Рыбаченко Олег Павлович
Олександр ТретIй - Жовторосiя

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    При владi в Росiї Олександр Третiй. У Китаї спалахує громадянська вiйна. Дитячий спецназ втручається та допомагає царськiй Росiї пiдкорити пiвнiчнi райони пiднебесної iмперiї. Пригоди вiдважних дiтей-воїнiв продовжуються.
  ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ - Жовторосiя
  АННОТАЦIЯ
  При владi в Росiї Олександр Третiй. У Китаї спалахує громадянська вiйна. Дитячий спецназ втручається та допомагає царськiй Росiї пiдкорити пiвнiчнi райони пiднебесної iмперiї. Пригоди вiдважних дiтей-воїнiв продовжуються.
  ПРОЛОГ
  Ось уже настав квiтень... Весна видалася на пiвднi Аляски не за сезоном рання, i бурхлива. Потекли струмки, танув снiг... Могло змити паводком та налаштування.
  Але дiвчата та хлопчик дуже намагалися, не даючи потокам, зламати побудови. На щастя, паводок був не надто сильним, та зiйшла вода швидко.
  А травень виявився для цих мiсць напрочуд теплим. Це очевидно добре. Iншою непоганою новиною, стало початок вiйни мiж Нiмеччиною та Францiєю. Швидше за все, царська Росiя може тепер скористатися моментом, щоб взяти реванш за поразку в Кримськiй вiйнi.
  Однак Британiя не спить. Раз потеплiло, i бруд зiйшов з дорiг напрочуд швидко, то з сусiдньої Канади рушило не слабке вiйсько, щоб не дати добудувати Олександрiю.
  Сто п'ятдесят тисяч англiйських солдатiв - це не жарт. I разом iз ними i новий флот рушив замiсть потопленого шiсткою ранiше.
  Отже, протистояння вiйськове з Британiєю тривало. Англiйцi все ще вiрили у реванш.
  Дiвчата та хлопчик тим часом будували укрiплення та спiвали;
  Ми дiвчата - славнi хлопцi,
  Доблесть пiдтвердимо сталевим мечем!
  Кулю в лоб пiдонкам з автомата,
  Супостатам нiс одразу вiдiрвемо!
  
  Воювати, здатнi, i в пустелi,
  Що для нас є космiчна частина!
  Ми красунi хоч зовсiм босi.
  Але не пристає до пiдошв бруд!
  
  У бiйцi гарячi, i рубаємо сильно,
  Для помилування мiсцi, в серцi немає!
  А на бал прийдемо, то буде стильно,
  Вiдзначати суцвiття перемог!
  
  У кожному звуку Батькiвщини сльозинка,
  У кожному громi - Бога голосок!
  Перли на полях - рахуй росинка,
  Золотий дозрiлий колосок!
  
  Але доля нас завела в пустелю,
  Командир наказ дав наступати!
  Щоб швидше бiгати ми босi,
  Така нас Амазонок рать!
  
  Ми доб'ємося над ворогом перемоги,
  Лев Британський - швидко марш пiд стiл!
  Щоб пишалися нами у славi дiди,
  Щоб день Святої любовi прийшов!
  
  I тодi настане великий рай,
  Буде кожна людина як брат!
  Забудемо ми порядок дикий,
  Згине пекло моторошним морок!
  
  Ось за цю справу ми воюємо,
  Ось за це всiм ми не щадимо!
  Босонiж кидаємося пiд кулi,
  Замiсть життя смерть одну народимо!
  
  I його нам життя не вистачає,
  Якщо чесно говорити все!
  У сестри брат натурально Каїн,
  А чоловiки все довкола лайно!
  
  Тому я в армiю подалася,
  Помститися i лапи рвати самцям!
  Амазонкам це тiльки на радiсть,
  Щоб викинути їхнiй труп на мотлох!
  
  Перемагати ми будемо - це точно,
  Вiдступати вже нiяк не можна.
  За Вiтчизну гинемо - непорочно,
  Армiя одна у нас родина!
  Олег Рибаченко, тут наспiвуючи несподiвано зазначив:
  - А хлопцi де?
  Наташка зi смiшком вiдповiла:
  - Ми всi єдина родина!
  Маргарита пискнула:
  - I ти та я!
  I дiвчинка босою нiжкою натиснула на лопату, змусивши її летiти куди енергiйнiше.
  Зоя агресивно помiтила:
  - Настав час закiнчувати будiвництво i бiгти знищувати англiйську армiю!
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - Англiя спромоглася зiбрати на такому великому вiддаленнi вiд себе сто п'ятдесят тисяч солдатiв. Значить вона ставиться до вiйни проти нас дуже серйозно!
  Августина з цим погодилася:
  - Та мiй хлопчик! Мабуть, iмперiя лева до поєдинку з Росiєю поставилася бiльш нiж серйозно!
  Свiтлана завзято вiдповiла:
  - Ворожi вiйська для того й iснують, щоб ми набирали на них свої переможнi рахунки!
  Олег засмiявся i проворкував:
  - Звичайно! Для того iснують британськi сили, щоб ми їх били!
  Наташа зiтхнувши помiтила:
  - Як я втомилася вiд свiту! Так набридла працювати одними пилками та лопатами. Як хочеться посiкти англiйцiв, i здiйснити масу нових, найкласнiших подвигiв.
  Зоя з цим погодилася:
  - Дуже хочеться битися!
  Августина прошипiла, скелячи немов отруйна змiя зуби:
  - I ми поб'ємося i переможемо! I це буде наша чергова, дуже славна перемога!
  Маргарита пискнула i заспiвала:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Тих, хто прагне кайдани розбити...
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу -
  Ми зможемо весь свiт перемогти!
  Олег Рибаченко впевнено заявив:
  - Зрозумiло зумiємо!
  Августина гаркнула:
  - Без жодних сумнiвiв!
  Маргарита босою нiжкою скачала глиняну кульку, i запустила її до англiйського шпигуна. Той отримав грудкою в лоба, завалився мертво.
  Войовниця дiвчинка прочирикала:
  - Слава безкрайнiй батькiвщинi!
  I як засвистить.... Ворони потрапляли вниз, i пiвсотнi дiвчат, що скачали в напрямку, i хлопчика англiйських вершникiв завалилося мертво.
  Наташа вiдзначила, вискалив зубки:
  - Дуже гарний у тебе свист!
  Маргарита, вискалившись, кивнула i вiдзначила:
  - Соловей-розбiйник вiдпочиває!
  Олег Рибаченко теж свиснув... I цього разу заваленi в непритомнiсть ворони пробили черепа цiлiй сотнi англiйських вершникiв.
  Хлопчик-термiнатор проспiвав:
  - Грiзно ширяє над планетою,
  Росiйський, двоголовий орел.
  У пiснях народу оспiваний -
  Знову вiн велич знайшов!
  Августина, вiдповiла, вискалив зуби:
  - Програвши Кримську вiйну Росiя за Олександра Третього пiднiмається i бере переконливий реванш! Слава царевi Олександру Великому!
  Наташа погрозила босою нiжкою своїй подрузi:
  - Рано поки що Олександра Третього називати великим! Вiн поки що успiшний, але завдяки нам!
  Олег Рибаченко впевнено зауважив:
  - Проживи б Олександр Третiй стiльки, скiльки i Путiн, вiн би виграв би вiйну з Японiєю i без нашої участi!
  Августина кивнула головою:
  - Безперечно! Олександр Третiй перемiг би японцiв, i без десанту влучаних!
  Свiтлана логiчно наголосила:
  - Цар Олександр Третiй виразно - втiлення мужностi та сталевої волi! I його перемоги не за горами!
  Маргарита пропищала:
  - Слава доброму царевi!
  Августина рикнула:
  - Слава сильному царевi!
  Свiтлана проворкувала:
  - Слава царевi з царiв!
  Зоя тупнула босою нiжкою по травi i в'янула:
  - Тому, хто реально за всiх мудрiший!
  Олег Рибаченко прошипiв:
  - I Росiя буде найбiльшою країною свiту!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Звичайно, навiть завдяки нам!
  Олег Рибаченко серйозно заявив:
  - I прокляття дракона її не торкнеться!
  Наташа пiдтвердила:
  - Країнi якої правив Олександр Третiй прокляття дракона не загрожує!
  Августина з оскалом перлинних зубiв запропонувала:
  - Так давайте з цього приводу заспiваємо!
  Олег Рибаченко охоче пiдтвердив:
  - Справдi вiзьмемо та заспiваємо!
  Наташа рикнула, тупаючи босою нiжкою по брукiвцi:
  - Так ти i заспiвай i чогось та пиши!
  Хлопчик-термiнатор i генiальний поет почав складати на ходу. А дiвчата без зайвих суперечок, своїми повнозвучними голосами йому пiдспiвували;
  Пустелi дихають спекою, снiгопади холодять,
  Ми воїни Росiї захищаємо свою честь!
  Вiйна та справа брудна, а не суцiльний парад,
  Перед боєм Православна пора Псалтир прочитати!
  
  Ми люди любимо праведнiсть, i служити Господу,
  Адже в цьому полягає наш росiйський, чистий дух!
  Дiвчина з прядкою мiцною пускає шовку ниць,
  Поривом вiтру дунуло, але смолоскип не згас!
  
  Рiд дав нам наказ - мечем Русь захисти,
  За Святiсть i Батькiвщину - служи солдатiв Христовi!
  Потрiбнi нам списи гострi та мiцнi мечi,
  Щоб захистити слов'янську та добру мрiю!
  
  Iкони Православ'я в них мудрiсть усiх часiв,
  I Лада з Богородицею - єдинi сестри свiту!
  Хто проти нашої силушки нехай буде затаврований,
  Росiя вiчна у серцях бiйцiв оспiвана!
  
  Ми люди в цiлому мирнi, але гордi ти знай,
  Хто хоче Русь принизити - буде мiцно битий кийком!
  Побудуємо запеклим темпом - ми на планетi рай,
  Сiм'я велика буде - народжуємо дiток iз милою!
  
  Весь свiт курортом зробимо, такий у нас порив,
  Пiднiмемо прапори Батькiвщини, на славу поколiнь!
  I пiснi всенароднi нехай на один мотив -
  Але бадьорiсть шляхетна, без слизу курної лiнощi!
  
  Хто любить всю Батькiвщину i вiрний обов'язок царевi,
  За Русь той подвиг зробить, у бiй зростає!
  Тобi дiвчинка стигла я поцiлунок дарую,
  Нехай щоки розцвiтуть, як колiр бутону у травнi!
  
  Чекає на космос людство, польотом над Землею,
  Ми зiрки самокольоровi у вiночок заплачуємо!
  Нехай стане реальне, що нiс пацан з мрiєю,
  Творцi природи ми, а не слiпi папуги!
  
  Ось зробили ми двигун - з термокваркiв бац,
  Стрiмкою ракетою, розрiзавши гладiни космосу!
  Удар нехай буде палицi не в брову, а просто в око,
  Заспiваємо ми гiмн Батькiвщинi поки що у могутньому голосi!
  
  Противник уже бiгає, як заєць припустивши,
  А ми його, переслiдуючи, вирiшуємо цiлi правi!
  Адже наша росiйська армiя - могутнiй колектив,
  На славу Православ'я - нехай править честь Державою!
  Мiж царською Росiєю та Китаєм спалахнула 1871 року вiйна. Пiднебеснiй iмперiї активно допомагають англiйцi. Вони збудували для Китаю досить великий флот. I маньчжурська iмперiя атакувала Примор'я. Китайцiв дуже багато i проти них не встояти крихiтному приморському гарнiзону.
  Але воїни дитячого спецназу як завжди на висотi становища. I готовi битися.
  Чотири дiвчинки з дитячого спецназу, трохи пiдросли, i на якийсь час стали дiвчатами. Це було зроблено за допомогою магiї.
  I шiстка вiчно юних воїнiв рвонула, миготивши босими, круглими п'яточками.
  Вони бiгли собi, i дiвчата дуже гарно та злагоджено спiвали. Їх червонi, нiби стиглi полуницi соски виблискували на шоколадних грудях.
  А голоси такi сильнi та повнозвучнi, що душа радiє.
  Дiвчата-комсомолки сiль Землi,
  Ми як руда та полум'я пекла.
  До подвигiв звичайно дорослi,
  I з нами Святий Меч, Дух Господнiй!
  
  Ми любимо дуже смiливо воювати,
  Дiвчата що простiр гребуть всесвiту...
  Непереможна в Росiї рать,
  Своєю пристрастю, у битвi незмiнною!
  
  На славу нашої Батькiвщини святої,
  На небi винищувач круто крутить...
  Я комсомолка бiгаю босий,
  Розбризкуючи лiд, що покрив калюжi!
  
  Не може дiвчат, ворог знай злякати,
  Вони трощать всi ворожi ракети.
  Не суне пику до нас кривавий тать,
  У поемах стануть подвиги оспiванi!
  
  Фашизм напав на Батькiвщину мою,
  Вiн вторгся так кошмарно i пiдступно.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Єдинi комсомолки з Богом одно!
  
  Босi по кучугурi мчимо ми,
  Лихi, як стрiмкi бджоли...
  Ми дочки та лiта та зими,
  Життя зробило дiвчисько загартованим!
  
  Стрiляти час, так вiдкривай вогонь,
  Ми влучнi, i у вiчностi гарнi...
  I вразили прямо в око, не в брову,
  Зi сталi, що зветься колективом!
  
  Не здолати фашизму наш редут,
  I воля мiцнiша за мiцний титан...
  У Вiтчизнi зможемо вiдшукати затишок,
  I скинути навiть фюрера-тирана!
  
  Дуже могутнiй танк повiрте 'Тигр',
  Вiн далеко i влучно так стрiляє.
  Не час зараз для дурних iгор,
  Бо настає злий Каїн!
  
  Повиннi ми холоднечу, спеку подолати,
  I шаленою ордою жартома битися...
  Розлютився обкладений ведмiдь,
  Душа орла не жалюгiдного паяця!
  
  Я вiрю, комсомолки переможуть,
  I вище зiрок свою країну пiднiмуть...
  Ми почали похiд з Жовтень,
  А нинi з нами Iсуса Iм'я!
  
  Люблю я дуже Батькiвщину свою,
  Вона все людям променисто свiтить...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Смiються на щастя дорослi та дiти!
  
  У радянському свiтi весело всiм жити,
  У ньому все легко i просто чудово...
  Нехай не перерве удача свою нитку,
  А фюрер сунув пащу свою марно!
  
  Я комсомолка боса бiжу,
  Хоча мороз, згортає вуха...
  I спуску не видно повiр вороговi,
  Котрий, хоче нас взяти та зруйнувати!
  
  Для Батькiвщини прекраснiше немає слiв,
  Прапор червоний, наче кров у променях сяє.
  Не будемо ми скорiше ослiв,
  Прийде перемога вiрю скоро у травнi!
  
  Берлiн дiвчата босi пройдуть,
  Залишать на асфальтi вiдбитки.
  Ми забули за людей затишок,
  I не доречнi на вiйнi рукавички!
  
  А буде бiй, хай гряне цей бiй.
  Усi фрицем розмiтаємо на уламки!
  Вiтчизна назавжди солдатiв з тобою,
  Не знає, що таке самоволка!
  
  Загиблих шкода, це горе всiм,
  Але не поставити росiян навколiшки.
  Хоч пiдкорився фрицям навiть Сем,
  Натомiсть за нас великий гуру Ленiн!
  
  Значок ношу i хрестик заразом,
  Я в комунiзм i вiрю в християнство.
  Вiйна повiрте люди не кiно,
  Батькiвщина нам мати, а не ханство!
  
  Коли прийде Всевишнiй у хмарах,
  Усi мертвi воскреснуть у яскравому обличчi.
  Любили люди Господа у снах,
  Бо Iсус Творець столик!
  
  Ось ми зумiємо зробити щастя всiм,
  У всьому безкрайньому росiйському свiтобудовi.
  Коли будь-який плебей як пер,
  А головне у всесвiтi Творення!
  
  Хочу обiйняти Всевишнього Христа,
  Щоб нiколи не впасти перед ворогами...
  Товариш Сталiн замiнив батька,
  А Ленiн буде теж завжди з нами!
  Дивлячись на таких дiвчат - зрозумiло: вони свого не проґавлять!
  Дуже гарнi войовницi та й дiти надзвичайно крутi.
  I все ближче та ближче до китайського вiйська.
  Воїни з ХХ столiття знову зчепилися з китайцями сiмнадцятого.
  Дуже багато солдатiв у пiднебесної iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко, рубаючи китайцiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопчисько полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи китайцiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивче, випустила розряд блискавки, з червоного соска своїх засмаглих грудей i оглушливо, провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi китайцями.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, i посилаючи розряди пульсiв з малинових соскiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в очi, що в горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубає жовтих солдатiв, з рубiнових соскiв випускаючи каскади блискавок, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. I падають жовтi бiйцi.
  Свiтлана рубає млин, iз полуничних соскiв випускає короннi розряди, її мечi як блискавка.
  Китайцi валяться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти китайцiв. Хлопчик-термiнатор рубає жовтi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутнiй Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Китайцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв китайських солдатiв.
  А ось Наташа в наступi, з червоних соскiв посилає блискавки. Рубить собi китайцiв i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла китайцям. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить жовтих солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки, i малиновими сосками викидає пульсари.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи китайцiв i винищуючи жовтих солдатiв, рубiновими сосками викидаючи подарунки смертi, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що вб'є i слона.
  А потiм пропишiть:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить кромса китайцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi. I з полуничних соскiв вилiтають ляпки магоплазми.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу китайцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує жовтих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А китайцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута. За допомогою червоних соскiв шле блискавку за блискавкою.
  I босими нiжками метає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз китайських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення. I малиновi соски посилають цiлi каскади бульбашок, всiх сминаючи та руйнуючи.
  А жовтi воїни падають i падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi просто в горло китайцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить жовтi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця. I рубiновi соски при дiлi, всiх випалюючи, i перетворюючи на кiстяки обвугленого виду.
  Смерч проноситься китайськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така iскрометна та бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш. Особливо якщо з полуничних соскiв летять забiйнi блискавки.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є китайцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку iз вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню китайцiв догори пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дiвчина зрубує жовтих воїнiв. Її червонi соски дедалi iнтенсивнiше вивергають потоки блискавок i магоплазими. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати китайцiв посиленими темпами.
  Наталя, це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний салат. А малиновi соски вивергають лютi потоки магоплазми та блискавок. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки метають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяється курганами трупiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню чи навiть тисячу китайцiв. Але все збiльшує темп. З рубiнових соскiв викидає потоки енергiї. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi китайцiв розiрвав сильний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана також у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та китайцiв винищує. I маса жовтих бiйцiв уже завалилася в канаву i дорогами. А войовниця дедалi агресивнiше використовує польоти блискавок по китайських бiйцях зi своїх полуничних та великих соскiв.
  А ще з'явилася Алiса. Це дiвчинка рокiв дванадцяти, i в неї волосся кольору апельсина. I вона в руках тримає гiпербластер. I воїнам пiднебесної iмперiї як ударить. I згоряють буквально вiд одного променя сотнi китайцiв. I наскiльки це кошмарно.
  I миттєво облуговуються, перетворюючись на купу голiвок, i сiрого попелу.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi китайцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадується дика стратегiя. Де теж разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе з розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Справдi крута i крута вийшла вистава. А скiльки вбитих китайцiв. I перебили жовтих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить жовтi армiї i реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубануть по китайцях. Маса жовтих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiше! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по вороговi довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв, i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки китайцiв перебила.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати! I з червоних соскiв посилає презенти анiгiляцiї.
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу китайцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато жовтих воїнiв. I випускала з малинових соскiв розряди блискавок.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох китайцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. Рубiновими сосками магоплазмовi плями розкидає, палячи китайцiв. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та вискалює!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляє зубки. I сосками кольору перестиглої полуницi викидає блискавки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням заспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по китайцях i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, то одразу ж тисяча китайцiв пiдлетiла в повiтря. Та армiя пiднебесної iмперiї тане просто на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I так гине китайцiв. I вiд її червоних соскiв вiдлiтають цiлi каскади блискавок та коронних розрядiв.
  Дiвчина їхнiх жовтих воїнiв i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок метають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя в дикому русi. Настає на китайцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки. I малиновими сосками вивергає масовими бавовнами плювки магоплазми.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - всiм кошмарам кошмар. I рубiновими сосками викидає потоки блискавок, що змiтають ворогiв.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена. I з полуничних соскiв як посипле розрядами забiйних блискавок.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню китайцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I срубає масу жовтих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить китайцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти. I особливо якщо червонi як пелюстки троянди соски блискавки вивергають.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примирливий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв жовтої армiї вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi. I з її малинових соскiв вилiтають надзвичайно вбивчi розряди.
  Дiвчина просто краса. I її босi нiжки метають дуже отруйнi голки.
  Вражають супротивникiв. Пробивають їм горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа прокричала iз захопленням, i з червоних соски такий руйнiвний заряд запустить, що маса китайцiв вiдлiтає в пекло пекло, а вереск у дiвчини забiйний:
  - Значить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дiвчина - справжня мегера. I рубiновi соски з неї випльовують те, що смерть воїнам пiднебесної приносить.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв. А потiм як засвистить. I тисячi ворон вiд страху непритомнiло. I по голених макiвках китайцiв ударили. I кiстки проломили змусивши бризкати кров'ю.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те, що треба! Ось це дiвка!
  I хлопчик термiнатор теж засвистить... I тисячi ворон, отримавши серцевi напади на голови китайцiв, потрапляли, розбиваючи їх самим смертельним боєм.
  А потiм пацан-карате дитячою п'ятою пiдкинув бомбу, вибиваючи китайських солдатiв, i прокричав:
  - За великий комунiзм!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  I теж засвистить, збиваючи ворон.
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить вбивчу. I з рубiнiв блискучих соскiв випустить розряд блискавки.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а кiнчик полум'я. Сосками кольору полуницi як викине масу блискавок, i спопелила масу китайцiв.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, i рубiновими сосками пускаючи плювки плазми, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i полуничними сосками посилаючи пекучi бульбашки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, випустила блискавку з малинового соска, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи китайцiв, i червоними сосками викидаючи пульсар магiчної плазми, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита, жбурнула босими пальчиками вбивчий бумеранг смертi, заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в китайцiв i пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи жовтих солдатiв, i свистом збиваючи ворон, агресивно пробулькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу китайцiв. I потiм з червоного соска випустила такий розряд блискавки, що спопелила масу жовтих бiйцiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення, i випускаючи з малинових соскiв блискавки:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили багато бiйцiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  I рубiновими сосками як запустить руйнування та знищення.
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  I полуничним соском пiддасть руйнiвний анiгiляцiйний потiк.
  I дiвчата хором закричали, руйнуючи китайцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Випустила з червоного соска струмiнь енергiї. Розпорола супротивникiв i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко, свиснув завалюючи китайцiв падаючими воронами, пробулькал:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала китайцiв, пускала з червоних соскiв пекучi потоки, i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа, викидаючи зi свого бюста, те, що приносить тотальну смерть, погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у противника голки i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубанула ворогiв i знову з червоного соска випустила руйнiвний потiк.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в китайцiв запустила - голою п'ятою. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч. Далi випустила з малинового соска разючий меч гiперплазми.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти сяють!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить китайцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває. I з рубiнових соскiв посилає руйнiвнi подарунки знищення. I босими нiжками як жбурне.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, немов чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї китайцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  I з полуничних соскiв пiддасть руйнiвний потiк магiчної плазми.
  Ось дiвчата взялися за китайцiв. Так їх розрубують i шматують. Не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує китайцiв. Б'є їх без жалю i верещить:
  - Ми як бики!
  I свистом на китайцiв ворон запустить.
  Маргарита, ламаючи жовту армiю, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наталя взяла i провила, розрубуючи жовтих бiйцiв:
  - Брехати не з руки!
  I з червоних соскiв довбає блискавкою.
  Зоя розривала китайцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою. I з малинового соска пекельних пульсар.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голенької нiжки летить забiйний пучок голок. I вiд червоного соска приголомшливий пекучий шнур.
  Зоя, також круша китайцiв, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось ця дiвка - чисте винищення противникiв. I соски полуничнi викидають те, що приносить загибель.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно зауважила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшлася по кривавих калюжах. I багато перебила китайцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по китайському генералу. Зламає йому череп i видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  I рубiновим соском запустить те, що приносить загибель.
  Свiтлана дуже люта в наступi пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити. I вiд полуничних соскiв вилiтає згубне, i затяте.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Славний молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою метає таку круту зiрку у виглядi свастики. Складний гiбрид.
  I безлiч китайцiв завалилася.
  А коли хлопчик свиснув, то завалилося ще бiльше.
  Олег проревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита в русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв.
  Маргарита заспiвала в планi бадьоростi:
  - Раз, два! Горе не бiда!
  Сумувати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  I засвистить знову, вибиваючи масу китайських солдатiв.
  Наталя в бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по китайцях як цвяхне. I рознесе.
  Ось це войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  I червонi соски супротивникiв вибивають.
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по китайцях потрiйний млин!
  I з малинового соска пiддасть, тим що в труну, наче паля вганяє.
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I безлiч завалися воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  I з рубiнових соскiв надiслала повне знищення армiї пiднебесної iмперiї.
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще i не потикатися.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний! I теж рубiновим соском запустить iз анiгiляцiєю.
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  I полуничним соском як пiддасть, розфарбувавши супротивникiв.
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх вб'ємо!
  I вiд її босих нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї!
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Аврора, розриваючи китайцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи жовтих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз диким запеклiстю. Яскравими сосками запускаючи подарунки смертi.
  Олег Рибаченко розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу.
  I пацан свистить, посипаючи голови китайських солдат збитими i непритомними воронами.
  Маргарита, рубаючи воїнiв пiднебесної iмперiї, заспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  
  I знову засвистить збиваючи воїнiв пiднебесної iмперiї, якi за допомогою отримали серцевий напад ворон.
  Пiсля побиття китайцiв можна трохи i перепочити. Але, на жаль, не надто встигаєш розслабитися.
  Новi жовтi орди наповзають.
  Олег Рибаченко їх знову рубає, i реве:
  - На священнiй вiйнi - росiяни не програють!
  Маргарита метає босими пальчиками нiжок смертельнi подарунки i пiдтверджує:
  - Нiколи не програють!
  Наташа з червоних соскiв знову цiлим фонтаном блискавок викинеться, рознесе пiднебесну армiю.
  Босою нiжкою дюжину бомбошок жбурне, i прореве:
  - За царську iмперiю!
  Зоя з малинового соска випустивши ляпку плазми, булькнула:
  - За Олександра, царя царiв!
  I голою п'ятою пiдкинуто такого м'яча, що китайцям вiн забiйний кат.
  Августина теж рубiновим соском випустить цiлий промiнь повного i безумовного знищення. I прореве:
  - Слава Вiтчизнi Росiї!
  I босими пальцями нiг як пiдкине гранату i порве багато бiйцiв пiднебесної iмперiї.
  Свiтлана теж вiзьме i полуничним соском таке плазмової магiї цунамi випустить, i накриє китайцiв, залишивши вiд них лише кiсточки.
  I босими пальцями нiжок жбурне подаруночок анiгiляцiї. Який усiх рознесе, i розiрве на найдрiбнiшi клаптi.
  Пiсля чого войовниця вигукне:
  - Слава Батькiвщинi наймудрiшого з царiв Олександра Третього!
  I знову шiстка засвистить завалюючи в непритомнiсть ворон, якi тисячами буравлять верхiвки китайцiв.
  Олег хотiв ще щось сказати...
  Але їх тимчасово перенесло заклинання вiдьми в iншу субстанцiю.
  I Олег Рибаченко став пiонером в одному iз нiмецьких таборiв. I з ним перемiстилася Маргарита.
  Ну не весь час з китайцями рубатись.
  Лондон знемагав вiд спеки. Це був останнiй тиждень липня, i вже кiлька днiв стовпчик термометра наближався до вiсiмдесяти. У Британiї жарко, i цiлком природно, що споживання пива, м'якого та гiркого, та горiхового елю прямо пропорцiйне градусам Фаренгейту. Портобелло-роуд. Кондицiонера не було, а це брудне маленьке громадське примiщення було сповнене смородом пива та тютюну, дешевих парфумiв та людського поту. Будь-якої хвилини господар будинку, товстун, постукав по нiй i заспiвав слова, яких так бояться п'яницi та самотнi. "Час роботи закiнчується, панове, спорожнiть вашi склянки". У дальнiй кабiнцi, поза межами чутностi iнших вiдвiдувачiв, шестеро чоловiкiв перешiптувалися мiж собою. П'ятеро чоловiкiв були кокнi, що було очевидно з промови, одягу та манерiв. Шостого чоловiка, який увесь час говорив, було трохи важче визначити. Його одяг був консервативний i добре скроєний, його сорочка була чистою, але з потертими манжетами, i вiн був iз краваткою вiдомого полку. Його мова була промовою освiченої людини, i зовнi вiн мав помiтну подiбнiсть до того, кого англiйцi називають "джентльмен." Його звали Теодор Блекер - Тед чи Теддi для його друзiв, яких у нього залишилося дуже мало.
  Вiн колись був капiтаном королiвських Ольстерських стрiльцiв. Аж до звiльнення за крадiжку полкових грошей та шахрайство у картах. Тед Блекер перестав говорити i оглянув п'ятьох кокнi. - Ви розумiєте, чого вiд вас хочуть? Чи є питання? Якщо так, то питайте зараз - потiм часу не буде. Один iз чоловiкiв, невисокий хлопець iз носом, схожим на нiж, пiдняв свою порожню склянку. - Е... у мене просте запитання, Теддi. "А як щодо того, щоб заплатити за пиво, поки цей товстун не оголосив час закриття?" Блекер стримував огиду в голосi та виразi обличчя, коли вiн поманив пальцем бармена. Вiн потребував цих типiв протягом наступних кiлькох годин. Вiн дуже потребував їх, це було питання життя i смертi - його життя, - i не було жодних сумнiвiв у тому, що коли ти спiлкуєшся зi свинями, на тебе обов'язково потрапить трохи бруду. Тед Блекер внутрiшньо зiтхнув, зовнi посмiхнувся, заплатив за випивку i закурив сигару, щоб позбутися запаху немитої плотi. Усього кiлька годин - найбiльше день чи два, - а потiм угода буде укладена, i вона стане багатою людиною. Йому, звичайно, доведеться покинути Англiю, але це не має значення. Перед ними був великий, широкий, прекрасний свiт. Вiн завжди хотiв побачити Пiвденну Америку. Алфi Дулiттл, ватажок кокнi за розмiрами та кмiтливiстю, витер пивну пiну з рота i втупився поверх столу на Теда Блекера. Його очi, маленькi й хитрi на великому обличчi, були прикутi до Блекера. Вiн сказав: "Тепер дивись, Теддi. Вбивств бути не повинно? Може, побиття, якщо це необхiдно, але не вбивство... - Тед Блекер зробив роздратований жест. Вiн глянув на дорогий золотий наручний годинник. - "Я все це пояснив, - роздратовано сказав вiн. - Якщо й виникнуть проблеми - у чому я сумнiваюся, - то вони невеликi. Вбивств точно не буде. Якщо хтось iз моїх, е-е, клiєнтiв тiльки "вийде з ладу", все, що вам, чоловiкам, потрiбно зробити, це приборкати їх. Я гадав, що ясно дав зрозумiти. Все, що вам, чоловiкам, потрiбно зробити, це стежити за тим, щоб зi мною нiчого не трапилося i щоб у мене нiчого не забрали. Особливо останнє. Увечерi я покажу деякi дуже цiннi товари. Є певнi сторони, якi хотiли б мати цей товар, не сплачуючи за нього. Тепер, нарештi, все вам зрозумiло?
  Мати справу з нижчими класами, подумав Блекер, може бути надто неприємно! Вони навiть не були досить розумними, щоб бути добрими звичайними злочинцями. Вiн знову глянув на годинник i пiдвiвся. - "Чекаю вас рiвно в два тридцять. Мої клiєнти прийдуть в три. Сподiваюся, що ви прийдете окремо i не привертаєте уваги. Ви всi знаєте про констеблi в районi i його розклад, так що тут не повинно бути нiяких труднощiв. А тепер, Альфi, ще раз адреса? - Номер чотирнадцять вулиця Мьюз." Бiля Морг.
  Коли вiн пiшов, маленький кокнi з гострим носом хихикнув: "Думає, що вiн справжнiй джентльмен, чи не так? Але вiн не ельф".
  Iнша людина сказала: "Здається, на мене вiн досить джентльмен. У всякому разi, його п'ятiрки хорошi". Альфi перекинув порожнiй кухоль. Вiн кинув на всiх проникливий погляд i посмiхнувся. - "Ви б не впiзнали справжнього джентльмена, нiхто з вас, якби вiн пiдiйшов i пригостив вас. Я, нi, я впiзнаю джентльмена, коли побачу його. одягається i говорить як джентельмен, але я впевнений, що це тiльки не вiн!" Товстий господар застукав по стiйцi молотком. "Час, панове, будь ласка!" Тед Блекер, колишнiй капiтан Ольстерських стрiльцiв, залишив таксi в Чiпсайдi i пiшов Мургейт-роуд. Вуличка Half Crescent Mews знаходився приблизно на пiвдорозi до Олд-стрiт. Номер чотирнадцять знаходився в самому глухому кутi конюшень, чотириповерховий будинок з вицвiлої червоної цегли. Воно було раннього вiкторiанського перiоду, i коли решта будинкiв i квартир була стайнею, процвiтаючою майстернi з ремонту карет. Були часи, коли Теду Блекеру, що не вирiзнявся багатою уявою, здавалося, що вiн все ще вiдчуває змiшанi запахи коней, шкiри, фарби, лаку та дерева, що витають над стайнями. Увiйшовши у вузький брукований провулок, вiн зняв шинель i послабив полкову краватку. Незважаючи на пiзню годину, повiтря було ще теплим i вологим, липким. Блекер не мав права носити нi краватку, нi будь-що, що стосується його полку. Опальнi офiцери таких привiлеїв немає. Це його не турбувало. Краватка, як i його одяг, його мова та манери, тепер були потрiбнi. Частина його iмiджу, необхiдного для ролi, яку вiн повинен грати у свiтi, який вiн ненавидiв, у свiтi, який дуже погано поставився до нього. Свiт, який пiднiс його до офiцера i джентльмена, дозволив йому заглянути в Рай тiльки для того, щоб викинути його назад у канаву. Справжня причина удару - i в це Тед Блекер вiрив усiм серцем i душею - справжня причина полягала не в тому, що його зловили на шахрайствi в карти, i не в тому, що його зловили на крадiжцi полкових грошей. Нi. Справжня причина полягала в тому, що його батько був м'ясником, а мати до замiжжя була покоївкою. За це, i тiльки за це його вигнали зi служби без гроша i без iменi. Вiн був лише тимчасовим джентльменом. Коли вiн їм був потрiбен - все було чудово! Коли вiн став їм не потрiбен - геть! Повернутись до злиднiв, щоб заробляти на життя. Вiн пiдiйшов до номера чотирнадцять, вiдiмкнув вхiднi дверi, пофарбованi в сiрий колiр, i почав довгий пiдйом нагору. Сходи були крутими та зношеними; повiтря було вологим i задушливим. Блекер сильно спiтнiв, коли дiстався останнього майданчика. Вiн зробив паузу, щоб перепочити, кажучи собi, що вiн дуже не у формi. Вiн має щось iз цим робити. Можливо, коли вiн з усiма грошима потрапить до Пiвденної Америки, йому вдасться повернутися у форму. Зiгнати черевце. Вiн завжди був захоплений фiзичними вправами. Тепер йому було всього сорок два роки, i вiн був надто молодий, щоб дозволити собi це.
  Грошi! Фунти, шилiнги, пенси, долари американськi, гонконгськi... Яка рiзниця? Все це були грошi. Чудовi грошi. Там можна було купити будь-якi речi. Якщо вони були у вас, ви були живi. Без них ви були мертвi. Тед Блекер, вiддихнувшись, пошарив у кишенi в пошуках ключа. Навпроти сходiв були єдинi великi дерев'янi дверi. Вона була забарвлена в чорний колiр. На нiй був великий золотий дракон, що вивергав полум'я. Ця наклейка на дверi, на думку Блекера, була лише належним екзотичним штрихом, найпершим натяком на заборонену щедрiсть, на радостi та недозволенi задоволення, що ховалися за чорними дверима. Його ретельно пiдiбрана клiєнтура складалася здебiльшого з нинiшнiх молодих людей. Тiльки двi речi були потрiбнi Блекеру для вступу до його клубу драконiв: обережнiсть i грошi. Багато того й iншого. Вiн ступив у чорнi дверi i зачинив її за собою. Темрява була сповнена заспокiйливим i дорогим гулом кондицiонерiв. Вони обiйшлися йому в пристойну суму, але це було потрiбно. I коштувала того зрештою. Люди, якi приходили до його Клубу Драконiв, не хотiли варитися у власному потi, займаючись своїми рiзноманiтними, а часом i складними любовними пригодами. У свiй час окремi кабiнки були проблемою, але врештi-решт її вирiшили. За бiльшою вартiстю. Блекер скривився, намагаючись знайти кнопку освiтлення. На даний момент у нього було менше нiж п'ятдесят фунтiв, половина з яких була призначена хлопцям-хулiганам з кокнi. Липень i серпень теж були безумовно спекотними мiсяцями в Лондонi. Яке дiло? Стримане свiтло повiльно просочувалося в довгу широку кiмнату з високою стелею. Яке дiло? Кого це хвилювало? Вiн, Блекер, довго не простягне. Нi хрону не можливо. Не зважаючи на те, що йому належить двiстi п'ятдесят тисяч фунтiв. Двiстi п'ятдесят тисяч фунтiв стерлiнгiв. Сiмсот тисяч доларiв. Це була цiна, яку вiн запропонував за двадцять хвилин кiноплiвки. Вiн отримає свою цiну. Вiн був у цьому певний. Блекер пiдiйшов до маленького бару в кутку i налив собi слабкого вiскi з содовою. Вiн не був алкоголiком i нiколи не торкався наркотикiв, якi продавав: марихуану, кокаїн, траву, рiзнi таблетки, що бадьорять i, торiк, ЛСД... Блекер вiдкрив невеликий холодильник, щоб дiстати лiд для свого напою. Так, вiд продажу наркотикiв були грошi. I все-таки не надто багато. По-справжньому великi грошi заробляли хлопчики.
  
  У них не було банкнот на суму менше нiж п'ятдесят фунтiв, i половину доведеться вiддати! Блекер зробив ковток, скривився i був чесний iз самим собою. Вiн знав свою проблему, знав, чому вiн завжди був бiдний. Його усмiшка була болiсною. Конi та рулетка. I вiн найнещаснiший виродок, який коли-небудь iснував. Прямо зараз, в цей самий момент, вiн винен Рафту понад п'ятсот фунтiв. Останнiм часом вiн ховався i незабаром силовики прийдуть шукати його. Я не маю про це думати, сказав собi Блекер. Я не буду тут, коли вони прийдуть шукати. Я приїду до Пiвденної Америки в цiлостi та безпецi та з усiма цими грошима. Тiльки треба змiнити iм'я та спосiб життя. Я почну все спочатку з чистого листа. Присягаюся. Вiн глянув на золотий наручний годинник. Лише кiлька хвилин пiсля години. Достатньо часу. Його охоронцi кокнi прийдуть о два тридцять, i вiн усе намiтив. Двоє попереду, двоє ззаду, великий Альфi з ним.
  
  Нiхто, нiхто, не повинен пiти, якщо вiн, Тед Блекер, не скаже Слово. Блекер посмiхнувся. Вiн мав бути живим, щоб сказати це слово, чи не так? Блекер повiльно пив, глянувши на велику кiмнату. У якомусь сенсi вiн ненавидiв залишати це все. Це було його дiтище. Вiн збудував його з нiчого. Йому не подобалося думати про ризик, яким вiн пiшов, щоб отримати необхiдний капiтал: пограбування ювелiра; вантаж хутра, викраденого з горища в Iст-Сайдi; навiть кiлька випадкiв шантажу. Блекер мiг похмуро посмiхнутися при цьому спогадi - обидва були запеклими ублюдками, яких вiн знав в армiї. Так було. Вiн, чорт забирай, отримав своє! Але це було небезпечно. Жахливо, дуже небезпечно. Блекера не був, i вiн визнав це дуже хороброю людиною. Ще одна причина, через яку вiн був готовий кинутися тiкати, як тiльки отримає грошi грошi за кiноплiвку. Це було надто, чорт забирай, для слабкодухої людини, яка боїться Скотленд-Ярду, вiддiлу боротьби з наркотиками, а тепер навiть Iнтерполу. Чорт iз ними. Продати фiльм тому, хто бiльше заплатить, та бiгти подалi.
  
  До бiса Англiю i весь свiт, i до бiса всiх, крiм самого себе. Такi були думки, точнi та правдивi, Теодора Блекера, який ранiше служив в Ольстерському полку. До бiса його теж, якщо подумати. I особливо проклятого полковника Алiстера Понанбi, який холодним поглядом i декiлькома ретельно пiдiбраними словами назавжди розтрощив Блекера. Полковник сказав: "Ви настiльки ганебнi, Блекер, що я не можу вiдчувати до вас нiчого, крiм жалю. Ви, здається, нездатнi красти або навiть шахраювати в карти, як джентльмен".
  Слова згадалися, незважаючи на всi зусилля Блекера вiдгородитися вiд них, i його вузьке обличчя скривилося вiд ненавистi та агонiї. Вiн жбурнув свою склянку через кiмнату з прокляттям. Полковник був мертвий тепер, поза його досяжнiстю, але свiт не змiнився. Його вороги не пропали. Їх залишилося багато у свiтi. Вона була однiєю iз них. Принцеса. Принцеса Морган та Гама. Його тонкi губи скривилися в усмiшцi. Отже все обiйшлося. Вона, принцеса, могла заплатити за все. Брудна, маленька сучка в шортах, якою вона була. Вiн знав про неї... Звернiть увагу на прекраснi зарозумiлi манери, холодну зневагу, снобiзм i королiвську стервознiсть, холоднi зеленi очi, якi дивилися на вас, не бачачи вас по-справжньому, не помiчаючи вашого iснування. Вiн, Тед Блекер, знав про принцесу все. "Незабаром, коли вiн продасть плiвку, страшенно багато людей дiзнається про це. Думка ця приносила йому шалене задоволення, вiн глянув на великий диван в серединi довгої кiмнати, Вiн посмiхнувся. Те, що вiн бачив, як принцеса робила на тому диванi, те, що вiн робив з нею! на кожнiй першiй шпальтi кожної газети свiту. Вiн зробив великий ковток i заплющив очi, уявляючи собi головну iсторiю на соцiальних сторiнках: прекрасна принцеса Морган да Гома, найблагороднiша жiнка португальської блакитної кровi, блудниця.
  
  Репортер Астер сьогоднi у мiстi. В iнтерв'ю цьому репортеру в Олдгейтi, де вона має Королiвський номер, принцеса заявила, що їй не терпiлося потрапити до Клубу Дракона i зайнятися сексуальною акробатикою бiльш езотеричного типу. Зарозумiла принцеса, коли її розпитали докладнiше, заявила, що зрештою вся справа в семантицi, але наполягала на тому, що навiть у сьогоднiшньому демократичному свiтi такi речi призначенi лише для знатних та шляхетних. Старомодний спосiб, сказала княгиня, ще годиться для селян. . . .
  Тед Блекер почув смiх у кiмнатi. Огидний смiх, скорiше схожий на вереск голодних божевiльних щурiв, що шкрябаються за обшивкою. З потрясiнням вiн зрозумiв, що смiх був його власним. Вiн одразу вiдкинув цю фантазiю. Можливо, вiн трохи збожеволiв вiд цiєї ненавистi. Повинен подивитись. Ненависть була досить кумедною, але сама собою вона не окупилася. Блекер не збирався знову запускати фiльм, доки не прибули троє чоловiкiв, його клiєнтiв. Вiн дивився це сто разiв. Але зараз вiн узяв свою склянку, пiдiйшов до великого дивана i натиснув одну з маленьких перламутрових кнопок, так майстерно й ненав'язливо вшитих у пiдлокiтник. Почувся слабкий механiчний гул, коли зi стелi в дальньому кiнцi кiмнати спустився маленький бiлий екран. Блекер натиснув ще одну кнопку, i за ним проектор, захований у стiнi, вистрiлив у екран яскравим променем бiлого свiтла. Вiн зробив ковток, закурив довгу сигарету, схрестив кiсточки на шкiрянiй отоманцi i розслабився. Якби не показ потенцiйним клiєнтам, це був би востаннє, коли вiн дивиться фiльм. Вiн пропонував i негатив, i не збирався дурити. Вiн хотiв насолоджуватися своїми грошима. Перша постать, що з'явилася на екранi, була його власною. Вiн перевiряв приховану камеру на правильнi кути. Блекер вивчав його зображення з досить неохоче схваленням. У нього з'явився живiт. I вiн був недбалий зi своєю гребiнцем i щiткою - його лисина була надто явною. Йому спало на думку думка, що тепер, з його новим багатством, вiн зможе дозволити собi пересадку волосся. Вiн дивився, як сидить на диванi, закурює сигарету, метушиться зi складками на штанах, хмуриться i посмiхається до камери.
  Блекер посмiхнувся. Вiн згадав свої думки в той конкретний момент - вiн переймався тим, що принцеса почує гул прихованої камери. Вiн вирiшив не хвилюватись. До того часу, коли вiн увiмкне камеру, вона вже буде в безпецi у своїй ЛСД-подорожi. Вона не почує нi камери, нi багато iншого. Блекер знову звiрився iз золотим наручним годинником. Нинi без чвертi зо два. Ще багато часу. Фiльм тривав лише хвилину або близько того з пiвгодини. Мерехтливе зображення Блекера на екранi раптово повернуло голову до дверей. Це стукала Принцеса. Вiн спостерiгав, як сам потягнувся до кнопки та вимкнув камеру. Екран знову став слiпучо-бiлим. Тепер Блекер у тiлi знову натиснув кнопку. Екран став чорним. Вiн пiдвiвся i дiстав з нефритової пачки новi цигарки. Потiм вiн повернувся до дивана i ще раз натиснув кнопку знову активувавши проектор. Вiн точно знав, що зараз побачить. Минуло пiвгодини з того часу, як вiн впустив її. Блекер згадав кожну деталь iз iдеальною яснiстю. Принцеса да Гама очiкувала, що будуть присутнi iншi. Спочатку вона не хотiла залишатися з ним наодинцi, але Блекер приклав свою чарiвнiсть, дав їй сигарету i випивку i вмовив залишитися на кiлька хвилин... Цього часу йому вистачило, тому що її напiй був наповнений ЛСД. Блекер уже тодi знав, що принцеса залишилася з ним тiльки з нудьги. Вiн знав, що вона зневажає його, як зневажає його весь її свiт, i що вона вважає його меншим, нiж бруд пiд ногами. Це була одна з причин, через яку вiн вибрав її для шантажу. Ненависть до всiх подiбних до неї. Була також чиста радiсть вiд того, що знав її по тiлесному, змушував її робити гидоти, опускав її до свого рiвня. I вона мала грошi. I дуже високi зв'язки у Португалiї. Високе становище її дядька, вiн не мiг згадати iм'я цiєї людини, вiн обiймав високу посаду в кабiнетi мiнiстрiв.
  
  Так, принцеса так Гама мала стати гарною iнвестицiєю. Наскiльки це добре - чи погано - Блекер i не мрiяв у той час. Все це прийшло пiзнiше. Тепер вiн дивився, як розгортається фiльм, iз самовдоволеним виразом на досить гарному обличчi. Один iз його побратимiв-офiцерiв одного разу сказав, що Блекер виглядав як "дуже красивий рекламник". Вiн увiмкнув приховану камеру лише через пiвгодини пiсля того, як принцеса через незнання прийняла свою першу дозу ЛСД. Вiн спостерiгав, як поступово змiнювалися її манери, доки вона тихо впадала в напiвтранс. Вона не заперечувала, коли вiн пiдвiв її до великого дивана. Блекер зачекав ще десять хвилин, перш нiж увiмкнути камеру. У цей перiод принцеса почала говорити про себе з руйнiвною прямотою. Пiд впливом наркотику вона вважала Блекер своїм старим i дорогим другом. Тепер вiн усмiхнувся, згадавши деякi слова, якi вона використовувала - слова, якi зазвичай не асоцiюються з принцесою кровi. Одне з її перших зауважень справдi вразило Блекера. "У Португалiї, - сказала вона, - мене вважають божевiльною. Цiлком божевiльною. Вони б посадили мене, якби могли. Щоб трималася подалi вiд Португалiї, чи бачите. Вони знають все про мене, про мою репутацiю, i вони дiйсно думають, що я божевiльна. Вони знають, що я п'ю i з п'ю i приймаю наркотики i я вживаю наркотики i я вживаю наркотики. чувак. Я все ще iнодi проводжу пiд цiєю межею". Це, згадав Блекер, було не так, як вiн це чув. Це була ще одна причина, через яку вiн обрав її. Ходили чутки, що коли принцеса була п'яна, а це була бiльша частина часу, або пiд дiєю наркотикiв, вона спала з ким завгодно в штанах або, faute de nue, у спiдницях. Пiсля напливу розмов вона майже збожеволiла, лише невизначено посмiхнувшись йому, коли вiн почав роздягатися. Це було, згадав вiн тепер, дивлячись фiльм, як роздягання ляльки. Вона не чинила опiр i не допомагала, коли її ноги i руки перемiщалися в будь-яке бажане становище. Її очi були напiвзаплющенi, i вона, здавалося, справдi думала, що вона була одна. Її широкий червоний рот був напiввiдкритий у розпливчастiй усмiшцi. Чоловiк на диванi вiдчув, як його стегна починають реагувати, коли вiн побачив себе на екранi. На принцесi була тонка лляна сукня, не зовсiм мiнi, i вона слухняно пiдняла свої тонкi руки, коли вiн стягнув її через її голову. Вона мала дуже мало пiд ним. Чорний бюстгалтер i крихiтнi чорнi мереживнi штанцi. Пояс з пiдв'язки i довгi фактурнi бiлi панчохи. Тед Блекер, дивлячись фiльм, почав трохи потiти в кiмнатi з кондицiонером. Пiсля всiх цих тижнiв ця клята штука все ще хвилювала його. Вiн насолоджувався цим. Вiн визнав, що це назавжди залишиться одним iз його найцiннiших i найдорожчих спогадiв. Вiн розстебнув її лiфчик i спустив його по її руках. Її груди, бiльшi, нiж вiн мiг припустити, з рожево-коричневими кiнчиками, твердо i бiло видiлялися з грудної клiтки. Блекер пiдвiвся, стоячи позаду неї, i вiн грав з її грудьми однiєю рукою, а iнший натискав iншу кнопку, щоб увiмкнути зум-об'єктив i зловити її крупним планом. Принцеса нiчого не помiтила. На крупному планi, настiльки ясному, що було видно крихiтнi пори в її носi, її очi були заплющенi, i ними була нiжна напiвусмiшка. Якщо вона вiдчула його руки чи вiдповiла, це було помiтно. Блекер не зняла пояс iз пiдв'язками та панчохи. Пiдв'язки були його фетишем, i до цього часу вiн був настiльки захоплений збудженням, що майже забув справжню причину цiєї сексуальної шаради. Грошi. Вiн почав ставити цi довгi-довгi ноги - такi спокусливi у довгих бiлих панчохах - саме так, як йому хотiлося, на диванi. Вона пiдкорялася кожнiй його командi, жодного разу не говорячи i не заперечуючи. До цього часу принцеса вже далеко пiшла, i якщо вона взагалi помiтила його присутнiсть, то лише в невиразнiй формi. Блекер був туманним доповненням до сцени, не бiльше. Протягом наступних двадцяти хвилин Блекер змусив її пройти через усю сексуальну гаму. Вiн дозволив собi всi пози. Все те, що чоловiк та жiнка могли зробити один одному, вони зробили. Знову i знову...
  
  Вона зiграла свою роль, вiн використав зум-об'єктив для близької вiдстанi - у Блекер були пiд рукою певнi апарати - у деяких клiєнтiв Клубу Драконiв дiйсно були дуже дивнi смаки - i вiн використав їх усi на Принцесi. Це вона також прийняла незворушно, не виявляючи нi симпатiї, нi антипатiї. Зрештою, протягом останнiх чотирьох хвилин фiльму, продемонструвавши свою сексуальну винахiдливiсть, Блекер вгамував у нiй свою хiть, б'ючи її i трахкаючи, як тварина. Екран згас. Блекер вимкнув проектор i пiдiйшов до маленького бару, глянувши на годинник. Незабаром прибудуть кокнi. Страховка, що вiн проживе цiєї ночi. Блекер не мав iлюзiй щодо того, з якими чоловiками вiн зустрiнеться сьогоднi ввечерi. Їх ретельно обшукають, перш нiж їм дозволять пiднятися сходами до Клубу Драконiв. Тед Блекер спустився вниз, покинувши кондицiоновану кiмнату. Вiн вирiшив не чекати, поки Елфi Дулiттл заговорить з ним. По-перше, Ел мав хрипкий голос, а по-друге, що трубки телефонiв могли бути якимось чином з'єднанi мiж собою. Ви нiколи не знали б цього. Коли ти грав за чверть мiльйона фунтiв i своє життя, ти мав думати про все. Крихiтний вестибюль був вологим та пустельним. Блекер чекав у тiнi пiд сходами. О 14:29 у вестибюль увiйшов Елфi Дулiтл. Блекер зашипiв на нього, i Алфi повернувся, не зводячи очей з нього, одна м'ясиста рука iнстинктивно потяглася до манишки сорочки. - Блiн, - сказав Альфi, - я думав, ти хочеш, щоб я тебе пiдiрвав? Блекер приклав палець до губ: - Говорiть тихiше, заради бога! Де решта? - Джо та Iрi вже прийшли. Я послав їх назад, як ти сказав. Ще двоє тут будуть найближчим часом. Блекер задоволено кивнув головою. Вiн попрямував до великого кокнi. - Що ти маєш сьогоднi ввечерi? Дозвольте менi бачити, будь ласка, Алфi Дулiттл, з презирливою усмiшкою на його товстих губах, швидко дiстав ножа та пару мiдних кастетiв.
  Кастети для трiпки, Теддi, якщо потрiбно i нiж, якщо виникне надзвичайна ситуацiя, можна сказати. У всiх хлопцiв те ж саме, що i в мене. Блекер знову кивнув. Останнє, чого вiн хотiв, так це вбивства. Дуже добре. Я зараз повернуся. Ввiчливими, чемними, але вони повиннi обшукувати моїх гостей.
  
  Блекер думав, що його "гостям" знадобиться деякий час, щоб придбати нову зброю, навiть якщо вони мають на увазi насильство. Вiн мав намiр використати цей час з найбiльшою користю, щоб попрощатися з Клубом драконiв назавжди i втекти, поки вони не схаменуться. Вони нiколи не знайдуть його. Алфi насупився. "Мої люди знають свої накази, Теддi". Блекер попрямував назад нагору. Через плече вiн коротко сказав: Просто, щоб вони їх не забули. Алфi знову насупився. Новий пiт покрив Блекера, поки вiн дерся. Вiн не мiг знайти спосiб обiйти це. Вiн зiтхнув i зупинився на третьому майданчику, щоб вiддихатися, витираючи обличчя надушеною хусткою. Нi, Алфi має бути там. Жоден план нiколи не був досконалим. - "Я не хочу залишатися один, незахищений, з цими гостями. Через десять хвилин Алфi постукав у дверi. Блекер впустив його, дав йому пляшку елю i показав, де вiн повинен сидiти на стiльцi з прямою спинкою. За десять футiв праворуч вiд величезного дивана i на однiй площинi з ним, - якщо це тi не лиш, - це не тi, що це не лиш? мавпи. Нiчого не бачу, нiчого не чую, нiчого не роблю...
  Вiн неохоче додав: "Я збираюся показати фiльм своїм гостям. Ви, звичайно, теж його побачите. Я б не став згадувати про це iншим на вашому мiсцi. Це може завдати тобi безлiч неприємностей".
  
  "Я знаю, як тримати рота закритим".
  
  Блекер поплескав його великим плечем, йому не сподобався контакт. "Тодi знай, що ти побачиш. Якщо ти уважно вдивишся у фiльм, ти можеш дещо дiзнатися". Ейд обдарував його порожнiм поглядом. "Я знаю все, що менi потрiбно знати". - Щаслива людина, - сказав Блекер. Це був у кращому разi жалюгiдний жарт, абсолютно непотрiбний для великого кокнi. Перший стукiт у чорнi дверi пролунав за хвилину пiсля трьох. Блекер застережливо показав пальцем на Альфi, який сидiв нерухомо, як Будда, у своєму крiслi. Перший вiдвiдувач був невеликого зросту, бездоганно одягнений у лiтнiй костюм пальового кольору та дорогу бiлу панамку.
  Вiн трохи вклонився, коли Блекер вiдчинив дверi. - Вибачте, будь ласка. Я шукаю мiстера Теодора Блекера. Це ви? Блекер кивнув головою. Хто ви? Маленький китаєць простяг картку. Блекер глянув на неї i побачив витончений чорний шрифт: "Мiстер Ван Хай". Нiчого бiльше. Жодного слова про китайське посольство. Блекер стояв осторонь. "Входьте, мiстере Хай. Сiдайте, будь ласка, на великий диван. Ваше мiсце в лiвому кутку. Чи не хочете випити?" - Нiчого, будь ласка. Китаєць навiть не глянув на Алфi Дулiттла, коли вiн зайняв своє мiсце на диванi. Ще один стукiт у дверi. Цей гiсть був дуже великим i блискуче-чорним з явно негроїдними рисами обличчя. На ньому був костюм кремового кольору, злегка забруднений i вийшов iз моди. Лацкани були надто широкими. У величезнiй чорнiй руцi вiн тримав пошарпаний дешевий солом'яний капелюх. Блекер дивився на чоловiка i подякував Боговi за присутнiсть Алфi. Цей негр був грiзним. "Ваше iм'я, будь ласка?" Голос негра був м'яким i невиразним, з якимось акцентом. Його очi з каламутно-жовтими рогiвками дивилися на очi Слекера.
  
  Негр сказав: "Моє iм'я не має значення. Я тут як представник принца Собхузi Аскарi. Цього достатньо". Блекер кивнув головою. "Так. Сiдайте, будь ласка. На диван. У правому кутку. Хочете випити чи закурити? Негр вiдмовився. Пройшло п'ять хвилин, перш нiж третiй вiдвiдувач постукав у дверi. Вони пройшли в тривожному мовчаннi. Блекер, раз у раз кидав швидкий, хитрий погляд на двох чоловiкiв, сидiв. на друга... поки вiн вiдчув, як його нерви починають тремтiти? Вiн був без шапки. волосся було яскраво-жовтого кольору. Вiн носив цi чорнi шкарпетки та коричневi шкiрянi сандалi ручного вироблення.
  - Мiстер Блекер? Голос був легким тенором, але зневага та зневага в ньому рiзали, як батiг. Його англiйська була гарна, але з явним латинським вiдтiнком. Блекер кивнув, дивлячись на яскраву сорочку. "Так. Я Блекер. Ви ранiше ...?" Вiн не зовсiм повiрив у це. Майор Карлос Олiвейра. Португальська розвiдка. Приступимо до цього?
  
  Голос сказав те, чого не сказали слова: сутенер, сутенер, помийний щур, собачий гнiй, наймерзеннiший з гадiв. Голос якимось дивним чином нагадав Блекеровi про Принцесу. Блекер не втратив холоднокровностi, говорячи мовою своїх молодших клiєнтiв. Занадто багато поставлено на карту. Вiн вказав на диван. - Ви сидiтимете там, майоре Олiвейро. Посерединi, будь ласка. Блекер двiчi замкнув дверi i засунув засув. Вiн дiстав iз кишенi три звичайнi поштовi картки з марками. Вiн вручив кожному iз чоловiкiв на диванi за карткою.
  
  Трохи вiдiйшовши вiд них, вiн вимовив свою невелику пiдготовлену промову. "Ви помiтите, джентльмени, що кожна листiвка адресована в поштову скриньку в Челсi. Зайве говорити, що я не братиму картки особисто, хоча буду поряд. Звичайно, досить близько, щоб бачити якщо хтось зробить якiсь зусилля, щоб слiдувати за людиною, яка забере цього бiзнесу. Я б не радив." фiльму. Фiльм продається тому, хто запропонує найвищу цiну - понад чверть мiльйона фунтiв стерлiнгiв. Я не прийму ставку нижче за цю. Не буде жодного обману. Є лише один вiдбиток i негатив, i обидва вони продаються за тiєю самою цiною... - Маленький китаєць трохи нахилився вперед.
  
  - Будь ласка, ви маєте на це гарантiю?
  Блекер кивнув головою. - Слово честi.
  
  Майор Олiвейра жорстоко розреготався. Блекер почервонiв, витер обличчя хусткою i продовжив: - Це не важливо. Оскiльки не може бути жодної iншої гарантiї, вам доведеться прийняти моє слово. - Вiн сказав iз посмiшкою, яка не зникла. - Запевняю вас, що дотримаю його. Я хочу дожити життя спокiйно. I моя запитана цiна занадто висока, щоб менi не довелося вдаватися до зради. Я...
  Жовтi очi негра пронизали Блекера. - Будь ласка, продовжуйте з умовами. Iснує не так багато
  Блекер знову витер обличчя. Клятий кондицiонер вiдключився? "Звичайно. Це дуже просто. Кожен з вас, пiсля того як у вас буде час порадитися з вашими керiвниками, напише суму вашої ставки на листiвцi. Тiльки цифрами, нiяких знакiв долара або фунта стерлiнгiв. також запишiть номер телефону, за яким з вами можна буде зв'язатися в повнiй конфiденцiйностi. Думаю, думаю, що. я отримаю картки та вивчу їх, я свого часу зателефоную тому, хто запропонує найвищу цiну. Тодi ми домовимося про оплату та отримання фiльму.
  
  "Так", сказав маленький китайський джентльмен. "Дуже просто". Блекер, зустрiвшись з ним поглядом, вiдчув, що бачить змiю. "Дуже винахiдливо," сказав негр. Його кулаки утворили на колiнах двi чорнi булави. Майор Карлос Олiвейра нiчого не сказав, тiльки глянув на англiйця порожнiми темними очима, в яких могло бути що завгодно. Блекер боровся зi своїми нервами. Вiн пiдiйшов до канапи i натиснув перлинну кнопку на пiдлокiтнику. Невеликим жестом з бравадою вiн вказав на екран, що чекає наприкiнцi кiмнати. "А тепер, джентльмени, принцеса Морган та Гейм в одному з найцiкавiших моментiв". Проектор задзижчав. Принцеса посмiхнулася, як лiнива напiвсонна кiшка, коли Блекер почав розстiбати її сукню.
  
  
  Роздiл 2
  
  THE DIPLOMAT, один з найрозкiшнiших та найексклюзивнiших лондонських клубiв, знаходиться в шикарному георгiанському будинку недалеко вiд Three Kings Yard, недалеко вiд Grosvenor Square. Цiєї ночi, гарячої та липкої, у клубi було нудно. Було всього кiлька добре одягнених людей, якi приходили i йшли, здебiльшого йшли, а грати за столом у двадцять один i в покер-румах було справдi душно. Хвиля спеки, що охопила Лондон, розслабляла спортивний натовп, позбавляючи його азартних iгор. Нiк Картер не став винятком. Вологiсть його особливо не бентежила, хоч i без неї можна було б обiйтися, але турбувала його не погода. Правда полягала в тому, що Кiллмайстер не знав, справдi не знав, що його непокоїть. Вiн знав лише, що неспокiйний i дратiвливий; ранiше вiн був на прийомi в посольствi та танцював зi своїм старим другом Джейком Тодхантером на Гросвенор-сквер. Вечiр був менш нiж таким. Джейк влаштував Нiку побачення, гарну маленьку Лаймi з милою посмiшкою та опуклостями у всiх потрiбних мiсцях. Дiвчина щосили намагалася догодити, виявляючи всi ознаки того, що, принаймнi, поступлива. На нiй було написано велике ТАК, у тому, як вона дивилася на Нiка, чiплялася за його руку i притискалася надто близько до нього.
  
  Її батько, як сказав Лейк Тодхуутер, був важливою людиною в урядi. Нiку Картеру було байдуже. Вiн був вражений - i тiльки тепер почав здогадуватися, чому - важким випадком того, що Ернест Хемiнгуей називав "дурним ослом, що скаче". Зрештою Картер був настiльки близький до грубостi, наскiльки це взагалi можливо для джентльмена. Вiн вибачився i пiшов. Вiн вийшов i послабив краватку, розстебнув бiлий смокiнг i пiшов широким розгонистим кроком, проходячи палаючий бетон i асфальт. Через Карлос-плейс та Монт-стрiт до Берклi-сквер. Там не спiвали соловейки. Зрештою вiн повернув назад i, пройшовши "Дипломат", iмпульсивно вирiшив зайти випити та освiжитися. У Нiка було багато карток у багатьох клубах, i "Дипломат" був одним iз них. Тепер, майже допивши свою випивку, вiн сiв на самотi за маленький столик у кутку i знайшов джерело свого роздратування. Це було просто. Кiллмайстер надто довго був неактивним. Минуло майже два мiсяцi з того часу, як Хоук дав йому завдання. Нiк не пам'ятав, коли так довго був без роботи. Не дивно, що вiн був засмучений, похмурий, злий i з ним було важко ладнати! Мабуть, справи у вiддiлi контррозвiдки йдуть страшенно повiльно - або це, або Девiд Хоук, його бос, не пускав Нiка в бiй з власних причин. У будь-якому випадку з цим треба було щось робити. Нiк заплатив i приготувався пiти. Вранцi вiн насамперед дзвонив Хоуку i вимагав завдання. Так людина могла заiржавiти. Насправдi було небезпечно для людини у сферi дiяльностi довго бути без дiла. Щоправда, дещо доводиться вiдпрацьовувати щодня, в якiй би частинi свiту вiн не опинився. Йога була щоденним режимом. Тут, у Лондонi, вiн займався з Томом Мiтубашi у спортзалi останнього в Сохо: дзюдо, джiу-джитсу, айкiдо та карате. У Кiллмайстра тепер був чорний пояс 6-го ступеня. Усе це мало значення. Практика була прекрасною, але те, що йому зараз було потрiбне, було справжньою справою. У нього була досi вiдпустка. Так. Вiн би. Вiн витягне старого з лiжка - у Вашингтонi ще темно - i вимагатиме негайного призначення.
  
  Все могло йти повiльно, але Хоук завжди мiг щось придумати, якщо на нього натиснути. Наприклад, вiн мав маленьку чорну книгу смертi, де зберiгався список людей, яких вiн найбiльше хотiв би бачити знищеними. Нiк Картер уже виходив iз клубу, коли почув смiх та оплески праворуч вiд себе. У цьому звуку було щось дивне, дивне, фальшиве, що привернула його увагу. Це трохи турбувало. Не просто п'яний - вiн i ранiше бував серед п'яних, - але ще щось, висока пронизлива нота, яка була чимось неправильним. Його цiкавiсть прокинулась, вiн зупинився i глянув у напрямку звукiв. До готичної арки вели три широкi i неглибокi щаблi. Вивiска над аркою скромним чорним почерком гласила: "Приватний бар для чоловiкiв". Знову пролунав високий смiх. Пильне око та вухо Нiка вловили звук i знак i зiставили їх. Чоловiчий бар, але там смiялася жiнка. П'яно, майже шалено смiючись. Нiк спустився трьома сходинками. Це вiн хотiв побачити. Коли вiн вирiшив зателефонувати до Хоука, до нього повернувся гарний настрiй. Зрештою, це може бути одна з тих ночей. За аркою була довга кiмната з барною стiйкою вздовж одного боку. Мiсце було похмурим, якщо не брати до уваги бару, де лампи, очевидно, пiдiбранi то тут, то там, перетворили його на щось на зразок iмпровiзованого подiуму. Нiк Картер уже багато рокiв не був у театрi бурлеску, але одразу дiзнався про обстановку. Вiн не впiзнав красиву молоду жiнку, яка виставляла себе такою дурницею. Це, подумав вiн навiть тодi, не так i дивно за схемою речей, але було шкода. Бо вона була чудова. Чудова. Навiть зараз, коли одна iдеальна груди стирчала назовнi i вона робила те, що здавалося досить неохайною комбiнацiєю "гоу-гоу" i "хучi-купи", вона була прекрасна. Десь у темному кутку з американського музичного автомата лунала американська музика. Пiвдюжини чоловiкiв, усi у фраках, усiм за п'ятдесят, вiтали її, смiялися i аплодували, поки дiвчина ходила i танцювала вгору i вниз баром.
  
  Лiтнiй бармен з виразом несхвалення на довгому обличчi стояв мовчки, схрестивши руки на грудях у бiлому одязi. Кiллмайстру довелося зiзнатися у легкому шоцi, незвичному для нього. Зрештою це був готель Дипломат! Вiн поставив би свiй останнiй долар на те, що керiвництво зараз не знає, що вiдбувається в чоловiчому барi. Хтось рухався в тiнi неподалiк, i Нiк iнстинктивно обернувся, як спалах, щоб зустрiти можливу загрозу. Але це був лише слуга, лiтнiй слуга в клубнiй лiвреї. Вiн посмiхався дiвчинi, що танцювала в барi, але коли вiн спiймав погляд Нiка, вираз його обличчя вiдразу змiнилося на побожне несхвалення. Його кивок агенту AX був улесливим.
  - Соромно, чи не так, сер! Дуже шкода, що це правда. Чи бачите, це джентльмени пiдштовхнули її до цього, хоча їм не слiд. Забрела сюди помилково, бiдолаха, i тi, хто повинен знати краще, миттєво пiдняли її i затанцювали". На мить благочестя зникло, i старий майже посмiхнувся. - Втiм, не можу сказати, що вона чинила опiр, сер. Увiйшла просто в дух, так. фокусами. Його перервав новий вибух оплескiв та крикiв невеликої групи чоловiкiв бiля стiйки. Знiми все!" Нiк Картер дивився на це з напiвзадоволенням, наполовину зi злiстю. Вона була надто гарна, щоб принижувати себе подiбними речами. "Хто вона?" - спитав вiн слугу. благочестiя повернулася. - Дуже шкода, сер, як я вже сказав, така гарненька, i з усiма її грошима i блакитною кров'ю... О, Боже мiй, сер, я думаю, вона знiме це!
  
  Наспiв ставав голоснiше: "Знiми... знiми... знiми..." Старий слуга нервово озирнувся через плече, потiм на Нiка. "А тепер джентльмени заходять надто далеко, сер. Моя робота варта того, щоб її знайшли тут". - Тодi чому, - м'яко запропонував Кiлбнастер, - ти не йдеш? Але була стара людина. Його очi, що сльозяться, знову були спрямованi на дiвчину. Але вiн сказав: "Якщо мiй начальник колись втрутиться в це, всi вони будуть забаненi на все життя в цьому закладi - кожен з них". Його начальник, подумав Нiк, буде менеджером. Його усмiшка була легкою. Так, якби менеджер раптово з'явився, напевно довелося б поплатитися пеклом. Донкiхотськи, насправдi не знаючи i не дбаючи про те, чому вiн це зробив, Нiк рушив у кiнець бару. Тепер дiвчина поринула в безсоромну рутину ударiв i звукiв, що не могло бути бiльш прямолiнiйним. На нiй була тонка зелена сукня, що доходила до середини стегна. Коли Нiк уже збирався постукати склянкою барної стiйцi, щоб привернути увагу бармена, дiвчина раптом потяглася, щоб схопити подiл мiнi-спiдницi. Одним швидким рухом вона стягнула його через голову та вiдкинула вiд себе. Воно ковзнуло в повiтрi, зависло на мить, а потiм опустилося, легке, запашне i пахнуче її тiлом, на голову Нiка Картра. Гучнi крики та смiх iнших чоловiкiв у барi. Нiк вивiльнився з тканини - вiн дiзнався про духи Lanvin i дуже дорогi - i поклав сукню на стiйку поряд з собою. Тепер усi чоловiки дивилися на нього. Нiк вiдповiв їм незворушним поглядом. Один чи двоє з найбiльш тверезих серед них неспокiйно переступали i дивилися
  На дiвчинi - Нiк подумав, що вiн напевно чув iм'я та Гама десь ранiше, - тепер на нiй був тiльки крихiтний лiфчик, правi груди були вiдкритi, пара тонких бiлих трусикiв, пояс з пiдв'язками та довгi мереживнi трусики. чорнi панчохи. Це була висока дiвчина з стрункими округлими ногами та витончено складеними кiсточками та маленькими стопами. На нiй були туфлi-човники з лакованої шкiри з вiдкритим носком та високi пiдбори. Вона танцювала, вiдкинувши голову i заплющивши очi. Волосся її, чорне як смоль, було пiдстрижене дуже коротко i близько до голови.
  
  Нiку спала на думку швидкоплинна думка, що вона могла б мати кiлька перук i користуватися ними. Платiвка на музичному автоматi була попурi зi старих американських джазових мелодiй. Тепер гурт ненадовго перейшов до кiлькох гарячих тактiв Tiger Rag. Таз дiвчини, що звивається, вловив ритм тигриного рику, хрипле ум-па туби. Її очi все ще були заплющенi, вона вiдкинулася далеко назад, широко розставивши ноги, i почала перекочуватися i ерзати. Її лiвi груди тепер вислизнули з маленького лiфчика. Чоловiки внизу кричали та вiдбивали час. "Тримай цього тигра, тримай цього тигра! Знiми його, принцеса. Струси його, принцеса!" Один iз чоловiкiв, лисiючий тип iз величезним животом, одягнений у вечiрнiй костюм, спробував залiзти на стiйку. Його товаришi потягли назад. Сцена нагадала Нiку iталiйський фiльм, назви якого не мiг згадати. Кiллмайстер, насправдi, потрапив у подвiйне становище. Частина його була трохи обурена цим видовищем, шкодуючи бiдну п'яну дiвку в барi; iнша частина Нiка, худоба, якiй не можна було вiдмовити, почала реагувати на довгi iдеальнi ноги i оголенi груди, що гойдаються. Через свiй поганий настрiй у нього не було жiнки бiльше тижня. Вiн був тепер на межi збудження, знав це i не хотiв цього. Не так. Йому не терпiлося покинути бар. Тепер дiвчина помiтила його та затанцювала в його бiк. Крики роздратування i обурення походили вiд iнших чоловiкiв, коли вона з важливим виглядом пiдiйшла до того мiсця, де стояв Нiк, все ще трясучись i трясучись своїми пiдтягнутими сiдницями. Вона дивилася прямо на нього, але вiн сумнiвався, що вона справдi його бачила. Вона майже нiчого не бачила. Вона зупинилася прямо над Нiком, широко розставивши ноги, уперши руки в стегна. Вона зупинила рухи i подивилася на нього зверху вниз. Їхнi погляди зустрiлися, i на мить вiн побачив слабкий проблиск iнтелекту в зелених, просочених алкоголем глибинах.
  
  Дiвчина усмiхнулася йому. - Ти, красеньку, - сказала вона. "Ти менi подобаєшся. Я хочу тебе. Ти виглядаєш як... тобi можна довiряти... будь ласка, вiдвези мене додому. Свiтло в її очах згасло, нiби клацнули вимикачем. Вона нахилилася до Нiку, її довгi ноги почали пiдгинатися в колiнах. Нiк бачив, як це траплялося ранiше, але нiколи з ним. Якийсь жартiвник у групi чоловiкiв крикнув: "Тiмбер!" груди притиснулися до його великої груди. Вiн хотiв жiнки, але по-перше, вiн не любив п'яних жiнок. залiзти на стiйку, переважив чашу вагiв Вiн з хмурим поглядом на пухкому червоному обличчi. Ви чули. Я думаю, я зроблю це. Вiн знав, що таке "плани". "Околицi Нью-Йорка або в шикарному клубi в Лондонi. Чоловiки - тi ж тварини, одягненi в джинси або вечiрнi костюми. Тепер вiн глянув на iнших чоловiкiв у барi. Вони трималися осторонь, бурмочучи мiж собою i дивлячись на нього i не звертаючи уваги на товстуна, Нiк пiдняв сукню, пiдняв сукню дiвчин, ще повiльнiшому в тiнi.
  
  Нiк кинув сукню старому. - Ти. Допоможи менi провести її до вбиральнi. Ми одягнемо її i... -
  
  Хвилинку, чорт забирай, - сказав товстун. - "Хто ти, чорт забирай, янкi, ти такий, що прийшов сюди i збiгаєш з нашим дiвчиськом?
  - Нiк дуже намагався не завдати болю чоловiковi. Вiн витяг першi три пальцi правої руки, напружив їх, повернув долоню вгору i вдарив чоловiка трохи нижче грудини. Це мiг бути смертельний удар, якби вiн цього хотiв, але AX-man був дуже нiжним. - Товстун раптово впав, обома руками вчепившись у здутий живiт. Його в'яле обличчя посiрiло, i вiн застогнав. Решта чоловiкiв бурмотали i переглядалися, але не намагалися втрутитися.
  Нiк обдарував їх твердою посмiшкою. - Дякую вам, джентльмени, за терпiння. Ви розумнiшi, нiж думаєте. Вiн вказав на товстуна, що все ще задихається на пiдлозi. Все буде гаразд, як тiльки вiн вiддихнеться". Дiвчина непритомна перевалювалася через його лiву руку...
  Нiк гаркнув на старого. "Увiмкни свiтло." Коли спалахнуло тьмяне жовте свiтло, вiн випростав дiвчину, тримаючи її пiд пахвами. Старий, чекав iз зеленою сукнею. "Зачекай хвилинку. Нiк двома швидкими рухами сунула кожну оксамитову бiлу грудь назад у колиску лiфчика. "Тепер - одягни це їй на голову i натягни вниз." - Старий не ворухнувся. Нiк посмiхнувся йому: "У чому справа, ветеран? Ви нiколи ранiше не бачили напiвголу жiнку?
  
  Старий слуга закликав останнi залишки гiдностi. - Нi, сер, рокiв сорок. Це, сер, щось на зразок е-е, шоку. Але я постараюся впоратися. Ти зробиш це, - сказав Нiк. - Ти впораєшся. I поспiшаєте з цим. Вони накинули сукню через голову дiвчини i стягнули її вниз. Нiк тримав її прямо, обiйнявши рукою за талiю. "У неї є сумочка чи щось ще? Ви це дiзнаєтеся, звичайно, i якщо менi буде дозволено, ви навряд чи зможете вiдвезти даму назад в Олдгейт... - Я знаю, - сказав я. голову йому на плече. Її очi були заплющенi, обличчя розслаблене. Вона дихала легко. Вiд неї виходив слабкий аромат вiскi, змiшаний iз тонкими духами. Кiллмайстер знову вiдчув свербiж i бiль у стегнах. Вона була чудова, була бажана. Навiть у такому станi. Кiллмайстер сказав нi спокусi пiти i стрибнути на неї з розгону. Вiн ще нiколи не лягав у лiжко з жiнкою, яка не знала, що робить, - вiн не збирався починати сьогоднi ввечерi. Старий повернувся iз сумочкою з бiлої шкiри алiгатора. Нiк засунув її в кишеню пiджака. З iншої кишенi вiн дiстав пару банкнот у фунтах стерлiнгiв i простяг їх чоловiковi. "Iди подивися, чи зможеш ти викликати таксi". Дiвчина нахилила своє обличчя до його обличчя. Її очi були заплющенi. Вона мирно спала. Нiк Картер зiтхнув.
  
  
  "Ти не готовий? Не можна так робити, а? Але я маю зробити все це. Гаразд, нехай так i буде." Вiн перекинув її через плече i вийшов iз вбиральнi. Вiн не глянув у бар. Вiн пiднявся трьома сходинками, пiд аркою i повернувся до вестибюлю. "Ви там! Сер!" Голос був тонкий i буркотливий. Нiк повернувся до володаря голосу. Рух змусив тонку спiдницю дiвчини трохи пiдвестися, здiймаючись, оголюючи її пiдтягнутi стегна та вузькi бiлi трусики. Нiк стягнув сукню i поправив її. - Вибач, - сказав вiн. - Ти щось хотiв? Нiбс - безперечно, це був вiн - стояв i позiхав. Його рота продовжували рухатися, як риба, витягнута з води, але слiв не було. Вiн був худим, лисiючим блондином. Його тонка шия була надто мала для твердого комiра. Квiтка на лацканi нагадала Нiку чепуруном. AX-man привабливо посмiхався, нiби те, що в нього на плечi сидiла гарненька дiвчина, звiсивши голову та груди вперед, було повсякденною рутиною.
  Вiн повторив: "Ти щось хотiв?" Менеджер глянув на ноги дiвчини, його рот все ще мовчки ворушився. Нiк стягнув зелене плаття, щоб прикрити бiлу смужку плотi мiж верхом панчохи та трусиками. Вiн усмiхнувся i почав вiдвертатися.
  "Ще раз вибачте. Я думав, ви говорите зi мною".
  Менеджер нарештi знайшов голос. Вiн був тонким, високим, сповненим обурення. Його маленькi кулачки були стиснутi, i вiн погрозив Нiку Картеру. - Я... я не розумiю! Я маю на увазi, тобто я вимагаю пояснень всього цього, що, чорт забирай, вiдбувається в моєму клубi? Нiк виглядав безневинним. I спантеличений. - Чи продовжуєте? Я не розумiю. Я просто їду з принцесою i... - Менеджер показав тремтячим пальцем на зад дiвчини. - Алаа - принцеса та Гама. Знову! Знову в нетверезому станi, я вважаю? Нiк перенiс її вагу на плече i посмiхнувся. "Я вважаю, ви могли б назвати це так, так. Я вiдвезу її додому." - Добре, - сказав менеджер. - Будьте такi добрi. Будьте такi добрi, зробiть так, щоб вона нiколи не поверталася сюди.
  
  Вiн зчепив руки в жестi, що могло бути молитвою. "Вона - мiй жах", - сказав вiн.
  "Вона прокляття та бич кожного клубу в Лондонi. Iдiть, сер. Будь ласка, йдiть з нею. Негайно". - Звiсно, - сказав Нiк. - Я так розумiю, вона зупинилася в Олдгейтi, га?
  Менеджер позеленiв. Його очi вилiзли з орбiт. - Боже мiй, мужику, ти не можеш везти її туди! Навiть у таку годину. Тим бiльше, не така година. Людей там дуже багато. Олдгейт завжди повний газетникiв, оглядачiв усiляких плiток. Якщо цi паразити побачать її i вона заговорить iз ними, скаже їм, що була тут сьогоднi ввечерi, я буду, мiй клуб буде... Нiк утомився вiд iгор. Вiн знову повернувся до фойє. Руки дiвчини бовталися, як у ляльки, од руху. "Перестань переживати, - сказав вiн чоловiковi.
  "Вона довго нi з ким не розмовлятиме. Я про це подбаю". Вiн багатозначно пiдморгнув чоловiковi, а потiм сказав: "Ви дiйсно маєте щось зробити з цими хамами, з цими худобами". Вiн кивнув у бiк чоловiчого бару. - Ти знаєш, що вони хотiли скористатися цiєю бiдною дiвчиною? Хотiли її використати, зґвалтувати прямо в барi, коли я прийшов. Я зберiг її честь. Якби не я - ну, поговори Про заголовки в газетах! Вас завтра закрили б. Гидкi хлопцi, там вони всi, всi. Запитайте у бармена про товстого з хворим на живот. Менi довелося вдарити цю людину, щоб урятувати дiвчину. Нiбс похитнувся. Вiн потягнувся до поруччя збоку вiд сходiв i вчепився в них: "Сер. Вiн знову кивнув у бiк бару. Дуже погана компанiя, особливо той, хто має великий живiт. Мене не здивує, якщо вiн буде якимось сексуальним збоченцем.
  
  
  
  "Великий чоловiк з великим животом? З рум'яним обличчям? Погляд у вiдповiдь Нiка був холодний. - Якщо ви називаєте цього товстого i в'ялого типу знатною людиною, то це може бути та людина. Чому? Хто вiн? Управитель приклав тонку руку до чола. Тепер вiн весь спiтнiв. - йому належить контрольний пакет акцiй. Нiк, зазирнувши у склянi дверi фойє, побачив, як старий слуга пiдзиває таксi до узбiччя. Вiн махнув рукою управителю. "Як приємно тепер серу Чарльзу. Може бути, заради блага клубу, ти зможеш змусити його самого грати в блекбол. На добранiч. I дама теж побажала йому на добранiч. Чоловiк, здавалося, не почув натяку. Вiн дивився на Картера так, як нiби той був дияволом, щойно вийшли з дияволом, щойно вийшли з Чарльза? посмiхнувся.
  Старий допомiг йому занурити принцесу в машину. Нiк дав старому п'ятiрку i посмiхнувся йому. "Дякую, батьку. Краще сходи зараз i принеси нюхальної солi - вона знадобиться Нiбсу. До побачення". Вiн сказав водiєвi їхати до району Кенсiнгтон. Вiн вивчав спляче обличчя, яке так легко лежало на його великому плечi. Вiн знову вловив запах вiскi. Мабуть сьогоднi ввечерi вона перепила. Нiк зiткнувся iз проблемою. Вiн не хотiв повертати її в готель у такому станi. Вiн сумнiвався, що вона має репутацiю, яку можна було б втратити, але навiть у цьому випадку це не те, що можна зробити з дамою. I ледi вона була - навiть у такому станi. Нiк Картер у рiзний час i в рiзних частинах свiту дiлив лiжко з достатньою кiлькiстю жiнок, щоб дiзнаватися одну з них, коли бачив її. Вона могла бути п'яною, розбещеною, багато чого ще, але все ж таки вона була ледi. Вiн знав цей тип, божевiльна, блудниця, нiмфоманка, сука - чи будь-яка iнша - всiм цим вона могла б бути. Але риси обличчя та постави, царську витонченiсть навiть у п'яних муках приховати було неможливо. Цей Нiбс мав рацiю в одному: Aldgete, хоч i був шикарним i дорогим готелем, зовсiм не був урiвноваженим чи консервативним у справжньому лондонському розумiннi. Величезний вестибюль кипiтиме i метушитиметься цiєї ранкової години - навiть у таку спеку в Лондонi завжди є кiлька свiнгерiв - i обов'язково буде репортер або два, i фотограф, що причаїлися десь у дерев'яному будинку. Вiн знову глянув на дiвчину, потiм таксi потрапило на вибоїну, неприємний пружний вiдскок, i дiвчина вiдвалилася вiд нього. Нiк потяг її назад. Вона щось пробурмотiла i обвила його шию однiєю рукою. Її м'який вологий рот ковзнув по його щоцi.
  
  
  
  
  - Знову, - пробурмотiла вона. "Будь ласка, зроби це знову". Нiк вивiльнив її руку i поплескав по щоцi. Вiн не мiг кинути її на пошматування вовкам. - Княжа брама, - сказав вiн водiєвi. "На Найтсбрiдж-роуд. Ви це знаєте..." "Я знаю, сер". Вiн вiдвезе її до своєї квартири i покладе в лiжко. "... Кiлмайстер зiзнався собi, що йому бiльш нiж цiкава принцеса де Гама. Вiн невиразно знав, хто вона тепер. Час вiд часу вiн читав про неї в газетах або, можливо, вiн навiть чув, як її обговорювали його друзi. Кiллмайстер не був "суспiльним обличчям" у будь-якому загальноприйнятому сенсi - як дуже небагато вiн мав трохи. Її повне iм'я Моргана та Гамма. Цiлком справжня принцеса. п'яною, чим би вона могла бути тверезою?
  
  Можливо. Може, й нi, Нiк знизав широкими плечима. Вiн може дозволити собi пекельне розчарування. Це триватиме час. Подивимося, куди веде стежка. Вони повернули на Прiнс-Гейт i пiшли далi, до Беллвью-Кресент. Нiк вказав на свiй багатоквартирний будинок. Водiй пiд'їхав до бордюру.
  
  - Тобi потрiбна допомога з нею?
  
  "Я думаю, - сказав Нiк Картер, - що я впораюся". Вiн заплатив чоловiковi, потiм витягнув дiвчину з таксi на тротуар. Вона стояла, погойдуючись у його обiймах. Нiк намагався змусити її йти, але вона вiдмовилася. Водiй iз цiкавiстю спостерiгав.
  - Ви впевненi, що вам не потрiбна допомога, сер? Я був би радий... - Нi, дякую. Вiн знову перекинув її через плече, ногами вперед, її руки та голова бовталися за ним. Так i мало бути. Нiк усмiхнувся водiєвi. "Бачите. Нiчого подiбного. Все пiд контролем". Цi слова переслiдуватимуть його.
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 3
  
  
  КIЛМАЙСТЕР стояв серед руїн Клубу Драконiв, чотирнадцяти Пiвмiсяцiв М'ю, i мiркував про невимовну iстину старого прислiв'я про цiкавiсть i кiшку. Його власна професiйна цiкавiсть мало не вбила його - поки що. Але цього разу через це - i його iнтерес до принцеси - вiн потрапив у пекельну колотнечу. Було п'ять хвилин на п'яту. У повiтрi вiдчувався натяк на прохолоду, а хибний свiтанок був просто пiд горизонтом. Нiк Картер був там уже десять хвилин. З того моменту, як вiн увiйшов до Клубу Драконiв i понюхав свiжу кров, плейбой у ньому зник. Тепер вiн був цiлком професiйним тигром. Клуб Драконiв було розгромлено. Розбитий на шматки невiдомими, якi щось шукали. Це щось, подумав Нiк, буде кiноплiвкою чи фiльмами. Вiн належним чином помiтив екран i проектор i знайшов майстерно заховану камеру. У нiй немає плiвки, вони знайшли те, що шукали. Кiллмайстер повернувся туди, де перед великим диваном розтяглося оголене тiло. Йому знову стало трохи погано, але вiн подолав це. Поруч лежала закривавлена купа одягу мерця, вона була просякнута кров'ю, як диван i пiдлога навколо. Чоловiк був спершу вбитий, а потiм понiвечений.
  Нiк вiдчув нудоту, дивлячись на генiталiї - хтось вiдрiзав їх i засунув йому до рота. Це було огидне видовище. Вiн переключив свою увагу на купу закривавленого одягу. На його думку, становище генiталiй було зроблено так, щоб це погано виглядало. Вiн не думав, що це зроблено з гнiву, не було нiякого шаленого побиття трупа. Просто чисте, професiйне перерiзання горла з вiдрiзанням генiталiй - це очевидно. Нiк, вийняв гаманець iз штанiв i оглянув його.
  
  У нього був пiстолет 22 калiбру, зблизька настiльки ж смертоносний, як i його власний Люгер. I ще iз глушником. Нiк iз жорсткою усмiшкою прибрав маленький пiстолет назад у кишеню. Дивовижнi речi, якi iнодi можна знайти у жiночiй сумочцi. Особливо, коли ця дама, принцеса Морган да Гама, яка зараз вiдсипається у його квартирi у Прiнс-Гейт. Ледi збиралася вiдповiсти на кiлька запитань. Кiллмайстер попрямував до дверей. Вiн надто довго був у клубi. Немає сенсу втручатися у таке жахливе вбивство. Частина його власної цiкавостi була задоволена - дiвчина не могла вбити Блекера - i якщо Хоук колись дiзнається про це, у нього будуть конвульсiї! Забирайся, поки забиратися було можливо. Коли вiн прийшов, дверi Дракона були прочиненi. Тепер вiн закрив її хусткою. У клубi вiн нiчого не чiпав, окрiм гаманця. Вiн швидко спустився сходами в маленький вестибюль, думаючи, що зможе дiйти до Треднiл-стрiт, зрiзавши Лебедину алею, i знайти там таксi. Це був напрям, протилежний тому, звiдки вiн прибув. Але коли Нiк заглянув у великi, залiзнi, гратчастi склянi дверi, вiн побачив, що вийти буде не так просто, як увiйти. Свiтанок був неминучим, i свiт був залитий перламутровим свiтлом. Вiн мiг бачити великий чорний седан, припаркований навпроти входу до стайнi. За кермом був чоловiк. Двоє iнших чоловiкiв, великих чоловiкiв, грубо одягнених, у шарфах i матерчатих кепках робiтникiв, притулилися до машини. Картер не мiг бути впевненим у неясному свiтлi, але вони виглядали як негри. Це було нове - вiн нiколи ранiше не бачив негра-торгiвця частуваннями. Нiк зробив помилку. Вiн рухався надто швидко. Вони побачили мерехтiння руху за склом. Чоловiк за кермом вiддав наказ, i двоє здоровань попрямували вниз до стайнi до парадних дверей будинку номер чотирнадцять. Нiк Картер обернувся i легко побiг до задньої частини вестибюля. Вони виглядали як громили, цi двоє, i, якщо не брати до уваги дерiнджера, взятого з сумочки дiвчини, вiн був беззбройний. Вiн весело проводив час у Лондонi, використовуючи псевдонiм, i його Люгер та стилет лежали пiд половицею у заднiй частинi квартири.
  
  Нiк знайшов дверi, що ведуть iз вестибюля у вузький прохiд. Вiн додав швидкостi, на бiгу витягнувши з кишенi куртки маленький пiстолет 22 калiбру. Це було краще, нiж нiчого, але вiн вiддав би сотню фунтiв за знайомий йому "Люгера" в руках. Заднi дверi були зачиненi. Простим ключем Нiк вiдкрив її, прослизнув усередину, взявши iз собою ключ, i замкнув її зовнi. Це затримає їх на кiлька секунд, або навiть бiльше, якщо вони не захочуть шумiти. Вiн був у засмiченому дворi. Швидко свiтало. Висока цегляна стiна, увiнчана осколками скла, захищала задню частину двору. Нiк зiрвав iз себе куртку на бiгу. Вiн уже збирався накинути куртку на розбите пляшкове скло, на гребенi паркану, коли побачив ногу, що стирчала з купи смiттєвих бакiв. Що тепер, чорт забирай? Час був дорогоцiнний, але вiн втратив кiлька секунд. Двоє громил були захованi за баками для смiття, судячи з вигляду, кокнi, i в обох були акуратно перерiзанi горла. Краплi поту виступили на очах Кiллмайстра. Ця справа набувала вигляду бiйнi. Мить вiн дивився на найближчого до нього мерця - у бiдолахи нiс був як нiж, а ударна права рука стискала мiдний кастет, який його не врятував. Тепер бiля заднiх дверей почувся гомiн. Час iти. Нiк накинув куртку на скло, перестрибнув через неї, спустився з iншого боку i стягнув куртку вниз. Тканина порвалася. Вiн запитував себе, натягуючи рвану куртку, чи дозволить старий Трог-Мортон включити її у свiй видатковий рахунок AX. Вiн був у вузькому проходi, що йде паралельно Мургейт-роуд. Лiворуч чи праворуч? Вiн вибрав лiворуч i побiг ним, прямуючи до прямокутника свiтла в дальньому кiнцi проходу. На бiгу вiн озирнувся i побачив невиразну постать верхи на цеглянiй стiнi з пiднятою рукою. Нiк пригнувся i побiг швидше, але чоловiк не стрiляв. Це зрозумiв. Вони не хотiли шуму бiльше, нiж вiн.
  
  
  
  
  Вiн пробрався через лабiринт проходiв i стайню до Плам-стрiт. Вiн мав невиразне уявлення про те, де вiн зараз. Вiн звернув на Нью-Брод-стрiт, а звiдти у Фiнсберi-серкус, весь час шукаючи таксi, що курсує. Нiколи ще вулицi Лондона не були такими безлюдними. Навiть самотнiй молочник не повинен був бути непомiтним у неухильно наростаючому свiтлi, i, звичайно, не бажаний силует шолома Боббi. Коли вiн увiйшов на Фiнсберi, великий чорний седан вирулив з-за рогу i забурчав у його бiк. Їм ранiше не пощастило iз ним. А тепер тiкати не було куди. Це був квартал будинкiв i маленьких лавок, замкнених i неприступних, усi нiмi свiдки, але нiхто не пропонував допомоги. Чорний седан пригальмував поряд iз ним. Нiк продовжував йти, тримаючи в кишенi револьвер 22 калiбру. Вiн мав рацiю. Усi троє були неграми. Водiй був невеликого зросту, двоє iнших були величезними. Один iз здоров'якiв їхав попереду з водiєм, iнший позаду. Кiллмайстер йшов швидко, не дивлячись прямо на них, використовуючи свiй чудовий бiк зору, щоб озирнутися. Вони також уважно спостерiгали за ним, i це йому не подобалося. Вони пiзнають його знову. Якщо будь-коли було "знов". Прямо зараз Нiк не був упевнений, що вони нападатимуть. Великий негр на передньому сидiннi мав щось, i це не була стрiлялка горохом. Тодi Картер мало зробив свiй власний прийом, мало не впав i вiдкотився убiк попереду, мало не вступив у бiй з 22-м калiбром. Його м'язи та рефлекси були готовi, але щось зупинило його. Вiн зробив ставку на те, що цi люди, ким би вони не були, не хочуть вiдкритої галасливої розбирання прямо на площi Фiнсберi. Нiк продовжував йти, негр iз пiстолетом сказав: "Стоп, мiстере. Сiдайте в машину. Ми хочемо поговорити з вами". Був акцент, який Нiк було визначити. Вiн продовжував iти. Кутком рота вiн сказав: "Йди до бiса". Людина з пiстолетом щось сказала водiєвi, потiк квапливих слiв нашарувався один на одного мовою, яку Нiк Кенер нiколи ранiше не чув. Це трохи нагадало йому суахiлi, але це був не суахiлi.
  
  Але одне вiн знав зараз - ця мова була африканською. Але що, чорт забирай, можливо потрiбно африканцям вiд нього? Дурне питання, проста вiдповiдь. Вони чекали на нього всерединi чотирнадцяти пiвколових стайнь. Вони бачили його там. Вiн побiг. Тепер вони хотiли поговорити з ним. Про вбивство мiстера Теодора Блекера? Ймовiрно. Про те, що таке забрали з примiщення, чого в них не було, iнакше вони не стали б iз ним возитися. Вiн повернув праворуч. Вулиця була порожня i безлюдна. Кут де, чорт забирай, усi були? Нiку це нагадало один iз тих безглуздих фiльмiв, де герой без кiнця бiжить по неживих вулицях, так i не знайшовши душi, яка могла б допомогти. Вiн нiколи не вiрив цим картинкам.
  Вiн йшов просто посеред восьми мiльйонiв людей i не мiг знайти жодного. Тiльки їхня затишна четвiрка - вiн сам i троє негрiв. Чорна машина завернула за рiг i знову погналася за ними. Негр на передньому сидiннi сказав: "Чувак, тобi краще сiдати до нас, бо нам доведеться битися. Ми цього не хочемо. Все, що ми хочемо, це поговорити з тобою кiлька хвилин". Нiк продовжував iти. - Ти мене чув, - гаркнув вiн. "Iди до бiса. Дай менi спокiй, iнакше ти можеш постраждати". Негр з пiстолетом засмiявся. "О, чувак, це так смiшно". Вiн знову заговорив з водiєм мовою, схожою на суахiлi, але їм не є. Машина рвонула вперед. Вона пролетiла п'ятдесят ярдiв i знову врiзалася в бордюр. Два великi негри в матерчатих кепках вискочили з машини i попрямували назад до Нiка Картера. Низькорослий чоловiк, водiй, ковзав боком по сидiнню, поки не вилiз iз машини наполовину, з коротким чорним автоматом в однiй руцi. Людина, яка говорила до цього, сказала: "Краще пiдiйди i поговоримо, мiстере... Ми не хочемо завдавати тобi болю, правда. Але якщо ти нас змусиш, ми тебе добре вiдбудуємо". Iнший негр, вiн увесь час мовчав, вiдставав на крок чи два. Кiллмайстер вiдразу зрозумiв, що настала справжня бiда, i що вiн має ухвалити рiшення швидко. Вбивати чи не вбивати?
  Вiн вирiшив постаратися не вбивати, хоч це може бути нав'язано йому. Другий негр був шести футiв шести дюймiв на зрiст, складений як горила, з величезними плечима i грудьми i довгими руками, що бовталися. Чорний, як туз пiк, з розбитим носом та обличчям, повним зморшкуватих шрамiв. Нiк розумiв, що якщо ця людина колись добереться до рукопашної, колись схопить його в ведмежi обiйми, з нею буде покiнчено. Ведучий негр, який сховав пiстолет, знову дiстав його з кишенi куртки. Вiн перевернув його i погрожував Нiку прикладом. "Ти йдеш з нами, людино?" "Iду", сказав Нiк Картер. Вiн зробив крок уперед, високо пiдстрибнув i повернувся щоб штовхнути, тобто встромити свiй важкий черевик чоловiковi в щелепу. Але ця людина знала свою справу, i її рефлекси були швидкими.
  Вiн розмахував пiстолетом перед щелепою, захищаючи її, i намагався схопити Нiка за кiсточку лiвою рукою. Вiн промазав, i Нiк вибив пiстолет iз його руки. Вiн з гуркотом упав у канаву. Нiк упав на спину, пом'якшивши удар обома руками з бокiв. Негр кинувся на нього, намагаючись схопити i наблизитися до бiльшого i мiцнiшого чоловiка, здатного зробити справжню роботу. Дiї Kартера були такими ж контрольованими та плавними, як ртуть. Вiн зачепив лiвою ногою за праву кiсточку чоловiка i сильно вдарив ногою по колiна. Тиснув так сильно, як тiльки мiг. Колiно зламалося, як слабкий шарнiр, i чоловiк голосно закричав. Вiн скотився в стiсну канаву i лежав там, тепер безмовний, тримаючись за колiно i намагаючись знайти пiстолет. Вiн ще не розумiв, що пiстолет був пiд ним.
  Людина-горила мовчки пiдiйшла, його маленькi блискучi очi були спрямованi на Картера. Вiн бачив i розумiв, що сталося з його напарником. Вiн йшов повiльно, розкинувши руки, притискаючи Нiка до фасаду будiвлi. Це була якась вiтрина магазину, i через неї були залiзнi грати безпеки. Тепер Нiк вiдчув залiзо на спинi. Нiк напружив пальцi правої руки i тицьнув величезну людину в груди. Набагато сильнiше, нiж вiн ударив сера Чарльза в "Дипломатi", досить сильно, щоб покалiчити i викликати болiсний бiль, але не настiльки сильно, щоб розiрвати аорту i вбити. Нiчого не сталося. У нього хворiли пальцi. Це було схоже на удар по бетоннiй плитi. Коли вiн наблизився, губи великого негра ворухнулися в усмiшцi. Тепер Нiк був майже притиснутий до залiзних ґрат.
  
  
  
  
  
  
  Вiн ударив ногою по колiна i поранив чоловiка, але не досить. Один iз гiгантських кулакiв ударив його, i свiт захитався i закружляв. Тепер його дихання ставало все важчим, i вiн мiг стерпiти, що почав трохи схлипувати, коли повiтря зi свистом входило i виходило з його легень. Вiн тицьнув чоловiка в очi пальцями i отримав секундну перепочинок, але цей гамбiт пiдвiв його надто близько до цих величезних рук. Вiн позадкував, намагаючись вiдiйти вбiк, щоб вибратися з пастки, що закривається. Марно. Картер напружив руку, зiгнувши великий палець пiд прямим кутом, i вдарив по щелепi вбивчим ударом карате. Гребiнь вiд його мiзинця до зап'ястя був грубий i мозолистий, твердий, як дошки, вiн мiг зламати щелепу одним ударом, але великий негр не падав. Вiн моргнув, його очi на мить стали брудно-жовтими, потiм вiн зневажливо рушив уперед. Нiк знову зачепив його тим самим ударом, i цього разу вiн навiть не моргнув. Довгi, товстi, з величезними бiцепсами руки обвилися навколо Картера, як удави. Тепер Нiк був наляканий i в розпачi, але, як завжди, його чудовий мозок працював, i вiн думав про все наперед. Йому вдалося просунути праву руку в кишеню куртки навколо прикладу пiстолета 22-го калiбру. Лiвою рукою вiн нишпорив на масивнiй ковтцi негра, намагаючись знайти точку тиску, щоб зупинити приплив кровi до мозку, який тепер мав тiльки одну думку - роздавити його. Потiм на мить вiн був безпорадний, як немовля. Величезний чорний чоловiк широко розставив ноги, трохи вiдкинувся назад i пiдняв Картера з тротуару. Вiн притис Нiка до себе, як давно втраченого брата. Обличчя Нiка було притиснуте до грудей чоловiка, i вiн вiдчував його запах, пiт, помаду та плоть. Вiн все ще намагався знайти нерв у шиї чоловiка, але його пальцi слабшали, i це було схоже на спробу копатися в товстiй гумi. Негр тихенько хмикнув. Тиск зростав - i зростав.
  
  
  
  
  Повiльно повiтря вийшло з легенiв Нiка. Його язик висунувся, а очi вилiзли з орбiт, але вiн знав, що насправдi ця людина не намагалася його вбити. Вони хотiли взяти його живим, щоб поговорити. Ця людина мала намiр тiльки змусити Нiка знепритомнiти i при цьому зламати йому кiлька ребер. Бiльше тиску. Величезнi руки повiльно рухалися, як пневматичнi лещата. Нiк би застогнав, якби йому вистачило дихання. Щось мало скоро зламатися - ребро, всi ребра, всi груди. Агонiя ставала нестерпною. Зрештою, йому доведеться використати пiстолет. Пiстолет iз глушником, який вiн витяг iз сумочки дiвчини. Його пальцi так онiмiли, що якийсь час вiн не мiг знайти спусковий гачок. Нарештi вiн схопив його та витяг. Пролунала бавовна, i маленький пiстолет штовхнув її в кишенi. Гiгант продовжував стискати його. Нiк прийшов у сказ. Тупий дурень навiть не знав, що в нього стрiляли! Вiн знову i знову натискав на курок. Пiстолет брикався i звивався, i пахло порохом. Негр упустив Нiка, який впав навколiшки, важко дихаючи. Вiн дивився, задихаючись, зачаровано, як чоловiк зробив ще один крок назад. Здавалося, вiн забув про Нiку. Вiн подивився на свої груди та пояс, де з-пiд одягу сочилися маленькi червонi плями. Нiк не думав, що серйозно поранив чоловiка: вiн не потрапив у життєво важливе мiсце, а стрiляти в такого здорованя з 22 калiбру було все одно, що стрiляти в слона з рогатки. Це була кров, його власна кров, яка налякала цю велику людину. Картер, все ще вiдновлюючи подих, намагаючись пiдвестися, дивився здивовано, як негр шукав серед його одягу маленьку кулю. Його руки були тепер слизькими вiд кровi, i вiн виглядав так, наче вiн ось-ось розплачеться. Вiн глянув на Нiка з докором. - Погано, - сказав велетень. "Найгiрше - ти стрiляєш, а стiкаю кров'ю.
  Крик i звук двигуна машини вивели Нiка з зацiпенiння. Вiн зрозумiв, що минули лише секунди. Менша людина вистрибнула з чорної машини i затягла туди людину зi зламаним колiном. При цьому вiн вигукував команди незнайомою мовою. Вже зовсiм розвиднiлося, i Нiк зрозумiв, що у маленького чоловiчка повний рот золотих зубiв. Маленький чоловiчок сердито глянув на Нiка, штовхаючи пораненого в задню частину машини. "Краще вам бiгти, мiстере. Ви виграли поки що, але, можливо, ми побачимо вас знову, а? Я так думаю. Якщо ви розумнi, ви не заговорите з полiцiєю". Величезний негр усе ще дивився на кров i щось бурмотiв собi пiд нiс. Чоловiк нижче огризнувся на нього мовою, схожою на суахiлi, i той пiдкорився, як дитина, забравшись назад у машину.
  Водiй сiв за кермо. Вiн погрозливо махнув Нiку. - Побачимося iншим разом, мiстере. Машина рвонула геть. Нiк зазначив, що це був Bentley i що номерний знак був настiльки покритий брудом, що його не можна було прочитати. Навмисно, звичайно. Вiн зiтхнув, нiжно обмацав ребра i почав збиратися... Вiн глибоко зiтхнув. Ооооооооооооооооооооооооооооо....Яка худоба! Вiн глянув лiворуч якраз вчасно, щоб побачити пару полiцейських шоломiв у дальньому кiнцi вулицi. Боббi. Нiк повернувся праворуч i почав йти вiд них. Вiн повернеться до квартири i поставить кiлька запитань. Вiн також отримає деякi вiдповiдi, якщо йому доведеться вичавлювати їх iз неї. Якщо доведеться, вiн триматиме її пiд крижаним душем, поки вона не кричатиме про помилування. Вiн наливав би їй чорну каву, поки вона не захлинулась. Вiн йшов, доки не знайшов вхiд у метро, де сiв на поїзд Внутрiшнього кола до Кенсiнгтон-Гор. Вiн знову подумав про принцесу. Можливо, приблизно зараз вона прокидалася в чужому лiжку, в жаху та в муках жахливого похмiлля. Ця думка потiшила його. Нехай вона трохи потерпить. Вiн знову обмацав свої ребра. ТзОВ. В якомусь сенсi вона була вiдповiдальною за все це. Потiм Кiллмайстер голосно розреготався. Так безсоромно вiн засмiявся перед чоловiком, що сидiв трохи далi у вагонi i читав ранкову газету, що той кинув на нього дивний погляд. Нiк не звернув на нього уваги. Це все нiсенiтниця, звичайно. Що б це не було, то була його провина. За те, що засунув свiй нiс не у свою справу. Йому було до смертi нудно, хотiлося дiй, i тепер вiн їх одержав. Навiть не зателефонувавши Хоуку. Можливо, вiн не став би дзвонити Хоуку, а просто розiбрався б iз цiєю невеликою розвагою сам. Вiн пiдiбрав п'яну дiвчину i став свiдком убивств, i на нього напали якiсь африканцi. Кiллмайстер почав спiвати французьку пiсеньку, присвячену неслухняним дамам. Його ребра бiльше не хворiли. Вiн вiдчув себе добре. Цього разу це може виявитися кумедним - жодних шпигунiв, жодної контррозвiдки, нiякого Яструба та жодних офiцiйних обмежень. Бажання старе добре вбивство i гарненька, зовсiм чарiвна дiвчина, яку треба було врятувати. Вирваний iз ситуацiї, так би мовити. Нiк Картер знову засмiявся. Це може бути весело, граючи Неда Ровера чи Тома Свiфта. Так. Неду i Тому нiколи не доводилося лягати спати зi своїми дамами, а Нiк не мiг собi уявити, щоб вiн не лягав спати зi своєю. Але спочатку жiнка повинна виговоритися. Вона була замiшана в цьому вбивствi по саму попку, хоча не могла вбити Блекера сама особисто. Проте, з поганого боку, про це свiдчать червоне чорнило, подряпане на картцi. I пiстолет 22 калiбру, який врятував йому життя або, принаймнi, ребра. Нiк з нетерпiнням чекав наступного вiзиту до принцеси та Гама. Вiн сидiв би там, прямо бiля лiжка, з чашкою чорної кави або томатного соку, коли вона розплющувала цi зеленi очi i ставила звичайне запитання: "Де я?"
  Чоловiк у проходi дивився поверх газети на Нiка Картера. Чоловiк виглядав нудним, а також втомленим та сонним. Його очi були опухлi, але дуже настороженi. На ньому були пара дешевих м'ятих штанiв та яскраво-жовта спортивна сорочка з фiолетовим малюнком. Його шкарпетки були тонкими та чорними, i вiн носив коричневi шкiрянi сандалi з вiдкритими пальцями. Його волосся на грудях, де воно було видно з широкого V-подiбного вирiзу на сорочцi, було рiдким i з вiдтiнком сiрого. Вiн був без шапки, його волосся жахливо потребувало стрижки. Коли Нiк Картер вийшов на зупинцi Кенсiнгтон-Гор, людина з газетою непомiтно пiшла за ним, як тiнь.
  
  
  
  
  Вiн сидiв там, прямо бiля лiжка, з чашкою чорної кави, коли вона розплющувала цi зеленi очi i ставила звичайне запитання: "Де я?"
  I дивилася йому в обличчя з деякою часткою самовладання. Вiн мав поставити їй п'ятiрку за зусилля. Ким би вона не була, вона була ледi та Принцеса... У цьому вiн мав рацiю. Її голос був пiд контролем, коли вона запитала: "Ви полiцейський? Я заарештована?" Кiлмайстер збрехав. Термiн до часу, де вiн мав зустрiтися з Яструбом, був довгим, i йому потрiбна була її спiвпраця, щоб доставити її туди. Це вберегло б вiд проблем довкола. Вiн сказав: "Не зовсiм полiцейський. У мене є до вас iнтерес. Неофiцiйно на даний момент. Я думаю, що у вас проблеми. Можливо, я зможу вам допомогти. Ми дiзнаємося про це пiзнiше, коли я приведу тебе до когось". "Побачити, кого?" Її голос став сильнiшим. Тепер вона почала твердiти. Вiн бачив, як випивка та таблетки дiють на неї. Нiк усмiхнувся своєю найласкавiшою посмiшкою.
  "Я не можу вам цього сказати, - сказав вiн. - Але вiн теж не полiцейський. Можливо, вiн теж зможе вам допомогти. Вiн точно захоче вам допомогти. Хоук цiлком мiг би допомогти - якби в цьому було щось для Хоука i AX. Мається на увазi одне й те саме. але я не дитина". Вона знову потяглася до пляшки. Вiн вiдiбрав у неї пляшку. - Поки нiякої випивки. Ти пiдеш зi мною чи нi? Вiн не хотiв одягати на неї наручники i тягнути за собою. Вона не дивилася на нього. роблячи спроб опустити спiдницю. А ось i натяк на секс. Тiльки б випити, навiть вiддати себе. чим би не був цей безлад, i якою б не була її частина в цьому.
  
  
  Принцеса та Гейм грала, це було смертельно серйозно. Життя та смерть. Нiк пiдiйшов до телефону i зняв слухавку. Вiн блефував, але вона не могла цього знати. Вiн зробив свiй голос грубим, злим. I вульгарно. "Добре, принцеса, зараз ми просто припинимо це лайно. Але я зроблю вам ласку - я не викликатиму полiцiю. Я зателефоную до посольства Португалiї, i вони заберуть вас i нададуть вам допомогу, адже для цього є посольство". Вiн почав набирати будь-якi цифри, дивлячись на неї примруженими очима. Її обличчя скривилося. Вона впала i почала плакати. - Нi... нi! Я пiду з вами. Я... я зроблю все, що скажете. Але не видавайте мене португальцям. Вони... вони хочуть помiстити мене до божевiльнi. "Це", - жорстоко сказав Кiллмайстер. Вiн кивнув у бiк ванної кiмнати. "Я даю вам п'ять хвилин там. Потiм ми поїдемо".
  
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 5
  
  
  Готель "Пiвень i бик" стоїть у старовинному брукованому дворi, який у раннє середньовiччя був мiсцем повiшення та обезголовлення. Сам готель був побудований за часiв Крiстофера Марлоу, i є вченi, якi вважають, що саме тут було вбито Марлоу. Сьогоднi "Пiвень i Бик" не є жвавим закладом, хоч i має свою частку завсiдникiв; вiн стоїть в напiвiзоляцiї, вдалинi вiд Iст-Iндiйської Док-роуд i недалеко вiд Собачого острова, анахронiзм з рожевої цегли та фахтверка, занурений у жвавий поспiх i суєту сучасного транспорту та суден. Дуже мало хто знає про пiдвали та секретнi кiмнати, якi знаходяться пiд "Пiвнем i Биком". Скотленд-Ярд може знати, МI-5 i Спецiальний вiддiл, але якщо вони це роблять, то не подають жодних ознак, заплющуючи очi на певнi порушення, як це заведено мiж дружнiми країнами. Проте Девiд Хоук, запальний i впертий глава AX, чудово усвiдомлював свої обов'язки. Тепер, в однiй iз пiдвальних кiмнат, скромно, але зручно обставлених i кондицiонованих, вiн витрiщився на свiй номер один i сказав: ми всi на слизькiй землi. Особливо негри - у них навiть країни немає, не те що посольства!
  А португальцi не набагато кращi. Вони мають бути дуже обережними з британцями, якi бiльш-менш пiдтримують їх в ООН з ангольського питання.
  Вони не хочуть крутити хвiст лева - ось чому вони не наважилися розправитися з принцесою до цього. Нiк Картер закурив сигарету iз золотим наконечником i кивнув, i хоча дещо прояснювалося, багато залишалося туманним i невизначеним. Хоук прояснював, так, але у своїй звичайнiй повiльнiй i болiснiй манерi. Хоук налив склянку води з графина, що стояв поруч. кинув велику круглу пiгулку, якийсь час спостерiгав, як вона шипить, а потiм випив воду. Вiн потер живiт, який був напрочуд мiцним для людини його рокiв. - Мiй шлунок ще не наздогнав мене, - сказав Хоук. "Вiн все ще у Вашингтонi". Вiн глянув на свiй наручний годинник i . Нiк уже бачив цей погляд ранiше. Вiн зрозумiв. Хоук належав до поколiння, яке не зовсiм розумiло реактивне столiття. Хоук сказав: Всього чотири з половиною години тому я спав у своєму лiжку. Телефон задзвонив. То був держсекретар. Через сорок п'ять хвилин я був у лiтаку ЦРУ, летячи над Атлантикою швидше двох тисяч миль на годину. - Вiн знову потер живiт. - Занадто швидко для моїх кишок. Секретар сам зателефонував, надзвуковий лiтак, цей поспiх i зустрiч. Стали кричати португальцi. Я не розумiю. Його начальник, здавалося, не чув його. Вiн бурчав, наполовину про себе, коли сунув у тонкий рот незапалену сигару i почав її жувати. - Лiтак ЦРУ, - промимрив вiн. . "У AX вже має бути свiй надзвук. У мене вже достатньо часу, щоб запит..." Нiк Картер був терплячий. Це був єдиний спосiб, коли старий Хоук був у такому настрої. - пiдвальний комплекс, що знаходиться пiд наглядом двох здоровенних матронiв AX.
  
  
  Хоук наказав: пiдняти даму на ноги, тверезi, зi своїм розумом, готової до розмови, о двадцять чотири годинi. Нiк подумав, що це вимагатиме деяких зусиль, але дами AX, обидвi RN, виявилися досить здiбними. Нiк знав, що Хоук найняв чимало "персоналу" для цiєї роботи. На додачу до жiнок там було принаймнi четверо сильних польових бiйцiв AX - Хоук вiддавав перевагу своїм м'язам, великим i мiцним, хоча й трохи очевидним, а не знiженим матусям типу Айвi, яких iнодi використовували ЦРУ i ФБР. Крiм того, був Том Боксер - час був тiльки для кивка та короткого вiтання - якого Cillmaster знав як N 6 або 7. Це в AX означало, що Боксер також мав звання Майстра вбивцi. Було незвично, дуже незвичайно, що коли-небудь зустрiчалися двi людини такого рангу. Хоук зняв настiнну картку. Вiн використав незапалену сигару як указку. - Гарне питання - про португальцiв. Ви думаєте, це дивно, що така країна, як Сполученi Штати, пiдстрибує, коли вони свистять? Але в даному випадку ми це зробили - я поясню чому. Ви чули про острови Зеленого Мису? "Невизначено. Нiколи там не був. Вони належать Португалiї?"
  
  Зморшкувате фермерське обличчя Хоука скривилося навколо сигари. На своєму огидному жаргонi вiн сказав: "Тепер, хлопчику, ти починаєш розумiти. Португалiя володiє ними. З 1495 року. Дивись". Вiн вказав сигарою. - Там. Приблизно за триста миль вiд захiдного узбережжя Африки, там, де вона далi вдається в Атлантику. Не так вже й далеко вiд наших баз в Алжирi та Марокко. Там чимало островiв, однi великi, iншi маленькi. На одному чи кiлькох з них - я не знаю, на якому й не хочу знати - Сполученi Штати закопали якийсь скарб". Нiк ставився до свого начальника з терпимiстю. Старий насолоджувався цим. - Скарби, сер? "Водневi бомби, хлопчик, дуже багато їх. Цiла бiса величезна їхня гора". Нiк пiдтис губи в беззвучному свистi. Так що це був важiль, на який натиснули португальцi. Не дивно, що дядько Семмi послав його! Хоук постукував по картi своєю сигарою.
  
  
  
  
  
  "Ви уявляєте картину? Про це знає всього близько дюжини чоловiкiв у свiтi, включаючи тебе зараз. Менi не потрiбно говорити вам, що це абсолютно секретно. Калмастер тiльки кивнув. Його рiвень допуску був таким же високим, як у президента Сполучених Штатiв. Це була одна з причин, через яку останнiм часом вiн носив iз собою таблетку цiанiду. передумати, що, можливо, вони хочуть, щоб цi бомби були прибранi звiдти, i Державний департамент стрибає як лев через обручi. Хоук сунув сигару назад в рот. Якщо нам доведеться зрушити, то, звичайно, вся угода зiрветься. Але до цього не дiйшло б.
  Кiллмайстер погодився. Вiн усе ще не зрозумiв усе надто ясно. Було дуже багато ракурсiв. "Вони не марнували часу, - сказав вiн. - Як португальський уряд мiг вiдреагувати так швидко?" Вiн розповiв Хоуку все про свiй божевiльний ранок, починаючи з того моменту, коли вiн пiдiбрав п'яну дiвчину в "Дипломатi". Його бос знизав плечима. "Це легко. Цей майор Олiвейра, якого розстрiляли, ймовiрно, стежив за дiвчиною i шукав нагоди схопити її, не привертаючи уваги. Останнє, чого вiн хотiв, - це розголоси. Британцi дуже дратуються через викрадення людей. контррозвiдцi, а в португальцiв є файли - i зробив пару телефонних дзвiнкiв. Напевно, хвилин п'ятнадцять.
  
  
  Цей вбивчий погляд на обличчi Хоука. Вiн це бачив i ранiше. Такий же погляд у собаки, коли вона знає про мiсцезнаходження шматка м'яса, але має намiр поки що тримати це при собi. - Якийсь збiг, - уїдливо сказав Нiк. "Вона впала в мої обiйми i "впала в цей момент". Хоук усмiхнувся. "Таке трапляється, синку. Збiг справдi трапляється. Це, ну можна сказати, провидiння.
  Кiллмайстер не попався на вудку. Хоук оголить гачок, коли настане час. Нiк сказав: "Що робить принцесу та Гаму такою важливою у всьому цьому?" Девiд Хоук насупився. Вiн кинув пожовану сигару у вiдро для смiття i зняв целофан з новою. - Чесно кажучи, я сам трохи спантеличений цим. Нинi вона свого роду Х-фактор. Я пiдозрюю, що вона пiшака, яку штовхають, застрягла посерединi. - У серединi чого, сер... Вiн переглядав папери, час вiд часу вибираючи одну i кладучи її на стiл у якомусь порядку. Дим вiд цигарки обпiк очi Нiка, i вiн на мить закрив їх. Але навiть iз заплющеними очима, вiн нiби все ще мiг бачити Яструба, що дивно виглядає Яструба, що курить сигару в лляному костюмi кольору вiвсянки, як павук який сидiв у мертвому центрi заплутаного павутиння, спостерiгаючи i слухаючи, i час вiд часу, потягнувши за одну з ниток. Нiк розплющив очi. Мимовiльне тремтiння пробiгло його великим тiлом. Хоук з цiкавiстю глянув на нього. "Що трапилося, хлопчику: Хтось щойно пройшовся твоєю могилою?" Нiк посмiхнувся. "Можливо, сер..."
  Хоук знизав плечима. - Я сказав, що ще не дуже багато знаю про неї та про те, що робить її важливою. Перед вiд'їздом iз Вашингтона я зателефонував Деллi Стоукс i попросив її зiбрати все, що можна. я чув або читав у газетах, що принцеса - активiстка, п'яниця i публiчна дурниця, i в неї є дядько, який займає дуже високе становище в португальському урядi.
  Ще вона позує для брудних фотографiй. Нiк дивився на нього. Вiн згадав приховану камеру в будинку Блекера, екран та проектор. Це лише чутки, - продовжив Хоук. "Я повинен уточнити це, i я це роблю. Розбираюсь з великою кiлькiстю матерiалiв вiд одного з наших людей у Гонконгу. Згадується побiжно, можна сказати. назад принцеса була в Гонконгу i розорилася, i що вона позувала для декiлькох фотографiй, щоб отримати грошi на свiй рахунок в готелi i на проїзд. кордоном. Я вважаю, що вона досить добре на мiлини досi". "Вона зупинилася в Олдгейтi, сер. На це потрiбнi грошi". Хоук скосив на нього око.
  
  
  
  "Тепер у мене є людина, яка займається цим. Одна з перших справ, якi я зробив..." Задзвонив телефон. Хоук взяв його i коротко щось сказав. Вiн повiсив трубку i похмуро посмiхнувся до Нiка. - Зараз вона винна Олдгейту понад двi тисячi доларiв. Вiдповiдь на ваше запитання? Нiк почав було помiчати, що це його питання, але потiм забув про це. Начальник дивився на нього дивно та гостро. Коли Хоук знову заговорив, його тон був незвичайно формальним. "Я дуже рiдко даю вам поради, правда." "Нi, сер. Ви менi не радите". - Тепер вона тобi дуже рiдко потрiбна. Можливо, потрiбна зараз. Не плутайся з цiєю жiнкою, з цiєю принцесою та Гамою, мiжнародною бродягою з апетитом на випивку та наркотики i не бiльше. Ви можете працювати з нею, якщо щось вийде, ви, звичайно, це робитимете, але нехай це зупиниться на цьому. Не зближуйтеся з нею". Кiллмайстер кивнув. Але вiн думав про те, як вона виглядала в його квартирi лише кiлька годин тому.
  
  
  
  
  КIЛМАЙСТЕР - вiдчайдушно намагався взяти себе в руки. Вiн зробив це певною мiрою. Нi, вiн не погоджувався з Хоуком. Десь у нiй було щось добре, незалежно вiд того, наскiльки воно було втрачено чи поховано зараз. Хоук зiм'яв аркуш паперу i кинув його в кошик для смiття. - "Забудьте про неї на даний момент," сказав вiн, "Ми повернемося до неї пiзнiше. Немає нiякого божевiльного поспiху. Ви двоє будете тут, принаймнi, сорок вiсiм годин. Пiзнiше, коли вона вiдчує себе краще, нехай вона розповiсть про себе. А тепер - я хочу знати, чи чули ви коли-небудь. генералi Огюсте Буланже?Вiд кожного вищого агента AX вимагалося, щоб вiн був досить знайомий зi свiтовими справами. Я думаю, вiн здобув освiту в Оксфордi. Вiн очолював ангольських повстанцiв проти португальцiв. Вiн досяг кiлькох успiхiв проти португальцiв, виграв кiлька важливих битв i територiю". Хоук був задоволений. "Молодець. А що щодо генерала?" Це питання було жорсткiшим. Нiк ламав голову. Генерал Огюст Буланже останнiм часом не з'являвся в новинах. Поступово його пам'ять почала видавати факти. "Буланже - французький генерал-ренегат, - сказав вiн. незламний фанатик. Вiн був терористом, одним iз лiдерiв ОАС i нiколи не здавався. Востаннє я читав, що вiн був заочно засуджений до страти у Францiї. Це та людина? - Так, - сказав Хоук. - Вiн також страшенно добрий генерал. Ось чому останнiм часом перемагають ангольськi повстанцi. Коли французи позбавили Буланже звання i засудили його на смерть, вiн змiг пiти на це. Вiн зв'язався з цим принцом Аскарi, але дуже потай. I ще дещо - так це князь Аскарi та генерал Буланже знайшли спосiб зiбрати грошi. Багато грошей. Великi суми. Якщо вони будуть продовжувати в тому ж дусi, вони виграють вiйну Макао в Анголi.
  Буде ще одна нова країна в Африцi. Прямо зараз принц Аскарi думає, що вiн керуватиме цiєю країною. Ставлю на те, що якщо справа взагалi спрацює, генерал Огюст Буланже керуватиме ним. Вiн зробить себе диктатором. Вiн просто такий тип. Вiн здатний i iншi речi теж. Вiн розпусник, наприклад, i крайнiй егоїст. Було б непогано запам'ятати цi речi, синку. Нiк погасив цигарку. Нарештi суть почала вимальовуватися. "Це мiсiя, сер? Я йду проти цього генерала Буланже? Чи принца Аскарi? Обох?"
  Вiн не спитав, чому. Хоук скаже йому, коли буде готовим. Його бос не вiдповiв. Вiн узяв ще один тонкий папiр i якийсь час вивчав його. "Ви знаєте, хто такий полковник Чун Лi?" Це було просто. Полковник Чунь Лi був протилежною особою Хоука у китайськiй контррозвiдцi. Двоє чоловiкiв сидiли на iншому кiнцi свiту один вiд одного i рухали фiгури на мiжнароднiй шахiвницi. "Чун Лi хоче, щоб ти помер", - сказав тепер Хоук. - Цiлком природно. А я хочу, щоб вiн помер. Вiн давно в мене у чорнiй книзi. Я хочу прибрати його з дороги. Тим бiльше, що останнiм часом вiн сильно набирає обертiв - я втратив пiвдюжини хороших агентiв через цей виродок за останнi шiсть мiсяцiв". "Отже, це моя справжня робота", - сказав Нiк.
  "Це так. Убийте для мене цього полковника Чун Лi". "Але як менi пiдiбратися до нього? Так само, як вiн не зможе пiдiбратися до тебе". Посмiшка Хоука була невимовною. Вiн махнув скрученою рукою над усiма речами на своєму столi. "Ось де все це починає прояснюватися, . Принцеса, авантюрист Блекер, два кокнi з перерiзаними ковтками, мертвий майор Олiвейра, всi вони. Нiхто не важливий сам по собi, але все роблять свiй внесок. Нiк Вiн ще не зовсiм зрозумiв, i це зробило його трохи похмурим. павуком iз закритим ротом.
  
  
  Kартер холодно сказав. "Ви забуваєте трьох негрiв, якi побили мене," - I вбили майора. Адже вони теж причетнi до цього? Хоук потер руки вiд насолоди. - О, вони теж... Але не надто важливо не зараз. Вони щось шукали у Блекера, мабуть, i, мабуть, думали, що це в тебе. Принаймнi вони хотiли поговорити з тобою. Нiк вiдчув бiль у ребрах. "Неприємнi розмови". Хоук посмiхнувся. - Це частина твоєї роботи, а, синку? Я просто радий, що ти нiкого не вбив. Щодо майора Олiвейри - дуже шкода. Але цi негри були ангольцями, а майор - португальцем. I вони не хотiли, щоб вiн отримав принцесу. Вони хочуть отримати принцесу для себе.
  - Усi хочуть принцесу, - роздратовано сказав Кiллмайстер. "Будь я проклятий, якщо я розумiю, чому". "Вони хочуть Принцесу i ще щось", - поправив Хоук. "З того, що ви менi сказали, я припускаю, що це був якийсь фiльм. Якийсь фiльм для шантажу - iнше припущення - дуже бруднi кадри. Не забувайте, що вона зробила в Гонконгу. У будь-якому випадку, до бiса". з усiм цим - ми маємо принцесу, i ми збираємося залишити її.
  "Що, якщо вона не спiвпрацюватиме? Ми не можемо її змусити". Яструб виглядав кам'яним: "Не зможу ?
  Нiк сказав "так", вона сказала йому це. Вiн згадав вираз жаху на її обличчi. "Вона гратиме," сказав Хоук. "Тепер йди, вiдпочинь. Перепитай усе, що вам потрiбно. Ви не покинете це мiсце, поки ми не посадимо вас на лiтак до Гонконгу. З Принцесою, звичайно. Ви подорожуватимете як чоловiк i дружина. Зараз я готую вашi паспорти та iншi документи". Кiнмайстер пiдвiвся i потягнувся. Вiн утомився. Це була довга нiч та довгий ранок. Вiн глянув на Хоука. "Гонконг? Це там я повинен убити Чун Лi?" "Нi, не в Гонконгу. У Макао. I саме там Чун Лi повинен тебе убити! Зараз вiн розставляє пастку, це дуже акуратна пастка".
  Я захоплююсь цим. Чун хороший гравець. Але в тебе буде перевага, синку. Ви потрапите в його пастку зi своєю пасткою.
  Кiллмайстер нiколи не був такий оптимiстичний у цих питаннях, як його бос. Можливо, тому, що на кону була його шия. Вiн сказав: "Але це все одно пастка, сер. А Макао практично у нього на задньому дворi". Хоук махнув рукою. - Я знаю. Але є стара китайська приказка - iнодi пастка потрапляє у пастку. "Поки що, синку. Допитай принцесу, як тiльки вона захоче. Один. Я не хочу, щоб ти був там беззахисний. Я дам тобi послухати касету. А тепер iди спати". Нiк залишив його перетасовувати свої документи та крутити сигару у ротi. Були часи, i це було одне з них, коли Нiк вважав свого боса просто чудовиськом. Хоуку не потрiбна була кров - у його венах тек холодоагент. Цей опис пiдходив жоднiй iншiй людинi.
  
  
  
  Роздiл 6
  
  KILLMASTER завжди знав, що Хоук був умiлим та хитрим у своїй складнiй роботi. Тепер, прослухавши плiвку наступного дня, вiн виявив, що старий мав запас поштивостi, здатнiсть висловлювати спiвчуття - хоча це могло бути i псевдоспiвчуттям, - про що Нiк не здогадувався. Не пiдозрював вiн i про те, що Хоук так добре розмовляє португальською. Стрiчка йшла. Голос Хоука був нiжним, таки добродушним. "Nleu nome a David Hawk. Como eo sea name?" Принцеса Морган та Гама. Навiщо питати? Я впевнений, що ви вже знаєте. Твоє iм'я менi нiчого не каже - хто ти, Моллi? Чому мене тримають тут, у полонi проти моєї волi? Ми в Англiї, ви ж знаєте, я посаджу вас усiх у в'язницю за це. Нiк Картер, слухаючи швидкий португальський потiк, усмiхався з прихованим задоволенням. Старий ловив момент. Не схоже, щоб її дух був зламаний. Голос Хоука лився, гладкий, як патока. "Я все поясню свого часу, принцеса та Гама. А поки що, як наяда, якщо ми говоримо англiйською? Я не дуже добре розумiюся на вашiй мовi". - Якщо хочете. Менi однаково. Але ви дуже добре розмовляєте португальською.
  
  "Навiть не так добре, як ви говорите англiйською." Яструб муркотiв, як кiшка, що побачила глибоку тарiлку з густими жовтими вершками. "Обригадо. Я багато рокiв навчалася у школi у Штатах". Нiк мiг уявити, як вона знизує плечима. Стрiчка зашумiла. Потiм голосний трiск. Хоук здирає целофан iз сигари. Хоук: "Як ви ставитеся до Сполучених Штатiв, принцеса?" Дiвчина: "Що? Я не зовсiм розумiю". Хоук: Тодi дозвольте менi сказати так. Вам подобається Сполученi Штати? Чи є у вас там друзi? Як ви вважаєте, Сполученi Штати, враховуючи нинiшнi свiтовi умови, справдi щосили намагаються пiдтримувати мир i добру волю у свiтi? "Дiвчина: "Тодi це полiтика! То ви якийсь секретний агент. Ви з CIA Яструб: Я не з ЦРУ. Дайте вiдповiдь на моє запитання, будь ласка. Для мене, скажiмо, для виконання роботи, яка може бути небезпечною. I добре оплачуваної. Що ви про це думаєте?
  Дiвчина: "Я... я могла б. Менi потрiбнi грошi. I я нiчого не маю проти Сполучених Штатiв. Я не замислювалася про це. Я не цiкавлюся полiтикою. Нiк Картер, який був знайомий з усiма нюансами голосу Хоука, посмiхнувся сухостi у вiдповiдi старого. "Дякую, принцеса. За чесну вiдповiдь, якщо не захоплена. - Я. Ви кажете, що вам потрiбнi грошi? Я випадково знаю, що це так. Вони заблокували вашi кошти в Португалiї, чи не так? дядько, Луїс та Гама, вiдповiдальний за це, чи не так?" Довга пауза. Стрiчка зашумiла. Дiвчина: "Звiдки ти знаєш про все це? Звiдки ти знаєш про мого дядька? Яструб: Я багато знаю про тебе, моя люба. Дуже багато. Тобi довелося нелегко останнiм часом. У тебе були проблеми. У тебе ще проблеми. i постарайтеся зрозумiти.Якщо ви будете спiвпрацювати зi мною та моїм урядом - вам доведеться пiдписати контракт з цього приводу, але вiн буде зберiгатися в секретному сховищi, i тiльки двоє знатимуть про це - якщо ви зробiть це, можливо, я зможу вам допомогти.
  З грошима, iз госпiталiзацiєю, якщо потрiбно, можливо, навiть iз американським паспортом. Ми маємо подумати про це. Але найголовнiше, принцеса, я можу допомогти вам вiдновити самоповагу. Пауза. Нiк очiкував почути у її вiдповiдi обурення. Натомiсть вiн почув втому i покiрнiсть. Здавалося, вона видихається. спробувала уявити її тремтячiй, спраглий випити, або прийняти таблетки, або уколу чогось. Двi медсестри AX, здавалося, добре з нею попрацювали, але це було круто, i, мабуть, було тяжко.
  Дiвчина: "Моя самоповага?" Вона засмiялася. Нiк здригнувся вiд цього звуку. "Моя самоповага давно зникла, мiстере Хоук. Ви здається свого роду чарiвником, але я не думаю, що навiть ви здатнi творити чудеса. Яструб: Ми можемо спробувати, принцеса. Почнемо зараз? Я збираюся задати вам ряд дуже особистих питань. Ти повинен вiдповiсти на них - i ти повинна вiдповiсти на них". Дiвчина: "А якщо нi?"
  Яструб: "Тодi я вживу заходiв, щоб тебе забрав хтось iз тутешнього посольства Португалiї. У Лондонi. Я впевнений, що вони вважали б це за велику послугу. Ви вже давно бентежите свiй уряд, принцеса. Особливо твого дядька в Лiсабонi. щасливий, якби ви повернулися до Португалiї. Тiльки пiзнiше, набагато пiзнiше, Нiк зрозумiв, що тодi сказала дiвчина. Це... це iстота!" Пауза. Яструб чекав. Як дуже терплячий павук. Нарештi, з патокою, що сочиться, Яструб сказав: "Ну що, юна ледi?" Показуючи поразку в голосi, дiвчина сказала: "Добре. Ставте свої питання. Я не хочу, я не повинна бути вiдправлена назад до Португалiї. Мене хочуть помiстити в божевiльню. О, це так не назвуть. Вони назвуть це монастирем або будинком для людей похилого вiку, але це буде притулок. Ставте свої питання. Я не брешу вам. Хоук сказав: "Краще не треба, принцеса. Тепер я буду трохи грубий. Вам буде соромно. Нiчого не вдiєш.
  Ось фото. Я хочу, щоб ви подивилися на нього. Воно було зроблено у Гонконгу кiлька мiсяцiв тому. Як воно до мене потрапило, вас не стосується. Отже, це ваша фотографiя? Шурхiт на стрiчцi. Нiк згадав, що Хоук розповiв про принцесу, яка зробила бруднi фотографiї у Гонконгу. У той час старий нiчого не сказав про те, що насправдi вiн має якiсь фотографiї. Ридання. Вона зараз ламалася i тихо плакала.
  - Так, - сказала вона. "Це я. Я... я позувала для цiєї фотографiї. Я тодi була дуже п'яна". Хоук: "Ця людина китаєць, чи не так? Ви знаєте його iм'я?" Дiвчина: "Нi. Я нiколи не бачила його нi до, нi пiсля. Вiн був... просто людиною, яку я зустрiла у... студiї". Яструб: "Неважливо. Вiн не важливий. Ви кажете, що були п'янi в той час - чи не так, принцеса, що за останнi пару рокiв вас заарештовували за пияцтво не менше дюжини разiв? У декiлькох країнах - Вас заарештовували одного разу у Францiї за зберiгання наркотикiв? я знаю... Менi сказали, що коли я п'ю, я зустрiчаю жахливих людей i роблю жахливi речi.
  Пауза. Звук дихання. Хоук розкурює нову сигару, Хоук перебирає папери на столi. Яструб, з жахливою м'якiстю в голосi: "На цьому все, принцеса... Ми, я думаю, встановили, що ви алкоголiчка, iнодi вживаєте наркотики, якщо не наркоманка, i що зазвичай вважаєтеся жiнкою розбещених вдач. Як ви думаєте, це справедливо?"
  Пауза. Нiк чекав бiльшого плачу. Натомiсть її голос був холодним, терпким, сердитим. Перед лицем приниження Хоука вона збрехала: "Так, чорт забирай, я така. Тепер ви задоволенi?" Яструб: "Моя дорога панночка! У цьому немає нiчого особистого, зовсiм нiчого. У моїй, е-е, професiї я iнодi повинен вникнути в цi питання. Запевняю вас, менi це так само неприємно, як i вам".
  Дiвчина: "Дозвольте менi засумнiватися в цьому, мiстере Хок. Ти закiнчив?" Хоук: "Закiнчив? шантажував?" Довга пауза. Дiвчина: "Я намагаюся спiвпрацювати, мiстере Хоук. Ви повиннi повiрити в це. Я достатньо налякана, щоб не намагатися збрехати. Але щодо Теддi Блекера - це така заплутана i складна операцiя. Я...
  Яструб: Почни iз самого початку. Коли ви вперше зустрiлися iз Блекером? Де? Що трапилося?" Дiвчина: "Спробую. Це було кiлька мiсяцiв тому. Якось уночi я прийшла до нього. Я чула про його клуб, Клуб Дракона, але нiколи там не була. Я мала зустрiтися там iз друзями, але вони не з'явилися. Тож я залишилася з ним наодинцi. Вiн... вiн був жахливим маленьким хробаком, насправдi, але на той момент менi бiльше не було чого робити. Я випила. Я була майже на мiлинi, я запiзнилася, а Теддi випив багато вiскi. Я випила кiлька чарок, i я нiчого не пам'ятаю пiсля цього. Наступного ранку я прокинулася у своєму готелi.
  Яструб: "Блекер накачав тебе наркотиками?" Дiвчина: "Так. Вiн визнав це пiзнiше. Вiн дав менi ЛСД. Я нiколи не приймала його ранiше. Я... я, мабуть, як би поїхала в далеку подорож. Хоук: Вiн знiмав про тебе фiльми, чи не так? Вiдеофiльми. Поки ти був пiд наркотиками?" Дiвчина: "Так. Насправдi я нiколи не бачив цих фiльмiв, але вiн показав менi уривок з кiлькох кадрiв. Вони були... були жахливими.
  Хоук: А потiм Блекер намагався тебе шантажувати? Вiн вимагав грошi за цi фiльми?" Дiвчина: "Так. Його iм'я пасувало йому. Але вiн помилився - у мене не було грошей. Принаймнi не таких грошей. Вiн дуже розчарувався i спершу не повiрив менi. Пiзнiше, звичайно, вiн у це повiрив".
  
  Яструб: "Ти повернулася до клубу Драконiв?" Дiвчина: "Нi. Я бiльше туди не ходила. Ми зустрiчалися в барах, пабах та подiбних мiсцях. Потiм, одного разу вночi, коли я востаннє зустрiчалася з Блекером, вiн сказав, що я маю забути про це. Вiн перестав шантажувати мене зрештою".
  Пауза. Яструб: "Вiн сказав це, так?" Дiвчина: "Я так i думала. Але я не була цьому радий. Насправдi я вiдчував себе гiрше. Цi жахливi мої фотографiї все ще були б у зверненнi - вiн так сказав, чи фактично це зробив". Хоук: "Що саме вiн сказав? що у нього є iншi претенденти на це. Учасники торгiв, готовi платити реальнi грошi. Вiн був дуже здивований, я пам'ятаю.
  Яструб: "I ви нiколи не бачили Блекера пiсля цього?" Пастка! Не потрап на це. Дiвчина: Це вiрно. Я бiльше нiколи його не бачила. Кiллмайстер голосно застогнав.
  Пауза. Яструб, його голос став рiзким: "Це не зовсiм правда, чи не так, принцеса? Хочете переглянути цю вiдповiдь? I пам'ятай, що я говорив про брехню! Вона спробувала обуритися. Принцеса? Тут вiзьмiть їх.
  Дiвчина: "Так. Це мої. Яструб: Не хочеш пояснити, чому на них плями кровi? I не намагайся говорити менi, що вони з'явилися з порiзу на твоєму колiнi. Тодi на тобi не було рукавичок.
  Нiк похмуро глянув на магнiтофон. Вiн не мiг би, навiть якби вiд цього залежало його життя, пояснити своє почуття двоїстостi. Як, чорт забирай, вiн опинився на її боцi проти Хоука. Великий агент AX знизав плечима. Можливо, вона стала такою безмежною, страшенно хворою, безпорадною, розпусною i брехливою.
  Дiвчина: "Ця твоя марiонетка мало що пропускає, правда?
  Яструб, бавлячись: "Марiонетка? Ха-ха, менi доведеться сказати йому про це. Звичайно, це не так. Часом вiн занадто незалежний. Але це не наша мета. Щодо рукавичок, будь ласка?"
  Пауза. Дiвчина уїдливо: "Добре. Я була у Блекера. Вiн був уже мертвий. Вони... понiвечили його. Повсюди була кров. Я намагалася бути обережною, але послизнулася i мало не впала. Я втрималася, але в мене залишилася кров на рукавичках. Я була злякана i розгублена i Я зняла. Я зняла. але забула.
  Хоук: "Чому ти заходив до Блекера рано-вранцi? Що ти хотiла? На що ти могла розраховувати?"
  Пауза. Дiвчина: Я... я справдi не знаю. Зараз у цьому немає особливого сенсу - тепер, коли я протверезiла. Але я прокинулася в дивному мiсцi, менi було дуже страшно, нудно i похмiльно. Я прийняла кiлька пiгулок, щоб залишатися на ногах. Я не знала, з ким я прийшла додому чи, що ми робили. Я не могла згадати, як виглядала ця людина.
  Яструб: Ти була певна, що це так?
  Дiвчина: Не зовсiм впевнена, але коли мене знiмають, то така п'яна зазвичай так i буває. У будь-якому випадку, я хотiла пiти звiдти, доки вiн не повернувся. У мене були дуже великi грошi. Я якось подумала про Теддi Блекера i, гадаю, подумав, що вiн дасть менi трохи грошей, якщо я... якщо я...
  Довга пауза. Хоук: "Якщо ви що?" Нiк Картер подумав: "Нещадний старий виродок! Дiвчина: "Якби я... була з ним мила". Яструб: "Зрозумiло. Але ви дiсталися туди i знайшли його мертвим, убитим i, як ви кажете, понiвеченим. Ви хоч уявляєте, хто мiг його вбити?" Дiвчина: "Нi, зовсiм нi. Напевно, у такого виродка дуже багато ворогiв".
  
  
  Яструб: "Ви бiльше нiкого не бачили навколо? Нiчого пiдозрiлого, нiхто не переслiдував вас i не намагався допитати чи перешкодити вам?" Дiвчина: "Нi. Я нiкого не бачила. Я особливо не дивилася - я просто втекла так швидко, як тiльки могла. Я просто втекла". Яструб: "Так. Ти побiгла назад до "Прiнс-Гейл", туди, звiдки щойно пiшла. Чому? Я дiйсно не розумiю, Принцеса. Чому? Вiдповiдай менi."
  Пауза. Продовження схлипування. Дiвчина, подумав Нiк, зараз майже на межi. Дiвчина: "Спробую пояснити. Одне - у мене було достатньо грошей, щоб заплатити за таксi назад у Прiнс-Гейл, а не в мою квартиру. Iнше - я намагаюся, розумiєте, - боюся моєї почту - я боюся їх i не хотiла сцени - але я вважаю, що справжня причина була в тому, що я в тому, що я в тому, що я в тому, що я в тому, що я в тому, що я в тому, що я в тому, що я в тому, що я була в тому, що я в тому, що я була в тому, що я справдi була в тому, що я справдi була в тому, що я тепер була в тому, що я справдi була в тому! Будь-який, хто б вiн не був, забезпечив би менi алiбi.
  Яструб, невблаганно: "I ти була готова на все - твоє слово, я вiрю, ти була готова бути милим iз незнайомцем. В обмiн на грошi i, можливо, алiбi?"
  Пауза. Дiвчина: Д-так. Я була готова до цього. Я вже робила це ранiше. Зiзнаюся. Я визнаю все. наймiть мене зараз". Яструб, щиро здивований: "О, моя дорога юна ледi. Звичайно, я маю намiр найняти вас. Тi чи iншi якостi, якi ви тiльки що згадали, - це тi якостi, якi роблять вас дуже придатними для моєї, е-е, сфери дiяльностi, ти втомилася, принцеса, i трохи нездорова. Ще хвилинку, i я вiдпущу вас. Тепер, коли ви повернулися до Прiнс-Гейта, агент португальського уряду спробував ..... вас. Ми називатимемо це так. Чи знаєте ви цього чоловiка? Дiвчина: Нi, не його iм'я. Я погано знала його ранiше, бачила кiлька разiв. Тут, у Лондонi. Вiн стежив за мною. Менi довелося бути дуже обережним. За цим стоїть мiй дядько, я так гадаю. Рано чи пiзно, якби ви не спiймали мене першим, вони викрали б мене i якимось чином контрабандою вивезли з Англiї. Мене б вiдвезли до Португалiї та помiстили до притулку. Я дякую вам, мiстере Хоуку, за те, що ви не дозволили їм отримати мене. Не має значення, хто ти i що я повинен зробити, це буде краще, нiж це?
  Кiллмайстер пробурмотiв: "Не став на це, мила". Хоук: "Я радий, що ти бачиш це таким чином, моя дорога. Це не зовсiм несприятливий початок. Просто скажи, що ти пам'ятаєш прямо зараз про людину, яка вiдвезла тебе додому з Дипломата? Людина, яка врятувала тебе вiд португальського агента?"
  Дiвчина: Я взагалi не пам'ятаю, щоби була в "Дипломатi". Не в останню чергу. Все, що я пам'ятаю про цю людину, про твою марiонетку, це те, що вiн здавався менi великим i досить гарним чоловiком. саме те, що вiн робив зi мною. Я думаю, що вiн мiг бути жорстоким. Це все - я була надто хвора, щоб помiтити?
  Хоук: "Ти чудово впоралася. Непоганий опис, наскiльки це можливо. Але на вашому мiсцi, принцеса, я б не став знову вживати це слово "марiонетка". Ви працюватимете з цим джентльменом. Ви разом поїдете в Гонконг i, можливо, в Макао. Ви будете мандрувати як чоловiк i дружина. Ви будете мандрувати як чоловiк i дружина. вами. Правду кажучи, вiн матиме над вами владу над життям чи смертю. Або що, у вашому випадку, ви, здається, думаєте, гiрше за смерть. Пам'ятайте, Макао - португальська колонiя. Одна зрада з вашого боку, i вiн видасть вас за хвилину. Нiколи не забувайте про це". Її голос тремтить: "Я розумiю. Я сказала, що працюватиму, чи не так... Я боюся. Я з жахом.
  Яструб: "Ти можеш йти. Дзвони медсестрi. I спробуй взяти себе в руки, принцеса. У тебе є ще доба, не бiльше. Складiть список речей, якi вам потрiбнi, одяг, що завгодно, i всi вони будуть забезпеченi... Потiм ви, пiдiйдете до вашого готелю." За цим стежитимуть. Звук стiльця, що вiдсувається.
  Хоук: "Ось, ще одне. Не могли б ви пiдписати контракт, про який я згадував? Прочитайте, якщо хочете. Це звичайна форма, i вона пов'язує вас тiльки для цiєї мiсiї. Ну от. Прямо на тiй лiнiї, де я поставив хрест". Подряпини пера. Вона не спромоглася прочитати його. Дверi вiдчинилися, i тупiт важких крокiв, коли увiйшла одна з матрон AX.
  Яструб: "Я ще поговорю з тобою, Принцеса, перш нiж пiти. До побачення. Постарайся трохи вiдпочити. Дверi зачиняються.
  
  Яструб: Ось так, Нiк. Краще уважно вивчiть цю стрiчку. Вона пiдходить для цiєї роботи - бiльш пiдходить, нiж ви думаєте зараз, - але якщо вона вам не потрiбна, вам не потрiбно її брати. Але я сподiваюся, що ви це зробите. Я граю в здогад, i якщо моя здогад вiрна, Принцеса - наш козир у рукавi. Я пошлю по тебе, коли захочу. Не завадить трохи потренуватись на стрiльбищi. Я припускаю, що там, на таємничому Сходi, все буде дуже тяжко. Побачимося...
  
  Кiнець стрiчки. Нiк натиснув RWD i стрiчка закрутилася. Вiн закурив сигарету i дивився на неї. Яструб постiйно його дивував; межi характеру старого, глибина його iнтриг, фантастичне знання, основа i суть його хитромудрого павутиння - все це залишило у Кiллмайстра дивне почуття смирення, майже неповноцiнностi. Вiн знав, що коли настане день, вiн повинен буде зайняти мiсце Хоука. Вiн також знав, що не може його замiнити. Хтось постукав у дверi кабiнки Нiка. Нiк сказав: "Заходьте". Це був Том Боксер, який постiйно десь ховався. Вiн посмiхнувся до Нiка. "Карате, якщо завгодно". Нiк усмiхнувся у вiдповiдь: "Чому б i нi? Принаймнi, ми можемо працювати в потi чола. Зачекайте хвилину."
  
  Вiн пiдiйшов до столу i взяв Люгер у кобурi. Думаю, сьогоднi я ще трохи пострiляю. Том Боксер глянув на Люгер. - Найкращий друг людини. Нiк усмiхнувся i кивнув. Вiн провiв пальцями по блискучому прохолодному стволу. Це було страшенно правильно. Нiк почав здогадуватися про це. Стовбур "Люгера" тепер був холодний. Незабаром вiн розжариться до червоного.
  
  
  
  Роздiл 7
  
  Вони летiли на BOAC 707, пройшовши довгий шлях iз зупинкою в Токiо, щоб дати Хоуку час урегулювати деякi питання в Гонконгу. Дiвчина бiльшу частину шляху спала, а коли не спала, була похмура i небалакуча. Їй надали новий одяг i багаж, i вiн виглядав тендiтним i блiдим у костюмi з легкого фаю зi спiдницею помiрної довжини. Вона була слухняна та пасивна. Її єдиний спалах досi був, коли Нiк вiв його на борт лiтака в наручниках, їх зап'ястя були пов'язанi, але прихованi плащем. Наручники були надiтi не тому, що вони боялися, що вона втече, вони були страховкою вiд того, що принцесу схоплять в останнiй момент. Коли Нiк одягнув наручники в лiмузинi, який доставив їх у лондонський аеропорт, дiвчина сказала: "Ти не зовсiм лицар у сяючих обладунках", то Кiллмайстер усмiхнувся їй. Це треба зробити... Ходiмо, принцеса?" Перш нiж вони пiшли, Нiк провiв пiд замком зi своїм босом бiльше трьох годин. Тепер, у годинi їзди вiд Гонконгу, вiн дивився на сплячу дiвчину i думав, що бiлява перука, хоча i радикально змiнив її останнiй вигляд. , Не зробив нiчого, що могло б i могло б i мiг би i зробив. Девiдом Хоком...
  Коли Нiк увiйшов в офiс свого боса, той сказав: "Все починає чудово вставати на свої мiсця", - "Як китайськi коробки. Мабуть вони в нiй", - здивувався Кiллммтер i подивився на нього. Вiн, звичайно, думав про це - у нашi днi завжди доводиться шукати китайських комунiстiв у всьому, але вiн не пiдозрював, наскiльки червонi китайцi могли засунути свої довгi пальцi в цей конкретний пирiг. Хоук iз добродушною усмiшкою вказав на якийсь документ, у якому явно мiстилася свiжа iнформацiя.
  "Генерал Огюст Буланже зараз в Макао, ймовiрно, для зустрiчi з Чунь Лi. Вiн також хоче зустрiчi з вами. I йому потрiбна дiвчина. Я сказав вам, що вiн розпусник. Конг, i це спровокувало його. Тепер у нього є фiльм Блекера. Вiн дiзнається дiвчину i захоче, щоб вона була частина. необроблених алмазiв з його рук.
  Нiк Картер тяжко сiв. Вiн дивився на Хоука, закурюючи цигарку. "Ви занадто поспiшайте для мене, сер. Китайське золото матиме сенс, але як щодо необроблених алмазiв?" "Все просто, як тiльки ви знаєте. Ось де принц Аскарi i Буланже отримують усi грошi, щоб боротися з португальцями. Ангольськi повстанцi роблять набiги в Пiвденно-Захiдну Африку i крадуть необробленi алмази. Вони навiть знищили деякi португальськi алмазнi копальнi. У самiй Анголi. у них у руках перше повстання тубiльцiв, i на даний момент вони програють. Кiллмайстер знав, що це дурне питання, але все ж поставив його. "Якого бiса китайцям потрiбнi необробленi алмази?" Хоук знизав плечима. - "Комунiстична економiка не схожа на
  нашу, їм потрiбнi дiаманти, як їм потрiбний рис. Вони мають кути, природно. Загальнi проблеми, наприклад. Ще одна приманка та важелi. Вони можуть змусити цього Буланже та принца Аскарi танцювати пiд їхню дудку.
  Йому бiльше нема куди продавати необробленi алмази! Це жорсткий, суворо контрольований ринок. Запитайте будь-якого дилера, наскiльки складно та небезпечно заробляти на життя продажем дiамантiв на умовах фрiлансу. Ось чому Буланже та Аскарi хочуть, щоб ми були у справi. Iнший ринок. Ми завжди можемо поховати їх у Форт-Ноксi разом iз золотом. Кiлмайстер кивнув. "Зрозумiло, сер. Ми пропонуємо генералу та принцу Аскарi бiльш вигiдну угоду за їхнi необробленi алмази, i вони пiдставляють для нас полковника Чун Лi".
  Для мене, - Хоук тицьнув сигарою в рот, це так. - Частково. Буланже, звичайно, щурий тип. Граємо обома кiнцями проти середини. Якщо ангольське повстання увiнчається успiхом, вiн планує перерiзати горло Аскарi та захопити владу. Щодо принца Аскарi я не впевнений - нашi вiдомостi про нього трохи мiзернi. Наскiльки я його розумiю, вiн iдеалiст, чесний i добрий. Може простак, може нi. Я просто не знаю. Але ви вловили iдею, я сподiваюся. Я кидаю тебе в справжнiй акулячий басейн, синку.
  Кiллмайстер погасив цигарку i закурив ще одну. Вiн почав ходити маленьким офiсом. Бiльше, нiж зазвичай. - Так, - погодився Хоук. Вiн не був обiзнаний з усiма аспектами справи Блекера i сказав це зараз, з деякою гарячiстю. Вiн був чудово навченим агентом i найкраще справлявся зi своєю вбивчою роботою - у буквальному значеннi - нiж будь-яка людина у свiтi. Але вiн ненавидiв палицi у колесах. взяв сигару, поклав ноги на стiл i почав викладати з виглядом людину, яка насолоджується собою. Яструб любив заплутанi головоломки. "Досить просто син мiй. Деякi з цих здогадок, але я б поставив на це. Блекер почав накачувати принцесу наркотиками i шантажувати її брудними фiльмами. Нiчого бiльше. Вiн виявляє, що вона зламалася. Так не пiде. Але вiн також якимось чином дiзнається, що вона
  має цього дуже важливого дядька, Луїса де Гаму, у Лiсабонi. Кабiнет мiнiстрiв, грошi, справи. Блекер вважає, що вiн багато отримає. "Я не знаю, як Блекер це влаштував, можливо, клiп iз фiльму, поштою або, можливо, за особистим контактом. У будь-якому випадку, цей дядько зiграв розумнiше i попередив португальську розвiдку. Щоб уникнути скандал. Особливо через те, що її дядько займає високе становище в урядi.
  Справа з Проф'юмо, пам'ятаєте, мало не скинув британський уряд - i наскiльки важливим це може стати? . У принца Аскарi, повстанцiв, є шпигуни в Лiсабонi. Вони дiзнаються про фiльм i про те, що задумав Блекер. Вони розповiдають Аскарi, i, звiсно, генерал Буланже дiзнається про це. "Принц Аскарi вирiшує вiдразу, як вiн може використовувати плiвку., Вiн може шантажувати португальський уряд, взагалi влаштувати скандал, можливо, звалити цей уряд. А.Б. який допомагає повстанцям, через своїх чорношкiрих людей у Лондонi. "Але генерал Буланже, я ж казав вам, що вiн грає iншу руку, вiн хоче i дiвчину. Вiн хоче цю дiвчину, тому що вже бачив її фотографiї ранiше, i вiн закохався в неї; вiн хоче фiльм, тому вiн буде в нього, а Аскарi не матиме.
  Але вiн не може боротися з ангольськими повстанцями, у нього немає своєї органiзацiї, тому просить допомоги у своїх китайських друзiв. Вони пiдкоряються та дають йому використовувати загiн бойовикiв у Лондонi. Китайцi вбили Блекер i цих двох кокнi! Спробували зробити це схожим на секс розбирання. Генерал Буланже отримав фiльм чи скоро отримає, i тепер йому потрiбна дiвчина особисто. Вiн чекає на вас в Макао зараз. Тебе та дiвчину. Вiн знає, що вона у нас. Я сказав тобi приблизну угоду: ми вiддамо йому дiвчину i купимо кiлька дiамантiв, i вiн пiдставить Чунь Лi для тебе. - Чи вiн пiдставить мене замiсть Чун Лi? - Хоук скривився, все може бути сином.
  
  Засвiтилися вогнi англiйською, французькою та китайською мовами: "Пристебнiть ременi безпеки - не курити". Вони наближалися до аеропорту Кай Так. Нiк Картер штовхнув сплячу принцесу лiктем i сказав пошепки: "Прокинься, моя прекрасна дружина. Ми майже бiля мети".
  Вона насупилась. - Тобi обов'язково використати це слово? Вiн насупився. "Сперечаємося, що знаю. Це важливо, i пам'ятайте про це. Ми мiстер i мiсiс Пранк Меннiнг, Буффало, Нью-Йорк. Молодята. Медовий мiсяць у Гонконгу". Вiн усмiхнувся. "Ти добре задрiмала, люба?" Йшов дощ. Коли вони вийшли з лiтака i попрямували до митницi, повiтря було теплим i вологим. Нiк, цього разу, не був особливо радий повернутися до Гонконгу. Вiн мав дуже неприємне передчуття з приводу цiєї мiсiї. Небо не заспокоювало його. Один погляд на похмурi хмари, i вiн зрозумiв, що штормовi сигнали звучатимуть над Вiйськово-морською верф'ю на островi Гонконг. Можливо, просто шторм - можливо, щось легше. Сильний вiтер. Був кiнець липня, перехiд у серпень. Тайфун був можливим. Але тодi все було можливе у Гонконгу. Митниця пройшла гладко, оскiльки Нiк зараз пронiс "люгер" та "стилет". Вiн знав, що його добре прикривають спiвробiтники AX, але не намагався їх виявити. Марно в будь-якому випадку. Вони знали свою роботу. Вiн також знав, що його прикривають люди генерала Буланже. Можливо, i люди полковника Чун Лi також. Вони були б китайцями, i їх неможливо було б виявити у вiдкритому громадському мiсцi. Йому було наказано вiдправитися в готель "Блю Мандарiн" у Вiкторiї. Там вiн мав сидiти i чекати, доки генерал Огюст Буланже не вийде на зв'язок. Хоук запевнив його, що довго чекати не доведеться. Це було таксi "Мерседес" зi злегка погнутим крилом та маленьким блакитним хрестом, намальованим крейдою на бiлiй шинi. Нiк пiдштовхнув дiвчину до нього. Водiєм був китаєць, якого Нiк нiколи ранiше не бачив. Нiк сказав: "Ви знаєте, де знаходиться бар Rat Fink?" - Так, сер. Пацюки збираються там. Нiк притримав дверi для дiвчини. Його очi зустрiлися з очима таксиста. "Якого кольору щури?"
  
  "У них багато квiтiв, мiстере. У нас є жовтi щури, бiлi щури i зовсiм недавно у нас з'явилися чорнi щури". Кiллмайстер кивнув i зачинив дверi. "Добре. Вирушайте в "Синiй мандарин". Їдь повiльнiше. Я хочу подивитися мiсто". Коли вони вiд'їхали, Нiк знову надiв наручники на принцесу, пов'язуючи її iз собою. Вона глянула на нього. "Для твого ж добра, - сказав вiн їй хрипко. - Багато людей цiкавляться тобою, принцеса". У його думках Гонконг не мiг зберегти для неї багато приємних спогадiв. Тодi вiн помiтив Джоннi Уайза Гая i на мить забув про дiвчину. Джоннi вiв маленький червоний MG, i вiн тримався в пробцi, три машини позаду таксi.
  Нiк закурив сигарету i замислився. Джоннi не дуже тонко стежив за собою. Джоннi знав, що Нiк його знає - колись вони були квазi-друзями, як у Штатах, так i в усьому свiтi, - i тому Джоннi знав, що Нiк негайно помiтив його. Здавалося, йому було байдуже. Це означало, що його робота полягала в тому, щоб просто з'ясувати, де Нiк та дiвчина Я залишився. Кiллмайстер вiдсунувся, щоб побачити у дзеркалi червоний автомобiль. Джоннi вже залишив за п'ятьма машинами. Якраз перед тим, як вони дiстануться того порому, вiн знову наблизиться.
  Вiн не ризикував би бути пiдрiзаним на поромi. Нiк похмуро посмiхнувся. Як, чорт забирай, Джоннi Розумник (iм'я змiнено) збирався уникнути зустрiчi з Нiком на поромi? Сховатись у чоловiчому туалетi? Джоннi - Нiк не мiг згадати його китайське iм'я - народився в Бруклiнi i закiнчив CONY. Нiк чув тисячi iсторiй про те, яким божевiльним вiн був природженим задирою, який може бути людиною чи паршивою вiвцею. У Джоннi кiлька разiв були неприємностi з копами, вiн завжди перемагав, i згодом вiн став вiдомий як Джоннi Розумник через свою легковажну, зухвалу i всезнайську поведiнку. Нiк, курячи i розмiрковуючи, нарештi згадав те, що хотiв. Останнє, що вiн чув, це те, що Джоннi керував приватним детективним агентством у Гонконгу.
  Нiк сумно посмiхнувся. Хлопець був його оператором, все гаразд. Джоннi знадобилося багато потужної магiї або грошей, щоб отримати лiцензiю. Але вiн зрозумiв. Нiк не зводив очей з червоного MG, коли вони почали вливатись у щiльний рух на Коулунi. Джоннi Уайз Гай знову рушив уперед, вiдстаючи тепер лише на двi машини. Кiллмайстер ставив питання, що решта учасникiв параду: китайцi Буланже, китайцi Чун Лi, китайцi Хоука - цiкаво, що вони все зробили б з Джоннi Уайза. Нiк усмiхнувся. Вiн був радий бачити Джоннi, радий, що той почав дiяти. Це може бути простий спосiб отримати деякi вiдповiдi. Зрештою, вони з Джоннi були старими друзями.
  
  Посмiшка Нiка стала трохи похмурою. Джоннi може спочатку не побачити цього, але вiн прийде до тями. "Блакитний мандарин" був розкiшним шикарним готелем на Квiнс-роуд з видом на гоночну трасу Хепi-Веллi. Нiк зняв наручники з дiвчини в машинi i поплескав її по руцi. Вiн усмiхнувся i вказав на слiпучо-бiлу висотну будiвлю, блакитний басейн, тенiснi корти, сади та густi заростi сосен, казуарини та китайського баньяна. Своїм найкращим голосом медового мiсяця вiн сказав: "Хiба це не прекрасно, люба? Щойно зроблено на замовлення для нас". Невпевнена посмiшка торкнулася куточку її повного червоного рота. Вона сказала: "Ти виставляєш себе дурнем, чи не так?" Вiн мiцно взяв її за руку. "Все у деннiй роботi," сказав вiн їй. "Пiшли, принцеса. Ходiмо до раю. За 500 доларiв на день - Гонконг, тобто". Вiдкривши дверi таксi, вiн додав: "Знаєш, я вперше бачу, як ти посмiхаєшся вiдколи ми покинули Лондон?" Посмiшка трохи розширилася, зеленi очi вивчали його. - Можна, чи не можна менi якнайшвидше випити? Тiльки... щоб вiдсвяткувати початок нашого медового мiсяця... - Подивимося, - коротко сказав вiн. - Ходiмо. червоний MG. Синiй "хаммер" iз двома чоловiками зупинився на Квiнс-роуд. Нiк дав таксисту короткi iнструкцiї та вiдвiв дiвчину у вестибюль, не вiдпускаючи її руки, коли перевiряв їхнє бронювання в готелi.
  
  Вона слухняно стояла, опустивши очi велику частину часу, добре граючи свою роль. Нiк знав, що кожен чоловiчий погляд у вестибюлi оцiнював її довгi ноги та сiдницi, тонку талiю, гарнi повнi груди. Ймовiрно, вони заздрили йому. Вiн нахилився, щоб торкнутися губами її гладкої щоки. З абсолютно незворушним виразом обличчя i досить голосно, щоб його почув спiвробiтник IT-вiддiлу, Нiк Картер сказав: "Я так люблю тебе, люба. Я не можу вiдiрвати вiд тебе рук". Куточком гарного червоного рота, тихо, вона сказала: "Ти дурна марiонетка!"
  Клерк усмiхнувся i сказав: "Весiльний номер готовий сер. Взяв на себе смiливiсть надiслати квiти. Сподiваюся, вам сподобається ваше перебування у нас, мiстер i мiсiс Меннiнг. може ..." Нiк обiрвав його, швидко подякувавши, i провiв дiвчину до лiфта, iдучи за двома хлопчиками з їх. Через п'ять хвилин у шикарному номерi, прикрашеному магнолiями i дикими трояндами, дiвчина сказала: "Я дiйсно думаю, що заслужила випивку, як скажеш?" Нiк глянув на свiй наручний годинник AX. Вiн мав щiльний графiк, але для цього знайдеться час. Вiн мав на цей час. Вiн штовхнув її на диван, але не обережно. Вона дивилася на нього здивовано, надто здивована, щоб показати обурення. Кiллмайстер використовував свiй грубий голос. Голос, який дiяв як холод смертi на деяких iз найжорсткiших його клiєнтiв у свiтi.
  - Принцеса та Гама, - сказав вiн. "Давайте закуримо. Розберiться в кiлькох речах. Перше - випивки не буде. Нi, повторюю, не буде випивки! Нiяких наркотикiв! Ви робитимете те, що вам кажуть. Точно. Сподiваюся, ви розумiєте, що я не жартую. не... я не хочу займатися з вами фiзичними вправами". Зеленi очi були кам'яними, i вона люто спалахнула на нього, а рот перетворився на тонку червону смужку. "Ти... ти марiонетка! Ти в цьому все, що ти - м'язистий чоловiк. Велика безглузда мавпа. Тобi подобається зневажати жiнками, чи не так? Ти не Божий подарунок дамам?"
  Вiн стояв над нею, дивлячись униз, його очi твердi, як агати. Вiн знизав плечима. "Якщо ти збираєшся закотити iстерику, - сказав вiн їй, - закочуй її зараз. Поспiшай". Принцеса вiдкинулася на спинку дивану. Спiдниця з фаю задерлася, оголюючи панчохи. Вона глибоко зiтхнула, посмiхнулась i вип'ятила йому груди. - Менi треба випити, - промуркотiла вона. "Це було давно. Я... я буду жахливо добра до тебе, жахливо добра до тебе, якщо ти тiльки дозволиш менi..."
  З безстороннiстю, з посмiшкою, яка не була нi жорстокою, нi доброю, Кiллмайстер вдарив її прекрасне обличчя. У кiмнатi пролунала ляпас, i на її блiдiй щоцi залишилися червонi плями. Принцеса стрибнула на нього, дряпаючи його обличчя нiгтями. плюнула на нього. Йому це сподобалося. Вона мала багато смiливостi. Швидше за все, вона їй знадобиться. Коли вона була виснажена, вiн сказав: "Ти пiдписала контракт. Ти будеш вiдповiдати цьому протягом усiєї мiсiї. Пiсля цього менi все одно, що ти робиш, що з тобою вiдбувається. Ти всього лише найнята "пiао", i не важничай зi мною. Роби свою роботу i тобi добре заплатять. Не зробиш цього, i я здам тебе, i я здам. клацнув пальцями.
  При словi "пiао" вона побiлiла як смерть. Це означало "собаку" найгiршу, найдешевшу з повiй. Принцеса повернулася до дивана i тихенько заплакала. Картер знову глянув на годинник, коли пролунав стукiт у дверi. Приблизно час. Вiн упустив двох бiлих чоловiкiв, великих, але якось непоказних. Це могли бути туристи, бiзнесмени, урядовi клерки будь-хто. Це були спiвробiтники AX, доставленi з Манiли Хоуком. На той момент персонал AX в Гонконгу був досить зайнятий. Один iз чоловiкiв нiс невелику валiзу. Вiн простяг руку, сказавши: "Престон, сер. Пацюки збираються. Нiк Картер вiдповiдно кивнув.
  Iнша людина, що представилася як Дiкенсон, сказав: "Бiлi та жовтi, сер. Вони всюди". Нiк спохмурнiв. - Жодних чорних щурiв? Чоловiки обмiнялися очима. Престон сказав: "Нi, сер. Якi чорнi щури. Чи мають вони бути?" Зв'язок нiколи не був iдеальним, навiть у AX. Нiк сказав їм забути про чорних пацюкiв. Вiн мав свої уявлення про це. Престон вiдкрив свою валiзу i почав готувати невеликий радiопередавач. Нiхто з них не звернув уваги на дiвчину на диванi. Тепер вона перестала плакати i лежала, закопавшись у подушки.
  Престон перестав поратися зi своїм спорядженням i подивився на Нiка. "Як скоро ви хочете зв'язатися з вертольотом, сер?" "Поки що нi. Я нiчого не можу зробити, поки менi не подзвонять або не надiшлють повiдомлення. Вони повиннi знати, що я тут. Людина на iм'я Дiкенсон усмiхнувся. "Вони повиннi знати, сер. Ви супроводжувалися справжньою кавалькадою з аеропорту. Два автомобiлi включаючи китайський. Вони, здавалося, стежили один за одним, а також за вами. I, звичайно ж, Джоннi Розумник. Кiллмайстер схвально кивнув головою. - Ти його теж послав? Ви випадково не знаєте його погляду на це?" Обидва чоловiки похитали головами. "Поняття не маю, сер. Ми були дуже здивованi, побачивши Джоннi. Може, це якось пов'язане з чорними пацюками, про якi ви питали? - Можливо. планую дiзнатися. Я знаю Джоннi багато рокiв тому... Задзвонив телефон. Нiк пiдняв руку. "Мабуть вони, вiн узяв слухавку: "Так?" Френк Меннiнг? Молодий? Це був ханьський високий голос, який розмовляв прекрасною англiйською. Нiк сказав: - Так. Це Френк Меннiнг.
  
  
  
  
  Їх довго хотiли обдурити цим прийомом. Що й слiд було чекати. Мета полягала в тому, щоб зв'язатися з генералом Буланже, не попередивши владу Гонконгу чи Макао. як цiкаво, так i вигiдно вiдвiдати Макао у свiй медовий мiсяць, одразу. Без витрачання часу. Судно на пiдводних крилах прийде туди з Гонконгу лише за сiмдесят п'ять хвилин. Якщо хочете, ми органiзуємо транспорт". Я, тримаю парi що ви згоднi! Нiк сказав: "Я сам органiзую транспорт. I я не думаю, що встигну сьогоднi. Вiн глянув на годинник. Чверть другої. Голос став рiзким. "Мабуть, сьогоднi! Не можна втрачати час". "Нi. Я не можу прийти." "Тодi сьогоднi ввечерi?" "Можливо, але це буде пiзно." Нiк посмiхнувся у слухавку. Вночi було краще. Йому була потрiбна темрява для того, що потрiбно було зробити в Макао. "Дуже пiзно. Ну тодi. На вулицi Руа-дас-Лорчас є готель "Знак Золотого Тигра". Ви повиннi бути там у Годину Щура. З товаром. Це зрозумiло? З товаром - її дiзнаються."
  - Я розумiю. - Приходь один, - сказав голос. - Тiльки вдвох iз нею. Якщо ви цього не зробите або якщо буде якийсь обман, ми не можемо вiдповiдати за вашу безпеку". "Ми будемо там", - сказав Картер. Вiн повiсив трубку i повернувся до двох оперативникiв AX. "Це буде так. Включи рацiю, Престоне, i приведи сюди цей вертолiт. Швидко. Тодi накажiть почати пробку на Квiнс-роуд. - Так, сер! - Престон почав поратися з передавачем. Нiк подивився на Дiкенсона. Я забув. - Одинадцятої ночi, сер.
  У вас є наручники? Дiкенсон виглядав трохи переляканим. - Наручники, сер? Нi, сер. Я не думав - я маю на увазi, що менi не сказали, що в цьому буде потреба. Кiллммтер кинув свої наручники чоловiковi та кивнув дiвчинi. Принцеса вже сидiла, її очi були червонi вiд слiз, але виглядала крутою i вiдчуженою. Нiк мiг би посперечатися, що вона не багато втратила. "Вiдведiть її на дах, - скомандував Нiк. - Залиште її багаж тут. У будь-якому випадку це всього лише показуха. Ти можеш зняти наручники, коли посадиш її на борт, але уважно за нею доглядай. Вона товар, i ми повиннi бути в змозi показати це. Якщо ми цього не зробимо, вся угода зiрветься тихо. " голосом вона сказала: "Можна менi хоча б одну чарочку, будь ласка?" Тiльки одну?
  Нiк похитав головою Дiкенсону. "Нiчого. Абсолютно нiчого, якщо я не скажу. I не дозволяй їй обдурити тебе. Вона постарається. У цьому вона дуже мила". Принцеса схрестила ноги з нейлоновою слизькою, оголюючи велику довжину панчiх i бiлу плоть. Дiкенсон усмiхнувся i Нiк. - Я щасливий у шлюбi, сер. Я також працюю над цим. Не турбуйтесь. Престон тепер говорив у мiкрофон. "Сокира-Один до Прядильника-Один. Почати мiсiю. Повторити - почати завдання. Ти чуєш мене, Прядильник-Один?" Бляшаний голос прошепотiв у вiдповiдь. "Це Прядильник-Один для Сокири-Один. Я вас зрозумiв. Вiлко. Зараз виходить. Кiллмайстер коротко кивнув Дiкенсону. "Добре. Пiднiми її туди швидко. Добре, Престоне, почни пробку. Ми не хочемо, щоб нашi друзi йшли за цим вертольотом. Престон подивився на Нiка. "Ви думали про телефони?" "Звичайно, чорт забирай! Ми повиннi ризикнути. Але телефони вимагають часу, а звiдси до району Сьюксi Вонг всього три хвилини. "Так, сер". Престон знову почав говорити в мiкрофон. Пункти. Операцiя "Заварка" почалася. Повторiть - операцiя "Заварка" почалася. дiвчину без наручникiв на дах готелю. Вертолiт AX просто спустився вниз. Великий плоский дах Blue Mandarin став iдеальним посадковим майданчиком.
  
  Вертолiт пiдвiвся, нахилившись, його ротори, що оберталися, вiдкидали хмару пилу i частинок даху в обличчя Картеру. Потiм вiн зник, гучний мотоциклетний звук затих, коли вiн пiшов на пiвнiч, прямуючи до району Ван Чай i джонцi, що чекала там. Нiк усмiхнувся. Глядачi, всi вони, вже мали потрапити в першу велику пробку, жахливу навiть за гонконзькими мiрками. Принцеса буде на борту джонки за п'ять хвилин. Вони не збиралися робити їм багато гарного. Вони втратили її. Їм потрiбен час, щоб знайти її знову, а часу вони не мали. Якийсь час Кiллмайстер стояв, дивлячись на жваву бухту, бачачи згрупованi будiвлi на Коулунi та зеленi пагорби Нових Територiй, що височiли на задньому планi. У гаванi стояли американськi вiйськовi кораблi, а урядовi пiрси швартувалися британськi вiйськовi кораблi. Пороми носилися туди-сюди, як шаленi жуки. Подекуди, як на островi, так i в Коулунi, вiн бачив чорнi шрами вiд недавнiх пожеж. Нещодавно були заворушення. Кiллмайстер обернувся, щоб покинути дах. Вiн теж мав не так багато часу. Наближалася Година Щура. Треба було багато зробити.
  
  
  
  
  Роздiл 8
  
  
  Офiс ДЖОННI УАЙЗА знаходився на третьому поверсi старої будiвлi на вулицi Айс-Хаус, неподалiк Коннот-роуд. Це був район маленьких магазинiв та магазинчикiв-затишних куточкiв. На сусiдньому даху нитки локшини сохли на сонцi, як бiлизна, а бiля входу в будинок стояла пластикова пiдставка для квiтiв i на дверях була потьмянiла мiдна табличка з написом: "Джон Хой, приватне розслiдування". Хой, звичайно. Дивно, що це вилетiло з його голови. Але ж Джоннi називали Розумником з того часу, як Картер познайомився з ним. Нiк швидко i безшумно пiднявся сходами. Якщо Джоннi був усерединi, вiн хотiв застати його зненацька. Джоннi мав так чи iнакше вiдповiсти на деякi запитання. Легкий чи важкий шлях. На дверях з матового скла було написано iм'я Джона Хоя англiйською та китайською мовами. Нiк слабо посмiхнувся китайським iєроглiфам - китайською було важко висловити розслiдування. Джоннi використовував Тел, який, крiм вiдстеження та розслiдування, також мiг ухилятися, просувати чи пiдштовхувати. Це означало багато iншого. Деякi з них можуть бути прочитанi як подвiйний хрест.
  Дверi були прочиненi. Нiк виявив, що це йому не подобається, тому вiн
  вiдчинив плащ, розстiбаючи "Люгер" у кобурi нового типу "АХ", якою вiн користувався останнiм часом. Вiн махнув рукою, щоб штовхнути дверi, коли почув звук води, що бiжить. Нiк штовхнув дверi, швидко ковзнув усередину, зачинив дверi, притулившись до них спиною. Вiн одним швидким поглядом окинув єдину маленьку кiмнату та її вражаючий вмiст. Вiн вихопив "люгер" iз кобури, щоб прицiлитися у високого чорношкiрого чоловiка, який мив руки в туалетi в кутку. Чоловiк не обернувся, але очi зустрiлися з очима агента AX у брудному дзеркалi над чашею. "Залишайся на мiсцi", сказав Нiк. "Жодних рiзких рухiв i тримати руки на увазi".
  Вiн потягнувся за собою i замкнув дверi. Очi - великi янтарнi очi - дивилися на нього у дзеркало. Якщо людина була стривожена або налякана, вона не показувала цього. Вiн з повним спокоєм чекав наступного кроку Нiка. Нiк, направивши "люгер" на чорношкiрого, зробив два кроки до столу, за яким сидiв Джоннi Розумник. Рот Джоннi був вiдкритий, i з куточка випливав струмок кровi. Вiн дивився на Нiка очима, якi нiколи бiльше нiчого не побачать. Якби вiн мiг говорити - Джоннi нiколи не шкодував слiв, - Нiк мiг би уявити, як вiн каже: "Мiкiл Паллi! Старий приятель. Дай менi п'ять. Радий тебе бачити, хлопчик. ти мiг би це використати, приятель. Це коштувало менi дорого, так що менi доведеться ...-"
  Це було б щось на зразок цього. Бiльше нiколи вiн цього не почує. Днi життя Джоннi добiгли кiнця. Нiж для паперу з нефритовою рукояттю в його серцi подбав про те, щоб Кiллмайстер трохи зсунув Люгер. - Повернись, - сказав вiн чорношкiрому. "Тримай руки вгору. Притиснiться до цiєї стiни, обличчям до неї, руки над головою". Чоловiк пiдкорився без слiв. Нiк шльопнув i поплескав його по тiлу. Вiн був озброєний. Його костюм iз дорогою на вигляд свiтлої вовни з ледь помiтною крейдовою смугою промок наскрiзь. Вiн вiдчув запах гаванi Гонконгу. Його сорочка була порвана, а краватка була вiдсутня. На ньому був лише один черевик. Вiн виглядав як людина, яка пережила якесь калiцтво; Нiк Картер добре повеселився
  i вiн був певен, що знає, хто ця людина.
  
  Нiщо з цього не позначилося на його незворушному виразi обличчя, коли вiн махав "люгером" у бiк стiльця. "Сiдай." Чорношкiрий послухався, його обличчя було безпристрасним, янтарнi очi не вiдривалися вiд Картера. Вiн був найкрасивiшим негромом, якого Нiк Картер коли-небудь бачив. Це було однаково, що побачити чорного Грегорi Пека. Брови високi, i легкi залисини на скронях. Нiс був масивним i сильним, рот чутливим i добре окресленим, щелепа мiцна. Чоловiк дивився на Нiка. Вiн не був нi чорним по-справжньому, - бронза i чорне дерево якимось чином злилися в гладкiй полiрованiй плотi. Кiллмайстер вказав на тiло Джоннi. - Ти вбив його?
  "Так, я вбив його. Вiн зрадив мене, продав, а потiм намагався вбити". Нiк отримав два виразнi та незначнi удари. Вiн вагався, намагаючись розiбратися в них. Той, якого вiн тут застав, - говорив оксфордською або старою iтонською англiйською. Безпомилково вiдомi тони вищого класу, iстеблiшменту. Iншим важливим моментом були красивi, слiпучо-бiлi зуби чоловiка - всi вони були пiдпилянi до гостроти. Чоловiк уважно спостерiгав за Нiком. Тепер вiн усмiхнувся, показуючи бiльше зубiв. Вони виблискували, як маленькi бiлi списи, на темнiй шкiрi. У тонi звичайної розмови, нiби тiло людини, яку вiн щойно визнав у вбивствi, було вище шести футiв, чорношкiрий сказав: "Мої зуби бентежать тебе, старий? Я знаю, що вони справляють враження на деяких людей. Насправдi я їх не звинувачую. племенi. Вiн простягнув руки, згинаючи сильнi, доглянутi пальцi. Пiсля п'ятисот рокiв полону. Так що я повинен зробити щось, чого я хотiв би не робити. Ототожнювати себе з моїм народом, розумiєш. Пiдпиленi зуби знову блиснули. - Насправдi це просто полiтичнi хитрощi. Як вашi конгресмени, коли вони носять пiдтяжки.
  - Повiрю вам на слово, - сказав Нiк Картер. - Чому ти вбив Джоннi? Негр виглядав здивованим. - Але ж я казав тобi, старий. Вiн зробив менi брудну справу. Я найняв його для невеликої роботи - менi страшенно не вистачає iнтелiгентних людей, якi розмовляють англiйською, китайською i португальською - я найняв його, i вiн продав мене. Хотiв убити мене минулої ночi в Макао - i знову кiлька днiв тому, коли я повертався до Гонконгу на пароплавi. Ось чому я стiкаю кров'ю, чому я так виглядаю. Менi довелося плисти останнi пiвмiлi до берега "Я прийшов сюди, щоб обговорити це з мiстером Хоєм. Я також хотiв отримати вiд нього деяку iнформацiю. Вiн був дуже злий, намагався направити на мене пiстолет, i я вийшов з себе. У мене дiйсно дуже поганий характер. мився, коли ви прийшли. - Зрозумiло, - сказав Нiк.
  "Ну гаразд, мiстере Картер. Насправдi вiн не був великою втратою, чи не так?" "Ти знаєш? Як?" Знову посмiшка. Кiллмайстер подумав про фотографiї канiбалiв, якi вiн бачив у старих номерах National Geographic. - Дуже просто, мiстере Картер. Я знаю вас так само, як i ви, звичайно, повиннi знати, хто я такий. Маю зiзнатися, моя власна розвiдувальна служба досить примiтивна, але я маю кiлька хороших агентiв у Лiсабонi, i ми досить сильно покладаємося на португальську розвiдку". Посмiшка. "Вони дiйсно дуже хорошi. Вони дуже рiдко нас пiдводять. У них є найповнiше досьє на вас, мiстере Картер, яке менi вдалося сфотографувати. Зараз воно знаходиться в моїй штаб-квартирi десь в Анголi разом з багатьма iншими. Сподiваюся, ви не заперечуєте. Нiку довелося розсмiятися. - Менi з цього мало толку, так? Виходить, ти Собхузi Аскарi? Чорний пiдвiвся, не питаючи дозволу. Нiк тримав при собi "люгер", але янтарнi очi лише глянули на пiстолет i з зневагою вiдмахнулися вiд нього. Чорний чоловiк був високим, Нiк припустив би, що його зрiст шiсть футiв i три чи чотири дюйми. Вiн виглядав як мiцний старий дуб. Темне волосся було злегка вкрите iнеєм на скронях, але Нiк не мiг визначити його вiк. Це могло бути вiд тридцяти до шiстдесяти. "Я принц Соббур Аскарi", - чорний раїс. сказав вiн. Тепер на його обличчi не було посмiшки.
  "Мої люди звуть мене Думба - Лев! Я дозволю вам здогадатися, що можуть сказати про мене португальцi. Вони вбили мого батька багато рокiв тому, коли вiн очолив перше повстання. Вони думали, що на цьому все скiнчено. Вони помилялися. Я веду свiй народ до перемоги. до корiнних народiв приходить свобода. Так буде i в нас. Ангола теж буде вiльна.
  "Я на вашому боцi", - сказав Кiллмайстер. "У всякому разi, в цьому. А тепер як щодо того, щоб вийти зi суперечок та обмiнятися iнформацiєю. Око за око. Пряма угода?" Знову багатозначна посмiшка. Принц Аскарi повернувся до свого оксфордського акценту. "Вибач, старовина. Я схильний до пихатостi. Знаю, погана звичка, але люди в мене вдома на цього чекають. У моєму племенi, по сутi теж, вождь не має репутацiї оратора, якщо вiн не i вiддається театральному мистецтву". - посмiхнувся Нiк. Вiн починав любити принца. Не довiряти йому, як усiм. - Помилуй мене, - сказав вiн. - Я теж думаю, що нам слiд забратися звiдси до бiса. Вiн тицьнув великим пальцем у бiк трупа Джоннi Розумника, який був незацiкавленим спостерiгачем цього обмiну.
  "Ми не хотiли б, щоб нас зловили з цим. Полiцiя Гонконгу досить банально ставиться до вбивств". Принц сказав: "Я згоден. Жоден iз них не хоче зв'язуватися з полiцiєю. Але я не можу вийти ось так, старий. Привертати занадто багато уваги". - Ти добре сюди дiстався, - коротко сказав Нiк. "Це Гонконг! Знiмiть другий черевик i шкарпетки. Надягнiть пальто на руку i йдiть босонiж. йти." Князь Аскарi знiмав черевики та шкарпетки. - Краще я вiзьму їх iз собою. Зрештою, прийде полiцiя, а цi туфлi зробленi в Лондонi. Якщо вони знайдуть бодай одного...
  - Гаразд, - гаркнув Нiк. - Гарна думка, Принце, але гаразд! - Чорний чоловiк холодно глянув на нього. - З принцом так не кажуть, старий. Кiллмайстер глянув у вiдповiдь. . "Я пропоную. А тепер давай - зважуйся. I не намагайся мене обдурити. У тебе проблеми, i в мене теж. Ми потрiбнi один одному. Може бути, ми потрiбнi тобi бiльше, нiж я потребую тебе, але неважливо. Як щодо цього? Принц глянув на тiло Джоннi Розумника. - Ти, здається, поставив мене в невигiдне становище, . розумно з мого боку, чи не так? - Залежить вiд того, хто я...
  - Якщо ми зможемо грати в м'яч разом, можливо, менi не доведеться нiкому розповiдати. - Випалив у Нiк. - Ви бачите жебрака, - сказав вiн. - У мене немає ефективного персоналу у Гонконгу. Троє моїх найкращих людей було вбито минулої ночi в Макао, в пастцi для мене. Я не маю одягу, нiде переночувати i дуже мало грошей, поки я не зможу зв'язатися з деякими друзями. Так, мiстере Картер, я думаю, що нам доведеться грати в м'яч разом. Менi подобається цей вислiв. Американський сленг такий виразний.
  Нiк мав рацiю. Нiхто не звертав уваги на босоногого красивого смаглявого чоловiка, поки вони йшли вузькими жвавими вуличками сектора Ван Чай. "Синiй мандарин" вiн залишив у фургонi пральнi, i зараз зацiкавленi сторони гарячково намагатимуться знайти дiвчину. Вiн виграв трохи часу перед Годинником Щура. Тепер вiн має використовувати це з користю. Кiлместер уже сформулював план. Це була повна змiна, рiзке вiдхилення вiд схеми, яку ретельно розробив Хоук. Але тепер вiн був у полi, а в полi завжди був карт-бланш. Тут вiн власний бос - i вiн нестиме всю вiдповiдальнiсть за невдачу. Нi Хоук, нi вiн не могли знати, що принц з'явиться ось так, готовий до угоди. Було б злочинно, гiрше нiж безглуздо, не скористатися цим.
  Кiллмайстер так i не зрозумiв, чому вiн обрав бар Rat Fink на Хеннессi-роуд. Звичайно, вони вкрали iм'я нью-йоркського кафе, але вiн нiколи не був у нью-йоркському закладi. Пiзнiше, коли вiн мав час все обмiркувати, Нiк визнав, що всю ауру мiсiї, запах, мiазми вбивства та обману, а також залучених людей найкраще можна висловити словами: Щуровий Фiнк. Звичайний сутенер тинявся перед баром Rat Fink. Вiн улесливо посмiхнувся Нiку, але насупився, дивлячись на босоногого Принца. Кiллмайстер вiдштовхнув чоловiка убiк, говорячи на кантонському дiалектi: "Тьху-тьху-тьху, у нас є грошi, i нам не потрiбнi дiвчата. Провалюй". Якщо щури й заходили до бару, то їх було не надто багато. Було зарано. Два американськi моряки розмовляли i пили пиво в барi. Навколо не було нi спiвачок, нi танцiвниць. Офiцiантка в еластичних штанях та квiтковiй блузцi провела їх до кiоску та прийняла замовлення. Вона позiхала, очi опухли i, очевидно, щойно прийшла на чергування. Вона навiть не глянула на босi принцовi ноги. Нiк зачекав, доки принесуть напої. Потiм вiн сказав: "Добре, принц. Давайте з'ясуємо, чи ведемо ми справу - ви знаєте, де генерал Огюст Буланже?" "Звичайно. Я був з ним учора. У готелi "Тай Iп" у Макао. У нього там є Королiвський люкс. Вiн хотiв би, щоб Нiк переглянув його питання. "Генерал, - сказав Принц, - страждає на манiю величi. Коротше кажучи, старий, вiн трохи не в собi. Доттi, ти знаєш. Чокнутий. Кiллмайстер був трохи вражений та дуже зацiкавлений. Вiн не розраховував на це. Як i Хоук. Нiчого у їхнiх необроблених звiтах розвiдки не вказувалося на це.
  "Вiн дiйсно почав зриватися, коли французiв вигнали з Алжиру, - продовжував принц Аскарi. - Ви знаєте, вiн був незламним з усiх незламних. Так i не помирився з де Голлем. Як голова ОАС вiн потурав тортурам, яких соромилися навiть французи. Нарештi вони засудили його до смертi. Анголу. Цього разу Нiк сформулював питання словами.
  Менi потрiбний був генерал. це веселий прекрасний генерал, божевiльний чи нi. По-перше, вiн знає партизанську вiйну! Навчився цього в Алжирi. Це те, про що не знає жоден генерал iз десяти тисяч. Нам удалося добре приховати той факт, що вiн псих. Зараз, звичайно, вiн зовсiм збожеволiв. Вiн хоче убити мене i очолити повстання в Анголi, моє повстання. Вiн уявляє себе диктатором. Нiк Картер кивнув головою. Хоук був дуже близьким до iстини. Вiн сказав: "Ви випадково не бачили якогось полковника Чун Лi в Макао? Вiн китаєць. Не те, щоб ви знали, але вiн великий бос у їхнiй контррозвiдцi. Вiн та людина, яку я дiйсно хочу". Нiка здивувало, що Принц не здивувався.
  Вiн чекав бiльшої реакцiї або, принаймнi, подиву. Принц лише кивнув: "Я знаю вашого полковника Чун Лi. Учора вiн також був у готелi Тай Iп. Ми втрьох, я, генерал i полковник Лi, повечеряли i випили, а потiм подивилися фiльм. Загалом, досить приємний день. Враховуючи, що вони планували вбити мене пiзнiше. Вони зробили помилку. I двi помилки. вони думали, що я помру, вони не спромоглися збрехати про свої плани або приховати їх. дiвчина?Принцеса Моргана та Гама? Вкрай важливо, щоб вона була у мене, а не у генерала. Ось дещо, що могло б дiйти до вас - ви не хотiли б знати?
  "Звичайно, - сказав принц Аскарi. - Я повинен все знати. Я повинен побачити принцесу, поговорити з нею i спробувати переконати її пiдписати деякi документи. Я не бажаю їй зла, старовина ... Вона така мила. Шкода, що вона так принижує себе.
  Нiк сказав: "Ви згадали, що дивилися фiльм? Фiльми про принцесу?" На гарних смаглявих рисах принца майнула огида. - Так. Менi самому такi речi не подобаються. Думаю, i полковнику Лi теж. Адже червонi дуже етичнi! За винятком убивств. Це генерал Буланже божеволiє вiд принцеси. Я бачив, як вiн пускав слини i "працював над фiльмами. Вiн повторює його перегляд знову i знову. Вiн живе в порнографiчному снi. Я думаю, що генерал був iмпотентом протягом багатьох рокiв i що цi фiльми, тiльки кадри, повернули його до життя". Ось чому вiн так прагне отримати дiвчину. Ось чому, якщо вона в мене буде, я зможу чинити сильний тиск на генерала та на Лiсабон. Я найбiльше хочу її, мiстере Картер. Я мушу!
  Картер тепер дiяв сам собою, без санкцiї чи зв'язку з Хоуком. Бути з цього. Якщо кiнцiвку було б вiдпиляно, то це була б його дупа. Вiн закурив сигарету, дав Принцу i, примруживши очi, вивчив чоловiка крiзь димовi клуби. Один iз матросiв упустив монети в музичний автомат. Дим потрапляв у вiчi. Це здавалося доречним. Нiк сказав: "Можливо, ми зможемо вести справи, принц. Грати в м'яч. Для цього ми повиннi довiряти один одному певною мiрою, довiряти тобi до кута з португальською патакою". Посмiшка... Бурштиновi очi блиснули на Нiка. - Як i я вам, мiстере Картер. - У такому разi, принц, нам доведеться спробувати укласти угоду. Давайте подивимося на неї уважно - у мене є грошi, у вас немає. У мене є органiзацiя, у вас нема. знаю де Принцеса, ви не знаєте. Я озброєний, а ви нi. З iншого боку, у вас є iнформацiя, яка менi потрiбна. Я не думаю, що ви розповiли менi все, що знаєте. Менi також може знадобитися ваша фiзична допомога.
  Хоук попередив, що Нiк повинен вирушити до Макао один. Жоднi iншi агенти AX не можуть бути використанi. Макао - це не Гонконг. ", але зрештою вони зазвичай спiвпрацювали. Португальцi - зовсiм iнша справа. Вони були такими ж задерикуватими, як будь-яка маленька собачка, що гавкає на мастифiв. Нiколи не забувайте, - сказав Хоук, - острови Зеленого Мису i те, що там закопано".
  Принц Аскарi простяг сильну темну руку. "Я готовий укласти з вами договiр, мiстере Картер. Скажiмо так, на час цього надзвичайного стану? Я принц Анголи, i я нiколи не порушував свого слова нi перед ким. Кiлмайстер чомусь повiрив йому. Але вiн не торкнувся простягнутої руки. По-перше, давайте все прояснимо. Як у старiй жартi? Вiдсмикнув руку. Трохи похмуро сказав: - Як побажаєте, мiстер Картер. - Нам не потрiбен весь цей протокол мiж двома головорiзами, якi замишляють крадiжку та вбивство". Принц кивнув. "I ви, сер, можете називати мене Аскi. Так мене називали у школi в Англiї. А тепер? - А тепер, Аскi, я хочу знати, чого ти хочеш. Саме так. Коротко. Що вас задовольнить?
  Принц потягнувся за черговою цигаркою Нiка. "Це досить просто. Менi потрiбна принцеса та Гама. Принаймнi, на кiлька годин. Тодi ви можете отримати за неї викуп. У генерала Буланже чемодан, повний необроблених дiамантiв. Цей полковник Чун Лi хоче алмазiв. Це дуже серйозна втрата для мене. Моєму повстанню завжди потрiбнi грошi." Кiллмайстер трохи вiдсунувся вiд столу. Вiн почав трохи розумiти. "Ми могли б, - м'яко сказав вiн, - просто знайти iнший ринок для ваших необроблених алмазiв". Це була своєрiдна балаканина, сiра брехня. I, можливо, Хоук зможе це зробити. По-своєму i використовуючи свої власнi своєрiднi та пiдступнi засоби, Хоук мав таку ж силу, як i Дж. Едгар.
  Може, це так. - I, - сказав принц, - я мушу вбити генерала Буланже. Вiн замишляв проти мене змову майже з самого початку. Ще до того, як збожеволiв, як зараз. Я нiчого не зробив для цього, тому що вiн менi був потрiбен. Навiть зараз Насправдi я не хочу його вбивати, але вiдчуваю, що маю. Якби моїм людям вдалося отримати дiвчину i плiвку в Лондонi... Принц знизав плечима. - Але не вбив. Ви всiх побили. Тепер я маю особисто подбати про те, щоб генерала прибрали з дороги. "I це все?" Принц знову знизав плечима. "На даний момент цього достатньо. Можливо, занадто багато. Натомiсть я пропоную свою повну спiвпрацю. Я навiть пiдпорядковуватимуся вашим наказам. Я вiддаю накази i не приймаю їх поблажливо. Менi, природно, буде потрiбна зброя". - Звичайно. Ми поговоримо про це згодом.
  Нiк Картер поманив офiцiантку пальцем та замовив ще двi порцiї. Поки вони не прийшли, вiн лiниво дивився на темно-синiй балдахiн з марлi, що приховував бляшану стелю. Позолоченi зiрки виглядали несмачно в полуденному свiтлi. Американськi матроси вже пiшли. Крiм них самих, мiсце було безлюдним. Нiк подумав, чи не пов'язана можливiсть тайфуну з вiдсутнiстю бiзнесу. Вiн глянув на свiй наручний годинник, порiвнявши його з годинником Пенрода з овальною шкалою. Чверть третьої, Година Мавпи. Досi, з огляду на всi обставини, це був добрий робочий день. Князь Аскарi теж мовчав. Коли мама-сан вислизнула, шарудячи еластичними штанами, вiн сказав: "Ти згоден, Нiк? З цими трьома речами?" Кiлмайстер кивнув. - Я згоден. Але вбивство генерала - це ваша турбота, а не моя. Якщо вас схоплять копи Макао чи Гонконгу, я вас не знаю. Нiколи вас ранiше не бачив. "Звичайно." - Добре. Я допоможу вам повернути вашi необробленi алмази, якщо це не завадить моїй мiсiї.
  Ця дiвчина, я дозволю вам поговорити iз нею. Я не заважатиму їй пiдписувати документи, якщо вона захоче їх пiдписати. Насправдi ми вiзьмемо її з собою сьогоднi ввечерi. У Макао. Як гарантiя моєї сумлiнностi. Також як приманку, приманку, якщо це нам потрiбно. I якщо вона з нами, Аскi, це може дати тобi додатковий стимул для виконання своєї ролi. Ти захочеш зберегти їй життя". Тiльки погляд на гострi зуби. "Я бачу, що тебе не переоцiнили, Нiк. Тепер я розумiю, чому ваше португальське досьє = я ж казав вам, що я маю фотокопiю, чому вона позначена: Perigol Tenha cuidador Dangerous. Будь обережним.
  Посмiшка Кiллмайстра була крижаною. - Я задоволений. Тепер, Аскi, я хочу знати справжню причину, через яку португальцi так прагнуть вивести принцесу з поводження. Щоб помiстити її у притулок. О, я знаю трохи про її моральну розбещенiсть, поганий приклад, який вона подає всьому свiту, але цього недостатньо. Має бути бiльше. Якби кожна країна садила пiд замок своїх п'яниць, наркоманiв i повiй тiльки для захисту iмiджу, не було б клiтини, достатньо великої, щоб умiстити їх. Я думаю, ви знаєте справжню причину. Я думаю, що це якось пов'язано з цим її дядьком, цiєю великою шишкою в португальському кабiнетi, Луїсом та Гамою". Вiн лише повторював думки Хоука.
  Старий почув великий пацюк серед дрiбних гризунiв i попросив Нiка перевiрити його теорiю, якщо це можливо. Насправдi Хоуку потрiбне було джерело контрдавлення на португальцiв, щось, що вiн мiг би передати нагору, i це можна було б використати для полегшення ситуацiї в Кабо-Вердi. Принц узяв ще одну сигарету i запалив її, перш нiж вiдповiв.
  "Ви маєте рацiю. Є ще дещо. Набагато бiльше. Це, Нiк, дуже неприємна iсторiя. "Гидкi iсторiї - це моя робота, - сказав Кiллмайстер.
  
  
  
  
  Роздiл 9
  
  МIНI-КОЛОНIЯ Макао розташована приблизно за сорок миль на пiвденний захiд вiд Гонконгу. Португальцi живуть там iз 1557 року, i тепер цьому правлiнню загрожує гiгантський Червоний Дракон, що вивергає вогонь, сiрку та ненависть. Цей крихiтний зелений шматочок Португалiї, що ненадiйно прилiпився до величезної дельти рiчки Жемчужної та Вест-Рiвер, живе минулим та позиченим часом. Якось Червоний Дракон пiднiме кiготь, i це буде кiнець. Тим часом Макао - обложений острiв, що пiдкоряється всiм забаганкам жителiв Пекiна. Китайцi, як сказав принц Аскарi Нiку Картеру, захопили мiсто у всьому, окрiм назви. "Цей ваш полковник Чун Лi, - сказав Принц, - зараз вiддає накази португальському губернатору. Португальцi намагаються зробити хорошу мiну, але нiкого цим не обманюють. Полковник Лi клацає пальцями, i вони пiдстрибують. Зараз вiйськовий стан i червоногвардiйцiв бiльше, нiж вiйськ Мозамбiку. Це було для мене для мене. гарнiзоннi вiйська Вони чорнi. Я трохи говорю на їхнiй мовi.
  
  Нiк був бiльш нiж задоволений станом речей у Макао. Заворушення, грабежi та пiдпали, залякування португальцiв, погрози вiдключити електрику та воду з материка - все це працюватиме на його користь. Вiн збирався влаштувати те, що мовою AX називалося пекельним рейдом. Невеликий хаос спрацює з його боку. Кiллмайстер не молився Хунгу про погану погоду, але попросив трьох тангарських морякiв зробити це. Здавалося, це окупилося. Велика морська джонка вже майже п'ять годин неухильно йшла на захiд-пiвденний захiд, ротанговi вiтрила з крилами кажана тягли її так близько до вiтру, як тiльки може пливти джонка. Сонце давно зникло в чорнiй купi хмар на заходi, що розповзалося. Вiтер, гарячий i вологий, дув хаотично, то налiтаючи, то несучи невеликi спалахи лютi i рiдкiснi лiнiйнi шквали. За ними, на схiд вiд Гонконгу, половина небесної чашi була окреслена темно-синiм сутiнком; друга половина перед ними була бурею, зловiсною, темною мiшаниною, де блищали блискавки.
  Нiк Картер, до певної мiри моряк, поряд з усiма iншими якостями, якими повинен був бути першокласний агент AX, вiдчував шторм, що насувається. Вiн привiтав це, як вiтав заворушення в Макао. Але вiн хотiв бурi - тiльки бурi. Чи не тайфун. Сампановий рибальський флот Макао, який веде патрульнi катери червоних китайцiв, годину тому зник у мороцi на заходi. Нiк, князь Аскарi та дiвчина разом iз трьома чоловiками-тангарцями лежали на очах у сампанової флотилiї, вдаючи, що ловили рибу, поки ними не зацiкавився канонерський човен. Вони були далеко вiд кордону, але коли китайська канонерка наблизилася, Нiк наказав, i вони полетiли за вiтром. Нiк робив ставку на те, що китайцi не захочуть iнциденту у мiжнародних водах, i ставка окупилася. Все могло пiти по-любому, i Нiк це знав. Китайцiв важко було зрозумiти. Але треба було ризикнути: коли стемнiє, Нiк повинен бути за двi години їзди вiд Пенлаа-Пойнт. Нiк, принц i принцеса та Гама були у трюмi джонки. За пiвгодини вони покинуть його i допливуть до крапки. Усi троє були одягненi як китайськi рибалки.
  
  Картер був у чорних джинсових штанях та куртцi, гумових туфлях та конiчнiй солом'янiй шапцi вiд дощу. Вiн, крiм люгера та стилету, мав пiд курткою пояс iз гранатами. До його шиї на шкiряному ремiнцi був пiдвiшений траншейний нiж iз рукояттю у виглядi кастету. Принц також мав траншейний нiж i важкий автоматичний пiстолет 45 калiбру в кобурi на плечi. Дiвчина не була озброєна. Джонка рипiла, стогнала i борсалася в морi. Нiк курив i дивився на Принца та Принцесу. Сьогоднi дiвчина виглядала набагато краще. Дiкенсон повiдомив, що вона погано їла та погано спала. Вона не просила випивку чи наркотики. Курячи смердючу сигарету Great Wall, агент AX спостерiгав, як його товаришi розмовляють i знову i знову смiються. То була iнша дiвчина. Морське повiтря? Звiльнення з-пiд варти? (Вона все ще була його бранкою.) Той факт, що вона була твереза i не вживала наркотики? Чи комбiнацiя всiх цих речей? Killmaster трохи нагадував Пiгмалiона. Вiн не був певен, що йому подобається це почуття. Це його дратувало.
  Принц голосно засмiявся. Дiвчина приєдналася до неї, її смiх став м'якшим, з вiдтiнком пiанiссiмо. Нiк сердито глянув на них. Щось його турбувало, i якби вiн проклятий, якби знав, що Х був бiльш нiж задоволений Аскi. Тепер вiн майже довiряв цiй людинi - доти, доки їхнi iнтереси збiгаються. Дiвчина виявилася слухняною та максимально поступливою. Якщо вона i була налякана, це нiяк не позначилося на зелених очах. Вона вiдмовилася вiд бiлявої перуки. Вона зняла дощовик i провела тонким пальцем по коротко пiдстриженому темному волоссю. У тьмяному свiтлi єдиного лiхтаря вони блищали, мов чорна шапка. Принц щось сказав, i вона знову засмiялася. Жоден з них не надавав великої уваги Нiку. Вони добре ладнали, i Нiк не мiг звинувачувати її за це. Йому подобався Аскi - i з кожною хвилиною все бiльше. Чому ж тодi, питав себе Нiк, у нього виявляються симптоми тiєї ж старої темряви, яка вразила його в Лондонi? Вiн простягнув велику руку до свiтла. Стiйкий як скеля. Вiн нiколи не почував себе краще, нiколи не був у найкращiй формi. Мiсiя йшла добре. Вiн був упевнений, що впорається, бо полковник Чун Лi був не впевнений у собi, i це мало змiнити ситуацiю.
  Навiщо ж один iз тангарських рибалок зашипiв на нього з люка. Нiк пiдвiвся зi свого кортежу i пiдiйшов до люка. - Що це, Мiне? Чоловiк прошепотiв на пiджiнi. "Ми дуже близько пiдiйшли Penha bimeby." Кiлмайстер кивнув. "Як близько зараз?" Джонка здiймалася i гойдалася, коли велика хвиля вдарила її. "Може, миля... Не пiдходь занадто близько, я думаю, нi. У так багато багато Червоних човнiв, я думаю, чорт забирай! Може?" Нiк знав, що тангари нервують. Вони були добрими людьми, наданими британцями дуже пiдло, але вони знали, що станеться, якщо їх спiймають Чiкоми. Буде пропагандистський процес i багато галасу, зрештою буде те саме - мiнус три голови.
  Миля була така близько, наскiльки вони могли сподiватися дiстатися. Залишок шляху їм доведеться пливти. Вiн знову глянув на Тангара. "Погода? Буря? Той-джунг?" Чоловiк знизав блискучими жилистими плечима, мокрими вiд морської води. - Можливо. Хто пiдкаже? Нiк повернувся до своїх супутникiв. "Добре, ви двоє. Це все. Пiшли". Принц, поблискуючи своїм гострим поглядом, допомiг дiвчинi пiдвестися на ноги. Вона холодно подивилася на Нiка. "Ми попливемо зараз, я вважаю?" "Добре. Ми попливемо. Це буде нескладно. Приплив правильний, i нас притягне до берега. Зрозумiли? Не кажiть! Я говоритиму все пошепки. Ви кивнете головами, що розумiєте, якщо розумiєте. Нiк уважно подивився на принца." Є питання? Ти знаєш, що робити? Коли, де, чому, як?" Вони повторювали це знову i знову. Аскi кивнув. "Звичайно, старий. Буквально все зрозумiв. Ти забуваєш, що колись я був британським командосом. Звичайно, тодi я був лише пiдлiтком, але..."
  
  - Залиш це для своїх мемуарiв, - коротко сказав Нiк. "Ну давай же." Вiн почав пiднiматися сходами вгору через люк. За ним вiн почув тихий смiх дiвчини. Сука, подумав вiн i знову здивувався його подвiйному ставленню до неї. Кiллмайстер очистив свiй розум. Час убивства був пiд рукою, фiнальна вистава ось-ось мала розпочатися. Усi витраченi грошi, використанi зв'язки, iнтриги, хитрощi та махiнацiї, розлита кров та закопанi тiла - тепер це наближалося до апогею. Розрахунок була близькою. Подiї, що почалися за кiлька днiв, мiсяцiв i навiть рокiв до цього, пiдходили до свого апогею. Були б переможцi та були б програли. Кулька рулетки ходить по колу - i де вiн зупиняється, нiхто не знає. . . .
  За годину всi троє вже тулилися серед чорних, каламутно-зелених скель недалеко вiд Пенья-Пойнта. Одяг кожного був загорнутий у щiльний непромокаючий вузол. Нiк та принц тримали зброю. Дiвчина була гола, але в маленьких трусиках та лiфчику. Зуби в неї стукали, а Нiк прошепотiв Аскi: "Тихо!" Цей охоронець йде прямо вздовж набережної пiд час обходу. У Гонконгу його докладно поiнформували про звички португальського гарнiзону. Але тепер, коли китайцi фактично контролюють ситуацiю, йому доведеться грати на слух. Принц, не пiдкоряючись наказу, прошепотiв у вiдповiдь: "Вiн погано чує при такому вiтрi, старий. Кiллмайстер тицьнув його лiктем у ребра. - Заткни її! Вiтер несе звук, проклятий ти дурень. Дiвчину i затиснув їй рот долонею. Вiн пройде за кiлька хвилин. Я принесу тобi цю унiформу.
  
  Принц сказав: "Знаєте, я сам можу це зробити. Я звик убивати собi на м'ясо". Кiллмайстер помiтив дивне порiвняння, але вiдмахнувся вiд нього. На його подив, у ньому зрiла одна з його нечастих холодних лють. Вiн вклав стилет в руку i притис його до оголених грудей принца. - Це вдруге за хвилину, коли ти не пiдкоряєшся наказу, - люто сказав Нiк. - Зроби це ще раз, i ти пошкодуєш, принце. Аскi не вiдсахнувся вiд стилету. Потiм Аскi тихенько посмiхнувся i поплескав Нiка по плечу. Все було гаразд. Через кiлька хвилин Нiку Картеру довелося вбити простого чорношкiрого, який приїхав за тисячi миль iз Мозамбiку, щоб роздратувати його, за докори, якi вiн не мiг би зрозумiти, якби вiн знав їх. Це мало бути чисте вбивство, тому що Нiк не наважився залишити слiди своєї присутностi в Макао. Вiн не мiг використати свiй нiж, кров зiпсувала б форму, тому йому довелося душити людину ззаду. Вартовий помирав важко i Нiк, трохи пихкаючи, повернувся до урiзу води i тричi вдарив рукояттю свого траншейного ножа по скелi. Принц та дiвчина вийшли з моря. Нiк не став затримуватись. "Там, нагорi", - вiн сказав Принцу. - Унiформа у вiдмiнному станi. На ньому немає нi кровi, нi бруду. Звiряй свiй годинник з моїм, а потiм я пiду". Було половина одинадцятої. Пiвгодини до Години Щура. Нiк Картер усмiхався бурхливому темному вiтру, проходячи повз старий храм Ма Кок Мiу i знайшов стежку, яка, у свою чергу, привела б його до асфальтованої Харборрис-роуд. Його гумовi туфлi дряпали бруд. У нього й дiвчата обличчя були в жовтих плямах. Вiн нiколи не збирався проводити рандеву у Зiтханнi Золотого Тигра на Руа Дас Лорхас. Полковник Чун Лi знав, що вiн не буде цього робити. Полковник нiколи не збирався це робити.
  
  Телефонний дзвiнок був лише початковим гамбiтом, способом встановити, що Картер справдi був у Гонконгу з дiвчиною. Кiллмар'єр дiстався асфальтованої дороги. Праворуч вiн побачив неонове сяйво у центрi Макао. Вiн мiг розрiзнити кричать обриси плавучого Казино з його черепичним дахом, вигнутими карнизами та фальшивими кожухами гребних колiс, обведеними червоними лампочками. Велика вивiска раз у раз майнула: "Пала Макао". Через кiлька кварталiв Нiк знайшов криву мощену вуличку, яка привела його до готелю "Тай Iп", де генерал Огюст Буланже зупинявся як гостя Народної Республiки. То була пастка. Нiк знав, що то пастка. Полковник Чун Лi знав, що це пастка, бо вiн її розставив. Посмiшка Нiка була похмурою, коли вiн згадав слова Яструба: iнодi пастка ловить ловця. Полковник очiкує, що Нiк зв'яжеться iз генералом Буланже.
  Тому що Чун Лi, напевно, знав, що Генерал грає на обох флангах проти середини. Якщо князь правий i генерал Буланже справдi збожеволiв, то цiлком можливо, що генерал ще не зовсiм вирiшив, кому вiн продається i кого пiдставляє. Не те щоб це мало значення. Все це було пiдставою, створеною полковником iз цiкавостi, можливо, щоб подивитися, що зробить генерал. Чун знав, що генерал збожеволiв. Пiдiйшовши до Тай Iп, Нiк подумав, що полковник Чун Лi, мабуть, любив мучити маленьких тварин, коли був хлопчиком. За готелем "Тай Iп" було паркування. Навпроти стоянки, яка була добре заповнена i яскраво освiтлена високими натрiєвими лампами, стояли нетрi. Свiчки та карбiднi свiтильники слабо просочувалися з халуп. Немовлята плакали. Пахло сечею та брудом, потiм i немитими тiлами, надто багато людей жило в надто маленькому просторi; все це лежало вiдчутним шаром поверх вогкостi i запаху грози, що пiднiмається. Нiк знайшов вхiд у вузький провулок i присiв у ньому навпочiпки. Просто черговий кулi вiдпочиває. Вiн запалив китайську сигарету, обхопив її своєю долонею, i його обличчя було прикрите великою дощовою шапкою, вiн вивчав готель через дорогу. Поруч iз ним рухалися тiнi, час вiд часу лунали стогiн i хропiння сплячої людини. Вiн вловив нудотно-солодкий запах опiуму.
  Нiк згадав путiвник, який колись був у нього з ароматом "Приїжджайте до прекрасного Макао - схiдного мiста-саду". Воно, звiсно, було написано до нашої ери. Перед Чи-Коном. Тай Iп був дев'ятиповерховим. Генерал Огюст Буланже мешкав на сьомому поверсi, в люксi з видом на Прайя-Гранде. По пожежних сходах можна пiднiматися i спереду, i ззаду. Кiллмайстер думав, що триматиметься подалi вiд пожежних сходiв. Нема рацiї спрощувати роботу полковнику Чун Лi. Викурюючи свою сигарету до останньої десятої дюйма, по модi кулi, Нiк спробував уявити себе на мiсцi полковника. Чун Лi може подумати, що було б непогано, якби Нiк Картер убив генерала. Тодi вiн мiг би схопити Нiка, вбивцю AX, спiйманого на мiсцi злочину, i влаштувати пропагандистський процес усiх часiв. Потiм вiдрубати йому голову на законних пiдставах. Два мертвi птахи, i навiть без одного каменю. Вiн побачив рух на даху готелю. Охоронцi. Ймовiрно, вони були на пожежних сходах. Це будуть китайцi, а не португальцi чи мозамбiкцi, чи принаймнi на чолi будуть китайцi.
  Кiллмайстер усмiхнувся у смердючiй темрявi. Схоже, йому доведеться користуватися лiфтом. Охоронцi були i там, щоб усе виглядало законно, щоб пастка не була надто очевидною. Чун Лi не був бовдуром, i вiн знав, що Кiллмайстер їм теж не був. Нiк знову посмiхнувся. Якщо вiн потрапить прямо в обiйми охоронцiв, їм доведеться схопити його, але Чун Лi це не сподобається. Нiк був у цьому впевнений. Охоронцi були лише показухою. Чун Лi хотiв, щоб Нiк дiстався Крессона... Вiн встав i пiшов по кисло пахнучому провулку в глиб халуп села. Знайти те, що вiн хотiв, не важко. Вiн не мав нi павара, нi ескудо, але гонконгськi долари цiлком згодилися б.
  Таких у нього було достатньо. Десять хвилин у Кiллмайстра була рамка кулi i мiшок на спинi. Рогожнi мiшки мiстили лише якусь нiсенiтницю, але нiхто не дiзнається про це, поки не стане надто пiзно. За п'ятсот гонконгських доларiв вiн купив це плюс кiлька iнших дрiбниць. Нiк Картер був у бiзнесi. Вiн побiг через дорогу i через стоянку до службових дверей, якi помiтив. В однiй iз машин хихотiла i стогнала дiвчина. Нiк усмiхнувся i пiшов далi, човгаючи ногами, зiгнувшись у талiї, пiд збруєю дерев'яної рами, яка рипiла на його широких плечах. Конiчна дощова шапка була насунута на обличчя. Коли вiн наблизився до службових дверей, вийшов ще один кулi з порожньою рамою. Вiн глянув на Нiка i пробурмотiв на м'якому кантонському дiалектi: "Сьогоднi нiякої плати, брате. Цей сучий собака з великим носом каже, приходь завтра - начебто шлунок може почекати до завтра, бо...
  Нiк не пiдняв голови. вiдповiв тiєю ж мовою. "Нехай їхня печiнка згниє, i всi їхнi дiти будуть дiвчатками!" Вiн спустився на три сходинки у великий майданчик. Дверi були напiввiдчиненi. пакунки всiх видiв. Велика кiмната була залита 100-ватним свiтлом, яке то тьмянiло, то ставало яскравiше. Присмаку, втомленого вигляду португалець блукав серед тюкiв i коробок з аркушами рахункiв на планшетi. Вiн розмовляв сам iз собою, поки Нiк увiйшов зi своєю завантаженою рамою. Картер прикинув, що китайцi, мабуть, тиснуть на бензин та транспорт.
  Бiльшiсть того, що прибуде в доки зараз або з материка, буде перемiщена силою кулi.
  
  - Португалець бурмотiв. - Людина не може так працювати. Все йде негаразд. Мабуть, я божеволiю. Але нi... нi... Вiн ударив себе долонею по лобi, не зважаючи на велику кулю. - Нi, Нао Дженнi, треба? Це не я - це проклята країна, цей клiмат, ця робота без грошей, цi тупi китайцi. Сама мати, клянуся, я... Клерк перервав бурмотiння i глянув на Нiка. "Qua deseja, stapidor". Нiк дивився в пiдлогу. Вiн шаркнув ногами i пробурмотiв щось на кантонському дiалектi. Клерк пiдiйшов до нього, його одутле товсте обличчя було сердито. "Понхол, поклади куди завгодно, бовдур! Звiдки цей вантаж? Фатшан?"
  
  Нiк забулькав горлом, знову поколупався в носi i скосив очi. Вiн посмiхнувся, як придурок, а потiм хихикнув: "Є, у Фатшана є так. Ти даєш один раз багато гонконгських доларiв, чи не так? Клерк благаюче подивився в стелю. "О, Боже! Чому всi цi пацюки такi тупi?" Вiн подивився на Нiка. "Сьогоднi нiякої оплати. Нема грошей. Завтра може. Ти один раз шабi?" Нiк спохмурнiв. Вiн зробив крок до чоловiка. "Нi шабi. Хочете гонконзьких ляльок прямо зараз! Вiн зробив ще крок. Вiн побачив коридор, що веде з передкiмнати, а в кiнцi коридору був вантажний лiфт. Нiк озирнувся. Клерк не вiдступив. Його обличчя почало опухати вiд здивування i лютi. Кулi заперечує бiлому чоловiковi! Вiн мiг втратити свiдомiсть i бути збитим серед всього цього мотлоху. "Нiколас Хантiнгтон Картер".
  Щелепа чоловiка вiдвисла вiд iдеальної англiйської. Його очi витрiщились. Пiд курткою-кулi, крiм пояса з гранатами, Нiк носив пояс iз мiцної манiльської мотузки. Вiн працював швидко, затикаючи людинi рота власною краваткою i прив'язуючи його зап'ястя до кiсточок позаду нього. Коли вiн закiнчив, вiн схвально оглянув цю роботу.
  Кiллмайстер погладив маленького клерка по головi. "Адеус. Тобi пощастило, друже мiй. Пощастило, що ти навiть не маленька акула". Година Щура давно минула. Полковник Чун Лi знав, що Нiк не прийде. Чи не до Знака Золотого Тигра. Але ж полковник нiяк не очiкував побачити Нiка там. Коли вiн увiйшов у вантажний лiфт i почав пiдйом, Нiк подумав, чи не подумав полковник, що вiн, Картер, злякався i взагалi не прийде. Нiк на це сподiвався. Це зробило б речi набагато простiше. Лiфт зупинився на восьмому поверсi. Коридор був порожнiй. Нiк спустився пожежними сходами, його гумовi туфлi не робили нi звуку. Лiфт був автоматичним i вiн знову вiдправив його вниз. Марно залишати такий покажчик. Вiн повiльно вiдчинив протипожежнi дверi на сьомому поверсi. Йому пощастило. Товстi сталевi дверi вiдчинилися в потрiбний бiк, i йому було ясно видно коридор до дверей в апартаменти Геттерiв. Це було саме так, як описано в Гонконгу. Окрiм одного. Озброєнi охоронцi стояли перед кремовими дверима iз великою золотою цифрою 7. Вони виглядали як китайцi, дуже молодi. Ймовiрно, червоногвардiйцi. Вони були сутулими i нудними i, здавалося, не чекали на неприємностi. Кiллмайстер похитав головою. Вони не отримають цього вiд нього. Неможливо було пiдiйти до них непомiченим. Зрештою, це має бути дах.
  Вiн знову пiднявся пожежними сходами. Вiн продовжував йти, доки не дiстався невеликого пентхауса, в якому розмiщувався механiзм вантажного лiфта. Дверi вiдчинилися на дах. Вона була вiдкрита, i Нiк чув, як хтось спiває на дальнiй сторонi. Це була стара китайська пiсня про кохання. Нiк кинув стилет на долоню. Посеред любовi ми в смертi, Вiн мусив знову вбити зараз. То були китайцi, вороги. Якщо сьогоднi ввечерi переможе полковника Чун Лi, а вiн цiлком може, Нiк мав намiр отримати задоволення, познайомивши кiлькох ворогiв iз їхнiми предками. Охоронець притулився до пентхауса прямо за дверима. Кiллмайстер був такий близький, що вiдчував запах дихання. Вiн їв кiнвi, гарячу корейську страву.
  Вiн був просто поза його досяжнiстю. Нiк повiльно провiв вiстрям стилету по дереву дверей. Спочатку охоронець не чув, може, через те, що вiн наспiвував, або тому, що йому хотiлося спати. Нiк повторив звук. Охоронець перестав мукати i нахилився до дверей. - I-i-е-еще-другий щур? Кiллмайстер зiмкнув великi пальцi на горлi чоловiка i потягнув його до пентхауса. Не чути було нi звуку, крiм легкого скрегота дрiбного гравiю по даху. Чоловiк нiс на плечi автомат, старий американський MS. Охоронець був худорлявої статури, його горло легко розчавили сталевi пальцi Нiка. Нiк трохи послабив тиск i прошепотiв чоловiковi на вухо. "Iм'я iншого охоронця? Швидше, i ти будеш живий. Збреши менi, i ти помреш. Iм'я" Вiн не думав, що їх буде бiльше двох на даху. Вiн боровся за дихання. Вонг Кi. Я... я присягаюся.
  Нiк знову стис горло чоловiка, а потiм знову розтис його, коли ноги хлопця почали вiдчайдушно смикатися. - Вiн говорить кантонською? Жодної брехнi? Вмираючий спробував кивнути. "Д-так. Ми кантонцi. Нiк швидко рушив. Вiн ковзнув руками в повний Нельсон, пiдняв людину з нiг, потiм одним потужним ударом ударив головою об груди. величезна сила, щоб зламати людинi шию таким чином. А iнодi, за професiєю Нiка, людинi доводилося не тiльки вбивати, але й брехати вiн. кепку. Вiн вiдкинув капелюх i натягнув кепку з червоною зiркою на очi. Вiн сподiвався, що йому не доведеться використовувати його. дах.
  
  Готель був найвищою будiвлею в Макао, на його дах не падало жодне свiтло, а небо, що тепер давило вниз, являло собою вологу чорну масу хмар, де безперестанку грали блискавки. Проте вiн не мiг знайти iншого охоронця. Де був ублюдок? Лентяйничав? Спав? Нiк мав знайти його. Йому потрiбно було розчистити цей дах назад. Якби вiн був. Раптом над його головою промайнув дикий вихор крил, кiлька птахiв ледь не торкнулися його. Нiк iнстинктивно пригнувся, спостерiгаючи, як тьмянi, бiлi, схожi на лелек постатi кружляють i кружляють у небi. Вони зробили швидкоплинний вихор, сiро-бiле колесо, лише наполовину видиме в небi, з криком тисяч переляканих перепелiв. Це були знаменитi бiлi чаплi Макао, i сьогоднi вони не спали. Нiк знав стару легенду. Коли вночi лiтали бiлi чаплi, наближався великий тайфун. Можливо. Можливо, нi. Де був цей чортовий охоронець! "Вонг?" Нiк прошипiв цi слова. - Вонг? Ти, сучий сину, ти де? Кiллмайстер "добре говорив на кiлькох дiалектах китайсько, хоча в бiльшостi випадкiв його акцент був вiдсутнiй; на кантонському дiалектi вiн мiг би обдурити i мiсцевого. Вiн зробив це зараз. Через чинми сонний голос сказав: "Це ти, Т.? Що таке, ратане? Я пiдхопив невеликий мокротиння - Еймiєєєй" Нiк тримав чоловiка в горлi, пригнiчуючи крик, що починається. Цей був крупнiший, мiцнiше. Вiн схопився за руки Нiка, i його пальцi вчепилися в очi агенту AX. Вiн пiднiс колiно до паху Нiка. Нiк вiтав запеклу боротьбу. Вiн не любив у нього. уникаючи удару колiном у пах, потiм тут же направив своє колiно в пах китайця. Чоловiк застогнав уперед. горло, доки людина не перестала дихати.
  
  Димар був низьким, приблизно до плеча Нiка. Вiн пiдняв тiло i засунув його головою вперед у димар. Автомат, якого вiн не потребував, уже був одягнений, тому вiн вiдкинув його в тiнь. Вiн побiг до краю даху над номером генерала. На ходу вiн почав розмотувати мотузку довкола талiї. Кiллмайстер глянув униз. Невеликий балкон був просто пiд ним. Два поверхи вниз. Пожежнi сходи були праворуч вiд нього, в дальньому кутку будiвлi. Навряд чи охоронець на пожежних сходах мiг побачити його в цiй темрявi. Нiк закрiпив шнур навколо вентилятора та кинув його за борт. Розрахунки, зробленi у Гонконгу, виявилися правильними. Кiнець лiнiї зачепив перила балкона. Нiк Картер перевiрив мотузку, потiм хитнувся вперед i вниз, трофейний автомат закинув за спину. Вiн не зiсковзував униз, а йшов, як альпiнiст, упершись ногами в стiну будiвлi. За хвилину вiн уже стояв на перилах балкона. Там були високi французькi вiкна, прочиненi на кiлька дюймiв. За ними було темно. Нiк беззвучно стрибнув на бетонну пiдлогу балкона. Дверi були прочиненi! Заходь, сказав павук? Посмiшка Нiка була похмурою. Вiн сумнiвався, що павук очiкує, що вiн скористається цим шляхом у павутиннi. Нiк встав на карачки i поповз до скляних дверей. Вiн почув дзижчання. Спершу вiн не мiг зрозумiти, а потiм раптом зрозумiв. То був проектор. Генерал був удома i дивився фiльми. Домашнє кiно. Фiльми, знятi в Лондонi кiлька мiсяцiв тому людиною на iм'я Блекер. Блекер, який зрештою помер...
  
  Майстер-вбивця скривився у темрявi. Вiн штовхнув одну з дверей приблизно на фут. Тепер вiн розпластався на холодному бетонi обличчям униз i мiг заглянути до темної кiмнати. Проектор здавався зовсiм поряд, праворуч вiд нього. Це було б автоматично. Далеко наприкiнцi кiмнати - це була довга кiмната - зi стелi чи на гiрлянду звисала бiла ширма. Нiк не мiг сказати, який саме. Мiж його вигiдним становищем та екраном, приблизно за десять футiв вiд кiмнати, вiн мiг бачити силует стiльця з високою спинкою i щось над стiльцем. Голова чоловiка? Кiллмайстер увiйшов у кiмнату як змiя, на черевi i так само безшумно. Бетон перетворився на дерев'яну пiдлогу, на дотик паркет. Тепер на екранi миготiли картинки. Нiк пiдвiв голову, щоб подивитись. Вiн дiзнався про мерця, Блекера, що ходив навколо великого дивана в клубi "Дракон" у Лондонi. Потiм на сцену вийшла принцеса та Гама. Одного крупного плану, одного погляду на приголомшенi зеленi очi було достатньо, щоб довести, що вона була пiд дiєю наркотикiв. Вiльно чи мимоволi, але вона, поза всяким сумнiвом, приймала якiсь наркотики, ЛСД чи щось таке. Для цього вони мали лише слова мертвого Блекера. Це було важливо.
  Дiвчина була високою, хитається, не маючи жодного уявлення про те, що вона робить. Нiк Картер був в основi своєї чесної людини. Чесний iз самим собою. Тож вiн зiзнався, навiть коли витягував "люгер" iз кобури, що витiвки на екранi його збуджували. Вiн пiдповз до спинки високого стiльця, де колись гордий генерал французької армiї тепер дивився порнографiю. Зi стiльця почулося тихе зiтхання i хихикання. Нiк спохмурнiв у темрявi. Що, чорт забирай, вiдбувається? Багато чого вiдбувалося на екранi наприкiнцi кiмнати. Нiк одразу зрозумiв, чому португальський уряд, закоснений i вкорiнений у консерватизмi, хоче, щоб фiльм був знищений. Принцеса королiвської кровi проробляла на екранi дуже цiкавi та неординарнi речi. Вiн вiдчував, як кров стукає у його власному паху, коли вiн спостерiгав, як вона охоче приєднувалася до кожної маленької гри та дуже винахiдливих позицiй, якi пропонував Блекер. Вона була схожа на робота, на механiчну ляльку, прекрасну та позбавлену власної волi. Тепер на нiй тiльки довгi бiлi панчохи, туфлi та чорний пояс iз пiдв'язками. Вона зайняла розпусну позицiю та повнiстю спiвпрацювала з Блекером. Потiм вiн змусив її змiнити позу. Вона схилилася над ним, кивнула, усмiхаючись своєю роботизованою усмiшкою, роблячи точно те, що їй було сказано. У цей момент агент AX зрозумiв ще дещо.
  Його занепокоєння та подвiйне ставлення до дiвчини. Вiн хотiв її сам. Насправдi вiн хотiв її. Вiн хотiв принцесу. У лiжку. П'яна, наркоманка, розпусниця i повiя, якою б вона не була - вiн хотiв насолоджуватися її тiлом. Ще один звук увiрвався до кiмнати. Генерал засмiявся. М'який смiх, сповнений дивного особистого задоволення. Вiн сидiв у темрявi, цей продукт Сен-Сiра, i дивився на тiнi дiвчини, яка рухалася, яка, як вiн вiрив, могла вiдновити його потенцiю. Цей галльський воїн двох свiтових воєн, Iноземного легiону, цей жах Алжиру, цей хитрий старий вiйськовий розум - тепер вiн сидiв у темрявi i посмiювався. Принц Аскарi був у цьому цiлком правий - генерал був у глибокому божевiлля або, у кращому разi, у маразмi. Полковник Чун Лi знав це та використав це. Нiк Картер дуже обережно приклав холодне дуло "люгера" до голови генерала, одразу за вухом. Йому сказали, що генерал чудово говорить англiйською. "Зберiгайте тишу, генерале. Не рухайтеся. Шепiт. Я не хочу вас вбивати, але я це зроблю. Я хочу продовжувати дивитися фiльми i вiдповiдати на мої запитання. Шепiт. Це мiсце прослуховується? Прослуховується? Є хто навколо?"
  
  "Говори англiйською. Я знаю, що ти можеш. Де зараз полковник Чун Лi?" "Я не знаю. Але якщо ви агент Картер, вiн чекає на вас". "Я Картер". Крiсло заворушилося. Нiк жорстоко тицьнув люгером. "Генерал! Тримайте руки на пiдлокiтниках стiльця. Ви повиннi повiрити, що я без вагань уб'ю." Я вiрю тобi. Я багато чув про тебе, Картер". Нiк тицьнув генерала у вухо люгером. "Ви уклали угоду, генерал, з моїми босами, щоб виманити для мене полковника Чун Лi. Що щодо цього?" "В обмiн на дiвчину," сказав генерал.
  Це тремтiння в голосi стало сильнiшим. "В обмiн на дiвчину," сказав вiн знову. "Я повинен мати цю дiвчину!" - Вона в мене, - лагiдно сказав Нiк. "Зi мною. Вона зараз у Макао. Вона вмирає вiд бажання зустрiтися з вами, генерале. Але спочатку ви повиннi виконати свою частину угоди. Як ви збираєтеся спiймати полковника? Щоб я мiг убити його?" Тепер вiн почує дуже цiкаву брехню. Чи не так? Генерал, можливо, i зламаний, але мав одностороннiй розум. - Я мушу спочатку побачити дiвчину, - сказав вiн тепер. "Нiчого, поки я її не побачу. Тодi я дотримаюсь своєї обiцянки i вiддам вам полковника. Це буде легко. Вiн довiряє менi". Лiва рука Нiка дослiджувала його. На генералi був кашкет, вiйськовий кашкет з вiдворотом. Нiк провiв рукою по лiвому плечу та грудях старого - медалi та стрiчки. Вiн тодi знав. На генералi було повне обмундирування, парадна форма французького генерал-лейтенанта! Сидiти у темрявi, носити одяг минулої слави та дивитися порнографiю. Тiнi де Сада i Шарантана - смерть буде благословенням для цього старого. Була ще робота.
  
  - Я не думаю, - сказав у темрявi Нiк Картер, - що полковник справдi довiряє вам. Вiн не настiльки дурний. Ви думаєте, що використовуєте його, генерале, але насправдi вiн використовує вас. А ви, сер, брешете! Нi, не ворушились. Ти начебто його менi пiдставляєш, а насправдi ти мене йому пiдставляєш, так? Довге зiтхання генерала. Вiн не говорив. Фiльм закiнчився, i екран згас, коли проектор перестав дзижчати. Тепер у кiмнатi була цiлковита темрява. Вiтер з завиванням промайнув повз балкончик. Нiк вирiшив не дивитись на генерала. Огюст Буланже. Вiн мiг нюхати, чути та вiдчувати розкладання. Вiн не хотiв цього бачити. Вiн нахилився i прошепотiв ще нижче, тепер, коли зник захисний звук проектора. • "Хiба це не правда, генерале? Ви граєте з обох бокiв проти середини? Плануєте обдурити всiх, якщо зможете? Так само, як ви намагалися вбити принца Аскарi!"
  Старий рiзко здригнувся. "Намагався - ви маєте на увазi, що кскарi не мертвий?? Нiк Картер постукав по висохлiй шиї люгером. Нi. Дуже навiть не мертвий. Вiн зараз тут, у Макао. Полковник - я сказав вам, що вiн мертвий, а? Вiн збрехав ти, сказав тобi, що ширше вiдiрвався?" - Оуд... так. Я думав, що принц мертвий. - Кажiть тихiше, генерале. Шепчiть! Я скажу вам ще щось, що може вас здивувати. У вас є аташе кейс, повний необроблених алмазiв?
  "Це фальшивки, генерал. Скло. Шматки простого скла. Еон мало що знає про алмази. Аскi знає. Вiн давно вам не довiряв. Мати їх марно. Що скаже на це полковник Лi? Оскiльки вони стали довiряти один одному, в якийсь момент Принц розкрив хитрiсть фальшивих необговорених Вiн . барi Rat Fink. Вiн надiйно сховав дiаманти в сховищi до Лондона.
  Старий напружився в крiслi. "Дiаманти фальшивка? У це я не можу повiрити... - Вам краще, генерале. божевiльний, щоб скуштувати аферу на зразок цiєї.
  
  Старий смердiв. Вiн застосовував духи, щоб приховати запах старого i вмираючого тiла? ... I знову Картер був близький до жалю, не звичайному йому почуттю. Вiн вiдштовхнув його вiд себе. Вiн мiцно всадив люгер у стару шию. "Краще залишайтеся з нами, сер. З АХ i пiдготуйте полковника для мене так, як це було спочатку заплановано. Так ви принаймнi отримаєте дiвчину, i, можливо, ви з принцом зможете щось вирiшити мiж собою. Пiсля смертi полковника. Як щодо цього?" Вiн вiдчув, як генерал кивнув у темрявi. - Схоже, я маю вибiр, мiстере Картер. Дуже добре. Що ви хочете вiд мене? Його губи торкнулися вуха чоловiка, коли Нiк прошепотiв. "Я буду в тавернi Ultimate Ilappinms через годину. Ви приходьте i приводите з собою полковника Чун У. Бажаю бачити вам двох. Скажiть йому, що я хочу поговорити, укласти угоду, i що я не хочу неприємностей. Ви розумiєте? - Так. Але я не знаю цього мiсця - Трактир Абсолютного С?
  
  "Полковник знатиме це," рiзко сказав Нiк. "У той момент, коли ви увiйдете у дверi з полковником, ваша робота буде закiнчена. Iдiть з дороги i тримайтеся подалi. Буде небезпека. Ясно?" Небагато тишi. Старий зiтхнув. - Цiлком ясно. Ви хочете його вбити? На мiсцi! - На мiсцi. До побачення, генерале. На цей раз краще перестрахуватися. Кiллмайстер пiднявся канатом зi спритнiстю i швидкiстю гiгантської мавпи. Вiн пiдняв його i сховав пiд козирком. На даху було порожньо, але, дiставшись маленького пентхауса, вiн почув, як пiднiмається вантажний лiфт. Машини гули волого, противаги та троси ковзали вниз. Вiн пiдбiг до дверей, що вели вниз на дев'ятий поверх, вiдчинив їх i почув голоси бiля пiднiжжя сходiв, що розмовляють китайською, сперечаючись про те, який з них пiднявся б вгору.
  Вiн обернувся до лiфта. Якщо вони будуть сперечатися досить довго, вiн матиме шанс. Вiн вiдсунув залiзнi ґрати дверей лiфта i притримав їх ногою. Вiн мiг бачити дах вантажного лiфта, що пiдiймався до нього, i кабелi, що ковзали повз нього. Нiк глянув на верхню частину корпусу. Там має бути мiсце. Коли дах лiфта досяг його, вiн легко став на неї i закрив ґрати. Вiн розпластався на брудному даху лiфта, коли той iз брязкотом зупинився. Мiж його потилицею та верхньою частиною корпусу був добрий дюйм.
  
  
  
  Роздiл 10
  
  Вiн пам'ятав, як приклад гвинтiвки вдарив його ззаду в шию. Тепер у цьому мiсцi був гарячий бiлий бiль. Його череп був луною-камерою, де божеволiла пара джем-бендiв. Пiдлога пiд ним була такою ж холодною, як смерть, з якою вiн тепер зiткнувся. Було мокро, сиро, i Кiллмайстер почав розумiти, що вiн голий i в ланцюгах. Десь над ним було невиразне жовте свiтло. Вiн зробив неймовiрне зусилля, щоб пiдняти голову, збираючи всю свою силу, починаючи тривалу боротьбу з того, що, як вiдчував, було дуже близько до повної катастрофи. Справи пiшли зовсiм негаразд. Його перехитрили. Полковник Чун Лi взяв його так само легко, як льодяник у дитини. "Мiстер Картер! Нiк... Нiк) Ви мене чуєте?" "Уххх0000000-". Вiн пiдняв голову i глянув через маленьке пiдземелля на дiвчину. Вона теж була оголена та прикута до цегляного стовпа, як i вiн. Як не намагався сфокусувати погляд, Нiк не вважав це чимось особливо дивним - коли у кошмарi дiєш за правилами кошмару. Здавалося цiлком доречним, що принцеса Морган да Гама роздiлила з ним цей жахливий сон, що вона повинна бути прикута ланцюгом до стовпа, гнучка, гола, з великими грудьми i застигла вiд жаху.
  
  Якщо будь-коли ситуацiя потребувала легкого дотику, то це була вона - якби тiльки, щоб утримати дiвчину вiд iстерики. Її голос казав, що вона швидко наближається до неї. Вiн спробував усмiхнутися їй. - Говорячи словами моєї безсмертної тiтки Агати, - "що за випадок"? У зелених очах спалахнула нова панiка. Тепер, коли вiн прийшов до тями i дивився на неї, вона спробувала прикрити груди руками. Дзвiнкi ланцюги були занадто короткими, щоб дозволити це. Вона пiшла на компромiс, вигнувши своє струнке тiло так, щоб вiн не мiг бачити її темне лобкове волосся. Навiть у такий момент, коли вiн був хворий, страждав i був тимчасово переможений, Нiк Картер запитував, чи зможе вiн колись зрозумiти жiнок. Принцеса плакала. Її очi набрякли. Вона сказала: "Ти... ти не пам'ятаєш?" Вiн забув про ланцюги i спробував помасажувати величезну криваву шишку на потилицi. Його ланцюги були надто короткими. Вiн присягнув. - Так. Я пам'ятаю. Нинi це починає повертатися. Я ... - Нiк перервався i приклав палець до губ. Цей удар позбавив його розуму. Вiн похитав головою дiвчинi i постукав пальцем по вухо, потiм вказав на пiдземелля. Воно, напевно, було прослуховуємо. Зверху, десь у тiнi стародавнiх цегляних арок, почувся металевий смiшок. Гучномовець дзижчав i скиглив, i Нiк Картер подумав iз похмуро-свiтлою усмiшкою, що наступним голосом, який ви почуєте, буде полковник Чун Лi. Є також кабельне телебачення - я вас чудово бачу. Але не дозволяйте цьому заважати вашiй розмовi з жiнкою. Дуже небагато з того, що ви можете сказати, я ще не знаю. добре, мiстере Картер? Нiк опустив голову. Вiн не хотiв, щоб телесканер побачив вираз його обличчя. Вiн сказав: "Та пiшов ти, полковнику". Смiх. Потiм: "Дуже по-дитячому, мiстере Картер. Я розчарований у вас. У багатьох сенсах - адже ви дiйсно не особливо мене лаєте, чи не так? Я очiкував бiльшого вiд вбивцi номер один в AX думати, що ти всього лише Паперовий дракон, зрештою звичайна людина.
  Але потiм життя сповнене маленьких розчарувань. Нiк не опускав обличчя. Вiн аналiзував голос. Гарна, надто точна англiйська. Зрозумiло, що вiн навчався за пiдручниками. Чун Лi нiколи не жив у Штатах. або мiг зрозумiти американцiв, як вони думали, або на що були здатнi в умовах стресу. То був слабкий проблиск надiї. Наступне зауваження полковника Чуна Лi справдi вразило людину з AX. Це було так гарно просто, так очевидно, як тiльки на це вказали, але досi йому це й на думку не спадало. I як це наш дорогий спiльний друг, мiстере Девiд Хоук... Нiк мовчав. - що мiй iнтерес до тебе вторинний. Ви, чесно кажучи, лише принада. Це ваш мiстер Хоук, якого я справдi хочу спiймати. Так само, як вiн хоче мене.
  Все це було пасткою, як ви знаєте, але для Хоука, а не для Нiка, Нiк смiявся до стелi. "Ви збожеволiли, полковнику. Ви нiколи не наблизитесь до Хоука". Тиша. Смiх. Потiм: "Подивимося, мiстере Картер. Можливо, ви маєте рацiю. Я дуже поважаю Хоука з професiйної точки зору. Але у нього є людськi слабкостi, як i у всiх нас. Небезпека в цьому питаннi. Для Хоука. Нiк сказав: "Вас дезiнформували, полковнику. Хоук не товаришує зi своїми агентами. Вiн безсердечний старий. - Це не має великого значення, - сказав голос. - Якщо один метод не спрацює, то спрацює iнший. Я поясню пiзнiше, мiстере Картер. Тепер у мене є якась робота, так що я даю тобi спокiй. О, одне. Зараз я увiмкну свiтло. Будь ласка, звернiть увагу на дротяну клiтку. Скоро в цiй клiтцi станеться щось дуже цiкаве". Почувся гул, дзижчання i клацання, i пiдсилювач вiдключився. За мить у кутку пiдземелля, який був у тiнi, запалилося рiзке бiле свiтло. I Нiк, i дiвчина дивилися один на одного.
  Це була порожня клiтка з дрiбної дротяної сiтки, приблизно дванадцять на дванадцять. У цегляному колодязi пiдземелля вiдчинилися дверi. На пiдлозi клiтки лежали чотири короткi ланцюги та наручники, вробленi в пiдлогу. для утримання людини. Або жiнки. У принцеси була така сама думка. Вона захникала. - Боже мiй! Що вони збираються з нами робити? Навiщо це - ця клiтина? Вiн не знав i не хотiв здогадуватись. Тепер його робота полягала в тому, щоб утримати її при здоровому глуздi, вiд iстерiї. Нiк не знав, яка вiд цього користь - за винятком того, що це могло, у свою чергу, допомогти йому зберiгати свiдомiсть. Вiн вiдчайдушно потребував їх. Вiн проiгнорував клiтку. "Розкажи менi, що трапилося в готелi "Абсолютне щастя", - наказав вiн. - Я нiчого не пам'ятаю, в цьому винен приклад гвинтiвки. Я пам'ятаю, як зайшла i побачила, що ти сидиш навпочiпки в кутку. Аски там не було, хоча вiн повинен був бути. i хтось усадив менi приклад у череп. Так чи iнакше?
  "Ми зробили мережу, як ви сказали," почала дiвчина. - Аскi одягнувся у форму цiєї iншої людини, i ми пiшли в мiсто. У трактир "Вища щастя". Спершу нiхто не звернув на нас уваги. Це... ну, ви, мабуть, знаєте, що то була за заклад? "Так, я знаю." заманити полковника Чун Лi в готель Маскування було iдеальним.
  То були мозамбiкцi з бiлим португальським офiцером. Аска не мала належних документiв, перепусток чи чогось ще, тому його заарештували. Його витягли, а мене лишили там одну. Я чекала на тебе. Робити не було чого. Але не пощастило. Маскування було надто гарне. Нiк поклявся, що в нього перехопило подих. Цього не можна було передбачати та захиститися. Чорний Принц сидiв у якiйсь в'язницi чи таборi i був поза увагою. Вiн трохи говорив мозамбiкською, так що якийсь час вiн мiг блефувати, але рано чи пiзно вони дiзнаються правду. Мертвого охоронця буде знайдено. "Аски буде передано китайцям. Якщо тiльки - i це було дуже неясно, якщо тiльки - якщо принц не зможе якось використати, як i ранiше, братство темношкiрих. Нiк вiдмахнувся вiд цiєї думки. Навiть якщо принц буде вiльний, що вiн мiг зробити? Одна людина. I не навчений агент...
  Як завжди, коли дiяла глибокий зв'язок, Нiк знав, що може розраховувати тiльки на одну людину, щоб урятувати свою шкуру. "Нiк Картер". Гучномовець знову захрипiв. "Я думаю, вам буде цiкаво, мiстере Картер. Уважно спостерiгайте, будь ласка. в клiтку, вiн був лисим, а рiдке волосся на його схудлi грудях було бiлим, вiн був схожий на тремтячого, обскупаного курчати i в цьому первiсному голому станi зовсiм позбавлений всю людську гiднiсть i гордостi своїм чином або мундиром. вiдчував зараз. У животi в нього почався нудотний бiль.
  Гучномовець наказав китайцям: "Виймiть кляп. Я хочу, щоб вони почули, як вiн кричить". Один iз чоловiкiв витяг iз рота генерала великий шматок брудної ганчiрки. Вони вийшли та зачинили дверi в цеглянiй завiсi. Нiк, який уважно спостерiгав у свiтлi 200-ватних лампочок, що висвiтлювали клiтку, побачив те, чого досi не помiчав - з iншого боку дверей, на рiвнi пiдлоги, був не маленький отвiр, темна пляма в цеглянiй кладцi, на кшталт невеликого входу, яку могли б зробити для собаки чи кiшки. Свiтло вiдбивалося вiд пластин з металу, що закривають його.
  У Кiллмайстра пiшли мурашки по шкiрi - що вони збираються робити з цим нещасним божевiльним старим? Що б це не було, вiн знав одне. З генералом щось намiчалося. Або з дiвчиною. Але це все було нацiлено на нього, на Нiка Картера, щоб налякати його та зламати його волю. Це була своєрiдна промивка мозку, i вона ось-ось мала початися. Генерал деякий час боровся зi своїми ланцюгами, а потiм перетворився на мляву блiду грудку. Вiн озирнувся навкруги диким поглядом, який, здавалося, нiчого не розумiв. Гучномовець знову прохрипiв: "Перш нiж ми приступимо до нашого маленького експерименту, є кiлька речей, якi, я думаю, вам слiд знати. старомодний китаєць, мiстер Картер i не схвалюю нових методiв тортур... Психологи та психiатри, все iнше.
  Здебiльшого вони схвалюють новi методи тортур, бiльш витонченi, i жахливi, а я, наприклад, найстарiший у цьому сенсi. Чистий, абсолютний, беззастережний жах, мiстере Картер. Як ви зараз побачите. Дiвчина закричала. Звук розiрвав слух Нiка. Вона вказувала на величезного щура, що пробрався в кiмнату через одну з маленьких дверцят. Це був найбiльший щур, таких Нiк Картер нiколи не бачив. Вiн був бiльший за середнiй кiт, глянцево-чорний колiр з довгим сiруватим хвостом. Бiлi великi зуби блиснули на мордi, коли iстота на мить зупинилася, смикаючи вусами, i озирнулася насторожено злими очима. Нiк придушив позиви до блювоти. Принцеса знову закричала, голосно i пронизливо... • "Заткнися, - люто сказав їй Нiк.
  "Мiстер Картер? За цим стоїть цiла iсторiя. Пацюк - мутант. Деякi з наших вчених здiйснили невелику подорож, дуже секретну, звичайно, на острiв, який вашi люди використали для атомних випробувань. Там не було нiчого живого. на островi, а щури - вони якось вижили i навiть процвiтали Я цього не розумiю, не менi якось вiдповiдальна за той гiгантизм, який ви зараз бачите. Кiлмайстер закипiв. Вiн мiг допомогти собi. Вiн знав, що це саме те, чого хотiв i чого сподiвався Полковник, але не мiг стримати своєї дикої лютi. Вiн пiдняв голову i закричав, лаючись, вигукуючи всi бруднi iмена, якi знав. Вiн кинувся на свої ланцюги, порiзавши собi зап'ястя об гострi кайданки, але не вiдчув болю. Що вiн справдi вiдчував, то це найменшу слабкiсть, найменший натяк на слабкiсть в одному зi старих кiльцевих болтiв, вбитих у цегляну колону. Краєм ока вiн побачив, як цiвка розчину стiкає по цеглини нижче кiльцевого болта. Сильний поштовх може вирвати ланцюг. Вiн зрозумiв це одразу. Вiн продовжував трясти своїми ланцюгами i лаятись, але бiльше не натягував ланцюг.
  Це був перший слабкий проблиск справжньої надiї... У голосi полковника Чун Лi звучало задоволення, коли вiн сказав: "Значить, ви людина, мiстер Картер? Ви дiйсно реагуєте на нормальнi подразники? Це була справжня iстерика. Менi сказали, що це полегшить завдання. А тепер я помовчу i дозволю вам. божевiльний i старий, i насправдi нiяких втрат для суспiльства Вiн зрадив принца Аскарi, вiн намагався зрадити мене, так, мiстер Картер. на вухо, мiстере Картере. Звичайно, бiдний старий дурень не знав, що його слуховий апарат прослуховується.
  Гримаса Нiка була гiркою, кислою. Мав слуховий апарат. Пацюк тепер скорчився на грудях у генерала. Той ще навiть не заскулив. Нiк сподiвався, що старий розум надто приголомшений, щоб зрозумiти, що вiдбувається. Старий i щур дивилися один на одного. Довгий хвiст щура, непристойно лисий, швидко смикався туди-сюди. Проте iстота не нападала. Дiвчина хникала i намагалася заплющити очi руками. ланцюги. Гладке бiле тiло тепер було брудним, у плямах та шматочках соломи з кам'яної пiдлоги. Прислухаючись до звукiв з її горла, Нiк зрозумiв, що вона дуже близька до того, щоб збожеволiти. Вiн мiг це зрозумiти. Вiн пiдвiвся. сам не так далеко вiд прiрви. Наручники та ланцюг, якi сковували його праве зап'ястя. Кiльцевий болт зрушив. Старий закричав. Нiк дивився, борючись iз власними нервами, забуваючи про все, крiм одного важливого - рим-болт вийде, коли вiн сильно за нього смикне. Ланцюг був зброєю. Але нiчого хорошого, якщо вiн зробить це вчасно! Вiн змусив себе дивитись. Пацюк-мутант гриз старого, його довгi зуби встромлялися в плоть навколо яремної вени. Це був розумний щур. Вона знала, куди вдарити. Вона хотiла, щоб м'ясо було мертвим, тихим, щоб воно могло безперешкодно харчуватися. Генерал кричав далi. Звук завмер у бульканнi, коли мiй щур вгриз у велику артерiю, i бризнув кров. Тепер дiвчина кричала знову i знову. Нiк Картер виявив, що вiн теж кричить, але беззвучно, звук був замкнений у його черепi i луною вiддавався навколо нього.
  
  Мозок його вигукував ненависть i спрагу помсти та вбивства, але для шпигунського погляду вiн був спокiйний, зiбраний i навiть посмiхався. Камера не повинна помiчати цей незатягнутий кiльцевий болт. Полковник знову заговорив: - Зараз я надiшлю ще щурiв, мiстере Картер. Вони швидко закiнчать роботу. Некрасиво, чи не так? Як кажуть, у ваших капiталiстичних нетрях. Тiльки там жертвами стають безпораднi немовлята. Щоправда, мiстере Картер? Нiк проiгнорував його. Вiн дивився на бiйню у клiтцi. Вбiгла дюжина величезних щурiв i закишла над червоною iстотою, яка колись була людиною. Нiк мiг тiльки молитися, щоб старий був уже мертвий. Можливо. Вiн не рухався. Вiн почув звуки блювоти й глянув на дiвчину. Її вирвало на пiдлогу, i вона лежала iз заплющеними очима, її блiде, забризкане брудом тiло смикалося. "Вирубайся, дитинко", - сказав вiн їй. "Вирубайся. Не дивись на це". Двi щури тепер билися за шматок плотi. Нiк дивився iз жахливим захопленням. Зрештою, велика з двох щурiв, що посварилися, вчепилася зубами в горло iншої i вбила її. Тут же вона накинувся на свого побратима-щура i почав його їсти. Нiк спостерiгав, як щур повнiстю пожирав своїх родичiв. I згадав те, що давно вивчив i забув: щури - канiбали. Однi з небагатьох тварин, якi їдять собi подiбних. Нiк вiдiрвав погляд вiд жаху у клiтцi. Дiвчина була непритомна. Вiн сподiвався, що вона нiчого не вiдчуває. Голос у гучномовцi повернувся. Нiку здалося, що вiн уловив розчарування в голосi полковника. "Схоже, - сказав вiн, - що мої звiти про вас зрештою вiрнi, Картер, те, що ви, американцi, називаєте чудовим покерфейсом. Ви справдi настiльки байдужi, такi холоднi, Картер? Я не можу з цим погодитися". Слiд гнiву в голосi зараз явно вiдчувався це Картер, а не мiстер Картер! Чи не почав вiн хоч трохи заводити китайського полковника? То була надiя. Слабка, як обiцянка
  
  Слабкий кiльцевий болт, це все, що вiн мав. Нiк виглядав нудним. Вiн глянув на стелю, де ховалася камера. "Це було досить гидко", - сказав вiн. - Але я бачив набагато гiрше, полковнику. Якщо вже на те пiшло, то й гiрше. Востаннє, коли я був у вашiй країнi - я приїжджаю i їду, коли менi заманеться, - я вбив пару ваших хлопцiв, розтрощив їх i пiдвiсив на деревi на їхнiх власних кишках. Фантастична брехня, але така людина, як полковник, може просто в це повiрити. - У будь-якому випадку ти мав рацiю щодо старого, - продовжив Нiк. "Вiн страшенно дурний божевiльний i нiкому не потрiбен. Яка менi справа до того, що з ним вiдбувається або як це вiдбувається?" Настала довга мовчанка. На цей раз смiх був трохи нервовим. "Тебе можна зламати, Картер. Ти знаєш це? Будь-який чоловiк, народжений жiнкою, може бути зламаний". Кiллмайстер знизав плечима. - Можливо, я й не людина. Як i мiй бос, про який ви постiйно говорите. Яструб-Хоук, тепер - вiн не людина! Ви даремно витрачаєте свiй час, намагаючись заманити його в пастку, полковнику. "Можливо, Картер, можливо. Подивимося. Природно, я маю альтернативний план. Я не проти розповiсти вам про це. Це може змiнити вашу думку".
  
  Кiлмайстер сильно почухав. Все, що завгодно, аби розлютити сукина сина! Вiн обережно сплюнув. - Будьте моїм гостем, полковнику. Як кажуть у кiно, я у вашiй владi. Але ви могли б щось зробити з блiхами в цiй паршивiй дiрi. Вона ще й смердить. Знову довга мовчанка. Потiм: "Вiдкинувши все iнше, Картер, менi доведеться почати посилати Хоуку шматочки частинами вiдрiзанi вiд тебе. Разом з деякими болiсними записками, якi, я впевнений, ти напишеш, коли прийде час. Як, по-твоєму, вiдреагує твiй начальник? Пiзнiше ступня чи рука? Будь чесний зараз, Картер.
  
  Нiк Картер вiдкинув голову назад i голосно засмiявся. Йому не треба було змушувати. "Полковник," сказав вiн, "вас колись погано рекламували!" "Розрекламували? ви, полковнику, такий же, як i ви. Мене не можна замiнити. Я не видатковий матерiал". Нiк опустив обличчя, щоб приховати посмiшку, яку вiн не мiг стримати. "Хочете посперечатися, полковнику? Я навiть дам вам, приклад, - зачекайте, поки Пекiн не дiзнається, що ви були ошуканi щодо фальшивих необроблених алмазiв. Що ви збиралися обмiняти двадцять мiльйонiв доларiв золотом на якесь скляне камiння. I що принца було вбито акуратно i належним чином, а тепер ви вбили генерала. Ви зiпсували всi свої шанси втрутитись у повстання в Анголi. Чого насправдi домагався Пекiн, полковнику? Ви хотiли Хоука, тому що ви знаєте, що Хоук хоче отримати вас, але це дрiбниця в порiвняннi з тим, як думає Пекiн: вони планують далеко, щоб наробити багато неприємностей в Африцi Ангола була б iдеальним мiсцем, щоб почати це робити.
  Нiк рiзко засмiявся. "Почекайте, поки все це просочиться в потрiбнi мiсця в Пекiнi, полковнику, а потiм подивимося, чи придатнi ви чи нi!" Тиша пiдказала йому, що колючки потрапили в цiль. Вiн майже почав сподiватися. Якби тiльки вiн мiг роздратувати цього виродка настiльки, щоб вiн особисто спустився сюди, в пiдземелля. Не говорячи вже про охоронцiв, яких вiн обов'язково приведе. Вiн просто має ризикнути. Полковник Чун Лi прочистив горло. - Ви правильно мiркуєте, Картер. У ваших словах може бути частка правди. Все пiшло не так, чи пiшло не так, як я очiкував. По-перше, я не усвiдомлював, наскiльки божевiльним був генерал, поки не стало надто пiзно.
  Але я можу все виправити - тим бiльше менi потрiбна ваша спiвпраця. Нiк Картер знову сплюнув. "Я не буду з вами спiвпрацювати. Я не думаю, що ви можете дозволити собi убити мене зараз - я думаю, що я потрiбен вам живим, щоб взяти з собою до Пекiна, щоб показати їм щось за весь витрачений час, грошi та мертвих"
  З вiдтiнком мимовiльного захоплення полковник сказав: "Можливо, ви знову маєте рацiю. Можливо, нi. Ви забуваєте про даму, я думаю. Ви джентльмен, американський джентльмен, i тому у вас є дуже слабке мiсце. Ахiллесова п'ята. Ви дозволите їй страждати, як генералу?" Вираз обличчя Нiка не змiнилося. - Яке менi до неї дiло? Ви повиннi знати її iсторiю: вона п'яниця та наркоманка, сексуальна дегенератка, яка позує для брудних картинок та фiльмiв. Менi начхати, що з нею вiдбувається. Я зрiвняюся з вами, полковнику. У такому мiсцi, як це, я турбуюся тiльки про двi речi - про себе та про AX. Я не зроблю нiчого, що могло б зашкодити жодному з нас. Але ледi ви можете мати. З мого благословення-
  - Подивимося,- сказав полковник,- зараз я вiддам наказ, i ми обов'язково побачимо. Я думаю, що ви блефуєте. I пам'ятайте, щури дуже розумнi. Вони iнстинктивно кинуться на слабший видобуток. Гучномовець клацнув. Нiк подивився на дiвчину. Вона все чула. Вона дивилася на нього величезними очима, губи її тремтiли. Вона спробувала заговорити, але тiльки хрипiла. Вона дуже уважно не дивилася на роздертий труп у клiтцi. дозволиш їм зробити це зi мною? Т-ти маєш на увазi - ти мав на увазi те, що щойно сказав? О, Боже мiй, не треба! Вбий мене - хiба ти не можеш убити мене першим!" Вiн не смiв говорити. Мiкрофони вловлювали шепiт. Телевiзiйний сканер дивився на нього. Вiн не мiг дати їй нiякої втiхи. Вiн дивився на клiтку i спохмурнiв, плюнув i подивився далеко. подивитися. Але це повинно бути щось, i це має бути швидко. Вiн вислухав звук i подивився вгору. через дюжину футiв, якi роздiляли їх, Вiн знову перевiрив кiльцевий болт.
  
  
  Роздiл 11
  
  ЩУР вискочив з дротяної клiтки i зупинився. Вона на мить присiла навпочiпки i вмилася. Вона була не такою великою, як щур-людожер, яку бачив Нiк, але досить великий. Нiк нiколи в життi не ненавидiв нiчого сильнiшого, нiж цей щур зараз. Вiн залишався дуже нерухомим, ледве дихаючи. Останнi кiлька хвилин сформувався свого роду план. Але щоб це спрацювало, йому довелося схопити цього щура голими руками. Дiвчина, схоже, впала в комусь. Її очi засклiли, вона дивилася на щура i видавала страшнi горловi звуки. Нiку дуже хотiлося сказати їй, що вiн не дозволить щуру схопити її, але зараз вiн не насмiлювався говорити або показувати своє обличчя в камеру. Вiн сидiв тихо, дивлячись у пiдлогу, спостерiгаючи за щуром краєм ока. Пацюк знав, про що мова. Жiнка була найслабшою, наляканою - запах її страху був сильний у нiздрях гризуна - i тому вiн почав повзти в її бiк. Вона була голодна. Їй було дозволено роздiлити бенкет на честь генерала. Пацюк пiсля мутацiї втратив бiльшу частину своїх жiночих статевих органiв. Її розмiр тепер робив його бiльшою за бiльшiсть природних ворогiв, i вона так i не навчилася боятися людини. Вона не звертала особливої уваги на великого чоловiка i хотiла дiстатися до жiнки, що скучила.
  
  Нiк Картер знав, що вiн матиме лише один шанс. Якщо вiн промахнеться, все буде скiнчено. Вiн затамував подих i пiдтягся до щура ближче - ближче. Зараз? Нi. Поки що нi. Скоро-
  Цiєї митi образ з його юностi вторгся в його роздуми. Вiн пiшов на найдешевший карнавал, де був виродок. Це був перший виродок, якого вiн колись бачив, i останнiй. За долар вiн бачив, як вiн вiдкушував голови живим щурам. Тепер вiн виразно бачив, як кров стiкала по пiдборiддi виродка. Нiк здригнувся, суто рефлекторний рух, i це мало не зiпсувало гру. Пацюк зупинився, обернувся насторожi. Вiн почав вiддалятися, тепер швидше. Кiлмайстер зробив випад. Вiн використав лiву руку, щоб кiльцевий болт не зiрвався, i спiймав щура прямо за голову. Пухнастий монстр завищав вiд страху i лютi i спробував вкусити руку, яка його тримала. Нiк вiдкрутив голову одним ривком своїх великих пальцiв. Голова впала на пiдлогу, а тiло все ще тремтiло i жадало кровi на руках. Дiвчина кинула на нього зовсiм iдiотський погляд. Вона так скам'янiла вiд жаху, що не розумiла, що вiдбувається. Смiх. Гучномовець сказав: "Браво, Картер. Щоб впоратися з таким щуром, потрiбна хоробрий чоловiк. I це пiдтверджує мiй погляд - ви не готовi дозволити дiвчинi страждати. ."
  - Це нiчого не доводить, - прохрипiв Нiк. "I ми нiкуди не рухаємося. Iди на хуй, полковник. Менi начхати на дiвчинку - я просто хотiв подивитися, чи зможу я це зробити. Чи я вбив чортову купу чоловiкiв моїми руками. , Але нiколи ранiше не вбивав щурiв". Тиша. Потiм: "Так що ж ти тодi придбав? У мене ще багато щурiв, всi величезнi, всi голоднi. Нiк подивився на телевiзiйне око десь у тiнi. Вiн тицьнув носом. "Можливо, - сказав вiн, - вiдправте їх сюди i подивимося".
  Вiн простяг ногу i потяг щурену голову до себе. Вiн збирався застосувати її. Це був шалений трюк, який вiн намагався зробити, але все вийшло. Хiт спрацює, ЯКЩО,
  можливо, полковник настiльки роздратується, що захоче спуститися i особисто його обробити. Кiллмайстер особливо не молився, але зараз спробував. Будь ласка, будь ласка, зробiть так, щоб полковник захотiв прийти i попрацювати зi мною, вибити з мене мiзки до собачих чортiв. Вдарив би мене. Та що завгодно) Тiльки змуси його опинитися на вiдстанi витягнутої руки. Два великi щури виповзли з дротяної клiтки i принюхалися. Нiк напружився. Тепер вiн дiзнається. Чи спрацює план? Чи справдi щури були канiбалами? Чи було це просто потворнiстю, що найбiльший щур ранiше з'їв менший? Чи це було просто купа лайна, щось, що вiн прочитав i неправильно запам'ятав? Два щури вiдчули запах кровi. Вони повiльно наближалися до Нiка. Акуратно, тихо, щоб не злякати їх, вiн кинув їм щурячу голову. Один iз них накинувся на нього i почав їсти. Iнший щур насторожено кружляв навколо, а потiм увiрвався всередину. Тепер вони вчепилися один одному в горлянки. Кiллмайстер, сховавши обличчя вiд камери, посмiхнувся. Один iз цих ублюдкiв буде вбитий. Буде бiльше їжi для решти, ще буде через що битися. Вiн усе ще тримав тiло вбитого ним щура. Вiн схопив його за переднi лапи i напружив м'язи, розiрвавши його на частини, розiрвавши посерединi, як аркуш паперу. Кров i кишки забруднили його руки, але вiн задовольнявся бiльшою принадою. З цим, а також з одним дохлим щуром з кожних двох воякiв, вiн зможе зайняти багатьох щурiв. Нiк знизав широкими плечима. Насправдi це був не дуже великий успiх, але це непогано виходило. Страшенно добре, насправдi. Якби це окупилося. Гучномовець давно мовчав. Нiку стало цiкаво, про що думає Полковник, дивлячись на екран телевiзора. Напевно, не радiснi думки. У пiдземеллi хлинуло ще бiльше щурiв. Вiдбувалося з десяток запеклих бiйок. Щури взагалi не звертали уваги нi на Нiка, нi на дiвчину. Гучномовець видав звук. Вiн проклинав. Це було множинне прокляття, що поєднує родовiд Нiка Картера з родоводом сучих собак i гнойових черепах. Нiк усмiхнувся. I чекав. Можливо, зараз. Просто можливо. Менш як за двi хвилини пролунав гнiвний стукiт дверей.
  Дверi вiдчинилися десь у тiнi за колоною, що тримала дiвчину. Над головою спалахнуло ще кiлька вогнiв. Полковник Чун Лi ступив у коло сяйва i зiткнувся з Нiком Картером, узявшись у боки, злегка хмурлячись, нахмуривши високi блiдi брови. З ним було четверо китайських охоронцiв, усi вони були озброєнi автоматами М3. Вони також несли сiтки та довгi жердини з гострими шипами на кiнцi. Полковник, не зводячи очей з Нiка, наказав своїм людям. Вони приступили до лову щурiв, що залишилися в мережi, вбиваючи тих, кого не змогли спiймати. Полковник повiльно пiдiйшов до Нiка. Вiн не глянув на дiвчину. Кiллмайстер був не зовсiм готовий до того, що побачив. Вiн нiколи ранiше не бачив китайського альбiноса. Полковник Чун Лi був середнього зросту i худорлявої статури. Вiн був без шапки, i його череп був ретельно поголений. Масивний череп, велика мозкова клiтка. Його шкiра була кольору вицвiлого хакi. Його очi, найбiльша дивина для китайця, були блискучого нордичного синього кольору. Вiї були блiдими, нескiнченно малими. Двоє чоловiкiв переглянулись. Нiк зарозумiло поглянув, а потiм навмисно сплюнув. - Альбiнос, - сказав вiн. - Ти сам щось на зразок мутанта, чи не так? Вiн зауважив, що полковник носив свiй Люгер, його власну Вiльгельмiну, у непередбаченому для нього чохлi. Чи не незвичайна примха. Хваляючись трофеями перемоги. Пiдiйдiть ближче, полковнику. Будь ласка! ще на крок ближче. Полковник Чун Лi зупинився одразу за смертоносним пiвколом, яке Кiллмайстер зафiксував у своїй пам'ятi. Поки полковник спускався вниз, вiн повнiстю послабив кiльцевий болт i вставив його назад у цегляну кладку. Ризикнув, що телесканер був без нагляду. Полковник оглянув Нiка з нiг до голови. Мимовiльне захоплення вiдбилося на блiдо-жовтих рисах обличчя. "Ти найвинахiдливiший," сказав вiн. - Нацькувати щурiв один на одного. Зiзнаюся, менi й на думку не спадало, що таке можливе. Шкода, на ваш погляд, що це тiльки вiдстрочує справу. Я придумаю щось iнше для дiвчини. дивись, поки ти не погодишся спiвпрацювати Ти спiвпрацюватимеш, Картер, будеш Ти розкрив свою фатальну слабкiсть, як я дiзнався.
  Ви не могли дозволити щурам зжерти її - ви не зможете стояти осторонь i дивитися, як її закатували б до смертi. Ви, зрештою, приєднаєтеся до мене в затриманнi Девiда Хока. - Як ви тримаєтеся, - посмiхнувся Нiк. - Ви божевiльний мрiйник, полковнику! у тебе пусто в черепi. Яструб їсть таких, як ти на снiданок! Ти можеш убити мене, дiвчину та багатьох iнших, але Хоук зрештою дiстанеться тебе.
  Ваше iм'я є у його маленькiй чорнiй книжцi, полковнику. Я це бачив. Нiк плюнув на один iз начищених до блиску черевикiв полковника. Блакитнi очi полковника заблищали. Його блiде обличчя повiльно забарвилося рум'янцем. Вiн потягся за люгером, але зупинив рух. Кобура була занадто мала для "Люгера". Вона була зроблена для Намбу або якогось iншого меншого пiстолета. Приклад "Люгера" виступав далеко за шкiру, запрошуючи вихопити його. Полковник зробив ще один крок вперед i вдарив кулаком по обличчю Нiка Картера.
  Нiк не перекотився, а прийняв удар, бо хотiв пiдiйти ближче. Вiн занiс праву руку в потужному рiвному помаху. Кiльцевий болт пролетiв дугою з шипiнням i врiзався у скроню Полковника. Його колiна пiдiгнулися, i вiн почав рухатися iдеально синхронiзованим рухом. Вiн схопив полковника лiвою рукою, все ще скутою iншим ланцюгом, i завдав страшного удару по горлу ворога передплiччям i лiктем. Тепер тiло полковника затуляло його. Вiн вихопив iз кобури пiстолет i почав стрiляти в охоронцiв, перш нiж вони встигли зрозумiти, що вiдбувається. Вiн встиг убити двох з них перш, нiж двоє iнших встигли зникнути з-за очей до залiзних дверей. Вiн почув, як вона зачинилася. Не так добре, як би хотiлося! Полковник корчився в його руках, мов спiймана змiя. Нiк вiдчув розриваючий бiль у верхнiй частинi правої ноги, бiля паху. Ця сука ожила i намагалася заколоти його, завдаючи ударiв назад iз незручного становища. Нiк приставив дуло "люгера" до вуха полковника i натиснув на курок. Голову полковника було прострiлено.
  Нiк упустив тiло. Вiн мав кровотечу, але артерiального викиду не було. Вiн мав ще трохи часу. Вiн пiдняв зброю, якою її вкололи. Х'юго. Його власний стилет! Нiк розвернувся, уперся ногою в цегляну колону i вклав у неї всю свою величезну силу. Кiльцевий болт, що залишився, рухався, змiщувався, але не пiддавався. Пекло! Будь-якої митi вони подивляться в той телевiзор i побачать, що полковник мертвий. Вiн здався на мить i повернувся до дiвчини. Вона стояла навколiшки, дивлячись на нього з надiєю та розумiнням в очах. "Томмi-ган", - крикнув Нiк. "Пiстолет-кулемет - ви можете його дiстати? Пiдштовхнiть його до мене. Швидше, чорт забирай!" Один iз мертвих охоронцiв лежав поруч iз принцесою. Його автомат пролетiла по пiдлозi поряд iз нею. Вона подивилася на Нiка, потiм на пiстолет-кулемет, але не спробувала його пiдняти. Кiллмайстер закричав на неї. "Прокинься, проклята повiя! Рухайся! Доведи, що ти придатна для чогось у цьому свiтi - штовхай сюди цей пiстолет. Поспiшай!" Вiн кричав, глузуючи з неї, намагаючись вирвати її з цього. Вiн мав мати цей автомат. Вiн знову спробував висмикнути кiльцевий болт. Вiн усе ще тримався. Пролунав гуркiт, коли вона пiдштовхнула до нього автомат по пiдлозi. Тепер вона дивилася на нього, i в її зелених очах знову спалахнув розум. Нiк накинувся на пiстолет. "Хороша дiвчинка!" Вiн направив пiстолет-кулемет на тiнi, що злиплися вiд цегляних арок, i почав стрiляти. Вiн стрiляв туди-сюди, вгору-вниз, чуючи брязкiт i брязкiт металу i скла. Вiн посмiхнувся. Це має подбати про їхню телекамеру та гучномовця. Тепер вони були так само слiпi, як i вiн зараз. Це буде рiвнiсть з обох бокiв. Вiн знову уперся ногою в цегляний стовп, напружився, схопився обома руками за ланцюг i потяг. На лобi здулися вени, луснули величезнi сухожилля, дихання збилося в агонiї.
  Кiльце болта, що залишилося, вийшло i вiн мало не впав. Вiн пiдiбрав М3 i побiг до попруги. Пiдiйшовши до неї, вiн почув, як грюкнули вхiднi дверi. Щось пiдстрибнуло на кам'янiй пiдлозi. Нiк пiрнув до дiвчини i накрив її своїм великим оголеним тiлом. Вони ж бачили. Вони знали, що полковник мертвий. Це були мiннi гранати. Граната вибухнула з неприємним червоним свiтлом та бавовною. Нiк вiдчув, як оголена дiвчина тремтить пiд ним. Уламок гранати вкусив його за сiдницi. Чорт забирай, подумав вiн. Заповни папери, Хоук! Вiн перехилився через колону i вистрiлив у тристулковi дверi. Чоловiк закричав вiд болю. Нiк продовжував вогонь, поки автомат не розжарився до червона. У нього скiнчилися набої, вiн кинувся за iншим автоматом, а потiм випустив останню чергу по дверях. Вiн зрозумiв, що наполовину лежить на дiвчинi. Несподiвано стало дуже тихо. Пiд ним принцеса сказала: "Знаєш, ти дуже важкий". - Вибач, - хмикнув вiн. "Але цей стовп - все, що маємо. Ми повиннi роздiлити його. - Що тепер буде?" Вiн глянув на неї. Вона намагалася розчесати пальцями своє темне волосся, воскресаючи з мертвих. Вiн сподiвався, що це назавжди. "Я не знаю, що зараз вiдбувається, - вiдповiв вiн.
  
  - Я навiть не знаю, де ми знаходимося. Я думаю, що це одне iз старих португальських пiдземель десь пiд мiстом. їх має бути кiлька десяткiв. Є шанс, що всi пострiли були чутнi - можливо, португальськi полiцейськi прийдуть нас шукати". Це означало для нього довгий термiн у в'язницi. Хоук зрештою звiльнить його, але на це потрiбен час. I вони, нарештi, отримають дiвчину. Дiвчина зрозумiла. "Сподiваюся, що нi, - тихо. Я не винесу, щоб мене вiдвезли назад до Португалiї i помiстили до притулку". Так i буде. Нiк, почувши цю iсторiю вiд принца Аскарi, зрозумiв, що вона має рацiю.
  
  Офiцiйний представник уряду Португалiї Луїс да Гама мав би до цього якесь вiдношення, вони напевно вiдправили б її до психлiкарнi. Дiвчина почала плакати. Вона обвила своїми брудними руками Нiка Картера i притулилася до нього. "Не дозволяй їм забрати мене, Нiк. Будь ласка, не треба". Вона вказала на тiло полковника Чун Лi. "Я бачив, як ти вбив його. Ти зробив це без роздумiв. Ти можеш зробити те ж саме для мене. Обiцяєш? Якщо ми не зможемо пiти, якщо нас схоплять або китайцi, або португальцi, обiцяй, що ти мене вб'єш. Будь ласка, вам це буде легко з. обiцянок, якi вiн колись давав. Вiн не знав, чи хотiв вiн зберегти його чи нi.
  - Звичайно, - потiшив вiн. "Звичайно, дитинко. Я вб'ю тебе, якщо все стане надто погано". Тиша почала дiяти йому на нерви. Вiн дав коротку чергу по залiзних дверях, почув виття i рикошет куль у коридорi. Тодi дверi були вiдчиненi або напiввiдчиненi. Чи хто там був? Вiн не знав. Вони можуть гаяти дорогоцiнний час, коли повиннi бiгти. Може, китайцi тимчасово розбiглися, коли загинув полковник. Ця людина дiяла з невеликою групою, з елiтою, i за новими наказами їм довелося б звертатися у вищий ешелон. Кiллмайстер вирiшив. Вони скористаються своїм шансом i втечуть звiдси.
  Вiн уже стягнув ланцюги дiвчини зi стовпа. Вiн перевiрив свою зброю. В автоматi залишилася половина обойми. Дiвчина могла нести люгер i стилет i... Нiк схаменувся, кинувся до тiла полковника i зняв ремiнь i кобуру. Вiн прикрiпив його до голої талiї. Вiн хотiв, щоб Люгер був iз ним. - Вiн подав дiвчинi руку нагору. "Давай, люба. Ми побiжимо звiдси. Депреса, як ти завжди кажеш, португальцi". Вони пiдiйшли до залiзних дверей, коли в коридорi почалася стрiлянина. Нiк i дiвчина зупинилися i притулилися до стiни одразу за дверима. Потiм були крики, крики i вибухи гранат, а потiм тиша.
  Вони почули обережнi кроки коридором до дверей. Нiк приклав палець до рота дiвчини. Вона кивнула, її зеленi очi були величезними i зляканими на забрудненому обличчi. Нiк тицьнув дулом автомата у дверi, його рука була на спусковому гачку. У коридорi було достатньо свiтла, щоб вони могли бачити одне одного. Принц Аскарi у своєму бiлому мозамбiкському мундирi, розiрваному, рваному та закривавленому, з перукою, зсунутою набiк, дивився на них янтарними очима. Вiн показав усi свої гострi зуби в усмiшцi. В однiй руцi вiн мав гвинтiвку, а в другiй - пiстолет. Рюкзак у нього був наполовину повний гранат.
  Вони мовчали. Левовi очi чорношкiрого чоловiка блукали вгору й униз їхнiми оголеними тiлами, охоплюючи все це одним поглядом. Його погляд затримався на дiвчинi. Потiм вiн знову посмiхнувся до Нiка. "Вибач, що спiзнився, старий, але потрiбен був час, щоб вибратися з цього частоколу. Деякi з моїх чорних братiв допомогли менi i сказали, де це мiсце, - я прийшов так швидко, як тiльки мiг. Схоже, я промахнувся, пропустив найвеселiше, ех. Вiн все ще оглядав тiло дiвчини. Вона вiдповiла на його погляд, не вiдповiла на його погляд, не вiдповiла на його погляд, не вiдповiла на нього. нiчого низменного. Тiльки схвалення. Принц знову повернувся до Нiку, пiдпилянi зуби весело поблискуючи. Як Адам i Єва?
  
  
  Роздiл 12
  
  КIЛМАЙСТЕР лежав на своєму лiжку в готелi "Блю Мандарин" i дивився в стелю. За межами тайфуну Емалi почав набирати обертiв, перетворившись на пiну пiсля кiлькох годин погроз. Виявилося, що на них справдi чекав сильний диявольський вiтер. Нiк глянув на годинник. Пiсля полудня. Вiн був голодний, i йому не завадило б випити, але вiн був надто лiнивий, надто ситий, щоб рухатися. Справи йшли добре. Вибратися з Макао було смiшно легко, майже розчаровуючи. Принц викрав маленьку машину, пошарпану "рено", i вони втрьох втиснулися в неї i помчали в Пеуха-Пойнт, дiвчина була одягнена в закривавлене пальто принца. Нiк одягнений лише у пов'язку на стегнi. Це була дика поїздка - вiтер штовхав крихiтну машину, як м'якину, - але вони досягли Пойнта i знайшли рятувальнi жилети там, де сховали їх серед скель. Хвилi були високими, але не надто високими. Ще нi. Джонка була там, де мала бути. Нiк, буксуючи дiвчину - принц хотiв, але не в змозi - витяг з кишенi рятувального жилета маленьку ракетку i послав її вгору. Червона ракета забарвила вiтряне небо. Через п'ять хвилин джонка пiдiбрала їх...
  Мiнь, тангарський човняр, сказав: "Ми, їй-Богу, сильно турбувалися, сер. Не чекали ще години, може. Ви не скоро прийдете, ми повиннi покинути вас - можливо, ще не зможемо спокiйно повернутися додому." Вони не легко повернулися додому, але погано повернулися додому. На свiтанку вони десь загубилися у джунглях, коли джонка впливла у притулок вiд тайфунiв. Нiк розмовляв телефоном iз СС, i деякi з його людей чекали. Перехiд вiд "Синього мандарина" i до "Блакитного мандарина" був легким i безболiсним, i якщо черговий i подумав, що в цiй дикiй трiйцi було щось дивне, вiн стримався. Нiк i дiвчина запозичили одяг кулi в Тангамi; Принцу якимось чином вдавалося виглядати царственно у всьому, що залишилося вiд його вкраденого бiлого мундира. Нiк позiхнув i прислухався до того, як довкола будiвлi ковзає тайфун. Принц був далi коридором у кiмнатi, iмовiрно спав. Дiвчина пiшла до своєї кiмнати, що примикала до нього, впала на лiжко i тут же знепритомнiла. Нiк прикрив її i дав спокiй.
  
  Кiллмайстру не завадило б трохи поспати. Невдовзi вiн пiдвiвся i пiшов у ванну, повернувся, закурив i сiв на лiжко, задумавшись. Вiн насправдi не чув звуку, хоч би яким гострим був його слух. Швидше звук вторгся у його свiдомiсть. Вiн сидiв дуже тихо i намагався його iдентифiкувати. Зрозумiло. Вiкно сповзає вгору. Вiкно пiдняте кимось, хто не хотiв бути почутим. Нiк посмiхнувся... Вiн знизав своїми великими плечима. Вiн наполовину повторив це. Вiн пiдiйшов до дверей кiмнати дiвчини i постукав. Тиша. Вiн знову постукав. Нема вiдповiдi. Нiк зробив крок назад i штовхнув кволий замок босою ногою. Дверi вiдчинилися. Помешкання було порожнiм. Вiн кивнув головою. Вiн мав рацiю. Вiн перетнув кiмнату, не думаючи, що вона взяла лише одну сумку, i визирнув у вiдчинене вiкно. Вiтер хвистав дощем по обличчю. Вiн моргнув i глянув униз. Пожежнi сходи були прихованi сiрим покривалом туману i дощу, що збовтувався вiтром. Нiк опустив вiкно, зiтхнув i вiдвернувся. Вiн повернувся до господарської спальнi i закурив ще одну сигарету.
  КIЛМАЙСТЕР На мить вiн дозволив своєму тiлу вiдчути втрату, потiм рiзко засмiявся i почав забувати про це. Однак була iронiя в тому, що тiло принцеси, яким володiло багато хто, призначалося не йому. Тож вiдпусти ж її. Вiн вiдкликав охорону AX. Вона виконала свiй контракт iз Хоуком, i якщо старий думає, що збирається використати її знову для iншої брудної роботи, йому просто треба подумати ще раз. Нiк не дуже здивувався, коли за кiлька хвилин задзвонив телефон.
  Вiн узяв його i сказав: "Привiт, Аскi. Де ти?" Принц сказав: "Не думаю, що я скажу тобi це, Нiк. Буде краще, якщо я не скажу. Зi мною принцеса Морган. Ми... ми збираємося одружитися, Старий. Як тiльки ми зможемо. Я пояснив їй все, про повстання i таке iнше, i той факт, що як громадянка Португалiї вона зробить зраду. Бажаю тобi удачi, Аскi. - Ти не виглядаєш дуже здивованим, старий.
  - Я знаю, ким вона була, - сказав принц. "Я збираюся змiнити все, що менi потрiбно вiд принцеси. Одна рiч, вона ненавидить своїх спiввiтчизникiв так само сильно, як i я". Нiк трохи повагався, а потiм сказав: - Ти збираєшся її використовувати, Аскi? Ти знаєш... - Нi, старий. Це поза. Забуто. - Добре, - м'яко сказав Кiллмайстер. - Добре, Аскi. Я думав, що ти побачиш це саме так. Але як щодо е-е, товару? Я дав тобi своєрiдну напiвобiцянку. Ви хочете, щоб я завiв колеса... "Нi, приятелю. У мене є ще один контакт у Сiнгапурi, зупинiться там на наш медовий мiсяць. Я думаю, що зможу позбавитися всiх... товарiв, якi я можу вкрасти". Принц засмiявся. Нiк подумав про блискучi гострi зуби i теж засмiявся. Вiн сказав. "Боже, не завжди у мене було стiльки всього. Почекай хвилинку, Нiк. Морган хоче поговорити з тобою".
  Вона пiдiйшла. Вона говорила знову, як ледi. Вона може точно нею стати, подумав Нiк, слухаючи. Вона може повернутися з канави. Вiн сподiвався, що про це подбає принц. "Я бiльше нiколи тебе не побачу", - сказала дiвчина. "Я хочу подякувати тобi, Нiк, за те, що ти зробив для мене". "Я нiчого не зробив." "Але ви зробили - бiльше, нiж ви думаєте, бiльше, нiж ви будь-коли можете зрозумiти. Так що - спасибi". - Не треба, - сказав вiн. "Але зроби менi ласку, Принце... Постарайся тримати свiй гарний нiс у чистотi, Принц - гарний хлопець". - Я це знаю. О, звiдки я знаю! Потiм iз заразливою веселiстю в голосi, якої вiн нiколи ранiше не чув, вона розсмiялася i сказала: "Вiн сказав вам, що я збираюся змусити його зробити?" "Що?" "Я дозволю йому розповiсти тобi. До побачення, Нiк". Принц повернувся. "Вона змусить мене заклеїти зуби", - сказав вiн з удаваним сумом. "Це обiйдеться менi в цiлий стан, запевняю вас. Менi доведеться подвоїти свої операцiї". Нiк посмiхнувся у слухавку. "Та гаразд, Аскi. Робота в кепцi не так сильно покриває". "Чорт забирай, вони не роблять," сказав Принц. "За п'ять тисяч моїх солдатiв? "Нiяких гайкових ключiв, - сказав Нiк Картер. "Iдiть з Богом." Вiн повiсив трубку. Вiн знову потягнувся на лiжку i подумав про Принцес Морган та Гама. Спокушена дядьком у тринадцять рокiв. Її не зґвалтували, а спокусили. Тринадцятирiчна дiвчина. Потiм чотирнадцять. Потiм шiстнадцять.
  Нiк спохмурнiв. Луїс та Гама, мабуть, був особливим сучиним сином. Згодом вiн почав пiднiматися у державних та дипломатичних колах. Вiн був опiкуном дiвчини, як її дядько. Вiн контролював її грошi, а також її гнучке дитяче тiло. I все-таки вiн не мiг залишити дiвчину одну. Соковита юна дiвчина була смертельною принадою для старих i втомлених чоловiкiв. З кожним днем зростала небезпека викриття. Нiк мiг бачити, що дилема дядька була суворою. Бути спiйманим, викритим, прикутим до ганебного стовпа - iнцестуальний зв'язок iз єдиною племiнницею понад три роки! Це означало абсолютний кiнець всього - стану, кар'єри, навiть життя.
  Дiвчина, яка вже досить доросла, щоб розумiти, що вона робить, прискорила перебiг подiй. Вона втекла з Лiсабона. Дядько, наляканий тим, що вона заговорить, упiймав її i помiстив у санаторiй у Швейцарiї. Там вона балакала, тягнучись пiд пентатолом натрiю, i хитра товста медсестра почула. Шантаж. Дiвчина нарештi втекла iз санаторiю - i просто продовжувала жити. Вона не казала. Вона навiть не знала про няньку, яка пiдслухала i вже вмовляла дядька замовкнути. Посмiшка Нiка Картера була жорсткою. Як чоловiк найбiльше спiтнiв! Попотiв - i заплатив. Коли ви були Лолiтою у вiцi вiд тринадцяти до шiстнадцяти рокiв, вашi шанси на нормальне життя згодом невеликi. Принцеса трималася подалi вiд Португалiї i неухильно котилася вниз. Випивка, наркотики, секс - такi справи. Дядько зачекав i заплатив. Тепер вiн був дуже високо у кабiнетi мiнiстрiв, йому було що втрачати. Потiм нарештi Блекер прийшов продавати бруднi фiльми, i дядько скористався своїм шансом. Якби вiн якимось чином змiг повернути дiвчину в Португалiю, довести, що вона збожеволiла, сховати її, можливо, нiхто не повiрив би її розповiдi. Можуть бути якiсь пошепки, але вiн мiг перечекати це. Вiн розпочав свою кампанiю. Вiн погодився з тим, що його племiнниця шкодить iмiджу Португалiї у свiтi. Їй потрiбен був квалiфiкований догляд, бiдолаха. Вiн почав спiвпрацювати з португальською розвiдкою, але розповiв їм лише половину iсторiї. Вiн вимкнув її кошти. Почалася кампанiя витончених переслiдувань, спрямованих на те, щоб повернути принцесу до Португалiї, вiдправити її до "монастиря" - таким чином знецiнюючи будь-яку iсторiю, яку вона розповiдала чи може сказати.
  Алкоголь, наркотики та секс декать зламали її. Хто повiрить божевiльнi? Аскi, з його чудовою розвiдкою, що полює на португальську розвiдку, натрапив на правду. Бачив у нiй зброю, яку буде використано проти португальського уряду, щоб змусити її пiти на поступки. Зрештою, зброя, яку вiн не збирався використати. Вiн збирався одружитися з нею. Вiн не хотiв би, щоб її вимазали бiльше, нiж вона вже була вимазана. Нiк Картер пiдвiвся i загасив сигарету в попiльничцi. Вiн насупився. Вiн мав неприємне передчуття, що дядьковi це зiйде з рук - вiн, мабуть, помре з усiма державними та церковними почестями. Жаль. Вiн згадав гострi зуби i те, що якось сказав Аскi: "Я звик вбивати своє власне м'ясо!"
  Нiк також згадав Джоннi Розумника з ножем для паперу з нефритовою рукояттю у серцi. Можливо, дядько не був удома вiльний. Може... Вiн одягнувся i вийшов у тайфун. Клерк та iншi люди в багато прикрашеному вестибюлi з жахом дивилися на нього. Великий американець справдi збожеволiє, якщо вибереться на вiтер. Насправдi, все було не так погано, як вiн очiкував. Ви повиннi були стежити за об'єктами, що вiдлiтають, такими як вивiски магазинiв, смiттєвi баки i деревина, але якщо ви трималися низько i притискалися до будiвель, це не здує вас. Але дощ був чимось особливим, сiрою хвилею, що прокотилася вузькими вуличками. Вiн промок за хвилину. Це була тепла вода, i вiн вiдчув, як з нього змивається ще бiльше слизу Макао. Якоюсь випадковiстю - саме так - вiн знову опинився в районi Ван Чай. Неподалiк бару Rat Fink. Це може бути притулок у цьому. Вiн обговорював це, коли мав нову дiвчину. Вiтер сильно збив її, розпластавшись у водостiчних жолобах, що бiжать. Нiк поспiшив пiдняти її, вiдзначивши прекраснi довгi ноги, повнi груди, гарну шкiру та досить скромний вигляд. Настiльки скромною, наскiльки може бути скуйовджена дiвчина. На нiй була досить коротка спiдниця, правда не мiнi, i не було плаща. Нiк допомiг схвильованiй дiвчинi пiднятися на ноги. Вулиця була порожня, але не для них.
  Вiн усмiхнувся їй. Вона усмiхнулася у вiдповiдь, невпевнена усмiшка стала теплiшою, коли вона оцiнила його. Вони стояли пiд вiтром i проливним дощем. - Наскiльки я розумiю, - сказав Нiк Картер, - це ваш перший тайфун? Вона схопилася за своє розвiвається волосся. - Д-так. У нас у Форт-Уейнi їх немає. Ви американець? Нiк злегка вклонився i обдарував її усмiшкою, яку Хоук часто описував як "масло не тане в ротi". Я можу вам чимось допомогти? Вона пригорнулася до його грудей. Вiтер прилипав до її мокрої спiдницi, до добрих, дуже добрих, чудових, чудових нiг. "Я заблукала, - пояснила вона, хотiла вийти, залишити iнших дiвчат, але я завжди хотiла потрапити до тайфуну." "Ви," сказав Нiк, "романтик на моє серце. Припустимо, ми подiляємо тайфун. Пiсля випивки, звичайно, i шансу представитися i привести себе в порядок. У неї були великi сiрi очi. Її нiс був кирпатим, її волосся було коротким i золотистим. Вона посмiхнулася: "Думаю. Куди ми пiдемо? Нiк вказав униз вулицею на бар Rat Fink.
  Вiн знову подумав про принца дуже коротко, потiм подумав про неї. "Я знаю це мiсце, - сказав вiн. Через двi години i кiлька чарок Нiк посперечався сам iз собою, що зв'язок буде закiнчено. Вiн програв. Хоук вiдповiв майже вiдразу. -порт був переадресований. Ти проробив чудову роботу. - Так, - погодився Нiк. - Я зробив це. Ще одне iм'я викреслено в маленькiй чорнiй книжечцi, а? ти зможеш повернутися, я був би вдячний. Виникла невелика проблема i... - Тут також виникла невелика проблема, - сказав Нiк. Викладає у початкових класах. Я навчаюсь. Чи знаєте ви, сер, що старi методи вже давно застарiли? Я бачу, Спот - ти Спот - ось Спот - Спот - добрий пес - тепер все це в минулому.
  Коротка тиша. Провiд гули протягом довгих миль. Хоук сказав: - Дуже добре. Я вважаю, що вам потрiбно видалити це зi своєї системи, перш нiж ви зможете знову виконувати якусь роботу. Але де ти тепер - на випадок, якщо ти менi термiново знадобишся?" "Чи повiрите ви, - стомлено запитав Нiк Картер, - Щур Фiнк Бар.
  Хоук: "Я вiрю в це". - Добре, сер. А ще тайфун. Можливо, я застрягну на два-три днi. До побачення, сер. "Але, Нiк! Почекай. Я..." ...Не дзвони менi, - твердо сказав Кiллмайстер. - Я подзвоню тобi.
  
  
  КIНЕЦЬ
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Операцiя "Мiсячна ракета"
  
  Нiк Картер
  
  Операцiя "Мiсячна ракета".
  
  
  Переклав Лев Шкловський
  
  
  Роздiл 1
  
  О 6:10 ранку 16 травня розпочався останнiй зворотний вiдлiк.
  
  Керiвники польотiв напружено сидiли перед своїми пультами управлiння у Х'юстонi, штат Техас, та на мисi Кеннедi, штат Флорида. Землю оточував флот стежать кораблiв, мережу радiоантен далекого космосу i кiлька супутникiв зв'язку. Свiтове телебачення почалося о 7:00 ранку за схiдним часом, i тi, хто рано встав, щоб стати свiдками подiї, почули, як керiвник польоту в Центрi управлiння польотами в Х'юстонi оголосив: "Все зелене i вперед".
  
  За вiсiм мiсяцiв до цього космiчний корабель "Аполлон" пройшов випробування на орбiтi. Пiвроку тому мiсячний десантний корабель пройшов космiчнi випробування. Через два мiсяцi пiсля цього величезна ракета Сатурн 5 дебютувала у безпiлотному польотi. Тепер три секцiї мiсячного корабля були з'єднанi i були готовi до своєї першої пiлотованої орбiти - завершального випробування перед фактичним польотом на Мiсяць.
  
  Троє астронавтiв розпочали свiй день з швидкого медичного огляду, за яким вiдбувся звичайний снiданок зi стейкiв та яєць. Потiм вони проїхали на джипi через сумну косу з пiску i чагарника пiд назвою Острiв Меррiтта, повз артефакти бiльш ранньої космiчної ери - стартовi майданчики Меркурiя i Близнюкiв - i повз апельсиновий гай, який якимось чином вцiлiв. 39, масивний бетонний майданчик розмiром у половину футбольного поля.
  
  Головним пiлотом майбутнього польоту був пiдполковник Норвуд "Вудi" Лiскомб, сивий i небагатослiвний чоловiк рокiв сорока, тверезий i серйозний ветеран програм "Меркурiй" та "Близнюки". Вiн покосився на серпанок, що навис над майданчиком для запуску, коли троє чоловiкiв йшли вiд джипа до кiмнати для пiдготовки. "Чудово", - сказав вiн своїм повiльним техаським протяжним тоном. "Це допоможе захистити нашi очi вiд потрапляння сонячних променiв пiд час зльоту".
  
  Його товаришi по командi кивнули. Пiдполковник Тед Грiн, також ветеран Близнюкiв, витяг барвисту червону бандану i витер лоба. "Мабуть, уже дев'яностi роки", - сказав вiн. "Якщо стане ще спекотнiше, вони можуть просто полити нас оливковою олiєю".
  
  Командувач ВМФ Дуг Альберс нервово засмiявся. По-хлопчаче серйозний, у свої тридцять два вiн був наймолодшим членом команди, єдиним, хто ще не побував у космосi.
  
  У кiмнатi для пiдготовки астронавти прослухали фiнальний брифiнг мiсiї, потiм одягли скафандри.
  
  На стартовому комплексi екiпаж пускового майданчика розпочав заправку ракети "Сатурн-5". Через високу температуру паливо та окислювачi довелося охолодити до температур нижче, нiж зазвичай, i операцiя була виконана iз запiзненням на дванадцять хвилин.
  
  Над ними, нагорi п'ятдесятип'ятиповерхового портального лiфта, команда технiкiв компанiї Connelly Aviation iз п'яти осiб щойно провела останню перевiрку тридцятитонної капсули "Аполлон". Компанiя Connelly iз Сакраменто була головним пiдрядником НАСА за проектом вартiстю 23 мiльярди доларiв, а вiсiм вiдсоткiв персоналу мiсячного порту Кеннедi були спiвробiтниками калiфорнiйської аерокосмiчної фiрми.
  
  Начальник порталу Пет Хаммер, великий чоловiк iз квадратним обличчям у бiлому комбiнезонi, бiлiй бейсболцi та шестикутних поляроїдах без рамки, зупинився, коли вiн та його команда перетнули подiум, що вiдокремлює капсулу "Аполлон" вiд службової вежi. "Ви, хлопцi, йдiть уперед", - крикнув вiн. "Я збираюся востаннє озирнутися".
  
  Один з екiпажу повернувся i похитав головою. "Я провiв з тобою п'ятдесят запускiв, Пет, - кричав вiн, - але я нiколи не бачив, щоб ти нервував до цього".
  
  "Не можна бути дуже обережним", - сказав Хаммер, забираючись назад у капсулу.
  
  Вiн оглянув салон, зорiєнтувавшись у лабiринтi приладiв, циферблатiв, перемикачiв, вогнiв та тумблерiв. Потiм, побачивши те, що вiн хотiв, вiн швидко рушив праворуч, упав навколiшки i прослизнув пiд кушетки астронавтiв до пучка проводiв, що проходив пiд дверима сховища.
  
  Вiн зняв поляроїди, дiстав з кишенi на шкiру шкiряний чохол, вiдкрив його i надiв простi окуляри без оправи. Вiн витяг iз задньої кишенi пару азбестових рукавичок i поклав їх поруч iз головою. Вiн витяг з другого та третього пальцiв правої рукавички кусачки та напилок.
  
  Тепер вiн важко дихав, i краплi поту почали стiкати його лобом. Вiн одягнув рукавички, обережно вибрав дрiт i почав його частково розрiзати. Потiм вiн поклав рiзаки i почав знiмати важку тефлонову iзоляцiю, доки не оголилося бiльше дюйма блискучих мiдних жил. Вiн пропилив одну з ниток i вiдiрвав її, зiгнувши на вiдстанi трьох дюймiв вiд мiсця паяння якогось трубопроводу ECS.
  
  Астронавти рухалися бетонною платформою комплексу 39 у важких мiсячних скафандрах. Вони зупинилися, щоб потиснути руки деяким iз членiв екiпажу, i полковник Лiскомб посмiхнувся, коли один з них простяг йому трифутовий макет кухонного сiрника. "Коли будете готовi, полковнику, - сказав технiк, - просто вдарте їм про
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  шорстка поверхня. Все iнше зроблять нашi ракети
  
  Лiскомб та iншi астронавти кивнули, посмiхаючись крiзь лицьовi пластини, потiм рушили до порталного лiфта i швидко пiднялися до стерилiзованої "бiлої кiмнати" на рiвнi космiчного корабля.
  
  Усерединi капсули Пет Хаммер щойно перестав обпилювати паяне з'єднання трубок для контролю навколишнього середовища. Вiн швидко зiбрав свої iнструменти та рукавички та вилiз з-пiд кушеток. Через вiдкритий люк вiн побачив, як астронавти вийшли з "бiлої кiмнати" i попрямували через двадцятифутовий мiсток до корпусу капсули з нержавiючої сталi.
  
  Хаммер пiдвiвся на ноги, поспiшно засунувши рукавички в задню кишеню. Вiн видавив усмiшку на свої губи, коли вийшов iз люка. "Все гаразд, хлопчики", - крикнув вiн. "Хорошої подорожi."
  
  Полковник Лiскомб раптово зупинився i повернувся до нього. Хаммер здригнувся, ухиляючись вiд невидимого удару. Але космонавт усмiхався, простягаючи йому величезний сiрник. Його губи за лицьовою панеллю ворухнулися, кажучи: "Ось, Пет, наступного разу, коли ти захочеш розпалити вогонь".
  
  Хаммер стояв там iз сiрником у лiвiй руцi, усмiшка застигла на його обличчi, коли три астронавти потиснули йому руку i пролiзли через люк.
  
  Вони пiдключили свої срiблястi нейлоновi скафандри до системи контролю навколишнього середовища i лягли на свої дивани, чекаючи, поки на них пiднiметься тиск. Командирський пiлот Лiскомб розкинувся злiва пiд пультом керування польотом. Грiн, призначений штурманом, був посерединi, а Альберс - праворуч, де розташовувалося обладнання зв'язку.
  
  О 7:50 ранку наддув було завершено. Герметичнi подвiйнi кришки люка були герметизованi, а атмосфера всерединi космiчного корабля була заповнена киснем i збiльшена до шiстнадцяти фунтiв на квадратний дюйм.
  
  Тепер почався знайомий розпорядок, нескiнченно докладний прогiн, розрахований понад п'ять годин.
  
  Через чотири з половиною секунди зворотний вiдлiк двiчi зупинявся, обидва рази через дрiбнi "збої". Потiм, на зворотному вiдлiку мiнус чотирнадцять хвилин, процедуру знову зупинено - цього разу через статичнi перешкоди в каналах зв'язку мiж космiчним кораблем i технiками в операцiйному центрi. Коли вiн очистився, сценарiй зворотного вiдлiку продовжився. Наступнi кроки вимагали перемикання електричного обладнання та перевiрки глiколю - охолоджувальної рiдини, яка використовується в системi екологiчного контролю корабля.
  
  Командувач Альберс клацнув перемикачем iз написом 11-CT. Iмпульси вiд перемикача проходили через провiд, перекриваючи дiлянку, з якої було видалено тефлонова iзоляцiя. Двома кроками пiзнiше полковник Лiскомб повернув клапан, який вiдправляв легкозаймистий етиленглiколь альтернативним трубопроводом - i через паяне з'єднання, яке було ретельно пропущено. Момент, коли перша крапля глiколю впала на голий перегрiтий провiд, ознаменувала момент, коли туман вiчностi вiдкрився для трьох чоловiкiв на борту "Аполлона AS-906".
  
  О 12:01:04 Ест, технiки, що дивляться на екран телевiзора на майданчику 39, побачили, як полум'я спалахнуло навколо кушетки командира Альберса у правiй частинi кабiни.
  
  О 12:01:14 голос зсередини капсули закричав: "Пожежа у космiчному кораблi!"
  
  О 12:01:20 Тi, хто дивився телевiзор, бачили, як полковник Лiскомб намагається звiльнитися вiд ременiв безпеки. Вiн повернувся вперед зi свого дивана i глянув праворуч. Голос, iмовiрно, крикнув: "Труба перерiзана... Глiколь тече..." (решта спотворена).
  
  О 12:01:28 Телеметричний пульс лейтенант-командора Альберса рiзко пiдскочив. Його можна було побачити охопленим полум'ям. Голос, який, як передбачалося, належав йому, закричав: "Витягнiть нас звiдси... ми горимо..."
  
  О 12:01:29 стiна вогню знялася, закриваючи сцену з поля зору. Телевiзiйнi монiтори згасли. Тиск у салонi та тепло швидко зростали. Iнших виразних повiдомлень отримано не було, хоча були чути крики болю.
  
  О 12:01:32 тиск у кабiнi сягнув двадцяти дев'яти фунтiв на квадратний дюйм. Космiчний корабель був зруйнований тиском. Технiки, що стояли на рiвнi вiкон корабля, побачили слiпучий спалах. З капсули почав просочуватися сильний дим. Члени портальної бригади помчали подiумом, що веде до корабля, вiдчайдушно намагаючись вiдкрити кришку люка. Їх вiдтiснили сильна спека та дим.
  
  Усерединi капсули з'явився сильний вiтер. Розпечене добiла повiтря з ревом промайнуло крiзь розрив, огортаючи космонавтiв коконом яскравого вогню, зморщуючи їх, як комах у спеку, що перевищує двi тисячi градусiв...
  
  * * *
  
  Голос у затемненiй кiмнатi сказав: "Швидке мислення начальника порталу запобiгло трагедiї ще бiльших розмiрiв".
  
  На екранi промайнуло зображення, i Хаммер виявив, що дивиться у власне обличчя. "Це Патрiк Дж. Хаммер, - продовжив коментатор теленовин, - технiк компанiї Connelly Aviation, сорок вiсiм рокiв, батько трьох дiтей. У той час як iншi завмерли, скутi жахом, у нього вистачило духу натиснути на нього. кнопка управлiння
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  це призвело до спрацьовування системи евакуацiї..."
  
  "Дивись! Дивись! Це тато!" - лунали невиннi тонкi голоси в темрявi за ним. Хаммер скривився. Вiн автоматично оглянув кiмнату, перевiряючи дверi з подвiйною засувкою та задернутi штори. Вiн почув, як його дружина сказала: "Тихiше, дiти. Давайте послухаємо..."
  
  Телекоментатор наразi вказував на схему космiчного корабля "Аполлон-Сатурн 5". "Система евакуацiї призначена для катапультування капсули на парашутi, яка приземлюється за межi майданчика у разi аварiйної ситуацiї пiд час старту. За винятком астронавтiв, кмiтливiсть Хаммера не дозволила вогню в капсулi поширитися на ракету третього ступеня нижче мiсячного модуля. галонiв очищеного гасу та рiдкого кисню знищило б весь Космiчний центр Кеннедi, а також прилеглi райони Порт-Канаверал, Какао-Бiч та Рокледж...
  
  "Мамо, я втомилася. Ходiмо спати". То був Тиммi, його молодший син, якому в ту суботу виповнилося чотири роки.
  
  Хаммер нахилився вперед i дивився на телевiзор у захаращенiй вiтальнi свого бунгало в Какао-Бiч. Його окуляри без оправи блищали. На лобi виступив пiт. Його очi вiдчайдушно чiплялися за обличчя телекоментатора, але це був полковник Лiскомб, який з усмiшкою глянув на нього i простяг йому сiрник.
  
  Брудний запах розпеченого залiза та фарби наповнив кiмнату. Стiни нахилилися до нього, як величезний пухир. Величезний шар полум'я поширився повз нього, i обличчя Лiскомба розтануло перед його очима, залишивши тiльки обгорiлу, пiдсмажувану плоть, вкриту пухирями, очi лопалися всерединi кальцинованого черепа, запах палаючих кiсток.
  
  "Пет, що трапилося?"
  
  Його дружина схилилася над ним, її обличчя було блiдим i змарнiлим. Вiн, мабуть, закричав. Вiн похитав головою. "Нiчого", - сказав вiн. Вона не знала. Вiн нiколи їй не мiг сказати.
  
  Раптом задзвонив телефон. Вiн стрибнув. Вiн чекав на це всю нiч. "Я зрозумiю", - сказав вiн. Коментатор сказав: "Через дев'ять годин пiсля трагiчної подiї слiдчi все ще просiвають обвугленi уламки..."
  
  То був бос Хаммера, Пiт Ренд, начальник стартової команди. "Краще заходь, Пет", - сказав вiн. Його голос звучав кумедно. "Є кiлька питань..."
  
  Хаммер кивнув головою, заплющуючи очi. Це було лише питання часу. Полковник Лiскомб кричав: "Труба перерiзана". Розрiзаний, а не зламаний, i Хаммер знав чомусь, мiг бачити футляр, у якому лежали його поляроїднi окуляри, поруч iз припоєм та тефлоновою стружкою.
  
  Вiн був добрим американцем, вiрним спiвробiтником Connelly Aviation протягом п'ятнадцяти рокiв. Вiн багато працював, пiднявся службовими сходами, пишався своєю роботою. Вiн обожнював астронавтiв, якi вирушили до космосу на його творчостi. А потiм - тому, що вiн любив свою сiм'ю - вiн приєднався до спiльноти вразливих, незахищених.
  
  "Та все гаразд." Хаммер сказав це тихо, прикривши рукою мундштук. "Я хочу поговорити про це. Але менi потрiбна допомога. Менi потрiбний захист полiцiї".
  
  Голос на iншому кiнцi здавався здивованим. "Добре, Пет, звiсно. Це можна влаштувати".
  
  "Я хочу, щоб вони охороняли мою дружину та дiтей", - сказав Хаммер. "Я не вийду з дому, доки вони не приїдуть".
  
  Вiн поклав трубку i пiдвiвся, його рука тремтiла. Вiд раптового страху в нього скрутило живiт. Вiн узяв вiн зобов'язання - але iншого шляху був. Вiн глянув на дружину. Тiммi заснув у неї на колiнах. Вiн бачив скуйовджене свiтле волосся хлопчика, затиснуте мiж кушеткою та її лiктем. "Вони хочуть, щоб я працював", - непевно сказав вiн. "Я маю увiйти".
  
  Задзвонив приглушений дзвiнок у дверi. "У цей час?" вона сказала. "Хто б це мiг бути?"
  
  "Я попросив полiцiю зайти".
  
  "Полiцiя?"
  
  Дивно, як жахав час. Менше хвилини тому здавалося, що вiн розмовляв телефоном. Вiн пiдiйшов до вiкна, обережно розсунув жалюзi. Темний седан бiля узбiччя мав плафон на даху та штирову антену збоку. Троє чоловiкiв на ганку були у формi, зi зброєю у кобурi на стегнах. Вiн вiдчинив дверi.
  
  Перший був великим, коричневим вiд сонця, зi свiтлим волоссям кольору моркви, зачесаним назад, i привiтною усмiшкою на обличчi. На ньому була синя сорочка, краватка-метелик i галiфе, а пiд пахвою вiн нiс бiлий захисний шолом. "Привiт", - сказав вiн. "Ваше iм'я Хаммер?" Хаммер дивився на форму. Вiн не дiзнався про це. "Ми окружнi офiцери", - пояснила руда. "Люди НАСА зателефонували нам..."
  
  "О, добре, добре". Хаммер вiдступив убiк, щоб упустити їх.
  
  Чоловiк просто за рудою був невисоким, худорлявим, смаглявим, з мертвенно-сiрими очима. Шию оточував глибокий шрам. Його права рука була обгорнута рушником. Хаммер глянув на нього з несподiваною тривогою. Потiм вiн побачив п'ятигалонну дiжку з бензином, яку тримав третiй полiцейський. Його очi метнулися до обличчя чоловiка. Його рота вiдкрився. Тодi вiн знав, що почав помирати. Риси обличчя пiд бiлим захисним шоломом були плоскi, з високими вилицями i розкосими очима.
  
  Шприц у руцi рудого
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  виплюнув довгу голку з крихiтним зiтханням повiтря, що виходить. Хаммер хмикнув вiд болю та здивування. Його лiва рука потяглася до руки, пальцi чiплялися за гостру агонiю, що застрягла в змучених м'язах. Потiм вiн повiльно впав уперед.
  
  Дружина кричала, намагалася пiдвестися з дивана. Чоловiк зi шрамом на шиї пройшов через кiмнату, як вовк, з вологим i блискучим ротом. З рушника стирчала потворна бритва. Коли лезо блиснуло, вона кинулась на дiтей. Кров ринула з лютої червоної рани, яку вiн провiв на її гортанi, заглушивши її крик. Дiти не повнiстю прокинулися. Їхнi очi були розплющенi, але все ще затьмаренi сном. Вони вмерли швидко, тихо, без боротьби.
  
  Третiй чоловiк пiшов просто на кухню. Вiн вiдкрив духовку, ввiмкнув газ i спустився схiдцями у притулок вiд урагану. Коли вiн повернувся, бочка з бензином була порожня.
  
  Рудий витяг голку з руки Хаммера i засунув її до кишенi. Тепер вiн затягнув його на диван, занурив неживий вказiвний палець правої руки Хаммера в калюжу кровi, що швидко утворилася пiд ним, i провiв пальцем по бiлiй стiнi бунгало.
  
  Кожнi кiлька лiтер вiн зупинявся, щоб занурити палець у свiжу кров. Коли повiдомлення було завершено, двоє iнших чоловiкiв подивилися на нього та кивнули. Той, хто мав шрам на шиї, притис рукоятку просоченої кров'ю бритви до правої руки Хаммера, i всi троє допомогли вiднести його на кухню. Вони помiстили його голову у вiдчинену духовку, востаннє озирнулися, потiм вийшли через параднi дверi, останнiй чоловiк клацнув клямкою замка, тож будинок замкнувся зсередини.
  
  Уся операцiя зайняла менш як три хвилини.
  Роздiл 2
  
  Нiколас Дж. Хантiнгтон Картер, N3 для AX, сперся на лiкоть i подивився на гарну, поцiловану рудою сонцем, яка лежала поруч з ним на пiску.
  
  Її шкiра була коричневою, як тютюн, i на нiй було блiдо-жовте бiкiнi. Її помада була рожевою. У неї були довгi стрункi ноги, округлi й твердi стегна, округлий V-подiбний вирiз бiкiнi дивився на нього, а гордi груди в тiсних чашках були ще двома очима.
  
  Її звали Синтiя, i вона була уродженкою Флориди, дiвчиною з усiх оповiдань про подорожi. Нiк називав її Сiндi, а вона знала Нiка як "Сем Хармон", юрист адмiралтейства з Чевi-Чейз, штат Мерiленд. Щоразу, коли "Сем" був у вiдпустцi в Майамi-Бiч, вони завжди збиралися разом.
  
  Пiд її заплющеними очима i на скронях виступила крапля поту вiд жаркого сонця. Вона вiдчула, як вiн дивиться на неї, i мокрi вiї вiдкрилися; жовтувато-коричневi очi, великi й здалеку, дивилися йому в очi з вiддаленою цiкавiстю.
  
  "Що ти скажеш, щоб ми уникали цiєї вульгарної демонстрацiї напiвсирого м'яса?" - посмiхнувся вiн, оголивши бiлi зуби.
  
  "Що в тебе на думцi?" - Заперечила вона. У куточках її рота таїлася слабка посмiшка.
  
  "Ми двоє, однi, знову в номерi дванадцять-вiсiм".
  
  В її очах почало зростати хвилювання. "Черговий раз?" пробурмотiла вона. Її очi тепло ковзали його коричневим м'язистим тiлом. "Добре, так, це гарна iдея..."
  
  На них раптово впала тiнь. Голос сказав: "Мiстер Хармон?"
  
  Нiк перекинувся на спину. Похоронна людина в чорному силуетi схилилася над нею, закривши частину неба. "Вас розшукують по телефону, сер. Бiля синього входу номер шiсть".
  
  Нiк кивнув, i помiчник капiтана дзвона пiшов, повiльно, обережно ступаючи по пiску, щоб зберегти сяйво своїх чорних оксфордiв, якi виглядали як темна ознака смертi серед буйства фарб на пляжi. Нiк пiдвiвся на ноги. "Я буду лише хвилинку", - сказав вiн, але не повiрив.
  
  У "Сема Хармона" не було нi друзiв, нi родичiв, нi власного життя. Тiльки один чоловiк знав про його iснування, знав, що вiн був у Майамi-Бiч в цей момент, у цьому конкретному готелi, на другому тижнi своєї першої вiдпустки за бiльш нiж два роки. Крутий дiд з Вашингтона.
  
  Нiк пройшов пiском до входу в готель Surfway. Це був великий чоловiк iз тонкими стегнами та широкими плечима, зi спокiйними очима спортсмена, який присвятив своє життя викликам. Жiночi очi стежили за сонцезахисними окулярами, пiдбиваючи пiдсумки. Густе, трохи неслухняне темне волосся. Майже iдеальний профiль. Зморшки смiху в куточках очей та рота. Жiночим очам подобалося те, що вони бачили, i вони йшли за ним, вiдкрито зацiкавившись. У цьому жилистому тiлi, що звужується, була обiцянка збудження i небезпеки.
  
  "Сем Хармон" вiдпадав вiд Нiка з кожним його кроком. Вiсiм днiв кохання, смiху та ледарства зникали крок за кроком, i до того часу, коли вiн дiстався до прохолодних темних iнтер'єрiв готелю, вiн був своїм звичайним працюючим "я" - спецiальним агентом Нiком Картером, головним оперативником AX, надсекретного контррозвiдувального агентства Америки.
  
  Телефони стояли лiворуч вiд синього входу в ряд iз десяти, прикрiплених до стiни, iз звуконепроникними перегородками мiж ними. Нiк пiдiйшов до номера шiсть i зняв слухавку. "Хармон тут".
  
  "Привiт, мiй хлопчику, щойно проходжу. Думав, я подивлюся, як у тебе справи".
  
  Темне око
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  брови пiднялися. Яструб - на вiдкритiй лiнiї. Сюрприз номер один. Тут, у Флоридi. Сюрприз номер два. "Все добре, сер. Перша вiдпустка за довгий час", - додав вiн багатозначно.
  
  "Чудово, чудово". Про це глава AX сказав iз нехарактерним ентузiазмом. "Ви вiльнi на вечерю?" Нiк глянув на годинник. О 16:00? Мiцний старий птах, здавалося, читав його думки. "До того часу, як ви дiстанетеся до Палм-Бiч, настане година вечерi", - додав вiн. "The Bali Hai, Worth Avenue. Кухня полiнезiйсько-китайська, метрдотеля звуть Дон Лi. Просто скажiть йому, що ви обiдаєте з мiстером Бердом. З Фiвiшем все гаразд. У нас буде час випити".
  
  Сюрприз номер три. Хоук суворо дотримувався стейкiв та картоплi. Вiн ненавидiв схiдну їжу. "Добре", - сказав Нiк. "Але менi потрiбен час, щоб зiбратися. Ваш дзвiнок був досить... несподiваним".
  
  "Юну ледi вже повiдомили". Голос Хоука раптово став рiзким та дiловим. "Їй сказали, що вас несподiвано викликали у справi. Вашу валiзу упаковано, i в машинi ваш вуличний одяг лежить на передньому сидiннi. Ви вже виписалися на стiйцi реєстрацiї".
  
  Нiк розсердився вiд свавiлля всього цього. "Я залишив сигарети та сонцезахиснi окуляри на пляжi", - вiдрiзав вiн. "Не заперечуєте, якщо я їх отримаю?"
  
  "Ви знайдете їх у бардачку. Я так розумiю, ви не читали газет?"
  
  "Нi." Нiк не заперечував. Його iдея вiдпустки полягала у тому, щоб вивести з органiзму отрути повсякденного життя. Цi отрути включали газети, радiо, телебачення - все, що передавало новини iз зовнiшнього свiту.
  
  "Тодi я пропоную вам увiмкнути автомобiльне радiо", - сказав Хоук, i N3 за його голосом зрозумiв, що вiдбувається щось серйозне.
  
  * * *
  
  Вiн пересунув Lamborghini 350 GT через коробку передач. Тяжкий рух був спрямований у бiк Майамi, i вiн тримав свою половину US 1 в основному собi. Вiн мчав на пiвнiч через Серфсайд, Голлiвуд i Бока-Ратон, повз нескiнченну низку мотелiв, заправних станцiй i кiоскiв з фруктовими соками.
  
  По радiо бiльше нiчого не було. Начебто було оголошено вiйну, нiби помер президент. Усi регулярнi програми було скасовано, оскiльки країна вшановувала своїх загиблих астронавтiв.
  
  Нiк звернув на Кеннедi-Козуей в Уест-Палм-Бiч, звернув лiворуч на Оушен-Бульвар i попрямував на пiвнiч, у бiк Уорт-авеню, головну вулицю, яку оглядачi мiського товариства називають "платиновою водопою".
  
  Вiн не мiг цього зрозумiти. Чому глава AX обрав для зустрiчi Палм-Бiч? А чому саме Балi Хай? Нiк переглянув усе, що знав про це мiсце. Говорили, що це найексклюзивнiший ресторан у Сполучених Штатах. Якщо вашого iменi не було в соцiальному реєстрi або якщо ви не були надзвичайно багатими, iноземною високопосадовою особою, сенатором або високопосадовцем Держдепартаменту, ви могли б про це забути. Ви б не потрапили,
  
  Нiк звернув праворуч на вулицю дорогих мрiй, проїжджаючи повз мiсцевi вiддiлення Carder's i Van Cleef & Arpels з їхнiми маленькими вiтринами з камiнням розмiром з алмаз Кохiнор. Готель Bali Hai розташовувався мiж елегантним старим готелем Colony та берегом океану та був розфарбований пiд кiрку ананаса.
  
  Супроводжуючий забрав його машину, i метрдотель догодливо вклонився при згадцi "мiстера Берда". "Ах, мiстере Хармоне, вас чекали", - пробурмотiв вiн. "Якщо ви пiдете за мною, будь ласка".
  
  Його провели по смугастiй у леопардову смужку банкетцi до столу, де сидiв товстий старий сiльського вигляду та тьмяними очима. Хоук пiдвiвся, коли Нiк пiдiйшов, простягаючи руку. "Мiй хлопчику, радий, що ти змiг це зробити". Вiн здавався досить хитким. "Сядь, сядь". Капiтан витягнув стiл i Нiк зробив. "Горiлковий мартiнi?" - сказав Хоук. "Наш друг, Дон Лi робить все можливе". Вiн поплескав метрдотеля по руцi.
  
  Чи засяяв. "Завжди приємно служити вам, мiстере Берд". Це був молодий гавайський китаєць iз ямочками на щоках, одягнений у смокiнг iз яскравою стрiчкою на шиї. Вiн усмiхнувся i додав: "Але минулого тижня General Sweet звинуватив мене в тому, що я є агентом iндустрiї вермуту".
  
  Хоук усмiхнувся. "Дiк завжди був занудою".
  
  "Я вiзьму вiскi", - сказав Нiк. "На скелях." Вiн оглянув ресторан. Вiн був оброблений бамбуковими панелями до рiвня столу, з дзеркальним вiдображенням вiд стiни до стiни та кованими ананасами на кожному столi. З одного кiнця розташовувалась барна стiйка у формi пiдкови, а за нею, укладена в скло, розташовувалась дискотека - нинi "в" мiсцi для "Золотої молодi" набору Rolls-Royce. Дивовижно прикрашенi коштовностями жiнки та чоловiки з гладкими, вгодованими обличчями сидiли тут i там за столиками, збираючи їжу в смутному напiвтемрявi.
  
  Прибув офiцiант iз напоями. На ньому була барвиста сорочка з алоха поверх чорних штанiв. Його плоскi схiднi риси обличчя були невиразними, коли Хоук перекинув мартiнi, щойно поставлений перед ним. "Я так розумiю, ви дiзналися новини", - сказав Хоук, спостерiгаючи, як рiдина зникає на вологiй скатертинi. "Нацiональна трагедiя найважчих масштабiв", - додав вiн, витягаючи зубочистку з оливи, пролитої з напою, i почав розсiяно бити її. "Я
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  t вiдкладе виконання мiсячної програми щонайменше на два роки. Можливо, довше, враховуючи настрiй публiки зараз. I їхнi представники вловили настрiй. Вiн глянув нагору. Цей сенатор, як його звуть, голова пiдкомiтету з космосу, - сказав вiн. втраченi".
  
  Офiцiант повернувся зi свiжою скатертиною, i Хоук рiзко змiнив тему. "Звичайно, я не надто часто спускаюся", - сказав вiн, кладучи до рота залишки оливи. "Раз на рiк у Belle Glade Club влаштовується банкет перед полюванням на качок. Я завжди намагаюся це робити".
  
  Ще один сюрприз. Клуб Belle Glade, найексклюзивнiший у Палм-Бiч. Грошi тебе не дiстануть; а якби ви були всерединi, ви могли б раптово виявити себе з якоїсь незрозумiлої причини. Нiк подивився на людину, яка сидiла навпроти нього. Хоук був схожий на фермера чи, можливо, редактора мiської газети. Нiк знав його давно. "Глибоко, - подумав вiн. Їхнi стосунки були дуже близькi до стосункiв батька та сина. I все ж таки це була перша пiдозра, що у нього було соцiальне минуле.
  
  Дон Лi прибув зi свiжим мартiнi. "Хочете зробити замовлення зараз?"
  
  "Можливо, мiй юний друг погодився б", - сказав Хоук, говорячи з перебiльшеною обережнiстю. "Все добре." Вiн глянув на меню, яке Лi тримав перед собою. "Це все прославлене блюдо, Лi. Ти це знаєш".
  
  "Я можу приготувати для вас стейк за п'ять хвилин, мiстере Берд".
  
  "Для мене це звучить добре, - сказав Нiк. "Зробiть це рiдкiсним".
  
  "Добре, два", - роздратовано вiдрiзав Хоук. Коли Лi пiшов, вiн раптово спитав: "Яка користь вiд Мiсяця на землi?" Нiк зауважив, що його S почали невиразно. Яструб п'яний? Нечувано - але вiн дав усi вказiвки. Мартiнi були його напоєм. Один скотч iз водою перед обiдом був його звичайною їжею. Невже смерть трьох астронавтiв якимось чином потрапила пiд цю сиву стару шкiру?
  
  "Росiйськi знають", - сказав Хоук, не чекаючи вiдповiдi. "Вони знають, що там будуть знайденi мiнерали, невiдомi дослiдникам гiрських порiд цiєї планети. Вони знають, що якщо ядерна вiйна зруйнує нашу технологiю, вона нiколи не вiдновиться, тому що сировина, яка дозволила б новiй цивiлiзацiї розвинутися, була вичерпана. Але Мiсяць ... це величезна паряча куля сирих, невiдомих ресурсiв". нi, перша сила, яка приземлиться там, зрештою буде контролювати все це!"
  
  Нiк вiдпив свiй напiй. Невже його витягли з вiдпустки, щоб вiдвiдати лекцiю про важливiсть мiсячної програми? Коли Хоук нарештi замовк, Нiк швидко сказав: "Як ми у всьому цьому вписуємось?"
  
  Хоук здивовано звiв очi. Потiм вiн сказав: "Ви були у вiдпустцi. Я забув. Коли був ваш останнiй iнструктаж?"
  
  "Вiсiм днiв тому".
  
  "Тодi ви не чули, що пожежа на мисi Кеннедi була саботажем?"
  
  "Нi, у радiопередачах про це не згадувалося".
  
  Хоук похитав головою. "Громадськiсть ще не знає. Можливо, вони нiколи не дiзнаються. Остаточного рiшення з цього приводу поки що немає".
  
  "Є iдеї, хто це зробив?"
  
  "Це абсолютно точно. Людина на iм'я Патрiк Хаммер. Вiн був начальником портальної бригади..."
  
  Брови Нiка пiднялися. "У новинах, як i ранiше, вiн рекламується як головний герой всiєї справи".
  
  Хоук кивнув головою. "Слiдчi звузили коло питань до нього за лiченi години. Вiн попросив захисту у полiцiї. Але перш нiж вони змогли дiстатися до його будинку, вiн убив свою дружину i трьох дiтей i засунув голову в пiч". Хоук зробив великий ковток мартiнi. "Дуже брудно", - промимрив вiн. "Вiн перерiзав їм ковтки, а потiм написав їх кров'ю визнання на стiнi.
  
  "Дуже дбав про нього", - сухо сказав Нiк.
  
  Вони мовчали, поки офiцiант подавав їм стейки. Коли вiн пiшов, Нiк сказав: "Я все ще не розумiю, де ми входимо у картину. Чи є щось ще?"
  
  "Є, - сказав Хоук. "Це авiакатастрофа, в якiй загинув екiпаж Gemini 9 кiлька рокiв тому, перша катастрофа Apollo, втрата корабля SV-5D, що повертається, з авiабази Ванденберг у червнi минулого року. Вибух на випробувальному стендi J2A до Центру iнженерних розробок ВПС iменi Арнольда в Теннессi в лютому, i з початку проекту вiдбулися десятки iнших нещасних випадкiв. ФБР, Служба безпеки НАСА, а тепер i ЦРУ розслiдують кожну з них, i вони дiйшли висновку, що бiльшiсть iз них, а може й усi, є результатом саботажу".
  
  Нiк мовчки їв свiй стейк, обмiрковуючи його. "Хаммер не мiг бути у всiх цих мiсцях одночасно", - сказав вiн.
  
  "Цiлком вiрно. I це останнє повiдомлення, яке вiн подряпав - суворо вiдволiкаючий маневр. Хаммер використав ураган у своєму бунгало як майстерню. Перш нiж убити себе, вiн просочив мiсце бензином. Вiн, очевидно, сподiвався, що iскра вiд дверного дзвiнка спалахнув у тих, хто втiкає. докази.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  s з iнструкцiями вiд когось, хто використовував кодове iм'я Sol, фотографiями, масштабними моделями системи життєзабезпечення капсули з трубою, яку вiн мав розрiзати, забарвленою у червоний колiр. I, що досить цiкаво, картка цього ресторану з написом на зворотi: "Сонце, опiвночi, 21 березня".
  
  Нiк здивовано звiв очi. У такому разi, якого бiса вони тут робили, так спокiйно обiдали, так вiдкрито розмовляли? Вiн припускав, що вони перебувають у "конспiративнiй квартирi" або, принаймнi, у ретельно "нейтралiзованiй" зонi.
  
  Хоук безпристрасно спостерiгав за ним. "Карти Балi Хай не лунають легковажно", - сказав вiн. "Ви повиннi попросити про одне, i якщо ви не надто важлива людина, швидше за все, ви її не отримаєте. То як же космiчний технiк з доходом у 15 000 доларiв на рiк отримав такий?"
  
  Нiк подивився повз нього, побачивши ресторан новими очима. Пильнi, професiйнi очi, якi нiчого не втрачають, дослiджують невловимий елемент у вiзерунку навколо нього, щось тривожне, недосяжне. Вiн помiтив це ранiше, але, подумавши, що вони в безпечному будинку, викинув це з голови.
  
  Хоук зробив знак офiцiанту. "Нехай метрдотель пiдiйде сюди на хвилинку, - сказав вiн. Вiн вийняв з кишенi фотографiю i показав її Нiку. "Це наш друг Пет Хаммер", - сказав вiн. З'явився Дон Лi, i Хоук вручив йому фотографiю. "Дiзнаєшся цю людину?" вiн запитав.
  
  Чи вивчив цю мить. "Звичайно, мiстере Берд, я його пам'ятаю. Вiн був тут близько мiсяця тому. З чудовою китайською навшпиньком". Вiн широко пiдморгнув. "Ось яким я його пам'ятаю".
  
  "Я так розумiю, вiн увiйшов легко. Це тому, що у нього була картка?"
  
  "Нi. Через дiвчину", - сказав Лi. "Джой Сан. Вона бувала тут ранiше. Взагалi вона старий друг. Вона свого роду вчений на мисi Кеннедi".
  
  "Дякую, Лi. Я не затримуватиму тебе".
  
  Нiк здивовано дивився на Хоука. Керiвна рука Ейкса, служба пошуку несправностей американських сил безпеки - людина, вiдповiдальна лише перед Радою нацiональної безпеки, мiнiстром оборони та президентом Сполучених Штатiв - щойно провiв цей допит з усiєю тонкiстю третьосортної людини. розлучення детектив!
  
  Невже Хоук став загрозою безпецi? Розум Нiка раптово сповнився тривогою - невже людина навпроти нього насправдi Яструб? Коли офiцiант принiс їм каву, Нiк недбало запитав: "Можна нам ще свiтла?" Офiцiант кивнув головою, натиснувши приховану кнопку на стiнi. На них упало м'яке свiтло. Нiк глянув на свого начальника. "Вони мають видати шахтарськi лампи, коли ви увiйдете", - посмiхнувся вiн.
  
  Шкiряний старий усмiхнувся. Спалахнув сiрник, осяявши його обличчя ненадовго. Гаразд, це був Хоук. Їдкий дим вiд смердючої сигари остаточно дозволив це. "Доктор Сан вже головний пiдозрюваний, - сказав Хоук, задаючи сiрник. "На її фонi вас розповiсть слiдчий ЦРУ, з яким ви працюватимете..."
  
  Нiк не слухав. Крихiтне свiчення згасло з сiрником. Свiчення, якого ранiше не було. Вiн глянув униз, лiворуч. Тепер, коли в них було додаткове свiтло, це було слабо видно - тонкий, як павутиння, дрiт, що проходив по краю банкетки. Погляд Нiка швидко простежив за ним у пошуках очевидного виходу. Кований ананас. Вiн смикнув за неї. Це не дасть. Вiн був прикручений до центру столу. Вiн опустив вказiвний палець правої руки в нижню половину i вiдчув холоднi металевi грати пiд пiдробленим воском свiчки. Мiкрофон для вiддаленого прийому.
  
  Вiн подряпав на внутрiшнiй сторонi обкладинки сiрникiв два слова - "Нас прослуховують" i штовхнув їх через стiл. Хоук прочитав повiдомлення та ввiчливо кивнув. "Тепер справа в тому, - сказав вiн, - що нам абсолютно необхiдно залучити одного з наших людей до участi в мiсячнiй програмi. Поки що ми зазнали невдачi. Але я маю iдею..."
  
  Нiк дивився на нього. Десять хвилин по тому вiн все ще дивився з недовiрою, коли Хоук глянув на свiй годинник i сказав: "Ну, це все, менi треба йти. Чому б тобi не залишитися ненадовго i не повеселитися? дуже зайнятий у наступнi кiлька днiв". Вiн пiдвiвся i кивнув у бiк дискотеки. "Там починає нагрiватися. Виглядає досить цiкаво - будь я, звичайно, молодший".
  
  Нiк вiдчув, як щось ковзнуло пiд його пальцями. То була карта. Вiн глянув угору. Хоук вiдвернувся i рушив до входу, прощаючись iз Доном Лi. "Ще кава, сер?" спитав офiцiант.
  
  "Нi, я думаю, що вип'ю у барi". Нiк трохи пiдняв долоню, коли офiцiант пiшов. Повiдомлення було написане почерком Хоука. Тут iз вами зв'яжеться агент ЦРУ, йдеться у повiдомленнi. Рекогфраза: "Що ти тут робиш у травнi? Сезон закiнчився". Вiдповiдь: "Соцiальнi, можливо. Не на полюваннi". Зустрiчна вiдповiдь: "Не заперечуєте, якщо я приєднаюся до вас - тобто для полювання?" Пiд цим Яструб написав: "Картка водорозчинна. Зв'яжiться зi штаб-квартирою Вашингтона не пiзнiше пiвночi.
  
  Нiк сунув картку в склянку з водою, подивився, як вона розчиняється, потiм пiдвiвся i неквапливо попрямував до бару. Вiн замовив подвiйний скотч. Через скляну перегородку вiн мiг
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Я бачив вершки молодостi Палм-Бiч, що судорожно звиваються пiд далекий рев барабанiв, електричного басу та гiтари.
  
  Раптом музика стала гучнiшою. Через склянi дверi дискотеки щойно пройшла дiвчина. Вона була блондинка - гарненька, свiжа, трохи захекана вiд танцiв. У неї був той особливий вигляд, який означав грошi та розведення. На нiй були оливково-зеленi штани, облягаючi стегна, блузка та сандалiї, а в руцi вона тримала склянку.
  
  "Я просто знаю, що цього разу ти забудеш татовi накази i додаси в мою колу трохи справжнього рому", - сказала вона бармену. Потiм вона помiтила Нiка наприкiнцi бару та ретельно продумала ситуацiю. "Чому, привiт!" вона яскраво посмiхнулася. "Я спочатку не впiзнав тебе. Що ти тут робиш у травнi? Сезон практично закiнчився..."
  Роздiл 3
  
  Її звали Кендiс Вiзеролл Свiт - скорочено Кендi - i вона завершила обмiн визнанням з легкою впевненiстю у собi.
  
  Тепер вони сидiли один навпроти одного за столом розмiром iз цилiндр у барi. "Тато не був би якимсь Генералом Свiтом, чи не так?" - похмуро запитав Нiк. "Член клубу Belle Glade, кому подобається його мартiнi екстра-сухий?"
  
  Вона смiялася. "Прекрасний опис". Вона мала гарне обличчя з широко розставленими темно-синiми очима пiд блiдими на сонцi вiями. "Його називають генералом, але вiн справдi на пенсiї", - додала вона. "Зараз вiн великий гад у ЦРУ. Вiн був в УРС пiд час вiйни, не знав, що з собою робити потiм. Свiтси, звичайно, не займаються бiзнесом - лише уряд чи державна служба".
  
  "Звичайно." Нiк кипiв усерединi. Вiн був осiдлав любительку, дебютантку, яка шукала азарту пiд час лiтнiх канiкул. I не просто дебютантка, а Кендi Свiт, яка потрапила до заголовкiв газет на два лiта ранiше, коли вечiрка, яку вона влаштувала в будинку своїх батькiв в Iст-Хемптонi, виродилася в оргiю наркотикiв, сексу та вандалiзму.
  
  - У кожному разi, скiльки тобi рокiв? вiн спитав.
  
  "Майже двадцять".
  
  "I тобi все ще не можна пити?"
  
  Вона обдарувала його швидкою усмiшкою. "Us Sweets має алергiю на цей продукт".
  
  Нiк подивився на її склянку. Вiн був порожнiй, i бачив, як бармен налив їй солiдну горлянку. "Я розумiю, - сказав вiн i рiзко додав, - пiдемо?"
  
  Вiн не знав де, але хотiв пiти. З Балi Хай, зi всiєї справи. Смердiло. Це було небезпечно. Вiн не мав форми. Нiчого такого, за що можна було б ухопитися. I ось вiн був серед цього без пристойного прикриття - i з вiтряним, ватним молодим дебiлом на буксирi.
  
  Зовнi, на тротуарi, вона сказала: "Ходiмо". Нiк сказав паркувальнику почекати, i вони рушили вниз по Ворт. "Пляж прекрасний у сутiнках", - сказала вона з ентузiазмом.
  
  Як тiльки вони минули гiрчично-жовтий навiс готелю "Колонi", вони обидва одразу заговорили: "Це мiсце прослуховували". Вона засмiялася i сказала: "Ви хочете побачити установку?" Її очi сяяли вiд хвилювання. Вона була схожа на дитину, яка щойно натрапила на секретний прохiд. Вiн кивнув, гадаючи, що вiн зараз робить.
  
  Вона звернула в симпатичний провулок iз жовтої цегли, вздовж якої розташувалися навiть симпатичнi антикварнi лавки, потiм швидко звернула прямо у внутрiшнiй дворик, обвiшаний пластиковим виноградом i бананами, i попрямувала через темний лабiринт перевернутих столiв до гратчастих ворiт. Вона тихенько вiдчинила дверi i вказала на людину, що стоїть перед коротким вiдрiзком циклонної огорожi. Вiн дивився на другий бiк, вивчаючи свої нiгтi. "Задня частина стоянки "Балi Хай", - прошепотiла вона. "Вiн чергує до ранку".
  
  Нi слова не попередивши, вона поїхала, її ступнi в сандалях не видавали нi звуку, поки вона швидко рухалася вiдкритою дiлянкою плиток палаццо. Було надто пiзно зупиняти її. Все, що мiг зробити Нiк, - це йти за ним. Вона рушила до паркану, просуваючись уздовж нього, притулившись спиною до нього. Коли вона була за шiсть футiв вiд неї, чоловiк раптово повернувся i подивився вгору.
  
  Вона рухалася з розпливчастою котячою швидкiстю, одна нога зачепилася йому за кiсточку, а iнша наступала на колiно. Вiн звалився на спину, нiби його схопила скручена пружина. Коли дихання вирвалося з його легень, її ступня в сандалях з контрольованою силою хитнулася в бiк його голови.
  
  Нiк з трепетом дивився. Iдеальний удар. Вiн став навколiшки поруч iз чоловiком, помацав його пульс. Нерегулярний, але сильний. Вiн був би живий, але був би вiдсутнiй мiнiмум пiвгодини.
  
  Кендi вже вивернулася через хвiртку i була на пiвдорозi до паркування. Нiк пiшов за нею. Вона зупинилася перед дверима з металевим покриттям у заднiй частинi "Балi Хай", полiзла в задню кишеню своїх хiп-хаггерiв та витягла пластикову кредитну картку. Взявшись за дверну ручку, вона з силою штовхнула її до зашморгу i вставила картку, поки вона не зачепилась за вигин пружного замку. Вiн клацнув у вiдповiдь з рiзким металевим клацанням. Вона вiдчинила дверi i ввiйшла, пустотливо посмiхаючись через плече, i сказала: "Татусi грошi доставлять тебе куди завгодно".
  
  Вони були у задньому коридорi дискотеки. Нiк мiг чути далекий грiм посилених барабанiв та
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  гiтари. Вони навшпиньки пройшли повз вiдкритi дверi. Вiн зазирнув усередину i побачив блискучу кухню з парочкою китайцiв у майцi, що потiли вiд машинки. Наступнi дверi, до яких вони пiдiйшли, були позначенi "Маленькi хлопчики". Далi були дверi з написом "Маленькi дiвчатка". Вона штовхнула його й увiйшла. Нiк вагався. "Давай!" - прошипiла вона. "Не будь вихлопом. Вiн порожнiй".
  
  Усерединi були службовi дверi. Прийшла кредитна картка. Дверi вiдчинилися. Вони ввiйшли, i вiн зачинив за ними дверi, дозволяючи замку тихенько стати на мiсце. Вони рушили вузьким проходом. Було тiльки одне свiтло, i воно було над дверима за ними, так що вони були гарною мiшенню. Прохiд рiзко повернув лiворуч, потiм ще один. "Ми зараз за бенкетами", - сказала вона. прошепотiв. "У роздiлi ресторану".
  
  Коридор рiзко закiнчувався перед укрiпленими сталевими дверима. Вона зупинилася, прислухаючись. Знову вийшла кредитна картка. На цей раз знадобилося трохи бiльше часу - близько хвилини. Але дверi нарештi вiдчинилися.
  
  Було двi кiмнати. Перший був маленький, тiсний, iз сiрими стiнами. Стiл був притиснутий до однiєї стiни, ряд шаф - до iншої, а в кутку стояв кулер iз водою, залишаючи невелике коло iз чорного лiнолеуму на пiдлозi в центрi.
  
