейнором та генералом Макфарлейном.
  Майя всмоктала зуби. "Ну, краще ранiше".
  
  Роздiл 57
  
  
  Тон iз ЦРУ
  Збройова була не найпривабливiшим мiсцем для вiдвiдин. Там суцiльнi лiнiї, сталевi стелажi та стерильне освiтлення. Чиста функцiональнiсть, нуль естетики.
  Це була кiмната, де тебе готували до вiйни.
  Майя одягла бронежилет "Шкура дракона", тактичнi рукавички та захиснi накладки на лiктi та колiна. Потiм вона використовувала маркер, щоб подряпати свою групу кровi на сорочцi та штанах, а також iнiцiали "НКА" - скорочення вiд "Немає вiдомих алергiй".
  запобiжний захiд .
  Не дай Боже, щоб вона натрапила на град куль i потрапила пiд кулi. Але якщо це так, то вона хотiла, щоб медики надали їй найкращу допомогу. Не було б преамбули, жодних припущень. Тiльки одразу до справи.
  Сьогоднi той день, коли це станеться.
  Це було фаталiстичне мислення, так, але необхiдне. Саме те, що тато i мама вселяли їй з того часу, як вона була маленькою дiвчинкою. Вона нiколи не повинна боятися думати про немислиме i передбачати будь-яку можливiсть.
  Завжди краще перестрахуватися, нiж шкодувати.
  Майя пiдiйшла до однiєї зi збройових шаф. Вона вибрала гвинтiвку HK416 та розiбрала її на окремi частини. Вона перевiрила компоненти на наявнiсть бруду та корозiї, переконавшись, що все чисто та змащене, потiм знову зiбрала пiстолет та перевiрила його функцiонування.
  Вона натиснула селектор на пiдлозi, потiм вибух, потiм автоматичний режим. Вона працювала з рукояткою заряджання i затвором, змахуючи спусковим гачком, щоразу отримуючи плавне клацання.
  Добре йти.
  Майя поклала гвинтiвку навколiшки. Пасма її волосся було розпущене i трiпотiло в потоцi її дихання. Не було нiчого первiснiшого, iнтуїтивнiшого, нiж полювання на людей. Вона досить добре знала порядок дня. Ви зiбрали iнформацiю про побiжного суб'єкта, потiм ви переслiдували його i пригвоздили його дупу до стiни.
  Знаходити.
  Виправити.
  Закiнчувати.
  Механiка цього була холодною та простою. Так було з давнiх-давен. Пазурi та iкла. Адреналiн та кров. Єдина частина мозку, яка тут мала значення, була рептильною.
  Але щось у цiй мiсiї змусило Майю замислитись. Вона вiдчувала емоцiйний тягар на душi; важкий тягар, якого вона нiяк не могла позбутися.
  Вона думала про все, що привело її до цього моменту.
  Викрадення Оуена.
  Штурм Блакитної зони.
  Рiзанина в РЕЛА.
  Нiщо з цього не вiдбувалося у моральному вакуумi. Навпаки, кожен iнцидент був подiбний до каменя, кинутого в колись спокiйний ставок, що сильно плескався, наслiдки насильства виплескувалися назовнi, руйнуючи життя.
  Виконання цього полювання лише додало б до цього.
  Ще один рок ...
  Майя не мала iлюзiй щодо чесної та чесної боротьби. Блiн такого не було. З того часу, як вона приземлилася в Куала-Лумпурi, їй дали прискорений курс людської зiпсованостi.
  Вона була свiдком усiх жорстоких та цинiчних розрахункiв, якi були зробленi. Багатi змiцнили свої привiлеї, тодi як бiднi постраждали лише через те, що опинилися не з того боку абстрактного рiвняння .
  I що це за рiвняння? Демократiя? Свобода? Справедливiсть?
  Цього було достатньо, щоб у неї закружляла голова.
  Коли вона була солдатом, її убезпечували вiд таких важких питань. Коли тобi сказали вистрибнути iз лiтака, ти вистрибнув. Коли тобi сказали захищати пагорб, ти його захищав.
  Так, ви просто виконували накази та виконували їх у мiру своїх можливостей. Хто не ризикує, не п'є шампанське. I якщо ви порушите кодекс поведiнки, ви можете бути страшенно впевненi, що вас постануть перед вiйськовим i вiйськовим трибуналом.
  Але тепер вона була примарою Першого вiддiлу. Пiдпiльний оператор. I раптом все вже не виглядало таким чiтким i сухим.
  Якi були правила участi?
  Де були стримки та противаги?
  Женевська конвенцiя?
  Атмосфера ситуацiї трохи налякала її, бо це були темнi безплiднi землi, до яких вона ризикувала вирушити, балансуючи на вiстря геополiтики.
  Ну, чорт...
  Майя звузила очi i вiдкинула волосся назад, потираючи вiскi.
  Сидячи поряд з нею на лавцi, Адам заряджав патрони в магазин гвинтiвки. Вiн зробив паузу i кинув на неї косий погляд. "Ой-ой. Я знаю цей погляд. Ти знову думаєш про похмурi думки".
  "Не намагайся читати мої думки".
  - Менi не доведеться. Тому що ти збираєшся розповiсти менi, що саме тебе непокоїть.
  Майя вагалася, заламуючи руки. 'Добре. Добре. Ми тут добрi? Я маю на увазi, чи це так насправдi?
  - Це питання з каверзою? Адам натягнуто посмiхнувся. "Не знав, що це екзистенцiалiзм 101. Iнакше я б освiжив свої читання К'єркегора та Нiцше".
  - Тебе не турбує те, що ми побачили у ТГС? Солдати РЕЛА зробили те, що вони зробили... Майя насилу пiдiбрала слова. "Це було масове вбивство. Бля безглуздо.
  'А, так. Не зовсiм зiркова година прем'єр-мiнiстра. Адам знизав плечима. - Якби менi довелося вгадувати, я сказав би, що його гордiсть була зачеплена наступом на Блакитну зону. Вiн не може повiрити, що жiнцi - шиїтцi - вдалося його перехитрити. Чорт, в азiатських термiнах можна сказати, що Хадiджа змусила його втратити обличчя.
  'Вiрно. Вiн принижений. Тому вiн вiдправляє свiй загiн головорiзiв у Кепонг, останнє мiсце, де можуть бути Чорнi вдови. Вiн стрiляє у цивiльних, якi не можуть вiдстрiлюватись.
  - Ну, ця людина вже пробила собi дорогу до влади. Можливо, тепер вiн намагається прорубати собi шлях до свiту".
  "Вбивство заради свiту так само рацiонально, як згвалтування заради цноти". Майя скривила губи. "Скажемо прямо - ми пiдтримуємо брудний режим у Путраджайї. Ми увiчнюємо проблему..."
  - Ми не повиннi питати, чому ...
  "Наше завдання - зробити або померти, так. Але чи замислювалися ви коли-небудь, як все це вiдбуватиметься? Я маю на увазi, скажiмо, ми вистежимо цього злочинця з супутниковим телефоном. Стежте за сухарями.
  - Ну, хм, побачимо. Адам потер пiдборiддя i пiдняв очi до стелi. Вiн вдав, що глибоко замислився. - По-перше, батьки Оуена будуть дуже радi, що їхнiй син повернувся цiлим i неушкодженим. По-друге, нам вдасться вiдрубати голову гадюцi та завдати шкоди повстанцям. I по-третє, полiтики у Вашингтонi та Веллiнгтонi спатимуть спокiйно, знаючи, що їхнi рейтинги схвалення постiйно зростають". Адам перебiльшено кивнув, хитаючи головою. "На закiнчення ми можемо записати на рахунок хороших хлопцiв. Ура.
  Майя посмiхнулася. 'Нi. Чи не ура. Ми все одно залишимося з тираном у Путраджайї. Повернутись на круги своя. I це вже точно не робить нас добрими хлопцями.
  "Як би там не було, ця людина перемогла на виборах з великою перевагою..."
  "Вибори, якi були сфальсифiкованi та оплаченi. В основному на Заходi".
  - Тому що альтернатива була гiршою. Набагато гiрше. А ми не могли собi цього дозволити".
  "Тато боровся не за це. Вiн хотiв справжньої, що функцiонує демократiї..."
  Адам застогнав. "I вiн заплатив найвищу цiну за свої переконання".
  Майя вiдразу замовкла, опустивши очi i стискаючи гвинтiвку пальцями. Тепер вона злилася на Адама, але не тому, що вiн був неправий, а тому, що вiн мав рацiю.
  В iдеальному свiтi лiберальна демократiя була б вiдповiддю на всi проблеми. Уряд народу, для народу. Але не тут, не зараз.
  Якоїсь митi демократiя самознищилася, i тепер ця країна перетворилася на котел ненавистi та несправедливостi. Нiхто бiльше не зацiкавлений у будiвництвi метафоричних мостiв для свiту. Неа. Вони були зацiкавленi лише в тому, щоб пiдiрвати їх, i чим бiльше феєрверкiв, тим краще.
  Хто саме був винен у цьому скрутному становищi?
  Малазiйцi? _
  Американцi? _
  Саудити? _
  Хадiджа?
  Ця межа мiж правильним i неправильним - моральним та аморальним - ставала все бiльш i бiльш розмитою. I тепер ставало все важче сказати, хто кинув перший камiнь, що запустив цей нескiнченний цикл помсти.
  Майя вiдчула, як її шлунок перекинувся.
  Можливо, нiхто не винний нi в чому з цього. Тому що всi замiшанi у корупцiї, брехнi та вбивствах. Навiть ми.
  Адам трохи похитав головою i зiтхнув. Вiн пiдняв долоню у покаяному жестi. - Майя, вибач. Я не мав цього говорити. Твiй батько був гарною людиною.
  Майя сильно моргнула i кинула на Адама погляд крижаної королеви. 'О, так. Вiн був. I йому було б соромно за всю цю кровожерливiсть i рiзанину, в яку ми вплуталися.
  "Жага кровi? Що?"
  'Ось так. Ми стали озброєними iмперiалiстами, якi намагаються прокласти собi шлях до перемоги. Але знаєте, що? У нас немає довгострокової стратегiї та моральної переваги. Усе, що маємо, це психодиктатор " .
  Адам здригнувся, зв'язки на його шиї натяглися. "Послухайте, ми не iмперiалiсти. Це лiве лайно, i ти це знаєш. Ми боремося за те, що правильно - повернути Оуена та стабiлiзувати ситуацiю в країнi".
  - А потiм...?
  "I тодi, можливо, ми зможемо провести ще один тур виборiв. Отримайте якесь належне керiвництво на мiсцi. Але час має бути пiдходящим...
  - Демократiя, демократiя, - сардонiчно сказала Майя. "Все починається з моральних прокламацiй, але потiм все перетворюється на трясовину. Пам'ятаєте Iрак? Афганiстан? Гей, що хтось одного разу сказав про тих, хто вiдмовляється вчитися в iсторiї?"
  Адам дивився на Майю, лють пофарбувала його щоки.
  Краї його рота тремтiли, нiби вiн хотiв заперечити, але потiм вiн подивився вниз i продовжив перебирати набої в магазин гвинтiвки. Його рухи були рiзкими та лютими. 'Досить. Давай просто закiнчимо цю операцiю i витрусимо пилюку. Ми можемо посперечатися про чортову семантику пiзнiше.
  Майя важко зiтхнула i вiдвела погляд.
  Вони нiколи ранiше так не сперечалися. Не так довго, як вона пам'ятала себе. Але ця мiсiя вбила мiж ними клин, оголивши лiнiї розлому, про iснування яких вона навiть не пiдозрювала.
  Так, вона почала ображатись на Адама. Його тон був зверхнiм; його погляд надто безцеремонний. Але знову ж таки, чого вона чекала? Адам був нерозкаяним нiгiлiстом. Його не хвилювали нюанси геополiтики. Все, чого вiн хотiв - все, чого вiн жадав - це вистежити терориста. Все iнше було спiрним.
  Але Майя знала краще.
  Вона розумiла, що за такого роду зарозумiлiсть будуть наслiдки. Було не так багато кiнетичних дiй, якi ви могли виконати, перш нiж ви зазнали неминучої вiддачi.
  Який сенс знищувати одного терориста, якщо ви створите ще трьох? Це все одно, що грати в бiсову "Удар крота".
  Схвильована Майя вирiшила, що простих вiдповiдей немає. Все, що вона могла зробити, це зосередитися на задачi та зосередитись на поточнiй проблемi.
  Тому вона зiтхнула i поклала гвинтiвку на лаву поруч iз собою. Вона дiстала свiй смартфон та вiдкрила зображення трьох невiдомих. Вона створила анiмоване слайд-шоу i дозволяла йому крутитися, знову й знову вивчаючи кожне обличчя.
  Вiдверто кажучи, їй особливо не було чого робити.
  Юнона все ще була в TOC, працюючи з аналiтиками над видобутком iнформацiї, в той час як Хантер був у SCIF, на телефоннiй конференцiї з шефом Рейнором та генералом Макфарлейном, намагаючись отримати повноваження на виконання.
  У цей момент все, що у Майї було, було її внутрiшнє чуття, i це змусило її призупинити показ слайдiв. Її залучив третiй пiдозрюваний - Дiнеш Наїр. Зовнi вiн виглядав як звичайний пенсiонер. Волосся кольору солi та перцю. Пiдстрижена борода. Пузате пiдборiддя.
  Але щось було в його очах.
  Натяк на смуток.
  Вона не могла зрозумiти, що саме, але їй здавалося, що то була людина з порожнечею в душi. Хтось, хто жадав причини слiдувати. Можливо, йому потрiбно було почуття мети, або, можливо, вiн просто хотiв знову вiдчути себе молодим.
  Можливо...
  Майя нахилила голову, запитуючи, чи був це Динеш.
  