  З кiмнати за ним пролунав рiвний монотонний гул. Дверi були вiдчиненi. Нiк обережно обiйшов його. Його щелепи стиснулися вiд побаченого. Це була довга вузька кiмната i всю стiну займало двостороннє дзеркало. Через нього вiн побачив iнтер'єр ресторану Bali Hai - лише з цiкавою рiзницею. Вiн був чiтко висвiтлений. Люди, що сидiли вздовж банкетiв i за своїми окремими столиками, були так чiтко окресленi, наче вони сидiли при неоновому освiтленнi стiйки для гамбургерiв. "Iнфрачервоне покриття на склi", - прошепотiла вона.
  
  З десятка з гаком прорiзiв над дзеркалом 16мм. Плiвка тонувалася окремими смугами бункери. Заводний механiзм прихованих камер тихенько завихряв, i котушки на десятцi рiзних магнiтофонiв теж крутилися, записуючи розмови. Нiк рушив по кiмнатi до банкетки, де вони з Хоуком сидiли. Фотоапарат i магнiтофон було вимкнено, приймальнi ролики вже були заповненi повним записом їхньої розмови. З iншого боку дзеркала їхнiй офiцiант прибирав посуд. Нiк клацнув вимикачем. Гуркiт заповнив кiмнату. Вiн швидко вимкнув його.
  
  "Я натрапила на це вчора вдень, - прошепотiла Кендi." Я був у туалетi, коли раптово ця людина вийшла зi стiни! Ну, я нiколи... менi просто потрiбно було з'ясувати, що вiдбувається.
  
  Вони повернулися до вiтальнi, i Нiк почав пробувати стiл та ящики для документiв. Усi вони були замкненi. Вiн побачив, що один центральний замок обслуговує всiх. Вiн чинив опiр його спецпропозицiї "Зломщик" майже хвилину. Потiм це дало. Вiн вiдкривав ящики один за одним, швидко i тихо переглядаючи їхнiй вмiст.
  
  "Ви знаєте, що я думаю тут вiдбувається?" - прошепотiла Кендi. "Минулого року в Палм-Бiч вiдбувалися всiлякi пограбування. Злодiї, здається, завжди точно знають, чого хочуть i коли люди поїдуть. Я думаю, що у нашого друга Дона Лi є зв'язки зi злочинним свiтом i вiн продає iнформацiю вiн збирається тут до них".
  
  "Вiн продає бiльше, нiж злочинний свiт", - сказав Нiк. Вiн пробирався через ящик для файлiв, заповнений 35 мм. плiвка, проявники, фотопапiр, обладнання для виготовлення мiкроточок та пачки газет з Гонконгу. "Ви сказали комусь про це?"
  
  "Тiльки тато".
  
  Нiк кивнув - i тато сказав, що Хок та Хоук домовилися зустрiтися тут зi своїм головним оперативником та чiтко поговорити у мiкрофон. Очевидно, вiн хотiв показати їх двох - i їхнi плани також. У головi Нiка майнуло зображення Хоука, що проливає мартiнi i зриває оливкову олiю. Вiн теж шукав вiддушину. Це вирiшило принаймнi одну рiч, яку хвилював Нiк - чи потрiбно знищити плiвку та запис їхньої розмови. Очевидно, нi. Хоук хотiв, щоб це було в них.
  
  "Що це?" Вiн знайшов знiмок, що лежить вниз на днi ящика з обладнанням для мiкроточок. На нiй були зображенi чоловiк та жiнка на шкiрянiй кушетцi в офiсному стилi. Обидва були оголенi та перебували в останнiх конвульсiях статевого акту. Голову чоловiка було вирiзано з фотографiї, але обличчя дiвчини було добре видно. Вона була китаянкою та красунею, i її очi були заскленi якоюсь застиглою непристойнiстю, яку Нiк знаходив дивно хвилюючою навiть у картинках.
  
  "Це вона!" ахнула Кендi. "Це Джой Сан". Вона дивилася через його плече на картину, зачарована, не в силах вiдiрвати погляду. "Так ось як вони змусили її спiвпрацювати з ними - шантаж!"
  
  Нiк швидко сунув знiмок у задню кишеню. Раптовий протяг сказав йому, що десь у коридорi вiдчинилися дверi. "Чи є iнший вихiд?" Вона похитала головою, прислухаючись до звуку крокiв, що наближаються.
  
  N3 почав просуватися на позицiю за дверима. Ш
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Проте ми його випередили. "Краще, якщо вiн когось побачить", - прошипiла вона. "Тримайся до нього спиною, - кивнув вiн. Назва гри була не за першими враженнями. Ця дiвчина могла б виглядати як Вассар 68-го, але в неї були котячi мiзки та м'язи. Небезпечний кiт.
  
  Кроки зупинилися перед дверима. У замку повернувся ключ. Дверi почали вiдчинятися. Позаду нього пролунав рiзкий вдих. Краєм ока Нiк побачив, що Кендi зробила один довгий крок i обернулася, змушуючи свою ногу розгойдуватися по дузi. Нога в сандалях потрапила чоловiковi просто в пах. Нiк обернувся. То був їхнiй офiцiант. На мить несвiдоме тiло чоловiка завмерло вiд паралiчу, а потiм повiльно розтануло на землi. "Давай," прошепотiла Кендi. "Давайте не робитимемо паузу для iдентифiкацiї станцiї..."
  
  * * *
  
  Форт-Пiрс, Веро-Бiч, Вабассо - вдалинi спалахували вогнi, проносилися i зникали за ними з монотонною регулярнiстю. Нiк мiцно тупав ногою по пiдлозi Ламборджiнi, його думки повiльно набували форми.
  
  Людина в порнографiчнi фотографiї. Було видно край його шиї. На ньому були сильнi шрами. Глибока вм'ятина, викликана порiзом чи опiком мотузки. Вiн також мав татуювання дракона на правому бiцепсi. Обидва мають бути досить легкими для вiдстеження. Вiн глянув на дiвчину, яка сидiла поруч iз ним. "Чи є шанс, що хлопцем на фото може бути Пет Хаммер?"
  
  Вiн здивувався її реакцiєю. Вона справдi почервонiла. "Я маю побачити його обличчя", - сухо сказала вона.
  
  Дивна дiвчинка. Здатний штовхнути чоловiка в промежину одну секунду, а наступну - почервонiти. А в роботi - ще дивнiша сумiш професiоналiзму та дилетантства. Вона була майстром злому замкiв та дзюдо. Але в її пiдходi до цiєї справи була безтурботна недбалiсть, яка могла бути небезпечною - для них обох. Те, як вона йшла коридором зi свiтлом за спиною, - це просило про це. А коли вони повернулися до Балi Хай, щоб забрати машину, вона наполягла на тому, щоб розпатлати волосся i одяг, щоб усе виглядало так, нiби вони були на пляжi при мiсячному свiтлi. Це було надто багато, а тому не менш небезпечно.
  
  "Що ви очiкуєте знайти у бунгало Хаммера?" - Запитав вiн її. "Служба безпеки НАСА та ФБР взялися за справу тонкою гребiнцем".
  
  "Я знаю, але я думала, тобi варто поглянути на це мiсце самому", - сказала вона. "Особливо на деяких мiкроточках, якi вони знайшли".
  
  "Настав час з'ясувати, хто тут головний, - подумав N3. Але коли вiн запитав, якi iнструкцiї їй були данi, вона вiдповiла: "Повнiстю спiвпрацювати з вами. Ти найкращий банан".
  
  Декiлька хвилин по тому, коли вони мчали через мiст через Iндiан-Рiвер за межами Мельбурна, вона додала: "Ви якийсь особливий агент, чи не так? Папа сказав, що ваша рекомендацiя може допомогти або зламати будь-кого, кому доручено працювати з вами. I..." Вона рiзко обiрвалася.
  
  Вiн глянув на неї. "I що?" Але того, як вона дивилася на нього, було достатньо. У всiх об'єднаних силах безпеки було вiдомо, що коли людину, вiдому колегам як Кiллмайстер, вiдправили на роботу, це означало лише одне: тi, хто послав його, були переконанi, що смерть є найбiльш вiрогiдним вирiшенням проблеми.
  
  "Наскiльки серйозно ви ставитеся до всього цього?" - рiзко спитав вiн її. Йому не сподобався цей погляд. N3 був у грi давно. Вiн мав нюх на запах страху. "Я маю на увазi, це просто ще одна лiтня забава для вас? Як тi вихiднi в Iст-Хемптонi? Тому що..."
  
  Вона обернулася до нього, блакитнi очi сердито блиснули. "Я працюю провiдним репортером жiночого журналу, i протягом останнього мiсяця я була за завданням на мисi Кеннедi, створюючи профiль пiд назвою "Доктор Сонце та Мiсяць"", - вона зробила паузу. "Я визнаю, що отримав дозвiл НАСА швидше, нiж бiльшiсть репортерiв, через те, що тато працював у ЦРУ, але це єдине, що у мене було. I якщо вам цiкаво, чому вони вибрали мене як агента, подивiться на всi переваги. Я вже був на мiсцi, скрiзь стежив за доктором Сан з магнiтофоном, переглядався її папери. Тижня бюрократiї, щоб справжнiй агент ЦРУ виявився до неї якомога ближчим.
  
  "Все дзюдо та злом", - посмiхнувся Нiк. "Тато навчив тебе всьому цьому?"
  
  Вона засмiялася i раптом знову стала бешкетною маленькою дiвчинкою. "Нi, мiй хлопець. Вiн професiйний убивця".
  
  Вони проїхали A1A через Канова-Бiч, повз ракетну базу на базi ВПС Патрiк i прибули до Какао-Бiч о десятiй.
  
  Пальми з довгими лезами та скуйовдженими основами обрамляли тихi житловi вулицi. Кендi направила його в бунгало "Хаммер", яке знаходилося на вулицi, що виходить до Бананової рiчки, недалеко вiд Дороги Меррiтт-Айленд.
  
  Вони проїхали повз, але не зупинилися. "Повзати з копами", - пробурмотiв Нiк. Вiн бачив, як вони сидiли в машинах без розпiзнавальних знакiв з рiзних бокiв кожного кварталу. "Зелена форма. Що це таке - НАСА? Коннеллi Ейвiейшн?"
  
  "ДКI", - сказала вона. "Всi в Какао-Бiч дуже нервували, а мiсцевiй полiцiї не вистачало
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  ound. "
  
  "Загальна кiнетика?" - сказав Нiк. "Вони беруть участь у програмi Аполлона?"
  
  "Вони складають компонент системи життєзабезпечення", - вiдповiла вона. "У них є завод у Вест-Палм-Бiч, iнший у Техас-Сiтi. Вони багато працюють зi зброєю та ракетами для уряду, тому у них є власнi сили безпеки. Алекс Сiмiан позичив їх Космiчному центру Кеннедi. зв'язки з громадськiстю, я думаю."
  
  Їх обiгнав чорний седан iз червоною мигалкою на даху, i один iз чоловiкiв у формi окинув їх довгим i суворим поглядом. "Я думаю, нам краще записати треки", - сказав Нiк. Седан встав мiж ними i попереду машиною; потiм його витягли, i вони втратили.
  
  "Вiдведiть брукiвку до Меррiта", - сказала вона. "Є iнший спосiб дiстатися до бунгало".
  
  Це було з елiнгу у Джорджiанi на шосе 3. Там була витiвка з плоским дном, яку вона, очевидно, використала ранiше. Нiк проштовхнув його через вузький перешийок водного шляху, попрямувавши до берега мiж п'ятифутовою дамбою та рядом дерев'яних паль. Зв'язавши, вони пiднялися на стiну i перетнули вiдкриту дiлянку залитого мiсячним свiтлом заднього двору. У бунгало "Хаммер" було темно та тихо. Правий його бiк висвiтлив свiтло iз сусiднього будинку.
  
  Вони натрапили на затемнену стiну лiворуч i притулилися до неї, чекаючи. Попереду повiльно проїхала машина iз плафоном. Нiк стояв, як тiнь, серед iнших тiней, прислухаючись, поглинений. Коли стало ясно, вiн пiдiйшов до зачинених дверей кухнi, спробував повернути ручку, витягнув свiй "Особливий вiдмичка" i послабив затвор простої дiї.
  
  Грубий запах газу все ще вiдчувався всерединi. Його олiвцевий лiхтарик дослiджував кухню. Дiвчина вказала на дверi. "Укриття вiд урагану", - прошепотiла вона. Її палець пройшов повз нього в коридор. "Передня кiмната, де це сталося".
  
  Вони перевiрили це насамперед. Нiчого не чiпали. Диван i пiдлога все ще були в запеклiй кровi. Наступними були двi спальнi. Потiм вниз по пiд'їзних сходах у вузьку бiлу майстерню. Тонкий, сильний промiнь лiхтарика оглянув кiмнату, освiтлюючи акуратнi стоси картонних коробок iз вiдкритими кришками та етикетками. Кендi перевiрила одне. "Речi зникли", - прошепотiла вона.
  
  "Звiсно, - сухо сказав Нiк. "Цього вимагало ФБР. Вони проводять тести.
  
  "Але це було тут учора. Стривайте!" вона клацнула пальцями. "Я сховав зразок у ящику на кухнi. Готовий посперечатися, вони його пропустили". Вона пiшла нагору.
  
  Це була не мiкроточка, а просто складений аркуш паперу, прозорий i смердючий бензином. Нiк розгорнув його. То справдi був грубий малюнок системи життєзабезпечення " Аполлона " . Чорнильнi лiнiї були трохи розмитi, а пiд ними були якiсь короткi технiчнi iнструкцiї з кодовим пiдписом "Сол", "Сол", - прошепотiла вона. "Латинь для сонця. Лiкар Сан..."
  
  Тиша в бунгало раптово наповнилася напругою. Нiк почав складати папiр та прибирати його. З дверного отвору пролунав сердитий голос: "Тримай ось так".
  Роздiл 4
  
  Чоловiк стояв у дверях кухнi, величезний силует, що вимальовувався в мiсячному свiтлi позаду нього. У руцi вiн мав пiстолет - маленький смiт-вессон-тер'єр з дводюймовим стволом. Вiн був за дверима iз сiткою, спрямовуючи пiстолет через неї.
  
  Очi Кiллмайстра звузилися, дивлячись на нього. На мить у їх сiрих глибинах закружляла акула, потiм вона зникла, i вiн усмiхнувся. Ця людина не була загрозою. Вiн робив занадто багато помилок, щоб бути професiоналом. Нiк пiдняв руки над головою i повiльно попрямував до дверей. "Що сталося док?" - люб'язно спитав вiн.
  
  Коли вiн це зробив, його нога раптово спалахнула, ударившись об заднiй край дверей з сiткою, трохи нижче за ручку. Вiн вдарив його щосили, i чоловiк з виттям вiд болю вiдхитнувся i впустив пiстолет.
  
  Нiк кинувся за ним, пiдхопивши його. Вiн затяг чоловiка в будинок за комiр сорочки, перш нiж той встиг подати сигнал тривоги, i зачинив за собою дверi ногою. "Хто ти?" - прохрипiв вiн. Олiвцевий лiхтарик клацнув i встромив чоловiковi в обличчя.
  
  Вiн був великим - принаймнi шiсть футiв чотири дюйми - i м'язистим, з сивим волоссям, коротко остриженим до форми кулевидної голови, i з засмаглим обличчям, вкритим блiдими ластовинням.
  
  "Сусiдка по сусiдству", - сказала Кендi. "Звати Декстер. Я перевiряв його, коли був тут учора ввечерi".
  
  "Так, i я помiтив, що ти тинявся тут минулої ночi", - прогарчав Декстер, погладжуючи своє зап'ястя. "Ось чому я був напоготовi сьогоднi ввечерi".
  
  "Як ваше iм'я?" - Запитав Нiк.
  
  "Хенк".
  
  "Послухай, Хенко. Ти натрапив на невелику офiцiйну справу". Нiк висвiтлив офiцiйний значок, який був частиною маскування кожного AXEman. "Ми урядовi слiдчi, тому давайте зберiгати спокiй, мовчати i обговорювати справу Хаммера".
  
  Декстер примружився. "Якщо ви уряд, чому ви тут у темрявi базiкаєте?"
  
  "Ми працюємо у надсекретному вiддiленнi Агентства нацiональної безпеки. Це все, що я можу вам сказати. Навiть ФБР не знає про нас".
  
  Декстер був явно вражений. "Так? Без жартiв? Я сам працюю в НАСА. Я в Connelly Aviation".
  
  "Ви знали Хаммера?"
  
  "А
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Сусiд, звiсно. Але не на роботi. Я працюю у вiддiлi електронного керування на мисi. Але я тобi щось скажу. Хаммер нiколи не вбивав свою сiм'ю чи себе. Це було вбивство - заткнути йому рот".
  
  "Звiдки ти це знаєш?"
  
  "Я бачив хлопцiв, якi це зробили". Вiн нервово озирнувся через плече, потiм сказав: "Без жартiв. Я серйозно. Я дивився репортаж по телевiзору про пожежу в ту нiч. Вони тiльки що висвiтлили на ньому фотографiю Пета. Через кiлька хвилин я почув цей крик, люб'язно. Я пiдiйшов до вiкна. троє в полiцейськiй формi вибiгли назовнi. Вони були схожi на державних солдатiв, i я вiдразу зрозумiв, що це не кошерний китайцiв.
  
  Кендi сказала: "Ти комусь це розповiдала?"
  
  "Ти що, жартуєш? ФБР, копи, спiвробiтники НАСА - все. Послухайте, ми всi тут страшенно нервуємо". Вiн зробив паузу. "Хаммер не поводився так, як вiн сам, останнi пару тижнiв. Ми всi знали, що щось не так, що щось його турбує. Наскiльки я розумiю, хтось сказав йому, що вiн повинен пограти в м'яч з ними або його дружиною та дiтьми.
  
  На вулицi проїхала машина, i вiн вiдразу завмер. Його майже не було видно. Очi майнули, але навiть у тьмяному свiтлi Нiк вловив це. "Це могло статися з будь-яким iз нас", - хрипко сказав Декстер. "У нас немає нiякого захисту - нiчого схожого на те, що є у ракетникiв. Повiрте, я дуже радий, що General Kinetics позичила нам своїх копiв. До цього моя дружина боялася навiть брати дiтей до школи або йти. Всi жiнки тут були. Але GKI органiзував спецiальне автобусне сполучення, i тепер вони роблять це за одну поїздку), спочатку вiдвiз. безпечнiше. А я не проти залишити їх на роботу". Вiн похмуро посмiхнувся. "Так само, мiстере, можна менi повернути свiй пiстолет? Про всяк випадок".
  
  Нiк вивiв "Ламборджiнi" з порожньої стоянки навпроти верфi Джорджiани. "Де ви зупинилися?" - Запитав вiн її.
  
  Мiсiю було виконано. Докази, ще смердючi бензин, лежали складенi в його заднiй кишенi поруч iз порнографiчними знiмками. Зворотний шлях через водну дорогу пройшов без пригод. "У Polaris", - сказала вона. Вiн знаходиться на пляжi, на пiвнiч вiд A1A, по дорозi в Порт Канаверал.
  
  "Правильно." Вiн натиснув на газ, i потужна срiбна куля рушила вперед. Вiтер хвистав їхнi обличчя. "Як ти це робиш?" - Запитав вiн її.
  
  "Я залишила свою Джулiю в Палм-Бiч, - вiдповiла вона. "Татчиний шофер пiд'їде вранцi".
  
  "Звичайно, - подумав вiн. Це прикинув. Альфа-Ромео. Раптом вона присунулася ближче, i вiн вiдчув її руку на своїй руцi. "Ми зараз не при виконаннi службових обов'язкiв?"
  
  Вiн глянув на неї, його очi весело заблищали. "Якщо у вас немає кращої iдеї".
  
  Вона похитала головою. "Я не знаю", - вiн вiдчув, як її рука стиснулася на його руцi. "Як щодо тебе?"
  
  Вiн крадькома глянув на годинник. Одинадцять п'ятнадцять. "Менi потрiбно десь влаштуватися", - сказав вiн.
  
  Тепер вiн вiдчував її нiгтi крiзь сорочку. "Полярна зiрка", - пробурмотiла вона. "Телевiзор у кожнiй кiмнатi, басейн з пiдiгрiвом, домашнi тварини, кафе, їдальня, бар та пральня".
  
  "Це хороша iдея?" вiн посмiхнувся.
  
  "Це ваше рiшення". Вiн вiдчував виступаючу твердiсть її грудей бiля свого рукава. Вiн глянув на неї у дзеркало. Вiтер прилiпив її довге блискуче свiтле волосся до обличчя. Вона прибрала волосся пальцями правої руки, i Нiк добре побачив її профiль - високий лоб, темно-синi очi, широкий чуттєвий рот зi слабкими слiдами посмiшки. "Тепер дiвчинка стала дуже бажаною жiнкою, - подумав вiн. Але борг кличе. Йому довелося зв'язатися зi штаб-квартирою AX до пiвночi.
  
  "Перше правило шпигунства", - декламував вiн. "Уникайте того, щоб вас бачили у компанiї колег по роботi".
  
  Вiн вiдчув, як вона напружилася, вiдсунулась. "Маючи на увазi?"
  
  Вони щойно минули готель "Близнюки" на Нортатлантiк-авеню. "Що я залишусь там", - сказав вiн. Вiн зупинився на свiтлофорi i глянув на неї. Його червоне свiчення перетворило її шкiру на полум'я.
  
  Вона бiльше не розмовляла з ним по дорозi до "Полярної зiрки", а коли вийшла, її обличчя було закрите для нього злим. Вона зачинила дверi i зникла у вестибюлi, не оглядаючись. Вона не звикла до вiдмови. Багатих нiколи не буває.
  
  * * *
  
  Голос Хоука врiзався йому у вухо, як нiж. "Рейс 1401-A вилiтає з мiжнародного аеропорту Майамi до Х'юстона о 3:00 за схiдним часом. Пойндекстер з редактора зустрiне вас перед стiйкою з продажу авiаквиткiв о 2:30 ранку. У нього буде з собою вся необхiдна iнформацiя, включаючи папку для вивчення. про ваше минуле i нинiшнi обов'язки.
  
  Нiк знову їхав шосе 1, прямуючи на пiвдень через безiменний свiт яскравих вогнiв i
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  ковчег. Голос Хоука почав стихати, i вiн нахилився вперед, регулюючи ручку крихiтного надчутливого двостороннього радiоприймача, захованого серед слiпучого набору циферблатiв на панелi приладiв.
  
  Коли глава AX зробив паузу, вiн сказав: "Якщо ви вибачите за вираз, сер, я не розумiюся на космiчному просторi. Як я можу сподiватися видати себе за космонавта?"
  
  "Ми повернемося до цього за мить, N3". Голос Хоука був настiльки рiзким, що Нiк скривився i вiдрегулював гучнiсть затички для вух. Будь-яка подiбнiсть мiж безладним, засклененим п'яницею того дня i людиною, яка тепер розмовляла з ним зi свого столу в штаб-квартирi AXE у Вашингтонi, була строго результатом акторських здiбностей Хоука i живота, такого ж жорсткого i грубого, як його шкура.
  
  "Тепер про ситуацiю на Балi Хай, - продовжив Хоук, - дозвольте менi пояснити. Протягом кiлькох мiсяцiв вiдбувався витiк iнформацiї високого рiвня. Ми думаємо: ми звузили коло питань до цього ресторану. Сенатори, генерали, вищий уряд там обiдають пiдрядники. Кажуть недбало. Микрофони вловлюють. я свiдомо роздав неправдиву iнформацiю ". Вiн дозволив собi короткий невеселий смiшок. "Швидше, як вiдстежити витiк, заливаючи жовту фарбу у водопровiдну систему. Я хочу побачити, звiдки виходить ця жовта фарба. У AX є секретнi пости для прослуховування на всiх рiвнях у кожному урядi та шпигунських органiзацiях у свiтi. Вони заберуть це. i престо - у нас буде з'єднувальний трубопровiд".
  
  Крiзь вигнуту вiтрову заслiнку Нiк спостерiгав, як червоне свiтло швидко розростається. "Тож усе, що менi сказали на Балi Хай, було брехнею", - сказав вiн, сповiльнюючись перед розв'язкою Веро-Бiч. Вiн мигцем подумав про валiзи з його особистими речами. Вони сидiли в кiмнатi, в яку вiн нiколи не заходив, у готелi "Близнюки" в Какао-Бiч. Не встиг вiн зареєструватись, як йому довелося поспiшати до своєї машини, щоб зв'язатися з AX. Як тiльки вiн зв'язався з AX, вiн уже повертався до Майамi. Невже поїздка на пiвнiч була справдi потрiбна? Хiба Хоук не мiг привезти до Палм-Бiча свою марiонетку?
  
  "Не все, N3. У тому-то i справа. Лише кiлька пунктiв були хибними, але життєво важливими. Я припустив, що мiсячна програма США - це безлад. Нiколас, - правда в тому, що НАСА збирається провести ще один пiлотований полiт в найближчi кiлька днiв. Навiть самi астронавти не знають про це. Друга група астронавтiв знаходиться на пiку своєї пiдготовки, готова до роботи. Голос замовк. "Цей, звiсно, має пройти без сучка та задирки. Вiдчувається, що оглушливий успiх у цей момент - єдине, що прибере гiркоту катастрофи Аполлона з рота громадськостi. I цей смак має бути усунений, якщо Космiчну програму США потрiбно врятувати".
  
  "А де, - запитав Нiк, - на картинцi з'являється Астронавт N3?"
  
  "На даний момент у лiкарнi Уолтера Рiда в комi лежить чоловiк", - рiзко сказав Хоук. Вiн заговорив у мiкрофон на своєму столi у Вашингтонi, i його голос перетворився на безглуздi коливання радiохвиль, якi були переведенi у нормальнi людськi звуки за допомогою складної серiї мiкроскопiчних реле автомобiльного радiо. Вони долинали до вуха Нiка як голос Яструба - i без втрати рiзкостi на шляху. "Вiн був там вже три днi. Лiкарi не впевненi, що вони можуть врятувати його, i якщо вони зможуть, то чи буде його розум коли-небудь знову таким же. Вiн був капiтаном другої резервної команди - полковника Гленна Еглунда. Хтось намагався вбити його в Центрi пiлотованих команд космiчних кораблiв в Х'юстонi".
  
  Хоук докладно описав, як Нiк вiдправив срiблястий 350 GT мчати крiзь нiч. Полковник Еглунд був у запечатаному прототипi капсули "Аполлон", випробовуючи систему життєзабезпечення. Хтось, очевидно, вiдрегулював елементи керування ззовнi, збiльшивши вмiст азоту. Це змiшалося зi своїм потом космонавта всерединi його скафандра i утворило смертоносний, сп'янiлий газ Амiн.
  
  "Еглунд явно щось бачив", - сказав Хоук, - "або якимось чином знав занадто багато. Що, ми не знаємо. Коли його знайшли, вiн був непритомний i нiколи не приходив до тями. Але ми сподiваємося з'ясувати це. Ось чому ви Його мiсце займе N3.
  
  "А що щодо дiвчини?" - Запитав Нiк. "Солодка цукерка."
  
  "Нехай поки що залишається на мiсцi. До речi, N3, який у тебе вiдбиток
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  ession її? "
  
  "Часом вона може бути дуже професiйною, а iнодi - iдiоткою".
  
  "Так, як i її батько", - вiдповiв Хоук, i Нiк вiдчув лiд у його тонi. "Я нiколи не схвалював громадський елемент у вищих ешелонах ЦРУ, але це було до того, як я щось сказав з цього приводу. Дiкiнсону Свiту слiд мати бiльше здорового глузду, нiж дозволяти своїй дочцi втручатися в подiбнi речi. Це iнша причина, з якої я прилетiв до Палм-Бiч особисто - я вами". Вiн зробив паузу. "Той набiг на задню частину Балi Хай, про який ви згадували ранiше, - на мою думку, це було безглуздо i ризиковано. Як ви думаєте, ви зможете утримати її вiд того, щоб вона бiльше не засмучувала вiзки з яблуками?"
  
  Нiк сказав, що може, додавши: "Проте, з цього вийшло одне хороше. Цiкавий знiмок доктора Сана. Там також є чоловiк. Я попрошу Пойндекстера надiслати його для впiзнання".
  
  "Хм". Голос Хенка був ухильним. "Доктор Сан зараз знаходиться в Х'юстонi з iншими астронавтами. Вона, звичайно, не знає, що ви замiнюєте Еглунда. Єдина людина за межами AX, яка знає, - це генерал Х'юлетт Макалестер, головний начальник служби безпеки НАСА. Вiн допомiг влаштувати маскарад".
  
  "Я все ще сумнiваюся, що це вийде, - сказав Нiк. "Зрештою, астронавти у командi тренувалися разом протягом кiлькох мiсяцiв. Вони добре знають одне одного".
  
  "На щастя, у нас дiє отруєння амiном", - прохрипiв йому у вухо голос Хоука. "Один iз головних симптомiв - ослаблення функцiї пам'ятi. Тому, якщо ви не згадаєте всiх своїх колег та обов'язкiв, це здаватиметься цiлком природним". Вiн зробив паузу. "Крiм того, я сумнiваюся, що тобi доведеться продовжувати цю шараду бiльше доби. Хто б не зробив цей перший замах на життя Еглунда, спробує ще раз. I вiн - чи вона - не витрачатиме на це багато часу".
  Роздiл 5
  
  Вона була ще красивiшою, нiж запропонували порнографiчнi фото. Гарно в точенiй, майже нелюдськiй манерi, що нервувало Нiка. Її волосся було чорним - чорним, як арктична пiвнiч - пiдходило її очам навiть до сяючих вiдблискiв i вiдблискiв. Її рот був повним, соковитим, з акцентом на успадкованi вiд її предкiв вилицi - принаймнi з боку батька. Нiк згадав досьє, яке вивчав пiд час польоту до Х'юстона. Її мати була англiйкою.
  
  Вона його ще не бачила. Вона йшла нейтрально пахнутим бiлим коридором Центру пiлотованих космiчних кораблiв, розмовляючи з колегою.
  
  Вона мала гарне тiло. Бiлий халат, який вона носила поверх вуличного одягу, не мiг цього приховати. Це була струнка жiнка на повнi груди, яка йшла в обережнiй позi, що зухвало висувала свою красу вперед, кожен гнучкий крок пiдкреслював юнацьку пухлину її стегон.
  
  N3 швидко розглянув основнi факти: Джой Хан Сун, доктор медичних наук, доктор фiлософiї; народився Шанхаї пiд час японської окупацiї; Мати британка, батько китайський бiзнесмен; здобув освiту в Менсфiлд-коледжi в Коулунi, потiм у MIT у Массачусетсi; став громадянином США; спецiалiст з аерокосмiчної медицини; спочатку працював у General Kinetics (у Медичному iнститутi Майамi GKI), потiм у ВПС США у Брукс Фiлд, Сан-Антонiо; нарештi, для самого НАСА, яке дiлило свiй час мiж Центром пiлотованих космiчних апаратiв у Х'юстонi та мисом Кеннедi.
  
  "Доктор Сунь, можемо ми вас на хвилинку побачити?"
  
  Це був високий чоловiк з ковадлом на плечах, що стояв поряд з Нiком. Майор Дуейн Ф. Соллiц, начальник служби безпеки проекту "Аполлон". Нiк було передано йому генералом Макалестером для повторної обробки;
  
  Вона повернулася до них з легкою усмiшкою на губах вiд попередньої розмови. Її погляд ковзнув повз майора Соллiтця i рiзко зупинився на обличчi Нiка - обличчя, над яким Пойндекстер з монтажного вiддiлу працював того ранку майже двi години.
  
  Вона була гарна. Вона не кричала, не бiгала коридором i не робила дурниць. I розширення її очей було ледь помiтно, але для натренованого ока Нiка ефект був не менш драматичним, нiж якби вона була. "Я не очiкував, що ви скоро повернетеся, полковнику". Голос у неї був низький, а тембр напрочуд чистий. Акцент був англiйський. Вони потиснули один одному руки по-європейському. "Як ви почуваєтеся?"
  
  "Все ще трохи дезорiєнтовано". Вiн говорив з яскраво вираженим канзаським тоном - результат тригодинного сидiння з магнiтофонним записом голосу Еглунда, вставленим у його вухо.
  
  "Цього й слiд було чекати, полковнику".
  
  Вiн дивився, як пульс б'ється у її тонкому горлi. Вона не вiдводила погляду вiд нього, але усмiшка зникла, а її темнi очi були дивно яскравими.
  
  Майор Солiц глянув на годинник. "Вiн весь ваш, докторе Сан", - сказав вiн рiзким, точним тоном. "Я спiзнюся на збори близько дев'ятисот. Дайте менi знати, якщо виникнуть якiсь проблеми". Вiн рiзко обернувся на пiдборах i пiшов геть. З Соллицем не було жодних зайвих рухiв. Ветеран "Тигрiв, що лiтають" i табори японських вiйськовополонених на Фiлiппiнах був майже карикатурою на нестримний мiлiтаризм.
  
  Генерал Макалестер турбувався про те, щоб провести Нiка повз нього. "Вiн кмiтливий", - сказав вiн, вiдвiдуючи Нiка на Лондейл-роуд Еглунд.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  того ранку. "Дуже рiзко. Так що не розслабляйтеся поряд з ним нi на секунду. Тому що, якщо вiн впаде до того факту, що ви не Еглунд, вiн натисне кнопку будильника i пiдiрве ваше укриття вище за монумент Вашингтона". Але коли Нiк з'явився в офiс майора, все пройшло як за помахом чарiвної палички. Солiц був такий здивований, побачивши його, що провiв з ним лише поверхову перевiрку безпеки.
  
  "Слiдкуйте за мною, будь ласка, - сказав доктор Сан.
  
  Нiк упав за нею, автоматично вiдзначаючи плавнi, гнучкi рухи її стегон, довжину її довгих i твердих нiг. Вiн вирiшив, що опозицiя стає все кращою i кращою.
  
  Однак вона була супротивником. Не сумнiвайся з цього приводу. I, можливо, вбивця теж. Вiн згадав фразу Хоука: "Вiн чи вона спробує ще раз". I поки що все вказувало на "вона". Людина, яка намагалася вбити Еглунда, мала (по-перше) бути кимось iз доступом до Вiддiлу медичних дослiджень та (по-друге) кимось iз науковою освiтою, особливо в галузi хiмiї позаземної пiдтримки життя. Хтось, хто знав, що певна кiлькiсть зайвого азоту змiшається з амiаком iз людського поту, утворюючи смертоносний газ Амiн. Доктор Сунь, керiвник медичних дослiджень проекту "Аполлон", мала доступ та навчання, а її спецiальна сфера дiяльностi полягала у пiдтримцi людського життя у космосi.
  
  Вона вiдчинила дверi маленької передпокою i вiдiйшла убiк, показуючи Нiку. "Знiмiть одяг, будь ласка. Я буду з вами".
  
  Нiк повернувся до неї, його нерви раптово стиснулися. Стримуючи недбалий тон, вiн сказав: "Це абсолютно необхiдно? Я маю на увазi, що Уолтер Рiд звiльнив мене, i копiю їхнього звiту вже надiслано вам".
  
  Посмiшка була трохи глузливою. Це почалося з очей, потiм торкнулося її рота. "Не соромтеся, полковник Еглунд. Зрештою, я не вперше бачу вас голим".
  
  Саме цього й боявся Нiк. На його тiлi були шрами, яких Еглунд нiколи не мав. Пойндекстер нiчого не зробив з ними, оскiльки це було несподiваним розвитком подiй. Вiддiл документацiї редакцiї пiдготував фальшивий медичний звiт про канцелярське приладдя Уолтера Рiда. Вони вважали, що цього буде достатньо, що медичне агентство НАСА перевiрить лише його зiр, слух, руховi реакцiї та почуття рiвноваги.
  
  Нiк роздягся i поклав речi на стiлець. Безглуздо чинити опiр. "Еглунд" не мiг повернутися до тренувань, доки не отримав схвалення вiд доктора Сан. Вiн почув, як вiдчинилися i зачинилися дверi. Туфлi на високих пiдборах цокали у його бiк. Пластиковi штори розсунули. "I шорти, будь ласка, - сказала вона. Неохоче вiн їх зняв. "Вийди сюди, будь ласка".
  
  Посеред кiмнати стояла дивна хiрургiчна кушетка зi шкiри i блискучого алюмiнiю. Нiку це не сподобалось. Вiн почував себе бiльш нiж голим. Вiн почував себе вразливим. Стилет, який вiн зазвичай носив у рукавi, газова бомба, яка зазвичай ховалася в кишенi, спрощений Люгер, якого вiн називав Вiльгельмiна, всi його звичайнi "захиснi пристрої" були далеко - у штаб-квартирi AX у Вашингтонi, де вiн їх залишив. перед вiд'їздом у вiдпустку. Якщо дверi раптово вiдчиняться i в них стрибне п'ятдесят озброєних людей, вiн буде змушений боротися з єдиною доступною зброєю - своїм тiлом.
  
  Однак це було досить смертельно. Навiть у спокої вiн був обтiчний, м'язистий, небезпечний на вигляд. Тверда засмагла шкiра була вкрита старими шрамами. М'язи були витравленi навпроти кiсток. Руки були великi, товстi, з вузлуватими венами. Вони виглядали створеними для насильства - як i належить людинi з кодовим iм'ям Кiллмайстер.
  
  Очi доктора Сун помiтно розширилися, коли вiн iшов до неї через кiмнату. Вони залишалися прикутими до його живота - i вiн був страшенно впевнений, що вона знаходила таку чарiвнiсть не тiльки його статурою. Це були спогади про пiвдюжину ножiв та куль. Мертвий розпродаж.
  
  Йому довелося вiдвернути її увагу. Еглунд був неодруженим. У його досьє згадувалося, що вiн був мисливцем за спiдницями, чимось на зразок вовка в одязi космонавта. То що може бути природнiшим? Чоловiк i приваблива жiнка наодинцi в кiмнатi, чоловiк оголений.
  
  Вiн не зупинився, коли пiдiйшов до неї, але раптом притис її спиною до хiрургiчного столу, його руки залiзли пiд її спiдницю, коли вiн поцiлував її, його губи були жорсткими i жорстокими. Це була груба гра, i вона отримала заслужену руку - прямо на його обличчi, яка на мить приголомшила його.
  
  "Ти тварина!" Вона стояла, притулившись до столу, притиснувши тильну сторону долонi до рота. Її очi сяяли бiлим вiд обурення, страху, гнiву та дюжини iнших емоцiй, жодна з яких не була приємною. Дивлячись на неї зараз, вiн мав проблеми з пiдключенням Joy Sun з шаленою, безглуздою дiвчиною в цiй порнографiчнiй фотографiї.
  
  "Я попереджав вас про це ранiше, полковнику". Її рот затремтiв. Вона була на межi слiз. "Я не з тих жiнок, про якi ви, здається, думаєте. Я не потерплю цих дешевих спокус..."
  
  Маневр мав бажаний ефект. Усi думки про фiзичний огляд було забуто. "Будь ласка, одягнися", - холодно сказала вона. "Очевидно, що ви повнiстю одужали. Ви повiдомте про це
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  координатор навчання, а потiм приєднайтеся до своїх товаришiв за командою у примiщеннi моделювання ".
  
  * * *
  
  Небо за грядами зазубрених пiкiв було темно-чорним, посипаним зiрками. Мiсцевiсть мiж ними була горбиста, порiзана кратерами, усiяна гострими виступами та гострими осколками кам'яними уламками. Крутi каньйони перетинали всипану щебенями гору, мов блискавки.
  
  Нiк обережно спустився позолоченими сходами, прикрiпленими до однiєї з чотирьох опор LM. Внизу вiн поставив одну ногу на край тарiлки та вийшов на поверхню мiсяця.
  
  Шар пилу пiд ногами мав консистенцiю хрумкого снiгу. Повiльно вiн поставив один черевик перед iншим, а потiм повiльно повторив процес. Поступово вiн почав ходити. Iти було тяжко. Нескiнченнi вибоїни та паростки застиглої породи сповiльнювали його. Кожен крок був невпевненим, падiння було небезпечним.
  
  У його вухах пролунав рiвний, гучний шиплячий звук. Це походило вiд систем нагнiтання, дихання, охолодження та сушiння його гумового мiсячного костюма. Вiн похитував головою з боку в бiк усерединi пластикового шолома, що щiльно прилягав, шукаючи iнших. Свiтло заслiплювало. Вiн пiдняв праву теплову рукавицю i опустив один iз сонцезахисних козиркiв.
  
  Голос у навушниках сказав: "З поверненням у Кам'яну купу, полковнику. Ми тут, на краю Океану Штормов. Нi, не так - праворуч вiд вас".
  
  Нiк повернувся i побачив двi фiгури у своїх громiздких мiсячних костюмах, що махають йому. Вiн помахав у вiдповiдь. "Роджер, Джоне", - сказав вiн у мiкрофон. "Радий тебе бачити, радий повернутися. Я все ще трохи дезорiєнтований. Тобi доведеться терпiти мене".
  
  Вiн був радий, що зустрiв їх у такий спосiб. Хто мiг би визначити особистiсть людини через шiстдесят п'ять фунтiв гуми, нейлону та пластику?
  
  Ранiше, в кiмнатi для пiдготовки до мiсячного моделювання, вiн був напоготовi. Гордон Неш, капiтан першої резервної групи астронавтiв Аполлона, зайшов до нього. "Люсi бачила тебе в лiкарнi?" - спитав вiн, i Нiк, неправильно зрозумiвши його хитру усмiшку, подумав, що вiн мав на увазi одну з подруг Еглунда. Вiн зробив трохи блiду трiщину i був здивований, побачивши нахмурений Неш. Надто пiзно вiн згадав про досьє - Люсi була молодшою сестрою Еглунда та нинiшнiм романтичним iнтересом Гордона Неша. Йому вдалося знайти вихiд iз цього алiбi ("Жартую, Горд"), але це було близько. Занадто близько.
  
  Один з товаришiв по командi Нiка збирав камiння з поверхнi Мiсяця i ховав їх у металеву ящик для збору, тодi як iнший сидiв навпочiпки над пристроєм, схожим на сейсмограф, i записував схвильований рух голки. Нiк постояв, спостерiгаючи за ними кiлька хвилин, нiяково усвiдомлюючи, що вiн не має жодного уявлення про те, що йому слiд робити. Нарештi той, хто працював iз сейсмографом, глянув угору. "Хiба тобi не краще перевiрити LRV?" Його голос затрiщав у навушниках N3.
  
  "Правильно." На щастя, десятигодинне навчання Нiка включало цей семестр. LRV розшифровувалося як Lunar Roving Vehicle. Це був мiсячний автомобiль, який працював на паливних елементах, що рухалися на спецiальних цилiндричних колесах зi спiральними лопатями замiсть спиць. Вiн був спроектований так, щоб приземлитися на Мiсяць ранiше астронавтiв, тому його потрiбно було припаркувати десь на цiй великiй моделi площею десять акрiв поверхнi Мiсяця, що знаходилася в самому серцi Центру пiлотованих космiчних кораблiв у Х'юстонi.
  
  Нiк рушив безплiдною, неприступною мiсцевiстю. Поверхня, що нагадує пемзу, пiд його ногами була крихкою, гострою, з прихованими дiрками та нерiвними виступами. Ходити по ньому було катуванням. "Напевно, все ще в яру на R-12", - сказав голос у його вусi. "Перша команда працювала з ним учора".
  
  Де, чорт забирай, був Р-12? - подумав Нiк. Але за мить вiн випадково глянув угору i там, на краю величезної чорної, пронизаної зiрками даху Будiвлi моделювання, вiн побачив позначки сiтки вiд одного до двадцяти шести, а по зовнiшньому краю - вiд A. З. Удача все ще була з ним.
  
  Йому знадобилося майже пiвгодини, щоб дiстатися до ущелини, хоча до Мiсячного модуля було лише кiлька сотень ярдiв. Проблема полягала у зменшеннi гравiтацiї. Вченi, якi створили штучний мiсячний пейзаж, вiдтворили всi умови, якi можна було знайти на реальному об'єктi: дiапазон температур у п'ятсот градусiв, найсильнiший вакуум, який будь-коли створювала людина, i слабка гравiтацiя - всього вшестеро менше. як земний. Це унеможливлювало утримання рiвноваги. Хоча Нiк мiг легко скакати i навiть ширяти в повiтрi на сотнi футiв, якщо хотiв, вiн не насмiлювався рухатися далi, нiж повiльне повзання. Мiсцевiсть була надто пересiченою, надто нестiйкою, i неможливо було раптово зупинитися.
  
  Яр був майже п'ятнадцять футiв глибиною i крутим. Вiн йшов вузьким зигзагоподiбним вiзерунком, його дно було вибите сотнями штучних метеоритiв. У мережi 12 був нiяких ознак Мiсячного корабля, але це мало великого значення. Це могло бути всього за кiлька ярдiв, приховано вiд очей.
  
  Нiк обережно спустився крутим схилом.
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Перед тим, як покласти на них всю свою вагу, потрiбно схопити кожну руку та опору. Крихiтнi метеоритнi камiнцi стрибали поперед нього, вибиваючись його черевиками. Досягши дна яру, вiн повернув лiворуч, прямуючи до Мережi 11. Вiн рухався повiльно, пробираючись через змученi звивини та гострi виступи штучного потоку попелу.
  
  Через постiйне шипiння у вухах i через вакуум поза костюмом вiн нiчого не чув позаду себе. Але вiн або побачив, або вiдчув раптовий спалах руху i повернувся.
  
  Безформна iстота з двома блискучими помаранчевими очима налетiла на нього. Вiн перетворився на гiгантську комаху, потiм на дивний чотириколiсний автомобiль, i вiн побачив людину в мiсячному костюмi, схожому на той, який сидiв за штурвалом. Нiк дико замахав руками, потiм зрозумiв, що чоловiк помiтив його i навмисне додав швидкiсть.
  
  Виходу не було.
  
  Мiсячна машина мчала до нього, її величезнi цилiндричнi колеса з гострими, як бритва, спiральними лезами заповнювали ущелину вiд стiни до стiни.
  Роздiл 6
  
  Нiк знав, що станеться, якщо цi леза порвуть його костюм.
  
  Зовнi змодельований двотижневий мiсячний день був лише на кiлька хвилин менше пiвдня. Температура була 250 No F. Вище температури кипiння води - вище, нiж у людської кровi. Додайте до цього вакуум настiльки сильний, що шматки металу мимоволi зварилися один з одним при дотику, i ви отримаєте явище, вiдоме вченим як "кипiння".
  
  Це означало, що внутрiшня частина оголеного людського тiла закипить. Почнуть утворюватися бульбашки - спочатку на слизовiй оболонцi рота та очей, потiм у тканинах iнших життєво важливих органiв. Смерть настане за лiченi хвилини.
  
  Вiн мав триматися подалi вiд цих блискучих, схожих на леза спиць. Але з обох бокiв мiсця не було. Було можливе лише одне. Вдарся об землю, дозволь жахливiй тритоннiй машинi перевернутися по ньому. Його вага в атмосферi вiльного вiд гравiтацiї вакууму складала всього пiвтонни, i це було додатково модифiковано колесами, що сплющувалися внизу, як м'якi шини, для досягнення зчеплення.
  
  За кiлька футiв позаду нього було невелике заглиблення. Вiн розвернувся i розтягнувся в ньому обличчям донизу, чiпляючись пальцями за обпалюючу вулканiчну скелю. Його голова всерединi пластикового мiхура була найуразливiшою його частиною. Але вiн був вирiвняний так, щоб простiр мiж колесами був надто вузьким, щоб LRV мiг маневрувати. Його успiх усе ще був на межi.
  
  Вiн безшумно прокотився ним, затуляючи свiтло. Сильний тиск ударив його по спинi та ногах, притиснувши його до скелi. Дихання вирвалося з його легень. Його зiр на мить померк. Потiм перша пара колiс пролетiла над ним, i вiн лежав у стрiмкiй темрявi пiд автомобiлем завдовжки 31 фут, спостерiгаючи, як друга пара мчить до нього.
  
  Вiн побачив це надто пiзно. Низько висить обладнання у виглядi коробки. Вiн ударився об його рюкзак ECM, перевернувши його. Вiн вiдчув, як рюкзак зривається з його плечей. Шипiння у вухах рiзко припинилося. Жар обпалив його легенi. Потiм у нього врiзалися другi колеса, i бiль вибухнув крiзь нього, мов чорна хмара.
  
  Вiн тримався за тонку нитку свiдомостi, бо знав, що йому кiнець, якщо вiн цього не зробить. Яскраве свiтло обпiкало його очi. Вiн повiльно пробивався вгору, долаючи фiзичнi муки, шукаючи машини. Поступово очi його перестали плавати i зосередилися на ньому. Вiн був приблизно за п'ятдесят ярдiв вiд нього i бiльше не рухався. Чоловiк у мiсячному костюмi стояв на пультi управлiння, дивлячись на нього.
  
  У Нiка перехопило подих, та його не було. Артерiєподiбнi трубки всерединi його костюма бiльше не переносили холодний кисень з головного каналу впуску на його талiї. Його дзвонарi дряпали порвану гуму на його спинi, де ранiше знаходився пакет екологiчного контролю. Його рота вiдкрився. Губи сухо рухалися у мертвому пластиковому мiхурi. "Допоможiть", - прохрипiв вiн у мiкрофон, але вiн теж був мертвий, проводи Комунiкацiйного блоку живлення обiрвалися разом iз рештою.
  
  Чоловiк у мiсячному костюмi слiз iз мiсячного корабля. Вiн витяг канцелярський нiж з-пiд сидiння на пультi керування i попрямував до нього.
  
  Ця дiя врятувала життя N3.
  
  Нiж означав, що Нiк не закiнчив, що треба було вiдрiзати останню частину обладнання - i саме так вiн згадав крихiтний пакет, прикрiплений до його талiї. Вiн був там на випадок неполадок у системi рюкзака. У ньому був запас кисню на 5 хвилин.
  
  Вiн його увiмкнув. М'який шиплячий звук наповнив пластиковий мiхур. Вiн змусив свої змученi легенi вдихнути. Їх наповнила прохолода. Його зiр прояснився. Вiн стиснув зуби i насилу пiдвiвся на ноги. Його розум почав дослiджувати його тiло, щоби побачити, що вiд нього залишилося. Потiм раптово не було часу пiдбивати пiдсумки. Iнший чоловiк зробив великий бiг. Одного разу вiн пiдстрибнув, щоб пiднятися в повiтря, i полетiв до нього, легкий, як пiр'їнка в атмосферi з пониженою гравiтацiєю. Нiж тримали низько, вiстрям вниз, готовий до швидкого перевороту вгору.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  це розiрвало б аварiйне рятувальне коло.
  
  Нiк встромився пальцями нiг у гребiнь вулканiчної породи. Вiн одним рухом опустив руки назад, як людина, яка здiйснює гоночне пiкiрування. Потiм вiн катапультувався вперед, кинувши всю свою накопичену силу у випад. Вiн виявив, що летить у повiтрi з лякаючою швидкiстю, але не влучив у цiль. Iнший чоловiк опустив голову, опускаючись униз. Нiк схопився за руку з ножем, коли проходив повз, але схибив.
  
  Це було схоже на бiйку пiд водою. Силове поле було зовсiм iншим. Баланс, потяг, час реакцiї - все змiнилося за рахунок зменшення сили тяжiння. Як тiльки рух було розпочато, зупинити його чи змiнити напрямок було практично неможливо. Тепер вiн ковзав до землi наприкiнцi широкої параболи - в добрих тридцяти ярдах вiд мiсця, де стояв його противник.
  
  Вiн розвернувся в той момент, коли iнша людина випустила якийсь снаряд. Вiн урiзався йому в стегно, поваливши його на землю. Це був величезний зазубрений шматок метеорита розмiром iз невеликий валун. Неможливо пiдняти навiть за умов нормальної сили тяжкостi. Бiль пронизав його ногу. Вiн похитав головою i почав пiдводитися. Несподiвано впала теплова рукавиця, дряпаючи його аварiйний кисневий комплект. Чоловiк уже був на ньому.
  
  Вiн прослизнув через Нiка i мимохiдь ударив його по трубцi канцелярським ножем. Вiн нешкiдливо вiдскочив, i Нiк пiдняв праву ногу, п'ята його важкого металевого черевика зустрiлася iз вiдносно незахищеним сонячним сплетенням чоловiка пiд кутом догори. Темне обличчя всерединi пластикового мiхура вiдкрило рота в беззвучному видиху, очi закотилися. Нiк схопився на ноги. Але перш нiж вiн встиг пiти за ним, чоловiк поповз, як вугор, i повернувся до нього, готовий атакувати ще раз.
  
  Вiн зробив хибний випад у бiк горла N3 i нацiлив люту мае-герi йому в пах. Удар не потрапив у цiль менш нiж на дюйм, онiмiв ногу Нiка i майже змусив його втратити рiвновагу. Перш нiж вiн змiг протидiяти, чоловiк розвернувся, а потiм завдав удару ззаду пальовим ударом, через який Нiк перекидався вперед по нерiвних виступах дна яру. Вiн не мiг зупинитись. Вiн продовжував котитися, гострi, як бритва, камiння рвали його костюм.
  
  Краєм ока вiн побачив, як чоловiк розстебнув блискавку в боковiй кишенi, витяг пiстолет, що дивно виглядає, i ретельно прицiлився в нього. Вiн схопився за виступ i зненацька зупинився. Смуга слiпучого бiло-блакитного магнiєвого свiтла промайнула повз нього i вибухнула об скелю. Ракетниця! Чоловiк почав його перезаряджати. Нiк кинувся на нього.
  
  Чоловiк упустив пiстолет i ухилився вiд удару двома кулаками в груди. Вiн пiдняв лiву ногу, зробивши останнiй запеклий випад у незахищений пах Нiка. N3 узяв пильовик обома руками i покрутив. Чоловiк упав, як зрубане дерево, i перш нiж вiн змiг рушити з мiсця, Кiллмайстер опинився на ньому. До нього майнула рука з ножем. Нiк рубанув рукою в рукавичцi по незахищеному зап'ястю. Це притупило пряму тягу. Його пальцi зiмкнулися на зап'ястя чоловiка i скрутили. Нiж не впав. Вiн обернувся дужче i вiдчув, як щось клацнуло, i рука чоловiка обм'якнула.
  
  Тiєї ж митi у вусi Нiка припинилося шипiння. Закiнчився запасний кисень. Гарячий жар пронизав його легенi. Навченi його м'язи автоматично взяли гору, захищаючи їх. Вiн мiг затримувати дихання на чотири хвилини, але бiльше не мiг, а фiзичнi навантаження були неможливi.
  
  Щось грубе i кричуче болiсне раптово пронизало його руку таким потрясiнням, що вiн майже вiдкрив рота, щоб дихати. Чоловiк перемiстив ножа в iншу руку i порiзав руку, змусивши пальцi розтулитися. Тепер вiн стрибнув повз Нiка, стискаючи зламане зап'ястя здоровою рукою. Вiн спотикався по ущелинi, з його рюкзака пiднiмався струмiнь водяної пари.
  
  Невиразне почуття виживання змусило Нiка пiдповзти до ракетницi. Йому не треба було вмирати. Але голоси в його вусi казали: "Дуже далеко йти". Ви не можете це зробити. Його легенi вимагали повiтря. Його пальцi шкрябали по землi, потягнувшись за пiстолетом. Повiтря! його легенi продовжували кричати. З кожною секундою ставало гiрше, темнiше. Пальцi зiмкнулися навколо нього. Нiякої сили, але вiн все одно натиснув на спусковий гачок, i спалах свiтла був настiльки заслiплюючим, що йому довелося грюкнути вiльною рукою по очах. I це було останнє, що вiн пам'ятав...
  
  * * *
  
  "Чому ви не пiшли до аварiйного виходу?" Рей Фiннi, керiвник польоту проекту, з тривогою схилився над ним, коли колеги-астронавти Роджер Кейн та Джон Корбiнет допомогли зняти його мiсячний костюм у кiмнатi для пiдготовки Симуляцiйної будiвлi. Фiннi простягнув невеликий дозатор кисню для носа, i Нiк зробив ще один великий ковток.
  
  "Евакуацiйний вихiд?" пробурмотiв вiн невиразно. "Де?"
  
  Троє чоловiкiв глянули один на одного. "Менш двадцяти ярдiв вiд мережi 12", - сказав Фiннi. "Ви вже використали це ранiше".
  
  Мабуть, це був той вихiд, до якого прямував його супротивник у мiсячному костюмi. Тепер вiн згадав, що їх було десять, помiчених навколо мiсячного краєвиду.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Кожен мав повiтряний шлюз та камеру наддуву. Вони були безпiлотними та вiдкривалися у пiдземне сховище пiд будiвлею моделювання. Так що входити i виходити не склало б проблеми, якби ви знали, як обходитися - i супротивник Нiка, очевидно, знав.
  
  "На щастя, Джон помiтив цей перший сигнал ракетницi", - говорив Роджер Кейн Фiннi. "Ми попрямували до нього вiдразу. Приблизно через шiсть хвилин був iнший. На той час ми були менш нiж за хвилину їзди".
  
  "Це точно окреслило його позицiю", - додав Корбiне. "Ще кiлька секунд, i вiн був би закiнченим. Вiн уже посинiв. Ми пiдключили його до аварiйного постачання Роджера i потягли до виходу. Господи! Поглянь на це!" - раптом вигукнув вiн.
  
  Вони зняли скафандр i дивилися на закривавлений внутрiшнiй одяг. Каїн тицьнув пальцем у термоматерiал. "Тобi пощастило, що ти не закипiв", - сказав вiн.
  
  Фiннi нахилився над раною. "Це схоже на порiзане ножем", - сказав вiн. "Що сталося? Тобi краще почати з самого початку".
  
  Нiк похитав головою. "Послухайте, я почуваюся досить безглуздо через це, - сказав вiн. "Я впав на проклятий унiверсальний нiж, коли намагався вибратися з яру. Я просто втратив рiвновагу i..."
  
  "А як щодо вашого блоку ECM?" вимагав полiт директор. "Як це вийшло?"
  
  "Коли я впав. Вiн зачепився за виступ".
  
  "Обов'язково буде розслiдування", - похмуро сказав Фiннi. "Служба безпеки НАСА хоче отримувати звiти про кожну аварiю в нашi днi".
  
  "Пiзнiше. Спочатку йому потрiбна медична допомога", - сказав Корбiне. Вiн повернувся до Роджера Кейна. "Краще подзвони доктору Сану".
  
  Нiк спробував сiсти. "Чорт, нi, я гаразд", - сказав вiн. "Це просто рана. Хлопцi, ви можете перев'язати її самi". Доктор Сунь був тiєю людиною, яку вiн не хотiв бачити. Вiн знав, що станеться. Вона наполягала на тому, щоб зробити йому знеболювальну iн'єкцiю - i ця iн'єкцiя завершила б роботу, яку її спiльник провалив на мiсячному краєвидi.
  
  "У мене є своя кiстка з Джой Сан", - вiдрiзав Фiннi. "Їй нiколи не слiд було проходити повз тебе в тому станi, в якому ти перебуваєш. Приступи запаморочення, провали пам'ятi. Ти маєш бути вдома, лежати на спинi. У будь-якому випадку, що з цiєю дамою?"
  
  У Нiка було досить гарне передчуття. Як тiльки вона побачила його оголеним, вона зрозумiла, що це не полковник Еглунд, а це означало, що вiн мав бути державним пiдприємством, а це, у свою чергу, означало, що його привели до неї в пастку. Так що може бути кращим для його вiдправлення, нiж мiсячний пейзаж? Ось її соратник - чи у множинi? - мiг зробити ще одну зручну "аварiю".
  
  Фiннi зняв слухавку i замовив кiлька засобiв першої допомоги. Коли вiн повiсив трубку, вiн повернувся до Нiка i сказав: "Я хочу, щоб твоя машина пiд'їхала до будинку. Кейн, ти вiдвези його додому. I Еглунд, залишайся там, поки я не знайду лiкаря, щоб вiн тебе оглянув."
  
  Нiк подумки знизав плечима. Не мало значення, де вiн чекав. Наступним кроком був її крок. Бо одне було зрозумiло. Вона не могла вiдпочити, поки вiн не зник з поля зору. Постiйно.
  
  * * *
  
  Пойндекстер перетворив штормовий пiдвал холостяцького бунгало Еглунда на повномасштабний польовий офiс AX.
  
  Там була мiнiатюрна фотолабораторiя, обладнана 35 мм. камери, плiвка, обладнання для проявки i мiкроточки, металева картотечна шафа, заповнена масками Lastotex, гнучкi пилки в шнурках, компаси в кнопках, пiр'янi ручки, стрiляючi голками, годинник з крихiтними транзисторними передавачами i складна система зв'язку з твердо зi штабом.
  
  "Схоже, ти був зайнятий", - сказав Нiк.
  
  "У мене є посвiдчення особи з людиною на фотографiї", - вiдповiв Пойндекстер iз ентузiазмом, який ретельно стримується. Це був сивий мешканець Нової Англiї з мордочкою-спiвочим, який виглядав так, нiби йому бiльше подобалося влаштовувати церковний пiкнiк, нiж працювати з витонченими пристроями смертi та руйнування.
  
  Вiн вiдкрiпив вiд сушарки вологий 8×10 i простяг Нiку. Це був вигляд спереду, голова i плечi, темношкiра людина з вовчим обличчям i мертвими сiрими очима. Глибокий шрам оточував його шию просто пiд третiм хребцем. "Звати Рiнальдо Трiболатi, - сказав Пойндекстер, - але вiн для стислостi називає себе Рено Три. Вiдбиток трохи розпливчастий, тому що я зняв його прямо з фототелефону. Це фотографiя фотографiї".
  
  "Як так швидко?"
  
  Цей тип дракона досить поширений. Тисячi солдатiв, що служили на Далекому Сходi, особливо на Фiлiппiнах пiд час Другої свiтової вiйни, мають їх. хлопчики. Вони зробили вибух i вивчили його. Викликано опiком мотузкою. I це все, що їм потрiбно було знати. Лас-Вегас. Однак одна з його передбачуваних жертв мало не пiдiбрала його до напiвсмертi.
  
  "Я чув iм'я Reno Tree, - сказав Нiк, - але не як найманий вбивця. Як свого роду танцювальний майстер для Jet Set".
  
  "Це наш хлопчик", - вiдповiв Пойндекстер. "Тепер вiн законний. Дiвчата зi свiтського суспiльства, здається, люблять його. Журнал Pic назвав його
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Пацюкiв iз Палм-Бiч. Вiн керує дискотекою на Балi Хай".
  
  Нiк подивився на вигляд спереду, фото, а потiм копiї порнографiчного знiмку, що Пойндекстер передав йому. Захоплений вираз обличчя Джой Сан все ще переслiдував його. "Навряд чи те, що можна назвати гарним", - сказав вiн. "Цiкаво, що дiвчата бачать у ньому".
  
  "Може, їм подобається, як вiн їх плескає".
  
  "Вiн такий, так?" Нiк склав фотографiї i засунув їх у гаманець. "Краще пiдняти штаб", - додав вiн. "Я маю зареєструватися".
  
  Пойндекстер пiдiйшов до фототелефону та клацнув вимикачем. "Натовп дав йому дозвiл дiяти як шейлок i здирник", - сказав вiн, спостерiгаючи, як екран оживає. "У вiдповiдь вiн вбивав i робив для них силову роботу. Вiн був вiдомий як останнiй засiб. Коли всi iншi Шайлоки вiдкидали людину, Рiно Три брав його. Йому подобалося, коли вони не виконували своїх зобов'язань. Це давало йому привiд працювати над ними. Але найбiльше вiн любив мучити жiнок. обличчя бритвою, коли виїжджав iз мiста... A-4, N3 на скремблерi з HT-станцiї, - сказав вiн, коли в полi зору з'явилася мила брюнетка з гарнiтурою для зв'язку.
  
  "Зачекайте, будь ласка." Її замiнив сивий, як залiзо, старий, якому Нiк вiддав всю свою вiдданiсть i бiльшу частину своєї прихильностi. N3 зробив свою доповiдь, вiдзначивши при цьому вiдсутнiсть знайомої сигари, а також звичайний блиск гумору у крижаних очах. Хоук був засмучений. I вiн, не гаючи часу, зрозумiв, що його турбувало.
  
  "Пости прослуховування AX повiдомили", - рiзко сказав вiн на закiнчення звiту Нiка. "I новини поганi. Ця неправдива iнформацiя, яку я поширюю на Балi Хай, з'явилася, але всерединi країни, на вiдносно низькому рiвнi злочинного свiту. У Лас-Вегасi робляться ставки на мiсячну програму НАСА. Розумнi грошi говорять Пройде два роки, перш нiж проект знову буде запущений". Вiн зробив паузу. "Що мене справдi турбує, то це те, що абсолютно секретна iнформацiя, яку я дав вам про Phoenix One, також з'явилася - i на дуже високому рiвнi у Вашингтонi".
  
  Похмуре обличчя Хоука стало ще похмурiшим. "Мине день або близько того, перш нiж ми отримаємо звiстку вiд наших людей iз iноземних шпигунських органiзацiй, - додав вiн, - але це виглядає не дуже добре. Хтось дуже високопоставлений дає витiк iнформацiї. Коротше кажучи, наш противник має оперативника. високо в самому НАСА".
  
  Повне значення слiв Яструба поступово усвiдомлювалося - тепер Фенiкс-Один теж опинився у небезпецi.
  
  Спалахнуло свiтло, i куточком ока Нiк побачив, що Пойндекстер знiмає слухавку. Вiн обернувся до Нiка, прикриваючи мундштук. "Це генерал Макалестер, - сказав вiн.
  
  "Помiстiть його в конференц-бокс, щоб Хоук мiг пiдслухати".
  
  Пойндекстер клацнув вимикачем i голос начальника служби безпеки НАСА заповнив кiмнату. "На заводi GKI Industries у Техас-Сiтi стався нещасний випадок зi смертельним наслiдком, - коротко оголосив вiн. "Це сталося минулої ночi - у пiдроздiлi, який виробляє елемент системи життєзабезпечення Apollo. Алекс Сiмiан прилетiв iз Майамi зi своїм начальником служби безпеки для розслiдування. Вiн зателефонував менi кiлька хвилин тому i сказав, що вiн має дещо життєво важливе для покажiть нам. Як капiтан другої резервної команди ви, звичайно, маєте брати участь у цьому. Ми заберемо вас за п'ятнадцять хвилин".
  
  "Вiрно", - сказав Нiк i повернувся до Хоука.
  
  "Тож це вже починає вiдбуватися", - похмуро сказав старий.
  Роздiл 7
  
  Великий "Флiтвуд Ельдорадо" мчав по шосе Галф.
  
  Зовнi техаська спека була яскравою, важкою, гнiтючою. Цим мерехтiв плоский обрiй. Всерединi лiмузина було прохолодно, але майже холодно, а тонованi синi вiкна затiнювали очi п'ятьом чоловiкам, якi сидiли на зручних сидiннях.
  
  "Дбаючи про те, щоб GKI надiслав за нами свiй лiмузин, - сказав генерал Макалестер, задумливо барабанячи дзвонарями по краю пiдлокiтника.
  
  "Ну, тепер, Х'юлетт, не будь цинiчним", - їдко посмiхнувся Рей Фiннi. "Ви знаєте, що Алекс Сiмiан мало що може зробити для нас у НАСА. I це абсолютно не має нiчого спiльного з тим фактом, що його компанiя виробляє лише один елемент у космiчному кораблi на Мiсяцi i хотiла б зробити все".
  
  "Звичайно, нi", - засмiявся Макалестер. "Що таке мiльйон доларiв проти двадцяти мiльярдiв? Принаймнi серед друзiв?"
  
  Гордон Неш, капiтан першої групи космонавтiв, розвернувся на вiдкидному сидiннi. "Послухайте, мене не хвилює, що решта говорять про Сiмiана", - вiдрiзав вiн. "З цим хлопцем усi в моїй книзi. Якщо його дружба ставить пiд загрозу нашу цiлiснiсть, це наша проблема, а не його".
  
  Нiк втупився у вiкно, знову прислухаючись до суперечок, що розгоряються. Весь час з Х'юстона вона шипiла. Сiмiан i General Kinetics загалом здавалися хворим, багато обговорюваним питанням у тому числi чотирьох.
  
  Рей Фiннi знову втрутився. "Скiльки будинкiв, човнiв, машин i телевiзорiв кожен з нас мав вiдмовитися за останнiй рiк? Я б не хотiв складати їхню загальну вартiсть".
  
  "Чисто добра воля", - посмiхнувся Макалест.
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  е. - Як Сiмiан повiдомив про це Слiдчий комiтет Сенату?
  
  "Те, що будь-яке розкриття пропозицiй подарункiв може зруйнувати iнтимний i конфiденцiйний характер вiдносин НАСА з його пiдрядниками", - сказав Фiннi з удаваною урочистiстю.
  
  Майор Солiц нахилився вперед i засунув скляну панель. Макалестер усмiхнувся. "Марнi зусилля, Дуейн. Я впевнений, що прослуховується весь лiмузин, а не тiльки наш шофер. Сiмiан пiклується про безпеку навiть бiльше, нiж ви".
  
  "Я просто вiдчуваю, що ми не повиннi офiцiйно говорити про цю людину таким чином", - вiдрiзав Соллiц. "Сiмiан нiчим не вiдрiзняється вiд будь-якого iншого пiдрядника. Aerospace - це бiзнес, схожий на американськi гiрки. А коли кiлькiсть державних замовлень зростає, але стає меншою, конкуренцiя стає справдi жорстокою. Якби ми були на його мiсцi, ми б робили те саме..."
  
  "Отже, Дуейн, я не думаю, що це цiлком справедливо, - сказав Макалестер. "У цьому мавпячому бiзнесi є щось бiльше, нiж це".
  
  "Надмiрний вплив? Тодi чому НАСА не вiдмовляється повнiстю вiд GKI?"
  
  "Тому що вони створюють найкращу систему життєзабезпечення, яку тiльки можна зробити, - палко втрутився Гордон Неш. "Тому що вони роблять пiдводнi човни протягом тридцяти п'яти рокiв i знають усе, що потрiбно знати про життєзабезпечення, чи то пiд океаном, чи то в космосi. Моє життя i життя Гленна тут, - вiн вказав на Нiка, - залежить вiд них. Я не думаю, що ми повиннi знижувати їхнiй рейтинг".
  
  "Нiхто не применшує своїх технiчних ноу-хау. Це фiнансова сторона GKI, яка потребує деякого розслiдування. Принаймнi Комiтет Купера, здається, так вважає".
  
  "Послухайте, я перший, хто визнає, що репутацiя Алекса Сiмiана сумнiвна. Вiн - торговець i дилер, цього не можна заперечувати. I це частина публiчного запису, що колись вiн був спекулянтом на сировинних товарах. Але General Kinetics була компанiєю без майбутнього п'ять рокiв тому. Потiм Сiмiан взяв на себе вiдповiдальнiсть".
  
  Нiк визирнув у вiкно. Вони прибули на околицю великого заводу GKI у Техас-Сiтi. Повз проносився клубок iз цегляних кабiнетiв, дослiдницьких лабораторiй зi скляними дахами та ангарiв зi сталевими стiнами. Над головою iнверсiйнi слiди реактивних лiтакiв пронизували небо, i крiзь тихе шипiння кондицiонера Ельдорадо Нiк могло чути виття GK-111, яке злiтало, щоб долетiти до американських баз на Далекому Сходi за допомогою дозаправки в польотi.
  
  Лiмузин пригальмував, наближаючись до головних ворiт. Полiцiя безпеки в зеленiй формi з очима, схожими на сталевi кульки, помахала їм i нахилилася у вiкна, перевiряючи їхнi повноваження. Зрештою, їм дозволили рухатися далi - але тiльки до чорно-бiлої загородження, за якою стояли додатковi полiцейськi з ДКI. Пара з них опустилася рачки i зазирнула пiд пiдвiску Кеддi. "Менi лише шкода, що ми в НАСА не працювали так ретельно", - похмуро сказав Соллiц.
  
  "Ви забуваєте, навiщо ми тут", - парирував Макалестер. "Очевидно, у всiй системi безпеки стався збiй".
  
  Бар'єр був пiднятий, i лiмузин проїхав величезним бетонним фартухом повз бiлих блокових форм майстерень, скелетних ракетних установок i величезних механiчних майстерень.
  
  Бiля центру цього вiдкритого простору "Ельдорадо" зупинилося. Голос шофера сказав з внутрiшнього зв'язку: "Джентльмени, це все, що я маю на той дозвiл". Вiн вказав через лобове скло на невелику будiвлю, що стоїть окремо вiд iнших. "Мiстер Сiмiан чекає на вас у симуляторi космiчного корабля".
  
  "Уф!" - ахнув Макалестер, коли вони вийшли з машини, i їх обдав поривчастий вiтер. Фуражка майора Солiця зiрвалася. Вiн кинувся за ним, рухаючись незграбно, незграбно, хапаючись за нього лiвою рукою. "Атта, хлопчик, Дуейн. Це їх виставляє", - посмiхнувся Макалестер.
  
  Гордон Неш засмiявся. Вiн прикрив очi вiд сонця i витрiщився на будинок. "Дає вам гарне уявлення про те, наскiльки мала роль космiчної програми у бiзнесi GKI", - сказав вiн.
  
  Нiк зупинився i обернувся. Щось почало свербiти глибоко в його головi. Щось, якась невелика деталь, пiдняла крихiтний знак питання.
  
  "Можливо, i так, - сказав Рей Фiннi, коли вони рушили в дорогу, - але всi контракти з Мiнiстерством оборони GKI будуть переглянутi цього року. I кажуть, що уряд не дасть їм жодних нових контрактiв, поки Комiтет Купера не закiнчить їхнi книги".
  
  Макалестер зневажливо пирхнув. "Блеф", - сказав вiн. "Потрiбно було б десять бухгалтерiв, якi працюють по десять годин на день, принаймнi, десять рокiв, щоб розгадати фiнансову iмперiю Сiмiана. Ця людина багатша за будь-якi пiвдюжини маленьких країн, якi ви б назвали, i, судячи з того, що я чув про нього, вiн несе це. Все в його головi. ракетами, поки вони чекають?
  
  Майор Солiц зробив крок за Нiком. "Я дещо хотiв у вас спитати, полковнику".
  
  Нiк обережно глянув на нього. "Так?"
  
  Солiц обережно обтрусив кепку, перш нiж надiти її. "Насправдi, справа у твоїй пам'ятi. Рей Фiннi розповiв менi сьогоднi вранцi про твiй напад запаморочення на мiсячному пейзажi..."
  
  "I?"
  
  "Ну, як ви знаєте, запаморочення - один iз наслiдкiв отруєння амiном". Солiц глянув на нього, чесу
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  уважно прочитайте його слова. "Iнший - провали в пам'ятi".
  
  Нiк зупинився i обернувся до нього обличчям. "Ближче до справи, майоре".
  
  "Добре. Я буду вiдвертий. Ви помiчали будь-якi проблеми такого роду, полковнику? корисно, якби ви могли згадати кiлька деталей..."
  
  Нiк iз полегшенням почув, як їх кличе генерал Макалестер. "Дуейн, Гленн, поспiшай. Я хочу уявити Сiмiана солiдний фронт"
  
  Нiк повернувся i сказав: "Шматочки цього починають повертатися, майоре. Чому б менi не дати вам повний звiт - у письмовiй формi - завтра?"
  
  Солiц кивнув. "Я думаю, це було б доцiльно, полковнику".
  
  Сiмiан стояв просто бiля входу в невелику будiвлю i розмовляв iз групою чоловiкiв. Вiн глянув, як вони пiдiйшли. "Джентльмени, - сказав вiн, - менi дуже шкода, що ми маємо зустрiтися за таких обставин".
  
  Це був великий кiстлявий чоловiк iз сутулими плечима, довгоносим обличчям та розхитаними кiнцiвками. Його голова була чисто поголена, як бiльярдна куля, що посилювало i без того сильну схожiсть з орлом (оглядачi плiток натякнули, що вiн волiє це залисинi). У нього були високi вилицi та рум'яна шкiра козака, а краватка Sulka та дорогий костюм Pierre Cardin тiльки пiдкреслювали це. Нiк оцiнив свiй вiк вiд сорока п'яти до п'ятдесяти.
  
  Вiн швидко переглянув усе, що знав про цю людину, i з подивом виявив, що це домисли, плiтки. Нiчого особливого не було. Його справжнє iм'я (було сказано): Олександр Леонович Сiмiанський. Мiсце народження: Хабаровськ, на Далекому Сходi Сибiру - але, знову ж таки, це було припущення. Федеральнi слiдчi не змогли нi довести, нi спростувати це, так само як i документально пiдтвердити його версiю про те, що вiн був бiлим росiйським, народженим сином генерала царської армiї. Правда полягала в тому, що не iснувало жодних документiв, якi свiдчили б про Олександра Сiмiана до того, як вiн з'явився в 1930-х роках у Цiндао, одному з портiв Китаю, що пiдписали договiр перед вiйною.
  
  Фiнансист потис руку кожному з них, вiтав їх на iм'я i обмiнявся кiлькома короткими словами. Вiн мав глибокий, неквапливий голос без тiнi акценту. Нi закордонного, нi регiонального. Це було нейтрально. Голос диктора радiо. Нiк чув, що це могло стати майже гiпнотичним, коли вiн описував угоду потенцiйному iнвестору.
  
  Коли вiн пiдiйшов до Нiка, Сiмiан грайливо вдарив його. "Що ж, полковнику, як i ранiше, розiгруєш те, що стоїть?" вiн посмiхнувся. Нiк загадково пiдморгнув i рушив далi, гадаючи, про що, чорт забирай, вiн мав на увазi.
  
  Двоє чоловiкiв, з якими розмовляв Сiмiан, виявились агентами ФБР. Третiй, високий привiтний рудий у зеленiй полiцейськiй формi GKI був представлений як його начальник служби безпеки Клiнт Сендс. "Мiстер Сiмiан ан 'А прилетiв учора ввечерi з Флориди, як тiльки ми дiзналися, що сталося", - сказав Сендс. "Якщо ви пiдете за мною, - додав вiн, - я покажу вам, що ми знайшли".
  
  Симулятор космiчного корабля був обвугленi руїни. Електропроводка та органи управлiння розплавилися вiд спеки, а фрагменти людського тiла, якi все ще прилипли до внутрiшньої кришки люка, свiдчили про те, наскiльки гарячим мав стати сам метал.
  
  "Скiльки загиблих?" - Запитав генерал Макалестер, заглядаючи всередину.
  
  "Там працювали двоє чоловiкiв, - сказав Сiмiан, - тестували систему ECS. Вiдбулося те ж, що i на мисi - спалах кисневої атмосфери. Ми пов'язали її з електричним шнуром, що живить робочу лампу. Далi встановлено, що розрив пластикової iзоляцiї дозволив дроту створити електричну дугу.
  
  "Ми провели випробування з iдентичним проводом", - сказав Сендс. "Вони вказали, що подiбна дуга спалахне горючi матерiали в радiусi вiд дванадцяти до чотирнадцяти дюймiв".
  
  "Це оригiнальний провiд", - сказав Сiмiан, простягаючи їм провiд. "Вiн, звичайно, сильно розплавлений, злився з частиною пiдлоги, але подивiться на розрив. Вiн порiзаний, а не зношений. I це фiксує". Вiн простягнув крихiтний файл та збiльшувальне скло. "Передайте їх, будь ласка. Файл був знайдений затиснутим мiж панеллю пiдлоги i пучком проводiв. Хто б не використав його, мабуть, упустив його i не змiг дiстати. Вiн зроблений з вольфраму, тому не постраждав вiд тепла . iнструменти, скаже вам, що цей файл був зроблений в Червоному Китаї компанiєю Chong з Фучжоу.
  
  Вiн глянув на кожного з них по черзi. "Джентльмени, - сказав вiн, - я переконаний, що ми зiткнулися з програмою органiзованого саботажу, i я також переконаний, що за цим стоять китайськi червонi. Я думаю, що Чiкоми мають намiр знищити i США. i радянськi мiсячнi програми".
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Згадайте, що трапилося з "Союзом-1" минулого року - коли було вбито росiйського космонавта Комарова ". Вiн зробив паузу для драматичного акценту, потiм сказав: "Ви можете продовжити розслiдування на свiй розсуд, але мої сили безпеки виходять з того, що за нашими проблемами стоїть Пекiн".
  
  Клiнт Сендс кивнув головою. "I це ще не кiнець - далеко не все. Вчора на мисi стався ще один iнцидент. Автобус, повний утриманцiв Космiчного центру, вийшов з-пiд контролю i врiзався в канаву на зворотному шляху з Орландо. Нiхто серйозно не постраждав. було боляче, але дiти були враженi, а жiнки всi були в. Ми перевiрили рульову колонку. Вона була розпиляна. Так що ми їх прилетiли до Медичного центру GKI в Майамi за рахунок мiстера Сiмiана.
  
  Майор Солiц кивнув головою. "Ймовiрно, найкраще, що є у цих обставинах", - сказав вiн. "Загальна картина безпеки на мисi - хаос".
  
  Нiк хотiв, щоб цей вольфрамовий файл для AXE лабораторiї, але не було нiякого способу отримати його, крiм як пiдiрвати його прикриття. Двоє спiвробiтникiв ФБР пiшли з ним. Вiн зробив уявну замiтку, щоб Хок офiцiйно запросив це пiзнiше.
  
  Коли вони поверталися до лiмузину, Сiмiан сказав: "Я вiдправлю останки симулятора космiчного корабля до Дослiдницького центру НАСА в Ленглi в Хемптонi, штат Вiрджинiя, для складного розкриття експертами. Коли все закiнчиться", - несподiвано додав вiн, - "I знову починається програма Apol Cathay на тиждень.
  
  "Немає нiчого, що менi сподобалося б бiльше", - посмiхнувся Гордон Неш. "Неофiцiйно, звiсно".
  
  Коли їх лiмузин вiд'їжджав, генерал Макалестер гаряче сказав: "Я хочу, щоб ви знали, Дуейн, що я категорично заперечую проти вашого зауваження щодо умов безпеки на мисi Кеннедi. Це межує з непослухом".
  
  "Чому б тобi нарештi не зiткнутися з цим?" - вiдрiзав Солiц. "Неможливо забезпечити гiдну безпеку, якщо пiдрядники не будуть спiвпрацювати з нами. А Connelly Aviation нiколи не робила цього. Їхня полiцейська система не варта нi чорта. Якби ми працювали з GKI над проектом Apollo, у нас була б тисяча додаткових заходiв безпеки. Чоловiки малювати".
  
  "Це безперечно враження, яке Сiмiан намагається передати, - вiдповiв Макалестер. "На кого саме ви працюєте - НАСА чи GKI?"
  
  "Можливо, ми все ще працюємо з GKI, - сказав Рей Фiннi. "Це розтин у Сенатi обов'язково буде включати всi нещаснi випадки, якi переслiдували Connelly Aviation. Якщо ще одна станеться у промiжний перiод, настане криза довiри, i контракт на Мiсяць буде виставлений на продаж. GKI є логiчним наступником. Якщо його технiчна пропозицiя рiзка, а ставка низька, я думаю, що вище керiвництво НАСА не помiтить керiвництво Сiмiана i надасть їм контракт".
  
  "Давайте залишимо цю тему", - вiдрiзав Соллiц.
  
  "Чудово, - сказав Фiннi. Вiн повернувся до Нiка. "Що це був за удар Сiмiана про те, що ти розiграв твою руку, чого вона коштувала?"
  
  Думки Нiка швидко обмiрковували вiдповiдi. Перш нiж вiн змiг придумати задовiльний варiант, Гордон Неш засмiявся i сказав: "Покер. У них з Гленном була велика гра, коли ми були в його будинку в Палм-Бiч минулого року. Гленн, мабуть, скинув пару сотень - не зробив цього. ти, приятель?"
  
  "Азартнi iгри? Космонавт?" Рей Фiннi посмiхнувся. "Це порiвняно з Бетменом, який спалює свою вiйськову карту".
  
  "Ви не можете уникнути цього, коли знаходитесь поряд iз Сiмiаном", - сказав Неш. "Вiн природжений гравець з тих хлопцiв, якi робитимуть ставки на те, скiльки птахiв пролетить над головою протягом наступної години. Думаю, саме так вiн заробив свої мiльйони. Ризикуючи, граючи в азартнi iгри".
  
  * * *
  
  Телефон задзвонив перед свiтанком.
  
  Нiк невпевнено потягнувся за нею. Голос Гордона Неша сказав: "Давай, друже". Ми вирушаємо на мис Кеннедi протягом години. Щось трапилося, - його голос звучав напружено вiд стримуваного збудження. - Може, ми зробимо ще одну спробу. У будь-якому разi, слово мамо, i я заїду за тобою за двадцять хвилин. Нiчого iз собою не бери. Все наше спорядження упаковане та чекає в Еллiнгтонi".
  
  Нiк повiсив трубку i набрав внутрiшнiй номер Пойндекстера. "Проект Фенiкс готовий", - сказав вiн людинi з редакцiї. "Якi вашi iнструкцiї? Ви слiдуєте чи залишаєтеся?"
  
  "Я залишаюся тут на тимчасовiй основi", - вiдповiв Пойндекстер. "Якщо ваше поле дiяльностi змiститься сюди, це буде ваша база. Ваша людина на мисi вже налагодила все в цьому кiнцi. Це L-32. Петерсон. З ним можна зв'язатися через службу безпеки НАСА. Достатньо розпiзнавання погляду. . Удачi, N3. "
  Роздiл 8
  
  Кнопки натискали, важелi тягли. Телескопiчний пiдйомний мiст вiд'їхав. Дверi зачинилися, i пересувний салон на своїх величезних колесах повiльно i навмисно кинувся назустрiч 707-му, що чекав.
  
  Двi групи астронавтiв напружено стояли поруч iз своїми горами устаткування. Їх оточували лiкарi, технiчнi фахiвцi та керiвники майданчикiв. Декiлькома хвилинами ранiше вони отримали короткий iнструктаж вiд льотного директора Рея Фiннi. Тепер вони знали про проект "Фенiкс" i про те, що його запуск заплановано рiвно через дев'яносто шiсть годин.
  
  "Я хотiв би, щоб це були ми", - сказав Джон К.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  орбiнет. "Стояти i чекати, що змушує нервувати, коли знову пiдiймаєшся".
  
  "Так, не забувайте, що ми спочатку були резервною командою для польоту Лiскомба", - сказав Бiлл Ренсом. "Тож, може, ти ще пiдеш".
  
  "Це не смiшно, - вiдрiзав Гордон Неш. "Прибери це".
  
  "Вам краще розслабитись, усiм вам", - сказав доктор Сан, вiдстiбаючи фiксатор з правої руки Роджера Кейна. "Ваш кров'яний тиск у цей час вищий за норму, командире. Постарайтеся трохи поспати в польотi. Якщо вони вам знадобляться, у мене є ненаркотичнi снодiйнi. Це буде довгий зворотний вiдлiк. Не напружуйтеся. в даний час."
  
  Нiк дивився на неї з холодним захопленням. Коли вона вимiряла його кров'яний тиск, вона весь час дивилася йому у вiчi. Викликаючи, крижано, жодного разу не моргнувши. Це було важко зробити з тим, кого ти щойно наказав убити. Незважаючи на всi розмови про спритних шпигунських агентiв, очi людини, як i ранiше, залишалися вiкнами його розуму. I вони рiдко були повнiстю порожнiми.
  
  Його пальцi торкнулися фотографiї у кишенi. Вiн принiс його з собою, маючи намiр натискати кнопки, щоб усе вiдбувалося. Йому було цiкаво, що вiн побачить в очах Джой Сан, коли вона гляне на них i зрозумiє, що гра закiнчена.
  
  Вiн спостерiгав, як вона вивчає медичну карту - смаглява, висока, неймовiрно красива, її рот нафарбований модно блiдою помадою 651 (незалежно вiд тиску, в результатi завжди виходить рожева плiвка завтовшки 651 мм). Вiн представив її блiду i задихаючись, її рот роздутий вiд потрясiння, а на очах - гарячi сльози сорому. Вiн раптово усвiдомив, що хотiв розбити цю iдеальну маску обличчя, хотiв узяти в руки пасмо її чорного волосся i знову зiгнути її холодне i зарозумiле тiло пiд своїм. З поривом непiдробного подиву Нiк зрозумiв, що фiзично хоче Джой Сан.
  
  Вiтальня раптово зупинилася. Спалахнули вогнi. Нечiткий голос щось гаркнув по внутрiшньому зв'язку. Сержант ВПС за штурвалом натиснув кнопку. Дверi вiдчинилися, i пiдйомний мiст ковзнув уперед. Майор Соллiц висунувся з дверей Боїнга 707. Мав акумулятор PA мегафон у руцi. Вiн пiднiс його до губ.
  
  "Буде затримка, - коротко оголосив вiн. - Була бомба. Напевно, це все - переляк. Але в результатi нам доведеться розбирати 707 частинами. Тим часом ми готуємо ще один, на Дванадцятiй злiтно-посадковiй смузi, щоб вас не затримували довше за необхiдне. Дякую."
  
  Бiлл Ренсом похитав головою. "Менi не подобається, як це звучить".
  
  "Ймовiрно, це просто звичайна безвiдмовна перевiрка процедур безпеки", - сказав Гордон Неш.
  
  "Тримаю в заклад, що якийсь жартiвник зателефонував в анонiмне наведення".
  
  "Тодi вiн високопоставлений жартiвник, - сказав Неш. "У вищих лавах НАСА. Тому що нiхто нижче за рiвень JCS навiть не знав про цей полiт".
  
  Це те, про що тiльки-но подумав Нiк, i це його турбувало. Вiн згадав подiї вчорашнього дня, його розум потягнувся до тiєї ухильної невеликої iнформацiї, яка намагалася почути. Але щоразу, коли вiн думав, що вiн має, вiн тiкав i знову ховався.
  
  707 пiднiмався швидко i без зусиль, його величезнi реактивнi двигуни викидали довгi тонкi слiди пари, поки вони злiтали через хмарний шар туди, де було яскраве сонце та блакитне небо.
  
  Всього було всього чотирнадцять пасажирiв, i вони були розосередженi величезним лiтаком, бiльшiсть з них лежали на трьох сидiннях i спали.
  
  Але не N3. I не лiкар Сан.
  
  Вiн сiв поруч iз нею, перш нiж вона встигла заперечити. Крихiтнi уколи тривоги промайнули в її очах, а потiм так само швидко зникли.
  
  Нiк тепер дивився повз неї, у вiкно на бiлi вовнянi хмари, що клубяться пiд струменем. Вони перебували у повiтрi пiвгодини. "Як щодо чашки кави та розмови?" - люб'язно запропонував вiн.
  
  "Припини грати в iгри", - рiзко сказала вона. "Я чудово знаю, що ви не полковник Еглунд".
  
  Нiк натиснув кнопку дзвiнка. Сержант ВПС, котрий одночасно виконував обов'язки стюарду, пiдiйшов до проходу. "Двi чашки кави", - сказав Нiк. "Один чорний i один..." Вiн обернувся до неї.
  
  "Також чорний". Коли сержант пiшов, вона спитала: "Хто ви? Урядовий агент?"
  
  "Що змушує вас думати, що я не Еглунд?"
  
  Вона вiдвернулася вiд нього. "Твоє тiло", - сказала вона, i, на свiй подив, вiн побачив, що вона червонiє. "Це... ну це iнше".
  
  Раптом, без попередження, вiн сказав: "Кого ви послали вбити мене на Мiсячнiй машинi?"
  
  Її голова рiзко обернулася. "Про що ти говориш?"
  
  "Не намагайся мене обдурити", - прохрипiв N3. Вiн витяг з кишенi знiмок i простяг їй. "Я бачу, ти тепер по-iншому вкладаєш волосся".
  
  Вона сидiла нерухомо. Її очi були дуже широкими та дуже темними. Не ворушачи нi м'язом, крiм рота, вона сказала: "Де ти це взяв?"
  
  Вiн повернувся, спостерiгаючи, як сержант наближається з кавою. "Вони продають їх на Сорок другiй вулицi", - рiзко сказав вiн.
  
  Вибухова хвиля обрушилася на нього. Пiдлога лiтака рiзко нахилилася. Нiк з
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Як сержант схопився за сидiння, намагаючись вiдновити рiвновагу. Чашки з кавою полетiли.
  
  Коли його барабаннi перетинки було звiльнено вiд звукового тиску вибуху, Нiк почув фантастичне виття, майже крик. Його сильно притиснули до спинки сидiння перед ним. Вiн чув крик дiвчини, бачив, як вона теж кинулась на нього.
  
  Сержант втратив хватку. Його тiло, здавалося, витяглося до виючого бiлого отвору. Пролунав гуркiт, коли його голова пройшла крiзь неї, i його плечi вдарилися об раму, потiм все його тiло зникло - засмоктало з жахливим шумом через отвiр. Дiвчина все ще кричала, притиснувши кулак до зубiв, i її очi дивилися з голови на те, що вона щойно стала свiдком.
  
  Лiтак сильно нахилився. Сидiння тепер засмоктувалися через отвiр. Краєм ока Нiк побачив, як у небо пливуть подушки, багаж та обладнання. Незайнятi сидiння перед ними склалися навпiл, i їхнi начинки вибухнули. Проводи спускалися зi стелi. Пiдлога здулася. Згасло свiтло.
  
  Потiм вiн опинився в повiтрi, пливучи до стелi. Дiвчина пролетiла повз нього. Коли її голова вдарилася об стелю, вiн схопив її за ногу i потягнув до себе, потягнувши за сукню дюйм за дюймом, поки її обличчя не було на рiвнi його. Тепер вони лежали нагору ногами на стелi. Її очi були заплющенi. Її обличчя було блiдим, з бокiв якого текла темна кров.
  
  Крик розiрвав його барабаннi перетинки. Щось урiзалося в нього. То був Гордон Неш. Ще щось ударило його по нозi. Вiн глянув униз. То був член медичної бригади, його шия звисала пiд дивним кутом. Нiк подивився повз них. Тiла iнших пасажирiв пропливли через фюзеляж iз передньої частини лiтака, гойдаючись об стелю, як пробки.
  
  N3 знав, що вiдбувається. Струмiнь вийшов з-пiд контролю, з фантастичною швидкiстю кинувся в космос, створюючи стан невагомостi.
  
  На його подив, вiн вiдчув, як хтось смикнув його за рукав. Вiн змусив себе повернути голову. Рот Гордона Неша ворушився. Вiн сформував слова "Йди за мною". Космонавт потягся вперед, плiч-о-плiч рухаючись по багажнiй полицi. Нiк пiшов за ним. Вiн раптово згадав, що Неш побував у космосi у двох мiсiях "Близнюки". У невагомостi йому не було нiчого нового.
  
  Вiн побачив те, чого намагався досягти Неш, i зрозумiв. Надувний рятувальний плiт. Проте була проблема. Гiдравлiчний компонент дверцят доступу був вiдiрваний. Хевi-металева частина, яка насправдi була частиною обшивки фюзеляжу, не зрушила з мiсця. Нiк подав знак Нешу вiдiйти убiк i "пiдплив" до механiзму. З кишенi вiн дiстав крихiтний двоконтактний провiд, яким iнодi запускав двигуни замкнених машин. З його допомогою йому вдалося пiдпалити аварiйний капсуль iз батарейним живленням. Дверi доступу вiдчинилися.
  
  Нiк ухопився за край рятувального плоту, перш нiж вiн висмоктав через зяюче отвiр. Вiн знайшов надувний механiзм та активував його. Вiн розширився з лютим свистом до вдвiчi бiльшого розмiру апертури. Вiн i Неш привели його у потрiбне становище. Це тривало недовго, але хоча й тривало, хтось мiг би дiстатися до кабiни.
  
  Гiгантський кулак, здавалося, вдарив його по ребрах. Вiн виявив, що лежить обличчям униз на пiдлозi. У ротi був присмак кровi. Якийсь предмет потрапив йому в спину. Нога Гордона Неша. Нiк повернув голову i побачив, що решта його частина затиснута мiж двома сидiннями. Iншi пасажири вiдiрвали стелю позаду нього. Високий рев двигунiв посилився. Гравiтацiя вiдновлювалася. Екiпажу, мабуть, вдалося пiдняти нiс лiтака над лiнiєю горизонту.
  
  Вiн пiдповз до кабiни, пiдтягуючись з мiсця на мiсце, борючись iз жахливим потоком. Вiн знав, що коли рятувальний плiт пiде, то й вiн. Але вiн мав зв'язатися з командою, мав подати останнiй звiт щодо їхньої рацiї, якщо виявиться, що вони приреченi.
  
  П'ять осiб повернулися до нього, коли вiн вiдчинив дверi кабiни. "Що сталося?" - крикнув пiлот. "Яка там ситуацiя?"
  
  "Бомба", - парирував Нiк. "Погано виглядає. У фюзеляжi зроблено дiрку. Ми закрили його, але тiльки тимчасово".
  
  На пультi бортiнженера спалахнули чотири червонi сигнальнi вогники. "Тиск i кiлькiсть!" - гаркнув Ф.Е. на пiлота. "Тиск i кiлькiсть!"
  
  У кабiнi пахло зляканим потом та сигаретним димом. Пiлот i другий пiлот почали натискати та смикати перемикачi, а монотонне протяжне бурмотiння штурмана тривало: "AFB, Боббi. Це Speedbird 410. C-ALGY кличе B замiсть Боббi..."
  
  Пролунав хрускiт металу, що рветься, i всi погляди перемiстилися вправо. "Йде К 3", - прохрипiв другий пiлот, коли бортова капсула на правому крилi вiдiрвалася вiд лiтака.
  
  "Якi нашi шанси на те, щоб залишитися цiлими?" вимагав Нiк.
  
  "На даний момент, полковнику, ваше припущення не гiрше за мого. Я б сказав..."
  
  Пiлота перервав рiзкий голос у пiдсилювачi. "C-ALGY, дайте свою позицiю. C-ALGY..."
  
  Навiгацiя
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  igator виклав свою позицiю та доповiв про ситуацiю. "У нас є добро", - сказав вiн за мить.
  
  "Ми збираємося спробувати знайти авiабазу Барксдейл у Шрiвпортi, штат Луїзiана", - сказав пiлот. "У них найдовшi злiтно-посадковi смуги. Але спочатку ми повиннi витратити наше паливо. Отже, ми збираємося бути в повiтрi ще як мiнiмум двi години. Я пропоную вам пристебнути всiх там ззаду, а потiм просто сиди та молись!"
  
  * * *
  
  З трьох реактивних гондол, що залишилися, линули струменi чорного диму i помаранчевого полум'я. Величезний лiтак шалено затрясся, коли вони згорнули з крутого повороту над базою ВПС Барксдейл.
  
  Вiтер ревiв у салонi лiтака, люто всмоктуючи їх. Ременi безпеки врiзаються в їхню середину. Пролунав металевий трiск, i фюзеляж ще бiльше розколовся. Повiтря з пронизливим криком кинулося через отвiр, що росте, - як банка лаку для волосся з пробитою дiркою.
  
  Нiк повернувся, глянувши на Джой Сан. Її рот трясся. Пiд її очима були фiолетовi тiнi. Страх охопив її, слизький i потворний. "Ми збираємося зробити це?" вона ахнула.
  
  Вiн уважно дивився на неї порожнiми очима. Страх дасть йому вiдповiдi, на якi не дадуть вiдповiдi навiть тортури. "Це не виглядає добре", - сказав вiн.
  
  Наразi загинули двоє чоловiкiв - сержант ВПС та член медичної бригади НАСА, чий спинний мозок був зламаний внаслiдок удару об стелю. Iнший чоловiк - технiк з ремонту подушок - був прив'язаний до свого сидiння, але отримав тяжку травму. Нiк не думав, що виживе. Космонавти були враженi, але нiхто серйозно не постраждав. Вони звикли до надзвичайних ситуацiй, не запанiкували. Травма доктора Сан, рана черепа, була поверховою, але її побоювання - нi. N3 користувався цим. "Менi потрiбнi вiдповiдi на запитання", - прохрипiв вiн. "Ви нiчого не виграєте, якщо не вiдповiсте. Вашi друзi обдурили вас, тож, очевидно, ви витратний матерiал. Хто заклав бомбу?"
  
  В її очах наростала iстерiя. "Бомба? Яка бомба?" вона ахнула. "Ти ж не думаєш, що я мав до цього якесь вiдношення? Як я мiг? Навiщо менi тут бути?"
  
  "Тодi як щодо цього порнографiчного знiмка?" вiн вимагав. "А як щодо вашого зв'язку з Петом Хаммером? Вас бачили разом на Балi Хай. Дон Лi так сказав".
  
  Вона люто похитала головою. "Дон Лi збрехав", - видихнула вона. "Я був на Балi Хай лише один раз, i не з Хаммером. Я не знав його особисто. Моя робота нiколи не призводила мене до контактiв з екiпажами мису Кеннедi". Вона нiчого не сказала, потiм слова, здавалося, вирвалися з рота. "Я пiшов на Балi Хай, тому що Алекс Сiмiан надiслав менi повiдомлення, щоб зустрiтися з ним там".
  
  "Сiмiан? Який у тебе зв'язок з ним?"
  
  "Я працювала в Медичному iнститутi GKI в Майамi, - задихалася вона. "До того, як я приєднався до НАСА". Пролунав ще один трiск, цього разу тканини, i надутий рятувальний плiт, протиснувшись через отвiр, з гучним гуркотом зникло. щоки схопилася за нього. Вiн автоматично обiйняв її.
  
  "Говорити."
  
  "Добре, було ще дещо!" - люто сказала вона. "У нас був роман. Я була закохана в нього - думаю, досi. Вперше я зустрiла його, коли була ще дiвчинкою. Це було в Шанхаї, близько 1948 року. Вiн приїхав вiдвiдати мого батька, щоб зацiкавити його по руках." Тепер вона говорила швидко, намагаючись стримати наростаючу панiку. "Сiмiан провiв роки вiйни в таборi для вiйськовополонених на Фiлiппiнах. Пiсля вiйни вiн зайнявся там торгiвлею рамами-волокном. Вiн дiзнався, що комунiсти збираються захопити Китай. Вiн знав, що це призведе до дефiциту волокна. У мого батька був склад, повний рамi в Шанхаї. Сiмiан хотiв купити його. Мiй хотiв купити його. багато його бачив".
  
  Її очi заблищали вiд страху, коли вирвалася ще одна частина фюзеляжу. "Я був закоханий у нього. Начебто школярки. Я був убитий горем, коли вiн одружився з американкою в Манiлi. Це було в п'ятдесят третьому роцi. Пiзнiше я дiзнався, чому вiн це зробив. Вiн був замiшаний в безлiч аферистiв i чоловiкiв, яких вiн занапастив, переслiдували його. Як одружившись на цiй жiнцi, вiн змiг вiн емiгрувати. розлучився з нею".
  
  Нiк знав решту iсторiї. Це була частина легенди американського бiзнесу. Сiмiан вклав кошти у фондовий ринок, скоїв вбивство, придбав ряд збанкрутiлих фiрм. Вiн вдихнув у них життя, а потiм продав за фантастично завищеними цiнами. "Вiн чудовий, але абсолютно безжальний", - сказала Джой Сан, дивлячись повз Нiка в отвiр, що розширюється. "Пiсля того, як вiн дав менi роботу в GKI, у нас зав'язався роман. Це було неминуче. Але через рiк йому стало нудно, i вiн розiрвав стосунки". Вона затулила обличчя руками. "Вiн не пiдiйшов до мене i не сказав, що все закiнчено, - прошепотiла вона. - Вiн звiльнив мене i в процесi зробив усе можливе, щоб зiпсувати мою репутацiю". Вона вразила її.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  голова у пам'ятi про це. "Проте я не мiг витягнути його зi своєї системи, i коли я отримав це повiдомлення вiд нього - це було близько двох мiсяцiв тому - я вирушив на Балi Хай".
  
  "Вiн дзвонив вам безпосередньо?"
  
  "Нi, вiн завжди працює через посередникiв. Цього разу це була людина на iм'я Джоннi Хунг Фат. Джоннi був замiшаний в декiлькох фiнансових скандалах з ним. Вiн був зруйнований цим. Вiн виявився офiцiантом в Bali Hai. Це Джоннi сказав менi, що Алекс хоче зустрiтися зi мною там. Однак Сiмiан так i не з'явився, i я весь час вiн. дискотеки..."
  
  "Дерево Рiно?"
  
  Вона кивнула головою. "Вiн мене обдурив. Моя гордiсть була зачеплена, я був п'яний, i я думаю, що вони, мабуть, додали щось у мiй напiй, тому що наступної митi я зрозумiв, що ми сидимо на диванi в офiсi i ... я не мiг насититися його." Вона трохи здригнулася i вiдвернулася. "Я нiколи не знав, що вони нас сфотографували. Було темно. Не розумiю, як..."
  
  "Iнфрачервона плiвка".
  
  "Я думаю, Джоннi планував мене струсити пiзнiше. У всякому разi, я не думаю, що Алекс мав до цього якесь вiдношення. Джонi, мабуть, просто використав своє iм'я як приманку ..."
  
  Нiк вирiшив, чорт забирай, якщо вiн збирається померти, вiн, принаймнi, хоче дивитися. Земля пiднiмалася їм назустрiч. Машини швидкої допомоги, машини швидкої допомоги, люди в алюмiнiєвих пожежних костюмах уже рухалися вiялом. Вiн вiдчув легкий глухий удар, коли лiтак приземлився. За кiлька хвилин вони вiдкотилися до ще бiльш плавної зупинки, i пасажири радiсно спустилися аварiйними жолобами на тверду благословенну землю.
  
  Вони залишалися в Барксдейлi протягом семи годин, поки група лiкарiв ВПС оглядала їх, роздавала лiки i першу допомогу тим, хто цього потребувала, i госпiталiзувала двох iз найсерйознiших випадкiв.
  
  О 17:00 з авiабази Патрiк прибув Globemaster ВПС, i вони сiли на нього для заключного етапу своєї подорожi. Через годину вони приземлилися на Маккой Фiлд в Орландо, Флорида.
  
  Мiсце кишiло людьми з ФБР та служби безпеки НАСА. Депутати в бiлих касках погнали їх до закритої вiйськової зони поля, де чекали на вiйськовi розвiдувальнi машини. "Куди ми йдемо?" - Запитав Нiк.
  
  "З Вашингтона прилетiло багато бронi НАСА", - вiдповiв один iз депутатiв. "Схоже, це буде сеанс питань та вiдповiдей на всю нiч".
  
  Нiк потягнув Джой Сан за рукав. Вони були наприкiнцi параду мiнiатюр i поступово, крок за кроком, йшли далi в темряву. "Давай, - сказав вiн раптово. "Сюди." Вони ухилилися вiд бензовозу, потiм повернули назад до громадянської зони поля та до трапу таксi, яке вiн помiтив ранiше. "Перше, що нам потрiбно, це випити", - сказав вiн.
  
  Будь-якi вiдповiдi, якi вiн мав, вiн збирався направляти прямо Хоуку, а не до ФБР, не до ЦРУ i, насамперед, не до Служби безпеки НАСА.
  
  У коктейль-барi Cherry Plaza з видом на озеро Еола вiн розмовляв iз Джой Сан. Вони багато розмовляли - такi розмовляють люди, котрi разом пережили жахливий досвiд. "Послухай, я помилився щодо тебе", - сказав Нiк. "Я ламаю кожен зуб у моїй головi, щоб визнати це, але що ще я можу сказати? Я вважав тебе противником".
  
  "I зараз?"
  
  Вiн посмiхнувся. "Я думаю, що ти великий, соковитий маневр, який вiдволiкає, який хтось кинув менi на шляху".
  
  Вона вiдкинула бусинку, щоб засмiятися - i рум'янець раптово зiйшов з її обличчя. Нiк глянув угору. Це була стеля коктейль-бару. Вiн був дзеркальним. "Боже мiй!" вона ахнула. "Ось як це було в лiтаку - вгору ногами. Це все одно, що побачити все заново". Вона почала тремтiти, i Нiк обiйняв її. "Будь ласка, - пробурмотiла вона, - вiдведи мене додому". Вiн кивнув головою. Вони обоє знали, що там станеться.
  Роздiл 9
  
  Удома було бунгало в Какао-Бiч.
  
  Вони дiсталися туди на таксi з Орландо, i Нiка не хвилювало, що їхнiй шлях буде легко вiдстежити.
  
  Поки що вiн мав досить гарну iсторiю на обкладинцi. Вiн i Джой Сан тихо розмовляли в лiтаку, йдучи рука об руку на Маккой Фiлд - те, що очiкували вiд коханцiв-початкiвцiв. Тепер, пiсля виснажливого емоцiйного переживання, вони вислизнули, щоб якийсь час побути однi. Можливо, не зовсiм те, що очiкувалося вiд справжнього блакитного астронавта, але принаймнi це не дало жодних результатiв. У всякому разi, не одразу. У нього є час до ранку - i цього буде достатньо.
  
  А доти Макалестеру доведеться його прикривати.
  
  Бунгало являло собою квадратний блок iз штукатурки та золи прямо на пляжi. На всю ширину тяглася невелика вiтальня. Вiн був приємно обставлений бамбуковими шезлонгами, оббитими поролоном. Пiдлога була вкрита циновками з пальмового листя. Широкi вiкна виходили на Атлантичний океан, праворуч вiд них дверi до спальнi, а за нею ще однi дверi, що виходять на пляж.
  
  "Все безладно", - сказала вона. "Я так раптово поїхав до Х'юстона пiсля аварiї, що у мене не було можливостi забратися".
  
  Вона замкнула за собою дверi i стала навпроти неї, спостерiгаючи за ним. Її обличчя бiльше не було холодною та гарною маскою. Широкi високi вилицi досi були
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  д - дрiбно скульптурнi западини. Але її очi заблищали вiд потрясiння, i її голос втратив спокiйну впевненiсть. Вперше вона була схожа на жiнку, а не на механiчну богиню.
  
  У Нiку почало накопичуватися бажання. Вiн швидко пiдiйшов до неї, уклав її у свої обiйми i мiцно поцiлував у губи. Вони були твердими i холодними, але тепло її грудей, що борються, пронизало його, як струм. Спека зростала. Вiн вiдчував, як б'ється його стегна. Вiн знову поцiлував її, його губи були твердими та жорстокими. Вiн почув здавлене "Нi!" Вона вiдiрвала свої губи вiд його губ i притулилася до нього стиснутими кулаками. "Твоє обличчя!"
  
  На мить вiн не зрозумiв, що вона мала на увазi. "Еглунд", - сказала вона. "Я цiлу маску". Вона обдарувала його тремтячою усмiшкою. "Ти розумiєш, що я бачив твоє тiло, але не обличчя, яке з ним поєднується?"
  
  "Я пiду знiму Еглунда". Вiн подався у ванну. Астронавту все одно настав час пiти на пенсiю. Iнтер'єр шедевра Пойндекстера став вологим вiд спеки. Силiкон-емульсiя стала нестерпно свербiти. Крiм того, тепер його вартiсть прикриття теж добiгла кiнця. Подiї в лiтаку з Х'юстона показали, що присутнiсть "Еглунда" насправдi була небезпечною для iнших астронавтiв мiсячного проекту. Вiн зняв сорочку, обгорнув шию рушником та обережно зняв пластикову маску для волосся. Вiн вивiв пiну зсередини зi щiк, стягнув свiтлi брови i енергiйно потер обличчя, розмазуючи рештки макiяжу. Потiм вiн нахилився над раковиною i витяг з очних ямок контактнi лiнзи з горiховими зiницями. Вiн глянув угору i побачив вiдображення Джой Сан у дзеркалi, що спостерiгала за ним iз дверного отвору.
  
  "Певне полiпшення", - усмiхнулася вона, i у вiдображеннi її обличчя очi рушили, мандруючи його гладким, як метал, торсом. Вся м'язова грацiя пантери була помiщена в цю чудову фiгуру, i її очi не втрачали нiчого з цього.
  
  Вiн обернувся до неї обличчям, витираючи залишки силiкону зi свого обличчя. Сiро-сталевi очi, якi могли похмуро тлiти або ставати крижаними вiд жорстокостi, горiли смiхом. "Я здам медогляд, док?"
  
  "Так багато шрамiв", - сказала вона здивовано. "Нiж. Кульове поранення. Порiз бритвою". Вона наголосила на описах, поки її дзвiнок простежував їхнi нерiвнi шляхи. Його м'язи стиснулися вiд її дотику. Вiн глибоко зiтхнув, вiдчувши вузол напруження пiд своїм животом.
  
  "Апендектомiя, операцiя на жовчному мiхурi", - твердо сказав вiн. "Не романтизуйте".
  
  "Я лiкар, пам'ятаєш? Не намагайся мене обдурити". Вона глянула на нього яскравими очима. "Ви так i не вiдповiли на моє запитання. Ви якийсь суперсекретний агент?"
  
  Вiн притягнув її до себе, пiдперши рукою пiдборiддя. "Ви маєте на увазi, що вони не сказали вам?" вiн посмiхнувся. "Я iз планети Криптон". Вiн торкнувся її вологих губ своїми - спочатку м'яко, потiм ще сильнiше. У її тiлi з'явилася нервова напруга, яка на секунду чинила опiр, але потiм вона пом'якшилася i з легким схлипом її очi заплющилися, i її рот перетворився на голодну маленьку тварину, яка шукала її, гарячу i вологу, кiнчик її язика шукав задоволення. . Вiн вiдчув, як її пальцi розв'язують його ремiнь. Кров вирувала всерединi нього. Бажання зростало, як дерево. Її руки тремтiли його тiлом. Вона вiдняла рота, на секунду уткнулася головою в його шию, потiм вiдсунулася. "Вау!" вона сказала невпевнено.
  
  "Спальня", - пробурчав вiн, потребуючи вибухнути в ньому, як пiстолет.
  
  "О, Боже, так, я думаю, ти той, на кого я чекав". Її дихання було уривчастим. "Пiсля Сiмiана ... потiм того дiла в Балi Хай ... я не був чоловiком. Я думав назавжди. Але ти мiг би бути iншим. Тепер я це бачу. О, чорт забирай, - вона здригнулася, коли вiн притягнув її до себе стегном до себе. стегно, груди до грудей, i тим же рухом розiрвала блуз. тому, як стиглi шишки рухалися пiд тканиною. Її соски твердо стояли бiля його грудей.
  
  Не перериваючи контакту, вiн наполовину пiдняв, наполовину перенiс її через хол i по циновцi з пальмового листя до лiжка.
  
  Вiн уклав її на нього, i вона кивнула, не кажучи вже про те, як його руки рухалися її тiлом, розстiбаючи блискавку на її спiдницi, погладжуючи її стегна. Вiн нахилився над нею, цiлуючи її груди, його губи стиснулися в їхнiй м'якостi. Вона тихо застогнала, i вiн вiдчув, як її тепло поширилося пiд ним.
  
  Тодi вiн бiльше не думав, просто вiдчував, вириваючись з жахливого свiту зради i раптової смертi, який був його природним середовищем проживання, в яскравий, чуттєвий потiк часу, який був подiбний до великої рiчки, концентруючись на вiдчуттi iдеальне тiло дiвчини, що пливло в постiйно прискорюваному темпi, поки вони не прискорювали її темп i поки вони зростали. наполегливiстю, i її пальцi вп'ялися в нього, i її рот притулився до нього в останнiй благаннi, i їхнi тiла напружилися, вигнулися i злилися разом стегна напружуються смачно
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Ли i роти змiшалися, i вона зiтхнула довгим, тремтячим, щасливим зiтханням i дозволила своїй головi вiдкинутися на подушки, коли вона вiдчула раптове тремтiння його тiла при появi його насiння.
  
  Деякий час вони лежали в тишi, її руки ритмiчно, гiпнотично рухалися його шкiрою. Нiк майже поринув у сон. Потiм, оскiльки вiн перестав думати про це останнi кiлька хвилин, це раптово спало йому на думку. Вiдчуття було майже фiзичним: яскраве свiтло заливало його голову. Вiн був у нього! Зниклий ключ!
  
  Тiєї ж митi, жахливо голосно в тишi, пролунав стукiт. Вiн кинувся вiд неї, але вона пiдiйшла до нього, заплутуючи його м'якими i лагiдними вигинами, не бажаючи вiдмовлятися вiд нього. Вона так згиналася навколо нього, що навiть у цiй раптовiй кризi вiн був близький до того, щоб забути про свою небезпеку.
  
  "Є хто-небудь?" - крикнув голос.
  
  Нiк вирвався на волю i кинувся до вiкна. Вiн вiдсунув жалюзi на долю дюйма. Перед будинком була припаркована патрульна машина без розпiзнавальних знакiв iз штирьовою антеною. Двi фiгури у бiлих захисних шоломах та штанях для верхової їзди свiтили лiхтарями у вiкно вiтальнi. Нiк жестом показав дiвчинi, щоб вона щось накинула i вiдчинила дверi.
  
  Вона зробила, i вiн стояв, притулившись вухом до дверей спальнi, i прислухався. "Привiт, мемо, ми не знали, що ви вдома", - сказав чоловiчий голос. "Просто перевiряю. Зовнiшнє свiтло було вимкнене. Останнi чотири ночi воно було включене". Другий чоловiчий голос сказав: "Ви доктор Сан, чи не так?" Вiн чув, як це сказала Джой. "Ви щойно приїхали з Х'юстона, вiрно?" Вона сказала, що це було. "Все гаразд? Поки тебе не було, в будинку нiчого не було порушено?" Вона сказала, що все гаразд, i перший чоловiчий голос сказав: "Добре, ми просто хотiли переконатися. Пiсля того, що сталося тут, ти не можеш бути надто обережним. Якщо ми тобi потрiбнi швидко, просто набери нуль три рази. Тепер у нас прямий зв'язок".
  
  "Дякую, офiцери. На добранiч". Вiн почув, як зачинилися вхiднi дверi. "Ще одна полiцiя з ДКI", - сказала вона, повертаючись до спальнi. "Вони здаються всюди". Вона зупинилася як укопана. "Ти йдеш", - звинувачуючи, сказала вона.
  
  "Доведеться", - сказав вiн, застiбаючи сорочку. "I що ще гiрше, я збираюся додати образу до травми, запитавши, чи можу я позичити вашу машину".
  
  "Ця частина менi подобається", - посмiхнулася вона. "Це означає, що тобi доведеться принести його назад. Насамперед вранцi, будь ласка. Я маю на увазi, що..." Вона раптово зупинилася з ураженим виразом обличчя. "Боже мiй, я навiть не знаю твого iменi!"
  
  "Нiк Картер".
  
  Вона смiялася. "Не дуже винахiдливо, але я вважаю, що у вашому бiзнесi одне фальшиве iм'я нiчим не гiрше за iнше..."
  
  * * *
  
  Усi десять лiнiй в адмiнiстративному центрi НАСА були зайнятi, i вiн почав набирати номери без зупинки, щоб у момент закiнчення розмови мав шанс.
  
  Єдиний образ постiйно блимав у його головi - майор Соллiтц женеться за своїм капелюхом, його лiва рука незручно тягнеться до нього через тiло, права рука жорстко притиснута до його торса. Щось його турбувало в тiй сценi на заводi в Техас-Сiтi вчора вдень, але що саме вислизало вiд нього - поки вiн на мить не перестав думати про це. Потiм це непомiтно спливло у його свiдомостi.
  
  Вчора вранцi Солiц був правшою!
  
  Його розум мчав складними розгалуженнями, що розповсюджуються в усiх напрямках вiд цього вiдкриття, коли його пальцi автоматично набирали номер, а вухо прислухалося до дзвiнкого звуку встановлення з'єднання.
  
  Вiн сидiв на краю лiжка у своїй кiмнатi в Gemini Inn, майже не помiчаючи акуратного стосу валiз, доставлених Хенком Петерсоном з Вашингтона, або ключi вiд Lamborghini на тумбочцi, або записку пiд ними, в якiй говорилося: Дайте менi знати, коли увiйдете. Додатковий номер - L-32. Хенк.
  
  Солiц був недостатньою ланкою в мозаїцi. Вiзьмiть його до уваги, i все iнше стало на свої мiсця. Нiк згадав потрясiння майора, коли вiн уперше увiйшов до свого кабiнету, i тихо прокляв себе. Це мало бути наведенням. Але вiн був надто заслiплений сонцем - доктор Сан - щоб помiчати чиюсь поведiнку.
  
  Джой Сан теж була здивована, але саме вона вперше дiагностувала стан Еглунда як отруєння амiном. Тож її здивування було природним. Вона просто не очiкувала побачити його так скоро.
  
  Лiнiю очищено в адмiнiстративному центрi.
  
  "Червона кiмната", - сказав вiн їм протяжним канзаським тоном Гленна Еглунда. "Це Орел Чотири. Дайте менi червону кiмнату".
  
  Провiд гудiв i дзвенiв, i пролунав чоловiчий голос. "Безпека", - сказав вiн. "Капiтан Лiсор каже".
  
  "Це "Орел Чотири", головний прiоритет. Майор Соллiц там?"
  
  "Орел-чотири, вони вас шукали. Ви пропустили звiт у Маккой. Де ви зараз?"
  
  "Неважливо, - нетерпляче сказав Нiк. "Чи є Соллiц там?"
  
  "Нi, вiн не."
  
  "Добре, знайди його. Це головний прiоритет".
  
  "Почекай. Я перевiрю".
  
  Хто, крiм Солiца, мiг знати про Phoenix One? Хто, крiм начальника служби безпеки Аполлона, мiг би отримати доступ до медичного центру
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Яке вiддiлення Центру космiчних апаратiв? Хто ще знав кожну фазу медичної програми, досконало знав про її небезпеки, можна було побачити будь-де, не викликаючи пiдозр? У кого ще були пiдприємства у Х'юстонi та на мисi Кеннедi?
  
  Соллiтц, N3, був тепер переконаний, був Сол, який зустрiвся з Пет Хаммер на Балi Хай у Палм-Бiч i задумував знищення капсули Аполлона. Солiц намагався вбити Гленна Еглунда, коли астронавт дiзнався, що задумав майор. Однак Соллицю не сказали про маскарад Нiка. Про це знав лише генерал Макалестер. Тому, коли знову з'явився Еглунд, Соллiц запанiкував. Це вiн намагався вбити його на мiсячному краєвидi. Роздача полягала в перемиканнi правої руки на лiву в результатi зламаного зап'ястя, яке вiн отримав у боротьбi з ножем.
  
  Тепер Нiк зрозумiв змiст усiх цих питань щодо його пам'ятi. I вiдповiдь Еглунда про те, що "шматочки та шматочки" повiльно повертаються, ще бiльше запанiкував майора. Отже, вiн заклав бомбу в "резервний" лiтак, а потiм виготовив фальшиву бомбу, що дозволяє йому замiнити вихiдний лiтак на альтернативний без попередньої перевiрки його командою з пiдриву.
  
  Проводами пролунав рiзкий голос. "Орел Чотири, це генерал Макалестер. Куди, чорт забирай, ви i доктор Сан зникли пiсля того, як ваш лiтак приземлився в Маккой? Ви залишили там цiлу зграйку високопосадовцiв служби безпеки, якi охолоджують їх п'яти".
  
  "Генерал, я вам все поясню за хвилину, але спочатку - де майор Солiц? Це вкрай важливо, щоб ми його знайшли".
  
  "Я не знаю", - категорично сказав Макалестер. "I, здається, нiхто iнший теж. Вiн прилетiв до Маккоя другим лiтаком. Ми це знаємо. Але вiн зник десь в аеровокзалi i з того часу не з'являвся. Чому?"
  
  Нiк запитав, чи не зашифровується їхня розмова. Це було. То вiн йому сказав. "Боже мiй", - все, що змiг сказати начальник служби безпеки НАСА наприкiнцi.
  
  "Солiц не головний, - додав Нiк. "Вiн робив брудну роботу для когось iншого. Можливо, СРСР. Пекiн. На даний момент можна лише здогадуватись".
  
  "Але як, чорт забирай, вiн отримав допуск до секретної iнформацiї? Як йому вдалося пiднятися так далеко, як вiн це зробив?"
  
  "Я не знаю", - сказав Нiк. "Я сподiваюся, що його записи дадуть нам ключ до розгадки. Я збираюся отримати Peterson Radio AX з повним звiтом, а також запросити вичерпну перевiрку даних про Соллiцю, а також про Олексiя Сiмiана з GKI. Я хочу двiчi перевiрити, що Джой Сун розповiла менi про нього".
  
  "Я щойно розмовляв з Хоуком", - сказав Макалестер. "Вiн сказав менi, що Гленн Еглунд нарештi прийшов до тями в Уолтерi Рiдi. Вони сподiваються незабаром допитати його".
  
  "До речi про Еглунда, - сказав Нiк. "Не могли б ви зробити так, щоб у фальшивої людини трапився рецидив? Поки йде зворотний вiдлiк Фенiкса та астронавти прив'язанi до своїх станцiй, його прикриття перетворюється на фiзичну нестачу. Я маю бути вiльний пересуватися".
  
  "Це можна зробити", - сказав Макалестер. Вiн здавався щасливим iз цього приводу. "Це пояснить, чому ви з доктором Сан втекли. Амнезiя вiд удару головою в лiтаку. I вона пiшла по вас, щоб спробувати повернути вас".
  
  Нiк сказав, що все гаразд, i повiсив слухавку. Вiн упав через лiжко. Вiн надто втомився, щоб навiть роздягтися. Вiн був радий, що у Макалестера все складалося так добре. Вiн хотiв, щоб на його шляху сталося щось зручне для рiзноманiтностi. Це було так. Вiн заснув.
  
  За мить його розбудив телефон. Принаймнi це здалося миттю, але цього не могло бути, бо було темно. Вiн невпевнено потягся до трубки. "Доброго дня?"
  
  "На закiнчення!" вигукнула Кендi Свiт. "Де ти був останнi три днi? Я намагався тебе дiстати".
  
  "Викликаний", - невизначено сказав вiн. "Що вiдбувається?"
  
  "Я знайшла дещо дуже важливе на островi Меррiт", - схвильовано сказала вона. "Зустрiнемось у холi за пiвгодини".
  Роздiл 10
  
  Туман рано-вранцi почав розсiюватися. Рванi синi дiрки вiдкривалися i зачинялися у сiростi. Крiзь них Нiк мигцем миготiли апельсиновi гаї, що проносили повз, немов спицi в колесi.
  
  Кендi була за кермом. Вона наполягла на тому, щоб вони забрали її машину - спортивну модель GT Giulia. Вона також наполягла на тому, щоб вiн зачекав i справдi побачив її вiдкриття. Вона сказала, що не може сказати йому про це.
  
  "Все ще граючи як маленька дiвчинка", - кисло вирiшив вiн. Вiн глянув на неї. На змiну хiп-хаггерам прийшла бiла мiнi-спiдниця, яка разом з її блузкою з поясом, бiлими тенiсними туфлями та свiжовитим свiтлим волоссям надавала їй вигляду школярки пiдтримки.
  
  Вона вiдчула, як вiн спостерiгає за нею, i обернулася. "Не набагато далi", - посмiхнулася вона. "Це на пiвнiч вiд Dummitt Grove".
  
  Мiсячний порт Космiчного центру займав лише невелику частину острова Меррiтт. Понад сiмдесят тисяч акрiв було здано в оренду фермерам, яким спочатку належали апельсиновi гаї. Дорога на пiвнiч вiд Дороги Беннетта пролягала через пустелю, що складається з болiт i чагарникiв, перетнуту Iндiєю-Рiвер, Seedless Enterprise i Dummitt Groves, всi вони вiдносяться до 1830-х рокiв.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Тепер дорога огинала невелику затоку, i вони минули купу напiвзруйнованих халуп на палях бiля кромки води, заправну станцiю з продуктовим магазином i невелику верф з рибальським доком, уздовж якої стояли креветковi траулери. "Ентерпрайз", - сказала вона. "Це прямо навпроти порту Канаверал. Ми майже маємо мету".
  
  Вони проїхали ще чверть милi, i Кендi включила покажчик повороту праворуч i почала зменшувати швидкiсть. Вона з'їхала з узбiччя дороги i зупинилася. Вона повернулася, щоб подивитись на нього. "Були тут." Вона взяла сумочку i вiдчинила дверi збоку,
  
  Нiк сiв на свою i зупинився, озираючись. Вони були серед вiдкритої пустельної територiї. Праворуч до рiчки Банана тяглася широка панорама фiатiв iз солоною водою. На пiвнiч квартири перетворилися на болото. Густi заростi тiснилися бiля самої кромки води. За триста ярдiв лiворуч вiд них починалося електрифiковане загородження MILA (стартовий майданчик острова Меррiтт мiсячного порту). Крiзь чагарник вiн мiг розрiзнити бетонний стартовий майданчик "Фенiкс-1" на пологому схилi, а за чотири милi вiд нього - яскраво-жовтогарячi балки та ажурнi платформи 56-поверхової будiвлi автоскладального цеху.
  
  Десь за ними гудiв далекий вертолiт. Нiк обернувся, прикривши очi. Вiн побачив спалах-спалах його ротора на ранковому сонцi над Порт-Канавералом.
  
  "Сюди", - сказала Кендi. Вона перейшла шосе i попрямувала до кущiв. Нiк пiшов за ним. Спека всерединi гальма тростини була нестерпною. Комари збиралися зграями, мучивши їх. Дiвчина проiгнорувала їх. Її жорстка, вперта сторона знову виявилася. Вони пiдiйшли до дренажної канавi, яка виходила в широкий канал, який, мабуть, колись використовувався як канал. Рiв був забитий бур'янами та пiдводною травою i звужувався там, де насип змивався водою.
  
  Вона впустила сумочку та скинула тенiснi туфлi. "Менi знадобляться обидвi руки", - сказала вона i спустилася схилом у бруд по колiно. Тепер вона рушила вперед, нахилилася, шукаючи руками щось у каламутнiй водi.
  
  Нiк спостерiгав за нею з вершини набережної. Вiн похитав головою. "Що, чорт забирай, ти шукаєш?" вiн посмiхнувся. Гуркiт вертольота став гучнiшим. Вiн зупинився i озирнувся через плече. Вiн прямував у їхньому напрямку, приблизно за триста футiв над землею, свiтло вiдбивалося на його обертових лопатях ротора.
  
  "Я знайшов це!" - крикнула Кендi. Вiн обернувся. Вона пройшла близько ста футiв дренажною канавi i нахилилася, смикаючи якийсь предмет у брудi. Вiн рушив до неї. Звук вертольота звучав так, наче вiн був майже прямо над головою. Вiн глянув угору. Лопатi гвинта були нахиленi, що збiльшувало швидкiсть його зниження. Вiн мiг розрiзнити бiлий напис на червонiй нижнiй сторонi - ЛIТАЮЧА СЛУЖБА SHARP. Це був один iз шести вертольотiв, якi летiли за пiвгодинним розкладом вiд пiрсу розваг Какао-Бiч до порту Канаверал, а потiм прямували за периметром паркану MILA, дозволяючи туристам робити фотографiї будiвлi VAB та стартових платформ.
  
  Що б Кендi не знайшла, тепер вона вже наполовину вилучена з бруду. "Отримайте мою сумочку, га?" вона покликала. "Я залишив його там небагато. Менi щось потрiбно в ньому".
  
  Вертолiт рiзко вiдхилився. Тепер вiн повернувся, не бiльше нiж у сотнi футiв над землею, вiтер вiд його лопатей, що обертаються, згладжував зарослi кущi вздовж насипу. Нiк знайшов сумочку. Вiн нахилився i пiдняв його. Раптова тиша рiзко пiдвела голову. Двигун вертольота вимкнувся. Вiн ковзав по верхiвках стебел очерету, прямуючи прямо до нього!
  
  Вiн розвернувся влiво i пiрнув головою в канаву. Позаду нього пролунав величезний гуркiт реву. Тепло коливалося в повiтрi, мов мокрий шовк. Зубчаста куля полум'я пiднялася вгору, за нею вiдразу ж пiшли клуби чорнуватого, насиченого вуглецем диму, що заслонило сонце.
  
  Нiк знову видерся на насип i побiг до уламкiв. Вiн мiг бачити постать людини всерединi палаючого балдахiна з плексигласу. Його голова була повернута до нього обличчям. Коли Нiк пiдiйшов, вiн змiг розглянути його риси. Вiн був китаєць, i вираз його обличчя був чимось на зразок кошмару. Пахло смаженим м'ясом, i Нiк побачив, що нижня частина його тiла вже палає. Вiн також бачив, чому ця людина не намагалася вибратися. Його прив'язали до сидiння по руках i ногах проводами.
  
  "Допоможи менi!" - закричав чоловiк. "Забери мене звiдси!"
  
  Шкiра Нiка на мить вкрилася мурашками. Голос належав майору Соллицю!
  
  Пролунав другий вибух. Спека вiдкинула Нiка назад. Вiн сподiвався, що запасний бензобак убив Соллиця, коли вибухнув. Вiн уважав, що це так. Вертолiт згорiв вщент, скловолокно вигнулося i розкололося в кулеметному гуркотi розпечених заклепок. Полум'я розтопило маску "Ластотекс", i китайське обличчя обвисло, а потiм побiгло, оголюючи власний подвиг майора Соллiтця.
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  res на коротку секунду, перш нiж вони теж розтанули i замiнили обвугленим черепом.
  
  Кендi стояла за кiлька футiв вiд неї, притиснула тильний бiк долонi до рота, її очi розширилися вiд жаху. "Що сталося?" - сказала вона тремтячим голосом. "Схоже, вiн цiлився просто в тебе".
  
  Нiк похитав головою. "На автопiлотi", - сказав вiн. "Вiн щойно був там як жертвопринесення". I китайська маска, подумав вiн сам собi, - ще одна хибна пiдказка на випадок, якщо Нiк виживе. Вiн обернувся до неї. "Давайте подивимося, що ви знайшли".
  
  Без слiв вона повела його набережною до того мiсця, де лежав клейончастий пакунок. "Тобi знадобиться нiж", - сказала вона. Вона озирнулася на уламки, i вiн побачив тiнь страху в її широко розставлених блакитних очах. "Один у моїй сумочцi".
  
  "Не знадобиться". Вiн схопився за клейонку обома руками i потяг. Вона розiрвалася в його руках, наче мокрий папiр. У нього був iз собою нiж, стилет на iм'я Хьюго, але вiн залишався в пiхвах у дюймах над його правим зап'ястям, чекаючи важливiших завдань. "Як ви випадково натрапили на це?" вiн спитав.
  
  У пакетi знаходилися радiостанцiя ближньої дiї AN/PRC-6 та пара потужних бiноклiв - 8×60 AO Jupiters. "Днями вiн наполовину стирчав iз води", - сказала вона. "Дивитись." Вона взяла бiнокль i направила їх на стартовий майданчик, який був для нього ледве помiтний. Вiн переглянув їх. Потужнi лiнзи наблизили портал так близько, що мiг бачити, як рухаються губи членiв екiпажу, коли вони розмовляли друг з одним через навушники. "У радiо є п'ятдесят каналiв, - сказала вона, - i радiус дiї близько однiєї милi. Тож, хто б не був тут, поблизу були спiльники. Я думаю, що..."
  
  Але вiн не слухав. Конфедерати... радiо. Чому вiн не подумав про це ранiше? Сам собою автопiлот не мiг так безпомилково пiдвести вертолiт до мети. Вiн мав працювати як безпiлотний лiтак. Це означало, що це мало бути спрямоване електронним способом, залучено чимось, що вони носили. Або несучи... "Твiй гаманець!" - раптом сказав вiн. "Давай!"
  
  Мотор вертольота вiдключився, коли вiн пiдняв сумочку. Вiн усе ще був у руцi, коли вiн пiрнув у дренажну канаву. Вiн спустився по насипу i почав шукати це в каламутнiй водi. Йому знадобилося близько хвилини, щоб знайти його. Вiн пiдняв сумочку, з якої капала вода, i вiдчинив її. Там, пiд губною помадою, серветками, парою темних окулярiв, пачкою жувальної гумки та складаним ножем, вiн виявив передавач Талара вагою двадцять унцiй.
  
  Це був тип, що використовується для посадки невеликих лiтакiв та гелiкоптерiв в умовах нульової видимостi. Передавач посилав мiкрохвильовий промiнь, що обертається, який реєструвався панельними приладами, пiдключеними до автопiлота. I тут точка приземлення опинилася на вершинi Нiка Картера. Кендi дивилася на крихiтний пристрiй у його долонi. "Але... що це?" вона сказала. "Як вiн туди потрапив?"
  
  "Ви скажiть менi. Гаманець сьогоднi зник з поля зору?"
  
  "Нi", - сказала вона. "Принаймнi, я... Стривайте, так!" - раптом вигукнула вона. "Коли я дзвонив вам сьогоднi вранцi... це було з будки на Ентерпрайзi. Той продуктовий магазин, який ми проїжджали дорогою сюди. Я залишив гаманець на прилавку. Коли я вийшов з будки, я помiтив, що це був переїхав у бiк клерком. На той час я нiчого не думав про це..."
  
  "Давай."
  
  На цей раз вiн вiв машину. "Пiлота зв'язали по руках i ногах", - сказав вiн, вiдправляючи "Джулiю" мчати шосе. "Отже, комусь iншому довелося пiдняти цей вертолiт iз землi. Це означає, що було встановлено третю установку передавача. Мабуть, в "Ентерпрайзi". Сподiватимемося, що ми дiстанемося до того, як вони його розберуть. У мого друга Х'юго є питання, якi вiн хоче поставити".
  
  Петерсон привiз iз собою iз Вашингтона захиснi пристрої N3. Вони чекали Нiка у валiзi з фальшивим дном у "Близнюках". Х'юго на шпильцi був у нього в рукавi. Вiльгельмiна, урiзаний "Люгер", висiла у зручнiй кобурi на поясi, а П'єр, смертоносна газова дробина, ховалася разом iз кiлькома своїми найближчими родичами в пояснiй кишенi. Головний оперативник AXE був одягнений убивати.
  
  АЗС-продуктову крамницю закрили. Усерединi не було жодних ознак життя. Та й нiде в Enterprise, якщо на те пiшло. Нiк глянув на годинник. Було лише десять годин. "Не дуже заповзятливий", - сказав вiн.
  
  Кендi знизала плечима. "Я не розумiю. Вони були вiдкритi, коли я був тут о восьмiй". Нiк обiйшов будинок, вiдчуваючи на собi вагу сонця, спiтнiлий. Вiн пройшов повз цех з переробки фруктiв i кiлькох резервуарiв для зберiгання олiї. По краю ґрунтової дороги лежали перевернутi човни та сушильнi сiтки. Стара набережна була тихою, задиханою вологою пеленою спеки.
  
  Раптом вiн зупинився, прислухався i швидко увiйшов до темного виступу перевернутого корпусу з Вiльгельмiною в руцi. Кроки наближалися пiд прямим кутом. Вони досягли своєї найгучнiшої точки, потiм почали вiдступати. Нiк визирнув. Мiж човнами рухалися двоє чоловiкiв iз важким електронним обладнанням. Вони вийшли з поля його зору, i на мить я
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Пiсля того, як вiн почув, як вiдчинилися i зачинилися дверi машини. Вiн вилiз з-пiд човна, потiм завмер.
  
  Вони поверталися. Нiк знову розчинився у тiнi. Цього разу вiн їх добре розглянув. Той, що очолював, був невисокий, худий, з порожнiм поглядом на обличчi, що нагадує каптур. У незграбного велетня позаду нього було сиве волосся, коротко острижене до форми кулевидної голови, i засмагле обличчя, вкрите блiдими ластовинням.
  
  Декстер. Найближчий сусiд Пета Хаммер, який сказав, що працював у пiдроздiлi електронного управлiння Connelly Aviation.
  
  Електронне наведення. Безпiлотний вертолiт. Обладнання, яке вони двоє щойно доставили до машини. Це склалося.
  
  N3 дав їм гарну фору, потiм пiшов за ними, намагаючись тримати предмети мiж собою. Двоє чоловiкiв спустилися сходами i вийшли по маленькiй обвiтренiй дерев'янiй пристанi, яка на усипаних черепашками палях йшла в затоку ярдiв на двадцять. До його кiнця пришвартувався єдиний човен. Дизельний креветковий траулер iз широкими балками. "Cracker Boy", "Ентерпрайз", штат Флорида, говорив чорний напис на кормi. Двоє чоловiкiв пiднялися на борт, вiдчинили люк i зникли пiд палубою.
  
  Нiк повернувся. Кендi була за кiлька ярдiв позаду нього. "Краще почекай тут", - попередив вiн її. "Може бути феєрверк".
  
  Вiн помчав уздовж причалу, сподiваючись дiстатися рульової рубки до того, як вони повернуться на палубу. Але цього разу йому не пощастило. Коли вiн перелетiв крiзь гакомотор, громiздка фiгура Декстера заповнила люк. Здоров'як зупинився як укопаний. У руках вiн мав складний електронний компонент. Його рота вiдкрився. "Гей, я тебе знаю..." Вiн озирнувся через плече i попрямував до Нiку. "Слухай, приятелю, вони змусили мене це зробити", - хрипко прохрипiв вiн. "У них моя дружина та дiти..."
  
  Щось заревiло, врiзавшись у Декстера з силою копра, повнiстю розгорнувши його та вiдкинувши на половину палуби. Вiн закiнчив, стоячи на колiнах, компонент впав убiк, його очi були повнiстю бiлими, руки стиснули його кишки, намагаючись утримати їх вiд виплескування на палубу. Кров текла на його пальцях. Вiн повiльно зiтхнувши нахилився вперед.
  
  З люка пролунав ще один сплеск помаранчевого кольору, що рубає звук, i чоловiк з тупим обличчям кинувся вгору сходами, кулi шалено бризнули на всi боки з пiстолета-кулемета в його руцi. Вiльгельмiна вже вилетiла, i Кiллмайстер випустив у нього двi обережно розташованi кулi з такою швидкiстю, що подвiйний гуркiт був схожий на один тривалий рев. На мить Пустолиць пiдвiвся прямо, потiм, як солом'яна людина, вiн зiм'явся i нiяково впав, його ноги пiд ним перетворилися на гуму.
  
  N3 вiдкинув пiстолет-кулемет у нього з руки i опустився навколiшки поряд iз Декстером. Кров текла з рота великої людини. Вiн був свiтло-рожевим i дуже пiнистим. Його губи вiдчайдушно працювали, намагаючись скласти слова. "... Майамi... збираюся пiдiрвати це..." вiн невиразно булькав. "... Вбити всiх... Я знаю... Я працював над цим... зупинiть їх... поки... надто пiзно..." Ока вiдкотився до своєї важливiшої роботи. Обличчя розслабилося.
  
  Нiк випростався. "Добре, давай поговоримо про це", - сказав вiн Пустому Особi. Його голос був спокiйний, люб'язний, але сiрi очi були зеленими, темно-зеленими, i на мить у їхнiх глибинах закружляла акула. Х'юго вийшов зi свого укриття. Його злiсний льодоруб клацнув.
  
  Кiллмайстер перевернув стрiлка ногою i сiв поруч iз ним. Х'юго розрiзав передню частину своєї сорочки, не надто пiклуючись про кiстляве, жовте тiло пiд нею. Пустолиць здригнувся. Його очi зволожилися вiд болю. Х'юго знайшов мiсце бiля основи голої шиї чоловiка i злегка погладив його. "Тепер", - посмiхнувся Нiк. "Iм'я, будь ласка".
  
  Чоловiк стиснув губи. Його очi заплющилися. Х'юго прикусив вузлувату шию. "Агх!" Звук вирвався з його горла, i плечi його стиснулися. - Еддi Бiлофф, - прохрипiв вiн.
  
  "Звiдки ти, Еддi?"
  
  "Вегас".
  
  "Я думав, ти виглядаєш знайомим. Ти один iз хлопчикiв Сьєрра Iнн, чи не так?" Бiлофф знову заплющив очi. Х'юго зробив повiльний акуратний зигзаг унизу живота. З крихiтних прорiзiв i уколiв почала сочитися кров. Бiлофф видавав не зовсiм людськi звуки. "Чи не так, Еддi?" Його голова судорожно сiпалася вгору i вниз. "Скажи менi, Еддi, що ти робиш тут, у Флоридi? I що Декстер мав на увазi, говорячи про вибух Майамi? Говори, Еддi, чи помри повiльно". Х'юго пробрався пiд шкiряний клапоть i почав дослiджувати.
  
  Змучене тiло Бiлоффа корчилося. Кров пузирилась, змiшуючись з потом, що виходить з кожної пори. Його очi розплющились. "Запитай її", - видихнув вiн, дивлячись повз Нiка. "Це вона влаштувала..."
  
  Нiк повернувся. Кендi стояла за ним, посмiхаючись. Плавно, витончено вона пiдняла бiлу мiнi-спiдницю. Пiд ним вона була оголена, за винятком плоскої вафлi 22 калiбру, яка була прикрiплена до внутрiшньої частини її стегна.
  
  "Перепрошую, шеф", - посмiхнулася вона. Пiстолет був тепер у її руцi i спрямований на нього. Повiльно її палець стиснув спусковий гачок.
  Роздiл 11
  
  Вона притиснула пiстолет до боку, щоб пом'якшити вiддачу. "Ви
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  можеш заплющити очi, якщо хочеш, - усмiхнулася вона.
  
  Це була Astra Cub, мiнiатюрна модель на дванадцять унцiй з тридюймовим стволом, потужна на коротких дистанцiях, i на сьогоднiшнiй день сама плоска рушниця, яку N3 колись бачив. "Ти хитро потягнув, коли поїхав до Х'юстона, маскуючись пiд Еглунда", - сказала вона. "Солiц не був готовий до цього. Я теж. Так що я не змiг попередити його, що ви насправдi не Еглунд. В результатi вiн запанiкував i заклав бомбу. На цьому його кориснiсть закiнчилася. твоя кар'єра, любий Нiколас, теж має закiнчитися. Ти зайшов надто далеко, надто багато дiзнався..."
  
  Вiн побачив, як її палець почав натискати на спусковий гачок. За секунду до того, як ударник потрапив у патрон, вiн кинувся назад. Це був iнстинктивний тваринний процес - вiдiйти вiд пострiлу, уявити якнайменшу мету. Гострий бiль обпiк його лiве плече, коли вiн перекинувся через бiк. Але вiн знав, що досяг успiху. Бiль був локалiзований - ознака незначного поранення на шкiрi.
  
  Вiн важко дихав, коли вода зiмкнулась над ним.
  
  Вiн був теплим i пах гниючими речами, рослинною пiною, сирою нафтою та брудом, якi видiляли гнильнi газовi бульбашки. Поволi занурюючись у неї, вiн вiдчув внутрiшню лють через те, що дiвчина так легко обдурила його. "Бери мою сумочку", - сказала вона йому, коли вертолiт нацiлився на цiль. I цей фальшивий пакунок iз клейонки, який вона закопала лише кiлька годин тому. Це було схоже на iншi фальшивi докази, якi вона пiдкинула, а потiм привела його - спочатку в Балi Хай, а потiм в бунгало Пета Хаммера.
  
  То справдi був тонкий, елегантний план, заснований на вiстря бритви. Вона узгодила кожну частину своєї мiсiї з його власною, зiбравши установку, в якiй N3 зайняв своє мiсце так слухняно, нiби вiн перебував пiд її прямим наказом. Лють був марний, але вiн все одно дозволив їй опанувати себе, знаючи, що вона розчистить шлях для майбутньої холодної розважливої роботи.
  
  Тяжкий предмет ударився об поверхню над ним. Вiн глянув угору. Вiн плив по каламутнiй водi, з середини його струменiв чорний дим. Декстер. Вона викинула його за борт. Друге тiло потрапило iз бризками. На цей раз Нiк побачив срiблястi бульбашки, а також чорнi струни кровi. Руки та ноги слабо рухалися. Еддi Бiлофф був ще живий.
  
  Нiк пiдкрався до нього, його груди стиснулися вiд напруги, пов'язаної iз затримкою дихання. Вiн мав ще питання до району Лас-Вегаса. Але спочатку вiн мав доставити його туди, де мiг їм вiдповiсти. Завдяки йозi у Нiка в легенях залишилося ще двi, можливо три хвилини повiтря. Булоффу пощастить, якщо вiн залишиться запас на три секунди.
  
  Над ними у водi висiла довга металева постать. Кiль Cracker Boy. Корпус був нечiткою тiнь, що розповсюджується над ним в обидвi сторони. Продовження цiєї тiнi чекали з пiстолетом у руцi, вдивляючись у воду. Вiн не наважився спливти - навiть пiд пристанню. Бiлофф може кричати, i вона обов'язково почує його.
  
  Потiм вiн згадав про увiгнутий простiр мiж корпусом та гребним гвинтом. Зазвичай там можна було знайти повiтряну яму. Його рука зiмкнулась навколо талiї Бiлоффа. Вiн пробивався крiзь молочну турбулентнiсть, залишену спуском iншої людини, поки його голова м'яко не вдарилася об кiль.
  
  Вiн обережно намацав його. Досягши великого мiдного гвинта, вiн схопився за його край вiльною рукою i потягнувся вгору. Його голова випливла на поверхню. Вiн зробив глибокий вдих, подавившись смердючим, смердючим маслом повiтрям, що застрягло над ним. Бiлофф кашляв i хлюпав боком. Нiк щосили намагався втримати рот iншого чоловiка над водою. Не було небезпеки, що їх почують. Мiж ними та дiвчиною на палубi висiла пара тонн дерева та металу. Єдина небезпека полягала в тому, що вона могла вирiшити запустити двигун. Якби це сталося, їх обох можна було б продати за фунт - як фарш.
  
  Х'юго все ще був у руцi Нiка. Тепер вiн заробив, танцюючи невелику джигу всерединi ран Бiлоффа. "Ти ще не закiнчив, Еддi, ще нi. Розкажи менi все про це, все, що ти знаєш..."
  
  Заговорив вмираючий гангстер. Вiн говорив без перерви майже десять хвилин. I коли вiн закiнчив, обличчя N3 було похмурим.
  
  Вiн зробив кiстяний вузол зi свого середнього суглоба i втиснув його в горло Бiлоффа. Вiн не пом'якшав. Його звали Кiлмайстер. Це була його справа - вбивати. Його кiсточка була схожа на вузол зашморгу. Вiн побачив зiзнання смертi в очах Билова. Вiн почув слабке каркання благання про пощаду.
  
  Вiн не мав пощади.
  
  Щоб убити людину, потрiбно пiвхвилини.
  
  Серiя безглуздих вiбрацiй промайнула в радiохвилях, що походять вiд складного пристрою розбирання приймального пристрою в кiмнатi 1209 готелю "Близнюки", як голос Яструба.
  
  "Не дивно, що Свiт попросив мене доглянути його дочку", - вигукнула глава AX. Його голос був кислувато-кислим. "Неможливо сказати, у що вплуталася ця маленька дурниця. Я почав пiдозрювати, що все було не так, як має бути, коли я отримав звiт про цей начерк системи життєзабезпечення Аполлона".
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Ти знайшов у пiдвалi Хаммера. Це був фальшивий документ, взятий iз дiаграми, яка з'являлася практично у кожнiй газетi пiсля аварiї".
  
  "Ой", - сказав Нiк - не у вiдповiдь на слова Хоука, а на допомогу Петерсона. Чоловiк iз редакцiї протирав йому рану на плечi ватним тампоном, змоченим якоюсь пекучим маззю. "У всякому разi, сер, я майже впевнений, що знаю, де її знайти".
  
  "Добре. Я думаю, що ваш новий пiдхiд - це вiдповiдь", - сказав Хоук. "Уся справа, здається, зрушується у цьому напрямi". Вiн зробив паузу. "Ми автоматизованi, але вам все одно доведеться вiдвести пару годин на те, щоб прочесати записи. Проте я попрошу когось приїхати до вас сьогоднi ввечерi. Ваш транспорт має бути органiзований на мiсцi".
  
  "Петерсон уже подбав про це", - вiдповiв Нiк. Чоловiк iз редакцiї щось бризкав собi на плече з балончика пiд тиском. Спрей спочатку був крижаним, але полегшив бiль i поступово онiмiв плече, як новокаїн. "Проблема в тому, що дiвчина вже має пару годин попереду мене", - кисло додав вiн. "Все було дуже акуратно органiзовано. Ми поїхали її машиною. Тож менi довелося повернутися пiшки".
  
  "А як щодо доктора Сан?" - сказав Хоук.
  
  "Петерсон прикрiпив до своєї машини електронний iндикатор, перш нiж повернути її їй сьогоднi вранцi", - сказав Нiк. "Вiн стежив за її пересуваннями. Вони досить нормальнi. Тепер вона повернулася на свою роботу в Космiчному центрi. Чесно кажучи, я думаю, що Джой Сан - глухий кут". Вiн не додав, що був радий їй.
  
  "А ця людина... як її звуть... Булофф", - сказав Хоук. "Вiн не дав вам жодної додаткової iнформацiї про загрозу Майамi?"
  
  "Вiн розповiв менi все, що знав. Я впевнений у цьому. Але вiн був лише другорядним найманцем. Однак є ще один аспект, який потрiбно шукати", - додав Нiк. "Петерсон працюватиме над цим. Вiн почне з iмен утриманцiв, якi потрапили в аварiю з автобусом, а потiм повернеться до занять їхнiх чоловiкiв у Космiчному центрi. Можливо, це дасть нам уявлення про те, що вони запланували".
  
  "Добре. На цьому поки що все, N3", - рiшуче сказав Хоук. "Я збираюся бути по вуха у цьому безладдi в Соллицi протягом наступних кiлькох днiв. Керiвники котитимуться до рiвня Об'єднаного комiтету начальникiв штабiв за те, що дозволили цiй людинi пiднятися так високо".
  
  "Ви вже отримали щось вiд Еглунда, сер?"
  
  "Радий, що ви нагадали менi. У нас є. Схоже, вiн упiймав Соллиця за саботажем iмiтатора космiчного середовища. Вiн був пригнiчений ним i заблокований, а потiм був увiмкнений азот". Хоук замовк. "Що стосується мотиву саботажу програми "Аполлон" у майора, - додав вiн, - наразi складається враження, що його шантажували. У нас є група, яка зараз перевiряє його данi про безпеку. Вони виявили низку невiдповiдностей щодо його вiйськовополоненого. запис на Фiлiппiнах. Дуже незначнi речi. Нiколи ранiше не помiчає. чи приведе вона до чогось".
  
  * * *
  
  Мiккi "Крижана людина" Елгар - пухкий, з жовтуватим обличчям i плоским носом скандалiстiв - мав суворий i ненадiйний вигляд персонажа бiльярдного залу, а його одяг був досить яскравим, щоб пiдкреслити схожiсть. Як i його машина - червоний "Тандерберд" з тонованим склом, компас, великi поролоновi кубики, що звисають iз дзеркала заднього виду, i круглi надвеликi стоп-сигнали з бокiв ляльки кьюпi в задньому вiкнi.
  
  Елгар гарчав всю нiч по Саншайн-Стейт-Паркуей, радiо було налаштоване на станцiю, що вибиває сорок найкращих. Однак вiн не слухав музики. На сидiннi поряд з ним лежав крихiтний транзисторний магнiтофон, вiд якого проводився провiд до виделки в його вусi.
  
  По проводах пролунав чоловiчий голос: "Ви вказали капюшона, який щойно вийшов з в'язницi, який може мати багато грошей, не виглядаючи пiдозрiло. Елгар вiдповiдає всiм вимогам. Багато людей повиннi йому скоротити роботу, а вiн той, хто колекцiонує. Вiн також схиблений на азартних iграх. Є тiльки одна рiч, з якою потрiбно бути обережно. Еддi Бiлофом кiлька рокiв тому. Так що можуть бути iншi навколо Балi Хай, хто знає його.
  
  У цей момент втрутився iнший голос - Нiка Картера: "Я маю ризикнути", - сказав вiн. "Все, що я хочу знати, - чи ретельно опрацьовано прикриття Елгара? Я не хочу, щоб хтось перевiряв i дiзнався, що справжнiй Елгар все ще знаходиться в Атлантi".
  
  "Жодних шансiв на це", - вiдповiв перший голос. "Його вiдпустили сьогоднi вдень, а за годину пара AXEmen викрала його".
  
  "Хiба в мене так швидко були б машина та грошi?"
  
  "Все було ретельно опрацьовано, N3. Дозвольте менi почати з вашого обличчя, i ми разом розглянемо матерiал. Чи готовi?"
  
  Мiккi Елгар, вiн же Нiк Картер, приєднався до голосу тих, хто записаний на плiвку, коли їхав: "Мiй дiм - Джексонвiлл, Флорида. Я разом з братами Менло працював там на кiлькох роботах. Вони повиннi менi грошi. Я не кажучи, що з ними трапилося, але машина їх, як i грошi в моєму карманi.
  
  Нiк грав
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  е стрiчку через ще три рази. Потiм, пролiтаючи через Уест-Палм-Бiч i над брукiвкою Лейк-Уорт, вiн одним дзвiнком вiд'єднав крихiтну котушку, засунув її в попiльничку i приставив до неї запальничку "Ронсон". Котушка та стрiчка миттєво спалахнули, не залишивши нiчого, крiм попелу.
  
  Вiн припаркувався на бульварi Оушен та пройшов останнi три квартали до Балi Хай. Посилений рев фолк-року ледве чутно долинав iз завiшаних вiкон дискотеки. Дон Лi перегородив йому шлях до ресторану. Ямочки на щоках молодого гавайця цього разу не здалися. Його очi були холодними, i погляд, який вони кинули на Нiка, мав висвiтлитись на чотири дюйми з його спини. "Бiчний вхiд, придурок", - прошипiв вiн собi пiд нiс пiсля того, як Нiк дав йому пароль, який вiн отримав з вмираючих губ Еддi Бiлоффа.
  
  Нiк обiйшов будинок. Одразу за дверима з металевим покриттям стояла постать, чекаючи на нього. Нiк упiзнав його плоске схiдне обличчя. Це був офiцiант, який обслуговував його та Хоука тiєї першої ночi. Нiк дав йому пароль. Офiцiант дивився на нього, його обличчя нiчого не висловлювало. "Менi сказали, що ти знаєш, де вiдбувається дiя", - нарештi прогарчав Нiк.
  
  Офiцiант кивнув через плече, показуючи йому увiйти. Дверi за ними зачинилися. "Вперед, - сказав офiцiант. Цього разу вони не пройшли через жiночу кiмнату, а досягли секретного проходу через комору, схожу на комору, навпроти кухнi. Офiцiант вiдкрив залiзнi сталевi дверi в її кiнцi i провiв Нiка в знайомий тiсний маленький кабiнет.
  
  Це мала бути та людина, про яку йому розповiдала Джой Сан, подумав N3. Джоннi Хунг Товстий. I, судячи з переповненого брелка для ключiв, який вiн нiс, i впевненого та авторитетного манеру пересування офiсом, вiн був бiльшим, нiж просто черговим офiцiантом у Bali Hai.
  
  Нiк згадав жорстокий удар по паху, який Кендi дала йому тiєї ночi, коли вони опинилися в пастцi тут, в офiсi. "Бiльше акторської гри, - подумав вiн.
  
  "Сюди, prease, - сказав Хунг Фат. Нiк пiшов за ним у довгу вузьку кiмнату з двостороннiм дзеркалом. Ряди фотоапаратiв i магнiтофонiв мовчали. Сьогоднi зi щiлин не знiмалося жодної плiвки. Нiк дивився через iнфрачервоне скло на жiнок, прикрашених оздобленими круглими чоловiками, якi були оздобленi оздобленими круглими обличчями. сидiли, посмiхаючись один одному в калюжах м'якого свiтла, їхнi губи ворушились у безмовнiй розмовi.
  
  "Мiсiс Бернкасл", - сказав Хунг Фат, вказуючи на вдовствуючу жiнку середнього вiку, що носить багато прикрашений дiамантовий кулон i блискучi сережки-люстри. "У неї вдома сiмсот п'ятдесят таких прикрас. Вона збирається вiдвiдати свою дочку в Римi наступного тижня. Будинок буде порожнiй. Але вам потрiбна надiйна людина. Ми дiлимо виручку".
  
  Нiк похитав головою. "Не такого роду дiї", - прогарчав вiн. "Мене не цiкавить лiд. Я завантажений. Я шукаю азартнi iгри. Найкращi ставки". Вiн дивився, як вони увiйшли до ресторану через бар. Очевидно вони були на дискотецi. Офiцiант провiв їх до кутового столика, що стоїть трохи окремо вiд iнших. Вiн змахнув приховану вивiску i нахилився вперед з усiєю улесливiстю, щоб виконати їх наказ.
  
  Нiк сказав: "У мене є сотня G, щоб зiграти, i я не хочу порушувати своє умовно-дострокове звiльнення, вирушаючи до Вегаса або на Багами. Я хочу дiяти прямо тут, у Флоридi".
  
  "Сотня G", - задумливо сказав Хунг Фат. "Веллi велика ставка. Я телефоную, подивлюся, що я можу зробити. Почекай тут, заздалегiдь".
  
  Обпалена мотузка на шиї Рiно Три була ретельно оброблена порошком, але все ще було видно. Особливо, коли вiн повернув голову. Потiм вiн зiбрався на купу, як старий лист. Його похмурий вигляд, занижена лiнiя волосся ще нижче, наголошувала на його костюмi - чорнi штани, чорна шовкова сорочка, бездоганний бiлий светр з рукавами з поясом, золотий наручний годинник розмiром з скибочка грейпфрута.
  
  Кендi, здавалося, не могла насититися їм. Вона була всюди навколо нього, її широко розставленi блакитнi очi пожирали його, її тiло терлося об його тiло, як голодне кошеня. Нiк знайшов номер, який вiдповiдав їхньому столу, i ввiмкнув звукову систему. "...Будь ласка, дитино, не балуй мене", - нила Кендi. "Бий мене, кричи на мене, але не замерзай. Будь ласка. Я можу витримати все, крiм цього".
  
  Рено витяг з кишенi пачку недопалкiв, витрусив одну i запалив її. Вiн випустив дим через нiздрi тонкою туманною хмарою. "Я дав тобi завдання", - прохрипiв вiн. "Ви облажалися".
  
  "Дiтко, я зробив усе, що ти просив. Нiчого не можу вдiяти, що Еддi зачепив мене".
  
  Рiно похитав головою. "Ти", - сказав вiн. "Це ти привiв хлопця прямо до Еддi. Це було просто безглуздо". Спокiйно, неквапливо вiн притиснув запалену цигарку до її руки.
  
  Вона рiзко втягла повiтря. На її обличчi текли сльози. Однак вона не рушила з мiсця, не вдарила по ньому. "Я знаю, коханець. Я заслужила це", - простогнала вона. "Я справдi пiдвiв тебе. Будь ласка, знайди у своєму серцi пробачити менi..."
  
  Живiт Нiка здригнувся вiд огидної маленької сцени, що розiгралася в нього на очах.
  
  "Будь ласка, не рухайтеся. Дуже тихо". Голосу позаду нього не вистачало iнтонацiй, але
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  пiстолет, сильно притиснутий до його спини, нiс своє власне послання, яке нелегко зрозумiти. "Добре. Зроби крок уперед i повiльно повернись, простягнувши руки перед собою".
  
  Нiк зробив, як йому сказали. Джоннi Хун Фат був серед двох горил. Великi, м'ясистi некитайськi горили, в капелюхах-капелюшках з кнопками i кулаками розмiром з стегенця. "Тримайте його, хлопчики".
  
  Один заклацнув на ньому наручники, а iнший професiйно провiв по ньому руками, промиваючи спецiальний "Кольт Кобра" 38-го калiбру, який - вiдповiдно до прикриття Елгара - був єдиною зброєю, яку Нiк пакував. "Отже, - сказав Хунг Фат. "Хто ти? Ти не Елгар, бо не впiзнав мене. Елгар знає, що я не говорю як Чарлi Чан. Крiм того, я винен йому грошей. Якби ти справдi був Крижаною Людиною, ти б дав менi ляпас. для цього".
  
  "Я збирався, не хвилюйся", - простяг Нiк крiзь зуби. "Я просто хотiв спочатку помацати обстановку, я не мiг зрозумiти, як ти поводишся, i цей фальшивий акцент..."
  
  Хунг Фат похитав головою. "Нiчого гарного, друже. Елгар завжди цiкавився крижаним пограбуванням. Навiть коли у нього було тiсто. Вiн не мiг чинити опiр свербiнню. Просто не складайся". Вiн обернувся до горил. "Макс, Теддi, що тупить Браунсвiл", - вiдрiзав вiн. "Вiсiмдесят вiдсоткiв для новачкiв".
  
  Макс ударив Нiка в щелепу, а Теддi дозволив йому потрапити у живiт. Коли вiн нахилився вперед, Макс пiдняв колiно. На пiдлозi вiн побачив, як вони перенесли свою вагу на лiву ногу i приготувався до наступних ударiв. Вiн знав, що буде погано. Там були футбольнi бутси.
  Роздiл 12
  
  Вiн перекинувся, ледве встав на карачки, його голова звисала до землi, як у пiдбитої тварини. Пiдлога тряслася. З нiздрiв пахло гарячим мастилом. Вiн невиразно знав, що живий, але хто вiн, де i що з ним трапилося, тимчасово не мiг пригадати.
  
  Вiн розплющив очi. Злива червоного болю пронизала його череп. Вiн поворухнув рукою. Бiль посилився. Тому вiн лежав нерухомо, спостерiгаючи, як перед його поглядом проносяться гострi червонi фрагменти. Вiн пiдбив пiдсумки. Вiн вiдчував свої ноги та руки. Вiн мiг рухати головою з боку на бiк. Вiн бачив металеву труну, в якiй лежав. Вiн чув рiвне ревiння двигуна.
  
  Вiн був у якомусь об'єктi, що рухається. Багажник машини? Нi, надто великий, надто гладкий. Лiтак. Ось i все. Вiн вiдчував слабкi пiдйоми та падiння, те почуття невагомостi, яке супроводжувало полiт.
  
  "Теддi, потурбуйся про нашого друга", - сказав голос десь праворуч вiд нього. "Вiн iде".
  
  Теддi. Максимум. Джоннi Хунг Товстий. Тепер вiн повернувся до нього. Топання у бруклiнському стилi. Вiсiмдесят вiдсоткiв - найжорстокiший удар, який може витримати людина, якщо не зламати її кiстки. Лють надавала йому сили. Вiн почав пiднiматися на ноги.
  
  Рiзкий бiль спалахнув у потилицi, i вiн кинувся в темряву, що пiдiймалася на нього з пiдлоги.
  
  Здавалося, що його немає на мить, але це мало тривати довше. Оскiльки свiдомiсть повiльно просочувалася назад, зображення зараз, вiн виявив, що вийшов з металевої труни i сидiв, пристебнутий ременями, в якомусь стiльцi всерединi великої скляної сфери, перев'язаної сталевими трубами.
  
  Сфера висiла на висотi щонайменше п'ятдесят футiв над землею у величезнiй печеристiй кiмнатi. Стiни комп'ютерiв стояли вздовж дальньої стiни, видаючи м'якi музичнi звуки, як дитячi iграшки на роликах. Над ними працювали люди у бiлих халатах, схожi на хiрургiв, натискаючи перемикачi, завантажуючи котушки зi стрiчкою. Iншi чоловiки в навушниках з вилками, що бовталися, стояли i дивилися на Нiка. По краях кiмнати стояла колекцiя дивних на вигляд пристроїв - стiльцi, що обертаються, нагадують гiгантськi кухоннi блендери, похилi столи, яєчнi барабани дезорiєнтацiї, що обертаються по кiлькох осях з фантастичною швидкiстю, тепловi камери, схожi на сталевi сауни, вправи одноколiснi та дроту.
  
  Одна з постатей у бiлих мундирах пiдключила мiкрофон до пульта перед ним i заговорила. Нiк почув, як його голос, крихiтний i вiддалений, проникає у його вухо. "... Дякую за волонтерство. Iдея полягає в тому, щоб перевiрити, яку вiбрацiю може витримати людське тiло. Високошвидкiсне обертання i перекид при поверненнi може змiнити становище людини.
  
  Якби Нiк мiг чути цю людину, тодi, можливо... "Витягнiть мене звiдси!" - проревiв вiн на все горло.
  
  "... У невагомостi вiдбуваються певнi змiни", - продовжував голос без пауз. "Пузи кровi, стiнки вен розм'якшуються. Кiстки видiляють кальцiй у кров. Спостерiгаються серйознi зрушення в рiвнi рiдини в органiзмi, м'язове ослаблення. Однак малоймовiрно, що ви досягнете цiєї точки".
  
  Стiлець почав повiльно повертатися. Тепер вiн почав набирати швидкiсть. У той же час вiн почав розгойдуватися вгору i вниз з наростаючою силою. "Пам'ятайте, що ви самi керуєте механiзмом", - сказав голос у його вусi. "Це кнопка пiд вказiвним пальцем лiвої руки. Коли ви вiдчуєте, що досягли межi своєї витривалостi, натиснiть її. Рух припиниться. Дякую
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  знову за волонтерство. Кiнець зв'язку"
  
  Нiк натиснув кнопку. Нiчого не сталося. Стiлець обертався все швидше i швидше. Вiбрацiї посилилися. Всесвiт перетворився на хаос нестерпного руху. Його мозок розсипався пiд жахливим тиском. У його вухах пролунав рев, i поверх нього вiн почув ще один звук. Його власний голос, що кричить в агонiї проти руйнiвної тряски. Його палець знову i знову ударяв по кнопцi, але реакцiї не було, тiльки рев у вухах i укуси ременiв, що розривають його тiло на шматки.
  
  Його крики перетворилися на крики, оскiльки атака на його почуття тривала. Вiн заплющив очi вiд мук, але це не допомогло. Самi клiтини його мозку, тiльця кровi, здавалося, пульсували, розриваючись у болi, що наростає крещендо.
  
  Потiм, так само раптово, як i розпочавшись, тиск припинився. Вiн розплющив очi, але не побачив змiн у залитiй червоними плямами пiтьмi. Його мозок стукав усерединi черепа, м'язи обличчя та тiла неконтрольовано тремтiли. Поступово, потроху його почуття почали приходити в норму. Яскравi спалахи стали малиновими, потiм зеленими та зникли. Фон зливався з ними в зростаючiй легкостi, i крiзь серпанок його зiпсованого зору сяяло щось блiде i нерухоме.
  
  Це було обличчя.
  
  Худе, мертве обличчя з мертвими сiрими очима та диким шрамом на шиї. Рот ворухнувся. У ньому говорилося: "Є щось ще, що ви хочете нам сказати? Що-небудь, що ви забули?"
  
  Нiк похитав головою, i пiсля цього не було нiчого, окрiм довгого, глибокого занурення у темряву. Вiн сплив один раз, ненадовго, щоб вiдчути слабкi злети та падiння прохолодної металевої пiдлоги пiд собою i дiзнатися, що вiн знову у повiтрi; потiм темрява поширилася перед його поглядом, як крила великого птаха, i вiн вiдчув холодний, липкий потiк повiтря на своєму обличчi i зрозумiв, що це було смерть.
  
  * * *
  
  Вiн прокинувся вiд крику - жахливого, нелюдського крику з пекла.
  
  Його реакцiя була автоматичною, тваринною реакцiєю на небезпеку. Вiн вдарив руками i ногами, перекотився влiво i приземлився на ноги в напiвприсiдi, обручки його правої руки зiмкнулися навколо пiстолета, якого там не було.
  
  Вiн був голий. I на самотi. У спальнi з товстим бiлим килимовим покриттям та атласними меблями кольору Келлi. Вiн дивився у тому напрямi, звiдки лунав галас. Але там нiчого не було. Нiчого, що рухалося всерединi чи ззовнi.
  
  Пiзнiше ранкове сонце струменiло крiзь арочнi вiкна в дальньому кiнцi кiмнати. Зовнi вiд спеки безвольно висiли пальми. Небо за їхнiми межами було блiдим, розмитим синiм, i свiтло вiдбивалося вiд моря слiпучими спалахами, наче на його поверхнi грали дзеркалами. Нiк обережно оглянув ванну та вбиральню. Переконавшись, що за ним не таїться небезпека, вiн повернувся до спальнi i стояв там, хмурячись. Все було дуже тихо; потiм раптом пролунав рiзкий iстеричний крик.
  
  Вiн пройшов через кiмнату i глянув у вiкно. Клiтина стояла на терасi внизу. Нiк похмуро посмiхнувся. Майна птах! Вiн спостерiгав, як воно стрибає туди-сюди, його маслянисте чорне оперення скуйовджується. Побачивши цього до нього повернувся iнший птах. З ним прийшов запах смертi, болю i - у серiї яскравих, гострих як бритва образiв - всього, що з ним трапилося. Вiн глянув на своє тiло. Нi мiтки на ньому I бiль - зник. Але вiн автоматично зiщулився вiд думки про подальше покарання.
  
  "Новий погляд на тортури", - похмуро подумав вiн. Вдвiчi ефективнiший за старий, тому що ви одужали так швидко. Жодних наслiдкiв, крiм зневоднення. Вiн висунув язик з рота, i вiдразу вибухнув рiзкий присмак хлоралгiдрату. Це змусило його задуматися, як довго вiн був тут i де "тут". Вiн вiдчув рух позаду себе i розвернувся, напружившись, готовий боронитися.
  
  "Доброго ранку, сер. Сподiваюся, вам уже краще".
  
  Дворецький пробирався крiзь важкий бiлий килим iз пiдносом у руцi. Вiн був молодий i здоровий, з очима, схожими на сiрi камiнцi, i Нiк помiтив характерну опуклiсть пiд його курткою. На ньому був наплiчний ремiнь. На пiдносi була склянка апельсинового соку та гаманець "Мiккi Елгара". "Ви впустили це минулої ночi, сер", - м'яко сказав дворецький. "Я думаю, ви знайдете, що все є".
  
  Нiк жадiбно випив сiк. "Де я?" вiн вимагав.
  
  Дворецький i оком не моргнув. "Катай, сер. Маєток Олександра Сiмiана в Палм-Бiч. Минулої ночi вас викинуло на берег".
  
  "Викинуто на берег!"
  
  "Так, сер. Боюся, ваш катер зазнав аварiї. Вiн сiв на мiлину на рифi". Вiн обернувся, щоб пiти. "Я скажу мiстеру Сiмiану, що ви встали. Ваш одяг у шафi, сер. Ми вiджали її, хоча, боюсь, солона вода їй не допомогла". Дверi за ним безшумно зачинилися.
  
  Нiк вiдкрив гаманець. Сто чiтких портретiв Гровера Клiвленда ще були там. Вiн вiдкрив шафу i виявив, що дивиться в дзеркало на повний зрiст на внутрiшнiй сторонi дверей. Мiккi Е
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Iгор все ще був на мiсцi. Вчорашнє "тренування" не потривожило жодного волосся. Коли вiн глянув на себе, знову вiдчув захоплення лабораторiєю Редактора. Новi, схожi на плоть, полiетиленовi силiконовi маски можуть бути незручними для носiння, але вони надiйнi. Їх не можна було видалити жодними рухами, подряпинами чи розмазуванням. Тiльки гаряча вода та ноу-хау могли це зробити.
  
  Вiд його костюма виходив слабкий запах солоної води. Нiк спохмурнiв, одягаючись. То чи була iсторiя корабельної аварiї правдою? Решта кошмар? Обличчя Рiно Три невиразно розпливлося у фокусi. Є ще щось, що ви хочете нам сказати? То був стандарт допиту. Його використовували проти когось, хто щойно пiдiйшов. Iдея полягала у тому, щоб переконати їх, що вони вже говорили, що залишилося заповнити лише кiлька пунктiв. Нiк не збирався пiддаватися на це. Вiн знав, що не казав. Вiн надто довго займався цим бiзнесом; його пiдготовка була надто ретельною.
  
  У коридорi зовнi пролунав голос. Наближалися кроки. Дверi вiдчинилися, i знайома голова бiлоголового орла на величезних сутулих плечах схилилася над нею. "Ну, мiстере Ейгар, як ви почуваєтеся?" - весело забурчав Сiмiан. "Готовi трохи пограти в покер? Мiй партнер, мiстер Трi, сказав менi, що вам подобається грати по-крупному".
  
  Нiк кивнув. "Це правильно"
  
  "Тодi слiдуйте за мною, мiстере Елгар, слiдуйте за мною".
  
  Сiмiан швидко попрямував по холу i спустився широкими сходами, оточеними литими кам'яними колонами, його кроки владно дзвенiли iспанською плиткою. Нiк пiшов за ним, його очi зайнятi, його фотографiчна пам'ять фiксувала кожну деталь. Вони перетнули приймальню першого поверху зi стелею заввишки двадцять футiв i пройшли через ряд галерей iз позолоченими колонами. Усi картини, що висять на стiнах, були знаменитими, переважно це були картини iталiйської школи Вiдродження, i полiцiя ДКI в унiформi помiтила подекуди i припустила, що це оригiнали, а не вiдбитки.
  
  Вони пiднялися по iнших сходах через схожу на музей кiмнату, заповнену скляними ящиками з монетами, гiпсом i бронзовими статуетками на п'єдесталах, i Сiмiан притис пупок до маленького Давида i Голiафа. Частина стiни безшумно вiдсунулась убiк, i вiн жестом запросив Нiка увiйти.
  
  Нiк зробив це i опинився у сирому бетонному коридорi. Сiмiан пройшов повз нього, коли панель закрилася. Вiн вiдчинив дверi.
  
  Кiмната була темною, наповненою сигарним димом. Єдине свiтло виходило вiд єдиної лампочки iз зеленим абажуром, що висiла за кiлька футiв над великим круглим столом. За столом сидiли троє чоловiкiв без рукавiв. Один iз них пiдняв очi. "Ти збираєшся грати, чорт забирай?" - прогарчав вiн Сiмiану. "Чи ти збираєшся бродити всюди?" Це був лисий, кремезний чоловiк iз блiдими риб'ячими очима, якi тепер звернулися до Нiка i на мить зупинилися на його обличчi, нiби намагаючись знайти мiсце, щоб вставити його.
  
  "Мiккi Елгар, Джексонвiлл, - сказав Сiмiан. "Вiн збирається сiсти в руку".
  
  "Нi, поки ми тут не закiнчимо, друже", - сказав Риб'яче око. "Ви." Вiн вказав на Нiка. "Рухай туди i тримай свою пастку закритою".
  
  Нiк тепер його впiзнав. Iрвiн Спанг зi старого натовпу Sierra Inn, який мав славу одного з керiвникiв Syndicate, загальнонацiональної злочинної органiзацiї, що розросла, дiє на всiх рiвнях бiзнесу: вiд торгових автоматiв i лихварiв до фондового ринку i полiтики Вашингтона.
  
  "Я думав, ти будеш готовий до перерви", - сказав Сiмiан, сiдаючи i беручи свої карти.
  
  Товстун поряд зi Спангом засмiявся. Це був сухий смiх, вiд якого тремтiли його великi щелепи. Його очi були надзвичайно маленькi й сильно прикритi. По його обличчi струменiв пiт, i вiн провiв скрученою носовою хусткою всерединi комiра. "Ми зробимо перерву, Алексе, не хвилюйся", - хрипко прохрипiв вiн. "Швидше, як ми вас вичавили насухо".
  
  Голос був для Нiка так само знайомий, як i його власний. Чотирнадцять днiв, коли вiн виступав перед комiтетом Сенату з п'ятої поправки десятьма роками ранiше, зробив його таким же вiдомим, як голос Дональда Дака, на який вiн грубо нагадував. Сем "Бронко" Бароне - iнший режисер Синдикату, вiдомий як The Enforcer.
  
  Нiк зiбрав слину у ротi. Вiн почав думати, що вiн у безпецi, що маскарад спрацював. Вони не зламали його, не впали на маску Елгара. Вiн навiть уявив себе, що виходить з цiєї кiмнати. Тепер вiн знав, що цього нiколи не станеться. Вiн бачив "Iнфорсера", людину, яку зазвичай вважали мертвою або ховається у своєму рiдному Тунiсi. Вiн бачив Iрвiна Спанга в його компанiї (зв'язок, який федеральний уряд нiколи не мiг довести), i вiн бачив обох чоловiкiв в однiй кiмнатi з Алексом Сiмiаном - видовище, яке зробило Нiка найважливiшим свiдком у кримiнальнiй iсторiї США.
  
  "Давай пограємося в покер", - сказав четвертий чоловiк за столом. Це був чепурний засмаглий типаж з Медiсон-авеню. Нiк впiзнав його за слуханнями в Сенатi. Дейв Роско, провiдний юрист Синдiкату.
  
  Нiк дивився, як вони грають. Бронко пройшов чотири роздачi поспiль, а згодом отримав трьох дам. Вiн вiдкрив, потяг, але не став кращим, i вилiз. Сiмiан виграв iз двома парами, i Бронко показав свої першi позицiї. Спанг дивився на привiт
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  м. "Що, Сем?" - прогарчав вiн. "Тобi не подобається перемагати? Тебе здолали дублери Алекса".
  
  Бронко похмуро посмiхнувся. "Було замало для моїх грошей", - прохрипiв вiн. "Я хочу великий, коли зловлю сумочку Алекса".
  
  Сiмiан насупився. Нiк вiдчув напругу навколо столу. Спанг повернувся на стiльцi. "Гей, Ред", - прохрипiв вiн. "Давай подихаємо повiтрям".
  
  Нiк обернувся, здивований, побачивши в темнiй кiмнатi ще три постатi. Один iз них був чоловiком в окулярах та iз зеленим козирком для очей. Вiн сидiв за столом у темрявi, а перед ним стояла лiчильна машина. Iншими були Рiно Трi та Клiнт Сендс, голова полiцiї GKI. Сендс пiдвiвся i натиснув вимикач. Синiй серпанок почав пiднiматися до стелi, потiм зник, втягнувшись в отвiр витяжної вентиляцiї. Рiно Три сидiв, поклавши руки на спинку стiльця, i дивився на Нiка з легкою усмiшкою на губах.
  
  Бронко пропустив ще двi чи три руки, потiм побачив ставку в тисячу доларiв i пiдвищив її на ту ж суму, на яку зрiвняли Спанг i Дейв Роско, а Сiмiан пiдняв тисячу. Бронко пiдняв два G. Дейв Роско звернув, i Спанг побачив. Сiмiан дав йому ще одну G. Схоже, Бронко чекав на це. "Ха!" Вiн вставив чотири G.
  
  Спанг вiдступив, i Сiмiан крижаним поглядом глянув на Бронка. Бронко посмiхнувся йому. Усi в кiмнатi почали затримувати подих.
  
  "Нi", - похмуро сказав Сiмiан i кинув свої карти. "Я не збираюся бути втягнутим у це".
  
  Бронко розклав свої карти. Найкраще, що в нього було, це висока десятка. Вираз обличчя Сiмiана був похмурим i гнiвним. Бронко почав смiятися.
  
  Несподiвано Нiк зрозумiв, що вiн задумав. Є три способи грати в покер, i Бронко грав третiм - проти людини, яка найбiльше прагне перемоги. Вiн той, хто зазвичай переграє. Необхiднiсть перемагати закриває його успiх. Роздратуйте його, i вiн мертвий.
  
  "Що це означає, Сiдней?" - прохрипiв Бронко, витираючи сльози смiху з очей.
  
  Людина за рахунковим автоматом увiмкнула свiтло i звела в таблицю деякi цифри. Вiн вiдiрвав стрiчку i простягнув Рiно. "Це на дванадцять сотень G менше, нiж вiн винен вам, мiстер Бi, - сказав Рiно.
  
  "Ми дiстаємося мети", - сказав Бронко. "До 2000 року ми оселимося".
  
  "Добре, я йду", - сказав Дейв Роско. "Я мушу розiм'яти ноги".
  
  "Чому б нам усiм не зробити перерву?" - сказав Спанг. "Дай Алексу шанс наскрести трохи грошей". Вiн кивнув у бiк Нiка. "Ти прийшов якраз вчасно, друже".
  
  Троє з них вийшли з кiмнати, i Сiмiан показав на стiлець. "Ти хотiв дiй", - сказав вiн Нiку. "Сидiти." Reno Tree i Red Sands вийшли з тiнi i посiдали на стiльцi по обидва боки вiд нього. "Ten G - це чiп. Є заперечення?" Нiк похитав головою. "Тодi рiч".
  
  За десять хвилин його вичистили. Але нарештi все зрозумiли. Усi ключi були там. Всi вiдповiдi, якi вiн шукав, навiть не знаючи про це.
  
  Була лише одна проблема - як пiти з цим знанням та жити. Нiк вирiшив, що прямий пiдхiд кращий. Вiн вiдсунув стiлець i пiдвiвся. "Ну от i все, - сказав вiн." Я спущений. Думаю, я пiду".
  
  Сiмiан навiть не глянув. Вiн був надто зайнятий пiдрахунком Клiвлендiв. "Звичайно", - сказав вiн. "Радiй, що ти села. Коли захочеш кинути ще один вузлик, зв'яжiться зi мною. Рiно, Ред, проведи його".
  
  Вони провели його до дверей i зробили це - буквально.
  
  Останнє, що побачив Нiк, - це рука Рiно, що швидко повернулася до його голови. Було короткочасне вiдчуття нудотного болю, а потiм темряви.
  Роздiл 13
  
  Вiн був там, чекав на нього, коли вiн повiльно приходив до тями. Одна єдина думка, що осяяла його мозок вiдчуттям, майже фiзичним - втеча. Йому довелося тiкати.
  
  На цьому збирання iнформацiї було завершено. Настав час дiяти.
  
  Вiн лежав зовсiм нерухомо, дисциплiнований тренуванням, що вiдбито навiть у його сплячому розумi. У темрявi його почуття витягли щупальця. Вони розпочали повiльне, методичне дослiдження. Вiн лежав на дерев'яних дошках. Було холодно, сиро, протягом. У повiтрi стояв морський запах. Вiн чув слабкий стукiт води по палях. Його шосте почуття пiдказувало йому, що вiн у якiйсь кiмнатi, не дуже великий.
  
  Вiн нiжно напружив м'язи. Вiн був пов'язаний. Повiки його очей розкрилися так само рiзко, як вiконницi фотоапарата, але жодне око не дивилося у вiдповiдь. Було темно - нiч. Вiн змусив себе пiдвестися. Мiсячне свiтло блiдо просочувалося через вiкно злiва. Вiн пiдвiвся на ноги i пiдiйшов до нього. Раму було прикручено до молдингу. Поперек його були iржавi ґрати. Вiн м'яко пiдiйшов до дверей, спiткнувся об незакрiплену дошку i мало не впав. Дверi були зачиненi. Вiн був солiдним, старомодним. Вiн мiг спробувати штовхнути його, але знав, що шум змусить їх тiкати.
  
  Вiн повернувся i став навколiшки бiля незакрiпленої дошки. Це був розмiр два на шiсть, пiднятий на пiвдюйми на одному кiнцi. Вiн знайшов зламану мiтлу в темрявi поблизу i обробив дошку далi. Вона проходила вiд середини поверху до плiнтуса. Його рука намацала бен
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  на ньому, натрапивши на щебiнь. Нiчого бiльше. А ще краще те, що щiлина пiд пiдлогою i те, що виглядало як стеля iншої кiмнати внизу, була досить глибокою. Досить глибоко, щоб приховати людину.
  
  Вiн пiшов працювати, налаштувавши частину свого розуму зовнiшнi шуми. Йому довелося пiдняти ще двi дошки, перш нiж вiн змiг прослизнути пiд ними. Це було тiсно, але вiн упорався. Потiм довелося опустити дошки, потягнувши за вiдкритi цвяхи. Дюйм за дюймом вони спускалися, але не могли притиснутись до пiдлоги. Вiн сподiвався, що це потрясiння завадить уважному огляду кiмнати.
  
  Лежачи в тiснотi темряви, вiн думав про гру в покер та розпач, з яким Сiмiан грав його рукою. Це було бiльше нiж просто гра. Кожен хiд карт був майже питанням життя та смертi. Один з найбагатших людей у свiтi - але вiн жадав жалюгiдних сотень G Нiка пристрастю, породженою не жадiбнiстю, а розпачом. Можливо навiть страх.
  
  Думки Нiка були перерванi звуком ключа, що повертається у замку. Вiн слухав, м'язи напруженi, готовi до дiї. На мить настала тиша. Потiм ноги рiзко шкрябали по дерев'янiй пiдлозi. Вони побiгли коридором ззовнi i спустилися сходами. Вони ненадовго оступилися, видужали. Десь унизу грюкнули дверi.
  
  Нiк пiдняв мостини. Вiн вислизнув з-пiд них i схопився на ноги. Дверi вдарилися об стiну, коли вiн її вiдчинив. Потiм вiн був на чолi сходiв, спускався по них великими стрибками, по три за раз, не турбуючись про шум, тому що гучний панiчний голос Теддi по телефону заглушив його.
  
  "Я не жартую, чорт забирай, вiн пiшов", - кричала горила в мундштук. "Приведи сюди хлопцiв - швидко". Вiн кинув люльку, повернувся, i нижня половина його обличчя практично вiдвалилася. Нiк рвонув уперед з останнього кроку, пальцi правої руки напружилися та напружилися.
  
  Рука горили вдарила його по плечу, але здригнулася в повiтрi, коли пальцi N3 поринули в його дiафрагму трохи нижче за грудину. Теддi стояв, розставивши ноги i розкинувши руки, всмоктуючи кисень, а Нiк стиснув долоню в кулак i вдарив його. Вiн почув, як зламалися зуби, i чоловiк упав на бiк, вдарився об пiдлогу i завмер. Кров текла з його рота. Нiк нахилився над ним, витяг "Смiт i Вессон тер'єр" з кобури i кинувся до дверей.
  
  Будинок вiдрiзав його вiд шосе, i з цього напрямку територiєю пролунали кроки. Повз його вуха пролунав пострiл. Нiк обернувся. Вiн побачив громiздку тiнь човнового будиночка на краю хвилелому приблизно за двiстi ярдiв вiд нього. Вiн попрямував до нього, низько пригнувшись i згинаючись, нiби бiг полем битви.
  
  З парадного входу вийшов чоловiк. Вiн був у формi та з гвинтiвкою. "Зупинiть його!" - Крикнув голос позаду Нiка. Охоронець ДКI почав пiднiмати гвинтiвку. S&W двiчi здригнувся в руцi Нiка з ревом, i людина рiзко розвернулася, гвинтiвка вилетiла з його рук.
  
  Двигун катера все ще був теплим. Охоронець, мабуть, щойно повернувся з патруля. Нiк вiдкинув i натиснув кнопку стартера. Двигун одразу спалахнув. Вiн широко вiдкрив дросельну заслiнку. Потужний човен з ревом вилетiв з елiнгу i перетнув затоку. Вiн бачив крихiтнi струменi, що пiдiймалися зi спокiйної залитої мiсячним свiтлом поверхнi перед собою, але не чув пострiлiв.
  
  Наблизившись до вузького входу у хвилерiз, вiн послабив дросель i повернув штурвал лiворуч. Маневр акуратно перенiс його. Зовнi вiн повнiстю повернув колесо, i захисне камiння хвилолома опинилося мiж ним i маєтком мавп. Потiм вiн знову широко вiдкрив дросель i попрямував на пiвнiч, до далеких мерехтливих вогнiв пляжу Рiв'єра.
  
  * * *
  
  "Сiмiан по вуха в цьому, - сказав Нiк, - i дiє через Reno Tree i Bali Hai. I є ще дещо. Я думаю, що вiн зламаний i пов'язаний з Синдикатом".
  
  Настало коротке мовчання, а потiм iз короткохвильового динамiка в кiмнатi 1209 готелю "Близнюки" пролунав голос Хоука. "Ви цiлком могли мати рацiю, - сказав вiн. "Але з оператором такого типу державним бухгалтерам знадобилося б десять рокiв, щоб довести це. Фiнансова iмперiя Сiмiана - це лабiринт складних транзакцiй..."
  
  "Бiльшiсть iз них нiчого не варта", - закiнчив Нiк. "Це паперова iмперiя; я в цьому переконаний. Найменший поштовх може скинути її".
  
  "Це насмiшка з тим, що сталося тут, у Вашингтонi, - задумливо сказав Хоук. Учора вдень сенатор Кентон завдав нищiвної атаки на Connelly Aviation. Вiн говорив про постiйнi вiдмови компонентiв, кошториснi витрати, якi виросли втричi, i про бездiяльнiсть компанiї в питаннях безпеки i. Мiсяцю. Хоук замовк. "Звичайно, всi на Капiтолiйському пагорбi знають, що Кентон знаходиться в заднiй кишенi вестибюля GKI, але в його промовi є ша
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  погано розумiє суспiльну довiру. Акцiї Connelly вчора рiзко впали на Уолл-стрiт.
  
  "Це всi цифри, - сказав Нiк." Сiмiан вiдчайдушно хоче отримати контракт з "Аполлоном". Йдеться про двадцять мiльярдiв доларiв. Це сума, яка йому, очевидно, потрiбна, щоби повернути свої володiння".
  
  Хоук помовчав, замислившись. Потiм вiн сказав: "Є одна рiч, яку ми змогли перевiрити. Рiно Трi, майор Соллiтц, Джоннi Хунг Фат i Сiмiан служили в одному таборi для японських вiйськовополонених на Фiлiппiнах пiд час вiйни. шантажований Сiмiаном, коли вiн був йому потрiбен.
  
  "I менi ще потрiбно перевiрити Хунг Фата", - сказав Нiк. "Я молюся, щоб вiн зайшов у глухий кут, що вiн не уявляє зв'язку з Пекiном. Я зв'яжуся з вами, як тiльки дiзнаюся".
  
  "Краще поспiшай, N3. Час минає", - сказав Хоук. "Як ви знаєте," Фенiкс-Один "має стартувати через двадцять сiм годин".
  
  Слова знадобилися кiлька секунд, щоб зрозумiти. "Двадцять сiм!" - Вигукнув Нiк. "П'ятдесят один, чи не так?" Але Хоук пiдписав контракт.
  
  "Ви десь втратили двадцять чотири години", - сказав Хенк Петерсон, який сидiв навпроти Нiка та слухав. Вiн глянув на годинник. "Зараз 15:00. Ти подзвонив менi з Рiв'єра-Бiч о 2:00 ночi i сказав, щоб я тебе заїхав. На той час тебе не було п'ятдесят одну годину".
  
  Цi двi поїздки лiтаком, подумав Нiк, тi тортури. Це сталося там. Втрачений цiлий день.
  
  Телефон задзвонив. Вiн пiдняв його. То була Джой Сан. "Послухай, - сказав Нiк, - менi шкода, що я не дзвонив тобi, я був..."
  
  "Ви якийсь агент, - напружено перервала вона, - i я так розумiю, ви працюєте на уряд США. Так що я маю вам дещо показати. Зараз я на роботi - в Медичному центрi НАСА. Центр на островi Меррiтт. Чи можете ви вiдразу перейти сюди?"
  
  "Якщо ви дасте менi дозвiл бiля ворiт", - сказав Нiк. Лiкар Сун сказав, що вона буде, i повiсив слухавку. "Краще прибери радiо, - сказав вiн Петерсону, - i почекай мене тут. Я ненадовго".
  
  * * *
  
  "Це один з iнженерiв-iнструкторiв", - сказала доктор Сун, ведучи Нiка антисептичним коридором Медичного корпусу. "Вiн був доставлений сьогоднi вранцi, безладно бурмочучи про те, що Phoenix One оснащений спецiальним пристроєм, який поставить його пiд зовнiшнiй контроль у момент запуску. Всi тут зверталися з ним як з божевiльним, але я подумав, ви повиннi його побачити, поговори з ним... про всяк випадок".
  
  Вона вiдчинила дверi i вiдiйшла убiк. Увiйшов Нiк. Штори були задертi, i медсестра стояла бiля лiжка, вимiрюючи пульс пацiєнта. Нiк подивився на чоловiка. Йому було за сорок, вiн рано посивiв. На перенiссi виднiлися слiди вiд защемлення окулярiв. Медсестра сказала: "Вiн зараз вiдпочиває. Лiкар Данлеп зробив йому укол".
  
  Джой Сан сказала: "Це все". I коли дверi за медсестрою зачинилися, вона пробурмотiла: "Чорт забирай", i схилилася над чоловiком, змушуючи його вiдкрити повiки. Учнi плавали у них, розфокусувавшись. "Вiн не зможе зараз нам нiчого сказати".
  
  Нiк протиснувся повз неї. "Це термiново." Вiн притиснув палець до нерва у скронi чоловiка. Бiль змусив його очi розплющити. Здавалося, це на мить пожвавило його. "Що це за система наведення Phoenix One?" - Запитав вiдповiдi Нiк.
  
  "Моя дружина..." - пробурмотiв чоловiк. "У них є моя ... дружина i дiти ... Я знаю, що вони помруть ... але я не можу продовжувати робити те, що вони хочуть вiд мене ..."
  
  Знову дружина та дiти. Нiк оглянув кiмнату, побачив настiнний телефон i швидко пiдiйшов до нього. Вiн набрав номер готелю "Близнюки". Було дещо, що Петерсон сказав йому по дорозi з Рiв'єра-Бiч, щось про цей автобус з утриманцями НАСА, який розбився... Вiн був так зайнятий, намагаючись з'ясувати фiнансове становище Сiмiана, що вiн тiльки наполовину слухав "Кiмнату Дванадцять" -о-дев'ять, напевно. "Не могли б ви перевiрити кiмнату дванадцять-дев'ять?" - сказав вiн.
  
  "Це мiстер Хармон?" Черговий службовець використав iм'я, пiд яким зареєструвався Нiк. Нiк сказав, що це так. "Ви шукаєте мiстера Пiрса?" Це було прикриття Петерсона. Нiк сказав, що був. "Боюсь, ви просто скучили за ним", - сказав клерк. "Вiн пiшов кiлька хвилин тому iз двома полiцейськими".
  
  "Зелена форма, бiлi захиснi шоломи?" - Сказав Нiк напруженим голосом.
  
  "Вiрно. Сили GKI. Вiн не сказав, коли повернеться. Можу я прийняти?.."
  
  Нiк кинув слухавку. Вони схопили його.
  
  I через свою недбалiсть Нiка. Йому слiд було змiнити штаб пiсля того, як кут Кендi Свiт вибухнув йому в обличчя. Проте, кваплячись довести справу до кiнця, вiн забув це зробити. Вона визначила його мiсце для противника, i вони послали команду зачистки. Результат: вони мали Петерсон i, можливо, радiозв'язок з AX.
  
  Джой Сан спостерiгала його. "Це була сила GKI, яку ви щойно описали", - сказала вона. "Вони тримали cl
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  останнi кiлька днiв за мною стежать, стежать за мною на роботу та з роботи. Я просто розмовляв iз ними. Вони хочуть, щоб я заїхав до штабу дорогою додому. Вони сказали, що хочуть поставити менi кiлька запитань. Чи маю я йти? Вони працюють iз вами над цiєю справою? "
  
  Нiк похитав головою. "Вони з iншого боку".
  
  На її обличчi промайнула тривога. Вона вказала на чоловiка у лiжку. "Я розповiла їм про нього", - прошепотiла вона. "Спочатку я не мiг тебе дiстати, тому зателефонував їм. Я хотiв дiзнатися про його дружину та дiтей..."
  
  "I вони сказали тобi, що з ними все гаразд", - закiнчив за неї Нiк, вiдчуваючи, як лiд раптово стiкає по його плечах та кiнчиках пальцiв. "Вони сказали, що перебувають у Медичному iнститутi GKI у Майамi i тому у повнiй безпецi".
  
  "Так, саме так..."
  
  "А тепер слухайте уважно", - втрутився вiн i почав описувати велику кiмнату, заповнену комп'ютерами та пристроями для космiчних випробувань, де його катували. "Ви коли-небудь бачили чи бували в такому мiсцi?"
  
  "Так, це верхнiй поверх Медичного iнституту ДКI", - сказала вона. "Секцiя аерокосмiчних дослiджень".
  
  Вiн був обережний, щоб нiщо не позначалося на його обличчi. Вiн не хотiв, щоб дiвчина запанiкувала. "Тобi краще пiти зi мною", - сказав вiн.
  
  Вона виглядала здивованою. "Куди?"
  
  "Майамi. Я думаю, ми повиннi дослiджувати цей Медичний iнститут. Ви знаєте, що робити всерединi. Ви можете менi допомогти".
  
  "Можна спочатку зайти до мене? Я хочу дещо купити".
  
  "Немає часу", - вiдповiв вiн. Вони чекатимуть їх там. Какао-Бiч опинився в руках ворога.
  
  "Менi доведеться поговорити iз директором проекту". Вона почала сумнiватися. "Я зараз на чергуваннi, коли розпочався зворотний вiдлiк".
  
  "Я не став би цього робити", - спокiйно сказав вiн. Ворог теж проник у НАСА. "Вам доведеться повiрити в мою думку, - додав вiн, - коли я скажу, що доля Phoenix One залежить вiд того, що ми зробимо наступнi кiлька годин".
  
  Доля не тiльки мiсячного корабля, але вiн не хотiв вдаватися до подробиць. Йому повернулося послання Петерсона: у ньому брали участь жiнки та дiти, якi постраждали в автокатастрофi, якi зараз перебувають у заручниках у Медичному центрi GKI. Петерсон перевiрила роботу своїх чоловiкiв у НАСА та виявила, що всi вони працювали в одному пiдроздiлi - електронному управлiннi.
  
  У закритiй кiмнатi було нестерпно жарко, але це був випадковий образ, через який на лобi Нiка виступив пiт. Зображення триступiнчастого Сатурна 5, що злiтає, а потiм злегка коливається, коли зовнiшнiй контроль взяв на себе управлiння, спрямовуючи його корисне навантаження в шiсть мiльйонiв галонiв гасу i рiдкого кисню до нової мети - Майамi.
  Роздiл 14
  
  Черговий стояв бiля вiдчинених дверей Lamborghini, чекаючи на кивку метрдотеля.
  
  Вiн не зрозумiв цього.
  
  Обличчя Дона Лi виглядало "беззастережно", коли Нiк Картер вийшов iз тiнi в коло свiтла пiд навiсом тротуару Bali Hai. Нiк повернувся, зчепивши свою руку з рукою Джой Сан, дозволяючи Лi добре її розглянути. Маневр мав бажаний ефект. Очi Лi на мить зупинилися в невпевненостi.
  
  Двоє з них рушили на нього. Сьогоднi ввечерi обличчя N3 було його власним, як i смертельнi атрибути, якi вiн носив iз собою: Вiльгельмiна у зручнiй кобурi на талiї, Х'юго, у пiхвах у дюймах над його правим зап'ястям, та П'єр iз кiлькома найближчими родичами, затишно влаштованi у пояснiй.
  
  Лi глянув на блокнот, який тримав у руцi. "Iм'я, сер?" Це була непотрiбна справа. Вiн чудово знав, що цього iменi немає у його списку.
  
  "Хармон", - сказав Нiк. "Сем Хармон".
  
  Вiдповiдь надiйшла миттєво. "Не вiрю, що бачу..." Х'юго вислизнув зi свого укриття, вiстря його злiсного леза льодоруба обмацало живiт Лi. "А, так, ось воно", - видихнув метрдотель, щосили намагаючись придушити тремтiння в голосi. "Мiстер та мiсiс Хеннон". Супроводжуючий сiв за кермо Ламборджiнi та розгорнув його на паркування.
  
  "Пiдемо до тебе в офiс", - прохрипiв Нiк.
  
  "Сюди, сер". Вiн провiв їх через фойє, повз гардеробну, клацнувши пальцями помiчнику капiтана. "Ландi, займи дверi".
  
  Коли вони рухалися вздовж банкеток з леопардовими смужками, Нiк пробурмотiв на вухо: "Я знаю про двостороннi дзеркала, друже, так що не намагайся нiчого робити. Дiй природно - начебто ти показуєш нам стiл".
  
  Офiс був у заднiй частинi, бiля службового входу. Лi вiдчинив дверi i вiдiйшов убiк. Нiк похитав головою. "Спочатку ти." Метрдотель знизав плечима i ввiйшов, i вони пiшли за ним. Очi Нiка пробiглися по кiмнатi, шукаючи iншi входи, щось пiдозрiле чи потенцiйно небезпечне.
  
  Це був "виставковий" офiс, де велася законна дiяльнiсть Bali Hai. На пiдлозi був бiлий килим, чорний шкiряний диван, вигнутий стiл iз мобiльним телефоном Колдера над ним та скляний журнальний столик довiльної форми перед диваном.
  
  Нiк замкнув за собою дверi i притулився до неї. Його погляд повернувся до дивана. Очi Джой Сан простежили за ним, i вона почервонiла. Це був диван знаменитостей, Хавiн
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  г грає допомiжну роль нинi вiдомого порнографiчного фото.
  
  "Що ти хочеш?" зажадав Дон Лi. "Грошi?"
  
  Нiк перетнув кiмнату швидким холодним вiтром. Перш нiж Лi встиг рушити з мiсця, Нiк завдав швидкого удару лiвою косою по горлу ребром руки. Коли Лi склався навпiл, вiн додав два жорсткi гачки - лiвий i правий - до свого сонячного сплетення. Гаваєць упав уперед, i Нiк пiдняв колiно. Чоловiк упав, як мiшок iз сланцем. "Отже, - сказав N3. "Я хочу отримати вiдповiдi, а час минає". Вiн потяг Лi до дивана. "Припустимо, я знаю все про Джоннi Хунг Фате, Рiно Трi i операцiї, яку ви тут проводите. Почнемо iз цього".
  
  Лi похитав головою, намагаючись її прояснити. Кров зробила темнi лiнiї, що звиваються на пiдборiддi. "Я збудував це мiсце з нiчого", - глухо сказав вiн. "Я був рабом день i нiч, вклав у нього всi свої грошi. Зрештою, я досяг того, чого хотiв, а потiм втратив". Його обличчя спотворилося. "Азартнi iгри. Я завжди любив це. Я залiз у борги. Менi довелося залучити iнших людей".
  
  "Синдикат?"
  
  Лi кивнув. "Вони дозволили менi залишитися як номiнальний власник, але це їхня робота. Абсолютно вiрно. У мене немає права голосу. Ви бачили, що вони зробили з цим мiсцем".
  
  "У тому секретному офiсi ззаду, - сказав Нiк, - я знайшов мiкроточки та фотоапаратуру, якi вказували на зв'язок з Червоним Китаєм. У цьому є щось?"
  
  Лi похитав головою. "Це просто якась гра, в яку вони грають. Я не знаю, чому - вони менi нiчого не говорять".
  
  "А як щодо Хун Фата? Чи є можливiсть, що вiн може бути червоним агентом?"
  
  Лi засмiявся, потiм стиснув щелепу вiд раптового болю. "Джоннi суворо капiталiст", - сказав вiн. "Вiн шахрай, довiрлива людина. Його спецiалiзацiя - скарб Чан Кайшi. Вiн, мабуть, продав йому п'ять мiльйонiв карток у кожному китайському кварталi великого мiста".
  
  "Я хочу поговорити з ним", - сказав Нiк. "Поклич його сюди".
  
  "Я вже тут, мiстере Картер".
  
  Нiк обернувся. Плоске схiдне обличчя було безпристрасним, майже нудним. Одна рука затиснула рота Джой Сан, iнша тримала викидний нiж. Кiнчик упирався у її сонну артерiю. Вiд найменшого руху вiн пронизав її. "Звичайно, ми прослуховували i офiс Дону Лi". Губи Хун Фата посмiхнулися. "Ви знаєте, якими хитрими можуть бути ми, жителi Сходу".
  
  Позаду нього стояв Рiно-Три. В тому, що здавалося твердою стiною, тепер були дверi. Темний гангстер з вовчим обличчям обернувся i зачинив дверi за собою. Дверi сидiли так уподрiвнi зi стiною, що на вiдстанi бiльше фута не було видно нi лiнiї, нi розриву шпалер. Однак унизу у плiнтуса з'єднання не було таким iдеальним. Нiк проклинав себе за те, що не помiтив тонкої вертикальної лiнiї на бiлiй фарбi плiнтуса.
  
  Рiно Три повiльно рушив до Нiка, сяючи очима свердлильнi отвори. "Ви рухаєтеся, ми вбиваємо її", - просто сказав вiн. Вiн вийняв з кишенi дванадцятидюймовий м'який гнучкий дрiт i шпурнув його на пiдлогу перед Нiком. "Пiднiми це", - сказав вiн. "Повiльно. Добре. А тепер повернись, руки за спиною. Зав'яжи великий палець".
  
  Нiк повiльно обернувся, знаючи, що перший натяк на невiрний хiд змусить викидний нiж встромитися в горло Джой Сан. За спиною його пальцi скрутили дрiт, зробивши невеликий подвiйний уклiн, i чекав.
  
  Reno Tree був гарний. Iдеальний вбивця: мозок та сухожилля кiшки, серце машини. Вiн знав усi хитрощi гри. Наприклад, змусити жертву пов'язати себе. Це залишило бандита на волi, поза досяжнiстю, а потерпiлого зайняло i змусило зненацька. Було важко здолати цю людину.
  
  "Лягай на диван обличчям вниз", - категорично сказав Рiно Три. Нiк пiдiйшов до нього i лiг, надiя почала зникати. Вiн знав, що буде далi. "Ноги", - сказав Дерево. Цим зв'язуванням ви могли зв'язати людину шестидюймовим шнуром. Це утримає його надiйнiше, нiж ланцюги та наручники.
  
  Вiн зiгнув колiна i пiдняв ногу, упираючись нею в промежину, утворену зiгнутим колiном iншої ноги, намагаючись знайти вихiд. Не було. Дерево рушило за ним, схопивши його пiдняту ногу з блискавичною швидкiстю, з силою притискаючи її до землi, тож iнша ступня потрапила за задню частину iкри та стегно. Iншою рукою вiн пiдняв зап'ястя Нiка, зачепивши ними за пiдняту ногу. Потiм вiн послабив тиск на цю ступню, i вона вiдскочила вiд краватки для великого пальця, так що руки та ноги Нiка були болiсно, безнадiйно зчепленi.
  
  Рiно Трi засмiявся. "Не турбуйся про дрiт, друже. Акули прорiжуть його наскрiзь".
  
  "Їм потрiбний стимул, Рiно". Про це сказав Хунг Фат. "Трохи кровi, розумiєте, про що я?"
  
  "Як це спершу?"
  
  Удар, здавалося, розчавив Нiку череп. Коли вiн знепритомнiв, вiн вiдчув, як кров тече його носовими трубами i душить його своїм теплим, солоним, металевим смаком. Вiн спробував стримати його, зупинити його протягом лише силою волi, але, звичайно, не змiг. Вiн вийшов iз носа, з рота, навiть iз вух. Цього разу з ним покiнчили, i вiн знав це.
  
  * * *
  
  Спочатку вiн подумав
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Вiн був у водi, плавав. Глибока вода. Вихiд. У океану є хвиля, тiло, яке плавець справдi може вiдчути. Ви пiднiмаєтеся i падаєте разом iз ним, як iз жiнкою. Рух заспокоює, дає вiдпочинок, розплутує усi вузли.
  
  Ось як вiн почував себе зараз, тiльки ось бiль у попереку ставав нестерпним. I жодного вiдношення до плавання це не мало.
  
  Його очi розплющились. Вiн бiльше не лежав униз на диванi. Вiн лежав на спинi. У кiмнатi було темно. Його руки все ще були зчепленi великими пальцями. Вiн вiдчував їхнiй бiль пiд собою. Але його ноги були вiльнi. Вiн розсунув їх. Щось усе ще тримало їх у полонi. Насправдi двi речi. Штани, спущенi до щиколоток, i щось тепле, м'яке та болiсне приємне навколо його живота.
  
  Коли його очi звикли до темряви, вiн побачив силует жiночого тiла, що вмiло i безпричинно рухається над ним, волосся вiльно розгойдувалося при кожному звивистому русi плавних стегон i гострих грудей. У повiтрi лунали духи Кендi Свiт, i шепiт, що задихався, який розпалював його пристрасть, теж.
  
  Це не мало сенсу. Вiн змусив себе зупинитися, якось вiдкинути її убiк. Але вiн не мiг. Вiн був надто далеко. Систематично i з навмисною жорстокiстю вiн забивав камiнням своє тiло в неї, втрачаючи себе в жорстокому, позбавленому кохання актi пристрастi.
  
  В останньому русi її нiгтi глибоко ковзнули по грудях. Вона кинулася на нього, її рот поринув у його шию. Вiн вiдчув, як її гострi маленькi зуби на мить, нестерпно встромилися в нього. А коли вона вiдсторонилася, тонкий струмок кровi залив його обличчя i груди.
  
  "О, Нiколас, дитинко, я б хотiла, щоб все було по-iншому", - простогнала вона, її дихання було гарячим та уривчастим. "Ти не можеш знати, що я вiдчував того дня пiсля того, як думав, що вбив тебе".
  
  "Роздратує?"
  
  "Давай, смiйся, люба. Але мiж нами все могло б бути так чудово. Знаєш, - раптово додала вона, - у мене нiколи не було нiчого особистого проти тебе. Просто я безнадiйно чiпляюся за Рiно. Це не секс, це... я не можу вам сказати, але я зроблю все, що вiн попросить, якщо це.
  
  "Немає нiчого кращого вiдданостi, - сказав Нiк. Вiн послав шосте почуття свого шпигуна, щоб дослiдити кiмнату та її околицi. Вiн сказав йому, що вони були однi. Далека музика зникла. I звичайний ресторан звучить теж. Bali Hai був закритий на нiч. "Що ти тут робиш?" Рiно.
  
  "Я прийшла шукати Дона Лi", - сказала вона. "Вiн тут." Вона вказала на стiл. "Горло перерiзане вiд вуха до вуха. Це спецiальнiсть Рiно - бритва. Думаю, вiн їм бiльше не потрiбний".
  
  "Це Рiно теж убив сiм'ю Пета Хаммера, чи не так? Це була робота з бритвою".
  
  "Так, це зробив мiй чоловiк. Але Джоннi Хунг Фет та Ред Сендс були там, щоб допомогти".
  
  Вiд тривоги у Нiка раптово скрутило живiт. "А як щодо Джой Сан?" вiн спитав. "Де вона?"
  
  Кендi вiдiйшла вiд нього. "З нею все гаразд", - сказала вона раптово холодним голосом. "Я принесу тобi рушник. Ти весь у кровi".
  
  Коли вона повернулася, вона знову стала м'якою. Вона вимила його обличчя та груди i вiдкинула рушник. Але вона зупинилася. Її руки ритмiчно, гiпнотично рухалися його тiлом. "Я збираюся довести те, що сказала", - тихо прошепотiла вона. "Я збираюся тебе вiдпустити. Такий гарний чоловiк, як ти, не повинен померти - принаймнi не так, як Рiно запланував для тебе". Вона здригнулася. "Перевернись на живiт". Вiн зробив це, i вона послабила дротянi петлi навколо його пальцiв.
  
  Нiк сiв. "Де вiн?" - спитав вiн, вiдводячи їхню решту шляху.
  
  "Сьогоднi ввечерi в будинку Сiмiана вiдбудуться якiсь збори", - сказала вона. "Вони всi там".
  
  "Немає нiкого зовнi?"
  
  "Усього пара копiв з GKI", - вiдповiла вона. "Ну, вони називають їх копами, але Ред Сендс i Рiно вивели їх з рядiв Синдикату. Вони просто каптури, i до того ж не найяскравiший рiзновид".
  
  "А Джой Сан?" вiн наполягав. Вона нiчого не сказала. "Де вона?" - рiзко зажадав вiн. "Ти щось приховуєш вiд мене?"
  
  "Що толку?" - тупо сказала вона. "Це схоже на спробу змiнити напрямок потоку води". Вона пiдiйшла i ввiмкнула свiтло. "Через це", - сказала вона. Нiк пiдiйшов до потайних дверей, мигцем глянувши на тiло Дона Лi, що лежить в ореолi застиглої кровi пiд столом.
  
  "Де це зачiпка?"
  
  "На стоянку позаду", - сказала вона. "Також у ту кiмнату з двостороннiм склом. Вона в офiсi поруч iз ним".
  
  Вiн знайшов її лежачою мiж стiною та парою папок, пов'язаною по руках i ногах телефонним шнуром. Її очi були заплющенi, i її тримав їдкий запах хлоралгiдрату. Вiн помацав її пульс. Це було безладно. Її шкiра була гарячою i сухою на дотик. Старомодний Мiккi Фiнн - грубий, але ефективний.
  
  Вiн розв'язав її i вдарив по обличчю, але вона тiльки щось невиразно пробурмотiла i перекинулася. "Тобi краще сконцентруватися на тому, щоб доставити її до машини", - сказала Кендi за ним. "Я
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  подбаємо про двох охоронцiв. Чекай тут.
  
  Її не було хвилин п'ять. Коли вона повернулася, вона захекалася, а її блузка була залита кров'ю. "Я мала вбити їх", - задихалася вона. "Вони впiзнали мене". Вона пiдняла мiнi-спiдницю i засунула плоску вафлю 22-го калiбру собi в кобуру на стегнах. "Не турбуйтеся про шум. Їхнi тiла заглушали пострiли". Вона пiдняла руки i прибрала волосся, на секунду заплющила очi, щоб приховати те, що вiдбувається. "Поцiлуй мене", - сказала вона. "Тодi вдар мене - сильно".
  
  Вiн поцiлував її, але сказав: "Не будь дурою, Кендi. Ходiмо з нами".
  
  "Нi, це недобре", - зламано посмiхнулася вона. "Менi потрiбне те, що Рiно може дати менi".
  
  Нiк вказав на опiк вiд цигарки на її руцi. "Той?"
  
  Вона кивнула головою. "Ось така я дiвчина - людська попiльничка. У будь-якому випадку, я i ранiше намагалася втекти. Я завжди повертаюся. Так що бий мене сильно i сильно, вибий мене. Так у мене буде алiбi".
  
  Вiн ударив її так, як вона просила, щоб удар був несильним. Його кiсточки хруснули на її твердiй щелепi, i вона впала, розмахуючи руками, i врiзалася в офiс на всю довжину. Вiн пiдiйшов i глянув на неї. Тепер її обличчя було спокiйне, спокiйне, як у сплячої дитини, а на губах з'явилася тiнь посмiшки. Вона була задоволена. Зрештою.
  Роздiл 15
  
  Lamborghini безшумно ковзав мiж дорогими будинками на Пiвнiчному Майамi-авеню. Було 4:00 ранку. На основних перехрестях було тихо, рухалося мало машин i лише зрiдка проходили пiшоходи.
  
  Нiк глянув на Джой Сан. Вона сiла глибоко в ковшеподiбне сидiння з червоної шкiри, закинувши голову на тонко складений i заплющивши очi. Вiтер зробив наполегливi маленькi уривки на її ебеново-чорним волоссям. Пiд час поїздки на пiвдень вiд Палм-Бiч, за межами Форт-Лодердейла, вона тiльки одного разу струснула i пробурмотiла: "Котра година?"
  
  Мине ще двi чи три години, перш нiж вона зможе нормально функцiонувати. А поки що Нiку потрiбно було знайти мiсце, щоб припаркувати її, поки вiн дослiджує медичний центр GKI.
  
  Вiн повернув на захiд на Флаглер, пройшов будинок суду округу Дейд, потiм на пiвнiч, на пiвнiчний захiд. Сьома, у бiк ланцюжка квартир у мотелях, що оточують Приморський вокзал. Миттєвий готель "зручностi" був чи не єдиним мiсцем, де вiн мiг сподiватися провести дiвчину, що знепритомнiла, повз стiйку реєстрацiї о четвертiй годинi ранку.
  
  Вiн обiйшов бiчнi вулички навколо Термiналу, туди й сюди, поки не знайшов один iз найбiльш пiдходящих - апартаменти Rex, де постiльна бiлизна мiняли десять разiв за нiч, судячи з пари, яка вийшла разом, але пiшла в протилежних напрямках, не оглядаючись.
  
  Над будинком з написом "Офiс" до свiтла притулилася єдина обiрвана пальма. Нiк вiдчинив сiтчастi дверi й увiйшов. "Я вивiв свою дiвчину назовнi", - сказав вiн похмурому кубинцю за стiйкою. "Вона дуже багато випила. Добре, якщо вона проспить тут?"
  
  Кубинець навiть не вiдривався вiд жiночого журналу, що його вивчав. "Ви кидаєте її чи залишаєтеся?"
  
  "Я буду тут", - сказав Нiк. Було б менш пiдозрiло, якби вiн удав, що залишився.
  
  "Це двадцять". Чоловiк простяг руку долонею вгору. "Заздалегiдь. I по дорозi зупинiться тут. Я хочу переконатися, що у вас iз собою не буде жорсткостi".
  
  Нiк повернувся з Джой Сан на руках, i цього разу очi клерка пiднялися вгору. Вони торкнулися обличчя дiвчини, потiм Нiка, i раптово зiницi стали дуже яскравими. Його дихання видавало тихий шиплячий звук. Вiн упустив жiночий журнал i встав, потягнувшись через стiйку, щоб стиснути гладку, м'яку плоть її передплiччя.
  
  Нiк прибрав руку. "Дивися, але не чiпай", - попередив вiн.
  
  "Я тiльки хочу побачити, що вона жива", - прогарчав вiн. Вiн кинув ключ через прилавок. "Два-п'ять. Другий поверх, кiнець холу".
  
  Голi бетоннi стiни кiмнати були пофарбованi в такий же неприродно зелений колiр, як i зовнi. Крiзь щiлину в опущенiй шторi свiтло падало на порожнє лiжко, на зношений килим. Нiк поклав Джой Сан на лiжко, пiдiйшов до дверей i замкнув їх. Потiм пiдiйшов до вiкна i вiдсунув штору. Кiмната виходила на короткий провулок. Свiтло виходило вiд лампочки, що висить на вивiсцi на будiвлi навпроти: ТIЛЬКИ ДЛЯ РЕЗИДЕНТIВ РЕКСУ - БЕЗКОШТОВНА ПАРКУВАННЯ.
  
  Вiн вiдчинив вiкно i висунувся назовнi. До землi було не бiльше дванадцяти футiв, i було багато ущелин, якi вiн мiг зачепити ногою по дорозi назад. Вiн кинув останнiй погляд на дiвчину, потiм вискочив на уступ i безшумно по-котячому впав на бетон унизу. Вiн приземлився на руки та ноги, опустився на колiна, потiм знову пiдвiвся i рушив уперед, тiнь серед iнших тiней.
  
  Через кiлька секунд вiн уже сидiв за кермом Lamborghini, мчачи крiзь блискучi вогнi передсвiтанкового Великого Майамi на заправних станцiях i прямуючи на пiвнiчний захiд. Двадцятий до бульвару Бiскейн.
  
  Медичний центр GKI був величезною претензiйною скляною скелею, в якiй вiдображалися меншi будiвлi дiлового району в центрi мiста, нiби вони були в пастцi всерединi нього. Простора скульптура довiльної форми з кованого iро
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  росiйська видiлялася попереду. Лiтери висотою у фут, вирiзанi з мiцної сталi, розтягнутi впоперек фасаду будiвлi, озвучуючи послання: Присвячується МИСТЕЦТВУ ЗЛIКУВАННЯ - ОЛЕКСАНДР СIМIАН, 1966.
  
  Нiк промчав повз нього бульваром Бiскейн, одним оком дивлячись на саму будiвлю, а iншим - на входи в нього. Головний був темним, його охороняли двi постатi у зеленiй формi. Аварiйний вхiд був iз боку Двадцять першої вулицi. Вiн був яскраво освiтлений, i перед ним стояла швидка допомога. Полiцейський у зеленiй формi стояв пiд сталевим навiсом та розмовляв зi своєю командою.
  
  Нiк повернув на пiвдень, на пiвнiчний схiд. Друга авеню. "Швидка допомога", - подумав вiн. Мабуть, саме так його привезли з аеропорту. Це була одна з переваг володiння лiкарнею. Це був ваш особистий свiт, несприйнятливий до стороннього втручання. У лiкарнi ви можете робити все, що завгодно, i при цьому вам не ставлять жодних запитань. Найстрашнiшi тортури могли бути використанi в iм'я "медичних дослiджень". Вашi вороги можуть бути помiщенi в смиреннi сорочки i замкненi в психiатричнiй лiкарнi для їхньої ж безпеки. Можна навiть вбити - лiкарi завжди втрачали пацiєнтiв в операцiйнiй. Нiхто не думав про це двiчi.
  
  Чорна патрульна машина GKI в'їхала у дзеркало заднього виду Нiка. Вiн зменшив швидкiсть i ввiмкнув покажчик правого повороту. Патрульна машина наздогнала його, i команда пильно подивилася на нього, коли вiн завернув на Двадцяту вулицю. Краєм ока Нiк помiтив наклейку на їхньому бамперi: "Ваша безпека; наш бiзнес. Вiн усмiхнувся, i цей смiшок перетворився на тремтiння у вологому досвiтньому повiтрi.
  
  У володiння лiкарнею були й iншi переваги. Комiтет Сенату торкнувся пари пiд час розслiдування справ Сiмiана. Якщо ви стежили за податковими кутами та грали правильно, володiння лiкарнею дозволяло вам отримувати максимальну суму готiвки вiд операцiї з мiнiмальними податковими зобов'язаннями. Це також надало вам мiсце, де ви могли зустрiтися з провiдними фiгурами злочинного свiту у повнiй конфiденцiйностi. У той же час вiн забезпечив статус i дозволив такiй людинi, як Сiмiан, пiднятися на ще одну сходинку соцiальної прийнятностi.
  
  Нiк провiв десять хвилин у зростаючому потоцi машин дiлового району мiста, не зводячи очей з дзеркала, витягаючи Lamborghini п'ятою i носком по кутах, щоб струсити будь-якi мiтки. Потiм вiн обережно повернув назад до Медичного центру i припаркувався у тiй точцi на бульварi Бiскейн, звiдки йому було добре видно головний вхiд до будiвлi, вхiд до будiвлi швидкої допомоги та вхiд до клiнiки. Вiн закотив усi вiкна, зiсковзнув на сидiння i почав чекати.
  
  Без десяти шiсть прийшла денна змiна. Постiйний потiк спiвробiтникiв лiкарнi, медсестер та лiкарiв увiйшов до будiвлi, а за кiлька хвилин нiчна змiна прямувала до паркування та найближчих автобусних зупинок. О сьомiй годинi ранку трьох охоронцiв ДКI змiнили. Але увага Нiка привернула не це.
  
  Непомiтно, безпомилково, присутнiсть iншої, бiльш небезпечної лiнiї захисту вiдбилося на тонко налаштованому шостому почуттi N3. Машини без розпiзнавальних знакiв з екiпажами у цивiльному повiльно кружляли мiсцевiстю. Iншi були припаркованi в провулках. Третя лiнiя оборони спостерiгала з вiкон довколишнiх будинкiв. Мiсце було фортецею, що добре охоронялася.
  
  Нiк увiмкнув мотор, увiмкнув передачу на "Ламборджiнi" i, не зводячи очей з дзеркала, виїхав на першу смугу руху. Двоколiрний "Шевроле" витяг за собою дюжину машин. Нiк розпочав квадратнi повороти, квартал за кварталом, запалюючи вогнi на бурштинi та використовуючи свою швидкiсть через парк Bay Front. Двоколiрний "шеви" зник, i Нiк попрямував до готелю "Рекс".
  
  Вiн глянув на годинник i потягся своїм гнучким, натренованим йогою тiлом до першого з рук i нiг у провулку. Сiм тридцять. Джой Сан мав п'ять з половиною годин на вiдновлення. Чашка кави, i вона має бути готова до роботи. Допомогти йому знайти шлях до неприступного медичного центру.
  
  Вiн сiв на пiдвiконня i подивився через пiднятi ґрати жалюзi. Вiн побачив, що бiля лiжка горiло свiтло, i тепер дiвчина була пiд ковдрою. Вона, мабуть, замерзла, натягла їх на себе. Вiн вiдсунув штору i ковзнув у кiмнату. "Радiсть", - тихо сказав вiн. "Час починати. Як ти почуваєшся?" Пiд постiльною бiлизною її майже не було видно. Показувала лише одна рука.
  
  Вiн пiдiйшов до лiжка. У руцi - долоня вгору, пальцi стиснутi - було щось схоже на темно-червону нитку. Вiн нахилився над нею, щоб побачити ближче. Це була крапля засохлої кровi.
  
  Вiн повiльно вiдкинув ковдру.
  
  Там лежали страшенно мертвi обличчя та постать, якi так недавно чiплялися за нього в оголенiй пристрастi, покриваючи його обличчя та тiло поцiлунками. У лiжку, що вийшов iз досвiтньої темряви, було тiло Кендi Свiт.
  
  Милi широко розставленi блакитнi очi витрiщились, як склянi кульки. Мова, яка так нетерпляче знаходила свою власну, висунулась iз синiх губ, що гримасували. Обшивка повна
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  -фiгурне тiло було вимазане засохлою кров'ю i порiзане десятками темних, жорстоких порiзiв бритвою.
  
  Вiн вiдчув присмак кислоти у горлi. Його живiт здригнувся i здригнувся. Вiн проковтнув, намагаючись придушити нудоту, що загорнула його горло. У такi моменти Нiк хотiв назавжди вийти iз гри, пенсiонер, фермер iз Мерiленду. Але навiть коли вiн думав про це, його думки рухалися з комп'ютерною швидкiстю. Тепер вони мали Джой Сан. Це означає...
  
  Вiн вiдсахнувся вiд лiжка. Надто пiзно. Джоннi Хунг Фет i Рiно Три стояли у дверях i посмiхалися. На їхнiх рушницях були глушники у формi сосисок. "Вона чекає на тебе в медичному центрi", - сказав Хунг Фат. "Ми всi такi."
  Роздiл 16
  
  Жорстокий вовчий рот Рiно Три сказав: "Схоже, ти дуже сильно хочеш потрапити до Медичного центру, друже. Так що ось твiй шанс".
  
  Нiк був уже в холi, його тягли в їхнiй сильнiй, чарiвнiй хватцi. Вiн усе ще був у шоковому станi. Нi сили, нi волi. Кубинський службовець танцював перед ними, повторюючи те саме знову i знову. "Ти розкажеш Бронко, як я допомiг, а? Скажи йому, будь ласка, хокей?"
  
  "Так, друже, звичайно. Ми йому скажемо".
  
  "Кумедно, чи не так?" - сказав Хунг Жирний Нiку. "Тут ми думали, що втратили тебе назавжди через цю сучку Кендi..."
  
  "Тодi що ти знаєш?" - посмiхнувся Рiно Три з iншого боку вiд нього. "Ви заселяєтеся прямо в готель Syndicate, i вже повiдомили про хлопця в Lamborghini з красивою китайською лялькою. Ось це я називаю спiвпрацею..."
  
  Тепер вони були на тротуарi. До них пiд'їхав седан "Лiнкольн", що повiльно рухається. Шофер висунувся назовнi i пiдняв телефон, що лежав на панелi приладiв машини. "Сiмiан", - сказав вiн. "Вiн хоче знати, де ви, чорт забирай, хлопцi. Ми запiзнюємося".
  
  Нiка втягнули у це. Це був семимiсний транспорт представницького типу, з плоскими стiнками, масивним, чорним кольором та сталевим оздобленням, iз сидiннями зi шкiри леопарду. Невеликий екран телевiзора розташований над скляною перегородкою, що вiдокремлює водiя вiд iнших пасажирiв. З неї вимальовувалося обличчя Сiмiана. "Нарештi", - його голос затрiщав по внутрiшньому зв'язку. "Пора. Ласкаво просимо на борт, мiстере Картер". Замкнене телебачення. Двостороннiй прийом. Досить гладко. Голова бiлоголового орлана обернулася до дерева Рiно. "Йди прямо сюди", - вiдрiзав вiн. "Занадто близько. Лiчильник уже на Т-мiнус-два-сiмнадцять". Екран згас.
  
  Дерево нахилилося вперед i ввiмкнуло iнтерком. "Медичний центр. Iди на нього".
  
  Lincoln плавно i безшумно вiд'їхав вiд узбiччя, приєднавшись до ранкового руху, що швидко рухається на пiвнiчному заходi. Сьомий. Тепер Нiк був холодний i смертельно спокiйний. Шок пройшов. Нагадування про те, що "Фенiкс-Один" мав злетiти всього через двi години i сiмнадцять хвилин, привело його нерви в оптимальний стан.
  
  Вiн почекав, поки вони повернуться, потiм глибоко зiтхнув i сильно вдарив себе ногою по передньому сидiнню, витягнувши з досяжностi зброї Хунг Фата, коли вiн сильно вдарив правою рукою по зап'ястю Рiно Три. Вiн вiдчув, як розколюються кiстки пiд ним. Бандит кричав вiд болю. Але вiн був швидкий i, як i ранiше, смертоносний. Пiстолет уже був у його iншiй руцi i знову прикривав його. "Хлороформ, чорт забирай", - заволав Три, притискаючи поранений член до свого живота.
  
  Нiк вiдчув, як його нiс i рот стягнули мокрою тканиною. Вiн мiг бачити Хун Фата, що ширяє над ним. Його обличчя було розмiром iз будинок, а риси обличчя починали дивним чином плавати. Нiк хотiв ударити його, але не мiг рухатися. "Це було безглуздо", - сказав Хунг Фат. Принаймнi, Нiк думав, що це сказав китаєць. Але, мабуть, це був сам Нiк.
  
  Чорна хвиля панiки захлиснула його. Чому було темно?
  
  Вiн спробував сiсти, але був вiдкинутий назад мотузкою, туго обв'язаною навколо його шиї. Вiн чув, як годинник цокає на його зап'ястя, але його зап'ястя було прив'язане до чогось за спиною. Вiн обернувся, намагаючись побачити це. Це зайняло кiлька хвилин, але вiн нарештi побачив фосфоресцiйнi числа на циферблатi. Три хвилини одинадцятої.
  
  Ранок чи нiч? Якщо ранок, залишалося лише сiмнадцять хвилин. Якщо нiч - все скiнчено. Його голова моталася з боку на бiк, намагаючись знайти ключ до розгадки в нескiнченнiй зiрковiй темрявi, яка його оточувала.
  
  Його не було на вулицi, не могло бути. Повiтря було прохолодним, з нейтральним запахом. Вiн був у якiйсь величезнiй кiмнатi. Вiн вiдкрив рота i закричав на все горло. Його голос вiдскочив вiд дюжини кутiв, перетворившись на безладну мiшанину луни. З полегшенням зiтхнувши, вiн знову озирнувся. Можливо, цiєї ночi було денне свiтло. Те, що вiн спочатку подумав, було зiрками, здавалося, миготливими вогнями сотень циферблатiв. Вiн був у якомусь центрi управлiння.
  
  Без попередження спалахнув яскравий спалах, наче вибухнув бомба. Голос - голос Сiмiана, рiвний, байдужий - сказав: "Ви дзвонили, мiстере Картер? Як ви почуваєтеся? Ви мене добре приймаєте?"
  
  Нiк повернув голову у бiк голосу. Його очi були заслiпленi свiтлом. Вiн кв
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  я їх стиснув, потiм знову вiдкрив. Голова великого бiлоголового орла наповнила величезний екран у дальньому кiнцi кiмнати. Нiк помiтив оббивку з леопардової шкiри, коли Сiмiан нахилився вперед, налаштовуючи елементи управлiння. Вiн побачив розмитий потiк предметiв, що рухаються повз лiве плече чоловiка. Вiн був у "Лiнкольнi", мандрував кудись.
  
  Але головне, що побачив Нiк, було свiтло. Вiн розквiтнув за потворною головою Сiмiана у всiй красi! Нiк хотiв вигукнути своє полегшення перед вiдстрочкою часу. Але все, що вiн сказав, було: "Де я, Сiмiане?"
  
  Велике обличчя посмiхнулося. "На верхньому поверсi Медичного центру, мiстер Картер. У кiмнатi РОДРИКА. Це означає управлiння спрямованим наведенням ракети".
  
  "Я знаю, що це означає", - вiдрiзав Нiк. "Чому я ще живий? Як називається гра?"
  
  "Немає гри, мiстере Картер. Iгри закiнченi. Тепер ми всерйоз налаштованi. Ви все ще живi, тому що я знаходжу вас гiдним противником, Той, хто дiйсно мiг би оцiнити тонкощi мого генерального плану".
  
  Вбивства було замало. Спочатку треба було погладити жахливе марнославство Сiмiана. "Я не дуже хороша полонена публiка", - прохрипiв Нiк. "Я легко переносив. Крiм того, ти бiльш цiкавий, нiж будь-який план, який ти мiг би придумати, Сiмiане. Дозволь менi розповiсти тобi щось про себе. Ти можеш поправити мене, якщо я помиляюся..." Вiн говорив швидко, голосно, намагаючись не дати Сiмiану помiтити рухи його плеча. Його спроба побачити свiй годинник ранiше послабила вузли, що тримали його праву руку, i тепер вiн вiдчайдушно працював над ними. "Ти банкрут, Сiмiане. GKI Industries - це паперова iмперiя. Ти обдурив своїх мiльйонiв акцiонерiв. I тепер ти в боргу перед Синдикатом через свою ненаситну пристрасть до азартних iгор. Вони погодилися допомогти тобi виграти мiсяць. контракт Вони знали, що це був єдиний шанс повернути свої грошi".
  
  Сiмiан тонко посмiхнувся. "Вiрно до певної мiри", - сказав вiн. "Але це не просто iгровi борги, мiстере Картер. Боюся, Синдикат стоїть спиною до стiни".
  
  У картину увiйшла друга голова. Це було Рiно Три у потворному крупному планi. "Наш друг тут має на увазi, - прохрипiв вiн, - що вiн вiднiс Синдикат до прибиральникiв з однiєї зi своїх операцiй з котлом на Уолл-стрiт. Натовп продовжував вкладати в це грошi, намагаючись отримати свої початковi iнвестицiї. Але чим бiльше вони вкладали, тим гiрше ставало. Вони втрачали мiльйони".
  
  Сiмiан кивнув головою. "Цiлком вiрно. Чи бачите, - додав вiн, - Синдикат забирає собi левову частку будь-якого прибутку, який я отримую вiд цього невеликого пiдприємства. Це сумно, тому що вся початкова пiдготовча робота, вся розумова праця були моїми. Connelly Aviation, катастрофа Apollo, навiть посилення оригiнальної полiцiї".
  
  "Але навiщо знищувати Phoenix One?" вимагав Нiк. Плоть навколо його зап'ястя була здерта, i бiль вiд спроби розв'язати вузли викликав ударнi хвилi агонiї по його руках. Вiн ахнув - i щоб приховати це, швидко сказав: "У будь-якому випадку контракт практично належить GKI. Навiщо вбивати ще трьох астронавтiв?"
  
  "Для початку, мiстере Картер, є питання про другу капсулу". Сiмiан сказав це з нудним, трохи нетерплячим виглядом голови корпорацiї, яка пояснює якусь проблему якомусь проблемному акцiонеру. "Вiн повинен бути знищений. Але чому - ви, безсумнiвно, запитаєте - цiною людських життiв? Тому що, мiстер Картер, фабрикам GKI потрiбно як мiнiмум два роки, щоб брати участь у мiсячному проектi. У нинiшньому становищi це найсильнiший аргумент НАСА. за те, що вiн залишається з Коннеллi. вiдстрочки як мiнiмум на два роки..."
  
  "Рiзня?" Його живiт повз вiд усвiдомлення того, що мав на увазi Сiмiан. Смерть трьох чоловiк не була рiзанина; було мiсто, що палало полум'ям. "Ви маєте на увазi Майамi?"
  
  "Будь ласка, зрозумiйте, мiстере Картере. Це не просто безглуздий акт руйнування. Вiн служить подвiйною метою - налаштовує громадську думку проти мiсячної програми, а також знищує справжнi докази". Нiк виглядав спантеличеним. "Докази, мiстере Картер. У кiмнатi, яку ви займаєтеся. Складне обладнання стеження за напрямком. Ми не можемо залишати його там пiсля цього, чи не так?"
  
  Нiк злегка здригнувся вiд холоду, що пробiгав його спиною. "Є ще й податковий аспект", - прохрипiв вiн. "Ви отримаєте непоганий прибуток вiд руйнування вашого власного Медичного центру".
  
  Сiмiан засяяв. "Звичайно. Два птахи, так би мовити, потрапили в одну ракету. Але в свiтi, що збожеволiв, мiстер Картер, користь наближається до рiвня таїнства". Вiн глянув на годинник, голова ради директорiв знову завершив безрезультатнi збори акцiонерiв: "А тепер я маю попрощатися з вами".
  
  "Вiдповiсти менi ще на одне питання!" - крикнув Нiк. Тепер вiн мiг трохи вислизнути. Вiн затамував подих i зробив одне зусилля, смикнувши мотузки. Шкiра на тильнiй сторонi його долонi розiрвалася, i кров потекла на його пальцях. "Я не один тут, чи не так?"
  
  "Це буде виглядати так, нiби нас попередили, чи не так?" усмiхнувся Сiмiан. "Нi, звичайно, нi. Лiкарня повнiстю укомплектована персоналом та має звичайний комплiмент.
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  т пацiєнтiв".
  
  "I я впевнений, що твоє серце спливає кров'ю за всiх нас!" Вiн почав тремтiти вiд безпорадної лютi. "Всю дорогу до банку!" Вiн вiдкусив слова, випльовуючи їх на екран. Лiсочка ковзала легше через кров. Вiн боровся з цим, намагаючись силомiць стиснути кiсточки пальцiв.
  
  "Ваш гнiв безглуздий", - знизав плечима Сiмiан. "Устаткування автоматизоване. Воно вже запрограмоване. Нiщо з того, що ви або я говоримо, зараз не може змiнити ситуацiю. У той момент, коли Phoenix One пiднiметься зi стартового майданчика на мисi Кеннедi, автоматичне наведення в Медичному центрi вiзьме на себе управлiння. Здаватиметься, що вийде з-пiд контролю" . Лiкарню, викидаючи мiльйони галонiв летючого палива на центральну частину Майамi. Сiмiан нахилився вперед, i Нiк побачив кокосовi пальми, що розпливалися за його лiвим плечем. "А тепер до побачення. Я перемикаю вас на програму, яка вже виконується".
  
  Екран на мить потемнiв, а потiм повiльно повернувся до життя. Величезна ракета Сатурн заповнила його згори до низу. Павукоподiбна рука порталу вже вiдкинулася убiк. З носа пiднявся струмок пари. Серiя накладених чисел пропливала в нижнiй частинi екрана, записуючи час, що минув.
  
  Залишалося лише кiлька хвилин i тридцять двi секунди.
  
  Кров з його розiрваної шкiри згорнулася на лiнiї, i першi спроби розiрвали згустки. Вiн ахнув вiд болю. "Це Центр управлiння польотами", - сказав голос на екранi. "Як тобi це подобається, Горд?"
  
  "Звiдси все гаразд", - вiдповiв другий голос. "Ми йдемо на Р одно одиницi".
  
  "Це був командир польоту Гордон Неш, який вiдповiдав на запитання з Центру управлiння польотами, Х'юстон", - урвався голос диктора. "Тепер вiдлiк складає три хвилини сорок вiсiм секунд, щоб злетiти, всi системи працюють..."
  
  Спiтнiлий, вiн вiдчув, як свiжа кров сочиться з тильного боку його рук. Трос легко ковзав по наданому мастилу. З четвертої спроби йому вдалося пропрацювати один суглоб i найширшу частину своєї скрученої долонi.
  
  I раптом його рука звiльнилася.
  
  "Т мiнус двi хвилини п'ятдесят шiсть секунд", - оголосив голос. Нiк закрив на це вуха. Його пальцi були скутi болем. Вiн рвав наполегливу мотузку зубами.
  
  За кiлька секунд обидвi руки були вiльнi. Вiн послабив мотузку на шиї, натягнув її на голову i почав обробляти кiсточки, пальцi тремтiли вiд напруги.
  
  "Рiвно через двi хвилини космiчний корабель Apollo перейменували на Phoenix One..."
  
  Тепер вiн був на ногах i напружено рухався до дверей, якi, як вiн бачив, висвiчували на екранi. Вiн не був замкнений. Чому це могло бути? I охоронцiв зовнi не було. Чому це могло бути? Усi пiшли, щури, що залишили приречений корабель.
  
  Вiн поспiшив занедбаним холом, здивований, виявивши, що Гуго, Вiльгельмiна, П'єр i сiм'я знаходяться на своїх мiсцях. Але знову ж таки, чому б i нi? Який захист вони будуть вiд майбутнього Голокосту?
  
  Спочатку вiн спробував пройти на сходову клiтку, але вона була замкнена, потiм на лiфти, але кнопки були вилученi. Верхнiй поверх був замурований. Вiн поспiшав назад коридором, пробуючи дверi. Вони вiдкрилися в порожнi, покинутi кiмнати. Все, крiм одного, який було заблоковано. Три рiзкi удари каблуком вiдiрвали метал вiд дерева, i дверi вiдлетiли.
  
  Це був своєрiдний центр управлiння. Стiни були обставленi телевiзiйними монiторами. Один iз них був включений. Вiн показав Phoenix One на стартовому майданчику, готовий до зльоту. Нiк обернувся у пошуках телефону. Їх не було, тому вiн почав включати монiтори, що залишилися. Перед очима мерехтiли рiзнi палати та коридори медичного центру. Вони були переповненi пацiєнтами. Коридорами рухалися медсестри та лiкарi. Вiн збiльшив гучнiсть звуку та взяв мiкрофон, сподiваючись, що його голос дiйде до них, вчасно попередить...
  
  Раптом вiн зупинився. Щось привернула його увагу.
  
  Монiтори згрупувалися навколо того, що показував ракету на її стартовому майданчику - вони записували рiзнi види мiсячного порту на мисi Кеннедi, i Нiк знав, що один iз цих видiв не був вiдкритий для звичайних телекамер! Той, який показує таємний iнтер'єр блокпоста управлiння запуском.
  
  Вiн пiдключив мiкрофонний роз'єм до вiдповiдного номера на консолi. "Доброго дня!" вiн закричав. "Здрастуйте! Ви мене приймаєте? Запустiть Control Blockhouse, це медичний центр GKI. Ви мене приймаєте?"
  
  Вiн зрозумiв, що сталося. Сiмiан доручив своїм iнженерам-напрямкам побудувати секретний двостороннiй зв'язок iз мисом для використання у надзвичайних ситуацiях.
  
  На екранi пробiгла тiнь. Недовiрливий голос гаркнув: "Що, чорт забирай, тут вiдбувається?" Обличчя розмито у фокус крупним планом - похмурий вiйськовий фа з лiхтарними щелепами.
  
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  ce. "Хто авторизував це посилання? Хто ви?"
  
  Нiк сказав: "Я маю зв'язатися з генералом Макалестером - без зволiкання".
  
  "Ти впораєшся", - прохрипiв вiйськовий, хапаючи телефонну трубку, - "прямо через Едгара Гувера. Гратц тут, охорона", - гаркнув вiн у трубку. "Почекай рахунок. Вiдбувається щось дивне. I приведи Макалестера сюди - на дубль".
  
  Нiк зiбрав слину назад у свiй пересохлий рот. Поволi вiн знову почав дихати.
  
  * * *
  
  Вiн послав Lamborghini мчати по усадженiй пальмами Оушен-авеню. Сонце яскраво свiтило з безхмарного неба. Будинки заможних людей проносилися за їхнi непомiтнi огорожi та кованi огорожi.
  
  Вiн виглядав як красивий, безтурботний плейбой для полудня, але думки агента N3 були зануренi у помсту та руйнування.
  
  У машинi було радiо. Голос говорив: "... витiк з точкового отвору в паливному баку Сатурна викликала невизначену затримку. Ми розумiємо, що вони працюють над цим зараз. Якщо ремонтнi роботи призведуть до того, що Phoenix One виявиться пiсля крайнього термiну запуску 15:00, завдання буде очищатися протягом 24 годин."
  
  Це була iсторiя, яку вони вибрали з Макалестером. Це вбереже Сiмiана та його натовп вiд пiдозр. У той же час це змушувало їх нервувати, сидячи на краю стiльцiв, приковуючи очi до телевiзора, доки Нiк не дiстав їх.
  
  Вiн знав, що вони були в Палм-Бiч - у Катеї, вiллi Сiмiана на березi моря. Вiн дiзнався про кокосовi пальми, що вiяли вiялом за плечем фiнансиста, коли вiн нахилився вперед у "Лiнкольнi", щоб налаштувати елементи управлiння замкнутим телевiзором. Це були пальми, що оточували його приватну дорiжку.
  
  N3 сподiвався, що йому вдасться вибити на мiсце спецiальну команду iз зачистки AX. Йому треба було звести особистi рахунки.
  
  Вiн глянув на годинник. Вiн поїхав з Майамi годину тому. Лiтак iнженерiв з управлiння наведенням тепер летiв на пiвдень вiд мису Кеннедi. У них буде сорок п'ять хвилин, щоб розв'язати складний електронний кошмар, створений Сiмiаном. Якщо на це потрiбно бiльше часу, мiсiя буде вiдкладена до завтра. Але тодi яка затримка на двадцять чотири години, порiвняно з вогненною руйнацiєю мiста?
  
  Iнший лiтак, маленький, приватний, у цей момент прямував на пiвнiч, i разом з ним залишилися найкращi побажання Нiка, а також кiлька теплих спогадiв. Хенк Петерсон вiдправляв Джой Сан назад на її пост у медичному центрi космiчного порту Кеннедi.
  
  Нiк нахилився, ведучи машину однiєю рукою, витягаючи Вiльгельмiну з її укриття.
  
  Вiн увiйшов на територiю Cathay через автоматичнi ворота, якi вiдчинилися, коли Lamborghini проїхав через педаль. Суворий тип у зеленiй формi вийшов з кiоску, озирнувся i пiдбiг до нього, смикаючи за службову кобуру. Нiк уповiльнив крок. Вiн витяг праву руку, високо пiднявши плече, i натиснув на спусковий гачок. Вiльгельмiна злегка здригнулася, i охоронець ДКI вдарив обличчям у землю. Навколо нього здiйнявся пил.
  
  Пролунав другий пострiл, i лобове скло "Ламборджiнi" розбилося, i на Нiка пiшов дощ. Вiн натиснув на гальмо, вiдчинив дверi i одним плавним рухом пiрнув. Вiн почув рев пiстолета позаду себе, коли вiн перекотився, i ще одна куля потрапила в пилюку в тому мiсцi, де була його голова. Вiн повернувся на пiвоберта, потiм змiнив обертання i вистрiлив. Вiльгельмiна двiчi здригнулася в його руцi, потiм ще двiчi, гортанно закашлявшись, i чотири охоронцi ДКI, що пiдходили по обидва боки кiоску, розтяглися, коли кулi влучили в цiль.
  
  Вiн розвернувся у напiвзiгнутому положеннi, лiва рука захищала його життєво важливi органи схваленим ФБР способом, "Люгер" тримав напоготовi. Але нiкого бiльше не було. Пил осiв на п'ять тiл.
  
  Чи чули вони пострiли на вiллi? Нiк вимiряв вiдстань очима, згадав шум прибою i засумнiвався у цьому. Вiн пiдiйшов до тiл i зупинився, дивлячись на них. Вiн прицiлився високо, у результатi було п'ять смертельних випадкiв. Вiн вибрав найбiльший i принiс його до кiоску.
  
  Унiформа GKI, яку вiн надiв, дозволила йому наблизитися до наступної групи стражникiв, щоб убити одного з Хьюго, а iншого ударом карате по шиї. Це привело його всередину вiлли. Звук телевiзора i голоси захопили його пустельними залами до критої кам'яної тераси бiля схiдного крила.
  
  Група чоловiкiв стояла перед портативним телевiзором. На них були темнi окуляри та махровi халати, а навколо шиї були обмотанi рушники. Здавалося, вони ось-ось попрямують до басейну, який було видно лiворуч вiд тераси, але щось утримувало їх по телевiзору. То був оглядач новин. Вiн говорив: "Ми очiкуємо оголошення в будь-який момент. Так, ось воно. Воно тiльки що прийшло. Голос комунiкатора НАСА Пола Дженсена з центру управлiння польотами в Х'юстонi, який говорить про те, що мiсiя "Фенiкс-1" була очищена двадцять чотири години..."
  
  "Dammitohell!" - заревiв Сiмiан. "Червоний, Рiно!" - гаркнув вiн. "Повертайся до Майамi. Ми не можемо ризикувати з цим хлопцем Картером. Джоннi, отримай лау."
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  Тепер я прямую до яхти".
  
  Рука Нiка зiмкнулась на великiй металевiй кульцi в кишенi. "Почекай", - прохрипiв вiн. "Нiхто не рухається". До нього повернулися чотири переляканi особи. Тiєї ж митi вiн вловив раптовий рух на краю поля зору. Пара охоронцiв ДКI, якi байдикували бiля стiни, кинулися до нього, розмахуючи прикладами автоматiв. N3 надав металевому мармуру рiзкого повороту. Вiн котився до них по плитах, шипаючи смертоносним газом.
  
  Чоловiки завмерли на мiсцi. Рухалися лише їхнi очi.
  
  Сiмiан позадкував, схопившись за обличчя. Куля поранила Нiка в мочку правого вуха. Це сталося через пiстолет, який Ред Сендс тримав у руках, коли вiн вiдступив вiд тераци i перетнув галявину, рухаючись попереду смертельної пари. Зап'ястя Кiллмайстра сiпнулося вгору. Х'юго злетiв у повiтря, глибоко занурившись у груди Сендса. Вiн продовжив сальто назад, врiзавшись ногами у басейн.
  
  "Мої очi!" Сiмiан ревiв. "Я не бачу!"
  
  Нiк повернувся до нього. Рiно Три пiдтримував його за плече, вiдводячи з тераси. Нiк рушив за ними. Щось ударило його праворуч, як дошка з неймовiрною силою. Удар збив його. Вiн приземлився рачки. Вiн не вiдчував болю, але час сповiльнювався, поки все не було видно в найдрiбнiших деталях. Однiєю з речей, якi вiн побачив, був Джоннi Хунг Товстий, що стоїть над ним, що тримає нiжку столу. Вiн упустив його i побiг за Рiно-Три та Сiмiан.
  
  Троє з них поспiшно пiшли широким лужком, прямуючи до човнової будки.
  
  Нiк невпевнено пiдвiвся на ноги. Бiль захлиснув його темними хвилями. Вiн рушив за ними, але ноги його впали. Вони б його не пiдтримали. Вiн спробував ще раз. Цього разу йому вдалося не спати, але рухатись треба було повiльно.
  
  Двигун катера ожив, коли N3 пiд'їхав до човна. Хунг-Товстий розгорнув її, крутячи колесо, i глянув за корму, щоб подивитися, як вiн справляється. Сiмiан згорбився на передньому сидiннi поруч iз ним, усе ще чiпляючись пальцями за очi. Рiно Три сидiв на задньому сидiннi. Вiн побачив наближення Нiка i розвернувся, намагаючись щось потягнути.
  
  N3 пробiг останнi десять ярдiв, потягнувшись вгору i розгойдуючись з низько висить балки над головою, притулившись до обличчя i потягнувшись, сильно вдарив ногою на пiдйомi i вiдпустив, поки вiн все ще пiднiмався. Вiн упав на шкарпетки на край корми катера, вигнувся, вiдчайдушно хапаючись за повiтря.
  
  Вiн би втратив рiвновагу, якби Рiно Три не тицьнув у нього човновим гаком. Руки Нiка схопилися за гак i потягли. Плечо штовхнуло його вперед на колiна i змусило Дерева скручуватись i корчитися з заднього сидiння, як загнаний вугор.
  
  Човен вирвався з темряви на слiпуче сонячне свiтло, рiзко нахилившись лiворуч, вода вигиналася навколо неї з обох бокiв величезним, покритим пiною слiдом. Рiно вже витяг пiстолет i направив його на Нiка. N3 опустив гак для човна. Куля нешкiдливо промайнула повз його голову, i Рiно скрикнув, коли його здорова рука розчинилася в кровi i кiсток. То був жiночий крик, такий високий, майже безшумний. Кiллмайстер придушив його руками.
  
  Його великi пальцi увiйшли до артерiї по обидва боки вiд напруженого горла Рiно. Мокра блискуча вовча паща вiдкрилася. Мертвi сiрi очi непристойно висовувалися з орбiт. Куля потрапила Нiку у вухо. У головi дзвенiло вiд струсу мозку. Вiн глянув угору. Хунг Жирний повернувся на своєму стiльцi. Однiєю рукою вiн керував, а iншою стрiляв, поки катер мчав по повiтрозабiрнику, двигуни кричали вiльно i набирали обертiв, коли опори оберталися в повiтрi, а потiм знову йшли у воду.
  
  "Бережись!" - крикнув Нiк. Хун Жирний обернувся. Великi пальцi Кiллмайстра завершили роботу, яку колись почав хтось iнший. Вони вп'ялися в пурпуровий шрам Дерева Рiно, майже проткнувши товсту шкiру. Бiлки очей чоловiка спалахнули. Язик висунувся i випав з вiдкритого рота, i з глибини його легень вирвалося жахливе полоскання.
  
  Ще одна куля просвистiла. Нiк вiдчув його вiтер. Вiн прибрав пальцi з горла мерця i повернувся влiво. "За тобою!" вiн гукнув. "Бережись!" I цього разу вiн мав це на увазi. Вони з ревом пролитали мiж яхтою Сiмiана i хвилерiзом, i через покрите бризками лобове скло вiн побачив нейлоновий трос, що прив'язав нiс до паля. Вiдстань до нього була не бiльше трьох футiв, i Хунг Фат пiдвiвся зi свого мiсця, нависаючи над ним для вбивства.
  
  "Це найстарiший трюк у свiтi", - посмiхнувся вiн, а потiм раптово пролунав глухий глухий удар, i китаєць виявився горизонтально в повiтрi, а човен вийшов з-пiд нього. Щось вийшло з нього, i Нiк побачив, що то його голова. Вiн хлюпнув у слiд приблизно за двадцять ярдiв позаду них, i обезголовлене тiло пiшло за ним, безслiдно тонячи.
  
  Нiк обернувся. Вiн побачив, як Сiмiан слiпо хапається за кермо. Надто пiзно. Вони прямували до молу. Вiн пiрнув за борт.
  
  Вибухова хвиля вдарила його, коли
  
  
  
  
  
  Види перекладу
  
  Переклад текстiв
  
  Початковий текст
  
  1973 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  вiн сплив. Гаряче повiтря обдувало його. Посипалися уламки металу та фанери. Щось велике врiзалося у воду бiля його голови. Потiм, коли його барабаннi перетинки звiльнилися вiд якогось тиску вибуху, вiн почув крики. Пронизливi нелюдськi крики. Шматок палаючих уламкiв повiльно пiднiмався по зубчастому каменю хвилелому. Придивившись, Нiк побачив, що це Сiмiан. Його руки ляскали з бокiв. Вiн намагався погасити полум'я, але бiльше був схожий на величезного птаха, який намагався злетiти, на фенiкса, який намагався пiднятися зi свого похоронного багаття. Тiльки вiн не змiг, упав, важко зiтхнувши, i помер.
  
  * * *
  
  "О, Сем, подивися! Ось воно. Хiба це не красиво?"
  
  Нiк Картер пiдняв голову з м'якої подушки її грудей. "Що йде?" пробурмотiв вiн невиразно.
  
  ТБ стояв бiля пiднiжжя лiжка в їхньому готельному номерi в Майамi-Бiч, але вiн цього не помiтив. Його думки були в iншому мiсцi - вiн був зосереджений на прекраснiй, засмаглiй рудоволосiй, з коричневою, як тютюн, шкiрою та бiлою помадою, яку звали Синтiя. Тепер вiн почув голос, який говорив швидко, схвильовано: "... жахливий помаранчевий вогонь, що реве з восьми сопел Сатурна, коли рiдкий кисень i гас вибухають разом. Це iдеальний старт для Phoenix One..."
  
  Вiн дивився на знiмальний майданчик туманними очима, спостерiгаючи, як величезна машина велично пiднiмається з острова Меррiтт i вигинається над Атлантикою на початку своєї гiгантської кривої прискорення. Потiм вiн вiдвернувся, знову уткнувшись обличчям у темну запашну долину мiж її грудьми. "А де ми були до того, як моя вiдпустка була так грубо перервана?" пробурмотiв вiн.
  
  "Сем Хармон!" Голос дiвчини Нiка iз Флориди був шокований. "Сем, я дивуюсь тобi". Але вражена нота пiд його пестощами перетворилася на важку. "Хiба вас не цiкавить наша космiчна програма?" вона простогнала, коли її нiгтi почали дряпати його спину. "Звичайно", - посмiхнувся вiн. "Зупини мене, якщо ця ракета почне летiти сюди".
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Картер Нiк
  
  Шпигун Юда
  
  
  
  Нiк Картер
  
  Killmaster
  
  Шпигун Юда
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатiв Америки
  
  
  
  
  Роздiл 1
  
  
  "Як щодо їхнього спiльного плану, Яким, - сказав Нiк, - ти нiчого не дiзнаєшся?"
  
  "Тiльки острови. Ми так низько у водi, вона плескає по склу, i я не можу ясно бачити".
  
  "Як щодо того вiтрила по лiвому борту?"
  
  Нiк зосередився на циферблатах, його руки були зайнятi бiльше, нiж у пiлота-любителя пiд час першого польоту по приладах. Вiн вiдсунув свою велику раму, щоб дозволити маленькому iндонезiйському юнаковi повернути оправу перископа. Яким здавався слабким та переляканим. "Це велика прау. Плити вiд нас".
  
  "Я вiзьму її далi. Стежи за чимось, що скаже тобi, де ми знаходимося. А на рифи чи скелi..."
  
  "За кiлька хвилин стемнiє, i я взагалi нiчого не побачу", - вiдповiв Акiм. У нього був м'який голос, який Нiк колись чув вiд чоловiка. Цьому гарному юнаковi мало бути вiсiмнадцять. Чоловiк? Вiн звучав так, нiби його голос не змiнився - чи могла бути iнша причина. Це зробило б все бездоганно; заблукав на ворожому березi з першим помiчником гея.
  
  Нiк усмiхнувся i вiдчув себе краще. Пiдводний човен з двома людьми був iграшкою водолаза, iграшкою багатої людини. Вiн був добре зроблений, але з ним важко було поводитися з поверхнею. Нiк тримав курс на 270 у, намагаючись контролювати плавучiсть, тангаж та напрямок.
  
  Нiк сказав: "Забудь про перископ на чотири хвилини. Я дозволю їй заспокоїтись, поки ми наближаємося. На трьох вузлах у нас все одно не буде великих проблем".
  
  "Тут не повинно бути нiякого пiдводного камiння", - вiдповiв Яким. "На островi Фонг є один, але не на пiвднi. Це пологий пляж. Зазвичай у нас хороша погода. Думаю, це один iз останнiх штормiв сезону дощiв".
  
  У м'якому жовтому свiтлi тiсної кабiни Нiк глянув на Акiма. Якщо хлопчик був наляканий, вiн тримав щелепу напружено. Гладкi контури його майже вродливого обличчя, як завжди, були спокiйними та спокiйними.
  
  Нiк згадав конфiденцiйний коментар адмiрала Рiчардса перед тим, як гелiкоптер зняв їх з авiаносця. "Я не знаю, що ви шукаєте, мiстере Бард, але мiсце, в яке ви збираєтеся, - вирує пекло. Схоже на рай, але це чисте пекло. I подивiться на цього маленького хлопця. Вiн каже, що вiн Мiнанкабау. , Але я думаю, що вiн яванець ".
  
  Нiку було цiкаво. У цьому бiзнесi ви пiдiбрали та запам'ятали кожен клаптик iнформацiї. "Що це могло означати?"
  
  "Як житель Нью-Йорка, який стверджує, що вiн молочний фермер iз Беллоуз-Фоллс, штат Вермонт. Я провiв шiсть мiсяцiв у Джакартi, коли це була голландська Батавiя. Мене цiкавили стрибки. Одне дослiдження каже, що iснує сорок шiсть типiв".
  
  Пiсля того, як Нiк та Акiм пiднялися на борт 99-тисячотонного авiаносця в Перл-Харборi, адмiралу Рiчардсу знадобилося три днi, щоб розiбратися з Нiком. Допомогло друге радiоповiдомлення на надсекретному червоному паперi. "Мiстер Бард", безперечно, заважав флоту, як i всi операцiї Держдепартаменту чи ЦРУ, але адмiрал мав свою думку.
  
  Коли Рiчардс виявив, що Нiк стриманий, приємний i дещо знає про кораблi, вiн запросив пасажира до своєї просторої каюти - єдиної на суднi з трьома iлюмiнаторами.
  
  Коли Рiчардс виявив, що Нiк знає свого старого друга, капiтана Телбота Гамiльтона з Королiвського флоту, вiн перейнявся симпатiєю до свого пасажира. Нiк пiднявся на лiфтi з адмiральської каюти на п'ять палуб до
  
  флагманського мiстка, спостерiгав, як катапульти викидають реактивнi лiтаки "Фантом" та "Скайхок" пiд час тренувального польоту в ясний день, i миттю глянув на комп'ютери та складне електронне обладнання у великiй бойовiй кiмнатi. Його не запросили спробувати крiсло адмiрала, що обертається, з бiлою оббивкою.
  
  Нiку подобалися шахи Рiчардса та трубочний тютюн. Адмiрал любив перевiряти реакцiю пасажира. Насправдi Рiчардс хотiв стати лiкарем та психiатром, але його батько, полковник морської пiхоти, запобiг цьому кроку. "Забудь про це, Корнелiус", - сказав вiн адмiралу - тодiшньому Дж. через три роки пiсля Аннаполiса, "залишайтеся у флотi, де починається просування по службi, поки ви не досягнете успiху в КОМЦЕНТРI. Документи ВМФ - гарне мiсце, але це глупо. I вас не змушували вибиватися".
  
  Рiчардс думав, що "Ел Бард" був крутим агентом. Спроба вивести його за межi певних пунктiв натрапила на спостереження, що "Вашингтон має право голосу з цього приводу", i, звичайно, вас зупинили на мiлководдi. Але Бард був звичайною людиною - вiн тримався осторонь i поважав флот. Бiльшого й бажати не можна.
  
  Пiд час минулої ночi на борту Нiка Рiчардс сказав: "Я глянув на той маленький пiдводний човен, який йшов з тобою. Гарно побудований, але вони можуть бути ненадiйними. Якщо у тебе виникнуть проблеми вiдразу пiсля того, як коптер кине тебе у воду, стрiляй червоною ракетою. Я попрошу пiлота стежити за ним."
  
  "Дякую, сер", - вiдповiв Нiк. "Я запам'ятаю це. Я перевiряв апарат протягом трьох днiв на Гаваях. Провiв п'ять годин, керуючи ним у морi".
  
  "Хлопець - як його звуть, Яким - був iз тобою?"
  
  "Так."
  
  "Тодi ваша вага буде такою самою. Чи було у вас це в бурхливому морi?"
  
  "Нi."
  
  "Не ризикуй..."
  
  "Рiчардс мав на увазi добро", - подумав Нiк, намагаючись бiгти на перископiчнiй глибинi, використовуючи горизонтальнi плавцi. Так вчинили i дизайнери цiєї маленької субмарини. Коли вони наблизилися до острова, була сильнiша хвиля, i вiн нiколи не мiг зрiвнятися з плавучiстю та глибиною плавання. Вони гойдалися, як хеллоуїнське яблуко.
  
  "Яким, у тебе колись морська хвороба?"
  
  "Звичайно, нi. Я навчився плавати, коли навчився ходити".
  
  "Не забувай, що робимо сьогоднi ввечерi".
  
  "Ал, запевняю тебе, я вмiю плавати краще, нiж ти".
  
  "Не став на це", - вiдповiв Нiк. Хлопець може бути правий. Мабуть, вiн усе життя був у водi. З iншого боку, Нiк Картер, будучи третiм номером AX, практикував роботу у водi, як вiн це називав, кожнi кiлька днiв свого життя. Вiн залишався у чудовiй формi i мав безлiч фiзичних навичок, щоб збiльшити свої шанси залишитися живими. Нiк вважав, що єдинi професiї чи мистецтва, якi потребують суворiшого графiка життя, нiж його, - це професiї циркових спортсменiв.
  
  Через п'ятнадцять хвилин вiн направив маленький пiдводний човен прямо на твердий пляж. Вiн вискочив, прив'язав трос до носового гака, i з великою допомогою ковзанок, що врiзалися в серпанок прибою, i з деякими добровiльними, але слабкими ривками Акiма, вiн пiдняв судно над ватерлiнiєю i закрiпив його двома лiнiями до якоря та гiгантського баньяноподiбного дерева.
  
  Нiк використав лiхтарик, щоб закiнчити вузол у тросi навколо дерева. Потiм вiн погасив свiтло i випростався, вiдчуваючи, як кораловий пiсок пiддається його вазi. Тропiчна нiч упала, мов ковдра. Зiрки забризкали фiолетовий зверху. З берегової лiнiї свiтiння моря замерзло i перетворилося. Крiзь гуркiт i гуркiт бурунiв вiн почув звуки джунглiв. Крики птахiв та крики тварин, якi були б нескiнченними, якби їх дослухалися.
  
  "Яким..."
  
  "Так?" Вiдповiдь прийшла з темряви за кiлька футiв вiд мене.
  
  "Є iдеї, яким шляхом ми повиннi йти?"
  
  "Нi. Можливо, я зможу сказати вранцi".
  
  "Доброго ранку! Сьогоднi ввечерi я хотiв дiстатися острова Фонг".
  
  М'який голос вiдповiв: "Сьогоднi ввечерi - завтра ввечерi - вночi наступного тижня. Вiн все ще буде там. Сонце все ще зiйде".
  
  Нiк з огидою пирхнув i видерся на пiдводний човен, витягнув двi легкi бавовнянi ковдри, сокиру i складану пилку, пачку сендвiчiв i термос з кавою. Мар'яна. Чому в деяких культурах розвинувся такий сильний смак невизначеного майбутнього? Розслабтеся, був їхнiй пароль. Залиш це до завтра.
  
  Вiн поклав спорядження на пляж бiля краю джунглiв, економно використовуючи спалах. Яким допомагав як мiг, спотикаючись у темрявi, i Нiк вiдчув укол провини. Один iз його девiзiв був: "Зроби це, ти протримаєшся довше". I, звичайно ж, вiдколи вони зустрiлися на Гаваях, Яким поводився чудово i працював щосили, тренуючись з пiдводним човном, навчаючи Нiка iндонезiйської версiї малайської мови i розповiдаючи йому про мiсцевi звичаї.
  
  Яким Мачмур був або дуже цiнний для Нiка та AX, або йому подобався
  
  Дорогою до школи в Канадi юнак прослизнув до офiсу ФБР у Гонолулу i розповiв про викрадення та шантаж в Iндонезiї. Бюро консультувало ЦРУ та AX щодо офiцiйної процедури у мiжнародних справах, i Девiд Хок, прямий начальник Нiка та директор AX, вилетiв з Нiком на Гаваї.
  
  "Iндонезiя - одна з гарячих точок свiту", - пояснив Хоук, простягаючи Нiку портфель довiдкових матерiалiв. "Як ви знаєте, вони щойно прийняли гiгантську криваву лазню, i Чiком вiдчайдушно намагаються врятувати свою полiтичну владу i вiдновити контроль. Юнак, можливо, описує мiсцеве злочинне угруповання. У них є деякi красунi. Але з Iудою i Генрiхом Мюллером. з багатих сiмей та вимоги грошей та спiвпрацi з Chicoms - (Китайськими комунiстами) Звичайно, їх сiм'ї це знають.
  
  "Яким справжнiй?" - Запитав Нiк.
  
  "Так. ЦРУ-ДЖАК передало нам фотографiю по рацiї. I ми доставили одного викладача з Макгiлла тiльки для швидкої перевiрки. Вiн же хлопчик Мачмур, все гаразд. Як i бiльшiсть любителiв, вiн втiк i забив на сполох, перш нiж дiзнався всi данi. Йому слiд було залишитися зi своєю сiм'єю i зiбрати факти. Це, Нiколас.
  
  Пiсля довгої розмови з Акiмом Хоук ухвалив рiшення. Нiк та Акiм вирушать у ключовий пункт дiяльностi - анклав Мачмура на островi Фонг. Нiк повинен був зберегти роль, в якiй його представили Акiму i яку вiн використовуватиме як прикриття в Джакартi; вiн був "Аль Бардом", американським iмпортером творiв мистецтва.
  
  Акiму сказали, що "пан Бард" часто працював на те, що називається американськими спецслужбами. Вiн здавався цiлком враженим, а може, суворий засмаглий вигляд Нiка та його вигляд твердої, але м'якої впевненостi допомогли.
  
  Коли Хоук склав план i вони розпочали iнтенсивну пiдготовку, Нiк ненадовго засумнiвався у судженнi Хоука. "Ми могли б прилетiти звичайними каналами", - заперечив Нiк. "Ви могли б доставити менi пiдводний човен пiзнiше".
  
  "Повiр менi, Нiколас", - заперечив Хоук. "Думаю, ви погодитеся зi мною до того, як ця справа стане старiшою або пiсля того, як ви поговорите з Гансом Норденбоссом, нашою людиною в Джакартi. Я знаю, що ви бачили багато iнтриг та корупцiї. В Iндонезiї це спосiб життя. Ви оцiните свiй тонкий пiдхiд, i вам може знадобитися субмарина".
  
  "Вона озброєна?"
  
  "Нi. У вас буде чотирнадцять фунтiв вибухiвки i ваша звичайна зброя".
  
  Тепер, стоячи в тропiчнiй ночi з солодко-затхлим запахом джунглiв у нiздрях i ревущими звуками джунглiв у вухах, Нiк пошкодував, що Хоук не з'явився. Неподалiк розбилася якась важка тварина, i Нiк повернувся на звук. У нього пiд пахвою був свiй особливий "Люгер", Вiльгельмiна, i Х'юго з гострим лезом, який мiг ковзати в його долоню при дотику, але цей свiт здавався величезним, нiби вiн мiг вимагати великої вогневої сили.
  
  Вiн сказав у темряву: "Яким. Можна спробувати пройтися пляжем?"
  
  "Ми можемо спробувати."
  
  "Яким шляхом було б логiчно дiстатися острова Фонг?"
  
  "Я не знаю."
  
  Нiк зробив поглиблення в пiску на пiвдорозi мiж лiнiєю джунглiв i прибоєм i плюхнувся вниз. Ласкаво просимо до Iндонезiї!
  
  Яким приєднався до нього. Нiк вiдчув солодкий аромат хлопчика. Вiн вiдкинув свої думки. Яким поводився як добрий солдат, який пiдпорядковується наказу шановного сержанта. Що, якщо вiн використав парфуми? Хлопець завжди старався. Було б несправедливо думати...
  
  Нiк спав iз котячою настороженiстю. Кiлька разiв його будили звуки джунглiв, i вiтер, що розбризкує бризки на їхнi ковдри. Вiн вiдзначив час - 4:19. Це буде 12.19 у Вашингтонi напередоднi. Вiн сподiвався, що Хоук насолоджується гарним обiдом.
  
  Вiн прокинувся, заслiплений яскравим свiтанковим сонцем i вражений великою чорною фiгурою поруч iз ним. Вiн вiдкотився в протилежному напрямку, поцiлив у цiль, прицiлюючись Вiльгельмiну. Яким крикнув: "Не стрiляйте".
  
  "Я не збирався", - прогарчав Нiк.
  
  Це була найбiльша людиноподiбна мавпа, яку Нiк колись бачив. Вона була коричневою, з маленькими вушками, i, уважно розглянувши рiдкiсне червонувато-коричневе довге волосся, Нiк побачив, що це жiнка. Нiк обережно випростався i посмiхнувся. "Орангутанг. Доброго ранку, Мейбл".
  
  Яким кивнув. "Вони часто дружелюбнi. Вона принесла тобi подарунки. Подивися там на пiску".
  
  За кiлька ярдiв вiд Нiка були три стиглi золотi папаї. Нiк пiдняв одну. "Дякую, Мейбл".
  
  "Вони самi людиноподiбнi мавпи", - припустив Яким. "Вона як ти."
  
  "Я рада. Менi потрiбнi друзi". Велика тварина поспiшила в джунглi i за мить з'явилася знову з дивним червоним овальним плодом.
  
  "Не їж це", - попередив Яким. "Дехто це їсти можуть, але деякi люди вiд цього захворiють".
  
  Нiк кинув Акiму чудово виглядає папайю, коли повернулася Мейбл. Яким iнстинктивно її спiймав. Мейбл злякано скрикнула i стрибнула на Акiма!
  
  Яким розвернувся i спробував ухилитися, але орангутанг рухався як квотербек НФЛ з м'ячем i чистим полем. Вона впустила червоний плiд, схопила папаю у Акiма, шпурнула в море i почала зривати з Акiма одяг. Сорочка та штани були розiрванi одним потужним розривом. Мавпа хапалася за шорти Акiма, коли Нiк крикнув: "Гей!" i побiг уперед. Вiн схопив мавпу за голову лiвою рукою, тримаючи напоготовi Люгер у правiй.
  
  "Йди. Алони. Вамос!..." - Нiк продовжував кричати шiстьма мовами i вказувати на джунглi.
  
  Мейбл - вiн подумав про неї як про Мейбл i насправдi вiдчув себе збентеженим, коли вона вiдсахнулася, простягнувши одну довгу руку долонею вгору в благаючому жестi. Вона повiльно повернулася i позадкувала в сплутаний пiдлiсок.
  
  Вiн звернувся до Акiма. "Так ось чому ти завжди здавався дивним. Чому ти зображала з себе хлопчика, люба? Хто ти?"
  
  Яким виявився дiвчиною, мiнiатюрною, iз гарними формами. Вона поралася з рваними джинсами, оголена, якщо не рахувати вузької смуги бiлої тканини, яка стискала її груди. Вона не поспiшала i не здавалася схвильованою, як деякi дiвчата - вона серйозно крутила зiпсованi штани з боку на бiк, хитаючи красивою головою. Вона мала дiловитiсть i розумну вiдвертiсть з приводу вiдсутностi одягу, яку Нiк помiтив на балiйськiй вечiрцi. Дiйсно, ця компактна милашка нагадувала одну з чудово складених лялькових красунь, якi служили моделями художникам, артистам або були просто чудовими супутницями.
  
  Її шкiра була вiдтiнку свiтлого мокко, а її руки та ноги, хоч i були тонкими, були вкритi прихованими м'язами, начебто їх намалював Поль Гоген. Її стегна i стегна були достатнiм обрамленням для її маленького плоского живота, i Нiк зрозумiв, чому "Акiм" завжди носив довгi вiльнi спортивнi сорочки, щоб приховати цi гарнi форми.
  
  Вiн вiдчув приємне тепло в своїх ногах i попереку, дивлячись на неї - i раптово спiймав себе на думцi, що маленька коричнева пустуна насправдi позувала йому! Вона знову i знову оглядала порвану тканину, даючи можливiсть оглянути її! Вона не була кокетливою, не було нi найменшого натяку на самодостатню поблажливiсть. Вона просто поводилася з грайливою природнiстю, тому що жiноча iнтуїцiя пiдказувала їй, що це абсолютно iдеальний час, щоб розслабитися i справити враження на гарного чоловiка.
  
  "Я здивований, - сказав вiн. "Я бачу, що ти набагато красивiша як дiвчинка, нiж як хлопчик".
  
  Вона нахилила голову i скоса подивилась на нього, пустотлива iскорка додала блиску яскравим чорним очам. Як Яким, вона, вирiшив вiн, намагалася мiцно тримати м'язи своєї щелепи. Тепер вона бiльше, нiж будь-коли, виглядала як найкрасивiша з балiйських танцiвниць або разюче милих євразiйцiв, яких ви бачили в Сiнгапурi та Гонконгу. Її губи були маленькими i повними, i коли вона заспокоїлася, лише трохи надулися губи, а щоки були твердими, високими овалами, якi, як ви знали, будуть напрочуд гнучкими, коли ви їх поцiлуєте, як теплий зефiр з м'язами. Вона опустила темнi вiї. "Ти дуже злий?"
  
  "Про нi." Вiн прибрав Люгер у кобуру. "Ти прядеш пряжу, i я заблукав на березi джунглiв, а ти вже коштувала моїй країнi, можливо, шiстдесят чи вiсiмдесят тисяч доларiв". Вiн простяг їй сорочку, безнадiйну ганчiрку. "Чому я повинен сердитися?"
  
  "Я Тала Мачмур, - сказала вона. "Сестра Акiма".
  
  Нiк без виразу кивнув. Мабуть, iнший вiн. У конфiденцiйному звiтi Норденбосса йшлося про те, що Тала Махмур була серед молодих людей, схоплених викрадачами. "Продовжуй."
  
  "Я знав, що ти не послухаєш дiвчину. Нiхто не слухає. Тому я взяв папери Акiма i вдав їм, щоб змусити тебе прийти i допомогти нам".
  
  "Такий довгий шлях. Чому?"
  
  "Я... я не розумiю твоє питання".
  
  "Ваша родина могла б повiдомити звiстку американському чиновнику в Джакартi або поїхати до Сiнгапуру або Гонконгу i зв'язатися з нами".
  
  "Ось саме. Нашi сiм'ї не потребують допомоги! Вони просто хочуть, щоб їх дали спокiй. Ось чому вони платять i мовчать. Вони до цього звикли. Усi завжди комусь платять. Ми платимо полiтикам, армiї i так далi. Це звичайна угода.
  
  Нiк згадав слова Хоука: "... iнтриги та корупцiя. В Iндонезiї це спосiб життя". Як завжди, Хок передбачав майбутнє з комп'ютерною точнiстю.
  
  Вiн штовхнув шматок рожевого корала. "Отже, ваша сiм'я не потребує допомоги. Я просто великий сюрприз, який ви приносите додому. Не дивно, що ви так хотiли вислизнути на острiв Фонг без попередження".
  
  "Будь ласка, не гнiвайтесь". Вона боролася з джинсами та сорочкою. Вiн вирiшив, що без швейної машинки вона нiкуди не подiнеться, але вигляд був чудовий. Вона впiймала його урочистий погляд i пiдiйшла до нього, тримаючи перед собою клаптики тканини. "Допоможiть нам, i в той же час ви допоможете своїй країнi. Ми пройшли через криваву вiйну. Острiв Фонг її уникнув, це правда, але в Маланзi, неподалiк узбережжя, загинули двi тисячi людей. I вони все ще шукають джунглi для китайцiв".
  
  "Отже. Я думав, ти ненавидиш китайцiв".
  
  "Ми нiкого не ненавидимо. Деякi з наших китайцiв прожили тут багато поколiнь. Але коли люди роблять неправильно i всi зляться, вони вбивають. Старi образи. Ревнощi. Релiгiйнi вiдмiнностi".
  
  - Забобона важливiша за розум, - пробурмотiв Нiк. Вiн бачив це у дiї. Вiн поплескав по гладкiй коричневiй руцi, вiдзначаючи, наскiльки витончено вона складена. "Що ж ми тут. Давайте знайдемо острiв Фонг".
  
  Вона труснула згортком тканини. "Не могли б ви передати менi одну з ковдр?"
  
  "От."
  
  Вiн наполегливо не вiдвернувся i насолоджувався, дивлячись на неї, як вона скинула старий одяг i спритно обернула себе в ковдру, яка стала, як саронг. Її блискучi чорнi очi були пустотливими. "У будь-якому випадку так зручнiше".
  
  "Тобi це подобається", - сказав вiн. Вона розмотала бiлу тканинну стрiчку, що стягує її груди, i саронг був гарно заповнений. "Так, - додав вiн, - чудово. Де ми зараз?"
  
  Вона обернулася i уважно подивилася на пологий вигин бухти, облямованої на схiдному березi викривленими мангровими чагарниками. Берег був бiлим пiвмiсяцем, морським сапфiром у яснiй зорi, за винятком того мiсця, де зеленi та блакитнi буруни падали на рожевий кораловий риф. Декiлька морських слимакiв впали над лiнiєю прибою, як гусеницi завдовжки у фут.
  
  "Можливо, ми знаходимося на островi Адата", - сказала вона. "Вiн безлюдний. Сiм'я використовує його як свого роду зоопарк. Тут мешкають крокодили, змiї та тигри. Якщо ми повернемо до пiвнiчного берега, ми зможемо перейти до Фонгу".
  
  "Не дивно, що Конрад Хiлтон пропустив це", - сказав Нiк. "Сядь i дай менi пiвгодини. Тодi ми поїдемо".
  
  Вiн повторно закрiпив якорi i засинав маленький пiдводний човен корчами i чагарниками джунглiв, поки вiн не став схожим на купу уламкiв на березi. Тала пiшла на захiд уздовж пляжу. Вони обiгнули кiлька невеликих мисiв, i вона вигукнула: Це Адата. Ми на пляжi Крiс.
  
  "Крiс? Нiж?"
  
  "Зiгнутий кинжал. Змiїний, я думаю, це англiйське слово".
  
  "Як далеко до Фонга?"
  
  "Один горщик". Вона хихикнула.
  
  "Поясни ще?"
  
  "Малайською - один прийом їжi. Або приблизно пiвдня".
  
  Нiк беззвучно вилаявся i попрямував уперед. "Давай."
  
  Вони досягли яру, який перетинав пляж зсередини, де джунглi здiймалися вдалинi, наче це були пагорби. Тала зупинилася. "Можливо, було б коротше пiднятися стежкою бiля струмка i вийти на пiвнiч. Iти важче, але це вдвiчi менше, нiж йти пляжем, йти до захiдного кiнця Адати i повертатися".
  
  "Веди".
  
  Стежка була жахливою, з незлiченними урвищами та лозами, якi чинили опiр сокирi Нiка, як метал. Сонце стояло високо i зловiсно, коли Тала зупинилася бiля ставка, з якої бiг струмок. "Це зоряний час. Менi дуже шкода. Ми не виграємо багато часу. Я не усвiдомлював, що стежка давно не використовувалася".
  
  Нiк хмикнув, розрiзаючи лiану гострим краєм схожого на стилет Хьюго. На його подив, вiн пронизав його швидше, нiж сокира. Старий добрий Стюарт! Начальник вiддiлу озброєнь AX завжди стверджував, що Х'юго був взiрцем найкращої сталi у свiтi - йому було б приємно почути це. Нiк притис Хьюго назад до рукава. "Сьогоднi - завтра. Сонце ще зiйде".
  
  Тала засмiялася. "Дякую. Ви пам'ятаєте".
  
  Вiн розгорнув пайки. Шоколад став брудом, печиво - рiдким тестом. Вiн вiдкрив крекери типу К та сир, i вони їх з'їли. Рух назад стежкою насторожив його, i його рука вихопила Вiльгельмiну, коли вiн прошипiв: "Вниз, Тала".
  
  Трудною дорогою йшла Мейбл. У тiнi джунглiв вона знову здавалася чорною, а не коричневою. Нiк сказав: "О, чорт", i кинув їй шоколад з печивом. Вона взяла подарунки та радiсно вiдкусила, виглядаючи як вдова за чаєм у "Плазi". Коли вона закiнчила, Нiк закричав: "А тепер бiжи!"
  
  Вона пiшла.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Пройшовши пару миль вниз схилом, вони прийшли до струмка в джунглях шириною близько десяти ярдiв. Тала сказала: "Почекай".
  
  Вона пiшла роздяглася,
  
  , спритно зробила невеликий пакет зi свого саронгу i попливла на iнший берег, як струнка коричнева риба. Нiк захоплено спостерiгав. Вона покликала: "Думаю, все гаразд. Пiшли".
  
  Нiк зняв черевики з гумовими пiдкладками i загорнув їх у сорочку з сокирою. Вiн зробив п'ять чи шiсть потужних ударiв, коли почув крик Тали i краєм ока помiтив рух вгору за течiєю. Коричнева корява колода, здавалося, з'їжджала з найближчого берега пiд власним пiдвiсним мотором. Алiгатор? Нi, крокодил! I вiн знав, що крокодили були найгiршими! Його рефлекси були швидкими. Надто пiзно витрачати час на перевертання - хiба вони не сказали, що бризки допомогли! Вiн схопився за сорочку та туфлi в однiй руцi, вiдпускаючи сокиру, i рвонув уперед потужними ударами зверху та широким гуркотом.
  
  Було б шия! Чи ви сказали б, що щелепи та нога? Тала нависла над ним. Вона пiдняла цiпок i вдарила крокодила по спинi. Джунглi розiрвав оглушливий крик, i вiн почув позаду гiгантський сплеск. Його пальцi торкнулися землi, вiн упустив пакет i вилiз на берег, як тюлень, що плив по крижинi. Вiн повернувся i побачив Мейбл, по пояс у темному потоцi, що б'є по крокодилу гiгантською гiлкою дерева.
  
  Тала жбурнула в рептилiю ще одну гiлку. Нiк потер спину.
  
  "Ой, - сказав вiн. "Її мета краща, нiж у вас".
  
  Тала звалилася поряд з ним, схлипуючи, нiби її маленьке тiло нарештi прийняло надто багато, i шлюзи лопнули. "О, Ал, менi дуже шкода. Менi дуже шкода. Я цього не бачив. Це чудовисько майже дiстало тебе. А ти хороша людина - ти хороша людина".
  
  Вона погладила його по головi. Нiк пiдвiв очi та посмiхнувся. Мейбл вийшла на iнший берег i насупилась. Принаймнi вiн був упевнений, що це був похмурий погляд. "Я досить хороша людина. Ще".
  
  Вiн тримав струнку iндонезiйську дiвчину на руках десять хвилин, доки її iстеричнi горлянки не вщухли. У неї не було часу перемотати свiй саронг, i вiн схвально зазначив, що її пухкi груди були красиво оформленi, як у журналi Playboy. Хiба вони не казали, що цi люди не соромляться грудей? Прикривали їх лише тому, що на цьому наполягли цивiлiзованi жiнки. Вiн хотiв торкнутися одного. Опираючись iмпульсу, вiн трохи зiтхнув зi схваленням.
  
  Коли Тала здавалася спокiйною, вiн пiшов до струмка i притягнув свою сорочку та туфлi з цiпком. Мейбл зникла.
  
  Коли вони вийшли на пляж, який був точною копiєю, що вони залишили, сонце було на захiднiй околицi дерев. Нiк сказав: "Один горщик, га? Ми з'їли повноцiнний обiд".
  
  "Це була моя iдея", - смиренно вiдповiла Тала. "Ми мали пiти навколо".
  
  "Я дражню тебе. У нас, напевно, не було б кращого часу. Це Фонг?"
  
  Через милю моря, що тяглася з боку на бiк, наскiльки можна було бачити, i пiдтримуванi потрiйними горами або вулканiчними ядрами, знаходилися пляж i берегова лiнiя. Вiн мав культурний, цивiлiзований вигляд, на вiдмiну вiд Адати. Луги чи поля височiли на пагорбах зеленими та коричневими довгастими лiнiями, i були групи чогось, схожого на будинки. Нiку здалося, що вiн побачив на дорозi вантажiвку або автобус, коли вiн примружився.
  
  "Є спосiб подати їм сигнал? У вас випадково є дзеркало?"
  
  "Нi."
  
  Нiк спохмурнiв. У пiдводному човнi був повний комплект для виживання у джунглях, але тягнути його все здавалося дурним. Сiрники в його кишенi були схожi на кашу. Вiн вiдполiрував тонке лезо Хьюго i спробував спрямувати спалахи на острiв Фонг, спрямовуючи останнi променi сонця. Вiн подумав, що, можливо, зобразив би деякi спалахи, але в цiй дивнiй країнi, похмуро подумав вiн, кого це хвилює?
  
  Тала сидiла на пiску, її блискуче чорне волосся спадало їй на плечi, її маленьке тiло згорбiлося вiд втоми. Нiк вiдчув хворобливу втому у ногах i ступнях i приєднався до неї. "Завтра я можу метатися на них цiлий день".
  
  Тала сперлася на нього. "У знеможеннi", - подумав вiн спочатку, поки тонка рука не ковзнула по його передплiччю i не притулилася. Вiн захоплювався iдеальними кремовими колами у формi мiсяця бiля його нiгтiв. Блiн, вона була гарненькою дiвчиною.
  
  Вона м'яко сказала: "Ви, мабуть, думаєте, що я жахлива. Я хотiла вчинити правильно, але все закiнчилося безладом".
  
  Вiн нiжно стиснув її руку. "Просто виглядає гiрше, тому що ти так втомилася. Завтра я поясню твоєму батьковi, що ти героїня. Ти звернувся за допомогою. Спiватимуть i танцюватимуть, поки вся родина святкує твою хоробрiсть".
  
  Вона засмiялася, начебто їй сподобалася фантазiя. Потiм глибоко зiтхнув. "Ти не знаєш мою родину. Якби це зробив Акiм, може бути. Але я лише дiвчинка".
  
  "Якась дiвчина." Йому було зручнiше обiймати її. Вона не заперечувала. Вона пригорнулася.
  
  Через деякий час у нього захворiла спина. Вiн повiльно лiг на пiсок, i вона пiшла за ним, як мушля. Вона почала легенько водити однiєю маленькою рукою по його грудях та шиї.
  
  Тонкi пальцi погладили його пiдборiддя, окреслили губи, погладили очi. Вони масажували його чоло i вiскi зi знаючою спритнiстю, яка - у поєднаннi з денними вправами - майже приспала його. За винятком того, що коли дражливе, нiжне дотик торкнулося його соскiв i пупка, вiн знову прокинувся.
  
  Її губи м'яко торкнулися його вуха. "Ти хороша людина, Ал".
  
  "Ти говорила це ранiше. Ти впевнена, га?"
  
  "Я знаю. Мейбл знала". Вона хихикнула.
  
  "Не чiпай мою подругу", - сонно пробурмотiв вiн.
  
  "У тебе є дiвчина?"
  
  "Звичайно."
  
  "Вона гарна американка?"
  
  "Нi. Неприємний ескiмос, але, чорт забирай, вона може приготувати вiдмiнну юшку".
  
  "Що?"
  
  "Рибне рагу".
  
  "У мене справдi немає хлопця".
  
  "Та гаразд. Красива маленька страва, як ти? Не всi твої мiсцевi хлопцi слiпi. А ти розумна. Освiчена. I, до речi, - вiн злегка стиснув її, обiймаючи її, - дякую за те, що вдарила. Цього крокодила. Це зажадало мужностi".
  
  Вона радiсно булькнула. "Нiчого не було." Спокусливi пальцi танцювали прямо над його поясом, i Нiк вдихнув гаряче, насичене повiтря. Ось як це буває. Тепла тропiчна нiч - кипить гаряча кров. Моя зiгрiвається, i хiба вiдпочити - така погана iдея?
  
  Вiн повернувся на бiк, знову стискаючи Вiльгельмiн пiд пахвою. Тала прилягала до нього так само зручно, як "люгер" у кобурi.
  
  - Немає для вас гарного хлопця на островi Фонг?
  
  "Не зовсiм. Ган Бiк Тянг каже, що любить мене, але я думаю, що вiн збентежений".
  
  "Наскiльки заплуталися?"
  
  "Здається, вiн нервує поруч зi мною. Вiн майже не чiпає мене".
  
  "Я нервую поруч з тобою. Але я люблю чiпати..."
  
  "Якби в мене був сильний друг - чи чоловiк - я нiчого не боялася".
  
  Нiк вiдвiв руку, яка рухалася до цих привабливих молодих грудей, i поплескав її по плечу. Це вимагало роздумiв. Чоловiк? Ха! Було б розумно вивчити Махмуров, перш нiж викликати у себе неприємностi. Були дивнi звичаї - начебто проникаємо у дочку, а ми проникаємо у вас. Хiба не було б добре, якби вони були представниками племенi, де традицiя свiдчить, що вам велика честь, якщо ви осiдлаєте одну з їхнiх неповнолiтнiх дочок? Немає такої удачi.
  
  Вiн задрiмав. Пальцi на його лобi повернулися, гiпнотизуючи.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Крик Тали розбудив його. Вiн почав пiдстрибувати, i рука притулилася до його грудей. Перше, що вiн побачив, був блискучий нiж довжиною в два фути - неподалiк його носа, з кiнчиком бiля горла. Вiн мав симетричне лезо з вигнутим змiйкою. Руки схопили його за руки та ноги. Його тримали п'ять чи шiсть чоловiк, i вони не були слабаками, вирiшив вiн пiсля експериментального ривка.
  
  Талу вiдтягли вiд нього.
  
  Погляд Нiка простежив за блискучим мечем до тримача - суворого молодого китайця з дуже коротким волоссям i акуратно пiдстриженими рисами обличчя.
  
  Китаєць запитав чудовою англiйською: "Вбити його, Тала?"
  
  "Не роби цього, поки я не передам тобi повiдомлення", - гаркнув Нiк. Це здавалося таким розумним, як i будь-яке iнше.
  
  Китаєць насупився. "Я Ган Бiк Тянг. Хто ти?"
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 2
  
  
  
  
  
  "Стоп!" - крикнула Тала.
  
  "Настав час їй приєднатися до дiї, - подумав Нiк. Вiн лежав нерухомо i сказав: "Я Аль Бард, американський бiзнесмен. Я привiв мiс Махмур додому.
  
  Закотивши очi, вiн спостерiгав, як Тала пiдiйшла до смiттєзвалища. Вона сказала: "Вiн з нами, Ган. Вiн привiз мене з Гаваїв. Я розмовляла з людьми з Америки i..."
  
  Вона продовжила потiк малайсько-iндонезiйського, за яким Нiк не мiг стежити. Чоловiки почали злазити з його рук та нiг. Нарештi, худий китайський юнак зняв крiс i обережно поклав його в чохол для ременя. Вiн простяг руку, i Нiк взяв її, нiби вона йому була потрiбна. Немає нiчого поганого в тому, щоб схопити одного з них - про всяк випадок. Вiн прикинувся незграбним i виглядав скривдженим i наляканим, але, вставши на ноги, вiн вивчав ситуацiю, спотикаючись об пiсок. Семеро людей. Один тримає дробовик. Якщо знадобиться, вiн знешкодить його першим, i шанси були вищими, нiж навiть те, що вiн забере їх усiх. Годинники та роки практики - дзюдо, карате, савате - i смертельна точнiсть iз Вiльгельмiною та Хьюго дали вам величезну перевагу.
  
  Вiн похитав головою, потер руку i, хитаючись, пiдiйшов ближче до людини з рушницею. "Будь ласка, вибачте нас", - сказав Ган. "Тала каже, що ви прийшли нам на допомогу. Я думала, вона може бути вашою бранкою. Ми бачили спалах минулої ночi i прийшли ще до свiтанку".
  
  "Я розумiю", - вiдповiв Нiк. "Жодної шкоди. Радий познайомитися. Тала говорила про тебе".
  
  Ган виглядав задоволеним. "Де твiй баркас?"
  
  Нiк кинув на Талу застережливий погляд. "ВМС США висадили нас тут. З iншого боку острова".
  
  "Зрозумiло. Наш човен прямо на березi. Чи зможете пiднятися?"
  
  Нiк вирiшив, що його гра покращується. "Я в порядку. Як справи у Фонзi?"
  
  "Не добре. Непогано. У нас свої... проблеми".
  
  "Тала сказала нам. Чи є ще звiстка вiд бандитiв?"
  
  "Так. Завжди одне й те саме. Бiльше грошей, iнакше вони вб'ють... заручникiв".
  
  Нiк був упевнений, що збирався сказати "Тала". Але Тала була тут! Вони гуляли пляжем. Ган сказав: "Ти зустрiнешся з Адамом Махмуром. Вiн не буде радий тебе бачити".
  
  "Я чув. Ми можемо запропонувати потужну допомогу. Я впевнений, що Тала сказала вам, що я також маю зв'язок з урядом. Чому вiн та iншi жертви не вiтають це?"
  
  "Вони не вiрять у допомогу з боку уряду. Вони вiрять у силу грошей та свої власнi плани. Свої власнi... Я думаю, це англiйське слово хитре".
  
  "I вони навiть не спiвпрацюють один з одним..."
  
  "Нi. Це не так, як вони думають. Кожен вважає, що якщо ви заплатите, все буде добре, i ви завжди зможете отримати бiльше грошей. Ви знаєте iсторiю про курку та золотi яєчка?"
  
  "Так."
  
  "Це так. Вони не можуть зрозумiти, як бандити можуть убити курку, що несе золото".
  
  "Але ти думаєш iнакше..."
  
  Вони обiгнули косу з рожево-бiлого пiску, i Нiк побачив невелике вiтрильне судно, двостоїчне судно з напiвприспущеним латинським вiтрилом, що майорiло на легкому вiтрi. Чоловiк намагався це виправити. Вiн зупинився, коли побачив їх. Ган мовчав кiлька хвилин. Нарештi вiн сказав: "Деякi з нас молодшi. Ми бачимо, читаємо i думаємо по-iншому".
  
  "У вас чудова англiйська, i у вас скорiше американський, нiж британський акцент. Ви ходили до школи у Сполучених Штатах?"
  
  "Берклi", - коротко вiдповiв Ган.
  
  Було мало шансiв поговорити на правi. Велике вiтрило максимально використало легкий вiтер, а маленьке судно перетнуло дiлянку моря зi швидкiстю чотири або п'ять вузлiв, а iндонезiйцi накинули на нього опори. Це були м'язистi, мiцнi люди, однi кiстки та сухожилля, i вони були чудовими моряками. Не кажучи нi слова, вони перемiщали свою вагу, щоб пiдтримувати найкращу паруснiсть.
  
  Ясно вранцi острiв Фонг виглядав бiльш дiловим, нiж у сутiнках. Вони попрямували до великого причалу, що розкинувся на палях ярдах за двiстi вiд берега. Наприкiнцi був комплекс складiв i навiсiв, вантажiвок кiлькох розмiрiв; на сходi невеликий паровозик маневрував крихiтнi вагони на залiзничнiй станцiї.
  
  Нiк нахилився до вуха Гана. "Що ви вiдправляєте?"
  
  "Рис, капок, кокосовi продукти, кава, каучук. Олово та боксити з iнших островiв. Мiстер Мачмур дуже насторожений".
  
  "Як бiзнес?"
  
  "Пан Махмур володiє безлiччю магазинiв. Великий у Джакартi. У нас завжди є ринки, крiм тих випадкiв, коли свiтовi цiни сильно падають".
  
  Нiк подумав, що Ган Бiк теж настороже. Вони пришвартувалися на плавучому доку бiля великого пiрса, поруч iз двощогловою шхуною, на яку автокран завантажував мiшки на пiддони.
  
  Ган Бiк провiв Талу i Нiка вздовж пристанi i пiднявся по дорiжцi з твердим покриттям до великого, класно виглядає будiвлi з навiсними вiконницями. Вони увiйшли до кабiнету з мальовничим декором, у якому поєднуються європейськi та азiатськi мотиви; стiни з полiрованого дерева були прикрашенi витворами мистецтва, якi, на думку Нiка, були видатними, два гiгантськi вентилятори кружляли над головою, знущаючись з високого безшумного кондицiонера в кутку. Широкий адмiнiстративний стiл iз залiзного дерева був оточений сучасною лiчильною машиною, комутатором та записуючим обладнанням.
  
  Людина за столом була великою - широкою, невисокою - з проникливими карими очима. Вiн був одягнений у бездоганну, скроєну на замовлення бiлу бавовну. На лавцi з натертого тику сидiв благородний китаєць у лляному костюмi поверх блакитної сорочки-поло. Ган Бiк сказав: "Мiстер Мачмур - це мiстер Аль Бард. Вiн принiс Талу". Нiк потис руку, i Ган привернув його до китайця. "Це мiй батько, Онг Чанг".
  
  Вони були приємними людьми без хитрощiв. Нiк не вiдчував ворожостi - швидше, воно виглядало як "добре, що ти прийшов, i буде добре, коли ти пiдеш".
  
  Адам Махмур сказав: "Тала захоче поїсти та вiдпочити. Ган, будь ласка, вiдвези її до будинку на моїй машинi i повертайся".
  
  Тала миттю глянула на Нiка - я ж вам сказала - i вийшла за Ганом. Патрiарх Мачмуров жестом вказав Нiка на стiлець. "Дякую, що повернули мою стрiмку дочку. Сподiваюся, з нею не було проблем".
  
  "Не бiда, взагалi."
  
  "Як вона з вами зв'язалася?"
  
  Нiк поклав це на кiн. Вiн розповiв їм те, що Тала сказала на Гаваях, i, не називаючи AX, натякнув, що вiн був "агентом" Сполучених Штатiв на додаток до того, що був "iмпортером народного мистецтва". Коли вiн зупиниться
  
  Адам обмiнявся поглядами з Онг Чанг. Нiк подумав, що вони обмiнялися кивками, але читати їхнi погляди було однаково, що вгадувати закриту карту гарного п'ятикарткового покеру.
  
  Адам сказав: "Почасти це правда. Один iз моїх дiтей був... е-е, затриманий доти, доки я не виконаю певних вимог. Але я б вважав за краще залишити його в сiм'ї. Ми сподiваємося... досягти рiшення без будь-якої сторонньої допомоги".
  
  "Вони спливуть кров'ю до бiлого кольору", - прямо сказав Нiк.
  
  "У нас є значнi ресурси. I нiхто нiколи не буває настiльки божевiльним, щоб убити золоту гуску. Ми не хочемо втручання".
  
  "Не втручання, мiстере Мачмуре. Допомога. Суттєва, потужна допомога, якщо того вимагає ситуацiя".
  
  "Ми знаємо, що вашi ... агенти володiють владою. Я зустрiчався з деякими з них за останнi кiлька рокiв. Мiстер Ганс Норденбосс зараз летить сюди повiтрям. Я вважаю, що вiн ваш помiчник. Як тiльки вiн прибуває. Сподiваюся, вам обом сподобається моя гостиннiсть i ви зможете добре поїсти.
  
  "Вас називають дуже розумною людиною, мiстере Махмур. Хiба розумний генерал вiдкине пiдкрiплення?"
  
  "Якщо вони пов'язанi з додатковою небезпекою. Мiстер Бард, я маю бiльше двох тисяч хороших людей. I я можу отримати стiльки ж швидше, якщо я захочу".
  
  "Вони знають, де таємнича джонка iз ув'язненими?"
  
  Махмур насупився. "Нi. Але ми зробимо це з часом".
  
  "У вас є достатньо власних лiтакiв, щоб подивитися?"
  
  Онг Чанг чемно кашлянув. "Мiстер Бард, це складнiше, нiж ви, можливо, думаєте. Наша країна розмiром з ваш континент, але складається з бiльш нiж трьох тисяч островiв з майже нескiнченною кiлькiстю гаваней i укриттiв. Тисячi кораблiв приходять i йдуть. Усiх типiв. Це справжня пiратська земля. Ви пам'ятаєте якiсь дуже пiратськi iсторiї. кораблями та новими потужними, якi можуть обiгнати все, крiм найшвидших вiйськово-морських судiв".
  
  Нiк кивнув. "Я чув, що контрабанда як i ранiше є провiдною галуззю. Фiлiппiни час вiд часу протестують з цього приводу. Але тепер розглянемо Норденбосса. Вiн авторитет у цiй галузi. Вiн зустрiчається з багатьма важливими людьми i слухає. I коли ми отримуємо озброєння - ми можемо покликати справжню допомогу. " Сучаснi пристрої.
  
  "Ми знаємо", - вiдповiв Адам Махмур. "Однак, яким би авторитетом був мiстер Норденбосс, це iнше i складне суспiльство. Я зустрiчався з Гансом Норденбоссом. Я поважаю його здiбностi. Але я повторюю - будь ласка, дайте нам спокiй".
  
  "Ви скажете менi, чи були новi вимоги?"
  
  Двоє людей похилого вiку знову обмiнялися швидкими поглядами. Нiк вирiшив нiколи не грати проти них у бридж. "Нi, це не твоя турбота", - сказав Махмур.
  
  "Звичайно, у нас немає жодних повноважень проводити розслiдування у вашiй країнi, якщо ви чи ваша влада не захочете, щоб ми цього зробили", - визнав Нiк м'яко i дуже ввiчливо, начебто вiн прийняв їхнє бажання. "Ми хотiли б допомогти, але якщо ми не можемо - ми не можемо. З iншого боку, якщо ми випадково зiткнемося з чимось корисним для вашої полiцiї - я впевнений, що ви спiвпрацюватимете з нами - я маю на увазi з ними".
  
  Адам Махмур вручив Нiку коробку коротких тупих голландських сигар. Нiк узяв одну, як i Онг Чанг. Якийсь час вони дихали в тишi. Сигара була чудовою. Нарештi Онг Чанг помiтив з невиразним обличчям: "Ви виявите, що наша влада може викликати подив - iз захiдної точки зору".
  
  "Я чув деякi коментарi про їхнi методи", - зiзнався Нiк.
  
  "У цiй галузi армiя набагато важливiша за полiцiю".
  
  "Розумiю."
  
  "Їм дуже погано платять".
  
  "Отже вони збирають трохи тут i там".
  
  "Як завжди було у неконтрольованих армiй", - чемно погодився Онг Чанг. "Це одна з тих речей, про якi ваш Вашингтон, Джефферсон i Пейн так добре знали та захищали вашу країну".
  
  Нiк швидко перевiв погляд на обличчя китайця, щоб побачити, чи його не жартують. Також можна спробувати прочитати температуру на друкованому календарi. "Має бути важко вести бiзнес".
  
  "Але не неможливо", - пояснив Мачмур. "Ведення бiзнесу тут схоже на полiтику, це стає мистецтвом робити можливе. Тiльки дурнi хочуть зупинити торгiвлю, доки вони отримують свою частку".
  
  "Так що ви можете впоратися з владою. Як ви збираєтеся впоратися з шантажистами та викрадачами, коли вони стануть грубiшими?"
  
  "Ми вiдкриємо шлях, коли настане час. Тим часом ми обережнi. Бiльшiсть iндонезiйської молодi з важливих сiмей зараз перебувають пiд охороною чи навчаються за кордоном".
  
  "Що ти робитимеш з Талою?"
  
  "Ми повиннi обговорити це. Можливо, їй варто пiти до школи в Канадi..."
  
  Нiк подумав, що вiн скаже "також", що дасть йому привiд спитати про Акiма. Натомiсть Адам сказав швидко:
  
  "Мiстер Норденбосс буде тут приблизно за двi години. Ви повиннi бути готовi прийняти ванну i трохи поїсти, i я впевнений, що ми зможемо вас добре екiпiрувати в магазинi". Вiн пiдвiвся. "I я проведу вам невелику екскурсiю нашими землями".
  
  Його господарi провели Нiка на стоянку, де лендровер лiниво витирав молодик у заправленому саронгу на вiдкритому повiтрi. За вухом вiн носив гiбiскус, але вiв машину акуратно i добре.
  
  Вони проїхали через солiдне село приблизно за милю вiд докiв, переповнене людьми та дiтьми, архiтектура якої явно вiдбивала голландський вплив. Мешканцi були барвисто одягненi, зайнятi та веселi, а територiя була дуже чистою та акуратною. "Ваше мiсто виглядає процвiтаючим", - чемно прокоментував Нiк.
  
  "Порiвняно з мiстами чи деякими з бiдних сiльськогосподарських регiонiв чи перенаселених, у нас справи йдуть досить добре", - вiдповiв Адам. "Або це може бути питання того, скiльки людинi потрiбно. Ми вирощуємо стiльки рису, що експортуємо його, i у нас багато худоби. Всупереч тому, що ви, можливо, чули, нашi люди працьовитi щоразу, коли у них є щось варте. ми зможемо вирiшити нашi проблеми. Iндонезiя - один iз найбагатших, але нерозвинених регiонiв свiту".
  
  Онг втрутився: "Ми самi були собi найлютiшими ворогами. Але ми вчимося. Як тiльки ми почнемо спiвпрацювати, нашi проблеми зникнуть".
  
  "Це схоже на свист у темрявi", - подумав Нiк. Викрадачi в кущах, армiя бiля дверей, революцiя пiд ногами i половина тубiльцiв, якi намагаються вбити другу половину, бо вони не прийняли певного набору забобонiв - їхнi проблеми ще не закiнчилися.
  
  Вони досягли iншого села з великою комерцiйною будiвлею в центрi, що виходить на простору, вкриту травою площу, затiнену гiгантськими деревами. Через паркову зону протiкав невеликий коричневий струмок, береги якого палали яскравими квiтами: пуансеттiями, гiбiскусами, азалiями, вогненними виноградними лозами та мiмозами. Дорога пролягала прямо через маленьке поселення, i по обидва боки стежки прикрашали хитромудрi вiзерунки бамбукових i солом'яних будинкiв.
  
  На вивiсцi над магазином було написано просто Мачмур. Вiн був напрочуд добре укомплектований, i Нiк швидко забезпечили новими бавовняними брюками та сорочками, туфлями на гумовiй пiдошвi та модним солом'яним капелюхом. Адам закликав його вибрати бiльше, але Нiк вiдмовився, пояснивши, що його багаж знаходиться у Джакартi. Адам вiдмахнувся вiд пропозицiї Нiка про платеж, i вони вийшли на широку веранду, коли там зупинилися двi армiйськi вантажiвки.
  
  Офiцер, що пiднявся сходами, був твердим, прямим i коричневим, як тернина. Ви могли здогадатися про його характер пiсля того, як кiлька тубiльцiв, що ледаряли в тiнi, вiдступили. Вони не здавалися зляканими, а просто обережними - як можна вiдступити вiд переносника хвороби чи собаки, яка кусається. Вiн привiтав Адама та Онга iндонезiйсько-малайською мовою.
  
  Адам сказав англiйською: "Це мiстер Аль-Бард, полковник Судiрмат - американський покупець". Нiк припустив, що "покупець" надавав вам бiльшого статусу, нiж "iмпортер". Рукостискання полковника Судирмата було м'яким, на вiдмiну його жорсткої зовнiшностi.
  
  Вiйськовий сказав: "Ласкаво просимо. Я не знав, що ти прибув..."
  
  "Вiн прилетiв приватним гелiкоптером", - швидко сказав Адам. "Норденбос вже в дорозi".
  
  Крихкi темнi очi задумливо вивчали Нiка. Полковнику довелося пiдняти очi, i Нiк подумав, що вiн ненавидить це. "Ви партнер мiстера Норденбосса?"
  
  "У певному сенсi. Вiн збирається допомогти менi подорожувати та подивитися на товари. Можна сказати, що ми старi друзi".
  
  "Ваш паспорт..." Судiрмат простяг руку. Нiк побачив, що Адам стурбовано насупився.
  
  "У моєму багажi", - сказав Нiк iз посмiшкою. "Чи я повинен принести його до штабу? Менi не сказали..."
  
  "У цьому немає потреби", - сказав Судирмат. "Я подивлюся на нього, перш нiж пiду".
  
  "Менi дуже шкода, що я не знав правил", - сказав Нiк.
  
  "Не правила. Просто моє бажання".
  
  Вони знову сiли в "лендровер" i поїхали дорогою у супроводi вантажiвок, що гарчать. Адам м'яко сказав: "Ми переграли. Ти не маєш паспорта".
  
  "Я зроблю це, як тiльки приїде Ханс Норденбосс. Паспорт з вiзою, в'їзними марками i всiм, що буде потрiбно. Чи можемо ми затримати Судирмата доти?"
  
  Адам зiтхнув. "Вiн хоче грошей. Я можу заплатити йому зараз чи пiзнiше. Це займе у нас годину. Бiнг - зупини машину". Адам вилiз з машини i крикнув вантажiвцi, яка зупинилася за ними: "Лео, давай повернемося в мiй офiс i завершимо нашi справи, а потiм ми зможемо приєднатися до iнших у будинку".
  
  "Чому нi?" Судiрмат вiдповiв. "Залазь."
  
  Нiк та Онг поїхали на "лендроверi". Онг сплюнув через бiк. "П'явка. I в нього сто ротiв".
  
  Вони обiйшли невелику гору з терасами та
  
  з посiвами полiв. Нiк впiймав погляд Онга i вказав на водiя. "Ми можемо поговорити?"
  
  "Бiнг вiрний".
  
  "Не могли б ви дати менi додаткову iнформацiю про бандитiв чи викрадачiв? Я розумiю, що у них можуть бути зв'язки з Китаєм".
  
  Онг Тянг похмуро кивнув головою. "У всiх в Iндонезiї є зв'язки з китайцями, мiстер Бард. Я можу сказати, що ви начитана людина. Можливо, ви вже знаєте, що ми, три мiльйони китайцiв, домiнуємо в економiцi 106 мiльйонiв iндонезiйцiв. Дохiд середньостатистичного iндонезiйського уродженця складає п'ять вiдсоткiв китайського iндонезiї". на нас, називаючи нас комунiстами.
  
  "Дуже. Ви кажете, що не спiвпрацюєте i не спiвпрацюватимете з бандитами, якщо вони пов'язанi з Китаєм".
  
  "Ситуацiя каже сама за себе", - сумно вiдповiв Онг. "Ми застрягли мiж хвилями та скелями. Моєму власному синовi загрожують. Вiн бiльше не ходить до Джакарти без чотирьох чи п'яти охоронцiв".
  
  "Ган Бiк?"
  
  "Так. Хоча я маю iнших синiв у школi в Англiї". Онг витер обличчя хусткою. "Ми нiчого не знаємо про Китай. Ми живемо тут протягом чотирьох поколiнь, деякi з нас - набагато довше. Голландцi зло переслiдували нас у 1740 роцi. Ми думаємо про себе як про iндонезiйцiв... але коли їхня кров стає гарячою, в обличчя китайця з вулицi можуть почати лiтати камiння".
  
  Нiк вiдчув, що Онг Тянг привiтав можливiсть обговорити тривогу з американцями. Чому то донедавна здавалося, що китайцi та американцi завжди ладнають? Нiк м'яко сказав: "Я знаю iншу расу, яка пережила безглузду ненависть. Людина - молода тварина. Бiльшу частину часу вона дiє виходячи з емоцiй, а не з мiркувань розуму, особливо в натовпi. Тепер у вас є шанс щось зробити. Допоможiть нам. Отримайте iнформацiю або дiзнайтеся, як я можу добратися.
  
  Урочистий вираз обличчя Онга став менш загадковим. Вiн виглядав сумним та стривоженим. "Я не можу. Ви не розумiєте нас так добре, як думаєте. Ми самi вирiшуємо свої проблеми".
  
  "Ви маєте на увазi iгнорувати їх. Розплачуєтеся. Сподiваєтеся на краще. Це не працює. Ви просто вiдкриваєте себе для нових вимог. Або людина-тварини, про якi я згадував, зiбранi спраглим владою деспотом, злочинцем або полiтиком, а ви у вас справжня проблема. Час битися. Приймiть виклик".
  
  Онг трохи похитав головою i бiльше не хотiв говорити. Вони пiд'їхали до великого будинку у виглядi букви U, спрямованої до дороги. Вiн вписався в тропiчний ландшафт, нiби вирiс разом з рештою пишних дерев i квiтiв. У ньому були великi дерев'янi навiси, широкi заскленi веранди i, як вирiшив Нiк, близько тридцяти кiмнат.
  
  Онг обмiнявся кiлькома словами з гарненькою молодою дiвчиною в бiлому саронгу i потiм сказав Нiку: "Вона покаже вам вашу кiмнату, мiстер Бард. Вона говорить слабкою англiйською, але добре розмовляє малайською та голландською, якщо ви їх знаєте. У головнiй кiмнатi - ви не можете пропустити це ".
  
  Нiк пiшов за бiлим саронгом, милуючись його хвилями. Його кiмната була просторою, iз сучасною ванною в британському стилi двадцятирiчної давностi з металевою стiйкою для рушникiв розмiром iз маленьку ковдру. Вiн прийняв душ, поголився i почистив зуби, використовуючи обладнання, акуратно розкладене в аптечцi, i вiдчув себе краще. Вiн роздягнувся та почистив Вiльгельмiну, затягнув ременi безпеки. Щоб великий пiстолет був захований у спортивнiй сорочцi, потрiбно, щоб вiн був iдеально пiдвiшений.
  
  Вiн лiг на велике лiжко, милуючись рiзьбленим дерев'яним каркасом, на якому висiла об'ємна москiтна сiтка. Подушки були твердi й такi ж довгi, як набитi казарменними мiшками; вiн згадав, що їх називали "голландськими дружинами". Вiн взяв себе в руки i прийняв повнiстю розслаблене становище, його руки були з бокiв долонями вниз, кожен м'яз його пом'якшав i збирав свiжу кров i енергiю, коли вiн подумки наказав кожнiй окремiй частинi свого могутнього тiла розтягуватися i вiдновлюватися. Це була рутина йоги, яку вiн вивчив в Iндiї, цiнна для швидкого вiдновлення сил, для набору сил у перiоди фiзичної чи розумової напруги, для тривалiшої затримки дихання та стимулювання ясного мислення. Вiн знайшов деякi аспекти йоги нiсенiтницею, а iншi безцiнними, що не дивно - вiн дiйшов таких же висновкiв пiсля вивчення дзен, християнської науки та гiпнозу.
  
  Вiн на мить перенiс свої думки у свою квартиру у Вашингтонi, у свiй невеликий мисливський будиночок у Кетскiллс та на Девiда Хока. Зображення йому сподобалися. Коли дверi кiмнати вiдчинилися - дуже тихо, вiн почував себе бадьорим i впевненим у собi.
  
  Нiк лежав у своїх шортах, з "люгером" i ножем пiд новими акуратно складеними брюками, що лежали поряд з ним. Вiн беззвучно поклав руку на пiстолет i нахилив голову так, щоби побачити дверi. Увiйшов Ган Бiк. Його руки були порожнi. Вiн тихо пiдiйшов до лiжка
  
  .
  
  Молодий китаєць зупинився за десять футiв вiд нього - струнка постать у сутiнках великої тихої кiмнати. "Мiстер Бард..."
  
  "Так", - миттєво вiдповiв Нiк.
  
  "Мiстер Норденбосс буде тут за двадцять хвилин. Я думав, ви хочете знати".
  
  "Звiдки ви знаєте?"
  
  "Мiй друг на захiдному узбережжi має радiо. Вiн побачив лiтак i повiдомив менi розрахунковий час прибуття".
  
  "I ви чули, що полковник Судiрмат просив показати мiй паспорт, а мiстер Мачмур або ваш батько просили вас перевiрити Норденбосса i дати менi пораду. Я не можу сказати багато про ваш бойовий дух тут, але ваше спiлкування страшенно хороше".
  
  Нiк звiсив ноги з лiжка та встав. Вiн знав, що Ган Бiк вивчає його, розмiрковуючи про шрами, вiдзначаючи вiдточений фiзичний стан та оцiнюючи силу потужного тiла бiлої людини. Ган Бiк знизав плечима. "Старшi чоловiки консервативнi i, можливо, вони мають рацiю. Але є деякi з нас, хто думає зовсiм iнакше".
  
  "Бо ви вивчали iсторiю старого, який зрушив гору?"
  
  "Нi. Тому що ми дивимося на свiт своїми широко вiдкритими очима. Якби у Сукарно були хорошi люди, якi могли б йому допомогти, все було б краще. Голландцi не хотiли, щоб ми ставали надто розумними. Ми повиннi надолужити втрачене. самостiйно."
  
  Нiк посмiхнувся. "У вас є своя власна розвiдувальна система, молода людина. Адам Махмур розповiв вам про Судирмат i паспорт. Бiнг розповiв вам про мою розмову з вашим батьком. I той хлопець з узбережжя оголосив про Норденбоса. Як щодо битви з вiйськами? Чи органiзували ополчення, загiн самооборони?"
  
  "Чи я маю сказати вам, що є?"
  
  "Можливо, нi - поки. Не довiряй нiкому старше тридцяти".
  
  Ган Бiк на мить знiяковiв. "Чому? , Так кажуть американськi студенти".
  
  "Деякi з них." Нiк швидко одягнувся i чемно збрехав: "Але не турбуйся про мене".
  
  "Чому?"
  
  "Менi двадцять дев'ять".
  
  Ган Бiк без виразу дивився, як Нiк поправляє Вiльгельмiну та Хьюго. Сховати зброю було неможливо, але у Нiка склалося враження, що можна переконати Ган Бiка задовго до того, як вiн видасть секрети. "Можу я привести до вас Норденбос?" - спитав Ган Бiк.
  
  "Ви збираєтеся зустрiтися з ним?"
  
  "Я можу."
  
  "Попроси його покласти мiй багаж до моєї кiмнати i дати менi паспорт, як тiльки вiн зможе".
  
  "Пiдiйде", - вiдповiв молодий китаєць i пiшов. Нiк дав йому час пройти довгим коридором, а потiм сам вийшов у темний прохолодний коридор. У цьому крилi були дверi з обох бокiв, дверi iз жалюзi з натурального дерева для максимальної вентиляцiї примiщень. Нiк вибрав дверi майже навпроти холу. Акуратно розставленi речi свiдчили, що вона була зайнята. Вiн швидко зачинив дверi i спробував iншi. Третя кiмната, яку вiн дослiджував, очевидно, була кiмнатою для гостей, яка не використовується. Вiн увiйшов, поставив стiлець так, щоб вiн мiг виглядати через двернi отвори, i почав чекати.
  
  Першим у дверi постукав хлопець iз квiткою за вухом - водiй "Лендровер-Бiнг". Нiк почекав, поки стрункий юнак рушить коридором, потiм мовчки пiдiйшов до нього ззаду i сказав: "Шукаєте мене?"
  
  Хлопчик пiдстрибнув, повернувся i виглядав збентеженим, потiм вклав записку в руку Нiка i поспiшив геть, хоча Нiк сказав: "Гей, почекай..."
  
  У записцi говорилося: "Бережись Судирмата". Побачимося сьогоднi ввечерi. Т.
  
  Нiк повернувся до свого посту за дверима, закурив сигарету i зробив пiвдюжини затяжок i використав сiрник, щоб спалити послання. Рука почерк дiвчини i "Т". Це буде Тала. Вона не знала, що вiн оцiнював таких людей, як Судiрмат, через п'ять секунд пiсля зустрiчi з ними, а потiм, якщо можливо, нiчого їм не говорив i дозволяв їм вiдстати вiд нього.
  
  Це було схоже на перегляд цiкавої вистави. Симпатична дiвчина, яка проводила його до кiмнати, м'яко пiдiйшла, постукала у дверi кiмнати та прослизнула до неї. Вона несла бiлизну. Це могло бути необхiдним, або це могло бути приводом. Вона вийшла за хвилину i пiшла.
  
  Наступним був Онг Чанг. Нiк дозволив йому постукати та увiйти. Йому нема про що говорити з лiтнiм китайцем - поки що. Онг продовжував вiдмовлятися вiд спiвпрацi доти, доки подiї не пiдтвердили, що найкраще її змiнити. Єдине, у чому вiн поважатиме мудрого старого Тянга в переконаннi, - це приклад та дiя.
  
  Потiм з'явився полковник Судирмат, схожий на злодюжку, який бродить по циновцi, спостерiгаючи за своєю спиною, як людина, яка знає, що вiн залишив ворогiв позаду, i коли-небудь вони надолужать втрачене. Вiн постукав. Вiн постукав.
  
  Нiк, сидячи в темрявi, тримаючи одну iз жалюзi вiдкритої на одну восьму дюйма, посмiхнувся. Кулак влади, готовий розкритися, долонею вгору. Йому не терпiлося попросити у Нiка паспорт, i вiн хотiв зробити це наодинцi, якщо є шанс заробити кiлька рупiй.
  
  Судирмат пiшов iз незадоволеним виглядом. Повз нього пройшли кiлька людей, вмитих, вiдпочилих i одягнених до обiду, деякi в бiлу бiлизну, деякi в поєднаннi європейської та iндонезiйської моди. Усi вони виглядали круто, барвисто та зручно. Мимо пройшов Адам Махмур з незнайомим iндонезiйцем благородного вигляду, а Онг Тянг пройшов з двома китайцями приблизно його вiку - вони виглядали ситими, обережними та заможними.
  
  Нарештi прибув Ганс Норденбосс iз сумкою для костюма у супроводi домашнього слуги з речами. Нiк пройшов через хол i вiдчинив дверi своєї кiмнати, перш нiж кiсточки пальцiв Ханса вдарилися об панель.
  
  Ганс пiшов за ним у кiмнату, подякував юнаковi, який швидко пiшов, i сказав: "Привiт, Нiк. Кого я називатиму Аль з цього моменту. Звiдки ти тодi впав?"
  
  Вони потиснули один одному руки та обмiнялися усмiшками. Нiк ранiше працював iз Норденбосом. Це був невисокий, трохи скуйовджений чоловiк з коротко остриженим волоссям i веселим пудинговим обличчям. З тих, хто може вас обдурити - тiло складалося з м'язiв i сухожилля, а не жиру, а веселе мiсячне обличчя маскувало гострий розум i знання Пiвденно-Схiдної Азiї, з якими могли зрiвнятися лише деякi британцi та голландцi, якi прожили свої роки в цьому регiонi.
  
  Нiк сказав: "Я ухилився вiд полковника Судирмата. Вiн хоче побачити мiй паспорт. Вiн прийшов шукати мене".
  
  "Ган Бiк дав менi чайовi". Норденбос дiстав iз нагрудної кишенi шкiряний футляр i простяг його Нiку. "Ось ваш паспорт, мiстере Бард. У повному порядку. Ви прибули до Джакарти чотири днi тому i пробули зi мною до вчорашнього дня. Я принiс вам одяг та iнше". Вiн вказав на валiзи. "У Джакартi я маю бiльше твого спорядження. У тому числi пара конфiденцiйних речей".
  
  "Вiд Стюарта?"
  
  "Так. Вiн завжди хоче, щоб ми випробували його маленькi винаходи".
  
  Нiк знизив голос доти, доки вiн не пролунав мiж ними. "Дитиною Акiмом виявилася Тала Мачмур. Адам i Онг не потребують нашої допомоги. Є якiсь слова з приводу Юди, Мюллера чи джонки?"
  
  "Просто нитка". Ганс говорив так само тихо. "У мене є зачiпка в Джакартi, яка приведе вас кудись. Тиск на цi багатi сiм'ї наростає, але вони вiдкупляються i тримаються таємницю при собi".
  
  "Невже Китайцi повертаються до полiтичної картини?"
  
  "I як. Тiльки в останнi кiлька мiсяцiв. У них є грошi, якi вони можуть витратити, i вплив Юди надає на них полiтичний тиск, я думаю. Це дивно.
  
  "Але якщо у них немає Тали...?"
  
  "Хто знає, який ще член його сiм'ї у них є? Яким? Чи ще одна його дитина?"
  
  "Скiльки заручникiв у нього є?"
  
  "Ваше припущення не гiрше за моє. Бiльшiсть цих магнатiв - мусульмани або прикидаються ними. У них є кiлька дружин i дiтей. Важко перевiрити. Якщо ви запитаєте його, вiн зробить якусь розумну заяву - наприклад, четверi. Тодi ви коли-небудь дiзнаєтеся, що правда ближче до дванадцяти".
  
  Нiк посмiхнувся. "Цi чарiвнi мiсцевi звичаї". Вiн вийняв iз сумки бiлий лляний костюм i швидко одягнув його. "Ця Тала милашка. Чи є в нього щось схоже на неї?"
  
  "Якщо Адам запросить вас на велику вечiрку, коли приготують смажене порося i будуть танцювати серемпи та голiк, ви побачите бiльше милих ляльок, нiж ви можете порахувати. Я був присутнiй на однiй тут близько року тому. На церемонiї була присутня тисяча людей. бенкет протягом чотирьох днiв".
  
  "Пiдгони менi запрошення".
  
  "Думаю, скоро ти отримаєш одне за допомогу Талi. Вони швидко виплачують зобов'язання та добре обслуговують господарiв. Ми прилетимо на вечiрку, коли вона вiдбудеться. Я прилiтаю сьогоднi ввечерi. Запiзно. Ми їдемо рано вранцi".
  
  Ганс провiв Нiка у величезну головну кiмнату. У нiй був бар у кутку, водоспад, освiжаючий повiтря, танцпол та комбо з чотирьох осiб, у якому грали чудовий джаз у французькому стилi. Нiк зустрiв пару десяткiв чоловiкiв i жiнок, що нескiнченно балакають, насолоджувався прекрасною вечерею з рiйсттафеля - "рисового столу" з бараниною каррi i куркою, прикрашених яйцем круто, нарiзаним огiрком, бананами, арахiсом, що поколює чатнi, а також фруктами. не мiг назвати. Було тонке iндонезiйське пиво, чудове датське пиво та гарний вiскi. Пiсля того, як слуги пiшли, танцювали кiлька пар, у тому числi Тала та Ган Бiк. Полковник Судирмат добряче пив i не звертав уваги на Нiка.
  
  В одинадцять сорок шiсть Нiк i Ганс пiшли назад коридором, погоджуючись, що вони переїли, провели чудовий вечiр i нiчого не навчилися.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Нiк розпакував багаж, одягнув свiй одяг.
  
  Вiн зробив кiлька позначок у своїй маленькiй зеленiй записнику своїм особистим кодом - стенографiєю, настiльки секретною, що вiн якось сказав Хоуку: "Нiхто не може вкрасти його i щось дiзнатися. Часто я не можу зрозумiти, що написав."
  
  О дванадцятiй двадцять у дверi постукали, i вiн впустив полковника Судирмата, почервонiлого вiд випитого алкоголю, але все ще випускає, разом з парами випивки, повiтря жорсткої сили в невеликiй упаковцi. Полковник механiчно посмiхнувся своїми тонкими темними губами. "Я не хотiв турбувати вас за вечерею. Чи можу я подивитися ваш паспорт, мiстере Бард?"
  
  Нiк простяг йому буклет. Судирмат уважно її оглянув, порiвняв мiстера Барда з фотографiєю, вивчив сторiнки вiзи. "Це було випущено зовсiм недавно, мiстере Бард. Ви не дуже давно займаєтеся iмпортом".
  
  "Термiн дiї мого старого паспорта минув".
  
  "О. Ви давно дружите з мiстером Норденбосом?"
  
  "Так."
  
  "Я знаю про його ... зв'язки. У тебе вони теж є?"
  
  "У мене багато зв'язкiв".
  
  "Ах, це цiкаво. Дайте менi знати, якщо я зможу допомогти".
  
  Нiк стиснув зуби. Судирмат дивився на срiбний холодильник, який Нiк знайшов на столi у своїй кiмнатi, разом iз вазою з фруктами, чаєм у термосi, стравою з печивом та невеликими бутербродами та коробкою чудових сигар. Нiк помахав столу. "Чи не хочете випити на нiч?"
  
  Судирмат випив двi пляшки пива, з'їв бiльшу частину бутербродiв та печива, поклав одну сигару в кишеню i закурив iншу. Нiк чемно парирував його питання. Коли нарештi полковник пiдвiвся, Нiк поспiшив проводити його до дверей. Судiрмат зробив паузу у вiдкриттi. "Мiстер Бард, нам доведеться поговорити ще раз, якщо ви наполягаєте на носiннi пiстолета в моєму районi".
  
  "Пiстолет?" Нiк подивився на свою тонку мантiю.
  
  "Той, який був у вас пiд сорочкою сьогоднi вдень. Я повинен забезпечувати дотримання всiх правил у моєму районi, ви знаєте..."
  
  Нiк зачинив дверi. Це було ясно. Вiн мiг носити свiй пiстолет, але полковнику Судирмату доведеться заплатити особисту лiцензiю. Нiк подумав, чи бачать колись вiйська полковника свою плату. Приватний iндонезiєць отримував близько двох доларiв на мiсяць. Вiн жив тим, що робив те саме, що i його офiцери у великих масштабах: вимагав i брав хабарi, вимагав товари та готiвку у громадян, що значною мiрою спричинило переслiдування китайцiв.
  
  Iнформацiйнi документи Нiка про цей район мiстили деякi цiкавi данi. Вiн згадав одну пораду: "...якщо вiн пов'язаний з мiсцевими солдатами, переговори про грошi. Бiльшiсть здають свою зброю вам чи злочинцям за шiстнадцять доларiв на день, без будь-яких питань". Вiн посмiхнувся. Можливо, вiн сховає Вiльгельмiну та орендує у полковника його озброєння. Вiн загасив усi свiтильники, крiм лампи малої потужностi, i лiг на велике лiжко.
  
  Тонкий пронизливий скрип петлi в якийсь момент розбудив його. Вiн тренувався прислухатися до нього i наказав своїм почуттям стежити за ним. Вiн дивився, як вiдкрилася панель, не рухаючись на високому матрацi.
  
  Тала Мачмур прослизнула в кiмнату i тихенько зачинила за собою дверi. "Ал ..." - пролунав тихий шепiт.
  
  "Я прямо тут."
  
  Оскiльки нiч була теплою, вiн лiг на лiжко в самих бавовняних боксерах. Вони прибули у багажi, який привiз Норденбосс, i iдеально пiдходили для нього. Вони повиннi бути вiдмiнними - вони були пошитi з кращої доступної полiрованої бавовни, з прихованою кишеню в промежинi для зберiгання П'єра, однiєю зi смертоносних газових гранул, якi N3 з AX - Нiк Картер, псевдонiм Аль Бард - був уповноважений використовувати.
  
  Вiн роздумував, дотягнутися до своєї мантiї, але вирiшив цього не робити. Вiн i Тала достатньо пережили разом, достатньо надивилися один на одного, щоб зробити хоча б деякi умовностi непотрiбними.
  
  Вона пройшла через кiмнату короткими кроками, усмiшка на її маленьких червоних губах була такою ж веселою, як у молодої дiвчини, яка зустрiчає або чоловiка, яким вона захоплювалася i будувала навколо неї мрiї, або чоловiка, якого вона вже була закохана. На нiй був саронг iз дуже свiтлого жовтого кольору з квiтковими вiзерунками нiжно-рожевого та зеленого кольорiв. Блискуче чорне волосся, яке вона нафарбувала за вечерею - на превеликий подив Нiка - тепер спадало на гладкi каштановi плечi.
  
  У м'якому бурштиновому сяйвi вона виглядала як мрiя кожного чоловiка, гарно пишна, рухалася плавними м'язовими рухами, що виражали витонченiсть, що рухається великою силою в шалено округлих кiнцiвках.
  
  Нiк усмiхнувся i повалився на лiжку. Вiн прошепотiв: "Привiт. Радий бачити тебе, Тала. Ти виглядаєш абсолютно красивою".
  
  Вона завагалася на мить, потiм понесла пуф до лiжка i сiла, поклавши темну голову йому на плече. "Тобi подобається моя сiм'я?"
  
  "Дуже. А Ган Бiк гарний хлопець. У нього голова на плечах".
  
  Вона злегка знизала плечима i ухильно моргнула, якi дiвчата використовують, щоб сказати чоловiковi - особливо старшому - що iнший або молодий чоловiк у порядку, але не витрачатимемо час на розмови про нього. "Що ти збираєшся робити зараз, Ал? Я знаю, що мiй батько та Онг Чанг вiдмовилися вiд твоєї допомоги".
  
  "Я їду до Джакарти з Гансом вранцi".
  
  "Ви не знайдете там джонку чи Мюллера".
  
  Вiн вiдразу ж спитав: "Звiдки ви дiзналися про Мюллера?"
  
  Вона почервонiла i глянула на свої довгi пальцi. "Вiн має бути одним iз банди, яка нас грабує".
  
  "I викрадає таких, як ти, заради шантажу?"
  
  "Так."
  
  "Будь ласка, Тала". Вiн простяг руку i взяв одну з нiжних рук, тримаючи її так легко, як птах. "Не приховуйте iнформацiю. Допоможiть менi, щоб я мiг допомогти вам. Чи є ще один чоловiк з Мюллером, вiдомий як Iуда чи Борман? Сильно покалiчена людина з акцентом, як у Мюллера".
  
  Вона знову кивнула головою i видала бiльше, нiж думала. "Думаю, так. Нi, я в цьому певен". Вона намагалася бути чесною, але Нiк подумав - звiдки їй знати про акцент Юди?
  
  "Скажiть менi, якi сiм'ї вони тримають у руках".
  
  "Я не впевнена в багатьох. Нiхто не каже. Але я впевнений, що у Лопонусiасiв є сини Чень Сiнь Лян i Сун Юйлiнь. I дочка М.А. Кiнга".
  
  "Останнi троє китайцiв?"
  
  "Iндонезiйськi китайцi. Вони живуть у мусульманському районi Пiвнiчної Суматри. Вони практично обложенi".
  
  "Ви маєте на увазi, що їх можуть вбити будь-якої митi?"
  
  "Не зовсiм так. Вони можуть бути гаразд, поки М.А. платить армiї".
  
  Чи протримаються його грошi, доки все не змiниться? "
  
  "Вiн дуже багатий".
  
  "Нiби Адам платить полковнику Судирмату?"
  
  "Так, за винятком того, що на Суматрi умови ще гiршi".
  
  "Що ще ти хочеш менi сказати?" - м'яко запитав вiн, гадаючи, чи розповiсть вона, звiдки вона дiзналася про Юду i чому вона була вiльна, коли, за iнформацiєю, яку вона сказала, вона повинна бути полоненою на джонцi.
  
  Вона повiльно похитала своєю прекрасною головою, її довгi вiї опустилися. Тепер вона тримала обидвi руки на його правiй руцi, i вона багато знала про контакт зi шкiрою, вирiшив Нiк, коли її гладкi, нiжнi нiгтi ковзали по його шкiрi, як помах крил метелика. Вони приємно поплескали його по внутрiшнiй сторонi зап'ястя i провели по венах його оголеної руки, поки вона вдавала, що розглядає його руку. Вiн вiдчував себе важливим клiєнтом у салонi особливо гарного майстра з манiкюру. Вона перевернула його руку i легенько погладила тонкi лiнiї бiля основи пальцiв, потiм пройшла по них до долонi i докладно окреслила кожну лiнiю на долонi. Нi, вирiшив вiн, я з найкрасивiшою циганською ворожкою, яку колись бачили - як їх називають на Сходi? Її вказiвний палець перехрестився вiд його великого пальця до його мiзинця, потiм знову спустився вниз до його зап'ястя, i раптове тремтiння, що поколювало, чудово пронизало його вiд пiдстави хребта до волосся на потилицi.
  
  "У Джакартi, - прошепотiла вона м'яким воркуючим тоном, - ви можете дещо дiзнатися вiд Мати Насут. Вона знаменита. Ви, ймовiрно, зустрiнете її. Вона дуже красива... набагато красивiша, нiж я будь-коли буду. Забудете мене заради неї". Маленька голова з чорним гребенем нахилилася, i вiн вiдчув на своїй долонi м'якi теплi губи. Кiнчик її маленького язичка почав кружляти в центрi, де її пальцi турбували кожен його нерв.
  
  Тремтiння перетворилося на змiнний струм. Воно екстатично поколювало мiж макiвкою його черепа i кiнчиками пальцiв. Вiн сказав: "Моя люба, ти дiвчина, яку я нiколи не забуду. Мужнiсть, яку ти виявила в цiй маленькiй субмаринi, то, як ти тримав голову, удар, який ти завдав по цьому крокодилу, коли побачив, що я в небезпецi - одне не Не забувай". Вiн пiдняв вiльну руку i погладив волосся маленької голови, все ще зiгнутої на долонi бiля його живота. Це було схоже на нагрiтий шовк.
  
  Її рот покинув його руку, пуфа зачепилася за гладку дерев'яну пiдлогу, а її темнi очi опинилися за кiлька дюймiв вiд нього. Вони сяяли, як два полiрованi каменi в храмовiй статуї, але їх обрамляли темним теплом, що сяяло життям. "Я тобi справдi подобаюся?"
  
  "Я думаю, ти єдина у своєму родi. Ти чудова". "Жодної брехнi, - подумав Нiк, - а як далеко я пiду?" Легкi пориви її солодкого дихання вiдповiдали його власному посиленому ритму, викликаному струмом, який вона викликала вздовж його хребта, який тепер вiдчувався як розпечена нитка, помiщена в його тiло.
  
  "Ти допоможеш нам? А менi?"
  
  "Я зроблю все, що зможу".
  
  "I ти повернешся до мене? Навiть якщо Мата Насут така красива, як я кажу?"
  
  "Обiцяю." Його рука, звiльнившись, пiднялася за її оголенi коричневi плечi, схожi на камiю, i зупинилася над її саронгом. Це було схоже на замикання ще одного електричного ланцюга.
  
  Маленькi рожево-рожевi губи були на рiвнi його власного дотику, а потiм пом'якшили їх пухкi, майже пухкi вигини в посмiшцi, яка нагадала йому, як вона виглядала в джунглях пiсля того, як Мейбл зiрвала з себе одяг. Вона впустила голову на його оголенi груди i зiтхнула. Вона звалила на себе чудову ношу, випромiнюючи теплий аромат; запах, який вiн не мiг надрукувати, але аромат жiнки був збуджуючим. На його лiвих грудях її язик почав овальний танець, який вiн практикував на його долонi.
  
  Тала Махмур, спробувавши чисту солону шкiру цiєї великої людини, яка рiдко бувала поза її таємними думками, вiдчула момент замiшання. Їй були знайомi людськi емоцiї та поведiнка у всiх його складностях та чуттєвих деталях. Вона нiколи не знала сором'язливостi. До шести рокiв вона бiгала оголеною, знову i знову пiдглядала за парами, котрi кохаються в спекотнi тропiчнi ночi, уважно спостерiгала за еротичними позами i танцями на нiчних бенкетах, коли дiти мали бути в лiжку. Вона експериментувала з Ган Бiком i Балумом Нiдою, найкрасивiшим юнаком на островi Фонг, i не було жодної частини чоловiчого тiла, яку б вона не дослiджувала докладно i не перевiрила на її реакцiю. Частково в рамках сучасного протесту проти нездiйсненних табу, вона i Ган Бiк злягалися кiлька разiв, i зробили б це набагато частiше, якби вiн досяг свого.
  
  Але з цим американцем вона вiдчувала себе так iнакше, що це викликало обережнiсть та питання. З Ганом було добре. Сьогоднi ввечерi вона на короткий час чинила опiр гарячому, тягнучому примусу, який висушив її горло, так що їй доводилося часто ковтати. Це було схоже на те, що гуру називали силою себе, якiй ви не могли чинити опiр, наприклад, коли ви прагнете прохолодної води або голодуєте пiсля довгого дня i вiдчуваєте запах гарячої, смачної їжi. Вона сказала собi: "Я не сумнiваюся, що це неправильно i правильно, як радять бабусi, тому що вони не знайшли щастя i вiдмовлятимуть у цьому iншим". Як сучасник вважаю лише мудрiсть...
  
  Волосся на його величезних грудях лоскотало її щоку, i вона дивилася на коричнево-рожевий сосок, що стоїть крихiтним острiвцем бiля її очей. Вона вiдзначила вологий слiд вiд нього язиком, поцiлувала його напружено-жорсткий кiнчик i вiдчула, як вiн здригнувся. Зрештою, вiн не сильно вiдрiзнявся вiд Гана чи Балума у своїх реакцiях, але... ах, яка рiзниця у її вiдношеннi до нього. На Гаваях вiн завжди був послужливим i тихим, хоча, мабуть, часто вважав її дурним i проблемним "хлопчиком". На пiдводному човнi та на Адатi вона вiдчувала, що, хоч би що трапилося, вiн подбає про нього. Це справжня причина, сказала вона собi, що вона не показала страху, який вiдчувала. З ним вона вiдчувала себе в безпецi та безпецi. Спочатку вона була здивована зростаючим у нiй теплом, сяйвом, яке черпало своє паливо вiд самої близькостi великого американця; його погляд роздмухував полум'я, його дотик був бензином у вогнi.
  
  Тепер, притиснута до нього, вона була майже пригнiчена вогненним сяйвом, що пропалювало її серцевину, як гарячий збуджуючий гнiт. Вона хотiла обiйняти його, утримати його, забрати його, щоб зберегти назавжди, щоб чудове полум'я нiколи не згасло. Їй хотiлося доторкнутися, погладити та поцiлувати кожну його частину, зробивши її своєю по праву дослiдження. Вона так мiцно обняла його своїми маленькими ручками, що вiн розплющив очi. "Моя дорога..."
  
  Нiк подивився вниз. Гогене, де ти зараз, коли тут предмет для твого крейди та пензля, який кричить, щоб його зняли та зберегли, як i вона зараз? Гарячий пiт свiтився на її гладкiй коричневiй шиї та спинi. Вона котила голову йому на груди в нервово-гiпнотичному ритмi, то цiлувала його, то дивилася на нього своїми чорними очима, дивовижно збуджуючи його грубою пристрастю, яка спалахувала i iскрилася в них.
  
  "Iдеальна лялька, - подумав вiн, - гарна, готова i цiлеспрямована лялька".
  
  Вiн схопив її обома руками трохи нижче за плечi i пiдняв на себе зверху, наполовину пiднявши з лiжка, i ретельно поцiлував пухкi губи. Вiн був здивований їхньою гнучкiстю та унiкальним вiдчуттям вологої рясностi. Насолоджуючись їхньою м'якiстю, її гарячим диханням та вiдчуттям її дотику до своєї шкiри, вiн подумав, наскiльки розумний вiд природи - дати цим дiвчатам губи, якi iдеально пiдходять для занять коханням та для художника для малювання. На полотнi вони виразнi - на тлi твого чарiвнi.
  
  Вона покинула пуф i, вигнувши своє гнучке тiло, поклала на нього решту себе. "Брате", - подумав вiн, вiдчуваючи свою тверду плоть на її соковитих вигинах, тепер потрiбен певний розворот, щоб змiнити напрямок! Вiн зрозумiв, що вона злегка змастила i надушила своє тiло - не дивно, що воно так яскраво свiтилося, коли її температура пiдвищувалася. Аромат все ще вислизав вiд нього; сумiш сандалового дерева та ефiрної олiї тропiчних квiтiв?
  
  Тала зробила рух, що звивається, притискається, який притис її до нього, як гусеницю на гiлцi. Вiн знав, що вона могла вiдчувати кожну його частинку. Через довгi хвилини
  
  вона нiжно вiдiрвала свої губи вiд нього i прошепотiла: "Я обожнюю тебе".
  
  Нiк сказав: "Ти можеш сказати, що я вiдчуваю до тебе, прекрасна яванська лялька". Вiн легко провiв пальцем краєм її саронга. "Це заважає, i ви його морщите".
  
  Вона повiльно опустила ноги на пiдлогу, встала i розгорнула саронг так само недбало i невимушено, як колись купалася в джунглях. Тiльки от атмосфера була iншою. У нього перехопило подих. Її мерехтливi очi точно оцiнили його, а вираз її обличчя змiнився на пустотливого їжака, веселий погляд, який вiн помiтив ранiше, настiльки привабливий, тому що в ньому не було глузування - вона роздiляла з вами захоплення.
  
  Вона поклала руки на свої iдеальнi коричневi стегна. "Ви схвалюєте?"
  
  Нiк проковтнув, зiстрибнув з лiжка i пiдiйшов до дверей. У коридорi нiкого не було. Вiн закрив жалюзi та мiцнi внутрiшнi дверi з плоскою латунною засувом тiєї якостi, яка призначена для яхт. Вiн вiдкрив вiконнi жалюзi, щоб не було видно очей.
  
  Вiн повернувся до лiжка i пiдняв її, тримаючи її як дорогоцiнну iграшку, високо тримаючи її i дивлячись на її посмiшку. Її скромний спокiй хвилювало бiльше, нiж активнiсть. Вiн глибоко зiтхнув - у м'якому свiтлi вона виглядала як оголений манекен, розфарбований Гогеном. Вона буркотiла щось, чого вiн не мiг зрозумiти, i її м'який звук, тепло та аромат розвiяли ляльковий сон. Коли вiн обережно поклав її на бiле покривало поруч iз подушкою, вона радiсно булькнула. Вага її пишних грудей злегка розсовувала їх, утворюючи спокусливi пухкi подушки. Вони пiднiмалися i падали з швидшим ритмом, нiж зазвичай, i вiн зрозумiв, що їхня любовна гра пробудила в нiй пристрастi, спiвзвучнi його власним, але вона утримувала їх усерединi себе, маскуючи киплячу запопадливiсть, яку вiн тепер ясно бачив. Її маленькi ручки зненацька пiднялися. "Приходь."
  