  Роздiл 58
  
  
  Дiнеш Наїр уважно слухала.
  Тепер вiн ледве чув пострiли. Вони вiдiйшли ще далi в далечiнь, потрiскуючи i трiщачи, як невиннi феєрверки, майже незначнi.
  Так...
  Спiтнiлий i змучений, вiн поцiлував свою пiдвiску Святого Крiстофера.
  Слава Богу. Ублюдки не повернуться.
  Вiн вирiшив, що чекав досить довго. Вiн вилiз з-пiд верстата, намацав свiй супутниковий телефон, вставив акумулятор i увiмкнув його. Пiднявшись на ноги, вiн пiдiйшов до розбитого вiкна i, упершись лiктем у його виступ, висунувся i отримав сигнал.
  Тремтячим пальцем вiн набрав номер, який Фарах змусила його запам'ятати. Лiнiя з'єдналася, i вiн дозволив їй продзвенiти рiвно тричi, перш нiж повiсити трубку.
  код лиха.
  Тепер все, що йому потрiбно було зробити, це дочекатися зворотного дзвiнка.
  Моргаючи i ковтаючи, Дiнеш витер обличчя рукавом. Вiн не був певен, що буде далi. Чи буде йому наказано рухатися до точки евакуацiї? Або Фара прийде прямо i забере його?
  Немає значення. Просто забери мене звiдси. Будь ласка.
  Голова паморочилося, тiло обм'якло. Але вiн не мiг вiдiйти вiд вiкна. Вiн знав, що у його супутникового телефону поганий прийом, якщо з нього не було ясного неба, i вiн не мiг дозволити собi пропустити дзвiнок у вiдповiдь.
  Отже, Дiнеш чекав. Притулившись до пiдвiконня, вагаючись мiж неспанням i сном, вiн знову подумав про своїх хлопчикiв. Його дорогi хлопчики. I вiн вiдчув укол горя.
  О, милостивий милостивий Iсусе ...
  Вiн провiв бiльшу частину свого дорослого життя, старанно працюючи, накопичував грошi, щоб вiдправити своїх синiв до Австралiї, кажучи їм нiколи не повертатися до Малайзiї.
  I все ж... ось вiн. Вплутуватися в цю брудну вiйну. Обманюючи себе риторикою змiн.
  Його очi стали вологими, а груди здiймалися. Чи був вiн наївним мрiйником? Чи вiн був повним лицемiром? Вiн бiльше не був упевнений.
  Все, що вiн знав, це те, що надiя, яку вiн плекав - колись така могутня i дражлива - тепер тане, як мерехтливий мiраж у пустелi. Залишилися тiльки страх i розпач.
  Яким дурнем я був. Який дурень ...
  У цей момент у його руцi задзвонив та завiбрував супутниковий телефон. Вiн напружився i витер сопливий нiс, потiм вiдповiв. "Алло?"
  Голос Фари кинув йому виклик: "Але я, бiдняк, бачу лише свої мрiї. Я розстелив свої мрiї пiд твоїми ногами".
  - Iди м'якше... - Дiнеш запнувся, спотикаючись на словах. "Iди обережно, бо ти наступаєш на мої мрiї".
  - Ти вдома?
  'Нi нi. Я у школi. Занедбана школа.
  - Це не те мiсце, де ти маєш бути. Фарах помовчав. - Ви пiшли проти протоколу.
  - Я... будь ласка, я не мав вибору. Солдати RELA вбивали людей. Я був наляканий. Я не знав, що робити.
  'Зрозумiв. Стояти поряд з. Я передзвоню вам i дам iнструкцiї.
  Лiнiя вiдключилася.
  Дiнеш скривився, обличчя його почервонiло, губи тремтiли. Вона не спитала його, як вiн. Вона навiть не спробувала його заспокоїти.
  Млинець. Як вона посмiла мене повiсити? Я заслуговую кращого, нiж це.
  Розчарований, вiн стиснув кулак i стукнув по пiдвiконню. Застогнавши, вiн дав собi обiцянку.
  Якщо я переживу це, я поїду з країни. Пiти назавжди.
  
  Роздiл 59
  
  
  Кхаджа
  i її федаїни дiсталися села.
  Кампунг Бiлок.
  Тут закiнчувалися тропiчнi лiси та починалися мангровi болота; де прiсна вода перетворилася на солону. Дерев'янi будинки на березi рiчки стояли на палях, а навколо них iз смарагдових болiт росли густi яруси дерев.
  Вдалинi Хадiджа чула дзюрчання хвиль, а в повiтрi вiдчувався солоний аромат. Море було поруч.
  Це змусило її посмiхнутися. Колись вона виросла в селi, дуже схожому на це. Так, у душi вона була приморською дiвчиною. Завжди був. Завжди б.
  Хадiджа подивилася на хлопчика. Вiн все ще тремтiв вiд лихоманки. Вона торкнулася його чола, потiм погладила по волоссю. - Ще трохи, Оуен. Ти скоро будеш удома.
  Їхнi човни сповiльнили хiд, коли вони обiгнули напiвзатоплене дерево, i попливли до пiрсу.
  Хадiджа пiдвела очi i побачила, що оранг-аслi чекають на них на платформi, юрбачи з червоними лiхтарями. Начебто все село оголосило про їхнє прибуття - чоловiки, жiнки та дiти.
  Я Аллах.
  Вона була смиренна.
  Була така рання година.
  Коли їхнi човни дрейфували близько, молодi оранг-аслi потягнулися за допомогою, i з натягнутою мотузкою вони прив'язали судна до пiрсу.
  Обережно, дуже обережно Айман та Сiтi допомагали їм пiднiмати Оуена.
  Потiм Хадiджа пiднялася на помiст, i натовп, що обожнював, штовхнув її. Дiти хапали та цiлували її руки. Жiнки обiймали її, збуджено говорячи. Їхнi лiхтарi гойдалися. Досвiд був гiпнотичним; майже духовний.
  Для них вона була i халiфом, i сайїдою.
  Лiдер походить вiд родоводу самого Пророка.
  Зрештою, вперед виступив староста села. Вiн схилив голову, його посмiшка пiдкреслювала зморшки на його висохлому обличчi. "Свiт вам".
  - I вам мир, дядечку. Хадiджа кивнула головою. "Це було давно".
  Звичайно, староста насправдi не був її дядьком. Привiтання було почесним, тому що так було в цiй частинi країни.
  Адат Ден традизi.
  Звичай i традицiя.
  Завжди.
  
  Роздiл 60
  
  
  Джтiльки пiд
  поверхнi Кампунг-Бєлока жителi села прорили мережу тунелiв.
  Їхня копiтка робота почалася задовго до повстання. Дюйм за дюймом, метр за метром вони рили просто пiд своїми будинками, приховуючи свою працю вiд цiкавих очей лiтакiв-розвiдникiв.
  Тепер у них була розгалужена мережа, яка сягала далеко за межi їхнього поселення, її дизайн був заснований на сумнозвiснiй мережi Ку Чi, яку використовували партизани пiд час вiйни у В'єтнамi.
  У таких тунелях можна було сховатися, використовувати їх для перегрупування та поповнення запасiв, перехитрити та пережити ворога.
  Можливостi були безмежнi.
  Староста провiв Хадiдж через люк пiд своїм будинком, i вона спустилася сходами. Стiни тунелю були вузькими - трохи ширшi за плечi - i коли її ноги торкалися дна проходу, стеля виявлялася настiльки низькою, що їй доводилося опускатися на лiктi та колiна. Повзком вона пiшла за старостою, який вiв її по звивистому лабiринту, його лiхтарик пiдстрибував i крутився.
  Залишив.
  Правильно.
  Залишив.
  Знову пiшов.
  Який шлях був пiвнiч? Який шлях був на пiвдень?
  Хадiджа вже не могла сказати. Все, що вона знала, це те, що вони, здавалося, йдуть все глибше в глибини землi.
  Вона дихала короткими ривками, повiтря тут було болiсно розрiдженим, запах землi захлеснув її нiздрi. Що ще гiрше, вона могла бачити комах, що повзають навколо неї в напiвтемрявi. Не раз вона з головою врiзалася в павутиння, вiдпльовувалась i кашляла.
  Я Аллах ...
  Як тiльки вона подумала, що бiльше не може цього виносити, вузький тунель чудовим чином зник, i вони опинилися в печерi, що свiтиться.
  Вiн був розмiром iз невелику вiтальню. На стiнах висiли гiрлянди лампочок, у кутку гудiв електрогенератор.
  Поки стеля була ще низька, Хадiджа могла бодай стояти, зiгнувшись. Повiтря тут теж здавалося свiжiшим, i вона ковтнула його i вдячно зiтхнула.
  Староста посмiхнувся i зробив жест. "Ми встановили вентиляцiйнi отвори, якi ведуть на поверхню. Ось чому повiтря тут набагато солодше. Вiн повернувся i вказав на комп'ютерне обладнання, що стоїть на ящику, який служив iмпровiзованим столом. "Ми також пiдготували захищений ноутбук та супутниковий модем, який пiдключений до антени на землi".
  Хадiджа витерла обличчя шарфом, вивчаючи обладнання. "Розширення спектру та стрибкоподiбна перебудова сигналу?"
  - Так, як ви просили. Крiм того, генератор, який ми використовуємо, малопотужний. Вiн працює трохи менше двох тисяч ват.
  'Iдеальний.'
  Староста смиренно кивнув головою. - Вам ще що-небудь знадобиться?
  'Нiщо. Ця конфiгурацiя вiдмiнно пiдiйде для моєї мети.
  'Дуже добре. Тодi я залишу вас iз вашим завданням.
  - Дякую, дядько.
  Хадiджа зачекала, поки вождь прошаркав назад у тунель, потiм пiдiйшла до ноутбука на ящику. Вона доторкнулася до нього, вагаючись, потiм вiдключила його вiд модему i вiдсунула вбiк.
  Нi, вона не буде використовувати цей комп'ютер.
  Вона, звичайно, довiряла старостi, але лише до певного моменту. Вона не перевiряла обладнання особисто. Так що завжди був ризик, що вiн мiг бути заражений шкiдливим програмним забезпеченням. Можливо у момент покупки. Або пiд час транспортування. Або пiд час встановлення.
  Так, Хадiджа знала, що вона може запустити на ньому антивiрусне сканування. Вона мала необхiдне програмне забезпечення. Але справдi навiщо ризикувати? Навiщо запускати систему, якiй ви навiть не довiряли?
  Нi, операцiйна безпека має стояти на першому мiсцi.
  Сiвши, схрестивши ноги, Хадiджа розстебнула рюкзак i дiстала ще один ноутбук, який вона привезла iз собою. Цей був чистим. Воно вже було перевiрено. Це заспокоїло її.
  Хадiджа пiдключила ноутбук до модему i налаштувала його зi звичайними запобiжними заходами, потiм набрала супутниковий зв'язок. Ширина смуги пропускання, яку вона використовувала, була поза нормального дiапазону. Американцям було б важко визначити модуляцiю, навiть якби вони її активно шукали. Низька вихiдна потужнiсть також була хорошим контрзаходом.
  Задоволена, Хадiджа використовувала цибульний маршрутизатор для пiдключення до даркнету - секретного вивороту Iнтернету - i через зашифрований шлюз увiйшла до облiкового запису електронної пошти.
  Так вона зв'язувалася зi своїми оперативниками у мiських центрах, якщо їй був потрiбний негайний доступ до них. Вона друкувала текстове повiдомлення, потiм використовувала програму для стеганографiї, щоб зашифрувати його i приховати в цифровому зображеннi. Зазвичай вона вибирала фотографiї кiшок у високiй якостi. У кожному було тисячi пiкселiв. Їй потрiбно було вибрати лише один пiксель, щоб приховати своє повiдомлення.
  Потiм Хадiджа зберiгала зображення як чернетку електронної пошти, не надсилаючи його .
  Оперативник, у свою чергу, входив у систему i отримував доступ до чернетки, а потiм розшифровував зображення, щоб прочитати повiдомлення.
  Процес буде повторюватися для надсилання вiдповiдi.
  Цей вiртуальний вирiз був iдеальним способом уникнути виявлення. Оскiльки насправдi через Iнтернет нiчого не передавалося, шанси на перехоплення були невеликi.
  Тим не менш, Хадiджа знала, що цей метод не є надiйним.
  Даркнет постiйно переглядався правоохоронними органами, такими як Iнтерпол та ФБР. Шукали фальшивомонетникiв, контрабандистiв, педофiлiв.
  Через величезнi розмiри та анонiмнiсть мережi було практично неможливо вистежити будь-якого окремого користувача. Ви не могли пiдключитися до даркнету через звичайнi веб-браузери. Ви не можете знайти його у звичайних пошукових системах. Все доводилося робити через таємнi шлюзи та портали.
  Проте, в окремих випадках правоохоронним органам щастило, зазвичай за рахунок органiзацiї спецоперацiй та приманок. Вони полювали на жадiбнiсть i пожадливiсть, обiцяючи угоду, яка була надто хороша, щоб бути правдою. Таким чином, вони змусили потенцiйних пiдозрюваних вийти з укриття та розкрити себе.
  Це була класична пастка.
  Так, ви можете змiнити багато, але ви не можете змiнити людську природу.
  Пам'ятаючи про це, Хадiджа завжди намагалася не сходити з протореної дорiжки. Вона завжди утримувалася вiд спiлкування як реального часу. Все буде зроблено у чернетках. Просто про всяк випадок.
  Однак кiберпростiр не був її єдиною турботою.
  У реальному свiтi Хадiджа знала, що американцi розгорнули обладнання для збирання КОМIНТУ - комунiкацiйної розвiдки. В основному вони перехоплювали радiопередачi та телефоннi дзвiнки. Це була їхня основна одержимiсть. Але, меншою мiрою, вони також використовували снiфери для захоплення пакетiв даних. Так, вони звикли пiдключатися до мiсцевих iнтернет-провайдерiв.
  Вони не знали, що шукають. Не зовсiм. Так вони подивилися. Можливо, найкращою аналогiєю буде спроба вiдшукати голку в стозi голок.
  Всi цi зусилля були зосередженi у мiстах, де було можливе суцiльне спостереження. Це не торкнулося Хадiдж безпосередньо, але пiддало її агентiв у мiськiй забудовi найбiльшого ризику, особливо якщо їм доводилося використовувати iнтернет-кафе або точку доступу Wi-Fi.
  Тому вона навчилася бути обережною у використаннi технологiй. Так, це був чудовий iнструмент, але вона не хотiла надто покладатися на нього. Даркнет розширить використання нею людських кур'єрiв, але нiколи не замiнить їх.
  Краще перестрахуватися, нiж шкодувати.
  Була ще одна причина для настороженостi Хадiджi.
  Можливо, це була особиста упередженiсть.
  Вона надто добре знала, що збереження чернеток в облiковому записi електронної пошти було методом, що використовується такими органiзацiями, як "Аль-Каїда" та IДIЛ. Це були головорiзи-сунiти, вiдповiдальнi за рiзанину шиїтiв по всьому свiту.
  Так, Хадiджа пристрасно ненавидiла їх. Настiльки, що вона святкувала смерть Усами бен Ладена. Iншi могли бачити в ньому шахiда, але вона бачила в ньому тiльки чудовисько, саме втiлення зла.
  У цьому й була iронiя. Насправдi вона покладалася на ремесло, доведене до досконалостi покiйним емiром та його кровожерливими родичами. Так, саме їх асиметричнi операцiї - 11 вересня та наступнi - заклали основу для її власного повстанського руху.
  Чи виправдовують цiлi кошти?
  Хадiджа насупила брови. Вона не хотiла зупинятися на таких моральних труднощах. Чи не тут, не зараз. У нинiшньому виглядi вона вже зайшла надто далеко в кролячу нору, як у прямому, так i в переносному значеннi.
  Цiль виправдає кошти. Я мушу повiрити в це.
  Вдихнувши, Хадiджа вiдкрила папку чернеток в облiковому записi електронної пошти та перегорнула її. Як i очiкувалося, вiдколи вона востаннє входила в систему, накопичилися десятки зображень. Вона приступила до їхньої розшифровки, виявивши текстовi повiдомлення, прихованi всерединi.
  Бiльшiсть iз них були старими новинами - оновленнями, якi вона вже отримала через своїх звичайних кур'єрiв.
  Однак останнє повiдомлення було новим.
  Воно прийшло вiд Фари, однiєї з її шпигунок, що впровадили в спецiальний вiддiл в Куала-Лумпурi. Кодованою мовою вона пiдтвердила, що актив - Дiнеш Наїр - був активований. Вiн уже був на мiсцi, готовий служити приманкою.
  Хадiджа вiдчула гарячий приплив адреналiну в животi. Тремтячим видихом вона перевiрила позначку часу у повiдомленнi. Вiн був врятований лише кiлька хвилин тому.
  Так, це реально. Це вiдбувається зараз.
  Хадiджа оперлася лiктями на ящик перед собою, опустивши голову, i в цей момент вона вiдчула, як її рiшучiсть вагається. Це була можливiсть, на яку вона чекала, i все-таки вона вiдчувала себе нiяково.
  Чи я готовий пiти на цю жертву? Я правда?
  Напружуючи щелепу до болю, Хадiджа заплющила очi й обхопила обличчя руками. I тодi вона почула бурмотiння Вiчного, що пульсує всерединi її черепа, i зрозумiла, що Всемогутнiй знову розмовляє з нею.
  Зараз не час ставити запитання. Зараз саме час зробити. Не забувайте, що свiт - це поле битви, i на суд мають бути покликанi як вiруючi, так i невiруючi.
  Божественне свiтло вибухнуло в її свiдомостi фантасмагорiєю, що обпалює, як кiлька сонцiв, настiльки безпосередньою i реальною, що їй довелося ухилятися i здригатися вiд нього.
  Вона побачила цунамi обличчя та мiсця. Вона почула лавину голосiв та звукiв. Все злилося воєдино, як лютий вiтер, пiднявшись у крещендо. I все, що вона могла зробити, це пхикати i кивати, розкинувши руки, приймаючи одкровення, навiть якщо вона не розумiла всього цього.
  Альхамдулiлахi робив аламiн. Вся хвала Богу, Господу всього сущого.
  Саме тодi образи танули, розчинялися, як пил, лютiсть поступалася мiсцем безтурботностi. I в тишi цього моменту в Хадiджi паморочилося в головi i вона важко дихала, перед очима все ще танцювали яскравi плями, а у вухах все ще дзвенiло.
  Сльози текли по її щоках.
  Вона була вдячна.
  О, так вдячний.
  Коли Бог зi мною, хто може бути проти мене?
  Так, Хадiджа знала, що її шлях благословенний.
  зробить те, що потрiбно.
  
  Роздiл 61
  
  
  Кхаджа чув
  рух з тунелю за нею, i вона квапливо витерла сльози i пригладила волосся. Вона вiдновила самовладання.
  Староста села повернувся у супроводi Сiтi та Айман.
  Хадiджа розсунула ноги i встала. Вона зберiгала безпристрасний вираз обличчя, хоча її колiна злегка тремтiли. - Як хлопчик?
  Сiтi посмiхнулася i з ентузiазмом жестикулювала. "Лiкар у клiнiцi лiкував його антибiотиками, а також iн'єкцiями вiд менiнгiту та правця".
  "Значить ... його стан стабiльний?"
  - Так, лихоманка спала. Альхамдулiллах.
  Айман притулився до стiни печери i схрестив руки на грудях. Вiн знизав плечима. "Це всього лише короткострокове рiшення. Йому потрiбний найкращий медичний заклад.
  Сiтi подивилася на Айман. "Ще одне перемiщення лише збiльшує рiвень ризику".
  'Я знаю. Але заради його благополуччя ми все одно маємо це зробити.
  - Це безглуздо. За кiлька годин розвиднiлося.
  - Так, але отрута все ще в його кровi...
  - Нi, у нього бiльше немає лихоманки...
  "Достатньо". Хадiджа пiдвела руку. "Благополуччя Оуена має стояти першому мiсцi".
  Сiтi здригнулася, її губи стиснулися, вираз її обличчя був сердитим.
  Айман нахилив голову, його очi були великими i сповненими надiї. - Виходить, ми його перемiщаємо? Так?
  Хадiджа вагалася. У ротi в неї пересохло, а серце билося так сильно, що вона могла чути його у вухах.
  Їй раптом захотiлося сигарети, хоча вона не курила жодної з тих пiр, як була пiдлiтком, диким та грiшним. Як дивно, що в такий час вона хоче знайти залишки юностi.
  Посмакувавши внутрiшнiй бiк щоки, Хадiджа придушила бажання i вiдкашлялася. Вона перейшла на найнiжнiший голос, на який була здатна. - Нi, ми не перевеземо хлопчика. Вiн має залишитися тут.
  "Що?" Айман зморщив обличчя роздратованим тоном. 'Чому? Чому вiн має залишитися?
  "Тому що я отримав новини вiд Фари. Актив уже на мiсцi. Ми продовжимо нашу стратегiю".
  Айман моргнув раз, другий, фарба вiдлила вiд його щiк, похмурiсть змiнилася вiдчаєм, а плечi зникли.
  Сiтi вiдреагувала набагато сильнiше, задихаючись i прикриваючи рот обома руками.
  Сiльський староста, що досi мовчав, тiльки схилив голову, важкi зморшки на його обличчi зiгнулися в глибоких роздумах.
  Атмосфера в печерi раптом стала темнiшою, важчою.
  Тиша затяглася, сповнена тривоги.
  Хадiджi здавалося, що в цей момент вона може впасти i розбитися. Її емоцiї були грубими, що пронизували саму суть її душi. Частина її хотiла, щоб вона могла вiдкласти цю сувору реальнiсть. Але iнша частина її прийняла, що це її доля, її покликання.
  Все вело до цього дня.
  - Так... - Хадiджа зiтхнула i з гiднiстю посмiхнулася. - Так, щойно буде встановлено початковий контакт, ми повернемо хлопчика американцям. Час. Хадiджа глянула на старосту. - Дядько, будь ласка, збери своїх людей. Я звернуся до них i поведу їх у молитвi".
  Вождь пiдвiв погляд, його зморщенi очi звузились у крапки. У його виразi був спокiй. "Це та подiя, до якої ми готувалися?"
  "Так, це подiя. Я вiрю, що Бог допоможе менi пройти через це". Хадiджа нахилила голову. "Я чекаю, що ви все збережете свою вiру. Пам'ятай, чого я тебе вчив".
  - Мати... - Айман рвонувся вперед, почав опускатися на колiна, схлипнувшись, зiрвався з його губ. "Нi ..."
  Хадiджа зробила швидкий крок i схопила його в обiйми. Незважаючи на всi зусилля, її голос зiрвався. - Жодних слiз, сину мiй. Без слiз. Це не кiнець. Тiльки початок чогось нового. Iншалла.
  