  Вiн притиснувся до неї. Вiн вiдчув миттєвий опiр, i на її прекрасному обличчi з'явилася невелика гримаса, яка одразу розвiялася, нiби вона заспокоювала його. Її долонi зiмкнулися в його пахвах, потягли до нього з дивовижною силою, повзли його спиною. Вiн вiдчував чудову теплоту чудових глибин i тисячi щупалець, що поколювали, якi обiймали його, розслаблялися, тремтiли, лоскотали, нiжно гладили його i знову стискали. Його спинний нервовий мозок перетворився на нитку, що чергувалася, що отримувала теплi, крихiтнi, поколюють поштовхи. Вiбрацiя в його попереку сильно посилилася, i його на мить пiдняли хвилi, що захлеснули його власнi.
  
  Вiн забув час. Через багато часу пiсля того, як їх вибуховий екстаз розгорiвся i вщух, вiн пiдняв вологу руку i подивився на свiй наручний годинник. "Боже, - прошепотiв вiн, - двi години. Якщо хтось мене шукає..."
  
  Пальцi танцювали по його щелепi, погладжували шию, текли по грудях i вiдкривали тiло, що розслаблялося. Вони викликали новий раптовий трепет, як тремтячi пальцi концертного пiанiста, трели уривок уривка.
  
  "Нiхто мене не шукає". Вона знову пiдняла свої повнi губи.
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 3
  
  
  
  
  
  По дорозi в зал для снiданку одразу пiсля свiтанку Нiк вийшов на широку веранду. Сонце було жовтою кулею у безхмарному небi на краю моря та берега на сходi. Пейзаж сяяв свiжим i бездоганним, дорога та пишна рослиннiсть, що спускалася до берегової лiнiї, нагадували ретельно створену модель, настiльки прекрасну, що майже не вiдповiдали реальностi.
  
  Повiтря було ароматним, ще свiжим вiд нiчного бризу. "Це могло б стати раєм, - подумав вiн, - якби ти вигнав полковника Судiрматса".
  
  Поруч iз ним вийшов Ганс Норденбосс, його кремезне тiло беззвучно рухалося полiрованою дерев'яною палубою. "Чудово, га?"
  
  "Так. Що це за пряний запах?"
  
  "З гаїв. Колись ця територiя була скупченням паркiв спецiй, як їх називають. Плантацiї всього, вiд мускатного горiха до перцю. Зараз це невелика частина бiзнесу".
  
  "Чудове мiсце для життя. Занадто поганi люди не можуть просто розслабитися i насолоджуватися цим".
  
  Три вантажiвки з тубiльцями повзли, як iграшки, дорогою далеко внизу. Норденбосс сказав: "Це частина вашої проблеми. Перенаселення. Поки люди розмножуються як комахи, вони створюватимуть свої власнi проблеми".
  
  Нiк кивнув. Ганс-реалiст. "Я знаю, що ви маєте рацiю. Я бачив таблицi населення".
  
  "Ви бачили полковника Судирмата вчора ввечерi?"
  
  "Тримаю парi, ви бачили, як вiн заходив у мою кiмнату".
  
  "Ви виграли. Насправдi я прислухався до гуркоту та вибуху".
  
  "Вiн глянув у паспорт. Натякнув, що я заплачу йому, якщо продовжу носити з собою пiстолет".
  
  "Платiть йому, якщо потрiбно. Вiн приходить до нас дешево. Його реальний дохiд походить вiд його власного народу, великi грошi вiд таких людей, як Махмури, i грошi вiд кожного селянина просто зараз. Армiя знову захоплює владу. Ми скоро побачимо генералiв у великих будинках та iмпортних мерседесах".
  
  Їхня базова заробiтна плата становить близько 2000 рупiй на мiсяць. Це дванадцять доларiв".
  
  "Що за пiдстава для Юди. Ви знаєте жiнку на iм'я Мата Насут?"
  
  Норденбос виглядав здивованим. "Мужику, ти йдеш. Вона той контакт, з яким я хочу тебе познайомити. Вона найвища оплачувана модель у Джакартi, чудова страва. Позує для реальних речей та реклами, а не туристичного смiття".
  
  Нiк вiдчув невидиму пiдтримку проникливої логiки Хоука. Наскiльки доречно для покупця мистецтва рухатись у колах художникiв. "Тала згадала її. На чиєму боцi Мата?"
  
  "На її власнiй, як i у бiльшостi всiх, кого ви зустрiнете. Вона з однiєї з найстарiших родин, тому вона рухається у найкращих колах, але при цьому вона живе серед художникiв та iнтелiгенцiї теж. Розумна. Має багато грошей. Живе високо".
  
  "Вона не з нами i не проти нас, але вона знає те, що нам потрiбно знати", - задумливо резюмував Нiк. "I вона прониклива. Давайте пiдiйдемо до неї дуже логiчно, Гансе. Може, буде краще, якщо ви не вводитимете мене. Дайте менi подивитися, чи зможу я знайти чорнi сходи".
  
  "Йди до цього". Норденбос посмiхнувся. "Якби я був грецьким богом, як ти, а не товстим старим, я б хотiв зайнятися дослiдженням".
  
  "Я бачив, як ви працюєте".
  
  Вони подiлилися моментом добродушного жартування, невеликим розслабленням чоловiкiв, що живуть на краю прiрви, а потiм пiшли до будинку снiдати.
  
  Вiдповiдно до передбачення Норденбосса, Адам Махмур запросив їх на вечiрку через два вихiднi. Кинувши погляд на Ганса, Нiк погодився.
  
  Вони поїхали вздовж берега до бухти, де Махмури мали посадковий майданчик для гiдролiтакiв i лiтаючих човнiв, i вони виходили до моря по прямiй, без рифiв. На трапi стояла лiтаючий човен Ishikawajima-Harima PX-S2. Нiк витрiщився на нього, згадуючи недавнi меморандуми вiд AX, в яких докладно описанi розробки та продукти. Корабель мав чотири турбогвинтовi двигуни GE T64-10, розмах крил 110 футiв i власну вагу 23 тонни.
  
  Нiк спостерiгав, як Ганс вiдповiв на привiтання японця в коричневiй формi без ознак, який розстiбав краватку. "Ви маєте на увазi, що ви прийшли сюди, щоб втягнути мене в це?"
  
  "Тiльки в найкраще."
  
  "Я чекав чотиримiсної роботи iз латками".
  
  "Я думав, ти хочеш їздити стильно".
  
  Нiк подумки пiдрахував. "Ви збожеволiли? Яструб уб'є нас. Чартер за чотири або п'ять тисяч доларiв, щоб забрати мене!"
  
  Норденбос не мiг тримати обличчя прямо. Вiн голосно засмiявся. "Розслабтеся. Я витяг його з хлопцiв iз ЦРУ. Вiн нiчого не робив до завтрашнього дня, коли поїде до Сiнгапуру".
  
  Нiк полегшено зiтхнув, надувшись щоки. "Це iнша справа. Вони можуть це витримати - з бюджетом, який у п'ятдесят разiв перевищує наш. Останнiм часом Хок дуже цiкавився витратами".
  
  У маленькiй хатинi бiля рампи задзвенiв телефонний дзвiнок. Японець помахав Гансу. "Для тебе."
  
  Ганс повернувся, насупившись. "Полковник Судiрмат i Ган Бiк, шiсть солдатiв i двоє людей Мачмура - я вважаю, охоронцi Гана - хочуть пiдвезти до Джакарти. Я повинен був сказати "добре".
  
  "Це щось значать для нас?"
  
  "У цiй частинi свiту все може щось означати. Вони весь час їздять до Джакарти. Вони мають невеликi лiтаки i навiть особистий залiзничний вагон. Грайте спокiйно i дивiться".
  
  Їхнi пасажири прибули за двадцять хвилин. Злiт пройшов надзвичайно плавно, без гуркоту-гуркоту звичайного човна. Вони йшли за береговою лiнiєю, i Нiк знову нагадав зразковий пейзаж, коли вони гули над обробленими полями та плантацiями, чергуючись iз брилами лiсу в джунглях i дивно гладкими луками. Ганс пояснив розмаїття нижче, вказавши, що вулканiчнi потоки протягом столiть розчищали райони, як природний бульдозер, iнодi зiскаблюючи джунглi у морi.
  
  У Джакартi панував хаос. Нiк i Ганс попрощалися з iншими i нарештi знайшли таксi, яке мчало багатолюдними вулицями. Нiку нагадали iншi азiатськi мiста, хоча Джакарта могла бути трохи чистiша i барвистiша. Тротуари були забитi маленькими коричневими чоловiчками, багато хто в спiдницях з веселими принтами, деякi в бавовняних штанах i спортивних сорочках, деякi в тюрбанах або великих круглих солом'яних капелюхах - або в тюрбанах з великими солом'яними капелюхами на них. Над натовпом плавали великi барвистi парасольки. Китайцi, здавалося, вiддавали перевагу тихому одягу синього чи чорного кольору, а арабськi типи носили довгi плащi та червонi фески. Європейцi були досить рiдкiстю. Бiльшiсть коричневих людей були витонченими, розслабленими та молодими.
  
  Вони минули мiсцевi ринки, заповненi сараями та прилавками. Торги через всякi товари, живi курчата в курниках, дiжки з живою рибою i купи овочiв i фруктiв були какофонiєю кудахтанья, що звучить як дюжина мов. Норденбос направив водiя та провiв Нiка коротку екскурсiю столицею.
  
  Вони зробили велику
  
  петлю перед вражаючими бетонними будинками, згрупованими навколо овального зеленого лужка. "Даунтаун Плаза", - пояснив Ганс. "Тепер подивимося на новобудови та готелi".
  
  Минувши кiлька гiгантських будiвель, кiлька недобудованих. Нiк сказав: "Це нагадує менi бульвар у Пуерто-Рiко".
  
  "Так. Це були мрiї Сукарно. Якби вiн був не так мрiйником, як адмiнiстратором, вiн мiг би це зробити. Вiн нiс занадто велику вагу минулого. Йому не вистачало гнучкостi".
  
  "Я так розумiю, вiн все ще популярний?"
  
  "Ось чому вiн живе. Живе неподалiк палацу на вихiдних у Богорi, поки йому не добудують будинок. Двадцять п'ять мiльйонiв схiдно-яванцiв вiрнi йому. Ось чому вiн все ще живий".
  
  "Наскiльки стабiльним є новий режим?"
  
  Норденбос пирхнув. "У двох словах - їм потрiбен щорiчний iмпорт на 550 мiльйонiв доларiв. Експорт 400 мiльйонiв доларiв. Вiдсотки та виплати за зовнiшнiми позиками становлять 530 мiльйонiв доларiв. За останнiми даними, у казначействi було сiм мiльйонiв доларiв".
  
  Нiк на мить вивчив Норденбос. "Ви багато говорите, але вам здається, що вам їх шкода, Гансе. Я думаю, вам подобається ця країна та її люди".
  
  "Ой, чорт, Нiк, я знаю. У них є деякi чудовi якостi. Ви дiзнаєтеся про готон-роджонгу - допомагати один одному. По сутi, вони добрi люди, за винятком тих випадкiв, коли їх приводять у дiю їхнi проклятi забобони. в село. Те, що в латинських країнах називається сiєстою, - це дж. подрiмайте, поговорiть, займiться любов'ю".
  
  Вони виїжджали з мiста, проїжджаючи двосмуговою дорогою великi будинки. Приблизно за п'ять миль вони повернули на iншу, бiльш вузьку дорогу, а потiм на пiд'їзну дорiжку до великого, широкого будинку з темного дерева, розташованого посеред невеликого парку. "Ваш?" - Запитав Нiк.
  
  "Все моє."
  
  "Що вiдбувається, коли вас переводять?"
  
  "Я займаюся приготуванням", - досить похмуро вiдповiв Ганс. "Може, цього i не станеться. Скiльки у нас чоловiкiв, якi говорять iндонезiйською на п'яти прислiвниках, а також голландською, англiйською та нiмецькою?"
  
  Будинок був чудовий як усерединi, так i зовнi. Ханс провiв для нього коротку екскурсiю, пояснивши, як колишнiй кампонг - пральня та примiщення для прислуги - був перетворений у кабiнку для невеликого басейну, чому вiн вiддав перевагу вентиляторам кондицiонерам, i показав Нiку свою колекцiю раковин, якi заповнювали кiмнату.
  
  Вони пили пиво на ганку в оточеннi полум'я квiтiв, якi вилися вздовж стiн спалахами фiолетового, жовтого та оранжевого кольору. Орхiдеї висiли бризками пiд карнизом, i яскравi папуги щебетали, коли двi великi клiтини гойдалися на легкому вiтрi.
  
  Нiк допив пиво i сказав: "Ну, я освiжусь i поїду до мiста, якщо маєш транспорт".
  
  "Абу вiдвезе тебе куди завгодно. Це хлопець у бiлiй спiдницi та чорнiй куртцi. Але заспокойся - ти щойно приїхав".
  
  "Гансе, ти став для мене рiдним". Нiк встав i пройшов широким ганком. "Юда там з пiвдюжиною бранцiв, вiн використовує цих людей, для шантажу. Ви кажете, що вони вам подобаються - давайте злiземо з наших дуп i допоможемо! Не кажучи вже про нашу власну вiдповiдальнiсть, щоб зупинити Юду, що влаштував переворот. для Чiкомов. Чому б вам не поговорити з кланом Лопону?"
  
  "Так, - тихо вiдповiв Норденбосс. "Хочеш ще пива?"
  
  "Нi."
  
  "Не дуйся".
  
  "Я їду до центру".
  
  "Хочеш, щоб я пiшов iз тобою?"
  
  "Нi. Вони вже повиннi знати тебе, чи не так?"
  
  "Звичайно. Передбачається, що я працюю в нафтовiй технiцi, але тут не можна нiчого зберiгати в таємницi. Переобiдай у Марiо. Їжа чудова".
  
  Нiк сiв на край стiльця обличчям до кремезного чоловiка. Риси обличчя Ганса не втратили свого веселого настрою. Вiн сказав: "Ой, Нiк, я з тобою всю дорогу. Але тут ти користуєшся часом. Ти не проти. Ти не помiтив, як Махмури бiгають навколо неодружених вогнiв, чи не так? Лопонусiї - Те ж саме. Вони заплатять. Почекай. Є надiя. Цi люди легковажнi, але не дурнi.
  
  "Я розумiю вашу точку зору", - менш палко вiдповiв Нiк. "Може, я просто нова мiтла. Я хочу пiдключитися, дiзнатися, знайти їх та пiти за ними".
  
  "Дякую, що запропонували менi стару мiтлу".
  
  "Ти сказав це, а я нi". Нiк нiжно ляснув старшого по руцi. "Думаю, я просто енергiйний бобер, га?"
  
  "Нi-нi. Але ти в новiй країнi. Ти все дiзнаєшся. У мене є тубiльець, який працює на мене в Лопонусiях. Якщо нам пощастить, ми дiзнаємося, коли з Юдою знову збираються розплачуватися. Тодi ми рушимо. Ми дiзнаємося, що мотлох десь бiля пiвнiчного узбережжя Суматри".
  
  "Якщо нам пощастить. Наскiльки надiйним є ваш чоловiк?"
  
  "Не дуже. Але чорт забирай, ризикуєш через те, що плачу.
  
  Як щодо пошуку джонки з лiтака?
  
  "Ми пробували. Зачекайте, доки ви не полетите на iншi острови i не побачите кiлькiсть суден. Схоже, рух на Таймс-сквер. Тисячi суден".
  
  Нiк дозволив своїм широким плечам опуститись. "Я носитимуся мiстом. Побачимося близько шести?"
  
  "Я буду тут. У басейнi чи граю зi своїми снарядами". Нiк глянув, чи не жартує його Ганс. Кругле обличчя було просто веселим. Його господар скочив зi стiльця. "Та гаразд. Я покличу тобi Абу та машину. А для мене - ще пива".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Абу був невисоким худорлявим чоловiком iз чорним волоссям i смугою бiлих зубiв, якими вiн часто миготiв. Вiн зняв пiджак i спiдницю i тепер носив засмагу i чорний капелюх, як кашкет за кордоном.
  
  У кишенi Нiк був двi карти Джакарти, якi вiн уважно вивчив. Вiн сказав: "Абу, вiдведи мене, будь ласка, в Ембасi Роу, де продаються витвори мистецтва. Ти знаєш це мiсце?"
  
  "Так. Якщо ви хочете мистецтво, мiстер Бард, у мого кузена є чудовий магазин на Джила-стрiт. Багато гарних речей. А на парканi там багато художникiв показують свої роботи. Вiн може взяти вас iз собою i переконатися, що ви не отримаєте обману. Мiй двоюрiдний брат..."
  
  "Ми скоро вiдвiдаємо твого кузена", - перервав його Нiк. "У мене є особлива причина спочатку пiти в Embassy Row. Ви можете показати менi, де можна припаркуватися? Це не обов'язково має бути поруч iз майданами. Я можу погуляти".
  
  "Звичайно." Абу повернувся, бiлi зуби блиснули, i Нiк здригнувся, коли вони промайнули повз вантажiвку. "Я знаю."
  
  Двi години Нiк розглядав твори мистецтва в галереях просто неба - деякi з них - це просто простiр на парканах з колючим дротом - на стiнах на площах i в бiльш звичайних магазинах. Вiн вивчив цей предмет i не був зачарований "школою Бандунга", що складається з вирiзаних сцен, що показують вулкани, рисовi поля та оголених жiнок у яскравих блакитних, пурпурових, помаранчевих, рожевих та зелених тонах. Деякi скульптури були кращими. "Так i має бути", - сказав дилер. "Тристи скульпторiв залишилися без роботи, коли припинилися роботи над нацiональною пам'яткою Бунг Сукарно. Ось i все - там, на площi Свободи".
  
  Блукаючи по ходу справи та поглинаючи враження, Нiк пiдiйшов до великого магазину з маленькою назвою на вiтринi, викладеним сусальним золотом - ЙОЗЕФ ХАРIС ДАЛАМ, ДИЛЕР. Нiк задумливо помiтив, що золотi прикраси були на внутрiшнiй сторонi скла, а складнi залiзнi вiконницi, частково прихованi по краях вiкон, були такими ж мiцними, як i все, що вiн коли-небудь бачив у Нью-Йоркському Бауерi.
  
  У вiтринах було виставлено лише кiлька предметiв, але вони були чудовi. На першому були двi рiзьбленi голови в натуральну величину, чоловiк i жiнка, iз темного дерева кольору добре прокопченої трубки iз шипшини. Вони поєднали реалiзм фотографiї з iмпресiонiзмом мистецтва. У рисах обличчя чоловiка виражалася спокiйна сила. Жiнка була красивою, з поєднанням пристрастi та розуму, що змушувало вас перемiщатися рiзьбленням, щоб насолодитися легкими змiнами виразу обличчя. Вироби були розфарбованi, вся їх велич було створено просто талантом, який обробляв багате дерево.
  
  У наступному вiкнi - в магазинi їх було чотири - стояли три срiбнi чашi. Кожен був iншим, кожен - наочником. Нiк зробив уявну замiтку триматися подалi вiд срiбла. Вiн мало знав про це i пiдозрював, що одна з чаш коштує цiлого статку, а iншi звичайнi. Якщо ви не знали - це було доопрацювання гри з трьома оболонками.
  
  У третьому вiкнi були картини. Вони були кращими, нiж тi, на якi вiн дивився в кiосках просто неба i на парканах, але були зробленi для якiсної туристичної торгiвлi.
  
  У четвертому вiкнi був портрет жiнки майже в натуральну величину, у простому синьому саронгу та з квiткою над лiвим вухом. Жiнка виглядала не зовсiм азiаткою, хоча її очi та шкiра були карими, а художник явно витратив багато часу на її чорне волосся. Нiк закурив, подивився - i подумав.
  
  Вона могла бути сумiшшю португальської та малайської мов. Її маленькi пухкi губи були схожi на губи Тали, але в них була твердiсть, яка обiцяла пристрасть, виявлену обережно i неймовiрно. Широко посадженi очi над виразними вилицями були спокiйнi i стриманi, але натякали на те, що ви наважуєтеся вiдкрити секретним ключем.
  
  Нiк задумливо зiтхнув, настав на сигарету i пiшов у магазин. Мiцний клерк iз радiсною посмiшкою став ласкаво серцевим, коли Нiк простягнув йому одну з карток iз написом BARD GALLERIES, NEW YORK. АЛЬБЕРТ БАРД, ВIЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ.
  
  Нiк сказав: "Я подумував купити кiлька речей для наших магазинiв - якщо ми зможемо домовитися про оптовий продаж..." Його негайно вiдвели до задньої частини магазину, де продавець постукав у дверi, хитромудро iнкрустованi перламутром.
  
  Великий офiс Йозефа Харiса Далама був приватним музеєм та скарбницею. Далам подивився
  
  картку, вiдпустив клерка i знизав руку. "Ласкаво просимо в Далам. Ви чули про нас?"
  
  "Стисло", - чемно збрехав Нiк. "Я так розумiю, у вас чудовi товари. Однi з найкращих у Джакартi".
  
  "Однi з найкращих у свiтi!" Далам був струнким, невисоким i рухливим, як сiльська молодь, яку Нiк бачив, що лазить по деревах. Його смагляве обличчя мало акторську здатнiсть зображати миттєвi емоцiї; поки вони балакали, вiн виглядав стомленим, настороженим, розважливим, а потiм пустотливим. Нiк вирiшив, що це спiвчуття, це чуття хамелеона пiдлаштовуватися пiд настрiй вiдвiдувача - ось що привело Далама з водостiчного стенду в цей солiдний магазин. Далам стежив за вашим обличчям i примiряв обличчя, як капелюхи. Для Нiка смагляве обличчя i блискучi зуби нарештi набули серйозного дiлового, але веселого вигляду. Нiк спохмурнiв, щоб подивитися, що станеться, i Далам раптово розгнiвався. Нiк розсмiявся, i Далам приєднався.
  
  Далам стрибнув у високу скриньку, наповнену срiбними виробами. "Дивися. Не поспiшайте. Ви коли-небудь бачили подiбне?"
  
  Нiк потягнувся за браслетом, але Далам був за шiсть футiв вiд нього. "Ось! Золото росте в цiнi - так? Подивiться на цей човник. Три сторiччя. Вага в пеннi стоїть цiлий стан. Насправдi безцiнно. Цiни вказанi в картах".
  
  Безцiнна цiна становила 4500 доларiв. Далам був далеко, продовжуючи говорити. "Ось це мiсце. Ви побачите. Товари, так, але справжнє мистецтво. Незамiнне, виразне мистецтво. Генiальнi риси застигли i вирванi з потоку часу. I iдеї. Подивiться на це..."
  
  Вiн простяг Нiку пухкий гурток з дерева з хитромудрим рiзьбленням кольору ромового коксу. Нiк захоплювався крихiтною сценою з кожного боку та написом по краях. Вiн знайшов шовковисто-жовтий шнур мiж двома секцiями. "Це могло бути йо-йо. Гей! Це йо-йо!"
  
  Далам повторив посмiшку Нiка. "Так... так! Але що за iдея. Ви знаєте про тибетськi молитовнi колеса? Повертайте i складайте молитви на небесах? Один з ваших спiввiтчизникiв заробив багато грошей, продаючи їм рулони вашого чудового туалетного паперу, на яких вони писали молитви, так що, коли вони крутили їх, вони складають. йо-йо.
  
  Нiк уважнiше вивчив рiзьблення. Їх зробив художник, який мiг би написати Бiлль про права на рукоятi меча. "Що ж, я буду ..." У обставинах вiн закiнчив: "... бiса".
  
  "Унiкальний?"
  
  "Можна сказати - неймовiрно".
  
  "Але ви тримаєте його в руцi. Люди скрiзь стурбованi. Хвилюються. Хочете, щоб за щось трималися. Рекламуйте це в Нью-Йорку i подивiться, що станеться, га?"
  
  Примружившись, Нiк побачив лiтери арабською, iвритом, китайською мовою та кирилицею, якi мали бути молитвами. Можна довго вивчати цю рiч. Деякi з крихiтних сцен були зробленi так добре, що в цьому допоможе збiльшувальне скло.
  
  Вiн витягнув петлю з жовтого шнура i перевернув йо-йо вгору i вниз. "Я не знаю, що станеться. Мабуть, сенсацiя".
  
  "Просувайте їх через Органiзацiю Об'єднаних Нацiй! Усi чоловiки брати. Купiть собi екуменiчний топ. I вони добре збалансованi, подивiться..."
  
  Далам виступив iз iншим йо-йо. Вiн зробив петлю, вигулював собаку, крутив батiг i закiнчив спецiальним трюком, у якому дерев'яне коло перекинулося на половинi мотузки, затиснутої в його зубах.
  
  Нiк виглядав здивованим. Далам упустив шнур i виглядав здивованим. "Нiколи не бачив нiчого подiбного? Людина привезла дюжину в Токiо. Продала їх. Занадто консервативна, щоб рекламувати. Все ж замовила ще шiсть".
  
  "Скiльки?"
  
  "Роздрiбна торгiвля двадцять доларiв".
  
  "Оптова?"
  
  "Як багато?"
  
  "Дюжина."
  
  "По дванадцять доларiв кожен".
  
  "Валова цiна."
  
  Нiк звузив очi, зосередившись на дiлi. Далам негайно наслiдував його. "11."
  
  "У тебе є валова?"
  
  "Не зовсiм. Доставка через три днi".
  
  "Шiсть доларiв за штуку. Все буде так само добре, як цей. Я вiзьму брутто за три днi i ще один брутто, як тiльки вони будуть готовi".
  
  Вони зупинилися на 7,40 доларiв. Нiк знову i знову крутив зразок у руцi. Виробництво "Iмпортера Альберта Барда" було скромним вкладенням коштiв.
  
  Платiж? - м'яко запитав Далам iз задумливим виразом обличчя, що збiгається з виразом Нiка. -
  
  "Готiвка. Акредитив у Банку Iндонезiї. Ви повиннi оформити всi документи на митницi. Вiдправте лiтаком до моєї галереї в Нью-Йорку, увага Бiлл Роде. Добре?"
  
  "Зрадований."
  
  "Тепер я хотiв би подивитись на кiлька картин..."
  
  Далам намагався продати йому туристичне барахло школи Бандунга, яке вiн ховав у розi магазину за шторами. Деякi з них вiн процитував по 125 доларiв, а потiм упав до 4,75 "оптом". Нiк просто розсмiявся - до нього приєднався Далам, який знизав плечима та перейшов на наступну подачу.
  
  Йозеф Харiс вирiшив, що "Альберта Барда" не може бути, i показав йому чудову роботу. Нiк купив двi дюжини картин за середньою оптовою цiною 17,50 доларiв кожна - i це були справдi талановитi роботи.
  
  Вони стояли перед двома маленькими картинами олiєю гарної жiнки. Вона була жiнкою на картинках у вiкнi. Нiк чемно сказав: "Вона красива".
  
  "Це Мата Насут".
  
  "Справдi." Нiк iз сумнiвом схилив голову, нiби мазки йому не сподобалися. Далам пiдтвердив свiй здогад. У цьому бiзнесi ви рiдко вiдкриваєте те, що знали чи про що здогадувалися. Вiн не сказав Талi, що глянув на напiвзабуту фотографiю Мата Насута з шiстдесяти з гаком Ястребiв, позичених йому... вiн не сказав Nordenboss, що Йозеф Харiс Далам був внесений до списку важливих, можливо, полiтично значущих творiв мистецтва. дилер ... вiн нiкому не скаже, що в технiчних даних AX Махмури та Тянгi вiдзначенi червоною точкою - "сумнiвно - виявляйте обережнiсть".
  
  Далам сказав: "Рукописний малюнок простий. Вийди та подивися, що у мене у вiкнi".
  
  Нiк знову глянув на картину Мати Насут, i вона, здавалося, глузливо вiдповiла на нього поглядом - стриманiсть у ясних очах, така ж тверда, як оксамитова бар'єрна мотузка, обiцянка пристрастi, смiливо продемонстрована, бо секретний ключ був повним захистом.
  
  "Вона наша провiдна модель", - сказав Далам. "У Нью-Йорку ви пам'ятаєте Лiзу Фонсер; ми говоримо про Мата Насут". Вiн виявив захоплення в особi Нiка, яке на мить було неприхованим. "Вони iдеально пiдходять для ринку Нью-Йорка, так? Вони зупинять пiшоходiв на 57-й вулицi, а? Триста п'ятдесят доларiв за цю".
  
  "Роздрiбна торгiвля?"
  
  "Про нi. Оптова торгiвля".
  
  Нiк посмiхнувся меншому чоловiковi i отримав замiсть захопленi бiлi зуби. "Йозефе, ти намагаєшся отримати вiд мене перевагу, потроївши свої цiни, а не вдвiчi. Я мiг би заплатити 75 доларiв за цей портрет. Не бiльше. Але я хотiв би отримати ще чотири або п'ять схожих на нього, але позують вiдповiдно до моїх вимог. Можна?"
  
  "Можливо. Я можу спробувати".
  
  "Менi не потрiбний комiсiонер чи брокер. Менi потрiбна художня студiя. Забудьте про це".
  
  "Почекайте!" Благання Далама була болiсною. "Ходiмо зi мною..."
  
  Вiн рушив назад через магазин, через ще одну релiквiю дверi в заднiй частинi, через звивистий коридор повз склади, набитi товарами, i офiс, де два невисокi коричневi чоловiки i жiнка працювали за тiсно набитими столами. Далам вийшов у невеликий дворик iз дахом на стовпах, а сусiднi будiвлi утворили його стiни.
  
  Це була "художня" фабрика. Близько десятка живописцiв i рiзьбярiв по дереву старанно та весело працювали. Нiк прогулювався через тiсну групу, намагаючись не висловлювати сумнiви. Вся робота була хороша, багато в чому чудова.
  
  "Мистецька студiя", - сказав Далам. "Найкраще в Джакартi".
  
  "Хороша майстернiсть", - вiдповiв Нiк. "Ви можете органiзувати для мене зустрiч iз Матою сьогоднi ввечерi?"
  
  "О, я боюся, що це неможливо. Ви повиннi розумiти, що вона знаменита. Має багато роботи. Вона отримує п'ять... двадцять п'ять доларiв на годину".
  
  "Добре. Давайте повернемося у ваш офiс i закiнчимо нашi справи".
  
  Далам заповнив простий бланк замовлення та рахунок продажу. "Я принесу вам митнi бланки та iнше, що ви пiдпишете завтра. Ходiмо до банку?"
  
  "Давайте."
  
  Спiвробiтник банку взяв акредитив i повернувся за три хвилини зi схваленням. Нiк показав Даламу, що на рахунку 10 тисяч доларiв. Арт-маклер був задумливий, поки вони гуляли багатолюдними вулицями по дорозi назад. Перед магазином Нiк сказав: "Було дуже приємно. Я заїду завтра вдень i пiдпишу цi папери. Колись ми можемо зустрiтися знову".
  
  Вiдповiддю Далама був чистий бiль. "Ти незадоволений! Тобi не потрiбна картина Мати? Ось - твоя за твою цiну". Вiн помахав милому обличчю, яке дивилося на них з вiкна - трохи глузливо, подумав Нiк. "Заходь - всього на хвилинку. Випий прохолодного пива - або содовою - чаю - прошу тебе бути моїм гостем - як честь..."
  
  Нiк увiйшов до магазину, перш нiж потекли сльози. Вiн прийняв холодне голландське пиво. Далам засяяв. "Що ще я можу зробити для вас? Вечiрка? Дiвчатка - всi милi дiвчата, яких ви хочете, рiзного вiку, всiх навичок, всiх мастей? Розумiєте, любителi, а не професiонали. Блакитнi фiльми?
  
  Нiк посмiхнувся. Далам посмiхнувся.
  
  Нiк iз жалем насупився. Далам стурбовано насупився.
  
  Нiк сказав: "Коли-небудь, коли у мене буде час, я хотiв би насолодитися вашою гостиннiстю. Ви цiкава людина, Далам, мiй друг, i художник у душi. Злодiй за освiтою та освiтою, але художник у душi. Ми мiг би зробити бiльше справ, але тiльки якщо ви познайомите мене з Мата Насут.
  
  Сьогоднi чи сьогоднi ввечерi. Щоб пiдсолодити свiй пiдхiд, ви можете сказати їй, що я хочу залучити її до моделювання щонайменше на десять годин. Для того хлопця, який у вас зрештою розфарбовує голови по фотографiях. Вiн гарний."
  
  "Вiн мiй найкращий..."
  
  "Я добре йому заплачу, а ти отримаєш свою частку. Але я сам займуся угодою з Матою". Далам виглядав сумним. "I якщо я зустрiнуся з Матою, i вона позує твого чоловiка для моїх цiлей, i ти не зiпсуєш угоду - я обiцяю купувати бiльше твоїх товарiв на експорт". Вираз обличчя Далама слiдував за зауваженнями Нiка, як американськi гiрки емоцiй, але закiнчилося яскравим сплеском.
  
  Далам вигукнув: "Я постараюся! Для вас, мiстере Бард, я спробую все. Ви людина, яка знає, чого хоче, i чесно веде свої справи. О, як добре зустрiти таку людину в нашiй країнi. ..."
  
  "Припини", - добродушно сказав Нiк. "Бери телефон та зателефонуй Матi".
  
  "О так." Далам почав набирати номер.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Пiсля кiлькох дзвiнкiв та довгих швидких розмов, за якими Нiк не мiг встежити, Далам оголосив трiумфальним тоном Цезаря, який проголошує перемогу, Нiк може прийти у Мате Насут о сьомiй годинi.
  
  "Дуже складно. Дуже пощастило", - заявив продавець. "Багато людей нiколи не зустрiчаються з Матою". У Нiка були сумнiви. У країнi тривалий час iснували короткi шорти. На його досвiд, навiть багатi часто прагнуть швидко отримати пачку готiвки. Далам додав, що вiн повiдомив Мате, що пан Альберт Бард платитиме двадцять п'ять доларiв на годину за її послуги.
  
  "Я сказав тобi, що сам займуся справою", - сказав Нiк. "Якщо вона мене притримує, це виходить iз твого боку". Далам виглядав зляканим. "Я можу використовувати ваш телефон?"
  
  "Звичайно. З моєї оплати? Це справедливо? Ви не уявляєте, якi витрати я..."
  
  Нiк зупинив його розмову, поклавши руку йому на плече - нiби вiн поклав велику шинку на зап'ястя дитини - i перегнувся через стiл, щоб подивитися прямо в темнi очi. "Тепер ми з тобою друзi, Йозефе. Чи ми практикуватимемо готонг-роджонг i процвiтатимемо разом, чи ми жартуватимемо один над одним, щоб ми обидва програли?"
  
  Як загiпнотизований чоловiк Далам штовхнув Нiка телефоном, не дивлячись на нього. "Так-ах, так". Очi просвiтлiли. "Хочете вiдсоток на майбутнi замовлення? Я можу вiдзначити рахунки та дати вам..."
  
  "Нi, друже мiй. Давайте спробуємо щось нове. Ми будемо чеснi з моєю компанiєю та один з одним".
  
  Далам здавався розчарованим чи стурбованим цiєю радикальною iдеєю. Потiм вiн знизав плечима - дрiбнi кiсточки пiд рукою Нiка заворушилися, як жилаве щеня, що намагається втекти, - i кивнув. "Вiдмiнно."
  
  Нiк поплескав його по плечу i зняв слухавку. Вiн сказав Норденбос, що в нього пiзня зустрiч - чи зможе вiн залишити Абу i машину?
  
  "Звичайно", - вiдповiв Ганс. "Я буду тут, якщо я тобi знадоблюсь".
  
  "Я дзвоню Мате Насуту, щоб вiн зробив кiлька фотографiй".
  
  "Удачi - удачi. Але дивись".
  
  Нiк показав Абу адресу, яку Далам написав на аркушi паперу, i Абу сказав, що знає дорогу. Вони проїжджали повз новi будинки, схожi на тi дешевi проекти, якi Нiк бачив недалеко вiд Сан-Дiєго, тодi ще старiшого району, де знову був сильний вплив Голландiї. Будинок був солiдний, оточений яскравими квiтами, виноградними лозами та пишними деревами, якi Нiк тепер асоцiював iз селом.
  
  Вона зустрiла його на просторiй лоджiї i мiцно простягла йому руку. "Я Мата Насут. Ласкаво просимо, мiстер Бард".
  
  У її тонах була чиста, багата яснiсть, як у справжнього кленового сиропу найвищого ґатунку, з дивним акцентом, але без фальшивої ноти. Коли вона вимовляла його, її iм'я звучало iнакше; Насрсут, з наголосом на останнiй склад i подвiйним о, що вимовляється з м'яким креном церкви i довгим воркуванням прохолоди. Пiзнiше, коли вiн спробував наслiдувати її, вiн виявив, що це вимагає практики, як справжнiй французький ту.
  
  У неї були довгi кiнцiвки моделi, якi, як вiн думав, могли бути секретом її успiху в країнi, де багато жiнок були вигнутими, привабливими та красивими, але з низькою статурою. Вона була чистокровною серед рiзнобiчних морганiв.
  
  Їм подали хайболли у просторiй, свiтлiй вiтальнi, i вона на все сказала "так". Вона позувала вдома. Художника Далама викличуть, як тiльки вона матиме час, через два-три днi. "Мiстер Бард" буде повiдомлено, щоб вiн приєднався до них i докладно висловив свої бажання.
  
  Все так легко владналося. Нiк обдарував її найщирiшою усмiшкою, нехитрою усмiшкою, в якiй вiн вiдмовлявся визнати, а також надав йому хлоп'ячу щирiсть, близьку до невинностi. Мата холодно подивилась на нього. "Окрiм бiзнесу, мiстере Бард, як вам наша країна?"
  
  "Я здивований його красою. Звичайно, у нас є Флорида та Калiфорнiя, але вони не йдуть у жодне порiвняння з квiтами, рiзновидами ваших квiтiв та дерев.
  
  Я нiколи не був такий зачарований".
  
  "Але ми так повiльно..." Вона лишила це висiти.
  
  "Ви залагодили наш проект швидше, нiж я зробив би це в Нью-Йорку".
  
  "Бо я знаю, що ви цiнуєте час".
  
  Вiн вирiшив, що усмiшка на прекрасних губах надто довга, i в темних очах безперечно був вогонь. "Ти мене дражниш", - сказав вiн. "Ти скажеш менi, що твої спiввiтчизники дiйсно краще використовують час. Вони повiльнiшi, нiжнiшi. Iз задоволенням, скажете ти".
  
  "Я мiг би запропонувати це".
  
  "Ну... Думаю, ти маєш рацiю".
  
  Його вiдповiдь здивувала її. Вона багато разiв обговорювала цю тему з багатьма iноземцями. Вони захищали свою енергiю, працьовитiсть та поспiшнiсть i нiколи не визнавали, що могли помилятися.
  
  Вона вивчала "мiстера Барда", гадаючи, пiд яким кутом. Вони були у всiх: бiзнесмени-оператори ЦРУ, банкiри-контрабандисти золота та полiтичнi фанатики... вона зустрiчала їх усiх. Принаймнi Бард був цiкавим, найкрасивiшим з усiх, кого вона зустрiчала за останнi роки. Вiн нагадав їй когось - дуже гарного актора - Рiчарда Бертона? Грегорi Пек? Вона нахилила голову, щоб вивчити його, i ефект був чарiвний. Нiк посмiхнувся їй i допив свою склянку.
  
  "Актор", - подумала вона. Вiн грає, i також дуже добре. Далам сказав, що має грошi - їх багато.
  
  Вона вирiшила, що вiн дуже симпатичний, тому що, хоча за мiсцевими мiрками вiн був гiгантом, вiн рухав своїм великим витонченим тiлом з нiжною скромнiстю, через що його тiло здавалося меншим. Так вiдрiзнявся вiд тих, хто хвалився, начебто кажучи: "Вiдiйди, коротуна". Його очi були такими ясними, а рот завжди приємно вигнутий. Усi чоловiки, зауважила вона, iз сильною чоловiчою щелепою, але досить хлоп'ячою, щоб не сприймати речi надто серйозно.
  
  Десь у глибинi будинку слуга гуркотiв тарiлкою, i вона вiдзначила його настороженiсть, його погляд у бiк кiнця кiмнати. Вiн був би, - уклала вона весело, - найкрасивiшим чоловiком у клубi "Марiо" або "Нiрвана Вечеря", якби там не був присутнiй гладко смаглявий актор Тонi Поро. I звiсно - вони були зовсiм рiзних типiв.
  
  "Ти прекрасна."
  
  Загубившись, вона здригнулася вiд м'якого комплiменту. Вона посмiхнулася, i її рiвнi бiлi зуби так гарно пiдкреслили її губи, що вiн замислився, як вона цiлувалася - вiн мав намiр з'ясувати. То була якась жiнка. Вона сказала: "Ви розумнi, мiстере Бард. Це було чудово сказати пiсля довгого мовчання".
  
  "Будь ласка, кличте мене Ал".
  
  "Тодi ви можете називати мене Мата. Ви зустрiли багато людей вiдколи приїхали?"
  
  "Махмури. Тянги. Полковник Судiрмат. Ви їх знаєте?"
  
  "Так. Ми гiгантська країна, але те, що можна назвати цiкавою групою - невелика. Можливо, п'ятдесят сiмей, але зазвичай вони великi".
  
  "А ще є армiя..."
  
  Темнi очi ковзнули по його обличчю. "Ти швидко вчишся, Ал. Це армiя".
  
  "Скажiть менi що-небудь, тiльки якщо хочете - я нiколи не повторюватиму те, що ви кажете, але це може менi допомогти. Чи слiд менi довiряти полковнику Судирмату?"
  
  Вираз його обличчя був вiдверто цiкавим, не показуючи, що вiн не довiрить полковнику Судирмату вiдвезти валiзу до аеропорту.
  
  Темнi брови Мати зiйшлися разом. Вона нахилилася вперед, її тон був дуже низький. "Нi. Продовжуйте займатися своєю справою i не ставте питань, як в iнших. Армiя знову при владi. Генерали будуть накопичувати статки, а люди вибухнуть, коли вони досить зголоднiють. Ви знаходитесь в павутинi з професiйними павуками довга практика. Не перетворюйся на муху. Вона вiдкинулася назад. "Ви бачили Джакарту?"
  
  "Тiльки комерцiйний центр i кiлька передмiсть. Я хотiв би, щоб ви показали менi бiльше - скажiмо, завтра вдень?"
  
  "Я працюватиму."
  
  "Перервiть зустрiч. Вiдкладiть її".
  
  "О, я не можу..."
  
  "Якщо це грошi - дозвольте менi заплатити вам вашу звичайну ставку - як ескорт". Вiн широко посмiхнувся. "Набагато веселiше, нiж позувати при яскравому свiтлi".
  
  "Так, але..."
  
  "Я заїду за тобою опiвднi. Тут?"
  
  "Ну..." - знову пролунав брязкiт iз задньої частини будинку. Мата сказала: "Вибачте мене на хвилинку. Сподiваюся, кухар не роздратований".
  
  Вона пройшла через арку, i Нiк почекав кiлька секунд, а потiм швидко пiшов за нею. Вiн пройшов їдальню в захiдному стилi з довгастим столом, що вмiщав чотирнадцять чи шiстнадцять чоловiк. Вiн почув голос Мати через L-подiбний коридор, в якому було три зачиненi дверi. Вiн вiдкрив першу. Велика спальня. Наступною була менша спальня, красиво обставлена i, очевидно, належала Матi. Вiн вiдчинив наступнi дверi i вбiг через неї, коли чоловiк спробував пролiзти через вiкно.
  
  "Стiй прямо тут", - прогарчав Нiк.
  
  Чоловiк, що сидить на пiдвiконнi, застиг. Нiк побачив бiле пальто i шевелюру з гладким чорним волоссям. Вiн сказав: "Ходiмо назад. Мiс Насут хоче тебе бачити".
  
  Маленька фiгурка повiльно зiсковзнула на пiдлогу, втягла ногу i обернулася.
  
  Нiк сказав: "Привiт, Ган Бiк. Ми назвемо це збiгом?"
  
  Вiн почув рух у дверях позаду себе i на мить вiдвiв погляд вiд Ган Бiка. Мата стояла в отворi. Вона тримала маленький синiй автомат, спрямований на нього, низько та стiйко. Вона сказала: "Я назвала б це мiсцем, де тобi нiчого робити. Що ти шукав, Ал?"
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 4
  
  
  
  
  
  Нiк стояв нерухомо, його розум оцiнював його шанси як комп'ютер. З супротивником спереду i ззаду - вiн, можливо, отримає одну кулю вiд цього стрiльця, перш нiж отримає їх обох. Вiн сказав: "Розслабся, Мата. Я шукав ванну i побачив, як цей хлопець виходить через вiкно. Його звуть Ган Бiк Тьянг".
  
  "Я знаю його iм'я", - сухо вiдповiла Мата. "У тебе слабкi нирки, Ал?"
  
  "Прямо зараз - так". Нiк засмiявся.
  
  "Поклади пiстолет, Мата", - сказав Ган Бiк. "Вiн американський агент. Вiн привiв Талу додому, i вона сказала йому зв'язатися з вами. Я прийшов сказати вам, i я чув, як вiн обшукував кiмнати, i вiн упiймав мене, коли я виходив".
  
  "Як цiкаво." Мата опустила маленьку зброю. Нiк вiдзначив це як японський пiстолет Бебi Намбу. "Я думаю, вам обом краще пiти".
  
  Нiк сказав: "Я думаю, ти мiй тип жiнки, Мата. Як ти взагалi так швидко дiстала цей пiстолет?"
  
  Їй i ранiше подобалися його комплiменти - Нiк сподiвався, що вiн пом'якшить холодну атмосферу. Мата увiйшла в зал i поклала зброю в присадкувату вазу на високiй полицi. "Я живу сама", - просто сказала вона.
  
  "Розумний." Вiн усмiхнувся своєю найприязнiшою усмiшкою. "Хiба ми не можемо випити i поговорити про це? Я думаю, ми всi на одному боцi..."
  
  Вони випили, але Нiк не мав iлюзiй. Вiн все ще був Аль Бардом, який мав на увазi готiвку для Мати та Далама - незалежно вiд його iнших зв'язкiв. Вiн отримав вiд Ган Бiка зiзнання, що вiн прийшов до Матi з тiєю ж метою, що й Нiк - iнформацiю. З американською допомогою на їхньому боцi, чи розповiсть вона їм, що вона знає про наступну розплату з Юдою? Невже Лопонусiас мав вiдвiдати джонку?
  
  У Мати їх не було. Вона сказала своїм спокiйним тоном: "Навiть якби я могла допомогти вам, я не впевнена. Я не хочу втручатися в полiтику. Менi довелося боротися лише за те, щоб вижити".
  
  "Але Юда тримає людей, якi є вашими друзями", - сказав Нiк.
  
  "Мої друзi? Мiй любий Ал, ти не знаєш, хто мої друзi".
  
  "Тодi зроби послугу своїй країнi".
  
  "Мої друзi? Моя країна?" Вона тихенько засмiялася. "Менi просто пощастило вижити. Я навчився не втручатися".
  
  Нiк пiдвiз Ган Бiка назад до мiста. Китайський хлопець вибачився. "Я хотiв допомогти. Я завдав бiльше шкоди, нiж користi".
  
  "Можливо, нi", - сказав йому Нiк. "Ти швидко очистив повiтря. Мата точно знає, чого я хочу. Менi вирiшувати, чи я отримаю це".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Наступного дня Нiк за допомогою Норденбосса орендував моторний човен i взяв з собою Абу як пiлота. Вiн узяв у господаря воднi лижi та кошик iз їжею та питтям. Вони плавали, каталися на лижах та розмовляли. Мата була одягнена красиво, Мата в бiкiнi, яке вона одягала лише тодi, коли вони були далеко вiд берега, було баченням. Абу поплив з ними i покатався на лижах. Норденбосс сказав, що вiн абсолютно заслуговує на довiру, тому що вiн заплатив йому бiльше, нiж будь-який можливий хабар, i тому, що вiн був з агентом AX протягом чотирьох рокiв i не робив хибних крокiв.
  
  Вони чудово провели день, i того ж вечора вiн запросив Мату повечеряти в Orientale, а потiм у нiчний клуб у готелi Intercontinental Indonesia. Вона знала дуже багато людей, i Нiк був зайнятий рукостисканням та запам'ятовуванням iмен.
  
  I вона насолоджувалася собою. Вiн сказав собi, що вона щаслива. Вони склали вражаючу пару, i вона засяяла, коли Йозеф Далам приєднався до них на кiлька хвилин у готелi i сказав їй про це. Далам був у компанiї iз шести осiб, супроводжуючи прекрасну дiвчину, яка, за словами Мати, також була дуже затребуваною моделлю.
  
  "Вона гарненька, - сказав Нiк, - можливо, коли вона подорослiшає, в нiй буде твоя чарiвнiсть".
  
  Джакарта дотримується раннього ранку, i незадовго до одинадцятої Абу увiйшов до клубу i привернув увагу Нiка. Нiк кивнув, думаючи, що ця людина просто хотiла, щоб вiн знав, що машина зовнi, але Абу пiдiйшов до столу, простяг йому записку i пiшов. Нiк глянув на неї - тут Тала. HN
  
  Вiн простягнув його Мате. Вона прочитала його i майже глузливо сказала: "Отже, Ал, у тебе на руках двi дiвчини. Вона повинна згадати подорож, яка у вас двох була з Гаваїв".
  
  "Я сказав тобi, що нiчого не трапилося, моя люба".
  
  "Я вiрю тобi, але..."
  
  Вiн подумав, що їхня iнтуїцiя надiйна, як радар. Добре, що вона не спитала його, що сталося мiж ним i Талою пiсля того, як вони досягли Махмуров - а може, вона здогадалася. Незабаром по дорозi додому вона знову викликала Талу. "Тала - чарiвна юна ледi. Вона думає як iноземка - я маю на увазi, вона не має тiєї боязкостi, яку ми, азiатськi жiнки, виявляли в деяких речах. Вона цiкавиться полiтикою, економiкою та майбутнiм нашої країни. Ви повиннi отримувати задоволення вiд спiлкування з нею."
  
  "О, я знаю", - вiд душi сказав Нiк.
  
  "Ти мене дражниш".
  
  "Чи вже ви пiдняли цю тему, чому б не взяти активну участь у полiтицi своєї країни? Бог знає, що хтось має бути окрiм аферистiв, шахраїв i олов'яних солдатикiв, яких я бачив i про яких читав. Цiна на рис зросла втричi за останнi шiсть мiсяцiв. тижнiв. Уряд. Тримаю парi, вiн розмiчений дев'ять разiв, перш нiж його роздають. Я тут чужий. Життя у ваших селах може бути можливим для бiдних, а в мiстах - безнадiйно. Тож давайте не смiятимемося над Талою. Вона намагається допомогти."
  
  Мата довго мовчала, потiм сказала без особливих переконань: "У сiльськiй мiсцевостi можна жити майже без грошей. Наш клiмат - наше достаток сiльського господарства - це легке життя".
  
  "Це тому ти у мiстi?"
  
  Вона пiдiйшла до нього i заплющила очi. Вiн вiдчув, як на тильнiй сторонi долонi бризнула сльоза. Коли вони зупинилися бiля її будинку, вона обернулася до нього. "Ти йдеш?"
  
  "Сподiваюся, мене запросили. З любов'ю".
  
  "Не поспiшаєш до Талi?"
  
  Вiн провiв її за кiлька крокiв вiд машини i Абу i нiжно поцiлував. "Скажи менi... i я надiшлю Абу назад зараз. Я можу взяти таксi вранцi, або вiн може забрати мене".
  
  Її вага була нiжною, її руки на мить стиснули його м'язи. Потiм вона вiдсунулася, злегка хитнувши своєю чудовою головою. "Пошлiть його - милий".
  
  Коли вiн сказав, що хотiв би зняти смокiнг, пояс i краватку, вона дiловито повела його до спальнi з жiночним декором i вручила йому вiшалку. Вона впала на французький шезлонг i подивилася на нього, уткнувшись екзотичним обличчям у подушку передплiч. "Чому ти вирiшив залишитися зi мною, замiсть того, щоб поїхати до Талi?"
  
  "Чому ти запросила мене?"
  
  "Я не знаю. Можливо, почуття провини за те, що ти сказав про мене та мою країну. Ти мав на увазi це. Жоден чоловiк не став би говорити такi речi з романтичних причин - вони надто ймовiрно викличуть обурення".
  
  Вiн зняв темно-бордовий пояс. "Я був чесний, моя мила. У брехнi є звичка триматися, як розкиданi цвяхи. Ти повинна бути все бiльш i бiльш обережною, i врештi-решт вони все одно застануть тебе".
  
  "Що ви насправдi думаєте про Ган Бiка, що знаходиться тут?"
  
  "Я ще не вирiшив".
  
  "Вiн теж чесний. Ти маєш це знати".
  
  "Немає жодних шансiв, що вiн буде бiльш вiрним своєму походженню?"
  
  "Китай? Вiн вважає себе iндонезiйцем. Вiн дуже ризикнув, щоб допомогти Мачмурам. I вiн любить Талу".
  
  Нiк сiв у вiтальнi, яка плавно розгойдувалася, як гiгантська колиска, i закурив двi цигарки. - тихо сказав вiн крiзь синiй дим. "Це земля кохання, Мата. Природа створила її, i людина топче її все. Якщо хтось iз нас може допомогти позбутися вiд прообразiв Юди i всiх iнших, якi стоять на шиї у людей, ми повиннi постаратися. Просто тому, що у нас є своє власне маленьке зручне гнiздечко i кути, ми не можемо iгнорувати все з iншого. у майбутньому вибуху".
  
  Сльози заблищали на нижнiх краях чудових темних очей. Вона легко плакала - чи нагромадила багато горя. "Ми егоїстичнi. I я такий самий, як усi". Вона опустила голову йому на груди, i вiн обiйняв її.
  
  "Це не твоя вина. Нi чия вина. Людина тимчасово вийшла з-пiд контролю. Коли ви з'являєтеся, як мухи, i боретеся за їжу, як зграя голодуючих собак, маючи тiльки одну маленьку кiсточку на всiх, у вас мало часу для чесностi ... i справедливостi ... i доброти ... i любовi. "
  
  "Мiй гуру говорить те саме, але вважає, що все це зумовлено".
  
  "Ваш гуру працює?"
  
  "О, нi. Вiн такий святий. Це велика честь для нього".
  
  "Як можна говорити про справедливiсть, якщо iншi пiтнiють замiсть їжi, яку ви їсте? Це чесно? Це здається недобрим для тих, хто потiє".
  
  Вона тихенько схлипнула. "Ти такий практичний".
  
  "Я не хочу засмучуватися
  
  Ти. - Вiн пiдняв її пiдборiддя. - Досить серйозних розмов. Ви самi вирiшили, чи ви хочете нам допомогти. Ти занадто гарна, щоб сумувати в цей час ночi". Вiн поцiлував її, i схожа на колиску вiтальня нахилилася, коли вiн витягнув частину своєї ваги, несучи її з собою. Вiн виявив, що її губи були як у Тали, хтива i багата, але з двох - ох, - подумав вiн, - зрiлостi вiн. Сором'язливостi або хибної скромностi, нiякi хитрощi, якi, на думку дилетанта, не допомагають пристрастi, а лише вiдволiкають її . його пальцiв i робила хитрi вiзерунки своїми руками, щоб його губи торкалися.
  
  Вiн знайшов її тiло в реальностi теплої плотi навiть бiльш збуджуючим, нiж обiцянка на портретах або м'який тиск, коли вони танцювали. У м'якому свiтлi багата какао її шкiра виглядала чудово бездоганно, за винятком однiєї темної родимки розмiром з мускатний горiх на правiй сiдницi. Вигини її стегон були чистим мистецтвом, а її груди, як у Тали та багатьох жiнок, яких вiн бачив на цих чарiвних островах, були вiзуальною насолодою, а також спалахнули почуття, коли ви їх пестили або цiлували. Вони були великими, можливо 38C, але настiльки пружними, iдеально розмiщеними та пiдтримуючими м'язи, що ви не помiтили розмiру, ви просто втягували повiтря коротким ковтком.
  
  Вiн прошепотiв у темне ароматне волосся: "Не дивно, що ти найпопулярнiша модель. Ти чудова".
  
  "Я маю їх зменшити". Її дiяльнiсть здивувала його. "На щастя, для мене тут фаворитами є повнi жiнки. Але коли я бачу Твiггi та деяких ваших нью-йоркських моделей, я турбуюся. Стилi можуть змiнитися".
  
  Нiк усмiхнувся, гадаючи, який чоловiк мiг би помiняти м'якi вигини, притиснутi до нього, на худорлявого, щоб знайти його в лiжку, доведеться обмацувати.
  
  "Чому ти смiєшся?"
  
  "Все пiде в iнший бiк, дорога. Незабаром будуть зручнi дiвчата з вигинами".
  
  "Ти впевнений?"
  
  "Майже. Я перевiрю це наступного разу, коли буду в Нью-Йорку чи Парижi".
  
  "Я сподiваюся, що це так." Вона погладила його твердий живiт тильною стороною своїх довгих нiгтiв, поклавши голову йому пiд пiдборiддя. "Ти такий великий, Ал. I сильний. У тебе багато дiвчат в Америцi?"
  
  "Я знаю деяких, але я не прив'язаний, якщо ви це маєте на увазi".
  
  Вона цiлувала його груди, малювала на нiй вiзерунки язиком. "О, у тебе все ще є сiль. Почекай..." Вона пiдiйшла до туалетного столика i принесла невелику коричневу пляшку, схожу на римську урну для слiз. "Олiя. Це називається Помiчник кохання. Хiба це не описове iм'я?"
  
  Вона потерла його, ковзний стимул її долонь викликав дражливi вiдчуття. Вiн розважався, намагаючись контролювати свою шкiру йоги, наказуючи їй не зважати на нiжнi руки. Це не спрацювало. Ось вам i Йога проти сексу. Вона ретельно масажувала його, покриваючи кожен квадратний сантиметр його плотi, яка почала нетерпляче тремтiти при наближеннi її пальцiв. Вона дослiдила i змастила його вуха з тонкою артистичнiстю, перевернула його, i вiн задоволено потягнувся, коли метелики стукали по ньому з п'ят на голову. Коли маленькi мерехтливi пальцi вдруге обвилися навколо його стегон, вiн вiдмовився контролювати. Вiн зняв пляшку, яку вона притулила до нього, i поставив її на пiдлогу. Вiн розправив її на шезлонгу своїми сильними руками.
  
  Вона зiтхнула, коли його руки та губи ковзнули по нiй. "Ммм... це добре".
  
  Вiн пiднiс до неї своє обличчя. Темнi очi свiтилися, як двi калюжi, поцяткованi мiсячним свiтлом. Вiн пробурмотiв: "Ви бачите, що ви зi мною зробили. Тепер моя черга. Чи можу я використовувати масло?"
  
  "Так."
  
  Вiн почував себе скульптором, якому дозволено дослiджувати незрiвняннi лiнiї справжньої грецької статуї руками та пальцями. Це була досконалiсть - це було справжнє мистецтво - з тiєю захоплюючою рiзницею, що Мата Насут був гаряче живим. Коли вiн зупинився, щоб поцiлувати її, вона зрадiла, стогначи, хмикнувши у вiдповiдь на роздратування його губ та його рук. Коли його руки - якi, як вiн першим визнає, були цiлком досвiдченими, - пестили ерогеннi частини її прекрасного тiла, вона корчилася вiд задоволення, здригаючись вiд захоплення, тодi як його пальцi затримувалися на чутливих дiлянках.
  
  Вона поклала йому руку на потилицю i притиснула його губи до своїх. "Бачиш? Готонг-роджонг. Повнiстю подiлитися - повнiстю допомогти..." Вона потягла сильнiше, i вiн виявив, що занурюється в палку, спекотну, гостро-гостру м'якiсть, коли розсунутi губи вiтали його, коли жаркий язик наводив на роздуми в повiльному ритмi. Її дихання було швидшим, нiж рухiв, майже вогненним вiд iнтенсивностi. Рука на його головi сiпнулася з дивовижною силою i
  
  другий її раптово потягнув за плече - наполегливо.
  
  Вiн прийняв її наполегливi ривки i м'яко пiдiйшов до її керiвництва, насолоджуючись вiдчуттям проникнення в секретний, набридливий свiт, де час був зупинений захопленням. Вони злилися в одну пульсуючу iстоту, нерозлучну i трiумфуючу, насолоджуючись блаженною чуттєвою реальнiстю, створеною кожним для iншого. Немає необхiдностi в поспiху, немає необхiдностi планувати або докладати зусиль - ритм, коливання, маленькi повороти та спiральнi рухи приходили та йшли, повторювалися, варiювалися та змiнювалися з бездумною природнiстю. Його вiскi палали, шлунок i кишечник напружувалися, нiби вiн був у лiфтi, який рiзко впав - i знову впав - i знову, i знову.
  
  Мата ахнула один раз, розтискаючи губи, i простогнала музичну фразу, яку вiн не мiг зрозумiти, перш нiж вона знову зiмкнулась у його губах. I знову його контроль зник - кому це потрiбно? Як вона захопила його емоцiї руками на його шкiрi, тепер вона огортала все його тiло та емоцiї, її палаючий запал став непереборним магнiтом. Її нiгтi зiмкнулися на його шкiрi, легко, як кiгтi грайливого кошеня, i його пальцi нiг зiгнулися у вiдповiдь - приємний спiвчутливий рух.
  
  "Ага, тепер", - пробурмотiла вона, наче з його рота. "Ааа..."
  
  "Так", - вiдповiв вiн цiлком охоче, - "так, так..."
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Для Нiка наступнi сiм днiв були розчаровуючими i захоплюючими з тих, що вiн коли-небудь знав. За винятком трьох коротких зустрiчей iз фотографами, Мата стала його постiйним гiдом та товаришем. Вiн не збирався марнувати час, але його пошуки потенцiйних клiєнтiв i контактiв були схожi на танцi в теплiй цукровiй ватi, i щоразу, коли вiн намагався зупинити когось, простягав йому прохолодний джин iз тонiком.
  
  Норденбос схвалив. "Ти вчишся. Продовжуй рухатися разом iз цим натовпом, i рано чи пiзно ти з чимось познайомишся. Якщо я отримаю звiстку вiд мого заводу з лопонузiями, ми завжди зможемо злетiти туди".
  
  Мата та Нiк вiдвiдали найкращi ресторани та клуби, вiдвiдали двi вечiрки, переглянули гру та футбольний матч. Вiн зафрахтував лiтак, i вони полетiли в Джокьякарту та Соло, вiдвiдавши неймовiрно чудове буддiйське святилище у Боробудурi та храм Прамбани 9 столiття. Вони пролiтали плiч-о-плiч у кратерах з озерами рiзного кольору, нiби ви стояли над пiдносом художника i дивилися на його сумiшi.
  
  Вони злетiли в Бандунг, обiйшовши плато з його акуратними рисовими полями, лiсами, хiнними та чайними плантацiями. Вiн був здивований безмежною дружелюбнiстю сунданцiв, яскравими фарбами, музикою, миттєвим смiхом. Вони ночували в готелi "Савой Хоман", i вiн був вражений його чудовою якiстю - або, можливо, присутнiсть Мати висвiтлила його враження рожевим свiтлом.
  
  Для неї була чудова компанiя. Вона гарно одягалася, поводилася бездоганно i, здавалося, знала все i всiх.
  
  Тала жила в Джакартi, у Норденбосса, а Нiк тримався подалi, гадаючи, яку iсторiю Тала розповiла Адаму цього разу.
  
  Але вiн добре використав її за її вiдсутностi, теплим днем у басейнi в Пунтжаку. Вранцi вiн повiв Мату в ботанiчний сад у Богорi; тремтячi перед сотнями тисяч рiзновидiв тропiчної рослинностi, вони гуляли разом, як давнi коханцi.
  
  Пiсля чудового обiду бiля басейну вiн довго мовчав, поки Мата не сказала: "Милий, ти такий тихий. Про що ти думаєш?"
  
  "Тала".
  
  Вiн бачив, як блискучi темнi очi скидають сонну замкнутiсть, розширюються та блищать. - Думаю, у Ганса все гаразд.
  
  "Вона, мабуть, уже зiбрала трохи iнформацiї. У будь-якому випадку, менi потрiбно досягти прогресу. Ця iдилiя була дорогою, солодкою, але менi потрiбна допомога".
  
  "Чекай. Час принесе тобi те, що ти..."
  
  Вiн нахилився до її шезлонгу i закрив чудовi губи своїми власними. Коли вiн вiдсторонився, вiн сказав: "Терпiння i перетасуйте карти, а? Певною мiрою все в порядку. Але я не можу дозволити вороговi робити всi кроки. Коли ми повернемося до мiста, я повинен залишити вас на кiлька днiв. Ви можете надолужити пропущене про призначенi зустрiчi".
  
  Пухкi губи вiдкрилися, закрилися. "Поки ти наздоженеш Талу?"
  
  "Я побачу її".
  
  "Як мило."
  
  "Можливо, вона зможе менi допомогти. Двi голови краще, нiж одна i таке iнше".
  
  По дорозi назад у Джакарту Мата мовчала. Коли вони наблизилися до її будинку, в сутiнках, що швидко падають, вона сказала: "Дай менi спробувати".
  
  Вiн уклав її руку. "Будь ласка. Лопонусiас та iншi?"
  
  "Так. Можливо, я зможу чомусь навчитися".
  
  У прохолоднiй, тепер уже знайомiй тропiчнiй вiтальнi вiн змiшав вiскi з газованими напоями, а коли вона повернулася пiсля розмови зi слугами, вiн сказав: "Спробуйте зараз".
  
  "Зараз же?"
  
  "Ось i телефон. Мила,
  
  Я тобi довiряю. Не кажи менi, що не можеш. Зi своїми друзями та знайомими..."
  
  Наче загiпнотизована, вона сiла й узяла апарат.
  
  Вiн приготував ще один напiй, перш нiж вона завершила серiю дзвiнкiв, у тому числi млявих i швидких розмов iндонезiйською та голландською мовами, жоден з яких вiн не розумiв. Поклавши трубку на мiсце i взявши наповнену склянку, вона на мить опустила голову i тихо заговорила. "Через чотири чи п'ять днiв. До Лопонусiаса. Вони всi їдуть туди, i це може означати тiльки те, що вони всi повиннi заплатити".
  
  "Вони всi? Вони хто?"
  
  "Сiм'я Лопонусiасiв. Вона велика. Багата".
  
  "Є в ньому полiтики чи генерали?"
  
  "Нi. Вони всi у бiзнесi. Великий бiзнес. Генерали отримують вiд них грошi".
  
  "Куди?"
  
  "Звичайно, у головному володiннi Лопонусiєв. Суматрi".
  
  "Ви думаєте, що Юда має з'явитися?"
  
  Я не знаю". Вона пiдняла очi i побачила, що вiн насупився." Так, так, що це ще могло бути? "
  
  "Юда тримає одного з дiтей?"
  
  "Так." Вона проковтнула частину свого напою.
  
  "Як його звуть?"
  
  "Амiр. Вiн ходив до школи. Вiн зник, коли був у Бомбеї. Вони припустилися великої помилки. Вiн їхав пiд iншим iм'ям, i вони змусили його зупинитися в якихось справах, а потiм... вiн зник доти, поки..."
  
  "До того часу?"
  
  Вона так тихо говорила, що вiн майже не чув. "Поки що не попросили грошей за нього".
  
  Нiк не сказав, що вона мала знати дещо з цього весь час. Вiн сказав: "Їх просили про iнше?"
  
  "Так." Швидке питання спiймало її. Вона зрозумiла, в чому зiзналася, i подивилася поглядом переляканого оленя.
  
  "Як що?"
  
  "Я думаю... вони допомагають китайцям".
  
  "Не мiсцевим китайцям..."
  
  "Трохи."
  
  "Але й iншi теж. Може, на кораблях? У них є доки?"
  
  "Так."
  
  Звiсно, подумав вiн, як логiчно! Яванське море велике, але дрiбне, i тепер це пастка для пiдводних човнiв, коли пошуковi пристрої працюють точно. Але ж пiвнiчна Суматра? Iдеально пiдходить для надводних або пiдводних суден, що спускаються з Пiвденно-Китайського моря.
  
  Вiн обiйняв її. "Дякую, любий. Коли дiзнаєшся бiльше, скажи менi. Це не дарма. Менi доведеться заплатити за iнформацiю". Вiн сказав напiв-брехню. "З таким самим успiхом можна колекцiонувати, i це справдi патрiотичний вчинок".
  
  Вона розплакалася. "Ах, жiнки", - подумав вiн. Вона плакала, бо вiн залучив її проти її намiрiв, чи тому що вiн принiс грошi? Вiдступати було пiзно. "Триста доларiв США кожнi два тижнi", - сказав вiн. "Вони дозволять менi заплатити стiльки за iнформацiю". Вiн запитував, наскiльки практичною вона стала б, якби знала, що вiн може дозволити в тридцять разiв бiльше суми в крайньому випадку - бiльше пiсля розмови з Хоуком.
  
  Ридання вщухли. Вiн знову поцiлував її, зiтхнув i пiдвiвся. "Менi потрiбно трохи погуляти".
  
  Вона виглядала сумно, сльози блищали на високих пухких щоках; прекраснiше, нiж будь-коли у розпачi. Вiн швидко додав: "Просто у справi. Повернуся близько десяти. Перекусимо пiзно".
  
  Абу вiдвiз його до Норденбоса. Ганс, Тала i Ган Бiк сидiли на подушках навколо японської кухонної плити, Ганс веселився в бiлому фартуху i нахиленому кухарському капелюсi. Вiн був схожий на Санта-Клауса у бiлому. "Привiт, Ал. Не можу перестати готувати. Сядь i приготуйся до справжньої їжi".
  
  Довгий низький стiл лiворуч вiд Ганса був забитий тарiлками; їхнiй вмiст виглядав i пахло апетитно. Коричнева дiвчина принесла йому велику глибоку страву. "Не надто багато для мене", - сказав Нiк. "Я не дуже голодний".
  
  "Почекай, поки спробуєш", - вiдповiв Ганс, засинаючи блюдо коричневим рисом. "Я поєдную найкраще з iндонезiйської та схiдної кухнi".
  
  Страви почали кружляти по столу - краби та риба в ароматних соусах, каррi, овочi, прянi фрукти. Нiк узяв невеликий зразок кожного, але насип рису швидко зник пiд ласощами.
  
  Тала сказала: "Я довго чекала на можливiсть поговорити з тобою, Ал".
  
  "Про Лопонусiя?"
  
  Вона виглядала здивованою. "Так."
  
  "Коли це?"
  
  "Через чотири днi".
  
  Ханс сповiльнився з великою срiбною ложкою у повiтрi, потiм посмiхнувся, сунувши її в креветок з червоними прянощами. "Я думаю, що Ал вже має зачiпку".
  
  "У мене була iдея, - сказав Нiк.
  
  Ган Бiк виглядав серйозним та рiшучим. "Що ви можете зробити? Лопонусiас вас не зустрiнуть. Я навiть не пiду туди без запрошення. Адам був ввiчливий, тому що ви повернули Талу, але Сiау Лопонусiас - ну, ви сказали б англiйською - жорсткий."
  
  "Вiн просто не прийме нашу допомогу, га?" - Запитав Нiк.
  
  "Нi. Як i всi iншi, вiн вирiшив пiти з ними. Плати i чекай".
  
  I допомагає.
  
  вiн Червоний Китаєць, коли йому потрiбно, га? Може, вiн справдi симпатизує Пекiну".
  
  "Про нi." Ган Бiк був категоричним. "Вiн неймовiрно багатий. Йому нема чого вiд цього виграти. Вiн втратить все".
  
  "Багатi люди i ранiше спiвпрацювали з Китаєм".
  
  "Не Шiау", - м'яко сказала Тала. "Я знаю його добре."
  
  Нiк подивився на Ган Бiка. "Хочеш пiти з нами? Можливо, буде важко".
  
  "Якби все стало так брутально, ми вбили б усiх бандитiв, я був би щасливий. Але я не можу". Ган Бiк насупився. "Я зробив те, для чого мене сюди послав мiй батько - у справах - i вiн наказав менi повернутися вранцi".
  
  "Хiба ти не можеш вибачитись?"
  
  "Ви зустрiли мого батька".
  
  "Так. Я розумiю, про що ви".
  
  Тала сказала: "Я пiду з тобою".
  
  Нiк похитав головою. "Цього разу не вечiрка для дiвчини".
  
  "Я тобi знадоблюся. Зi мною ти зможеш потрапити у власнiсть. Без мене тебе зупинять за десять миль звiдси".
  
  Нiк подивився на Ганса - здивовано та запитливо. Ганс зачекав, поки покоївка пiде. "Тала права. Вам доведеться прорватися через приватну армiю на невiдомiй територiї. I на пересiченiй мiсцевостi".
  
  "Приватна армiя?"
  
  Ганс кивнув головою. "Не в гарнiй формi. Постiйним гравцям це не сподобається. Але ефективнiше, нiж постiйним".
  
  "Це хороша установка. Ми пробиваємося через наших друзiв, щоб дiстатися наших ворогiв".
  
  "Передумали брати Талу?"
  
  Нiк кивнув, i гарнi риси Тали прояснилися. "Так, нам знадобиться вся допомога, яку ми можемо отримати".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  За триста миль на пiвнiчний пiвнiчний захiд дивний корабель плавно розтинав довгi лiловi хвилi Яванського моря. У нього були двi високi щогли з великою бизань-щоглою, виставленої попереду керма, i обидвi були обладнанi марселями. Навiть старим морякам довелося б ще раз подивитись, перш нiж сказати: "Схоже на шхуну, але це кеч Portagee, розумiєте?"
  
  Ви повиннi пробачити старому моряку за те, що вiн наполовину помилявся. Oporto мiг зiйти за кеч Portagee, зручного торговця, легко маневреного у тiснотi; через годину її можна перетворити на прау, батаку iз Сурабаджi; i ще за тридцять хвилин ви б моргнули, якби знову пiдняли бiнокль i побачили високий нiс, нависаючий форштевень i дивнi чотирикутнi вiтрила. Вiтайте її, i вам скажуть, що вона - джонка Вiтер iз Кiлунга на Тайванi.
  
  Вам можуть сказати щось iз цього, залежно вiд того, як вона була замаскована, або вас може викинути з води громом несподiваної вогневої потужностi її 40-мiлiметрової гармати та двох 20-мiлiметрових гармат. Встановленi на мiделi вони мали поле вогню по 140 градусiв по обидва боки; на її носовiй та кормовiй безвiдкатних гарматах новi росiйськi зразки iз зручними саморобними крiпленнями заповнили прогалини.
  
  Вона добре керувала будь-яким зi своїх вiтрил - або могла б зробити одинадцять вузлiв на своїх шведських дизелях, що нiчого не пiдозрюють. Це був напрочуд чудовий Q-корабель, побудований у Порт-Артурi на китайськi засоби для людини на iм'я Iуда. Її будiвництвом керували Генрiх Мюллер та вiйськово-морський архiтектор Бертольд Гейч, але саме Iуда отримав фiнансування з Пекiна.
  
  Прекрасний корабель у мирному морi - з учнем диявола у ролi господаря.
  
  Пiд жовтувато-коричневим навiсом на кормi розвалився чоловiк на iм'я Юда, насолоджуючись легким бавовняним бризом з Генрiхом Мюллером, Бертом Гейчем i дивним хлопцем iз гiрким обличчям iз Мiнданао на iм'я Нiф. Якби ви побачили цю групу i дiзналися щось про їхню iндивiдуальну iсторiю, ви втекли б, вирветесь або схопите зброю i напали б на них, залежно вiд обставин i вашого власного минулого.
  
  Розвалившись у шезлонгу, Юда виглядав здоровим i засмаглим; на ньому був гачок зi шкiри та нiкелю замiсть вiдсутньої руки, його кiнцiвки були покритi шрамами, а одна сторона його обличчя залишилася викривленою через жахливу рану.
  
  Коли вiн годував шматочками банана улюбленого шимпанзе, прив'язаного до його стiльця ланцюгом, вiн виглядав як добродушний ветеран напiвзабутих воєн, бульдог зi шрамами, досi придатний для ями в крайньому випадку. Тi, хто знав про нього бiльше, могли виправити цю думку. Iуда був надiлений блискучим розумом i психiкою шаленої ласки. Його монументальне его було настiльки чистим егоїзмом, що для Юди у свiтi була лише одна людина - вiн сам. Його нiжнiсть до шимпанзе триватиме лише доти, доки вiн почуватиметься задоволеним. Коли тварина переставала йому подобатися, вiн викидав її за борт або розрiзав навпiл - i пояснював свої дiї спотвореною логiкою. Його ставлення до людей було таким самим. Навiть Мюллер, Гейч та Найф не знали справжньої глибини його зла. Вони вижили, бо служили.
  
  Мюллер i Гейч були людьми, надiленими знаннями та позбавленими розуму. У них не було уяви, крiм
  
  у їхнiх технiчних спецiальностях - якi були величезнi - i, отже, не звертали уваги на iнших. Вони не могли уявити нiчого iншого, крiм свого власного.
  
  Найф був дитиною у чоловiчому тiлi. Вiн убивав по командi з порожнiм розумом дитину, яка захоплюється зручною iграшкою, щоб отримати цукерку. Вiн сидiв на палубi в кiлькох ярдах попереду iнших, кидаючи збалансованi метальнi ножi в шматок м'якого дерева площею квадратний фут, що висить на страховiй шпильцi за двадцять футiв вiд нього. Вiн кидав iспанський нiж зверху. Леза врiзалися в дерево з силою i точнiстю, i бiлi зуби Найфа щоразу спалахували iз захопленим дитячим хихиканням.
  
  Такий пiратський корабель з командувачем демоном та його демонiчними товаришами мiг бути укомплектований дикунами, але Юда був надто проникливий для цього.
  
  Як вербувальник та експлуататор людей вiн навряд чи мав рiвних у свiтi. Його чотирнадцять морякiв, сумiш європейцiв та азiатiв, i майже всi вони були молодими, були набранi з вершини мандрiвних найманцiв по всьому свiту. Психiатр назвав би їх шаленими злочинцями, щоб їх ув'язнили для наукового вивчення. Капо мафiї цiнував би їх i благословив день, коли вiн їх знайшов. Юда органiзував з них вiйськово-морську банду, i вони дiяли як карибськi пiрати. Звичайно, Iуда дотримуватиметься угоди з ними, поки вона служить його метi. Того дня, коли цього не станеться, вiн уб'є їх усiх якомога ефективнiше.
  
  Юда кинув мавпi останнiй шматок банана, закульгав до поручня i натиснув червону кнопку. По всьому кораблю загули гудки - не гуркiт звичайних корабельних бойових гонгiв, а вiбрато гримучих змiй, що насторожує. Корабель ожив.
  
  Гейч скочив по трапi на корму, Мюллер зник через люк у машинне вiддiлення. Моряки смiли навiси, шезлонги, столи та склянки. Дерев'янi опалубки рейок нахилилися назовнi i перекинулися на гуркiтливих петлях, фальшивий будиночок на носi з пластиковими вiкнами перетворився на акуратний квадрат.
  
  20мм. гармати видавали металевий брязкiт, що зводяться потужними ударами рукояток. 40мм. брязкали за його тканинними екранами, якi можна було скинути за секунди по командi.
  
  Пiрати лежали, сховавшись за черпаками над ним, показуючи рiвно чотири дюйми своїх безвiдкатних рушниць. Дизелi гарчали пiд час запуску i на холостому ходу.
  
  Юда глянув на годинник i помахав Гейчу. "Дуже добре, Берт. Одна хвилина сорок сiм секунд у мене виходить".
  
  "Джа." Гейч вирахував це за п'ятдесят двi хвилини, але з Юдою не сперечався через дрiбницi.
  
  "Передай слово. Три пляшки пива для всiх за обiдом.". Вiн потягнувся до червоної кнопки i змусив гримучих змiй задзижчати чотири рази.
  
  Юда спустився в люк, рухаючись сходами з бiльшою спритнiстю, нiж палубою, використовуючи одну руку, як мавпа. Дизелi перестали муркотiти. Вiн зустрiв Мюллера бiля сходiв у машинному вiддiленнi. "Дуже добре на палубi, Хайн. Тут?"
  
  "Добре. Редер схвалив би".
  
  Iуда придушив усмiшку. Мюллер знiмав блискуче пальто та парадний капелюх британського лiнiйного офiцера 19 столiття. Вiн зняв їх i обережно повiсив у шафцi всерединi дверей своєї каюти. Юда сказав: "Вони надихнули тебе, га?"
  
  "Ja. Якби у нас був Нельсон чи фон Мольтке чи фон Будденброк, свiт був би нашим сьогоднi".
  
  Юда поплескав його по плечу. "Є ще надiя. Збережiть цю форму. Ходiмо..." Вони пройшли вперед i вниз на одну палубу. Матрос з пiстолетом пiдвiвся зi стiльця в трапi на форпiку. Юда вказав на дверi. Матрос вiдiмкнув ключем iз зв'язки, що висiла на кiльцi. Зазирнули Юда та Мюллер; Юда клацнув вимикачем бiля дверей.
  
  На лiжку лежала постать дiвчини; її голова, вкрита кольоровим шарфом, була повернута до стiни. Юда сказав: "Все в порядку, Тала?"
  
  Вiдповiдь була короткою. - "Так."
  
  "Чи не хочете приєднатися до нас на палубi?"
  
  "Нi."
  
  Юда посмiхнувся, вимкнув свiтло i жестом наказав матросу замкнути дверi. "Вона робить зарядку один раз на день, але це все. Вона нiколи не хотiла нашої компанiї".
  
  -Мюллер тихо сказав. "Може, нам варто витягнути її за волосся".
  
  "Усього доброго, - промуркотiв Юда. "А ось i хлопчики. Я знаю, що вам краще на них подивитися". Вiн зупинився перед каютою, в якiй не було дверей, тiльки грати iз синьої сталi. У ньому було вiсiм лiжок, покладених бiля перебирання, як на старих пiдводних човнах, i п'ять пасажирiв. Чотири були iндонезiйцями, один китаєць.
  
  Вони похмуро глянули на Юду та Мюллера. Стрункий юнак з настороженими непокiрними очима, що грав у шахи, пiдвiвся i зробив два кроки, щоб дiстатися до прутiв.
  
  "Коли ми виберемося з цього хотбоксу?"
  
  "Вентиляцiйна система працює", - вiдповiв Iуда безпристрасним тоном, його слова вимовлялися з повiльною яснiстю, як у того, хто любить демонструвати логiку менш мудрим. "Тобi не набагато теплiше, нiж на палубi".
  
  "Чортово спекотно".
  
  "Ти вiдчуваєш це через нудьгу. Розчарування. Наберися терпiння, Амiре. Через кiлька днiв ми вiдвiдаємо твою сiм'ю. Потiм ми знову повернемося на острiв, де ти зможеш насолодитися свободою. Це станеться, якщо ти будеш хорошим хлопчиком. В iншому випадку... - Вiн сумно похитав головою з висловлюванням доброго, але не сумно похитав головою." Генрiху".
  
  "Будь ласка, не роби цього", - сказав молодий чоловiк на iм'я Амiр. Iншi ув'язненi раптово стали уважними, як школярi, якi чекають на завдання вчителя. "Ви знаєте, що ми спiвпрацювали".
  
  Юду вони не обдурили, але Мюллер насолоджувався тим, що вiн вважав повагою до влади. Iуда м'яко запитав: "Ви готовi спiвпрацювати тiльки тому, що у нас є зброя. Але, звичайно, ми не завдамо вам шкоди, якщо в цьому немає необхiдностi. Ви - цiннi маленькi заручники. I, можливо, незабаром вашi сiм'ї заплатять достатньо, щоб ви пiшли додому."
  
  "Я сподiваюся на це", - чемно прийняв Амiр. "Але пам'ятай - тiльки не Мюллер. Вiн одягне свiй матроський костюм i випоре одного з нас, а потiм увiйде до своєї каюти i..."
  
  "Свиня!" - заревiв Мюллер. Вiн вилаявся i спробував вiдiбрати ключi у охоронця. Його клятви були заглушенi смiхом ув'язнених. Амiр упав на лiжко i весело покотився. Iуда схопив Мюллера за руку. "Приходьте - вони вас дражнять".
  
  Вони досягли палуби, i Мюллер пробурмотiв: "Коричневi мавпи. Я хотiв би зняти шкуру з усiх їхнiх спин".
  
  "Колись... колись", - заспокоював Iуда. "Ти, мабуть, змусиш їх усiх утилiзувати. Пiсля того, як ми вичавимо з гри все, що зможемо. I маю кiлька гарних прощальних вечiрок з Талою". Вiн облизав губи. Вони були в морi п'ять днiв i цi тропiки, здавалося, пiдтримували чоловiче лiбiдо. Вiн майже мiг зрозумiти, що вiдчував Мюллер.
  
  "Ми можемо розпочати прямо зараз", - запропонував Мюллер. "Ми не сумуватимемо за Талею i одним хлопчиком..."
  
  "Нi-нi, старий друже. Терпiння. Чутки можуть якимось чином вирватися назовнi. Сiм'ї платять i роблять те, що ми говоримо для Пекiна, тiльки тому, що вони нам довiряють". Вiн почав смiятися, знущальним смiхом. Мюллер хихикнув, засмiявся, а потiм почав плескати себе по стегнi в такт iронiчному кудахтанню, що злiтав з його тонких губ.
  
  "Вони нам довiряють. Ах так, вони нам довiряють!" Коли вони досягли пояса, де знову було закрiплено навiс, їм довелося витерти очi.
  
  Iуда зiтхнувши розтягнувся на шезлонгу. "Завтра ми зробимо зупинку в Беленi. Потiм до мiсця Лопонусiасу. Подорож прибуткова".
  
  "Двiстi сорок тисяч доларiв США" Мюллер цокнув язиком, нiби мав чудовий смак у ротi. "Шiстнадцятого числа ми зустрiчаємося з корветом та пiдводним човном. Скiльки ми повиннi дати їм цього разу?"
  
  "Давайте будемо щедрими. Один повний платiж. Вiсiмдесят тисяч. Якщо до них доходять чутки, вони вiдповiдатимуть сумi".
  
  "Два для нас i один для них". Мюллер посмiхнувся. "Чудовi шанси".
  
  "Поки що. Коли гра пiдiйде до кiнця, ми заберемо все".
  
  "А що щодо нового агента ЦРУ, Барда?"
  
  "Вiн все ще цiкавиться нами. Ми маємо бути його метою. Вiн пiшов вiд Махмурiв до Норденбоса i Матi Насуту. Я впевнений, що ми зустрiнемося з ним особисто в селi Лопонусiас".
  
  "Як мило."
  
  "Так. I якщо ми зможемо - треба зробити так, щоб це виглядало випадковим. Логiчно, розумiєте".
  
  "Звичайно, старий друже. Випадково".
  
  Вони дивилися один на одного з нiжнiстю i посмiхалися, як досвiдченi канiбали, що смакують спогади у ротi.
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 5
  
  
  
  
  
  Ганс Норденбосс був чудовим кухарем. Нiк з'їв занадто багато, сподiваючись, що його апетит повернеться на той час, коли вiн приєднається до Матi. Коли вiн був наодинцi з Гансом протягом декiлькох хвилин у своєму кабiнетi, вiн сказав: "Припустимо, ми вирушимо пiслязавтра до Лопонусiя - це дасть нам час, щоб увiйти, скласти плани, органiзувати дiї, якщо ми не отримаємо спiвпрацi. ?"
  
  "Нам потрiбно їхати десять годин. Злiтно-посадкова смуга знаходиться за п'ятдесят миль вiд маєтку. Дороги чеснi. I не плануйте жодної спiвпрацi. Сiаув - це непросто".
  
  "Як щодо ваших зв'язкiв там?"
  
  "Одна людина мертва. Iнша пропала. Може, вони надто вiдкрито витратили грошi, якi я їм заплатив, я не знаю".
  
  "Давайте не розповiдатимемо Ган Бiку бiльше, нiж потрiбно".
  
  "Звичайно, нi, хоч я думаю, що хлопчик на рiвнi".
  
  "Чи достатньо розумний полковник Судiрмат, щоб накачати його?"
  
  "Ти маєш на увазi, що дитина нас продасть? Нi, я поставив би проти цього".
  
  "Чи ми отримаємо допомогу, якщо вона нам знадобиться? У Юди чи шантажистiв може бути своя власна армiя".
  
  Норденбос похмуро похитав головою. "Регулярну армiю можна купити за копiйки. Шяув ворожий, ми не можемо використати його людей".
  
  "Мiлiцiя? Полiцiя?"
  
  "Забудь про це. Пiдкуп, обман. I мови, якi базiкають за грошi, заплаченi будь-ким".
  
  "Довгi шанси, Ганс".
  
  Присмаковий агент усмiхнувся, як генiальний релiгiйний дiяч, що дарує благословення. Вiн тримав багато прикрашену раковину своїми м'якими, оманливо сильними пальцями. "Але робота така цiкава. Подивися - складна - Природа проводить трильйони експериментiв i посмiюється з наших комп'ютерiв. Ми, маленькi люди. Примiтивнi зловмисники. Прибульцi на нашому власному грудцi бруду".
  
  Нiк уже проходив подiбнi дiалоги з Норденбосом ранiше. Вiн погоджувався терплячими фразами. "Робота цiкава. I похорон безкоштовний, якщо буде знайдено якiсь тiла. Людина - це рак на планетi. У нас з вами попереду обов'язки. А як щодо зброї?"
  
  "Обов'язок? Цiнне слово для нас, тому що ми зумовленi". Ганс зiтхнув, вiдклав раковину i показав iншу. "Зобов'язання - вiдповiдальнiсть. Я знаю вашу класифiкацiю, Нiколас. Ви коли-небудь читали iсторiю про ката Нерона, Хорусе? Вiн нарештi..."
  
  "Чи можемо ми запакувати у валiзу шприц для змащення?"
  
  "Не рекомендується. Ви можете сховати пару пiстолетiв або кiлька гранат пiд одягом. Покладiть зверху кiлька великих рупiй, i якщо наш багаж буде оглянуто, ви вкажете на рупiї, коли валiза буде вiдкрита, i, швидше за все, хлопець далi не подивиться".
  
  "То чому б не розпорошити те саме?"
  
  "Занадто великий i занадто цiнний. Це питання ступеня. Хабар стоїть бiльше, нiж схопити людину з пiстолетом, але людина з автоматом може дорого коштувати - або ви вб'єте його, пограбуйте i продасте пiстолет. Також."
  
  "Чарiвно". Нiк зiтхнув. "Ми працюватимемо з тим, що можемо.
  
  Норденбосс подарував йому голландську сигару. "Пам'ятайте про новiтню тактику - ви отримуєте зброю вiд ворога. Вiн найдешевше i найближче джерело постачання".
  
  "Я прочитав книгу".
  
  Iнодi в цих азiатських країнах, i особливо тут, почуваєшся так, нiби загубишся в натовпi людей. Тут немає орiєнтирiв. Ти пробираєшся крiзь них у тому чи iншому напрямку, але це схоже на втрату в лiсi. думаєте, що ви просто ще одне обличчя в натовпi, але потiм ви бачите вираз i обличчя жахливої ворожостi. Ненависть! "Це нове вiдчуття для тебе. Ти розумiєш, як помилявся..."
  
  "Я починаю помiчати", - сказав Нiк. Вiн пiшов за Гансом назад до iнших i побажав добранiч.
  
  Перед тим, як вийти з дому, вiн прослизнув у свою кiмнату i вiдкрив пакет, який був запакований у його багажi. У ньому було шiсть брускiв зеленого мила, що випромiнює чудовий запах, i три баночки аерозольного крему для голiння.
  
  Зеленi коржики насправдi були пластичною вибухiвкою. Нiк носив iз собою запалювальнi ковпачки як стандартнi частини ручок у своєму письмовому футлярi. Вибухи утворювалися шляхом скручування його спецiальних очисникiв труб.
  
  Але найбiльше йому сподобалися банки "крему для голiння". Вони були ще одним винаходом Стюарта, генiя зброї AX. Вони вистрiлювали рожевим потоком приблизно на тридцять футiв, перш нiж вiн перетворився на бризки, якi затикали рота i виводили з ладу супротивника за п'ять секунд i вирубали його за десять. Якби ви могли пiднести спрей йому до очей, вiн би миттєво ослiп. Як показали тести, всi ефекти були тимчасовими. Стюарт сказав: "У полiцiї є аналогiчний пристрiй пiд назвою Клуб. Я називаю це AX".
  
  Нiк упакував їм кiлька предметiв одягу в ящик для вiдправки. Небагато проти приватних армiй, але коли ви збираєтеся зiйтися з великим натовпом, ви берете будь-яку зброю, яка у вас є.
  
  Коли вiн сказав Матi, що його не буде в мiстi на кiлька днiв, вона дуже добре знала, куди вiн прямує. "Не йди, - сказала вона. "Ти не повернешся".
  
  "Звичайно, повернуся", - прошепотiв вiн. Їх обiймали у вiтальнi в м'якiй напiвтемрявi патiо.
  
  Вона розстебнула його спортивну сорочку, i її язик знайшов мiсце бiля його серця. Вiн почав лоскотати її лiве вухо. З моменту його першого знайомства з "Помiчником кохання" вони витратили двi пляшки, удосконалюючи свої здiбностi у досягненнi один для одного бiльшого i захоплюючого задоволення.
  
  Ось вона розслабилася, коли її тремтячi пальцi рухалися у вже знайомих i завжди прекраснiших ритмах. Вiн сказав: "Ви затримаєте мене - але тiльки на пiвтори години..."
  
  "Все, що в мене є, моя люба", - пробурмотiла вона йому в груди.
  
  Вiн вирiшив, що це було найвище досягнення - пульсуючий ритм, так майстерно синхронiзований, вигини та спiралi, бенгальськi вогнi на його скронях, лiфт то падаючий, то падаючий.
  
  I вiн знав, що для неї така ж сильна нiжна дiя, тому що, коли вона лежала м'яка, повна i важко дихаючи, вона нiчого не приховувала, i темнi очi свiтилися широко i туманними, коли вона видихала слова, якi вiн ледве вловив: "О, моя людина - повернися - о, мiй чоловiк ..."
  
  Коли вони разом приймали душ, вона сказала спокiйнiше: "Ви думаєте, що з вами нiчого не може статися, тому що за вами стоять грошi та влада".
  
  "Зовсiм нi. Але хто захоче завдати менi шкоди?"
  
  Вона видала звук огиди. "Великий секрет ЦРУ. Усi дивляться, як ти спотикаєшся".
  
  "Я не думав, що це так ясно видно". Вiн приховав усмiшку. "Я вважаю, що я любитель у роботi, де в них має бути професiонал".
  
  "Не стiльки тебе, люба - але те, що я бачив i чув..."
  
  Нiк потер обличчя величезним рушником. Нехай велика компанiя бере кредити, доки вони зберуть левову частку цегли. Чи це довело проникливу ефективнiсть Девiда Хока з його подразливою наполегливiстю в деталях безпеки? Нiк часто думав, що Хоук виставляє людину в позу агента однiєї iз 27 iнших секретних служб США! Нiк одного разу отримав медаль вiд турецького уряду, вигравiювану на iменi, яке вiн використав у цiй справi - пан Горацiй М. Норткот iз ФБР США.
  
  Мата пригорнулася до нього, поцiлувала щоку. "Залишся тут. Менi буде так самотньо".
  
  Вiд неї пахло чудово, очищеною, ароматизованою та порошковою. Вiн обiйняв її. "Я їду о восьмiй ранку. Ви можете закiнчити цi картини для мене в Йозефа Далама. Вiдправте їх до Нью-Йорка. А поки мiй милий..."
  
  Вiн пiдняв її i легенько вiднiс назад у внутрiшнiй дворик, де вiн так чудово займав її, що вона не мала часу турбуватися.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Нiк був задоволений ефективнiстю, з якою Норденбосс органiзував їхню поїздку. Вiн виявив хаос i фантастичнi затримки, якi були частиною iндонезiйських справ i чекав на них. Їх не було. Вони вилетiли на злiтно-посадкову смугу на Суматрi у старому De Havilland, сiли до британського Ford i покотили пiвнiч через прибережнi передгiр'я.
  
  Абу та Тала розмовляли рiзними мовами. Нiк вивчив села, через якi вони проїжджали, i зрозумiв, чому в газетi Держдепартаменту сказано: на щастя, люди можуть iснувати без грошей. Скрiзь росли сiльськогосподарськi культури, а довкола будинкiв росли фруктовi дерева.
  
  "Деякi з цих маленьких будиночкiв виглядають зручними", - зауважив Нiк.
  
  "Ти б так не подумав, якби жив в одному", - сказав йому Норденбос. "Це iнший спосiб життя. Ловити комах, яких ви зустрiчаєте з ящiрками довжиною у фут. Їх називають гекконами, тому що вони квакають геккона-геккона-геккона. Є павуки птахоїди бiльшi за ваш кулак. Вони схожi на крабiв. Великi чорнi жуки можуть їсти зубну пасту прямо через .
  
  Нiк зiтхнув - розчарований. Рисовi поля з терасами, схожi на гiгантськi сходи, акуратнi села виглядали так привабливо. Тубiльцi здавалися чистими, за винятком деяких iз чорними зубами, якi плювали соком червоного бетеля.
  
  День став спекотним. Коли вони їхали пiд високими деревами, їм здавалося, що вони проїжджають прохолоднi тунелi, затiненi зеленню, тодi дорога здавалася пеклом. Вони зупинилися бiля блокпоста, де пiд солом'яними дахами на стовпах розвалилися з десяток солдатiв. Абу швидко заговорив на дiалектi, якого Нiк не зрозумiв. Норденбос вилiз iз машини й увiйшов у хатину з невисоким лейтенантом, одразу повернувся, i вони поїхали далi. "Декiлька рупiй", - сказав вiн. "Це був останнiй регулярний армiйський пост. Наступними ми побачимо людей Сiау".
  
  "Чому блокпост?"
  
  "Щоб зупинити бандитiв. Заколотникiв. Пiдозрiлих мандрiвникiв. Це справдi нiсенiтниця. Будь-хто, хто може заплатити, може пройти".
  
  Вони пiдiйшли до мiста, що складається з бiльших i мiцнiших будiвель. Iнший контрольний пункт на найближчому в'їздi до мiста вiдзначений кольоровим жердином, опущеним через дорогу. "Найпiвденнiше село Шяува", - сказав Норденбосс. "Ми приблизно за п'ятнадцять миль вiд його будинку".
  
  Абу в'їхав у натовп. З невеликої будiвлi вийшли троє чоловiкiв у похмурiй зеленiй формi. Той, хто був у сержантських нашивках, дiзнався про Норденбосса. "Привiт", - сказав вiн голландською з широкою посмiшкою. "Ви зупинiться тут".
  
  "Звичайно". Ганс вибрався з машини. "Давай, Нiк, Тала. Протягнiть ноги. Привiт, Крiс. Нам потрiбно зустрiтися з Сiау у важливiй справi".
  
  Зуби сержанта виблискували бiлим, не заплямованим бетелем. "Ви зупинiться тут. Накази. Ви повиннi повернутися".
  
  Нiк пiшов за своїм кремезним товаришем у будiвлю. Було прохолодно та темно. Штанги шлагбауму повiльно оберталися, що рухалися мотузками, якi йшли в стiни. Норденбос вручив сержанту невеликий конверт. Чоловiк зазирнув у неї, потiм повiльно i з жалем поклав на стiл. "Я не можу", - сумно сказав вiн. "Мiстер Лопонусiас був такий визначений. Особливо щодо вас та будь-якого з ваших друзiв, мiстере Норденбосс".
  
  Нiк почув бурмотiння Норденбоса: "Я можу зробити трохи".
  
  "Нi, це так сумно".
  
  Ганс повернувся до Нiка i швидко сказав англiйською. "Вiн має на увазi це".
  
  "Чи можемо ми повернутися назад i витягнути вертушку?"
  
  "Якщо ви думаєте, що зможете пройти через десятки лiнiйних покровителiв. Я не ставитиму на виграш у ярдах".
  
  Нiк спохмурнiв. Заблукав у натовпi без компасу. Тала сказала: "Дай менi поговорити iз Сiау. Можливо, я зможу допомогти". Норденбос кивнув головою. "Це така ж хороша спроба. Добре, мiстере Бард?"
  
  "Спробуй."
  
  Сержант заперечив, що вiн не наважився зателефонувати до Сiау, поки Ханс не жестом попросив його забрати конверт. За хвилину вiн простяг Талi телефон. Норденбосс iнтерпретував, як вона розмовляла з невидимим володарем Лопонусiасом.
  
  "... Вона говорить" так ", це дiйсно Тала Мачмур. Хiба вiн не впiзнає її голос? Вона говорить "нi", вона не може сказати йому про це по телефону. Вона повинна його побачити. Це просто - що б це не було. Вона хоче його побачити. - З друзями - всього на кiлька хвилин..."
  
  Тала продовжила говорити, усмiхнулася, потiм простягла сержанту iнструмент. Вiн отримав кiлька вказiвок i вiдповiв iз великою повагою.
  
  Крiс, сержант, наказав одному зi своїх людей, який разом з ними забрався в машину. Ганс сказав: "Молодець, Тала. Я не знав, що в тебе є такий переконливий секрет".
  
  Вона обдарувала його своєю гарною усмiшкою. "Ми старi друзi".
  
  Бiльше вона нiчого не розповiдала. Нiк чудово знав, у чому секрет.
  
  Вони проїхали краєм довгої овальної долини, протилежною стороною якої було море. Внизу з'явилася група будiвель, а на березi були доки, склади та активнiсть серед вантажiвок та кораблiв. "Країна Лопонусiв", - сказав Ганс. "Його землi йдуть прямо в гори. У них багато iнших iмен. Їхнi сiльськогосподарськi продажi величезнi, i у них є палець у нафтi i багато нових заводiв".
  
  "I вони хотiли б зберегти їх. Можливо, це дасть нам важелi впливу".
  
  "Не розраховуйте на це. Вони бачили, як загарбники та полiтики приходять i йдуть".
  
  Сяув Лопонусiас зустрiв їх у компанiї помiчникiв та слуг на критiй верандi розмiром iз баскетбольний майданчик. Це був пухкий чоловiк iз легкою усмiшкою, яка, як можна здогадатися, нiчого не означала. Його пухке смагляве обличчя було дивно тверде, пiдборiддя не вiдвисало, високi щоки нагадували боксерськi рукавички на шiсть унцiй. Вiн натрапив на полiровану пiдлогу i коротко обiйняв Талу, а потiм вивчив її з рiзних бокiв. "Це ти. Я не мiг повiрити. Ми чули - по-iншому". Вiн подивився на Нiка та Ганса i кивнув, коли Тала представила Нiка. "Ласкаво просимо. Менi шкода, що ви не можете залишитися надовго. Давайте вип'ємо чогось крутого".
  
  Нiк сiв у велике бамбукове крiсло i пив лимонад. Газони та чудовий ландшафт сягали 500 ярдiв. На стоянцi стояли двi вантажiвки "Шевроле", блискучий "кадилак", пара новеньких "фольксвагенiв", кiлька британських автомобiлiв рiзних марок та джип радянського виробництва. Десяток людей або стояли на вартi, або патрулювали. Одягненi вони були схожi, щоб бути солдатами, i всi були озброєнi гвинтiвками або поясними кобурами. У деяких було i те, й iнше.
  
  "... Передай свої найкращi побажання твоєму батьковi", - почув вiн слова Сiау. "Я планую побачити його наступного мiсяця. Я лечу прямо у Фонг".
  
  "Але ми б хотiли побачити твої прекраснi землi", - промуркотiла Тала. "Пан Бард - iмпортер. Вiн розмiстив великi замовлення в Джакартi".
  
  "Г-н Бард i пан Норденбосс також є агентами Сполучених Штатiв". Сiау посмiхнувся. "Я теж дещо знаю, Тала".
  
  Вона безпорадно глянула на Ганса та Нiка. Нiк присунув свiй стiлець на кiлька дюймiв до них. "Мiстер Лопонусiас. Ми знаємо, що люди, якi тримають вашого сина, скоро прибудуть сюди на своєму кораблi. Дозвольте нам допомогти вам. Повернути його. Зараз же".
  
  Нiчого не можна було прочитати по коричневих шишках з проникливими очима та усмiшкою, але йому знадобилося багато часу, щоб вiдповiсти. Це був добрий знак. Вiн думав.
  
  Нарештi Сяув трохи заперечливо похитав головою. "Ви теж багато дiзнаєтеся, мiстере Бард. Я не скажу, правi ви чи нi. Але ми не можемо скористатися вашою щедрою допомогою".
  
  "Ти кинеш м'ясо тигру i сподiваєшся, що вiн вiдмовиться вiд свого видобутку i пiде. Ти знаєш тигрiв краще за мене. Як ти думаєш, це справдi станеться?"
  
  "А поки що - вивчаємо тварину".
  
  "Ви слухаєте його брехню. Вам обiцяли, що пiсля кiлькох виплат i за певних умов ваш син буде повернутий. Якi гарантiї у вас є?"
  
  "Якщо тигр не божевiльний, йому вигiдно стримати своє слово".
  
  "Повiрте, цей тигр божевiльний. Божевiльний, як людина".
  
  Сiау моргнув. "Ви знаєте amok?"
  
  "Не так добре, як ти. Можливо, ти розповiси менi про це. Як людина божеволiє до кривавого божевiлля. Вiн знає тiльки вбивство. Ви не можете мiркувати з ним, а тим бiльше довiряти йому".
  
  Сiау занепокоївся. Вiн мав багато досвiду з малайським божевiллям, amok. Дике божевiлля вбивати, колоти, рiзати - настiльки жорстоке, що допомогло армiї США прийняти рiшення про прийняття Colt .45 на основi теорiї, що велика куля має бiльшу зупиняючу силу. Нiк знав, що чоловiкам, якi перебувають у божевiльнiй агонiї, все ще потрiбно було кiлька куль з великої автоматики, щоб зупинити їх. Незалежно вiд розмiру вашої зброї вам все одно потрiбно було класти кулi в потрiбне мiсце.
  
  "Це iнше", - сказав нарештi Сiау. "Це - бiзнесмени. Вони - не виходять iз себе".
  
  "Цi люди гiршi. Тепер вони виходять з-пiд контролю. Перед обличчям п'ятидюймових снарядiв i ядерних бомб. Як ви можете збожеволiти?"
  
  "Я... не зовсiм розумiю..."
  
  "Можу я говорити вiльно?" Нiк вказав на решту чоловiкiв, якi зiбралися поруч iз патрiархом.
  
  "Продовжуйте... продовжуйте. Усi вони мої родичi та друзi. У будь-якому випадку, бiльшiсть iз них не розумiє англiйської".
  
  "Вас попросили допомогти Пекiну. Вони говорять зовсiм небагато. Можливо, полiтично. Вас навiть могли попросити допомогти iндонезiйським китайцям бiгти, якщо їхня полiтика вiрна. Ви думаєте, що це дає вам важелi впливу i захист вiд людини, якої ми поклич Юду. Це не буде. Юдою, але й iз гнiвом Великого Червоного Папочки".
  
  Нiку здалося, що вiн бачив, як м'язи горла Сiау ворушилися, коли вiн ковтав. Вiн представив думки цiєї людини. Якщо й було щось, що вiн знав, то це пiдкуп i подвiйнi-потрiйнi кроси. Вiн сказав: "Вони дуже багато поставили на карту ..." Але його тон був слабший, i слова замовкли.
  
  "Ви думаєте, що Великий Папочка контролює цих людей. Це не так. Юда витяг їх зi свого пiратського корабля, i у нього є свої люди як команда. Вiн - незалежний бандит, який грабує обидвi сторони. У той момент, коли виникають проблеми у вашого сина та його iншi бранцi переходять кордон у ланцюгах".
  
  Сiау бiльше не сутулився у крiслi. "Звiдки ви все це знаєте?"
  
  "Ви самi сказали, що ми агенти США. Можливо, ми агенти, можливо, нi. Але якщо ми - у нас є певнi зв'язки. Вам потрiбна допомога, i ми найкраще бачимо вас. Ви не наважуєтеся викликати свої власнi збройнi сили. Вони послав би корабель - можливо - i ви б замислилися, наполовину даючи собi хабарi. Або були. Тепер - ви можете використовувати нас".
  
  Використання було правильним словом. Це наштовхнуло людину, подiбну до Сiау, на думку, що вона все ще може ходити канатом. "Ви знаєте цього Юду, га?" - спитав Сiау.
  
  "Так. Все, що я сказав вам про нього, - факт". "З деякими обрiзками, про якi я здогадався, - подумав Нiк. "Ви були здивованi, побачивши Талу. Запитайте її, хто привiв її додому. Як вона приїхала.
  
  Сiау повернувся до Талi. Вона сказала: "Мiстер Бард привiз мене додому. На катерi ВМС США. Ви можете зателефонувати до Адама, i ви побачите".
  
  Нiк захоплювався її швидким розумом - вона не розкрила б пiдводний човен, якби вiн цього не зробив. "Але звiдки?" - Запитала Сiау.
  
  "Ви не можете очiкувати, що ми розповiмо вам все, поки ви спiвпрацюєте з ворогом", - спокiйно вiдповiв Нiк. "Факти такi, що вона тут. Ми повернули її".
  
  "Але мiй син - Амiр - з ним все гаразд?" Сяу цiкавився, чи не потопили вони човен Юди.
  
  "Наскiльки нам вiдомо немає. У будь-якому випадку - через кiлька годин ви дiзнаєтеся напевно. А якщо нi, хiба ви не хочете, щоб ми були поруч? Чому б нам усiм не пiти за Юдою?"
  
  Сiау встав i пройшов широким ганком. Коли вiн пiдiйшов, слуги в бiлих куртках завмерли на своїх постах бiля дверей. Нечасто можна було побачити, як здорованя рухається ось так - стривожений, напружено розмiрковує, як звичайна людина. Раптом вiн обернувся i вiддав кiлька наказiв лiтньому типу з червоним значком на бездоганному пальтi.
  
  Тала прошепотiла: "Вiн замовляє номери та вечерю. Ми залишаємось".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Коли вони пiшли о десятiй годинi, Нiк спробував кiлька хитрощiв, щоб затягнути Талу в свою кiмнату. Вона була в iншому крилi великого будинку. Шлях перегородили кiлька людей у бiлих куртках, якi, здавалося, нiколи не залишали своїх робочих мiсць на перетинi коридорiв. Вiн увiйшов до кiмнати Норденбосса. "Як ми можемо доставити сюди Талу?"
  
  Норденбос зняв сорочку та штани i лежав на великому лiжку, купою м'язiв та поту. "Що за чоловiк", - сказав вiн стомлено.
  
  "Не можу обiйтися без цього одну нiч".
  
  "Чорт забирай, я хочу, щоб вона прикривала нас, коли ми вислизнемо".
  
  "О. Ми вислизаємо?"
  
  "Пiдемо до пристанi. Стежити за Юдою та Амiром".
  
  "Неважливо. Я отримав слово. Вони повиннi бути на пристанi вранцi. Ми могли б також трохи поспати".
  
  "Чому ти не сказав менi про це ранiше?"
  
  "Я щойно дiзнався. Вiд сина мого зниклого чоловiка".
  
  "Син знає, хто це зробив?"
  
  "Нi. Моя теорiя - це армiя. Грошi Юди позбавили його вiд неї".
  
  "Нам потрiбно звести дуже багато рахункiв iз цим божевiльним".
  
  "Тобто багато iнших людей".
  
  "Ми зробимо це i для них, якщо зможемо. Добре. Давайте встанемо на свiтанку i прогуляємося. Якщо ми вирiшимо пiти до пляжу, хтось нас зупинить?"
  
  "Я так не думаю. Я думаю, що Сяу дозволить нам подивитися весь епiзод. Ми - iнший кут у його iграх - i, чорт забирай, вiн напевно використовує складнi правила".
  
  Бiля дверей Нiк повернувся. "Гансе, невже вплив полковника Судирмата дiйде до цього?"
  
  "Цiкаве питання. Я сам про це думав. Нi. Не його власний вплив. Цi мiсцевi деспоти заздрять i тримаються окремо. Але з грошима? Так. Як посередник з деякими для себе? Це могло бути як це трапилося."
  
  "Зрозумiло. На добранiч, Гансе".
  
  "На добранiч. I ви чудово попрацювали, умовивши Сiау, мiстер Бард".
  
  За годину до свiтанку "Portagee ketch Oporto" пiдняв вогонь, що означає мис на пiвдень вiд докiв Лопонусiаса, розвернувся i повiльно рушив до моря пiд одним вiтрилом, що стабiлiзував. Берт Гейч вiддавав чiткi накази. Моряки вiдкрили потаємнi шлюпбалки, якi перекинули вперед великий, на вигляд човен, що стрiмко виглядає.
  
  У каютi Юди Мюллер та Нiф роздiлили зi своїм вождем чайник та склянки шнапсу. Найф був схвильований. Вiн намацав свої напiвприкритi ножi. Iншi приховували вiд нього веселощi, демонструючи терпимiсть до вiдсталої дитини. На жаль, але вiн був членом сiм'ї, можна сказати. А Найф нагодi на особливо неприємних роботах.
  
  Юда сказав: "Процедура та ж. Ви лежите в двохстах ярдах вiд берега, i вони приносять грошi. Сiау i двоє чоловiкiв - не бiльше, в їхньому човнi. Ви показуєте йому хлопчика. Дайте їм хвилинку поговорити. Вони перекидають грошi. Ви йдете. Тепер можуть бути проблеми. Цей новий агент Аль Бард може спробувати що-.
  
  "Вони можуть упiймати нас", - зауважив Мюллер, завжди практичний тактик. "У нас є кулемет i базука. Вони можуть оснастити один зi своїх катерiв важкою вогневою мiццю i вилетiти з дока. Якщо вже на те пiшло, вони можуть поставити артилерiйську зброю в будь-яку зi своїх будiвель i - млинець!"
  
  "Але вони не будуть", - промуркотiв Iуда. "Невже ви так швидко забули свою iсторiю, мiй дорогий друже? Протягом десяти рокiв ми нав'язували свою волю, i жертви любили нас за це. Вони навiть самi доставили до нас бунтiвникiв. Люди витримають будь-яке утиск, якщо це буде логiчно здiйснено. Але припустимо, вони виходять i кажуть вам: "Дивiться! У нас є 88-мм знаряддя, орiєнтоване на тебе з цього складу. Здавайся! Ти опускаєш свiй прапор, старий друже, лагiдний, як ягня. I протягом доби я вас звiльню "ви знову виберетеся з їхнiх рук. Ви знаєте, що можете менi довiряти - i ви можете здогадатися, як я б це зроблю".
  
  "Так." Мюллер кивнув у бiк шафи з радiоапаратурою Юди. Через день Юда встановлював короткий кодований контакт з судном флоту Китаю, що швидко зростає, iнодi з пiдводним човном, зазвичай з корветом або iншим надводним кораблем. Було приємно думати про цю приголомшливу вогневу мiць, яка пiдтримувала його. Прихованi резерви; або, як казав старий генеральний штаб, бути бiльше, нiж здається.
  
  Мюллер знав, що в цьому також є небезпека. Вiн i Юда забирали у Китаю частку дракона у викупi, i рано чи пiзно їх виявлять, i пазурi завдадуть по них удару. Вiн сподiвався, що, коли це станеться, їх уже давно тут не буде, i вони матимуть пристойнi кошти для себе та скарбницi "ОДЕСИ" - мiжнародного фонду, на який спираються колишнi нацисти. Мюллер пишався своєю вiдданiстю.
  
  Iуда з усмiшкою налив їм другий шнапс. Вiн здогадався, про що думав Мюллер. Його власна вiдданiсть була не такою пристрасною. Мюллер не знав, що китайцi попередили його, що в разi неприємностей вiн може розраховувати на допомогу лише на їхню думку. I часто щоденнi контакти вирушали до ефiру. Вiн не отримав вiдповiдi, але сказав Мюллеру, що вiдповiли. I одну рiч вiн вiдкрив. Коли вiн установив радiозв'язок, вiн мiг визначити, чи це був пiдводний човен чи надводний корабель з високими антенами та сильним широким сигналом. Це був уривок iнформацiї, який якимось чином мiг стати цiнним.
  
  Золота дуга сонця виглядала з-за обрiю, коли Iуда прощався з Мюллером, Найф i Амiром.
  
  Спадкоємець Лопонусiса був скований наручниками, мiцний японець був бiля керма.
  
  Iуда повернувся до своєї каюти i налив собi третю порцiю шнапсу, перш нiж остаточно поставив пляшку назад. Правило було два, але вiн був у пiднесеному настрої. Mein Gott, якi грошi котилися! Вiн допив напiй, вийшов на палубу, потягнувся i глибоко зiтхнув. Вiн калiка, так?
  
  "Шляхетнi шрами!" - вигукнув вiн англiйською.
  
  Вiн спустився вниз i вiдкрив каюту, де три молодi китаянки, не старшi за п'ятнадцять рокiв, зустрiли його рiзкими посмiшками, щоб приховати свiй страх i ненависть. Вiн дивився на них байдуже. Вiн купив їх у селянських сiмей на Пенху як розвагу для себе i своєї команди, але тепер вiн знав кожну з них так добре, що вони йому набридли. Вони - контролювалися великими обiцянками, якi нiколи не слiд було виконувати. Вiн зачинив дверi i замкнув їх.
  
  Перед хатиною, в якiй була ув'язнена Тала, вiн задумливо зупинився. Чому, чорт забирай, нi? Вiн заслужив на це i мав намiр отримати її рано чи пiзно. Вiн простяг руку за ключем, взяв його в охоронця, увiйшов i зачинив дверi.
  
  Струнка фiгура на вузькому лiжку порушила його ще бiльше. Дiвчинка? Напевно, цi сiм'ї були суворими, хоча неслухнянi дiвчата скакали цими аморальними тропiчними островами, i в цьому нiколи не можна було бути впевненим.
  
  "Привiт, Тала". Вiн поклав руку на тонку ногу i поволi провiв нею вгору.
  
  "Здрастуйте." Вiдповiдь була невиразною. Вона дивилася обличчям до перебирання.
  
  Його рука стиснула стегно, пестила i дослiджувала щiлини. Яке в неї було тверде, мiцне тiло! Маленькi пучки м'язiв схожi на снастi. Нi грама жиру на нiй. Вiн сунув руку пiд синiй верх пiжами, i його власне тiло чудово затремтiло, коли його пальцi пестили теплу гладку шкiру.
  
  Вона перекотилася на живiт, щоб уникнути його, коли вiн намагався дотягнутися до її грудей. Вiн дихав швидше, i слина текла його мовою, як вiн їх уявляв - круглi й твердi, як маленькi гумовi кульки? Чи, скажiмо, яйця, як стиглi фрукти на лозi?
  
  "Будь мила зi мною, Тала", - сказав вiн, коли вона ухилилася вiд його руки, що дослiджує, ще одним поворотом. "Ви можете мати все, що хочете. I скоро ви пiдете додому. Ранiше, якщо ви будете ввiчливi".
  
  Вона була жилиста, як вугор. Вiн потягся, вона корчилася. Намагатися втримати її було байдуже, що схопити худого переляканого цуценя. Вiн кинувся на край лiжка, i вона скористалася важелем проти перебирання, щоб вiдштовхнути його. Вiн упав на пiдлогу. Вiн пiдвiвся, вилаявся i зiрвав з неї верх пiжами. Вiн тiльки глянув, як вони боролися в тьмяному свiтлi - грудей майже не було! Ах, та гаразд, таких любив.
  
  Вiн притис її до стiни, i вона знову вперлася в перебiрку, штовхнувшись руками й ногами, i вiн зiсковзнув iз краю.
  
  "Досить", - прогарчав вiн, пiдводячись. Вiн схопив жменю пiжамних штанiв i порвав їх. Вата зiрвалася, перетворилася на ганчiрки у його руках. Вiн схопився обома руками за ногу, що б'ється, i стягнув її половину з лiжка, вiдбиваючись вiд iншої ноги, яка вдарилася йому по головi.
  
  "Хлопець!" вiн гукнув. Його здивування на мить ослабило його хватку, важка нога потрапила йому в груди i вiдкинула через вузьку каюту. Вiн вiдновив рiвновагу i почав чекати. Хлопчик на лiжку зiбрався, як змiя, що звивається, - спостерiгав - чекав.
  
  "Отже, - прогарчав Iуда. "Ти Яким Мачмур".
  
  "Колись я уб'ю тебе", - прогарчав юнак.
  
  "Як ви помiнялися мiсцями зi своєю сестрою?"
  
  "Я розрiжу тебе на безлiч частин".
  
  "Це була розплата! Цей дурень Мюллер. Але як... як?"
  
  Iуда уважно подивився на хлопчика. Навiть iз його обличчям, спотвореним смертоносною люттю, можна було бачити, що Яким був точно Тали. За сприятливих умов обдурити когось не важко.
  
  "Скажи менi, - заревiв Юда. "Це було, коли ти плив на човнi на острiв Фонг за грошима, чи не так? Мюллер пришвартувався?
  
  Гiгантський хабар? Вiн уб'є Мюллера особисто. Нi. Мюллер був вiроломним, але не дурнем. До нього дiйшли чутки, що Тала вдома, але вiн подумав, що це прийом Мачмура, щоб приховати той факт, що вона була бранкою.
  
  Юда лаявся i робив хибнi випади своєю здоровою рукою, яка стала настiльки потужною, що мала силу двох звичайних кiнцiвок. Яким пригнувся, i справжнiй удар вразив його i з гуркотом знесло в куток лiжка. Iуда схопив його i знову вдарив лише однiєю рукою. Це змушувало його почуватися сильним, коли вiн тримав за собою другу руку з її гаком, еластичним кiгтем i маленьким вбудованим стовбуром пiстолета. Вiн мiг упоратися з будь-яким чоловiком, поставивши за нього одну руку! Думка, що задовольняє, трохи остудила його гнiв. Яким лежав зiм'ятою купою. Юда вийшов i зачинив дверi.
  
  
  Роздiл 6
  
  
  
  
  
  Море було гладким i яскравим, поки Мюллер байдикував у катерi, спостерiгаючи, як доки Лопонусiас стають бiльшими. На довгих причалах стояло кiлька кораблiв, у тому числi симпатична яхта Адама Махмура та великогабаритний дизельний робочий човен. Мюллер посмiхнувся. Ви можете сховати велику зброю в будь-якiй будiвлi та пiдiрвати її з води або змусити приземлитися. Але вони не посмiють. Вiн насолоджувався вiдчуттям сили.
  
  Вiн побачив групу людей на краю найбiльшого пiрсу. Хтось спустився трапом до плавучого дока, де був прив'язаний невеликий крейсер з каютами. Ймовiрно, вони виявляться у нiй. Вiн виконуватиме накази. Якось вiн не послухався їх, але все вийшло нормально. На островi Фонг йому наказали увiйти, використовуючи мегафон. Пам'ятаючи про артилерiю, яку вiн корився, готовий загрожувати їм розправою, але вони пояснили, що їхнiй човен не заводиться.
  
  Фактично вiн насолоджувався почуттям влади, коли Адам Махмур вручив йому грошi. Коли один iз синiв Махмура зi сльозами на очах обiйняв його сестру, вiн великодушно дозволив їм побалакати кiлька хвилин, запевнивши Адама, що його дочка повернеться, як тiльки буде зроблено третю виплату i вирiшено деякi полiтичнi питання.
  
  "Даю слово як офiцер та джентльмен", - пообiцяв вiн Махмуру. Смаглявий дурень. Махмур дав йому три пляшки прекрасного брендi, i вони скрiпили заставу швидкою склянкою.
  
  Але бiльше цього не зробить. Японець А.Б. дiстав пляшку i пачку iєн за своє "дружнє" мовчання. А Нiфа iз собою не було. Ви нiколи не могли довiряти йому з його поклонiнням Юдi. Мюллер огидно глянув туди, де сидiв Найф, що чистив нiгтi сяючим лезом, час вiд часу поглядаючи на Амiра, щоб дiзнатися, чи дивиться хлопчик. Юнак проiгнорував його. "Навiть у наручниках, - подумав Мюллер, - цей хлопець безперечно плавав, як риба.
  
  "Найф", - наказав вiн, передаючи ключ, - "закрiпи цi наручники впоперек".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  З iлюмiнатора човна Нiк i Норденбосс спостерiгали, як катер проходить берегом, потiм скидає газ i починає повiльно кружляти.
  
  "Хлопчик там", - сказав Ганс. "А це Мюллер i Найф. Я нiколи ранiше не бачив японських морякiв, але вiн, ймовiрно, був тим, хто прийшов з ними до Махмуру".
  
  Нiк був одягнений лише у плавки. Його одяг, перероблений "Люгер", якого вiн називав Вiльгельмiна, i лезо "Хьюго", яке вiн зазвичай носив прив'язаним до передплiччя, були захованi в найближчiй шафцi сидiння. З ними, в його шортах, була iнша його стандартна зброя - смертоносна газова дробина П'єра.
  
  "Тепер ви справжня легка кавалерiя", - сказав Ганс. "Ви впевненi, що хочете вийти без зброї?"
  
  "У Сiау буде напад, як є. Якщо ми завдамо якоїсь шкоди, вiн нiколи не прийме угоду, яку ми хочемо укласти".
  
  "Я прикриватиму тебе. Я можу забити на такiй вiдстанi".
  
  "Не треба. Якщо я не помру".
  
  Ганс здригнувся. У цьому бiзнесi у вас не було багато друзiв - боляче було навiть думати про те, щоб їх втратити.
  
  Ганс визирнув iз переднього iлюмiнатора. "Крейсер виходить. Дайте йому двi хвилини, i вони будуть зайнятi один одним".
  
  "Вiрно. Пам'ятайте аргументи на користь Сiу, якщо ми приведемо його до виконання".
  
  Нiк пiднявся по трапу, низько присiв, перетнув невелику палубу i безшумно ковзнув у воду мiж робочим човном i доком. Вiн плив носом. Катер i крейсер iз каютами наближалися один до одного. Катер зменшив оберти, крейсер сповiльнив хiд. Вiн почув, як вимикаються зчеплення. Вiн кiлька разiв наповнив та спустив легенi.
  
  Вони були ярдах за двiстi вiд нього. Викопаний канал виглядав приблизно на десять футiв завглибшки, але вода була чистою та прозорою. Можна було побачити рибок. Вiн сподiвався, що вони не помiтять його наближення, бо його не можна було прийняти за акулу.
  
  Чоловiки двома човнами дивилися один на одного i розмовляли. Крейсер тримав Сiау, маленького матроса за штурвалом на маленькому пiдвiсному мiстку i суворого на вигляд помiчника Сiау на iм'я Абдул.
  
  Нiк опустив голову, поплив, поки не виявився трохи вищим за дно, i вимiрював свої потужнi удари, спостерiгаючи за невеликими плямами черепашок i водоростей, якi тримали прямий курс, дивлячись вперед один на одного. У рамках своєї роботи Нiк залишався у чудовiй фiзичнiй формi, дотримуючись режиму, гiдного олiмпiйського спортсмена. Навiть з частим неурочним годинником, алкоголем i несподiваною їжею, якщо ви замислитеся, ви зможете слiдувати розумнiй програмi. Ви ухилилися вiд третього напою, вибрали в основному бiлки, коли їли, i спали зайвi години, коли могли. Нiк не обдурив - це була його страховка життя.
  
  Вiн сконцентрував бiльшу частину своїх тренувань, звичайно, на бойових навичках, йозi.
  
  а також багато видiв спорту, включаючи плавання, гольф та акробатику.
  
  Тепер вiн спокiйно плавав, доки не оцiнив, що знаходиться близько до човнiв. Вiн перекотився на бiк, побачив двi овальнi форми човнiв на тлi яскравого неба i дозволив собi пiдiйти до носа катера, цiлком упевнений, що його пасажири дивляться через корму. Прихований хвилею на круговiй сторонi човна вiн виявив, що невидимий для всiх, крiм людей, якi могли знаходитися далеко вiд пiрсу. Вiн чув голоси над собою.
  
  "Ви впевненi, що з вами все гаразд?" То був Сiау.
  
  "Так." Може, Амiре?
  
  То був би Мюллер. "Ми не повиннi кидати цей гарний пакунок у воду. Iдiть поруч повiльно - використовуйте трохи сили - нi, не тягнiть мотузку - я не хочу поспiшати".
  
  Двигун крейсера бурчав. Пропелер катера не обертався, двигун працював на холостому ходу. Нiк пiрнув на поверхню, подивився вгору, прицiлився i потужним помахом своїх великих рук пiдiйшов до найнижчої точки борту катера, зачепившись однiєю своєю могутньою рукою за дерев'яний комiнгс.
  
  Цього було бiльш нiж достатньо. Вiн схопився iншою рукою i вмить перевернув ногу, як акробат, що виконує стрибок. Вiн приземлився на палубу, змiтаючи волосся i воду з очей, насторожений i насторожений Нептун вискочив з глибин, щоб зустрiти ворогiв вiч-на-вiч.
  
  Мюллер, Найф та японський моряк стояли бiля корми. Найф рушив першим, i Нiк подумав, що вiн дуже повiльний - або, можливо, вiн порiвняв свiй iдеальний зiр i рефлекси з вадами здивування та ранкового шнапсу. Нiк схопився, як нiж вискочив з футляра. Його долоня злетiла пiд пiдборiддя Найфа, i коли його ноги зачепилися за борт човна, Найф пiрнув назад у воду, наче його смикнули за шнур.
  
  Мюллер був швидкий у поводженнi зi рушницею, хоча в порiвняннi з iншими вiн був старим. Вiн завжди таємно насолоджувався вестернами i мав 7,65 мм. Маузер у пояснiй кобурi частково зрiзаний. Але вiн мав ремiнь безпеки, i автомат був увiмкнений. Мюллер зробив найшвидшу спробу, але Нiк вирвав зброю у нього з руки, поки вона все ще була спрямована на палубу. Вiн штовхнув Мюллера в купу.
  
  Найцiкавiшим iз трiйцi був японський моряк. Вiн завдав удару лiвою рукою по горлу Нiка, який поклав би його на десять хвилин, якби потрапив до його кадика. Тримаючи пiстолет Мюллера у правiй руцi, лiвим передплiччям вiн зробив нахил, приставивши кулак до чола. Удар моряка був спрямований у повiтря, i Нiк тицьнув його лiктем у горло.
  
  Крiзь сльози, що затуманили його очi, вираз обличчя моряка виражав здивування, яке змiнювалося страхом. Вiн не був експертом по чорному поясу, але знав професiоналiзм, коли бачив це. Але - можливо, випадковiсть! Яка нагорода, якщо вiн упустить велику бiлу людину. Вiн упав на перила, зачепився за них руками, i його ноги блиснули перед Нiком - одна в промежину, друга в живiт, як подвiйний удар.
  
  Нiк вiдступив убiк. Вiн мiг блокувати поворот, але не хотiв синцiв, якi могли завдати йому цi сильнi, мускулистi ноги. Вiн упiймав нижню кiсточку совком, зафiксував її, пiдняв - повернув - шпурнув матроса незграбною купою до поручня. Нiк вiдступив на один крок, все ще тримаючи маузер в однiй руцi, пропустивши палець через спускову скобу.
  
  Матрос випростався, вiдкинувся на спину, повиснувши на однiй руцi. Мюллер ледве пiдвiвся на ноги. Нiк вдарив його по лiвiй кiсточцi, i вiн знову впав. Вiн сказав моряковi: "Припини, або я тебе прикiнчу".
  
  Чоловiк кивнув головою. Нiк нахилився, зняв поясний нiж та викинув його за борт.
  
  "У кого є ключ вiд наручникiв хлопчика?"
  
  Матрос ахнув, глянув на Мюллера i нiчого не сказав. Мюллер знову випростався, виглядаючи приголомшеним. "Дай менi ключ вiд кайданкiв", - сказав Нiк.
  
  Мюллер завагався, потiм дiстав його з кишенi. "Це тобi не допоможе, дурню. Ми..."
  
  "Сядь i заткнися, або я знову тебе вдарю".
  
  Нiк вiдiмкнув Амiра вiд огорожi i дав йому ключ, щоб вiн мiг звiльнити iнше зап'ястя. "Дякую..."
  
  "Слухай свого батька", - сказав Нiк, зупиняючи його.
  
  Сiау вигукував накази, погрози i, ймовiрно, лайки трьома чи чотирма мовами. Крейсер вiдiйшов вiд катера приблизно на п'ятнадцять футiв. Нiк потягнувся через борт, затягнув Найфа на борт i зняв з нього зброю, нiби обскубував курча. Найф схопився за маузер, а Нiк iншою рукою вдарив його по головi. Помiрний удар, але вiн повалив Найфа до нiг японського моряка.
  
  "Гей, - крикнув Нiк Сiау. "Гей..." - пробурмотiла Сiау, замовкнувши. "Хiба ти не хочеш повернути свого сина? Ось вiн.
  
  "Ти помреш за це!" - крикнула Сiау англiйською. "Нiхто не просив
  
  Це ваше прокляте втручання! "Вiн вигукував команди iндонезiйською мовою двом чоловiкам з ним, якi перебувають на лавi пiдсудних.
  
  - сказав Нiк Амiру. "Ви хочете повернутися до Юди?"
  
  "Я помру першим. Вiдiйди вiд мене. Вiн каже Абдулу Ноно стрiляти в тебе. У них є гвинтiвки, i вони добрi стрiлки".
  
  Худорлявий юнак свiдомо перемiщався мiж Нiком та прибережними спорудами. Вiн покликав свого тата. "Я не повернуся. Не стрiляйте".
  
  Сiау виглядав так, нiби могла вибухнути, як повiтряна куля, наповнена воднем, пiднесена до полум'я. Але вiн мовчав.
  
  "Хто ти?" - спитав Амiр.
  
  "Вони кажуть, що я американський агент. У будь-якому разi - я хочу вам допомогти. Ми можемо взяти корабель i звiльнити решту. Твiй батько та iншi сiм'ї не згоднi. Що ви скажете?"
  
  "Я говорю, бiй". Обличчя Амiра спалахнуло, потiм потьмянiло, коли вiн додав: "Але їх буде важко переконати".
  
  Найф та моряк повзли прямо. "Прикрiпiть кайданки один до одного", - сказав Нiк. Нехай хлопчик вiдчує перемогу. Амiр одягав кайдани на чоловiкiв, наче йому це подобалося.
  
  "Вiдпустiть їх", - крикнув Сiау.
  
  "Ми маємо битися", - вiдповiв Амiр. "Я не повернуся. Ви не розумiєте цих людей. Вони все одно уб'ють нас. Ви не можете їх купити". Вiн перейшов на iндонезiйську i почав сперечатися зi своїм батьком. Нiк вирiшив, що це має бути аргумент - з усiма цими жестами та вибуховими звуками.
  
  Через деякий час Амiр повернувся до Нiка. "Я думаю, що вiн трохи переконаний. Вiн має намiр поговорити зi своїм гуру".
  
  "Його що?"
  
  "Його радник. Його... Я не знаю цього слова по-англiйськи. Можна сказати "радник з релiгiї", але це бiльше схоже на..."
  
  "Його психiатр?" Нiк вимовив це слово частково як жарт з огидою.
  
  "Так, у якомусь сенсi! Людина, яка керує своїм життям".
  
  "Про брат." Нiк перевiрив маузер i засунув його за пояс. "Добре, поженiть цих хлопцiв уперед, а я вiднесу цю ванну на берег".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Ганс розмовляв з Нiком, поки вiн приймав душ i вдягався. Поспiшати було нiкуди - Сяув призначив зустрiч за три години. Мюллер, Найф i моряк були вивезенi людьми Шiау, i Нiк вважав за розумне не протестувати.
  
  "Ми потрапили в гнiздо шершнi", - сказав Ганс. "Я думав, що Амiр зможе переконати свого батька. Повернення улюбленого потомства. Вiн дiйсно любить хлопчика, але все ще думає, що може вести справи з Юдою. Я думаю, що вiн дзвонив деяким iншим сiм'ям, i вони погоджуються".
  
  Нiк був прив'язаний до Хьюго. Не хотiв би Найф додати цей стиль у свою колекцiю? Вiн був зроблений iз кращої сталi. "Схоже, що все йде вгору i вниз, Гансе. Навiть великi гравцi так довго схиляли свої шиї, що хотiли б потурати, нiж зiткнутися з зiткненням. Їм доведеться швидко змiнитися, або люди двадцятого столiття, такi як Юда, пережовувати їх i випльовувати. На що схожий цей гуру?"
  
  "Його звуть Будук. Деякi з цих гуру - чудовi люди. Вченi. Теологи. Справжнi психологи i таке iнше. Ще є Будуки".
  
  "Вiн злодiй?"
  
  "Вiн полiтик".
  
  "Ви вiдповiли на моє запитання".
  
  "Вiн зробив це тут. Фiлософ багатої людини з додатковою iнтуїцiєю, яку вiн черпає з духовного свiту. Ви знаєте джаз. Я нiколи не довiряв йому, але я знаю, що вiн фальшивий, тому що маленький Абу приховував менi слово. Наш святий чоловiк таємний свiнгер, коли вiн вислизає до Джакарти".
  
  "Чи можу я побачити його?"
  
  "Я так думаю. Я спитаю".
  
  "Добре."
  
  Ганс повернувся за десять хвилин. "Звичайно. Я вiдведу тебе до нього. Сiау все ще сердиться. Вiн практично плюнув у мене".
  
  Вони пiшли нескiнченною звивистою стежкою пiд густими деревами до невеликого акуратного будиночка, який займав Будук. Бiльшiсть тубiльних будинкiв збилося в купу, але мудрець явно потребував усамiтнення. Вiн зустрiв їх сидячими, схрестивши ноги, на подушках у чистiй, безплiднiй кiмнатi. Ганс представив Нiка, i Будук безпристрасно кивнув: "Я багато чув про мiстера Барда i цю проблему".
  
  "Сiау каже, що йому потрiбна ваша порада", - прямо сказав Нiк. "Я припускаю, що вiн чинить опiр. Вiн вважає, що може вести переговори".
  
  "Насильство нiколи не є добрим рiшенням".
  
  "Найкраще свiт", - спокiйно погодився Нiк. "Але хiба ви назвали б людину дурнем, якби вона все ще сидiла перед тигром?"
  
  "Сидiти спокiйно? Ти маєш на увазi терпiння. I тодi боги можуть наказати тигру пiти".
  
  "Що, якщо ми почуємо гучний голодний гуркiт з утроби тигра?"
  
  Будук насупився. Нiк здогадувався, що його клiєнтура рiдко з ним сперечається. Старий був повiльним. Будук сказав: "Я медитуватиму i даватиму свої пропозицiї".
  
  "Якщо ви запропонуєте нам виявити хоробрiсть, що ми повиннi боротися, тому що ми переможемо, я буду дуже вдячний."
  
  "Я сподiваюся, що моя порада сподобається тобi, а також Сiау i силам землi та неба".
  
  "Бивайся з радником, - м'яко сказав Нiк, - i на тебе чекатимуть три тисячi доларiв. У Джакартi або де завгодно, де завгодно. Золотом або будь-яким iншим способом". Вiн почув зiтхання Ганса. Справа була не в сумi - для такої операцiї це була дрiбниця. Ганс подумав, що вiн надто прямолiнiйний.
  
  Будук i оком не моргнув. "Ваша щедрiсть дивовижна. З такими грошима я мiг би зробити багато хорошого".
  
  "Це узгоджено?"
  
  "Тiльки боги скажуть. Я вiдповiм на зборах дуже скоро".
  
  На зворотному шляху стежкою Ганс сказав: "Хороша спроба. Ви мене здивували. Але я думаю, що краще зробити це вiдкрито".
  
  "Вiн не пiшов".
  
  "Я думаю, ти маєш рацiю. Вiн хоче нас повiсити".
  
  "Або вiн працює безпосередньо на Юду, або в нього тут такий рекет, що вiн не хоче розгойдувати човен. Вiн як сiм'ї - його хребет - шматок мокрих макаронiв".
  
  "Ви не замислювалися, чому нас не охороняють?"
  
  "Я можу здогадатися."
  
  "Вiрно. Я чув, як Сяув вiддавав накази".
  
  "Ви можете запросити Талу до нас?"
  
  "Думаю, так. Побачимося в кiмнатi за кiлька хвилин".
  
  Це зайняло бiльше кiлькох хвилин, але Норденбос повернувся з Талою. Вона пiдiйшла прямо до Нiку, взяла його за руку i подивилася йому у вiчi. "Я бачив. Я сховався в сараї. Те, як ти врятував Амiра, було чудовим".
  
  "Ви говорили з ним?"
  
  "Нi. Його батько тримав його iз собою. Вони сперечалися".
  
  "Амiр хоче чинити опiр?"
  
  "Ну, вiн це зробив. Але якщо ви чули Сяу..."
  
  "Великий тиск?"
  
  "Послух - така в нас звичка".
  
  Нiк привернув її до дивана. "Розкажи менi про Будука. Я впевнений, що вiн проти нас. Вiн порадить Сiау вiдправити Амiра назад з Мюллером та iншими".
  
  Тала опустила темнi очi. "Я сподiваюся, що це буде не гiрше".
  
  "Як це могло статися?"
  
  "Ти збентежив Сiау. Будук може дозволити йому покарати тебе. Ця зустрiч - це буде великою подiєю. Ви знали про це? Оскiльки всi знають, що ви зробили, i це суперечило бажанням Сiау та Будука, є... ну, питання особи".
  
  "Боже мiй! Тепер це обличчя".
  
  "Швидше боги Будука. Їхнi обличчя та його".
  
  Ганс усмiхнувся. "Радий, що ми не на островi на пiвнiч. Вони з'їдять тебе там, Ал. Смаженим з цибулею та соусами".
  
  "Дуже смiшно."
  
  Ганс зiтхнув. "Якщо подумати - не так вже й смiшно".
  
  Нiк запитав Талу: "Сiау був готовий утриматися вiд остаточного судження про опiр протягом декiлькох днiв, поки я не схопив Мюллера та iнших, потiм вiн дуже засмутився, навiть незважаючи на те, що його син повернувся. Чому? Вiн повертається до Будука. Чому? пом'якшення згiдно з тим, що я можу зрозумiти я Чому? Чому? бере.
  
  "Люди", - сумно сказала Тала.
  
  Вiдповiдь з одного слова спантеличила Нiка. Люди? "Звичайно - люди. Але якi кути? Ця угода перетворюється на звичайну павутину причин..."
  
  "Дозвольте менi спробувати пояснити, мiстере Бард", - м'яко втрутився Ганс. "Навiть iз корисним iдiотизмом мас правителi мають бути обережними. Вони вчаться використовувати владу, але догоджають емоцiям i, перш за все, тому, що ми можемо зi смiхом назвати громадською думкою. Ви зi мною?"
  
  "Твоя iронiя проявляється", - вiдповiв Нiк. "Продовжуй."
  
  "Якщо шiсть рiшучих людей повстануть проти Наполеона, Гiтлера, Сталiна чи Франка - бах!"
  
  "Пуф?"
  
  "Якщо у них є справжня рiшучiсть. Всадити кулю або нiж у деспота, не зважаючи на власну смерть".
  
  "Добре. Я куплюся на це".
  
  Але цi пiдступнi типи не тiльки заважають пiвдюжинi прийняти рiшення - вони контролюють сотнi тисяч - мiльйони! Ви не можете зробити це з пiстолетом на стегнi. Але це зроблено!
  
  "Звичайно. Хоча знадобиться кiлька мiсяцiв або рокiв, щоб прокласти собi шлях до великої шишки".
  
  "Що це, якщо ви дiйсно налаштованi? Але лiдери повиннi тримати їх у такому збентеженнi, що вони нiколи не розвивають таку мету. Як це досягається? Контролюючи масу людей. Нiколи не дозволяйте їм думати. Отже, на вашi питання Талi. давайте залишимося, щоб згладити кути. Подивiмося, подивимося. вступили в бiй перед кiлькома десятками його людей, i чутки про це вже на пiвдорозi до його часу ви повернули його сина.
  
  Вони мають простi принципи. Амiр пом'якшується? Я можу припустити, що його батько говорить йому про свiй обов'язок перед династiєю. Будук? Вiн би взяв усе, що не розжарене, якби вiн не мав прихватки або рукавичок. Вiн би попросив у вас бiльше трьох тисяч, i я вважаю, отримав би це, але вiн знає - iнтуїтивно чи практично, як i Сiау, - у них є люди, щоб справити враження".
  
  Нiк потер голову. "Можливо, ти зрозумiєш це, Тала. Вiн правий?"
  
  Її м'якi губи притулилися до його щоки, наче їй було шкода його тупiсть. "Так. Коли ви побачите тисячi людей, що зiбралися в храмi, ви зрозумiєте".
  
  "Який храм?"
  
  "Де вiдбудеться зустрiч iз Будуком та iншими, i вiн внесе свої пропозицiї".
  
  Ганс весело додав: "Це дуже стара споруда. Чудова. Сто рокiв тому там були людськi барбекю. I випробування бойовими дiями. Люди не такi дурнi в деяких речах. Вони збирали свої армiї i нехай два чемпiони змагатимуться з ним. Як у Середземномор'ї. Давид i Голiаф. Це було найпопулярнiше. кров'ю..."
  
  "Проблеми з проблемами i таке iнше?"
  
  "Так. У великих шишок все було так, щоб кинути виклик лише їхнiм професiйним вбивцям. Через деякий час громадяни навчилися тримати язик за зубами. Великий чемпiон Саадi минулого столiття вбив дев'яносто двi людини в iндивiдуальному бою".
  
  Тала засяяла. "Вiн був непереможним".
  
  "Як вiн помер?"
  
  "На нього настав слон. Йому було всього сорок".
  
  "Я сказав би, що слон непереможний", - похмуро сказав Нiк. "Чому вони не роззброїли нас, Гансе?"
  
  "Побачиш - у храмi".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Амiр i троє озброєних чоловiкiв прибули до кiмнати Нiка, "щоб вказати їм дорогу".
  
  Спадкоємець Лопонусiса вибачився. "Дякую за те, що ви для мене зробили. Сподiваюся, все - виходить".
  
  Нiк прямо сказав: "Схоже, ти втратив частину боротьби".
  
  Амiр почервонiв i повернувся до Талi. "Ви не повиннi залишатися наодинцi з цими незнайомцями".
  
  "Я наодинцi з тим, з ким захочу".
  
  "Тобi потрiбна iн'єкцiя, хлопчику", - сказав Нiк. "Половини кишок та половини мозку".
  
  Амiру знадобилася мить, щоб зрозумiти. Його рука потяглася до великого щура на поясi. Нiк сказав: "Забудь про це. Твiй батько хоче бачити нас". Вiн вийшов за дверi, залишивши Амiра червоним та лютим.
  
  Вони пройшли майже милю по звивистих стежках, пройшовши простору територiю Будука, на схожу на луг рiвнину, приховану гiгантськими деревами, якi видiляли залите сонцем будiвлю в центрi. Це був гiгантський приголомшливий гiбрид архiтектури та скульптури. Сумiш багатовiкових переплетених релiгiй. Домiнуючою структурою була двоповерхова постать у формi Будди iз золотою шапкою.
  
  "Це справжнє золото?" - Запитав Нiк.
  
  "Так", - вiдповiла Тала. "Усерединi багато коштовностей. Святi охороняють їхнiй день i нiч".
  
  "Я не збирався їх красти, - сказав Нiк.
  
  Перед статуєю був широкий постiйний оглядовий майданчик, зайнятий тепер безлiччю чоловiкiв, а на рiвнинi перед ними була суцiльна маса людей. Нiк спробував вгадати - вiсiм тисяч дев'ять? I ще бiльше ллється з краю поля, мов стрiчки мурах iз лiсiв. З обох бокiв оглядового майданчика стояли озброєнi люди, i деякi з них здавалися згрупованими, нiби вони були спецiальними клубами, оркестрами чи танцювальними колективами. "Вони намалювали все це за три години?" - Запитав вiн Талу.
  
  "Так."
  
  "Вау. Тала, що б не трапилося, залишайся поряд зi мною, щоб перекладати i говорити для мене. I не бiйся говорити голосно".
  
  Вона стиснула його руку. "Я допоможу, якщо зможу".
  
  Голос пролунав по гучному зв'язку. "Мiстер Норденбосс - мiстер Бард, будь ласка, приєднайтесь до нас на священних щаблях".
  
  Їх залишили простi дерев'янi сидiння. Мюллер, Найф i японський моряк сидiли за кiлька ярдiв вiд них. Охоронцiв було багато, i вони виглядали крутими.
  
  Сяув та Будук по черзi стояли бiля мiкрофона. Тала пояснила - її тон дедалi бiльше пригнiчений: "Сяу каже, що ви зрадили його гостиннiсть i зруйнували його плани. Амiр був свого роду бiзнес-заручником у проектi, який приносить користь усiм".
  
  "З нього вийшов би чудова жертва", - прогарчав Нiк.
  
  "Будук каже, що Мюллер та iншi мають бути звiльненi з вибаченнями". Вона ахнула, коли Будук продовжував гримiти. "I..."
  
  "Що?"
  
  "Ви i Норденбосс повиннi бути вiдправленi з ними. Як плата за нашу неввiчливiсть".
  
  Сiау замiнив Будука на мiкрофонi. Нiк пiдвiвся, взяв Талу за руку i кинувся до Сiау. Примусово - тому що на той час, як вiн накрив двадцять футiв, два охоронцi вже висiли
  
  у його руках. Нiк зайшов у свiй невеликий магазин iндонезiйської мови i закричав: "Бунг Лопонусiас - я хочу поговорити про вашого сина, Амiра. Про наручники. Про його хоробрiсть".
  
  Сiау сердито махнув стражникам. Вони смикнули. Нiк повернув руки до їхнiх великих пальцiв i легко розiрвав їхню хватку. Вони знову схопили. Вiн зробив це знову. Рев натовпу був приголомшливим. Вiн накрив їх, як перший вiтер урагану.
  
  "Я говорю про хоробрiсть", - крикнув Нiк. "У Амiра є мужнiсть!"
  
  Натовп захоплено закричав. Бiльше! Хвилювання! Щось! Нехай каже Американець. Або вбити його. Але не повертатимемося до роботи. Постукати по каучукових деревах не схоже на важку роботу, але це так.
  
  Нiк схопив мiкрофон i закричав: "Амiр хоробрий! Я можу вам все розповiсти!"
  
  Це було щось подiбне до цього! Натовп кричав i ревiв, як i весь натовп, коли ви намагалися пiдколоти їхнi емоцiї. Сяу жестом вiдсунув охоронцiв. Нiк пiдняв обидвi руки над головою, нiби знав, що може казати. Какофонiя затихла за хвилину.
  
  Сяув сказав англiйською: "Ти сказав це. А тепер сядь, будь ласка". Вiн хотiв би, щоб Нiка потягли, але американець привернув увагу натовпу. Це могло миттєво перетворитися на спiвчуття. Сяу все життя справлявся з натовпом. Зачекайте...
  
  "Будь ласка, йди сюди", - покликав Нiк i помахав Амiру.
  
  Юнак приєднався до Нiка та Талi, виглядаючи збентеженими. Спочатку цей Аль-Бард образив його, тепер вiн хвалив перед людьми. Грiм схвалення був приємний.
  
  Нiк сказав Талi: "А тепер переведи це голосно i ясно..."
  
  "Людина Мюллер образив Амiра. Нехай Амiр поверне собi честь..."
  
  Тала прокричала слова у мiкрофон.
  
  Нiк продовжив, i дiвчина повторила йому: "Мюллер старий... але з ним його чемпiон... людина з ножами... Амiр вимагає випробування..."
  
  Амiр прошепотiв: "Я не можу вимагати випробування. Тiльки чемпiони борються за..."
  
  Нiк сказав: "А оскiльки Амiр не може боротися... Я пропоную себе як його захисник! Нехай Амiр поверне собi свою честь... давайте все повернемо собi нашу честь".
  
  Натовп мало дбав про честь, а бiльше про видовищ i хвилювання. Їхнє виття було голоснiше, нiж ранiше.
  
  Сяу знав, коли його били батогом, але вiн виглядав самовдоволеним, коли сказав Нiку: "Ти зробив це необхiдним. Добре. Знiмай одяг".
  
  Тала тягла Нiка за руку. Вiн повернувся, здивований, побачивши, що вона плаче. "Нi... нi", - вигукнула вона. "Претендент бореться без зброї. Вiн уб'є тебе".
  
  Нiк проковтнув. "Ось чому чемпiон правителя завжди перемагав". Його захоплення Саадi впало до нуля. Цi дев'яносто два були жертвами, а не суперниками.
  
  Амiр сказав: "Я не розумiю вас, мiстере Бард, але я не думаю, що хочу бачити вас убитим. Може, я зможу дати вам шанс втекти за цим".
  
  Нiк побачив смiливих Мюллера, Найфа i японського моряка. Найф багатозначно змахнув своїм найбiльшим ножем i затанцював у стрибку. Крики натовпу трясли трибуни. Нiк згадав картину римського раба, якого вiн бачив, який бився з повнiстю озброєним солдатом iз палицею. Вiн пошкодував невдаху. У бiдолашного раба не було вибору - вiн отримав свою зарплату i поклявся виконувати свiй обов'язок.
  
  Вiн стягнув сорочку, i крики досягли крещендо, через що вуха не витримали. "Нi, Амiре. Ми спробуємо щастя".
  
  "Ви, мабуть, помрете".
  
  "Завжди є шанс на перемогу".
  
  "Дивiться." Амiр вказав на сорокафутовий квадрат, який швидко розчищали перед храмом. "Це бойовий квадрат. Вiн не використовувався вже двадцять рокiв. Вiн буде очищений та очищений. У вас немає шансiв використати такий трюк, як кидати бруд йому у вiчi.
  
  Нiк зiтхнув i зняв черевики. "А тепер скажи це менi".
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 7
  
  
  
  
  
  Сяу зробив ще одну спробу домогтися виконання рiшення Будука без змагання, але його обережнi накази потонули у гуркiтi. Натовп закричав, коли Нiк зняв Вiльгельмiну та Хьюго i вiддав їх Гансу. Вони знову заревiли, коли Найф швидко роздягнувся i зiстрибнув на арену, несучи свiй великий нiж. Вiн виглядав жилавим, мускулистим i настороженим.
  
  "Думаєш, ти впораєшся з ним?" - спитав Ганс.
  
  "Я робив це доти, доки не почув про правило, згiдно з яким зброю використовують лише випробуванi. Що за шахрайство, яке вели старi правителi..."
  
  "Якщо вiн дiстанеться тебе, я всаджу в нього кулю або якимось чином передам твiй "Люгер", але я не думаю, що ми проживемо довго. Прямо на цьому полi у Сяу кiлька сотень солдатiв".
  
  "Якщо вiн дiстанеться мене, ти не встигнеш змусити його зробити менi багато добра".
  
  Нiк глибоко зiтхнув. Тала мiцно тримала його за руку в нервовiй напрузi.
  
  Нiк знав про мiсцевi звичаї бiльше, нiж розповiдав, - його читання та дослiдження були ретельними. Звичаї являли собою сумiш пережиткiв анiмiзму, буддизму та мусульманства. Але це був момент iстини, який вiн не мiг вигадати, окрiм як ударити Найф, а це буде непросто. Система була пристосована для оборони будинку.
  
  Натовп став нетерплячим. Вони забурчали, а потiм знову весело заревiли, коли Нiк обережно спустився широкими сходами, його м'язи тремтiли вiд засмаги. Вiн усмiхнувся i пiдняв руку, як переможець, що виходить на ринг.
  
  Сяу, Будук, Амiр та пiвдюжини озброєних людей, якi, здавалося, були офiцерами сил Сяу, пiднялися на низьку платформу, що виходила на розчищений довгастий майданчик, на якому стояла Найф. Нiк на мить обережно постояв ззовнi. Вiн не хотiв переступати через низький дерев'яний обiдок - як бар'єр на полi для гри в поло - i, можливо, дати Найф шанс завдати удару. Дородний чоловiк у зелених штанях та сорочцi, у тюрбанi та з позолоченою булавою вийшов iз храму, вклонився Сяу та вийшов на ринг. "Суддя", - подумав Нiк i пiшов за ним.
  
  Шляхетний чоловiк помахав Найфу убiк вiд себе, Нiка - в iншу, потiм замахав руками i вiдступив назад - далеко назад. Його сенс був безпомилковим. Перший раунд.
  
  Нiк балансував на подушечках нiг, його руки були розкритi та розведенi, пальцi разом, великi пальцi рук назовнi. Це було воно. Бiльше нiяких думок, окрiм того, що було перед ним. Концентрацiя. Закон. реакцiя.
  
  Найф був за п'ятнадцять футiв вiд нього. Жорсткий, гнучкий мигданаоєць виглядав придатним - можливо, не таким, як вiн сам, але його нiж був чудовим козирем. На подив Нiка, Найф усмiхнулася - бiлозуба гримаса чистого зла i жорстокостi - потiм повернула рукоять ножа Боуї в руцi i миттю пiзнiше зiткнулася з Нiком з ще одним кинджалом меншого розмiру в лiвiй руцi!
  
  Нiк не глянув на мiцного реферi. Вiн не вiдволiкався вiд суперника. Вони не збиралися фiксувати тут будь-якi фоли. Нiфа присiв i швидко пiшла вперед... i таким чином почалося одне з найдивнiших, найзахоплюючих i найдивовижнiших змагань, якi колись вiдбувалися на давнiй аренi.
  
  Довгий час Нiк концентрувався тiльки на ухиленнi вiд цих смертоносних клинкiв i людини, яка ними володiла. Найф кинувся на нього - Нiк кинувся назад, лiворуч повз коротке лезо. Найф посмiхнувся своєю демонiчною гримасою i знову кинувся в атаку. Нiк зробив хибний випад лiворуч i вiдскочив праворуч.
  
  Найф злiсно посмiхнувся i плавно повернувся, йдучи за своєю здобиччю. Нехай велика людина пограє небагато - це додасть веселощiв. Вiн розширив свої мечi i просунувся повiльнiше. Нiк ухилився вiд невеликого леза iз запасом дюйма. Вiн знав, що наступного разу Найф допустить цi дюйми додатковим випадом.
  
  Нiк пройшов вдвiчi бiльше землi, яку використав його противник, скориставшись повними сорока футами, але переконавшись, що в нього є принаймнi п'ятнадцять або близько того футiв для маневру. Найф кинувся в атаку. Нiк вiдступив назад, рушив праворуч, i цього разу з блискавичним ударом наприкiнцi випаду рукою, як фехтувальник без леза, вiдкинув руку Найфа вбiк i стрибнув на галявину.
  
  Спочатку натовпу це подобалося, вони вiтали кожну атаку та оборонний рух шквалом крикiв, оплескiв та вигукiв. Потiм, коли Нiк продовжував вiдступати i ухилятися, вони стали кровожерливими вiд власного хвилювання, i їхнi оплески були Найф. Нiк не мiг їх зрозумiти, але тон був очевидний - вирiжте йому кишки!
  
  Нiк використав ще один удар у вiдповiдь, щоб вiдволiкти праву руку Найфа, i коли вiн дiстався iншого кiнця рингу, вiн повернувся, посмiхнувся Найфу i махнув рукою натовпу. Це їм сподобалося. Рев знову пролунав як оплески, але ненадовго.
  
  Сонце було жарким. На Нiка залив пiт, але вiн iз задоволенням виявив, що не дихає важко. З Найфа капав пiт, i вiн почав пихкати. На ньому позначився випитий шнапс. Вiн зробив паузу i перевернув маленький нiж у захоплення для кидка. Натовп закричав вiд захоплення. Вони не зупинилися, коли Найф кинув меч назад у бойову хватку, пiднявся i зробив колючий рух, як би кажучи: "Ти думаєш, я божевiльний? Я тебе зарiжу."
  
  Вiн кинувся. Нiк упав, парирував i вислизнув пiд великим мечем, який порiзав його бiцепс i пролив кров. Жiнка радiсно скрикнула.
  
  Найф йшов за ним повiльно, як боксер, що заганяє свого супротивника в куток. Вiн вiдповiдав фiнтам Нiка. Лiворуч, праворуч, лiворуч. Нiк майнув уперед, ненадовго схопився за праве зап'ястя, ухилившись вiд великого леза на долю дюйма, розгорнув Найфа i стрибнув повз нього, перш нiж вiн встиг повернути менший нiж. Вiн знав, що вiн пройшов повз його бруньки менше, нiж на кулькову ручку. Найф мало не впав, упiймав себе i в гнiвi кинувся за своєю жертвою. Нiк вiдскочив убiк i завдав удару пiд маленьке лезо.
  
  Це зачепило Найф вище за колiно, але не пошкодило, коли Нiк перекинувся в бiчному сальто i вiдскочив.
  
  Тепер мигданаоанець був зайнятий справою. Хватик цього "валета з коробки" виявився набагато бiльшим, нiж вiн мiг собi уявити. Вiн обережно переслiдував Нiка i в наступному випадi, ухилившись, прорiзав глибоку борозну на стегнi Нiка. Нiк нiчого не вiдчув - це буде пiзнiше.
  
  Вiн подумав, що Найф трохи сповiльнюється. Звичайно, вiн дихав набагато важче. Настав час. Найф увiйшов плавно, з досить широкими лезами, маючи намiр загнати ворога в куток. Нiк дозволив йому спертися на землю, вiдступаючи до рогу маленькими стрибками. Найф знав момент захоплення, коли вiн думав, що Нiк не зможе пiти вiд нього цього разу - а потiм Нiк стрибнув прямо на нього, парируючи обидвi руки Найфа швидкими ударами рук, що перетворилися на списи дзюдо з жорсткими пальцями.
  
  Найф розкрив руки i повернувся з поштовхами, якi мали посадити його видобуток на обидва леза. Нiк пройшов пiд праву руку i ковзнув по нiй своєю лiвою рукою, цього разу не йдучи, а пiдiйшов ззаду Найфа, штовхнувши лiву руку вгору i за шию Найфа, слiдуючи за нею правою рукою з iншого боку, щоб застосувати старомодний напiвнельсон!
  
  Бiйцi впали на землю, Найф вiч-на-вiч впав на тверду землю, Нiк був на його спинi. Руки Найфа були пiднятi нагору, але леза вiн тримав мiцно. Нiк все своє життя тренувався в особистому бою, i вiн багато разiв проходив через цей кидок та утримання. Через чотири або п'ять секунд Найф виявить, що йому слiд завдати удару по противнику, скрутивши руки вниз.
  
  Нiк щосили застосував удушення. Якщо вам пощастить, ви можете вивести з ладу або прикiнчити свого чоловiка в такий спосiб. Його хватка зiсковзнула, зчепленi руки ковзнули вгору по маслянистiй бичачiй шиї Найфа. Змащення! Нiк це вiдчув i понюхав. Ось що зробив Будук, коли дав Нiфу своє коротке благословення!
  
  Найф кидався пiд ним, скручувалася, рука з ножем поповзла назад по землi. Нiк вивiльнив руки i завдав удару кулаком по шиї Найфа, коли вiн вiдскочив, ледве уникаючи сяючої сталi, що блиснула в ньому, як iкло змiї.
  
  Пiдстрибнувши i пригнувшись, Нiк уважно подивився на супротивника. Удар у шию завдав певної шкоди. Найф втратив бiльшу частину свого дихання. Вiн трохи похитнувся, пихкаючи.
  
  Нiк зробив глибокий вдих i змiцнив м'язи, налаштував свої рефлекси. Вiн згадав "ортодоксальний" захист Макферсона вiд тренованої людини з ножем - "удар блискавки по яєчках або бiг". У керiвництвi Макферсона навiть не згадувалося, що робити iз двома ножами!
  
  Найф ступив уперед, тепер обережно переслiдуючи Нiка, тримаючи клинки ширше i нижче. Нiк вiдступив, вiдступив лiворуч, ухилився вправо, а потiм стрибнув уперед, використовуючи парування рук, щоб вiдхилити бiльш коротке лезо убiк, коли воно знялося вгору в його пах. Найф спробував стримати його удар, але перш, нiж його рука зупинилася, Нiк зробив один крок вперед, розвернувся поруч з iншим i схрестив витягнуту руку з V своєї руки пiд лiктем Найфа i долонею на макiвцi Найфа. зап'ястя. Рука клацнула з хрускотом.
  
  Навiть коли Найф закричав, гострi очi Нiка побачили, як великий клинок повернувся до нього, наближаючись до Найфа. Вiн усе це бачив так само ясно, як у повiльному кiно. Сталь була низькою, вiстрям i проникала прямо пiд його пупок. Неможливо було заблокувати його, його руки лише завершували клацання лiктем Найфа. Було лише...
  
  Все це зайняло частку секунди. Людина без блискавичних рефлексiв, людина, яка не ставилася серйозно до своїх тренувань i докладала чесних зусиль, щоб залишатися у формi, померла б прямо тут, з розрiзом власного кишечника та живота.
  
  Нiк повернувся влiво, знiсши руку Найф, нiби ви це зробили при традицiйному падiннi та блокуваннi. Вiн схрестив свою праву ногу вперед у стрибку, скручуваннi, поворотi, падiннi - лезо Найфа зачепило кiнчик його стегнової кiстки, жорстоко розiрвало тiло i завдало довгого поверхневого розрiзу в сiдницi Нiка, коли вiн пiрнув на землю, несучи Найфа з ним.
  
  Нiк не вiдчував болю. Ви не вiдчуваєте її негайно; Природа дає час для боротьби. Вiн ударив ногою по спинi Найф i притиснув здорову руку мигданаоца замком ноги. Вони лежали на землi, Найф на днi, Нiк на його спинi, сковуючи руки замком "змiя в носi". Нiф все ще тримав свiй меч у здоровiй руцi, але вiн був тимчасово марний. У Нiка була одна вiльна рука, але вiн не мiг задушити свою людину, виколоти йому очi або схопити його за яєчка. Це було протистояння - як тiльки Нiк послабив хватку, вiн мiг чекати удару.
  
  Настав час для П'єра. Вiльною рукою Нiк помацав свою криваву крупу, прикинувся болем i застогнав. З натовпу пролунав зiтхання пiзнання кровi, стогiн спiвчуття i кiлька глузливих крикiв. Нiк швидко взяв а
  
  маленька кулька з потаємної щiлини в шортах, намацала крихiтний важiль великим пальцем. Вiн скривився i корчився, як телевiзiйний рестлер, спотворюючи риси обличчя, щоб виразити жахливий бiль.
  
  Найф дуже допомiг у цiй справi. Намагаючись звiльнитися, вiн рвонув їх по землi, як якийсь гротескний восьмикiнцевий краб, що корчиться. Нiк притис Найфа як мiг, пiднiс руку до носа любителя ножiв i випустив смертоносний вмiст П'єра, вдавши, що намацує горло цiєї людини.
  
  На вiдкритому повiтрi пар П'єра, що стрiмко розширюється, швидко розсiювався. Це була перш за все кiмнатна зброя. Але його пари були смертельними, i для Найфа, важко дихаючи - його обличчя було за кiлька дюймiв вiд невеликого овального джерела року, прихованого в долонi Нiка, - виходу не було.
  
  Нiк нiколи не тримав у руках жодної жертви П'єра, коли подiяв газ, i нiколи бiльше не хотiв. Був момент застиглої бездiяльностi, i ви думали, що настала смерть. Потiм природа висловила протест проти вбивства органiзму, на розвиток якого вона витратила мiльярди рокiв, м'язи напружилися, i почалася остання боротьба за виживання. Найф - або тiло Найфа - намагалося вирватися з бiльшою силою, нiж та людина використовувала, коли контролювала свої почуття. Вiн мало не скинув Нiка. Жахливий блювотний крик вирвався з його горла, i натовп завiв разом iз ним. Вони думали, що це бойовий клич.
  
  Через мить, коли Нiк повiльно й обережно встав, ноги Найфа судомно смикнулися, хоча його очi були широко розплющенi i дивилися. Тiло Нiка були залитi кров'ю та брудом. Нiк серйозно пiдняв обидвi руки до неба, нахилився i торкнувся землi, обережним i поважним рухом перевернув Найфа i заплющив очi. Вiн узяв згусток кровi зi своєї сiдницi i торкнув супротивника, що впав, по лобi, серцю i животу. Вiн зiскреб землю, розмазав ще бiльше кровi i сунув бруд у обвислий рот Найф, проштовхуючи вiдпрацьовану гранулу йому в горло пальцем.
  
  Натовп це любив. Їхнi примiтивнi емоцiї виражалися у вигуку схвалення, вiд якого тремтiли високi дерева. Шануй ворога!
  
  Нiк пiдвiвся, знову широко розкинувши руки, коли вiн глянув на небо i промовив "Dominus vobiscum". Вiн глянув униз i зробив коло великим i вказiвним пальцями, потiм пiдняв великий палець угору. Вiн пробурмотiв: "Згни скорiше з рештою смiття, ти божевiльне повернення".
  
  Натовп ринув на арену i пiдняв його на плечi, не звертаючи уваги на кров. Дехто потягнувся до нього i торкнувся себе ним по лобi, як новачки, обмазанi пiсля вбивства на полюваннi на лисицю.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Диспансер Сяу був сучасним. Досвiдчений мiсцевий лiкар наклав три акуратнi шви на сiдницю Нiка i наклав антисептик i наклав пластир на два iншi порiзи.
  
  Вiн знайшов Сяу i Ханса на верандi з дюжиною iнших, включаючи Талу та Амiра. Ганс коротко сказав: "Справжня дуель".
  
  Нiк подивився на Сiау. "Ви бачили, що їх можна перемогти. Чи будете ви битися?"
  
  "Ви не залишаєте менi вибору. Мюллер казав менi, що Юда зробить з нами".
  
  "Де Мюллер - i япошка?"
  
  "У нашiй гауптвахтi. Вони нiкуди не пiдуть".
  
  "Чи можемо ми використовувати вашi човни, щоб наздогнати корабель? Яке у вас озброєння?"
  
  Амiр сказав: "Джонку замасковано пiд торгову. У них багато великих гармат. Я спробую, але я не думаю, що ми зможемо взяти її або потопити".
  
  "У вас є лiтаки? Бомби?"
  
  "У нас їх два", - похмуро сказав Сяу. "Лiтаючий човен на вiсiм мiсць i бiплан для польових робiт. Але я маю тiльки ручнi гранати i трохи динамiту. Ви б їх тiльки подряпали".
  
  Нiк задумливо кивнув. "Я винищу Юду та його корабель".
  
  "А бранцi? Сини моїх друзiв..."
  
  "Я, звичайно, спочатку звiльню їх". Нiк подумав - сподiваюся. "I я зроблю це далеко звiдси, що, я думаю, зробить тебе щасливим".
  
  Сяу кивнув головою. Цей великий Американець, ймовiрно, мав бойовий корабель ВМС США. Побачивши, як вiн хльостав людину з двома ножами, можна було уявити все, що завгодно. Нiк подумав про те, щоб попросити Хоука про допомогу вiйськово-морського флоту, але вiдкинув цю iдею. На той час, коли держава та оборона сказали "нi", Юда б зник.
  
  "Ганс, - сказав Нiк, - давайте готуємося до вiд'їзду через годину. Я впевнений, що Сяу позичить нам свiй човен, що лiтає".
  
  Вони злетiли пiд яскраве полуденне сонце. Нiк, Ганс, Тала, Амiр та мiсцевий пiлот, який, здавалося, добре знав свою справу. Незабаром пiсля того, як швидкiсть вирвала корпус з моря, що чiпляється, Нiк сказав пiлоту: "Будь ласка, зробiть поворот у море. Пiдберiть торговця Portagee, який не може бути далеко вiд берега. Я просто хочу на поглянути".
  
  Вони знайшли "Порту" за двадцять хвилин, що пливла на пiвнiчно-захiднiй дiлянцi галсу. Нiк привернув Амiра до вiкна.
  
  "Ось вона, - сказав вiн. "А тепер розкажи менi все про неї. Каюти. Озброєння. Де ти був ув'язнений. Кiлькiсть чоловiкiв..."
  
  Тала тихо заговорила з наступного мiсця. "I можливо, я зможу допомогти".
  
  Нiк на мить перевiв на неї свої сiрi очi. Вони були жорсткими та холодними. "Я думав, ти зможеш. А потiм я хочу, щоб ви обидва намалювали менi плани її кают. Як можна докладнiше".
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  При звуку двигунiв лiтака Юда втiк пiд навiсом, спостерiгаючи з люка. Лiтаючий човен пролетiв над ним, зробив коло. Вiн насупився. То був корабель Лопоносiуса. Його палець потягнувся до кнопки бойової станцiї. Вiн зняв це. Терпiння. Вони можуть мати повiдомлення. Катер мiг прорватися.
  
  Повiльне судно кружляло над вiтрильником. Амiр i Тала швидко поговорили, наввипередки пояснювали один одному деталi джонки, який Нiк увiбрав i зберiг, як вiдро, що збирає краплi з двох кранiв. Iнодi вiн ставив їм питання, щоб пiдштовхнути їх.
  
  Вiн не бачив обладнання ППО, хоч молодi люди його описали. Якби захиснi мережi та панелi впали, вiн би змусив пiлота пiти - якнайшвидше i ухильнiше. Вони пролетiли повз корабль з обох бокiв, перетнули його прямо над нею, щiльно кружляли.
  
  "Ось Юда", - вигукнув Амiр. "Бачiть. Назад... Тепер вiн знову прихований навiсом. Слiдкуйте за люком по лiвому борту".
  
  "Ми бачили те, що я хотiв", - сказав Нiк. Вiн нахилився вперед i заговорив пiлотовi на вухо. "Зроби ще один повiльний пас. Нахились кормою прямо над нею". Льотчик кивнув.
  
  Нiк опустив старомодне вiкно. Зi своєї валiзи вiн узяв п'ять лез Найфа - великий подвiйний Боуї i три метальнi ножi. Коли вони були за чотириста ярдiв вiд носа, вiн скинув їх за борт i крикнув пiлоту: "Пiдемо в Джакарту. Зараз же!"
  
  Зi свого мiсця на кормi Ганс крикнув: "Непогано, i без бомб. Здавалося, всi цi ножi десь упали на неї".
  
  Нiк знову сiв на своє мiсце. Його рана хворiла, i пов'язка стискалася, коли вiн рухався. "Вони зберуть їх i зрозумiють iдею".
  
  Коли вони пiдiйшли до Джакарти, Нiк сказав: "Ми залишимося тут на нiч i вiдправимося завтра на острiв Фонг. Зустрiнемось в аеропорту рiвно о восьмiй ранку. Ганс, ти вiзьмеш пiлота з собою додому, щоб ми не втратили його?" "
  
  "Звичайно."
  
  Нiк знав, що Тала надулася, бо думала про те, де вiн зупиниться. З Матою Насут I вона мала рацiю, але не зовсiм з причин, якi вона мала на увазi. Приємне обличчя Ганса було безпристрасним. Нiк керував цим проектом. Вiн нiколи не розповiсть йому, як мучився пiд час битви iз Найфом. Вiн спiтнiв i дихав так само важко, як бiйцi, готовий кожну мить витягнути пiстолет i вистрiлити в Нiфа, знаючи, що вiн нiколи не зможе бути досить швидким, щоб заблокувати клинок, i питаючи, як далеко вони пройдуть через розлючений натовп. Вiн зiтхнув.
  
  У Mata's Нiк прийняв гарячу ванну з губкою - велика рана не була досить затвердiла, щоб прийняти душ - i подрiмав на терасi. Вона прийшла пiсля восьми, вiтаючи його поцiлунками, якi перетворилися на сльози, коли вона оглядала його пов'язки. Вiн зiтхнув. Було приємно. Вона була гарнiша, нiж вiн її пам'ятав.
  
  "Тебе могли вбити", - ридала вона. "Я сказала тобi... Я сказала тобi..."
  
  "Ти сказала менi", - сказав вiн, мiцно обiймаючи її. "Я думаю, вони на мене чекали".
  
  Настала довга мовчанка. "Що сталося?" - спитала вона.
  
  Вiн розповiв їй про подiї. Зведення до мiнiмуму битви та виключення лише їхнього розвiдувального польоту над кораблем - про що вона, можливо, дiзнається дуже скоро. Коли вiн закiнчив, вона здригнулася i пригорнулася дуже близько, її духи були поцiлунком самi по собi. "Слава богу, гiршого не було. Тепер ви можете передати Мюллера i матроса полiцiї, i все скiнчено".
  
  "Не зовсiм. Я вiдправлю їх до Махмур. Тепер черга Юди заплатити викуп. Його заручникiв за них, якщо вiн хоче їх повернути".
  
  "О нi! Тобi буде бiльше небезпеки..."
  
  "Ця назва гри, дорога".
  
  "Не будь дурнем". Її губи були м'якими та винахiдливими. Її руки дивують. "Залишися тут. Вiдпочивай. Можливо, тепер вiн пiде".
  
  "Можливо..."
  
  Вiн вiдповiв на її ласки. Було щось у дiях, навiть близьких до катастрофи, навiть боях, що залишають рани, що його стимулює. Повернення до первiсностi, начебто ви захопили видобуток та жiнок? Вiн вiдчував себе трохи присоромленим i нецивiлiзованим - але дотик метелика Мати перевернули його думки.
  
  Вона торкнулася пов'язки на його сiдницi. "Боляче?"
  
  "Навряд чи".
  
  "Ми можемо бути обережними..."
  
  "Так..."
  
  Вона огортала його теплим м'яким покривалом.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Вони приземлилися на островi Фонг i виявили, що Адам Мачмур та Ган Бiк чекають на рампi. Нiк попрощався з пiлотом Сiау. "Пiсля того, як корабель буде вiдремонтовано, ти поїдеш додому, щоб забрати Мюллера i японського моряка. Ти не зможеш здiйснити цей зворотний рейс сьогоднi, чи не так?"
  
  "Я мiг би, якби ми хотiли ризикнути здiйснити тут нiчну посадку. Але я не став би". Льотчик був молодою людиною з яскравою особою, яка розмовляла англiйською, як людина, яка цiнувала його як мову мiжнародного управлiння повiтряним рухом i не хотiла припускатися помилок. "Якби я мiг повернутися вранцi, я думаю, було б краще. Але..." Вiн знизав плечима, i сказав, що повернеться, якщо знадобиться. Вiн виконував замовлення. Вiн нагадав Нiку Ган Бiка - вiн погодився, бо ще не був упевнений, наскiльки вiн зможе протистояти системi.
  
  "Роби це безпечним способом", - сказав Нiк. "Злiтай якомога ранiше вранцi".
  
  Зуби сяяли, як маленькi клавiшi пiанiно. Нiк дав йому пачку рупiй. "Це для хорошої поїздки сюди. Якщо ви заберете цих людей i повернете їх менi, на вас чекатимуть у чотири рази бiльше".
  
  "Це буде зроблено, якщо це буде можливо, мiстере Бард".
  
  "Можливо там все змiнилося. Думаю, їм платять Будук".
  
  Флаєр спохмурнiв. "Я зроблю все, що в моїх силах, але якщо Сiау скаже нi..."
  
  "Якщо ви їх отримаєте, пам'ятайте, що вони крутi люди. Навiть у наручниках вони можуть завдати вам неприємностей. Ган Бiк i охоронець пiдуть з вами. Це розумний вчинок".
  
  Вiн спостерiгав, як ця людина вирiшила, що було б непогано сказати Сiау, що Махмури були настiльки впевненi, що полонених вiдправлять, що вони надали важливий ескорт - Ган Бiк. "Добре."
  
  Нiк вiдвiв Ган Бiка убiк. "Вiзьми хорошу людину, злiтай на лiтаку Лопонусiаса i приведи сюди Мюллера та японського моряка. Якщо виникнуть якiсь проблеми, повертайся сам швидко".
  
  "Бiда?"
  
  "Будук на платню Юди".
  
  Нiк спостерiгав, як iлюзiї Ган Бiка розсипаються, розсипаючись у його очах, як тонка ваза, що стукає металевим стрижнем. "Не Будук".
  
  "Так, Будуку. Ви чули iсторiю про затримання Нiфа i Мюллера. I про бiйку".
  
  "Звичайно. Мiй батько говорив по телефону весь день. Сiм'ї спантеличенi, але деякi погодилися дiяти. Опiр".
  
  "А Адам?"
  
  "Вiн опиратиметься - я думаю".
  
  "А твiй батько?"
  
  "Вiн каже, борiться. Вiн закликає Адама вiдмовитися вiд iдеї, що ви можете використати хабарi, щоб вирiшити всi проблеми". Ган Бiк говорив iз гордiстю.
  
  Нiк м'яко сказав: "Твiй батько розумна людина. Вiн довiряє Будуку?"
  
  "Нi, тому що коли ми були молодi, Будук багато з нами розмовляв. Але якщо вiн був на зарплатi Юди - це багато що пояснює. Я маю на увазi - вiн вибачався за деякi свої вчинки, але..."
  
  "Як влаштувати пекло з жiнками, коли вiн приїхав до Джакарти?"
  
  "Як ти це дiзнався?"
  
  "Ви знаєте, як новини розповсюджуються в Iндонезiї".
  
  Адам та Онг Тянг вiдвезли Нiка та Ганса до будинку. Вiн розтягнувся на шезлонгу у величезнiй вiтальнi, його вага пiднялася з хворої сiдницi, коли вiн почув гарчання лiтаючого човна. Нiк подивився на Онга. "Твiй син хороша людина. Сподiваюся, вiн без проблем привезе бранцiв".
  
  "Якщо це можна зробити, вiн це зробить". Онг приховував свою гордiсть.
  
  Тала увiйшла до кiмнати, коли Нiк перевiв погляд на Адама. I вона, i її батько почали, коли вiн спитав: "А де твiй хоробрий син, Яким?"
  
  Адам одразу повернув собi покерне обличчя. Тала подивилась на свої руки. "Так, Яким", - сказав Нiк. "Брат-близнюк Тали, який так схожий на неї, що обман був легкий. Вона обдурила нас на Гаваях якийсь час. Навiть один iз вчителiв Акiма подумав, що вона її брат, коли вiн глянув i вивчив фотографiї".
  
  Адам сказав своїй дочцi: "Скажи йому. У будь-якому випадку необхiднiсть в обманi майже вичерпана. На той час, коли Юда дiзнається, ми будемо боротися з ним, або ми будемо мертвi".
  
  Тала пiдняла на Нiка свої гарнi очi, благаючи про розумiння. "Це була iдея Акiма. Я була в жаху, коли мене взяли в полон. Ви можете бачити - речi - в очах Юди. Коли Мюллер привiв мене на катерi, щоб мене побачили i щоб тато зробив платiж, нашi люди вдали, що їх човни не буде Мюллер увiйшов у док ".
  
  Вона затнулась. Нiк сказав: "Звучить як смiлива операцiя. А Мюллер ще бiльший дурень, нiж я думав. Старечий вiк. Продовжуйте".
  
  "Всi були доброзичливi. Тато подарував йому кiлька пляшок, i вони випили. Яким закотив спiдницю i - набивний бюстгальтер - i вiн поговорив зi мною i обiйняв мене, а коли ми розлучилися - вiн виштовхнув мене в натовп. Вони подумали, що це я скорчилася вiд слiз. заплатити. Тому я поїхав на Гаваї i поговорив з ними про вас...". ;
  
  "I ти навчилася бути першокласним пiдводним моряком", - сказав Нiк. "Ви тримали обмiн у таємницi, тому що сподiвалися обдурити Юду, i якщо про це знали в Джакартi, ви знали, що вiн дiзнається про це за лiченi години?"
  
  "Так, - сказав Адам.
  
  "Ти мiг би сказати менi правду", - зiтхнув Нiк. "Це трохи прискорило б перебiг подiй".
  
  "Спочатку ми не знали тебе", - заперечив Адам.
  
  "Я гадаю, що зараз все набагато прискорилося". Нiк побачив, як бешкетнi вогники повернулися до її очей.
  
  Онг Тянг закашлявся. "Який наступний крок, мiстере Бард?"
  
  "Почекайте."
  
  "Почекайте? Як довго. Для чого?"
  
  "Я не знаю, скiльки часу або насправдi, поки наш противник зробить хiд. Це схоже на гру в шахи, коли ви знаходитесь в бiльш вигiднiй позицiї, але ваш мат буде залежати вiд того, який хiд вiн обере. Вiн не може виграти, але вiн може завдати шкоди або вiдстрочити результат. Це не повинно заперечувати проти ".
  
  Адам та Онг обмiнялися поглядами. Цей американець-орангут мiг би стати чудовим трейдером. Нiк приховав усмiшку. Йому хотiлося бути впевненим, що Юда не мала ходу, щоб уникнути мату.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Нiк знайшов, що чекати легко. Вiн проспав довгi години, промив свої рани i почав плавати, коли порiзи зiмкнулися, прогулювався барвистим екзотичним сiльським мiсцевiстю i навчився любити гадо-гадо - чудову сумiш овочiв з арахiсовим соусом.
  
  Ган Бiк повернувся з Мюллером i матросом, а ув'язненi були замкненi у мiцнiй в'язницi Махмура. Пiсля короткого вiзиту, щоб помiтити, що ґрати були мiцними i що завжди чергували двоє охоронцiв, Нiк проiгнорував їх. Вiн запозичив у Адама новий моторний човен заввишки двадцять вiсiм футiв i взяв Талу на пiкнiк i екскурсiю островом. Схоже, вона думала, що розкриття трюку, в якому вони зi братом зiграли, змiцнило її зв'язок з Аль-Бардом. Вона фактично зґвалтувала його, поки вони гойдалися в тихiй лагунi, але вiн сказав собi, що дуже тяжко поранений, щоб чинити опiр - це могло б вiдкрити один iз порiзiв. Коли вона спитала його, чому вiн смiється, вiн сказав: "Хiба не було б смiшно, якби моя кров розмазалася по ваших ногах, i Адам побачив це, зробив поспiшний висновок i вистрiлив у мене?"
  
  Вона зовсiм не думала, що це смiшно.
  
  Вiн знав, що Ган Бiк з пiдозрою ставився до глибини вiдносин мiж Талою та великим американцем, але було очевидно, що китаєць обманював себе, вважаючи Нiк просто "старшим братом". Ган Бiк розповiв Нiку про свої проблеми, бiльшiсть iз яких були пов'язанi зi спробами модернiзацiї економiчної, трудової та соцiальної практики на островi Фонг. Нiк послався на вiдсутнiсть досвiду. "Знайдiть експертiв. Я не фахiвець".
  
  Але в однiй областi вiн дав пораду. Ган Бiк, будучи капiтаном приватної армiї Адама Махмура, намагався пiдняти бойовий дух своїх людей i вселяти причини для вiрностi острову Фонг. Вiн сказав Нiку: "Нашi вiйська завжди виставлялися на продаж. На полi бою можна було, чорт забирай, показати пачку банкнот i купити їх прямо тут".
  
  "Це доводить, що вони тупi чи дуже розумнi?" - Задумався Нiк.
  
  "Ви жартуєте", - вигукнув Ган Бiк. "Вiйська мають бути лояльнi. Батькiвщинi. Командувачу".
  
  "Але це приватнi вiйська. Мiлiцiя. Я бачив регулярну армiю. Охороняють будинки великих шишок i грабують торговцiв".
  
  "Так. Це сумно. У нас немає ефективностi нiмецьких вiйськ, гунг Хо американцiв чи самовiдданостi японцiв..."
  
  "Хвала Господу..."
  
  "Що?"
  
  "Нiчого особливого". Нiк зiтхнув. "Послухайте - я думаю, що у випадку з ополченням ви повиннi дати їм двi речi, за якi вони можуть боротися. Перше - це особистий iнтерес. Тож пообiцяйте їм бонуси за бойовi дiї та найвищу влучнiсть. Потiм розвивайте командний дух. найкращих солдатiв".
  
  "Так, - задумливо сказав Ган Бiк, - у вас є хорошi пропозицiї. Чоловiки виявлятимуть бiльше ентузiазму щодо того, що вони можуть побачити i вiдчути особисто. Наприклад, боротися за свою землю. Тодi у вас не буде проблем iз моральним духом".
  
  Наступного ранку Нiк зауважив, що солдати крокують з особливим ентузiазмом, розмахуючи руками в дуже широкому австралiйському стилi. Ган Бiк їм дещо пообiцяв. Пiзнiше того ж дня Ганс принiс йому довгу телеграму, коли вiн розвалився на верандi з глечиком фруктового пуншу поруч iз ним, насолоджуючись книгою, яку вiн знайшов у книжковiй шафi Адама.
  
  Ганс сказав: "Йому зателефонували з кабельного офiсу, щоб я знав, що там. Бiлл Роде в потi. Що ви йому вiдправили? Якi топи?"
  
  Ганс скопiював друкованими лiтерами телеграму Бiлла Роде, агента AX, який працював як менеджер "Галереї Барда". На аркушi було написано: МОБЮВАТИ ДЛЯ ТОП-ЧАСУ ЗУПИНИ ДОСТУПКУ КОЖНИЙ БУВ ХIПI-СТОП-КОРАБЛЬ ДВАНАДЦЯТЬ БРУТТО.
  
  Нiк закинув голову i заревiв. Ганс сказав: "Дозвольте менi це дiзнатися".
  
  "Я вiдправив Бiллу багато топiв йо-йо з релiгiйним рiзьбленням.
  
  та красивi сцени на них. Довелося дати Йозефу Даламу деякi справи. Бiлл, мабуть, помiстив оголошення в "Таймс" i продав всi цi чортовi речi. Дванадцять брутто! Якщо вiн продасть їх за цiною, яку я запропонував, ми заробимо близько чотирьох тисяч доларiв! I якщо цi дурницi продовжать продаватися..."
  
  "Якщо ви повернетеся додому досить скоро, ви зможете продемонструвати їх по телевiзору", - сказав Ганс. "У чоловiчому бiкiнi. Усi дiвчата..."
  
  "Спробуй трохи". Нiк затрусив лiд у глечику. "Будь ласка, попросiть цю дiвчину принести додатковий телефон. Я хочу зателефонувати Йозефу Даламу".
  
  Ганс наговорив трохи iндонезiйською. "Ти стаєш лiнивим i лiнивим, як i всi ми".
  
  "Це добрий спосiб життя".
  
  "То ти це визнаєш?"
  
  "Звичайно." Симпатична, добре складена покоївка простягла йому телефон з широкою посмiшкою i повiльно пiдняла руку, коли Нiк провiв великими пальцями її крихiтними. Вiн дивився, як вона вiдвернулася, наче мiг бачити крiзь саронг. "Це чудова країна".
  
  Але без гарного телефонного зв'язку. Йому знадобилося пiвгодини, щоб дiстатися Далама i сказати йому, щоб вiн вiдправив йо-йо.
  
  Того вечора Адам Махмур влаштував обiцяний бенкет i танець. Гостi побачили яскравi видовища, в яких колективи виступали, грали та спiвали. Ганс шепнув Нiку: "Ця країна - водевiль цiлодобово. Коли вiн зупиняється тут, вiн все ще продовжується в урядових установах".
  
  "Але вони щасливi. Веселяться. Подивiться, як Тала танцює з усiма цими дiвчатами. Ракети з вигинами..."
  
  "Звичайно. Але поки вони розмножуються так, як вони це роблять, рiвень генетичного iнтелекту падатиме. Зрештою - нетрi Iндiї, подiбнi до найжахливiших з тих, що ви бачили вздовж рiчки в Джакартi".
  
  "Гансе, ти похмурий носiй правди".
  
  "I ми, голландцi, лiкували хвороби праворуч i лiворуч, вiдкрили вiтамiни та покращили санiтарiю".
  
  Нiк сунув друговi в руку свiжовiдкриту пляшку пива.
  
  Наступного ранку вони зiграли у тенiс. Хоча Нiк виграв, вiн знайшов, що Ганс є хорошим суперником. Коли вони поверталися до будинку, Нiк сказав: "Я засвоїв те, що ви сказали вчора ввечерi про надмiрне розмноження. Є вихiд?"
  
  "На мою думку, нi. Вони приреченi, Нiк. Вони будуть розмножуватися, як плодовi мухи на яблуку, поки не стануть один одному на плечi".
  
  "Сподiваюся, ви помиляєтеся. Сподiваюся, що щось буде виявлено, доки не стало надто пiзно".
  
  "Наприклад, що? Вiдповiдi доступнi людинi, але генерали, полiтики та знахарi блокують їх. Ви знаєте, вони завжди озираються назад. Ми побачимо день, коли..."
  
  Нiк так i не довiдався, що вони побачать. Ган Бiк вибiг через товсту огорожу з шпильками. Вiн видихнув: "Полковник Судiрмат перебуває в будинку i вимагає Мюллера та матроса".
  
  "Це цiкаво, - сказав Нiк. "Розслабся. Дихай".
  
  "Але пiшли. Адам може дозволити йому їх забрати".
  
  Нiк сказав: "Ганс, пiдiйди, будь ласка, до будинку. Вiдведи Адама або Онга убiк i попроси їх просто затримати Судирмата на двi години. Примусь його скупатися - пообiдати - що завгодно".
  
  "Правильно." Ганс швидко пiшов.
  
  Ган Бiк перекладав вагу з ноги на ногу, нетерплячий i збуджений.
  
  "Ган Бiк, скiльки чоловiкiв Судiрмат привiв iз собою?"
  
  "Трьох."
  
  "Де iншi його сили?"
  
  "Як ви дiзналися, що в нього є сила?"
  
  "Догадки".
  
  "Це хороше припущення. Вони в Гiмбо, приблизно за п'ятнадцять миль вниз по другiй долинi. Шiстнадцять вантажiвок, близько сотнi людей, два великокалiбернi кулемети i старий однофунтовий кулемет".
  
  "Чудово. Вашi розвiдники стежать за ними?"
  
  "Так."
  
  "А як щодо атак з iнших бокiв? Судiрмат - не наркоман".
  
  "У нього є двi роти напоготовi в казармах Бiнто. Вони можуть вразити нас з будь-якого з кiлькох напрямкiв, але ми дiзнаємося, коли вони покинуть Бiнто, i, мабуть, дiзнаємося, в який бiк вони йдуть".
  
  "Що у вас є для важкої вогневої могутностi?"
  
  "Гармата сорок мiлiметрiв i три шведськi кулемети. Повно боєприпасiв та вибухiвки для виготовлення мiн".
  
  "Вашi хлопчики вчилися робити мiни?"
  
  Ган Бiк ударив кулаком по долонi. "Їм це подобається. Пау!"
  
  "Нехай вони замiнують дорогу з Гiмбо на блокпосту, яким нелегко проїхати. Тримайте решту своїх хлопцiв у резервi, поки ми не дiзнаємося, в який бiк може увiйти загiн Бiнто".
  
  "Ви впевненi, що вони нападуть?"
  
  "Рано чи пiзно їм доведеться, якщо вони захочуть повернути свою маленьку набивну сорочку".
  
  Ган Бiк хмикнув i побiг геть. Нiк знайшов Ганса з Адамом i Онг Тянгом та полковника Судирмата на широкiй верандi. Ганс багатозначно сказав: "Нiк, ти пам'ятаєш полковника. Вмивайся краще, старий, ми йдемо обiдати".
  
  За великим столом, яким користувалися високопоставленi гостi та власнi групи Адама, було почуття очiкування. Вона була зламана, коли Судiрмат сказав: "Мiстер Бард, я прийшов запитати Адама про двох чоловiкiв, яких ви привезли сюди з Суматри".
  
  "А ти?"
  
  Судирмат виглядав спантеличеним, начебто в нього кинули камiнь, а не м'яч. "Я - що?"
  
  "Ви дiйсно? I що сказав мiстер Махмур?"
  
  "Вiн сказав, що має поговорити з вами за снiданком - i ось ми".
  
  "Цi люди - мiжнароднi злочинцi. Менi справдi потрiбно здати їх Джакартi".
  
  "О нi, я тут авторитет. Вам не слiд було перемiщати їх iз Суматри, а тим бiльше в мiй район. У вас серйознi проблеми, мiстере Бард. вирiшено. Ти..."
  
  "Полковнику, ви сказали достатньо. Я не звiльняю бранцiв".
  
  "Мiстере Бард, ви все ще носите цей пiстолет". Судирмат сумно похитав головою з боку на бiк. Вiн змiнював тему, шукаючи спосiб змусити людину захищатись. Вiн хотiв домiнувати над ситуацiєю - вiн чув усе про те, як цей Аль Бард бився та вбив людину з двома ножами. I це ще один iз людей Юди!
  
  "Так, я." Нiк широко посмiхнувся йому. "Це дає почуття безпеки та впевненостi при зiткненнi з ненадiйними, пiдступними, егоїстичними, жадiбними, вiроломними та нечесними полковниками". Вiн розтягував слова, залишаючи достатньо часу на той випадок, якщо їхня англiйська мова не вiдповiдала точному значенню.
  
  Судирмат почервонiв, випростався на своєму мiсцi. Вiн не був повним боягузом, хоча бiльшiсть його особистих рахункiв було зведено за допомогою пострiлу в спину або "Техаського суду" найманцем - iз дробовиком iз засiдки. "Вашi слова образливi".
  
  "Не настiльки, наскiльки вони правдивi. Ви працюєте на Юду i обманюєте своїх спiввiтчизникiв з того часу, як Iуда розпочав свою операцiю".
  
  Ган Бiк увiйшов до кiмнати, помiтив Нiка i пiдiйшов до нього з вiдкритою запискою в руцi. "Це щойно прийшло".
  
  Нiк кивнув Судирмату так чемно, начебто вони перервали обговорення результатiв гри у крикет. Вiн прочитав: "Все вiдбуття Гiмбо 12.50 години". Готуються покинути Бiнто.
  
  Нiк усмiхнувся хлопцевi. "Дуже добре. Продовжуй". Вiн дозволив Ган Бiку дiйти до дверного отвору, потiм крикнув: "О, Ган..." Нiк пiдвiвся i поспiшив за юнаком, який зупинився i обернувся. Нiк пробурмотiв: "Захопiть трьох його солдатiв, якi тут".
  
  "Чоловiки зараз спостерiгають за ними. Просто чекають на мiй наказ".
  
  "Вам не потрiбно повiдомляти менi про блокування сил Бiнто. Коли ви знаєте їхнiй маршрут - заблокуйте їх".
  
  Ган Бiк показав першi ознаки занепокоєння. "Вони можуть пiдтягнути набагато бiльше вiйськ. Артилерiя. Як довго ми повиннi їх утримувати?"
  
  "Усього кiлька годин - можливо, до завтрашнього ранку". Нiк розсмiявся i поплескав його по плечу. "Ви менi довiряєте, чи не так?"
  
  "Звичайно." Ган Бiк помчав, i Нiк похитав головою. Спочатку надто пiдозрiло - тепер надто довiрливо. Вiн повернувся до столу.
  
  Полковник Судирмат говорив Адаму та Онгу: "Мої вiйська скоро будуть тут. Тодi ми побачимо, хто назве iмена..."
  
  Нiк сказав: "Вашi вiйська висунулися вiдповiдно до наказу. I їх зупинили. Тепер поговоримо про пiстолети - передайте цей на поясi. Тримайте його пальцями на ручцi".
  
  Улюбленою розвагою Судирмату, окрiм зґвалтування, був перегляд американських фiльмiв. Вестерни показували щоночi, коли вiн був на своєму командному пунктi. Старi з Томом Мiксом i Хутом Гiбсоном - новi з Джоном Вейном та сучасними зiрками, яким треба було допомогти сiсти на коней. Але iндонезiйцi цього не знали. Багато хто з них думав, що всi американцi - ковбої. Судирмат сумлiнно практикував своє вмiння - але цi американцi народилися зi зброєю! Вiн обережно простяг чехословацький автомат через стiл, трохи тримаючи його мiж пальцями.
  
  Адам стурбовано сказав: "Мiстер Бард, ви впевненi..."
  
  "Мiстер Махмур, ви теж будете за кiлька хвилин. Давайте закриємо цю какашку, i я вам покажу".
  
  Онг Тянг сказав: "Какашка? Я цього не знаю. По-французьки... будь ласка, нiмецькою... це означає...?"
  
  Нiк сказав: "Кiнськi яблука". Судирмат насупився, коли Нiк вказав шлях до сторожки.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Ган Бiк та Тала зупинили Нiка, коли вiн виходив iз в'язницi. Ган Бiк нiс бойову рацiю. Вiн виглядав стурбованим. "Ще вiсiм вантажiвок прибувають, щоби пiдтримати вантажiвки з Бiнто".
  
  "Чи є у вас сильна перешкода?"
  
  "Так. Або якщо ми пiдiрвемо мiст Тапачi..."
  
  "Дуй. Ваш пiлот-амфiбiя знає, де це?"
  
  "Так."
  
  "Скiльки динамiту ви можете заощадити менi тут - зараз?"
  
  "Багато. Сорок - п'ятдесят пачок".
  
  "Принеси його менi в лiтаку, а потiм повертайся до своїх людей. Тримайся цiєї дороги".
  
  Коли Ган Бiк кивнув, Тала спитала: "Що я можу зробити?"
  
  Нiк уважно подивився на двох пiдлiткiв. "Залишайся з Ганом. Збери аптечку, i якщо в тебе є такi смiливi дiвчата, як ти, вiзьми їх iз собою. Можуть бути жертви".
  
  Пiлот амфiбiї знав мiст Тапачi. Вiн вказав на це з тим же ентузiазмом, з яким спостерiгав, як Нiк склеював разом м'якi палички вибухiвки, зв'язував їх дротом для додаткової безпеки i вставляв ковпачок - два дюйми металу, як мiнiатюрна кулькова ручка - глибоко в кожну групу з нього тягнеться завдовжки. Закрiпив запобiжник до пакета, щоб вiн не зiскочив. "Бум!" - радiсно сказав пiлот. "Бум. Там".
  
  Вузький мiст Тапачi перетворився на руїни, що димляться. Ган Бiк зв'язався зi своєю командою зi знесення, i вони знали свою справу. - крикнув Нiк у вухо флаєру. "Зробiть гарний легкий прохiд прямо по дорозi. Давайте розосередимо їх i пiдiрвемо вантажiвку або двi, якщо зможемо".
  
  Вони скинули саморобнi бомби, що розбризкуються, за два проходи. Якщо люди Судирмат знали зенiтнi вчення, вони забули про це або нiколи не думали про це. Коли їх бачили востаннє, вони бiгли на всi боки вiд колони вантажiвок, три з яких горiли.
  
  "Додому", - сказав Нiк пiлоту.
  
  Вони так i не змогли це зробити. Через десять хвилин двигун затих, i вони приземлилися в тихiй лагунi. Пiлот весело посмiхнувся. "Я знаю. Засмiявся. Паршивий бензин. Я полагоджу".
  
  Нiк спiтнiв разом iз ним. Використовуючи набiр iнструментiв, що виглядав як домашнiй ремонтний комплект Woolworth, вони очистили карбюратор.
  
  Нiк спiтнiв i хвилювався, бо вони втратили три години. Нарештi, коли чистий бензин заправили до карбюратора, двигун запрацював на першому обертаннi, i вони знову злетiли. "Погляньте на берег, бiля Фонга, - крикнув Нiк, - там має бути вiтрильне судно".
  
  Це було. "Порту" лежав неподалiк докiв Мачмура. Нiк сказав: "Йди через острiв Зоо. Ти можеш знати його як Адата - поряд iз Фонгом".
  
  Двигун знову затих на суцiльному зеленому килимi Зоопарку. Нiк здригнувся. Який шлях, проткнутий деревами у трiщинi у джунглях. Молодий пiлот розтягнув планку вниз по долинi струмка, по якiй Нiк пiднявся з Талою, i опустив стару амфiбiю за межi прибою, як лист, що впав на ставок. Нiк глибоко зiтхнув. Вiн отримав широку усмiшку вiд пiлота. "Ми знову чистимо карбюратор".
  
  "Зроби це. Я повернуся за кiлька годин".
  
  "Добре."
  
  Нiк побiг пляжем. Вiтер i вода вже змiнили орiєнтири, але це мало мiсце. Вiн був на правильнiй вiдстанi вiд гирла струмка. Вiн вивчив мис i поїхав далi. Усi баньяни на краю джунглiв виглядали однаково. Де були троси?
  
  Погрозливий удар у джунглях змусив його сiсти та залучити Вiльгельмiну. Вирвавшись iз пiдлiску, змiтаючи дводюймовi кiнцiвки, наче зубочистки, з'явилася Мейбл! Мавпа стрибнула по пiску, поклала голову Нiка на плече, обняла його та радiсно пiдписала. Вiн опустив пiстолет. "Привiт, дитинко. Вони нiколи не повiрять цьому вдома".
  
  Вона видала радiснi гуркiтливi звуки.
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 8
  
  
  
  
  
  Нiк пiшов далi, копаючи пiсок з боку моря вiд баньянових дерев. Нiчого. Мавпа йшла за його плечем, як собака-чемпiон чи вiрна дружина. Вона подивилася на нього, потiм побiгла пляжем; зупинився i озирнувся, нiби кажучи: "Давай".
  
  "Нi, - сказав Нiк. "Це все неможливо. Але якщо це твiй шматок пляжу..."
  
  Це було. Мейбл зупинилася бiля сьомого дерева i витягла двi мотузки з-пiд пiску, принесеного припливом. Нiк поплескав її по плечу.
  
  Через двадцять хвилин вiн вiдкачав плавучi цистерни маленького човна i прогрiв двигун. Востаннє вiн побачив маленьку бухту, коли Мейбл стояла на березi i запитливо пiднiмала велику руку. Йому здалося, що її обличчя було вбите горем, але вiн сказав собi, що це його уява.
  
  Незабаром вiн сплив на поверхню i почув рух амфiбiї i сказав витрiшкуватому пiлоту, що зустрiне його у Махмуров. "Я не дiстануся туди до темряви. Якщо ви хочете перелетiти через блокпости, щоб дiзнатися, чи планують армiя якiсь трюки, вперед. Чи зможете ви зв'язатися з Ган Бiком по радiо?"
  
  "Нi. Я кидаю йому записку".
  
  Того дня молодий льотчик не залишив жодних записок. Пiдводячи повiльну амфiбiю до трапу, опускаючись до моря, як товстий жук, вiн пройшов дуже близько до "Порти". Вона готувалася до дiї та змiнила особистiсть на джонку. Iуда чув виття iнтеркому на мосту Тапачi. Скорострiльнi зенiтнi гармати Юди розрубали лiтак на стрiчки, i вiн упав у воду, як втомлений жук. Пiлот не постраждав. Вiн знизав плечима i виплив на берег.
  
  Було темно, коли Нiк послизнув на пiдводному човнi.
  
  до паливного доку Мачмура i почав доливати її баки. Чотири хлопцi в доках мало розмовляли англiйською, але весь час повторювали: "Йди додому. Дивись Адама. Швидше".
  
  Вiн знайшов на ганку Ганса, Адама, Онга та Талу. Позицiю охороняли десяток людей - вона була схожа на командний пункт. Ганс сказав: "З поверненням. Доведеться платити".
  
  "Що сталося?"
  
  "Юда вислизнув на берег i здiйснив набiг на гауптвахту. Вiн звiльнив Мюллера, японця i Судирмата. Вiдбулася шалена боротьба за зброю стражникiв - там залишилося тiльки двоє охоронцiв, а Ган Бiк взяв iз собою всi вiйська. Потiм Судирмат був застрелений одним iз своїх людей.
  
  "Небезпека деспотизму. Цiкаво, як довго цей солдат чекав свого шансу. Ган Бiк тримає дороги?"
  
  "Як камiнь. Ми турбуємося про Юду. Вiн може вистрiлити в нас або зробити новий набiг. Вiн надiслав повiдомлення Адаму. Вiн хоче 150 000 доларiв. Через один тиждень".
  
  "Чи вiн вбиває Акiма?"
  
  "Так."
  
  Тала заплакала. Нiк сказав: "Не треба, Тала. Не хвилюйся, Адам, я поверну бранцiв". Вiн подумав, що якщо вiн був надто самовпевнений, це було з поважної причини.
  
  Вiн вiдвiв Ганса убiк i написав повiдомлення у блокнотi. "Телефони все ще працюють?"
  
  "Звичайно, ад'ютант Судирмату дзвонить кожнi десять хвилин iз погрозами".
  
  "Спробуйте зателефонувати в кабельну службу".
  
  Телеграма, яку Ганс обережно повторив у телефон, гласила: РАДИТЬ КИТАЙСЬКИЙ БАНК IУДА ЗБИРАВ ШIСТЬ МIЛЬЙОНIВ ЗОЛОТА I ТЕПЕР ПОВ'ЯЗАНИЙ З ПАРТIЇ НАХДАТУЛ УЛАМА. Вiн був вiдправлений Девiду Хоук.
  
  Нiк звернувся до Адама: "Пошлiть до Юди людину. Скажiть йому, що ви заплатите йому 150 000 доларiв завтра о десятiй ранку, якщо зможете вiдразу повернути Акiма".
  
  "У мене тут не так багато грошей у твердiй валютi. Я не вiзьму Акiма, якщо iншi в'язнi мають померти. Жоден Махмур нiколи не зможе знову показати своє обличчя..."
  
  "Ми їм нiчого не платимо i звiльняємо всiх ув'язнених. Це прийом".
  
  "Ой." Вiн швидко вiддавав накази.
  
  На свiтанку Нiк був у маленькiй субмаринi, розгойдуючись на мiлководдi на перископiчнiй глибинi за пiвмилi вниз по пляжу вiд акуратної китайської джонки "Вiтер метелика", що майорить прапор Чан Кайшi, червоний плащ з бiлим сонцем у синьому фонi. Нiк пiдняв антену пiдводного човна. Вiн нескiнченно сканував частоти. Вiн чув балаканину з армiйських радiоприймачiв на блокпостах, вiн чув твердi тони Ган Бiка i знав, що там, мабуть, усе гаразд. Потiм вiн отримав сильний сигнал - поблизу - i вiдповiло радiо "Вiтер метелика".
  
  Нiк встановив передавач на ту саму частоту i без кiнця повторював: "Привiт, "Вiтер метелика". Привiт, Юдо. У нас є комунiстичнi бранцi для тебе i грошi. Привiт, метелик, вiтер..."
  
  Вiн продовжував говорити, поки плив маленьке пiдводне судно до джонка, не впевнений, що море заглушить його сигнал, але теоретично антена з перископiчним спорядженням могла передавати на цiй глибинi.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  Юда вилаявся, тупнув ногою по пiдлозi своєї каюти i перейшов на свiй потужний передавач. Вiн не мав кристалiв внутрiшнього зв'язку, i вiн не мiг пiдняти невидиме судно, яке несло вахту з кодом CW на дiапазонах високої потужностi. "Мюллер, - прогарчав вiн, - що цей диявол намагається зробити? Слухай".
  
  Мюллер сказав: "Це близько. Якщо корвет вважає, що у нас проблеми, спробуйте DF..."
  
  "Ба. Менi не потрiбен пеленгатор. Це той божевiльний Бард з берега. Чи зможете ви налаштувати передавач на достатню потужнiсть, щоб його заглушити?"
  
  "Це займе трохи часу".
  
  Нiк спостерiгав, як "Вiтер Метелики" збiльшилася у оглядове скло. Вiн обвiв море прицiлом i побачив на обрiї судно. Вiн опустив маленький пiдводний човен на шiсть футiв, час вiд часу пiдглядаючи металевим оком, наближаючись до джонки з боку берега. Погляд її спостерiгачiв має бути спрямований на корабель, що заходить iз моря. Вiн досяг правого борту, залишаючись непомiченим. Коли вiн вiдкрив люк, то почув, як кричать у мегафон, iншi люди теж щось кричать i гуркiт важкої зброї. За п'ятдесят ярдiв вiд джонки ринув струмiнь води.
  
  "Це займе тебе", - пробурмотiв Нiк, пiдкидаючи вкрите нейлоном захват, щоб зачепитися за металевий обiд шпагату. "Почекайте, вони виправлять дiапазон". Вiн швидко пiднявся тросом i визирнув за край палуби.
  
  Бум! Снаряд iз дзижчанням пролетiв повз грот-щогли, його потворне бурчання було таким сильним, що ви могли подумати, що вiдчуваєте порив вiд його проходу. Всi на борту зiбралися бiля берега моря, кричачи i гудячи до мегафонiв. Мюллер направив двох чоловiкiв, якi сигналiзують семафор та мiжнароднi прапори Морзе. Нiк усмiхнувся - нiщо з того, що ти їм скажеш зараз, не зробить їх щасливими! Вiн залiз на борт i зник у носовому люку. Вiн спустився трапом, по iнших сходах
  
  е.. судячи з опису та малюнкiв Ган Бiка та Тали, вiн почував себе так, нiби бував тут ранiше.
  
  Охоронець схопив пiстолет, i люгер Вiльгельмiна вистрiлила. Через горло точно у центр. Нiк вiдчинив камеру. "Та гаразд, хлопцi".
  
  "Є ще один", - сказав молодий хлопець iз жорсткою зовнiшнiстю. "Дай менi ключi".
  
  Молодь вiдпустила Акiма. Нiк вiддав пiстолет охоронця хлопцю, який зажадав ключi та спостерiгав, як вiн перевiряє безпеку. Вiн пiдiйде.
  
  На палубi Мюллер застиг, побачивши, як Нiк та семеро молодих iндонезiйцiв вискочили з люка i стрибнули за борт. Старий нацист побiг до корми за своїм автоматом Томмi, оббризкав море кулями. З таким самим успiхом вiн мiг вистрiлити в зграю морських свиней, що ховаються пiд водою.
  
  Тридюймовий снаряд потрапив у джонку на мiделi, розiрвався всерединi i повалив Мюллера навколiшки. Вiн болiсно зашкутильгав на корму, щоб порадитися з Юдою.
  
  Нiк сплив на субмаринi, вiдкрив люк, стрибнув у крихiтну кабiну i без зайвих рухiв пустив крихiтне судно в дорогу. Хлопчики чiплялися за неї, як водянi клопи за спину черепахи. Нiк крикнув: "Стежте за пострiлами! Iдiть за борт, якщо побачите гармати!"
  
  "Джа."
  
  Вороги були зайнятi. Мюллер крикнув Юдi: "Полоненi втекли! Як ми можемо зупинити стрiлянину цих дурнiв? Вони збожеволiли!"
  
  Юда був крутий, як капiтан торгового флоту, який спостерiгав за вченням судiв. Вiн знав, що настане день розплати з драконом, але так скоро! У такий поганий час! Вiн сказав: "А тепер одягни костюм Нельсона, Мюллер. Ти зрозумiєш, що вiн вiдчував".
  
  Вiн направив бiнокль на корвет, i його губи похмуро скривилися, коли побачив кольори Китайської Народної Республiки. Вiн опустив окуляри i захихотiв - дивний гортанний звук, схожий на прокляття демона. "Джа, Мюллер, можна сказати, покинути корабель. Наша угода з Китаєм розривається".
  
  Два пострiли з корвета пробили носову частину джонки та пiдiрвали її 40 мм. гармату в брухт. Нiк зробив уявну позначку, прямуючи до берега на повнiй потужностi - за винятком пострiлiв з далекої вiдстанi, якi цi артилеристи нiколи не промахувалися.
  
  Ганс зустрiв його на пристанi. "Схоже, Хоук отримав телеграму та правильно поширив iнформацiю".
  
  Адам Махмур пiдбiг i обiйняв сина.
  
  Джонка горiла, повiльно осiдаючи. Корвет на горизонтi ставав дедалi менше. "Як ви зробите ставку, Гансе?" - Запитав Нiк. "Це кiнець Юди чи нi?"
  
  "Без суперечки. Судячи з того, що ми про нього знаємо, вiн мiг втекти прямо зараз у костюмi для аквалангу".
  
  "Давайте вiзьмемо човен i побачимо, що ми зможемо знайти".
  
  Вони виявили, що частина екiпажу чiплялася за уламки, чотири тiла, двоє тяжко поранених. Юди та Мюллера не було видно. Коли вони припинили пошуки з настанням темряви, Ганс прокоментував: "Сподiваюся, вони в животi акули".
  
  Наступного ранку на конференцiї Адам Махмур знову був зiбраний i розважливий. "Сiм'ї вдячнi. Це було майстерно зроблено, мiстере Бард. Незабаром сюди прибудуть лiтаки, щоб забрати хлопчикiв".
  
  "А як щодо армiї та пояснення смертi Судирмату?" - Запитав Нiк.
  
  Адам усмiхнувся. "Завдяки нашому спiльному впливу та свiдченням, армiя отримає догану. У всьому винна жадiбнiсть полковника Судирмату".
  
  Приватна амфiбiя клану Ван Кiнг доставила Нiка та Ханса до Джакарти. У сутiнках Нiк - прийнявши душ i у свiжому одязi - чекав Мату в прохолоднiй, темнiй вiтальнi, в якiй вiн насолоджувався стiлькими ароматними годинниками. Вона приїхала i пiдiйшла до нього. "Ви справдi в безпецi! Я чув найфантастичнiшi iсторiї. Вони ходять по всьому мiсту".
  
  "Дехто може бути правдою, моя мила. Найголовнiше - Судирмат мертвий. Заручникiв звiльнено. Пiратський корабель Юди знищений".
  
  Вона палко поцiлувала його: "... всюди".
  
  "Майже."
  
  "Майже? Ходiмо - я переодягнуся, а ти менi про це розповiси..."
  
  Вiн дуже мало пояснив, поки вiн iз захопленим захопленням спостерiгав, як вона вiдкинула свiй мiський одяг i закуталася в саронг у квiточку.
  
  Коли вони вийшли у внутрiшнiй дворик i заспокоїлися з джин-тонiком, вона запитала: "Що ти робитимеш тепер?"
  
  "Я мушу пiти. I я хочу, щоб ти пiшов зi мною".
  
  Її гарне обличчя сяяло, коли вона дивилася на нього з подивом i захопленням. "Що? Ах так... Ти правда..."
  
  "Право, Мата. Ти повинна пiти зi мною. Протягом сорока восьмої години. Я залишу тебе в Сiнгапурi або де завгодно. I ти нiколи не повинен повертатися до Iндонезiї". Вiн глянув їй у вiчi серйозно i серйозно. "Ви нiколи не повиннi повертатися до Iндонезiї. Якщо ви це зробите, тодi я маю повернутися i - внести деякi змiни".
  
  Вона зблiдла. У його сiрих очах було щось глибоке i нечитане, тверде, як полiрована сталь. Вона зрозумiла, але спробувала ще раз. "Але якщо я вирiшу, що не хочу? Я маю на увазi - з тобою - це одне, - але бути покинутою в Сiнгапурi...
  
  "
  
  "Надто небезпечно, щоб залишати тебе, Мата. Якщо я зроблю це, я не закiнчу свою роботу - а я завжди ретельний. Ти дiєш заради грошей, а не iдеологiї, тому я можу зробити тобi пропозицiю. залишатися?" Вiн зiтхнув. "У вас було багато iнших контактiв, крiм Судирмату. Вашi канали та мережа, через яку ви спiлкувалися з Юдою, все ще цiлiсними. Я вважаю, ви використовували вiйськове радiо - або у вас можуть бути свої люди. Але... ви бачите... мою позицiю".
  
  Їй стало холодно. То був не той чоловiк, якого вона тримала в руках, майже перший чоловiк у своєму життi, якого вона зв'язала думками про кохання. Людина така сильна, мужня, нiжна, з гострим розумом - але якими сталевими були тепер цi гарнi очi! "Я не думав, що ти..."
  
  Вiн торкнувся її кiнчикiв i закрив їх пальцем. "Ви потрапили в кiлька пасток. Ви їх запам'ятаєте. Корупцiя породжує безтурботнiсть. Серйозно, Мато, я пропоную вам прийняти мою першу пропозицiю".
  
  "А ваше друге...?" У горлi раптово пересохло. Вона згадала пiстолет i нiж, якi вiн носив, вiдклала їх убiк i приховала з поля зору i тихо пожартувала, коли коментувала їх. Краєм ока вона знову подивилася на непримиренну маску, яка так дивно виглядала на коханому гарному обличчi. Її рука пiднялася до рота, i вона зблiдла. "Ти б! Так... ти вбив Найфа. I Юду з iншими. Ти... не схожий на Ганса Норденбосса".
  
  "Я iнший", - погодився вiн зi спокiйною серйознiстю. "Якщо ти колись знову ступиш до Iндонезiї, я вб'ю тебе".
  
  Вiн ненавидiв слова, але угода має бути чiтко зображена. Нi - фатальне непорозумiння. Вона плакала годинами, зiв'яла, як квiтка пiд час посухи, здавалося, сльозами вичавлювала всю свою життєву силу. Вiн жалкував про цю сцену - але вiн знав силу вiдновлення прекрасних жiнок. Iнша країна - iншi чоловiки - i, можливо, iншi угоди.
  
  Вона вiдштовхнула його - потiм пiдкралася до нього i тонким голосом сказала: "Я знаю, що я не маю вибору. Я пiду".
  
  Вiн розслабився - зовсiм небагато. "Я допоможу тобi. Норденбос можна довiрити продати те, що ти залишиш, i я гарантую, що ти отримаєш грошi. Ти не залишишся в новiй країнi без гроша".
  
  Вона придушила останнi ридання, i її пальцi пестили його груди. "Чи можете видiлити день чи два, щоб допомогти менi влаштуватися в Сiнгапурi?"
  
  "Я думаю так."
  
  Її тiло здавалося без кiсток. То була капiтуляцiя. Нiк повiльно i м'яко зiтхнув з полегшенням. До цього нiколи не звикати. Так було найкраще. Хок схвалив би це.
  
  
  
  
  
  
  Картер Нiк
  
  Капюшон смертi
  
  
  
  Нiк Картер
  
  Капюшон смертi
  
  Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатiв Америки
  
  
  Глава I
  
  
  Через десять секунд пiсля того, як вiн повернув з шосе 28, вiн задумався, чи не схибив вiн. Чи повинен вiн привезти дiвчину до цього iзольованого мiсця? Чи потрiбно було залишати його зброю поза досяжнiстю в прихованiй шафцi пiд задньою палубою машини?
  
  На всьому шляху вiд Вашингтона шосе US 66 фари металися на хвостi. На це можна було очiкувати на завантаженiй супермагiстралi, але на шосе 28 вони не вiдреагували, що було менш логiчно. Вiн думав, що вони належали однiй машинi. Тепер це було.
  
  "Забавно", - сказав вiн, намагаючись вiдчути, чи напружилася дiвчина в його руках вiд цього зауваження. Вiн не вiдчув змiн. Гарне м'яке тiло залишалося чудово податливим.
  
  "Яка?" пробурмотiла вона.
  
  "Тобi доведеться трохи посидiти, люба". Вiн обережно поставив її у вертикальне положення, рiвномiрно поклав руки на кермо в положеннi "три та дев'ять годин" i поставив дросель на пiдлогу. За хвилину вiн звернув на знайомий провулок.
  
  Вiн сам порався з налаштуванням нового двигуна i вiдчув особисте задоволення, коли 428 кубiчних дюймiв викликали прискорення, не спiткнувшись про пiдвищення обертiв. Thunderbird мчав через S-подiбнi повороти двосмугового путiвця Мерiленда, як колiбрi, що кренилася мiж деревами.
  
  "Захоплюючий!" Мото Рут вiдсунулася, щоб дати йому мiсце для рук.
  
  "Розумна дiвчинка", - подумав вiн. Розумно, гарно. Я думаю...
  
  Вiн добре знав дорогу. Швидше за все це не так. Вiн мiг втекти вiд них, вислизнути у безпечне мiсце та провести багатообiцяючий вечiр. Це не спрацює. Вiн зiтхнув, дозволив "Птаху" сповiльнитись до помiрної швидкостi та перевiрив свiй слiд на пiдйомi. Вогнi були там. Вони не посмiли виставити їх на такiй швидкостi звивистими дорогами. Вони розiб'ються. Не можна допустити цього - вони можуть бути для нього настiльки ж цiнними, як i вiн для них.
  
  Вiн сповiльнився до повзання. Фари наблизилися, спалахнули, нiби iншу машину пригальмували, а потiм погасли. Ааа... Вiн усмiхнувся у темрявi. Пiсля першого холодного контакту завжди були хвилювання та надiя на успiх.
  
  Рут притулилася до нього, аромат її волосся i нiжнi чудовi духи знову наповнили його нiздрi. "Це було весело, - сказала вона. - Менi подобаються сюрпризи".
  
  Її рука лежала на твердих м'язах його стегна. Вiн не мiг сказати, чи натиснула вона трохи, чи це почуття було викликане розгойдуванням машини. Вiн обiйняв її i обережно обiйняв. "Я хотiв спробувати цi повороти. Минулого тижня колеса були збалансованi, i я не мав можливостi зiгнути її в мiстi. Тепер вона чудово повертає".
  
  "Я думаю - все, що ти робиш, нацiлене на досконалiсть, Джеррi. Хiба я не правий? Не будь скромним. Менi це достатньо, коли я в Японiї".
  
  "Вважаю, так. Так... можливо".
  
  "Звичайно. I ви амбiтнi. Ви хочете бути з лiдерами".
  
  "Ви ворожите. Всi хочуть досконалостi та лiдерства. Так само, як високий темний чоловiк з'явиться в життi кожної жiнки, якщо вона протримається досить довго".
  
  "Я довго чекав". Рука притиснула його стегно. Це був не рух машини.
  
  "Ви приймаєте поспiшне рiшення. Ми були разом двiчi. Три рази, якщо вважати зустрiч на вечiрцi Джиммi Хартфорда".
  
  "Я вважаю це", - прошепотiла вона. Її рука трохи погладила його ногу. Вiн був здивований i втiшений чуттєвою теплотою, яку пробудила в ньому проста ласка. По його спинi пробiгло бiльше мурашок, нiж у бiльшостi дiвчат, коли вони пестили його оголену плоть. "Це так правильно, - подумав вiн, - фiзичний стан пiдходить тваринам або швидкому", але для того, щоб пiдняти справдi високу температуру, необхiдне емоцiйне порозумiння.
  
  Почасти, як вiн припускав, вiн продався на Рут Мото, коли спостерiгав за нею на танцях у яхт-клубi, а через тиждень - на вечерi на честь дня народження Роберта Куiтлока. Подiбно до хлопчика, який дивився у вiтрину магазину на блискучий велосипед чи купу спокусливо виставлених цукерок, вiн збирав враження, якi пiдживлювали його надiї та прагнення. Тепер, коли вiн знав її краще, вiн був переконаний, що його смак чудовий.
  
  Серед дорогих суконь та смокiнгiв на вечiрках, де чоловiки в грошах наводили найкрасивiших жiнок, яких тiльки могли знайти, Рут зображувалась як незрiвнянна перлина. Вона успадкувала рiст i довгi кiстки вiд своєї норвезької матерi, а темне забарвлення та екзотичнi риси обличчя - вiд свого японського батька, утворюючи євразiйську сумiш, яка виробляє найкрасивiших жiнок у свiтi. За будь-якими стандартами її тiло було абсолютно бездоганним, i коли вона рухалася по кiмнатi на руцi батька, кожна пара чоловiчих очей ковзала їй услiд або стежила за нею, залежно вiд того, чи спостерiгала за ними якась iнша жiнка чи нi. Вона викликала захоплення, бажання i, у простiшiй свiдомостi, миттєве бажання.
  
  Її батько, Акiто Цогу Ну Мото, супроводжував її. Вiн був невисокого зросту i масивний, з гладкою шкiрою, що не старiла, i спокiйним безтурботним виразом обличчя патрiарха, висiченого з гранiту.
  
  Чи були Мото такими, якими вони здавались? Їх перевiрила найефективнiша розвiдувальна служба США - AX. Звiт був чистим, але зонд пiде глибше, повернеться до Метью Перрi.
  
  Девiд Хок, старший офiцер AXE i один з начальникiв командування Нiка Картера, сказав: "Вони можуть виявитися глухим кутом, Нiк. Старий Акiто заробив кiлька мiльйонiв на японо-американських пiдприємствах в галузi електронiки i будiвельних товарiв. Надрукована як цвях, але прямолiнiйна. Рут поводилася з Вассаром. Вона популярна хозяй. вказiвкам... якщо вони у вас є".
  
  Нiк придушив усмiшку. Хоук пiдтримав би вас своїм життям та кар'єрою, але вiн був вправний у голцi натхнення. Вiн вiдповiв: "Так. Як щодо Акiто як ще однiєї жертви?"
  
  Тонкi губи Хоука оголили одну з його рiдкiсних посмiшок, утворюючи мудрi та втомленi зморшки навколо його рота та очей. Вони зустрiлися для своєї останньої розмови вiдразу пiсля свiтанку у вiдокремленому глухому кутi у фортi Бельвуар. Ранок був безхмарним, день буде спекотним. Яскравi сонячнi променi пронизували повiтря над Потомаком i висвiтлили сильнi риси Яструба. Вiн дивився, як човни вирушають iз гори. Яхт-клуб Вернон та Ганстон-Коув. "Вона, мабуть, така гарна, як вони кажуть".
  
  Нiк не здригнувся. "Хто, Рут? Єдина у своєму родi".
  
  "Особистiсть плюс сексуальна привабливiсть, га?
  
  - подумав Нiк, Хоук. Якби це iм'я не пасувало, я запропонував би Old Fox. Вiн сказав: "Я вiддаю перевагу реальнiй рiч, вона пахне так добре якщо -..? Порнографiчнi"
  
  "Нi, нiчого подiбного. Вона перевiряється як типова дiвчина з пристойної родини. Може бути, роман чи два, але якщо вони так обережно прихованi. Можливо, незаймана. У нашому бiзнесi завжди є "можливо". Але не купуйте їх у першу чергу перевiр, Нiк. Будь обережний. Не розслабляйся нi на мить."
  
  Знову i знову Хоук словами застереження та дуже далекоглядними дiями буквально рятував життя Нiколасу Хантiнгтону Картеру, N3 з AX-US.
  
  "Не буду, сер", - вiдповiв Нiк. "Але в мене таке почуття, що я нiкуди не подiнуся. Шiсть тижнiв вашингтонських вечiрок - це весело, але менi набридає хороше життя".
  
  "Я можу уявити, як ви почуваєтеся, але залишайтеся з цим. Ця справа дає вiдчуття безпорадностi, коли три важливi людини мертвi. Але ми зробимо перерву, i вона широко розкриється".
  
  "Бiльше немає допомоги вiд конференцiй з розтину?"
  
  "Кращi патологи у свiтi згоднi з тим, що вони померли з природних причин - очевидно. Вони вважають себе такими маленькими Природними? Так. Логiчно? Нi. Сенатор, чиновник кабiнету мiнiстрiв та ключовий банкiр у нашому грошовому комплексi. метод, посилання чи причину. У мене таке почуття..."
  
  "Почуття" Хоука - заснованi на його енциклопедичних знаннях та розумнiй iнтуїцiї - нiколи, наскiльки Нiк пам'ятав, нiколи не помилялися. Вiн обговорював деталi справи та можливостi з Хоуком протягом години, i вони розлучилися. Яструб для команди - Нiк на його роль.
  
  Шiсть тижнiв тому Нiк Картер буквально увiйшов до шкiри "Джеральда Парсонса Демiнга", вашингтонського представника нафтової компанiї Захiдного узбережжя. Ще один високий, смаглявий та гарний молодий керiвник, якого запрошували на всi найкращi офiцiйнi та свiтськi заходи.
  
  Вiн пiдiйшов до цiєї частини. Йому слiд; вiн був створений для нього майстрами вiддiлу документацiї та редагування AX. Волосся Нiка стало чорним, а не каштановим, крихiтна синя сокира всерединi його правого лiктя була прихована фарбою для шкiри. Його глибокої засмаги було недостатньо, щоб вiдрiзнити його вiд справжнього брюнета, шкiра потемнiла. Вiн вступив у життя, яке двiйник встановив заздалегiдь, у комплектi з документами та посвiдченнями особистостi, якi iдеально пiдходять навiть для тонких деталей. Джеррi Демiнг, обиватель, з вражаючим замiським будинком у Мерiлендi та квартирою у мiстi.
  
  Мерехтiння фар у дзеркалi повернуло його до моменту. Вiн став Джеррi Демiнгом, вписавшись у фантазiю, змусивши себе забути про Люгера, стилет i крихiтну газову бомбу, так iдеально заховану у вiдсiку, звареному пiд задньою частиною Птаха. Джерi Демiнг. Самостiйно. Приманка. Target. Чоловiк послав, щоб змусити ворога рухатися. Людина, якiй iнодi дiсталася скринька.
  
  Рут м'яко сказала: "Чому ти сьогоднi в такому мiнливому настрої, Джеррi?"
  
  "Було передчуття. Я думав, що за нами їхала машина".
  
  "О, любий. Ти не сказав менi, що одружений".
  
  "Сiм разiв i любив кожного". Вiн посмiхнувся. Це був той самий жарт, який хотiв би зробити Джеррi Демiнг. "Нi-о-о, люба. Я була надто зайнята, щоб серйозно втручатися". То була правда. Вiн додав вигадку: "Бiльше не бачу цих вогнiв. Думаю, я помилявся. Ви повиннi це подивитися. На цих путiвцях багато пограбувань".
  
  "Будь обережний, люба. Може, нам не варто було йти звiдси. Твоє мiсце страшенно iзольоване?
  
  Вона пригорнулася до його руки. "Якщо це вчинок, - подумав Нiк, - то це здорово". З того часу, як вiн познайомився з нею, вона поводилася так само, як сучасна, але консервативна дочка iноземного бiзнесмена, який вiдкрив, як заробити мiльйони в США.
  
  Людина, яка заздалегiдь обмiрковувала кожен свiй рух i слово. Коли ви знайшли золотий рiг достатку, ви уникнули будь-якої поганої слави, яка могла б перешкодити вашiй роботi. У свiтi вiйськових контрактiв, банкiрiв та керiвництва публiчнiсть вiтається, як ляпас по червоному необробленому сонячному опiку.
  
  Правою рукою вiн знайшов соковитi груди, без заперечень з її боку. Це було приблизно так далеко, як вiн просунувся з Рут Мото, прогрес був повiльнiшим, нiж йому хотiлося, але це вiдповiдало його методам. Вiн зрозумiв, що навчання жiнок було схоже на дресирування коней. Якiстю успiху були терпiння, невеликi успiхи за раз, м'якiсть та досвiд.
  
  "Мiй будинок iзольований, дорога, але на пiд'їзнiй дорозi є автоматичнi ворота, i полiцiя регулярно патрулює територiю. Нема про що турбуватися".
  
  Вона пригорнулася до нього. "Це добре. Ви давно володiєте ним?"
  
  "Кiлька рокiв. З того часу, як я почав проводити багато часу у Вашингтонi". Йому було цiкаво, чи були її питання випадковими чи добре спланованими.
  
  "I ви були у Сiетлi до того, як приїхали сюди? Це чудова країна. Цi дерева в горах. Рiвний клiмат".
  
  "Так." У темрявi вона не могла бачити його маленьку усмiшку. "Я дiйсно дитя природи. Я хотiв би пiти на пенсiю в Скелястi гори i просто полювати, ловити рибу i... тощо".
  
  "У повнiй самотi?"
  
  "Нi. Ви не можете полювати та ловити рибу всю зиму. А бувають i дощовi днi".
  
  Вона хихикнула. "Це чудовi плани. Але погодьтеся? Я маю на увазi - може, ви вiдкладете це, як i всi iншi, i вони знайдуть вас за своїм столом у вiцi п'ятдесяти дев'яти рокiв. Серцевий напад. Жодного полювання. Жодної риболовлi. Нi зими, нi дощових днiв".
  
  "Не я. Я планую заздалегiдь".
  
  "I я теж", - подумав вiн, коли загальмував, коли в полi зору з'явився маленький червоний вiдбивач, що вiдзначав майже приховану дорогу. Вiн повернув, пройшов сорок ярдiв i зупинився перед мiцною дерев'яною брамою, зробленою з кипарисових дощок, пофарбованих у насичений червоно-коричневий колiр. Вiн вимкнув двигун та фари.
  
  Тиша була вражаючою, коли гуркiт двигуна i шелест шин припинилися. Вiн обережно схилив її пiдборiддя, i поцiлунок плавно почався; їх губи хвилювалися разом у теплому, стимулюючому та вологому змiшуваннi. Вiн гладив її гнучке тiло своєю вiльною рукою, обережно просуваючись трохи далi, нiж будь-коли ранiше. Йому було приємно вiдчувати, що вона спiвпрацює, її губи повiльно примикають до його язика, її груди, здавалося, повертаються до його нiжного масажу без тремтiння вiдступу. Її подих почастiшало. Вiн зiставив свiй власний ритм iз ароматним ароматом - i прислухався.
  
  Пiд наполегливим тиском його язика її губи, нарештi, повнiстю розкрилися, роздуваючись, як гнучка незаймана плева, коли вiн сформував спис з плотi, дослiджуючи гострi глибини її рота. Вiн дражнив i лоскотав, вiдчуваючи, як вона тремтить вiд реакцiї. Вiн упiймав її язик мiж губами i нiжно посмоктав... i вiн прислухався.
  
  На нiй була проста сукня з тонкої бiлої акулячої шкiри з гудзиками спереду. Його спритнi пальцi вiдстебнули три гудзики, i вiн погладив гладку шкiру мiж її грудей тильною стороною нiгтiв. Легко, вдумливо - з силою метелика, що топає пелюстка троянди. Вона ненадовго завмерла, i вiн намагався навiть зберегти ритм своїх ласок; прискорення тiльки тодi, коли її дихання увiрвалося в нього з теплим поривом, i вона видавала тихi гукi звуки. Вiн вiдправив свої пальцi в м'який дослiдний круїз по кулi її правих грудей. Ґул перейшов у зiтхання, коли вона притулилася до його руки.
  
  I слухав. Машина повiльно i безшумно рухалася вузькою дорогою повз пiд'їзну дорiжку, її фари пливли вночi. Вони були надто пристойними. Вiн чув, як вони зупинилися, коли вiн вимкнувся. Тепер вони перевiряли. Вiн сподiвався, що вони мають гарну уяву, i вони побачили Рут. Їжте свої серця, хлопчики!
  
  Вiн розстебнув застiбку напiвбюстгальтера там, де вона переходила мiж її чудовим декольте, i насолоджувався гладкою, теплою плоттю, що лежить на його долонi. Смачно. Надихаюче - вiн був радий, що на ньому не було спецiально зшитих шорт-спортивок; зброя в облягаючих кишенях була б втiшною, але стриктура дратувала. Рут сказала: "О, моя люба", i трохи прикусила губу.
  
  Вiн подумав: "Сподiваюся, це лише пiдлiток, що шукає мiсце для паркування". Або, можливо, це була машина раптової смертi Нiка Картера. Видалення небезпечної фiгури у грi, яка велася зараз, або спадщина помсти, зароблена у минулому. Як тiльки ви отримали класифiкацiю Killmaster, ви зрозумiли ризики.
  
  Нiк провiв мовою по шовковистiй щоцi до її вуха. Вiн почав ритм рукою, яка тепер обiймала чудовi теплi груди всерединi бюстгальтера. Вiн порiвняв її зiтхання зi своїм. Якщо ти помреш сьогоднi - тобi не доведеться вмирати завтра.
  
  Вiн пiдняв вгору вказiвний палець правої руки i обережно вставив його в iнше вухо, створивши потрiйне лоскотання, коли вiн змiнював тиск у часi за допомогою власної невеликої симфонiї. Вона тремтiла вiд задоволення, i вiн з деякою тривогою виявив, що йому подобається формувати для неї радiсть, i вiн сподiвався, що вона не має зв'язку з машиною на дорозi.
  
  яка зупинилася за кiлькасот ярдiв вiд нас. Вiн легко чув це у нiчнiй тишi. На даний момент вона нiчого не чула.
  
  Його слух був гострим - справдi, у той момент, коли вiн не був фiзично досконалий, топiр не давав йому подiбних завдань, i вiн не брав їх. Шанси й так були досить смертельними. Вiн почув тихий скрип дверної петлi машини, звук удару каменю у темрявi.
  
  Вiн сказав. "Дорога, як щодо випивки та плавання?"
  
  "Люблю це", - вiдповiла вона з невеликим хрипким ковтком перед словами.
  
  Вiн натиснув кнопку передавача для приводу ворiт, i шлагбаум вiдсунувся убiк, автоматично зачинившись за ними, коли вони йшли за коротким заводом. Це було лише стримуючим фактором для порушникiв, а не перешкодою. Огородження власностi було простою вiдкритою стовпно-рейковою огорожею.
  
  "Джеральд Парсонс Демiнг" побудував чарiвний замiський будинок iз сiмома кiмнатами та величезним внутрiшнiм двориком, викладеним блакитним каменем, з видом на басейн. Коли Нiк натиснув кнопку на стовпчику на краю стоянки, спалахнули внутрiшнi та зовнiшнi прожектори. Рут радiсно забулькала.
  
  "Це чудово! Ах, гарнi квiти. Ви самi займаєтеся благоустроєм?"
  
  "Досить часто", - збрехав вiн. "Надто зайнятий, щоб робити все, що я хотiв. Двiчi на тиждень приїжджає мiсцевий садiвник".
  
  Вона зупинилася на кам'янiй дорiжцi поряд з колоною плетистих троянд, вертикальною кольоровою смугою червоного та рожевого, бiлого та кремового кольорiв. "Вони такi милi. Це частина японської - або частково японської - я думаю. Навiть одна квiтка може мене схвилювати".
  
  Вiн поцiлував її в шию, перш нiж вони пiшли далi, i сказав: "Так само, як одна красива дiвчина може схвилювати мене? Ти такий же прекрасний, як усi цi квiти разом - i ти живий".
  
  Вона схвально засмiялася. "Ти любий, Джеррi, але менi цiкаво - скiльки дiвчат ти провiв на цiй прогулянцi?"
  
  "Правда?"
  
  "Я сподiваюся, що це так."
  
  Вiн вiдчинив дверi, i вони увiйшли до великої вiтальнi з гiгантським камiном i скляною стiною, зверненою до басейну. "Ну, Рут - правда. Правда для Рут". Вiн пiдвiв її до маленького бару i клацнув однiєю рукою по програвачевi, а iншою тримав її пальцi. "Ти, моя люба, перша дiвчина, яку я привiв сюди одну".
  
  Вiн побачив, як її очi розширилися, а потiм зрозумiв по теплотi та м'якостi її висловлювання, що вона вирiшила, що вiн каже правду - що вiн i був - i їй це сподобалося.
  
  Будь-яка дiвчина повiрила б, якби вона повiрила тобi, i створення, встановлення та близькiсть, що росте, були правильними сьогоднi ввечерi. Його двiйник мiг привести сюди п'ятдесят дiвчат - знаючи, що Демiнг, мабуть, вiн мав, - але Нiк казав правду, i iнтуїцiя Рут пiдтвердила це.
  
  Вiн готував Мартiнi швидкими рухами, коли Рут сидiла i спостерiгала за ним через вузькi дубовi грати, пiдперши пiдборiддя руками, а її чорнi очi були задумливо настороженими. Її бездоганна шкiра все ще сяяла емоцiями, якi вiн викликав, i у Нiка перехопило подих вiд напрочуд гарного портрета, який вона зробила, коли вiн поставив перед нею склянку i налив.
  
  "Вона купилася на це, але не повiрить", - подумав вiн. Схiдна обережнiсть чи сумнiви, якi живлять жiнки, навiть якщо емоцiї збивають їх зi шляху. Вiн м'яко сказав: "Тобi, Рутi. Найкрасивiша картина, яку я коли-небудь бачив. Художник хотiв би намалювати тебе прямо зараз".
  
  "Дякую. Ти змушуєш мене почуватися - дуже щасливим i теплим, Джеррi".
  
  Її очi свiтилися на нього поверх келиха для коктейлю. Вiн слухав. Нiчого. Тепер вони йшли через лiс або, можливо, вже досягли гладкого зеленого килима галявини. Вони обережно кружляли по колу i невдовзi виявляли, що панорамнi вiкна iдеально пiдходять для спостереження за тими, хто перебуває в будинку.
  
  Я наживка. Ми не згадали про це, але я просто сир у пастцi AX. То був єдиний вихiд. Хок не став би так налаштовувати його, якби не було iншого виходу. Троє важливих чоловiкiв мертвi. Природнi причини свiдчення про смерть. Жодних зачiпок. Жодних пiдказок. Нема малюнка.
  
  "Не можна дати приманцi особливий захист, - похмуро розмiрковував Нiк, - тому що ти поняття не маєш, що може налякати видобуток i на якому дивному рiвнi вiн може з'явитися". Якщо ви встановите складнi заходи безпеки, один iз них може бути частиною схеми, яку ви намагалися розкрити. Хоук обрав єдино логiчний шлях - його найдовiренiший агент стане наживкою.
  
  Нiк як мiг стежив за вашингтонськими стежками мерцiв. Вiн ненав'язливо отримував через Яструба запрошення на незлiченну вечiрку, прийоми, дiловi та громадськi зустрiчi. Вiн побував у готелях конвенцiй, посольствах, приватних будинках, маєтках та клубах вiд Джорджтауна до унiверситетiв та Юнiон-лiги. Йому набридли закуски та фiле мiньйон, i вiн втомився залазити у смокiнг та знiмати його. Пральня не повернула його сорочки зi складками досить швидко, i йому довелося зателефонувати Роджерсу Пiту, щоб доставити дюжину через спецiальний кур'єр.
  
  Вiн зустрiчався з десятками важливих чоловiкiв i красивих жiнок, i вiн отримав десятки запрошень, якi вiн шанобливо вiдхилив, за винятком тих, якi стосувалися людей, яких знали мертвi, або мiсць, де вони побували.
  
  Вiн був постiйно популярний, i бiльшiсть жiнок знаходили його тиху уважнiсть. Коли вони виявили, що вiн був "керiвником нафтової галузi" i неодружений, деякi з них наполегливо писали записки та дзвонили.
  
  Вiн точно нiчого не виявив. Рут i її батько здавались цiлком респектабельними, i вiн запитав себе, чи чесно перевiряє її, бо його вбудована антена для усунення несправностей дала невелику iскру - або тому, що вона була найбажанiшою красунею з сотень, яких вiн зустрiчав за останнi кiлька тижнiв.
  
  Вiн посмiхнувся чудовим темним очам i впiймав її руку, що лежить на полiрованому дубi поруч iз його власною. Було одне питання: хто там був i як вони знайшли його слiд у "Громовiй птицi"? I чому? Невже вiн справдi потрапив у крапку? Вiн посмiхнувся до цiєї каламбурної ситуацiї, коли Рут м'яко сказала: "Ти дивна людина, Джеральд Демiнг. Ти бiльше, нiж здається".
  
  "Це якась мудрiсть Сходу чи дзен чи щось таке?"
  
  "Я думаю, що нiмецький фiлософ першим сказав це як максиму - "Будь бiльше, нiж здається". Але я спостерiгав за твоїм обличчям та очима. Ти був далеко вiд мене".
  
  "Просто мрiяти."
  
  "Ви завжди були у нафтовому бiзнесi?"
  
  "Бiльше або менше." Вiн розкрутив свою збiрну iсторiю. "Я народився в Канзасi i перебрався на нафтовi родовища. Провiв деякий час на Близькому Сходi, потоваришував iз кiлькома пiдходящими людьми, i менi пощастило". Вiн зiтхнув i скривився.
  
  "Продовжуй. Ти про щось подумав i зупинився..."
  
  "Тепер я майже настiльки просунувся. Це хороша робота, i я маю бути задоволений. Але якби я мала вищу освiту, я б не був обмежений".
  
  Вона стиснула його руку. "Ви знайдете спосiб обiйти це. У вас - у вас яскрава особистiсть".
  
  "Я був поряд". Вiн усмiхнувся i додав. "Насправдi я зробив бiльше, нiж сказав. Насправдi, пару разiв я не використав iм'я Демiнг. Це була швидка угода на Близькому Сходi, i якби ми могли протистояти лондонському картелю протягом кiлькох мiсяцiв, я був би сьогоднi багатою людиною ".
  
  Вiн похитав головою, немов у глибокому жалю, пiдiйшов до Hi-Fi консолi i переключився з програвача на радiодiапазони. У зливi статики вiн крутив частоти i на довгих хвилях ловив це - бiп-бiп-бiп. Так ось, як вони пiшли за ним! Тепер питання полягало в тому, чи був пейджер захований у його машинi без вiдома Рут, чи його прекрасна гостя несла його в сумочцi, пристебнутiй до її одягу чи - треба було бути обережним - у пластиковому футлярi? Вiн знову перейшов на запис, сильнi, чуттєвi образи Четвертої п'єси Петра Чайковського, i помчав назад у бар. "Як щодо того плавання?"
  
  "Люблю це. Дай менi хвилинку, щоб закiнчити".
  
  "Хочеш ще один?"
  
  "Пiсля того, як ми попливемо".
  
  "Добре."
  
  "I - де ванна, будь ласка?"
  
  "Прямо тут..."
  
  Вiн провiв її в головну спальню i показав велику ванну з римською ванною, втопленою в рожевiй керамiчнiй плитцi. Вона легко поцiлувала його, зайшла i зачинила дверi.
  
  Вiн швидко повернувся до бару, де вона залишила сумочку. Зазвичай їх возили до Iвана. Пастка? Вiн намагався не порушити його положення чи розташування, коли перевiряв його вмiст. Губна помада, банкноти в затиску для грошей, маленька золота запальничка, яку вiн вiдкрив i оглянув, кредитна картка... нiчого, що могло б бути зумером. Вiн точно поставив предмети та взяв свiй напiй.
  
  Коли вони приїдуть? Коли вiн був iз нею в басейнi? Йому не подобалося почуття безпорадностi, яке викликала в нього ситуацiя, неприємне вiдчуття незахищеностi, неприємний факт, що вiн не може завдати удару першим.
  
  Вiн похмуро подумав, чи не надто довго займається цим бiзнесом. Якщо зброя означала впевненiсть, вона має пiти. Чи вiдчував себе беззахисним, тому що Х'юго з тонким лезом не був прив'язаний до його передплiччя? Неможливо обiйняти дiвчину з Хьюго, поки вона не вiдчує це.
  
  Тягти Вiльгельмiну, модифiкований Люгер, з яким вiн зазвичай мiг вразити муху на висотi шiстдесяти футiв, також було неможливо в його ролi Демiнга-Мiшенi. Якщо помацали або знайшли, то це був розпродаж. Йому довелося погодитися з Еглiнтоном, зброярем AX, у тому, що Вiльгельмiн був недолiки як улюблена зброя. Еглiнтон переробив їх на власний розсуд, встановивши тридюймовi стволи на iдеальнi затвори i забезпечивши їх прикладами з тонкого прозорого пластику. Вiн зменшив розмiр i вагу, i ви могли бачити, як патрони марширують пандусом, як палиця з маленьких бомб з пляшковим носом - але все одно було багато зброї.
  
  "Назвiть це психологiчним", - заперечував вiн Еглiнтоновi. "Мої Вiльгельмiни допомогли менi пройти через кiлька важких. Я точно знаю, що я можу зробити пiд будь-яким кутом i в будь-якiй позицiї. Я, мабуть, спалив десять тисяч патронiв iз дев'яти мiльйонiв свого часу. Менi подобається пiстолет".
  
  "Погляньте ще раз на цього S. & W., шеф", - закликав Еглiнтон.
  
  "Не могли б ви вiдмовити Бебе Рут вiд його улюбленої кажана? Скажiть Мецу, щоб вони змiнили рукавички? Я ходжу на полювання зi старим в штатi Мен, який ловить своїх оленiв щороку протягом сорока трьох рокiв за допомогою Springfield 1903. Я вiзьму вас з собою. "Я вiзьму вас з собою. разом зi мною.
  
  Еглiнтон здався. Нiк усмiхнувся при спогадi. Вiн глянув на мiдну лампу,
  
  яка висiла над гiгантським диваном у альтанцi через усю кiмнату. Вiн був повнiстю безпорадний. Майстри AX зробили все, що могли. Смикнiть цю лампу, i ви опустите стельову стiнку, несучи iз собою шведський пiстолет-кулемет Carl Gustav SMG Parabellum iз прикладом, який ви можете взяти.
  
  У салонi машини були Вiльгельмiна i Гюго i крихiтна газова бомба, вiдома пiд кодовим словом П'єр. Пiд стiйкою четверта пляшка джина лiворуч вiд шафки мiстила несмачну версiю Майкла Фiнна, якої можна було позбутися приблизно через п'ятнадцять секунд. А в гаражi передостаннiй гачок - той, на якому був пошарпаний, найменш привабливий плащ - вiдкривав дошку гачка з повним поворотом влiво. Сестра-близнючка Вiльгельмiни лежала на полицi мiж шпильками.
  
  Вiн слухав. Хмурився. Нiк Картер iз нервами? Нiчого не було чути в шедеврi Чайковського, що виплескує свою навiдну тему.
  
  Це було очiкування. I сумнiви. Якщо ви занадто рано кинулися за зброєю, ви зiпсували всю дорогу установку. Якщо ви чекатимете занадто довго, ви можете померти. Як вони убили цих трьох? Якщо так? Хоук нiколи не помилявся.
  
  "Привiт", - Рут вийшла з-за арки. "Все ще хочеться плавати?"
  
  Вiн зустрiв її на пiвдорозi через кiмнату, обiйняв, мiцно поцiлував i повiв назад у спальню. "Бiльше, нiж будь-коли. Вiд однiєї думки про тебе в мене пiднiмається температура. Менi треба поринути".
  
  Вона засмiялася i стала в лiжку розмiру "king-size" з невпевненим виглядом, коли вiн зняв смокiнг i зав'язав вузол на бордовiй краватцi. Коли вiдповiдний пояс упав на лiжко, вона несмiливо запитала: "Ти маєш костюм для мене?"
  
  "Звичайно", - посмiхнувся вiн, витягаючи сiрi перлиннi заклепки зi своєї сорочки. "Але кому вони потрiбнi? Невже ми такi старомоднi? Я чув, у Японiї хлопчики та дiвчатка майже не турбуються про костюми у ваннiй.
  
  Вона запитливо подивилася на нього, i в нього перехопило подих, коли вiдблиски затанцювали в її очах, як iскри, що застрягли в обсидiанi.
  
  "Ми б не хотiли, щоб це сталося", - сказала вона хрипко та тихо. Вона розстебнула гудзики на акуратнiй акулячiй шкурi, вiн вiдвернувся i почув багатообiцяюче з-за потаємної блискавки, а коли вiн знову подивився, вона акуратно укладала сукню на лiжко.
  
  З зусиллям вiн не зводив з неї очей, поки не став повнiстю оголеним, потiм недбало повернувся i пригостив себе - i вiн був упевнений, що його серце трохи стукнуло, коли воно почало пiдвищувати його кров'яний тиск.
  
  Вiн думав, що бачив їх усiх. Вiд високих скандинавок до мiцних австралiйок, на Каматiпурi та Хо-Панг-роуд та у палацi полiтика в Гамбурзi, де ви заплатили сотню доларiв лише за те, щоб увiйти. Але ти, Рутi, подумав вiн, ще щось iнше!
  
  Вона привертала увагу на ексклюзивних вечiрках, де змагання вибиралися з найкращих у свiтi, i тодi вона була у своєму одязi. Тепер, стоячи оголеною на тлi бiлої стiни та насиченого синього килима, вона виглядала як щось спецiально розписане для стiни гарему - щоб надихнути господаря.
  
  Її тiло було твердим i бездоганним, її груди - близнюки з високо розташованими сосками, як сигнали червоної кулi - стережiться вибухiвки. Її шкiра була бездоганною вiд брiв до рожевих покритих емаллю пальцiв нiг, волосся на лобку являло собою хвилюючий нагрудник м'якої чорноти. Вiн був замкнений на мiсцi. Зараз вiн був у неї, i вона знала це. Вона пiднесла до губ довгий нiготь i запитливо постукала по пiдборiддi. Її брови, вищипанi високими вигинами, щоб додати рiвно стiльки округлостi до легкого нахилу її очей, опускалися - пiднiмалися. "Ти схвалюєш, Джеррi?"
  
  "Ти..." Вiн проковтнув, ретельно пiдбираючи слова. "Ви - одна величезна сукупнiсть красивої жiнки. Я хочу - я хочу сфотографувати вас. Такою, якою ви є в цей момент".
  
  "Це одна з найприємнiших речей, якi менi коли-небудь говорили. У тобi є художник". Вона взяла двi цигарки з його пачки, що лежала на лiжку, i притиснула одну за одною до її губ, щоб вiн запалив свiтло. Пiсля того, як вона вручила йому один, вона сказала: "Я не впевнена, що зробила б це, якби не те, що ви сказали..."
  
  "Те, що я сказав?"
  
  "Про те, що я єдина дiвчина, яку ти привiв сюди. Чомусь - я знаю, що це правда".
  
  "Звiдки ви знаєте?"
  
  Її очi стали мрiйливими через блакитний дим. "Я не впевнений. Для чоловiка було б типовою брехнею, але я знав, що ти кажеш правду".
  
  Нiк поклав руку їй на плече. Воно було круглим, атласним i твердим, як у спортсмена пiд засмаглою шкiрою. "Це була правда, моя люба".
  
  Вона сказала: "У тебе теж приголомшливе тiло, Джеррi. Я не знала. Скiльки ти важиш?"
  
  "Два-десять. Плюс-мiнус".
  
  Вона вiдчула його руку, навколо якої її тонка рука майже не згиналася, настiльки твердою була поверхня над кiсткою. "Ви багато займаєтеся спортом. Це добре для всiх. Я боявся, що ви станете схожими на багатьох чоловiкiв сьогоднi. У них за цими столами вiдростають живiт. Навiть молодь у Пентагонi. Це ганьба".
  
  Вiн подумав: насправдi зараз не час i не мiсце,
  
  i взяв її на руки, i їхнi тiла злилися в один стовп чуйної плотi. Вона обвила його обома руками за шию i притулилася в його гарячих обiймах, її ноги вiдiрвалися вiд пiдлоги, i вона кiлька разiв розсунула їх, як балерина, але рiзкiшим, енергiйнiшим i збудженим рухом, як м'язовий рефлекс.
  
  Нiк був у чудовiй фiзичнiй формi. Його програма вправ для тiла та розуму суворо дотримувалася. Вони включали контроль за його лiбiдо, але вiн не змiг вчасно зловити себе. Його розтягнуте пристрасне тiло роздулося мiж ними. Вона поцiлувала його глибоко, притулившись усiм тiлом до нього.
  
  Вiн почував себе так, нiби дитячий бенгальський вогонь простягнув його по хребту вiд куприка до верхiвки - запалив. Її очi були заплющенi, i вона дихала як бiгун на милю близько двохвилинної позначки. Пориви з її легень були схожi на хтивi струменi, нацiленi на горло. Не порушуючи її положення, вiн зробив три короткi кроки до краю лiжка.
  
  Вiн шкодував, що не слухав бiльше, але це б не допомогло. Вiн вiдчув - чи, можливо, впiймав вiдбиток чи тiнь - як чоловiк заходить у кiмнату.
  
  "Поклади її i повернися. Повiльно".
  
  То був низький голос. Слова пролунали голосно та ясно, з легким гортанним вiдтiнком. Вони звучали так, начебто виходили вiд людини, яка звикла до того, що їй пiдкоряються буквально.
  
  Нiк корився. Вiн повернувся на чверть i поклав Рут. Вiн зробив ще один повiльний чверть оберту, щоб зустрiтися вiч-на-вiч з блондином-гiгантом, приблизно його вiку i таким же великим, як вiн сам.
  
  У великiй руцi, яку вiн тримав низько i стiйко i досить близько до тiла, чоловiк тримав те, що Нiк легко визначив як "Вальтер П-38". Навiть без його бездоганного поводження зi зброєю ви знали б, що цей хлопець розбирався у своїй справi.
  
  Ось воно, з жалем подумав Нiк. Усi дзюдо та саватизм у такiй ситуацiї вам не допоможуть. Вiн також їх знає, бо знає свою справу.
  
  Якщо вiн прийшов вас убити, ви мертвi.
  
  
  Роздiл II.
  
  
  Нiк залишався застиглим на мiсцi. Якби блакитнi очi великого блондина напружилися чи спалахнули, Нiк спробував би впасти з перекату - надiйна компанiя McDonald's Singapore, яка врятувала життя багатьох чоловiкiв та вбила багатьох. Все залежало вiд вашої позицiї. P-38 не здригнувся. Вiн мiг бути вкрученим в установку для випробувальних стрiльб.
  
  За великим хлопцем у кiмнату зайшов невисокий худорлявий чоловiк. У нього була коричнева шкiра та риси обличчя, якi виглядали так, нiби вони були розмазанi у темрявi великим пальцем скульптора-аматора. Його обличчя було жорстким, а в ротi була гiркота, на яку, мабуть, знадобилися вiки. Нiк задумався - малайська, фiлiппiнська, iндонезiйська? Зробiть вибiр. Є понад 4000 островiв. Поменше чоловiк тримав "вальтер" з гарною твердiстю i вказував на пiдлогу. Iнший професiонал. "Тут бiльше нiкого немає", - сказав вiн.
  
  Плеєр раптово зупинився. Це означало третю людину.
  
  Великий блондин в очiкуваннi безпристрасно подивився на Нiка. Потiм, не втрачаючи на ньому уваги, вони рушили до Рут, i в куточку однiєї губи з'явився спалах веселощiв. Нiк видихнув - коли вони виявляли емоцiї чи розмовляли, вони зазвичай не стрiляли - одразу.
  
  "У тебе добрий смак", - сказав чоловiк. "Я багато рокiв не бачив такої смачної страви".
  
  У Нiка виникла спокуса сказати "давай, спiваєш, якщо тобi так подобається", але вiн вiдкусив. Натомiсть вiн повiльно кивнув.
  
  Вiн повернув очi вбiк, не рухаючи головою, i побачив, що Рут скам'янiла, стоячи, притиснувши тильну сторону однiєї руки до рота, а iншу стиснувши кiсточки пальцiв вгору перед пупком. Її чорнi очi були прикутi до пiстолета.
  
  Нiк сказав: "Ти її лякаєш. Мiй гаманець у мене в штанах. Ви знайдете близько двохсот. Немає сенсу нiкому завдавати бiль".
  
  "Цiлком вiрно. Ти навiть не думаєш про швидкi кроки, i, можливо, нiхто не буде. Але я вiрю в самозбереження. Стригай. Ривок. Дотягнися. Менi просто потрiбно стрiляти. Чоловiк - це дурень, щоб ризикнути. Я маю на увазi, що вважаю себе дурнем, якщо не вб'ю тебе швидко."
  
  "Я розумiю твою точку зору. Я навiть не планую чухати шию, а вона свербить".
  
  "Давай. Дуже повiльно. Не хочеш зараз? Добре". Чоловiк пробiгся очима вгору i вниз тiлом Нiка. "Ми дуже схожi один на одного. Ти весь великий. Звiдки у тебе всi цi шрами?"
  
  "Корея. Я був дуже молодий i дурний".
  
  "Граната?"
  
  "Шрапнель", - сказав Нiк, сподiваючись, що хлопець не надто багато дивився на втрати пiхоти. Шрапнель рiдко зашивала вас з обох бокiв. Колекцiя шрамiв була його спогадом про роки його роботи з AX. Вiн сподiвався, що не збирається до них додавати; Кулi Р-38 злiснi. Якось чоловiк узяв три i все ще iснує - шанси чотириста до одного виживуть iз двома.
  
  "Смiлива людина", - сказав iнший тоном коментаря, а не комплiменту.
  
  "Я ховався у найбiльшiй дiрi, яку змiг знайти. Якби я мiг знайти бiльшу, я опинився б у нiй".
  
  "Ця жiнка красива, але хiба ви не вiддаєте перевагу бiлим жiнкам?"
  
  "Я люблю любити їх усiх", - вiдповiв Нiк. Хлопець був крутим чи ненормальним. Крекiнг так з коричневою людиною за ним iз пiстолетом.
  
  ;
  
  Жахливе обличчя з'явилося у дверях позаду двох iнших. Рут ахнула. Нiк сказав: "Заспокойся, дитинко".
  
  Особа була гумовою маскою, яку носив третiй чоловiк середнього зросту. Очевидно, вiн вибрав найжахливiшу з тих, що були на складi: червоний вiдкритий рот iз зубами, що виступають, фальшива кривава рана з одного боку. Мiстер Хайд у поганий день. Вiн простяг маленькiй людинi моток бiлої волосiнi i великий складаний нiж.
  
  Великий чоловiк сказав: "Ти, дiвчинко. Лягай на лiжко i поклади руки за спину".
  
  Рут обернулася до Нiка, її очi розширилися вiд жаху. Нiк сказав: "Роби, як вiн каже. Вони приберуть мiсце, i вони не хочуть, щоб за ними спiшно переслiдували".
  
  Рут лягла, поклавши руки на свої чудовi сiдницi. Маленька людина не звертала на них уваги, коли кружляла по кiмнатi i спритно зв'язала їй зап'ястя. Нiк помiтив, що вiн, мабуть, колись був моряком.
  
  "Тепер ви, мiстере Демiнг, - сказав чоловiк iз пiстолетом.
  
  Нiк приєднався до Рут i вiдчув, як зворотнi котушки зiсковзнули з його рук i туго затяглися. Вiн розширив свої м'язи, щоб трохи розслабитись, але чоловiк не обдурився.
  
  Здоров'як сказав: "Ми будемо тут якийсь час зайнятi. Поводься пристойно, i коли ми пiдемо, ти можеш звiльнитися. Не намагайся зараз. Семмi, ти дивися на них". Вiн зупинився на мить у дверях. "Демiнг - доведи, що в тебе справдi є вмiння. Переверни її колiном i закiнчи те, що почав". Вiн усмiхнувся i вийшов.
  
  Нiк слухав чоловiкiв в iншiй кiмнатi, вгадуючи їхнi рухи. Вiн почув, як вiдкриваються ящики столу, перетасовуються "папери Демiнга". Обшукали шафи, вiдчинили з шаф валiзи та її портфель, перебрали книжковi шафи. Ця операцiя була абсолютно божевiльною. Вiн не мiг зiбрати двi частини головоломки - поки що.
  
  Вiн сумнiвався, що вони щось знайдуть. Пiстолет-кулемет над лампою можна було б оголити, тiльки по-справжньому розiрвавши мiсце на частини, пiстолет у гаражi був у майже надiйному укриттi. Якби вони випили достатньо джину, щоб дiстати четверту пляшку, нокаут-краплi не знадобилися б. Секретний вiдсiк у Птаху? Нехай дивляться. Майстри AX знали свою справу.
  
  Чому? Питання крутилося у його головi, поки не стало буквально боляче. Навiщо? Чому? Йому потрiбно бiльше доказiв. Бiльше розмов. Якщо вони обшукають це мiсце i пiдуть, це буде ще один витрачений даремно вечiр - i вiн уже мiг чути смiшок Хоука, почувши це оповiдання. Вiн розважливо пiдтискав тонкi губи i говорив щось на кшталт: "Добре, мiй хлопчику, все одно добре, що ти не постраждав. Ти маєш бути обережнiшим iз собою. Зараз небезпечнi часи. Краще тримайся подалi вiд суворiших районiв, поки я не зможу пiдкрiпити вас партнером по роботi..."
  
  I вiн весь час беззвучно хихотiв. Нiк застогнав кислою огидою. Рут прошепотiла: "Що?"
  
  "Нiчого. Все буде гаразд". I тут iдея спала на думку, i вiн подумав про можливостi, що стоять за нею. Кути. Розгалуження. Голова перестала болiти.
  
  Вiн глибоко зiтхнув, подерся на лiжку, пiдставив колiно Рут i пiдвiвся.
  
  "Що ти робиш?" Її чорнi очi блиснули поруч його. Вiн поцiлував її i продовжував тиснути, доки вона не перекинулася на спину на великому лiжку. Вiн пiшов за нею, його колiно знову опинилося мiж її нiг.
  
  "Ви чули, що сказала ця людина. У неї є пiстолет".
  
  "Боже мiй, Джеррi. Не зараз".
  
  "Вiн хоче проявити кмiтливiсть. Ми байдуже виконуватимемо накази. Я буду у формi через пару хвилин".
  
  "Нi!"
  
  "Швидше отримати пострiл?"
  
  "Нi, але..."
  
  "Чи є у нас вибiр?"
  
  Стабiльнi та терплячi тренування зробили Нiка повним господарем свого тiла, включаючи його сексуальне приладдя. Рут вiдчула тиск на своє стегно, збунтувалась i люто задерлася, коли вiн пригорнувся до її чудового тiла. "НI!"
  
  Семмi прокинувся. "Гей, що ти робиш?"
  
  Нiк повернув голову. "Саме те, що сказав нам бос. Правильно?"
  
  "НI!" - гукнула Рут. Тиск тепер був сильним у її животi. Нiк хитнувся нижче. "НI!"
  
  Семмi пiдбiг до дверей, закричав: "Ганс", i повернувся в розгубленостi до лiжка. Нiк iз полегшенням зазначив, що "вальтер" все ще спрямований у пiдлогу. Втiм, яким шляхом було б iти. Одна куля крiзь тебе i вродлива жiнка в потрiбний момент.
  
  Рут корчилася пiд вагою Нiка, але її власнi руки, пов'язанi та скутi пiд нею, зiрвали її спробу вивернутись. Коли обидва колiна Нiка були мiж її колiнами, вона була практично затиснута. Нiк притиснув стегна вперед. Чорт. Спробуйте ще раз.
  
  До кiмнати увiрвався здоровань. "Ти кричиш, Семмi?"
  
  Невисокий чоловiк вказав на лiжко.
  
  Рут закричала: "НI!"
  
  Ганс гаркнув: "Що, чорт забирай, вiдбувається. Припини цей шум".
  
  Нiк хмикнув, знову рушивши вперед стегонами: "Дай менi час, старий приятель. Я зроблю це".
  
  Сильна рука схопила його за плече та повалила на спину на лiжку. "Закрий свiй рот i тримай його на замку", - прогарчав Ганс на Рут. Вiн глянув на Нiка. "Я не хочу шуму".
  
  "Тодi чому ти сказав менi закiнчити роботу?"
  
  Блондин поклав руки на стегна. P-38 зник з поля зору. "Їй-богу, чуваку, ти щось. Ти знаєш
  
  Я пожартував".
  
  "Як я дiзнався? У тебе є зброя. Я роблю, як менi сказали".
  
  "Демiнг, я б хотiв битися з тобою коли-небудь. Ти боротимешся? Бокс? Фехтування".
  
  "Трохи. Призначити зустрiч".
  
  Обличчя здорованя стало задумливим. Вiн трохи похитав головою з боку в бiк, нiби намагаючись пiдбадьорити свої мiзки. "Не знаю, як ти. Ти або псих, або найкрутiший, який я коли-небудь бачив. Якщо ти не божевiльний, ти був би гарною людиною, щоб мати поряд. Скiльки ти заробляєш на рiк?"
  
  "Шiстнадцять тисяч i все, що я можу".
  
  "Курячий корм. Шкода, що ти квадратний".
  
  "Я помилявся кiлька разiв, але тепер у мене все вийшло, i я не знiмаю бiльше кути".
  
  "Де ти помилився?"
  
  "Вибач, старий приятель. Вiзьми свою здобич i вирушай у дорогу".
  
  "Схоже, я помилявся щодо тебе". Чоловiк знову похитав головою. "Вибачте за прибирання в одному з клубiв, але справи йдуть повiльно".
  
  "Тримаю в заклад."
  
  Ганс повернувся до Семмi. "Йди, допоможи Чiку зiбратися. Нiчого особливого". Вiн вiдвернувся, потiм майже як пiзню думку взяв Нiка за штани, вийняв купюри з гаманця i кинув їх у бюро. Вiн сказав. "Ви двоє сидите спокiйно i тихо. Пiсля того, як ми пiдемо, ви звiльнитеся. Телефоннi дроти обiрванi. Я залишу кришку розподiльника вiд вашої машини бiля входу до пiд'їзду. Без образ".
  
  Холоднi блакитнi очi зупинилися на Нiку. "Жодного", - вiдповiв Нiк. "I ми колись дiстанемося до цього борцiвського поєдинку".
  
  "Можливо", - сказав Ганс i вийшов.
  
  Нiк скотився з лiжка, знайшов шорсткий край металевого каркаса, що пiдтримує пружинну коробку, i приблизно за хвилину пропилив жорсткий шнур за рахунок дiлянки шкiри i того, що було схоже на розтяг м'язiв. Коли вiн пiдвiвся з пiдлоги, чорнi очi Рут зустрiлися з ним. Вони були широко вiдчиненi i дивилися, але вона не виглядала наляканою. Її обличчя було незворушним. "Не рухайся", - прошепотiв вiн i пiдкрався до дверей.
  
  У вiтальнi було порожньо. Вiн мав сильне бажання придбати ефективний шведський пiстолет-кулемет, але, якби ця команда була його метою, це було б подарунком. Навiть нафтовики, якi були поруч, не тримали напоготовi рушницi Томмi. Вiн мовчки пройшов через кухню, вискочив через заднi дверi та обiйшов будинок до гаража. У свiтлi прожекторiв вiн побачив машину, де вони приїхали. Поруч iз нею сидiли двоє чоловiкiв. Вiн обiйшов гараж, увiйшов до нього ззаду i крутнув гачок, не знiмаючи плаща. Дерев'яна смуга хитнулася, i Вiльгельмiна ковзнула в його руку, i вiн вiдчув раптове полегшення її ваги.
  
  Камiнь забив його босу ногу, коли вiн обiгнув блакитну ялинку i пiдiйшов до машини з темного боку. Ханс вийшов iз внутрiшнього дворика, i коли вони повернулися до нього, Нiк побачив, що двоє бiля машини були Семмi та Чiк. Тепер нiхто з них не мав зброї. Ганс сказав: "Ходiмо".
  
  Тут Нiк сказав: "Сюрприз, хлопчики. Не рухайтеся. Пiстолет, який я тримаю, такий же великий, як i ваш".
  
  Вони мовчки обернулися до нього. "Заспокойтеся, хлопчики. Ви теж, Демiнг. Ми можемо вирiшити це. Це справдi пiстолет у вас там?"
  
  "Люгере. Не рухайся. Я вийду трохи вперед, щоб ти побачив його i вiдчув себе краще. I прожив довше".
  
  Вiн вийшов на свiт, i Ганс пирхнув. "Наступного разу, Семмi, ми скористаємося дротом. I ти, мабуть, зробив гнилу роботу з цими вузлами. Коли в нас буде час, я дам тобi нову освiту".
  
  "Ах, вони були мiцнi", - вiдрiзав Семмi.
  
  "Недостатньо туго. Що, по-твоєму, пов'язувало, мiшки iз зерном? Може, нам краще наручники..."
  
  Безглузда розмова раптово набула сенсу. Нiк крикнув: "Заткнись" i почав вiдступати, але було вже пiзно.
  
  Чоловiк позаду нього загарчав: "Тримай його, буко, чи ти сповнений дiрок. Кинь це. Це хлопчик. Пiдiйди, Гансе".
  
  Нiк стиснув зуби. Розумний цей Ганс! Четверта людина на вахтi i нiколи не роздягалася. Прекрасне керiвництво. Коли вiн прокинувся, вiн був радий, що стиснув зуби, iнакше мiг би втратити кiлька. Пiдiйшов Ганс, похитав головою, сказав: "Ти щось iнше", i повiсив на пiдборiддя швидкий лiвий удар, який вразив свiт на багато хвилин.
  
  * * *
  
  У той самий момент, коли Нiк Картер лежав прив'язаним до бампера "Громового птаха", свiт приходив i йшов, золотi вертушки мерехтiли, а в головi пульсував бiль, Герберт Вiлдейл Тайсон казав собi, який це був грандiозний свiт.
  
  Для юриста з Iндiани, який нiколи не заробляв бiльше шести тисяч на рiк у Логанспортi та Форт. Уейн та Iндiанаполiс, вiн зробив це в тiнi. Конгресмен на один термiн до того, як громадяни вирiшили, що його опонент менш слизький, дурний i корисливий, вiн перетворив кiлька швидких вашингтонських зв'язкiв на велику справу. Вам потрiбен лобiст, який досягає мети - вам потрiбен Герберт для певних проектiв. У нього були добрi зв'язки в Пентагонi, i за дев'ять рокiв вiн багато чого дiзнався про нафтовий бiзнес, боєприпаси та контракти на будiвництво соку.
  
  Герберт був некрасивий, але важливий. Вам не потрiбно було любити його, ви використовували його. i вiн доставив.
  
  Сьогоднi ввечерi Герберт насолоджувався своїм улюбленим заняттям у своєму маленькому дорогому будинку на околицi Джорджтауна. Вiн був у великому лiжку у великiй спальнi з великим глечиком льоду,
  
  пляшками та склянками бiля лiжка, в якому велика дiвчинка чекала на його задоволення.
  
  Прямо зараз йому приносило задоволення дивитися секс-фiльм на дальнiй стiнi. Друг-пiлот привiз їх для нього iз Захiдної Нiмеччини, де вони роблять їх.
  
  Вiн сподiвався, що дiвчина отримає вiд них такий самий пiдйом, як i вiн, хоча це не мало значення. Вона була кореянкою, монголкою чи однiєю з тих, хто працював у одному з торгових контор. Тупа, можливо, але такi, як вони йому подобалися - велике тiло та гарне обличчя. Йому хотiлося, щоб цi нечупара з Iндiанаполiса бачили його зараз.
  
  Вiн почував себе у безпецi. В одязi Баумана була така неприємнiсть, але вони не могли бути такими жорсткими, як говорили пошепки. Як би там не було, в будинку була повна система охоронної сигналiзацiї, а в шафi була рушниця, а на тумбочцi - пiстолет.
  
  "Дивися, дитинко", - хмикнув вiн i нахилився вперед.
  
  Вiн вiдчув, як вона рухається лiжком, i щось закрило йому огляд екрану, i вiн пiдняв руки, щоб вiдштовхнути екран. Та це ж пролетiло над його головою! Привiт.
  
  Герберт Вiлдейл Тайсон був паралiзований ще до того, як його руки досягли пiдборiддя, i помер за кiлька секунд.
  
  
  Роздiл III.
  
  
  Коли свiт перестав тремтiти i став сфокусованим, Нiк виявив, що знаходиться на землi за автомобiлем. Його зап'ястя були прив'язанi до машини, i, мабуть, Чiк показав Гансу, що знає свої вузли, закрiпивши Нiка на довгий час. Його зап'ястя були вкритi мотузками, плюс кiлька пасм до квадратного вузла, що скрiпив його руки разом.
  
  Вiн почув, як четверо чоловiкiв розмовляють тихими голосами, i лише зауважив Ганса: "... ми дiзнаємося. Так чи iнакше".
  
  Вони сiли в свою машину, i, коли вона проїхала пiд прожектором ближче до проїжджої частини, Нiк впiзнав у нiй чотиридверний седан зеленого кольору "Форд" 1968 року випуску. Його прив'язали пiд неправильним кутом, щоби добре розглянути бирку або точно визначити модель, але це не було компактним.
  
  Вiн приклав свою величезну силу до мотузки, потiм зiтхнув. Бавовняна волосiнь, але не господарська, судновi та мiцнi. Вiн видiлив велику кiлькiсть слини, завдав їй язика на дiлянку на зап'ястях i почав постiйно гризти сильними бiлими зубами. Матерiал був важким. Вiн монотонно жував зубами тверду мокру масу, коли Рут вийшла i знайшла його.
  
  Вона одягла свiй одяг, аж до своїх акуратних бiлих туфель на високих пiдборах, пройшла асфальтом i подивилася на нього зверху вниз. Вiн вiдчував, що її крок був надто стiйким, а погляд надто спокiйним для цiєї ситуацiї. Було гнiтюче усвiдомлювати, що вона могла бути в iншiй командi, незважаючи на те, що сталося, i чоловiки залишили її, щоб зробити якийсь державний переворот.
  
  Вiн усмiхнувся своєю найширшою усмiшкою. "Привiт, я знав, що ти звiльнишся".
  
  "Нi, дякую тобi, сексуальний манiяк".
  
  "Дорога! Що сказати. Я ризикнув життям, щоб прогнати їх i врятувати твою честь".
  
  "Ти мiг хоча б розв'язати мене".
  
  "Як ти звiльнилася?"
  
  "Як i ти. Скотився з лiжка i здерла шкiру з моїх рук, розрiзаючи мотузку на каркасi лiжка". Нiк вiдчув хвилю полегшення. Вона продовжила, насупившись: "Джеррi Демiнг, я думаю, що залишу тебе тут".
  
  Нiк швидко подумав. Що б Демiнг сказав у подiбнiй ситуацiї? Вiн вибухнув. шумiв. Тепер ти мене вiдпусти прямо зараз, або коли я вийду, я буду веслувати твою гарну дупу, щоб ти мiсяць не сiла, а пiсля цього я забуду, що колись знав тебе. божевiльна, ти..."
  
  Вiн зупинився, коли вона засмiялася, i нахилився, щоб показати йому леза для голiння, яке вона тримала в руцi. Вона обережно розрiзала його кайдани. "От, мiй герой. Ти був хоробрим. Ти справдi напав на них з голими руками? Вони могли убити тебе, замiсть того, щоб зв'язати тебе".
  
  Вiн потер зап'ястя i помацав щелепу. Цей здоровань Ганс зiрвався! "Я ховаю пiстолет у гаражi, тому що, якщо будинок пограбують, я думаю, є шанс, що його там не знайдуть. Я взяв його, i я захопив трьох, коли мене обеззброїв четвертий, захований у кущах. Ханс заткнув мене. Цi хлопцi, мабуть, справжнi професiонали?"
  
  "Будьте вдячнi, що вони не зробили гiрше. Я вважаю, що вашi подорожi в нафтовому бiзнесi привчили вас до насильства. Я думаю, ви дiяли без страху. Але таким чином ви можете постраждати".
  
  Вiн подумав: "У Вассарi їх теж з холоднокровнiстю тренують, iнакше тобi це бiльше, нiж здається на перший погляд". Вони пiшли до будинку, симпатична дiвчина тримала за руку оголеного, мiцно складеного чоловiка. Коли Нiка подiли, вiн змусив її подумати про спортсмена на тренуваннi, можливо, про професiйного футболiста.
  
  Вiн помiтив, що вона не зводила очей з його тiла, як i належить милою молодою ледi. То був акт? Вiн крикнув, залазячи у простi бiлi боксери: ;
  
  "Я зателефоную до полiцiї. Тут нiкого не спiймають, але це покриє мою страховку, i, можливо, вони уважно стежитимуть за цим мiсцем".
  
  "Я подзвонила їм, Джеррi. Я не можу уявити, де вони".
  
  "Залежить вiд того, де вони були. Вони мають три машини на сотню квадратних миль. Ще мартiнi?..."
  
  * * *
  
  Офiцери виявили спiвчуття. Рут трохи наплутала з дзвiнком, i вони даремно згаяли час. Вони прокоментували велику кiлькiсть крадiжок iз зломом та пограбувань, скоєних мiськими хулiганами. Вони написали це i запозичили у нього запаснi ключi, щоб їх спiвробiтники BCI могли перевiряти ще раз мiсце вранцi. Нiк подумав, що це марна трата часу - i так воно й було.
  
  Пiсля того, як вони пiшли, вони з Рут викупалися, ще раз випили, потанцювали i трохи пообнiмалися, але потяг вже вщух. Вiн подумав, що, незважаючи на те, що її верхня губа затекла, вона здавалася задумливою чи нервовою. Коли вони захитувалися у мiцних обiймах у внутрiшньому дворику, в такт звуку труби Армстронга на блакитному та легкому номерi, вiн поцiлував її кiлька разiв, але настрiй зник. Губи бiльше не танули, вони були млявими. Биття її серця та ритм її дихання не частiшали, як ранiше.
  
  Вона сама помiтила рiзницю. Вона вiдвела обличчя вiд його обличчя, але поклала йому голову на плече. "Менi дуже шкода, Джеррi. Думаю, я дуже боязка. Я все думаю про те, що могло статися. Ми могли бути... мертвi". Вона здригнулася.
  
  "Ми не такi", - вiдповiв вiн i стиснув її.
  
  "Ви справдi зробили б це?" - спитала вона.
  
  "Зробив що?"
  
  "На лiжку. Те, що чоловiк назвав Гансом, - пiдказало".
  
  "Вiн був розумним хлопцем, i це мало неприємнi наслiдки".
  
  "Як?"
  
  "Пам'ятаєш, коли Семмi крикнув йому? Вiн увiйшов, а потiм послав Семмi на кiлька хвилин, щоб допомогти iншому хлопцевi. Потiм вiн сам залишив кiмнату, i це був мiй шанс. Iнакше ми все одно будемо прив'язанi до цього лiжка, може бути., їх вже давно немає. Або вони будуть встромляти менi сiрники пiд пальцi нiг.
  
  "А ви? Приховуєте грошi?"
  
  "Звичайно, нi. Але хiба не схоже, що у них була помилкова порада, як у мене".
  
  "Та я бачу."
  
  "Якщо вона побачить, - подумав Нiк, - все гаразд". Принаймнi вона була спантеличена. Якби вона була в iншiй командi, їй довелося б визнати, що Джеррi Демiнг поводився i думав як типовий громадянин. Вiн купив їй чудовий стейк у Perrault's Supper Club i вiдвiз її додому, до резиденцiї Moto у Джорджтаунi. Неподалiк гарного будиночка, в якому лежав мертвий Герберт В. Тайсон, чекаючи, коли служниця знайде його вранцi, а поспiшний лiкар вирiшить, що ображене серце пiдвело свого носiя.
  
  Вiн зiбрав один маленький плюс. Рут запросила його супроводжувати його на званому обiдi в Шерман Оуен Кушiнгс у п'ятницю на тижнi - їхньому щорiчному заходi "Всi друзi". Кушинги були багатi, замкнутi i почали накопичувати нерухомiсть i грошi ще до того, як дю Пон почали виробляти порох, i вони тримали бiльшу його частину. Було багато сенаторiв, якi намагалися досягти пропозицiї Кушинга - але так i не отримали його. Вiн сказав Рут, що впевнений, що зможе це зробити. Вiн пiдтвердить дзвiнком у середу. Де б Акiто був? У Каїрi - ось чому Нiк мiг зайняти своє мiсце. Вiн дiзнався, що Рут познайомилася з Алiсою Кушiнг у Вассарi.
  
  Наступного дня був спекотний сонячний четвер. Нiк проспав до дев'ятої, потiм поснiдав у ресторанi багатоквартирного будинку "Джеррi Демiнга" - свiжий апельсиновий сiк, три яєчнi, бекон, тост i двi чашки чаю. Коли вiн мiг, вiн планував свiй спосiб життя, як у спортсмена, який залишається у добрiй формi.
  
  Його велике тiло саме по собi не могло залишатися в першокласнiй формi, особливо коли вiн насолоджувався певною кiлькiстю рясної їжi та алкоголю. Вiн не зневажав свого розуму, особливо коли справа стосувалася поточних справ. Його газета була The New York Times, i через пiдписку AXE вiн читав перiодичнi видання вiд Scientific American до The Atlantic та Harper's. Не минуло й мiсяця, щоб у його видатковому рахунку не було чотирьох чи п'яти значних книжок.
  
  Його фiзичнi навички вимагали постiйної, хоч i не за розкладом, програми тренувань. Двiчi на тиждень, якщо вiн не "на мiсцi" - мiсцевою мовою AX означає "на роботi", - вiн займався акробатикою i дзюдо, бив по мiшках i методично плавав пiд водою протягом довгих хвилин. Також за регулярним графiком вiн розмовляв на свої диктофони, вiдточував свої прекраснi французьку та iспанську, покращуючи свою нiмецьку та три iншi мови, якими, як вiн висловився, я мiг "взяти широкий, отримати лiжко i прокласти маршрут до аеропорту."
  
  Девiд Хок, якого майже нiщо не вразило, якось сказав Нiку, що, на його думку, його найбiльшим надбанням були його акторськi здiбностi: "... сцена щось втратила, коли ти прийшов у наш бiзнес".
  
  Батько Нiка був характерним актором. Один iз тих рiдкiсних хамелеонiв, хто прослизав у будь-яку роль i ставав нею. Талант, який шукають розумнi продюсери. "Подивися, чи зможеш ти отримати Картера", - говорили досить часто, щоб дати батьковi Нiка всi ролi, якi вiн вибрав.
  
  Нiк фактично зрiс у всiх Сполучених Штатах. Його освiта, роздiлена мiж репетиторами, студiєю та громадською освiтою, здавалося, виграли вiд рiзноманiтностi.
  
  У вiцi восьми рокiв вiн вiдточував свою iспанську мову i знiмав кiно за лаштунками з компанiєю, яка грала Está el Doctor en Casa? До свого десятого року - оскiльки Tea and Sympathy мав великий досвiд, а лiдером був математичний генiй - вiн мiг робити бiльшу частину алгебри в розумi, цитувати шанси на всi руки в покер i блекджек i робити iдеальнi iмiтацiї Oxonian, Yorkshire i Cockney.
  
  Незабаром пiсля свого дванадцятого дня народження вiн написав одноактну п'єсу, яка, трохи вiдредагована через кiлька рокiв, тепер перебуває в книгах. i вiн виявив, що сават, якого навчив його французький неваляшка, Жан Бенуа-Жироньєр, був так само ефективний у провулку, як на циновцi.
  
  Це було пiсля нiчного шоу, коли вiн повертався один додому. Двоє потенцiйних грабiжникiв наблизилися до нього в самотньому жовтому свiтлi покинутого проходу вiд пiд'їзду до вулицi. Вiн тупнув ногою, ударив ногою по гомiлки, пiрнув на руки i хльоснув, як мул, щоб потрапити в пах, а потiм Колiсним колесом для грандiозного перевороту та удару по пiдборiддi. Потiм вiн повернувся в театр i вивiв батька подивитися на зiм'ятi фiгури, що стогнали.
  
  Старший Картер зазначив, що його син говорив спокiйно, i його дихання було цiлком нормальним. Вiн сказав: "Нiк, ти зробив те, що мав зробити. Що ми будемо з ними робити?"
  
  "Менi байдуже".
  
  "Хочете побачити їх заарештованими?"
  
  "Я так не думаю", - вiдповiв Нiк. Вони повернулися до театру, а коли за годину повернулися додому, чоловiкiв уже не було.
  
  Через рiк Картер-старший виявив Нiка в лiжку з Лiлi Грiн, красивою молодою актрисою, яка пiзнiше досягла успiху в Голлiвудi. Вiн просто посмiхнувся i пiшов, але пiсля пiзнiшого обговорення Нiк виявив, що складає вступнi iспити до коледжу пiд iншим iм'ям i вступає до Дартмута. Його батько загинув в автомобiльнiй катастрофi через два роки.
  
  Деякi з цих спогадiв - найкращi - промайнули в думках Нiка, коли вiн пройшов чотири квартали до оздоровчого клубу i перевдягся в плавки. У сонячному спортзалi на даху вiн тренувався у легкому темпi. Вiдпочили. Впав. Засмагали. Тренувалася на кiльцях та батутi. За годину вiн працював до сьомого поту на мiшках, а потiм поплив безперервно протягом п'ятнадцяти хвилин у великому басейнi. Вiн практикував подих йоги i перевiрив свiй пiдводний час, скривившись, коли помiтив, що йому не вистачає сорока восьми секунд до офiцiйного свiтового рекорду. Що ж, все не вийде.
  
  Вiдразу пiсля дванадцятої Нiк попрямував до свого розкiшного багатоквартирного будинку, пробираючись повз снiданок, щоб призначити зустрiч з Девiдом Хоуком. Вiн знайшов свого старшого офiцера у квартирi. Вони вiтали один одного рукостисканням та тихими дружнiми кивками; поєднання контрольованої теплоти, заснованої на довгих вiдносинах та взаємнiй повазi.
  
  Хоук був одягнений в один iз своїх сiрих костюмiв. Коли вiн опускав плечi i ходив недбало, замiсть звичайної похiдної ходи, вiн мiг бути великим або другорядним вашингтонським бiзнесменом, державним службовцем або платником податкiв з Вест-Форку. Звичайний, нiчим не примiтний, щоби не запам'ятати.
  
  Нiк промовчав. Хоук сказав: "Ми можемо поговорити. Думаю, казани починають горiти".
  
  "Так, сер. Як щодо чашки чаю?"
  
  "Чудово. Обiдали?"
  
  "Нi. Я пропускаю це сьогоднi. Противага всiм канапе та обiдам iз семи страв, якi я отримую за цим завданням".
  
  "Поклади воду, мiй хлопчику. Ми будемо дуже британськими. Може, це допоможе. Ми проти того, на чому вони спецiалiзуються. Нитки всерединi ниток i нiякого початку для вузла. Як все минуло востаннє. нiч?"
  
  Нiк сказав йому. Час вiд часу Хоук кивав i обережно грав iз розгорнутою сигарою.
  
  "Це небезпечне мiсце. Нiякої зброї, вона взята i пов'язана. Давайте не ризикуватимемо знову. Я впевнений, що ми маємо справу з холодними вбивцями, i може пiдiйти ваша черга." Плани та операцiї "зi мною не згоднi. на сто вiдсоткiв, але я думаю, що вони будуть пiсля того, як ми зустрiнемося завтра".
  
  "Новi факти?"
  
  "Нiчого нового. У цьому вся принаднiсть. Герберт Вiлдейл Тайсон був знайдений мертвим у своєму будинку сьогоднi вранцi. Нiбито природної причини. Менi починає подобатися ця фраза. Кожного разу, коли я чую її, мої пiдозри подвоюються. I тепер на це є вагомi причини. . Чи найкраща причина. " Чи найкраща причина.
  
  "Прiзвисько "Колесо i справа". Знiмач мотузок i змащувач. Один з пiвтори тисячi таких, як вiн. Я можу назвати, напевно, сотню".
  
  "Вiрно. Ви знаєте його, тому що вiн пiднiмався на вершину смердючої бочки. Тепер дозвольте менi спробувати з'єднати краї головоломки. Тайсон - четверта людина, яка померла природною смертю, i всi вони знали один одного. всi великi власники запасiв нафти та боєприпасiв на Близькому Сходi".
  
  Хоук замовк, i Нiк насупився. "Ви очiкуєте, що я скажу, що у Вашингтонi у цьому немає нiчого незвичайного".
  
  "Цiлком вiрно. Ще одна стаття. Минулого тижня двом важливим i дуже респектабельним людям загрожували смертю. Сенатор Аарон Хокберн i Фрiтчiнг з мiнiстерства фiнансiв".
  
  "I вони якось пов'язанi з рештою чотирма?"
  
  "Зовсiм немає. Нiкого з них не застануть за обiдом з Тайсоном, наприклад. Але у них обох є величезнi ключовi посади, якi можуть вплинути на... Близький Схiд та деякi вiйськовi контракти".
  
  "Їм лише погрожували? Нiчого не наказували?"
  
  "Я вiрю, що це станеться пiзнiше. Я думаю, що чотири смертi будуть використанi як жахливi приклади. Але Хокберн i Фрiтчiнг не з тих, кого можна залякати, хоча ви нiколи не можете сказати точно. Вони зателефонували до ФБР i перехресно сповiстили нас. Я сказав їм, що у AX може бути щось".
  
  Нiк обережно сказав: "Не схоже, щоб у нас багато - поки що".
  
  "Ось де ви входите. Як щодо того чаю?"
  
  Нiк пiдвiвся, налив i принiс чашки, по два пакетики в кожнiй. Вони вже проходили цей обряд ранiше. Хоук сказав: "Ваша невiра в мене цiлком зрозумiла, хоча пiсля всiх цих рокiв я думав, що заслуговую бiльшого..." Вiн потягував чай i дивився на Нiка мерехтливим блиском, який завжди вiщував задовiльне одкровення - наприклад, покладання могутньої руки для партнера, який боїться, що вiн перебив цiну.
  
  "Покажи менi ще один шматок головоломки, який ти приховуєш", - сказав Нiк. "Той, що пiдходить".
  
  "Шматочки, Нiколас. Шматочки. Якi ти збираєшся поєднати, я впевнений. Тобi тепло. Ми з тобою знаємо, що минулої ночi це було не звичайне пограбування. Твої вiдвiдувачi дивилися i слухали. Чому? вони хотiли дiзнатися бiльше про Джеррi Демiнг.
  
  "... Або Акiто страшенно уважно стежить за своєю дочкою?"
  
  "... Чи дочка замiшана в цьому i зiграла жертву?"
  
  Нiк спохмурнiв. "Я не скидатиму з рахункiв. Але вона могла вбити мене, коли я був пов'язаний. У неї була бритва. Вона могла б так само легко дiстати нiж для м'яса i рiзати мене, як спекотне".
  
  "Можливо, їм потрiбен Джеррi Демiнг. Ви досвiдчений нафтовик. Низькооплачуваний i, ймовiрно, жадiбний. До вас можуть звернутися. Це буде зачiпкою".
  
  "Я обшукав її сумку", - задумливо сказав Нiк. "Як вони переслiдували нас? Вони не могли дозволити цим чотирьом кататися весь день".
  
  "О", - зобразив жаль Хоук. "На твоїй Птаху є пейджер. Один iз старих цiлодобових. Ми залишили його на мiсцi, на випадок, якщо вони вирiшать його пiдняти".
  
  "Я знав це", - м'яко повернув стiл Нiк.
  
  "Ти зробив?"
  
  "Я перевiрив частоти за допомогою домашнього радiо. Я не знайшов самого пейджера, але знав, що вiн має бути там".
  
  "Ви могли б менi розповiсти. Тепер екзотичнiша тема. Таємничий Схiд. Ви помiтили достаток гарненьких дiвчат з розкосими очима в суспiльствi?"
  
  "Чому б i нi? З 1938 року ми щороку збираємо новий урожай азiатських мiльйонерiв. Бiльшiсть iз них рано чи пiзно прибувають сюди iз сiм'єю та здобиччю".
  
  "Але вони залишаються поза увагою. Є й iншi. За останнi два роки ми зiбрали списки гостей iз понад шестисот п'ятдесяти заходiв i помiстили їх у комп'ютер. Серед схiдних жiнок шiсть чарiвних жiнок очолюють список для вiдвiдування вечiрок мiжнародного рiвня. або лобiювання важливостi. Ось... - Вiн протягнув Нiку записку.
  
  Jeanyee Ahling
  
  Сьюзi Куонг
  
  Енн Ве Лiнг
  
  Понг-Понг Лiлiя
  
  Рут Мото
  
  Соня Раньєз
  
  Нiк сказав: "Я бачив трьох з них плюс Рут. Мабуть, просто не був представлений iншим. Моя увага привернула кiлькiсть схiдних дiвчат, але це не здавалося важливим, поки ви не показали менi цей зразок. Звичайно, я" я зустрiв близько двохсот чоловiк за останнi шiсть тижнiв, усiх нацiональностей у свiтi..."
  
  "Але крiм iнших прекрасних квiтiв зi Сходу".
  
  "Правда."
  
  Хоук постукав папiрцем. "Iншi можуть бути в групi або десь ще, але не виявленi в комп'ютерному шаблонi. А тепер самородок...
  
  "Один або кiлька з цих улюблених були принаймнi на одному зборi, де вони могли б зустрiти мерцiв. Комп'ютер повiдомляє нам, що гаражний працiвник Тайсона каже нам, що вiн думає, що бачив, як Тайсон їхав у своїй машинi близько двох тижнiв тому зi схiдною дiвчиною. Вiн не впевнений, але це цiкавий фрагмент для нашої головоломки. будь-якому великому ресторанi чи готелi або з'являвся з нею бiльше кiлькох разiв, добре б це з'ясувати".
  
  "Тодi ми знатимемо, що знаходимося на можливому шляху".
  
  "Хоча ми не будемо знати, куди ми йдемо. Не забувайте згадувати про нафтову компанiю Конфедерацiї в Латакiї. Вони намагалися вести справи через Тайсона i ще одну мертву людину, Армбрустер, який сказав своїй юридичнiй фiрмi їм вiдмовити. У них є два танкери, i вони фрахтують ще три з великою кiлькiстю вантажiв, i вони перерахують ще три з великою кiлькiстю вантажiв. тому що вони здiйснювали поїздки в Гавану i Хайфон. Ми не можемо чинити на них тиск, тому що там дуже беруть участь французькi грошi, i у них тiснi зв'язки з Баалом в Сирiї. щось, зване Кiльцем Баумана.
  
  Нiк повторив це "Кiльце Баумана".
  
  "Ви на."
  
  "Бауман. Борман. Мартiн Борман?"
  
  "Можливо."
  
  У Нiка почастiшав пульс, який важко було здивувати. Борман. Загадковий стерв'ятник. Невловимий, мов дим. Один з найбiльш розшукуваних чоловiкiв на землi або поза нею. Iнодi здавалося, що вiн дiє з iншого простору.
  
  Про його смерть повiдомляли десятки разiв з того часу, як його бос помер у Берлiнi 29 квiтня 1945 року.
  
  "Гаррi досi дослiджує?"
  
  Обличчя Хоука затьмарилося. "Гаррi помер учора. Його машина впала зi скелi над Бейрутом".
  
  "Справжня аварiя?" Нiк вiдчув рiзкий укол жалю. AXEman Гаррi Демаркiн був його другом, i ви не багато чого досягли в цьому бiзнесi. Гаррi був безстрашний, але обережний.
  
  "Можливо".
  
  Здавалося, що в момент тишi вiн озвався луною - можливо.
  
  Задумливi очi Хоука були такими похмурими, якими Нiк нiколи їх не бачив. "Ми збираємося вiдкрити мiшок великих неприємностей, Нiк. Не недооцiнюй їх. Пам'ятай Гаррi".
  
  "Найгiрше те, що ми не впевненi, як виглядає сумка, де вона i що в нiй".
  
  "Гарний опис. Навколо неприємна ситуацiя. Менi здається, я саджу вас за пiанiно з сидiнням, повним динамiту, який вибухає, коли ви натискаєте певну клавiшу. я не можу сказати вам, який є смертельним ключем, тому що я теж не знаю!"
  
  "Є шанс, що це менш серйозно, нiж здається", - сказав Нiк, не вiрячи цьому, але пiдбадьорюючи старого. "Я можу виявити, що цi смертi - разючий збiг, дiвчата - нова платна група, а Конфедерацiя - звичайний натовп промоутерiв та десятивiдсоткiв".
  
  "Вiрно. Ви покладаєтеся на максиму топору - впевненi тiльки дурнi, розумнi завжди сумнiваються. Але, заради бога, будьте дуже обережнi, факти, якi у нас є, вказують у багатьох напрямках, а це найгiрший випадок." Хоук зiтхнув i дiстав з кишенi складену папiр: "Я можу вам ще. ще копаємось у їхнiх бiографiях.
  
  Мiж великим i вказiвним пальцями вiн тримав маленьку яскраву металеву гранулу, розмiром приблизно вдвiчi бiльшу за квасолю. "Новий пейджер з вiддiлу Стюарта. Ви натискаєте цю зелену точку, i вона активується на шiсть годин. Дальнiсть дiї близько трьох миль у сiльськiй мiсцевостi. Залежить вiд умов у мiстi. Чи захищенi ви будинками i т.д.".
  
  Нiк оглянув його: "Вони стає все краще i краще. Iнший тип футляра?"
  
  "Можна використовувати таким чином. Але справжня iдея полягає в тому, щоб проковтнути це. Пошук нiчого не виявляє. Звичайно, якщо вони мають монiтор, вони знають, що вiн у вас..."
  
  "I вони мають до шести годин, щоб розкрити тебе i змусити замовкнути", - сухо додав Нiк. Сунув девайс до кишенi "Спасибi".
  
  Хоук нахилився за спинку стiльця i дiстав двi пляшки шотландського вiскi дорогого бренду iз темно-коричневого скла. Вiн простягнув одну Нiку. "Подивися на це".
  
  Нiк оглянув друк, прочитав етикетку, оглянув кришку та основу. "Якби це була пробка, - розмiрковував вiн, - в нiй могло бути заховано будь-що, але це виглядає абсолютно кошерно. Невже там скотч?"
  
  "Якщо ви колись наллєте собi це пити, насолоджуйтесь. Одна з найкращих сумiшей". Хоук нахиляв пляшку, яку тримав, вгору та вниз, спостерiгаючи, як рiдина формує крихiтнi бульбашки з власного повiтря.
  
  "Бачу нiчого?" - спитав Хоук.
  
  "Дай менi спробувати." Нiк уважно перевертав свою пляшку знову i знову, i вiн одержав її. Якби вашi очi були дуже гострими i ви подивилися на дно пляшки, ви виявили б, що маслянi бульбашки не з'являються там, коли пляшку перевернуто. "Дно якось не так".
  
  "Вiрно. Там скляна перегородка. Верхня половина вiскi. Нижня половина - одна з супервибухових речовин Стюарта, яка виглядає як вiскi. Ви активуєте її, розбиваючи пляшку i виставляючи її на повiтрi протягом двох хвилин. Потiм будь-яке полум'я спалахне її.
  
  Нiк обережно поставив пляшку. "Вони можуть стати в нагодi".
  
  "Так", - погодився Хоук, встаючи i обережно струшуючи попiл зi своєї куртки. "У скрутному мiсцi завжди можна запропонувати купити останню склянку".
  
  * * *
  
  Рiвно о 16:12. У п'ятницю вдень телефон Нiка задзвонив. Дiвчина сказала: "Це мiс Райс iз телефонної компанiї. Ви дзвонили..." Вона процитувала номер, що закiнчується на сiм, вiсiм.
  
  "Вибач, нi", - вiдповiв Нiк. Вона солодко вибачилася за дзвiнок i повiсила слухавку.
  
  Нiк перевернув свiй телефон, вивернув два гвинти основи i пiдключив три дроти вiд маленької коричневої коробки до трьох клем, включаючи вхiд живлення 24 В. Потiм вiн набрав номер. Коли Хоук вiдповiв, вiн сказав: "Скремблер iз кодом сiмдесят вiсiм".
  
  "Правильно i ясно. Звiт?"
  
  "Нiчого. Я був ще на трьох нудних вечiрках. Ви знаєте, якi дiвчата там були. Дуже доброзичливi. Вони мали ескорт, i я не мiг їх звiльнити".
  
  "Дуже добре. Продовжуйте сьогоднi ввечерi у Кушiнга. У нас великi проблеми. У вищiй компанiї є великi витоки".
  
  "Зроблю."
  
  "Повiдомте, будь ласка, з десятої до дев'ятої ранку за номером шiсть".
  
  "Пiдiйде. До побачення".
  
  "До побачення та удачi."
  
  Нiк повiсив трубку, зняв дроти та замiнив пiдставу телефону. Маленькi коричневi портативнi скремблер були одним з найгенiальнiших пристроїв Стюарта. Шаблони скремблера нескiнченнi. Вiн розробив маленькi коричневi коробочки з транзисторними схемами, упакованими в пачку менше, нiж пачка сигарет звичайного розмiру, з десятиконтактним перемикачем.
  
  Якщо обидва були встановленi на "78", звукова модуляцiя була тарабарщиною. Про всяк випадок - кожнi два мiсяцi ящики мiняли на новi з новими схемами скремблера та десятьма новими виборами. Нiк одягнув смокiнг i вирушив на "Птаху" за Рут.
  
  Зiбрання Кушинга - щорiчна вечiрка всiх друзiв з коктейлями, вечерею, розвагами та танцями - проходило в їхньому маєтку площею двiстi акрiв у Вiрджинiї. Обстановка була чудова.
  
  Поки вони їхали довгою дорогою, кольоровi вогнi виблискували в сутiнках, музика долинала з консерваторiї злiва, i їм довелося трохи почекати, поки солiднi люди вийшли зi своїх машин, а обслуговуючий персонал вiдвiз їх. Були популярнi блискучi лiмузини - видiлялися кадилаки.
  
  Нiк сказав: "Я вважаю, ти був тут ранiше?"
  
  "Багато разiв. Ранiше ми з Алiсою весь час грали в тенiс. Тепер я iнодi приїжджаю сюди на вихiднi".
  
  "Скiльки тенiсних кортiв?"
  
  "Три, вважаючи один у примiщеннi".
  
  "Гарне життя. Назви грошi".
  
  "Мiй батько каже, що оскiльки бiльшiсть людей настiльки дурнi, немає виправдання тому, що людина з мозком не стане багатою".
  
  "Кушинги були багатi протягом семи поколiнь. Усi мiзки?"
  
  "Тато каже, що люди дурнi, працюючи стiльки годин. Продаючи себе за купу часу, вiн називає це. Вони люблять своє рабство, бо свобода жахлива. Ви повиннi працювати на себе. Використовуйте можливостi".
  
  "Я нiколи не опиняюся у потрiбному мiсцi у потрiбний час". Нiк зiтхнув. "Мене вiдправляють на мiсця за десять рокiв пiсля початку видобутку нафти".
  
  Вiн усмiхнувся їй, коли вони пiднялися трьома широкими сходами. Чудовi чорнi очi вивчали його. Коли вони йшли по лужку, схожому на тунель, освiтлену рiзнобарвними вогнями, вона запитала: "Ви хочете, щоб я поговорила з батьком?"
  
  "Я широко вiдкритий. Особливо, коли я бачу таку тусовку. Тiльки не змушуйте мене втрачати роботу, яка в мене є".
  
  "Джеррi, ти поводиться консервативно. Це не спосiб розбагатiти".
  
  "Так вони намагаються залишатися багатими", - пробурмотiв вiн, але вона вiтала високу бiлявку в черзi красиво одягнених людей бiля входу до гiгантського намету. Його представили Алiсi Кушiнг та чотирнадцяти iншим людям у приймальнi, шiстьох з них звали Гашинг. Вiн запам'ятав кожне iм'я та обличчя.
  
  Минувши межу, вони пройшли до довгої стiйки - шiстдесятифутового столу, вкритого снiговим полотном. Вони обмiнялися привiтаннями з кiлькома людьми, якi знали Рут або "цього милого молодого нафтовика Джеррi Демiнга". Нiк отримав два коньяки на каменi вiд бармена, який виглядав здивованим замовленням, але вiн у нього був. Вони вiдiйшли вiд бару на кiлька футiв i зупинилися, щоб напитися.
  
  У великому наметi мiг розмiститися цирк з двома кiльцями, з мiсцем, що залишилося для двох iгор у боччi, i вона справлялася тiльки з переповненням з кам'яного зимового саду, до якого вона примикала. Крiзь високi вiкна Нiк побачив усерединi будiвлi ще один довгий бар та танцюючих на полiрованих пiдлогах людей.
  
  Вiн зазначив, що закуски на довгих столах навпроти бару в наметi було приготовлено на мiсцi. Спекотне, м'ясо птицi та iкри, за якими обслуговуючий персонал у бiлих халатах спритно приготували закуску, яку ви запросили, нагодували б китайське село на цiлий тиждень. Серед гостей вiн побачив чотирьох американських генералiв, яких вiн знав, та шiсть з iнших країн, яких вiн не знав.
  
  Вони зупинилися, щоб поговорити з конгресменом Ендрюсом i його племiнницею - вiн усюди уявляв її як свою племiнницю, але в неї була ця горда постава нудної дiвчини, яка робить її в тiнi, - i поки Нiк був ввiчливий, Рут обмiнялася поглядами за його спиною. повернувся з китаянкою в iншiй групi. Їхнi погляди були швидкими, i, оскiльки вони були абсолютно безпристраснi, вони ховалися.
  
  Ми схильнi вiдносити китайцiв до категорiї маленьких, м'яких i навiть послужливих. Дiвчина, яка обмiнювалася сигналами швидкого розпiзнавання з Рут, була великою, владною, i смiливий погляд її розумних чорних очей шокував, бо вiн виходив з-пiд брiв, навмисно вищипаних, щоб пiдкреслити нахили. "Схiднi?" вони, здавалося, кидали виклик. "Ви страшенно правi. Тримайтеся, якщо наважитеся".
  
  Саме таке враження справив на Нiка момент, коли Рут познайомила його з Джинi Алiнг. Вiн бачив її на iнших вечiрках, ретельно перевiрив її iм'я в своєму уявному списку, але це був перший лайм, який вiн вiдчув пiд впливом її погляду - майже розплавлений жар вiд цих блискучих очей над круглими щоками, м'якiсть яких була поставлена пiд сумнiв чистi, гострi губи її обличчя.
  
  Вiн сказав: "Менi особливо приємно познайомитися з вами, мiс Алiнг".
  
  Блискучi чорнi брови пiднялися на долю дюйма. Нiк подумав: "Вона вражаюча - краса, подiбна до тiєї, що є на телебаченнi або в кiно". "Так, тому що я бачив тебе на панамериканськiй вечiрцi два тижнi тому. Я сподiвався зустрiтися з тобою тодi".
  
  "Тебе цiкавить Схiд? Чи сам Китай? Чи дiвчата?"
  
  "Всi три цi речi."
  
  "Ви дипломат, мiстере Демiнг?"
  
  "Нi. Просто дрiбний нафтовик".
  
  "Як мiстер Мерчiсон i мiстер Хант?"
  
  "Нi. Рiзниця приблизно в три мiльярди доларiв. Я працюю чиновником".
  
  Вона посмiхнулася. Її тон був м'яким i глибоким, а її англiйська була чудовою,
  
  з ледь помiтним вiдтiнком "надто досконалостi", нiби вона вивчила його ретельно або говорила кiлькома мовами i її вчили округляти всi голоснi. "Ви дуже чеснi. Бiльшiсть чоловiкiв, яких можна зустрiти, дають собi невелике пiдвищення. Ви могли б просто сказати: "Я з офiцiйною справою"".
  
  "Ви б дiзналися, i мiй рейтинг чесностi впав би".
  
  "Ти чесна людина?"
  
  "Я хочу, щоб мене знали як чесну людину".
  
  "Чому?"
  
  "Тому що я обiцяв своїй матерi. I коли я збрешу тобi, ти повiриш".
  
  Вона смiялася. Вiн вiдчув приємне поколювання у спинi. Таких багато не робили. Рут говорила з ескортом Джiнi, високим, струнким, латиноамериканським типом. Вона обернулася i сказала: "Джеррi, ти зустрiчав Патрiка Вальдеса?"
  
  "Нi."
  
  Рут переїхала i зiбрала квартет разом, подалi вiд групи, яку Нiк назвав полiтиками, боєприпасами та чотирма нацiональностями. Конгресмен Крiкс, який, як завжди, був уже пiд кайфом, розповiдав iсторiю - його слухачi вдавали, що цiкавляться ним, бо вiн був старим дияволом Крiксом, з вислугою, комiтетами та контролем над асигнуваннями на суму близько тридцяти мiльярдiв доларiв.
  
  "Пет, це Джеррi Демiнг", - сказала Рут. "Пет з OAS Джерi з нафти. Це означає, що ви знатимете, що ви не конкуренти"
  
  Вальдес показав гарнi бiлi зуби i знизав руку. "Можливо ми займаємося красивими дiвчатами", - сказав вiн. "Ви це двоє знаєте".
  
  "Який добрий спосiб зробити комплiмент", - сказала Рут. "Джинi, Джеррi, вибач нас на секунду? Боб Куiтлок хотiв зустрiтися з Петом. Ми приєднаємося до тебе в консерваторiї за десять хвилин. Поряд з оркестром".
  
  "Звичайно", - вiдповiв Нiк i спостерiгав, як пара пробирається крiзь натовп, що росте. "У Рут чудова фiгура, - розмiрковував вiн, - поки ви не поглянете на Джiнi". Вiн обернувся до неї. "А ти? Принцеса у вiдпустцi?"
  
  "Навряд, але спасибi. Я працюю в Ling-Taiwan Export Company".
  
  "Я думала, ти могла б бути моделлю. Чесно кажучи, Джiнi, я нiколи не бачив у кiно китайську дiвчину такою гарною, як ти. Або такою високою".
  
  "Дякую. Ми не всi маленькi квiти. Моя родина приїхала з пiвночi Китаю. Вони там великi. Це дуже схоже на Швецiю. Гори та море. Багато хорошої їжi".
  
  "Як вони поживають за Мао?"
  
  Йому здалося, що її очi мерехтiли, але емоцiї не читали. "Ми вийшли з Чангом. Я мало що чула".
  
  Вiн провiв її до консерваторiї, принiс їй випити i поставив ще кiлька нiжних запитань. Вiн отримував м'якi, малоiнформативнi вiдповiдi. У блiдо-зеленiй сукнi, що iдеально контрастувала з гладким чорним волоссям i блискучими очима, вона видiлялася. Вiн дивився, як дивляться iншi чоловiки.
  
  Вона знала багато людей, якi посмiхалися та кивали чи робили паузу, щоб сказати кiлька слiв. Вона вiдбивалася вiд деяких чоловiкiв, якi хотiли залишитися з нею, змiною темпу, що створювало стiну з льоду, поки вони не рушили далi. Вона нiколи не ображає-
  
  Ед, вона просто увiйшла до шафки для глибокого заморожування i вийшла, як тiльки вони пiшли.
  
  Вiн виявив, що вона вмiло танцювала, i вони залишилися на пiдлозi, тому що це було весело - i тому, що Нiк щиро насолоджувався вiдчуттям її у його руках та ароматом її парфумiв та тiла. Коли Рут i Вальдес повернулися, вони обмiнялися танцями, досить багато випили i зiбралися в групу в кутку великої кiмнати, що складається з людей, яких Нiк зустрiчав, а декого немає.
  
  Пiд час однiєї паузи Рут сказала, стоячи поряд з Джинi: "Не могли б ви вибачити нас на кiлька хвилин? Про вечерю треба оголосити зараз, i ми хочемо освiжитися".
  
  Нiк залишився з Пет. Вони взяли свiжi напої i, як завжди, вiтали один одного тостами. Вiн не впiзнав нiчого нового вiд американського.
  
  Наодинцi у жiночiй вiтальнi Рут сказала Джiнi: "Що ти думаєш про нього пiсля уважного погляду?"
  
  "Думаю, цього разу у тебе все вийшло. Хiба це не мрiя? Набагато цiкавiше, нiж Пет".
  
  "Лiдер каже, що якщо Демiнг приєднається, забудьте про Пет".
  
  "Я знаю." Рут зiтхнула. "Я знiму його з твоїх рук, як було узгоджено. У будь-якому випадку, вiн хороший танцюрист. Але ти виявиш, що Демiнг - дiйсно щось iнше. Так багато чарiвностi, яке можна витрачати на нафтовий бiзнес. I вiн вся людина. Вiн мало не включив столи. Лiдер. Ви б розсмiялися. Звичайно, Лiдер помiняв. захоплюється Демiнгом за це.
  
  Дiвчата перебували в одному з незлiченних жiночих холiв - повнiстю обладнаних гримерних та ванн. Джiнi подивилася на дорогi меблi. "Ми повиннi поговорити тут?"
  
  "У безпецi", - вiдповiла Рут, ретушуючи свої вишуканi губи на одному з гiгантських дзеркал. "Ви знаєте, що вiйськовi та полiтичнi шпигуть лише за виходами. Це все входи. Ви можете пiдглядати за окремими людьми та обманювати один одного, але якщо вас зловлять на шпигунствi за групою, вам кiнець".
  
  Джiнi зiтхнула. "Ви знаєте про полiтику набагато бiльше, нiж я. Але я знаю людей. У цьому Демiнгу є щось, що мене турбує. Вiн занадто - занадто сильний. Ви коли-небудь помiчали, що генерали зробленi з латунi, особливо їхнi голови? хоробрiсть.
  
  Це не вписується в образ нафтовика".
  
  "Я скажу, що ви знайомi з чоловiками. Я нiколи не думав про це таким чином. Але я вважаю, що це причини, з яких Командування цiкавиться Демiнгом. Вiн бiльше, нiж просто бiзнесмен. Вiн, як i всi вони, цiкавиться грiшми. за наживку".
  
  "Тож обережний..."
  
  "Звичайно. Це плюс. Йому подобаються дiвчата, якщо ти боїшся, що отримаєш ще одну, як Карл Комсток".
  
  "Нi. Я сказав тобi, що знаю, що Демiнг - справжнiй чоловiк. Просто... ну, можливо, вiн такий цiнний тип, я до цього не звикла. Я вiдчувала, що вiн iнодi носив маску, як i ми".
  
  "У мене не склалося такого враження, Джiнi. Але будь обережна. Якщо вiн злодiй, вiн нам не потрiбен". Рут зiтхнула. "Але що за тiло..."
  
  "Ви не ревнуєте?"
  
  "Звичайно, нi. Якби я мав вибiр, я б вибрала його. Якби я отримала наказ, я беру Пет i максимально використовую його".
  
  Що Рут i Джинi не обговорювали - нiколи не обговорювали - так це їхнiй обумовлений смак до кавказьких, а не до схiдних чоловiкiв. Як i бiльшiсть дiвчат, якi виросли у певному суспiльствi, вони прийняли його норми. Їхнiм iдеалом був Грегорi Пек або Лi Марвiн. Їхнiй лiдер знав про це - вiн був ретельно проiнструктований Першим командувачем, який часто обговорював це зi своїм психологом Лiндхауером.
  
  Дiвчата закрили сумочки. Рут збиралася йти, але Джiнi стримувалась. "Що менi робити, - задумливо спитала вона, - якщо Демiнг такий i не той, ким здається? У мене все ще є це дивне почуття..."
  
  "Що вiн може бути в iншiй командi?"
  
  "Так."
  
  "Зрозумiло..." Рут замовкла, її обличчя на мить стало невиразним, а потiм суворим. "Я б не хотiла бути тобою, якщо ти помиляєшся, Джiнi. Але якщо ти переконаєшся, я вважаю, що залишиться тiльки одне".
  
  "Правило сьоме?"
  
  "Так. Прикрий його".
  
  "Я нiколи не ухвалювала це рiшення самостiйно".
  
  "Правило ясно. Надягнiть його. Не залишайте слiдiв".
  
  Роздiл IV.
  
  
  Оскiльки справжнiй Нiк Картер був iз тих чоловiкiв, якi приваблювали до себе людей, як чоловiкiв, так i жiнок, коли дiвчата повернулися до консерваторiї, вони побачили його з балкона у центрi великої групи. Вiн говорив iз зiркою ВПС про артилерiйську тактику в Кореї. Два пiдприємцi, яких вiн зустрiв у Театрi Форда, що недавно вiдкрився, намагалися привернути його увагу розмовами про нафту. Чудова руда, з якою вiн обмiнявся теплими зауваженнями на невеликiй iнтимнiй вечiрцi, розмовляла з Пет Вальдес, поки вона шукала можливiсть розплющити очi Нiку. Ще кiлька рiзних пар сказали: "Гей, це Джеррi Демiнг!" - I протискалися.
  
  "Подивися на це, - сказала Рут. "Вiн дуже гарний, щоб бути правдою".
  
  "Це нафта", - вiдповiла Джiнi.
  
  "Це чарiвнiсть".
  
  "I вмiння продавати. Тримаю парi, вiн продає цi речi цистернами".
  
  "Думаю, вiн знає".
  
  Рут заявила, що Нiк i Джинi досягли Пета, коли м'якi звуки курантiв пролунали гучним зв'язком i заспокоїли натовп.
  
  "Схоже на СС Сполученi Штати", - голосно щебетала руда. Вона майже дiсталася Нiка, а тепер вiн для неї поки що втрачений. Вiн побачив її краєм ока, записав факт для довiдки, але не подав вигляду.
  
  З гучномовцiв прозвучав чоловiчий голос м'якими овальними тонами, якi звучали професiйно: "Доброго вечора всiм. Кушинги вiтають вас на званiй вечерi Усiх друзiв i попросили мене сказати кiлька слiв. Це вiсiмдесят п'ята рiчниця. iдеалiстична вашингтонська спiльнота з необхiднiстю у бiльшiй кiлькостi мiсiонерiв на Далекому Сходi, особливо в Китаї, одержання рiзноманiтної пiдтримки для цього благородного зусилля".
  
  Нiк зробив ковток напою i подумав: "О боже, поклади Будду в кошик". Збудуй менi будинок, де буйволи блукають iз канiстр iз гасом та бензином.
  
  Олейний голос продовжувався. "Протягом кiлькох рокiв через обставини цей проект був дещо згорнутий, але сiм'я Кушинга щиро сподiвається, що добрi справи незабаром будуть вiдновленi.
  
  "Через нинiшнiй розмiр щорiчного обiду столи були розмiщенi в їдальнi Медiсона, залi Гамiльтона у лiвому крилi та у великiй залi в заднiй частинi будинку".
  
  Рут стиснула руку Нiка i сказала з легким хихиканням: "Гiмназiя".
  
  Оратор уклав: "Бiльшостi з вас порадили, де можна знайти вашi картки мiсць. Якщо ви не впевненi, дворецький бiля входу до кожної кiмнати має список гостей i може вам порадити. Вечеря буде подана через тридцять хвилин. Кушинги ще раз кажуть - дякую всiм, що прийшли".
  
  Рут спитала Нiка: "Ти був тут ранiше?"
  
  "Нi. Я просуюся вгору".
  
  "Давай, подивися на речi у кiмнатi Монро. Це так само цiкаво, як музей". Вона жестом попросила Джiнi та Пет слiдувати за ними i пiшла вiд групи.
  
  Нiку здалося, що вони пройшли милю. Пiднялися широкими сходами, через великi холи, схожi на коридори готелiв, за винятком того, що меблi були рiзноманiтнi i дорогi,
  
  i кожнi кiлька ярдiв слуга стояв по стiйцi реєстрацiї, щоб дати пораду, якщо буде потрiбно. Нiк сказав: "У них своя армiя".
  
  "Майже. Елiс сказала, що вони найняли шiстдесят осiб, перш нiж вони скоротили штат кiлька рокiв тому. Деякi з них, ймовiрно, були найнятi з цiєї нагоди".
  
  "Вони справляють на мене враження".
  
  "Ви б бачили це кiлька рокiв тому. Усi вони були одягненi як французькi придворнi слуги. Алiса мала якесь вiдношення до модернiзацiї".
  
  Зал Монро пропонував вражаючий вибiр предметiв мистецтва, багато з яких безцiннi, i охоронялися двома приватними детективами та суворою людиною, схожою на старого сiмейного слуги. Нiк сказав: "Це зiгрiває серце, чи не так?"
  
  "Як?" - запитала Джiнi.
  
  "Всi цi чудовi речi подарованi мiсiонерам, я вважаю, вашими вдячними спiввiтчизниками".
  
  Джiнi та Рут обмiнялися поглядами. Пет, здавалося, хотiв розсмiятися, але передумав. Вони вийшли через iншi дверi i потрапили до їдальнi Медiсона.
  
  Обiд був чудовий: фрукти, риба та м'ясо. Нiк впiзнав чой-нгоу тонг, омара по-кантонськи, саут-дау-чау-гi-йок та Бок-чой-нгоу, перш нiж здався, коли перед ним поставили киплячий шматок Шатобрiана. "Де ми можемо це поставити?" - пробурмотiв вiн Рут.
  
  "Спробуй, смачно", - вiдповiла вона. "Фредерiк Кушiнг IV особисто обирає меню".
  
  "Хто вiн?"
  
  "П'ятий праворуч за головним столом. Йому сiмдесят вiсiм рокiв. Сам на м'якiй дiєтi".
  
  "Я буду з ним пiсля цього".
  
  На кожному сервiруваннi стояло чотири бокали для вина, i вони не могли залишатися порожнiми. Нiк вiдпив пiвдюйма вiд кожного i вiдповiв на кiлька тостiв, але переважна бiльшiсть вiдвiдувачiв почервонiла i напилася до того часу, коли прибув веселий дон го - бiсквiт з ананасом та збитими вершками.
  
  Потiм все сталося гладко i швидко, на повне задоволення Нiка. Гостi повернулися до зимового саду та до намету, де в барах тепер продавали каву та лiкери на додаток до величезної кiлькостi алкоголю майже у всiх формах, придуманих людиною. Джiнi сказала йому, що вона не прийшла на вечерю з Пет... У Рут раптово захворiла голова: "Уся ця рясна їжа"... i вiн виявив, що танцює з Джинi, поки Рут зникла. Пет у парi з руденькою.
  
  Незадовго до пiвночi Джеррi Демiнгу зателефонували i передали записку: "Моя люба, я хвора". Нiчого серйозного, просто забагато їжi. Я пiшла додому з Рейнольдс. Ви можете запропонувати Джiнi пiдвезти його до мiста. Будь ласка, подзвони менi завтра. Рут.
  
  Вiн серйозно передав листа Джiнi. Чорнi очi засяяли, i чудове тiло опинилося в його обiймах. "Я жалкую про Рут, - пробурмотiла Джiнi, - але рада своїй удачi".
  
  Музика звучала гладко, i на пiдлозi було менше людей, коли п'янi вином гостi розiйшлися. Коли вони повiльно кружляли в кутку, Нiк спитав: "Як ти почуваєшся?"
  
  "Чудово. У мене залiзне травлення". Вона зiтхнула. "Це розкiшна справа, чи не так?"
  
  "Чудово. Все, що йому потрiбно, це примара Василя Захарова, що вискакує з басейну опiвночi".
  
  "Вiн був веселим?"
  
  "У бiльшостi випадкiв."
  
  Нiк знову вдихнув її духи. Вона вдерлася йому в нiздрi через її блискуче волосся i блискучу шкiру, i вiн смакував її, як афродизiак. Вона притиснулася до нього з м'якою наполегливiстю, що передбачала прихильнiсть, пристрасть чи сумiш того й iншого. Вiн вiдчув тепло в заднiй частинi шиї та по спинi. Ви можете пiдняти температуру з Джiнi i з приводу Джiнi. Вiн сподiвався, що це не чорна вдова, яку навчили тремтiти чудовими крилами метелика як приманку. Навiть якби вона була такою, це було б цiкаво, можливо, чудово, i вiн з нетерпiнням чекав на зустрiч з талановитою людиною, яка навчала її таким навичкам.
  
  Через годину вiн був у "Птаху" i на легкiй швидкостi мчав у бiк Вашингтона, з ароматною i теплою Джiнi, притиснутою до його руки. Вiн подумав, що переключення з Рут на Джинi, можливо, було надуманим. Не те, щоб вiн заперечував. Для свого завдання AX або особистого задоволення вiн взяв би або те, або iнше. Джiнi здавалася дуже чуйною - чи, можливо, це було через випивку. Вiн стиснув її. Потiм подумав, але спочатку...
  
  "Дорога, - сказав вiн, - я сподiваюся, що з Рут усе гаразд. Вона нагадує менi Сузi Куонг. Ти її знаєш?"
  
  Пауза була надто довгою. Вона повинна була вирiшити, чи брехати, подумав вiн, i тодi вона дiйшла висновку, що правда найбiльш логiчна та безпечна. "Так. Але як? Я не думаю, що вони дуже схожi".
  
  "У них така ж схiдна чарiвнiсть. Я маю на увазi, що ви знаєте, що вони говорять, але часто ви не можете вгадати, про що вони думають, але ви знаєте, було б страшенно цiкаво, якби ви могли".
  
  Вона обмiркувала це. "Я розумiю, що ти маєш на увазi, Джеррi. Так, вони милi дiвчата". Вона невиразно звучала i м'яко похитала головою йому на плече.
  
  "I Енн Ве Лiнг", - продовжив вiн. "Є дiвчина, яка завжди змушує мене думати про квiти лотоса та ароматний чай у китайському саду".
  
  Джiнi тiльки зiтхнула.
  
  "Ви знаєте Енн?" - наполягав Нiк.
  
  Знову пауза. "Так. Звичайно, дiвчата одного i того ж походження, якi часто стикаються один з одним, зазвичай збираються разом i обмiнюються записками. Думаю, я знаю сотню
  
  Червоних милих китаянок у Вашингтонi". Вони мовчки проїхали кiлька миль. Вiн подумав, чи не зайшов вiн надто далеко, покладаючись на алкоголь у нiй. Вiн злякався, коли вона запитала: "Чому тебе так цiкавлять китайськi дiвчата? "
  
  "Якийсь час я був на Сходi. Китайська культура мене iнтригує. Менi подобається атмосфера, їжа, традицiї, дiвчата..." Вiн узяв великi груди i нiжно погладив її своїми чутливими пальцями. Вона пригорнулася.
  
  "Це мило", - пробурмотiла вона. "Ви знаєте, що китайцi - хорошi дiловi люди. Практично скрiзь, де ми приземляємося, ми маємо успiх у торгiвлi".
  
  "Я помiтив. Я мав справу з китайськими фiрмами. Надiйно. Гарна репутацiя".
  
  "Ти заробляєш багато грошей, Джеррi?"
  
  "Досить, щоб пройти. Якщо ти хочеш побачити, як я живу - давай зупинимося у мене вдома, щоб випити, перш нiж я вiдвезу тебе додому".
  
  "Добре", - лiниво простягла вона. "Але пiд грошима я маю на увазi заробляння грошей для себе, а не просто заробiтну плату. Щоб вони надходили добрими тисячами шматкiв, i, можливо, вам не потрiбно було платити з них надто багато податкiв. Це спосiб заробляти грошi".
  
  "Це справдi так, - погодився вiн.
  
  "Мiй двоюрiдний брат займається нафтовим бiзнесом", - продовжила вона. "Вiн говорив про пошук iншого партнера. Жодних вкладень. Новiй людинi була б гарантована пристойна зарплата, якби у неї був реальний досвiд у нафтовiй сферi. Але якщо вони досягнуть успiху, вона роздiлить прибуток".
  
  "Я хотiв би познайомитися з вашим двоюрiдним братом".
  
  "Я скажу про це, коли побачу його".
  
  "Я дам вам свою вiзитку, щоб вiн мiг менi зателефонувати".
  
  "Будь ласка, зроби це. Я хотiв би тобi допомогти". Тонка сильна рука стиснула його колiно.
  
  Двi години i чотири напої через прекрасна рука стискала те ж колiно набагато твердiшим дотиком - i торкалася набагато бiльшого його тiла. Нiк був задоволений тiєю легкiстю, з якою вона погодилася зупинитись у його квартирi, перш нiж вiн вiдвiз її додому, у те, що вона описала як "мiсце, яке сiм'я купила у Чевi Чейз".
  
  Напiй? Вона була дурна, але навряд чи вiн мiг вивудити вiд неї бiльше нi слова про її кузину або сiмейний бiзнес. "Я допомагаю в офiсi", - додала вона, начебто у неї був автоматичний глушник.
  
  Пограти у? Вона не висловила жодного протесту, коли вiн порадив їм зняти взуття для комфорту - потiм її сукню та його смугастi штани... "щоб ми могли розслабитися i не морщити їх усiх".
  
  Розтягнувшись на кушетцi перед панорамним вiкном з видом на рiчку Анакостiя, з приглушеним свiтлом, тихою музикою, льодом, газировкою та вiскi, складеними поруч iз диваном, щоб йому не довелося йти надто далеко, Нiк задоволено подумав: Який спосiб заробляти на життя.
  
  Частково роздягнена Джiнi виглядала чудовiше, нiж будь-коли. На нiй був шовковий напiвкомбiнезон i бюстгальтер без бретельок, а її шкiра мала смачний вiдтiнок золотисто-жовтого персика в момент твердої стиглостi, перш нiж на змiну набула червона м'якiсть. Вiн подумав, що її волосся кольору свiжої олiї, що ринула в резервуари для зберiгання темної ночi, - чорного золота.
  
  Вiн поцiлував її ґрунтовно, але не так безперервно, як їй хотiлося б. Вiн пестив i гладив її i дозволяв їй мрiяти. Вiн був терплячий, поки вона не сказала раптово з тишi: "Я вiдчуваю тебе, Джеррi. Ти хочеш зайнятися зi мною любов'ю, чи не так?"
  
  "Так."
  
  "З тобою легко спiлкуватися, Джеррi Демiнг. Ви колись були одруженi?"
  
  "Нi."
  
  "Але ти знав багато дiвчат".
  
  "Так."
  
  "По всьому свiту?"
  
  "Так." Вiн дав короткi вiдповiдi м'яко, досить швидко, щоб показати, що вони були правдою - i вони були правдивими, але без натяку на стислiсть або роздратування при допитi.
  
  "Ти вiдчуваєш, що я тобi подобаюся?"
  
  "Як i будь-яка дiвчина, яку я коли-небудь зустрiчав. Ти просто красива. Екзотика. Красивiша, нiж будь-яка фотографiя китайської принцеси, тому що ти тепла i жива".
  
  "Ви можете посперечатися, що я", - видихнула вона i повернулася до нього. "I ти збираєшся чогось навчитися", - додала вона перед тим, як їхнi губи злилися.
  
  У нього не було часу сильно про це турбуватися, тому що Джiнi кохалася, i її заняття вимагали всiєї його уваги. Вона була захоплюючим магнiтом, який витягував вашу пристрасть назовнi i назовнi, i як тiльки ви вiдчуваєте його тяжiння i дозволяєте собi пройти частку дюйма, вас захоплює непереборне потяг, i нiщо не зможе зупинити ваше занурення в саму суть. I, якось переїхавши, ти не хотiв зупинятися.
  
  Вона не гвалтувала його, так само як i увагу повiї, що придiляється з професiйною iнтенсивнiстю на вiдстанi витягнутої руки. Джiнi займалася любов'ю, якби вона мала лiцензiю на її виготовлення, з умiнням, теплотою i таким особистим задоволенням, що ви були просто враженi. Чоловiк був би дурнем, якби не розслабився, i нiхто нiколи не називав Нiка дурнем.
  
  Вiн спiвпрацював, вносив свiй внесок i був вдячний за успiх. За своє життя вiн мав бiльше, нiж його частка чуттєвих сеансiв, i вiн знав, що заробив їх не випадково, а завдяки своєму фiзичному потягу до жiнок.
  
  З Джiнi - як i з iншими, хто потребував любовi i вимагав тiльки правильної пропозицiї обмiну, щоб широко розкрити свої серця, уми та тiла - угода була зроблена. Нiк з нiжнiстю та тонкiстю доставив товар.
  
  Коли вiн лежав з вологим чорним волоссям, що закривало його обличчя, вiдбиваючи смак їхньої текстури язиком i знову запитуючи, що це були за парфуми, Нiк подумав, чудово.
  
  Останнi двi години вiн радiв - i вiн був певен, що вiддав стiльки, скiльки одержав.
  
  Волосся повiльно прибиралося через контакт зi шкiрою i замiнювалося блискучими чорними очима i пустотливою усмiшкою - ельфiйка на повний зрiст вимальовувалась у тьмяному свiтлi єдиної лампи, який вiн потiм приглушив, накинувши на неї свою мантiю. "Щасливий?"
  
  "Приголомшений. Супер-схвильований", - дуже м'яко вiдповiв вiн.
  
  "Я теж так вiдчуваю. Ти це знаєш".
  
  "Я вiдчуваю це".
  
  Вона перевернула йому голову на плече, гiгантський ельф став м'яким i плавним по всiй довжинi. "Чому люди не можуть бути задоволенi цим? Вони встають i сперечаються. Або йдуть без доброго слова. Або чоловiки йдуть вiд цього, щоб випити чи воювати у дурних вiйнах".
  
  "Це означає, - сказав Нiк iз подивом, - у бiльшостi людей цього немає. Вони надто напруженi, егоцентричнi або недосвiдченi. Як часто двi людини, такi як ми, збираються разом? Обидва дарувальники. Обидва терплячi. . Ви знаєте - всi думають, що вони природженi гравцi, спiврозмовники i коханцi. Бiльшiсть людей нiколи не знають про них. Що стосується копання, навчання та розвитку навичок - вони нiколи не турбуються".
  
  "Ти думаєш, я вмiла?"
  
  Нiк розмiрковував про шiсть чи сiм рiзновидiв навичок, якi вона продемонструвала досi. "Ви дуже вмiлi".
  
  "Годинник."
  
  Золотий ельф упав на пiдлогу з легкiстю акробату. У нього перехопило подих вiд артистичностi її рухiв, а хвилеподiбнi iдеальнi вигини її грудей, стегон i крупа змусили його провести язиком по губах i проковтнути. Вона стояла з широкими ногами, посмiхнулася йому, потiм нахилилася назад, i раптово її голова опинилася мiж її ногами, червонi губи все ще були вигнутi. "Ви коли-небудь бачили це ранiше?"
  
  "Тiльки на сценi!" вiн пiдвiвся на лiктi.
  
  "Чи це?" Вона повiльно пiднялася, нахилилася i поклала руки на килим вiд стiни до стiни, а потiм плавно, на дюйм за раз, пiдняла акуратнi пальцi нiг, поки їх рожевi нiгтi не вказали на стелю, потiм опустила їх до нього, поки вони просто не потрапила в лiжко i досягла пiдлоги, зiгнувши пiдлоги.
  
  Вiн дивився на половину дiвчини. Цiкава половина, але дивно тривожна. У тьмяному свiтлi вона була вiдрiзана у талiї. Її м'який голос був непомiтний. "Ти спортсмен, Джеррi. Ти могутня людина. Ти можеш це зробити?"
  
  "Боже, нi", - вiдповiв вiн iз щирим трепетом. Напiвтiло знову перетворилося на високу золоту дiвчину. Сон виникає, смiється. "Ви, мабуть, тренувалися все своє життя. Ви - ви були у шоу-бiзнесi?"
  
  "Коли я була маленька. Ми тренувалися щодня. Часто двiчi чи тричi на день. Я продовжувала в тому ж дусi. Я думаю, це добре для тебе. Я нiколи в життi не хворiла".
  
  "Це має бути великим хiтом на вечiрках".
  
  "Я бiльше нiколи не виступаю. Тiльки ось так. Для когось, хто особливо гарний. У цього є iнше застосування..." Вона опустилася на нього зверху, поцiлувала його, вiдсторонилася, щоб задумливо глянути на нього. "Ви знову готовi", - сказала вона з подивом. "Могутня людина".
  
  "Спостереження за тим, як ви це робите, пожвавило б кожну статую в мiстi".
  
  Вона засмiялася, вiдкотилася вiд нього, а потiм звивалася нижче, поки не побачила верхiвку чорного волосся. Потiм вона перекинулася на лiжку, i довгi, гнучкi ноги повернулися на 180 градусiв, легка дуга, доки вона знову не зiгнулася бiльш нiж удвiчi, згорнувшись назад на себе.
  
  "А тепер, люба". Її голос був приглушений до свого живота.
  
  "В даний час?"
  
  "Ось побачиш. Буде по-iншому".
  
  Коли вiн пiдкорився, Нiк вiдчув незвичайне збудження та завзяття. Вiн пишався своїм досконалим самоконтролем - слухняно виконував свої щоденнi вправи йоги та дзен - але тепер йому не треба було вмовляти себе.
  
  Вiн поплив у теплу печеру, де на нього чекала гарна дiвчина, але вiн не мiг доторкнутися до неї. Вiн був один i одразу з нею. Вiн пройшов усю дорогу, пливучи на схрещених руках, спираючись на них головою.
  
  Вiн вiдчув, як шовковисте лоскотання її волосся пливе по його стегнах, i подумав, що мiг би на мить пiти з глибини, але велика риба з вологим i нiжним ротом вловила подвiйнi сфери його мужностi, i на одну мить вiн боровся з втратою контролю. але захоплення було занадто велике, i вiн заплющив очi i дозволив вiдчуттям охопити його в солодкiй темрявi дружнiх глибин. Це було надзвичайно. Це було рiдко. Вiн парив у червоному i темно-пурпуровому кольорi i перетворився на живу ракету невiдомого розмiру, що поколювала i пульсувала на стартовому майданчику пiд таємним морем, поки вiн не вдав, що хотiв цього, але знав, що вiн безпорадний, як з хвилею чудової сили вистрiлили в космос або з нього у ланцюжку захоплених помiчникiв.
  
  Коли вiн подивився на годинник, було 3:07. Вони проспали двадцять хвилин. Вiн поворухнувся, i Джiнi прокинулася, як завжди, миттєво й насторожено. "Час?" - Запитала вона з задоволеним зiтханням. Коли вiн сказав їй, вона сказала: "Я краще пiду додому. Моя родина терпима, але..."
  
  Дорогою в Chevy Chase Нiк переконав себе, що вiн незабаром знову побачить Джiнi.
  
  Ретельнiсть часто окупалася. Достатньо часу, щоб перевiрити ще раз Енн, Сьюзi та iнших. На його подив, вона вiдмовилася призначати якесь побачення.
  
  "Менi потрiбно виїхати з мiста у справах", - сказала вона. "Зателефонуй менi через тиждень, i я буду радий тебе бачити - якщо ти все ще хочеш".
  
  "Я подзвоню тобi", - сказав вiн серйозно. Вiн знав кiлька прекрасних дiвчат... деякi з них вiдрiзнялися красою, розумом, пристрастю, а деякi мали спiльнi якостi. Але Джiнi Ahling була чимось iншим!
  
  Тодi постало питання - куди вона збиралася у справах? Чому? З ким? Чи може це бути пов'язане з незрозумiлими смертями чи кiльцем Баумана?
  
  Вiн сказав: "Я сподiваюся, що ваша дiлова поїздка буде в мiсце, далеко вiд цього гарячого перiоду. Не дивно, що британцi платять тропiчний бонус за вашингтонський борг. Я б хотiв, щоб ви i я могли вислизнути в Кетскiллс, Ешвiлл або Мен".
  
  "Було б добре", - мрiйливо вiдповiла вона. "Можливо, колись. Ми зараз дуже зайнятi. В основному ми лiтатимемо. Або в конференц-залах з кондицiонером". Вона була сонною. Блiдо-сiрий перший свiт зорi пом'якшував темряву, коли вона звелiла йому зупинитися бiля старого будинку з десяти чи дванадцяти кiмнат. Вiн припаркувався за ширмою з кущiв. Вiн вирiшив не намагатися прокачувати її далi - Джеррi Демiнг домагався хороших успiхiв у всiх вiддiлах, i було б безглуздо руйнувати все, надто сильно давлячи.
  
  Вiн цiлував її кiлька хвилин. Вона прошепотiла: "Це було дуже весело, Джеррi. Подумай, чи не хочеш ти, щоб я познайомила тебе з моїм кузеном. Я знаю, що те, як вiн поводиться з нафтою, приносить реальнi грошi".
  
  "Я вирiшив. Я хочу з ним зустрiтися".
  
  "Добре. Подзвони менi через тиждень".
  
  I вона пiшла.
  
  Йому сподобалося повертатися до квартири. Можна було подумати, коли наставав свiжий, ще прохолодний день, i рух мало. Коли вiн гальмував, молочник помахав йому рукою, i вiн щиро махнув у вiдповiдь.
  
  Вiн подумав про Рут та Джiнi. Вони були стрiльцями з довгої низки промоутерiв. Ви поспiшали чи голодували. Їм мiг знадобитися Джеррi Демiнг, тому що вiн здавався впертою i досвiдченою людиною в бiзнесi, в який текли грошi, якщо вам взагалi пощастило. Або це можуть бути його першi цiннi контакти з чимось складним i смертельним.
  
  Вiн поставив будильник на 11:50 ранку. Прокинувшись, вiн увiмкнув швидкий Farberware i зателефонував Рут Мото.
  
  "Привiт, Джеррi..." - вона не виглядала хворою.
  
  "Привiт. Вибач, ти погано себе почувала минулої ночi. Тепер тобi краще?"
  
  "Так. Я прокинулася, почуваючи себе чудово. Сподiваюся, я не розсердила вас своїм вiдходом, але, можливо, я захворiла, якби залишилася. Безперечно погана компанiя".
  
  "Поки ти знову почуваєшся добре, все гаразд. Ми з Джинi добре провели час". "О, чувак, - подумав вiн, - це можна засвiтити". "Як щодо вечерi сьогоднi ввечерi, щоб надолужити втрачену нiч?"
  
  "Любиш це."
  
  "Мiж iншим, - Джiнi каже менi, що у неї є двоюрiдний брат у нафтовому бiзнесi, i я мiг би якось туди вписатися. Я не хочу, щоб ви вiдчували, що я ставлю вас у скрутне становище, але - чи знаєте ви, якщо вона та вона дiловi зв'язки мiцнi?"
  
  "Ти маєш на увазi - чи можеш ти довiряти думцi Джинi?"
  
  "Та це воно."
  
  Запанувала тиша. Потiм вона вiдповiла: "Думаю, так. Вона може наблизити вас до ... вашого поля".
  
  "Добре, дякую. А що ти робитимеш наступної середи ввечерi?" Бажання поставити запитання виникло у Нiка, коли вiн згадав плани Джинi. Що, якщо кiлька таємничих дiвчат їдуть "у справах"? "Я йду на iранський концерт у "Хiлтон" - хочеш пiти?"
  
  У її голосi був щирий жаль. "О, Джеррi, я б iз задоволенням, але я буду пов'язана весь тиждень".
  
  "Весь тиждень! Ти їдеш?"
  
  "Ну... так, мене не буде в мiстi бiльшу частину тижня".
  
  "Це буде нудний тиждень для мене", - сказав вiн. "Побачимося близько шести, Рут. Забрати тебе в тебе вдома?"
  
  "Будь ласка."
  
  Повiсивши трубку, вiн сiв на килим у позу лотоса i почав виконувати вправи йоги з дихання та м'язового контролю. Вiн прогресував - пiсля приблизно шести рокiв практики - настiльки, що мiг дивитися на пульс на зап'ястi, перевернутому на зiгнутому колiнi, i бачити, як вiн прискорюється або сповiльнюється за його бажанням. Пiсля п'ятнадцяти хвилин вiн свiдомо повернувся до проблеми дивних смертей, Кiльце Баумана, Джiнi i Рут. Обидвi дiвчата йому сподобалися. Вони були певною мiрою дивними, але унiкальнi i несхожi завжди цiкавили його. Вiн розповiв про подiї в Мерiлендi, коментарi Хоука i дивну хворобу Рут на вечерi Кушинга. Ви можете скласти з них вiзерунок або визнати, що всi нитки, що зв'язують, можуть бути збiгом. Вiн не мiг згадати, як почував себе таким безпорадним у справi... з вибором вiдповiдей, але нi з чим їх порiвнювати.
  
  Вiн одягнувся у темно-бордовi штани та бiлу сорочку-поло, спустився та приїхав до коледжу Галлодi у Птаху. Вiн пiшов Нью-Йорк-авеню, повернув праворуч на Mt. Олiвет i побачила чоловiка, який чекає на перехрестi з Блейденсбург-роуд.
  
  У цiєї людини була подвiйна невидимiсть: повна буденнiсть плюс пошарпане, сутуле зневiру, через яке ви пiдсвiдомо швидко проходили повз нього, щоб бiднiсть чи
  
  нещастя його свiту не вторгалися у ваш власний. Нiк зупинився, чоловiк швидко залiз усередину i поїхав у бiк Лiнкольн-парку та мосту Джона Фiлiпа Сузи.
  
  Нiк сказав: "Коли я побачив тебе, я хотiв купити тобi щiльну їжу i засунути п'ятидоларову купюру в твою пошарпану кишеню".
  
  "Ви можете це зробити", - вiдповiв Хоук. "Я не обiдав. Вiзьмiть гамбургери та молоко там, поряд з вiйськово-морським корпусом. Ми можемо з'їсти їх у машинi".
  
  Хоча Хоук не визнав комплiменту, Нiк знав, що йому це сподобалося. Лiтнiй чоловiк мiг творити дива з пошарпаною курткою. Навiть трубка, сигара або старий капелюх могли повнiстю змiнити його зовнiшнiй вигляд. Справа була не в об'єктi... Хоук мав здатнiсть ставати старим, змученим i пригнiченим, або зарозумiлим, жорстким i пихатим, або десятками iнших типiв. Вiн був знавцем справжнього маскування. Яструб мiг зникнути, бо став звичайною людиною.
  