  Роздiл 62
  
  
  Джуно принiс
  Майя та Адам повертаються до SCIF.
  Уся банда була тут. Мисливець. Шеф Рейнор. Генерал Макфарлейн. А хтось ще - цивiльний бюрократ.
  Всi вiдсунули стiльцi i встали.
  Рейнор виглядав стомленим, як собака, але змiг тонко посмiхнутися. "Майя, Адам. Я хочу представити вам Девiда Чанга, нашого посла".
  Майя окинула Чанга побiжним поглядом. Вiн був професiйним дипломатом i виглядав вiдповiдно. Черевики з крилами. Зшитий костюм. На лацканi в нього була шпилька з американським прапором.
  Чанг потягнувся вперед i енергiйно потиснув руки Майї та Адаму, зображуючи усмiшку полiтика, надто широку i надто пластикову. "Мiс Рейнс. Мiстер Ларсен. Я так багато чув про тебе. Я в захватi. Я дiйсно. Це привiлей нарештi зустрiтися з вами в тiлi".
  Майя пiдiгравала, вдаючи, що задоволена. - Те саме, пане посол. Ми теж багато чули про вас.
  Вiн смiявся. - Сподiваюся, тiльки гарне.
  - Нiчого, крiм гарного, сер.
  Розiрвавши рукостискання, Майя подивилася повз Чанга i побачила, як Макфарлейн закотив очi i посмiхнувся. Мiкровираз було швидкоплинним, але сенс був досить очевидний. Макфарлейн ображався на Чанга i вважав його саквояжем з Вашингтона, який прагне набрати полiтичну вигоду, але надто манiрним, щоб займатися важкими справами.
  Можливо, ця оцiнка не така далека вiд iстини.
  Майя глянула на Рейнора i побачила, що вираз його обличчя став нейтральнiшим. Однак лiнiя його пiдборiддя була напружена, i вiн продовжував розгладжувати рукою краватку. Неспокiйне посмикування. Було ясно, що вiн теж не був великим шанувальником Чанга.
  Майя зробила повiльний вдих.
  Це прокляте полiтичне мiнне поле. Я повинен дивитися, куди я йду.
  Майя знала все про битви за сфери впливу, що вирують мiж ЦРУ, Пентагоном i Державним департаментом. Це вiдбувалося з 11 вересня.
  ЦРУ вiддавало перевагу скритностi.
  Пентагон вважав за краще силу.
  Державний департамент виступав за дiалог.
  Їхнi стратегiї часто були суперечливими, що викликали розбiжностi. I Майя вiдчувала, як прямо зараз у цiй кiмнатi наростає напруга. Рейнор i Макфарлейн були готовi битися з Чангом.
  Не вдала сумiш.
  Майя зрозумiла, що тут вона має бути i проникливою, i проникливою, бо подолання всiєї бюрократiї та досягнення компромiсу буде балансуючою дiєю. Жорсткий. _
  Рейнор жестом запросив усiх сiсти. - Ну що, хлопцi, приступимо до справи?
  'Абсолютно.' Чанг ковзнув у крiсло, гладкий, як кiшка. Його пiдборiддя пiднялося, i вiн склав руки разом, кiнчики пальцiв стикалися. "Давайте запустимо цей м'яч".
  'Добре.' Рейнор зробив ковток iз кавового кухля. - Як ви знаєте, ми з послом намагалися зустрiтися iз прем'єр-мiнiстром Малайзiї. Ми хотiли порушити питання про те, що вiдбувається в Кепонгу".
  Адам сказав: "Дай вгадаю - не радiсть?"
  - На жаль, нi, - сказав Чанг. "Прем'єр-мiнiстр не дав нам аудiєнцiї. Ми чекали годину, перш нiж здатися".
  - У цьому немає нiчого дивного, - сказав Макфарлейн. - Ця людина - параноїдальний шизофренiк. Що, по-твоєму, мало статися, коли ти з'явився на його порозi?
  "Очевидно, вiн не зустрiв нас червоною килимовою дорiжкою та пелюстками троянд. Але ми повиннi були спробувати, Джо".
  - Ну, Дейве, ти провалився. Прем'єр-мiнiстр одночасно незбагненний i нестерпний. Вiн був скалкою в дупi з того часу, як ми приїхали сюди. Диктувати, що ми можемо чи не можемо робити. Ну, я говорю, ми обiйдемо його. Знiмiть лайковi рукавички та приступайте до програми.
  - Так, я знаю, що тобi не терпиться зайнятися цим. Чан зiтхнув i погрозив пальцем. "Повний Рембо з нiчними рейдами та мiсiями iз захоплення/вбивства. Кричати ура всю дорогу. Але знаєте що? У вас може бути дозвiл президента на розширення цiєї дiяльностi, але це не порожнiй чек. Ви не можете просто перестрибнути через малайзiйцiв. Вони нашi союзники".
  - Ну, ура, - сказала Юнона. "Останнiм часом вони не зовсiм так поводяться".
  "Як би там не було, Вашингтон висловив бажання звести брязкання зброєю до мiнiмуму. Це означає, що ми залишаємось зовнi ввiчливими i не розгойдуємо човен".
  'Розгойдувати човен?' Макфарлейн постукав кiсточками пальцiв столом. "Давайте позбудемося лайнової полiтики Кiльцевої дороги. Як щодо того, щоб хоч раз у життi стати на захист?"
  'Ну я. Я роблю свою роботу.
  "Не схоже на це з того мiсця, де я сиджу".
  'Iсус Х Христос. Ви, пожирачi змiй, однаковi, чи не так? Якщо справа не у вибиваннi дверей та стрiльбi по терористах, ви не хочете про це знати. Але слухайте, є така штука, як дипломатiя. Переговори. Це те, що ми, дорослi, робимо. Ви повиннi спробувати це якось.
  - Так каже штовхач олiвцiв, який нiколи не ризикував життям, аби захистити свою країну. Високi слова. Дiйсно, високi слова.
  "У всiх нас є свої ролi. Ми не можемо все бути печерними людьми".
  Рейнор вiдкашлявся, перш нiж суперечка стала ще гiршою. "Джентльмени? Господа. Будь ласка. Ви обидва робите хорошi висновки, але ми втрачаємо тут дорогоцiнний час".
  Макфарлейн i Чанг повернулися i подивилися на Рейнора. Майя могла бачити, що їхнi обличчя були червоними, а груди надулися вiд мужностi. Коли на карту поставлено так багато, жоден iз них не хотiв вiдступати.
  Рейнор розгублено потер бороду. - Як ви знаєте, ми маємо можливу дуже важливу мету. Його звуть Дiнеш Наїр. Громадянин Малайзiї. Ми вважаємо, що вiн є провiдником Хадiджi".
  'Видатний.' Макфарлейн кивнув i криво усмiхнувся. - Я можу розгорнути своїх людей та допомогти у тейкдаунi. Все, що менi потрiбно, це зелене свiтло.
  'Нi.' Чанг пiдняв руку. "Давайте не забiгатимемо вперед. Все, що я чув досi, це здогади i ще раз здогади".
  "Ось чому нам потрiбно викликати суб'єкта. Допитати його".
  - Е-е, це останнє, що нам слiд робити. Ополчення RELA знаходиться в Кепонгу, чи не так? Це означає, що вiн їхня мета, а не наша. Ми повиннi дiлитися з ними будь-якою iнформацiєю, що є у нас. Постарайтеся дiйти взаємовигiдної угоди..."
  Макфарлейн хихикнув. "Ти любитель вечiрок. Ви дiйсно.
  "Послухай, я не збираюся хапати i хапати без чогось твердого. Ви знаєте, якi можуть бути наслiдки, якщо це пiде не так? Ми говоримо про дипломатичну бурю лайна".
  "Завжди прикривай свою дупу, Дейв. Завжди прикриваєш свою дупу."
  "Можливо, ти цього не знаєш, Джо, але я прикрию i твоє".
  Рейнор подерся на стiльцi i рiзко видихнув. Було ясно, що вiн близький до того, щоб втратити холоднокровнiсть. 'Добре. Добре. Я чую тебе. Рейнор глянув на Хантера. - Покажи послу, що в нас є.
  Хантер знизав плечима i пiднявся на ноги, тримаючи планшет Google Nexus. Вiн постукав по нiй, i величезний монiтор у SCIF заблищав. Iконки танцювали по екрану. - Дiнеш Наїр тримає букiнiстичний магазин, - сказав Хантер. - Це його повсякденна робота. Але ми вважаємо, що це прикриття. Насправдi ми майже впевненi, що це так .
  Чанг скептично зиркнув на монiтор. - I ти знаєш це, бо...?
  Хантер провiв пальцем. З'явився вiдеопотiк. Це були зернистi кадри вуличного рiвня. "Це з камери замкнутого контуру з видом на вiтрину магазину суб'єкта".
  Вираз обличчя Чанга став кислим, нiби його щойно змусили смоктати лимон. - Ти маєш на увазi, що зламав систему вiдеоспостереження Малайзiї? Правда?
  'Так, дiйсно.' Рейнор незворушно глянув на Чанга. "Ось що ми робимо. Це називається збiр розвiдданих".
  'Так, Дейв. Ви повиннi заткнутися та дивитися. Макфарлейн посмiхнувся. "Ви могли б навiть навчитися чогось у професiоналiв".
  'Дуже добре.' Чанг вдихнув, караючи. " Продовжуй " .
  Хантер продовжив: "Щоранку, о пiв на сьому, об'єкт прибуває, щоб вiдкрити справу. I кожен день о четвертiй тридцять вiн закривається i йде з роботи. Суцiльнi вiсiм годин. Вiн робить це безвiдмовно. Як годинник. Дивись .
  Хантер провiв пальцем по екрану, i вiдео перемоталося вперед, пропускаючи кадри.
  На початку кожного дня Дiнеш приходив на роботу, вiдстiбаючи ґратчастi дверi бiля входу в магазин, перш нiж зникнути на сходах. I наприкiнцi кожного дня Дiнеш спускався сходами, замикаючись перед вiдходом.
  "Рутина суб'єкта передбачувана". Хантер зiставив двi подiї, вiдмiтка дати на знятому матерiалi тикалу. 'Понедiлок. Вiвторок. Середа. Четвер. П'ятниця. Субота. Вiн працює шiсть днiв. Вiдпочине лише у недiлю.
  Юнона сказала: "Ми можемо пiдтвердити, що таким був його спосiб життя протягом останнiх двох мiсяцiв. Ось як далеко назад йдуть кадри".
  Хантер перемотав на цiлу хвилину, пробiгаючи по тижнях. Зрештою, вiн зупинив його i натиснув кнопку вiдтворення. - Ось що сталося вчора. Тут його розпорядок дня змiнюється".
  На вiдео знову видно, як Дiнеш приходить на роботу, виглядає повним ентузiазму та йде пiдстрибуючи. Нiчого незвичайного.
  Хантер трохи перемотав уперед i натиснув кнопку вiдтворення.
  Тепер Дiнеш закривав свiй магазин, але мова його тiла рiзко змiнилася. Вiн здавався неспокiйним та неспокiйним. Йому не терпiлося пiти. Це був вбивчий образ.
  - Подивися сюди. Хантер зупинив вiдео та вказав на позначку часу. "Суб'єкт залишає свiй магазин лише через пiвгодини пiсля прибуття. I вiн не повертається до кiнця дня. Це несумiсно iз способом життя, який ми встановили".
  - Вiн iде за десять хвилин до восьми, - сказала Юнона. "I ми всi знаємо, що вiдбувається невдовзi пiсля восьми".
  - Бум, - сказав Рейнор. "Штурм Блакитної зони починається".
  - Це не може бути збiгом. Адам цокнув язиком. - Чорт, нi.
  Чанг проковтнув, у куточках його очей зморщилися очi, коли вiн дивився на зображення Дiнеша на монiторi. Вiн сперся пiдборiддям на стислi пальцi. Вiн виглядав майже задумливим.
  Тиша затяглася.
  Це був момент еврики.
  I все ж Майя знала, що Чанг не хотiв поступатися. Можливо, то була гордiсть. Можливо, це був страх перед невiдомiстю. Тому вона вирiшила трохи пiдштовхнути його у правильному напрямку.
  - Пане посол? Майя нахилилася вперед, зберiгаючи м'який, але твердий тон. "Ситуацiя нестабiльна, але ми зробили перепочинок. Супутниковий телефон, яким користується Дiнеш Наїр, тепер включений i активний. Схоже, вiн переїхав на нове мiсце - в покинуту школу навпроти його багатоквартирного будинку. I ми можемо пiдтвердити, що вiн дзвонив, а потiм отримав дзвiнок. З якоїсь причини вiн лишається на мiсцi, але". повноваження. Нам це потрiбно зараз.
  Чанг сильно моргнув i обернувся, щоб подивитися на Майю. Вiн зiтхнув. - Мiс Рейнс, я знаю все про ту гарну роботу, яку зробив для нас ваш покiйний батько. Всi чудеса, якi вiн зробив. I, так, менi хотiлося б думати, що частина його магiї передалася вам. Але ж це? Це жахлива ситуацiя. Вiн видав гортанний смiшок. - Ви хочете призначити Дiнеша Наїра важливою метою. Виконайте заборону пiд носом у наших союзникiв. Вибачте, але чи знаєте ви, скiльки мiжнародних законiв ми порушили б?
  Майя вiдчула укол лютi, але не показала цього.
  Чанг дражнив її риторичним питанням.
  Вона зрозумiла чому.
  Дiнеш не брав участi у бойових дiях. Хтось, хто допомагав у бойових дiях, але фактично не брав участi в них. Його банкiвськi виписки, його журнали подорожей, його спосiб життя - все це було суто побiчно. Це означало, що його точна роль у мережi Хадiджi була досi невiдома, проте вони вважали його винним, поки його невиннiсть не була доведена. Це було повною протилежнiстю до того, як мав працювати закон.
  Тато ненавидiв би це. Порушення громадянських свобод. Нехтування правилами вiйни. Супутнi смертi.
  Але Майя не могла дозволити собi зациклюватися на цьому.
  Це було занадто страшенно складний.
  Прямо зараз єдине, на чому вона могла зосередитися, - це вибити рiшення у Чанга, i вступати в iнтелектуальну суперечку про законнiсть просто не збирався. У жодному разi.
  Тому Майя зупинилася на грубому та простому. Вона пiшла на емоцiйну яремну вену. "Сер, за всiєї поваги, Роберт Колфiлд дзвонить вам кожен божий день з того часу, як почалася ця криза. Просить новини про його сина. Ви вважаєте його другом, чи не так?"
  Чанг обережно кивнув головою. 'Так. Близький. _
  - Тож для тебе зараз важливiше? Настрої наших малайзiйських союзникiв? Або бiль, який вiдчуває твiй друг?
  - Не поспiшайте, мiс Рейнс. Чан насупився, його губи скривилися. Вiн повернувся, щоб ще раз розглянути зображення Дiнеша на монiторi. - Я бачив, що викрадення зробило з Робертом та його дружиною. Я бачив, як вони страждали. Чанг розвiв руками, вчепившись у пiдлокiтники крiсла, через що шкiра рипнула. Його голос був напруженим. "Якби я мiг привести їх хлопчика додому прямо зараз i покласти край їхньому горю, я б ..."
  Майя трохи зачекала. Вона тримала Чанга на гачку. Тепер їй треба було умовити його. - Пане посол, ви єдиний, хто має право ухвалювати тут виконавчi рiшення. То що це буде? Ми готовi йти?
  Чанг повагався, потiм похитав головою. - Чорт забирай, так. Вам дано зелене свiтло. Вiн перевiв погляд на Рейнора, потiм на Макфарлейна. - Але щоб було зрозумiло, це буде лише обмежене розгортання. Ти розумiєш? Обмежено.
  
  Частина 4
  
  
  Роздiл 63
  
  
  Дiнеш Наїр турбувалася.
  За кiлька годин зiйде сонце, а вiн досi не отримав вiдповiдi вiд Фари. Це було погано. Дуже погано. Вiн знав, що чим довше вiн буде тримати свiй супутниковий телефон увiмкненим, тим бiльше буде ризик того, що його становище буде скомпрометоване.
  Чому вона змушує мене чекати? Чому?
  Все ще згорбившись на пiдвiконнi, вiн тер затуманенi очi. Вiн не знав, як має виглядати логiстика вигнанця, але вiн ненавидiв таке вiдчуття.
  На милiсть одного дзвiнка.
  Сподiваючись.
  Жах.
  Зрештою вiн застогнав i випростався. Вiн залишив свiй супутниковий телефон лежати на пiдвiконнi, де вiн все ще мiг приймати сигнал.
  Вiн неспокiйно ходив кiмнатою. Шлунок звело судомою. Вiн був i голодний, i жадав. Вода скiнчилася пiвгодини тому. Вiн знав, що не може залишатися тут вiчно.
  Тут йому на думку спала бунтiвна думка.
  Той, хто народився з вiдчаю.
  Що, якщо... Що, якщо я просто забуду про Фару? Втекти самостiйно?
  Дiнеш засовався, заламуючи руки.
  Покинути Кепонг буде не так вже й складно. Зрештою, вiн близько знав околицi. Кожен кут. Кожна щiлина. Все, що йому потрiбно було зробити, це триматися подалi вiд головних вулиць, пробиратися глухими провулками, триматися в тiнi.
  Звичайно, вiн уже не був у такiй формi, як ранiше. Вiн теж був не такий швидкий. Але в нього була одна перевага - вiн був лише однiєю людиною i мiг рухатися тихо i обережно, якщо потрiбно.
  Навпаки, солдати RELA були незграбними та галасливими. Вони також були обмеженi бронетехнiкою, якою вони їхали. Їхнi рухи були лiнiйними; передбачуваний.
  Все, що йому потрiбно було робити, це тримати очi та вуха вiдкритими.
  Вiн передбачатиме ублюдкiв i уникатиме їх.
  Так, це буде легко. Менi просто треба зосередитись. Присвятiть себе цьому.
  Облизуючи губи, Дiнеш подумав про друзiв, якi були в нього в iнших частинах мiста. Якби вiн змiг дiстатися одного з них, то мiг би знайти притулок i причаїтися на пару днiв, а потiм вибратися з країни.
  Дiнеш тепер ходив туди-сюди, киваючи при цьому. Вiн розглянув види транспорту, розкладу, шляхи втечi.
  Тепер усе кристалiзувалося у його свiдомостi.
  Його серце переповнювало, i вiн наважився сподiватися.
  Так, я можу це зробити. Я можу зробити це ...
  Запаморочений вiд хвилювання, вiн полiз у свою сумку, шукаючи пальцями знайому форму свого паспорта.
  Де це було?
  Вiн намацав так i сяк.
  Нi...
  Вiн напружився i насупився. Вiн перевернув свою сумку i сильно струснув її, розсипавши її вмiст по пiдлозi, потiм впав на колiна, увiмкнувши лiхтарик i риючись у своїх речах.
  Нi. Нi. Нi...
  Вiн задихався, його рухи були божевiльними.
  Ось коли прийшло жахливе усвiдомлення.
  Паспорта iз собою не було.
  Спочатку вiн запанiкував, його груди стиснуло, вiн подумав, чи не впустив вiн його десь по дорозi. Але потiм вiн зрозумiв, що вiдповiдь була набагато простiшою - вiн залишив її у своїй квартирi.
  Дурний. Страшенно безглуздо.
  Спiтнiвши, Дiнеш вiдкинувся назад, грюкнув долонею по пiдлозi i вибухнув хрипким смiхом. О, так. Все, що вiн мiг робити, це смiятися.
  Вiн виношував усi цi грандiознi плани та налаштовувався на фальшиву браваду.
  Але кого вiн жартував?
  Вiн був просто книжковою людиною без вуличних iнстинктiв; наслiдувач шпигунських iгор. I тепер вiн зробив найголовнiшу помилку з усiх.
  Без паспорта вiн нiколи не мiг би пройти прикордонний контроль. Було б неможливо отримати квиток на лiтак, i посадка на потяг, щоб бiгти до Таїланду чи Сiнгапуру, також не збиралася вiдбуватися.
  Динеш пирхнув вiд власної безтурботностi, сором'язливо потираючи чоло.
  Менi доведеться повернутися до своєї квартири. Отримайте мiй паспорт.
  I якi б це були чортовi незручностi.
  Йому доведеться повернутися своїми слiдами i вiдстрочити втечу з Кепонга.
  I тут задзвонив i завiбрував супутниковий телефон на пiдвiконнi, налякавши його. Вiн моргнув i перевiв погляд на нього.
  Про Боже.
  Вiн майже забув, що це було там.
  Дiнеш пiдвiвся на ноги i наполовину спiткнувся, потягнувся до телефону i порався з ним, вiдповiдаючи на дзвiнок. "Алло?"
  - Ти все ще у школi? - Запитала Фарах.
  - А, так. Так, я досi тут.
  - Де саме?
  - Е-е, лабораторiя за школою. Це одноповерхова будiвля.
  'Гарний. Я хочу, щоб ви зберегли свою позицiю. Я пошлю загiн за тобою. Знак i контрзнак залишаться незмiнними. Тримайте телефон у беззвучному режимi, але переконайтеся, що вiн активний. Це все.
  'Почекай почекай. В мене проблема. Мiй паспорт... _
  Натиснiть.
  Лiнiя вiдключилася.
  Дiнеш скривився, його рука тремтiла, коли вiн опускав слухавку.
  Чи маю я залишитися? Чи маю я йти?
  Вiн почував себе розiрваним.
  Якщо вiн поїхав з Кепонга без паспорта, що тодi? Чи мiг вiн розраховувати, що Фарах надасть йому пiдробленi проїзнi документи? Чи зможе вона доставити його до Австралiї?
  Щиро кажучи, вiн не знав.
  Вони нiколи не обговорювали таку непередбачену обставину.
  Це нiколи не було частиною рiвняння.
  Розчарований, Дiнеш стиснув щелепу до болю, потiм ударив ногою по шафi поруч iз собою. Дерев'яна панель трiснула i розкололася, а з краю кiмнати пищали та бiгали щури.
  знову штовхала шафа.
  Удари вiдгукнулися луною.
  Дермо. Дермо. Дермо.
  Зрештою лють поступилася мiсцем смирення, i вiн зупинився i притулився до стiни. Вiн похитав головою, його дихання вирвалося крiзь зуби.
  Милостивий Господь Iсус ...
  Як вiн не намагався, вiн не мiг змусити себе повiрити, що Фарах дiяла у його iнтересах. Все, що вона робила досi, це сприяла йому, i навiть якби вiн благав її дозволити йому залишити справу Хадiджi, вiн не був упевнений, що вона це зробить.
  Тому що я для неї лише пiшака. Фiгура, яку вона перемiщає шахiвницею .
  Його бунтiвнi думки повернулися, i вiн знав, що в нього залишилося дуже мало варiантiв. Якщо вiн хотiв возз'єднатися зi своїми синами в Австралiї, йому потрiбно було набратися смiливостi та взяти на себе вiдповiдальнiсть за свою долю.
  Ну i до бiса накази Фари. Я повертаюся до своєї квартири. Прямо зараз.
  
  Роздiл 64
  
  
  Коли Дiнеш пiшов
  лабораторiю i виповз у нiч, його повiяв вiтерець, i вiн раптом виявив, що повiтря прокурене i пахне попелом. Очi защипало, вони сльозилися, а рот наповнився смаженим присмаком.
  Це здивувало його.
  Звiдки це взялося?
  Коли вiн кружляв навколо шкiльних блокiв, вiн помiтив помаранчеве свiчення на горизонтi попереду, що супроводжується постiйним свистячим звуком.
  Дiнеш проковтнув, вiдчуваючи, як коротке волосся на його потилицi стає дибки. Вiн боявся, але не знав чому. Вiн прошепотiв молитву "Радiй, Марiє", потребуючи всiєї божественної милостi, яку збирався отримати.
  Коли вiн дiстався до зламаного паркану по периметру школи i прослизнув повз нього, тодi всi частини склалися, i вiн побачив весь жах у всiй його повнотi.
  Прямо через поле попереду горiли будинки, язики полум'я танцювали i здiймалися вгору, викидаючи стовпи диму. Жменька жителiв вимальовувалась на тлi пекла, вiдчайдушно намагаючись загасити вогонь вiдрами з водою. Але це було марно. У всякому разi, полум'я, здавалося, ставало все лютiшим, жадiбно поширюючись.
  З гучним трiском будинок захитався i впав у купу щебеню, за ним другий, потiм третiй. Вогняне вугiлля i порошкоподiбна сажа душили повiтря.
  Дiнеш мiг тiльки дивитися, його шлунок перевертався.
  О, Боже. Де пожежники? Чому вони ще не тут?
  Ось коли усвiдомлення вразило його. Пожежники не приїжджали. Звiсно, вони не були. Режим подбав про це. Тому що вони хотiли покарати жителiв Кепонга.
  Навiщо? Що ми їм колись робили?
  Це було огидно; прикро .
  Дiнеша раптово охопив страх, що солдати можуть повернутись з гуркотом на своїх бронетранспортерах. Знову заблокуйте територiю i знову почнiть стрiляти та бомбардувати.
  Це була iррацiональна думка, звiсно. Зрештою, навiщо загону смертi повертатися? Хiба вони не завдали достатньо шкоди для однiєї ночi?
  Але все ж...
  Дiнеш похитав головою. Вiн розумiв, що якщо станеться найгiрше, i вiн зажене себе в кут i зажене в кут, то гра буде закiнчена. Вiн не мiг покладатися на Фару, щоб урятувати його.
  Але, чорт забирай, вiн вже прийняв рiшення.
  Зроби це. Просто зроби це.
  Роздмухуючи нiздрi, зморщивши обличчя, Дiнеш востаннє озирнувся, а потiм кинувся через вулицю, прорiзаючи поле.
  Вiн бiг рiвним кроком, його сумка хиталася i плескала по боцi. Вiн вiдчував, як гаряче полум'я омиває його, викликаючи поколювання шкiри.
  Двiстi метрiв.
  Сто метрiв.
  П'ятдесят метрiв.
  Задихаючись, кашляючи, вiн наближався до свого багатоквартирного будинку. Вiн мигцем побачив його крiзь дим, що клубився, i з полегшенням побачив, що вiн все ще цiлий, не зачеплений полум'ям, що бушує по околицях. Але вiн знав, що це не триватиме довго, тому прискорив темп, вiдчуваючи нагальнiсть.
  Дiнеш залишив поле позаду i кинувся надвiр за ним, i саме тодi вiн почув найбезчестивiший крик. Це було дуже боляче, бiльше по-животному, нiж по-людськи.
  Приголомшений, Дiнеш вiдчув, як його серце стиснулося в грудях.
  Вiн сповiльнився i витягнув шию, i йому захотiлося, щоб вiн цього не зробив, бо те, що побачив на тротуарi лiворуч вiд себе, було жахливо.
  Пiд гнiвним свiтлом пекла жiнка схилилася над чоловiком. Вiн виглядав так, нiби його розрiзали навпiл, його шлунок випатрали, а кишки вивалилися назовнi. Жiнка була нiби в трансi вiд свого горя, розгойдуючись туди-сюди, голосячи.
  Сцена була приголомшлива; несамовитий. _
  I все, про що Дiнеш мiг думати, це цитата з фiльму.
  Ця варварська бiйня, яка колись була вiдома як людство.
  Вiн почав задихатися. Нудота схопила задню частину горла. Це було занадто для нього, i, стиснувши рота, вiн вiдвiв очi i, хитаючись, побрiв у провулок попереду, хникаючи i вiдмовляючись озиратися.
  Ви нiчим не можете допомогти їй. Нi бiса. Тож просто продовжуйте рухатися. Продовжуйте рухатися.
  
  Роздiл 65
  
  
  Майя летiла
  над мiстом.
  Вiтер дмухав їй в обличчя, а внизу розстилався мiський пейзаж, плями вулиць i дахiв, що розпливалися.
  Це була запаморочлива поїздка, абсолютно iнтуїтивна.
  Вона сидiла на зовнiшнiй лавi вертольота "Маленька пташка" по лiвому борту, пристебнута ременями безпеки, її ноги вiльно бовталися. Адам був поряд з нею, а Хантер i Юнона були прямо позаду, займаючи лавку праворуч.
  Давно вона цього не робила, i так, вона мала визнати, що нервувала, коли вони вилiтали з посольства. Але як тiльки вертолiт набрав висоту i досягнув крейсерської висоти, напруга розвiялася, i вона досягла дзен-зосередженостi, роблячи розмiренi вдихи.
  Тепер вони залишали Блакитну зону, переходячи в безплiднi землi поза її межами. I пiлоти летiли в режимi затемнення, без увiмкненого освiтлення, покладаючись виключно на нiчне бачення для максимальної непомiтностi.
  Це буде таємна iнтродукцiя.
  Один привiт. Одна команда.
  Легко увiйти. Легко вийти.
  Саме на цьому наполягав посол Чанг. I шеф Рейнор виробив компромiс з генералом Макфарлейном: якщо ЦРУ буде дозволено схопити i допитати Дiнеша Наїра, то JSOC нестиме вiдповiдальнiсть за порятунок Оуена Колфiлда та прикiнчення Хадiджi.
  Тобто якщо отримана iнформацiя виявиться застосовною до дiй, але Майя знала, що немає абсолютної гарантiї, що це буде ...
  Саме тодi вона вiдчула, як Адам поплескав її по колiна, розбиваючи її думки. Вона повернулася до нього обличчям, i вiн простяг руку, вказуючи на обрiй.
  Майя дивилася.
  Горизонт Кепонга був прямо попереду, а схiдна половина являла собою вогняну стрiчку, яка пульсувала i пульсувала, як якась жива iстота. Це було огидне видовище, достатнє, щоб у неї перехопило подих.
  Так, вона вже знала, що РЕЛА завдала жахливих збиткiв, але нiщо не пiдготувало її до того масштабу полум'я, яке вона зараз спостерiгала. Воно було великим та злим. Нестримний.
  В цей момент її навушник затрiщав, i вона почула голос вождя Рейнора по рацiї. "Команда Зодiак, це TOC Actual".
  Майя сказала в мiкрофон: "Цей Зодiак справжнiй. Давай. _
  "Увага - мета зараз у русi. Вiн пiшов зi школи.
  "У вас є вiзуал?"
  'Роджер. Ми бачимо мету. Вiдео з дрону нечiтке через вогонь та дим, але ми компенсуємо це гiперспектральними зображеннями. Здається, вiн повертається до своєї квартири. Вiн приблизно за двiстi метрiв вiд нас.
  Майя спохмурнiла. "Чи є шанс, що це може бути помилкою? Можливо, це хтось iнший, на кого ви дивитеся?"
  "Негативно. Ми також геотегували сигнал з його супутникового телефону. Це напевно вiн .
  'Добре. Зрозумiв. А пожежа у районi? Наскiльки це погано?
  - Досить погано, але сам житловий будинок не чiпати полум'ям. Однак, з переважаючими вiтрами, я не думаю, що так буде довго.
  Майя похитала головою. Вона не розумiла, чому Дiнеш Наїр повертається до своєї квартири. Це здавалося нелогiчним, особливо враховуючи вогонь, що поширювався, але тут вона не хотiла поспiшати з осудом.
  Тому Майя звернулася до своєї команди з радiо. Команда Зодiак, як ви чули, мета розгорнулася. Отже, якi вашi думки? Скажи менi прямо.
  - Гей, я не телепат, - сказав Адам. - Але моя iнтуїцiя нагадує менi, що вiн забув щось важливе. Можливо, його улюблена золота рибка. Так що вiн вiдступає, щоб повернути його.
  - Логiчно, - сказав Хантер. - I послухайте, навiть якщо вiн перемiститься до примiщення i ми бiльше не зможемо вiдстежувати його сигнал, це не має значення. У нас все ще є блокування його мiсцезнаходження.
  - Скопiюй це, - сказала Юнона. "Зараз важливо, щоб ми спустилися туди i почали знищення до того, як ситуацiя погiршиться".
  Майя кивнула головою. - Все зрозумiв. Перерва-перерва. TOC Насправдi тут ми всi згоднi. Ми змiнюємо операцiю та вiдхиляємось вiд школи. Нам знадобиться нова точка вставки. Гадаю, дах багатоквартирного будинку. Це можна здiйснити?
  'Почекай. Ми робимо прохiд iз дроном i зараз перевiряємо його. Рейнор зробив паузу. 'Добре. Зона приземлення виглядає чистою. Жодних перешкод. Ви можете йти. Перерва-перерва. Горобець, нова ЛЗ буде на даху багатоквартирного будинку. Будь ласка, пiдтвердiть?
  З кабiни провiдний пiлот вертольота сказав: "Це Справжнiй Сперроу. П'ять на п'ять. Ми перекалiбруємо траєкторiю польоту. Дах багатоквартирного будинку буде нашою новою LZ".
  "Десять чотири. Зроби так.
  Вертолiт вiдхилився вбiк, його двигун забурчав, i Майя вiдчула, як навантаження притиснуло її до ременiв безпеки. Вона вiдчула знайомий викид адреналiну в живiт.
  Параметри мiсiї щойно стали непередбачуваними. Замiсть того, щоб приземлитися на вiдкритому шкiльному полi, тепер вони збиралися спуститися на дах, i пекло безперечно не допоможе справi.
  Майя одягла протигаз та окуляри нiчного бачення.
  Голос Рейнора повернувся. "Команда Зодiак, у мене оновлення статусу. Мета досягла двору багатоквартирного будинку. I чекати. Ми втратили його з поля зору. Так, вiн зараз у примiщеннi. Сигнал супутникового телефону теж зник.
  - Зрозумiло, - сказала Майя. "Ми увiйдемо туди i закриємо його".
  
  Роздiл 66
  
  
  Привiт привiт
  налетiв на околицi, дим був настiльки густим, що видимiсть скоротилася до менш як сто метрiв.
  Спека була нестерпною, i Майя спiтнiла. Вдихаючи фiльтроване повiтря, вона бачила все крiзь зеленi вiдтiнки свого нiчного бачення. Серед бурхливого полум'я i будинкiв, що руйнуються, на вiдкритому повiтрi валялися мертвi тiла, а тi, що вижили, бiгали туди-сюди з понiвеченими обличчями i виючими голосами.
  Майя з тяжким серцем спостерiгала за цивiльними, бажаючи чимось допомогти їм, але знаючи, що це не її роль.
  Другий пiлот вертольота сказав: "Команда Зодiак, будьте готовi до розгортання. Розрахунковий час прибуття одна хвилина".
  - Одну хвилину, - повторила Майя, пiднявши вказiвний палець i вказуючи на свою команду.
  Хантер пiдняв палець, щоб пiдтвердити. "Одна хвилина".
  Коли вертолiт знижувався, низхiдний потiк вiд лопат його несучого гвинта роздiлив димне повiтря, i в полi зору з'явився житловий будинок. Обпiкаючий вiтер створив деяку турбулентнiсть, i вертолiт трусився, намагаючись зберегти траєкторiю.
  Майя вдихнула, її руки стиснулися навколо гвинтiвки HK416.
  Другий пiлот сказав: "П'ять, чотири, три, два, один..."
  Посадковi полозья вертольота рiзко торкнулися бетонного даху, i Майя вiдстебнула прив'язь i зiстрибнула з лави, спираючись на гвинтiвку, її iнфрачервоний лазер прорiзав морок, видимий лише її нiчним зором.
  Вона побiгла вперед, шукаючи погрози. "Пiвнiчно-схiдний сектор чистий".
  - Пiвденний схiд чистий, - сказав Адам.
  - На пiвнiчний захiд чисто, - сказав Хантер.
  сказала Юнона.
  - З ЛЗ все ясно, - сказала Майя. "Команда Зодiак розгорнута".
  З кабiни провiдний пiлот пiдняв великий палець угору. "TOC Actual, це Sparrow Actual. Я можу пiдтвердити, що елемент благополучно розгорнувся".
  - Чудово, - сказав Рейнор. "Вiдривайтеся та зберiгайте схему очiкування".
  "Прийнято. Чекатиме вигнання."
  Гелiкоптер пiдвiвся i почав кружляти геть вiд даху, розчиняючись у туманнiй ночi.
  Команда склалася, утворюючи тактичний поїзд.
  Адам служив стрiльцем, посiвши перше мiсце. Майя взяла другу. Юнона посiла третє мiсце. I Хантер був останнiм, який служив в ар'єргардi.
  Вони пiдiйшли до дверей, якi вели на сходову клiтку будiвлi.
  Адам смикав ручку. Вона вiльно поверталася, але дверi дзвенiли i не пiддавались. Вiн позадкував. "Захищений висячим замком з iншого боку".
  Майя смикнула пiдборiддям. "Поруши це".
  Юнона зняла з плеча дробовик. Вона прикрутила до ствола шумоглушник i закрутила затвор. "Ейвон дзвонить". Вона вистрiлила над ручкою, зруйнувавши висячий замок iз металевим ударом та пороховим туманом.
  Адам вiдчинив дверi, i вони текли через пролом, спускаючись сходами.
  - TOC Actual, це Zodiac Actual, - сказала Майя. - Ми увiйшли. Повторюю - ми увiйшли.
  