  Нiк описав свiй вечiр з Джинi: "... потiм я вiдвiз її додому. Наступного тижня її не буде. Думаю, Рут Мото теж буде. Чи можуть вони де-небудь зiбратися?"
  
  Хоук повiльно випив молока. "Взяв її додому на свiтанку, га?"
  
  "Так."
  
  "О, знову бути молодим i працювати в полi. Ви розважаєте красивих дiвчат. Наодинцi з ними... ви б сказали, чотири чи п'ять годин? Я раб у нудному офiсi".
  
  "Ми говорили про китайський нефрит", - м'яко сказав Нiк. "Це її хобi".
  
  "Я знаю, що серед хобi Джiнi є й активнiшi".
  
  "Отже, ви не проводите весь свiй час в офiсi. Яке маскування ви використовували? Думаю, на кшталт Клiфтона Вебба в старих фiльмах по телебаченню?"
  
  "Ви близькi. У вас, молодь, приємно бачити вiдточенi технiки". Вiн упустив порожню тару i посмiхнувся. Потiм продовжив: "У нас є iдея, куди можуть вирушити дiвчата. У маєток Лордiв у Пенсiльванiї проводиться тижнева вечiрка - вона називається бiзнес-конференцiєю. Найпопулярнiшi мiжнароднi бiзнесмени. Насамперед сталь, лiтаки i, звичайно ж, боєприпаси."
  
  "Немає нафтовикiв?"
  
  У будь-якому випадку твоя роль Джеррi Демiнга нiкуди не подiнеться. Останнiм часом ти зустрiв дуже багато людей. Але ти та людина, яка має пiти.
  
  "А що щодо Лу Карла?"
  
  "Вiн в Iранi. Глибоко залучений. Я не хотiв би його вивозити".
  
  "Я подумав про нього, тому що вiн знає сталеливарний бiзнес. I якщо там є дiвчата, будь-яка особистiсть, яку я виберу, має бути повним прикриттям".
  
  "Я сумнiваюся, що дiвчата циркулюватимуть серед гостей".
  
  Нiк серйозно кивнув, спостерiгаючи, як DC-8 проїжджає повз менший лiтак по густiй смузi Вашингтона. З такої вiдстанi вони були небезпечно близько. "Я увiйду. У будь-якому випадку, це може бути хибна iнформацiя".
  
  Хоук усмiхнувся. "Якщо це спроба дiзнатися мою думку, це спрацює. Ми знаємо про цю зустрiч, тому що вже шiсть днiв спостерiгаємо за центральним телефонним щитом, не маючи перерв бiльш нiж на тридцять хвилин. Щось велике i чудово органiзоване. Якщо вони вiдповiдальнi за недавнi смертi, якi нiбито були природними, вони без природи, вони без природи.
  
  "Ви виводите все це з телефонних розмов?"
  
  "Не намагайся мене виманити, мiй хлопчик - це намагалися зробити спецiалiсти". Нiк придушив усмiшку, коли Хоук продовжив: "Всi шматочки i шматочки не пiдходять, але я вiдчуваю вiзерунок. Зайди туди i дiзнайся, як вони поєднуються один з одним".
  
  "Якщо вони такi розумнi та грубi, як ви думаєте, можливо, вам доведеться зiбрати мене разом".
  
  "Сумнiваюся, Нiколас. Ти знаєш, що я думаю про твої здiбностi. Ось чому ти збираєшся туди. Якщо ти поїдеш у круїз на своєму човнi в недiлю вранцi, я зустрiну тебе у Брайан-Пойнт. Якщо рiчка багатолюдна. , Iдiть на пiвденний захiд, поки ми не залиш.
  
  "Коли технiки будуть готовi до мене?"
  
  "У вiвторок у гаражi в Маклiнi. Але я дам вам повний брифiнг i бiльшiсть документiв та карт у недiлю".
  
  Нiку сподобалося вечеряти того вечора з Рут Мото, але вiн не впiзнав нiчого цiнного i, за порадою Хоука, не наполягав. Вони насолоджувалися деякими пристрасними моментами, припарковавшись на березi, i о другiй вiн вiдвiз її додому.
  
  У недiлю вiн зустрiвся з Хоуком, i вони витратили три години вивчення деталей з точнiстю двох архiтекторiв, готових пiдписати контракт.
  
  У вiвторок Джеррi Демiнг сказав своєму автовiдповiдачевi, швейцару та кiльком iншим значним людям, що їде до Техасу у справах, i полетiв на Птаху. Через пiвгодини вiн проїхав через дверi термiналу для вантажiвок середнього розмiру, перебуваючи далеко вiд дороги, i на мить вiн i його машина зникли з землi.
  
  У середу вранцi дворiчний "Б'юїк" вийшов з гаража для вантажiвок i виїхав шосе 7 до Лiсбурга. Коли вона зупинилася, з машини вислизнув чоловiк та пройшов п'ять кварталiв до офiсу таксi.
  
  Нiхто не помiтив його, поки вiн повiльно йшов по жвавiй вулицi, бо вiн був не з тих людей, на яких варто дивитися двiчi, хоча вiн кульгав i тримав у руках просту коричневу палицю. Вiн мiг бути мiсцевим торговцем чи чиїмось батьком, що прийшов за папером та банком апельсинового соку. Його волосся i вуса були сивими, його шкiра червона i рум'яна, вiн мав погану поставу i нiс занадто велику вагу, хоча його тiло було великим. На ньому був темно-синiй костюм i синьо-сiрi м'якi капелюхи.
  
  Вiн найняв таксi i його вiдвезли назад шосе К7 в аеропорт,
  
  де вiн вийшов у офiсi з оренди чартерiв. Вiн сподобався чоловiковi за прилавком, бо був таким ввiчливим i явно респектабельним.
  
  Його документи були гаразд. Аластер Бiдл Вiльямс. Вона уважно їх перевiрила. "Ваш секретар зарезервував Aero Commander, мiстер Вiльямс, i вiдправив заставу готiвкою". Вона сама стала дуже чемною. "Оскiльки ви ранiше не лiтали з нами, ми хотiли б перевiрити вас... особисто. Якщо ви не проти..."
  
  "Не звинувачую тебе. Мудрий вчинок".
  
  "Добре. Я сама пiду з тобою. Якщо ти не заперечуєш проти жiнки..."
  
  "Ви схожi на жiнку, яка є гарним пiлотом. Я можу сказати iнтелект. Я припускаю - у вас є ваш LC i ваш рейтинг приладiв".
  
  "Чому, так. Як ти дiзнався?"
  
  "Завжди мiг судити про характер". I, подумав Нiк, жодне дiвчисько, що з усiх сил намагається вдягнути штани, не дозволить чоловiкам випередити її - а в тебе є вiк, щоб лiтати годинами.
  
  Вiн зробив два пiдходи - обидва бездоганнi. Вона сказала: "Ви дуже гарнi, мiстер Вiльямс. Я задоволена. Ви збираєтесь у Пiвнiчну Каролiну?"
  
  "Так."
  
  "От карти. Зайдiть в офiс, i ми подамо план польоту".
  
  Пiсля того, як вiн завершив план, вiн сказав: "Залежно вiд обставин, я можу змiнити цей план на завтра. Я особисто зателефоную диспетчерськiй з приводу будь-якого вiдхилення. Будь ласка, не турбуйтеся про це".
  
  Вона засяяла. "Так приємно бачити когось iз методичним здоровим глуздом. Так багато людей просто хочуть вразити вас. Я потiла за деяких iз них протягом кiлькох днiв".
  
  Вiн дав їй десятидоларову купюру "На свiй час".
  
  Коли вiн йшов, вона на одному подиху говорила "Нi, будь ласка" та "Спасибi".
  
  Опiвднi Нiк приземлився в мунiципальному аеропорту Манассаса i зателефонував, щоб скасувати польотний план. AX знав рухи ударiв з точнiстю до хвилини i мiг керувати контролерами, але, наслiдуючи рутину, було менше шансiв привернути увагу. Залишивши Манассас, вiн полетiв на пiвнiчний захiд, проникаючи потужним маленьким лiтаком через гiрськi перевали Алегейнi, де кiннота Союзу i Конфедерацiї гналася i намагалася поставити один одному мат за столiття до цього.
  
  Це був великий день для польотiв, яскравого сонця та мiнiмального вiтру. Вiн заспiвав "Дiксi" i "Маршуючий по Джорджiї", коли перебрався до Пенсiльванiї i приземлився, щоб долити пальне. Коли вiн знову злетiв, вiн перейшов на пару приспiвiв iз "Британського гренадера", вимовляючи слова з англiйським старомодним акцентом. Аластер Бiдл Вiльямс представляв Vickers, Ltd., i Нiк був точною дикцiєю.
  
  Вiн використав маяк Алтуни, потiм ще один курс Омнi i за годину приземлився на невеликому, але жвавому полi. Вiн зателефонував, щоб орендувати машину, i о 18:42. вiн повз вузькою дорогою на пiвнiчно-захiдному схилi Аппалачского ланцюга. Це була односмугова дорога, але, якщо не брати до уваги ширини, це була хороша дорога: два столiття використання i незлiченний годинник роботи сильних людей, щоб направити її i побудувати кам'янi стiни, якi все ще обмежували її. Колись це була жвава дорога на захiд, тому що вона йшла довшим маршрутом, але з легшими спусками через виїмки, вона бiльше не була вiдзначена на картах як наскрiзна дорога через гори.
  
  На картi геологiчної служби Нiка 1892 вона була позначена як наскрiзна дорога, на картi 1967 центральна частина являла собою просто пунктирну лiнiю, що позначає стежку. Вiн i Хоук ретельно вивчили кожну деталь на картах - вiн вiдчував, що знає дорогу ще до того, як поїхав нею. Чотири милi попереду знаходилися ближче до тилу гiгантських володiнь лордiв, двадцять п'ятсот акрiв у трьох гiрських лощинах.
  
  Навiть AX не змiг отримати останнi подробицi про маєток лордiв, хоча старi геодезичнi карти, безперечно, були надiйними щодо бiльшостi дорiг та будiвель. Хоук сказав: "Ми знаємо, що там є аеропорт, але це все. Звичайно, ми могли сфотографувати i оглянути його, але для цього не було нiяких причин. Старий Антуан Лорд зiбрав це мiсце приблизно в 1924 роцi. Вiн i Калгееннi сколотили стану. коли залiзо i сталь були королями, i ви зберiгали те, що виробляли б. Лорд, очевидно, був найдосвiдченiшим з усiх.
  
  Iсторiя зацiкавила Нiка. "Старий хлопчик, звичайно, мертвий?"
  
  "Помер у 1934 роцi. Тодi вiн навiть потрапив у заголовки газет, сказавши Джону Раскобу, що вiн жадiбний дурень i що Рузвельт рятує країну вiд соцiалiзму, i вони повиннi пiдтримати його, а не збивати з пантелику. Репортерам це сподобалося. Маєток успадкував його син Улiсс. i сiмдесят чи вiсiм".
  
  Нiк запитав: "А вони...?"
  
  "Востаннє про Марту повiдомляли в Калiфорнiї. Ми перевiряємо. Улiсс заснував кiлька благодiйних та освiтнiх фондiв. Справжнi - приблизно з 1936 по 1942 рiк. Ранiше це було розумним рiшенням як податковий прийом i забезпечення постiйних робочих мiсць для своїх спадкоємцiв. . Вiн був капiтаном Keystone у дивiзiон.
  
  Отримав Срiбну зiрку та Бронзову зiрку з гроном дубового листя. Двiчi поранено. До речi, вiн починав рядовим. Нiколи не торгував своїми зв'язками".
  
  "Схоже, справжнiй хлопець", - зауважив Нiк. "Де вiн зараз?"
  
  "Ми не знаємо. Його банкiри, агенти з нерухомостi та бiржовi маклери пишуть йому в поштову скриньку в Палм-Спрiнгс".
  
  Коли Нiк повiльно їхав старовинною дорогою, вiн згадав цю розмову. Навряд чи Лорди були схожi на спiвробiтникiв Кiльця Баумана чи Шикомов.
  
  Вiн зупинився на великому просторi, який мiг бути зупинкою фургона, i вивчив карту. Через пiвмилi було два крихiтнi чорнi квадрати, якi вказували на те, що зараз, ймовiрно, було занедбаним фундаментом колишнiх будiвель. За ними крихiтна мiтка вказала на цвинтар, а потiм, перш нiж стара дорога повернула на пiвденний захiд, щоб перетнути лощину мiж двома горами, мала пройти стежка, що вела через невелике вилучення до володiнь лордiв.
  
  Нiк розгорнув машину, розчавив кiлька кущiв, замкнув її та залишив у черзi. Вiн iшов дорогою у вмираючому сонячному свiтлi, насолоджуючись соковитою зеленню, високими болиголовами i тим, як видiлялися бiлi берези. Здивований бурундук пробiг попереду на кiлька ярдiв, розмахуючи своїм маленьким хвостиком, як антена, перш нiж стрибнути на кам'яну стiну, на мить застиг у коричнево-чорнiй крихiтнiй зв'язцi хутра, а потiм моргнув своїми блискучими очима i зник. Нiк на мить пошкодував, що не вийшов на вечiрню прогулянку, щоб у свiтi панував свiт, а це було важливим. Але це не так, нагадав вiн собi, замовк i закурив.
  
  Зайва вага його спецiального спорядження нагадала йому, наскiльки мирним був свiт. Оскiльки ситуацiя була невiдома, вiн та Хоук домовилися, що вiн приїде добре пiдготовленим. У бiлiй нейлоновiй пiдкладцi, що надавала йому повненького вигляду, була дюжина кишень з вибухiвкою, iнструментами, проводом, невеликим радiопередавачем - навiть протигазом.
  
  Хоук сказав: "У будь-якому випадку ти понесеш Вiльгельмiну, Х'юго i П'єра. Якщо тебе схоплять, їх буде достатньо, щоб звинуватити тебе. Так що ти можеш нести додаткове обладнання. Це може бути саме те, що тобi потрiбно, щоб тебе пережити. , або як би там не було, подайте нам сигнал з вузького мiсця. вантажiвцi хiмчистки".
  
  Це мало сенс, але пiд час довгої прогулянки це було тяжко. Нiк поворухнув лiктями пiд курткою, щоб розсiяти пiт, який ставав неприємним, i продовжував йти пiшки. Вiн вийшов на галявину, де на картi були показанi старi фонди i зупинився. Фонди? Вiн побачив iдеальну картину сiльського готичного фермерського будинку на рубежi столiть, у комплектi з широким ганком з трьох сторiн, крiслами-гойдалками i гамаком, що гойдається, городом для вантажiвок i флiгелем поруч з алеєю, обсадженою квiтами, позаду будинку. Вони були пофарбованi в насичений жовтий колiр iз бiлою окантовкою на вiкнах, жолобах та поручнях.
  
  За будинком також акуратно пофарбований невеликий червоний сарай. Два каштановi конi виглядали з-за загону зi стовпiв i рейок ззаду, а пiд навiсом iз двох вагонiв вiн побачив вiз i якусь сiльськогосподарську технiку.
  
  Нiк йшов повiльно, його увага з iнтересом була зосереджена на чарiвнiй, але застарiлiй сценi. Вони належали календарю Каррiєра та Айвза - "Домашнє мiсце" або "Маленька ферма".
  
  Вiн дiстався кам'яної дорiжки, що вела до ґанку, i його живiт стиснувся, коли сильний голос позаду нього, десь на краю дороги, сказав: "Стiйте, мiстере. У вас спрямований автоматичний дробовик".
  
  
  Глава V
  
  
  Нiк стояв дуже-дуже нерухомо. Сонце, яке тепер було зовсiм недалеко вiд гiр на заходi, обпалювало його обличчя. У лiсi голосно в тишi кричала сойка. У людини з рушницею було все для неї - несподiванка, укриття та його становище проти сонця.
  
  Нiк зупинився, змахнувши коричневою палицею. Вiн тримав його там на висотi шести дюймiв над землею, не опускаючи. Голос сказав: "Ти можеш розвернутися".
  
  Чоловiк вийшов через чорне горiхове дерево, оточене чагарником. Це було схоже на пункт спостереження, влаштований так, щоб його не помiтили. Рушниця була схожа на дорогий браунiнг, ймовiрно, Sweet 16 без компенсатора. Чоловiк був середнього зросту, близько п'ятдесяти, одягнений у сiру бавовняну сорочку i штани, але на ньому був м'який капелюх твiдiв, який навряд чи можна було б продати на мiсцi. Вiн виглядав розумним. Його швидкi сiрi очi без поспiху блукали Нiком.
  
  Нiк глянув у вiдповiдь. Чоловiк спокiйно стояв, тримаючи рушницю рукою бiля спускового гачка, дулом униз i праворуч. Новачок мiг би вирiшити, що ось людини, яку можна схопити швидко i несподiвано. Нiк вирiшив iнакше.
  
  "У мене тут була невелика проблема", - сказав чоловiк. "Не могли б ви сказати менi, куди ви прямуєте?"
  
  "Старою дорогою i стежкою, - вiдповiв Нiк з бездоганним старим акцентом". Радий показати вам номер iдентифiкацiї i карту, якщо хочете. "
  
  "Якщо вам буде завгодно".
  
  Вiльгельмiна почувала себе комфортно поруч iз його лiвою грудною клiтиною. Вона могла плюнути за лiченi частки секунди. У вироку Нiка говорилося, що вони обоє закiнчать та помруть. Вiн обережно вийняв карту з бокової кишенi синьої куртки та гаманець iз внутрiшньої нагрудної кишенi. Вiн вийняв з гаманця двi карти - перепустку "Вiддiлу безпеки Вiкера" з його фотографiєю та унiверсальну карту авiаперельоту.
  
  "Не могли б ви потримати їх прямо у правiй руцi?"
  
  Нiк не заперечував. Вiн привiтав себе зi своїм судженням, коли чоловiк нахилився вперед i взяв їх лiвою рукою, тримаючи iншу рушницю. Вiн зробив два кроки назад i глянув на карти, зазначив область, вказану в розi карти. Потiм вiн пiдiйшов i повернув їх. "Прошу вибачення за прийом. У мене є справдi небезпечнi сусiди. Це не зовсiм схоже на Англiю".
  
  "О, я впевнений", - вiдповiв Нiк, забираючи папери. "Я знайомий з вашим гiрським народом, з їхньою клановiстю i ворожiстю до урядових викриттiв - чи правильно я вимовляю?"
  
  "Так. Тобi краще зайти на чашку чаю. Залишся на нiч, якщо хочеш. Я Джон Вiйон. Я живу тут". Вiн вказав на будинок зi збiрок оповiдань.
  
  "Чарiвне мiсце", - сказав Нiк. "Я хотiв би приєднатися до вас за чашкою кави i ближче подивитися на цю прекрасну ферму. Але я хочу перелiзти через гору i повернутися. Чи можу я зайти до вас завтра близько четвертої години?"
  
  "Звичайно. Але ви починаєте трохи пiзно".
  
  "Я знаю. Я залишив свою машину на виїздi, тому що дорога стала такою вузькою. Через це у мене виходить затримка на пiвгодини". Вiн був обережний, говорячи "розклад". "Я часто гуляю ночами. Я ношу з собою невелику лампу. Сьогоднi буде мiсяць, i я дiйсно чудово бачу вночi. Завтра я пiду стежкою вдень. Це не може бути поганою стежкою. Це була дорога протягом майже двох столiть".
  
  "Iти досить легко, за винятком кiлькох кам'янистих промоїн i розщелини на мiсцi, де колись був дерев'яний мiст. Вам доведеться дертися вгору i вниз i переходити струмок вбрiд. Чому ви так вирiшили йти цiєю стежкою?"
  
  "У минулому столiттi мiй далекий родич пройшов через це поетапно. Написав про це книгу. Насправдi, вiн пройшов весь шлях до вашого захiдного узбережжя. Я збираюся повторити його маршрут. Це займе у мене кiлька рокiв вiдпустки. але потiм я збираюся написати книгу про змiни. З цього вийде захоплююча розповiдь. Насправдi ця область бiльш.
  
  "Так, це так. Що ж, удачi. Заходь завтра вдень".
  
  "Дякую, буду. Я з нетерпiнням чекаю того чаю".
  
  Джон Вiйон стояв на травi посерединi дороги i дивився, як Аластер Вiльямс вiддаляється. Велика, пухка, кульгава постать у мiському одязi, що йде цiлеспрямовано i явно з нестримним спокоєм. У той момент, коли мандрiвник зник з поля зору, Вiйон увiйшов до будинку i сам пiшов цiлеспрямовано та швидко.
  
  Хоча Нiк ступив жваво, в його думках обговорювалася обережнiсть. Джон Вiйон? Романтичне iм'я та дивний чоловiк у загадковому мiсцi. Вiн не мiг проводити в цих кущах двадцять чотири години на добу. Як вiн дiзнався про пiдхiд Нiка?
  
  Якщо фотоелемент або телевiзiйний сканер контролювали дорогу, це означало велику подiю, а велику - зв'язок iз маєтком лордiв. Що означало...?
  
  Це означало приймальну комiсiю, оскiльки Вiйон мав спiлкуватися з iншими через гiрську виїмку, перетнуту бiчною стежкою. Це було логiчно. Якби операцiя була такою масштабною, як пiдозрював Хоук, або якби це виявилася банда Баумана, вони не залишили б чорний хiд без нагляду. Вiн сподiвався першими помiтити спостерiгачiв, тож i вийшов iз машини.
  
  Вiн озирнувся, нiчого не побачив, вiдкинув кульгавiсть i перейшов майже риссю, що швидко покрила землю. Я миша. Їм навiть сир не потрiбен, бо я вiдданий. Якщо це пастка, то вона буде гарною. Люди, якi її встановили, купують найкраще.
  
  Вiн глянув на карту, рухаючись, перевiряючи крихiтнi фiгурки, якi вiн намалював на нiй пiд час вимiрювання вiдстаней за допомогою шкали. Двiстi сорок ярдiв, поворот лiворуч, праворуч i струмок. Вiн стрибнув. ДОБРЕ. на струмок, i його передбачуване мiсцезнаходження було правильним. Тепер 615 ярдiв пiднiмаються до того, що було на вiдстанi приблизно 300 футiв. Потiм рiзкий поворот лiворуч i вздовж того, що на картi здалося рiвною дорiжкою вздовж урвища. Так. А потiм...
  
  Стара дорога знову повернула праворуч, але бiчна стежка через виїмку мала йти прямо, перш нiж повернути лiворуч. Його гострi очi помiтили стежку й отвiр у лiсовiй стiнi, i вiн звернув через гай болиголов, де-не-де освiтлений бiлою березою. .
  
  Вiн зiйшов на вершину гори, коли сонце сховалося за горою за його спиною, i вiн пiшов кам'янистою стежкою в сутiнках, що згущалися. Тепер було важче вимiрювати вiдстанi, перевiряючи його кроки, але вiн зупинився, коли оцiнив, що знаходиться за триста ярдiв вiд дна невеликої долини. Ось приблизно де буде спусковий механiзм першої пастки.
  
  Вони навряд чи високо цiнуватимуть багато проблем, щоб дуже намагатися
  
  - Охоронцi стають безтурботними, якщо їм доводиться щодня здiйснювати тривалi походи, тому що вони вважають патруль марним. Карта показала, що наступна западина на поверхнi гори знаходиться за 460 ярдiв на пiвнiч. Терпляче Нiк прокладав собi шлях мiж деревами i кущами, поки земля не спускалася до крихiтного гiрського струмка. Коли вiн узяв у руку прохолодну воду, щоб випити, вiн помiтив, що нiч була чорна. "Гарний час, - вирiшив вiн.
  
  Майже кожен струмок має якийсь прохiд, який використовується випадковим мисливцем, iнодi лише один або два на рiк, але в бiльшостi випадкiв бiльше тисячi рокiв. На жаль, це був не один iз найкращих шляхiв. Минула година, перш нiж Нiк побачив перший проблиск свiтла знизу. За двi години до цього вiн побачив старовинний дерев'яний флiгель у слабкому свiтлi мiсяця крiзь дерева. Коли вiн зупинився на краю галявини долини, його годинник свiтився 10:56.
  
  Тепер - терпiння. Вiн згадав стару приказку про Головного коня, з яким вiн час вiд часу здiйснював поїздки зграєю в Скелястi гори. Це було частиною багатьох порад воїнам - тому, хто рухається останнiм життям.
  
  У чвертi милi на днi долини, саме там, де це було позначено Т-подiбною чорною мiткою на картi, був гiгантський особняк лордiв - або особняк колишнього лорда. Триповерховий, вiн мерехтiв вогнями, як середньовiчний замок, коли господар маєтку влаштовував прийом. Здвоєнi вогнi машин раз у раз рухалися його далекою стороною, в'їжджали на стоянку i виходили з неї.
  
  Вгору долиною, праворуч, були iншi вогнi, якi на картi вказували, можливо, це колишнi будинки для прислуги, стайнi, магазини чи теплицi - точно визначити було неможливо.
  
  Тодi вiн побачить, чого насправдi спостерiгав. На мить в оточеннi свiтла чоловiк i собака перетнули край долини поряд з ним. Щось на плечi людини могло бути зброєю. Вони пiшли гравiйною дорiжкою, яка проходила паралельно лiнiї дерев, i продовжили шлях повз стоянку до будiвель позаду. Собака був доберманом чи вiвчаркою. Двi патрульнi фiгури майже зникли з поля зору, залишаючи освiтленi мiсця, потiм чутливi вуха Нiка вловили ще один звук. Клацання, брязкiт i слабкий хрускiт крокiв по гравiю перервали їхнiй ритм, зупинилися, потiм продовжилися.
  
  Нiк пiшов за чоловiком, його власнi кроки безшумно йшли по густiй гладкiй травi, i за кiлька хвилин вiн побачив i вiдчув те, про що вiн пiдозрював: задня частина маєтку була вiдокремлена вiд головного будинку високим дротяним парканом, вершина якого була три нитки тугого колючого дроту, зловiсно окресленого в чорнiй чорницi. Вiн пройшов за парканом через долину, побачив ворота, через якi гравiйна дорiжка перетинала паркан, i знайшов у 200 ярдах далi ще одну браму, яка перекривала дорогу з чорним верхом. Вiн пройшов пишною рослиннiстю на краю дороги, вислизнув на парковку i сховався в тiнi лiмузина.
  
  Людям у долинi подобалися великi машини - на стоянцi, або те, що вiн мiг бачити у свiтлi двох прожекторiв, здавалося, були лише машини вартiстю понад 5000 доларiв. Коли в'їхав блискучий Лiнкольн, Нiк пiшов за двома чоловiками, що вийшли з нього до будинку, тримаючись на шанобливiй вiдстанi ззаду. На ходу вiн поправив краватку, акуратно склав капелюх, почистив себе i плавно натяг куртку на своє велике тiло. Людина, яка тяглася по вулицi Лiсберг, перетворилася на респектабельну солiдну людину, яка недбало носила свiй одяг, i ви все ще знали, що вона була найвищої якостi.
  
  Шлях вiд стоянки до будинку був пологим територiєю. Вiн був освiтлений водними потоками з довгими iнтервалами, i вогнi на рiвнi нiг часто розмiщувалися у доглянутих кущах, що оточували його. Нiк ходив недбало, гiдний гiсть чекав на зустрiч. Вiн закурив довгу сигару "Черчiлль", одну з трьох, якi були в акуратному шкiряному футлярi в однiй iз численних внутрiшнiх кишень своєї спецiальної куртки. Дивно, як мало людей пiдозрiло дивляться на людину, що ходить вулицею, насолоджуючись сигарою або трубкою. Бiжiть повз полiцейського зi своєю бiлизною пiд пахвою, i вас можуть застрелити - пройдiть повз нього з коштовностями корони в поштовiй скриньцi, роздмухуючи блакитну хмару ароматної Гавани, i офiцер кивне на знак поваги до вас.
  
  Дiставшись до задньої частини будинку, Нiк перестрибнув через кущi в темряву i попрямував у задню частину, де на дерев'яних частоколах було видно вогнi пiд металевими щитками, якi мали приховувати баки для смiття. Вiн вискочив у найближчi дверi, побачив хол i пральню i пiшов коридором до центру будинку. Вiн побачив величезну кухню, але дiяльнiсть закiнчилася далеко вiд нього. Зал закiнчувався дверима, якi виходили в iнший коридор, набагато багатше прикрашений i обставлений, нiж службова зала. Вiдразу за дверима з боку обслуговування знаходилися чотири шафки. Нiк швидко вiдкрив одну, побачив вiники та обладнання для збирання. Вiн увiйшов до основної частини будинку
  
  - i вийшов просто на худорляву людину в чорному костюмi, який запитливо глянув на нього. Вираз питання змiнилося пiдозрою, але перш нiж вiн змiг заговорити, Нiк пiдняв руку.
  
  Точно Аластер Вiльямс - але дуже поспiшно - запитав: "Дорогий мiй, чи є на цьому поверсi туалетний столик? Весь цей чудовий ель, знаєте, але менi дуже незручно..."
  
  Нiк танцював з ноги на ногу, благаючи дивлячись на чоловiка.
  
  "Що? Ви маєте на увазi..."
  
  "Унiтаз старий! Заради бога, де унiтаз?"
  
  Чоловiк раптово зрозумiв, i гумор ситуацiї та його власний садизм вiдвернули його пiдозри. "Шафа для води, а? Хочеш випити?"
  
  "Боже, нi", - вибухнув Нiк. "Дякую..." Вiн вiдвернувся, продовжуючи танцювати, дозволяючи своєму обличчю почервонiти, поки не зрозумiв, що його рум'янi риси мають свiтитися.
  
  "От, Мак, - сказав чоловiк. "Пiдписуйтесь на мене."
  
  Вiн провiв Нiка за кут, вздовж краю величезної кiмнати, обшитої дубовими панелями i гобеленами, що висять, у неглибоку нiшу з дверима в кiнцi. "Там." Вiн показав пальцем, посмiхнувся - потiм, зрозумiвши, що вiн може знадобитися важливим гостям, швидко пiшов.
  
  Нiк умився, ретельно доглядав себе, перевiрив свiй макiяж i неквапливо пройшов назад у велику кiмнату, насолоджуючись довгою чорною сигарою. Звуки долинали з великої арки в далекому кiнцi. Вiн пiдiйшов до нього i побачив захоплюючу картину.
  
  Кiмната була величезної довгастої форми з високими французькими вiкнами в одному кiнцi та ще однiєю аркою в iншому. На полiрованiй пiдлозi бiля вiкон сiм пар танцювали пiд плавну музику, що долинала зi стереопари. Поруч iз центром дальньої стiни була невелика овальна поперечка, навколо якої зiбралася дюжина чоловiкiв, а в центрах для розмов, утворених барвистими групами диванiв у формi лiтери "U", говорили iншi чоловiки, деякi спокiйно, деякi з'єднавши голови. З дальньої арки пролунало клацання бiльярдних куль.
  
  Крiм танцюючих жiнок, усi з яких виглядали вишуканими - чи це дружини багатих чи розумнiшi i дорогi повiї - у кiмнатi було лише чотири жiнки. Майже всi чоловiки мали багатий вигляд. Було кiлька смокiнгiв, але враження було набагато глибшим.
  
  Нiк з величною гiднiстю спустився п'ятьма широкими сходами в кiмнату, ненав'язливо вивчаючи тих, хто перебував у кiмнатi. Вiдмовтеся вiд смокiнгiв, уявiть собi цих людей, одягнених у мантiї англiйцiв, якi зiбралися при королiвському дворi у феодальнiй Англiї, або зiбралися пiсля вечерi з бурбонiв у Версалi. Пухкi тiла, м'якi руки, надто швидкi посмiшки, розважливi очi та постiйний шум розмов. Стриманi питання, завуальованi пропозицiї, складнi плани, нитки iнтриг показувалися по черзi та сплiталися, наскiльки дозволяли обставини.
  
  Вiн побачив кiлькох конгресменiв, двох генералiв у цивiльному, Роберта Куiтлока, Гаррi Кушинга та ще дюжину чоловiкiв, яких його фотографiчний розум каталогiзував з недавнiх подiй у Вашингтонi. Вiн пройшов до бару, взяв великий вiскi з содовою - "Будь ласка, без льоду" - i повернувся, щоб зустрiти запитальний погляд Акiто Цогу Ну Мото.
  
  
  Роздiл VI.
  
  
  Нiк подивився крiзь Акiто, посмiхнувся, кивнув уявному другу за ним i вiдвернувся. Старший Мото, як завжди, був невиразним - неможливо було здогадатися, якi думки крутяться за цими безтурботними, але невблаганними рисами обличчя.
  
  "Вибачте, будь ласка", - голос Акiто був бiля його лiктя. "Ми з тобою зустрiчалися, я думаю. Менi так важко згадати захiднi риси, так само, як ти бентежить нас, азiатiв, я впевнений. Я Акiто Мото..."
  
  Акiто чемно посмiхнувся, але коли Нiк знову глянув на нього, в цих точених коричневих лiтаках не було й слiду гумору.
  
  "Я не пам'ятаю, старовина". Нiк ледь усмiхнувся i простяг руку. "Аластер Вiльямс iз Вiккерс".
  
  "Вiккерс?" Акiто виглядав здивованим. Нiк швидко подумав, каталогiзуючи чоловiкiв, що їх бачив тут. Вiн продовжив: "Нафтовий та буровий дивiзiон".
  
  "Мета! Я зустрiчався з деякими з ваших людей у Саудiвськiй Аравiї. Так-так, я думаю, Кiрк, Мiглiєрiна та Роббiнс. Ви знаєте...?"
  
  Нiк сумнiвався, що мiг так швидко вигадати всi iмена. Вiн грав. "Справдi? Деякий час тому, я вважаю, до ... е, змiн?"
  
  "Так. Перед змiною". Вiн зiтхнув. "У вас там була чудова ситуацiя". Акiто на мить опустив очi, немов вiддаючи данину втраченої вигоди. Потiм вiн усмiхнувся лише губами. "Але ви одужали. Це не так погано, як могло б бути".
  
  "Нi. Половина буханця i таке iнше".
  
  "Я представляю Конфедерацiю. Ви можете обговорити...?"
  
  "Не особисто. Квентiн Смiтфiлд займається всiм, що Вам слiд побачити у Лондонi. Вiн не мiг приїхати".
  
  "Ах! Вiн - доступний?"
  
  "Цiлком".
  
  "Я не знав. Це так складно органiзувати - навколо Aramco".
  
  "Цiлком". Нiк дiстав з футляра одну з красиво вигравiруваних карток Аластера Бiдла Вiльямса з Вiккерс, з адресою та лондонським номером телефону Вiккерс, але на столi бiля агента AX. Ручкою вiн написав на зворотi: "Зустрiв мiстера Мото, Пенсiльванiя, 14 липня. А. Б. Вiльямс".
  
  "Це має допомогти, старовина".
  
  "Дякую."
  
  Акiто Хан дав Нiку - одну з його власних карток. "Ми сильно на ринку. Я думаю, ви знаєте? Я планую приїхати до Лондона наступного мiсяця. Я побачу мiстера Смiтфiлда".
  
  Нiк кивнув i вiдвернувся. Акiто дивився, як вiн обережно прибирає картку. Потiм зробив руками намет i замислився. Це було спантеличено. Можливо, Рут згадає. Вiн пiшов шукати свою "дочка".
  
  Нiк вiдчув на шиї краплю поту i обережно витер її хусткою. Тепер легко - його контроль був кращим, нiж це. Його маскування було чудовим, але щодо японського патрiарха була пiдозра. Нiк рухався повiльно, кульгаючи на тростину. Iнодi вони могли сказати бiльше за вашою ходою, нiж на вигляд, i вiн вiдчував яскравi карi очi на своїй спинi.
  
  Вiн стояв на танцполi - рум'яний сивий британський бiзнесмен захоплювався дiвчатами. Вiн побачив Енн Ве Лiнг, сяючи бiлими зубами перед молодим керiвником. Вона була слiпучою у розшитiй блискiтками спiдницi з розрiзом.
  
  Вiн згадав зауваження Рут; Папа мав бути у Каїрi. Ох так? Вiн пройшов по кiмнатi, вловлюючи уривки розмови. Цi збори безумовно були пов'язанi з нафтою. Хоука трохи збожеволiло те, що Барнi i Бiлл почерпнули з прослуховування телефонних розмов. Можливо, iнша сторона використовувала сталь як кодове слово для нафти. Зупинившись бiля однiєї групи, вiн почув: "...850 000 доларiв на рiк для нас i приблизно стiльки ж для уряду. Але на iнвестицiї в 200 000 доларiв ви не можете скаржитися..."
  
  Британський акцент говорив: "... ми дiйсно заслуговуємо на бiльше, але..."
  
  Нiк пiшов звiдти.
  
  Вiн згадав коментар Джiнi. "Ми лiтатимемо в основному або в конференц-залах з кондицiонером..."
  
  Де вона була? Все мiсце було кондицiоноване. Вiн прошмигнув у буфет, пройшов через ще бiльше людей у музичному залi, зазирнув у чудову бiблiотеку, знайшов вхiднi дверi та вийшов. Жодних слiдiв iнших дiвчат, Ганса Гейста чи нiмця, який мiг би бути Бауманом.
  
  Вiн пройшов дорiжкою i попрямував до паркування. Суворий хлопець, що стояв у кутку будинку, задумливо глянув на нього. Нiк кивнув. "Чарiвний вечiр, чи не так, старовина?"
  
  "Та вже."
  
  Справжнiй британець нiколи не став би так часто використовувати слово "старий" або незнайомим людям, але це було чудово для того, щоб швидко вразити вас. Нiк випустив хмару диму i пiшов далi. Вiн пройшов повз кiлька пар чоловiкiв i чемно кивнув. На стоянцi вiн тинявся по черзi машин, нiкого в них не побачив - i раптом його не стало.
  
  Вiн пiшов дорогою з чорним верхом у темрявi, поки не досяг ворiт бар'єру. Вiн був замкнений звичайним, якiсним замком. Через три хвилини вiн вiдкрив її одним iз основних вiдмичок зi свого вибору i замкнув за собою. Щоб повторити це знову, йому знадобиться щонайменше одна хвилина - вiн сподiвався, що не пiде поспiхом.
  
  Дорога повинна м'яко петляти на пiвмилi i закiнчуватись там, де будинки були показанi на старiй картi, i де вiн бачив вогнi з висоти. Вiн iшов, насторожений, безшумно ступаючи. Двiчi вiн з'їжджав iз дороги, коли вночi проїжджали машини: одна з головного будинку, iнша поверталася. Вiн повернув та побачив вогнi будiвель - зменшену версiю головного особняка.
  
  Собака загавкав, i вiн завмер. Звук був поперед нього. Вiн вибрав високу точку i спостерiгав, доки мiж ним i вогнями не пройшла фiгура праворуч налiво. Один iз стражникiв слiдував гравiйною дорiжкою на iнший бiк долини. На такiй вiдстанi гавкiт був не для нього - можливо, не для сторожового собаки.
  
  Вiн чекав довго, поки не почув трiск i брязкiт ворiт i не був упевнений, що стражник iде вiд нього. Вiн повiльно обiйшов велику будiвлю, не звертаючи уваги на гараж iз десятьма стiйлами, що був у темрявi, та ще один сарай без свiтла.
  
  Це буде непросто. Бiля кожного з трьох дверей сидiв чоловiк; лише пiвденна сторона залишалася непомiченою. Вiн прокрався через пишний ландшафт з того боку i досяг першого вiкна, високого та широкого отвору, який, безперечно, був побудований на замовлення. Обережно вiн заглянув у розкiшно обставлену порожню спальню, красиво оформлену в сучасному екзотичному стилi. Вiн перевiрив вiкно. Подвiйне термопастель i замикається. Клятий кондицiонер!
  
  Вiн сiв i оглянув свiй заднiй слiд. Поруч iз будинком вiн прикривав акуратнi насадження, але його найближчим укриттям вiд будiвлi була п'ятдесятифутова галявина, над якою вiн пiдiйшов. Якщо вони пiдтримуватимуть патруль iз собаками, у нього можуть бути проблеми, iнакше вiн рухатиметься обережно, тримаючись подалi вiд вiконних вогнiв, наскiльки це можливо.
  
  Ви нiколи не знали - його вхiд у долину та розслiдування розкiшної конференцiї у великому будинку могло бути частиною великої пастки. Можливо, насторожив "Джон Вiйон". Вiн дав собi перевагу сумнiву. Нелегальнi групи мали тi ж кадровi проблеми, що й корпорацiї та бюрократiї. Глави - Акiто, Бауманн, Гейст, Вiйон чи будь-хто - могли керувати щiльним кораблем, вiддаючи чiткi накази i чудовi плани. Але вiйська завжди
  
  виявляли самi слабкостi - лiнь, безтурботнiсть i вiдсутнiсть уяви на несподiване.
  
  "Я несподiваний", - запевнив вiн себе. Вiн заглянув у наступне вiкно. Вона була частково закрита шторами, але крiзь мiжкiмнатнi розвороти вiн оглянув велику кiмнату з п'ятимiсними диванами, розставленими навколо кам'яного камiна, досить великого, щоб приготувати бичка i залишалося мiсце для кiлькох рожнiв домашньої птицi.
  
  Сидячи на диванах i виглядаючи спокiйно, як вечiрнiй вечiр у курортному готелi Хантер-Маунтiн, вiн побачив чоловiкiв та дiвчат; за їхнiми фотографiями вiн вiдзначив Джiнi, Рут, Сюзi, Понг-Понг Лiлi та Соню Ранез; Акiто, Ханс Гейст, Семмi та худорлявий китаєць, який, судячи з його рухiв, мiг бути людиною в масцi пiд час рейду на "Демiнгс" у Мерiлендi.
  
  Рут i її батько, мабуть, їхали в машинi, яка обiгнала його дорогою. Вiн подумав, чи не приїхали вони саме тому, що Акiто познайомився з "Аластером Вiльямсом".
  
  Одна з дiвчат наливала напої. Нiк помiтив, як швидко Понг-Понг Лiлi пiдняла настiльну запальничку i пiднесла її Гансу Гейсту, щоб вiн закурив. У неї був такий вигляд, коли вона спостерiгала за великим блондином - Нiк записав спостереження для довiдки. Гейст повiльно ходив туди-сюди, розмовляючи, а iншi уважно слухали i iнодi смiялися з його слiв.
  
  Нiк задумливо спостерiгав. Що, як, чому? Керiвники компанiй та деякi дiвчата? Не зовсiм. Повiя i сутенери? Нi - атмосфера була правильна, але стосунки не пiдходили; i це не було звичайними громадськими зборами.
  
  Вiн дiстав крихiтний стетоскоп iз короткою трубкою та примiряв його на подвiйному склi; насупився, коли нiчого не почув. Вiн мав потрапити до тiєї кiмнати чи до точки, де мiг чути. I якби вiн мiг записати частину цiєї розмови на маленьку машину розмiром не бiльше колоди карт, яка iнодi дратувала його праву стегнову кiстку - вiн повинен поговорити про це зi Стюартом, - вiн мав би деякi вiдповiдi. Брови Хоука напевно пiднiмуться, коли вiн програє її.
  
  Якщо вiн увiйде як Аластер Бiдл Вiльямс, його прийом триватиме десять секунд, а вiн проживе близько тридцяти - у цiй купцi були мiзки. Нiк насупився i прокрався через насадження.
  
  Наступне вiкно виходило в ту саму кiмнату, i одне за ним теж. Наступне було роздягальнею та холом, звiдти виходило щось на кшталт туалетiв. Останнi вiкна виходили до кiмнати для трофеїв та бiблiотеки, всi вони були оздобленi темними панелями та вкритi багатим коричневим килимом, де два суворi на вигляд керiвники сидiли та розмовляли. "Я теж хотiв би почути цю угоду", - промимрив Нiк.
  
  Вiн визирнув з-за рогу будiвлi.
  
  Охоронець виглядав непросто. Це був спортивний тип у темному костюмi, який, мабуть, серйозно ставився до своїх обов'язкiв. Вiн поставив крiсло в кущi, але не залишився в ньому. Вiн ходив туди-сюди, дивився на три прожектори, що освiтлювали портик, дивився в нiч. Вiн нiколи не залишався спиною до Нiка довше кiлькох миттєвостей.
  
  Нiк спостерiгав за ним крiзь кущi. Вiн подумки перевiрив десятки наступальних та захисних предметiв у плащi фокусника, наданих винахiдливим Стюартом та технiчними фахiвцями AXE. Ах, ну вони не могли продумати все. Це була його справа, i шанси були невеликi.
  
  Людина бiльш обачна, нiж Нiк, зважила б ситуацiю i, можливо, замовкла. Ця iдея навiть не спадала на думку агенту Сокири, якого Хок вважав "нашим найкращим". Нiк справдi пам'ятав те, що якось сказав Гаррi Демаркiн: "Я завжди напираю, тому що нам не платять за програш".
  
  Гаррi часто штовхався. Можливо, тепер настала черга Нiка.
  
  Вiн спробував ще дещо. Вiн на мить вiдключив свiй розум, а потiм уявив пiтьму бiля ворiт дороги. Наче його думки були нiмим фiльмом, вiн сконструював фiгуру, що наближається до перешкоди, дiстав iнструмент i зламав замок. Вiн навiть уявив собi звуки, брязкiт, коли чоловiк натягував ланцюг.
  
  Тримаючи в головi картинку, вiн глянув на голову стражника. Чоловiк почав повертатися до Нiка, але схоже прислухався. Вiн зробив кiлька крокiв i мав стурбованiсть. Нiк сконцентрувався, знаючи, що безпорадний, якщо хтось пiдiйде до нього ззаду. По шиї стiкав пiт. Чоловiк обернувся. Подивився у бiк ворiт. Вийшов на прогулянку, дивлячись у нiч.
  
  Нiк зробив десять безшумних крокiв i стрибнув. Удар, укол пальцями, що утворили округле вiстря списа, а потiм крiплення руки на шиї для страховки, коли вiн потягнув людину назад до рогу будинку в кущi. Це було за двадцять секунд.
  
  Як ковбой, що утримує бичка пiсля того, як загнав його на родео, Нiк зiрвав два короткi вiдрiзки волосiнi зi свого пальта i накинув цвяховi петлi та квадратнi вузли навколо зап'ясток i кiсточок чоловiка. Тонкий нейлон служив мiцнiшими кайданками, нiж кайданки. Готовий кляп стрибнув у руку Нiка - йому треба було думати чи дослiдити кишенi не бiльше, нiж ковбою, який мав полювати на його мотузками для свиней, - i був закрiплений у вiдкритому ротi людини. Нiк затяг його в найгустiший чагарник.
  
  Вiн не прокинеться годину чи двi.
  
  Коли Нiк випростався, на воротах спалахнули автомобiльнi вогнi, зупинилися i спалахнули. Вiн упав поряд зi своєю жертвою. Чорний лiмузин пiд'їхав до портика, i з нього вийшли двоє добре одягнених чоловiкiв, обом близько п'ятдесяти. Шофер метушився навколо машини, здавалося, здивований вiдсутнiстю швейцара-охоронця, i якийсь час стояв на свiтлi пiсля того, як його пасажири увiйшли до будинку.
  
  "Якщо вiн друг охоронця, все буде гаразд", - заспокоював себе Нiк. Сподiваюся, вiн дивився. Водiй закурив коротку сигару, озирнувся, знизав плечима, сiв у машину i поїхав до головного будинку. Вiн не збирався лаяти свого приятеля, який, ймовiрно, залишив свою посаду з поважної та розважальної причини. Нiк полегшено зiтхнув. У кадрових проблем є свої переваги.
  
  Вiн швидко пiдiйшов до дверей i подивився через маленьке скло. Чоловiки зникли. Вiн вiдчинив дверi, прослизнув усередину i пiрнув у те, що виглядало як вбиральня з умивальниками.
  
  Кiмната була порожня. Вiн знову зазирнув у хол. Настав час, якщо будь-коли - коли новачки були в центрi уваги.
  
  Вiн зробив крок уперед, i голос позаду нього запитально сказав: Алло ...?
  
  Вiн обернувся. Один iз чоловiкiв iз трофейної кiмнати пiдозрiло подивився на нього. Нiк усмiхнувся. "Я шукав тебе!" вiн сказав з ентузiазмом, якого не вiдчував. "Ми можемо поговорити там?" Вiн пiдiйшов до дверей кiмнати трофеїв.
  
  "Я не знаю тебе. Що...?"
  
  Чоловiк автоматично пiшов за ним, його обличчя стало твердим.
  
  "Подивися на це." Нiк змовницьки дiстав чорний блокнот i сховав його в руцi. "Виходь з поля зору. Ми не хочемо, щоб Гейст це побачив".
  
  Чоловiк пiшов за ним, насупившись. Iнший чоловiк досi був у кiмнатi. Нiк широко посмiхнувся i крикнув: "Привiт. Поглянь на це".
  
  Чоловiк, що сидiв, ступив уперед, щоб приєднатися до них, з виразом повної пiдозри на обличчi. Нiк штовхнув дверi. Другий чоловiк полiз пiд пальто. Нiк рухався швидко. Вiн обвив своїми сильними руками їхнi шиї та стукнув їх головами. Вони спустилися, один мовчав, другий стогнав.
  
  Коли вiн заткнув їм рота i зв'язав їх, пiсля того як кинув S&W Terrier 38 калiбру та iспанський Galesi 32 калiбру за стiлець, вiн був радий, що виявив стриманiсть. Це були люди похилого вiку - ймовiрно, вiдвiдувачi, а не охоронцi або хлопчики Гейста. Вiн зняв з них гаманцi з паперами та картками i засунув їх у кишеню штанiв. Нинi нiколи їх вивчати.
  
  Вiн перевiрив хол. Вiн усе ще був порожнiй. Вiн мовчки прослизнув нею, побачив групу бiля камiна, зайняту та веселу розмову, i заповз за диван. Вiн був надто далеко - але вiн був усерединi.
  
  Вiн подумав: справжнiй Алiстер сказав би: "За пеннi, за фунт". ДОБРЕ.! Весь шлях!
  
  На пiвдорозi по кiмнатi був ще один переговорний пункт - група меблiв бiля вiкон. Вiн пiдповз до нього i знайшов укриття мiж столиками на спинцi дивана. У них були лампи, журнали, попiльнички та пачки цигарок. Вiн переставив деякi предмети, щоб створити бар'єр, через який можна було б визирнути.
  
  Рут Мото подавала новачкам напої. Вони залишилися стояти, начебто прийшли з якоюсь метою. Коли Джинiї встала i пiшла далi за чоловiкiв - банкiрського типу з безглуздою постiйною посмiшкою - мета була ясна. Вона сказала: "Я така рада, що принесла вам задоволення, мiстер Керрiнгтон. I дуже рада, що ви повернулися".
  
  "Менi подобається ваш бренд", - щиро сказав чоловiк, але його веселе ставлення виглядало фальшивим. Вiн, як i ранiше, був праведним папочкою з його провiнцiйним менталiтетом, занадто заплутаним, щоб колись почуватися невимушено з гарною дiвчиною - особливо з першокласною повiєю. Джiнi взяла його за руку, i вони пройшли аркою в дальньому кiнцi кiмнати.
  
  Iнший чоловiк сказав: "Я... я хотiв би... зустрiтися... пiти з мiс... ах, мiс Лiлi". Нiк посмiхнувся. Вiн був такий напружений, що не мiг говорити. Першокласний сiмейний будинок у Парижi, Копенгагенi чи Гамбурзi ввiчливо вказав би їм на дверi.
  
  Понг-Понг Лiлi встала i пiдiйшла до нього, мрiя про рiдку красу в рожевiй коктейльнiй сукнi. "Ви менi лестите, мiстере О'Брайєн".
  
  "Ти виглядаєш... найкрасивiшим для мене". Нiк побачив, як брови Рут пiднялися вiд хамського зауваження, а обличчя Сюзi Куонг трохи запекло.
  
  Понг-Понг грацiйно поклав йому руку на плече. "А чи не ___ нам..."
  
  "Ми обов'язково зробимо це". О'Брайєн зробив великий ковток зi своєї склянки i пiшов з нею, несучи напiй. Нiк сподiвався, що в нього буде раннє побачення зi своїм духiвником.
  
  Коли двi пари пiшли, Ганс Гейст сказав: "Не ображайся, Сюзi. Вiн лише спiввiтчизник, який багато випив. Я впевнений, ти порадував його минулої ночi. Я впевнений, що ти одна з найкрасивiших дiвчат, яких вiн коли-небудь бачив".
  
  "Дякую, Гансi", - вiдповiла Сюзi. "Вiн не такий уже й сильний. Справжнiй кролик, i ох, такий напружений. Менi весь час було з ним не по собi".
  
  "Вiн просто пiшов прямо?"
  
  "О, так. Вiн навiть попросив мене погасити свiтло, коли ми були наполовину роздягнутi". Усi засмiялися.
  
  Акiто лагiдно сказав: "Така прекрасна дiвчина, як ти не можеш очiкувати, що кожен чоловiк оцiнить її, Сузi. Але пам'ятай - кожен чоловiк, який справдi знав
  
  що має красу, буде захоплюватися вами. Кожна з вас, дiвчата, видатна красуня. Ми, чоловiки, це знаємо, а ви це пiдозрюєте. Але краса не рiдкiсть. Знайти таких дiвчат, як ти, з красою та розумом, ах - це рiдкiсне поєднання".
  
  "До того ж, - додав Ганс, - ви полiтично поiнформованi. В авангардi суспiльства. Скiльки дiвчаток у свiтi таких? Не дуже багато. Енн, ваша склянка порожня. Ще одна?"
  
  "Не зараз", - проворкувала красуня.
  
  Нiк спохмурнiв. Що то було? Поговоримо про те, щоб ставитися до герцогинi як до повiї i до повiї як до герцогинi! Це був рай для повiй. Чоловiки грали роль сутенерiв, але поводилися як вiдвiдувачi випускного шкiльного чаювання. I все-таки, задумливо подумав вiн, це чудова тактика. Ефективний з жiнками. Мадам Бержерон побудувала один iз найвiдомiших будинкiв у Парижi i накопичила на ньому цiлий стан.
  
  Маленький китаєць у бiлому халатi увiйшов з дальньої арки, несучи тацю з чимось на кшталт канапе. Нiк ледве встиг вивернутися.
  
  Офiцiант передав тацю, поставив на журнальний столик i пiшов. Нiк подумав, скiльки ще в хатi. Вiн задумливо оцiнив своє озброєння. Вiн мав Вiльгельмiна i додатковий магазин, двi смертоноснi газовi бомби - "П'єр" - у кишенях його жокейських шортiв, якi були таким же спорядженням фокусника, як i його пальто, i рiзнi заряди вибухiвки.
  
  Вiн чув, як Ганс Гейст сказав: "... i ми зустрiнемося з Командувачем Один на кораблi через тиждень, починаючи з четверга. Давайте справимо хороше враження. Я знаю, що вiн пишається нами i задоволений тим, як iдуть справи".
  
  "Вашi переговори з цiєю групою йдуть добре?" - Запитала Рут Мото.
  
  "Чудово. Я нiколи не думав, що може бути iнакше. Вони торговцi, i ми хочемо купувати. Зазвичай у такiй ситуацiї справи йдуть гладко".
  
  Акiто запитав: "Хто такий Аластер Вiльямс? Британець iз нафтового пiдроздiлу Вiккерса. Я впевнений, що зустрiчав його десь ранiше, але я не можу його визначити".
  
  Пiсля хвилинного мовчання Гейст вiдповiв: "Я не знаю. Iм'я не знайоме. I Вiккерс не має дочiрньої компанiї, яку вони називають нафтовим пiдроздiлом. Чим саме вiн займається? Де ви з ним познайомилися?"
  
  "От. Вiн iз гостями".
  
  Нiк на мить пiдняв голову i побачив, що Гейст бере слухавку та набирає номер. "Фред? Подивись у свiй список гостей. Ти додав Аластера Вiльямса? Нi... Коли вiн приїхав? Ти нiколи не приймав його? Акiто - як вiн виглядає?"
  
  "Великий. Пухкий. Червоне обличчя. Сиве волосся. Дуже англiйська".
  
  "Чи був вiн з iншими?"
  
  "Нi."
  
  Ганс повторив опис у телефонi. "Скажи Владу та Алi. Знайдiть чоловiка, який пiдходить пiд цей опис, або тут щось не так. Оцiнiть усiх гостей з англiйським акцентом. Я буду там за кiлька хвилин". Вiн замiнив телефон. "Це або проста справа, або дуже серйозна. Нам з тобою краще йти..."
  
  Нiк втратив iнше, коли його гостра чутка вловила звук зовнi. Приїхали одна чи кiлька машин. Якщо кiмната заповниться, її зловлять мiж групами. Вiн пiдповз до входу в хол, тримаючи меблi мiж собою та людьми бiля камiна. Дiйшовши до повороту, вiн пiдвiвся i пiдiйшов до дверей, що вiдчинилися, пропускаючи п'ятеро чоловiкiв.
  
  Вони весело розмовляли - один був пiд кайфом, iнший пiдтримував хихикання. Нiк широко посмiхнувся i махнув рукою у бiк великої кiмнати. "Входь..."
  
  Вiн повернувся i швидко пiшов вгору широкими сходами.
  
  На другому поверсi був довгий коридор. Вiн пiдiйшов до вiкон, що виходили на дорогу. Пiд прожекторами стояли двi великi машини. Остання група, здавалося, їхала сама.
  
  Вiн пройшов у тил, повз розкiшну вiтальню i три розкiшнi спальнi з вiдчиненими дверима. Вiн пiдiйшов до зачинених дверей i прислухався до свого маленького стетоскопа, але нiчого не почув, увiйшов до кiмнати i зачинив за собою дверi. Це була спальня, де де-не-де валялися статтi, що показують, що вона зайнята. Вiн швидко обшукав - стiл, бюро, двi дорогi валiзи. Нiчого. Нi клаптика паперу. Це була кiмната великої людини за розмiрами костюмiв у туалетi. Можливо, Гейст.
  
  Наступна кiмната була цiкавiшою - i майже катастрофiчною.
  
  Вiн почув тяжке дихання i стогiн. Коли вiн сунув стетоскоп назад у кишеню, вiдчинилися наступнi дверi в коридорi, i з них вийшов один з перших чоловiкiв, що прибули, i Понг-Понг Лiлi.
  
  Нiк випростався i посмiхнувся. "Привiт. Приємно провести час?"
  
  Чоловiк дивився. Понг-Понг вигукнув: "Хто ти?"
  
  "Так", - повторив за ним жорсткий i гучний чоловiчий голос. "Хто ти?"
  
  Нiк обернувся i побачив, що худий китаєць - той, який, як вiн пiдозрював, перебував за маскою в Мерiлендi, - наближається зi сходiв, його кроки безшумнi по товстому килиму. Тонка рука зникла пiд його курткою туди, де могла бути кобура-розкладачка.
  
  "Я - команда два, - сказав Нiк. Вiн спробував вiдкрити дверi, до яких прислухався. Вiн був викритий. "Добранiч".
  
  Вiн стрибнув у дверi i зачинив її за собою, знайшов клямку i замкнув її.
  
  Почулося зiтхання i гарчання з великого лiжка, де був iнший, що ранiше прибув, i Джiнi.
  
  Вони були оголенi.
  
  У дверi загримiли кулаки. - закричала Джiнi. Голий чоловiк ударився об пiдлогу i рвонувся до Нiка з величезною цiлеспрямованiстю людини, яка давно грала у футбол.
  
  
  Роздiл VII.
  
  
  Нiк ухилився з грацiозною легкiстю матадора. Керiнгтон з гуркотом ударився об стiну, додавши шуму до стукоту дверей. Нiк використав удар ногою i руку, що рубає, обидва нанесенi з точнiстю хiрурга, щоб задихатися, вiн впав на пiдлогу.
  
  "Хто ти?" Джiнi мало не закричала.
  
  "Всi зацiкавленi у маленькому менi", - сказав Нiк. "Я - команда три, чотири та п'ять".
  
  Вiн дивився на дверi. Як i все iнше у примiщеннi, все було на найвищому рiвнi. Щоб прорватися, їм знадобиться таран чи мiцнi меблi.
  
  "Ти що?"
  
  "Я син Баумана".
  
  "Допоможiть!" - гукнула вона. Потiм подумала на мить. "Ти хто?"
  
  "Син Баумана. У нього їх троє. Це секрет".
  
  Вона зiсковзнула на пiдлогу i встала. Погляд Нiка ковзнув довгим красивим тiлом, i його спогади про те, на що воно здатне, на мить запалило його. Хтось штовхнув дверi. Вiн пишався собою - я досi зберiг цю стару безтурботнiсть. "Одягайся", - гаркнув вiн. "Швидко. Я мушу витягнути тебе звiдси".
  
  "Ви повиннi витягнути мене звiдси? Ви збожеволiли..."
  
  "Ханс i Семмi планують вбити всiх вас, дiвчатка, пiсля цiєї зустрiчi. Ви хочете померти?"
  
  "Ти злишся. Допоможiть!"
  
  "Всiх, крiм Рут. Акiто виправив це. I Понг-Понг. Ганс виправив це".
  
  Вона схопила свiй тонкий бюстгальтер зi стiльця i обернула довкола себе. Те, що вiн сказав, обдурило жiнку в нiй. Якщо подумати кiлька хвилин, вона зрозумiє, що вiн бреше. Щось важче за ногу вдарилося об дверi. Вiн витяг Вiльгельмiну одним вiдпрацьованим ударом зап'ястя i вистрiлив о дванадцятiй годинi через вишукану обшивку. Шум припинився.
  
  Джинi одягла туфлi на високих пiдборах i дивилася на "Люгер". Вираз її обличчя був сумiшшю переляку та здивування, коли вона подивилася на пiстолет. "Це те, що ми бачили у Баумана..."
  
  "Звичайно", - вiдрiзав Нiк. "Пiдiйдiть до вiкна".
  
  Але його почуття пiдскочили. Перший початковий лiдер. Ця банда, дiвчата i, звичайно, Бауманн! Легким рухом пальця вiн увiмкнув свiй крихiтний диктофон.
  
  Коли вiн вiдкрив вiкно i зняв алюмiнiєвий екран з пружинних затискачiв, вiн сказав: "Бауманн послав мене, щоб витягнути вас. Ми врятуємо iнших пiзнiше, якщо зможемо. У нас невелика армiя бiля входу в це мiсце."
  
  "Це безладдя", - голосила Джiнi. "Я не розумiю..."
  
  "Бауманн пояснить", - голосно сказав Нiк i вимкнув диктофон. Iнодi касети вцiлiють, а ти - нi.
  
  Вiн дивився у нiч. Це був схiдний бiк. Бiля дверей був охоронець, але вiн, очевидно, був втягнутий у метушнi. Вони не вiдпрацювали тактику внутрiшнього рейду нагору. Вони подумають про вiкно за хвилину.
  
  У променях свiтла з вiкон нижнього поверху гладкий лужок був порожнiй. Вiн повернувся i простяг двi руки Джiнi. "Рукоятка." До землi був довгий шлях.
  
  "Яка?"
  
  "Тримайся. Як ти робиш роботу на перекладинi. Пам'ятаєш?"
  
  "Звичайно, я пам'ятаю, але..." Вона зупинилася, дивлячись на пухкого, лiтнього, але такого дивного спортивного чоловiка, який нахилився перед вiкном i простяг їй руки, скрученi, щоб утримати її на замку. Вiн навiть пiдтягнув рукави та манжети. Крихiтна деталь переконала її. Вона схопила руки i ахнула - вони були шкiра поверх сталi, такi ж сильнi, як у будь-якого професiонала. "Ти серйозно..."
  
  Вона забула про це питання, коли її витягли головою вперед через вiкно, вона представила себе падаючою на землю, щоб зламати собi шию, i спробувала звернутися, щоб упасти. Вона трохи одужала, але в цьому не було потреби. Сильнi руки направили її в туге сальто вперед, а потiм повернули убiк, коли вона повернулася до стiни будiвлi. Замiсть ударитися об пофарбовану в бiлий колiр обшивку корабля, вона легенько вдарилася по ньому стегном, якого тримав дивний могутнiй чоловiк, який тепер висiв над нею, хапаючись за пiдвiконня колiнами.
  
  "Це коротке падiння", - сказав вiн, його обличчя перетворилося на дивну ляпку з перевернутими рисами у темрявi над нею. "Зiгнi колiна. Готово - ой-ромашка".
  
  Вона приземлилася наполовину, наполовину з гортензiї, почухавши ногу, але без зусиль пiдстрибнувши на своїх сильних ногах. Туфлi на високих пiдборах пiшли далеко в нiч, загубившись пiд час обертання назовнi.
  
  Вона озирнулася з безпорадним панiчним виглядом кролика, що спалахнув з куща у вiдкритий ґрунт, де гавкали собаки, i побiгла.
  
  Як тiльки вiн її вiдпустив, Нiк видерся на стiну будiвлi, схопився за виступ i на мить повис, поки дiвчина не опинилася пiд ним, а потiм обернувся боком, щоб пропустити гортензiю, i приземлився так само легко. як парашутист з парашутом висотою тридцять чотири фути. Вiн перекидався, щоб не впасти, i покотився правим боком за Джiнi.
  
  Як ця дiвчина може пiти! Вiн мигцем побачив, як вона зникає на лузi поза досяжнiстю вогнiв. Вiн побiг за нею i побiг прямо
  
  у темряву, розмiрковуючи про те, що в панiцi вона може не повернутись i не пройти в бiк принаймнi на кiлька десяткiв ярдiв. Нiк мiг подолати будь-яку вiдстань до пiвмилi за час, який був би прийнятним на середнiх змаганнях з бiгу в коледжi. Вiн не знав, що Джiнi Ахлiнг, окрiм сiмейної акробатики, колись була найшвидшою дiвчиною у Благовiщенському. Вони бiгали на дистанцiї i вона допомогла кожнiй командi вiд Харбiна до рiчки Амур.
  
  Нiк зупинився. Вiн почув тупiт нiг далеко попереду. Вiн побiг. Вона йшла прямо до високого дротяного паркану. Якби вона вдарилася в нього на повнiй швидкостi, вона впала б, якби не гiрше. Вiн подумки вирахував вiдстань до краю долини, оцiнив свiй час i пройденi кроки, припустив, наскiльки далеко вона випередила його. Потiм вiн порахував двадцять вiсiм крокiв, зупинився i, приклавши долонi до рота, крикнув: "Джиннi! Стiй, небезпека. Стiй. Дивись".
  
  Вiн слухав. Бiг нiг припинився. Вiн побiг уперед, почув чи вiдчув рух спереду вправо та змiнив свiй курс, щоб вiдповiдати. За мить вiн почув її рух.
  
  "Не бiжи", - м'яко сказав вiн. "Ви прямували прямо до паркану. Можливо, вiн наелектризований. У будь-якому випадку ви нашкодите собi".
  
  Вiн знайшов її вночi та обiйняв. Вона не плакала, її просто трясло. Вона вiдчувала себе такою ж чудовою i пахла так само чудово, як у Вашингтонi, - можливо, навiть бiльше, враховуючи жар її збудження та вологий пiт на його щоцi.
  
  "Тепер легше, - заспокоював вiн. "Дихай".
  
  У хатi панував галас. Чоловiки побiгли на всi боки, вказали на вiкно, обшукали кущi. У будiвлi гаража спалахнуло свiтло, i з нього вийшли кiлька людей, напiводягненi i несучи довгi предмети, якi Нiк вирiшив, що це не лопати. Дорогою мчала машина i вивергла чотирьох чоловiкiв, а ще одне свiтло майнуло на них поряд з головним будинком. Лаяли собаки. У свiтлi вiн побачив, що охоронець iз собакою приєднався до чоловiкiв пiд вiкном.
  
  Вiн роздивився огорожу. Воно не виглядало наелектризованим, просто високим i увiнчаним колючим дротом - найкраща огорожа промислового пiдприємства. Три брами в долинi були надто далеко, нiкуди не вели, i скоро за ними спостерiгатимуть. Вiн озирнувся. Чоловiки органiзовувалися - i непогано. До ворiт пiд'їхала машина. Розiйшлися чотири патрулi. Той, iз собакою, попрямував прямо до них, їхнiм слiдом.
  
  Нiк швидко викопав основу сталевого стовпа паркану i пiдклав три бляшки вибухiвки, схожi на чорнi пробки жувального тютюну. Вiн додав ще двi енергетичнi бомби, схожi на товстi кульковi ручки, та футляр для окулярiв, наповнений спецiальною сумiшшю нiтроглiцерину та кiзельгура Стюарта. Це був його запас вибухiвки, але без можливостi стримати силу, яка б могла вимагати всього, щоб порвати провiд. Вiн установив мiнiатюрний тридцятисекундний запобiжник i потяг Джiнi геть, рахуючи на ходу.
  
  "Двадцять два, - сказав вiн. Вiн повалив Джiнi на землю разом iз собою." Лежи рiвно. Уткнися обличчям у землю".
  
  Вiн повернув їх до зарядiв, щоб поверхня була якнайменша. Дрiт може розлетiтися, як уламки гранати. Вiн не використав свої двi гранати, побудованi як запальнички, тому що їхнi заряди не коштували того, щоб ризикувати їхньою зливою гострого як бритва металу. Патруль iз собакою знаходився всього за сотню ярдiв. Що не так з...
  
  ВАМО-О-О-О!
  
  Старий надiйний Стюарт. "Давай." Вiн потяг Джiнi до точки вибуху, дослiджував рвану дiрку в темрявi. Нею можна було проїхати на Volkswagen. Якби логiка дiвчини почала працювати зараз, i вона вiдмовилася б вирушити з мiсця, вiн би це отримав.
  
  "З тобою все гаразд?" - спiвчутливо спитав вiн, стискаючи її плече.
  
  "Я... я так думаю".
  
  "Давай." Вони побiгли туди, де, за його оцiнками, могла бути стежка через гору. Пройшовши сотню ярдiв, вiн сказав: "Стiй".
  
  Вiн озирнувся. Лiхтарики зондували дiрку у дротi. Собака загавкав. Вiдповiли ще собаки - вони їх звiдкись вели. У них має бути кiлька порiд. По лужку мчала машина, її вогнi гасли, коли в їхньому свiтлi свiтився обiрваний провiд. Чоловiки вивалилися назовнi.
  
  Нiк вийняв гранату i з усiєї сили шпурнув її у бiк лiхтарiв. Не дiстануся - але це може бути депресант. Вiн нарахував п'ятнадцять. Сказав: "Знову вниз". У порiвняннi з iншим вибух був схожий на феєрверк. Загримiв пiстолет-кулемет; двi короткi черги по шiсть чи сiм у кожнiй, i коли вона припинилася, чоловiк заревiв: "Тримай це!"
  
  Нiк витяг Джiнi i попрямував до кордону долини. Пара куль пролетiла у своєму загальному напрямку, рикошетом вiдiрвавшись вiд землi, пролетiла вночi зi злiсним свистом-р-р-р-р, який iнтригує вперше, коли ви це чуєте - i лякає щоразу, коли ви чуєте це назавжди. Нiк чув це багато разiв.
  
  Вiн озирнувся. Граната їх уповiльнила. Вони наближалися до розсiченої дротяної прiрви, як група навчань у пiхотнiй школi. Тепер за ними гналося двадцять чи бiльше людей. Два потужнi лiхтарi встромилися в темряву, але не дiсталася до них.
  
  Якби хмари розкрили мiсяць, вiн i Джiнi отримали б по пулi.
  
  Вiн бiг, тримаючи дiвчину за руку. Вона сказала: "Де ми..."
  
  "Не кажи, - перебив вiн її. "Ми живемо або вмираємо разом, тож покладайся на мене".
  
  Його колiна вдарилися об кущ, i вiн зупинився. У якому напрямi був слiд? За логiкою речей, це має бути праворуч, паралельно до того курсу, яким вiн випливав з головного будинку. Вiн повернувся у той бiк.
  
  Яскраве свiтло спалахнуло з щiлини в дротi i поповзло по лужку, досягло лiсу лiворуч вiд них i блiдим дотиком обмацало кущi. Хтось принiс потужнiший свiтильник, ймовiрно, ручний лiхтар спортсмена на шiсть вольт. Вiн затяг Джiнi в кущi i притис її до землi. Прикрiплено! Вiн схилив голову до землi, коли свiтло торкнулося їхнього укриття i рушило далi, дослiджуючи дерева. Багато солдатiв померли через те, що висвiтлилося їхнє обличчя.
  
  Джiнi прошепотiла: "Ходiмо звiдси".
  
  "Нинi я не хочу, щоб нас застрелили". Вiн не мiг сказати їй, що виходу нема. За їхньою спиною був лiс i стрiмчак, i вiн не знав, де стежка. Якщо вони рушать, шум буде смертельним. Якщо вони пройдуть по лужку, свiтло знайде їх.
  
  Вiн експериментально промацав кущi, намагаючись знайти мiсце, де мiг бути слiд. Низькi гiлки болiголова та другоряднi прирости видають трiск. Свiтло вiдбилося, знову пропустило їх i рушило в iнший бiк.
  
  Бiля дроту вони почали проходити одним, акуратно розставленими ривками. Той, хто командував ними, тепер знищив усiх, окрiм тих, хто наступав. Вони знали свою справу. Нiк витяг Вiльгельмiну, притиснув внутрiшньою рукою до єдиного запасного затискача, застебнутого всерединi його пояса на тому мiсцi, де ранiше був його апендикс. Це була слабка втiха. Цi короткi черги вказали на хорошу людину з пiстолетом - i, мабуть, їх було бiльше.
  
  Троє чоловiкiв пройшли через пролом i розосередилися. Iнший побiг до нього, гарна цiль у свiтлi машин. Чекати було марно. З таким же успiхом вiн мiг рухатися, поки провод був на його командi, стримуючи їх узгоджений натиск. З точнiстю майстра вiн врахував падiння, швидкiсть людини i одним пострiлом збив фiгуру, що бiжить. Вiн всадив другу кулю в одну з фар машини, i вона раптово стала одноокою. Вiн холоднокровно прицiлився у яскраве свiтло ручного лiхтаря, коли пiстолет-кулемет знову вiдкрився, до нього приєднався ще один, i два чи три пiстолети почали блимати полум'ям. Вiн ударився об бруд.
  
  Усюди пролунав зловiсний гул-р-р-р-р. Кулi промчали по травi, стукали по сухих гiлках. Вони поливали краєвид, i вiн не наважувався поворухнутися. Нехай це свiтло вловить фосфоресценцiю його шкiри, випадковий блиск на його наручному годиннику, i вiн i Джинiї перетворяться на трупи, пронизанi i розiрванi свинцем, мiддю i сталлю. Вона спробувала пiдвести голову. Вiн обережно штовхнув її. "Не дивись. Залишайся на мiсцi".
  
  Стрiлянина припинилася. Останнiм зупинився пiстолет-кулемет, який методично зшивав короткi черги вздовж лiсової смуги. Нiк не пiддався спокусi пiдглядати. Це - гарний пiхотинець.
  
  Чоловiк, у якого стрiляв Нiк, застогнав вiд болiсного болю, що розриває горло. Сильний голос кричав: "Притримай вогонь. Джон Номер Два тягне Анджело назад за машину. Тодi не чiпай його. Баррi - вiзьми трьох своїх людей, вiзьми машину, зроби коло на вулицi i врiжся в цi дерева.
  
  "Тридцять п'ять - сорок". Нiк задумався - мiй добрий стрiлець?
  
  "Дивися на свiт".
  
  "Правильно."
  
  "Дивися i слухай. Ми їх притиснули".
  
  Отже, генерале. Нiк натяг темну куртку на обличчя, сунув у неї руку i ризикнув поглянути. Бiльшiсть iз них мають на мить спостерiгати один за одним. В оцi циклопу автомобiльної фари iнший чоловiк тягнув пораненого, який важко дихав. Лiхтар рухався лiсом далеко злiва. Троє чоловiкiв побiгли до хати.
  
  Було виголошено наказ, який Нiк не почув. Чоловiки почали заповзати за машиною, як патруль за танком. Нiк турбувався про трьох чоловiкiв, якi пройшли через дрiт. Якби у цiй групi був дiяч, вiн повiльно просувався б уперед, як смертоносна рептилiя.
  
  Джiнi булькнула. Нiк поплескав її по головi. "Тихо", - прошепотiв вiн. "Будьте дуже тихими". Вiн затримав подих i прислухався, спробував побачити чи вiдчути щось, що рухалося майже в темрявi.
  
  Ще одне бурмотiння голосiв i миготливий лiхтар. Єдина фара на машинi згасла. Нiк спохмурнiв. Тепер iдейний натхненник просуватиме своїх артилеристiв без вогнiв. Тим часом, де були тi троє, яких вiн востаннє бачив десь у морi темряви попереду?
  
  Автомобiль завiвся i з ревом проїхав дорогою, зупинився бiля ворiт, потiм повернув i помчав через луг. А ось i фланкери! Якби я мала можливiсть
  
  я б повiдомив по радiо для артилерiї, мiнометного вогню та взводу пiдтримки. А ще краще надiшлiть менi танк або броньовик, якщо є зайвий.
  
  
  Роздiл VIII.
  
  
  Заревiв мотор машини з однiєю фарою. Дверi на ньому зачинилися. Фантазiї Нiка були перерванi. Фронтальна атака також! Страшенно ефективна. Вiн сунув гранату в лiву руку, що залишилася, i притиснув Вiльгельмiну до правої. Автомобiль iз флангу ввiмкнув фари, рухаючись по струмку, пiдстрибуючи та перетинаючи ближню гравiйну дорiжку.
  
  Загорiлася фара машини за дротом, i вона прискорилася у бiк прiрви. Знову засвiтився ручний лiхтар, дослiджуючи дерева. Вiн пронизав своїм сяйвом лiнiю кущiв. Почувся трiск - загримiв пiстолет-кулемет. Знову затрясло. Нiк подумав: "Напевно, вiн стрiляє в одного зi своїх людей, одного з трьох, якi пройшли сюди".
  
  "Гей... я". Це закiнчилося ахом.
  
  Можливо, вiн також. Нiк примружився. Його нiчний зiр був таким же чудовим, як каротин i зiр 20/15, але вiн не мiг знайти двох iнших.
  
  Потiм машина вдарилася об паркан. На мить Нiк побачив темну постать у сорока футах перед собою, коли свiтло машини хитнулося в його напрямку. Вiн двiчi вистрiлив i був упевнений, що забив. Але тепер бал починається!
  
  Вiн вистрiлив у фару i видавив свинець у машину, просрочивши вiзерунок прямо на нижнiй частинi лобового скла, його останнi пострiли робилися по ручному лiхтарю, перш нiж вiн був вимкнений.
  
  Двигун машини завив, i пролунав ще один гуркiт. Нiк припустив, що вiн мiг пiдхопити водiя, i машина в'їхала назад у паркан.
  
  "Ось вiн!" - крикнув сильний голос. "Направо. Вгору i на них".
  
  "Та гаразд." Нiк витяг Джiнi. "Змусiть їх тiкати".
  
  Вiн повiв її вперед до трави i вздовж неї, подалi вiд нападникiв, але до iншої машини, яка знаходилася за кiлька ярдiв вiд лiнiї дерев, приблизно за сто ярдiв вiд них.
  
  А потiм з-за хмар вийшов мiсяць. Нiк присiв i повернувся до щiлини, вставив запасний магазин у Вiльгельмiну i вдивився в темряву, яка раптово стала не такою, що вкриває. Вiн мав кiлька секунд. Його та Джiнi було важче побачити на тлi лiсу, нiж нападникiв на штучному горизонтi. Людина з лiхтариком по дуростi ввiмкнула його. Нiк зазначив, що вiн тримав кулю в лiвiй руцi, оскiльки вiн помiстив кулю там, де має бути пряжка ременя. Чоловiк зiм'явся, i променi свiтла залили землю, додаючи Нiка видимостi дюжини фiгур, що наближаються до нього. Ватажок знаходився приблизно в двохстах ярдах. Нiк вистрiлив у нього. Подумав, а Стюарт запитує, чому я дотримуюся Вiльгельмiна! Передай патрони, Стюарте, i ми ще виберемося з цього. Але Стюарт його не чув.
  
  Мiсячна стрiлянина! Вiн пропустив один, упiймав його на другому. Ще кiлька пострiлiв, i все буде скiнчено. Пiстолети йому пiдморгнули, i вiн знову почув дзижчання-р-р-р-р-р. Вiн пiдштовхнув Джiнi. "Тiкати."
  
  Вiн витяг невелику овальну кулю, натиснув на важiль збоку i жбурнув його в лiнiю бою. Димова шашка Стюарта, що швидко поширюється, щiльне маскування, але розсiюється за кiлька коротких хвилин. Пристрiй посмiхався, i на мить вони були прихованi.
  
  Вiн побiг за Джiнi. Машина зупинилася на узлiссi. Троє чоловiкiв вилетiли з машини з пiднятими пiстолетами, у темрявi виднiлися невиразнi погрози. Фари машини залишили увiмкненими. Пiстолети за спиною та пiстолети в обличчя; Нiк скривився. I ще два патрони в моєму!
  
  Вiн озирнувся. З сiро-бiлого туману вискочив якийсь тьмяний силует. Щоб врятувати кулю, Нiк пiдкинув свою другу та останню димову гранату, i її обриси втекли. Вiн повернувся до машини. Троє чоловiкiв розходилися або не бажаючи вбивати Джiнi, або зберiгаючи для нього весь свiй вогонь. Наскiльки важливим ви можете стати? Нiк пiдiйшов до них, присiвши - двоє з вас iдуть зi мною, i це кiнець. Я пiдiйду ближче до роботи з мiшенню при мiсячному свiтлi.
  
  Б-ВУМ! З лiсу, на пiвдорозi мiж Джинi, Нiком i трьома чоловiками, що наближалися, прогримiла важка зброя - хрипкий рев гвинтiвки пристойного калiбру. Одна iз темних фiгур упала. Б-ВУМ! Б-ВУМ! Двi iншi постатi впали на землю. Нiк не мiг сказати, чи пораненi один чи обидва - перший кричав вiд болю.
  
  "Iди сюди", - сказав Нiк, хапаючи Джiнi за руку ззаду. Людина з гвинтiвкою могла бути за або проти, але вона була єдиною надiєю в полi зору, яка робила його автоматичним союзником. Вiн затяг Джiнi в кущi i впав на вогневу точку.
  
  КРЕК-БАМ Б-ВУМ! Та сама зброя з дульним пострiлом близька i вказала їм шлях! Нiк тримав "люгер" низько. КРЕК-БАМ Б-ВУМ! Джiнi зiтхнула i скрикнула. Пострiл з дула був такий близький, що обрушився на них, як порив урагану, але жоден вiтер не мiг так трусити вашi барабаннi перетинки. Вiн стрiляв повз них, у бiк димової завiси.
  
  "Привiт", - покликав Нiк. "Вам потрiбна допомога?"
  
  "Ну, будь я проклятий", - вiдповiв чийсь голос. "Так. Прийди i врятуй мене". То був Джон Вiйон.
  
  За мить вони були поруч iз ним. Нiк сказав -
  
  "Велике дякую, старовине. Невелике прохання. У тебе не було б при собi дев'ятимiльйонних патронiв Люгера?"
  
  "Нi. Ви?"
  
  "Залишився один патрон.
  
  "От. Кольт 45. Ви знаєте це?"
  
  "Люблю це." Вiн узяв важкий пiстолет. "Пiдемо?"
  
  "Пiдписуйтесь на мене."
  
  Вiйон пройшов крiзь дерева, звиваючись i повертаючись. За кiлька хвилин вони пiдiйшли до стежки, дерева нагорi показували вiдкритий розрiз на тлi неба, мiсяць - зламана золота монета на обiд.
  
  Нiк сказав: "Немає часу питати тебе, чому. Ти проведеш нас назад через гору?"
  
  "Звичайно. Але собаки знайдуть нас".
  
  "Я знаю. Припустимо, ви пiдете з дiвчиною. Я зловлю вас або зачекаю на мене не бiльше десяти хвилин на старiй дорозi".
  
  "Мiй джип там. Але нам краще триматися разом. Ви отримаєте лише..."
  
  "Пiшли, - сказав Нiк." Ти купив менi час. Моя черга працюватиме".
  
  Вiн побiг стежкою на луг, не чекаючи вiдповiдi. Вони об'їхали машину серед дерев, а вiн був на протилежному боцi вiд мiсця, де його пасажири впали на землю. Судячи з якостi людей, яких вiн бачив сьогоднi ввечерi, якщо хтось iз них був цiлим пiсля тiєї стрiлянини з рушницi, то вони повзли по деревах у пошуках його. Вiн пiдбiг до машини i зазирнув усередину. Вона була порожня, горiли фари, муркотiв мотор.
  
  Автоматична коробка. Вiн наполовину повернув назад, використав низько, щоб рушати вперед на повному газi - одразу ж перемiстив важiль вгору, щоб рухатись.
  
  Людина вилаялася, i за п'ятдесят футiв вiд неї вистрiлила рушниця. Куля вдарилася об метал автомобiля. Iнший пострiл пробив скло у футi вiд його голови. Вiн зiщулився, зробив подвiйний звивистий поворот, перетнув гравiйну дорiжку i кинувся вниз i вгору по струмку.
  
  Вiн пройшов за парканом, дiйшов до дороги i повернув до головного будинку. Вiн проїхав чверть милi, вимкнув свiтло i натиснув на гальма. Вiн вискочив i з куртки вийняв маленьку трубку, в дюйм завдовжки i навряд чи завтовшки з олiвець. Вiн нiс чотири з них, звичайнi запальнi запали. Вiн схопив маленькi цилiндри з обох кiнцiв пальцями, повернув їх i кинув у бензобак. Скручування зламало ущiльнення, i кислота потекла по тонкiй металевiй стiнцi. Стiна протрималася близько хвилини, а потiм пристрiй спалахнув - гарячий i пронизливий, як фосфор.
  
  Не так сильно, як йому хотiлося б. Вiн пошкодував, що не встиг знайти камiнь, щоб утримувати акселератор, але позаду нього бiля ворiт мчали вогнi машини. Швидкiсть була близько сорока, коли вiн переключив селектор передач у нейтральне становище, нахилив важку машину у бiк стоянки та вистрибнув.
  
  Падiння вразило його, навiть незважаючи на всi кидки, якi вiн мiг зробити. Вiн побiг на луг, прямуючи до стежки з долини, потiм упав на землю, коли фари промчали в погоню.
  
  Автомобiль, який вiн залишив, котився мiж рядами припаркованих машин на значнiй вiдстанi, зiскребаючи переднi кiнцi рiзних машин, коли вiн хилився з боку на бiк. Звуки були цiкавими. Вiн увiмкнув диктофон, поки бiг у бiк лiсу.
  
  Вiн прислухався до свисту вибуху бензобаку. Ви нiколи не знали про запальну заглушку в закритому баку. Вiн, звiсно, не зняв кришку бака, i теоретично кисню має бути достатньо, якщо перший вибух розiрвав бак. Але якщо танк був забитий вщент або був побудований спецiально з мiцного або куленепробивного металу, все, що у вас було, це невелика пожежа.
  
  Орiєнтуючись на вогнi будинку, вiн знайшов вихiд на стежку. Вiн уважно прислухався, обережно рухався, але не було видно трьох чоловiкiв, якi їхали з фланговою машиною. Вiн пiднявся на гору тихо i швидко, але не безрозсудно, побоюючись засiдки.
  
  Бак вибухнув iз задовiльним ревом - вибух, оповитий кашею. Вiн озирнувся i побачив полум'я, що здiймалося в небi.
  
  "Пограйте з цим небагато", - промимрив вiн. Вiн упiймав Джiнi та Джона Вiйона незадовго до того, як вони досягли старої дороги на iншiй сторонi виїмки.
  
  * * *
  
  Вони поїхали до вiдреставрованого фермерського будинку на повнопривiдному джипi Вiллона. Вiн припаркував машину ззаду, i вони зайшли на кухню. Вiн був так само вишукано вiдреставрований, як i зовнiшнiй вигляд, всi широкi прилавки, багате дерево i блискуча мiдь - вiд одного його виду вiдчуваєш запах яблучного пирога, уявляєш вiдра зi свiжим молоком i уявляєш собi пишних, рум'яних i округлих дiвчат з довгими спiдницями.
  
  Вiйон сунув гвинтiвку M1 мiж двома мiдними гачками над дверима, налив воду в чайник i сказав, ставлячи його на плиту: "Вважаю, вам потрiбна ванна, мiс. Прямо там. Першi дверi злiва. знайдете рушники. У шафi косметику."
  
  "Дякую", - сказала Джiнi - трохи подумав Нiк - i зникла.
  
  Вiллон залив електричний чайник i пiдключив його до розетки. При реставрацiї не обiйшлося без сучасних зручностей - плита була газова, а у великiй вiдкритiй коморi Нiк побачив великий холодильник та морозильну камеру. Вiн сказав: "Вони будуть тут. Собаки".
  
  "Так", - вiдповiв Вiйон. "Ми дiзнаємося, коли вони прийдуть. Принаймнi за двадцять хвилин".
  
  "Сем
  
  Як ти дiзнався, що я йду дорогою? "
  
  "Так."
  
  Сiрi очi дивилися прямо на вас, коли Вiллон заговорив, але ця людина мала величезну стриманiсть. Вираз його обличчя, здавалося, говорив: "Я не буду вам брехати, але я швидко скажу вам, якщо це не ваша справа". Нiк раптом дуже зрадiв, що вирiшив, вперше виїхавши на стару дорогу, не намагатись стрибнути з дробовика Браунiнга. Згадуючи роботу Вiллона з гвинтiвкою, вiн особливо задоволений цим рiшенням. Найменше, що вiн мiг отримати, - це вiдiрвати ногу. Нiк спитав: "ТВ сканер?"
  
  "Нiчого такого складного. Приблизно в 1895 роцi залiзничник винайшов пристрiй пiд назвою "залiзний мiкрофон". Ви коли-небудь чули про нього?"
  
  "Нi."
  
  "Перший був чимось на кшталт вуглецевої трубки, встановленої вздовж рейок. Коли поїзд проїжджав повз, ви чули звук i знали, де вiн знаходиться".
  
  "Рання помилка".
  
  "Правильно, Мої, звичайно, покращено". Вiллон вказав на коробку з горiхового дерева на стiнi, яку Нiк вирiшив, що це акустична система Hi-Fi. "Мої залiзнi мiкрофони набагато чутливiшi. Вони передають сигнал без проводiв i активуються тiльки за пiдвищення рiвня звуку, але в iншому заслуга цього невiдомого телеграфiста на Рiчковiй залiзницi Коннектикуту".
  
  "Як дiзнатися, чи йде хтось дорогою чи гiрською стежкою?"
  
  Вiллон вiдкрив передню частину маленької шафи i виявив шiсть свiтлових iндикаторiв та перемикачiв. "Коли ви чуєте звуки, ви дивитеся. Свiтло пiдказує. Якщо горить бiльше одного, ви на мить вiдключаєте iншi або пiдвищуєте чутливiсть приймача за допомогою реостату".
  
  "Чудово". Нiк витяг з-за пояса пiстолет 45-го калiбру i обережно поклав його на широкий стiл. "Велике спасибi. Не заперечуєш, хто менi скаже? Що? Чому?"
  
  "Якщо ви зробите те саме. Британська розвiдка? У вас неправильний акцент, якщо ви не прожили в цiй країнi довгий час".
  
  "Бiльшiсть людей цього не помiчає. Нi, не британцi. У вас є патрони Люгера?"
  
  "Так. Я принесу тобi трохи за хвилину. Скажiмо так, я антисоцiальний хлопець, який не хоче, щоб люди спричиняли бiль, i досить божевiльний, щоб втручатися".
  
  "Я б краще сказав, що ви Улiсс Лорд". Нiк скинув англiйський акцент. "У вас був пекельний послужний список у 28-й дивiзiї, капiтан. Ви починали зi старої 103-ї кавалерiйської. Були двiчi пораненi. Ви все ще можете керувати M-1. Ви зберегли цей шмат власностi, коли маєтку були проданi, можливо, за мисливський табiр. " Пiзнiше ви перебудували цю.
  
  "Вiйон" розклав пакетики по чашках, залив гарячою водою. "Якi вашi?"
  
  "Я не можу вам сказати, але ви були близькi. Я дам вам номер телефону у Вашингтонi, за яким можна зателефонувати. Вони частково пiдтримають мене, якщо ви акуратно представитеся в архiвi армiї. Або ви можете вiдвiдати їх там i ви "буду впевнений".
  
  "Я чесно знаюся на людях. Думаю, з тобою все гаразд. Але запишiть це число. Ось..."
  
  Нiк написав номер, за яким дзвонить проходитиме процедуру перевiрки, яка - якщо дзвонить був законним - зрештою зв'яже його з помiчником Хока. "Якщо ви вiдвезете нас до моєї машини, ми пiдемо з вашого шляху. Скiльки у нас часу до того, як вони заблокують кiнець дороги?"
  
  "Це коло завдовжки двадцять п'ять миль вузькими дорогами. У нас є час".
  
  "Ви будете гаразд?"
  
  "Вони знають мене - i вони знають достатньо, щоб дати менi спокiй. Вони не знають, що я вам допомiг".
  
  "Вони здогадаються".
  
  "До бiса їх".
  
  Джiнi увiйшла на кухню, її обличчя було вiдновлено та стримано. Нiк поновив свiй акцент. "Ви двоє представилися? Ми були так зайнятi..."
  
  "Ми базiкали, перебираючись через пагорб", - сухо сказав Вiйон. Вiн вручив їм чашки з перемикачами. З динамiка горiхового дерева долинали крики лiнивих ударiв. Вiллон порався з чаєм "Олень. Ти отримаєш, щоб через деякий час розповiсти всiм тваринам".
  
  Нiк зазначив, що до Джiнi не тiльки повернулося самовладання, а й був жорсткий вираз обличчя, яке йому не подобалося. Вона мала час подумати - йому було цiкаво, наскiльки близькi до iстини її висновки. Нiк запитав: "Як твої ноги? Бiльшiсть дiвчат не звикли подорожувати в одних панчохах. Нiжнi?"
  
  "Я не з делiкатних людей". Вона спробувала висловити це недбало, але в її чорних очах спалахнув вогонь обурення. "Ви втягнули мене в жахливий безлад".
  
  "Ви можете так сказати. Бiльшiсть iз нас звинувачують iнших у своїх труднощах. Але менi здається, що ви потрапили в бiду - абсолютно без моєї допомоги".
  
  "Ти сказав, сину Баумана? Я думаю..."
  
  Настiнний динамiк гудiв пiд запальну музику собачого гавкоту. Iнший приєднався до нього. Здавалося, вони увiйшли до кiмнати. Вiйон пiдняв одну руку, а iнший зменшив гучнiсть. Ноги стукали. Вони почули, як один чоловiк крякнув i задихнувся, другий важко дихав, як бiгун на довгi дистанцiї. Звуки ставали голоснiшими, а потiм стихли - як марш у кiно. "Ось вони, - заявив Вiйон. "Чотири чи п'ять чоловiк i три чи чотири собаки, я б сказав".
  
  Нiк згiдно кивнув: "Це були не доберманi".
  
  "У них теж є родезiйськi рiджбеки та нiмецькi вiвчарки. Рiджбеки можуть вiдслiдковувати, як шукачi, i нападати, як тигри. Чудова порода".
  
  "Я впевнений", - суворо сказав Нiк. "Не можу дочекатися."
  
  "Що це?" вигукнула Дженнi.
  
  "Пiдслуховуючий пристрiй", - пояснив Нiк. "Мiстер Вiйон встановив мiкрофони на пiдходах. Як телевiзiйнi сканери без вiдео. Вони просто слухають. Чудовий пристрiй, правда".
  
  Вiллон осушив свою чашку i акуратно поставив її у раковину. "Не думаю, що ти справдi збираєшся на них чекати". Вiн на мить вийшов iз кiмнати i повернувся з коробкою дев'яти мiлiметрових патронiв парабеллуму. Нiк знову набив обойму Вiльгельмiни, поклав ще двадцять чи близько того до кишенi.
  
  Вiн вставив обойму, пiдняв затвор великим i вказiвним пальцями i дивився, як патрон летить у патронник. Вiн знову вклав пiстолет у ременi безпеки. Вiн сидiв у нього пiд пахвою так само зручно, як старий черевик. "Ти правий. Ходiмо".
  
  Вiйон вiдвiз їх на джипi до стрiлки, де Нiк залишив орендовану машину. Нiк зупинився, коли вилiз iз джипа. "Ти збираєшся повернутися до будинку?"
  
  "Так. Не кажи менi вимити чашки i прибрати їх. Я зроблю це".
  
  "Дивися на себе. Цю групу не обдуриш. Вони можуть взяти твiй М-1 i пiдiбрати кулi".
  
  "Вони не будуть".
  
  "Я думаю, тобi слiд поїхати ненадовго. Вони будуть гарячими".
  
  "Я перебуваю в цих горах, тому що не робитиму те, що iншi люди думають, що я повинен".
  
  "Що останнiм часом чув вiд Марти?"
  
  Це було випадкове випробування. Нiк був здивований прямим попаданням. Вiйон проковтнув, насупився i сказав: "Удачi". Вiн урiзався джипом у кущi, повернув i пiшов.
  
  Нiк швидко повiв орендовану машину старою дорогою. Досягши шосе, вiн повернув лiворуч, убiк вiд Господнiх володiнь. Вiн запам'ятав карту мiсцевостi та використав круговий маршрут у бiк аеропорту. На вершинi пагорба вiн зупинився, простягнув маленький антенний провiд трансiвера i покликав двох AXEmen у вантажiвцi хiмчистки. Вiн проiгнорував вимоги FCC. "Плунжер дзвонить до офiсу Б. Плунджер дзвонить до офiсу Б. Заходьте".
  
  Голос Барнi Мануна пролунав майже одразу, голосно та ясно. "Офiс Б. Давай".
  
  "Я йду. Бачите якiсь дiї?"
  
  "Багато. П'ять машин за останню годину".
  
  "Операцiя завершена. Iдiть, якщо в тебе немає iнших наказiв. Скажи птаху. Ти скористаєшся телефоном ранiше, нiж я".
  
  "Жодних iнших замовлень тут. Ми потрiбнi?"
  
  "Нi. Iдiть додому".
  
  "Добре, готово".
  
  "Готово i вперед".
  
  Нiк знову сiв у машину. Барнi Манун та Бiлл Роде повернуть вантажiвку до офiсу AX у Пiттсбурзi та полетять до Вашингтона. Вони були добрими людьми. Ймовiрно, вони не просто припаркували вантажiвку бiля входу до маєтку, а сховали її i влаштували в лiсi оглядовий майданчик. Що, - сказав йому Бiлл пiзнiше, - саме вони й зробили.
  
  Вiн попрямував до аеропорту. Джiнi сказав: "Добре, Джеррi, ти можеш вiдмовитися вiд англiйського акценту. А як ти думаєш, куди ти ведеш мене i що це, чорт забирай?"
  
  
  Роздiл IX.
  
  
  Крива усмiшка на мить скривила губи Нiка. "Чорт, Джiнi. Я думала, що мiй старий шкiльний акцент у краватцi досить гарний".
  
  "Думаю, це так. Але ти один iз небагатьох людей, якi знають про мою акробатичну пiдготовку. Я надто багато говорила у твоїй квартирi, але одного разу це допомогло. Коли ми виходили з того вiкна, ти сказав: "Тримайся". Те саме, що й при роботi зi штангою". У мене не було часу думати про це, поки я не забиралася у Вiйона. Потiм я спостерiгала, як ти йдеш. Я знаю цi плечi, Джеррi. Я нiколи не здогадалася б, дивлячись на тебе. Тебе вигадали експерти. Хто ти, Джеррi Демiнг? Чи хто такий Джеррi Демiнг? "
  
  "Хлопець, який багато про тебе думає, Джiнi". Вiн повинен був змусити її замовкнути, доки не посадить її в лiтак. Вона була класним кошеням. За її голосом не можна було сказати, що за цю нiч її мало не вбили кiлька разiв. "Ганс став занадто великим для свого нашийника. Як я вже казав вам у кiмнатi, вiн натягує великий подвiйний хрест. Всi дiвчата мали бути знищенi, крiм Рут та Понг-Понг".
  
  "Я не можу в це повiрити", - сказала вона, її спокiй похитнувся. Вона проковтнула слова i замовкла.
  
  "Сподiваюся, ти зможеш", - подумав вiн, i менi цiкаво, чи є в тебе зброя, про яку я не знаю? Вiн бачив її роздягненою. Вона втратила туфлi та сумочку, та все ж... Можна було роздягнути його майже до шкiри i не знайти смертоносну газову бомбу П'єра у спецiальнiй кишенi його шорт.
  
  Вона раптово сказала: "Скажи менi, як виглядає Лiдер. Кого ти знаєш? Куди ми йдемо? Я... Я просто не можу повiрити тобi, Джеррi".
  
  Вiн припаркував машину бiля ангара, всього за кiлька крокiв вiд того мiсця, де був прив'язаний Aero Commander. На сходi був натяк на свiтанок. Вiн обiйняв її i поплескав по руцi. "Дженнi, ти найбiльша. Менi потрiбна така жiнка, як ти, i пiсля вчорашньої ночi я думаю, ти розумiєш, що тобi потрiбен такий чоловiк, як я. Чоловiк усерединi, який важить бiльше, нiж Ганс. Залишайся зi мною, i в тебе Все в порядку. Ми повернемося i поговоримо з Командуванням Один, i?
  
  "Я не знаю..."
  
  Вiн повiльно повернув її пiдборiддя та поцiлував. Її губи були холодними i жорсткими, потiм м'якшими, а потiм теплiшими i гостиннiшими. Вiн знав, що вона хотiла йому вiрити. Але ця дивна азiатська дiвчина дуже багато побачила у своєму життi, щоб її можна було легко обдурити чи надовго. Вiн сказав: "Я мав на увазi це, коли запропонував нам трохи вiдпочити там.
  
  Я знаю маленьке мiстечко бiля гори. Тремпер над Нью-Йорком. Листя скоро стане кольоровим. Якщо вам це подобається, ми можемо повернутись хоча б на вихiднi восени. Повiрте менi, доки ми не поговоримо з Лiдером".
  
  Вона тiльки похитала головою. Вiн вiдчув сльозу на її щоцi. Отже, красива китаянка за всiх її досягнень не була зроблена зi сталi. Вiн сказав: "Почекай тут. Я не буду нi хвилини. Добре?"
  
  Вона кивнула, i вiн швидко пройшов ангаром, деякий час дивився на машину, а потiм побiг до телефонної будки бiля офiсу аеропорту. Якби вона вирiшила тiкати, вiн побачив би її, коли вона йшла дорогою або виходила на поле.
  
  Вiн зателефонував за номером i сказав: "Це Плунджер. О дев'ятiй зателефонуйте в офiс Avis i скажiть їм, що машина знаходиться в аеропорту. Ключi застрягли пiд заднiм сидiнням".
  
  Чоловiк вiдповiв: "Зрозумiло".
  
  Нiк побiг назад у кут ангара, потiм недбало пiдiйшов до машини. Джинi тихо сидiла i дивилася в новий свiтанок.
  
  Вiн спостерiгав, як двигун прогрiвається лiтака. Iз маленького офiсу нiхто не виходив. Хоча деякi вогнi горiли, аеропорт здавався безлюдним. Вiн дозволив лiтаку полетiти, допомiг їй подолати легку турбулентнiсть над ранковими горами та вирiвнявся на висотi семи тисяч футiв, курсом 120 градусiв.
  
  Вiн глянув на Джiнi. Вона дивилася прямо перед собою, її гарне обличчя поєднувало зосередженiсть та пiдозру. Вiн сказав: "Добре поснiдати, коли ми приземлимся. Тримаю парi, ви голоднi".
  
  "Я i ранiше був голодний. Як виглядає Лiдер?"
  
  "Вiн не на мiй смак. Ви коли-небудь лiтали лiтаком? Покладiть руки на штурвал. Я дам вам урок. Може знадобитися".
  
  "Кого ще ти знаєш? Досить зволiкати, Джеррi".
  
  "Ми могли б провести багато часу в стiйлах. Я вважаю, що крiм льоду в карбюраторах вони вбили бiльше льотчикiв, нiж будь-що. Дивись, i я покажу..."
  
  "Краще скажи менi, хто ти, Джеррi", - рiзко зупинила вона його. "Це зайшло досить далеко".
  
  Вiн зiтхнув. Вона розiгрiвалася для справжнього опору. "Хiба я не настiльки тобi подобаюся, щоб менi взагалi довiряти, Джiнi?"
  
  "Ти менi подобаєшся, як будь-який чоловiк, якого я коли-небудь зустрiчала. Але ми не про це говоримо. Розкажи менi про Баумана".
  
  "Ви коли-небудь чули, щоб його звали Юда?"
  
  Вона гадала. Вiн озирнувся. Вона насупилась. "Нi. Отже?"
  
  "Вiн пiдходить."
  
  "I ти назвав себе його сином. Ти брешеш так само швидко, як кажеш".
  
  "Ти брехала менi з тих пiр, як ми зустрiлися, люба. Але я розумiю, тому що ти зiграла свою роль i не знав мене. Тепер я чесний з тобою".
  
  Вона втратила трохи крутостi. "Припинiть намагатися перевернути столи i сказати щось розумне".
  
  "Я тебе кохаю."
  
  "Якщо ти це маєш на увазi, залиши це на потiм. Я не можу повiрити в те, що ти говориш".
  
  Голос у неї був твердий. Рукавички знiмалися. Нiк сказав: "Пам'ятаєш Лiван?"
  
  "Що?"
  
  "Пам'ятаєте Гаррi Демаркiна?"
  
  "Нi."
  
  "I вони сфотографували тебе з Тайсоном-Колесом. Тримаю парi, ти цього не знала". Це вразило її. "Так", - продовжив вiн, - живий виступ. "Ганс такий дурний. Вiн хотiв перекинути тебе на iнший бiк. За допомогою картинки. Уявiть, якби ви заговорили".
  
  Вiн нiколи не використовував зменшену версiю автопiлота, розроблену для авiацiї загального призначення та невеликих лiтакiв, але його перевiряли на ньому. Вiн встановив курс - замкнув корабель. Це здавалося ефективним. Вiн закурив i сiв. Дженнi вiдмовився вiд одного. Вона сказала: "Все, що ти сказав, - брехня".
  
  "Ти сама сказала, що я надто сильний для торговця нафтою".
  
  "Ти дуже багато знаєш".
  
  Вона була напрочуд красива з низько вигнутими темними бровами, напруженим ротом i зосередженим поглядом. Вона дуже сильно давила. Вона хотiла вирiшити це сама, на випадок, якщо вiн не був членом банди, i пiсля їхнього приземлення у неї виникнуть подвiйнi проблеми. У неї має бути зброя. Яке? Де?
  
  Нарештi вона сказала: "Ти якийсь полiцейський. Може, ти справдi сфотографував мене з Тайсоном. Саме з цього i почалося твоє зауваження".
  
  "Не будь кумедний".
  
  "Iнтерпол, Джеррi?"
  
  "У США двадцять вiсiм розвiдувальних служб. Проберiться через них. I половина з них шукає мене".
  
  "Можливо, ти тодi британець, але ти не один iз нас. Мовчання." Добре... "Тепер її голос був низьким i жорстким, таким же рiзким i гострим, як Х'юго пiсля того, як вiн ув'язнив сяючий меч на прекрасному каменi. Ви згадали Гаррi Демаркiна. Це робить вас AX бiльш нiж ймовiрним."
  
  "Звичайно. I ЦРУ, i ФБР". Обидва комплекти рукавичок сковзнули. За мить ви кинули їх один одному в обличчя i пiшли за своїми Деррiнджер або Пеппербокс.
  
  Нiк вiдчув жаль. Вона була така чудова - i вiн ще не почав дослiджувати її таланти. Цей хребет був виготовлений з гнучкого сталевого троса, покритого щiльним поролоном. Ви могли б... Вона раптом поворухнула рукою, i вiн насторожився. Вона струсила краплю поту з акуратної западини пiд губами.
  
  "Нi", - гiрко сказала вона. "Ви не любитель розваг або клерк, який витрачає час, поки вiн не встановить зв'язок".
  
  Брови Нiка пiднялися. Вiн має сказати про це Хоуку. "Ви чудово попрацювали над Демаркiном. Папа схвалив".
  
  "Припини це лайно".
  
  "Тепер ти сердишся на мене".
  
  "Ти фашистський ублюдок".
  
  Ти жахливо швидко вхопилася за цю iдею. Я врятував тебе.
  
  Ми були дуже близькими у Вашингтонi, подумав я. Ти з тих дiвчат, що я мiг..."
  
  "Нiсенiтниця собача, - перебила вона. "Я був м'яким протягом кiлькох годин. Як i все iнше у моєму життi, воно зiпсувалося. Ти законник. Але я хотiла б знати хто i що".
  
  "Добре. Розкажи менi, як все пройшло з Тайсоном. У тебе були проблеми?"
  
  Вона похмуро сидiла в позi закипаючої лютi, схрестивши руки на грудях. Вiн спробував ще кiлька зауважень. Вона вiдмовилася вiдповiсти. Вiн перевiрив курс, захопився новим автопiлотом, зiтхнув i звалився на сидiння. Вiн загасив цигарку.
  
  За кiлька хвилин вiн пробурмотiв: "Яка нiч. Я тану". Вiн розслабився. Зiтхнув. День був безхмарний. Вiн глянув униз на вкритi лiсом гори, горбистi пiд ними, як хвилi зеленого хлiба, що нерiвномiрно пiдiймається. Вiн глянув на годинник, перевiрив курс i швидкiсть, прикинув вiтер та дрейф. Вiн подумки обчислив становище лiтака. Вiн опустив повiки i вдав, що задрiмав.
  
  Коли вiн наступного разу ризикнув поглянути крiзь примруженi очi, її руки були розплющенi. Її права рука була поза увагою, i це його турбувало, але вiн не насмiлювався поворухнутися i зупинити те, що вона робила. Вiн вiдчував напруження та загрозу її намiру. Iнодi йому здавалося, що через його тренування вiн вiдчуває небезпеку, як кiнь або собака.
  
  Вiн втратив з уваги iншу її руку.
  
  Вiн глухо зiтхнув i пробурмотiв: "Не намагайся нiчого, Джiнi, якщо ти сам не досвiдчений пiлот. Ця штука на новому автопiлотi, на якому, тримаю парi, тебе ще не перевiряли". Вiн опустився на сидiння нижче. "У будь-якому разi летiти через цi гори складно..."
  
  Вiн глибоко зiтхнув, його голова була вiдкинута вiд неї. Вiн чув крихiтнi рухи. Що то було? Можливо, її бюстгальтер був 1000-1b. мiцний нейлон i легко зробити гарроту. Навiть якби в нього був затиск, що самоблокується, вiн мiг би впоратися з цiєю вибухiвкою? Не в лiтаку. Клинок? Де? Почуття небезпеки i зла стало настiльки сильним, що йому доводилося докладати зусиль, щоб не рухатися, не дивитися, не дiяти з метою самозахисту. Вiн дивився, примруживши очi.
  
  Щось перемiстилося у верхнiй частинi його невеликого поля зору та впало. Iнстинктивно вiн перестав дихати на вдиху, коли над його головою опустилася якась плiвка, i вiн почув крихiтне "Фут". Затамував подих - подумав газ. Або якась пара. Ось як вони це зробили! З каптуром смертi! Це має бути миттєве вбивство з фантастичним розширенням, яке дозволить дiвчинi здолати таких чоловiкiв, як Гаррi Демаркiн та Тайсон. Вiн видихнув кiлька кубiчних сантиметрiв, щоб речовина не потрапила до носових тканин. Втягнув таз, щоб пiдтримувати тиск у легенях.
  
  Вiн порахував. Один, два, три... вона накинула його на шию... тримала мiцно з дивною нiжнiстю. 120, 121, 122, 123...
  
  Вiн дозволив усiм м'язам i тканинам розслабитися, крiм легень та тазу. Як йог, вiн наказав своєму тiлу бути абсолютно розслабленим та неживим. Вiн дозволив своїм очам трохи вiдкритися. 160, 161, 162...
  
  Вона пiдняла одну з його рук. Рука лежала нежива i нежива, як мокра паперова маса. Вона впустила його - знову з дивною нiжнiстю. Вона казала. "Прощавай, дитинко. Ти був кимось iншим. Будь ласка, вибач менi. Ти щурий ублюдок, як i всi iншi, але я думаю, найкращий щурий ублюдок, якого я коли-небудь зустрiчав. Я б хотiв, щоб все було iнакше, я природжений невдаха. Коли-небудь свiт буде iншим. тебе. Може бути, я все одно пам'ятатиму тебе... надовго". Вона тихенько схлипнула.
  
  Тепер вiн мав мало часу. Його почуття швидко притуплялися, кровотiк сповiльнювався. Вона вiдчинила вiкно. З його голови зняли капюшон iз тонкого пластику. Вона катала його мiж долонями i дивилася, як вiн стискається i зникає, як шарф фокусника. Потiм вона пiдняла його мiж великим та вказiвним пальцями. На його днi бовталася безбарвна капсула розмiром не бiльше за глиняний мармур.
  
  Вона хитала маленький м'яч туди-сюди. Вiн був прикрiплений до пачки розмiром iз поштову марку в її руцi крихiтною трубочкою, схожою на пуповину. "Гадiсть", - гiрко сказала вона.
  
  "Звичайно, - погодився Нiк. Вiн рiзко видув повiтря, що залишилося, нахилився над нею, щоб дихати тiльки свiжим потоком з її вiкна. Коли вiн сiв на своє мiсце, вона закричала. "Ви!..."
  
  "Так, я. Так от як у тебе померли Гаррi та Тайсон".
  
  Вона поповзла в бiк маленької хатини, щойно спiйманий бурундук у ящику-пастцi, уникаючи захоплення, шукаючи вихiд.
  
  "Розслабся", - сказав Нiк. Вiн не спробував схопити її. - Розкажи менi все про Гейста, Акiто та Баумана. Можливо, я зможу тобi допомогти".
  
  Вона вiдчинила дверi, незважаючи на натиск вiтру. Нiк вимкнув автопiлот i зменшив оберти. Вона вивернулася з кабiни першою ногами. Вона подивилася прямо на нього з виразом жаху, ненавистi та дивної втоми.
  
  "Повернися", - сказав вiн - авторитетно, голосно та ясно. "Не будь дурою. Я не завдаю тобi шкоди. Я не мертвий. Я затримав подих".
  
  Вона вилетiла наполовину iз лiтака. Вiн мiг схопити її за зап'ястя, i своєю силою та нахилом корабля влiво, мабуть, повалив її, хотiла вона того чи нi. Чи має вiн це робити?
  
  Вона була б така ж цiнна для AX, як живий, через план, який вiн будував. Якби вона вижила, то провела б похмурi роки в секретному техаському комплексi, про який мало хто здогадується, мало хто бачить i не згадує. Роки? Вона мала право вибору. Його щелепа напружилася. Вiн глянув на покажчик повороту крену та втримав рiвень корабля. "Повернися, Джiнi".
  
  "Прощай Джерi."
  
  Два її слова здавались м'якшими i сумнiшими; без тепла та ненавистi - чи це була його iлюзiя? Вона пiшла.
  
  Вiн знову прикинув позицiю, спустився на кiлькасот футiв. Бiля вузького путiвця вiн побачив табличку на сараї OX HOLLOW, знайшов її на картi нафтової компанiї i вiдзначив на своїй картi.
  
  * * *
  
  Коли вiн приземлився, чергував власник чартерного спорядження. Вiн хотiв поговорити про плани польотiв та дiловi труднощi. Нiк сказав: "Гарний корабель. Прекрасна подорож. Велика вам дякую. До побачення".
  
  Або тiло Джаннi не було знайдено, або перевiрка в аеропорту ще не досягла цього. Вiн викликав таксi з телефонної будки на узбiччi дороги. Потiм вiн назвав поточне плаваюче число Хоука - схему, що довiльно змiнюється для використання, коли скремблер були недоступнi. Вiн дiйшов до нього менш як за хвилину. Хоук сказав: "Так, Плунджер".
  
  "Дозреваемый номер дванадцять покiнчив життя самогубством приблизно за п'ятнадцять миль, 290 градусiв вiд Бичачої лощини, що приблизно за вiсiмдесят п'ять миль вiд останньої точки бойових дiй".
  
  "Добре, знайди".
  
  "Немає зв'язку з фiрмою чи зi мною. Краще спiлкуватися i круто. Ми були в моєму транспортi. Вона поїхала".
  
  "Зрозумiло".
  
  "Ми маємо зустрiтися. У мене є цiкавi моменти".
  
  "Чи зможете ви зробити цей час Фокса? Пункт п'ять?"
  
  "Побачимося там."
  
  Нiк повiсив трубку i на мить постояв, поклавши руку на пiдборiддя. AX надасть владi областi Ox Hollow прийнятне пояснення смертi Jeanyee. Вiн запитував, чи забере хтось її тiло. Вiн має це перевiрити. Вона була в iншiй командi, але хто має шанс вибрати?
  
  Fox Time i Point Five були простим кодом часу та мiсця, в даному випадку - приватною кiмнатою для зустрiчей у клубi армiї та флоту.
  
  Нiк проїхав на таксi в межах трьох кварталiв вiд автовокзалу бiля шосе 7. Вiн вийшов i пройшов вiдстань, що залишилася пiсля того, як кабiна зникла з поля зору. День був сонячний-спекотний, рух шумiв. Мiстер Вiльямс зник.
  
  Через три години "Джеррi Демiнг" вкотив "Тандерберд" у потiк машин i подумки вiдзначив себе "справжнiм" у нинiшньому суспiльствi. Вiн зупинився в магазинi канцелярських товарiв та купив звичайний чорний олiвець для маркування та блок записного паперу, а також пачку бiлих конвертiв.
  
  У своїй квартирi вiн переглянув усю пошту, вiдкрив пляшку води саратогської i написав п'ять записок. Кожен був таким самим - А потiм їх було п'ять.
  
  З даних, якi дав йому Хок, вiн взяв ймовiрнi адреси Рут, Сюзi, Анни, Понг-Понга та Сонi. Ймовiрно, оскiльки у досьє Анни та Сонi є позначення, можна використовувати цю адресу тiльки для пошти". Вiн звернувся до конвертiв, роздрукувавши та скрiпивши пакет гумкою.
  
  Вiн уважно вивчив картки та папери, якi взяв у двох чоловiкiв у холi будинку в Пенсiльванiї - вiн думав про це як про "приватну спортивну прибудову". Вони здавалися законними членами картелю, що контролює орлину частку близькосхiдної нафти.
  
  Потiм вiн увiмкнув будильник i лiг спати до 18:00. Вiн випив одну склянку у "Вашингтон-Хiлтон", пообiдав стейком, салатом та горiховим пирогом у "ДюБаррi" i о десятiй хвилин на восьму зайшов до клубу армiї та флоту. Хоук чекав його у комфортабельно обставленiй окремiй кiмнатi - кiмнатi, яку використовували та використовували лише один мiсяць, а потiм вони перебралися в iнше мiсце.
  
  Його начальник стояв бiля невеликого неосвiтленого камiна, вони з Нiком обмiнялися мiцним рукостисканням та довгим поглядом. Нiк знав, що невтомний керiвник AX, мабуть, робив свою звичайну довгу денну роботу - вiн зазвичай приходив до офiсу до восьми. Але вiн здавався таким же спокiйним i свiжим, як людина, яка виспалася пiсля полудня. У цьому худому жилистому тiлi були величезнi резерви.
  
  Генiальне, шкiрясте обличчя Хоука зосередилося на Нiку, коли вiн робив свою оцiнку. Те, що вiн стримував їхнє звичайне жартування, було ознакою його сприйняття. "Я радий, що ти все нормально вийшов, Нiколас. Барнi i Бiлл сказали, що вони чули слабкi звуки, якi... е-е, стрiлянина по мiшенях. Мiс Ахлiнг у коронера округу".
  
  "Вона обрала смерть. Але можна сказати, що дозволив їй вибiр".
  
  "Отже, технiчно це не було вбивством Killmaster. Я повiдомлю про це. Ви написали свiй звiт?"
  
  "Нi. Я смертельно втомився. Я зроблю це сьогоднi ввечерi. Ось як це було. Я їхав дорогою, яку ми вiдзначили на картi..."
  
  Вiн розповiв Хоуку, що саме сталося, використовуючи рiдкiснi фрази. Коли вiн закiнчив, вiн вiддав Хоуку картки та папери, взятi з гаманцiв нафтовикiв.
  
  Хоук з гiркотою глянув на них. "Здається, що назва гри завжди - грошi. Iнформацiя про те, що Iуда-Борман знаходиться десь у брудному павутиннi, безцiнна. Чи може вiн i Командир Один бути тiєю ж особою?"
  
  "Можливо. Цiкаво, що вони тепер робитимуть? Вони будуть спантеличенi i стурбованi мiстером Вiльямсом. Вони пiдуть його шукати?"
  
  "Можливо. Але я вважаю, що вони можуть звинувачувати британцiв i продовжувати. Вони роблять щось занадто серйозне, щоб демонтувати свiй апарат. Вони будуть цiкавитися, чи був Вiльямс злодiєм чи коханцем Джинiї. Вони подумають про те, щоб зупинити все, що завгодно. вони задумали, а потiм нi".
  
  Нiк кивнув. Хоук, як завжди, був логiчним. Вiн прийняв маленький брендi, який Хоук налив iз графина. Потiм старший сказав: "У мене поганi новини. З Джоном Вiйоном сталася дивна аварiя. Його гвинтiвка розряджена в його джипi, i вiн потрапив в аварiю. Куля, звичайно, пройшла крiзь нього. Вiн мертвий".
  
  "Цi дияволи!" Нiк уявив охайний фермерський будинок. Вiдхiд вiд суспiльства, що перетворилося на пастку. "Вiн думав, що впорається з ними. Але цi пристрої, що пiдслуховували, були подарунком. Мабуть, вони схопили його, ретельно обшукали мiсце i вирiшили знищити".
  
  "Це найкраща вiдповiдь. Його сестра Марта пов'язана з найправiшим вбранням у Калiфорнiї. Вона королева зброєносцiв Бiлої Камелiї. Чули про це?"
  
  "Нi, але я розумiю".
  
  "Ми спостерiгаємо за нею. Чи є у вас якiсь пропозицiї щодо нашого наступного кроку? Хочете продовжити роль Демiнга?"
  
  "Я б заперечив, якби ви сказали менi не робити цього". То був спосiб Хоука. У нього були запланованi їхнi наступнi кроки, але вiн завжди просив поради.
  
  Нiк дiстав пачку листiв, адресованих дiвчаткам, i описав їх. "З вашого дозволу, сер, я вiдправлю їх поштою. Мiж ними має бути слабка ланка. Я думаю, це справить сильне враження. Нехай вони запитують - хто наступний?"
  
  Хоук дiстав двi сигари. Нiк прийняв одну. Вони їх запалили. Аромат був сильний. Хоук задумливо вивчав його. "Стоюча голка, Нiк. Хотiв би я подумати про це. Тобi краще написати ще чотири".
  
  "Ще дiвчатка?"
  
  "Нi, додатковi копiї цих адрес для Понг-Понга i Ганни. Ми не зовсiм впевненi, звiдки вони отримують свою пошту". Вiн перевiрив блокнот i швидко написав, вирвав сторiнку та вiддав її Нiку. "Не буде жодної шкоди, якщо дiвчина отримає бiльше одного. Це послабить загрозу, якщо нiхто нiчого не отримає".
  
  "Ви маєте рацiю."
  
  "А тепер iнше. Я вловлюю деяку смуток у твоєму звичному веселому вiдношеннi. Дивись". Вiн поклав перед Нiком фоторепортаж у розмiрi п'ять на сiм. "Знято в мотелi "Пiвденнi ворота".
  
  На знiмку були Тайсон та Джiнi Ахлiнг. Це був невдалий бiчний знiмок при поганому освiтленнi, але обличчя було видно. Нiк повернув його. "Отже, вона вбила Тайсона. Я був майже певен".
  
  "Вiдчувати себе краще?"
  
  "Так. I щасливий помститися за Тайсона. Вiн був би задоволений".
  
  "Я радий, Нiколас, що ти так старанно дослiджував".
  
  "Цей трюк з капюшоном працює швидко. У газу має бути дивовижне розширення та смертельнi властивостi. Тодi вiн, здається, швидко розсiюється чи руйнується".
  
  "Добре попрацюйте над цим. Звичайно, лабораторiї буде легше, коли ви повернете зразок".
  
  "Де я знайду один?"
  
  "У тебе є я там, i я знаю, що ти це знаєш". Хоук насупився. Нiк промовчав. "Ми повиннi тримати пiд наглядом усiх, хто має якесь вiдношення до Акiто, дiвчат або чоловiкiв у Пенсiльванiї. Ви знаєте, наскiльки безнадiйно це було б з нашими спiвробiтниками. Але у мене є невелика зачiпка. Багато хто з наших друзiв часто ходять туди. До ресторану Chu Dai. На березi пiд Балтiмором.
  
  "Нi."
  
  "Їжа вiдмiнна. Вони вiдкритi чотири роки i приносять великий прибуток. Це одне з мiсць iз десятком великих банкетних залiв, якi обслуговують весiлля, дiловi вечiрки тощо. Власники - двоє китайцiв, i вони виїжджають чисто. Тим бiльше, що у конгресмена Рiда є частина володiння".
  
  "Знову китаєць. Як часто я вiдчуваю запах можливостей Chicom".
  
  "Цiлком вiрно. Але чому? I де Iуда-Борман?"
  
  "Ми його знаємо". Нiк повiльно перераховував: "Егоїстичний, жадiбний, жорстокий, безжальний, хитрий - i, як на мене, божевiльний".
  
  "Але iнодi ми вдивляємося в дзеркало i там вiн", - задумливо додав Хоук. "Яка це може бути комбiнацiя. Шикарнi люди використовують його, тому що їм потрiбнi кавказькi фронти, зв'язки, бозна-що".
  
  "Чи є у нас чоловiк у Чу Дай?"
  
  "У нас вiн там був. Ми дозволили йому вийти, тому що вiн нiчого не знайшов. I знову цей брак персоналу. Це був Коле. Вiн представився злегка ганчiрковим паркувальником. Вiн нiчого не знайшов, але сказав, що тут не так пахло".
  
  "Це була кухня". Хоук не посмiхнувся своєю звичайною легкою усмiшкою. Вiн справдi турбувався про це. "Коли хороша людина. У цьому щось має бути".
  
  Хок сказав: "Внутрiшня прислуга майже повнiстю складається з китайцiв. Але ми були телефонiстами i допомагали шлiфувати та воскувати пiдлогу. Нашi хлопчики теж нiчого не знайшли".
  
  "Я маю це перевiрити?"
  
  "Коли хочете, мiстере Демiнг. Це дорого, але ми хочемо, щоб ви жили добре".
  
  * * *
  
  Чотири днi та чотири ночi Нiк був Джеррi Демiнгом, приємним хлопцем на правильних вечiрках. Вiн написав додатковi листи i надiслав їх поштою. Барнi Манун глянув на колишнiй маєток лордiв, представившись черствим охоронцем. Воно було охороняється i безлюдним.
  
  Вiн пiшов на вечiрку в Ясла Аннаполiса, яку влаштував один iз семи тисяч арабських принцiв, якi люблять гойдатися в мiстi, звiдки беруться грошi.
  
  Спостерiгаючи за жирними посмiшками i нерухомими очима, вiн вирiшив, що якби вiн справдi був Джеррi Демiнгом, вiн вiдмовився б вiд угоди i поїхав би якнайдалi вiд Вашингтона. За вiсiм тижнiв було нудно.
  
  Кожен зiграв свою роль. Насправдi ви не були Джеррi чи Джоном... ви були нафтою, державою чи Бiлим домом. Ви нiколи не говорили про життєвi чи цiкавi речi, ви балакали про них на задвiрках. Його похмурий погляд змiнився теплим i добродушним, коли вiн помiтив Сузi Куонг.
  
  Про час! Це був його перший погляд на одну iз дiвчат пiсля смертi Джинi. Вони, Акiто та iншi трималися поза увагою чи були зайнятi iншими справами, про якi Нiк Картер у ролi N3 мiг багато чого дiзнатися. Сузi була частиною кластера довкола принца.
  
  Хлопець був занудою. Його хобi було блакитне кiно i якнайдовше триматися подалi вiд великого багатого пiвострова мiж Африкою та Iндiєю. Його перекладач двiчi пояснював, що закуски для цього невеликого свята прилетiли спецiально з Парижа. Нiк спробував їх. Вони були чудовi.
  
  Нiк пiдiйшов до Сюзi. Зловив її погляд по спланованому випадку i знову представився. Вони танцювали. Пiсля свiтської бесiди вiн iзолював шикарну китаянку, впiймав пару напоїв та дав зрозумiти ключове питання. "Сюзi, у мене були побачення з Рут Мото та Джинi Алiнг. Я не бачив їх цiлу вiчнiсть. Вони за кордоном, ти знаєш?"
  
  Звичайно, я пам'ятаю, ти той Джеррi Рут, який намагатиметься допомогти налагодити зв'язок з її батьком. "Це було надто швидко." Вона багато думає про тебе. "Її обличчя затуманилося." Але ти цього не вчинив. чув про Дженнi? "
  
  "Нi."
  
  "Вона мертва. Загинула внаслiдок нещасного випадку на селi".
  
  "Нi! Не Дженнi".
  
  "Так. Минулого тижня".
  
  "Така юна, мила дiвчина..."
  
  "Це була машина або лiтак, або щось таке".
  
  Пiсля вiдповiдної паузи Нiк пiдняв свою склянку i м'яко сказав: "За Дженнi".
  
  Вони випили. Це встановило зв'язок iнтимностi. Залишок вечора вiн провiв, переплiтаючи перший борт на тросi. З'єднувальний кабель був закрiплений так швидко i легко, що вiн знав, що на кiнцi проводу йому допомогли. Чому б i нi? З вiдходом Джинiї, якби iнша сторона все ще була зацiкавлена в послугах "Джеррi Демiнга", вони проiнструктували б решту дiвчат посилити контакт.
  
  Коли дверi вiдчинилися в iншу велику окрему кiмнату, де стояв буфет, Нiк проводив Сюзi в камеру для частування. Хоча принц найняв кiлька залiв для конференцiй, банкетiв та вечiрок, його iм'я, мабуть, потрапило до списку нероб. Кiмнати були переповненi, випивку та розкiшний буфет iз задоволенням з'їдали багато хто з Вашингтона, яких Нiк дiзнався як розбiйникiв. "Удачi їм", - подумав вiн, спостерiгаючи, як акуратно одягнена пара наповнює тарiлки яловичиною та iндичкою i розносить ласощi.
  
  Невдовзi пiсля опiвночi вiн виявив, що Сюзi планувала поїхати додому на таксi: "... Я живу неподалiк Колумбiя-Хайтс".
  
  Вона сказала, що її привезла кузина, i їй довелося виїхати.
  
  Нiк подумав, чи сьогоднi не вiдвiдують п'ять iнших дiвчаток заходу. Кожну привезла двоюрiдна сестра, щоб вона могла зв'язатися з Джеррi Демiнгом. "Дозвольте менi вiдвезти вас додому", - сказав вiн. "Я все одно збираюся трохи покрутитися. Було б непогано пройти повз парк".
  
  "Це мило з вашого боку..."
  
  I це було мило. Вона була цiлком готова залишитись у його квартирi на пiзню нiч. Вона була рада зняти туфлi i "ненадовго" влаштуватися на кушетцi з видом на рiчку.
  
  Сюзi була такою ж милою та приємною, як одна з симпатичних китайських ляльок, якi можна знайти у найкращих магазинах Сан-Франциско. Вся чарiвнiсть i гладка шкiра, i блискуче чорне волосся, i уважнiсть. Її розмова була плавною.
  
  I це дало Нiку перевагу. Гладкий; плавний! Вiн згадав, як Джiнi придивлявся i як дiвчата розмовляли, поки вiн пiдслуховував у горах Пенсiльванiї. Всi дiвчатка вiдповiдали шаблону - вони поводилися так, нiби їх вчили та шлiфували заради певної мети, як найкращi мадам вчили своїх куртизанок.
  
  Це було бiльш тонко, нiж просто надати групу чудових товаришiв з iгор для справ, подiбних до того, що було в будинку колишнього лорда. Ганс Гейст мiг iз цим впоратися, але справа пiшла ще глибше. Рут, Джинi, Сюзi та iншi були... експертами? Так, але з найкращих викладачiв можуть бути фахiвцi. Вiн задумався, поки Сюзi видихнула його пiдборiддя. Вiдданий. Саме це Вiн вирiшив пiдштовхнути.
  
  "Сузi, я хотiв би зв'язатися з кузеном Джинi. Думаю, я зможу якось його знайти. Вона сказала, що в нього може бути дуже цiкава пропозицiя для нафтовика".
  
  "Я думаю, що зможу зв'язатися з ним. Ви хочете, щоб вiн подзвонив вам?"
  
  "Будь ласка, зроби. Чи ти думаєш, що це може бути надто скоро пiсля того, що з нею трапилося?"
  
  "Можливо, краще. Ти був би... кимось, кому вона хотiла б допомогти. Майже як одне з її останнiх бажань".
  
  То був цiкавий ракурс. Вiн сказав: "Але ви впевненi, що знаєте правильного? У неї може бути багато кузенiв. Я чув про вашi китайськi сiм'ї. Я думаю, що вiн живе в Балтiморi".
  
  "Так, це той..." Вона зупинилася. Вiн сподiвався, що Сузi така
  
  хороша актриса, що вона надто швидко спiймає свою реплiку, i справдi вислизне. "Принаймнi я так думаю. Я можу зв'язатися з ним через друга, який добре знає сiм'ю".
  
  "Я буду дуже вдячний", - пробурмотiв вiн, цiлуючи її в верхiвку.
  
  Вiн цiлував її набагато бiльше, тому що Сузi добре засвоїла всi уроки. Отримавши завдання захопити, вона виклалася щосили. У неї не було навичок Джiнi, але її менше пружне тiло пропонувало захопленi вiбрацiї, особливо її власнi. Нiк пiдгодовував її комплiментами, як сиропом, i вона їх ковтала. Пiд агентом ховалась жiнка.
  
  Вони проспали до семи, коли вiн зварив каву, принiс їй у лiжко та розбудив її з належним нiжним коханням. Вона намагалася наполягти на виклик таксi, але вiн не погодився - заперечуючи, що якщо вона наполягатиме, то буде злитися на неї.
  
  Вiн вiдвiз її додому та записав адресу на 13-й вулицi. Це не та адреса, яка вказана в записах AXE. Вiн зателефонував до iнформацiйного центру. О шостiй тридцять, коли вiн збирався одягнутися для того, що вiн боявся, як нудний вечiр - Джеррi Демiнг бiльше не був кумедним - Хоук подзвонив йому. Нiк увiмкнув скремблер i сказав: "Так, сер".
  
  "Я записав нову адресу Сузi. Залишилося лише три дiвчинки. Я маю на увазi, що це позакласна".
  
  "Ми зiграли у китайськi шашки".
  
  "Уявляєш. Так цiкаво, що ти тримав це всю нiч?" Нiк вiдмовився вiд приманки. Хоук знав, що одразу ж зателефонує на вказану адресу, бо вирiшив, що поїхав вiд Сюзi вранцi. "У мене є новини", - продовжив Хоук. "Телефонували за контактним номером, який ви дали Вiйону. Бог знає, чому вони потрудилися перевiрити його в такий пiзнiй термiн, якщо тiльки ми не зiткнемося з прусською ретельнiстю або бюрократичною оманою. Ми нiчого не сказали, i хто дзвонив повiсив трубку, але не ранiше, нiж наш контрзв'язок Дзвiнок був iз зони -.
  
  "Балтiмор".
  
  "Дуже можливо. Додайте це до чогось ще. Учора ввечерi Рут i її батько вирушили до Балтiмора. Наша людина втратила їх у мiстi, але вони прямували на пiвдень вiд мiста. Звернiть увагу на зв'язок?"
  
  Ресторан Чу Дай.
  
  "Так. Чому б тобi не поїхати туди i не повечеряти? Ми думаємо, що це мiсце невинне, i це ще одна причина, через яку N3 може дiзнатися iнакше. У минулому траплялися дивнi речi".
  
  "Добре. Я негайно пiду, сер".
  
  У Балтiморi було бiльше пiдозр чи iнтуїцiї, нiж сказав Хоук. Те, як вiн це висловився - ми думаємо, що це мiсце невинне - було застережливим сигналом, якщо ви знали логiчну роботу цього складного розуму.
  
  Нiк повiсив смокiнг, одягнув шорти з П'єром у спецiальнiй кишенi та двома запальними шапками, що утворюють букву "V" у мiсцi з'єднання його нiг з тазом, i одягнув темний костюм. У Х'юго стилет був на його лiвому передплiччi, а Вiльгельмiна - пiд пахвою на спецiально пiдiгнаному похилому перев'язi. Вiн мав чотири кульковi ручки, з яких тiльки одна могла писати. Iншi три були гранатами Стюарта. Вiн мав двi запальнички, важча з iдентифiкацiйною ручкою на боцi була тiєю, яку вiн цiнував. Без таких вiн усе ще був би в горах Пенсiльванiї, мабуть, похований.
  
  О 8:55 вiн передав "Птицю" черговому на стоянцi ресторану "Чу Дай", який справляв враження набагато бiльш вражаючого, нiж його назва. Це була група з'єднаних мiж собою будiвель на березi з гiгантськими автостоянками i неоном, що яскраво свiтився. Великий i улесливий китайський метрдотель зустрiв його у вестибюлi, який можна було б використати для бродвейського театру. "Добрий вечiр. У вас є резерв?"
  
  Нiк простягнув йому п'ятидоларову купюру, складену на долонi. "Прямо тут."
  
  "Так, дiйсно. Для одного?"
  
  "Якщо ви не побачите когось, хто хотiв би зробити це двома".
  
  Китаєць посмiхнувся. "Не тут. Оазис у центрi мiста для цього. Але спочатку пообiдай з нами. Почекай лише три чи чотири хвилини. Почекай тут, будь ласка". Вiн велично вказав на кiмнату, оформлену в карнавальному стилi пiвнiчноафриканського гарему зi схiдними нотками. Серед червоного плюшу, атласних штор, смiливих золотих пензликiв та розкiшних диванiв палав i мекав кольоровий телевiзор.
  
  Нiк скривився. "Я подихаю повiтрям i покурю".
  
  "Вибач, гуляти нiде. Нам довелося використовувати все це для паркувань. Тут можна курити".
  
  "Я можу орендувати пару ваших приватних переговорних кiмнат для проведення бiзнес-конференцiї та банкету на цiлий день. Хтось може показати менi околицi?"
  
  "Наш конференц-офiс закривається о п'ятiй. Зустрiч на скiльки людей?"
  
  "Шiстсот." Нiк пiдiбрав респектабельну постать у повiтрi.
  
  "Почекай прямо тут". Китайський фактотум простягнув оксамитовий шнур, який ловив людей позаду Нiка, як рибу в греблi. Вiн поспiшив геть. Один iз потенцiйних клiєнтiв, спiйманий за мотузку, красень iз красивою жiнкою у червонiй сукнi посмiхнувся Нiку.
  
  "Гей, як ти так легко увiйшов? Потрiбно бронювати столик?"
  
  "Так. Або дайте йому гравiроване зображення Лiнкольна. Вiн колекцiонер".
  
  "Дякую, друже".
  
  Китайцi повернулися з iншим, худшим китайцем, i у Нiка склалося враження, що цей бiльший чоловiк був зроблений з жиру - ви не знайшли б тверду плоть пiд цiєю пухкiстю.
  
  Здоров'як сказав: "Це наш мiстер Шин, мiстере..."
  
  "Демiнг. Джеррi Демiнг. Ось моя вiзитiвка".
  
  Шин вiдвiв Нiка убiк, поки метрдотель продовжував спрямовувати рибу. Чоловiк з жiнкою у червоному потрапив прямо всередину.
  
  Пан Шин показав Нiку три прекраснi конференц-зали, якi були порожнiми, i чотири ще бiльш вражаючi з їхньою прикрасою та вечiрками.
  
  - Запитав Нiк. Вiн попросив показати кухнi (їх було сiм), кiмнати вiдпочинку, кафе, обладнання для зустрiчей, кiнотеатр, ксерокс та ткацькi верстати. Пан Шин був привiтним i уважним, добрим продавцем.
  
  "У вас є винний льох, чи ми надiшлемо з Вашингтона...?" Нiк залишив запитання. Вiн бачив це прокляте мiсце вiд початку до кiнця - єдиним мiсцем, що залишилося, був пiдвал.
  
  "Прямо цим шляхом."
  
  Шин повiв його вниз широкими сходами бiля кухнi, дiстав великий ключ. Пiдвал був великим, добре освiтленим i збудований iз твердих бетонних блокiв. Винний льох був прохолодним, чистим i заповненим, начебто шампанське вийшло з моди. Нiк зiтхнув. 'Чудовий. Ми просто зазначимо, що хочемо, у контрактi".
  
  Вони знову пiднялися сходами. "Ви задоволенi?" - Запитав Шин.
  
  "Чудово. Мiстер Голд подзвонить вам через день чи два".
  
  "Хто?"
  
  "Мiстер Пол Голд".
  
  "О так." Вiн провiв Нiка назад у вестибюль i передав мiстеру Бiгу. "Будь ласка, переконайтеся, що мiстер Демiнг має все, що вiн забажає - комплiменти на адресу будинку".
  
  "Дякую, мiстере Шин, - сказав Нiк. Як щодо цього! Якщо ви спробуєте отримати безкоштовний обiд з пропозицiєю про найм залу, вас надують щоразу. Грай спокiйно, i вони куплять цеглу. Вiн побачив кольоровi брошури на стелажi в холi i взяв одну. Це була чудова робота Бiлла Барда. Фото. охрестив мiстером Бiгом, сказав: "Ходiмо, будь ласка".
  
  Обiд був розкiшний. Вiн зупинився на простiй трапезi з креветок-метеликiв та стейку Ков з чаєм та пляшкою троянди, хоча в меню було багато континентальних та китайських страв.
  
  Просто комфортно набившись, за своєю останньою чашкою чаю вiн прочитав кольорову брошуру, вiдзначаючи кожне слово в нiй, тому що Нiк Картер був добре навченою i ґрунтовною людиною. Вiн повернувся i знову прочитав абзац. Просторе паркування на 1000 автомобiлiв - послуги паркувальника - приватна пристань для гостей, що прибувають на човнi.
  
  Вiн прочитав це знову. Доки вiн не помiтив. Вiн попросив чек. Офiцiант сказав: "Безкоштовно, сер".
  
  Нiк дав йому чайовi та вийшов. Вiн подякував мiстеру Бiгу, похвалив домашню кухню i зробив крок у нiжну нiч.
  
  Коли служитель прийшов за квитком, вiн сказав: "Менi сказали, що я можу приїхати своїм човном. Де док?"
  
  "Нiхто бiльше не користується цим. Вони зупинили це".
  
  "Чому?"
  
  "Як я вже сказав. Не для цього - я думаю. Thunderbird. Правильно?"
  
  "Правильно."
  
  Нiк повiльно їхав шосе. Чу Дай був збудований майже над водою, i вiн не бачив за ним марини. Вiн розвернувся i знову пiшов на пiвдень. Ярдах за триста нижче ресторану була невелика пристань для яхт, один з яких виходив далеко в затоку. На березi горiв один вогонь, усi човни, якi вiн бачив, були темнi. Вiн припаркувався та й пiшов назад.
  
  Табличка говорила: ТРАВЕНЬ МIСЯЦЬ МАРИНА.
  
  Док вiд берега перегороджували дротянi ворота. Нiк швидко озирнувся, перестрибнув i вийшов на обшивку, намагаючись, щоб його кроки не були схожi на приглушений звук барабана.
  
  На пiвдорозi до пiрса вiн зупинився, поза досяжнiстю тьмяного свiтла. Човни були рiзного виду - такi, якi можна знайти там, де обслуговування в маринi мiнiмальне, але цiна дока є прийнятною. Були лише три, довжиною понад тридцять футiв, i одна в кiнцi дока, яка здавалася бiльше в темрявi... можливо, п'ятдесят футiв. . Бiльшiсть iз них була захована пiд брезентом. Тiльки одна з них показувала свiтло, до якого тихо пiдiйшов Нiк, тридцять шiсть футiв Евiнруд, акуратний, але невизначеного вiку. Жовте свiчення його портiв i люка ледве досягло доку.
  
  З ночi на нього почувся голос: "Чим можу допомогти?"
  
  Нiк подивився вниз. На палубi засвiтилося свiтло, i вiн побачив худого чоловiка рокiв п'ятдесяти, що сидiв у шезлонгу. На ньому були старi коричневi штани кольору хакi, якi зливалися з фоном, поки свiтло не видiляло його. Нiк недбало махнув рукою. "Я шукаю мiсце для дока. Я чув, що тут розумна цiна".
  
  "Заходь У них є мiсця. Що за човен у тебе?"
  
  Нiк спустився дерев'яним трапом до ширяючих дошок i пiднявся на борт. Чоловiк вказав на м'яке сидiння. "Ласкаво просимо на борт. Не треба складати велику компанiю".
  
  "У мене є 28-метровий Рейнджер".
  
  "Роби свою роботу? Тут нiякого обслуговування. Свiтло та вода - все".
  
  "Це все, що я хочу."
  
  "Тодi це може бути те мiсце. Я отримую безкоштовне мiсце за те, що я нiчний дозор. Вони мають чоловiка вдень. Ви можете бачити його з дев'яти до п'яти".
  
  "Iталiйський хлопчик? Я думав, хтось сказав..."
  
  "Нi. Їм володiє китайський ресторан на вулицi. Вони нас нiколи не турбують. Хочете пива?"
  
  Нiк цього не зробив, але вiн хотiв поговорити. "Люблю, Моя черга, коли я пов'язую".
  
  Лiтнiй чоловiк увiйшов до каюти i повернувся з консервною банкою. Нiк подякував йому i клацнув вiдкривачкою, вони пiдняли пиво на знак вiтання та випили.
  
  Старий вимкнув свiтло: "Добре тут, у темрявi. Слухай".
  
  Мiсто раптово виявилося далеко. Шум руху був перекритий бавовною води та свистом великого судна. У затоцi блимали кольоровi вогнi. Чоловiк зiтхнув. "Мене звуть Бойд. У вiдставцi вiйськово-морський флот. Ти працюєш у мiстi?"
  
  "Так. Нафтовий бiзнес. Джеррi Демiнг". Вони торкнулися рук. "Власники взагалi використовують док?"
  
  "Були одного разу. Була iдея, що люди можуть приїхати на своїх човнах, щоб поїсти. Чортовi мало хто зробив це. Куди легше застрибнути в машину". Бойд пирхнув. "Вони володiють цим крейсером зрештою, я вважаю, ви знаєтеся на канатах. Не платiть, щоб побачити тут занадто багато".
  
  "Я слiпий i нiмий, - сказав Нiк. 'Що їхнiй рекет?"
  
  "Маленький пунтанг i, можливо, трубка чи двi. Не знаю. Майже щоночi деякi з них виходять або заходять у крейсерi".
  
  "Може, шпигуни чи щось таке?"
  
  "Нi. Я поговорив з одним моїм другом з вiйськово-морської розвiдки. Вiн сказав, що вони гаразд".
  
  "Так багато для моїх конкурентiв", - подумав Нiк. Проте, як пояснив Хоук, одяг Чу Дая виглядав чистим. "Вони знають, що ви колишнi моряки вiйськово-морського флоту?"
  
  "Нi. Я сказав їм, що працював на рибальському човнi в Бостонi. Вони проковтнули це. Запропонували менi нiчну варта, коли я торгувався про цiну".
  
  Нiк дав Бойдовi сигару. Бойд зробив ще два пива. Вони довго сидiли у затишнiй тишi. Крейсер та зауваження Бойда були цiкавими. Коли друга банка закiнчилася, Нiк пiдвiвся i потис руку. "Велике спасибi. Я спущусь i побачу їх вдень".
  
  "Сподiваюся, що ти знаєш. Я можу сказати хорошого товариша з плавання. Ви, флотський?"
  
  "Нi. Я служив в армiї. Але я був на водi небагато".
  
  "Найкраще мiсце."
  
  Нiк поїхав на "Птаху" дорогою i припаркував її мiж двома складами за чверть милi вiд пристанi для яхт Мей Мун. Вiн повернувся пiшки i виявив причал цементної компанiї, з якого, прихований у темрявi, вiн мав чудовий вид на човен Бойда та великий крейсер. Приблизно за годину бiля пристанi зупинилася машина, з якої вийшли троє людей. Чудовий зiр Нiка впiзнав їх навiть у тьмяному свiтлi - Сюзi, Понг-Понг та худорлявого китайця, якого вiн бачив на сходах у Пенсiльванiї i який мiг бути людиною за маскою в Мерiлендi.
  
  Вони спустилися по причалу, обмiнялися словами з Бойдом, якого вiн не чув, i пiднялися на борт п'ятдесятифутової пасажирської яхти. Нiк швидко подумав. То була хороша зачiпка, яку вiн мiг отримати. Що з нею робити? Отримати допомогу та дiзнатися про звички круїзера? Якби всi думали, що команда Чу Дая була такою законною, вони, мабуть, це прикрили б. Вiдмiнною iдеєю посадитиме бiпер на судно i вiдстежуватиме його коптером. Вiн зняв взуття, ковзнув у воду i трохи поплив довкола крейсера. Тепер на ньому горiли вогнi, але двигуни не заводилися. Вiн намацав щiлину, в яку можна було б вставити пейджер. Нiчого. Вона була здоровою та чистою.
  
  Вiн пiдплив до найближчого маленького човна в маринi i вiдрiзав тричетвертний манiльський швартiвний трос. Вiн вiддав би перевагу нейлону, але манiла була мiцною i не здавалася занадто старою. Обернувши мотузку навколо талiї, вiн пiднявся трапом дока i безшумно пiднявся на борт крейсера, перед вiкнами його каюти. Вiн обiйшов бухту i зазирнув усередину. Вiн побачив порожню голову, порожню хазяйську каюту, а потiм пiдiйшов до iлюмiнатора вiтальнi. Троє тих, хто пiднявся на борт, сидiли спокiйно, з виглядом людей, якi чекали когось чи чогось. Худорлявий китаєць пройшов на камбуз i повернувся з пiдносом iз чайником та чашками. Нiк скривився. З противниками, якi пили випивку, завжди було легше впоратися.
  
  Його насторожили звуки з пристанi. Пiд'їхала ще одна машина, i до крейсера пiдходили чотири особи. Вiн поповз уперед. На носi сховатися не було де. Судно виглядало швидким, з акуратними лiнiями. На носi був лише низький люк. Нiк закрiпив свою волосiнь на шипi якоря тугим вузлом i спустився лiвим бортом у воду. Вони б нiколи не помiтили волосiнь, якби не використовували якiр або не прив'язали лiвий борт.
  
  Вода була теплою. Вiн роздумував, чи пливти в темрявi. Вiн не поставив бiпера. У промоклому одязi та в озброєннi вiн не вмiв швидко плавати. Вiн не знiмав їх, тому що в оголеному виглядi виглядав як арсенал, i вiн не хотiв залишати все цiнне спорядження, особливо Вiльгельмiну, на темному причалi.
  
  Грукали двигуни. Вiн задумливо перевiрив волосiнь, пiдвiвся на два фути i кинув двi цибулi на бухти - на боцманське крiсло моряка. Вiн зробив багато дивних та небезпечних речей, але цього могло бути надто багато. Чи варто йому купувати гелiкоптер?
  
  Ноги тупотять палубою. Вони випускали свої вiтрила. Вони не особливо вiрили у прогрiвання двигунiв. Його рiшення було прийнято за нього - вони були в дорозi.
  
  . Двигуни крейсера були на швидкостi, i вода хльостала йому в спину. Вiн прив'язався за бортом ще бiльше,
  
  коли швидкiсний катер iз ревом мчав по затоцi. Щоразу, коли вона опускалася в брижу, вода хльостала його по ногах, як удари грубого масажиста.
  
  У вiдкритому морi дросельна заслiнка круїзера була вiдкрита ще бiльше. Вона протаранила нiч. Нiк вiдчув себе мухою, що осiдлала нiс торпеди. Що, чорт забирай, я тут роблю? Зiстрибнути? Борта човна та гвинти перетворять його на гамбургер.
  
  Щоразу, коли човен пiдстрибував, його били по носi. Вiн навчився робити V-подiбнi пружини своїх рук та нiг, щоб пом'якшити удари, але це була постiйна боротьба, щоб не вибити йому зуби.
  
  Вiн вилаявся. Його становище було смертельно небезпечним та безглуздим. Тут я ризикую! AXE N3. Рев мотора вниз по Чесапiкськiй затоцi!
  
  
  Роздiл X
  
  
  Крейсер справдi мiг подорожувати. Нiк подумав, що за потужнi мотори у ньому. Хоч би хто був на мосту, вiн мiг керувати колесом, навiть якщо йому не вдавалося належним чином прогрiти двигуни. Човен з гуркотом вiдскочив вiд рiчки Патапсько, не збиваючись iз курсу. Якби бiля керма був аматор, який хитав носом з боку на бiк, Нiк не був упевнений, що мiг би втриматися вiд деяких хвиль, якi врiзалися в нього.
  
  Десь у Пайнхерста вони минули велике вантажне судно, i коли крейсер перетнув слiд корабля, Нiк зрозумiв, що мураха почуватиметься спiйманою в пастку автоматичної пральної машини. Його замочили та пiдняли високо, били та били. Вода; обрушився на нього вгору з такою силою, що деякi з них потрапили йому в нiс, навiть у його сильнi легенi. Вiн задихнувся i заткнув рота, i коли вiн спробував контролювати воду своїм диханням, вiн вiдскочив вiд схилу, i вiтер знову вирвався з нього.
  
  Вiн вирiшив, що опинився не там не в той час, i виходу немає. Удари по його спинi, коли вiн бився об тверду солону воду, здавалося, нiби вони можуть вихолостити його. Яка прикраса - кастрованi пiд час виконання службових обов'язкiв! Вiн спробував пiднятися вище, але мотузка, що пiдстрибувала, викидала його щоразу, коли вiн пiднiмався на кiлька дюймiв. Вони пройшли кiльватерний слiд великого корабля, i вiн знову змiг дихати. Вiн хотiв, щоб вони прибули туди, куди збиралися. Вiн подумав, що вони виходять у море, а там якась погода, я вже був.
  
  Вiн спробував оцiнити їхню позицiю. Здавалося, що його, як йо-йо, забили в прибiй протягом кiлькох годин. Вони мають бути вже бiля рiчки Маготi. Вiн повернув голову, намагаючись побачити Лав-Пойнт, чи Сендi-Пойнт, чи мiст через Чесапiкську затоку. Вiн бачив тiльки вируючу воду.
  
  Його руки хворiли. Його груди будуть чорно-синi. Це було пекло на водi. Вiн зрозумiв, що ще за годину йому доведеться зосередитися, щоб залишатися в свiдомостi, - а потiм ревiння двигунiв перейшло в комфортний гул. Розслабляючись, вiн висiв на двох бухтах, як видра, що втопилася, пiднята над пасткою.
  
  Що ж тепер? Вiн забрав волосся з очей i повернув шию. На холостому ходу по затоцi, освiтлюючи ходовi вогнi, топовi вогнi та лiхтарi каюти, зображуючи вночi картину, яку можна малювати, з'явилася двощогла шхуна. Нiякої фанерної iграшки, вирiшив вiн, це дитина, створена для грошей та морських глибин.
  
  Вони прямували, щоб пройти повз шхуну порт на червоний, червоний на червоний. Вiн причепився до правого краю схилу, ховаючись з поля зору. Це було непросто. Мотузка, прив'язана до лiвого затиску, боролася з ним. Крейсер почав повiльно i круто повертати лiворуч. Через кiлька хвилин Нiк постає перед поглядами великого корабля, як плотва, що їде на пирозi на пiдставцi бiля вiкна.
  
  Вiн витяг Х'юго, простягнув лiнiю якомога вище i почав чекати, спостерiгаючи. У той момент, коли здалася корма шхуни, вiн розрiзав волосiнь гострим лезом стилету.
  
  Вiн ударився об воду i отримав один сильний удар по човнi, що рухався, коли вiн плив униз i виходив, завдаючи потужних ударiв потужними руками i ножицями ножицi, як нiколи ранiше. Вiн волав до свого чудового тiла з напруженою силою. Вниз i назовнi, геть вiд пропелерiв м'ясорубки, що рухаються до вас - посмоктують вас - тягнуться до вас.
  
  Вiн проклинав свою дурiсть за носiння одягу, навiть якщо вiн захищав його вiд деяких ударiв хвиль. Вiн боровся з вагою своїх рук i пристроїв Стюарта, якi були громом двигунiв i ревом, рiдким гуркотом пропелерiв, що ударяли по його барабанних перетинках, нiби зламати їх. Вода раптом здалася клеєм - утримувала його, боролася з ним. Вiн вiдчув тягу вгору i тягу, коли гвинти човна потяглися до великих ковток води i мимоволi взяли його разом з рiдиною, як мурашка, засмоктана в дробарки смiттєпроводу. Вiн боровся, завдаючи ударiв по водi короткими уривчастими рухами, використовуючи всi навички - оперти руки на випади вперед, не витрачаючи енергiї на гребки хвостом. Його руки хворiли вiд потужностi та швидкостi його ударiв.
  
  Тиск змiнився. Гуркiт пролунав повз нього, невидимий у темних глибинах. Натомiсть пiдводний потiк раптово вiдкинув його вбiк, вiдштовхуючи гвинти були в нього позаду!
  
  Вiн випростався i поплив угору. Навiть його тренованi могутнi легенi були виснаженi вiд напруги. Вiн обережно виплив. З подякою зiтхнув. Шхуна була замаскована крейсером, i вiн був упевнений, що всi на обох кораблях повиннi дивитися один на одного, а не на потiк темряви на поверхнi, який повiльно рухався до носа шхуни, тримаючись далеко вiд свiтла. .
  
  Бiльше судно вимкнуло двигуни, щоб зупинитися. Вiн вирiшив, що це частина гуркоту, яку вiн чув. Тепер крейсер розвернувся, м'яко торкнувся. Вiн чув розмови китайською. Люди перелазили з меншого корабля на бiльший. Очевидно, вони збиралися якийсь час лежати у дрейфi. Добре! Вони могли б залишити його беззахисним, який чудово вмiє плисти додому, але почуваючи себе зовсiм дурним.
  
  Нiк проплив широкою петлею, поки не опинився на носi до великої шхуни, потiм пiрнув пiд воду i поплив до неї, прислухаючись до гуркоту її великих двигунiв. Вiн мав би проблеми, якби вона раптово рушила вперед, але вiн розраховував на вiтання, розмови, можливо, навiть на час зустрiчi з обома кораблями для розмов або... що? Вiн мав дiзнатися що.
  
  На шхунi не було брезенту. Вона використала допомiжнi засоби. Його швидкi погляди помiтили на нiй лише чотирьох або п'яти чоловiкiв, яких було б достатньо, щоб упоратися з нею в крайньому випадку, але на борту в неї могла бути невелика армiя.
  
  Вiн зазирнув у її лiвий борт. Крейсер був пiд охороною. У тьмяному свiтлi палуби шхуни людина, схожа на матроса, розвалювалася на низькому металевому поручнi i дивилася на менше судно.
  
  Нiк безшумно обiгнув нiс правого борту в пошуках якiрного троса, що заблукав. Нiчого. Вiн вiдступив на кiлька ярдiв i подивився на такелаж та ланцюги бушприту. Вони були високо над ним. Вiн бiльше не мiг дiстатись до них, тодi як тарган, що плаває у ваннi, мiг дiстатися до насадки для душу. Вiн проплив правим бортом, минув її найширший кут i не знайшов нiчого, крiм гладкого, доглянутого корпусу. Вiн пiшов далi на корму - i, як вiн вирiшив, отримав найбiльшу перерву за вечiр. У ярдi над його головою, акуратно прив'язаною до шхуни стропами, були зачепленi алюмiнiєвi сходи. Тип використовується для багатьох цiлей - стикування, захiд у невеликi човни, плавання, риболовля. Очевидно, корабель стояв у доцi або на якiрнiй стоянцi в бухтi, i вони не вважали за необхiдне захищати його для виходу в море. Це вказувало на те, що зустрiчi крейсера та шхуни могли бути найчастiшим явищем.
  
  Вiн пiрнув, схопився, як морська свиня з аква-шоу, що стрибає за рибою, схопився за сходи i пiднявся нагору, прилягаючи до борту корабля, щоб хоч частина води стiкала з його змоклого одягу.
  
  Здавалося, всi спустилися вниз, крiм матроса з iншого боку. Нiк пiдвiвся на борт. Вiн хлюпав, як мокре вiтрило, i проливав воду з обох нiг. З жалем вiн зняв куртку та штани, переклав гаманець i кiлька речей у кишенi своїх спецiальних шортiв i кинув одяг у море, застебнувши його в темну кулю.
  
  Стоячи, як сучасний Тарзан, у сорочцi, шортах та шкарпетках, з наплiчною кобурою та тонким ножем, прив'язаним до передплiччя, вiн почував себе незахищенiшим - але якимось чином вiльним. Вiн прокрався на корму палубою до кабiни. Поруч iз портом, який був замкнений вiдкритим, але з екраном i драпiруванням, що загороджували його огляд, вiн чув голоси. Англiйська, китайська та нiмецька! Вiн змiг вловити лише кiлька слiв iз багатомовної розмови. Вiн розрiзав екран i дуже обережно вiдкинув фiранку вiстрям голки Х'юго.
  
  У великiй головнiй каютi або салонi за столом, накритим склянками, пляшками та чашками, сидiли Акiто, Ганс Гейст, скручене тiло з сивим волоссям, перев'язаним обличчям i худорлявий китаєць. Нiк вивчав китайську мову. Це був його перший дiйсно гарний погляд на нього. Був проблиск у Мерiлендi, коли Гейст назвав його Чiком, i в Пенсiльванiї. У цiєї людини були настороженi очi, вiн сидiв упевнено, як людина, яка думала, що зможе впоратися з тим, що сталося.
  
  Нiк слухав дивну балаканину, поки Гейст не сказав: "... Дiвчатка - боягузливi немовлята. Не може бути зв'язку мiж англiйцем Вiльямсом i дурними записками. Я кажу, що ми продовжуємо наш план".
  
  "Я бачив Вiльямса", - задумливо сказав Акiто. "Вiн нагадав менi когось iншого. Але кого?"
  
  Чоловiк iз забинтованим обличчям говорив iз гортанним акцентом. "Що скажеш, Сунг? Ти покупець. Найбiльше у виграшi або у програшi, бо тобi потрiбна нафта".
  
  Худий китаєць коротко посмiхнувся. "Не вiрте, що ми вiдчайдушно потребуємо нафти. Свiтовi ринки перенасиченi нею. Через три мiсяцi ми платитимемо менше сiмдесяти доларiв за барель у Перськiй затоцi. Що, до речi, дає iмперiалiстам прибуток у п'ятдесят доларiв. . Тiльки одна з них закачує три мiльйони барелiв на день.
  
  "Ми знаємо картину свiту", - м'яко сказав перев'язаний чоловiк. "Питання у тому, чи хочете ви зараз нафти?".
  
  "Так."
  
  "Тодi буде потрiбна спiвпраця тiльки однiєї людини. Ми будемо її брати."
  
  "Я сподiваюся на це", - вiдповiв Чiк Сун. "Ваш план досягнення спiвпрацi за допомогою страху, сили та перелюбу поки що не спрацював".
  
  "Я був тут набагато довше, нiж ти, мiй друже. Я бачив, що змушує чоловiкiв рухатися... чи не рухатися".
  
  "Я визнаю, що ваш досвiд величезний". У Нiка склалося враження, що Сунг мав великi сумнiви; як хороший захисник, вiн грав би свою роль у п'єсi, але у нього були зв'язки в офiсi, так що стережiться. "Коли ви чинитимете тиск?"
  
  "Завтра", - сказав Гейст.
  
  "Дуже добре. Ми повиннi швидко дiзнатися, ефективно це чи нi. Ми зустрiнемося пiслязавтра у Шенандоа?"
  
  "Хороша iдея. Ще чаю?" Гейст налив, виглядаючи як важкоатлет, спiйманий на дiвочiй вечiрцi. Вiн сам пив вiскi.
  
  - подумав Нiк. Сьогоднi ви можете дiзнатися про Windows бiльше, нiж про всi помилки та проблеми у свiтi. Телефоном бiльше нiхто нiчого не розкриває.
  
  Розмова набридла. Вiн дозволив драпiровцi закриватися i проповз повз два iлюмiнатори, що виходили в ту ж кiмнату. Вiн пiдiйшов до iншої, головної каюти, вiдкритої та закритої ширми та занавiски з ситцю. Через нього лунали дiвочi голоси. Вiн розрiзав екран i прорiзав крихiтний отвiр у фiранцi. Ой, подумав вiн, як неслухняно.
  
  Цiлком одягненi i манiрнi сидiли Рут Мото, Сузi Куонг i Енн Ве Лiнг. На лiжку, зовсiм оголенi, сидiли Понг-Понг Лiлi, Соня Раньєз та людина на iм'я Семмi.
  
  Нiк зазначив, що Семмi виглядав пiдтягнутим, без живота. Дiвчатка були соковитi. Вiн оглянув палубу з двох сторiн на мить, щоб придiлити кiлька секунд науковим спостереженням. Ух ти, Соня! Ви можете просто натиснути на камеру з будь-якого положення, i у вас буде розкладачка Playboy.
  
  Те, що вона робила, не можна було передати до Playboy. Ви не можете використовувати його в будь-якому мiсцi, за винятком сталевого осердя порнографiї. Соня зосередила свою увагу на Семмi, який лежав з пiднятими колiнами та з задоволеним виразом обличчя, поки Понг-Понг спостерiгав. Щоразу, коли Понг-Понг говорила Сонi щось низьким тоном, який Нiк не мiг вловити, у Семмi з'являлася реакцiя за кiлька секунд. Вiн вiд задоволення посмiхався, стрибав, смикався, стогнав чи булькав.
  
  "Навчальнi заняття", - вирiшив Нiк. У ротi стало трохи пересохло. Вiн проковтнув. Ух! Хто це вигадав? Вiн сказав собi, що не варто дивуватися. Справжньому знавцю завжди треба було десь навчатися. А Понг-Понг була чудовим учителем - вона зробила з Сонi експерта.
  
  "Ооо!" Семмi вигнув спину i видихнув вiд насолоди.
  
  Понг-Понг усмiхнулася йому, як наставник, що пишається своєю ученицею. Соня не пiдвела очей i не могла говорити. Вона була здiбною ученицею.
  
  Нiка насторожила балаканина китайцiв на палубi у бiк корми. Вiн з жалем вiдвiв погляд вiд фiранки. Ви завжди можете навчитися. Двоє матросiв були на його боцi корабля, дослiджуючи воду довгим гачком. Нiк пiшов у простору кабiну. Чорт! Вони пiдняли млявий чорний пакунок. Його викинутий одяг! Зрештою, вага води їх не потопила. Один моряк узяв пакунок i зник у люку.
  
  Вiн думав швидко. Вони можуть шукати. Матрос на палубi обмацував воду гаком, сподiваючись знайти ще одну знахiдку. Нiк перейшов i пiднявся по гребнях грот-щогли. Шхуна була зашита багряним тросом. Опинившись над основною вантажiвкою, вiн отримав значне укриття. Вiн згорнувся довкола стiнки, як ящiрка довкола стовбура дерева, i спостерiгав.
  
  Вiн дiяв. Ханс Гейст та Чiк Сун вийшли на палубу у супроводi п'яти морякiв. Вони входили та виходили з люкiв. Вони обстежили кабiну, перевiрили замок лазарета, зiбралися на носi i пробили собi шлях до корми, як мисливцi за кущами, що борються за дичину. Вони включили лiхтарi i обшукали воду навколо шхуни, потiм довкола крейсера, а потiм обшукали менше судно. Один чи двiчi один iз них глянув нагору, але, як i багато шукачiв, вони не могли повiрити, що їхнiй видобуток може пiднятися.
  
  Їхнi коментарi пролунали в тихiй ночi голосно та ясно. "Цей одяг був просто мотлохом... Командування 1 каже "нi"... що щодо цих спецiальних кишень?... Вiн сплив чи у нього був човен... у всякому разi, його зараз тут немає".
  
  Незабаром Рут, Сюзi, Соня, Енн, Акiто, Семмi та Чiк Сун сiли в крейсер i полетiли. Незабаром двигуни шхуни набрали обертiв, вона розвернулась i рушила вниз затокою. Одна людина була на вахтi бiля штурвала, iнша - на носi. Нiк уважно подивився на моряка. Коли його голова опинилася над нактоузом, Нiк спустився щуром, як поспiшна мавпа. Коли чоловiк пiдняв голову, Нiк сказав: "Привiт", i вирубав його, перш нiж було виявлено здивування.
  
  Вiн мав спокусу викинути його за борт, щоб заощадити час i знизити ймовiрнiсть, але навiть рейтинг Killmaster не виправдав би цього. З Хьюго вiн перерiзав два шматки волосiнi, закрiпив бранця i заткнув йому рота власною сорочкою.
  
  Кермовий мiг бачити чи вiдчувати щось не так. Нiк зустрiв його в поясi корабля, i за три хвилини вiн був пов'язаний, як i його помiчник. Нiк подумав про Понг-Понг. Все йде так добре, коли ти повнiстю навчений.
  
  У машинному вiддiленнi справи пiшли негаразд. Вiн спустився залiзними сходами, притиснув Вiльгельмiну до здивованого китайця, що стояв бiля пульта управлiння, а потiм з крихiтної складської кiмнати за ним вискочив ще один схопив його за шию.
  
  Нiк перевернув його, як родео-бронк, що пiдстрибує на легкому вершнику, але чоловiк мiцно тримався за руку з пiстолетом. Нiк отримав удар, який потрапив у череп, а не в шию, та iнший механiк натрапив на палубнi плити, стискаючи великий залiзний iнструмент.
  
  - заревiла Вiльгельмiна. Куля смертельно вiдскочила вiд сталевих пластин. Чоловiк змахнув iнструментом, i блискавичнi рефлекси Нiка пiдставили пiд удар людини, яка чiплялася за неї. Вiн потрапив йому в плече, закричав i вiдпустив.
  
  Нiк парирував наступний удар i вдарив Вiльгельмiну по вухо зброєносця. За мить другий лежав на пiдлозi, де вiн i стогнав.
  
  "Привiт!" Сходами пролунав крик голосом Ганса Гейста.
  
  Нiк пiдкинув Вiльгельмiну i випустив попередження у темний отвiр. Вiн стрибнув у далекий кiнець купе, поза досяжнiстю, i вивчив ситуацiю. Там сiм чи вiсiм осiб. Вiн вiдступив до панелi та вимкнув двигуни. Мовчання було миттєвим сюрпризом.
  
  Вiн глянув на сходи. Я не можу пiднятися, а вони не можуть спуститися, але мене можуть витягнути газом або навiть ганчiрками, що горять. Вони щось придумають. Вiн поспiшив через | комору каюту, знайшов водонепроникнi дверi i зачинив замок. Шхуна була побудована для невеликої команди та з внутрiшнiми переходами для поганої погоди. Якщо вiн рухався швидко, до того, як вони органiзувалися...
  
  Вiн прокрався вперед i побачив кiмнату, де бачив дiвчаток i Семмi. Вона була порожня. Як тiльки вiн увiйшов до головного салону, Гейст зник у головному люку, зiштовхнувши перед собою фiгуру перев'язаної людини. Юда? Борман?
  
  Нiк почав слiдувати за ним, потiм вiдстрибнув, коли з'явилося пiстолетне дуло i сплюнула кулями красивими дерев'яними сходами. Вони порвали багато чудових виробiв iз дерева та лаку. Нiк побiг назад до водонепроникних дверей. Нiхто не пiшов. Вiн увiйшов у машинне вiддiлення i крикнув: "Привiт там нагорi".
  
  Стукнув пiстолет Томмi, i машинне вiддiлення перетворилося на тир, в якому зрикошетили кулi в сталевих сорочках, наче дрiб у металевiй вазi. Лежачи на переднiй сторонi перешкоди, захищеної високим верхом на рiвнi палуби, вiн почув, як кiлька куль потрапили до найближчої стiни. Одна впала на нього зi знайомим смертоносним вихором-р-р-р-р.
  
  Хтось гукнув. Пiстолет попереду та пiстолет-кулемет бiля люка машинного вiддiлення перестали стрiляти. Тиша. По корпусi витрiщалася вода. Ноги стукали по палубах. Судно скрипiло i луною вiддавалося десятками звукiв, якi видає кожен корабель пiд час руху в легкому морi. Вiн почув ще крики, глухi удари дерева та пiдкати. Вiн припустив, що вони поставили човен за борт, або катер iз приводом, який був перекинутий через корму, або дорi на надбудовi. Вiн знайшов ножiвку, обiрванi дроти двигуна.
  
  Вiн дослiджував свою в'язницю пiд палубою. Зважаючи на все, шхуна була побудована на голландськiй або балтiйськiй верфi. Вона була добре складена. Метал був у метричних вимiрах. Двигуни були нiмецькими дизелями. У морi, подумав вiн, вона поєднує в собi надiйнiсть рибальського катера Глостера з додатковою швидкiстю та комфортом. Деякi з цих суден були спроектованi iз завантажувальним люком бiля складiв та машинних вiддiлень. Вiн дослiджував мiдель за водонепроникною перегородкою. Вiн знайшов двi маленькi каюти, якi могли б обслуговувати двох матросiв, i прямо на кормi вiд них вiн виявив вантажний люк збоку, чудово обладнаний та закрiплений шiстьма великими металевими собаками.
  
  Вiн повернувся i замкнув люк машинного вiддiлення. Ось i все. Вiн прокрався трапом у головний салон. З пiстолета, поверненого в його напрямку, було зроблено два пострiли. Вiн швидко повернувся до бокового люка, розстебнув замок i повiльно вiдчинив металевi дверi.
  
  Якби вони помiстили маленького дорi на цей бiк або якби один iз людей нагорi був iнженером з головою на плечах, i вони вже повiсили замок на бiчний люк, це означало б, що вiн усе ще у пастцi. Вiн визирнув. Нiчого не було видно, окрiм темно-пурпурової води i вогнiв, що свiтяться зверху. Уся активнiсть звучала з катера на кормi. Вiн бачив кiнчик його керма. Вони його опустили.
  
  Нiк простягнув руку, схопився за планшир, потiм за перила i зiсковзнув на палубу, як мокасини з водою, що повз по колоди. Вiн прокрався на корму, Ганс Гейст допомiг Понг-Понг Лiлi перелiзти через борт i спуститися сходами. Вiн сказав комусь, кого Нiк не мiг бачити: "Вiдiйди на п'ятдесят футiв i зроби коло".
  
  Нiк вiдчував неохоче захоплення перед великим нiмцем. Вiн укривав свою подружку на випадок, якщо Нiк вiдкриє кiнгстони або вибухне шхуна. Вiн запитував, ким вони його вважали. Вiн залiз на рубку i розтягнувся мiж дорi та двома U-щiтками.
  
  Гейст повернувся по палубi, пройшовши за десять футiв вiд Нiка. Вiн щось сказав тому, хто спостерiгав за люком у машинному вiддiленнi, а потiм зник у напрямку головного люка.
  
  У хлопця вистачало смiливостi. Вiн спускався на корабель, щоб злякати порушника. Сюрприз!
  
  Нiк безшумно пiшов босонiж на корму. Два китайськi моряки, яких вiн прив'язав, тепер були розв'язанi i дивилися на вихiд, як коти в мишачу нору. Замiсть ризикувати новими ударами по стовбуру Вульгельмiни, Нiк вийняв з його отвору стилет. Цi двоє впали, як свинцевi солдатики, яких торкнулася дитяча рука.
  
  Нiк кинувся вперед, пiдiйшов до чоловiка, котрий охороняв носову частину. Нiк замовк, поки чоловiк без звуку лiг на палубу пiд ударом стилету. Ця удача тривала недовго. Нiк попередив себе - обережно пройшов на корму, оглядаючи кожен перехiд та кут рубки. Вона була порожня. Iншi троє чоловiкiв пробиралися через внутрiшню частину корабля з Гейстом.
  
  Нiк зрозумiв, що вiн не чув двигун запуску. Вiн визирнув через щоглу. Катер вiдiйшов за тридцять футiв вiд бiльшого корабля. Невисокий матрос лаявся i порався з мотором пiд наглядом Понг-Понг. Нiк присiв iз стилетом в однiй руцi, а люгером - в iншiй. У кого зараз був цей пiстолет Томмi?
  
  "Привiт!" - крикнув голос за ним. Ноги по-товариському гримiли.
  
  Блам! Ревнув пiстолет, i вiн був упевнений, що почув розчин кулi, коли вiн упав головою у воду. Вiн кинув стилет, повернув Вiльгельмiну в кобуру i поплив до катера. Вiн чув i вiдчував вибухи та рiдкi сплески, коли кулi пронизували море над ним. Вiн вiдчував себе напрочуд безпечним i захищеним, коли вiн глибоко проплив, а потiм пiднявся вгору в пошуках дна маленького човна.
  
  Вiн пропустив це, за оцiнками, вiн був за п'ятдесят футiв i сплив так само легко, як жаба, що виглядає з ставка. На тлi вогнiв шхуни троє чоловiкiв стояли на кормi та шукали воду. Вiн дiзнався Гейста за його величезним розмiром. Матрос стояв на катерi, дивлячись у бiк бiльшого корабля. Потiм вiн обернувся, вдивляючись у нiч, i його погляд зупинився на Нiку. Вiн потягнувся до своєї талiї. Нiк зрозумiв, що не зможе дiстатися човна, перш нiж ця людина зможе прострелити його чотири рази. Вiльгельмiна пiдiйшла, вирiвнялася - i моряк вiдлетiв назад на звук пострiлу. Пiстолет Томмi дико писав. Нiк пiрнув i поставив човен мiж собою та людьми на шхунi.
  
  Пiдплив до катера - i раптової смертi глянув прямо в обличчя. Понг Понг встромив невеликий автомат майже в зуби, схопившись за планшир, щоб пiдвестися. Вона бурмотiла i дико тягла пiстолет обома руками. Вiн схопився за зброю, схибив i впав. Вiн дивився прямо в її прекрасне сердите обличчя.
  
  "У мене є це, - подумав вiн, - вона миттєво знайде запобiжник або повинна знати достатньо, щоб звести його, якщо камера порожня."
  
  Грукав пiстолет-кулемет Томмi. Понг-понг завмерла, а потiм звалилася на Нiка, завдавши йому ковзного удару, коли вона впала у воду. Ганс Гейст заревiв: "Припини!" Настав потiк нiмецьких лайок.
  
  Нiч раптово стала дуже тихою.
  
  Нiк зiсковзнув у воду, утримуючи катер мiж собою та шхуною. Ганс крикнув схвильовано, майже жалiбно: "Понг-понг?"
  
  Тиша. "Понг-понг!"
  
  Нiк пiдплив до носа катера, простяг руку i схопився за трос. Вiн закрiпив шнур навколо своєї талiї i повiльно почав буксирувати катер, з усiєю своєю мiццю ударяючи по його мертвiй вазi. Вiн повiльно повернувся до шхуни i пiшов за ним, як заболочений равлик.
  
  "Вiн буксирує катер", - крикнув Ганс. "Там..."
  
  Нiк пiрнув на поверхню пiд стукiт пiстолета, обережно пiднявся назад, прихований пуском. Рушниця знову гуркотiла, гризла корму маленького човна, розбризкуючи воду по обидва боки Нiка.
  
  Вiн вiдбуксував катер у нiч. Забрався всередину i ввiмкнув свiй пейджер - у надiї - i за п'ять хвилин швидкої роботи завiвся двигун.
  
  Катер був повiльним, розрахованим на важку роботу та бурхливе море, а не на швидкiсть. Нiк затикав п'ять отворiв, до яких мiг дiстатись, i iнодi вискакував, коли в нiй пiднiмалася вода. Коли вiн обiгнув мис до рiчки Патапсько, зiйшов ясний i яскравий свiтанок. Хоук, пiлотуючий вертолiт Bell, досяг його, коли вiн прямував до пристанi для яхт на пляжi Рiв'єра. Вони обмiнялися хвилями. Через сорок хвилин вiн вiддав катер пiд опiкою здивованого супроводжуючого i приєднався до Хоука, який приземлився на покинутiй стоянцi. Хоук сказав: "Це чудовий ранок для прогулянки човном".
  
  "Добре, я спитаю", - сказав Нiк. "Як ви мене знайшли?"
  
  "Ви використовували останнiй звуковий сигнал Стюарта? Сигнал був чудовим".
  
  "Так. Ця штука ефективна. Я вважаю, особливо по водi. Але ти не лiтаєш щоранку".
  
  Хоук дiстав двi мiцнi сигари та вiддав одну Нiку. "Iнодi ви зустрiчаєте дуже розумного громадянина. Ви зустрiчали одного. На iм'я Бойд. Колишнiй уорент-офiцер ВМФ. Вiн зателефонував до флоту. ВМС зателефонували до ФБР. Вони зателефонували менi. Я зателефонував Бойду, i вiн описав Джеррi Демiнга, нафтовика, що ти хотiв, щоб ти хотiв, щоб я хотiв док простiр.
  
  "I Бойд згадав таємничий крейсер, який вiдпливає вiд пристанi Чу Дай, га?"
  
  "Ну так, - весело визнав Хоук. "Я не мiг уявити, що ви втрачаєте шанс поплисти на нiй".
  
  "Це була якась подорож. Вони ще довго прибиратиму уламки. Ми вийшли..."
  
  Вiн докладно описав подiї, якi Хоук заправив в аеропорту Маунтiн-Роуд, i вранцi вони злетiли до ангарiв AXE над Аннаполiсом. Коли Нiк закiнчив говорити, Хоук запитав: "Є iдеї, Нiколас?"
  
  "Я спробую одну. Китаю потрiбно бiльше нафти. Вища якiсть i зараз. Зазвичай вони можуть купувати все, що хочуть, але це не те ж саме, що Сауди або хтось з iнших готовий завантажити їх так само швидко, як вони вiдправлять танкери. Може бути, це тонкий китайський ключ. Скажiмо, вiн створив органiзацiю у Вашингтонi, якi, Безжалiсний тиск. У них є дiвчата для iнформацiйних агентiв i для винагороди чоловiкiв, якi йдуть на це.
  
  "Ви потрапили в цiль, Нiк. Адаму Рiду з Saudico сказали, щоб вiн завантажував китайськi танкери в затоцi або ще щось".
  
  "У нас достатньо ваги, щоби це зупинити".
  
  "Так, хоча деякi з арабiв дiють бунтiвно. Як би там не було, ми називаємо повороти там. Але це не допомагає Адаму Рiду, коли йому кажуть продати чи померти".
  
  "Вiн вражений?"
  
  "Вiн вражений. Вони докладно пояснили. Вiн знає про Тайсона, i, хоча вiн не боягуз, ви не можете звинувачувати його за те, що вiн зчинив шум з приводу одягу, який вбиває майже як приклад".
  
  "У нас достатньо, щоб наблизитися?"
  
  "Де Юда? А Чик Сунг i Гейст? Вони скажуть йому, що навiть якщо люди, яких ми знаємо, зникнуть, iншi його зловлять".
  
  "Замовлення?" - м'яко спитав Нiк.
  
  Хоук говорив рiвно хвилин п'ять.
  
  Шофер AX висадив Джеррi Демiнга, одягненого в запозичений комбiнезон механiка, бiля його квартири об одинадцятiй. Вiн писав записки трьом дiвчатам - а їх було чотири. I ще - а потiм їх було троє. Перший комплект вiн вiдправив спецiальною доставкою, а другу - звичайною поштою. Бiлл Роде та Барнi Манун мали забрати будь-яких двох дiвчат, крiм Рут, вдень та ввечерi, залежно вiд можливостi.
  
  Нiк повернувся i проспав вiсiм годин. Телефон розбудив його в сутiнках. Вiн надiв скремблера. Хок сказав: "У нас є Сюзi та Енн. Я сподiваюся, що у них була можливiсть потурбувати один одного".
  
  "Соня остання?"
  
  "У нас не було шансу на неї, але вона спостерiгала. Добре, забери її завтра. Але жодних ознак Гейста, Сунга чи Юди. Шхуна повернулася в док. Нiбито належить тайванцю. Громадянин Великобританiї. Їде до Європи. Наступного тижня."
  
  "Продовжити, як було наказано?"
  
  "Так. Удачi".
  
  Нiк написав ще одну записку - i ще одну. Вiн послав його Рут Мото.
  
  Незадовго до полудня наступного дня вiн зателефонував їй, зв'язавшись iз нею пiсля того, як її перевели до офiсу Акiто. Вона здавалася напруженою, коли вiдмовилася вiд його радiсного запрошення на обiд. "Я... жахливо зайнята, Джеррi. Будь ласка, подзвони менi ще раз".
  
  "Це не все задоволення, - сказав вiн, - хоча з Вашингтона я найбiльше хотiв би з вами пообiдати з вами. Я вирiшив кинути роботу. Маю бути спосiб заробляти грошi швидше та простiше. Ваш батько все ще зацiкавлений?"
  
  Настала пауза. Вона сказала: "Будь ласка, зачекайте". Коли вона повернулася до телефону, вона все ще виглядала стурбованою, майже переляканою. "Вiн хоче тебе бачити. Через день чи два".
  
  "Ну, я маю пару iнших точок зору, Рут. Не забувай, я знаю, де взяти нафту. I як її купити Без обмежень, у мене було вiдчуття, що вiн може бути зацiкавлений".
  
  Довга пауза. Зрештою вона повернулася. "У такому разi - можеш зустрiти нас за коктейлем близько п'яти?"
  
  "Я шукаю роботу, люба. Зустрiнемось у будь-який час i в будь-якому мiсцi".
  
  "У Ремарко. Знаєш?"
  
  "Звичайно. Я буду там".
  
  Коли Нiк, життєрадiсний у сiрiй акулячiй шкурi iталiйського крою та краватцi гвардiйця, зустрiв Рут у Ремарко, вона була одна. Вiнчi, суворий партнер, який виступає в ролi зустрiчаючого, вiдвiв його до себе в один з безлiчi маленьких альков цього прихованого, популярного побачення. Вона виглядала стривоженою.
  
  Нiк широко посмiхнувся, пiдiйшов до неї та обiйняв. Вона була твердою. "Привiт, Рутi. Я сумував за тобою. Чи готовi до нових пригод сьогоднi ввечерi?"
  
  Вiн вiдчув, як вона здригнулася. "Привiт... Джеррi. Радий тебе бачити". Вона зробила ковток води. "Нi, я втомилася."
  
  "О-о..." Вiн пiдняв палець. "Я знаю лiки". Вiн поговорив iз офiцiантом. "Два мартiнi. Звичайний. Те, як їх винайшов мiстер Мартiнi".
  
  Рут витягла сигарету. Нiк витяг одну з пачки i запалив свiтло. "Тато не змiг. У нас... у нас виникла важлива справа".
  
  "Проблеми?"
  
  "Так. Несподiвано".
  
  Вiн глянув на неї. Вона була чудовою стравою! Солодощi королiвського розмiру, iмпортованi з Норвегiї, та матерiали, виготовленi вручну у Японiї. Вiн посмiхнувся. Вона глянула на нього. "Яка?"
  
  "Я просто подумав, яка ти гарна". Вiн говорив повiльно та м'яко. "Останнiм часом я спостерiгав за дiвчатами - щоб побачити, чи є хоч одна з твоїм чудовим тiлом i екзотичним забарвленням. Нi. Жодна. Ти знаєш, що можеш бути будь-ким,
  
  Я вiрю. Модель. Актриса кiно чи телебачення. Ви дiйсно виглядаєте так, як може виглядати найкраща жiнка у свiтi. Найкраще зi Сходу та Заходу".
  
  Вона трохи почервонiла. Вiн подумав: "Немає нiчого кращого за низку теплих комплiментiв, щоб вiдволiкти жiнку вiд неприємностей".
  
  "Дякую. Ти сам справжнiй чоловiк, Джеррi. Батьку справдi цiкаво. Вiн хоче, щоб ти прийшов до нього завтра".
  
  "Ой." Нiк виглядав дуже розчарованим.
  
  "Не дивись так сумно. Думаю, у нього справдi є iдея для тебе".
  
  "Готовий посперечатися, що вона є", - розмiрковував Нiк. Цiкаво, чи справдi вiн її батько. I чи здогадався вiн щось про Джеррi Демiнг?
  
  Прибули мартiнi. Нiк продовжив нiжну розмову, повну щирого лестощiв i великих можливостей для Рут. Вiн замовив ще два келихи. Потiм ще два. Вона запротестувала - але випила. Її скутiсть вiдступила. Вона смiялася з його жартiв. Час минав, i вони вибрали пару чудових клубних стейкiв Ремарко. У них був брендi та кава. Вони танцювали. Розкладаючи гарне тiло на пiдлозi, Нiк подумав: "Я не знаю, як вона зараз почувається, але мiй настрiй покращився. Вiн притягнув її до себе. Вона розслаблена. Очi простежили за ними. З них вийшла яскрава пара.
  
  Нiк глянув на годинник. 9:52. Тепер, подумав вiн, є кiлька способiв цього впоратися. Якщо я зроблю це так, як менi сподобається, то бiльшiсть Яструбiв зрозумiє це i зробить один iз своїх уїдливих коментарiв. Довгий теплий бiк Рут був притиснутий до нього, тонкi пальцi її пiд столом креслили хвилюючi вiзерунки на долонi. Мiй шлях, вирiшив вiн. Яструбу все одно подобається дражнити мене
  
  Вони увiйшли до квартири "Джеррi Демiнга" о 10:46. Пили вiскi i дивилися на вогнi рiчки, поки музика Бiллi Фера забезпечувала тло. Вiн сказав їй, як легко вiн може закохатися в дiвчину, таку прекрасну, таку екзотичну, таку iнтригуючу. Грайливiсть переросла в пристрасть, i вiн зазначив, що була вже опiвночi, коли вiн повiсив її сукню та свiй костюм, "щоб вони залишалися охайними".
  
  Її здатнiсть кохатися наелектризувала його. Назвiть це зняттям напруги, вiддайте належне мартiнi, пам'ятайте, що вона була ретельно навчена зачаровувати чоловiкiв - це все ще було найбiльшим. Вiн сказав їй про це о 2 годинi ночi.
  
  Її губи були вологими бiля його вуха, її дихання було багатим, гарячим поєднанням солодкої пристрастi, алкоголю та м'ясистого афродизiакального жiночого запаху. Вона вiдповiла: "Дякую, любий. Ти робиш мене дуже щасливим. I - тобi ще не все це сподобалося. Я знаю набагато бiльше", - вона посмiхнулася, - "чудово дивних речей".
  
  "Ось що мене засмучує", - вiдповiв вiн. "Я справдi знайшов тебе i не побачу тебе кiлька тижнiв. Можливо, мiсяцями".
  
  "Яка?" Вона пiдняла обличчя, шкiра засяяла вологим, гарячим, рум'яним блиском у свiтлi тьмяної лампи. "Куди ти йдеш? Ти завтра побачишся з татом".
  
  "Нi. Я не хотiв тобi говорити. Я їду в Нью-Йорк о десятiй. Сяду на лiтак до Лондона, а потiм, мабуть, до Ер-Рiяду".
  
  "Нафтовий бiзнес?"
  
  "Так. Це те, про що я хотiв поговорити з Акiто, але, думаю, зараз про це немає. Коли вони в той раз тиснули на мене, Saudico i японська концесiя - ви знайомi з цiєю угодою - не отримали всього цього. Саудiвська Аравiя в три рази бiльше Техасу, з запасами, можливо, 170 мiльярдiв барелiв. але є п'ять тисяч принцiв. Я знаю, де витягти кiлька мiльйонiв барелiв на мiсяць.
  
  Блискучi чорнi очi широко розкрилися проти його власних. "Ти не сказав менi всього цього".
  
  "Ви не питали".
  
  "Можливо... може, тато мiг би укласти з тобою кращу угоду, нiж та, на яку ти збираєшся. Вiн хоче нафти".
  
  "Вiн може купити все, що захоче, на японськiй концесiї. Якщо тiльки - вiн не продасться червоним?"
  
  Вона повiльно кивнула головою. "Ви не заперечуєте?"
  
  Вiн посмiявся. "Чому? Усi так роблять".
  
  "Можу я подзвонити татовi?"
  
  "Давай. Я хотiв би залишити це в сiм'ї, люба". Вiн поцiлував її. Минуло три хвилини. До бiса каптур смертi i його роботу - було б набагато веселiше просто - вiн обережно вiдключився. "Зроби дзвiнок. У нас мало часу".
  
  Вiн одягнувся, його гостра чутка вловила її бiк розмови. Вона розповiла татовi все про чудовi зв'язки Джеррi Демiнга i тi мiльйони. Нiк поклав двi пляшки гарного вiскi у шкiряний мiшок.
  
  Через годину вона повела його по провулку неподалiк Роквiлла. Вогнi горiли у промислово-торгiвельнiй будiвлi середнiх розмiрiв. Вивiска над входом гласила: "МАРВIН IМПОРТ-ЕКСПОРТ". Спускаючись коридором, Нiк побачив ще одну маленьку вивiску, яка була дуже ненав'язливою, - Уолтера У. Вiнга, вiце-президента компанiї Confederation Oil. Вiн нiс шкiряну сумку.
  
  Акiто чекав на них в особистому кабiнетi. Вiн виглядав як перевтомлений бiзнесмен, тепер маску частково знято. Нiк думав, що знає чому. Пiсля привiтання та резюмування пояснень Рут Акiто сказав: "Я знаю, що часу небагато, але, можливо, я зможу зробити вашу поїздку на Близький Схiд непотрiбною. У нас є танкери. Ми заплатимо вам сiмдесят чотири долари за барель. за все, що можна завантажити мiнiмум за рiк".
  
  "Готiвка?"
  
  "Звичайно. Будь-яка валюта.
  
  Будь-який сплiт або аранжування за вашим бажанням. Ви бачите, що я пропоную, мiстере Демiнг. Ви повнiстю контролюєте свiй прибуток. I таким чином вашу долю".
  
  Нiк взяв сумку з вiскi, поставив двi пляшки на стiл. Акiто широко посмiхнувся. "Ми скрiпимо угоду випивкою, га?"
  
  Нiк вiдкинувся назад, розстебнув пальто. "Якщо ви все ще не хочете ще раз спробувати Адама Рiда".
  
  Жорстке, сухе обличчя Акiто завмерло. Вiн був схожий на Будди нижче нуля.
  
  Рут ахнула, з жахом дивилася на Нiка, повернулася до Акiто. "Клянуся, я не знала..."
  
  Акiто мовчав, грюкнувши її рукою. "Так це були ви. У Пенсiльванiї. На човнi. Записки для дiвчаток".
  
  "Це був я. Не рухай цiєю рукою знову по твоїх ногах. Залишайся абсолютно нерухомим. Я можу страчувати тебе в одну мить. I твоя дочка може отримати травму. До речi, вона твоя дочка?"
  
  "Нi. Дiвчатка... учасницi".
  
  "Завербованi для довгострокового плану. Я можу поручитися за їхнє навчання".
  
  "Не шкодуй їх. Там, звiдки вони прийшли, вони, можливо, нiколи не їли повноцiнно. Ми дали їм..."
  
  Вiльгельмiна з'явилася, клацнувши зап'ястям Нiка, Акiто замовк. Заморожене обличчя не змiнилося. Нiк сказав: "Як ви кажете, я припускаю, що ви натиснули кнопку пiд ногою. Сподiваюся, це для Сунга, Гейста та iнших. Я теж хочу їх".
  
  "Ви хочете їх. Ви сказали страчувати. Хто ви?"
  
  "Як ви вже здогадалися. К3 з AX. Один iз трьох убивць".
  
  "Варвар".
  
  "Як удар мечем по шиї безпорадного бранця?"
  
  Риси обличчя Акiто вперше потьмянiли. Дверi вiдчинилися. Чiк Сунг був на крок у кiмнату, дивлячись на Акiто, перш нiж побачив Люгер. Вiн упав уперед iз швидкою грацiєю знавця дзюдо, коли руки Акiто зникли з-пiд очей пiд столом.
  
  Нiк помiстив першу кулю в те мiсце, куди був нацiлений "Люгер" - трохи нижче трикутника бiлої хустки в нагруднiй кишенi Акiто. Його другий пострiл спiймав Сунга в повiтрi, за чотири фути вiд дула. У китайця в руцi було пiднято синiй револьвер, коли пострiл Вiльгельмiни потрапив йому прямо в серце. Коли вiн упав, його голова вдарилася об ногу Нiка. Вiн перекотився на спину. Нiк взяв револьвер i вiдштовхнув Акiто вiд столу.
  
  Тiло лiтнього чоловiка впало зi стiльця боком. Нiк зазначив, що тут бiльше немає загрози, але ви залишилися живими, не приймаючи нiчого як належне. Рут кричала пронизливим гуркотом скла, який у маленькiй кiмнатi рiзав барабаннi перетинки, мов холодний нiж. Вона вибiгла за дверi, все ще кричачи.
  
  Вiн схопив зi столу двi пляшки вiскi з вибухiвкою i пiшов за нею. Вона побiгла коридором до задньої частини будiвлi i потрапила до складської частини, за якою знаходився Нiк за дванадцять футiв.
  
  "Стiй", - проревiв вiн. Вона побiгла коридором мiж складеними один на одного коробками. Вiн уклав Вiльгельмiну в кобуру i схопив її, коли вона вирвалася на вiдкритий простiр. Голий до пояса чоловiк зiстрибнув iз задньої частини автопоїзда. Чоловiк крикнув: "Що...?" як троє зiткнулися.
  
  То був Ханс Гейст, i його розум i тiло швидко вiдреагували. Вiн вiдштовхнув Рут i вдарив Нiка кулаком у груди. Людина з AX не змогла уникнути нищiвного вiтання - його iнерцiя привела його прямо в нього. Пляшки зi скотчем лопнули об бетон пiд дощем зi скла та рiдини.
  
  "Не палити", - сказав Нiк, розмахуючи пiстолетом Гейста знизу вгору, а потiм упав на пiдлогу, коли здоровань розкрив руки i зiмкнув їх навколо себе. Нiк знав, що означає здивувати ведмедя гризлi. Вiн був розчавлений, розчавлений i розбитий на цемент. Вiн не мiг зв'язатися з Вiльгельмiною чи Х'юго. Гейст був поряд. Нiк повернувся, щоб вiдбити удар колiном по його яйцях. Вдарився черепом по обличчю, коли вiдчув, як зуби кусають його за шию. Цей хлопець грав чесно.
  
  Вони скатали скло та вiскi, перетворивши їх на жирнiшу коричневу субстанцiю, яка покрила пiдлогу. Нiк штовхнув себе в лiктях, розправив груди i плечi i, нарештi, зчепив руки разом i вистрiлив з них - штовхаючи, цiкавлячи, рухаючи всiма сухожиллями та м'язами i розкриваючи всю мiць своєї величезної сили.
  
  Гейст був могутньою людиною, але коли м'язи тулуба та плечей б'ються проти сили рук, змагання не виникає. Його руки злетiли, а зчепленi руки Нiка злетiли вгору. Перш нiж вiн змiг закрити їх знову, блискавичнi рефлекси Нiка вирiшили проблему. Вiн зрiзав боком залiзного кулака Адамове яблуко Гейста - чистий удар, що ледь торкнувся пiдборiддя чоловiка. Гейст звалився.
  
  Нiк швидко обшукав решту невеликого складу, виявив, що вiн порожнiй, i обережно пiдiйшов до офiсної частини. Рут зникла - вiн сподiвався, що вона не дiстане пiстолет з-пiд столу Акiто i не спробує. Його гостра чутка вловила рух за дверима коридору. Семмi увiйшов у велику кiмнату у супроводi автомата середнього розмiру iз затиснутою в куточку рота сигаретою. Нiк запитував, чи був вiн рабом нiкотину чи дивився старi гангстерськi фiльми по телевiзору. Семмi пiшов коридором з коробками, схилився над стогнучим Гейстом серед розбитого скла i вони вiскi.
  
  Залишаючись так далеко, як мiг, у коридорi Нiк м'яко покликав:
  
  "Семмi. Кинь автомат, або ти мертвий".
  
  Семмi цього не зробив. Семмi дико вистрiлив з автоматичного пiстолета i впустив сигарету в коричневу масу на пiдлозi, i Семмi помер. Нiк вiдступив на двадцять футiв уздовж картонних коробок, вiднесений силою вибуху, тримаючись за рота, щоб захистити барабаннi перетинки. Склад перетворився на масу коричневого диму.
  
  Нiк на мить похитнувся, проходячи коридором офiсу. Ух! Цей Стюарт! У головi дзвенiло. Вiн не був дуже приголомшений, щоб ретельно перевiряти кожну кiмнату на шляху до офiсу Акiто. Вiн обережно увiйшов до неї, Вiльгельмiна зосередила увагу на Рут, яка сидiла за столом, обидвi її руки були на очах i були порожнi. Вона плакала.
  
  Навiть iз потрясiнням i жахом, що розмазують її смiливi риси обличчя, зi сльозами, що течуть по її щоках, тремтять i задихаються, нiби її може вирвати будь-якої митi - Нiк подумав: "Вона все ще найкрасивiша жiнка, яку я коли-небудь бачив.
  
  Вiн сказав: "Розслабся, Рут. У будь-якому випадку вiн не був твоїм батьком. I це не кiнець свiту".
  
  Вона задихнулася. Її голова люто закивала. Їй не вистачало повiтря. "Плювати. Ми... ти..."
  
  Її голова впала на тверде дерево, а потiм нахилилася набiк. Гарне тiло перетворилося на ляльку з м'якої тканини.
  
  Нiк нахилився вперед, принюхався i вилаявся. Цiанiд, швидше за все. Вiн вклав Вiльгельмiну в кобуру i поклав руку на гладке гладке волосся. А потiм там не було нiчого.
  
  Ми такi дурнi. Усi ми. Вiн пiдняв слухавку та набрав номер Хоука.
  
  
  
  
  
  
  Картер Нiк
  
  Амстердам
  
  
  
  
  НIК КАРТЕР
  
  Амстердам
  
  перевiв Лев Шкловський на згадку про загиблого сина Антона
  
  Оригiнальна назва: Amsterdam
  
  
  
  
  Роздiл 1
  
  
  Нiк сподобалося стежити за Гельмi де Бур. Її зовнiшнiй вигляд був стимулюючим. Вона справдi привертала увагу, одна з "красунь". Всi погляди були прикутi до неї, коли вона проходила через мiжнародний аеропорт Джона Ф. Кеннедi i продовжували слiдувати за нею, доки вона прямувала до DC-9 авiакомпанiї KLM. Нiчого, крiм захоплення її запалом, бiлим лляним костюмом i блискучим шкiряним портфелем.
  
  Iдучи за нею, Нiк почув, як чоловiк, який мало не звернув шию, щоб побачити її коротку спiдницю, пробурмотiв: "Хто це?"
  
  "Шведська кiнозiрка?" припустила бортпровiдниця. Вона перевiрила квиток Нiка. - Мiстер Норман Кент. Перший клас. Дякую. Гельмi сiла саме там, де на неї чекав Нiк. Тож вiн сiв поруч iз нею i трохи повозився з бортпровiдницею, щоб це не видалося надто випадковим. Досягши свого мiсця, вiн обдарував Хелмi хлоп'ячою усмiшкою. Для високого засмаглого молодика було цiлком нормально радiти такому щастю. Вiн м'яко сказав: "Доброго дня".
  
  Посмiшка м'яких рожевих губ була вiдповiддю. Її довгi тонкi пальцi нервово переплелися. З того моменту, як вiн стежив за нею (коли вона вийшла з будинку Менсона), вона була напружена, стривожена, але й не насторожена. "Нерви, - подумав Нiк.
  
  Вiн сунув свою валiзу "Марк Крос" пiд сидiння i сiв - дуже легка i дуже акуратна для такої високої людини, не натрапивши на дiвчину.
  
  Вона показала йому три чвертi свого соковитого блискучого волосся кольору бамбука, вдавши, що її цiкавить вигляд в iлюмiнаторi. Вiн мав особливе чуття на такi настрої - вона не була ворожою, а просто переповнювалася занепокоєнням.
  
  Мiсця були зайнятi. Дверi зачинилися з м'яким алюмiнiєвим стукотом. Гучномовцi заговорили трьома мовами. Нiк спритно пристебнув ремiнь безпеки, не заважаючи дiвчинi. Вона трохи повозилася зi своїм. Реактивнi двигуни загрозливо завили. Великий лiтак затремтiв, шкутильгаючи до злiтно-посадкової смуги, i злiсно крекнув, поки екiпаж переглядав список перевiрок безпеки.
  
  Костяшки Хелмi на пiдлокiтниках були бiлими. Вона повiльно повернула голову: блакитнi, яснi зляканi очi з'явилися поруч iз широко вiдкритими сiро-сталевими очима Нiка. Вiн побачив кремову шкiру, почервонiлi губи, недовiру та страх.
  
  Вiн посмiхнувся, знаючи, наскiльки безневинним вiн може виглядати. "Справдi", - сказав вiн. "Я не завдаю тобi шкоди. Звичайно, я мiг би почекати, поки подадуть напої - це звичайний час, щоб звернутися до вас. Але я бачу по ваших руках, що вам не дуже зручно". Тонкi пальцi розслабилися i винно з'єдналися, коли вона мiцно зчепила руки.
  
  "Це ваш перший полiт?"
  
  'Нi нi. Я в порядку, але дякую. Вона додала нiжну милу посмiшку.
  
  Все ще м'яким, обнадiйливим тоном духiвника, Нiк продовжив: "Хотiв би я знати тебе досить добре, щоб потримати твої руки..." Блакитнi очi розширилися - попереджуючий iскоркою. '... щоб заспокоїти тебе. Але i для мого власного задоволення. Мама казала менi не робити цього, поки тебе не уявлять. Мама дуже любила етикет. У Бостонi ми зазвичай дуже точнi в цьому...
  
  Блакитнi вiдблиски зникли. Вона слухала. Тепер виникла тiнь iнтересу. Нiк зiтхнув i сумно похитав головою. "Потiм тато впав за борт пiд час гонки клубу парусного спорту Кохассет. Близько до фiнiшу. Прямо перед клубом".
  
  Iдеальнi брови зiйшлися над стривоженими очима - тепер вони виглядали трохи менш тривожними. Але це також можливо. Я маю записи; бачила тi перегони на човнах. Чи вiн був поранений? - спитала вона.
  
  'Про нi. Але тато людина вперта. Вiн все ще тримав свою пляшку, коли виплив на поверхню, i спробував закинути її назад на борт".
  
  Вона зареготала. Її руки розслабилися iз цiєю посмiшкою.
  
  Пригнiчений, Нiк розсмiявся разом iз нею. "I вiн схибив".
  
  Вона глибоко зiтхнула i знову випустила повiтря. Нiк вiдчув запах солодкого молока, змiшаного з джином та її iнтригуючими духами. Вiн пiдняв плечi. Ось чому я не можу тримати тебе за руку, поки нас не представлять. Мене звуть Норман Кент.
  
  Її посмiшка займала центральне мiсце у недiльному випуску New York Times. "Мене звуть Гельмi де Бур. Бiльше не потрiбно тримати мене за руку. Менi вже краще. У будь-якому випадку спасибi, мiстере Кент. Ви психолог?
  
  "Просто бiзнесмен". Ревiли реактивнi двигуни. Нiк уявив, як чотири дроселi тепер повiльно рухаються вперед, згадав складну процедуру до та пiд час зльоту, подумав про статистику - i вiдчув, що хапається за спинки сидiнь. Костяшки пальцiв Хелмi знову побiлiли.
  
  "Є iсторiя про двох чоловiкiв на подiбному авiалайнерi", - сказав вiн. "Людина повнiстю розслаблена i трохи дрiмає. Вiн звичайний пасажир. Його нiчого не турбує. Iнший спiтнiв, схопився за крiсло i намагається дихати, але не може. Ви знаєте, хто це?"
  
  Лiтак трусився. Земля мчала повз вiкно поряд з Хелмi. Живiт Нiка був притиснутий до його хребта. Вона глянула на нього. 'Я не знаю.'
  
  "Ця людина - пiлот".
  
  Вона замислилася на мить, а потiм вибухнула щасливим смiхом. У момент чудової близькостi бiлява голова торкнулася його плеча. Лiтак нахилився, вдарився i вiдiрвався вiд землi з повiльним набором висоти, який, здавалося, на мить зупинився, а потiм продовжився.
  
  Вогнi, що забороняють, погасли. Пасажири розстебнули ременi. "Мiстер Кент, - сказала Хелмi, - ви знаєте, що авiалайнер - це машина, яка теоретично не може лiтати?"
  
  "Нi", - збрехав Нiк. Вiн захоплювався її вiдповiддю. Вiн запитував, наскiльки вона усвiдомлювала, що потрапила в бiду. "Давайте зробимо ковток коктейлю".
  
  У Хелмi Нiк знайшов чудову компанiю. Вона пила коктейлi так, як мiстер Кент, i пiсля трьох таких коктейлiв її нервознiсть зникла. Вони їли смачну голландську їжу, розмовляли, читали та мрiяли. Коли вони вимкнули лампи для читання i збиралися подрiмати, як приклад дiтей марнотратного суспiльства загального добробуту, вона притулилася до нього головою i прошепотiла: "Тепер я хочу тримати тебе за руку".
  
  Це був час взаємного тепла, перiод вiдновлення сил, двi години удавання, нiби свiт не такий, який вiн є.
  
  Що вона знала? - подумав Нiк. I чи було те, що вона знала, причиною її первiсної знервованостi? Працюючи на Manson's, престижний ювелiрний будинок, який постiйно лiтає мiж офiсами в Нью-Йорку та Амстердамi, AX був цiлком упевнений, що багато з цих кур'єрiв були частиною надзвичайно ефективного шпигунського пристрою. Дехто був ретельно оглянутий, але на них нiчого не було виявлено. Як би вiдреагували нерви Хелмi, якби вона знала, що Нiк Картер, N3 з AX, вiн Норман Кент, покупець алмазiв для Bard Galleries, не зустрiв її випадково?
  
  Її тепла рука поколювала його. Чи була вона небезпечною? Агенту AX Хербу Вiтлоку знадобилося кiлька рокiв, щоб зрештою визначити мiсцезнаходження "Менсон" як головний центр шпигунського апарату. Невдовзi його виловили з каналу Амстердама. Про це повiдомили як про нещасний випадок. Херб постiйно стверджував, що Manson's розробив таку надiйну та просту систему, що фiрма стала, по сутi, брокером розвiдки: посередником для професiйного шпигуна. Херб купив фотокопiї - за 2000 доларiв - системи балiстичної зброї ВМС США, на якiй було показано схему нового геобалiстичного комп'ютера.
  
  Нiк понюхав смачний запах Хелмi. У вiдповiдь на її пробурмотане питання вiн сказав: "Я просто любитель алмазiв. Напевно, буде сумнiв".
  
  "Коли людина так каже, вона будує один iз найкращих захистiв для бiзнесу на свiтi. Ви знаєте правило чотирьох "К"?
  
  "Колiр, чистота, трiщини i карати. Менi потрiбнi зв'язки, а також поради з каньйонiв, рiдкiсних каменiв i надiйних оптовикiв. У нас є кiлька багатих клiєнтiв, тому що ми дотримуємося дуже високих етичних норм. Ви можете помiстити нашу торгiвлю пiд найбiльший мiкроскоп, i вона виявиться надiйною i бездоганною, коли ми так говоримо".
  
  - Ну, я працюю на Менсона. Я дещо знаю про торгiвлю". Вона говорила про ювелiрний бiзнес. Його чудова пам'ять пам'ятала все, що вона говорила. Дiд Нормана Кента був першим Нiком Картером, детективом, який ввiв багато нових методiв для того, що вiн називав правоохоронними органами. розробив телекс у кишеньковому годиннику. Ви включали його, притискаючи датчик у п'ятi взуття до землi.
  
  Нiколас Хантiнгтон Картер III став третiм номером в AX - "невiдомiй службi" Сполучених Штатiв, настiльки секретною, що ЦРУ злякалося, коли ця назва знову була згадана в газетi. Вiн був одним iз чотирьох Killmasters з правом на вбивство, AX його беззастережно пiдтримував. Його могли звiльнити, але не притягати до кримiнальної вiдповiдальностi. Для когось це було досить обтяжливим тягарем, але Нiк зберiгав фiзичну форму професiйного спортсмена. Йому це подобалось.
  
  Вiн багато думав про шпигунську мережу Менсона. Гарно вийшло. Дiаграма наведення ракети PEAPOD з шiстьма ядерними боєголовками, "продана" вiдомому шпигуновi-аматору в Хантсвiллi, штат Алабама, досягла Москви через дев'ять днiв. Агент AX купив її копiю, i вона була iдеальною до дрiбних деталей, повна на восьми сторiнках. Це сталося, незважаючи на те, що 16 американських агентств були попередженi про необхiднiсть спостерiгати, контролювати та запобiгати. Як тест на безпеку це був провал. Троє кур'єрiв "Менсона", якi подорожували туди i назад протягом цих дев'яти днiв "за збiгом", мали пройти ретельну перевiрку, але нiчого не було знайдено.
  
  "Тепер про Хелмi", - сонно подумав вiн. Залучена чи невинна? А якщо вона причетна, як це вiдбувається?
  
  "... весь алмазний ринок штучний", - сказала Хелмi. "Тож якщо їм доведеться пережити величезну знахiдку, її неможливо контролювати. Тодi всi цiни рiзко впадуть".
  
  Нiк зiтхнув. "Це саме те, що мене зараз лякає. Ви можете не лише втратити обличчя в торгiвлi, а й розоритися миттєво. Якщо ви багато вклали у дiаманти, тодi пффф. Тодi те, за що ви заплатили мiльйон, коштуватиме лише половину".
  
  'Або третина. Одного разу ринок може впасти так далеко. Потiм вiн падає все нижче i нижче, як це одного разу сталося зi срiблом".
  
  "Я розумiю, що купувати доведеться обережно".
  
  "У вас є якiсь уявлення?"
  
  "Так, на кiлька будинкiв".
  
  "I для Менсонiв теж?"
  
  'Так.'
  
  'Я так i думала. Насправдi ми не є оптовиками, хоча, як i дедалi бiльшi будинки, ми торгуємо великими партiями одночасно. Вам варто познайомитися з нашим директором - Фiлiпом ван дер Лааном. Вiн знає бiльше, нiж будь-хто за межами картелiв".
  
  - Вiн в Амстердамi?
  
  'Так. Сьогоднi так. Вiн практично їздить туди й назад мiж Амстердамом та Нью-Йорком".
  
  "Просто уяви мене йому якось, Хелмi. Може, ми ще зможемо вести бiзнес. Крiм того, я мiг би використати вас як гiда, щоб трохи показати менi мiсто. Як щодо того, щоб приєднатися до мене сьогоднi вдень? А потiм пригощу вас обiдом.
  
  "Iз задоволенням. Ви теж подумали про секс?"
  
  Нiк моргнув. Це дивовижне зауваження на мить вивело його з рiвноваги. Вiн не звик до цього. Його рефлекси мають бути на межi. "Нi, поки ти так не скажеш. Але спробувати все одно варто".
  
  "Якщо все пiде добре. Зi здоровим глуздом та досвiдом".
  
  "I, звичайно, талантом. Це як хороший стейк чи пляшка гарного вина. Ви повиннi з чогось почати. Пiсля цього ви повиннi переконатися, що не зiпсували його знову. А якщо не знаєш усього, спитай чи прочитай у книзi".
  
  "Я думаю, що багато людей були б набагато щасливiшими, якби були абсолютно вiдвертi один з одним. Я маю на увазi - ви можете розраховувати на хороший день або хорошу їжу, але, схоже, ви все ще не можете розраховувати на хороший секс в нашi днi. Хоча в нашi днi в Амстердамi все це ще по-iншому Може . вiкторiанської спадщини?
  
  "Що ж, за останнi кiлька рокiв ми стали трохи вiльнiшими один з одним. Я сам трохи люблю життя, i, оскiльки секс - це частина життя, менi це теж подобається. Так само, як ви любите кататися на лижах, голландське пиво чи офорт Пiкассо". Слухаючи це, вiн люб'язно не зводив очей з неї, гадаючи, чи не жартує вона з ним. Її сяючi блакитнi очi сяяли невиннiстю. Її гарне личко виглядало безневинним, як у ангела на рiздвянiй листiвцi.
  
  Вона кивнула головою. "Я думала, що ти так думаєш. Ти чоловiк. Багато хто з цих американцiв - тихi скупердяї. Вони їдять, вiдкидають склянку, збуджуються i пестять. О, i вони задаються питанням, чому американських жiнок так вiдштовхує секс. Пiд сексом я маю на увазi не тiльки хорошi стрибки в лiжку. Якщо ви нарештi вiдчуєте необхiднiсть зробити це певним чином, ви можете хоча б поговорити про це.
  
  'Де ми зустрiнемося?'
  
  'Ой.' Вона вийняла з сумочки вiзитку будинку Менсона i щось написала на зворотi. 'О третiй годинi. Я не повернуся додому пiсля обiду. Як тiльки ми приземлимось, я навiдаю Пилипа ван дер Лаана. У вас є хтось, хто може вас зустрiти?
  
  'Нi.'
  
  - Тодi ходiмо зi мною. З ним можна розпочати з додаткових контактiв. Вiн обов'язково допоможе вам. Це цiкава людина. Дивися вже новий аеродром Схiпхол. Великий, чи не так?
  
  Нiк слухняно визирнув у вiкно i погодився, що вiн великий i вражаючий.
  
  Вдалинi вiн побачив чотири великi злiтно-посадковi смуги, диспетчерську вежу та будiвлi висотою близько десяти поверхiв. Ще одна людська пасовища для крилатих скакунiв.
  
  "Це на чотири метри нижче за рiвень моря", - сказала Хелмi. "Тридцять два регулярнi сервiси використовують його. Ви повиннi побачити їхню iнформацiйну систему i Tapis roulant, роликовi дорiжки. Подивися туди, луки. Фермерiв тут це дуже турбує. Ну не тiльки фермерiв. Вони називають цю дорiжку там "бульдозером". Це через жахливий шум, який доводиться. У своєму ентузiазмi, як оповiдач, вона схилилася над ним. Її груди були твердими. Вiд її волосся пахло. "Ах, вибачте менi. Можливо, ви вже все це знаєте. Ви колись були в новому Схiпхолi?"
  
  - Нi, летiв лише старий Схiпхол. Багато рокiв тому. Я вперше вiдхилився вiд свого звичайного маршруту через Лондон та Париж".
  
  "Старий Схiпхол знаходиться за три кiлометри. Сьогоднi це вантажний аеропорт.
  
  "Ти iдеальний гiд, Хелмi. Я також помiтив, що ви дуже любите Голландiю".
  
  Вона стримано засмiялася. "Мiстер ван дер Лаан каже, що я все ще такий упертий голландець. Мої батьки приїхали з Хiлверсюма, що за тридцять кiлометрiв вiд Амстердама".
  
  "Отже, ви знайшли пiдходящу роботу. Ту, яка дозволяє вам час вiд часу вiдвiдувати свою стару батькiвщину".
  
  'Так. Це було не так складно, бо я вже знала мову".
  
  "Ви задоволенi цим?"
  
  'Так.' Вона пiдвела голову, поки її прекраснi губи не досягли його вуха. "Ти був добрий до мене. Менi було погано. Думаю, перевтомилася. Зараз почуваюся набагато краще. Якщо ви багато лiтаєте, ви страждаєте вiд рiзницi в часi. Iнодi у нас є два повнi десятигодиннi робочi днi, пов'язанi разом. Я б хотiла, щоб ви познайомилися з Фiлом. Вiн може допомогти вам обiйти багато пастки".
  
  Це було мило. Мабуть, вона справдi вiрила в це. Нiк поплескав її по руцi. "Менi пощастило сидiти тут з вами. Ти жахливо гарна, Хелмi. Ви це по-людськи. Чи я не так говорю? Ви також розумнi. Це означає, що ви дiйсно щось вiдчуваєте до людей. Це протилежно, наприклад, ученому, який вибрав для своєї кар'єри лише ядернi бомби".
  
  "Це найсолодший i найскладнiший комплiмент, який я колись отримувала, Норман. Думаю, нам потрiбно йти зараз же".
  
  Вони пройшли формальностi та знайшли свiй багаж. Хелмi пiдвела його до кремезного молодого чоловiка, який л "мерседес" на пiд'їзну дорiжку перед будiвлею. "Наше секретне паркування", - сказала Хелмi. "Привiт, Кобусе".
  
  "Здрастуйте, - сказав молодик. Вiн пiдiйшов до них i взяв їх важкий багаж.
  
  Потiм сталося це. Несамовитий, рiзкий звук, який Нiк занадто добре знав. Вiн штовхнув Хелмi на заднє сидiння машини. 'Що це було?' - спитала вона.
  
  Якщо ви нiколи не чули трiск гримучої змiї, шиплячий розрив артилерiйського снаряда або мерзенний свист кулi, що пролiтає повз, ви просто злякаєтеся з першого разу. Але якщо ви знаєте, що означає такий звук, ви вiдразу ж настороже i починаєте дiяти. Куля щойно пройшла повз їхнi голи. Нiк не чув пострiлу. Зброя була добре приглушена, можливо, з неавтоматичної зброї. Можливо, снайпер зараз перезаряджав зброю?
  
  "Це була куля", - сказав вiн Хелмi та Кобусу. Мабуть, вони вже знали чи здогадалися. "Їдьте звiдси. Зупинiться та зачекайте, поки я повернуся. У будь-якому випадку, не залишайтеся тут".
  
  Вiн повернувся i побiг до сiрої кам'яної стiни будинку, що будувався. Вiн перестрибнув через перешкоду i пiднявся сходами двi чи три сходинки за раз. Перед довгим будинком групи робiтникiв займалися встановленням вiкон. Вони навiть не подивилися на нього, коли вiн пiрнув у дверний отвiр у будiвлю. Кiмната була величезної, повної пилу, пахла вапном i бетоном, що затвердiвало. Далеко праворуч двоє чоловiкiв працювали штукатурними кельмами бiля стiни. "Не вони", - вирiшив Нiк. Їхнi руки були бiлими вiд вологого пилу.
  
  Великими легкими стрибками вiн збiг сходами. Поруч були чотири нерухомi ескалатори. Вбивцi люблять високi порожнi будинки. Може, вбивця його ще не побачив. Якби вiн побачив його, вiн би зараз утiк. Отже шукаємо людину, що бiжить. Поверхом вище щось упало з гуркотом. Коли Нiк досяг кiнця сходiв - насправдi це було два сходовi прольоти, так як стеля першого поверху була дуже високою - каскад сiрих цементних дощок провалився крiзь трiщину в пiдлозi. Поруч стояли двоє чоловiкiв, жестикулюючи брудними руками i кричачи iталiйською. Далi, далеко, громiздка постать людини - кремезна, майже мавпа фiгура - спустилася вниз i зникла з поля зору.
  
  Нiк бiгцем пiдiйшов до вiкна перед будiвлею. Вiн подивився на те мiсце, де було припарковано "мерседес". Вiн хотiв би пошукати гiльзу, але це не переважувало жодного втручання з боку будiвельникiв чи полiцiї. Iталiйськi муляри почали кричати у його бiк. Вiн швидко втiк сходами i побачив "мерседес" на пiд'їзнiй дорiжцi, де Кобус вдав, що на когось чекає.
  
  Вiн залiз усередину i сказав блiдої Хелмi: "Здається, я бачив його. Важкий, зiгнутий тип". До губ у неї пригорнулася долоня. - Пострiл у нас - мене - вас, правда? Я не знаю..."
  
  Вона майже запанiкувала. "Нiколи не знаєш, напевно", - сказав вiн. "Можливо, це була куля, яка вилетiла з пневматичної гвинтiвки. Хто хоче стрiляти у вас зараз?"
  
  Вона не вiдповiла. Через деякий час долоня знову опустилася. Нiк поплескав її по руцi. "Може, буде краще, якщо ти скажеш Кобусу забути про цей iнцидент. Ви його досить добре знаєте?"
  
  'Так.' Вона щось сказала водiєвi голландською. Вiн знизав плечима, потiм вказав на вертолiт, що низько летить. Це був новий росiйський гiгант, який перевозив автобус на вантажнiй спорудi, схожий на гiгантськi клешнi краба.
  
  "Ви можете сiсти на автобус до мiста", - сказала Хелмi. "У двi змiни. Один iз центральних Нiдерландiв. Iнший сервiс обслуговується самим KLM. Вiн коштує близько трьох гульденiв, хоча в нашi днi точно не скажеш.
  
  Це голландська ощадливiсть? Вони впертi. Але я не думав, що вони можуть бути небезпечними.
  
  "Може, це все-таки був пострiл iз пневматичної рушницi".
  
  У нього не склалося враження, що вона сама цьому вiрила. На її особливе прохання вiн подивився на Вонделпарк, де вони проїжджали. Вони поїхали у бiк Дам через Вiджелстраат та Рокiн, центр мiста. "Є щось, що вiдрiзняє Амстердам вiд iнших вiдомих менi мiст", - подумав вiн.
  
  - Розкажемо вашому босу про цю подiю у Схiпхолi?
  
  'Ну нi. Не робитимемо цього. Я побачу Пилипа у готелi "Краснопiльської". Обов'язково спробуйте їх млинцi. Засновник компанiї запустив їх у 1865 роцi, i з того часу вони не зникали з меню. Сам вiн починав iз невеликого кафе, а тепер це гiгантський комплекс. Проте все одно дуже мило.
  
  Вiн побачив, що вона знову взяла себе пiд контроль. Можливо, їй це знадобиться. Вiн був упевнений, що його прикриття не було розкрито - особливо зараз, так скоро. Вона б запитала, чи призначалася ця куля для неї.
  
  Ко пообiцяв вiдвезти багаж Нiка до його готелю Die Port van Cleve, неподалiк, десь на Nieuwe Zijds Voorburgwal, поряд з поштовим вiддiленням. Вiн також принiс до готелю туалетне приладдя Хелмi. Нiк побачив, що шкiряний портфель вона зберiгає при собi, вона ходила з ним навiть у туалет у лiтаку. Його змiст мiг виявитися цiкавим, але, можливо, вiн мiстив лише начерки чи зразки. Не варто було нiчого перевiряти - поки що нi.
  
  Гельмi провела його мальовничим Краснопiльським готелем. Фiлiп Ван дер Лаан дуже полегшив собi завдання. Вiн снiдав з iншим чоловiком у гарнiй окремiй кiмнатi, повнiй дерев'яних панелей. Хелмi поставила валiзу поряд з Ван дер Лааном, вiтаючи її. Потiм вона представила Нiка. Мiстер Кент дуже цiкавиться ювелiрними виробами".
  
  Чоловiк став для офiцiйного вiтання, рукостискання, поклонiв та запрошення приєднатися до них за снiданком. Iншою людиною з Ван дер Лааною був Констан Драайєр. "Van Manson's" вимовлявся їм так, наче для мене велика честь бути там.
  
  Ван дер Лаан був середнього зросту, стрункий i мiцний. У нього були гострi неспокiйнi карi очi. Хоча вiн виглядав спокiйним, у ньому було щось неспокiйне, надлишок енергiї, який пояснювався бiзнесом, або його власним снобiзмом. На ньому був сiрий оксамитовий костюм в iталiйському стилi, який був не надто сучасним; чорний жилет з маленькими плоскими гудзиками, схожими на золотi, червоно-чорну краватку та каблучку з бiло-блакитним дiамантом близько трьох карат - все виглядало абсолютно бездоганно.
  
  Тернер був трохи меншим варiантом свого начальника, людиною, яка спочатку повинна набратися хоробростi для кожного наступного кроку, але в той же час досить розумна, щоб не суперечити своєму босу. На його жилетi були звичайнi сiрi гудзики, а його дiамант важив приблизно один карат. Але його очi навчилися рухатися та записувати. Вони не мали нiчого спiльного з його посмiшкою. Нiк сказав, що iз задоволенням iз ними поговорить, i вони сiли.
  
  "Ви працюєте на оптовика, мiстере Кент?" - Запитав ван дер Лаан. "Manson's iнодi веде з ними справи".
  
  'Нi. Я працюю в Bard Galleries".
  
  "Г-н Кент каже, що майже нiчого не знає про алмази", - сказала Хелмi.
  
  Ван дер Лаан усмiхнувся, його зуби акуратно склалися пiд каштановими вусами. "Так кажуть усi розумнi покупцi. Мiстер Кент може мати збiльшувальне скло, i вiн знає, як ним користуватися. Ви зупинилися в цьому готелi?
  
  'Нi. - У Die Port van Cleve, - вiдповiв Нiк.
  
  "Гарний готель, - сказав Ван дер Лаан. Вiн вказав на офiцiанта попереду i сказав лише "Снiданок". Потiм вiн повернувся до Хелмi, i Нiк помiтив бiльше тепла, нiж режисер повинен виявляти до пiдлеглого".
  
  "Ах, Хелмi, - подумав Нiк, - ти отримала цю роботу начебто солiдної компанiї". Але все ж таки це не страхування життя. "Вдала поїздка", - спитав її Ван дер Лаан.
  
  "Дякую мiстеру Кенту, я маю на увазi Нормана. Чи можемо ми використовувати тут американськi iмена?"
  
  'Звичайно.' - вигукнув Ван дер Лаан рiшуче, бiльше нi про що не питаючи Драайєра. "Стурбований полiт?"
  
  'Нi. Трохи непокоїла погода. Ми сидiли поруч, i Норман мене трохи пiдбадьорив".
  
  Карi очi Ван дер Лаана привiтали Нiка з добрим смаком. У ньому не було ревнощiв, тiльки щось споглядальне. Нiк вважав, що Ван дер Лаан стане директором будь-якої галузi. Вiн мав неспотворену щирiсть вродженого дипломата. Вiн вiрив у свою нiсенiтницю.
  
  "Вибачте, - сказав Ван дер Лаан. "Я повинен пiти ненадовго".
  
  Вiн повернувся за п'ять хвилин. Вiн був вiдсутнiй досить довго, щоб сходити в туалет - чи зайнятися чимось ще.
  
  Снiданок складався з рiзноманiтного хлiба, гiрки золотої олiї, трьох видiв сиру, шматочкiв ростбiфу, варених яєць, кави та пива. Ван дер Лаан дав Нiку короткий огляд алмазної торгiвлi в Амстердамi, назвавши людей, з якими вiн мiг захотiти поговорити, а також згадав найцiкавiшi її аспекти. "...i якщо ти прийдеш завтра до мене в офiс, Нормане, я покажу тобi, що у нас є".
  
  Нiк сказав, що неодмiнно буде, потiм подякував йому за снiданок, знизав руку i зник. Пiсля того, як вiн пiшов, Фiлiп ван дер Лаан закурив коротку запашну сигару. Вiн постукав у шкiряний портфель, який принесла Хелмi, i глянув на неї. "Ви не вiдкривали це в лiтаку?"
  
  'Звичайно, нi.' Її тон був не зовсiм спокiйним.
  
  "Ви залишали його наодинцi з цим?"
  
  "Фiле, я знаю свою роботу".
  
  "Тобi не здалося дивним, що вiн сiв поряд з тобою?"
  
  Її блискучi блакитнi очi ще бiльше розширились. 'Чому? Ймовiрно, у цьому лiтаку було бiльше торговцiв алмазами. Я могла зiткнутися з конкурентом замiсть передбачуваного покупця. Може, ти йому щось продаси".
  
  Ван дер Лаан поплескав її по руцi. "Не хвилюйся. Постiйно перевiряй його. Якщо потрiбно, зателефонуйте до банкiв Нью-Йорка".
  
  Iнший кивнув. У дуже спокiйному обличчi Ван дер Лаана ховався сумнiв. Вiн думав, що Хелмi перетворилася на небезпечну, налякану жiнку, яка дуже багато знала. Тепер, у цей момент вiн не був такий впевнений. Спочатку вiн подумав, що "Норман Кент" полiцейський - тепер вiн сумнiвався у своїй надто поспiшнiй думцi. Вiн подумав, чи правильно було зателефонувати до Полу. Тепер було надто пiзно зупиняти його. Але принаймнi Пол i його приятелi дiзнаються правду про Кента.
  
  Хелмi спохмурнiла: "Ти справдi думаєш, що, можливо..."
  
  "Я так не думаю, дитя. Але, як ви кажете, ми могли б продати йому щось хороше. Просто щоб перевiрити його кредитоспроможнiсть".
  
  Нiк перейшов греблю. Весняний вiтерець був прекрасний. Вiн спробував трохи зорiєнтуватися. Вiн дивився на мальовничу вулицю Калверстраат, де тротуаром без машин рухався щiльний потiк людей мiж будiвлями, якi виглядали такими ж чистими, як i самi люди. "Невже цi люди настiльки чистi?" подумав Нiк. Вiн здригнувся. Зараз не час турбуватися про це.
  
  Вiн вирiшив дiйти до Кейзерсграхта - свого роду данина поваги Герберту Вiтлоку, що потонув, а не п'яному. Герберт Уiтлок був високопосадовцем уряду США, володiв туристичним агентством i, ймовiрно, того дня випив занадто багато джину. Мабуть. Але Герберт Вiтлок був агентом АХ i насправдi не дуже любив алкоголь. Нiк працював з ним двiчi, i обидва розсмiялися, коли Нiк помiтив: "Уявiть собi людину, яка змушує вас пити - для роботи". Херб перебував у Європi майже рiк, шукаючи витоку, про який AX дiзнався, коли почали просочуватися данi вiйськової електронiки та аерокосмiчної галузi. Херб дiйшов лiтери М в архiвi пiд час смертi. А друге iм'я було Менсоном.
  
  Девiд Хок на своєму командному пунктi в AX висловився дуже просто. "Не поспiшай, Нiколасе. Якщо вам потрiбна допомога, звернiться за допомогою. Ми бiльше не можемо собi дозволити такi жарти". На мить тонкi губи стиснулися над щелепою. "I якщо ви зможете, якщо ви наблизитесь до результатiв, заручiться моєю допомогою".
  
  Нiк дiйшов до Кейзерсграхта i пiшов назад дiлянкою Херенграхта. Повiтря було гладким i шовковистим. "Ось вiн я", - подумав вiн. Вистрiлiть у мене ще раз. Стрiляй, i якщо промахнешся, я принаймнi вiзьму на себе iнiцiативу. Хiба це мало спортивно? Вiн зупинився помилуватися вiзком з квiтами i з'їсти оселедець на розi Херенграхт-Палеїстрат. Високий безтурботний чоловiк любив сонце. Нiчого не сталося. Вiн насупився i пiшов назад до свого готелю.
  
  У великому комфортному номерi без цих безкорисливих шарiв лаку i тих швидких, крихких, пластичних ефектiв ультрасучасних готелiв Нiк розпакував свої речi. Його "Люгер" Вiльгельмiна проходила митне оформлення у нього пiд пахвою. Його не перевiряли. Крiм того, у разi потреби вiн мав би документи на це. Хьюго, гострий як бритва стилет, потрапив у скриньку для листiв як вiдкривачку для листiв. Вiн роздягнувся до спiдньої бiлизни i вирiшив, що мало що зможе зробити, доки не зустрiне Хелмi о третiй годинi. Вiн потренувався п'ятнадцять хвилин, а потiм настав час.
  
  У дверi тихенько постукали. 'Привiт?' вигукнув Нiк. 'Обслуговування номерiв.'
  
  Вiн вiдчинив дверi. Товстий офiцiант посмiхався у своєму бiлому халатi, тримаючи в руках букет квiтiв та пляшку "Чотири троянди", частково заховану за бiлою серветкою. "Ласкаво просимо до Амстердама, сер. З комплiментом вiд керiвництва ".
  
  Нiк вiдступив на крок. Чоловiк понiс квiти та бурбон до столика бiля вiкна. Брови Нiка злетiли. Вази нема? Немає пiдносу? "Гей..." Чоловiк iз глухим стукотом упустив пляшку. Вона не розбилася. Нiк простежив за ним очима. Дверi вiдчинилися i мало не збили його зi шкарпеток. У дверний отвiр стрибнув чоловiк - високий, масивний чоловiк, схожий на човняра - боцмана. У руцi вiн мiцно тримав чорний пiстолет. То була велика гармата. Вiн без тремтiння пiшов за Нiком, що прикинувся спiткнувшись. Потiм Нiк випростався. Поменше чоловiк увiйшов слiдом за м'язистим i зачинив дверi. З боку офiцiанта почувся рiзкий англiйський голос: "Стривайте, мiстере Кент". Краєм ока Нiк побачив, що серветка впала. Рука, яка тримала його, тримала пiстолет, i це теж виглядало так, наче його тримав професiонал. Не рухаючись, на потрiбнiй висотi, готовий до стрiлянини. Нiк зупинився.
  
  Вiн сам мав один козир. У кишенi трусiв у нього була одна iз смертоносних газових бомб - "П'єр". Вiн поволi опустив руку.
  
  Людина, схожа на офiцiанта, сказала: "Залиш це. Жодного руху". Чоловiк здавався дуже рiшучим. Нiк застиг i сказав: "У мене всього кiлька гульденiв у моєму..."
  
  'Замовкни.'
  
  Остання людина, що увiйшла через дверi, була тепер позаду Нiка, i зараз вiн нiчого не мiг з цим поробити. Не пiд перехресним вогнем двох пiстолетiв, якi, здавалося, опинились у дуже вмiлих руках. Щось було обернуте навколо його зап'ястя, i його рука вiдсмикнулася. Потiм була вiдведена iнша рука - моряк обвивав шнуром. Шнур був натягнутий туго i на дотик нагадував нейлон. Чоловiк, що зв'язав вузли, був або моряком, або ним був уже багато рокiв. Один iз сотнi разiв Нiколас Хантiнгтон Картер III, К3 з AX, був пов'язаний i здавався майже безпорадним.
  
  "Сядь тут", - сказав здоров'я.
  
  Нiк сiв. Зважаючи на все, командували офiцiант i товстун. Вони ретельно оглянули його речi. Вони в жодному разi були грабiжниками. Перевiривши кожну кишеню i кожний шв його двох костюмiв, вони акуратно все повiсили. Пiсля десяти хвилин копiткої детективної роботи Товстун сiв навпроти Нiка. У нього була маленька шия, не бiльше кiлькох товстих складок плотi мiж комiром i головою, але вони жодною мiрою не були схожi на жир. Зброї не було. "Мiстер Норман Кент iз Нью-Йорка", - сказав вiн. "Як давно ви знаєте Гельмi де Бур?"
  
  'Нещодавно. Ми зустрiлися сьогоднi у лiтаку".
  
  "Коли ти знову побачиш її?"
  
  'Я не знаю.'
  
  "Ось чому вона дала тобi це?" Товстi пальцi пiдняли вiзитну картку, яку дала йому Хелмi, з її мiсцевою адресою.
  
  "Ми побачимося кiлька разiв. Вона хороший гiд".
  
  "Ви тут, щоб вести справи з "Менсон?"
  
  "Я тут, щоб вести справи з усiма, хто моїй компанiї продає дiаманти за розумною цiною. Хто ви? Полiцiя, злодiї, шпигуни?"
  
  "Всього потроху. Скажiмо так, мафiя. Зрештою, неважливо".
  
  'Чого ви хочете вiд мене?'
  
  Костлявий чоловiк показав туди, де на лiжку лежала Вiльгельмiна. "Досить дивний предмет для бiзнесмена".
  
  "Для того хто може перевозити алмази на десятки тисяч доларiв? Я люблю цю зброю."
  
  "Проти закону."
  
  "Я обережний".
  
  "Що ви знаєте про єнiсейських кулiнанiв?"
  
  "О, у мене вони є".
  
  Якби вiн сказав, що прилетiв з iншої планети, вони не стрибнули б вище. М'язистий чоловiк випростався. "Офiцiант" крикнув: "Так?" i матрос, який зв'язав вузли, опустив рота на два дюйми.
  
  Великий сказав: "У тебе вони є? Вже? Правда?"
  
  'У Гранд Готелi Краснопiльський. Ви не можете дiстатися до них". Костлявий чоловiк дiстав з кишенi пачку i простяг рештi по маленькiй цигарцi. Здавалося, вiн теж збирався запропонувати i Нiку, але передумав. Вони встали. 'Що ти збираєшся з цим робити?'
  
  "Звичайно, взяти iз собою до Сполучених Штатiв".
  
  - Але... але ти не можеш. Митниця - ах! У тебе є план. Все вже зроблено.
  
  "Все вже налаштовано", - серйозно вiдповiв Нiк.
  
  Великий чоловiк виглядав обуреним. "Вони всi iдiоти, - подумав Нiк. Або я справдi божевiльний. Але iдiоти вони чи нi, але свою справу вони знають. Вiн ненав'язливо потягнув шнур за спиною, але вiн зовсiм не зрушив з мiсця."
  
  Товстун випустив темно-синю хмару диму з стиснутих губ до стелi. - Ви сказали, що ми не можемо їх одержати? А ти? Де квитанцiя. Доказ?
  
  'У мене немає. Мiстер Шталь влаштував це для мене". Багато рокiв тому Шталь керував Краснопiльським готелем. Нiк сподiвався, що вiн усе ще там.
  
  Божевiльний, що прикинувся офiцiантом, раптово сказав: "Я думаю, вiн бреше. Давай закриємо йому рота i пiдпалимо йому пальцi нiг, а потiм подивимося, що вiн скаже".
  
  "Нi, - сказав товстун. "Вiн уже був у "Краснопiльському". Разом iз Гельмi. Я бачив його. Це буде приємним пером у нашiй дупi. А тепер... - вiн пiдiйшов до Нiка, - мiстере Кенте, ви збираєтесь одягнутися зараз, i ми всi акуратно доставимо цих Куллiнанiв. Учотирьох. Ти великий хлопчик i, може, хочеш бути героєм свого суспiльства. Але якщо ви не зробите це, ви будете мертвi у цiй маленькiй країнi. Ми не хочемо такого безладдя. Можливо, тепер ви переконалися. Якщо нi, подумай, що я тобi щойно сказав".
  
  Вiн повернувся до стiни кiмнати i вказав на офiцiанта та iншого. Вони не принесли Нiку задоволення знову дiстати зброю. Матрос розв'язав вузол на спинi Нiка i зняв з його зап'ястя рiжучi шнури. Кров поскубувала. Костлявий сказав: "Одягайся. Люгер не заряджений. Рухайся обережно".
  
  Нiк обережно рушив. Вiн потягся до сорочки, що висiла на спинцi стiльця, потiм ударив долонею по адамовому яблуку офiцiанта. Це був несподiваний напад, якби член китайської бригади настiльного тенiсу намагався завдати удару лiворуч по кульцi приблизно за п'ять футiв вiд столу. Нiк зробив крок уперед, пiдстрибнув i вдарив - i людина ледве змогла поворухнутися, як Нiк торкнувся його шиї.
  
  Перед падаючим чоловiком Нiк розвернувся i схопив товстуна за руку, коли вiн полiз у кишеню. Очi товстуна широко розплющилися, коли вiн вiдчув сильну силу затиску. Як сильний чоловiк вiн знав, що означають м'язи, коли доводилося справлятися з ними самостiйно. Вiн пiдняв руку праворуч, але Нiк був десь ще до того, як все почалося добре i по-справжньому.
  
  Нiк пiдняв руку i нахилив її трохи нижче грудної клiтки, трохи нижче серця. Вiн не мав часу на кращий удар. Бiльше того, це тiло без шиї було стiйке до ударiв. Чоловiк хмикнув, але кулак Нiка вiдчув себе так, нiби вiн щойно спробував вдарити корову палицею.
  
  Матрос кинувся до нього, розмахуючи чимось на кшталт полiцейської палицi. Нiк розгорнув Товстуна i штовхнув його вперед. Двоє чоловiкiв врiзалися один в одного, поки Нiк поркався з курткою ззаду... Двоє чоловiкiв знову роздiлилися i швидко повернулися до нього. Нiк вдарив моряка ногою по колiннiй чашечцi, коли той був ближче, i спритно повернувся перед бiльшим противником. Товстун переступив через чоловiка, що кричав, твердо встав i нахилився до Нiка, розкинувши руки. Нiк симулював атаку, поклав лiву руку на праву товсту людину, вiдступив, обернувся i вдарив ногою йому в живiт, утримуючи його лiве зап'ястя правою рукою. ...
  
  Ковзнувши вбiк, кiлька сотень фунтiв ваги цiєї людини розчавили стiлець, журнальний столик, розбили телевiзор об пiдлогу, начебто це була iграшкова машинка, i, нарештi, з гуркотом зупинилися на залишках машини, корпус, який розбився об стiну з сумним звуком, що рветься. Той, що пiдганяється Нiком i обертається його хваткою, найбiльше постраждав вiд атаки на меблi. Йому знадобилося на секунду бiльше, щоб стати, нiж Нiку.
  
  Нiк стрибнув уперед i обiйняв свого супротивника за горло. Нiку вистачило кiлькох секунд - коли вони впали... Iншою рукою Нiк схопив його за зап'ястя. Це була затримка, яка блокувала дихання людини та кровотiк протягом десяти секунд. Але вiн не мав десяти секунд. Кашлячи i задихаючись, iстота, схожа на офiцiанта, ожила рiвно настiльки, щоб схопити пiстолет. Нiк вирвався на волю, швидко вдарив супротивника головою i вихопив пiстолет iз його руки.
  
  Перший пострiл пройшов мимо, другий пробив стелю, i Нiк шпурнув пiстолет у друге цiле вiкно. Вони могли б подихати свiжим повiтрям, якби так тривало. Хiба нiхто в цьому готелi не чує, що тут вiдбувається?
  
  Офiцiант ударив його кулаком у живiт. Якби вiн не очiкував на це, вiн, можливо, нiколи бiльше не вiдчув би болю вiд удару. Вiн поклав руку пiд пiдборiддя нападника i вдарив його... Товстий чоловiк кинувся вперед, як бик на червону ганчiрку. Нiк пiрнув убiк, сподiваючись знайти трохи найкращий захист, але спiткнувся об сумнi залишки телевiзора з його аксесуарами. Товстун узяв би його на роги, якби вони були в нього. Коли вони притиснулися до лiжка, дверi в кiмнату вiдчинилися, i з криком побiгла жiнка. Нiк i товстун заплуталися в покривалi, ковдрах та подушках. Його супротивник був повiльним. Нiк побачив, як матрос пiдповз до дверей. Де був офiцiант? Нiк люто потяг за покривало, яке продовжувало висiти навколо нього. БАМ! Свiтло згасло.
  
  На кiлька секунд вiн був вражений ударом i ослiп. Його чудовий фiзичний стан утримував його майже свiдомо, коли вiн похитав головою i пiднявся на ноги. Так з'явився офiцiант! Вiн узяв палицю матроса i вдарив мене їм. Якщо я зможу схопити його.
  
  Йому довелося отямитися, посидiти на пiдлозi i зробити кiлька глибоких вдихiв. Десь жiнка почала кричати та кликати на допомогу. Почулися кроки тих, що тiкають. Вiн поморгав, доки знову не змiг бачити, i пiдвiвся на ноги. Кiмната була порожня.
  
  До того часу, як вiн провiв якийсь час пiд струменем холодної води, кiмната вже не була порожньою. Там була кричаща покоївка, двоє посильних, менеджер, його помiчник та охоронець. Поки вiн витирався, одягнув халат i сховав Вiльгельмiну, вдаючи, що намагається витягнути його сорочку з безладу на лiжку, приїхала полiцiя.
  
  Вони займалися з ним цiлу годину. Управитель надав йому iншу кiмнату i наполiг на приїздi лiкаря. Всi були ввiчливi, дружелюбнi та сердитi через те, що добре iм'я Амстердама заплямоване. Нiк посмiхнувся i подякував усiм. Вiн дав детективу точнi описи та привiтав його. Вiн вiдмовився дивитися фотографiї в альбомi полiцiї, заявивши, що все пройшло дуже швидко. Детектив оглянув хаос, потiм закрив блокнот i сказав повiльною англiйською: "Але не надто швидко, мiстере Кент. Зараз вони поїхали, але ми можемо знайти їх у лiкарнi".
  
  Нiк вiднiс свої речi до нової кiмнати, наказав розбудити його о 2 годинi ночi i пiшов спати. Коли оператор розбудив його, вiн вiдчув себе чудово - навiть не болiла голова. Йому принесли каву, доки вiн приймав душ.
  
  Адреса, яку дала йому Хелмi, був кришталево чистим будиночком на Стадiонвезi, неподалiк олiмпiйського стадiону. Вона зустрiла його в дуже акуратному залi, настiльки блискучому вiд лаку, фарби та воску, що все це виглядало iдеально... "Давай скористаємось денним свiтлом", - сказала вона. "Ми можемо випити тут, коли повернемось, якщо хочеш".
  
  "Я вже знаю, що так i буде".
  
  Вони сiли в синiй "воксхол", яким вона вправно керувала. У свiтло-зеленому светрi i спiдницi зi складками, з косинкою кольору лосося у волоссi, вона виглядала навiть красивiше, нiж у лiтаку. Дуже британської, стрункий i сексуальнiший, нiж у її короткiй льнянiй спiдницi.
  
  Вiн дивився на її профiль, коли вона вела машину. Не дивно, що Менсон використав її як модель. Вона з гордiстю показала йому мiсто. - Ось Остерпарк, тут Тропенський музей - i ось, бачте, Артiсе. У цьому зоопарку може бути найкраща колекцiя тварин у свiтi. Їдемо у бiк вокзалу. Бачите, як майстерно цi канали прорiзають мiсто? Стародавнi мiстобудiвники бачили далеко вперед. Це вiдрiзняється вiд сьогоднiшнього дня, сьогоднi вони бiльше не беруть до уваги майбутнє. Далi - подивiться, там будинок Рембрандта - далi ви розумiєте, про що я. Усю цю вулицю, Jodenbreestraat, зносять пiд метро, розумiєте?
  
  Зацiкавлений Нiк вислухав її. Вiн згадав, яким був цей район: барвистим i чарiвним, з атмосферою людей, якi тут жили, розумiючи, що життя має минуле i майбутнє. Вiн з сумом дивився на залишки того розумiння та довiри колишнiх мешканцiв. Цiлi квартали зникли..., а Ньюмаркт, яким вони тепер проїжджали, перетворився на руїни колишнiх веселощiв. Вiн пiдняв плечi. Ну гаразд, подумав вiн, минуле та майбутнє. Таке метро насправдi не що iнше, як пiдводний човен у такому мiстi, як цей ...
  
  Вона проїхала з ним по гаванях, перетнула канали, що ведуть до Ей-Джея, де весь день можна було спостерiгати за водним рухом, що проходить, прямо як на Сходi. Рiчки. I показала йому величезнi польдери... Коли вони їхали Пiвнiчним морем, вона сказала: "Є така приказка: Бог створив небо i землю, а голландцi створили Голландiю".
  
  "Ти справдi дуже пишаєшся своєю країною, Хелмi. Ви були б гарним провiдником для всiх тих американських туристiв, якi приїжджають сюди".
  
  "Це так незвично, Нормане. Протягом поколiнь люди боролися тут iз морем. Не дивно, що вони такi впертi...? Але вони такi живi, такi чистi, такi енергiйнi".
  
  "I такi ж нуднi та забобоннi, як i будь-який iнший народ", - пробурчав Нiк. "Бо з будь-якої точки зору, Хелмi, монархiї давно застарiли".
  
  Вона залишалася балакучою, поки вони не дiсталися мiсця призначення: старої голландської закусочної, яка виглядала так, як i багато рокiв тому. Але нiхто не засмучується вiд справжнього фризького трав'яного бiттера, який подають пiд старовинними балками, де веселi стiльцi з квiтами займають веселi люди; Потiм слiдує прогулянка до фуршетного столу - розмiром з кегельбан - з гарячими та холодними рибними стравами, м'ясом, сирами, соусами, салатами, м'ясними пирiгами та безлiччю iнших смачних страв.
  
  Пiсля другої прогулянки до цього столу, з вiдмiнним табором та переглядом величезної кiлькостi страв Нiк здався. "Менi доведеться потурбуватися, щоб впоратися з такою кiлькiстю їжi", - сказав вiн.
  
  "Це справдi чудовий i недорогий ресторан. Зачекайте, поки ви не спробуєте нашу качку, куропатку, лобстера та устриць iз Зеландiї".
  
  "Пiзнiше, дорога".
  
  Ситi та задоволенi, вони поїхали назад в Амстердам старою двосмуговою дорогою. Нiк запропонував вести її назад i виявив, що машиною легко керувати.
  
  Машина їхала ззаду них. Чоловiк висунувся з вiкна, жестом наказав їм зупинитися i вiдтiснив їх на узбiччя дороги. Нiк хотiв швидко повернутись, але тут же вiдкинув цю iдею. По-перше, вiн недостатньо добре знав машину, а крiм того, ви завжди можете щось дiзнатися, якщо будете обережнi, щоб вас не застрелили.
  
  Чоловiк, який вiдштовхнув їх убiк, вийшов i пiдiйшов до них. Вiн був схожий на полiцейського iз серiалу ФБР. Вiн навiть витягнув звичайний маузер i сказав: "З нами пiде дiвчинка. Будь ласка, не турбуйтесь".
  
  Нiк подивився на нього з усмiшкою. 'Добре.' Вiн повернувся до Гельмi. 'Ти знаєш його?'
  
  Її голос був пронизливий. "Нi, Норман. Нi...
  
  Чоловiк просто пiдiйшов надто близько до дверей. Нiк розкрив її i почув скрегiт металу об пiстолет, коли його ноги досягли тротуару. Ситуацiя складалася на його користь. Коли вони говорять про "Нiчого страшного" та "Будь ласка", вони не є кiлерами. Пiстолет може бути на запобiжнику. I крiм того, якщо вашi рефлекси в порядку, якщо ви в хорошiй формi i якщо ви витратили години, днi, мiсяцi, роки, тренуючись у подiбних ситуацiях.
  
  Пiстолет не стрiляв. Чоловiк розвернувся на стегнi Нiка i врiзався в дорогу з такою силою, що мiг зазнати серйозного струсу мозку. Маузер випав iз його рук. Нiк штовхнув його пiд "воксхол" i побiг до iншої машини, тягнучи за собою Вiльгельмiну. Або цей водiй був розумний, або вiн був боягузом - принаймнi вiн був поганим напарником. Вiн швидко поїхав, залишивши Нiка похитнутися у величезнiй хмарi вихлопних газiв.
  
  Нiк вклав "люгер" у кобуру i схилився над людиною, яка нерухомо лежала на дорозi. Його дихання здавалося скрутним. Нiк швидко спустошив кишенi та зiбрав усе, що мiг знайти iз собою. Вiн пошукав на ременi кобуру, запаснi патрони та значок. Потiм вiн стрибнув назад за кермо i помчав за маленькими заднiми лiхтарями вдалинi.
  
  "Воксхол" був швидким, але недостатньо швидким.
  
  "О боже, - знову i знову повторювала Хелмi. - Про боже. I це в Нiдерландах. Тут такого нiколи не буває. Ходiмо в полiцiю. Хто вони? I чому? Як тобi вдалося зробити це так швидко, Норман? Iнакше вiн би нас застрелив?"
  
  Потрiбно було пiвтори чарки вiскi в його кiмнатi, перш нiж вона змогла трохи заспокоїтися.
  
  Тим часом вiн переглянув колекцiю речей, якi взяв у людини з маузером. Нiчого такого. Звичайне барахло iз звичайних пакетiв - сигарети, ручка, складаний нiж, записник, сiрники. Блокнот був порожнiй, у ньому не було жодного запису. Вiн похитав головою. "Не спiвробiтник правоохоронних органiв. Я б теж не подумав. Зазвичай вони поводяться по-iншому, хоча є хлопцi, якi надто багато дивляться телевiзор".
  
  Вiн знову наповнив склянки i сiв поруч iз Хелмi на широке лiжко. Якби в їхнiй кiмнатi були пристрої для пiдслуховування, тихої музики з hi-fi каналу було достатньо, щоб їхнi слова були незрозумiлi для будь-якого слухача.
  
  "Чому вони хотiли забрати тебе, Хелмi?"
  
  "Я - я не знаю".
  
  "Знаєте, це було не просто пограбування. Чоловiк сказав: дiвчинка йде з нами. Тож якщо вони щось вигадали, то це були ви. Цi хлопцi не збиралися просто зупиняти кожну машину на дорозi. Вони мали шукати тебе".
  
  Краса Хелмi росла вiд страху чи гнiву. Нiк подивився на туманнi хмари, що закривали її блискучi блакитнi очi. "Я... я не можу уявити, хто..."
  
  "У вас є якiсь бiзнес-секрети або щось таке?"
  
  Вона проковтнула i похитала головою. Нiк задумався над наступним питанням: Ви дiзналися щось, про що не мали знати? Але потiм вiн знову запитав. Це було надто прямолiнiйно. Тепер вона вже не довiряла Норману Кенту через його реакцiю на двох чоловiкiв, i її наступнi слова довели це. "Норман", - повiльно промовила вона. "Ви були такi жахливо швидкi. А ще я бачила твiй пiстолет. Хто ти?"
  
  Вiн обiйняв її. Схоже, це їй подобалося. "Нiчого, окрiм звичайного американського бiзнесмена Хелмi. Старомодного. Поки я ходжу з цими дiамантами, нiхто не забере їх у мене, доки я можу щось зробити".
  
  Вона здригнулася. Нiк витягнув ноги. Вiн любив себе, свiй образ, що вiн собi створив. Вiн почував себе дуже героїчним. Вiн нiжно поплескав її по колiна. "Розслабся, Хелмi. Це було бридко там. Але той, хто вдарився головою об дорогу, не буде турбувати нi вас, нi когось ще протягом наступних кiлькох тижнiв. Ми можемо сповiстити полiцiю, але можемо i заткнутися. Як ти думаєш, тобi варто розповiсти Фiлiпу Ван дер Лаану. зiтхнула. 'Я не знаю. Його слiд попередити, якщо вони хочуть щось зробити проти Менсона.
  
  'Дивно.'
  
  'Це те, що я мав на увазi. Фiл - це мозок. Розумний. Вiн не старомодний європейський дiлок у чорному, з бiлим комiром i застиглим розумом. Але що вiн скаже, коли дiзнається, що пiдлеглий мало не викрали? "Менсону" це зовсiм не сподобається. Ви повиннi побачити, що це за кадровi перевiрки, що застосовуються у Нью-Йорку. Детективи, радники з стеження i таке iнше. Я маю на увазi - на особистому рiвнi Фiл може бути чарiвником, але у своєму бiзнесi вiн iнший. I я люблю свою роботу".
  
  "Як ви думаєте, вiн вас звiльнить?"
  
  "Нi-нi, не зовсiм".
  
  "Але якщо на кону просування - ваше майбутнє. Тодi це може стати в нагодi йому?"
  
  'Так. Я добре там числюся. Надiйна та ефективна. Тодi це буде перше випробування.
  
  "Будь ласка, не гнiвайся, - сказав Нiк, ретельно пiдбираючи слова, - але я думаю, що ти була для Фiла бiльше, нiж просто подругою. Ти красива жiнка, Хелмi. Чи є шанс, що вiн ревнує? Може, прихована ревнощi до когось на зразок мене?"
  
  Вона подумала про це. 'Нi. Я - я переконана, що це не так. Боже, Фiл i я - у нас було кiлька днiв - були разом. Так, що буває у довгi вихiднi. Вiн справдi милий i цiкавий. Так що... -
  
  А вiн знає про тебе - з iншими?
  
  "Вiн знає, що я вiльна, якщо ти це маєш на увазi". У її словах був холодок.
  
  Нiк сказав: "Фiл зовсiм не схожий на небезпечного ревнивця. У ньому занадто багато вiдшлiфованого космополiта. Людина в його становищi нiколи не стане залучати себе чи свою фiрму до тiньового бiзнесу. Або незаконна. Тож ми можемо викреслити її".
  
  Вона надто довго мовчала. Його слова змусили її замислитись.
  
  "Так", - сказала вона нарештi. Але це не було схоже на справжню вiдповiдь.
  
  "А що щодо iнших у компанiї? Я мав на увазi те, що сказав про тебе. Ви жахливо приваблива жiнка. Менi не здалося б таким дивним, якби чоловiк або хлопчик схилявся перед вами. Хтось, вiд кого ви цього зовсiм не очiкуєте. Може бути, хтось, з ким ви зустрiчалися всього кiлька разiв. Не з "Менсонi". Подумайте про це уважно. Чи були люди, якi спостерiгали за вами, коли ви десь були, якась додаткова увага?
  
  "Нi, може бути. Я не знаю. Але поки ми... щаслива сiм'я. Я нiколи нiкого не вiдкидала. Нi, я не це мав на увазi. Якщо хтось - виявив бiльший, нiж зазвичай, iнтерес чи прихильнiсть, я з ним була дуже мила. Я люблю подобатися. Розумiєш?"
  
  'Дуже добре. Якось я також бачу, що у вас не буде невiдомого шанувальника, який може стати небезпечним. I точно ворогiв у тебе немає. Дiвчина, яка має, ризикує багатьом. Одна з тих беззахисних людей, котрi люблять "гаряче в ротi-холодно в дупi". З тих, що отримують задоволення, коли чоловiки йдуть з ними до бiса...
  
  Очi Хелмi потемнiли, коли вони зустрiлися з ним. "Норман, ти розумiєш".
  
  То був довгий поцiлунок. Зняття напруги та подiл труднощiв допомогли. Нiк знав, але, чорт забирай, вона використовувала цi iдеальнi губи, як теплi хвилi на пляжi. Зiтхнувши, вона притулилася до нього з покiрнiстю та готовнiстю, в яких не було жодних ознак брехнi. Вiд неї пахло квiтами пiсля раннього весняного дощу, i вона почувала себе такою жiнкою, яку Мухаммед обiцяв своїм вiйськам у зосередженому ворожому вогнi. Його дихання почастiшало, коли вона повнiстю вiдчайдушно вдарилася об Нiка всiма своїми чудовими грудьми.
  
  Здавалося, минуло багато рокiв вiдтодi, як вона сказала: "Я маю на увазi дружнi стосунки". Ви хорошi друзi та можете розмовляти один з одним. Ви нарештi вiдчуваєте необхiднiсть зробити це певним чином, принаймнi ви можете говорити про це. Коли, нарештi, настав час, тодi принаймнi у вас є щось робити один з одним.
  
  Сьогоднi їм не треба було нiчого казати один одному. Коли вiн розстiбав сорочку, вона допомогла йому i поспiшно скинула свiй свiтло-зелений светр та приталений бюстгальтер. Його горло знову перехопило те, що вiдкрилося його очам у напiвтемрявi. фонтан. Джерело. Вiн намагався пити нiжно, пробуючи її на смак, нiби цiлi квiтники притиснулися до його обличчя, i там плели барвистi вiзерунки, навiть коли його очi були заплющенi. Аллах - слава тобi. Це була найм'якша i ароматнiша хмара, через яку вiн коли-небудь падав.
  
  Коли вони нарештi поєдналися пiсля деякого взаємного дослiдження, вона пробурмотiла: "О, це так сильно вiдрiзняється. Так смачно. Але саме так, як я думала, так i буде".
  
  Вiн поринув у неї глибше i м'яко вiдповiв: "Як я i уявляв, Хелмi. Тепер я знаю, чому ти така красива. Ви не просто зовнiшнiсть, оболонка. Ти рiг достатку".
  
  "Ти змушуєш мене вiдчувати..."
  
  Вiн не знав що, але вони обоє це вiдчули.
  
  Пiзнiше вiн сказав, бурмотячи у маленьке вухо: "Чиста. Чудово чиста. Це ти, Хелмi.
  
  Вона зiтхнула i обернулася до нього обличчям. "Справдi займатися коханням... Вона дозволила словам котитися її мовою. Я знаю, що це. Справа не в тому, щоб знайти вiдповiдного коханця - треба бути правильним коханцем".
  
  "Тобi слiд це записати", - прошепотiв вiн, зiмкнувши губи навколо її вуха.
  
  
  Роздiл 2
  
  
  Це був чудовий ранок, щоб поснiдати у лiжку з гарною дiвчиною. Блискуче сонце кинуло гарячi iскри у вiкно. Вiзок для обслуговування номерiв, замовлений за допомогою Хелмi, був буфет, повний делiкатесiв, вiд галушок зi смородиною до пива, шинки та оселедця.
  
  Пiсля другої чашки чудової ароматної кави, налитої повнiстю оголеною i анiтрохи не соромливою Хелмi, Нiк сказав: "Ти запiзнилася на роботу. Що станеться, якщо ваш бос дiзнається, що вас не було вдома минулої ночi?"
  
  М'якi руки лягли на його обличчя i помацали щетину на бородi. Вона подивилася йому прямо в очi i пустотливо посмiхнулася. "Не турбуйся про мене. На цiй сторонi океану менi не потрiбно дивитися на годинник. У мене в квартирi навiть немає телефону. Навмисне. Я люблю свою свободу".
  
  Нiк поцiлував її i вiдштовхнув вiд себе. Якби вони так стояли поруч один з одним, вони б нiколи бiльше не встали. Хелмi, а потiм вiн. "Ненавиджу повертатися до цiєї теми знову, але ти думала про тих двох iдiотiв, якi намагалися на тебе напасти минулої ночi? I на кого вони можуть працювати? Вони переслiдували вас - давайте не дурiмо. Предмети з кишень цього хлопця не звучать для нас як загроза.
  
  Вiн бачив, як мила посмiшка зникла з її губ. Вiн любив її. Коли вона опустилася навколiшки на великому лiжку, вона сподобалася йому ще бiльше. Соковита повнота її вигинiв та вигинiв, побачена у цiй сутулiй позi, була мрiєю кожного художника. Було обурливо бачити, як рожеве сяйво зникає з цього чудового обличчя i змiнюється похмурою, сповненою занепокоєння маскою. Якби тiльки вона розповiла йому все, що знала, але якщо вiн натисне надто сильно, вона лусне, як устриця. На мить вона закусила нижню губу гарними бiлими зубами. На її обличчi з'явився вираз занепокоєння - бiльше, нiж має бути у вродливої дiвчини. "Я нiколи їх ранiше не бачила", - повiльно сказала вона. "Я теж думала про них. Але ми не впевненi, що вони мене знали. Може, вони просто хотiли дiвчину?"
  
  "Навiть якби ви захотiли, ви б не повiрили жодному своєму слову. Цi хлопцi були професiоналами. Не з тих професiоналiв, з якими ви зустрiчалися в найкращi часи в Америцi, але досить злiснi. Вони хотiли тебе. Вони не були звичайними виродками - а може, i були - чи бабцi, якi були - чи бабниками, якi були - чи бабцями, якi були - чи бабцями, якi були - або бабцями, якi були - або бабцями, блондинку. Вони дуже свiдомо обрали це мiсце, щоби зробити свiй напад".
  
  "I ви запобiгли цьому", - сказала вона.
  
  "Зазвичай вони не витримають ударiв вiд хлопця з Бостона, який у юностi бився з iрландськими та iталiйськими вуличними хлопчиками з Норт-Енду для розваги. Я дуже добре навчився захищатися. Їм не дуже пощастило".
  
  Тепер вона добре перейнялася, це лежало на нiй, як сiрий прозорий пластиковий плащ. Це позбавило її блиску. Йому також здалося, що вiн побачив страх у її очах. "Я рада, що повернуся до Нью-Йорка через тиждень", - пробурмотiла вона.
  
  "Це взагалi не захист. А до цього вони, можливо, порiжуть вас на шматки. А потiм, якщо вони всi так цього хочуть, вони можуть послати когось за вами в Нью-Йорк. Подумай, мила. Хто хоче зробити тобi боляче?"
  
  "Я - я не знаю".
  
  "У вас немає ворогiв у всьому свiтi?"
  
  'Нi.' Вона не це мала на увазi.
  
  Нiк зiтхнув i сказав: "Тобi краще все менi розповiсти, Хелмi. Я думаю, тобi знадобиться друг, i, можливо, я один iз найкращих. Коли я вчора повернувся до свого готелю, на мене напали троє чоловiкiв у номерi готелю.
  
  Вона раптом зблiдла i знову впала на стегна. Вона затримала дихання на мить, потiм знервовано випустила його. - Ви менi не говорили про це... хто...
  
  Я мiг би використати старомодний вираз. - "Ви не питали мене про це." Це буде у газетах сьогоднi. Iноземний бiзнесмен жертви пограбування. Я не сказав полiцiї, що вони питали про вас. Я опишу їх вам i подивiться, якщо ви знаєте когось iз них.
  
  Вiн дав чiткий опис офiцiанта, матроса та горили без шиї. Поки вiн говорив, вiн дивився на неї, здавалося б, випадково, але вiн вивчив всi змiни у виразi обличчя та руху. Вiн не хотiв ставити свою голову на це, але вiн думав, що вона впiзнала принаймнi один з цих хлопцiв. Чи буде вона чесна з ним?
  
  "... Я не думаю, що моряк бiльше вирушає в море, i офiцiант в ресторан. Вони, ймовiрно, знайшли кращу роботу. Костлявий чоловiк їх бос. Вони не звичайнi дешевi злодiї, я думаю. Вони були добре одягненi i цiлком професiйно дiяли.
  
  "Оооо..." Її рот виглядав стурбованим i її очi були похмурими. "Я-я не знаю нiкого, хто виглядає як це."
  
  Нiк зiтхнув. "Хклмi, ти в небезпецi. Ми знаходимося в небезпецi. Цi хлопцi мали на увазi це серйозно, i, можливо, вони повернуться. Той, хто стрiляв по нас в аеропорту Схiпхол мiг би спробувати ще раз, але вiн краще цiлитися.
  
  "Невже ви думаєте, що вiн-що вiн хотiв убити нас?"
  
  "Це було бiльше, нiж просто загроза. Особисто я не думаю, що є якийсь iз цих смертельних ворогiв у мiстi ... якщо у них є якiсь iдеї, хто це."
  
  "... так що ви i Кобус залишилися в небезпецi. Щодо Koбуса не здається настiльки очевидним для мене, хоча ви нiколи не можете знати, що або, так що ви залишаєтеся з цим. Або, стрiлку завадило щось, або вiн просто не може стрiляти дуже добре, хоча я схильний робити ставку на перше. Але подумайте про це, можливо, вiн.
  
  Вона тремтiла. 'Про нi.'
  
  Ви могли бачити всi схеми роботи її мозку за її великими блакитними очима.
  
  Реле, електромагнiти спрацьовували, обираючи i знову вiдкидаючи, структурували та обирали - найскладнiший комп'ютер у свiтi.
  
  Вiн запрограмував навантаження i спитав. - "Що таке Єнiсейськi алмази?"
  
  Запобiжники вибухнули. - Що? Я не знаю.
  
  "Я думаю, що це дiаманти. Добре подумай."
  
  "Я-я, можливо, чула про них. Але - нi - я - я не отримувала жодного з них..."
  
  'Ви можете перевiрити, чи є якiсь вiдомi дорогоцiннi каменi або великi алмази пiд цим iм'ям?
  
  'Ах, так. У нас є своєрiдна бiблiотека в офiсi.
  
  Вона автоматично вiдповiла йому. Якщо вiн прийшов iз ключовими питаннями в даний час, вона могла б дати йому правильнi вiдповiдi. Але якщо це було занадто багато для цього складного пристрою в її головi, є всi шанси, що вiн вiдмовиться. Єдина вiдповiдь, ви отримаєте щось на зразок - Так - Нi - Не знаю.
  
  Вона лежала на руках, розташованих по обидва боки вiд грудей на лiжку. Вiн захоплювався блиском її золотого волосся, вона похитала головою. "Я повинна сказати, Фiл," сказала вона. "Можливо, це все вiд "Менсона."
  
  "Ви змiнили свою думку?"
  
  "Не було б несправедливо по вiдношенню до компанiї - не сказати нiчого. Це може бути частина - свого роду грабiж або щось".
  
  Вiчна жiнка, подумав Нiк. Дим прикриття та вiдмовки. "Чи будете ви робити щось i для мене, Хелмi? Подзвони в "Менсон" i запитай, чи перевiрили вони мiй кредит".
  
  Її голова пiдскочила. - "Як ти дiзнався про перевiрку...?"
  
  "Перше, що це розумна рiч ... Нехай повiдомлять тобi?"
  
  'Так.' Вона пiдвелася з лiжка. Нiк витягнутий i насолоджувався краєвидом. Вона швидко говорила голландською мовою. '... Algemene Bank Nederland...' почув вiн.
  
  Вона почепила трубку i обернулася до нього. Вони кажуть, що це все гаразд.
  
  Є сто тисяч доларiв на вашому рахунку. Крiм того, є ще кредит, якщо вам знадобиться бiльше".
  
  "То що я бажаний клiєнт?"
  
  'Так.' - Вона нахилилася, щоб пiдняти її трусики i почала одягатися. Її рухи були повiльними, наче вона була в повному порядку. "Фiл буде радий продати вам. Я знаю, що напевно. Вона цiкавиться, чому Фiл послав Пола Мейєра з двома помiчниками, щоб дiстатися до Нiка. I що куля в аеропорту Схiпхол? Вона здригнулася. Хто-небудь в курсi в "Менсонi", що вона дiзналася, про те, що дiстався? не мав нiчого спiльного з ними, але хто це був? Вона не повинна була сказати йому, що Пола з описiв Нормана. Це може бути зроблено пiзнiше.
  
  "Я прийду за пiвгодини," сказала вона. "Таким чином ми скажемо Ван-дер-Лану все чесно. За винятком випадкiв, про те, де ви спали минулої ночi, звичайно.
  
  Вiн дивився на неї з усмiшкою, але вона її не помiтила.
  
  "Так, я думаю, ми повиннi..."
  
  "Добре Хелмi. Людина завжди краще знає, що робити.
  
  Вiн питав себе, якщо вона вважає, що треба.
  
  Пол Едуард Мейєр був не у своїй тарiлцi розмовляючи з Фiлiппом Ван-дер-Ланом i слухаючи його коментарi. Вiн розмнав ноги в дорогому взуттi. Це допомогло тримати свої нерви у вуздi... Вiн провiв рукою по шиї, якого майже не було, i витер пiт. Фiл не повинен говорити з ним так. Вiн мiг би допомогти цьому... Нi, нi - вiн не повинен думати, як iдiот. Фiл мозок i грошi. Вiн здригнувся, коли Ван-дер-Лан виплюнув цi слова на нього, як грудки бруду. "... моя армiя. Три дегенерати. Або два дегенерати та iдiот - ти - ти їх бос. Який мудак. Ви стрiляли в неї?"
  
  'Так.'
  
  "З гвинтiвки iз глушником?"
  
  'Так.'
  
  "Одного разу ти сказав менi, що мiг би вбити пострiлом цвях у стiну за сто ярдiв. Як далеко ви були вiд них? Крiм того, її голова трохи бiльше, нiж цвях, чи не так?"
  
  "Двiстi ярдiв".
  
  "Ти брешеш, що тобi завадили." Ван-дер-Лан повiльно ходив уперед i назад його шикарним офiсом. Вiн не мав намiру сказати Полу, що вiн був радий, що той схибив, i що вiн змiнив своє перше враження вiд Нормана Кента. Коли вiн за снiданком, наказав Полу Мейєру напасти на Кента, коли вiн прибув до свого готелю, вiн був переконаний, що той iз контррозвiдки. Подiбно до того, як вiн був упевнений, що Хелмi виявила в студiї Келлi, що складнi та об'ємнi данi можуть бути зведенi в мiкро-схемi. Вiн був гордий своїм шпигунським пристроєм, тому що це був його власний винахiд. Його клiєнтами були Росiя, Пiвденна Африка, Iспанiя та ще три країни Близького Сходу. Так просто i так само вигiдно. Вiн також мав справу з Де Гроотом у вкрадених Єнiсейських алмазах. Фiлiп розправив плечi. Вiн думав, що може продати свiй винахiд за найвищу цiну. Нехай це лише плани. Де Гроот був досвiдченим шпигуном, але коли справа доходила до такого прибутку.
  
  Пiсля цього вiн мiг продати свiй пристрiй американцям та англiйцям. Їхнi гiнцi могли б безпечно возити свої данi куди завгодно. ЦРУ стане найщасливiшим агентством у свiтi, i британське МI могло б використати нову систему. Аби вони працювали ефективно.
  
  Взагалi колишнiй нiмецький агент мiркував здорово. Де Гроот мав рацiю. Потрiбно дiяти гнучко! Хелмi була ще придатна до вживання, лише трохи нервова. Кент був жорсткий американський плейбой з великою кiлькiстю грошей, щоб витратити їх на алмази. Так! Невелика, миттєва змiна стратегiї. Вiн буде використовувати промахи Пола як тактичну зброю. Цей подонок починав ставати надто зухвалим. Вiн подивився на Пола, який, щоб заспокоїтися, заламував руки.
  
  "Вам потрiбна практика снайпера", - сказав Ван-дер-Лан.
  
  Пiдлога не могла бачити його очi. "Я цiлився в голову. Було б безглуздо просто зробити їй боляче.
  
  "Насправдi, я мiг би нагнати кiлька карних злочинцiв з докiв Гамбурга. Який бардак в цьому готелi теж! Вiн знущався з вас.
  
  "Вiн не просто хтось. Вiн має бути з Iнтерполу".
  
  "У вас немає жодних доказiв. З Нью-Йорка пiдтверджують Кент є покупцем для солiдної фiрми. Досить сильна молода людина. Бiзнесмен i боєць. Ви не розумiєте тих американцiв, Пол. Вiн навiть розумнiший, нiж ви - ви, який називає себе професiоналом. Ви купка iдiотiв, усi троє. Ха!"
  
  "У нього є пiстолет."
  
  "Така людина, як Кент може мати його, ви знаєте, що... Скажи менi ще раз, що вiн розповiв вам про Єнiсейськi алмази?"
  
  "Вiн сказав, що це купив їх."
  
  'Неможливо. Я сказав би вам, якби вiн їх купив.
  
  "Ви сказали менi, що ми не дiсталися, щоб побачити... Так що я подумав...
  
  "Можливо, вiн мене перехитрив."
  
  "Ну нi, але..."
  
  "Мовчати!" - Фiлiп любив командувати. Вони змусили його почуватися так, що вiн нiмецький офiцер, i тим, хто, одним словом, змушував замовчати всю аудиторiю - вiйськових, цивiльних осiб i коней. Пiдлога глянула на кiсточки пальцiв.
  
  "Подумайте ще раз", - сказав Ван-дер-Лан. "Вiн не сказав нiчого про алмази?" Вiн напружено дивився на Пола, цiкаво, якщо вiн не може знати бiльше, нiж вiн вдавав. Вiн нiколи не говорив Полу про його особливий устрiй зв'язку. Вiн iнодi використовував цього незграбного хлопця як хлопчика на побiгеньках для своїх контактiв у Голландiї, але це було все. Густi брови Пола зустрiлися, як сiрi равлики над перенiссям.
  
  'Нi. Тiльки те, що вiн залишив їх у готелi "Краснаполскiй".
  
  "У сховище? Пiд замком?"
  
  "Ну, вiн не сказав, де вони були. Вони нiбито були у Штраля.
  
  I вiн нiчого не знає про це - запитав я в нього. Ненав'язливо, звичайно - це стан справ, що ваш тупий мозок нiколи не зможе зрозумiти. Ван-дер-Лан зiтхнув iз солiдною серйознiстю генерала, який щойно зробив важливе рiшення, з переконанням, що вiн усе зробив правильно. "Добре Пол. Вiзьмiть Беппо i Марка в DS на ферму i залишитися там на деякий час. Я не хочу бачити, твоєї пики в мiстi на деякий час. Звернiться i не дозволяйте нiкому бачити вас.
  
  'Та сер.' - Пiдлога швидко зникла.
  
  Ван-дер-Лан повiльно йшов вгору i вниз по дорiжцi, пихкаючи задумливо сигарою. Зазвичай це давало йому вiдчуття комфорту та успiху, але тепер це не працювало. Вiн пройшов деяку вiдстань, щоб розслабитися та реально подивитися на обстановку. Його спина пряма та його вага рiвномiрно розподiляється на обидвi ноги. Але вiн був не в змозi почуватися комфортно... Гра тепер починає ставати небезпечною. Хелмi мабуть дiзналася занадто багато, але вiн не наважився запитати її про це. Це була б хороша iдея з практичної точки зору, щоб її усунути, тiльки якщо - вона пройшла б гладко.
  
  Тим не менш, здавалося, що вiн може опинитися в центрi урагану. Якби вона заговорила в Нью-Йорку та Норман Кент разом з нею, то вони мали б зробити свiй хiд у цей час. Всi докази, що їм потрiбно було в газетах у цьому шкiряному портфелi, що вона носила з собою. Про Боже. Вiн витер пiт з чола бездоганною носовою хусткою, потiм схопив нову з ящика.
  
  Iз селекторної оголосили про Хелмi. Ван-дер-Лан сказав: "Один момент." Вiн пiдiйшов до дзеркала i розглянув своє гарне обличчя. Вiн повинен був провести трохи бiльше часу з Хелмi. До цих пiр вiн вважав вiдносини з нею поверхневими, тому що вiн не вiрив у стiйкi вiдносини шефа з його пiдлеглими. Вiн мав розiгрiти їх трохи знову. Це може бути дуже весело, тому що вона була значною мiрою гарна у лiжку.
  
  Вiн пiдiйшов до дверей свого кабiнету, щоб вiтати їх. "Хелмi, люба. Ах, це добре, що ти одна на деякий час. Вiн поцiлував її в обидвi щоки. На мить вона знiяковiла, потiм вона посмiхнулася.
  
  "Приємно бути в Амстердамi, Фiл. Ви знаєте, що я завжди тут як удома".
  
  I ти привезла клiєнта iз собою. У вас є чуття для бiзнесу, люба. Данi пана Кента чудовi. Якось ми, безумовно, будемо з ним робити бiзнес. Сядьте Хелмi.
  
  Вiн потримав для неї стiлець i дав прикурити. Iсус, вона була чудова. Вiн увiйшов до своєї особистої кiмнати i перевiрив свої вуса та бiлi зуби iз серiєю гримас у дзеркалi.
  
  Коли вiн повернувся, Хелмi сказала: "Я поговорила з мiстером Кентом. Я думаю, що вiн може стати добрим клiєнтом для нас".
  
  "Як ви думаєте, чому сталося, що вiн опинився там поруч iз вами на цьому лiтаку?"
  
  'Я теж про це думала.' Хелмi повiдала свої думки про це: "Якби вiн хотiв, увiйти в контакт з "Менсон", це був найскладнiший шлях. А якщо вiн просто захотiв сiсти поруч зi мною - Я була втiха.
  
  "Вiн сильна людина. Фiзично я маю на увазi.
  
  "Так, я це помiтила. Учора в другiй половинi дня, коли ми оглядали мiсто, вiн сказав менi, що троє чоловiкiв намагалися пограбувати його у своїй кiмнатi. Хтось стрiляв у нього, або в мене, в аеропорту Схiпхол. I в останню нiч двоє чоловiкiв намагалися викрасти мене.
  
  Брови Ван-дер-Лана поповзли вгору, як вона згадала цю останню спробу викрадення. Вiн готувався симулювати - але тепер йому не потрiбно симулювати взагалi. "Хедмi, хто? Чому?"
  
  "Цi люди в готелi питали його про мене. I про те - те називається Єнiсейськими алмазами. Ви знаєте, про що це?"
  
  Вона пильно спостерiгала за ним. Фiл був чудовий актор, мабуть, найкращий у Голландiї, i вона завжди довiряла йому повнiстю. Його гладкiсть, його привiтна великодушнiсть завжди повнiстю обманювали її. Її очi лише трохи розплющилися, коли вона несподiвано увiйшла в Нью-Йорку до студiї Келлi. Вона виявила їхнi стосунки до "Менсона" i помiтила цi незвичайнi предмети, прикрiпленi до її портфеля. Можливо, Фiл не знав про це, але подумала про те, що вiн сказав чи зробив, вона мала повiрити, що вiн був частиною змови. Вона ненавидiла його за це. Її нерви були напруженi, поки вона нарештi не передала йому портфель.
  
  Ван-дер-Лан тепло посмiхнувся - це було доброзичливим маскуванням на його обличчi. "Єнiсейськi алмази, якi надiйдуть, як кажуть, для продажу в даний час. Але ви, як i я, знаєте всi цi iсторiї, в нашiй галузi. Але що ще важливiше - як ви дiзналися, що хтось стрiляв у тебе в аеропорту?
  
  "Норман сказав, що вiн чув кулю."
  
  "Як ви називаєте його Norman? Це мило. Вiн ..."
  
  "Ми домовилися називати один одного за iменами, тодi в "Краснаполскiй", пам'ятаєте? Вiн дуже привабливий.
  
  Вона не знала, що так уразить душу Ван-дер-Лана, але вона не могла сказати це iнакше.
  
  Раптом вона зрозумiла, який егоцентричний це був чоловiк. Вiн ненавидiв комплiменти iншим людям, якщо вiн сам не робив їх як свого роду лестощi для бiзнесу.
  
  Ти стояла поряд з ним. Ти чула щось?
  
  Я не впевнена. Я думала, що це був лiтак.
  
  "I цi люди в його готелi i на шосе? Чи є у вас якiсь iдеї, хто це може бути? Злодiї? Грабiжники? Амстердам вже не те, що ранiше. Ми їх не знаємо..."
  
  "Нi. Тi троє в готелi питали про мене. Вони знали моє iм'я.
  
  "I той один на дорозi?"
  
  'Нi. Вiн просто сказав дiвчина повинна йти з ними.
  
  "Хелмi, я думаю, що ми всi маємо справу з проблемою. Коли ви летите в Америку наступного вiвторка, я хотiв би дати вам дуже цiнний вантаж. Один з найцiннiших, якi ми колись посилали. Пiдозрiлi справи вiдбуваються, тому що я почав працювати над цiєю проблемою. Це може бути частиною змови, хоча я не можу побачити.
  
  Вiн сподiвався, що вона повiрила йому. У будь-якому разi, треба було заплутати її та Кента.
  
  Хелмi була вражена. Там було кiлька пограбувань i розбоїв в останнi кiлька рокiв - бiльше, нiж ранiше. Лояльнiсть, яку вона вiдчувала до "Менсона", збiльшувала її довiрливiсть. "О, але як - вони не мали нiчого спiльного з нами, коли ми вийшли з лiтака, за винятком..." Iнше вона проковтнула.
  
  Вона збиралася розповiсти йому про цi записи.
  
  "Хто може сказати нам, як працює мозок злочинця? Можливо, вони хотiли б запропонувати Вам дуже високий хабар. Можливо, вони хотiли, оглушити або загiпнотизувати вас так, що ви будете бiльш зговiрливою пiзнiше. Тiльки ваш друг знає про всi поганi справи, якi трапляються.
  
  "Що ми маємо робити?
  
  "Ви i Кент повиннi повiдомити про пострiл, i цих людей на вулицi в полiцiю?"
  
  Вiн не так далеко зайшов, що вона помiтила, що вiн забув згадати про випадок у готелi. Чи знає вiн, що Норман повiдомив про це? Її недовiра посилилася. Вона могла нормально дихати. 'Нi. Це, схоже, немає особливого сенсу.
  
  "Можливо, ви повиннi зробити це. Але це занадто пiзно для цього зараз. Норман буде тут вiдразу ж, доки вiн дотримається нашої угоди.
  
  "Норман" дотримався своєї обiцянки. Вони втрьох сидiли в офiсi Ван-дер-Лана та обговорювали подiї. Нiк не дiзнався нiчого нового - i Ван-дер-Лан залишився пiдозрюваний номер один у списку. Ван-дер-Лан сказав, що дасть Хелмi охорону для подальшого перебування в Амстердамi, але у Нiка була iнша пропозицiя. "Ви не повиннi використовувати це," сказав вiн, "якщо Хелмi захоче показати менi трохи мiсто. Тодi я вважатиму себе вiдповiдальним за неї."
  
  "З того, що я розумiю," сказав Ван-дер-Лан, намагаючись приховати свою ревнощi, "ви чудовий охоронець."
  
  Нiк знизав плечима i коротко засмiявся. "Ах, ви знаєте, цi простi американцi. Якщо є небезпека, то вони там.
  
  Хелмi домовилася зустрiтися з Нiком о шостiй. Пiсля вiдходу вiд Ван-дер-Лан, Нiк побачив бiльше блискучих дiамантiв, нiж вiн колись мiг - або мрiяв. Вони вiдвiдали бiржу, iншi дiамантовi будинки.
  
  Ван-дер-Лан розповiв йому стiльки, скiльки вiн знав i як вiн мiг про значення цiкавих колекцiй. Нiк помiтив, що там була невелика рiзниця у цiнi. Коли вони повернулися пiсля багатого пiзнього снiданку в Цою-Wah, iндонезiйському ресторанi на Ceintuurbaan - стiл з рису з приблизно двадцять рiзних страв - Нiк сказав: "Дякую за вашi зусилля, Фiлiп. Я багато дiзнався вiд вас. Давайте робити бiзнес зараз.
  
  Ван-дер-Лан моргнув. - "Ви зробили свiй вибiр?"
  
  "Так, прийняв рiшення, щоб з'ясувати, якiй фiрмi моя компанiя може довiряти. Давайте разом узятi партiї, скажiмо, $ 30000 на суму цих алмазiв ви тiльки що показали менi. Дуже скоро ми будемо знати, чи обманюєте ви нас чи нi. Якщо нi, то у вас є дуже хороший клiєнт у нашому обличчi. друзiв.
  
  Ван-дер-Лан засмiявся. - "Як менi знайти золоту середину мiж моєю жадiбнiстю та хорошим бiзнесом?"
  
  'Точно. Це завжди буває з добрими компанiями. Ви просто не можете це зробити iнакше.
  
  "Добре, Норман. Завтра вранцi я вибиратиму камiння для вас. Ви можете перевiрити їх , i я розповiм вам все, що знаю про них, так що ви можете сказати, у своїй про них. Сьогоднi це вже занадто пiзно.
  
  "Звичайно, Фiлiп. I, будь ласка, принесiть менi купу маленьких бiлих конвертiв для мене, щоб написати на них. Тодi я запишу вашi коментарi щодо кожної групи каменiв там.
  
  'Звичайно. Ми домовимося, Нормане. Що ви збираєтесь робити далi? Ви вiдвiдуватимете ще деякi з мiст Європи? Чи повернетеся додому?
  
  "Я скоро повернуся."
  
  "Ти не поспiшаєш?"
  
  "Не зовсiм ...
  
  "Тодi я хотiв би запропонувати вам двi речi. Перша: приходьте в мiй замiський будинок у цi вихiднi. Ми матимемо багато задоволення. Тенiс, конi, гольф. I повiтряна куля Сольний полiт. Коли-небудь пробували?"
  
  'Нi.'
  
  "Ви отримаєте задоволення вiд цього." Вiн обiйняв за плечi Нiка ... Ви, як i всi любите нове i нових, красивих жiнок. Блондинок теж, чи не так Норман?
  
  "Блондинки теж."
  
  "Тодi ось моя друга пропозицiя. Насправдi, це бiльше схоже на прохання. Я посилаю Хелмi назад в Америку з посилкою дiамантiв, дiйсно великим вiдвантаженням. Я пiдозрюю, що хтось планує вкрасти його. Ваш останнiй досвiд може бути частиною цього. Тепер я хотiв запропонувати б вам подорожувати з Хелмi, розклад або ваша фiрма не ухвалить iншого рiшення.
  
  "Я зроблю це" вiдповiв Нiк. "Iнтриги зачаровують мене. Насправдi, я повинен був бути секретним агентом. Ви знаєте, Фiл, я завжди був великим шанувальником Джеймса Бонда, i я досi люблю книги про нього. Ви колись їх читали?"
  
  'Звичайно. Вони досить популярнi. Але, звичайно, цi речi трапляються найчастiше в Америцi.
  
  "Можливо, у цифрах, але я десь читав, що найскладнiшi злочини вiдбуваються в Англiї, i у Францiї та Голландiї."
  
  'Правда?' Ван-дер-Лан, здавалося, був зачарований. "Але думати про вбивцю Бостона, вашi копи на кожному метро, тому що вони ловлять грабiжникiв броньованих автомобiлiв у Новiй Англiї, такi речi вiдбуваються майже щомiсяця."
  
  "Проте ми не можемо конкурувати з Англiєю, тому що їхнi злочинцi грабують цiлий поїзд там.
  
  'Я розумiю, що ти маєш на увазi. Нашi злочинцi винахiдливiшi.
  
  'Звичайно. Дiї вiдбуваються в Америцi, але старий свiт має своїх злочинцiв. У всякому разi, я радий, що я подорожую назад з Хелмi. Як ви сказали, я люблю дiаманти - i блондинок.
  
  Пiсля того, як вiн залишив Нiкв, Ван-дер-Лан, замислившись, курив, вiдкинувшись у великому шкiряному крiслi, спрямувавши очi на ескiз Лотрека на стiнi навпроти нього. Цей Норман Кент був цiкавий птах. Менш поверховим, нiж вiн здавався. Не полiцейський, з цього питання, тому що нiхто в полiцiї не думатиме i говоритиме про злочин, так чи згадування його iнтересу до секретної служби. Ван-дер-Лан не мiг собi уявити жодну секретну службу, яка надiслала б свого агента з сотнею тисяч доларiв плюс акредитив для iнших покупок. Кент збирається бути хорошим клiєнтом i, можливо, є те, щоб використовувати його по-iншому теж. Вiн почував себе добре, що Пол та його люди не змогли виконати його завдання. Вiн подумав про Хелмi. Вона, мабуть, провела нiч iз Кентом. Це хвилювало його. Вiн завжди дивився на неї, як на щось бiльше, нiж прекрасна лялька зараз i потiм, щоб позбутися її... Думка про її соковите тiло в обiймах iншої людини сколихнула пам'ять про неї.
  
  Вiн пiднявся нагору на четвертий поверх, де знайшов її в кiмнатi поряд з конструкторським вiддiлом. Коли вiн спитав її, чи може вона повечеряти з ним, вона сказала йому, що в неї була призначена зустрiч з Норманом Кентом. Вiн приховав своє розчарування. Повернувшись до кабiнету, вiн знайшов Нiколаса та Де Гроота, якi чекали на нього.
  
  Разом вони увiйшли до офiсу Ван-дер-Лан. Де Гроот був невисокою, темною людиною, яка мала дивну здатнiсть бути непомiтною в групi з трьох людей. Вiн був настiльки непомiтним, як середнiй агент ФБР, середнiй податковий службовець або середнiй шпигун.
  
  Пiсля привiтання, Ван-дер-Лан сказав: "Ви встановили цiну за цi алмази?"
  
  "Ви вже вирiшили, скiльки ви хочете платити за це?"
  
  Знадобилося тридцять хвилин напруженої розмови, щоб з'ясувати, що вони ще не могли дiйти згоди.
  
  Нiк повiльно пiшов назад у готель. Було ще багато справ, якi вiн хотiв зробити. Простежити знайомства Херба Уiтлока за адресою його улюблених барiв, вистежити Енiсейськi алмази, i випадково, якщо Хелмi не вигадали якусь iнформацiю, дiзнатися, що Менсон робив з мiкрозаписами Келлi. Але будь-яка помилка може миттєво розкрити його особистiсть та роль. Досi, що працював чудово. Це було неприємно - чекати, поки вони прийдуть до вас, або, нарештi, занурення в дiю.
  
  На сойцi готелю, йому було дано великий, рожевий, запечатаний конверт iз написом - пану Норману Кенту, передати особисто, важливо.
  
  Вiн увiйшов до екзотичного вестибюлю i вiдкрив лист. Надруковано повiдомлення наступного змiсту: "У мене є Єнiсейськi алмази за розумною цiною. Чи можливо зв'язатися з Вами найближчим часом. Пiтер-Ян ван Рейн."
  
  Усмiхаючись, Нiк увiйшов до лiфта, тримаючи в руцi рожевий конверт, як прапор. Вони чекали його в коридої, двоє добре одягнених чоловiкiв.
  
  Старий свiт досi не придумав нiчого щоб його впiзнати, Нiк подумав про це, коли вiн порався iз замком.
  
  Вони прийшли по нього. Щодо цього сумнiвiв немає. Коли вони були ще п'ять футiв вiд нього, вiн кинув ключ i витяг Вiльгельмiну за секунду.
  
  "Стiйте, де стоїте," огризнувся вiн. Вiн кинув рожевий конверт на пiдлогу бiля їхнiх нiг. "Ви пр
  
  йшли пiсля того, як залишили це? Добре, тодi ви знайшли менi."
  
  
  
  Роздiл 3
  
  
  Двоє чоловiкiв завмерли, як двi постатi з фiльму, що раптово зупинився. Їхнi очi розширилися вiд смертельного вiтання у виглядi довгого стовбура Вiльгельмiни. Їхнi руки були видно Нiку. Один iз них був у чорних рукавичках. "Не рухайтеся, поки я не скажу вам," сказав Нiк. "Ви розумiєте мою англiйську досить?"
  
  Пiсля паузи, щоб вiддихатися, людина в рукавичках вiдповiла: "Так-так. Ми розумiємо вас"
  
  "Заткнися." - Сказав Нiк, а потiм повернувся до кiмнати, постiйно дивлячись на двох чоловiкiв. "Давайте."
  
  Вони пройшли за ним. Вiн зачинив дверi. Чоловiк у рукавичках сказав: "Ви не розумiєте. У нас є повiдомлення для вас."
  
  Я чудово розумiю. Ви використовували повiдомлення у конвертi, щоб знайти мене. Багато столiть тому ми використали цей трюк у Сполучених Штатах. Але ви не прийшли за мною одразу. Як же ви дiзнаєтесь, що я зараз прийду i що це був я?
  
  Вони дивилися один на одного. Людина в рукавичках сказав, "Рацiя. Ми чекали в iншому коридорi. Друг у холi повiдомив про те, що ви отримали конверт."
  
  "Дуже ефективно. Сядьте та пiднiмiть руки до обличчя".
  
  Ми не хочемо сидiти. Мiстер Ван Рейн послав нас за вами. У нього є те, що вам потрiбно.
  
  - Ви все одно збиралися мене забрати. Хотiв би я чи нi. Чи не так?
  
  "Ну, мiстер Ван Рейн був дуже... рiшучим".
  
  "Тодi чому вiн не попросив мене приїхати до нього чи сам не прийшов сюди, щоб зустрiтися зi мною?"
  
  "Ми цього не знаємо". ,
  
  Як далеко вiн звiдси?
  
  "П'ятнадцять хвилин їзди".
  
  "У його офiсi чи вдома?"
  
  "У своїй машинi".
  
  Нiк подумки кивнув. Вiн хотiв контакту та дiй. Побажайте цього i ви це отримаєте. "Ви обоє, впрiться руками в стiну". Вони почали протестувати, але дуло Вiльгельмiни їх вмовило, i вираз обличчя Нiка змiнилося з доброзичливого на безпристрасну маску. Вони вперлися руками у стiну.
  
  В одного був Colt 32 калiбру, автомат. Iнший був беззбройний. Вiн уважно оглянув їх, аж до їхнiх гомiлок для нiг. Вiн зробив крок назад, вийняв магазин iз кольта i виштовхнув кулi з нього. Потiм уставив магазин назад.
  
  "Це цiкава зброя", - сказав вiн. "Не так зараз популярний. Ви можете купити тут патрони для нього?"
  
  'Так.'
  
  'Де ти це купив?'
  
  "У Brattleboro, Вермонт. Я був там iз знайомими. Менi вiн подобається... Приємний.
  
  Нiк поклав Вiльгельмiну у кобуру. Потiм вiн узяв кольт у руку i простягнув його до людини. 'Забирай.'
  
  Вони повернулися i подивилися з подивом. Через деякий час рукавичка потяглася до зброї. Нiк простяг йому. "Поїхали," сказав Нiк. "Я згоден на вiдвiдування цього Ван Рейна. Але у мене немає багато часу. Будь ласка, не робiть швидких рухiв. Я дуже нервуюсь, але я рухаюся досить швидко. Щось може статися не так, про що ми всi дуже пошкодуємо пiзнiше.
  
  Вони мали великий, досить старий, але добре доглянутий Mercedes. З ними поїхав i третiй чоловiк. Нiк здогадався, що то був хлопець iз передавачем. Вони попрямували у бiк шосе i зупинилися на вулицi, де бiля житлового будинку був припаркований сiрий Ягуар. Усерединi була одна людина.
  
  "Це вiн?" - Запитав Нiк.
  
  'Так.'
  
  "До речi, у вас тут, у Голландiї, дуже повiльний годинник. Будь ласка, залишайтеся в машинi 15 хвилин. Я говоритиму з ним. Не намагайтеся виходити". Я не скажу йому про цю подiю у готелi. Ви розкажете йому свою iсторiю.
  
  Нiхто з них не рухався, коли вийшов з машини i швидко пiшов до Ягуара. Вiн стежив за водiєм Mercedes, доки не потрапив пiд прикриття Ягуара.
  
  Людина в машинi була схожа на морського офiцера у вiдпустцi. Вiн носив куртку з мiдними ґудзиками та синю флотську кепку. "Пан ван Рейн, сказав Нiк," Чи можу я потиснути вам руку?
  
  'Будь ласка.'
  
  Нiк потиснув тверду руку. "Я вибачаюсь за це, мiстере Кент. Але це дуже делiкатна справа.
  
  "У мене був час добре все обмiркувати," сказав Нiк з усмiшкою. Ван Рейн здавався збентеженим. "А ну-ви, звичайно, знаєте, про що я хочу поговорити з вами. Ви тут, щоб купити Єнiсейськi алмази. Я отримав їх. Ти знаєш їх значення, чи не так? Хочете зробити пропозицiю?
  
  "Я, звичайно, знаю," привiтно сказав Нiк. "Але, ви знаєте, ми не знаємо точну цiну цього. Яку суму ви маєте на увазi приблизно?"
  
  "Шiсть мiльйонiв."
  
  'Чи можу я їх побачити?'
  
  'Звичайно.'
  
  Обидва чоловiки дивилися один на одного якийсь час, дружелюбно та вичiкувально. Нiк запитував, чи буде вiн витягувати їх з кишенi, з бардачка, або з-пiд килимка. Нарештi Нiк спитав, "Чи є у вас вони з собою?"
  
  "Цi "алмази"? Слава Богу немає. Половина всiх полiцейських у Європi шукає їх. Вiн посмiявся. "I нiхто не знає в чому справа."
  
  'Справдi? Gut, я думав, що це - таємниця.
  
  'Про нi. Новина вже вiдома по всiй Схiднiй Європi. Таким чином, ви можете собi уявити кiлькiсть витокiв. Росiяни лютують. Я думаю, що вони цiлком здатнi скинути бомбу на Амстердам - невелику, звичайно - якби тiльки вони були впевненi, що це було там. Ви знаєте, це саме про стати крадiжкою столiття?
  
  "Ви повиннi знати, пане ван Рейн..."
  
  'Кличте менi Пiтер.
  
  "Добре, Пiтер, називайте мене Норман. Я не експерт з алмазiв, але - i пробач це дурне питання - скiльки каратiв це буде?"
  
  Гарне обличчя лiтнього чоловiка здивувало. "Норман не знає нiчого про торгiвлю алмазами. Ось чому ти був iз Фiлом ван дер Ланом, коли ви робили всi цi вiзити у другiй половинi дня?"
  
  'Звичайно.'
  
  'Я розумiю. Ви повиннi бути трохи обережним з цим Фiлом.
  
  'Дякую.'
  
  "Дiаманти ще не роздiленi. Покупець може хотiти мати свою власну думку про них. Але я запевняю вас, що все, що ви чули про це вiрно. Вони так само, красивi i, звичайно ж бездоганнi, як i оригiнальнi.
  
  'Вони справжнi?'
  
  'Так. Але тiльки бог знає, чому однакове камiння було знайдено в рiзних мiсцях, так далеко одне вiд одного. Це чудова загадка для мозку. Або, можливо, не загадка для мозку взагалi, якщо вони не можуть бути пов'язаними.
  
  'Це правда.'
  
  Ван Рейн похитав головою i замислився на мить. "Дивно, природа, геологiя.
  
  "Це велика таємниця."
  
  Якби ви знали, що це за таємниця для мене, подумав Нiк. З усього я дiйсно розумiю, що ми могли б зберегти половину цiєї розмови в секретi. "Я купив кiлька каменiв вiд Фiла як експеримент."
  
  'Ой. Ви все ще потребуєте їх?
  
  "Наша компанiя швидко розширюється.
  
  'Я розумiю. Добре. Як ви дiзнаєтесь, скiльки треба платити?
  
  "Я дозволив йому встановити цiни самому. Ми будемо знати протягом двох тижнiв, або ми робитимемо великий бiзнес з "Manson's" або нiколи не звернемося до них знову.
  
  Дуже розумно, Нормане. Але моя репутацiя, мабуть, навiть надiйнiша, нiж у
  
  Ван дер Лана. Ви можете дуже добре перевiрити, що для себе. Чому ти не даєш менi встановити цiну на цi алмази?
  
  "Iснує ще якась рiзниця мiж невеликим пробним замовленням i замовленням на шiсть мiльйонiв доларiв."
  
  "Ви самi ж кажете, що ви не фахiвець з алмазiв. Навiть коли ви перевiряєте їх, наскiльки добре ви знатимете їхню цiну?"
  
  "Тодi я просто тепер знаю трохи бiльше, нiж ранiше." Нiк витяг лупу з кишенi i сподiвався, що вiн не був надто незграбний. "Чи можу я пiти подивитися їх зараз?" Ван Рейн випустив пригнiчений смiшок. "Ви американцi всi такi. Можливо, ви не експерт з алмазiв взагалi, можливо, ви жартуєте. Вiн полiз у кишеню синьої куртки. Нiк напружився. Ван Рейн дав йому сигарету Spriet з маленької пачки i взяв одну собi.
  
  "Добре, Нормане. Ви зможете побачити їх.
  
  Допустимо у п'ятницю ввечерi? У моєму будинку? Вiн розташований неподалiк Volkel, просто поруч з Den Bosch. Я надiшлю машину, щоб забрати вас. А може, ви захочете залишитися на вихiднi? У мене завжди є кiлька чарiвних гостей.
  
  "Добре. Я прийду в п'ятницю, але я не зможу залишитися на вихiднi днi. Дякую, у будь-якому випадку. Не турбуйтеся про машину, тому що я взяв її в оренду. Це для мене бiльш комфортно i таким чином я не турбуватиму вас, коли я мушу виїхати.
  
  'Як хочеш..." Вiн вручив Нiку вiзитну картку. "Це моя адреса i на оборотi є невеликий план карти цього району. Це для того, щоб було легше туди проїхати. Чи маю я просити моїх людей, щоб доставити вас назад до мiста?
  
  "Нi, в цьому немає потреби. Я сяду на автобус наприкiнцi вулицi. Це схоже також весело. Крiм того, цi твої люди... здається їм трохи не подобається моя компанiя".
  
  Нiк потис йому руку i вилiз. Вiн усмiхнувся i помахав Ван Рейну, який йому дружньо кивнув i вiдвернувся вiд тротуару. Усмiхаючись, Нiк також помахав чоловiкам у Мерседесi позаду. Але вони iгнорували його повнiстю, як старомодна британська знать фермера, який нещодавно вирiшив закрити свої поля для полювання.
  
  Коли Нiк увiйшов до цього готелю, вiн вдихав запах бiфштексу з великого ресторану. Вiн подивився на свiй годинник. Вiн мав забрати Хелмi за сорок хвилин. Вiн також був голодний. Це величезний голод був зрозумiлий. У цiй країнi, без набитого шлунка, ви навряд чи встоятиме проти всiх чудових запахiв, якi ведуть вас за нiс протягом усього дня. Але вiн узяв себе в руки i пройшов повз ресторан. У лiфтi голос позаду нього зупинив його. Вiн швидко повернувся i дiзнався полiцейського, якому писав свою заяву пiсля того нападу трьох чоловiкiв.
  
  'Так?'
  
  Нiк вiдчув симпатiю до цього полiцейського детектива, коли вiн вперше зустрiвся з ним. Вiн не думав, що вiн повинен був змiнити свою думку прямо зараз. Доброзичливе, вiдкрите, "голландське" обличчя людини було неможливо зрозумiти. Чисто сталева непримиреннiсть просвiчувала, але це було все можливе, тiльки для вигляду.
  
  "Г-н Кент, у вас момент для мене за кухлем пива?"
  
  'Добре. Але не бiльше одного, у мене зустрiч. Вони увiйшли в старий, соковитий бар i детектив замовив пиво.
  
  "Коли полiцейський платять за випивку, вiн хоче щось натомiсть," сказав Нiк з посмiшкою, яка мала пом'якшити цi слова. Що ви хочете знати?
  
  У вiдповiдь на його усмiшку детектив теж усмiхнувся.
  
  "Я уявляю, мiстере Кент, що ви говорите менi рiвно стiльки, скiльки ви хочете сказати."
  
  Нiк пропустив його усмiшку. 'Чи?
  
  Не гнiвайтесь. У такому мiстi, як це, у нас є чимало проблем. Протягом багатьох столiть ця країна була своєрiдним перехрестям свiту. Ми завжди для всiх цiкавi, якщо дрiбнi подiї тут не є частиною ширшої картини. Можливо, це все трохи грубiше в Америцi, це набагато простiше, там також. У вас ще є океан, який вiдокремлює велику частину свiту. Тут ми завжди турбуємося про кожну дрiбницю.
  
  Нiк скуштував пиво. Чудово. "Можливо, ви маєте рацiю."
  
  "Вiзьмемо цей напад на вас, наприклад. Звичайно, було б набагато простiше для них просто вломитися у вашу кiмнату. Або почекати, поки ви пiшли б вiддаленою вулицею. Що робити, якщо вони хочуть щось вiд вас, що ви носите з собою?"
  
  Я радий, що ваша полiцiя дуже обережна, говорячи про рiзницю мiж пограбуванням та крадiжкою iз зломом.
  
  Не кожен знає, що є реальна рiзниця, мiстер Кент.
  
  "Просто адвокати та спiвробiтники полiцiї. Ви юрист? Я не юрист.
  
  "Ах." Був невеликий iнтерес до цього. 'Звичайно, нi. Ви покупець алмазiв. Вiн вийняв маленьку фотографiю та показав Нiку. Цiкаво, це випадково не один iз тих людей, якi напали на вас.
  
  Це архiвна фотографiя того "товстуна" з непрямим освiтленням, яке робило його схожим на напруженого борця.
  
  "Ну," сказав Нiк ", це цiлком може бути вiн. Але я не впевнений. Все пройшло так швидко.
  
  Детектив вiдклав фотографiю. "Ви сказали б менi зараз - неофiцiйно, як кажуть журналiсти, - якби вiн був один iз них?"
  
  Нiк замовив ще два пива i подивився на годинник. Вiн повинен був забрати Хелмi, але це було надто важливо, щоб пройти вгору.
  
  "Ви проводите досить багато часу на цiй регулярнiй рутиннiй роботi в готелi," сказав вiн. "Ви маєте бути дуже зайнята людина."
  
  "Ми просто так зайнятий, як i всi iншi. Але, як я сказав, - iнодi дрiбнi деталi вписуються в загальну картину. Ми повиннi продовжувати спроби, а iнодi шматок головоломки приходить на мiсце. Якби ви вiдповiли на моє запитання зараз, можливо, я скажу вам що те, що може вас зацiкавити".
  
  "Неофiцiйно?"
  
  "Неофiцiйно".
  
  Нiк глянув на людину, уважно. Вiн дотримувався своєї iнтуїцiї. "Та це був один з них."
  
  "Я так i думав. Вiн працює на Фiлiпа Ван-дер-Лана. Троє з них ховаються в його замiському будинку. Досить побитi".
  
  "У вас є людина там?"
  
  "Я не можу вiдповiсти на це питання. Навiть неофiцiйно".
  
  'Я розумiю.'
  
  "Ви хочете зробити звинувачення проти них?"
  
  'Ще нi. Що таке Єнiсейськi алмази?
  
  'Ах. Багато людей у цiй галузi могли б сказати вам, що це таке. Незважаючи на те, що документально це не пiдтверджено, можна вiрити чи не вiрити цьому. Кiлька мiсяцiв тому, три блискучi алмази були знайденi на золотих копальнях вздовж рiчки Єнiсея - тобто десь у Сибiру. Це була найбiльш дивовижна знахiдка зроблена колись. Вважається, що вони важать майже з половиною фунт кожен i оцiнюється в 3,100 каратiв. Чи усвiдомлюєте ви їхню цiннiсть?
  
  "Просто диво. Залежить лише вiд якостi.
  
  "Вважається, що вони найбiльшi у свiтi i їх назвали "Єнiсейськими кулiнанами" за прикладом алмазу "Куллiнан". Вiн був знайдений в 1905 роцi в Трансваалi i розрiзаний на частини тут в 1908 роцi. Два з перших чотирьох великих каменiв, можливо, досi найбiльший, що найбiльший, найбiльший. найняли голландського експерта алмазiв визначити його вартiсть була занадто слабкою, а також цi алмази зникли.
  
  Нiк видав короткий, майже нечутний свисток.
  
  "Це справдi крадiжка столiття. Чи є у вас якiсь iдеї, де ця людина може бути?"
  
  "Це велика труднощi. Пiд час Другої свiтової вiйни, ряд голландцiв - менi дуже незручно, це говорити - виконував деякi дуже прибутковi роботи для нiмцiв. Зазвичай вони робили це за грошi, хоча були деякi, хто зробив це для iдеалiстичних цiлей. Звичайно, записи про це були знищенi або фальсифiкованi. росiянами. У нас є понад двадцять пiдозрюваних, але у нас є фотографiї або описи лише половини з них.
  
  Ван-дер-Лан один iз них?
  
  'Про нi. Вiн надто молодий для цього. Пан Ван дер Лан великий бiзнесмен. Його дiяльнiсть стала досить складною в останнi роки.
  
  "Принаймнi, досить складною, щоб зробити знiмок цих алмазiв? Чи якось привести їх до Амстердама?
  
  Обережно детектив ухилився вiд цiєї засiдки. "Оскiльки власник камiння досить потайливий, є чимало фiрм, якi ведуть азартну гру за цiєю цiною."
  
  "Як щодо мiжнародних ускладнень? Що б означала ця знахiдка, як це означає для цiни алмазу?"
  
  "Звичайно, ми працюємо з росiянами. Але як тiльки каменi будуть розколотi, iдентифiкацiя навряд чи можлива. Вони можуть бути розщепленi занадто швидко i занадто недбало, але вони завжди будуть цiкавi для ювелiрних виробiв. Самi по собi цi каменi не становлять великої небезпеки для алмазного свiту, i, наскiльки нам вiдомо, що на приїскi не було б. алмазiв вiдбуватиметься хаос. Звичайно, протягом короткого промiжку часу.
  
  "Я розумiю, що я повинен бути дуже обережним."
  
  Мiстер Кент не брешiть, але я не вiрю, що ви покупець алмазiв. Ви не хочете сказати менi, хто ви насправдi? Якщо я домовлюся з вами, то, можливо, ми могли б допомогти один одному.
  
  "Я сподiваюся, що зможу допомогти вам, наскiльки я можу," сказав Нiк. "Я хотiв би також вашу спiвпрацю. Але мене звуть Норман Кент, i я покупець алмазiв для Bard Галереї в Нью-Йорку. Ви можете зателефонувати Бiллу Роудсу, власнику та директору "Барда". Я заплачу за дзвiнок.
  
  Детектив зiтхнув. Нiк оплакував свою нездатнiсть працювати з цiєю людиною.
  
  Але тактично було мало сенсу вiдмовлятися вiд його прикриття. Можливо, детектив знав бiльше про смерть Вiтлока, нiж було у полiцейських звiтах. Нiк також хотiв запитати його чи мають Пiтер-Ян ван Рейн та Пол Мейєр та його помiчники снайперську пiдготовку. Але вiн не мiг цього вдiяти. Вiн закiнчив свою склянку пива. "Я повинен працювати зараз. Я вже i так затримуюся.
  
  "Не могли б ви вiдкласти цю зустрiч?"
  
  "Я б не хотiв цього."
  
  "Будь ласка зачекайте, - вам з ким щось потрiбно зустрiтися."
  
  Вперше вiдколи Нiк знав його, детектив показав свої зуби.
  
  
  
  Роздiл 4
  
  
  Людина, яка прийшла до них був Яап Баллегойєр - "Представник нашого уряду," сказав детектив з деякою повагою до голосу. Нiк знав, що не грав. Його поведiнка i тон були тремтливе раболiпство особливо використовується для начальства у великому званнi.
  
  був добре одягнений чоловiк - у капелюсi, рукавичках i з палицею, остання мабуть через його кульгавiсть. Його обличчя було майже безпристрасним, i це теж було пробачено тим, що Нiк зрозумiв, - це обличчя було результатом пластичної хiрургiї. Одне око було зроблено зi скла. Колись у минулому, що людина була страшенно обпалена або отримала поранення. Його рот i губи не працювали дуже добре, хоча його англiйська звучала правильно, оскiльки вiн намагався сформувати свої слова у повiльнiй точностi.
  
  Мiстер Кент. Я хотiв би, щоб ти затримався зi мною на мить. Це займе лише пiвгодини, i надзвичайно важливо.
  
  "Це не може зачекати до завтра? Я призначив побачення.
  
  'Будь ласка. Ви отримаєте вигоду вiд цiєї зустрiчi.
  
  "З ким?"
  
  'Ви помiтите. Дуже важлива людина.
  
  "Будь ласка, мiстере Кент," додав детектив.
  
  Нiк знизав плечима. "Якщо ви просто чекатимете, поки я не подзвоню їй."
  
  Балегойєр кивнув нерухомим обличчям. Можливо, що людина не могла навiть усмiхатися, подумав Нiк. "Звичайно," сказав ця людина.
  
  Нiк зателефонував Хелмi i сказав їй, що вiн буде пiзно.
  
  "... На жаль, дорога, але тут, здається, багато людей, якi бажають зустрiтися з Норманом Кентом."
  
  "Норман," занепокоєння у її голосi було реальним. 'Будь ласка, будь обережний.'
  
  "Не бiйся. Нiчого не боятися в цьому богобоязливому Амстердамi, люба.
  
  Детектив залишив їх наодинцi з шофером Bentley. Балегойєр мовчав, коли вони швидко проїхали Linnaeusstraat i за десять хвилин зупинився перед гiгантським складом. Нiк побачив значок Shell, як дверi пiднялися, i потiм зiсковзнули вниз за автомобiлем моментом пiзнiше.
  
  Iнтер'єр добре освiтленої будiвлi був настiльки великий, що Bentley мiг зробити великий поворот, а потiм зупинку поруч iз ще бiльшим i блискучим лiмузином на стоянцi десь у серединi. Нiк помiтив купи картону, за нею акуратно припаркувалася вилочнi навантажувачi, i через дорогу менший автомобiль iз людиною, що стоїть поряд з ним. У руках вiн тримав гвинтiвку чи пiстолет-кулемет. З цiєї вiдстанi Нiк не мiг точно сказати. Вiн спробував приховати його якомога непомiтнiше за своїм тiлом. У промiжку складених коробок на навантажувачi, Нiк побачив другу людину. Iншi стояли бiля дверей. Вони виглядали дуже пильними.
  
  Коротким рухом лiвої руки вiн поправив Вiльгельмiн у кобурi. Вiн починає почуватися не надто впевнено. Балегойєр сказав: "Якщо ви займете мiсце в заднiй частинi iншого автомобiля, ви зустрiнете людину, про яку я говорив."
  
  Нiк залишився нерухомим на мить. Вiн побачив порожнi тримачi прапорцiв на блискучих чорних крилах лiмузина. Тихо запитав вiн, "Скажи менi, що робить людина в цiй машинi, чи має право ставити цi прапори в власниках?"
  
  'Так.'
  
  Мiстер Балегойєр, коли я вийду з цiєї машини, я буду дуже беззахисною мiшенню на деякий час. Ви б такi добрi, щоб вийти попереду мене?
  
  'Звичайно.'
  
  Вiн тримався близько за Балегойєр, коли вiн вiдчинив дверi лiмузина i сказав:
  
  "Пан Норман Кент.
  
  Нiк метнувся в лiмузин i Балегойєр зачинив за ним дверi. Була жiнка у заднiй частинi автомобiля. Але це був тiльки запах її парфумiв, який переконав Нiка, що вiн має справу з жiнкою. Вона була настiльки загорнута в хутра та вуалi, за якими ви не могли бачити її. Коли вона почала говорити, вiн вiдчув себе трохи краще. То був жiночий голос. Вона говорила англiйською мовою з сильним голландським акцентом.
  
  "Пан Кент, дякую, що прийшли. Я знаю, що це все досить незвично, але це незвичайнi часи".
  
  'Справдi.'
  
  "Будь ласка, не лякайтеся. Це практичне дiлове питання - ця зустрiч, я маю це дiйсно сказати.
  
  "Я був у шоцi, поки я не зустрiвся з вами," збрехав Нiк. "Але тепер я почуваюся трохи краще."
  
  'Дякую. Ми розумiємо, що ви прибули в Амстердам, щоб щось купити. Ми хочемо допомогти вам.'
  
  "Всi, здається, цього хочуть допомогти менi тут. У вас дуже гостинне мiсто.
  
  "Ось як ми думаємо про це також. Але ви не можете довiряти всiм.
  
  'Я знаю це. Я зробив покупку. Це досi експеримент.
  
  "Це було великою угодою?"
  
  'Про нi. Ну, на кiлька тисяч доларiв алмазiв. Вiд одного пана Пилипа ван дер Лана.
  
  'Чи правда, що пан Ван дер Лан також пропонуємо Вам особливо велике камiння?
  
  "Ви маєте на увазi Єнiсейськi алмази?"
  
  'Так.'
  
  "Оскiльки це крадене, я не думаю, що я можу сказати, що я говорив про це."
  
  З-за густої чорної вуалi почувся рiзкий крик роздратування. Це була не та жiнка, щоб її роздратувати. Iснувало щось зловiснiше, нiж звук...
  
  Вiн старанно пiдбирав слова. - "Тодi б ви розглянути мою позицiю? Я нiкому не скажу, що ми говорили про тi алмази, це було б неввiчливо, щоб не сказати бiльше. До мене звернулися кiлька людей, якi натякають, що якщо я зацiкавлений в цих алмазах вони можуть бути менi проданi.
  
  Вiн почув, що щось на зразок гарчання. - "Остерiгайтеся таких пропозицiй. Вони дурять вас. Це як кажуть англiйцi: шулерство.
  
  "Можливо, я навiть не хочу їх купувати."
  
  "Пан Кент, у нас невелика спiльнота тут. Мета вашого вiзиту абсолютно ясна для мене. Я намагаюся допомогти вам.
  
  "А може, продати алмази?"
  
  'Звичайно. Ми побачили, що ви можете бути обдуренi. Я вирiшила вас попередити. Через кiлька днiв пан Балегойєр органiзує зустрiч iз вами, щоб показати вам їх.
  
  "Чи можу я побачити їх зараз?" Нiк поставив питання з привiтно, у поєднаннi з безневинною посмiшкою.
  
  "Я думаю, ви знаєте, що це не можливо. Пан Баллегойєр подзвонить вам. У той же час, не варто викидати грошi безцiльно".
  
  'Дякую.'
  
  Певне, переговори закiнчилися. "Ну, дякую за попередження," сказав Нiк. "Я бiльш-менш бачу новi можливостi для алмазного бiзнесу."
  
  'Ми знаємо це. Часто буває доцiльно, послати розумну людину, яка не є фахiвцем, нiж експерта, яка не така розумна. До побачення, мiстере Кент.
  
  Нiк вийшов з лiмузина i повернувся на своє мiсце поряд з Балегойєром. Машина з жiнкою заслизнула тихо до металевих дверей, та пiднялася та автомобiль зник у весняному сутiнку. Номерний знак був затемненим. Дверi залишалися вiдчиненими, але водiй Ballegooyer не став заводити машину. "Я спiзнюся," - сказав Нiк.
  
  "Так прямий, мiстере Кент. Сигарету?"
  
  'Дякую.' Нiк прикурив. Вони дали час лiмузину, щоб пiти, можливо, щоб зупинитися та вiдкрити номернi знаки. Вiн запитував, чи будуть вони ставити прапори в власниках. "Важлива дама."
  
  'Так.'
  
  "Як ми називатимемо її, якщо ви подзвоните менi?"
  
  "Вiзьмiть будь-яке iм'я або код, який ви хочете."
  
  "Мадам J?"
  
  'Добре.'
  
  Нiк ставив питання, де Баллегойер отримав усi цi рани. Вiн був чоловiк, який мiг би бути будь-ким, вiд льотчика-винищувача до пiхотного солдата. Достойна людина була надто просте визначення про неї. Було не так вже й важко дiйти висновку, що ця людина виконуватиме свiй обов'язок за будь-яких обставин. Схожий на британських офiцерiв, якими Patton так захоплювався, коли вони сказали, якщо це обов'язок ми будемо атакувати будь-кого з одним хлистом.
  
  За п'ятнадцять хвилин Bentley зупинилася перед готелем Die Port ван Клiв. Балегойєр сказав: "Я тобi подзвоню. Дякую, що погодилися на зустрiч, мiстере Кент.
  
  Нiк побачив людину, що наближається у фойє i повернув i насторожився. Сотнi людей можуть пройти повз вас без вас, не збиваючи вас нi на волосину вiд курсу, але коли вашi почуття гострi як бритва, i вашi очi завжди напоготовi або ледь розслабленi, людина, яка, здається, знайома пiсля того, як ви її побачили. Деякi з нас, Хоук сказав одного разу, мають вбудований радар, як кажанiв.
  
  Людина була звичайною. Вiн був досить старим, добре одягненим, але не зi смаком, iз сивими вусами та жорсткою ходою напевно вiд артриту чи просто проблеми iз суглобами. Вiн був нецiкавим - тому що вiн хотiв таким бути. Вiн носив металевi окуляри зi злегка тонованими лiнзами.
  
  Скло завадило Нiку негайного впiзнати людину. Тодi людина сказала: "Доброго вечора, мiстере Кент. Чи не повиннi ми пiти на прогулянку? Це буде гарно погуляти вздовж каналiв".
  
  Нiк посмiхнувся. То був Девiд Хоук. "Iз задоволенням," сказав вiн. Вiн саме це й мав на увазi. Це було полегшенням обговорити подiї останнiх двох днiв, i хоча вiн iнодi вдавав, що незадоволений, вiн завжди користувався порадами Хоука.
  
  Старий був нещадний, коли його обов'язки викликали його, але якщо ви могли побачити це на його зовнiшнiй вигляд, ви бачили обличчя, сповнене вас жалостi - обличчя з дивним до вас спiвчуттям. У нього була фантастична пам'ять, i був один iз тих людей, Нiк хотiв визнати це, що пам'ять Хоука була кращою, нiж його. Вiн також добре аналiзував факти, поки його гострий мозок не знаходив точку, де вони пiдходять один до одного. Вiн був обережний, з вродженою звичкою суддi дивитися на ситуацiю з трьох сторiн вiдразу i зсередини теж, але на вiдмiну вiд багатьох експертiв з деталей, вiн мiг приймати рiшення протягом секунди i довго дотримуватися їх, якщо вони виявились дiйсними.
  
  Вони йшли Nieuwendijk, говорячи про мiсто, поки вони не прийшли до мiсця, де весняний вiтер зiрвав би будь-який шанс прослуховування з мiкрофоном далекої дiї. Там Хок сказав: "Я сподiваюся, що не зiпсую твої плани на сьогоднi, я не затримуватиму тебе занадто довго. Сьогоднi я мушу виїхати до Лондона.
  
  "У мене призначена зустрiч з Хелмi, але вона знає, що я буду пiзно."
  
  "Ах, люба Хелмi. Таким чином, ви робите успiхи. Чи задоволенi ви тим, що нашi правила не вiдрiзняються вiд правил Гувера?"
  
  "Це може зайняти трохи бiльше часу, якби вони були дотриманi." - Нiк розповiв про подiї пов'язанi з його зустрiчами з Ван-дер-Ланом, з Ван Рейном та з завуальованою жiнкою у лiмузинi. Вiн вiдзначив кожну деталь, окрiм соковитих моментiв iз Хелмi. Вони не мають до цього вiдношення.
  
  "Я збирався розповiсти вам про Єнiсейськi алмази," сказав Яструб, коли Нiк закiнчив свою розповiдь, "У АНБ були цi розвiдданi вже тиждень, але ми тiльки що отримали їх. Голiаф рухається повiльно". Його тон був гiрким. "Вони метушаться навколо вас, тому що ходять чутки, що ви приїхали сюди, щоб купити цi алмази. Жiнка у вуалi - якщо вона та, ким ми її вважаємо - одна з найбагатших жiнок у свiтi. З деяких очевидних причин вона вирiшила, що цi алмази повиннi продаватися через неї. Ван дер Лаан i Ван Рейн. злодiй обiцяв їм їх. Вони дозволяють вам стати покупцем.
  
  "Це стало корисним прикриттям", - прокоментував Нiк. "Поки вони не зрозумiють домовитися, i все не вийде назовнi". Ключове питання: у кого вони насправдi? Чи пов'язано це з витоком iнформацiї про наших шпигунiв i смертю Вiтлока?
  
  'Можливо. Або може бути нi. Скажiмо так, "Менсон" став шпигунським каналом через постiйний поток кур'єрiв мiж рiзними алмазними центрами. Єнiсейськi алмази привезли до Амстердама, тому що їх можна продати там i тому, що шпигунська мережа "Менсона" органiзується звiдси. Бо злодiй знає. Хоук вказав на купу освiтлених квiтiв, нiби вони говорили про це. Вiн тримав свою палицю, як меч, подумав Нiк.
  
  "Можливо, вони придуманi лише для того, щоб допомогти нам з цiєю проблемою контррозвiдки. За нашими даними, Херб Уiтлок знав Ван-дер-Лана, але вiн нiколи не зустрiчав ван Рейна, i вiн нiчого не знав про Єнiсейськi алмази.
  
  "Навряд чи була якась можливiсть, що Уiтлок чув про них. Якби вiн це знав, вiн не зробив би жодного зв'язку. Якби вiн прожив трохи довше, вiн мiг би це зробити.
  
  Хоук тицьнув палицею в тротуар коротким рухом колючого. - "Ми це дiзнаємося. Можливо, вiд мiсцевих детективiв прихована частина iнформацiї, яку ми маємо в нашому розпорядженнi. Цей голландський перебiжчик називав себе нiмцем у Радянському Союзi, пiд iм'ям Ганса Гейзера. Маленький, худий, близько п'ятдесяти п'яти рокiв. Свiтло-русяве волосся й у Сибiру.
  
  "Можливо, росiяни не передали, це опис голландцям?"
  
  'Можливо. Можливо те, що вiн здiйснив крадiжку алмазiв, не пов'язано з тим, де цей Гейзер був до 1945 року, або детектив приховує це вiд вас, що матиме сенс."
  
  "Я стежитиму за цим Гейзером".
  
  "Вiн може бути худою, невисокою, темною людиною без бороди. Для такої людини, як вона, це може бути передбачуваними змiнами. Це все, що ми знаємо про цього Гейзера. Алмазний експерт. Нi в чому немає впевненостi взагалi.
  
  Нiк подумав. - "Жоден iз людей, з якими я зiткнувся досi на нього не схожий. Нi тi, хто нападав на мене.
  
  "Погано органiзований напад. Я вважаю, що реальною була лише спроба застрелити Хелмi в аеропорту. Мабуть, люди Ван-дер-Лана. Замах на Хелмi стався, тому що вона дiзналася, що вона шпигунський кур'єр i тому, що вони думали, що ви могли б бути агентом ЦРУ або ФБР".
  
  "Напевно, тепер вони змiнили свою думку про її лiквiдацiю?"
  
  'Так. Неправильна оцiнка. Прокляття всiх датських мафiозi. Ми знаємо, якi данi залишилися на Хелмi в Нью-Йорку. Справа у власностi "Менсона". Це було показано тут. Ця спроба замаху не вдалася. Потiм вона доставила портфель у хорошому станi. Вона поводиться нормально. Ви виявились покупцем алмазiв, якого вони перевiрили i переконалися, що вiн має багато доларiв, щоб витратити на покупки. Ну вони можуть дiйти висновку, що ви не вписуєтесь в ролi простого покупця алмазiв. Звiсно, нi, тому що ви шукаєте Єнiсейськi алмази. Можливо, є пiдозри, але немає жодних причин боятися вас. Ще одна неправильна оцiнка.
  
  Нiк згадав нервознiсть Хелмi. "Я перевтомилася," звучить як дуже слабке виправдання. Напевно, Хелмi намагалися скласти шматочки iнформацiї разом, не знаючи про суть.
  
  "Вона була дуже нервовою в лiтаку," сказав Нiк. "Вона тримала свою валiзку так, нiби вона була прикута до її зап'ястя. I вона, i Ван-дер-Лан, здавалося, зiтхнули з полегшенням, коли вона передала валiзку йому. Можливо, вони були й iншi причини теж.
  
  'Цiкаво. Ми не знаємо, напевно, але ми повиннi припустити, що Ван-дер-Лан не знає, що вона дiзналася, що вiдбувається у фiрмi "Менсона". Я залишу цей аспект питання вам.
  
  Вони ходили, i засвiтилися вуличнi лiхтарi. Це був типовий весняний вечiр у Амстердамi. Чи не холодно, не жарко, волого, але приємно. Обережно, Хоук нагадав рiзнi подiї, випитуючи думку Нiкi тонкими питаннями. Нарештi старий вирушив на вулицю Hendrikkade i Нiк зрозумiв, що офiцiйнi справи закiнчено. "Давайте вип'ємо пива, Нiколас," сказав Хоук. "За ваш успiх."
  
  Вони увiйшли до бару. Стара архiтектура, красива ситуацiя. Це було схоже на мiсце, де Генрi Хадсон випив свою останню склянку перед встановленням вiтрила на De Хальве Maen вивчати iндiанську острiв Манхеттен. Нiк розповiв цю iсторiю перед тим, як випити склянку пiнистого пива.
  
  "Так," Хоук визнав це сумно. "Їх називали дослiдниками. Але нiколи не забувайте, що бiльшiсть iз них шукали своєї вигоди. Два слова вiдповiдатимуть на бiльшiсть запитань i про тих людей, i про таких людей, як Ван-дер-Лан, Ван Рейн, та та жiнка за вуаллю. Якщо ви не вирiшите цiєї проблеми самостiйно, дайте їм спробувати".
  
  Нiк випив пиво i почав чекати. Iнодi Хоук може звести вас з розуму. Вiн вдихав аромат iз великої склянки. 'Хм. Це пиво. Не газована вода з алкоголем та деякими додатковими ароматизаторами.
  
  "Якi цi два слова?" - Запитав Нiк.
  
  Хок повiльно випив келих, потiм поставив його перед ним зiтхнувши. Потiм вiн пiдняв свою палицю.
  
  'Хто виграє?' пробурмотiв вiн.
  
  Знову Нiк вибачився, як тiльки вiн розслабився в її автомобiлi Vauxhall. Хелмi була добрим водiєм. Було лише кiлька жiнок, поряд з якими вiн мiг сидiти в автомобiлi байдужим, не турбуючись, коли вони їхали. Але Гельмi їхала впевнено. "Бiзнес, дорога. Це як хвороба. Як щодо "П'яти Мух" загладити моє запiзнення?
  
  "П'ять Мух?" вона пригнiчено засмiялася. "Ви читали надто багато, про Європу за 5 доларiв на день. Це для туристiв."
  
  "Тодi знайти iнше мiсце. Здивуй мене."
  
  'Добре.'
  
  Вона була рада, що вiн спитав її. Вони поїли в Zwarte Schaep, при свiчках, на третьому поверсi мальовничої будiвлi сiмнадцятого столiття. Поруччя були зi скрученого каната; мiднi каструлi прикрашали обпаленi стiни. У будь-який момент ви очiкували побачити Рембрандта, що тут прогулювався з довгою трубкою i рукою гладив пухку дупу своєї подруги. Напiй був досконалий, їжа фантастична атмосфера чудовим нагадуванням, що час не повинен бути витрачений дарма.
  
  За кавою та коньяком, Нiк сказав: "Спасибi велике за те, що привели мене сюди. На цьому фонi ви менi нагадали, що народження i смерть є важливими подiями, i все, що вiдбувається мiж ними, це гра.
  
  "Так, цей заклад, здається, поза часом." Вона поклала руки на нього. "Приємно бути з тобою, Нормане. Я почуваюся в безпецi, навiть пiсля того, як все те, що сталося.
  
  Я була на вершинi всього мого життя. У моїй сiм'ї було добре i тепло у своєму родi, але я нiколи не вiдчувала себе дуже близько до них. Можливо , тому я вiдчувала такi теплi почуття до Голландiї та "Менсон" i Фiлу..."
  
  Раптом вона замовкла, i Нiк подумав, що вона збиралася заплакати. Приємно, якщо ви штовхнули цю жiнку у певному напрямку, але будьте обережнi, коли ви прибуваєте на перехрестi та роздорiжжi. Вона навiгацiя азартної гри. Вiн насупився. Ви повиннi були визнати, що деякi з цих азартних iгор були гарнi. Вiн погладив її блискучi нiгтi. "Ви перевiрили вiдомостi про цi алмази?"
  
  'Так.' Вона розповiла йому про Трансваальський Куллiнан. Фiл сказав, що є алмази, якi вони називають Єнiсейськими Куллiнанами. Вони, ймовiрно, будуть виставленi на продаж.
  
  'Вiрно. Ви можете дiзнатися бiльше про це. Iсторiя свiдчить, що їх вкрали в Радянському Союзi, i зникли в Амстердамi.
  
  "Це правда, що ти насправдi шукаєш їх?"
  
  Нiк зiтхнув. Це був її спосiб пояснити всi таємницi, що оточували "Нормана Кента".
  
  "Немає дорога, я не думаю, що я зацiкавлений у торгiвлi краденим. Але я хочу подивитися, коли їх запропонують.
  
  Цi солодкi блакитнi очi стискалися з вiдтiнком страху та невпевненостi.
  
  "Ти плутаєш мене, Нормане. В одну хвилину я думаю, що ви бiзнесмен, розумний залежно вiд випадку, то менi цiкаво, якщо ви могли б бути страховим iнспектором, або, можливо, кимось iз Iнтерполу. Якщо це так, дорогий - скажiть менi правду.
  
  "Чесно кажучи i справдi, дорога немає." Вона була слабким слiдчим.
  
  Вона повинна просто запитала його, якби вiн працював на якусь секретну службу.
  
  "Невже вони дiзнаються щось нове про людей, якi напали на вас у вашiй кiмнатi?"
  
  'Нi.'
  
  Вона подумала про Поля Мейєра. Вiн був лякаючим її людиною. Чому Фiл має щось спiльне з такою людиною, як вiн? Слiди страху ковзали її спиною i оселилися десь мiж лопатками. Куля у Схiпхолi - робота Мейєра? Замах на неї? Може, за наказом Фiла? О нi. Тiльки не Фiл. Тiльки не "Менсон". Але як щодо тих мiкрозаписiв Келлi? Якби вона не виявила їх, вона могла б просто запитати Фiла, але тепер її маленький свiт, до якого вона стала настiльки прив'язана, тремтiв дощенту. I вона не знала, куди йти.
  
  "Я нiколи не думала про те, як Амстердамi багато злочинцiв, Норман. Але я буду щаслива, коли повернуся до Нью-Йорка, навiть якщо там я боюся ходити вулицею поряд з моєю квартирою в нiчний час. У нас було три напади менш нiж у двох кварталах".
  
  Вiн вiдчув її дискомфорт i йому було шкода. Ступiнь статусу - кво є важчим для жiнок, щоб створити його, нiж для чоловiкiв. Вона плекала його, як її скарб, вона притулилася до нього. Вона закрiпила якоря до нього, як морська iстота на дотик нерiшуче перевiряє кораловий риф, коли вiдчуває удари вiтру. Коли вона запитала: чи це правда? вона мала на увазi: ти не зрадиш мене теж? Нiк знав, що якщо їхнi стосунки змiняться. Звичайно, вiн мiг би використати достатньо важелiв у якийсь момент, щоб змусити її йти так, як вiн хотiв. Вiн хотiв, щоб влада, або деякi з її якiр були перенесенi з Ван-дер-Лана i "Менсона" до нього. Вона сумнiватиметься в них, а потiм запитає його -
  
  "Дорогий, я можу дiйсно довiряти Фiлу роблячи те, що загубить мене, якщо вiн обманює мене?" , а потiм чекати на його вiдповiдь.
  
  Нiк поїхав назад. Вони поїхали до Stadhouderskade i вона сидiла поруч з ним. "Я почуваюся ревнивою сьогоднi," сказав Нiк.
  
  'Чому?'
  
  Я думав про тебе з Фiлом. Я знаю, що ви захоплюєте його, i я побачив, що вiн дивиться на тебе певним чином. Це хороший великий диван, який вiн має у своєму кабiнетi.
  
  Менi почало мерехтить. Навiть якщо ви не хочете - великий бос тощо.
  
  "О, Норман." Вона потерла ногу на внутрiшнiй сторонi колiна, i вiн уразився теплотою, що вона може зробити на нього. 'Це не так. Ми нiколи не займалися сексом там - не в офiсi. Як я вже казала вам, це було лише кiлька разiв, коли ми звiдти йшли. Ти не такий старомоден, щоб божеволiти вiд цього?
  
  'Нi. Але ти досить гарна, щоб спокусити навiть бронзову статую.
  
  Дорогий, якщо це те, чого ви хочете, ми не повиннi обманювати один одного.
  
  Вiн обiйняв її за руку. "Це не така вже погана iдея. У мене є дуже тепле почуття до вас, Хелмi. З того моменту, як ми зустрiлися. I пiсля цього, вчора ввечерi, це було так дивно. Це нереально, дуже сильнi емоцiї. Начебто ви стали частиною мене".
  
  "Ось що я вiдчуваю, Норман," прошепотiла вона. "Зазвичай мене не хвилює, якщо я зустрiчаюся з хлопцем чи нi. Коли ти подзвонив менi, щоб сказати менi, що ти запiзнишся, я вiдчула порожнечу всерединi. Я намагалася щось читати, але я не можу. Я повинна була рухатися. Я повинна була щось робити. Ви знаєте, що я зробила? Я перемила купу посуду.
  
  Ви були б дуже здивованi, якби побачили мене, тодi. Одягнена на обiд, з великим фартухом i в гумових рукавичках. Щоб не думати. Побоюючись, що ви взагалi можете не прийти.
  
  "Я думаю, що я вас розумiю." - Вiн придушив позiхання. "Пора лягати спати...
  
  Коли вона була у ваннiй та увiмкнула воду, вiн зробив швидкий телефонний дзвiнок. Жiночий голос iз дуже легким акцентом вiдповiв. "Привiт Mata," сказав вiн. "Я не можу говорити занадто довго. Є деякi iншi деталi картин Саламе , якi я хотiв би обговорити з вами. Я повинен був передати привiт вам вiд Hans Noorderbos. Ви будете вдома о пiв на десяту завтра вранцi?
  
  Вiн почув здавлений стогiн. Настала тиша. Тодi так.
  
  "Чи можете ви допомогти менi трохи протягом дня? Менi потрiбен гiд. Це буде вигiдно.
  
  'Так.' Вiн захоплювався її швидкою реакцiєю та її лаконiчнiстю. Вода у ваннiй кiмнатi була вимкнена. Вiн сказав: "Добре, Джоне. До побачення."
  
  Хелмi вийшла з ванної кiмнати з її одягом на руцi. Вона почепила їх акуратно на стiлець. "Ви хочете щось випити, перш нiж йти спати?"
  
  'Вiдмiнна iдея.'
  
  Нiк затамував подих. Це було щоразу, коли вiн бачив, це гарне тiло. У м'якому свiтлi вона сяяла, як фотомодель. Її шкiра була не така темна, як його, на ньому не було одягу. Вона простягла йому склянку i посмiхнулася, усмiшкою, яка була новою, сором'язливою, теплою.
  
  Вiн поцiлував її.
  
  Вона повiльно пiдiйшла до лiжка i поклала склянку на тумбочку. Нiк подивився на неї схвально. Вона сiла на бiлi простирадла i пiдтягла колiна до пiдборiддя. "Норман, ми повиннi бути обережними. Я знаю, що ти розумний i знаєш багато про алмази, але завжди є шанс, що ви отримаєте не те. Розумний спосiб розмiстити невелике замовлення, яке ви можете перевiрити, перш нiж зважитися на щось бiльше.
  
  Нiк лiг на лiжко поруч iз нею. "Ви маєте рацiю, люба. Я сам уже подумав, що хотiв би зробити це таким чином. Вона почала менi допомагати, подумав вiн. Вона попередила його проти Ван-дер-Лан i "Менсона", не кажучи це багатослiвно. Вона поцiлувала його в мочку, як наречена запрошує молодята насолодитися своїми навичками занять любов'ю. не було б такою поганою iдеєю, щоб зробити цi штори, подумав вiн.
  
  Вiн гладив її золотавi свiтлi пасма. Вона посмiхнулася i сказала: "Хiба це не приємно?"
  
  'Приголомшливi.'
  
  "Я маю на увазi, щоб бути тут спокiйно всю нiч i нiкуди не поспiшати. У нас буде весь цей час для себе".
  
  "I ви знаєте, як використовувати його."
  
  Її посмiшка була спокусливою. "Не бiльше, нiж ви. Я маю на увазi, якщо ви не були тут, було б iнакше. Але час не так вже важливо. Це людське винахiд. Час має значення тiльки, якщо ви знаєте, як заповнити його. Вiн нiжно погладив її. Вона справжнiй фiлософ, подумав вiн. Вiн дозволив своїм губам ковзнути по її тiлу." люба," пробурчав вiн.
  
  Погладжуючи шию пальцями, вона сказала: "А я допоможу тобi."
  
  
  
  Роздiл 5
  
  
  Чорна табличка на дверях квартири гласила - Пол Едуард Мейєр. Якщо Хелмi, Ван-дер-Лан або той, хто знав доходи Мейєра та його смаки, здiйснив туди вiзит, то вони були б здивованi. Ван-дер-Лан навiть почав би розслiдування цього.
  
  Квартира на третьому поверсi одного зi старих будинкiв з видом на Naarderweg. Мiцна, старовинна будiвля, з чисто голландським копiтким обслуговуванням. Багато рокiв тому дилеру будiвельних матерiалiв з трьома дiтьми вдалося орендувати прилеглу невелику квартиру.
  
  Вiн зруйнував стiни i злив два люкси. Навiть iз добрими стосунками, всi дозволи зайняли б принаймнi сiм мiсяцiв, у Нiдерландах усi такi операцiї проходять через рiзнi канали, якi нагадують грязьовi басейни, в яких ви тонете. Але пiсля того, як закiнчив, ця квартира була не менше восьми кiмнат i мала довгий балкон. Три роки тому вiн продав свiй останнiй лiсовий склад разом з iншими своїми володiннями та вирушив до Пiвденної Африки. Людина, яка з'явилася, щоб взяти її в оренду i оплачувану готiвкою, був Пол Едуард Мейєр. Вiн був тихим орендарем i поступово став бiзнесменом, котрий приймав багато вiдвiдувачiв. Вiзити не мали на увазi жiнок, у цьому випадку, хоча зараз одна з них йшла вниз сходами. Але всi вiдвiдувачi були поряднi люди, такi як Мейєр. Особливо зараз, коли вiн був процвiтаючою людиною.
  
  Процвiтання Мейєра було пов'язане з тими людьми, якi прийшли до нього в гостi, зокрема з Нiколасом Г. де Гроотом, який пiшов п'ять рокiв тому, наказавши йому наглядати за гарною, великою квартирою, i вiдразу ж пiсля цього зник. Нещодавно Пол дiзнався, що Де Гроот був експертом з алмазiв для росiян. Це було все, що Де Гроот хотiв сказати йому про це. Але цього було достатньо. Коли Де Гроот раптом з'явився у цiй величезнiй квартирi, вiн знав, "Ти вкрав їх", - це все, що вiн мав сказати.
  
  "Я отримав їх. I ви отримаєте свою частку. Тримайте Ван дер Лана в незнаннi i не кажiть нiчого.
  
  Де Гроот зв'язався з Ван дер Ланом та iншими зацiкавленими сторонами за допомогою пошти до запитання. Єнiсейськi алмази були захованi десь у непомiтному пакетi у багажi Де Гроота. Три рази Пол спробував дiстатися до них, але вiн не був надто розчарований, коли вiн не змiг знайти їх. Це завжди краще, щоб хтось iнший намагався вiдкривати пакет вибухiвки - замiсть того, щоб отримати свою частку вiд них безпечно.
  
  Того чудового ранку, Де Гроот пив каву i поглинав рясний снiданок. Вiн насолоджувався видом з балкона, як вiн переглянув привезену Харрi Хазебруком. пошту. Давно коли його звали Ганс Гейзер, Де Гроот був невисоким блондином. Тепер, як i здогадувався Хоук, вiн був невисоким брюнетом. Ганц Гейзер був методичною людиною. Маскування було гарне, аж до тону шкiри та темного лаку для нiгтiв. На вiдмiну багатьох маленьких людей, Де Гроот не поспiшав i видiлявся. Вiн блукав повiльно по життю, нецiкава i непомiтна людина, яка, мабуть, мала побоювання бути впiзнаною. Вiн вибрав непомiтну роль i засвоїв її чудово.
  
  Харрi Хазебрук був приблизно того ж вiку, як Де Гроот. Близько п'ятдесяти рокiв i приблизно такого ж зросту та статури. Вiн теж був шанувальником Фюрера, який обiцяв Нiмеччинi так багато свого часу. Або тому, що йому потрiбен був батько, або тому, що шукав вихiд своїм мрiям. Де Гроот тепер також знав, що вiн помилявся на той час. Вiн не пошкодував стiльки коштiв, якi вiн використав, а потiм повна вiдсутнiсть будь-якого успiху в довгостроковiй перспективi. Хазебрук сам був таким i вiн абсолютно вiрний Де Грооту.
  
  Коли Де Гроот розповiв йому про Єнiсейськi алмази, Хазебрук посмiхнувся i сказав: "Я знав, що ти коли-небудь досягнеш успiху. Чи буде це великий куш?"
  
  "Так, це буде величезнi грошi. Так цього вистачить для кожного з нас".
  
  Хазебрук був єдиним у свiтi, до кого Де Гроот мiг мати якiсь почуття, крiм самого себе.
  
  Вiн акуратно переглянув листи. "Харрi, риба клює. Ван Рейн хоче зустрiч у п'ятницю. Ван дер Лан у суботу.
  
  "У своєму будинку?"
  
  'Так у провiнцiї.
  
  'Це небезпечно.'
  
  'Так. Але потрiбно.
  
  "Як, ми будемо там?"
  