  Роздiл 67
  
  
  Коли Дiнеш вiдступив назад
  зайшовши до своєї квартири, перше, що вiн помiтив, це наскiльки накурено. Вiн зрозумiв, що залишив розсувнi дверi на свiй балкон вiдчиненими, i тепер дув поривчастий вiтер, несучи все погане повiтря.
  Кашляючи, хрипучи, вiн вийшов на балкон, i тодi вiн побачив пекло, що розкинулося перед ним, що покриває околицi, як море вогню.
  Це було страшне видовище.
  Як це сталося? Як?
  Дiнеш помацав свiй кулон Святого Крiстофера i, тремтячи, зачинив розсувнi дверi. Вiн знав, що не так багато часу. Мови полум'я наближалися, i температура ставала дедалi вищою. Навiть зараз вiн почував себе так, наче його пекли в духовцi. Його шкiра була сирою. Йому потрiбно отримати паспорт, потiм воду та їжу.
  Саме тодi вiн вiдчув, як завiбрував супутниковий телефон у його сумцi.
  Скривившись, Дiнеш вийняв його i завагався. Якась його частина вiдчувала спокусу не вiдповiдати, але з огляду на те, що ситуацiя зараз була настiльки жахливою, вiн зрозумiв, що в нього не було вибору. Йому потрiбна була допомога Фари. Тож вiн узяв слухавку. "Алло?"
  Голос Фари був сердитим. - Ти не в лабораторiї. Де ти?
  - Я... менi довелося повернутися до своєї квартири.
  'Яка? Чому?
  "Менi потрiбен був мiй паспорт. Я хотiв розповiсти тобi про це ранiше, але ...
  'Ти дурень! Вам потрiбно залишатись на мiсцi! На цей раз не смiй рухатися!
  - Але всi мої сусiди вже поїхали, i я бачу, як поширюється вогонь...
  - Я сказав залишитись! Я перенаправляю команду, щоб витягти вас. Ти розумiєш? Скажи менi, що ти розумiєш.
  'Добре добре. Я залишусь у своїй квартирi. Я обiцяю.
  'Ти iдiот.' Фара поклала трубку.
  Дiнеш засовався, вражений її словами. Можливо, йому не варто було вiдповiдати на дзвiнок. Можливо, йому не варто було їй нiчого казати. Але - тьху - яке це мало значення зараз? Вiн досить набiгався на одну нiч. Вiн утомився вiд цього. Так що, так, вiн залишиться на мiсцi i чекатиме на команду.
  Дiнеш переконав себе, що це правильне рiшення.
  Фара дозволить менi поїхати до Австралiї. Вона винна ...
  Повернувши свiй супутниковий телефон у сумку, вiн дiстав лiхтарик i ввiмкнув його. Вiн перейшов у свою спальню i вiдчинив шафу.
  Ставши навколiшки, вiн потягся до ящика на нижнiй полицi i висунув його. Вiн вiдкрив фальш-дно просто пiд ним i дiстав свiй паспорт.
  Вiн зiтхнув, почуваючи себе краще.
  Вiн засунув паспорт у кишеню i подався на кухню. Вiн хотiв пити i був голодний, i вiн не мiг бiльше цього виносити. Вiн вiдкрив кран на раковинi. Пролунало булькання, i вiн почув гуркiт труб, але вода не текла.
  Зi стоном вiн повернувся до чайника, що стояв на плитi. Вiн пiдняв його, i так, у ньому все ще була вода. Тому вiн пив прямо з носика, важко ковтаючи, смакуючи кожен ковток.
  Вiн опустив чайник i скористався ним, щоб наповнити пляшку водою зi своєї сумки, потiм вiдкрив кухонну комору, дiстав пачку печива Орео та розiрвав її. Вiн набив рота двома бiсквiтами i посилено жував. Вiн дозволяв собi посмiхатися i думати про радiснi думки.
  Все б вийшло.
  Вiн знову побачить своїх синiв в Австралiї.
  цьому впевнений -
  Пляснути.
  У цей момент вiн почув, як грюкнули його вхiднi дверi.
  Здригнувшись, Дiнеш повернувся якраз вчасно, щоб уловити рух - рука в рукавичцi жбурляла у дверний отвiр щось маленьке та металеве. Вiн з глухим стукотом приземлився на пiдлогу вiтальнi i покотився, вдарившись об диван.
  Вiн дивився на нього, роззявивши рота, i свiтлошумова граната вибухнула з спалахом, що обпалює.
  Ударна хвиля вдарила його, i вiн вiдсахнувся, врiзавшись у комору. Їжа та посуд падали з полиць, падаючи на нього дощем. Його зiр був вицвiлим, наче хтось натягнув на його очi бiлу завiсу. У вухах пульсувало i дзвенiло. Все звучало порожньо.
  Дiнеш похитнувся вперед, схопившись за голову, i саме тодi вiн вiдчув, як хтось схопив його за руку, вибивши ноги з-пiд нього, i вiн ударився об пiдлогу першим обличчям, пошкодивши щоку.
  Вiн звивався, i хтось iнший ударив його колiном по спинi, притискаючи його до землi. Вiн задихався i хрипiв, ледве чуючи свiй голос. 'Менi шкода! Скажи Фарi, що я жалкую! Я не хотiв цього робити!
  Вiн вiдчув, як йому на рота натягли клейку стрiчку, заглушаючи його вiдчайдушнi крики. Ще бiльше стрiчки було обмотано навколо його очей, тодi як його руки були заведенi за спину, а його зап'ястя були пов'язанi пластиковими гнучкими манжетами.
  Вiн хникав, шкiра свербiла, суглоби хворiли. Вiн хотiв благати цих людей, навчити їх, але вони були безжальнi. Вони навiть не дали йому можливостi порозумiтися.
  Що б не сталося, Дiнеш не мiг зрозумiти, що вiдбувається.
  Чому команда Фари так iз ним поводилася?
  
  Роздiл 68
  
  
  - Хто, чорт забирай, Фара?
  - Запитав Адам. Вiн зав'язував очi Дiнешу, а Майя тримала хлопця за руки.
  Хантер знизав плечима. 'Без поняття. Можливо, хтось вищий за ланцюжком".
  - Ну, йоуза, - сказала Юнона. "Коли ми повернемо його до штаб-квартири, ми скоро дiзнаємося напевно".
  Майя кивнула i затягла флексiкафи. "TOC Actual, це Zodiac Actual. Джекпот. Повторюю, джекпот. У нас є забезпечений HVT. Через хвилину ми будемо виконувати SSE ".
  SSE розшифровувалося як "експлуатацiя конфiденцiйних сайтiв". Це означало обшук квартири щодо iнтересу. Журнали, жорсткi диски, мобiльнi телефони. Все, що дасть розум. Майє не терпiлося взятися за справу.
  Але те, що сказав вождь Рейнор, зруйнувало цi надiї. "Негативно. Скасуйте СЗГ. Вогонь досяг внутрiшнього двору будiвлi. Це виглядає погано. Ви повиннi негайно вийти з ладу. Перерва-перерва. Горобець, ми зараз проводимо вигнання. Повторюю, ми робимо вигнання".
  Другий пiлот вертольота сказав: "Це Горобець Один. П'ять на п'ять. Ми зараз на орбiтi i повертаємось на зону висадки".
  'Роджер. Перерва-перерва. Команда Зодiак, вам потрiбно рухатися".
  Адам i Хантер схопили Дiнеша пiд пахви i пiдняли на ноги.
  Майя пiдняла з пiдлоги його сумку. Вона вiдчинила його i швидко оглянула. Супутниковий телефон був усерединi разом iз деякими iншими речами. Це був не зовсiм найкращий SSE, але вiн повинен був пiдiйти.
  - Ви чули цю людину. Майя перекинула сумку через плече. "Давайте подвоїм час".
  
  Роздiл 69
  
  
  Ду Iнеш закрутилася голова.
  Вiн вiдчував, як вони тягнуть його за собою, i його ноги плавали, коли вiн щосили намагався йти в ногу. Вiн нi чорта не бачив, але вiдчував, що його виштовхують iз квартири на сходову клiтку.
  Його змусили пiдвестися, i вiн спiткнувся ногою на першу ж сходинку. Вiн спiткнувся, але грубi руки викрадачiв пiдняли його i пiдштовхнули продовжувати пiдйом.
  У вухах все ще дзвенiло, але слух вiдновився настiльки, що вiн змiг розiбрати їхнiй iноземний акцент.
  Вони звучали як жителi Заходу.
  Дiнеш вiдчув укол страху, вiн не мiг дихати, не мiг думати.
  Про Боже. Про Боже. Про Боже.
  Начебто весь його свiт нахилився i зiйшов зi своєї осi. Тому що це безперечно була не та команда, яку послала Фара. Вiн не мiг зрозумiти, як i чому, але вiн знав, що зараз у нього багато неприємностей.
  Будь ласка, не везiть мене до затоки Гуантанамо. Будь ласка, не треба. Будь ласка, не ...
  
  Роздiл 70
  
  
  Травня зайняла позицiю,
  попереду, поки вони пiднiмалися сходами.
  Адам i Хантер йшли прямо позаду, Дiнеш був затиснутий мiж ними, а Джуно була останньою у стiйцi, виступаючи як ар'єргард.
  Вони дiсталися даху, i кашель i задишка Дiнеша посилилися. Вiн упав навколiшки, зiгнувшись навпiл.
  Адам опустився навколiшки i витяг запасний протигаз зi свого бойового нагрудника. Вiн надiв її на обличчя Дiнеша. Це було гуманно; невелика милiсть.
  Майя, Хантер та Юнона розiйшлися, захопивши три кути даху.
  - Пiвденно-схiдний сектор чистий, - сказала Майя.
  - На пiвнiчний захiд чисто, - сказав Хантер.
  сказала Юнона.
  - Горобець, це Актуальний Зодiак, - сказала Майя. "Елемент" на посадковому майданчику. Очiкування навантаження.
  Другий пiлот вертольота сказав: "Роджер. Ми в дорозi. Через сорок секунд".
  Майя притулилася боком до огорожi на краю даху, вдивляючись i перевiряючи вулицю внизу. Через своє нiчне бачення вона могла бачити мирних жителiв, що рухаються серед казана диму та вогню, що вiдчайдушно тягнуть меблi та майно.
  Цього було достатньо, щоб її серце захворiло.
  Млинець. Страждають завжди невиннi.
  Саме тодi Рейнор заговорив: "Команда Зодiак, це TOC Actual. Майте на увазi - ми бачимо, що кiлька суб'єктiв сходяться у вашiй позицiї. Триста метрiв. Iдуть з пiвдня".
  Майя випросталась i дивилася в далечiнь. У задимленому повiтрi було важко щось розгледiти. - Солдати РЕЛА?
  "Вiдео з дрона нечiтке, але я не думаю, що вони одягненi в унiформу RELA. Крiм того, вони приходять пiшки".
  - Чим вони озброєнi?
  - Не можу сказати. Але вони безперечно рухаються з ворожими намiрами. Я вважаю шiсть... Нi, зачекайте. Зроби вiсiм танго..."
  Хантер та Юнона пiдiйшли до Майї, їх лазери мерехтiли.
  Майя подивилася на них i похитала головою. "Нiяких лазерiв. З цього моменту ми дотримуємося лише голоприцiлiв".
  - Попався, - сказала Юнона.
  - Пiдтверджено, - сказав Хантер.
  Вони вiдключили свої лазери.
  Майя мала дуже вагому причину для цього. Вона знала, що, якщо протиборчi сили будуть оснащенi приладами нiчного бачення, вони зможуть нацiлюватися на iнфрачервонi лазери. Отже, будь-яка перевага їх використання буде втрачена, i Травня найменше хотiла, щоб її команда малювала себе видимими цiлями.
  Отже, єдиним реальним варiантом тепер було використовувати голографiчнi прицiли на гвинтiвках. Звичайно, вони не були настiльки швидкими, коли справа дiйшла до захоплення мети. Ви мали пiдняти свою гвинтiвку до рiвня очей, щоб отримати зображення прицiлу, що означало, що не можна стрiляти вiд стегна. Але з огляду на всi обставини це була незначна проблема. Невелика цiна за оперативну безпеку.
  Кивнувши, Майя переключила свої окуляри з нiчного бачення на тепловiзiйний режим. Вона спробувала сфокусуватися на теплi тiла танго, але температура навколишнього середовища була надто високою, i полум'я спустошувало її оптику. Все виглядало як нечiткi бiлi плями.
  'Бачу нiчого?' - спитав Хантер, вдивляючись у голоприцiл.
  - Нада, - сказала Юнона. "Я не можу отримати чiтке зображення".
  - Жодної радостi, - сказала Майя.
  - Команда "Зодiак", ми можемо надати вам вогневу пiдтримку, - сказав Рейнор. "Просто дайте нам слово, i ми нейтралiзуємо загрозу..."
  Майя знову переключила окуляри на нiчне бачення. Вона знала, що безпiлотник несе корисне навантаження з ракет "Хеллфайр", i завдання попереджувального удару здавалося найрозумнiшим ходом.
  ним невизначеностi.
  Хто був протидiючою силою?
  Як вони були спорядженi?
  Який був їхнiй план?
  Що ж, прямо тут i зараз запуск ракет здавався найшвидшим способом вирiшити всi цi гострi питання.
  Спалити та забути ...
  Майя стиснула щелепи та вдихнула. Це було просто клiнiчно. Але потiм вона подивилася на мирних жителiв унизу, прислухалася до їхнiх голосiв i вiдчула, що її переконанiсть похитнулася.
  Нi...
  Втрата вiд ракетних ударiв, що розбризкується, буде жахливою, i її совiсть не дозволить їй допустити таку можливiсть, до бiса зручнiсть.
  Тому Майя зiтхнула i похитала головою. - Це негативно, TOC Actual. Потенцiал супутньої шкоди занадто високий.
  - Значить, жодної ескалацiї? - Запитав Рейнор.
  "Жодної ескалацiї".
  Майя повернулася i глянула на Адама та Дiнеша. Вони все ще скручувалися бiля дверей на сходову клiтку. Вона запевнила себе, що зробила правильний вибiр.
  Розсудливiсть - найкраща частина доблестi.
  Саме в цей момент крiзь пелену диму вирвався вертолiт "Маленька пташка", кружляючи над головою, його потоки вниз створювали сильний вiтер.
  З кабiни пiлот пiдняв великий палець угору. - Це Горобець Два. Ми на ЛЗ. Приземляємося зараз.
  - Скопiюй це, Горобче. Майя вiдповiла тим самим жестом. "Перерва-перерва. Команда Зодiак, ми вiдключаємося. Давай завантажимо HVT ..."
  Вертолiт почав знижуватися, i саме тодi Майя почула шипiння та свист. Це був знайомий звук, i її серце стиснулося.
  Вона повернулась i побачила це - двi ракети, запущенi з вулицi внизу, злетiли вгору, розпустивши паровi дорiжки.
  Хантер вказав. "РПГ!"
  Широко розплющивши очi, Майя повернулася до гелiкоптера i замахала руками. "Прервати! Перервати!"
  Вертолiт рiзко нахилився, i перша ракета промайнула повз його лiвий борт, мало не промахнувшись, але друга ракета потрапила прямо в лобове скло, i кабiна вибухнула дощем з металу i скла. Обидва пiлоти були розiрванi на частини, а вертолiт, що горiв, вiдлетiв убiк, вийшовши з-пiд контролю, його фюзеляж з хрускотом ударився об край даху, прорвавши огорожу.
  Про Боже ...
  Майя пiрнула в укриття саме в той момент, коли вертолiт перекинувся через дах, його лопатi гвинта з вереском врiзалися в бетон, летячи iскрами. Вона вiдчула, як кам'янi уламки вдарилися об її шолом i окуляри, i, задихаючись, вiдскочила назад i згорнулася в клубок, намагаючись стати якнайменше.
  Вертолiт прогримiв повз нього, його хвостова частина розкололася навпiл, з розiрваного паливопроводу розбризкувався бензин, що горiв, i вiн врiзався в огорожу на протилежному кiнцi даху. Секунду вiн балансував на краю, розгойдуючись взад-вперед, його фюзеляж стогнав, але врештi-решт гравiтацiя взяла гору, i з останнiм криком протесту вiн перекинувся, занурившись.
  Гелiкоптер врiзався в машину на стоянцi внизу, викликавши вторинний вибух, i ударна хвиля прокотилася по всiй будiвлi.
  