  "Ми повиннi будемо там бути. Але обережними та озброєними. Пiдлога забезпечить нас iнформацiєю про Ван дер Лана. Фiлiп iнодi використовує його замiсть мене. Потiм вiн передає iнформацiю менi. Обидва посмiхнулися. Але з ван Рейном може бути iнший випадок. Що ти про нього думаєш?"
  
  "Я був здивований, коли вiн запропонував купити їх у мене."
  
  "Дуже добре, Гаррi... Але все-таки..."
  
  Де Гроот налив собi ще одну чашку кави. Його обличчя було замисленим. "Три конкуренти це неправильно - вони заважатимуть один одному," сказав Хазебрук.
  
  'Звичайно. Вони є найбiльшими поцiновувачами алмазiв у свiтi. Але чому вони не виявили бiльше iнтересу? "Надто небезпечно," сказали вони. Вам потрiбний солiдний покупець, щоб продати йому. Як ваш власний дилер алмазiв. Але все-таки вони торгують великими партiями крадених алмазiв у всьому свiтi. Їм потрiбна сировина.
  
  "Ми повиннi бути обережнi."
  
  "Звичайно, Гаррi. Чи є у вас пiдробленi алмази?"
  
  "Зберiгаються в секретному мiсцi. Автомобiль також заблоковано.
  
  "Зброя теж там?"
  
  'Так.'
  
  "Приходьте до мене за годину. Тодi ми йдемо туди. Два старi вiдвiдають крокодилiв.
  
  "Нам потрiбнi темнi окуляри для маскування", - серйозно сказав Хазебрук.
  
  Де Гроот засмiявся. Харрi був тупий у порiвняннi з ним. Це було давно, коли вiн поїхав до Нiмеччини... Але Харрi мiг довiряти, надiйний солдат, вiд якого ви не повиннi чекати занадто багато. Харрi нiколи не питав про цю спецiальну роботу, яку Де Гроот робив з Ван дер Ланом, але не було жодного сенсу говорити йому про кур'єрськi послуги Москвi чи комусь або ще. Де Гроот займався торгiвлею, - так Ван дер Лан назвав перевезення iнформацiї - у їхнiх вiдносинах. Це давало багато прибутку, iнодi менше, але зрештою, це був гарний дохiд. Це було тепер надто ризикованою справою, якщо ви продовжували займатися цим надто довго.
  
  Чи було легко Ван дер Лану знайти iншого кур'єра. Якби вiн пiшов прямо на це, росiяни могли б отримати конуренту для нього. Але що було важливо для нього - Де Гроота.
  
  Вiн повинен був позбутися цих Єнiсейських алмазiв, тодi як крокодили боролися мiж собою за них. Жорсткi, тонкi, безбарвнi губи Де Гроота стиснулися. Нехай цi звiрi розумiються мiж собою.
  
  Пiсля того, як Хелмi пiшла, радiсна i щаслива, начебто спiлкування з Нiком позбавило її хвилювань, Нiк був готовий до поїздки за мiсто. Вiн ретельно готувався, перевiряючи його спецiальне обладнання.
  
  Вiн швидко зiбрав пiстолет iз частин друкарської машинки, якi не могли друкувати. Вiн зiбрав друкарську машинку, а потiм сховав її в чемодан. Генiй AX для спецiальних ресурсiв - Стюарт був гордий цим винаходом. Нiк трохи переживав за зайву вагу багажу у поїздках. Пiсля того, як вiн зiбрав пiстолет, якого потребував. Нiк оглянув три шоколадки та гребiнець, якi були зробленi з литого пластику. У них були капсулi, дещо було в пляшечках вiд лiкiв, у комплектi рецептами... Його багаж також мiстив винятково велику кiлькiсть кулькових ручок, роздiлену на групи по шiсть рiзних кольорiв... Деякi з них були пiкриновою кислотою для детонаторiв, з часом запалення десять хвилин. Iншi були вибуховi речовини та синi були уламковi гранати. Коли вiн був готовий пiти - залишивши лише кiлька речей у своїй кiмнатi, - вiн зателефонував ван Рейну та Ван дер Лану, щоб пiдтвердити зустрiчi з ними. Потiм вiн подзвонив Хелмi i вiдчув її розчарування, коли вiн сказав: "Дорога, я не зможу побачити вас сьогоднi. Ви збираєтеся до Ван дер Лана на уїкенд?"
  
  "Я чекала на вас, щоб сказати це. Але я завжди вiтаю ..."
  
  "Я, ймовiрно, буду дуже зайнятий на деякий час. Але зустрiнемося в суботу.
  
  'Добре.' Вона говорила повiльно та хвилювалася. Вiн знав, що їй цiкаво, де вiн буде i що робитиме, здогадуючись i хвилюючись. На мить йому стало шкода її...
  
  Вона добровiльно вступила в гру, i вона знала її грубi правила.
  
  В орендованiй машинi Peugeot, вiн знайшов адресу в путiвнику за допомогою детальної карти Амстердама та околиць. Вiн купив букет квiтiв iз квiткового вiзка, знову вразився голландським пейзажем i пiшов до будинку.
  
  Мати вiдчинила дверi в той момент, коли вiн зателефонував у дзвiночок. "Мiй дорогий," сказала вона, i вони майже розчавили квiти мiж її соковитим тiлом та його. Поцiлунки та ласки Потрiбно було багато часу, але зрештою вона поставила квiти у вазу i витерла очi. "Ну, нарештi ми знову зустрiлися," сказав Нiк. "Ви не повиннi плакати."
  
  "Це було так давно. Я була так самотня. Ви нагадуєте менi про Джакарту.
  
  "З радiстю я сподiваюся?"
  
  'Звичайно. Я знаю, що ти тодi зробив те, що мусив зробити.
  
  "Я тут якраз для такого ж завдання. Мене звуть Норман Кент. Чоловiк був тут ранiше за мене був Герберт Уiтлок. Нiколи не чула про нього?"
  
  'Так.' - Мати повiльно пiшла до її невеликого домашнього бару. "Вiн випивав занадто багато тут, але тепер я вiдчуваю, що i менi це потрiбно. Кава з Vieux?"
  
  "Що це?"
  
  Якийсь голландський коньяк.
  
  "Ну, я б iз задоволенням."
  
  Вона принесла випивку i сiла поряд з ним на широкiй, квiтчастiй кушетцi. "Ну, Нормане Кенте. Я жодним чином не пов'язувала вас з Гербертом Уiтлоком, хоча зараз я починаю розумiти, чому вiн пiшов так багато робочих мiсць i так багато займався бiзнесом. Я могла б здогадатися.
  
  'Може бути i нi. Ми буємо всiх форм та розмiрiв. Дивись..."
  
  Вiн перервав її короткий глибокий смiх. Вiн скривився... Подивiться. Вiн взяв карту з кишенi та показав їй область навколо Volkel. "Ви знаєте, цi райони?"
  
  'Так. Стривай секунду. Я маю топографiчну карту.
  
  Вона пiшла до iншої кiмнати, i Нiк обстежив квартиру. Чотири просторi кiмнати. Дуже дорого. Але Мата добре встала на ноги або, щоб використати поганий жарт, лягла на спину. В Iндонезiї Мата була секретним агентом, допоки її не вислали з країни. Це була угода, iнакше вони могли б бути набагато суворiшими.
  
  Мата повернувся i розгорнув карту перед ним. 'Це район Volkel.
  
  У мене є адреса. Вона належить замiському будинку Пiтера-Яна ван Рейна. Ви можете знайти його?
  
  Вони розглядали хитромудрi лiнiї i штрихування.
  
  Тут має бути його вотчина. Багато полiв i лiсiв. У цiй країнi вони досить рiдкiснi i дуже дорогi.
  
  "Я хочу, щоб ти могла залишатися зi мною протягом дня. Якщо це можливо?"
  
  Вона обернулася до нього. Вона була одягнена у просту сукню, яка невиразно нагадувала схiдну обгортку. Воно було надiте на повне тiло i показувало вигини її грудей. Мата була маленькою та темною, повна протилежнiсть Хелмi. Її смiх був швидким. Вона мала почуття гумору. У певному сенсi вона була розумнiша за Хелмi. Вона пережила набагато бiльше, i пройшла набагато скрутнiшi часи, нiж тi, в яких тепер вона була. Вона не мала образ на її життя. Це було добре, як це було - але смiшно. Її темнi очi глузливо дивилися на нього, а червонi губи скривилися у веселiй гримасi. Вона поклала обидвi руки на боки. "Я знала, що ти повернешся, любий. Що утримувало вас так довго?"
  
  Пiсля двох наступних зустрiчей та кiлькох теплих обiймiв зi старих добрих часiв вони пiшли. На пiдготовку до подорожi у неї пiшло трохи бiльше чотирьох хвилин. Вiн подумав, невже вона все ще так швидко зникає через задню стiну, коли не та людина виявляється бiля її вхiдних дверей.
  
  Коли вони їхали, Нiк сказав: "Думаю, це близько ста п'ятдесяти миль. Ти знаєш дорогу?"
  
  'Так. Ми повертаємо на Ден Бош. Пiсля цього я можу спитати дорогу в полiцейськiй дiльницi чи поштою. Ви все ще на сторонi справедливостi, чи не так? Вона скривила свої теплi губи в дратiвливу складку. "Я люблю тебе, Нiк. Я рада знову бачити Вас. Але так гаразд, ми знайдемо кафе, щоб спитати дорогу".
  
  Нiк подивився i на iнший бiк. У цiєї дiвчини була звичка з того часу, як вiн її дiзнався, злити його. Вiн приховав своє задоволення i сказав: "Ван Рейн - шановний громадянин. Ми повиннi бути схожi на акуратних гостей. Спробуйте пiзнiше на поштi. У мене призначена зустрiч iз ним сьогоднi ввечерi. Але я хочу ретельно дослiдити це мiсце. Що ви знаєте про нього?"
  
  'Не так багато. Одного разу я працювала в рекламному вiддiлi його компанiї та два чи три рази зустрiчався з ним на вечiрках".
  
  "Хiба ви не знаєте його?"
  
  'Що ти маєш на увазi?'
  
  "Ну, зустрiчала - бачила його. Ви знаєте його особисто?"
  
  'Нi. Я тобi сказала. Принаймнi, я не торкалася його, якщо ти це маєш на увазi.
  
  Нiк посмiхнувся.
  
  "Але, - продовжила Мата, - з усiма великими торговими компанiями швидко виникає вiдчуття, що Амстердам насправдi не бiльше нiж село. Велике село, але село. Всi цi люди..."
  
  - Як Ван Рейн?
  
  "Нi-нi, - подумав я на мить. Нi. Не вiн. Але Амстердам такий маленький. Вiн чудова людина в бiзнесi. Хорошi вiдносини. Я маю на увазi, якби вiн мав якесь вiдношення до злочинного свiту, як тi люди в... як тi, яких ми знали в Джакартi, - я думаю, я б знала про це".
  
  Iншими словами, вiн не займається шпигунством.
  
  Нi. Не думаю, що вiн бiльш праведний, нiж будь-який iнший спекулянт, але як ти це скажеш? - його руки чистi".
  
  'Добре. А що щодо Ван дер Лаана та "Менсона"?
  
  'Ах. Я їх не знаю. Я чула про це. Вiн справдi займається темними справами".
  
  Якийсь час вони їхали, нiчого не кажучи. "А ти, Мата, - спитав Нiк, - як твої темнi справи?"
  
  Вона не вiдповiла. Вiн глянув на неї. Її гострий євразiйський профiль вирiзнявся на тлi зелених пасовищ.
  
  "Ти красивiша, нiж будь-коли, Мата", - сказав вiн. "Як справи з фiнансами i в лiжку?"
  
  Дорогий... Тож ти залишив мене в Сiнгапурi? Бо я гарна?
  
  "Це цiна, яку я повинен був за це заплатити. Ви знаєте мою роботу. Чи можу я вiдвезти вас назад до Амстердама?"
  
  Вона зiтхнула. Нi, любий, я рада знову тебе бачити. Ось тiльки я не можу смiятися так багато, як ми тепер протягом кiлькох годин. Я працюю. Вони знають мене по всiй Європi. Мене знають чудово. Я гаразд.'
  
  "Вiдмiнно через цю квартиру".
  
  "Вона коштує менi цiлий стан. Але менi потрiбно щось пристойне. Кохання? Нiчого особливого. Хорошi друзi, хорошi люди. Я бiльше не можу терпiти таке". Вона притулилася до нього i м'яко додала: "З того часу, як я тебе знаю..."
  
  Нiк обiйняв її, почуваючи себе трохи незручно.
  
  Незабаром пiсля смачного обiду в маленькiй тавернi на узбiччi дороги за Ден Бош Мата вказала вперед. "Ось i та бiчна дорога з карти. Якщо немає iнших дорiг поменше, ми повиннi їхати цiєю дорогою, щоб дiстатися до маєтку Ван Рейна. Вiн повинен походити зi старої родини, щоб мати стiльки гектарiв землi в Нiдерландах".
  
  "Високий паркан iз колючого дроту виходив iз доглянутого лiсу i складав прямий кут, щоб йти паралельно дорозi. "Може бути, це межа його власностi", - сказав Нiк.
  
  'Так. Можливо.
  
  Дорога була досить широкою, щоб двi машини могли проїжджати повз один одного, але подекуди її розширили. Дерева виглядали доглянутими. На землi не було видно нi гiлок, нi слiдiв смiття, i навiть трава здавалася доглянутою. За воротами з лiсу виходила ґрунтова дорога, трохи згиналася i йшла паралельно дорозi, а потiм знову ховалася за деревами. Нiк припаркував машину в одному iз розширень. "Це було схоже на пасовище. Ван Рейн сказав, що у нього є конi". - сказав Нiк.
  
  "Тут немає турнiкету. Ми пройшли один, але на ньому був великий замок. Подивимося далi?"
  
  'Через хвилину. Чи можна менi карту, будь ласка?
  
  Вiн вивчив топографiчну карту. 'Вiрно. Тут вона позначена як ґрунтова дорога. Вiн йде до дороги на iншiй сторонi лiсу".
  
  Вiн їхав повiльно.
  
  "Чому б тобi просто не проїхати через головний вхiд зараз? Я пам'ятаю, що у Джакартi у вас теж не вийшло б добре це зробити".
  
  "Так, Мата, моя дорога. Вiд звичок не вiдучаєшся так швидко. Дивись, ось... - Вiн побачив у травi слабкi слiди вiд колiс. Вiн пiшов за ними i через кiлька секунд припаркував машину, частково приховану вiд дороги. У Сполучених Штатах це називалося Лаверс Лейн, тiльки тут не було парканiв." Я збираюся. Перед тим як приїхати, я завжди хочу щось дiзнатися про це мiсце ".
  
  Вона пiдвела до нього обличчя. "Насправдi вона навiть красивiша за Хелмi у своєму родi", - подумав вiн. Вiн довго цiлував її та вiддав ключi. "Тримай їх при собi".
  
  "А якщо ти не повернешся?"
  
  - Тодi ви йдете додому i розповiдаєте Гансу Нордербосу всю iсторiю. Але я повернусь".
  
  Забравшись на дах машини, вiн подумав: "Я завжди так робив досi. Але одного разу цього не станеться. Мата така практична. З поштовхом, який потряс машину на пружинах, вiн стрибнув через паркан. З iншого боку вiн знову впав, перекинувся i знову приземлився на ноги. Там вiн повернувся до Матi.
  
  М'яка смуга золотого сонячного свiтла впала мiж деревами i затрималася на її щоках. Вона купалася в ньому i курила цигарку, розмiрковуючи та згадуючи. У Джакартi вона супроводжувала Нормана Кента. Тодi вiн був вiдомий пiд iншим iм'ям. Але вiн все той же могутнiй, чарiвний, непохитний чоловiк, який переслiдував таємничого Юду. Її не було, коли вiн шукав Q-корабель, штаб-квартиру Юди та Генрiха Мюллера. Коли вiн нарештi знайшов цю китайську джонку, з ним була ще одна iндонезiйська дiвчина. Мата зiтхнула.
  
  Та дiвчина в Iндонезiї була гарною. Майже вони такi ж привабливi, як вона сама, а може, i бiльш привабливi, але це було все, що їх поєднувало. Мiж ними була велика рiзниця. Мата знала, чого хоче чоловiк мiж заходом сонця i свiтанком, дiвчина щойно прийшла на це подивитися. Не дивно й те, що дiвчина його поважала. Норман Кент був iдеальним чоловiком, здатним вдихнути життя будь-якої дiвчини.
  
  Мата вивчала лiс, де зник Норман. Вона спробувала згадати, що вона знала про це Пiтера-Яна ван Рейна. Вона описала його. Вiдмiннi стосунки. Вiрнiсть. Вона згадувала. Чи могла вона дати йому неправильну iнформацiю? Можливо, вона була недостатньо обiзнана, Ван Рейн насправдi не знав її. Ранiше вона не помiчала нiчого подiбного.
  
  Вона вийшла з машини, викинула сигарету та скинула жовтi шкiрянi черевики. Її стрибок з даху "пежо" через паркан, можливо, був не так далеко, як стрибок Нiка, але вiн був бiльш витонченим. Вона плавно спустилася. Вона знову одягла черевики i пiшла до дерев.
  
  Нiк пройшов стежкою кiлька сотень ярдiв. Вiн пройшов по невисокiй густiй травi поруч iз нею, щоб не залишати слiдiв. Вiн пiдiйшов до довгого повороту, де стежка перетинала лiс. Нiк вирiшив не йти вiдкритою стежкою i пiшов лiсом паралельно їй.
  
  Стежка перетинала струмок по сiльському дерев'яному мосту, який виглядав так, нiби його щотижня натирали лляною олiєю. Дерево свiтилося. Береги струмка виглядали такими ж доглянутими, як i дерева в самому лiсi, а глибокий потiк, здавалося, гарантував гарну рибалку. Вiн дiстався пагорба, де всi дерева були зрубанi, так що вiдкривався гарний вид на околицi.
  
  Панорама була приголомшливою. Це справдi виглядало як на листiвцi з текстом: "Голландський краєвид". Лiс розтягнувся приблизно на кiлометр, i навiть верхiвки дерев навколо нього здавались пiдрiзаними. Позаду них лежали акуратнi клаптики рiллi. Нiк вивчав їх у невеликий бiнокль. Поля являли собою цiкаву колекцiю полiв кукурудзи, квiтiв та овочiв. На одному працював чоловiк на жовтому тракторi, на iншому двi жiнки нахилялися, щоби щось робити iз землею. За цими полями був гарний великий будинок iз кiлькома господарськими будiвлями та довгими рядами теплиць, що мерехтiли на сонцi.
  
  Раптом Нiк опустив бiнокль i принюхався. Хтось курив сигару. Вiн швидко спустився з пагорба i сховався серед дерев. З iншого боку пагорба вiн побачив машину Daf 44 Comfort, припарковану мiж кущами. Слiди колiс вказали на те, що вона йшла зигзагами лiсом.
  
  Вiн вивчав землю. На цiй килимовiй землi не можна було йти нi по яких слiдах. Але поки вiн йшов лiсом, запах ставав все сильнiшим. Вiн побачив людину, що повернулася до нього спиною, i вивчає краєвид у бiнокль. Легким рухом плеча вiн послабив Вiльгельмiну в кобурi, i закашлявся. Чоловiк швидко повернувся, i Нiк сказав: "Привiт".
  
  Нiк досить усмiхнувся. Вiн подумав про слова Хоука: "Шукайте темного бородатого чоловiчка рокiв п'ятдесяти п'яти". Чудово! Нiколаас Е. де Гроот усмiхнувся у вiдповiдь i лагiдно кивнув. 'Привiт. Тут чудовий вигляд".
  
  Посмiшка та дружнiй кивок були лише очевиднi. Але Нiка це не обдурило. "Ця людина тверда як сталь, - подумав вiн. - 'Приголомшливi. Я вперше це бачу. Здається, ти знаєш дорогу туди. Вiн кивнув у бiк прихованого Дафа.
  
  Я бував тут ранiше, хоч завжди пiшки. Але є брама. Звичайний замок. Де Гроот знизав плечима.
  
  "Так я вважаю, ми обидва зловмисники?"
  
  Скажiмо так: розвiдники. Ви знаєте, чий це будинок?
  
  "Пiтера-Яна ван Рейна".
  
  "Точно." - Де Гроот уважно вивчив його. "Я продаю дiаманти, мiстере Кент, i чув у мiстi, що ви купуєте їх".
  
  "Можливо, тому ми спостерiгаємо за будинком Ван Рейна. О, i, можливо, ви продасте, а може, я куплю".
  
  - Правильно зазначено, мiстере Кент. А оскiльки ми зустрiчаємось зараз, можливо, нам бiльше не знадобиться посередник".
  
  Нiк швидко подумав. Той лiтнiй чоловiк одразу це зрозумiв. Вiн повiльно похитав головою. "Я не фахiвець з алмазiв, мiстер Де Гроот. Я не впевнений, чи пiде менi на користь у довгостроковiй перспективi, якщо я настрою мiстера Ван Рейна проти мене".
  
  Де Гроот засунув бiнокль у шкiряний футляр, що висiв у нього на плечi. Нiк уважно стежив за рухами його рук. "Я не розумiю нi слова з цього. Кажуть, ви, американцi, дуже розумнi в бiзнесi. Ви розумiєте, наскiльки висока комiсiя Ван Рейна з цiєї угоди?"
  
  'Багато грошей. Але для мене це могло б бути гарантiєю".
  
  "Тодi якщо ви так стурбованi цим товаром, можливо, ми зможемо зустрiтися пiзнiше. З вашим експертом - якщо йому можна довiряти.
  
  "Ван Рейн - експерт. Я дуже ним задоволений". Бадьорим кроком чоловiчок крокував туди-сюди, рухаючись так, нiби вiн був одягнений у бриджi та армiйськi черевики замiсть офiцiйного сiрого костюма.
  
  Вiн похитав головою. "Не думаю, що ви розумiєте свої переваги у цiй новiй ситуацiї".
  
  'Гарний. Але чи не могли б ви показати менi цi Єнiсейськi алмази?
  
  'Можливо. Вони поряд.
  
  'У машинi?'
  
  'Звичайно.'
  
  Нiк напружився. Цей чоловiчок був надто самовпевненим. Миттю вiн витяг Вiльгельмiну. Де Гроот невимушено глянув на довгий синiй стовбур. Єдине, що змiнилося у ньому, - це розширилися його впевненi, гострi очi. "Звичайно, в лiсi є ще хтось, щоб доглянути за твоєю машиною", - сказав Нiк. - "Поклич його чи її сюди.
  
  I нiяких витiвок, будь ласка. Ви, напевно, знаєте, на що здатна куля з такого пiстолета".
  
  Де Гроот не рушив жодним м'язом, крiм губ. "Я добре знайомий з "Люгером", мiстере Кент. Але я сподiваюся, що ви добре знайомi з великим англiйським пiстолетом Webley. Прямо зараз один нацiлений вам у спину i знаходиться в надiйних руках".
  
  "Скажи йому, щоб вiн вийшов i приєднався до тебе".
  
  'Про нi. Ти можеш мене вбити, якщо хочеш. Ми всi повиннi колись померти. Так що, якщо ти хочеш померти разом зi мною, ти можеш убити мене зараз". Де Гроот пiдвищив голос. "Пiдiйди ближче, Харрi, i спробуй вдарити його. Якщо вiн вистрiлить, негайно вбий його. Вiзьми потiм дiаманти та продай їх сам. Auf Wiedersehen ".
  
  "Ви блефуєте?" - тихо спитав Нiк.
  
  "Скажи щось, Харрi".
  
  Вiдразу за Нiком пролунав чийсь голос: "Я виконаю наказ. Точно. I ти такий хоробрий...
  
  
  Роздiл 6
  
  
  - Нiк стояв нерухомо. Сонце обпалювало йому шию. Десь у лiсi щебетали птахи. Нарештi Де Гроот сказав: "На Дикому Заходi називали це мексиканським покером, чи не так?" "Я радий, що ти знаєш цю гру". "Ах, мiстере Кент. Азартнi iгри - моє хобi. Можливо, разом з моєю любов'ю до старого Дикого Заходу. Голландцi i нiмцi внесли в розвиток того часу набагато бiльше, нiж прийнято вважати. Чи знали ви, наприклад, що деякi з кавалерiйських полкiв, що боролися з iндiанцями, отримували накази безпосередньо з Нiмеччини? малоймовiрним. "Тим не менш, це так. У п'ятого кавалерiйського полку колись був вiйськовий оркестр, в якому говорили тiльки по-нiмецькому". Вiн усмiхнувся, але його посмiшка стала сильнiшою, коли Нiк сказав: "Це нiчого не говорить менi про тi прямi накази з Нiмеччини, про якi ви говорили". Де Гроот миттю дивився прямо на нього." Це нiсенiтниця хобi - захоплення Диким Заходом. Ця нiсенiтниця про нiмецькi ордени, нiмецькi каплицi. Ця людина дивна. Де Гроот знову розслабився, i на його обличчя повернулася слухняна посмiшка. 'Добре. Тепер про справу. Ви збираєтеся купувати цi алмази у мене?
  
  "Можливо, враховуючи рiзнi обставини. Але чому вас хвилює, що я не купую безпосередньо у вас, а не через Ван Рейна? Це якась жiнка у великiй машинi сказала менi дочекатися її пропозицiї". Обличчя Де Гроота спохмурнiло. Ця новина його трохи засмутила. Нiк подумав, що робитиме ця людина, якщо вона подзвонить детективу чи Хоуку. "Це трохи ускладнює ситуацiю, - сказав Де Гроот. "Може, нам краще одразу домовитися про зустрiч". "Отже, у тебе є дiаманти, але я не знаю твоєї цiни". 'Я це розумiю. Якщо ви погодитеся їх купити, ми зможемо органiзувати обмiн - грошi на дiаманти - взаємоприйнятним чином". Нiк вирiшив, що чоловiк академiчно говорить англiйською. Це був той, хто легко вивчив мови, але недостатньо слухав людей. "Я просто хотiв поставити вам ще одне питання", - сказав Нiк. Менi сказали, що мiй друг зробив аванс за цi алмази. Можливо, вам - можливо, комусь iншому". Маленький зрiст Де Гроот, здавалося, напружився. Принаймнi для мене. Якщо я вiзьму аванс, я теж доставлю їх". Його дратувало, що його злодiйська честь може бути заплямована. - Ти можеш сказати менi, хто це був? "Герберт Уiтлок". Де Гроот виглядав задумливо. "Хiба вiн не помер нещодавно?" 'Справдi.' Я його не знав. Я не взяв з нього жодного цента". Нiк кивнув, нiби це була та вiдповiдь, на яку вiн чекав. Плавним рухом вiн дозволив Вiльгельмiну повернутися в кобуру. "Ми нiчого не доб'ємося, якщо дивимося один на одного трохи сердито. Ходiмо тепер до цих алмазiв? Де Гроот засмiявся. Його посмiшка була холодною, як лiд. 'Звичайно. Звичайно, ви пробачте нам, що ми втримаємо Харрi поза вашою досяжнiстю, щоб доглядати нас? Зрештою, це безцiнне питання. I тут досить тихо, i ми майже не знаємо одне одного. Харрi, йди за нами! Вiн пiдвищив голос, звертаючись до iншого чоловiка, потiм повернувся i пiшов до Дафа. Нiк пiшов за його прямою спиною з вузькими, штучно опущеними плечима. Цей хлопець був зразком зарозумiлостi, але не варто занадто його недооцiнювати. Скажiть, що трапиться, якщо ви випадково наткнетеся на корiнь дерева. влiво, повернувся навколо своєї осi i сказав Де Грооту: "Скажи Харрi, щоб вiн корився. Ця дiвчина зi мною. За кiлька футiв позаду маленького чоловiчка з великим Уеблi Мата Насут схопилася на ноги, де вона приземлилася, коли впала з дерева. Її маленький синiй автоматичний пiстолет був спрямований у спину Харрi. "I заспокойте всiх", - сказала Мата. Харрi сумнiвався. З одного боку, вiн був iз тих, хто грав у пiлота-камiкадзе, з iншого - його розум здавався нездатним приймати швидкi рiшення. - Так, спокiйно, - прогарчав Де Гроот. "Скажи їй, щоб вона опустила пiстолет", - сказав вiн Нiку. "Давайте все позбудемося нашої зброї", - заспокiйливо сказав Нiк. "Я був першим. Скажи Харрi... - Нi, - сказав Де Гроот. "Ми зробимо це так, як я хочу. Кинь... Нiк подався вперед. "Уеблi" заревiв над його головою. Миттю опинився пiд "Уеблi" i зробив другий пострiл. Потiм вiн злетiв, захоплюючи Харрi за собою своєю швидкiстю. Нiк вiдiбрав у Харрi револьвер, як дитячу брязкальце. Потiм вiн схопився на ноги, коли Мата загарчала на Де Гроота: "Залиш це - нехай це..." Рука Де Гроота зникла у його куртцi. Вiн завмер. Нiк тримав "Уеблi" за ствол. "Заспокойся, Де Гроот. У будь-якому випадку, давайте все трохи заспокоїмося". Краєм ока вiн спостерiгав за Гаррi. Маленький чоловiчок насилу пiдвiвся на ноги, кашляючи i задихаючись. Але вiн не намагався дiстати iншу зброю, якщо вона мала. "Витягнiть руку з куртки", - сказав Нiк. "Ми чекаємо на це зараз? Все залишається колишнiм". Крижанi очi Де Гроота зустрiлися з парою сiрих, менш холодних, але нерухомих, як гранiт очей. Картина залишалася незмiнною протягом кiлькох секунд, крiм деякого кашлю Харрi, потiм Де Гроот повiльно опустив руку. "Я бачу, ми недооцiнили вас, мiстере Кент. Серйозна стратегiчна помилка". Нiк посмiхнувся. Де Гроот виглядав спантеличеним. "Тiльки уявiть, що б сталося, якби у нас було бiльше людей, якi стояли серед дерев. Ми могли б продовжувати так годинами. У вас є випадково iншi люди?" Нi, - сказав Де Гроот. "Я хотiв би, щоб це було правдою". Нiк повернувся до Харрi. 'Я жалкую про те, що сталося. Але менi просто не подобаються хлопцi з великим пiстолетом, спрямованим менi в спину. Тодi мої рефлекси беруть гору". Гаррi хмикнув, але не вiдповiв. "У тебе хорошi рефлекси для бiзнесмена", - сухо прокоментував Де Гроот. "Ти не що iнше, як цей ковбой, чи не так?" "Я з тих американцiв, якi звикли поводитися зi зброєю. Це був абсурдний коментар, але, можливо, вiн знайде вiдгук у того, хто стверджує, що вiн так любить азартнi iгри та старий Дикий Захiд i так пихатий. Вiн, безперечно, подумав би, що цi примiтивнi американцi просто чекають, доки не змiниться ситуацiя. Наступного кроку божевiльного американця було достатньо, щоб повнiстю спантеличити Де Гроота, але вiн був занадто швидкий, щоб парирувати. Нiк пiдiйшов до нього, заправляючи "Уеблi" за пояс i одним швидким рухом витяг iз твердої шкiряної кобури короткоствольний револьвер 38 калiбру. Де Гроот зрозумiв, що якщо вiн поворухне бодай одним пальцем, у цього швидкого американця можуть з'явитися iншi рефлекси. Вiн стиснув зуби i чекав. "Тепер ми знову друзi", - сказав Нiк. "Я поверну їх вам належним чином, коли ми розлучимося. Дякую, Мата ... Вона пiдiйшла i встала поряд з ним. Її прекрасне обличчя було повнiстю пiд контролем. "Я пiшла за вами, тому що ви, можливо, неправильно мене зрозумiли - я не дуже добре знаю Ван Рейна. Я не знаю, в чому його полiтика - правильне слово? Так, чудове слово для цього. Але, може, вiн нам зараз не потрiбний, чи не так, Де Гроот? А тепер ходiмо подивимось на цi алмази. Харрi глянув на свого боса. Де Гроот сказав: "Принеси їх, Харрi", i Харрi витяг ключi i пошарив у машинi, перш нiж знову з'явився з маленькою коричневою сумкою. Нiк по-хлоп'ячому сказав: "Чорт забирай, я думав, вони будуть бiльше". "Трохи менше п'яти фунтiв", - сказав Де Гроот. "Весь цей капiтал у такiй маленькiй сумцi". Вiн поклав сумку на дах машини i порався зi шнурком, який тримав її закритою, як гаманець. "Всi цi апельсини в однiй такiй маленькiй пляшечцi", - промимрив Нiк. 'Прошу вибачення?' - Стара приказка янкi. Слоган лимонадної фабрики в Сент-Джозефi, Мiссурi, 1873 року. "Ах, я ще не знав цього. Я повинен пам'ятати. Всi цi апельсини... Де Гроот обережно повторив фразу, смикаючи за мотузку. "Люди їдуть", - пронизливо сказала Мата. "На конях... Нiк сказав: "Де Гроот, вiддай сумку Харрi i попроси його прибрати її". Де Гроот кинув пакет Гаррi, який швидко сховав його до машини. Нiк стежив за ним i за тiєю частиною лiсу, на яку дивилася Мата одночасно. Не варто недооцiнювати цих двох людей похилого вiку. Ви були б мертвi до того, як дiзналися про це. З-за дерев на них виїхали чотири конi. Вони пiшли ледь помiтними слiдами колiс Даф. Попереду був чоловiк Ван Рейна, якого Нiк зустрiв у готелi, молодший iз двох, у якого не було зброї. Вiн умiло i вiльно їхав на рудому конi - до того ж вiн був зовсiм голий. У Нiка був лише короткий час для того, щоб здивуватися такiй верховiй їздi, бо за ним їхали двi дiвчини та ще один чоловiк. Iнший чоловiк теж був на конi, але не здавався таким досвiдченим, як ватажок. Двi дiвчини були просто жалюгiдними вершниками, але Нiка це вразило менше, нiж те, що вони, як чоловiки, не носили жодних ниток одягу. "Ви їх знаєте?" - Запитав Нiка Де Гроот. 'Нi. Дивнi молодi дурнi. Де Гроот провiв язиком по губах, вивчаючи дiвчат. "Чи є поблизу нудистський табiр?" "Я так вважаю, що є".
  
  - Вiн належить Ван Рейну? 'Я не знаю. Поверни нам нашу зброю". "Коли ми попрощаємось". "Я думаю... я думаю, що знаю цього хлопця, - сказав Де Гроот. "Вiн працює на Ван Рейнi". 'Так. Чи це пастка для мене? 'Як сказати. Можливо, а може й немає жодної пастки. Четверо вершникiв зупинилися. Нiк дiйшов висновку, що принаймнi цi двi дiвчини були фантастичними. Було щось захоплююче, щоб бути оголеним на конi. Жiнки-кентаври з гарними грудьми, тож очi мимоволi зверталися в тому напрямку. Ну - мимоволi? подумав Нiк. Людина, яку Нiк уже зустрiчав, сказав: "Ласкаво просимо, зловмисники. Я так розумiю, ви знали, що вторгаєтесь у приватне володiння?"
  
  Нiк подивився на дiвчину з рудим волоссям. На її засмаглiй шкiрi були молочно-бiлi смуги. Тож не професiоналка. Iнша дiвчина, чиє чорне як вороняче волосся доходило до плечей, була повнiстю каштановою. "Мiстер Ван Рейн чекає на мене, - сказав де Гроот. "Через заднi дверi? I так рано? 'Ах. Тому вiн не сказав вам, що я прийду. "Ви i деякi iншi. Ходiмо i зустрiнемося з ним зараз? "Що, якщо я не згоден?" - припустив Де Гроот тим же холодним i точним тоном, який вiн щойно використовував у розмовi з Нiком до того, як Мата перевернула ситуацiю. "У тебе немає iншого вибору". "Нi, може, i їсти". Де Гроот подивився. Де Гроот подивився. Давай, Харрi. Де Гроот та його тiнь пiшли до машини, за ними Нiк та Мата. Нiк швидко подумав - з кожною секундою справа ускладнювалася. Вiн нi в якому разi не повинен був ризикувати, що його контакти з Ван дер Лааном закiнчаться, оскiльки це призведе його до першої частини його завдання, до шпигунського маршруту i, зрештою, до вбивць Вiтлока. З iншого боку, Де Гроот та його алмази можуть виявитися важливими зв'язками. У нього справдi були певнi сумнiви щодо Де Гроота-Гейзера. Де Гроот зупинилася бiля маленької машини. Група вершникiв пiшла за ними. "Будь ласка, мiстере Кент - ваша зброя". "Давайте не стрiлятимемо", - сказав Нiк. "Чи не хочете ви потрапити до цього?" Вiн вказав на груди двох дiвчат, що красиво погойдувалися, у двох з яких була власниця, що показала бешкетну усмiшку.
  
  "Чи не хочете ви вести машину?"
  
  'Звичайно.' Де Гроот аж нiяк не хотiв, щоб Нiк чи Мата знаходилися ззаду, щоб ризикувати алмазами. Нiку було цiкаво, як Де Гроот думав, що вiн сховає це вiд пронизливих очей послiдовникiв Ван Рейна. Але це була не його справа. Четверо з них забилися у невеликий автомобiль. Вершник, якого дiзнався Нiк, йшов поряд. Нiк вiдчинив вiкно. "Обiйдiть пагорб i слiдуйте стежкою до будинку", - сказав чоловiк. "Припустимо, я збираюся поїхати в iншому напрямку", - запропонував Нiк. Вершник посмiхнувся. "Я пам'ятаю вашi навички швидкого володiння пiстолетом, мiстере Кент, i я вважаю, що ви тепер теж носите з собою пiстолет, але подивiться..." Вiн вказав на групу вiддалених дерев, i Нiк побачив iншу людину на конi, одягненого в темнi штани та чорну водолазку. В руках у нього було щось на кшталт пiстолета-кулемета. Нiк проковтнув. У цiй штуцi вони сидiли, як оселедцi в бочцi - сардини в банцi були найкращим виразом. "Я помiтив, що деякi з вас справдi носять одяг", - сказав вiн. 'Звичайно.' "Але ви ... е-е ... вiддаєте перевагу сонцю?" Нiк подивився повз вершника на двох рiчних дiвчаток. "Це справа смаку. У пана Ван Рейна є група художникiв, нудистський табiр i мiсце для звичайних людей. Це може бути щось для вас. "Все ще не набридло в готелi, а?" 'Нiскiльки. Нiк завiв двигун i схвально натиснув на педаль газу. Звук мотора йому сподобався. Вiн швидко зорiєнтувався з приладами та приладами. Вiн керував майже всiма iснуючими транспортними засобами, це було частиною його постiйних тренувань в AX, але чомусь вони так i не дiсталися Дафа. Вiн згадав, що ця машина мала зовсiм iнший режим роботи трансмiсiї. Але чому б i нi?
  
  Це спрацювало на тих старих Харлей Девiдсонах. Вiн повiльно рухався зигзагами мiж деревами. Вiн уже почав вiдчувати цю машину. Вона була добре керована. Досягши стежки, вiн свiдомо повернув у iнший бiк i поїхав iз пристойною швидкiстю, коли його помiчники знову наздогнали його. "Гей - в iнший бiк!" Нiк зупинився. 'Так. Я думав, що можна дiстатись додому таким шляхом. "Це так, але цей шлях довший. Повертаюся. "Добре, - сказав Нiк. Вiн повiв машину заднiм ходом i поїхав назад туди, де мiг повернути.
  
  Так вони продовжували їхати якийсь час, Нiк раптово сказав: "Почекайте". Вiн прискорився, i машина за дуже короткий час набрала дуже пристойну швидкiсть, вiдкидаючи гравiй та щебiнь, як собака, що риє лисячу нору. Коли вони досягли першого повороту, вони йшли зi швидкiстю близько шiстдесяти миль на годину. Даф ковзав м'яко i майже не розгойдуючись. "Тут роблять хорошi машини, - подумав Нiк. Хорошi карбюратори та форми для печива. Дорiжка вела по полях. Справа вiд них - трамплiн, кам'янi стiни, дерев'янi перешкоди i яскраво розфарбованi огорожi для канав. "Це красива країна", - легко сказав Нiк, натискаючи на педаль газу.
  
  Позаду вiн почув голос Харрi: "Вони щойно вийшли з лiсу. Гравiй на їхнiх обличчях трохи затримав їх. Тепер ми виходимо на них".
  
  "Цей хлопець iз автоматом теж?"
  
  'Так.'
  
  "Як ви думаєте, вiн стрiлятиме?"
  
  'Нi.'
  
  "Дайте менi знати, якщо вiн вкаже на це, але я не думаю, що вiн це зробить".
  
  Нiк натиснув на гальма, i "Даф" акуратно прослизнув у лiвий поворот. Дорiжка привела до ряду конюшень. Задня частина машини почала ковзати, вiн згорнув i вiдчув, як занесення акуратно закiнчується, коли вiн завершив поворот.
  
  Вони пройшли мiж двома будiвлями й увiйшли до просторого, викладеного плиткою двору з великим чавунним фонтаном у центрi.
  
  З iншого боку двору була брукована дорога, яка вела повз дюжину гаражiв до великого будинку. Звiдти вiн, мабуть, продовжив шлях до дороги загального користування. Єдина труднощi, подумав Нiк, полягала в тому, що неможливо було проїхати повз цю велику вантажiвку для перевезення худоби i вантажiвки, припаркованих через дорогу. Вони перекрили дорогу вiд гаражiв до кам'яної стiни навпроти, як акуратний затор вiд шампанського.
  
  Нiк тричi повернув машину в круглому дворi, почуваючи себе як у кульцi для рулетки, перш нiж вiн знову побачив першого вершника, що наближається до них. Вiн мигцем побачив його мiж будинками. "Будьте готовi, дiтки", - сказав Нiк. 'Звернiть на них увагу.'
  
  Вiн сильно загальмував. Нiс машини вказував на вузьку щiлину мiж двома будинками, якою проїжджали вершники. Ван Рейн i чоловiк, що гладив його лоша, вийшли через вантажiвки з жiнкою i тепер дивилися, що вiдбувається у дворi. Вони здавалися здивованими.
  
  Нiк висунув голову у вiкно i посмiхнувся Ван Рейну. Ван Рейн пiдняв голову i нерiшуче пiдняв руку, щоб помахати рукою, коли вершники вийшли з вузького проходу мiж будинками. Нiк уголос порахував: "Раз - два - три - чотири. Занадто мало. Остання дiвчина зачекає ще трохи".
  
  Вiн повiв машину через вузький прохiд, а вершники рвонулися, намагаючись утримати своїх коней. Пiдкови з гуркотом ударилися об плитку площi та ковзали. З'явилася дiвчина з довгим чорним волоссям - найгiрший вершник. Нiк натиснув на гудок i про всяк випадок тримав ногу на педалi гальма.
  
  У нього не було намiру вдарити її, i вiн пролетiв повз неї вправо. В умi вiн тримав парi, що вона не згорне, але кiнь зробив це. Незграбна наїзниця чи нi - вона виглядала чудово з голою дупою на цьому конi.
  
  Вони проїхали стежкою на повнiй швидкостi, минули трасу для конкуру i повернулися до лiсу.
  
  "У нас є машина, мiстере Де Гроот, - сказав Нiк. "Спробуємо проїхати прямо через паркан або спробуємо тi заднi ворота, через якi ви в'їхали?"
  
  Де Гроот вiдповiв веселим тоном людини, яка вказує на стратегiчну помилку. "Вони могли зiпсувати вашу машину. Я б спочатку подивився на це. Нi, спробуємо виїхати. Я покажу тобi дорогу".
  
  Нiк вiдчув роздратування. Звичайно, Де Гроот мав рацiю. Вони пролетiли повз ворота, мигцем побачили "Пежо" i пiрнули назад у лiс по плавних поворотах.
  
  "Просто їдь прямо, - сказав Де Гроот. - I за цим кущем лiворуч. Тодi ви переконаєтесь у цьому самi".
  
  Нiк пригальмував, повернув лiворуч i побачив великi ворота, що зачиняли дорогу. Вiн зупинився, Де Гроот вискочив i риссю побiг до ворiт. Вiн вставив ключ у замок i спробував повернути його - вiн знову спробував, вивернув i, борючись iз замком, втратив самовладання.
  
  Позаду них пролунав звук автомобiльного двигуна. За кiлька дюймiв вiд їхнього заднього бампера з'явився "мерседес" i зупинився мiж воротами та їхньою машиною. Чоловiки викотилися, як гульдени з грального автомата, який виплачував виграш. Нiк вийшов iз Дафа i крикнув Де Грооту: "Гарна спроба з цими воротами. Але в цьому бiльше немає необхiдностi". Потiм вiн обернувся, щоб зустрiти групу новачкiв.
  
  
  
  Роздiл 7
  
  
  Фiлiп ван дер Лаан рано пiшов iз офiсу, щоб провести на вулицi довгi вихiднi. Зiтхнувши з полегшенням, вiн зачинив дверi i сiв у свiй жовтий "Лотос Європа." Вiн мав проблеми. Iнодi йому допомагала довга подорож. Вiн був щасливий зi своєю нинiшньою дiвчиною, дочкою iз забезпеченої сiм'ї, яка взяла на себе завдання стати кiнозiркою. Зараз вона була в Парижi i зустрiчалася з продюсером фiльму, який мiг дати їй роль у фiльмi, який вiн знiмав в Iспанiї.
  
  Проблеми. Небезпечна, але прибуткова служба контрабанди, яку вiн створив для передачi розвiдданих зi Сполучених Штатiв усiм, хто добре за неї платив, зайшла в глухий кут з одного боку, оскiльки Де Гроот вiдмовився працювати далi. На мить вiн подумав, що Хелмi дiзналася, як працює його система, але виявилося, що вiн помилявся. Слава богу, Пол промазав по нiй своїм безглуздим пострiлом. Крiм того, Де Гроот мiг бути замiнений. Європа кишла маленькими жадiбними людьми, якi були готовi надавати кур'єрськi послуги за умови, що вони були досить безпечними та добре оплачуваними.
  
  Єнiсейськi алмази Де Гроота були горщик iз золотом на кiнцi веселки. Мала бути можливiсть отримати прибуток у розмiрi понад пiвмiльйона гульденiв. Його контакти повiдомили йому, що десятки бiзнес-босiв Амстердама - тих, хто мав за плечима реальний капiтал - намагалися з'ясувати цiну. Це пояснило незвичайнi пригоди Нормана Кента. Вони хотiли зв'язатися з ним, але вiн - Фiлiп - вже мав цей контакт. Якби вiн мiг отримати цi алмази для Галереї Барда, у нього мiг би бути клiєнт у них довгi роки.
  
  У вiдповiдний час вiн зможе купити бiльший "вуличний" майданчик, такий як у Ван Рейна. Вiн скривився. Вiн вiдчував жорстоку ревнощi до цього лiтнього чоловiка. Вони обидва походили iз сiмей судновласникiв. Ван дер Лаан продав усi свої акцiї, щоб зосередитися на швидших каналах отримання прибутку, тодi як Ван Рейн, як i ранiше, володiв своїми акцiями, а також своєю алмазною галуззю.
  
  Вiн доїхав до безлюдної дiлянки шосе i почав їхати швидше за дозволену швидкiсть. Це дало йому вiдчуття сили. Завтра Де Гроот, Кент та Єнiсейськi алмази будуть у його замiському будинку. Цей випадок також окупиться; хоча йому доводилося використовувати Пола, Беппо та Марка, щоб пiдкорити подiї своїй волi. Йому хотiлося б жити ранiше, за часiв предкiв Пiтера-Яна ван Рейна, якi просто грабували корiнне населення Iндонезiї. У тi днi ти не озирався i лiвою рукою витирав дупу, а правою вiтався з губернатором.
  
  Пiтер Ян ван Рейн знав про заздрiсть Ван дер Лаана. Це було те, що вiн зберiгав у своєму герметично закритому мозку разом iз багатьма iншими речами. Але всупереч тому, що думав Ван дер Лаан, прадiд Ван Рейна не так жорстоко поводився з корiнним населенням Яви та Суматри. Його прихильники щойно застрелили вiсiм людей, пiсля чого кожен за невелику плату став дуже готовий до спiвпрацi.
  
  Коли Ван Рейн пiдiйшов до спiйманого в пастку Дафу, на його обличчi було видно натяк на посмiшку. "Доброго ранку, мiстере Кент. Ви сьогоднi трохи рано.
  
  'Я заблукав. Я глянув на вашу власнiсть. Тут гарно".
  
  'Дякую. Я змiг простежити частину вашої автомобiльної подорожi. Ви втекли вiд свого ескорту".
  
  "Я не бачив жодного полiцейського значка".
  
  "Нi, вони належать до нашої маленької нудистської колонiї. Ви були б здивованi, якби дiзналися, наскiльки добре вони працюють. Я думаю, це тому, що люди тут мають шанс вiдпустити всi розчарування та заборони".
  
  'Можливо. Здається, вони всi вiдпускають". Поки вони балакали, Нiк дивився на ситуацiю. З Ван Рейном було четверо чоловiкiв, якi, викотившись з машини, тепер благоговiйно встали за своїм босом . тепер нерiшуче чекали, що ж станеться. Нiк єдиний логiчне рiшення було просто продовжувати бути ввiчливим з Ван Рейном i сподiватися, що вiн i його люди були павуками, якi прийняли осу за муху.
  
  - Ви говорили про це iз Де Гроотом?
  
  'Так. Ми зустрiлися випадково. Ми обидва заблукали i ввiйшли через ваш чорний хiд. Вiн сказав менi, що вiн також є учасником тiєї справи, яку ми обговорювали разом".
  
  Ван Рейн подивився на Де Гроота. Вiн перестав усмiхатися. Тепер вiн бiльше був схожий на гiдного, непохитного суддю часiв короля Георга III. З тих, хто наполягає на тому, щоб десятирiчнi дiти поводилися акуратно i акуратно пiд час рiшення суду, який присуджує їх до смертної кари за крадiжку за шматок хлiба. Вираз його обличчя показував, що вiн знав, коли бути добрим, а коли - рiшучим.
  
  "Ви показували мiстеру Кенту околицi?" Де Гроот скоса глянув на Нiка. Нiк глянув на верхiвку дерева i помилувався листям. "Нi", - вiдповiв Де Гроот. "Ми щойно дiзналися, що всi ми - подiляємо спiльнi iнтереси".
  
  'Вiрно.' Ван Рейн повернувся до одного зi своїх людей. "Антон, вiдчини хвiртку i прведи до будинку Пежо мiстера Кента. Iншi повертаються в Дафi". Вiн вказав на Нiка та його подругу. 'Ви хотiли б поїхати зi мною? Велика машина трохи зручнiша".
  
  Нiк представив Мату Ван Рейну, який схвально кивнув. Вони погодилися, що зустрiчалися колись, але вечiрку згадати не змогли. Нiк був готовий посперечатися, що вони обоє добре пам'ятають це. Ви коли-небудь думали, що цей флегматик або ця гарна дiвчина з милими мигдалеподiбними очима забуде його обличчя чи факт, ви помилилися. Мата вижила, залишаючись напоготовi. Ви також можете здогадатися, що поколiння пристрасного Пiтера-Яннена ван Рейна створили цей маєток, широко вiдкриваючи очi та вуха.
  
  "Можливо, тому тут нудистський табiр", - подумав Нiк. Якщо вам нiчого робити, принаймнi ви можете попрактикуватися в тому, щоб тримати очi вiдкритими.
  
  Людина, яку називали Антоном, не мала проблем iз замком ворiт. Пiдiйшовши до "Пежо", Ван Рейн сказав Де Грооту: "Ми регулярно мiняємо цi замки".
  
  "Розумна тактика", - сказав Де Гроот, тримаючи дверi "мерседеса" вiдчиненими для Мати. Вiн сiв за нею, а Нiк i Ван Рейн зайняли свої мiсця на складних стiльцях. Харрi глянув i сiв поруч iз водiєм.
  
  "Даф..." - сказав Де Гроот.
  
  "Я знаю", - спокiйно вiдповiв Ван Рейн. "Один з моїх людей, Адрiан, вiдвозить його в будинок i пильно за ним доглядає. Це цiнна машина. Остання пропозицiя була видiлена достатньо, щоб показати, що вiн знав, що в ньому було. Вони велично ковзнули назад до будинку. Вантажiвка для перевезення худоби i вантажiвка зникли. рiк, а вiкна мили щоранку.
  
  Позаду була велика стоянка iз чорним покриттям, на якiй було припарковано близько сорока машин. Простiр був заповнений навiть наполовину. Всi вони були новi i багато з них дуже дорогi. Нiк знав кiлька номерiв на лiмузинах бiльше. Ван Рейн мав багато гостей i друзiв. Напевно, i те, й iнше.
  
  Група вийшла з "мерседеса", i Ван Рейн повiв їх на спокiйну прогулянку садами, якi оточували будинок у заднiй частинi будинку. Сади з критими терасами, вкритими килимом з м'якої зеленої трави та всiяними дивовижною множиною тюльпанiв, обставленi меблями з кованого залiза, шезлонгами з подушками з поролону, шезлонгами та столиками з парасольками. Ван Рейн пiшов однiєю з тих терас, де люди по обидва боки грали в бридж. Вони пiднялися кам'яними сходами i вийшли до великого басейну. У внутрiшньому дворику вiдпочивала дюжина людей, а деякi хлюпалися у водi. Краєм ока Нiк побачив радiсну посмiшку на обличчi Ван Рейна за цiєї сцени. Вiн був i залишався дивовижною людиною. Ви вiдчували, що вiн може бути небезпечним, але вiн не був поганим. Ви можете уявити, як вiн наказує: дати цьому дурному хлопчику двадцять ударiв батогом. Якби ви виявили поблажливiсть, вiн би пiдняв акуратнi сiрi брови i сказав: "Але ж ми повиннi бути практичними, чи не так?"
  
  Їх господар сказав: "Мiс Насут... мiстер Хасебрук, це перший басейн мiй. Там ви знайдете лiкер, морозиво та купальнi костюми. Насолоджуйтесь сонцем i водою, поки мiстер Де Гроот, мiстер Кент i я будемо обговорювати деякi питання. Якщо ви нас вибачте, ми не продовжимо обговорення довго ".
  
  Вiн пiшов до будинку, не чекаючи вiдповiдi. Нiк швидко кивнув Матi i пiшов за Ван Рейном. Незадовго до того, як увiйти до будинку, Нiк почув, як на паркування пiд'їхали двi машини. Вiн був упевнений, що дiзнався Пежо та дивний металевий звук Дафа. Чоловiк Ван Рейна, який вiв "мерседес", жилистий хлопець iз рiшучою особою, йшов у кiлькох ярдах позаду них. Коли вони увiйшли до просторого, красиво обставленого офiсу, вiн сiв по сусiдству. "Ефективно, але водночас дуже скромно", - подумав Нiк.
  
  Бiля однiєї зi стiн кiмнати було встановлено кiлька моделей кораблiв. На полицях чи пiд скляними ковпаками на столах. Ван Рейн вказав на одну. 'Ви дiзнаєтеся?'
  
  Нiк не мiг прочитати табличку з голландським написом.
  
  'Нi.'
  
  "Це був перший корабель, побудований на територiї сучасного Нью-Йорка. Вiн був побудований за допомогою iндiанцiв Манхеттена. Яхт-клуб Нью-Йорка запропонував менi дуже високу суму за цю модель. Я не продаю його - але заповiдав їм пiсля своєї смертi".
  
  "Дуже великодушно з вашого боку", - сказав Нiк.
  
  Ван Рейн сiв за великий стiл iз темного чорноватого дерева, що, здавалося, свiтився. 'Ну що ж. Мiстере Де Гроот, ви озброєнi?
  
  Де Гроот справдi почервонiв. Вiн глянув на Нiка. Нiк витяг з кишенi короткий пiстолет 38-го калiбру i посунув його через стiл. Ван Рейн без коментарiв кинув його до скриньки.
  
  "Я так розумiю, у вас є предмети для продажу в машинi чи десь у моєму маєтку?"
  
  "Так", - твердо сказав Де Гроот.
  
  "Вам не здається, що зараз добрий час, щоб подивитися їх, щоб ми могли обговорити умови?"
  
  'Так.' Де Гроот пiдiйшов до дверей.
  
  Вiллем якийсь час буде з вами, так що ви не заблукаєте". Де Гроот вийшов у супроводi жилистого хлопця.
  
  "Де Гроот такий... ухилий", - сказав Нiк.
  
  'Я знаю це. Вiллем цiлком надiйний. Якщо вони не повернуться, я вважатиму, що вiн мертвий. Тепер, мiстере Кент, що стосується нашої транзакцiї - як тiльки ви внесете тут свiй депозит, чи зможете ви сплатити решту готiвкою у Швейцарiї чи у своїй країнi?
  
  Нiк тихо сидiв у великому шкiряному крiслi. "Можливо - якщо ви вiзьмете на себе вiдповiдальнiсть доставити їх до Америки. Я не особливо знаюся на контрабандi".
  
  - Дайте менi це. Тодi цiна... -
  
  I переглянути товар.
  
  'Звичайно. Ми зробимо це прямо зараз".
  
  Загув домофон. Ван Рейн насупився. 'Так?'
  
  З динамiка пролунав дiвочий голос. "Мiстер Яап Баллегойєр iз двома друзями. Вiн каже, що це дуже важливо".
  
  Нiк напружився. Спогади про тверду щелепу, холодне скляне око, невиразну штучну шкiру та жiнку за чорною вуаллю промайнули в його головi. На мить на особi Ван Рейна промайнув натяк на неконтрольованi емоцiї. Здивування, рiшучiсть та роздратування. Значить, його господар не чекав на цього гостя. Вiн швидко подумав. Коли Ван Рейн вийшов з-пiд контролю, гостю час було йти. Нiк пiдвiвся. "Я маю вибачитися зараз".
  
  'Сiсти.'
  
  "Я теж озброєний". Раптом Вiльгельмiна вороже подивилася на Ван Рейна безпристрасним гiгантським оком. Вiн поклав руку на стiл. "У вас може бути цiла купа кнопок пiд ногою. Але я б порадив вам не використовувати їх для власного здоров'я. Якщо, звичайно, ви не любите насильства".
  
  Ван Рейн знову заспокоїв обличчя, начебто це було те, що вiн розумiв i мiг це впоратися.
  
  "Насильства не потрiбно. Просто сядьте знову. Будь ласка." Це звучало як суворий наказ.
  
  З порога Нiк сказав: "Технiчне обслуговування зупинено на невизначений термiн". Потiм вiн пiшов. Балегойєр, Ван Рейн та цiла армiя. Тепер все це було надто пухким. Агент АХ може бути мiцним i мускулистим, але повторне прикрiплення всiх цих пошарпаних частин може стати надто складною роботою.
  
  Вiн побiг назад тим самим шляхом, що й вони, i пройшов через величезну вiтальню та через вiдчиненi французькi дверi, що ведуть до басейну. Мата, що сидiла перед басейном з Харрi Хасебруком, побачила, як вiн наближається, коли вiн великими стрибками бiг кам'яними сходами. Не кажучи жодного слова, вона встала i побiгла до нього. Нiк жестом запросив її пiти з ним, потiм обернувся i побiг через територiю до паркування.
  
  Вiллем i Де Гроот стояли бiля Дафа. Вiллем притулився до машини i глянув на маленьку дупу Де Гроота, який рився всерединi за переднiми сидiннями. Нiк сховав Вiльгельмiну i посмiхнувся до Вiллема, який швидко повернувся. 'Що ти тут робиш?'
  
  М'язистий хлопець був готовий до будь-якої атаки, крiм надшвидкого удару правої, яка вдарила його трохи нижче за нижнiй гудзик куртки. Удар розколов би дошку завтовшки в три сантиметри, i Вiллем зiгнувся навпiл, як книга, що зачинилася. Ще до того, як вiн опинився на землi, пальцi Нiка тиснули на м'язи шиї, а великi пальцi тиснули на спинномозковi нерви.
  
  Приблизно на п'ять хвилин Вiллем - хоч би яким крутим вiн був у звичайний щасливий голландський день - був нокаутований. Нiк витяг з-за пояса хлопця невеликий автоматичний пiстолет i знову пiдвiвся, щоб подивитися, як Де Гроот вилазить з машини. Обернувшись, Нiк побачив у руцi невелику коричневу сумку.
  
  Нiк простягнув руку. Де Гроот як робот дав йому сумку. Нiк почув швидкi клацання нiг Мати по асфальту. Вiн на мить озирнувся. Поки що вони не вiдстежуються. "Де Гроот, ми можемо поговорити про нашу угоду пiзнiше. Я пiдтримаю товар при собi. Тодi принаймнi у вас їх не буде, якщо вони вас зловлять".
  
  Де Гроот випростався. "А потiм менi потрiбно буде подивитися, як тебе знову дiстати?"
  
  "Я не залишаю тобi вибору".
  
  "Де Гаррi?"
  
  "Востаннє я бачив його бiля басейну. Вiн у порядку. Не думаю, що вони його потурбують. А тепер тобi краще забиратися звiдси".
  
  Нiк поманив Мату i побiг до Пежо, припаркованого за чотири мiсця вiд Дафа. Ключi досi були там. Нiк завiв двигун, коли туди села Мата. Не задихаючись вона сказала: "Це був мiй швидкий вiзит".
  
  "Занадто багато гостей", - вiдповiв Нiк. Вiн рушив машину задом, швидко повернув на стоянцi i попрямував до шосе. Вiд'їжджаючи вiд будинку, вiн на мить озирнувся. Даф рушив з мiсця, з дому вибiг Харрi, за нею слiдували Вiллем, Антон, Адрiан, Баллегуайєр i один iз чоловiкiв, який перебував у гаражi з жiнкою у вуалi. Нiхто з них не мав зброї. Нiк повернувся до водiння, зрiзаючи кути подвiйних поворотiв мiж високими, акуратно висадженими деревами, i нарештi виїхав на пряму до шосе.
  
  За десять чи дванадцять ярдiв вiд шосе знаходилися двi короткi кам'янi будiвлi, одна з яких була з'єднана з будинком швейцара. Притиснувши педаль газу до пiдлоги, вiн побачив, як великi, широкi залiзнi ворота почали зачинятися. Їх не можна було загнати щебiнь навiть з танком. Вiн оцiнив вiдстань мiж воротами, коли вони повiльно обернулися один до одного.
  
  Чотири з половиною метри? Скажiмо чотири. Тепер три з половиною. Паркани тепер зближалися швидше. Це були величнi металевi перешкоди, такi важкi, що їхнiй низ котився на колесах. Будь-яка машина, яка б у них влетiла, була повнiстю утилiзована.
  
  Вiн продовжував їхати повним газом. По обидва боки пролiтали дерева. Краєм ока вiн побачив, що Мата схрестила руки перед обличчям. Ця дитина вона волiла б зламану спину чи шию, нiж обличчя у синцях. Вiн не звинувачував її.
  
  Вiн прикинув розрив, що залишився, i постарався зберегти напрямок у центр.
  
  Кланг - клiк - кранг! Металевий вереск, i вони вилетiли через отвiр, що звужується. Одна чи обидвi половини ворiт мало не стиснули "пежо", як зуби акули, що наступають на летючу рибу. Їхня швидкiсть i той факт, що ворота вiдчинялися назовнi, дозволили їм пройти.
  
  Шосе було тепер близько. Нiк натиснув на гальма. Вiн не наважився ризикнути. Дорожнє покриття було шорстким i сухим, iдеально пiдходило для розгону, але, заради всього святого, постарайтеся не ковзнути по ньому, iнакше на ньому може бути масляна пляма. Але вiн нiчого не побачив.
  
  Шосе утворило прямий кут iз пiд'їзною дорогою Ван Рейна. Вони перетнули дорогу вiдразу за автобусом, що проїжджав, i, на щастя, з iншого боку нiчого не сталося. Смикнувши кермо, Нiк змiг утримати машину подалi вiд канави з iншого боку. Гравiй були вiдкинутi, колесо Peugeot могло повернутися на кiлька дюймiв вище за канаву, але потiм машина вiдновила зчеплення з дорогою, i Нiк прискорився. Завернувши, вiн повернув машину на дорогу, i вони помчали двосмуговою дорогою.
  
  Мата знову пiдвела голову. - Боже мiй... - Нiк озирнувся на пiд'їзну дорiжку Ван Рейна. Зi сторожки вийшов чоловiк i вiн побачив, як той загрожує йому кулаком. Добре. Якщо вiн не зможе знову вiдчинити цi ворота, це принаймнi на якийсь час стримає потенцiйних переслiдувачiв.
  
  Вiн спитав. - "Ви знаєте цю дорогу?"
  
  'Нi.' - Вона знайшла карту в бардачку.
  
  "Що насправдi там сталося? Вони подають такiй поганiй вiскi?"
  
  Нiк посмiхнувся. Це пiшло йому на користь. Вiн уже бачив, як вiн i Мата перетворюються на омлет iз каменю та залiза. "Менi навiть не запропонували випити".
  
  "Ну, принаймнi, менi вдалося зробити ковток. Цiкаво, що вони робитимуть iз цими Харрi Хасебруком та Де Гроотом. Усi вони дивнi маленькi хлопцi.
  
  'Божевiльна? Цi отруйнi змiї?
  
  "Я хочу вкрасти цi алмази".
  
  - Це на совiстi Де Гроота. Гаррi - його тiнь. Я уявляю, як Ван Рейн їх просто знищує. Яке значення вони мають для нього зараз? Цiлком можливо, що йому не дуже подобається, коли їх побачить Балегуайєр. Це той тип, схожий на британського дипломата, який познайомив мене iз цiєю жiнкою у вуалi".
  
  "Вона теж була там?"
  
  'Щойно прибула. Ось чому я подумав, що краще зробити ноги. Занадто багато речей, щоб звертати на них увагу одразу. Надто багато рук жадiбно тягнуться до цих Єнiсейських алмазiв. Заглянь у сумку, щоб дiзнатися, чи не обдурив нас Де Гроот i швидко обмiняв дiаманти. Не думаю, що вiн мав на цей час, але це просто думка".
  
  Мата вiдкрила сумку i сказала: "Я мало розумiюся на необробленому каменi; але вони дуже великi".
  
  - Наскiльки я розумiю, у них рекорднi розмiри.
  
  Нiк глянув на алмази на колiнах у Мати, схожi на гiгантськi льодяники. "Ну, я думаю, вони у нас є. Прибери їх знову i подивися на карту, люба.
  
  Чи зможе Ван Рейн вiдмовитись вiд погонi? Нi, то був не той чоловiк. Далеко позаду себе вiн побачив у дзеркалi "Фольксваген", але той не наздоганяв їх. "Ми вiдiрвалися", - сказав вiн. - Подивися, чи зможеш ти знайти дорогу на картi. Поки ми все ще їдемо на пiвдень".
  
  "Куди ти тодi хочеш поїхати?"
  
  "На пiвнiчний схiд."
  
  На мить Мата мовчала. "Краще їхати прямо. Якщо ми повернемо лiворуч, ми проїдемо через Ванрой, i є всi шанси, що ми зустрiнемо їх знову, якщо вони пiдуть за нами. Нам потрiбно їхати прямо до Гемерта, а потiм ми можемо повернути на схiд. Там ми можемо вибрати один iз кiлькох шляхiв".
  
  "Добре.
  
  Я не зупиняюся, щоб дивитися на цю карту".
  
  Перехрестя вивiв їх на краще, але там також було бiльше машин, невелика процесiя маленьких вiдполiрованих машин. "Мiсцевi", - подумав Нiк. Невже цi люди повиннi все полiрувати, поки воно не сяятиме? "
  
  "Дивися, що вiдбувається позаду нас", - сказав Нiк. "Це дзеркало надто маленьке. Подивiться, чи не обганяють нас якiсь машини з намiром поспостерiгати за нами".
  
  Мата стала на колiна в крiсло i озирнулася. Через кiлька хвилин вона сказала: "Всi залишаються в черзi. Якщо нас переслiдує машина, вона повинна проїхати повз них".
  
  "Чортовськи весело", - пробурчав Нiк.
  
  У мiру наближення до мiста огорожа ставала все щiльнiшою. З'являлося дедалi бiльше тих красивих бiлих будиночкiв, де по красивих зелених пасовищах бродили блискучi доглянутi корови. "Невже вони справдi миють цих тварин", - подумав Нiк.
  
  "Тепер треба їхати лiворуч, потiм знову лiворуч", - сказала Мата. Вони досягли перехрестя. Над їхнiми головами гудiв гелiкоптер. Вiн шукав блокпост. Чи були б у Ван Рейна такi добрi зв'язки? Балегуайєр знає про це, але тодi їм доведеться працювати разом.
  
  Повiльно протиснувся крiзь мiський рух, зробив два лiвi повороти, i вони знову виїхали з мiста. Жодного блокпоста, жодної погонi.
  
  "Жодної машини не залишилося з нами", - сказав Мата. "Менi все ще потрiбно звертати увагу?"
  
  'Нi. Просто сядь. Ми рухаємось досить швидко, щоб помiтити кожного потенцiйного переслiдувача. Але цього не розумiю. Вiн мiг би погнатися за нами на тому "мерседесi", чи не так?
  
  - Вертолiт? - тихо спитала Мата. "Вiн знову пролетiв над нами".
  
  "Де б вiн його так швидко дiстав?"
  
  'Я поняття не маю. Може, це один iз спiвробiтникiв ДАI". Вона висунула голову у вiкно. "Вiн зник удалинi".
  
  "Давай зiйдемо з цiєї дороги. Чи зможете ви знайти ту, яка, як i ранiше, веде у правильному напрямку?"
  
  Карта зашарiла. "Спробуй другу праворуч. Приблизно за сiм кiлометрiв звiдси. Вона також проходить через лiс, i як тiльки ми перетнемо Маас, ми зможемо виїхати на шосе в Наймеген".
  
  Вихiд виглядав багатообiцяючим. Ще одна двосмугова дорога. Через кiлька миль Нiк зменшив швидкiсть i сказав: "Не думаю, що за нами стежать".
  
  "Над нами пролетiв лiтак".
  
  'Я знаю це. Звертай увагу на дрiбницi, Мата.
  
  Вона ковзнула до нього у своєму крiслi. "Ось чому я все ще жива", - м'яко сказала вона.
  
  Вiн обiйняв її м'яке тiло. М'якi, але сильнi, її м'язи, кiстки та мозок були створенi, щоб вижити, як вона висловилася. Їхнi стосунки були незвичними. Вiн захоплювався нею за багато якостей, якi могли зрiвнятися з його власними - насамперед, уважнiсть та швидкi рефлекси.
  
  Вона часто говорила йому теплими ночами в Джакартi, "Я люблю тебе." I вiн давав їй ту саму вiдповiдь.
  
  I що вони мали на увазi, говорячи це, як довго це може бути, одна нiч, половину тижня, мiсяць, хто знає...
  
  "Ти все ще прекрасна, як завжди, Мата," сказав вiн м'яко.
  
  Вона поцiлувала його в шию, трохи нижче за вухо. "Добре," сказав вiн. "Гей, подивися там."
  
  Вiн уповiльнив машину i пригальмував. На березi струмка, наполовину прихованого пiд красивими деревами, був невеликий прямокутний кемпiнг. Далi виднiлися ще три кемпiнги.
  
  Першою машиною був великий Ровер, другий Volkswagen з брезентним кемпiнгом ззаду, а другий, що має вм'ятини Трiумф, поряд з алюмiнiєвим каркасом намету бунгало. Бунгало-намет був старий i збляклого, свiтлозеленого кольору.
  
  "Нам саме це потрiбно" сказав Нiк. Вiн заїхав у наметовий табiр i зупинився, щоб бути поряд iз Трiумфом. Це був чотири-п'ятирiчний TR5. Поблизу вона виглядала зношеною, а не пом'ятою. Сонце, дощ, пiсок, що летить, i гравiй залишив на ньому свої слiди. Шини були ще добрi.
  
  До Нiка пiдiйшов з-за невеликого вогнища тонкий засмаглий чоловiк у вицвiлих шортах кольору хакi з бахромою замiсть рубця Нiк простягнув руку. 'Привiт. Мене звуть Норман Кент. Американець".
  
  "Буффер," сказав хлопець. "Я австралiєць". Його рукостискання було мiцним та сердечним.
  
  "Це моя дружина там у машинi." Нiк подивився на Volkswagen. Пара сидiла пiд брезентом у межах чутностi. Вiн сказав трохи тихiше. - "Ми не можемо поговорити? У мене є пропозицiя, яка може вас зацiкавити.
  
  Буффер вiдповiв: "Я можу запропонувати вам чашку чаю, але якщо у вас є щось продати, ви отримали неправильну адресу."
  
  Нiк витяг свiй гаманець i вийняв п'ять сто доларiв купюр i п'ять по двадцять. Вiн тримав їх близько до тiла, тож нiхто в таборi не мiг їх бачити. "Я не продаю. Я хочу орендувати. Чи є хто з вами?
  
  "Моя подруга. Вона спить у наметi.
  
  "Ми тiльки що одружилися. Мої так званi друзi тепер шукають мене. Ти знаєш, зазвичай я не дбаю, але, як ви кажете там, деякi з цих хлопцiв гидкi ублюдки".
  
  Австралiєць подивився на грошi i зiтхнув. "Норман, ви можете не тiльки залишитися з нами, ви можете навiть поїхати з нами в Кале, якщо ви захочете."
  
  "Це не так вже й складно. Я хотiв би попросити вас i вашу подругу поїхати в найближче мiсто i знайти хороший готель або мотель там. Звичайно, не кажучи, що ви залишили туристичне спорядження тут. Все, що потрiбно залишити це намет, шматок брезенту i кiлька спальних мiшкiв i це ковдр. Це грошi, якi я. грошi. "Ти виглядаєш заслуговує на довiру, друже. Ми залишимо всю цю кашу за вас, за винятком, звичайно, наших особистих речей.
  
  "А як щодо ваших сусiдiв?"
  
  Я знаю, що робити. Я скажу їм, що ти мiй двоюрiдний брат iз Америки, використовуєш мiй намет на одну нiч.
  
  'Добре. Домовилися. Чи можете ви допомогти менi приховати свiй автомобiль?
  
  Поставте його в цей бiк намету. Ми замаскуємо його як-небудь.
  
  Протягом п'ятнадцяти хвилин Буффер знайшов залатаний тент, який сховав задню частину Peugeot вiд дороги i представив Нормана Кента як свого двоюрiдного брата з Америки парам у двох iнших кемпiнгах. Потiм вiн поїхав зi своєю прекрасною бiлявою подругою у своїй машинi Triumph.
  
  Намет був зручним усерединi, з вiдкидним столом, кiлька стiльцiв i спальнi мiшки з надувними матрацами. Ззаду був маленький намет, що служив коморою. Рiзнi мiшки та ящики були повнi посуду, столових приладiв, була невелика кiлькiсть консервiв.
  
  Нiк пошукав у своєму багажнику машини Peugeot, взяв пляшку Джима Бiма з його валiзи, поставив його на стiл i сказав: "Дорога, я збираюся подивитися навколо. А поки що, ви приготуйте нам деякi напої?"
  
  "Добре." Вона погладила його, поцiлувала в пiдборiддя, i спробувала вкусити його за вухо. Але перш, нiж вона це зробила, вiн уже вийшов iз намету.
  
  "Ось це жiнка," подумав вiн, пiдiйшов до струмка. Вона точно знала, що робити, у потрiбний час, у потрiбному мiсцi та правильно. Вiн перетнув вузький розвiдний мiст i повернувся до кемпiнгу. його Пежо було ледве видно. Невеликий червонувато-чорний катер, з пiдвiсним мотором, повiльно пiдiйшов до мосту. Нiк швидко пiшов назад через мiст i зупинився, щоб подивитися, як вiн пройде. Шкiпер вийшов на берег i повернув велике колесо, яке поставило мiст боком, мов ворота. Вiн повернувся на борт i катер проповз повз, як равлик з квiтами на спинi. Чоловiк махнув йому.
  
  Нiк зробив крок ближче. - "Ви не повиннi закрити цей мiст?"
  
  "Нi нi нi." Людина засмiялася. Вiн говорив англiйською мовою з таким акцентом, нiби кожне слово було обернуте в безе. "У ньому є годинник. Закриється знову в двi хвилини. Просто зачекайте." Вiн вказав на свою люльку на Нiка i люб'язно посмiхнувся. так. Тюльпани та сигари не все, що ми маємо. Хо-хо-хо-хо".
  
  "Ви надто хо-хо-хо-хо," вiдповiв Нiк. Але його смiх був бадьорий. "Тодi чому б вам не вiдкривати його таким чином замiсть того, щоб повертати це колесо?"
  
  Шкiпер оглянув пустельний краєвид, наче вражений. "Shhht." Вiн узяв великий букет квiтiв вiд однiєї з дiжок, вистрибнув на берег i принiс його Нiку. "Немає бiльше таких туристiв це прийти i подивитися, як ви. Ось подарунок. Нiк подивився в мерехтливi синi очi на мить, як вiн отримав букет квiтiв у свої руки. Тодi чоловiк стрибнув назад на свiй маленький човен.
  
  'Дякую. Моїй дружинi вони дуже сподобаються.
  
  'Бог з тобою.' Чоловiк махнув рукою i повiльно проплив повз Нiка. Вiн побрiв назад у табiр, мiст заскрипiв повертаючись назад у вихiдне становище. Власник машини Volkswagen зупинив його, коли вiн ступив на вузьку колiю. "Bonjour, мiстере Кент. Ви хотiли б келих вина?
  
  "Iз задоволенням. Але може не сьогоднi ввечерi. Моя дружина i я втомилися. Це був досить стомлюючий день.
  
  "Приходьте, коли захочете. Я все розумiю. Людина злегка вклонилася. Його звали Перро. Це "Я розумiю" був тому, що Buffer сказав йому, що це "американський кузен, Норман Кент" був зi своєю нареченою. Нiк вважав би за краще iнше iм'я, але якби вiн повинен був показати свiй паспорт або iншi документи, це викликало б. Вона просяяла. 'Вони прекраснi.
  
  'Так. З ними у нас тут у наметi найкрасивiша кiмната, якi я коли-небудь бачив.
  
  "Не приймайте все так близько до серця."
  
  Вiн думав про це, як вона виразилася на водi. Вiн дивився на її маленьку темну голову над барвистим букетом квiтiв. Вона була дуже уважна, якби це був момент її життя, на яку вона завжди чекала. Як вiн уже зауважив, в Iндонезiї, ця дiвчина з двох свiтiв мала винятковi глибини. Ви могли б дiзнатися про все вiд неї, якщо у вас був час, i весь свiт тримав би свої довгi пальцi подалi вiд вас.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Вона простягла йому келих, i вони сiли на затишнi кемпiнговi стiльцi, щоб дивитися на спокiйний, мирний потiк рiчки, на зеленi смужки пасовищ пiд фiолетовим небом. Нiк почував себе трохи сонним. Було тихо на дорозi, за винятком машин, що рiдко проїжджали. I деяких шумiв з iнших наметiв i кiлькох птахiв, що неподалiк щебечуть. Окрiм цього, не було нiчого чутного. Вiн зробив ковток свого напою. - "Була пляшка газованої води у вiдрi. Чи є ваш напiй досить холодним?"
  
  'Досить смачно.'
  
  "Цигарку?
  
  "Добре, добре." - Вiн не звертав уваги, курив вiн чи нi. Вiн уповiльнився трохи останнiм часом. Чому? Вiн не знав. Але тепер вiн, принаймнi, любив те, що вона запалила сигарету з фiльтром для нього. Вона обережно помiстила фiльтр у його рот, обережно тримала полум'я запальнички перед ним i обережно простягла йому сигарету, начебто це були честь служити йому.
  
  Якимось чином вiн знав, що вона не намагатиметься вкрасти вмiст коричневої сумки. Це може бути тому, що цi речi викликатимуть нескiнченний ланцюг лих для тих, хто не має для їхнього збуту потрiбних зв'язкiв. Вiн вiдчув пiднесення в ньому огиди до цього, де ви могли б тiльки залишитися живими нiкому не довiряючи взагалi.
  
  Вона встала, i вiн дивився мрiйливо, як вона зняла з себе сукню, щоб показатися в золотому чорному бюстгальтерi. Вона повiсила сукню на гачок у серединi даху намету. Та це жiнка, щоб нею пишатися. Жiнка, яку ти можеш кохати. Ви б життя хороше з такою жiнкою, яка здатна зiбрати стiльки кохання.
  
  Пiсля того, як вiн дiйшов висновку, що найбiльш жорстокi та пристраснi жiнки шотландки i найбiльш iнтелектуально розвиненi були японки. За загальним визнанням - його порiвняльний матерiал не був настiльки широким, як для такого об'єктивного дослiдження хотiлося б, але ви повиннi зробити з того, що у вас є. Якось увечерi у Вашингтонi, вiн сказав, це Бiллу Родосу випивши кiлька напоїв. Молодший агент AX подумав про це деякий час, а потiм сказав: "Цi шотландцi вiдвiдували Японiю протягом столiть. Або як моряки, або як торговцi. Так що Нiк, ви повиннi знайти там саму iдеальну дiвчину: японсько-шотландського походження. Можливо, ви повиннi розмiстити там таке оголошення.
  
  Нiк посмiхнувся. Практичний хлопець цей Родос. Це був збiг, що не вiн, а Нiк був посланий до Амстердама, щоб взяти на себе незакiнчену роботу Херба Уiтлока. Бiлл зайнявся роботою в Нью-Йорку та Бард Галереї.
  
  Мати уперлася маленькою, темною головкою на його плече.
  
  Вiн обiйняв її. "Ви не голоднi ще?" - спитала вона. 'Трохи. Ми побачимо, що ми можемо пiдготувати пiзнiше.
  
  Є якiсь боби та кiлька банок тушонки. Достатньо овочiв для салату, а також олiї та оцту. I печиво для чаю".
  
  "Звучить здорово." Гарненька дiвчинка. Вона вже вивчила вмiст комори.
  
  "Я сподiваюся, що вони не знайдуть нас," сказала вона лагiдно. "Це вертолiт та лiтак турбує мене небагато.
  
  'Я знаю. Але якщо вони створили блокпости, вони втомлюються пiсля полудня i, можливо, ми зможемо проскочити. Завтра вранцi ми поїдемо, перш нiж розвидниться. Але ви думаєте Мата, правильно, як завжди.
  
  "Я думаю, що ван Рейн хитра людина.
  
  'Я згоден. Але менi здається, що вiн має сильнiший характер, нiж Ван дер Лан. Але, до речi, Мата, ви колись зустрiчалися з Гербертом Уiтлоком?
  
  'Звичайно. Якось вiн запросив мене на вечерю. Нiк намагався контролювати свою руку. Вона майже напружилася через мимовiльний рефлекс.
  
  "Де ви вперше зустрiлися з ним?"
  
  "Вiн вибiг прямо на мене на вулицi Кауфмана, де є фотограф. Тобто, вiн зробив вигляд, що випадково наткнувся прямо на мене. Якимось чином вiн повинен мати на увазi це, тому що вiн напевно шукав мене, я так думаю. Вiн хотiв чогось."
  
  'Чого?'
  
  'Я не знаю. Це сталося близько двох мiсяцiв тому. Ми поїли у Де Boerderij, та тодi пiшли у Blue Note. Це було дуже приємно там. Крiм того, Херб був фантастичний танцюрист.
  
  "Ви спали з ним також?"
  
  'Нi це не так. Просто поцiлунки, коли прощалися. Я думаю, що я зробила б це наступного разу. Але вiн пiшов iз моєю подругою, Паулою, кiлька разiв. А потiм був той випадок. Менi справдi це сподобалося. Я впевнена, що вiн запросив би мене знову".
  
  Вiн ставив тобi якiсь питання. Чи є у вас якiсь iдеї, що вiн намагається з'ясувати"
  
  "Я думала, що вiн щось на зразок вас. Американський агент або щось. Ми в основному говорили про фотографiю та свiт моделювання.
  
  I якi справи? Оголошення?
  
  'Так. Комерцiйна фiлiя фотографiї. Я планувала чесно наступного разу, що якби я могла допомогти йому.
  
  Нiк задумливо похитав головою. Погано Герберт. Працювати треба ретельно та методично. Чи не пити. Не плутати дiвчаток i рiч, як багато агентiв iнодi роблять. Якби вiн був бiльш чесним з Матою, вiн все ще може бути живим.
  
  "Вiн багато пив?"
  
  'Майже нiчого. Одна з тих особливостей у ньому, що я любила.
  
  "Як ви думаєте, що вiн був убитий?"
  
  "Я ставила це питання. Можливо, Паула знає щось. Чи повинна я поговорити з нею, коли ми повернемося в Амстердам?"
  
  'Любов. Ви мали рацiю думаючи про його зв'язки. Вiн був американським агентом. Я дiйсно хотiв би знати, якщо його смерть була справдi нещасний випадок. Я маю на увазi - голландськi полiцейськi є ефективними, звiсно, але... -"
  
  Вона стиснула його руку. - Я розумiю тебе. Може, я знайду щось. Паула дуже чутлива дiвчина.
  
  "I як гарна, як ти?"
  
  "Ви повиннi будете судити, що для себе."
  
  Вона повернулася обличчям до нього i притулилася губами до його тихо, як нiби сказати, але ви не будете вибирати її, я подбаю про це.
  
  Цiлуючи м'якi губи, Нiк ставив питання, чому Уiтлок вибрав Мату. Збiг? Можливо. Дiловий свiт Амстердама був вiдомий як село, де всi знали одне одного. Тим не менш, це було бiльш ймовiрно, що вона була визначена за допомогою комп'ютера АХ.
  
  Вiн зiтхнув. Все йшло надто повiльно. Поцiлунки та ласки Мати були цiлком здатнi змусити вас забути про свої неприємностi на деякий час. Її рука ковзнула вниз i вiн миттю розв'язав свiй пояс. Пояс з усiма прихованими хитрощами i використання порошками з лабораторiї AX: цiанiстi отрут, суїцидальнi порошкiв та iнших отрут з десяток застосуваннями. Крiм того, грошi та гнучкий напилок. Вiн почував себе чужим у Едемському саду. Гiсть iз кинджалом.
  
  Вiн ворухнувся. "Мати дозвольте менi теж звiльнитися вiд одягу."
  
  Лiниво вона стояла, посмiшка весело грала навколо куточкiв її рота, i простягла руку, щоб узяти на його куртку. Вона акуратно повiсила її на вiшалку, зробив те саме з його краваткою та сорочкою, i мовчки дивилася, як вiн сховав стилет у своїй вiдкритiй валiзi пiд спальними мiшками.
  
  "Я дiйсно з нетерпiнням чекаю на плавання," сказала вона.
  
  Вiн швидко зняв штани. "Тим не менше, це яванською, так? Ви все ще хочете плавати п'ять разiв на день?
  
  'Так. Вода гарна та доброзичлива. Вона очищує вас..."
  
  Вiн визирнув. Стало зовсiм темно. Там нiкого не було видно iз його позицiї. "Я можу залишити свої труси." Боягузи, подумав вiн; це те, що ще зраджує мене в Едемському саду, зi смертельним П'єром у своїй секретнiй сумцi.
  
  "Це тканина може витримати воду," сказала вона. "Якщо ми пiдемо вгору за течiєю, ми могли б плавати голим. Я хотiла б промитися i повнiстю очиститися.
  
  Вiн знайшов два рушники, загорнутi в коричневий мiшок, Вiльгельмiна i його гаманець в одному з них i сказав: "Давайте викупаємось."
  
  Акуратний, прямий шлях прямував до рiчки. Просто, перш нiж вони втратили з виду наметового табору, Нiк озирнувся. Здавалося, нiхто не дивитиметься на них. Ровери готували їжу на примусi. Вiн зрозумiв, чому кемпiнг був такий малий. Як тiльки вони вийшли з кущiв, дерева були далi вiд берега через регулярнi часовi вiдтинки. Культивiрума мiсцевiсть досягла майже берега. Шлях нагадував стежки, нiби тут кiлька поколiнь тому конi тягли невеликi баржi або човни. Можливо, це було так. Вони йшли протягом багато часу. Вигiн пiсля пасовищ. Це було напрочуд такою для країни, ви думали, що вона була настiльки переповнена людьми. Люди... Чума цiєї планети. Сiльськогосподарськi машини та сiльськогосподарськi робiтники.
  
  Пiд одним з високих дерев вiн знайшов мiсце, захищене як альтанка в темрявi. Вузька траншею повний сухого листя, як гнiздо. Мата дивився на неї так довго, що вiн подивився на неї з подивом. Вiн спитав. - "Тобi подобається тут що-небудь?"
  
  "Це мiсце. Ви бачили, як акуратнi банки до цього струмка є? Немає вiдходiв чи гiлок чи листя. Але тут. Тут ще є справжнє листя, яке висохло повнiстю, як пухове лiжко. Я думаю, що любителi приходять сюди. Можливо, протягом багатьох рокiв поспiль.
  
  Вiн поклав рушник на пень дерева. 'Я думаю ти маєш рацiю. Але, можливо, люди сюди згрiбають листя, щоб мати зручне мiсце пiсляобiднього сну.
  
  Вона зняла бюстгальтер та трусики. "Добре, але це мiсце знає багато кохання. Якимось чином воно святе. Воно має свою власну атмосферу. Ви можете вiдчути це. Нiхто не вирiзає дерева або листя не кидає тут смiття. Хiба для цього мало доказiв?"
  
  "Можливо," сказав вiн задумливо, як вiн кинув труси в одну сторону. Iдiть вперед, Картер, щоб довести це, може вона неправа.
  
  Мати повернулась i увiйшла в потiк. Вона пiрнула i спливла за кiлька метрiв. "Пiрнайте сюди теж. Це приємно."
  
  Вiн не був одним iз любителiв пiрнати в незнайому рiчку, не можна бути таким безглуздим, щоб iгнорувати розкиданi валуни. Нiк Картер, який пiрнав iнодi з тридцяти метрiв, увiйшов у воду плавно, як падiння лозини. Вiн поплив до дiвчини з безшумними гребками. Вiн вiдчував, що це мiсце заслуговує на мир i благоговiння, шанування всiх тих любителiв, якi пiзнали своє перше кохання тут. Або в тому, що вона мiй добрий генiй, вiн думав про це, як вiн пiдплив до Матi.
  
  "Ви хiба не почуваєте себе добре?" прошепотiла вона.
  
  Так. Вода заспокоює, повiтря прохолодне увечерi. Навiть дихання його близько до спокiйної поверхнi води, здавалося, заповнювали легке щось нове, щось нове i бадьоре. Мати притиснулася до нього, частково плаваючи, її голова була на одному рiвнi з його. Її волосся було досить довгим i її мокрi завитки ковзали по його шиї з нiжною м'якiстю, що пестила його. Ще одна з добрих якостей Мати, подумав вiн, не вiдвiдування салонiв. Трохи дрiбний догляд за собою з рушником, гребiнцем, щiткою та пляшкою ароматної олiї та її волосся знову у формi.
  
  Вона дивилася на нього, закинула руки по обидва боки вiд його голови i злегка поцiлувала його, стуляючи їхнi тiла разом у гармонiї двох човнiв брижами плiч-о-плiч на пологiй брилi.
  
  Вiн повiльно пiдняв її i поцiлував обидвi її груди, акт, що виражає як данину та пристрасть. Коли вiн знову опустив її, вона була частково пiдтримана його ерекцiєю. Це було ставлення настiльки духовно втiшно, що ви хочете зберегти його назавжди, але i заважаючи , тому що це спонукало вас дивитися нi на що далi.
  
  Вона зiтхнула i замкнула сильнi руки трохи за його спиною. Вiн вiдчув її долонi вiдкриваються i закриваються, легковажнi рухи здорової дитини розминання грудей своєї матерi, як вiн п'є молоко.
  
  Коли вiн, нарештi ..., його рука заскользила вниз, вона перехопила його i прошепотiла: "Нi Без рук. Всi по-яванськи, пам'ятаєте?
  
  Вiн досi пам'ятав, зi сумiшшю страху та очiкування, як спливла пам'ять. Це справдi займе трохи бiльше часу, але це частина задоволення. "Так," пробурмотiв вiн коли вона пройшла її шлях вгору i опустилася на нього. 'Так. Я пам'ятаю.
  
  Задоволення варте терпiння. Вiн вважав, що сто разiв, вiдчуваючи перенасичене теплом її тiло проти нього, пiдкреслено трохи прохолодної води мiж ними. Вiн думав про те, як мирне i нагороду життя, здавалося, i йому було шкода тих, хто каже, що трахкати у водi не весело. Вони ментально дуже дотримувалися своїх фрустрацiй та гальмування. Бiдолахи. Це набагато краще. Нагорi ви вiдокремленi один вiд одного, немає пiдключення рiдини. Мата закрила ноги за його спиною, i вiн почував себе повiльно i з нею. 'Я знаю. Я знаю," прошепотiла вона, а потiм притулилася губами до його губ.
  
  Вона знала.
  
  Через воду вони пробралися назад до табору, оповитого темрявою. Мати готувала їжу з дружнiм дзижчанням газової плитки. Вона знайшла каррi i загасила м'ясо в ньому, вона знайшла якийсь перець чилi для бобiв та чебрець та часник для соусу салату. Нiк з'їв його до останнього листочка i нiякою мiрою йому не було соромно, що вiн проковтнув десять печив з чаєм. До речi, австралiєць тепер може купити багато печива.
  
  Вiн допомiг їй мити посуд i прибирати безлад. Коли вони заповзали в розпакованi спальнi мiшки, вони грали один з одним деякий час. Замiсть того, щоб iти одразу спати, вони зробили все це знову.
  
  Ну трохи? Задоволення у сексi, рiзноманiтний секс, дикий секс, смачний секс.
  
  Це було пiсля того, як через годину, коли вони нарештi притиснулися один до одного в їхньому м'якому, пухнастому гнiздечку. "Дякую, любий," прошепотiла Мата. "Ми можемо ще зробити один одного щасливими."
  
  "Що ти дякуєш? Дякую. Ти смачна."
  
  "Так," сказала вона сонна. "Я люблю любов. Тiльки любов i доброта реальнi. Гуру сказав менi якось це. Деяким людям вiн не мiг допомогти. Вони застрягли в брехнi батькiв з раннього вiку. Неправильне виховання.
  
  Вiн млосно поцiлував її закритi повiки. "Спiйте, мiс Гуру Фрейд. Ви маєте рацiю. Але я так втомився..." Її останнiй звук був довгим, задоволеним зiтханням.
  
  Зазвичай Нiк спав, як кiшка. Вiн мiг спати вчасно, концентруючись добре, до того ж вiн завжди був бадьорим при найменшому галасi, але цiєї ночi, i це було пробачено, вiн спав як колоду. Перш нiж вiн заснув, вiн намагався переконати свiй розум, щоб розбудити його, щойно незвичайне станеться на дорозi, але його розум, здавалося, вiдвернувся сердито вiд нього тiєї ночi. Можливо тому, що вiн мав менше задоволення з цими блаженними моментами з Матою.
  
  За пiвкiлометра вiд табору, зупинилися два великi мерседеси. П'ятеро чоловiкiв пiдiйшли до трьох спальних наметiв iз легкими, нечутними кроками. Спочатку їх лiхтарики посвiтили на Rover та Volkswagen. Решта було легко. Не бiльше, нiж побiжний погляд на Peugeot було достатньо.
  
  Нiк не помiчав їх, поки сильний промiнь свiтла не був спрямований на його очi. Вiн прокинувся i схопився. Вiн швидко закрив очi вiд яскравого свiтла. Вiн поклав свої руки на очi. Спiймано як маленьку дитину. Вiльгельмiна лежала пiд светром поруч iз валiзою. Можливо, вiн мiг би схопити її у швидкому кидку, але вiн змусив себе зберiгати спокiй. Наберiться терпiння та просто чекати, коли будуть перемiшанi карти. Мата грала ще розумнiше. Вона лежала нерухомо. Вона нiби прокидалася зараз i уважно чекала на подальшi подiї.
  
  Свiтло лiхтаря вiдвернулося вiд нього i було спрямоване на землю. Вiн помiтив, що це зникнення свiчення проти його столiття. "Дякую," сказав вiн. "Заради Бога, не свiтiть, на моєму обличчi бiльше."
  
  'Вибачте.' - То був голос Яапа Баллегуайєра. "Ми кiлька зацiкавлених людей, мiстере Кент. Тому, будь ласка, просимо спiвпрацювати. Ми хочемо, щоб ви вiддали алмази.
  
  'Гарнi. Я сховав їх. Нiк встав, але його очi були, як i ранiше, заплющенi. "Ви заслiпили мене з цим чортовим свiтлом." Вiн похитнувся вперед, вдаючи, що безпораднiший, нiж вiн почував себе. Вiн розплющив очi в темрявi.
  
  "Де вони, мiстере Кент?"
  
  "Я сказав вам, що я сховав їх."
  
  'Звичайно. Але я не дозволю вам забрати їх. У наметi, в машинi або десь зовнi. Ми можемо переконати вас, якщо це потрiбно. Зробiть свiй вибiр швидко.
  
  Який вибiр? Вiн мiг вiдчувати iнших людей у темрявi. Балегойєр був добре прикритий зi спини. Так що настав час застосувати прийом.
  
  Вiн уявляв, як його негарне, нинi жорстке обличчя пильно дивиться на нього. Балеґуайєр був сильна особистiсть, але ви не повиннi боятися його так само, як слабак, як Ван дер Лан. Це злякана людина, яка вбиває вас, а потiм не бажає, щоб це зробив.
  
  'Як ти нас знайшов?'
  
  'Гертолiт. Я викликав сам. Все дуже просто. Дiамант, будь ласка.
  
  "Чи працюєте ви з Ван Рейном?"
  
  'Не зовсiм. Тепер, мiстере Кент, замовкнiть..."
  
  Це було блефом. - "Ви знайдете їх у цiй валiзi поруч зi спальними мiшками. Лiворуч. Пiд сорочкою.
  
  'Дякую.'
  
  Один iз чоловiкiв увiйшов до намету i повернувся. Мiшок зашелестiв, як вiн передав його Балегойєру. Вiн мiг бачити трохи краще. Вiн зачекав ще хвилину. Вiн мiг штовхнути цю лампу убiк, але, можливо, в iнших теж були лампи. Крiм того, коли почалася стрiлянина, Матi був у серединi лiнiї вогню. Балегуайєр зиркнув зневажливо. "Ви можете зберегти це камiння як сувенiри, мiстере Кент. Вони є пiдробками.
  
  Нiк був задоволений темрявою. Вiн знав, що вiн почервонiв. Вiн був обдурений як школяр. "Їх обмiняв Де Гроот..."
  
  "Звичайно. Вiн принiс фальшиву сумку. Точно такi як справжнi, якщо ви бачили в газетах їхнi фотографiї.
  
  "Чи змiг вiн пiти?"
  
  'Так. Вiн i Хазебрук вiдчинили ворота знову, тодi як Ван Рейн, i я доручали полiцейському вертольоту стежити за вами.
  
  "Так ви голландський спецагент. Хто це був..."
  
  'Як ви увiйшли в контакт iз Де Гроотом?
  
  "Я не входив. Ван Рейн подбала про це засiдання. Потiм вiн буде посередником. То як же ви маєте справу з ним потiм?"
  
  "Чи можете ви увiйти в контакт iз Де Гроотом?"
  
  "Я навiть не знаю, де вiн живе. Але вiн чув про мене - як покупця алмазiв. Вiн буде знати, де мене знайти, якщо вiн потребує мене.
  
  "Чи знали ви його ранiше?"
  
  'Нi. Я випадково наткнутися на нього в лiсi за будинком Ван Рейна. Я спитав його, чи був вiн людиною, яка продає Єнiсейськi алмази. Вiн побачив можливiсть зробити це без посередника, я думаю. Вiн показав їх менi. Думаю, вони вiдрiзнялися вiд цих пiдробок. Мабуть, це були оригiнали, бо вiн подумав, що, можливо, я надiйний покупець.
  
  "Чому ти пiшов так швидко?"
  
  Коли про вас оголосили, я подумав, що це може бути напад. Я наздогнав Де Гроота i взяв цю сумку з собою. Я сказав йому зв'язатися зi мною i що угода все одно вiдбудеться.
  
  Я подумав, що вони повиннi бути з собою у молодшої людини з швидшою машиною".
  
  У запереченнi Балегуайєра пролунав сардонiчний тон.
  
  "Так ви стали жертвою несподiваних подiй".
  
  'Це точно.'
  
  - Що, якщо Де Гроот скаже, що ви їх вкрали?
  
  
  
  Роздiл 8
  
  
  'Що вкрав? Сумку, повну пiдробок вiд справжнього викрадача коштовностей?
  
  "А значить, ти знав, що цi алмази були вкраденi, коли їх пропонували тобi купити". Вiн говорив як полiцейський: Мовляв, тепер визнай себе винним.
  
  "Наскiльки я знаю, вони не належать нiкому, хто має. Вони видобутi в радянськiй шахтi i їх звiдти вiдвезли..."
  
  "А? Значить, це не крадiжка, якщо це вiдбувається у росiян?"
  
  "Ви так кажете. Дама в чорнiй вуалi сказала, що вони її".
  
  Нiк знову змiг повнiстю бачити, що цей Балегуайєр був майстром фiнтiв та дипломатiї. Але чого це призвело i чому? "
  
  Iнший чоловiк вручив йому картку. - Якщо де Гроот зв'яжеться з вами, чи не могли б ви подзвонити менi?
  
  "Ви все ще працюєте на мiсiс Дж.?"
  
  Балегуайєр на мить завагався. У Нiка було вiдчуття, що вiн мав намiр пiдняти завiсу, але зрештою вiдмовився вiд цього.
  
  "Так, - сказав чоловiк. "Але я сподiваюся, ти подзвониш".
  
  "З того, що я чув, - сказав Нiк, - вона перша може отримати цi алмази".
  
  'Можливо. Але, як бачите, зараз все стало набагато складнiше". Вiн попрямував у темряву, раз у раз запалюючи лампу, щоб дивитися, куди вiн iде. Чоловiки слiдували за ним по обидва боки намету. Ще одна темна постать з'явилася через "пежо", а четверта - з боку струмка. щасливiй зiрцi за те, що не одразу схопив Вiльгельмiну.
  
  Вiн повернувся до намету до спальникiв i кинув пiдробленi дiаманти в багажник. Там вiн переконався у присутностi Вiльгельмiни i в тому, що магазин iз неї не вийняли. Потiм вiн лiг i торкнувся Мати. Вона обiйняла його, не кажучи жодного слова.
  
  Вiн погладив її гладку спину. "Ви все чули?"
  
  'Так.'
  
  "Ван Рейн i Балегуайєр зараз працюють разом. I все ж вони обидва запропонували менi дiаманти на продаж. I взагалi, що це за люди? Голландська мафiя?"
  
  "Нi", - задумливо вiдповiла вона у темрявi. Її дихання м'яко ковзнуло його пiдборiддям. "Вони обидва поряднi громадяни".
  
  На мить запанувала тиша, потiм вони обоє засмiялися. "Гiднi бiзнесмени", - сказав Нiк. "Це може бути Ван Рейн, але Баллегуайер - агент найважливiшої бiзнес-ледi у свiтi. Усi вони отримують пристойний прибуток, максимально великий, якщо є розумний шанс, що їх не зловлять". Вiн згадав, як Хоук сказав: "Хто переможе?"
  
  Вiн пошукав у своїй фотографiчнiй пам'ятi конфiденцiйнi файли, якi нещодавно вивчав у штаб-квартирi AX. Вони були про мiжнароднi вiдносини. Радянський Союз та Нiдерланди були в добрих вiдносинах один з одним. Дiйсно, з деякою прохолодою, тому що голландцi спiвпрацювали з китайцями у певних галузях ядерних дослiджень, у яких китайцi досягли разючих успiхiв. Єнiсейськi алмази не дуже добре вписувалися в цю схему, але все ж...
  
  Вiн сонно подумав про це деякий час, поки на його годиннику не було чверть на сьому. Потiм вiн прокинувся i подумав про Де Гроота та Хасебрука. Що б вони робили зараз? Їм були потрiбнi грошi за алмази, i вони все ще пiдтримували зв'язок iз Ван дер Лааном. Тож вони опинилися у скрутному становищi. Вiн поцiлував Мату, що прокинулася. "Час на роботу."
  
  Вони поїхали на схiд, назустрiч свiтанку, що наближається. Хмарнiсть була щiльною, але температура була помiрною та приємною. Коли вони проїжджали акуратне мiстечко i перетинали залiзничнi колiї, Нiк крикнув: "Мiсто називається Америка".
  
  "Ви побачите тут набагато бiльше американського впливу. Мотелi, супермаркети. Це зiпсувало тут увесь пейзаж. Особливо вздовж головних дорiг та бiля мiст".
  
  Вони поснiдали в кафе мотеля, який мiг би бути в Огайо. Вивчаючи карту, вiн виявив шосе на пiвнiч, яке вело в Неймеген та Арнем. Коли вони виїхали зi стоянки, Нiк швидко перевiрив машину. Вiн знайшов його пiд спинкою, вузьку чотиридюймову пластикову коробку. З гнучкими дротяними затискачами та ручкою регулювання частоти, яку вiн особливо не чiпав. Вiн показав це Матi. - Один iз тих хлопцiв Балегуайєра повозився у темрявi. Цей маленький передавач повiдомляє, де ми знаходимося.
  
  Мата подивилася на маленьку зелену коробочку. "Вiн дуже маленький".
  
  "Ви можете зробити цi штуки розмiром з арахiс. Цей, ймовiрно, дешевше або має бiльш тривалий термiн служби через великi батареї, а також бiльшу дальнiсть ... ''
  
  Шосе вiн їхав на пiвдень, а не на пiвнiч, поки вони не доїхали до заправної станцiї Shell, де кiлька машин були припаркованi бiля насосiв, щоб чекати черги. Нiк встав у чергу i сказав: "Знайдiть хвилинку i вiдвезiть його до насоса".
  
  Вiн iшов уперед, доки не побачив машину з бельгiйським номерним знаком. Вiн спiткнувся i впустив ручку пiд задню частину машини, ступив уперед i лагiдно сказав водiєвi французькою: "Я впустив ручку пiд вашу машину. Не могли б ви почекати хвилинку?"
  
  Кремкий чоловiк за кермом ласкаво посмiхнувся i кивнув. Нiк знайшов свою ручку та встановив передавач пiд бельгiйську машину. Пiдiбравши ручку, вiн подякував людинi, i вони обмiнялися кiлькома дружнiми кивками. Заливши бак "пежо", вони повернули на пiвнiч.
  
  "Ти приклеїв цей передавач пiд тiєю iншою машиною?" спитала Мата. 'Так. Якщо викинути, вони зрозумiють, що щось не так. Але, можливо, вони якийсь час переслiдуватимуть ту iншу машину. Залишається iнше. Тепер вони можуть стежити за нами з будь-якої iншої машини на дорозi.
  
  Вiн виглядав машину, яка їхала далеко позаду них, зробив розворот у Зютфенi, проїхав по дорозi туди й назад до каналу Твенте, i нiякої машини не було за ними. Вiн пiдняв плечi. "Здається, ми їх втратили, але це не має значення. Ван Рейн знає, що я веду справи з Ван дер Лааном. Але, можливо, ми їх трохи заплутали".
  
  У Хенгело вони пообiдали i дiсталися Гестерен вiдразу пiсля двох годин. Вони знайшли свiй шлях до маєтку Ван-дер-Лаана зовнi. Це був густо зарослий лiс - мабуть, недалеко вiд кордону з Нiмеччиною - з привокзальним майданчиком, яким вони проїхали близько п'ятисот ярдiв по дорозi пiд пiдстриженими деревами i мiж суцiльним парканом. Це була блiда версiя розкiшної резиденцiї Ван Рейна. Цiну обох було складно порiвняти, але належати вони могли лише заможним людям. В одному маєтку росли вiковi дерева, будинок був величезний, i в ньому було багато води, бо це було те, що шукала стара аристократiя. У iншого - Ван дер Лаана - було багато землi, але будiвель було менше, i струмкiв майже не було видно. Нiк повiльно проїхав "пежо" звивистою дорогою i поставив його на стоянцi, покритiй гравiєм; мiж приблизно двадцятьма iншими машинами. Вiн нiде не бачив Даф i не бачив великих лiмузинiв, якi волiли Ван Рейн та Болл-Гуйєр. Але позаду все ще була пiд'їзна дорiжка, де також можна було припаркувати машини. Десь унизу вiд стоянки був басейн сучасної форми, два тенiсних корти та три дорiжки для боулiнгу. Обидва тенiснi корти використовувалися, але навколо басейну було лише близько шести осiб. Було ще хмарно.
  
  Нiк замкнув "пежо". "Давай пройдемося, Мата. Давайте розглянемо, перш нiж вечiрка почнеться.
  
  Вони минули терасу та спортивнi майданчики, обiйшли будинок. Гравiйна дорiжка вела до гаражiв, стайнях та дерев'яних господарських споруд. Нiк iшов попереду. У полi праворуч вiд сараїв ширяли двi величезнi кулi, якi охороняла людина, яка щось накачувала в них. Нiк подумав, гелiй це чи водень. Його проникливi очi бачили кожну деталь. Над гаражем розташовувалися житловi будинки або примiщення для персоналу з шiстьма мiсцями для паркування. Три маленькi машини були акуратно припаркованi поруч перед ним, а пiд'їзна дорiжка з цього боку будинку перетинала пагорб мiж луками i йшла в лiс.
  
  Нiк повiв Мату в гараж, коли позаду них пролунав голос Ван дер Лаана. "Здрастуйте, мiстере Кент".
  
  Нiк повернувся i з усмiшкою помахав рукою. 'Привiт.'
  
  Ван дер Лаан прийшов, трохи запихавшись. Йому поспiшно про них повiдомили. На ньому була бiла спортивна сорочка i коричневi штани, в яких вiн все ще виглядав як бiзнесмен, який щосили намагався пiдтримувати бездоганний зовнiшнiй вигляд. Його черевики сяяли.
  
  Звiстка про приїзд Нiка явно засмутила Ван дер Лаана. Вiн щосили намагався подолати своє здивування i взяти ситуацiю пiд контроль. "Погляньмо на це, подивися на мене. Я не був певен, що ти прийдеш... -
  
  У тебе тут чудове мiсце, - сказав Нiк. Вiн уявив йому Мату. Ван дер Лаан був привiтний. "Чому ти подумав, що я не прийду?" Нiк глянув на повiтрянi кулi. Один був покритий дивними вiзерунками, завитками i лiнiями фантастичних кольорiв, всiлякими сексуальними символами в спалаху трiумфування.
  
  "Я ... я чув. .
  
  - Де Гроот уже приїхав?
  
  'Так. Я помiчаю, що ми стаємо вiдвертими. Дивна ситуацiя. Ви обоє мали намiр залишити мене осторонь, але обставини змусили вас повернутися до мене. Це доля.
  
  - Де Гроот сердиться на мене? Я забрав у нього його пакунок".
  
  Мерехтiння в очах Ван дер Лаана говорило про те, що Де Гроот сказав йому, що вiн обдурив "Нормана Кента" - i що Де Гроот справдi розсердився. Ван дер Лаан розвiв руками.
  
  "Ах, не зовсiм так. Зрештою, Де Гроот - бiзнесмен. Вiн просто хоче переконатися, що отримає свої грошi i позбудеться цих алмазiв. Пiти до нього?"
  
  'Добре. Але я не можу займатися справами до завтрашнього ранку. Тобто - якщо йому потрiбна готiвка. Я отримую значну суму через посильного".
  
  "Посильний?"
  
  "Друг, звичайно".
  
  - подумав Ван дер Лаан. Вiн намагався знайти слабкi мiсця. Де був цей посильний, коли Кент був iз Ван Рейном? За його словами, Норман Кент не мав друзiв у Нiдерландах - принаймнi довiрених осiб, якi могли б пiти i принести для нього великi суми грошей. "Не могли б ви подзвонити йому i спитати, чи може вiн прийти ранiше?"
  
  'Нi. Це неможливо. Я буду дуже обережний iз вашими людьми... -
  
  Ви маєте остерiгатися деяких людей, - сухо сказав Ван дер Лаан. "Я не дуже радий, що ви спочатку обговорювали це питання з Ван Рейном. А тепер ви бачите, що буде далi. Оскiльки вони кажуть, що цi алмази були вкраденi, кожен показує свої жадiбнi пальцi. А цей Балегуайєр? Ви знаєте, на кого це працює?"
  
  'Нi. Я вважаю, це лише потенцiйний продавець алмазiв, - невинно вiдповiв Нiк.
  
  На чолi з господарем вони досягли вигину тераси з видом на басейн. Нiк помiтив, що Ван дер Лаан виводив їх з гаражiв та господарських будiвель так швидко, як тiльки мiг. "Так що нам просто потрiбно почекати та подивитися. I Де Грооту доведеться залишитися, бо, зрозумiло, вiн не поїде без грошей".
  
  "Ти думаєш, це божевiлля?"
  
  'Ну нi.'
  
  Нiк хотiв би знати, якi плани та iдеї витали в цiй акуратно причесанiй головi. Вiн майже вiдчував, що Ван дер Лаан жорстко обмiрковує iдею порятунку вiд Де Гроота та Хасебрука. Маленькi чоловiчки з великими амбiцiями небезпечнi. Це той вид, який сильно захоплений вiрою в те, що жадiбнiсть не може бути поганою. Ван дер Лаан натиснув кнопку, прикрiплену до балюстради, i яванець у бiлому пiджаку пiдiйшов до них. "Пiдемо витягнемо ваш багаж з машини", - сказав господар. "Фрiц тут покаже вам вашi кiмнати".
  
  У "Пежо" Нiк сказав: "У мене з собою сумка Де Гроота. Чи можу я повернути його йому зараз?"
  
  "Почекаємо до вечерi. Тодi у нас буде достатньо часу".
  
  Ван дер Лаан залишив їх бiля пiднiжжя великих сходiв у холi головної будiвлi, попередньо переконавши їх насолодитися плаванням, тенiсом, верховою їздою та iншими насолодами. Вiн був схожий на надто зайнятого власника надто маленького курорту. Фрiц провiв їх у двi сумiжнi кiмнати. Пошепки Нiк сказав Мате, поки Фрiц ставив багаж: "Попроси його принести нагору два вiскi i газовану воду".
  
  Коли Фрiц пiшов, Нiк пiшов у кiмнату Мати. Це була скромна кiмната, поєднана з його кiмнатою, спiльною ванною. "Як щодо того, щоб подiлити зi мною ванну, мем?"
  
  Вона ковзнула в його обiйми. "Я хочу подiлитися з вами всiм".
  
  - Фрiц - iндонезiєць, чи не так?
  
  'Це правда. Я хотiла б поговорити з ним хвилинку ... "
  
  "Давай. Я зараз йду. Спробуйте потоваришувати з ним".
  
  "Я думаю, це спрацює".
  
  'Я теж так думаю.' Але заспокойся. Скажiть йому, що ви щойно приїхали до цiєї країни i вам складно в нiй жити. Використовуйте всi свої здiбностi, моя люба. Цього не витримає жоден чоловiк. Вiн, мабуть, самотнiй. Оскiльки ми все одно знаходимося в рiзних кiмнатах, його це не повинно турбувати. Просто зроби його божевiльним".
  
  "Добре, любий, як ти кажеш". Вона пiдняла до нього обличчя, i вiн поцiлував солодкий носик.
  
  Розпаковуючи речi, Нiк спiвав мелодiю з "Фiнляндiї". Йому потрiбна була лише одна нагода, i це могло бути все. I все ж таки одним з найпрекраснiших винаходiв людини був секс, чудовий секс. Секс iз голландськими красунями. Ви майже все зробили з цим. Вiн повiсив одяг, дiстав туалетне приладдя i поставив друкарську машинку на столик бiля вiкна. Навiть це дуже гарне вбрання було нiчим порiвняно з красивою, розумною жiнкою. Пролунав стукiт. Вiдчинивши дверi, вiн глянув на Де Гроота. Маленький чоловiчок був таким же строгим i формальним, як завжди. Посмiшки, як i ранiше, не було.
  
  "Привiт", - тепло сказав Нiк. 'Ми зробили це. Вони не змогли нас упiймати. Чи були у вас проблеми iз проходом через цi ворота? Я сам втратив там трохи фарби".
  
  Де Гроот дивився на нього холодно й обачливо. "Вони побiгли назад у будинок, коли ми з Гаррi пiшли. У нас не було проблем з тим, щоб швейцар знову вiдчинив цi ворота".
  
  "У нас були деякi труднощi. Вертольоти над головою i таке iнше. Нiк простяг йому коричневий пакет. Де Гроот лише миттю глянув на нього. "З ними все гаразд. Я ще не дивився. У мене не було на це часу".
  
  Де Гроот здавався спантеличеним. - I все ж таки ви прийшли... сюди?
  
  "Ми мали тут зустрiтися, чи не так? Куди менi ще йти?"
  
  "Я. - я розумiю".
  
  Нiк пiдбадьорливо посмiхнувся. "Звичайно, вам цiкаво, чому я не поїхав прямо в Амстердам, чи не так? Чекати там вашого дзвiнка. Але навiщо ще потрiбен посередник? Ви цього не зробите, але я знаю. Може бути, я зможу вести справи з Ван дер Лааном надовго. Я не знаю цю країну. не з тих, хто все робить один, як ти. Я бiзнесмен i не можу дозволити собi спалити всi кораблi позаду себе. Вiн сказав, що ми можемо поговорити про справи пiсля обiду.
  
  Де Гроота не мав виходу. Вiн був бiльше спантеличений, нiж переконаний. 'Грошi. Ван дер Лаан сказав, що у вас є посильний. Вiн ще не виїхав до Ван Рейна?
  
  'Звичайно, нi. Ми маємо розклад. Я зупинив його. Я подзвоню йому рано-вранцi. Потiм вiн прийде, або вiн пiде, якщо ми не прийдемо до угоди".
  
  'Я розумiю.' Де Гроот явно не розумiв, але вiн чекатиме. "Тодi є ще дещо..."
  
  "Так?"
  
  - Ваш револьвер. Звичайно, я розповiв Ван дер Лаану, що сталося, коли ми зустрiлися. Ми ... вiн думає, що ви повиннi залишити це йому, поки ви не поїдете. Звичайно, я знаю ту американську iдею, що вони тримають цю красу подалi вiд мого револьвера, але в даному випадку це може бути жестом упевненостi".
  
  Нiк спохмурнiв. У тому виглядi, в якому був зараз Де Гроот, йому краще дiяти обережно. "Я не люблю цього робити. Ван Рейн та iншi могли б знайти нас тут".
  
  Ван дер Лаан наймає досить квалiфiкованих фахiвцiв.
  
  Вiн стежить за всiма дорогами".
  
  'Ой чи.' Нiк знизав плечима i посмiхнувся. Потiм вiн знайшов Вiльгельмiну, яку сховав у однiй iз своїх курток на вiшалцi для одягу. Вiн виштовхнув магазин, вiдсунув затвор i дозволив кулi вискочити з патронника i зловити його в повiтрi. - "Я вiрю, що ми можемо зрозумiти точку зору Ван дер Лаана. Бос у власному домi. Будь ласка."
  
  Де Гроот пiшов iз пiстолетом за поясом. Нiк скривився. Вони обшукають його багаж, щойно з'явиться можливiсть. Що ж, удачi. Вiн зняв ремiнцi з довгих пiхов Хьюго, i стилет став надзвичайно вузьким ножем для вiдкривання листiв у його футлярi для письма. Якийсь час вiн шукав прихований мiкрофон, але не змiг його знайти. Що ще нiчого не означало, тому що у власному будинку у вас є всi шанси та можливiсть сховати щось подiбне до стiни. Мата увiйшла через сумiжну ванну. Вона смiялася.
  
  "Ми добре порозумiлися. Вiн страшенно самотнiй. Вiн iз Ван дер Лааном пов'язаний вже три роки i непогано заробляє, але... -
  
  Нiк приклав палець до губ i повiв її у ванну, де ввiмкнув душ. Вiн сказав, що це бiля бризок води: "Цi кiмнати можуть прослуховувати. У майбутньому ми обговорюватимемо тут всi важливi справи". Вона кивнула, i Нiк продовжив: "Не хвилюйся, ти часто зустрiчатимешся з ним, мила. Якщо у вас є можливiсть, ви повиннi сказати йому, що боїтеся Ван дер Лаана i особливо тiєї здоровенної людини без шиї, яка працює на нього. Вiн схожий на якусь мавпу. Запитайте Фрiца, чи здатний цей чоловiк завдати бiль. його iм'я, якщо зможеш.
  
  'Добре, дорогий. Звучить просто.
  
  "Для тебе це навряд чи може бути важким, люба".
  
  Вiн закрив кран, i вони увiйшли до кiмнати Мати, де випили вiскi з содовою i послухали м'яку джазову музику, що виходить iз вбудованого динамiка. Нiк уважно його вивчив. "Це може бути чудовим мiсцем для мiкрофона, що пiдслуховує", - подумав вiн.
  
  Хоча хмари не зникли повнiстю, вони трохи поплавали в басейнi, пограли в тенiс, де Нiк мало не дозволив Матi виграти, i їм показали маєток, який колись очолював Ван дер Лаан. Де Гроот бiльше не з'явився, але вдень вiн бачив Хелмi та ще близько десяти гостей у басейнi. Нiк подумав, яка рiзниця мiж Ван дер Лааном та Ван Рейном. Це було поколiння, яке завжди прагнуло гострих вiдчуттiв - Ван Рейн займала нерухомiсть.
  
  Ван дер Лаан пишався повiтряними кулями. Газ був частково випущений, i їх пришвартували з важкими манiльськими тросами. "Це новi кулi", - з гордiстю пояснив вiн. Ми просто перевiряємо їх на предмет витокiв. Вони дуже гарнi. Вранцi полетимо на повiтрянiй кулi. Хочете спробувати, мiстере Кент? Я маю на увазi - Норман.
  
  "Ага", - вiдповiв Нiк. "А як щодо високовольтних лiнiй тут?"
  
  "О, ти вже думаєш наперед. Дуже розумно. Це одна з наших найбiльших небезпек. Одна з них бiжить на сходi, але вона нас не дуже турбує. Ми здiйснюємо тiльки короткi перельоти, потiм випускаємо газ i нас забирає вантажiвка."
  
  Сам Нiк вважав за краще планери, але тримав цю думку при собi. Двi великi рiзнокольоровi кулi? Цiкавий статус символ. Чи було ще щось? Що сказав би психiатр? У будь-якому разi, треба спитати Мату... Ван дер Лаан не пропонував оглянути гаражi, хоча їм дозволили ненадовго поглянути на луг, де в тiнi дерев на невеликому замкнутому просторi стояли три каштановi конi. Чи ще цi символи статусу? Мата, як i ранiше, буде зайнята. Вони повiльно рушили назад до будинку.
  
  Очiкувалося, що вони з'являться за столом одягненими, хоч i не у вечiрнiх сукнях. Мата отримала пiдказку вiд Фрiца. Вона сказала Нiку, що вони з Фрiцем дуже добре ладнають. Тепер ситуацiя була майже готова, щоб вона могла ставити запитання.
  
  Нiк вiдвiв Хелмi на мить, поки вони пили аперитив. Мата була у центрi уваги з того боку критого дворика. - Тобi подобається трохи повеселиться, моя винятково гарна жiнка?
  
  'Ну звичайно; природно. Насправдi, це не звучало так, як було ранiше. У нiй було вiдчуття дискомфорту, як i у випадку iз Ван дер Лааном. Вiн помiтив, що вона знову почала трохи нервувати. Чому? "Я бачу, ви чудово проводите час. Вона добре виглядає".
  
  "Ми з моєю старою знайомою випадково зустрiлися".
  
  "Ну, вона теж не така вже й стара. Бiльше того, хiба це тiло, з яким можна зiткнутися випадково".
  
  Нiк також подивився на Мату, яка весело смiялася у компанiї збуджених людей. На нiй була кремово-бiла вечiрня сукня, яка невпевнено облягала одне плече, як сарi, застебнуте золотою шпилькою. З її чорним волоссям i коричневою шкiрою ефект був приголомшливий. Хелмi в стильнiй синiй сукнi була класною моделлю, але все ж таки - як ви вимiряєте справжню красу жiнки? "
  
  "Вона начебто мiй дiловий партнер", - сказав вiн. - Я вам пiзнiше розповiм. Яка у вас кiмната?
  
  Гельмi подивилася на нього, глузливо засмiялася, потiм вирiшила, що його серйозна усмiшка була щирою, i здавалася задоволеною. "Пiвнiчне крило. Другi дверi праворуч".
  
  Рисовий стiл був чудовим. Двадцять вiсiм гостей розсадили за два столи. Де Гроот та Хасебрук обмiнялися короткими офiцiйними привiтаннями з Матою та Нiком. Вино, пиво та коньяк привозили ящиками. Було вже пiзно, коли шумна група людей пробилася до внутрiшнього дворика, танцювала i цiлувалася або збиралася навколо столу рулетки в бiблiотецi. "Les craps" управлявся ввiчливим, огрядним чоловiком, який мiг би бути круп'є з Лас-Вегаса. Вiн був добрий. Такий гарний, що Нiку знадобилося сорок хвилин, щоб зрозумiти, що вiн розiгрує ставку з трiумфуючим, напiвп'яним хлопцем, який поставив стопку банкнот на карту i дозволив собi поставити 20 000 гульденiв. Хлопець чекав на шiстки, але виявилося, що це п'ятiрка. Нiк похитав головою. Вiн нiколи не зрозумiє таких людей, як Ван дер Лаан.
  
  Вiн пiшов i знайшов Мату на безлюднiй частинi ганку. При його наближеннi бiла куртка вилетiла геть.
  
  "Це був Фрiц", - прошепотiла Мата. "Тепер ми дуже близькi друзi. А також бiйцi. Iм'я великої людини - Пол Мейєр. Вiн ховається в однiй з квартир ззаду, з двома iншими, яких Фрiц називає Беппо i Марком. Вони безумовно здатнi заподiяти бiль дiвчинi, i Фрiц пообiцяв захистити мене i, можливо, подбати про те, щоб я пiшла з мене. Милий. Не роби йому боляче.
  
  Нiк задумливо кивнув. "Вiн намагався вбити її. Я думаю, що Фiл скасував це, i на цьому вони зупинилися. Можливо, Пол зайшов надто далеко поодинцi. Але все одно вiн схибив. Вiн також намагався чинити на мене тиск, але це не спрацювало".
  
  "Щось вiдбувається. Я кiлька разiв бачила, як Ван дер Лаан входив i виходив зi свого офiсу. Потiм знову Де Гроот та Хасебрук у будинку, потiм знову зовнi. Вони не поводяться так, як люди, якi сидять спокiйно вечорами".
  
  'Дякую. Не спускайте очей iз них, але переконайтеся, що вони вас не помiчають. Iди спати, якщо хочеш, але не шукай мене".
  
  Мата нiжно поцiлувала його. "Якщо це бiзнес, а не бiлявка".
  
  "Дорога, ця блондинка - дiлова жiнка. Ти не гiрше за мене знаєш, що я приходжу додому тiльки до тебе, навiть якщо це в наметi. Вiн зустрiв Хелмi в компанiї сивої людини, яка виглядала дуже п'яною.
  
  "Це були Пол Майєр, Беппо та Марк, якi намагалися застрелити вас. Це тi самi люди, якi намагалися допитати мене в моєму готелi. Ван дер Лаан, ймовiрно, спочатку вважав, що ми працюємо разом, але потiм передумав".
  
  Вона стала жорсткою, як манекен у його руках. 'Ой.'
  
  "Ви вже знали це, чи не так. Може, прогуляємось у саду?"
  
  'Так. Я маю на увазi так.'
  
  "Так, ти вже це знала, i так, ти хочеш прогулятися?"
  
  Вона спiткнулася на сходах, коли вiн вивiв її з ґанку на стежку, тьмяно освiтлену маленькими рiзнокольоровими вогниками. "Можливо, ти все ще в небезпецi", - сказав вiн, але сам не повiрив у це. "Тодi чому ти приїхала сюди, де мають хорошi шанси дiстати тебе, якщо вони захочуть?"
  
  Вона сiла на лавку в альтанцi i тихенько схлипнула. Вiн притис її до себе i спробував заспокоїти. "Як, чорт забирай, я повинна була знати, що робити?" - шоковано сказала вона. "Весь мiй свiт розпався на шматки. Я нiколи не думала, що Фiл ... -
  
  Ти просто не хотiла про це думати. Якби ви зробили це, ви зрозумiли б, що те, що ви виявили, могло його занапастити. Тож якщо вони навiть запiдозрили, що ти щось виявила, ти одразу увiйшла до лiгва лева".
  
  "Я не була впевнена, чи знали вони. Я пробула в офiсi Келлi всього кiлька хвилин i повернула все в тому виглядi, в якому воно було. Але коли вiн увiйшов, вiн так смiшно подивився на мене, що я довго думав: "Вiн знає - вiн не знає - вiн знає".
  
  Її очi були вологими.
  
  "З того, що сталося, ми можемо сказати, що вiн справдi знав чи, принаймнi, думав, що ви щось бачили. А тепер скажи менi, що саме ти бачила".
  
  "На його креслярськiй дошцi це було збiльшено в двадцять п'ять чи тридцять разiв. На ньому був хитромудрий малюнок з математичними формулами i безлiччю нотаток. Пам'ятаю тiльки слова Us Mark-Martin 108g. Соколине око. Egglayer RE. '
  
  "У тебе хороша пам'ять. I цей вiдбиток був збiльшенням деяких проб та докладних карток, якi ви носили з собою?"
  
  'Так. Нiчого не було розiбрати iз самої сiтки фотографiй, навiть якщо знаєш, де шукати. Тiльки якщо ви це сильно збiльшите. Тодi я зрозумiла, що я кур'єр у якiйсь шпигунськiй справi". Вiн простягнув їй свою хустку, i вона витерла очi. "Я думала, що Фiл не має до цього жодного стосунку".
  
  - Тепер ти це знаєш. Келлi, мабуть, зателефонував йому i розповiв про те, що, на його думку, вiн знав про вас, коли ви виїжджали.
  
  - Норман Кент - взагалi ти хто?
  
  "Тепер це не має значення, люба".
  
  "Що означає ця точкова сiтка?"
  
  Вiн старанно пiдбирав слова. "Якщо ви прочитаєте всi технiчнi журнали про Всесвiт i ракети, i кожне слово в New York Times, ви зможете зрозумiти це самi".
  
  Але це не той випадок. Хто б мiг таке зробити?
  
  "Я намагаюся щосили, хоча вже на кiлька тижнiв i вiдстаю. Egglayer RE - це наш новий супутник з багатоатомною головкою, який отримав назву Robot Eagle. Я думаю, що iнформацiя, яка у вас була з собою, коли ви приїхали до Голландiї, Москви або Пекiна або будь-якого iншого високооплачуваного клiєнта, могла б допомогти.
  
  "Так це працює?"
  
  'Ще гiрше. Яке його служiння та як його призводять до своєї мети; радiочастоти, якi направляють його та наказують скинути кластер ядерних бомб. I це зовсiм не приємно, тому що тодi ви маєте всi шанси отримати власнi бомби на свою голову. Спробуйте перетворити це на мiжнародну полiтику".
  
  Вона знову заплакала. 'О мiй Бог. Я не знала.
  
  Вiн обiйняв її. "Ми можемо пiти далi за це." Вiн намагався пояснити це так добре, як це можливо, але в той же час, щоб викликати її гнiв. "Це було високоефективним iнформацiйним каналом, яким контрабандним данi вивозилися зi Сполучених Штатiв. Принаймнi протягом кiлькох рокiв. Вiйськова iнформацiя, промисловi секрети були вкраденi, i вони з'явилися у всьому свiтi, нiби вони щойно були вiдправленi поштою. Я вважаю, що ви натрапили на цей канал.
  
  Вона використала хустку знову. Коли вона дивилася на нього, її гарне обличчя було сердито.
  
  "Вони можуть померти. Я не вiрю, що ви отримали все це з Нью Йорк Таймс. Чи можу я допомогти вам з чимось?"
  
  'Можливо. На даний момент, я вважаю, що це найкраще, що ви просто продовжувати робити те, що ви робили. Ви жили з цiєю напругою протягом декiлькох днiв, так що ви будете в порядку. Я знайду спосiб отримати нашi пiдозри для уряду США.
  
  Вони скажуть вам, якщо ви повиннi тримати свою роботу в Менсон або вiдпустку.
  
  Її яскраво-блакитнi очi зустрiлися з ним. Вiн був гордий бачити, що вона знову себе контролювала. "Ви не кажiть менi всього," сказала вона. "Але я вiрю, що ти розповiси менi бiльше, якщо ти зможеш."
  
  Вiн поцiлував її. Це були не довгi обiйми, але це було з теплом. Ви можете розраховувати на американо-голландську дiвчину, яка перебуває у бiдi. Вiн пробурмотiв: "Коли ви повернетеся в свою кiмнату, поставте стiлець пiд ручку ваших дверей. Про всяк випадок. Повертайтеся назад до Амстердама так швидко, як тiльки ви зможете, щоб не роздратувати Фiла. Я потiм зв'яжуся з тобою.
  
  Вiн залишив її на внутрiшньому дворику i повернувся до своєї кiмнати, де обмiняв свою бiлу куртку на темне пальто. Вiн розiбрав свою машинку, i зiбрав з її деталей спусковий механiзм до неавтоматичного пiстолета. Потiм i сам пiстолет на п'ять набоїв, великогабаритний, але надiйний, точний i з потужним пострiлом з 12-дюймового ствола. Також вiн скрiпив Х'юго на передплiччi.
  
  Наступнi п'ять годин були виснажливими, але дали багато iнформацiї. Вiн вислизнув через бiчнi дверi i побачив, що вечiрка добiгає кiнця. Гостi зникли всерединi i з таємним задоволенням вiн спостерiгав, як гасне свiтло в кiмнатах.
  
  Нiк перемiщався через квiтучий сад, мов темна тiнь. Вiн ходив по стайнi, гаражi та господарських спорудах. Вiн пiшов за двома чоловiками до вартового вiд пiд'їзної дороги та людьми, якi пiшли назад до офiцiйної резиденцiї. Вiн iшов ще за однiєю людиною, принаймнi милю по дорозi, поки той не перетнув огорожу. Це був ще один вхiд та вихiд назад. Людина використовувала маленький лiхтарик, щоб знайти його Фiлiп мабуть хотiв безпеки вночi.
  
  Повернувшись до будинку, вiн побачив Пола Мейєра, Беппо та ще трьох у гаражi офiсу. Ван дер Лан прийшов вiдвiдати їх пiсля опiвночi. О третiй ранку, чорний Cadillac поїхав дорогою у заднiй частинi будинку та повернувся незабаром пiсля цього. Нiк чув невиразне бурмотiння бортового радiо. Коли Cadillac повернувся, вiн зупинився бiля однiєї з великих господарських будiвель i Нiк побачив три темнi постатi, якi зайшли всередину. Вiн лежав ниць серед чагарникiв, частково не бачачи нiчого, оскiльки вогнi великого автомобiля свiтили в його бiк.
  
  Автомобiль був припаркований знов та двоє чоловiкiв вийшли через пiд'їзну дорогу ззаду. Нiк поповз довкола будiвлi, видавив заднi дверi, а потiм вiдступив i знову сховався, щоб побачити, чи викликав вiн цим тривогу. Але нiч була тихою, i вiдчуваючи, але не бачачи, примарну постать, яка проповзла повз будiвлю, розглядаючи її, як вiн це зробив хвилину тому, але з великим почуттям напряму, нiби вiн знав, куди йти. Темна постать знайшла тi дверi i почала чекати. Нiк пiдвiвся з клумби, де вiн лежав i зупинився за фiгурою, пiднявши важкий револьвер. - "Привiт, Фрiц."
  
  Iндонезiєць не був вражений. Вiн повiльно обернувся. "Так, мiстере Кент."
  
  "Спостерiгаєш за Де Гроотом? - Тихо запитав Нiк.
  
  Довге мовчання. Потiм Фрiц тихо сказав: "Та вiн не у своїй кiмнатi".
  
  "Приємно, що у вас так дбають про гостей." Фрiц не вiдповiв. "З такою кiлькiстю людей по всьому будинку, це не так легко знайти його. Ви б вбили його, якби довелося?
  
  'Хто ти?'
  
  "Людина з набагато бiльш простим завданням, нiж у вас. Ви хочете спiймати Де Гроота i забрати алмази, чи не так?
  
  Нiк почув, що Фрiц вiдповiв. - 'Так.'
  
  "Ось тут у них є троє ув'язнених. Як ви думаєте, один iз них може бути ваш колега?
  
  'Я так не думаю. Я думаю, що я маю пiти i подивитися.
  
  "Повiрте менi, коли я кажу вам на цi алмази не начхати?"
  
  'Можливо. .
  
  "Ви озброєнi?"
  
  'Так.'
  
  'Я теж. Поїдемо зараз i подивимося?
  
  У будiвлi знаходиться тренажерний зал. Вони увiйшли через душову, побачили сауни та бадмiнтон. Потiм вони пiдiйшли до тьмяно освiтленої кiмнати.
  
  "Це їхня охорона," прошепотiв Нiк.
  
  Гладкий чоловiк дрiмав у переднiй. "Хтось iз людей Ван дер Лана, пробурмотiв Фрiц.
  
  Вони попрацювали з ним тихо та ефективно. Нiк знайшов мотузку якої вiн i Фрiц швидко пов'язали його. Вони закрили йому рот його ж хусткою i Нiк подбав про його Беретта.
  
  У великiй спортивнiй залi вони виявили Балегойєра, ван Рейна та старого друга Нiка, детектива, прикутих у наручниках до сталевих каблучок у стiнi. Очi детектива були червонi та опухлi.
  
  "Фрiц", сказав Нiк, "пiди i подивися, може у товстуна бiля дверей є ключi вiд цих наручникiв." Вiн глянув на детектива. "Як вони вас схопили?"
  
  "Газ. Вiн заслiпив мене на деякий час.
  
  Фрiц повернувся. "Немає ключiв." - Вiн оглянув сталеве кiльце. "Нам потрiбнi iнструменти."
  
  "Нам краще спершу розiбратися," сказав Нiк. "Пан ван Рейн, ви все ще хочете продати менi цi алмази?"
  
  "Я хотiв би я нiколи не чути про це. Але справа не тiльки в прибутку для мене".
  
  "Нi, це завжди лише побiчний ефект, чи не так? Ви маєте намiр затримати Де Гроота?"
  
  "Я думаю, що вiн убив мого брата."
  
  "Менi шкода вас." Нiк подивився на Балегуайєра. "Мiсiс Дж, вона все ще зацiкавлена в угодi?"
  
  Балегуайєр був першим, хто повернув собi самовладання. Вiн виглядав холодно. Ми хочемо, щоб Де Гроот був заарештований i алмази повернулися до законних власникiв.
  
  "Ах, так, це дипломатична справа," зiтхнув Нiк. "Чи є це мiрою, щоб заспокоїти їхнє роздратування, що ви допомагаєте китайцям iз проблемою ультра-центрифугою?"
  
  "Нам потрiбно щось, тому що ми знаходимося на краю принаймнi в трьох точках."
  
  "Ви дуже добре поiнформованi для покупця алмазiв, мiстере Кент," сказав детектив. Мiстер Балегуайєр i я зараз працюємо разом. Ви знаєте, що ця людина з вами робить?
  
  "Фрiц? Звичайно. Вiн iз протилежної команди. Вiн знаходиться тут, щоб стежити за кур'єрськими операцiями Ван дер Лана". Вiн передав Беретту Баллегуайер, сказавши детективу "Вибачте, але я думаю, що вiн би мiг краще використовувати пiстолет, поки вашi очi не стануть бачити нормально. Фрiц, ви хотiли б знайти якiсь iнструменти?"
  
  'Звичайно.'
  
  "Тодi звiльнiть їх i приходьте до мене в офiс Ван дер Лана. Алмази i, можливо те, що я шукаю, ймовiрно знаходиться, в його сейфi. Тому вiн i Де Гроот навряд чи можуть бути далеко.
  
  Нiк вийшов вихiд i побiг через вiдкритий простiр. Коли вiн досяг плоских плиток патiо, хтось стояв у темрявi за свiченням з ганку.
  
  'Стiй!'
  
  "Це Норман Кент," сказав Нiк.
  
  Пол Мейєр вiдповiв iз темряви. Вiн тримав одну руку за спиною. "Дивний час, щоб бути зовнi. Де ти був?"
  
  'Що за питання? Напевно, у вас є що приховувати, до речi?
  
  "Я думаю, нам краще йти побачити мiстера Ван дер Лан".
  
  Вiн витяг руку з-за спини. Щось у нiй було.
  
  'Не треба!' - заревiв Нiк.
  
  Але, звичайно, пан Мейєр не послухав. Нiк нацiлив зброю, вистрiлив i швидко пiрнув убiк у частки секунди. Акт, який став можливим лише за роки навчання.
  
  Вiн перекинувся, став на ноги i вiдбiг на кiлька ярдiв убiк, його очi були заплющенi.
  
  Пiсля пострiлу, шиплячий звук може бути не почутий, вiн бiльш-менш був заглушений стогонами Пола Мейєра. Туман поширився, як бiла примара, газ подiяв.
  
  Нiк побiг через зовнiшнє подвiр'я i стрибнув у внутрiшнiй дворик.
  
  Хтось клацнув головним вимикачем i в будинку заблищали кольоровi вогнi та прожектори. Нiк побiг у головний зал i сховався за диваном, коли пiстолет вистрiлив iз дверного отвору на дальнiй сторонi. Вiн миттю помiтив Беппо, який може бути збуджений i iнстинктивно стрiляв по фiгурi, яка раптово з'явилася з ночi з пiстолетом у руцi.
  
  Нiк опустився на пiдлогу. У здивуваннi Беппо крикнув: "Хто це? Покажи себе."
  
  Дверi захлопали, люди закричали, кроки загримiли вниз коридорами. Нiк не хотiв, щоб будинок перетворився на тир. Вiн витяг незвичайно товсту синю кулькову ручку. Димова граната. Жоден iз гостей не мiг випадково стати жертвою. Нiк витяг запальник i кинув її в Беппо.
  
  "Виходь," волав Беппо. Помаранчевий снаряд з гуркотом полетiв назад до стiни i приземлився за Нiком.
  
  Цей Беппо не розгубився. Вiн мав мужнiсть, щоб кинути її назад. Bwooammm!
  
  Нiк ледве встиг вiдкрити рота, щоб прийняти тиск повiтря. На щастя, вiн не використав уламкову гранату. Вiн пiдвiвся на ноги i опинився в густому сiрому димi. Вiн перетнув кiмнату i вийшов зi штучної хмари з револьвером перед собою.
  
  Беппо лежав на землi в уламках керамiки. Мати стояла над ним з дном схiдної вази в її руках. Її прекраснi чорнi очi звернулися до Нiка i блищали з полегшенням.
  
  "Чудово", сказав Нiк, мої комплiменти. "Швидка - робота. Але зараз йди розiгрiти Peugeot i почекай мене.
  
  Вона вибiгла надвiр. Смiлива дiвчинка, Мата була корисною, але цi хлопцi не грали в iгри. Те, що вона мала зробити не тiльки завести машину, а й дiстатися до неї благополучно.
  
  Нiк увiрвався в офiс Ван дер Лана. Де Гроот та його господар стояли бiля вiдкритого сейфа... Ван дер Лан був зайнятий укладанням паперiв у великий портфель. Де Гроот побачив Нiка першим.
  
  У його рук виявився невеликий автоматичний пiстолет. Вiн послав влучний пострiл через дверi, де Нiк стояв моментом ранiше. Нiк ухилився перед тим, як маленький пiстолет виплюнув серiю пострiлiв i заскочив у ванну Вае дер Лана. Це було добре, що Де Гроот дуже мало практикувався у стрiльбi, щоб бути в змозi потрапити iнстинктивно.
  
  Нiк визирнув дверi на висотi колiна. Куля пролетiла прямо над його головою. Вiн пiрнув назад. Скiльки пострiлiв зробив цей чортовий пiстолет? Вiн уже нарахував шiсть.
  
  Вiн швидко озирнувся, схопив рушник, повернув його в кулю, потiм штовхнув його в дверi на рiвнi голови. Wam! Рушник потяг його за руку. Якби тiльки вiн був момент, щоб прицiлитися, Де Гроот був не такий поганий стрiлець. Вiн знову виставив рушник. Тиша. На другому поверсi дверi зачинилися. Хтось гукнув. Ноги знову затупотiли коридорами. Вiн не мiг почути, якщо Де Гроот вставив у пiстолет новий магазин. Нiк зiтхнув. Тепер настає момент, коли треба ризикнути. Вiн скочив у кiмнату i повернувся до столу та сейфа, з дулом пiстолета перед ним. Вiкно з видом на внутрiшнiй дворик зачинилося. Штори рушили на мить.
  
  Нiк скочив на пiдвiконня i плечем вiдчинив вiкно. У тонкому сiрому ранковому свiтлi було видно, що Де Гроот вибiг через ганок у заднiй частинi будинку. Нiк побiг за ним i досяг кута, де побачив дивну сцену.
  
  Ван дер Лан та Де Гроот роздiлилися. У Ван дер Лана був валiзка i вiн побiг праворуч, а Де Гроот зi звичною сумкою в руцi побiг у бiк гаража. Ван Рейн, Балегойєр та детектив вийшов зi спортивного залу. Детектив мав Беретту, що Нiк дав Балегоєру. Вiн крикнув Де Грооту: "Стiй!" та вистрiлив майже миттєво пiсля цього. Де Гроот похитнувся, але не впав. Балегойєр поклав свою руку на руку детектива i сказав: "Будь ласка."
  
  'Тримайте.' Вiн вiддав зброю Балегойєру.
  
  Балегойєр швидко, але ретельно прицiлився i натиснув на курок. Де Гроот зiгнувся в кутку гаража. Гра йому закiнчилася. Daf з вереском шин вилетiв iз гаража. Харрi Хазебрук був за кермом. Балегойєр знову пiдняв пiстолет, ретельно прицiлився, але зрештою вирiшив не стрiляти. "Ми спiймаємо його," пробурмотiв вiн.
  
  Нiк бачив усе це, спускаючись вниз сходами i прямуючи за Ван дер Ланом. Вони не бачили його, i не бачили Фiлiпа Ван дер Лана, що пробiг повз сараю.
  
  Куди ж мiг бути Ван дер Лан? Троє з тренажерного залу утримували його вiд гаража з автомобiлями, але, можливо, все-таки у нього був автомобiль, прихований десь в iншому мiсцi. Коли вiн утiк, Нiк подумав, що вiн повинен використати одну iз гранат. З пiстолетом у руцi, як з паличкою бiгуна в естафетi, Нiк вибiг з-за рогу сараю. Там вiн побачив Ван дер Лана, який сидiв в однiй з двох повiтряних куль, тодi як той був зайнятий скиданням баласту за борт, i куля швидко набирала висоту. Велика рожева повiтряна куля була вже на висотi двадцяти метрiв. Нiк прицiлився, Ван дер Лан стояв спиною до нього, але Нiк опустив пiстолет знову. Вiн убив достатньо людей, але вiн нiколи цього не прагнув. Вiтер швидко перемiстив кулю поза досяжнiстю її зброї. Сонце ще не пiднялося i повiтряна куля виглядала як строкатi, слабкi рожевi перли на тлi сiрого неба свiтанку.
  
  Нiк побiг до iншої яскраво забарвленої повiтряної кулi. Вiн був прив'язаний до чотирьох точок крiплення, але з роз'єднувачем вiн не був знайомий. Вiн скочив у маленький пластиковий кошик i розрiзав канати стилетом. Вiн повiльно поплив угору, за Ван дер Ланом. Але вiн пiднiмався надто повiльно. Що заважало? Баласт?
  
  Мiшки з пiском висiли на краю корзини. Hiк стилетом перерiзав ременi, кошик злетiв угору, i вiн швидко набрав висоту i був уже врiвень з Ван дер Ланом протягом кiлькох хвилин. Проте вiдстань мiж ними була принаймнi в сто ярдiв. Нiк вiдрiзав свiй останнiй мiшок iз пiском.
  
  Несподiвано стало дуже тихо та спокiйно, за винятком нiжного гулу вiтру в канатах. Звуки, що надходять знизу, стали тихими. Нiк пiдняв руку i жестом показав Ван дер Лану, щоби той спускався на землю.
  
  Ван дер Лан вiдповiв, кинувши портфель за борт - але Нiк був переконаний, що це був порожнiй портфель.
  
  Тим не менш, кругла куля Нiка наблизилася i пiднялася вище кулi Ван дер Лана. Чому? Нiк припустив, що це сталося тому, що його повiтряна куля була футом бiльше в дiаметрi, тому вiтер мiг пiдхопити його. Ван дер Лан обрав свою нову повiтряну кулю, але та була менша. Нiк скинув взуття, пiстолет, сорочку за борт. Ван дер Лан вiдповiв скиданням одягу та решти. Нiк тепер майже лiтав пiд iншою людиною. Вони дивилися один на одного з виразом, як: вже нема чого викинути за борт, крiм них самих.
  
  Нiк запропонував. - "Спускайтесь вниз,"
  
  "Пiшов до бiса", крикнув Ван дер Лан.
  
  Розлючений, Нiк дивився прямо вперед. Яка ситуацiя. Схоже, що вiтер скоро пронесе мене повз нього, пiсля чого вiн може просто спуститися на землю i зникнути. Перш нiж я мiг би спуститися теж, вiн давно пiшов би. Нiк оглянув свiй кошик, який був прикрiплений до восьми мотузок, що пiднiмаються вгору, щоб зустрiтися в мережi, яка тримала кулю разом. Нiк вiдрiзав чотири мотузки i зв'язав їх разом. Вiн сподiвався, що вони досить мiцнi, тому що пройшли всi випробування, тому що вiн був тяжкою людиною. Потiм вiн пiднявся на чотири мотузки, i повис, як павук у першому павутиннi чотирьох мотузок, i почав вiдрiзати кутовi мотузки, якi все ще тримали кошик. Кошик упав на Землю i Нiк вирiшив дивитися вниз.
  
  Його повiтряна куля пiднялася. Крик пролунав пiд ним, коли вiн вiдчув контакт своєї повiтряної кулi з тим, у якому сидiв Ван дер Лан. Вiн пiдiйшов так близько до Ван дер Лана, що вiн мiг би торкнутися його вудкою. Ван дер Лан глянув на нього дикими очима. "Де ваш кошик" .
  
  'На землi. Отримуєш бiльше задоволення таким чином.
  
  Нiк пiшов далi вгору, його повiтряна куля струшувала iншу кулю i його противник сидiв вчепившись в кошик обома руками. Коли вiн зiсковзнув у бiк iншої кулi, вiн всадив стилет у тканину кулi i почав її рiзати. Куля випускаючи газ, струснулась на мить, а потiм пiшла вниз. Не набагато вище за його голову, Нiк знайшов клапан. Дуже обережно вiн використав його i його повiтряна куля почала спускатися.
  
  Вiн побачив пiд собою, що полотно з розiрваної кулi зiбралося разом у павутиннi канатiв, утворюючи свiй рiд парашут. Вiн згадав, що це було звичайне явище. Воно врятувало життя сотень повiтроплавцiв. Вiн випустив ще бiльше газу. Коли вiн нарештi впав у вiдкрите поле, вiн побачив Пежо з Матi за кермом, що їхала по дорозi.
  
  Вiн побiг до машини, розмахуючи руками. "Вiдмiнний вибiр часу та мiсця. Ви бачили, де ця повiтряна куля приземлилася?"
  
  'Так. Поїдемо зi мною.
  
  Коли вони були шляхи, вона сказала: "Ти налякав дiвчинку. Я не змогла побачити, як ця повiтряна куля впала.
  
  "Ти бачила, як вiн спустився?"
  
  'Не зовсiм. Але ти щось бачила?
  
  'Нi. Дерева приховали його з поля зору, коли вiн приземлився.
  
  Ван дер Лан лежав, що заплутався в купi тканини i мотузки.
  
  Ван Рейн, Балегойєр, Фрiц та детектив намагалися розплутати його, але потiм вони зупинилися. "Вiн поранений," сказав детектив. Принаймнi вiн напевно зламав ногу. Давайте просто чекати на прибуття швидкої допомоги. Вiн глянув на Нiка. "Ви його спустили?"
  
  "Я жалкую," чесно сказав Нiк. 'Я повинен був зробити це. Я мiг би пристрелити його. Ви знайшли алмази у Де Гроота?
  
  'Так.' Вiн вручив Нiку картонну папку, пов'язану разом iз двома стрiчками, що вони знайшли в сумних останках такої яскравої повiтряної кулi. "Це те, що ти шукав?"
  
  Вона мiстила аркушi паперу з детальною iнформацiєю про гравюри, фотокопiї та рулон плiвки. Нiк вивчав нерегулярну структуру точок на одному iз збiльшення.
  
  Це те, що я хотiв. Це починає виглядати так, як вiн би робив копiї всього, що прийшло через його руки. Ви знаєте, що це означає?
  
  "Я вважаю, що я знаю. Ми спостерiгали протягом декiлькох мiсяцiв. Вiн постачав iнформацiю багатьом шпигунам. Ми не знали, що i де вiн отримував i вiд кого. Тепер ми знаємо ".
  
  "Краще пiзно, нiж нiколи", вiдповiв Нiк. "Принаймнi тепер ми можемо зрозумiти, що ми втратили, а потiм змiнити все, де це необхiдно. Це добре, щоб знати, що противники знають.
  
  Фрiц приєднався до них. Обличчя Нiка було незбагненним. Фрiц бачив це. Вiн пiдняв коричневу сумку де Гроота i сказав: "Ми всi отримали те, що ми хотiли, чи не так?"
  
  "Якщо ви хочете бачити це в такий спосiб," - сказав Нiк. "Але, можливо, пан Баллегойєр має iншi iдеї про це..."
  
  "Нi," сказав Балегойєр. Ми вважаємо, що в рамках мiжнародного спiвробiтництва, коли йдеться про такий злочин. Нiк подумав, що мiсiс Дж хотiла б сказати.
  
  Фрiц жалiсно глянув на безпорадного Ван дер Лана. "Вiн був занадто жадiбний. Вiн повинен був тримати Де Гроота бiльше пiд контролем.
  
  Нiк кивнув. "Цей шпигунський канал закритий. Чи iснують якiсь iншi алмази, там де були знайденi цi?"
  
  "На жаль, будуть i iншi канали. Вони завжди були i будуть. Що стосується алмазiв - вибачте, але це секретна iнформацiя.
  
  Нiк посмiхнувся. Ви завжди повиннi були захоплюватися дотепним супротивником. Але вже не з мiкроплiвками. Контрабанда у цьому напрямку уважнiше перевiрятиметься. Фрiц понизив голос до шепоту. "Там одна остання частина iнформацiї, яку досi не було доставлено. Я можу заплатити вам невеликий стан.
  
  "Ви маєте на увазi плани Mark-Martin 108G?"
  
  'Так.'
  
  "Я жалкую, Фрiц. Я дуже радий, що ви не отримаєте їх. Ось що робить мою роботу стоїть - якщо ви знаєте, що ви не просто збираєте старi новини.
  
  Фрiц знизав плечима i посмiхнувся. Вони пiшли до машин разом.
  
  Наступного вiвторка Нiк проводив Хелмi на лiтак до Нью-Йорка. Це було тепле прощання iз обiцянками на майбутнє. Вiн повернувся до квартири Матi на обiд i подумав, "Картер, ти непостiйний, але це приємно."
  
  Вона спитала його, якби вiн знав, хто цi люди, якi намагалися пограбувати їх на дорозi. Вiн запевнив її, що це злодiї, знаючи, що Ван Рейн нiколи не буде цього робити.
  
  Паула, подруга Мати була ангельська красуня з швидкою, невинною усмiшкою та великими очима. Пiсля трьох напоїв усi вони були на одному рiвнi.
  
  "Так, ми всi любили Гербi," сказала Паула. Вiн став членом клубу Червоного фазану.
  
  Ви знаєте що це - iз задоволеннями, спiлкуванням, музикою, танцями та iншим. Вiн не звик до випивки та наркотикiв, але вiн все ж таки намагався спробувати.
  
  Вiн хотiв бути одним iз нас, я знаю, що сталося. Вiн був засуджений публiкою, коли вiн сказав: "Я збираюся пiти додому та вiдпочити." Ми нiколи не бачили його знов пiсля цього. Нiк спохмурнiв. "Звiдки ви знаєте, що сталося?"
  
  "Ах, це часто трапляється, хоча це часто використовується як привiд полiцiєю," сумно сказала Паула, струшуючи її гарненьку голiвку. "Вони кажуть, що вiн став настiльки неосудним вiд наркоти, що подумав, що може лiтати i захотiв перелетiти через канал. Але ви нiколи не дiзнаєтесь правди.
  
  "Так що хтось мiг би штовхнути його у воду?"
  
  "Добре, ми нiчого не бачили. Звичайно, ми нiчого не знаємо. Це було так пiзно..."
  
  Нiк серйозно кивнув i сказав, простягаючи руку до телефону, "Ви повиннi поговорити з одним моїм другом. Я маю вiдчуття, що вiн буде дуже радий зустрiтися з вами, коли у нього знайдеться час.
  
  Її свiтлi очi заблищали. "Якщо вiн схожий на вас Норман, я думаю, що вiн менi теж сподобається."
  
  Нiк посмiхнувся, а потiм зателефонував до Хоука.
  
  
  
  Картер Нiк
  Храм Страху
  
  
  
  Нiк Картер
  
  Храм Страху
  
  
  
  Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатiв Америки
  
  
  
  Роздiл 1
  
  
  
  Це був перший раз, коли Нiк Картер утомився вiд сексу.
  
  Вiн не думав, що це можливо. Особливо опiвднi у квiтнi, коли сiк рухається по деревах i людям, i звук зозулi, принаймнi образно кажучи, заглушує агонiю Вашингтонського руху.
  
  I все ж ця несмачна дама за кафедрою робила секс стомлюючим. Нiк трохи глибше влаштувався своїм худим тiлом у незручному стiльцi для навчання, дивився на шкарпетки своїх англiйських туфель ручної роботи i постарався не слухати. Це було непросто. Доктор Мюрiал Мiлхолланд мав легкий, але проникливий голос. Нiк нiколи, наскiльки вiн пам'ятав, не кохався з дiвчиною на iм'я Мюрiал. Пишеться iз "а". Вiн крадькома глянув на мiмеографiчний план на пiдлокiтнику свого стiльця. Ага. Пишеться iз "а". Як сигару? А жiнка, що говорить, була сексуальна, як сигара.
  
  "Росiйськi, звичайно, якийсь час вiдкривали секс-школи спiльно зi своїми шпигунськими установами. Китайцi, наскiльки нам вiдомо, ще не наслiдували їх, можливо тому, що вони вважають росiян, а також нас самих на Захiд, декадентський народ. Як би там не було, однак, росiяни дiйсно використовують секс, як гетеросексуальний Це просто зброя, i вона дуже добре зарекомендувала себе. Вони винайшли i впровадили новi технiки, завдяки яким Малi Хан виглядає пiдлiтком-аматором.
  
  "Двома найбiльш важливими фактичними джерелами iнформацiї, отриманої за допомогою сексу, є, якщо говорити про час, iнформацiя, отримана шляхом застережень пiд час збуджуючої прелюдiї i в заколисуючих, апатичних i дуже несподiваних моментах вiдразу пiсля оргазму. ведучому до подвiйного оргазму", ми виявимо, що середня прелюдiя становить трохи менше п'ятнадцяти хвилин, а середнiй час до активного коїтусу становить близько три хвилини, а середнiй час або тривалiсть наслiдкiв сексуальної ейфорiї трохи бiльше п'яти хвилин. Тепер давайте зберемо баланс i виявимо, що в середньому сексуальному контактi партнера - є перiод приблизно дев'ятнадцять хвилин i п'ять секунд, протягом якого учасник, якого ми будемо називати "що шукає", найбiльш зненацька, i протягом якого перевага i можливiсть - все на боцi "що шукає".
  
  Очi Нiка Картера давно заплющилися. Вiн чув дряпання крейдою на дошцi, постукування вказiвника, але не дивився. Вiн не наважився. Вiн не думав, що зможе бiльше винести розчарування. Вiн завжди думав, що секс - це весело! У будь-якому випадку, клятий Яструб. Старий, мабуть, нарештi втрачає хватку, як би малоймовiрно це не здавалося. Нiк тримав очi щiльно закритими i насупився, заглушаючи гул "вчення" i шарудiння, кашель, дряпання i вiдкашлювання горла своїх товаришiв по стражданням, якi вiдвiдують цей так званий семiнар з сексу як зброї. Їх було багато - спiвробiтники ЦРУ, ФБР, CIC, T-men, Army, Navy та Air. Також було, i це стало джерелом глибокого подиву для AXEman, високопосадовця поштового вiддiлення! Нiк трохи знав цю людину, точно знав, що вiн робив у ЗП, i його подив тiльки посилився. Невже ворог придумав хитрощi, щоб використовувати пошту в сексуальних цiлях? Проста хiть? В останньому випадку офiцер полiцiї був би дуже розчарований. Нiк задрiмав, все глибше занурюючись у власнi думки.
  
  Девiд Хоук, його бос в AX, пiдкинув йому цю iдею того ранку в брудному маленькому офiсi в Дюпон-Серкл. Нiк, що тiльки-но повернувся пiсля тижневого вiдпочинку на своїй фермi в Iндiанi, лiниво валявся в єдиному жорсткому крiслi в кiмнатi, гублячи попiл на лiнолеум Хоука i прислухаючись до стукоту машинки Делiї Стоукс з приймальнi. Нiк Картер почував себе дуже добре. Вiн провiв бiльшу частину тижня, рубаючи, розпилюючи та чiпляючи дрова на фермi, трохи випиваючи i трохи повiсивши роман iз старою подругою з Iндiани. Тепер вiн був одягнений у легкий костюм твiдiв, хизувався стримано зухвалою краваткою "Сулка" i вiдчував свiй овес. Вiн був готовий до дiї.
  
  Яструб сказав: "Я вiдправляю тебе до секс-школи, хлопчику".
  
  Нiк кинув сигарету i дивився на свого боса. "До чого ви мене вiдправляєте?"
  
  Яструб закрутив суху незапалену сигару в тонкогубому ротi i повторив: "Я вiдправляю тебе в секс-школу. Вони називають це семiнаром по сексуальному "що-ти-ма-називаєш-це", щось у цьому родi, але ми назвуть це школою. Будьте там у двi години дня. Казначейства. Я впевнений, що ви знайдете це нормально. Якщо нi, запитайте охоронця.
  
  Нiк подивився на свою сигарету, що все ще тлiла на лiнолеумi. Вiн був дуже приголомшений, щоб дотягнутися до ноги i розчавити її. Нарештi, слабко, все, що вiн мiг викликати, було... "Ви що, жартуєте, сер?"
  
  Його начальник глянув на нього поглядом василiска i хрумтiв уставними зубами навколо сигари. "Жартую? У жоднiй мiрi, синку, я взагалi-то вiдчуваю, що вчинив неправильно, не пославши тебе ранiше. Ти не гiрше за мене знаєш, що суть цiєї справи в тому, щоб не вiдставати вiд iншого хлопця. У AX це має бути бiльше, нiж це. Ми повиннi випереджати iншого хлопця - або ми мертвi. Росiйськi останнiм часом роблять дуже.
  
  "Готовий посперечатися, - пробурмотiв Нiк. Старий не жартував. Нiк знав про настрiй Хоука, i це було серйозно. Десь у ньому є тiльки суп зi злобною голкою: Хоук мiг зiграти це досить незворушно, коли захотiв.
  
  Нiк спробував iнший прийом. "У мене ще попереду тиждень вiдпустки".
  
  Хоук виглядав безневинним. "Звичайно. Я це знаю. Отже? Пара годин на день жодним чином не завадить вашiй вiдпустцi. Будьте там. I звернiть увагу. Ви можете чомусь навчитися".
  
  Нiк роззявив рота. Перш нiж вiн змiг заговорити, Хок сказав: "Це наказ, Нiк".
  
  Нiк закрив рота, потiм сказав: "Так, сер!"
  
  Хоук вiдкинувся у своєму скрипучому крiслi, що обертається. Вiн дивився в стелю i прикусив сигару. Нiк пильно подивився на нього. Старий хитрий ублюдок щось затiяв! Але що? Хоук нiколи нiчого тобi не казав, доки не був готовий.
  
  Яструб почухав свою худу, iз заштрихованою хрестовиною шию старого фермера, потiм глянув на свого хлопчика номер один. Цього разу в його щебеневих тонах був натяк на доброту, а в морозних очах блиснув блиск.
  
  "Ми всi з нас". - сентенцiйно сказав вiн: "Доведеться не вiдставати вiд лаймiв, мiй хлопчик. Якщо ми цього не зробимо, ми залишимося позаду, i в нашiй роботi тут, в AX, це зазвичай фатально. Ви знаєте це. Я знаю це. Всi нашi вороги знаю це. Я люблю тебе, як батька, Нiк, i я не хочу, щоб з. уважним, не вiдставав вiд новiтнiх методiв, не дозволяв павутиннi збиратися i..."
  
  Нiк пiдвiвся. Вiн пiдняв руку. "Будь ласка, сер. Ви б не хотiли, щоб мене вирвало на цей гарний лiнолеум. Я пiду зараз. З вашого дозволу?"
  
  Хоук кивнув головою. "З мого благословення, синку. Тiльки не забудьте прийти на той семiнар сьогоднi вдень. Це все ще наказ".
  
  Нiк захитався до дверей. "Так, сер. Наказ, сер. Iдiть у секс-школу, сер. Знову до дитячого садка".
  
  "Нiк!"
  
  Вiн зупинився бiля дверей i озирнувся. Посмiшка Хоука невловимо змiнилася - з доброю на загадкову. "Так, стара маса?"
  
  "Ця школа, семiнар, розрахована на вiсiм годин. Чотири днi. Двi години щодня. У той же час. Сьогоднi понедiлок, вiрно?"
  
  "Це було, коли я увiйшов. Зараз я не зовсiм впевнений. З того часу, як я увiйшов у цi дверi, багато чого сталося".
  
  "Сьогоднi понедiлок. Я хочу, щоб ви прийшли сюди в п'ятницю вранцi, рiвно о дев'ятiй, готовi до роботи. На нас чекає дуже цiкава справа. Це може бути крутий хлопець, справжнiй вбивця".
  
  Нiк Картер вп'явся поглядом у свого боса. "Я рада це чути. Пiсля вiдвiдування денної сексуальної школи це має бути приємно. До побачення, сер".
  
  "До побачення, Нiколас", - ласкаво сказав Хоук.
  
  Коли Нiк проходив через приймальню, Делi Стоукс вiдiрвалася вiд свого столу. "До побачення, Нiк. Приємно провести час у школi".
  
  Вiн махнув їй рукою. "Я... я зроблю! I я теж кладу ваучер на грошi за молоко".
  
  Зачинивши дверi, вiн почув, як вона вибухнула приглушеним смiхом.
  
  Девiд Хоук у тихому i темному маленькому офiсi малював в одноразовому блокнотi i глянув на старий годинник Western Union. Було майже одинадцята. Limeys повиннi були здатися о пiв на першу. Хоук кинув пережовану сигару в кошик для смiття i зняв целофан iз нової. Вiн подумав про сцену, яку щойно розiграв iз Нiком. Це була легка розвага - йому подобалося час вiд часу жартувати над своїм шафером - i це також гарантувало, що Картер буде поруч, коли знадобиться. У Нiка, особливо коли вiн був у вiдпустцi, був спосiб розчинитись у повiтрi, якщо йому не було дано особливий наказ не робити цього. Тепер вiн одержав наказ. Вiн буде там у п'ятницю вранцi, готовий до роботи. I справа була справдi похмурою.
  
  * * *
  
  "Мiстер Картер!"
  
  Хтось дзвонив йому? Нiк ворухнувся. I де, чорт забирай, вiн був?
  
  "Мiстер Картер! Прокиньтеся, будь ласка!"
  
  Нiк рiзко прокинувся, стримуючи мимовiльне бажання дотягнутися до люгера чи стилету. Вiн побачив брудну пiдлогу, свої туфлi, пару тонких щиколоток пiд спiдницею-мiдi. Хтось торкався його, тряс його за плече. Вiн, чорт забирай, заснув!
  
  Вона стояла дуже близько до нього i випромiнювала мило, воду та здорову жiночу плоть. Вона, мабуть, носила щiльну лляну бiлизну i сама гладила її. I все ж цi кiсточки! Навiть у пiдвал нейлон за вигiдною цiною.
  
  Нiк встав i обдарував її своєю найкращою усмiшкою, розрахованою на чарiвнiсть, тiєю, що зачарувала тисячi бажаючих жiнок по всьому свiту.
  
  "Менi дуже шкода, - сказав вiн. Вiн мав на увазi це. Вiн був грубим i легковажним i був зовсiм не джентльменом. А тепер, щоб посилити шкоду йому доводилося щосили стримувати позiхання.
  
  Йому вдалося стримати це, але вiн не обдурив доктора Мюрiал Мiлхолланд. Вона вiдступила назад i глянула на нього крiзь товстi окуляри в роговiй оправi.
  
  "Невже моя лекцiя була такою нудною, мiстере Картер?"
  
  Вiн озирнувся, i його справжнє збентеження зростало. А Нiка Картера було важко збентежити. Вiн виставив себе дурнем i випадково її. Бiдна, невинна стара дiва, яка, мабуть, повинна була заробляти собi на життя i єдина вина якої полягала в її здатностi зробити життєво важливий предмет нудним, як вода з канави.
  
  Вони були самi. Кiмната була пустельна. Боже мiй! Вiн хропiв у класi? Так чи iнакше вiн мав виправити це. Доведiть їй, що вiн не зовсiм хам.
  
  "Менi дуже шкода", - сказав вiн знову. "Менi щиро шкода, доктор Мiлхолланд. Я не знаю, що, чорт забирай, трапилося. Але це була не ваша лекцiя. Я знайшов це найцiкавiшим i..."
  
  "Так багато, як ви чули?" Вона дивилася на нього iз припущеннями через важкi окуляри. Вона постукала складеним листом - списком класу, в якому вона, мабуть, вiдзначила його iм'я - проти зубiв, якi були напрочуд бiлими i рiвними. Її рот був трохи широким, але добре сформованим i на губах вона не фарбувала.
  
  Нiк знову спробував посмiхнутися. Вiн почував себе кiнською дупою, щоб закiнчити всi кiнськi дупи. Вiн кивнув головою. "Наскiльки я чув, - несмiливо визнав вiн. "Я не можу цього зрозумiти, доктор Мiлхолланд. Я справдi не можу. У мене справдi була пiзня нiч, i зараз весна, i я вперше за довгий час повернулася до школи, але все це не так. вибачте. Це було дуже грубим i грубим з мого боку. Я можу тiльки попросити вас поблажливо, доктор ". Тодi вiн перестав посмiхатися i посмiхнувся, йому дiйсно хотiлося посмiхнутися, i сказав: "Я не завжди такий дурень, i я хотiв би, щоб ти дозволив менi довести тобi це".
  
  Чисте натхнення, iмпульс, який виник у його головi з нiзвiдки.
  
  Її бiлий лоб насупився. Її шкiра була чистою i молочно-бiлою, а волосся чорне, як смола, зачесане в шиньйон, туго зачесане назад i зiбране в пучок на потилицi на тонкiй шиї.
  
  "Доведiть менi це, мiстере Картер? Як?"
  
  "Вийшовши зi мною випити. Прямо зараз? А потiм повечеряти? А потiм, ну, щось, що ти хочеш зробити".
  
  Вона не вагалася, доки вiн думав, що вона може. З легким натяком на посмiшку вона погодилася, знову оголивши чудовi зуби, але додала: "Я не зовсiм розумiю, як випивка та вечеря з вами доведуть, що мої лекцiї не нуднi".
  
  Нiк засмiявся. "Не в цьому справа, докторе. Я намагаюся довести, що я не наркоман".
  
  Вона вперше засмiялася. Невеликий зусилля, але смiх.
  
  Нiк Картер узяв її за руку. "Ходiмо, доктор Мiлхолланд? Я знаю невелике мiсце просто неба бiля торгового центру, де мартiнi не з цього свiту".
  
  До другого мартiнi вони встановили своєрiдне порозумiння, i обидва почувалися комфортнiше. Нiк думав, що на це вплинуть мартiнi. Найчастiше так i було. Дивний факт був. вiн щиро цiкавився цим несмачним доктором Мюрiал Мiлхолланд. Якось вона зняла окуляри, щоб почистити їх, i її очi були широко розставленими сiрими цятками iз зеленими та бурштиновими плямами. Її нiс був звичайним, з маленькими ластовинням, але вилицi були досить високими, щоб згладити площину обличчя i надати обличчю трикутного вiдтiнку. Вiн подумав, що це просте обличчя, але безумовно цiкаве. Нiк Картер був експертом, знавцем красивих жiнок, i ця, з невеликим доглядом та деякими модними порадами, могла б бути...
  
  "Нi. Нiк. Нi. Зовсiм не те, про що ти думаєш".
  
  Вiн дивився на неї з подивом. "Про що я думав, Мюрiал?" Пiсля першого мартiнi з'явилися першi iмена.
  
  Сiрi очi, що пливли за товстими лiнзами, вивчали його поверх обода келиха для мартiнi.
  
  "Що я насправдi не такий безсмачний, як здається. Як я виглядаю. Але я такий. Запевняю вас, що я такий. У всьому так само. Я справжня Звичайна Джейн, Нiк, так що просто прийми це рiшення. . "
  
  Вiн похитав головою. "Я досi в це не вiрю. Готовий посперечатися, що все це маскування. Ви, мабуть, робите це, щоб чоловiки не нападали на вас".
  
  Вона поралася з оливками в мартiнi. Вiн запитував, чи звикла вона до випивки, може, алкоголь до неї не доходить. Вона виглядала досить тверезою.
  
  "Знаєш, - сказала вона, - це досить банально, Нiк. Як у фiльмах, i в п'єсах, i в телешоу, де незграбна дiва завжди знiмає окуляри i перетворюється на золоту дiвчину. Метаморфози. Гусениця в позолоченого метелика. Нi, Нiк. Менi дуже шкода. Сильнiше, нiж ти вважаєш. незграбний доктор фiлософiї, що спецiалiзується на сексологiї. Я працюю на Уряд i я читаю нуднi лекцiї, але нуднi.
  
  Тодi вiн зрозумiв, що джин починає доходити до неї. Вiн не був упевнений, що йому це подобається, бо вiн щиро насолоджувався собою. У Нiка Картера, головного вбивцi AX, прекрасних дам було хоч греблю гати. Вчора була одна; мабуть, завтра буде ще одна. Ця дiвчина, жiнка, ця Мюрiал була iншою. Невелике тремтiння, невеликий шок впiзнавання рухався в його мозку. Вiн почав старiти?
  
  "Чи не так, Нiк?"
  
  "Хiба ти не що, Мюрiал?"
  
  "Читаю нуднi лекцiї".
  
  Нiк Картер закурив одну зi своїх цигарок iз золотим наконечником - Мюрiал не курила - i озирнулася. Маленьке кафе на тротуарi було переповнене. Пiзнiй квiтневий день, м'який, iмпресiонiстський, як у Моне, переходив у прозорi сутiнки. Вишневi дерева вздовж торговельного центру сяяли яскравими барвами.
  
  Нiк вказав цигаркою на вишневi дерева. "Ти мене спiймала, люба. Вишневi дерева i Вашингтон - як я можу збрехати? Чорт, так, твої лекцiї нуднi! Але це не так. Нi в якому разi. I пам'ятайте - я не можу в цих обставинах брехати."
  
  Мюрiал зняла товстi окуляри та поклала їх на крихiтний столик. Вона поклала свою маленьку руку на його велику i посмiхнулася. "Можливо, це не здасться вам великим комплiментом, - сказала вона, - але для мене це страшенно великий комплiмент. Страшенно великий комплiмент. Чорт? Я це сказала?"
  
  "Ти це зробила."
  
  Мюрiал хихикнула. "Я не присягала роками. Або розважався роками, як сьогоднi вдень. Ви хороша людина, мiстер Нiк Картер. Дуже хороша людина".
  
  "I ти трохи завантажена", - сказав Нiк. "Тобi краще вiдмовитися вiд випивки, якщо ми збираємося зайнятися мiстом сьогоднi ввечерi. Я не хочу, щоб тобi доводилося тягати тебе по нiчних клубах i назад".
  
  Мюрiал протирала окуляри серветкою. "Знаєте, менi справдi потрiбнi цi проклятi штуки. Я не бачу i на ярд без них". Вона одягла окуляри. "Можу я ще випити, Нiк?"
  
  Вiн пiдвiвся i поклав грошi на стiл. "Нi. Не зараз. Давай вiдвеземо тебе додому i переодягнемося у вечiрню сукню, якою ти хвалилася".
  
  "Я не хвалилася. У мене є одне. Тiльки одне. I я не носила його дев'ять мiсяцiв. Менi воно не було потрiбно. До сьогоднiшнього вечора".
  
  Вона жила у квартирi одразу за кордоном Мерiленда. У таксi вона поклала голову йому на плече i була не дуже балакуча. Здавалося, вона глибоко замислилась. Нiк не намагався її поцiлувати, i вона, схоже, на це не чекала.
  
  Її квартира була маленькою, але багато обставленою зi смаком i в дорогому районi. Вiн вважав, що в грошах у неї не бракувало.
  
  За мить вона залишила його у вiтальнi i зникла. Вiн щойно закурив, хмурячись i замислюючись - ненавидячи себе з-за них, - але було ще три сесiї цього страшенно дурного семiнару, i йому було наказано бути присутнiм, i це могло бути просто напруженим i незручним. У що, чорт забирай, вiн влiз?
  
  Вiн звiв очi. Вона стояла у дверях, гола. I вiн мав рацiю. Пiд скромним одягом весь цей час ховалося це чудове бiле тiло з тонкою талiєю та м'якими вигинами з високим бюстом.
  
  Вона посмiхнулася до нього. Вiн помiтив, що вона нафарбувалась губною помадою. I не лише у ротi; вона нафарбувала свої маленькi соски.
  
  "Я вирiшила", - сказала вона. "До бiса вечiрня сукня! Менi вона теж сьогоднi не знадобиться. Я нiколи не любила нiчнi клуби".
  
  Нiк, не зводячи з неї очей, погасив цигарку i зняв куртку.
  
  Вона пiдiйшла до нього, хвилюючись, не так крокуючи, як ковзаючи по знятому одязi. Вона зупинилася приблизно за шiсть футiв вiд нього.
  
  "Тобi я так подобаюся, Нiк?"
  
  Вiн не мiг зрозумiти, чому в нього так пересохло в горлi. Не те щоб вiн був пiдлiтком, який мав першу жiнку. То був Нiк Картер! Найкращий працiвник AX. Професiйний агент, лiцензований вбивця ворогiв своєї країни, ветеран тисяч будуарних сутичок.
  
  Вона поклала руки на тонкi стегна i витончено зробила перед ним пiрует. Свiтло вiд єдиної лампи мерехтiло по внутрiшнiй сторонi її стегон. Плоть була з напiвпрозорого мармуру.
  
  "Ти справдi так подобаєшся, Нiк?"
  
  "Я так люблю тебе". Вiн почав знiмати одяг.
  
  "Ти впевнений? Деяким чоловiкам не подобаються оголенi жiнки. Я можу вдягнути панчохи, якщо хочеш. Чорнi панчохи? Пояс iз пiдв'язками? Лiфчик?"
  
  Вiн штовхнув останню туфель через вiтальню. Вiн нiколи в життi не був бiльш пiдготовлений, i йому нiчого не потрiбно було, окрiм як злити своє тiло з плоттю цiєї несмачної маленької вчительки сексу, яка врештi-решт раптово перетворилася на золоту дiвчинку.
  
  Вiн потягнувся до неї. Вона з нетерпiнням увiйшла до його обiймiв, її рот шукав його, її язик розтинав його власний. Її тiло було холодним i палаючим, i воно тремтiло по всiй його довжинi.
  
  За мить вона вiдсторонилася достатньо, щоб прошепотiти. "Готова посперечатися, мiстере Картер, що ви не заснете пiд час цiєї лекцiї!"
  
  Вiн спробував пiдняти її, вiднести до спальнi.
  
  "Нi, - сказала доктор Мюрiал Мiлхолланд. "Не в спальнi. Прямо тут, на пiдлозi.
  
  
  Роздiл 2
  
  
  Рiвно об одинадцятiй тридцять Делiя Стоукс проводила двох англiйцiв до кабiнету Хока. Хоук очiкував, що Сесiл Обрi прийде вчасно. Вони були старими знайомими, i вiн знав, що великий британець не спiзнюється. Обрi був широкоплечим чоловiком рокiв шiстдесяти, i тiльки зараз на ньому починали виявлятися слiди невеликого живота. Вiн, як i ранiше, буде сильною людиною в бою.
  
  Сесiл Обрi був керiвником британської МI-6, цiєї знаменитої контррозвiдувальної органiзацiї, до якої Хоук мав велику професiйну повагу.
  
  Той факт, що вiн особисто прийшов у темнi покої AX як би просячи милостиню, переконав Хоука - якби вiн ще не пiдозрював - у тому, що це питання має першорядне значення. Принаймнi для британцiв Хоук був готовий трохи хитро поторгувати кiньми.
  
  Якщо Обрi i вiдчував якийсь подив з приводу тiсноти покоїв Хока, вiн це добре приховував. Хоук знав, що вiн не живе в пишнотi Уайтхолла чи Ленглi, i йому було байдуже. Його бюджет був обмежений, i вiн вважав за краще вкладати кожен робочий долар у реальнi операцiї та дозволяти фасаду зруйнуватися, якщо це необхiдно. Справа в тому, що зараз у AX були не тiльки фiнансовi проблеми. Вiдбулася хвиля невдач, як це траплялося, i Хоук втратив трьох головних агентiв за мiсяць. Мертвими. Перерiзане горло у Стамбулi; нiж у спину в Парижi; один знайдений у гаванi Гонконгу, настiльки роздутий i з'їдений рибами, що причину смертi встановити було важко. На даний момент у Хоука залишилося всього два Кiлмайстри. Номер П'ять, молодий чоловiк, яким вiн не хотiв ризикувати у важкiй мiсiї, та Нiк Картер. Найкращi Чоловiки. У цiй майбутнiй мiсiї йому потрiбно було використати Нiка. Це була одна з причин, через яку вiн вiдправив його до цiєї божевiльної школи, щоб тримати його поблизу.
  
  Зручностi були короткочасними. Сесiл Обрi представив свого компаньйона як Генрi Теренс. Теренс, як з'ясувалося, був спiвробiтником МI-5, який працював у тiсному контактi з Обрi та МI-6. Це був худорлявий чоловiк iз суворим шотландським обличчям та тиком у лiвому оцi. Вiн викурив ароматну трубку, вiд якої Хоук справдi закурив сигару з метою самозахисту.
  
  Хоук розповiдав Обрi про його майбутнє лицарство. Одна з речей, якi здивували Нiка Картера у його босi, полягала у тому, що старий прочитав список нагород.
  
  Обрi нiяково засмiявся i вiдмахнувся. "Неприємна неприємнiсть, знаєте. Швидше помiщає одного разом з Бiтлз. Але навряд чи можна вiдмовитися. У будь-якому випадку, Девiде, я лiтав через Атлантику не для того, щоб говорити про якесь криваве лицарство".
  
  Хоук випустив блакитний дим у стелю. Вiн справдi не любив курити сигари.
  
  "Я не думаю, що ти це зробив, Сесiл. Ти чогось хочеш вiд мене. Вiд AX. Ти завжди хочеш. Це означає, що у тебе проблеми. Розкажи менi про це, i ми подивимося, що можна зробити".
  
  Делiя Стоукс принесла Теренсу ще один стiлець. Вiн сiв у кутку, примостився, як ворона, на скелi, i нiчого не сказав.
  
  "Це Рiчард Фiлстон, - сказав Сесiл Обрi. "У нас є вагомi пiдстави вважати, що вiн нарештi їде з Росiї. Ми хочемо його, Девiде. Як ми хочемо його! I це може бути нашим єдиним шансом.
  
  Навiть Хоук був вражений. Вiн знав, що коли з'явився Обрi, капелюх у руцi, це було щось велике - але таке велике! Рiчард Фiлстон! Друга його думка полягала в тому, що англiйцi готовi вiддати досить багато за допомогу в отриманнi Фiлстона. Проте його обличчя залишалося безтурботним. Жодна зморшка не видавала його хвилювання.
  
  "Це, мабуть, неправда", - сказав вiн. "Можливо, з якоїсь причини цей зрадник. Фiлстон нiколи не вийде з Росiї. Ця людина не iдiот, Сесiл. Ми обидва це знаємо. Ми повиннi це робити. Вiн обманював усiх нас тридцять рокiв".
  
  З-за рогу Теренс пробурчав прокляття шотландця глибоко в горлi. Хок мiг поспiвчувати. Рiчард Фiлстон змусив янкi виглядати досить безглуздо - якийсь час вiн фактично служив начальником британської розвiдки у Вашингтонi, успiшно витягуючи вiдомостi з ФБР та ЦРУ, - але вiн змусив своїх власних людей, англiйцiв, виглядати як абсолютнi дебiли. Якось його навiть запiдозрили, судили, виправдали, i вiн негайно повернувся до шпигунства на користь росiян.
  
  Так. Хоук розумiв, наскiльки сильно британцi хотiли Рiчарда Фiлстона.
  
  Обрi похитав головою. "Нi, Девiде. Я не думаю, що це неправда чи пiдстава. Тому що у нас є ще дещо, що можна зробити - мiж Кремлем i Пекiном ведеться якась угода. Щось дуже, дуже велике! У цьому ми впевненi. На даний момент у нас у Кремлi дуже хороша людина, вiн у всiх вiдношеннях кращий, нiж коли-небудь Вiн. Кремль i Пекiн готують щось важливе, чорт забирай, зiрвати кришку.
  
  Девiд Хок зняв целофан iз нової сигари. Вiн пильно спостерiгав за Обрi, його власне сухе обличчя було безпристрасним, як опудало.
  
  Вiн сказав: "Але ваша велика людина в Кремлi не знає, що планують китайцi та росiяни? I все?"
  
  Обрi виглядав трохи нещасним. "Так. Ось i все. Але ми знаємо де. Японiя".
  
  Хоук посмiхнувся. "У вас хорошi зв'язки в Японiї. Я знаю це. Чому вони не можуть iз цим впоратися?"
  
  Сесiл Обрi пiдвiвся з стiльця i почав ходити вузькою кiмнатою. На даний момент вiн до абсурду нагадав Хоуку характерного актора, який зiграв Ватсона в "Холмсi" Безiла Ретбоуна. Яструб нiколи не мiг пригадати iм'я цiєї людини. I все-таки вiн не недооцiнював Сесiла Обрi. Нiколи. Чоловiк був добрий. Може, навiть не гiрше за самого Хоука.
  
  Обрi зупинився i височив над столом Хоука. "З хорошої причини, - вибухнув вiн, - що Фiлстон є Фiлстон! Вiн вивчав
  
  мiй вiддiл протягом багатьох рокiв, мужику! Вiн знає кожен код чи знав. Не має значення. Це не питання кодексiв чи подiбної нiсенiтницi. Але вiн знає нашi хитрощi, нашi методи органiзацiї, наше MO - чорт забирай, вiн знає про нас все. Вiн навiть знає багатьох наших чоловiкiв, принаймнi старожилiв. I, наважусь припустити, вiн постiйно оновлює досьє - Кремль, мабуть, змушує його заробляти на життя - i тому вiн теж знає багатьох наших нових людей. Нi, Девiде. Ми не можемо це зробити. Йому потрiбна стороння, iнша людина. Ви нам допоможете? "
  
  Хоук довго вивчав свого старого друга. Зрештою вiн сказав: "Ви знаєте про AX, Сесiл. Офiцiйно ви не повиннi знати, але знаєте. I ви приходите до мене. До AX. Ви хочете, щоб Фiлстон вбили?"
  
  Теренс порушив мовчання досить довго, щоб загарчати. "Так, друже. Саме цього ми i хочемо".
  
  Обрi не звернув уваги на свого пiдлеглого. Вiн знову сiв i закурив сигарету пальцями, якi, як з деяким здивуванням зауважив Хоук, трохи тремтiли. Вiн був спантеличений. Потрiбно було багато, щоб вивести Обрi з себе. Саме тодi Хоук вперше виразно почув клацання шестерень усерединi колiс - до якого вiн прислухався.
  
  Обрi направив сигарету, як паличку, що димиться. "Для наших вух, Девiде. У цiй кiмнатi i тiльки для наших шести вух - так, я хочу вбити Рiчарда Фiлстона".
  
  Щось ворухнулося в глибинi мозку Хоука. Щось, що чiплялося за тiнь i не вилiтало на свiт. Давним-давно пошепки? Слух? Iсторiя у пресi? Жарт про чоловiчу кiмнату? Що за бiса? Вiн не мiг викликати його. Тому вiн вiдсунув його назад, щоб залишити його у пiдсвiдомостi. Вiн з'явиться, коли буде готовим.
  
  Тим часом вiн висловив те, що було так очевидно. "Ви хочете, щоб вiн помер, Сесiле. Але ваш уряд, Сили, вони цього не роблять? Вони хочуть, щоб вiн був живим. Вони хочуть, щоб його спiймали i вiдправили назад до Англiї, щоб вiн постав перед судом i був повiшений належним чином. Хiба це не так. Сесiле?"
  
  Обрi прямо зустрiв погляд Хоука. "Так, Девiде. Ось i все. Прем'єр-мiнiстр - справа зайшла так високо - погоджується з тим, що Фiлстон повинен бути взятий, якщо можливо, i доставлений до Англiї для передання суду. Рiшення про це було прийнято досить давно. Я був призначений керiвником. Досi, З Фiлстоном в безпецi в Росiї не було чого контролювати. i я хочу дiстати його.
  
  "Мертвим?"
  
  "Так. Убитим. Прем'єр-мiнiстр, парламент, навiть деякi з моїх начальникiв, не такi професiонали, як ми, Девiд. Вони думають, що просто спiймати таку слизьку людину, як Фiлстон, i повернути його в Англiю. Буде занадто багато ускладнень, занадто багато шансiв на промах, занадто багато можливостей для того, щоб вiн знову втiк. сторонi i дозволять нам заарештувати його i повернути його до Англiї. Вони заб'ють його першими!
  
  Хоук сказав це бiльше для того, щоб очистити повiтря, щоб це було сказано, анiж тому, що йому було не байдуже. Вiн запустив AX. I чому б цiєї невловимої думки, цiєї тiнi, що ховається в його мозку, не вийти на свiт? Невже це було так скандально, що довелося поховати себе?
  
  Вiн сказав: "Якщо я згоден з цим, Сесiле, це безперечно має залишитися мiж нами трьома. Один натяк на те, що я використовую AX, щоб зробити чужу брудну роботу, i Конгрес буде вимагати мою голову на блюдi. i навiть отримати її, якщо вони зможуть це довести. "
  
  "Ти зробиш це, Девiде?"
  
  Хоук дивився на свого старого друга. "Я правда ще не знаю. Що це буде для мене? Для AX? Нашi гонорари за подiбнi речi дуже високi, Сесiле. Буде дуже висока оплата за послугу - дуже велика. Ви це розумiєте?"
  
  Обрi знову виглядав нещасним. Нещасний, але рiшучий. "Я розумiю це. Я очiкував на це, Девiд. Я не любитель, друг. Я розраховую заплатити".
  
  Хоук дiстав нову сигару iз коробки на столi. Вiн поки що не дивився на Обрi. Вiн упiймав себе на тому, що щиро сподiвається, що налагоджувальна бригада - вони кожнi два днi ретельно оглядали штаб-квартиру AX - виконала свою роботу добре, бо якщо Обрi виконає свої умови, Хоук вирiшив взяти на себе цю роботу. Робити за них брудну роботу МI-6. Це буде мiсiя на вбивство, i її, мабуть, не так складно виконати, як уявляв Обрi. Чи не для Нiка Картера. Але Обрi доведеться заплатити свою цiну.
  
  "Сесил, - м'яко сказав Хоук, - я думаю, що, можливо, ми зможемо укласти угоду. Але менi потрiбне iм'я тiєї людини, яка у вас є в Кремлi. Обiцяю, що не намагатимуся з ним зв'язатися, але Менi потрiбно знати його iм'я. I я хочу рiвну, повну частку всього, що вiн посилає в Село, Друге буде в Селiй, Друге буде в Селiй, Друге. Кремлi!
  
  У своєму кутку Теренс видав здавлений звук. Здавалося, вiн проковтнув трубку.
  
  У маленькому офiсi було тихо. Годинник Western Union цокав з дзвоном тигра. Хоук чекав. Вiн знав, що переживає Сесiл Обрi.
  
  Високопоставлений агент, людина, про яку нiхто не пiдозрював у кремлiвських вищих колах, коштував бiльше, нiж усе золото та коштовностi у свiтi.
  
  Усi платини. Усього урану. Щоб встановити такий контакт, щоб вiн залишався плiдним i невразливим, знадобилися роки кропiткої роботи i весь успiх. Так воно й було, на перший погляд. неможливо. Але якось це було зроблено. Пенькiвський. Поки, зрештою, вiн не послизнувся, i його не застрелили. Тепер Обрi казав - i Хоук йому повiрив, - що у МI-6 у Кремлi є ще один Пеньковський. Так сталося, що Хок знав, що Сполученi Штати не знають. ЦРУ намагалося це зробити роками, але так i не досягло. Хоук терпляче чекав. Це була справжня угода. Вiн не мiг повiрити, що Обрi погодиться.
  
  Обрi мало не задихнувся, але вiн вимовив слова. "Добре, Девiде. Це угода. Ти ведеш жорстку угоду, чувак".
  
  Теренс ставився до Хоука з чимось схожим на трепет i, безумовно, повагу. Теренс був шотландець, який знав iншого шотландця, принаймнi через схильнiсть, якщо не по кровi, коли побачив його.
  
  "Ви розумiєте, - сказав Обрi, - що менi потрiбно мати незаперечнi докази того, що Рiчард Фiлстон мертвий".
  
  Посмiшка Хоука була сухою. "Я думаю, це можна влаштувати, Сесiле. Хоча я навряд чи зможу вбити його на Таймс-сквер, навiть якби ми змогли доставити його туди. Як щодо того, щоб вiдправити його вуха, акуратно заправленi, до вашого офiсу в Лондонi?"
  
  "Серйозно, Девiд".
  
  Хоук кивнув головою. "Зробити фотографiї?"
  
  "Якщо вони хорошi. Я б вiддав перевагу, якщо можливо, вiдбиткам пальцiв. Так буде абсолютна впевненiсть".
  
  Хоук знову кивнув головою. Нiк Картер не вперше привозить додому такi сувенiри.
  
  Сесiл Обрi вказав на тиху людину в кутку. "Добре, Теренсе. Тепер ти можеш взяти на себе вiдповiдальнiсть. Пояснi, що у нас є на даний момент i чому ми думаємо, що Фiлстон туди їде".
  
  Хоуку вiн сказав: "Теренс iз МI5, як я вже сказав, i вiн займається поверхневими аспектами цiєї пекiнсько-кремлiвської проблеми. Я кажу поверхневими, тому що ми думаємо, що це прикриття, прикриття для чогось бiльшого. Теренс..."
  
  Шотландець вийняв люльку з великих коричневих зубiв. "Це так, як каже мiстер Обрi, сер. На даний момент у нас є невелика частина iнформацiї, але ми впевненi, що росiяни посилають Фiлстона, щоб допомогти китайцям органiзувати гiгантську кампанiю саботажу по всiй Японiї. Особливо в Токiо. Там вони планують влаштувати масове вiдключення електроенергiї, таке ж, як у вас. Всемогутню силу, розумiєте, або зупинити все в Японiї. У будь-якому випадку.
  
  Втрутився Сесiл Обрi. "Є ще одна iсторiя - Москва наполягає, щоб Фiлстон вiдповiдав за саботаж, щоб не допустити провалу. Вони не дуже довiряють китайцям у ефективностi. Це ще одна причина, через яку Фiлстон доведеться ризикнути шиєю та вийти".
  
  Хоук переводив погляд з однiєї людини на iншу. "Щось менi пiдказує, що ви не купитеся на жодну з iсторiй".
  
  "Нi", - сказав Обрi. "Ми цього не робимо. Принаймнi, я не знаю. Ця робота не досить велика для Фiлстона! Саботаж, так. Спалювання Токiо i все таке буде мати величезний вплив i стане удачею для Чiкомов. Я згоден. Але насправдi це не напрямок роботи Фiлстона. I не тiльки воно недостатньо велике, недостатньо важливе, щоб виманити його з-за Фманстона, щоб виманити його з Фейсто не знає його з Фейстона. про що мало хто знає. Я знав його, Пам'ятайте, працював з ним-6, коли вiн був на пiку кар'єри.
  
  "Будь я проклятий, - сказав Хоук. "Живи та навчайся. Я цього не знав. Я завжди вважав Фiлстона свого роду звичайним шпигуном. Страшенно дiєвим, смертоносним, але в смугастих штанах".
  
  "Зовсiм нi", - похмуро сказав Обрi. "Вiн спланував безлiч вбивств. I їх теж добре здiйснив. Ось чому я впевнений, що якщо вiн, нарештi, їде з Росiї, то це для чогось важливiшого за саботаж. Навiть великий саботаж. У мене є почуття, Девiде, i ти повинен знати, що це означає. Ти в цьому бiзнесi довше, нiж я".
  
  Сесiл Обрi пiдiйшов до свого стiльця i опустився на нього. "Продовжуй, Теренсе. Твiй м'яч. Я триматиму рота на замку".
  
  Теренс перезарядив трубку. До полегшення Хоука, вiн " не запалив її. Теренс сказав: " Справа в тому, що Чiкоми не робили всю свою брудну роботу, сер. Насправдi не дуже багато. Вони займаються плануванням, але змушують iнших виконувати по-справжньому брудну та криваву роботу. Звiсно, вони використовують терор".
  
  Хоук, мабуть, виглядав спантеличеним, бо Теренс на мить зупинився, насупився i продовжив. "Ви знаєте про Ета, сер? Деякi називають їх Буракумiни. Це найнижчий склад в Японiї, недоторканi. Iзгої. Їх бiльше двох мiльйонiв, i дуже небагато, навiть японцi, знають, що Уряд Японiї тримає їх у гетто i приховує вiд туристiв. Справа в тому, що уряд досi - досi. fure-noi - не чiпайте це бiльшiсть Eta є державна допомога.
  
  По сутi, китайцi використовують це максимально. Невдоволена меншiсть, подiбна до цiєї, було б безглуздо не робити цього".
  
  Все це було знайоме Хоуковi. Останнiм часом про гетто багато говорили у новинах. I комунiсти того чи iншого штибу трохи експлуатували меншостi у Штатах.
  
  "Це чудова установка для Chicoms", - визнав вiн. "Саботаж, особливо, проводився пiд виглядом заворушень. Це класичний прийом - комунiсти планують його i дозволяють цiй групi Ця, здiйснювати всю провину. Але хiба це не японцi? Як i в рештi всiєї країни? Я маю на увазi, якщо не буде проблеми з кольором, такий як у нас, i..."
  
  Зрештою Сесiл Обрi не мiг тримати свiй великий рот на замку. Вiн перебив.
  
  "Вони японцi. На сто вiдсоткiв. Це дiйсно питання традицiйних кастових забобонiв, Девiде, i у нас немає часу на антропологiчнi вiдхилення. Але той факт, що ця - японцi, виглядають i розмовляють, як i всi iншi, допомагає їм. тому, що дуже небагато китайських агентiв, добре органiзованих, можуть контролювати величезну кiлькiсть i використовувати їх у своїх цiлях.
  
  - втрутився Хоук. - Ти кажеш, Чикоми контролюють Ця за допомогою жаху?
  
  "Так. Серед iншого, вони використовують машину. Щось на кшталт пристрою, удосконаленої версiї старої "Смертi тисячi порiзiв". Це називається Кривавий Будда. Будь-яка людина Ця, яка не пiдкоряється їм або зраджує їх, помiщається в машину. i..."
  
  Але цього разу Хоук не звернув на це надто пильної уваги. Це щойно прийшло до нього. З туману рокiв. Рiчард Фiлстон був страшенно ловеласом. Тепер Хоук згадав про це. Тодi це добре замовчували.
  
  Фiлстон забрав у себе молоду дружину Сесiла Обрi, а потiм покинув її. Через кiлька тижнiв вона наклала на себе руки.
  
  Його старий друг, Сесiл Обрi, використав Ястреба та AX, щоб залагодити приватну вендетту!
  
  
  Роздiл 3
  
  
  Було кiлька хвилин на восьму ранку. Нiк Картер залишив квартиру Мюрiал Мiлхолланд годину тому, не звертаючи уваги на цiкавi погляди молочника та газетяра, i поїхав назад у свiй номер у готелi "Мейфлауер". Для нього вiн був трохи кращим. Вiн i Мюрiал перейшли на брендi, i в перервах мiж заняттями коханням - вони зрештою перейшли до спальнi - вiн випив досить багато. Нiк нiколи не напивався i мав здiбностi Фальстафа; вiн нiколи не мав похмiлля. Проте того ранку вiн почував себе трохи нечiтко.
  
  Згадуючи пiзнiше, вiн також був винен у тому, що доктор Мюрiал Мiлхолланд його бiльш нiж трохи збентежила. Звичайна Джейн iз розкiшним тiлом, яка була таким демоном у лiжку. Вiн залишив її тихенько хропiти, залишаючись привабливою в ранковому свiтлi, i, покидаючи квартиру, вiн знав, що повернеться. Нiк не мiг цього зрозумiти. Вона просто не на його смак! I все ж... i все ж...
  
  Вiн повiльно, задумливо голився, наполовину задаючись питанням, яке було б бути одруженим з розумною, зрiлою жiнкою, яка до того ж була експертом у сексi, не тiльки на кафедрi, а й на нiй, коли задзвенiв дверний дзвiнок. . На Нiку був лише халат.
  
  Вiн глянув на велике лiжко, коли йшов через спальню, щоб вiдчинити дверi. Вiн справдi подумав про "Люгера", "Вiльгельмiна" i про "Хьюго" - стилет, захований у застiбцi-блискавцi на матрацi. Поки що вони вiдпочивали. Нiк не любив гуляти Вашингтоном з важким вантажем. I Хок цього не схвалював. Iнодi Нiк справдi носив iз собою маленьку "Беретту Кугар", 0,380-й калiбр, в якiй зблизька вистачало сил. Останнi два днi через те, що ремонтували плечову скобу, вiн навiть її не носив.
  
  Знову пролунав дверний зумер. Наполегливий. Нiк завагався, глянув на лiжко, на якому був захований "люгер", а потiм подумав, до бiса його. О восьмiй ранку у звичайний вiвторок? Як би там не було, вiн мiг подбати про себе, вiн мав ланцюг безпеки, i вiн знав, як пiдiйти до дверей. Ймовiрно, це був лише Хоук, який вiдправив масу iнформацiйних матерiалiв спецiальним посилальним. Старий робив це зрiдка.
  
  Гудiння - дзижчання - дзижчання
  
  Нiк пiдiйшов до дверей збоку, впритул до стiни. Будь-хто, хто стрiляє через дверi, його не помiтить.
  
  дзижчання - дзижчання - дзижчання - зз - гудiння
  
  "Добре", - вигукнув вiн iз раптовим роздратуванням. "Добре. Хто це?"
  
  Тиша.
  
  Потiм: "Кiотськi дiвчата-скаути. Ви купуєте печиво, заздалегiдь?"
  
  "ВООЗ?" Його слух завжди був гострим. Але вiн мiг присягнути ...
  
  "Дiвчатка-скаути з Японiї. Тут на Фестивалi вишнi. Купуйте печиво. Ви купуєте заздалегiдь?"
  
  Нiк Картер похитав головою, щоб прояснити це. Добре. Вiн випив стiльки брендi! Але в цьому вiн мав переконатися сам. Ланцюг був зафiксований. Вiн прочинив дверi, тримаючись осторонь, i обережно визирнув у коридор. "Дiвчатка-скаути?"
  
  "Ага. Є у продажу дуже гарне печиво. Ви купуєте?"
  
  Вона вклонилася.
  
  Ще троє вклонилися. Нiк мало не вклонився. Тому що, чорт забирай, вони були дiвчатками-скаутами. Японськi дiвчата скаути.
  
  Їх четверо. Такi гарнi, наче вони зiйшли з шовкової картинки. Скромнi. Фiгурнi маленькi японськi ляльки в унiформi дiвчаток-скаутiв, з зухвалими тарзанками на гладких темних головах, мiнi-спiдницях i шкарпетках до колiн. Чотири пари косих очей, що свiтилися, з нетерпiнням спостерiгали за ним. Чотири пари iдеальних зубiв блиснули перед ним старим схiдним афоризмом. Купуйте нашi куки. Вони були милi, як послiд крапчастих щенят.
  
  Нiк Картер засмiявся. Вiн нiчого не мiг з собою вдiяти. Зачекайте, поки вiн не розповiсть про це Хоуку - чи вiн має розповiсти старому? Нiк Картер, головна людина в AX, сам Кiллмайстер, дуже насторожений i обережно пiдбирається до дверей, щоб протистояти - купцi дiвчаток-скаутiв, якi продають печиво. Нiк зробив галантну спробу перестати смiятися, зберегти незворушне обличчя, але це було вже занадто. Вiн знову засмiявся.
  
  Дiвчина, яка говорила - вона стояла найближче до дверей i несла стос коробок з кулiнарiєю, яку вона тримала пiдборiддям, дивилася на AXman здивовано. Iншi три дiвчини, що несли коробки з печивом, теж дивилися з ввiчливим подивом.
  
  Дiвчина сказала: "Ми не розумiємо, сер. Ми робимо щось смiшне? Якщо так, то ми однi. Не пожартувати прийшли - приходьте продавати печиво за наш проїзд до Японiї. Ви купуєте, заздалегiдь. Допоможiть дуже. Ми дуже любимо вашi Сполученi Штати, були тут на Cherry Festival, але тепер з великим?
  
  Вiн знову був грубим. Як вiн був iз Мюрiалом Мiлхолландом. Нiк витер очi рукавом халата i зняв ланцюжок. "Менi дуже шкода, дiвчатка. Дуже шкода. Це не ви. Це я. Це одне з моїх божевiльних ранку".
  
  Вiн шукав японське слово, постукуючи пальцем по скронi. "Кiчiгай. Це я. Кiчiгай!"
  
  Дiвчата подивилися одна на одну, потiм знову на неї. Нiхто з них не заговорив. Нiк штовхнув дверi. "Все в порядку, обiцяю. Я нешкiдливий. Заходьте. Принесiть печиво. Я куплю їх усi. Скiльки вони коштують?" Вiн дав Хоуку дюжину коробок. Нехай старий подумає над цим.
  
  "Коробка за долар".
  
  "Це досить дешево". Вiн вiдступив, коли вони увiйшли, приносячи з собою крихкий запах квiтучої вишнi. Вiн подумав, що їм лише близько чотирнадцяти чи п'ятнадцяти. Милi. Всi вони добре розвиненi для пiдлiткiв, їхнi маленькi груди та сiдницi пiдстрибують пiд бездоганно зеленою унiформою. Спiдницi, подумав вiн, спостерiгаючи, як вони складають печиво на столик кави, здавалися маленькими мiнiатюрними для дiвчаток-скаутiв. Але, можливо, в Японiї...
  
  Вони були милими. Як i маленький пiстолет Намбу, що раптово з'явився в руцi дiвчини, що говорила. Вона направила його прямо на твердий плоский живiт Нiка Картера.
  
  "Пiднiмiть руки, будь ласка. Стiйте абсолютно нерухомо. Я не хочу завдати вам шкоди. Като - дверi!"
  
  Одна з дiвчат ковзала довкола Нiка, тримаючись вiд нього подалi. Дверi тихенько зачинилися, замок клацнув, запобiжник ковзнув у паз.
  
  "Ну й справдi ошуканий", - подумав Нiк. Взято. Його професiйне захоплення було непiдробним. Це була майстерня.
  
  "Мато - закрий усi штори. Сато - звичай решту квартири. Особливо спальню. У нього тут може бути дама".
  
  "Не сьогоднi вранцi", - сказав Нiк. "Але все одно дякую за комплiмент".
  
  Намбу пiдморгнув йому. Це було зле око. "Сядь", - холодно сказала головна. "Сядьте, будь ласка, i зберiгайте мовчання, поки вам не накажуть говорити. I не намагайтеся робити нiяких хитрощiв, мiстер Нiк Картер. Я знаю про вас все. Багато про вас".
  
  Нiк пiдiйшов до вказаного стiльця. "Навiть через мiй ненаситний апетит до печива вiд дiвчаток-скаутiв - о восьмiй годинi ранку?"
  
  "Я сказала тихо! Вам буде дозволено говорити скiльки завгодно - пiсля того, як ви почуєте, що я хочу сказати".
  
  Нiк сiв. Вiн собi пiд нiс промимрив: "Банзай!" Вiн схрестив довгi ноги, зрозумiв, що халат зяє, i поспiшно його застебнув. Дiвчина з пiстолетом помiтила це i посмiхнулася. "Нам не потрiбна помилкова скромнiсть, мiстере Картер. Насправдi ми не дiвчата-скаути".
  
  "Якби менi дозволили говорити - я б сказав, що це почало мене розумiти".
  
  "Тихо!"
  
  Вiн заткнувся. Вiн задумливо кивнув у бiк пачки цигарок та запальнички на найближчому таборi.
  
  "Нi!"
  
  Вiн мовчки дивився. Це була найефективнiша маленька група. Дверi знову перевiрили, портьєри, кiмнату залило свiтло. Като повернулася та повiдомила, що чорного ходу немає. I це, подумав Нiк з деякою гiркотою, мало забезпечити додаткову безпеку. Ну всiх їх не перемогти. Але якщо вiн вибереться з цього живим, його найбiльша проблема в тому, щоб тримати його в таємницi. Нiка Картера забрала купка дiвчат-скаутiв у його власнiй квартирi!
  
  Тепер усе було тихо. Дiвчина з Намбу сидiла навпроти Нiка на диванi, а решта троє чинно сидiли поряд. Усi серйозно дивилися на нього. Чотири школярки. Це був дуже дивний Мiкадо.
  
  Нiк сказав: "Чай, хтось?"
  
  Вона не сказала
  
  йому мовчати, i вона не стрiляла у нього. Вона схрестила ноги, оголивши бахрому рожевих трусикiв пiд мiнi-спiдницею. Її ноги, всi ноги - тепер, коли вiн це справдi помiтив - були трохи бiльш розвиненими та стрункими, нiж тi, що зазвичай зустрiчаються у дiвчаток-скаутiв. Вiн пiдозрював, що на них теж були вузькi бюстгальтери.
  
  "Я Тонака", - сказала дiвчина з пiстолетом Намбу.
  
  Вiн серйозно кивнув головою. "Задоволений."
  
  "А це, - вказала вона на iнших, -..."
  
  "Я знаю. Мато, Сато та Като. Сестри з квiтучої сакури. Радий познайомитися з вами, дiвчатка".
  
  Усi троє посмiхнулись. Като хихикнула.
  
  Тонака насупився. "Менi подобається жартувати, мiстере Картер. Я хотiв би, щоб ви цього не робили. Це дуже серйозне питання".
  
  Нiк це знав. Вiн мiг сказати це, як вона тримала маленький пiстолет. Найпрофесiйнiший. Але йому потрiбен час. Iнодi Badinage має час. Вiн намагався вирахувати кути. Хто вони? Що вони вiд нього хотiли? Вiн не був у Японiї бiльше року i, наскiльки вiн знав, був чистим. Що ж тодi? Вiн продовжував малювати заготiвлi.
  
  "Я знаю", - сказав вiн. "Я знаю, що це серйозно. Повiрте, я знаю. Просто в мене така хоробрiсть перед обличчям вiрної смертi, i..."
  
  Дiвчина на iм'я Тонака сплюнула як дика кiшка. Її очi звузилися, i вона була зовсiм негарною. Вона вказала намбу на нього як звинувачуючий палець.
  
  "Будь ласка, мовчи знову! Я прийшла не для того, щоб пожартувати".
  
  Нiк зiтхнув. Знову завалив. Вiн запитував себе, що трапилося?
  
  Тонака пошарила у кишенi своєї блузки "Дiвчина-скаут". Це приховувало те, що Топор мiг бачити, тепер вiн мiг бачити, були дуже добре розвиненi лiвi груди.
  
  Вона повернула в нього предмет, схожий на монету: "Ви дiзнаєтесь про це, мiстере Картер?"
  
  Вiн зробив. Миттєво. Йому слiд. Вiн зробив це у Лондонi. Зробив його досвiдчений робiтник у магазинi сувенiрiв в Iст-Ендi. Вiн вiддав його людинi, яка врятувала йому життя в провулку в тому ж Iст-Ендi. Картер був дуже близький до того, щоб загинути тiєї ночi в Лаймхаусi.
  
  Вiн пiдняв важкий медальйон у руцi. Вiн був iз золота, розмiром iз старовинний срiбний долар, iз нефритовою вставкою. Нефрит перетворився на лiтери, утворюючи сувiй пiд крихiтною зеленою сокиркою. Сокира.
  
  Букви: Esto Perpetua. Нехай буде вiчно. Це була його дружба з Кунiдзо Мату, його старим другом та давнiм учителем дзюдо-карате. Нiк спохмурнiв, дивлячись на медальйон. Це було дуже давно. Кунiдзо давно повернувся до Японiї. Тепер вiн буде старим.
  
  Тонака пильно дивилася на нього. Намбу робив те саме.
  
  Нiк пiдкинув медальйон i впiймав його. "Де ти це взяла?"
  
  "Мiй батько дав менi це".
  
  "Кунiзо Мату - твiй батько?"
  
  "Так, мiстере Картер. Вiн часто говорив про вас. З дитинства я чув iм'я великого Нiка Картера. Тепер я приходжу до вас, щоб попросити про допомогу. Точнiше, мiй батько посилає за допомогою. дуже вiрить i довiряє вам. Вiн впевнений, що ви прийдете нам на допомогу".
  
  Раптом йому знадобилася цигарка. Дуже цього потребував. Дiвчина дозволила йому закурити. Iншi троє, тепер урочистi, як сови, дивилися на нього немиготливими темними очима.
  
  Нiк сказав: "Я в боргу перед твоїм батьком. I ми були друзями. Звичайно, я допоможу. Я зроблю все, що зможу. Але як? Коли? Твiй батько у Штатах?"
  
  "Вiн у Японiї. У Токiо. Зараз вiн старий, хворий i не може подорожувати. Ось чому ви повиннi негайно вирушити з нами".
  
  Вiн заплющив очi i примружився вiд диму, намагаючись вловити цю рiч у своїй головi. Привиди з минулого можуть збивати з пантелику. Але борг є обов'язок. Вiн завдячував своїм життям Кунiдзо Мату. Йому доведеться зробити все, що може. Але спочатку...
  
  "Добре, Тонако. Але про все по порядку. По одному. Перше, що ти можеш зробити, це прибрати пiстолет. Якщо ти дочка Кунiдзо, тобi вiн не потрiбен..."
  
  Вона тримала пiстолет бiля нього. "Я думаю, можливо, так, мiстер Картер. Подивимося. Я вiдкладу це, коли в мене буде ваша обiцянка приїхати до Японiї, щоб допомогти моєму батьковi. I Японiї".
  
  "Але я вже сказав тобi!
  
  Пiстолет залишився у нього на животi. Тонака знову виглядала некрасиво. I дуже нетерплячий.
  
  "Ви все ще не розумiєте, мiстере Картер. Ви їдете в Японiю зараз. У цю хвилину - або, принаймнi, дуже скоро. Проблеми мого батька не змусять себе чекати. Немає часу для каналiв або офiцiйних осiб, щоб радитися з приводу рiзних послуг порадьтеся про кроки, якi необхiдно розумiти вiд того, що я є. службi моєї країни i знає, що тяганина скрiзь однакова. Ось чому вiн дав менi медальйон i велiв знайти тебе.
  
  Маленький Намбу знову пiдморгнув Нiку. Вiн почав утомлюватися вiд флiрту. Нечестивiсть у тому, що вона мала на увазi саме це. Вона мала на увазi кожне прокляте слово! В даний час!
  
  У Нiка виникла думка. У нього i Хока був голосовий
  
  код, який вони iнколи використовували. Можливо, вiн зможе попередити старого. Тодi вони зможуть взяти цих японських скаутiв пiд контроль, змусити їх говорити та осмислити, i розпочати роботу, щоб допомогти його друговi. Нiк глибоко зiтхнув. Йому просто треба було зiзнатися Хоуку, що його схопила банда чокнутих дiвчаток-скаутiв, i попросити своїх спiввiтчизникiв у AX витягнути його з цього. Може вони не змогли цього зробити. Може знадобитися ЦРУ. Або ФБР. Можливо, Армiя, Флот та Морська пiхота. Вiн просто не знав...
  
  Вiн сказав: "Добре, Тонако. Роби по-твоєму. Негайно. Як тiльки я зможу одягтися i запакувати валiзу. I подзвонити по телефону".
  
  "Нiяких телефонних дзвiнкiв".
  
  Вперше вiн подумав про те, щоб забрати пiстолет. Це було смiшно. Кiллмайстер має вмiти вiдiбрати зброю у дiвчини-скауту! Ось у чому проблема - вона не дiвчинка-скаут. Жодна з них не була. Тому що тепер усi iншi, Като, Сато та Мато, залiзли пiд цi обрiзанi спiдницi та дiстали пiстолети Намбу. Усi наполегливо вказували на Картера.
  
  "Як звуть ваш загiн, дiвчатка? Ангели смертi?"
  
  Тонака нацiлив на нього пiстолет. "Мiй батько сказав менi, що у вас буде багато хитрощiв, мiстер Картер. Вiн впевнений, що ви дотримаєте свою обiцянку i свою дружбу з ним, але попередив мене, що ви наполягатимете на тому, щоб робити це по-своєму. Це не може бути зроблено. Це повинно бути зроблено по-нашому - у повнiй секретностi".
  
  "Але це може бути", - сказав Нiк. "У мене в розпорядженнi велика органiзацiя. Багато хто з них, якщо вони менi знадобляться. Я не знав, що Кунiзо був на вашiй секретнiй службi - мої привiтання йому за добре збережений секрет - але тодi вiн напевно повинен знати цiну органiзацiї та спiвробiтництва. Вони можуть виконувати роботу тисячi людей - i безпека не проблема i..."
  
  Пiстолет зупинив його. "Ви дуже промовистi, мiстер Картер ... I дуже помиляєтеся. Мiй батько, природно, розумiє всi цi речi, i це саме те, чого вiн не хоче. Або чого вiн потребує. Що стосується каналiв - ви, як i я, знаєте, що ви завжди пiд спостереженням, навiть якщо це регулярно, як i ваша органiзацiя. Ви не можете зробити жодного кроку без того, щоб ми. телефонних дзвiнкiв. Нiякої офiцiйної допомоги. Це робота для одного, якому можна довiряти, який просить мiй батько, не задаючи зайвих питань для того, що має бути зроблено - i ти зобов'язаний моєму батьковi.
  
  Вiн покинув їй медальйон. "Добре", - визнав вiн. "Ви здається рiшучими, i у вас є зброя. У всiх вас є зброя. Схоже, я їду з вами до Японiї. Прямо зараз. Я кидаю все, ось так i вiдлiтаю. Ви, звичайно, розумiєте, що якщо я просто зникну, через кiлька годин буде всесвiтнє сповiщення?"
  
  Тонака дозволила собi крихiтну посмiшку. Вiн помiтив, що вона була майже вродлива, коли посмiхалася. "Ми подбаємо про це пiзнiше, мiстере Картер".
  
  "А як щодо паспортiв? Митнi?"
  
  "Немає проблем, мiстере Картере. Нашi паспорти в повному порядку. Я впевнений, що у вас багато паспортiв - запевнив мiй батько. Що у вас буде. У вас напевно є дипломатичний паспорт, якого для цього вистачить. Заперечення?"
  
  "Проїзд? Є такi речi, як квитки та бронь".
  
  "Про все подбали, мiстере Картер. Все влаштовано. Ми будемо в Токiо за кiлька годин".
  
  Вiн починав вiрити у це. Насправдi у це вiрю. Вони, мабуть, мали космiчний корабель, який чекав на Моллi. О брате! Хоуку це сподобається. Має бути велика мiсiя - Нiк знав знаки - i Хоук тримав його напоготовi, поки рiч не дозрiла, а тепер це. Була також другорядна справа ледi, Мюрiель Мiлхолланд. У нього було побачення з нею сьогоднi ввечерi. Щонайменше, що мiг зробити джентльмен, - це зателефонувати i ...
  
  Нiк благаюче подивився на Тонаку. "Усього один телефонний дзвiнок? Жiнцi? Я не хочу, щоб вона встала".
  
  Маленький Намбу був непохитний. "Нi."
  
  НIК КАРТЕР ВИДАЛЯЄТЬСЯ - ПОТОМКА ЗАСТРОЖЕНА...
  
  Тонака встала. Като, Мато та Сато встали. Усi маленькi гармати змигнули на Нiка Картера.
  
  "Тепер ми, - сказав Тонака, - пiдемо в спальню, мiстере Картер".
  
  Нiк моргнув. "А?"
  
  "У спальню, будь ласка. Негайно!"
  
  Нiк пiдвiвся i затягнув навколо себе халат. "Якщо ти так кажеш."
  
  "Пiднiмiть руки, будь ласка".
  
  Вiн трохи втомився вiд Дикого Заходу. "Послухай, Тонако! Я спiвпрацюю. Я друг твого батька, i я допоможу, навiть якщо менi не подобається, як ми ведемо справи. Але давайте позбавимося всього цього безумства ..."
  
  "Руки вгору! Тримай їх високо у повiтрi! Маршируй у спальню".
  
  Вiн пiшов. Руки високо в повiтрi. Тонака пiшла за ним у кiмнату, тримаючись на професiйнiй вiдстанi. Ззаду увiйшли Като, Мато та Сато.
  
  Вiн уявив собi ще один заголовок: "Картер зґвалтований дiвчатками-скаутами..."
  
  Тонака посунула пiстолет до лiжка. "Будь ласка, лягайте на лiжко, мiстере Картер. Знiмiть халат. Ви ляжте вгору".
  
  Нiк дивився. Слова, якi вiн сказав Хоуку тiльки вчора, повернулися, i вiн повторив їх. "Ти напевно жартуєш!"
  
  Жодної посмiшки на блiдо-лимонно-коричневих обличчях.
  
  розкосi очi уважно дивляться на нього i його велике тiло.
  
  "Без жартiв, мiстере Картер. На лiжко. Негайно!" Пiстолет рухався у її маленькiй руцi. Її палець на спусковому гачку був бiлим довкола суглоба. Нiк уперше за всi цi забави та iгри зрозумiв, що вона пристрелить його, якщо вiн не зробить точно те, що йому сказали. Точно.
  
  Вiн упустив халат. Като прошипiла. Мато похмуро посмiхнувся. Сато хихикнула. Тонака сердито глянув на них, i вони повернулися до справи. Але в її власних темних очах було схвалення, коли вони ненадовго ковзали вгору i вниз його стрункими двiстi фунтiв. Вона кивнула головою. "Чудове тiло, мiстере Картер. Як сказав мiй батько, так i буде. Вiн добре пам'ятає, як багато чому вiн навчив вас i як пiдготував вас. Можливо, в iнший раз, але зараз це не важливо. На лiжку. Обличчям вгору. ."
  
  Нiк Картер був збентежений i збентежений. Вiн не був брехуном, особливо самому собi, i визнав це. Було щось неприродне, навiть трохи непристойне, щоб лежати повнiстю вiдкритими для проникливих очей чотирьох дiвчаток-скаутiв. Чотири пари епiкантоїдних очей, якi нiчого не пропустили.
  
  Єдине, за що вiн був вдячний - це була зовсiм не сексуальна ситуацiя, i йому не загрожувала фiзична реакцiя. Вiн здригнувся. Повiльний пiдйом до вершини перед усiма цими очима. Це було неможливо. Сато захихотiв би.
  
  Нiк пильно дивився на Тонаку. Вона тримала пiстолет у нього на животi, тепер повнiстю оголеним, i її рот смикнувся у початковiй усмiшцi. Вона успiшно чинила опiр.
  
  "Я тiльки шкодую, - сказав Нiк Картер, - що я маю тiльки одну гiднiсть для моєї країни".
  
  Пригнiченi веселощi Като. Тонака вп'явся в неї поглядом. Тиша. Тонака сердито подивилася на Нiка. "Ви, мiстере Картер, дурню!"
  
  "Sans doute".
  
  Пiд лiвою сiдницею вiн вiдчував твердий метал застiбки-блискавки матраца. У ньому лежав "Люгер", цей мерзенний хотрод, урiзаний 9-мiлiметровий пiстолет убивства. Також на шпильцi. Спраглий Хьюго. Вiстря голки смертi. Нiк зiтхнув i забув про це. Вiн, мабуть, мiг дiстатись до них, i що? Що ж тодi? Вбити чотирьох маленьких дiвчаток-скаутiв iз Японiї? I чому вiн продовжував думати про них як про дiвчат-скаутiв? Унiформа була справжньою, але це все. Це були чотири манiяки з якоїсь токiйської академiї йо-йо. I вiн був посерединi. Усмiхайтеся та страждайте.
  
  Тонака була. термiновi замовлення. "Като - подивися на кухню. Сато, в туалетi. Мато - а, от i все. Цi краватки будуть якраз".
  
  Мато мав кiлька найкращих i найдорожчих краваток Нiка, в тому числi i Сулка, який вiн носив тiльки одного разу. Вiн сiв на знак протесту. "Гей! Якщо тобi потрiбно використовувати краватки, використовуйте старi. Я просто..."
  
  Тонака швидко вдарив його пiстолетом по лобi. Вона була швидкою. Входив i виходив, перш нiж вiн встиг схопити пiстолет.
  
  "Лягай", - рiзко сказала вона. - "Тихо. Бiльше нiяких розмов. Ми повиннi продовжити нашу роботу. Вже було надто багато дурниць - наш лiтак летить через годину".
  
  Нiк пiдвiв голову. "Я згоден щодо дуростi. Я..."
  
  Ще один удар по лобi. Вiн похмуро лежав, коли його прив'язували до стовпчикiв лiжка. Вони дуже добре зав'язували вузли. Вiн мiг би розiрвати кайдани будь-якої митi, але знову ж таки з якою метою? Це було частиною всiєї цiєї шаленої угоди - вiн виявляв, що все бiльше i бiльше не хоче завдавати їм шкоди. I оскiльки вiн уже був так глибоко в Гуфiвiллi, у нього з'явилася справжня цiкавiсть дiзнатися, чим вони займаються.
  
  Це була картина, яку вiн хотiв забрати в могилу. Нiк Картер зв'язав свої краватки, розпростертий на лiжку, оголена мати, вiдкрита темними поглядами чотирьох маленьких дiвчат зi Сходу. У головi у нього промайнув уривок iз улюбленої старовинної пiснi: вони менi нiколи не повiрять.
  
  Вiн важко мiг повiрити в те, що побачив потiм. Пiр'я. Чотири довгi червонi пера вилiзли звiдкись з-пiд мiнi-спiдниць.
  
  Тонака i Като сидiли з одного боку лiжка, Мато i Сато - з iншого. "Якщо вони всi пiдiйдуть досить близько, - подумав Нiк, - я зможу порвати цi узи, розбити їхнi безглуздi головочки i..."
  
  Тонака впустила перо i вiдступила назад, намбу повернувшись на свiй плоский живiт. Знову проявився професiоналiзм. Вона коротко кивнула Сато. "Заткни йому рота".
  
  "Тепер подивися сюди, - сказав Нiк Картер. "Я... гули... ммм... фуммм..." Чиста носова хустка i ще одна краватка зробили свою справу.
  
  "Старт", - сказав Тонака. "Като, вiзьми його ноги. Мато, займися його пахвами. Сато - генiталiї".
  
  Тонака вiдступила ще на кiлька крокiв i приставила пiстолет до Нiка. Вона дозволила собi посмiхнутися. "Менi дуже шкода, мiстере Картер, що ми повиннi зробити це - так. Я знаю, що це негiдно i безглуздо".
  
  Нiк енергiйно кивнув. "Хммммммфж... гуууууууууууу..."
  
  "Постарайтеся витримати, мiстере Картер. Це не займе багато часу. Ми збираємося нагодувати вас наркотиками. Чи бачите, одна з властивостей цього наркотику полягає в тому, що вiн пiдтримує i розширює настрiй людини, якiй його дають. Ми хочемо, щоб ви були щасливi, мiстере Картер. Ми хочемо, щоб ви смiялися всю дорогу до Японiї!"
  
  Вiн iз самого початку знав, що в цьому божевiлля є метод. Остаточна змiна сприйняття
  
  Вони все одно вбили б його, якби вiн чинив опiр. Цей хлопець Тонака був досить божевiльним, щоб це зробити. I ось тепер точку опору було подолано. Це пiр'я! Це було старе китайське катування, i вiн нiколи не усвiдомлював, наскiльки воно ефективне. Це була найсолодша агонiя на свiтi.
  
  Сато дуже нiжно водив пером по грудях. Нiк здригнувся. Мато старанно працював над пахвами. Ооооооооо ...
  
  Като використав довгий досвiдчений удар по пiдошвах його нiг. Пальцi на ногах Нiка почали згинатися i зводитися судомою. Вiн не мiг, чорт забирай, бiльше цього виносити. Як би там не було, вiн досить довго пiдiгравав цьому чокнутому квартету. Будь-якої секунди йому просто доведеться - ахххооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо Ооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо ...
  
  Її час був iдеальним. Вiн був вiдвернений рiвно настiльки, щоб вона змогла зайнятися справжньою справою. Голка. Довга сяюча голка. Нiк це побачив, а потiм не побачив. Тому що вiн був встромлений у вiдносно м'якi тканини його правої сiдницi.
  
  Голка увiйшла глибоко. Глибше. Тонака дивилася на нього, вставляючи поршень до упору. Вона посмiхнулася. Нiк вигнувся, смiявся, смiявся i смiявся.
  
  Наркотик вразив його сильно, майже миттєво. Його кровотiк пiдхопив його i попрямував до його мозкових i моторних центрiв.
  
  Тепер вони перестали його лоскотати. Тонака посмiхнувся i нiжно поплескав його по обличчю. Вона забрала маленький пiстолет.
  
  "Ось, - сказала вона. "Як ти почуваєшся зараз? Усi щасливi?
  
  Нiк Картер посмiхнувся. "Краще нiколи в життi". Вiн засмiявся... Ви знаєте щось - менi хочеться випити. Наприклад, випити багато. Що ви скажете, дiвчатка?
  
  Тонака заплескала в долонi. "Яка вона скромна та мила, - подумав Нiк. Як мило. Вiн хотiв зробити її щасливою. Вiн зробить усе, що вона захоче - все, що завгодно.
  
  "Думаю, це буде чудова розвага", - сказав Тонака. "Чи не так, дiвчатка?"
  
  Като, Сато та Мато думали, що це буде чудово. Вони плескали в долонi i хихикали, i всi, кожен, наполягали на поцiлунку Нiка. Потiм вони вiдступили, хихикаючи, посмiхаючись i розмовляючи. Тонака не цiлував його.
  
  "Тобi краще одягнутися, Нiк. Швидше. Ти ж знаєш, нам треба їхати до Японiї".
  
  Нiк сiв, доки вони розв'язували його. Вiн посмiявся. "Звичайно. Я забув. Японiя. Але ти впевнений, що дiйсно хочеш поїхати, Тонако? Ми могли б добре повеселитися прямо тут, у Вашингтонi".
  
  Тонака пiдiйшла до нього впритул. Вона нахилилася i поцiлувала його, надовго притулившись губами до його губ. Вона погладила його по щоцi. "Звичайно, я хочу поїхати в Японiю, Нiк, дорога. Поспiшай. Ми допоможемо тобi одягтися i зiбрати речi. Просто скажи нам, де все".
  
  Вiн почував себе королем, сидячи оголеним на лiжку i дивлячись, як вони снують довкола. Японiя буде дуже веселою. Давно, надто довго в нього не було такої справжньої вiдпустки. Без жодної вiдповiдальностi. Безкоштовно як повiтря. Вiн мiг би навiть надiслати Хоуку листiвку. А може, нi. До бiса Хока.
  
  Тонака копалась у ящику комода. "Де твiй дипломатичний паспорт, Нiк, любий?"
  
  "У шафi, дорога, у пiдкладцi капелюшної коробки Нокса. Давай поспiшаємо! Японiя чекає".
  
  А потiм йому знову захотiлося цього напою. Хотiв цього гiрше, нiж будь-коли у своєму життi хотiв випити. Вiн схопив пару бiлих боксерiв у Сато, що кладе валiзу, пройшов у вiтальню i взяв пляшку вiскi з переносного бару.
  
  
  Роздiл 4
  
  
  Дуже рiдко Хоук викликав Нiка для консультацiї щодо рiшення на найвищому рiвнi. Кiллмайстру не платили за ухвалення рiшень на найвищому рiвнi. Йому платили за їх виконання - що вiн зазвичай робив iз хитрiстю тигра та його люттю, коли це було необхiдно. Хоук з повагою ставився до здiбностей Нiка як до агента, а за необхiдностi i вбивцi. Картер сьогоднi був чи не найкращим у свiтi; головна людина в цьому гiркому, темному, кривавому i часто таємничому закутку, де виконувались рiшення, де директиви нарештi перетворювалися на кулi та ножi, отрути та мотузки. I смерть.
  
  Хоук мав дуже погану нiч. Вiн майже не спав, що дуже незвично для нього. О третiй годинi ночi вiн виявив, що ходить по своїй трохи похмурiй вiтальнi в Джорджтаунi i запитує, чи має вiн право залучати Нiка до цього рiшення. Насправдi це було не навантаження Нiка. То був Хок. Хоук був головою AX. Хоуку платили - недостатньо - за те, щоб вiн приймав рiшення та нести тягар помилок. На його сутулих плечах сiмдесят з лишком рокiв лежав тягар, i вiн справдi не мав права перекласти частину цього тягаря на iншу.
  
  Чому б просто не вирiшити, грати в гру Сесiла Обрi чи нi? За загальним визнанням, це була погана гра, але Хоук грав гiрше. I виграш був незбагненним - власна людина у Кремлi. Хоук, з професiйної точки зору, був жадiбною людиною. Теж безжальний. З часом - хоча тепер вiн продовжував розмiрковувати на вiдстанi - вiн зрозумiв, що як би там не було, вiн знайде кошти,
  
  щоб поступово все бiльше i бiльше вiдволiкти кремлiвську людину вiд Обрi. Але все це було в майбутньому.
  
  Чи мав вiн право залучити Нiка Картера, який нiколи у своєму життi не вбивав людину, за винятком своєї країни та у виконаннi свого присяжного обов'язку? Тому що фактичне вбивство мав вчинити Нiк Картер.
  
  Це було складне моральне питання. Слизький. Вiн мав мiльйон аспектiв, i можна було рацiоналiзувати i придумати практично будь-яку вiдповiдь, яку захочете.
  
  Девiд Хок не звик до складних моральних питань. Сорок рокiв вiн вiв смертельну боротьбу та придушив сотнi ворогiв себе та своєї країни. На думку Хоука, це одне й те саме. Його вороги та вороги його країни були одним i тим самим.
  
  На перший погляд, це було досить просто. Вiн i весь захiдний свiт будуть у бiльшiй безпецi i краще спатимуть iз мертвим Рiчардом Фiлстоном. Фiлстон був затятим зрадником, який завдав необмежених збиткiв. Iз цим справдi не було суперечок.
  
  Отже, о третiй ночi Хоук налив собi дуже слабкого напою i сперечався з цим.
  
  Обрi йшов проти наказу. Вiн визнав це в офiсi Хока, хоч i навiв вагомi причини для того, щоб пiти проти його наказiв. Його начальство вимагало, щоб Фiлстон був заарештований i постав перед належним судом i, як передбачалося, стратою.
  
  Сесiл Обрi, хоч дикi конi не вiдтягли б його вiд нього, боявся, що Фiлстон якимось чином розв'яже вузол ката. Обрi думав про свою мертву молоду дружину не менше, нiж про свiй обов'язок. Його не хвилювало, що зрадника буде покарано у вiдкритому судi. Вiн тiльки хотiв смертi Рiчарда Фiлстона якомога коротшим, швидким i потворним способом. Щоб зробити це i отримати допомогу AX у помщеннi, Обрi був готовий дати один iз найцiннiших активiв своєї країни - несподiване джерело у Кремлi.
  
  Хоук злегка пригубив свiй напiй i закинув свiй вицвiлий халат на шию, яка з кожним днем ставала дедалi тоншою. Вiн глянув на старовинний годинник на камiнi. Майже чотири. Вiн пообiцяв собi ухвалити рiшення ще до того, як приїхав того дня до офiсу. Обiцяв i Сесiл Обрi.
  
  Обрi мав рацiю в одному, - визнав Хоук, крокуючи. AX, майже будь-яка служба янкi, впоралася з цим краще, нiж британцi. Фiлстон знав би кожен крок i пастку, якi MI6 коли-небудь використовувала чи мрiяла використати. AX може мати шанс. Звiсно, якщо вiн використав Нiка Картера. Якщо Нiк не мiг цього зробити, то не могло бути.
  
  Чи мiг вiн використовувати Нiка у приватнiй вендеттi для iншої людини? Проблема не намагалася зникнути чи вирiшитись сама собою. Вона все ще була там, коли Хоук нарештi знову знайшов подушку. Випивка трохи допомогла, i вiн заснув неспокiйним сном при першому поглядi птахiв у форзицiї за вiкном.
  
  Сесiл Обрi та людина з MIS, Теренс, мали знову з'явитися у вiвторок в офiсi Хока в одинадцятiй - Хок був в офiсi о чверть на дев'яту. Делi Стоукс ще не було. Хоук повiсив свiй легкий плащ - на вулицi починав мряжити дощ - i пiшов прямо до телефону, i зателефонував Нiка в квартиру Мейфлауер.
  
  Хоук ухвалив рiшення, коли їхав до офiсу з Джорджтауна. Вiн знав, що трохи потурає i трохи перекладає тягар, але тепер вiн мiг це робити з досить чистою совiстю. Розкажiть Нiку всi факти у присутностi англiйцiв i дозвольте Нiку ухвалити власне рiшення. Це було найкраще, що мiг зробити Хоук, враховуючи його жадiбнiсть та спокусу. Вiн був би чесний. Вiн присягнув у цьому собi. Якщо Нiк вiдмовиться вiд мiсiї, це буде кiнцем. Нехай Сесiл Обрi шукає ката десь ще.
  
  Нiк не вiдповiв. Хоук вилаявся i повiсив слухавку. Вiн зняв свою першу за ранок сигару i засунув її до рота. Вiн знову спробував дiстатися квартири Нiка, дозволяючи дзвiнку продовжуватися. Нема вiдповiдi.
  
  Хоук знову поклав слухавку i витрiщився на неї. "Знову трахкає", - подумав вiн. Застряг. У сiнi з гарною лялькою, i вiн докладе, коли стане страшенно гарним i готовим. Хоук насупився, потiм мало не посмiхнувся. Не можна звинувачувати хлопчика за те, що вiн пожинав бутони троянд, поки мiг. Бог знав, що це тривало недовго. Мало довго. Пройшло багато часу з того часу, як вiн мiг пожинати бутони троянд. Ах, золотi дiвчата та хлопцi повиннi розсипатися на порох...
  
  До бiса це! Коли Нiк не вiдповiв iз третьої спроби, Хоук вийшов подивитися бортовий журнал на столi Делiї. Черговий ночами мав тримати його в курсi. Хоук провiв пальцем за списком акуратно написаних записiв. Картер, як i всi вищi топ-менеджери, був на зв'язку двадцять чотири години на добу i мав дзвонити та перевiряти кожнi дванадцять годин. I залишити адресу або номер телефону, за яким iз ними можна буде зв'язатися.
  
  Палець Хоука зупинився на входi: N3 - 2204 год. - 914-528-6177... То був префiкс Мерiленда. Хоук подряпав номер на аркушi паперу i повернувся до свого кабiнету. Вiн набрав номер.
  
  Пiсля довгої серiї дзвiнкiв жiнка сказала: "Алло?" Вона звучала як сон та похмiлля.
  
  Хоук врiзався прямо в нього. Витягнемо Ромео з мiшка.
  
  "Дозвольте менi поговорити з мiстером Картером, будь ласка".
  
  Довга пауза. Потiм холодно: "З ким ти хотiв поговорити?"
  
  Хоук люто закусив сигару. "Картер. Нiк Картер! Це дуже важливо. Термiново. Вiн там?"
  
  Бiльше тишi. Потiм вiн почув її позiхання. Її голос був все ще холодний, коли вона сказала: "Менi дуже шкода. Мiстер Картер поїхав деякий час тому. Я дiйсно не знаю, коли. Але як, чорт забирай, ти отримав цей номер? Я..."
  
  "Вибачте, ледi". Хоук знову повiсив слухавку. Чорт! Вiн сiв, поставив ноги на стiл i витрiщився на жовчно-червонi стiни. Годинник Western Union цокав на захист Нiка Картера. Вiн не спiзнився на дзвiнок. Залишилося ще близько сорока з лишком хвилин. Хоук вилаявся собi пiд нiс i не мiг зрозумiти свого занепокоєння.
  
  За кiлька хвилин увiйшла Делiя Стоукс. Яструб, маскуючи свою занепокоєння - для чого вiн не мiг привести вагомих причин - змусив її дзвонити в Мейфлауер кожнi десять хвилин. Вiн перейшов на iншу лiнiю та почав обережно наводити довiдки. Нiк Картер, як добре знав Хок, був свiнгером, i коло його знайомих було довгим i католицьким. Вiн може бути в турецькiй лазнi з сенатором, снiдати з дружиною та/або донькою якогось дипломатичного представника - або вiн може бути в Гоут-Хiллi.
  
  Час пройшов безрезультатно. Хоук продовжував поглядати на настiнний годинник. Вiн обiцяв Обрi сьогоднi рiшення, чорт забирай, хлопче! Тепер вiн офiцiйно запiзнювався на дзвiнок. Не те щоб Хоуку було начхати на подiбну дрiбницю - але вiн хотiв залагодити цей роман, так чи iнакше, i вiн не мiг зробити це без Нiка. Вiн, як нiколи, був сповнений рiшучостi, щоб за Нiком було останнє слово у вбивствi чи не вбивствi Рiчарда Фiлстона.
  
  О десятiй годинi одинадцятiй до нього до кабiнету увiйшла Делiя Стоукс iз спантеличеним виразом обличчя. Хоук якраз викинув наполовину пережовану сигару. Вiн побачив її вираз i сказав: "Що?"
  
  Делiя знизала плечима. "Я не знаю, що саме, сер. Але я цьому не вiрю - i ви не повiрите".
  
  Хоук насупився. "Випробуй мене."
  
  Делiя прочистила горло. "Нарештi я добрався до капiтана дзвону на "Мейфлауер". Менi було важко його знайти, а потiм вiн не захотiв розмовляти - йому подобається Нiк i, я вважаю, вiн намагався його захистити - але я нарештi дещо поцупив Нiк пiшов з готелю сьогоднi вранцi трохи пiзнiше дев'яти. Вiн був п'яний. Вiн був п'яний. повiрите - вiн був iз чотирма дiвчатами-скаутами".
  
  Сигара опустилася. Хоук дивився на неї. "Вiн був iз ким?"
  
  "Я сказав вам - вiн був iз чотирма дiвчатами-скаутами. Японськими дiвчатами-скаутами. Вiн був такий п'яний, що скаутам, японським дiвчатам-скаутам, довелося допомогти йому пройти через хол".
  
  Хоук тiльки моргнув. Тричi. Потiм вiн сказав: Хто у нас є на мiсцi?
  
  "Є Том Еймс. I..."
  
  "Пiдiйде Еймс. Надiшлiть його на "Мейфлауер" прямо зараз. Пiдтвердiть або спростуйте розповiдь капiтана. Замовчiть це, Делiя, i почнiть звичайну процедуру пошуку зниклих безвiсти оперативникiв. Ось i все. О, коли Сесiл Обрi i З'явився Теренс, дозволь їм увiйти."
  
  "Та сер." Вона вийшла i зачинила дверi. Делiя знала, коли залишити Девiда Хока вiч-на-вiч iз його гiркими думками.
  
  Том Еймс був гарною людиною. Обережно, ретельно, нiчого не втрачаючи. Була година, коли вiн доповiв Хоуку. Тим часом Хоук знову зупинив Обрi - i тримав дроти гарячими. Поки що нiчого.
  
  Еймс сидiв у тому ж твердому крiслi, на якому вчора вранцi сидiв Нiк Картер. Еймс був досить сумною людиною з обличчям, що нагадувало Хоуку самотню шукачу.
  
  "Це правда щодо дiвчаток-скаутiв, сер. Їх було четверо. Дiвчатка-скаути з Японiї. Вони продавали печиво в готелi. Зазвичай це заборонено, але помiчник менеджера пропустив їх. Хорошi сусiдськi стосунки i таке iнше. це. I вони продали печиво. Я..."
  
  Хоук ледве стримався. "Вiдмовтеся вiд печива, Еймсе. Дотримуйтесь Картера. Вiн пiшов з цими дiвчатками-скаутами? Його бачили, що йде з ними через вестибюль? Вiн був п'яний?"
  
  Еймс проковтнув. "Ну так, сер. Його виразно помiтили, сер. Вiн тричi падав, проходячи через вестибюль. Йому повиннi були допомогти, е-е, дiвчата-скаути. Мiстер Картер спiвав, танцював, сер, i кричав. трохи. у холi".
  
  Хоук заплющив очi. Ця професiя з кожним днем ставала все божевiльною. "Продовжувати."
  
  "Ось i все, сер. Ось що сталося. Добре пiдтверджено. Я отримав свiдчення вiд капiтана, помiчника менеджера, двох покоївок i мiстера i мiсiс Мередiт Хант, якi щойно реєструвалися з Iндiанаполiса. Я..."
  
  Хоук пiдняв трохи тремтячу руку. - I це теж пропустiть. Куди подiлися Картер та його... його оточення пiсля цього? Гадаю, вони не злетiли на повiтрянiй кулi чи щось таке?
  
  Еймс сунув пачку показань назад у внутрiшню кишеню.
  
  "Нi, сер. Вони взяли таксi".
  
  Хоук розплющив очi i дивився вичiкувально. "Добре?"
  
  
  "Нiчого, сер. Звичайна рутина нiчого не дала. Менеджер отедя спостерiгав, як дiвчата-скаути допомагали мiстеру Картеру сiсти в таксi, але вiн не помiтив нiчого особливого у водiєвi i не подумав отримати номер машини. Я розмовляв з iншими водiями, звичайно. Не пощастило. У той час там було тiльки одне iнше. Картер був так багато шуму i, ну, було трохи незвичайно бачити дiвчат-скаутiв у п'яному виглядi".
  
  Хоук зiтхнув. "Трохи, так. Отже?"
  
  "Це було дивне таксi, сер. Цей чоловiк сказав, що нiколи ранiше не бачив його в ряду. Вiн погано роздивився водiя".
  
  "Як добре," сказав Хоук. "Ймовiрно, це була Японська Пiсочна Людина".
  
  "Сер?"
  
  Хоук махнув рукою. "Нiчого. Добре, Еймсе. На цьому поки що все. Готуйтеся до нових замовлень".
  
  Еймс пiшов. Хоук сидiв i дивився на темно-синi стiни. На перший погляд Нiк Картер нинi робить свiй внесок у злочиннiсть неповнолiтнiх. Четверо неповнолiтнiх. Дiвчатка-скаути!
  
  Хоук потягнувся до телефону, маючи намiр випустити спецiальний AX APB, потiм вiдсмикнув руку. Нi. Нехай вiн трохи повариться. Подивися, що сталося.
  
  В одному вiн був певен. Це було прямо протилежне до того, як це виглядало. Цi дiвчата-скаути якимось чином сприяли вчинкам Нiка Картера.
  
  
  Роздiл 5
  
  
  Маленький чоловiчок з молотком був нещадний. Вiн був гномом, у бруднiй коричневiй мантiї та розмахував молотком. Гонг був удвiчi бiльший за маленького чоловiчка, але у маленької людини були великi м'язи, i вiн мав на увазi справу. Вiн знову i знову вдарив молотком по мiдi, що звучить, - боiнгг - боiнгг - боiнгг - боiнггг...
  
  Смiшнi речi. Гонг змiнював форму. Вона починала бути схожим на голову Нiка Картера.
  
  BOINGGGGGG - BOINGGGGGGG
  
  Нiк розплющив очi i якнайшвидше заплющив їх. Знову задзвонив гонг. Вiн розплющив очi, i гонг зупинився. Вiн лежав на пiдлозi на футонi, накинувши ковдру. Бiля його голови стояв бiлий емальований горщик. Передбачення з чийогось боку. Нiк пiдняв голову над горщиком, i йому стало погано. Дуже хворий. Довгий час. Коли його вирвало, вiн лiг на подушку пiдлоги i спробував сфокусувати стелю. Це була звичайна стеля. Поступово вiн перестав кружляти i заспокоївся. Вiн почав чути музику. Шалена, далека музика, що тупить гоу-гоу. Це було, подумав вiн, коли його голова прояснилася, не так у звуку, як у вiбрацiї.
  
  Дверi вiдчинилися, i ввiйшла Тонака. Жодної форми дiвчаток-скаутiв. На нiй був коричневий замшевий пiджак поверх бiлої шовкової блузки - очевидно, без бюстгальтера пiд нею - i вузькi чорнi штани, котрi облягали її стрункi ноги. Вона була злегка нафарбована, помада i трохи рум'ян, а її блискуче чорне волосся було покладено на макiвцi з удаваною недбалiстю. Нiк визнав, що вона була справжньою стравою.
  
  Тонака тихо йому посмiхнувся. "Добрий вечiр, Нiк. Як ти почуваєшся?"
  
  Вiн нiжно торкнувся своєї голови пальцями. Вiн не впав.
  
  "Я просто мiг би так жити", - сказав вiн. "Нi, дякую".
  
  Вона смiялася. "Менi дуже шкода, Нiк. Я правда. Але це здавалося" єдиним способом виконати бажання мого батька. Препарат, який ми тобi дали, - вiн не тiльки робить людину надзвичайно слухняною. Вiн також викликає у нього величезну спрагу, бажання". , На алкоголь. Ти справдi був зовсiм п'яний ще до того, як ми посадили тебе в лiтак".
  
  Вiн дивився на неї. Тепер усе було ясно. Вiн обережно потер шию ззаду. "Я знаю, що це дурне питання - але де я?"
  
  Її посмiшка зникла. "У Токiо, звiсно".
  
  "Звичайно. Де ще. Де жахливий секс утрьох - Мато, Като та Сато?"
  
  "У них є своя робота. Вони роблять це. Я сумнiваюся, що ви їх побачите знову".
  
  "Думаю, я витримаю це", - промимрив вiн.
  
  Тонака опустився на футон поруч iз ним. Вона провела рукою по його лобi i погладила по волоссю. Її рука була прохолодною, як струмок Фудзi. Її м'який рот торкнувся його, потiм вона усунулася.
  
  "Зараз для нас немає часу, але я скажу це. Я обiцяю. Якщо ви допоможете моєму батьковi, як я знаю, ви це зробите, i якщо ми обоє переживемо це, я зроблю все, щоб компенсувати вам те, що я зробила. Що-небудь! Це зрозумiло, Нiк?"
  
  Вiн почував себе набагато краще. Вiн стримав порив притиснути її струнка до себе. Вiн кивнув головою. "Зрозумiло, Тонако. Я триматиму тебе за цю обiцянку. А тепер - де твiй батько?"
  
  Вона пiдвелася i вiдiйшла вiд нього. "Вiн живе в районi Санья. Ви це знаєте?"
  
  Вiн кивнув головою. Один з найгiрших районiв нетрiв у Токiо. Та вiн не зрозумiв. Що робив старий Кунiдзо Мату у такому мiсцi?
  
  Тонака вгадала його думку. Вона прикурювала цигарку. Вона недбало закинула сiрник на татамi.
  
  "Я сказав вам, що мiй батько вмирає. У нього рак. Вiн повернувся, щоб померти зi своїм народом, Цiєю. Ви знали, що це Буракумiни?"
  
  Вiн похитав головою. "Я поняття не мав. Це має значення?"
  
  Вiн вважав її гарною. Красуня зникла, коли вона насупилась. Вiн думав, що це має значення. Вiн давно покинув свiй народ i перестав бути прихильником Ця.
  
  оскiльки вiн старий i вмирає, вiн хоче загладити свою провину ". Вона люто знизала плечима." Можливо, ще не надто пiзно - це безперечно час для цього. Але вiн вам це все пояснить. Тодi подивимося - тепер я думаю, тобi краще прийняти ванну i привести себе до ладу. Це допоможе твоїй хворобi. В нас мало часу. Кiлька годин до ранку".
  
  Нiк пiдвiвся. Його взуття не було, але в iншому вiн був повнiстю одягнений. Костюм Севiл-Роу вже нiколи не буде колишнiм. Вiн справдi почував себе брудним i зарiс щетиною. Вiн знав, як має виглядати його мова, i не хотiв дивитися собi у вiчi. У ротi вiдчувався виразний присмак перегару.
  
  "Ванна може просто врятувати моє життя", - визнав вiн.
  
  Вона вказала на його м'ятий костюм. "Тобi все одно доведеться переодягтися. Вiд цього доведеться позбутися. Все влаштовано. У нас є для тебе iнший одяг. Папери. Абсолютно нове прикриття. Моя органiзацiя, звичайно, розiбралася з цим".
  
  "Батько, здається, був дуже зайнятий. А хто такi "ми"?"
  
  Вона кинула йому японську фразу, яку не зрозумiв. Її довгi темнi очi звузилися. "Це означає войовничi жiнки з Ця. Це те, що ми - дружини, дочки, матерi. Нашi чоловiки не будуть боротися, або їх дуже мало, тому жiнки повиннi. Але вiн вам все про це розповiсть". Я пошлю дiвчину щодо твоєї ванни".
  
  "Почекай хвилинку, Тонако". Вiн знову чув музику. Музика та вiбрацiї дуже слабкi.
  
  "Де ми? Де в Токiо?"
  
  Вона кинула попiл на татамi. "На Гiндзе. Швидше, пiд нею. Це одне з небагатьох наших безпечних укриттiв. Ми знаходимося в пiдвальному примiщеннi пiд кабарi Electric Palace. Це музика, яку ви чуєте. Вже майже опiвночi. Тепер я дiйсно повинна йти, Нiк. Все, що ти хочеш..."
  
  "Цигарки, пляшка гарного пива i знати, де ти взяла свою англiйську. Я давно не чув "prease"".
  
  Вона не могла стримати посмiшки. Це знову зробило її вродливою. "Редклiфф. Клас 63 роки. Батько не хотiв, щоб його дочка стала цiєю, розумiєте. Тiльки я наполягла. Але вiн вам i про це розкаже. Я пришлю речi. I басу. дiвчинку. До швидкої зустрiчi, Нiк".
  
  Вона зачинила за собою дверi. Нiк, який нiчим не вiдрiзнявся вiд iнших, сiв навпочiпки за схiдною модою i почав обмiрковувати це. У Вашингтонi, звичайно, було б дуже довелося платити. Хоук готуватиме камеру тортур. Вiн вирiшив розiграти карти, як вони випали принаймнi на якийсь час. Вiн не мiг зв'язатися з Хоуком вiдразу, не сказати старому, що його мандрiвний хлопчик забрав у Токiо. Нi. Нехай бос матиме апоплексичний удар. Яструб був мiцним, жилистим старим птахом, i це його б не вбило.
  
  Тим часом Нiк побачить Кунiзо Мату i дiзнається, у чому рiч. Виплатить свiй борг старому, залагодить все це пекельне свавiлля. Тодi буде достатньо часу, щоб зателефонувати до Хоука i спробувати пояснити.
  
  У дверi постукали.
  
  "Охари насаї". На щастя, поки вiн перебував у Шанхаї, вiн говорив цiєю мовою.
  
  Вона була середнього вiку з рiвним безтурботним обличчям. На нiй були гети iз соломи та домашня сукня в клiтку. Вона несла тацю з пляшкою вiскi та пачкою цигарок. На руцi вона несла величезний пухнастий рушник. Вона обдарувала Нiк алюмiнiєвою зубастою посмiшкою.
  
  "Конбанва, Картер-сан. Ось тобi дещо. Басу готовий. Ви йдете хубба-хубба?"
  
  Нiк усмiхнувся їй. "Не хубба-хубба. Спочатку випий. Спочатку покури. Тодi, можливо, я не помру i зможу насолодитися басу. Про намаева?"
  
  Виблискували алюмiнiєвi зуби. "Я Сьюзi".
  
  Вiн узяв з пiдносу пляшку вiскi i скривився. Старий бiлий кит! Про те, що очiкується вiд мiсця пiд назвою Електричний палац.
  
  "Сюзi, а?.. Ти принесеш склянку?"
  
  "Немає трави".
  
  . Вiн вiдкрутив кришку пляшки. Рiч погано пахла. Але йому потрiбен був один ковток, всього один, щоб витягнути його i приступити до цiєї - хоч би якої мiсiї. Вiн простяг пляшку i вклонився Сюзi. "Ваше здоров'я, красуне. Гокенко в шуку симасу!" - I мiй теж, - промимрив вiн собi пiд нiс. Вiн раптово усвiдомив, що веселощi та iгри добiгли кiнця. Вiдтепер гра залишатиметься назавжди, а всi кульки залишиться у переможця.
  
  Сьюзi хихикнула, потiм спохмурнiла. "Бассу готовий. Гаряче. Приходь швидко або будь холодним". I вона багатозначно ляснула великим рушником у повiтрi.
  
  Було марно пояснювати Сюзi, що може витерти собi спину. Сюзi була босом. Вона заштовхала його в резервуар, що димився, i взялася за справу, давши йому басу по-своєму, а не по його. Вона нiчого не проґавила.
  
  Тонака чекала, коли вiн повернувся до маленької кiмнати. На килимку бiля лiжка лежала купа одягу. Нiк з огидою подивився на одяг. "Ким я маю бути? Волоцюга?"
  
  "У певному сенсi так". Вона простягла йому пошарпаний гаманець. Вiн мiстив товсту пачку нових iєн i величезну кiлькiсть карток, бiльшiсть з яких були пошарпанi. Нiк поспiшно пробiгся ними.
  
  "Вас звуть Пiт Фремонт", - пояснила Тонака. "Я вважаю, що ви в якомусь сенсi нероба. Ви позаштатний газетяра i письменник, i алкоголiк.
  
  Ви жили на схiдному пляжi багато рокiв. Час вiд часу ви продаєте розповiдь чи статтю у Штатах, i коли приходить чек, ви впадаєте у запiй. Ось де зараз справжнiй Пiт Фремонт - у запої. Так що вам нема про що турбуватися. Не буде вас двох бiгати Японiєю. Тепер тобi краще одягнутися. "
  
  Вона простягла йому пару шортiв i блакитну сорочку, дешеву та нову, все ще в целофанових пакетах. "Я попросив одну з дiвчат купити їх. Речi Пiта досить бруднi. Вiн не дуже добре дбає про себе".
  
  Нiк скинув короткий халат, який дала йому Сюзi, i вдягнув шорти. Тонака пристрасно спостерiгала. Вiн пригадав, що вона все це бачила ранiше. Жодних секретiв вiд цiєї дитини.
  
  "Отже, справдi є Пiт Фремонт, а? I ви гарантуєте, що вiн не поширюватиметься, поки я працюватиму? Це нормально, але є й iнший аспект. Кожен у Токiо повинен знати такого персонажа".
  
  Вона прикурювала цигарку. "Уберегти його вiд очей не важко. Вiн мертвий п'яний. Вiн залишатиметься таким кiлька днiв, поки у нього є грошi. Вiн все одно нiкуди не може пiти - це його єдиний одяг".
  
  Нiк зупинився, витягаючи шпильки з нової сорочки. "Ви маєте на увазi, що вкрали у хлопця одяг? Його єдиний одяг?"
  
  Тонака знизала плечима. "Чому б i нi? Вони нам потрiбнi. Вiн цього не робить. Пiт - милий хлопець, вiн знає про нас, про дiвчат Ця, i вiн допомагає нам час вiд часу. Але вiн безнадiйно п'є. Йому не потрiбна нiяка одяг. У нього є його пляшка i його дiвчина, i це все, про що вiн пiклується. "Поспiшайте.
  
  "Так, мем сахiб".
  
  Вiн обережно пiдняв костюм. Колись це був гарний костюм. Його зробили в Гонконгу - Нiк знав кравця - дуже давно. Вiн увiйшов до цього, помiтивши дуже характерний запах поту та вiку. Вiн чудово пiдiйшов. "Твiй друг Пiт - великий чоловiк".
  
  "Тепер iнше".
  
  Нiк одягнув туфлi з потрiсканими пiдборами i потертостями. Краватка була обiрвана i в плямах. Плащ, який вона передала йому, у льодовиковий перiод належав Abercrombie та Fitch. Вiн був брудний, без ременя.
  
  "Цей хлопець, - пробурмотiв Нiк, одягаючи плащ, - справжнiй алкаш. Боже, як вiн переносить свiй запах?"
  
  Тонака не посмiхнулася. "Я знаю. Бiдний Пiт. Але коли тебе звiльнили UP, AP, Hong Kong Times i Singapore Times, а також Асахi, Йомiурi та Осака, я думаю, тобi вже все одно. Тут . капелюх."
  
  Нiк дивився на це з трепетом. То був шедевр. Це було нове, коли свiт був молодий. Брудна, пом'ята, рвана, в плямах поту i безформна, вона все ще красувалася пошарпаною червоною пiр'їною в заляпанiй сiллю смузi. Останнiй жест непокори, останнiй виклик долi.
  
  "Я хотiв би зустрiтися з цим Пiтом Фремонтом, коли все закiнчиться", - сказав вiн. "Вiн має бути ходячим прикладом закону виживання". Щось Нiк непогано розбирався у собi.
  
  "Можливо", - коротко погодилася вона. "Встаньте там i дозвольте менi поглянути на вас. Хммммм - на вiдстанi ви зiйдетесь за Пiта. Не близько, тому що ви на нього не схожi. Це не дуже важливо. Його документи важливi, як ваше прикриття i сумнiваюся, що ти зустрiнеш кого-небудь, хто добре знає Пiта. Батько каже, що не впiзнають.
  
  Нiк примружився, дивлячись на неї. "Тобi не дуже подобається твiй старий, чи не так?"
  
  Її обличчя стало твердим, як маска кабуки. "Я поважаю свого батька. Менi не потрiбно його любити. Приходьте зараз. Є дещо, що ви повиннi побачити. Я зберiг це до останнього, тому що ... тому що я хочу, щоб ви залишили це мiсце у належному настрої. I далi твоя охорона".
  
  "Я знаю", - сказав Нiк, слiдуючи за нею до дверей. "Ти чудовий маленький психолог".
  
  Вона провела його коридором до прольоту вузьких сходiв. Десь над його головою досi долинала музика. Iмiтацiя Бiтлз. Клайд-сан i його чотири шовковi хробака. Нiк Картер мовчки несхвально похитав головою, iдучи за Тонакою вниз сходами. Модна музика залишила його байдужим. Вiн у жодному разi не був старим джентльменом, але й не таким молодим. Нiхто не був таким молодим!
  
  Вони спускалися та падали. Стало холоднiше, i вiн почув цiвку води. Тонака тепер використала невеликий лiхтарик.
  
  "Скiльки пiдвалiв бiля цього мiсця?"
  
  "Багато. Ця частина Токiо дуже стара. Ми просто пiд тим, що ранiше було старою срiбною ливарною. Джин. Вони використовували цi пiдземелля для зберiгання злиткiв i монет".
  
  Вони досягли дна, потiм пройшли поперечним коридором у темну кабiну. Дiвчина клацнула вимикачем, i тьмяна жовта лампочка висвiтлила стелю. Вона вказала на тiло на звичайному столi у центрi кiмнати.
  
  "Батько хотiв, щоб ви це побачили. По-перше. Перед тим, як здiйснити безповоротне зобов'язання". Вона простягла йому лiхтарик. "Ось. Подивися уважно. Це те, що трапиться з нами, якщо ми програємо".
  
  Нiк взяв лiхтарик. "Я думав, що я був вiдданий".
  
  "Не зовсiм. Батько каже, що нi. Якщо на цьому етапi ви захочете вiдступити, ми повиннi вiдправити вас наступним лiтаком назад до Штатiв".
  
  Картер насупився, потiм кисло посмiхнувся.
  
  Старий Кунiзо знав, що збирався робити. Вiн знав, що Картер мiг бути чим завгодно, але курча не було одним iз них.
  
  Вiн спрямував промiнь лiхтарика на тiло й уважно оглянув його. Вiн був досить знайомий з трупами i смертю, щоб одразу зрозумiти, що ця людина померла в болiснiй агонiї.
  
  Тiло належало японцю середнiх рокiв. Очi були закритi. Нiк оглянув безлiч дрiбних ран, що покрили чоловiка вiд шиї до щиколоток. Їх має бути тисяча! Маленькi, кров'янистi, сяючi роти у плотi. Жодного досить глибокого, щоб убити себе. Жодного у життєво важливому мiсцi. Але складiть їх усi разом, i людина повiльно стiкатиме кров'ю до смертi. На це пiде годинник. I буде жах, шок...
  
  Тонака стояла далеко в тiнi крихiтної жовтої лампочки. До нього долинув подих її сигарети, рiзкий i рiзкий у холодному смертоносному запаху кiмнати.
  
  Вона сказала: "Бачиш тату?"
  
  Вiн дивився на це. Це його спантеличило. Маленька синя фiгурка Будди - з устромленими в неї ножами. Вiн був на лiвiй руцi, всерединi, вище лiктя.
  
  "Я це бачу", - сказав Нiк. "Що це означає?"
  
  "Суспiльство Кривавого Будди. Його звали Саданага. Вiн був Ця, Буракумiн. Як я - i мiй батько. Як i мiльйони нас. Але китайцi, Чикоми, змусили його приєднатися до Товариства i працювати на них. Але Саданага був хоробрим чоловiком - вiн повстав i теж працював на нас. Вiн повiдомив про Чика.
  
  Тонака вiдкинула недопалок, що свiтився. "Вони дiзналися. Ви бачите результат. I саме з цим, мiстере Картер, ви зiткнетеся, якщо допоможете нам. I це лише частина".
  
  Нiк вiдступив i знову провiв лiхтариком по тiлу. На нього зяяли нiмi маленькi рани. Вiн вимкнув свiтло i знову повернувся до дiвчини. "Схоже, смерть вiд тисячi порiзiв - але я думав, що це сталося з Ронiнами".
  
  "Китайцi повернули його. В оновлений, у сучаснiй формi. Ви побачите. У мого батька є модель машини, яку вони використовують, щоб карати будь-кого, хто кидає їм виклик. Ходiмо. Тут холодно".
  
  Вони повернулися до маленької кiмнати, де прокинувся Нiк. Музика все ще звучала, бринiла i вiбрувала. Вiн якось втратив свiй наручний годинник.
  
  То було, сказав йому Тонака, чверть на другу.
  
  "Я не хочу спати, - сказав вiн. "З таким самим успiхом я мiг би пiти прямо зараз i пiти до твого батька. Подзвони i скажи йому, що я вже в дорозi.
  
  "У нього немає телефону. Це нерозумно. Але я надiшлю йому повiдомлення вчасно. Можливо, ви маєте рацiю - в такi години легше пересуватися по Токiо. Але зачекайте - якщо ви збираєтеся зараз, я повинен дати Ти це. Я знаю, що це не те, до чого ти звик, - згадує мiй батько, - але це все, що у нас, що у нас.
  
  Вона пiдiйшла до невеликої шафки в кутку кiмнати i стала перед ним на колiна. Штани облягали гладку лiнiю стегон та сiдниць, обмежуючи тугу плоть.
  
  Вона повернулася з важким пiстолетом, який блищав чорним маслянистим блиском. Вона передала йому його разом iз двома запасними обоймами. "Вiн дуже важкий. Я не могла використати його сама. Вiн був захований з часiв окупацiї. Думаю, вiн у хорошому станi. Гадаю, якийсь ЯНКИ обмiняв його на цигарки та пиво чи дiвчину".
  
  То був старий кольт .45, 1911 року. Нiк давно не стрiляв з нього, але вiн був знайомий з ним. Зброя була свiдомо неточною на вiдстанi понад п'ятдесят ярдiв, але в межах цього дiапазону вона могла зупинити бика. Фактично, вiн був розроблений, щоб зупинити безчинства на Фiлiппiнах.
  
  Вiн вiдпустив повну обойму та перевiрив запобiжнi пристрої, потiм перекинув патрони на подушку лiжка. Вони лежали товстi, тупi та смертоноснi, мiдь переливалася на свiтлi. Нiк перевiрив пружини магазину у всiх затискачах. Вони пiдiйдуть. Так само, як i старий 45-й калiбр - звичайно, це була не Вiльгельмiна, але й iншого пiстолета не було. I вiн мiг би покiнчити зi стилетом "Хьюго", який притискався до його правої руки в замшевих пружинних пiхвах, але цього не було. Йому довелося використати пiдручнi засоби. Вiн засунув кольт за пояс i застебнув поверх нього плащ. Вiн здувся, але не надто сильно.
  
  Тонака уважно спостерiгала за ним. Вiн вiдчув її схвалення у її темних очах. Насправдi дiвчина була налаштована оптимiстичнiше. Вона знала фахiвця, коли бачила його.
  
  Вона простягла йому невеликий шкiряний брелок для ключiв. "На стоянцi за унiвермагом San-ai стоїть Datsun. Ви його знаєте?"
  
  "Я знаю це." Це була трубчаста будiвля неподалiк Гiндзi, схожа на масивну ракету на своєму майданчику.
  
  "Добре. Ось номер лiцензiї". Вона простягла йому аркуш паперу. "За машиною можна стежити. Я так не думаю, але можливо. Тобi просто потрiбно скористатися цим шансом. Ти знаєш, як вибратися в район Санья?"
  
  "Думаю, так. Їдьте автострадою до Шава Дорi, потiм з'їжджайте i пройдiть до бейсбольного стадiону. Зрiзайте прямо на Мейдзi Дорi, i це повинно привести мене кудись до мосту Намiдабашi. Правильно?"
  
  Вона пiдiйшла до нього ближче. "Цiлком вiрно.
  
  Ти добре знаєш Токiо".
  
  "Не так добре, як слiд, але я можу розiбрати. Це як Нью-Йорк - вони все зносять i будують заново".
  
  Тонака був тепер ближче, майже торкаючись його. Її посмiшка була сумною. "Не в районi Санья - це все ще нетрях. Вам, ймовiрно, доведеться залишити машину бiля мосту i зайти всередину. Вулиць не так багато".
  
  "Я знаю." Вiн бачив нетрi по всьому свiту. Бачив їх i нюхав - гнiй, гидота i людське смiття. Собаки, якi їли власнi екскременти. Немовлята, у яких нiколи не буде шансу, i люди похилого вiку, якi чекають смертi без гiдностi. Кунiдзо Мату, який був Ця, Буракумiн, повинен дуже сильно ставитися до свого народу, щоб повернутися в таке мiсце, як Санья, щоб померти.
  
  Вона була у його руках. Вона притулилася своїм струнким тiлом до його великого твердого тiла. Вiн був здивований, побачивши сльози, блискучi в довгих мигдалеподiбних очах.
  
  "Тодi йди", - сказала вона йому. "Бог з тобою. Я зробив усе, що мiг, у всiх деталях корився моєму благородному батьковi. Ви передасте йому мою - мою повагу?"
  
  Нiк нiжно обiймав її. Вона тремтiла, i вiд її волосся вiдчувався легкий запах сандалового дерева.
  
  "Тiльки ваша повага? Не ваше кохання?"
  
  Вона не дивилася на нього. Вона похитала головою. "Нi. Так само, як я говорю. Але не думай про це - це мiж моїм батьком i мною. Ти i я - ми рiзнi". Вона трохи вiдсунулась вiд нього. "У мене є обiцянка, Нiк. Я сподiваюся, що ти змусиш мене зробити це".
  
  "Я зроблю."
  
  Вiн поцiлував її. Її рот був ароматним, м'яким, вологим i м'яким, як бутон троянди. Як вiн i пiдозрював, на нiй не було бюстгальтера, i вiн вiдчув, як її груди притискаються до себе. На мить вони злилися плечем до колiна, i його тремтiння посилилося, а дихання стало грубим. Потiм вона вiдштовхнула його. "Нi! Не можна. Ось i все - проходьте, я покажу вам, як покинути це мiсце. Не робiть запам'ятовувати це - ви не повернетеся сюди".
  
  Коли вони виходили з кiмнати, його осяяло. "Як щодо цього тiла?"
  
  "Це наша турбота. Це не перше, чого ми позбавляємося - коли настане час, ми кинемо його в гавань".
  
  Через п'ять хвилин Нiк Картер вiдчув легкий дотик квiтневого дощу до обличчя. Насправдi навряд чи бiльше, нiж туман, i пiсля тiсноти пiдвалу вiн був прохолодним i заспокiйливим. У повiтрi вiдчувався натяк на холодок, i вiн застебнув старий плащ на шиї.
  
  Тонака привела його в провулок. Темне каламутне небо над головою вiдбивало вiдблиски неонових вогнiв Гiндзи о пiв на квартал. Було пiзно, але вулиця все ще розгойдувалася. На ходу Нiк вiдчув два запахи, якi вiн асоцiював з Токiо - гарячу локшину та свiжозлитий бетон. Праворуч вiд нього був покинутий плоский простiр, на якому викопували новий пiдвал. Бетонний запах був сильнiшим. Журавлi в ямi були схожi на сплячих лелек пiд дощем.
  
  Вiн вийшов на провулок i повернув назад до Гiндзе. Вiн вийшов у кварталi вiд театру "Нiчiгекi". Вiн зупинився в кутку i закурив сигарету, глибоко затягнувшись, дозволяючи своїм очам блукати i помiчати шалену сцену. Близько третьої години ранку Гiндза трохи охолола, але ще не завмерла. Транспортний потiк порiдшав, але скупчився. люди, як i ранiше, текли вгору i вниз цiєю фантастичною вулицею. Продавцi локшини, як i ранiше, трубили. З тисяч барiв лилася нахабна музика. Десь тихо задзвенiв самiсен. Мимо пролетiв запiзнiлий трамвай. Над усiм цим, нiби небо сочилося рiзнобарвними струмками, омивало яскравий прибiй неону. Токiо. Нахабний, бешкетний, ублюдок Заходу. Породжений зґвалтуванням гiдної дiвчини Сходу.
  
  Мимо пройшов рикша, кулi втомлено бiг з опущеною головою. Моряк-янкi та мила японка були в мiцних обiймах. Нiк усмiхнувся. Ви бiльше не бачили такого. Рiкшi. Вони були такими ж старомодними, як сабо чи кимона та обидва. Молода Японiя була модною - i хiпi було багато.
  
  Високо праворуч, прямо пiд хмарами, блимав попереджувальний свiтловий сигнал на Токiйськiй вежi в парку Сiба. На протилежному боцi вулицi яскраве неонове свiтло фiлiї Chase Manhattan сказав йому японською та англiйською мовами, що у нього є друг. Посмiшка Нiка була трохи кислою. Вiн сумнiвався, що С-М дуже допоможе у його нинiшнiй ситуацiї. Вiн запалив нову сигарету i пiшов. Його периферiйний зiр був чудовим, i вiн побачив двох акуратних маленьких полiцейських, у синiй формi та у бiлих рукавичках, що пiдходять лiворуч вiд нього. Вони йшли повiльно, розмахуючи кийками i розмовляючи один з одним, досить недбало i нешкiдливо, але ризикувати було безглуздо.
  
  Нiк вiдiйшов на кiлька кварталiв, не вiдриваючись вiд свого слiду. Нiчого. Вiн раптово вiдчув себе дуже голодним i зупинився бiля яскраво освiтленого бару темпури i з'їв величезну страву з овочiв та креветок, обсмажених у клярi. Вiн залишив iєни на кам'янiй поперечинi i вийшов. Нiхто не звертав на нього жодної уваги.
  
  Вiн вийшов iз Гiндзи, пiшов провулком i зайшов на стоянку Сан-ай з тилу. Натрiєвi лампи кидали синьо-зелений серпанок на дюжину автомобiлiв.
  
  Ось. Чорний Дацун був там, де сказав Тонака. Вiн перевiрив права, скрутив папiр, щоб знайти ще одну цигарку, потiм сiв i виїхав зi стоянки. Нi вогнiв, нi тiнi машини, що йде за ним. Поки що вiн, здавалося, був гаразд.
  
  Коли вiн сiв, важкий встромився йому в пах. Вiн поклав його на сидiння поряд iз собою.
  
  Вiн їхав обережно, дотримуючись 32-кiлометрової межi швидкостi, поки не виїхав на нову швидкiсну автомагiстраль i попрямував на пiвнiч. Потiм вiн пiдняв швидкiсть до 50 кiлометрiв на годину, що було ще близько ночi. Вiн пiдкорявся всiм дорожнiм знакам та сигналам. Дощ посилився, i вiн майже згори пiдняв вiкно водiя. Коли в маленькiй машинi стало душно, вiн вiдчув запах поту та бруду вiд костюма Пiта Фремонта. У цей час було мало божевiльного руху в Токiо, i вiн не бачив полiцейських машин. Вiн був вдячний. Якщо копи зупинять його, навiть для звичайної перевiрки, це буде трохи складно - виглядати та пахнути так, як вiн. I пояснення було б складно iз пiстолетом .45 калiбру. Нiк знав токiйську полiцiю з минулого досвiду. Вони були жорсткими та ефективними - вони також були вiдомi тим, що кидали людину в кам'яний мiшок i легко забували на кiлька днiв.
  
  Вiн обминув парк Уено лiворуч вiд нього. Неподалiк зараз стадiон Бейсубоору. Вiн вирiшив залишити машину на стоянцi бiля станцiї Мiнова на лiнiї Джобан i пройти в район Санья через мiст Намiдабашi - за старих часiв тут стратили злочинцiв.
  
  Маленька примiська станцiя була темною i пустельною в скиглi дощової ночi. На стоянцi була одна машина - старий драндулет без шин. Нiк замкнув "дацун", знову перевiрив пiстолет 45-го калiбру i засунув його за пояс. Вiн спустив пошарпаний капелюх, пiдняв комiр i поплентався пiд темний дощ. Десь втомився вив собака - крик самотностi й розпачу тiєї пустельної години до ранку. Нiк рушив далi. Тонака дав йому лiхтарик, i вiн час вiд часу використав його. Вуличнi знаки були випадковими, часто були вiдсутнi, але вiн мав загальне уявлення про те, де знаходиться. та його почуття напряму було гострим.
  
  Перейшовши мiст Намiдабашi, вiн опинився у самому Санье. Слабкий вiтерець з рiчки Сумiда нiс промисловий сморiд вiд навколишнiх фабрик. Ще один важкий i їдкий запах висiв у сирому повiтрi - запах старої засохлої кровi та гниючих кишок. Бiйнi. У Санье їх було багато, i вiн згадав, що дуже багато з них, буракумiнiв, були зайнятi вбивством тварин i зняттям з них шкiри. Одна з небагатьох поганих вакансiй, доступних їм як класу.
  
  Вiн пiдiйшов до рогу. Вiн має бути зараз поряд. Тут була низка нiчлiжок. Паперовий знак, захищений вiд негоди та освiтлений олiйним лiхтарем, пропонував лiжко за 20 єн. П'ять центiв.
  
  Вiн був єдиною людиною в цьому запустiннi. Сiрий дощ м'яко шипiв i бризкав на його старовинний плащ. Нiк вирiшив, що вiн має бути приблизно за квартал вiд мiсця призначення. Це мало що означало, бо тепер йому довелося визнати, що вiн заблукав. Якщо тiльки Тонака не встановив контакту, начальник, як вона й обiцяла.
  
  "Картер-сан?"
  
  Зiтхання, шепiт, уявний звук над плачем дощу? Нiк напружився, поклав руку на холодний приклад 45 калiбру i озирнувся. Нiчого. Жоден. Нiхто.
  
  "Картер-сан?"
  
  Голос став вищим, пронизливим, з вiтром. Нiк заговорив уночi. "Так. Я Картер-сан. Ти де?"
  
  "Сюди, Картер-сан, мiж будинками. Пiдiйди до того, у якого є лампа".
  
  Нiк витяг кольт з-за пояса i зняв його iз запобiжника. Вiн пiдiйшов до того мiсця, де за паперовою вивiскою горiла олiйна лампа.
  
  "Тут, Картер-сан. Подивися вниз. Пiд тобою".
  
  Мiж будинками був вузький простiр з трьома щаблями, що вели вниз. Бiля пiднiжжя сходiв пiд солом'яним дощовиком сидiв чоловiк.
  
  Нiк зупинився нагорi сходiв. "Можу я використати свiтло?"
  
  "Лише на одну секунду, Картер-сан. Це небезпечно".
  
  "Звiдки ви знаєте, що я Картер-сан?" - Прошепотiв Нiк.
  
  Вiн не мiг бачити, як знизали плечима старi плечi пiд циновкою, але здогадався. "Це шанс, яким я користуюся, але вона сказала, що ви прийдете. I, якщо ви Картер-сан, я повинен направити вас до Кунiзо Мату. Якщо ви не Картер-сан, то ви один з них, i ви вбиватимете мене."
  
  "Я Картер-сан. Де Кунiдзо Мату?"
  
  Вiн на мить спрямував свiтло на сходи. Яскравi очi-бусинки вiдбивали блиск. Клапчик сивого волосся, стародавнє обличчя, обпалене часом та проблемами. Вiн сiв пiд циновкою, як сам час. У нього не було двадцяти єн на лiжко. Але вiн жив, вiн говорив, допомагав своєму народу.
  
  Нiк погасив свiтло. "Де?"
  
  "Спуститися сходами повз мене i прямо назад коридором. Наскiльки це можливо. Стережiться собак. Вони сплять тут, i вони дикi i голоднi. Наприкiнцi цього проходу є ще один прохiд. праворуч - пройдiть якнайдалi. Це великий будинок, бiльше, нiж ви думаєте, i за дверима горить червоне свiтло. Iди, Картер-.
  
  Нiк витяг хрумку банкноту з брудного гаманця Пiта Фремонта. Вiн поклав
  
  це пiд циновкою, коли вiн проходив. "Дякую, тату-сан. Ось грошi. Твоїм старим кiсткам буде легше лежати в лiжку".
  
  "Аригато, Картер-сан".
  
  "Iташiмашiть!"
  
  Нiк обережно пройшов коридором, торкаючись пальцями старих будинкiв по обидва боки. Запах був жахливий, i вiн ступив у липкий бруд. Вiн випадково штовхнув собаку, але iстота тiльки заскулила i заповзла.
  
  Вiн повернув i продовжив шлях, за його розрахунками, пiвкварталу. Хатини стулялися з обох бокiв, купи олова, папери та старi пакувальнi ящики - все, що можна було врятувати чи вкрасти та використати для створення будинку. Час вiд часу вiн бачив тьмяне свiтло або чув дитячий плач. Дощ оплакував мешканцiв, батаю бураку, ганчiрки та костоломи життя. Худий кiт плюнув у Нiка i втiк у нiч.
  
  Вiн побачив це тодi. Тьмяне червоне свiтло за паперовими дверима. Видно тiльки в тому випадку, якщо ви його шукали. Вiн кисло посмiхнувся i швидко подумав про свою юнiсть у мiстечку на Середньому Заходi, де дiвчата з фабрики "Справжнiй шовк" насправдi тримали у вiкнах червонi лампочки.
  
  Дощ, раптово вловлений вiтром, вдарив татуюванням по паперових дверях. Нiк злегка постукав. Вiн вiдступив на крок, крок праворуч, кольт готувався кинути свинець у нiч. Дивне почуття фантазiї, нереальностi, яке переслiдувало його з того часу, як вiн був накачаний наркотиками, тепер зникло. Тепер вiн був AXEman. Вiн був Кiлмайстром. I вiн працював.
  
  Паперовi дверцята з легким зiтханням вiдсунулися, i її зайняла величезна тьмяна постать.
  
  "Нiк?"
  
  То був голос Кунiдзо Мату, але це не так. Не той голос, яким його запам'ятав Нiк за багато рокiв. То був старий голос, хворий голос, i вiн повторював: "Нiк?"
  
  "Так, Кунiзо. Нiк Картер. Я розумiю, що ти хотiв мене бачити".
  
  Зважаючи на всi обставини, подумав Нiк, це, ймовiрно, применшення столiття.
  
  
  Роздiл 6
  
  
  Будинок тьмяно освiтлювали паперовi лiхтарики. "Справа не в тому, що я йду за старими звичаями, - сказав Кунiдзо Мату, ведучи його у внутрiшню кiмнату. "Погане освiтлення є перевагою в цьому районi. Особливо зараз, коли я оголосив свою маленьку вiйну китайським комунiстам. Моя дочка розповiдала вам про це?
  
  "Трохи", сказав Нiк. "Не надто багато. Вона сказала, що ти все проясниш. Я хотiв би, щоб ти це зробив. Мене багато що спантеличує".
  
  Кiмната була добре пропорцiйна, обставлена в японському стилi. Солом'янi циновки, низький столик на татамi, квiти на стiнi з рисового паперу, м'якi подушки навколо столу. На столi стояли маленькi чашки та пляшка саки.
  
  Мату вказав на подушку. "Тобi доведеться сiсти на пiдлогу, мiй старий друже. Але спочатку - ти принiс мiй медальйон? Я дуже цiную його i хочу, щоб вiн був зi мною, коли я помру". Це була проста констатацiя факту без сентиментальностi.
  
  Нiк витяг медальйон з кишенi i простяг йому. Якби не Тонака, вiн би про це забув. Вона сказала йому: "Старий попросить про це".
  
  Мату взяв золотий та нефритовий диск i прибрав його до шухляди. Вiн опустився навпроти Нiка через стiл i потягнувся за пляшкою сакi. "Ми не будемо церемонитися, мiй старий друже, але є час, щоб трохи випити, щоб згадати усi вчорашнi днi. Було добре, що ви прийшли".
  
  Нiк усмiхнувся. "У мене був дуже невеликий вибiр, Кунiзо. Вона розповiдала тобi, як вона та її подруги-скаути привели мене сюди?"
  
  "Вона сказала менi. Вона дуже слухняна дочка, але насправдi я не хотiв, щоб вона впадала в такi крайнощi. Можливо, я був трохи надмiрно захоплений своїми iнструкцiями. Я просто сподiвався, що вона зможе вас переконати". Вiн налив саки в чашки з яєчної шкаралупи.
  
  Нiк Картер знизав плечима. "Вона переконала мене. Забудь про це. Кунiзо. Я все одно приїхав би, як тiльки зрозумiв серйознiсть питання. Просто в мене можуть виникнути невеликi проблеми з поясненням речей моєму босу".
  
  "Девiд Хок?" Мату простяг йому чашку саки.
  
  "Ти знаєш що?"
  
  Мату кивнув i випив сакi. Вiн усе ще був складений як сумоїст, але тепер старiсть загорнула його в в'ялу мантiю, а риси обличчя були надто рiзкими. Його очi були глибоко посадженi, з величезними мiшками пiд ними, i вони горiли вiд лихоманки i чогось ще, що пожирало його.
  
  Вiн знову кивнув головою. "Я завжди знав набагато бiльше, нiж ти пiдозрював, Нiк. Про тебе i AX. Ти знав мене як друга, як свого вчителя карате та дзюдо. Я працював на Japanese Intelligence".
  
  "Так менi сказала Тонака".
  
  "Так. Я сказав їй це нарештi. Чого вона не могла сказати вам, тому що вона не знає - дуже мало хто знає, - так це те, що я був подвiйним агентом всi цi роки. Я також працював на британцiв.
  
  Нiк потягував саки. Вiн не був здивований, хоча для нього це було новиною. Вiн не зводив очей iз короткого шведського кулемета "К", який принiс Мату - вiн лежав на столi - i нiчого не сказав. Мату проїхав з ним багато тисяч миль, щоб поговорити. Коли вiн буде готовий, вiн це зробить. Нiк чекав.
  
  Мату ще був готовий розпочати розгляд справ. Вiн дивився на пляшку сакi. Дощ грав на даху металевим регтаймом. Хтось кашлянув десь у хатi. Нiк
  
  нахилив вухо i подивився на велику людину.
  
  "Слуга. Гарний хлопчик. Ми можемо йому довiряти".
  
  Нiк знову наповнив чашку саки та закурив. Мату вiдмовився. "Мiй лiкар цього не дозволяє. Вiн брехун i каже, що я житиму довго". Вiн поплескав себе своїм величезним животом. "Я знаю краще. Цей рак їсть мене живцем. Моя дочка згадала про це?"
  
  "Щось iз цього". Лiкар був брехуном. Кiллмайстер знав смерть, коли вона була написана на обличчi людини.
  
  Кунiзо Мату зiтхнув. "Я даю собi шiсть мiсяцiв. У мене не так багато часу, щоб робити те, що я хотiв би. Шкода. Але тодi, я вважаю, так завжди буває - хтось гальмує, вiдкладає i вiдкладає, а потiм одного разу Смерть настане i час пiшов. Я..."
  
  Нiжно, дуже нiжно Нiк пiдштовхнув його. "Я дещо розумiю, Кунiзо. Дещо нi. Про твоїх людей i про те, як ти повернувся до них, Буракумiнiв, i про те, що у тебе i твоєї дочки не все гаразд. дається нелегко i важко знайти. Але ми завжди були чеснi та прямолiнiйнi один з одним - ти маєш перейти до справи Кунiдзо!
  
  Мату важко зiтхнув. Вiд нього пахло дивним запахом, i Нiк подумав, що це справжнiй запах раку. Вiн читав, що деякi з них справдi смердiли.
  
  "Ви маєте рацiю, - сказав Мату. "Як i в старi часи - ви зазвичай мали рацiю. Тож слухайте уважно. Я сказав вам, що я був подвiйним агентом, який працює як на нашу розвiдку, так i на британську MI5. Ну, в MI5 я познайомився з людиною на iм'я Сесiл Обрi. Тодi вiн був лише молодшим офiцером. Тепер вiн лицар чи скоро ним стане... Сер Сесiл Обрi! Тепер, навiть пiсля всiх цих рокiв, я маю ще багато контактiв. Я пiдтримував їх у хорошому станi, ви мiг би сказати. Для старого Нiк, для вмираючого, я дуже добре знаю, що вiдбувається у свiтi. У нашому свiтi. Пiдпiлля шпигунства. Кiлька мiсяцiв тому ...
  
  Кунiдзо Мату протягом пiвгодини твердо говорив. Нiк Картер уважно слухав, лише час вiд часу перебиваючи, щоб поставити запитання. В основному вiн пив сакi, курив одну цигарку за iншою i пестив шведський кулемет К. Це була витончена машина.
  
  Кунiдзо Мату сказав: "Чи бачиш, старий друже, це складне питання. У мене бiльше немає офiцiйних зв'язкiв, тому я органiзував жiнок Ця i роблю все, що в моїх силах. Часом це засмучує. Особливо зараз, коли ми зiткнулися з подвiйною змовою. Електроенергiя. Справа не тiльки в цьому.
  
  Посмiшка Нiка була жорсткою. "Старовинний китайський рецепт качиного супу - спочатку спiймай качку!"
  
  Вiн став вдвiчi насторожений за першої згадки iменi Рiчарда Фiлстона. Спiймати Фiлстона, навiть убити його, було б вдалим перебiгом столiття. Важко було повiрити, що ця людина залишить безпечну Росiю тiльки для того, щоб спостерiгати за диверсiйним вивертом, яким би масштабним вiн не був. Кунiзо мав рацiю в цьому. Це має бути щось iнше.
  
  Вiн знову наповнив чашку саки. "Ви впевненi, що Фiлстон у Токiо? Зараз?"
  
  Огрядне тiло здригнулося, коли старий знизав своїми великими плечима. "Наскiльки можна позитивно поводитися в цьому бiзнесi. Так. Вiн тут. Я вистежив його, а потiм втратив. Вiн знає всi хитрощi. Я вважаю, що навiть Джоннi Чоу, лiдер мiсцевих китайських агентiв. , в даний момент не знає, де знаходиться Фiлстон. I вони повиннi працювати в тiснiй спiвпрацi".
  
  - Отже, Фiлстон має своїх людей. Своя власна органiзацiя, крiм Чикомов?
  
  Знову знизування плечима. "Я вважаю, що так. Невелика група. Вона має бути невеликою, щоб уникнути уваги. Фiлстон дiятиме самостiйно. У нього не буде жодного зв'язку з росiйським посольством тут. Якщо його зловлять за цим - хоч би що вiн робив - вони зречуться вiд нього".
  
  Нiк на мить замислився. "Їхнє мiсце як i ранiше на Адзабу Мамiана, 1?"
  
  "Те ж саме. Але дивитися їхнє посольство марно. Вже кiлька днiв мої дiвчатка несуть цiлодобову вахту. Нiчого".
  
  Вхiднi дверi почали вiдчинятися. Повiльно. За дюймом за раз. Канавки були добре змащенi, дверi не видавали жодного звуку.
  
  "Отже, ось ви де", - сказав Кунiзо Мату. "Я можу впоратися iз змовою про саботаж. Я можу зiбрати докази i в останнiй момент передати їх полiцiї. Вони будуть мене слухати, тому що, хоча я бiльше не дiю, я все ж таки можу чинити певний тиск. Але Я нiчого не можу вдiяти з Рiчардом Фiлстоном, i вiн представляє реальну небезпеку. послав медальйон, чому я питаю зараз те, що, як я думав, я нiколи не спитаю.
  
  Вiн раптово перехилився через столик до Нiка. "Борг / нiколи не вимагав, зауважте! Це ти, Нiк, завжди наполягав на тому, що ти винен менi за своє життя".
  
  "Це правда. Я не люблю борги. Я заплачу їх, якщо зможу. Ви хочете, щоб я знайшов Рiчарда Фiлстона i вбив його?"
  
  
  Очi Мату спалахнули. "Мене не хвилює, що ви з ним зробите. Убийте його. Передайте його нашiй полiцiї, заберiть назад до Штатiв. Вiддайте його британцям. Для мене це все одно".
  
  Тепер вхiднi дверi були вiдчиненi. Проливний дощ намочив циновку в холi. Чоловiк повiльно рушив у внутрiшню кiмнату. Пiстолет у нього в руцi тьмяно блиснув.
  
  "МI5 знає, що Фiлстон знаходиться в Токiо, - сказав Мату. "Я подбав про це. Я говорив про це Сесiлю Обрi хвилину тому. Вiн знає. Вiн знатиме, що робити".
  
  Нiк не був особливо задоволений. "Це означає, що я можу працювати на всiх британських агентiв. ЦРУ теж, якщо вiн офiцiйно звернеться до нас за допомогою. Все може заплутатися. Я люблю працювати поодинцi, наскiльки це можливо".
  
  Чоловiк був уже на пiвдорозi коридором. Обережно вiн зняв запобiжник з пiстолета.
  
  Нiк Картер пiдвiвся i потягнувся. Вiн раптово втомився до кiсток. "Добре, Кунiзо. Ми залишимо це як є. Я постараюся знайти Фiлстона. Коли я пiду звiдси, я буду один. Щоб вiн не занадто заплутався, я забуду про цей Джоннi Чоу, китайцях i змову з саботажем. Ви впораєтеся з цим кутом. Я зосереджуся на Фiл. тодi я вирiшу, що з ним робити.
  
  Мату теж пiдвiвся. Вiн кивнув, i його пiдборiддя затремтiли. "Як ти кажеш, Нiк. Добре. Думаю, найкраще сконцентруватися i звузити коло питань. Але тепер я маю тобi дещо показати. Тонака дозволила тобi побачити тiло в тому мiсцi, де тебе вперше вiдвезли?"
  
  Людина в холi, стоячи в темрявi, могла бачити тьмянi силуети двох чоловiкiв у внутрiшнiй кiмнатi. Вони щойно встали з-за столу.
  
  Нiк сказав: "Вона це зробила. Джентльмен, iм'я Саданага. Мушу зайти в гавань у будь-який час".
  
  Мату пiдiйшов до невеликої лакованої шафки в кутку. Вiн з кректанням нахилився, його великий живiт похитнувся. "Твоя пам'ять як нiколи хороша, Нiк. Але його iм'я не має значення. Навiть його смерть. Вiн не перший i не буде останнiм. Але я радий, що ти бачив його тiло. Це i це, послужить поясненням того, наскiльки жорстко веде гру Джоннi Чоу та його китайцi".
  
  Вiн поклав маленького Будду на стiл. Вiн був iз бронзи висотою близько фута. Мату доторкнувся до нього, i передня половина вiдчинилася на дрiбних петлях. Свiтло блиснуло на безлiчi крихiтних лез, вставлених усерединi статуї.
  
  "Вони називають це Кривавим Буддою", - сказав Мату. "Стара iдея, доведена до наших днiв. I не зовсiм схiдна, розумiєте, тому що це версiя Iron Maiden, яка використовувалася в Європi в середньовiчнi часи. Вони помiщають жертву в Будду i закривають її на ньому. Звичайно, дiйсно тисяча ножiв, але яке це має значення? глибоко i не стосується життєво важливого мiсця.
  
  Дверi в кiмнату вiдчинилися на перший дюйм.
  
  Фотографiя була у Нiка. "Чикоми змушують людей Ця вступити до Товариства Кривавого Будди?"
  
  "Так." Мату сумно похитав головою. Деякi з цього протистоять їм. Не багато. Ця, Буракумiни, становлять меншiсть, i у них не так багато способiв дати вiдсiч. знову знайдуть мужнiсть i спробують дати вiдсiч - ви побачите, що станеться". Вiн вказав на маленького смертоносного Будду на столi. "Так що я звернувся до жiнок i з деяким успiхом, тому що Chicoms ще не з'ясували, як поводитися з жiнками. Я зробив цю модель, щоб показати жiнкам, що з ними трапиться, якщо їх зловлять".
  
  Нiк послабив кольт 45-го калiбру за поясом, який устромився йому в живiт. "Це ти турбуєшся, Кунiдзо. Але я розумiю, що ти маєш на увазi - Чiкоми вирубають Токiо i спалять його вщент, i звинуватить у цьому твоїх людей, Ця".
  
  Дверi за ними були тепер наполовину вiдчиненi.
  
  "Сумна правда, Нiк, що багато хто з моїх людей дiйсно бунтує. Вони грабують i джгуть на знак протесту проти бiдностi та дискримiнацiї. Вони - природний iнструмент для Чикомов. Я намагаюся їх урезонити, але у мене немає великий успiх. Мої люди дуже запеклi".
  
  Нiк натягнув старий плащ. "Так. Але це твоя проблема, Кунiзо. Моя - знайти Рiчарда Фiлстона. Так що я пiду на роботу, i чим швидше, тим краще. Одне, подумав - це може менi допомогти. Як ти думаєш, що Фiлстон насправдi задумав? "Його справжня причина бути в Токiо? Це може дати менi вiдправну точку.
  
  Тиша. Дверi за ними перестали рухатися.
  
  Мату сказав: "Це лише припущення, Нiк. Божевiльне. Ти повинен це зрозумiти. Смiйся, якщо хочеш, але я думаю, що Фiлстон знаходиться в Токiо, щоб..."
  
  У тишi позаду них зло кашлянув пiстолет. Це був старомодний Люгер з глушником i вiдносно низькою початковою швидкiстю кулi. Жорстока 9-мiлiметрова куля вiдiрвала бiльшу частину обличчя Кунiдзо Мату. Його голова сiпнулася назад. Його тiло, навантажене жиром, не рухалося.
  
  Потiм вiн упав уперед, розбивши столик на уламки, проливши кров на тотами, розчавши модель Будди.
  
  На той час Нiк Картер ударився об колоду i котився праворуч. Вiн пiдвiвся з кольтом у руцi. Вiн побачив неясну постать, розпливчасту тiнь, що вiддалялася вiд дверей. Нiк вистрiлив iз присiду.
  
  BLA M-BLAM-BLA M-BLAM
  
  Кольт ревiв у тишi як канонiк. Тiнь зникла, i Нiк почув кроки, що стукали по халi. Вiн пiшов по звук.
  
  Тiнь саме виходила за дверi. БЛАМ-БЛАМ. Тяжкий 45-й калiбр пробуджував луну. I околицi. Картер знав, що вiн має всього кiлька хвилин, може, секунд, щоб вибратися звiдти до бiса. Вiн не озирався на свого старого друга. Тепер усе скiнчено.
  
  Вiн вибiг пiд дощ i перший фальшивий натяк на свiтанок. Було достатньо свiтла, щоб побачити, як убивця звернув лiворуч тим шляхом, яким вони з Нiком прийшли. Ймовiрно, це був єдиний шлях туди та назад. Нiк кинувся за ним. Бiльше вiн не стрiляв. Це було безглуздо, i в нього вже було нестерпне почуття невдачi. Ублюдок збирався втекти.
  
  Коли вiн дiстався до повороту, нiкого не було видно. Нiк побiг вузьким проходом, який вiв назад до нiчлiжок, послизнувся i ковзав у брудi пiд ногами. Тепер довкола нього лунали голоси. Немовлята плачуть. Жiнки розпитують. Чоловiки рухаються та дивуються.
  
  На сходах старий жебрак досi ховався пiд килимком вiд дощу. Нiк торкнувся його плеча. "Тато-сан! Ви бачили..."
  
  Старий упав, як зламана лялька. Потворна рана на його горлi дивилася на Нiка мовчазним i докоряючим ротом. Килимок пiд ним був залитий червоним. В однiй вузлуватiй руцi вiн все ще стискав хрустку купюру, яку дав йому Нiк.
  
  "Вибач, тато-сан". Нiк схопився сходами. Незважаючи на дощ, з кожною хвилиною ставало все свiтлiшим. Вiн мав пiти звiдти. Швидко! Немає сенсу стирчати тут. Вбивця вислизнув, розчинившись у лабiринтi нетрiв, а Кунiдзо Мату був мертвий, рак обдурили. Вiзьми це звiдти.
  
  Полiцейськi машини виїхали на вулицю з протилежних сторiн, двi з них акуратно перегородили шлях до втечi. Два прожектори зупинили його, як моль на пробцi.
  
  "Томарiнасай!"
  
  Нiк зупинився. Пахло пiдставою, i вiн був у центрi всього цього. Хтось скористався телефоном, i час був вдалим. Вiн упустив кольт i скинув його зi сходiв. Якби вiн змiг привернути їхню увагу, був би шанс, що вони цього не побачать. Або знайди мертвого жебрака. Подумай швидше, Картере! Вiн справдi швидко подумав i приступив до справи. Вiн пiдняв руки i повiльно пiшов до найближчої полiцейської машини. Вiн може зiйти з рук. Вiн випив стiльки саки, щоб вiдчути запах.
  
  Вiн пройшов мiж двома машинами. Тепер вони були зупиненi, двигуни тихенько гуркотiли, вогнi турелiв горiли навкруги. Нiк моргнув у свiтлi фар. Вiн насупився, зумiв трохи похитнутись. Тепер вiн був Пiтом Фремонтом, i йому краще не забувати про це. Якщо вони кинуть його в чхалку, то йому кiнець. Яструб у клiтцi кроликiв не ловить.
  
  "Що, чорт забирай, все це? Що вiдбувається? Люди б'ють по всьому будинку, копи зупиняють мене! Якого бiса взагалi?" Пiт Фремонт сердився i сердився ще бiльше.
  
  Полiцейський вийшов iз кожної машини й увiйшов у ванну свiтла. Обидва були маленькi та акуратнi. В обох були пiстолети Намбу, великi, i вони були нацiленi на Нiка. Пiт.
  
  Лейтенант глянув на великого американця i трохи вклонився. Лейтенанте! Вiн записав це. Лейтенанти зазвичай не їздили маршовими машинами.
  
  "Про намаева?"
  
  "Пiт Фремонт. Можу я зараз покласти руки, офiцере?" Тяжко вiд сарказму.
  
  Iнший коп, мiцно складений чоловiчок iз зубастими зубами, швидко обшукав Нiка. Вiн кивнув лейтенантовi. Нiк дозволив своєму подиху саки вилитися в обличчя копу i побачив, як вiн здригнувся.
  
  "Добре, - сказав лейтенант. "Руки вниз. Кокусеки ва?"
  
  Нiк трохи похитнувся. "Америка-джин". Вiн сказав це гордо, переможно, начебто збирався заспiвати "Усiяний зiрками прапор".
  
  Вiн гикнув. "Амерiкен-джин, їй-богу, i не забувай цього. Якщо ви, мавпи, думаєте, що збираєтесь мене штовхнути..."
  
  Лейтенант виглядав нудним. П'янi американцi для нього не в новинку. Вiн простяг руку. "Папери, будь ласка".
  
  Нiк Картер передав гаманець Пiта Фремонта та трохи помолився.
  
  Лейтенант копався у гаманцi, тримаючи його перед однiєю з фар. Iнший коп тепер стояв осторонь свiтла, тримаючи пiстолет на Нiку. Вони знали свою справу, цi токiйськi копи.
  
  Лейтенант глянув на Нiка. "Токiо та джусхо ва?"
  
  Христе! Його адреса в Токiо? Адреса Пiта Фремонта в Токiо. Вiн гадки не мав. Все, що вiн мiг, - це брехати та сподiватися. Його мозок клацнув, як комп'ютер, i вiн вигадав щось, що могло б спрацювати.
  
  "Я не живу в Токiо", - сказав вiн. "Я в Японiї у справах. Зайшов учора ввечерi. Я живу в Сеулi. Кореї". Вiн гарячково ламав голову у пошуках адреси у Сеулi. Було! Дiм Саллi Су.
  
  "Де у Сеулi?"
  
  Лейтенант пiдiйшов ближче, уважно оглянув його з голови до нiг, судячи з його одягу та запаху. Його напiвусмiшка була зарозумiлою. Кого ти намагаєшся обдурити, сакi-голово?
  
  "19 Донджадон, Чонгку". Нiк посмiхнувся i видихнув сакi на лейтенанта. "Подивися, Бастере. Ти зрозумiєш, що я говорю правду". Вiн дозволив стогiн зафарбуватися в його голос: "Слухайте, що все це означає? Я нiчого не зробив. Я просто прийшов сюди, щоб побачити дiвчину. Потiм, коли я йшов, почалася стрiлянина. А тепер ви, хлопцi..."
  
  Лейтенант дивився на нього з легким подивом. Нiк пiдбадьорився. Коп збирався купити цю iсторiю. Слава богу, вiн позбавився Кольта. Але в нього все одно можуть бути проблеми, якщо вони почнуть шастати.
  
  "Ти пив?" Це було риторичне питання.
  
  Нiк похитнувся i знову гикнув. "Так. Я трохи випив. Я завжди п'ю, коли я з моєю дiвчиною. Що щодо цього?"
  
  "Ви чули стрiлянину? ? Де?"
  
  Нiк знизав плечима. "Я не знаю точно, де. Можете посперечатися, що я не пiшов розслiдувати! Все, що я знаю, це те, що я просто виходив з дому своєї дiвчини, займаючись своїми справами, i раптово бац!" Вiн зупинився i пiдозрiло глянув на лейтенанта. "Гей! Чому ви, люди, дiсталися сюди так швидко? Ви чекали неприємностей, га?"
  
  Лейтенант насупився. "Я ставлю питання, мiстере Фремонт. Але ми дiйсно отримали повiдомлення про заворушення тут. Як ви розумiєте, цей район не з найкращих". Вiн знову оглянув Нiка, вiдзначаючи пошарпаний костюм, м'ятий капелюх i плащ. Вираз його обличчя пiдтвердив його думку, що мiстер Пiт Фремонт належав до цього району. Телефонний дзвiнок насправдi був анонiмним та мiзерним. За пiвгодини в районi Санья, бiля нiчлiжки, будуть проблеми. Проблеми зi стрiляниною. Той, хто дзвонив, був законослухняним японцем i вирiшив, що полiцiя повинна знати. Ось i все - i клацання м'яко замiненого телефону.
  
  Лейтенант почухав пiдборiддя i озирнувся. Свiтло росло. Безлад халуп i халуп тягнувся на милю в усiх напрямках. То був лабiринт, i вiн знав, що нiчого в ньому не знайде. Вiн не мав достатньо людей для належного пошуку, навiть якби вiн знав, що шукав. А полiцiя, коли вони взагалi наважувались у джунглi Саньї, ходила четвiрками та п'ятiрками. Вiн глянув на великого п'яного американця. Фремонт? Пiт Фремонт? Це iм'я було смутно знайоме, але вiн не мiг визначити його. Чи мало це значення? Янки явно розорялися на пляжi, i таких, як вiн, було багато у Токiо та будь-якому великому мiстi на Сходi. Вiн жив з якоюсь повiєю Санею. I що? Не було порушенням закону.
  
  Нiк терпляче чекав. Це був час тримати язик за зубами. Вiн стежив за думками лейтенанта. Офiцер мав намiр його вiдпустити.
  
  Лейтенант збирався повернути гаманець Нiку, коли в однiй iз машин задзвонило радiо. Хтось тихо покликав лейтенанта. Вiн вiдвернувся, все ще з гаманцем у руцi. "Хвилинку, будь ласка". Токiйськi копи завжди ввiчливi. Нiк вилаявся собi пiд нiс. Ставало страшенно свiтло! Вони збиралися помiтити мертвого жебрака, i тодi все, напевно, вразило б шанувальникiв.
  
  Лейтенант повернувся. Нiку стало трохи нiяково, коли вiн дiзнався вираз на обличчi чоловiка. Вiн бачив це ранiше. Кiт знає, де водиться симпатична товста канарка.
  
  Лейтенант знову вiдкрив гаманець. "Ви кажете, що вас звати Пiт Фремонт?"
  
  Нiк виглядав спантеличеним. У той же час вiн зробив невеликий крок ближче до лейтенанта. Щось пiшло не так. Цiлком неправильно. Вiн почав будувати новий план.
  
  Вiн вказав на гаманець i з обуренням сказав: "Так, Пiт Фремонт. Заради всього святого. Слухай, що це таке! Старий третiй ступiнь? Це не спрацює. Я знаю свої права. Або вiдпусти мене.
  
  Лейтенант усмiхнувся i стрибнув. "Я впевнений, що посол буде радий отримати звiстку вiд вас, сер. Думаю, вам доведеться поїхати з нами на вокзал. Схоже, сталася дуже цiкава плутанина. У його квартирi знайшли мертвим чоловiка.
  
  Нiк спробував вибухнути. Вiн присунувся ще на кiлька дюймiв ближче до чоловiка.
  
  "I що? Я не казав, що я єдиний Пiт Фремонт у свiтi. Це просто помилка".
  
  Маленький лейтенант цього разу не вклонився. Вiн дуже чемно нахилив голову i сказав: "Я впевнений, що це так. Але ви, будь ласка, проводьте нас до вокзалу, доки ми не вирiшимо це питання". Вiн вказав на iншого копа, який досi прикривав Нiка намбу.
  
  Нiк Картер швидким плавним рухом пiдiйшов до лейтенанта. Коп, хоч i був здивований, але був добре навчений i прийняв захисну позу дзюдо, розслабившись i чекаючи, коли Нiк кинеться на нього. Кунiзо Мату навчив цього Нiка рiк тому.
  
  Нiк зупинився. Вiн запропонував свою праву руку як
  
  Приманку, i коли полiцейський спробував стиснути його зап'ястя для кидка через плече, Нiк прибрав руку i рiзко вдарив лiворуч у сонячне сплетiння чоловiка. Вiн мав пiдiйти ближче, перш нiж iншi копи почнуть стрiляти.
  
  Приголомшений лейтенант рiзко впав уперед, Нiк упiймав його i рушив за ним зi швидкiстю, що дорiвнює удару серця. Вiн отримав повний нельсон i пiдняв людину iз землi. Вiн важив не бiльше нiж 120-130 фунтiв. Широко розставивши ноги, щоб чоловiк не змiг ударити його ногою в пах, Нiк позадкував до схiдцiв, що ведуть у прохiд за нiчлiжками. Тепер це був єдиний вихiд. Маленький полiцейський бовтався перед ним - ефективний куленепробивний щит.
  
  Тепер троє полiцейських проти нього. Прожектори були слабкими променями мертвого свiтла на свiтанку.
  
  Нiк обережно позадкував до сходiв. "Тримайтеся подалi", - попередив вiн їх. "Ти кинешся на мене, i я зламаю йому шию!"
  
  Лейтенант спробував ударити його ногою, i Нiк трохи натиснув. Кiстки на тонкiй шиї лейтенанта з трiском клацнули. Вiн застогнав i перестав пинатися.
  
  "З ним все гаразд, - сказав їм Нiк, - я ще не завдав йому шкоди. Давайте залишимо це так".
  
  Де, чорт забирай, був цей перший крок?
  
  Троє полiцейських перестали слiдувати за ним. Один iз них побiг до машини i почав швидко говорити у радiомiкрофон. Дзвiнок про допомогу. Нiк не заперечував. Вiн не планував бути поряд.
  
  Його нога торкнулася першої сходинки. Добре. Тепер, якщо вiн не робив помилок, вiн мав шанс.
  
  Вiн похмуро глянув на копiв. Вони трималися на вiдстанi.
  
  "Я беру його iз собою", - сказав Нiк. "Вниз цим коридором позаду мене. Спробуй слiдувати за мною, i вiн отримає травму. Залишайся тут, як хорошi маленькi полiцейськi, i з ним все буде в порядку. На твiй розсуд. Сайонара!"
  
  Вiн спустився сходами. Внизу вiн був поза увагою копiв. Вiн вiдчував тiло старого жебрака бiля своїх нiг. Вiн раптово натиснув, нахилив голову лейтенанта вперед i вдарив його по шиї ударами карате. Його великий палець був жорстко витягнутий, i вiн вiдчув легкий шок, коли лезо з мозолистого тiла його руки врiзалося в худу шию. Вiн упустив людину.
  
  Кольт частково лежав пiд мертвим жебраком. Нiк пiдняв його - приклад був липкий вiд кровi старого - i побiг коридором. Вiн тримав Кольт у правiй руцi, виступаючи наперед. Нiхто в цьому районi не збирався заважати людинi, яка несе гармату.
  
  Тепер це було питання секунд. Вiн не виходив iз джунглiв Саньї, вiн входив, i полiцiї його вже не знайти. Хатини були суцiльно з паперу, дерева чи олова, крихкi протипожежнi пастки, i треба було просто прокласти собi дорогу бульдозером.
  
  Вiн повернув праворуч i побiг до будинку Мату. Вiн вбiг у параднi дверi, все ще вiдчиненi, i продовжив шлях через внутрiшню кiмнату. Кунiзо лежав у своїй кровi. Нiк продовжував iти.
  
  Вiн пробив паперовi дверi. З-пiд килимка на пiдлозi злякано виглянуло смагляве обличчя. Слуги. Занадто наляканий, щоб вставати та дослiджувати. Нiк продовжував iти.
  
  Вiн поклав руки перед обличчям та пробив стiну. Папiр та тендiтне дерево зiрванi з легкою скаргою. Нiк почав почуватися танком.
  
  Вiн перетнув невеликий вiдкритий двiр, завалений мотлохом. Була ще одна стiна з дерева та паперу. Вiн поринув у неї, залишивши обриси свого великого тiла в зяючому вирiзi. Кiмната була порожня. Вiн врiзався вперед, через iншу стiну, в iншу кiмнату - чи то був iнший будинок - i чоловiк i жiнка здивовано дивилися на лiжко на пiдлозi. Мiж ними лежала дитина.
  
  Нiк торкнувся свого капелюха пальцем. "Жаль." Вiн побiг.
  
  Вiн пробiг шiсть будинкiв, вiдiгнав трьох собак убiк i застав одну пару в зляганнi, перш нiж вибрався на вузьку звивисту вуличку, яка кудись вела. Це його влаштовувало. Десь подалi вiд копiв, якi тинялися i лаялися за його спиною. Його слiд був досить очевидний, але полiцейськi були ввiчливi i величнi i повиннi були робити все японською. Вони нiколи його не зловлять.
  
  Через годину вiн перетнув мiст Намiдабашi i наближався до станцiї Мiнова, де вiн залишив "Дацун" на стоянцi. Станцiю було переповнено першими працiвниками. На стоянцi було багато машин, а бiля кас уже шикувалися черги.
  
  Нiк не пiшов просто на територiю вокзалу. Через дорогу вже було вiдкрито невеликий буфет, i вiн їв кокакора, бажаючи, щоб це було щось сильнiше. То була сувора нiч.
  
  Вiн мiг бачити вершину Дацуна. Нiхто не виглядав особливо зацiкавленим у цьому. Вiн затримався на кока-колi i дозволив своїм очам блукати по натовпу, просiюючи та оцiнюючи. Жодних копiв. Вiн мiг присягнути в цьому.
  
  Не те, щоб це означало, що вiн ще не був у цьому. Будинок безкоштовно. Вiн визнав, що копи найменше його турбуватимуть. Копи були досить передбачуваними. З копами вiн упорався.
  
  Хтось знав, що вiн у Токiо. Хтось пiшов за ним до Кунiзо, незважаючи на всi його запобiжнi заходи. Хтось убив Кунiзо i пiдставив Нiка. Це могло бути випадковiстю. Вони могли б захотiти дати копам що завгодно припинити погоню та питання.
  
  Вони б могли. Вiн так не думав.
  
  Чи хтось пiшов за ним у Сано? Чи це було пiдлаштовано з самого початку? Чи, якщо не пiдстава, звiдки хтось знав, що вiн буде в будинку Кунiзо? Нiк мiг вигадати вiдповiдь на це запитання, i вiн йому не сподобався. Вiд цього йому стало трохи погано. Вiн полюбив Тонаку.
  
  Вiн попрямував до стоянки. Вiн не збирався нiчого вирiшувати, ламаючи собi голову над примiським баром iз колою. Йому треба було вдатися до роботи. Кунiзо був мертвий, i на даний момент у нього не було контактiв. Десь у токiйському стозi сiна була голка на iм'я Рiчард Фiлстон, i Нiку доведеться його знайти. Швидко.
  
  Вiн пiдiйшов до Дацун i подивився вниз. Перехожi спiвчутливо засичали. Нiк проiгнорував їх. Усi чотири шини було порiзано до стрiчок.
  
  Пiдiйшов поїзд. Нiк попрямував до каси, потягнувшись за кишенею на стегнах. Значить, вiн не мав машини! Вiн мiг сiсти на поїзд до парку Уено та пересiсти на поїзд до центру Токiо. Взагалi було краще. Людина в машинi була обмежена, була гарною метою, i за нею було легко стежити.
  
  Його рука вийшла з кишенi порожньою. Гаманця в нього не було. Гаманець Пiта Фремонта. Це було у маленького полiцейського.
  
  
  Роздiл 7
  
  
  Стежка, схожа на лося-бика на роликових ковзанах, що мчить через сад.
  
  На думку Хоука, це вiдповiдний опис слiду, залишеного Нiком Картером. Вiн був один у своєму офiсi, Обрi i Теренс тiльки-но пiшли, i пiсля того, як вiн закiнчив переглядати пачку жовтих папiрцiв, вiн поговорив по внутрiшньому зв'язку з Делiєю Стоукс.
  
  "Скасуйте червоний APB для Нiка, Делiя. Зробiть його жовтим. Все напоготовi, щоб запропонувати будь-яку допомогу, якщо вiн попросить про це, але не втручатися. Його не можна дiзнаватися, стежити за ним або повiдомляти про нього. Абсолютно Жодного втручання, якщо вiн не попросить допомоги.
  
  "Зрозумiло, сер."
  
  "Вiрно. Забери це негайно".
  
  Хоук вимкнув iнтерком i вiдкинувся назад, знiмаючи сигару, не дивлячись на неї. Вiн грав на здогадах. Нiк Картер дещо зрозумiв - Бог мiг знати, а Хок виразно не знав - i вирiшив триматися подалi вiд цього. Нехай Нiк вирiшить все по-своєму. Якщо хтось у свiтi i мiг подбати про себе, то це Кiллмайстер.
  
  Хоук пiдняв один iз папiрцiв i знову вивчив його. Його тонкий рот, який часто нагадував Нiку вовчу пащу, скривився в сухiй усмiшцi. Еймс добре виконав свою роботу. Все це було тут - до мiжнародного аеропорту Токiо.
  
  Нiк у супроводi чотирьох японських дiвчаток-скаутiв сiв у лiтак Northwest Airlines у Вашингтонi. Вiн був у веселому настрої i наполiг на тому, щоб поцiлувати стюардесу i потиснути руку капiтановi. Нiколи вiн не був по-справжньому неприємним, або лише злегка, i тiльки коли вiн наполяг на танцях у проходi, другого капiтана викликали заспокоїти його. Пiзнiше вiн замовив шампанське всiм пасажирiв лiтака. Вiн вiв iнших пасажирiв у пiснi, заявляючи, що вiн дитя квiтiв i що кохання - його справа.
  
  Насправдi дiвчаткам-скаутам вдалося досить добре контролювати його, i екiпаж, опитаний Еймсом на великiй вiдстанi, визнав, що полiт був яскравим та незвичайним. Не те, щоб вони захотiли повторити це знову.
  
  Вони без жодного опору висипали Нiка в Tokyo International та спостерiгали, як дiвчата-скаути вiдвозять його на митницю. Окрiм того, вони не знали.
  
  Еймс, все ще розмовляючи по телефону, встановив, що Нiк i дiвчата-скаути сiли в таксi i розчинилися в шаленiй частi токiйських машин. Ось i все.
  
  I все-таки це було ще не все. Хоук повернувся до iншого жовтого тонкого аркуша з його власними записами.
  
  Сесiл Обрi, трохи неохоче, нарештi визнав, що його порада про Рiчарда Фiлстона виходила вiд Кунiдзо Мату, вчителя карате на пенсiї, який живе зараз у Токiо. Обрi не знав, де саме в Токiо.
  
  Мату багато рокiв жив у Лондонi та працював у MI5.
  
  "Ми завжди пiдозрювали, що вiн двiйник", - сказав Обрi. "Ми думали, що вiн теж працював на Jap Intelligence, але нам так i не вдалося це довести. На даний момент нам було все одно. Нашi, е, iнтереси не розходилися, i вiн добре попрацював для нас".
  
  Хоук дiстав кiлька старих файлiв i розпочав пошуки. Його пам'ять була майже iдеальна, але вiн любив пiдтверджувати.
  
  Нiк Картер знав Кунiзо Мату в Лондонi i фактично використав його на кiлькох роботах. З безплiдних звiтiв бiльше не було чого почерпнути. У Нiка Картера був спосiб вести особистi справи саме так - особистi.
  
  I все ж - Хоук зiтхнув i вiдсунув стос паперiв. Вiн дивився на годинник Western Union. Це була пiдступна професiя, i дуже рiдко лiва рука знала, що робить права.
  
  Еймс обшукав квартиру i знайшов у матрацi люгер Нiка та стилет на шпильцi. "Це було дивно, - визнав Хоук. Вiн повинен почуватися без них голим.
  
  Але дiвчата-скаути! Як, чорт забирай, вони потрапили в справу? Хоук почав смiятися, що вiн робив дуже рiдко. Поступово вiн втратив контроль i безпорадно сiв у крiсло, очi його сльозилися, i вiн смiявся, доки його груднi м'язи не почали скорочуватися вiд болю.
  
  Делiя Стоукс спочатку не повiрила. Вона зазирнула у дверi. Звiсно ж. Старий сидiв там i смiявся як цокнутий.
  
  
  Роздiл 8
  
  
  Все буває вперше. Це був перший раз, коли Нiк жебракував. Вiн добре вибрав свою жертву - добре одягненого чоловiка середнього вiку з дорогим на вигляд портфелем. Вiн скинув п'ятдесят iєн з людини, яка оглянув Нiка з нiг до голови, наморщив нiс i полiз у кишеню. Передаючи записку Картеру, вiн трохи вклонився i нахилив свiй чорний Хомбург.
  
  Нiк уклонився у вiдповiдь. "Аригато, кандай на-сен".
  
  "Єрошiї десу". Чоловiк вiдвернувся.
  
  Нiк вийшов на вокзалi Токiо i пiшов на захiд, у бiк палацу. Неймовiрний токiйський трафiк вже перетворився на масу таксi, що звивається, вантажiвок, трамваїв, що брязкають, i приватних автомобiлiв. Повз промайнув мотоциклiст в аварiйному шоломi з дiвчиною, що чiплялася за заднє сидiння. Камiнарiоку. Грозова порода.
  
  Що тепер, Картер? Анi паперiв, анi грошей. Розшукується для допиту у полiцiї. Настав час було ненадовго спуститися пiд землю - якщо йому було куди йти. Вiн сумнiвався, що повернення Електричний палац принесе йому багато користi. У будь-якому випадку це не так рано.
  
  Вiн вiдчув, як таксi зупиняється поруч iз ним, i його рука ковзнула пiд плащ до кольта за поясом. "Sssttttt - Картер-сан! Сюди!"
  
  Це була Като, одна iз трьох дивних сестер. Нiк швидко озирнувся. Це було звичайне таксi i, схоже, не було нiяких послiдовникiв. Вiн увiйшов. Може, вiн займе кiлька iєн.
  
  Като забилась у своєму кутку. Вона недбало посмiхнулася йому i прочитала команду водiєвi. Таксi полетiло, як зазвичай токiйськi таксi, з вереском шин i водiєм, що не боїться, що хтось наважиться йому завадити.
  
  "Сюрприз", - сказав Нiк. "Я не очiкував побачити тебе знову, Като. Ти Като?"
  
  Вона кивнула головою. "Для мене велика честь знову бачити вас, Картер-сан. Але я не шукаю цього. Багато проблем. Тонака зникла".
  
  У його черевi повернувся неприємний черв'як. Вiн чекав на це.
  
  "Вона не вiдповiла на дзвiнок. Ми з Сато пiшли до неї в квартиру, i там сталася бiйка - все розiрвано на частини. I вона пiшла".
  
  Нiк кивнув у бiк водiя.
  
  "Вiн гаразд. Один iз нас".
  
  "Як ви думаєте, що трапилося з Тонакою?"
  
  Вона байдуже знизала плечима. "Хто може сказати? Але я боюся - всi ми. Тонака була нашим лiдером. Можливо, вона у Джоннi Чоу. Якщо так, вiн катуватиме її i змусить привести їх до свого батька. Кунiдзо Мату. Чiкоми хочуть убити його, бо вiн виступає проти них".
  
  Вiн не сказав їй, що Мату мертвий. Але вiн почав розумiти, чому Мату був мертвий i чому вiн майже потрапив у пастку.
  
  Нiк поплескав її по руцi. "Я зроблю все, що в моїх силах. Але менi потрiбнi грошi та мiсце, де можна сховатися на кiлька годин, доки я не складу план. Ви можете це влаштувати?"
  
  "Так. Ми йдемо туди зараз. У будинок гейш у Шимбасi. Мато i Сато теж будуть там. Як тiльки вони не знайдуть тебе".
  
  Вiн замислився над цим. Вона побачила його збентеження i посмiхнулася. "Ми всi тебе шукали. Сато, Мато i я. Все в рiзних таксi. Ми ходимо по всiх станцiях i дивимося. Тонака нам мало що розповiдала - просто, що ти ходив до її батька. Краще, ти Бачиш, кожен з нас не надто багато знає про те, що роблять iншi. шукати. Це все, що ми знаємо, i це спрацювало.
  
  Нiк вивчав її, поки вона говорила. Це була не дiвчинка-скаут iз Вашингтона, а гейша! Вiн мав здогадатися.
  
  На даний момент у нiй не було нiчого гейшi, окрiм складної зачiски. Вiн подумав, що вона працювала тiєї ночi i рано-вранцi. Гейшi дотримувалися дивного годинника, продиктованого примхами їх рiзних покровителiв. Тепер її обличчя все ще сяяло вiд холодного крему, яким вона видалила крейдяний макiяж. На нiй був коричневий пуловер, мiнi-спiдниця та крихiтнi чорнi корейськi черевики.
  
  Нiк подумав, наскiльки безпечним буде будинок гейш. Але це все, що мав. Вiн запалив останню сигарету i почав ставити запитання. Вiн не збирався говорити їй бiльше, нiж мусить. Це було найкраще, як вона сама сказала.
  
  "Про це Пiте Фремонте, Като. Тонака сказав менi, що ти взяв його одяг? Цей одяг?"
  
  "Це правда. Це була дрiбниця". Вона явно була спантеличена.
  
  "Де був Фремонт, коли ви це зробили?"
  
  "У лiжку. Спав. Ми так думали".
  
  "Так i думала? Спав вiн чи нi?" Щось тут досить пiдозрiле.
  
  Като серйозно подивилася на нього. На одному блискучому передньому зубi була пляма помади.
  
  "Я говорю, так i думали. Ми беремо його одяг. Легше, тому що його дiвчата тодi не було. Пiзнiше ми дiзнаємося, що Пiт мертвий. Вiн помер увi снi".
  
  Христе! Нiк повiльно порахував до п'яти.
  
  "Тодi що ти зробила?"
  
  Вона знову знизала плечима. "Що можна зробити? Нам потрiбний одяг для тебе. Ми беремо. Ми знаємо, що Пiт помер вiд вiскi, вiн п'є, п'є весь час, i що його нiхто не вбиває. Ми йдемо. Потiм ми повертаємось i забираємо тiло i приховати це, щоб полiцiя не впiзнала".
  
  Вiн дуже м'яко сказав: "Вони довiдалися, Като".
  
  вiн швидко пояснив свою зустрiч iз полiцiєю, не згадавши той факт, що Кунiдзо Мату також був мертвий
  
  Като не виглядала дуже враженою. "Так. Менi дуже шкода. Але я знаю, що трапилося, я думаю. Ми йдемо, щоб вiдвезти одяг до Тонаки. Прийшла його дiвчина. Вона знайшла Пiта мертвим вiд алкоголю i зателефонувала в полiцiю. Вони приходять. Потiм всi їдуть. Знаючи, що там були полiцiя i дiвчина, ми беремо тi.
  
  Нiк вiдкинувся назад. "Думаю, добре", - слабо сказав вiн. Це має бути зроблено. Це було дивно, але принаймнi пояснювало справу. I це могло б йому допомогти - токiйськi копи втратили тiло, i вони могли б трохи знiяковiти. Вони можуть вирiшити применшити значення цього, якийсь час замовкнути, принаймнi поки не знайдуть тiло або не вiдмовляться вiд нього. Це означало, що його опис не буде в газетах, на радiо та телебаченнi. Ще нi. Отже, його прикриття в ролi Пiта Фремонта все ще було добрим - до певного моменту. З гаманцем було б краще, але це не було назавжди.
  
  Вони пройшли готель Shiba Park Hotel i повернули праворуч у бiк храму Хiкава. Це був район житлових будинкiв, де подекуди стояли вiлли, оточенi садом. Це був один iз найкращих районiв гейш, де етика була жорсткою, а поведiнка - стриманою. Минули часи, коли дiвчатам доводилося жити в атмосферi мiдзу шобай, за межею блiдостi. Порiвняння завжди були образливими - в даному випадку особливо, - але Нiк завжди вважав гейш нарiвнi з дiвчатами на виклик з Нью-Йорка найвищого класу. З гейшами набагато краще за розумом i талантами.
  
  Таксi згорнуло на пiд'їзну дорiжку, яка вела назад через сади, повз басейн i мiнiатюрний мост. Нiк щiльнiше притяг до себе смердючий плащ. Такий бомж, як вiн, збирався трохи видiлятись у висококласному будинку гейшi.
  
  Като поплескала його по колiна. "Ми пiдемо у вiдокремлене мiсце. Незабаром приїдуть Мато та Сато, i ми зможемо поговорити. Будувати плани. Ми повиннi, тому що, якщо ти не допоможеш зараз, не зможеш допомогти, це буде дуже погано для всiх дiвчаток Ця".
  
  Таксi зупинилося пiд портьє. Будинок був великим i блоковим, у захiдному стилi, з каменю та цегли. Като заплатила водiєвi i затягла Нiка всередину i вгору, в тиху вiтальню, обставлену шведською.
  
  Като сiла на стiлець, стягнула мiнi-спiдницю i подивилася на Нiка. На даний момент вiн пригощав себе скромним напоєм iз невеликого бару в кутку.
  
  "Ви хочете прийняти ванну, Картер-сан?"
  
  Нiк пiдняв скотч i глянув крiзь бурштин. Чудовий колiр. "Бассу буде номером один. У мене є час?" Вiн знайшов пачку американських сигарет i розкрив її. Життя йшло вгору.
  
  Като глянула на годинник на своєму тонкому зап'ястi. "Думаю, що так. Багато часу. Мато i Сато кажуть, що якщо вони не знайдуть тебе, вони вирушать до Електричного палацу i подивляться, чи немає повiдомлення".
  
  "Повiдомлення вiд кого?"
  
  Тонкi плечi рухалися пiд светром. "Хто знає? Можливо, ти. Може, навiть Тонака. Якщо вона у Джоннi Чоу, можливо, вiн дасть нам знати, щоб налякати нас".
  
  "Може бути i так."
  
  Вiн потягував вiскi i дивився на неї. Вона нервувала. Дуже. На нiй була одна нитка невеликих перлiв, i вона продовжувала гризти їх, змащуючи їх губною помадою. Вона продовжувала крутитися в крiслi, схрещуючи i перехрещуючи ноги, i вiн побачив спалах коротких бiлих штанiв.
  
  "Картер-сан?"
  
  "Та вже?"
  
  Вона жувала нiготь мiзинця. "Менi подобається в тебе дещо запитати. Йо'у, не гнiвайся?"
  
  Нiк посмiхнувся. "Ймовiрно, нi. Я не можу цього обiцяти, Като. Що це?"
  
  Коливання. Потiм; "Я тобi подобаюся, Картер-сан? Думаєш, я гарненька?"
  
  Вiн зробив. Вона була. Дуже гарненька. Як мила маленька лялька лимонного кольору. Вiн так їй сказав.
  
  Като знову подивилася на годинник. "Я дуже смiлива, Картер-сан. Але менi все одно. Ти менi подобаєшся вже давно - з тих пiр, як ми намагаємося продати тобi печиво. Ти дуже подобаєшся. Зараз у нас є час, чоловiки не приходять до вечора, а Мато та Сато ще немає. Я хочу прийняти з тобою ванну, а потiм зайнятися коханням. Ти хочеш?"
  
  Вiн був щиро зворушений. I знав, що його шанують. У першу мить вiн не хотiв її, а потiм, наступної митi, вiн зрозумiв, що хоче. Чому б i нi? Зрештою, це було все, про що йдеться. Кохання та смерть.
  
  Вона неправильно зрозумiла його вагання. Вона пiдiйшла до нього i легенько провела пальцями на його обличчi. Очi в неї були довгi i темно-карi, сповненi бурштинових iскор.
  
  "Ви розумiєте, - м'яко сказала вона, - що це не бiзнес. Я зараз не гейша. Я даю. Ви берете. Ви пiдiйдете?"
  
  Вiн розумiв, що її потреби дуже великi. Вона була налякана i на мить залишилася сама. Їй потрiбний був комфорт, i вона це розумiла.
  
  Вiн поцiлував її. "Я вiзьму", - сказав вiн. "Але спочатку я вiзьму басу".
  
  Вона вiдвела його у ванну кiмнату. За мить вона приєдналася до нього в душi, i вони намилили i витирали один одного у всiх красивих i вiдокремлених мiсцях. Вiд неї пахло лiлеєю, а груди у неї були як у молодої дiвчини.
  
  Вона вiдвела його до сусiдньої спальнi зi справжнiм американським лiжком. Вона змусила його розтягнутися на спинi. Вона поцiлувала його i прошепотiла: "Замовкни, Картер-сан. Я роблю все, що потрiбно".
  
  "Не зовсiм усi", - сказав Нiк Картер.
  
  Вони тихо сидiли в переднiй кiмнатi, курили i дивилися один на одного iз задоволеною любов'ю, коли дверi вiдчинилися i ввiйшли Мато та Сато. Вони тiкали. Сато плакав. Мато нiс пакет, загорнутий у коричневий папiр. Вона простягла його Нiку.
  
  "Це приходить в Electric Palace. Для вас. Iз запискою. Ми... прочитали записку. Я... я..." Вона вiдвернулась i заплакала, задихаючись, макiяж стiкав її гладкими щоками.
  
  Нiк поклав пакунок на стiлець i взяв записку з роздрукованого конверта.
  
  Пiт Фремонт - у нас є Тонака. Докази в коробцi. Якщо не хочеш, щоб вона втратила iнше, одразу ж приходь у клуб Electric Palace. Чекай зовнi, на тротуарi. Одягнiть плащ.
  
  Пiдпису не було, тiльки круглий трафарет дерев'яної вiдбивної, зроблений червоним чорнилом. Нiк показав його Като.
  
  "Джоннi Чоу".
  
  Вiн спритними великими пальцями вирвав шнур iз пакунка. Троє дiвчат завмерли, тепер мовчки, приголомшенi, чекаючи на новий жах. Сато перестала плакати i затиснула рота пальцями.
  
  Кiллмайстер пiдозрював, що все буде дуже погано. Це було ще гiрше.
  
  Усерединi коробочки на ватянiй подушечцi лежав закривавлений шматок округлої плотi з неушкодженими соском та аурою. Жiночi груди. Нiж був дуже гострим, i використовувався дуже вмiло.
  
  
  
  Роздiл 9
  
  
  Кiллмайстер рiдко бував у холоднiшiй i кривавiй лютi. Вiн вiддав дiвчатам короткi накази крижаним голосом, потiм залишив будинок гейш i пiдiйшов до Шiмбасi дорi. Його пальцi пестили холодний приклад кольта. Зараз хотiв би. вилив обойму в живiт Джоннi Чоу з усiм задоволенням у свiтi. Якщо йому справдi прислали груди Тонакi - три дiвчата були в цьому впевненi, тому що саме так грав Джоннi Чоу - тодi Нiк мав намiр стягнути з цього виродка таку саму кiлькiсть м'яса. Його живiт скрутило вiд того, що вiн щойно побачив. Цей Джоннi Чоу повинен бути садистом, щоб покiнчити з усiма садистами - навiть для Чiком.
  
  Таксi не було видно, тому вiн продовжував йти, роз'їдаючи вiдстань злiсними кроками. Не було й мови про те, щоби не поїхати. Ще може бути шанс урятувати Тонаку. Рани загоювалися, навiть найсильнiшi, i були такi речi, як штучнi груди. Не дуже привабливе рiшення, але краще за смерть. Вiн думав, що для молодої та красивої дiвчини все, майже все, буде краще за смерть.
  
  Таксi досi немає. Вiн повернув лiворуч i попрямував до Гiндза-дорi. Вiд того мiсця, де вiн був зараз, до клубу "Електричний палац" було приблизно пiвтори милi. Като дала йому точну адресу. По дорозi вiн почав розумiтися на цьому. Крутий, досвiдчений, хитрий та розважливий розум професiйного агента найвищого рiвня.
  
  Викликали Пiта Фремонта, а не Нiка Картера. Це означало, що Тонака, навiть у агонiї тортур, зумiла прикрити його. Їй довелося дати їм щось, iм'я, i тому вона дала iм'я Пiт Фремонт. Проте вона знала, що Фремонт помер вiд алкоголiзму. Усi три дiвчини, Като, Мато та Сато, присяглися в цьому. Тонака знала, що Фремонт мертвий, коли вiддала йому одяг цiєї людини.
  
  Джоннi Чоу не знав, що Фремонт мертвий! Очевидно. Це означало, що вiн не знав Пiта Фремонта або знав його лише трохи, можливо, за репутацiєю. Чи знав вiн Фремонта в обличчя, скоро з'ясується, коли вони зустрiнуться вiч-на-вiч. Нiк знову торкнувся кольта на своєму поясi. Вiн з нетерпiнням чекав на це.
  
  Таксi поки що немає. Вiн зробив паузу, щоб закурити. Рух був важким. Мимо проїхала полiцейська машина, не звернувши на нього жодної уваги. Не дивно. Токiо був другим за величиною мiстом у свiтi, i якщо копи сидiтимуть на трупi Фремонта до тих пiр, поки вони знову не знайдуть тiло, їм знадобиться трохи часу, щоб зiбратися.
  
  Куди подiлися чортовi таксi? Це було так само погано, як у дощову нiч у Нью-Йорку.
  
  Далеко вниз по Гiндзе, ще за милю звiдси, виднiлася блискуча конструкцiя бункера унiвермагу Сан-ай. Нiк перевiв кольт у зручнiше становище i знову пiшов далi. Вiн не став перевiряти свiй вiдкат, бо тепер йому було начхати. Джоннi Чоу, мабуть, був упевнений, що вiн прийде.
  
  Вiн згадав, як Тонака казав, що Пiт Фремонт iнодi допомагав дiвчатам Ця, коли був досить тверезий. Швидше за все, Джоннi Чоу знав це навiть якщо вiн не знав Фремонта особисто. Чоу, мабуть, хоче укласти якусь угоду. Пiт Фремонт, хоч i був неробою i алкоголiком, все ж таки був до певної мiри газетярем i мiг мати зв'язки.
  
  Або Джоннi Чоу, можливо, просто захоче отримати Фремонт - дати йому таке ж лiкування, яке вiн дав Кунiзо Мату. Це могло бути так просто. Фремонт був ворогом, вiн допомагав Ета, а Джоннi Чоу використовував дiвчину як приманку, щоб позбутися Фремонта.
  
  Нiк знизав великими плечима i пiшов далi. Одне вiн знав точно - Тонака його прикрила. Його особистiсть як Нiка Картера, AXEman все ще була безпечною.
  
  , За ним виходив мрець.
  
  Вiн не помiтив чорний "мерседес", поки не стало надто пiзно. Вiн вилетiв iз дорожнього виру i зупинився поряд з ним. Два акуратно одягненi японцi вискочили i пiшли поряд з Нiком, по одному з обох бокiв. "Мерседес" поповз за ними.
  
  На мить Нiк подумав, що це можуть бути детективи. Вiн одразу вiдмовився вiд цiєї iдеї. Обидва чоловiки були в легких пальтах i тримали правi руки в кишенях. Вищий з них у товстих окулярах штовхнув Картера з пiстолетом у кишенi. Вiн усмiхнувся.
  
  "Аната але онамаева?"
  
  Класнi руки. Вiн знав, що тепер вони не копи. Йому запропонували покататися в справжньому чиказькому стилi. Вiн обережно тримав руки подалi вiд пояса.
  
  "Фремонт. Пiт Фремонт. Що до тебе?"
  
  Чоловiки обмiнялися очима. Той, хто в окулярах, кивнув i сказав: "Дякую вам. Ми хотiли бути впевненi, що це правильна людина. Будь ласка, сядьте в машину".
  
  Нiк спохмурнiв. "Що, якщо я цього не зроблю?"
  
  Iнший чоловiк, невисокий i м'язистий, не посмiхався. Вiн тицьнув Нiка прихованим пiстолетом. "Було б дуже сумно. Ми вб'ємо тебе".
  
  Вулиця була переповнена. Люди штовхалися i метушилися навколо них. Нiхто не звертав на них жодної уваги. Так було скоєно багато професiйних убивств. Вони розстрiляють його та поїдуть на "Мерседесi", i нiхто нiчого не побачить.
  
  Невисокий чоловiк штовхнув його до узбiччя. "У машинi. Ви йдете тихо, i вам нiхто не завдасть шкоди".
  
  Нiк знизав плечима. "Тож я прийду тихо". Вiн сiв у машину, готовий упiймати їх у незахищений момент, але шанс не мав. Коротун пiшов за ним, але не дуже близько. Високий обiйшов i забрався з iншого боку. Вони затиснули його, i в полi зору з'явилися пiстолети. Намбу. Цими днями вiн часто бачив намбу.
  
  "Мерседес" вiд'їхав вiд узбiччя i знову спритно ввiйшов у рух. На шоферi була шоферна лiврея i темний кашкет. Вiн їздив так, нiби знав свою справу.
  
  Нiк змусив себе розслабитись. Його шанс прийде. "До чого такий поспiх? Я їхав до Електричного палацу. Чому Джоннi Чоу такий нетерплячий?"
  
  Високий чоловiк обшукував Нiка. При назвi Чоу вiн зашипiв i дивився на свого товариша, який знизав плечима.
  
  "Шизуки нi!"
  
  Нiк заткнися. Отже, вони не були вiд Джоннi Чоу. Хто ж тодi, чорт забирай?
  
  Людина, яка його обшукала, знайшла кольт i витягла його з-за пояса. Вiн показав його своєму товаришевi, який холодно глянув на Нiка. Чоловiк сховав кольт пiд пальто.
  
  Пiд його спокоєм Нiк Картер був лютий i тривожний. Вiн не знав, хто вони такi, куди та навiщо його везуть. Це був несподiваний розвиток подiй, якого неможливо передбачити. Але коли вiн не з'явився в Electric Palace, Джоннi Чоу повернувся на роботу над Тонакою. Його охопило розчарування. На даний момент вiн був безпорадний, як немовля. Вiн не мiг нiчого вдiяти.
  
  Їхали довго. Вони не намагалися приховати свiй пункт призначення, хоч би яким вiн був. Водiй нiколи не говорив. Двоє чоловiкiв пильно спостерiгали за Нiком, пiстолети ледве приховували їхнє пальто.
  
  "Мерседес" проїхав повз Токiйську вежу, ненадовго повернув на схiд до Сакуради, а потiм рiзко повернув праворуч на Мейдзi Дорi. Дощ припинився, i слабке сонечко пробивалося крiзь низькi сiрi хмари. Вони добре проводили час навiть у завантаженому та галасливому русi. Водiй був генiєм.
  
  Вони обiйшли парк Арiсугава, i за кiлька миттєвостей Нiк помiтив злiва станцiю Сибуя. Прямо попереду лежало Олiмпiйське село, а трохи на пiвнiчний схiд - Нацiональний стадiон.
  
  За садом Синдзюку вони рiзко повернули лiворуч повз святилище Мейдзi. Тепер вони в'їжджали до передмiстя, i країна вiдчинялася. Вузькi провулки вели в рiзнi боки, i Нiк час вiд часу бачив великi будинки, що стоять далеко вiд дороги за акуратно остриженими огорожами та невеликими садами зi сливи та вишнi.
  
  Вони повернули з головної дороги i повернули лiворуч на смугу з чорним верхом. Через милю вони звернули на iнший, бiльш вузький вуличок, який закiнчився високими залiзними воротами, оточеними кам'яними колонами, вкритими лишайником. Меморiальна дошка на однiй з колон свiдчила: Msumpto. Це нiчого не означало для AXEman.
  
  Невисокий чоловiк вийшов i натиснув кнопку на однiй iз колон. За мить ворота вiдчинилися. Вони їхали звивистою дорогою, вимощеною щебенем, обрамленою парком. Нiк помiтив рух лiворуч вiд себе i спостерiгав, як невелика череда крихiтних бiлохвостих оленiв порається мiж присадкуватими деревами у формi парасольки. Вони обiгнули ряд пiвонiв, що ще не квiтнули, i в полi зору з'явився будинок. Вiн був величезний i тихо говорив про грошi. Старi грошi.
  
  Дорога вилася у виглядi пiвмiсяця перед широкими сходами, що ведуть на терасу. Праворуч i лiворуч грали фонтани, а осторонь був великий басейн, ще не заповнений на лiто.
  
  Нiк подивився на високу людину. "Мiтсубiсi-сан чекає на мене?"
  
  Чоловiк тицьнув його пiстолетом. "Виходь. Жодних розмов".
  
  Коротше людина подумала, що це було досить кумедно.
  
  
  Вiн глянув на Нiка i посмiхнувся. "Мiцубiсi-сан? Ха-ха".
  
  Центральний блок будинку був величезний, побудований з обробленого каменю, в якому все ще сяяли слюди та прожилки кварцу. Два нижнi крила розташовувалися пiд кутом назад вiд основного блоку, паралельно балюстрадi тераси, де-не-де усеяної величезними урнами у формi амфор.
  
  Вони провели Нiка через арочнi дверi у величезне фойє, викладене мозаїкою. Невисокий чоловiк постукав у дверi, що вiдчинялися праворуч. Зсередини британський голос, високий вiд мерзенностi вищих класiв, сказав: "Приходьте".
  
  Високий чоловiк сунув свою намбу в поперек Нiка i тицьнув. Нiк пiшов. Тепер вiн дуже хотiв. Фiлстон. Рiчард Фiлстон! Так мало бути.
  
  Вони зупинилися за дверима. Кiмната була величезною, схожою на бiблiотеку-кабiнет iз напiвобкладеними панелями стiнами та темною стелею. По стiнах марширували батальйони книжок. У дальньому кутку столу горiв єдиний свiтильник. У тiнi, в тiнi сидiв чоловiк.
  
  Чоловiк сказав: "Ви двоє, можете йти. Зачекайте бiля дверей. Чи не хочете випити, мiстере Фремонт?"
  
  Двоє японських бойовикiв пiшли. За ними масляно клацнули великi дверi. Бiля столу стояв старомодний вiзок iз чаєм, навантажений пляшками, сифонами та великим термосом. Нiк пiдiйшов до нього. "Грай до кiнця", - сказав вiн собi. Згадайте Пiта Фремонта. Будь Пiтом Фремонтом.
  
  Коли вiн потягнувся за пляшкою вiскi, вiн сказав: "Хто ти? I що, чорт забирай, ти маєш на увазi, коли мене так схопили з вулицi! Хiба ти не знаєш, що я можу подати на тебе до суду?"
  
  Чоловiк за столом хрипко посмiхнувся. "Подати в суд на мене, мiстере Фремонт? Серйозно! У вас, американцiв, дивне почуття гумору. Я дiзнався про це у Вашингтонi багато рокiв тому. Один стаканчик, мiстере Фремонт! Один. Ми будемо абсолютно вiдвертi, i, як бачите, я знай свою помилку.
  
  Пiт. Фремонт - це був Нiк Картер, який був мертвий, i Фремонт, який вижив - Пiт Фремонт кинув лiд у високу склянку i, перекинувши пляшку вiскi, налив багато i зухвало. Вiн пропив його, потiм пiдiйшов до шкiряного крiсла бiля столу i сiв. Вiн розстебнув брудний плащ - вiн хотiв, щоб Фiлстон побачив пошарпаний костюм, - i не зняв старовинного капелюха.
  
  "Добре", - прогарчав вiн. "Отже, ви знаєте, що я алкоголiк. Отже? Хто ви i що ви хочете вiд мене?" Вiн п'яний. "I прибери це прокляте свiтло з моїх очей. Це старий трюк".
  
  Чоловiк нахилив лампу убiк. Тепер мiж ними утворилася пiвтiнь.
  
  "Мене звуть Рiчард Фiлстон, - сказав чоловiк. "Можливо, ви чули про мене?"
  
  Фремонт коротко кивнув головою. "Я чув про тебе".
  
  "Так", - м'яко сказав чоловiк. "Я вважаю, я скорiше, еее ... сумно вiдомий".
  
  Пiт знову кивнув головою. "Це ваше слово, а не моє".
  