  Роздiл 71
  
  
  Дiнеш не зрозумiв
  що вiдбувалося.
  Вiн чув, як вертолiт завис над головою, знижуючись, але потiм його викрадачi почали кричати, i хтось штовхнув його на землю.
  Пролунав вибух, за яким послiдували звуки верещатого металу i дзвону скла, а потiм удар, що тряс кiстки.
  У цьому хаосi протигаз Дiнеша злетiв набiк, а клейка стрiчка на його очах ослабла. Вiн знову змiг бачити.
  Звиваючись, перекочуючись, вiн опинився в оточеннi вогню та уламкiв, i вiн побачив гелiкоптер саме в той момент, коли вiн звалився з краю даху.
  Знизу знову пролунав гуркiт.
  Пролунав ще бiльший вибух.
  Завила автомобiльна сигналiзацiя.
  Лежачи на спинi, задихаючись, Дiнеш примудрився махнути руками в наручниках пiд ногами та над ними, i вiн зiрвав стрiчку, що закривала йому рота.
  Динеш пiдвiвся, хитаючись.
  Голова паморочилася.
  Запах палива вдарив йому в нiздрi.
  Вiн побачив одного зi своїх викрадачiв, що лежить на землi поруч, схопився за бiк i стогнув, схоже, вiд болю.
  Сильно зморгавши, Дiнеш обернувся, але бiльше нiкого не побачив. Повiтря клубочилося димом, чорним i густим. Вiн був збентежений i наляканий, але не збирався сумнiватися у божественному провидiннi.
  Слава Богу...
  Це був його шанс.
  Задихаючись, Дiнеш знову насунув протигаз на обличчя i, хитаючись, попрямував до сходiв.
  
  Роздiл 72
  
  
  ' Звiт про статус?
  Шеф Рейнор кричав по рацiї. - Хтось може дати менi звiт про стан? Хто-небудь?
  Майя була приголомшена i тремтiла, витираючи бруд з окулярiв. Вона пiдповзла i перегнулась через зламану огорожу на краю даху i втупилась у палаючi уламки внизу. "Це Актуальний Зодiак. Воробей упав. Вона проковтнула, її голос надломився. - Повторюю, Воробей упав. Обидва пiлоти мертвi".
  - Зараз ми мобiлiзуємо сили швидкого реагування, - сказав Рейнор. - Тобi треба покинути цей дах. Знайдiть нову LZ.
  "Копiювати. Пiдiйде. _
  Майя вiдкинулася назад, щосили намагаючись стримати свiй бiль. Вони щойно втратили iнiцiативу. Тепер вони не дiяли, а реагували, що було дуже погано. Але вона не могла дозволити собi зациклюватися на цьому. Не зараз.
  Отримати контроль. Фокус ...
  Майя обернулася, оцiнюючи своє оточення.
  Хантер i Юнона були поруч iз нею.
  Вони виглядали нормально.
  Але вона не могла бачити нi Адама, нi Дiнеша. Паливо, що горить, вiд аварiї вертольота викидало чорний дим, закриваючи їй лiнiю огляду.
  Саме тодi вона почула стогiн Адама по радiо. "Це Зодiак Один. Мене вдарило, i я думаю, що, можливо, зламав ребро i... О, чорт. Блядь! HVT прагне до цього. Адам судомно зiтхнув i застогнав. - Вiн зник на сходах. Я йду за ним!"
  Майя схопилася на ноги, скинувши гвинтiвку. Хантер i Джуно були прямо за нею, коли вона мчала крiзь дим, петляючи повз уламки, що горiли.
  Сходи були прямо попереду, її дверi були прочиненi i гойдалися на вiтрi.
  Але Майя не могла до нього дiстатися.
  Фрагменти хвостової частини вертольота перегородили їй шлях.
  Вона зробила коло влiво, намагаючись обiйти перешкоду, але перед нею раптово спалахнула смуга палива, випустивши шлейф вогню. Вона вiдсахнулася, прикриваючи обличчя рукою, шкiру поколювало вiд жару.
  Чорт забирай ...
  Задихаючись, вона втрачала дорогоцiннi секунди, обертаючись праворуч, перш нiж змогла дiстатися сходової клiтки. Зневiрившись надолужити втрачене, вона пробiгла половину першого сходового прольоту, перш нiж кинутися вперед, ударившись об майданчик внизу, важко тупаючи черевиками, i вона наполовину спiткнулася i перекинулася навколо поручень, вдарившись об другий сходовий пролiт, адреналiн. пiдштовхуючи її.
  
  Роздiл 73
  
  
  Дiнеш досяг
  перший поверх i кинувся через фойє.
  Вiн вискочив з пiд'їзду будiвлi i зiткнувся з палким полум'ям у дворi. Вiн був диявольським за своєю силою, i полум'я з ревом мчало вперед, пропалюючи газон i квiтковi клумби.
  Пресвята Богородиця.
  Дiнеш зробив невпевнений крок назад, i тут вiн пригадав свою машину. Тойота. Вiн був на стоянцi, i якщо вiн все ще був цiлий, то це послужило б його найкращим шансом вибратися звiдси.
  З обома руками, все ще скутими разом, Дiнеш сунув руку в кишеню, з тривогою шаря, i так, брелок у нього все ще був при ньому.
  Зроби це. Просто зроби це.
  Дiнеш повернувся i попрямував до задньої частини будiвлi.
  У цей момент вiн почув характерний стукiт зброї з глушником, що працює на автоматi, i кулi з шипiнням i трiском розтинали повiтря, як розлюченi шершнi.
  Здригнувшись, Дiнеш пiрнув за рiг. Тяжко дихаючи, стиснувшись, вiн зрозумiв, що тепер мiж собою борються два озброєнi угруповання - захiдники i хтось новий.
  
  Роздiл 74
  
  
  Травня досяг
  фойє якраз вчасно, щоб побачити Адама, який задкує вiд входу з пiднятою гвинтiвкою, що стрiляє тривалим залпом у двiр.
  "Контакт залишено!" Адам ковзнув навпочiпки бiля дверного отвору. " Лiворуч !"
  За вiкнами Майя могла розглянути темнi постатi, що гойдалися i звиваються крiзь дим i попiл, що займають позицiї за клумбами, сяючи iнфрачервоними лазерами.
  Майя вiдчула нудотне усвiдомлення.
  У танго є нiчний зiр, як i в нас.
  Пролунали приглушенi пострiли, i фойє вибухнуло сотнями куль. Вiкна вибухнули всередину, а люстра зi стелi прогнулась i впала. Штукатурка виснажувала повiтря, як конфеттi.
  Хантер i Юнона пiдiйшли до вiкон, повертаючи гвинтiвки i вiдкриваючи вогонь у вiдповiдь.
  Майя опустила голову i пiшла по-качиному. Вона пiдiйшла до Адама ззаду i торкнулася його руки. 'У тебе все нормально? Як ребро?
  Адам поплескав себе по боцi i здригнувся. "Боляче кожного разу, коли я дихаю".
  "Давайте це виправимо".
  Майя допомогла Адаму пiдняти його жилет та сорочку i за допомогою клейкої стрiчки стабiлiзувала зламане ребро, мiцно зв'язавши його. Це не було химерно, але це мало спрацювати.
  'Краще?' - Запитала Майя.
  Адам знову опустив сорочку та жилет, вдихаючи та видихаючи. - Так, краще.
  - Де Дiнеш?
  - Я бачив, як вiн бiг праворуч. Я намагався йти за ним, але з'явилися цi тусовщики i перервали мене.
  Майя сказала в мiкрофон: "TOC Actual, це Zodiac Actual. Нам потрiбна допомога у виявленнi HVT".
  Рейнор сказав: - Вiн прямо на пiвденний схiд вiд вашої позицiї. Прямо за рогом. I ми також стежимо за ворогами. Вони захiд, пiвнiчний захiд. Тiльки скажи слово, i ми забезпечимо вогневу пiдтримку.
  Майя вагалася. Було б так просто сказати "так" i випустити ракети "Хеллфайр". Але знову ж таки, коли навколо цивiльнi, вона не могла ризикувати. Тому вона похитала головою. - Це негативний результат, Актуальний. Менi потрiбно, щоб ви зосередилися на HVT вiдстеження. Не втрачай його. Що б ви не робили, не втратите його.
  "Копiювати. Ми триматимемо його зазначеним i помiченим".
  сил швидкого реагування?
  "Десять хвилин..."
  Фойє обпалило ще бiльше пострiлiв iз танго.
  Стiл за спиною Майї перекинувся, i в нього полетiли дерев'янi стружки.
  Хантер закричав: "Що ти хочеш робити? Ми не можемо залишатися тут вiчно".
  Майя обмiркувала ситуацiю. Той факт, що протиборчi сили мали нiчне бачення, був проблемою. Це означало, що вони не могли покладатися на напiвтемряву як укриття, коли виходили у двiр.
  Однак Майя знала i ще дещо. Бiльшiсть приладiв нiчного бачення мали функцiю автоматичного затемнення, яка знижувала налаштування яскравостi щоразу, коли з'являвся спалах свiтла. Вiн призначений для захисту користувача вiд постiйної слiпоти. Однак у цьому випадку вона вирiшила, що це можна використовувати.
  'Пiдготувати.' Майя кивнула Хантеру та Джуно. "Бий i рухайся".
  'Спалахнути.' Юнона висмикнула чеку свiтлошумової гранати i з бурчанням кинула її у вiкно яскравим зверху.
  Один, тисяча.
  Двi, двi тисячi.
  Свiтлошумова граната вибухнула у дворi, i Юнона i Хантер вiдкрили переважний вогонь.
  Вiдволiкання спрацювало.
  Танго перестали стрiляти у вiдповiдь.
  'Той, що рухається.' Майя стиснула плече Адама, i в iдеально синхронiзованому русi вони пiднялися як один, застiбаючи гудзики через вхiд у фойє.
  Вони дiсталися стовпiв зовнi, ковзнувши в укриття саме в той момент, коли танго знову почали стрiляти.
  'Спалахнути.' Майя висмикнула чеку ще однiєї свiтлошумової гранати, почекавши цiлу секунду, поки запал загориться, а потiм шпурнула гранату в небо.
  Один, тисяча ...
  Граната вибухнула в повiтрi.
  Спалах був бiльш слiпучим, нiж перший, як удар блискавки, i Майя i Адам висунулися, стрiляючи безперервними чергами.
  - Переїжджаю, - сказав Хантер. Вiн i Юнона вийшли з фойє i вискочили у двiр, ковзнувши в укриття на клумбах вiдразу за колонами.
  Це була стратегiя чехарди i вона працювала. Але Майя знала, що вони не нескiнченний запас свiтлошумових гранат. Тому їм потрiбно було враховувати кожний перехiд. Не могло бути мiсця для помилок.
  