  "Зовсiм вiрно. Але тепер до справи, мiстере Фремонт. Абсолютно вiдверто, як я вже сказав. Ми обидва знаємо, хто ми, i я не бачу причин захистити один одного або щадити почуття один одного. Ви згоднi?"
  
  Пiт насупився. "Я згоден. То припинiть кляту огорожу i переходьте до справи. Скiльки грошей? I що менi потрiбно зробити, щоб їх заробити?"
  
  Вiдiйшовши вiд яскравого свiтла, вiн побачив людину за столом. Костюм був з легкого рукавичного солоного твiду бездоганного крою, тепер трохи поношеного. Жоден московський кравець нiколи не повторив би його.
  
  "Я говорю про п'ятдесят тисяч американських доларiв", - сказав чоловiк. "Половина зараз - якщо ви згоднi з моїми умовами".
  
  "Продовжуй говорити, - сказав Пiт. "Менi подобаються твої слова".
  
  Сорочка була у блакитну смужку з комiром-стiйкою. Краватка зав'язувалася маленьким вузлом. Королiвська морська пiхота. Людина, яка грала Пiта Фремонта, пробiглася по файлах в головi: Фiлстон. Колись вiн служив у Королiвськiй морськiй пiхотi. Це було вiдразу пiсля того, як вiн приїхав iз Кембриджу.
  
  Людина за столом вийняла цигарку з вишуканої перегородчастої коробки. Пiт вiдмовився i намацав зiм'яту пачку "Пелл Мелл". Дим по спiралi пiднiмався до кесонної стелi.
  
  "Насамперед, - сказав чоловiк. "Ви пам'ятаєте людину на iм'я Пол Якобi?"
  
  "Так." I це вiн зробив. Нiк Картер зробив. Iнодi години, днi роботи над фотографiями та файлами окупалися. Пiдлога Якобi. Голландський комунiст. Незначний агент. Вiдомо, що якийсь час працював у Малайї та Iндонезiї. Випав iз поля зору. Востаннє повiдомлялося в Японiї.
  
  Пiт Фремонт чекав, поки чоловiк вiзьме вiн провiдну роль. Як Якобi вписався у це.
  
  Фiлстон вiдчинив ящик. Там було. шарудiння паперу. "Три роки тому Пол Якобi намагався завербувати вас. Вiн запропонував вам роботу, працюючи на нас. Ви вiдмовилися. Чому?"
  
  Пiт насупився i випив. "Тодi я не був готовий".
  
  "Однак ви нiколи не повiдомляли про Якобi, нiколи нiкому не говорили, що вiн росiйський агент. Чому?"
  
  "Це не моя бiса занепокоєння. Може, я не хотiв грати з Якобi, але це не означало, що я повинен був здати його. Все, що я хотiв, все, що я хочу зараз, - це залишити одного, щоб напитися." Вiн рiзко засмiявся. "Це не так просто, як ви вважаєте".
  
  Тиша. Вiн мiг бачити обличчя Фiлстона зараз.
  
  М'яка краса, розмита шiстдесятьма роками. Натяк на пiдборiддя, тупий нiс, широко розставленi очi, позбавленi кольору в напiвтемрявi. Рот був зрадником - вiльний, трохи вологий, шепiт жiночностi. Млявий рот надто терпимого бiсексуала. Файли клацали у мозку AXEman. Фiлстон був убивцею жiнок. Вбивця людей теж у багатьох вiдношеннях.
  
  Фiлстон сказав: "Ви не бачили Пола Джейкобi останнiм часом?"
  
  "Нi."
  
  Натяк на посмiшку. "Це зрозумiло. Його бiльше немає з нами. У Москвi сталася аварiя. Шкода".
  
  Пiт Фремонт пив. "Так. Шкода. Давай забудемо про Якобi. Що ти хочеш, щоб я зробив за п'ятдесят тисяч?"
  
  Рiчард Фiлстон ставив свiй темп. Вiн погасив цигарку i потягнувся за iншою. "Ти не став би працювати на нас у той час, коли вiдмовив Якобi. Тепер ти працюватимеш на мене, як ти кажеш. Можу я запитати, чому це змiна поглядiв? Я уявляю тих же клiєнтiв, що й Якобi. Як ви повиннi знати".
  
  Фiлстон нахилився вперед, i Пiт уважно глянув йому в очi. Блiдi, розмитi сiрi.
  
  Пiт Фремонт сказав: "Послухай, Фiлстон! Менi начхати, хто переможе. Нi чорта! I все змiнилося з тих пiр, як" Я знав Якобi. З того часу пiшло багато вiскi. Я старший. Я брокер. Зараз на моєму рахунку близько двохсот єн. Ось вiдповiдь на ваше запитання? "
  
  "Хммм - певною мiрою так. Добре". Папiр знову зашарiло. "Ви були газетярем у Штатах?"
  
  Це був шанс виявити трохи смiливостi, i Нiк Картер дозволив Пiту схопитися за нього. Вiн вибухнув неприємним смiхом. Вiн дозволив своїм рукам трохи тремтiти i з тугою глянув на пляшку вiскi.
  
  "Господи Боже, мужику! Тобi потрiбнi посилання? Добре. Я можу назвати тобi iмена, але сумнiваюся, що ти почуєш щось хороше".
  
  Фiлстон не посмiхнувся. "Так. Я розумiю". Вiн звiрився з газетою. "Один час ви працювали на Chicago Tribune. Також у New York Mirror та St. Louis Post-Dispatch, серед iнших. Ви також працювали на Associated Press та Hearst International Service. Вас звiльнили з усiх цих посад за вживання алкоголю. ?"
  
  Пiт засмiявся. Вiн спробував пiдправити звук легким безумством. "Ви пропустили кiлька. Новини Iндiанаполiсу та кiлька газет по країнi". Вiн згадав слова Тонакi i продовжив: "Є також "Гонконг Таймс" i "Сiнгапур Таймс". Тут, в Японiї, є Асахi, Осака i ще кiлька. Ви називаєте газету Фiлстон, i мене, ймовiрно, звiльнили з неї."
  
  "Хммм. Саме так. Але у вас все ще є зв'язки, друзi, серед газетярiв?"
  
  Куди прямував цей ублюдок? В кiнцi тунелю, як i ранiше, немає свiтла.
  
  "Я не став би називати їх друзями", - сказав Пiт. "Можливо, знайомих. У алкоголiка немає друзiв. Але я знаю кiлькох хлопцiв, у яких я все ще можу зайняти долар, коли я досить зневiрився".
  
  "I ви все ще можете створити iсторiю? Велика iсторiя? Припустимо, вам дали iсторiю столiття, дiйсно приголомшливу сенсацiю, як я вважаю, ви, хлопцi, називаєте її, i вона була ексклюзивною для вас. Тiльки ви! влаштувати так, щоб така iсторiя одразу отримала повне всесвiтнє освiтлення?"
  
  Вони почали до цього пiдходити.
  
  Пiт Фремонт вiдкинув пошарпаний капелюх i дивився на Фiлстона: "Я мiг би це зробити, так. Але це має бути справжнiм. Цiлком пiдтвердженим. Ви пропонуєте менi таку iсторiю?"
  
  "Я можу", сказав Фiлстон. "Я просто можу. I якщо я це зроблю, Фремонте, це буде повнiстю пiдтверджено. Не турбуйтеся про це!" Високий, хрипкий смiх iстеблiшменту був приватним жартом. Пiт чекав.
  
  Тиша. Фiлстон перемiстився у своєму крiслi, що обертається, i втупився в стелю. Вiн погладив добре доглянуту руку по срiблясто-сивому волоссю. Це було суттю. Сукiн син уже збирався ухвалити рiшення.
  
  Поки вiн чекав, AXEman розмiрковував про капризи, перерви та випадковостi своєї професiї. Наприклад, час. Тi дiвчата, якi схопили справжнє тiло Пiта Фремонта i ховали його за тi митi, коли копи та подруга Пiта були поза сценою. Це шанс один мiльйон. I тепер факт смертi Фремонта висiв над його головою, мов меч. Тiєї хвилини, коли Фiлстон чи Джоннi Чоу дiзнався правду, у справi був фальшивий Пiт Фремонт. Джоннi Чоу? Вiн почав думати по-новому. Може, для Тонакi це був вихiд...
  
  Рiшення. Рiчард Фiлстон вiдкрив iншу скриньку. Вiн обiйшов стiл. В руках у нього була товста пачка зелених банкнот. Вiн кинув грошi Пiту навколiшки. У цьому жестi була зневага, яку Фiлстон не приховував. Вiн стояв поруч, злегка погойдуючись на пiдборах. Пiд твiдовим жакетом на ньому був тонкий коричневий светр, що не приховував невеликого черевця.
  
  "Я вирiшив довiритися тобi, Фремонт. Насправдi у мене немає вибору, але, можливо, це не такий вже й великий ризик. На мiй досвiд, кожен чоловiк в першу чергу пiклується про себе. Ми всi егоїсти. П'ятдесят тисяч доларiв доставлять вас далеко вiд Японiї. Це означає новий початок, мiй друже, нове життя. Ви досягли дна - ми обидва це знаємо".
  
  Не думаю, що ви вiдмовитеся вiд цього шансу вибратися з канави. Я розумна людина, логiчна людина, i я думаю, що ви теж. Це абсолютно твiй останнiй шанс. Я гадаю, ви це розумiєте. Ви можете сказати, що я граю у азартнi iгри. Ставка на те, що ви виконуватимете роботу ефективно i залишитеся тверезими, доки вона не буде зроблена".
  
  Великий чоловiк у крiслi тримав очi прихованi. Вiн пропустив крiзь пальцi чiткi ноти i помiтив жадiбнiсть. Вiн кивнув головою. "За такi грошi я можу залишатися тверезим. Ви можете повiрити в це, Фiлстон. За такi грошi ви навiть можете менi довiряти".
  
  Фiлстон зробив кiлька крокiв. У його ходi було щось витончене, вишукане. AXEman ставив питання, чи справдi цей хлопець дивний. У його словах не було жодних доказiв. Тiльки натяки.
  
  "Це не зовсiм питання довiри, - сказав Фiлстон. - Я впевнений, ви розумiєте. По-перше, якщо ви не виконаєте завдання до мого повного задоволення, вам не заплатять частину п'ятдесяти тисяч доларiв, що залишилася. Буде промiжок часу, природно. Якщо все вийде - то тобi заплатять".
  
  Пiт Фремонт насупився. "Схоже, я той, хто має тобi довiряти".
  
  "У певному сенсi, так. Я мiг би також вказати на дещо ще - якщо ви зрадите мене або якимось чином спробуєте обдурити вас, ви напевно будете вбитi. КДБ мене дуже поважає. Ви напевно чули про їхнi довгi руки. ?"
  
  "Я знаю." Похмуро. "Якщо я не виконаю завдання, вони мене вб'ють".
  
  Фiлстон глянув на нього своїми вимитими сiрими очима. "Так. Рано чи пiзно вони вб'ють тебе".
  
  Пiт потягнувся за пляшкою вiскi. "Добре, добре! Можу я ще випити?"
  
  "Нi. Ти зараз у мене на службi. Не пий, поки робота не буде виконана".
  
  Вiн вiдкинувся на спинку стiльця. "Вiрно. Я забув. Ти щойно купив мене".
  
  Фiлстон повернувся за стiл i сiв. "Ви вже шкодуєте про угоду?"
  
  "Нi. Я сказав тобi, чорт забирай, менi все одно, хто переможе. У мене бiльше немає країни. Немає вiрностi. Ти тiльки що отримав мене! А тепер припустимо, що ми скоротимо переговори, i ви скажете менi, що Я повинен зробити."
  
  "Я сказав вам. Я хочу, щоб ви помiстили статтю у свiтову пресу. Ексклюзивна iсторiя. Найбiльша iсторiя, яка будь-коли була у вас або будь-якого iншого газетяра".
  
  "Третя свiтова вiйна?"
  
  Фiлстон не посмiхнувся. Вiн дiстав нову сигарету з пачки перегородчатої тканини. "Можливо. Я так не думаю. Я..."
  
  Пiт Фремонт чекав, насупившись. Цей виродок ледве стримався, щоб сказати це. Як i ранiше, смикаючи ногу в холоднiй водi. Не наважується взяти на себе зобов'язання щодо досягнення точки неповернення.
  
  "Має пропрацювати безлiч деталей", - сказав вiн. "Багато передiсторiї, яку ти маєш зрозумiти. Я..."
  
  Фремонт встав i загарчав у несамовитiй лютi людини, яка жадала випити. Вiн грюкнув пачкою грошей по долонi. "Я хочу цi грошi, чорт забирай. Я зароблю їх. Але навiть за цi грошi я не пiду на щось слiпе. Що це?"
  
  "Iмператора Японiї збираються вбити. Ваше завдання - переконати, що в цьому звинуватить китайцiв".
  
  
  Роздiл 10
  
  
  Кiллмайстер не надто здивувався. Пiт Фремонт був, i вiн мав це показати. Довелося показати подив, сум'яття та недовiру. Вiн зробив паузу, пiдносячи до рота цигарку, i дозволив собi вiдвиснути щелепи.
  
  "Iсусе Христе! Ти, мабуть, не в своєму розумi".
  
  Рiчард Фiлстон, тепер, коли вiн нарештi це сказав, насолоджувався переляком, який вiн викликав.
  
  "Зовсiм нi. Якраз навпаки. Наш план, план, над яким ми працювали протягом кiлькох мiсяцiв, - це суть логiки та розсудливостi. Китайцi - нашi вороги. Рано чи пiзно, якщо їх не попередити, вони почнуть вiйну з Росiєю. Заходу це сподобається. Вони будуть сидiти склавши руки i витягти. у Японiї, наражаючи себе на величезний особистий ризик ".
  
  Фрагменти файлу Фiлстона блиснули у свiдомостi AXEman, як монтаж. Фахiвець iз вбивств!
  
  Пiт Фремонт придумав вираз трепету, змiшаного з сумнiвом. "Я думаю, ти справдi серйозно, клянуся Богом. I ти збираєшся вбити його!"
  
  "Це не ваша справа. Ви не будете присутнi, i жодна вiдповiдальнiсть чи звинувачення не буде на вашiй головi".
  
  Пiт кисло засмiявся. "Давай, Фiлстон! Я в цьому замiшаний. На даний момент я замiшаний. Якщо мене зловлять, у мене не буде голови. Вони вiдрiжуть її, як капусту.
  
  "Запевняю вас, - сухо сказав Фiлстон, - що ви не будете замiшанi. Або не обов'язково, якщо ви використовуєте свою голову, щоб тримати її на плечах. Зрештою, я очiкую, що ви виявите деяку винахiдливiсть за п'ятдесят тисяч доларiв".
  
  Нiк Картер дозволив Пiту Фремонту сидiти похмурим i непереконливим, тодi як вiн дозволив своєму розуму вiльно i швидко рухатися. Вiн уперше почув цокання високого годинника в кутку кiмнати. Телефон на столi Фiлстона був удвiчi бiльший за звичайний. Вiн ненавидiв їх обох. Час та сучаснi комунiкацiї невблаганно працювали проти нього. Нехай Фiлстон дiзнається, що справжнiй Фремонт мертвий, а вiн, Нiк Картер, такий самий мертвий.
  
  Нiколи не сумнiвався у цьому. Цi двоє головорiзiв за дверима були вбивцями. У Фiлстона безперечно був пiстолет у столi. На його лобi виступив легкий пiт, i вiн вивудив брудну носову хустку. Це могло легко вийти з-пiд контролю. Вiн повинен був пiдштовхнути Фiлстона, чинити тиск на його власний план i забратися звiдси до бiса. Але не надто швидко. Не варто виявляти надто багато занепокоєння.
  
  "Ви розумiєте, - шовковисто сказав Фiлстон, - що ви не можете вiдступити зараз. Ви занадто багато знаєте. Будь-якi вашi коливання просто означають, що я мушу вбити вас".
  
  "Я не вiдступаю, чорт забирай. Я намагаюся звикнути до цiєї iдеї. Господи! Вбити Iмператора. Зробити так, щоб провину за це поклали на китайцiв. Це не зовсiм гра в присiдання, розумiєте. I ти можеш бiгти потiм. Я не зможу. Нижню Саксонiю".
  
  "Саксонiя? Не думаю, що я..."
  
  "Не важливо. Дай менi шанс розiбратися. Коли ж це вбивство станеться?"
  
  "Завтра ввечерi. Будуть бунти та масовi саботажi. Великий саботаж. У Токiо буде вiдключено електрику, як i в багатьох iнших великих мiстах. Це прикриття, як ви розумiєте. Iмператор зараз знаходиться у резиденцiї у Палацi."
  
  Пiт повiльно кивнув головою. "Я починаю розумiти. Ви працюєте з китайцями - до певного моменту. Щодо саботажу. Але вони нiчого не знають про вбивство. Правильно?"
  
  "Навряд чи, - сказав Фiлстон. "Це не було б великим переворотом, якби вони це зробили. Я пояснив це - Москва та Пекiн перебувають у станi вiйни. Це акт вiйни. Чиста логiка. Ми маємо намiр завдати китайцям стiльки неприємностей, що вони не зможуть турбувати нас роками".
  
  Час майже настав. Настав час чинити тиск. Час вибратися звiдти i дiстатися Джоннi Чоу. Реакцiя Фiлстона була важливою. Можливо, життя чи смерть важливi.
  
  Ще нi. Ще не зовсiм.
  
  Пiт закурив ще одну цигарку. "Менi доведеться влаштувати цю штуку", - сказав вiн людинi за столом. "Ти це розумiєш?
  
  "Дорогий мiй! Ми не любителi. Пiслязавтра, якомога ранiше, ви вiдправитеся до вiддiлення Гiндза Chase Manhattan. У вас буде ключ вiд сейфа. У ньому ви знайдете всю документацiю яка вам знадобляться. Плани, замовлення, пiдписи, платiжнi квитанцiї, все. Вони пiдтвердять вашу iсторiю та газети у газетах У вашiй iсторiї ви покажете у вашiй iсторiї. Саме цi папери ви покажете. вас, вони абсолютно бездоганнi. Нiхто не сумнiвається у вашiй iсторiї, прочитавши їх".
  
  Фiлстон посмiхнувся. "Можливо навiть деякi китайцi, якi виступають проти Мао, повiрять у це".
  
  Пiт засовався в крiслi. "Це iнша справа - за моєю шкiрою прийдуть Чiкоми. Вони дiзнаються, що я брешу. Вони спробують мене вбити".
  
  "Так", - погодився Фiлстон. "Я вважаю, що так i буде. Боюся, я повинен дозволити тобi турбуватися про це. Але ти вижив так довго, незважаючи нi на що, i тепер маєш двадцять п'ять тисяч доларiв готiвкою. Я думаю, ти впораєшся".
  
  "Коли i як я отримаю решту двадцять п'ять тисяч, якщо я їх виконаю це?"
  
  "Вони будуть переведенi на рахунок у Гонконгу - коли ми будемо задоволенi вашою роботою. Я впевнений, що це стане для вас стимулом".
  
  На столi Фiлстона задзвонив телефон. AXEman сунув руку в плащ, забувши на мить, що Кольта бiльше немає. Вiн вилаявся собi пiд нiс. В нього нiчого не було. Нiчого, крiм його м'язiв та його мозку.
  
  Фiлстон говорив у iнструмент. "Так... так. Вiн у мене. Вiн зараз тут. Я якраз збирався тобi подзвонити".
  
  Картер слухав, дивлячись на свої пошарпанi зношенi туфлi. Кому зателефонувати? Чи можливо, що ...
  
  Голос Фiлстона став рiзким. Вiн хмурився. "Послухай, Джоннi, я вiддаю накази! I в цей момент ти їм не пiдкоряєшся, дзвонячи менi. Не роби цього знову. Нi, я поняття не мав, що це було так важливо, так термiново для тебе. у будь-якому випадку я закiнчив з ним i пошлю його з собою. Звичайне мiсце. Дуже добре. Що, так? заплатив".
  
  У телефонi пролунала люта лайка. Фiлстон насупився.
  
  "Це все, Джей! Ти знаєш свою роботу - вiн повинен перебувати пiд постiйним наглядом, поки ця справа не буде виконана. Я вважаю тебе вiдповiдальною. Так, все йде за графiком i вiдповiдно до плану. Повiсь трубку. Нi. не буду на зв'язку, поки ця справа не закiнчиться. Ти робиш свою роботу, а я зроблю свою". Фiлстон з гуркотом поклав слухавку.
  
  Пiт Фремонт закурив сигарету i почав чекати. Джоннi? Джоннi Чоу? Вiн почав сподiватися. Якби це спрацювало, йому не довелося б використати свiй власний наполовину повний план. Вiн обережно спостерiгав за Фiлстоном. Якщо прикриття Фремонта було висаджено в повiтря, справи пiшли погано.
  
  Якщо йому треба було пiти, вiн хотiв узяти з собою Фiлстона.
  
  Рiчард Фiлстон глянув на нього. "Фремонт?"
  
  AXEman знову зiтхнув. "Та вже?"
  
  "Ви знаєте чи чули про людину на iм'я Джоннi Чоу?"
  
  Пiт кивнув головою. "Я чув про нього. Нiколи не зустрiчав його. Кажуть, що вiн є головним для мiсцевих Chicoms. Я не знаю, наскiльки це правда".
  
  Фiлстон обiйшов стiл. Не надто близько до великого чоловiка. Пухким вказiвним пальцем вiн почухав пiдборiддя.
  
  "Слухай уважно, Фремонт. З цього моменту ти ходитимеш по лезу бритви. Це Чоу щойно говорив телефоном. Вiн хоче тебе. Причина, за якою вiн хоче тебе, полягає в тому, що вiн i я деякий час тому вирiшили використати тебе. як газетяра, щоб пiдкинути розповiдь".
  
  Пiт пильно глянув на нього. Воно почало желеподiбне.
  
  Вiн кивнув головою. "Звичайно. Але не розповiдь? Цей Джоннi Чоу хоче, щоб я пiдкинув ще одну iсторiю?"
  
  "Точно. Чоу хоче, щоб ти створив iсторiю, яка звинувачує Ця у всьому, що має статися. Я погодився з цим, звичайно. Тобi доведеться взяти Ця звiдти i зiграти так".
  
  "Зрозумiло. Ось чому мене схопили з вулицi - спочатку треба було поговорити зi мною".
  
  "Знову вiрно. Нiяких реальних труднощiв - я можу приховати це, сказавши, як я вже сказав, що я особисто хотiв дати вам iнструкцiї. Чоу, природно, не буде знати, якi iнструкцiї. Вiн не повинен бути пiдозрiлим, або не бiльш нiж зазвичай . Ми насправдi не довiряємо один одному, i у кожного з нас є свої окремi органiзацiї. це у будь-якому випадку. У мене мало чоловiкiв, i я не можу приставити їх дивитися на тебе".
  
  Пiт кисло посмiхнувся. "Ви вiдчуваєте, що маєте стежити за мною?"
  
  Фiлстон повернувся до свого столу. "Не будь дурнем, Фремонте. Ви сидите на однiй iз найбiльших iсторiй цього столiття, у вас є двадцять п'ять тисяч доларiв моїх грошей, i ви ще не зробили свою роботу. Звичайно, ти не очiкував, що я дозволю тобi бiгати безкоштовно?"
  
  Фiлстон натиснув кнопку на своєму столi. "У тебе не повинно бути нiяких проблем. Все, що тобi дiйсно потрiбно зробити, це залишатися тверезим i тримати язик за зубами. I оскiльки Чоу думає, що тебе найняли, щоб створити iсторiю про Ця, ти можеш приступити до її створення, як ти говориш, просто як завжди. Єдина рiзниця в тому, що Чоу не буде знати, яку. хтось буде тут - чи є останнi питання?
  
  "Так. Дуже великий. Якщо я буду пiд постiйним наглядом, як менi пiти вiд Чоу i його хлопчикiв, щоб опублiкувати цю iсторiю? Як тiльки вiн дiзнається, що Iмператор вбитий, вiн уб'є мене. . Це буде перше, що вiн зробить. "
  
  Фiлстон знову погладив пiдборiддя. "Я знаю, що це труднощi. Ви, звичайно, повиннi сильно залежати вiд себе, але я допоможу всiм, що зможу. Я посилаю людину з вами. Одна людина - це все, що я можу зробити, i все, що Чоу Я був змушений наполягати на тому, щоб пiдтримувати зв'язок.
  
  "Завтра вас вiдвезуть на мiсце заворушень на територiї Палацу. Дмитро пiде з вами, нiбито, щоб допомогти вас охороняти. Насправдi, в момент, найбiльш пiдходящий вам, вiн допоможе вам пiти. Вам двом доведеться працювати разом. Дмитро хороша людина, дуже крута i цiлеспрямована, i йому вдасться звiльнити вас на кiлька хвилин."
  
  У дверi постукали. "Ходiмо," сказав Фiлстон.
  
  Чоловiк був хлопцем з професiйної баскетбольної команди. AXEman порахував його зростання - добрих шiсть футiв вiсiм дюймiв. Вiн був худий, як планка, а його довгий череп був дзеркально лисим. У нього були акромегалiчнi риси обличчя i маленькi темнi очi, а костюм висiв на ньому, як намет, що погано сидiв. Рукави його пiджака були надто короткими i оголювали бруднi манжети.
  
  "Це Дмитро, - сказав Фiлстон. "Вiн стежитиме за тобою i за тобою в мiру своїх можливостей. Не дозволяй його зовнiшностi вводити тебе в оману, Фремонте. Вiн дуже швидкий i зовсiм не дурний.
  
  Високе опудало тупо дивилося на Нiка i кивнуло. Вiн i Фiлстон пройшли в дальнiй кут кiмнати i коротко порадилися. Дмитро продовжував кивати i повторювати: "Так... Так..."
  
  Дмитро пiдiйшов до дверей i почав чекати. Фiлстон простяг руку людинi, яку вважав Пiтом Фремонтом. "Удачi. Я не побачу вас знову. Звичайно, нi, якщо все пiде за планом. Але я зв'яжуся з вами, i, якщо ви доставите товар, як ви, янкi, кажете, вам заплатять, як обiцяли. Просто майте це на увазi. , Фремонт. Ще двадцять п'ять тисяч у Гонконгу. До сви.
  
  Це було схоже на рукостискання банки з хробаками. "До побачення", - сказав Пiт Фремонт. Картер подумав: "Побачимося, сучий сину!"
  
  Йому вдалося зачепити Дмитра, коли вони виходили за дверi. Пiд лiвим плечем був наплiчний затискач, важкої зброї.
  
  Двоє японських бойовикiв чекали у фойє. Дмитро щось загарчав на них i вони кивнули. Усi вийшли та сiли у чорний "мерседес". Сонце пробилося крiзь хмарнiсть, i галявина заграла новою зеленню. У парному повiтрi стояв тонкий запах квiтучої сакури.
  
  Якась комiчна оперна країна, думав Нiк Картер, коли вiн залiз на заднє сидiння з гiгантом.
  
  Сто мiльйонiв людей на територiї менше вiд Калiфорнiї. Страшенно мальовничо. Паперовi парасольки та мотоцикли. Спостерiгачi за мiсяцем та вбивцi. Слухачi комах та бунтiвники. Гейшi та гоу-гоу дiвчини. Все це було бомбою, яка шипiла на короткому ґнотi, а вiн сидiв на нiй.
  
  Попереду їхали високий японець iз шофером. Невисокий японець сидiв на спинцi вiдкидного сидiння i дивився на Нiка. Дмитро спостерiгав за Нiком зi свого кута. "Мерседес" повернув лiворуч i подався назад до центру Токiо. Нiк знову вiдкинувся на подушки та спробував з усiм розiбратися.
  
  Вiн знову подумав про Тонака, i це було неприємно. Звiсно, ще може бути шанс, що щось зможе зробити. Його передали Джоннi Чоу, хай навiть трохи пiзно. Це було те, чого хотiв Чоу - тепер Нiк знав чому, - i мабуть можливо врятувати дiвчину вiд подальших тортур. Нiк насупився, дивлячись у пiдлогу машини. Вiн виплатить цей борг, коли настане час.
  
  Вiн отримав один величезний прорив. Вiн був бенефiцiаром недовiри мiж Чiком i Фiлстоном. Вони були непростими союзниками, їхнiй зв'язок був помилковим, i його можна було використати надалi.
  
  Вони обидва думали, що мають справу з Пiтом Фремонтом, завдяки чуття i мозку Тонакi. Нiхто дiйсно не мiг витримати тортур дуже довго, навiть якщо їх застосовував експерт, але Тонака закричала i дала їм неправдивi вiдомостi.
  
  Тодi Кiллмайстеровi спало на думку, i вiн прокляв свою дурiсть. Вiн переймався тим, що Джоннi Чоу знає Фремонта в обличчя. Вiн цього не зробив. Вiн не мiг - iнакше Тонака нiколи б не дала йому це iм'я. Тож його прикриття з Чоу не розiрвалося. Вiн мiг грати, наскiльки це було можливо, так, як вказав Фiлстон, постiйно дивлячись спосiб врятувати дiвчину.
  
  Вона мала б це на увазi, коли вигукувала його iм'я. Вiн був її єдиною надiєю, i вона це знала. Тепер вона сподiватиметься. Кровотеча та ридання в якiйсь дiрцi та очiкування, коли вiн пiдiйде та витягне її.
  
  Його кишки трохи хворiли. Вiн був безпорадний. Жодної зброї. Дивився щохвилини. Тонака чiплялася за тендiтну тростину. Кiллмайстер нiколи не вiдчував себе нижче цього.
  
  "Мерседес" обiгнув Центральний оптовий ринок i попрямував до греблi, що веде до Цукiсiмi та верф. Слабке сонце зникло за мiдним серпанком, що навис над гаванню. Повiтря, що просочується в машину, витiкало нахабний промисловий сморiд. Дюжина вантажних суден стояла на якорi у бухтi. Вони пройшли сухий док, на якому маячив скелет супертанкера. Нiк вловив спалах iменi - Наес Мару.
  
  "Мерседес" проїхав повз мiсце, де самоскиди перекидали смiття у воду. Токiо завжди будував новi землi.
  
  Вони звернули на iншу дамбу, що вела до краю води. Тут, трохи вiдокремлено, був старий гниючий склад. "Кiнець подорожi, - подумав Нiк. Ось де в них Тонака. Хороший штаб був обраний хитромудро. Прямо посерединi всiєї виробничої суєти, на яку нiхто не звертає уваги. У них буде вагома причина приходити i йти.
  
  Машина в'їхала через обшарпанi ворота, якi були вiдчиненi. Шофер продовжував перетинати двiр, завалений iржавими бочками з олiєю. Вiн зупинив "мерседес" поряд iз вантажним майданчиком.
  
  Дмитро вiдчинив дверi збоку i вибрався назовнi. Коротун японець показав Нiку свiй Намбу. "Ви також виходьте".
  
  Нiк вийшов. "Мерседес" розвернувся та виїхав за ворота. Одна рука Дмитра була пiд курткою. Вiн кивнув у бiк невеликих дерев'яних сходiв у дальньому кiнцi пристанi. "Ми йдемо туди. Ти перший. Не намагайся тiкати". Його англiйська була поганою, зi слов'янським поганим поводженням з голосними.
  
  Втеча поки що була далеко не в головi. Тепер вiн мав один намiр, i тiльки один. Дiстаньтеся до дiвчини i врятувати її вiд ножа. Якимось чином. Принаймнi. Пiдступнiстю чи силою.
  
  Вони пiднялися сходами, Дмитро трохи вiдкинувся назад i тримав руку в куртцi.
  
  Лiворуч дверi вели в крихiтний обшарпаний офiс, нинi покинутий. В офiсi на них чекав чоловiк. Вiн уважно подивився на Нiка.
  
  "Ви Пiт Фремонт?"
  
  "Так. Де Тонака?"
  
  Чоловiк не вiдповiв йому. Вiн обiйшов Нiка, витяг iз-за пояса пiстолет "Вальтер" i вистрiлив Дмитру в голову. Це був добрий професiйний пострiл у голову.
  
  Гiгант повiльно валився, як хмарочос. Здавалося, вiн розсипався на шматки. Потiм вiн опинився на розколотiй пiдлозi офiсу, i кров текла з його розбитої голови в трiщину.
  
  Вбивця направив вальтер на Нiка. "Тепер можеш перестати брехати", - сказав вiн. "Я знаю, хто ти. Ти Нiк Картер. Ти з АХ. Я Джоннi Чоу".
  
  Вiн був високим для японця, надто свiтлошкiрим, i Нiк здогадувався про китайську кров. Чоу був одягнений на зразок хiпi - вузькi штани чинос, психоделiчна сорочка, що висiла зовнi, нитка любовних бусинок на шиї.
  
  Джоннi Чоу не жартував. Або блефовад. Вiн знав. Нiк сказав: "Добре.
  
  . А де тепер Тонака? "
  
  "Вальтер" рушив. "Через дверi прямо за тобою. Рухайся дуже повiльно".
  
  Вони пiшли смiттявим коридором, освiтленим вiдкритими вiкнами в даху. Агент AX автоматично вiдзначив їх як можливий вихiд.
  
  Джоннi Чоу за допомогою мiдної ручки штовхнув простi дверi. Кiмната була напрочуд добре обставлена. Дiвчина сидiла на диванi, схрестивши стрункi ноги. На нiй був червоний розрiз майже до стегна, а темне волосся було зiбране на макiвцi. Вона була сильно нафарбована, i бiлi зуби блищали за спиною червоного, коли вона посмiхалася Нiку.
  
  "Привiт, Картер-сан. Я думав, ти нiколи не дiстанешся сюди. Я сумувала за тобою".
  
  Нiк Картер безпристрасно глянув на неї. Вiн не посмiхнувся. Нарештi вiн сказав: "Привiт, Тонако".
  
  Були часи, сказав вiн собi, коли вiн був не дуже розумний.
  
  
  Роздiл 11
  
  
  Джоннi Чоу зачинив дверi i притулився до неї, а вальтер усе ще прикривав Нiка.
  
  Тонака подивилася повз Нiка на Чоу. "Росiйська?"
  
  "В офiсi. Я вбив його. Нiякого поту".
  
  Тонака насупився. "Ви залишили тiло там?"
  
  Стиснення плечима. "В даний час. Я..."
  
  "Ти iдiот. Вiзьми кiлька чоловiк i негайно прибери його. Поклади його разом з рештою вниз до темряви. Почекай - одягни наручники Картеру i вiддай менi пiстолет".
  
  Тонака розсунула ноги i встала. Спалахнули трусики. На цей раз червонi. У Вашингтонi пiд формою дiвчаток-скаутiв вони були рожевими. З часiв Вашингтона багато що змiнилося.
  
  Вона обiйшла Нiка, тримаючись подалi, i вiдiбрала у Джоннi Чоу пiстолет. "Поклади свої руки позаду себе, Нiк".
  
  Нiк корився, напружуючи м'язи зап'ястя, розширюючи вени та артерiї як мiг. Ви нiколи не знали. Може стати в нагодi десята частина дюйма.
  
  Манжети завмерли на мiсцi. Чоу штовхнув його. "Геть там, на тому стiльцi в кутку".
  
  Нiк пiдiйшов до стiльця i сiв, скутi руками за спину. Вiн тримав голову опущеної, очi його були прикритi. Тонака перебувала в ейфорiї, вiд урочистостей паморочилося в головi. Вiн знав знаки. Вона збиралася поговорити. Вiн був готовий слухати. Бiльше вiн нiчого не мiг вдiяти. У ротi вiн мав кислий оцет.
  
  Джоннi Чоу вийшов i зачинив дверi. Тонака замкнув його. Вона повернулася до канапи i сiла, знову схрестивши ноги. Вона поклала "вальтер" собi на колiна, дивлячись на нього темними очима.
  
  Вона переможно посмiхнулася йому. "Чому б тобi не визнати це, Нiке? Ти абсолютно здивований. Шокований. Тобi це i не снилося".
  
  Вiн перевiряв кайданки. Просто була невелика гра. Недостатньо, щоб допомогти йому зараз. Але вони не облягали його великi кiстлявi зап'ястя.
  
  "Ти маєш рацiю", - визнав вiн. "Ти обдурила мене, Тонака. Обдурила мене добре. Ця думка дiйсно спала менi на думку вiдразу пiсля того, як твiй батько був убитий, але я нiколи не повертався до неї. Я надто багато думав про Кунiдзо i мало про тебе. Я часом дурний".
  
  "Так. Ти був дуже дурний. Або, можливо, нi. Як ти мiг здогадатися? Для мене все стало на свої мiсця - все так добре пiдiйшло. Навiть мiй батько послав мене за тобою. Це був чудовий успiх для мене. нас."
  
  "Ваш батько був досить розумним хлопцем. Я здивований, що не зрозумiв".
  
  Її посмiшка зникла. "Я не рада тому, що трапилося з моїм батьком. Але так i має бути. Вiн доставляв занадто багато неприємностей. Ми дуже добре органiзували чоловiкiв. Ця - Товариство Кривавого Будди тримає їх у вуздечку, - але жiнки Ця Iнша справа. Вони виходили з-пiд контролю. Навiть я, вдавши їх починати з мене починати з мене." деякими iншими жiнками.
  
  Нiк вивчав її примруженими очима. "Можу я тепер викурити цигарку?"
  
  "Нi. Я не збираюся пiдходити до тебе так близько". Її посмiшка знову з'явилась. "Це ще одна рiч, про яку я шкодую, що я нiколи не зможу стримати цю обiцянку. Думаю, це було б добре".
  
  Вiн кивнув головою. "Це могло б у цьому". Поки не було нi найменшого натяку на те, що вона або Чоу щось знали про змову Фiлстона з метою вбити Iмператора. Вiн тримав у руках козир; в даний момент вiн уявлення не мав, як у неї грати i чи взагалi потрiбно грати в неї.
  
  Тонака знову схрестила ноги. Чонсам пiдвiвся, оголивши вигин її сiдниць.
  
  "Перш нiж Джоннi Чоу повернеться, менi краще попередити тебе, Нiк. Не зли його. Вiн, я думаю, трохи божевiльний. I вiн садист. Ти отримав посилку?"
  
  Вiн дивився на неї. "Я зрозумiв. Я думав, що це твоє". Вiн перевiв погляд на її повнi груди. "Очевидно, це не так".
  
  Вона не дивилася на нього. Вiн вiдчув у нiй занепокоєння. "Нi. Це було ... бридко. Але я не могла цього запобiгти. Я можу контролювати Джоннi тiльки до певної мiри. У нього є це ... ця пристрасть до жорстокостi. Iнодi менi доводиться дозволяти йому робити те, що вiн хоче. Пiсля цього вiн слухняний i з ним легко на якийсь час. Це - плоть, яку вiн прислав. "
  
  Вiн кивнув головою. - Значить, це мiсце - мiсце вбивства?
  
  "Так. I тортур. Менi це не подобається, але це необхiдно".
  
  "Це дуже зручно. Поряд iз гаванню
  
  Її посмiшка була втомлена через макiяж. "Вальтер" повис у руцi. Вона знову пiдняла його, тримаючи його обома руками. "Так. Але ми на вiйнi, i на вiйнi треба творити жахливi речi. Але вистачить про це. Ми повиннi поговорити про тебе, Нiк Картер. Я хочу благополучно доставити тебе до Пекiна. Ось чому я попереджаю тебе про Джоннi".
  
  Його тон був сардонiчним. "Пекiн, а? Я був там пару разiв. Iнкогнiто, звичайно. Менi не подобається це мiсце. Нудно. Дуже нудно".
  
  "Сумнiваюся, що цього разу тобi буде нудно. Вони готують справжнiй прийом для тебе. I для мене. Якщо ти не вгадаєш, Нiке, я Хай-Вай".
  
  Вiн знову перевiрив кайданки. Якщо випаде шанс, йому доведеться зламати руку.
  
  Хай-Вай Тiо Пу. Китайська розвiдка.
  
  "Це щойно спало менi на думку", - сказав вiн. "Яке звання та iм'я, Тонако?" Вона сказала йому.
  
  Вона здивувала його. "Я полковник. Мене звуть китайською Мей Фой. Це одна з причин, з якої менi довелося так вiддалитися вiд батька - у нього все ще було багато контактiв, i рано чи пiзно вiн дiзнався б про це. Тому менi довелося прикинутися ненавидiти його за те, що вiн залишив свiй народ, Цю, коли був молодий. Вiн був ця. iмперiалiстичному iстеблiшменту. Поки вiн не став старим i хворим.
  
  Нiк не чинив опiр усмiшцi. "Поки ти залишалася з Ця? Вiрна своєму народу - щоб ти могла проникнути в нього i зрадити його. Використовувати їх. Знищувати їх".
  
  Вона не вiдповiла на глузування. "Ви, звичайно, не зрозумiєте. Мої люди нiколи не стануть нiчим, доки вони не повстануть i не захоплять Японiю. Я веду їх у цьому напрямi".
  
  Пiдводячи їх до рiзанини. Якщо Фiлстон вдасться вбити Iмператора i покласти провину на китайцiв, Буракумiни виявляться найближчим цапом-вiдбувайлом. Розлюченi японцi, можливо, не зможуть дiстатися до Пекiна - вони можуть i вбиватимуть кожного чоловiка, жiнку та дитину Ця, яких зможуть знайти. Вiдрубати їм голову, випатрати, повiсити, застрелити. Якщо це станеться, район Саньї справдi стане склепом.
  
  Якийсь час агент AX боровся з совiстю та розважливiстю. Якщо вiн розповiсть їм про змову Фiлстона, вони можуть повiрити йому достатньо, щоб привернути до цiєї людини додаткову увагу. Або вони можуть йому зовсiм не повiрити. Вони можуть якось це зiпсувати. А Фiлстон, якби вiн запiдозрив, що його запiдозрили, просто скасував би свої плани та дочекався нової можливостi. Нiк тримав рота на замку i опустив очi, дивлячись, як крихiтнi червонi туфлi на високому пiдборi гойдаються на нозi Тонакi. Свiтло блиснуло на її голому коричневому стегнi.
  
  У дверi постукали. Тонака визнав Джоннi Чоу. "Про росiйську подбають. Як поживає наш друг? Великий Нiк Картер! Майстер вбивств! Людина, яка змушує всiх бiдних маленьких шпигунiв тремтiти, коли вони чують його iм'я".
  
  Чоу пiдiйшов до стiльця i зупинився, сердито дивлячись на Нiка Картера. Його темне волосся було густим i сплутаним, низько падаючи на шию. Його густi брови утворили чорну косу межу над носом. Його зуби були великими та бiлими, з щiлиною посерединi. Вiн плюнув на AXEman i сильно вдарив його в обличчя.
  
  "Як ти почуваєшся, дешевий вбивця? Як тобi подобається, коли тебе приймають?"
  
  Нiк примружився вiд нового удару. Вiн вiдчував смак кровi з порiзаної губи. Вiн бачив, як Тонака застережливо похитала головою. Вона мала рацiю. Чоу був манiакальним убивцею, охопленим ненавистю, i зараз не час пiдбурювати його. Нiк мовчав.
  
  Чоу знову вдарив його, потiм знову i знову. "У чому справа, здоров'я? Нема чого сказати?"
  
  Тонака сказав: "Цього буде достатньо, Джоннi".
  
  Вiн замахнувся на неї, ричачи. "Хто сказав, що цього буде достатньо!"
  
  "Я говорю це. I я командую тут. Пекiн хоче, щоб вiн був живим i в хорошiй формi. Труп або калiка не принесуть їм особливої користi".
  
  Нiк iз цiкавiстю спостерiгав. Сварка у сiм'ї. Тонака трохи повернула вальтер, так що вiн накрив Джоннi Чоу так само, як i Нiка. Настала хвилина мовчання.
  
  Чоу видав останнiй рик. "Я кажу, пiшли ви i Пекiн теж. Ви знаєте, скiльки наших товаришiв у всьому свiтi вбив цей виродок?"
  
  "Вiн заплатить за це. Згодом. Але спочатку Пекiн хоче, щоб його допитали - i думайте, що це буде йому приємно! Так що давай, Джоннi. Заспокойся. Це має бути зроблено належним чином. У нас є накази, i вони мають виконуватися".
  
  "Добре. Добре! Але я знаю, що б я зробив з цим смердючим ублюдком, якби у мене мiй шлях. Я б вiдрiзав йому яйця i змусив його з'їсти..."
  
  Його невдоволення стихло. Вiн пiдiйшов до дивана i похмуро стулився, його повний червоний рот надувся, як у дитини.
  
  Нiк вiдчув, як холод пробiгає його спиною. Тонака мав рацiю. Джоннi Чоу був садистом та манiяком-вбивцею. Йому було цiкаво, що китайський апарат його поки що терпiв. Такi люди, як Чоу, могли бути тягарем, а китайцi були зовсiм не дурнi. Але у цього була й iнша сторона - Чоу буде абсолютно надiйним та безжальним убивцею. Цей факт, мабуть, анулював його грiхи.
  
  Джоннi Чоу випростався на диванi. Вiн усмiхнувся, показавши зуби.
  
  "Принаймнi, ми можемо змусити цього сучого сина дивитися, як ми працюємо з дiвчиною. Чоловiк щойно привiв її. Це не зашкодить йому, i це може навiть переконати його в чомусь - наприклад, можливо, що з ним все скiнчено".
  
  Вiн обернувся i глянув на Тонаку. "I марно намагатися мене зупинити! Я роблю бiльшу частину роботи в цiй паршивiй операцiї, i я збираюся отримати вiд неї задоволення".
  
  Нiк, що пильно спостерiгав за Тонакою, побачив, як вона здалася. Вона повiльно кивнула головою. "Добре. Джоннi. Якщо хочеш. Але будь дуже обережний - вiн хитрий i слизький, як вугор".
  
  "Ха!" Чоу пiдiйшов до Нiка i знову вдарив його по обличчю. "Я сподiваюся, що вiн дiйсно пробує хитрощi. Це все, що менi потрiбно - привiд, щоб убити його. Гарний привiд - тодi я можу сказати Пекiну запустити повiтряного змiя".
  
  Вiн пiдняв Нiка на ноги, i пiдштовхнув до дверей. "Iдiть, мiстер Кiллмайстер. На вас чекає частування. Я збираюся показати вам, що вiдбувається з людьми, якi не згоднi з нами".
  
  Вiн вихопив вальтер у Тонакi. Вона лагiдно здалася i не дивилася Нiку у вiчi. У нього виникло неприємне передчуття. Дiвчина? Щойно привезли? Вiн згадав накази, якi вiддавав дiвчаткам у хатi гейш. Мато, Сато та Като. Бог! Якщо щось пiшло не так, вiн був винний. Його вина...
  
  Джоннi Чоу штовхнув його довгим коридором, а потiм по звивистих сходах, що гниють i скриплять, у брудний пiдвал, де при їх наближеннi сметалися щури. Тонака пiшла за ними, i Нiк вiдчув опiр у її кроцi. "Їй справдi не подобаються неприємностi", - з гiркотою подумав вiн. Однак вона робить це, тому що вiддана своїй нечестивiй комунiстичнiй справi. Вiн нiколи їх не зрозумiє. Все, що вiн мiг зробити, - це боротися з ними.
  
  Вони пiшли iншим коридором, вузьким i смердючим людськими фекалiями. Уздовж нього стояли дверi, в кожнiй з яких було високо розташоване крихiтне вiкно з ґратами. Вiн швидше вiдчув, нiж почув рух за дверима. Це була їхня в'язниця, їхнє мiсце страти. Звiдкись зовнi, проникаючи навiть у цi похмурi глибини, в гаванi долинуло глибоке мукання буксира. Так близько до солоної свободи моря - i так далеко.
  
  Раптом вiн зрозумiв з абсолютною яснiстю, що вiн збирається побачити.
  
  Коридор закiнчувався iншими дверима. Його охороняв грубо одягнений японець у гумових туфлях. У нього на плечi висiв старий чиказький пiстолет "Томмi". AXEman, яким би стурбованим вiн не був, все ж таки помiтив круглi очi i важку щетину. Айну. Волохатi люди Хоккайдо, аборигени, а зовсiм не японцi. Chicoms закидали широку мережу у Японiї.
  
  Чоловiк iз поклоном вiдiйшов убiк. Джоннi Чоу вiдчинив дверi i штовхнув Нiка у яскраве свiтло, що виходить вiд єдиної 350-ватної лампочки. Пiсля пiвтемряви його очi збунтувалися, i вiн на мить моргнув. Поступово вiн розрiзнив обличчя жiнки, укладеної у сяючого Будди з нержавiючої сталi. Будда не мала голови, i з його усiченої шиї, що розкинувся i безвiльного, з заплющеними очима, з носа i рота текла кров, виступало блiде обличчя жiнки.
  
  Като!
  
  
  Роздiл 12
  
  
  Джоннi Чоу вiдштовхнув Нiка убiк, потiм зачинив i замкнув дверi. Вiн пiдiйшов до сяючого Будди. Нiк виплеснув свiй гнiв єдиним способом, яким вiн мiг - вiн натяг наручники, доки не вiдчув, що шкiра лопається.
  
  Тонака шепотiла. "Менi дуже шкода, Нiк. Нiчого не поробиш. Я забула дещо важливе, i менi довелося повернутися до своєї квартири.
  
  Вiн був дикуном. "Отже, тобi довелося забрати її. Тобi треба її мучити?"
  
  Вона закусила губу i кивнула Джоннi Чоу. "Вiн знає. Я сказала тобi - саме так вiн отримує своє задоволення. Я дiйсно намагалася, Нiк, я дiйсно намагалася. Я хотiла вбити її швидко та безболiсно".
  
  "Ти ангел милосердя".
  
  Чоу сказав: "Як тобi це, великий Кiллмайстер? Вона зараз не так добре виглядає, так? Не так добре, як тодi, коли ти оттрахал її сьогоднi вранцi, тримаю парi".
  
  Це, звичайно, було б частиною збочення цiєї людини. Iнтимнi питання ставили пiд тортурами. Нiк мiг уявити собi усмiшку i божевiлля.
  
  Вiн все ж таки знав про ризик. всi погрози свiту не могли завадити йому це сказати. Не сказати цього було над його характерi. Вiн мав це сказати.
  
  Вiн сказав це спокiйно i холодно, з його голосу стiкала крижана скоринка. "Ти жалюгiдний, мерзенний, збочений сучий син, Чоу. Вбивати тебе - одне з найбiльших насолод у моєму життi".
  
  Тонака м'яко прошипiла. "Нi! Не..."
  
  Якщо Джоннi Чоу чув цi слова, вiн був занадто захоплений, щоб звертати на них увагу. Його задоволення було очевидним. Вiн запустив руку в густе чорне волосся Като i вiдкинув її голову. Її обличчя було безкровним, таким же бiлим, наче вона була нафарбована гейшею. Її блiдий язик висунувся з закривавленого рота. Чоу почав бити її, лютуючи.
  
  "Вона прикидається, маленька сучка. Вона ще не вмерла".
  
  Нiк усiм серцем бажав її смертi. Це все, що вiн мiг зробити. Вiн спостерiгав за повiльним струмком кровi, тепер уже млявим, у вигнутому жолобi, побудованому навколо заснування Будди.
  
  ;. Машина отримала вдалу назву - Кривавий Будда.
  
  Це його провина. Вiн вiдправив Като до квартири Тонакi чекати. Вiн хотiв, щоб вона вийшла з дому гейш, який вiн вважав небезпечним, i вiн хотiв, щоб вона не заважала i тримала телефон на випадок, якщо вона йому знадобиться. Чорт забирай! Вiн люто скрутив наручники. Бiль пронизав його зап'ястя та передплiччя. Вiн послав Като прямо в пастку. Це не була його провина в будь-якому реалiстичному сенсi, але тягар лежав на його серцi, як камiнь.
  
  Джоннi Чоу перестав бити дiвчину, що знепритомнiла. Вiн насупився. "Може, вона вже мертва", - сказав вiн. "У жоднiй з цих маленьких повiй немає сили".
  
  У цей момент Като розплющила очi. Вона вмирала. Вона була до останньої краплi кровi. I все-таки вона подивилася через кiмнату i побачила Нiка. Якось, можливо, з тiєю яснiстю, яка, як то кажуть, настає незадовго до смертi, вона впiзнала його. Вона спробувала посмiхнутися з жалюгiдним зусиллям. Її шепiт, привид голосу рознiсся по кiмнатi.
  
  "Менi дуже шкода, Нiк. Я... так... пробач..."
  
  Нiк Картер не дивився на Чоу. Тепер вiн знову був у здоровому глуздi i не хотiв, щоб чоловiк читав те, що було в нього в очах. Ця людина була чудовиськом. Тонака мав рацiю. Якщо у нього коли-небудь буде шанс завдати удару у вiдповiдь, вiн повинен дiяти холоднокровно. Дуже круто. А поки що вiн мав це терпiти.
  
  Джоннi Гоу вiдштовхнув Като вiд себе диким рухом, який зламав шию. Трiск виразно чути в кiмнатi. Нiк побачив, як Тонака здригнулася. Вона втрачала самовладання? Можливий кут є.
  
  Чоу дивився на мертву дiвчину. Голос у нього був жалiбний, як у маленького хлопчика, котрий зламав улюблену iграшку. "Вона померла зарано. Чому? Вона не мала на це права". Вiн засмiявся, як щур писк у ночi.
  
  "Є ще ти, великий AXEman. Б'юся об заклад, ти протримаєшся довгий час у Буддi".
  
  "Нi", - сказала Тонака. "Добре нi, Джоннi. Давай, давай забираємося звiдси. У нас багато справ".
  
  Мить вiн зухвало дивився на неї очима, такими ж плоскими i смертоносними, як у кобри. Вiн прибрав довге волосся з очей. Вiн зробив петлю з намистин i повiсив її перед собою. Вiн глянув на "Вальтер" у руцi.
  
  "У мене є пiстолет", - сказав вiн. "Це робить мене босом. Honcho! Я можу робити все, що хочу".
  
  Тонака засмiявся. Це була добра спроба, але Нiк почув, як напруга розмотується, як пружина.
  
  "Джоннi, Джоннi! Що це? Ти поводиться як дурень, а я знаю, що це не так. Ти хочеш, щоб нас усiх убили? Ти знаєш, що станеться, якщо ми не пiдкоримося наказам. Давай, Джоннi. Будь хороший хлопчик i послухай маму-сан."
  
  Вона вмовляла його, як немовля. Нiк слухав. Його життя було на межi.
  
  Тонака пiдiйшла впритул до Джоннi Чоу. Вона поклала йому руку на плече i нахилилася до його вуха. Прошепотiла вона. AXEman мiг уявити, що вона говорила. Вона пiдкуповувала його своїм тiлом. Вiн запитував, скiльки разiв вона це робила.
  
  Джоннi Чоу посмiхнувся. Вiн витер закривавленi руки об штани з тканини чинос. "Ви будете? Ви дiйсно обiцяєте?"
  
  "Я буду я обiцяю." Вона лагiдно провела рукою по його грудях. "Щойно ми його благополучно приберемо. Добре?"
  
  Вiн посмiхнувся, показуючи прогалини у своїх бiлих зубах. "Добре. Давай зробимо це. Ось - вiзьми пiстолет i прикривай мене".
  
  Тонака взяла "вальтер" i вiдiйшла убiк. Пiд густим макiяжем її обличчя було безпристрасним, незрозумiлим, як маска Але. Вона направила пiстолет на Нiка.
  
  Нiк не змiг встояти. "Ви платите доволi високу цiну", - сказав вiн. "Спати з такою гидотою".
  
  Джоннi Чоу вдарив його кулаком по обличчю. Нiк похитнувся i впав на одне колiно. Чоу вдарив його ногою у скроню, i на мить навколо агента Топора закружляла темрява. Вiн похитнувся на колiнах, втративши рiвновагу через скутi за спиною наручники, i похитав головою, щоб позбутися цього. У його мозку спалахнули вогнi, як магнiєвi спалахи.
  
  "Бiльше не треба!" - вiдрiзала Тонака. "Ти хочеш, щоб я дотримався своєї обiцянки, Джоннi?"
  
  "Добре! Вiн не поранений". Чоу схопив Нiка за комiр i пiдняв на ноги.
  
  Вони вiдвели його назад нагору, до маленької порожньої кiмнати поряд з офiсом. Вiн мав металевi дверi з важкими залiзними ґратами зовнi. У кiмнатi не було нiчого, крiм брудної постiльної бiлизни бiля труби, що тяглася вiд пiдлоги до стелi. Високо на стiнi, бiля труби, було вiкно з ґратами, без скла i надто маленьке, щоб карлик мiг прослизнути через нього.
  
  Джоннi Чоу пiдштовхнув Нiка до лiжка. "Готель першого класу, здороване. Обiйди на iнший бiк i прикрий його, Тонако, поки я перемикаю наручники".
  
  Дiвчина послухалася. "Ти залишишся тут, Картере, поки завтра ввечерi не закiнчаться справи. Потiм ми вiдвеземо тебе в море i посадимо на борт китайського вантажного судна. Через три днi ти будеш у Пекiнi. Вони будуть дуже щасливi. бачити вас - зараз готують прийом".
  
  Чоу дiстав iз кишенi ключ i розстебнув кайданки. Кiллмайстру захотiлося спробувати це. Але Тонака була за десять футiв вiд нього, бiля протилежної стiни, i вальтер лежав на його животi. Марно хапати Чоу i використовувати його як щит. Вона вб'є їх обох. Так вiн вiдмовився
  
  покiнчити життя самогубством i спостерiгав, як Чоу заклацнув один iз наручникiв на вертикальнiй трубi.
  
  "Це має утримати навiть великого майстра вбивств", - посмiхнувся Чоу. "Якщо тiльки у нього в кишенi немає чарiвного набору - а я не думаю, що у нього є". Вiн сильно вдарив Нiка по обличчю. "Сiдай, ублюдок, i мовчи. Ти приготувала голку, Тонако?"
  
  Нiк зiсковзнув у сидяче положення, його праве зап'ястя було витягнуте i з'єднане з трубкою. Тонака простягла Джоннi Чоу блискучу голку для пiдшкiрних iн'єкцiй. Однiєю рукою вiн штовхнув Нiка вниз i встромив голку йому в шию, трохи вище за комiр. Вiн намагався завдати болю, i це зробив. Голка вiдчувалася як кинджал, коли Чоу протаранив поршень.
  
  Тонака сказав: "Просто щось, щоб ви ненадовго заснули. Мовчи. Це не зашкодить вам".
  
  Джоннi Чоу висмикнув голку. "Я б хотiв заподiяти йому бiль. Якби я вчинив по-своєму..."
  
  "Нi, - рiзко сказала дiвчина. "Це все, що нам потрiбно зробити зараз. Вiн залишиться. Давай, Джоннi.
  
  Побачивши, що Чоу все ще вагається, дивлячись на Нiка зверху вниз, вона додала лагiдним тоном. "Будь ласка. Джоннi. Ти знаєш, що я обiцяла - не буде часу, якщо ми не поспiшаємо".
  
  Чоу на прощання штовхнув Нiка пiд ребро. "Сайонара, здоров'я. Я буду думати про тебе, поки буду трахати її. Це найближче, що ти коли-небудь зможеш зробити знову".
  
  Металевi дверi зачинилися. Вiн почув, як важка штанга впала на мiсце. Вiн був один, з наркотиком, що дiє в його венах, який збирався вирубати його будь-якої секунди - як довго вiн уявлення не мав.
  
  Нiк насилу пiдвiвся на ноги. Вiн уже був трохи одурманений, кружляв голова, але це могло бути через побої. Вiн кинув погляд на крихiтне вiконце високо над ним i вiдхилив його. Тут пусто. Нiде нiчого. Загалом нiчого. Труба, наручники, брудний постiльний килимок.
  
  Вiльною лiвою рукою вiн полiз iз порваної кишенi плаща до кишенi куртки. Йому залишилися сiрники та цигарки. I пачка грошей. Джоннi Чоу швидко обшукав його, майже недбало, i вiн обмацав грошi, доторкнувся до них, а потiм, очевидно, забув. Вiн не сказав про це Тонаку. Нiк згадав - це було зроблено розумно. Чоу мають мати свої плани на цi грошi.
  
  Що за рiч? Двадцять п'ять тисяч доларiв не пiшли йому на користь. Ключ вiд кайданкiв не купиш.
  
  Тепер вiн вiдчував, як на нього дiє наркотик. Вiн розгойдувався, а його голова була схожа на повiтряну кулю, яка намагалася злетiти у вiльному польотi. Вiн боровся iз цим, намагаючись глибоко дихати, пiт заливав його очi.
  
  Вiн тримався на ногах виключно волею. Вiн стояв якнайдалi вiд труби, витягнувши праву руку. Вiн вiдкинувся убiк, використовуючи свої двiстi фунтiв, його великий палець був складений на долонi правої руки, стискаючи м'язи та кiстки. У кожнiй угодi є хитрощi, i вiн знав, що iнодi можна вирватися з наручникiв. Хитрiсть полягала в тому, щоб мiж манжетою та кiстками залишався невеликий промiжок, невеликий люфт. Плоть не мала значення. Його можна було вiдiрвати.
  
  Вiн мав невеликий допуск, але його недостатньо. Це не спрацювало. Вiн рiзко смикнувся. Бiль та кров. Це все. Манжета зiсковзнула вниз i зафiксувалася бiля його великого пальця. Якби йому було чим його змастити...
  
  Тепер його голова перетворилася на повiтряну кулю. Повiтряна куля з боку звернено на ньому. Вiн полетiв з його плечей i вилетiв у небо на довгiй довгiй мотузцi.
  
  
  Роздiл 13
  
  
  Вiн прокинувся у темрявi. У нього сильно болiла голова, а на тiлi був один величезний синець. Його розiрване праве зап'ястя пульсувало вiд гострого болю. Через крихiтне вiконце над головою час вiд часу долинали звуки гаванi.
  
  Чверть години вiн пролежав у темрявi i намагався зiбрати докупи свої безладнi думки, щоб поєднати шматочки мозаїки в чiтку картину реальностi. Вiн знову перевiрив манжету та трубку. Нiчого не змiнилося. Як i ранiше, у пастцi, безпорадний, нерухомий. Йому здавалося, що вiн довгий час був непритомний. Його спрага була жива, чiпляючись за горло.
  
  З болем вiн став навколiшки. Вiн вийняв сiрники з кишенi пiджака i пiсля двох невдач зумiв зберегти одну з паперових сiрникiв. Мав вiдвiдувачiв.
  
  Поруч iз ним на пiдлозi стояв пiднос. На ньому щось було. Щось прикрите серветкою. Сiрник згорiв. Вiн запалив ще одну i, все ще стоячи на колiнах, потягся до таця. Тонака мiг подумати принести йому води. Вiн схопив серветку.
  
  Її очi були розплющенi i дивилися на нього. Крихiтне свiтло сiрника вiдбивалося в мертвих зiницях. Голова Като лежала на боцi на тарiлцi. Темне волосся безладно скидалося до вiдрiзаної шиї.
  
  Джоннi Чоу отримує задоволення.
  
  Нiк Картер без сорому хворiв. Його рвало на пiдлогу бiля пiдносу, його рвало i вивергало, доки вiн не спорожнiв. Порожньо вiд усього, крiм ненавистi. У смердючiй темрявi його професiоналiзм не був втрачений, i вiн хотiв тiльки знайти Джоннi Чоу i вбити його якомога болiсно.
  
  Через деякий час вiн запалив ще один сiрник. Вiн накривав голову серветкою, коли його рука торкнулася волосся.
  
  
  
  
  
  Складна зачiска гейшi перетворилася на уламки, розкидана i розвалена, вкрита олiєю. Олiя!
  
  Сiрника згасла. Нiк глибоко занурив руку в густу купу волосся i почав поправляти її. Голова обернулася вiд його дотику, мало не впала i покотилася за межi його досяжностi. Вiн присунув тацю ближче i заклинив його ногами. Коли його лiва рука була покрита маслом для волосся, вiн перенiс його на праве зап'ястя, розтираючи ним вгору, вниз i навколо внутрiшньої сторони сталевої манжети. Вiн зробив це разiв десять, потiм вiдсунув тацю i випростався.
  
  Вiн зробив дюжину глибоких вдихiв. Повiтря, що просочується через вiкно, було оповите димом верфi. Хтось вийшов iз коридору за межi кiмнати, i вiн прислухався. Згодом звуки склалися у вiзерунок. Охоронець у коридорi. Охоронець у гумових туфлях йшов своєю посадою. Чоловiк ходив туди-сюди коридором.
  
  Вiн рухався так далекий лiворуч вiд нього, як мiг, потягнувши стiйко проти наручникiв, яка зв'язувала його до труби. Пiт виступив на ньому, коли вiн вклав у це зусилля кожну унцiю своєї величезної сили. Манжета сковзнула з його змащеної руки, ковзнула ще трохи, а потiм застрягла на його великих суглобах. Кiлмайстер знову напружився. Тепер агонiя. Не добре. Це не спрацювало.
  
  Чудово. Вiн визнав, що це означатиме зламанi кiстки. Тож покiнчимо з цим.
  
  Вiн пiдiйшов якомога ближче до труби, натягуючи манжету вгору трубою, поки вона не опинилася на рiвнi його плечей. Його зап'ястя, рука та наручники були вкритi кривавою олiєю для волосся. Вiн має вмiти це робити. Все, що йому було потрiбне, це дозвiл.
  
  Кiллмайстер зробив один глибокий вдих, затримав подих i кинувся геть вiд труби. Вся ненависть i лють, що кипiли в ньому, пiшли у випад. Колись вiн був всеамериканським пiвзахисником, i люди досi трепетно вiдгукувалися про те, як вiн розбивав протилежнi лiнiї. Те, як вiн зараз вибухнув.
  
  Бiль був короткочасним i жахливим. Сталь зробила жорстокi борозни на його тiлi, i вiн вiдчув, як розколюються кiстки. Вiн хитнувся до стiни бiля дверей, чiпляючись за пiдтримку, його права рука була звисаючим кривавим уламком збоку. Вiн був вiльний.
  
  Чи вiльний? Як i ранiше, залишалися металевi дверi i важка поперечка. Тепер це буде хитрiсть. Мужнiсть i груба сила привели його так далеко, як могли.
  
  Нiк притулився до стiни, важко дихаючи i уважно прислухаючись. Охоронець у коридорi все ще ковзав угору й униз, гумовi туфлi шипiли об грубi дошки.
  
  Вiн стояв у темрявi та зважував рiшення. Вiн мав лише один шанс. Якщо вiн його заткне, то все втрачено.
  
  Нiк глянув у вiкно. Темрява. Але якого дня? Яка нiч? Чи спав вiн цiлодобово та бiльше? Вiн мав таке передчуття. Якщо так, то це була нiч, встановлена для заворушень та саботажу. Це означало, що Тонакi та Джоннi Чоу не буде. Вони будуть десь у центрi Токiо, зайнятi своїми вбивчими планами. А Фiлстон? Фiлстон посмiхатиметься своєю епiцентарною усмiшкою вищого стану i готуватиметься вбити Iмператора Японiї.
  
  AXEman усвiдомив раптову вiдчайдушну потребу. Якщо його думка була правильною, можливо, вже надто пiзно. У жодному разi не можна було марнувати час - i вiн повинен поставити все на один кидок кiстки. Тепер це була чиста авантюра. Якщо Чоу та Тонака все ще були поруч, вiн був би мертвий. У них були мiзки та зброя, i його хитрощi не обдурили б.
  
  Вiн запалив сiрник, зазначивши, що в нього залишилося лише три. Цього має вистачити. Вiн перетягнув килимок бiля дверей, пiдвiвся на нього i почав рвати його на шматки лiвою рукою. Його права була марна.
  
  Коли з тонкої пiдкладки набралося досить бавовни, вiн засунув її до купи бiля щiлини пiд дверима. Недостатньо. Вiн витяг iз подушки ще вати. Потiм, щоб зберегти свої сiрники на випадок, якщо це не спалахне вiдразу, вiн полiз у кишеню за грошима, маючи намiр скрутити банкноту i використовувати її. Грошей не було. Сiрника згасла.
  
  Нiк м'яко вилаявся. Джоннi Чоу взяв грошi, коли прослизнув усередину, поклавши голову Като на тацю.
  
  Залишилось три сiрники. На ньому виступив новий пiт, i вiн не мiг утриматися вiд тремтiння в пальцях, коли обережно запалив ще один сiрник i пiднiс його до бавовни. Крихiтне полум'я спалахнуло, завагалося, мало не згасло, знову спалахнуло i почало рости. Дим почав клубочитися вгору.
  
  Нiк вилiз iз старого плаща i почав видувати дим, спрямовуючи його пiд дверi. Тепер бавовна палала. Якщо це не спрацює, вiн може убити себе задухою. Це було легко зробити. Вiн затамував подих i продовжував розмахувати плащем. змiтаючи дим пiд дверима. Цього було достатньо. Нiк почав кричати на весь голос. "Вогонь! Вогонь! Допоможiть - допоможiть - Вогонь! Допоможiть менi - не дайте менi згорiти. Вогонь!"
  
  Тепер вiн дiзнається.
  
  Вiн стояв осторонь дверей, притулившись до стiни збоку. Дверi вiдчинилися назовнi.
  
  Вата тепер весело палала, i кiмната наповнювалася їдким димом. Йому не треба було симулювати кашель. Вiн знову закричав: "Вогонь! Допоможiть - тасукет!
  
  Тасукетель Привiт - Привiт! "Охоронець бiг коридором. Нiк випустив крик жаху. "Тасукетел"
  
  Тяжка штанга з гуркотом упала. Дверi прочинилися на кiлька дюймiв. Вийшов дим. Нiк засунув марну праву руку в кишеню пiджака, щоб вона не заважала. Тепер вiн загарчав у горло i вдарив своїми великими плечима у дверi. Вiн був подiбний до масивної пружини, яку занадто довго згорнули i нарештi випустили.
  
  Дверi з гуркотом грюкнули назовнi, вiдкинувши охоронця назад i втративши рiвновагу. Це були айни, якi вiн бачив ранiше. Перед ним був напоготовi пiстолет "Томмi", i коли Нiк пiрнув пiд нього, чоловiк рефлекторно видавив чергу. Полум'я обпалило обличчя AXEman. Вiн вклав усе, що в нього було, в короткий удар лiвою рукою чоловiка в живiт. Вiн притис його до стiни, ударив його колiном у пах i по обличчю. Охоронець видав булькаючий стогiн i почав падати. Нiк ударив його рукою по адамовому яблуку i знову вдарив його. Зуби зламанi, iз зруйнованого рота людини ринула кров. Вiн випустив пiстолет Томмi. Нiк схопив його, перш нiж вiн упав на пiдлогу.
  
  Охоронець був ще в напiвсвiдомостi, п'яно притулившись до стiни. Нiк вибив йому ногу i вiн звалився.
  
  Кулемет був важким навiть для Нiка з його єдиною здоровою рукою, i йому знадобилася секунда, щоб збалансувати його. Охоронець спробував пiдвестися. Нiк ударив його ногою по обличчю.
  
  Вiн став над людиною i приставив дуло пiстолета Томмi на вiдстанi дюйма вiд його голови. Охоронець все ще був у достатнiй свiдомостi, щоб дивитися крiзь дуло i ствол на обойму, де важкi 45 калiбру чекали зi смертельним терпiнням, щоб розiрвати його на частини.
  
  "Де Джоннi Чоу? Де дiвчина? Одна секунда, i я вб'ю тебе!"
  
  Охоронець у цьому не сумнiвався. Вiн тримався дуже тихо i бурмотiв слова кривавою пiною.
  
  "Вони йдуть Тойо - йдуть у Тойо! Йдуть влаштовувати заворушення, пожежi, присягаюся. Я кажу - не вбивайте!"
  
  Тойо має означати центральний Токiо. Центр мiста. Вiн правильно вгадав. Вiн був вiдсутнiй понад добу.
  
  Вiн поставив ногу чоловiковi на груди. "Хто ще тут? Iншi чоловiки? Тут? Вони не залишили тебе охороняти мене одного?"
  
  "Одна людина. Тiльки одна людина. А тепер спить в офiсi, присягаюся". Через усе це? Нiк ударив охоронця по черепу прикладом пiстолета Томмi. Вiн повернувся i побiг коридором до офiсу, де Джоннi Чоу застрелив росiйського Дмитра.
  
  З дверей офiсу вирвався потiк полум'я, i куля з неприємним звуком пролетiла повз лiве вухо Нiка. Спить, чорт! Ублюдок прокинувся i вiдрiзав Нiка вiд двору. Не було часу дослiджувати, намагатись знайти iнший вихiд.
  
  Блам-Блам...
  
  Куля пролетiла надто близько. Куля пробила стiну поряд iз ним. Нiк повернувся, погасив єдине тьмяне свiтло в коридорi i побiг назад до сходiв, що вели до в'язницi. Вiн перестрибнув через тiло стражника непритомний i продовжив тiкати.
  
  Тепер тиша. Тиша та темрява. Людина в офiсi завантажувалася i чекала.
  
  Нiк Картер перестав тiкати. Вiн упав на живiт i поповз, поки не змiг глянути вгору i побачити, майже не бачачи, свiтлiший прямокутник вiдчиненого вiкна в даху над ним. Налетiло прохолодне повiтря, i вiн побачив зiрку, єдину тьмяну зiрку, що сяє в центрi площi. Вiн спробував згадати, наскiльки високо були вiкна у даху. Вiн помiтив їх, коли вони привели його. Вiн не мiг згадати i знав, що це не мало значення. У будь-якому випадку вiн мав спробувати.
  
  Вiн жбурнув пiстолет Томмi у вiкно у даху. Вiн ударявся, пiдстрибував i створював пекельний шум. Чоловiк в офiсi почув це i знову вiдкрив вогонь, проливаючи свинець вузьким коридором. Нiк обiйняв пiдлогу. Одна з куль проткнула його волосся, не зачiпаючи шкiру голови. Вiн тихо видихнув. Христе! Це було близько.
  
  Людина в офiсi спустошила свiй магазин. Знову тиша. Нiк пiдвiвся, напружив ноги i стрибнув, дотягнувшись здоровою лiвою рукою. Його пальцi зiмкнулися на комiнгсi люка в даху, i вiн на мить повис, погойдуючись, потiм почав пiдтягуватись. Сухожилля його руки трiскали i скаржилися. Вiн гiрко посмiхнувся у темрявi. Усi цi тисячi пiдтягувань на однiй руцi тепер окупалися.
  
  Вiн уперся лiктем у комiнгс i вивiсив ноги. Вiн був на даху складу. Навколо нього верфi були тихими i безлюдними, але де-не-де горiли вогнi на складах i в доках. Одне особливо яскраве свiтло виблискувало, як сузiр'я, на вершинi журавля.
  
  Блекауту поки що немає. Небо над Токiо сяяло неоновим свiтлом. На вершинi Токiйської телевежi блимало червоне попередження, i далеко на пiвднi над мiжнародним аеропортом свiтилися прожектори. Приблизно за двi милi на захiд знаходився Iмператорський палац. Де був Рiчард Фiлстон у цей момент?
  
  Вiн знайшов пiстолет Томмi i притис його до згину здорової руки. Потiм, м'яко побiг як чоловiк перебiгає товарнi вагони, вiн пройшов уздовж складу. Тепер вiн мiг бачити досить добре,
  
  через кожне вiкно у даху, коли вiн пiдiйшов до нього.
  
  Пiсля останнього вiкна у даху будинок розширився, i вiн зрозумiв, що знаходиться над офiсом та бiля вантажної платформи. Вiн йшов навшпиньки, майже не видаючи звуку на гудронному покриттi. Єдине тьмяне свiтло сяяло на штандартi у дворi, де iржавi бочки з олiєю рухалися, як кулястi привиди. Щось бiля ворiт спiймало свiтло i вiдбило його, i вiн побачив, що це джип. Пофарбований у чорний колiр. Його серце пiдстрибнуло, i вiн вiдчув початок справжньої надiї. Ще може бути шанс зупинити Фiлстона. Джип означав шлях до мiста. Але спочатку вiн мав перейти подвiр'я. Це буде нелегко. Єдиний лiхтар давав достатньо свiтла, щоб цей ублюдок в офiсi мiг його побачити. Вiн не наважився спробувати погасити свiтло. Можна також надiслати його вiзитну картку.
  
  Не було часу на роздуми. Йому просто треба було вирватися вперед i ризикнути. Вiн побiг по прибудовi даху, що закриває вантажний майданчик, намагаючись пiти якнайдалi вiд офiсу. Вiн дiстався кiнця даху i подивився вниз. Прямо пiд ним стояв стос бочок з олiєю. Вони виглядали хиткими.
  
  Нiк перекинув через плече автомат Томмi i, проклинаючи праву руку, обережно перебрався через край даху. Його пальцi вчепилися в жолоб. Вiн почав провисати та вiдриватися. Його пальцi нiг торкнулися бочок з олiєю. Нiк полегшено зiтхнув - жолоб вирвався у нього в руцi, i вся його вага лягла на барабани. Стокова труба небезпечно розгойдувалася, просiдала, прогнулась посерединi i впала з шумом котельної фабрики, що працює.
  
  Агентовi AX пощастило, що його не вбили на мiсцi. Як би там не було, вiн втратив багато сил, перш нiж йому вдалося вирватися та побiгти до джипа. Тепер нiчого iншого. Це була єдина можливiсть опинитися у мiстi. Вiн незграбно бiг, кульгаючи, бо наполовину заповнений барабан пошкодив йому кiсточку. Пiстолет Томмi вiн тримав на боцi, прикладом до живота, а дуло нацiлене на платформу вантажiвки бiля дверей офiсу. Цiкаво, скiльки куль у нього залишилося в обоймi?
  
  Людина в офiсi не була боягузом. Вiн вибiг з офiсу, зауважив Нiка, що зигзагоподiбно бiг двором, i випустив кулю пiстолета. Бруд пiднявся навколо нiг Нiка, i куля поцiлувала його. Вiн бiг, не стрiляючи у вiдповiдь, тепер по-справжньому турбуючись про обойму. Вiн мав це перевiрити.
  
  Стрiлець покинув вантажний майданчик i побiг до джипа, намагаючись вiдрiзати Нiка. Вiн продовжував стрiляти по Нiку на бiгу, але його вогонь був безладним i далеким.
  
  Нiк все ще не стрiляв у вiдповiдь, доки вони майже не зустрiлися бiля джипа. Стрiлянина була впритул. Чоловiк розвернувся i цього разу прицiлився, тримаючи пiстолет двома руками, щоб утримувати його. Нiк упав на одне колiно, поклав Томмi пiстолет на колiно i випустив обойму.
  
  Бiльшiсть куль потрапили чоловiковi в живiт i вiдкинули його назад, щоб перекинути через капот позашляховика. Його пiстолет iз гуркотом упав на землю.
  
  Нiк упустив автомат Томмi i побiг до джипа. Чоловiк був мертвий, у нього вирвалося кишки. Нiк стяг його з джипа i почав ритися в кишенях. Вiн знайшов три запаснi обойми i мисливський нiж iз чотиридюймовим лезом. Його посмiшка була холодна. Це було бiльше схоже на це. Пiстолет Томмi не був тiєю зброєю, яку можна було возити Токiо.
  
  Вiн пiдняв пiстолет мерця. Старий Браунiнг .380 - у цих Чiком був дивний асортимент зброї. Збирається в Китаї та вивозиться контрабандою до рiзних країн. Справжньою проблемою були б набої, але, схоже, вони якось її вирiшували.
  
  Вiн сунув браунiнг за пояс, мисливський нiж у кишеню куртки та залiз у джип. Ключi були у замку запалювання. Вiн крутив, заклинило стартер, i старий автомобiль ожив iз нищiвним ревом вихлопних газiв. Глушника не було!
  
  Ворота були вiдчиненi.
  
  Вiн попрямував до греблi. Токiо сяяв у туманнiй ночi, як величезна дрiбничка, що переливається. Блекауту поки що немає. Якого бiса це був час?
  
  Вiн дiйшов до кiнця дороги i знайшов вiдповiдь. Годинник у вiкнi показав: 9.33. За годинником був телефонний кiоск. Кiллмайстер завагався, потiм натиснув на гальмо, вискочив iз джипа i побiг до кiоску. Вiн справдi не хотiв цього робити - вiн хотiв довести справу до кiнця i навести лад сам. Але краще цього не робити. Занадто ризиковано. Справа зайшла надто далеко. Йому доведеться зателефонувати до американського посольства та попросити про допомогу. Якийсь час вiн ламав голову, намагаючись згадати код розпiзнавання тижня, отримав його i увiйшов до будки.
  
  На його iм'я не було монети.
  
  Нiк дивився на телефон в лютi i розчаруваннi. Прокляття! На той час, як вiн зможе пояснити японському оператору, умовити її доставити його в посольство, буде вже надто пiзно. Можливо, було вже надто пiзно.
  
  У цей момент свiтло в кiоску згасло. Повсюди навколо нього, вгору i вниз вулицею, в лавах, лавках, будинках i тавернах згасало свiтло.
  
  Нiк пiдняв трубку i застиг на мить.
  
  
  Надто пiзно. Вiн знову був сам собою. Вiн побiг назад до позашляховика.
  
  Велике мiсто лежало в темрявi, якщо не брати до уваги центральної плями свiтла бiля вокзалу Токiо. Нiк увiмкнув фари джипа i з усiх нiг поїхав до цього самотнього зразка сяйва у темрявi. Вокзал Токiо повинен мати власне джерело енергiї. Щось пов'язане з поїздками, якi входили та виходили.
  
  Коли вiн їхав, спираючись на рiзкий квакаючий рiг джипа - оскiльки люди вже почали виходити на вулицi - вiн побачив, що затемнення було не таким повним, як вiн припускав. Центрального Токiо не було, крiм вокзалу, але по периметру мiста все ще були плями свiтла. Йшлося про окремих трансформаторiв i пiдстанцiй, i люди Джоннi Чоу не могли вирубати їх усiх одразу. На це знадобиться час.
  
  Одна з плям на горизонтi мигнула i згасла. Вони наближалися до цього!
  
  Вiн потрапив у потiк машин i змушений був зменшити швидкiсть. Багато водiїв зупинилися i чекали, що станеться. Застряг електричний трамвай заблокував перехрестя. Нiк обiгнув його i продовжував повiльно вести джип крiзь натовп.
  
  Свiчки та лампи мерехтiли в будинках, як великi свiтлячки. Вiн пройшов повз групу дiтей, що смiялися на розi. Для них це був справжнiй бал.
  
  На Гiндзу дорi вiн повернув лiворуч. Вiн мiг повернути праворуч на Сотоборi-дорi, пройти кiлька кварталiв, а потiм повернути на пiвнiч вулицею, яка приведе його прямо до територiї палацу. Вiн знав там афiшу, що вела до мосту через рiв. Мiсце, звичайно, кишало копами та вiйськовими, але це було нормально. Йому просто потрiбно було знайти когось iз достатнiм авторитетом, змусити їх вислухати його та вiдвести Iмператора у укриття та безпеку.
  
  Вiн в'їхав у Сотоборi. Прямо попереду, за тим мiсцем, де вiн мав намiр повернути на пiвнiч, була простора будiвля американського посольства. Кiллмайстер був дуже спокушений. Йому потрiбна була допомога! Ця штука ставала для нього надто великою. Але це були лiченi секунди, дорогоцiннi секунди, i вiн не мiг дозволити собi втратити одну секунду. Коли вiн штовхав джип, з-за рогу кричали шини, знову спалахнуло свiтло в посольствi. Аварiйний генератор. Тодi йому спало на думку, що в Палацi також будуть аварiйнi генератори, якi використовуватимуть їх, i Фiлстон, мабуть, знав про це. Нiк знизав великими плечима i сильно натиснув на газ, намагаючись проштовхнути його крiзь мостини. Просто йди туди. Пiд час.
  
  Тепер вiн чув похмуре ремствування натовпу. Гидко. Вiн i ранiше чув юрби, i вони завжди трохи лякали його, як нiщо iнше. Натовп непередбачуваний, божевiльний звiр, здатний на все.
  
  Вiн почув стрiлянину. Рваний розсип пострiлiв у темрявi, прямо попереду. Вогонь, грубий i лютий, пофарбував чорноту. Вiн пiдiйшов до перехрестя. Тепер до палацу було лише три квартали. На боцi лежала палаюча полiцейська машина. Вiн вибухнув, i осколки, що палали, полетiли вгору i вниз, як мiнiатюрнi ракети. Натовп вiдступив, кричачи i бiгаючи в укриття. Далi по вулицi дорогу перегороджували ще три полiцейськi машини, їх рухомi прожектори грали над натовпом, що скупчився. Позаду них поруч iз гiдрантом рухалася пожежна машина, i Нiк миттю побачив водомет.
  
  По вулицi пройшла тонка смуга полiцейських. На них були шоломи для спецназу, палицi та пiстолети. За ними ще кiлька полiцейських стрiляли сльозогiнним газом над лiнiєю i в натовп. Нiк почув, як газовi снаряди розбиваються та розсiюються з типовим вологим thuuckk-thuuckk. Натовпом лунав запах лакримiнаторiв. Чоловiки та жiнки задихалися та кашляли, коли подiяв газ. Вiдступ почав переходити у втечу. Нiк, безпорадний, повернув джип до узбiччя i почав чекати. Натовп налетiв на джип, як море на мис, i обiйшов його.
  
  Нiк встав у джипi. Дивлячись через натовп, за полiцiю i високу стiну, вiн мiг бачити вогнi в палацi i на його територiї. Вони використовували генератори. Це мало ускладнити роботу Фiлстону. Чи це було? Занепокоєння переслiдувало AXEman. Фiлстон знав би про генератори i не врахував би їх. Як вiн очiкував потрапити до Iмператора?
  
  Потiм вiн побачив позаду Джоннi Чоу. Чоловiк стояв на даху машини i кричав на натовп, що проходив повз. Один iз прожекторiв полiцейської машини пiдхопив його та утримував у смузi свiтла. Чоу продовжував розмахувати руками i хрипiти, i поступово потiк натовпу став сповiльнюватись. Тепер слухали. Вони перестали тiкати.
  
  Тонака, що стояла бiля правого крила машини, була освiтлена прожектором. На нiй було чорне, штани, светр, волосся було зiбране в косинку. Вона дивилася на вигукуючого Джоннi Чоу, її очi звузилися, вона вiдчувала дивне самовладання, не звертаючи уваги на натовп, який штовхався i штовхався навколо машини.
  
  Не можна було почути, що говорив Джоннi Чоу. Його рота вiдкрився, i слова вийшли, i вiн продовжував вказувати навколо себе.
  
  Вони знов слухали. З полiцейських лав пролунав пронизливий свист, i лави полiцейських почали вiдступати. "Помилка, - подумав Нiк. Треба було тримати їх далi. Але полiцейських було набагато менше, i вони перестрахувалися".
  
  Вiн бачив чоловiкiв у протигазах, принаймнi сотню з них. Вони кружляли довкола машини, де проповiдував Чоу, i у всiх була якась зброя - кийки, мечi, пiстолети та ножi. Нiк спiймав спалах пiстолета Стiна. Це було ядро, справжнi порушники спокою, i зi зброєю та протигазами вони мали провести натовп через полiцейськi лiнiї на територiю Палацу.
  
  Джоннi Чоу ще кричав i вказував на палац. Тонака дивилася знизу з безпристрасним обличчям. Люди у протигазах почали формувати грубий фронт, переходячи до лав.
  
  Кiллмайстер озирнувся. Джип потрапив у прес натовпу, i вiн дивився через море сердитих облич туди, де в центрi уваги все ще знаходився Джоннi Чоу. Полiцiя виявляла стриманiсть, але виродки вони добре розглядали.
  
  Нiк витягнув браунiнг iз-за пояса. Вiн кинув погляд униз. Нiхто з тисячi не звертав на нього жодної уваги. Вiн був людиною-невидимкою. Джоннi Чоу був у захватi. Нарештi вiн опинився у центрi уваги. Кiллмайстер коротко посмiхнувся. Вiн бiльше нiколи не матиме такого шансу.
  
  Це має бути швидко. Цей натовп був здатний на все. Вони розiрвуть його на кривавi шматки.
  
  Вiн припустив (вiн знаходиться на вiдстанi близько тридцяти ярдiв. Тридцять ярдiв iз дивної зброї, з якої вiн нiколи не стрiляв).
  
  У центрi уваги полiцiї, як i ранiше, був Джоннi Чоу. Вiн носив свою популярнiсть як нiмб, не боячись, насолоджувався цим, плюючись i вигукуючи свою ненависть. Шеренги озброєних людей у протигазах утворили клин та рушили до лiнiй полiцiї.
  
  Нiк Картер пiдняв Браунiнг i вирiвняв його. Вiн зробив швидкий глибокий вдих, видихнув половину i тричi натиснув на курок.
  
  Вiн ледве мiг чути пострiли через шум натовпу. Вiн бачив, як Джоннi Чоу крутнувся на даху машини, схопився за груди та впав. Нiк вистрибнув з джипа якнайдалi в натовп. Вiн спустився в масу, що звивається, штовхаються тiл, ударив здоровою рукою, пробивши простiр, i почав пробиратися до краю натовпу. Лише одна людина намагалася його зупинити. Нiк застромив у нього дюйм мисливського ножа i пiшов далi.
  
  Вiн пробрався в часткове укриття живоплоту на початку палацового лужка, коли вловив "нову ноту натовпу". Вiн ховався в огорожi, розпатланий i закривавлений, i дивився, як натовп знову атакує полiцiю. У фургонi були озброєнi люди на чолi з Тонакою. Вона змахнула маленьким китайським прапором - тепер її прикриття зникло - i з криком побiгла на чолi здертої, безладної хвилi.
  
  З полiцiї пролунали пострiли. Нiхто не впав. Вони все ще вели вогонь поверх голiв. Натовп, знову захоплений, бездумний, рушив уперед за вiстрям озброєних людей, твердим ядром. Гуркiт був жахливим i кровожерливим, манiакальний велетень кричав про свою жагу до вбивства.
  
  Тонка смуга полiцейських розiйшлася, i вийшли вершники. Кiнна полiцiя принаймнi двi сотнi з них поїхала до натовпу чернi. Вони використовували шаблi i мали на увазi рубати натовп. Терпiнню полiцiї настав кiнець. Нiк знав чому - це зробив китайський прапор.
  
  Конi врiзалися у натовп. Люди похитнулись i пiшли вниз. Почалися крики. Шаблi пiднiмалися i опускалися, ловлячи iскри вiд прожекторiв i метаючи їх, як закривавленi порошинки.
  
  Нiк був досить близьким, щоб ясно це бачити. Тонака повернувся i спробував втекти убiк, щоб уникнути атаки. Вона спiткнулася про чоловiка, який уже був унизу. Кiнь встав дибки i пiрнув, наляканий, як люди, майже збивши вершника. Тонака була на пiвдорозi i знову рятувалася втечею, коли сталеве копито опустилося i роздробило її череп.
  
  Нiк побiг до стiни палацу, що стояла за лужком, обрамленим живоплотом. Нинi не час для афiшi. Вiн був схожий на ледаря, на самого бунтаря, i його нiколи не пустили.
  
  Стiна була стародавня i вкрита мохом, вкрита лишайником, з безлiччю пальцiв та опор для нiг. Навiть з однiєю рукою йому не важко було подолати це. Вiн стрибнув на територiю та побiг до вогню бiля рову. До одного з постiйних мостiв вела пiд'їзна дорога з асфальтовим покриттям i була влаштована барикада. За барикадою стояли машини, навколо юрмилися люди, тихо кричали голоси вiйськових та полiцейських.
  
  Японський солдат встромив йому в обличчя карабiн.
  
  "Томодачi", - прошипiв Нiк. "Томодачi - друг! Вiдведи мене до командира-сану. Хубба! Хаяї!"
  
  Солдат вказав на групу чоловiкiв бiля однiєї з машин. Вiн пiдштовхнув Нiка до них карабiном. Кiллмайстер подумав: "Це буде найскладнiше - виглядати так, як я. Вiн, ймовiрно, теж говорив не надто добре. Вiн був нервовим, напруженим, побитим i майже переможеним. Але вiн повинен був змусити їх зрозумiти, що справжнi
  
  неприємностi лише починалися. Якимось чином йому довелося це зробити.
  
  Солдат сказав: "Покладiть руки на голову, будь ласка". Вiн поговорив iз одним iз чоловiкiв у групi. До Нiка звернулося пiвдюжини цiкавих осiб. Вiн упiзнав одного з них. Бiлл Талбот. Аташе посольства. Слава Богу!
  
  До цього Нiк не знав, наскiльки сильно постраждав його голос вiд отриманих побоїв. Вiн каркав, як ворон.
  
  "Бiлл! Бiлл Талбот. Iди сюди. Це Картер. Нiк Картер!"
  
  Чоловiк повiльно пiдiйшов до нього. У його поглядi не було впiзнавання.
  
  "Хто? Хто ти, друже? Звiдки ти знаєш моє iм'я?"
  
  Нiк боровся контроль. Тепер марно пiдривати його. Вiн глибоко зiтхнув. "Просто послухай мене, Бiлле. Хто купить мою лаванду?"
  
  Очi чоловiка звузилися. Вiн пiдiйшов ближче i глянув на Нiка. "Лаванда вiдсутня цього року", - сказав вiн. "Я хочу молюски та мiдiї. Любий Iсусе, це правда ти, Нiк?"
  
  "Це так. А тепер слухай i не перебивай. Нiколи..."
  
  Вiн розповiв свою iсторiю. Солдат вiдступив на кiлька крокiв, але тримав карабiн наведеним на Нiка. Група чоловiкiв бiля машини мовчки дивилася на них.
  
  Кiлмайстер закiнчив. "Вiзьми це зараз", - сказав вiн. "Швидко це робить. Фiлстон, мабуть, десь на територiї".
  
  Бiлл Талбот насупився. "Тебе дезiнформували, Нiк. Iмператора тут немає. Не було вже тиждень. Вiн усамiтнюється. Медитує. Саторi. Вiн у своєму особистому храмi недалеко вiд Фудзiосiди".
  
  Рiчард Фiлстон обдурив їх усiх.
  
  Нiк Картер похитнувся, але вiдразу схаменувся. Ви зробили те, що мали зробити.
  
  "Добре", - прохрипiв вiн. "Принеси менi швидку машину. Хубба! Ще може бути шанс. Фудзiосiда всього за тридцять миль, а лiтак не годиться. Я пiду вперед. Ти органiзовуй справи тут. Вони знають тебе, i вони будуть слухати. Подзвони Фудзiосiдi. i..."
  
  "Не можу. Лiнiї зв'язку зникли. Чорт забирай, майже все пропало, Нiк, ти виглядаєш як труп - ти не думаєш, що менi краще..."
  
  "Я думаю, тобi краще дiстати менi цю машину", - похмуро сказав Нiк. "Прямо в цю прокляту хвилину".
  
  
  Роздiл 14
  
  
  Великий посольський Лiнкольн нудьгував всю нiч, прямуючи на пiвденний захiд дорогою, яка пiдходила для коротких дiлянок i здебiльшого була поганою. Коли вiн буде закiнчений, це буде супер-шосе - тепер це була маса об'їзних дорiг. Вiн пройшов три, перш нiж опинився за десять миль вiд Токiо.
  
  Тим не менш, це, ймовiрно, був найкоротший шлях до маленького святилища у Фудзiосiдi, де Iмператор у цей момент перебував у глибокiй медитацiї, споглядаючи космiчнi таємницi i, без сумнiву, прагнучи пiзнати пiзнаване. Останнє було японською рисою.
  
  Нiку Картеру, що згорбився за кермом "Лiнкольна" i тримав на спiдометрi максимальне число, не вбиваючи себе, здавалося ймовiрним, що Iмператору вдасться проникнути в загадки потойбiччя. Рiчард Фiлстон мав фору, достатньо часу, i досi йому вдавалося гарно заманити Нiка та Чикомов до палацу.
  
  Це налякало Нiка. Як безглуздо з його боку не перевiрити. Навiть не подумати перевiрити. Фiлстон випадково упустив, що iмператор перебуває у резиденцiї у палацi - отже! Вiн прийняв це без запитань. З Джоннi Чоу i Тонакой питання не виникло, оскiльки вони нiчого не знали про змову з метою вбивства Iмператора. Кiллмайстра, який не має доступу до газет, радiо чи телебачення, легко обдурили. "Це було, - подумав вiн тепер, коли пiдiйшов до чергового об'їзного знаку", - для Фiлстона це було звичайною справою. Це не мало б жодного значення для роботи, яку взяв на себе Пiт Фремонт, а Фiлстон пiдстрахувався вiд будь-якої змiни поглядiв, зради чи порушення своїх планiв в останню хвилину. Так красиво просто - вiдправити публiку до одного театру, а поставити свою п'єсу в iншому. Нi оплескiв, нi втручання, нi свiдкiв.
  
  Вiн уповiльнив швидкiсть "Лiнкольна", коли йшов через село, де свiчки залишали у темрявi тисячу шафранових крапок у горошок. Вони були тут на токiйськiй електрицi, а вона все ще була вiдсутня. За селом продовжувався об'їзд, брудний, просочений недавнiми дощами, який краще пiдходив для возiв iз волами, нiж для роботи, яку вiн вiв iз низькою посадкою. Вiн натиснув на педаль газу i покотив на нiй по грязюцi, що прилипла до неї. Якщо вiн загрузне, це буде кiнець.
  
  Права рука Нiка, як i ранiше, була марно засунута в кишеню пiджака. Браунiнг та мисливський нiж були поруч iз ним на сидiннi. Його лiва рука i рука, онiмiлi до кiсток вiд висмикування великого кермового колеса, опустилися до постiйного невблаганного болю.
  
  Бiлл Талбот щось кричав Нiку, коли той їхав у "лiнкольнi". Дещо про гелiкоптери. Це може спрацювати. Можливо, нi. До того часу, коли вони налагодили справи, що з усiм хаосом у Токiо i всiм було вибито, i на той час, коли вони змогли вибратися на аеродроми, було вже запiзно. I вони не знали, що шукати. Вiн знав Фiлстона в обличчя. Вони цього не зробили.
  
  Вертолiт, що влетiв у безтурботний храм, вiдлякає Фiлстона. Кiллмайстер цього не хотiв. Чи не зараз. Не пiсля того як вiн зайшов так далеко. Порятунок Iмператора був номером один, але отримати Рiчарда Фiлстона раз i назавжди було дуже близько. Ця людина зробила надто багато шкоди у свiтi.
  
  Вiн пiдiйшов до роздорiжжя дорiг. Вiн пропустив знак, натиснув на гальма i позадкував, щоб зловити знак у своїх фарах. Все, що йому потрiбно, це заблукати. На табличцi злiва говорилося, що Фiджiосiда, i йому доводилося довiряти цьому.
  
  Дорога була тепер гарна для дiлянки, i вiн розiгнав лiнкольн до дев'яноста. Вiн опустив вiкно i дозволив собi вiдчути подих вологого вiтру. Тепер вiн почував себе краще, почав приходити до тями, i в нього з'явилася друга хвиля резервної сили. Вiн проїхав через iнше село, перш нiж зрозумiв, що воно є там, i подумав, що почув позаду шалений свист. Вiн посмiхнувся. То був би один обурений коп.
  
  Вiн мав рiзкий лiвий поворот. За ним був вузький склепiнчастий мiст для однiєї машини. Нiк вчасно побачив поворот, натиснув на гальма, i машина увiйшла в довгий ковзний правий замет з вереском шин. Колесо хльоснуло його, намагаючись вiдiрватися вiд онiмiлих пальцiв. Вiн вирвав її iз заносу, загнав у поворот iз болючим криком пружин i ударiв i пошкодив праве заднє крило, коли вiн щойно врiзався в мiст.
  
  За мостом дорога знову перетворилася на пекло. Вiн зробив крутий поворот на S i рушив паралельно електричнiй залiзницi Фудзiсанроку. Вiн проминув велику червону машину, темну i безпорадну, що стоїть на рейках, i тут же помiтив тьмяний спалах людей, що махали йому руками. Сьогоднi ввечерi багато людей опиняться у скрутному становищi.
  
  До святинi менше десяти миль. Дорога погiршала, i йому довелося знизити швидкiсть. Вiн змусив себе заспокоїтися, борючись iз роздратуванням i нетерпiнням, що його гризли. Вiн не був схiдною людиною, i кожен нерв вимагав негайних та остаточних дiй, але поганий шлях був фактом, з яким треба було зiткнутися з терпiнням. Щоб заспокоїти свiй розум, вiн дозволив собi згадати заплутану дорогу, якою йшов. Або, скорiше, шлях, яким його проштовхнули.
  
  Це було схоже на величезний заплутаний лабiринт, в якому нишпорять чотири невиразнi постатi, кожна з яких переслiдує свої власнi плани. Чорна симфонiя контрапункту та подвiйного хреста.
  
  Тонака - вона була двоїстою. Вона любила свого батька. I все ж таки вона була чистим комунiстом i, зрештою, пiдставила Нiка на смерть одночасно з батьком. Мабуть, так воно i було, тiльки вбивця все зiпсував i першим убив Кунiдзо Мату, надавши Нiку шанс. Копи могли бути випадковим збiгом, але вiн так не думав. Мабуть, Джоннi. Чоу органiзував вбивство всупереч здоровому глузду Тонакi i зателефонував до полiцiї як другорядний захiд. Коли це не спрацювало, Тонака заявила про себе i вирiшила повернути Нiка до мережi. Вона могла б чекати наказiв iз Пекiна. А працювати з таким манiяком як Чоу нiколи не могло бути легко. Таким чином, фальшиве викрадення та груди вiдправленi йому разом iз запискою. Це означало, що за ним стежили весь час, i вiн нiколи не помiтив хвоста. Нiк скривився i майже зупинився, щоб побачити гiгантську дiрочку. Це сталося. Не часто, але було. Iнодi вам щастило, i помилка вас не вбивала.
  
  Рiчард Фiлстон був такий гарний, як Нiк завжди чув. Його iдея полягала б у тому, щоб використати Пiта Фремонта для того, щоб розповiсти про цю iсторiю у свiтовiй пресi. На той час вони, мабуть, планували використати справжнього Пiта Фремонта. Може, вiн би це зробив. Можливо, Нiк, який зiграв роль Пiта, сказав правду, коли сказав, що багато вiскi пiшло за цей час. Але якщо Пiт був готовий продати, Кунiзо Мату не знав про це - i коли вiн вирiшив використовувати Пiта як прикриття для Нiка, вiн потрапив прямо до їхнiх рук.
  
  Нiк похитав головою. Це було найзаплутанiше павутиння, з якого вiн колись пробивався. Вiн помирав без цигарки, але не мав шансiв. Вiн зробив ще один об'їзд i почав огинати болото, яке, мабуть, колись було рисовим полем. Вони поклали колоди i засипали їх гравiєм. З рисових полiв за болотом вiтерець приносив запах гниючих людських фекалiй.
  
  Фiлстон спостерiгав за китайцями, ймовiрно, зi звичайного запобiжного заходу, i його люди без проблем пiдiбрали Нiка. Фiлстон подумав, що вiн Пiт Фремонт, i Тонака нiчого йому не сказала. Вона та Джоннi Чоу, мабуть, отримали серйозний заряд - вирвавши Нiка Картера прямо з-пiд носа Фiлстона. Кiлмайстер! Кого так само ненавидiли росiяни i важливi їм, як сам Фiлстон для Заходу.
  
  Тим часом Фiлстон також отримав свою справу. Вiн використовував людину, яку вважав Пiтом Фремонтом - зi знанням та дозволом Чикомов - щоб налаштувати їх для реальної вигоди. Щоб зганьбити китайцiв тягарем вбивства Iмператора Японiї.
  
  Фiгури у лабiринтi; кожен мав на увазi свiй план, кожен намагався зрозумiти, як обдурити iншого. Використовуючи терор, використовуючи грошi, перемiщаючи маленьких людей як пiшакiв на великiй дошцi.
  
  Тепер дорога була асфальтована, i вiн ступив на неї. Одного разу вiн був у Фудзiосiдi - прогулянка з дiвчиною та сакi для задоволення - i тепер вiн був за це вдячний. Святилище було закрито того дня, але Нiк згадав
  
  читаючи карту у путiвнику, i тепер вiн спробував згадати її. Коли вiн сконцентрувався, мiг згадати майже все, i тепер вiн сконцентрувався.
  
  Святилище було просто попереду. Може, пiвмiлi. Нiк вимкнув фари i пригальмував. Вiн ще може мати шанс; вiн не мiг знати, але якщо вiн i знав, то не мав зараз облажатися.
  
  Провулок вiв лiворуч. Вони йшли цим шляхом того разу, i вiн дiзнався про це. Дорiжка оминала територiю на сходi. Це була стародавня стiна, низька й обсипана, яка не завдала б проблем навiть однорукiй людинi. Або Рiчарду Фiлстону.
  
  Провулок був брудним, трохи бiльше двох колiй. Нiк проїхав на "лiнкольнi" кiлька сотень футiв та заглушив двигун. Болiсно, натягнуто, тихенько вилаявшись, вiн вийшов, не видавши жодного звуку. Вiн сунув мисливський нiж у лiву кишеню куртки i, незручно попрацювавши лiвою рукою, вставив у "браунiнг" нову обойму.
  
  Тепер вiн розвiявся, i пiвмiсяць намагався пливти крiзь хмари. Вiн давав рiвно стiльки свiтла, що мiг намацати шлях вниз з провулка, в канаву i вгору з iншого боку. Вiн повiльно пройшов мокрою травою, вже високою, до старої стiни. Там вiн зупинився i прислухався,
  
  Вiн перебував у мороцi гiгантської глiцинiї. Десь у зеленiй клiтцi сонно пискнув птах. Поруч кiлька синиць заспiвали свою ритмiчну пiсню. Сильний аромат пiвонiї вiдтiняв слабкий вiтерець. Нiк поклав здорову руку на низьку стiну та перестрибнув.
  
  Звiсно, будуть охоронцi. Можливо, полiцiя, можливо, вiйськовi, але їх буде небагато, i вони будуть менш нiж пильнi. Середньостатистичний японець було думати, що Iмператору може бути заподiяно шкоду. Їм це просто не спало б на думку. Нi, якщо тiльки Талбот створив диво в Токiо i якимось чином вижив.
  
  Тиша, тиха темрява спростували це. Нiк, як i ранiше, залишався один.
  
  Вiн залишався пiд великою глiцинiєю на хвилину, намагаючись вiзуалiзувати карту мiсцевостi, яку вiн бачив її одного разу. Вiн прийшов зi сходу - це означало, що маленька святиня, цисай, куди дозволялося ходити лише Iмператору, була десь лiворуч вiд нього. Великий храм iз вигнутими торiями над головним входом знаходився просто перед ним. Так, це має бути правильно. Головнi ворота були на захiднiй сторонi територiї, а вiн входив зi сходу.
  
  Вiн почав слiдувати за стiною лiворуч вiд нього, рухаючись обережно i трохи нахиляючись по ходу. Дерн був пружним та вологим, i вiн не видав жодного звуку. I Фiлстон також.
  
  Тодi Нiка Картера вперше вразило те, що, якщо вiн запiзниться, увiйде до маленького святилища i виявить Iмператора з ножем у спинi або кулею в головi, АХ та Картер будуть в одному пекельному мiсцi. Це могло бути страшенно брудно, i краще б цього не сталося. Яструбу треба було вдягнути смиренну сорочку. Нiк знизав плечима i мало не посмiхнувся. Вiн годинами не думав про старого.
  
  Знову з'явився мiсяць, i вiн побачив праворуч сяйво чорної води. Озеро з коропами. Риба проживе довше, нiж вiн. Вiн продовжував, тепер уже повiльнiше, уважний до звуку та свiтла.
  
  Вiн вийшов на усипану гравiєм стежку, що веде у правильному напрямку. Було надто шумно, i за мить вiн залишив його i пiшов узбiччям. Вiн витягнув з кишенi мисливський нiж i засунув його в зуби. У патроннику Браунiнг були патрони, i запобiжник був вiдключений. Вiн був готовий, як нiколи.
  
  Дорiжка вилася через гай iз гiгантських кленiв та дерев кеаки, з'єднаних товстими лозами, утворюючи природну альтанку. Вiдразу за нею була невелика пагода, черепиця якої вiдбивала слабкий вiдблиск мiсяця. Поруч стояла пофарбована у бiлий колiр залiзна лава. Бiля лави, безперечно, лежало тiло чоловiка. Латуннi гудзики блищали. Маленьке тiло у синiй формi.
  
  Полiцейському було перерiзано горло, i трава пiд ним була забарвлена у чорний колiр. Тiло все ще було теплим. Нещодавно. Кiллмайстер пробiг тепер навшпиньки по вiдкритому галявинi i навколо гаю квiтучих дерев, поки не побачив вдалинi слабке свiтло. Маленька святиня.
  
  Свiтло було дуже тьмяним, тьмяним, як блукаючий вогник. Вiн припустив, що це буде над вiвтарем, i це буде єдиним джерелом свiтла. Навряд чи це було свiтло. А десь у темрявi могло бути iнше тiло. Нiк побiг швидше.
  
  Двi брукованi вузькi дорiжки сходилися бiля входу до маленької святинi. Нiк м'яко побiг травою до вершини трикутника, утвореного дорiжками. Тут густий чагарник вiддiляв його вiд дверей вiвтаря. З дверей на тротуар сочилося свiтло, смугасте бурштинове свiтло. Без звуку. Жодного руху. AXEman вiдчув напад нудоти. Вiн запiзнився. У цьому маленькому будинку була смерть. Вiн мав почуття, i вiн знав, що це не брехня.
  
  Вiн пробирався крiзь кущi, тепер не турбуючись про шум. Смерть прийшла та пiшла. Дверi вiвтаря були напiввiдчиненi. Вiн увiйшов. Вони лежали на пiвдорозi мiж дверима та вiвтарем.
  
  
  Однi з них рушили i застогнали, коли Нiк увiйшов.
  
  То були двоє японцiв, якi схопили його з вулицi. Коротун був мертвий. Високий все ще живий. Вiн лежав на животi, i його окуляри лежали поблизу, вiдкидаючи подвiйнi вiдображення крихiтної лампи, що свiтилася над вiвтарем.
  
  Повiрте, Фiлстон не залишить свiдкiв. I все-таки щось пiшло не так. Нiк перевернув високого японця i став поруч iз ним навколiшки. У чоловiка двiчi вистрiлили, у живiт та голову, i вiн просто вмирав. Це означало, що Фiлстон використовував глушник.
  
  Нiк наблизився обличчям до вмираючого. "Де Фiлстон?"
  
  Японець був зрадником, вiн продався росiйським - чи, можливо, довiчним комунiстом i вiрним йому зрештою - але помирав вiд жахливого болю i гадки не мав, хто його допитував. Або чому. Але його в'янучий мозок почув питання i дав вiдповiдь.
  
  "Iди до... до великого святилища. Помилка - Iмператора тут немає. Змiна - вiн - йди у велике святилище. Я..." Вiн помер.
  
  Кiллмайстер вибiг за дверi i побiг, повернувши брукованою дорогою лiворуч. Можливо час. Христос всемогутнiй - може, ще є час!
  
  Яка примха спонукала Iмператора використати цiєї ночi велику святиню, а не маленьку, вiн не знав. Або турбота. Це дало йому останнiй шанс. Це засмутило б i Фiлстона, який працював за ретельно продуманим графiком.
  
  Це не настiльки засмутило холоднокровного виродка, що вiн упустив шанс позбутися двох своїх спiльникiв. Фiлстон тепер буде один. Наодинцi з Iмператором i все було саме так, як вiн планував.
  
  Нiк вийшов на широку викладену плиткою дорiжку, облямовану пiвонiї. Осторонь дороги знаходився ще один басейн, а за ним - довгий безплiдний сад iз чорними скелями, що згинаються гротесками. Тепер мiсяць став яскравiшим, настiльки яскравим, що Нiк вчасно побачив тiло священика, щоб перестрибнути через нього. Вiн миттю глянув у вiчi, в закривавленiй коричневiй мантiї. Фiлстон був таким.
  
  Фiлстон його не бачив. Вiн був зайнятий своєю справою i крокував, крокуючи, як кiшка, приблизно за п'ятдесят ярдiв вiд Нiка. На ньому була накидка, коричневий одяг священика, i його голена голова вiдбивала мiсячне свiтло. Сукiн син усе продумав.
  
  Кiллмайстер пiдiйшов ближче до стiни, пiд аркадою, що оточувала святиню. Тут були лави, i вiн петляв мiж ними, тримаючи Фiлстона в полi зору, зберiгаючи мiж ними однакову вiдстань. I ухвалюю рiшення. Вбити Фiлстона чи взяти його. Це було змаганням. Вбити його. Нинi. Пiдiйдiть до нього та вбийте його тут i зараз. Один пострiл зробить це. Потiм повертайся в "Лiнкольн" i забирайся звiдти до бiса.
  
  Фiлстон повернувся лiворуч i зник.
  
  Нiк Картер рiзко додав швидкостi. Вiн все ще мiг програти цю битву. Ця думка здавалася йому холодною сталлю. Пiсля того, як ця людина вбила Iмператора, не було б великого задоволення вбити Фiлстона.
  
  Вiн прийшов до тями побачивши де Фiлстон звернув. Чоловiк був тепер всього за тридцять ярдiв вiд нього i крадькома йшов довгим коридором. Вiн рухався повiльно i навшпиньки. Наприкiнцi коридору були єдинi дверi. Вiн приведе до одного з великих святилищ i там буде Iмператор.
  
  Слабке свiтло виходило вiд дверей наприкiнцi коридору, на тлi яких вимальовувався силует Фiлстона. Гарний пострiл. Нiк пiдняв "браунiнг" i ретельно прицiлив Фiлстону в спину. Вiн не хотiв ризикувати пострiлом у голову в невизначеному свiтлi, i вiн завжди мiг прикiнчити цю людину пiзнiше. Вiн тримав пiстолет на вiдстанi витягнутої руки, уважно прицiлився i вичавив пострiл. Браунiнг глухо клацнув. Поганий патрон. Шанс мiльйон до одного, i старi млявi боєприпаси дали великий нуль.
  
  Фiлстон був у дверях i часу бiльше не було. Вiн не мiг вчасно перезарядити пiстолет однiєю рукою. Нiк побiг.
  
  Вiн був бiля дверей. Кiмната за нею була просторою. Єдине полум'я спалахнуло над вiвтарем. Перед ним, схрестивши ноги, сидiв чоловiк, опустивши голову, занурений у власнi думки i не пiдозрюючи, що Смерть переслiдує його.
  
  Фiлстон досi не бачив i не чув Нiка Картера. Вiн навшпиньки перетинав кiмнату, пiстолет у його руцi був подовжений i заглушений через нагвинченого на дуло глушника. Нiк беззвучно поставив браунiнг на пiдлогу та взяв мисливський нiж. iз кишенi. Вiн вiддав би будь-що за цей маленький стилет. Вiн мав тiльки мисливський нiж. I близько двох секунд.
  
  Фiлстон був уже на серединi кiмнати. Якщо людина перед вiвтарем щось чула, якщо вiн знав, що було з нею в кiмнатi, вона не подавала жодного знаку. Його голова була опущена на груди i вiн глибоко дихав.
  
  Фiлстон пiдняв пiстолет.
  
  Нiк Картер м'яко покликав: "Фiлстон!"
  
  Фiлстон витончено обернувся. Здивування, злiсть, лють змiшалися з його надто чутливим верхнiм жiночним обличчям. Цього разу не було глузування. Його голена голова iскрилася у свiтлi смолоскипа. Його очi кобри розширились.
  
  "Фремонт!" Вiн вистрiлив.
  
  Нiк зробив крок убiк, повернувся, щоб представляти вузьку мету, i метнув ножа. Вiн не мiг, не мiг бiльше чекати. .
  
  Пiстолет загримiв кам'яною пiдлогою. Фiлстон дивився на нiж у своєму серцi. Вiн глянув на Нiка, потiм знову на нiж i впав. У передсмертному рефлексi рука його потяглася до пiстолета. Нiк штовхнув його подалi.
  
  Маленький чоловiчок перед вiвтарем пiдвiвся. Вiн постояв на мить, спокiйно переводячи погляд iз Нiка Картера на труп на пiдлозi. Фiлстон не сильно спливав кров'ю.
  
  Нiк вклонився. Вiн говорив коротко. Чоловiк слухав без перерви.
  
  На чоловiковi був тiльки свiтло-коричневий халат, що вiльно облягає його тонку талiю. Волосся у нього було густе, темне, з еброссом i з сивиною на скронях. Його ноги були босонiж. У нього були акуратно пiдстриженi вуса.
  
  Коли Нiк закiнчив говорити, чоловiчок дiстав з кишенi халата пару окулярiв у срiбнiй оправi i надiв їх. Якийсь час вiн дивився на Нiка, потiм на тiло Рiчарда Фiлстона. Потiм, тихенько прошипiвши, вiн повернувся до Нiка i дуже низько вклонився.
  
  "Аригато".
  
  Нiк дуже низько вклонився. У нього болiла спина, але вiн це зробив.
  
  "Зроби i машимашiть".
  
  Iмператор сказав: "Ви можете йти, як ви пропонуєте. Ви, звичайно, маєте рацiю. Це має зберiгатися в секретi. Я думаю, я можу це влаштувати. Ви дасте все менi, будь ласка".
  
  Нiк знову вклонився. "Тодi я пiду. У нас дуже мало часу".
  
  "Хвилинку, будь ласка", - вiн зняв iз шиї золотий сонячний промiнь, прикрашений дорогоцiнним камiнням, i простягнув його Нiку на золотому ланцюжку.
  
  "Ви приймете це, будь ласка. Я бажаю цього".
  
  Нiк забрав медаль. Золото та коштовностi виблискували у слабкому свiтлi. "Дякую."
  
  Тодi вiн побачив камеру i згадав, що ця людина була вiдомим жучком iз затвором. Камера лежала на маленькому столику в кутку кiмнати i, мабуть, була принесена з собою по неуважностi. Нiк пiдiйшов до столу i взяв камеру. У розетцi був флеш-куб.
  
  Нiк знову вклонився. "Можу я використати це. Запис, як ви розумiєте. Це важливо".
  
  Маленький чоловiчок глибоко вклонився. "Звичайно. Але я пропоную поспiшити. Менi здається, я чую лiтак зараз".
  
  Це був гелiкоптер, але Нiк цього не сказав. Вiн осiдлав Фiлстона i сфотографував мертве обличчя. Ще раз для впевненостi, потiм вiн знову вклонився.
  
  "Менi доведеться залишити камеру".
  
  "Звичайно. Iтаскимашiть. А тепер - сайонара!"
  
  "Сайонара!"
  
  Вони вклонилися одне одному.
  
  Вiн дiстався "Лiнкольна", коли перший вертолiт прилетiв i завис над землею. Посадковi вогнi - смуги бiло-блакитного сяйва - димились у сирому нiчному повiтрi.
  
  Кiллмайстер увiмкнув передачу "Лiнкольна" i почав виїжджати з провулку.
  
  
  Роздiл 15
  
  
  Хоук сказав рiвно о дев'ятiй, у п'ятницю вранцi.
  
  Нiк Картер спiзнився на двi хвилини. Вiн не почував себе погано з цього приводу. Зважаючи на все, вiн подумав, що має право на кiлька хвилин вiдпочинку. Вiн був тут. Дякую International Dateline.
  
  На ньому був один з його нових костюмiв, легка весняна фланелева тканина, i його права рука була в гiпсi майже до лiктя. Смужки клею утворили вiзерунок у виглядi хрестикiв-нулiкiв на його худому обличчi. Вiн все ще сильно шкутильгав, коли увiйшов до приймальнi. Делiя Стоукс сидiла за друкарською машинкою.
  
  Вона подивилася на нього з голови до нiг i променисто посмiхнулася. "Я так рада, Нiк. Ми трохи хвилювалися".
  
  "Я i сам якийсь час трохи хвилювався. Вони там?"
  
  "Так. З половини минулого - чекають на тебе".
  
  "Хммм, ти знаєш, чи сказав їм щось Хоук?"
  
  "Вiн цього не зробив. Чекає на тебе. На даний момент вiдомо тiльки нам трьом".
  
  Нiк поправив краватку. "Дякую, люба. Нагадай менi, щоб я купив тобi випити пiсля. Невелике святкування".
  
  Делiя посмiхнулася. "Та ти думаєш, тобi слiд проводити час з старшою жiнкою. Зрештою, я бiльше не дiвчинка-скаут".
  
  "Припини, Делiє. Ще одна така трiщина, i ти пiдiрвеш мене".
  
  В iнтеркомi почувся нетерплячий хрип. "Делiя! Впустiть Нiка, будь ласка".
  
  Делiя похитала головою. "У нього вуха як у кiшки".
  
  "Вбудований гiдролокатор". Вiн увiйшов до внутрiшнього кабiнету.
  
  У Хоука в ротi була сигара. Целофан все ще був на ньому. Це означало, що вiн був схвильований i намагався цього не показувати. Вiн довго розмовляв з Хоуком телефоном, i старий наполягав на тому, щоб розiграти цю невелику сцену. Нiк цього не розумiв, за винятком того, що Хоук намагався зробити якийсь драматичний ефект. Але з якою метою?
  
  Хоук познайомив його з Сесiлом Обрi та людиною на iм'я Теренс, похмурим довготелесим шотландцем, який просто кивнув i затяг непристойну трубку.
  
  Було принесено додатковi стiльцi. Коли всi сiли, Хоук сказав: "Добре, Сесiле. Скажи йому, що хочеш".
  
  Нiк слухав зi зростаючим подивом i подивом. Хоук уникав його погляду. Що задумав старий диявол?
  
  Сесiл Обрi швидко пройшов через це. Виявилося, що вiн хотiв, щоб Нiк поїхав до Японiї i зробив те, що Нiк щойно був у Японiї i зробив.
  
  Наприкiнцi Обрi сказав: "Рiчард Фiлстон надзвичайно небезпечний. Я пропоную вам вбити його на мiсцi, а не намагатися схопити".
  
  Нiк глянув на Хоука. Старий невинно дивився в стелю.
  
  Нiк вийняв глянсову фотографiю з внутрiшньої кишенi.
  
  i вручив його великому англiйцю. "Це ваша людина Фiлстон?"
  
  Сесiл Обрi дивився на мертве обличчя, на голену голову. Його рота вiдкрився, i його щелепа вiдвисла.
  
  "Будь я проклятий! Схожий - але без волосся це трохи складно - я не певен".
  
  Шотландець пiдiйшов подивитися. Один швидкий погляд. Вiн поплескав свого начальника до плеча, потiм кивнув Хоуку.
  
  "Це Фiлстон. У цьому немає жодних сумнiвiв. Не знаю, як ти це зробив, друже, але мої привiтання".
  
  Вiн тихо додав Обрi: "Це Рiчард Фiлстон, Сесiл, i ви це знаєте".
  
  Сесiл Обрi поклав фотографiю на стiл Хоука. "Так. Це Дiк Фiлстон. Я довго цього чекав".
  
  Хоук пильно подивився на Нiка. "На даний момент все буде гаразд, Нiк. Побачимося по обiдi".
  
  Обрi пiдняв руку. "Але зачекайте - я хочу почути деякi подробицi. Це приголомшливо i..."
  
  "Пiзнiше", - сказав Хоук. "Пiзнiше, Сесiле, пiсля того, як ми обговоримо наш дуже приватний бiзнес".
  
  Обрi насупився. Закашлявся. Потiм: "О, так. Звичайно, Девiд. Тобi нема про що турбуватися. Я тримаю своє слово". Бiля дверей Нiк озирнувся. Вiн нiколи ранiше не бачив Хоука саме в такому свiтлi. Раптом його начальник став схожим на старого хитрого кота - кота, з розмазаним кремом.
  
  
  
  
  
  Картер Нiк
  14 секунд пекла
  
  
  
  
  
  Нiк Картер
  
  
  
  
  
  
  14 секунд пекла
  
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  
  
  Роздiл 1
  
  
  
  
  
  Чоловiк побачив, як двi дiвчини в барi подивилися на нього, коли вiн iшов коридором зi склянкою в руцi на невелику терасу. Вища явно була кюрасiанка: струнка статура з шляхетними рисами; iнша була чистокровна китаянка, маленька та iдеально складена. Їх неприхований iнтерес змусив його посмiхнутися. Вiн був високий i рухався з легкiстю та стриманою силою спортсмена у чудовiй формi. Коли вiн дiстався до тераси, вiн подивився на вогнi Гонконгської королiвської колонiї та гаванi Вiкторiя. Вiн вiдчував, що дiвчата все ще дивляться на нього, i криво всмiхнувся. На карту було поставлено дуже багато, а часу залишалося мало.
  
  
  Агент N3, Кiллмайстер, головний агент AX, вiдчував занепокоєння в сирiй, гнiтючiй атмосферi цього вечора в Гонконгу. Це були не просто двi дiвчини в барi, хоч вiн вiдчував, що йому потрiбна жiнка. Це була невгамовнiсть чемпiона з боксу напередоднi найважчого бою у його кар'єрi.
  
  
  Вiн окинув сiро-блакитними очима гавань i спостерiгав, як бiло-зеленi пороми, що з'єднують Коулун та Вiкторiю, спритно маневрують серед вантажних суден, сампанiв, водних таксi та джонок. За межами вогнiв Коулуна вiн побачив червонi та бiлi спалахи лiтакiв, що злiтають iз аеропорту Кай Так. Оскiльки комунiсти розширили свою владу далi на пiвдень, небагато мандрiвникiв iз Заходу використовували залiзничну лiнiю Кантон-Коулун. Тепер це був аеропорт Кай Так, який пов'язував багатолюдне мiсто iз захiдним свiтом, окрiм морських шляхiв. За три днi, що вiн був тут, вiн прийшов до розумiння того, чому цей багатолюдний, шалено переповнений божевiльня часто називають Манхеттеном Далекого Сходу. Ви могли знайти все, що хотiли, i багато чого не хотiли. Це було життєво важливе промислове мiсто i водночас величезне звалище. Вiн гудiв i смердiл. Це було чарiвно та небезпечно. "Це iм'я вiдповiдає всiм вимогам", - подумав Нiк, осушуючи свою склянку i повертаючись до холу. Пiанiстка зiграла мляву мелодiю. Вiн замовив новий напiй i пiдiйшов до зручного темно-зеленого крiсла. Дiвчата досi були там. Вiн сiв у крiсло i вперся головою в спинку. Як i в попереднi два вечори, зал почав заповнюватись. У кiмнатi було напiвтемно, вздовж стiн стояли лави. Де-не-де стояли великi журнальнi столики та зручнi крiсла для гостей, яким не було компанiї.
  
  
  Нiк прикрив очi i зi слабкою усмiшкою подумав про пакет, який отримав вiд Хоука три днi тому. У той момент, коли вiн прибув, вiн знав, що ось-ось станеться щось надзвичайне. Хоук придумав багато дивних мiсць для зустрiчей у минулому - коли йому здавалося, що за ним уважно спостерiгають, або коли вiн хотiв бути впевненим у абсолютнiй секретностi, - але цього разу вiн перевершив самого себе. Нiк мало не розсмiявся, коли зняв картонну упаковку i виявив штани будiвельника - розмiром, звичайно ж, його розмiру - синю бавовняну сорочку, блiдо-жовтий шолом та сiру коробку для снiданку. У записцi, яка була до нього, просто йшлося: вiвторок, 12 годин дня, 48 парк. Пiвденно-схiдний кут.
  
  
  Вiн почував себе досить безглуздо, коли, одягнений у штани, синю сорочку, жовтий шолом i тримаючи коробку для снiданку, вiн прибув на перетин Сорок восьмої вулицi та Парк-авеню на Манхеттенi бiля каркасу нового хмарочоса, збудованого в пiвденно-схiдному кутку. був побудований. Вiн кишiв будiвельниками в рiзнокольорових шоломах i нагадував зграю птахiв, що сидять довкола великого дерева. Потiм вiн побачив постать, що наближається, одягнену як вiн у робiтника. Безпомилкова хода та впевнена постава плечей. Фiгура запросила Нiка, хитаючи головою, сiсти поруч iз ним на стопку дерев'яних рейок.
  
  
  "Привiт, шеф", - глузливо сказав Нiк. Маю визнати, дуже розумно.
  
  
  Хоук вiдкрив коробку для снiданку i витяг товстий бутерброд iз ростбiфом, який вiн iз задоволенням прожував. Вiн глянув на Нiка.
  
  
  "Я забув принести хлiб", - сказав Нiк. Погляд Хоука залишався нейтральним, але Нiк вiдчув несхвалення у його голосi.
  
  
  "Ми маємо бути типовими будiвельниками", - сказав Хок мiж їжею. "Я думав, що це досить ясно".
  
  
  "Так, сер", - вiдповiв Нiк. "Я, напевно, недостатньо обдумав це".
  
  
  Хоук вихопив iз форми ще один шматок хлiба i простяг його Нiку. 'Арахiсове масло?' - з жахом сказав Нiк. "Має бути рiзниця", - саркастично вiдповiв Хоук. "Мiж iншим, я сподiваюся, що наступного разу ти подумаєш над цим".
  
  
  Поки Нiк їв бутерброд, Хоук почав говорити, не приховуючи того факту, що йшлося не про останнiй бейсбольний матч або пiдвищенi цiни на новi автомобiлi.
  
  
  "У Пекiнi, - обережно сказав Хоук, - у них є план i розклад. Про це ми отримали достовiрну iнформацiю. План передбачає напад на Сполученi Штати i весь вiльний свiт з їхнiм арсеналом атомних бомб. Графiк розрахований на два роки. Звичайно, спочатку вони зроблять ядерний шантаж. Ми беремо шалену суму. Народу. Що стосується китайських керiвникiв, то вони будуть стурбованi.
  
  
  "Два роки", - пробурмотiв Нiк. "Це не так вже й довго, але за два роки може статися багато. Уряд може впасти, може вiдбутися нова революцiя, тим часом до влади можуть прийти новi лiдери з новими iдеями".
  
  
  "I це саме те, що боїться доктор Ху Цань", - вiдповiв Хоук.
  
  
  "Хто, чорт забирай, такий доктор Ху Цань?"
  
  
  "Їх головний провiдний учений з атомних бомб i ракет. Вiн настiльки цiнний для китайцiв, що практично може працювати безконтрольно. Це китайський Вернер фон Браун. I це м'яко кажучи. Вiн контролює все, що вони зробили в основному в цiй галузi. Мабуть, у нього бiльше влади, нiж думають самi китайцi . одержимий ненавистю до захiдного свiту. I вiн не захоче ризикнути чекати два роки".
  
  
  - Ви маєте на увазi, якщо я правильно розумiю, що цей хлопець, Ху Цань, хоче запустити феєрверк ранiше. Ти знаєш коли?
  
  
  'Протягом двох тижнiв.'
  
  
  Нiк подавився останнiм шматочком хлiба з арахiсовою олiєю.
  
  
  "Ви не недочули", - сказав Хоук, акуратно складаючи папiр для сендвiчiв i кладучи його в банку. "Два тижнi, чотирнадцять днiв. Вiн не чекатиме розкладу Пекiна. Вiн не збирається ризикувати змiною мiжнародного клiмату або якоюсь внутрiшньою проблемою, яка може порушити графiк. I вершина - N3, Пекiн нiчого не знає про свої плани. Але в нього є кошти. Вiн має все необхiдне обладнання та сировину.
  
  
  "Думаю, це достовiрна iнформацiя", - прокоментував Нiк.
  
  
  "Цiлком надiйна. У нас там вiдмiнний iнформатор. До того ж це знають i росiяни. Можливо, вони отримали це вiд того ж iнформатора, якого ми використовуємо. Ви знаєте етику цiєї професiї. Мiж iншим, вони так само шокованi, як i ми, i вони погодилися надiслати агента, який буде працювати з людиною, яку ми направляємо. якщо воно є для них неминучим злом. Вони навiть запропонували надiслати вас.
  
  
  "Ну-ну", - посмiхнувся Нiк. "Я майже зворушений. Так що цей iдiотський шолом i цей ланчбокс не призначенi для того, щоб обдурити наших московських колег".
  
  
  "Нi", - серйозно сказав Хоук. "Ви знаєте, що в нашому бiзнесi не так багато секретiв, що ретельно зберiгаються. Китайцi виявили, що щось не так, ймовiрно, через збiльшену активнiсть як серед росiйських, так i серед наших агентiв. Але вони можуть тiльки пiдозрювати, що дiї спрямованi проти них. Вони точно не знають, про що це". "Чому б нам просто не поiнформувати Пекiн про плани Ху Цаня, чи я наївний?"
  
  
  "Я теж наївний", - холодно сказав Хоук. "Насамперед, вони їдять з його рук. Вони негайно проковтнуть будь-яке заперечення i будь-яке виправдання. Крiм того, вони можуть подумати, що це змова з нашого боку, щоб дискредитувати їх кращих вчених i експертiв-ядерникiв. Крiм того, ми розкриємо, наскiльки ми добре знаємо про їх довгострокових планах i на довгострокових планах ".
  
  
  "Тодi я наївний як студентка", - сказав Нiк, вiдкидаючи шолом. Але чого ви вiд мене чекаєте - вибачте, ми з моїм росiйським товаришем зможемо зробити за два тижнi?
  
  
  "Нам вiдомi наступнi факти, - продовжив Хоук. Десь у провiнцiї Квантун у Ху Цаня є сiм атомних бомб i сiм ракетних пускових майданчикiв. У нього також є велика лабораторiя i, ймовiрно, вiн посилено працює над розробкою нової зброї. Ваше завдання - пiдiрвати цi сiм стартових майданчикiв i ракети. дадуть необхiдне спорядження. Через два днi ви повиннi бути в Гонконгу, де вiдбудеться ваша зустрiч з росiйським агентом. пiдтримку вiд їхнього агента".
  
  
  "Дякую за кредит, шеф", - сказав Нiк iз кривою посмiшкою. "Якщо я зможу виконати це завдання, менi знадобиться вiдпустка".
  
  
  "Якщо ти зможеш це зробити, - вiдповiв Хоук, - наступного разу ти їстимеш ростбiф на хлiбi".
  
  
  
  
  Ось як вони зустрiлися того дня, i тепер вiн був тут, у готелi в Гонконгу. Вiн чекав. Вiн спостерiгав за людьми в залi - багатьох з них вiн ледве мiг бачити у темрявi, - поки раптово його м'язи не напружилися. Пiанiстка виконала "У тишi ночi". Нiк почекав, поки пiсня закiнчиться, потiм тихенько пiдiйшов до пiанiста, невисокого схiдного чоловiка, можливо, корея.
  
  
  "Дуже мило", - м'яко сказав Нiк. 'Одна з моїх улюблених пiсень. Ви щойно зiграли в неї чи це було прохання? '
  
  
  "Це було прохання тiєї жiнки", - вiдповiв пiанiст, зiгравши кiлька промiжних акордiв. Прокляття! Нiк скривився. Можливо, один iз тих збiгiв, якi просто трапляються. I все-таки вiн мав увiйти до цього. Нiколи не знаєш, коли плани мають раптово змiнитись. Вiн подивився в тому напрямку, куди кивнув пiанiст, i побачив дiвчину в тiнi одного з стiльцiв. Вона була блондинка i одягнена у просту чорну сукню з глибоким вирiзом спереду. Нiк пiдiйшов до неї i побачив, що її пружнi груди ледве стримуються сукнею. Вона мала маленьке, але рiшуче обличчя, i вона дивилася на нього великими блакитними очима.
  
  
  "Дуже добрий номер", - сказав вiн. "Дякую за питання." Вiн почекав i, на його подив, отримав правильну вiдповiдь.
  
  
  Вночi може трапитися багато чого. У неї був слабкий акцент, i Нiк зрозумiв по слабкiй посмiшцi на її губах, що вона знала, що вiн був здивований. Нiк сiв на широкий пiдлокiтник.
  
  
  "Здрастуйте, N3", - ласкаво сказала вона. "Ласкаво просимо до Гонконгу. Мене звуть Олексi Любов. Схоже, нам судилося працювати разом".
  
  
  "Доброго дня", - посмiхнувся Нiк. "Добре, я визнаю це вiдкрито. Я здивований. Не думав, що на цю роботу надiшлють жiнку".
  
  
  "Ви просто здивованi?" - Запитала дiвчина з жiночою хитрiстю в поглядi. 'Або розчарованi?'
  
  
  "Я поки що не можу судити про це", - лаконiчно прокоментував Кiллмайстер.
  
  
  "Я тебе не розчарую", - коротко сказала Олексi Любов. Вона встала i пiдтягла сукню. Нiк подивився на неї з голови до п'ят. У неї були широкi плечi та мiцнi стегна, повнi стегна та витонченi ноги. Її стегна були трохи висунутi вперед, що завжди було для Нiка досить складним. Вiн зробив висновок, що Олексiя Любов була гарним рекламним ходом для Росiї.
  
  
  Вона спитала. - "Де ми можемо поговорити?"
  
  
  "Нагорi, у моїй кiмнатi", - запропонував Нiк. Вона похитала головою. "Ймовiрно, це помилка. Зазвичай так чинять iз чужими кiмнатами в надiї зловити щось цiкаве".
  
  
  Нiк не сказав, що перевiрив кiмнату з голови до нiг за допомогою електронного обладнання на наявнiсть мiкропроцесорiв. До речi, вiн не був у своїй кiмнатi кiлька годин. Я був там, i за цей час вони могли знову поставити новi мiкрофони.
  
  
  "А вони", - пожартував Нiк. "Чи ти маєш на увазi, що це роблять твої люди?" Це була спроба виманити її з намету. Вона дивилася на нього холодними блакитними очима.
  
  
  "Вони - китайцi", - сказала вона. "Вони також стежать за нашими агентами".
  
  
  "Я вважаю, ти не з таких", - зауважив Нiк. "Нi, я так не думаю", - вiдповiла дiвчина. "У мене чудове прикриття. Я живу в районi Вай Чан, вивчаю албанську iсторiю мистецтв уже майже дев'ять мiсяцiв. Пiдемо, пiдемо до мене додому та поговоримо.
  
  
  Район Вай Чан, - подумав Нiк уголос. "Хiба це не трущоби?" Вiн знав про цю сумнозвiсну колонiю, яка складалася з нетрiв, зроблених з обрiзкiв деревини та битих бочок з олiєю, якi були розмiщенi на дахах iнших будинкiв. Тут мешкало близько сiмдесяти тисяч людей.
  
  
  "Так", - вiдповiла вона. "Ось чому ми бiльш успiшнi, нiж ви, N3. Ви, агенти, живете тут у захiдних будинках або готелях, принаймнi, не заповзаєте в халупи. Вони роблять свою роботу, але нiколи не можуть проникати в повсякденне життя людей так, як ми. Ми живемо серед них, ми подiляємо їх проблеми i їх життя. Нашi люди не є. ".
  
  
  Нiк глянув на неї, звузив очi, поклав палець їй пiд пiдборiддя i пiдняв. Вiн знову помiтив, що насправдi вiн мав дуже привабливий личик з кирпатим носиком i зухвалим виразом обличчя.
  
  
  "Дивись, люба, - сказав вiн. "Якщо нам таки доведеться працювати разом, тобi краще залишити цю шовiнiстичну пропаганду прямо зараз, чи не так? Ви сидите в цiй халупi, бо думаєте, що це гарне прикриття i бiльше не треба чiплятися. Вам дiйсно не потрiбно намагатися продати менi цю iдеологiчну нiсенiтницю. Я знаю краще. Насправдi ти тут не тому, що любиш цих китайських жебракiв, а тому що тобi так доводиться. Так що давай не ходитимемо навколо та навколо, згоднi?
  
  
  На мить вона насупила брови i надула губи. Потiм вона почала вiд душi смiятися.
  
  
  "Я думаю, ти менi подобаєшся, Нiк Картер", - сказала вона, i вiн помiтив, що вона подала йому руку. "Я так багато чула вiд вас, що був упереджений i, можливо, трохи наляканий. Але тепер все скiнчено. Добре, Нiк Картер, з цього моменту нiякої пропаганди. Це угода - я думаю, так ви це називаєте, чи не так?"
  
  
  Нiк спостерiгав за щасливою усмiхненою дiвчиною, яка йшла плiч-о-плiч по Хеннесi-стрiт, i подумав, що вони будуть схожi на закохану пару, що здiйснює вечiрню прогулянку Елiрiєю, штат Огайо. Але їх не було в Огайо, i вони не були молодятами, якi безцiльно блукали. Це був Гонконг, i вiн був добре навченим, висококвалiфiкованим старшим агентом, який мiг приймати рiшення про життя та смерть, якби йому довелося. I дiвчина, що невинно виглядає, нiчим не вiдрiзнялася. Принаймнi вiн на неї сподiвався. Але iнодi у нього просто були моменти, коли йому доводилося думати про те, яким буде життя цього безтурботного хлопця зi своєю дiвчиною в Елiрiї, штат Огайо. Вони могли будувати плани життя, тодi як i Алекси будували плани зiштовхнутися зi смертю. Але гей, без Олекси та його самого, у цих наречених в Огайо не могло бути великого майбутнього. Можливо, у далекому майбутньому час зайнятися брудною роботою комусь iншому. Та ще нi. Вiн притягнув до себе руку Олекси, i вони пiшли далi.
  
  
  Сектор Вай Чан у Гонконгу виходить на гавань Вiкторiя, як смiттєзвалище виходить на гарне чисте озеро. Густонаселений, заповнений магазинами, будинками та вуличними торговцями сектор Вай Чан - це Гонконг у його найгiрших i найкращих проявах. Олексi повела Нiка нагору до похилої будiвлi, яка зробила б будь-який будинок у Гарлемi схожим на Волдорфську Асторiю.
  
  
  Коли вони дiсталися даху, Нiк уявив себе в iншому свiтi. Перед ним вiд даху до даху простягалися тисячi халуп, буквально море халуп. Вони кишали i наповнювалися людьми. Олекса пiдiйшла до однiєї з них, яка була футiв десяти завширшки i чотирьох завдовжки, i вiдчинив дверi, пара планок була прибита разом i звисала на дротi.
  
  
  "Бiльшiсть моїх сусiдiв все ще думають, що це розкiшно", - сказав Олексi, коли вони увiйшли. "Зазвичай шестеро людей живуть у такiй кiмнатi".
  
  
  Нiк сiв на одне з двох складних лiжок i озирнувся. Невелика грубка та напiвзруйнований туалетний столик заповнювали майже всю кiмнату. Але, незважаючи на свою примiтивнiсть, а може, через це, халупа дихала дурiстю, яку вiн не вважав за можливе.
  
  
  "А тепер, - почав Алексi, - я розповiм вам те, що ми знаємо, а потiм ви скажете, що, на вашу думку, слiд зробити. Добре?"
  
  
  Вона трохи ворухнулася, i частина її стегна була оголена. Якби вона бачила, що Нiк дивиться на неї, принаймнi, вона не спромоглася приховати це.
  
  
  "Я знаю наступне, N3. доктор Ху Цань має повну довiренiсть на торгiвлю. Ось чому вiн змiг побудувати цi установки самостiйно. Можна сказати, вiн начебто генерал науки. У нього є своя служба безпеки, що складається тiльки з людей, якi пiдкоряються тiльки йому. У Квантунгу, десь на пiвнiч вiд Шилунга, у нього є цей комплекс з сiм. туди, як тiльки ми знайдемо точне мiсце, розмiстимо вибухiвку чи детонатори на кожному стартовому майданчику та вибухнемо її. Чесно кажучи, я не оптимiстична, Нiк Картер.
  
  
  'Ти боїшся?' засмiявся Нiк.
  
  
  - Нi, принаймнi не в звичному значеннi цього слова. Якщо так, у мене не було б цiєї роботи. Але я думаю, що навiть для тебе, Нiк Картер, не все можливе".
  
  
  'Можливо.' Нiк подивився на неї з усмiшкою, його очi мiцно стиснули її. Вона була дуже зухвалою, майже зухвалою, її груди здебiльшого вiдкривалися через низький розрiз чорної сукнi. Вiн ставив питання, чи може вiн пiддати її випробуванню, перевiрити його смiливiсть в iншiй областi. "Господи, було б добре, - подумав вiн.
  
  
  "Ти не думаєш про свою роботу, N3", - раптом сказала вона з легкою хитрою посмiшкою на губах.
  
  
  "Так про що ти думаєш, про що я думаю?" сказав Нiк iз подивом у голосi.
  
  
  "Яко було б переспати зi мною", - незворушно вiдповiла Олексiя Любов. Нiк засмiявся.
  
  
  Вiн спитав. - "Чи навчають вас також виявленню таких фiзичних явищ?"
  
  
  "Нi, це була суто жiноча реакцiя", - вiдповiв Олексi. "Це було очевидно у твоїх очах.
  
  
  "Я був би розчарований, якщо ви це заперечуєте".
  
  
  З миттєвою рiшучiстю, що глибоко вкорiнилася в ньому, Нiк вiдповiв їй губами. Вiн поцiлував її довго i млосно збуджено, засовуючи свою мову їй у рот. Вона не чинила опiр, i Нiк вирiшив вiдразу ж ретельно з цим попрацювати. Вiн вiдсунув пiдлогу сукнi убiк, змусивши її сиськи вилiзти назовнi, i доторкнувся пальцями до соскiв. Нiк вiдчував, що вони тяжкi. Однiєю рукою вiн вiдiрвав блискавку сукнi, iншою погладив твердi соски. Тепер вона випустила крик вiдчуття, але вона не була з тих, хто одразу дозволяв себе перемагати. Вона почала грайливо чинити опiр, що ще бiльше схвилювало Нiка. Вiн схопив її пiд сiдницi i сильно потягнув, тож вона впала, розтягнувшись на лiжку. Потiм вiн стягнув її сукню нижче, доки не побачив її гладкий живiт. Коли вiн почав пристрасно цiлувати її мiж грудей, вона не втрималася. Нiк повнiстю зняв свою чорну сукню i блискавично почав роздягатися. Вiн кинув одяг у куток i лiг на нього. Вона почала дико крутитися ногами i посмикування нижньої частини живота. Нiк штовхнувся в неї i тепер почав ебать, спочатку дуже повiльно i неглибоко, чому вона збудилася ще бiльше. Потiм вiн почав рухатися ритмiчно, все швидше i швидше, його руки стосувалися її тулуба. Коли вiн увiйшов глибоко в неї, вона закричала: "Йа хотчу" та "Так... Так". У той самий час вона досягла оргазму. Алексi розплющила очi i подивилася на нього палаючим поглядом. "Так, - сказала вона задумливо, - можливо, у тебе все-таки можливо все!"
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 2
  
  
  
  
  
  Тепер, коли вiн знову був одягнений, Нiк подивився на чуттєву iстоту, з якою щойно кохався. Тепер на нiй була помаранчева блузка та вузькi чорнi штани.
  
  
  "Менi подобається такий обмiн iнформацiєю", - посмiхнувся вiн. "Але ми не повиннi забувати про роботу".
  
  
  "Ми не мали цього робити", - сказала Алексi, проводячи рукою по обличчю. "Але пройшло так багато часу з тих пiр, як я... I в тебе є дещо, Нiке Картере, що я не могла стриматися".
  
  
  "Ви жалкуєте про це?" - м'яко спитав Нiк.
  
  
  "Нi", - засмiялася Алексi, вiдкинувши назад своє свiтле волосся. "Це трапилося, i я рада цьому. Але ви маєте рацiю, нам потрiбно обмiнюватися й iншою iнформацiєю. Для початку я хотiла б дiзнатися трохи бiльше про цi вибуховi речовини, що ви хочете пiдiрвати пусковi майданчики, де ви їх сховали i як вони працюють".
  
  
  "Добре, - сказав Нiк." Але для цього ми повиннi повернутися до моєї кiмнати. До речi, спочатку нам потрiбно буде там перевiрити, чи не захованi пiдслуховувачi".
  
  
  "Це угода, Нiк, - сказав Алексi з широкою усмiшкою. "Спустися вниз i дай менi п'ять хвилин, щоб трохи освiжитися".
  
  
  Коли вона закiнчила, вони вирушили до готелю, де ретельно оглянули кiмнату. Жодних нових мiкросхем не встановлювалося. Нiк пiшов у ванну i повернувся з кремом для голiння у виглядi аерозолю. Обережно натиснув десь унизу i щось вiдкрутив, доки в руках не вивiльнилася частина балончика. Вiн повторював дiю, доки на столi не було сiм металевих банок у формi дискiв.
  
  
  'Той?' - здивовано спитав Олекси.
  
  
  "Так, люба", - вiдповiв Нiк. "Це шедеври мiкротехнологiї, найостаннiшi розробки в цiй галузi. Цi крихiтнi металевi коробки являють собою фантастичне поєднання друкованих електронних схем навколо крихiтного центру ядерної енергiї. Ось сiм крихiтних атомних бомб, якi при вибуху знищують усi в радiусi п'ятдесяти метрiв. У них є двi основнi переваги. Вони чистi. I невелика радiоактивнiсть, яку вони виробляють, повнiстю знищується атмосферою. Їх можна встановити пiд землею;
  
  
  Кожна з бомб здатна повнiстю знищити весь стартовий майданчик та ракету".
  
  
  Як працює запалювання?
  
  
  Голосовим сигналом, - вiдповiв Нiк, приєднуючи окремi частини аерозолю. "Мiй голос, якщо бути точним", - додав вiн. 'Поєднання двох слiв. До речi, ви знаєте, що в ньому також достатньо крему для голiння, щоб я мiг голитися протягом тижня? Одне менi поки що незрозумiло, - сказала дiвчина. "Таке запалення працює за допомогою механiзму, який перетворює голосовий звук на електроннi сигнали та вiдправляє цi сигнали на енергоблок. Де цей механiзм?
  
  
  Нiк усмiхнувся. Вiн мiг просто сказати їй, але вiн просто вважав за краще театр. Вiн зняв штани та кинув їх на стiлець. Вiн зробив те саме зi своїми трусами. Вiн побачив, що Олекси дивиться на нього з наростаючим збудженням. Вiн схопив її руку i поклав їй на стегно на рiвнi своїх стегон.
  
  
  Це механiзм, Олексi, - сказав вiн. "Бiльшiсть деталей зроблено iз пластику, але є й металевi. Нашi технiки вклали його менi у шкiру". Дiвчина спохмурнiла. "Дуже хороша думка, але недостатньо хороша", - сказала вона. "Якщо вас упiймають, вони негайно дiзнаються про це за допомогою своїх сучасних методiв розслiдування".
  
  
  "Нi, цього не будуть", - пояснив Нiк. "Механiзм розмiщений саме в цьому мiсцi з особливої причини. Там також є кiлька шрапнелiв, нагадування про одне з моїх попереднiх завдань. Тому вони не зможуть вiдокремити пшеницю вiд полови".
  
  
  На гарному обличчi Олекси з'явилася усмiшка, i вона захоплено кивнула. "Дуже вражає", - сказала вона. "Божевiльно продумано!"
  
  
  Нiк зробив позначку у своїй пам'ятi, щоб передати комплiмент Хоуку. Вiн завжди цiнував заохочення вiд змагань. Але тепер вiн побачив, що дiвчина знову дивиться вниз. Її губи були напiввiдкритi, а груди пiднiмалася i опускалася вiд дихання, що задихалося. Її рука, що все ще лежала на його стегнi, тремтiла. Чи могли росiяни надiслати нiмфоманку працювати з ним? Вiн чудово уявляв, що вони здатнi на це; до речi, були випадки, вiдомi йому... Але вони завжди мали на метi. А з цим завданням справа iнакша. Можливо, подумав вiн подумки, вона просто була суперсексуальна i спонтанно реагувала на сексуальнi стимули. Вiн мiг це добре зрозумiти; вiн часто iнстинктивно реагував тваринам. Коли дiвчина подивилася на нього, вiн прочитав у її поглядi майже розпач.
  
  
  Вiн спитав. - "Ви хочете ще раз?" Вона знизала плечима. Це означало не байдужiсть, а скорiше безпорадну здачу. Нiк розстебнув помаранчеву блузку i зняв з неї штани. Вiн знову вiдчув руками це грандiозне тiло. Тепер вона не виявляла жодних ознак опору. Вона неохоче вiдпустила його. Вона просто хотiла, щоб вiн торкнувся її, щоб вiн її взяв. Цього разу Нiк продовжив прелюдiю ще довше, змушуючи палаючий бажання в очах Алексi все бiльше i бiльше. . Нарештi вiн узяв її дико та пристрасно. Було щось у цiй дiвчинi, що вiн не мiг контролювати, вона звiльнила всi його твариннi iнстинкти. Коли вiн увiйшов глибоко в неї, майже ранiше, нiж хотiв, вона скрикнула вiд захоплення. Олексi, - м'яко сказав Нiк. "Якщо ми переживемо цю авантюру, я благатиму свiй уряд про посилення американо-росiйського спiвробiтництва".
  
  
  Вона лежала поруч iз ним змучена i пересичена, притиснувши одну зi своїх прекрасних цицьок до його грудей. Потiм вона здригнулася i сiла. Вона посмiхнулася до Нiка i почала одягатися. Нiк спостерiгав за нею, поки вона це робила. Вона була досить гарною, щоб просто поглянути на неї, i те саме можна сказати про дуже небагатьох дiвчат.
  
  
  "Spokonoi notchi, Нiк", - сказала вона, одягаючись. "Я прийду вранцi. Ми маємо знайти спосiб потрапити до Китаю. А часу у нас мало".
  
  
  "Ми поговоримо про це завтра, дорога", - сказав Нiк, проводячи її. "До побачення".
  
  
  Вiн спостерiгав за нею, доки вона не увiйшла до лiфта; потiм вiн замкнув дверi i впав у лiжко. Немає нiчого кращого за жiнку, щоб зняти напругу. Було вже пiзно, i шум у Гонконгу перейшов у низький гомiн. Тiльки час вiд часу темнi гудки поромiв лунали вночi, поки Нiк спав.
  
  
  Вiн не знав, як довго спав, коли щось його розбудило. Якийсь запобiжний механiзм зробив свою справу. Це було не те, що вiн мiг контролювати, а сигнальна система, що глибоко вкорiнилася, яка завжди була активна i тепер розбудила його. Вiн не рушив з мiсця, але зрозумiв, що вiн не один. "Люгер" лежав на пiдлозi поряд з одягом; вiн просто не мiг до нього дiстатися. Хьюго, свiй стилет, вiн зняв перед тим, як зайнятися коханням з Олексi. Вiн був страшенно безтурботний. Вiн одразу подумав про мудру пораду Хоука. Вiн розплющив очi i побачив свого вiдвiдувача, маленьку людину. Вiн обережно обiйшов кiмнату, вiдкрив портфель i витяг лiхтарика. Нiк подумав, що вiн може негайно втрутитися; Зрештою, чоловiк зосередився на вмiстi валiзи. Нiк вистрибнув iз лiжка з величезним вибухом сили. Коли зловмисник повернувся, вiн мав лише час, щоб витримати сильний удар Нiка. Вiн ударився об стiну. Нiк вдруге замахнувся обличчям, яке, як вiн побачив, було схiдним, але чоловiк упав навколiшки у захисному русi. Нiк промахнувся i прокляв свою необачнiсть. У нього була для цього вагома причина, тому що його нападник, бачачи, що вiн має справу з противником вдвiчi бiльше за нього, сильно вдарив лiхтариком по великому пальцю ноги Нiка. Нiк пiдняв ногу через сильний бiль, i чоловiчок пролетiв повз нього до вiдкритого вiкна i балкона за ним. Нiк швидко повернувся i пiдхопив чоловiка, вдаривши його в раму вiкна. Незважаючи на те, що вiн був досить легким i маленьким, чоловiк боровся з люттю кiшки, загнаної в кут.
  
  
  Коли Нiк ударився головою об пiдлогу, його противник насмiлився пiдняти руку i схопити лампу, що стояла на маленькому столику. Вiн розбив його об скроню Нiка, i Нiк вiдчув, як тече кров, коли маленький чоловiчок вирвався на волю.
  
  
  Чоловiк побiг назад на балкон i перекинув ногу через край, коли Нiк схопив його за горло i затягнув назад до кiмнати. Вiн корчився, як вугор, i йому знову вдалося вирватися з Нiка. Але тепер Нiк схопив його за комiр, притяг до себе i щосили грюкнув по його щелепi. Чоловiк вiдлетiв назад, наче кинутий на мис Кеннедi, вдарився об перила основою хребта i перевалився через край. Нiк чув його крики жаху, доки вони раптово не припинилися.
  
  
  Нiк одягнув штани, промив рану на скронi i почав чекати. Було ясно, з якої кiмнати залiз чоловiк, i справдi, полiцiя та власник готелю прийшли за кiлька хвилин, щоб дiзнатися. Нiк описав вiзит маленького чоловiчка i подякував полiцiї за їхнє швидке прибуття. Вiн недбало запитав, чи вони дiзналися про особу зловмисника.
  
  
  "Вiн не принiс iз собою нiчого, що розповiло б нам, хто вiн такий", - сказав один iз полiцейських. "Напевно, звичайний грабiжник".
  
  
  Вони пiшли, i Нiк закурив одну з небагатьох довгих сигарет iз фiльтром, якi вiн привiз iз собою. Можливо, цей чоловiк був лише дрiбним другосортним злодюжкою, але що, якщо це не так? Тодi це могло означати лише двi речi. Або вiн був агентом з Пекiна, або спiвробiтником спецiальної служби безпеки Ху Цаня. Нiк сподiвався, що то був пекiнський агент. Це пiдпадало б пiд роздiл звичайних запобiжних заходiв. Але якби це був один iз людей Ху Цаня, це означало б, що вiн стривожений i його завдання буде важчим, якщо не майже нездiйсненним. Вiн поклав поруч iз собою "Люгер" Вiльгельмiну пiд ковдру i пристебнув стилет до передплiччя.
  
  
  За хвилину вiн знову заснув.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 3
  
  
  
  
  
  Нiк щойно прийняв ванну i поголився, коли наступного ранку з'явився Олекси. Вона побачила шрам на його скронi, i вiн розповiв їй, що сталося. Вона уважно прислухалася, i Нiк мiг бачити тi ж думки, якi приходили їй на думку: чи це був звичайний грабiжник чи нi? Потiм, коли вiн стояв перед нею, його оголене тiло - вiн ще не був одягнений - вiдбиваючи сонячне свiтло, вiн побачив, як змiнилося вираз її очей. Тепер вона думала про iнший предмет. Того ранку Нiк почував себе добре, бiльш нiж добре. Вiн добре виспався, i його тiло поколювало вiд наполегливостi. Вiн глянув на Олекси, прочитав її думки, схопив її та притиснув до себе. Вiн вiдчув її руки на своїх грудях. Вони були м'якими i трохи тремтiли.
  
  
  Вiн посмiхнувся. - "Ви часто робите це вранцi?" "Це найкращий час, ти знав це?"
  
  
  "Нiк, будь ласка. .. сказав Алекс. Вона намагалася вiдштовхнути його. "Будь ласка ... будь ласка, Нiк, нi!"
  
  
  "Що це?" - невинно спитав вiн. "Вас щось турбує сьогоднi вранцi?" Вiн притяг її ще ближче. Вiн знав, що тепло його оголеного тiла досягне її, збудить її. Вiн тiльки мав намiр подразнити її, щоб показати, що вона не так контролює ситуацiю, як хотiла показати на початку їхньої зустрiчi. Коли вiн вiдпустив її, вона не вiдступила, а мiцно притулилася до нього. Нiк, побачивши пекуче бажання в її очах, знову обiйняв її i притяг ще ближче. Вiн почав цiлувати її шию.
  
  
  "Нi, Нiк", - прошепотiла Олексi. 'Ну ось.' Але її слова були не бiльш нiж цим - порожнiми, безглуздими словами - коли її руки почали торкатися його оголеного тiла, i її тiло заговорило своєю власною мовою. Як дитину, вiн вiднiс її до спальнi i поклав на лiжко. Там вони почали кохатися пiд ранковим сонцем, яке зiгрiвало їхнi тiла через вiдкрите вiкно. Коли вони закiнчили i лягли плiч-о-плiч на лiжку, Нiк побачив в її очах безмовне звинувачення, яке майже зворушило його.
  
  
  "Менi дуже шкода, Олексi", - сказав вiн. "Я дiйсно не хотiв заходити так далеко. Я просто хотiв трохи подразнити тебе цього ранку, але я думаю, що ситуацiя вийшла з-пiд контролю. Не злись. Було, як ви кажете, дуже добре ... дуже добре, правда?
  
  
  "Так", - вiдповiла вона, смiючись. "Було дуже добре, Нiк, i я не серджуся, просто розчарований у собi. Я лежу, висококвалiфiкований агент, який повинен витримати всi можливi випробування. З тобою я втрачаю всю свою силу волi. Це дуже спантеличує ".
  
  
  "Це така плутанина, яку я люблю, люба", - сказав Нiк зi смiхом. Вони встали i швидко одягнулися. "Якi саме вашi плани щодо в'їзду до Китаю, Нiк?" - Запитав Алексi.
  
  
  "AX органiзував для нас плавання на човнi. Залiзниця з Кантона в Коулун буде найшвидшою, але це також перший маршрут, за яким вони уважно стежитимуть".
  
  
  "Але нас поiнформували, - вiдповiв Алексi, - що берегова лiнiя по обидвi сторони вiд Гонконгу ретельно охороняється китайськими патрульними суднами протягом не менше ста кiлометрiв. Чи не думаєте ви, що вони одразу помiтять човен? Якщо вони зловлять нас, виходу не буде".
  
  
  "Це можливо, але ми йдемо, як Танкас".
  
  
  "Ах, танкасе", - подумала Алексi вголос. "Човники Гонконгу".
  
  
  'Саме так. Сотнi тисяч людей живуть виключно на джонках. Як вiдомо, це окреме плем'я. Протягом столiть їм було заборонено селитися на землi, одружуватися iз землевласниками або входити в цивiльний уряд. Хоча деякi обмеження були пом'якшенi, вони, як i ранiше, живуть як окремi люди, шукаючи пiдтримки один у одного. Портовi патрулi їх майже не переслiдують. Джонка танкас, що пливе вздовж берега, майже не привертає уваги".
  
  
  "Менi це здається досить добрим", - вiдповiла дiвчина. "В якому мiсцi ми пiдемо на берег?"
  
  
  Нiк пiдiйшов до одного зi своїх валiз, схопив металеву застiбку, швидко перемiстив її назад i вперед шiсть разiв, доки вiн не послабив її. З отвору у формi труби внизу вiн витяг докладну карту провiнцiї Квантун.
  
  
  "Ось", - сказав вiн, розгортаючи карту. - Ми заведемо джонку так далеко, як зможемо, вгору каналом Ху, повз Гуменчай. Потiм ми можемо йти пiшки сушею, поки не дiйдемо до залiзницi. За моїми вiдомостями комплекс Ху Цаня знаходиться десь на пiвнiч вiд Шилунга. Коли ми дiстанемося залiзницi з Коулуна до Кантона, ми можемо знайти шлях ".
  
  
  'Як же так?'
  
  
  "Якщо ми маємо рацiю, а штаб Ху Цаня дiйсно знаходиться десь на пiвнiч вiд Шилунга, я присягаюся, що вiн не поїде до Кантона, щоб забирати свою їжу та обладнання. Б'юся об заклад, вiн зупинить поїзд десь у цьому районi i вивезе замовленi товари.
  
  
  "Можливо, N3", - задумливо сказала Алексi. "Це було б добре. У нас є контактна особа, фермер, трохи нижче Тайцзяо. Ми можемо взяти там сампан чи плiт".
  
  
  "Чудово", - сказав Нiк. Вiн повернув картку на мiсце, повернувся до Олекси i дружньо поплескав її по її маленькiй твердiй попцi. "Пiдемо до нашої родини Танкасу", - сказав вiн.
  
  
  "Побачимось у гаванi", - вiдповiла дiвчина. "Я ще не надiслала звiт своєму начальству. Дайте менi десять хвилин.
  
  
  "Добре, мила", - погодився Нiк. "Бiльшiсть з них можна знайти в притулку вiд тайфуну Яу Ма Тай. Ми зустрiнемося там." Нiк пiдiйшов до невеликого балкона i подивився на галасливий транспорт пiд ним. Вiн побачив лимонно-жовту сорочку Алексi, коли вона вийшла з готелю i почала переходити вулицю. Вони були одягненi в захiдну одежу, вони були китайцями. Нiка це не переконало. Вiн перелетiв через край балкона i схопився за ринву, яка йшла по стiнi будiвлi.
  
  
  Його ноги ледь торкалися тротуару, коли вiн побачив, як один iз чоловiкiв схопив Алексi за лiкоть i змусив її пройти до "Мерседеса". Вона сердито похитала головою, потiм дозволила вiдвести себе. Вiн почав перебiгати вулицю, на мить пригальмувавши, щоб уникнути старої, яка несла важкий тягар глиняних горщикiв.
  
  
  Вони пiдiйшли до машини, i один iз чоловiкiв вiдчинив дверi. Коли вiн це зробив, Нiк побачив, як рука Олекси швидким рухом пiднялася. З бездоганною точнiстю вона торкнулася горла чоловiка долонею. Вiн упав, нiби обезголовлений сокирою. Цим же рухом вона вдарила лiктем у живiт iншого супротивника. Коли вiн зiщулився, булькаючи, вона тицьнула його в очi двома витягнутими пальцями. Вона припинила його крик болю ударом карате за вухо i побiгла, перш нiж вiн ударився об камiнь. За знаком Нiка вона зупинилася в провулку.
  
  
  "Ники", - ласкаво сказала вона, широко розплющивши очi. "Ти хотiв прийти i врятувати мене. Як мило з твого боку!" Вона обняла його та поцiлувала.
  
  
  Нiк зрозумiв, що вона пожартувала з його маленького секрету. "Добре, - засмiявся вiн, - чудова робота. Я радий, що ти можеш подбати про себе. Менi б не хотiлося, щоб ви провели кiлька годин у полiцейськiй дiльницi, викручуючись".
  
  
  "Моя iдея", - вiдповiла вона. "Але, чесно кажучи, Нiку, я трохи хвилююся. Я не вiрю, що вони були тим, ким вдавалися. Тут детективи проводять бiльше паспортних перевiрок iноземцiв, але це було надто вражаюче. Коли я виходила, я бачила, як вони вийшли з машини. Вони мали схопити мене i нiкого iншого".
  
  
  Це означає, що за нами спостерiгають, - сказав Нiк. "Це можуть бути звичайнi китайськi агенти або хлопцi вiд Ху Цаня. У будь-якому випадку дiяти тепер доведеться швидко.
  
  
  "Менi все ще потрiбно доставити цей звiт", - сказав Олексi. "Побачимося за десять хвилин".
  
  
  Нiк дивився на неї, коли вона швидко втекла. Вона довела свою якiсть. Початковi заперечення проти необхiдностi працювати з жiнкою у цiй ситуацiї швидко зникли.
  
  
  
  
  Притулок вiд тайфуну Яу Ма Тай - величезний купол iз широкими воротами з обох бокiв. Набережнi нагадують простягнутi руки матерi, яка захищає сотнi та сотнi водних жителiв. Нiк оглянув нагромадження джонок, водних таксi, сампанiв та плавучих магазинiв. Джонка, яку вiн шукав, мала три риби на кормi для iдентифiкацiї. То була джонка сiм'ї Лу Ши.
  
  
  AX вже вжив усiх заходiв щодо виплати. Все, що потрiбно було зробити Нiку, - це вимовити пароль i наказати про подорож. Вiн тiльки-но почав оглядати корми найближчих джонок, коли пiдiйшла Олексi. Це була трудомiстка робота, тому що багато джонкiв застрягли мiж сампанами, i їх корми ледь видно з набережної. Олексi першим побачив джонку. Вiн мав синiй корпус i пошарпаний помаранчевий нiс. Три риби намальованi по центру корми.
  
  
  Коли вони пiдiйшли, Нiк подивився на її мешканцiв. Чоловiк лагодив рибальську мережу. На кормi сидiла жiнка iз двома хлопчиками рокiв чотирнадцяти. Старий бородатий патрiарх тихо сидiв у крiслi й курив люльку. Нiк побачив сiмейний вiвтар iз червоного золота навпроти покритого полотном центру джонки. Вiвтар - невiд'ємна частина кожного Tankas Jonk. Поруч iз ним горiла паличка пахощiв, що випромiнювала рiзкий солодкий аромат. Жiнка варила рибу на невеликiй глинянiй жаровнi, пiд якою тлiло вугiлля. Чоловiк поклав рибальську мережу, коли вони пiднялися трапом до човна.
  
  
  Нiк вклонився i запитав: "Це човен сiм'ї Лу Шi?"
  
  
  Чоловiк на кормi вiдповiв. "Це човен сiм'ї Лу Ши", - сказав вiн.
  
  
  Сiм'я Лу Ши була благословенна двiчi цього дня, - сказав Нiк.
  
  
  Очi та обличчя чоловiка залишалися порожнiми, коли вiн м'яко вiдповiв. "Чому ти це сказав?"
  
  
  "Тому що вони допомагають та отримують допомогу", - вiдповiв Нiк.
  
  
  "У такому разi вони справдi подвiйно благословленi", - вiдповiв чоловiк. 'Ласкаво просимо на борт. Ми на тебе вже чекали".
  
  
  "Чи все на борту зараз?" - Запитав Нiк. "Все", - вiдповiв Лу Шi. "Щойно ми доставимо вас до мiсця призначення, ми отримаємо iнструкцiї негайно вирушити у притулок. Бiльше того, якби нас затримали, це викликало б пiдозри, якби на борту не було жiнки та дiтей. Танки завжди беруть iз собою родину, куди б вони не пiшли".
  
  
  "Що з нами станеться, якщо нас заарештують?" - Запитав Алексi. Лу Ши поманив їх обох до закритої частини мотлоху, де вiн вiдкрив люк, що веде до невеликого трюму. Там була купа очеретяних циновок.
  
  
  "Транспортування цих циновок - частина нашого життя", - сказав Лу Шi. "Ви можете сховатись пiд купою у разi небезпеки. Вони важкi, але пухкi, тому повiтря може легко проходити через них. Нiк озирнувся. Два хлопчики сiли бiля жаровнi та їли рибу. Старий дiдусь усе ще сидiв у своєму крiслi. Тiльки по диму, що виходив з його трубки, можна було сказати, що це не китайська скульптура.
  
  
  - Чи зможете ви сьогоднi вирушити у плавання? - Запитав Нiк. Це можливо, - кивнув Лу Ши. Але бiльшiсть джонок не здiйснюють тривалих поїздок ночами. Ми не досвiдченi мореплавцi, але якщо ми слiдуватимемо за береговою лiнiєю, все буде гаразд".
  
  
  "Ми б волiли плисти вдень, - сказав Нiк, - але плани змiнилися. Ми повернемося на заходi сонця.
  
  
  Нiк повiв Олекси сходнями, i вони пiшли. Вiн озирнувся на джонку. Лу Ши сiв iз хлопчиками поїсти. Старий усе ще сидiв, як статуя, на кормi. Дим iз його трубки повiльно пiднiмався спiраллю. Вiдповiдно до традицiйного китайського шанування людей похилого вiку, вони, безсумнiвно, приносили йому їжу. Нiк знав, що Лу Шi дiяв iз особистого iнтересу.
  
  
  AX, безперечно, гарантував йому та його родинi хороше майбутнє. Тим не менш, вiн захоплювався людиною, у якої вистачило уяви та смiливостi ризикнути своїм життям заради кращого майбутнього. Можливо, Олексi думала про те саме в той час, а може, у неї на думцi були iншi думки. Вони мовчки повернулися до готелю.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 4
  
  
  
  
  
  Коли вони увiйшли в готельний номер, Олекса скрикнула.
  
  
  "Що це таке?" вигукнула вона. "Що це?" Нiк вiдповiв на її запитання. "Це, мила, кiмната потребує косметичного ремонту".
  
  
  Це було правильно, бо кiмната перетворилася на суцiльнi руїни. Кожен предмет меблiв був перевернутий догори дном, столи перевернутi, а вмiст усiх валiз був розсипаний по пiдлозi. Оббивка сидiнь була розрiзана. У спальнi матрац був на пiдлозi. Вiн теж був розкритий. Нiк побiг у ванну. Крем для голiння у виглядi аерозолю все ще був на мiсцi, але на раковинi була густа пiна.
  
  
  "Вони хотiли знати, чи це дiйсно крем для голiння", - гiрко засмiявся Нiк. "Слава богу, вони дiйшли до цього. Тепер я впевнений в одному".
  
  
  "Я знаю", - сказав Олексi. "Це робота не професiйних людей. Жахливо неохайно! Навiть агенти Пекiна стали кращими, тому що ми їх навчили. Якби вони запiдозрили, що ви шпигун, вони б не стали так сильно шукати у всiх очевидних мiсцях. Вони повиннi були знати краще".
  
  
  "Цiлком вiрно", - похмуро сказав Нiк. "Це означає, що Ху Цань дещо дiзнався та послав туди своїх людей".
  
  
  "Як вiн мiг це дiзнатися", - подумав Алексi вголос.
  
  
  "Може, вiн дiстав нашого iнформатора. Або вiн випадково щось почув вiд iншого iнформатора. У будь-якому випадку, вiн не може знати бiльше, нiж той: АХ послав людину. Але вiн буде дуже пильний, i нам вiд цього не стане легше".
  
  
  "Я рада, що ми їдемо сьогоднi ввечерi", - сказала Олексi. "У нас залишилося три години", - сказав Нiк. "Я думаю, краще почекати тут. Ви також можете залишитися тут, якщо хочете. Тодi ми зможемо забрати речi, якi ви хочете взяти з собою дорогою на човен".
  
  
  "Нi, менi краще пiти зараз i зустрiтися з тобою пiзнiше. У мене є кiлька речей, якi я хочу знищити, перш нiж ми пiдемо. Тiльки, подумав я, у нас ще може бути час, щоб ...
  
  
  Вона не закiнчила фразу, але її очi, якi вона швидко вiдвернула, заговорили своєю власною мовою.
  
  
  "Час для чого?" - Запитав Нiк, який вже знав вiдповiдь. Але Олекса вiдвернулася.
  
  
  "Нi, нiчого", - сказала вона. "Це була не така вже гарна iдея".
  
  
  Вiн схопив її та грубо повернув.
  
  
  "Скажи менi", - попросив вiн. "Що не було такою гарною iдеєю? Чи я повинен дати вiдповiдь?"
  
  
  Вiн грубо i сильно притулився губами до її губ. Її тiло на мить притиснулося до нього, потiм вона усунулася. Її очi шукали його.
  
  
  "Раптом я подумав, що це може бути останнiй раз, коли ми ..."
  
  
  '... може кохатися?' вiн закiнчив її пропозицiю. Звичайно, вона мала рацiю. Вiдтепер навряд чи знайдуть для цього час i мiсце. Його пальцi, пiдтягуючи її блузу, нарештi вiдповiли їй. Вiн вiднiс її до матраца на пiдлозi, i це було як у попереднiй день, коли її дикий опiр поступився мiсцем безмовної, сильної цiлеспрямованостi її бажання. Наскiльки вона вiдрiзнялася вiд того, що було вранцi за кiлька годин ранiше! Нарештi, коли вони закiнчили, вiн глянув на неї iз захопленням. Вiн почав питати, чи знайшов вiн нарештi дiвчину, чия сексуальна доблесть могла змагатися чи навiть перевершувати його власну.
  
  
  "Ти цiкава дiвчина, Олексi Любов", - сказав Нiк, пiдводячись. Олексi глянув на нього i знову помiтив хитру загадкову усмiшку. Вiн насупив брови. У нього знову виникло невиразне вiдчуття, що вона смiється з нього, що вона щось приховує вiд нього. Вiн подивився на свiй годинник. "Пора йти", - сказав вiн.
  
  
  Вiн витяг з одягу, розкиданого по пiдлозi, комбiнезон i надiв його. Вiн виглядав звичайно, але був повнiстю водонепроникним i був обплетений тонкими, як волосся, дротом, якi могли перетворити його на свого роду електричну ковдру. Вiн не думав, що це знадобиться, бо це була спекотна i волога пора року. Олексi, яка також була одягнена, спостерiгала, як вiн поклав аерозольний крем для голiння разом iз бритвою у невеликий шкiряний мiшечок, який вiн прикрiпив до пояса комбiнезону. Вiн оглянув "Вiльгельмiну", свiй "люгер", пристебнув Х'юго, свiй стилет до руки шкiряними ременями, i поклав невелику пачку вибухiвки у шкiряний мiшечок.
  
  
  "Ти раптово став таким iншим, Нiк Картер", - почув вiн слова дiвчини.
  
  
  'Про що ти говориш?' вiн спитав.
  
  
  "Про тебе", - сказав Олексi. "Здається, нiби ти раптом став iншою людиною. Ви раптово випромiнюєте щось дивне. Я це раптом помiтила".
  
  
  Нiк глибоко зiтхнув i посмiхнувся їй. Вiн знав, що вона мала на увазi, i що вона мала рацiю. Звичайно. Так завжди було. Вiн бiльше не усвiдомлював цього. Це траплялося з ним на кожному завданнi. Завжди настав час, коли Нiку Картеру доводилося поступатися мiсцем агенту N3, який брав справу в свої руки. Кiллмайстер, який прагне досягти своєї мети, прямолiнiйний, нi на що не вiдволiкається, що спецiалiзується на смертi. Кожна дiя, кожна думка, кожен рух, хоч би як вони нагадували його попередню поведiнку, повнiстю служили кiнцевiй метi: виконати його мiсiю. Якщо вiн вiдчував нiжнiсть, це мала бути нiжнiсть, яка не суперечила його мiсiї. Коли вiн вiдчував жалiсть, жалiсть сприяла його роботi. Усi його нормальнi людськi емоцiї були вiдкинутi, якщо вони не вiдповiдали його планам. Це була внутрiшня змiна, що спричинила посилення фiзичної та розумової пильностi.
  
  
  "Можливо, ти маєш рацiю", - заспокiйливо сказав вiн. "Але ми можемо згадати старого Нiка Картера, коли захочемо. ДОБРЕ.? А тепер i тобi краще йти.
  
  
  "Йдемо", - сказала вона, випроставшись i злегка поцiлувавши його.
  
  
  "Ви доставили цей звiт сьогоднi вранцi?" - спитав вiн, коли вона вже стояла у дверях.
  
  
  'Що?' - сказала дiвчина. Вона подивилася на Нiка, на мить нiчого не розумiючи, але швидко оговталася. "О, це ... так, про це подбали".
  
  
  Нiк подивився їй услiд i насупився. Щось пiшло не так! Її вiдповiдь була не зовсiм задовiльною, i вона була обережнiша, нiж будь-коли. Його м'язи напружилися, а мозок працював на повну потужнiсть. Чи могла ця дiвчина збити його зi шляху? Коли вони зустрiлися, вона дала йому правильний код, але це не виключало iнших можливостей. Навiть якби вона справдi здавалася тим контактом, за якого вдавала, будь-який гарний ворожий агент був би здатний на це. Можливо, вона була подвiйним агентом. В одному вiн був упевнений: тiєї вiдповiдi, про яку вона спiткнулася, було бiльш нiж достатньо, щоб стривожити його на даному етапi. Перш нiж робити операцiю, йому треба було переконатись.
  
  
  Нiк втiк сходами досить швидко, щоб просто побачити, як вона йде Хеннесi-стрiт. Вiн швидко пройшов маленькою вуличкою, паралельною вулицi Хеннессi, i почав чекати на неї там, де закiнчувалися обидвi вулицi в районi Вай Чан. Вiн почекав, поки вона увiйде до будiвлi, а потiм пiшов за нею. Коли вiн дiстався даху, вiн просто побачив, як вiн входить у невелику халупу. Вiн обережно пiдповз до хистких дверей i вiдчинив їх. Дiвчина блискавично повернулася, i Нiк спочатку подумав, що вона стоїть перед дзеркалом на повне зростання, яке вона десь купила. Але коли вiдображення почало рухатися, у нього перехопило подих.
  
  
  Нiк вилаявся. - "Чорт забирай, вас двоє!"
  
  
  Двоє дiвчат подивилися одна на одну i почали хихикати. Одна з них пiдiйшла i поклала йому руки на плечi.
  
  
  "Я Олексi, Нiк, - сказала вона. "Це моя сестра-близнюка Аня. Ми однояйцевi близнюки, але ви самi це з'ясували, чи не так?
  
  
  Нiк похитав головою. Це багато чого пояснило. "Я не знаю, що сказати", - сказав Нiк, його очi заблищали. Господи, їх справдi неможливо було вiдрiзнити один вiд одного.
  
  
  "Ми мали сказати тобi", - сказав Алексi. Аня тепер стояла поруч iз нею i дивилася на Нiка. "Це правда, - погодилася вона, - але ми вирiшили, що буде цiкаво подивитися, чи зможеш ти розiбратися в цьому самостiйно. Досi це нiкому не вдавалося. Ми разом працювали над безлiччю завдань, але нiхто нiколи не здогадувався, що нас двоє. Якщо ви хочете знати, як нас вiдрiзнити, у мене за правим вухом є батькiвщина".
  
  
  "Добре, ти повеселився", - сказав Нiк. "Коли ви закiнчите з цим жартом, попереду буде робота".
  
  
  Нiк дивився, як вони збирають свої речi. Як i вiн сам, вони взяли iз собою тiльки найнеобхiднiше. Спостерiгаючи за ними, цими двома пам'ятниками жiночої краси, вiн ставив питання, скiльки саме у них спiльного. Йому спало на думку, що жарт йому справдi сподобався на сто вiдсоткiв. I мила, - сказав вiн Анi, - я знаю ще одне, чому впiзнаю тебе.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 5
  
  
  
  
  
  У сутiнках набережнi укриття вiд тайфуну Яу Ма Тай виглядали ще бiльш захаращеними, нiж зазвичай. У напiвтемрявi сампани i джонки здавалися купкою, а щогли й рангоута вирiзнялися чiткiше, як безплiдний лiс, що пiднiмається з води. Поки сутiнки швидко лягали на набережну, Нiк глянув на близнюкiв поряд з ним. Вiн бачив, як вони засовували маленькi, "беретти" в наплiчнi кобури, якi легко могли сховати пiд своїми вiльними блузками. Те, як кожна з них застiбала на поясi невеликий шкiряний мiшечок з гострим бритвою лезом i мiсцем для iнших предметiв першої необхiдностi, давало йому почуття комфорту. Вiн був переконаний, що вони можуть добре постояти за себе.
  
  
  "Ось воно", - сказав Алексi, коли у полi зору з'явився синiй корпус джонки сiм'ї Лу Шi. Дивiться, старий все ще сидить на своєму кормовому сидiннi. Цiкаво, чи залишиться вiн там, коли ми вирушимо в плавання.
  
  
  Раптом Нiк зупинився i торкнувся руки Олекси. Вона запитливо подивилася на нього.
  
  
  "Почекай", - сказав вiн м'яко, звузивши очi. - Запитала Аня.
  
  
  "Я не зовсiм впевнений, - сказав Нiк, - але щось не так".
  
  
  'Як же так?' - Наполягала Аня. "Я бiльше нiкого не бачу на борту. Тiльки Лу Ши, два хлопчики та старий".
  
  
  "Старий правда сидить, - вiдповiв Нiк. - Але ви не можете чiтко бачити iнших звiдси. Щось менi не подобається. Слухай, Олексi, ти рухаєшся вперед. Пiднiмайся по причалу, поки не досягнеш рiвня джонки i прикинься, що трохи на нас дивишся.
  
  
  'А що нам робити?' - Запитала Аня.
  
  
  "Пiдемо зi мною", - сказав Нiк, швидко пiднiмаючись одним iз сотень проходiв, що ведуть вiд пристанi до пришвартованих човнiв. Наприкiнцi трапа вiн непомiтно ковзнув у воду i жестом наказав Анi зробити те саме. Вони обережно пливли поруч iз водним таксi, сампанам та джонкам. Вода була брудною, липкою. У ньому плавали смiття та олiя. Вони мовчки пливли, стежачи за тим, щоб їх не помiтили, поки перед ними не з'явився синiй корпус мотлоху Лу Ши. Нiк жестом наказав Анi почекати i доплив до корми, щоб подивитися на старого, що сидить на сидiннi.
  
  
  Очi чоловiка дивилися прямо перед собою тьмяним, невидимим вiдблиском смертi. Нiк бачив, як тонка мотузка обвивається навколо його тендiтних грудей, утримуючи труп у вертикальному положеннi на стiльцi.
  
  
  Коли вiн поплив до Ганни, їй не довелося питати його, що вiн довiдався. Його очi, що заблищали яскраво-синiм свiтлом, вiдобразили смертельну обiцянку i вже дали їй вiдповiдь.
  
  
  Аня обiйшла човен i заразом пiдпливла до поруччя. Нiк кивнув на круглу, вкриту парусиною частину мотлоху. Позаду була вiльна тканина. Вони навшпиньки пiдiйшли до нього разом, спочатку ретельно пробуючи кожну дошку, щоб не видати нi звуку. Нiк обережно пiдняв ганчiрку i побачив напружено чекаючих двох чоловiкiв. Їхнi обличчя були зверненi до носа, де також чекали троє iнших чоловiкiв, одягнених як Лу Ши та двоє хлопчикiв. Нiк побачив, що Аня витягла з-пiд блузи тонкий шматок дроту, який тепер тримала пiвколом. Вiн мав намiр використати Х'юго, але знайшов на палубi круглий залiзний стрижень i вирiшив, що це спрацює.
  
  
  Вiн глянув на Аню, коротко кивнув, i вони увiрвалися одночасно. Краєм ока Нiк спостерiгав, як дiвчина дiяла з блискавичною та впевненою манерою добре навченої бойової машини, коли вiн сам ударив залiзним прутом по своїй метi з нищiвною силою. Вiн почув булькання Анiної жертви. Чоловiк упав, вмираючи. Але стривоженi звуком металевих ґрат, троє чоловiкiв на носовiй палубi повернулися. Нiк вiдповiв на їхню атаку пiдкатом, що летив, який збив найбiльшого з них i розкидав двох iнших. Вiн вiдчув двi руки на потилицi, якi раптом вiдпустили. Крик болю за спиною дав йому зрозумiти чому. "Дiвчина була страшенно гарна", - усмiхнувся вiн про себе, перевернувшись, щоб уникнути удару. Високий, схопившись на ноги, нiяково кинувся на Нiка i схибив. Нiк ударив його головою об палубу i сильно вдарив по горлi. Вiн почув, як щось хруснуло, i голова безвольно впала набiк. Коли його рука пiднялася, вiн почув поряд iз собою важкий удар тiла по дерев'яних дошках. Це був їхнiй останнiй супротивник, i вiн лежав як ганчiрка
  
  
  Нiк побачив Олекси, що стоїть поряд з Анею. "Щойно я побачила, що сталося, я схопилася на борт", - сухо сказала вона. Нiк пiдвiвся. Фiгура старого, як i ранiше, нерухомо сидiла на квартердеку як безмовний свiдок брудної роботи.
  
  
  "Як ти це дiзнався, Нiк?" спитала Олекси. "Як ви дiзналися, що щось не так?"
  
  "Старий", - вiдповiв Нiк. "Вiн був там, але ближче до корми, нiж сьогоднi вдень, i, що найголовнiше, з його люльки не йшло диму. Це єдине, що я помiтив у ньому сьогоднi вдень, - цей клубок диму з його люльки. Це просто було звичайно для нього".
  
  
  "Що ж нам тепер робити?" - Запитала Аня.
  
  
  "Ми помiстимо цих трьох у трюм i залишимо старого на мiсцi", - сказав Нiк. "Якщо цi хлопцi не повiдомлять, вони скоро надiшлють когось перевiрити. Якщо вiн побачить, що старий, наживка, все ще на мiсцi, вiн подумає, що всi троє прикритi, i деякий час спостерiгатиме за цим. Так ми виграємо ще годину i зможемо її використати".
  
  
  "Але зараз ми не можемо здiйснити наш первiсний план", - сказала Аня, допомагаючи Нiку затягнути високу людину в трюм. "Вони, мабуть, катували Лу Ши i точно знають, куди ми прямуємо. Якщо вони виявлять, що ми поїхали звiдси, вони, звичайно, чекатимуть нас у Гуменчаї".
  
  
  "Ми просто не дiстанемося туди, дорога. Був розроблений альтернативний план на випадок, якщо щось пiде не так. Це вимагатиме довшого маршруту до залiзничної лiнiї Кантон-Коулун, але ми нiчого не можемо з цим вдiяти. Ми попливемо на iнший берег, у Тая Ван, i висадимося трохи нижче Нiмшана".
  
  
  Нiк знав, що AX припустить, що вiн слiдує альтернативному плану, якщо Лу Ши не з'явиться на каналi Ху. Вони також могли сказати, що все не так, як планувалося. Вiн вiдчув похмуре трiумфування вiд усвiдомлення того, що це теж подарує Хоуку кiлька безсонних ночей. Нiк також знав, що Ху Цань стане неспокiйним, i це не полегшило б їхню роботу. Його очi дивилися на джунглi щогли.
  
  
  "Нам потрiбно дiстати ще одну джонку, i якнайшвидше", - сказав вiн i став дивитися на велику джонку посеред бухти. "Ось як цю", - подумав вiн уголос. 'Iдеальна!'
  
  
  "Велика?" - недовiрливо запитала Олексi, побачивши джонку; свiжий баркас, прикрашений мотивами драконiв. "Це вдвiчi бiльше, нiж iншi, або навiть ще бiльше!"
  
  
  "Ми впораємося з цим", - сказав Нiк. "Крiм того, це буде пливти швидше. Але найбiльша перевага в тому, що це не джонка танка. I якщо вони нас шукають, перше, що вони зроблять, це доглянуть за джонками Танка. Це джонка Фучжоу з провiнцiї Фу-Кiєн, якраз з того мiсця, куди ми збираємося. помiчаєш, коли пливеш на пiвнiч уздовж узбережжя". Нiк пiдiйшов до краю палуби i зiсковзнув у воду. "Ходiмо", - закликав вiн дiвчат. "Це не сiмейна джонка. Вони мають екiпаж, i, безперечно, його немає на борту. У кращому випадку вони залишили охорону.
  
  
  Тепер дiвчата теж спустилися у воду i разом допливли до великого човна. Коли вони пiдiйшли до неї, Нiк першим поплив широкому колу. На борту був лише один чоловiк, товстий, лисий китайський моряк. Вiн сидiв бiля щогли поряд з маленькою рульовою рубкою i, здавалося, спав. З одного боку джонки звисали мотузковi сходи - ще одна ознака того, що команда, безперечно, була на березi. Нiк пiдплив до неї, але Аня першою дiсталася його i пiдтяглася. Коли Нiк перекинув одну ногу через перила, Аня вже була на палубi i повзла, напiвзiгнувшись, до охоронця.
  
  
  Коли вона була за шiсть футiв вiд нього, чоловiк ожив з оглушливим криком, i Нiк побачив, що у нього в руках сокира з довгою ручкою, яка була захована мiж його товстим тiлом i щоглою. Аня впала на одне колiно, коли зброя полетiла по дузi, пролетiвши повз її голову.
  
  
  Вона кинулася вперед, як тигриця, щоб схопити людину за руки, перш нiж вона змогла вдарити знову. Вона вдарилася головою йому в живiт, кинувши його на низ щогли. У той же час вона почула свист, за яким послiдував пригнiчений глухий удар, пiсля якого тiло чоловiка розслабилося в її хватцi. Мiцно стиснувши його руки, вона скоса глянула i побачила ручку стилету мiж очима моряка. Нiк встав поруч з нею i витяг лезо, коли вона, здригнувшись, вiдступила.
  
  
  "Це було надто близько", - поскаржилася вона. "На долю дюйма вниз, i ти послав би цю штуку в мiй мозок".
  
  
  Нiк вiдповiв безпристрасно. - "Ну, вас двоє, чи не так?" Вiн побачив вогонь у її очах i швидкий рух плечей, коли вона почала бити його. Потiм їй здалося, що вона побачила в цих сталево-блакитних очах натяк iронiї, i вiдiйшла, надуючи губи. Нiк засмiявся в кулак. Вона нiколи не дiзнається, чи вiн це мав на увазi чи нi. "Давай поквапимось, - сказав вiн. "Я хочу бути над Нiмшаном до настання темряви". Вони швидко пiдняли три вiтрила i незабаром покинули гавань Вiкторiї i обiгнули острiв Тунг Лунг. Олексi знайшла для кожного з них сухий одяг i розвiсила їхнiй мокрий одяг на вiтер, щоб вона висохла, щоб вона висохла. двi години по черзi стояли бiля керма, а решта спала в каютi.
  
  
  Було чотири години ранку, i Нiк був бiля штурвала, коли з'явився патрульний катер. Нiк почув його першим, i по водi луною пролунав шум потужних двигунiв. Потiм вiн побачив миготливi вогнi в темрявi, якi ставали все очевиднiшими в мiру наближення корабля. Була темна хмарна нiч, i не було мiсяця, але вiн знав, що темний корпус величезної джонки не залишиться непомiченим. Вiн залишався зiгнутим за кермом i тримав курс. Коли патрульний катер наблизився, потужний прожектор спалахнув i висвiтлив джонку. Човен облетiв джонку один раз, потiм прожектор згас, i човен продовжив свiй шлях. Аня та Олекси вiдразу опинилися на палубi.
  
  
  "Це була звичайна рутинна робота", - сказав Нiк. "Але в мене таке погане передчуття, що вони повернуться".
  
  
  "Люди Ху Цаня, мабуть, уже здогадалися, що ми не в пастцi", - сказала Аня.
  
  
  - Так, i екiпаж цього човна, мабуть, уже звернувся до полiцiї порту. I як тiльки люди Ху Цаня дiзнаються про це, вони зв'яжуться радiо з кожним патрульним катером у цьому районi. Це може зайняти кiлька годин, але може бути лише кiлька хвилин. Нам просто треба готуватися до найгiршого. Можливо, скоро ми будемо змушенi покинути цей плавучий палац. На такому морському суднi, як це, зазвичай є плiт або рятувальна шлюпка. Ви побачите, чи зможете ви щось знайти ".
  
  
  За хвилину крик iз бака сказав Нiку, що вони щось знайшли. "Розв'яжiть його i опустiть за поручнi", - крикнув вiн у вiдповiдь. "Знайди весла. I принеси наш одяг нагору". Коли вони повернулися, Нiк закрiпив штурвал i швидко перевдягся. Вiн подивився на Алексi та Аню i знову був вражений абсолютною симетрiєю їхнiх фiгур, такими ж, як вони одягають штани та блузку. Але потiм вiн звернув увагу на море. Вiн був вдячний за хмарний покрив, який заступав велику частину мiсячного свiтла. Це ускладнювало навiгацiю, але вiн завжди мiг зосередитися на слабко видимiй береговiй лiнiї. Приплив нестиме їх до берега. Це було вигiдно. Якби їх змусили сiсти на плiт, приплив винесе на берег. Алексi та Аня тихо розмовляли на палубi, коли Нiк раптово простяг руку. Його вуха пiвгодини чекали тiльки на цей звук, а тепер вiн його почув. На його знак близнюки замовкли.
  
  
  "Патрульний катер", - сказала Аня.
  
  
  "Повна потужнiсть", - додав Нiк. "Вони зможуть побачити нас через п'ять-шiсть хвилин. Одна з вас має взяти штурвал, а iнша управляти плотом за бортом. Я спускаюся вниз. Я бачив там двi п'ятдесятилiтровi бочки з олiєю. Я не хочу йти, не залишивши сюрприз для наших переслiдувачiв".
  
  
  Вiн побiг до двох бочок з маслом, прикрiпленим до правого борту. Зi свого шкiряного мiшечка вiн висипав бiлий вибуховий порошок на одну з бочок.
  
  
  "П'ять хвилин до нас", - подумав Нiк. Залишилася одна хвилина, щоб пiдiйти до нього та зайти. Вони будуть обережнi та не поспiшають. Ще одна хвилина. Пiвхвилини, щоб зробити висновок, що на борту нiкого немає, i ще пiвхвилини, щоб доповiсти капiтановi патрульного катера i вирiшити, що робити далi. Подивимося, це п'ять, шiсть, сiм, сiм iз половиною, вiсiм хвилин. Вiн витяг ротангове пасмо з пiдлоги джонки, на секунду вимiряв її очима, а потiм вiдламав шматок. Вiн запалив один кiнець запальничкою, перевiрив, чи вiн горить, потiм направив саморобний запобiжник на вибуховий порошок на бочцi з олiєю. "Це має спрацювати, - похмуро сказав вiн, - гадаю, пiвхвилини".
  
  
  Олексi та Аня вже були на плотi, коли Нiк стрибнув на нього. Вони могли бачити прожектор патрульного катера, який шукав у водi тiнь вiд джонки "Фучжоу" у темрявi. Нiк взяв у Анi весло i почав гарячково гребти до берега. Вiн знав, що вони не мали шансу дiстатися до берега до того, як патрульний катер виявить джонку, але вiн хотiв зробити вiдстань мiж ними i джонкою якомога бiльшою. Обриси патрульного катера тепер були чiтко видно, i Нiк спостерiгав, як вона повернулася, i почув звук заглухлих двигунiв, коли вони виявили джонку. Прожектор висвiтлив палубу джонки яскравим свiтлом. Нiк поклав весло.
  
  
  "Лягайте на дно i нiякого руху!" - прошипiв вiн. Вiн поклав голову на руку, так що мiг спостерiгати за дiями патрульного катера, не повертаючи голови. Вiн бачив, як патрульний катер пiдiйшов до джонки. Голоси були чутнi ясно; спочатку розмiренi накази, призначенi для екiпажу джонки, потiм короткi iнструкцiї для екiпажу сторожового катера, потiм пiсля хвилини мовчання крики збудження. Потiм це сталося. Полум'я заввишки в метр i вибух на борту джонки, за яким майже одразу послiдувала серiя вибухiв, коли боєприпаси на палубi i трохи згодом у машинному вiддiленнi патрульного катера пiднялися у повiтря. Трiйцi на плоту довелося захищати свої голови вiд уламкiв двох суден, що летять. Коли Нiк знову пiдняв очi, джонка i патрульний катер здавалися склеєними, i єдиним звуком було шипiння вогню, що падає на воду. Вiн знову схопився за весло i почав гребти до берега в помаранчевому сяйвi, яке висвiтлювало мiсцевiсть. Вони пiдiйшли до темної берегової лiнiї, коли з шипiнням пара полум'я вщухло i повернувся спокiй.
  
  
  Нiк вiдчув, як плот шкребеться по пiску, i плюхнувся у воду по щиколотку. По пiвколо пагорбiв, що утворилися в променях свiтанку, вiн дiйшов висновку, що вони опинилися якраз у потрiбному мiсцi, в Тая Ван, маленькiй бухтi трохи нижче за Нiмшан. Непогано з урахуванням усiх складнощiв. Вони втягнули плiт у заростi за п'ятдесят ярдiв вiд берега, i Нiк спробував згадати карту та iнструкцiї, якi йому дали в штаб-квартирi AX. Це мав бути Тайя Ван. Ця горбиста мiсцевiсть знаходилася бiля пiднiжжя гiр Кай Лунг, що сягають пiвнiч. Це означало рухатися на пiвдень, де пролягає залiзниця з Кантона до Коулуна. Мiсцевiсть буде дуже схожа на Огайо, горбиста, без високих гiр.
  
  
  У Анi та Олекси були документи, що пiдтверджували, що вони були албанськими студентами iсторiї мистецтв, i, судячи з пiдробленого паспорта, який був у Нiка, вiн був журналiстом британської газети з лiвими симпатiями. Але цi фальшивi документи не були б абсолютною гарантiєю їхньої безпеки. Вони можуть переконати мiсцеву полiцiю, але їхнiх ворогiв це не обдурить. Їм краще сподiватися, що їх взагалi не заарештують. Часу залишалося мало. Дорогоцiнний годинник i днi вже минули, i їм знадобиться ще день, щоб дiстатися залiзницi.
  
  
  "Якщо ми зможемо знайти гарне прикриття", - сказав Нiк близнюкам, ми рушимо далi протягом дня. Iнакше нам доведеться спати вдень i мандрувати вночi. Ходiмо i сподiватимемося на краще".
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 6
  
  
  
  
  
  Нiк йшов швидким i плавним кроком, який вiн розвинув, вивчаючи технiку швидкiсного бiгу та бiгу. Озирнувшись, вiн побачив, що двi дiвчини можуть пристосуватися до його ритму.
  
  
  Сонце швидко ставало все гарячiшим i гарячiшим i ставало важким тягарем. Нiк вiдчув, як його темп падає, але продовжував iти. Пейзаж ставав все бiльш горбистим та грубим. Озирнувшись, вiн побачив, що Олексiю та Анi було дуже важко пiднятися на пагорби, хоч вони й не показували цього. Вiн вирiшив зробити перерву: "Їм ще треба було пройти досить велику вiдстань, i мало сенс прибути до мiсця призначення змученими. Вiн зупинився в невеликiй долинi, де трава була високою i густою.
  
  
  "Тепер вам слiд розслабитись", - сказав вiн. "Ви побачите, що довше ви це робите, тим легше стає. Вашi м'язи повиннi звикнути до цього".
  
  
  "Ага", - ахнула Аня. Це не здавалося переконливим. Нiк заплющив очi i поставив вбудований будильник на двадцять хвилин. Трава повiльно рухалася на легкому вiтрi, i сонце висвiтлювало їх. Нiк не знав, як довго вiн спав, але вiн знав, що не минуло й двадцяти хвилин, коли вiн раптово прокинувся. Це був не вбудований будильник, а шосте почуття небезпеки, яке розбудило його. Вiн тут же сiв i побачив перед собою маленьку фiгурку приблизно за шiсть футiв, що з цiкавiстю спостерiгала за ними. Нiк припустив, що це був хлопчик вiком вiд десяти до тринадцяти рокiв. Коли Нiк пiдвiвся, хлопчик побiг.
  
  
  'Прокляття!' Нiк вилаявся i схопився на ноги.
  
  
  'Дитина!' вiн покликав двох дiвчат. "Поспiшайте, рознесiться! Вiн не може втекти".
  
  
  Вони почали шукати його, але було вже пiзно. Хлопчик зник.
  
  
  "Ця дитина має бути десь тут, i ми обов'язково повиннi її знайти", - затято прошипiв Нiк. "Вiн має бути по той бiк гребеня".
  
  
  Нiк перебiг через гребiнець i озирнувся. Його очi оглянули пiдлiсок i дерева на предмет якихось ознак рухомого листя або iншого раптового руху, але вiн нiчого не помiтив. Звiдки взялася ця дитина i куди вона так раптово зникла? Це чортеня знало мiсцевiсть, це точно, iнакше вiн нiколи б не втiк так швидко. Олекса дiйшла до лiвого боку гребеня i майже зникла з поля зору, коли Нiк почув її тихий свист. Вона згорнулася на гребенi, коли Нiк пiдiйшов до неї i вказав на невелику ферму поряд iз великим китайським в'язом. За будинком був великий свинарник iз стадом маленьких коричневих свиней.
  
  
  "Це має бути так", - прогарчав Нiк. "Давай зробимо це."
  
  
  Стривай, - сказала Аня. - Вiн нас бачив i що? Мабуть, вiн був шокований, як i ми. Чому б нам просто не йти далi? '
  
  
  "Зовсiм нi", - вiдповiв Нiк, звузивши очi. "У цiй країнi кожен - потенцiйний стукач. Якщо вiн скаже мiсцевiй владi, що бачив трьох незнайомцiв, дитина, ймовiрно, отримає стiльки ж грошей, скiльки її батько заробляє на тiй фермi за рiк".
  
  
  "Невже ви всi такi параноїки на заходi?" - трохи роздратовано спитала Аня. "Хiба не перебiльшення називати стукачем дитини 12 рокiв чи молодше? I крiм того, що б зробив американська дитина, якби побачила трьох китайцiв, якi пiдозрiло тинялися бiля Пентагону? Тепер ви дiйсно зайшли занадто далеко!"
  
  
  "Давайте поки що залишимо полiтику осторонь", - прокоментував Нiк. "Ця дитина може поставити пiд загрозу нашу мiсiю та нашi життя, i я не можу цього допустити. На кону мiльйони життiв!"
  
  
  Не чекаючи на подальшi коментарi, Нiк побiг на ферму. Вiн почув, як Аня та Олекси йдуть за ним. Без обхiдних шляхiв вiн увiрвався в будинок i опинився у великiй кiмнатi, яка одночасно служила вiтальнею, спальнею та кухнею. Була тiльки одна жiнка, яка дивилася на нього тупо, без жодного виразу в очах.
  
  
  "Дивись на неї", - гаркнув Нiк двом дiвчаткам, коли вiн пролетiв повз жiнку i обшукав решту будинку. Маленькi кiмнати, якi вели у велику кiмнату, були порожнi, але в однiй з них були зовнiшнi дверi, через якi Нiк побачив сарай. За хвилину вiн повернувся до вiтальнi. Вiн пiдштовхнув перед собою похмурого хлопчика.
  
  
  "Хто ще тут мешкає?" - Запитав вiн на кантонському дiалектi.
  
  
  "Нiхто", - вiдрiзала йому дитина. Нiк показав йому великий палець нагору.
  
  
  "Ти трохи брехун", - сказав вiн. "Я бачив чоловiчий одяг в iншiй кiмнатi. Вiдповiдай, а то отримаєш ще один удар!"
  
  
  'Вiдпусти його.'
  
  
  Це жiнка почала говорити. Нiк вiдпустив дитину.
  
  
  "Мiй чоловiк також живе тут", - сказала вона.
  
  
  'Де вiн?' - рiзко запитав Нiк.
  
  
  "Не кажи йому", - крикнув хлопчик.
  
  
  Нiк потягнув його за волосся, i дитина скрикнула вiд болю. Аня сумнiвалася. "Вiн пiшов", - несмiливо вiдповiла жiнка. 'У село.'
  
  
  'Коли?' - Запитав Нiк, знову вiдпускаючи дитину.
  
  
  "Кiлька хвилин тому", - сказала вона.
  
  
  "Хлопчик сказав вам, що бачив нас, i ваш чоловiк пiшов доповiсти, чи не так?" - сказав Нiк.
  
  
  "Вiн хороша людина", - сказала жiнка. "Дитина ходить до державної школи. Там їй кажуть, що вона має повiдомляти про все, що бачить. Мiй чоловiк не хотiв iти, але хлопчик пригрозив розповiсти про це своїм вчителям".
  
  
  "Зразкова дитина", - прокоментував Нiк. Вiн не зовсiм повiрив жiнцi. Те, що стосувалося дитини, могло бути правдою, але вiн не сумнiвався, що ця людина теж не заперечуватиме проти невеликих чайових. "Як далеко знаходиться село?" вiн спитав.
  
  
  "Три кiлометри дорогою".
  
  
  "Дивiться за ними", - кинув Нiк Олексi та Анi, будь ласка.
  
  
  Двi милi, подумав Нiк, мчачи дорогою. Достатньо часу, щоб наздогнати чоловiка. Вiн не пiдозрював, що його переслiдують, i не поспiшав. Дорога була запорошеною, i Нiк вiдчув, як вона наповнює його легенi. Вiн побiг узбiччям. Це було трохи повiльнiше, але вiн хотiв зберегти свої легенi чистими для того, що йому треба було робити. Вiн побачив фермера, що проходив повз невелике пiднесення, приблизно в п'ятистах ярдах перед ним. Чоловiк обернувся, коли почув кроки позаду себе, i Нiк побачив, що вiн щiльно складний i широкоплеч. I, що важливiше, у нього була велика гостра, як бритва коса.
  
  
  Фермер пiдiйшов до Нiка з пiднятою косою. Використовуючи свої мiзернi знання кантонського дiалекту, Нiк спробував поговорити з цiєю людиною. Йому вдалося дати зрозумiти, що вiн хоче поговорити i не хоче завдавати шкоди людинi. Але безпристрасне плоске обличчя селянина не змiнило свого вираження, поки вiн продовжував йти вперед. Незабаром Нiку стало ясно, що ця людина думала лише про нагороду, яку вiн отримає, якщо здасть владi одного з незнайомцiв живою чи мертвою. Тепер фермер з разючою швидкiстю побiг уперед i дозволив косi просвистiти в повiтрi. Нiк вiдсахнувся, але коса мало не потрапила йому в плече. З котячою швидкiстю вiн ухилився. Чоловiк завзято рушив уперед, змусивши Нiка вiдступити. Вiн не наважився використати свiй Люгер. Одному Богу вiдомо, що станеться, якщо пролунає пострiл. Коса знову просвистiла в повiтрi, цього разу гостре, як бритва, лезо вдарило Нiка в обличчя за мiлiметр вiд нього. Фермер тепер безперервно косив цiєю жахливою зброєю, нiби вiн косив траву, i Нiк був змушений вiдмовитися вiд вiдступу. Довжина зброї не дозволяла йому зробити випаду. Нiк зрозумiв, озираючись назад, що його заженуть у пiдлiсок на узбiччi дороги, де вiн стане легкою здобиччю. Вiн повинен був знайти спосiб перервати безперервнi помахи коси, щоб пiрнути пiд неї.
  
  
  Раптом вiн упав на одне колiно i схопив жменю пухкого пилу з дороги. Коли чоловiк пiшов уперед, Нiк кинув пилюку йому в очi. На мить фермер заплющив очi, i рух коси припинився. Це все, що потрiбне Нiку. Вiн пiрнув пiд гострий клинок, як пантера, схопив людину за колiна i смикнув так, що той упав назад. Коса впала на землю i тепер Нiк напав на нього. Цей чоловiк був сильний i мав м'язи, схожi на мотузки пiсля довгих рокiв важкої роботи в полях, але без коси вiн був не бiльшою, сильнiшою людиною з тих, кого Нiк перемагав десятки разiв за своє життя. Чоловiк завзято боровся i зумiв пiдвестися, але потiм Нiк дав йому правою, через що вiн тричi перекотився своєю осi. Нiк подумав, що фермер уже пiшов, i розслабився, коли з подивом побачив, як чоловiк дико тряс головою, випростався на одному плечi i знову схопився за косу. "Вiн був надто завзятим", - подумав Нiк. Перш нiж чоловiк змiг пiдвестися, Нiк правою ногою вдарив по рукоятцi коси. Металевий клинок злiтав i опустився, як мишоловка, що захлопнулася. Тiльки тепер мишi не було, тiльки шия фермера i коса, що встромилася в неї. На мить чоловiк видав кiлька приглушених звукiв, що булькають, потiм все закiнчилося. "Це було на краще", - подумав Нiк, ховаючи неживе тiло в заростях. Вiн все одно мав убити його. Вiн обернувся i пiшов назад на ферму.
  
  
  Олекси та Аня зв'язали руки жiнки за спиною та зв'язали хлопчика по руках та ногах. Коли вiн увiйшов, вони не ставили запитань, тiльки жiнка запитливо подивилася на нього, коли його широка постать заповнила дверний отвiр.
  
  
  "Ми не можемо дозволити їм повторити це", - сказав вiн рiвним тоном.
  
  
  'Нiк!' Це була Олекса, але вiн бачив тi ж думки, що вiдображенi в очах Анi. Вони переводили погляд з хлопчика на Нiка, i вiн достеменно знав, про що вони думали. Принаймнi врятуйте хлопчику життя. Вiн був лише дитиною. Сотня мiльйонiв життiв залежали вiд успiху їхньої мiсiї, i цей малюк мало не позбавив їхнiх шансiв. Їхнi материнськi iнстинкти спливли на поверхню. Прокляте материнське серце, прокляв себе Нiк. Вiн знав, що повнiстю позбутися його в жодної жiнки неможливо, але це була вiдповiдна ситуацiя, з якою треба було зiткнутися. Вiн теж не цiкавився цiєю жiнкою i тим, що дитина допомагає. Вiн хотiв би залишити цього фермера в живих. У всьому винен один-єдиний iдiот, якому треба було стерти з лиця землi захiдний свiт. I в його власнiй країнi були такi iдiоти, Нiк дуже добре це знав. Огиднi фанатики, якi поєднували бiдних працьовитих негiдникiв iз купкою маревних iдеологiв у Пекiнi та Кремлi. Це були справжнi винуватцi. Цих хворих кар'єристiв та догматикiв не тiльки тут, а й у Вашингтонi та Пентагонi. Цей фермер став жертвою Ху Цаня. Його смерть могла врятувати життя мiльйонiв людей. Нiку треба було про це подумати. Вiн ненавидiв бруднi сторони своєї роботи, але не бачив iншого рiшення. Але ця жiнка i ця дитина... Мозок Нiка шукав рiшення. Якби вiн мiг їх знайти, вiн би залишив їх живими.
  
  
  Вiн покликав до себе дiвчаток i попросив їх поставити матерi кiлька запитань. Потiм вiн схопив хлопчика i винiс його надвiр. Вiн пiдняв дитину так, щоб дивитися їй прямо в очi, i заговорив з нею тоном, який не залишає мiсця для сумнiвiв.
  
  
  "Твоя мати вiдповiдає на тi самi питання, що й ти", - сказав вiн хлопчику. "Якщо вашi вiдповiдi будуть вiдрiзнятися вiд вiдповiдей вашої матерi, ви обидва помрете через двi хвилини. Ви розумiєте мене?"
  
  
  Хлопчик кивнув, його погляд бiльше не був похмурим. В його очах був лише страх. У шкiльний полiтичний час йому, мабуть, сказали ту ж нiсенiтницю про американцiв, яку деякi американськi вчителi розповiдають про росiян i китайцiв. Вони б сказали дитинi, що всi американцi були слабкими iстотами, що виродилися. На прикладi цього холоднокровного велетня хлопчику буде що сказати вчителям, коли вiн повернеться до школи.
  
  
  "Слухай уважно, тiльки правда може тебе врятувати", - вiдрiзав Нiк. "Хто збирається вiдвiдати вас тут?"
  
  
  "Продавець iз села", - вiдповiв хлопчик.
  
  
  'Коли вiн буде?'
  
  
  "Через три днi, щоб купити свиней".
  
  
  "Чи є ще хтось, хто може прийти ранiше? Твої друзi чи що?"
  
  
  "Нi, мої друзi не прийдуть до суботи. Клянуся."
  
  
  "А знайомi твоїх батькiв?"
  
  
  "Вони приїдуть у недiлю".
  
  
  Нiк поклав хлопчика на землю i повiв у хату. Аня та Олексiй чекали.
  
  
  "Жiнка каже, що йде лише один вiдвiдувач", - сказав Олексi. "Торгiвець на ринку iз села".
  
  
  'Коли?'
  
  
  'Протягом трьох днiв. У суботу та недiлю на гостей чекають i друзi хлопчика. А в будинку є пiдвал".
  
  
  Отже, вiдповiдi збiглися. Нiк подумав на мить, а потiм вирiшив. "Добре, - сказав вiн. "Ми просто маємо ризикнути. Щiльно зав'яжiть їх i покладiть у рот кляпи. Ми замкнемо їх у пiдвалi. Через три днi вони бiльше не зможуть завдати нам шкоди. Навiть якщо вони будуть знайденi лише через тиждень, вони, найбiльше, будуть голоднi".
  
  
  Нiк спостерiгав, як дiвчата виконували його накази. Iнодi вiн ненавидiв свою професiю.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 7
  
  
  
  
  
  Нiк був злий i стурбований. Досi вони мали багато невдач. Не так уже й багато пройшло, як йому хотiлося б, i вiн запитував, скiльки ще вони можуть продовжуватися так. Чи це було поганою ознакою - всi цi невдачi i прориви на межi? Вiн не був забобонним, але вiн бачив бiльше тих операцiй, де справи йшли все гiрше i гiрше. Не те, щоб гiрше могло бути. Як може бути гiрше, коли ситуацiя вже неможлива? Але найбiльше його непокоїла одна рiч. Вони не тiльки сильно вiдстали вiд графiка, а й що не могло статися, якби Ху Цань занервував? На цей час вiн, мабуть, зрозумiв, що щось не так. А уявiть, якби вiн вирiшив реалiзувати свiй план? Його ракети були готовi до запуску. Якби вiн захотiв, у вiльного свiту було лише кiлька хвилин, щоб додати до своєї iсторiї. Нiк пiшов швидше. Це все, що вiн мiг зробити, окрiм надiї, що вiн прийде вчасно. У своїй гонцi з часом лiсистою мiсцевiстю вiн майже дiстався до дороги, перш нiж усвiдомив її. В останнiй момент вiн зайшов за кущi. Перед ним бiля невисокої будiвлi йшла колона китайських армiйських вантажiвок. Будiвля була своєрiдною станцiєю постачання; солдати входили i виходили з плоскими, схожими на млинцi, речами в руках. "Напевно, сушенi бобовi коржики", - подумав Нiк. У кожнiй вантажiвцi було по два солдати, водiй та штурман. Ймовiрно, вони їхали за солдатами, або їх просто кудись послали. Першi машини вже почали вiд'їжджати.
  
  
  "Ця остання машина", - прошепотiв Нiк. "На той час, коли вона поїде, iншi вантажiвки вже пройдуть поворот через цей пагорб. Це трохи складно, але може спрацювати. Крiм того, у нас не так багато часу, щоб бути надто обережними".
  
  
  Двi дiвчини кивнули, блищачи очима. "Їх надихнула небезпека", - подумав Нiк. Але не тiльки через це, - подумав вiн одразу пiсля цього з кривою усмiшкою. Поки що з цього нiчого не вийде. Рев двигунiв заглушив усi звуки, коли поїхали останнi вантажiвки. Останнiй уже працював на неодруженому ходу, коли двоє солдатiв вийшли з будiвлi з руками, повними сушених коржiв. Нiк та Олекси мовчки вдарили з пiдлiску. Чоловiки нiколи не зможуть розповiсти, що їх вразило. Аня увiйшла до будiвлi подивитися, чи є там ще хтось.
  
  
  Це було не так, i вона знову вийшла, навантажена сушеними коржами. Нiк перекотив тiла двох солдатiв у кузов вантажiвки. Аня сiла ззаду, щоб переконатися, що їх не наздоженуть, а Олекси залiзла в кабiну водiя поряд iз Нiком.
  
  
  "Як довго ми залишатимемося в колонi?" - Запитала Олекси, вiдкушуючи один з коржiв, який Аня дала через люк.
  
  
  "Поки вони йдуть у правильному для нас напрямку. Якщо вони робитимуть це досить довго, нам пощастило.
  
  
  Бiльшiсть дня колона продовжувала рухатися на пiвдень. Опiвднi Нiк побачив табличку: "Тiнтонгвай". Це означало, що вони були всього за кiлька миль вiд залiзницi. Раптом на роздорiжжi дороги колона повернула праворуч i попрямувала на пiвнiч.
  
  
  "Нам час вибиратися", - сказав Нiк. Нiк глянув уперед i побачив, що дорога круто пiднiмається, потiм знову круто спускається. У долинi було вузьке озеро.
  
  
  'Тут!' - сказав Нiк. "Я збираюся пригальмувати. Коли я так кажу, ви, хлопцi, повиннi вистрибувати. Увага... Добре, зараз же!" Коли дiвчата вистрибнули з машини, Нiк повернув кермо вправо, почекав, поки вiн не вiдчув, що переднi колеса вилетять за насип, а потiм вистрибнув з вантажiвки. рознiсся по пагорбах, колона зупинилася. Але Нiк i близнюки побiгли, перестрибнули через вузьку канаву i незабаром зникли з поля зору.
  
  
  "Нам знадобилося б два днi, щоб дiстатися сюди", - сказав Нiк. "Ми виграли час, але давайте не псуватимемо його своєю неуважнiстю. Я пiдозрюю, що залiзниця знаходиться по той бiк пагорба. Двiчi на день ходить товарний поїзд; вранцi i рано ввечерi. Якщо нашi розрахунки вiрнi, поїзд зупиниться десь поблизу, щоб поповнити запаси людей Ху Цзаня.
  
  
  Вони пiдповзли до краю пагорба, i Нiк не мiг не вiдчути полегшення та задоволення вiд подвiйного ряду блискучих рейок. Вони спустилися з пагорба до кам'янистого оголення, яке слугувало чудовим укриттям та оглядовим майданчиком.
  
  
  Щойно вони сховалися, коли почули рев двигунiв. Троє мотоциклiстiв промчали дорогою серед пагорбiв i зупинилися в хмарi пилу. Вони носили унiформу, яка нагадувала звичайнi сорочки китайської армiї, але iншого кольору, синьо-сiрi штани та молочно-бiлi сорочки. Мотив помаранчевої ракети був зображений на їх формених куртках та мотоциклетних шоломах. "Спецназ Ху Цаня", - припустив Нiк. Його губи стиснулися, вiн дивився, як вони поспiшали, витягли металошукачi i почали перевiряти дорогу на предмет вибухiвки.
  
  
  "Ehto mne nie nrahvista", - почув вiн шепiт Анi Алексi.
  
  
  "Менi це теж не подобається", - погодився вiн iз ними. "Це означає, що Ху Цань впевнений, що я перехитрив його людей. Вiн не хотiв би ризикувати. Я припускаю, що вони дуже скоро будуть готовi i вживуть заходiв, щоб уникнути саботажу".
  
  
  Нiк вiдчув, як його долонi намокли, i витер їх об штани. Справа була не в напрузi моменту, а в думцi про те, що попереду. Як завжди, вiн бачив бiльше, нiж мiг бачити випадковий спостерiгач, вiн обмiрковував можливi небезпеки, якi очiкували попереду. Мотоциклiсти були ознакою того, що Ху Цзань був дуже обережним. Це означало, що Нiк втратив одну зi своїх сильних сторiн у грi - елемент несподiванки. Вiн також подумав, що подальшi подiї можуть змусити його вiдвернутися вiд одного зi своїх чудових помiчникiв. нi, а можливо, обох. Якщо це виявиться необхiдним, вiн знає, яким має бути його рiшення. Їх можна було проґавити. Самого його можна було нудьгувати. Вiд цього неприємного факту залежало виживання неосвiченого свiту.
  
  
  Коли мотоциклiсти закiнчили огляд уже стемнiло. Двоє з них почали ставити смолоскипи вздовж дороги, а третiй говорив по рацiї. Вдалинi Нiк почув звук запуску двигунiв, а за кiлька хвилин з'явилися шiсть вантажiвок з причепами М9Т. Вони повернулися i зупинилися бiля залiзничних колiй. Коли їхнi двигуни затихли, Нiк почув ще один шум, що порушив нiчну тишу. Це був важкий звук локомотива, що повiльно наближався. Пiдiйшовши ближче, Нiк побачив у тьмяному свiтлi сигнальних ракет, що локомотив був китайською версiєю великого 2-10-2 Санте Фе.
  
  
  Величезна машина зупинилася, посилаючи величезнi хмари пилу, якi набували дивних туманних форм у мерехтливому свiтлi смолоскипiв. Ящики, картоннi коробки та мiшки тепер швидко переносили в вантажiвки, що чекають. Нiк помiтив, що борошно, рис, боби та овочi. Найближча до поїзда вантажiвка була наповнена яловичиною та свининою, а за ними - пачки сала. Елiтнi солдати Ху Цаня добре їли, це було ясно. Пекiн, можливо, вiдчував найбiльшi труднощi у пошуку вирiшення великої нестачi продовольства, але елiта народного уряду завжди мала достатньо їжi. Якщо Нiку вдасться здiйснити свої плани, вiн все одно зможе зробити свiй внесок у вирiшення цiєї проблеми у виглядi невеликого скорочення населення. Вiн просто не мiг залишатися, щоб отримати подяку. Люди Ху Цаня працювали швидко i ефективно, i вся операцiя тривала трохи бiльше п'ятнадцяти хвилин. Локомотив пiд'їхав, вантажiвки почали розвертатися та їхати, i сигнальнi лiхтарi було знято. Мотоциклiсти почали конвоювати вантажiвки. Аня тицьнула Нiка в бiк.
  
  
  "У нас є ножi", - прошепотiла вона. "Можливо, ми не такi фахiвцi, як ти, Нiк, але ми досить спритнi. Кожен з нас може вбити одного з мотоциклiстiв, що проїжджають повз. Тодi ми зможемо використовувати їх мотоцикли!"
  
  
  Нiк спохмурнiв. "Звичайно, вони мають доповiсти, коли повернуться", - сказав вiн. "Як ви думаєте, що станеться, якщо вони не з'являться? Ви хочете вiдправити Ху Цаню телеграму, що ми ховаємося на задньому дворi?"
  
  
  Вiн побачив рум'янець на щоках Анi, незважаючи на темряву. Вiн не хотiв бути таким рiзким. Вона була цiнним помiчником, але i в нiй тепер вiн виявив прогалину в навчаннi, яка була така очевидна у кожного комунiстичного агента. Вони були чудовi, коли справа стосувалася дiй та самовладання. У них вистачило мужностi та наполегливостi. Але передбачливiсть навiть у короткостроковiй перспективi зовсiм не привела їх до смаку. Вiн пiдбадьорливо погладив її по плечу.
  
  
  "Гаразд, ми всi iнодi помиляємося", - м'яко сказав вiн. "Ми пiдемо їх слiдами".
  
  
  Слiди вiд важких шин вантажiвок були добре видно на нерiвнiй i курнiй дорозi. Крiм того, вони майже не зустрiчали перехресть чи розвилок на дорозi. Iшли вони жваво, роблячи якнайменше перерв. Нiк пiдрахував, що вони розвивали в середньому близько шести миль на годину, що було дуже гарною швидкiстю. До четвертої години ранку, коли вони подолали близько 40 миль, Нiк почав зменшувати швидкiсть. Його ноги, якими б мускулистими i натренованими вони не були, почали втомлюватися, i вiн побачив стомленi обличчя Олекси та Анi. Але вiн також зменшив оберти через iнший, бiльш важливий факт. Це всюдисуще надчутливе чуття, яке було частиною Агента N3, почало надсилати сигнали. Якщо розрахунки Нiка були вiрнi, вони повиннi були наближатися до володiнь Ху Цаня, i тепер вiн дослiджував слiди з концентрацiєю щука, що йде запахом. Раптом вiн зупинився i впав на одне колiно. Алексi та Аня впали на пiдлогу поряд з ним.
  
  
  "Мої ноги", - ахнула Олексi. "Я не можу бiльше цього терпiти, я не можу так довго йти, Нiк".
  
  
  "У цьому теж не буде потреби", - сказав вiн, вказуючи на дорогу. Слiди машин раптово зупинилися. Вони були вочевидь знищенi.
  
  
  "Що це означає?" спитав Алекс. "Вони не можуть просто так зникнути".
  
  
  "Нi, - вiдповiв Нiк, - але вони зупинилися тут i замiли слiди". Це може означати лише одне. Десь тут має бути блокпост! Нiк пiдiйшов до край дороги i впав, розтягнувся на пiдлозi i жестом наказав дiвчаткам зробити те саме. Дециметр за дециметром вiн повз уперед, очi його оглядали дерева по обидва боки дороги в пошуках об'єкта, який вiн шукав. Зрештою вiн побачив це. Два невеликi дерева, прямо навпроти один одного. Його погляд ковзнув по стовбуру найближчого, поки вiн не побачив маленький круглий металевий пристрiй заввишки близько трьох футiв. На деревi навпроти був такий самий предмет на тiй самiй висотi. Олекси та Аня тепер теж побачили електронне око. Пiдiйшовши ближче до дерева, вiн побачив тонку нитку, що йшла в основу. Бiльше не було жодних сумнiвiв. То справдi був зовнiшнiй оборонний пояс району Ху Цаня.
  
  
  Електронне око було добре, краще, нiж озброєна охорона, яку можна було виявити i, можливо, придушити. Кожен, хто виїжджав на дорогу та випадав iз розкладу, включав сигналiзацiю. Вони могли безперешкодно пройти через електричне око i проникнути далi в область, але, безперечно, далi було бiльше контрольно-пропускних пунктiв i, нарештi, озброєна охорона чи, можливо, патрулi. Крiм того, незабаром мало зiйти сонце, i їм довелося б шукати укриття на цiлий день.
  
  
  Вони не могли продовжувати шлях i пiшли в лiс. Лiс сильно зарiс, i Нiк був щасливий вiд цього. Це означало, що вони не збиралися рухатися швидко, але з iншого боку, це давало їм гарне прикриття. Коли вони нарештi досягли вершини крутого пагорба, вони побачили перед собою комплекс Ху Цаня у блискучому свiтлi зорi.
  
  
  Розташований на рiвнинi серед невисоких пагорбiв, на перший погляд вiн виглядав як гiгантське футбольне поле. Тiльки це футбольне поле було обнесене подвiйними лавами колючого дроту. У центрi, що потонув у землю, було добре видно пусковi установки. Звiдти, де вони ховалися в пiдлiску, вони могли бачити тонкi загостренi голiвки ракет, сiм смертоносних ядерних стрiл, якi могли одним махом змiнити баланс сил у свiтi. Нiк, лежачи в заростях, розглядав мiсцевiсть у висхiдному свiтлi. Пусковi установки, звичайно, були бетоннi, але вiн помiтив, що бетоннi стiни нiде не були довшими за двадцять метрiв. Якби вiн мiг закопати бомби з обох бокiв, цього було б достатньо. Однак вiдстань мiж пусковими установками становила не менше ста метрiв, а це означало, що йому знадобиться багато часу та удачi, щоб розмiстити вибухiвку. I Нiк не надто розраховував на стiльки часу та удачу. З рiзних планiв, якi вiн обмiрковував, вiн змiг списати бiльшiсть iз них. Чим довше вiн вивчав мiсцевiсть, тим виразнiше його усвiдомлював цей неприємний факт.
  
  
  Вiн думав, що може вдертися до табору посеред ночi, можливо, в позиченiй формi, i застосує детонатори. Але йому краще про це забути. У кожної пускової установки стояли по три озброєнi солдати, крiм сторожових постiв бiля колючого дроту.
  
  
  На iншому боцi майданчика був широкий дерев'яний головний вхiд, а прямо пiд ним був отвiр у колючому дротi менший. Солдат стояв на вартi бiля проходу завширшки близько трьох футiв. Але проблема була не в ньому; проблема полягала у безпецi всерединi паркану. Навпроти стартового майданчика праворуч була довга дерев'яна будiвля, ймовiрно, для спiвробiтникiв служби безпеки. З того ж боку було кiлька бетонних та кам'яних будiвель з антенами, радарами, метеорологiчним вимiрювальним обладнанням та передавачами на даху. Це мав бути штаб. Один iз перших променiв сонця рiзко вiдбився, i Нiк подивився через вулицю на пагорби навпроти них по iнший бiк оточеної дiлянки. На вершинi пагорба стояв великий будинок з великим сферичним шибкою, яке проходило по всьому фасаду, вiдбиваючи сонячне свiтло. Нижня частина будинку виглядала як сучасна вiлла, але другий поверх та дах були збудованi у стилi пагоди, типовому для традицiйної китайської архiтектури. "Напевно, з цього будинку можна було б добре видно весь комплекс, i тому його поставили там", - подумав Нiк.
  
  
  Нiк подумки обдумав кожну деталь. Як на чутливiй плiвцi, в його мозку частинами фiксувалася кожна деталь: кiлькiсть входiв, положення солдатiв, вiдстань вiд колючого дроту до першого ряду пускових установок i ще сотня iнших деталей. Вся установка комплексу була для Нiка очевидною та логiчною. Окрiм одного. Плоскi металевi диски в землi були виднi по всiй довжинi колючого дроту. . Вони утворили обручку навколо всього комплексу, вiдстань мiж ними була близько двох метрiв. Алексi та Аня теж не могли iдентифiкувати цi дивнi предмети.
  
  
  "Я нiколи не бачила нiчого подiбного", - сказала Аня Нiку. 'Що ви думаєте про це?'
  
  
  "Не знаю", - вiдповiв Нiк. "Схоже, вони не стирчать, i вони є металевими".
  
  
  "Це може бути будь-що", - зазначив Алексi. Можливо, дренажна система. Або, можливо, є пiдземна частина, яку ми не бачимо, i це вершини металевих стовпiв".
  
  
  "Так, варiантiв багато, але я помiтив принаймнi одну рiч, - сказав Нiк. "Нiхто не ходить ними. Усi тримаються подалi вiд них. Для нас цього достатньо. Нам доведеться зробити те саме".
  
  
  "Може, це сигналiзацiя?" - Запропонувала Аня. "Може, вони викличуть на сполох, якщо ви на них наступите".
  
  
  Нiк визнав, що це можливо, але щось змусило його вiдчути, що це не так просто. У будь-якому разi їм слiд уникати таких речей, як чуми.
  
  
  Вони нiчого не могли зробити до темряви, i всiм трьом треба було спати. Крiм того, Нiка непокоїло панорамне вiкно будинку через вулицю. Хоча вiн знав, що вони невидимi в густому пiдлiску, вiн мав сильну пiдозру, що за гребенем пильно спостерiгали з дому в бiнокль. Вони обережно поповзли назад, униз схилом. Вони повиннi знайти мiсце, де вони можуть спати спокiйно. На пiвдорозi вгору пагорбом Нiк знайшов невелику печеру з невеликим отвором, досить великим, щоб через нього могла пройти одна людина. Коли вони увiйшли всередину, укриття виявилося досить просторим. Вiн був вологим i пахло тваринною сечею, але було безпечно. Вiн був упевнений, що Алексi та Аня надто втомилися, щоб турбуватися про дискомфорт, i, слава богу, це все одно було круто. Опинившись усерединi, дiвчата вiдразу роздiлилися. Нiк розтягнувся на спинi, поклавши руки пiд голову.
  
  
  На свiй подив, вiн раптово вiдчув двi голови на своїх грудях i два м'якi теплi тiла бiля своїх ребер. Олекса схрестила одну ногу через нього, i Аня закопалася в западину його плеча. Аня майже миттєво заснула. Нiк вiдчув, що Олекси ще не спить.
  
  
  "Скажи менi, Нiк?" пробурмотiла вона сонно.
  
  
  "Що я маю тобi сказати?"
  
  
  "Яке життя в Грiнвiч-Вiллiдж?" - це пролунало мрiйливо. "Яко жити в Америцi? Чи багато там дiвчат? Багато танцiв?"
  
  
  Вiн все ще думав про вiдповiдь, коли побачив, що вона заснула. Вiн притис до себе двох дiвчат обома руками. Їхнi груди здавалися теплою м'якою ковдрою. Вiн посмiхнувся вiд думки про те, що могло б статися, якби вони не так втомилися. Але завтра, мабуть, важко. Йому доведеться приймати безлiч рiшень, i жодне з них не буде дуже приємним.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 8
  
  
  
  
  
  Нiк прокинувся першим. Декiлькома годинами ранiше, коли його чутливi вуха вловили звуки патруля на вiдстанi, вiн теж прокинувся. Вiн лежав, причаївшись i знову заснув, коли звуки стихли. Але тепер вiн потягся, i близнюки теж пiдняли голови над його грудьми.
  
  
  "Доброго ранку", - сказав Нiк, хоча було вже далеко за полудень.
  
  
  "Доброго ранку", - вiдповiла Алексi, трясучи своїм коротким свiтлим волоссям, як мокрий собака струшує з себе воду пiсля плавання.
  
  
  Я виходжу назовнi, щоб подивитися, - сказав Нiк. Якщо через п'ять хвилин ти нiчого не почую, приходь також".
  
  
  Нiк вилiз через вузький отвiр. Вiн щосили намагався пристосувати очi до яскравого денного свiтла. Вiн почув тiльки звуки лiсу та встав. Вони можуть бути на гребенi до пiзньої ночi.
  
  
  Тiльки зараз Нiк помiтив, наскiльки гарний насправдi лiс. Вiн глянув на жимолiсть, на красивi червонi квiти гiбiскуса i на слiд золотих форзицiй, що пролягав через пишний пiдлiсок. "Який контраст, - подумав Нiк. Це тихе, iдилiчне мiсце i з iншого боку пагорба сiм смертоносних знарядь, готових знищити життя мiльйонiв людей.
  
  
  Вiн почув звук поточної води i знайшов за печерою невеликий струмок. Вiн вирiшив вмитися i поголитися у прохолоднiй водi. Вiн завжди почував себе набагато краще, коли голився. Вiн роздягнувся i викупався у крижанiй водi. Коли вiн щойно поголився вiн Аня та Алексi, якi обережно йшли через кущi в пошуках його. Вiн помахав їм, i вони кинулися до нього з пригнiченим вереском полегшення. Вони негайно наслiдували приклад Нiка, який оглянув їхнi оголенi тiла, поки вони купалися у водi. Вiн лежав, розтягнувшись на травi, насолоджуючись чистою, невинною красою. Йому було цiкаво, що б вони зробили, якби вiн зробив те, що йому зараз найзручнiше робити. Вiн пiдозрював, що вони скористаються.
  
  
  Але вiн також знав, що не пiде на це, не враховуючи важливих рiшень, якi вiн має прийняти попереду. Вони не говорили про цей момент i про те, що вiн може для них означати, та й у цьому не було потреби. Вони знали, що вiн без вагань пожертвує ними, якщо в цьому виникне потреба. Тому його й призначили для цього завдання.
  
  
  Нiк перестав дивитися на дiвчаток i зосередив свої думки на тому, що чекало попереду. Вiн згадав вид мiсцевостi, яку так уважно вивчав лише кiлька годин тому. Вiн вiдчував наростаючу абсолютну впевненiсть у тому, що всi плани, якi вiн сподiвався використати в ситуацiї, абсолютно марнi. Йому знову доведеться iмпровiзувати. Прокляття навколо комплексу не було навiть пристойної кам'яної стiни. Якби це було так, вони принаймнi могли б непомiтно пiдiйти. Вiн подумав про те, щоб вiдправити Аню та Алексi в полон. Пiзнiше вiн сам захотiв би вторгнутися на територiю, роблячи ставку на те, що Ху Цзань буде менш обережним. Але тепер, коли вiн побачив ситуацiю на землi, вартових бiля кожної пускової установки, зрозумiв, що це йому не дуже допоможе. Проблема була набагато складнiшою. Спочатку вони мали пiдiйти до паркану з колючого дроту. Потiм вони мали подолати цей паркан, потiм їм знадобилося чимало часу, щоб закопати бомби. Тепер, коли кожна пускова установка контролювалася окремо, залишався лише один варiант. Вони мають вiдвернути увагу всiх солдатiв одночасно.
  
  
  Аня та Олексiй витерлися, одягнулися та сiли з ним. Не говорячи нi слова, вони дивилися, як сонце ховається за пагорбом. Настав час дiяти. Нiк почав обережно повзти вгору пагорбом, думаючи про будинок з великим панорамним вiкном на iншiй сторонi. На вершинi пагорба вони оглянули основу, яка перетворилася на велику панораму дiяльностi. Всюди були технiки, механiки та солдати. Обстеженню зазнавали двi ракети.
  
  
  Нiк сподiвався знайти щось, що полегшило б їхню роботу. Але нiчого, зовсiм нiчого. Це буде важко, навiть страшенно складно. 'Прокляття!' вiн вилаявся вголос. Дiвчата здивовано пiдняли очi. "Хотiв би знати, навiщо потрiбнi цi проклятi круглi диски". Як би довго вiн не дивився на них, їхня гладка полiрована поверхня нiчого не видавала. Як зауважила Аня, вони справдi могли бути частиною системи сигналiзацiї. Але все ж таки було щось, що його турбувало, дуже турбувало. Але їм просто доведеться змиритися з цiєю невизначенiстю та постаратися триматися подалi вiд цих речей, вирiшив вiн.
  
  
  "Доведеться їх вiдволiкти, - сказав Нiк. "Одному з вас потрiбно перейти на iнший бiк установок i привернути до себе увагу. Це наш єдиний шанс потрапити усередину i наш єдиний шанс закласти бомби. Ми повиннi вiдволiкти їх достатньо надовго, щоб виконати свою роботу".
  
  
  "Я пiду", - сказали вони водночас. Але Аня була ранiше ранiше. Нiку не довелося повторювати, що всi троє вже знали. Той, хто зверне на себе увагу, був упевнений у своїй смертi. Або принаймнi обов'язково бути спiйманим, що означало б лише вiдстрочку страти. У них з Олекси буде шанс втекти, якщо все буде добре. Вiн глянув на Аню. На її обличчi нiчого не було, i вона вiдповiла на його погляд холодним, байдужим виразом. Вiн вилаявся собi пiд нiс i пошкодував, що не було iншого виходу. Але його не було.
  
  
  "У мене є вибуховий порошок, який ти можеш використати", - сказав вiн. "Разом з вашою Beretta це має дати бажаний ефект".
  
  
  "Я можу зробити ще феєрверк", - вiдповiла вона з усмiшкою. "У мене є дещо, що завдасть їм занепокоєння".
  
  
  Вона пiдтягнула блузу i обхопила шкiряний ремiнь навколо талiї. Вона дiстала коробку з маленькими круглими кульками. Червоний та бiлий. З кожної кулi стирчала крихiтна шпилька. Якби не це, Нiк поклявся б, що це транквiлiзатори чи пiгулки вiд головного болю. речi були.
  
  
  "Кожна з цих гранул еквiвалентна двом ручним гранатам", - сказала Аня. "Штифт - це запалення. Вони працюють приблизно за тим же принципом, що й ручна граната, але зробленi зi стислих трансуранових елементiв. Бачиш, Нiк Картер, у нас теж є ще кiлька гарних iграшок iз мiкрохiмiї.
  
  
  "Я радий цьому, повiрте менi, - посмiхнувся Нiк." Вiдтепер ми дiятимемо iндивiдуально. Коли все закiнчиться, ми зберемося тут. Сподiваюся, ми усi троє будемо на мiсцi".
  
  
  Аня пiдвелася. "Менi знадобиться близько години, щоб перебратися на iнший бiк", - сказала вона. "На той час буде темно".
  
  
  Близнюки обмiнялися поглядами, коротко обiйняли один одного, потiм Аня повернулася та пiшла.
  
  
  
  "Удачi, Аня", - м'яко крикнув їй услiд Нiк. "Дякую, Нiк Картер", - вiдповiла вона, не оглядаючись.
  
  
  Нiк i Алексi спостерiгали за нею, поки її не поглинуло листя, а потiм влаштувалися зручнiше в чагарниках. Нiк вказав на невелику дерев'яну хвiртку в парканi. Усерединi був дерев'яний склад. Самотнiй солдат стояв на вартi перед входом.
  
  
  - Наша перша мета - це вiн, - сказав Нiк. "Ми здолаємо його, потiм увiйдемо у ворота i чекаємо на феєрверк Анi".
  
  
  Стемнiло швидко, i Нiк почав обережно спускатися з пагорба до ворiт. На щастя, горб повнiстю зарiс, i коли вони спустилися, вартовий був лише за п'ять метрiв. У Нiка вже був стилет на долонi, i холодний, байдужий метал заспокоював його, нагадуючи йому, що тепер вiн повинен бути не бiльше нiж продовженням клинка людиною.
  
  
  На щастя, солдат носив гвинтiвку в чохлi, щоб вона не впала на землю з гуркотом. Нiк не хотiв передчасно турбувати табiр. Вiн вiльно тримав стилет у руцi, намагаючись не напружуватися надто сильно. Його доведеться вразити солдата з першого разу. Якщо вiн упустить цю нагоду, весь його план розсиплеться димом прямо тут, на мiсцi. Солдат пiшов праворуч вiд дерев'яної брами, зупинився прямо перед дерев'яним стовпом, повернувся, пройшов на iнший бiк i зупинився, щоб знову зробити свiй поворот. Потiм стилет злетiв у повiтря. Вiн проткнув солдатовi горло i притис його до дерева ворiт.
  
  
  Нiк та Олекси були поряд з ним менш нiж через пiвсекунди. Нiк вийняв стилет i поклав чоловiка на пiдлогу, а дiвчина потяглася за гвинтiвкою.
  
  
  "Надягни пальто i шолом", - коротко сказав Нiк. "Це допоможе вам не надто видiлятися в метушнi. Принеси i гвинтiвку. I пам'ятай, тримайся подалi вiд цих проклятих круглих дискiв".
  
  
  Алексi був готовий до того моменту, коли Нiк сховав тiло в кущах. Вона вже стояла по той бiк паркану, у тiнi складу. Нiк витяг тюбик крему для голiння i почав розбирати його. Вiн дав Олексi три тонкi круглi диски i залишив чотири собi.
  
  
  "Ви замiнуєте три установки поруч", - сказав вiн. "Ваш одяг не видiлить вас. Пам'ятайте, вам просто потрiбно засунути їх пiд землю. Земля досить м'яка, щоб викопати невелику ямку i покласти в неї цю штуку".
  
  
  За звичкою Нiк пригнувся, коли перший вибух луною рознiсся територiєю. Вiн прийшов праворуч з iншого боку поля. Незабаром стався другий вибух, потiм третiй майже в центрi майданчика. Аня, напевно, бiгала туди-сюди, кидаючи бомби, i вона мала рацiю, вони були досить потужними. Тепер лiворуч був вибух. Вона все зробила правильно, це прозвучало як мiнометний обстрiл i наслiдки були такими, як сподiвався Нiк. З казарм ринули озброєнi солдати, а охоронцi пускових установок пiдбiгли до огорожi з колючого дроту i почали безладну стрiлянину в тому напрямку, в якому вони пiдозрювали ворога.
  
  
  Дiємо! - прошипiв Нiк. Вiн зупинився i дивився, як Алексi бiжить з опущеною головою на майданчик до найдальшого об'єкта, щоб вона могла повернутися до ворiт. Тепер Нiк iз Вiльгельмiною у правiй руцi побiг до першої з чотирьох установок, про якi йому треба було подбати. Вiн поклав "люгер" на пiдлогу поряд iз собою та закопав перший детонатор. Тепер настала черга другого, за яким швидко пiшов третiй. Все пройшло гладко, майже дуже легко, оскiльки Аня продовжувала бомбардувати пiвнiчну частину комплексу своїми диявольськими мiнi-бомбами. Нiк побачив, що зараз група солдатiв вилетiла з головних ворiт, щоб вистежити нападникiв. Коли Нiк прибув до четвертої установки, двоє солдатiв бiля головних ворiт повернулися i побачили невiдому фiгуру, що стоїть навколiшки бiля бетонного краю пускової установки. Перш нiж вони встигли прицiлитися, Вiльгельмiна вже двiчi вистрiлила i двоє солдатiв впали на землю. Декiлька солдатiв навколо них, якi, звичайно, не могли знати, що пострiли велися не з боку лiсу, впали на землю. Нiк поставив останнiй детонатор i побiг назад до ворiт. Вiн спробував знайти Алексi в клубку фiгур, що бiжать у формi, але це було неможливо. Раптом з гучномовця пролунав голос, i Нiк почув наказ китайцiв надiти протигази. Вiн щосили намагався не розсмiятися вголос. Атака справдi налякала їх. Або Ху Цань був iз тих, хто не ризикує. Саме тодi Нiк вiдкрив значення загадкових металевих дискiв. Посмiшка на його обличчi швидко зникла.
  
  
  Спочатку вiн почув тихе дзижчання електродвигунiв, потiм побачив, як диски пiднялися прямо в повiтря на металевих трубах. Вони зупинилися на висотi приблизно трьох чи чотирьох метрiв, i Нiк побачив, що диски утворюють верхню частину невеликого круглого резервуара з кiлькома соплами, що стирчать у чотирьох рiзних напрямках знизу. З кожного сопла Нiк побачив невелику сiру хмару, i з безперервним шипiнням вся територiя комплексу була вкрита смертоносною ковдрою. Нiк побачив, як газ поширюється i за паркан, по колу, що постiйно розширюється.
  
  
  Нiк намагався на бiгу заткнути рот хусткою, але це було марно. Газ йшов надто швидко. Його нюх пiдказав йому, що це газ, що дiє на вашi легенi, який лише тимчасово сп'янить вас, ймовiрно, на основi фосгену. Його голова почала кружляти, i здавалося, що його легенi ось-ось луснуть. "Чортовськи мудро, що вони не використовували смертоноснi гази", - подумав вiн. Вони завжди надто довго залишалися у повiтрi, i жертв не можна було допитати. Тепер його очi затуманилися, i, поки вiн намагався йти далi, все, що вiн бачив перед собою, були слабкi, нечiткi тiнi: бiла унiформа та дивнi мундштуки. Вiн хотiв бiгти до тiнi, пiдняв руки, але його тiло здавалося свинцевим, i вiн вiдчував пекучий бiль у грудях. Тiнi i кольори зблiкли, все змилося, i вiн звалився.
  
  
  Алексi побачила, як Нiк впав, i вона спробувала змiнити напрямок, але газ продовжував проникати у повiтря все бiльше i бiльше. Пластиковий мундштук шолома трохи допомiг, i хоча вона почала вiдчувати напругу в легенях, її тiло все ще функцiонувало. Вона зробила паузу, намагаючись вирiшити, врятувати Нiка чи втекти. "Якщо їй вдасться вибратися через паркан, можливо, вона зможе повернутися пiзнiше i спробувати допомогти Нiку втекти", - подумала вона. Тепер навколо нього було надто багато солдатiв, якi пiдняли його тiло, яке бiльше не чинило жодного опору, i забрали його. Олекса на мить зупинився, постарався не дихати глибоко, потiм побiгла до дерев'яних ворiт. Одягнена, як решта солдатiв, вона не видiлялася серед iнших людей, що бiгають туди-сюди по полю. Вона дiсталася ворiт, але тепер газ надходив i через шолом, i її дихання ставало все болючiшим. Вона впала на край ворiт i впала навколiшки. Шолом тепер здавався смиренною сорочкою, що не дозволяє їй дихати. Вона стягнула його з голови та скинула з себе. Їй вдалося пiдвестися i спробувати затримати подих. Але їй довелося кашляти, через що вона проковтнула ще бiльше газу. Вона розтяглася i лягла в отвiр ворiт.
  
  
  З iншого боку, за парканом Аня бачила, як пiшов газ. Вона витратила всi свої бомби, i коли побачила, що люди в протигазах вилазять назовнi, вона сховалася в лiсi. Солдати оточили її, i вона почала вiдчувати дiю газу. Якщо їй вдасться здолати одного з солдатiв i зняти його протигаз, матиме шанс втекти. Аня напружено чекала, прислухаючись до звукiв солдатiв, якi планомiрно обшукують лiс. Вони розiйшлися на п'ять метрiв один вiд одного i пiдходили до неї дедалi ближче з обох бокiв. Повзаючи вперед, вона запитувала себе, як би Нiк i Алексi вибралися б з машини. Чи могли вони втекти до того, як подали газ-шприци? Потiм вона побачила, як солдат наближаючись до неї, обережно розбивав пiдлiсок гвинтiвкою. Вона витягла ножа з пiхов на талiї i мiцно стиснула важку рукоятку. Тепер вiн був у межах її досяжностi. Один швидкий удар її ножа - i протигаз опиниться в її руках. Якби на нiй був протигаз, вона могла б повернутися до узлiсся, де задушливий газ був густiшим, а пiдлiсок менш густим. Потiм вона могла швидко перебiгти на iнший бiк комплексу, а потiм пiднятися на пагорб, де вона могла б знайти найкраще укриття.
  
  
  Аня зробила випад. Надто пiзно вона вiдчула корiнь дерева навколо своєї щиколотки, що охопила її, i повалила на землю. У цей момент вона побачила солдата, який розмахував важким стволом своєї гвинтiвки. Тисячi червоних та бiлих зiрок вибухнули увi снi. Вони згасли, як хлопушка, i вона знепритомнiла.
  
  
  
  
  Перше, що вiдчув Нiк, було поколювання, холодне поколювання на шкiрi. Потiм печiння в очах, викликане палючим свiтлом. Це було дивно, це яскраве свiтло, бо воно ще не розплющило очi. Вiн важко вiдкрив їх i стер вологу з повiк. Коли йому вдалося пiдвестися на лiктi, простора кiмната набула чiткiших обрисiв. Було яскраве свiтло, i почали з'являтися постатi. Йому знову довелося стерти вологу з очей, i тепер вiн вiдчув поколювання в шкiрi. Вiн був повнiстю оголений i лежав на розкладачку. Навпроти нього вiн побачив ще два лiжка, на яких лежали роздягненi тiла Аня та Олекси. Вони були свiдомi i спостерiгали, як Нiк закинув ноги на край лiжка i сiв.
  
  
  Вiн розтягнув шию та м'язи плечей. Його груди були важкими i напруженими, але вiн знав, що це почуття поступово вщухне. Вiн уже бачив чотирьох охоронцiв, але не звернув на них особливої уваги. Нiк повернувся, коли дверi вiдчинилися, i в кiмнату увiйшов технiк iз портативним рентгенiвським апаратом.
  
  
  Позаду технiка в кiмнату зайшов високий худий китаєць, легким i впевненим кроком. Довгий бiлий лабораторний халат прикривав його тонке тiло.
  
  
  Вiн зупинився i посмiхнувся до Нiка. Нiка вразив тонкий аскетичний характер його обличчя. Це було майже обличчя святого i дивним чином нагадало Нiку схiдну версiю древнiх богiв, зображених на давньогрецьких iконах. Чоловiк схрестив руки на грудях - довгi, чутливi, м'якi руки - i уважно подивився на Нiка.
  
  
  Але коли Нiк повернув цей погляд, вiн побачив, що очi повнiстю суперечать рештi його обличчя. В очах не було анi найменшого аскетизму, анi доброти, анi доброти, а лише холоднi, отруйнi стрiли, очi кобри. Нiк не мiг пригадати, щоб будь-коли бачив такi зовсiм диявольськi очi. Вони були неспокiйними, навiть якщо чоловiк дивився в одне мiсце, вони все одно рухалися. Як змiїнi очi, вони блимали неземним темним сяйвом. Нiк одразу вiдчув небезпеку цiєї людини, яку людство найбiльше боялося. Вiн був не просто тупицею, хитрим полiтиком або збоченим мрiйником, але вiдданою людиною, повнiстю поглиненою однiєю помилкою, що володiє, крiм того, всiма iнтелектуальними i психiчними якостями, що ведуть до величi. У ньому був вiдтiнок аскетизму, розуму та чуйностi. Але це був розум на службi ненавистi, чутливiсть, звернена в жорстокiсть i безжалiснiсть, i розум повнiстю присвячений манiакальним iлюзiям. доктор Ху Цзань подивився на Нiка з доброзичливою, майже благоговiйною посмiшкою.
  
  
  "Ви можете одягнутися за хвилину, мiстере Картер", - сказав вiн. бездоганною англiйською. - Ви, звичайно, мiстере Картер. Якось я бачив вашу фотографiю, досить нечiтку, але досить хорошу. Навiть без цього я мусив знати, що це ти.
  
  
  'Чому?' - Запитав Нiк.
  
  
  "Через те, що ти не тiльки усунув моїх людей, але й виявив кiлька особистих якостей. Скажiмо так, я вiдразу зрозумiв, що ми маємо справу не зi звичайним агентом. Коли ви здолали людей на борту джонки сiм'ї Лу Ши, ви залишили старого на баку в тому ж положеннi, щоб обдурити моїх людей. честь, що AX доклала всiх зусиль для мого маленького проекту ".
  
  
  'Сподiваюся на бiльше, "Це вдарить по твоїй головi", - слизьким тоном вiдповiв Нiк.
  
  
  "Звичайно, я не мiг спочатку знати, що вас троє i з них два чудовi представники захiдного жiночого вигляду".
  
  
  Ху Цань обернувся i подивився на двох дiвчаток, що розтягнулися на лiжечках. Нiк раптово побачив вогонь в очах чоловiка, коли вiн оглянув голi тiла дiвчат. Це був не просто вогонь зростання сексуального бажання, але було щось бiльше, щось жахливе, щось, що Нiку зовсiм не подобалося.
  
  
  "Чудова iдея з вашого боку взяти iз собою цих двох дiвчат", - зауважив Ху Цзань, знову повертаючись до Нiка. "Згiдно з їхнiми паперами, албанськi студентки-iсторики мистецтва в Гонконгу. Очевидний вибiр для ваших людей. Але крiм того, як ви скоро виявите, для мене це була дуже приємна удача. Але для початку, мiстере Картер, я б хотiв, щоб ви сiли за рентгенiвський апарат. Коли ви були непритомнi, ми вас обстежили, ми вас обстежили, ми вас обстежили. реакцiю. Оскiльки я знаю про прогресивнi методи роботи людей AX, я змушений все дослiджувати далi".
  
  
  Технiк ретельно оглянув його за допомогою портативного рентгенiвського апарату та передав Нiку його комбiнезон, коли вiн закiнчив. Нiк зауважив, що одяг ретельно оглянули. Люгера та стилету, звичайно ж, не було. Поки вiн одягався, технiк показав Ху Цаню рентгенiвський знiмок. "Ймовiрно, шрапнель", - сказав вiн. "Тут, на стегнi, де ми це вже вiдчули".
  
  
  "Ти мiг би позбавити себе безлiчi неприємностей, якби запитали мене", - прокоментував Нiк.
  
  
  "Це не було проблемою", - вiдповiв Ху Цзань, знову посмiхаючись. "Приготуй їх", - сказав вiн технiку, вказуючи довгою вузькою рукою на Аню та Алексi.
  
  
  Нiк спробував не насупитися, коли побачив, що чоловiк прив'язав зап'ястя та кiсточки дiвчаток до країв лiжка шкiряними ременями. Потiм вiн пiдвiв квадратний пристрiй до центру кiмнати. З передньої частини ящика звисали гумовi трубки та шланги, якi Нiк не мiг одразу визначити. Чоловiк узяв двi вигнутi металевi пластини, схожi на електроди, i прикрiпив їх до соскiв Анi. Вiн зробив те ж саме з Алексi, потiм пiдключив точки до машини тонкими проводами. Нiк вiдчув, як його брови насупилися, коли чоловiк схопив довгий гумовий предмет i пiдiйшов до Олекси. З майже клiнiчною байдужiстю вiн засунув предмет у неї, i тепер Нiк побачив, що це було. Гумовий фалос! Вiн застебнув її чимось на зразок звичайної пiдв'язки, щоб вона залишалася на мiсцi. Цей пристрiй теж був пiд'єднаний шнуром до машини посеред кiмнати. З Анею зверталися так само, i Нiк вiдчув наростаючу лють, через яку вiн пронизав живiт.
  
  
  "Що, чорт забирай, це значить?" вiн спитав. "Шкода, чи не так?" Ху Цань вiдповiв, дивлячись на близнюкiв. "Вони справдi дуже красивi".
  
  
  'Яка жалiсть?' - роздратовано спитав Нiк. "Що ти задумав?"
  
  
  "Вашi подруги вiдмовилися надати нам будь-яку iнформацiю про те, що ви тут робите чи про те, що ви, можливо, вже зробили. Зараз я спробую вичавити з них цю iнформацiю. Можна сказати, що мiй метод - не що iнше, як удосконалення дуже старого китайського принципу тортур".
  
  
  Вiн знову посмiхнувся. Ця бiса вихована усмiшка. Наче вiн вiв ввiчливу бесiду у вiтальнi. Вiн продовжив свою розмову, уважно спостерiгаючи за реакцiєю Нiка. Тисячi рокiв тому китайцi практикуючi тортури виявили, що стимули задоволення можна легко перетворити на подразники, i що цей бiль вiдрiзняється вiд звичайного болю. Прекрасним прикладом є давня китайська практика лоскоту. Спочатку це викликає смiх та приємне почуття. Якщо продовжувати, задоволення швидко перетворюється на дискомфорт, потiм на гнiв i опiр i, нарештi, на болiсний бiль, що зрештою зводить жертву з розуму. Чи бачите, мiстере Картер, вiд звичайного болю можна захиститися. Часто жертва може чинити опiр суто фiзичним тортурам своєю емоцiйною протидiєю. Але менi справдi не треба про це говорити; без сумнiву, ви так само добре обiзнанi, як i я.
  
  
  Немає нiякого захисту вiд тортур, що використовуються, тому що принцип заснований на грi на тих надчутливих психiчних елементах людського тiла, якi не пiддаються контролю. За правильної стимуляцiї органи, чутливi до сексуальної стимуляцiї, неможливо контролювати силою волi. I, повертаючись до ваших подруг, цi пристрої є саме цiєї мети. Щоразу, коли я натискаю цю маленьку кнопку, вони вiдчувають оргазм. Абсолютно продумана система вiбрацiй та рухiв неминуче викличе оргазм. Перше, я можу сказати з упевненiстю, буде бiльш приємним, нiж оргазм, який вони могли б будь-коли досягти з будь-яким партнером-чоловiком. Тодi збудженiсть перетвориться на почуття дискомфорту, а потiм на болiсний бiль, про який я вам щойно розповiв. У мiру того, як я збiльшую швидкiсть стимулiв, їхнiй бiль досягне пiку диявольської тортури, i вони не зможуть нiчого зробити, щоб чинити опiр болю або уникнути його".
  
  
  "Що, якщо це не спрацює?" - Запитав Нiк. "Якщо вони не почнуть говорити?"
  
  
  "Це спрацює i вони будуть говорити", - впевнено посмiхнувся Ху Цзань. Тiльки якщо вони будуть чекати занадто довго, вони нiколи бiльше не зможуть насолоджуватися сексуальним контактом. Вони навiть можуть збожеволiти. Триваюча серiя оргазмiв по-рiзному впливає на жiнок, коли вони досягають межi".
  
  
  "Схоже, ти багато експериментував iз цим", - прокоментував Нiк.
  
  
  "Ви маєте експериментувати, якщо хочете щось покращити", - вiдповiв Ху Цзань. "Вiдверто кажучи, я щасливий вам все це розповiсти. Менi так мало людей, з якими я можу поговорити на цю тему, i, судячи з вашої репутацiї, ви також є експертом на допитах. Вiн вказав на охоронцiв. "Вiн iде з нами", - сказав вiн, пiдходячи до дверей. "Ми йдемо у пiдвал.
  
  
  Нiк був змушений пiти за Ху Цанем, коли вiн спускався невеликими сходами, що вели в просторий, яскраво освiтлений пiдвал. У пофарбованих у бiлий колiр стiн було кiлька клiтинок, розмiром приблизно три на три метри кожна. Це були невеликi вiдсiки з ґратами з трьох сторiн, у кожнiй з яких була невелика раковина та дитяче лiжечко. У кожнiй камерi знаходилася дiвчина чи жiнка у чоловiчих трусах. Усi жiнки були захiдними, окрiм двох.
  
  
  Кожна з цих жiнок намагалася втручатися у мою дiяльнiсть", - сказав Ху Цзань. "Є i другосортнi агенти, i звичайнi бомжi. Я замкнув їх тут. Подивися на них уважно".
  
  
  Коли вони проходили повз клiтини, Нiк спостерiгав за жахливими сценами. За його оцiнками, жiнцi у першiй клiтцi було сорок п'ять рокiв. Її фiгура виглядала добре збереженою, у неї були мiцнi груди, красивi ноги i гладкий живiт. Але її обличчя, яке виглядало жахливим i занедбаним, з огидними сiрими плямами, показувало, що вона була розумово вiдсталою. Ху Цзань, мабуть, здогадався про думки Нiка.
  
  
  "Їй тридцять один рiк", - сказав вiн. "Вона просто iснує i животiє. З нею можуть мати статевий акт до двадцяти чоловiкiв поспiль. На неї це не впливає. Вона абсолютно апатична".
  
  
  Наступною була висока дiвчина зi свiтлим солом'яним волоссям. Коли вони приїхали, вона встала, пiдiйшла до бару i пильно подивилася на Нiка. Вона явно не звертала уваги на свою наготу. "Можна сказати, що вона нiмфоманка, але вона мешкає в образi шестирiчної дiвчинки, яка вперше виявила своє тiло", - сказав Ху Цзань. "Вона ледь розмовляє, булькає та кричить, звертає увагу лише на власне тiло. Її розум похмурий протягом десятилiть".
  
  
  У сусiднiй клiтцi маленька китаянка розгойдувалася на краю лiжка, дивлячись у стелю, схрестивши руки. Вона продовжувала розгойдуватися, доки вони проходили, нiби не помiчала їх.
  
  
  "Цього достатньо, - весело сказав Ху Цзань. "Думаю, тепер мiй друг розумiє". Вiн усмiхнувся Нiку, який зобразив ввiчливий iнтерес. Але всерединi вирувала крижана лють, яка ледь не стиснула його живiт. Це була не просто тортура з вилучення iнформацiї. Вiн сам досить часто пiддавався це побиттям i тортурам.
  
  
  Це був садизм, садизм у чистому виглядi. Усi кати були садистами за визначенням, але багато людей, чия робота полягала у отриманнi даних, пов'язанi з кiнцевим результатом, а чи не з вiдчуттями вiд тортур. Для професiйних слiдчих тортури були просто зброєю в їхньому арсеналi, а не джерелом спотвореного задоволення. I Ху Цзань, як вiн тепер знав, був бiльшим, нiж просто садист. У нього був особистий мотив, щось, що сталося у минулому, щось у його особистому життi. Ху Цань вiдвiв Нiка назад до кiмнати, де були двi дiвчини.
  
  
  "Скажи менi", - запитав Нiк iз вiдрепетованим спокоєм. "Чому б тобi не вбити тих дiвчат i мене?"
  
  
  "Це лише питання часу", - сказав Ху Цзань. "Ви добре навченi методам опору. Цi жiнки теж могли бути навченi, але вони лише жiнки, захiднi жiнки в цьому вiдношеннi".
  
  
  Нiк добре запам'ятав цей останнiй коментар. Позицiя Ху Цаня, безперечно, була вiдображенням стародавнього схiдного звичаю розглядати жiнок як другосортних та пiдлеглих iстот. Але це було не єдине. Знаряддя тортур цiєї людини були спецiально пристосованi для жiнок. Вiн був нацiлений на них, а точнiше на захiдних жiнок! Нiк вирiшив вистрiлити навмання, щоб подивитися, чи потрапить вiн у цiль. Вiн мав знайти спосiб дiстатись цього сатанинського аскета, знайти ключ, який пiдiйшов би його брудному мозку.
  
  
  "Хто це була?" - байдуже спитав вiн. Ху Цзань зачекав лише секунду, щоб вiдповiсти.
  
  
  "Що ви маєте на увазi, мiстере Картер?" - Сказав вiн.
  
  
  'Я сказав, хто це була?' - повторив Нiк. "Це була американка? Нi, я думаю, це була англiйка.
  
  
  Очi Ху Цаня перетворилися на задумливi щiлини.
  
  
  "Ви недостатньо зрозумiлi, мiстере Картер", - вiдповiв вiн рiвним тоном. "Я не розумiю, про що ви кажете".
  
  
  "Я так думаю, - сказав Нiк. 'Що трапилося. Вона пограла з тобою, а потiм кинула? Або вона посмiялася тобi в обличчя? Так, мабуть, так воно i було. Ви думали, що вона дивиться на вас, а потiм вона повернулася i посмiялася з вас.
  
  
  Ху Цань обернувся до Нiка i глянув прямо на нього. Нiк на мить побачив, як його рот скривився. Надто пiзно вiн побачив вiльний шматок дроту, який Ху Цзань пiдняв i тримав у руцi. Вiн вiдчув гострий бiль, коли нитка хльостала його по обличчю. Вiн вiдчув, як кров стiкає його щелепою.
  
  
  "Заткнися, свиня!" - Ху Цань кричав, i вiн ледве стримував свiй гнiв. Але Нiк вирiшив натиснути ще трохи. Вiн мiг виграти бiльше, нiж втратити.
  
  
  "Так ось що це за цим", - сказав вiн. "Ваша ненависть до вiльного свiту, особиста вендетта. Ви особисто ображенi. Це все ще помста тiй дитинi, яка пiдвела вас i висмiяла з вас, Бог знає, як давно. Чи їх було бiльше? Можливо, тобi не пощастило з двадцятьма з тих курчат. Ви дiйсно користувалися дезодорантом щодня?
  
  
  Дрiт знову пройшов по обличчю Нiка. Ху Цзань ахнув, вiдступив на крок i щосили намагався стримати себе. Але Нiк знав те, що хотiв знати. Мотиви цiєї людини були цiлком особистими. Його дiї були результатом будь-яких полiтичних переконань, це була антизахiдна iдеологiя, сформована фiлософськими висновками, а прагнення особистої помсти. Чоловiк хотiв, щоб об'єкти його ненавистi до нього перетворилися на пил. Вiн хотiв, щоб вони були бiля його нiг. Це важливо пам'ятати. Можливо, Нiк зможе скористатися цiєю рисою, можливо, вiн скоро зможе використати це знання, щоб манiпулювати цiєю людиною.
  
  
  Ху Цзань тепер стояв за машиною в центрi кiмнати. Його губи стиснулися, вiн натиснув кнопку. Нiк дивився - як нi в чому не бувало, як заворожений, - як пристрiй почав робити свою роботу. Алексi та Аня вiдреагували проти своєї волi. Їхнi тiла почали рухатися, корчитися, голови тремтiли вiд незаперечного захоплення. Ця проклята машина була справдi ефективною. Нiк глянув на Ху Цаня. Вiн усмiхнувся - якщо це можна було назвати посмiшкою - втягнутими губами i ахнув, дивлячись на нього.
  
  
  Коли все закiнчилося, Ху Цзань зачекав рiвно двi хвилини, потiм знову натиснув кнопку. Нiк почув, як Олекса задихнулася i закричала: "Нi, ще нi, ще нi". Але машина знову задзюжчала i зробила свою справу з диявольською точнiстю.
  
  
  Було ясно, що екстаз, в який впадали Аня та Алексi, бiльше не був справжнiм екстазом, i вони почали видавати жалiбнi звуки. Їхнi приглушенi стогiн та напiввигуки вказували на те, що вони знову досягли кульмiнацiї, i тепер Ху Цзань негайно знову активував пристрiй. Аня пронизливо закричала, i Олексi заплакала, спочатку пригнiчено, але потiм все голоснiше i рiзкiше.
  
  
  "Нi, нi, не треба бiльше, будь ласка, не треба бiльше", - вигукнула Аня, коли її тiло корчилося на лiжку. Безперервне хникання Олекси було перервано криками про допомогу. Тепер стало неможливо визначити, коли вона мала оргазм. Їхнi тiла безперервно звивалися i згиналися, їхнi пронизливi крики та iстеричнi вибухи луною розносилися по кiмнатi. Аня, зауважив Нiк, майже розвеселилася, i її крики набули веселого вiдтiнку, який вразив його до глибини душi. Олекса продовжувала втягувати прес, намагаючись уникнути рухiв фалоса, але це було так само марно, як i намагатися уникнути своєї долi. Її ноги почали посмикуватися. Ху Цзань справдi правильно описав це. Це був неминучий бiль, жахливе вiдчуття, якого вони не могли позбутися.
  
  
  Нiк озирнувся. Було чотири охоронцi, Ху Цзань та технiк. Вони були так зосередженi на безпорадних оголених дiвчат, що вiн, мабуть, мiг би вбити їх усiх без особливих зусиль. Але скiльки солдатiв буде зовнi? А потiм було завдання, яке потрiбно було виконати вдало. Проте стало зрозумiло, що дiяти потрiбно найближчим часом. Вiн побачив в очах Олекси дикий, напiвiстеричний вираз, який налякав його. Якби вiн був упевнений, що вони не розмовлятимуть, йому довелося б тримати себе в руках до кiнця, i дiвчата, мабуть, перетворилися б на зруйнованi, напiвбожевiльнi руїни. Вiн подумав про нещасних, яких бачив у клiтках. Це була б жахлива жертва, але вiн мав принести жертву, успiх операцiї був понад усе. Це був кодекс, за яким жили усi троє.
  
  
  Але було ще щось, чого вiн боявся. Вiн мав страшне передчуття, що дiвчатка не протримаються. Вони все видадуть. Вони розкажуть усi, i це може означати кiнець захiдного свiту. Йому довелося втрутитися. Аня випустила нерозбiрливi крики; тiльки Нiк вловив кiлька слiв. Її крики змiнилися, i вiн знав, що це означало. Дякувати Богу, вiн краще розумiв її знаки, нiж Ху Цзань.
  
  
  Це означало, що вона збиралася здатися. Якщо вiн хотiв щось зробити, вiн мав зробити це швидко. Вiн мав спробувати. Якби вiн цього не зробив, Ху Цзань отримав би iнформацiю зi змучених, зруйнованих, порожнiх оболонок цих чудових тiл. I був лише один спосiб достукатися до цiєї людини: дати їй те, що вiн хотiв, потiшити її болiсному бажанню помсти. Якби Нiк мiг це зробити, якби вiн мiг зiграти Ху Цаня з якоюсь роздмухуваною iсторiєю, можливо, все ще можна було б завершити мiсiю i врятувати їхню шкуру. Нiк знав, що в крайньому випадку вiн завжди може активувати детонатори, промовивши цю комбiнацiю слiв, щоб вiдправити їх усiх у небо. Але вiн ще не був готовий до свого останнього порятунку. Самогубство завжди було можливим, але нiколи не було привабливим.
  
  
  Нiк пiдготувався. У нього має вийти добре, акторська майстернiсть на найвищому рiвнi. Вiн напружив м'язи, потiм шалено кинувся на Ху Цаня i вiдштовхнув його вiд консолi.
  
  
  Вiн гукнув. - 'Зупинись!' "Припини, ти мене чуєш?" Вiн ледве чинив опiр, коли охоронцi, що кинулися до нього, вiдтягли його вiд Ху Цаня.
  
  
  "Я скажу тобi все, що ти хочеш знати", - крикнув Нiк здавленим голосом. "Але ви припините з цим... Я бiльше не можу цього винести! Не з нею. Я її люблю." Вiн вирвався з рук охоронцiв i впав на лiжко, де лежав Алексi. Тепер вона була нерухома.
  
  
  "Все кончено, мила", - пробурмотiв вiн. "Вони дадуть тобi спокiй. Я їм все розповiм".
  
  
  Вiн обернувся до Ху Цаня i осудливо подивився на нього. Вiн сказав уривчастим голосом: "Тобi це подобається, чи не так? Ви не очiкували, що це станеться. Добре, тепер ти знаєш. Я людина, так... людина, як i все". Його голос зiрвався, i вiн затулив голову руками. "Боже мiй, про Iсуса, що я роблю? Що зi мною вiдбувається?"
  
  
  Ху Цань усмiхнувся задоволеною усмiшкою. Його тон був iронiчним, коли вiн сказав: - "Так, знаменна подiя. Великий Нiк Картер - Кiллмайстер, як я вважаю, вас звуть - зайшов так далеко через кохання. Як зворушливо ... i яка разюча схожiсть.
  
  
  Нiк пiдвiв голову. "Що означає разючу подiбнiсть?" - сердито спитав вiн. "Я б не став цього робити, якби не любив її так божевiльно".
  
  
  Я маю на увазi, це разюча схожiсть iз вашою соцiальною системою, - холодно вiдповiв Ху Цзань. "Ось чому ви всi приреченi. Ви побудували весь свiй спосiб життя на тому, що ви називаєте любов'ю. Християнська спадщина дала вам те, що ви називаючи мораллю, ви граєте такими словами, як iстина, чеснiсть, прощення, честь, пристрасть, добро i зло, коли в цьому свiтi є тiльки двi речi: сила i слабкiсть. зрозумiєте. Якби ви це розумiли, вам не знадобилася б вся ця захiдна нiсенiтниця, цi порожнi претензiї, якi ви винайшли. Так, придумали, мiстер Картер. Ваша слабкiсть! Нова культура не знадобиться для цих виправдання.
  
  
  Нiк тепер тупо сидiв на краю лiжка. Його очi дивились у простiр, нiчого не бачачи. "Я програв", - промимрив вiн. "Не вдалося... не вдалося".
  
  
  Вiд сильного удару по обличчю вiн повернув голову в iнший бiк. Ху Цзань стояв перед ним i зневажливо дивився на нього.
  
  
  "Досить твого ниття", - гаркнув вiн. 'Розповiдай. Менi цiкаво почути, що ви скажете. Вiн ударив Нiка по головi в iнший бiк. Нiк глянув у пiдлогу i заговорив рiвним, замкнутим тоном.
  
  
  "До нас доходили чутки про вашi ракети. Вони послали нас з'ясувати, чи це правда. Як тiльки ми знайдемо ракети, що дiють, нам потрiбно буде передати мiсце розташування i данi до штабу i направити сюди бомбардувальники, щоб знищити стартовий комплекс. У нас десь у пагорбах захований передавач. Я не можу сказати вам. Я не можу сказати.
  
  
  "Не має значення", - перебив його Ху Цань. - Нехай там буде передавач. Чому ви вторглися до примiщення? Невже ви могли бачити, що це саме те мiсце, яке ви шукали?
  
  
  Нiк швидко подумав. Вiн не розраховував на це запитання. "Ми мали переконатися", - вiдповiв вiн. "З пагорбiв ми не могли сказати, чи були це бойовi ракети чи порожнi макети для навчальних цiлей. Ми мали переконатися".
  
  
  Ху Цань здавався задоволеним. Вiн повернувся i пройшов в iнший кiнець кiмнати, поклавши довгу тонку руку пiд пiдборiддя.
  
  
  Я бiльше не ризикую", - сказав вiн. Вони надiслали тебе. Можливо, це була їх єдина спроба, але, можливо, їм на думку прийде iдея органiзувати ще бiльше акцiй. Я планував атакувати через двадцять чотири години, але я перенесу удар уперед. подивилися, як мої маленькi поштовi голуби злiтають. Я хочу побачити вираз твого обличчя. Буде приємно спостерiгати, як головний агент вiльного свiту дивиться, як його свiт перетворюється на дим. сливовий пудинг. Але, можливо, у вас немає особливого сенсу в символiзмi".
  
  
  Ху Цзань схопив Нiка за волосся i пiдняв його голову. Нiк щосили намагався не показати лютi в очах, це було чи не найважчим, що йому доводилося робити. Але йому доведеться грати до кiнця. Вiн глянув на Ху Цаня тьмяним, приголомшеним поглядом.
  
  
  "Можливо, я залишу тебе тут пiсля запуску", - посмiхнувся Ху Цань. "У вас навiть є пропагандистська цiннiсть: приклад занепаду колишнього захiдного свiту. Але для початку, просто щоб переконатися, що ви розумiєте рiзницю мiж силою та слабкiстю, я дам вам урок для новачкiв".
  
  
  Вiн щось сказав охоронцям. Нiк його не розумiв, але незабаром вiн зрозумiв, що станеться, коли чоловiки наблизяться до нього. Перший повалив його на землю. Потiм важкий черевик ударив його ногою по ребрах. Ху Цзань хотiв показати йому, що сила не має нiчого спiльного зi слабкостями, такими як честь та благодать. Але Нiк знав, що все, чого вiн дiйсно хотiв, - це задоволення спостерiгати, як його ворог корчиться бiля його нiг i благає про помилування. Досi вiн добре грав свою роль i продовжуватиме це робити. З кожним ударом черевика вiн кричав болю i, нарештi, закричав i просив пощади. "Досить", - вигукнув Ху Цань. "Пiсля того, як ви пробили зовнiшнiй шар, не залишається нiчого, крiм слабкостi. Вiднесiть їх до будинку i помiстiть у камери. Я саме там."
  
  
  Нiк подивився на оголенi тiла Анi та Олекси. Вони все ще лежали
  
  безпораднi, повнiстю виснаженi. Ймовiрно, вони пережили сильний шок i психологiчно виснаженi. Вiн був радий, що вони не бачили його виступу. Вони могли зiпсувати роль, намагаючись зупинити його. Можливо, це їх теж обдурило б. Йому вдалося обдурити Ху Цаня та виграти дорогоцiнний час; всього кiлька годин, до наступного ранку, але цього має бути достатньо. Коли охоронцi витягали оголених дiвчат iз кiмнати, Нiк побачив стурбованi очi Ху Цаня, що стежили за ними, i Нiк подумав, що вiн мiг читати думки в цьому уїдливому поглядi. Вiн ще не закiнчив з ними, цей збочений виродок. Вiн уже винаходив новi методи, щоб висловити свою ненависть до жiнок цих двох примiрниках. Нiк раптово з жалем зрозумiв, що часу залишилося не так багато. Йому треба було дiяти дуже швидко, i в нього не було б часу на побиття Ху Цаня, хоча його руки свербiли. Охоронцi виштовхнули його в хол i спустили сходами, пiсля чого їх вивели через бiчнi дверi.
  
  
  Дiвчата вже були у невеликiй вантажiвцi, з кожного боку стояли охоронцi. Вони були задоволенi своїм завданням. Вони смiялися i вiдпускали непристойнi жарти, постiйно вiдчуваючи руками оголенi тiла дiвчат непритомними. Нiка змусили сiсти на дерев'яну лавку навпроти них мiж двома охоронцями, i машина поїхала вузькою вибоїстою дорогою. Дорога була коротка, i коли вони повернули на асфальтовану дорогу, Нiк побачив велике панорамне вiкно будинку, яке вони бачили з пагорбiв навпроти. Товстi блискучi чорнi колони пiдтримували вишукано рiзьблену надбудову у виглядi пагоди. Перший поверх був зроблений з тику, бамбука та каменю та дихав традицiйною китайською архiтектурою. Охоронцi виштовхнули Нiка з машини прикладом гвинтiвки до будинку, який був просто i сучасно обставлений. На другий поверх вели широкi сходи. Вони спустилися сходами до менших сходiв, якi, очевидно, вели до пiдвалу. Нарештi вони дiйшли до маленької, яскраво освiтленої кiмнати. Його вдарили ногою по дупi, i вiн упав на пiдлогу. Дверi за ним були зачиненi. Вiн лежав i слухав. За кiлька секунд вiн почув, як зачинилися ще однi дверi. Тож Олекси та Аня були замкненi в однiй камерi неподалiк нього. Нiк сiв i почув кроки чергового в коридорi. Вiн помiтив, що у дверях є крихiтне скло, мабуть, опукла лiнза, i знав, що за ним спостерiгають. Вiн заповз у куток i сiв там. Навiть зараз вiн грав роль повнiстю переможеної людини, яка втратила впевненiсть. Вiн бiльше не мiг дозволити собi помилятися, але його очi оглядали кожен квадратний дюйм кiмнати. Вiн похмуро виявив, що виходу нема. Не було нi вiкон, нi отворiв вентиляцiї. Яскраве свiтло виходило вiд єдиної голої лампи на стелi. Вiн був радий, що зберiг переможену i покiрну поведiнку, бо за кiлька хвилин Ху Цань увiйшов до камери без попередження. Вiн був один, але Нiк вiдчув, що охоронець уважно спостерiгає за ним через маленьке кругле скло у дверях.
  
  
  "Ви можете знайти нашi гостьовi кiмнати, скажiмо так, трохи суворими", - почав Ху Цзань. "Але, принаймнi, ти можеш рухатися. Боюся, що вашi спiльницi зазнали дещо суворiшого ув'язнення. У кожного з них одна рука i одна нога на залiзному ланцюзi, прикрiпленому до пiдлоги. Тiльки у мене є ключ до цих ланцюгiв. Тому що ви знаєте, що моїх чоловiкiв ретельно вiдбирають i знають, але я знаю, але я вивчаю, але я знаю, але я знаю, але я знаю, але я знаю, але я знаю, але я знаю, але я знаю, але я знаю, але я вивчаю. Їм не можна довiряти. Наприклад, ви можете бути небезпечними, якщо у вас є зброя. жiночнiстю, вони залишаються небезпечними.
  
  
  Вiн знову спробував пiти, але зупинився у дверях i подивився на Нiка.
  
  
  "О, ви, звичайно, мали рацiю, - сказав вiн. "Про цю дiвчину. Це було багато рокiв тому. То була англiйка. Я зустрiв її у Лондонi. Ми обидва вчилися. Уявiть, я збирався старанно працювати у вашiй цивiлiзацiї. Але завтра я знищу цю цивiлiзацiю".
  
  
  Тепер вiн залишив Нiка одного. Вночi врятуватись було неможливо. Доведеться чекати до ранку i збирати сили. Аня i Алексi, безперечно, буде мiцним сном, i було сумнiвно, що їхнiй стан принесе йому будь-яку користь завтра. Їхнiй жахливий досвiд принаймнi виснажив i послабив би їх, i, можливо, вони зазнали непоправної психологiчної шкоди. Наступного ранку вiн дiзнається, що треба було зробити, вiн повинен був зробити це поодинцi. Була одна втiшна думка. Ху Цзань прискорив свої плани, i будь-яка доступна робоча сила працюватиме над приведенням у дiю ракет або стоятиме на вартi. Це зменшувало шанси на виявлення детонаторiв, що з огляду на додатковий день завжди було можливо.
  
  
  Нiк схрестив ноги i прийняв позу йоги, перевiвши своє тiло i розум у стан повного розслаблення. Вiн вiдчував, як внутрiшнiй механiзм поступово заряджає його тiло i розум розумової та фiзичної енергiї. У будь-якому випадку вiн досяг того, щоб дiвчат бiльше не було в примiщеннi. Якби вiн був змушений пiдiрвати ракети, перш нiж вiн змiг би їх звiльнити, принаймнi вони вижили б. Вiн набував все бiльшого почуття внутрiшнього спокою та безпеки, i поступово в його головi формувався план. Нарештi вiн змiнив становище, розтягнувся на пiдлозi i майже одразу заснув.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 9
  
  
  
  
  
  Велике вiкно займало всю довжину будинку. Як i очiкував Нiк, через нього можна було бачити весь комплекс та навколишнi пагорби. Це було захоплююче та захоплююче видовище, свiдком якого став Нiк, коли охоронець вштовхнув його усередину. Вiн покiрно дозволив поводитися, але дорогою не зводив очей з обстановки. Вiн зауважив, що у коридорi, де знаходилися його камера, камера Анi та Олекси, був лише один охоронець. Окрiм того, будинок не охоронявся. Вiн бачив лише чотирьох чи п'яти охоронцiв бiля входiв на перший поверх, а двоє стояли перед широкими сходами.
  
  
  Солдат, який привiв його нагору, залишився в кiмнатi, тодi як Ху Цзань, який дивився на вулицю, обернувся. Нiк помiтив, що на його обличчi знову з'явилася ця дратiвлива посмiшка. Примiщення, що розтяглося на всю довжину фасаду, бiльше схоже на спостережний пункт, нiж на звичайне примiщення. У центрi вiкна була велика панель управлiння з численними перемикачами, вимiрювачами i кiлькома мiкрофонами.
  
  
  Нiк визирнув у вiкно. Ракети гордо стояли на пускових установках, i територiю було очищено. Навколо ракет бiльше не було солдатiв та технiкiв. Тож часу залишалося не так багато.
  
  
  "У моїх ракет є новий пристрiй, який я розробив особисто", - сказав Ху Цань. "Ядерна боєголовка не може бути пiдiрвана, поки ракета не виявиться в повiтрi. Тож ядернi боєголовки тут, на базi, не можуть вибухнути через технiчну помилку".
  
  
  Тепер настала черга Нiка посмiхнутися. "Ви нiколи не здогадаєтеся, що це означає для мене", - сказав вiн.
  
  
  "Кiлька годин тому ваше ставлення здається менi iншим", - сказав Ху Цзань, вивчаючи Нiка. "Побачимо, скiльки часу буде потрiбно, коли цi ракети будуть на шляху до руйнування основних центрiв Заходу. Якщо це станеться, Пекiн побачить, яку можливiсть я їм пропоную, i червонi армiї негайно вживуть заходiв. Мої люди майже закiнчили останнi приготування".
  
  
  Ху Цзань знову повернувся, щоб глянути назовнi, i Нiк швидко пiдрахував. Вiн має дiяти зараз. Передачу в його стегнi знадобиться одна секунда, щоб послати сигнал кожному детонатору, i ще секунда, щоб детонатор прийняв сигнал i перетворив його в електронну дiю. Сiм ракет по двi секунди на кожну. Чотирнадцять секунд вiдокремлювали вiльний свiт вiд пекла. Чотирнадцять секунд стояли мiж майбутнiм сподiванням та майбутнiм страждань та жаху. Чотирнадцять секунд визначать перебiг iсторiї на тисячi рокiв. Вiн повинен мати Ху Цаня при собi. Вiн не мiг ризикувати втручанням охоронця. Нiк тихенько рушив до чоловiка, потiм блискавично повернувся. Вiн вклав весь свiй стримуваний гнiв у завданий йому нищiвний удар у щелепу, i це вiдразу принесло йому полегшення. Чоловiк звалився, як ганчiрка. Нiк голосно засмiявся, i Ху Цзань здивовано обернувся. Вiн насупився i подивився на Нiка, як на неслухняну дитину.
  
  
  Вiн спитав. - "Як ти думаєш, що ти робиш?" 'Що це? Остання судома ваших iдiотських засад, спроба врятувати свою честь? Якщо я заб'ю тривогу, мої охоронцi будуть тут за кiлька секунд. I навiть якби вони не прийшли, ви нiчого не можете вдiяти, щоб зупинити ракети. Вже занадто пiзно.
  
  
  "Нi, ненормальний iдiот", - сказав Нiк. "У вас є сiм ракет, i я назву вам сiм причин, через якi ви зазнаєте невдачi".
  
  
  Ху Цзань засмiявся безрадiсним смiхом, глухим нелюдським смiхом. "Ти божевiльний", - сказав вiн Нiку.
  
  
  'Номер один!' - Крикнув Нiк, обов'язково вимовляючи слова, якi приведуть у дiю перший детонатор. "Номер один", - повторив вiн, вiдчуваючи легке тремтiння пiд шкiрою в стегнi, коли передавач вловив сигнал. "Iстина, благодать та любов - не порожнi поняття", - продовжив вiн. "Вони так само реальнi, як сила та слабкiсть".
  
  
  Вiн якраз встиг зiтхнути, коли почув, як вибухнув перший детонатор. За вибухом майже вiдразу почулося ревiння, коли ракета, здавалося, злетiла сама, злетiла в повiтря, а потiм розлетiлася на шматки. Перша установка була бiля баракiв, i Нiк побачив, що внаслiдок вибуху дерев'янi споруди зрiвнялися iз землею. Бетон, шматки металу та частини людських тiл пролетiли повiтрям i приземлилися на землю за кiлька метрiв. Ху Цань глянув у вiкно широко розплющеними очима. Вiн пiдбiг до одного з мiкрофонiв на панелi керування та клацнув вимикачем.
  
  
  'Що трапилося?' вiн гукнув. "Центральна, Центральна, це доктор. Ху Цань. Що вiдбувається? Та звичайно чекаю. З'ясуй це. Вiдразу чуєш мене?"
  
  
  'Номер два!' Нiк говорив ясно. "Тирани нiколи не можуть поневолити вiльних людей".
  
  
  Другий детонатор спрацював iз потужним ударом, i обличчя Ху Цаня стало зовсiм бiлим. Вiн продовжував кричати на того, хто говорить, вимагаючи роз'яснень.
  
  
  "Номер три", - сказав Нiк. "Людина важливiша за державу".
  
  
  Коли в будинку пролунав третiй вибух, Нiк побачив, що Ху Цань почав стукати кулаками вiкном. Потiм вiн глянув на Нiка. В його очах був чистий панiчний страх. Сталося щось, у чому не мiг зрозумiти. Вiн почав бiгати туди-сюди, вигукуючи накази в рiзнi мiкрофони, оскiльки хаос унизу ставав все бiльш захаращеним.
  
  
  "Ти все ще слухаєш, Ху Цань?" - Сказав Нiк з диявольською усмiшкою. Ху Цань глянув на нього широко розплющеними очима i вiдкритим ротом. "Номер чотири", - крикнув Нiк. "Кохання сильнiше за ненависть, i добро сильнiше за зло".
  
  
  Четверта ракета злетiла у повiтря, i Ху Цзань упав навколiшки i почав стукати в панель управлiння. Вiн кричав i смiявся поперемiнно. Нiк, згадавши безпорадну, дику панiку, яку вiн бачив в очах Олекси кiлька годин тому, крикнув рiзким i ясним тоном: "Номер п'ять! Немає нiчого кращого за гарячу навшпиньки".
  
  
  Пiд час п'ятого вибуху Ху Цань упав на панель управлiння, вибухнувши уривчастим iстеричним криком, який був недоступний для розумiння. Тепер весь комплекс перетворився на одну величезну колону диму та полум'я. Нiк схопив Ху Цаня i притулився обличчям до вiкна.
  
  
  "Продовжуй думати, iдiот", - сказав вiн. "Номер шiсть! Те, що об'єднує людей, сильнiше за те, що їх подiляє!
  
  
  Ху Цань вирвався з рук Нiка, коли шоста ракета вибухнула спiраллю полум'я, металу та бетону. Його обличчя перетворилося на жорстку маску, його вражений мозок раптово знову знайшов слiд розумiння.
  
  
  "Це ти", - видихнув вiн. - Якось ти це робиш. Все це було брехнею. Ти нiколи не любив цiєї жiнки. Це був прийом, який змусив мене зупинитися, врятувати її! "
  
  
  "Цiлком вiрно", - прошипiв Нiк. "I пам'ятай, це жiнка допомогла знешкодити тебе".
  
  
  Ху Цань прихилився до нiг Нiка, який, проте, тихо вiдступив убiк i спостерiгав, як чоловiк ударив головою по панелi керування.
  
  
  "Номер сiм, Ху Цань", - крикнув Нiк. "Число сiм означає, що вашi плани провалилися, тому що людство знаходиться досить далеко, щоб вчасно викрити божевiльних на зразок вас!"
  
  
  "Ракета сiм!" - крикнув Ху Цань у мiкрофон. "Запустити сьому ракету!" У вiдповiдь пролунав фiнальний вибух, який вразив вiкно. Вiн обернувся i з пронизливим криком накинувся на Нiка. Нiк виставив ногу, через що Ху Цань вдарився об дверi. Маючи незвичайну силу божевiльного, Ху Цзань швидко встав i вибiг, перш нiж Нiк змiг його зупинити. Нiк побiг за ним i побачив, що його бiле пальто зникло бiля пiднiжжя сходiв. Пiсля цього знизу сходiв з'явилися четверо охоронцiв. Їхня автоматична зброя вiдкрила вогонь, i Нiк пiрнув на землю. Вiн почув швидкi кроки на сходах. Коли перший досяг верхньої сходинки, вiн схопив людину за щиколотки i кинув її зi сходiв, вiн забрав iз собою решту трьох. Нiк пригнувся до автоматичної гвинтiвки та дав чергу. Четверо солдатiв лягли неживо бiля пiднiжжя сходiв. З автоматом у руках Нiк перестрибнув через них i побiг на перший поверх. З'явилися ще двоє охоронцiв, i Нiк одразу вистрiлив у них короткою чергою. Ху Цаня нiде не було видно, i Нiк задумався. Чи мiг учений втекти з дому? Але у Нiка була нав'язлива думка, що ця людина пiшла в iнше мiсце, i вiн спускався до пiдвалу по три сходинки за раз. Коли вiн пiдiйшов до камери, крик Олекси пiдтвердив пiдозри, що лякали його.
  
  
  Вiн кинувся до кiмнати, де близнюки, все ще оголенi, були прикутi ланцюгами до пiдлоги. Ху Цань стояв над ними, як старий синтоїстський священик у довгому мiшкуватому пальтi. У його руках лежала величезна старовинна китайська шабля. Вiн тримав важку зброю над головою обома руками i збирався обезголовити двох дiвчат одним махом. Нiку вдалося прибрати палець зi спускового гачка. Якщо вiн вистрiлить, Ху Цань упустить важке лезо, i результат буде таким самим жахливим. Нiк упустив пiстолет на землю i пригнувся. Вiн схопив Ху Цаня за талiю, i вони разом пролетiли через камеру та приземлилися на землю на два метри далi.
  
  
  Зазвичай ця людина була б зламана у могутнiй хватцi Нiка Картера, але Ху Цаня рухала нелюдська сила розлюченого божевiльного, i вiн все ще мiцно тримав важку шаблю. Вiн махнув широким мечем вниз, намагаючись вдарити Нiка по головi, але N3 вчасно вiдкотився убiк, щоб ухилитися вiд сили удару. Однак вiстря шаблi потрапило йому в плече, i вiн вiдразу вiдчув пульсуючий бiль, який майже паралiзував його руку. Однак вiн одразу ж схопився на ноги i спробував ухилитися вiд наступної атаки божевiльного. Останнiй, однак, знову кинувся до Алексiя та Ганни з пiднятим мечем, очевидно, не злякавшись своєї рiшучостi завершити свою помсту жiночому вигляду.
  
  
  Коли чоловiк зi свистом послав шаблю вниз, Нiк схопив рукоять i щосили смикнув її убiк. Вiн вiдчув стрiляючий бiль у плечi, що кровоточить, але прийшов вчасно. Тепер важке лезо вдарилося об землю в дюймi або близько вiд голови Анi. Нiк, все ще тримаючи рукоять шаблi, тепер повернув Ху Цаня з такою величезною силою, що той урiзався у стiну.
  
  
  Тепер, коли у Нiка була шабля, учений, здавалося, таки не хотiв забути про свої думки про помсту. Вiн майже дiстався дверей, коли Нiк перегородив йому шлях. Ху Цань обернувся i побiг назад, коли Нiк опустив лезо. Гостра, як бритва, зброя пронизала спину безумця, який з пригнiченим стоном упав на землю. Нiк швидко опустився навколiшки поруч iз вмираючим ученим i дiстав ключi вiд ланцюгiв iз кишенi пальта. Вiн визволив дiвчат, якi тремтiли в нього на руках. Страх i бiль все ще були очевиднi в їхнiх очах, але вони щосили намагалися зберегти самовладання.
  
  
  "Ми чули вибухи", - сказав Олексi. "Це трапилося, Нiк?"
  
  
  "Це трапилося", - сказав вiн. "Наш наказ виконаний. Захiд знову може дихати спокiйно. Ти можеш iти?"
  
  
  "Думаю, так", - сказала Аня невпевненим, нерiшучим тоном.
  
  
  "Чекай мене тут", - сказав Нiк. "Я принесу тобi одяг". Вiн спустився в хол i за мить повернувся з одягом двох охоронцiв. Коли дiвчата почали одягатися, Нiк перев'язав своє плече, що кровоточить, стрiчками, якi вiн вирiзав з сорочки, яку також зняв з охоронця. Вiн дав кожнiй дiвчинi автоматом, i вони пiднялися нагору. Було ясно, що Аня та Алексi зазнають великих труднощiв при ходьбi, але вони продовжували наполегливо йти, i Нiк захоплювався їх залiзним володiнням. Але наполегливiсть - це одне, а психологiчна шкода - iнше. Вiн повинен був переконатися, що вони якнайшвидше потраплять до рук досвiдчених лiкарiв.
  
  
  Будинок здавався безлюдним, стояла моторошна зловiсна тиша. Зовнi вони почули потрiскування полум'я i вiдчули їдкий запах гасу. Незалежно вiд того, скiльки охоронцiв могло бути в будинку Ху Цаня, було зрозумiло, що вони втекли. Найшвидша дорога до берега пролягала через пагорби, i для цього довелося б прокласти собi дорогу.
  
  
  "Давайте ризикнемо", - сказав Нiк. "Якщо є тi, хто вижив, вони будуть так зайнятi порятунком своїх шкур, що дадуть нам спокiй".
  
  
  Але то був прорахунок. Вони легко дiсталися мiсця i вже збиралися пробитися крiзь тлiючi уламки, коли Нiк раптово сховався за напiврозбитою стiною однiєї з бетонних будiвель. Дорогою повiльно наближалися вiйська, одягненi в сiро-зелений одяг. Вони пiдiйшли до мiсця обережно i допитливо, i вдалинi долинав звук великої кiлькостi армiйських машин. "Регулярна китайська армiя", - прогарчав Нiк. "Я мiг це знати. Феєрверк тут мав бути добре видно i чути в радiусi не менше тридцяти кiлометрiв. I, звичайно, вони також виявили його за сотнi кiлометрiв за допомогою електронного вимiрювального обладнання".
  
  
  Це було несподiваним та сумним розвитком подiй. Вони могли бiгти назад у лiс i сховатись, але якби цi пекiнськi вiйська все робили правильно, вони були б тут протягом кiлькох тижнiв, збираючи уламки та ховаючи трупи. I якби вони знайшли Ху Цаня, вони знали б, що це не якийсь технiчний збiй, а саботаж. Вони б розчiсували всю область дюйм за дюймом. Нiк глянув на Аню та Олекси. Вони зможуть втекти принаймнi на невелику вiдстань, але вiн бачив, що вони не в змозi вступити в бiй. Потiм виникла проблема з їжею. Якщо їм вдасться знайти гарне укриття, а солдати шукатимуть їх тижнями, їм також загрожує голод. Звiсно, дiвчатка довго не протягнули. Вони все ще мали дивний погляд, сумiш панiки та iнфантильного сексуального бажання. "Загалом, - подумав Нiк, - вийшло досить неприємно". Мiсiя була успiшно завершена, але мiсiонери ризикували бути з'їденими тубiльцями.
  
  
  Поки вiн думав про правильне рiшення, це рiшення раптово прийняла Аня. Вiн не знав, що її спровокувало, можливо, раптова панiка чи просто нерви, все ще заслiпленi її змученим розумом. Як би там не було, вона почала стрiляти зi своєї автоматичної гвинтiвки у бiк вiйськ, що наближаються до них.
  
  
  "Чорт забирай!" - Вигукнув вiн. Вiн хотiв сварити її, але, глянувши на неї, вiдразу зрозумiв, що це марно. Вона iстерично глянула на нього, її очi розширились, нiчого не розумiючи. Наразi вiйська по командi вiдступили до краю повнiстю зруйнованого комплексу. Очевидно, вони ще не з'ясували, звiдки прийшов залп.
  
  
  "Давай", - грубо гаркнув Нiк. "I залишайся пiд прикриттям. Назад у лiс!
  
  
  Коли вони побiгли до лiсу, у головi Нiка сформувалася дика iдея. Якщо пощастить, це може спрацювати. Принаймнi це дало б їм шанс втекти з цiєї областi та цього мiсця. На узлiссi росли високi дерева, дуби, китайськi в'язи. Нiк обрав три, якi були близько один до одного.
  
  
  "Почекайте тут", - наказав вiн близнюкам. 'Я скоро повернуся.' Вiн блискавично повернувся i помчав назад до мiсця, намагаючись триматися за осколки стiн, що залишилися, i викручений метал. Вiн швидко взяв щось iз поясiв трьох мертвих солдатiв невеликої армiї Ху Цаня i побiг назад до узлiсся. Китайськi офiцери тепер направляли своїх солдатiв по колу навколо територiї, заганяючи в куток будь-кого, хто стрiляв у них.
  
  
  "Гарна iдея, - подумав Нiк, - i ще дещо, що допоможе йому здiйснити задумане". Дiставшись трьох дерев, вiн кинув Олекси та Аню з протигазами. Третiй протигаз вiн уже прикрiпив до рота дорогою.
  
  
  "Тепер слухайте уважно, обидва, - сказав вiн ясним командним тоном. Кожен з нас забирається якомога вище на одне з цих трьох дерев. Єдина частина майданчика, що залишилася недоторканою, - це кiльце, на якому розташованi втопленi в землю баки з отруйним. в баках все ще є отруюючий газ. Якщо ви знаходитесь досить високо на деревi, ви можете бачити кожен металевий диск .
  
  
  Нiк зробив паузу, спостерiгаючи, як дiвчата пiднiмаються нагору. Вони рухалися плавно i швидко зi зброєю на плечах, i нарештi вони зникли у верхнiх гiлках. Вiн сам досяг вершини свого дерева, коли почув перший залп iз їхньої зброї. Сам вiн теж почав швидко стрiляти по центру кожного круглого диска. Тиску повiтря, щоб виштовхнути газ, не було, але сталося те, на що вiн розраховував. У кожному резервуарi був великий природний тиск, i вiд кожного ударного диска починала витiкати хмара газу, яка ставала все бiльшою i бiльшою. Коли почалася стрiлянина, китайськi солдати впали на землю та вiдкрили безладну стрiлянину. Як Нiк уже бачив, протигази не були частиною їхнього обладнання, i вiн побачив, що газ починає дiяти. Вiн чув, як офiцери вигукували команди, що, звiсно, було надто пiзно. Коли Нiк побачив, що солдати похитнулися i впали, вiн вигукнув: "Аня! Олексi! Вниз. Ми повиннi забиратися звiдси".
  
  
  Вiн першим став на землю i почав чекати. Вiн був радий бачити, що дiвчата не зiрвали з обличчя протигази. Вiн знав, що вони ще не повнiстю стабiльнi.
  
  
  "Все, що вам потрiбно зробити зараз, це слiдувати за мною", - наказав вiн. "Ми перетинаємо майданчик". Вiн знав, що армiйськi машини, що постачали вiйська, знаходилися на iншому боцi майданчика, i швидко йшов мiж уламками пускових установок, ракет та будiвель. Газ висiв у повiтрi густим туманом, i вони не звертали уваги на булькаючих солдатiв, що здригалися на землi. Нiк пiдозрював, що деякi солдати могли залишитися з фургонами, i мав рацiю. Коли вони пiдiйшли до найближчої машини, до них кинулися четверо солдатiв, якi були негайно вбитi залпом зi зброї Олекси. Тепер вони вийшли з газової хмари, i Нiк зiрвав протигаз. Його обличчя було гарячим i спiтнiлим, коли вiн стрибнув у фургон i затягнув дiвчат усередину. Вiн негайно завiв фургон, i зробив повний оберт навколо ряду фургонiв, що стояли перед головними воротами. Вони швидко минули чергу машин, припаркованих на узбiччi дороги. Тепер вискочили iншi солдати i вiдкрили по них вогонь, а Нiк прошипiв Анi та Алексi: "Сiдайте назад". Вони проповзли через невелику щiлину мiж кабiною водiя та вантажною платформою та лягли на дно. "Не стрiляйте", - наказав Нiк. "I лежите плашмя".
  
  
  Вони пiдiйшли до останньої армiйської машини, з якої вискочили шiстьох солдатiв, якi швидко розсипалися по ширинi дороги i приготувалися вiдкрити вогонь. Нiк упав на пiдлогу машини, лiвою рукою тримаючись за кермо, а правою натискаючи на педаль газу на полицi. Вiн чув, як кулi розбили лобове скло i пронизали метал капота безперервним, трiскучим пострiлом. Але iнерцiя машини, яка гуркотiла, як локомотив, не була порушена, i Нiк побачив мигцем солдатiв, пробиваючись через людську стiну. Вiн швидко пiднявся на ноги, якраз вчасно, щоб повернути колеса перед поворотом дороги, що швидко наближався.
  
  
  "Ми зробили це", - посмiхнувся вiн. "Принаймнi поки".
  
  
  'Що ж нам тепер робити?' - Це Олекса просунула голову в отвiр кабiни водiя.
  
  
  "Ми намагатимемося їх перехитрити", - сказав Нiк. "Тепер вони накажуть побудувати блокпости i органiзувати пошуковi загони. Але вони вважатимуть, що ми їдемо прямо до берега. До каналу Ху, де ми висадилися; це було б найбiльш логiчним ходом. Але замiсть цього ми повертаємося в тому напрямку, звiдки прийшли, до Тая Ван. їдемо до захiдного берега.
  
  
  Якби Нiк залишив цю думку при собi, принаймнi не було б тисячi iнших речей, якi могли б пiти не так! Нiк подивився на покажчик бензину. Бак був майже сповнений, його вистачило, щоб дiстатися мiсця призначення. Вiн влаштувався зручнiше i зосередився на тому, щоб якнайшвидше маневрувати важкою машиною по звивистiй i горбистiй дорозi. Вiн озирнувся. Олекси та Аня спали на днi з автоматами, як плюшевi ведмедики на руках. Нiк вiдчув глибоке задоволення, майже полегшення. Робота була зроблена, вони були живi i для рiзноманiтностi все йшло гладко. Може, час. Можливо, вiн не вiдчув би такого полегшення, якби дiзнався про iснування генерала Ку.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 10
  
  
  Генерал був негайно попереджений, i коли вiн прибув, Нiк був у дорозi майже двi години. Генерал Ку, командувач Третьої армiї Народної Республiки, пройшов через уламки. Вдумливий i зосереджений, вiн увiбрав усе до найдрiбнiших деталей. Вiн не сказав жодного слова, але в його очах вiдбивалося його невдоволення, коли вiн йшов через ряд хворих солдатiв. Генерал Ку в душi був професiйним солдатом. Вiн пишався своєю сiм'єю, яка в минулому народила багато видатних солдатiв. Постiйнi кампанiї полiтичного крила нової Народно-революцiйної армiї завжди були для нього скалкою. Його зовсiм не цiкавила полiтика. Вiн вважав, що солдат має бути фахiвцем, майстром, а чи не продовженням iдеологiчного руху. доктор Ху Цань та його люди формально перебували пiд його командуванням. Але Ху Цзань завжди працював iз повною довiренiстю згори. Вiн по-своєму керував своєю елiтною трупою та влаштовував власне шоу. А тепер, коли шоу раптово перетворилося на дим, його запросили навести лад.
  
  
  Один з молодших офiцерiв повiдомив, що сталося, коли регулярнi вiйська увiйшли на територiю. Генерал Ку тихо слухав. Чи був хтось у хатi на пагорбi ранiше? Вiн глибоко зiтхнув, коли йому сказали, що цього ще не сталося. У своїй пам'ятi вiн зробив позначку про принаймнi десятьох молодших офiцерiв, якi точно не будуть наступними в черзi на пiдвищення. Генерал з невеликою почтом сам пiд'їхав до великого будинку i виявив тiло Ху Цаня з шаблею, яка все ще стирчала в його спинi.
  
  
  Генерал Ку спустився сходами будинку i сiв на нижню сходинку. Вiн любив твердо контролювати все, що вiдбувалося в районi, що знаходиться пiд його командуванням, в провiнцiї Квантун. Було ясно, що це не було випадковiстю. Так само очевидно, що це мала бути робота висококвалiфiкованого фахiвця, такої ж людини, як вона сама, але з незвичайними здiбностями. Насправдi генерал Ку захоплювався цiєю людиною. Тепер йому в голову спали iншi подiї, такi як патрульний катер, який так незрозумiло зник без слiду, i незрозумiлий iнцидент з одним з його конвоїв кiлька днiв тому.
  
  
  Хто б це не був, мабуть, вiн був тут лише кiлька годин тому, коли сам послав сюди свої вiйська, щоб з'ясувати, чому свiт, здавалося, закiнчується на пiвнiч вiд Шилунга! Стрiлянина по баках з газом була прикладом фантастичної стратегiї, iмпровiзацiйного мислення, яке може зробити лише надрозум. Було багато ворожих агентiв, але лише невелика їхня частина була здатна на такi подвиги. Генерал Ку не був би чистокровним фахiвцем, який посiдає найвище становище в китайськiй армiї, якби вiн не вiдобразив у своїй пам'ятi всi iмена таких високопоставлених агентiв.
  
  
  Росiйський агент Корветський був добрий, але такий розум не був його сильною стороною. У англiйцiв справдi були хорошi люди, але це якось не вiдповiдало їхньому зразку. Англiйцi все ще мали схильнiсть до чесної гри, i вони здавалися генералу Ку надто цивiлiзованими для такого пiдходу. Мiж iншим, за словами Ку, це була прикра звичка, через яку вони часто втрачали шанс. Нi, тут вiн уловив диявольську, похмуру, потужну ефективнiсть, яка могла вказувати лише на одну людину: американського агента N3. Генерал Ку на мить задумався, потiм знайшов iм'я: Нiк Картер! Генерал Ку встав i наказав водiєвi вiдвезти його назад на територiю, де його солдати встановили радiостанцiю. Це мав бути Нiк Картер, а вiн усе ще був на китайськiй землi. Генерал зрозумiв, що Ху Цань, мабуть, задумав щось, про що не пiдозрювало навiть верховне командування. Американцю наказали знищити базу Ху Цаня. Тепер вiн був у бiгах. Генераловi Ку було майже шкода, що доводилося його зупиняти. Вiн глибоко захоплювався майстернiстю. Але вiн сам був майстром. Генерал Ку встановив радiозв'язок. "Дайте менi штаб", - спокiйно сказав вiн. "Я хочу, щоб вiдразу були доступнi два батальйони. Вони повиннi оточити берегову лiнiю вiд Гуменчай уздовж протоки Ху. Так, два батальйони, вистачить. Це просто запобiжний захiд на випадок, якщо я помиляюся. Мабуть, чоловiк вибрав iнший напрямок. Я не чекаю вiд нього цього, що так очевидно".
  
  
  Потiм генерал Ку подав заявку на зв'язок iз ВПС, i тепер його тон був розмiрений i рiзкий. "Так, одна з моїх звичайних армiйських вантажiвок. Вона, мабуть, уже була бiля Кунгту, прямуючи на схiдне узбережжя. Справдi, це абсолютний прiоритет. Нi, точно не лiтаки, вони надто швидкi i на пагорбах не знайдуть жодної машини. Добре, я чекаю на додаткову iнформацiю.
  
  
  Генерал Ку повернувся до своєї машини. Було б добре, якби американця привезли живим. Вiн хотiв би зустрiтися з цiєю людиною. Але вiн знав, що шанс дуже малий. Сподiваюся, що вiдтепер верховне командування буде обережнiшим зi своїми спецiальними проектами i залишить усi ракети та обладнання їхньої безпеки в руках регулярної армiї.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 11
  
  
  
  
  
  Аня та Олекси прокинулися. Їхнi очi сяяли, i Нiк був щасливий це бачити. Тяжка машина з гуркотом перейшла дорогу, i поки вони непогано просунулися. Вiн вирiшив трохи перевiрити дiвчат, щоб подивитись, як вони вiдреагують. Вiн все ще не був упевнений, якi збитки їм завдали тортур Ху Цаня.
  
  
  "Олексi", - вiдповiв вiн. Її обличчя з'явилося у люку мiж вантажною платформою та кабiною водiя. "Пам'ятаєте, коли ви запитали мене, яке було в Америцi? Коли ми спали в печерi?"
  
  
  Олекса насупилася. - 'Що?' Вона явно намагалася згадати.
  
  
  "Ви питали про Грiнвiч-Вiллiдж", - наполягав вiн. "Яке було там жити".
  
  
  "О так, - повiльно вiдповiла вона. "Так, тепер я згадала".
  
  
  "Чи хотiли б ви жити в Америцi?" - спитав Нiк, уважно спостерiгаючи за виразом її обличчя у дзеркало заднього виду. Її обличчя засяяло, i вона замрiяно посмiхнулася.
  
  
  Я так думаю, Нiк, - сказала вона. "Я думала про це. Так, насправдi, я думаю, це було б непогано".
  
  
  "Тодi ми поговоримо про це пiзнiше", - вiдповiв вiн. На даний момент вiн заспокоївся. Вона одужала, принаймнi психологiчно. Вона могла запам'ятовувати речi та бачити зв'язки. А оскiльки вони були такi схожi, Нiк пiдозрював, що з Анею теж все буде гаразд. Принаймнi, цей мерзенний пристрiй не завдав серйозної шкоди їхньому мозку. Але вiн не мiг забути бiдну польську дiвчину у пiдвалi. Вона могла б думати нормально, але вона була емоцiйно покалiчена, непоправна руїна. Вiн знав, що є лише один спосiб дiзнатися. Але зараз був невiдповiдний час та невiдповiдне мiсце. I в цих обставинах вiн може лише посилити ситуацiю.
  
  
  Його розум був такий зосереджений на близнюках, що вiн не чув пульсуючого звуку, поки вертолiт не пролетiв майже прямо над його головою. Вiн звiв очi i побачив на ньому зiрку ВПС Китаю. Гелiкоптер швидко знизився, i Нiк вчасно помiтив дуло кулемета. Вiн повернув кермо i почав зигзагоподiбно рухатися, хоча на вузькiй дорозi для цього майже не було мiсця. Пролунав залп iз кулемета. Вiн знав, що Олекси та Аня лежать на пiдлозi, i не чув звукiв, якi б вказували на те, що в одну з них поранили. Тепер машина минула ряд дерев, верхнi гiлки яких закривали дорогу, як ворота, але щойно вони вийшли з-пiд них, вертолiт знову опинився над ними. Нiк глянув на кабiну. Стрiлянина припинилася, i член екiпажу заговорив по рацiї.
  
  
  Нiк їхав iз похмурим обличчям. Вiн вестиме машину якомога довше. До теперiшнього часу вони мають бути близько до берега. Вiн запитував, як, чорт забирай, вони дiзналися, що вiн збирається втекти сюди. Тепер вiн їхав, як диявол, дросель на межi, повороти на двох колесах. Вiн не намагався рухатися швидше за гелiкоптер. На це не було шансiв. Але вiн хотiв поїхати якнайдалi, перш нiж вони будуть змушенi покинути машину. I Нiк був упевнений, що цей момент незабаром настане. Момент настав ранiше, нiж вiн думав, коли краєм ока вiн побачив пiвдюжини крапок, що з'явилися в небi. Вони ставали все бiльшими, i вони теж були гелiкоптерами. Бiльше! А може, i з ракетами!
  
  
  "Будьте готовi стрибнути!" - передзвонив вiн i почув, як Олекси та Аня схоплюються на ноги.
  
  
  Нiк зупинив машину, i вони вискочили. Вони пiрнули в насип, який, на щастя, зарiс деревами, i побiгли. Якби вони залишилися в тiнi густого пiдлiску та густих дерев, вони могли б залишитися поза увагою гелiкоптерiв. Армiйська машина довела свою цiннiсть, але тепер стала радше перешкодою.
  
  
  Вони бiгли, як зайцi, переслiдуванi мисливськими собаками. Алексi та Аня не могли довго тримати темп. Їхнє дихання було вже нерегулярним, i у них явно не вистачало дихання. Вони впали у вузьку западину на мiсцевостi, де трава була п'ять футiв заввишки. Дiвчата стиснулися настiльки, наскiльки це було можливо, i заплющили голови руками. Нiк побачив, як вертольоти кружляють навколо армiйської вантажiвки, а з трьох з них вiн побачив бiлi хмари парашутiв, що розкриваються. Вiн випростався ще трохи i озирнувся. Десантники також стрибали з iнших гелiкоптерiв.
  
  
  Нiк зрозумiв, що вони мають бути виявленi в такий спосiб. Якщо вони рухатимуться надто швидко, їх вiдразу притиснуть гелiкоптери. Нiк уважно дивився крiзь високу траву на парашутистiв, що повiльно спускалися вниз. Вiн завжди вiдчував, що ця дивна западина з пагорбами з обох бокiв здається йому знайомою, i раптово вiн впевнено знав, де вони знаходяться. Тут дитина їх знайшла. Невелика ферма мала бути поблизу. Нiк на мить задумався, чи є сенс бiгти на ферму, але це буде лише вiдстрочка страти. Безперечно, це було одне з перших мiсць, куди десантники вирушили на пошуки. Вiн вiдчув руку на своєму рукавi. То був Олексi.
  
  
  "Ми залишимося тут i заманимо їх до себе", - сказала вона. "Тiльки ти зможеш це зробити, Нiк. Це вже недалеко вiд берега. Не чекай вiд нас нiчого бiльшого. Ми зробили свою роботу".
  
  
  Залишити їх тут! Нiк знав, що вона має рацiю. Вiн мiг зробити це самостiйно, якщо вони привернули увагу десантникiв. I якби вiн ще не виконав свою мiсiю, вiн, безперечно, так i зробив би. Вiн пожертвував би ними, якби це було необхiдно. Вiн знав це, i вони теж знали. Але тепер ситуацiя була iншою. Завдання було виконано, i вони довели її до успiшного завершення. Вони допомогли йому, i тепер вiн не вiдмовиться вiд них. Вiн нахилився до Олекси i пiдняв її пiдборiддя. "Нi, люба", - сказав вiн, вiдповiдаючи на її впертий погляд. Нiк Картер похмуро подивився на десантникiв, що спускалися. Вони утворили кiльце навколо западини i за кiлька хвилин повнiстю оточили б їх. А до берега залишалося ще не менше п'ятисот ярдiв. Вiн схопив гвинтiвку, коли побачив, що трава рухається праворуч вiд них. Це був ледь помiтний рух, але незаперечний. Тепер трава виразно зашарiла, i через секунду вiн, на своє велике подив, побачив обличчя маленького хлопчика з ферми.
  
  
  "Не стрiляйте", - сказав хлопчик. - 'Будь ласка.' Нiк опустив дуло пiстолета, коли хлопчик пiдповз до них.
  
  
  "Я знаю, що ти хочеш втекти", - сказав вiн. "Я покажу дорогу. На краю пагорба знаходиться початок пiдземного тунелю, яким тече струмок. Вiн досить широкий, щоб пролiзти через нього".
  
  
  Нiк пiдозрiло глянув на хлопчика. Маленький личик не показував нiчого, нi збудження, нi ненавистi, взагалi нiчого. Вiн мiг загнати їх в обiйми десантникiв. Нiк пiдвiв очi. Час минав, усi десантники вже приземлилися. Бiльше не було змоги тiкати.
  
  
  "Ми пiдемо за тобою", - сказав Нiк. Навiть якби дитина хотiла їх зрадити, це було б краще, нiж просто сидiти тут i чекати. Вони могли спробувати прокласти собi шлях, але Нiк знав, що парашутисти були добре навченими солдатами. То були не любителi, обранi Ху Цанем, а регулярнi китайськi вiйська. Хлопчик повернувся i побiг, Нiк та близнюки пiшли за ним. Хлопчик привiв їх до зарослого чагарником краю пагорба. Вiн зупинився бiля чагарникiв сосен i показав пальцем.
  
  
  "За соснами, - сказав вiн, - ви знайдете струмок i отвiр у пагорбi".
  
  
  "Iдiть, - сказав Нiк дiвчаткам. "Я буду там."
  
  
  Вiн повернувся до хлопчика i побачив, що його очi, як i ранiше, нiчого не показують. Йому хотiлося прочитати, що за цим стоїть.
  
  
  'Чому?' - просто спитав вiн.
  
  
  Вираз обличчя хлопчика не змiнилося, коли вiн вiдповiв: "Ви залишили нас живими. Я заплатив свiй борг зараз".
  
  
  Нiк простягнув руку. Хлопчик на мить глянув на неї, вивчив величезну руку, яка могла стерти його життя, потiм обернувся i побiг. Хлопчик вiдмовився потиснути йому руку. Можливо, вiн виросте ворогом i ненавидiтиме людей Нiка; можливо, нi.
  
  
  Тепер настала черга Нiка поспiшати. Коли вiн кинувся в кущi, вiн вiдкрив обличчя гострим сосновим голкам. Там справдi був струмок та вузький тунель. Вiн ледве мiг залiзти плечима до нього. Тунель був призначений для дiтей i, можливо, струнких жiнок. Але вiн виявив би наполегливiсть, якби йому довелося копати далi голими руками. Вiн почув дiвчат, якi вже заповзли до тунелю. Його спина почала кровоточити, коли вiн розiрвав себе на гострих виступаючих каменях, i через деякий час йому довелося зупинитися, щоб стерти бруд i кров з очей. Повiтря стало брудним i задушливим, але прохолодна вода була благословенням. Вiн занурював у неї голову, щоб освiжитися щоразу, коли вiдчував, що його сили слабшають. У нього хворiли ребра, i вiн вiдчував спазм у ногах, якi постiйно зазнавали впливу крижаної води. Вiн був пiд кiнець своїх сил, коли вiдчув прохолодний вiтерець i побачив, як звивистий тунель свiтлiшає i розширюється в мiру просування. Сонячне свiтло i свiже повiтря вдарили йому в обличчя, коли вiн виходив з тунелю, i, на превеликий подив, вiн побачив попереду берег. Олекси та Аня змученi лежали у травi бiля входу в тунель, намагаючись вiддихатися.
  
  
  "О, Нiк", - сказала Алексi, випрямляючись на лiктi. "Можливо, це все одно марно. У нас бiльше немає сил плисти. Якби ми тiльки могли знайти тут, де сховатися, щоб переночувати. Можливо, завтра вранцi ми зможемо...
  
  
  "Нi за що", - лагiдно, але твердо сказав Нiк. "Коли вони дiзнаються, що ми втекли, вони обшукуватимуть кожен дюйм берегової лiнiї. Але я сподiваюся, на нас чекають ще кiлька приємних сюрпризiв. По-перше, хiба у нас тут у кущах не було маленького човна, чи ви це забули?"
  
  
  "Так, я забула", - вiдповiв Алексi, поки вони мчали вниз з пагорба. "Але що, якщо цей човен зник? Якщо хтось його знайшов i забрав?"
  
  
  "Тодi тобi доведеться плисти, люба, подобається тобi це чи нi", - сказав Нiк. Але поки що не хвилюйтеся. Якщо потрiбно, я попливу за нас трьох".
  
  
  Але човен все ще був там, i вони спiльними силами зiштовхнули його у воду. Вже темнiло, але десантники вже здогадалися, що їм удалося уникнути оточення. А це означало, що гелiкоптери знову почнуть шукати i незабаром можуть з'явитися над береговою лiнiєю. Нiк не був упевнений, чи слiд сподiватися, що скоро стемнiє, чи залишиться свiтло, i їх буде легше знайти. Але не гелiкоптерами.
  
  
  Вiн вiдчайдушно греб, щоб пiти якнайдалi вiд берега. Сонце повiльно сiдало в небi, як яскраво-червона куля, коли Нiк побачив першi чорнi цятки, що з'явилися на горизонтi над берегом. Хоча вони вже пройшли досить велику вiдстань, Нiк боявся, що цього буде недостатньо. Якби тiльки цi чорнi суки на мить полетiли в потрiбному напрямку, вони не могли б розраховувати на те, що залишаться непомiченими надовго. Вiн спостерiгав, як два вертольоти почали низько ковзати над береговою лiнiєю, настiльки низько, наскiльки вони насмiлювалися, так що лопатi гвинта здавались майже нерухомими. Потiм один iз них злетiв i став кружляти над водою. Вiн зробив пiвоберта i полетiв до них. Вони щось виявили на водi.
  
  
  "Вiн обов'язково нас побачить", - похмуро сказав Нiк. "Вiн здаватиметься таким низьким, щоб бути впевненим. Коли вiн буде над нами, ми дамо йому повну мiць з усiма боєприпасами, що залишилися у нас. Може, все-таки вiдiб'ємося.
  
  
  Як i передбачав Нiк, гелiкоптер почав знижуватися в мiру наближення до них i, нарештi, рiзко спiкував. Коли вiн пролетiв над їхнiм човном, вони вiдкрили вогонь. Вiдстань була досить близькою, i вони могли бачити серiю смертоносних дiр, що пробиваються в черевi лiтака. Вiн пролетiв ще сто ярдiв, почав розвертатись i вибухнув з оглушливим глухим звуком.
  
  
  Вертолiт врiзався у воду стовпом диму i вогню, i уламки тремтiли вiд хвиль, що спричинили удар. Але тепер були iншi хвилi. Вони прийшли з iншого боку i небезпечно нахилили човен.
  
  
  Нiк побачив це першим, чорний колос пiднiмався з глибин, як зловiсна чорна змiя. Але ця змiя несла бiлi значки ВМС США, а моряки вискакували з вiдкритого люка та кидали їм канати. Нiк схопив одну з мотузок i потяг їх до пiдводного човна. Командир був на палубi, коли Нiк пiднявся на борт за близнюками.
  
  
  'Я боявся, що ти не дозволиш нам знайти тебе, - сказав Нiк. "I я страшенно радий тебе бачити!"
  
  
  "Ласкаво просимо на борт", - сказав офiцер. Командир Джонсон, США пiдводний човен "Барракуда"". Вiн глянув на флот вертольотiв, що наближається. "Нам краще швидше спуститися пiд воду", - сказав вiн. "Ми хочемо вибратися звiдси якнайшвидше i без подальших iнцидентiв". пiдводний човен швидко пiшов у глибоку воду.
  
  
  "З нашим вимiрювальним обладнанням ми змогли детально зареєструвати вибухи", - пояснив командувач Джонсон. "Мабуть, це було гарне шоу".
  
  
  "Менi сподобалося бiльше бути на вiдстанi", - сказав Нiк.
  
  
  "Коли сiм'я Лу Ши не з'явилася, ми зрозумiли - звичайно, щось пiшло не так, але ми могли тiльки почекати i подивитися. Розiбравшись iз вибухами, ми вiдправили пiдводнi човни в два мiсця, де ми могли вас чекати: канал Ху i тут, в Тая Ван. Ми спостерiгали за узбережжям вдень i вночi. Коли ми побачилися . негайно, тому що ще не було абсолютно ясно, що це ви. Китайцi можуть бути дуже хитрими.
  
  
  Нiк розслабився i глибоко зiтхнув. Вiн глянув на Олекси та Аню. Вони втомилися, i на їхнiх обличчях було видно надмiрну напругу, але в їхнiх очах було також полегшення. Вiн органiзував їхню доставку до кают, а потiм продовжив розмову з командиром.
  
  
  "Ми їдемо на Тайвань", - сказав офiцер. "А звiдти ви можете полетiти лiтаком до Сполучених Штатiв. А як щодо ваших росiйських колег? Ми можемо гарантувати, що їх доставлять у бажане мiсце призначення".
  
  
  "Ми поговоримо про це завтра, командире", - вiдповiв Нiк. "Тепер я насолоджуватимуся феноменом, який вони називають лiжком, хоча в даному випадку це каюта в пiдводному човнi. Доброго вечора, командире.
  
  
  "Ви добре попрацювали, N3", - сказав командир. Нiк кивнув, вiдсалютував i обернувся. Вiн утомився, смертельно втомився. Йому було б добре, якби вiн мiг спати без остраху на борту американського корабля.
  
  
  Десь на польовому командному пунктi генерал Ку, командувач 3-ї армiї Китайської Народної Республiки, повiльно випускав дим вiд сигари. Перед ним на столi лежали звiти його людей, командування авiацiї та спецiального десантного пiдроздiлу. Генерал Ку глибоко зiтхнув i замислився, чи дiзнаються про це колись пекiнськi лiдери. Можливо, вони були настiльки захопленi механiзмами пропагандистської машини, що взагалi не могли ясно мислити. Вiн усмiхнувся на самотi своєї кiмнати. Хоча насправдi не було причин для посмiшки, вiн нiчого не мiг з собою вдiяти. Вiн завжди захоплювався майстрами. Було приємно програти тому N3.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 12
  
  
  
  
  
  В аеропорту Формози вирувало життя. Алексi та Аня були одягненi в новi сукнi, купленi на Тайванi, i тепер вони зустрiлися з Нiком у маленькiй приймальнi, оновленими та привабливими. Вони говорили бiльше години, i тепер Нiк знову запитав. Вiн не хотiв непорозумiнь. Вiн спитав. - "Отже, ми добре розумiємо одне одного?" "Я хотiв би, щоб Алексi поїхала зi мною в Америку, i вона каже, що хотiла б. Це ясно?
  
  
  "Це очевидно", - вiдповiла Аня. "А я хочу повернутися до Росiї. Алексi завжди хотiла побачити Америку. У мене цього бажання нiколи не було".
  
  
  "Люди в Москвi нiколи не зможуть вимагати її повернення, тому що, наскiльки вiдомо будь-кому у Вашингтонi, вони вiдправили тiльки одного агента, а я вiдправляю одного назад: - вас".
  
  
  "Так", - сказала Аня. 'Я втомилася. I з мене бiльш нiж достатньо цiєї роботи Нiк Картер. I я поясню їм, що думає Олекси".
  
  
  "Будь ласка, Аня, - сказала Алексi. "Ви повиннi дати їм зрозумiти, що я не зрадник. Що я не буду на них шпигувати. Я просто хочу поїхати до Америки та спробувати жити своїм життям. Я хочу поїхати в Грiнвiч-Вiллiдж, i я хочу побачити Баффало та iндiанцiв".
  
  
  Оголошення про гучномовця раптово обiрвало їхню розмову.
  
  
  "Це твiй лiтак, Аня, - сказав Нiк.
  
  
  Вiн потис їй руку i спробував прочитати, що було в неї в очах. Вони ще не були в порядку на сто вiдсоткiв. Вони все ще були не такими, якими вiн їх побачив уперше, у них було щось сумне. Це було ледь помiтно, але вiн не пропустив. Вiн знав, що вони ретельно вивчать її, коли вона приїде до Москви, i вирiшив, що з Олекси зробить те саме, коли вони приїдуть до Нью-Йорка.
  
  
  Аня пiшла у супроводi двох морських пiхотинцiв. Вона зупинилася бiля входу в лiтак i обернулася. Вона помахала на мить, а потiм зникла всерединi. Нiк взяв Олекси за руку, але вiн вiдразу вiдчув, як вона напружилася, i вона вiдсмикнула руку. Вiн одразу вiдпустив її.
  
  
  "Давай, Олексi, - сказав вiн. "На нас теж чекає лiтак".
  
  
  Полiт до Нью-Йорка пройшов без пригод. Олексi здавалася дуже схвильованою, i вона багато говорила, але все ж таки вiн це вiдчував, чомусь вона не була собою. Вiн дуже добре знав, у чому була причина, i водночас почував себе похмурим i розлюченим. Вiн заздалегiдь вiдправив телеграму i Хоук забрав їх в аеропорту. Пiсля прибуття в аеропорт Кеннедi Алексi була в захватi, як дитина, хоча, здавалося, вона була вражена високими будинками Нью-Йорка. У будiвлi AX її вiдвели до кiмнати, де на неї чекала група фахiвцiв, щоб обстежити її. Нiк провiв Хока в його кiмнату, де на столi на нього чекав згорнутий у папiр предмет.
  
  
  Нiк вiдкрив її i з усмiшкою витяг бутерброд iз ростбiфом. Хоук лаконiчно глянув на нього, запалюючи люльку.
  
  
  "Дякую", - сказав Нiк, вiдкусивши шматок. "Ти просто забув кетчуп".
  
  
  На секунду вiн побачив, як очi Хоука блиснули. "Менi дуже шкода", - спокiйно сказав лiтнiй чоловiк. "Я подумаю про це наступного разу. Що буде з дiвчиною?"
  
  
  "Я влаштую їй зустрiч з деякими людьми. - Деякi росiяни, яких я знаю в Нью-Йорку, - сказав Нiк. "Вона швидко адаптується. Вона досить розумна. А ще має багато iнших здiбностей".
  
  
  "Я розмовляв по телефону з росiянами", - сказав Хоук, стукаючи трубкою попiльничкою i скривившись. "Iнодi я не можу не дивуватися ними. Спочатку всi вони були з добротою i готовнiстю допомогти. I тепер, коли все закiнчилося, вони знову поводяться, як ранiше, холодно, по-дiловому i стримано. Я дав їм безлiч можливостей сказати все, що вони хотiли, але вони не сказали нi слова бiльше, нiж було абсолютно необхiдно ".
  
  
  "Вiдлига була тимчасовою, шеф, - сказав Нiк. "Щоб зробити його постiйним, потрiбно набагато бiльше".
  
  
  Дверi вiдчинилися, i увiйшов один iз лiкарiв. Вiн щось сказав Хоуковi.
  
  
  "Дякую", - сказав йому Хоук. 'От i все. I скажiть, будь ласка, панi Любовi, що мiстер Картер забере її на стiйцi реєстрацiї.
  
  
  Вiн повернувся до Нiка. Я зарезервував для вас квартиру на Плаза, на одному з верхнiх поверхiв з видом на парк. Ось ключi. Ви трохи розслабилися за наш рахунок.
  
  
  Нiк кивнув, узяв ключi та вийшов iз кiмнати. Вiн не розповiв Хоуку чи комусь ще про деталi iграшки Ху Цаня. Вiн хотiв, щоб вiн був так само впевнений, як Хоук, що зможе розслабитися на Плаза з Олексi протягом наступного тижня.
  
  
  Вiн забрав Алексi зi стiйки реєстрацiї, i вони плiч-о-плiч вийшли з будiвлi, але Нiк не наважився взяти її за руку. Вона здавалася йому щасливою та схвильованою, i вiн вирiшив, що краще спочатку пообiдати з нею. Вони пiшли на Форум. Пiсля обiду вони взяли таксi, яке вiдвезло їх через Центральний парк до готелю "Плаза".
  
  
  Номер, який забронював Хоук, був бiльш нiж просторим, i Олекса була дуже вражена.
  
  
  "Це твоє на тиждень", - сказав Нiк. - Можна сказати, щось на зразок подарунка. Але не думайте прямо зараз, що ви можете прожити решту свого життя в Америцi ось так".
  
  
  Олекса пiдiйшла до нього з блискучими очима. "Я теж це знаю, - сказала вона. "О, Нiк, я така щаслива. Якби не ти, мене б зараз не було в живих. Що я можу зробити, щоб подякувати вам? '
  
  
  Вiн був трохи вражений прямотою її питання, але вирiшив ризикнути. "Я хочу зайнятися з тобою коханням", - сказав вiн. "Я хочу, щоб ти дозволив менi взяти тебе".
  
  
  Вона вiдвернулася вiд нього, i Нiк побачив пiд її блузкою, як її соковитi груди люто пiднiмалася i опускалася. Вiн помiтив, що вона неспокiйно рухалася руками.
  
  
  "Менi страшно, Нiк", - сказала вона, широко розплющивши очi. 'Боюсь.'
  
  
  Вiн пiдiйшов до неї i хотiв доторкнутися до неї. Вона здригнулася i вiдiйшла вiд нього. Вiн знав, що робити. Це був єдиний вихiд. Вiн все ще був збудженою, чуттєвою iстотою, принаймнi це не змiнило ставлення до Ху Цзаня. Вiн згадав їхню першу нiч у Гонконгу, коли помiтив, що найменше сексуальне збудження змушувало її збуджувати дедалi бiльше. Вiн не став би її зараз змушувати. Йому доведеться набратися терпiння i чекати, поки її власне бажання вiзьме гору. За потреби Нiк мiг бути дуже нiжним партнером. За потреби вiн мiг адаптуватися до вимог i труднощiв моменту та повнiстю реагувати на потреби свого партнера. За своє життя вiн узяв багато жiнок. Деякi жадали його з першого дотику, iншi чинили опiр, а деякi вiдкрили з ним новi iгри, про якi навiть не мрiяли. Але сьогоднi ввечерi виникла особлива проблема, i вiн був сповнений рiшучостi її вирiшити. Чи не заради нього самого, а особливо заради iнтересiв Олекси.
  
  
  Нiк перетнув кiмнату, вимкнувши все свiтло, крiм маленької настiльної лампи, яка давала кiмнатi м'яке свiтло. Велике вiкно пропускало мiсячне свiтло та неминучi вогнi великого мiста. Нiк знав, що Алексi достатньо свiтла, щоб побачити його, але в той же час тьмяне свiтло створювало хвилюючу, але заспокiйливу атмосферу.
  
  
  Олекса сiла на диван i подивилась у вiкно. Нiк встав перед нею i почав болiсно повiльно знiмати одяг. Коли вiн зняв сорочку i його потужнi широкi груди блищали в мiсячному свiтлi, вiн пiдiйшов до неї ближче. Вiн виструнчився перед нею i побачив, як вона кидає боязкi погляди на його оголений торс. Вiн поклав їй руку на шию i повернув до себе голову. Вона важко дихала, її груди щiльно притискалися до тонкої тканини блузки. Але вона не здригнулася, i тепер її погляд був прямий i вiдкритий.
  
  
  Вiн повiльно зняв штани i приклав її руку до своїх грудей. Потiм вiн притис її голову до свого пресу. Вiн вiдчув, як її рука на його грудях повiльно рухається до спини, дозволяючи притягнути його ближче. Потiм вiн почав повiльно та нiжно роздягати її, притискаючи її голову до свого живота. Вона лягла i розсунула ноги, щоб вiн мiг легко зняти з неї спiдницю. Потiм вiн зняв з неї бюстгальтер i мiцно i пiдбадьорливо стиснув одну з її прекрасних грудей. На мить Нiк вiдчув конвульсiю по її тiлу, але вiн просунув руку пiд м'якi груди i провiв кiнчиками пальцiв по соску. Її очi були наполовину заплющенi, але Нiк побачив, що вона дивиться на нього з напiввiдкритим ротом. Потiм вiн пiдвiвся i зняв труси, так що вiн стояв перед нею оголеним. Вiн усмiхнувся, коли побачив, що вона простягла йому руку. Її рука тремтiла, але її пристрасть перемогла її опiр. Потiм раптово вона дозволила собi атакувати його, мiцно обхопивши його i загубившись грудьми об його тiло, коли вона впала навколiшки.
  
  
  "О, Нiк, Нiк, - вигукнула вона. "Я думаю, що це "так", так ... але спочатку дозволь менi трохи доторкнутися до тебе. Нiк мiцно тримав її, поки вона дослiджувала його тiло руками, ротом i мовою. Наче вона знайшла щось, що давно втратила, i тепер згадувала це потроху.
  
  
  Нiк нахилився, заклав руки мiж її стегон i понiс до канапи. Тепер вона бiльше не чинила опiр, i в її очах не було й слiду страху. Зi зростанням сили вона поринула в заняття любов'ю i випустила крики збудження. Нiк, як i ранiше, ставився до неї з нiжнiстю, i вiн мав почуття добра i щастя, яке вiн рiдко вiдчував ранiше.
  
  
  Коли Алексi пiдiйшла i обiйняла його своїм м'яким, теплим тiлом, вiн нiжно погладив свiтле волосся, вiдчуваючи полегшення та задоволення.
  
  
  "Я в порядку, Нiк", - тихо сказала вона йому на вухо, смiючись i схлипуючи одночасно. "Я все ще цiлком здорова".
  
  
  "Ти бiльше, нiж гаразд, дорога", - засмiявся вiн. 'Ти чудова.' Вiн подумав про Ганну. Вони обидва думали про Ганну, i вiн знав, що з нею все гаразд як ранiше було. Вона рано чи пiзно дiзнається.
  
  
  "О, Нiкi", - сказав Алексi, притискаючись до його грудей. "Ya lublu vas, Нiк Картер. Я тебе люблю.'
  
  
  Нiк засмiявся. Тож тиждень на Плаза все одно буде добрим.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  
  Ху Цань - провiдний вчений Китаю в галузi ядерної енергiї. Вiн зайняв таку позицiю у Китаї, що його практично нiхто не стримує. можна продовжувати.
  
  
  Це не так уже й погано, Нiк. Найгiрше те, що Ху Цзань - не звичайний вчений, а насамперед людина, яка живить неймовiрну ненависть до всього захiдного. Не лише до США, а й до Росiї.
  
  Тепер ми точно знаємо, що вiн скоро вживе заходiв самостiйно, Нiк. Ви їдете до Китаю, отримуєте там допомогу вiд двох росiйських агентiв, i вам потрiбно прибрати цю людину. Я думаю, це буде твоя найважча робота, Нiке...
  
  
  
  
  
  
  Шкловський Лев
  Перебiжчик
  
  
  
  Нiк Картер
  
  Перебiжчик
  
  Перший роздiл.
  
  В Акапулько завжди свiтить сонце. У невеликому готельному номерi з видом на пляж з бiлим пiском Нiк Картер, вбивця номер один у компанiї AX, спостерiгав, як червона куля вранiшнього сонця сплескує над морем. Йому сподобалося це видовище, i вiн рiдко пропускав його, але вiн пробув в Акапулько вже мiсяць i вiдчув, як усерединi нього наростає тривожний занепокоєння.
  
  Хоук наполiг на тому, щоб цього разу вiн узяв вiдпустку, i Нiк спочатку був за це. Але мiсяць - це надто довго для пустого життя. Йому потрiбне було завдання.
  
  Кiллмайстер вiдвернувся вiд вiкна, що вже темнiло в сутiнках, i подивився на потворний чорний телефон на тумбочцi. Йому майже хотiлося, щоб вiн задзвонив.
  
  За його спиною пролунав шелест простирадлом. Нiк завершив свiй поворот обличчям до лiжка. Лаура Бест простягла йому свої довгi засмаглi руки.
  
  "Знову, любий", - сказала вона хрипким вiд сну голосом.
  
  Нiк увiйшов до її обiймiв, його потужнi груди розчавили її iдеально сформованi оголенi груди. Вiн провiв губами її губами, вiдчуваючи присмак сну в її диханнi. Лаура нетерпляче ворушила губами. Пальцями нiг вона простягла простирадло мiж ними. Цей рух схвилював їх обох. Лаура Бест вмiла кохатися. Її ноги, як i її груди - дiйсно, як i всi вони - були iдеально сформованi. У її обличчi була дитяча краса, що поєднує у собi невиннiсть i мудрiсть, котрий iнодi вiдкрите бажання. Нiк Картер нiколи не знав досконалiшої жiнки. Вона була для всiх чоловiкiв. Вона мала красу. Вона була багата завдяки нафтовому багатству, залишеному батьком. У неї були мiзки. Вона була однiєю з найкрасивiших людей з усього свiту, або, як вважав за краще Нiк, останкiв Джетсета. Заняття коханням було її спортом, хобi, покликанням. Останнi три тижнi вона розповiдала своїм мiжнародним друзям, що шалено любить Артура Поргеса, покупця та продавця державних надлишкiв товарiв. Артур Поргес виявився справжнiм прикриттям Нiка Картера.
  
  У Нiка Картера теж було мало рiвних у сферi занять коханням. Мало що задовольняло його так, як заняття коханням iз гарною жiнкою. Заняття коханням iз Лорою Бест повнiстю задовольнили його. I все ще-
  
  "Ой!" - Вигукнула Лаура. "А тепер, дорогий! Нинi!" Вона вигнулась до нього, провела нiгтями по його м'язистiй спинi.
  
  А коли вони разом завершили свiй любовний акт, вона обм'якла i, важко дихаючи, впала вiд нього.
  
  Вона розплющила свої великi карi очi, дивлячись на нього. "Боже, це було добре! Це було ще краще". Її очi ковзнули по його грудях. "Ти нiколи не втомлюєшся, правда?"
  
  Нiк усмiхнувся. "Я втомлююся." Вiн лiг поруч iз нею, витяг iз тумбочки одну зi своїх цигарок iз золотим наконечником, закурив i простяг їй.
  
  Лаура пiдвелася на лiктi, щоб краще розглянути його обличчя. Вона похитала головою, дивлячись на цигарку. "Жiнка, яка втомлює тебе, має бути бiльше жiнкою, нiж я".
  
  "Нi, - сказав Нiк. Вiн сказав це частково тому, що вiрив у це, а частково тому, що вважав, що вона хотiла це почути".
  
  Вона вiдповiла на його посмiшку. Вiн мав рацiю.
  
  "Це було розумно з твого боку", - сказала вона, проводячи вказiвним пальцем на його носi. "Ти завжди говориш правильнi речi в потрiбний час, чи не так?"
  
  Нiк глибоко затягнувся цигаркою. "Ти жiнка, яка знає чоловiкiв, я дам тобi це". I вiн був чоловiком, який знав жiнок.
  
  Лаура Бест вивчала його, її великi очi мерехтiли далеким блиском. Її каштанове волосся спадало на лiве плече, майже закриваючи груди. Вказiвний палець злегка ковзнув його губами, горлом; вона поклала долоню на його масивнi груди. Нарештi вона сказала: "Ти ж знаєш, що я люблю тебе, чи не так?"
  
  Нiк не хотiв, щоб розмова пiшла в тому напрямку, в якому вiн iде. Коли вiн вперше зустрiв Лору, вона порадила йому не чекати надто багато. Їхнi стосунки будуть виключно для смiху. Вони повнiстю насолоджувалися один одним, а коли це померкло, вони розлучилися добрими друзями. Жодних емоцiйних проблем, нiякої липкої театральностi. Вона пiшла за ним, а вiн за нею. Вони кохали i веселилися. перiод. То була фiлософiя прекрасних людей. I Нiк бiльш нiж погодився. Вiн мав перерву мiж завданнями. Лаура була однiєю з найкрасивiших жiнок, яких вiн колись зустрiчав. Веселощi було назвою гри.
  
  Але останнiм часом вона стала примхливою. У двадцять два роки вона вже була одружена i розлучалася тричi. Вона говорила про своїх минулих чоловiкiв, як мисливець каже про свої трофеї. Щоб Лора любила, Лора мала володiти. I для Нiка це був єдиний недолiк її досконалостi.
  
  "Чи не так?" - повторила Лаура. Її очi шукали його.
  
  Нiк розiм'яти сигарету в попiльничцi на тумбочцi. "Вiдчуваєте себе плавати при мiсячному свiтлi?" вiн спитав.
  
  Лаура плюхнулася на лiжко поруч iз ним. "Чорт! Хiба ти не можеш сказати, коли я намагаюся зробити тобi пропозицiю?"
  
  "Що запропонувати?"
  
  "Шлюб, звичайно. Я хочу, щоб ти одружився зi мною, щоб прибрати мене вiд усього цього".
  
  Нiк посмiхнувся. "Ходiмо купатися при мiсячному свiтлi".
  
  Лаура не посмiхнулася у вiдповiдь. "Нi, поки я не отримаю вiдповiдi".
  
  Телефон задзвонив.
  
  Нiк з полегшенням рушив до нього. Лаура схопила його за руку, тримаючи її.
  
  "Ти не знiмеш трубку, поки я не отримаю вiдповiдь".
  
  Вiльною рукою Нiк легко послабив
  
  
  
  
  
  її мiцну хватку на руцi. Вiн зняв слухавку, сподiваючись почути голос Хоука.
  
  "Мистецтво, дорогий", - промовив жiночий голос iз легким нiмецьким акцентом. "Можу я поговорити з Лорою, будь ласка?"
  
  Нiк дiзнався у цьому голосi Соннi, ще один залишок Jet-Set. Вiн передав телефон Лаурi. "Це Соннi".
  
  У гнiвi Лаура схопилася з лiжка, показала Нiку гарний язик i приклала телефон до вуха. "Чорт тебе забирай, Соннi. Ти вибрав пекельний час для дзвiнка.
  
  Нiк стояв бiля вiкна i дивився, але не бачив бiлих шапок, помiтних над темним морем. Вiн знав, що це буде остання нiч, яку вiн проведе з Лорою. Дзвонив Хоук чи нi, їхнi стосунки скiнчилися. Нiк був трохи злий на себе за те, що дозволив цьому зайти так далеко, як це сталося.
  
  Лаура повiсила слухавку. "Вранцi ми пливемо човном на Пуерта Валларта". Вона сказала це легко, звiсно. Вона будувала плани. "Думаю, менi слiд почати збирати речi". Вона натягла трусики, пiдняла бюстгальтер. На її обличчi був зосереджений вираз, наче вона багато думала.
  
  Нiк пiдiйшов до своїх сигарет, закурив ще одну. На цей раз вiн їй не запропонував.
  
  "Добре?" - Запитала Лаура. Вона застiбала бюстгальтер.
  
  "Добре що?"
  
  "Коли ми одружимося?"
  
  Нiк мало не подавився сигаретним димом, що вiн вдихнув.
  
  "Пуерта Валларта було б добрим мiсцем", - продовжила вона. Вона все ще робила плани.
  
  Телефон знову задзвонив.
  
  Нiк пiдняв його. "Так?"
  
  Вiн одразу впiзнав голос Хоука. "Г-н. Поргес?"
  
  "Так."
  
  Це Томпсон. Наскiльки я розумiю, у вас є на продаж сорок тонн чавуну.
  
  "Це правильно."
  
  "Якщо цiна буде пiдходящою, я можу бути зацiкавлений у покупцi десяти тонн цього продукту. Ви знаєте, де мiй офiс?"
  
  "Так", - вiдповiв Нiк iз широкою усмiшкою. Хоук хотiв його о десятiй годинi. Але сьогоднi о десятiй чи завтра вранцi? "Невже завтра вранцi буде достатньо?" вiн спитав.
  
  "Добре", - завагався Хоук. "У мене завтра кiлька зустрiчей".
  
  Нiку бiльше не треба було казати. Хоч би що вождь приготував для нього, це було термiново. Кiлмайстер крадькома глянув на Лору. Її прекрасне обличчя було напружене. Вона з тривогою спостерiгала за ним.
  