  Роздiл 75
  
  
  Дiнеш був з жахом
  втрачати йому нiчого.
  Я не дозволю знову потрапити до полону. я не буду ...
  Вiн вискочив з-за рогу i продовжив бiгти, досягнувши стоянки, i побачив, що вертолiт, що розбився, розчавив машину попереду, залишивши вирву в землi. Хор сигналiв тривоги вiд навколишнiх транспортних засобiв був хрипким; оглушливий ритм.
  Огинаючи палаючi уламки, Дiнеш наважився сподiватися.
  Будь ласка. Будь ласка ...
  У полi зору з'явилася його "Тойота", i вiн полегшено побачив, що вона все ще цiла. Вiн натиснув на пульт, вiдчиняючи машину. Вiн вiдчинив дверi i сiв. Вiн увiмкнув запалювання, i двигун ожив.
  Вiн зачинив дверi, i з скованими руками в нього не було iншого вибору, крiм як повернутися всiм тiлом, щоб дотягнутися до важеля перемикання передач i ввiмкнути задню передачу. Незручно було намагатися так їздити. Вiн вiдпустив ручник i натиснув на педаль акселератора, але був занадто квапливим, не встиг вчасно взятися за кермо i в результатi врiзався заднiм ходом в iншу припарковану машину, метал хруснув об метал.
  Удар потряс Дiнеша.
  Дурний. Дурний. Дурний.
  Зi стогоном i потiм вiн зiгнувся i знову переключив важiль перемикання передач, нагадуючи собi не натискати на педаль газу, доки його руки не будуть належним чином лежати на кермi.
  
  Роздiл 76
  
  
  МПiстолет Аї вичерпався,
  i вона впустила свiй магазин, шльопнувши новий.
  Поглянувши лiворуч, потiм праворуч, вона побачила, як танго роздiлилося на три елементи.
  Перший вiв вогонь з-за клумб, другий вiдхилявся влiво, а третiй - вправо.
  - Вони намагаються обiйти нас з флангу, - сказав Адам.
  'Я знаю.' Майя пригнулась i здригнулася, коли кулi вдарили по її колонi.
  Рейнор сказав: - HVT у русi. Вiн iде за своєю машиною.
  Чорт забирай ...
  Майя скривилася. То справдi був тактичний жах. Її загiн був у меншостi та озброєний, i тепер їх збиралися атакувати одразу з трьох сторiн.
  Їм потрiбно було дiстатися Дiнеша, i потрiбно було зробити це зараз.
  'Пiдготувати.' Майя смикнула пiдборiддям. "Ужалити i очистити. Вiддай все, що в тебе є".
  - Роджер, - сказав Хантер. "За твоїм сигналом".
  Майя вiдстебнула гранату-жало вiд нагрудника. Це був несмертельний боєприпас, призначений для запуску сотень крихiтних гумових кульок на високiй швидкостi. Достатньо, щоб завдати бiль, але не смерть, що було саме те, що було потрiбно, особливо з цивiльними в цьому районi.
  "За моїм сигналом". Майя висмикнула чеку зi своєї гранати. 'Три, два, один. Виконати.
  Майя та її команда кинули свої жала. Гранати промайнули над клумбами i вибухнули, їх гумовi кульки рикошетили в туманi, створюючи дикий барабанний бiй.
  Стрiлянина з танго припинилася, змiнившись криками та стогонами.
  Майя знала, що їхнє просування в клiщi застопорилося.
  "Очистiть один". Юнона вийшла з бою i вiдiйшла на пару метрiв тому, перш нiж розвернутися назад i опуститися на одне колiно, вiдновивши вогонь.
  'Чистити.' Хантер вийшов з бою i зайняв позицiю позаду Юнони.
  'Чистити.' Адам рушив позаду Хантера.
  'Чистити. Я йду за HVT. Майя вивiльнилася i побiгла до стоянки, а решта членiв команди прикривала її.
  Вона обiгнула кут будiвлi, швидко крокуючи повз уламки вертольота, що палали, стрiляючи з гвинтiвки туди-сюди, i побачила Дiнеша.
  Вiн уже був у своїй машинi, з ревом двигуна, вириваючись iз паркування. Вiн дико виляв хвостом, зникаючи в туманнiй iмлi.
  Чортове пекло ...
  Адам, важко дихаючи, пiдiйшов до Майї ззаду. "Нам треба наздогнати його".
  Розчарована, вона подивилася лiворуч та побачила припаркований неподалiк позашляховик Volkswagen. Вона одразу вiдхилила це. Конструкцiя позашляховика передбачала високий центр ваги. Це зробило його поганим вибором для проходження крутих поворотiв в автомобiльнiй гонитвi.
  Майя подивилася праворуч i побачила седан Volvo. Вiн мав низький центр тяжiння. Так, набагато кращий вибiр як машина переслiдування.
  Майя ухвалила рiшення. 'Прикрий мене!' Вона кинулася до машини саме в той момент, коли навколо неї почали шипiти i трiщати кулi.
  Танго знову наступали, атакуючи з новою рiшучiстю, i Адам, Хантер i Юнона зайняли обороннi позицiї позаду машин, вiдстрiлюючись.
  Майя пiдiйшла до водiя седана. Присiвши, вона дiстала свiй смартфон i запустила програму для бездротового пiдключення до комп'ютера в машинi. Все, що їй потрiбно було зробити, це вибрати марку та модель автомобiля та пiдробити правильний код. Просто теоретично, але важко зробити в розпал перестрiлки.
  Їй знадобилося тридцять секунд, щоб розiбратися з програмним експлойтом, а здавалося, що це цiла вiчнiсть.
  Але, нарештi, седан з цвiрiньканням вiдiмкнувся.
  Майя вiдчинила дверi i залiзла всередину.
  Вона зняла з очей окуляри нiчного бачення. Вони були хорошi для вiзуальної ясностi, але поганi сприйняття глибини. Якщо вона збиралася водити машину, їй потрiбно було вмiти розрiзняти швидкiсть i вiдстань. Так що окуляри точно не потрiбнi.
  Майя включила запалення без ключа, i двигун заревiв. Вона ввiмкнула передачу та розгорнула машину, двiчi подавши звуковий сигнал, щоб привернути увагу своєї команди. "Люди, ми йдемо! Повторюю, ми йдемо!"
  Юнона першою вийшла з бою, кинувшись на переднє пасажирське сидiння. Наступними були Адам i Хантер, обидва стрiляли у спину.
  'Iти!' Юнона вдарила долонею по панелi приладiв. 'Iти! Iди!
  Майя втиснула газ у пiдлогу, шини завищали.
  Через дзеркало заднього виду вона могла бачити, як танго переслiдують їх, стрiмко мчать, роблять дикi пострiли.
  Кулi стукали по кузову автомобiля.
  Заднє лобове скло розкололося павутиноподiбними трiщинами.
  Майя рвонула кермо, зрiзавши кут.
  Тепер танго вiдставали.
  Майя вiд'їхала вiд багатоквартирного будинку, потiм знову повернула на перехрестi попереду. На її шляху були цивiльнi особи, i їй доводилося обходити їх, сигналячи i блимаючи фарами.
  Майя глянула у своє дзеркало.
  Танго бiльше не було видно.
  - Вiдмiнне водiння, синице, - сказала Юнона.
  Майя сухо проковтнула. - Все гаразд?
  'Я в порядку.' Мисливець змахнув уламки скла зi своєї унiформи.
  Адам вставив у свою гвинтiвку новий магазин. "Страхнув, але не перемiшав".
  Майя кивнула головою. "TOC Actual, це Zodiac Actual. Ми реквiзували транспортний засiб для транспортування. Який стан нашого HVT?"
  Рейнор сказав: "Почекайте. Ми зменшуємо масштаб камери дрона. Перефокусування. Добре. Вiзьмiть наступний праворуч, потiм наступний лiворуч. Ти будеш прямо в нього на хвостi. Триста метрiв i наближаємося".
  Майя обiйшла повороти.
  Повiтря було забите попелом i вугiллям, а вогненна буря спалювала будинки в усiх напрямках.
  Видимiсть погiршувалась.
  Майя напружилася, щоб побачити дорогу попереду.
  - П'ятдесят метрiв, - сказав Рейнор.
  I, звичайно ж, Майя побачила "Тойоту" Дiнеша, його заднi лiхтарi свiтилися червоним у мутному туманi.
  'Добре. Я маю вiзуал. Майя натиснула на педаль газу, нацiлившись на Дiнеша. "Пiдготовка до заборони".
  Ближче.
  Ближче.
  Тепер вона була майже поруч iз ним, повертаючи лiворуч. Вона хотiла провести PIT - точну технiку iммобiлiзацiї. Вона подивилася на правий бiк заднього бампера Дiнеша. Це було приємне мiсце. Все, що їй потрiбно було зробити, це трохи пiдштовхнути його, а потiм попрямувати в нього, порушуючи його центр тяжкостi. Це вiдправить його в дрейф i зiштовхне з дороги.
  Досить просто.
  Отже, Майя закрилася.
  Вона була всього за секунду вiд виконання PIT.
  Але, чорт забирай, Дiнеш виявився нелегкою мiшенню.
  Вiн раптово прискорився, перетнув центральну лiнiю дороги, а потiм знову повернув назад. То справдi був безрозсудний вчинок, народжений розпачом. Вiн явно намагався струсити її зi свого хвоста.
  Скривившись, Майя вiдсахнулася. Вона не могла виконати PIT. Не тодi, коли швидкiсть i траєкторiя Дiнеша були такими нестiйкими. Останнє, чого вона хотiла, так це спровокувати фатальну аварiю.
  Майя похитала головою i мучилася через це.
  В цей момент Юнона нахилилася вперед i зняла з плеча дробовик. Вона посунула засувку i почала опускати вiкно. - Що скажеш, якщо ми порвемо його шини?
  Майя завагалася, потiм вдихнула i кивнула. 'Роджер. Давайте зробимо це.
  Вона знала, що Toyota Дiнеша була задньопривiдною, а це означало, що прискорення автомобiля походило виключно вiд заднiх колiс. Якби вони могли здути хоч одну шину, то вони могли б знизити швидкiсть i спритнiсть Дiнеша i змусити його знизити швидкiсть. Тодi вона зможе нарештi вивести з ладу його автомобiль за допомогою PIT.
  Це був ненадiйний план, i вiн супроводжувався неабиякою часткою ризику. Але, чорт забирай, спробувати варто.
  Отже, Майя натиснула на педаль газу i знову пiдкралася до Дiнеша. Вона повторювала його рухи, погойдуючись лiворуч, погойдуючись праворуч, її передчуття зростало.
  I тодi Рейнор сказав: "Обережно! У вас є вхiднi контакти на вашiй шiстцi!"
  'Яка?' Майя глянула в дзеркало заднього виду якраз вчасно, щоб побачити, як за ними крiзь туман прорвався седан "Форд" з ревучим двигуном, а за ним - позашляховик "Хендай".
  Вона мигцем побачила пасажирiв i вiдчула кригу у своїх венах. Це були чортовi танго, з очима комах у окулярах нiчного бачення. Вони конфiскували власнi транспортнi засоби.
  "Вдарте їх пекельними вогнями!" - Кричала Майя.
  "Це негативний результат!" - сказав Рейнор. "Не можу зробити це, не вдаривши i тебе!"
  У цей момент у салон врiзався седан Ford, i Майя надто пiзно зрозумiла, що водiй влаштував PIT. Вiн увiйшов праворуч, хруснувши лiвою стороною бампера Майї.
  Дiя була не сильною. Це було бiльше схоже на любовний удар, але мiсце вибрали вдало, достатньо, щоб порушити її центр тяжiння.
  Майя задихнулася, вiдчувши, як її машина сiпається боком, входячи в штопор.
  У цей момент з пасажирського боку позашляховика Hyundai висунувся Танго, стрiляючи зi своєї гвинтiвки чергами по три патрони. Заднє вiтрове скло Майї, вже пошкоджене внаслiдок попередньої зустрiчi, повнiстю вибухнуло.
  Глас зойкнув.
  Хантер застогнав. Я поранений.
  Чорт забирай ...
  Майя вiдчула, як у неї скрутило шлунок, але вона не могла дозволити собi перевiрити Хантера. Вона повинна була зосередитися тут i зараз. Її машина ковзала, i їй довелося чинити опiр бажанню натиснути на гальма i боротися з iнерцiєю. Тому що, якби вона це зробила, її колеса тiльки заблокувалися б i вона повнiстю втратила б контроль.
  Нi, єдиний спосiб протистояти PIT - прийняти iмпульс.
  Пливiть за течiєю. Пливiть за течiєю ...
  З серцем, що б'ється у вухах, Майя змусила себе рулити в занос, шини вищали i димили.
  Час сповiльнився.
  Адреналiн обпiкав її почуття.
  Майя дозволила машинi розвернутися, здiйснюючи запаморочливi обертання. Потiм вона скинула передачi в останнiй момент. Машину сильно смикнуло, але шини вiдновили зчеплення з дорогою, i вона вилетiла за узбiччя трави, ледь не зачепивши лiхтарного стовпа.
  Майя повернула назад на дорогу, вiдновлюючи контроль.
  Позашляховик Hyundai тепер був попереду неї, i танго з пасажирського боку розгорнув свою гвинтiвку, готуючись випустити ще одну чергу.
  Майя вiдчула, як у неї перехопило горло, але Юнона вже вiдреагувала. Вона висунулась iз вiкна з пiднятою рушницею. Вона зробила кiлька пострiлiв - раз, два, три.
  по позашляховику, розсипалися iскри, i танго здригнувся, впустивши гвинтiвку, його тiло обм'якло.
  Позашляховик звернув, наляканий нападом Юнони.
  Майя глянула вперед. Наближалося перехрестя, i вона побачила, як "Тойота" Дiнеша рiзко повертає лiворуч, за нею слiдує седан "Форд".
  Майя озирнулася на позашляховик, оцiнюючи його траєкторiю. Вона знала, що так i буде, i побачила у цьому свiй шанс зрiвняти шанси.
  Тому вона дозволила позашляховику увiйти в поворот, пiдставивши їй бiк.
  Це було приємне мiсце.
  - Готуйтеся, люди! - Кричала Майя.
  Вона втиснула газ у пiдлогу, кинувшись уперед, i врiзалася своєю машиною в середню частину позашляховика. Метал заскрипiв. Її фари розбилися. Вона пiдстрибнула на стiльцi, вiдчуваючи поштовх у хребтi, її зуби болiсно стукали один про одного.
  Позашляховик пiдвiвся з одного боку, його високий центр тяжiння працював проти нього, i вiн ковзав уперед, балансуючи лише на двох колесах. Потiм вiн врiзався в бордюр на краю дороги i перекинувся.
  Майя дивилася, як позашляховик перевертається знову i знову, перш нiж врiзатися в паркан i врiзатися в будинок, що горить. Цегла та кам'яна кладка впали, i полум'я охопило автомобiль.
  Виродки були зробленi i пил.
  Пiшла, дитинко, пiшла...
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"