  "Я полечу звiдси наступним лiтаком", - сказав вiн.
  
  "Це буде чудово."
  
  Вони повiсили люльку разом.
  
  Нiк повернувся до Лори. Якби вона була Джорджет, або Суї Чинг, або будь-якою iншою дiвчиною Нiка, вона надула б губи i зчинила б невеликий галас. Але вони розлучилися друзями та пообiцяли один одному, що наступного разу триватиме довше. Але з Лорою так не вийшло. Вiн нiколи не знав нiкого, схожого на неї. З нею мало бути все чи нiчого. Вона була багата i розпещена i звикла чинити по-своєму.
  
  Лаура виглядала гарною, стоячи в бюстгальтерi та трусиках, поклавши руку на стегна.
  
  "Так?" - сказала вона, пiднявши брови. На її обличчi було вираз маленької дитини, що дивилася на те, що вона хотiла вiдiбрати у неї.
  
  Нiк хотiв зробити це якомога безболiснiшим i коротким. "Якщо ви збираєтеся на Пуерта Валларта, вам краще почати збирати речi. До побачення, Лора.
  
  Її руки впали з обох бокiв. Її нижня губа почала трохи тремтiти. "Тодi все скiнчено?"
  
  "Так."
  
  "Повнiстю?"
  
  "Цiлком вiрно", - Нiк знав, що вона нiколи не зможе стати ще однiєю з його дiвчаток. Розрив iз нею мав бути остаточним. Вiн загасив сигарету, яку викурив, i почав чекати. Якщо вона збиралася вибухнути, вiн був готовий до цього.
  
  Лаура знизала плечима, слабо посмiхнулася йому i почала розстiбати бюстгальтер. "Тодi давайте зробимо цей останнiй раз найкращим", - сказала вона.
  
  Вони кохали, спочатку нiжно, потiм люто, кожен забираючи в iншого все, що можна було дати. Це був останнiй раз разом; вони обидва знали це. А Лора весь час плакала, сльози текли по скронях, змочуючи подушку пiд нею. Але вона мала рацiю. Це було найкраще.
  
  У десять хвилин одинадцятої Нiк Картер увiйшов до невеликого офiсу в будiвлi Amalgamated Press and Wire Services на Дюпон-Серкл. У Вашингтонi йшов снiг i плечi його пальта були вологими. В офiсi пахло затхлим сигарним димом, але короткий чорний недопалок, що застряг мiж зубами Хоука, так i не спалахнув.
  
  Хоук сидiв за тьмяно освiтленим столом, його крижанi очi уважно вивчали Нiка. Вiн дивився, як Нiк повiсив пальто i сiв навпроти нього.
  
  Нiк уже помiстив Лору Бест разом зi своєю обкладинкою Артура Поргеса до банку пам'ятi свого розуму. Вiн мiг згадати цей спогад, коли хотiв, але швидше за все вiн просто зупинявся там. Тепер вiн був Нiк Картер, N3, Killmaster для AX. П'єр, його крихiтна газова бомба, висiла на своєму улюбленому мiсцi мiж його ногами, як третє яєчко. Тонкий стилет Х'юго був мiцно закрiплений на руцi, готовий помiститися в його руку, якщо йому це знадобиться. А Вiльгельмiна, його 9-мiлiметровий "Люгер", затишно влаштувалася пiд його лiвою пахвою. Його мозок був налаштований на Хоука, його м'язисте тiло чекало на дiї. Вiн був озброєний та готовий до роботи.
  
  Хоук закрив папку i вiдкинувся на спинку стiльця. Вiн витяг потворну чорну недопалок з рота, з огидою вивчив його i кинув у вiдро для смiття поруч зi своїм столом. Майже одразу вiн затис у зубах ще одну сигару, i його шкiрясте обличчя затуманило димом.
  
  "Нiк, у мене для тебе є важке завдання", - раптово сказав вiн.
  
  
  
  
  
  
  
  Нiк навiть не намагався приховати посмiшку. Обидва знали, що у N3 завжди найкрутiшi завдання.
  
  Хоук продовжив. "Слово" меланоми "що-небудь для вас означає?"
  
  Нiк пригадав, що колись читав це слово. "Якесь вiдношення до пiгменту шкiри, чи не так?"
  
  На добродушному обличчi Хоука з'явилася задоволена посмiшка. "Досить близько, - сказав вiн. Вiн вiдкрив папку перед собою. "Не дозволяйте цим десятидоларовим словам збити вас з пантелику". Вiн почав читати. "У 1966 роцi за допомогою електронного мiкроскопа професор Джон Лу вiдкрив метод видiлення та характеристики таких шкiрних захворювань, як меланома, клiтинний синiй невус. Хоча це вiдкриття було важливим саме по собi, справжня цiннiсть цього вiдкриття полягала в тому, що, знаючи та iзолювавши цi хвороби, стало легше дiагностувати бiльш серйознi захворювання". Хоук подивився на Нiка з папки. "Це було у 1966 роцi".
  
  Нiк нахилився вперед, чекаючи. Вiн знав, що вождь щось думає. Вiн також знав, що все, що сказав Хоук, було важливим. Сигарний дим висiв у маленькому офiсi, як синiй туман.
  
  "До вчорашнього дня, - сказав Хок, - професор Лу працював дерматологом у програмi НАСА "Венера". Працюючи з ультрафiолетом та iншими формами випромiнювання, вiн удосконалював з'єднання, бiльш досконале, нiж бензофенони, в захистi вiд шкiдливих променiв шкiри. Якщо вiн доб'ється успiху, у нього буде склад, захищатиметься. тепла та радiацiї". Хоук закрив папку. "Менi не потрiбно розповiдати вам цiннiсть такої сполуки".
  
  Мозок Нiка засвоїв iнформацiю. Нi, йому не треба було говорити. Його цiннiсть для НАСА була очевидною. У крихiтних кабiнах космiчних апаратiв космонавти iнодi зазнавали впливу шкiдливих променiв. З новим складом променi можна було знешкодити. З медичної точки зору його застосування може поширюватися на пухирi та опiки. Можливостi здавалися безмежними.
  
  Але Хок сказав до вчорашнього дня. "Що сталося вчора?" - спитав Кiллмайстер.
  
  Хоук пiдвiвся, пiдiйшов до похмурого вiкна. В умовах легкого снiгопаду та темряви не було чого бачити, крiм вiдображення його власного жилистого тiла, одягненого у вiльний, м'ятий костюм. Вiн глибоко затягнувся сигарою i випустив дим на вiдбиток. "Учора професор Джон Лу прилетiв до Гонконгу". Шеф повернувся до Нiка. "Вчора професор Джон Лу оголосив, що переходить на бiк Чi Корнс!"
  
  Нiк закурив одну зi своїх цигарок iз золотим наконечником. Вiн розумiв серйознiсть такого вiдступництва. Якби поєднання було вдосконалено в Китаї, його найбiльш очевидною цiннiстю був би захист шкiри вiд ядерної радiацiї. Китай уже мав водневу бомбу. Такий захист для них може бути зеленим свiтлом для використання їх бомб. "Хтось знає, чому професор вирiшив пiти?" - Запитав Нiк.
  
  Хоук знизав плечима. "Нiхто - нi НАСА, нi ФБР, нi ЦРУ - нiхто не може вигадати причину. Позавчора вiн iде на роботу, i день iде нормально. Учора вiн оголосив у Гонконгу, що збирається дезертувати. Ми знаємо, де вiн, але вiн нiкого не хоче бачити".
  
  "Як щодо його минулого?" - Запитав Нiк. "Є щось комунiстичне?"
  
  Сигара згасла. Хоук жував її, поки казав. "Нiчого. Вiн американець китайського походження, народився в китайському кварталi Сан-Франциско. Здобув ступiнь у Берклi, одружився з дiвчиною, яку зустрiв там, перейшов на роботу в НАСА в 1967 роцi. У нього є дванадцятирiчний син. Як i бiльшiсть учених, вiн не має жодних полiтичних iнтересiв. Вiн вiдданий двом речам. У вiдпустцi вiн бере свою сiм'ю на глибоководну рибалку в затоцi на їхньому вiсiмнадцятифутовому човнi з пiдвiсним мотором". Вождь вiдкинувся на спинку стiльця. "Нi, у його минулому немає нiчого".
  
  Кiллмайстер загасив недопалок цигарки. У крихiтному офiсi висiв густий дим. Радiатор створював вологий жар, i Нiк вiдчув, що трохи потiє. "Причина має бути або у роботi, або у сiм'ї", - сказав вiн.
  
  Хоук кивнув головою. "Я так розумiю. Однак у нас є невелика проблема. ЦРУ повiдомило нам, що не має намiру дозволяти йому працювати над цим комплексом у Китаї. Якщо Чи Корни його дiстануть, ЦРУ надiшле агента, щоб убити його".
  
  Нiк придумав щось подiбне. Це було рiдкiстю. AX навiть iнколи це робив. Коли все не вдалося повернути перебiжчика i якщо вiн був досить важливим, останнiм кроком було його вбивство. Якщо агент не повернувся - дуже погано. Агенти були необов'язковими.
  
  "Справа в тому, - сказав Хоук, - що НАСА хоче його повернути. Вiн блискучий учений i досить молодий, тому те, над чим вiн працює зараз, буде лише початком". Вiн без гумору посмiхнувся до Нiка. "Це твоє завдання, N3. Використовуйте щось, крiм викрадення, але повернiть його!"
  
  "Та сер."
  
  Хоук витяг цигарковий недопалок з рота. Вiн приєднався до iншого у вiдрi для смiття. "З професором Лу в НАСА працював колега-дерматолог. Вони були хорошими робiтниками друзями, але з мiркувань безпеки нiколи не збиралися разом. Його звуть Крiс Вiлсон. Це буде ваше прикриття. Це може вiдчинити дверi для тебе в Гонконгу."
  
  
  
  
  
  
  
  "А як щодо сiм'ї професора?" - Запитав Нiк.
  
  "Наскiльки нам вiдомо, його дружина все ще перебуває в Орландо. Ми дамо вам її адресу. Однак вона вже пройшла спiвбесiду i не змогла дати нам нiчого корисного".
  
  "Не зашкодить спробувати".
  
  У крижаному поглядi Хоука було схвалення. N3 мало що приймав на iнших словах. Нiчого не вичерпано, поки вiн особисто не спробував. Це була лише одна причина, через яку Нiк Картер був агентом номер один AXE. "Нашi вiддiли у вашому повному розпорядженнi, - сказав Хоук. "Отримайте все, що вам потрiбно. Удачi, Нiк".
  
  Нiк уже стояв. "Я зроблю все, що в моїх силах, сер". Вiн знав, що вождь нiколи не очiкував бiльшого чи меншого, нiж вiн мiг.
  
  У вiддiлi спецефектiв та монтажу AXE Нiк отримав два маскування, якi, як вiн думав, йому знадобляться. Одним iз них був Крiс Вiлсон, який стосувався всього лише одягу, подекуди набивання та деяких змiн у манерах. Iнший, який буде використаний пiзнiше, був трохи складнiшим. У нього було все необхiдне - одяг та косметика - у секретному вiдсiку його багажу.
  
  У Documents вiн запам'ятав двогодинну записану на магнiтофон лекцiю про роботу Крiса Вiлсона в НАСА, а також все, що особистий AX знав про цю людину. Вiн отримав необхiдний паспорт та документи.
  
  До полудня трохи пухкий, строкатий новий Крiс Вiлсон сiв на борт Боїнга 707, рейс 27, в Орландо, Флорида.
  
  РОЗДIЛ ДРУГИЙ
  
  Коли лiтак кружляв над Вашингтоном перед поворотом на пiвдень, Нiк помiтив, що снiг трохи лiг. Клапки блакитного неба виглядали з-за хмар, i коли лiтак набирав висоту, його вiкно висвiтлилося сонячним свiтлом. Вiн влаштувався на своєму мiсцi, i коли лампочка "Не курити" згасла, вiн закурив одну зi своїх цигарок.
  
  Деякi речi здавалися дивними у дезертирствi професора Лу. По-перше, чому професор не взяв iз собою сiм'ю? Якщо Чи Корни пропонували йому найкраще життя, здавалося логiчним, що вiн хотiв би, щоб його дружина та син подiлилися нею з ним. Якщо, звiсно, дружина стала причиною його втечi.
  
  Ще одна загадкова рiч полягала в тому, звiдки Чи Корни дiзналися, що професор працював над цим поєднанням шкiри. НАСА мала сувору систему безпеки. Усiх, хто на них працював, ретельно перевiряли. Тим не менш, Чи Корни знали про з'єднання i переконали професора Лу удосконалити його для них. Як? Що вони могли запропонувати йому, чого не змогли порiвняти американцi?
  
  Нiк мав намiр знайти вiдповiдi. Вiн також мав намiр повернути професора. Якщо ЦРУ вiдправить свого агента вбити цю людину, це означатиме, що Нiк зазнав невдачi - а Нiк не мав намiру програти.
  
  Нiк ранiше мав справу з перебiжчиками. Вiн виявив, що вони дезертували через жадiбнiсть, або тiкали вiд чогось, або вони бiгли до чогось. У випадку професора Лу могло бути кiлька причин. Номер один, звiсно, грошi. Можливо, Чи Корни пообiцяли йому одноразову угоду за комплекс. Звичайно, НАСА не було найбiльш високооплачуваною органiзацiєю. I кожен завжди може використати зайву подряпину.
  
  Потiм були сiмейнi негаразди. Нiк припустив, що кожен одружений чоловiк у той чи iнший час мав проблеми зi шлюбом. Може, його дружина спала з коханцем. Може, у Чи Корнiв був для нього хтось кращий. Можливо, йому просто не подобався його шлюб, i це виглядало як найпростiший вихiд. Для нього були важливими двi речi - його сiм'я та його робота. Якщо вiн вiдчував, що його сiм'я розпадається, це могло бути достатньо, щоб вiдправити його. Якщо нi, то це його робота. Як учений, вiн, мабуть, вимагав певної свободи у своїй роботi. Можливо, Chi Corns пропонували необмежену свободу, необмеженi можливостi. Це було б стимулом для будь-якого вченого.
  
  Чим бiльше Кiллмайстер думав про це, тим бiльше вiдкривалося можливостей. Вiдносини чоловiка зi своїм сином; простроченi рахунки та погрози повернення у володiння; вiдраза до американської полiтичної полiтики. Все можливо, можливо i можливо.
  
  Звичайно, Чи Корни могли насправдi змусити професора бiгти, чимось загрожуючи йому. "До бiса все це, - подумав Нiк. Як завжди, вiн грав на слух, використовуючи свої таланти, зброю та розум.
  
  Нiк Картер дивився на повiльно рухомий краєвид далеко пiд вiкном. Вiн не спав сорок вiсiм годин. Використовуючи йогу, Нiк зосередився повному розслабленнi свого тiла. Його розум залишався налаштованим на його оточення, але вiн змусив своє тiло розслабитись. Кожен м'яз, кожне волокно, кожна клiтина повнiстю розслабленi. Для всiх, хто дивився, вiн виглядав як людина в глибокому снi, але його очi були розплющенi, а його мозок був у свiдомостi.
  
  Але його розслаблення не судилося вiдбутися. Стюардеса перервала його.
  
  "З вами все гаразд, мiстере Вiлсоне?" - спитала вона.
  
  "Так, добре, - сказав Нiк. М'язи його тiла знову напружилися.
  
  "Я думала, ти зомлiв. Принести вам що-небудь?"
  
  "Нi, дякую."
  
  Це було гарне створення з мигдалеподiбними очима, високими вилицями та пишними повними губами. Лiберальна полiтика авiакомпанiї щодо унiформи дозволяла її блузцi щiльно облягати її великi виступаючi груди. Вона носила пояс, бо його вимагали усi авiакомпанiї. Але Нiк сумнiвався, що
  
  
  
  
  
  
  вона носила таку, крiм як пiд час роботи. Звичайно, їй це не було потрiбно.
  
  Стюардеса знiяковiла пiд його поглядом. Его Нiка було достатньо, щоб знати, що навiть з товстими окулярами i товстою серединою вiн все одно впливає на жiнок.
  
  "Скоро ми будемо в Орландо", - сказала вона, i її щоки почервонiли.
  
  Коли вона рухалася перед ним проходом, коротка спiдниця вiдкривала довгi, красиво звуженi ноги, а Нiк благословляв короткi спiдницi. На мить вiн подумав про те, щоб запросити її на вечерю. Але вiн знав, що часу не буде. Коли вiн закiнчив iнтерв'ю з мiсiс Лу, йому треба було сiсти на лiтак до Гонконгу.
  
  У маленькому аеропорту Орландо Нiк сховав свiй багаж у шафцi та дав водiєвi таксi домашню адресу професора. Йому стало трохи нiяково, коли вiн влаштувався на задньому сидiннi таксi. Повiтря було душним i жарким, i хоча Нiк скинув пальто, вiн все ще був у важкому костюмi. I все це набивання навколо його талiї теж не сильно допомогло.
  
  Будинок був затиснутий мiж iншими будинками, так само, як той, що розташовувався по обидва боки кварталу. Через спеку розбризкувачi стояли майже на всiх. Газони виглядали доглянутими та густо-зеленими. Вода зi стiчної канави текла з обох бокiв вулицi, а бетоннi тротуари, зазвичай бiлi, потемнiли вiд вологи з розбризкувачiв. Вiд ганку до тротуару тягнувся короткий тротуар. Тiльки-но Нiк заплатив таксисту, вiн вiдчув, що за ним спостерiгають. Все почалося з того, що тонке волосся стало на шиї. Легкий, колючий озноб пройшов його тiлом, а потiм швидко пiшов. Нiк повернувся до будинку якраз вчасно, щоб побачити, як завiса знову стала на мiсце. Кiллмайстер знав, що на нього чекали.
  
  Нiк не особливо цiкавився цiєю спiвбесiдою, особливо з домогосподарками. Як зазначив Хоук, вона вже пройшла спiвбесiду i не могла запропонувати нiчого корисного.
  
  Коли Нiк пiдiйшов до дверей, вiн витрiщився на обличчя, оголивши найширшу хлоп'ячу усмiшку. Одного разу вiн натиснув кнопку дзвiнка. Дверi негайно вiдчинилися, i вiн виявився вiч-на-вiч з мiсiс Джон Лу.
  
  "Панi. Лу?" - Запитав Кiллмайстер. Коли вiн отримав короткий кiвок, вiн сказав: "Мене звуть Крiс Вiлсон. Я працював з твоїм чоловiком. Цiкаво, чи можу я трохи поговорити з тобою".
  
  "Що?" Її лоб насупився.
  
  Посмiшка Нiка застигла на його обличчi. "Так. Ми з Джоном були хорошими друзями. Я не можу зрозумiти, чому вiн так вчинив".
  
  "Я вже розмовляла з кимось iз НАСА". Вона не зробила жодного руху, щоб вiдчинити дверi ширше або запросити його увiйти.
  
  "Так", - сказав Нiк. "Я впевнений, що так". Вiн мiг зрозумiти її ворожiсть. Вiдхiд чоловiка був для неї досить важким випробуванням, оскiльки до неї не чiплялися ЦРУ, ФБР, НАСА, а тепер i вiн сам. Кiллмайстер почував себе ослом, яким прикидається. "Якби я мiг просто поговорити з тобою..." Вiн дозволив словам замовкнути.
  
  Мiсiс Лу глибоко зiтхнула. "Вiдмiнно. Увiйдiть." Вона вiдчинила дверi, трохи вiдступивши.
  
  Опинившись усерединi, Нiк нiяково зупинився в холi. У будинку було трохи прохолоднiше. Вiн уперше по-справжньому глянув на мiсiс Лу.
  
  Вона була невисокого зросту, нижче п'яти футiв. Нiк припустив, що її вiк - вiд до тридцяти. Її волосся кольору воронова крила густими завитками лежало на макiвцi, намагаючись створити iлюзiю зростання, але не зовсiм виносячи її. Вигини її тiла плавно переходили в округлiсть, не особливо товсту, але важку, нiж зазвичай. Вона мала вагу приблизно на двадцять п'ять фунтiв. Її схiднi очi були її найвидатнiшою рисою, i вона знала про це. Вони були ретельно створенi з використанням потрiбної кiлькостi лайнера та тiней. Мiсiс Лу не використовувала нi помади, нi iншого макiяжу. Її вуха були проколотi, але з них не звисали сережки.
  
  "Будь ласка, пройдiть у вiтальню, - сказала вона.
  
  Вiтальня була обставлена сучасними меблями i, як i фойє, була вистелена товстим килимом. Схiдний вiзерунок кружляв по килиму, але Нiк помiтив, що вiзерунок килима був єдиним схiдним вiзерунком у кiмнатi.
  
  Мiсiс Лу вказала Кiллмайстеровi на тендiтний на вигляд диван i сiла навпроти нього. "Думаю, я розповiв iншим усе, що знаю".
  
  "Я впевнений, що ти це зробила", - сказав Нiк, вперше перериваючи усмiшку. "Але це для моєї совiстi. Ми з Джоном працювали в тiснiй спiвпрацi. Менi не хотiлося б думати, що вiн зробив це через те, що я сказав чи зробив".
  
  "Я так не думаю", - сказала мiсiс Лу.
  
  Як i бiльшiсть домогосподарок, мiсiс Лу була у штанах. Зверху на нiй була чоловiча сорочка, надто велика для неї. Нiку подобалися жiночi мiшкуватi сорочки, особливо тi, що застiбалися спереду. Вiн не любив жiночi штани. Вони належали сукням чи спiдницям.
  
  Тепер серйозно, коли усмiшка повнiстю зникла, вiн сказав: "Ви можете придумати якусь причину, через яку Джон захотiв пiти?"
  
  "Нi", - сказала вона. Але якщо це заспокоїть вас, я сумнiваюся, що це має до вас якесь вiдношення.
  
  "Тодi це має бути щось тут, удома".
  
  "Я справдi не мiг сказати". Мiсiс Лу занервувала. Вона сидiла, пiдiбгавши пiд себе ноги, i продовжувала крутити обручку навколо пальця.
  
  Окуляри, якi носив Нiк, здавались йому важкими на перенiссi. Але вони нагадали йому, ким вiн прикидався.
  
  
  
  
  
  
  У такiй ситуацiї було б надто легко почати ставити запитання, як Нiк Картер. Вiн схрестив ноги i потер пiдборiддя. "Я не можу позбутися вiдчуття, що якимось чином я став причиною всього цього. Джону подобалася його робота. Вiн був вiдданий тобi i хлопчику. Якi у нього могли бути причини для цього, мiсiс Лу, нетерпляче сказала: "Якими б не були його причини, я впевнений, що вони були особистими".
  
  "Звичайно", - Нiк знав, що вона намагається завершити цю розмову. Але вiн був ще зовсiм готовий. "Щось трапилося тут, вдома за останнi кiлька днiв?"
  
  "Що ви маєте на увазi?" Її очi звузилися, i вона уважно вивчила його. Вона була насторожi.
  
  "Проблеми у шлюбi", - прямо сказав Нiк.
  
  Її губи стиснулися. "Г-н. Вiлсон, я не думаю, що це ваша справа. Незалежно вiд причини, через яку мiй чоловiк хоче пiти, її можна знайти в НАСА, а не тут".
  
  Вона злилася. З Нiком все було гаразд. Сердитi люди iнодi говорили те, чого б зазвичай не говорили. "Ви знаєте, над чим вiн працював у НАСА?"
  
  "Звичайно, нi. Вiн нiколи не говорив про свою роботу".
  
  Якщо вона нiчого не знала про його роботу, то чому вона звинувачувала НАСА у його бажаннi пiти? Чи було це тому, що вона вважала, що їхнiй шлюб настiльки гарний, що це має бути його робота? Нiк вирiшив продовжити iншу лiнiю. "Якщо Джон втече, ви з хлопчиком приєднаєтесь до нього?"
  
  Мiсiс Лу випростала ноги i нерухомо сiла у крiсло. Долонi її рук спiтнiли. Вона поперемiнно потирала руки i крутила обручку. Вона стримала гнiв, але все ще нервувала. "Нi", - спокiйно вiдповiла вона. "Я американка. Моє мiсце тут".
  
  "Що ти тодi робитимеш?"
  
  "Розведися з ним. Спробуй знайти iнше життя для мене та хлопчика".
  
  "Я бачу." Хоук мав рацiю. Нiк тут нiчого не навчився. З якоїсь причини мiсiс Лу була насторожена.
  
  "Що ж, я бiльше не забиратиму в тебе час". Вiн пiдвiвся, вдячний за наданий шанс. "Можу я використати ваш телефон, щоб викликати таксi?"
  
  "Звичайно." Мiсiс Лу, здавалося, трохи розслабилася. Нiк майже бачив, як напруга сходить з її обличчя.
  
  Коли Кiллмайстер зiбрався взяти телефон, вiн почув, як десь у заднiй частинi будинку грюкнули дверi. За кiлька секунд у вiтальню влетiв хлопчик.
  
  "Мамо, я..." Хлопчик побачив Нiка i завмер. Вiн кинув швидкий погляд на свою матiр.
  
  "Майк", - сказала мiсiс Лу, знову нервуючи. "Це мiстер Вiлсон. Вiн працював з вашим батьком. Вiн тут, щоб ставити запитання про твого батька. Ти зрозумiв, Майк? Вiн тут, щоб ставити питання про твого батька. Вона наголосила на цих останнiх словах.
  
  "Я розумiю, - сказав Майк. Вiн глянув на Нiка, його очi були такими ж настороженими, як i в його матерi.
  
  Нiк дружелюбно посмiхнувся до хлопчика. "Привiт, Майку".
  
  "Здрастуйте." Крихiтнi краплинки поту виступили на його чолi. З його пояса звисала бейсбольна рукавичка. Подiбнiсть до його матерi була очевидною.
  
  "Трохи потренуватися?" - Запитав Нiк, вказуючи на рукавичку.
  
  "Та сер."
  
  Нiк ризикнув. Вiн зробив два кроки i став мiж хлопчиком i його матiр'ю. "Скажи менi, Майку, - сказав вiн. "Ви знаєте, чому пiшов ваш батько?"
  
  Хлопчик заплющив очi. "Мiй батько пiшов через свою роботу". Це звучало добре вiдрепетованим.
  
  "Ви ладнали зi своїм батьком?"
  
  "Та сер."
  
  Мiсiс Лу пiдвелася. "Я думаю, тобi краще пiти", - сказала вона Нiку.
  
  Кiлмайстер кивнув. Вiн зняв слухавку, викликав таксi. Коли вiн повiсив люльку, вiн повернувся до пари. Щось тут було не так. Вони знали бiльше, нiж розповiдали. Нiк припустив, що це одне iз двох. Або вони збиралися приєднатися до професора, або були причиною його втечi. Одне було ясно: вiн нiчого вiд них не навчиться. Вони не вiрили йому та не довiряли йому. Все, що вони розповiдали йому, це свої заздалегiдь вiдрепетованi промови.
  
  Нiк вирiшив залишити їх у легкому шоцi. "Панi. Лу, я лечу в Гонконг поговорити з Джоном. Є повiдомлення?"
  
  Вона моргнула, i на мить вираз її обличчя змiнився. Але минула мить, i насторожений погляд повернувся. "Жодних повiдомлень", - сказала вона.
  
  Таксi зупинилося надвiр i просигнало. Нiк попрямував до дверей. "Не треба вказувати менi вихiд". Вiн вiдчував, як вони дивляться на нього, доки вiн не зачинив за собою дверi. Зовнi, знову на спецi, вiн швидше вiдчув, нiж побачив, як фiранка вiдсувається вiд вiкна. Вони спостерiгали за ним, поки таксi вiд'їжджало вiд узбiччя.
  
  У душнiй спецi Нiк знову котився до аеропорту i зняв свої товстi окуляри в роговiй оправi. Вiн не звик до окулярiв. Желатинова пiдкладка навколо його талiї, що формою нагадує частину його шкiри, була навколо нього як пластиковий пакет. Повiтря не потрапляло на його шкiру, i вiн виявив, що сильно потiє. Спека у Флоридi не була схожа на спеку в Мексицi.
  
  Думки Нiка були заповненi без вiдповiдей. Цi двоє були дивною парою. За час вiзиту мiсiс Лу не сказала, що хоче повернути свого чоловiка. I вона не мала повiдомлення для нього. Це означало, що вона, мабуть, приєднається до нього пiзнiше. Але це також звучало неправильно. Їхнє ставлення припускало, що, на їхню думку, вiн уже пiшов, i назавжди.
  
  
  
  
  
  Нi, тут було ще щось, щось, що вiн не мiг зрозумiти.
  
  У ТРЕТIЙ РОЗДIЛI
  
  Кiллмайстру довелося двiчi пересiсти на лiтак, один раз у Майамi, а потiм у Лос-Анджелесi, перш нiж вiн встиг прямим рейсом до Гонконгу. Перебравшись через Тихий океан, вiн спробував розслабитись, трохи поспати. Але знову цього не сталося; вiн вiдчув, як тонке волосся на потилицi знову стало дибки. Його, як i ранiше, пробiг холодок. За ним спостерiгали.
  
  Нiк пiдвiвся i повiльно пiшов по проходу до туалетiв, уважно вивчаючи обличчя з обох бокiв вiд нього. Лiтак був бiльш нiж наполовину наповнений схiдними людьми. Деякi спали, iншi дивилися у свої темнi вiкна, третi лiниво поглядали на нього, коли вiн проходив. Нiхто не повернувся, щоб глянути на нього пiсля того, як вiн пройшов, i нiхто не мав погляду спостерiгача. Опинившись у туалетi, Нiк хлюпнув обличчя холодною водою. У дзеркало вiн подивився на вiдбиток свого гарного обличчя, сильно засмаглого вiд мексиканського сонця. Чи це було його уявою? Вiн знав краще. Хтось у лiтаку спостерiгав за ним. Чи був спостерiгач iз ним у Орландо? Майамi? Лос-Анджелес? Де Нiк його пiдiбрав? Вiн не збирався знайти вiдповiдi, дивлячись на своє обличчя у дзеркало.
  
  Нiк повернувся на своє мiсце, дивлячись на потилицi. Здавалося, нiхто не сумував за ним.
  
  Стюардеса пiдiйшла до нього якраз у той момент, коли вiн закурив одну зi своїх цигарок iз золотим наконечником.
  
  "Все гаразд, мiстере Вiлсоне?" - спитала вона.
  
  "Краще й не може бути", - вiдповiв Нiк, широко посмiхаючись.
  
  Вона була англiйкою, з маленькими грудьми та довгими ногами. Вiд її свiтлої шкiри пахло здоров'ям. У неї були яскравi очi та рум'янi щоки, i все, що вона вiдчувала, думала i чого хотiла, вiдбивалося на її обличчi. I не було жодних сумнiвiв у тому, що було написано на її обличчi просто зараз.
  
  "Є щось, що я можу вам запропонувати?" - спитала вона.
  
  Це було навiдне запитання, що означало будь-що, просто запитай: каву, чай чи мене. Нiк серйозно задумався. Переповнений лiтак, понад сорок восьми годин без сну, надто багато було проти. Йому потрiбний вiдпочинок, а не романтика. Проте вiн не хотiв повнiстю зачиняти дверi.
  
  "Можливо, пiзнiше", - сказав вiн нарештi.
  
  "Звичайно." В її очах промайнуло розчарування, але вона тепло посмiхнулася йому i рушила далi.
  
  Нiк вiдкинувся на спинку стiльця. Дивно, але вiн звик до пояса желатину на талiї. Однак окуляри все ще турбували його, i вiн зняв їх, щоби протерти лiнзи.
  
  Вiн вiдчував легкий жаль з приводу стюардеси. Вiн навiть не мав її iменi. Якщо "пiзнiше" станеться, як вiн її знайде? Вiн дiзнається про її iм'я i де вона буде протягом наступного мiсяця, перш нiж вийде з лiтака.
  
  Холод знову вдарив його. "Чорт забирай, - подумав вiн, - має бути спосiб дiзнатися, хто за ним спостерiгає". Вiн знав, що якщо справдi хоче, iснують способи дiзнатися. Вiн сумнiвався, що ця людина спробує щось у лiтаку. Можливо, вони чекали, що вiн приведе їх до професора. Що ж, коли вони дiсталися Гонконгу, вiн приготував для всiх кiлька сюрпризiв. Прямо зараз йому потрiбний вiдпочинок.
  
  Кiллмайстер хотiв би пояснити своє дивне почуття до мiсiс Лу та хлопчика. Якщо вони сказали йому правду, професор Лу мав проблеми. Це означало, що вiн насправдi дезертував виключно через свою роботу. I це чомусь просто неправильно, особливо з огляду на минулу роботу професора в галузi дерматологiї. Його вiдкриття, його справжнi експерименти не вказували на те, що людина незадоволена своєю роботою. I менш нiж серцевий прийом, отриманий Нiком вiд мiсiс Лу, змусив його схилитися до шлюбу як однiєї причини. Напевно, професор розповiв дружинi про Крiса Вiлсона. I якщо Нiк розкрив своє прикриття пiд час розмови з нею, не було причин для її ворожостi до нього. Мiсiс Лу чомусь брехала. Вiн мав таке вiдчуття, що в будинку "щось не так".
  
  Але зараз Нiку потрiбен був вiдпочинок i вiдпочинок вiн збирався отримати. Якщо мiстер Що хоче дивитися, як вiн спить, нехай. Коли вiн доповiдав тому, хто звелiв йому стежити за Нiком, вiн був експертом у спостереженнi за сплячим чоловiком.
  
  Кiлмайстер повнiстю розслабився. Його розум став порожнiм, за винятком одного вiдсiку, який завжди залишався в курсi навколишнього оточення. Ця частина мозку була страховкою життя. Вiн нiколи не вiдпочивав, нiколи не вимикався. Це багато разiв рятувало йому життя. Вiн заплющив очi i одразу заснув.
  
  Нiк Картер прокинувся миттєво за секунду до того, як рука торкнулася його плеча. Вiн дозволив руцi торкнутися себе, перш нiж розплющив очi. Потiм вiн поклав свою велику руку на тонку жiночу долоню. Вiн глянув у яскравi очi англiйської стюардеси.
  
  "Пристебнiть ремiнь безпеки, мiстере Вiлсон. Ми збираємося приземлитися". Вона слабо спробувала прибрати руку, але Нiк притиснув її до свого плеча.
  
  "Не мiстер Вiлсон", - сказав вiн. "Крис."
  
  Вона перестала намагатися забрати руку. "Крiс", - повторила вона.
  
  "А ти..." Вiн дозволив вироку повиснути.
  
  "Шерон. Шерон Рассел".
  
  "Як довго ти пробудеш у Гонконгу, Шароне?"
  
  В її очах знову з'явився слiд розчарування. "Тiльки година
  
  
  
  
  
  
  , Я боюся. Менi потрiбно встигнути на наступний рейс".
  
  Нiк провiв пальцями по її руцi. "Години мало часу, так?"
  
  "Це залежить вiд."
  
  Нiк хотiв провести з нею бiльше години, набагато бiльше. "Те, що я задумав, займе не менше тижня", - сказав вiн.
  
  "Тиждень!" Тепер їй було цiкаво, це вiдображалось у її очах. Було ще дещо. Захоплення.
  
  "Де ти будеш наступного тижня, Шерон?"
  
  Її обличчя прояснилося. "Наступного тижня я починаю свою вiдпустку".
  
  "I де це буде?"
  
  "Iспанiя. Барселона, потiм Мадрид".
  
  Нiк усмiхнувся. "Ви почекайте мене у Барселонi? Ми зможемо зiграти у Мадридi разом".
  
  "Це було б чудово." Вона засунула йому в долоню аркуш паперу. "Ось де я зупинюся в Барселонi".
  
  Нiк насилу стримував смiшок. Вона цього чекала. "Тодi до наступного тижня", - сказав вiн.
  
  "До наступного тижня." Вона стиснула його руку i перейшла до iнших пасажирiв.
  
  I коли вони приземлилися, i коли Нiк виходив iз лiтака, вона знову стиснула його руку, м'яко кажучи: "Оле".
  
  З аеропорту Кiллмайстер сiв на таксi просто у гавань. У таксi, поклавши чемодан на пiдлогу мiж нiг, Нiк визначив змiну часового поясу та встановив годинник. Було десята тридцять п'ять вечора, вiвторок.
  
  Зовнi вулицi Вiкторiї не змiнилися вiд часу останнього вiзиту Кiллмайстра. Його водiй безжально керував "мерседесом" у пробках, сильно покладаючись на звуковий сигнал. У повiтрi витав крижаний холод. Вулицi i машини сяяли вiд зливи, що тiльки що минула. Вiд бордюрiв до будiвель люди безцiльно поєднувалися, покриваючи кожен квадратний дюйм тротуару. Вони сутулилися, низько схиливши голови, схрестивши руки на животi, i поволi рушили вперед. Деякi сидiли на бордюрах, перебираючи паличками їжу з дерев'яних мисок у рот. Коли вони їли, їхнi очi пiдозрiло металися з боку на бiк, нiби їм було соромно їсти, коли багато iнших не їли.
  
  Нiк вiдкинувся на сидiння та посмiхнувся. То була Вiкторiя. На iншому кiнцi гаванi лежав Коулун, такий самий багатолюдний та екзотичний. Це був Гонконг, загадковий, красивий та часом смертельно небезпечний. Процвiтали численнi чорнi ринки. Якщо у вас є контакт та потрiбна сума грошей, нiщо не буде безцiнним. Золото, срiбло, нефрит, цигарки, дiвчата; все було в наявностi, все було на продаж, якщо цiна була.
  
  Нiка цiкавили вулицi будь-якого мiста; Вулицi Гонконгу зачаровували його. Спостерiгаючи за переповненими тротуарами зi свого таксi, вiн помiтив, що моряки швидко пробираються крiзь натовп. Iнодi вони рухалися групами, iнодi парами, але нiколи поодинцi. I Нiк знав, до чого вони поспiшають; дiвчина пляшку, шматок хвоста. Моряки скрiзь були моряками. Сьогоднi ввечерi на вулицях Гонконгу бурхливо дiятиме. Прийшов американський флот. Нiк подумав, що спостерiгач усе ще з ним.
  
  Коли таксi наближалося до гаванi, Нiк побачив сампани, набитi, як сардини, на пристанi. Сотнi їх були пов'язанi разом, утворюючи мiнiатюрну плавучу колонiю. Через холод iз грубих труб, врiзаних у каюти, вивергався потворний синiй дим. На цих крихiтних човнах люди прожили все своє життя; вони їли, спали i вмирали на них, i, здавалося, їх було ще сотня вiдколи Нiк бачив їх востаннє. Де-не-де серед них були розкиданi бiльшi джонки. А далi стояли якорi величезнi, майже жахливi кораблi американського флоту. "Який контраст, - подумав Нiк. Сампани були маленькими, тiсними i завжди багатолюдними. Лiхтарi надавали їм моторошний, хитливий вигляд, тодi як гiгантськi американськi кораблi яскраво сяяли генератором вогнiв, роблячи їх майже безлюдними. Вони сидiли нерухомо, як валуни, в гаванi.
  
  Перед готелем Нiк заплатив таксисту i, не озираючись, швидко увiйшов до будiвлi. Опинившись усерединi, вiн попросив у службовця кiмнату з гарним виглядом.
  
  Вiн отримав один iз видом на гавань. Прямо внизу хвилi голiв текли зигзагами, як мурахи, що нiкуди не поспiшають. Нiк стояв трохи осторонь вiкна, спостерiгаючи, як мiсячне свiтло мерехтить у водi. Коли вiн дав чайовi i вiдпустив посланця, вiн вимкнув у кiмнатi весь свiт i повернувся до вiкна. Солоне повiтря досягло його нiздрiв, змiшане iз запахом риби, що готується. Вiн почув сотнi голосiв iз тротуару. Вiн уважно вивчав обличчя i, не бачачи того, чого хотiв, швидко перетнув вiкно, щоб стати якнаймерзкiшою мiшенню. Вигляд з iншого боку виявився бiльш показовим.
  
  Один чоловiк не рушив iз натовпом. I вiн не прорiзав це. Вiн стояв пiд лiхтарем iз газетою в руках.
  
  Бог! - подумав Нiк. Але ж газета! Вночi посеред натовпу, пiд поганим лiхтарем - читаєте газету?
  
  Занадто багато запитань залишилося без вiдповiдi. Кiллмайстер знав, що може втратити цього очевидного аматора, коли i коли захоче. Але вiн хотiв вiдповiдi. I пан Ватсит, який пiшов за ним, був першим кроком, який вiн зробив з моменту початку цього завдання. На очах у Нiка до того пiдiйшов другий, мiцної статури чоловiк, одягнений як кулi.
  
  
  
  
  
  
  т. Його лiва рука стискала обгорнутий коричневим папером пакунок. Обмiнювалися словами. Перший чоловiк вказав на пакунок, похитуючи головою. Були ще слова, стаючи гарячими. Другий сунув згорток першому. Вiн почав вiдмовлятись, але неохоче взяв. Вiн повернувся спиною до другого чоловiка i розчинився у натовпi. За готелем тепер стежив другий чоловiк.
  
  Нiк подумав, що мiстер Ватсiт зараз переодягнеться в костюм кулi. Напевно це те, що було в комплектi. У головi Кiлмастера склався план. Хорошi iдеї перетравлювалися, формувалися, оброблялися, помiщалися в слот, щоб стати частиною плану. Але все одно було брутально. Будь-який план, вирваний iз голови, був грубим. Нiк це знав. Полiрування вiдбуватиметься поетапно у мiру виконання плану. Принаймнi тепер вiн почне отримувати вiдповiдi.
  
  Нiк вiдiйшов вiд вiкна. Вiн розпакував валiзу, а коли вiн спорожнiв, дiстав прихований ящик. З цього ящика вiн дiстав невеликий пакунок, що мало чим вiдрiзняється вiд того, який нiс другий чоловiк. Вiн розгорнув тканину пакунка i перемотав її вздовж. Все ще в темрявi вiн повнiстю роздягнувся, зняв зброю i поклав її на лiжко. Коли вiн був оголений, вiн обережно зняв желатин, м'яку пiдкладку тiлесного кольору зi своєї талiї. Вiн чiплявся завзято за деяке волосся з його живота, поки вiн його стяг. Вiн працював з ним протягом пiвгодини i виявив, що сильно потiє вiд болю висмикненого волосся. Зрештою вiн зняв це. Вiн дозволив їй впасти на пiдлогу до його нiг i дозволив собi розкiш потерти i почухати живiт. Коли вiн був задоволений, вiн вiднiс Хьюго, свiй стилет та набивання у ванну. Вiн розрiзав мембрану, яка утримує желатин, i дозволив липкiй масi впасти в унiтаз. Щоб усе це змити, знадобилося чотири промивання. Вiн пiшов за нею самою мембраною. Потiм Нiк повернувся до вiкна.
  
  Мiстер Вотцит повернувся до другого чоловiка. Тепер вiн теж виглядав як кулi. Спостерiгаючи за ними, Нiк вiдчув себе брудним вiд висихаючого поту. Але вiн усмiхнувся. Вони були початком. Коли вiн побачив вiдповiдi на свої запитання, вiн знав, що у нього будуть двi тiнi.
  
  РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Нiк Картер засмикнув штори на вiкнi i ввiмкнув свiтло в кiмнатi. Пройшовши у ванну, вiн неквапливо прийняв душ, потiм ретельно поголився. Вiн знав, що найважче випробування для двох чоловiкiв, якi чекають на нього зовнi, буде час. Важко було чекати, доки вiн щось зробить. Вiн знав це, бо сам бував там один чи двiчi. I чим довше вiн змушував їх чекати, тим дбайливiше вони ставали.
  
  Закiнчивши у ваннiй, Нiк босонiж пiдiйшов до лiжка. Вiн узяв згорнуту тканину та закрiпив її навколо талiї. Коли вiн був задоволений, вiн повiсив свою крихiтну газову бомбу мiж ногами, потiм натягнув шорти i натягнув пояс поверх прокладки. Вiн подивився на свiй профiль у дзеркало у ваннiй кiмнатi. Згорнута тканина виглядала не так реально, як желатин, але це було найкраще, що вiн мiг зробити. Повернувшись до лiжка, Нiк перестав одягатися, прикрiпивши Х'юго до руки та Вiльгельмiну, Люгер, за талiю своїх штанiв. Настав час щось поїсти.
  
  Кiллмайстер залишив увiмкненим весь свiт у своїй кiмнатi. Вiн подумав, що один iз двох чоловiкiв, мабуть, захоче його обшукати.
  
  Немає сенсу ускладнювати їм завдання. До того часу, як вiн закiнчив їсти, вони мають бути готовi.
  
  У їдальнi готелю Нiк перекусив. Вiн чекав на неприємностi, а коли вони прийшли, не хотiв, щоб у нього був повний шлунок. Коли остання страва була прибрана, вiн неквапливо викурив цигарку. З того часу, як вiн вийшов з кiмнати, минуло сорок п'ять хвилин. Викуривши цигарку, вiн розплатився за чеком i знову вийшов на холодне нiчне повiтря.
  
  Двох його послiдовникiв бiльше не було пiд вуличним лiхтарем. Йому знадобилося кiлька хвилин, щоб звикнути до холоду, потiм вiн швидко рушив до гаванi. Через пiзню годину натовп на тротуарах дещо зменшився. Нiк пробирався крiзь них, не озираючись. Але до того часу, як вiн дiстався порому, вiн занепокоївся. Двоє чоловiкiв були любителями. Чи можливо, що вiн їх втратив?
  
  На майданчику чекала невелика група. Шiсть машин вишикувалися майже бiля кромки води. Пiдiйшовши до групи, Нiк побачив вогнi порома, що прямував до пристанi. Вiн приєднався до iнших, засунув руки до кишень i згорбився вiд холоду.
  
  Вогнi наближалися, надаючи форму величезному судну. Низький звук двигуна змiнив висоту звуку. Вода навколо приземлення закипiла бiлим, коли гвинти перевернули. Люди навколо Нiка повiльно рушили до монстра, що наближається. Нiк рушив iз ними. Вiн пiднявся на борт i швидко пiднявся трапом на другу палубу. Бiля перил його пильнi очi оглянули причал. Двi машини вже були на борту. Але вiн не мiг бачити своїх двох тiней. Кiллмайстер закурив, не зводячи очей з палуби пiд ним.
  
  Коли остання
  
  
  
  
  
  машина була завантажена, Нiк вирiшив покинути пором i пошукати двох своїх послiдовникiв. Можливо, вони загубилися. Вiдiйшовши вiд поручнiв до сходiв, вiн миттю побачив двi кулi, що бiгли по причалу до майданчика. Чоловiк менше стрибнув на борт легко, але важчий i повiльнiший не стрибнув. Певно, вiн давно нiчого не робив. Пiдiйшовши до борту, вiн спiткнувся i мало не впав. Поменше чоловiк допомiг йому насилу.
  
  Нiк усмiхнувся. "Ласкаво просимо на борт, джентльмени", - подумав вiн. Тепер, якби ця давня ванна могла просто переправити його через гавань, не втопивши, вiн повiв би їх у веселу погоню, поки вони не наважилися б зробити свiй хiд.
  
  Великий паром з пихканням вiдлетiв вiд пристанi, злегка покотився, виходячи у вiдкриту воду. Нiк залишився на другiй палубi, поруч iз поручнем. Вiн бiльше не мiг бачити двох куль, але вiдчував, що їхнi очi спостерiгають за ним. Рiзкий вiтер був вологим. Насувалася ще одна злива. Нiк дивився, як iншi пасажири притулилися один до одного вiд холоду. Вiн тримався спиною до вiтру. Пором рипiв i хитав, але не тонув.
  
  Кiллмайстер чекав на своєму сiдалi на другiй палубi, доки остання машина не скотилася у бiк гаванi з боку Коулуна. Вийшовши з порома, вiн уважно вивчив обличчя оточуючих його людей. Його двох тiней серед них не було.
  
  На сходовому майданчику Нiк найняв рикшу i дав хлопчику адресу "Прекрасного бару", невеликого закладу, де вiн бував ранiше. Вiн не збирався йти прямо до професора. Можливо, два його послiдовники не знали, де професор, i сподiвалися, що вiн приведе їх до нього. У цьому не було сенсу, але вiн мав розглянути всi можливостi. Швидше за все, вони йшли за ним, щоб дiзнатися, чи вiн знає, де знаходиться професор. Той факт, що вiн приїхав до Коулуну, мiг розповiсти їм усе, що вони хотiли знати. Якщо так, то Нiка потрiбно лiквiдувати швидко та без суєти. Наближалися проблеми. Нiк це вiдчував. Вiн має бути готовим.
  
  Хлопчик, що тягнув рикшу, легко мчав вулицями Коулуна, його тонкi, м'язистi ноги демонстрували силу, необхiдну для роботи. Для всiх, хто спостерiгав пасажира, вiн був типовим американським туристом. Вiн вiдкинувся на спинку сидiння i курив цигарку iз золотим наконечником, його товстi окуляри дивилися спочатку на один бiк вулицi, потiм на другий.
  
  На вулицях було трохи теплiше, нiж у гаванi. Стародавнi будiвлi i крихкi на вигляд будинку блокували бiльшу частину вiтру. Але волога все ще висiла низькими густими хмарами, чекаючи на вихiд. Оскiльки рух був слабким, рикша швидко зупинилася перед темними дверима, над якими блимала велика неонова вивiска. Нiк заплатив хлопцевi п'ять гонконгських доларiв i жестом наказав зачекати. Вiн увiйшов до бару.
  
  Вiд дверей до бару спускалися дев'ять сходинок. Цей заклад був маленький. Крiм бару було чотири столи, всi заповненi. Столи оточували крихiтне вiдкрите мiсце, де мила дiвчина спiвала низьким сексуальним голосом. Кольорове колесо вiзка повiльно оберталося перед прожектором, м'яко заливаючи дiвчину синiм, потiм червоним, потiм жовтим, зеленим. Здавалося, що це змiнилося з типом пiснi, яку вона спiвала. Найкраще вона виглядала у червоному.
  
  В iншому було темно, якщо не брати до уваги випадкових брудних ламп. Бар був переповнений, i з першого погляду Нiк зрозумiв, що вiн єдиний не схiдний у ньому. Вiн зайняв позицiю наприкiнцi бару, де мiг бачити, як хтось входить чи виходить iз дверей. У барi було троє дiвчат, двi з яких уже отримали свої позначки, а третя розiйшлася, сидячи спочатку на одних колiнах, потiм на iнших, дозволяючи пестити себе. Нiк збирався привернути увагу бармена, коли помiтив свого мiцно складеного послiдовника.
  
  Чоловiк вийшов через фiранку з бiсеру з невеликого столика. Вiн був одягнений у дiловий костюм замiсть костюма кулi. Але поспiшно переодягся. Його краватка була кривою, а частина переду сорочки звисала з штанiв. Вiн спiтнiв. Вiн весь час витирав лоб i рот бiлим носовичком. Вiн недбало оглянув кiмнату, потiм його очi зупинилися на Нiку. Його в'ялi щоки розпливлися у ввiчливiй усмiшцi, i вiн попрямував до Кiллмайстра.
  
  Х'юго впав до руки Нiка. Вiн швидко оглянув бар, шукаючи меншого чоловiка. Дiвчина закiнчила пiсню та вклонилася пiд рiдкiснi оплески. Вона почала розмовляти з аудиторiєю китайською. Синє свiтло заливало її, коли праворуч вiд Нiка йшов бармен. Перед ним великий чоловiк був за чотири кроки вiд нього. Бармен спитав китайською, що вiн п'є. Нiк вiдкладав вiдповiдь, не зводячи очей з наближається до нього людини. Комбо заграло, i дiвчина заспiвала iншу пiсню. Вона була живiша. Колесо оберталося швидше, кольори спалахували над нею, зливаючись у яскраву пляму. Нiк був готовий на все. Бармен знизав плечима i одвернувся. Меншої людини не було. Iнший зробив останнiй крок, що поставив його вiч-на-вiч з Нiком. Ввiчлива посмiшка
  
  
  
  
  
  
  залишилася на його обличчi. Вiн дружнiм жестом простяг пухку праву руку.
  
  "Г-н. Вiлсон, я правий, - сказав вiн. "Дозвольте представитися. Я Чин Осса. Чи можу я поговорити з вами?
  
  "Можна", - м'яко вiдповiв Нiк, швидко замiнивши Хьюго i взявши простягнуту руку.
  
  Чин Осса вказав на вишиту бiсером фiранку. "Там конфiденцiйнiше".
  
  - Пiсля вас, - сказав Нiк, злегка вклонившись.
  
  Оса пройшов через фiранку до столу та двох стiльцiв. До далекої стiни притулився худорлявий жилавий чоловiк.
  
  Вiн не був тим маленьким чоловiчком, що йшов за Нiком. Коли вiн побачив Кiллмайстра, вiн вiдiйшов вiд стiни.
  
  Осса сказав: "Будь ласка, мiстере Вiлсоне, дозвольте моєму другу обшукати вас".
  
  Чоловiк пiдiйшов до Нiка i зупинився, нiби не визначився. Вiн простягнув руку до грудей Нiка. Нiк обережно прибрав руку.
  
  "Будь ласка, мiстере Вiлсоне", - заскулив Осса. "Ми маємо обшукати тебе".
  
  "Не сьогоднi", - трохи посмiхаючись, вiдповiв Нiк.
  
  Чоловiк знову спробував дiстати груди Нiка.
  
  Все ще посмiхаючись, Нiк сказав: "Скажи своєму друговi, що якщо вiн торкнеться мене, я буду змушений зламати йому зап'ястя".
  
  "О нi!" - вигукнув Осса. "Ми не бажаємо насильства". Вiн витер хусткою пiт iз обличчя. На кантонському дiалектi вiн наказав чоловiковi пiти.
  
  По кiмнатi розлилися спалахи кольорового свiтла. У центрi столу горiла свiчка у фiолетовiй вазi, наповненiй воском. Чоловiк мовчки вийшов iз кiмнати, коли дiвчина завела свою пiсню.
  
  Чин Осса важко сiв на один iз скрипучих дерев'яних стiльцiв. Вiн знову витер обличчя хусткою i помахав Нiку у бiк iншого стiльця.
  
  Кiллмайстру таке аранжування не сподобалося. Запропонований стiлець стояв спиною до вишитої бiсером фiранки. Його власна спина була б гарною мiшенню. Натомiсть вiн вiдсунув стiлець вiд столу до бiчної стiни, де мiг бачити i фiранку, i Чин Оссу; потiм вiн сiв.
  
  Осса обдарував його нервовою ввiчливою усмiшкою. "Ви, американцi, завжди сповненi обережностi та насильства".
  
  Нiк зняв окуляри та почав їх чистити. "Ви казали, що хочете поговорити зi мною".
  
  Осса сперся на стiл. Його голос звучав як змова. "Г-н. Вiлсон, нам нема чого метатися в кущах, вiрно?"
  
  "Вiрно", - вiдповiв Нiк. Вiн надiв окуляри, закурив одну iз цигарок. Вiн не пропонував Осi жодного. Навряд це буде дружнє обговорення.
  
  "Ми обидва знаємо, - продовжив Осса, - що ви перебуваєте в Гонконгу, щоб побачити свого друга професора Лу".
  
  "Можливо."
  
  Пiт стiкав по носi Оси i стiкав на стiл. Вiн знову витер обличчя. "Не може бути про це. Ми стежили за вами, ми знаємо, хто ви".
  
  Нiк пiдняв брови. "Ви?"
  
  "Звичайно." Осса вiдкинувся на спинку стiльця, виглядаючи задоволеним собою. "Ви працюєте на капiталiстiв над тим самим проектом, що й професор Лу".
  
  "Звичайно", - сказав Нiк.
  
  Осса тяжко проковтнув. "Мiй найсумнiший обов'язок - повiдомити вам, що професора Лу бiльше немає в Гонконгу".
  
  "Справдi?" Нiк зобразив легкий шок. Вiн не вiрив нiчого, що сказав цей чоловiк.
  
  "Так. Минулої ночi професор Лу був у дорозi до Китаю". Осса зачекав, поки це твердження доходить до розумiння. Потiм вiн сказав: "Шкода, що ви даремно витратили поїздку сюди, але вам бiльше не потрiбно залишатися в Гонконгу. Ми, звичайно ж, вiдшкодуємо вам усi витрати, якi ви зазнали при приїздi".
  
  "Це було б чудово, - сказав Нiк. Вiн упустив сигарету на пiдлогу i розчавив її.
  
  Оса насупився. Його очi примружилися, i вiн пiдозрiло глянув на Нiка. "Це не те, про що можна жартувати. Чи можу я думати, що ви менi не вiрите?"
  
  Нiк пiдвiвся. "Звичайно, я тобi вiрю. Я бачу, дивлячись на вас, яка ви добра, чесна людина. Але якщо для вас те саме, думаю, я залишуся в Гонконгу i трохи пошукаю самостiйно.
  
  Обличчя Осси почервонiло. Його губи стиснулися. Вiн ударив кулаком по столу. "Не колупатиметься!"
  
  Нiк обернувся, щоб вийти з кiмнати.
  
  "Почекайте!" - вигукнув Осса.
  
  Бiля завiси Кiллмайстер зупинився i обернувся.
  
  Тяжкий чоловiк слабо посмiхнувся, люто потер хустку по обличчю та шиї. "Прошу пробачити мiй спалах, я нездоровий. Будь ласка, сядьте, сядьте". Його пухка рука вказала на стiлець бiля стiни.
  
  "Я йду, - сказав Нiк.
  
  "Будь ласка", - заскулив Осса. "У мене є пропозицiя, яку я хочу зробити вам".
  
  "Що за пропозицiю?" Нiк не рушив до стiльця. Натомiсть вiн зробив крок убiк i притулився спиною до стiни.
  
  Осса вiдмовився повернути Нiка у крiсло. "Ви допомагали професору Лу працювати на територiї, чи не так?"
  
  Нiк раптово зацiкавився розмовою. "Що ви пропонуєте?" вiн спитав.
  
  Осса знову примружився. "У тебе немає родини?"
  
  "Нi." Нiк знав це з досьє у штаб-квартирi.
  
  "Тодi грошi?" - спитав Осса.
  
  "Для чого?" Кiллмайстер хотiв, щоб вiн це сказав.
  
  "Щоб знову попрацювати iз професором Лу".
  
  "Iншими словами, приєднатися до нього".
  
  "Точно."
  
  "Iншими словами, продати Батькiвщину".
  
  Осса посмiхнувся. Вiн не так сильно пiтнiв. "Вiдверто кажучи, так".
  
  Нiк присiв
  
  
  
  
  
  до столу, поклавши на нього обидвi долонi. "Ви ж не розумiєте повiдомлення? Я тут, щоб переконати Джона повернутися додому, а не приєднуватися до нього". Було помилкою стояти за столом спиною до фiранки. Нiк зрозумiв це, як тiльки почув шелест намиста.
  
  До нього ззаду пiдiйшов жилистий чоловiк. Нiк повернувся i тицьнув пальцями правої руки в горло чоловiковi. Чоловiк упустив кинджал i вiдсахнувся до стiни, схопившись за горло. Вiн кiлька разiв вiдкрив рота, ковзаючи по стiнi на пiдлогу.
  
  "Забирайся!" Осса закричав. Його пухке обличчя було червоне вiд лютi.
  
  "Це ми, американцi, - м'яко сказав Нiк. "Просто сповненi обережностi та насильства".
  
  Осса примружився, його пухкi руки стиснулися в кулаки. На кантонському дiалектi вiн сказав: "Я покажу вам насильство. Я покажу вам насильство, якого ви нiколи не знали".
  
  Нiк вiдчув, що втомлений. Вiн повернувся i вийшов з-за столу, порвавши двi нитки намиста, проходячи через фiранку. У барi дiвчину залили червоним, якраз закiнчуючи пiсню. Нiк пiдiйшов до схiдцiв, взяв їх по два за раз, майже чекаючи почути пострiл чи кинутий у нього нiж. Вiн досяг верхньої сходинки, коли дiвчина закiнчила свою пiсню. Глядачi аплодували, коли вiн вийшов у дверi.
  
  Коли вiн вийшов надвiр, крижаний вiтер ударив його по обличчю. Вiтер затьмарив туман, тротуари та вулицi блищали вiд вогкостi. Нiк чекав бiля дверей, дозволяючи напрузi повiльно спадати з нього. Вивiска над ним яскраво спалахнула. Вологий вiтер освiжив його обличчя пiсля димної спеки бару.
  
  Один iзольований рикша був припаркований бiля тротуару, хлопчик сiв перед ним. Але коли Нiк вивчав фiгуру, що присiла, вiн зрозумiв, що це зовсiм не хлопчик. Це був партнер Осси, менший iз двох чоловiкiв, якi йшли за ним.
  
  Кiллмайстер глибоко зiтхнув. Тепер буде насильство.
  
  РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
  
  Кiллмайстер вiдiйшов вiд дверей. На мить вiн подумав пройти тротуаром, а не пiдiйти до рикшi. Але вiн лише вiдкладає це. Насилу довелося зiткнутися рано чи пiзно.
  
  Чоловiк побачив його, що наближається, i схопився на ноги. Вiн все ще був одягнений у свiй костюм кулi.
  
  "Рiкша, мiстере?" вiн спитав.
  
  Нiк сказав: "Де хлопчик, якого я звелiв почекати?"
  
  "Вiн пiшов. Я хороший рикша. Чи бачиш."
  
  Нiк залiз на сидiння. "Ви знаєте, де знаходиться Клуб Дракона?"
  
  "Я знаю, ти тримаєш парi. Хороше мiсце. Я беру." Вiн почав рухатися вулицею.
  
  Кiллмайстру все було начхати. Його послiдовники бiльше не були разом. Тепер у нього був один попереду та один позаду, що ставило його прямо посерединi. Очевидно, крiм вхiдних дверей, був ще один шлях у та з бару. Так Осса перевдягся до приходу Нiка. Осса вже мав покинути це мiсце i чекати, коли його друг доставить Нiка. Тепер у них не лишалося вибору. Вони не могли змусити Крiса Вiлсона дезертирувати; вони не могли викурити його з Гонконгу. I вони знали, що вiн був тут, щоб переконати професора Лу повернутися додому. Iншого шляху не було. Їм доведеться вбити його.
  
  Туман ставав все густiшим i почав просочувати пальто Нiка. Його окуляри вкрилися плямами вологи. Нiк зняв їх i поклав у внутрiшню кишеню свого костюма. Його очi шукали по обидва боки вулицi. Кожен м'яз у його тiлi розслабився. Вiн швидко оцiнив вiдстань мiж сидiнням, на якому сидiв i вулицею, намагаючись придумати, як найкраще приземлитися на ноги.
  
  Як би вони спробували? Вiн знав, що Осса чекав десь попереду. Пiстолет був би надто галасливим. Зрештою, у Гонконгу була своя полiцiя. Ножi пiдiйдуть краще. Ймовiрно, вони вбили б його, вiдiбрали б у нього все, що в нього було, i кинули б десь. Швидко, акуратно та працездатно. Для полiцiї це буде просто черговий пограбований та вбитий турист. Це часто траплялося у Гонконгу. Звичайно, Нiк не збирався дозволяти їм це робити. Але вiн вирiшив, що вони будуть такими ж професiйними вуличними бiйцями, як любителi.
  
  Маленька людина вбiгла в неосвiтлений i знедолений район Коулуна. Наскiльки Нiк мiг судити, людина все ще прямувала у бiк Драконячого клубу. Але Нiк знав, що вони нiколи не дiйдуть клубу.
  
  Рiкша виїхала у вузький провулок, по обидва боки якого стояли чотириповерховi неосвiтленi будiвлi. Крiм того, що чоловiк постiйно шльопав ногами мокрим асфальтом, єдиним iншим звуком був спазматичний стукiт дощової води з дахiв будинкiв.
  
  Незважаючи на те, що Кiллмайстер цього очiкував, рух стався несподiвано, трохи втративши рiвновагу. Чоловiк високо пiдняв передню частину рикшi. Нiк крутнувся i стрибнув через колесо. Його лiва нога першою вдарилася по вулицi, що ще бiльше позбавило його рiвноваги. Вiн упав, покотився. На його спинi вiн побачив, що до нього мчить менша за розмiром людина з потворним кинджалом високо в повiтрi. Чоловiк iз криком стрибнув. Нiк притис колiна до грудей, i подушечки його нiг потрапили в живiт чоловiка. Схопивши за зап'ястя кинджал, Кiллмайстер потягнув людину до себе, потiм застиг.
  
  
  
  
  
  пiдняв ноги, перекинувши чоловiка через голову. Вiн приземлився з гучним гарчанням.
  
  Коли Нiк перекотився, щоб стати на ноги, Осса вдарив його ногою, i сила вiдкинула його. У той же час Осса змахнув своїм кинджалом. Кiллмайстер вiдчув, як гострий край встромився йому в чоло. Вiн перекотився i продовжував котитися, доки його спина не вдарилася об колесо перевернутої рикшi. Було надто темно, щоб розглянути. Кров почала сочитися з чола в очi. Нiк пiдставив колiна i почав пiднiматися. Тяжка ступня Оси ковзнула по його щоцi, розриваючи шкiру. Сили вистачило, щоб вiдкинути його убiк. Його повалили на спину; потiм колiно Осси всiєю його вагою встромилося в живiт Нiка. Осса прицiлився йому в пах, але Нiк пiдняв колiна, вiдбиваючи удар. Проте сили було достатньо, щоб у Нiка перехопило подих.
  
  Потiм вiн побачив, як кинджал пiдiйшов до його горла. Нiк упiймав лiвою рукою товсте зап'ястя. Правим кулаком вiн ударив Оссу в пах. Осса хмикнув. Нiк знову вдарив трохи нижче. На цей раз Осса закричав в агонiї. Вiн упав. У Нiка перехопило подих, i вiн, спираючись на рикшу, пiдвiвся на ноги. Вiн витер кров iз очей. Потiм лiворуч вiд нього з'явився менший чоловiк. Нiк миттю побачив його якраз перед тим, як вiдчув, як лезо врiзалося в м'яз його лiвої руки. Вiн ударив чоловiка по обличчю, вiдправивши його котитися в рикшу.
  
  Х'юго був тепер у правiй руцi майстра вбивств. Вiн вiдступив до одного з будинкiв, спостерiгаючи, як двi тiнi наближаються до нього. "Ну, джентльмени, - подумав вiн, - а тепер iди i забери мене". Вони були гарнi, кращi, нiж вiн думав. Вони билися зi злобою i не залишали сумнiвiв у тому, що їх намiром було вбити його. Стоячи спиною до будiвлi, Нiк чекав на них. Порiз на лобi не здавався серйозним. Кровотеча зменшилася. Його лiва рука хворiла, але в нього були й серйознiшi рани. Двоє чоловiкiв розширили свої позицiї так, що кожен напав на нього протилежних сторiн. Вони нахилилися, на обличчях була рiшучiсть, кинджали були спрямованi вгору, в груди Нiка. Вiн знав, що вони спробують встромити свої леза пiд його грудну клiтку, досить високо, щоб вiстря пронизало його серце. У провулку не було холоду. Всi троє були спiтнiлi i трохи задихалися. Тишу порушували лише краплi дощу, що падали з дахiв. Це була така темна нiч, яку Нiк колись бачив. Двоє чоловiкiв були лише тiнями, тiльки їхнi кинджали раз у раз виблискували.
  
  Поменше чоловiк зробив випад першим. Вiн пiдiйшов до низу праворуч вiд Нiка i через свiй розмiр рухався швидко. Пролунав металевий брязкiт, коли Х'юго вiдбив кинджал. Не встиг менший чоловiк вiдступити, як Осса рушив лiворуч, лише трохи повiльнiше. I знову Х'юго вiдхилив клинок. Обидва чоловiки вiдступили. Коли Нiк почав трохи розслаблятися, маленький чоловiчок знову зробив випад нижче. Нiк вiдступив, клацнувши лезом убiк. Але Осса увiйшов високо, цiлячись у горло. Нiк повернув голову, вiдчуваючи, як вiстря розрiзає мочку вуха. Обидва чоловiки знову вiдступили. Дихання стало важчим.
  
  Кiллмайстер знав, що в такiй сутичцi вiн вийде третiм. Цi двоє могли чергувати випади, доки не втомили його. Коли вiн втомиться, вiн зробить помилку, i тодi вони його зловлять. Вiн мав змiнити хiд цiєї справи, i найкращим способом для нього було стати нападником. З меншою людиною буде легше впоратися. Це зробило його першим.
  
  Нiк вдав, що кинувся на Оссу, змусивши його злегка вiдступити. Чоловiк трохи скористався перевагою i рушив уперед. Нiк вiдступив, коли лезо зачепило його живiт. Лiвою рукою вiн схопив людину за зап'ястя i щосили кинув його в Оссу. Вiн сподiвався, що цю людину кине на клинок Оси. Але Осса побачив, що вiн iде, i обернувся боком. Обидва чоловiки зiткнулися, похитнулися та впали. Нiк обiйшов їх пiвколом. Чоловiк поменше замахнувся кинджалом позаду себе, перш нiж пiднявся, мабуть, думаючи, що Нiк був там. Але Нiк був поруч iз ним. Рука зупинилася перед ним.
  
  Рухом майже швидше, нiж може бачити око, Нiк розрiзав Х'юго зап'ястя чоловiка. Вiн скрикнув, упустив кинджал i схопився за зап'ястя. Осса стояв навколiшки. Вiн змахнув кинджалом довгою дугою. Нiку довелося вiдскочити, щоб вiстря не розiрвало йому живiт. Але на одну мить, одну хвилинну секунду, весь фронт Осси був вiдкритий. Його лiва рука спиралася надвiр, пiдтримуючи його, права була майже позаду нього на завершення помаху. Не було часу цiлитись у якусь частину тiла, скоро пройде друга. Як яскрава гримуча змiя. Нiк пiдiйшов i вдарив Хьюго, проштовхнувши лезо майже до рукоятi в груди людини, потiм швидко рушив геть. Осса видав короткий крик. Вiн марно намагався вiдкинути кинджал назад, але зробив це тiльки до бока. Лiва рука, що пiдтримувала його, впала, вiн упав на лiкоть. Нiк подивився
  
  
  
  
  
  вгору, щоб побачити, як маленький чоловiк вибiгає з провулку, все ще стискаючи своє зап'ястя.
  
  Нiк обережно вирвав кинджал iз рук Оси i вiдкинув його на кiлька футiв. Опорний лiкоть Оси пiдкосився. Його голова впала на вигин руки. Нiк помацав зап'ястя чоловiка. Його пульс був повiльним, нестiйким. Вiн помирав. Його дихання стало уривчастим, iгристим. Кров пофарбувала його губи i вiльно текла з рани. Х'юго перерiзав артерiю, вiстрям пробило легеню.
  
  - Осса, - м'яко покликав Нiк. "Ти скажеш менi, хто тебе найняв?" Вiн знав, що двоє чоловiкiв напали на нього не власними силами. Вони працювали за наказом. "Осса", - сказав вiн знову.
  
  Але Чiн Осса нiкому нiчого не розповiв. Бурхливий подих припинився. Вiн був мертвий.
  
  Нiк витер червоне лезо Хьюго про штанину Оси. Вiн шкодував, що йому довелося вбити тяжку людину. Але не було часу прицiлитися. Вiн пiдвiвся i оглянув свої рани. Порiз на лобi перестав кровоточити. Простягнувши носову хустку пiд дощем, поки вiн не промок, вiн витер кров з очей. Його лiва рука хворiла, але подряпина на щоцi i подряпина на животi не були серйозними. Вiн вийшов iз цього краще, нiж Осса, можливо, навiть краще, нiж iнша людина. Дощ став сильнiшим. Його куртка вже промокла.
  
  Притулившись до однiєї з будiвель, Нiк замiнив Х'юго. Вiн витяг Вiльгельмiну, перевiрив обойму i Люгер. Не озирнувшись на сцену битви чи труп, який колись був Чин Оссой, Кiллмайстер вийшов iз провулка. Не було причин, через якi вiн не мiг би побачити професора зараз.
  
  Вiд провулку Нiк пройшов чотири квартали, перш нiж знайшов таксi. Вiн дав водiєвi адресу, яку запам'ятав ще у Вашингтонi. Оскiльки втеча професора не була секретом, не було мiсця, де вiн зупинився. Нiк вiдкинувся на спинку сидiння, дiстав з кишенi пальто товстi окуляри, протер їх i надiв.
  
  Таксi пiд'їхало до тiєї частини Коулуна, яка була такою ж мiзерною, як i провулок. Нiк заплатив водiєвi i знову вийшов на холодне нiчне повiтря. Тiльки коли таксi поїхало, вiн зрозумiв, наскiльки темною була вулиця. Будинки були старi та старi; вони нiби прогнулися пiд дощем. Але Нiк знав схiдну фiлософiю будiвництва. Цi будинки мали тендiтну мiцнiсть, не як валун на березi моря, що витримує постiйнi удари хвиль, а бiльше як павутиння пiд час урагану. Жодне свiтло не освiтлювало вiкна, люди не ходили вулицею. Мiсцевiсть здавалася безлюдною.
  
  Нiк не сумнiвався, що професори добре охоронятимуть, хоча б для його власного захисту. Чи Корни очiкували, що хтось, мабуть, спробує з ним зв'язатися. Вони не знали, чи переконати Мм не дезертувати чи вбити його. Кiллмайстер не думав, що вони намагатимуться з'ясувати це.
  
  Вiкно дверей було над її центром. Вiкно було задрапiроване чорною завiсою, але не настiльки, щоб не пропускати все свiтло. Дивлячись на нього з вулицi, будинок виглядав таким же безлюдним i темним, як i всi iншi. Але коли Нiк став пiд кутом до дверей, вiн ледве розрiзнив жовтий промiнь свiтла. Вiн постукав у дверi i почав чекати. Усерединi не було жодного руху. Нiк постукав у дверi. Вiн почув скрип стiльця, потiм важкi кроки стали голоснiшими. Дверi вiдчинилися, i Нiк зiткнувся з величезним чоловiком. Його масивнi плечi торкалися кожної сторони дверного отвору. Майка, яку вiн носив, оголювала величезнi волосатi руки, товстi, як стовбури дерев, що звисали, мов мавпи, майже до колiн. Його широке плоске обличчя виглядало негарним, а нiс деформувався вiд неодноразових переломiв. Його очi перетворилися на шматочки бритви у двох шарах зефiру iз плотi. Коротке чорне волосся посерединi чола було зачесане i пiдстрижене. У нього не було шиї; його пiдборiддя, здавалося, пiдтримувалося грудьми. "Неандерталець", - подумав Нiк. Цей тип втратив кiлька крокiв у еволюцiї.
  
  Чоловiк пробурчав щось схоже на "Чого ти хочеш?"
  
  "Крiс Вiлсон, щоб побачити професора Лу", - сухо сказав Нiк.
  
  "Вiн не тут. Iди, - пробурчав монстр i зачинив дверi перед Нiком.
  
  Кiллмайстер придушив iмпульс вiдкрити дверi або принаймнi розбити в нiй скло. Вiн постояв кiлька секунд, дозволяючи гнiву витекти з нього. Вiн мав чекати чогось подiбного. Бути запрошеним було б надто легко. Тяжке дихання неандертальця долинало з-за дверей. Вiн, напевно, був би щасливий, якби Нiк спробував щось миле. Кiллмайстер згадав фразу з "Джека i бобового стебла": "Я подрiбню твої кiстки, щоб спекти собi хлiб". "Не сьогоднi, друже, - подумав Нiк. Вiн повинен побачити професора, i вiн це зробить. Але якби не було iншого шляху, вiн волiв би не проходити через цю гору".
  
  Краплi дощу падали на тротуар, як водянi кулi, коли Нiк кружляв осторонь будiвлi. Мiж будинками був довгий вузький простiр шириною близько чотирьох футiв, завалений банками та пляшками. Нiк легко пiднявся на замкнену дерев'яну хвiртку
  
  
  
  
  
  i попрямував до задньої частини будiвлi. На пiвдорозi вiн знайшов ще однi дверi. Вiн обережно повернув ручку "Заблоковано". Вiн продовжив, вибираючи свiй шлях якомога тихiше. Наприкiнцi коридору була ще одна незачинена брама. Нiк вiдкрив її i опинився у викладеному плиткою патiо.
  
  На будiвлi свiтилася єдина жовта лампочка, вiдображення її вiдбивалося на мокрiй плитцi. У центрi дворик маленький. фонтан переповнився. По краях розкидали манговi дерева. Один був посаджений поряд iз будiвлею, нагорi, прямо пiд єдиним вiкном iз цього боку.
  
  Пiд жовтою лампочкою були ще однi дверi. Це було б легко, але дверi були зачиненi. Вiн вiдступив, поклавши руки на стегна, дивлячись на слабке на вигляд дерево. Його одяг промокли, на лобi була рана, хворiла лiва рука. А тепер вiн збирався залiзти на дерево, яке, мабуть, не втримало його, щоб дiстатися до вiкна, яке, мабуть, було замкнене. А вночi ще пiд дощем. У такi моменти у нього виникали незначнi думки про те, щоб заробляти життя ремонтом взуття.
  
  Залишалося тiльки зайнятися цим. Дерево було молоде. Так як манго iнодi досягав дев'яноста футiв, його гiлки повиннi бути швидше гнучкими, нiж тендiтними. Вiн не був досить сильним, щоб утримати його. Нiк почав пiднiматися. Нижнi гiлки були мiцними та легко витримували його вагу. Вiн швидко просунувся приблизно на пiвдорозi. Потiм гiлки стали тонкими i небезпечно зiгнулися, коли вiн настав на них. Тримаючи ноги близько до тулуба, вiн мiнiмiзував вигин. Але коли вiн пiдiйшов до вiкна, навiть стовбур порiдшав. I це було добрих шiсть футiв вiд будiвлi. Коли Нiк був навiть бiля вiкна, гiлки закривали все свiтло вiд жовтої лампочки. Вiн був у темрявi. Єдиний спосiб, як вiн мiг побачити вiкно, був темним квадратом на стiнi будiвлi. Вiн не мiг дiстати його вiд дерева.
  
  Вiн почав розгойдувати свою вагу назад i вперед. Манго протестуюче застогнав, але неохоче рушив з мiсця. Нiк знову зробив випад. Якщо вiкно було зачинене, вiн виламав його. Якщо шум принiс неандертальця. вiн би теж iз ним розiбрався. Дерево справдi почало розгойдуватися. Угода мала бути разовою. Якщо там не було за що вхопитися, вiн зiсковзнув би головою вниз по стiнi будiвлi. Це було б трохи безладно. Дерево нахилилося до темного квадрата. Нiк рiзко штовхнув ногами, намацуючи повiтря руками. У той момент, коли дерево вiдлетiло вiд будiвлi, залишивши його нi на чому висiти, його пальцi торкнулися чогось твердого. Проходячи пальцями обох рук, вiн добре вхопився за те, що це було, коли дерево повнiстю покинуло його. Колiна Нiка вдарилися об стiну будiвлi. Вiн висiв на краю якоїсь коробки. Вiн закинув ногу i пiдвiвся. Його колiна поринули у бруд. Квiткова коробка! Вона була пов'язана з пiдвiконням.
  
  Дерево хитнулося назад, його гiлки торкнулися його обличчя. Кiллмайстер потягнувся до вiкна i негайно подякував за все добре на землi. Мало того, що вiкно не було замкнене, воно було вiдкрито! Вiн вiдкрив її до кiнця, а потiм пролiз. Його руки торкнулися килима. Вiн витяг ноги i залишився пригнутися пiд вiкном. Навпроти Нiка i праворуч вiд нього пролунав звук глибокого дихання. Будинок був тонкий, високий, квадратної форми. Нiк вирiшив, що головна кiмната та кухня будуть унизу. Залишилися ванна кiмната i спальня нагорi. Вiн зняв товстi окуляри у плямах дощу. Так, це буде спальня. У хатi було тихо. Крiм дихання, що долинало з лiжка, єдиним iншим звуком були бризки дощу за вiдкритим вiкном.
  
  Очi Нiка тепер звикли до темної кiмнати. Вiн мiг розрiзнити форму лiжка та горбок на нiй. З Хьюго в руцi вiн рушив до лiжка. Краплi з його мокрого одягу не лунали на килимi, але його черевики стискалися при кожному кроцi. Вiн обiйшов заднє лiжко з правого боку. Чоловiк лежав на боцi, вiдвернувшись вiд Нiка. На тумбочцi поруч iз лiжком стояла лампа. Нiк доторкнувся гострим лезом Хьюго до горла чоловiка i водночас клацнув лампою. Кiмната вибухнула свiтлом. Кiллмайстер тримався спиною до лампи, поки очi не звикли до яскравого свiтла. Чоловiк повернув голову, його очi моргнули i сповнилися сльозами. Вiн пiдняв руку, щоб заплющити очi. Як тiльки Нiк побачив обличчя, вiн вiдсунув Х'юго трохи подалi вiд горла чоловiка.
  
  "Що, чорт забирай..." - чоловiк сфокусував погляд на стилетi за кiлька дюймiв вiд пiдборiддя.
  
  Нiк сказав: "Вважаю, професор Лу".
  
  РОЗДIЛ ШОСТИЙ
  
  Професор Джон Лу вивчив гострий меч у свого горла, потiм глянув на Нiка.
  
  "Якщо прибереш цю штуку, я стану з лiжка", - м'яко сказав вiн.
  
  Нiк вiдтяг Хьюго, але тримав його в руцi. "Ви професор Лу?" вiн спитав.
  
  "Джон. Нiхто не називає мене професором, крiм наших кумедних друзiв унизу. Вiн звiсив ноги через борт
  
  
  
  
  
  
  i потягнувся за халатом. "Як щодо кави?"
  
  Нiк спохмурнiв. Його трохи збентежило ставлення цiєї людини. Вiн вiдступив, коли чоловiк пройшов перед ним i пройшов через кiмнату до раковини та кавника.
  
  Професор Джон Лу був невисоким, добре складеним чоловiком iз чорним волоссям, роздiленим на бiк. Коли вiн варив каву, його руки здавались майже нiжними. Його рухи були плавними та точними. Очевидно, вiн був у чудовiй фiзичнiй формi. Його очi були темнi з дуже невеликим схiдним ухилом i, здавалося, проникали на все, на що вiн дивився. Його обличчя було широким, з високими вилицями i гарним носом. Це було надзвичайно розумне обличчя. Нiк припустив, що йому рокiв близько тридцяти. Вiн здавався людиною, яка знала i свою силу, i свою слабкiсть. Прямо зараз, коли вiн умикав плиту, його темнi очi нервово дивилися на дверi спальнi.
  
  "Продовжуй, - подумав Нiк. "Професор Лу, я б хотiв..." Його зупинив професор, який пiдняв руку i схилив голову набiк, прислухаючись. Нiк почув важкi кроки, що пiднiмаються сходами. Обидва чоловiки завмерли, коли сходинки перейшли до дверей спальнi. Нiк перевiв Хьюго в лiву. Вiльгельмiни.
  
  У замку дверей клацнув ключ. Дверi вiдчинилися, i в кiмнату вбiг неандерталець, за яким слiдував одягнений у тонкий одяг менший чоловiк. Величезний монстр вказав на Нiка та хмикнув. Вiн рушив уперед. Менший чоловiк поклав руку на велику руку, зупиняючи його. Потiм вiн чемно посмiхнувся до професора.
  
  "Хто ваш друг, професоре?"
  
  - швидко сказав Нiк. "Крiс Вiлсон. Я друг Джона. Нiк почав витягувати Вiльгельмiну з-за пояса. Вiн знав, що якщо професор видасть це, йому доведеться важко вибратися з кiмнати."
  
  Джон Лу пiдозрiло глянув на Нiка. Потiм вiн вiдповiв на усмiшку маленького чоловiчка. "Вiрно, - сказав вiн. "Я поговорю з цiєю людиною. Наодинцi!"
  
  "Звичайно, звичайно", - сказав чоловiчок, злегка вклонившись. "Як хочете." Вiн жестом вивiв монстра геть, а потiм, незадовго до того, як зачинити за собою дверi, сказав: "Ви будете дуже обережнi, коли кажете, чи не так, професоре?"
  
  "Забирайся!" - вигукнув професор Лу.
  
  Чоловiк повiльно зачинив дверi i замкнув їх.
  
  Джон Лу повернувся до Нiка, його чоло тривожно наморщився. "Ублюдки знають, що обдурили мене.
  
  Вони можуть дозволити собi бути щедрими". Вiн вивчав Нiка, нiби бачив його вперше. "Що, чорт забирай, з тобою трапилося?"
  
  Нiк послабив хватку на Вiльгельмiн. Вiн перевiв Х'юго назад у праву руку. Наразi це стало ще бiльш незрозумiлим. Професор Лу безперечно не був схожий на людину, яка хотiла б втекти. Вiн знав, що Нiк не був Крiсом Вiлсоном, але захищав його. I ця дружня щирiсть пiдказувала, що вiн майже чекав на Нiка. Але єдиний спосiб отримати вiдповiдi - це поставити запитання.
  
  "Давай поговоримо", - сказав Кiллмайстер.
  
  "Ще нi." Професор поставив двi чашки. "Що ви п'єте у каву?"
  
  "Нiчого. Чорний".
  
  Джон Лу налив каву. "Це одна з багатьох моїх розкiшних речей - раковина та плита. Анонси найближчих пам'яток. Це те, що я можу розраховувати за роботу для китайцiв".
  
  "Навiщо тодi це робити?" - Запитав Нiк.
  
  Професор Лу кинув на нього майже ворожий погляд. "Справдi, чому", - сказав вiн непритомний. Потiм вiн глянув на замкненi дверi спальнi i знову на Нiка. "До речi, як, чорт забирай, ти сюди потрапив?"
  
  Нiк кивнув у бiк вiдчиненого вiкна. "Зiбрався на дерево", - сказав вiн.
  
  Професор голосно засмiявся. "Гарно. Просто чудово. Можеш посперечатися, завтра вони зрубають те дерево. Вiн вказав на Хьюго. "Ти збираєшся вдарити мене цiєю штукою або прибрати її?"
  
  "Я ще не вирiшив".
  
  "Ну, пий каву, доки приймаєш рiшення". Вiн простягнув Нiку чашку, потiм пiдiйшов до тумбочки, на якiй, крiм лампи, стояли невеликий транзисторний радiоприймач i пара окулярiв. Вiн увiмкнув радiо, набрав номер британської станцiї, яка працює всю нiч, i додав гучнiсть. Коли вiн одягнув окуляри, вiн виглядав досить вченим. Вказiвним пальцем вiн вказав Нiка на плиту.
  
  Нiк пiшов за ним, вирiшивши, що вiн, мабуть, мiг би взяти цю людину, якби їй довелося, без Хьюго. Вiн прибрав стилет.
  
  Бiля плити професор сказав: "Ти ж обережний, правда?"
  
  "Кiмната прослуховується, чи не так?" - сказав Нiк.
  
  Професор пiдняв брови. "I теж розумний. Я тiльки сподiваюся, що ти такий кмiтливий, як виглядаєш. Але ти маєш рацiю. Мiкрофон у лампi. Менi знадобилося двi години, щоб знайти його".
  
  "Але чому, якщо ти тут один?"
  
  Вiн знизав плечима. "Може, я говорю увi снi".
  
  Нiк вiдпив кави i полiз у промокле пальто за однiєю з цигарок. Вони були вологими, але вiн все одно запалив одну. Професор вiдмовився вiд запропонованого.
  
  - Професор, - сказав Нiк. "Все це мене трохи збиває з пантелику".
  
  "Будь ласка! Кличте мене Джон ".
  
  "Добре, Джоне. Я знаю, що ви хочете пiти. Тим не менш, судячи з того, що я бачив i чув у цiй кiмнатi, у мене склалося враження, що вас змушують робити це".
  
  Джон кинув каву, що залишилася, в раковину, потiм притулився до неї, нахиливши голову.
  
  
  
  
  
  т. "Я маю бути обережним", - сказав вiн. "Приглушена обережнiсть. Я знаю, що ти не Крiс. Це означає, що ви можете бути з нашого уряду. Я правий?"
  
  Нiк вiдпив кави. "Можливо."
  
  "Я багато думав у цiй кiмнатi. I я вирiшив, що якщо агент спробує зв'язатися зi мною, я розповiм йому справжню причину, з якої я дезертирую, i спробую змусити його допомогти менi. Я не можу впоратися з цим поодинцi. Вiн випростався i подивився прямо на Нiка. В його очах стояли сльози."
  
  "Тодi чому ти?" - Запитав Нiк.
  
  Джон глибоко зiтхнув. "Бо у них є моя дружина та син у Китаї".
  
  Нiк поставив каву. Вiн востаннє затягнувся сигаретою i кинув її до раковини. Але хоча його рухи були повiльними та неквапливими, його мозок працював, перетравлюючи, вiдкидаючи, зберiгаючи, i питання вирiзнялися, як яскравi неоновi вивiски. Цього не могло бути. Але якби це було правдою, це могло б багато пояснити. Невже Джон Лу був змушений тiкати? Чи вiн давав Нiку гарну снiжну роботу? У його головi почали складатися iнциденти. Вони мали форму i, як гiгантська головоломка, вони почали зливатися, утворюючи певну картину.
  
  Джон Лу вивчав обличчя Нiка, його темнi очi були стурбованi, ставлячи невисловленi запитання. Вiн нервово заламував руки. Потiм вiн сказав: "Якщо ти не той, ким я тебе вважаю, значить, я щойно вбив свою сiм'ю".
  
  "Як так?" - Запитав Нiк. Вiн дивився у вiчi чоловiковi. Очi завжди могли сказати йому бiльше, нiж сказане слово.
  
  Джон почав ходити вперед i назад перед Нiком. "Менi повiдомили, що, якщо я комусь розповiм, мою дружину та сина вб'ють. Якщо ти такий, яким я тебе вважаю, може, я зможу переконати тебе допомогти менi. Якщо нi, то я їх щойно вбив".
  
  Нiк взяв свою каву, потягуючи її, його обличчя виражало лише легкий iнтерес. "Я щойно розмовляв з вашою дружиною та сином", - раптово сказав вiн.
  
  Джон Лу зупинився i обернувся до Нiка. "Де ти з ними розмовляв?"
  
  "Орландо".
  
  Професор полiз у кишеню халата i дiстав фотографiю. "Це з ким ви говорили?"
  
  Нiк подивився на фото. Це була фотографiя дружини та сина, яких вiн зустрiв у Флоридi. "Так", - сказав вiн. Вiн почав вiддавати фото назад, але зупинився. Щось було у цiй картинi.
  
  "Дивiться уважно, - сказав Джон.
  
  Нiк уважнiше вивчив фотографiю. Звiсно! Це було фантастично! Насправдi рiзниця була. Жiнка на фото виглядала трохи стрункiшою. Вона мала дуже мало макiяжу очей, якщо вiн взагалi був. Її нiс та рот мали iншу форму, що робило її красивiшою. I очi хлопчика були ближчi один до одного, з тiєю самою проникливiстю, що й у Джона. Вiн мав жiночий рот. Так, рiзниця була, гаразд. Жiнка та хлопчик на фото були не такими, як двоє, з якими вiн розмовляв в Орландо. Чим довше вiн вивчав картинку, тим бiльше вiдмiнностей мiг уловити. По-перше, посмiшка i навiть форма вух.
  
  "Добре?" - з тривогою спитав Джон.
  
  "Одну хвилину." Нiк пiдiйшов до вiдчиненого вiкна. Внизу, у внутрiшньому дворику, ходив неандерталець. Дощ вщух. Напевно, до ранку все скiнчиться. Нiк зачинив вiкно i зняв мокре пальто. Професор бачив, як Вiльгельмiна застрягла за поясом, але тепер це не мало значення. Все у цьому завданнi змiнилося. Вiдповiдi на його запитання приходили до нього одна за одною.
  
  Вiн повинен був спочатку повiдомити Хока. Оскiльки жiнка i хлопчик в Орландо були притворниками, вони працювали на Чи Корн. Хоук знає, як iз ними боротися. Пазл зiбрався в його головi, роблячи картину ясною. Той факт, що Джон Лу змушений був тiкати, пояснював майже все. Як причина, через яку за ним насамперед стежили. I вороже ставлення до фальшивої мiсiс Лу. Чи Корни хотiли переконатися, що вiн нiколи не дiйде до професора. Як Крiс Вiлсон, вiн, можливо, змiг би переконати свого друга Джона навiть пожертвувати своєю родиною. Нiк у цьому вагався, але для червоних це прозвучить розумно. Це було не для них.
  
  До Нiка дiйшли iнциденти, якi, здавалося, не мали великого значення, коли вони сталися. Наприклад, коли Осса намагався його купити. Його запитують, чи має Нiка сiм'ю. Кiллмайстер на той час нiчого до нього не прив'язував. Але тепер - викрали б вони його родину, якби вона була в нього? Звiсно, були б. Вони б нi перед чим не зупинилися, щоб упiймати професора Лу. Те з'єднання, над яким працював Джон, має бути багато для них означало. Ще один випадок стався з ним - учора, коли вiн уперше зустрiв, як вiн думав, мiсiс Лу. Вiн попросив поговорити з нею. I вона засумнiвалася у цьому словi. Балаканина, застарiла, перевантажена, майже нiколи не використовується, але слово знайоме всiм американцям. Вона не знала, що це означає. Звичайно, вона цього не зробила, тому що вона була червоною китаянкою, а не американкою. Це було красиво, професiйно i, говорячи словами Джона Лу, просто гарно.
  
  Професор стояв перед раковиною, зчепивши перед собою руки. Його темнi очi вп'ялися в голову Нiка, вичiкуючi, майже зляканi.
  
  Нiк сказав: "Добре, Джоне. Я те, що ти думаєш про мене. Я не можу
  
  
  
  
  
  прямо зараз розповiм вам усе, крiм того, що я агент однiєї розвiдувальної гiлки нашого уряду".
  
  Здавалося, що чоловiк прогнувся. Його руки опустилися на бiк, пiдборiддя уперлося в груди. Вiн зробив довгий, глибокий, тремтячий вдих. "Слава Богу, - сказав вiн. Це було трохи вище за шепот.
  
  Нiк пiдiйшов до нього i повернув фотографiю. "Тепер тобi доведеться повнiстю менi довiряти. Я тобi допоможу, але ти мусиш менi все розповiсти.
  
  Професор кивнув головою.
  
  "Почнемо з того, як вони викрали твою дружину та сина".
  
  Джон, здавалося, трохи пожвавiшав. "Ти не уявляєш, як я радий, що розмовляю з кимось про це. Я так довго ношу це всерединi себе". Вiн потер руки разом. "Ще кава?"
  
  "Нi, дякую, - сказав Нiк.
  
  Джон Лу задумливо почухав пiдборiддя. "Все почалося близько пiвроку тому. Коли я прийшов з роботи, перед моїм будинком стояв фургон. Всi мої меблi були у двох чоловiкiв. Кетi i Майка нiде не було. Коли я запитав цих двох чоловiкiв, що, чорт забирай, вони думають, що вони роблять, один з них дав менi iнструкцiї. Вiн сказав, що мої дружина i син . живими, краще зроблю, як вони сказали.
  
  "Спочатку я подумав, що це кляп. Вони дали менi адресу в Орландо i сказали, щоб я поїхав туди. Я йшов з цим, поки не дiстався до будинку в Орландо. Ось вона. I хлопчик теж. Вона нiколи не називала менi свого справжнього iменi, я просто називав її Кетi i хлопчика Майком. Вона сказала, що на якийсь час буде моєю дружиною, i з таким же успiхом ми можемо зробити це переконливим.
  
  Нiк сказав: "Ви прожили разом як чоловiк та дружина шiсть мiсяцiв?"
  
  Джон знизав плечима. "Що ще я мiг зробити?"
  
  "Хiба вона не давала вам жодних iнструкцiй чи не казала, що буде далi?"
  
  "Так, наступного ранку. Вона сказала менi, що разом ми заведемо нових друзiв. Я використовував свою роботу як привiд, щоб уникати старих друзiв. Коли я складав формулу з'єднання, я вiдвозив його до Китаю, передавав червоним, а потiм знову бачився з дружиною i хлопчиком. Чесно кажучи, я був наляканий до смертi. перед червоними, тому менi довелося робити все, що вона сказала. I я не мiг зрозумiти, наскiльки вона була схожа на Кетi.
  
  "Отже, тепер ви завершили формулу", - сказав Нiк. "У них це є?"
  
  "От i все. Я не доробив. У мене досi немає, я не мiг зосередитися на своїй роботi. А через шiсть мiсяцiв все стало трохи важче. Мої друзi наполягали, i в мене закiнчувалися виправдання. Вона, мабуть, отримала звiстку зверху, тому що раптово сказала менi, що я буду працювати на територiї в Кита. залишиться на тиждень чи два, а потiм зникне. Усi подумають, що вона приєдналася до мене".
  
  "А що щодо Крiса Вiлсона? Хiба вiн не знав, що жiнка була фальшивкою?"
  
  Джон усмiхнувся. "Ах, Крiс. Знаєте, вiн холостяк. Вдалинi вiд роботи ми нiколи не збиралися разом через безпеку НАСА, а в основному тому, що Крiс i я не подорожували в одних i тих же соцiальних колах. Крiс - мисливець за дiвчатами. О, я впевнений, що йому подобається його робота, але його основна думка зазвичай зосереджена.
  
  "Я бачу." Нiк налив собi ще чашку кави. "Це з'єднання, над яким ви працюєте, повинно мати велике значення для Чи Корн. Чи можете ви сказати менi, що це таке, не вдаючись у технiчнi подробицi?"
  
  Коли i якщо я закiнчу, це буде у виглядi тонкої мазi, щось на зразок крему для рук. космонавтiв вiд шкiдливих променiв. Хто знає? Якщо я буду працювати над цим досить довго, я зможу навiть удосконалити його до такої мiри, що їм не знадобляться космiчнi костюми .
  
  Нiк вiдпив кави. "Чи має це якесь вiдношення до вiдкриття, яке ви зробили ще в 1966 роцi?"
  
  Професор провiв рукою по волоссю. "Нi, це було зовсiм iнше. Повозившись з електронним мiкроскопом, менi пощастило знайти спосiб iзолювати певнi типи шкiрних захворювань, якi самi по собi не були серйозними, але коли їх охарактеризували, я запропонував невелику допомогу в дiагностицi бiльш серйозних захворювань, таких як виразки, пухлини i, можливо, рак".
  
  Нiк посмiхнувся. "Ти надто скромний. Наскiльки я розумiю, це було бiльше, нiж просто невелика допомога. Це був великий прорив".
  
  Джон знизав плечима. "Ось що вони кажуть. Може, вони трохи перебiльшують".
  
  Нiк не сумнiвався, що розмовляє з блискучою людиною. Джон Лу був цiнний як для НАСА, але й своєї країни. Кiллмайстер знав, що вiн не повинен дати Червоним отримати його. Вiн допив свою каву
  
  
  
  
  
  i спитав: "Ти хоч уявляєш, як червонi дiзналися про комплекс?"
  
  Джон похитав головою. "Нi."
  
  "Як довго ви над цим працювали?"
  
  "Насправдi, я отримав цю iдею, коли навчався в коледжi. Якийсь час я крутив це в головi, навiть зробив кiлька нотаток. Але тiльки рiк тому я дiйсно почав втiлювати iдеї в життя".
  
  "Ви розповiдали про це комусь?"
  
  "О, в коледжi я мiг би згадати про це кiльком друзям. Але коли я був у НАСА, я нiкому не сказав, навiть Кетi".
  
  Нiк знову пiдiйшов до вiкна. Невеликий транзисторний радiоприймач виконав британську похiдну пiсню. За вiкном величезний чоловiк все ще ховався у внутрiшньому дворику. Кiллмайстер закурив вологу сигарету iз золотим наконечником. Його шкiра стала холодною через мокрий одяг, який вiн носив. "Все зводиться до того, - сказав вiн бiльше собi, нiж Джону, - то це зламати владу китайських червоних".
  
  Джон шанобливо мовчав.
  
  Нiк сказав: "Я повинен вивезти твою дружину та хлопчика з Китаю". Сказати, що це було легко, але Нiк знав, що виконання цього знову буде чимось iншим. Вiн повернувся до професора. "Ви хоч уявляєте, де вони можуть бути в Китаї?"
  
  Джон знизав плечима. "Нi."
  
  "Хтось iз них сказав щось, що могло б дати вам ключ до розгадки?"
  
  Професор на мить замислився, потираючи пiдборiддя. Потiм вiн похитав головою, посмiхаючись. "Боюсь, що я мало чим допоможу, правда?"
  
  "Все гаразд." Нiк потягнувся за мокрим пальтом на лiжку, втягнув у нього широкi плечi. "Ти хоч уявляєш, коли тебе заберуть до Китаю?" вiн спитав.
  
  Обличчя Джона, здавалося, трохи просвiтлiло. - Думаю, я можу допомогти вам. Я чув, як два спортсмени внизу говорили про те, що, на мою думку, вони домовилися про опiвночi наступного вiвторка.
  
  Нiк подивився на годинник. Було о третiй ранку, середа. Вiн мав менше тижня, щоб знайти, дiстатися i вiдвезти дружину i хлопчика з Китаю. Це було не дуже добре. Але про все по порядку. Йому треба було зробити три речi. По-перше, йому довелося сфальшувати заяву з Джоном через мiкрофон, щоб двоє внизу не розлютилися. По-друге, вiн повинен був вибратися з цього будинку цiлим i неушкодженим. I третє: йому доведеться сiсти в скремблерi i розповiсти Хоуку про фальшивих дружину та хлопчика в Орландо. Пiсля цього йому доведеться грати навмання.
  
  Нiк жестом покликав Джона до лампи. "Чи можете ви зробити так, щоб це радiо пищало, нiби воно було статичним?" вiн прошепотiв.
  
  У Джона був спантеличений вигляд. Але чому. У його очах з'явилося розумiння. Не кажучи нi слова, вiн порався з радiо.
  
  Нiк сказав: "Джоне, ти впевнений, що я не зможу переконати тебе повернутися зi мною?"
  
  "Нi, Крiс. Я так хочу".
  
  Нiку це здалося трохи банальним, але вiн сподiвався, що двоє знизу купилися на це.
  
  "Добре, - сказав Нiк. "Їм це не сподобається, але я їм скажу. Як менi вибратися iз цього мiсця? "
  
  Джон натиснув маленьку кнопку, вбудовану в тумбочку.
  
  Двоє чоловiкiв мовчки потиснули один одному руки. Нiк пiдiйшов до вiкна. Неандертальця бiльше не було у внутрiшньому дворику. На сходах почулися кроки.
  
  "Перш нiж ти пiдеш", - прошепотiв Джон. "Я хотiв би знати справжнє iм'я людини, яка менi допомагає".
  
  "Нiк Картер. Я агент AX."
  
  У замку клацнув ключ. Дверi повiльно вiдчинив менший чоловiк. Потвори з ним не було.
  
  "Мiй друг iде, - сказав Джон.
  
  Елегантно одягнений чоловiк ввiчливо посмiхнувся. "Звичайно, професор". Вiн принiс у кiмнату запах дешевого одеколону.
  
  "До побачення, Джоне, - сказав Нiк.
  
  "До побачення, Крiс".
  
  Коли Нiк вийшов iз кiмнати, чоловiк зачинив i замкнув дверi. Вiн витяг iз-за пояса автомат армiйського 45-го калiбру. Вiн вказав їм на живiт Нiка.
  
  "Що це?" - Запитав Нiк.
  
  Вправна людина все ще мала ввiчливу усмiшку. "Страхування, що ви залишите стиха".
  
  Нiк кивнув i почав спускатися сходами разом iз чоловiком позаду нього. Якщо вiн спробує що-небудь, то може надати професора небезпеки. Iншого чоловiка, як i ранiше, не було.
  
  У вхiдних дверей спритний чоловiк сказав: "Я не знаю, хто ви насправдi. Але ми не настiльки дурнi, щоб думати, що ви i професор слухали британську музику, поки були там. Що б ви не задумали, не пробуйте. Тепер ми знаємо твоє обличчя. I за вами будуть уважно стежити. Ви вже пiддали цих. Вiн вiдчинив дверi. "До побачення, мiстере Вiлсоне, якщо це ваше справжнє iм'я".
  
  Нiк знав, що цей чоловiк мав на увазi дружину та хлопчика, коли сказав "зацiкавленi особи". Чи вони знали, що вiн агент? Вiн вийшов у нiчне повiтря. Дощ знову перетворився на туман. Дверi були зачиненi i замкненi за ним.
  
  Нiк глибоко вдихнуло свiже нiчне повiтря. Вiн пiшов. Такої години вiн мав мало шансiв зловити таксi в цьому районi. Його головним ворогом зараз був час. За двi-три години буде ясно. I вiн навiть не знав, де шукати дружину та хлопчика. Вiн мав зв'язатися з Хоуком.
  
  Кiллмайстер збирався перейти вулицю, коли величезна мавполюдина вийшла з дверного отвору, перегородивши йому шлях. Волосся стало дибки на шиї Нiка. Тож йому доведеться мати справу
  
  
  
  
  все-таки з цiєю iстотою. Не кажучи жодного слова, монстр пiдiйшов до Нiка i потягнувся до його горла. Нiк пригнувся та ухилився вiд монстра. Розмiр чоловiка був приголомшливий, але через це вiн рухався повiльно. Нiк ударив його розкритою долонею по вуху. Це не хвилювало його. Людина-мавпа схопила Нiка за руку i шпурнула його, як ляльку, на будiвлю. Голова Кiллмайстра вдарилася об тверду конструкцiю. У нього запаморочилося в головi.
  
  До того часу, як вiн вийшов з нього, чудовисько вже тримало горло в його величезних волохатих руках. Вiн пiдняв Нiка з нiг. Нiк вiдчув, як кров забивається в його головi. Вiн порiзав чоловiковi вуха, але рухи його здавались болiсно повiльними. Вiн ударив ногою в пах, знаючи, що його удари досягають своєї мети. Але чоловiк, здавалося, навiть цього не вiдчував. Його руки сильнiше стиснули горло Нiка. Кожен удар, який завдав Нiк, убив би звичайну людину. Але цей неандерталець навiть не моргнув. Вiн просто стояв, розставивши ноги, утримуючи Нiка за горло, з усiєю силою в цих величезних руках. Нiк почав бачити спалахи кольору. Його сила пiшла, вiн не вiдчував сили у своїх ударах. Панiка перед смертю, що насувається, стиснула його серце. Вiн втрачав свiдомiсть. Вiн мав зробити щось швидко! Х'юго працював би надто повiльно. Вiн мiг, мабуть, ударити людину двадцять разiв, перш нiж убити її. На той час для нього буде вже надто пiзно.
  
  Вiльгельмiна! Здавалося, вiн рухався повiльно. Його рука вiчно дiсталася "Люгера". Чи буде в нього сила натиснути на курок? Вiльгельмiна була поза його поясом. Вiн устромив стовбур чоловiковi в горло i щосили спустив курок. Вiддача мало не вибила "Люгер" у нього з руки. Пiдборiддя та нiс цiєї людини були негайно вибитi з голови. Вибух луною пролунав безлюдними вулицями. Очi чоловiка безконтрольно моргнули. Його колiна почали тремтiти. I все ж таки сила в його руках залишалася. Нiк встромив стовбур у м'ясисте лiве око чудовиська i знову натиснув на курок. Пострiл вiдiрвав чоловiковi чоло. Його ноги почали пiдгинатися. Пальцi Нiка торкнулися вулицi. Вiн вiдчув, як руки послабили хватку на його горлi. Але життя уникало нього. Вiн мiг затримати подих на чотири хвилини, але це вже минулося. Чоловiк не вiдпускав його досить швидко. Нiк знову вистрiлив двiчi, повнiстю вiдiрвавши голову мавполюдини. Руки впали з його горла. Монстр вiдсахнувся, втративши голову. Його руки пiднялися туди, де мало бути обличчя. Вiн упав на колiна, а потiм перекинувся, щойно зрубане дерево.
  
  Нiк закашлявся i впав навколiшки. Вiн глибоко зiтхнув, вiдчувши їдкий запах рушничного диму. У вiкнах по всьому району спалахнуло свiтло. Район оживав. Буде полiцiя, а Нiку не до полiцiї. Вiн змусив себе рухатися. Все ще задихаючись, вiн пробiг до кiнця кварталу i швидко пiшов геть iз району. Здалеку вiн почув незвичайний дзвiнок сирени британської полiцiї. Потiм зрозумiв, що все ще тримає Вiльгельмiну в руцi. Вiн швидко засунув люгер за пояс. За свою кар'єру кiлмайстра для AX вiн багато разiв був близьким до смертi. Але вiн нiколи не був такий близький.
  
  Як тiльки червонi виявлять безлад, який вiн щойно залишив, вони негайно зв'яжуть це зi смертю Оси. Якби менша за розмiром людина, яка була з Оссою, була ще жива, вона вже зв'язалася б з ними. Вони поєднали цi двi смертi разом iз його вiзитом до професора Лу i знали, що вiн був агентом. Вiн мiг майже припустити, що його прикриття зараз розкрите. Вiн мав зв'язатися з Хоуком. Професор, а також його родина перебували у великiй небезпецi. Нiк на ходу похитав головою. Це завдання йшло зовсiм не так.
  
  РОЗДIЛ СЬОМИЙ
  
  Безпомилковий голос Хоука долинув до Нiка через скремблер. "Що ж, Картере. Судячи з того, що ви менi сказали, схоже, що ваше завдання змiнилося".
  
  "Так, сер", - сказав Нiк. Вiн щойно сповiстив Хока. Вiн був у своєму готельному номерi на боцi Вiкторiї у Гонконгу. За вiкном починала трохи тьмянiти нiчна темрява.
  
  Хоук сказав: "Ви знаєте ситуацiю там краще, нiж я. З цього приводу я розберуся з жiнкою та хлопчиком. Ви знаєте, що потрiбно робити".
  
  "Так", - сказав Нiк. "Менi потрiбно знайти спосiб знайти дружину та сина професора та вивезти їх з Китаю".
  
  "Подбайте про це будь-яким можливим способом. Я приїду до Гонконгу у вiвторок вдень".
  
  "Та сер." Як завжди, подумав Нiк, Хоука цiкавлять результати, а не методи. Кiллмайстер мiг використовувати будь-який метод, який йому потрiбен, якщо вiн приносив результати.
  
  "Удачi", - сказав Хоук, закiнчуючи розмову.
  
  Кiллмайстер переодягся у сухий дiловий костюм. Оскiльки пiдкладка навколо його талiї не промокла, вiн залишив її там. Було трохи безглуздо носити його досi, особливо з огляду на те, що вiн був майже впевнений, що розкрив своє прикриття. Але вiн планував переодягнути, як тiльки дiзнається, куди прямувати до Китаю. А довкола його талiї було зручно носити його. Вiн знав одяг
  
  
  
  
  
  Коли вiн збирався вдягнути їх, вiн був трохи пошарпаний через порiзи кинджалом на животi. Якби в нього не було набивання, його живiт був би розрiзаний, як у щойно спiйманої риби.
  
  Нiк сумнiвався, чи дiзнається Хоук чогось вiд жiнки з Орландо. Якби вона була так добре навчена, як вiн думав, вона б убила i себе, i хлопчика, перш нiж щось скаже.
  
  Кiллмайстер потер синець у горлi. Вiн уже почав знебарвлюватися. Де йому почати шукати дружину та сина професора? Вiн може повернутися до будинку i змусити говорити красиво одягненого чоловiка. Але вiн вже надав Джона Лу достатньо небезпеки. Якщо не будинок, то де? Йому треба було з чогось почати. Нiк стояв бiля вiкна, дивлячись на вулицю. Тепер на тротуарi мало людей.
  
  Вiн раптово вiдчув голод. Вiн не їв з того часу, як заселився в готель. Мелодiя переслiдувала його, як i деякi пiснi. Це був один iз номерiв, який заспiвала дiвчина. Нiк перестав терти горло. Це була соломинка, яка, мабуть, нiчого не значила. Але принаймнi з цього можна було розпочати. Вiн би щось поїв, а потiм повернувся до "Прекрасного бару".
  
  Осса перевдягся там, що могло означати, що вiн когось знав. Навiть у цьому випадку не було жодної гарантiї, що хтось йому допоможе. Але знову ж таки, це було мiсце для початку.
  
  У їдальнi готелю Нiк випив склянку апельсинового соку, а потiм тарiлку яєчнi з хрустким беконом, тости та три чашки чорної кави. Вiн затримався над останньою чашкою кави, даючи їжi час заспокоїтися, потiм вiдкинувся на спинку стiльця i запалив цигарку зi свiжої пачки. Саме тодi вiн помiтив, що чоловiк спостерiгає його.
  
  Вiн був зовнi, збоку вiд одного вiкна готелю. Час вiд часу вiн виглядав, щоб переконатися, що Нiк все ще там. Кiллмайстер дiзнався у ньому жилистого чоловiка, який був з Оссою в барi Wonderful. Вони безперечно не втрачали часу дарма.
  
  Нiк сплатив чек i вийшов надвiр. Нiчна темрява перетворилася на темно-сiрий. Будинки бiльше були величезними темними формами. Вони мали форму, i їх можна було побачити через дверi та вiкна. Бiльшiсть машин на вулицях - це таксi, яким все ще потрiбно було вмикати фари. Мокрi бордюри та вулицi тепер було легше розрiзнити. Тяжкi хмари все ще висiли низько, але дощ припинився.
  
  Кiллмайстер попрямував до пристанi порома. Тепер, коли вiн знав, що за ним знову стежать, йому не було чого йти в "Прекрасний бар". Принаймнi поки що. Цей жилавий чоловiк мiг би йому багато розповiсти, якби його можна було змусити говорити. Насамперед треба було змiнити позицiї. Йому довелося на мить втратити цю людину, щоб вона могла пiти за нею. То була авантюра. У Нiка було передчуття, що жилавий чоловiк не був шанувальником-любителем, як двоє iнших.
  
  Перш нiж вiн дiстався порома, Нiк проїхав по провулку. Вiн пiдбiг до кiнця i почав чекати. Жилистий чоловiк бiгцем звернув за рiг. Нiк швидко пiшов, чуючи, як чоловiк скорочує розрив мiж ними. На iншому розi вулицi Нiк зробив те саме: загорнув за рiг, швидко пробiг до кiнця кварталу, а потiм перейшов на швидку прогулянку. Чоловiк залишився iз ним.
  
  Незабаром Нiк приїхав у район Вiкторiї, який вiн любив називати матроським майданчиком. Це була дiлянка вузьких вулиць iз яскраво освiтленими ґратами з бокiв. Зазвичай у районi було галасливо, грала музика з музичних автоматiв, i повiї стояли на кожному розi. Але нiч добiгала кiнця. Вогнi, як i ранiше, яскраво свiтили, але музичнi автомати працювали тихо. Вуличнi повiї або вже отримали оцiнки, або здалися. Нiк шукав якийсь бар, не той, який вiн знав, а той, який пiдходив би для його цiлей. Цi секцiї були однаковi у всiх великих мiстах свiту. Будинки завжди були двоповерховими. На першому поверсi розташовувалися бар, музичний автомат та танцпол. Дiвчата плавали тут, дозволяючи собi побачити себе. Коли один моряк виявив iнтерес, вiн запросив її на танець, купив їй кiлька напоїв i почав торгуватися через цiну. Як тiльки цiна була встановлена i сплачена, дiвчина повела моряка нагору. Другий поверх виглядав як хол готелю з рiвномiрно розташованими з обох бокiв кiмнатами. Дiвчина зазвичай мала свою кiмнату, де вона жила i працювала. У ньому було небагато - лiжко, звичайно, шафа та комод для її кiлькох дрiбничок та речей. Планування кожної будiвлi було однаковим. Нiк добре їх знав.
  
  Якщо його план збирався спрацювати, йому потрiбно було збiльшити розрив мiж ним та його послiдовником. Секцiя займала приблизно чотири квадратнi блоки, що не давало йому великого простору для роботи. Настав час було починати.
  
  Нiк загорнув за рiг i побiг на повнiй швидкостi. На пiвдорозi через квартал вiн дiйшов до короткого провулка, заблокованого дерев'яним парканом на iншому кiнцi. По обидва боки провулка стояли смiттєвi баки. Кiллмайстер знав, що в нього бiльше немає темряви. Вiн має використовувати свою швидкiсть. Вiн швидко побiг до паркану, оцiнивши його висоту приблизно десять футiв. Збоку вiн перетягнув один iз смiттєвих бакiв, залiз на нього i перелiз через паркан. З iншого боку, вiн злетiв до кiнця кварталу, загорнув за рiг i
  
  
  
  
  знайшов будинок, який шукав. Вiн сидiв на вiстрi блоку трикутної форми. З iншого боку вулицi можна було легко побачити, як хтось виходить чи заходить. До стiни примикав навiс iз навiсом, дах якого знаходився просто пiд одним iз вiкон другого поверху. Нiк зробив уявну вiдмiтку про те, де буде кiмната, коли побiг до бару.
  
  Неонова вивiска над вхiдними дверима говорила "Club Delight". Вiн був яскравим, але не блимав. Дверi були вiдчиненi. Нiк увiйшов. У кiмнатi було темно. Лiворуч вiд нього на половину довжини кiмнати тяглася барна стiйка iз загнутими пiд рiзними кутами стiльцями. Матрос зайняв один iз табуретiв, поклавши голову на поперечину. Праворуч вiд Нiка мовчав музичний автомат, залитий яскравим синiм свiтлом. Простiр мiж баром та музичним автоматом використовувався для танцiв. Крiм того, будки були порожнiми, за винятком останньої.
  
  Там була товста жiнка, що схилилася над паперами. Тонкi окуляри без оправи лежали на кiнчику її опуклого носа. Вона викурила довгу сигарету, застромлену в мундштук. Коли Нiк увiйшов, вона глянула на нього, не повертаючи голови, просто закотила очi до верхнiх очок i подивилася на нього поверх окулярiв. Все це було видно за той час, який Нiку знадобився, щоб дiстатися вiд вхiдних дверей до сходiв, якi знаходилися лiворуч вiд нього, наприкiнцi бару. Нiк не вагався. Жiнка вiдкрила рота, щоб щось сказати, але коли слово прозвучало, Нiк уже був на четвертiй сходинцi. Вiн продовжував пiднiматися, роблячи двi сходинки за раз. Коли вiн досяг вершини, вiн був у коридорi. Вiн був вузьким, з одним лiхтарем на пiвдорозi вниз, з глибоким килимом та пахло сном, сексом та дешевими духами. Кiмнати не зовсiм були кiмнатами, але з кожного боку загородили перегородки. Стiни були висотою близько восьми футiв, а стеля будiвлi сягала бiльш нiж на десять футiв. Нiк вирiшив, що вiкно, яке вiн хотiв, буде третьою кiмнатою праворуч вiд нього. Коли вiн почав це робити, вiн помiтив, що дверi, що вiдокремлюють кiмнати вiд холу, були з дешевої фанери, пофарбованої в яскравi кольори, з приклеєними до них мiшурними зiрками. Зiрок мали iмена дiвчаток, у кожної рiзнi. Вiн пройшов повз дверi Марго i Лiли. Вiн хотiв Вiкi. Кiллмайстер планував бути настiльки ввiчливим, наскiльки мав час, але вiн не мiг зволiкати з поясненнями. Коли вiн спробував вiдчинити дверi Вiкi i виявив, що вони замкненi, вiн вiдступив i одним сильним ударом розколов замок. Дверi вiдчинилися, з шумом ударилися об стiну i впали пiд кутом зi зламаною верхньою петлею.
  
  Вiкi була зайнята. Вона лежала на маленькому лiжку, її пухкi, гладкi ноги були широко розставленi, вiдповiдаючи поштовхам великого рудоволосого чоловiка на нiй. Її руки мiцно обвилися навколо його шиї. На оголених сiдницях чоловiка напружилися м'язи, а спина блищала вiд поту. Його великi руки повнiстю покрили її пишнi груди. Спiдниця та трусики Вiкi лежали зiм'ятою грудкою бiля лiжка. Матроська форма була акуратно накинута на комод.
  
  Нiк уже пiдiйшов до вiкна, намагаючись вiдчинити його, перш нiж матрос його помiтив.
  
  Вiн пiдвiв голову. "Привiт!" вiн гукнув. "Хто ти, чорт забирай?"
  
  Вiн був мускулистим, великим та красивим. Тепер вiн стояв на лiктях. Волосся на його грудях було густим i яскраво-червоним.
  
  Вiкно наче заклинило. Нiк не мiг вiдкрити його.
  
  Блакитнi очi матроса спалахнули гнiвом. "Я поставив вам питання, спорт", - сказав вiн. Його колiна пiднiмалися. Вiн збирався покинути Вiкi.
  
  Вiкi крикнула: "Мак! Мак!"
  
  "Мабуть, Мак є вибивалою", - подумав Нiк. Зрештою вiн звiльнив вiкно. Вiн повернувся до пари, обдарувавши їх найширшою хлоп'ячою посмiшкою. "Просто проходжу, хлопцi", - сказав вiн.
  
  Гнiв покинув очi моряка. Вiн почав усмiхатися, потiм посмiхнувся i нарештi засмiявся вголос. То був вiд душi, гучний смiх. "Це досить смiшно, якщо подумати, - сказав вiн.
  
  Нiк просунув праву ногу через вiдчинене вiкно. Вiн зупинився, полiз у кишеню i витяг десять гонконгських доларiв. Вiн зiм'яв її i обережно кинув матросу. "Розважайтеся, - сказав вiн. Потiм: "Це добре?"
  
  Моряк з усмiшкою глянув на Вiкi, потiм на Нiка. "У мене було й гiрше".
  
  Нiк помахав рукою, потiм спустився з чотирьох футiв на дах сараю. Наприкiнцi вiн упав навколiшки i перекотився через край. До вулицi було вiсiм футiв униз. Вiн загорнув за рiг будiвлi i втiк за вiкном, потiм кинувся через вулицю i пiшов назад. Вiн залишався в тiнi, тримаючись ближче до барної стiйки, доки не повернувся назад до вiкна. Тепер вiн був прямо через дорогу вiд бару, звiдки йому було видно три сторони будiвлi. Не зводячи очей з вiкна, вiн увiйшов у тiнь, притулився спиною до паркану навпроти нього i зупинився.
  
  Було досить ясно, щоб ясно бачити вiкно. Нiк побачив, як крiзь нього стирчать голова та плечi жилистого чоловiка. У правiй руцi вiн тримав армiйську .45. "Ця група виразно мала пристрасть до армiйських .45-м", - подумав Нiк. Чоловiк не поспiшав, оглядаючи вулицю.
  
  Потiм Нiк почув голос моряка. "Все гаразд зараз.
  
  
  
  
  
  Це вже надто. Веселощi - це весело - один хлопець, добре, але двоє - страшенно багато". Нiк побачив, як рука моряка обняла чоловiка за груди i затягла назад у кiмнату. "Чорт забирай, клоун. Подивися на мене, коли я розмовляю з тобою.
  
  "Мак! Mac!" - Крикнула Вiкi.
  
  Тодi матрос сказав: "Не спрямовуй на мене пiстолет, друже. Я запхну це тобi в горлянку i примушу тебе з'їсти".
  
  Лунала метушня, звук трiскачого дерева, трiск стисненого кулака в обличчя. Скло розбилося, на пiдлогу впали важкi предмети. I Вiкi закричала: "Мак! Mac!"
  
  Нiк посмiхнувся i притулився до паркану. Вiн похитав головою, полiз у кишеню пальта i закурив одну зi своїх цигарок iз золотим наконечником. Шум iз вiкна не вщухав. Нiк спокiйно курив цигарку. З вiкна пролунав третiй голос, низький, вибагливий. Армiйський .45 пробив верхню частину вiкна i приземлився на даху сараю. "Напевно, Мак, - подумав Нiк. Вiн випустив у повiтря кiльця диму. Щойно жилавий чоловiк вийшов з будiвлi, вiн пiшов за ним. Але це виглядало так, нiби це займе досить багато часу".
  
  Роздiл восьмий
  
  Свiтанок настав без сонця; вiн залишався прихованим за темними хмарами. У повiтрi все ще було холодно. Рано-вранцi на вулицях Гонконгу почали з'являтися люди.
  
  Нiк Картер притулився до паркану i прислухався. Гонконг розплющив очi, потягнувся, готуючись до нового дня. У всiх мiстах було шумно, але нiчний шум якимось чином вiдрiзнявся вiд галасу раннього ранку. Дим вився з дахiв, змiшуючись iз низькими хмарами. У повiтрi стояв запах їжi, що готується.
  
  Нiк наступив на недопалок сьомої сигарети. З вiкна не долинало жодного звуку бiльше години. Нiк сподiвався, що моряк i Мак залишили досить жилисту людину, щоб слiдувати за ним. Ця людина була соломинкою, за яку схопився Нiк. Якби вiн не розплатився, було б витрачено багато часу. А часу було те, чого Нiка не мав.
  
  Куди пiде ця людина? Нiк сподiвався, що як тiльки вiн зрозумiє, що втратив того, за ким мав слiдувати, вiн доповiсть своєму начальству. Це дало б Нiку двi соломинки.
  
  Раптом з'явився чоловiк. Вiн нiби вискочив iз парадних дверей, зовсiм не дуже добре виглядав. Його кроки зупинилися, похитнулися. Пальто його костюма було розiрвано через плече. Його обличчя зблiдло вiд синцiв, обидва очi почали опухати. Деякий час вiн безцiльно тинявся, не знаючи, куди йти. Потiм вiн поволi рушив до гаванi.
  
  Нiк почекав, поки чоловiк майже зник з поля зору, i рушив за ним. Чоловiк рухався повiльно, болiсно. Здавалося, кожен крок потребує величезних зусиль. Кiллмайстер хотiв, щоб цю людину затримали, а не забили до напiвсмертi. Однак вiн мiг оцiнити почуття морякiв. Нiхто не любить, коли його переривають. Особливо двiчi. I вiн уявив, що цей жилавий чоловiк зовсiм позбавлений гумору. Вiн, напевно, став агресивним, розмахуючи цим 45 калiбром. Тим не менш, Нiк спiвчував цiй людинi, але вiн мiг зрозумiти, чому моряк зробив те, що вiн зробив.
  
  Вийшовши з iгрового майданчика для морякiв, чоловiк, здавалося, трохи пожвавiшав. Його кроки стали неквапливiшими, швидшими. Здавалося, вiн щойно вирiшив, куди йде. Нiк вiдставав на два квартали. Поки що чоловiк жодного разу не озирнувся.
  
  I тiльки коли вони досягли докiв уздовж гаванi, Нiк зрозумiв, куди прямує ця людина. Пором. Вiн збирався повернутися до Коулуна. Чи вiн був звiдти? Чоловiк пiдiйшов до ранкового натовпу на сходовому майданчику i зупинився на краю. Нiк тримався бiля будiвель, намагаючись не попадатися на очi. Схоже, цей чоловiк не знав, що вiн хотiв робити. Двiчi вiн вiдступав вiд майданчика та повертався. Здавалося, побиття вплинуло на його розум. Вiн глянув на людей навколо нього, потiм на гавань, куди мав iти пором. Вiн рушив назад по причалу, зупинився i навмисне пiшов вiд пристанi. Нiк спантеличено насупився, почекав, поки чоловiк майже зник з поля зору, потiм пiшов за ним.
  
  Мiцний чоловiк провiв Нiка прямо у його готель. Зовнi, пiд тим самим вуличним лiхтарем, де зустрiлися Осса i той чоловiк, вiн зупинився i подивився на вiкно Нiка.
  
  Цей хлопець просто не здавався. Тодi Нiк зрозумiв дiї цiєї людини на поромi. Вiн мав працювати таким чином. Якби вiн повiдомив про те, що насправдi сталося, своєму начальству, вони, мабуть, убили б його. Невже вiн справдi збирався перейти в Коулун? Чи вiн прямував кудись на причал? Вiн глянув через гавань i рушив уздовж причалу. Можливо, вiн знав, що Нiк наздогнав його, i подумав, що спробує трохи заплутати.
  
  В одному Нiк був упевнений: чоловiк перестав рухатися. I ви не можете слiдувати за людиною, яка вас нiкуди не веде. Настав час поговорити.
  
  Мiцний чоловiк не рушив iз лiхтарного стовпа. Вiн глянув на кiмнату Нiка, нiби молився, щоб у нiй був Кiллмайстер.
  
  На тротуарах стало людно. Люди стрiмко рухалися по них, ухиляючись один вiд одного. Нiк знав, що йому треба бути обережним. Вiн не хотiв, щоб довкола був натовп, коли вiн протистоїть вороговi.
  
  
  
  
  
  У дверному отворi будiвлi через дорогу вiд готелю Нiк перевiв Вiльгельмiну з пояса до правої кишенi пальта. Вiн тримав руку в кишенi, тримаючи палець на спусковому гачку, як у старих фiльмах про гангстерiв. Потiм вiн рушив через вулицю.
  
  Цей жиластий чоловiк був так занурений у свої думки i дивився у вiкно готелю, що навiть не помiтив, як пiдiйшов Нiка. Нiк пiдiйшов до нього ззаду, поклав лiву руку чоловiковi на плече i встромив стовбур "Вiльгельмiни" йому в поперек.
  
  "Замiсть того, щоб дивитися на кiмнату, давайте повернемося до неї", - сказав вiн.
  
  Чоловiк напружився. Його погляд перемiстився на шкарпетки черевикiв. Нiк бачив, як смикаються м'язи на його шиї.
  
  - Рухайся, - тихо сказав Нiк, сильнiше притискаючи "люгер" до спини.
  
  Чоловiк мовчки пiдкорився. Вони ввiйшли в готель i, як старi друзi, пiднялися сходами, а Кiллмайстер дружелюбно посмiхнувся всiм, повз кого вони проходили. Коли вони пiдiйшли до дверей, Нiк уже тримав ключ у лiвiй руцi.
  
  "Поклади руки за спину i притулиться до стiни", - наказав Нiк.
  
  Чоловiк слухався. Його очi уважно стежили за рухами Кiлмастера.
  
  Нiк вiдчинив дверi i вiдступив. "Добре. Усерединi.
  
  Чоловiк вiдiйшов вiд стiни та увiйшов до кiмнати. Нiк пiшов за ним, зачиняючи i зачиняючи за собою дверi. Вiн витяг Вiльгельмiну з кишенi, нацiлив стовбур на живiт чоловiка.
  
  "Закрий руки за шию i повернися", - наказав вiн.
  
  I знову чоловiк мовчки слухався.
  
  Нiк поплескав чоловiка по грудях, кишенях штанiв, внутрiшнiй сторонi обох нiг. Вiн знав, що у цiєї людини бiльше немає 45 калiбру, але, можливо, у нього було щось ще. Вiн нiчого не знайшов. "Ви розумiєте англiйською", - сказав вiн, коли закiнчив. "Ви говорите на ньому?"
  
  Чоловiк мовчав.
  
  "Добре, - сказав Нiк. "Опусти руки i повернися." Матрос i Мак попрацювали над ним досить добре. Вiн виглядав у сумному виглядi.
  
  Погляд людини змусив Нiка трохи розслабитись. Коли чоловiк повернувся до нього обличчям, його права нога хльоснула Нiка мiж нiг. Бiль промайнув крiзь нього, як чагарник. Вiн зiгнувся навпiл, хитаючись назад. Чоловiк зробив крок уперед i лiвою ногою вибив Вiльгельмiну iз руки Нiка. Коли нога вдарилася об Люгер, пролунало клацання металу по металу. Заповнившись болем у паху, Нiк спiткнувся об стiну. Вiн мовчки проклинав себе через те, що не помiтив сталевих кiнчикiв туфель чоловiка. Чоловiк iшов за Вiльгельмiн. Нiк зробив два глибокi вдихи, потiм вiдiйшов вiд стiни, стиснувши зуби вiд гнiву. Гнiв був спрямований на нього самого, щоб вiн розслабився, хоч цього робити не слiд. Очевидно, чоловiк був не в такому поганому станi, як мав вигляд.
  
  Чоловiк нахилився, торкаючись пальцями "люгера". Нiк вдарив його ногою, i вiн упав. Вiн перекотився на бiк i накинувся на цi жахливi черевики зi сталевим наконечником. Удар потрапив Нiка у живiт, вiдкинувши його назад до лiжка. Чоловiк знову вибрав Люгер. Нiк швидко вiдiйшов вiд лiжка, штовхнув Вiльгельмiну в кут, поза досяжнiстю. Мiцний чоловiк стояв навколiшки. Нiк ляснув його по шиї обома сторонами розкритої долонi, а потiм своєю вiдкритою долонею швидко вдарив чоловiка по носi, розiрвавши його нiздрi. Чоловiк скрикнув в агонiї, потiм звалився кучерями, закривши обличчя обома руками. Нiк перетнув кiмнату i взяв Вiльгельмiну.
  
  Вiн сказав крiзь зуби: "Тепер ти розповiси менi, чому ти стежив за мною i на кого працюєш".
  
  Рух був надто швидким, щоб Нiк його помiтив. Рука чоловiка перемiстилася в кишеню сорочки, витягла маленьку круглу пiгулку i засунула її до рота.
  
  "Цiанiд", - подумав Нiк. Вiн засунув Вiльгельмiну в кишеню пальта i швидко пiдiйшов до чоловiка. Пальцями обох рук вiн намагався розсунути щелепи чоловiка, щоб зуби не розчавили пiгулку. Але було вже запiзно. Смертельна рiдина вже пройшла через органiзм людини. Через шiсть секунд вiн був мертвий.
  
  Нiк стояв, дивлячись на тiло. Вiн вiдсахнувся i плюхнувся на лiжко. Мiж нiг був бiль, який ще не зникне. Його руки були залитi кров'ю з чоловiка. Вiн знову лiг на лiжко i прикрив очi правою рукою. Це була його соломинка, його єдина авантюра, i вiн її програв. Куди б вiн не пiшов, скрiзь був глухий мур. У нього не було жодної гiдної перерви з того часу, як вiн почав це завдання. Нiк заплющив очi. Вiн почував себе втомленим i розбитим.
  
  Нiк не знав, скiльки вiн там пролежав. Не могло бути бiльше кiлькох хвилин. Раптом вiн сiв. Що з тобою, Картер? вiн думав. Немає часу зануритися в жалiсть до себе. Отже, ви мали кiлька поганих перерв. Це була частина роботи. Можливостi все ще залишалися вiдкритими. У тебе були складнiшi завдання. Ладити з нею.
  
  Вiн почав з душу i голiння, поки його думки обмiрковували можливостi, що залишилися. Якщо вiн не мiг придумати нiчого iншого, залишився бар Wonderful.
  
  Коли вiн вийшов iз ванної
  
  
  
  
  
  вiн вiдчув себе набагато краще. Вiн затяг набивання навколо талiї. Замiсть того, щоб помiстити П'єра, крихiтну газову бомбу, мiж його нiг, вiн прикрiпив її iзолентою до невеликого поглиблення вiдразу за лiвою кiсточкою. Коли вiн натягнув носок, було видно невелику гулю, але це було схоже на опухлу кiсточку. Вiн перестав одягатися у тому ж дiловому костюмi. Вiн витяг обойму з Вiльгельмiни i замiнив чотири вiдсутнi гiльзи. Вiн притис Вiльгельмiну за пояс на тому мiсцi, де вона була ранiше. Потiм Нiк Картер повернувся на роботу.
  
  Вiн почав iз мертвої людини. Вiн обережно переглянув кишенi чоловiка. Гаманець виглядав так, наче його недавно купили. Скорiш за все, матрос. Нiк знайшов двi фотографiї китаянок, квиток у пральню, дев'яносто гонконгських доларiв готiвкою та вiзитку з бару Wonderful. Це мiсце з'являлося скрiзь, де вiн повернувся. Вiн глянув на зворотний бiк карти. Написанi олiвцем слова Вiкторiя-Квангчоу.
  
  Нiк покинув тiло i повiльно пiдiйшов до вiкна. Вiн дивився надвiр, але нiчого не бачив. Гуанчжоу був китайський кантон, столиця провiнцiї Гуандун. Кантон знаходився трохи бiльш нiж за сто миль вiд Гонконгу, в Червоному Китаї. Там були дружина та хлопчик? Це було велике мiсто. Вiн розташовувався на пiвнiчному березi Перлинної рiчки, що текла на пiвдень у Гонконгу. Можливо, там були дружина та хлопчик.
  
  Але Нiк сумнiвався, чи це було те, що мало на увазi на картцi. То була вiзитна картка бару. Вiн вiдчував, що все, що мала на увазi Вiкторiя-Гуанчжоу, було прямо тут, у Гонконгу. Але що? Мiсце? Рiч? Персона? I чому ця людина мала таку картку? Нiк згадав усi подiї, якi вiдбулися з того часу, як вiн побачив людину, що виглядає з вiкна їдальнi. Одне впадало у вiчi - дивнi дiї цiєї людини на поромнiй пристанi. Або вiн збирався сiсти на пором, але боявся повiдомити начальство про свою невдачу, або вiн знав, що Нiк був там, i не хотiв повiдомляти, куди йде. I вiн рушив по причалу.
  
  Кiллмайстер мiг бачити з вiкна гавань, але не поромну пристань. Вiн уявив уявну картину мiсцевостi. Поромний причал був оточений з кожного боку плавучим спiвтовариством сампанiв та джонок. Вони стояли плiч-о-плiч майже до самого майданчика. Щоб доставити Кетi Лу i Майка до Кантона, вони повиннi були доставити їх зi Штатiв до Гонконгу, а потiм...
  
  Але звiсно! Це було так очевидно! З Гонконгу вони доставили їх Перлинною рiчкою в Кантон на човнi! Туди й прямував чоловiк, вiдходячи вiд пристанi, - до човна десь уздовж цiєї спiльноти човнiв. Але їх було так багато у цьому районi. Вiн мав бути досить великим, щоб проїхати близько сотнi миль до Кантона. Сампан, мабуть, витримав би це, але малоймовiрно. Нi, вiн мав бути бiльшим за сампан. Це саме собою звузило коло питань, оскiльки дев'яносто вiдсоткiв човнiв у гаванi були сампанами. То був ще один ризик, соломинка, авантюра, що завгодно. Але то було щось.
  
  Нiк засмикнув вiкно фiранкою. Вiн склав зайвий одяг у чемодан, вимкнув свiтло i вийшов iз кiмнати, замкнувши за собою дверi. Йому доведеться знайти iнше мiсце, щоби залишитися. Якби вiн виписався, знайшлося б комусь прибрати кiмнату вiдразу. Вiн вважав, що тiло буде виявлено ближче до вечора. Цього часу може вистачити. У коридорi Нiк упустив валiзу в лоток для бiлизни. Вiн пролiз через вiкно в кiнцi коридору, спустився пожежними сходами. Внизу вiн упав на шiсть футiв зi сходiв i опинився в провулку. Вiн обтрусився i швидко пiшов надвiр, тепер заповнений людьми i жвавим рухом. У першої поштової скриньки, що проходить повз, Нiк упустив ключ вiд номера в готелi. Хоук залагодить стосунки з полiцiєю та готелем, коли приїде до Гонконгу. Нiк змiшався з натовпом на тротуарi.
  
  Повiтря все ще було свiжим. Але хмари розсiялися, i сонце яскраво свiтило крiзь розлами в них. Вулицi та тротуари почали сохнути. Люди снували навколо i повз Нiка, поки вiн йшов. Iнодi з порту виходили матроси з похмiлля та м'ятої форми. Нiк подумав про рудоволосого матроса i подумав, що вiн робить у цей час; мабуть, все ще б'ється з Вiкi. Вiн усмiхнувся, згадавши сцену, коли вiн увiрвався до кiмнати.
  
  Нiк досяг докiв i попрямував до пристанi порома, його досвiдченi очi шукали безлiч сампанiв i джонок, з'єднаних, як ланки ланцюга, в гаванi. Човен буде не в цьому вiдсiку, а з iншого боку причалу. Якщо взагалi був човен. Вiн навiть не знав, як вiн це вибере.
  
  Великий паром з пихканням вiдривався вiд пристанi, коли до неї наближався Нiк. Вiн перетнув пристань до докiв з iншого боку. Нiк знав, що йому треба бути обережним. Якщо червонi зловлять його, що копається в їхньому човнi, вони спочатку вб'ють, а потiм дiзнаються, ким вiн був.
  
  Кiллмайстер залишався поряд з
  
  
  
  
  
  будiвлею, його очi уважно вивчали кожен човен, який виглядав бiльше, нiж сампан. Вiн провiв весь ранок i частину дня безрезультатно. Вiн пройшов доками майже так само далеко, як i човни. Але коли вiн дiстався до дiлянки, де великi кораблi з усього свiту або завантажували або розвантажували вантажi, вiн повернув назад. Вiн подолав майже милю. Прикро було те, що човнiв було надто багато. Навiть пiсля усунення сампанiв залишилася їхня велика кiлькiсть. Можливо, вiн уже це пройшов; йому не було з чим це iдентифiкувати. I знову вiзитна картка може означати зовсiм не човен.
  
  Нiк заново дослiджував кожен човен розмiром бiльше за сампан, повертаючись до поромної пристанi. Хмари розвiялися; вони висiли високо в небi, подiбнi до розсипаного попкорну на темно-синiй скатертинi. А пiсляполудне сонце зiгрiло доки, випарувавши вологу з асфальту. Деякi човни були пов'язанi iз сампанами; iншi стояли якорi трохи далi. Нiк зауважив, що воднi таксi регулярно курсують мiж величезними кораблями американського флоту та назад. Через денний приплив великi кораблi розгорнулися на якiрних ланцюгах, тож вони сiли боком через гавань. Сампани збиралися навколо кораблiв, як п'явки, їхнi пасажири пiрнали за п'ятаками, покинутими матросами.
  
  Нiк побачив баржу незадовго до того, як досяг сходового майданчика. Вiн пропустив його ранiше, бо його нiс був спрямований у док. Вiн був поставлений на якiр недалеко вiд ряду сампанiв, i з-за пополудневого припливу вiн теж сидiв боком. З того мiсця, де стояв Нiк, вiн мiг бачити лiвий борт та корму. Жирним шрифтом жовтого кольору на кормi написано: Kwangchow!
  
  Нiк вiдступив у тiнь складу. Чоловiк стояв на палубi баржi, дивлячись у бiнокль на причалi. Його праве зап'ястя було забинтоване бiлою пов'язкою.
  
  У тiнi складу Нiк широко посмiхнувся. Вiн дозволив собi глибоко зiтхнути iз задоволенням. Людина в баржi була, звичайно, нерозлучним другом Осси. Нiк притулився до складу i сiв. Все ще посмiхаючись, вiн витяг одну зi своїх цигарок i закурив. Потiм вiн посмiхнувся. Вiн схилив гарну голову набiк i розреготався. Вiн щойно отримав свою першу перерву.
  
  Кiллмайстер дозволив собi цю дивну розкiш рiвно на одну хвилину. Його не хвилювала людина з бiноклем; сонце свiтило чоловiковi в обличчя. Поки Нiк залишався у тiнi, його було майже неможливо побачити звiдти. Нi, Нiку було про що турбуватися. Полiцiя, безперечно, знайшла тiло в його кiмнатi i, мабуть, зараз його шукає. Вони шукатимуть Крiса Вiлсона, американського туриста. Пора було Нiку стати кимось iншим.
  
  Вiн пiдвiвся, загасив сигарету i попрямував до майданчика, залишаючись у тiнi. Вiн не мав шансу наблизитися до смiття при свiтлi дня, принаймнi, поки на палубi був бiнокль. Прямо зараз йому потрiбне було мiсце, щоб переодягнутися.
  
  Коли Нiк дiстався порому, вiн був переповнений. Вiн обережно пройшов повз людей, не вiдриваючи очей вiд полiцiї.
  
  Коли вiн перетнув його, вiн ступив на перший палець дока, що вказував на гавань. Вiн повiльно пройшов повз ряди сампанiв, уважно спостерiгаючи за ними. Вони тяглися рядами, як кукурудза, i Нiк продовжував, доки не знайшов ту, яку хотiв.
  
  Вiн стояв поруч iз причалом у другому ряду вiд гаванi. Нiк, не роздумуючи, ступив на неї i пiрнув пiд дах маленької хатини. Вiн одразу помiтив ознаки занедбаностi, вiдсутнiсть будь-якого одягу, дах, яким пролився дощ, що залив лiжко i невелику пiч, консервнi банки зi слiдом iржi на губах. Хто знав, чому i коли окупанти пiшли? Можливо, вони знайшли мiсце, щоб залишитися на сушi, доки шторм не вщухне. Можливо, вони були мертвi. Вiд сампана пахло плiснявою. Деякий час вiн був покинутий. Нiк перебрав шахраїв та закуткiв i знайшов жменю рису та невiдкриту банку стручкової квасолi.
  
  Баржу iз сампана вiн не бачив. Залишалося близько двох годин денного свiтла. Це був шанс, але вiн мав переконатися, що то та баржа. Вiн роздягнувся i зняв набивання з талiї. Вiн думав, що за чотири хвилини вiн зможе пропливти пiд першим рядом сампанiв i опинитися в гаванi, перш нiж йому доведеться подихати повiтрям. Якщо бiнокль усе ще був на палубi, йому довелося б наближатися до мотлоху з носа або з правого борту.
  
  Голий, за винятком Х'юго, Нiк зiсковзнув з борту сампана у крижану воду. Вiн почекав кiлька секунд, доки перший напад холоду не залишив його; потiм вiн поринув пiд воду i почав плавати. Вiн пройшов пiд першим рядом сампанiв i повернув праворуч до водної сторони порома. Потiм вiн сплив рiвно на два глибокi вдихи свiжого повiтря. Вiн мигцем побачив баржу, коли знову поринув у воду. Нiс був спрямований на нього. Вiн пiдплив до нього, намагаючись триматися приблизно шiсть футiв пiд ним.
  
  
  
  
  
  нар. Йому довелося ще раз подихати повiтрям, перш нiж його рука торкнулася товстого дна баржi.
  
  Просуваючись уздовж кiля, вiн дозволив собi повiльно пiднятися правим бортом, майже за кормою. Вiн перебував у тiнi баржi, але не було жодної опори, не було за що триматися. Якiрний ланцюг лежав на носi. Нiк поставив ноги на кiль, сподiваючись, що це допоможе йому втриматись. Але вiдстань вiд кiля до поверхнi була занадто великою. Вiн не мiг тримати голову у водi. Вiн рушив до форштевня правим бортом плетеного в кошик керма. Тримаючи кермо напряму, вiн мiг залишатися в одному положеннi. Вiн усе ще був у тiнi баржi.
  
  Потiм вiн побачив, як крiзь лiвий борт спускається шлюпка.
  
  У нього забрався чоловiк iз перев'язаним зап'ястям i незграбно поплентався до причалу. Вiн надавав перевагу зап'ястю i не мiг однаково тягнути весла.
  
  Нiк чекав, тремтячи вiд холоду, хвилин двадцять. Човен повернувся. На цей раз iз чоловiком була жiнка. Її обличчя було суворо красивим, як у професiйної повiї. Губи були повними та яскраво-червоними. Її щоки покрилися рум'янцем там, де шкiра щiльно прилягала до кiстки. Волосся в неї було чорне, як вороня, туге, зiбране в пучок на потилицi. Очi були смарагдовою красою i були такими ж твердими. На нiй була облягаюча сукня кольору лаванди з квiтковим вiзерунком, з розрiзом по обидва боки, що доходили до стегон. Вона сiла в човен, склавши колiна разом, зчепивши їх руками. З боку Нiка вiн побачив, що на нiй немає трусикiв. Насправдi вiн сумнiвався, чи носить вона щось пiд цим яскравим шовком.
  
  Коли вони досягли краю мотлоху, чоловiк скочив на борт, потiм простяг руку, щоб допомогти їй.
  
  На кантонському дiалектi жiнка запитала: "Ви ще не отримали звiстки вiд Йонга?"
  
  "Нi", - вiдповiв чоловiк на тому ж дiалектi. "Можливо, завтра вiн завершить свою мiсiю".
  
  "Можливо, нiчого", - огризнулася жiнка. "Можливо, вiн пiшов шляхом Оси".
  
  "Осса..." - почав чоловiк.
  
  "Осса був дурнем. Ти, Лiнг, дурень. Я мала знати краще, перш нiж очолити операцiю в оточеннi дурнiв".
  
  "Але ми вiдданi справi!" - Вигукнула Лiнг.
  
  Жiнка сказала: "Гучнiше, у Вiкторiї тебе не чують. Ти iдiот. Новонароджене немовля присвячує себе годiвлi самого себе, але нiчого не вмiє. Ви новонароджена дитина, до того ж кульгава.
  
  "Якщо я колись побачу це..."
  
  "Ти або втечеш, або помреш. Вiн лише одна людина. Одна людина! А ви всi як зляканi кролики. Прямо зараз вiн може бути на шляху до жiнки та хлопчика. Вiн не може довго чекати".
  
  "Вiн буде..."
  
  "Вiн, ймовiрно, вбив Йонга. Я думав, що з усiх вас, принаймнi, Йонг досягне успiху ".
  
  "Шейла, я..."
  
  "Так ти хочеш накласти на мене руки? Ми чекаємо Йонгу до завтра. Якщо вiн не повернеться до завтрашньої ночi, ми вантажимося i йдемо. Я хотiв би зустрiтися з цiєю людиною, яка вас усiх налякав. Лiнг! Ти лапаєш мене, як цуценя. Вiдмiнно. Заходь у каюту, i я зроблю тебе.
  
  Нiк уже багато разiв чув, що буде далi. Йому не треба було замерзати у крижанiй водi, щоб почути це знову. Вiн пiрнув i рушив уздовж дна баржi, поки не досяг носа. Потiм вiн наповнив легенi повiтрям i рушив назад до сампан.
  
  Сонце майже сiло, коли вiн пiдiйшов, щоб вдихнути ще один ковток повiтря. Через чотири хвилини вiн знову пройшов пiд першим рядом сампанiв i повернувся до свого позиченого. Вiн пiдвiвся на борт i витерся своїм дiловим костюмом, енергiйно розтираючи шкiру. Навiть пiсля того, як вiн висох, йому знадобився деякий час, щоб перестати тремтiти. Вiн витяг човен майже на всю довжину i заплющив очi. Йому потрiбний сон. Оскiльки Йонг був мертвим чоловiком у кiмнатi Нiка, малоймовiрно, що вiн з'явиться завтра. Це давало Нiку принаймнi до вечора. Вiн повинен вигадати, як сiсти на цю баржу. Але зараз вiн утомився. Ця холодна вода виснажила його сили. Вiн вiддалився вiд себе, дозволивши гойдалому сампану забрати його. Завтра вiн розпочне. Вiн буде добре вiдпочиваючим та готовим до всього. Завтра. Завтра був четвер. Вiн мав до вiвторка. Час летiв швидко.
  
  Нiк рiзко прокинувся. На мить вiн не знав де знаходиться. Вiн почув легкий плескiт води по стiнцi сампана. Баржа! Баржа все ще у гаванi? Можливо, жiнка, Шейла, передумала. Тепер полiцiя знала про Юну. Може, вона впiзнала.
  
  Вiн сiв, задубiвши зi свого жорсткого лiжка, i подивився на другий бiк поромної пристанi. Великi кораблi ВМФ знову змiнили позицiї у гаванi. Вони сiли вздовж, спрямувавши носи у бiк Вiкторiї. Сонце сидiло високо, мерехтiння у водi. Нiк побачив баржу, її корма повернулася у бiк гаванi. На борту не було жодних ознак життя.
  
  Нiк зварив жменю рису. Вiн їв рис та банку стручкової квасолi пальцями. Коли вiн закiнчив, вiн помiстив дев'яносто гонконгських доларiв, якi вiн зняв iз костюма, в порожню банку, а потiм поставив банку туди, де вiн її знайшов. Швидше за все, пасажири
  
  
  
  
  
  Якби сампан не повернувся, але якби вони повернулися, вiн принаймнi заплатив би за свою кiмнату та харчування.
  
  Нiк вiдкинувся в сампанi i закурив одну зi своїх цигарок. Дня майже скiнчилася. Все, що йому треба було зробити, - це дочекатися ночi.
  
  Роздiл дев'ятий
  
  Нiк чекав у сампанi, доки не стемнiло. Уздовж гаванi блищали вогнi, i за нею вiн бачив вогнi Коулуна. Хлам тепер був поза полем його зору. Цiлий день вiн не бачив на ньому жодного руху. Але, звiсно, вiн дочекався далеко за пiвнiч.
  
  Вiн загорнув Вiльгельмiну i Хьюго в одяг кулi, який був прив'язаний до його талiї. Вiн не мав полiетиленового пакету, тому йому доводилося утримувати одяг iз води. П'єр, крихiтна газова бомба, була прикрiплена стрiчкою прямо за його лiвою пахвою.
  
  Сампани навколо нього були темнi та тихi. Нiк знову поринув у крижану воду. Вiн рухався повiльним бiчним помахом, тримаючи пакунок над головою. Вiн пройшов мiж двома сампанами у першому ряду, потiм попрямував до вiдкритої води. Рух йшов повiльно, i вiн упевнився, що немає бризок. Вийшовши за межi порома, вiн повернув праворуч. Тепер вiн мiг побачити темний силует баржi. Вогнiв не було. Пройшовши поромну пристань, вiн попрямував прямо до носа баржi. Дiставшись до нього, вiн повис на якiрному ланцюзi та вiдпочивав. Тепер йому треба бути дуже обережним.
  
  Нiк пiдiймався ланцюгом, поки його ноги не вийшли з води. Потiм, використовуючи вузлик як рушник, вiн витер ступнi та ноги. Не можна залишати мокрi слiди палубi. Вiн перелiз через носовий поручень i безшумно впав на палубу. Схиливши голову, слухав. Нiчого не чуючи, вiн тихенько одягнувся, засунув Вiльгельмiну за пояс штанiв i тримав Х'юго в руцi. Пригнувшись, вiн рушив по дорiжцi з лiвого боку каюти. Вiн помiтив, що човен зник. Досягши кормової палуби, вiн побачив три сплячi тiла. "Якби Шейла i Лiнг були на борту, - подумав Нiк, - швидше за все, вони були б у каютi". Цi троє мають бути командою. Нiк легко встав мiж ними. Не було дверей, що закривали передню частину кабiни, лише невеликий арковий простiр. Нiк просунув голову, прислухаючись i дивлячись. Вiн не чув дихання, крiм трьох за ним; вiн нiчого не бачив. Вiн увiйшов усередину.
  
  Злiва вiд нього стояли три лiжка, одне на iншому. Праворуч вiд нього були умивальник та плита. За ним стояв довгий стiл iз лавами з бокiв. Щогла пройшла через центр столу. По два iлюмiнатори з бокiв кабiни. За столом були дверi, мабуть, голова. У хатинi йому не було де сховатися. Шафки для зберiгання були надто маленькими. Всi вiдкритi простори вздовж перебирання добре переглядалися з кабiни. Нiк подивився вниз. Пiд головною палубою буде мiсце. Вони, мабуть, використали б це для зберiгання. Нiк вирiшив, що люк буде десь поруч iз узголiв'ям. Вiн обережно рушив по столу i вiдчинив дверi в голову.
  
  Унiтаз був встановлений урiвень з палубою за схiдним зразком i занадто малий для люка внизу. Нiк вiдступив у головну каюту, оглядаючи палубу очима.
  
  Мiсячного свiтла було достатньо, щоб розрiзнити силуети. Вiн нахилився, коли вiдступав, легко ковзаючи пальцями палубою. Трiщину вiн знайшов мiж лiжками та умивальником. Вiн провiв руками площею, знайшов пiдйомник для пальцiв i повiльно пiдвiвся. Люк був навiсним i добре використовувався. Коли вiн її вiдкрив, вона видала лише легкий писк. Прорiз був близько трьох квадратних футiв. Внизу чекала тьмяна темрява. Нiк знав, що дно мотлоху не могло бути бiльше чотирьох футiв униз. Вiн спустив ноги через край i опустився. Вiн опустився тiльки до рiвня грудей, перш нiж його ноги торкнулися дна. Нiк сiв, закриваючи над собою люк. Все, що вiн тепер мiг чути, було легким плесканням води по сторонах мотлоху. Вiн знав, що коли вони будуть готовi до переїзду, вони завантажуватимуть на борт запаси. I вони, мабуть, зберiгають їх у цьому мiсцi.
  
  Використовуючи руки, щоб направити його, Нiк вирушив на корму. Темрява була абсолютною; вiн мав дiяти строго навпомацки. Вiн знайшов лише згорнуте запасне вiтрило. Вiн повернувся назад. Якби перед люком нiчого не було, вiн мiг би залiзти у вiтрило. Але вони, мабуть, захочуть перемiстити його до магазину. Вiн мав знайти щось краще.
  
  Перед люком вiн виявив п'ять ящикiв. Працюючи якомога тихiше, Нiк розв'язав ящики i розташував їх так, щоб за ними залишався вiльний простiр i достатньо мiсця вiд їхнього верху до стелi, щоб вiн мiг пролiзти через них. Потiм вiн знову мiцно прив'язав їх. Ящики були не надто важкими, i через темряву вiн не мiг прочитати, що в них було. Напевно, продукти харчування. Нiк переповз через них у свiй маленький простiр. Йому доводилося сидiти, упершись колiнами в груди. Вiн засунув Х'юго в один iз ящикiв у межах легкої досяжностi i поклав Вiльгельмiну мiж його нiг. Вiн вiдкинувся назад, його вуха намагалися
  
  
  
  
  
  уловлювати кожен шум. Все, що вiн мiг чути, - це вода об борт мотлоху. Потiм вiн почув ще щось. Це був легкий дряпаючий звук. Його тiлом пробiг холодок.
  
  Щури!
  
  Болючi, бруднi, бiльшi, як вiдомо, нападали на чоловiкiв. Нiк уявлення у вiдсутностi, скiльки їх було. Здавалося, подряпання оточувало його. I вiн був ув'язнений. Якби вiн мiг бачити! Потiм зрозумiв, що вони роблять. Вони дряпали коробки навколо нього, намагаючись дiстатися вершини. Вони, мабуть, голодували, переслiдуючи його. У Нiка у руцi був Хьюго. Вiн знав, що ризикує, але почував себе в пастцi. Вiн витяг запальничку i запалив полум'я. На мить вiн був заслiплений свiтлом, потiм побачив двох з них нагорi коробки.
  
  Вони були великi, як вуличнi кiшки. Вуса на їхнiх довгих загострених носах тремтiли з боку на бiк. Вони дивилися на нього зверху вниз розкосими чорними очима, що блищали в полум'ї запальнички. Запальничка стала надто гарячою. Вiн упав на палубу i згас. Нiк вiдчув, як щось пухнасте впало йому на колiна. Вiн ударив по ньому Х'юго, почувши клацання зубiв по лезу. Потiм ця штука виявилася в нього мiж ногами. Вiн продовжував тикати в нього Х'юго, поки його вiльна рука шукала запальничку. Щось потягло його за штанину. Нiк знайшов запальничку i швидко запалив її. Нерiвнi зуби щура зачепилися за його штанину. Вiн хитав головою туди-сюди, клацаючи щелепами. Нiк вдарив його стилетом у бiк. Вiн вдарив його знову. I знову. Зуби вивiльнилися, i щур клацнув лезом. Нiк встромив стилет їй у живiт, потiм штовхнув їм у морду iнший щур, який збирався стрибнути. Обидва щури перейшли ящик i спустилися з iншого боку. Подряпини припинилися. Нiк чув, як iншi поспiшили до мертвого щура, а потiм сварилися через нього. Нiк здригнувся. Ще один або двоє можуть бути вбитi пiд час бою, але цього недостатньо, щоби протриматися надовго. Вони повернуться.
  
  Вiн закрив запальничку i витер кров iз леза Хьюго об штани. Крiзь щiлину люка вiн бачив ранкове свiтло.
  
  Минуло двi години, перш нiж Нiк почув рух на палубi. Його ноги заснули; вiн бiльше не мiг їх вiдчувати. Над ним тупотiли, i запах їжi, що готується, розвiявся. Вiн спробував змiнити позицiю, але, схоже, не мiг поворухнутися.
  
  Бiльшу частину ранку вiн провiв у дрiмотi. Бiль у хребтi зменшився завдяки його неймовiрнiй здатностi до концентрацiї. Вiн не мiг заснути, бо, хоч вони й мовчали, щури все ще були з ним. Час вiд часу вiн чув, як одна з них метушиться перед одним iз ящикiв. Вiн ненавидiв думати про те, щоб провести з ними ще одну нiч наодинцi.
  
  Нiк подумав, що було близько полудня, коли вiн почув, як шлюпка вдарилася об борт мотлоху. Над ним по палубi пройшли ще двi пари нiг. Були приглушенi голоси, але вiн не мiг зрозумiти, про що йшлося. Потiм вiн почув, як повiльно обертається дизельний двигун, що йде поряд зi смiттям. Реквiзит перевернули, i вiн почув глухий стукiт по палубi. Iнший човен пiдiйшов до борту. Ноги вовтузилися на палубi над ним. Пролунав гучний брязкiт, нiби впала дошка. Потiм раз-пораз лунали удари. Нiк знав, що це було. Вони кладуть запаси. Хлам готувався до переїзду. У нього з щурами незабаром буде компанiя.
  
  На те, щоби все завантажити на борт, знадобилося близько години. Потiм дизель знову завiвся, набрав обертiв i звук повiльно затих. Раптом люк вiдчинився, i притулок Нiка залило яскравим свiтлом. Вiн чув, як щури бiжать до укриття. Повiтря було прохолодним i освiжаючим, коли воно втiкало. Вiн почув, як жiнка говорила китайською.
  
  "Поспiшай", - говорила вона. "Я хочу, щоб ми вирушили в дорогу до темряви".
  
  "Можливо вiн у полiцiї". Це було схоже на Лiнг.
  
  "Заспокойся, дурний. У полiцiї його немає. Вiн iде до жiнки та хлопчика. Ми повиннi дiстатися туди ранiше, нiж вiн".
  
  Один iз членiв екiпажу знаходився за кiлька футiв вiд Нiка. Iнший був зовнi люка, збирав ящики у третього i передавав їх. А якi ящики! Найменшi були розмiщенi навколо люка, де до них було б легко дiстатися. Вони мали продукти харчування тощо. Але таких було небагато. Бiльшiсть ящикiв була позначена китайською мовою, i Нiк досить добре читав китайською, щоб зрозумiти, що в них мiститься. Деякi були спорядженi гранатами, але здебiльшого були боєприпаси. "У них має бути армiя, що охороняє Кетi Лу та хлопчика, - подумав Нiк. Шейла i Лiнг, мабуть, вийшли з хатини; їхнi голоси знову стали приглушеними."
  
  На той час, як екiпаж скинув усi ящики, свiтло майже згасло. Усi склали за люком. Вони навiть не пiдiйшли до притулку Нiка. Нарештi, все було зроблено. Вилiз останнiй член екiпажу i закрив люк. Нiк знову опинився у повнiй темрявi.
  
  У темному повiтрi пахло новими ящиками. Нiк почув тупiт нiг по палубi. Скрипнув шкiв.
  
  
  
  
  "Мабуть, пiдняли вiтрило, - подумав вiн. Потiм вiн почув брязкiт якiрного ланцюга. Заскрипiли дерев'янi перегородки. Баржа, здавалося, пливла по водi. Вони рухалися.
  
  Швидше за все, вони попрямують до Кванчжоу. Або там, або десь на березi рiчки Кантон у них були дружина та син професора. Нiк спробував уявити мiсцевiсть уздовж рiчки Кантон. Це була рiвнинна мiсцевiсть iз тропiчним лiсом. Це йому нiчого не сказало. Як вiн згадував, Гуанчжоу лежав у пiвнiчно-схiднiй дельтi рiчки Сi Чiанг. У цьому районi мiж невеликими рисовими полями протiкав лабiринт струмкiв та каналiв. Кожен був усiяний селами.
  
  Баржа дуже тихо котилася крiзь гавань. Нiк дiзнався, коли вони пiшли вгору по рiчцi Кантон. Рух уперед, здавалося, сповiльнився, але вода звучала так, нiби вона мчала по сторонах баржi. Качка стала трохи рiзкiшою.
  
  Нiк знав, що не зможе довше залишатися на своєму мiсцi. Вiн сидiв у калюжi свого поту. Вiн хотiв пити, i його живiт бурчав з голоду. Щури теж були голоднi, i вони його не забули.
  
  Вiн чув їхнє дряпання бiльше години. Спочатку треба було оглянути та пережовувати новi ящики. Але дiстатися до їжi всерединi було надто складно. Завжди був вiн теплий вiд запаху кровi на штанях. Тож вони прийшли за ним.
  
  Нiк слухав, як їхнi подряпини на ящиках ставали все вищими. Вiн мiг точно сказати, як високо вони забиралися. I вiн не хотiв витрачати рiдину для запальничок. Вiн знав, що йому знадобиться. Потiм вiн вiдчув їх на ящиках, спочатку одну, потiм iншу. Тримаючи Хьюго в руцi, вiн направив полум'я у запальничку. Вiн пiдняв запальничку i побачив їх гострi, вусатi носи перед їхнiми чорними блискучими очима. Вiн нарахував п'ять, потiм сiм, i бiльше ящикiв доходило до верху. Його серце забилося швидше. Один буде смiливiший за iнших, зробить перший хiд. Вiн стежитиме за цим. Його очiкування було недовгим.
  
  Один рушив уперед, поставивши ноги бiля краю ящика. Нiк пiднiс полум'я запальнички до вусатого носа i тицьнув вiстрям Хуго. Стiлет вирвав щуру праве око, i вона впала. Iншi стрибнули на нього майже перш, нiж вiн встиг спуститися з iншого боку коробки. Вiн мiг чути, як вони борються через це. Полум'я в запальничцi Нiка згасло. Немає бiльше рiдини.
  
  Кiллмайстру довелося покинути цю позицiю. Тепер, коли в нього закiнчилася рiдина для запальнички, вiн опинився у пастцi без захисту. В ногах не було чутливостi; вiн не мiг пiдвестися. Коли щури покiнчать зi своїм другом, вiн буде наступним. Був один шанс. Вiн знову засунув Вiльгельмiну за пояс i затис Хьюго зубами. Вiн хотiв, щоб стилет був пiд рукою. Зачепивши пальцями верхню коробку, вiн потягнув щосили. Вiн пiдняв лiктi зверху, потiм груди. Вiн спробував штовхнути ногами, щоб покращити кровообiг, але вони не рухалися. Використовуючи руки та лiктi, вiн переповз через верх ящикiв i спустився з iншого боку. Вiн чув, як щури поряд з ним жують i шкребуть. Тепер дном корпусу Нiк пiдповз до одного з ящикiв з їжею.
  
  Використовуючи Х'юго як брухт, вiн зламав одну з ящикiв i полiз усередину. Фрукти. Персики та банани. Нiк витягнув зв'язку бананiв i три персики. Вiн почав розкидати i пiдкидати фрукти, що залишилися, за люк мiж ящиками для гранат i боєприпасiв i навколо них. Вiн чув, як за ним бiгають щури. Вiн їв голодно, але повiльно; не було сенсу хворiти. Коли вiн закiнчив, вiн почав терти ноги. Спочатку вони поколювали, потiм вiдчули бiль. Почуття поверталося повiльно. Вiн напружився i зiгнув їх, i вони стали досить сильними, щоб витримати його вагу.
  
  Потiм вiн почув потужний двигун iншого човна; це виглядало як старий човен PT. Звук наближався, доки став поруч. Нiк пiдiйшов до люка. Вiн приклав до нього вухо, намагаючись почути. Але голоси були приглушенi, i двигун на холостому ходi заглушував їх. Вiн подумав, щоб трохи пiдняти люк, але хтось iз членiв екiпажу мiг бути в кабiнi. "Напевно, це патрульний катер", - подумав вiн.
  
  Вiн мав пам'ятати про це, бо планував повернутися цим шляхом. Патрульний катер простояв бiля борту понад годину. Нiк подумав, чи не збираються вони обшукувати баржу. Звiсно ж. По палубi над ним почулися важкi кроки. Тепер Нiк повнiстю використав свої ноги. Вiн боявся думки повернутися до замкненого простору, але здавалося, що йому доведеться це зробити. Тяжкi кроки були на кормовiй палубi. Нiк полегшився на однiй iз ящикiв iз боєприпасами, потiм перелiз через ящики у своє маленьке укриття. Вiн засунув Х'юго в коробку перед собою. Вiльгельмiна знову опинилася мiж його нiг. Йому треба було поголитися, i вiд його тiла смердiло, але вiн почував себе набагато краще.
  
  Пiд час обшуку було багато розмов, але Нiк не чув слiв. Вiн почув те, що було схоже на смiх. Може, жiнка Шейла намагалася обдурити
  
  
  
  
  
  митникiв, щоб вони не бачили гранати та боєприпаси. Баржа стояла на якорi, i двигуни патрульного катера було вимкнено.
  
  Раптово притулок Нiка залив ранковим свiтлом, коли вiдкрився люк. Навколо нього свiтився промiнь лiхтарика.
  
  "А що тут унизу?" - спитав чоловiчий голос китайською.
  
  "Тiльки запаси", - вiдповiла Шейла.
  
  Через люк упала пара нiг. Вони були одягненi у форму китайської регулярної армiї. Потiм увiйшла гвинтiвка, за нею пiшли решта солдатiв. Вiн висвiтлив Нiка лiхтариком i повернувся спиною. Промiнь упав на вiдкритий ящик iз продуктами. Три щури вилетiли з клiтки, коли на них потрапило свiтло.
  
  "У вас є щури", - сказав солдат. Потiм промiнь потрапив у гранати та гiльзи для боєприпасiв. "Ага! Що ми тут маємо? вiн спитав.
  
  Зверху вiдкритого люка Шейла сказала: "Це для солдатiв у селi. Я розповiдав тобi про них..."
  
  Солдат пересувався навпочiпки. "Але чому так багато?" вiн спитав. "Там не так багато солдатiв".
  
  "Ми очiкуємо на неприємностi", - вiдповiла Шейла.
  
  "Я повинен повiдомити про це". Вiн поповз назад через вiдчинений люк. "Щури вiдкрили одну з ваших ящикiв з їжею", - сказав вiн незадовго до того, як люк знову зачинився.
  
  Нiк бiльше не мiг чути, що говорили голоси. Його ноги знову почали засинати. Було ще кiлька хвилин приглушеної розмови, потiм рипнув шкiв, i якiрний ланцюг знову почав брязкати. Хлам, здавалося, напружився про щоглу. Спрацювали потужнi двигуни i патрульний катер вiдiрвався. Вода ринула на всi боки i днину непотребу. Вони знову були в дорозi.
  
  Значить, на нього чекали в якомусь селi. Вiн вiдчував, нiби йому пiдкидають крихiтнi шматочки iнформацiї. Вiн уже багато чому навчився з того часу, як пiднявся на борт баржi. Але найважливiше "де", як i ранiше, вислизало вiд нього. Нiк притулився до грудей на ящиках, щоб ноги були прямими. Вiн працював iз ними, поки почуття не повернулося. Потiм вiн знову сiв. Якби вiн мiг робити це iнодi, це могло б не дати його ногам заснути. Поки що щури, здавалося, задовольнялися розкритою скринькою з їжею.
  
  Вiн почув кроки, що наближалися до люка. Дверi вiдчинилися, i залило денне свiтло. У руцi Нiка був Х'юго. Один iз членiв екiпажу залiз. В однiй руцi вiн тримав мачете, а в другiй - лiхтарик. Пригнувшись, вiн поповз до вiдкритої скриньки з їжею. Його свiтло вразило двох щурiв. Коли вони спробували втекти, чоловiк двома швидкими ударами розрiзав їх навпiл. Вiн озирнувся у пошуках щурiв. Не побачивши нiчого, вiн почав запихати фрукти назад у ящик. Коли вiн очистив територiю навколо себе, вiн потягнувся до розколотої дошки, яку Нiк вiдiрвав вiд ящика. Почав замiнювати, потiм зупинився.
  
  Вiн провiв променем свiтла краєм дошки. На його обличчi був глибокий похмурий вираз. Вiн провiв великим пальцем по краю, потiм подивився на двох щурiв. Вiн знав, що щури не вiдчиняли ящика. Промiнь свiтла спалахнув усюди. Справа зупинилася на ящиках iз боєприпасами, з яких Нiк заспокоївся. Чоловiк почав перевiряти ящики. Спочатку вiн озирнувся в ящиках iз гранатами та боєприпасами. Нiчого не знайшовши, вiн розв'язав ящики з їжею, зсунув їх ближче один до одного i знову прив'язав. А потiм вiн повернувся до ящикiв Нiка. Працюючи швидко, його пальцi розв'язували вузли, що утримують коробки. Нiк пiдготував Х'юго. Чоловiк витяг мотузки iз ящикiв, потiм потягнув верхню коробку вниз. Коли вiн побачив Нiка, його брови здивовано пiдвелися.
  
  "Так!" - закричав вiн i знову повернув мачете.
  
  Нiк кинувся вперед, встромивши вiстря стилету в горло чоловiковi. Чоловiк булькав, упустив лiхтарик i мачете i позадкував, кров хлинула з вiдкритої рани.
  
  Нiк почав iз ящикiв. Хлам вiдкотився убiк, i ящики перекинулися, i його повалили на перебирання. Вiн звiв очi й побачив жiночу руку з малокалiберним автоматом, спрямовану на нього через отвiр люка.
  
  Чудовою американською мовою Шейла сказала: "Ласкаво просимо на борт, люба. Ми чекали на тебе.
  
  РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
  
  Нiку потрiбен час, щоб повнiстю вiдчути свої ноги. Вiн ходив по кормовiй частинi палуби, глибоко вдихаючи свiже повiтря, а Шейла стежила за кожним його рухом своїм крихiтним автоматом. Лiнг став поруч iз жiнкою. Навiть у нього була стара армiйська .45. Нiк прикинув, що час бути близько полудня. Вiн спостерiгав, як двоє iнших членiв екiпажу витягли свого товариша через люк та викинули тiло за борт. Вiн усмiхнувся. Щури добре поїли.
  
  Потiм Нiк повернувся до жiнки. "Я хотiв би привести себе в порядок i поголитися", - сказав вiн.
  
  Вона дивилася на нього з блиском у холодних смарагдових очах. "Звичайно", - вiдповiла вона на його усмiшку. "Ти хотiв би щось з'їсти?"
  
  Нiк кивнув.
  
  Лiнг сказав: "Ми вбиваємо" не зовсiм iдеальною англiйською. В його очах була ненависть.
  
  Нiк подумав, що Лiнг не дуже його любить. Вiн увiйшов у каюту i налив води у умивальник. Пара стояла позаду
  
  
  
  
  
  обидва пiстолети нацiленi йому в спину. На столi були Хуго та Вiльгельмiна. Баржа пiдстрибувала вгору й униз за течiєю рiчки.
  
  Коли Нiк почав голитися, Шейла сказала: "Вважаю, ми повиннi закiнчити з формальностями. Я Шейла Кван. Мого дурного друга звуть Лiнг. Ви, звичайно ж, сумнозвiсний мiстер Вiлсон. А як тебе звати?"
  
  "Крiс, - сказав Нiк. Вiн тримався до них спиною, поки голився.
  
  "О так. Друг професора Лоо. Але ми обидва знаємо, що це не твоє справжнє iм'я, чи не так?"
  
  "А ви?"
  
  "Це не важливо. У будь-якому випадку нам доведеться убити тебе. Чи бачиш, Крiс, ти був неслухняним хлопчиком. Спочатку Осса, потiм великий, а потiм Йонг. I бiдний Лiнг бiльше нiколи не зможе повнiстю використати свою руку. Знаєш, ти небезпечна людина?"
  
  "Ми вбиваємо", - з почуттям сказав Лiнг.
  
  "Пiзнiше, домашня тварина. Пiзнiше."
  
  Нiк спитав: "Де ти навчилася так говорити по-американськи?"
  
  "Ви помiтили", - сказала Шейла. "Як мило. Так, я здобув освiту в Штатах. Але мене не було так довго, що я подумала, що забув деякi фрази. Вони досi говорять такi слова, як казково, круто та копають?"
  
  Нiк закiнчив iз умивальником. Вiн обернувся до пари обличчям i кивнув головою. "Захiдне узбережжя, чи не так?" вiн спитав. "Калiфорнiя?"
  
  Вона весело посмiхнулася у своїх зелених очах. "Дуже добре!" вона сказала.
  
  Нiк натиснув на неї. - Хiба це не Берклi? вiн спитав.
  
  Її посмiшка перетворилася на усмiшку. "Чудово!" вона сказала. "Я, звичайно, розумiю, чому вони надiслали вас. Ви кмiтливi. Її очi схвально обкотили його." I дуже приємно дивитися. Пройшло багато часу з того часу, як у мене був великий американець.
  
  Лiнг сказав: "Ми вбиваємо, ми вбиваємо!"
  
  Нiк кивнув чоловiковi. "Хiба вiн нiчого не знає?"
  
  Китайською Шейла сказала Лiнг покинути хатину. Вiн трохи сперечався з нею, але коли вона сказала йому, що це наказ, вiн неохоче пiшов. Один iз матросiв поставив на стiл миску з гарячим рисом. Шейла зiбрала Х'юго та Вiльгельмiну i передала їх Лiнгу за межами хатини. Потiм вона жестом запропонувала Нiку сiсти та поїсти.
  
  Поки Нiк їв, вiн знав, що скоро буде дана вiдповiдь на iнше запитання. Шейла сiла на лаву навпроти нього.
  
  "Що трапилося мiж тобою та Джоном?" - Запитав Нiк.
  
  Вона знизала плечима. Автомат все ще спрямований на нього. "Думаю, можна сказати, що я не в його смаку. Менi подобалося вчитися в коледжi, я абсолютно любила американських чоловiкiв. Я надто багато спала з ними для нього. Вiн хотiв когось постiйнiшого. Думаю, вiн отримав те, що хотiв".
  
  "Ви маєте на увазi Кетi?"
  
  Вона кивнула головою. "Вона бiльше в його смаку - тиха, стримана. Тримаю парi, коли вони одружилися, вона була незайманою. Менi доведеться її запитати.
  
  Нiк спитав: "Як довго ти була з ним?"
  
  "Не знаю, напевно, мiсяць чи два".
  
  "Досить довго, щоб зрозумiти, що вiн роздумує над iдеєю комплексу".
  
  Вона знову посмiхнулася. "Ну, мене вiдправили туди вчитися".
  
  Нiк допив рис i вiдсунув миску. Вiн закурив одну зi своїх цигарок iз золотим наконечником. Шейла взяла запропоновану їй, i коли вiн збирався закурити її сигарету, вiн вибив маленький автомат у неї з руки. Вiн зiсковзнув зi столу i вiдскочив вiд пiдлоги. Нiк потягнувся, щоб пiдняти його, але зупинився, перш нiж його рука торкнулася його. Лiнг стояв у отворi каюти з 45-м калiбром у руцi.
  
  "Я вбиваю", - сказав вiн, пiдводячи курок.
  
  "Нi!" - Вигукнула Шейла. "Ще нi." Вона швидко стала мiж Нiком i Лiнгом. Нiку вона сказала: "Це було не дуже розумно, дитинко. Адже ви не збираєтеся змушувати нас пов'язувати вас? Вона кинула Лiнгу свiй маленький автомат i по-китайськи сказала йому почекати прямо бiля хатини. Вона пообiцяла йому, що дуже скоро йому дозволять убити Нiка.
  
  Лiнг хмикнув i зник з поля зору.
  
  Шейла стояла перед Нiком, поправляючи свою тiсну блiдо-лiлову сукню. Її ноги були трохи розставленi, i шовк прилипав до її тiла, нiби вiн був мокрим. Нiк тепер знав, що пiд нею нiчого не було. Хрипко вона сказала: "Я не хочу, щоб вiн забрав тебе, поки я не закiнчу з тобою". Вона склала долонi прямо пiд грудьми. "Я маю бути досить гарною".
  
  "Готовий посперечатися, що так", - сказав Нiк. "А як щодо твого хлопця? Вiн уже досить хоче побачити мене мертвим".
  
  Нiк стояв бiля однiєї з лiжок. Шейла пiдiйшла до нього ближче, притискаючись своїм тiлом до нього. Вiн вiдчув, як усерединi нього спалахує вогонь.
  
  "Я можу впоратися з ним", - сказала вона хрипким пошепком. Вона пересунула руки пiд його сорочку до його грудей. "Мене дуже давно не цiлував американець".
  
  Нiк притулився губами до її губ. Вiн притулився до її губ. Його рука лягла на її спину, а потiм повiльно ковзнула вниз. Вона пiдiйшла до нього ближче.
  
  "Скiльки ще агентiв працює з вами?" прошепотiла вона йому на вухо.
  
  Нiк поцiлував її в шию, в горло. Його руки перемiстилися до її грудей. "Я не чув питання", - вiдповiв вiн так само тихим пошепком.
  
  Вона напружилася i слабо спробувала вiдштовхнутися. Її дихання було важким. "Я... мушу знати", - сказала вона.
  
  Нiк притис її до себе. Його рука ковзнула пiд її сорочку, торкаючись голої плотi. Повiльно вiн почав пiднiмати змiну.
  
  "Пiзнiше", - хрипко сказала вона. "Ти я
  
  
  
  
  
  Я розповiм менi пiзнiше, коли ти дiзнаєшся, наскiльки я гарна".
  
  "Побачимо." Нiк обережно поклав її на лiжко i перестав знiмати сорочку.
  
  Вона була гарна, добре. Її тiло було без плям та з тонкими кiстками. Вона притулилася до нього i простогнала йому у вухо. Вона корчилася разом з ним i притулилася своїми твердими красивими грудьми до його грудей. I коли вона досягла вершини задоволення, вона почухала своїми довгими нiгтями його спину, майже пiдвiвшись з лiжка, прикусивши зубами мочку його вуха. Потiм вона безвольно впала пiд ним, заплющивши очi, руки з обох бокiв. Коли Нiк збирався вибратися з лiжка, до каюти увiйшов Лiнг, його обличчя було червоне вiд лютi.
  
  Вiн не сказав жодного слова, а вiдразу приступив до роботи. .45 був нацiлений Нiка на живiт. Вiн лаяв Нiка китайською.
  
  Теж по-китайськи Шейла наказала йому iз салону. Вона знову ожила та натягала сорочку через голову.
  
  "Як ти думаєш, хто я?" - Заперечив Лiнг на своєму кантонському дiалектi.
  
  "Ти такий, якою я говорю. Ви не володiєте мною i не контролюєте мене. Забирайся."
  
  "Але з цим... шпигуном, цим iноземним агентом".
  
  "З!" вона наказала. "Забирайся! Я скажу тобi, коли ти зможеш вбити його".
  
  Лiнг стиснув зуби i потупав iз кабiни.
  
  Шейла подивилася на Нiка, трохи посмiхаючись. Її щоки почервонiли. У її смарагдових очах усе ще сяяло задоволення. Вона розгладила шовкову сорочку i поправила волосся.
  
  Нiк сiв за стiл i закурив. Шейла пiдiйшла i сiла навпроти нього.
  
  "Менi це сподобалося, - сказала вона. "Шкода, що ми повиннi вбити тебе. Я легко можу звикнути до тебе. Однак я не можу бiльше грати з тобою в iгри. Знову ж таки, скiльки агентiв працює з вами? "
  
  "Нi", - вiдповiв Нiк. "Я один."
  
  Шейла усмiхнулася, хитаючи головою. "Важко повiрити, що одна людина зробила все, що у вас є. Але припустимо, ви кажете правду. Чого ви сподiвалися досягти, таємно проникаючи на борт?"
  
  Баржа перестала хитатися. Вiн бiгла гладкою водою. Нiк не мiг бачити зовнi хатини, але вирiшив, що вони ось-ось увiйдуть у невелику гавань у Вампоа чи Хуанпу. Тут би проходили великi кораблi. Це було настiльки далеко вгору рiчкою, наскiльки могли зайти великi кораблi. За його оцiнками, вони знаходилися приблизно за дванадцять миль вiд Гуанчжоу.
  
  "Я чекаю", - сказала Шейла.
  
  Нiк сказав: "Ви знаєте, чому я потай пробрався на борт. Я сказав вам, що працюю один. Якщо ви менi не вiрите, значить, не вiрте".
  
  "Звичайно, ви не можете очiкувати, що я повiрю, що ваш уряд надiшле одну людину, щоб врятувати дружину i хлопчика Джона".
  
  "Ви можете вiрити у що хочете". Нiк хотiв вийти на палубу. Вiн хотiв побачити, куди вони прямують iз Вампоа. "Думаєш, твiй хлопець вистрелить у мене, якщо я спробую розiм'яти ноги?"
  
  Шейла постукала нiгтем переднiми зубами. Вона вивчала його. "Напевно, - сказала вона. "Але я пiду з тобою". Коли вiн почав вставати, вона сказала: "Знаєш, люба, було б набагато приємнiше, якби ти тут вiдповiла на мої запитання. Коли ми дiстанемося туди, куди збираємось, це не буде приємно".
  
  Пiзнiше пообiднє сонце пiрнало з темних хмар, поки Нiк виходив на палубу. Двоє членiв екiпажу йшли вперед, перевiряючи глибину рiчки. Потворне око 45-го калiбру Лiнга уважно стежило за Нiком. Вiн був на кермi.
  
  Нiк пiдiйшов до лiвого борту, кинув сигарету в рiчку i подивився на берег, що проходив.
  
  Вони йшли вiд Вампоа та великих кораблiв. Вони випередили маленькi сампани з цiлими сiм'ями, чоловiки в потi, працюючи проти течiї. Нiк подумав, що в такому темпi їм знадобиться ще цiлий день, щоб дiстатися Кванчжоу, якщо вони туди прямували. Це буде завтра. А що було завтра? Недiля! Вiн мав трохи бiльше сорока восьмої години, щоб знайти Кетi Лу i Майка i повернути їх до Гонконгу. Це означало, що йому доведеться вдвiчi скоротити час у дорозi.
  
  Вiн вiдчув, як Шейла стоїть поруч iз ним i легко проводить пальцями по його руцi. Вона мала iншi плани на нього. Вiн глянув на Лiнга. Лiнг мав iншi плани на нього. Все виглядало не дуже добре.
  
  Шейла обернулася навколо його руки, притискаючись до неї грудьми. "Менi нудно, - тихо сказала вона. "Розважи мене."
  
  Носик Лiнга 45-го калiбру пiшов за спиною Нiка, коли вiн йшов iз Шейлою в каюту. Опинившись усерединi, Нiк сказав: "Тобi подобається катувати цього хлопця?"
  
  Лiнга? Вона почала розстiбати його сорочку. Вiн знає своє мiсце.. Вона провела руками по волоссю на його грудях.
  
  Нiк сказав: "Йому не потрiбно багато часу, щоб почати стрiляти зi своєї гармати".
  
  Вона подивилася на нього, посмiхнулася, провела вологим язиком по губах. "Тодi тобi краще зробити, як я говорю".
  
  Нiк подумав, що зможе взяти Лiнга, якщо знадобиться. Двоє членiв екiпажу не будуть проблемою. Але вiн все ще не знав, куди вони прямували. Було б легше, якби вiн пiшов разом iз цiєю жiнкою, поки вони не досягли мiсця призначення.
  
  "Що ти хочеш, щоб я зробив?" вiн спитав.
  
  Шейла стояла подалi вiд нього, доки зняла сорочку. Вона розв'язала пучок за головою, i волосся впало їй на плечi. Дiйшло майже до
  
  
  
  
  
  її талiї. Потiм вона розстебнула його штани i дозволила їм впасти до кiсточок.
  
  "Лiнг!" вона покликала.
  
  Лiнг одразу ж з'явився на входi в хатину.
  
  По-китайськи Шейла сказала: "Дивися на нього. Можливо, ви чогось навчитеся. Але якщо вiн не зробить так, як я кажу, стрiляйте в нього".
  
  Нiку здалося, що вiн помiтив слiд усмiшки у куточках рота Лiнга.
  
  Шейла пiдiйшла до лiжка i сiла край, розставивши ноги. "На колiна, американко", - наказала вона.
  
  Волосся на потилицi Нiка стало дибки. Стиснувши зуби, вiн упав навколiшки.
  
  "А тепер йди до мене, дитинко", - сказала Шейла.
  
  Якщо вiн повернеться влiво, то зможе вибити пiстолет iз руки Лiнга. Але що ж тодi? Вiн сумнiвався, що хтось iз них скаже йому, куди вони йдуть, навiть якщо вiн спробує витiснити це з них. Вiн мав погодитися з цiєю жiнкою.
  
  "Лiнг!" - сказала Шейла з погрозою.
  
  Лiнг зробив крок уперед, спрямувавши пiстолет у голову Нiка.
  
  Нiк почав пiдповзати до жiнки. Вiн пiдiйшов до неї i, виконуючи те, що вона наказала, почув тихий смiшок Лiн.
  
  Дихання Шейли стало уривчастим. По-китайськи вона сказала: "Бачиш, Лiне, дорогий? Ви бачите, що вiн робить? Вiн готує мене до вас". Потiм вона лягла на лiжко. "Швидко, Лiнг", - видихнула вона. "Прив'яжи його до щогли".
  
  З пiстолетом Лiнг жестом показав Нiку на стiл. Вiн iз вдячнiстю слухався. Вiн сiв на стiл, поставивши ноги на лаву. Вiн обвив руками щоглу. Лiнг поклав 45-й калiбр i швидко та мiцно зв'язав руки Нiка.
  
  "Поспiшай, люба", - крикнула Шейла. "Я близький".
  
  Лiнг поклав пiстолет пiд лiжко i поспiшно роздягнувся. Потiм вiн приєднався до Шейла на лiжку.
  
  Нiк дивився на них iз гiрким присмаком у ротi. Лiнг пiшов на це з похмурою рiшучiстю лiсоруба, що рубає дерево. Якщо йому це сподобалося, вiн не подав вигляду. Шейла притиснула його до своїх грудей, шепочучи йому на вухо. У каютi потемнiло iз заходом сонця. Нiк вiдчув запах вологи у повiтрi. Було холодно. Вiн хотiв, щоб на ньому були штани.
  
  Коли вони закiнчили, вони заснули. Нiк не спав, доки не почув хропiння одного з членiв екiпажу на кормi. Iнший був бiля румпеля, що працює з кермом напрямку. Нiк важко мiг розгледiти його через вхiд у каюту. Навiть вiн кивнув увi снi.
  
  Нiк дрiмав близько години. Потiм вiн почув, як Шейла будить Лiнга для нової спроби. Лiнг протестуючи застогнав, але виконав бажання жiнки. Це зайняло в нього бiльше часу, нiж уперше, i коли вiн закiнчив, вiн буквально знепритомнiв. Тепер хатина поринула у темряву. Нiк мiг лише їх чути. Баржа погойдувалася вгору рiчкою.
  
  Коли Нiк знову прокинувся, свiтанок був туманним. Вiн вiдчув, як щось нечiтке торкнулося його щоки. У його руках не було почуттiв. Мотузка, туго обмотана навколо його зап'ясть, перервала кровообiг, але в iнших частинах його тiла було вiдчуття. I вiн вiдчув на собi руку Шейли. Її довге волосся кольору воронова крила ковзало туди-сюди по його обличчю.
  
  "Я боялася, що менi доведеться розбудити когось iз команди", - прошепотiла вона, коли вiн розплющив очi.
  
  Нiк промовчав. Вона була схожа на маленьку дiвчинку з довгим волоссям, що спадає на її тендiтне обличчя. Її оголене тiло було мiцним та добре складеним. Але твердi зеленi очi завжди видавали її. Вона була суворою жiнкою.
  
  Вона стала на стiл-лавку i нiжно провела грудьми по його обличчю. "Тобi треба поголитися", - сказала вона. "Хотiв би я розв'язати тебе, але не думаю, що в Лiнга вистачить сил тримати на тобi пiстолет".
  
  З її рукою на ньому i її грудьми, що злегка торкається його щоки. Нiк не мiг контролювати вогонь у собi.
  
  "Так краще", - сказала вона, посмiхаючись. "Це може бути трохи нiяково з твоїми зв'язаними руками, але ми впораємося, чи не так, люба?"
  
  I незважаючи на себе та свою неприязнь до неї, йому це подобалося. Жiнка була ненаситною, але знала чоловiкiв. Вона знала, що їм подобається, i забезпечувала це.
  
  Коли вона закiнчила з ним, вона вiдступила i дозволила своїм очам повнiстю поринути у нього. Її крихiтний животик рухався туди-сюди через важке дихання. Вона прибрала волосся з очей i сказала: "Думаю, я заплачу, коли нам доведеться тебе вбити". Потiм вона взяла 45 калiбр i розбудила Лiнг. Вiн скотився з лiжка i, спотикаючись, вилетiв за нею з каюти на кормову палубу.
  
  Вони провели там весь ранок, залишивши Нiка прив'язаним до щогли. Зважаючи на те, що Нiк мiг бачити через вхiд у каюту, вони увiйшли в дельту на пiвдень вiд Гуанчжоу. Район був усiяний рисовими полями та каналами, що вiдходять вiд рiчки. У Шейли та Лiнга була дiаграма. Вони поперемiнно вивчали його та правий берег. Вони пройшли багато джонок та ще бiльше сампанiв. Сонце було туманним i мало сприяло зiгрiванню холоду повiтря.
  
  Фанк перетнув дельту i пустив у хiд один iз каналiв. Шейла здавалася досить курсом i згорнула дiаграму в трубку.
  
  Нiк був розв'язаний, йому дозволили застебнути сорочку та вдягнути штани. Йому дали миску рису та два банани. Весь час Лiнг тримав при собi пiстолет 45 калiбру. Коли вiн закiнчив, вiн вийшов на
  
  
  
  
  
  кормової палуби. Лiнг залишився за два фути позаду нього. Нiк провiв день правому борту, курив сигарети i спостерiгав за тим, що вiдбувається. Iнодi вiн попадався на очi китайському регулярному солдатовi. Вiн знав, що вони наближаються. Пiсля обiду Шейла спала у хатинi. Очевидно, за один день вона мала весь секс, який їй був потрiбен.
  
  Баржа проїхала повз два села, заповненi кволими бамбуковими хатинами. Проходячи повз, мешканцi не звертали уваги. Був сутiнки, коли Нiк став помiчати на березi дедалi бiльше солдатiв. Вони дивилися на баржу з цiкавiстю, наче цього чекали.
  
  Коли стемнiло, Нiк помiтив попереду загорiлося свiтло. Шейла приєдналася до них на палубi. Коли вони пiдiйшли ближче, Нiк помiтив вогнi, що освiтлювали причал. Солдати були скрiзь. Це було ще одне село, яке вiдрiзнялося вiд iнших, якi вони бачили, бо в ньому було електричне освiтлення. Наскiльки Нiк мiг бачити, коли вони пiдходили до причалу, бамбуковi хатини освiтлювалися лiхтарями. По обидва боки дока стояли двi електричнi лампочки, i шлях мiж хатинами освiтлювалася лiнiями вогнiв.
  
  Жадiбнi руки схопили кинутий трос, коли баржа пiдiйшла до причалу. Вiтрило впало, якiр кинутий. Шейла тримала Нiка на прицiлi своїм маленьким автоматом, поки наказувала Лiнга зв'язати йому руки за спиною. Встановили планку, яка з'єднує баржу з пристанню. Солдати юрмилися в хатинах, дехто стояли довкола пристанi i дивилися. Усi вони були добре озброєнi. Коли Нiк зiйшов з баржi, за ним пiшли двоє солдатiв. Шейла розмовляла з одним iз солдатiв. Коли Лiнг був попереду, солдати позаду Нiка трохи пiдштовхнули його, змушуючи рухатися. Вiн пiшов за Лiнгом.
  
  Проходячи крiзь ряд вогнiв, вiн помiтив п'ять хатин: три лiворуч i двi праворуч. Рядок вогнiв, що бiжить по центру, здавалося, був пов'язаний з якимось генератором наприкiнцi хатин. Вiн чув, як вiн гуде. Три хати лiворуч вiд нього були заповненi солдатами. Двоє праворуч вiд нього були темнi i здавалися порожнiми. Троє солдатiв стояли на вартi бiля дверей другого. Чи може це бути там, де Кетi Лу та хлопчик? Нiк пам'ятав про це. Звичайно, це також може бути приманка. Вони на нього чекали. Його провели повз всi хатини. Нiк помiтив це тiльки коли вони дiйсно дiсталися структури. Воно знаходилося за хатинами i являло собою низьку прямокутну бетонну будiвлю. У темрявi буде важко розгледiти. Лiнг провiв його семи цементними сходами до того, що виглядало як сталевi дверi. Нiк почув генератор майже прямо позаду себе. Лiнг витяг зв'язку ключiв з кишенi i вiдiмкнув дверi. Вона зi скрипом вiдкрилася, i гурт увiйшов до будiвлi. Нiк вiдчув затхлий вологий запах плотi, що розкладається. Його вели вузьким, неосвiтленим коридором. З обох бокiв були залiзнi дверi. Лiнг зупинився перед одним iз дверей. Iншим ключем вiд кiльця вiн вiдiмкнув дверi. У Нiка були розв'язанi руки, i його заштовхали до камери. Дверi за ним з брязкотом зачинилися, i вiн опинився в повнiй темрявi.
  
  РОЗДIЛ ОДИННАДЦЯТИЙ
  
  Нiк обiйшов свою кабiнку, торкаючись стiн.
  
  Нi трiщин, нi трiщин, лише твердий бетон. I пiдлога була такою ж, як i стiни. Петлi на сталевих дверях були зовнi та залитi бетоном. З камери не втекти. Тиша була настiльки повна, що вiн мiг чути власне дихання. Вiн сiв у кутку i закурив одну зi своїх цигарок. Оскiльки в його запальничцi скiнчилося паливо, вiн узяв на баржi коробку сiрникiв. Залишилося лише двi сигарети.
  
  Вiн курив, спостерiгаючи, як при кожному затягуваннi тлiє тлiючий куточок його сигарети. "Вечiр недiлi, - подумав вiн, - а залишалося тiльки до пiвночi вiвторка". Вiн досi не знайшов Кетi Лу та хлопчика Майка.
  
  Потiм вiн почув м'який голос Шейли Кван, що звучав так, нiби виходив зi стiн.
  
  "Нiк Картер", - сказала вона. "Ви працюєте не один. Скiльки ще з вами працює? Коли вони будуть тут?"
  
  Тиша. Нiк загасив залишки цигарки. Раптом камера осяяла свiтло. Нiк моргнув, його очi сльозилися. У центрi стелi була запалена лампочка, захищена невеликою решiткою. Коли очi Нiка звикли до яскравого свiтла, свiтло згасло. Вiн прикинув, що це було секунд двадцять. Тепер вiн знову був у темрявi. Вiн протер очi. Зi стiн знову пролунав звук. Це було схоже на свисток поїзда. Поступово вiн ставав дедалi голоснiшим, нiби потяг наближався до камери. Звук ставав дедалi гучнiшим, поки не перетворився на вереск. Як тiльки Нiк думав, що це минеться, звук вiдключився. Вiн розрахував, що приблизно за тридцять секунд. Потiм Шейла знову заговорила з ним.
  
  "Професор Лу хоче приєднатися до нас", - сказала вона. "Ви нiчого не можете зробити, щоб запобiгти цьому". Пролунало клацання. Потiм "Нiк Картер. Ви працюєте не один. Скiльки ще з вами працює? Коли вони будуть тут?"
  
  Це був запис. Нiк чекав, коли спалахне свiтло. Але натомiсть вiн отримав свисток поїзда.
  
  
  
  
  
  та посилення. На цей раз було ще голоснiше. I вiд вереску почали болiти вуха. Коли вiн поклав на них руки, звук припинився. Вiн спiтнiв. Вiн знав, що вони намагалися зробити. Це був старий китайський прийом тортур. Вони використали його варiанти проти солдатiв у Кореї. То справдi був процес психiчного зриву. Зробiть мозок схожим на кашу, а потiм лiпiть, як хочете. Вiн мiг сказати їм, що був один, до збирання врожаю рису, але вони йому не повiрили. Iронiя полягала в тому, що вiд таких тортур практично не було захисту. Здатнiсть переносити бiль була марною. Вони пройшли тiло i вистрiлили прямо в мозок.
  
  Знову спалахнуло свiтло. Очi Нiка сльозилися вiд яскравого свiтла. Цього разу свiтло горiло лише десять секунд. Вiн згас. Сорочка Нiка була просочена потiм. Вiн мав придумати якийсь захист. Вiн уже чекав, чекав, чекав. Чи це буде свiтло?
  
  Свисток? Чи голос Шейли? Неможливо було судити, що прийде або як довго це триватиме. Але вiн знав, що має щось робити.
  
  Свисток уже не здалеку. Вiн одразу став високим та гучним. Нiк приступив до роботи. Його мозок ще не перетворився на кашу. Вiн зiрвав iз сорочки велику смужку. Зайнялося свiтло, i вiн мiцно замружився. Коли вiн знову спрацював, вiн узяв порвану частину своєї сорочки i знову розiрвав її на п'ять дрiбнiших смуг. Двi смужки вiн знову розiрвав навпiл i зiм'яв їх у тугi маленькi кульки. Вiн устромив чотири м'ячi у вуха, по два в кожен.
  
  Коли пролунав свисток, вiн його ледве чув. З трьох смуг, що залишилися, вiн склав двi з них у вiльнi подушечки i наклав на очi. Третю смугу вiн обв'язав довкола голови, щоб подушечки залишалися на мiсцi. Вiн був слiпим та глухим. Вiн вiдкинувся назад у свiй бетонний кут, посмiхаючись. На дотик вiн запалив ще одну цигарку. Вiн знав, що вони можуть зняти з нього весь одяг, але зараз вiн тягнув час.
  
  Вони збiльшили гучнiсть свистка, але звук був настiльки приглушений, що не турбував його. Якщо й пролунав голос Шейли, то вiн його не почув. Вiн майже закiнчив свою цигарку, коли за ним прийшли.
  
  Вiн не чув, як вiдчинилися дверi, але вiдчував запах свiжого повiтря. I вiн вiдчував присутнiсть iнших у камерi разом iз ним. Пов'язка на очах була зiрвана з його голови. Вiн моргнув, протираючи очi. Свiтло горiло. Двоє солдатiв стояли над ним, другий бiля дверей. Обидвi рушницi були нацiленi на Нiка. Солдат, що стояв над Нiком, вказав на вухо, потiм на вухо Нiка. Кiллмайстер знав, чого хотiв. Вiн зняв берушi. Солдат пiдняв його з гвинтiвкою. Нiк пiдвiвся i, штовхаючи стволом гвинтiвки, вийшов iз камери.
  
  Вiн почув роботу генератора, щойно вийшов iз будiвлi. Двоє солдатiв стояли за ним, їхнi гвинтiвки були притиснутi до його спини. Вони пройшли пiд голими лампочками мiж хатинами й прямо до кiнця хатини, найближчої до бетонної будiвлi. Коли вони увiйшли, Нiк помiтив, що вiн подiлений на три частини. Перший був чимось на кшталт фойє. Праворуч вiд нього дверi вели до iншої кiмнати. Хоча Нiк цього не бачив, вiн чув пронизливий вереск i вереск короткохвильового радiо. Просто перед ним зачиненi дверi вели в ще одну кiмнату. Вiн не мав можливостi дiзнатися, що там було. Над ним з бамбукових балок звисали два димнi лiхтарi. Радiорубка свiтилася вiд нових лiхтарiв. Тодi Нiк зрозумiв, що бiльша частина струму генератора використовувалася для роботи радiо, освiтлення мiж хатинами та всього обладнання у бетоннiй будiвлi. Самi хатини освiтлювалися лiхтарями. Поки двоє солдатiв чекали з ним у фойє, вiн притулився до стiни хатини. Вона рипнула вiд його ваги. Вiн провiв пальцями по шорсткiй поверхнi. Уламки бамбука вiдiйшли там, де вiн потер. Нiк трохи посмiхнувся. Хатини були трутовиками в очiкуваннi пожежi.
  
  Двоє солдатiв стояли по обидва боки вiд Нiка. Поруч iз дверима, що вели до третьої кiмнати, на лавцi сидiли ще двоє солдатiв, їхнi гвинтiвки мiж нiг, їхнi голови кивали, намагаючись боротися зi сном. Наприкiнцi лави чотири ящики було поставлено один на одного. Нiк згадав їх iз трюму барахла. Китайськi символи, нанесенi ними, казали, що це гранати. Верхня скринька була вiдкрита. Половина гранат була вiдсутня.
  
  По радiо пролунав голос. Вiн говорив китайською на дiалектi, якого Нiк не розумiв. Радист вiдповiв на тому ж дiалектi. Було сказано одне слово, що вiн зрозумiв. Це було iм'я Лу. "Голос по радiо, мабуть, йде з дому, в якому тримали професора Лу, - подумав Нiк. Його розум поглинений, переварений, вiдкинутий. I як комп'ютер, що випльовує картку, до нього прийшов план. Це було грубо, але, як i всi його плани, гнучко.
  
  Потiм дверi до третьої кiмнати вiдчинилися, i з'явився Лiнг зi своїм вiрним 45-м калiбром. Вiн кивнув двом солдатам, потiм жестом запросив Нiка увiйти до кiмнати. Шейла чекала на нього. Як Лiнг
  
  
  
  
  
  Вона пiшла за Нiком, зачинивши за собою дверi, Шейла пiдбiгла до Нiка, обвив руками його шию. Вона пристрасно поцiлувала його в губи.
  
  "О, дорогий", - хрипко прошепотiла вона. "Менi просто треба було мати тебе востаннє". На нiй все ще була та сама шовкова сорочка, що й на баржi.
  
  Кiмната була меншою за двi iншi. Це було вiкно. У ньому було дитяче лiжечко, стiл i плетений у виглядi кошика стiлець. Лiхтарiв було три: два звисали зi крокв i один на столi. На пiдлозi поряд зi стiльцем лежали Х'юго та Вiльгельмiна. З ними були два пiстолети Томмi. Стiл стояв поруч iз лiжком, стiлець бiля стiни праворуч вiд дверей. Нiк був готовий будь-коли.
  
  "Я вбиваю", - сказав Лiнг. Вiн сiв у крiсло, потворна морда 45-го калiбру нацiлилася на Нiка.
  
  "Так, домашня тварина", - проворкувала Шейла. "Через деякий час." Вона розстiбала сорочку Нiка. "Ви здивованi, що ми дiзналися про вашу справжню особу?" - спитала вона.
  
  "Не зовсiм", - вiдповiв Нiк. "Ти отримала це вiд Джона, чи не так?"
  
  Вона посмiхнулася. "Потрiбно було трохи вмовлянь, але у нас є способи".
  
  "Ти вбила його?"
  
  "Звичайно, нi. Вiн нам потрiбний".
  
  "Я вбиваю", - повторила Лiнг.
  
  Шейла натягла сорочку через голову. Вона взяла руку Нiка i приклала її до своїх оголених грудей. "Нам треба поспiшати", - сказала вона. "Лiнг непокоїться". Вона зняла з Нiка штани. Потiм вона позадкувала до лiжка, потягнувши його за собою.
  
  Знайомий вогонь уже горiв усерединi Нiка. Це почалося, коли його рука торкнулася теплої плотi її грудей. Вiн випустив пучок на її потилицi, дозволивши довгому чорному волоссю впасти їй на плечi. Потiм вiн обережно штовхнув її на лiжко.
  
  "О, дитинко", - вигукнула вона, коли його обличчя було близько до неї. "Менi справдi не сподобається твоя смерть".
  
  Тiло Нiка притулилося до неї. Її ноги обвилися довкола нього. Вiн вiдчував, як росте її пристрасть, коли вiн працював iз нею. Для нього це мало задоволення. Його трохи засмутило використати цей вчинок, який вона так сильно любила проти неї. Його права рука обернулася навколо її шиї. Вiн сунув руку пiд пахву й потяг за стрiчку, яка тримала П'єра. Вiн знав, що тiльки-но смертоносний газ буде випущений, йому доведеться затримати дихання, поки вiн не зможе вийти з кiмнати. Це дало йому трохи бiльше чотирьох хвилин. У руцi вiн тримав П'єра. Очi Шейли були заплющенi. Але ривки, якi вiн зробив, випустивши смертельний газ, розплющили їй очi. Вона насупилась i побачила крихiтну кулю. Лiвою рукою Нiк перекотив газову бомбу пiд лiжко у бiк Лiнга.
  
  "Що ти зробив?" - Вигукнула Шейла. Потiм її очi широко розплющилися. "Лiнг!" гукнула вона. "Убий його, Лiнг!"
  
  Лiнг скочив на ноги.
  
  Нiк перекотився на бiк, тягнучи за собою Шейлу, використовуючи її тiло як щит. Якби Лiнг вистрiлив у спину Шейлi, вiн би отримав Нiка. Але вiн рухав .45 з боку на бiк, намагаючись прицiлитися. I ця затримка вбила його. Нiк затамував подих. Вiн знав, що газу без запаху буде потрiбно кiлька секунд, щоб заповнити кiмнату. Рука Лiнга торкнулася його горла. .45 з гуркотом упав на пiдлогу. Колiна Лiнга пiдiгнулися, i вiн упав. Потiм вiн упав обличчям уперед.
  
  Шейла боролася з Нiком, але вiн притис її до себе. Її очi розширились вiд страху. На них навернулися сльози, i вона похитала головою, нiби не могла повiрити, що це вiдбувається. Нiк притулився губами до її губ. Її подих перейшов у штани, потiм раптово зупинився. Вона обм'якла в його руках.
  
  Нiку треба було рухатись швидко. В головi вже свiтилася вiд нестачi кисню. Вiн скотився з лiжка, швидко зiбрав Х'юго, Вiльгельмiну, один з автоматiв Томмi та його штани, а потiм рвонув у вiдчинене вiкно. Вiн вiдсахнувся на десять крокiв вiд хатини, його легенi хворiли, голова перетворилася на чорну пляму. Потiм вiн упав навколiшки i вдихнув бажане повiтря. Якийсь час вiн залишався на колiнах, глибоко дихаючи. Коли його голова прояснилася, вiн засунув ноги в штани, засунув Вiльгельмiну i Хьюго за пояс, взяв пiстолет Томмi i, пригнувшись, подався назад до хатини.
  
  Вiн наповнив легенi повiтрям незадовго до того, як дiстався вiдкритого вiкна. До кiмнати ще не входили солдати. Стоячи прямо за вiкном, Нiк витяг Вiльгельмiну з-за пояса, ретельно прицiлився в один iз лiхтарiв, що звисали з балок, i вистрiлив. Лiхтар забризкав бризки, розливаючи по стiнi гас. Нiк вистрiлив в iншого, потiм у того, що на столi. Полум'я лизнуло пiдлогу i перелiзло через двi стiни. Дверi вiдчинилися. Нiк пригнувся i, присiвши, обiйшов хатину. Перед хатинами було надто багато свiтла. Вiн поклав Томмi пiстолет i зняв сорочку. Вiн застебнув три гудзики, потiм зав'язав рукави навколо талiї. Надаючи йому форму та працюючи з ним, вiн отримав на боцi симпатичний мiшечок.
  
  Вiн узяв пiстолет Томмi i попрямував до вхiдних дверей. Задня частина хатини палала полум'ям. Нiк знав, що в нього залишалося лише кiлька секунд, як iншi солдати побiгли до вогню. Вiн пiдiйшов до дверей i зупинився. У рядi голих лампочок вiн побачив групи солдатiв, що йшли до палаючої хатини.
  
  
  
  
  
  спочатку повiльно, потiм швидше, їх гвинтiвки напоготовi. Минали секунди. Правою ногою Нiк вiдчинив дверi; вiн послав черги зi свого автомата Томмi, спочатку праворуч, потiм лiворуч. Двоє солдатiв стояли бiля лави з важкими вiд сну очi. Коли їх обрушив струмiнь куль, вони вишкiрилися, їхнi голови двiчi вдарилися об стiну за ними. Їхнi тiла, здавалося, поворухнулися, потiм їхнi голови розбилися одне про одного, гвинтiвки з брязкотом упали на пiдлогу, i, як двi брили, з'єднанi в руках, вони впали на свої гвинтiвки.
  
  Дверi в третю кiмнату були вiдчиненi. Полум'я вже було по всiх стiнах, крокви вже були чорними. Кiмната потрiскувала, коли горiла. Ще два солдати були з Шейлою та Лiнг, убитими отруєним газом. Нiк побачив, як шкiра Шейли покоробилася вiд спеки. Її волосся вже було випалено. I секунди перетворилися на одну хвилину i тривали. Нiк пiдiйшов до ящикiв iз гранатами. Вiн почав набивати саморобний мiшок гранатами. Потiм вiн дещо згадав - майже пiзно. Вiн повернувся, коли куля зiм'яла його комiр. Радист збирався знову вистрiлити, коли Нiк порiзав його вiд промежини до голови чергою автомата Томмi. Руки чоловiка витяглися прямо, вдарившись по обидва боки дверного отвору. Вони стояли прямо, коли вiн похитнувся i впав.
  
  Нiк вилаявся про себе. Йому слiд було спочатку подбати про радiо. Оскiльки ця людина все ще перебувала за рацiєю, швидше за все, вона вже зв'язалася з патрульним катером, а також iз домом, де перебував професор. Минуло двi хвилини. У Нiка було десять гранат. Цього має бути достатньо. Будь-якої секунди перша хвиля солдатiв увiрветься у дверi. Тепер мало шансiв, що отруєний газ подiє, але вiн не збирався глибоко дихати. Вхiднi дверi були за дверима. Може, радiорубка. Вiн на бiгу зайшов у дверi.
  
  Успiх був з ним. У радiорубцi було вiкно. Тяжкi ноги тупцювали перед хатиною, стаючи все гучнiшими, коли солдати пiдходили до вхiдних дверей. Нiк вибрався через вiкно. Прямо пiд ним вiн присiв i витяг одну iз гранат зi свого мiшечка. Солдати тинялися по фойє, нiхто не вiддавав наказiв. Нiк витяг шпильку i почав повiльно рахувати. Досягши восьми, вiн жбурнув гранату у вiдчинене вiкно i навпочiпки побiг геть вiд хатини. Вiн не зробив бiльше десяти крокiв, коли сила вибуху повалила його навколiшки. Вiн обернувся i побачив, що дах хатини трохи пiднявся, а потiм, здавалося, не обгорiла сторона здулася.
  
  Коли до нього долинав звук вибуху, стiни хатини розкололися навпiл. Помаранчеве свiтло i полум'я просочуються крiзь вiдкритi вiкна та щiлини. Дах осiв, злегка покосився. Нiк пiдвiвся i продовжив тiкати. Тепер вiн чув пострiли. Кулi роз'їдали все ще вологий бруд навколо нього. Вiн на повнiй швидкостi побiг до бетонної будiвлi та обiгнув її назад. Потiм вiн зупинився. Вiн мав рацiю. Генератор з пихканням рвонувся в маленькiй бамбуковiй хатинi, схожiй на коробку. Солдат, що стояв бiля дверей, уже тягнувся за гвинтiвкою. Нiк застрелив його з автомата Томмi. Потiм вiн витяг iз мiшка другу гранату. Не довго думаючи, вiн висмикнув шпильку i почав рахувати. Вiн кинув гранату у вiдкритий дверний отвiр, що веде до генератора. Вибух одразу ж затемнив усе довкола. Про всяк випадок вiн витяг ще одну гранату i жбурнув її всередину.
  
  Не чекаючи вибуху, вiн полетiв у пiдлiсок, що зростав одразу за хатинами. Вiн проминув першу палаючу хатину i пiшов до другої. Вiн важко дихав, присiвши на краю куща. До вiдкритого вiкна в заднiй частинi другої хатини був невеликий вiдкритий простiр. Вiн все ще чув пострiли. Вони вбивали одне одного? Були крики; хтось намагався вiддавати накази. Нiк знав, що як тiльки хтось вiзьме на себе командування, безлад бiльше не буде його перевагою. Вiн рухався недостатньо швидко! Четверта граната була в його руцi, штифт висмикнутий. Вiн побiг, пригнувшись, i, проходячи повз вiдчинене вiкно, кинув гранату. Вiн продовжував бiгти до третьої хатини, що стояла поряд iз каналом. Єдине свiтло тепер виходило вiд мерехтливих лiхтарiв через вiкна та двернi отвори решти трьох хатин.
  
  У руцi вiн уже мав п'яту гранату. Перед ним маячив солдат. Нiк не зупиняючись, розпорошував по колу кулi з пiстолета Томмi. Солдат смикався туди й сюди до самої землi. Нiк пройшов мiж другою хатиною i третьою, що вибухає. Здавалося, всюди був вогонь. Кричали чоловiчi голоси, проклинаючи один одного, дехто намагався вiддавати накази. Вночi луною лунали пострiли, змiшанi з трiском палаючого бамбука. Штифт витягли. Проходячи повз вiдкрите бiчне вiкно третьої хатини, Нiк кинув гранату всередину. Вiн потрапив одному з солдатiв по головi. Солдат нахилився, щоб пiдняти його. Це був останнiй рух у його життi. Нiк уже був пiд гiрляндою потемнiлої лампочки
  
  
  
  
  
  переходячи до двох хатин, що залишилися, коли хатина зардела вибухом. Дах зiсковзнув спереду.
  
  Тепер Нiк натикався на солдатiв. Здавалося, вони були всюди, безцiльно бiгаючи, не знаючи, що робити, стрiляючи в тiнi. З двома хатинами з iншого боку не можна було поводитися так, як iз трьома останнiми. Можливо, в одному з них були Кетi Лу та Майк. У цих хатинах не горiли лiхтарi. Нiк дiстався першої i перед тим, як увiйти, глянув на другу. Троє солдатiв ще стояли бiля дверей. Вони не заплуталися. Дика куля пiдняла землю бiля його нiг. Нiк увiйшов у хатину. Полум'я трьох iнших хатин давало рiвно стiльки свiтла, що вiн мiг розглянути їхнiй вмiст. Цей використовувався для зберiгання зброї та боєприпасiв. Декiлька справ уже було вiдкрито. Нiк переглянув їх, доки знайшов нову обойму для свого пiстолета Томмi.
  
  У саморобному мiшку в нього лишилося п'ять гранат. Для цiєї хатинi йому знадобиться лише один. Одне можна сказати напевно: вiн мав бути далеко, коли цей злетiв. Вiн вирiшив зберегти його на потiм. Вiн повернувся надвiр. Солдати почали збиратися. Хтось узяв пiд контроль. У каналу був встановлений насос, i шланги розпорошували воду на двi останнi хатини, в якi вiн потрапив. Перший згорiв майже вщент. Нiк знав, що йому треба пройти через цих трьох солдатiв. I не було такого часу, як справжнє, щоб розпочати.
  
  Вiн тримався близько до землi, швидко рухаючись. Вiн переклав автомат Томмi в лiву руку i витяг Вiльгельмiну з-за пояса. На розi третьої хатини вiн зупинився. Троє солдатiв стояли з гвинтiвками напоготовi, трохи розставивши ноги. "Люгер" пiдстрибнув у руцi Нiка, коли вiн вистрiлив. Перший солдат розвернувся, упустив гвинтiвку, схопився за живiт i впав. З другого кiнця хатин усе ще лунали пострiли. Але сум'яття залишало солдатiв. Вони почали слухати. I Нiк, здавалося, був єдиним, хто використав пiстолет Томмi. Саме на це вони й чекали. Двоє iнших солдатiв повернулися до нього. Нiк швидко вистрiлив двiчi. Солдати смикнулися, налетiли один на одного i впали. Нiк почув шипiння води, що гасить полум'я. Часу було замало. Вiн завернув за кут до передньої частини хатини i вiдчинив дверi, тримаючи напоготовi пiстолет Томмi. Опинившись усерединi, вiн стиснув зуби i вилаявся. Це була приманка - хатина була порожня.
  
  Вiн бiльше не чув пострiлiв iз гвинтiвки. Солдати почали збиратися разом. Думки Нiка кидалися. Де вони могли бути? Вони їх кудись забрали? Все це було марно? Тодi вiн знав. Це був шанс, але добрий. Вiн вийшов з хатини i попрямував до першого, у кого потрапив. Полум'я згасло i тут i там почали мерехтiти. Вiд хатини залишився обвуглений скелет. Оскiльки вогонь був настiльки розвинений, солдати навiть намагалися його загасити. Нiк пiшов прямо туди, де, як вiн думав, упав Лiнг. Було п'ять обвуглених тiл, схожих на мумiї у гробницi. Дим все ще клубився вiд пiдлоги, що допомагало сховати Нiка вiд солдатiв.
  
  Його пошук був недовгим. Весь одяг, звичайно, був спалений з тiла Лiнга. Рушниця 45-го калiбру лежала поряд з трупом Лiнга. Нiк штовхнув тiло пальцем ноги. Вiн розсипався бiля його нiг. Але, перемiщаючи його, вiн знайшов те, що шукав - брелок для ключiв попелястого кольору. Коли вiн пiдняв її, вона все ще була гарячою на дотик. Деякi ключi розплавилися. На пристанi зiбралося бiльше солдатiв. Один iз них вiддавав накази, кликав iнших у групу. Нiк повiльно вiдiйшов вiд хатини. Вiн пробiг по низцi перегорiлих лiхтарiв, поки вони не згасли. Потiм вiн повернув праворуч i пригальмував, коли досяг низької бетонної будiвлi.
  
  Вiн спустився цементними сходами. Четвертий ключ вiдiмкнув сталевi дверi. Вiн зi скрипом вiдкрився. Незадовго до того, як Нiк увiйшов усередину, вiн глянув на док. Солдати розiйшлися вiялом. Вони розпочали його пошуки. Нiк увiйшов у темний коридор. Бiля перших дверей вiн порався з ключами, поки не знайшов той, що вiдмикав дверi. Вiн штовхнув її, пiстолет Томмi був напоготовi. Вiн вiдчував смердю мертвої плотi. У кутку лежало тiло, шкiра щiльно прилягала до скелета. Мабуть, це було давно. Наступнi три клiтки були порожнi. Вiн пройшов повз ту, в якiй був, потiм помiтив, що одна з дверей у коридорi вiдчинена. Вiн пiдiйшов до нього i зупинився. Вiн перевiрив пiстолет Томмi, щоб переконатися, що вiн готовий, потiм увiйшов усередину. Солдат лежав бiля дверей з перерiзаним горлом. Очi Нiка оглянули решту камери. Спочатку вiн майже сумував за ними; потiм двi форми стали йому зрозумiлi.
  
  Вони забилися в куток. Нiк зробив два кроки до них i зупинився. Жiнка приставила кинджал до горла хлопчика, вiстря пронизало його шкiру. В очах хлопчика вiдбивався страх, жах жiнки. На нiй була сорочка, що мало чим вiдрiзнялася вiд тiєї, яку носила Шейла. Але вiн був розiрваний спереду та на грудях. Нiк подивився на мертвого солдата. Вiн, мабуть, намагався
  
  
  
  
  щоб згвалтувати її, i тепер вона думала, що Нiк був там, щоб зробити те саме. Тодi Нiк зрозумiв, що у темрявi камери вiн виглядав китайцем, як солдат. На ньому не було сорочки, його плече трохи кровоточило, в руцi у нього був пiстолет Томмi, за поясом штанiв висiв люгер i стилет, а збоку звисав мiшок iз ручними гранатами. Нi, вiн не виглядав так, начебто армiя Сполучених Штатiв прийшла її врятувати. Йому треба було бути дуже обережним. Якщо вiн зробить неправильний крок, скаже неправильну рiч, вiн знав, що вона перерiже кинджал хлопцю по горлу, а потiм встромить його у власне серце. Вiн був приблизно за чотири фути вiд них. Вiн обережно опустився навколiшки i поклав пiстолет Томмi на пiдлогу. Жiнка похитала головою i сильнiше притиснула вiстря кинджала до горла хлопчика.
  
  - Кетi, - м'яко сказав Нiк. "Кетi, дозволь менi допомогти тобi".
  
  Вона не рушила з мiсця. Її очi дивилися на нього, все ще сповненi страху.
  
  Нiк ретельно пiдбирав слова. "Кетi", - сказав вiн знову, ще м'якше. "Джон чекає. Ви збираєтеся пiти?"
  
  "Хто... хто ти?" - спитала вона. Слiд страху покинув її очi. Вона не так сильно тиснула вiстрям кинджала.
  
  "Я тут, щоб допомогти тобi", - сказав Нiк. "Джон послав мене вiдвезти до нього тебе i Майка. Вiн чекає на вас."
  
  "Де?"
  
  "У Гонконгу. Тепер слухай уважно. Сюди йдуть солдати. Якщо вони знайдуть нас, то уб'ють усiх трьох. Ми повиннi дiяти швидко. Ви дозволите менi допомогти вам?"
  
  Ще бiльше страху покинуло її очi. Вона вийняла кинджал iз горла хлопчика. "Я... я не знаю", - сказала вона.
  
  Нiк сказав: "Ненавиджу штовхати тебе так, але якщо ти затримаєшся набагато довше, це не буде твоїм рiшенням".
  
  "Звiдки я знаю, що можу тобi довiряти?"
  
  "У вас є тiльки моє слово. Зараз, будь ласка." Вiн простяг їй руку.
  
  Кетi вагалася ще кiлька дорогоцiнних секунд. Тодi вона, здавалося, ухвалила рiшення. Вона простягла йому кинджал.
  
  "Добре, - сказав Нiк. Вiн повернувся до хлопчика. "Майк, ти вмiєш плавати?"
  
  "Так, сер", - вiдповiв хлопчик.
  
  "Чудово; ось що я хочу, щоб ви зробили. Iди за мною з будiвлi. Як тiльки ми вийдемо на вулицю, ви обидва прямуєте прямо в тил. Коли дiстанетеся до задньої частини, увiйдiть в пензель. Ти знаєш, де звiдси канал?"
  
  Кетi кивнула головою.
  
  "Тодi залишайся в кущах. Не показуйся. Рухайтеся пiд кутом до каналу, щоб потрапити до нього вниз за течiєю звiдси. Сховайтеся i зачекайте, поки не побачите смiття, що спускається каналом. Тодi пливете за мотлохом. На бiчнiй сторонi буде лiнiя, за якою?
  
  "Та сер."
  
  - Тепер ти добре дбай про свою матiр. Переконайтеся, що це зробить.
  
  "Так, сер, я буду", - вiдповiв Майк. У куточках його рота з'явилася легка посмiшка.
  
  "Гарний хлопчик, - сказав Нiк. "Добре, пiдемо."
  
  Вiн вивiв їх iз камери темним коридором. Коли вiн пiдiйшов до дверей, що вели до виходу, вiн простягнув їм руку, щоб вони зупинилися. На самотi вiн вийшов надвiр. Солдати були розставленi ступiнчастою лiнiєю мiж хатинами. Вони йшли до бетонної будiвлi, а тепер вони були менш нiж за двадцять ярдiв вiд них. Нiк зробив знак Кетi та Майку.
  
  "Вам потрiбно поквапитися", - прошепотiв вiн. "Пам'ятайте, залишайтеся глибоко в лiсi, доки не дiстанетеся до каналу. Ви почуєте кiлька вибухiв, але не зупиняйтесь нi перед чим".
  
  Кетi кивнула, потiм пiшла за Майком вздовж стiни та до задньої частини.
  
  Нiк дав їм 30 секунд. Вiн почув наближення солдатiв. В останнiх двох хатинах догоряли багаття, i з-за хмар не було мiсяця. Темрява була на його боцi. Вiн витяг з мiшка ще одну гранату i на малому розгонi рушив галявою. На пiвдорозi вiн витяг шпильку i жбурнув гранату через голову в солдатiв.
  
  Вiн уже витяг ще одну гранату, коли вибухнула перша. По спалаху Нiк помiтив, що солдати виявилися ближчими, нiж вiн думав. Вибух знищив трьох iз них, залишивши пролом у центрi лiнiї. Нiк дiстався скелета першої хатини. Вiн висмикнув штифт другої гранати та кинув її туди, куди кинув першу. Солдати кричали i знову стрiляли у тiнi. Друга граната вибухнула ближче до кiнця шеренги, знищивши ще двi. Решта солдатiв побiгла до укриття.
  
  Нiк обiйшов згорiлу хатину з протилежного боку, потiм через галявину попрямував до хатини з боєприпасами. У руцi вiн мав ще одну гранату. Це буде велике. Бiля дверей хатини Нiк витяг шпильку i жбурнув гранату в хатину. Потiм вiн вiдчув рух лiворуч вiд себе. Солдат обiгнув кут хатини та вистрiлив без прицiлювання. Куля роздiлила мочку правого вуха Нiка. Солдат вилаявся i повернув приклад до голови Нiка. Нiк хитнувся вбiк i вдарив солдата лiвою ногою в живiт. Вiн завершив удар, притиснувши напiвзакритий кулак до ключицi солдата. Пiд ударом вiн трiснув.
  
  Минали секунди. Нiку почало погано рухатися. Вiн побiг назад через галявину. Солдат перегородив йому шлях,
  
  
  
  
  
  гвинтiвка була спрямована прямо на нього. Нiк вдарився об землю, покотився. Коли вiн вiдчув, як його тiло вдарилося об щиколотки солдата, вiн замахнувся на пах. Три речi сталися майже одночасно. Солдат хмикнув i впав на Нiка, гвинтiвка вистрiлила у повiтря, i вибухнула граната у бункерi. Перший вибух викликав низку бiльших вибухiв. Борти хати вибухнули. Полум'я закочувалося, як величезний помаранчевий пляжний м'яч, що стрибає, освiтлюючи всю територiю. Шматочки металу та дерева розлетiлися, наче з сотнi рушниць. I вибухи продовжувалися один за одним. Солдати кричали вiд болю, коли їх ударяли уламки. Небо було яскраво-жовтогарячим, всюди падали iскри, розпалюючи багаття.
  
  Солдат тяжко лiг на Нiка. Вiн поглинув велику частину вибуху, i йому в шию та спину встромилися шматочки бамбука та металу. Вибухи тепер вiдбувалися не так часто, i Нiк почув стогiн поранених солдатiв. Вiн зiштовхнув солдата з себе i пiдняв автомат Томмi. Здавалося, не було кому зупинити його, коли вiн рушив до причалу. Дiйшовши до баржi, вiн побачив поруч iз дошкою ящик iз гранатами. Вiн пiдняв його та вiднiс на борт. Потiм вiн упустив дошку i скинув усi мотузки.
  
  Опинившись на борту, вiн пiдняв вiтрило. Хлам заскрипiв i повiльно вiдiйшов вiд причалу. Позаду нього крихiтне село було оточене невеликими вогнищами. Раз у раз стрiляли гарячi боєприпаси. Острови хатин майже майорiли в помаранчевому свiтлi полум'я, i село здавалося примарним. Нiк пожалiв солдатiв; у них була своя робота, а й у нього була своя.
  
  Тепер бiля румпеля Нiк тримав мотлох у центрi каналу. Вiн думав, що знаходиться трохи бiльше нiж за сотню миль вiд Гонконгу. Спуститися вниз рiчкою буде швидше, нiж ранiше, але вiн знав, що проблеми ще не закiнчилися. Вiн хльоснув румпель i перекинув мотузку за борт. Баржа зникла з поля зору села, вiн чув лише випадковий трiск, коли вибухнули новi боєприпаси. Земля по правому борту вiд мотлоху була низькою i плоскою, переважно рисовi поля.
  
  Нiк оглянув темноту вздовж лiвого берега, шукаючи Кетi та Майка. Потiм вiн помiтив їх, що трохи попереду себе, що пливли за мотлохом. Майк першим дiстався лiнiї, i коли вiн пiднявся досить високо, Нiк допомiг йому пiднятися на борт. Кетi йшла за ним. Перебравшись через перила, вона спiткнулася та схопила Нiка за пiдтримку. Його рука схопила її за талiю, i вона впала на нього. Вона притулилася до нього, уткнувшись обличчям у його груди. Її тiло було слизьким вiд вологи. Вiд неї виходив жiночий запах, якому не заважали нi косметика, нi парфуми. Вона притулилася до нього, немов у розпачi. Нiк погладив її по спинi. У порiвняннi з ним її тiло було тонким та тендiтним. Вiн зрозумiв, що вона, мабуть, пройшла через пекло.
  
  Вона не плакала i не плакала, вона просто трималася за нього. Майк нiяково стояв поруч iз ними. Приблизно за двi хвилини вона повiльно прибрала руки навколо нього. Вона подивилася йому в обличчя, i Нiк побачив, що вона справдi прекрасна жiнка.
  
  "Дякую", - сказала вона. Її голос був м'яким i майже надто низьким для жiнки.
  
  "Поки не дякуй менi, - сказав Нiк. "Нам ще належить пройти довгий шлях. У каютi може бути одяг та рис.
  
  Кетi кивнула головою i, обiйнявши Майка за плечi, увiйшла до каюти.
  
  Повернувшись до керма, Нiк подумав про те, що чекає попереду. Спочатку була дельта. Шейлi Кван знадобилася карта, щоб перетнути її при денному свiтлi. Вiн не мав графiка, i доводилося робити це вночi. Потiм був патрульний катер i нарештi сам кордон. Як зброя вiн мав пiстолет Томмi, Люгер, стилет i ящик з гранатами. Його армiя складалася з гарної жiнки та дванадцятирiчного хлопчика. А тепер у нього залишалося менше за добу.
  
  Канал став розширюватись. Нiк знав, що вони скоро опиняться у дельтi. Попереду i праворуч вiн бачив крихiтнi крапки, що свiтилися. Того дня вiн уважно стежив за вказiвками Шейли; його розум записував кожен поворот, кожну змiну курсу. Але вночi його рухи будуть загальними, а не точними. У нього йшло одне - течiя рiчки. Якщо вiн зможе знайти його десь у тiй дельтi, де сходяться всi канали, це приведе його у правильному напрямку. Потiм лiвий i правий береги вiдпали, i вiн був оточений водою. Вiн увiйшов до дельти. Нiк стебнув румпель i рушив кабiною до носа. Вiн вивчав темну воду пiд собою. Сампани та джонки стояли на якорi по всiй дельтi. У деяких були вогнi, але бiльшiсть була темна. Баржа рипiла через дельту.
  
  Нiк стрибнув на головну палубу i вiдчепив румпель. Кетi вийшла з каюти з мискою рису, що димить. На нiй була яскраво-червона сукня, що щiльно облягала її фiгуру. Її волосся було нещодавно причесане.
  
  "Почуваєшся краще?" - Запитав Нiк. Вiн почав їсти рис.
  
  Майже вiдразу заснув. Вiн навiть не змiг доїсти рис.
  
  Нiк не мiг забути її красу. Фотографiя, яку показав йому Джон Лу, її не виправдала.
  
  Кетi подивилася на
  
  
  
  
  
  голу щоглу. "Щось трапилося?"
  
  "Я чекаю течiї". Вiн простяг їй порожню миску. "Що ти знаєш про все це?"
  
  Вона застигла, i на мить страх, який у неї був у камерi, виявився в її очах. "Нiчого", - м'яко сказала вона. "Вони прийшли до мене додому. Потiм вони схопили Майка. Вони тримали мене, поки один iз них дав менi укол. Наступне, що я пам'ятаю, це те, що я прокинулася в цiй камерi. Ось тодi i почався справжнiй жах. Солдати... - Вона повiсила голову, не в змозi говорити.
  
  "Не говори про це, - сказав Нiк.
  
  Вона пiдвела голову. "Менi сказали, що скоро зi мною буде Джон. З ним усе гаразд?"
  
  "Наскiльки я знаю." Потiм Нiк розповiв їй все, не згадавши лише свої зустрiчi з ними. Вiн розповiв їй про комплекс, про свою розмову з Джоном, i в кiнцi вiн сказав: "Отже, у нас є тiльки до пiвночi, щоб вiдвезти вас i Майка назад до Гонконгу. А через пару годин буде свiтло..."
  
  Кетi довго мовчала. Потiм вона сказала: "Боюсь, я завдала вам багато неприємностей. I я навiть не знаю твого iменi.
  
  "Проблема коштувала того, щоб знайти тебе у безпецi. Мене звуть Нiк Картер. Я агент уряду".
  
  Баржа рухалася швидше. Течiя пiдхопила його i рушила вперед, чому сприяв легкий вiтерець. Нiк вiдкинувся на спинку румпеля. Кетi притулилася до поручня правого борту, занурена у власнi думки. "Досi вона трималася добре, - подумав Нiк. Але найскладнiше було ще попереду".
  
  Дельта була далеко позаду. Попереду Нiк бачив вогнi Вампоа. Великi кораблi стояли якорi по обидва боки рiчки, залишаючи з-помiж них вузький канал. Бiльшiсть мiста була затемнена в очiкуваннi свiтанку, який був недалеко. Кетi пiшла до каюти трохи поспати. Нiк залишився бiля румпеля, дивлячись на все очима.
  
  Баржа рушила далi, дозволяючи течiї та вiтру нести його у бiк Гонконгу. Нiк дрiмав бiля румпеля, у глибинi душi його мучила тривога. Все йшло надто гладко, надто легко. Звичайно, не всi солдати на селi були вбитi. Декому з них, мабуть, удалося врятуватися вiд пожеж, щоб подати сигнал тривоги. I радист, мабуть, зв'язався з кимось, перш нiж вистрiлити в Нiка. Де був цей патрульний катер?
  
  Нiк рiзко прокинувся i побачив, що перед ним стоїть Кетi. У руцi у неї була чашка гарячої кави. Темна нiч зникла настiльки, що вiн мiг бачити густий тропiчний лiс на обох берегах рiчки. Скоро зiйде сонце.
  
  "Вiзьми це", - сказала Кетi. "Ти виглядаєш так, нiби тобi це потрiбне".
  
  Нiк взяв каву. Його тiло стислося. Тупi ниючi болi в шиї та вухах. Вiн був неголений i брудний, i йому залишалося пройти близько шiстдесяти миль.
  
  "Де Майк?" Вiн сьорбнув каву, вiдчуваючи тепло до самого кiнця.
  
  "Вiн на носi, дивиться".
  
  Раптом вiн почув крик Майка.
  
  "Нiк! Нiк! Iде човен!"
  
  "Вiзьми румпель", - сказав Нiк Кетi. Майк стояв на одному колiнi, показуючи на правий борт носа.
  
  "Ось, - сказав вiн. " Бачиш, просто йду вгору рiчкою".
  
  Патрульний катер йшов швидко, високо потопаючи у водi. Нiк важко розрiзнив двох солдатiв, що стояли бiля гармати на носовiй палубi. Часу було не так багато. Судячи тим шляхом, яким наближався човен, вони знали, що в нього були Кетi i Майк. До них додзвонився радист.
  
  "Гарний хлопчик, - сказав Нiк. "А тепер давайте складемо кiлька планiв". Разом вони зiстрибнули з кабiни на головну палубу. Нiк розкрив ящик з гранатами.
  
  "Що це таке?" - Запитала Кетi.
  
  Нiк вiдчинив кришку кейсу. "Патрульний катер. Я впевнений, що вони знають про тебе та Майку. Наша прогулянка на човнi закiнчена; нам доведеться зараз переїхати на сушу". Його сумка-сорочка знову була наповнена гранатами. "Я хочу, щоб ви з Майком прямо зараз пливли до берега".
  
  "Але..."
  
  "В даний час! Нема коли сперечатися.
  
  Майк торкнувся Нiка i пiрнув за борт. Кетi чекала, дивлячись Нiку в очi.
  
  "Тебе уб'ють", - сказала вона.
  
  "Нi, якщо все складеться так, як я хочу. Тепер рухайся! Я зустрiнуся з тобою десь по рiчцi.
  
  Кетi поцiлувала його в щоку i пiрнула убiк.
  
  Тепер Нiк мiг чути потужнi двигуни патрульного катера. Вiн залiз у каюту i скинув вiтрило. Потiм вiн стрибнув на румпель i рiзко кинув його влiво. Хлам нахилився i почав повертати боком через рiчку. Патрульний катер був тепер ближчий. Нiк побачив, як з дула вирвалося помаранчеве полум'я. Снаряд просвистiв у повiтрi i вибухнув прямо перед носом джанка. Баржа, здавалося, здригнулася вiд шоку. Лiвий борт був звернений до патрульного катера. Нiк розташувався за правим бортом кабiни, автомат Томмi лежав згори. Патрульний катер був ще далеко, щоб вiдкрити вогонь.
  
  З гармати знову вистрiлили. I знову снаряд просвистiв у повiтрi, тiльки цього разу вибух розiрвав порожнину бiля ватерлiнiї прямо за носом. Баржа рiзко сiпнулася, ледь не збивши Нiка з нiг. i одразу почала тонути. Нiк все ще чекав. Патрульний катер був досить близько. Ще троє солдатiв вiдкрили вогонь з автоматiв. Каюта навколо Нiка була порiзана кулями. Вiн усе ще чекав.
  
  
  
  
  
  Пробоїна з правого борту. Довго б вiн не протримався на плаву. Патрульний катер знаходився досить близько, щоб вiн мiг бачити вирази солдатiв. Вiн чекав на певний звук. Солдати перестали стрiляти. Човен почав уповiльнювати хiд. Потiм Нiк почув звук. Патрульний катер наближався. Двигуни були вимкненi, Нiк пiдняв голову досить високо, щоб було видно. Потiм вiдкрив вогонь. Його перша черга вбила двох солдатiв, якi стрiляли з носової гармати. Вiн стрiляв навхрест, не зупиняючись. Троє iнших солдатiв смикалися туди-сюди, натикаючись один на одного. Робочi палуби та солдати бiгають палубою у пошуках укриття.
  
  Нiк поклав пiстолет Томмi i витяг першу гранату. Вiн витяг штифт i кинув її, потiм вийняв ще одну, витяг штифт i кинув, а потiм вийняв третю, витяг штифт i кинув її. Вiн пiдняв пiстолет Томмi i пiрнув назад у рiчку. Перша граната вибухнула, коли вiн ударився об воду, що була крижаною. Вiн ударив своїми потужними ногами пiд вагою пiстолета Томмi i гранат, що залишилися. Вiн пiдвiвся прямо i сплив поруч iз катером. Його друга граната розiрвала каюту патрульного катера на частини. Нiк повис на боцi баржi, витягаючи з мiшка ще одну гранату. Вiн висмикнув штифт зубами i шпурнув його через поручень баржi у напрямку вiдкритої скриньки з гранатами. Потiм вiн вiдпустив i дозволив ваги своєї зброї вiднести її прямо на дно рiчки.
  
  Його ноги майже вiдразу вдарилися об сльоту; дно було всього вiсiм чи дев'ять футiв униз. Коли вiн почав рухатися до берега, вiн невиразно почув серiю невеликих вибухiв, за якими пiшов величезний, який збив його з нiг i знову i знову перекидав. Здавалося, що його вуха розлiтаються. Але струс мозку вiдкинув його до берега. Ще трохи, i вiн зможе пiдняти голову над водою. Його мозок був розбитий, його легенi хворiли, був бiль у заднiй частинi шиї; як i ранiше, його втомленi ноги продовжували йти.
  
  Спочатку вiн вiдчув прохолоду на макiвцi, потiм пiдняв нiс i пiдборiддя з води i вдихнув солодке повiтря. Ще три кроки пiдняли його голову. Вiн повернувся, щоб подивитися на сцену, яку щойно покинув. Баржа вже затонула, i патрульний катер уже йшов на дно. Вогонь охопив бiльшу частину того, що було видно, i тепер водяна лiнiя проходила вздовж головної палуби. Поки вiн дивився, корма почала тонути. Коли вода досягла вогню, пролунало гучне шипiння. Човен повiльно осiв, вода вирувала по ньому, заповнюючи всi вiдсiки та порожнини, шиплячи вiд вогню, який зменшувався в мiру того, як човен тонув. Нiк повернувся до нього спиною i моргнув вiд ранкового сонця. Вiн кивнув iз похмурим розумiнням. Була зоря сьомого дня.
  
  РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
  
  Кетi та Майк чекали серед дерев, коли Нiк вилiзе на берег. Опинившись на сушi, Нiк кiлька разiв глибоко зiтхнув, намагаючись позбутися дзвону в головi.
  
  "Можу я допомогти тобi щось забрати?" - Запитав Майк.
  
  Кетi взяла його за руку. "Я рада, що з тобою все гаразд".
  
  На мить їхнi очi зустрiлися, i Нiк мало не сказав те, про що, як вiн знав, жалкуватиме. Її краса була йому майже нестерпною. Щоб не думати про неї, вiн перевiрив свiй крихiтний арсенал. Вiн втратив усе, крiм чотирьох гранат у рiчцi; у пiстолетi Томмi залишалося близько чвертi обойми, а Вiльгельмiн залишилося п'ять пострiлiв. Не добре, але це має спрацювати.
  
  "Що вiдбувається?" - Запитала Кетi.
  
  Нiк потер щетину на пiдборiддi. "Десь поряд є залiзничнi колiї. У нас пiде занадто багато часу, щоб купити iнший човен. Крiм того, рiчка буде надто повiльною. Думаю, ми спробуємо знайти цi залiзничнi колiї. Пiдемо у цьому напрямi".
  
  Вiн iшов попереду через лiс та кущi. Рух йшов повiльно через густу порослю, i їм доводилося зупинятися багато разiв, щоб Кетi та Майк вiдпочивали. Сонце було жарким, i комахи чiплялися до них. Вони йшли весь ранок, просуваючись далi й далi вiд рiчки, вниз по маленьких долинах i невисоких вершинах, поки, нарештi, незабаром пiсля полудня вони не вийшли на залiзничну колiю. Самi слiди, здавалося, прорiзали широкий шлях крiзь заростi. Земля була чистою принаймнi на десять футiв з кожного боку вiд них. Вони блищали в променях полуденного сонця, тож Нiк знав, що ними добре користуються.
  
  Кетi та Майк плюхнулися на землю на краю чагарникiв. Вони потяглися, важко дихаючи. Нiк пройшов трохи рейками, вивчаючи мiсцевiсть. Вiн був мокрий вiд поту. Не можна було сказати, коли приїде наступний поїзд. Це може бути будь-яка хвилина, а може бути кiлька годин. I в нього не лишилося багато годин. Вiн повернувся, щоб приєднатися до Кетi та Майка.
  
  Кетi сидiла, пiдiбгавши пiд себе ноги. Вона глянула на Нiка, прикриваючи очi рукою вiд сонця. "Добре?" вона сказала.
  
  Нiк опустився навколiшки i пiдiбрав кiлька камiнцiв, розкиданих по обидва боки шляху. "Виглядає непогано, - сказав вiн. "Якщо ми зможемо зупинити поїзд".
  
  "Чому це має бути
  
  
  
  
  Топ?
  
  Нiк оглянув рейки. "Тут досить рiвно. Коли i якщо повз проїжджає потяг, вiн рухатиметься досить швидко".
  
  Кетi встала, струсивши прилеглу сорочку, i поклала руки на стегна. "Добре, як нам це зупинити?"
  
  Нiку довелося посмiхнутися. "Впевненi, що ви готовi?"
  
  Кетi поставила одну ногу трохи попереду iншої, прийнявши дуже привабливу позу. "Я не квола маленька квiтка, яку варто тримати в чайнику. I Майк теж. Ми обидва з хороших сiмей. Ви показали менi, що ви винахiдлива i жорстока людина. Ну, я i сама непогана людина. На мiй погляд, у нас одна мета - дiстатися до Гонконгу до опiвночi. Думаю, ви нас досить довго несли. Час нам почати нести свою частку вантажу.
  
  Майк скочив на ноги. "Скажи йому, мамо".
  
  Кетi пiдморгнула Майку, потiм глянула на Нiка, знову прикривши рукою очi. "Отже, у мене до вас тiльки одне питання, мiстере Нiк Картер. Як нам зупинити цей поїзд?"
  
  Нiк тихенько посмiхнувся сам до себе. "Мiцний, як цвях, чи не так? Для мене це схоже на заколот".
  
  Кетбi пiдiйшла до нього, тримаючи руки з обох бокiв. На її прекрасному обличчi був серйозний благальний вираз. Вона м'яко сказала: "Не заколот, сер. Пропозицiя допомоги iз поваги, захоплення та вiдданостi нашому лiдеровi. Ви руйнуєте села та пiдриваете човни.
  
  Нiк вiдчув бiль у грудях, яку не мiг повнiстю зрозумiти. I всерединi нього росло почуття, глибоке почуття до неї.
  
  Але це було неможливо, вiн це знав. Вона була замiжньою жiнкою iз сiм'єю. Нi, просто йому хотiлося спати, їсти та пити. Її краса вразила його в той час, коли вiн не був у його силах.
  
  "Добре", - сказав вiн, дивлячись на її погляд. Вiн витяг Х'юго з-за пояса. "Поки я рубаю гiлки i кущi, я хочу, щоб ви складали їх на залiзничнi колiї. Нам знадобиться велика купа, щоб вони могли бачити з великої вiдстанi. Вiн повернувся до густих чагарникiв, за ним прямували Кетi i Майк. "Вони не можуть бути , щоб вони могли досить, щоб вони, досить, мед, починаючи, починаючи. стрибнути".
  
  Минуло майже двi години, перш нiж Нiк залишився задоволеним висотою. Вiн виглядав як зелений, соковитий горбок, близько чотирьох футiв у дiаметрi та майже шести футiв у висоту. Здалеку здавалося, що вiн заблокує будь-який поїзд.
  
  Кетi встала, поклавши останню гiлку в купу, i витерла лоба тильною стороною долонi. "Що тепер вiдбувається?" - спитала вона.
  
  Нiк знизав плечима. "Тепер ми чекаємо".
  
  Майк почав збирати камiнцi та кидати їх у дерева.
  
  Нiк пiдiйшов до хлопчика ззаду. "У тебе тут гарна рука, Майку. Ви граєте в Молодшу лiгу?"
  
  Майк перестав качати i почав трясти камiнчики в руцi. "Минулого року провiв чотири локаути".
  
  "Чотири? Це добре. Як ви потрапили до лiги?"
  
  Майк з огидою кинув камiнцi. "Програв у плей-офф. Ми опинилися на другому мiсцi".
  
  Нiк усмiхнувся. Вiн мiг бачити батька в хлопчику, те, як пряме чорне волосся лежало на одному боцi чола, пронизливi чорнi очi. "Добре, - сказав вiн. "Завжди є наступний рiк". Вiн почав йти. Майк взяв його за руку i подивився йому в очi."
  
  "Нiк, я турбуюся про маму".
  
  Нiк кинув погляд на Кетi. Вона сидiла, пiдклавши пiд себе ноги, висмикуючи бур'яни мiж галькою, неначе вона була на подвiр'ї свого будинку. "Чому ти турбуєшся?" вiн спитав.
  
  "Скажи менi прямо", - сказав Майк. "Ми не збираємося цього робити, чи не так?"
  
  "Звичайно, ми це зробимо. У нас є кiлька годин денного свiтла плюс половина ночi. Якщо ми не в Гонконзi, час для занепокоєння - без десяти хвилин до опiвночi. Нам залишилося пройти всього шiстдесят миль. Якщо ми не дiстанемося туди, я турбуватимусь про тебе. Але доти продовжуй говорити, що ми впораємося".
  
  "А що щодо матерi? Вона не така, як ми з тобою - я маю на увазi бути жiнкою i таке iнше.
  
  - Ми з тобою, Майку, - з почуттям сказав Нiк. "Ми подбаємо про неї".
  
  Хлопчик усмiхнувся. Нiк пiдiйшов до Кетi.
  
  Вона глянула на нього i похитала головою. "Я хочу, щоб ти спробував трохи поспати".
  
  "Я не хочу спiзнитися на потяг, - сказав Нiк.
  
  Потiм крикнув Майк. "Слухай, Нiк!"
  
  Нiк обернувся. Звiсно, гусеницi гули. Вiн схопив Кетi за руку i ривком пiдняв ноги. "Давай."
  
  Кетi вже бiгла поряд iз ним. Майк приєднався до них, i всi троє побiгли рейками. Вони бiгли доти, поки збудована ними сваа не зникла за їхньою спиною. Потiм Нiк потягнув Кетi та Майка приблизно на п'ять футiв у лiс. Потiм вони зупинились.
  
  Деякий час вони задихалися, доки не змогли нормально дихати. "Це має бути досить далеко, - сказав Нiк. "Не роби цього, доки я тобi не скажу".
  
  Вони почули слабкий клацаючий звук, який ставав дедалi голоснiшим. Потiм вони почули гуркiт поїзда, що швидко рухався. Правою рукою Нiк обiймав Кетi, лiвою - Майка. Щока Кетi притискалася до його грудей. Майк у лiвiй руцi мав пiстолет Томмi. Шум ставав голоснiшим; потiм вони побачили величезний чорний паровоз, що проїжджав перед
  
  
  
  
  м. За секунду вiн пройшов повз них, i товарнi вагони розпливлися. "Пригальмував, - подумав Нiк. Легко.
  
  Пролунав гучний вереск, який ставав дедалi голоснiшим у мiру того, як машини ставали краще видно. Нiк помiтив, що у кожного четвертого були вiдчиненi дверi. Вiск продовжувався, сповiльнюючи рух величезної змiї пов'язаних машин. Пролунав гучний стукiт, який, як припустив Нiк, був викликаний ударами двигуна об купу кущiв. Потiм вереск припинився. Машини тепер їхали повiльно. Потiм вони почали набирати швидкiсть.
  
  "Вони не збираються зупинятися", - сказав Нiк. "Давай. Зараз чи нiколи."
  
  Вiн випередив Кетi та Майка. Машини швидко набирали швидкiсть. Вiн вклав усi сили у втомленi ноги i побiг до вiдкритого дверного отвору товарного вагона. Поклавши руку на пiдлогу машини, вiн пiдстрибнув i покрутився, приземлившись у сидячому положеннi на дверний отвiр. Кетi йшла за ним. Вiн потягнувся до неї, але вона почала вiдступати. У неї перехопило подих, вона сповiльнилася. Нiк став навколiшки. Тримаючись за одвiрок для пiдтримки, вiн висунувся назовнi, обвив лiвою рукою її тонку талiю i скинув її з нiг в машину позаду себе. Потiм вiн потягся до Майка. Але Майк швидко пiдвiвся на ноги. Вiн схопив Нiка за руку i стрибнув у машину. Поруч iз ним брязнув пiстолет Томмi. Вони вiдкинулися назад, важко дихаючи, вiдчуваючи похитування машини з боку на бiк, прислухаючись до цокання колiс на гусеницях. У машинi пахло несвiжою соломою та старим коров'ячим гноєм, але Нiк не мiг утриматись вiд усмiшки. Вони їхали зi швидкiстю близько шiстдесяти миль на годину.
  
  Поїздка потягом тривала трохи бiльше пiвгодини. Кетi та Майк спали. Навiть Нiк дрiмав. Вiн висушив усi снаряди у "Вiльгельмiнi" та в пiстолетi "Томмi" i розгойдувався разом з машиною, киваючи головою. Перше, що вiн помiтив, - це довший промiжок мiж стукотом колiс. Коли вiн розплющив очi, вiн побачив, що краєвид рухається набагато повiльнiше. Вiн швидко встав i рушив до вiдчинених дверей. Поїзд в'їжджав у село. Перед двигуном гусеницi перекрили понад п'ятнадцять солдатiв. Були сутiнки; сонце майже село. Нiк нарахував десять машин мiж його та паровозом. Двигун шипiв i пищав, коли вiн зупинявся.
  
  - Майк, - покликав Нiк.
  
  Майк одразу ж прокинувся. Вiн сiв, протираючи очi. "Що це таке?"
  
  "Солдати. Вони зупинили потяг. Пiднiми маму. Нам доведеться пiти".
  
  Майк потиснув Кетi за плече. Її сорочка була розрiзана майже до пояса вiд бiгу до поїзда. Вона сiла, не кажучи нi слова, потiм вони з Майком пiднялися на ноги.
  
  Нiк сказав: "Я думаю, що поблизу є шосе, що веде до прикордонного мiста Шенч Уан. Нам доведеться викрасти якусь машину".
  
  "Як далеко до цього мiста?" - Запитала Кетi.
  
  "Напевно, миль двадцять-тридцять. Ми все ще можемо вижити, якщо отримаємо машину".
  
  "Дивися", - сказав Майк. "Солдати навколо паровоза".
  
  Нiк сказав: "Тепер вони почнуть обшукувати товарнi вагони. З цього боку тiнi. Думаю, ми зможемо дiстатися до тiєї хати. Я пiду першим. Я доглядатиму солдатiв, а потiм покажу вам, щоб ви йшли за ними по одному".
  
  Нiк взяв пiстолет Томмi. Вiн вискочив iз вагона, потiм чекав, присiвши, дивлячись на передню частину поїзда. Солдати розмовляють iз iнженером. Пригнувшись, вiн пробiг близько п'ятнадцяти футiв до старої хатини на промiжнiй станцiї. Вiн завернув за рiг i зупинився. Уважно спостерiгаючи за солдатами, вiн жестом вказав на Майка та Кетi. Кетi впала першою, i коли вона перебiгла галявину, Майк вийшов iз машини. Кетi пiдiйшла до Нiка, а Майк слiдував за нею.
  
  Вони рушили за будинками до передньої частини поїзда. Коли вони були досить далеко попереду солдатiв, вони перетнули рейки.
  
  Було вже темно, коли Нiк знайшов шосе. Вiн стояв на краю, а Кетi та Майк позаду нього.
  
  Злiва вiд нього було село, з якого вони щойно прибули, праворуч - дорога в Шенч'Уан.
  
  "Ми подорожуємо автостопом?" - Запитала Кетi.
  
  Нiк потер сильно бородатий пiдборiддя. "Занадто багато солдатiв рухається цiєю дорогою. Ми страшенно впевненi, що не хочемо зупиняти їх цiлу купу. Прикордонники, напевно, проводять у цьому селi якiсь вечори i їдуть. Звичайно, жоден солдат не зупиниться заради мене".
  
  "Вони будуть для мене", - сказала Кетi. "Солдати скрiзь однаковi. Їм подобаються дiвчата. I давайте подивимося правдi у вiчi, ось хто я".
  
  Нiк сказав: "Тобi не треба мене продавати". Вiн повернувся, щоб подивитися на яр, що йде вздовж шосе, потiм знову на неї. "Впевненi, ти впораєшся?"
  
  Вона посмiхнулася i знову набула цiєї привабливої пози. "Що ви думаєте?"
  
  Нiк усмiхнувся у вiдповiдь. "Вiдмiнно. Ось як ми з цим працюватимемо. Майк, простягни тут по шосе. Вiн вказав на Кетi. "Твоя iсторiя - твоя машина, що врiзалася в яр. Ваш хлопчик поранений. Тобi потрiбна допомога. Це дурна iсторiя, але найкраще, що я можу зробити за такий короткий термiн".
  
  Кетi досi усмiхалася. "Якщо вони солдати, не думаю, що вони будуть надто зацiкавленi в iсторiї, яку я їм розповiдаю".
  
  Нiк застережливо вказав на неї пальцем. "Просто будь обережна".
  
  
  
  
  
  
  "Та сер."
  
  "Давай залiземо в яр, доки не побачимо ймовiрну перспективу".
  
  Коли вони зiстрибнули в яр, з села з'явилася пара фар.
  
  Нiк сказав: "Занадто високо для машини. Схоже на вантажiвку. Залишайся на мiсцi."
  
  Це була вiйськова вантажiвка. Поки вiн проходив, солдати спiвали. Вiн їхав i продовжував рухатися шосе. Потiм з'явилася друга пара фар.
  
  "Це машина, - сказав Нiк. "Забирайся, Майку".
  
  Майк вискочив iз яру i потягся. Кетi йшла за ним. Вона поправила сорочку та погладила волосся. Потiм вона знову прийняла цю позу. Коли машина пiдiйшла, вона почала розмахувати руками, намагаючись утримати цю позу. Шини заскрипiли на тротуарi, машина рiзко зупинилася. Тим не менш, вона проїхала близько семи футiв над Кетi, перш нiж повнiстю зупинилася.
  
  У ньому було троє солдатiв. Вони були п'янi. Двоє негайно вийшли i рушили назад до Кетi. Водiй вилiз iз машини, вiдiйшов до задньої частини машини та зупинився, спостерiгаючи за двома iншими. Вони смiялися. Кетi почала розповiдати свою iсторiю, але вона мала рацiю. Все, що вони бажали, це вона. Один узяв її за руку i дещо згадав, як вона виглядала. Iнший почав гладити її по грудях, схвально схвально схвалюючи. Нiк швидко рушив по яру до передньої частини машини. Випередивши його, вiн вилiз iз яру i попрямував до водiя. Х'юго був у його правiй руцi. Вiн рушив уздовж машини i пiдiйшов до солдата ззаду. Його лiва рука затиснула рота, i одним швидким рухом вiн перерiзав Х'юго горло чоловiковi. Коли солдат упав на землю, вiн вiдчув на руцi теплу кров.
  
  Кетi благала двох iнших. У них була стегна вище талiї, i поки один лапав i тер її, iнший тяг її до машини. Нiк пiшов за тим, хто її тягне. Вiн пiдiйшов до нього ззаду, схопив за волосся, смикнув солдата за голову i полоснув Хьюго по горлу. Останнiй солдат бачив його. Вiн вiдштовхнув Кетi i витяг зловiсний кинджал. Нiк не мав часу на тривалу сутичку на ножах. Очi-бусинки у солдата потьмянiли вiд випивки. Нiк зробив чотири кроки тому, переклав Х'юго на лiву руку, витяг Вiльгельмiну з-за пояса i вистрiлив чоловiковi в обличчя. Кетi закричала. Вона зiгнулася навпiл, тримаючись за живiт, i попленталася до машини. Майк скочив на ноги. Вiн стояв нерухомо, дивлячись на сцену. Нiк не хотiв, щоб хтось iз них бачив щось подiбне, але вiн знав, що це мало статися. Вони були в його свiтi, а не в їхньому свiтi, i хоча Нiк не дбав про цю частину своєї роботи, вiн прийняв її. Вiн сподiвався, що вони це зроблять. Нiк, не роздумуючи, скотив три трупи в яр.
  
  "Сiдай у машину, Майку", - наказав вiн.
  
  Майк не рушив з мiсця. Вiн дивився в землю широко розплющеними очима.
  
  Нiк пiдiйшов до нього, двiчi вдарив його по обличчю i штовхнув до машини. Спочатку Майк пiшов неохоче, потiм, здавалося, вирвався з цього i залiз на заднє сидiння. Кетi все ще була нахилена, тримаючись за машину для пiдтримки. Нiк обiйняв її за плече i допомiг сiсти на переднє сидiння. Вiн оббiг перед машиною i сiв за кермо. Вiн завiв двигун i поїхав шосе.
  
  Це був пiдбитий втомлений "Остiн" 1950 року випуску. Манометр показав пiвбака бензину. Тиша в машинi була майже приголомшливою. Вiн вiдчував, як очi Кетi впиваються в його обличчя. У машинi пахло несвiжим вином. Нiк пошкодував, що не викурив жодну зi своїх цигарок. Нарештi Кетi заговорила. "Це просто робота для вас, чи не так? Тобi начхати на мене чи Майка. Просто доставте нас до Гонконгу до пiвночi, незважаючи нi на що. I убий усiх, хто встане у тебе на шляху".
  
  "Мамо, - сказав Майк. "Вiн теж робить це для тата". Вiн поклав руку Нiка на плече. "Тепер я розумiю."
  
  Кетi подивилася на свої пальцi, складенi разом навколiшки. "Пробач, Нiк, - сказала вона.
  
  Нiк не зводив очей з дороги. "Це було брутально для всiх нас. Ви обидва поки що гаразд. Не кидай мене зараз. Нам ще треба перетнути цей кордон".
  
  Вона торкнулася його рукою керма. "Ваша команда не пiднiме бунт", - сказала вона.
  
  Раптом Нiк почув рев двигуна лiтака. Спочатку вiн здавався м'яким, потiм поступово ставав дедалi голоснiшим. Вiн виходив з-за їхньої спини. Раптом шосе навколо "Остiна" розiрвало вогонь. Нiк повернув кермо спочатку праворуч, потiм лiворуч, зигзагоподiбно рухаючи машину. Коли лiтак пролетiв над головою, пролунав свист, потiм повернув лiворуч, набираючи висоту для наступного проходу. Нiк рухався зi швидкiстю п'ятдесят миль на годину. Попереду вiн мiг слабо розрiзнити заднi лiхтарi вiйськової вантажiвки.
  
  "Як вони впiзнали так швидко?" - Запитала Кетi.
  
  Нiк сказав: "Iнша вантажiвка, мабуть, знайшла тiла i зв'язалася з ними по радiо. Оскiльки це звучить як старий гвинтовий лiтак, вони, ймовiрно, схопили все, що можна було лiтати. Я збираюся щось спробувати. У мене є пiдозра, що пiлот летить строго фарами.
  
  Лiтак ще не пролетiв. Нiк вимкнув свiтло в "Остинi", потiм вимкнув мотор
  
  
  
  
  
  i зупинився. Вiн чув важке дихання Майка iз заднього сидiння. Не було дерев або чогось, пiд яким вiн мiг би припаркуватися. Якби вiн був неправий, вони були б качками, що сидять. Потiм вiн почув двигун лiтака. Шум двигуна став гучнiшим. Нiк вiдчув, що починає потiти. Лiтак був низьким. Вiн наблизився до них i продовжував падати. Потiм Нiк побачив полум'я, що виривається з його крил. З такої вiдстанi вантажiвка вона не бачила. Але вiн побачив, як помаранчева вогненна куля котилася в повiтрi, i вiн почув глибокий грiм вибуху. Лiтак здiйнявся, щоб зробити ще один прохiд.
  
  "Нам краще трохи посидiти, - сказав Нiк.
  
  Кетi затулила обличчя руками. Всi вони бачили вантажiвку, що горiла, прямо за горизонтом.
  
  Лiтак був вищим, роблячи останнiй пролiт. Вiн пролетiв повз "Остину", потiм вантажiвки, що горiла, i продовжив рух. Нiк повiльно рушив "Остiн" уперед. Вiн залишався на узбiччi шосе, проїхавши менше тридцяти. Вiн не вимикав свiтло. Вони рухалися болiсно повiльно, поки не наблизилися до вантажiвки, що горiла. Тiла були розкиданi по шосе та узбiччям. Деякi вже горiли чорним, iншi ще горiли. Кетi затуляла обличчя руками, щоб нiчого не бачити. Майк сперся на переднє сидiння, дивлячись разом з Нiком через лобове скло. Нiк перетинав "Остiн" туди-сюди по шосе, намагаючись проїхати через мiсцевiсть, не наїжджаючи на трупи. Вiн пройшов, потiм набрав швидкiсть, не вимикаючи фари. Попереду вiн бачив миготливi вогнi Шенч'Уана.
  
  Коли вони пiд'їхали ближче до мiста, Нiк спробував уявити собi, яким буде кордон. Було б безглуздо намагатися обдурити їх. Їх, мабуть, шукав кожен солдат у Китаї. Їм доведеться прорватися. Якщо вiн правильно пам'ятав, цей кордон був просто великою брамою в парканi. Звичайно, буде бар'єр, але з iншого боку ворiт не буде нiчого, принаймнi, доки вони не дiйдуть до Фань Лiнга на сторонi Гонконгу. Це буде за шiсть чи сiм миль вiд ворiт.
  
  Тепер вони наближалися до Шенч'Уана. У ньому була одна головна вулиця, i наприкiнцi її Нiк побачив огорожу. Вiн з'їхав убiк i зупинився. Бiля ворiт снували близько десяти солдатiв з гвинтiвками на плечах. Перед сторожовим будиночком було встановлено кулемет. Через пiзню годину вулиця через мiсто була темною i пустельною, але територiя навколо ворiт була добре освiтлена.
  
  Нiк потер стомленi очi. "От i все, - сказав вiн. "У нас не так багато зброї".
  
  "Нiк." То був Майк. "Тут на задньому сидiннi три гвинтiвки".
  
  Нiк обернувся на своєму мiсцi. "Гарний хлопчик, Майку. Вони допоможуть". Вiн глянув на Кетi. Вона все ще дивилася на огорожу. "З тобою все гаразд?" вiн спитав.
  
  Вона обернулася до нього. Її нижня губа була затиснута мiж зубами, очi наповнились сльозами. Похитуючи головою з боку на бiк, вона сказала: "Нiк, я... я не думаю, що зможу з цим впоратися".
  
  Кiллмайстер узяв її за руку. "Послухай, Кетi, це кiнець. Як тiльки ми пройдемо через цi ворота, все буде скiнчено. Ти знову будеш iз Джоном. Можеш iти додому".
  
  Вона заплющила очi i кивнула.
  
  "Вмiєш водити?" вiн спитав.
  
  Вона знову кивнула головою.
  
  Нiк залiз на заднє сидiння. Вiн перевiрив три рушницi. Вони були росiйського виробництва, але виглядали у хорошому станi. Вiн повернувся до Майка. "Опусти там вiкна з лiвого боку". Майк зробив це. Тим часом Кетi сiла за кермо. Нiк сказав: "Я хочу, щоб ти сидiв на пiдлозi, Майку, спиною до дверей". Майк зробив, як йому сказали. "Тримай голову пiд цим вiкном". Кiллмайстер розв'язав сорочку навколо талiї. Вiн поставив чотири гранати поряд мiж нiг Майка. "Ось що ти робиш, Майку, - сказав вiн. "Коли я даю тобi слово, ти тягнеш шпильку на першiй гранатi, рахуєш до п'яти, потiм кидаєш її через плече i у вiкно, рахуєш до десяти, береш другу гранату i повторюєш це знову, поки вони ах пiшов. Ви все зрозумiли? "
  
  "Та сер."
  
  Кiллмайстер повернувся до Кетi. Вiн нiжно поклав їй руку на плече. "Чи бачиш, - сказав вiн, - звiдси до ворiт пряма лiнiя. Я хочу, щоб ви почали з низького, а потiм перейшли на другий. Коли машина їде прямо до ворiт, я вам скажу. Потiм я хочу, щоб ви мiцно тримали кермо внизу, притиснули педаль газу до пiдлоги i поклали голову на сидiння."
  
  Кетi кивнула головою.
  
  Нiк зупинився бiля вiкна навпроти Майка з автоматом Томмi. Вiн переконався, що три рушницi перебувають у межах досяжностi. "Всi готовi?" вiн спитав.
  
  Вiн отримав кивки вiд них обох.
  
  "Добре, тодi пiшли!"
  
  Кетi злегка сiпнулася, починаючи. Вона виїхала на середину вулицi i попрямувала до ворiт. Потiм вона перейшла на другу.
  
  "Ти добре виглядаєш, - сказав Нiк. "А тепер ударив!"
  
  "Остiн", здавалося, похитнувся, коли Кетi натиснула на педаль газу, потiм вiн швидко почав набирати швидкiсть. Голова Кетi зникла з поля зору.
  
  
  
  
  
  Охорона бiля ворiт з цiкавiстю спостерiгала, як машина наближається до них. Нiк поки що не хотiв вiдкривати вогонь. Коли охоронцi побачили, що "Остiн" набирає швидкiсть, вони зрозумiли, що вiдбувається. Гвинтiвки впали з їхнiх плечей. Двоє швидко кинулися до кулемету. Один вистрiлив зi своєї гвинтiвки, куля висiкла зiрочку на лобовому склi. Нiк висунувся у вiкно i коротким струменем з пiстолета Томмi порiзав одного з охоронцiв бiля кулемета. Пролунали новi пострiли, розбивши лобове скло. Нiк дав ще двi короткi черги, кулi знайшли свої цiлi. Потiм пiстолет Томмi закiнчив патрони. "Тепер, Майку!" вiн гукнув.
  
  Майк порався з гранатами кiлька секунд, потiм перейшов до справи. Вони були за кiлька ярдiв вiд перекладини. Перша граната вибухнула, один охоронець загинув. Кулемет задзвенiв, його кулi, мов град, упали в машину. Переднє бiчне скло було розрiзане навпiл i випало. Нiк вийняв Вiльгельмiну. Вiн вистрiлив, промахнувся i знову вистрiлив, упустивши одного охоронця. Друга граната вибухнула поряд iз кулеметом, але не настiльки, щоб поранити тих, хто нею керував. Вiн балакав, розжовуючи машину. Лобове скло перетворилося на уламки, а потiм вiдкрилося, коли вiдлетiло останнє скло. Нiк продовжував стрiляти, iнодi потрапляючи, iнодi промахуючись, поки, нарештi, все, що вiн отримав, це клацання, коли вiн натиснув на курок. Третя граната розiрвалася бiля будки охоронця, зрiвнявши її iз землею. Один iз кулеметникiв був чимось збитий i впав. Шина вибухнула, коли кулемет, що стукає, прогриз її. "Остiн" почав повертати влiво. "Тягни колесо вправо!" - крикнув Нiк Кетi. Вона потягла, машина випросталася, пробила огорожу, здригнулася, продовжила рух. Четверта граната стерла з лиця землi бiльшу частину огорожi. Нiк стрiляв iз однiєї з росiйських гвинтiвок. Його точнiсть залишала бажати кращого. Охоронцi наблизилися до машини. Гвинтiвки були приставленi до плечей; вони стрiляли у задню частину машини. Заднє вiкно було вкрите зiрочками вiд їхнiх куль. Вони продовжували стрiляти навiть пiсля того, як їхнi кулi перестали потрапляти до машини.
  
  "Ми закiнчили?" - Запитала Кетi.
  
  Кiллмайстер викинув росiйську гвинтiвку у вiкно. "Ви можете сiсти, але тримайте педаль газу до пiдлоги".
  
  Кетi села. "Остiн" почав давати осiчку, потiм закашлявся. Нарештi двигун просто затих, машина зупинилася.
  
  Майк мав зелений вiдтiнок на обличчi. "Випусти мене", - крикнув вiн. "Я думаю, менi стане погано!" Вiн вилiз iз машини i зник у кущах уздовж дороги.
  
  Скло було скрiзь. Нiк пiдповз на переднє сидiння. Кетi дивилася у вiкно, якого не було. Її плечi затремтiли; потiм вона заплакала. Вона не намагалася приховати сльози, вона дозволяла їм виходити звiдкись глибоко всерединi себе. Вони скотилися по її щоках i впали з пiдборiддя. Все її тiло тремтiло. Нiк обiйняв її i притяг до себе.
  
  Її обличчя пригорнулося до його грудей. Приглушеним голосом вона схлипнула: "Можна... тепер я можу розiйтися?"
  
  Нiк погладив її по волоссю. "Нехай приходять, Кетi", - лагiдно сказав вiн. Вiн знав, що це не його голод, спрага чи нестача сну. Його почуття до неї пронизувало його глибше, глибше, нiж вiн хотiв. Її плач перетворився на ридання. Її голова трохи вiдiйшла вiд його грудей i лягла на згин його руки. Вона схлипнула, дивлячись на нього, її вiї були вологими, а губи злегка прочиненi. Нiк обережно прибрав пасмо волосся з її чола. Вiн м'яко торкнувся її губ. Вона вiдповiла на поцiлунок, потiм вiдвела голову вiд нього.
  
  "Ти не мав цього робити", - прошепотiла вона.
  
  "Я знаю, - сказав Нiк. "Менi шкода."
  
  Вона посмiхнулася йому. "Я не."
  
  Нiк допомiг їй вийти з машини. Майк приєднався до них.
  
  "Вiдчуй себе краще", - спитав його Нiк.
  
  Вiн кивнув, потiм махнув рукою у бiк машини. "Що ж нам тепер робити?"
  
  Нiк рушив. "Ми йдемо до Фан Лiнг".
  
  Вони не пiшли далеко, коли Нiк почув ляскання лопат вертольота. Вiн пiдняв очi i побачив вертолiт, що наближався до них. "У кущi!" вiн гукнув.
  
  Вони сiли серед кущiв. Над ними кружляв гелiкоптер. Вiн трохи опустився, нiби про всяк випадок, потiм полетiв у тому напрямку, звiдки прилетiв.
  
  "Вони нас бачили?" - Запитала Кетi.
  
  "Ймовiрно." Зуби Нiка були мiцно стиснутi.
  
  Кетi зiтхнула. "Я думав, що тепер ми будемо в безпецi".
  
  "Ви в безпецi", - сказав Нiк крiзь стиснутi зуби. "Я витягнув тебе, i ти належиш менi". Вiн пошкодував, що сказав це одразу пiсля цього. Його розум нагадував вiвсянку. Вiн утомився планувати, думати; вiн навiть не мiг пригадати, коли спав востаннє. Вiн помiтив, що Кетi дивно дивиться на нього. Це був таємний жiночий погляд, який вiн бачив лише двiчi у своєму життi. У ньому розповiдалося безлiч невисловлених слiв, якi завжди скорочувалися до одного слова "якщо". Якби вiн не був тим, ким був, якби вона не була тим, чим була, якби вони не прийшли з таких зовсiм рiзних свiтiв, якби вiн не був вiдданий своїй роботi, а вона - своїй родинi - якщо, якщо. Такi речi завжди були неможливi
  
  
  
  
  
  Можливо, вони обидва це знали.
  
  На трасi з'явилися двi пари фар. Вiльгельмiна була порожня; у Нiка був лише Хьюго. Вiн зняв шпильку з пояса. Машини пiдiйшли до них, i вiн пiдвiвся. Це були седани Jaguar, а водiєм передньої машини був Хоук. Машини зупинились. Заднi дверi другої вiдчинилися, i з нього вийшов Джон Лу з перев'язаною правою рукою.
  
  "Тату!" Майк крикнув i кинувся до нього втекти.
  
  - Джоне, - прошепотiла Кетi. "Джон!" Вона також пiдбiгла до нього.
  
  Вони обнялись, усi троє плакали. Нiк прибрав Х'юго. Хоук вийшов iз провiдної машини, затиснувши в зубах чорний недопалок сигари. Нiк пiдiйшов до нього. Вiн мiг бачити вiльний костюм, зморшкувате шкiрясте обличчя.
  
  - Ти жахливо виглядаєш, Картер, - сказав Хоук.
  
  Нiк кивнув. "Ви випадково не принесли пачку цигарок?"
  
  Хоук полiз у кишеню пальта i жбурнув Нiку пачку. "Ви отримали дозвiл у полiцiї", - сказав вiн.
  
  Нiк закурив. До них пiдiйшов Джон Лу, Кетi та Майк з бокiв. Вiн простягнув лiву руку. "Дякую, Нiку", - сказав вiн. Його очi сповнилися сльозами.
  
  Нiк взяв за руку. "Потурбуйся про них."
  
  Майк вiдiрвався вiд батька i обiйняв Нiка за талiю. Вiн також плакав.
  
  Кiллмайстер провiв рукою по волоссю хлопчика. "Майже пора весняних тренувань, чи не так?"
  
  Майк кивнув головою i приєднався до батька. Кетi обiймала професора; вона проiгнорувала Нiка. Вони повернулися до другої машини. Дверi для них були вiдчиненi. Влiз Майк, потiм Джон. Кетi почало було, але зупинилася, її нога була майже всерединi. Вона щось сказала Джоновi i повернулася до Нiка. На плечах у неї був бiлий в'язаний светр. Тепер вона чомусь бiльше була схожа на домогосподарку. Вона стояла перед Нiком, дивлячись на нього. "Я не думаю, що ми колись знову побачимось".
  
  "Це дуже довгий час", - сказав вiн.
  
  Вона встала навшпиньки i поцiлувала його в щоку. "Хотiв би я..."
  
  "Ваша родина чекає".
  
  Вона закусила зубами нижню губу i побiгла до машини. Дверi були зачиненi, машина завелася, i родина Лоо зникла з поля зору.
  
  Нiк був наодинцi з Хоуком. "Що сталося з рукою професора?" вiн спитав.
  
  Хок сказав: "Ось як вони витягли з нього твоє iм'я. Висмикнув кiлька нiгтiв, зламав пару кiсток. Це було непросто".
  
  Нiк усе ще дивився на заднi лiхтарi машини Лоо.
  
  Хоук вiдчинив дверi. "У тебе є кiлька тижнiв. Думаю, ти збираєшся повернутися в Акапулько.
  
  Кiллмайстер повернувся до Хоука. "Прямо зараз все, що менi потрiбно, - це годинник безперервного сну". Вiн подумав про Лору Бест i про те, як все було в Акапулько, потiм подумав про Шерон Рассел, симпатичну стюардесу авiакомпанiї. "Думаю, цього разу я спробую "Барселону", - сказав вiн.
  
  "Пiзнiше", - сказав йому Хоук. "Ви лягаєте спати. Потiм я куплю тобi хороший стейк на вечерю, i поки ми нап'ємося, ти розповiси менi, що трапилося. "Барселона" прийде пiзнiше".
  
  Нiк здивовано пiдняв брови, але вiн не був упевнений, але йому здалося, що вiн вiдчув, як Хоук ляскає його по спинi, коли сiдав у машину.
  
  Кiнець
  
  
  
  
  
  Нiк Картер
  Карнавал вбивств
  
  
  
  
  
  Нiк Картер
  
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  
  Карнавал вбивств
  
  
  
  
  
  Роздiл 1
  
  
  
  
  
  
  Одного разу вночi в лютому 1976 року три абсолютно рiзнi людини, якi знаходилися в трьох абсолютно рiзних мiсцях, сказали те саме, навiть не пiдозрюючи про це. Перший говорив про смерть, другий - про допомогу, а третiй - про пристрасть. Нiхто з них не мiг знати, що їхнi слова як фантастична невидима пастка зберуть усiх трьох разом. У горах Бразилiї, приблизно за 250 кiлометрiв вiд Рiо-де-Жанейро, на самому краю Серро-ду-Мар, людина, яка згадала про смерть, повiльно крутила в пальцях пережовану сигару. Вiн подивився на дим, що клубився, i, подумавши, майже заплющив очi. Вiн вiдкинувся в крiслi з прямою спинкою i подивився через стiл на людину, яка чекала. Вiн пiдтис губи i повiльно кивнув.
  
  
  "Тепер, - сказав вiн холодним тоном, - це має бути зроблено зараз".
  
  
  Iнший чоловiк повернувся i зник уночi.
  
  
  
  
  
  
  Платною дорогою молодий блондин в'їхав у мiсто так швидко, як тiльки мiг. Вiн думав про всi цi листи, тривожнi сумнiви та безсоннi ночи, а також про лист, який вiн отримав сьогоднi. Можливо, вiн надто довго чекав. Вiн не хотiв панiкувати, а тепер пошкодував про це. Насправдi, подумав вiн, вiн нiколи точно не знав, що робити, але пiсля останнього листа вiн був певен, що щось треба робити; що б не думали iншi. "Тепер", - сказав вiн уголос. "Це має бути зроблено зараз". Не зменшуючи швидкостi, вiн тунелем в'їхав у мiсто.
  
  
  
  
  
  
  У темрявi кiмнати високий широкоплечий чоловiк стояв перед дiвчиною, що дивилася на нього зi свого стiльця. Нiк Картер знав її деякий час. Вони разом пили мартiнi, коли були на вечiрках, як i сьогоднi ввечерi. Вона була гарненькою брюнеткою з задерикуваним носом i пухкими губами на гарному обличчi. Однак вони нiколи не доходили далi за поверховi розмови, бо вона завжди знаходила виправдання, щоб не йти далi. Але ранiше ввечерi, на вечiрцi у Холдена, йому вдалося вмовити її пiти з нею. Вiн свiдомо повiльно поцiлував її, пробуджуючи її бажання своєю мовою. I знову вiн помiтив у нiй конфлiкт почуттiв. Тремтячи вiд бажання, вона все ще боролася зi своєю пристрастю. Тримаючи одну руку на її шиї, вiн розв'язав її кофтинку iнший i дозволив їй зiсковзнути з її м'яких плечей. Вiн зняв з неї бюстгальтер i з подякою подивився на пухкi молодi груди. Потiм вiн стягнув з неї спiдницю та трусики, зеленi з пурпуровими краями.
  
  
  Пола Роулiнз подивилася на нього напiввiдкритими очима i дозволила досвiдченим рукам Нiка зробити свою справу. Нiк зауважив, що вона не намагалася йому допомогти. Тiльки її тремтячi руки на його плечах видавали її внутрiшнє замiшання. Вiн м'яко притиснув її до дивана, потiм зняв сорочку, щоб вiдчути її оголене тiло на грудях.
  
  
  "Тепер, - сказав вiн, - це має бути зроблено зараз".
  
  
  "Так", - ледь чутно ахнула дiвчина. 'Так нi. Ну ось. - Нiк цiлував її всюди, коли Паула штовхала таз вперед i раптово почала його скрiзь лизати. Все, що вона хотiла зараз, - це зайнятися з Нiком коханням. Коли вiн натиснув на неї, вона благала його йти швидше, але Нiк не поспiшав. Паула притулилася губами до його рота, її руки ковзнули по тiлу вниз до його сiдниць, притискаючи його до себе так сильно, як тiльки могли. Дiвчина, яка не знала, чого вона хоче, перетворилася на тужливу тварину жiночої статi.
  
  
  "Нiк, Нiк", - видихнула Паула, швидко досягнувши кульмiнацiї. Було схоже, що вона ось-ось вибухне, наче вона на мить ширяє мiж двома свiтами. Вона закинула голову спину, притискаючись до нього своїми грудьми та животом. Її очi закотилися.
  
  
  Тремтячи i ридаючи, вона впала на диван, мiцно притискаючи до себе Нiка, щоб вiн не мiг втекти. Нарештi вона вiдпустила його, i вiн лiг поряд з нею, так що її рожевi соски торкнулися його грудей.
  
  
  "Чи варто це робити?" - м'яко спитав Нiк. "О боже, так", - вiдповiла Паула Роулiнз. 'Бiльше нiж коштувало.'
  
  
  "Тодi чому це зайняло так багато часу?"
  
  
  'Що ти маєш на увазi?' - спитала вона невинним тоном. "Ти страшенно добре знаєш, про що я, люба, - сказав Нiк. "У нас було багато можливостей, але ви завжди знаходили якесь прозоре виправдання. Тепер я знаю, що ти хотiла. Тодi до чого така метушня?
  
  
  Вона спитала. - "Обiцяй менi, що не смiятимешся?" "Я боялася розчарувати тебе. Я знаю тебе, Нiк Картер. Ти не звичайний наречений для дiвчини. Ви експерт iз жiнок".
  
  
  "Перебiльшуєш", - запротестував Нiк. "Ви поводитеся так, нiби вам потрiбно було скласти вступний iспит". - Нiк засмiявся
  
  
  вiд свого порiвняння.
  
  
  "Це зовсiм хороший опис", - зазначила Паула. "Нiхто не любить програвати".
  
  
  "Що ж, ти не програла, люба. Ви найкраща в класi, чи краще сказати в лiжку?"
  
  
  "Невже тобi завтра в таку нудну вiдпустку?" - Запитала вона, поклавши голову йому на груди. "Виразно", - сказав Нiк, витягаючи довгi ноги. Її питання навiв його на перспективу тривалого тихого перiоду. Йому доводилося розслабитись, перезарядити свої батареї, i, нарештi, Хоук погодився.
  
  
  "Вiдпустiть мене, - сказала Пола Роулiнз. "Я можу отримати вихiдний в офiсi".
  
  
  Нiк глянув на її м'яке, повне, бiле тiло. Жiнка була одним iз способiв знову привести тiло у форму, вiн це дуже добре знав, але бувають моменти, коли цього навiть недостатньо. Бувають моменти, коли чоловiковi треба пiти та побути одному. Не робити нiчого. То був такий перiод. Або, одужав вiн, це буде з завтрашнього дня. Але сьогоднi нiч була сьогоднi ввечерi, а ця дивовижна дiвчина все ще була в його руках; це скромне задоволення, повне внутрiшньої суперечностi.
  
  
  Нiк взяв у руку повнi м'якi груди i великим пальцем пограв рожевим соском. Паула вiдразу почала важко дихати i затягла Нiка на себе. Коли вона обвила ногою ноги, Нiк почув телефонний дзвiнок. Це був не маленький синiй телефон у шухлядi його столу, а звичайний телефон на столi. Вiн був щасливий. На щастя, не Хоук прийшов повiдомити його про нову катастрофу. Хоч би хто це був, йому все зiйде з рук. Дзвiнкiв наразi немає.
  
  
  Справдi, вiн би не пiдняв слухавку, якби не отримав сигналу вiд свого шостого почуття: цiєї незрозумiлої пiдсвiдомої системи сигналiзацiї, яка багато разiв рятувала йому життя.
  
  
  Паула мiцно тримала його. "Не вiдповiдай", - прошепотiла вона. 'Забудь це.' Вiн хотiв, але не мiг. Вiн не часто вiдповiдав на телефоннi дзвiнки. Але вiн знав, що це зробить зараз. Це бiса пiдсвiдомiсть. Воно було навiть гiрше, нiж Хоук, вимагало бiльшого i тривало довше.
  
  
  "Менi дуже шкода, люба", - сказав вiн, схоплюючись на ноги. "Якщо я помиляюся, я повернуся ранiше, нiж ти встигнеш розвернутися".
  
  
  Нiк пройшов через кiмнату, усвiдомлюючи, що очi Паули стежать за його м'язистим гнучким тiлом: образом воскреслої статуї римського гладiатора. Голос телефоном був йому невiдомий.
  
  
  "Мiстер Картер?" - Запитав голос. Ви говорите з Бiллом Деннiсоном. Вибачте, що потурбував вас так пiзно, але менi потрiбно поговорити з вами.
  
  
  Нiк спохмурнiв i раптово посмiхнувся. "Бiлл Деннiсон", - сказав вiн. Син Тодда Деннiсона:
  
  
  
  
  'Та сер.'
  
  
  "Боже, востаннє я бачив тебе в пiдгузнику. Де ти?"
  
  
  "Я в телефонi-автоматi навпроти вашого будинку. Швейцар сказав менi взагалi не турбувати вас, але я повинен був спробувати. Я приїхав з Рочестера, щоб побачити тебе. Це справа про мого батька.
  
  
  "Тодд?" - Запитав Нiк. 'Що таке? Є якiсь проблеми?
  
  
  "Не знаю", - сказав юнак. "Ось чому я прийшов до вас".
  
  
  - Тодi зайди. Я скажу швейцару, щоб вiн тебе пропустив.
  
  
  Нiк повiсив трубку, попередив швейцара i пiдiйшов до Паули, яка вдягалася.
  
  
  "Я вже чула", - сказала вона, натягуючи спiдницю. 'Я розумiю. Принаймнi, я вважаю, ти не дозволив би менi пiти, якби це було не так важливо".
  
  
  "Ти маєш рацiю. Дякую, - посмiхнувся Нiк.
  
  'Ти крута дiвчина з кiлькох причин. Розраховуй, що я подзвоню тобi, коли повернуся.
  
  
  "Я напевно розраховую на це", - сказала Паула. Коли Нiк випустив Паулу через заднi дверi, пролунав дзвiнок. Бiлл Деннiсон був таким же високим, як його батько, але стрункiшим, без важкої статури Тодда. В iншому свiтле волосся, яскраво-блакитнi очi i сором'язлива посмiшка були такими ж, як у Тодда. Вiн не марнував часу i вiдразу перейшов до справи.
  
  
  "Я радий, що ви хочете мене бачити, мiстере Картер", - сказав вiн. "Батько розповiдав менi iсторiї про тебе. Я турбуюся за батька. Ви, напевно, знаєте, що вiн створює нову плантацiю в Бразилiї, приблизно в 250 кiлометрах вiд Рiо-де-Жанейро. Батько має звичай завжди писати менi складнi, докладнi листи. могло бути нещасним випадком. Я пiдозрював, що це було щось бiльше. смиренної сорочцi ".
  
  
  "Справдi щось незвичайне для твого батька", - сказав Нiк. Вiн думав про минуле. Вiн уперше зустрiвся з Тоддом Деннiсоном багато рокiв тому, коли вiн був ще новачком у шпигунському бiзнесi. Тодi Тодд працював iнженером у Тегеранi i кiлька разiв рятував Нiку життя. Таким чином вони стали добрими друзями. Тодд пiшов своїм шляхом i тепер став багатою людиною, одним з найбiльших промисловцiв країни, який завжди особисто керував будiвництвом кожної зi своїх плантацiй.
  
  
  "Отже, ти турбуєшся про свого батька", - вголос замислився Нiк. "Ви думаєте, що вiн може бути в небезпецi. Що за плантацiї вiн там будує?"
  
  
  "Я мало що знаю про це, просто вiн знаходиться в гористiй мiсцевостi, i план батька полягає в тому, щоб допомогти людям у цiй мiсцевостi. Вейдер вважає, що така схема найкраще захистить країну вiд агiтаторiв та диктаторiв. Усi його новi плантацiї заснованi на цiй фiлософiї i тому побудованi у регiонах, де є безробiття та є потреба у продуктах".
  
  
  "Я повнiстю згоден iз цим", - сказав Нiк. "Вiн там один, чи з ним є хтось, крiм персоналу?"
  
  
  "Ну, як ви знаєте, мама померла минулого року, i незабаром батько одружився повторно. З ним Вiвiан. Насправдi я її не знаю. Я був у школi, коли вони познайомилися, i приїхав лише на весiлля".
  
  
  "Я був у Європi, коли вони одружилися, - згадував Нiк. "Я знайшов запрошення, коли повернувся. Отже, Бiлле, ти хочеш, щоб я поїхав туди i подивився, що вiдбувається?
  
  
  Бiлл Деннiсон почервонiв i став сором'язливий.
  
  
  "Я не можу просити вас про це, мiстере Картер".
  
  
  "Будь ласка, кличте мене Нiк".
  
  
  Я справдi не знаю, чого я вiд вас чекаю, - сказав юнак. "Менi потрiбно було з кимось поговорити про це, i я подумав, що у вас може бути iдея". Нiк подумав, що сказав хлопчик. Бiлл Деннiсон явно справдi хвилювався, правильно це чи нi. У його головi промайнув спалах спогадiв про минулi борги та старi дружнi стосунки. Вiн планував вирушити на рибалку до канадських лiсiв для вiдпочинку. Що ж, тi рибки не спливуть, i настане час розслабитись. Рiо був чудовим мiстом i був напередоднi знаменитого карнавалу. До речi, поїздка до Тодда вже була вiдпусткою.
  
  
  "Бiлл, ти вибрав пiдходящий момент", - сказав Нiк. "Завтра я їду у вiдпустку. Я лечу лiтаком у Рiо. Ти повернешся до школи, i як тiльки я подивлюся яке там становище, я подзвоню тобi. Це єдиний спосiб дiзнатися, що вiдбувається".
  
  
  "Не можу передати, наскiльки я вдячний", - почав Бiлл Деннiсон, але Нiк попросив його зупинитися.
  
  
  'Забудь це. Ви можете хвилюватись нi про що. Але ви зробили правильно, щоб попередити мене. Ваш батько надто впертий, щоб робити те, що йому потрiбне.
  
  
  Нiк пiдвiв хлопчика до лiфта i повернувся до своєї квартири. Вiн вимкнув свiтло i лiг спати. Вiн змiг поспати ще кiлька годин, перш нiж йому довелося зв'язатися з Хоуком. Бос був тут у мiстi, щоб вiдвiдати офiс AX. Вiн хотiв мати можливiсть зв'язатися з Нiком у будь-який час дня протягом кiлькох годин.
  
  
  "Це каже курка квочка в менi", - сказав вiн одного разу. - Ти маєш на увазi матiр-драконницю, - поправив його тодi Нiк. .
  
  
  Коли Нiк прибув у непоказний офiс AX у Нью-Йорку, Хоук вже був там: худе тiло, здавалося, завжди належало комусь iншому, а не сидячим за цим столом; ви могли уявити його, наприклад, у сiльськiй мiсцевостi або за археологiчних дослiджень. Зазвичай крижанi блакитнi пронизливi очi були сьогоднi доброзичливими, але тепер Нiк знав, що це лише маска для чого завгодно, крiм дружнього iнтересу.
  
  
  "Тодд Деннiсон Iндастрiз", - сказав Нiк. "Я чув, що у них є офiс у Рiо".
  
  
  "Я радий, що ти змiнив свої плани", - лагiдно сказав Хоук. "Насправдi, я хотiв запропонувати вам поїхати до Рiо, але не хотiв, щоб ви подумали, що я втручаюся у вашi плани". Посмiшка Хоука була такою доброзичливою та приємною, що Нiк почав сумнiватися в його пiдозрах.
  
  
  "Чому ти запропонував менi поїхати до Рiо?" - Запитав Нiк.
  
  
  "Ну тому що Рiо бiльше тобi подобається, N3", - весело вiдповiв Хоук. "Вам сподобається набагато бiльше, нiж у такому богом забутому мiсцi для риболовлi. У Рiо прекрасний клiмат, прекраснi пляжi, красивi жiнки i це майже карнавал. Насправдi, ти там набагато краще за себе почуваєшся".
  
  
  "Вам не потрiбно нiчого менi продавати, - сказав Нiк. "Що за цим стоїть?"
  
  
  "Нiчого, окрiм як добре провести вiдпустку", - сказав Хоук.
  
  
  Вiн помовчав, насупився, потiм простяг Нiку аркуш паперу. "От звiт, який ми щойно отримали вiд одного з наших людей. Якщо ви пiдете туди, можливо, ви зможете поглянути, просто з чистого iнтересу, це зрозумiло, чи не так?"
  
  
  Нiк швидко прочитав розшифроване повiдомлення, написане у стилi телеграми.
  
  
  Попереду великi неприємностi. Безлiч незрозумiлих сторiн. Ймовiрно, iноземнi впливи. Не зовсiм пiддається перевiрцi. Будь-яка допомога вiтається.
  
  
  Нiк повернув папiр Хоуку, який продовжив дiяти.
  
  
  "Послухайте, - сказав Кiллмайстер, - це моя вiдпустка. Я збираюся побачитися зi старим другом, якому може знадобитися допомога. Але це ж канiкули, розумiєте? ВIДПУСТКА. Я вiдчайдушно потребую вiдпустки, i ти це знаєш.
  
  
  Звiсно, мiй хлопчик. Ти маєш рацiю.
  
  
  "I ви б не дали менi роботу у вiдпустцi, чи не так?"
  
  
  "Я не став би про це думати".
  
  
  "Нi, звичайно, нi", - похмуро сказав Нiк. - I я, звичайно, мало що можу з цим вдiяти? Або це дiло?
  
  
  Хоук привiтно посмiхнувся. "Я завжди говорю так: немає нiчого кращого, нiж поєднати невелику справу iз задоволенням, але в цьому я вiдрiзняюся вiд багатьох. Багато веселощiв."
  
  
  "Щось пiдказує менi, що менi навiть не треба дякувати", - сказав Нiк, встаючи.
  
  
  "Завжди будь чемним, N3", - пожартував Хоук.
  
  
  Нiк похитав головою i вийшов на свiже повiтря.
  
  
  Вiн почував себе захопленим. Вiн вiдправив Тодду телеграму: "Сюрприз, старий пердун. Приходь до рейсу 47, 10 ранку, 10 лютого. Тереграфiст наказав йому видалити слово пердун, але решта залишилася без змiн. Тодд знав, що це слово має бути.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 2
  
  
  
  
  
  
  Коли вони опинилися пiд хмарним покривом, з-пiд правого крила лiтака вони побачили Рiо-де-Жанейро. Незабаром Нiк побачив гiгантську гранiтну скелю пiд назвою Цукрова Голова, звернену до ще вищого Корковадо, горба, з Христом Викупителем на вершинi. Коли лiтак кружляв над мiстом, Нiк час вiд часу бачив звивистi пляжi, що оточували мiсто. Мiсця, вiдомi сонцем, пiском та красивими жiнками: Копакабана, Iпанема, Ботафого та Фламенго. Це могло бути дуже гарне мiсце для вiдпочинку. Можливо, проблеми Тодда були викликанi лише невинним роздратуванням. Але якщо це не так?
  
  
  Тодi у вас ще був Хоук, який був страшенно хитрим. Нi, вiн не давав йому нову роботу, але Нiк знав, що вiд нього чекають, що вiн поспiшатиме. I якщо треба було дiяти, вiн мав дiяти. Багаторiчний досвiд роботи з Хоуком навчив його, що випадкове згадування неважливої проблеми рiвнозначне завдання. Чомусь у нього виникло вiдчуття, що слово "вiдпустка" стає дедалi розпливчастiшим. Тим не менш, вiн намагатиметься зробити це святом.
  
  
  За звичкою Нiк перевiрив Х'юго, його тонкий стилет у шкiряних пiхвах у правому рукавi, усвiдомлюючи заспокiйливу присутнiсть Вiльгельмiни, його 9-мiлiметрового люгера. Вони майже стали частиною його тiла.
  
  
  Вiн вiдкинувся назад, пристебнув ремiнь безпеки i подивився на аеропорт Сантос-Дюмон, що наближається. . Вiн був збудований посеред житлового району i знаходився майже в центрi. Нiк вийшов iз лiтака на тепле сонячне свiтло та забрав свiй багаж. Вiн принiс лише одну валiзу. З однiєю валiзою перемiщаєшся набагато швидше.
  
  
  Вiн якраз пiдняв свою валiзу, коли система гучного зв'язку перервала музику для репортажу. Перехожi бачили, як широкоплечий чоловiк раптово завмер з валiзою в руцi. Його очi похололи.
  
  
  "Увага", - оголосив речник. "Щойно було оголошено, що вiдомий американський промисловець сеньйор Деннiсон був знайдений мертвим сьогоднi вранцi у своїй машинi на гiрськiй дорозi Серра-ду-Мар. Хорхе Пiлатто, шериф невеликого мiстечка Лос-Рейєс, прокоментував, що промисловець став жертвою пограбування. вбивцю чи допомогти йому.
  
  
  
  
  
  
  Через кiлька хвилин, стиснувши зуби, Нiк їхав мiстом на орендованому кремовому "Шевролi". Вiн добре запам'ятав напрямок та обрав найшвидший маршрут через Авенiдо Рiо Бранко та Руа Альмiранте Александрiно. Звiдти вiн пiшов вулицями до шосе, яке вело через темно-зеленi гори i вiдкривало вид на мiсто. Estrada do Redentor поступово привела його до зарослих чагарникiв гор, навколо Морро-Кеймаду та до гiрського хребта Серро-ду-Мар. Вiн їхав на дуже високiй швидкостi i не зменшував швидкостi.
  
  
  Яскраве сонячне свiтло все ще було там, але все, що Нiк мiг вiдчувати, це морок i грудка в горлi. Повiдомлення новин могло бути правильним. Тодд мiг бути убитий одним iз тих бандитiв у горах. Все могло бути так. Але холодна лють Нiка пiдказала йому, що цього не сталося. Вiн змусив себе не думати. Все, що вiн знав, це новина i той факт, що син Тодда турбувався про свого батька. Цi два факти не обов'язково були пов'язанi.
  
  
  Але якщо це так, похмуро подумав вiн, вiн переверне мiсто з нiг на голову, щоб дiзнатися правду. Вiн був так глибоко задуманий, що все, на що вiн звертав увагу, це небезпечнi повороти Естради, шосе, яке ставало все крутiшим.
  
  
  Однак раптово його увагу привернула хмара пилу, яку вiн побачив у дзеркалi заднього виду, яка була надто далеко вiд його власних шин. Iнша машина мчала Естрадою з тiєю ж небезпечною швидкiстю, що й Нiк. Навiть швидше! Машина пiдiйшла ближче. Нiк їхав так швидко, як мiг. Трохи швидше, i вiн полетить iз дороги. Йому завжди вдавалося тримати машину в рiвновазi. Естрада досягла своєї вищої точки i раптово перетворилася на крутий звивистий шлях. Коли Нiк пригальмував, щоб не вилетiти з кута, в дзеркало заднього виду вiн побачив машину, що наближається. Вiн зрозумiв, чому ця машина його обганяла. Це був великий кадилак 57-го року, i ця машина була вдвiчi важчою за нього. З такою вагою вiн мiг проходити повороти, не сповiльнюючись, i тепер на довгому, досить прямому i крутому спуску Нiк швидко втратив ґрунт пiд ногами. Вiн бачив, що в машинi була лише одна людина. Вiн вiв машину якомога правiше вiд дороги. Вiн майже подряпав зазубрену скелю. Було б важко, але досвiдченому водiєвi вистачило б мiсця, щоби проїхати на узбiччi каньйону.
  
  
  Оскiльки водiй "кадилака" був, мабуть, досвiдченим, Нiк почекав, поки чоловiк рушить убiк. Натомiсть вiн побачив, як кадилак мчить до нього з неймовiрною швидкiстю, як таран. Автомобiль iз гучним шумом врiзався у заднiй бампер автомобiля Нiка, погрожуючи йому втратити контроль над кермовим колесом. Тiльки його вишуканi котячi рефлекси не дозволили машинi врiзатися в яр. Незадовго до крутого повороту машина знову врiзалася в нього. Нiк вiдчув, як машина ковзає вперед, i йому знову довелося щосили напружитися, щоб не провалитися в яр. У кутку вiн не наважився загальмувати, бо тодi важчий Кадилак напевно знову його протаранить. За ним гнався манiяк.
  
  
  Нiк першим в'їхав у новий поворот i широко розгорнув його, коли iнша машина знову кинулась на нього. Швидко помолившись, вiн розрахував час, i Нiк повернув кермо праворуч. Це зробило Chevrolet такий розворот, що дав поштовх Cadillac. Нiк спостерiгав, як чоловiк вiдчайдушно намагався загальмувати. Але машина занесла та вилетiла в яр. За цим був величезний гуркiт i гуркiт битого скла, але бензобак не вибухнув. Водiй був насторожий i досить швидкий, щоб вимкнути запалення. в. Нiк пiдбiг до узбiччя i побачив розбитий "кадилак", що лежить на боцi. Вiн якраз встиг побачити, як чоловiк вилазить iз машини i спотикається про густий чагарник.
  
  
  Нiк зiсковзнув з незграбного схилу гори. Досягши пiдлiску, вiн стрибнув усередину. Його жертва не могла бути далекою. Тепер усе змiнилося, i вiн став переслiдувачем. Вiн прислухався до шуму нападника, але була мертва тиша. Нiк зрозумiв, що для манiяка вiн був дуже розумним та хитрим хлопцем. Вiн пiшов далi i побачив вологий червоний колiр на листi. Кривавий слiд бiг праворуч, i вiн швидко пiшов ним. Раптом вiн почув тихий стогiн. Вiн рухався обережно, але мало не спiткнувся об тiло, що лежало вiч-на-вiч. Коли Нiк опустився навколiшки i чоловiк обернувся, обличчя раптово ожило. Лiкоть торкнувся його горла. Вiн упав, хапаючи ротом повiтря. Вiн побачив, як чоловiк пiдвiвся, його обличчя було подряпане i залите кров'ю.
  
  
  Чоловiк хотiв накинутися на Нiка, але йому вдалося вдарити його ногою у живiт. Нiк знову встав i дав йому ще один удар у щелепу.
  
  
  Чоловiк упав уперед i не рушив з мiсця. Щоб переконатися, що нападник мертвий, Нiк перевернув його ногою. Останнiй удар виявився смертельним.
  
  
  Нiк подивився на чоловiка. Вiн був темноволосим i свiтлошкiрим. Вiн нагадував слов'янський типаж. Його тiло було квадратним та товстим. "Вiн не бразилець", - подумав Нiк, хоч i не був у цьому впевнений. Як i Америка, Бразилiя була також змiшанням нацiональностей. Нiк опустився навколiшки i став обшукувати кишенi чоловiка. У ньому не було нiчого, нi гаманця, нi карти, нi особистих документiв, нiчого, що могло його iдентифiкувати. Нiк знайшов лише невеликий клаптик паперу з написом "Рейс 47", 10 ранку, 10 лютого. Людина перед ним не була манiяком.
  
  
  Вiн хотiв убити Нiка навмисно та цiлеспрямовано. Очевидно, йому дали номер рейсу та час прибуття, i вiн стежив за ним з аеропорту. Нiк був упевнений, що ця людина не була мiсцевим найманим убивцею. Вiн був надто гарний для цього, надто професiйний. Його рухи справляли в Нiка враження, що людина добре навчена. Про це свiдчить вiдсутнiсть документiв, що засвiдчують особу. Чоловiк знав, що Нiк був небезпечним противником, i вжив запобiжних заходiв. Для впiзнання не було жодних слiдiв, все було дуже професiйно. Вийшовши з пiдлiску, Нiк обмiрковував розшифроване повiдомлення в офiсi AX. Хтось вийшов, щоб змусити його замовкнути; i якнайшвидше, перш нiж у нього буде можливiсть навести порядок.
  
  
  Чи може це бути пов'язане зi смертю Тодда? Це здавалося малоймовiрним, i все ж таки Тодд був єдиним, хто знав про його рейс i час прибуття. Але вiн надiслав нормальну телеграму, кожен мiг це прочитати. Можливо, у туристичнiй агенцiї був зрадник. Або, можливо, вони ретельно перевiрили всi рейси з Америки, припускаючи, що AX когось надiшле. Тим не менш, вiн ставив питання, чи є якийсь зв'язок мiж двома подiями. Єдиний спосiб дiзнатися про це - розслiдувати смерть Тодда.
  
  
  Нiк повернувся до своєї машини i поїхав у Лос-Рейєс. Естрада стала плоскiшою, бо тепер вона вийшла на месету, плато. Вiн побачив маленькi ферми та сiрих людей уздовж дороги. Перед ним вимальовувалася колекцiя пурпурових i бiлих лiпних будинкiв, i вiн побачив дерев'яну вивiску "Лос Рейєс", що вивiтрилася. Вiн пiд'їхав до жiнки та дитини, якi несли велику кiлькiсть бiлизни.
  
  
  "Бом дiа", - сказав вiн. - Onde fica a delegacia de policía?
  
  
  Жiнка вказала на площу наприкiнцi вулицi, де стояв свiжопофарбований кам'яний будинок iз вивiскою Policia над входом. Подякувавши її, вiн порадувався, що його португальська все ще зрозумiла, i поїхав у полiцейську дiльницю. Всерединi було тихо, i кiлька камер, якi вiн мiг бачити iз зали очiкування, були порожнi. З маленької бiчної кiмнати вийшов чоловiк. На ньому були синi штани та блакитна сорочка з написом Policia на нагруднiй кишенi. У чоловiка, який був не такого зросту, як у Нiка, було густе чорне волосся, чорнi очi та оливкове пiдборiддя. Рiшуче i горде обличчя незворушно дивилося на Нiка.
  
  
  "Я прийшов за сеньйором Деннiсоном", - сказав Нiк. "Ви тут шериф?"
  
  
  "Я начальник полiцiї", - поправив Нiка. "Ви знову один iз тих журналiстiв? Я вже розповiв свою iсторiю".
  
  
  "Нi, я друг сеньйора Деннiсона", - вiдповiв Нiк. "Я приїхав сьогоднi вiдвiдати його. Мене звуть Картер, Нiк Картер. Вiн вручив чоловiковi свої документи. Чоловiк вивчив папери i запитливо глянув на Нiка".
  
  
  Вiн спитав. - "Ви той Нiк Картер, про який я чув?"
  
  
  "Залежить вiд того, що ви чули", - сказав Нiк iз посмiшкою.
  
  
  "Я думаю, що так", - сказав начальник полiцiї, знову оглядаючи сильне тiло. "Я Хорхе Пiлатто. Це офiцiйний вiзит?
  
  
  "Нi", - сказав Нiк. "Принаймнi, я приїхав до Бразилiї не на своїй офiцiйнiй посадi. Я приїхав у гостi до старого друга, але вийшло iнакше. Я хотiв би побачити тiло Тодда".
  
  
  "Чому, сеньйоре Картер?" - спитав Хорхе Пiлатто. "Ось мiй офiцiйний звiт. Ви можете прочитати це".
  
  
  "Я хочу побачити тiло", - повторив Нiк.
  
  
  Вiн сказав. - Як ви вважаєте, я погано розумiю свою справу? Нiк побачив, що чоловiк схвильований. Хорхе Пiлатто був схвильований, дуже швидко. "Я не кажу цього. Я сказав, що хочу побачити тiло. Якщо ви наполягатимете, я спочатку попрошу дозволу у вдови сеньйора Деннiсона".
  
  
  Очi Хорхе Пiлатто спалахнули. Потiм його обличчя розслабилося, i вiн покiрно похитав головою. "Сюди", - сказав вiн.
  
  
  "Коли ви закiнчите, я буду щасливий одержати вибачення вiд вiдомого американця, який надав нам честь своїм вiзитом".
  
  
  Не слухаючи кричущого сарказму, Нiк пiшов за Хорхе Пiлатто в маленьку кiмнату в заднiй частинi в'язницi. Нiк приготувався. Таке протистояння завжди було жахливим. Не має значення, скiльки разiв ви це вiдчували, i особливо якщо це стосується хорошого друга. Хорхе пiдняв сiре простирадло, i Нiк пiдiйшов до мертвої фiгури. Вiн змусив себе розглядати труп лише як тiло, органiзм, який слiд вивчати. Вiн вивчив прикрiплений до краю столу звiт. "Куля за лiвим вухом, знову в праву скроню". Це була проста мова. Повернув голову з боку на бiк, обмацав тiло руками.
  
  
  Нiк знову подивився на звiт, його губи були стиснутi, i обернувся до Хорхи Пiлатто, який, як вiн знав, уважно спостерiгав за ним.
  
  
  "Ви кажете, що вiн був убитий близько четвертої години тому?" - Запитав Нiк. "Як ти доїхав так швидко?"
  
  
  "Ми з помiчником застали його в машинi по дорозi з його плантацiї до мiста. Я патрулював там пiвгодини тому, повернувся до мiста i забрав свого помiчника для останньої перевiрки. Це мало статися протягом пiвгодини".
  
  
  "Якби цього не сталося тодi".
  
  
  Нiк побачив, як очi Хорхе Пiлатто розширились. "Ви називаєте мене брехуном?" - прошипiв вiн.
  
  
  "Нi", - сказав Нiк. "Я просто говорю, що це сталося в iнший час".
  
  
  Нiк обернувся i пiшов. Вiн вiдкрив ще щось. Хорхе Пiлатто дещо було в рукавi. Вiн був невпевнений у собi i вiдчував, що не знає, що йому треба знати. Ось чому вiн так легко дратувався i сердився. Нiк знав, що йому треба подолати це ставлення. Йому треба було змусити людину побачити свої недолiки, якщо вона хотiла з нею працювати. I вiн хотiв iз ним працювати. Начальник полiцiї мiг мати вплив на цi запитання. Вiн знав людей, умови, особистих ворогiв та багато iншої корисної iнформацiї. Нiк вийшов iз будiвлi на сонячне свiтло. Вiн знав, що за його спиною стоїть Хорхе Пiлатто.
  
  
  Вiн зупинився бiля дверей машини i обернувся. "Дякую за вашi зусилля", - сказав Нiк.
  
  
  "Почекайте", - сказав чоловiк. Чому ви так впевненi у своїх словах, сеньйоре?
  
  
  Нiк чекав на це питання. Це означало, що чоловiк перестав дратуватися; принаймнi частково. У будь-якому випадку це був початок. Нiк не вiдповiв, але повернувся до кiмнати.
  
  
  "Посуньте, будь ласка, голову", - сказав вiн.
  
  
  Коли Хорхе зробив це, Нiк сказав: "Жорстко, га? враження".
  
  
  Нiк сподiвався, що Хорхе Пiлатто може трохи подумати i бути розумним. Вiн не хотiв принижувати людину. Вiн просто хотiв, щоб вiн побачив, що зробив помилку. Вiн хотiв дати йому знати, що вони повиннi працювати разом, щоб знайти вiрнi факти.
  
  
  "Думаю, це я повинен вибачитися", - сказав Хорхе, i Нiк полегшено зiтхнув.
  
  
  "Не обов'язково", - вiдповiв вiн. "Є лише один спосiб навчитися цьому, через досвiд. Але я вважаю, що ми повиннi бути чесними один з одним".
  
  
  Хорхе Пiлатто на мить пiдтис губи, потiм посмiхнувся. "Ви маєте рацiю, сеньйоре Картер", - визнав вiн. "Я був начальником полiцiї тут лише шiсть мiсяцiв. Я був обраний тут людьми з гiр пiсля наших перших вiльних виборiв. Уперше вони мали право вибору, замiсть того, щоб бути мимовiльними рабами".
  
  
  "Що ти зробив для цього?"
  
  
  "Я вчився якийсь час, а потiм працював на плантацiях какао. Мене завжди цiкавила дорога, i я був одним з тих людей, якi спонукали виборцiв об'єднуватися в групи. Люди тут бiднi. Це не бiльше нiж людська худоба, яка працює на плантацiях кави i какао. Дешевi раби. самi могли впливати на уряд. Ми хотiли показати їм, як вони можуть покращити свої умови, проголосувавши самi.
  
  
  Вони iгнорують потреби людей i таким чином стають багатими. Коли помер шериф, я запропонував провести вибори i люди вперше могли обрати свого начальника полiцiї. Я хочу бути добрим державним службовцем. Я хочу робити правильнi речi для людей, якi обрали мене.
  
  
  "У такому разi, - сказав Нiк, - нам потрiбно з'ясувати, хто вбив Деннiсона. Я припускаю, що його машина зовнi. Ходiмо подивимося."
  
  
  Автомобiль Деннiсона був припаркований у невеликому дворику поряд iз будинком. На передньому сидiннi Нiк виявив кров, тепер уже суху i тверду. Нiк наскреб трохи складаним ножем Хорхе собi в хустку.
  
  
  "Я вiдправлю це до нашої лабораторiї", - сказав вiн. "Я хотiв би допомогти, сеньйоре Картер", - сказав Хорхе. "Я зроблю все, що можу".
  
  
  "Перше, що ви можете зробити, це називати мене Нiком", - сказав N3. "Друге, сказати менi, хто хотiв смертi Тодда Деннiсона".
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 3
  
  
  
  
  
  Хорхе Пiлатто зварив на маленькiй плитi гарячу мiцну бразильську каву. Нiк потягував каву, слухаючи, як шеф полiцiї говорить про людей, землю та життя в горах. Вiн мав намiр розповiсти Хорхе про нападника на естрадi, але сидячи прислухаючись, вiдмовився вiд цього. Бразильець мав такi упередженi думки, що Нiк сумнiвався, що його емоцiї дозволять йому об'єктивно оцiнити ситуацiю. Коли Нiк розповiв про аварiї пiд час будiвництва плантацiї, Хорхе вiдреагував досить наївно.
  
  
  "Незадоволенi робiтники?" - повторив вiн. 'Точно нi. Лише одна група людей виграє вiд смертi сеньйора Тодда. Багатi плантатори та багатi землевласники. При владi їх близько десяти. Вони вже кiлька рокiв мають те, що ви називаєте Ковенантом. Ковенант контролює все, що може.
  
  
  У них низька заробiтна плата, i бiльшiсть горян взяли у позику у Ковенанта, щоб вижити. У результатi вони постiйно у боргах. Завiт має значення, працює людина чи нi, i скiльки вiн заробляє, працюючи. Сеньйор Деннiсон все б змiнив. У результатi членам Пакту доведеться докласти бiльше зусиль, щоб отримати робочу силу i, таким чином, пiдвищити заробiтну плату та покращити поводження з людьми. Ця плантацiя була першою загрозою їхнiй владi над людьми та землею. Тому вони виграють, якщо плантацiю не буде завершено. Мабуть, вони вирiшили, що настав час дiяти. Пiсля першої спроби перешкодити сеньйору Деннiсону отримати землю, вони найняли кiлера".
  
  
  Нiк вiдкинувся назад i перерахував усе, що сказав Хорхе. Вiн знав, що бразилець чекає на його схвалення. Яким би швидким i нетерплячим був Хорхе, йому здавалося, що доведеться чекати годинами.
  
  
  "Тепер ви можете собi уявити, сеньйоре Нiк?" вiн спитав.
  
  
  "Це так само ясно, як колода, чи не так?"
  
  
  "Очевидно, що так", - сказав Нiк. "Занадто ясно. Я завжди вчився з пiдозрою ставитися до надто очевидних речей. Можливо, ти маєш рацiю, але я краще подумаю. Хто це була та людина, яка пiдтримувала вас перед виборами начальником полiцiї?"
  
  
  Обличчя Хорхе набуло благоговiйного виразу, нiби вiн говорив про святого.
  
  
  "Це Рохадас, - сказав вiн.
  
  
  "Рохадас", - сказав собi Нiк, перевiряючи архiв iмен та людей, що зберiгається в особливому роздiлi свого мозку. Iм'я сказало йому нiчого.
  
  
  "Так, Рохадас", - продовжив Хорхе. "Вiн був з Португалiї, де працював видавцем декiлькох невеликих газет. Там вiн навчився поводитися з грошима i бути хорошим лiдером серед людей. Вiн заснував нову полiтичну партiю, яку ненавидить i боїться Ковенант. Це партiя робiтникiв, бiднякiв, i вiн зiбрав навколо себе групу органiзаторiв. Вони пояснюють фермерам, чому вони повиннi пояснити фермерам, чому вони повиннi. Про все це: лiдерство, знання i грошi. Є люди, якi кажуть, що Рохадас - екстремiст, порушник спокою, але це тi, кому Альянс промив мiзки".
  
  
  "I що Рохадас та його група несуть вiдповiдальнiсть за людей, якi обирають вас".
  
  
  "Так", - визнав начальник полiцiї. "Але я не з людей Рохадаса, амiго. Я сам собi господар. Я нi вiд кого не пiдкоряюся, розраховую на це".
  
  
  Нiк усмiхнувся. Чоловiк досить швидко став навшпиньки. Вiн, безумовно, наполягав на своїй незалежностi, але ви легко могли використати його особисту гордiсть, аби вплинути на нього. Нiк уже зробив це сам. I все-таки Нiк все ще вiрив, що може йому довiряти.
  
  
  "Як називається ця нова група, Хорхе?" - Запитав Нiк. "Чи в них немає iменi?"
  
  
  'Так. Рохадас називає це Ново Дiа, гурт Нового Дня. Рохадас, сеньйор Нiк, вiдданий справi людина.
  
  
  Нiк подумав, що Гiтлер, Сталiн i Чингiсхан - усi вiдданi справi люди. Це просто залежить вiд того, чого ви вiдданi.
  
  
  "Я хотiв би колись зустрiтися з Рохадасом", - сказав вiн.
  
  
  "Я буду щасливий органiзувати це", - вiдповiв начальник полiцiї. "Вiн живе недалеко звiдси, у покинутiй мiсiї недалеко вiд Барра-ду-Пiраї. Вiн та його люди розмiстили там свiй штаб".
  
  
  "Muito obrigado", - сказав Нiк, встаючи. "Я повертаюся в Рiо, щоб побачити мiсiс Деннiсон. Але є ще одна важлива рiч, яку ви можете зробити для мене. Ми з вами знаємо, що смерть Тодда Деннiсона не була звичайним пограбуванням. Я хочу, щоб ви вiдправили повiдомлення про це, як i ранiше. Я також хочу, щоб ви сказали, що як особистий друг Тодда.
  
  
  Хорхе дивно звiв очi. "Вибачте, сеньйоре Нiк", - сказав вiн. "Але хiба не так ви попереджаєте їх, що переслiдуєте їх?"
  
  
  "Я так думаю", - посмiхнувся Нiк. "Але це найшвидший спосiб зв'язатися з ними. Зi мною можна зв'язатися в офiсi Тодда або у мiсiс Деннiсон".
  
  
  Зворотний шлях у Рiо був швидким та легким. Вiн ненадовго пригальмував на тому мiсцi, де "кадилак" поринув у ущелину. Машину не було видно, тому що вона знаходилася в густiй частинi заростей бiля пiднiжжя скель. Можуть пройти днi, тижнi, навiть мiсяцi, перш нiж знайдуть. Тодi це буде зареєстровано як одну з багатьох аварiй. Хто б не послав його, на цей час уже знав, що сталося.
  
  
  Вiн думав про землевласникiв Ковенанта i про те, що сказав Хорхе.
  
  
  Прибувши в Рiо, вiн виявив квартиру Деннiсона в районi Копакабана, на вулицi Руа Констант Рамос з видом на Прайя-де-Копакабана, ця красива дiлянка пляжу, що межує майже з усiм мiстом. Перед вiзитом вiн зайшов на пошту та вiдправив двi телеграми. Одну вiдправив Бiллу Деннiсон i написав йому залишатися в школi до подальшого повiдомлення. Iнша телеграма була вiдправлена Хоуку, i Нiк використав для неї простий код. Йому було байдуже, якщо хтось його розшифрує. Потiм вiн пiшов за адресою 445 Rua Constante Ramos, у квартиру Деннiсона.
  
  
  Пiсля того, як вiн зателефонував, дверi вiдчинилися, i Нiк подивився в пару свiтло-сiрих очей, що тлiли пiд пасмом короткого лляного волосся. Вiн спостерiгав, як очi швидко ковзали по його могутньому торсу. Вiн спитав. - "Мiсiс Деннiсон?" "Я Нiк Картер".
  
  
  Обличчя дiвчини прояснилося. "О боже, я така рада, що ти тут", - сказала вона. "Я чекала тебе з ранку. Ви, мабуть, чули...?
  
  
  В її очах був безсилий гнiв. Нiк побачив, як вона стискає кулаки.
  
  
  "Так, я чув", - сказав вiн. "Я вже був у Лос-Рейєсi i бачив начальника полiцiї. Ось чому я прийшов пiзнiше".
  
  
  На Вiвiан була помаранчева пiжама з глибоким вирiзом спереду, який пiдкреслював її маленькi загостренi груди. "Непогано", - подумав вiн, намагаючись одразу викинути це з голови. Вона виглядала iнакше, нiж вiн очiкував. Тепер вiн гадки не мав, як вона виглядатиме, але, принаймнi, вiн не знав, що у Тодда такий палкий смак.
  
  
  'Ви не уявляєте, як я рада, що ти тут, - сказала вона, взявши його за руку i ведучи до квартири. "Я бiльше не можу цього виносити".
  
  
  Її тiло в його руки було м'яким i теплим, її обличчя було спокiйним, а її тон був розважливим. Вона провела його у величезну вiтальню, обставлену в сучасному шведському стилi, з вiкном на всю довжину кiмнати, що виходила на океан. Коли вони увiйшли, iнша дiвчина пiдвелася з L-подiбного дивана. Вона була вищою за Вiвiан Деннiсон i зовсiм iнший. На нiй була проста бiла сукня, що сидiла на нiй, як рукавичка. Великi чорнi очi дивилися на Нiка. Її рот був великим i чутливим, довге чорне блискуче волосся спадало до плечей. У неї були круглi, повнi груди i висока, вузька зовнiшнiсть бразильських дiвчат, що повнiстю вiдрiзнялося вiд блiдих англiйських школярок. Це була дивна комбiнацiя, цi двоє, i Нiк виявив, що надто довго дивиться на неї.
  
  
  "Це Марiя Хоуз", - сказала Вiвiан Деннiсон. "Мерi... або, я б сказав, була... секретаркою Тодда".
  
  
  Нiк побачив лютий погляд Марiї Хоуз на Вiвiан Деннiсон. Вiн також помiтив, що Марiя Хоуз мала червонi обведення навколо цих красивих чорних очей. Коли вона почала говорити, вiн був певен, що вона плакала. Її голос, м'який i оксамитовий, здавався невпевненим та неконтрольованим.
  
  
  "Це ... iз задоволенням, сеньйоре", - м'яко сказала вона. "Я якраз збирався йти".
  
  
  Вона повернулася до Вiвiан Деннiсон. "Я буду в офiсi, якщо я тобi знадоблюсь". Двi жiнки подивилися одна на одну i нiчого не сказали, але їхнi очi говорили багато про що. Нiк на мить глянув на них. Вони були такi протилежнi один одному. Хоча вiн не мiг ґрунтувати це нi на чому, вiн знав, що вони ненавидять один одного. Вiн глянув на Марiю Хоуз, що виходить за дверi, на її стрункi стегна та тверду дупу.
  
  
  "У неї багато привабливих сторiн, чи не так?" - сказала Вiвiан. "У неї була бразильська мати та батько-англiєць".
  
  
  Нiк подивився на Вiвiан, яка зiбрала його валiзу i помiстила до бокової кiмнати. "Залишися тут, Нiк, - сказала вона." Тодд хотiв, щоб це було так. Це великi апартаменти iз звукоiзоляцiєю гостьової спальнi. Ви отримаєте всю необхiдну свободу".
  
  
  Вона вiдчинила вiконницi на вiкнi, i всередину проникало сонячне свiтло. Вона йшла повнiстю, контролюючи ситуацiю. Дивно, але Марiя Хоуз здавалася засмученою набагато бiльше. Але вiн зрозумiв, що однi можуть придушувати свої почуття краще за iншi. Вiвiан на мить пiшла i повернулася, одягнена в темно-синю сукню, панчохи та туфлi на високих пiдборах. Вона сiла на довгу лаву i тiльки зараз здалася сумною вдовою. Нiк вирiшив розповiсти їй, що вiн думає про аварiю. Коли вiн закiнчив, Вiвiан похитала головою.
  
  
  "Я не можу в це повiрити", - сказала вона. Це занадто жахливо, щоб навiть думати про це. Мабуть, це було пограбування. Це просто необхiдно. Я не можу собi цього уявити. Про Боже. Ви не знаєте так багато речей, про якi я хочу з вами поговорити. Боже мiй, менi потрiбно з ким поговорити.
  
  
  Телефон перервав їхню розмову. То була перша реакцiя на смерть Тодда. Дзвонили колеги з бiзнесу, колеги та друзi з Рiо. Нiк бачив, як Вiвiан поводилася з усiма зi своєю холоднокровною ефективнiстю. Це було знову, вiдчуття, що вона повнiстю вiдрiзняється вiд жiнки, яку вiн сподiвався знайти тут. Якимось чином, подумав вiн, вiн чекав вiд неї м'якшого та домашнього характеру. Ця дiвчина все контролювала i була iдеально врiвноваженою, надто врiвноваженою. Вона говорила правильнi речi правильним чином усiм, але щось вийшло не зовсiм так, як мало бути. Можливо, це був погляд тих блiдо-сiрих очей, якi вiн зустрiчав, поки вона розмовляла телефоном. Нiк подумав, чи не став вiн надто критичним чи пiдозрiлим. Можливо, вона була з тих, хто все запихає всi почуття в пляшку i вiдпускає себе тiльки тодi, коли лишається одна.
  
  
  Нарештi вона взяла слухавку i поклала поряд iз телефоном.
  
  
  "Я бiльше не говорю по телефону", - сказала Вiвiан, дивлячись на годинник. "Я мушу пiти до банку. Дзвонили вже тричi. Менi потрiбно пiдписати кiлька паперiв. Але я все ще хочу поговорити з тобою, Нiк. Давай зробимо це сьогоднi ввечерi, коли все заспокоїться i ми зможемо побути однi".
  
  
  "Добре", - сказав вiн. "У мене ще є справи. Я повернуся по обiдi.
  
  
  Вона схопила його за руку i стала прямо перед ним, притулившись грудьми до його куртки.
  
  
  "Я рада, що ти тут, Нiк, - сказала вона. "Ти не уявляєш, як приємно мати зi мною зараз хорошого друга Тодда. Вiн багато менi про тебе розповiв".
  
  
  "Я радий, що можу тобi допомогти", - сказав Нiк, дивуючись, чому це очi завжди говорили щось окрiм її губ.
  
  
  Вони разом спустилися вниз, i коли вона пiшла, Нiк побачив, що через зелену рослину з'явився iнший знайомий.
  
  
  "Хорхе!" вигукнув Нiк. 'Що ти тут робиш?'
  
  
  "Це повiдомлення, яке я вiдправив, - сказав начальник полiцiї, - не потрапило в цiль. Вiн був вiдправлений о першiй ночi, коли з Ковенанта подзвонили менi. Вони хочуть з тобою познайомитися. Вони чекають на вас в коктейль-барi готелю Delmonido, навпаки". Начальник полiцiї одягнув кашкет на голову. "Я не думав, що ваш план дасть результати так швидко, сеньйоре Нiку", - сказав вiн.
  
  
  "Просто увiйдiть та запитайте сеньйора Дiграно. Вiн президент Ковенанта".
  
  
  "Добре", - вiдповiв Нiк. "Побачимо, що вони скажуть".
  
  
  "Я зачекаю тут", - сказав Хорхе. "Ви не повернетеся з доказами, але ви побачите, що я правий".
  
  
  Бар готелю добре освiтлений для коктейль-бару. Нiка вiдвели до низького круглого столу у кутку кiмнати. За цим столом сидiло п'ятеро людей. Сеньйор Дiграно пiдвiвся. Це був високий строгий чоловiк, який добре розмовляв англiйською i явно виступав вiд iменi iнших. Усi вони були доглянутими, стриманими та офiцiйними чоловiками. Вони подивилися на Нiка зарозумiлим, незворушним поглядом.
  
  
  "Un coquetel, сеньйоре Картер?" - Запитав Дiграно.
  
  
  "Aguardente, porfavor", - вiдповiв Нiк, сидячи в порожньому стiльцi, явно призначеному для нього. Коньяк, який вiн отримав, був португальським коньяком дуже гарної якостi.
  
  
  "По-перше, сеньйор Картер, - почав Дiграно, - нашi спiвчуття у зв'язку зi смертю вашого друга сеньйора Деннiсона. Вам може бути цiкаво, чому ми хотiли вас бачити так скоро".
  
  
  "Дай-но вгадаю", - сказав Нiк. Ти хочеш мiй автограф.
  
  
  Дiграно ввiчливо посмiхнувся. "Ми не ображатимемо наш iнтелект iграми,
  
  
  Сеньйор Картер, - продовжив вiн. "Ми не дiти i не дипломати. Ми чоловiки, якi знають, чого хочуть. Трагiчна смерть вашого друга, сеньйора Деннiсона, безсумнiвно, залишить його плантацiю незавершеною. З часом все це, плантацiя та його вбивство будуть забутi, якщо з цього не буде створена проблема. Коли це. дiйсно стане проблемою, буде розслiдування, i буде розслiдування. йому придiляється, краще для всiх.
  
  
  "Коротше, - м'яко посмiхнувся Нiк, - ти думаєш, я маю займатися своїми справами".
  
  
  Дiграно кивнув i посмiхнувся до Нiка.
  
  
  "Це саме те, що є", - сказав вiн.
  
  
  "Що ж, amigos", - сказав Нiк. "Тодi я можу сказати вам це; що я не поїду, доки не з'ясую, хто вбив Тодда Деннiсона i чому".
  
  
  Сеньйор Дiграно обмiнявся кiлькома словами з iншими, змусив себе посмiхнутися i знову глянув на Нiка.
  
  
  "Ми пропонуємо вам насолодитися Рiо та карнавалом, а потiм просто поїхати додому, сеньйор Картер", - сказав вiн. "Було б розумно зробити це. Якщо чесно, бiльшу частину часу ми звикли домагатися свого".
  
  
  "Я теж, джентльмени", - сказав Нiк, пiдводячись. "Пропоную закiнчити цю безглузду розмову. Ще раз дякую за брендi.
  
  
  Вiн вiдчував, як їхнi очi пронизують його спину, коли вiн виходив iз готелю. Вони не даремно витрачали час на нiсенiтницю. Вони вiдкрито загрожували йому i, безперечно, мали на увазi. Вони хотiли, щоб плантацiя залишалася незавершеною. У цьому не було жодних сумнiвiв. Як далеко вони зайдуть, щоб переконати його зупинитися? Напевно, досить далеко. Але чи були вони справдi вiдповiдальнi за вбивство Тодда Деннiсона, чи вони просто скористалися своїм шансом, щоб залишити плантацiю незавершеною? Це були явно холоднi та безжальнi крутi хлопцi, якi не ухилялися вiд насильства. Вони думали, що матимуть змогу досягти своєї мети за допомогою вiдкритих загроз. I все-таки простота всього його, як i ранiше, дратувала. Можливо, вiдповiдь Хоука на телеграму проллє деяке свiтло на це питання. Чомусь у нього виникло вiдчуття, що йдеться про набагато бiльше, нiж про цю невелику групу людей. Вiн сподiвався, що помилявся, бо, якби все було так просто, принаймнi вiн мав би вiдпустку. На мить у його головi промайнув образ Марiї Хоуз.
  
  
  Хорхе чекав на поворотi дороги. Будь-кого обурило б ставлення Хорхе "Я говорив тобi". Але Нiк розумiв цю горду, запальну i невпевнену в собi людину, навiть спiвчував йому.
  
  
  Нiк спочатку хотiв повiдомити йому про iнцидент з Кадилак i телеграму Хоуку, але потiм вiдмовився вiд цього. Якщо роки довгий досвiд чогось його i навчив, це обережностi. Така обережнiсть, яка говорила йому не довiряти нiкому доти, доки вiн не стане повнiстю впевненим у собi. У дивному планi Хорхе завжди могло бути ще щось. Вiн так не думав, але не був упевнений, тому просто розповiв йому про погрози на його адресу. Коли вiн сказав, що не приходить до якихось висновкiв, Хорхе виглядав спантеличеним.
  
  
  Вiн вирував. - "Вони були єдиними, кому була вигiдна смерть сеньйора Тодда. Вони загрожують тобi, а ти досi не впевнений?" 'Це неймовiрно. Це ясно, як колода".
  
  
  "Якщо я правий, - повiльно сказав Нiк, - ви думали, що Тодд став жертвою пограбування. Це було так само ясно, як день".
  
  
  Вiн спостерiгав, як Хорхе напружив щелепу i побiлiв вiд гнiву. Вiн знав, що дiстав його дуже жорстоко, але це був єдиний спосiб позбутися цього впливу з його боку
  
  
  "Я повертаюся до Лос-Реєсу", - бадьоро сказав Хорхе. "Зi мною можна зв'язатися в моєму офiсi, якщо я вам знадоблюсь".
  
  
  Нiк дивився, як Хорхе люто їде, потiм поплентався до Прая, пляжу. Через темряву, що настає, пляж був майже безлюдним. Однак на бульварi було повно дiвчат з красивими довгими ногами, вузькими стегнами i повними круглими грудьми. Щоразу, дивлячись на них, вiн думав про Марiю Хоуз та її iнтригуючу красу. Її чорне волосся i темнi очi не давали йому спокою. Вiн ставив питання, як було б дiзнатися її краще. Бiльш нiж цiкаво, вiн був у цьому певний. Всюди були ознаки карнавалу, що наближався. Це був час, коли все мiсто перетворилося на величезну тусову масу людей. Все мiсто було прикрашене гiрляндами та рiзнокольоровими вогнями. Нiк зупинився на мить, коли гурт репетирував самби, створенi спецiально для Карнавалу. Вони братимуть участь у незлiченних танцювальних змаганнях, якi проводитимуться пiд час карнавалу. Нiк пiшов далi, i коли вiн дiстався кiнця Прайя-де-Копакабана, було вже темно, i вiн вирiшив повернути назад. Акуратнi доглянутi будинки закiнчувалися мережею вузьких провулкiв, уздовж яких розташовувалися магазини. Коли вiн повернувся, йому перегородили шлях троє товстих чоловiкiв iз дев'ятьма пляжними парасольками. Вони тримали парасольки пiд пахвами, але парасольки вгорi продовжували випадати. Поки Нiк обходив їх, один iз чоловiкiв вийняв з кишенi шматок мотузки i спробував зв'язати парасольки.
  
  
  "Допоможiть, сеньйоре", - крикнув вiн Нiку. "Не могли б ви простягнути руку?"
  
  
  Нiк усмiхнувся i пiдiйшов до них. "Ось, будь ласка", - сказав чоловiк, вказуючи на те мiсце, де вiн хотiв зав'язати вузол. Нiк поклав туди руку i побачив, як парасолька, схожа на великий таран, наближається до нього i врiзається йому в скроню. Нiк розвернувся i побачив зiрки. Вiн упав навколiшки i потiм на землю. Вiн боровся, щоб залишатися свiдомим. Чоловiки грубо схопили його та вiдкинули назад на землю. Вiн лежав нерухомо, використовуючи свою величезну силу волi, щоб залишатися свiдомим.
  
  
  "Ми можемо вбити його тут", - почув вiн слова одного iз чоловiкiв. "Давай зробимо це i пiдемо".
  
  
  "Нi", - почув вiн iншого. "Було б надто пiдозрiло, якби першого друга американця також знайшли мертвим i пограбованим. Ви знаєте, що ми не повиннi викликати жодних подальших пiдозр. Наше завдання - кинути його в море. Ви повантажите його на машину".
  
  
  Нiк лежав нерухомо, але його голова знову прояснiла. Вiн думав. Прокляття! Найстарiший трюк у свiтi, i вiн попався на нього як новачок. Вiн побачив перед своїм обличчям три пари нiг. Вiн лежав на боцi, пiдiбгавши лiву руку. Уперши руку в плитку, вiн зiбрав усi сили у своїх масивних стегнових м'язах i вдарив ногами по кiсточках нападникiв. Вони впали на нього зверху, але вiн пiдвiвся так швидко, як кiшка. Вони поставили важкi парасольки бiля стiни будинку. Нiк швидко схопив один i вдарив їм одного з чоловiкiв у живiт. Чоловiк звалився на землю, плюючись кров'ю.
  
  
  Один iз двох iнших кинувся на нього з простягнутими руками. Нiк з легкiстю ухилився вiд нього, схопив руку i вдарив нею об стiну. Вiн почув звук кiсток, що ламаються, i людина впала на землю. Третiй раптово витяг ножа. Х'юго, стилет Нiка, все ще був надiйно закрiплений пiд його правим рукавом, i вiн вирiшив залишити його там. Вiн був упевнений, що цi люди були аматорами. Вони були незграбними. Нiк нахилився, коли третiй чоловiк спробував ударити його ножем. Вiн дозволив чоловiковi пiдiйти ближче, а потiм вдав, що стрибає. Чоловiк негайно вiдповiв, завдавши удару ножем. Коли чоловiк зробив це, Нiк схопив руку та вивернув її. Чоловiк закричав вiд болю. Щоб бути абсолютно впевненим, вiн завдав йому ще одного удару карате по шиї, i той упав.
  
  
  Все пройшло швидко та легко. Єдиним сувенiром битви був синець на скронi. "У порiвняннi з людиною з "Кадилака", - подумав Нiк. Вiн швидко обшукав їх кишенi. У одного був гаманець з посвiдченням особистостi. Вiн був державним чиновником. У iншого, крiм деяких неважливих документiв, було посвiдчення особи. Вiн знав їх iмена, їх можна було вiдстежити, але для цього йому довелося б, а для цього йому довелося б. тiльки ускладнило б усе. Але всi троє мали одну рiч: маленька акуратна бiла картка. Вони були порожнiми, за винятком маленької червоної точки посерединi.
  
  
  Повiльно пiдходячи до квартири Вiвiан Деннiсон, вiн думав тiльки про одне: хтось явно дуже хотiв позбутися його. Якби цi троє негiдникiв були посланi Ковенантом, учасники не марнували б даремно. Проте вiн пiдозрював, що Ковенант був нацiлений тiльки на те, щоб налякати його, а не вбити його, i цi троє мали намiр вбити його. Можливо, Вiвiан Деннiсон зможе пролити свiтло на цей дивний клубок.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 4
  
  
  
  
  
  Вiвiан чекала Нiка вдома. Вона вiдразу помiтила синець, коли вiн пiшов у ванну, щоб освiжитись. Через дверi вона спостерiгала, як Нiк знiмає куртку та розстiбає сорочку. У дзеркало вiн бачив, як вона вдивляється в його сильне м'язове тiло. Вона спитала його, що сталося, i коли вiн сказав їй, на її обличчi промайнув страх. Вона повернулась i пройшла до вiтальнi. Нiк випив трохи мiцного напою, коли вийшов iз ванної.
  
  
  "Я думала, тобi це знадобиться", - сказала вона. "Звичайно, знаю". Тепер на нiй була довга чорна сукня, застебнута до пiдлоги. Ряд маленьких гудзикiв йшов не в петлицi, а в маленькi петлi. Нiк зробив ковток i сiв на довгу лаву. Вiвiан сiла поруч iз ним, поставивши склянку навколiшки.
  
  
  Що означає бiла картка з червоною точкою посерединi? вiн спитав.
  
  
  Вiвiан на мить замислилась. "Я нiколи не бачила таку карту", - сказала вона. Але це символ партiї Ново Дiа, групи екстремiстiв iз гiр. Вони використовують його для всiх своїх банерiв та плакатiв. Як же так?
  
  
  "Я бачив це десь востаннє", - лаконiчно вiдповiв Нiк. Отже, Рохадас. Людина народу, великий благодiйник, великий лiдер Хорхе. Чому троє його прихильникiв намагалися його вбити? Усi почали дiяти.
  
  
  Вiвiан поставила склянку i, сидячи там, здавалося, щосили намагалася не розплакатися. Тiльки цi круглi, повнi й холоднi очi, що дивилися на нього, не пiдходили до всього. Скiльки б вiн не шукав, вiн не знаходив у цьому жодного слiду смутку.
  
  
  "Це був жахливий день, розумiєте?" вона сказала. "Схоже, свiт ось-ось рухне, i нiкому його зупинити. Я так багато хочу сказати, але не можу. У мене тут немає друзiв, немає справжнiх друзiв. Ми тут недостатньо довго, щоб завести справжнiх друзiв, i менi не так легко спiлкуватися з людьми. Щось дуже важливе для мене, Нiк. Протягом дня менi стало ясно одне. Я знаю про вбивство Тодда i цiную, що ви намагаєтеся розiбратися в цьому. Але я хочу, щоб ти зробив щось для мене, навiть якщо ти думаєш, що це марно. Я хочу, щоб ти все забув, Нiку. Так, я вважаю, що зрештою це на краще. Залиш усе. Сталося те, що сталося. Тодд мертвий, i цього не можна змiнити. Мене не хвилює, хто це зробив, чому та як. Вiн пiшов, i це все, що для мене важливо.
  
  
  Справдi? Нiк майже спитав, але не ворухнувся. Просто забудь про все. Це питання було номером одне у мiсцевiй десятцi. Здавалося, всi цього хотiли. Той хлопець iз "Кадилака", "Ковенант", троє негiдникiв Рохадаса i тепер Вiвiан Деннiсон. Усi хотiли, щоб вiн зупинився.
  
  
  "Ви в шоцi, чи не так?" - Запитала Вiвiан. Ти розумiєш, що я сказала.
  
  
  "Мене важко здивувати, - сказав Нiк.
  
  
  "Я не знаю, чи зможу я це пояснити, Нiк", - сказала Вiвiан. "Це через багато речей. Як тiльки я залагодила всi питання, я хочу пiти. Я напевно не хочу залишатися тут довше необхiдного. Занадто багато хворобливих спогадiв. Я не хочу чекати розслiдування смертi Тодда. I Нiк, якщо Тодд був убитий з якоїсь причини, я не хочу знати цю причину. Може, у мене. пiдозрiлий зв'язок. Може, це була iнша... жiнка.
  
  
  Нiк визнав, що це все iдеальнi, логiчнi можливостi, за винятком того, що Тодд Деннiсон навiть не подумав би про це. I вiн був майже впевнений, що вона теж це знала, хоча знову ж таки вона не усвiдомлювала, що вiн теж знав. Вiн дозволив їй продовжити. Це ставало дедалi цiкавiше.
  
  
  "Ти розумiєш, Нiк?" - сказала вона тремтячим голосом i з тремтячими маленькими гострими грудьми. "Я просто хочу пам'ятати Тодда таким, яким вiн був. Багато слiз його не поверне. Пошук убивцi не поверне його. Це тiльки завдасть багато клопоту. Можливо, так думати неправильно, але менi все одно. Все, чого я хочу, це втекти вiд цього зi своїми спогадами. О, Нiк, я... я так засмучена.
  
  
  Вона сидiла, ридаючи, на його плечi, її голова була щiльно притиснута до нього, її тiло тремтiло. Вона поклала йому руку на сорочку, на його масивнi груднi м'язи. Раптом вона пiдвела голову i видала цмокаючий звук пристрастi. Вона цiлком могла бути абсолютно чесною i просто спантеличеною. Це було можливо, тiльки вiн так не рахував. Вiн знав, що має це з'ясувати. Якщо вона гратиме з ним у iгри, то незабаром помiтить, що у нього є козирi. Якщо вiн мав рацiю, вiн знав, що зрозумiє її гру. Якби вiн був неправий, вiн би вичерпав себе, вибачаючись перед своїм старим другом. Але вiн мав дiзнатися.
  
  
  Нiк нахилився вперед i своїм язиком обвiв її губи. Вона застогнала, коли вiн притулився губами до її губ i дослiджував її рота своїм язиком. Вона схопила його за шию руками, як лещатами. Вiн розстебнув її сукню i вiдчув тепло її напружених грудей. Пiд сукнею на нiй нiчого не було, i вiн узяв груди в руку. Це було м'яко i збуджуюче, а сосок вже був жорстким. Вiн смоктав її, i коли Вiвiан почала так сильно чинити опiр, сукня впала з неї, оголивши її м'який живiт, тонкi стегна i чорний трикутник. Вiвiан розлютилася i стягнула з нього штани.
  
  
  "О, боже, боже", - видихнула вона, її очi заплющили очi, i обома руками вона потерла його тiло. Вона обвила руками його шию та ноги навколо його тiла, її соски лоскотали його груди. Вiн трахнув її якнайшвидше, i вона ахнула вiд задоволення. Коли вона скiнчила, вона закричала, вiдпустила його i впала горiлиць. Нiк подивився на неї. Тепер вiн знав набагато бiльше. Її сiрi очi уважно вивчали його. Вона обернулася i затулила обличчя руками.
  
  
  "Боже мiй", - схлипнула вона. 'Що я зробила? Що ти маєш думати про мене?
  
  
  Прокляття! вiн прокляв себе. Вона побачила вираз його очей i зрозумiла, що вiн вважав її роль скорботної вдови неправдоподiбною. Вона знову одягла сукню, але не застебнула її i притулилася до його грудей.
  
  
  Менi так соромно", - схлипнула вона. "Менi так соромно. Я дiйсно не хочу про це говорити, але я маю".
  
  
  Нiк зауважив, що вона швидко вiдступила.
  
  
  "Тодд був так зайнятий на цiй плантацiї", - ридала вона. "Вiн не торкався до мене кiлька мiсяцiв, не те щоб я його звинувачую. У нього було занадто багато проблем, вiн був ненормально виснажений i спантеличений. Але я була голодна, Нiк, i сьогоднi ввечерi, коли ти поряд зi мною, я просто не могла нiчого з собою вдiяти. Ти зрозумiв це, чи не так, Нiк. Для мене важливо, Нiк.
  
  
  "Звичайно, я розумiю, дорога", - заспокiйливо сказав Нiк. "Такi речi просто iнодi трапляються". Вiн сказав собi, що вона була не бiльш сумною вдовою, нiж вiн був Королевою Карнавалу, але вона повинна продовжувати думати, що вона розумнiша за нього. Нiк знову притис її до своїх грудей.
  
  
  "Цi прихильники Рохадаса", - обережно запитав Нiк, граючи соском її грудей, - "Тодд знав його особисто?"
  
  
  "Я б не знала, Нiк, - задоволено зiтхнула вона." Тодд завжди тримав мене подалi вiд своїх справ. Я не хочу бiльше про це говорити, Нiк. Поговоримо про це завтра. Коли я повернуся до Штатiв, я хочу, щоб ми залишилися разом. Тодi все буде по-iншому, i я знаю, що ми отримуватимемо один вiд одного набагато бiльше задоволення".
  
  
  Вона явно уникала подальших питань. Вiн не зовсiм розумiв, яке вiдношення вона має до цiєї справи, але iм'я Вiвiан Деннiсон мало бути в списку, i цей список ставав дедалi довшим.
  
  
  "Вже пiзно", - сказав Нiк, налаштовуючи її. "Вже давно настав час спати".
  
  
  "Добре, я теж втомилася", - зiзналася вона. "Звичайно, я не буду з тобою спати, Нiк. Сподiваюся, ти це розумiєш. Те, що трапилося зараз, ну... це трапилося, але було б погано, якби ми зараз разом лягали спати".
  
  
  Вона знову зiграла у свою гру. Її очi пiдтвердили це. Що ж, вiн мiг упоратися зi своєю роллю так само, як i вона. Йому було байдуже.
  
  
  "Звичайно, люба, - сказав вiн. 'Ти абсолютно права.'
  
  
  Вiн пiдвiвся i притягнув її до себе, притискаючи до себе. Повiльно вiн просунув своє м'язове колiно мiж її нiг. Її подих почастiшало, м'язи туги напружилися. Вiн пiдняв її пiдборiддя, щоб подивитись їй у вiчi. Вона щосили намагалася продовжувати грати свою роль.
  
  
  "Йди спати, люба", - сказав вiн. Вона щосили намагалася контролювати своє тiло. Її губи побажали йому на добранiч, а очi назвали його мудаком. Вона повернулась i пiшла до спальнi. Бiля дверей вона знову обернулася.
  
  
  "Ти зробиш те, про що я тебе просила, Нiк?" - благаюче запитала вона, як маленька дiвчинка. "Ти кидаєш цю неприємну справу, чи не так?"
  
  
  Вона була не така розумна, як думала, але вiн повинен був визнати, що вона добре грала у свою гру.
  
  
  "Звичайно, люба", - вiдповiв Нiк, спостерiгаючи, як її очi вивчали його, щоб переконатися, що вiн каже правду. "Я не можу брехати тобi, Вiвiан", - додав вiн. Здавалося, це задовольнило, i вона пiшла. Вiн не брехав. Вiн зупиниться. Колись вiн усе знав. Коли вiн лягав спати, йому спало на думку, що вiн нiколи ранiше не спав з жiнкою i не вiдчував вiд цього особливого задоволення.
  
  
  Наступного ранку покоївка подала снiданок. На Вiвiан була похмура чорна сукня з бiлим комiром. Телеграми та листи приходили з усього свiту, i вона постiйно говорила телефоном пiд час снiданку. Для Нiка було двi телеграми, обидвi вiд Хока, доставленi спецiальним кур'єром з офiсу Тодда, куди їх вiдправили. Вiн був щасливий, що Хоук також використав простий код. Вiн мiг переказати це пiд час читання. Перша телеграма йому дуже сподобалася, тому що пiдтвердила його власнi пiдозри.
  
  
  'Перевiрив усi джерела в Португалiї. Жодних родхадцiв, вiдомих газет та офiсiв. Тут також немає файлу з таким iм'ям. Також питали британськi та французькi розвiдки. Нiчого не вiдомо. У тебе гарна вiдпустка?
  
  
  "Дуже добре", - прогарчав Нiк.
  
  
  'Що ти сказав?' - Запитала Вiвiан, перериваючи телефонний дзвiнок.
  
  
  "Нiчого", - сказав Нiк. "Просто телеграма вiд якогось третьосортного жартiвника".
  
  
  Те, що слiд португальського журналiста зайшов у глухий кут, нiчого не означало, але у AX не було досьє на цю людину, це щось говорило. Хорхе сказав, що вiн не з цiєї країни, отже вiн iноземець. Нiк сумнiвався, що Хорхе розповiдав йому казки. Хорхе та iншi, звичайно, сприйняли цю iсторiю сумлiнно. Нiк вiдкрив другу телеграму.
  
  
  "Два з половиною мiльйони золотих, незаконно вiдправлених на борт, прямували до Рiо, були перехопленi. Вам це допомагає? Гарна святкова погода?"
  
  
  Нiк зiм'яв телеграми i пiдпалив. Нi, це йому не допомогло, але зв'язок повинен був бути, це точно. Родхадас та грошi, мiж ними була пряма лiнiя. Не треба було так багато грошей, щоби пiдкупити начальника полiцiї мiстечка в горах, але Рохадас витратив грошi i отримав їх вiд когось. Два з половиною мiльйони золотом, на це можна купити багато людей чи багато чого. Наприклад, зброю. Якщо Рохадас фiнансувався ззовнi, питання було у тому, ким i чому? I до чого тут смерть Тодда?
  
  
  Вiн попрощався з Вiвiан i вийшов iз квартири. Вiн мав зустрiтися з Рохадасом, але спочатку вiн пiде до Марiї Хоуз. Секретар часто знає бiльше нiж дружина. Вiн згадав червоний колiр довкола цих великих чорних очей.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 5
  
  
  
  
  
  Червонi обведення навколо цих прекрасних очей зникли, але вони ще були сумними. На Марiї Хоуз була червона сукня. Її повнi круглi груди пригорнулися до тканини.
  
  
  Офiс Тодда виявився невеликим примiщенням у центрi мiста. Марiя була в офiсi одна. Вiн хотiв мати можливiсть поговорити з нею тихо i боявся галасливого та захаращеного офiсу. Вона вiтала його стомленою усмiшкою, але дружелюбна. У Нiка вже було уявлення, що вiн хотiв зробити. Це мало бути грубо i нещадно, але тепер настав час досягти результатiв. Вони прийдуть i незабаром.
  
  
  "Сеньйор Картер", - сказала Марiя Хоуз. 'Як ти? Ви ще щось вiдкрили?
  
  
  "Дуже мало", - вiдповiв Нiк. "Але я прийшов не для цього. Я прийшов за тобою".
  
  
  "Я задоволена, сеньйоре", - сказала дiвчина.
  
  
  "Називай мене Нiком", - сказав вiн. "Я б не хотiв, щоб це було якось офiцiйно".
  
  
  "Добре, сеньйоре... Нiк", - поправила вона себе. 'Чого ти хочеш?'
  
  
  "Трохи чи дуже багато", - сказав вiн. "Це залежить вiд того, як ви на це дивитеся". Вiн обiйшов стiл i став поруч iз її стiльцем.
  
  
  "Я тут у вiдпустцi, Марiє", - сказав вiн. "Я хочу повеселитися, подивитися на речi, мати власного гiда i повеселитися з кимось на карнавалi".
  
  
  У неї на лобi з'явилася невелика зморшка. Вона була невпевнена, i Нiк трохи збентежив її. Зрештою, вона почала це розумiти.
  
  
  "Я маю на увазi, що ти залишишся зi мною ненадовго", - сказав вiн. "Ти не пошкодуєш про це, люба. Я чув, що бразильськi дiвчата сильно вiдрiзняються вiд iнших жiнок. Я хочу випробувати це на власному досвiдi".
  
  
  Її очi потемнiли, i вона стиснула губи. Вiн бачив, що мине миттю, перш нiж вона вибухне гнiвом.
  
  
  Вiн швидко нахилився i поцiлував її у м'якi повнi губи. Вона не могла обернутися, бо вiн мiцно схопив її. Марiя вирвалася i схопилася. Цi добрi очi тепер стали вугiльно-чорними, стрiляючи у Нiка вогнем. Її груди пiднiмалися та опускалися в ритмi її прискореного дихання.
  
  
  "Як ти смiєш?" - крикнула вона на нього. "Я думав, що ви найкращий друг сеньйора Тодда, i це все, про що ви можете думати прямо зараз. У вас немає нi поваги до нього, нi честi, нi внутрiшньої стриманостi?
  
  
  "Заспокойся, - продовжив Нiк." Ви просто трохи заплуталися. Я можу змусити тебе все забути".
  
  
  "Ти... ти...", - пробурмотiла вона, не в силах знайти вiдповiднi слова для вираження свого гнiву. "Я не знаю, що тобi сказати. Сеньйор Тодд розповiв менi дивовижнi речi про вас, коли почув, що ви приїдете. Добре, що вiн не знав, хто ти насправдi. Негiдник, ти мене чуєш!
  
  
  Нiк засмiявся про себе. На його перше запитання було дано вiдповiдь. Це не був прийом або гра. Просто справжнiй непiдробний гнiв. I все ж таки вiн не був повнiстю задоволений.
  
  
  "Добре", - сказав вiн безтурботно. "Я все одно планував припинити розслiдування".
  
  
  Її очi розширились вiд гнiву. Вона здивовано ляснула в долонi. "Я... менi здається, я не розчула тебе", - сказала вона. "Як ти можеш таке говорити? Це не справедливо. Хiба ви не хочете дiзнатися, хто вбив сеньйора Тодда? Тебе нiчого не цiкавить, крiм веселощiв?"
  
  
  Вона мовчала, намагаючись стримати себе i схрестивши руки перед цiєю красивою, на повнi груди. Вона говорила холодно й уривчасто. "Послухайте, - почала вона, - судячи з того, що я чула вiд сеньйора Тодда, ви єдиний, хто може докопатися до iстини. Добре, ти хочеш провести зi мною карнавал? Хочете познайомитися з бразильськими дiвчатами? Я зроблю це, я зроблю все, якщо ви пообiцяєте знайти?
  
  
  Нiк широко посмiхнувся. Почуття дiвчини були глибокими. Вона була готова заплатити високу цiну за те, що вважала за правильне. Вона перша не просила зупинитись. Це додало йому смiливостi. Вiн вирiшив, що настав час поiнформувати її.
  
  
  "Добре, Марiя Хоуз", - сказав вiн. "Заспокойся, тобi не треба мати зi мною жодних справ. Менi просто треба було з'ясувати, i це був найшвидший спосiб".
  
  
  Тобi треба було щось з'ясувати? - сказала вона, знiяковiло дивлячись на нього. 'Про мене?'
  
  
  "Так, про тебе", - вiдповiв вiн. "Я повинен був дещо знати. Спочатку я перевiрив вашу вiдданiсть Тодд.
  
  
  "Ти вiдчував мене", - сказала вона, трохи обурюючись.
  
  
  "Я випробував тебе", - сказав Нiк. - I у вас все вийшло. Я не припиню розслiдування, Марiє, поки не з'ясую правду. Але менi потрiбна допомога та достовiрна iнформацiя. Ви менi вiрите, Мерi?
  
  
  "Я хочу вiрити вам, сеньйоре Картер?" вона сказала. Її очi знову стали доброзичливими, i вона глянула на нього вiдверто.
  
  
  "Можна", - сказав вiн. "Ви любили Тодда, Марiє? Дiвчина повернулася i подивилася в маленьке вiконце в офiсi. Коли вона вiдповiла, вона говорила повiльно. Вона ретельно пiдбирала слова, дивлячись у вiкно.
  
  
  'Кохання?' - сказала вона сумним голосом. "Хотiв би я знати, що це насправдi означає. Не знаю, чи любила я сеньйора Тодда. Я знаю, що це найкраща i найприємнiша людина, яку я коли-небудь зустрiчав. Я вiдчувала до нього велику повагу i глибоке захоплення. Може бути, я вiдчував до нього якусь любов. Не було пригод. У нього було глибоке почуття справедливостi. Ось чому вiн збудував цю плантацiю.
  
  
  Вона повернула голову до Нiка. Її очi були сумними i гордими i робили її чарiвною красивою. Краса душi i тiла.
  
  
  "Можливо, я не зовсiм сказала те, що хотiла сказати, сеньйоре Картер", - сказала вона. "Але це щось дуже особисте. Ти єдиний, з ким я коли-небудь говорила про це".
  
  
  "I ви були дуже зрозумiлi, Марiє", - сказав Нiк. 'Я повнiстю розумiю. Ви також знаєте, що не всi ставилися до Тодда так, як ви. Є тi, хто думає, що я маю просто забути про все, наприклад Вiвiан Деннiсон. Вона каже, що сталося, сталося, i виявлення вбивцi цього не змiнить".
  
  
  "Вона тобi це сказала?" сказала Марiя, з розлюченим виразом обличчя. "Можливо, це тому, що їй все одно. Ви коли-небудь замислювалися про це?"
  
  
  "Я думав про це", - сказав Нiк, намагаючись не розсмiятися. "Чому ти думаєш про це?"
  
  
  "Бо вона нiколи не цiкавилася сеньйором Тоддом, його роботою чи його проблемами", - сердито вiдповiла Марiя Хоуз. "Її не цiкавили важливi для нього речi. Все, що вона зробила, це сперечалася з ним з приводу цiєї плантацiї. Вона хотiла, щоб вiн припинив будiвництво".
  
  
  "Ти впевнена, Марiє?"
  
  
  Я чула, як вона сама це говорила. Я чула, як вони сперечаються, - сказала вона. Вона знала, що плантацiя коштуватиме грошей, великих грошей. Грошi, якi вона хотiла б витратити на себе. Вона хотiла, щоб сеньйор Тодд витрачав свої грошi на великi вiлли та яхти в Європi".
  
  
  Коли Мерi заговорила, її очi свiтилися сумiшшю гнiву та огиди. Це була незвичайна жiноча ревнощi в цiй чеснiй, щирiй дiвчинi. Вона справдi зневажала Вiвiан, i Нiк погодився.
  
  
  "Я хочу, щоб ти розповiла менi все, що знаєш", - сказав Нiк. "Той Родхадас", - чи знали вiн i Тодд один одного?
  
  
  Очi Марiї потемнiли. "Рохадас звернувся до сеньйора Тодда кiлька днiв тому, але це було абсолютно секретно. Як ти дiзнався?
  
  
  "Я ворожив на кавовiй гущi", - сказав Нiк. 'Продовжуй.'
  
  
  "Рохадас запропонував сеньйору Тодду велику суму грошей за плантацiю, яка була наполовину закiнчена. Сеньйор Тодд вiдмовився.
  
  
  "Рохадас сказав, навiщо йому ця незавершена плантацiя?"
  
  
  "Рохадас сказав, що хоче його, щоб його група могла її закiнчити. За його словами, це були чеснi люди, якi хотiли допомогти людям, i це принесло б їм багато нових послiдовникiв. Але сеньйор Тодд подумав, що в цьому є щось пiдозрiле. Вiн сказав менi, що не вiрить закону, щоб у Рохадаса, i у того немає знань. хотiв, щоб сеньйор Тодд пiшов".
  
  
  "Ага", - вголос замислився Нiк. "Було б бiльше сенсу, якби вiн попросив Тодда залишитися i закiнчити плантацiю. Тож вiн цього не зробив. Що сказав Рохадас, коли Тодд вiдмовився?"
  
  
  Вiн виглядав розлюченим, i сеньйор Тодд хвилювався. Вiн сказав, що може вiдкрито протистояти ворожостi великих землевласникiв. Але Рохадас був жахливий".
  
  
  "Ви сказали, що Рохадас запропонував багато аргументiв. Як багато?"
  
  
  "Понад два мiльйони доларiв".
  
  
  Нiк тихо свиснув крiзь зуби. Тепер вiн мiг зрозумiти телеграму Хока. Цi два з половиною мiльйони золотих, вiдомостi про якi вони перехопили, були призначенi для Рохадаса купити плантацiю Тодда. Зрештою, збiг не зiграв такої великої ролi. Але реальнi вiдповiдi, наприклад, хто i чому дав стiльки грошей, досi залишалися вiдкритими.
  
  
  - У бiдного фермера на це йде багато часу, - сказав Нiк Марiї. Як Рохадас збирався вiддати Тодду всi цi грошi? Вiн згадав банкiвський рахунок?
  
  
  "Нi, сеньйор Тодд мав зустрiтися з посередником, який передасть грошi".
  
  
  Нiк вiдчув, що його кров тече швидше, що завжди траплялося, коли вiн був правильним шляхом. Посередник означав лише одне. Хто б не давав грошi, не хотiв ризикувати, що Рохадас втече з грошима. Все було добре органiзовано кимось за лаштунками. Плантацiя Тодда та його смерть могли бути невеликою частиною чогось значно бiльшого. Вiн знову обернувся до дiвчини.
  
  
  "Iм'я, Марiє", - сказав вiн. "Менi потрiбне iм'я. Тодд згадував iм'я цього посередника?"
  
  
  "Так, я це записала. Ось я знайшла, - сказала вона, перебираючи ящик з паперами." Ось вiн, Альберт Соллiмейдж. Вiн є iмпортером, i його бiзнес знаходиться в районi П'єр Мауа.
  
  
  Нiк пiдвiвся i звичним жестом перевiрив "люгер" у наплiчнiй кобурi. Вiн пiдняв пiдборiддя Марiї пальцем.
  
  
  "Бiльше жодних випробувань, Марiє. Жодних угод", - сказав вiн. "Можливо, коли все закiнчиться, ми зможемо працювати разом по-iншому. Ти дуже гарна дiвчина."
  
  
  Яскравi чорнi очi дружелюбно дивилися, i Марiя посмiхалася. "Iз задоволенням, Нiк", - багатообiцяюче сказала вона. Нiк поцiлував її в щоку перед тим, як пiти.
  
  
  
  
  Район П'єр Мауа був у пiвнiчнiй частинi Рiо. Це був невеликий магазинчик iз простою вивiскою: "Iмпортнi товари - Альберт Соллiмадж". Вiтрина магазину була пофарбована в чорний колiр, щоб не було видно ззовнi. Це була досить захаращена вулиця, повна складiв та напiвзруйнованих будiвель. Нiк припаркував машину на розi i продовжив iти пiшки. Це був слiд, якого вiн не хотiв втрачати. Посередник на 2 мiльйони доларiв був бiльшим, нiж простий iмпортер. У нього буде багато корисної iнформацiї, i Нiк мав намiр отримати її так чи iнакше. Це почало швидко перетворюватися на великий бiзнес. Вiн, як i ранiше, мав намiр знайти вбивцю Тодда, але все бiльше переконувався, що бачив тiльки верхiвку айсберга. Якщо вiн упiймає вбивцю Тодда, то дiзнається набагато бiльше. Вiн почав здогадуватись, хто за цим стоїть. Росiяни? Китайцi? Цi днi вони були активнi всюди. Коли вiн увiйшов до магазину, вiн все ще був у задумi. Це була невелика кiмната з вузькою стiйкою в одному кiнцi, на якiй стояли кiлька ваз та дерев'яних статуй. На землi i в ящиках лежали курнi пакунки. Два невеликi вiкна з бокiв закривалися сталевими вiконницями. Маленькi дверi вели у задню частину магазину. Нiк натиснув кнопку дзвiнка, що стояв бiля стiйки. Дзвонив дружелюбно, i вiн чекав. Нiхто не з'явився, i вiн знову натиснув. Вiн покликав i прислухався до галасу iз задньої частини магазину. Вiн нiчого не чув. Раптом у нього з'явився озноб - шосте почуття занепокоєння, яке вiн нiколи не iгнорував. Вiн обiйшов стiйку i просунув голову у вузький одвiрок. Пiдсобка була забита до стелi рядами дерев'яних ящикiв. Мiж ними були вузькi коридори.
  
  
  "Мiстер Соллiмадж?" знову покликав Нiк. Вiн увiйшов до кiмнати i заглянув у перший вузький прохiд. Його м'язи мимоволi напружилися, коли вiн побачив тiло, що лежить на пiдлозi. Струмiнь червоної рiдини ринула на ящики, виходячи з дiрки у скронi чоловiка. Його очi були розплющенi. Нiк опустився навколiшки бiля трупа i витяг гаманець iз внутрiшньої кишенi.
  
  
  Раптом вiн вiдчув, як волосся у нього на шиї заворушилося - первiсний iнстинкт, що є частиною його мозку. Цей iнстинкт нагадував йому, що смерть близька. Досвiд пiдказав йому, що нiколи було розвернутися. Стоячи навколiшки у мерця, вiн мiг зробити тiльки один рух, i вiн зробив це. Вiн пiрнув над тiлом. Пiд час цього стрибка вiн вiдчув рiзкий, пронизливий бiль вiд предмета, що ковзає по його скронi. Смертельний удар був невдалим, але на скронi з'явився струмок кровi. Коли вiн пiдвiвся, вiн побачив, що нападник переступив через тiло i пiдiйшов до нього. Чоловiк був високого зросту, одягнений у чорний костюм i мав ту саму форму обличчя, що й людина з "Кадилаку". У правiй руцi вiн тримав тростину, Нiк побачив дводюймовий цвях на ручцi тростини. Безшумно, брудно та дуже ефективно. Тепер Нiку стало ясно, що трапилося iз Соллiмейджем. Чоловiк все ще наближався, i Нiк вiдступив. Незабаром вiн урiзався в стiну i потрапляв у пастку. Нiк дозволив Хьюго вислизнути з пiхов у рукав i вiдчув обнадiйливу гостроту холодної сталi стилету в руцi.
  
  
  Вiн зненацька покинув Хьюго. Нападник, однак, помiтив це якраз вчасно i вiдштовхнувся вiд ящикiв. Стилет пронизав його груди. Нiк пiшов за ножем у стрибку i отримав удар тростиною. Чоловiк знову пiдiйшов до Нiка. Вiн змахнув тростиною в повiтрi, як косою. У Нiка майже не було мiсця. Вiн не хотiв шумiти, але шум все одно краще, нiж бути вбитим. Вiн вийняв "люгер" iз наплiчної кобури. Нападник, однак, був настороже i швидкий, i коли вiн побачив, що Нiк тягне "Люгер", вiн встромив цвях у руку Нiка. Люгер упав на землю. Коли чоловiк убив цвях у руку Нiка, вiн вiдкинув зброю. "Це був не один iз негiдникiв Рохадаса, а добре навчений професiйний убивця", - подумав Нiк. Але, вбивши цвях у руку Нiка, людина опинилась у межах досяжностi.
  
  
  Стиснувши зуби, вiн ударив чоловiковi лiворуч у щелепу. Цього було достатньо, щоби дати Нiку трохи часу. Чоловiк закрутився на ногах, коли Нiк вивiльнив руку i пiрнув у вузький коридор. Чоловiк штовхнув Люгер десь мiж коробками. Нiк знав, що без пiстолета йому треба робити щось ще й швидко. Високий чоловiк був надто небезпечний зi своєю смертоносною палицею. Нiк пiшов в iнший коридор. Вiн почув за м'яким звуком гумових пiдошв. Надто пiзно, коридор виявився глухим кутом. Вiн обернувся i побачив, що його противник блокує єдиний вихiд. Чоловiк ще не сказав жодного слова: тавро професiйного вбивцi.
  
  
  Конiчнi стiнки ящикiв та ящикiв були iдеальною пасткою i давали людинi та її зброї максимальну перевагу. Вбивця наближався повiльно. Ублюдок нiкуди не поспiшав, вiн знав, що його жертвi не втекти. Нiк все ще йшов назад, щоб дати собi час та простiр. Раптом вiн схопився i потяг за верхню частину високої купи ящикiв. На мить ящик балансував на краю, а потiм упав на землю. Нiк зiрвав кришку ящика та використав її як щит. Тримаючи кришку перед собою, вiн побiг уперед так швидко, як мiг. Вiн бачив, як чоловiк вiдчайдушно тицьнув цiпком об край кришки, але Нiк скосив його, як бульдозер. Вiн опустив на чоловiка важку кришку. Нiк знову пiдняв її i побачив закривавлене обличчя. Високий чоловiк повернувся на бiк i знову встав. Вiн був твердий, як скеля. Вiн знову зробив випад.
  
  
  Нiк упiймав його на колiно i вдарив у щелепу. Чоловiк iз бульканням упав на землю, i Нiк побачив, як вiн сунув руку в кишеню пальта.
  
  
  Вiн витяг маленький пiстолет, не бiльше "Деррiнджера". Нога Нiка, наче нацiлена, потрапила в пiстолет у той момент, коли чоловiк вистрiлив. В результатi стався пострiл, не набагато голоснiше, нiж з пiстолета, i рана, що зяяла над правим оком людини. Прокляття, прокляв Нiк. Це був його намiром. Ця людина могла надати йому iнформацiю.
  
  
  Нiк обшукав кишенi чоловiка. Як i у водiя "кадилака", вiн не мав iз собою документiв, що засвiдчують особу. Проте тепер дещо зрозумiли. Це не була мiсцева операцiя. Замовлення вiддавали професiйнi люди. Декiлька мiльйонiв доларiв було видiлено Рохадасу на купiвлю плантацiї Тодда. Грошi були перехопленi, що змусило їх швидко дiяти. Головне - мовчання посередника, Соллiмаджа. Нiк це вiдчув. вiн сидiв на пороховiй бочцi i не знав, де i коли вона вибухне. Їхнє рiшення вбити, щоб не ризикувати, було явною ознакою того, що вибух наближається. Вiн не знав, куди подiти жiнок. Тепер це теж мало значення. Йому потрiбна була ще одна зачiпка, щоб вiн мiг дiзнатися трохи бiльше про Соллiмадж. Можливо, Хорхе зможе допомогти йому. Нiк вирiшив розповiсти йому все.
  
  
  Вiн узяв тростину i уважно вивчив зброю. Вiн виявив, що, повернувши голiвку палицi, можна змусити цвях зникнути. Вiн iз захопленням дивився на зроблену вручну та вправно продуману рiч. "Щось для спецефектiв, щоб придумати таку рiч", - подумав вiн. Звичайно, це не те, що могли б вигадати селяни-революцiонери. Нiк упустив палицю поруч iз тiлом Альберта Соллiмейджа. Без знаряддя вбивства ця маленька кругла дiрка у його скронi могла бути справжньою загадкою.
  
  
  Нiк вклав Х'юго в пiхви, взяв "Люгер" i вийшов iз магазину. На вулицi було кiлька людей, i вiн поволi пiшов до своєї машини. Вiн поїхав, звернув на Avenida Presidente Vargas i попрямував до Лос-Реєсу. Опинившись на естрадi, вiн дав повний газ i рвонув через гори.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 6
  
  
  
  
  
  Коли Нiк прибув Лос-Рейес, Хорхе був. Офiцер у формi, мабуть, помiчник, сказав йому, що начальник повернеться приблизно за годину. Нiк вирiшив почекати над теплим сонцем. Спостерiгаючи за повiльними рухами мiста, вiн теж хотiв жити у такому темпi. I все-таки це був свiт, оточений великим поспiхом: люди, якi хотiли вбивати один одного якнайшвидше, пiдбурюванi амбiтними типами. Це мiсто вже постраждав вiд цього. Були пiдпiльнi сили, прихована ненависть i стримана помста, яка могла спалахнути за найменшої нагоди. Цi безневиннi, мирнi люди хитро використовувалися лукавими, безжальними людьми. Мiська тиша тiльки посилила нетерпiння Нiка, i вiн був радий, коли нарештi з'явився Хорхе.
  
  
  В офiсi Нiк розповiв про трьох чоловiкiв, якi намагалися його вбити. Закiнчивши, вiн поклав на стiл три бiлi картки iз червоною точкою. Хорхе стиснув зуби. Вiн нiчого не сказав, поки Нiк продовжував. Коли Нiк закiнчив, Хорхе вiдкинувся на спинку стiльця, що обертається i довго i задумливо подивився на Нiка.
  
  
  "Ви багато сказали, сеньйоре Нiк", - сказав Хорхе. "Ви багато чого дiзналися за дуже короткий час. Я не можу дати вам вiдповiдi нi на що, крiм однiєї, а саме трьох, якi напали на вас. Я впевнений, що вони були надiсланi Ковенантом. Той факт, що у них були всi три карти Novo Dia, взагалi нiчого не означає".
  
  
  "Я думаю, це страшенно багато означає", - заперечив Нiк.
  
  
  "Нi, амiго", - сказав бразилець. "Вони цiлком можуть бути членами партiї Ново Дiа i, тим не менш, найнятi Асоцiацiєю. Мiй друг Рохадас зiбрав навколо себе безлiч людей. Не всi вони ангели. Бiльшiсть з них майже не мають освiти, тому що майже всi бiднi. Вони зробили майже все в своєму життi. Якщо обiцяв високу нагороду, в чому я впевнений, було неважко знайти для цього трьох. Тодду?" - Запитав Нiк. "Звiдки вiн це взяв?
  
  
  "Можливо, Рохадас зайняв грошi", - уперто вiдповiв Хорхе. "Це неправильно? Йому потрiбнi грошi. Я думаю, у вас комплекс. Усе, що сталося, пов'язане з Рохадасом. Ви хочете очорнити його, i це викликає у мене великi пiдозри".
  
  
  "Якщо у когось тут є комплекс, товаришу, я б сказав, що це у вас. Ви вiдмовляєтеся дивитися правдi у вiчi. Так багато справ не вирiшиш".
  
  
  Вiн побачив, як Хорхе крутиться на стiльцi i сердиться. "Я бачу факти", - сердито сказав вiн. Найголовнiше, що Рохадас - людина з народу. Вiн хоче допомогти людям. Чому така людина хотiла завадити сеньйору Тодду закiнчити свою плантацiю? А тепер дай вiдповiдь на це!
  
  
  "Така людина не зупинила б плантацiю", - визнав Нiк.
  
  
  "Нарештi", - переможно крикнув Хорхе. "Це не могло бути бiльш зрозумiлим, чи не так?"
  
  
  "Ось i почни знову зi своєю яснiстю", - вiдповiв Нiк. "Я сказав, що така людина цього не зробить. То що, якщо Рохадас не такий чоловiк?"
  
  
  Хорхе вiдсахнувся, нiби його вдарили по обличчю. Вiн насупив брови. "Що ти намагаєшся сказати?" - прогарчав вiн.
  
  
  "Що, якщо Роадас - екстремiст, який хоче мати владу, спираючись на когось за кордоном?" - спитав Нiк, розумiючи, що Хорхе може вибухнути гнiвом. "Що найбiльше потрiбно такiй людинi? собi цього дозволити. У своїх iнтересах люди повиннi залишатися вiдсталими, неспокiйними i безгрошовими.
  
  
  "Я не хочу бiльше слухати цю нiсенiтницю", - крикнув Хорхе, встаючи. "Яке у вас право говорити тут таку нiсенiтницю? Чому ви намагаєтеся шантажувати цю людину, єдину, хто намагався допомогти цим бiдним людям? На вас напали троє чоловiкiв, i ви спотворюєте факти, щоб звинуватити Рохадаса. Чому?"
  
  
  "Ковенант не намагався купити плантацiю сеньйора Тодда", - сказав Нiк. "Вони зiзналися, що радi зупинення будiвництва та смертi Тодда.
  
  I менi треба сказати вам дещо. Я наводив довiдки про Рохадас. Нiхто у Португалiї його не знає".
  
  
  "Я не вiрю тобi", - крикнув у вiдповiдь Хорхе. "Ви просто посланець багатих. Ви тут не для того, щоб розкрити цю справу про вбивство, а для того, щоб знищити Рохадаса. Ось що ви намагаєтеся. Ви всi в Америцi товстi багатiї.
  
  
  Бразилець крутився руками. Вiн ледве стримувався. Вiн стояв прямо, гордо i зухвало пiднявши голову.
  
  
  "Я хочу, щоб ви негайно пiшли, - сказав Хорхе. "Я можу видалити вас звiдси, сказавши, що я маю iнформацiю, що ви баламут. Я хочу, щоб ти залишив Бразилiю".
  
  
  Нiк зрозумiв, що продовжувати немає сенсу. Позицiю Хорхе Пiлатто мiг змiнити лише вiн сам. Нiку доводилося розраховувати на здоровий глузд i гордiсть Хорхе. Вiн вирiшив дати цiй гордостi останнiй поштовх. "Добре", - сказав Нiк, стоячи бiля дверей. "Тепер я знаю" Це єдине село у свiтi, де є слiпий начальник полiцiї".
  
  
  Вiн пiшов, i коли Хорхе вибухнув, вiн був радий, що не дуже добре розумiє португальську.
  
  
  Коли вiн прибув до Рiо, був уже вечiр. Вiн пiшов у квартиру Вiвiан Деннiсон. Нiка стурбувала рана на руцi. Ця рана, безперечно, була iнфiкована. Йому довелося полити його йодом. У валiзi завжди була невелика аптечка.
  
  
  Нiк все думав, що наближається час, коли щось станеться. Вiн знав це не на пiдставi фактiв, а на пiдставi iнстинкту. Вiвiан Деннiсон вела свою гру, i вiн збирався подбати про неї сьогоднi ввечерi. Якщо вона дiзнається про щось важливе, вiн почує це до кiнця ночi.
  
  
  У пiжамi вона вiдчинила дверi, затягла його до кiмнати i притулилася губами до нього. Вона зробила ще крок назад, опустивши очi.
  
  
  "Вибачте, Нiк, - сказала вона. "Але оскiльки я не чула вiд вас весь день, я хвилювалася. Я просто мала це зробити".
  
  
  "Ти просто мала дати менi спробувати, дорога", - сказав Нiк. Вiн вибачився i пiшов у свою кiмнату, щоб полiкувати свою руку. Коли вiн закiнчив, вiн повернувся до неї. Вона чекала на диванi.
  
  
  Вона спитала. - "Ви зробите менi випити?" "Бар он там, Нiк. Правда ви наливаєте в напiй занадто багато води?"
  
  
  Нiк пiдiйшов до бару i пiдняв кришку. Задня частина кришки була алюмiнiєва, як дзеркало. Вiн бачив, як виглядає Вiвiан. У кiмнатi стояв якийсь запах, вiдчув Нiк. Запах, якого не було нi вчора, нi минулої ночi. Вiн знав цей запах, але не мiг одразу визначити його.
  
  
  "Як щодо Манхеттена?" - спитав вiн, потягнувшись за пляшкою вермуту.
  
  
  "Чудово", - вiдповiла Вiвiан. "Я впевнена, що ви робите справдi добрi коктейлi".
  
  
  "Досить крiплення", - сказав Нiк, все ще намагаючись визначити запах. Вiн нахилився до маленького вiдра для смiття з педалями золотистого кольору i впустив у нього кришку вiд пляшки. При цьому вiн побачив, що на днi лежала недокурена сигара. Звiсно, тепер вiн знав. То був запах гарної Гавани.
  
  
  'Що ви робили сьогоднi?' - люб'язно спитав вiн, помiшуючи напої. "Чи були у вас вiдвiдувачi?"
  
  
  "Нiкого, крiм покоївки", - вiдповiла Вiвiан. "Я провела бiльшу частину ранку за телефоном, а сьогоднi вдень почала збирати речi. Я не хотiла ходити в гостi. Я хотiла побути одна".
  
  
  Нiк поставив напої на кавовий столик i знав, що збирається робити. Її обман тривав досить довго. Що саме вона робила з цим, вiн ще не знав, але все одно вона була першокласною повiєю. Вiн залпом допив свiй "Манхеттен" i побачив здивовану Вiвiан. Нiк сiв поруч iз нею на диван i посмiхнувся.
  
  
  "Добре, Вiвiане", - весело сказав вiн. - 'Гра закiнчена. Признавайся.
  
  
  Вона виглядала збентеженою i спохмурнiла. Вона спитала. - 'Що?' "Я не розумiю тебе, Нiк".
  
  
  "Ти розумiєш найкраще", - посмiхнувся вiн. То була його смертельна посмiшка, i, на жаль, вона цього не знала. "Почни говорити. Якщо ви не знаєте, з чого почати, спочатку скажiть менi, ким був ваш вiдвiдувач сьогоднi вдень".
  
  
  "Нiк", - тихо засмiялася вона. "Я справдi не розумiю вас. Що вiдбувається?"
  
  
  Вiн сильно вдарив її плазом рукою по обличчю. Її "Манхеттен" пролетiв через кiмнату, i сила удару змусила її впасти на землю. Вiн пiдняв її i вдарив знову, тiльки цього разу не так сильно. Вона впала на диван. Тепер у її очах був справжнiй страх.
  
  
  "Менi не подобається це робити", - сказав Нiк. ' Це не мiй спосiб робити це, але моя мама завжди говорила, що я повинен робити бiльше речей, якi менi не подобалися б. Так що, люба, я пропоную тобi почати говорити зараз, або я зроблю це жорстко. Я знаю, що хтось тут був сьогоднi вдень. У кошику для смiття є сигара i весь будинок пахне сигарним димом. Якщо ви прийшли ззовнi, як я, це вiдразу помiтите. Ви не розраховували на це, чи не так? Ну, хто це був?
  
  
  Вона сердито глянула на нього i повернула голову набiк. Вiн схопив її коротке свiтле волосся i потяг за собою. Коли вона впала на землю, вона закричала вiд болю. Досi тримаючи її за волосся, вiн пiдняв її голову i погрозливо пiдняв руку. 'Знову! О нi, будь ласка! - благала вона з жахом в очах.
  
  
  "Я був би щасливий ударити вас ще кiлька разiв тiльки за Тодда", - сказав Нiк. "Але я тут не для того, щоб висловлювати свої особистi почуття. Я тут, щоб почути правду. Що ж, ти маєш говорити, чи тобi дадуть ляпас?"
  
  
  "Я скажу", - схлипнула вона. "Будь ласка, вiдпусти мене... Ти робиш менi боляче!"
  
  
  Нiк узяв її за волосся, i вона знову закричала. Вiн кинув її на диван. Вона сiла i подивилася на нього iз сумiшшю поваги та ненавистi.
  
  
  "Дайте менi спочатку ще випити", - сказала вона. "Будь ласка, я ... менi потрiбна трохи прийти до тями".
  
  
  "Добре", - сказав вiн. "Я не безрозсудний". Вiн пiшов у бар i почав мiкшувати ще один манхеттен. Хороша випивка може трохи розв'язати їй язик. Струшуючи напої, вiн заглядав у алюмiнiєву задню частину кришки бару. Вiвiан Деннiсон бiльше не було на диванi, i раптом вiн побачив, як знову з'явилася її голова. Вона пiдвелася i повiльно пiдiйшла до нього. В однiй руцi вона тримала дуже гострий нiж для вiдкривання листiв iз мiдною ручкою у формi дракона.
  
  
  Нiк не рушив з мiсця, тiльки поклав Манхеттен iз мiксера до склянки. Тепер вона була майже поряд з ним, i вiн побачив, як її рука пiднялася, щоб завдати йому удару. Блискавки вiн перекинув склянку з Манхеттеном через плече i їй в обличчя. Вона мимоволi моргнула. Вiн схопив ножа для вiдкривання листiв i викрутив їй руку. Вiвiан закричала, але Нiк тримав її руку за спину.
  
  
  "Тепер ти говоритимеш, маленька брехуха", - сказав вiн. "Ти вбила Тодда?"
  
  
  Спочатку вiн не подумав про це, але тепер, коли вона хотiла вбити його, вiн подумав, що вона цiлком здатна на це.
  
  
  "Нi", - видихнула вона. "Нi, клянуся!"
  
  
  "До чого тут ти?" - спитав вiн, ще бiльше викручуючи їй руку.
  
  
  "Будь ласка, - закричала вона. "Будь ласка, стiй, ти вбиваєш мене... стiй!"
  
  
  "Ще нi", - сказав Нiк. "Але я, звичайно, зроблю це, якщо ти не говоритимеш. Яке у вас ставлення до вбивства Тодда?"
  
  
  "Я сказала їм... Я сказала їм, коли вiн повернеться iз плантацiї, коли вiн буде один".
  
  
  "Ти зрадила Тодда", - сказав Нiк. "Ти зрадила свого чоловiка", - вiн жбурнув її до краю дивана i тримав за волосся. Йому довелося стримуватись, щоб не вдарити її.
  
  
  "Я не знала, що вони збираються вбити його", - видихнула вона. "Ви повиннi менi повiрити, я не знав. Я... Я думала, вони просто хотiли його налякати.
  
  
  "Я навiть не повiрив би тобi, якби ти сказав менi, що я Нiк Картер", - кричав вiн на неї. - 'Хто вони?'
  
  
  "Я не можу вам цього сказати", - сказала вона. "Вони уб'ють мене".
  
  
  Вiн ударив її ще раз i почув стукiт зубiв. "Хто був тут сьогоднi вдень?"
  
  
  'Нова людина. Я не можу цього сказати, - схлипнула вона. "Вони уб'ють мене. Вони сказали менi це самi".
  
  
  "Твої справи поганi", - прогарчав їй Нiк. "Бо я уб'ю тебе, якщо ти менi не скажеш".
  
  
  "Ви цього не зробите", - сказала вона з поглядом, який бiльше не мiг приховати її страху. "Ви не зробите, - повторила вона, - але вони зроблять".
  
  
  Нiк вилаявся про себе. Вона знала, що має рацiю. Вiн би не вбив її, не за нормальних обставин. Вiн схопив її за пiжаму i струснув, як ляльку.
  
  
  "Можливо, я не вб'ю тебе, але я доб'юся, щоб ти благала мене про це", - гаркнув вiн їй. "Навiщо вони прийшли сюди сьогоднi вдень? Чому вони були тут?"
  
  
  "Вони хотiли грошей", - сказала вона, задихаючись.
  
  
  "Якi грошi?" - Запитав вiн, затягуючи тканину навколо її шиї.
  
  
  "Грошi, якi Тодд вiдклав на плантацiю протягом першого року", - кричала вона. "Ти... ти мене душиш".
  
  
  'Де вони знаходяться?'
  
  
  "Я не знаю", - сказала вона. "Це був фонд операцiйних витрат. Тодд думав, що плантацiя принесе прибуток наприкiнцi першого року".
  
  
  'Хто вони?' - знову спитав вiн, але вона не була згодна. Вона стала впертою.
  
  
  "Я не скажу тобi", - сказала вона.
  
  
  Нiк спробував ще раз. - "Що ти сказав їм сьогоднi вдень?" "Ймовiрно, вони не поїхали нi з чим".
  
  
  Вiн помiтив невелику змiну погляду її очей i вiдразу зрозумiв, що вона знову збирається збрехати. Вiн пiдтягнув її так, щоб вона стояла. "Ще одна брехня, i я не уб'ю тебе, але ти благатимеш мене убити тебе", - дико сказав вiн. "Що ти сказав їм сьогоднi вдень?"
  
  
  "Я сказав їм, хто знає, де грошi, єдина людина, яка знає: Марiя".
  
  
  Нiк вiдчув, як його пальцi сильнiше стискають горло Вiвiан, i знову побачив зляканий погляд у її очах.
  
  
  "Я дiйсно мушу убити тебе", - сказав вiн. "Але у мене на тебе iншi плани кращi. Ви йдете зi мною. Спочатку ми заберемо Марiю, а потiм пiдемо до одного начальника полiцiї, якому я передам тебе".
  
  
  Вiн виштовхнув її до коридору, тримаючи за руку. "Дайте менi переодягтися", - заперечила вона.
  
  
  "Немає часу", - вiдповiв вiн. Нiк виштовхнув її в коридор. "Куди б ви не пiшли, вам дадуть нову сукню та нову мiтлу".
  
  
  Вiн подумав про Марiю Хоуз. Ця фальшива егоїстична вiдьма теж зрадила її. Але вони не вбили б Марiю принаймнi поки що. Принаймнi поки вона тримала рот на замку. Тим не менш, вiн хотiв пiти до неї та вiдвезти у безпечне мiсце. Перехоплений грошовий переказ був дуже важливим. Це означало, що вiн був призначений для iнших цiлей. Вiн подумав, чи не краще залишити Вiвiан тут, у її квартирi, i змусити її говорити. Вiн не думав, що це така гарна iдея, але вiн мiг би це зробити, якби йому довелося. Нi, вирiшив вiн спочатку Марiя Хоуз. Вiвiан сказала йому, де живе Марiя. Це було десять хвилин машиною. Коли вони пiдiйшли до дверей, що обертаються у вестибюлi, Нiк зайняв з нею одне мiсце. Вiн не дозволить їй втекти. Вони щойно пройшли через дверi, що оберталися, як пролунали пострiли. Швидко вiн упав на землю i потяг за собою Вiвiан. Але її смерть була блискавичною. Вiн почув звук пострiлiв, що пробивають її тiло.
  
  
  Дiвчина впала вперед. Вiн перевернув її тримаючи люгер у руцi. Вона була мертва, три кулi потрапили їй у груди. Хоча вiн знав, що нiчого не побачить, все одно дивився. Вбивцi зникли. Вони чекали її i вбили за першої ж нагоди. Нинi вдавалися iншi люди. "Залишися з нею", - сказав Нiк першому, хто прийшов. "Я йду до лiкаря".
  
  
  Вiн втiк за рiг i стрибнув у свою машину. Те, що йому зараз не було потрiбно, це полiцiя Рiо. Вiн вважав себе дурним через те, що не змусив Вiвiан говорити. Все, що вона знала, пiшло з нею до могили.
  
  
  Вiн їхав мiстом iз небезпечною швидкiстю. Будинок, у якому жила Марiя Хоуз, виявився невеликим непоказним будинком. Жила у будинку 2А.
  
  
  Вiн подзвонив у дзвiнок i побiг угору сходами. Дверi квартири були прочиненi. Раптом у нього виникла глибока пiдозра, яка пiдтвердилася, коли вiн штовхнув дверi. Йому не довелося кричати, бо її тут бiльше нема. У квартирi панував безлад: ящики перевернутi, стiльцi та стiл перевернутi, шафи перевернутi. Вони вже тримали її у руках. Але безладдя, яке вiн побачив перед собою, сказав йому одне: Марiя ще не сказала. Якби вони це зробили, їм не довелося б обшукувати її кiмнату дюйм за дюймом. Що ж, вони змусять її говорити, вiн був у цьому певен. Але поки вона тримала рота на замку, вона була в безпецi. Можливо, ще час звiльнити її, якби вiн тiльки знав, де вона.
  
  
  Його очi, навченi знаходити дрiбнi деталi, якi iншi не помiтять, блукали. Щось було бiля дверей, на килимi у коридорi. Густий червонуватий бруд. Вiн узяв трохи i скачав мiж пальцями. Це був гарний важкий бруд, i вiн бачив його ранiше в горах. Туфель або чобiт, якi, мабуть, принесли його, прийшли прямо з гiр. Але де? Можливо, одна iз великих ферм Ковенанта? Або у штаб-квартирi Рохадаса у горах. Нiк вирiшив взяти Рохадаса.
  
  
  Вiн утiк сходами i якнайшвидше поїхав до естради. Хорхе сказав йому, що стара мiсiя проводилася в горах, неподалiк Барра-ду-Пiраї.
  
  
  Вiн хотiв вiдвести Вiвiан до Хорхе, щоб переконати його, але тепер вiн мав так само мало доказiв, як i ранiше. Коли вiн їхав дорогою Урде, Нiк зiбрав усi факти докупи. Якщо вiн зробив правильнi висновки, Рохадас працював на кiлькох великих босiв. Вiн використовував анархiстiв-негiдникiв, але в нього також було кiлька професiоналiв, безперечно, з тих самих людей, якi також дбали про його грошi. Вiн був упевнений, що великi боси хочуть набагато бiльшого, нiж просто зупинити будiвництво плантацiї Тодда. А Ковенант був не бiльш нiж дратiвливим побiчним ефектом. Якщо вони не об'єднали свої сили для спiльної мети. Це траплялося ранiше, скрiзь i часто. Це було можливе, але Нiку це здавалося малоймовiрним. Якби Рохадас та Ковенант вирiшили працювати разом, частка Ковенанта майже напевно була б грошима. Члени могли отримати грошi за заявку вiд Тодда iндивiдуально чи колективно. Але вони цього не зробили. Грошi прийшли з-за кордону, i Нiк знову задумався, звiдки. Вiн мав вiдчуття, що вiн скоро все дiзнається.
  
  
  Вихiд у Лос-Рейєс був уже позаду. Чому Хорхе треба було так його ненавидiти? Вiн пiдiйшов до повороту з вказiвником. Одна стрiлка вказувала влiво, а iнша вправо. На вивiсцi було написано: "Барра-ду-Манса - лiворуч" та "Барра-ду-Пiраї - праворуч".
  
  
  Нiк повернув праворуч, i через кiлька хвилин побачив дамбу на пiвночi. Дорогою вiн пiдiйшов до групи будинкiв. В усiх будинках було темно, окрiм одного. Вiн побачив брудну дерев'яну табличку з написом "Бар". Вiн зупинився i ввiйшов усередину. Оштукатуренi стiни та кiлька круглих столiв - ось i бар. Чоловiк, що стояв за краном, привiтав його. Бар був кам'яний i виглядав примiтивно.
  
  
  "Скажiть", - спитав Нiк. "Onde fica a mission velho?"
  
  
  Чоловiк усмiхнувся. "Стара мiсiя", - сказав вiн. - Штаб-квартира Рохадаса? Повернiть лiворуч першою старою гiрською дорогою. Iди прямо нагору. Коли ви досягнете вершини, ви побачите стару посаду з мiсiєю з iншого боку ".
  
  
  "Muito obrigado", - сказав Нiк, вибiгаючи. Легка частина закiнчилася, вiн це знав. Вiн знайшов стару гiрську дорогу i погнав машину крутими вузькими стежками. Далi була галявина, i вiн вирiшив припаркувати там свою машину. Вiн продовжив iти пiшки.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 7
  
  
  
  
  
  Великий чоловiк, одягнений у бiлу сорочку та бiлi штани, витер цiвку поту з чола i випустив хмару диму у тишу кiмнати. Вiн нервово барабанив по столу лiвою рукою. Запах гаванської сигари наповнив скромну кiмнату, яка була водночас i офiсом, i житловим примiщенням. Чоловiк напружив потужнi м'язи плеча i зробив кiлька глибоких вдихiв. Вiн знав, що йому насправдi слiд лягти в лiжко i готуватись до... до завтрашнього дня. Все, що вiн завжди намагався зробити, - як слiд виспатися. Вiн знав, що не може заснути. Завтра буде великий день. З завтрашнього дня iм'я Рохадас буде занесене до пiдручникiв iсторiї разом iз Ленiним, Мао та Кастро. Вiн усе ще не мiг заснути через нерви. Замiсть впевненостi та хвилювання останнi кiлька днiв вiн вiдчував занепокоєння i навiть невеликий страх. Бiльша частина його зникла, але на це пiшло бiльше часу, нiж вiн думав. Труднощi та проблеми були ще надто свiжi в його пам'ятi. Деякi проблеми ще не вирiшенi повнiстю.
  
  
  Можливо, гнiв останнiх тижнiв усе ще був. Вiн був обережною людиною, людиною, яка працювала акуратно i стежила за тим, щоб були вжитi всi необхiднi запобiжнi заходи. Просто так треба було вдiяти. Вiн був найгiршим. якщо йому доведеться внести раптовi та необхiднi змiни до своїх планiв. Ось чому вiн мав такий поганий настрiй i нерви останнi кiлька днiв. Вiн ходив по кiмнатi великими важкими кроками. Час вiд часу вiн зупинявся, щоб ковтнути сигару. Вiн подумав, що сталося, i знову вiдчув, як його гнiв закипає. Чому життя має бути таким страшенно непередбачуваним? Все почалося з першого американо, того Деннiсона з його гнилою плантацiєю. До того, як той Американо представив свої "великi" плани, вiн завжди контролював людей у горах. Вiн мiг їх загiтувати чи зламати. А потiм раптово за одну нiч вся атмосфера змiнилася. Навiть Хорхе Пiлатто, наївний божевiльний, став на бiк Деннiсона та його планiв. Не те щоб це мало значення. Люди були великою проблемою.
  
  
  Спочатку вiн намагався затягнути будiвництво плантацiї настiльки, що Американо вiдмовився вiд його планiв. Але вiн вiдмовився здаватися i став дедалi бiльше приходити на плантацiю. У той же час люди стали бачити все бiльше i бiльше надiй на краще майбутнє та кращi перспективи. Вiн бачив, як вони вночi молилися перед незавершеною головною будiвлею плантацiї. Iдея йому не сподобалася, але вiн знав, що треба дiяти. Населення мало неправильне ставлення до цього, i йому знову довелося манiпулювати. На щастя для нього, друга частина плану була викладена набагато краще. Його армiя, що складається з добре навчених, була готова. Для першої частини плану було багато зброї та навiть запасна армiя. Коли плантацiю майже закiнчили, Рохадасу залишалося тiльки вирiшити здiйснити свої плани швидше.
  
  
  Першим кроком було знайти iнший спосiб захопити Американо. Вiн влаштував покоївку до Деннiсонiв у Рiо. Було легко змусити зникнути справжню покоївку та помiстити туди iншу. Iнформацiя, яку передала дiвчина, принесла Рохадасу удачу i виявилася безцiнною. Сеньйора Деннiсон була так само зацiкавлена у зупинцi плантацiї, як i вiн сам. На це вона мала свої причини. Вони зiбралися разом i дещо пiдготували. Вона "була з тих самовпевнених, жадiбних, короткозорих, насправдi дурних жiнок. Йому подобалося використати її. Рохадас розсмiявся. Усе це здавалося таким простим.
  
  
  Коли Тодда вбили, вiн подумав, що це буде кiнець, i знову привiв у дiю свiй графiк. Незабаром з'явився другий американець. Повiдомлення, яке вiн тодi отримав прямо зi штаб-квартири, було одночасно тривожним та вражаючим. Вiн повинен був бути дуже обережним i завдати удару негайно. Присутнiсть цiєї людини, такого Нiка Картера, викликала справжнiй переполох. Спочатку вiн подумав, що вони сильно перебiльшують у штаб-квартирi. Вони сказали, що вiн був спецiалiстом зi шпигунства. Навiть найкращий у свiтi. З ним вони не могли ризикувати. Рохадас пiдiбгав губи. Штаб не був надто стурбований. Вiн витер цiвку поту з брови. Якби вони не надiслали спецiальних агентiв, це могло б завдати Нiку Картеру ще бiльше неприємностей. Вiн був радий, що вони вчасно дiсталися Соллiмаджа.
  
  
  Вiн знав, що вже надто пiзно зупиняти план, але проклятий шанс, усi тi дрiбницi, якi пiшли не так. Якби вiн вiдклав остаточний розрахунок iз цим Деннiсоном, все могло б пiти набагато легше. Але звiдки, чорт забирай, вiн мiг знати, що N3 їде в Рiо i вiн товаришує з Деннiсоном? Ах, це завжди безглуздий збiг! А потiм той золотий корабель, перехоплений в Америцi. Нiк Картер також це знав. Вiн був подiбний до керованої ракети, такий же непохитний i нещадний. Було б добре, якби вiн мiг цього позбутися.
  
  
  А потiм ця дiвчина. Вiн тримав її в руках, але вона була впертою. Не те щоб вiн не змiг би все це розкрити, але вона була чимось особливим. Вiн не хотiв кидати її собакам. Вона була надто гарною. Вiн мiг зробити її своєю дружиною, а вiн уже облизував свої важкi пухкi губи. Зрештою, вiн бiльше не буде примарним лiдером невеликого екстремiстського угруповання, а буде людиною свiтового рiвня. Така жiнка, як вона, пiдiйшла б йому. Рохадас викинув сигару i зробив великий ковток води зi склянки на тумбочцi. Бiльшiсть жiнок завжди досить швидко бачать, що їм краще. Можливо, якби вiн пiшов до неї один i зав'язав дружню, спокiйну розмову, вiн досягнув би якихось результатiв.
  
  
  Вона провела в однiй з найменших камер нижче чотирьох годин. Це дало їй час подумати. Вiн подивився на свiй годинник. Це буде коштувати йому нiчного сну, але завжди може спробувати. Якби вiн мiг змусити її сказати їй, де грошi, все було б набагато краще. Це також означало, що вона хотiла вести iз ним бiзнес. Вiн вiдчував, як усерединi його трясе вiд хвилювання. Проте йому треба було бути обережним. Йому також важко буде тримати руки при собi. Вiн хотiв би пестити i пестити її, але зараз у нього не було на це часу.
  
  
  Рохадас вiдкинув назад своє густе сальне волосся i вiдчинив дверi. Вiн швидко спустився по кам'яних сходах, швидше, нiж можна було очiкувати вiд такої важкої людини. Дверi маленької кiмнати, що колись були склепом старого ченця, були зачиненi. Через невеликий отвiр у дверi вiн побачив Марiю, яка сидiла в кутку. Вона розплющила очi, коли вiн зачинив засув i встав. Вiн мiг просто миттю побачити її промежину. Поруч iз нею на тарiлцi лежала незаймана емпада, м'ясний пирiг. Вiн увiйшов, зачинив за собою дверi та посмiхнувся дiвчинi.
  
  
  "Марiя, люба, - м'яко сказав вiн. У нього був добрий, доброзичливий голос, який, незважаючи на його спокiй, все ще був переконливий." Нерозумно не є. Це не спосiб зробити це.
  
  
  Вiн зiтхнув i сумно похитав головою. "Нам треба поговорити, тобi та менi", - сказав вiн їй. "Ти занадто розумна дiвчина, щоб бути нерозумною. Ви б дуже допомогли менi в роботi, Марiє. Свiт може бути бiля твоїх нiг, дитинко. Подумайте, у вас може бути майбутнє, якому позаздрить кожна дiвчина. У тебе немає причин не працювати зi мною. Ви нiчого не повиннi цим американцям. Я не хочу завдавати тобi болю, Марiє. вас показати вам, що саме правильно ".
  
  
  Рохадас проковтнув, дивлячись на круглi, повнi грудей дiвчини.
  
  
  "Ви маєте бути вiрними своєму народу", - сказав вiн. Його очi дивилися на її червонi губи. "Ти маєш бути за нас, а не проти нас, люба".
  
  
  Вiн глянув на її довгi стрункi ноги. "Подумай про своє майбутнє. Забути минуле. Я зацiкавлений у вашому добробутi, Марiє.
  
  
  Вiн нервово смикав руки. Вiн дiйсно хотiв обiйняти її груди i вiдчути її тiло навпроти себе, але це все зiпсувало б. Вiн повинен був упоратися з цим дуже розумно. Вона того варте. Вiн стримався i говорив спокiйно, ласкаво та по-батькiвському. "Скажи щось, люба, - сказав вiн. "Тобi не треба боятися".
  
  
  "Йди на Мiсяць", - вiдповiла Марiя. Рохадас закусив губу i спробував стриматись, але не змiг.
  
  
  Вiн вибухнув. - "Що з тобою не так?" 'Не будь дурною! Що ти думаєш про себе, Жанно д'Арк? Ти недостатньо велика, недостатньо важлива, щоб зiграти мученицю".
  
  
  Вiн побачив, що вона сердито дивиться на нього, i зупинив свою громову промову. Вiн знову посмiхнувся.
  
  
  "Ми обидва смертельно втомилися, люба, - сказав вiн. "Я хочу для тебе тiльки найкращого. Але так, поговоримо про це завтра. Подумайте ще про одну нiч. Ви знайдете, що Рохадас все розумiє i прощає, Марiє.
  
  
  Вiн вийшов iз камери, замкнув дверi на засув i пiшов до своєї кiмнати. Вона була схожа на тигрицю, а вiн просто дарма витратив час. Але якщо не ладналося, то погано. Деякi жiнки того стоять, тiльки коли вони наляканi. Для неї це мало з'явитися наступного дня. На щастя, вiн позбувся цього американського агента. Це було, принаймнi, на один головний бiль менше. Вiн роздягнувся i одразу заснув. Гарний сон завжди швидко приходить до людей iз чистою совiстю... i до тих, у кого совiстi зовсiм немає.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 8
  
  
  
  
  
  Тiнь пiдповзла до уступу i оглядала стан нижнього плато, виразно видно в мiсячному свiтлi. Пост мiсiї був побудований на галявинi та оточений садом. Тут була головна будiвля та двi господарськi будiвлi, якi утворювали хрестоподiбну конструкцiю. Будинки поєднувалися вiдкритими коридорами. Оскiльки на зовнiшнiх стiнах та коридорах горiли гасовi лампи, панувала середньовiчна атмосфера. Нiк бiльш-менш очiкував побачити значну споруду. Навiть у темрявi вiн бачив, що головна будiвля мiститься в хорошому станi. На перетинi основного корпусу з господарськими спорудами стояла досить висока вежа з великим годинником. Господарських будiвель було небагато. Обидвi були у поганому станi. Будiвля злiва виглядала як порожня оболонка, а у вiкнах не було скла. Дах частково впав, i пiдлога була посипана смiттям.
  
  
  Нiк знову все перевiрив. Якщо не рахувати м'якого гасового свiтла, мiсiя здавалася безлюдною. Не було нi охорони, нi патруля: будинок здавався абсолютно безлюдним. Рохадас вiдчував себе тут у повнiй безпецi, подумав Нiк, чи Марiя Хоуз перебуває десь ще. Завжди був шанс, що Хорхе все-таки має рацiю i що все сталося випадково. Може, Рохадас уже втiк? Якщо нi, то чому вiн не має вартових? Зрозумiло, що вiн прийде за дiвчиною. Був лише один спосiб отримати вiдповiдi, тому вiн рушив до мiсiї через пiдлiсок та високi дерева. Простiр попереду був надто порожнiй, тому вiн повернув праворуч.
  
  
  У заднiй частинi головної будiвлi вiдстань не перевищувала 15-20 метрiв. Коли вiн дiстався туди, вiн побачив три досить дивнi шкiльнi автобуси. Вiн подивився на свiй годинник. Сьогоднi ввечерi ще було багато часу, але вiн знав, що якщо вiн хоче увiйти, це має бути зараз, прикритий темнотою. Вiн зупинився на узлiссi, знову озирнувся i побiг до задньої частини головної будiвлi. Оглянувшись ще раз, вiн прослизнув усередину. У будiвлi було темно, але у свiтлi гасових ламп вiн бачив, що знаходиться в колишнiй каплицi. До цього примiщення вели чотири коридори.
  
  
  Нiк почув смiх, смiх чоловiка та жiнки. Вiн вирiшив спробувати iнший коридор i просто прослизнув усередину, коли почув телефонний дзвiнок. Вiн йшов поверхом вище, куди можна було пiднятися кам'яними сходами наприкiнцi коридору. Хтось вiдповiв на дзвiнок, i вiн почув приглушений голос. Вiн раптово зупинився, i настала хвилина тишi. Потiм пролунав пекельний шум. Спочатку пролунав звук сирени, потiм послiдували короткi крики, лайки та звук крокiв. Оскiльки пронизливий звук сирени продовжувався, Нiк вирiшив сховатися у каплицi.
  
  
  Високо у стiнi було маленьке вiконце, пiд яким стояв диван. Нiк встав на нього i подивився у вiкно. У дворi тепер було близько тридцяти чоловiк, бiльшiсть з яких були одягненi не бiльше нiж у шорти. Зважаючи на все, сирена перервала їхнiй сон, бо вiн також бачив близько дюжини жiнок, якi ходили з оголеними грудьми або в тонких майках. Нiк побачив, як чоловiк вийшов i взяв на себе командування. Це був великий, щiльно складений чоловiк iз чорним волоссям, товстими губами на великiй головi та спокiйним ясним голосом.
  
  
  "Увага!" - наказав вiн. 'Поспiшайте! Зробiть коло лiсом i спiймайте його. Якщо вiн прослизнув сюди, ми його спiймаємо".
  
  
  Поки решта вирушила на пошуки, здоровань повернувся i наказав жiнцi увiйти з ним. У бiльшостi на плечах були гвинтiвки або пiстолети та патронташi. Нiк повернувся на пiдлогу. Зрозумiло, що вони його шукають.
  
  
  Вiн прослизнув непомiченим i, мабуть, несподiвано, i пiсля телефонного дзвiнка пекло вирвалося назовнi. Той телефонний дзвiнок став спусковим гачком, але хто дзвонив, i хто його тут чекав? Нiк тихо прошепотiв iм'я... Хорхе. Це мав бути Хорхе. Начальник полiцiї, звичайно ж, виявивши, що Нiк не виїжджав iз країни, одразу подумав про Рохадас i швидко забив на сполох. Вiн вiдчув, як його накотила хвиля розчарування. Чи Хорхе мав якесь вiдношення до Рохадаса, чи це був черговий дурний крок з його боку? Але зараз вiн не мав часу думати про це. Вiн мав сховатися i якнайшвидше. Люди зовнi вже пiдходили, i вiн чув, як вони перегукуються. Праворуч вiд нього були ще одна кам'яна драбина, що вела на L-подiбний балкон. "Ранiше, - подумав вiн, - мабуть, тут стояв хор". Вiн обережно перетнув балкон i зайшов у коридор. Наприкiнцi коридору вiн побачив прочиненi дверi.
  
  
  РОХАДАС-ПРИВАТО - це був текст на табличцi на дверях. То була велика кiмната. Бiля однiєї стiни було лiжко i невелика бiчна кiмната з туалетом. та раковина. Бiля протилежної стiни стояв великий дубовий стiл, завалений журналами та картою Рiо-де-Жанейро. Але його увагу здебiльшого привернули плакати Фiделя Кастро та Че Гевари, якi висiли над столом. Думки Нiка були перерванi якимсь тупотом унизу сходiв. Вони повернулися до будiвлi.
  
  
  "Обшукайте кожну кiмнату", - почув вiн тихий голос. 'Поспiшайте!'
  
  
  Нiк пiдбiг до дверей i заглянув у хол. З iншого боку зали були кам'янi гвинтовi сходи. Вiн побiг до неї так тихо, як мiг. Чим далi вiн пiднiмався, тим уже ставали сходи. Тепер вiн майже напевно знав, куди пiднiмається... вежа з годинником! Вiн мiг сховатись там, поки все не вщухне, а потiм пiти шукати Марiю. Одне вiн знав точно: добрi священики не пiдуть дзвонити в дзвони. Раптом вiн знову опинився зовнi, побачивши контури важких дзвонiв. Сходи вели на невеликий дерев'яний майданчик дзвiницi. Нiк подумав, що якщо вiн залишатиметься на низькому рiвнi, то з платформи буде видно все подвiр'я. У нього виникла iдея. Якби вiн мiг зiбрати кiлька карабiнiв, то з цього мiсця вiн би вразив усе у дворi. Вiн зможе тримати на вiдстанi пристойну групу людей. То була непогана iдея.
  
  
  Щоб краще все розглянути, вiн нахилився, i це сталося. Спочатку вiн почув рiзкий трiск гнилого дерева. Вiн вiдчув, що падає головою у чорну шахту дзвiницi. Через автоматичний iнстинкт врятуватися вiн вiдчайдушно шукав, за що б триматися. Вiн вiдчув, як його руки хапаються за мотузки дзвона. Старi грубi мотузки натирали йому руки, але вiн тримався. Вiдразу пролунав важкий дзвiн. Чорт забирай, прокляв вiн себе, зараз непридатний час, щоб оприлюднити його присутнiсть тут у прямому i переносному значеннi.
  
  
  Вiн почув звук голосiв i кроки, що наближалися, а за мить багато рук зняли його з мотузок. Вузькiсть сходiв змушувала їх йти одного за iншим, але за Нiком уважно спостерiгали. "Iдiть тихо позаду нас", - наказав перший чоловiк, направивши карабiн у живiт Нiка. Нiк озирнувся через плече i прикинув, що їх було близько шести. Вiн побачив, як карабiн першої людини хитнувся трохи влiво, коли вiн на мить вiдсахнувся. Нiк швидко притиснув рушницю до стiни. У той же момент вiн щосили ударив чоловiка по животу. Вiн упав горiлиць i приземлився на двох iнших. Нiка схопили за ноги кiлькома руками, вiдштовхнули їх, але знову схопили. Вiн швидко схопив Вiльгельмiну i вдарив чоловiка по головi прикладом люгера. Нiк продовжував атакувати, але не просунувся далi. Елемент несподiванки зник.
  
  
  Раптом його знову схопили ззаду за ноги, i вiн упав уперед. Вiдразу кiлька людей стрибнули на нього та забрали у нього "люгер". Оскiльки коридор був таким вузьким, вiн не мiг повернутись. Вони потягли його вниз сходами, пiдняли i тримали карабiн прямо перед його обличчям.
  
  
  "Один рух, i ти мертвий, Американо", - сказав чоловiк. Нiк зберiгав спокiй, i його почали шукати iншу зброю.
  
  
  "Нiчого бiльше", - почув вiн слова однiєї людини, а iнший дав сигнал Нiку стукнувши карабiном, щоб той рушив далi. Нiк засмiявся про себе. Х'юго зручно влаштувався у його рукавi.
  
  
  В офiсi чекав пузатий чоловiк iз патронташем на плечi. То була людина, яку Нiк бачив командиром. На його товстому обличчi з'явилася iронiчна посмiшка.
  
  
  "Отже, сеньйоре Картер, - сказав вiн. "Ми нарештi зустрiлися. Я не очiкував, що ви так ефектно заявите про себе.
  
  
  "Менi подобається приходити з великою суєтою", - невинно сказав Нiк. "Це просто моя звичка. Бiльше того, це нiсенiтниця, що ви чекали, що я прийду. Ви не знали, що я прийду, доки не подзвонив.
  
  
  "Це правда", - знову засмiявся Рохадас. "Менi сказали, що вас убили разом iз вдовою Деннiсон. Ну, бачите, у мене тiльки купа любителiв.
  
  
  "Це правда", - подумав Нiк, вiдчуваючи Хьюго бiля своєї руки. Ось чому це було не зовсiм безпечно. Бандити бiля квартири Вiвiан Деннiсон бачили, як обидва впали, i втекли.
  
  
  "Ви Рожадас", - сказав Нiк.
  
  
  "Сiм, я Рохадас", - сказав вiн. "I ви прийшли врятувати дiвчину, чи не так?"
  
  
  "Я це планував, так, - сказав Нiк.
  
  
  "Побачимося вранцi", - сказав Рохадас. - Ти будеш у безпецi до кiнця ночi. Я дуже хочу спати. Можна сказати, це одна з моїх чудасiй. Крiм того, у мене все одно не буде багато часу на сон у наступнi кiлька днiв".
  
  
  "Ви також не повиннi пiднiмати слухавку посеред ночi. - Це змушує вас перервати сон, - сказав Нiк.
  
  
  "Не варто питати дорогу i в маленьких кафе", - чинив опiр Рохадас. "Фермери тут менi все розповiдають".
  
  
  Ось i все. Чоловiк iз маленького кафе, де вiн зупинився. Зрештою, це був не Хорхе. Чомусь вiн був щасливий.
  
  
  "Вiзьмiть його i запрiть у камеру. Змiнюйте варту кожнi двi години".
  
  
  Рохадас повернувся, i Нiка помiстили до однiєї з келiй, ранiше призначених для ченцiв. Бiля дверей стояв чоловiк на вартi. Нiк лiг на пiдлогу. Вiн кiлька разiв потягнувся, напружив i розслабив м'язи. Це була технiка iндiйського факiра, що дозволяє повнiстю розслабитись морально та фiзично. За кiлька хвилин вiн заснув мiцним сном.
  
  
  
  
  Як тiльки його розбудило сонячне свiтло, що проникало через маленьке високе вiкно, дверi вiдчинилися. Двоє охоронцiв наказали йому встати та вiдвели до офiсу Рохадаса. Вiн просто прибирав бритву та витирав мило з обличчя.
  
  
  "Менi було цiкаво одне, - сказав Рохадас Нiку, задумливо дивлячись на нього. - Не могли б ви допомогти дiвчинi заговорити?
  
  
  "Що я мiг отримати вiд цього?" - Запитав Нiк. "Звичайно, твоє життя", - бадьоро вiдповiв Рохадас.
  
  
  - А що тодi станеться iз дiвчиною?
  
  
  "Звичайно, вона житиме, якщо розповiсть нам те, що ми хочемо знати", - вiдповiв Рохадас. "Ось чому я привiв її сюди. Я називаю своїх людей любителями, бо вони такi. Я не хотiв, щоб вони бiльше робили помилок. Її не можна було вбити, доки я все не впiзнав. Але тепер, коли я її побачив, я бiльше не хочу, щоб її вбивали".
  
  
  У Нiка було ще кiлька запитань, хоч, мабуть, вiн знав вiдповiдi. Проте вiн хотiв почути це вiд самого Рохадаса. Вiн вирiшив трохи подразнити чоловiка.
  
  
  "Схоже, твої друзi думають про тебе так само... дилетант та дурень", - сказав вiн. "Принаймнi вони, здається, не дуже тобi довiряють".
  
  
  Вiн побачив, як обличчя чоловiка потемнiло. 'Чому ти це сказав?' - сердито сказав Рожадас.
  
  
  "У них були свої люди для важливої роботи", - вiдповiв Нiк. "I мiльйони було передано через посередника. "Цього достатньо, - подумав я".
  
  
  "Два росiйськi агенти були на службi у Кастро.
  
  
  - крикнув Рохадас. "Вони були позиченi менi для цiєї операцiї. Грошi пройшли через посередника, щоб уникнути прямого зв'язку зi мною. Президент Кастро дав їх спецiально для цього плану".
  
  
  Ось як це було. За цим стояв Фiдель. Отже, вiн знову потрапив у бiду. Нарештi Нiку стало ясно. Цi два фахiвцi були взятi в оренду. Любителi, звичайно, належали Рохадасу. Тепер йому зрозумiли навiть те, що було iз золотом. Якби за цим стояли росiяни чи китайцi, вони б теж турбувалися про грошi. Нiхто не любить втрачати стiльки грошей. Просто вони не вiдреагували б так фанатично. Вони не будуть так вiдчайдушно потребувати iнших грошей.
  
  
  Вiн вiдчував, що шанси Марiї на виживання будуть дуже малi, якщо вона не заговорить. Тепер Рохадас був у розпачi. Звичайно, Нiк не думав про переговори з ним. Вiн порушить свою обiцянку, як тiльки отримає iнформацiю. Але принаймнi вiн мiг виграти з цим трохи часу.
  
  
  "Ви говорили про переговори", - сказав Нiк цiй людинi. "Ви теж вели переговори з Тоддом Деннiсоном? Вашi домовленостi таким чином закiнчилися?"
  
  
  "Нi, вiн був не бiльш як завзятою перешкодою", - вiдповiв Рохадас. "Вiн був не тим, з ким треба було мати справу".
  
  
  "Бо його плантацiя виявилася протилежнiстю вашої пропаганди вiдчаю та нещастя", - пiдсумував Нiк.
  
  
  "Цiлком вiрно", - визнав Рохадас, випускаючи дим iз сигари. "Тепер люди реагують так, як ми хочемо".
  
  
  'А в чому ваше завдання?' - Запитав Нiк. То був ключ до рiшення. Це зробило б усе ясним.
  
  
  "У масових вбивствах", - сказав Рохадас. Карнавал розпочинається сьогоднi. Рiо стане морем тусовщикiв. Усi ключовi урядовцi також будуть присутнiми, щоб вiдкрити вечiрку. Нам повiдомили, що на вiдкриттi будуть присутнi президент, губернатори рiзних штатiв, члени кабiнету мiнiстрiв та мери великих мiст Бразилiї. I серед гуляк будуть мої люди та я. Близько полудня, коли всi урядовцi зберуться, щоб вiдкрити бенкет, ми повстанемо. Прекрасна можливiсть iз прекрасним прикриттям, чи не так?
  
  
  Нiк не вiдповiв. У цьому не було потреби, бо вони обидва дуже добре знали вiдповiдь. Карнавал справдi був би iдеальним прикриттям. Це дало б Рохадасу можливiсть завдати удару i втекти. На мить вiн збирався вдарити Х'юго ножем у цi товстi груди. Без рiзанини не було б державного перевороту, який вони явно розраховували. Але вбивство Рохадаса, ймовiрно, цього не зупинить. Можливо, вiн розглянув таку можливiсть i призначив заступника. Нi, гра зараз, ймовiрно, буде коштувати йому життя даремно i не завадить плану. Вiн повинен був грати в гру якомога довше, принаймнi, щоб мати можливiсть вибрати найбiльш вдалий момент для чого б там не було. "Я вважаю, ви змусите людей вiдповiсти", - почав вiн.
  
  
  "Звичайно", - сказав Рохадас iз посмiшкою. "Буде не тiльки хаос i плутанина, а й мiсце для лiдера. Ми якнайбiльше пiдбурювали людей, сiяли революцiю, так би мовити. На перший етап у нас достатньо зброї. Кожен iз моїх людей очолить повстання в мiстi пiсля вбивства. Ми також пiдкупили деяких вiйськових, щоб вони теж взяли на себе керування. Будуть звичайнi.
  
  
  "I цей новий уряд очолює хлопець на iм'я Рохадас", - сказав Нiк.
  
  
  "Правильне припущення".
  
  
  "Вам знадобилися перехопленi грошi, щоб купити бiльше зброї та боєприпасiв, а також щоб отримати великi надiї".
  
  
  "Ти починаєш розумiти, амiго. Мiжнароднi торговцi зброєю - капiталiсти у прямому розумiннi цього слова. Вони вiльнi пiдприємцi, продають усiм i просять бiльше половини авансу. Ось чому грошi сеньйора Деннiсона такi важливi. Ми чули, що грошi складаються iз звичайних доларiв США. Трейдери до цього прагнуть".
  
  
  Рохадас повернувся до одного iз охоронцiв. "Приведи сюди дiвчину", - наказав вiн. "Якщо панночка вiдмовиться спiвпрацювати, менi доведеться вдатися до бiльш жорстких методiв, якщо вона не послухає тебе, амiго".
  
  
  Нiк притулився до стiни i швидко подумав. Дванадцята година була смертельним моментом. Упродовж чотирьох годин розумний сучасний уряд буде знищено. Упродовж чотирьох годин важливий член Органiзацiї Об'єднаних Нацiй нiбито в iм'я блага народу перетвориться на країну гноблення та рабства. Через чотири години найбiльший i найпопулярнiший карнавал у свiтi стане чимось iншим, як маскою для вбивства, карнавалом для вбивств замiсть смiху. Смерть правитиме днем замiсть щастя. Фiдель Кастро глузливо дивився на нього зi стiни. "Ще нi, приятель", - пробурмотiв Нiк собi пiд нiс. Я знайду щось сказати з цього приводу. Поки не знаю як, але це працюватиме, має працювати.
  
  
  Вiн глянув на одвiрок, коли увiйшла Марiя. На нiй була бiла шовкова блузка та проста важка спiдниця. Її очi з жалем дивилися на Нiка, але вiн їй пiдморгнув. Вона була налякана, вiн це бачив, але на її обличчi був рiшучий вираз.
  
  
  "Ти думала про те, що я сказав учора ввечерi, люба?" - солодко спитав Рохадас. Марiя глянула на нього з презирством i вiдвернулася. Рохадас знизав плечима i пiдiйшов до неї. "Тодi ми дамо тобi урок", - сумно сказав вiн. "Я сподiвався, що в цьому немає необхiдностi, але ви робите це неможливим для мене. Я збираюся дiзнатися, де цi грошi, i взяти тебе за дружину. Я впевнений, що ви захочете спiвпрацювати пiсля мого невеликого шоу".
  
  
  Вiн навмисне повiльно розстебнув блузку Марiї i стягнув її убiк. Вiн зiрвав її бюстгальтер своєю великою рукою, оголивши її повнi м'якi груди. Марiя, здавалося, дивилася просто перед собою.
  
  
  "Вони такi красивi, чи не так?" вiн сказав. "Було б прикро, якби з ним щось трапилося, чи не так, люба?"
  
  
  Вiн вiдступив на крок i подивився на неї, коли вона знову застебнула блузку. Червонi обведення навколо очей були єдиною ознакою того, що вона щось вiдчувала. Вона продовжувала дивитися прямо перед собою i пiдiбгала губи.
  
  
  Вiн повернувся до Нiка. "Я все ще хотiв би пощадити її, розумiєте?" вiн сказав. "Так що я принесу в жертву одну з дiвчаток. Всi вони повiї, яких я привiв сюди, щоб мої чоловiки могли трохи розслабитися пiсля вправ".
  
  
  Вiн обернувся до охоронця. "Вiзьми маленькi, худенькi, з великими грудьми i рудим волоссям. Ти знаєш що робити. Потiм вiдведiть цих двох до старої будiвлi, до кам'яних сходiв позаду неї. Я буду саме там."
  
  
  Коли Нiк йшов поруч iз Марiєю, вiн вiдчув, як її рука схопила його. Її тiло тремтiло.
  
  
  "Ти можеш врятуватися, Марiє", - м'яко сказав вiн. Вона спитала. - 'Чому?' "Звичайно, щоб дозволити цiй свинi возитися зi мною. Я швидше помру. Сеньйор Тодд помер, тому що хотiв щось зробити для бразильського народу. Якщо вiн може померти, я теж. Рохадас не допоможе людям. Вiн буде утискувати їх i використовувати як рабiв. Я йому нiчого не скажу".
  
  
  Вони пiдiйшли до найстарiшої будiвлi, i їх провели через чорний хiд. Ззаду було вiсiм кам'яних сходiв. Мабуть, тут був вiвтар. Охоронець наказав їм стати нагорi сходiв, а чоловiки встали за ними. Нiк побачив, як двоє охоронцiв протягли через бiчний вхiд оголену дiвчину, яка чинила опiр i сварилася. Вони побили її та кинули на землю. Потiм вони вбили дерев'янi кiлки в землю i зв'язали її, розсунувши руки i ноги.
  
  
  Дiвчина продовжувала кричати, i Нiк чув, як вона благала, чому вона мала рацiю. Вона була худою, з обвислими довгими грудьми i маленьким плоским животом. Раптом Нiк помiтив присутнiсть Рохадаса, що стояв поруч iз Марiєю. Вiн подав знак i двоє чоловiкiв поспiшили вийти з будiвлi. Дiвчина залишилася плакати i лаятись. "Слухай i придивись, люба, - сказав Рохадас Марiї. "Мед розмазали їй мiж грудей та нiг. Ми зробимо це i з тобою, люба, якщо ти не вирiшиш спiвпрацювати. Тепер нам треба почекати спокiйно".
  
  
  Нiк спостерiгав, як дiвчина щосили намагається вирватися, змушуючи її груди пiднiматися i опускатися. Але зв'язали її добре. Потiм раптово його увагу привернув рух бiля стiни навпроти нього. Марiя теж помiтила це i в страху стиснула його руку. Рухи перетворилися на тiнь, тiнь великого щура, який обережно рушив далi до кiмнати. Потiм Нiк побачив ще одного i ще, i з'являлося все бiльше i бiльше. Пiдлога була посипана величезними щурами, i вони все ще з'являлися звiдусiль: зi старих лiгвищ, з колон i з ям у кутках зали. Всi вони нерiшуче пiдiйшли до дiвчини, зупинилися на мить, щоб понюхати запах меду, i рушили далi. Дiвчина пiдняла голову i тепер побачила щурiв, що наближаються до неї. Вона повернула голову так сильно, як тiльки могла побачити Рохадаса, i почала вiдчайдушно кричати.
  
  
  "Вiдпусти мене, Рохадасе", - благала вона. 'Що я зробив? О боже, нi... Благаю тебе, Рохадасе! Я цього не робила, хоч би що це було, я цього не робила! "
  
  
  "Це для доброї справи", - вiдповiв Рохадас. "До бiса ваша добра справа!" - гукнула вона. "Ой, заради бога, вiдпусти мене. Ну от!" Пацюки чекали на невеликiй вiдстанi, а новi продовжували прибувати. Нiка ще сильнiше стиснула руку. знайшла мед на лiвих грудях i нетерпляче встромила зуби в тiло. Дiвчина кричала так жахливо, як Нiк нiколи не чув.
  
  
  "Нi, нi, люба, - сказав вiн. "Я не хочу, щоб ти нiчого не пропустила".
  
  
  Дiвчина тепер безперервно кричала. Звук вiдбивався вiд стiн, що робило все ще гiршим.
  
  
  Нiк побачив зграю щурiв бiля її нiг, i кров текла з її грудей. Її крики перетворилися на стогiн. Зрештою Рохадас наказав двом охоронцям, якi зробили кiлька пострiлiв у повiтря. Щури розбiглися на всi боки, повернувшись у свої безпечнi лiгви.
  
  
  Нiк притис Марiю до свого плеча, i раптом вона впала. Вона не зомлiла, бо чiплялася за його ноги i тремтiла, як соломинка. Дiвчина внизу лежала нерухомо i лише трохи стогнала. Бiдолашна, вона ще не померла.
  
  
  "Виведiть їх надвiр", - наказав Рохадас, виходячи. Нiк пiдтримав Марiю i мiцно притис її до себе. Пригнiченi, вони вийшли надвiр.
  
  
  "Ну що, люба?" - сказав Рожадас, пiднявши її пiдборiддя товстим пальцем. "Ти зараз заговориш? Я б не хотiв давати тебе на другу вечерю цим брудним тварюкам". Марiя вдарила Рохадаса прямо в обличчя, i звук цiєї луною рознiсся по всьому подвiр'ю.
  
  
  "Я волiю мати щурiв мiж ногами, нiж тебе", - затято сказала вона. Рохадас був схвильований злим поглядом Марiї.
  
  
  "Наведiть її та приготуйте", - наказав вiн охоронцям. "Поклади на нього бiльше меду. Нанеси трохи i на її гiркi губи".
  
  
  Нiк вiдчув, як його м'язи напружуються, коли вiн приготувався кинути Хьюго на долоню. Вiн мав дiяти зараз i сподiвався, що якщо у Рохадаса буде замiна, вiн теж зможе отримати її. Вiн не мiг дивитися, як Марiя жертвує собою. Коли вiн збирався вкласти Х'юго в руку, вiн почув пострiли. Перший пострiл припав на правого охоронця. Другий пострiл потрапив до iншого зацiпенiлого охоронця. Рохадас сховався за бочкою вiд куль, оскiльки двiр зазнав сильного обстрiлу. Нiк схопив Марiю за руку. Стрiлець лежав на краю уступу i блискавично продовжував стрiляти.
  
  
  'Йдемо!' крикнув Нiк. "Ми прикритi!" Нiк потягнув дiвчину за собою i з усiх нiг побiг до протилежних кущiв. Стрiлець продовжував стрiляти по вiкнах i дверях, змушуючи всiх залишатися в укриттi. Кiлька людей Рохадаса вiдкрили вогонь у вiдповiдь, але їхнi пострiли не вдавалися. Нiк i Марiя мали достатньо часу, щоб дiстатися кущiв, i тепер вони пiднялися на скелю. Всi їх порiзали шипи та колючки, i Нiк побачив, як порвалася блузка Марiї, оголивши бiльшу частину цих чудових грудей. Стрiлянина припинилася, i Нiк почав чекати. Єдине, що вiн чути були слабкi шуми та крики. Дерева закривали вигляд. Марiя притулилася головою до його плеча i мiцно притулилася до нього.
  
  
  "Дякую, Нiк, дякую", - схлипнула вона.
  
  
  "Тобi не треба менi дякувати, люба, - сказав вiн. "Подякуй цiй людинi з його гвинтiвками". Вiн знав, що у незнайомця має бути бiльше однiєї гвинтiвки. Чоловiк стрiляв занадто швидко i регулярно, щоб перезарядити. Якщо тiльки вiн не один."
  
  
  "Але ти прийшов сюди шукати мене", - сказала вона, мiцно обiймаючи його. "Ви ризикували своїм життям, щоб врятувати мене. Вiдмiнно, Нiк. Нiхто з моїх знайомих так не вчинив. Я скажу тобi велике спасибi пiзнiше, Нiк. Це точно." Вiн думав, чи варто їй сказати, що в нього так багато роботи. Вiн вирiшив не робити цього.
  
  
  "Давай, - сказав вiн. "Ми маємо повернутися до Рiо. Може, я таки зможу зупинити катастрофу".
  
  
  Вiн просто допомагав Мерi встати, коли почув голос, що кличе.
  
  
  "Сеньйор Нiк, от i я, вiрно!"
  
  
  "Хорхе!" - Закричав Нiк, побачивши, що чоловiк вийшов. В однiй руцi вiн тримав двi рушницi, а в другiй - одну. "Я подумав... я сподiвався".
  
  
  Чоловiк тепло обiйняв Нiка. "Амiго", - сказав бразилець. "Я повинен знову вибачитися. Я, мабуть, справдi дурний, чи не так?"
  
  
  "Нi", - вiдповiв Нiк. "Не дурний, просто трохи впертий. Ви зараз тут? Це все доводить".
  
  
  "Я не мiг викинути з голови те, що ти сказав", - трохи сумно сказав Хорхе. "Я почав думати, i тепер спливло багато речей, якi я ранiше запихав у куточки мого мозку. Менi все стало ясно. Можливо, мене стурбувало те, що ви згадали, що в Лос-Рейєсi слiпий начальник полiцiї. У будь-якому випадку, я бiльше не мiг цього уникнути. почув по радiо, що Вiвiан Деннiсон вбили, що щось не так. Я знав, що ти не покинеш країну за моїм наказом.
  
  
  Раптом Нiк почув рев важких двигунiв. "Шкiльнi автобуси", - сказав вiн. "Я бачив три автобуси, що стояли позаду мiсiї. Вони вирушили в дорогу. Напевно, нас шукатимуть.
  
  
  "Сюди", - сказав Хорхе. "Тут є стара печера, яка прорiзає гору. У дитинствi я часто грав там. Вони нас там нiколи не знайдуть".
  
  
  З Хорхе попереду i Марiєю посерединi вони пiшли кам'янистою землею. Вони тiльки-но пройшли близько ста ярдiв, коли зателефонував Нiк. "Почекай хвилинку", - сказав вiн. 'Слухайте. Куди вони їдуть!
  
  
  - Двигуни затихають, - насупившись, сказав Хорхе. "Вони йдуть далi. Нас не шукатимуть!
  
  
  "Звичайно, нi", - сердито крикнув Нiк. "Яка дурiсть з мого боку. Вони їдуть у Рiо. Це все, що зараз може зробити Рохадас. Бiльше немає часу переслiдувати нас. Вiн привезе туди своїх людей, якi потiм вливаються в натовп, готовi завдати удару".
  
  
  Вiн зупинився i побачив розгублений вираз на обличчях Хорхе та Марiї. Вiн забув, що вони не знали. Коли Нiк закiнчив говорити, вони виглядали трохи блiдими. Вiн перевiряв кожну нагоду зiрвати план. Не залишалося часу, щоб зв'язатися iз президентом чи iншими державними дiячами. Вони, безперечно, були в дорозi або були присутнi на урочистостях. Навiть якби вiн мiг зв'язатися з ними, вони, мабуть, не повiрили б йому. "Пiд час карнавалу в Рiо повно любителiв повеселитися, i на той час, коли вони перевiрили дзвiнок, якщо припустити, що вони це зробили, було вже надто пiзно.
  
  
  "Слухай, моя полiцейська машина трохи далi дорогою", - сказав Хорхе. "Давай повернемося в мiсто i подивимося, чи можемо ми щось зробити".
  
  
  Нiк i Марiя пiшли за ними, i через кiлька хвилин, з ревом сирен, вони їхали через гори в Лос-Рейєс.
  
  
  "Ми навiть не знаємо, як вони виглядатимуть на Карнавалi", - сердито сказав Нiк, грюкнувши кулаками по дверях. Вiн нiколи не вiдчував такого безсилля. "Ви можете посперечатися, що вони переодягаються. Як i кiлька сотень тисяч iнших людей". Нiк повернувся до Марiї. "Ви чули, як вони говорили про щось?" - Запитав вiн дiвчину. ' Ви чули, як вони говорили про карнавал, про щось, що могло б нам допомогти?
  
  
  "За межами камери я чула, як жiнки дражнили чоловiкiв", - згадувала вона. "Вони продовжували називати їх Чак i говорили: Muito prazer, Чак ... приємно познайомитися, Чак. Вони справдi повеселилися".
  
  
  "Чак?" - повторив Нiк. "Що це ще раз означає?"
  
  
  Хорхе знову спохмурнiв i спрямував машину на шосе. "Це iм'я щось означає, - сказав вiн. "Це пов'язано з iсторiєю чи легендою. Дай менi трохи подумати. Iсторiя... легенда... зачекайте, я зрозумiв! Чак був богом iндiанцiв майя. Бог дощу та грому. Його послiдовники вiдомi пiд тим самим iм'ям... Чак, їх називали червоними.
  
  
  "Ось i все", - крикнув Нiк. "Вони збираються одягнутися як боги майя, щоб вони могли впiзнавати один одного i працювати разом. Ймовiрно, вони працюватимуть певною мiрою за фiксованим планом".
  
  
  Полiцейська машина зупинилася перед вокзалом, i Хорхе глянув на Нiка. "Я знаю кiлька людей у горах, якi роблять те, що я говорю. Вони менi довiряють. Вони менi повiрять. Я зберу їх i вiдвезу до Рiо. Скiльки чоловiкiв з ним у Рохадаса, сеньйоре Нiке?
  
  
  "Близько двадцяти п'яти".
  
  
  "Я не можу привезти бiльше десяти. Але, можливо, цього буде достатньо, якщо ми дiстанемося до того, як Рохадас завдасть удару".
  
  
  "Скiльки часу пройде, перш нiж ви зберете своїх людей разом?"
  
  
  Хорхе посмiхнувся. "Це найгiрше. У бiльшостi немає телефону. Доведеться забирати їх по одному. На це йде багато часу".
  
  
  "А час - це те, чого ми вiдчайдушно потребуємо", - сказав Нiк. "Рохадас вже в дорозi, i тепер вiн розмiстить своїх людей у натовпi, готових завдати удару по його сигналу. Я збираюся виграти трохи часу, Хорхе. Я йду один.
  
  
  Начальник полiцiї був вражений. - Тiльки ти один сеньйор Нiк. Тiльки проти Рохадаса та його людей? Боюся, що навiть ти не зможеш цього зробити".
  
  
  "Нi, якщо там вже будуть готовi урядовi люди. Але я можу бути в Рiо до полудня. Я буду тримати людей Рохадаса зайнятими, щоб вони не могли почати вбивати. Принаймнi, я сподiваюся, що це спрацює. I якщо зможеш, у тебе буде досить часу, щоб знайти своїх людей. Все, що їм потрiбно знати, - це з.
  
  
  "Удачi, амiго, - сказав бразилець. "Вiзьми мою машину. У мене тут ще кiлька.
  
  
  "Ви дiйсно думаєте, що зможете зайняти їх досить довго?" - спитала Марiя, сiдаючи поряд iз ним у машину. "Ти дiєш сам собою, Нiк".
  
  
  Вiн увiмкнув сирену i вiдiрвався.
  
  
  "Дорога, я обов'язково спробую", - похмуро сказав вiн. "Це не тiльки через Рохадас i його рух, або через катастрофу, це означатиме для Бразилiї. За цим коштує набагато бiльше. Великi хлопцi за лаштунками тепер хочуть побачити, чи зможе такий маленький дурний диктатор, як Фiдель, впоратися з цим. Якщо це вдасться, це означає, що в майбутньому буде цiлий потiк. Допустити. Бразилiя не може цього допустити.
  
  
  Нiк подарував їй посмiшку, сповнену смiливостi, впевненостi, вiдваги i сталевих нервiв. "Вiн буде один", - знову сказала собi Марiя, дивлячись на красивого сильного чоловiка, що сидить поруч iз нею. Вона нiколи цього не знала. Вона знала, що якщо хтось зможе це зробити, вiн точно зможе. Вона мовчки молилася за його безпеку.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 9
  
  
  
  
  
  "Можу я приєднатися до вас?" - спитала Марiя за дверима своєї квартири. Вони завершили поїздку у рекордно короткi термiни. "Може, я зможу тобi чимось допомогти".
  
  
  "Нi", - сказав Нiк. "Я вже зайнятий власною безпекою".
  
  
  Вiн хотiв втекти, але вона обняла його i швидко поцiлувала своїми м'якими, вологими i хвилюючими губами. Вона вiдпустила його та вбiгла до будiвлi. "Я молитимуся за тебе", - сказала вона, майже схлипуючи.
  
  
  Нiк пiшов на Флорiано-сквер. Хорхе сказав, що, мабуть, саме там вiдбудеться вiдкриття. Вулицi вже були заповненi карнавалом i водити там машину було неможливо. Єдинi, хто рухався крiзь натовп, були прикрашенi машини, кожна зi своїм сюжетом i, звичайно, заповненими напiвроздягненими дiвчатами. Якою б важливою i смертоносною була його мета, вiн не мiг iгнорувати красу оточуючих його дiвчат. Деякi були бiлi, однi свiтло-коричневi, iншi майже чорнi, але всi були в пiднесеному настрої та веселилися. Нiк спробував уникнути трьох iз них, але було вже пiзно. Його схопили та змусили танцювати. Бiкiнi Вони були одягненi так, нiби їхнi бiкiнi вони запозичили у п'ятирiчних дошкiльнят. "Залишися з нами, милий хлопчику", - сказала одна з них, смiючись i притискаючись до нього своїми грудьми. "Вам буде весело, я обiцяю".
  
  
  "Я вiрю тобi, дитинко", - смiючись, вiдповiв Нiк. "Але в мене побачення з богом".
  
  
  Вiн вислизнув iз їхнiх рук, ляснув її по спинi i продовжив. Площа була яскравою подiєю. Сцена була порожня, крiм кiлькох, мабуть, молодших офiцерiв. Вiн полегшено зiтхнув. Сама сцена була квадратної форми i складалася з рухомої сталевої конструкцiї. Вiн знову ухилився вiд кiлькох гуляк i почав шукати в натовпi костюм бога майя. Це було складно. Натовпилися люди, костюми були рiзнi. Вiн знову озирнувся i раптово побачив платформу приблизно за двадцять метрiв вiд сцени. Платформа була невеликим храмом майя i був зроблений з пап'є-маше. На ньому було близько десяти чоловiк, одягнених у короткi плащi, довгi штани, сандалiї, маски та шоломи з пiр'ям. Нiк похмуро посмiхнувся. Вiн уже мiг бачити Рохадаса. Вiн був єдиним, у кого на шоломi було помаранчеве перо, i вiн був попереду платформи.
  
  
  Нiк швидко озирнувся, пiдбираючи решту чоловiкiв у натовпi. Потiм його увагу привернули маленькi квадратнi предмети, якi чоловiки носили на поясi на зап'ястях. Вони мали рацiї. Вiн прокляв все. Принаймнi Рохадас добре продумав цю частину плану. Вiн знав, що рацiї ускладнять завдання. Прямо як платформа. Рохадас мiг бачити все звiдти. Вiн поспiшить вiддати накази, як тiльки побачить, що Нiк займеться одним iз своїх людей.
  
  
  Нiк продовжив шлях уздовж ряду будинкiв на боцi площi, бо там було менше людей. Все, що вiн мiг зробити, це кинутись у тусувальний натовп. Вiн просто спостерiгав за всiм, коли вiдчув, як холодний твердий предмет тицьнув його в ребра. Вiн повернувся i побачив людину, що стояла поруч. На чоловiковi був дiловий костюм, у нього були високi вилицi та коротко стрижене волосся.
  
  
  "Почни йти назад", - сказав вiн. 'Повiльно. Один неправильний рух, i все скiнчено.
  
  
  Нiк повернувся до будiвлi. Вiн збирався щось сказати цiй людинi, коли отримав сильний удар по вуху. Вiн побачив червонi та жовтi зiрки, вiдчув, що його тягнуть коридором, i вiн знепритомнiв.
  
  
  Його голова пульсувала, i вiн побачив тьмяне свiтло у напiввiдкритих очах. Вiн їх повнiстю вiдкрив i спробував зупинити кружляння у нього на очах. Вiн невиразно розрiзняв стiну i двi фiгури в дiлових костюмах по обидва боки вiкна. Нiк спробував сiсти, але його руки та ноги були пов'язанi. Перший чоловiк пiдiйшов до нього i потяг до стiльця бiля вiкна. Очевидно, це був дешевий готельний номер. Через вiкно вiн мiг бачити все, що вiдбувається на майданi. Двоє чоловiкiв мовчали, i Нiк побачив, що один iз них тримав у руцi пiстолет i направив його у вiкно.
  
  
  "Звiдси видно, як це вiдбувається", - сказав вiн Нiку iз явним росiйським акцентом. Це були не люди Рохадаса, i Нiк закусив губу. Це його власна провина. Вiн надто багато уваги придiляв Рохадасу та його людям. Мiж iншим, сам лiдер повстанцiв сказав йому, що працює лише з двома професiоналами.
  
  
  "Рохадас сказав тобi, що я за ним гнатимуся?" - Запитав Нiк.
  
  
  "Рохадас?" сказав чоловiк з пiстолетом, зневажливо посмiхаючись. "Вiн навiть не знає, що ми тут. Нас негайно вiдправили сюди, щоб дiзнатися, чому нашi люди нам нiчого не повiдомили. Коли ми прибули вчора i почули, що ви тут, ми одразу зрозумiли, що вiдбувається. Ми сказали про це нашим людям i мали зупинити вас якнайшвидше".
  
  
  "Отже, ви допомагаєте Рохадасу з його повстанням", - пiдсумував Нiк.
  
  
  "Вiрно", - визнав росiянин. "Але для нас це лише другорядне завдання. Звичайно, нашi люди хочуть досягти успiху, але не хочуть безпосередньо втручатися. Ми не очiкували, що зможемо вас зупинити. Це було несподiвано легко".
  
  
  "Несподiвано, - подумав Нiк. Так i скажи. Один iз тих несподiваних поворотiв, якi змiнюють хiд iсторiї. Вони зайняли позицiю на площi, побачили його наближення i втрутилися. Коли вiн визирнув у вiкно, вiн вiдчув себе далеко з одного боку i близько до своєї мети з iншого.
  
  
  "Ми могли б вас пристрелити, а потiм йти додому", - знову сказав один росiйський. "Але ми, як i ви, професiонали. Ми беремо на себе якнайменше ризикiв. Внизу багато шуму, i пострiл напевно залишиться мабуть непомiтно. Але ми нiчим не ризикуємо. Почекаємо, поки Рохадас i його люди почнуть стрiляти. На цьому кар'єра знаменитого N3 закiнчиться. номерi, чи не так?
  
  
  "Я повнiстю згоден", - сказав Нiк.
  
  
  "Чому б тобi не звiльнити мене i не забути про все?"
  
  
  На обличчi росiйської з'явилася холодна посмiшка. Вiн подивився на свiй годинник. "Це ненадовго", - сказав вiн. "Тодi ми звiльнимо тебе назавжди".
  
  
  Другий чоловiк пiдiйшов до вiкна i став спостерiгати за тим, що вiдбувається пiд ним. Нiк побачив, як той iз пiстолетом сидить на стiльцi й упирається ногами в раму. Чоловiк продовжував спрямовувати пiстолет на Нiка. Вони мовчали, за винятком тих випадкiв, коли коментували бiкiнi чи костюм. Нiк спробував розв'язати мотузки на зап'ястях, але марно. Його зап'ястя хворiло, i вiн вiдчував приплив кровi. Вiн почав вiдчайдушно шукати вихiд. Вiн не мiг безпорадно дивитися на бiйню. Це було б набагато болючiше, нiж бути застреленим, як собаку. Час майже сплив. Але загнаний у кут кiт робить дивнi стрибки. У Нiка був смiливий вiдчайдушний план.
  
  
  Вiн надмiрно рухав ногами, щоб перевiрити мотузки. Росiйська це бачив. Вiн холодно посмiхнувся i знову глянув у вiкно. Вiн був упевнений, що Нiк безпорадний, i це саме те, на що Нiк сподiвався. Очi Кiллмайстра металися туди-сюди, щоб оцiнити вiдстанi. У нього був лише один шанс, i якщо вiн хотiв досягти успiху, все мало йти в правильному порядку.
  
  
  Чоловiк iз пiстолетом все ще хитав ногами на пiдвiконнi на заднiх нiжках свого стiльця. Пiстолет у руцi був спрямований точно в потрiбну точку i пiд прямим кутом. Нiк обережно перемiстив свою вагу в крiслi, напружуючи м'язи, як пружини, що збираються розслабитися. Вiн знову все оглянув, глибоко зiтхнув i щосили вдарив ногою.
  
  
  Його ступнi торкнулися заднiх нiжок стiльця з росiйською на них. Стiлець вислизнув з-пiд людини. Росiянин рефлекторно натиснув на курок i вистрiлив iншому прямо в обличчя. Той, хто мав пiстолет, упав на землю. Нiк застрибнув на чоловiка i приземлився колiнами йому на шию. Вiн вiдчув, як з тiла витiсняється повiтря, i почув трiск. Вiн насилу впав на землю, i росiянин вiдчайдушно схопився за горло. На його обличчi була огидна гримаса. Вiн намагався дихати, i його руки судомно рухалися. Його обличчя стало яскраво-червоним. Його тiло сильно затремтiло, судорожно напружилося i раптово застигло. Нiк швидко глянув на iншого, який наполовину звисав iз вiкна.
  
  
  Це спрацювало, але вiн втратив багато дорогоцiнного часу, а вiн все ще був пов'язаний. Дюйм за дюймом вiн рухався до старомодного металевого лiжка. Деякi частини її були нерiвними та трохи гострими. Вiн тер про них мотузки навколо зап'ясток. Нарештi вiн вiдчув, як послаблюється натяг мотузок, i одним поворотом рук змiг звiльнити мотузки. Вiн звiльнив щиколотки, схопив пiстолет росiйської i вибiг надвiр.
  
  
  Вiн розраховував, що Х'юго та його сильнi руки впораються з людьми Рохадаса. Було дуже багато людей, дуже багато дiтей i занадто багато невинних, щоб ризикувати перестрiлками. Тим не менш, можливо, це було необхiдно. Вiн сунув пiстолет у кишеню i побiг у натовп. Вiн уникав групи тусовщикiв i пробирався крiзь натовп. Людей Рохадаса було легко знайти за їхнiми костюмами. Вони, як i ранiше, стояли на тих же мiсцях. Коли Нiк сильно попрацював лiктями, вiн помiтив рух у натовпi. Вони створили групу гуляк, якi танцюватимуть цiлими днями, приводячи людей i втрачаючи їх. Лiдер блоку стояв поряд iз двома замаскованими вбивцями. Нiк приєднався до групи наприкiнцi, i вони почали танцювати серед людей полонез. Нiка безцеремонно тягли за собою. Коли вони минули двох богiв майя, Нiк швидко вискочив з ладу i вдарив своїм стилетом безмовного невидимого посланця смертi. Це був не зовсiм стиль Нiка - шалено i без попередження вбивати людей. Проте вiн не пошкодував цих двох. Вони були гадюками, готовими напасти на безневинних людей, гадюками, одягненими як гуляки.
  
  
  Коли один чоловiк раптово побачив, що його товариш упав, вiн обернувся i побачив Нiка. Вiн спробував витягнути пiстолет, але стилет знову вдарив. Нiк спiймав чоловiка i поклав його на пiдлогу, нiби вiн був п'яний.
  
  
  Але Рохадас бачив це i добре знав, що вiдбувається. Нiк подивився на платформу i побачив, як лiдер повстанцiв розмовляє рацiєю. Невелика перевага, яка в нього була, елемент несподiванки, зник, зрозумiв вiн, коли побачив трьох богiв майя, що наближаються. Вiн пригнувся за трьома дiвчатами з великими кошиками з фруктами з пап'є-маше на головах i попрямував до ряду будiвель. У нього виникла iдея. Перед дверима стояв чоловiк у костюмi пiрата. Нiк обережно пiдiйшов до чоловiка та раптово схопив його. Навмисне натиснувши на певнi нервовi точки i чоловiк знепритомнiв. Нiк одягнув костюм i наклав пов'язку на око.
  
  
  "Вибач, приятель", - сказав вiн учаснику вечiрки, що лежить.
  
  
  Продовжуючи свiй шлях, вiн побачив двох убивць за кiлька ярдiв вiд них, якi здивовано дивилися на натовп. Вiн пiдiйшов до нього, пiдвiвся мiж ними i взяв Х'юго в лiву руку. Обидвi його руки торкнулися чоловiкiв. Вiн вiдчув, як вони задихнулися, i побачив, як вони звалилися.
  
  
  "Двох зайцiв одним пострiлом", - сказав Нiк. Вiн побачив здивування перехожих i дружелюбно посмiхнувся.
  
  
  "Заспокойся, амiго", - весело гукнув вiн. "Я сказав тобi не перепивати". Перехожi обернулися, i Нiк пiдняв чоловiка на ноги. Чоловiк спiткнувся, i Нiк кинув його до будiвлi. Вiн обернувся якраз вчасно, щоб побачити третього бога майя, що кидається до нього з великим мисливським ножем.
  
  
  Нiк стрибнув назад у будинок. Нiж розiрвав костюм пiрата. Через швидкiсть людини вiн врiзався в Нiка, i вони обоє впали на землю. Нiк приклався твердим краєм шолома до голови. Бiль розлютив його. Вiн схопив нападника за голову i з силою вдарив її об землю. Чоловiк був у останнiх конвульсiях. Нiк схопив рацiю i вибiг надвiр, притиснувши її до вуха. Вiн почув сердитий крик Рожадаса через рацiю.
  
  
  "Ось вiн", - закричав вождь. "Вони його вiдпустили, iдiоти. Ось цей пiрат у червонiй тканинi i з пов'язкою на оцi ... поряд з великою будiвлею. Вiзьмiть його! Швидко!"
  
  
  Нiк кинув рацiю i побiг вузькою стежкою на краю натовпу. Вiн побачив, як ще два пернатi вбивцi вiдiрвалися вiд натовпу, щоб пiти за ним. У цей момент учасник вечiрки, одягнений у червону сорочку, плащ i маску диявола, пройшов повз Нiка i побiг вузьким провулком. Нiк пiшов за дияволом, i коли вони досягли середини провулка, вiн схопив його. Вiн зробив це якомога м'якше. Нiк притулив чоловiка до стiни i вдягнув костюм диявола.
  
  
  "Я починав як пiрат, а тепер мене пiдвищили до диявола", - промимрив вiн. "Це життя, приятель".
  
  
  Вiн якраз виходив iз провулка, коли нападники розiйшлися i почали шукати його на краю натовпу.
  
  
  "Сюрприз!" - крикнув вiн першому, сильно вдаривши його кулаком у живiт. Коли чоловiк зiгнувся навпiл, Нiк ще раз коротко поплескав його по шиї та дозволив чоловiковi впасти вперед. Вiн побiг за рештою.
  
  
  'Орел або решка!' Нiк радiсно посмiхнувся, схопивши другу людину за руку i вдаривши нею об лiхтар. Вiн узяв у нього пiстолет i повернувся до iншого, щоб зробити те саме. Цi двоє все ще можуть мати проблеми зi своїми пiстолетами. Вiн зупинився, щоб подивитись поверх натовпу на платформу. Рохадас все бачив i люто вказував на Нiка. Нiк поки непогано справлявся, але вiн почав з тугою шукати на вулицi Хорхе та його людей. Нiчого не було видно, i коли вiн озирнувся на платформу, то побачив, що Рохадас, мабуть, дуже стурбований, послав усiх своїх людей за ним. Вони вишикувалися в два ряди i пробилися крiзь натовп, наближаючись до нього клешнями. Несподiвано Нiк побачив, що маса розкололася на двi половини. Вiн стояв перед групою i побачив, як повз нього пройшла ще одна платформа.
  
  
  Колiсниця була вкрита квiтами та вiнком над квiтковим троном. На тронi сидiла дiвчина зi свiтлим кучерявим волоссям, в оточеннi iнших дiвчат з високими стрижками та довгими сукнями. Коли натовп гнався за платформою, Нiк знову глянув. Всi дiвчата були надто сильно нафарбованi, i коли вони кидали квiти в натовп, їхнi рухи були надто перебiльшенi. "Чорт забирай", - прогарчав Нiк. "Я можу бути iдiотом, якщо вони не трансвестити".
  
  
  Деякi бiгли за платформою, ловлячи квiти, якi "дiвчата" викинули, якомога витонченiше. Перший ряд костюмiв з пiр'ям досяг протилежного боку натовпу. Вiн подбав про те, щоб платформа залишався мiж ним i його противниками. Вiн знав, що вiн ховається вiд них, i прискорив крок, коли вiз досяг краю натовпу. Незграбний вiзок застряг у кiнцi вулицi на невеликому вигинi. Нiк i ще кiлька людей все ще бiгли поряд. Коли машина повернула, вiн попросив у "блондинки" троянду. Фiгура нахилилася вперед, щоб передати йому квiтку. Нiк схопив його за зап'ястя i потяг. Чоловiк у червонiй сукнi, чорних довгих рукавичках i свiтлiй перуцi впав йому в руки. Вiн кинув хлопця на плече i побiг провулком. Народ почав бурхливо смiятися.
  
  
  Нiк усмiхнувся, бо знав, чому вони смiються. Вони думали про те розчарування, яке на нього чекало. Вiн поклав людину надвiр i зняв костюм диявола. "Одягни цей костюм, люба", - сказав вiн.
  
  
  Вiн вирiшив просто залишити бюстгальтер. Може, вiн не виглядав особливо привабливим, але дiвчинi просто потрiбно задовольнятися тим, що в неї є. Повернувшись, вiн побачив, що два ряди вбивць у костюмах вишикувалися пiвколом. Звук сирен машин, що наближаються, вразили його.
  
  
  То були люди Хорхе! Вiн швидко глянув на платформу Рохадаса. Вiн вiддавав накази через рацiю, i Нiк побачив, як люди Рохадаса знову змiшалися з натовпом. Раптом вiн побачив, як iз провулка з'являються синя сорочка та кепка. За ним бiгло кiлька людей у робочих костюмах, озброєних кирками та лопатами. Хорхе побачив людей Рохадаса i дав свої вказiвки. Нiк зробив кiлька крокiв уперед, поки на нього не натрапив убивця з пiр'ям.
  
  
  "Desculpe, senhorita", - сказав чоловiк. 'Жаль.'
  
  
  "Хуплак!" - Крикнув Нiк, повертаючи чоловiка влiво. Чоловiк стукнувся головою по брукiвцi. Нiк взяв у нього пiстолет, спустошив магазин i викинув зброю. Iнший бог якраз встиг побачити когось у червонiй сукнi, що схилився над його другом.
  
  
  - Гей, - пронизливим голосом крикнув Нiк. "Я думаю, твiй друг хворий".
  
  
  Чоловiк прибiг швидко. Нiк почекав, поки вiн пiдiйде ближче, потiм штовхнув хлопця каблуком на шпильцi. Вбивця автоматично нахилився вперед та закричав вiд болю. Нiк швидко нанiс йому аперкот колiном, i чоловiк упав уперед. Вiн озирнувся i побачив, що люди Хорхе розправляються з iншими вбивцями. Проте це б не спрацювало. У будь-якому разi вони зазнають невдачi. Рохадас все ще був на платформi i продовжував вiддавати накази через рацiю. Хорхе та його люди вже схопили чимало вбивць, але Нiк побачив, що цього недостатньо. У натовпi у Рохадаса було ще близько шести чоловiк. Нiк швидко зняв сукню, перуку та туфлi на високих пiдборах. Вiн знав, що Рохадас продовжував закликати своїх людей дотримуватись запланованого плану. Вiн наполягав на тому, що це все ще може спрацювати.
  
  
  Найгiрше було те, що вiн мав рацiю.
  
  
  На подiум пiднялися високi люди. Плавучий корабель Рохадаса був надто далеко, щоб встигнути дiстатися до нього. Нiк проткнувся. Вiн бiльше не мiг зв'язатися з Рохадасом, може ще зможе. Спочатку вiн спробував пробитися i протиснутись, але коли не змiг, то поповз. Вiн i ранiше дивився на сцену. Її можна було повнiстю розiбрати.
  
  
  Нарештi перед ним з'явилися довгi сталевi пiдпiрки, якi крiпилися довгими залiзними болтами. Вiн оглянув конструкцiю i знайшов три мiсця, в яких вiн мiг би досягти успiху. Вiн нахилився i пiдпер одну з поперечин. Його ноги потонули у гравiї. Вiн перемiстив свою вагу i спробував ще раз. Поперечина врiзалася йому в плече, i вiн почув, як розiрвалася його сорочка, коли вiн напружив м'язи спини. Болт трохи поступився, але цього було достатньо. Вiн витяг опору, впав навколiшки i схвильовано задихав.
  
  
  Вiн слухав i очiкував почути залпи, що бiльш-менш вiдкривалися. Вiн знав, що то були секунди. Друга опора пiшла набагато простiше. Вiн пiдвiв очi i побачив, що мiсце тоне. Третя опора була найважчою. Вiн повинен був спочатку витягнути її, а потiм пiрнути з-пiд подiуму, iнакше вiн був би розчавлений. Третiй кiлочок був найближчим до краю сцени i найнижчим до землi. Вiн пiдставив спину пiд поперечину i пiдняв її. Вона врiзалася в його шкiру, i в нього захворiли м'язи спини. Вiн щосили тягнув ручку, але це не допомогло. Вiн знову вигнув спину i смикнув ручку. Цього разу це спрацювало, i вiн пiрнув з-пiд неї.
  
  
  Сцена обрушилася i пролунали гучнi крики. Завтра буде багато чиновникiв iз синцями та подряпинами. Але принаймнi Бразилiя все ще мала уряд, i Органiзацiя Об'єднаних Нацiй збереже одного члена. Вiдразу пiсля того, як сцена впала, вiн почув пострiли i похмуро розсмiявся. Це було надто пiзно. Вiн пiдвiвся, наступив на балки i озирнувся. Натовп знищив убивць, що залишилися. Хорхе та його люди оточили площу. Але платформа була порожня, i Рохадас утiк. Нiк мiг просто помiтити проблиск помаранчевого кольору, що рухається до далекого кута площi.
  
  
  Цей виродок все ще був на волi. Нiк схопився зi свого мiсця i побiг безладно на сценi. Проходячи по провулках, прилеглих до площi, вiн чув виття сирен. Вiн знав, що всi великi площi та проспекти заповненi людьми, i Рохадас також це знав. Вiн, звичайно, пiде в закутки. Нiк проклинав себе за те, що недостатньо добре знав Рiо, щоб вiдрiзати дорогу цьому ублюдку. Вiн побачив, як помаранчевий капелюх вилетiв з-за рогу якраз вчасно. Перехрестя мало вести до наступного проспекту, i Нiк, як i Рохадас, увiйшов у перший провулок. Чоловiк обернувся, i Нiк побачив, що дiстає пiстолет. Вiн вистрiлив один раз, i Нiк був змушений зупинитися i сховатися. Вiн ненадовго мав намiр витягнути пiстолет, але потiм передумав. Буде краще, якщо вiн упiймає Рохадаса живим.
  
  
  Нiк вiдчув, як у нього болять м'язи спини. Будь-яка нормальна людина зупинилася б, але Нiк стиснув зуби i додав швидкiсть. Вiн дивився, як лiдер повстанцiв викинув свiй шолом. Нiк засмiявся про себе. Вiн знав, що Рохадас тепер спiтнiв i задихався. Нiк досяг вершини пагорба i побачив Рохадаса, що перетинає невелику площу.
  
  
  Щойно пiд'їхав вiдкритий тролейбус. Скрiзь висiли люди. Якщо не зважати на те, що тепер вони були в костюмах, це було звичайне видовище. Рохадас скочив у автобус, i Нiк погнався за ним. Iншi, хто хотiв сiсти в троллейбус, зупинилися, побачивши одягненого в костюм чоловiка, який загрожує водiєвi пiстолетом. Рохадас мав безкоштовний проїзд i троллейбус, повний заручникiв одним махом.
  
  
  Це було не просто успiхом. Ця людина пiшла сюди навмисно. Вiн усе добре пiдготував.
  
  
  "Узи, сеньйоре", - крикнув Нiк одному з людей. "Куди йде цей автобус?"
  
  
  "Спуститься з пагорба, а потiм на пiвнiч", - вiдповiв хлопчик.
  
  
  "Де вiн зупиниться?" - знову спитав Нiк. "Кiнцева зупинка?"
  
  
  "У районi Пiрс Мауа".
  
  
  Нiк пiдiбгав губи. Район Пiрса Мауа! Там був посередник Альберто Соллiмадж. Саме тому Рохадас пiшов туди. Нiк знову повернувся до чоловiка поряд iз ним.
  
  
  "Я маю їхати в район пiрсу Мауа", - сказав вiн. "Як менi дiстатися, може, на таксi? Це дуже важливо."
  
  
  "За винятком кiлькох таксi нiчого бiльше не дiє", - сказав один хлопчик. "Ця людина була бандитом, чи не так?"
  
  
  "Дуже поганий", - сказав Нiк. "Вiн щойно намагався вбити вашого президента".
  
  
  Група людей виглядала здивованою.
  
  
  "Якщо я дiстануся району Пiрс Мауа вчасно, я зможу захопити його", - продовжив Нiк. "Який найшвидший спосiб? Можливо, ви знаєте ярлик".
  
  
  Один iз хлопчикiв показав на припарковану вантажiвку: - Ти вмiєш водити, сеньйоре?
  
  
  "Я вмiю водити машину, - сказав Нiк. "У вас є ключi запалювання?"
  
  
  "Ми штовхатимемо", - сказав хлопчик. 'Дверi вiдчиненi. Ви вирушаєте. У будь-якому випадку, це переважно спуск, принаймнi, перша частина шляху туди".
  
  
  Учасники вечiрки з ентузiазмом приготувалися штовхати вантажiвку. Нiк усмiхнувся i сiв за кермо. Можливо, це був не найкращий вид транспорту, але краще не було нiчого. I це було швидше, нiж бiгати. Вiн ще не думав про це. Вiн хотiв схопити Рожадаса i не дивитись йому в обличчя змученим. Його помiчники стрибнули в кузов, i вiн побачив хлопчикiв, що стояли бiля бiчних вiкон.
  
  
  "Слiдуйте слiдами тролейбуса, сеньйоре", - крикнув один iз них.
  
  
  Вони не побили свiтового рекорду, але вирвалися вперед. Коли дорога знову пiднiмалася чи ставала рiвною, його новi помiчники штовхали вантажiвку далi. Майже всi вони були хлопчиками, i це їм дуже подобалося. Нiк був майже впевнений, що Рохадас уже дiстався складу i повiрить, що вiн залишив Нiка на площi. Нарештi вони дiсталися околицi кварталу Пiрс Мауа, i Нiк зупинив машину.
  
  
  "Muito abrigado, amigos", - крикнув Нiк.
  
  
  "Ми йдемо з вами, сеньйоре", - крикнув у вiдповiдь хлопчик.
  
  
  "Нi", - швидко вiдповiв Нiк. "Дякую, але ця людина озброєна i дуже небезпечна. Я краще пiду один.
  
  
  Вiн мав на увазi те, що їм сказав. Мiж iншим, така череда хлопчикiв була б надто помiтною. Нiк хотiв, щоб Роджадас продовжував думати, що вiн не опинився у скрутному становищi.
  
  
  Вiн помахав на прощання i побiг вулицею. Пройшовши звивисту алею i вузький провулок, вiн нарештi дiстався пофарбованих у чорний колiр вiкон магазину. Вхiднi дверi були вiдчиненi, замок зламаний. Нiк обережно прокрався усередину. Спогади про попереднiй вiзит були ще свiжi у його пам'ятi. Усерединi була мертва тиша. У заднiй частинi ящика горiло свiтло. Вiн витяг пiстолет i увiйшов до магазину. На пiдлозi лежала вiдкрита скринька. По шматках дерева, що лежали на пiдлозi, вiн мiг сказати, що його нашвидкуруч зламали. Вiн опустився поруч iз нею навколiшки. Це була досить плоска коробка з невеликою червоною точкою. Внутрiшня частина була заповнена соломою, i Нiк обережно залiз у неї руками. Все, що вiн знайшов, це невеликий аркуш паперу.
  
  
  Це була заводська iнструкцiя: надуйте обережно, повiльно.
  
  
  Нiк глибоко замислився. Повiльно надувай, повторив вiн кiлька разiв, пiдводячись. Вiн знову глянув на порожню скриньку. Це була... шлюпка! Район Пiрс Мауа межує iз затокою Гуанабара. Рохадас хотiв утекти на човнi. Звичайно, було узгоджене мiсце, ймовiрно, один iз невеликих прибережних островiв. Нiк з усiх нiг побiг до затоки. Рохадас втратив багато часу, надуючи човен. Нiк висунув ноги з-пiд своєї нори i невдовзi побачив перед собою блакитнi води затоки. Рохадас ще не мiг вiдплисти. Уздовж пляжу тяглася довга лiнiя пiрсiв. Все було безлюдно, бо всi пiшли на вечiрку в центрi мiста. Потiм вiн побачив постать, що стоїть навколiшки бiля краю пiрса. Човен лежав на дерев'яних дошках причалу.
  
  
  Пiсля того, як Рохадас перевiрив свiй човен, вiн зiштовхнув його у воду. Нiк знову пiдняв пiстолет i ретельно прицiлився. Вiн усе ще хотiв узяти його живим. Вiн пробив човен одним пострiлом. Вiн побачив, як Рохадас здивовано дивився на дiрку. Чоловiк повiльно пiдвiвся i побачив, що Нiк наближається до нього з спрямованим на нього пiстолетом. Вiн слухняно пiдняв руки.
  
  
  "Виймiть пiстолет iз кобури i викиньте його. Але повiльно, - наказав Нiк.
  
  
  Рохадас слухався, i Нiк вiдкинув пiстолет. Вiн упав у воду.
  
  
  "Ти теж нiколи не здаєшся, чи не так, сеньйоре?" зiтхнув Рохадас. "Схоже, ти виграв".
  
  
  "Справдi", - лаконiчно сказав Нiк. - Вiзьми човен. Вони захочуть дiзнатись, звiдки це. Вони захочуть дiзнатися найдрiбнiшi подробицi вашого плану.
  
  
  Рохадас зiтхнув i схопив човен iз борту. Без повiтря вона була не бiльше нiж подовжений безформний шматок гуми. Вiн потяг його за собою, коли почав iти. Чоловiк здавався цiлком переможеним, мабуть, iз нього вийшла вся мужнiсть. Так що Нiк трохи розслабився, i ось це сталося!
  
  
  Коли Рохадас проходив повз нього, вiн раптово жбурнув шматок гуми в повiтря i вдарив Нiка їм по обличчю. Потiм Рохадас блискавично стрибнув до нiг Нiка. Нiк упав i впустив пiстолет. Повернувшись, вiн спробував ухилитися вiд сходового прольоту, але отримав удар у скроню. Вiн вiдчайдушно намагався за щось ухопитися, але марно. Вiн упав у воду.
  
  
  Як тiльки вiн виплив, вiн побачив, як Рохадас схопив пiстолет i прицiлився. Вiн швидко пригнувся, i куля пройшла повз його голову. Вiн швидко проплив пiд пiрсом i сплив мiж слизькими стовпами. Вiн чув, як Рохадас повiльно ходить туди-сюди. Раптом вiн зупинився. Нiк намагався якнайменше шумiти. Чоловiк стояв праворуч причалу. Нiк обернувся i подивився. Вiн був готовий побачити, як товста голова чоловiка звисає через край. Нiк одразу ж зник, коли Рохадас знову вистрiлив. Два пострiли вiд Рохадаса i один вiд самого Нiка: лише три. Нiк пiдрахував, що в пiстолетi залишилося лише три кулi. Вiн виплив з-пiд пiрса i з гучним шумом виплив на поверхню. Рохадас швидко обернувся i вистрiлив. Ще два, сказав собi Нiк. Вiн знову пiрнув, проплив пiд пiрсом i виплив з другого боку. Мовчки вiн пiдтягнувся до краю пiрса i побачив Рохадаса, що стояв спиною до нього.
  
  
  "Рохадас", - крикнув вiн. "Огляньтеся!"
  
  
  Чоловiк обернувся i знову вистрiлив. Нiк швидко впав у воду. Вiн нарахував два пострiли. Цього разу вiн виплив перед пiрсом, де були сходи. Вiн забрався на неї i виглядав як морське чудовисько. Рохадас побачив його, натиснув на курок, але не почув нiчого, крiм клацання бойка по порожньому магазинi.
  
  
  "Тобi слiд навчитися рахувати", - сказав Нiк. Вiн пiшов уперед. Чоловiк хотiв напасти на нього i тримав руки, як два тарани перед собою.
  
  вухо. Нiк зупинив його, давши йому лiвий хук. I знову вiн потрапив йому в око, i кров хлюпала. Раптом вiн подумав про кров бiдної дiвчини на мiсiї. Нiк тепер постiйно бив його. Рохадас розгойдувався з боку на бiк вiд ударiв. Вiн упав на дерев'яну пристань. Нiк пiдняв його i мало не збив його голову з плечей. Чоловiк знову встав, i вiн мав дикий, переляканий погляд. Коли Нiк знову пiдiйшов до нього, вiн позадкував. Рохадас повернувся i побiг до краю пiрсу. Не чекаючи, вiн пiрнув.
  
  
  'Зупинися!' крикнув Нiк. "Там надто дрiбно". За мить Нiк почув гучний трiск. Вiн пiдбiг до краю пiрса i побачив зазубрене камiння, що стирчало з води. Рохадас висiв там, як великий метелик, i вода стала червоною. Нiк спостерiгав, як тiло витягло хвилями зi скель i воно затонуло. Вiн глибоко зiтхнув i пiшов геть.
  
  
  
  
  
  
  
  Роздiл 10
  
  
  
  
  
  Нiк натиснув кнопку дзвiнка i почав чекати. Вiн провiв увесь ранок з Хорхе, i тепер йому було трохи сумно, бо вiн мав пiти.
  
  
  "Дякую вам, амiго", - сказав начальник полiцiї. "Але в основному через мене. Ви вiдкрили менi очi на багато чого. Сподiваюся, ти знову приїдеш до мене".
  
  
  "Якщо ви будете комiсар Рiо", - зi смiхом вiдповiв Нiк.
  
  
  "Я сподiваюся, що ви це зробите, сеньйоре Нiк", - сказав Хорхе, обiймаючи його.
  
  
  'До швидкого.' - сказав Нiк.
  
  
  Попрощавшись з Хорхе, вiн вiдправив Бiллу Деннiсону телеграму про те, що на нього чекає плантацiя.
  
  
  Марiя вiдкрила йому, обняла його i притулилася своїми м'якими губами до нього.
  
  
  "Нiк, Нiк", - пробурмотiла вона. "Чекати було так довго. Хотiла б я поїхати з тобою".
  
  
  На нiй був червоний костюм для дзюдо. Коли Нiк поклав їй руку на спину, вiн помiтив, що на нiй немає бюстгальтера.
  
  
  "Я приготувала нам чудову їжу", - сказала вона. "Пато з абакаксi та аррос".
  
  
  "Качка з ананасом та рисом", - повторив Нiк. "Звучить непогано."
  
  
  "Ти хочеш поїсти спочатку... чи пiсля, Нiк?" - Запитала вона, її очi заблищали.
  
  
  "Пiсля чого?" - недбало спитав вiн. На її губах з'явилася палка посмiшка. Вона встала навшпиньки i поцiлувала його, граючи мовою в його ротi. Однiєю рукою вона розстебнула пояс, i костюм зiсковзнув iз її плечей. Нiк намацав цi прекраснi, м'якi, повнi груди.
  
  
  Мерi тихо застогнала. "О, Нiк, Нiк, - сказала вона. "Ми сьогоднi пiзно обiдаємо, добре?"
  
  
  "Чим пiзнiше, тим краще", - сказав вiн.
  
  
  Марiя кохалася як болеро. Вона почала болiсно повiльно. Її шкiра була кремовою, а руки пестили його тiло.
  
  
  Коли вiн узяв її, вона просто перетворилася на дикого звiра. Наполовину схлипуючи i наполовину смiючись, вона скрикнула вiд бажання та збудження. Швидко пiднiмаючись до свого зенiту, короткi крики, що задихалися, перетворилися на один довгий стогiн, майже стогiн. Потiм вона раптово завмерла. Прийшовши до тями, вона пригорнулася до його обiймiв.
  
  
  "Як може жiнка пiсля тебе задовольнятися iншим чоловiком?" - спитала Марiя, серйозно дивлячись на нього.
  
  
  "Я можу це зробити", - сказав вiн їй iз посмiшкою. "Тобi подобається хтось такий, який вiн є".
  
  
  "Ти колись повернешся?" - З сумнiвом запитала вона.
  
  
  "Я повернусь колись", - сказав Нiк. "Якщо є одна причина повернутися до чогось, то це ти". Вони залишалися в лiжку до заходу сонця. Перед вечерею вони займалися цим ще двiчi, як двi людини, яким доводилося жити спогадами. Сонце збиралося зiйти, коли вiн сумно й неохоче йшов. Вiн знав багато дiвчат, але жодна з них не випромiнювала такої теплоти та щиростi, як Марiя. Слабкий голос усерединi сказав йому, що добре, що вiн повинен пiти. Ви можете полюбити цю дiвчину i полюбити, що нiхто в цьому бiзнесi не може собi дозволити. Прихильнiсть, пристрасть, витонченiсть, честь... але не кохання.
  
  
  Вiн попрямував прямо в аеропорт до лiтака, що очiкував його. Якийсь час вiн дивився на розпливчастi контури Цукрової Голови, потiм заснув. Сон - чудова рiч, - зiтхнув вiн.
  
  
  
  
  Дверi в офiс Хока в штаб-квартирi AX були вiдчиненi, i увiйшов Нiк. Блакитнi очi за окулярами дивилися на нього весело та привiтно.
  
  
  "Радий знову тебе бачити, N3", - сказав Хоук з усмiшкою. "Ти виглядаєш добре вiдпочившим".
  
  
  'Справедливо?' - сказав Нiк.
  
  
  "Ну, чому б i нi, мiй хлопчику. Ви щойно прибули з вiдпустки з цього прекрасного Рiо де Жанейро. Як пройшов карнавал?"
  
  
  "Просто вбивчо".
  
  
  На мить йому здалося, що вiн побачив дивний вираз в очах Хоука, але не був певен.
  
  
  "Так ти добре провiв час?"
  
  
  "Я б нiзащо на свiтi не пропустив би це".
  
  
  "Ви пам'ятаєте тi труднощi, про якi я вам розповiдав?" - недбало спитав Хоук. "Здається, вони вирiшили їх самi".
  
  
  'Радий це чути.'
  
  
  "Що ж тодi я думаю, ти знаєш, чого я з нетерпiнням чекаю", - весело сказав Хоук.
  
  
  'Що тодi?'
  
  
  "Звичайно, знайду для себе гарну роботу".
  
  
  "Ви знаєте, чого я з нетерпiнням чекаю?" - Запитав Нiк.
  
  
  'Що це буде тодi?'
  
  
  "Наступне свято".
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  
  Не в змозi проiгнорувати прохання про допомогу сина свого старого друга, Тодда Деннiсона, Картер вiдмовляється вiд запланованої вiдпустки в Канадi i, керуючись iнстинктами та Вiльгельмiною, летить у Рiо-де-Жанейро.
  
  
  Щойно прибувши, вiн дiзнається, що Деннiсон був убитий менше чотирьох годин тому, його самого мало не стикають з дороги i вiн зустрiчає дiвчину з димчасто-сiрими очима. Потiм "Killmaster" вiдкриває полювання на вбивць зi смертельною точнiстю.
  
  Сутичка, яка перетворює щорiчний карнавал у Рiо на страшне видовище; кулi замiнюють конфеттi, а пострiли замiнюють запальну музику, для Нiка це стає карнавалом убивств.
  
  
  
  
  
  
  Нiк Картер
  
  Родезiя
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатiв Америки
  
  Перший роздiл
  
  З антресолi нью-йоркського аеровокзалу Iст-Сайд Нiк подивився вниз, слiдуючи невиразним вказiвкам Хоука. "Злiва вiд другої колони. Та, на якiй зображено дилiжанс. Енергiйний хлопець у сiрому твiдi з чотирма дiвчатами".
  "Я бачу їх."
  "Це Гас Бойд. Поспостерiгайте за ними деякий час. Ми можемо побачити щось цiкаве". Вони знову влаштувалися у зеленому двомiсному салонi обличчям до поруччя.
  З Бойдом розмовляла дуже приваблива блондинка у жовтому в'язаному костюмi, який вона гарно пошила. Нiк переглянув вивченi ним фотографiї та iмена. Їй буде Бутi ДеЛонг, яка три мiсяцi триватиме за межами штату Техас i, згiдно iз самозадоволеним повiдомленням CIF - Consolidated Intelligence File, - схильна пiдтримувати радикальнi iдеї. Нiк не вiрив у такi данi. Мережа шпигунiв була настiльки розрослою i некритичною, що справи половини студентiв коледжiв у країнi мiстили дезiнформацiю - сиру, яка вводить в оману i марна. Батьком Бутi був Х. Ф. ДеЛонг, який за своє життя стрибнув у висоту вiд водiя самоскида до багатьох мiльйонiв у будiвництвi, нафтi та фiнансах. Колись люди на зразок Х.Ф. почують про цi справи, i вибух стане незабутнiм.
  
  Яструб сказав: "Твiй погляд спiйманий, Нiколас. Який саме?"
  
  "Всi вони виглядають як чудовi молодi американцi".
  "Я впевнений, що ще вiсiм людей, якi приєднаються до вас у Франкфуртi, такi ж чарiвнi. Ти щасливчик. Тридцять днiв, щоб близько познайомитися - добре познайомитися".
  "У мене були iншi плани", - вiдповiв Нiк. "Не можна вдавати, що це вiдпустка". Нотка бурчання зiрвалося з його голосу. Так завжди було, коли вiн потрапляв у справу. Його почуття загострилися, його рефлекси насторожилися, як фехтувальник en garde, вiн почував себе зобов'язаним i вiдданим.
  Вчора Девiд Хоук спритно розiграв свої карти - питаючи, а не наказуючи. "Якщо ви скаржитесь на перевтому або погане самопочуття, N3, я прийму це. Ви не єдиний чоловiк, який у мене є. Ви - найкращий".
  Непохитнi протести, якi Нiк сформував у своїй головi на шляху до Bard Art Galleries - операцiя прикриття AX - розтанули. Вiн послухав, i Хоук продовжив, мудрi добрi очi пiд сiрими бровами були похмуро твердими. "Це Родезiя. Одне з небагатьох мiсць, де ви нiколи не були. Ви знаєте про санкцiї. Вони не працюють. Родезiйцi вiдправляють мiдь, кульгає, азбест та iншi матерiали корабельним вантажем з португальської Бейри з дивними рахунками. Минулого мiсяця в Японiю прибуло чотири партiї мiдi. Ми протестували. Японцi сказали. Африка. Це Пiвденна Африка". На сьогоднi частина цiєї мiдi знаходиться в материковому Китаї.
  Я був там. Їх чисельнiсть менша, нiж у чорних, двадцять до одного, але вони стверджують, що зробили для тубiльцiв бiльше, нiж будь-коли могли б зробити для себе. Це призвело до розриву з Британiєю i санкцiй. Я залишу моральну правоту або неправоту на розсуд. Китаю".
  Вiн мав Нiк, i вiн знав це. Вiн продовжував: "Країна видобуває золото майже з того дня, як Сесiл Родс вiдкрив її. Тепер ми чуємо про величезнi новi поклади, що простягаються пiд деякими з їх знаменитих золотих рифiв. Рудники, можливо, вiдкритi стародавнiм Зiмбабве розробки або нових вiдкриттiв, я не знаю. Ви дiзнаєтеся ".
  Спiйманий i зачарований, Нiк помiтив: "Копи царя Соломона? Я пам'ятаю - це був Райдер Хаггард? Загубленi мiста та рудники..."
  "Скарбниця царицi Савської? Можливо". Потiм Хоук розкрив справжню глибину своїх знань. "Що говорить Бiблiя? 3 Царств, 9:26, 28." I цар Соломон побудував флот кораблiв ... i вони прийшли в Офiр, i взяли звiдти золото, i принесли його царевi Соломоновi ". Африканськi слова Sabi i Aufur можуть означати давнi Sheba i Ophir. Ми залишимо це археологам. нинiшньої свiтової ситуацiї. Особливо, якщо великий Китай зможе накопичити пристойну купу".
  Нiк спохмурнiв. "Але - вiльний свiт купить його так само швидко, як його добудуть. У нас є бiржа. У виробничої економiки є важелi впливу".
  "Зазвичай так". - Хоук простяг Нiку пухку пилку i зрозумiв, що його зачепило. "Але ми не повиннi, в першу чергу, скидати з рахункiв виробниче багатство восьмисот мiльйонiв китайцiв. Або ймовiрнiсть того, що пiсля накопичення запасiв цiна зросте з тридцяти п'яти доларiв за унцiю. Або те, як китайський вплив оточує Родезiю, як, наприклад, вусики гiгантського баньянового дерева. Або - Юда".
  "Юдо! - Вiн там?"
  "Можливо. Подейкували про дивну органiзацiю вбивць, очолювану людиною з пазурами замiсть рук. Прочитайте цю справу, коли у вас буде час, Нiколас. I у вас не буде його багато. Як я вже говорив, родезiйцi проникливi. Вони вигнали бiльшiсть британських агентiв. Вони читали Джеймса Бонда i всi такi були винятково. а двоє - нi.
  
  
  
  За нашою великою фiрмою там очевидно спостерiгають. Отже, якщо за проблемою стоїть Юда, ми маємо проблеми. Тим бiльше, що його соратником, схоже, є Сi Цзян Калган".
  "Сi Калган!" - Вигукнув Нiк. "Я був упевнений, що вiн мертвий, коли брав участь у тих iндонезiйських викраденнях"1.
  "Ми думаємо, що Сi з Iудою, i, ймовiрно, Генрiх Мюллер теж, якщо вiн живий пiсля тiєї стрiлянини в Яванському морi. Китай нiбито знову пiдтримав Iуду, i вiн плете свою павутину в Родезiї. Його кавер-компанiї i пiдставнi особи, як завжди, чудово органiзованi. " Вiн, мабуть, забезпечує. Нацисти, за якими ми спостерiгаємо, знову пiднялися у фiнансовому вiдношеннi. Мiж iншим, кiлька хороших медникiв з їхнього клубу випали з поля зору в Чилi. Родезiї, але якщо ви не можете отримати докази, то вашого слова достатньо.
  
  Голос Хоука завмер. Нiк знав, що вiн думав про покритий шрамами i побитого Юду, який прожив десять життiв за одне i уникнув смертi. Подейкували, що колись його звали Мартiн Борман i це було можливо. Якщо так, то Голокост, у якому вiн брав участь у 1944-1945 роках, перетворив його тверде залiзо на сталь, вiдточив його хитрiсть i змусив забути про бiль i смерть у величезних кiлькостях. Нiк не вiдмовив би йому смiливо. Досвiд навчив його, що найхоробрiшi зазвичай найдобрiшi. Жорстокi та безжальнi - це пiдонки. Генiальна полководницька майстернiсть Юди, блискавична тактична кмiтливiсть та швидка бойова майстернiсть не викликали сумнiвiв.
  Нiк сказав: "Я прочитаю справу. Яке у мене прикриття?"
  Твердий тонкий рот Хоука на мить пом'якшав. Зморшки в куточках його гострих очей розслабилися i стали менше схожими на глибокi щiлини. "Дякую, Нiколас. Я цього не забуду. Ми органiзуємо для вас вiдпустку, коли ви повернетеся. Ви будете подорожувати як Ендрю Грант, помiчник супроводу туру з Освiтнiм туром Едмана. Ви допомагатимете проводжати дванадцять молодих жiнок по всiй країнi. Хiба це не найцiкавiше? людина на iм'я Гас Бойд. Вiн i дiвчата думають, що ви - чиновник Едмана, що перевiряє новий тур.
  "Що вiн знає?"
  "Вiн думає, що ви iз ЦРУ, але насправдi йому нiчого не сказали. Вiн уже їм допомагав".
  "Бойд може завоювати популярнiсть?"
  "Це не буде мати великого значення. Дивнi люди часто подорожують як ескорт. Органiзованi тури - це частина туристичного бiзнесу. Безкоштовнi поїздки з низькою оплатою".
  "Я повинен знати про країну..."
  "Уiтнi чекатиме вас в American Express сьогоднi о сьомiй вечора. Вiн покаже вам пару годин кольорової плiвки i поiнформує вас".
  Фiльми про Родезiю були вражаючими. Так гарно, що Нiк не став їх ставити. Жодна країна не могла бути поєднана з найяскравiшою рослиннiстю Флориди та особливостями Калiфорнiї та Гранд-Каньйону Колорадо, розкиданими ландшафтом Намальованої пустелi. i все вiдретушовано. Вiтнi дав йому пачку кольорових фотографiй та докладнi словеснi поради.
  Тепер, знiтившись i опустивши очi нижче рiвня огорожi, вiн вивчав бiлявку в жовтому костюмi. Може, все вийде. Вона була насторожi, вона була найкрасивiшою дiвчиною в залi. Бойд намагався звернути на них усiх увагу. Про що, чорт забирай, вони могли в цьому мiсцi говорити? Це було менш цiкаво, нiж на вокзалi. Вразила брюнетка у матроському беретi. Це буде Теддi Нортвей iз Фiладельфiї. Iншою чорнявою дiвчиною буде Рут Кроссман, дуже симпатична у своєму родi; але, можливо, справа в окулярах у чорнiй оправi. Друга блондинка була чимось особливим: висока, з довгим волоссям, не така приваблива, як Бутi, та все ж... Вона буде Джанет Олсон.
  Рука Хоука легенько впала йому на плече i зупинила його приємну оцiнку. Там. Входить iз далеких ворiт, середнього зросту, акуратно одягнений негр".
  "Я бачу його."
  "Це Джон Дж. Джонсон. Вiн може зiграти фолк-блюз з рiжка настiльки м'яким, що змусить вас плакати. Вiн артист з таким же талантом, як i Армстронг. Але його бiльше цiкавить полiтика. Вiн не Брат Iкс, скорiше неприєднався шанувальник Малкольма Iкс i соцiалiст. Не вiн прихильник Сi. небезпечним, нiж тi, що сваряться мiж собою".
  "Як це небезпечно?" - спитав Нiк, спостерiгаючи, як худорлявий негр пробирається крiзь натовп.
  "Вiн розумний", - без емоцiй пробурмотiв Хоук. "Наше суспiльство згори до низу боїться таких найбiльше. Людина з мiзками, яка бачить все наскрiзь".
  
  Нiк безпристрасно кивнув.
  
  
  
  Це була типова заява Хоука. Ви задавалися питанням про людину та фiлософiю, яка стоїть за цим, i потiм зрозумiли, що вона насправдi нiчого не розкрила. Це був його спосiб намалювати точну картину людини в порiвняннi зi свiтом у цей момент. Вiн спостерiгав, як Джонсон зупинився, коли побачив Бойда та чотирьох дiвчаток. Вiн достеменно знав, де їх знайти. Вiн використовував стовп як бар'єр мiж собою та Бойдом.
  Бутi ДеЛонг побачила його, вiдiйшла вiд групи, вдаючи, що читає панель прибуття-вiдбуття. Вона пройшла повз Джонсона, повернулася. На мить бiла та чорна шкiра контрастували, як центральна точка на картинi Брейгеля. Джонсон дав їй щось i одразу ж вiдвернувся, прямуючи до входу з 38 вулицi. Бутi засунула щось у велику шкiряну сумку, що звисала з її плеча, i повернулася до невеликої групи.
  "Що це було?" - Запитав Нiк.
  "Я не знаю", - вiдповiв Хоук. "У нас є своя людина в групi цивiльних прав, до якої вони належать. Справа в коледжi. Ви бачили його iм'я в досьє. Вона знала, що Джонсон приїде сюди, але не знала, навiщо". Вiн зробив паузу, а потiм додав iронiчно: "Джонсон справдi розумний. Вiн не довiряє нашiй людинi".
  "Пропаганда для братiв та сестер у Родезiї?"
  "Можливо. Я думаю, Нiколас, тобi слiд спробувати це з'ясувати".
  Нiк глянув на годинник. Це було за двi хвилини до того, як вiн мав приєднатися до групи. "Щось ще станеться?"
  "Ось i все, Нiк. Вибач, бiльше нiчого. Якщо ми отримаємо щось життєво важливе, про що ти повинен знати, я надiшлю кур'єра. Кодове слово "бiлтонг" повторюється тричi".
  Вони встали, одразу повернувшись спиною до зали. Рука Хоука схопила Нiка, стиснула його тверду руку нижче за бiцепс. Потiм лiтнiй чоловiк зник за рогом у коридорi офiсiв. Нiк спустився ескалатором.
  Нiк представився Бойдi, представився дiвчатам. Вiн використовував легкий потиск рук i сором'язливу посмiшку. Поблизу Гас Бойд виглядав дуже пiдтягнутим. Його засмага була не така глибока, як у Нiка, але на нiй не було нi грама жиру, i вiн був ефектний. "Ласкаво просимо на борт", - сказав вiн, коли Нiк вiдпустив струнку Джанет Олсон, iз крутих рук. "Багаж?"
  "Перевiрено у Кеннедi".
  "Добре. Дiвчатка, прошу вас вибачити нас за друге коло, просто двiчi пройдiть через стiйку Lufthansa. Лiмузини чекають зовнi".
  Коли клерк перебирав їхнi квитки, Бойд сказав: "Ви ранiше працювали з турами?"
  "З American Express. Одного разу. Багато рокiв тому".
  "Нiчого не змiнилося. З цими ляльками не повинно бути проблем. У нас є ще вiсiм у Франкфуртi. Вони займалися i Європою. Вони розповiдають вам про них?"
  "Так."
  "Ви давно знаєте Меннi?"
  "Нi. Просто приєднався до команди".
  "Добре, просто дотримуйся моїх вказiвок".
  Касирка повернула пачку квиткiв. "Все в порядку. Тобi не треба було тут реєструватися..."
  "Я знаю, - сказав Бойд. "Просто будьте обережнi".
  Бутi Делонг i Теддi Нортвей вiдiйшли на кiлька крокiв вiд двох iнших дiвчаток, чекаючи на них. Теддi пробурмотiла: "Ого. Якого бiса, Грант! Ти бачив цi плечi? Де вони викопали цього гарного свiнгера?"
  Бутi дивився, як широкi спини "Ендрю Гранта" та Бойда прямують до стiйки. "Може, вони глибоко копали". Її зеленi очi були трохи прикритi, задумливi та задумливi. М'який вигин її червоних губ на мить став дуже твердим, майже твердим. "Цi двоє здаються менi хлопцями, що стоять. Сподiваюся, що нi. Цей Ендi Грант занадто хороший, щоб бути простим службовцем. Бойд бiльше схожий на агента ЦРУ. Легковаг, який любить легке життя. Але Грант - урядовий агент, якщо я в чомусь розбираюся."
  Теддi хихикнула. "Вони всi схожi, чи не так? Як люди ФБР, що вишикувалися в чергу на парадi свiту - пам'ятаєш? Але - я не знаю, Бутi. Грант виглядає якось iнакше"
  "Добре, дiзнаємося", - пообiцяла Бутi.
  * * *
  Перший клас Lufthansa 707 був заповнений лише наполовину. Великий сезон закiнчився. Нiк нагадав собi, що хоча у Сполучених Штатах та Європi наближається зима, у Родезiї вона закiнчується. Вiн говорив з Бутi, коли група розiйшлася, i було природно пiти за нею i зайняти мiсце бiля проходу поряд з нею. Здавалося, вона вiтала його компанiю. Бойд люб'язно перевiряв, чи всiм комфортно, як стюардеса, а потiм приєднався до Джанет Олсон. Теддi Нортвей i Рут Кроссман сiли разом.
  Перший клас. Чотириста сiмдесят вiсiм доларiв лише за цей етап подорожi. Їхнi батьки мають бути багатiями. Краєм ока вiн милувався округлим вигином щiк Бутi та зухвалим прямим носом. На її щелепi не було дитячого жиру. Було дуже класно бути такою гарною.
  За пивом вона запитала: "Ендi, ти бував у Родезiї ранiше?"
  "Нi, Гас - експерт". "Якась дивна дiвчина, - подумав вiн. Вона вказала прямо на питання про хитрощi. Навiщо посилати помiчника, який не знає країну? Вiн продовжив: "Я повинен носити сумки i пiдтримувати Гаса. I вчитись. Ми плануємо бiльше екскурсiй у цей район, i я, мабуть, проведу деякi з них. У певному сенсi, це бонус для вашої групи. Якщо ви пам'ятаєте - тур вимагав лише одного супроводжуючого".
  Рука Бутi, тримаючи склянку, зупинилася на його нозi, коли вона нахилилася до нього. "Немає проблем, двоє красивих чоловiкiв краще, нiж один.
  
  Ви давно з Едманом? "
  До бiса цю дiвчину! "Нi. Я приїхав з American Express". Треба дотримуватись правди. Вiн запитував, чи качає Джанет Бойда, щоб дiвчатка могли потiм звiрити записи.
  "Я люблю подорожувати. Хоча у мене виникає кумедне почуття провини..."
  "Чому?"
  "Подивися на нас. Тут, ви на лонi розкошi. Напевно, п'ятдесят чоловiк зараз стежать за нашим комфортом i безпекою. Перебуваючи внизу..." Вона зiтхнула, випила, рука знову лягла на його ногу. "Ви знаєте - бомби, вбивства, голод, бiднiсть. Хiба у вас нiколи не виникало такого вiдчуття? Ви, супроводжуючi, живете добрим життям. Прекрасна їжа. Гарнi жiнки.
  Вiн посмiхнувся у зеленi очi. Вона добре пахла, добре виглядала, добре почувалася. Ви могли б далеко збитися з шляху з такою милою цукеркою i насолоджуватися поїздкою, поки одного разу не прийдуть рахунки - "Гойдалки зараз" - "Плати пiзнiше" - "Плач на дозвiллi". Вона була наївна, як окружний прокурор Чикаго на звичайних вечiрках iз братом-олдерменом.
  "Це складна робота", - чемно сказав вiн. Було б смiшно вийняти голку з її милої руки i встромити її в її чарiвну попку.
  "Для складних чоловiкiв? Тримаю парi, що ви з Бойдом розбиваєте серця мiсяць за мiсяцем, я бачу вас у мiсячному свiтлi на Рiв'єрi з лiтнiми, самотнiми дамами. Вдови з Лос-Анджелеса з мiльйоном блакитних фiшок наклали на себе руки, щоб вас отримати."
  "Вони були захопленi iгровими столами".
  "Не з тобою i Гасом. Я жiнка. Я знаю.
  "Я не впевнений, що ти нагадуєш менi чи собi, Бутi. Але є кiлька речей, якi ти не знаєш про ескорт. Вiн низькооплачуваний, перевантажений роботою, гарячковий бродяга. Вiн схильний до частої дизентерiї вiд дивної їжi. Тому що ви не можете уникнути всiх iнфекцiй. Вiн боїться пити воду, їсти свiжi овочi . рефлексом. Його багаж зазвичай заповнений брудними сорочками i вражаючими костюмами.
  Деякий час вони мовчали. Тодi Бутi iз сумнiвом сказав: "Ти мене обманюєш".
  "Послухайте: його шкiра свербить з тих пiр, як вiн виявив щось загадкове в Калькуттi. Лiкарi дали йому сiм варiантiв антигiстамiнних препаратiв i рекомендували пройти рiчний сеанс алергологiчних тестiв, тобто вони спантеличенi. Вiн купує трохи акцiй. мандрiвники. Але вiн так часто їде з країни, що не може спостерiгати за ринком i всiма своїми покупками Вiн втратив зв'язок з усiма друзями, якi йому подобаються. Вiн хотiв би завести собаку, але ви бачите, наскiльки це неможливо. бачити чи ресторанiв, у яких йому стало погано".
  "Уррф". Бутi загарчала, i Нiк зупинився. "Я знаю, що ти мене дражниш, але багато з цього звучить так, нiби це може бути правдою. Якщо ви i Гас покажете ознаки такого життя протягом мiсяця поїздки, я засновую суспiльство щодо запобiгання цiй жорстокостi".
  "Просто подивися..."
  Люфтганза подала звичайну чудову вечерю. За брендi та кави зеленi очi знову зупинилися на Нiку. Вiн вiдчув, як волосся на його шиї приємно пахне. "Це духи, - сказав вiн собi, - але вiн завжди був сприйнятливий до насторожених блондинок". Вона сказала: "Ви зробили помилку"*.
  "Як?"
  "Ви розповiли менi все про життя ескорту вiд третьої особи. Ви нiколи не говорили "я" чи "ми". Ви багато про що здогадувалися i деяке вигадали".
  Нiк зiтхнув, зберiгаючи невиразний вираз обличчя, як чиказький окружний прокурор. - "Ви побачите самi".
  Стюардеса прибрала чашки, i завитки золотого волосся лоскотали його щоку. Бутi сказала: "Якщо це правда, бiдолаха, менi буде так шкода тебе, менi просто потрiбно пiдбадьорити тебе i постаратися зробити тебе щасливим. Я маю на увазi, ти можеш попросити мене про все. Я думаю, це жахливо в нашi днi, що такi прекраснi молодi люди, як ви i Гас, змушенi жити, як раби на гали.
  Вiн побачив мерехтiння смарагдових сфер, вiдчув руку - тепер у нiй уже не було скла - на своїй нозi. Деякi вогнi в каютi були вимкненi, i прохiд був на мить порожнiй... Вiн повернув голову i притулився губами до м'яких червоних губ. Вiн був упевнений, що вона готувалася до цього, наполовину насмiхаючись, наполовину формуючи жiночу зброю, але її голова трохи смикнулася, коли їхнi губи зустрiлися - але не вiдступила. Це було красиве, добре пiдiгнане, ароматне, та податливе формування плотi. Вiн мав на увазi, що це буде п'ятисекундна рiч. Це було все одно, що ступити на солодкi м'якi хиткi пiски з прихованою загрозою - або з'їсти арахiс. Перший хiд був пасткою. Вiн заплющив очi на мить, щоб насолодитися м'якими, поколюючими вiдчуттями, якi промайнули його губами, зубами i язиком.
  
  
  
  
  
  Вiн розплющив одне око, побачив, що її повiки опущенi, i знову закрив свiт всього на кiлька секунд.
  Чия рука поплескала його по плечу, вiн насторожився i вiдсторонився. "Джанет погано почувається", - м'яко сказав Гас Бойд. "Несерйозно. Просто легка повiтряна хвороба. Вона каже, що схильна до цього. Я дав їй пару пiгулок. Але вона хотiла б побачити тебе на хвилинку, будь ласка".
  Бутi вилiзла з сидiння, i Гас приєднався до Нiка. Молодий чоловiк виглядав бiльш розслабленим, його ставлення було бiльш доброзичливим, начебто те, що вiн щойно побачив, гарантувало Нiку професiйний статус. "Це кюрi", - сказав вiн. "Джанет - лялька, але я не можу вiдвести очей вiд Теддi. У неї грайливий вигляд. Радий бачити, що ти знайомишся. Цей Видобуток виглядає як дiвчина з класом".
  "Плюс мiзки. Вона почала третiй ступiнь. Я розповiв їй сумну iсторiю про важке життя ескорту та потребу в добротi".
  Гас засмiявся. - "Це новий пiдхiд. I вiн може спрацювати. Бiльшiсть хлопцiв надривають себе, i, чорт забирай, будь-хто, у кого є хоч крапля здорового глузду, знає, що вони просто провiдники Сiрої Лiнiї без мегафонiв. Джанет мене теж непогано накачала. про чудеса, якi можна побачити в Родезiї".
  "Це не дешевий тур. Усi їхнi родини забезпеченi?"
  "Я думаю, крiм Рут. У неї щось на кшталт стипендiї або подарунка, що фiнансується її коледжем. Уошберн iз бухгалтерiї тримає мене в курсi, так що у мене буде iдея, з ким працювати за чайовi. Це не має великого значення для цiєї групи. Молодi розпуснi дiвчата. Егоїстичнi суки.
  Брови Нiка пiднялися в сутiнках. "Ранiше я вiддавав перевагу старшим дiвчатам, - вiдповiв вiн. - Деякi з них були дуже вдячнi".
  "Звичайно. Чак Афорцiо минулого року зробив вiдмiнний результат. Одружився з цiєю старою дiвчиною з Арiзони. Має вдома в п'яти чи шести iнших мiсцях. Передбачається, що його статки складає сорок або п'ятдесят мiльйонiв. Вiн класний кiт. Ви його знали?"
  "Нi."
  "Як довго ти був у American Express, Ендi?"
  "Iнодi протягом чотирьох, п'яти рокiв. Я провiв багато спецiальних турiв FIT. Але менi нiколи не довелося доторкнутися до Родезiї, хоча я бував у бiльшiй частинi решти Африки. Так що не забувайте, що ви старший ескорт, Гас, i я не заважатиму вам. мабуть, сказав вам, що у мене є свобода дiї, i я готовий до поїздки i можу залишити вас на кiлька днiв.
  Бойд кивнув головою. - "Дякую. Я знав, що в ту хвилину, коли побачив тебе, ти звичайний. Якщо ти схопиш Едмана, я думаю, ти станеш хорошим хлопцем, на якого можна попрацювати. Я боявся, що отримаю ще одного гея. Я не проти коханих, але вони можуть бути страшенно неприємними, коли потрiбно робити справжню роботу? чорних гналася за групою Трiггса i сина прямо з ринку туристiв .
  Нiк подякував Бойду за брифiнг i потiм недбало запитав: "Як щодо додаткових грошей? З усiма санкцiями тощо є якiсь дiйсно хорошi кути? Вони добувають багато золота.
  Хоча нiхто не був досить близько, щоб їх почути, i вони говорили дуже тихим голосом, Гас понизив голос до ще тихiшого рiвня. "Ти колись мав справу з цим, Ендi?"
  "Так. До певної мiри. Все, що я просив би вiд життя, - це шанс купити за цiною в США чи Європi i мати надiйний трубопровiд до Iндiї. Я чув, що є хорошi канали з Родезiї до Iндiї, тому менi було цiкаво..."
  "У мене є думка. Менi потрiбно дiзнатися тебе краще".
  "Ти тiльки-но сказав, що знав, як тiльки побачив мене, що я постiйний клiєнт. Що тепер не так?"
  Гас нетерпляче пирхнув. "Якщо ви регулярно, то розумiєте, про що я. Менi начхати на цю роботу з Едманом. Але золота операцiя - це зовсiм iнша iсторiя. Багато хлопчикiв розбагатiли. Я маю на увазi ескорт, пiлотiв, стюардiв. , представники авiалiнiй. Але багато з них опинилися в кiмнатах, обставлених ґратами. зупинилися, справдi жахливе". Гас зробив паузу i трохи здригнувся. "Це погано - п'ять рокiв з вошами. Я багато працював над цим каламбуром, але вiн каже вам, що я маю на увазi. Якщо у вас є людина, яка працює з вами, скажiть, митник хоче шматок, ви повернетеся додому, якщо вiн гарячий оператор. Але якщо ви поспiшайте, ви ризикуєте багатьом. Ви можете купити бiльшiсть цих. жертви, щоб показати вони роблять свою роботу i прикривають угоди, в якi їх залучають.
  "У мене є друг у Калькуттi", - сказав Нiк. "У нього достатньо ваги, щоб допомогти нам, але обiд потрiбно налаштовувати заздалегiдь".
  "Можливо, у нас буде шанс", - вiдповiв Гас. "Залишайтеся з ним на зв'язку, якщо можете. Це азартна гра, якщо у вас немає гальм. Хлопчики, якi перевозять речi
  автоматично розраховує десять вiдсоткiв втрат, щоб дозволити урядовим хлопцям виглядати так, начебто вони роблять свою роботу, i ще десять вiдсоткiв для мастила. Це недоречно. Iнодi заходиш, особливо зi значком "Амекс", "Едман Турс" або щось таке, i проходиш мимо. Вони навiть не заглянути пiд твої запаснi сорочки. В iнших випадках ви отримуєте повну перевiрку, i це раптова смерть.
  "Якось я грав iз чвертьбарами. Нам дуже пощастило".
  Гас був зацiкавлений. "Без поту, га? Скiльки ти заробив на барi?"
  Нiк коротко посмiхнувся. Його новий партнер використав визнання, щоб перевiрити свої знання i, отже, його правдивiсть. "Уявiть самi. У нас було п'ять злиткiв. По 100 унцiй кожен. Прибуток тридцять один долар за унцiю та витрати на змащення п'ятнадцять вiдсоткiв. Нас було двоє. Ми роздiлили близько 11000 доларiв на три днi роботи та двi години занепокоєння".
  "Макао?"
  "Тепер, Гасе, я вже згадував Калькутту, а ти менi мало що сказав. Як ти кажеш, давай познайомимося i подивимося, що ми думаємо один про одного. Я б сказав, що основна точка зору така. Якщо ти можеш допомогти створити джерело в Родезiї, у мене є ворота в Iндiю. приєднатися до вечiрки у Делi або щось ще.
  "Давайте гарненько подумаємо".
  Нiк сказав йому, що думатиме. Вiн думатиме кожну секунду, бо трубопровiд, що веде до незаконного золота з родезiйських копалень, повинен десь на своїх стиках i з'єднаннях вести у свiт Юди та Сi Калгана.
  Бутi повернувся на мiсце поряд з ним, i Гас приєднався до Джанет. Стюардеса дала їм подушки та ковдри, поки вони нахилили свої сидiння до майже горизонтального рiвня. Нiк взяв одну ковдру i вимкнув лампу для читання.
  Вони ввiйшли в дивну тишу сухої капсули. Монотонний рев тiла, що вмiщав їх, їх власна легка залiзна легеня. Бутi не протестувала, коли взяв лише одну ковдру, тож влаштувала невелику церемонiю, заправляючи її поверх обох. Якби ви могли iгнорувати проекцiї, ви могли б уявити себе у затишному двоспальному лiжку.
  Нiк глянув у стелю i згадав Трiксi Скiдмор, стюардесу Pan Am, з якою вiн одного разу провiв кiлька культурних днiв у Лондонi. Трiксi сказала: "Я виросла в Окалi, штат Флорида, i часто ходила туди i сюди до Джакса на хорт i, повiрте, менi здавалося, що я бачила все в свiтi сексу, зроблене на цих заднiх сидiннях. Ви знаєте, довгi. якi йдуть прямо через автобус. Ну, дорогий, у мене просто нiколи не було нiякого. ручнi роботи, мiнети, бiчнi перемотування, виточки ложок, вниз Y i хлистi.
  Нiк вiд душi засмiявся. "Що ви робите, коли ловите їх?"
  "Я бажаю їм удачi, люба. Якщо їм знадобиться ще одна ковдра або подушка, або якщо ви виберете ще один або два свiтильники, я допоможу". Вiн згадав, як Трiксi притулилася пухкими повними губами до його оголених грудей i пробурмотiла: "Я люблю коханцiв, любий, тому що я люблю любов, i менi потрiбно її багато".
  Вiн вiдчув м'яке дихання Бутi на своїй щелепi. "Ендi, ти дуже сонний?"
  "Нi, не особливо. Просто сонний, Бутi. Ситий - i сьогоднi був напружений день. Я задоволений".
  "Задоволений? Як?"
  "Зустрiчаюся з вами. Я знаю, що ви складете хорошу компанiю. Ви навiть не уявляєте, наскiльки небезпечною може бути поїздка з тими, хто не цiкавий i пiзнається. Ти розумна дiвчина. У тебе є iдеї та думки, якi ти приховуєш".
  Нiк був радий, що вона не могла бачити його вираз обличчя в напiвтемрявi. Вiн мав на увазi те, що сказав, але вiн багато пропустив. У неї були iдеї та думки, якi вона приховувала, i вони могли бути цiкавими та цiнними - чи спотвореними та смертельно небезпечними. Вiн хотiв би точно знати, який у неї зв'язок iз Джоном Дж. Джонсоном i що їй дав негр.
  "Ти дивна людина, Ендi. Ви коли-небудь займалися якимось iншим бiзнесом, окрiм подорожей? Я можу уявити вас якимсь керiвником. Не страхування чи фiнанси, а якийсь бiзнес, у якому є дiя".
  "Я зробив дещо в iнших напрямках. Як i всi iншi. Але менi подобається туристичний бiзнес. Ми з партнером можемо купити частину роботи Едмана". Вiн не мiг сказати, чи накачує вона його, чи просто цiкавилася його минулим. "Якi вашi сподiвання, тепер, коли коледж закiнчився?"
  "Працювати над чимось. Творити. Жити". Вона зiтхнула, потягнулася, звивалася i притиснулася, перебудовуючи свої м'якi вигини, якi розподiлялися його тiлом, стикаючись у багатьох точках. Вона поцiлувала його пiдборiддя.
  Вiн провiв рукою мiж її рукою та тiлом. Опiр не було; коли вiн пiднiмав її вгору i назад, вiн вiдчував, як м'якi груди штовхають його. Вiн нiжно погладив її, повiльно читаючи шрифт Брайля по гладкiй шкiрi. Коли його тактильнi кiнчики пальцiв помiтили, що соски стали жорсткими, вiн сконцентрувався, читаючи хвилюючу фразу знову i знову. Вона видала тихе муркотiння, i вiн вiдчув легкiсть, тонкi пальцi дослiджують його затискач для краватки, розстiбають гудзики сорочки, пiдтягують майку.
  
  
  
  
  Вiн подумав, що подушечки її руки можуть бути прохолодними, але вони були подiбнi теплим пiр'ям над його пупком. Вiн натягнув жовтий светр, i її шкiра була схожа на теплий шовк.
  Вона притулилася губами до його губ, i це було краще, нiж ранiше, їхнє тiло злилося, як пластична масляниста iриска, в одну солодку масу. Вiн вирiшив коротку загадку її бюстгальтера, i шрифт Брайля став живим i реальним, його почуття радiли стародавньому контакту, пiдсвiдомим спогадам про благополуччя та харчування, збудженим теплим поштовхом її твердих грудей.
  Її манiпуляцiї змусили спогади та очiкування пробiгли його хребтом. Вона була вправною, креативною, терплячою. Як тiльки вiн знайшов блискавку збоку на її спiдницi, вона прошепотiла: "Скажи менi, що це..."
  Це найкраще, що вiдбувалося зi мною за довгий час, - м'яко вiдповiв вiн.
  "Це добре. Але я маю на увазi iнше".
  Її рука була магнiтом, вiбратором без дротiв, настирливим переконанням доярки, лагiднiстю нiжного велетня, що вмiщає все його тiло, хваткою метелика на пульсуючому листi. Що вона хотiла, щоб вiн сказав? Вона знала, що робила. "Це смачно", - сказав вiн. "Купання в цукровiй ватi. Можливiсть лiтати в променях мiсяця. Катання на американських гiрках у доброму снi. Як би ви описали це, коли..."
  "Я маю на увазi те, що в тебе пiд лiвою рукою", - виразно пробурмотiла вона. "Ти приховував це вiд мене вiдколи ми сiли. Чому ти носиш пiстолет?"
  
  Роздiл другий.
  
  Його зiрвало з приємної рожевої хмари. О, Вiльгельмiна, чому ти маєш бути такою товстою i важкою, щоб бути такою точною та надiйною? Стюарт, головний збройовий iнженер AX, модифiкував "Люгери" з укороченими стовбурами та тонкими пластиковими рукоятками, але вони, як i ранiше, залишалися великою зброєю, яку можна було сховати навiть у iдеально пiдiгнаних кобурах пiд пахвами. Iдучи i сидячи, вони були схованi акуратно, без жодної опуклостi, але коли ви боролися з таким кошеням, як Бутi, рано чи пiзно вона натикалася на метал.
  "Ми їдемо в Африку, - нагадав їй Нiк, - де нашi клiєнти наражаються на безлiч небезпек. Крiм усього iншого, я ваш охоронець. У нас там нiколи не було жодних проблем, це мiсце дiйсно цивiлiзоване. , Але ..."
  "I ти захистиш нас вiд левiв, тигрiв та аборигенiв iз списами?"
  "Це груба думка". Вiн почував себе безглуздо. Бутi мав найдратiвливiший спосiб рятувати звичайнi речi, якi з тебе смiялися. Чудовi пальцi зробили останнiй удар, який змусив його мимоволi здригнутися, i вiдiйшли. Вiн почував себе одночасно розчарованим та дурним.
  "Я думаю, ти несеш нiсенiтницю", - прошепотiла Бутi. "Ти з ФБР?"
  "Звичайно, нi."
  "Якби ви були їх агентом, я вважаю, ви б збрехали".
  "Я ненавиджу брехню." То була правда. Вiн сподiвався, що вона не повернеться до своєї посади окружного прокурора i не допитає його про iншi урядовi установи. Бiльшiсть людей не знали про AX, але Бутi була бiльшiстю людей.
  "Ви приватний детектив? Хтось iз наших батькiв найняв вас доглядати одного з нас чи всiх? Якщо вiн це зробив, я ..."
  "У вас велика уява для такої молодої дiвчини". Це зупинило її. "Ви прожили у своєму комфортабельному, захищеному свiтi так велику частину свого життя, що думаєте, що це все. Ви коли-небудь бували в мексиканських халупах бiднякiв?
  "Так", - нерiшуче вiдповiла вона.
  Голос його залишався низьким, але твердим та твердим. Це може спрацювати - коли сумнiваєтеся та натискаєте, атакуйте. "Куди б ми не пiшли, цих людей можна було б квалiфiкувати як жителiв передмiсть з високим доходом. У самiй Родезiї бiлих менше двадцяти до одного. Вони тримають напружену верхню губу i посмiхаються, бо, якщо вони цього не зроблять, їхнi зуби будуть стукати. - а вони його отримають - це буде гiрше, нiж Iзраїль проти арабських легiонiв".
  "Але туристiв зазвичай не турбує - так?"
  "Було багато iнцидентiв, як їх називають. Може бути небезпека, i моя робота - усунути її. Якщо ви збираєтеся подразнити мене, я помiняю своє мiсце, i ми зробимо все iнше. Поїздка як бiзнес-друзi. Вам сподобається. Я просто працюватиму".
  "Не гнiвайся, Ендi. Що ти думаєш про ситуацiю в Африцi, куди ми прямуємо? Я маю на увазi - європейцi вiдiбрали найкращi частини країни подалi вiд тубiльцiв, чи не так? I сировина..."
  "Полiтика мене не цiкавить, - збрехав Нiк." Я вважаю, тубiльцi отримують деякi пiльги. Ви знаєте дiвчат, якi приєднуються до нас у Франкфуртi?
  Вона не вiдповiла. Вона заснула, притулившись до нього.
  Вiсiм доданих до групи привертали увагу кожна по-своєму. Нiк подумав, чи допомагає багатство гарної зовнiшностi чи це гарна їжа, додатковi вiтамiни, освiтнi засоби та дорогий одяг. Вони змiнили авiакомпанiю в Йоганнесбурзi, вперше побачили африканськi гори, джунглi та безкраї рiвнини бунду, вельдiв чи чагарникiв.
  Солсберi нагадав Нiку Тусон, штат Арiзона, з додаванням Атланти, Джорджiї, передмiсть та рослинностi. Їм було проведено ознайомлювальну екскурсiю мiстом у контрактi з блискучою Остiнс Тора.
  
  
  
  Нiк зазначив, що торгова фiрма пiдрядника для мiсцевих постачальникiв автомобiлiв, гiдiв та туристичних послуг привела iз собою чотирьох здоровенних людей на додачу до семи водiїв з машинами. Безпека?
  Вони побачили сучасне мiсто з широкими вулицями, обрамленими рiзнокольоровими квiтучими деревами, з численними парками та сучасною британською архiтектурою. Нiк їхав з Єном Мастерсом, пiдрядником, з Бутi та Рут Кроссман в однiй машинi, i Мастерс вказав мiсця, якi вони хотiли б вiдвiдати на дозвiллi. Мастерс був могутнiм чоловiком iз гучним голосом, який пiдходив до його вигнутих чорних уланських вусiв. Усi очiкували, що вiн у будь-який момент закричить: "Трооо-о-п. Кантер. Атака!"
  "Добре, органiзуйте спецiальнi вiзити для людей", - сказав вiн. "Я роздам контрольнi списки на вечерi сьогоднi ввечерi. Ви не повиннi пропустити музей i Нацiональну галерею Родезiї. Галереї Нацiонального архiву дуже кориснi, а нацiональний парк Роберта Маклвейна з його заповiдником - це пiдстьобне вас для Ванки. Ви захочете побачити алое i саговники в парку Еванрiска.
  Бутi та Рут ставили йому запитання. Нiк вирiшив, що вони попросили iнших послухати його баритон i подивитися, як вуса гойдаються вгору й униз.
  Вечеря в приватнiй їдальнi в їхньому готелi - Meikles - мала великий успiх. Мастерс привiв iз собою трьох великих молодих людей, чудових i в смокiнгах, i розповiдi, випивка та танцi тривали до пiвночi. Гас Бойд правильно розподiлив увагу мiж дiвчатами, але найчастiше танцював iз Джанет Олсон. Нiк грав роль правильного ескорту, розмовляв здебiльшого з вiсьмома дiвчатами, якi приєдналися до них у Нiмеччинi, i вiдчував незвичайне обурення з приводу того, як Мастерс i Бутi ладнали. Вiн танцював з Рут Кроссман, коли вони побажали добранiч i пiшли.
  Вiн не мiг не поставити запитання - у всiх дiвчаток були окремi кiмнати. Вiн похмуро сидiв з Рут на диванi, запиваючи нiчними ковпаками вiскi з содовою. Тiльки брюнетка Теддi Нортвей усе ще був iз ними, затишно танцюючи з одним iз чоловiкiв Мастерса на iм'я Брюс Тодд, засмаглим юнаком, зiркою мiсцевого футболу.
  "Вона подбає про себе. Ти їй подобаєшся".
  Нiк моргнув, i глянув на Рут. Темноволоса дiвчина говорила так рiдко, що ви забуваєте, що вона з вами. Вiн глянув на неї. Без окулярiв у темнiй оправi її очi мали туманну, несфокусовану нiжнiсть короткозорих - i навiть риси її обличчя робилися дуже гарними. Ви думали про неї як про тиху милу - нiколи не турбує?
  "Що?" - Запитав Нiк.
  "Видобуток, звичайно. Не прикидайся. Вона у тебе в головi".
  "Я думаю про дiвчину".
  "Добре, Ендi".
  Вiн провiв її до її кiмнати в схiдному крилi i зупинився в дверях. "Сподiваюся, ти добре провела вечiр, Рут. Ти дуже добре танцюєш".
  "Увiйдiть та закрийте дверi".
  Вiн знову моргнув i корився. Вона вимкнула одну з двох ламп, якi залишила покоївка, розсунула штори, що вiдкривали їм вид на вогнi мiста, налила два "Каттi Сарки" i додала содовою, не запитавши його, чи хоче вiн випити. Вiн стояв, милуючись двома двоспальними лiжками, на одному з яких було акуратно вiдкинуто ковдру.
  Вона простягла йому склянку. "Сядь, Ендi. Знiмай куртку, якщо тобi тепло".
  Вiн повiльно зняв свiй перловий сiрий смокiнг, вона недбало повiсила його в шафi i пiшла назад, щоб стати перед ним. "Ти збираєшся просто стояти там усю нiч?"
  Вiн повiльно обiйняв її, дивлячись у туманнi карi очi. "Думаю, я повинен був сказати тобi ранiше, - сказав вiн, - ти прекрасна, коли широко розплющуєш очi".
  "Дякую. Багато людей забувають на це дивитися".
  Вiн поцiлував її i виявив, що її твердi на вигляд губи були напрочуд м'якими i податливими, а її язик смiливим i шокуючим на тлi легких поривiв жiночого та алкогольного дихання. Вона притулилася до нього своїм струнким тiлом, i за мить одна стегнова кiстка i колiно з м'якою пiдкладкою пiдiйшли до нього, як фрагмент головоломки, вставлений у правильний прорiз.
  Пiзнiше, знiмаючи з неї бюстгальтер i захоплюючись чудовим тiлом, що розкинулося на гладкому бiлому простирадлi, вiн сказав: "Я чортiв дурень, Рут. I, будь ласка, пробач менi".
  Вона цiлувала його у вухо зсередини i зробила невеликий ковток, перш нiж хрипко спитати: "А що, хiба не повинен був?"
  "Не забути подивитись".
  Вона тихенько пирхнула, як хихикнула. "Я прощаю тебе." Вона провела кiнчиком язика по лiнiї його пiдборiддя, навколо верхньої частини його вуха, полоскотала його щоку, i вiн знову вiдчув теплий, вологий, тремтячий зонд. Вiн зовсiм забув про Бутi.
  * * *
  Коли наступного ранку Нiк вийшов з лiфта в просторий вестибюль, на нього чекав Гас Бойд. Старший супроводжуючий сказав: "Ендi, доброго ранку. Почекай секунду, перш нiж ми пiдемо на снiданок. П'ятеро дiвчат уже там. Мiцнi, дорогi, чи не так? Як ти почуваєшся пiсля вiдкриття?"
  "Чудово, Гасе. Мiг би поспати ще пару годин".
  Вони пройшли повз стол. "Я теж. Джанет досить вимоглива лялька. Ти зробив це з Бутi чи Мастерс закiнчив свою партитуру?"
  "Я виявився з Рут. Дуже мило".
  
  
  
  
  Нiк хотiв би, щоб вiн пропустив цю балаканину мiж хлопчиками. Вiн мав бути правдивим, йому потрiбна була повна довiра Бойда. Потiм вiн вiдчув себе винним - хлопець просто намагався бути доброзичливим. Ескорт, безперечно, обмiнявся цими довiрчими вiдносинами як щось зрозумiле. Сам вiн, завжди дiючи як один за невидимими перепонами, втрачав зв'язок з iншими людьми. Потрiбно це подивитися.
  "Я вирiшив, що сьогоднi ми будемо вiльними", - весело оголосив Гас. "Мастерс i його веселi люди вiдвозять дiвчат до парку Еванрiгг. Вони пообiдають з ними i покажуть їм ще пару пам'яток. Нам не доведеться забирати їх до часу коктейлю. Хочу розiбратися в золотому бiзнесi. ?"
  "Це було в мене в головi вiдколи ми поговорили".
  Вони змiнили свiй курс, вийшли i попрямували тротуаром пiд портиками, якi нагадали Нiку Флаглер-стрiт у Майамi. Двоє насторожених молодих людей вдихають ранкове повiтря. "Я хотiв би дiзнатися тебе краще, Ендi, але я вважаю, що ти натурал. Я познайомлю тебе зi своїм контактом. У тебе є з собою готiвка? Я маю на увазi справжнi грошi".
  "Шiстнадцять тисяч доларiв США"
  "Це майже вдвiчi бiльше, нiж я тримаю, але я думаю, що моя репутацiя хороша. I якщо ми переконаємо цього хлопця, що ми дiйсно зможемо вести справу.
  Нiк недбало запитав: "Ти можеш йому довiряти? Що ти знаєш про його минуле? Жодних шансiв на пастку?"
  Гас усмiхнувся. "Ти обережний, Ендi. Думаю, менi це подобається. Цього хлопця звуть Алан Вiлсон. Його батько був геологом, який вiдкрив кiлька золотих мiсць - в Африцi їх називають прив'язками. Алан крута людина. Значить, вiн служив найманцем в Конго, i я чув, що вiн був дуже швидким i вiльним. я казав вам, що батько Уiлсон пiшов на пенсiю, я думаю, завантажений золотиком.
  Нiк здригнувся. Якщо Гас точно описав Вiлсона, хлопець висунув шию поруч iз людиною, яка знав, як поводитися з сокирою. Не дивно, що контрабандисти-аматори та розтратники, якi так часто виявлялися вбитими одразу пiсля нещасних випадкiв зi смертельними наслiдками, запитували: "Як ви його перевiряли?"
  "Мiй друг-банкiр вiдправив запит до Першого родезiйського комерцiйного банку. Алан оцiнюється як середнiй семизначний".
  "Вiн здається надто великим i вiдвертим, щоб цiкавитись нашими маленькими угодами".
  "Вiн не квадратний. Ось побачиш. Як ти думаєш, твоє iндiйське з'єднання зможе впоратися з дiйсно великою операцiєю?"
  "Я в цьому впевнений."
  "Це наш вхiд!" Гас радiсно клацнув дверима й одразу понизив голос. "Вiн сказав менi, коли я бачив його в останнiй раз, що хоче органiзувати дiйсно велике пiдприємство. Давайте спробуємо це з невеликою партiєю. Якщо ми зможемо створити великий конвеєр, i я впевнений, що ми зможемо, як тiльки у нас буде матерiал, щоб оперувати, ми заробимо стану".
  "Велика частина свiтового видобутку золота йде на продаж легально, Гас. Що змушує вас думати, що Вiлсон може поставляти у великих кiлькостях? Чи вiдкрив вiн новi копальнi?"
  "Судячи з того, як вiн говорив, я впевнений, що так".
  * * *
  У майже новому Zodiac Executive, продумано наданому Iеном Мастерсом, Гас вивiз Нiка з дороги Горомонзi. Пейзаж знову нагадав Нiку Арiзону в її найкращу пору року, хоча вiн зазначив, що рослиннiсть здавалася сухою, за винятком тих мiсць, де її поливали штучно. Вiн згадав свої звiти про брифiнг: у Родезiї наближалася посуха. Бiле населення виглядало здоровим i бадьорим, багато чоловiкiв, включаючи полiцейських, були одягненi в крохмаленi шорти. Чорношкiрi тубiльцi займалися своїми справами з надзвичайною увагою.
  Щось тут здалося дивним. Вiн задумливо вивчав людей, що котилися бульваром, i вирiшив, що це - напруга. Пiд рiзким i напруженим настроєм бiлих можна було вiдчути занепокоєння та сумнiви. Можна було здогадатися, що за доброзичливою працьовитiстю чорношкiрих ховається пильне нетерпiння, замасковане обурення.
  На табличцi було написано УIЛСОН. Вiн стояв перед комплексом будiвель складського типу, перед яким розташовувалась довга триповерхова офiсна структура, яка могла належати до однiєї з найбiльш керованих корпорацiй у США.
  Iнсталяцiя була акуратною i добре розфарбованою, пишне листя вимальовувало барвистi вiзерунки на коричнево-зеленому лужку. Коли вони об'їжджали пiд'їзну дорогу до великої парковки, Нiк побачив вантажiвки, припаркованi бiля вантажних рамп ззаду, всi вони були великими, найближчий до них гiгантський новий Iнтернацiонал, що затьмарює восьмиколiсний Leyland Octopus, що маневрує за ним.
  Алан Вiлсон був великим чоловiком у великому офiсi. Нiк припустив, що його зрiст шiсть футiв три дюйми i 245 фунтiв - навряд чи вiн був жирним. Вiн був засмаглим, рухався легко, i те, як вiн грюкнув дверима i повернувся за свiй стiл пiсля того, як Бойд коротко представив Нiка, показав, що вiн не радий побачити їх. Ворожiсть вiдбивалася з усiх бокiв його обличчя.
  Гас зрозумiв повiдомлення, i його слова заплуталися. "Алан... мiстер Вiлсон... я... ми прийшли, щоб продовжити... розмову про золото..."
  "Хто, чорт забирай, тобi сказав?"
  "Минулого разу ви сказали... ми домовилися... Я збирався..."
  
  
  "Я сказав, що продам вам золото, якщо ви цього захочете. Якщо ви це зробите, покажiть свої документи мiстеру Трiзлу у приймальнi i зробiть своє замовлення. Що-небудь ще?"
  
  
  
  
  Нiк пошкодував Бойда. Гас мав хребет, але знадобиться ще кiлька рокiв, щоб змiцнити його в подiбних ситуацiях. Коли ви витрачали свiй час, вiддаючи накази неспокiйним мандрiвникам, якi не звертали на вас уваги, тому що вони хотiли вiрити, що ви знаєте, що робите, ви не були готовi до того, що здорованя, якого ви вважали доброзичливим, повернувся i вдарив вас по обличчю мокрою рибою. - Жорсткий. I це те, що зробив Вiлсон.
  "У мiстера Гранта гарнi зв'язки в Iндiї", - надто голосно сказав Гас.
  "I в мене теж."
  "Мiстер Грант... а... Ендi досвiдчений. Вiн перевiз золото..."
  "Заткни свiй дурний рот. Я не хочу про це чути. I я, звичайно ж, не казав тобi наводити сюди когось на кшталт нього".
  "Але ти сказав..."
  "Хто - ти сказав. Ти сам кажеш, Бойд. Занадто багато цього для багатьох людей. Ти як бiльшiсть янкi, яких я зустрiчав. У тебе хвороба. Постiйний пронос з рота".
  Нiк скривився вiд спiвчуття до Бойду. Smack - присмак. Отримати рибою по обличчю однiєю за iншою могло бути жахливо, якщо ви не знали лiки. Вам слiд схопити першу i або приготувати її, або вдарити по сильнiше, що дає вдвiчi. Гас почервонiв до яскраво-рожевого кольору. Тяжке обличчя Вiлсона виглядало як щось вирiзане з витриманої коричневої яловичини, глибоко замороженої до твердого стану. Гас вiдкрив рота пiд сердитим поглядом Вiлсона, але нiчого не вийшло. Вiн глянув на Нiка.
  "А тепер йди звiдси", - прогарчав Вiлсон. "I не повертайся. Якщо я почую, що ти сказав про мене щось, що менi не подобається, я знайду тебе i розiб'ю тобi голову".
  Гас знову подивився на Нiка i запитав: "Що, чорт забирай, пiшло не так?" Що я зробив? Ця людина божевiльна.
  Нiк чемно кашлянув. На нього звернувся важкий погляд Вiлсона. Нiк рiвно сказав: "Я не думаю, що Гас хотiв завдати шкоди. Не так сильно, як ви прикидаєтеся. Вiн зробив вам ласку. У мене є ринки збуту до десяти мiльйонiв фунтiв золотом на мiсяць. За вищими цiнами. Будь-якi валюти. I якщо б ви могли гарантувати бiльше, що, звичайно, ви не можете, у мене є можливiсть звернутися до МВФ для отримання додаткiв.
  "Ах!" Вiлсон розправив свої воловi плечi i зробив намет зi своїх великих рук. Нiк подумав, що вони нагадують хокейнi рукавицi, що ожили. "Болтун принiс менi брехуна. А звiдки ти знаєш, скiльки золота я можу доставити?"
  "Вся ваша країна виробляє стiльки на рiк. Скажiмо, близько тридцяти мiльйонiв доларiв? Так що виходите зi своїх хмар, Вiлсоне, i поговорiть про справи з селянами".
  "Благослови мою душу i тiло! Експерт iз мерехтливого золота! Де ти взяв свої фiгурки, Янки?"
  Нiк iз задоволенням вiдзначив iнтерес Вiлсона. Цей чоловiк не був дурнем, вiн вiрив у вмiння слухати i вчитися, хоч i вдавався рвучким.
  "Коли я займаюся бiзнесом, менi подобається знати про це все, - сказав Нiк." Коли справа доходить до золота, ви - дрiбниця, Вiлсон. Одна тiльки Пiвденна Африка виробляє у п'ятдесят п'ять разiв бiльше, нiж Родезiя. За цiною тридцять п'ять доларiв за тройську унцiю чистого золота свiт щорiчно виробляє близько двох мiльярдiв доларiв. Я би сказав."
  "Ти дуже завищуєш", - не погодився Вiлсон.
  "Нi, офiцiйнi цифри заниженi. Вони не фiгурують у США, великому Китаї, Пiвнiчнiй Кореї, Схiднiй Європi - i в сумах, якi вкраденi чи не повiдомляються".
  Вiлсон мовчки вивчав Нiка. Гас не мiг тримати язика за зубами. Вiн зiпсував його, сказавши: "Бачиш, Алан? Ендi справдi знає свою справу. Вiн прооперував..."
  Одна рука, подiбна до рукавицi, змусила його замовкнути жестом зупинки. "Як довго ви знаєте Гранта?"
  "Е? Ну, недовго. Але в нашiй справi ми вчимося..."
  "Ти навчишся колупати бабусинi гаманцi. Заткнися. Грант, розкажи менi про свої канали до Iндiї. Наскiльки надiйнi? Якi домовленостi..."
  Нiк перервав його. "Я вам нiчого не скажу, Вiлсоне. Я просто вирiшив, що ви не згоднi з моєю полiтикою".
  "Якою полiтикою?"
  "Я не веду справи з крикунами, хвальками, хулiганами чи найманцями. У будь-який день я вiддаю перевагу чорному джентльмену бiлому говнюку. Давай, Гасе, ми їдемо".
  Вiлсон повiльно став на повний зрiст. Вiн виглядав гiгантом, нiби виробник демонстрацiї взяв костюм iз тонкого льону та набив його м'язами - розмiр 52. Нiку це не подобалося. Коли вони швидко рухалися пiсля голки або їхнi обличчя червонiли. мiг зрозумiти, що їхнiй розум виходить з-пiд контролю. Вiлсон рухався неквапливо, його гнiв свiтився насамперед iз його гарячих очей та суворої жорсткостi його рота. "Ти великий чоловiк. Грант", - лагiдно сказав вiн.
  "Не такий високий, як ти".
  "Почуття гумору. Шкода, що ти не бiльший - i в тебе невеликий шлунок. Менi подобається трохи вправлятися".
  Нiк посмiхнувся i, здавалося, зручно потягнувся на стiльцi, але насправдi добре пiдiбрався на ногу. "Не дозволяй цьому зупиняти тебе. Тебе звуть Вiндi Вiлсон?"
  Великий чоловiк, мабуть, натиснув кнопку ногою - його руки весь час були на очах. Мiцний чоловiк - високий, але не широкий - просунув голову у великий кабiнет. "Так, мiстере Вiлсон?"
  "Заходь i закрий дверi, Морiс. Пiсля того, як я викину цю велику мавпу, ти переконаєшся, що Бойд так чи iнакше пiде".
  Морiс притулився до стiни. Краєм ока Нiк помiтив, що схрестив руки, нiби не очiкував, що його незабаром викличуть.
  
  
  
  Як спортивний глядач. Вiлсон плавно обiйшов великий стiл i швидко схопив Нiка за передплiччя. Рука вiдiйшла - разом iз Нiком, який боком вистрибнув зi шкiряного крiсла i скрутився пiд намацуючими руками Вiлсона. Нiк проскочив повз Морiса до дальньої стiни. Вiн сказав: "Гас, iди сюди".
  Бойд довiв, що може рухатись. Вiн проскочив через кiмнату так швидко, що Вiлсон зупинився.
  Нiк заштовхав юнака в нiшу мiж двома книжковими шафами висотою до стелi i сунув Вiльгельмiну йому в руку, клацнувши пальцем по запобiжнику. "Вона готова стрiляти. Будьте обережнi".
  Вiн побачив, як Морiс iз сумнiвом, але насторожено тримаючи його спрямованим у пiдлогу, дiстав маленький автомат. Вiлсон стояв у центрi офiсу - колос у ллянiй тканинi: "Стрiльба заборонена, Янки. Повiсишся, якщо в когось у цiй країнi засадиш кулю".
  Нiк зробив чотири кроки вiд Гаса. "Це залежить вiд тебе, бакко. Що тримає Морiс - пiстолет-розпилювач?"
  "Не стрiляйте, хлопчики", - повторив Вiлсон i стрибнув на Нiка.
  Мiсця було багато. Нiк вiдпустив педаль i ухилився, спостерiгаючи, як Вiлсон слiдував за ним ефективно i в рiвновазi, а потiм ударив здорованя по носi лiвою блискавкою, що було строго експериментальним.
  Лiвий удар, який вiн отримав у вiдповiдь, був швидким, точним, i, якби вiн не послизнувся, у нього похитнулися б зуби. Вiн здер шкiру з його лiвого вуха, коли вiн зачепив iнше лiве за ребра здорованя i вiдстрибнув. У нього було таке почуття, нiби вiн ударив кулаком по шкiряному коню, що стрибає, але йому здалося, що вiн бачив, як Вiльсон здригнувся. Вiн дiйсно бачив правильний старт великої людини - потiм удару було завдано, коли iнший вирiшив зберегти рiвновагу i продовжити наступ. Вiлсон був поруч. Нiк обернувся i сказав: "Правила Квiнсберрi?"
  "Звичайно, Янки. Якщо ти не обманюєш. Краще не треба. Я знаю всi iгри".
  Вiлсон довiв це, переключившись на бокс, джеб i лiвi удари: однi вiдскакували вiд рук та кулакiв Нiка, iншi тягли, коли Нiк парирував чи блокував. Вони кружляли, як пiвнi. Лiвi, що проходять, викликали гримаси на здивованому обличчi Гаса Бойда. Коричневi риси обличчя Морiса були невиразними, але його лiва рука - та, яка не тримала пiстолета - стискалася у спiвчуттi з кожним завданим ударом.
  Нiк подумав, що вiн має шанс, коли лiвий удар низько вiдскочив вiд його пахви. Вiн випустив пару з правої п'яти в тверду праву стiйку, нацiлену на точку щелепи гiганта - i втратив рiвновагу, коли Вiлсон врiзався в нього всерединi, в правий бiк голови. Лiва i права били Нiку по ребрах, як ляпанцi. Вiн не насмiлювався повернутись i не мiг засунути руки всередину, щоб захистити себе вiд жорстоких ударiв. Вiн схопився, боровся, скручувався i повертався, штовхаючи свого супротивника, доки вiн не зв'язав цi караючi руки. Вiн одержав важелi, штовхнувши, швидко вiдiрвався.
  Вiн знав, що вчинив неправильно ще до приземлення лiвою. Його чудовий зiр спiймало праву частину на увазi, коли вона перетнула вихiдний удар i вдарила його в обличчя, як таран. Вiн смикнув лiворуч i спробував зникнути, але кулак був набагато швидшим, нiж вiдступ його обличчя. Вiн вiдiйшов назад, зачепився п'ятою за килим, пiдставив собi ще одну ногу i з гуркотом ударився об книжкову шафу, вiд якої затремтiла кiмната. Вiн упав у купу зламаних полиць i книг, що падають. Навiть коли вiн перевертався i пiдстрибував уперед i вгору, вiдновлюючись, як борець, тому все ще стукало по пiдлозi.
  В даний час! Нiк скомандував хворим рукам. Вiн пiшов уперед, зробив довгу лiву бiля очей, зробив коротку праву по ребрах i вiдчув трiумфування, коли його власний напiв-гак правою здивував Вiлсона, коли вона ковзнула вгору по його плечу i сильно вдарила його по щоцi. Вiлсон не мiг вчасно виставити праву ногу, щоб утримати себе. Вiн хитнувся вбiк, як збита статуя, зробив один крок, що спотикався, i звалився на стiл мiж двома вiкнами. Нiжки столу зламалися, велика присадкова ваза з чудовими квiтами злетiла на десять футiв i розбилася об великий стiл. Журнали, попiльнички, таця та графин для води гуркотiли пiд тiлом великої людини, що звивається.
  Вiн перекотився, взяв руки i пiдстрибнув.
  Потiм почалася бiйка.
  Третiй роздiл
  Якщо ви нiколи не бачили, щоб двi добрi великi люди билися "чесно", у вас багато неправильних уявлень про кулачнi бої. Постановочнi знущання по телебаченню вводять в оману. Цi незахищенi удари можуть зламати щелепу чоловiковi, але насправдi вони рiдко потрапляють. Телевiзiйнi бої - це балет iз вiдстiйним ударом.
  Старi хлопчаки з голими кулаками пройшли п'ятдесят раундiв, билися чотири години, бо спочатку ви навчитеся дбати про себе. Це стає автоматичним. I якщо ви зможете вижити протягом кiлькох хвилин, ваш противник буде вражений, i ви обоє дико розмахуватимете руками. Це стає нагодою, коли два тарани падають один на одного. Неофiцiйний рекорд встановлено невiдомими, англiйцем та американським моряком, якi билися в китайському кафе в Сент-Джонс, Ньюфаундленд, протягом семи годин. Без тайм-ауту. Нiчиє.
  Нiк коротко згадав про це протягом наступних двадцяти хвилин, поки вони з Вiлсоном билися з одного кiнця офiсу до iншого.
  
  
  
  Вони били одне одного. Вони розлучилися та обмiнялися дальнiми ударами. Вони схоплювалися, боролися та тягли. Кожна людина втратила дюжину можливостей використовувати предмет меблiв як зброю. Одного разу Вiлсон завдав Нiка удару нижче пояса по стегнової кiстки i тут же сказав, хоч i пихкаючи словами: "Вибач - послизнувся".
  Вони розбили стiл бiля вiкна, чотири легкi стiльцi, один безцiнний буфет, два торцевi столи, диктофон, настiльний комп'ютер i невеликий бар. Стiл Вiлсона був пiдмiтний i притиснутий до робочого столу за ним. В обох чоловiкiв були порванi куртки. У Вiлсона йшла кров iз порiзу над лiвим оком, краплi кровi текли по його щоцi i забризкали уламки.
  Нiк попрацював над цим оком, розкрив рану ковзними i дряпаючими ударами, якi самi по собi завдали додаткової шкоди. Його права рука була криваво-червоною. Його серце захворiло, а у вухах неприємно гуло вiд ударiв по черепу. Вiн бачив, як голова Вiлсона погойдувалася з боку на бiк, але цi величезнi кулаки продовжували наближатися - здавалося, повiльно, але вони прибули. Вiн вiдбив один i завдав удару кулаком. Знову у вiчi. Оцiнка.
  Вони обоє послизнулися в кровi Вiлсона i притиснулися один до одного, очне яблуко до очного яблука, так сильно задихаючись, що мало не реанiмували один одного рота в рот. Вiлсон продовжував моргати, щоб очистити очi вiд кровi. Нiк вiдчайдушно збирав сили у своїх ниючих свинцевих руках. Вони схопилися за бiцепси один одного, знову глянули один на одного. Нiк вiдчув, як Вiлсон збирає сили, що залишилися, з тiєю ж стомленою надiєю, яка напружувала його власнi онiмiлi м'язи.
  Здавалося, їхнi очi казали: "Що, чорт забирай, ми тут робимо?"
  Нiк сказав мiж вдихами: "Це... поганий... порiз".
  Вiлсон кивнув, здавалося, вперше про це подумавши. Його вiтер свистiв i затихав. Вiн видихнув: "Ага... вгадайте... краще... виправте... це".
  "Якщо... у тебе... немає... поганого... шраму".
  "Ага... гидко... дзвонити... малювати?"
  "Або... Круглий... Один".
  Потужнi хватки рук Нiка розслабились. Вiн розслабився, вiдсахнувся i першим пiдвiвся на ноги. Вiн подумав, що нiколи не дiйде до столу, зробив його i сiв на нього, опустивши голову. Вiлсон звалився спиною до стiни.
  Гас i Морiс миттю глянули один на одного, як два сором'язливi школярi. В офiсi було тихо бiльше хвилини, якщо не брати до уваги болiсних вдихiв i видихiв побитих чоловiкiв.
  Нiк провiв язиком по зубах. Вони всi там були. Внутрiшня частина його рота була сильно порiзана, його губи швидко надулися. Мабуть, у них були чорнi очi.
  Вiлсон пiдвiвся на ноги i, хитаючись, стояв, дивлячись на хаос. "Морiс, покажи мiстеру Гранту ванну".
  Нiка вивели з кiмнати i вони зробили кiлька крокiв коридором. Вiн налив таз iз холодною водою i занурив у нього пульсуюче обличчя. У дверi постукали, i ввiйшов Гас, несучи Вiльгельмiну i Х'юго - тонкий нiж, який був витрусити з пiхов на руцi Нiка. "Ти гаразд?"
  "Звичайно."
  "Джи. Ендi, я не знав. Вiн змiнився".
  "Я так не думаю. Все змiнилося. У нього є головний вихiд для всього свого золота - якщо у нього багато, як ми думаємо, - тож ми йому бiльше не потрiбнi".
  Нiк наповнив ще води, знову вмокнув голову i витерся товстими бiлими рушниками. Гас простягнув зброю. "Я не знав тебе - принiс це".
  Нiк засунув Вiльгельмiну за пояс пiд сорочку та вставив Х'юго. "Схоже, вони можуть знадобитися. Це сувора країна".
  "Але... митниця..."
  "Поки що у нас все добре. Як Вiлсон?"
  "Морiс вiдвiв його в iншу ванну".
  "Давай вибиратися звiдси."
  "Добре." Але Гас не стримався. "Ендi, я маю тобi сказати. Вiлсон має багато золота. Я купував у нього ранiше".
  "Так у вас є вихiд?"
  "Це був лише чверть-бар. Я продав його в Бейрутi".
  "Але вони там не платять багато".
  "Вiн продав його менi по тридцять доларiв за унцiю".
  "Ой." У Нiка закрутилася голова. Тодi Уiлсон справдi мав стiльки золота, що вiн був готовий продати його за вигiдною цiною, але тепер вiн або втратив джерело, або розробив задовiльний спосiб доставки його на ринки.
  Вони вийшли i пiшли коридором до холу та входу. Коли вони проходили повз вiдкритi дверi з написом "Дами", Вiлсон крикнув: "Хо, Грант".
  Нiк зупинився i обережно зазирнув. "Так? Як око?"
  "Добре." Кров все ще текла з-пiд пов'язки. "Ви почуваєте себе добре?"
  "Нi. Я почуваюся так, нiби потрапив пiд бульдозер".
  Вiлсон пiдiйшов до дверей i посмiхнувся через опухлi губи. "Чувак, я мiг би використати тебе в Конго. Як вийшов "Люгер"?
  "Менi кажуть, що Африка є небезпечною".
  "Це може бути."
  Нiк уважно спостерiгав за чоловiком. Тут було багато его та невпевненостi у собi, а також додаткова частина самотностi, яку сильнi люди створюють навколо себе, коли не можуть опустити голову та прислухатися до менших людей. Вони будують свої острови окремо вiд головного i дивуються своєю iзольованiстю.
  Нiк ретельно пiдбирав слова. "Без образ. Я просто намагався заробити долар. Я не повинен був приходити. Ти мене не знаєш, i я не звинувачую тебе за обережнiсть. Гас сказав, що це все правильно.
  
  
  
  
  Вiн ненавидiв вiшати на Бойда дурну кепку, але зараз кожне враження мало значення.
  "У тебе справдi є лiнiя?"
  "Калькутта."
  "Сахiб Санья?"
  "Його друзi - Гоахан та Фрiд". Нiк назвав двох провiдних операторiв золота на чорному ринку Iндiї.
  "Зрозумiло. Вiзьмiть пiдказку. Забудьте про це на якийсь час. Все змiнюється"
  "Так. Цiни постiйно зростають. Можливо, я зможу зв'язатися з Taylor-Hill-Boreman Mining. Я чув, вони завантаженi. Ви можете зв'язатися зi мною або уявити?"
  Здорове око Вiлсона розширилося. "Гранте, послухай мене. Ти не шпигун Iнтерполу. У них немає люгерiв, i вони не можуть битися, я думаю, у мене є твiй номер. Забудьте про золото. Принаймнi, в Родезiї. I тримайтеся подалi вiд THB".
  "Чому? Ти хочеш отримати всю їхню продукцiю для себе?"
  Вiлсон засмiявся, здригнувшись, коли його розiрванi щоки потерлися об зуби. Нiк знав, що вiн думав, що ця вiдповiдь пiдтвердила його оцiнку "Ендi Гранта". Вiлсон прожив все своє життя у свiтi, вiдмiнному вiд бiлого та чорного, для нас чи проти нас. Вiн був егоїстом, вважав це нормальним та шляхетним i нiкого за це не засуджував.
  Смiх великої людини заповнив дверний отвiр. "Я думаю, ви чули про Золотi бивнi i можете їх просто вiдчути. Або ви не можете просто їх побачити? Перетинаючи бунду. Такi великi, що потрiбно шiсть чорних, щоб нести кожного? Їй-богу, ви думаєте про це небагато, i ти майже можеш їх спробувати, чи не так?"
  "Я нiколи не чув про Золотi Бивнi, - вiдповiв Нiк, - але ти намалював красиву картинку. Де я можу їх знайти?"
  "Ти не можеш. Це казка. Золото потiє - а те, що є, то й кажуть. У всякому разi, прямо зараз", - обличчя Вiлсона надулося, губи розпухли. Однак йому все ж таки вдалося посмiхнутися, i Нiк зрозумiв, що вперше побачив його усмiшку.
  "Я виглядаю як ти?" - Запитав Нiк.
  "Думаю, так. Вони знатимуть, що ти в щось натрапив. Шкода, що ти займаєшся справою з трусиками на талiї, Грант. Якщо ти повернешся сюди в пошуках чогось, приходь до мене".
  "Для другого раунду? Не думаю, що зможу до цього".
  Вiлсон сподобався комплiмент. "Нi - там, де ми використовуємо iнструменти. Iнструменти, якi йдуть бу-дю-дю-дю-дю брр-р-р-р-р". Вiн чудово iмiтував великокалiберний та легкий кулемет. "Ми використали їх небагато, i нам доведеться використовувати їх набагато бiльше. Ви були б у першiй командi".
  "За готiвку? Я не романтик".
  "Звичайно - хоч у моєму випадку -" Вiн зупинився, вивчаючи Нiка. "Ну, ти бiла людина. Ти зрозумiєш, коли побачиш ще трохи країни".
  "Цiкаво, чи буду я?" Нiк вiдповiв. "Дякую за все."
  
  * * *
  
  Пiд'їжджаючи до Солсберi через яскраво освiтлений пейзаж, Гас вибачався. "Я злякався, Ендi. Я повинен був пiти один або перевiрити по телефону. Минулого разу вiн був готовий до спiвпрацi i сповнений обiцянок на майбутнє. Чувак, це було якесь смiття. Ти був профi?"
  Нiк знав, що комплiмент був частково олiйним, але хлопець мав на увазi добро. "Жодної шкоди, Гасе. Якщо його нинiшнi канали засмiчаються, вiн повернеться до нас досить швидко, але це малоймовiрно. Вiн дуже щасливий за нинiшнiх обставин. Нi, я не був професiоналом. у коледжi."
  "Ще трохи! I вiн би мене вбив".
  "Ви не стали б з ним зв'язуватися. Вiлсон велика дитина з принципами. Вiн бореться чесно. Вбиває людей тiльки тодi, коли принцип вiрний, як вiн це бачить".
  "Я... я не розумiю..."
  "Вiн був найманцем, чи не так? Ви ж знаєте, як поводяться цi хлопчики, коли їм пiд руки потрапляють тубiльцi".
  Гас стиснув руки на кермi i задумливо сказав: "Я чув. Ви чомусь не думаєте, що такий хлопець, як Алан, їх косить".
  "Вам краще знати. Це старий, старий шаблон. Вiдвiдайте маму в суботу, церкву в недiлю i висадiть бомби в понедiлок. Коли ви намагаєтеся залагодити це з собою, ви отримуєте тугi вузли. У вашiй головi. Зв'язки i реле там починають димитися i вигорати.
  Гас знизав плечима. Минулого разу, коли я був тут, розповiдали iсторiю про партiю золотих бивнiв, якi вирушили залiзницею i через Бейрут, щоб обiйти санкцiї. Соломонi та царицi Савськiй".
  "Ви думаєте, що iсторiя була правдою?"
  "Нi. Коли я був в Iндiї, я обговорював це з хлопцями, якi мали знати. Вони сказали, що багато золота надходить з Родезiї, але все це було в хороших зливках по чотириста унцiй".
  Коли вони дiсталися готелю Meikles, Нiк прослизнув через бiчний вхiд i пiднявся до своєї кiмнати. Вiн використовував холоднi та гарячi ванни, злегка розтирав спиртом i подрiмав. Його ребра хворiли, але рiзкого болю, що вказує на перелом, вiн не виявив. О шостiй годинi вiн ретельно одягнувся i, коли Гас покликав його, використав фарбу для очей, яку той купив. Деяким це допомогло, але дзеркало на повний зрiст сказало йому, що вiн виглядав дуже добре одягнений пiрат пiсля важкої битви. Вiн знизав плечима, вимкнув свiтло i пiшов за Гасом у коктейль-бар.
  Пiсля того, як його вiдвiдувачi пiшли, Алан Вiлсон скористався офiсом Морiса, тодi як пiвдюжини його спiвробiтникiв працювали над його лiкуванням.
  
  
  
  
  Вiн вивчив три фотографiї Нiка, знятi прихованою камерою.
  "Непогано. Вони показують його обличчя пiд рiзними кутами. Їй-богу, вiн сильний. Коли ми зможемо його використовувати". Вiн вклав вiдбитки у конверт. "Нехай Герман доставить їх Майку Бору".
  Морiс взяв конверт, пройшов через комплекс офiсiв та складiв до диспетчерської в заднiй частинi заводу та передав наказ Вiлсона. Коли вiн повiльно повертався до переднiх офiсiв, його худорляве смагляве обличчя виражало задоволений вираз. Вiлсон виконувати наказ; негайно фотографувати всiх, хто цiкавиться покупкою золота, та вiдправити їх до Бору. Майк Бор був головою Taylor-Hill-Boreman, i у нього були невеликi тимчасовi труднощi, що змусили пiти за Аланом Вiлсоном. Морiс був частиною мережi управлiння. Вiн отримував тисячу доларiв на мiсяць, щоб спостерiгати за Вiлсоном, i мав намiр i надалi це робити.
  * * *
  Приблизно в той момент, коли Нiк замаскував своє косметикою, що потемнiло око, Герман Дузен почав дуже обережний пiдхiд до аеропорту гiрничодобувної компанiї Taylor-Hill-Boreman Mining. Гiгантська установка була класифiкована як закрита для вiйськових дослiджень зона iз сорок квадратних миль захищеного повiтряного простору над нею. Перш нiж вилетiти з Солсберi, лiтаючи по ПВП в сонячну погоду, Герман зателефонував до служби управлiння ВПС Родезiї i в повiтряну полiцiю Родезiї. Наближаючись до забороненої зони, вiн повiдомив по рацiї своє мiсце розташування та напрямок та отримав ще один дозвiл вiд диспетчера станцiї.
  Герман виконував свiй обов'язок з абсолютною точнiстю. Йому платили бiльше, нiж бiльшостi пiлотiв авiакомпанiй, i вiн невиразно вiдчував, що вiн симпатизує Родезiї та THB. Можна сказати, що весь свiт був проти них, як колись свiт був проти Нiмеччини. Було дивно, що коли ти багато працював i виконував свiй обов'язок, здавалося, що люди не любили тебе без жодної причини. Було очевидно, що THB виявила гiгантськi золотi поклади. Добре! Добре для них, добре для Родезiї, добре для Германа.
  Вiн почав свiй перший етап приземлення, пролiтаючи над убогими хатинами тубiльцiв, упакованими, як коричневий мармур, у коробки всерединi їхнiх захисних стiн. Довгi змiєподiбнi стовпи з колючого дроту уздовж дороги вiд однiєї з шахт до територiї тубiльцiв, що охороняється людьми на конях i на джипах.
  Герман зробив свiй перший розворот на дев'яносто градусiв за позначкою, на повiтрянiй швидкостi, на обертах за хвилину, на швидкостi зниження, з точнiстю до градуса за курсом. Можливо, Крамкiн, старший пiлот, спостерiгав, а може, нi. Справа не в цьому, ви зробили свою роботу iдеально з вiдданостi собi i - до чого? Герман часто ламав голову над тим, що колись це був його батько, суворий та справедливий. Потiм вiйськово- повiтрянi сили - вiн усе ще був у резервi республiки - потiм Bemex Oil Exploration Company; вiн був справдi вбитий горем, коли молода фiрма збанкрутувала. Вiн звинуватив британцiв та американцiв у тому, що їхнi грошi та зв'язки не витримали.
  Зробив останнiй поворот, iз задоволенням побачив, що опуститься рiвно на третiй жовтiй перекладинi злiтно-посадкової смуги i сяде, як пiр'їнка. Вiн сподiвався на китайця. Сi Калган виглядав чудово. Було б непогано впiзнати його ближче, такого гарного диявола зi справжнiм мозком. Якби вiн не виглядав китайцем, ви вважали б його нiмцем - таким тихим, пильним i методичним. Звичайно, його раса не мала значення - якщо й було щось, чим Герман справдi пишався, то це неупередженiсть. Ось де Гiтлер, незважаючи на всi свої тонкощi, схибив. Герман зрозумiв це сам i пишався своєю проникливiстю.
  Член екiпажу направив його до троса, розмахуючи жовтим жезлом. Герман зупинився на мiсцi i iз задоволенням побачив, що Сi Калган i скалiчений старий чекають пiд навiсом польового управлiння. Вiн думав про нього як про покалiченого старого, тому що зазвичай вiн подорожував електричним вiзком, в якому вiн зараз сидiв, але з його тiлом не було так багато поганого i, звичайно, нiчого повiльного в його розумi або мовi. Вiн мав штучну руку, i вiн носив велику пов'язку на оцi, але навiть коли вiн iшов - кульгавий, - вiн рухався так само рiшуче, як i казав. Його звали Майк Бор, але Герман був упевнений, що колись його звали iнакше, можливо, в Нiмеччинi, але краще не думати про це.
  Герман зупинився перед двома чоловiками i простягнув конверт вiзка. "Доброго вечора, мiстер Калган - мiстер Бор. Мiстер Вiлсон надiслав це вам".
  Сi посмiхнувся Германовi. "Прекрасна посадка, приємно дивитися. Доповiйте мiстеру Крамкiну. Я думаю, вiн хоче, щоб ви повернулися вранцi з деякими спiвробiтниками".
  Герман вирiшив не вiддавати честь, але звернув увагу, вклонився та увiйшов до кабiнету. Бор задумливо постукав фотографiями по алюмiнiєвому пiдлокiтнику. "Ендрю Грант", - м'яко сказав вiн. "Людина багатьох iмен".
  "Вiн той, кого ви з Генрiхом зустрiчали ранiше?"
  "Так." Бор простяг йому фотографiї. "Нiколи не забувайте це обличчя - поки ми не усунемо його. Подзвонiть Вiлсону i попередьте його. Ясно накажiть йому не робити жодних дiй. Ми розберемося з цим. Не повинно бути помилок. Ходiмо - ми повиннi поговорити з Генрiхом".
  
  
  
  
  
  Сидячи в розкiшно обставленiй кiмнатi зi стiною, що вiдсувалась i з'єднувалася з просторим внутрiшнiм двориком, Бор i Генрiх розмовляли тихо, а Калган дзвонив. "Немає жодних сумнiвiв. Ви згоднi?" - спитав Бор.
  Генрiх, сивий чоловiк рокiв п'ятдесяти п'яти, який, здавалося, сидiв по стiйцi смирно навiть у глибокому стiльцi з поролоновими подушками, кивнув головою. "Це AXman. Я думаю, що вiн нарештi потрапив не в те мiсце. У нас є iнформацiя заздалегiдь, тому ми плануємо, а потiм завдаємо удару". Вiн склав руки разом з невеликим ляпасом. "Сюрприз нам".
  "Ми не зробимо помилок", - сказав Бор розмiреним тоном начальника штабу, який описує стратегiю. "Ми припускаємо, що вiн супроводжуватиме туристичну групу до Ванки. Вiн повинен зробити це, щоб зберегти те, що вiн вважає своїм прикриттям. Це наше iдеальне мiсце для удару, як кажуть iталiйцi. Глибоко в кущах. У нас буде броньована вантажiвка. Вертолiт у резервi. Використовуйте Германа, вiн вiдданий своїй справi, i Крола." Застави на дорогах. Складiть повний тактичний план i карту.
  "Це жук з укусом оси та шкiрою, як у хамелеона. Не слiд недооцiнювати". Обличчя Мюллера виражало потворну злiсть гiрких спогадiв.
  "Ми хочемо отримати бiльше iнформацiї, якщо зможемо її отримати, але наша головна мета - знищити Ендрю Гранта раз i назавжди. Назвiть це операцiєю "Вбити жука". Так, добре iм'я, це допоможе нам зберегти нашу головну мету.
  "Вбити Жука", - повторив Мюллер, смакуючи слова. "Менi подобається"
  "Отже, - продовжував чоловiк на iм'я Бор, вiдзначаючи крапки на металевих проекцiях своєї штучної руки, - чому вiн у Родезiї? Полiтична оцiнка? Вiн знову нас шукає? Чи зацiкавленi вони у збiльшується потоцi золота, яке ми так радi надати? Може бути, вони чули про наших добре органiзованих зброярiв, якi добили? проiнформувати Фостера i вiдправити його з Германом вранцi. Нехай вiн поговорить з Уiлсоном.
  "Вiн дотримується наказiв", - схвально сказав Генрiх Мюллер. "Ваш тактичний план, як завжди, чудовий".
  "Дякую." Гарне око блиснуло на Мюллерi, але навiть у подяку за комплiмент у нього був холодний, нещадний вигляд, як у кобри, що дивиться на цiль, плюс холодне звуження, як у егоїстичної рептилiї.
  * * *
  Нiк виявив те, чого не знав - як розумнi туристичнi агенти, туроператори та туристичнi пiдрядники роблять щасливими своїх важливих клiєнтiв. Пiсля коктейлiв у готелi Ян Мастерс та четверо його представницьких веселих чоловiкiв вiдвезли дiвчат на вечiрку до Пiвденноафриканського клубу, гарну будiвлю у тропiчному стилi серед пишної зеленi, освiтлену рiзнокольоровими вогнями та освiжену блискучими фонтанами.
  У клубi дiвчата, чудовi у своїх яскравих сукнях, було представлено десятку чоловiкiв. Всi були молодi, i бiльшiсть з них були красивi, двоє були у формi, а для солiдностi - двоє лiтнiх городян, у одного з яких на смокiнг красувалася безлiч прикрас.
  Для вечiрки був зарезервований довгий стiл у кутку головної їдальнi, що примикає до танцполу, та з власним баром з обслуговуванням. Пiсля знайомства та приємної бесiди вони виявили картки мiсць, на яких кожна дiвчина спритно сiла мiж двома чоловiками. Нiк i Гас опинилися плiч-о-плiч у дальньому кiнцi столу.
  Старший ескорт пробурмотiв: "Ян хороший оператор. Це має успiх у жiнок. Вони досить надивилися на вас i мене".
  "Подивися, куди вiн поклав Здобичу. Поряд зi старим сером Хамфрi Кондоном. Ян знає, що вона VIP. Я не сказав йому".
  "Можливо, Меннi надiслав кредитний рейтинг її старого в конфiденцiйних радах".
  "З цим тiлом вона може впоратися без толку. Вона виглядає класно, можливо, вiн здогадався". Гас усмiхнувся. "Не хвилюйся, у тебе буде багато часу з нею".
  "Останнiм часом я не придiляю часу. Але Рут - хороша компанiя. У будь-якому випадку, мене турбує Бутi..."
  "Що! Не так скоро. Минуло лише три днi - ви не могли..."
  "Не те, що ти думаєш. Вона класна. Щось не так. Якщо ми збираємося зайнятися золотим бiзнесом, я пропоную нам доглянути її".
  "Видобуток! Невже вона небезпечна... шпигунить..."
  "Ви знаєте, як цi дiти люблять пригоди. ЦРУ потрапило у безлiч неприємностей, використовуючи дитсадкових шпигунiв. Зазвичай вони роблять це через грошi, але така дiвчина, як Бутi, може пiти на гламур. Маленька мiс Джейн Бонд".
  Гас зробив великий ковток вина. "Ух ти, тепер, коли ти згадав про це, це узгоджується з тим, що сталося, коли я одягався. Вона зателефонувала i сказала, що не пiде з групою завтра вранцi. У будь-якому випадку, пiсля обiду вiльний час для покупок. Вона найняла машину i йде сама по собi. Я намагався притиснути її, i вона говорила втаємничено. Моторошанга. Я намагався вiдмовити її вiд цього, але чорт - якщо вони мають кошти, вони можуть робити все, що їм заманеться вона бере автомобiль з Self-Drive Cars "Селфрiджа".
  
  
  "Вона могла легко отримати його вiд Мастерс, чи не так?"
  "Так." Гас замовк свистячим звуком, його очi звузилися i задумливо: "Можливо, ти маєш рацiю щодо неї. Я думав, вона просто хотiла бути незалежною, як деякi з них. Показавши тобi, що вони можуть дiяти самостiйно. .. "
  "Чи можете ви зв'язатися з Selfridge's i дiзнатися про машину та час доставки?"
  "У них є нiчний номер. Дай менi хвилинку". Вiн повернувся через п'ять хвилин iз трохи похмурим виразом обличчя. "Автомобiль "Зiнгер". У готелi о восьмiй. Схоже, ви маєте рацiю. Вона оформила кредит i дозвiл по телеграфу. Чому вона нiколи не говорила нам про це?"
  "Частина iнтриги, старий. Коли ти матимеш можливiсть, попроси Мастерс влаштувати для мене самостiйну поїздку в готель у сiм. Переконайтеся, що це так само швидко, як цей "Зiнгер"".
  Пiзнiше ввечерi мiж смаженим i солодощами Гас сказав Нiку: "Добре. BMW-1800 для тебе в сiм. Iен обiцяє, що вiн буде в iдеальнiй формi".
  Вiдразу пiсля одинадцятої Нiк побажав добранiч i покинув клуб. За ним не нудьгуватимуть. Здавалося, що всi добре проводять час. Їжа була чудовою, вина удосталь, i приємна музика, Рут Кроссман була з лихим хлопцем, який виглядав так, нiби веселощi, дружелюбнiсть i мужнiсть були його головними якостями.
  Нiк повернувся до "Мейклесу", знову намочив своє розбите тiло в гарячiй i холоднiй ваннi i перевiрив своє спорядження. Вiн завжди почував себе краще, коли кожна рiч була на мiсцi, промасленому, очищеному, намиленому або вiдполiрованому вiдповiдно до потреб. Ваш розум, здавалося, функцiонував швидше, коли у вас не було дрiбних сумнiвiв чи турбот.
  Вiн зняв пачки з банкнотами з грошового поясу кольору хакi та замiнив їх чотирма блоками з вибухонебезпечної пластмаси у формi та обгорнутими, як плитки шоколаду Кедберi. З ними вiн установив вiсiм запобiжникiв, якi зазвичай були серед його очищувачiв для труб, i визначалися лише крихiтними краплями припою на одному кiнцi дроту. Вiн увiмкнув невеликий звуковий сигнал передавача, який давав сигнал на вiдстанi восьми чи десяти миль за нормальних умов, i вiдзначив спрямовану реакцiю свого транзисторного радiоприймача розмiром iз гаманець. Край передавача, сильний сигнал Плоский до звукового сигналу, найслабший сигнал.
  Вiн повернувся i був вдячний, що його нiхто не потурбував, поки йому не зателефонували о шостiй. Його дорожнiй будильник спрацював iз трiском-р-р-р, коли вiн повiсив слухавку.
  У сiм рокiв вiн зустрiв одного з мускулистих молодих людей, якi були на вечiрцi напередоднi Джона Паттона. Паттон вручив йому зв'язку ключiв i вказав на синiй "БМВ", що сяє на ранковому свiжому повiтрi. "Заправлений i перевiрений, мiстер Грант. Мiстер Мастерс сказав, що ви особливо хотiли, щоб вiн був у iдеальнiй формi".
  "Дякую, Джоне. Це була хороша вечiрка минулої ночi. Ви добре вiдпочили?"
  "Грандiозно. Чудова група, яку ви привезли. Вдалої поїздки".
  Паттон швидко пiшов геть. Нiк трохи посмiхнувся. Паттон не видав i по мерехтiння столiття, що вiн мав на увазi пiд словом "чудесне", але вiн притискався до Джанет Олсон, i Нiк бачив, як вiн випив неабияку кiлькiсть Мiцного.
  Нiк знову припаркував БМВ, перевiрив себе на органах управлiння, оглянув багажник та оглянув двигун. Вiн якнайкраще перевiрив пiдрамник, а потiм за допомогою приймача подивився, чи не прослуховується машина. Жодних зрадницьких викидiв не було. Вiн обiйшов всю машину, сканував усi частоти, якi мiг приймати його спецiальний набiр, перш нiж вирiшити, що машина чиста. Вiн пiдвiвся в кiмнату Гаса i виявив, що старший супроводжуючий поспiшає з голiнням, очi його затуманилися i налилися кров'ю у свiтлi свiтильникiв у ваннiй. "Великий вечiр", - сказав Гас. "Ви були розумнi, щоб вiдмовитися. Ух! Я пiшов о п'ятiй".
  "Тобi слiд жити здоровим життям. Я пiшов рано".
  Гас вивчив обличчя Нiка. "Це око стає чорним навiть пiд фарбою. Ти виглядаєш майже так само погано, як i я".
  "Кислый виноград. Тебе станет лучше после завтрака. Мне понадобится небольшая помощь. Сопроводите Бути до ее машины, когда она придет, а затем верните ее в отель под каким-то предлогом. Как насчет того, чтобы они поставили ящик? ланч, а затем отведите ее обратно, чтобы забрать его. Не говорите ей, что это - она найдет какой-нибудь предлог, чтобы не получить его, или она, вероятно, уже замовила один.
  Бiльшiсть дiвчат запiзнилися на снiданок. Нiк забредав у вестибюль, дивився на вулицю i рiвно о восьмiй годинi побачив машину "Зiнгер" кремового кольору в одному з кутових просторiв. Молода людина у бiлому пiджаку увiйшла до готелю, i система гучного зв'язку зателефонувала мiс Делонг. Через вiкно Нiк спостерiгав, як Бутi та Гас зустрiчають доставника бiля столу та виходять до "Зiнгера". Вони говорили. Хлопець у бiлiй куртцi залишив Бутi, а Гас повернувся до готелю. Нiк вислизнув за дверi бiля галереї.
  Вiн швидко пройшов за припаркованими машинами i вдав, що впустив щось позаду Ровера, припаркованого поряд iз "Зiнгером". Вiн зник з поля зору. Коли вiн вийшов, бiпер-випромiнювач був закрiплений пiд задньою рамою "Зiнгера".
  З кута вiн спостерiгав, як Бутi та Гас виходять з готелю з маленькою коробкою та великою сумочкою Бутi. Вони зупинилися пiд портиком.
  
  
  
  
  Нiк дивився, поки Бутi не сiла до "Зiнгера" i не завела двигун, а потiм поспiшав назад до "БМВ". Коли вiн пiд'їхав до повороту, "Зiнгер" був на пiвдорозi до кiнця кварталу. Гас помiтив його i помахав легким рухом догори. "Удачi", - як семафор.
  Бутi поїхала пiвнiч. День був чудовий, яскраве сонце осяяло пейзаж, схожий на Пiвденну Калiфорнiю в посушливу погоду - не пустельнi райони, а майже гiрська мiсцевiсть iз густою рослиннiстю та дивними скельними утвореннями. Нiк пiшов за нею, залишаючись далеко позаду, пiдтверджуючи контакт звуковим сигналом радiо, що упирається в спинку сидiння поряд з ним.
  Чим бiльше вiн бачив країну, тим бiльше вона йому подобалася - клiмат, пейзаж та люди. Чорнi виглядали спокiйними i часто процвiтаючими, водили всiлякi автомобiлi та вантажiвки. Вiн нагадав собi, що бачить розвинену комерцiйну частину країни i має утримуватись вiд думки.
  Вiн побачив слона, що пасе бiля iригацiйного насоса, i здивованими поглядами перехожих дiйшов висновку, що вони були так само здивованi, як i вiн сам. Тварина, мабуть, потрапила до цивiлiзацiї через посуху.
  Ознака Англiї була всюди, i вiн дуже добре пiдходив, нiби залита сонячним промiнням сiльська мiсцевiсть i витривала тропiчна рослиннiсть були таким же гарним тлом, як i помiрно вологий хмарний краєвид Британських островiв. Його увагу привернули баобаби. Вони викидали в космос дивнi руки, схожi на баньян чи фiговi дерева Флориди. Вiн проминув одне дерево, яке, мабуть, було тридцять футiв у поперечнику, i доїхав до перехрестя. Знаки включали Ейршир, Ельдорадо, Пiканiнiмба, Сiною. Нiк зупинився, взяв рацiю i повернув її. Найсильнiший сигнал прийшов прямо попереду. Вiн пiшов прямо i знову перевiрив ба-хiп. Прямо спереду, голосно та ясно.
  Вiн завернув за поворот i побачив, що "Зiнгер" Бутi зупинився бiля придорожнiх ворiт; вiн натиснув на гальма "БМВ" i спритно сховав його на стоянцi, що очевидно використовується вантажiвками. Вiн вискочив з машини i виглянув за акуратно пiдстриженi кущi, що затуляли скупчення смiттєвих бакiв. На дорозi не було машини. Машина Бутi просигналила чотири рази. Пiсля довгого очiкування чорна людина в шортах кольору хакi, сорочцi та кашкетi пробiгла бiчною дорогою i вiдiмкнула ворота. Автомобiль в'їхав, i чоловiк замкнув ворота, сiв у машину, проїхав схилом i зник з поля зору. Нiк почекав мить, потiм поїхав на БМВ до ворiт.
  Це був цiкавий бар'єр: ненав'язливий i непереборний, хоч i виглядав кволим. Тридюймовий сталевий пруток гойдався на поворотнiй стiйцi з противагою. Вiн був розписаний червоними та бiлими смугами, i ви могли прийняти його за дерево. Його вiльний кiнець був заблокований мiцним ланцюгом та англiйським замком розмiром iз кулак.
  Нiк знав, що може зламати його чи зламати, але це було питання стратегiї. У центрi стовпа звисав довгий довгастий знак з акуратними жовтими лiтерами - "ФЕРМА СПАРТАКУС", "ПIТЕР ВАН ПРЕЗ", ПРИВАТНА ДОРОГА.
  По обидва боки вiд ворiт не було паркану, але рiв з великої дороги утворював рiв, непрохiдний навiть для джипа. Нiк вирiшив, що це було спритно вирите екскаватором.
  Вiн повернувся до "БМВ", проїхав на ньому далi в кущi та замкнув його. Несучи маленьку рацiю, вiн пройшов по бунду курсом, паралельним до путiвця. Вiн перетнув кiлька сухих струмкiв, що нагадали йому Нью-Мексико в посушливий сезон. Бiльшiсть рослинностi, здавалося, мала характеристики пустелi, здатної утримувати вологу пiд час посухи. Вiн почув дивний звук iз чагарника, що гарчав, i обiйшов його, гадаючи, чи зможе Вiльгельмiна зупинити носорога чи когось ще, з чим ви зiткнетеся тут.
  Тримаючи дорогу в поле зору, вiн побачив дах невеликого будинку i пiдiйшов до нього, доки не змiг оглянути мiсцевiсть. Будинок був з цементу або лiпнини, з великим загоном для худоби i акуратними полями, що простягаються вгору по долинi на заходi i прихованi з поля зору. Дорога пролягала повз будинок у кущi, на пiвнiч. Вiн дiстав невеликий латунний телескоп i вивчив деталi. Два маленькi конi паслися пiд тiнистим дахом, як мексиканська рамада; невелика будiвля без вiкон була схожа на гараж. Двi великi собаки сидiли i дивилися в його бiк, їхнi щелепи були серйозно замисленi, коли вони проходили через його лiнзу.
  Нiк поповз назад i продовжував йти паралельно дорозi, доки не пройшов милю вiд будинку. Кущi ставали товстiшими i шорсткiшими. Вiн дiстався дороги i пiшов нею, вiдчиняючи i закриваючи ворота для худоби. Його слухавка показала, що "Зiнгер" випереджає його. Вiн пiшов уперед, обережно, але прикриваючи землю.
  Пересохла дорога була засипана гравiєм i виглядала так, нiби добре дренувалася, але в таку погоду це не мало значення. Вiн побачив десятки голiв худоби пiд деревами, дехто дуже далеко. Маленька змiя злетiла з гравiю, коли вiн пробiгав мимо, i одного разу вiн побачив на колодi, схожiй на ящiрку, iстоту, яка могла б прийняти будь-який приз за потворнiсть - завдовжки шiсть дюймiв. у нього були рiзнi кольори, луска, роги, зуби, що виблискували i злiсно виглядали.
  
  
  Вiн зупинився i витер голову, i та серйозно подивилася на нього, не рухаючись.
  Нiк подивився на годинник - 1:06. Вiн йшов пiшки двi години; передбачувана вiдстань: сiм миль. З хустки вiн зробив пiратську шапку для захисту вiд палючого сонця. Вiн пiдiйшов до насосної установки, де плавно муркотiв дизель, i труби зникли в бунду. У насоснiй станцiї був кран, i вiн попив пiсля того, як понюхав та оглянув воду. Вiн мав прийти з глибокого пiдпiлля i, мабуть, з ним усе гаразд; вiн дуже потребував цього. Вiн зiйшов на пiдйом i обережно глянув уперед. Вiн витяг пiдзорну трубу i витяг її.
  Потужний маленький об'єктив показав йому великий будинок ранчо у калiфорнiйському стилi серед дерев та добре пiдстрижену рослиннiсть. Було кiлька господарських будiвель та краалей. "Зiнгер" їхав по колу разом iз "лендровером", спортивним MG та класичним автомобiлем, якого вiн не впiзнав, родстером з довгим капюшоном, якому має бути тридцять рокiв, а зовнi вiн виглядав трирiчним.
  У просторому внутрiшньому дворику з навiсом на однiй сторонi будинку вiн побачив кiлька людей, що сидять у яскравих стiльцях. Вiн уважно сфокусувався - Бутi, старий з обвiтреною шкiрою, що справляв враження господаря та лiдера навiть на такiй вiдстанi, троє iнших бiлих чоловiкiв у шортах, двоє чорних...
  Вiн дивився. Одним iз них був Джон Дж. Джонсон - востаннє бачили в нью-йоркському аеровокзалi Iст-Сайд, якого Хок описав як рiдкiсну людину з гарячою трубою. Тодi вiн дав Бутi конверт. Нiк вирiшив, що прийшов забрати його. Дуже розумний. Туристична група з її повноваженнями легко пройшла митницю, майже не вiдкривши багаж.
  Нiк вiдповз iз пагорба, розвернувся на 180 градусiв та оглянув свiй слiд. Йому було не по собi. Насправдi вiн нiчого не бачив позаду себе, але йому здалося, що почув короткий дзвiнок, який не вiдповiдав звукам тварин. "Iнтуїцiя", - подумав вiн. Або просто надмiрна обережнiсть у цiй чужiй країнi. Вiн вивчав дорогу та бунду - нiчого.
  Йому знадобилася година, щоб кружляти, щоб захистити себе вiд поглядiв з внутрiшнього дворика, i пiдiйти до будинку. Вiн проповз на шiстдесят футiв вiд групи за ширми i сховався за товстим кострубатим деревом; iншi доглянутi кущi та барвистi насадження були надто маленькими, щоб приховати карлика. Вiн направив свiй телескоп через прорiз у гiлках. Пiд цим кутом не було б видимих сонячних вiдблискiв вiд об'єктива.
  Вiн мiг чути лише уривки розмов. Здавалося, що вони мали приємну зустрiч. На столах стояли склянки, чашки та пляшки. Очевидно, Бутi приїхав сюди, щоби добре пообiдати. Вiн дуже хотiв цього. Патрiарх, схожий на господаря, багато розмовляв, як i Джон Джонсон та iнший чорношкiрий, жилистий, невисокий тип у темно-коричневiй сорочцi, штанях та важких черевиках. Пiсля того, як вiн спостерiгав протягом мiнiмум пiвгодини, вiн побачив, як Джонсон пiдняв зi столу пакет, який вiн дiзнався як той, який отримав Бутi в Нью-Йорку, або його близнюка. Нiк нiколи не поспiшав iз висновками. Вiн чув, як Джонсон сказав: "... трохи ... дванадцять тисяч ... нам життєво важливо ... ми любимо платити ... нiчого дарма ..."
  Лiтнiй чоловiк сказав: "... пожертвування були кращими ранiше... санкцiї... добра воля..." Вiн говорив рiвно i тихо, але Нiку здалося, що вiн чув слова "золотi бивнi".
  Джонсон розгорнув аркуш паперу з пакета, який почув Нiк: "Нитки та голки... безглуздий код, але зрозумiлий..."
  Його багатий баритон звучав краще за iншi голоси. Вiн продовжив: "... це гарна зброя, а патрони надiйнi. Вибухiвка завжди працює, принаймнi поки що. Краще, нiж A16 ..." Нiк втратив залишок слiв у хiхiканнi.
  Ззаду дорогою, якою їхав Нiк, загудiв мотор. З'явився курний "Фольксваген", припаркований на пiд'їзнiй дорiжцi. Жiнка рокiв сорока увiйшла до будинку, її зустрiв чоловiк похилого вiку i представив Бутi як Марту Райєрсон. Жiнка рухалася так, нiби велику частину часу проводила на вулицi; її хода була швидкою, її координацiя чудова. Нiк вирiшив, що вона майже красива, з виразними вiдкритими рисами обличчя i акуратним коротким каштановим волоссям, яке залишилося на мiсцi, коли вона зняла капелюх з широкими полями.
  Тяжкий голос позаду Нiка сказав: "Не рухайся швидко".
  Дуже швидко - Нiк не ворухнувся. Ви можете зрозумiти, коли вони мають на увазi, i, ймовiрно, у вас є що пiдкрiпити. Глибокий голос iз музичним британським акцентом сказав комусь, кого Нiк не мiг бачити: "Занга, скажи мiстеру Презу". Потiм голоснiше: "Тепер ти можеш розвернутися".
  Нiк повернувся. Негр середнього зросту в бiлих шортах i блiдо-блакитнiй спортивнiй сорочцi стояв iз двоствольним дробовиком пiд пахвою, нацiленим лiворуч вiд колiн Нiка. Рушниця була дорогою, з чiткими i глибокими гравiюваннями на металi, i вона була десятого калiбру - переносна гармата ближньої дiї.
  Цi думки проходили у його головi, коли вiн спокiйно спостерiгав за своїм викрадачом. Вiн не збирався спочатку рухатися чи говорити - це змушувало деяких нервувати.
  
  
  
  
  Його увагу привернув рух убiк. Двоє собак, яких вiн бачив у маленькому будиночку на початку дороги, пiдiйшли до негра i подивилися на Нiка, нiби кажучи: "Наш обiд?"
  Це були родезiйськi рiджбеки, iнодi званi собаками-левами, вагою близько ста фунтiв кожен. Вони можуть зламати оленячу ногу хваткою та поворотом, збити велику дичину своїм тараном, а троє з них можуть утримати лева. Негр сказав: "Стiй, Гiмба. Стiй, Джейн".
  Вони сiли поряд iз ним i розкрили мови у бiк Нiка. Iнший чоловiк глянув на них. Нiк повернувся i вiдскочив, намагаючись утримати дерево мiж собою та дробовиком.
  Вiн розраховував кiлька речей. Собакам щойно сказали "залишатися". Це може затримати їх на мить. Негр, мабуть, не був тут лiдером - не в "бiлiй" Родезiї - i, можливо, йому б сказали не стрiляти.
  Блам! Схоже на пострiл з обох стволiв. Нiк почув виття i вереск свiтла, що розсiкало повiтря там, де вiн був мить назад. Вiн ударився об гараж, до якого вiн наближався, утворивши зазубрене коло праворуч вiд нього. Вiн побачив це, коли схопився, зачепився рукою за дах гаража i кинув своє тiло нагору i на вершину в один стрибок i перекотився.
  Коли вiн зник з поля зору, вiн почув скрегiт лап собак i бiльш важкi звуки людини, що бiжить. Кожен iз собак видав гучний хрипкий гавкiт, який розносився по довжинi, нiби кажучи: "Ось вiн!"
  Нiк мiг уявити собi, як вони виставили переднi лапи на стiнку гаража, цi величезнi роти iз зубами довжиною в дюйм, якi нагадували йому крокодилiв, з надiєю вкусити. Двi чорнi руки схопилися за край даху. З'явилося сердите обличчя негра. Нiк вихопив Вiльгельмiну i скорчився, поставивши стовбур у дюймi вiд носа чоловiка. Вони обидва на мить завмерли, дивлячись один одному у вiчi. Нiк заперечливо похитав головою i сказав: "Нi".
  Чорне обличчя не змiнило виразу. Сильнi руки розкрилися, i вiн зник з поля зору. На 125-й вулицi, подумав Нiк, його назвали б справжнiм класним котом.
  Вiн оглянув дах. Вона була вкрита складом свiтлого кольору, схожим на гладку тверду штукатурку, i не мав перешкод. Якби вона не була трохи нахилена назад, ви могли б поставити сiтку i використовувати її для настiльного тенiсного корту. Погане мiсце для захисту. Вiн звiв очi. Вони могли залiзти на будь-яке з дюжин дерев i вистрiлити в нього, якщо до цього дiйде.
  Вiн вийняв Х'юго i розкопав лiпнину. Можливо, йому вдасться виконати дiрку в пластицi i вкрасти машину - якби вона була всерединi стiйл. Х'юго, його сталь вбивалася з усiєю своєю мiццю, вибивала стружку розмiром менше нiгтя. Йому знадобиться година, щоб зробити чашу для вибухiвки. Вiн вклав Х'юго в пiхви.
  Вiн чув голоси. Чоловiк крикнув: "Тембо - хто там нагорi?"
  Тембо описав його. Бутi вигукнула: "Ендi Грант!"
  Голос першої людини, британський iз вiдтiнком шотландського задирка, запитав, хто такий Ендi Грант. Бутi пояснила i додала, що має пiстолет.
  Глибокий тон Тембо пiдтвердив це. "У нього це iз собою. Люгер".
  Нiк зiтхнув. Тембо був поряд. Вiн здогадався, що шотландський акцент належав лiтнiй людинi, яку вiн бачив у внутрiшньому дворику. У ньому був авторитет. Тепер там говорилося: "Опустiть зброю, хлопцi. Не треба було стрiляти, Тембо".
  "Я не намагався його застрелити", - вiдповiв голос Тембо.
  Нiк вирiшив, що вiрить в це - але пострiл був страшенно близький.
  Голос iз задирком звучав голоснiше. "Привiт, Ендi Грант?"
  "Так", - вiдповiв Нiк. Вони все одно знали.
  "У тебе чудове хайлендське iм'я. Ти шотландець?"
  "Так давно я не знав, у який кiнець кiлта влiзти".
  "Тобi варто повчитися, друже. Вони зручнiшi за шорт". Спiврозмовник усмiхнувся. "Хочете спуститися?"
  "Нi."
  "Що ж, подивися на нас. Ми не завдамо тобi шкоди".
  Нiк вирiшив ризикнути. Вiн сумнiвався, що вони б убили його випадково, на очах у Бутi. I вiн не збирався нiчого вигравати з цього даху - це була одна з найгiрших позицiй, у якi вiн колись потрапляв. Найпростiше могло виявитися найнебезпечнiшим. Вiн був радий, що жоден iз його злiсних супротивникiв нiколи не втягував його в таку пастку. Юда кинув би кiлька гранат i потiм зрешетив його рушничним вогнем з дерев для страховки. Вiн схилив голову набiк i додав усмiшку: "Усiм привiт".
  Як не дивно, у цей момент система гучного зв'язку залила територiю барабанним дробом. Усi завмерли. Потiм гарний оркестр - вiн був схожий на Scots Guards Band або Grenadiers - загримiв i загримiв у першi такти "Garb of Auld Gaul". У центрi групи пiд ним, старий з обвiтреною шкiрою, понад шiсть футiв довжини, худий i прямий, як висок, заревiв: "Гаррi! Будь ласка, пiди i зменш трохи".
  Бiла людина, яку Кiк бачив у групi у внутрiшньому дворику, повернувся i побiг до будинку. Лiтнiй чоловiк знову глянув на Нiка. "Вибач, ми не очiкували розмови з музикою. Це чудова мелодiя. Ви її дiзнаєтесь?"
  Нiк кивнув i назвав її.
  
  
  
  Старий глянув на нього. Вiн мав добре, задумливе обличчя, i вiн стояв спокiйно. Нiку стало нiяково. Поки ви їх не впiзнали, це був найнебезпечнiший тип у свiтi. Вони були вiрними i прямими - чи чистою отрутою. Саме вони вели вiйська з батогом. Марширували туди-сюди окопами, спiваючи "Highland Laddie", поки їх не збили i не замiнили iншими. Вони сидiли в сiдлах як шiстнадцятi улани, коли вони натрапили на сорок тисяч сикхiв iз шiстдесятьма сiмома артилерiйськими знаряддями в Алiвалi. Чортовi дурнi, звiсно, напали.
  Нiк подивився вниз. Iсторiя була дуже корисною; це дало вам шанс проти чоловiкiв та зменшило вашi помилки. Добi стояла за двадцять футiв позаду високого старого. З нею були ще двоє бiлих чоловiкiв, яких вiн помiтив на ґанку, та жiнка, яку представили як Марту Райєрсон. Вона одягла капелюх iз широкими полями i виглядала милою матроною за англiйським садовим чаєм.
  Старий сказав: "Мiстер Грант - я Пiтер ван През. Ви знаєте мiс Делонг. Дозвольте менi уявити мiсiс Марту Райерсон. I мiстера Томмi Хоу лiворуч вiд неї, а мiстера Фреда Максвелла справа".
  Нiк кивнув усiм i сказав, що дуже задоволений. Сонце, як розпечене залiзо, лягало йому на шию, куди не доходив пiратський кашкет. Вiн зрозумiв, як вiн має виглядати, взяв це лiвою рукою, витер лоба i прибрав.
  Ван През сказав: "Гарячо там. Чи не могли б ви кинути пiстолет i приєднатися до нас за чимось крутiшим?"
  "Я хотiв би щось круте, але краще залишу собi пiстолет. Я впевнений, що ми зможемо це обговорити".
  "Сер-р-ре, ми можемо. Мiс Делонг каже, що думає, що ви агент американського ФБР. Якщо так, то ви не сваритеся з нами".
  "Звичайно, я турбуюся не тiльки про безпеку мiс Делонг. Ось чому я пiшов за нею".
  Бутi не могла мовчати. Вона сказала: "Як ви дiзналися, що я приїхала сюди? Я весь час дивилася в дзеркало. Ви не були позаду мене".
  "Так, був", - сказав Нiк. "Ти просто недостатньо уважно придивився. Тобi слiд було пройти пiд'їзною дорiжкою. Потiм повернути назад. Тодi ти б мене спiймала".
  Бутi вп'ялася в нього поглядом. Якби вiд погляду могла з'явитися висипка! "Одяги Старої Галлiї", тепер м'якiшi, закiнчилися. Група перейшла на Road to the Isles. Бiла людина повiльно поверталася з дому. Нiк кинув погляд пiд пiдтримуючу руку. Щось ворухнулось у кутку даху, ззаду.
  "Можу я спуститися..."
  "Кинь зброю, друже". Тон не був такий нiжний.
  Нiк похитав головою, вдаючи, що думає. Щось скреготало поверх бойової музики, i його охопила мережа, i його знесло з даху. Вiн намацував Вiльгельмiну, коли вiн приземлився з приголомшливим гуркотом бiля нiг Пiтера ван Преза.
  Лiтнiй чоловiк стрибнув, обома руками схопив Нiка за руку з пiстолетом, коли Вiльгельмiна заплуталася у мотузцi сiтки. За мить Томмi i Фред потрапили в стопку. "Люгер" смикнувся вiд нього. Ще одна складка ставки накрила його, коли бiлi вiдскочили назад, i два чорнi перевернули кiнцi сiтки з вiдпрацьованою точнiстю.
  
  Роздiл четвертий
  
  Нiк частково приземлився на голову. Вiн думав, що його рефлекси нормальнi, але вони сповiльнилися на кiлька секунд, хоч вiн розумiв усе, що вiдбувалося. Вiн вiдчував себе телеглядачем, який сидiв так довго, що вiн задубiлий, а його м'язи вiдмовляються активуватися, хоча його розум продовжує поглинати вмiст екрану.
  Це було страшенно принизливо. Двоє чорних взяли кiнцi сiток i вiдступили. Вони нагадували Тембо. Вiн уявив, що одним iз них може бути Занга, який прийшов попередити Пiтера. Вiн побачив, як Джон Дж. Джонсон вийшов з-за рогу гаража. Вiн був там, щоб допомогти їм iз сiткою.
  Гурт заграв "Dumbarton's Drums", i Нiк спохмурнiв. Запальна музика навмисно звучала, щоб заглушити шум людей i мережi, що рухаються. Пiтер ван Прес органiзував рух за секунди за допомогою плавної тактики досвiдченого стратега. Вiн справляв враження симпатичного, ексцентричного старого, який грає на волинцi для своїх друзiв i шкодує про втрату коней для кавалерiї, бо це заважає полюванню на лисицю, коли вiн перебуває на справжнiй службi. Досить iсторичної довiдки - старий, мабуть, розбирався у комп'ютерному аналiзi з випадковим вибором.
  Нiк зробив пару глибоких вдихiв. Його голова прояснилася, але вiн почував себе не менш безглуздо скутим, як тiльки що спiймана дичина. Вiн мiг дотягнутися до Х'юго i миттєво звiльнитися, але Томмi Хоу тримав "люгер" дуже професiйно, i можна посперечатися, що тут i там була захована iнша вогнева мiць.
  Бутi хихикнула. "Якби Дж. Едгар мiг бачити тебе зараз..."
  Нiк вiдчув, як жар пiднiмається по його шиї. Чому вiн не наполiг на цiй вiдпустцi чи не пiшов на пенсiю? Вiн сказав Пiтеру: "Я зараз вип'ю прохолодний напiй, якщо ти витягнеш мене з цього безладу".
  "Я не думаю, що у вас є ще одна зброя", - сказав Пiтер, а потiм продемонстрував свою дипломатичну майстернiсть, не змусивши обшукувати Нiка - пiсля того, як повiдомив, що вiн думав про можливiсть. "Розстебнiть його, хлопцi. Будь ласка, вибачте за грубе поводження, мiстере Грант. Але ви порушили кордони, чи знаєте. Зараз поганi часи. Нiколи не знаєш усього. Менi здається, це не так.
  
  
  
  
  Що ми маємо якiсь сварки, якщо тiльки Сполученi Штати не готовi чинити на нас жорсткий тиск, а це не має сенсу. Чи нi? "
  Тембо розгорнув сiтку. Нiк пiдвiвся i потер лiкоть. Чесно кажучи - я не вiрю, що у нас iз вами є розбiжностi. Мiс Делонг - моя турбота".
  Пiтер цього не купився, але вiдмовився. "Ходiмо в прохолоду. У такий день можна випити склянку".
  Всi, окрiм Тембо та Занги, неквапливо вийшли у внутрiшнiй двiр. Пiтер особисто приготував вiскi та вручив його Нiку. Ще один тонкий жест умиротворення. "Будь-яка людина на iм'я Грант бере вiскi з водою. Ви знали, що за вами гналися з великої дороги?"
  "Я подумав про це один чи два рази, але нiчого не побачив. Як ви дiзналися, що я прийду?"
  "Собаки у маленькому будиночку. Ви їх бачили?"
  "Так."
  Тембо був усерединi. Вiн подзвонив менi, а потiм пiшов за вами. Собаки стежать беззвучно. Можливо, ви чули, що вiн наказав їм стримуватись i не попереджати вас. Це схоже на гарчання тварини, але ваше вухо могло не повiрити в це".
  Нiк згiдно кивнув i сьорбнув вiскi. А-а-а. Вiн зауважив, що Ван Пре iнодi втрачав задирки своєї мови i говорив, як освiчений англiєць. Вiн вказав на гарно обставлений внутрiшнiй дворик. "Дуже хороший будинок, мiстер ван Пре".
  "Дякую. Це показує, на що здатнi завзята праця, ощадливiсть i солiдна спадщина. Вам цiкаво, що мене звуть на африкаанс, а мої вчинки та акцент - шотландський. Моя мати - Дункан - вийшла замiж за ван Преза. Вiн придумав першi походи з Пiвденної Африки i багато чого. Вiн махнув рукою на безкраї простори землi. "Велика рогата худоба, тютюн, кориснi копалини. У нього було пильне око".
  Iншi розсiлися по поролонових стiльцях та шезлонгах. Патiо слугувало б маленькому сiмейному курортному готелю. Бутi була поруч iз Джоном Джонсоном, Хоу, Максвеллом та Зангою. Мiсiс Райєрсон принесла Нiку тацю з закусками - м'ясом i сиром на трикутниках з хлiба, горiхiв та кренделiв. Нiк взяв жменю. Вона сiла з ними. "У вас була довга гаряча прогулянка. Мiстер Грант. Я могла б вас вiдвезти. Це ваш БМВ припаркований бiля шосе?"
  "Так", - сказав Нiк. "Мiцнi ворота зупинили мене. Я не знав, що це так далеко".
  Мiсiс Райєрсон пiдштовхнула пiднос до його лiктя. "Спробуй бiлтонг. Ось..." Вона вказала на щось, схоже на сушену яловичину, скручену на хлiбi з краплями соусу. "Бiлтонг - це просто солоне м'ясо, але воно чудово, якщо його правильно приготувати. Це трохи перцевого соусу на бiлтонгу".
  Нiк посмiхнувся їй i спробував одне з канапе, коли його розум клацнув. Бiлтонг-бiлтонг-бiлтонг. На мить вiн згадав останнiй проникливий, добрий погляд i обережнiсть Хоука. Його лiкоть хворiв, i вiн потер його. Так, люб'язний Папа Хоук, який виштовхує Джунiора з дверей лiтака для стрибка з парашутом. Це треба зробити, синку. Я буду там, коли ти вдаришся. Не турбуйтеся, полiт беззастережно гарантований.
  "Що ви думаєте про Родезiю, мiстере Грант?" - Запитав ван През.
  "Чарiвно. Захоплююче".
  Марта Райєрсон посмiхнулася. Ван През рiзко глянув на неї, i вона весело вiдповiла йому. "Ви зустрiчали багатьох наших громадян?"
  "Мастерс, пiдрядник туру. Алан Вiлсон, бiзнесмен".
  "Ах так, Вiлсоне. Один з наших найзахопленiших захисникiв незалежностi. I здорових умов для бiзнесу".
  "Вiн щось згадав про це".
  " Теж хоробрий людина. По-своєму. По-своєму хоробри римськi легiонери. Такий наполовину зацiкавлений патрiотизм " .
  "Я думав, з нього вийшов би прекрасний кавалерист Конфедерацiї", - сказав Нiк, наслiдуючи приклад. "Ви отримуєте фiлософiю, поєднуючи смiливiсть, iдеали та жадiбнiсть у сумiшi Waring".
  "Уерiнг блендор?" - Запитав ван През.
  "Машина, яка збирає їх усiх разом", - пояснила мiсiс Райєрсон. "Вiн усе перемiшує, перетворюючи на суп".
  Ван През кивнув, уявляючи собi процес. "Це пiдходить. I вони нiколи не можуть бути роздiленi знову. У нас багато таких".
  "Але не ти", - обережно сказав Нiк. "Я вважаю, ваша думка - бiльш розумна". Вiн глянув на Джона Джонсона.
  "Розумна? Дехто називає це зрадою. Для протоколу, скажiмо, я не можу визначитися".
  Нiк сумнiвався, що розум, що ховається за цими проникливими очима, колись був зруйнований надовго. "Я розумiю, що це дуже складна ситуацiя".
  Ван През налив їм у келихи трохи вiскi. "Це так. Чия незалежнiсть понад усе? У вас була аналогiчна проблема з iндiанцями. Чи маємо ми вирiшити її на вашу думку?"
  Нiк вiдмовився втягуватись у це. Коли вiн замовк, мiсiс Райерсон втрутилася: "Ви просто проводите екскурсiю, мiстере Грант? Чи маєте iншi iнтереси?"
  "Я часто думав про те, щоб зайнятися золотим бiзнесом. Уiлсон вiдмовив менi, коли я спробував його купити. Я чув, що гiрничодобувна компанiя Taylor-Hill-Boreman Mining Company зробила новi копальнi.
  "На вашому мiсцi я тримався б вiд них подалi", - швидко сказав ван През.
  "Чому?"
  "У них є ринки збуту для всього, що вони виробляють. I вони - жорсткий натовп iз мiцними полiтичними зв'язками. Ходять чутки, що за золотим фасадом коїться й iншi речi - дивнi чутки про найманих убивць.
  
  Якщо вони зловлять вас, як ми, ви не буде просто в мережi. Ви не виживете". "I що ж тодi залишається вам як родезiйському патрiоту?" Ван През знизав плечима. "На балансi". "Чи знаєте ви, що люди також кажуть, що фiнансують нових нацистiв? Вони роблять внески до Одеського фонду, пiдтримують пiвдюжини диктаторiв - i зброєю, i золотом". "Я чув. Я не обов'язково вiрю". "Це неймовiрно?" "Навiщо їм продавати комунiстам i фiнансувати фашистiв?" "Який жарт краще? Спочатку ви кидаєте соцiалiстiв, використовуючи їхнi власнi грошi для фiнансування своїх ударiв, а потiм ви на дозвiллi домагаєтеся демократiї. Коли все закiнчиться, вони збудують статуї Гiтлера в кожнiй столицi свiту. Триста футiв заввишки. Вiн зробив би це. Просто трохи затримався, от i все. Ван През i мiсiс Райерсон запитливо подивилися один на одного. Нiк припустив, що ця iдея була тут ранiше. Єдиними звуками були трелi i крики птахiв. Нарештi ван През сказав: "Я повинен подумати про той час для чаю". Вiн пiдвiвся. "А потiм ми з Бутi можемо пiти?" Мiсiс Райєрсон покаже тобi дорогу. Що стосується твого вiдходу, нам доведеться влаштувати iндабу тут, на стоянцi, з цього приводу ". Вiн махнув рукою, обiймаючи всiх iнших. Нiк знизав плечима i пiшов за мiсiс Райерсон через розсувнi склянi дверi в будинок. Вона провела його довгим коридором i вказала на дверi. "Туда. Роберт Моррiс мав вiдправити бiльше у Веллi Фордж". Iм'я американського патрiота та зимовi квартири Вашингтона були розпiзнавальними словами AX. Мiсiс Райєрсон дала правильну вiдповiдь. "Iсраель Патнем, генерал з Коннектикуту. Ви прилетiли в невiдповiдний час, Грант. Джонсона було переправлено контрабандою через Танзанiю. Тембо та Занга щойно повернулися iз Замбiї. Вони мають партизанську групу в джунглях уздовж рiчки. Вони воюють iз родезiйською армiєю зараз. i вони роблять таку гарну роботу, через яку родезiйцi мали ввести пiвденноафриканськi вiйська". "Добi принесла грошi?" "Так. Вона лише кур'єр. Але ван През може подумати, що ви бачили дуже багато, щоб її вiдпустити. Якщо родезiйська полiцiя покаже вам фотографiї Тембо та Зангi, ви зможете їх упiзнати". "Що ти порадиш?" "Я не знаю. Я мешкаю тут шiсть рокiв. Я на мiсцi AX P21. Я, мабуть, зможу звiльнити вас зрештою, якщо вони вас затримають". "Вони не будуть", - пообiцяв Нiк. "Не порушуйте своє прикриття, воно надто цiнне". "Дякую. А ти..." "N3." Марта Райерсон проковтнула i заспокоїлася. Нiк вирiшив, що вона була красивою дiвчиною. Вона, як i ранiше, була дуже привабливою. I вона, очевидно, знала, що N3 означало Killmaster. Вона прошептала: "Удачi" i пiшла. Ванна була ультрасучасною i добре обладнаною. свої темно-каштановi волосся.Коли вiн повернувся через довгу залу, ван Пре i його гостi зiбралися у великiй їдальнi. i запросив їх почати їсти. Нiк завантажив свою тарiлку м'ясом i салатом. Бутi, що було нормально для Нiка, поки вiн не з'їв кiлька ковткiв. сказав Ван Презу: "Це чудовий обiд. Вiн нагадує менi Англiю". "Спасибi." "Ти вирiшив мою долю?" "Не будь таким мелодраматичним. Так, ми повиннi попросити тебе залишитися хоч би до завтра. Ми подзвонимо твоїм друзям i скажемо, що в тебе проблеми з мотором". Нiк спохмурнiв. Вперше вiн вiдчув легку ворожiсть до свого господаря. Старий пустив корiння в країнi, яка раптово розцвiла проблемами, як навала сарани. Вiн мiг спiвчувати йому. затримують лише вас. Бути рада прийняти мою гостиннiсть. Не думаю, що ви пiдете до влади. Це не ваша справа, i ви здається розумною людиною, але ми не можемо ризикувати. Навiть коли ви йдете, я попрошу вас як джентльмена забути про все, що ви тут бачили". "Я думаю, ви маєте на увазi... будь-кого, - поправив Нiк. "Так." Нiк помiтив холодний ненависний погляд, який Джон Джонсон кинув у його бiк. Мала бути причина, через яку вони потребували одноденної милостi. Ймовiрно, вони мали колону або тактичну групу мiж ранчо ван Пре i долиною джунглiв. Вiн сказав. "Припустимо, я обiцяю - як джентльмен - не розмовляти, якщо ви дозволите нам повернутися зараз". Серйозний погляд Ван Преза звернувся до Джонсона, Хоу, Тембо. Нiк читав заперечення щодо їхнiх осiб. "Менi дуже шкода, - вiдповiв ван През.
  
  
  . Killmaster повинен контролювати свої емоцiї, особливо своє его. Вiн не повинен виходити з себе через той несподiваний ляпас з даху гаража, через те, що його пов'язали, як спiймана тварина.
  Прибравши запальничку, вiн вийняв з кишенi шорт два овальнi, схожi на яйця контейнери. Вiн був обережний, щоб не прийняти їх за гранули злiва, що мiстять вибухiвку.
  Вiн вивчив кiмнату. Вона була з кондицiонером; дверi патiо та холу були зачиненi. Слуги щойно пройшли через дверi до кухнi. Це була велика кiмната, але Стюарт розробив велике розширення газу, що вибиває, стисненого пiд дуже високим тиском. Вiн намацав маленькi перемикачi та вимкнув їх запобiжник. Вiн голосно сказав: "Що ж, якщо нам доведеться залишитися, я вважаю, ми вийдемо з цього максимум користi. Ми можемо..."
  Його голос не перекрив гучний подвiйний пуф-пуф та шипiння, коли двi газовi бомби випустили свої заряди.
  "Що це було?" ван През заревiв i наполовину зупинився бiля столу.
  Нiк затримав подих i почав рахувати.
  "Я не знаю." - Максвел вiдповiв через стiл i вiдсунув стiлець. "Схоже на невеликий вибух. Десь на пiдлозi?"
  Ван През нахилився, ахнув i повiльно звалився, як дуб, пробитий ланцюговою пилкою.
  "Пiтере! Що трапилося?" Максвелл обiйшов стiл, похитнувся i впав. Мiсiс Райєрсон закинула голову, нiби вона спала.
  Голова Бутi впала на рештки салату. Хоу поперхнувся, вилаявся, сунув руку пiд куртку, а потiм впав на спинку стiльця, виглядаючи як Наполеон, що сидить без свiдомостi. Тембо, що знаходився за три мiсця вiд нього, вдалося дiстатися Пiтера. Це був найгiрший напрямок, де вiн мiг пiти. Вiн заснув, як втомлене немовля.
  Джон Джонсон був проблемою. Вiн не знав, що сталося, але вiн пiдвiвся i вiдiйшов вiд столу, пiдозрiло принюхуючись. Двоє собак, яких залишили зовнi, iнтуїтивно знали, що з їхнiм господарем щось не так. Вони вдарилися об скляну перегородку з подвiйним гуркотом, гавкаючи, їхнi гiгантськi щелепи були маленькими червоними печерами, обрамленими бiлими зубами. Скло було мiцним - витримало.
  Джонсон притиснув руку до стегна. Нiк пiдняв тарiлку i акуратно встромив її в горло чоловiковi.
  Джонсон вiдсахнувся, його обличчя було спокiйним i без ненавистi, безтурботнiсть у чорному. Рука, яку вiн тримав на стегнi, зненацька звисала вперед на кiнцi безсилої i свинцевої руки. Вiн важко зiтхнув, спробував узяти себе в руки, рiшучiсть у безпорадних очах виявилася. Нiк пiдняв тарiлку ван Преза i зважив її, як диск. Чоловiк не здавався легко. Очi Джонсона заплющилися, i вiн упав.
  Нiк акуратно поставив тарiлку Ван Преза на мiсце. Вiн усе ще рахував - сто двадцять один, сто двадцять два. Вiн не вiдчував потреби дихати. Одне з його найкращих умiнь - затримувати дихання; вiн мiг майже досягти неофiцiйного рекорду.
  Вiн витяг з кишенi Джонсона маленький синiй iспанський револьвер, взяв кiлька пiстолетiв у несвiдомого Ван Преза, Хау. Максвелл i Тембо. Вiн витяг Вiльгельмiну з-за пояса Максвелла i, щоб усе було гаразд, обшукав сумки Бутi та мiсiс Райерсон. Нiхто не мав зброї.
  Пiдбiгши до подвiйних дверей комори дворецької, вiн вiдчинив їх. Простора кiмната з разючою кiлькiстю навiсних шаф i трьома вбудованими раковинами була порожня. Вiн побiг через кiмнату для краваток на кухню. На iншому кiнцi кiмнати зачинилися сiтчастi дверi. Чоловiк та жiнка, якi служили їм, бiгли через службове подвiр'я. Нiк зачинив i замкнув дверi, щоб собаки не проникли всередину.
  Свiже повiтря з дивним запахом м'яко струменiло крiзь екран. Нiк видихнув, спустошив i наповнив легенi. Вiн подумав, чи є у них поруч iз кухнею сад зi спецiями. Негри, що бiжать, зникли з поля зору.
  У великому будинку раптом стало тихо. Єдиними звуками були далекi пташки та тихе дзюрчання води у чайнику на плитi.
  У коморi поруч iз кухнею Нiк знайшов п'ятдесятифутовий моток нейлонової мотузки для бiлизни. Вiн повернувся до їдальнi. Чоловiки та жiнки лежали там, де впали, виглядаючи сумно безпорадними. Тiльки Джонсон i Тембо показали ознаки повернення до тями. Джонсон бурмотiв нерозбiрливi слова. Тембо дуже повiльно похитував головою з боку на бiк.
  Нiк зв'язав їх першими, накинувши їм на зап'ястя та кiсточки гвоздики, закрiпленi квадратними вузлами. Вiн робив це майже не виглядаючи як помiчник старого боцмана.
  
  Роздiл п'ятий
  
  Знешкодження решти зайняло лише кiлька хвилин. Вiн зв'язав щиколотки Хоу i Максвелла - вони були серйозними хлопцями i вiн не витримав би удару ногою зi зв'язаними руками - але скрiпив лише руки ван Преза i залишив Бутi та мiсiс Райєрсон на волi. Вiн зiбрав пiстолети на фуршетному столi i розрядив їх усi, кинувши набої в жирний таз iз залишками зеленого салату.
  Вiн задумливо занурив патрони в слиз, а потiм насипав у неї салат з iншого.
  
  
  
  
  
  Потiм вiн узяв чисту тарiлку, вибрав двi товстi скибочки ростбiфа i ложку приправлених бобiв i сiв на мiсце, яке вiн займав для обiду.
  Джонсон i Тембо прокинулися першими. Собаки сидiли за скляною перегородкою, насторожено спостерiгаючи, пiднявши шерсть. Джонсон хрипко сказав: "Чорт... ти... Грант. Ти... пошкодуєш... ти... нiколи не приходив на... нашу землю".
  "Вашу землю?" Нiк зупинився з виделкою яловичини.
  "Земля мого народу. Ми повернемо її i повiсимо таких ублюдкiв, як ви. Навiщо ви втручаєтеся? Ви думаєте, що можете правити свiтом! Ми вам покажемо! Ми робимо це зараз i добре робимо. Бiльше..."
  Його тон ставав усе вищим i вищим. Нiк рiзко сказав: "Заткнися i повернися у свiй стiлець, якщо зможеш. Я їм".
  Джонсон обернувся, насилу пiдвiвся на ноги i застрибнув на своє мiсце. Тембо, побачивши демонстрацiю, нiчого не сказав, але зробив те саме. Нiк нагадав собi не дозволяти Тембо наближатися до нього зi зброєю.
  До того часу, як Нiк вимив свою тарiлку i налив собi ще одну чашку чаю з чайника на фуршетному столi, затишно теплого у в'язаному вовняному затишному одязi, решта наслiдувала приклад Джонсона i Тембо. Вони нiчого не сказали, просто глянули на нього. Вiн хотiв вiдчути себе переможцем i помститися - натомiсть вiн почував себе скелетом на бенкетi.
  Погляд Ван Преза був сумiшшю гнiву i розчарування, що змусило його майже пошкодувати про те, що вiн перемiг - наче вiн вчинив неправильно. Йому довелося самому порушити мовчання. "Мiс Делонг i я зараз повернемося в Солсберi. Якщо ви не хочете розповiсти менi бiльше про свою... е... програму. I я буду вдячний за будь-яку iнформацiю, яку ви хотiли б додати про компанiю Тейлор-Хiлл-Бореман."
  "Я нiкуди з тобою не пiду, звiре!" скрикнула Бутi.
  "Ну, тепер, Бутi", - сказав ван През напрочуд м'яким голосом. "Мiстер Грант керує ситуацiєю. Було б гiрше, якби вiн повернувся без вас. Ви плануєте здати нас. Грант?"
  "Здати вас? Кому? Чому? Ми трохи повеселилися. Я дещо дiзнався, але не збираюся нiкому про них розповiдати. Насправдi я забув усi вашi iмена. Звучить безглуздо.
  "Каже, як горець, - задумливо сказав ван През. " Щодо Тейлор-Хiлла. Вони зробили шахту. Можливо, найкращу за золотом у країнi. Вiн швидко продається, але це ви знаєте. Усiм. I моя порада все ще актуальна. Тримайтеся вiд них подалi. У них є полiтичнi зв'язки та сила. Вони будуть уб'ють вас, якщо ви пiдете проти них".
  "Як щодо того, щоб ми разом пiдемо проти них?"
  "У нас немає причин для цього".
  "Ви вiрите, що вашi проблеми їх не стосуються?"
  "Ще нi. Коли настане день..." Ван През оглянув своїх друзiв. "Я повинен був спитати, чи згоднi ви зi мною".
  Голови ствердно закивали. Джонсон сказав: "Не вiр йому. Хонки урядовець. Вiн ..."
  "Ти менi не довiряєш?" - м'яко спитав ван През. "Я зрадник".
  Джонсон глянув униз. "Менi шкода."
  "Ми розумiємо. Був час, коли мої люди вбивали англiйцiв на мiсцi. Тепер деякi з нас називають себе англiйцями, не особливо замислюючись про це. Зрештою, Джоне, ми всi... люди. Частини цiлого".
  Нiк пiдвiвся, витяг Хьюго з пiхов i звiльнив ван Преза. "Мiсiс Райерсон, будь ласка, вiзьмiть столовий нiж i звiльнiть усiх iнших. Мiс Делонг, пiдемо?"
  Виразно тихо змахнувши воланом, Бутi взяла сумочку i вiдчинила дверi внутрiшнього дворика. Двоє собак увiрвалися в кiмнату, розшивши бiсером очi на Нiка, але не зводячи очей з ван Преза. Старий сказав: "Залишися... Джейн... Гiмба... залишись".
  Собаки зупинялися, виляли хвостами i на льоту ловили шматки м'яса, якi Ван През кидав їм. Нiк пiшов за Бутi надвiр.
  Сидячи у "Зiнгерi", Нiк подивився на ван Преза. "Вибач, якщо я зiпсував усiм чай".
  Йому здалося, що в його проникливих очах промайнула радiсть. "Жодної шкоди. Це, здавалося, очистило повiтря. Можливо, ми все краще тепер знаємо, де ми стоїмо. Я не думаю, що хлопчики справдi повiрять тобi, поки не дiзнаються, що ти мав на увазi, що мовчав". Раптом ван През випростався, пiдняв руку i заволав: "Нi! Валло. Все гаразд."
  Нiк пригнувся, обмацуючи пальцями Вiльгельмiну. Бiля пiднiжжя невисокого зелено-коричневого дерева за двiстi ярдiв вiд нього вiн побачив безпомилковий силует людини в положеннi для стрiльби лежачи. Вiн звузив свої напрочуд проникливi очi i вирiшив, що Валло був темношкiрим з кухонного персоналу, який обслуговував їх i бiг, коли Нiк вторгся на кухню.
  Нiк примружився, рiзко сфокусувавши свiй зiр 20/15. На рушницi був оптичний прицiл. Вiн сказав: "Що ж, Пiтере, ситуацiя знову змiнилася. Вашi люди налаштованi рiшуче.
  "Ми всi iнодi робимо поспiшнi висновки", - вiдповiв Ван През. "Особливо, якщо у нас є попереднi умови. Нiхто з моїх людей нiколи не тiкав дуже далеко. Один iз них вiддав своє життя за мене багато рокiв тому у джунглях. Можливо, я вiдчуваю, що я їм щось винний за це. Важко розплутати нашi особистi справи. мотивацiя та соцiальнi дiї".
  
  
  
  
  
  "Який ваш висновок про мене?" - Запитав Нiк з цiкавiстю i тому, що це буде цiнна замiтка для використання в майбутньому.
  "Вам цiкаво, чи можу я застрелити вас дорогою на шосе?"
  "Звичайно, нi. Миттю тому ти мiг дозволити Валло зловити мене. Я впевнений, що вiн полював на досить велику дичину, щоб вразити мене".
  Ван През кивнув головою. "Ви маєте рацiю. Я вважаю, що ваше слово добре, як i моє. У вас справжня мужнiсть, i зазвичай це означає чеснiсть. Це боягуз, що ухиляється вiд страху не зi своєї вини, iнодi двiчi - завдає ударiв ножем у спину або дико стрiляє у ворогiв. Або... бомбить жiнок i дiтей".
  Нiк без посмiшки похитав головою. "Ти знову ведеш мене до полiтики. Це не моя страва. Я просто хочу благополучно провести цю туристичну групу..."
  Задзвонив дзвiночок, рiзко, посилено. "Зачекайте, - сказав ван През. "Це ворота, повз якi ви проходили. Ви не хочете зустрiти на цiй дорозi вантажiвку для перевезення худоби". Вiн пробiг широкими сходами - його хода була легкою i пружною, як у юнака - i витяг телефонний апарат з сiрої металевої коробки. "Пiтер тут..." Вiн слухав. "Вiрно", - гаркнув вiн, все його ставлення змiнилося.
  Вiн кинув слухавку i гукнув у хату. "Максвелл!"
  Почувся крик у вiдповiдь. "Так?"
  "Прибуває армiйський патруль. Дайте трубку М5. Зробiть це коротко. Код чотири".
  "Код чотири". Голова Максвелла ненадовго з'явилася у вiкнi ґанку, а потiм вiн зник. Ван През кинувся до машини.
  "Армiя та полiцiя. Напевно, просто перевiряють".
  "Як вони проходять через вашi ворота?" - Запитав Нiк. "Розбивають їх?"
  "Нi. Вони вимагають вiд усiх нас дублiкати ключiв". Ван През виглядав стривоженим, напруга малювала зайвi лiнiї на його обвiтреному обличчi, вперше з того часу, як Нiк зустрiв його.
  "Думаю, тепер на рахунку кожна хвилина", - лагiдно сказав Нiк. "Ваш код чотири має бути мiж звiдси i долиною джунглiв, i хто б вони не були, вони не можуть швидко рухатися. Я дам вам ще кiлька хвилин. Добi - поїхали".
  Бутi подивилася на Ван Преза. "Роби, як вiн каже", - гаркнув старий. Вiн просунув руку у вiкно. "Дякую, Гранте. Ви маєте бути з горян".
  Бутi вивела машину на пiд'їзну дорогу. Вони пiднялися на першу вершину i ранчо зникло за ними. "Натискай!" - сказав Нiк.
  "Чим ти плануєш зайнятися?"
  "Дати Пiтеру та iншим небагато часу".
  "Чому ти так зробив би?" Добi збiльшила швидкiсть, розгойдуючи машину крiзь ями у гравiї.
  "Я в боргу перед ними за цiкавий день". З'явилася насосна станцiя. Все було так, як запам'ятався Нiку - труби йшли пiд дорогу i виходили на поверхню з обох бокiв; було мiсце лише для однiєї машини. "Зупинися прямо мiж цими трубами - бiля насосної станцiї".
  Бутi пролетiла кiлька сотень ярдiв, зупинився пiд зливою пилу та сухої землi. Нiк вискочив, вiдгвинтив вентиль правої задньої шини, i повiтря вирвалося назовнi. Замiнив шток.
  Вiн пiдiйшов до запасного, зняв з нього шток клапана i крутив його в пальцях, поки сердечник не загнувся. Вiн сперся на вiкно Бутi. "Ось наша iсторiя, коли прибуде армiя. У нас вийшло повiтря з шини. У запасному не було повiтря. Я думаю, що це був засмiчений шток клапана. Все, що нам зараз потрiбне, це насос".
  "Ось вони йдуть."
  На тлi безхмарного неба здiймався пил - такий ясний, блакитний, що здавався свiтиться, вiдретушований яскравим чорнилом. Пил утворив брудну панель, пiднiмаючись i поширюючись. Її пiдставою стала дорога, виїмка в бунду. Через виїмку пронiсся джип, маленький червоно-жовтий вимпел вилетiв з антени, нiби древнiй списоносець втратив спис i прапор через столiття машин. За джипом слiдували три бронетранспортери, гiгантськi броненосцi з великокалiберними кулеметами замiсть морд. За ними йшли двi вантажiвки шiсть на шiсть, остання з яких буксирувала маленьку цистерну, яка танцювала по нерiвнiй дорозi, як би кажучи: ``Я, можливо, найменша i остання, але не в останню чергу - це вода, яка вам знадобиться, коли ти захочеш пити...
  Гунга Дiн iз гумовими шинами.
  Джип зупинився за десять футiв вiд "Зiнгера". Офiцер на правому сидiннi випадково вибрався з машини i пiдiйшов до Нiка. На ньому було тропiчне екiпiрування британського типу iз шортами, що зберегло гарнiзонний кашкет замiсть сонячного драговини. Йому було не бiльше тридцяти, i вiн мав напружений вираз обличчя людини, яка серйозно ставиться до своєї роботи i незадоволена, бо не впевнена, що в неї правильна робота. Прокляття сучасної вiйськової служби роз'їдало його; вони кажуть вам, що це ваш обов'язок, але роблять помилку, навчаючи вас мiркувати, щоб ви могли поводитися з сучасним обладнанням. Ви отримуєте до рук iсторiю Нюрнберзького процесу та Женевських конференцiй i розумiєте, що всi заплуталися, а це означає, що хтось повинен вам брехати. Ви берете книгу Маркса, щоб побачити, про що всi вони сперечаються, i раптово вiдчуваєте себе сидить на хисткому парканi, слухаючи поганi поради, що вигукуються.
  Проблеми? - запитав офiцер i уважно оглянув навколишнi кущi.
  Нiк зазначив, що прицiл кулемета в першому бронетранспортерi залишився на ньому, а офiцер так i не влучив у лiнiю вогню.
  
  
  
  Сталевi рила в наступних двох броньовиках вилiзли назовнi, одне влiво, одне вправо. Солдат спустився з першої вантажiвки i швидко оглянув маленьку насосну станцiю.
  "Колесо, що спустило", - сказав Нiк. Вiн простягнув вентиль. "Поганий клапан. Я замiнив його, але у нас немає насоса".
  "У нас може бути один", - вiдповiв офiцер, не зважаючи на Нiка. Вiн продовжував спокiйно оглядати дорогу попереду, бунду, довколишнi дерева з жадiбним iнтересом звичайного туриста, бажаючи побачити все, але не переймаючись тим, що вiн пропустив. Нiк знав, що нiчого не проґав. Нарештi вiн глянув на Нiка та машину. "Дивне мiсце, де ти зупинився".
  "Чому?"
  "Повнiстю перекриває дорогу".
  "Йдеться про те, де повiтря вийшло з шини. Думаю, ми зупинилися тут, тому що насосна станцiя - це єдина видима частина цивiлiзацiї".
  "Хм-м. Ах, так. Ти американець?"
  "Так."
  "Можу я побачити вашi документи? Зазвичай ми цього не робимо, але зараз незвичайнi часи. Це спростить завдання, якщо менi не доведеться допитувати вас".
  "Що, якщо у мене немає жодних документiв? Нам не говорили, що ця країна схожа на Європу чи якiсь мiсця iз залiзною завiсою, де на шиї має бути жетон".
  "Тодi, будь ласка, скажи менi, хто ти i де був". Офiцер недбало перевiрив усi шини, навiть штовхнув одну ногою.
  Нiк вручив йому свiй паспорт. В нагороду вiн був винагороджений поглядом: "Ви могли просто зробити це в першу чергу".
  Офiцер уважно читав, робив запис у блокнотi. Начебто про себе вiн сказав: "Ти мiг поставити запасне колесо".
  "Це було неможливо", - збрехав Нiк. "Я використав шток клапана вiд нього. Ви знаєте цi прокатнi машини".
  "Я знаю." Вiн вручив Нiку паспорт та посвiдчення особи Едмана Тура. "Я лейтенант Сандеман, мiстер Грант. Ви зустрiчали когось у Солсберi?"
  "Ян Мастерс - наш турпiдрядник".
  "Я нiколи не чув про освiтнi тури Едмана. Вони схожi на American Express?"
  "Так. Є десятки невеликих туристичних компанiй, якi спецiалiзуються. Ви можете сказати, що не всiм потрiбен Chevrolet. Наша група складається з молодих жiнок iз багатих сiмей. Дорога прогулянка".
  "Яка у вас чудова робота". Сандеман обернувся i покликав джип. "Капрал, будь ласка, принесiть насос для шин".
  Сандеман говорив з Бутi i заглядав у її папери, поки невисокий грубуватий солдат накачував спущене колесо. Потiм офiцер знову повернувся до Нiка. "Що ти тут робив?"
  - Ми були в гостях у мiстера ван Преза, - плавно втрутилася Бутi. "Вiн мiй приятель з листування".
  "Як мило для нього", - приємно вiдповiв Сандеман. "Ви прийшли разом?"
  "Ви знаєте, що ми цього не зробили", - сказав Нiк. "Ви бачили мiй БМВ, припаркований бiля шосе. Мiс Делонг поїхала рано, я пiшов за нею пiзнiше. Вона забула, що у мене немає ключа вiд ворiт, i я не хотiв їх пошкодити. Так що я увiйшов. Не зрозумiв, як далеко це було. Ця частина вашої країни схожа на наш Захiд".
  Напружене, молоде обличчя Сандемана залишалося невиразним. "Ваша шина накачана. Будь ласка, зупинiться та пропустiть нас".
  Вiн вiдсалютував їм i залiз у джип, що проїжджав повз. Колона зникла у власному пилюцi.
  Бутi повела машину до головної дороги. Пiсля того, як Нiк вiдкрив шлагбаум ключем, який вона йому дала, i закрила його за ними, вона сказала: "Перш нiж ти сядеш в машину, я хочу сказати тобi, Ендi, це було мило з твого боку. Я не знаю, чому ти це зробив, але я знаю, що кожна хвилина зволiкання допомогла Ван Презу".
  "I деяким iншим. Вiн менi подобається. А решта цих людей, я думаю, хорошi люди, коли вони вдома i спокiйно живуть там".
  Вона зупинила машину поруч iз БМВ i на мить замислилась. "Я не розумiю. Тобi подобалися - Джонсон i Тембо теж?"
  "Звичайно. I Валло. Навiть якщо я майже не бачив його, менi подобається людина, яка добре виконує свою роботу".
  Бутi зiтхнула i похитала головою. Нiк подумав, що вона справдi прекрасна у тьмяному свiтлi. Її яскраве свiтле волосся було розпатлане, риси обличчя видавали втому, але її зухвале пiдборiддя було пiдняте, а витончена лiнiя пiдборiддя була твердою. Вiн вiдчував до неї великий iнтерес - навiщо такiй гарнiй дiвчинi, яка, мабуть, могла мати все, що завгодно, у свiтi, брати участь у мiжнароднiй полiтицi? Це було бiльше, нiж просто порятунок вiд нудьги чи спосiб вiдчути себе важливим. Коли ця дiвчина вiддалася, то це було серйозним зобов'язанням.
  "У тебе стомлений вигляд, Бутi", - м'яко сказав вiн. "Може, ми зупинимося десь, щоб пiдбадьоритися, як кажуть тут?"
  Вона вiдкинула голову, виставила вперед ноги i зiтхнула. "Так. Думаю, всi цi сюрпризи втомили мене. Так, давай зупинимося десь".
  "Ми зробимо краще, нiж це". Вiн вийшов i обiйшов машину. "Рухайся".
  "А як щодо вашої машини?" - спитала вона, пiдкоряючись.
  "Я заберу її потiм. Думаю, в моєму рахунку можна використовувати його як особисте обслуговування для особливого клiєнта".
  Вiн легким кроком покотив машину у бiк Солсберi. Бутi глянула на нього, потiм поклала голову на спинку сидiння i вивчила цю людину, яка все бiльше i бiльше ставала для неї загадкою i все бiльше приваблювала її. Вона вирiшила, що вiн гарний, i на крок попереду.
  
  
  
  
  Першу думку, коли вона вважала його красивою i порожньою, як i багато iнших, яких вона зустрiчала. У його рисах була акторська гнучкiсть. Вона бачила, як вони суворо виглядають, як гранiт, але вирiшила, що в очах завжди була якась доброта, яка нiколи не змiнювалася.
  У його силi та твердому намiрi не було сумнiвiв, але вiн стримувався - милосердям? Це було не зовсiм правильно, але має бути. Вiн, мабуть, був якимсь державним агентом, хоча мiг бути приватним детективом, найнятим - Едманом Турсом - її батьком? Вона згадала, як ван Презу не вдалося досягти вiд нього точного союзу. Вона зiтхнула, дозволила своїй головi опуститися на його плече i поклала одну руку на його ногу, не чуттєвий дотик, просто тому, що це було природне становище, в якому вона впала. Вiн поплескав її по руцi, i вона вiдчула тепло в грудях та животi. Цей нiжний жест викликав у неї бiльше, нiж еротичну ласку. Багато чоловiкiв. Мабуть, у лiжку йому було приємно, хоча це не обов'язково мало бути. Вона була майже впевнена, що вiн переспав з Рут, i наступного ранку Рут виглядала задоволеною i з мрiйливими очима, так що, можливо ...
  Вона спала.
  Нiк знаходив її вагу приємним, вона добре пахла i почувала себе добре. Вiн обiйняв її. Вона замуркотiла i ще бiльше розслабилася проти нього. Вiн вiв машину автоматично i побудував кiлька фантазiй, у яких Бутi залучався до рiзноманiтних цiкавих ситуацiй. Коли вiн пiд'їхав до готелю Meikles, вiн пробурмотiв: "Попий..."
  "Хмпф...?" Йому подобалося дивитися, як вона прокидається. "Дякую, що дозволили менi поспати". Вона стала повнiстю настороженою, а не в напiвнесвiдомому станi, як багато жiнок, нiби вони ненавидiли знову дивитися в обличчя свiтовi.
  Бiля дверей її кiмнати вiн зупинився, поки вона не сказала: "Ой, давай вип'ємо. Я не знаю, де зараз iншi, а ти?"
  "Нi" '
  "Ви хочете одягтися i пiти пообiдати?"
  "Нi."
  "Ненавиджу їсти на самотi..."
  "Я теж." Зазвичай вiн цього не робив, але вiн був здивований, усвiдомивши, що сьогоднi ввечерi це було правдою. Вiн не хотiв покидати її i зiткнутися з самотнiстю своєї кiмнати або єдиним столом в їдальнi. Погане замовлення iз обслуговування номерiв. "
  "Будь ласка, спочатку принеси лiд та пару пляшок содової".
  Вiн замовив налаштування та меню, а потiм зателефонував Селфрiджу, щоб забрати "Зiнгера" та Мастерсу, щоб привезти BMW. Дiвчина телефоном у "Мастерс" сказала: "Це трохи незвично, мiстер Грант. Буде доплата".
  "Порадьтеся з Яном Мастерсом", - сказав вiн. "Я супроводжую тур".
  "О, тодi може бути нiякої додаткової плати".
  "Дякую." Вiн повiсив слухавку. Вони швидко навчилися туристичного бiзнесу. Вiн запитував, чи отримував Гас Бойд грошовий платiж вiд Мастерс. Це не його справа, i йому було все одно, вам просто хотiлося точно знати, де всi стоять i якого зросту.
  Вони насолоджувалися двома напоями, чудовою вечерею з гарною пляшкою рожевого вина i вiдсунули диван, щоб дивитися на вогнi мiста з кавою та брендi. Бутi вимкнула свiтло, за винятком лампи, на яку вона повiсила рушник. "Це заспокоює", - пояснила вона.
  "Iнтимно", - вiдповiв Нiк.
  "Небезпечно".
  "Чуттєво."
  Вона смiялася. "Кiлька рокiв тому доброчесна дiвчина не стала б потрапляти в таку ситуацiю. Одна у своїй спальнi. Дверi зачиненi".
  "Я замкнув її", - весело сказав Нiк. "Ось коли чеснота була сама по собi нагородою - нудьга. Чи ти нагадуєш менi, що ти чеснота?"
  "Я... я не знаю". Вона розтяглася у вiтальнi, вiдкриваючи йому натхненний вигляд на свої довгi, одягненi в нейлон ноги у темрявi. Вони були чудовi при денному свiтлi; в м'якiй таємничостi майже темряви вони перетворилися на два вiзерунки захоплюючих вигинiв. Вона знала, що вiн мрiйливо дивиться на них поверх чарки з брендi. Нехай - вона знала, що вони гарнi. Насправдi вона знала, що вони чудовi - вона часто порiвнювала їх iз нiбито iдеальними у недiльних рекламних оголошеннях журналу "Йорк Таймс". Гладкi моделi стали еталоном досконалостi в Техасi, хоча бiльшiсть знаючих жiнок приховували свої Times i вдавали, що лояльно читають лише мiсцевi газети.
  Вона скоса подивилась на нього. Вiн подарував тобi дуже тепле почуття. "Зручно, - вирiшила вона. З ним було дуже комфортно. Вона згадала їхнi контакти в лiтаку в ту першу нiч. Ух! Всi мужики. Вона була така впевнена, що вiн нiкуди не годиться, що вона неправильно зiграла з ним - ось чому вiн пiшов з Рут пiсля того першого обiду. Вона вiдкинула його, вiн повернувся, тепер вiн повернувся. радник, довiрене обличчя. Вона ковзнула по батьковi, коханому. Ви знали, що можете на нього покластися.
  Вона вiдчула його руку на своїх грудях, i раптом вiн смикав потрiбне мiсце, i їй довелося вiдсапатися, щоб не пiдстрибнути. Вiн був такий нiжний. Чи означає це дуже багато практики? Нi, вiн був вiд природи обдарований тонкими дотиками, часом вiн рухався як навчений танцюрист. Вона зiтхнула i торкнулася його губ. Хммм.
  
  
  
  
  Вона чудово летiла в космосi, але могла лiтати, коли хотiла, просто простягаючи руку, як крило. Вона щiльно заплющила очi i зробила повiльну петлю, яка перемiшала тепло в її животi, як це робила машина для намотування петель у парку розваг Сантон. Його рот був таким податливим - чи можна сказати, що у чоловiка були напрочуд гарнi губи?
  Її блузка була знята, а спiдниця розстебнута. Вона пiдняла стегна, щоб йому було легше, i перестала розстiбати його сорочку. Вона пiдняла його майку i пальцями знайшла м'який пушок на його грудях, розгладжуючи його так i так, нiби ви доглядали собачi пучки. Вiд нього чарiвно пахло чоловiком. Його соски вiдреагували на її мову, i вона внутрiшньо хихiкнула, задоволена, що не тiльки її збуджує правильний дотик. Одного разу його хребет вигнувся, i вiн видав задоволений звук. Вона повiльно всмоктувала затвердiлi конуси плотi, миттєво захоплюючи їх знову, коли вони виривалися з її губ, радiючи з того, як розпрямляються його плечi, з рефлекторним задоволенням при кожнiй втратi та поверненнi. Її бюстгальтера не було. Нехай вiн виявить, що вона складена краще, нiж Рут.
  Вона вiдчула печiння - вiд захоплення, а не вiд болю. Нi, не горить, вiбрацiя. Тепла вiбрацiя, нiби одна з цих машин для масажу пульсацiй одразу охопила її тiло.
  Вона вiдчула, як його губи опускаються до її грудей, цiлуючи її звуження кругами вологого тепла. Ой! дуже хороша людина. Вона вiдчула, як вiн послабив її пояс iз пiдв'язками i розстебнув петлицi однiєї панчохи. Потiм їх скотили - пiшли. Вона витягла свої довгi ноги, вiдчуваючи, як напруга залишає її м'язи i змiнюється чудовим розслабленим теплом. "О так, - подумала вона, - по пеннi за фунт" - це те, що говорять у Родезiї?
  Тильною стороною долонi вона зачепила пряжку його ременя, i майже не замислюючись, вона повернула руку i розстебнула його. М'який удар - вона припустила, що це його штани та шорти впали на пiдлогу. Вона розплющила очi напiвтемрявi. Щоправда. А... Вона проковтнула i вiдчула себе чудово задушеною, коли вiн поцiлував її та потер її спину та попку.
  Вона притиснулася до нього i спробувала подовжити подих, дихання було таким коротким i рвучким, що було нiяково. Вiн би знав, що вона справдi важко дихає по ньому. Його пальцi погладили її стегна, вона ахнула, i її самокритика зникла. Її хребет був стовпом теплої солодкої олiї, а розум - казаном згоди. Зрештою, коли двi людини справдi насолоджувалися i дбали...
  Вона поцiлувала його тiло, вiдповiдаючи на ривок уперед i поштовх свого лiбiдо, яке порвало останнi її мотузки умовної стриманостi. Все гаразд, менi це потрiбно, це так... добре. Iдеальний контакт зробив її напруженою. Вона застигла на мить, а потiм розслабилася, як квiтка, що розпускається, у сповiльненому фiльмi про природу. О-о. Стовп теплої олiї майже закипiв у її животi, вирував i чудово пульсував навколо її серця, тiк через легенi, що згинаються, поки вони не вiдчули себе гарячими. Вона знову проковтнула. Тремтячi стрижнi, як кульки неону, що свiтяться, спускалися вiд її попереку до її черепа. Вона уявила, як її золоте волосся стирчить вгору i вгору, залите статичною електрикою. Звiсно, це було не так, просто так здавалося.
  Вiн залишив її на мить i повернув її. Вона залишалася зовсiм податливою, тiльки швидкi пiдйоми та опускання її щедрих грудей i швидке дихання показували, що вона жива. "Вiн вiзьме мене, - подумала вона, - як слiд". Дiвчина зрештою любить, коли її беруть. О-о. Зiтхання i зiтхання. Довгий вдих i шепiт: "О, так".
  Вона вiдчувала, що її приймають чудово, не раз, а знову i знову. Шар за шаром тепла глибина поширюється та вiтається, а потiм вiдступає та звiльняє мiсце для наступного просування. Вона почувала себе так, нiби була побудована як артишок з нiжним листям усерединi, i кожен був одержимий i взятий. Вона корчилася i працювала з ним, щоб прискорити збирання врожаю. Її щока була вологою, i вона подумала, що вiд шокуючого захоплення течуть сльози, але вони не мали значення. Вона не усвiдомлювала, що її нiгтi впивалися в його плоть, як кiгтi екстатичної кiшки, що згинаються. Вiн висунув свої попереки вперед, поки їхнi тазовi кiстки не зiмкнулися так само сильно, як стиснутий кулак, вiдчуваючи, як вона жадiбно тягнеться своїм тiлом для його стiйкого випаду.
  "Дорога, - пробурмотiв вiн, - ти така страшенно красива, що лякаєш мене. Я хотiв сказати тобi ранiше..."
  "Скажи... менi... зараз", - видихнула вона.
  
  * * *
  Юда, перш нiж вiн називав себе Майком Бором, знайшов Стеша Фостера у Бомбеї, де Фостер був торговцем безлiччю порочних справ людства, якi виникають, коли з'являються незлiченнi, небажанi, величезнi його маси. Юда залучив Бором до найму трьох дрiбних оптових торговцiв. Знаходячись на борту португальського моторного вiтрильника Iуди, Фостер потрапив прямо в середину однiєї з маленьких проблем Юди. Юда хотiв, щоб у них був кокаїн гарної якостi, i вiн не хотiв платити за нього, особливо тому, що вiн хотiв прибрати двох чоловiкiв i жiнку з дороги, тому що їхня дiяльнiсть добре вписувалася в його органiзацiю, що розвивається.
  
  
  
  
  Вони були пов'язанi, як тiльки судно зникло з сушi, бороздячи спекотне на вигляд Аравiйське море i прямуючи на пiвдень в Коломбо. У своїй розкiшно обставленiй каютi Юда задумливо сказав Генрiху Мюллеру, а Фостер слухав: "Найкраще для них мiсце - за бортом".
  "Так", - погодився Мюллер.
  Фостер вирiшив, що його перевiряють. Вiн витримав випробування, бо Бомбей був паршивим мiсцем для поляка, щоб заробляти життя, навiть якщо вiн завжди на шiсть стрибкiв випереджав мiсцевих бандитiв. Мовна проблема була занадто велика, а ти страшенно впадав у вiчi. Цей Юда будував велике пiдприємство та мав реальнi грошi.
  Вiн спитав. - "Хочеш, щоб я їх викинув?"
  "Будьте добрi, - промуркотiв Юда.
  Фостер пiдняв їх на палубу зi зв'язаними руками, одного за одним, спочатку жiнку. Вiн перерiзав їм ковтки, повнiстю вiдрiзав голови вiд тiл i обробив трупи, перш нiж кинути тiла у брудне на вигляд море. Вiн зробив обтяжений вузол з одягу та й кинув його. Коли вiн закiнчив, на палубi залишилася калюжа кровi шириною всього в ярд, що утворила червону рiдку калюжу.
  Фостер поквапно кинув голову одну за одною.
  Iуда, що стояв з Мюллером бiля керма, схвально кивнув. - "Пролийте це зi шланга", - наказав вiн Мюллеру. "Фостер, давай поговоримо".
  Це була людина, якiй Юда наказав стежити за Нiком, i при цьому припустився помилки, хоча це могло обернутися плюсом. У Фостера була жадiбнiсть свинi, звичаї ласки та розважливiсть павiана. Дорослий павiан розумнiший за бiльшiсть собак, за винятком самки родезiйського рiджбека, але бабуїн мислить дивними маленькими колами, i його перевершили чоловiки, у яких був час вилiпити зброю з наявних паличок та камiння.
  Юда сказав Фостеру: "Дивись, Ендрю Грант небезпечний, тримайся подалi вiд його очей. Ми подбаємо про нього".
  Мозок бабуїна Фостера одразу дiйшов висновку, що вiн отримає визнання, подбавши про Ґранта. Якби вiн досяг успiху, то, мабуть, домiгся б визнання; Iуда вважав себе опортунiстом. Вiн пiдiйшов дуже близько.
  Це був чоловiк, який вранцi бачив, як Нiк уникав "Мейклес". Маленький, акуратно одягнений чоловiк iз потужними плечима, сутулими, як у павiана. Такий ненав'язливий серед людей на тротуарах, що Нiк його не помiтив.
  
  Роздiл шостий
  
  Нiк прокинувся ще до свiтанку i замовив каву, щойно обслуговування в номерах запрацювало. Вiн поцiлував Бутi, прокидаючись, - iз задоволенням зазначивши, що її настрiй вiдповiдає його власному; любовнi веселощi були чудовими, тепер справа за новим днем. Зробiть прощання бездоганним, i ваше очiкування наступного поцiлунку полегшить безлiч важких моментiв. Вона випила каву пiсля довгих прощальних обiймiв i вислизнула пiсля того, як вiн перевiрив коридор, коли все було чисто.
  Коли Нiк чистив спортивну куртку, з'явився Гас Бойд, яскравий i бадьорий. Вiн понюхав повiтря в кiмнатi. Нiк подумки спохмурнiв, кондицiонер не забрав усi духи Бутi. Гас сказав: "Ах, дружба. Чудова Varia et mutabilis semper femina".
  Нiку довелося посмiхнутися. Хлопець був спостережливим i непогано розбирався латиною. Як би це ви переклали? Жiнка завжди непостiйна?
  "Я вiддаю перевагу щасливим клiєнтам", - сказав Нiк. "Як справи у Джанет".
  Гас налив собi кави. "Вона солодкий коржик. На однiй iз цих чашок помада. Ти залишаєш зачiпки всюди".
  "Нi, нi", - Нiк не кинув погляд на буфет. "Вона нiчого не одягла перед вiд'їздом. Всi iншi дiвчата... еэ, задоволенi зусиллями Едмана?"
  "Вони в повному захватi вiд цього мiсця. Жодної чортової скарги, що, як ви знаєте, незвичайно. Минулого разу була безкоштовна нiч, щоб вони могли дослiджувати ресторани, якщо захочуть. Кожна з них мала побачення з одним з цих колонiальних типiв, i вони це прийняли ".
  "Ян Мастерс пiдбив своїх хлопчикiв на це?"
  Гас знизав плечима. "Можливо. Я заохочую це. I якщо Мастерс покладе на рахунок кiлька чекiв за вечерею, я нiколи не заперечую, поки тур проходить добре".
  "Ми досi їдемо з Солсберi сьогоднi вдень?"
  "Так. Ми летимо в Булавайо i сядемо на ранковий поїзд до заповiдника".
  "Ви можете обiйтися без мене?" Нiк вимкнув свiтло i вiдчинив балконнi дверi. Яскраве сонце та свiже повiтря заливали кiмнату. Вiн дав Гасовi сигарету, сам закурив. "Я приєднаюся до вас у Wankie. Я хочу бiльш ретельно вивчити ситуацiю iз золотом. Ми ще переможемо цих виродкiв. Вони мають джерело, i вони не хочуть дозволяти нам ним користуватися".
  "Звичайно." - Гас знизав плечима. "Це все рутинно. Мастерс має офiс у Булавайо, який обробляє туди переклади". Насправдi, хоч Нiк йому подобався, йому було приємно втратити його - надовго чи ненадовго. Вiн вважав за краще роздавати чайовi без спостереження - ви могли отримати непоганий вiдсоток за довгу поїздку, не втрачаючи при цьому офiцiантiв i носiїв, а в Булавайо був чудовий магазин, де жiнки зазвичай втрачали будь-яку ощадливiсть i витрачали долари як копiйки. Вони купували смарагди Сандавани, мiдне начиння, вироби зi шкiри антилоп та зебри в такiй кiлькостi, на яку йому завжди доводилося влаштовувати окреме вiдправлення багажу.
  
  
  
  
  Вiн мав комiсiю з магазином. Минулого разу його частка становила 240 доларiв. Непогано для зупинки годинника. "Будь обережний, Нiк. Те, як Вiлсон говорив цього разу, сильно вiдрiзнялося вiд того, коли я вiв з ним справи ранiше. Чувак, що за маячня ти наклав!" Вiн похитав головою пiд час спогаду. "Вiн став... небезпечним, я думаю".
  "Так у тебе теж таке враження?" Нiк здригнувся, промацуючи запаленi ребра. Той провал з даху Ван Преза нiкому не допомiг. "Цей хлопець може бути чорним убивцею. Ви маєте на увазi, що не помiчали цього ранiше? Коли ви купили золото по тридцять доларiв за унцiю?"
  Гас почервонiв. "Я подумав - чорт забирай, я не знаю, що я зрозумiв. Ця штука почала розгойдуватися. Я б вiдразу кинув її, я думаю, якщо ти думаєш, ми сильно застрягнемо, якщо щось пiде не так. Я Я готовий ризикнути, але менi подобається спостерiгати за шансами".
  "Вiлсон звучав так, нiби вiн мав це на увазi, коли сказав нам забути про золотий бiзнес. Але ми знаємо, що вiн, мабуть, знайшов страшенно хороший ринок з тих пiр, як ви були тут востаннє.. Тодi у нього їх немає нi за якi грошi. Вiн знайшов трубопровiд або його соратники. Давайте дiзнаємося, що це таке, якщо зможемо.
  "Ви все ще вiрите, що є Золотi Бивнi. Ендi?"
  "Нi." Це було досить просте питання, на яке Нiк дав пряму вiдповiдь. Гас хотiв дiзнатися, чи працює вiн iз реалiстом. Вони могли б купити дещо i пофарбувати у золотий колiр. Порожнi iкла iз золота, щоб обiйти санкцiї та допомогти переправити цей товар до Iндiї чи кудись ще. Навiть у Лондон. Але тепер я думаю, що ваш друг з Iндiї має рацiю. З Родезiї йде багато добрих зливкiв по чотириста унцiй. Зауважте, вiн не сказав кiлограми, грами, жокейськi пов'язки або якiсь сленговi термiни, якi використовують контрабандисти. Хорошi, великi стандартнi зливки. Смакота. Так приємно вiдчувати їх на днi дорожньої валiзи - пiсля проходження митницi".
  Гас посмiхнувся, у гонитвi за фантазiєю. "Так - i пiвдюжини їх, вiдправлених з нашим туристичним багажем, було б навiть краще!"
  Нiк ляснув його по плечу, i вони спустилися до холу. Вiн залишив Гаса в коридорi їдальнi i вийшов на залиту сонцем вулицю. Фостер пiшов його слiдом.
  Сташ Фостер мав чудовий опис Нiка i фотографiї, але одного разу вiн влаштував контрмарш у Шепердсов, так що вiн мiг бачити Нiка в обличчя. Вiн був упевнений у своєму чоловiковi. Чого вiн не усвiдомлював, так це того, що у Нiка були дивовижнi фотографiчнi очi та пам'ять, особливо при концентрацiї. У Duke, пiд час контрольованого тесту, Нiк одного разу згадав шiстдесят сiм фотографiй незнайомцiв i змiг зiставити їх iз їхнiми iменами.
  Сташ нiяк не мiг знати, що, проходячи повз Нiка серед групи покупцiв, Нiк упiймав його прямий погляд i внiс до каталогу його - бабуїна. Iншими людьми були тварини, предмети, емоцiї, будь-якi пов'язанi деталi, якi допомагали його пам'ятi. Сташ отримав точний опис.
  Нiку щиро подобалася його швидка прогулянка - Солсберi-стрiт, Гарден-авеню, Бейкер-авеню - вiн гуляв, коли був натовп, а коли ходило мало людей, вiн гуляв двiчi. Його дивнi прогулянки розсердили Сташа Фостера, який подумав: "Що за псих! Нiкуди не дiнешся, нiчого не вдiєш: тупий культурист. Було б приємно випустити кров з цього великого, здорового тiла; високих вилиць, поки вiн не став ще бiльш мавпоподiбним, нiж будь-коли.
  Вiн помилявся, говорячи, що Нiк нiкуди не подiнеться, нiчого не зробить. Кожен момент розум AXman був поглинений, розмiрковував, записував, вивчав. Коли вiн закiнчив свою довгу прогулянку, вiн майже нiчого не знав про головний район Солсберi, i соцiолог був би щасливий отримати його враження.
  Нiк був засмучений своїми висновками. Вiн знав зразок. Коли ви побували у бiльшостi країн свiту, ваша здатнiсть оцiнювати групи розширюється як ширококутний об'єктив. Вузький погляд покаже працьовитий, щирi бiлки, якi вирвали цивiлiзацiю вiд природи хоробростi та тяжкою роботою. Чорнi були лiнивi. Що вони з цим зробили? Хiба тепер вони - завдяки європейськiй винахiдливостi та щедростi - не стали кращими, нiж будь-коли?
  Ви легко могли продати цю картину. Його багато разiв купували i оформляли переможений Союз Пiвдня у Сполучених Штатах, прихильники Гiтлера, похмурi американцi з Бостона до Лос-Анджелеса, особливо багато полiцейських управлiнь та офiсiв шерифiв. Такi, як KKK та Birchers, зробили кар'єру, перетравлюючи його та подаючи пiд новими iменами.
  Шкiра не обов'язково має бути чорною. Iсторiї були сплетенi про червоне, жовте, коричневе i бiле. Нiк знав, що цю ситуацiю легко створити, тому що всi чоловiки несуть у собi двi основнi вибухiвки - страх та провину. Страх найлегше побачити. У вас є ненадiйна робота синього чи бiлого комiрця, вашi рахунки, вашi турботи, податки, перевтома, нудьга чи зневага до майбутнього.
  
  
  
  
  Вони конкуренти, пожирачi податкiв, якi юрмляться в бюро з працевлаштування, юрмляться в школах, блукають вулицями, готовi до насильства, грабують вас у провулку. Вони, мабуть, теж не знають Бога, як i ви.
  Вина бiльш пiдступна. Кожен чоловiк одного разу чи тисячу разiв прокотився у своєму мозку збоченням, мастурбацiєю, згвалтуванням, вбивством, крадiжкою, iнцестом, корупцiєю, жорстокiстю, шахрайством, розпустою та прийняттям третього мартiнi, трохи обдуривши свiй податковий звiт або розповiвши копу, що йому було лише п'ятдесят п'ять.
  Ви знаєте, що ви не можете це робити. Ти гаразд. Але ж вони! Боже мiй! (Вони насправдi Його теж не люблять.) Вони люблять їх весь час i - ну, принаймнi деякi з них при кожнiй нагодi.
  Нiк зупинився на розi, дивлячись на людей. Йому посмiхнулася пара дiвчат у м'яких бавовняних сукнях та сонячних капелюхах. Вiн усмiхнувся у вiдповiдь i залишив увiмкненим, щоб позаду них йшла непоказна дiвчина. Вона засяяла i почервонiла. Вiн поїхав на таксi до офiсу "Родезiйських залiзниць".
  Сташ Фостер пiшов за ним, ведучи свого водiя, спостерiгаючи за таксi Нiка. "Я просто бачу мiсто. Будь ласка, повернiть праворуч... тепер туди".
  Як не дивно, третє таксi було у дивнiй процесiї, i його пасажир не намагався здивувати свого водiя. Вiн сказав йому: "Їдь за номером 268 i не втрачай його". Вiн стежив за Нiком.
  Оскiльки поїздка була короткою, а таксi Сташа рухалося нерiвномiрно, а чи не завжди на хвостi Нiка, людина третьому таксi цього помiтив. У залiзничнiй конторi Сташ вiдпустив своє таксi. Третiй вийшов з машини, розплатився з водiєм i пiшов за Нiком у будинок. Вiн наздогнав Нiка, коли AXman крокував довгим прохолодним критим коридором. "Мiстер Грант?"
  Нiк повернувся i впiзнав законника. Iнодi йому здавалося, що професiйнi злочинцi мають рацiю, заявляючи, що "вiдчують запах людини в цивiльному". Була аура, тонке випромiнювання. Цей був високим, струнким атлетом. Серйозний тип близько сорока.
  "Вiрно", - вiдповiв Нiк.
  Йому показали шкiряний чохол iз посвiдченням особи та бейджем. "Джордж Барнс. Сили безпеки Родезiї".
  Нiк посмiхнувся. "Хоч би що це було, я цього не робив".
  Жарт провалився, бо пиво з вечiрки вчора помилково залишилося вiдкритим. Барнс сказав: "Лейтенант Сандеман попросив мене поговорити з вами. Вiн дав менi ваш опис, i я бачив вас на Гарден-авеню".
  Нiк подумав, як довго Барнс стежив за ним. "Це було мило з боку Сандемана. Вiн думав, що я загублюсь?"
  Барнс, як i ранiше, не посмiхався, його чисте обличчя залишалося серйозним. Вiн мав акцент пiвнiчної Англiї, але вiн говорив ясно i зрозумiло. "Ви пам'ятаєте, як бачили Лейтенанта Сандемана та його групу?"
  "Так, справдi. Вiн менi допомагав, коли в мене був прокол".
  "Ой?" Очевидно Сандеман не встиг заповнити всi деталi. "Що ж - очевидно, пiсля того, як вiн допомiг тобi, вiн зiткнувся з проблемою. Його патруль знаходився в кущах приблизно за десять миль вiд ферми ван Преза, коли вони потрапили пiд обстрiл. Четверо його людей було вбито".
  Нiк вiдкинув напiвусмiшку. "Менi дуже шкода. Подiбнi новини нiколи не бувають приємними".
  "Не могли б ви менi сказати, кого ви бачили у ван Преза?"
  Нiк потер широке пiдборiддя. "Дивимось - там був сам Пiтер ван Пре. Доглянутий старий, схожий на одного з наших захiдних власникiв ранчо. Справжнiй, який працював над цим. Близько шiстдесяти, я вважаю. Вiн носив..."
  "Ми знаємо ван Преза", - пiдштовхнув Барнс. "Хто ще?"
  "Ну, там були пара бiлих чоловiкiв i бiла жiнка, i я думаю, близько чотирьох або п'яти чорних чоловiкiв. Хоча я мiг бачити, як однi й тi самi чорнi чоловiки приходять i йдуть, бо вони нiби схожi один на одного - чи знаєте".
  Нiк, задумливо дивлячись на крапку над головою Барнса, побачив, як пiдозра прослизнула по обличчю чоловiка, затрималася, а потiм зникла, змiнившись смиреннiстю.
  "Ви не пам'ятаєте жодних iмен?"
  "Нi. Це був не такий формальний обiд".
  Нiк чекав, що вiн порушить питання про Бутi. Вiн цього не зробив. Можливо, Сандеман забув її iм'я, вiдкинув її як неважливу, або Барнс стримувався з своїх причин чи допитував її окремо.
  Барнс змiнив пiдхiд. "Як вам Родезiя?"
  "Чарiвно. Ось тiльки я здивований засiдцi на патруль. Бандити?"
  "Нi, полiтика, як я вважаю, ви добре знаєте. Але дякую, що щадили мої почуття. Як ви дiзналися, що це засiдка?"
  "Я не знав. Це досить очевидно, або, можливо, я зв'язав вашу згадку в кущах".
  Вони пiдiйшли до телефонiв. Нiк сказав: "Ви мене вибачте? Я хочу подзвонити".
  "Звичайно. Кого ви хочете бачити у цих будiвлях?"
  "Роджера Тiлборна".
  "Роггi? Я добре його знаю. Подзвонiть, i я покажу вам його офiс".
  Нiк зателефонував до Мейклесу, i Добi викликали до нього. Якщо родезiйська полiцiя змогла так швидко прослухати дзвiнок, вона випередила б AX, у чому вiн сумнiвався. Коли вона вiдповiла, вiн коротко розповiв їй про питання Джорджа Барнса i пояснив, що вiн тiльки зiзнався, що зустрiчався з Ван Пресом. Бутi подякувала йому, додавши: "Побачимося на водоспадi Вiкторiя, дорогий".
  "Сподiваюся, люба. Добре проводь час i грай спокiйно".
  Якщо Барнс пiдозрював дзвiнок, вiн не став показувати.
  
  
  
  Вони знайшли Роджера Тiлборна, операцiйного директора Rhodesian Railways, в офiсi з високими стелями, який виглядав як знiмальний майданчик для фiльму про Джея Гулда. Було багато гарного промасленого дерева, пахло воском, важкi меблi та три чудовi моделi локомотивiв, кожен на своєму столi завдовжки близько ярду.
  Барнс познайомив Нiка з Тiлборном, невисоким, худорлявим, швидким чоловiком у чорному костюмi, який виглядав так, нiби вiн провiв чудовий робочий день.
  "Я отримав ваше iм'я з бiблiотеки "Залiзничного вiку" в Нью-Йорку, - сказав Нiк. "Я збираюся написати статтю, щоб доповнити фотографiї ваших залiзниць. Особливо вашi паровози Beyer-Garratt.
  Нiк не пропустив погляд, яким обмiнялися Барнс та Тiлборн. Здавалося, що вiн казав: "Можливо, а може, i нi" - здається, кожен небажаний негiдник думає, що може приховати будь-що, зображаючи з себе журналiста.
  "Я задоволений", - сказав Тiлборн, але не сказав: "Що я можу тобi зробити?"
  "О, я не хочу, щоб ви нiчого робили, просто скажiть менi, де я можу сфотографувати один з нiмецьких паровозiв Union класу 2-2-2 плюс 2-6-2 з коливаючимся переднiм баком для води. У нас нiчого немає знаєте, як вони в Штатах, i я не думаю, що ви будете використовувати їх довго ".
  Задоволений, трохи склiлий погляд поширився по серйозних рисах обличчя Тiлборна. "Так. Дуже цiкавий двигун". Вiн вiдкрив скриньку свого гiгантського столу i дiстав фотографiю. "От фотографiя, яку ми зробили. Практично фотографiя машини. Жодного життя, але прекраснi деталi".
  Нiк вивчив його та захоплено кивнув. "Прекрасна звiрюга. Це чудовий знiмок..."
  "Ви можете отримати його. Ми зробили кiлька вiдбиткiв. Якщо ви його використовуєте, то покладiться на Родезiйську залiзницю. Ви помiтили модель на тому першому столi?"
  "Так." Нiк повернувся i подивився на блискучий маленький локомотив i вклав у свiй погляд кохання. "Ще один Garratt. Клас GM з чотирма цилiндрами. Найпотужнiший двигун у свiтi, що працює на шiстдесятифунтовiй рампi".
  "Вiрно! Що б ви сказали, якби я сказав вам, що вiн все ще працює?"
  "Нi!"
  "Так!"
  Тiлборн засяяв. Нiк виглядав здивованим та зрадованим. Вiн намагався пригадати, скiльки унiкальних локомотивiв там значилося. Вiн не мiг.
  Джордж Барнс зiтхнув i простяг Нiку картку. "Я бачу, ви двоє порозумiєтеся. Мiстер Грант, якщо ви згадаєте що-небудь зi своєї поїздки до Ван Преза, що могло б допомогти менi або Лейтенанту Сандеману, ви дасте менi знати?"
  "Я обов'язково подзвоню". "Ти знаєш, я нiчого не запам'ятаю, - подумав Нiк, - ти сподiваєшся, що я натраплю на щось i менi доведеться подзвонити тобi, i ти працюватимеш над цим звiдти". "Приємно познайомитись".
  Тiлборн навiть не помiтив його вiдходу. Вiн говорив: "У вас, звичайно ж, будуть найкращi можливостi для фотографiй навколо Булавайо. Ви бачили фотографiї Девiда Моргана в "Потягах"?"
  "Так. Вiдмiнно"
  "Як справи у ваших поїздiв у Сполучених Штатах? Менi було цiкаво..."
  Нiку справдi сподобалися пiвгодиннi розмови про залiзницi, вiн вдячний за докладне дослiдження Родезiйської залiзницi та за свою незвичайну пам'ять. Тiлльборн, справжнiй фанат, закоханий у свою справу, показав йому фотографiї, пов'язанi з iсторiєю транспорту країни, якi були б безцiнними для справжнього журналiста, i попросив надiслати чай.
  Коли розмова зайшла про змагання з повiтря та вантажiвок, Нiк зробив свiй хiд. "Поодинокi поїзди та новi типи великих спецiалiзованих вантажних вагонiв рятують нас у Сполучених Штатах", - сказав вiн. "Хоча занедбанi тисячi невеликих вантажних пiд'їзних шляхiв. Гадаю, у вас та сама проблема, що й в Англiї".
  "О так." Тiлборн пiдiйшов до гiгантської карти на стiнi. "Бачите синi позначки? Невикористанi пiд'їзнi шляхи".
  Нiк приєднався до нього, хитаючи головою. "Нагадує менi нашi захiднi дороги. На щастя, кiлька нових пiд'їзних шляхiв призначенi для нового бiзнесу. Гiгантський завод або новий рудник, що забезпечує великий тоннаж. Я вважаю, що з санкцiями ви не зможете побудувати великi заводи зараз. Дiлянка будiвництва вiдкладена".
  Тiлборн зiтхнув. "Ти так правий. Але настане день..."
  Нiк конфiденцiйно кивнув. "Звичайно, свiт знає про ваш мiжлайн-рух. Вiд португальських та пiвденноафриканських маршрутiв до Замбiї i так далi. Але якщо китайцi збудують цю дорогу, вони загрожують..."
  Вони можуть. У них є команди, якi працюють над опитуваннями".
  Нiк вказав на червону позначку на залiзничнiй лiнiї бiля кордону на шляху до Лоренка Маркеса. "Б'юся об заклад, це новий майданчик для перевезення нафти для бездорiжжя та iншого. У вас достатньо потужностi для цього?"
  Тiлборн виглядав задоволеним. "Ви маєте рацiю. Ми використовуємо всю наявну у нас потужнiсть, тому Beyer-Garratts все ще працюють. Просто у нас поки що недостатньо дизелiв".
  "Сподiваюся, вам нiколи не буде достатньо. Хоча я вважаю, що як чинний чиновник вам подобається їхня ефективнiсть..."
  "Я не зовсiм впевнений." Тiлборн зiтхнув. "Але прогрес не можна зупинити. Дизелi легшi на рейках, але паровози економiчнi. У нас є замовлення на дизелi".
  "Я не питатиму вас, з якої країни".
  "Будь ласка, не треба. Я не мушу вам говорити".
  Нiк тицьнув пальцем в iншу червону позначку. "Ось ще один новий, неподалiк Шамви, Пристойний тоннаж"
  
  
  "
  "Вiрно. Кiлька вагонiв на тиждень, але це збiльшуватиметься".
  Нiк пройшов слiдами на картi, очевидно, з випадковою цiкавiстю. "Ось ще один. Виглядає солiдно".
  "Ах, так. Верф Тейлор-Хiлл-Бореман. Вони дають нам замовлення по кiлька машин на день. Я розумiю, що вони зробили дивовижну прив'язку. Сподiваюся, це витримає".
  "Це чудово. Кiлька вагонiв на день?"
  "О, так. Синдикат ударив по ньому. Iноземнi зв'язки i таке iнше, в наш час досить замовчується, але хiба можна бути замкнутим, коли ми збираємо машини звiдти колись вдень?" Я хотiв дати їм невеликого перевiзника, але у нас немає зайвих, тому вони замовили свої власнi".
  "Думаю, з тiєї ж країни, де ви замовляли дизелi". Нiк засмiявся i пiдняв руку. "Не кажи менi де!"
  Його господар приєднався до смiшку. "Я не буду".
  "Як ви думаєте, менi слiд зробити кiлька знiмкiв їхнiх нових дворiв? Або це буде... еэе, недипломатично. Не варто через це метушитися".
  "Я б не став. Є так багато iнших хороших сцен. Вони надзвичайно потайливi хлопцi. Я маю на увазi, що вони дiють iзольовано i таке iнше. Дорожня охорона. Вони навiть обурюються, коли в'їжджають нашi поїзнi бригади, але вони нiчого не можуть з цим вдiяти. До тих пiр, поки вони не отримають своїх власних. Негрiв. Слух, я вважаю, жоден розсудливий оператор не поводиться погано зi своїми робiтниками.
  Нiк пiшов з теплим рукостисканням та гарним почуттям. Вiн вирiшив вiдправити Роджеру Тiлборну копiю "Залiзних коней Олександра: американськi локомотиви". Чиновник на це заслужив. Декiлька вагонiв на день з Тейлор-Хiлл-Боремана!
  У ротондi великого комплексу будiвель Нiк зупинився, щоб подивитись на фотографiю Сесiла Роудса поряд iз раннiм родезiйським потягом. Його завжди настороженi очi бачили чоловiка, який пройшов коридором, який вiн щойно покинув, i сповiльнив крок, коли побачив Нiка... чи з якоїсь iншої причини. Вiн був за вiсiмдесят футiв вiд нього. Вiн виглядав невиразно знайомим. Нiк зафiксував факт. Вiн вирiшив не виходити прямо на вулицю, а пройтися довгою галереєю, чистою, прохолодною i тьмяною, сонце пробивалося крiзь овальнi арки, немов ряди вузьких жовтих копiй.
  Незважаючи на ентузiазм Тiллборна, можна було побачити, що Родезiйськi залiзницi знаходяться в такому ж становищi, як i в усьому свiтi. Найменша кiлькiсть пасажирiв, великi та довгi вантажi, що обслуговується меншою кiлькiстю персоналу та менша кiлькiсть примiщень. Половина офiсiв у галереї була зачинена, на деяких темних дверях досi збереглися ностальгiчнi знаки: "Солсберiйський багажний директор". Аксесуари для спальних автомобiлiв. Помiчник бiлетного майстра.
  Позаду Нiка Сташ Фостер досяг ротонди i визирнув за колону в спину AXman-а, що вiдступає. Коли Нiк повернув праворуч, по iншому проходу, що веде до рейок i сортувальних майданчикiв, Сташ швидко пересунувся на своїх гумових черевиках i зупинився за рогом, щоб подивитися, як Нiк виходить у двiр з твердим покриттям. Стеш знаходився за тридцять футiв вiд цiєї широкої спини. Вiн вибрав саме те мiсце, просто пiд плечем i лiворуч вiд хребта, куди повинен увiйти його нiж - твердий, глибокий, у горизонтальному положеннi, щоб вiн мiг вибрати розрiз мiж ребрами.
  Нiк вiдчув дивний занепокоєння. Малоймовiрно, що його гостра чутка вловила пiдозрiле ковзання майже безшумних нiг Сташа або що запах людини, що залишився в ротондi, коли вiн увiйшов до будiвлi позаду Нiка, пробудив у нiздрях Нiка якусь примiтивну застережливу залозу i попередив його. щоб попередити його мозок. Однак це був факт, на який Сташ обурився, а Нiк не знав, що жоден кiнь чи собака не наблизиться до Сташа Фостера i не встане поруч iз ним без бунту, звуку та бажання атакувати чи втекти.
  Колись внутрiшнiй двiр був жвавим мiсцем, де двигуни та машини зупинялися, щоб отримати накази, а їхнi екiпажi - для нарад з офiцiйними особами чи збору запасiв. Тепер там було чисто та безлюдно. Проїжджав дизель, що тягнув довгий фургон. Нiк пiдняв руку до машинiста i дивився, як вони ховаються з поля зору. Машини гуркотiли та гримiли.
  Сташ зiмкнув пальцi на ножi, який вiн нiс у пiхвах, прикрiплених до його пояса. Вiн мiг дiстати його, втягуючи повiтря, як зараз. Вона висiла низько, шкiряна вiшалка зiгнулася, коли вiн сiв. Вiн любив розмовляти з людьми, самовдоволено думаючи: "Якби ви тiльки знали! У мене на колiнах нiж. Вiн може опинитися у вас у животi за секунду".
  Лезо Сташа було двогострим, на кремезнiй рукоятi, короткою версiєю свого Хьюго Нiка. Його п'ятидюймове лезо не вiдрiзнялося чудовою якiстю Х'юго, але Сташ зберiг гострi леза з обох бокiв. Йому подобалося гладити його маленьким точильним каменем, який вiн носив у кишенi для годинника. Встромiть його в правий бiк - посуньте з боку в бiк - виймiть! I ви можете вставити його знову, перш нiж ваша жертва оговтається вiд шоку.
  Сонце блиснуло на сталi, коли Сташ тримав її низько i твердо, як убивця, завдав би удару i рубанув i стрибнув уперед. Вiн уважно подивився на ту крапку на спинi Нiка, куди увiйде наконечник.
  Мiкроавтобуси проносилися повз дорогу
  
  
  
  
  - Нiк нiчого не чув. Проте вони розповiдають про французького льотчика-винищувача Кастелюкс, який нiбито вiдчув нападникiв на своєму хвостi. Якось на нього налетiли три фоккери - один-два-три. Кастелюкс ухилився вiд них, раз-два-три.
  Можливо, це був сонячний спалах, що блиснув з космосу в лезо найближчого вiкна, або шматочок металу, який на мить вiдбився, щоб упiймати погляд Нiка i потривожити його пильнi почуття. Вiн так i не впiзнав - але вiн раптово повернув голову, щоб перевiрити свiй зворотний слiд, i побачив обличчя павiана, що метнулося на нього на вiдстанi менше восьми футiв, побачив лезо.
  Нiк упав праворуч, вiдштовхнувшись лiвою ногою, зiгнувши тiло. Сташ поплатився за концентрацiю та вiдсутнiсть гнучкостi. Вiн спробував пiти за цiєю плямою на спинi Нiка, але його власний iмпульс забрав його надто далеко, надто швидко. Вiн загальмував, повернувся, сповiльнився, кинув вiстря ножа вниз.
  Керiвництво AX з рукопашного бою пропонує: зiткнувшись з чоловiком, який правильно тримає нiж, спочатку подумайте про швидкий удар по яєчках або бiгу.
  Тут є ще багато чого, про пошук зброї i таке iнше, але прямо зараз Нiк зрозумiв, що тi першi два захисти не працюють. Вiн був унизу i занадто викривлений, щоб штовхнути, а щодо бiгу ...
  Лезо твердо i прямо потрапило йому в груди. Вiн скорчився в спинi i вiдчув тремтiння вiд болю, коли вiстря увiйшло пiд його правий сосок i видало глухий брязкiт звук. Над ним притиснувся Сташ, вiднесений уперед його власною потужною пружиною. Нiк схопився лiвою рукою за смертоносне праве зап'ястя, його рефлекси були такими ж миттєвими та точними, як у майстра фехтування, що вiдбиває атаку учня. Сташ зiгнув колiна i спробував вiдсунутися, вiдчуваючи раптову тривогу вiд нищiвної сили захоплення, за яким, здавалося, лежала двотонна вага, i сили, достатньої, щоб зламати кiстки в руцi.
  Вiн не був новачком. Вiн повернув руку з ножем до великого пальця Нiка - маневр вiдриву, якому неможливо протистояти, тактика, за допомогою якої будь-яка активна жiнка може звiльнитися вiд наймогутнiшого чоловiка. Нiк вiдчув, як його хватка вислизнула через обертання руки; лезо не дозволило йому дiстатися Вiльгельмiни. Вiн зiбрався i штовхнув з усiєю своєю м'язовою силою, вiдкинувши Стеша на чотири або п'ять футiв тому, якраз перед тим, як хватка на руцi з ножем була зламана.
  Сташ вiдновив рiвновагу, готовий знову завдати удару, але на мить зупинився, побачивши дивовижну рiч: Нiк розiрвав лiвий рукав куртки та рукав сорочки, щоб безперешкодно витягнути Х'юго. Сташ побачив, як другий мерехтливий меч знову i знову спалахнув, вiстря якого було в ярдi вiд його власного.
  Вiн зробив випад. Протилежний клинок пiрнув, парирував його удар мiнiатюрним поворотом влiво i поштовхом вгору en кварт. Вiн вiдчував, як чудовi м'язи несуть його нiж i руку вгору, i вiн почував себе страшенно голим i безпорадним, коли намагався вiдновити контроль, витягти назад свiй клинок i руку i знову розрiзати. Вiн знову притис руку до грудей, коли цей страшенно швидкий сталевий уламок, з яким вiн зiткнувся, пiдвiвся, схрестив його клинок i влучив йому в горло. Вiн ахнув, ударив уперед людину, яка вiдривалася вiд землi, i вiдчув жах, коли лiва рука, немов гранiтний блок, пiднялася проти його правого зап'ястя. Вiн спробував повернутися назад, завдати удару убiк.
  Цей жахливий клинок опустився праворуч, коли Нiк зробив хибний випад, i Сташ тупо рушив рукою, щоб парирувати. Нiк вiдчув тиск на зап'ястя, що блокує, i легко i прямо натиснув на руки Сташа.
  Сташ знав, що це наближається. Вiн знав це з того часу, як та перша блискуча мить попрямувала до його горла, але на мить вiн подумав, що врятував себе i переможе. Вiн вiдчував жах та жах. Жертва зi зв'язаними руками не чекала...
  Його мозок все ще тривожно вигукував команди переграного тiла, коли його охопила панiка - одночасно з лезом Нiка, яке увiйшло поряд з його адамовим яблуком i повнiстю пройшло через його горло i спинний мозок, вiстря виступало, як змiя з металевою мовою, пiд лiнiєю волосся. . День став червоно-чорним iз золотими спалахами. Останнi палаючi кольори, якi колись бачив Сташ.
  Коли вiн упав, Нiк вiдвiв Х'юго i вiдiйшов. Вони не завжди вмирали одразу.
  Сташ лежав у широкiй кривавiй калюжцi. Його звивалися пiвколами червонi вiзерунки. У падiннi вiн вдарився головою. Перерiзане горло перетворило те, що можна було б назвати криком, на неземне нитку i скрип.
  Нiк вiдштовхнув ножа Сташа й обшукав того, хто впав, тримаючись подалi вiд кровi i щипаючи кишенi, як чайка, що клює труп. Вiн узяв гаманець та футляр для карт. Вiн витер Х'юго об куртку чоловiка, високо на плечi, де її можна було прийняти за кров людини, ухиляючись вiд руки, яка намацувала його в смертельнiй агонiї.
  Нiк повернувся до входу до будiвлi i почав чекати, спостерiгаючи. Конвульсiї Сташа зменшувалися, наче заводна iграшка бiгла вниз. Мимо проїхав останнiй фургон, i Нiк був вдячний, що на його кiнцi не було нi майданчика, нi кабiни. На подвiр'ї було тихо. Вiн пройшов через галерею, знайшов на вулицi дверi, що мало використовуються, i пiшов геть.
  
  Роздiл сьомий
  
  Нiк повернувся до "Мейклесу". Марно викликати таксi та давати полiцiї iнший час. Барнс вирiшить, що його слiд розпитати про смерть у будiвлi залiзницi, а тривала прогулянка - це гнучка одиниця часу.
  
  
  
  Вiн купив газету, проходячи через вестибюль. У своїй кiмнатi вiн роздягнувся, полив холодною водою дводюймовий зрiз на грудях i оглянув футляр для карток та гаманець, якi взяв у цiєї людини. Вони сказали йому трохи, крiм iменi Сташа та адреси в Булавайо. Алан Вiлсон послав би його? Коли захищаєш мiльйони, стаєш грубим, але вiн не мiг повiрити, що завдати удару в спину - це стиль Вiлсона.
  Залишився Юда - або "Майк Бор", або ще хтось у THB. Нiколи не скидаючи з рахункiв Гаса Бойда, Яна Мастерса i навiть Пiтера ван Преза, Джонсона, Хау, Максвелла... Нiк зiтхнув. Вiн поклав пачку банкнот iз гаманця разом зi своїми грошима, не рахуючи їх, розрiзав гаманець, спалив усе, що мiг у попiльничцi, а решту змив в унiтаз.
  Вiн уважно оглянув тканину свого пальта, сорочки та майки. Єдина кров була вiд його власної подряпини вiд ножа. Вiн сполоснув майку та сорочку в холоднiй водi i розiрвав їх на клаптики, знявши етикетки з комiрiв. Розвертаючи чисту сорочку, вiн нiжно i з жалем дивився на Х'юго, прив'язаного до голого передплiччя. Потiм вiн зателефонував до офiсу Мастерс i замовив машину.
  Не варто вiдмовлятися вiд куртки; Барнс має право запитати про це. Вiн знайшов ательє далеко вiд готелю i попросив її полагодити. Вiн проїхав кiлька миль до Селусу, милуючись сiльською мiсцевiстю, i повернув назад у бiк мiста. Великi гаї фруктових дерев виглядали так само, як частини Калiфорнiї, з довгими лiнiями зрошування i гiгантськими обприскувачами, запряженими тракторами. Якось вiн побачив запряжений кiньми вiзок з розпилювачами i зупинився подивитися, як ним керують негри. Вiн вважав, що їхня торгiвля приречена, як i збирачi бавовни в Дiксi. Його увага привернула дивне дерево, i вiн використав свiй путiвник, щоб визначити його - канделябр або гiгантський молочай.
  Барнс чекав у вестибюлi готелю. Допит був ретельний, але нi до чого не привiв. Вiн знав Сташа Фостера? Як вiн повернувся з офiсу Тiлборна до свого готелю? О котрiй вiн приїхав? Чи знав вiн когось, хто належав до полiтичних партiй Зiмбабве?
  Нiк був здивований, тому що єдина цiлком чесна вiдповiдь, яку вiн дав, була на останнє запитання. "Нi, я так не думаю. А тепер скажи менi - чому питання?"
  "Сьогоднi в залiзничнiй станцiї було зарiзано чоловiка. Приблизно в той час, коли ви були там".
  Нiк здивовано глянув. "Нi - Роджер? О нi..."
  "Нi, нi. Людина, яку я питав, чи знали ви. Фостер".
  "Хочете описати його?"
  Барнс зробив. Нiк знизав плечима. Барнс пiшов. Але Нiк не дозволяв собi захоплення. То була розумна людина.
  Вiн повернув машину Мастерсу та полетiв на DC-3 через Карибу до головного табору у нацiональному парку Ванки. Вiн був радий знайти у головному таборi повнiстю сучасний курорт. Менеджер прийняв його як одного з супутникiв на турне Едмана, яке мало прибути вранцi, i поселив його в комфортабельному шалi з двома спальнями - "Безкоштовно за перше вiдвiдування. нiч."
  Нiк почав цiнувати ескорт-бiзнес.
  Хоча Нiк читав про нацiональний парк Ванки, вiн був вражений. Вiн знав, що на його п'яти тисячах квадратних миль мешкає сiм тисяч слонiв, величезнi череди буйволiв, а також носороги, зебри, жирафи, леопарди, антилопи в нескiнченному розмаїттi та десятки iнших видiв, якi вiн навiть не спромiгся запам'ятати. Тим не менш, Main Camp був настiльки комфортабельним, наскiльки це було можливо завдяки продуктам цивiлiзацiї, зi злiтно-посадковою смугою, де CAA DC-3 зустрiчали автомобiлi останньої моделi та незлiченнi мiкроавтобуси, смугастi чорно-бiлi, як механiчнi зебри.
  Повертаючись до головного будиночка, вiн побачив Брюса Тодда, людину Яна Мастерса - "зiрку футболу", що стоїть бiля входу.
  Вiн привiтався з Нiком: "Привiт, я чув, ти приїхав. Подобається?"
  "Чудово. Ми обидва рано..."
  "Я свого роду передовий розвiдник. Перевiряю кiмнати, машини i таке iнше. Почуваєшся на заходi сонця?"
  "Гарна iдея." Вони пройшли в коктейль-бар, два засмаглi молодi люди, якi приваблювали жiночi очi.
  За вiскi та газування тiло Нiка розслабилося, але його розум був активний. Для Мастерса було логiчним надiслати "передову людину". Також було можливо, навiть ймовiрно, що атлет iз Солсберi Тодд був пов'язаний з Джорджем Барнсом та Родезiйськими силами безпеки. Звичайно, Барнс вважав би доцiльним на якийсь час приставити хвiст до "Ендрю Гранту"; вiн був головним пiдозрюваним у дивнiй смертi Фостера.
  Вiн подумав про тi вагони, якi щодня вирушають iз шахтного комплексу THB. У накладних не буде жодного сенсу. Можливо, хром чи нiкелева руда iз золотом захованi у будь-якому вагонi, яку вони оберуть? Це було б розумно та практично. Але ж вагони? З них має бути капає ця речовина! Вiн спробував згадати транспортувальну вагу азбесту. Вiн сумнiвався, що читав про них, бо не мiг їх згадати.
  Санкцiї - ха! Вiн не мав певної думки з приводу того, що з них правильно, а що нi, чи з пов'язаних iз цим полiтичних питань, але був застосований старий гiркий факт: там, де є достатньо залучених, власних iнтересiв iншi правила не дiють.
  
  
  
  
  Ймовiрно, Вiлсон, Мастерс, Тодд та iншi точно знали, що робить THB, та схвалювали це. Можливо, навiть отримували платню. Одне можна сказати напевно: у цiй ситуацiї вiн мiг повнiстю покладатися тiльки на себе. Усi iншi були пiдозрюваними.
  А вбивцi, яких мав надiслати Юда, ефективнi сили вбивць, яких вiн мiг вiдправити по всiй Африцi? Це вiдповiдало чоловiковi. Це означало, що в його кишенi було бiльше грошей, i це допомогло йому позбутися багатьох небажаних ворогiв. Коли його найманцi знадобляться ще бiльше. Колись... Ага, з новими нацистами.
  Потiм вiн подумав про Бутi, Джонсона i ван Презе. Вони не пiдходили до шаблону. Ви не могли собi уявити, щоб вони рухалися лише за грошi. Нацизм? Це справдi було не так. А мiсiс Райєрсон? Така жiнка, як вона, могла насолоджуватися хорошим життям у Шарлоттсвiллi - кататися на машинах, займатися громадськими справами, нею захоплювалися, скрiзь запрошували. Проте, як i кiлька iнших агентiв AX, яких вiн зустрiв, вона iзолювалася тут. Коли дiйшло ранiше, якою була її власна мотивацiя? АХ запропонував їй двадцять тисяч на рiк за спостереження за їхнiми операцiями щодо безпеки, але вiн блукав свiтом за меншi грошi. Все, що ви могли сказати собi, це те, що ви хочете, щоб ваша унцiя ваги знаходилася на правiй сторонi ваги. Добре, але хто сказав, яка сторона має рацiю? Чоловiк мiг ...
  "... два водопої поблизу - Ньямандхлову i Гувулала Панс", - говорив Тодд. Нiк уважно слухав. "Ви можете сидiти високо i дивитися, як тварини приходять увечерi на водопiй. Ми пiдемо туди завтра. Дiвчатам сподобається стинбок. Вони схожi на дiснеївського Бембi".
  "Покажи їх Теддi Нортвею", - сказав Нiк, i його потiшило рожеве забарвлення засмаглої шиї Тодда. "Чи є запасна машина, яку я можу використати?"
  "Взагалi-то немає. У нас є два власнi седани, i ми використовуємо мiкроавтобуси з гiдом для гостей. Ви ж знаєте, тут не можна їздити пiсля сутiнкiв. I не випускайте гостей з машин. Це може ставати трохи небезпечним з деякою худобою. Леви iнодi з'являються в прайдах п'ятнадцять або близько того".
  Нiк приховав своє розчарування. Вони були менш нiж за сотню миль вiд власностi THB. Дорога з цього боку не зовсiм доходила до нього, але вiн припустив, що там можуть бути немаркованi стежки, якими вiн може поставити машину або, якщо необхiдно, пройти пiшки. У нього був маленький компас, протимоскiтна сiтка та пластикове пончо, настiльки маленьке, що всi вони помiстились у кишенi. Його маленькiй картi було п'ять рокiв, але зiйде.
  Вони пiшли до їдальнi та з'їли стейки канни, якi Нiк знайшов чудовими. Пiзнiше вони танцювали з дуже добрими дiвчатами, i Нiк вибачився незадовго до одинадцятої. Незалежно вiд того, чи змiг вiн дослiдити THB з цього моменту, вiн запалив достатньо запалiв, щоб одна з невiдомих вибухових сил могла дуже швидко звiльнитися. Це був добрий час, щоб залишатися у формi.
  * * *
  Вiн приєднався до Брюса Тодда за раннiм снiданком, i вони проїхали чотирнадцять миль до станцiї Детт. Довгий блискучий поїзд вивергав натовп людей, включаючи п'ять або шiсть туристичних груп на додаток до їхньої власної. Двом групам довелося чекати на машини. Мастерс вчинив мудро, поставивши свою людину на мiсце. У них були два седани, мiкроавтобус та унiверсал Volvo.
  Дiвчатка були яскравими i сяючими, говорили про свої пригоди. Нiк допомiг Гасi з багажем. "Плавна подорож?" - Запитав вiн у старшого ескорту.
  "Вони щасливi. Це особливий поїзд". Гас хмикнув iз важкою сумкою. "Не те щоб звичайнi не набагато кращi, нiж Penn Central!"
  Пiсля ситного "раннього чаю" вони на тих же машинах поїхали бурхливим бундом. Гiд-Wankie вiв маленький смугастий автобус, i на прохання менеджера, оскiльки вiн не мав людей, Гас i Брюс водили седани, а Нiк сiв за кермо фургона Volvo. Вони зупинялися бiля Кауше Пан, греблi Мтоа, i кiлька разiв зупинялися на вузькiй дорозi, щоб спостерiгати за стадами дичини.
  Нiк визнав, що це було приголомшливо. Як тiльки ви покинули Головний табiр, ви потрапили в iнший свiт, суворий, примiтивний, загрозливий та красивий. Вiн вибрав Бутi, Рут Кроссман та Джанет Олсон для своєї машини, i йому подобалася компанiя. Дiвчата використовували сотнi футiв кiноплiвки на страусах, бабуїнах та ланях. Вони спiвчутливо застогнали, коли побачили левiв, що розривають тушу вбитої зебри.
  Бiля греблi Чомпанi над ними пролетiв гелiкоптер, що виглядав не до мiсця. Це мав бути птеродактиль. Незабаром пiсля цього маленький караван зiбрався разом, роздiливши холодне пиво, яке Брюс приготував iз портативного холодильника, а потiм, як це роблять туристичнi групи, вони розiйшлися. Мiкроавтобус зупинився, щоб оглянути велику череду буйволiв, пасажири седана фотографували антилоп гну i, за договорами дiвчат*. Нiк котив воз по довгiй звивистiй петлi дороги, яка могла проходити пагорбами Арiзони пiд час сухого спринту.
  Попереду, бiля пiднiжжя пагорба, вiн побачив вантажiвку, що зупинилася на перехрестi, де дороги, якщо вiн пам'ятав карту, вiдгалужувалися на Ванки, Матетсi i назад до Головного табору iншим маршрутом. Вантажiвка була позначена великими лiтерами Wankie Research Project.
  
  
  
  Коли вони поїхали, вiн побачив, що фургон iз панелями зупинився за двiстi футiв уздовж пiвнiчно-схiдної дороги. Маскувалися так само. Дивно - вiн не помiтив, як адмiнiстрацiя парку наклеює своє iм'я на все. Їм подобалося залишати враження природностi. Дивно.
  Вiн сповiльнився. З вантажiвки вийшов кремезний чоловiк i махнув червоним прапором. Нiк згадав будiвельнi проекти, якi вiн бачив у Солсберi - там були запобiжнi прапорцi, але зараз вiн не мiг пригадати, щоб бачив червоний. I знову дивно.
  Вiн пирхнув, його нiздрi роздулися, як у звiрiв, що оточують їх вiд незвичайного запаху, що може означати небезпеку. Вiн пригальмував, примружився, подивився на флагмана, який когось нагадав. Що? Виростiть бабуїна! Точної подiбностi на обличчi не було, за винятком високих вилиць, але його хода була мавпою, зарозумiлiсть i все ж таки певна прямолiнiйнiсть з прапором. Робiтники поводяться з ними недбало, не як iз вимпелами на швейцарських прапорах.
  Нiк зняв ногу з гальма i натиснув на педаль газу.
  Бутi, що сидiв поруч iз ним, скрикнув: "Гей, Ендi, бачиш прапор?"
  Дороги було недостатньо, щоб пропустити людину, низький обрив обривався з одного боку, i вантажiвка блокувала вузький прохiд. Нiк прицiлився в нього i протрубив у рiг. Чоловiк шалено змахнув прапором, потiм вiдскочив убiк, коли вiз пролетiв повз те мiсце, де вiн стояв. На задньому сидiннi дiвчата ахнули. Бутi сказала високим голосом: "Привiт, Ендi!"
  Нiк дивився на кабiну вантажiвки, коли проїжджав повз. Водiй був кремезним, похмурим типом. Якби ви вибрали норму для родезiйця, вiн би не був. Блiдо-бiла шкiра, ворожiсть на обличчi. Нiк мигцем побачив чоловiка, що сидiв поруч, здивований тим, що "Вольво" прискорилося, замiсть того щоб зупинитися. Китаєць! I хоча єдине розфокусоване зображення у файлах AX було невдалим знiмком, вiн мiг бути Сi Калганом.
  Коли вони проїхали повз доставлений седан, заднi дверi вiдчинилися, i з них почав вилазити чоловiк, тягнучи за собою щось, що могло бути зброєю. Вольво пролетiв мимо, перш нiж вiн змiг упiзнати предмет, але в руцi, що вийшла попереду, був великий автомат. Безперечно.
  Живiт у Нiка похолов. Попереду було чверть милi звивистою дорогою до першого повороту та безпеки. Дiвчата! Чи стрiляють вони?
  "Лягайте, дiвчатка. На пiдлогу. Зараз же!"
  Пострiли! Вони стрiляли.
  Пострiли! Вiн похвалив карбюратор Volvo, вiн висмоктував бензин i подавав потужнiсть без вагань. Вiн думав, що один iз цих пострiлiв потрапив у машину, але це могла бути його уява або дорожня нерiвнiсть. Вiн припустив, що людина в маленькiй вантажiвцi двiчi вистрiлила, а потiм вибралася, щоб прицiлитися. Нiк палко сподiвався, що вiн поганий стрiлець.
  Пострiли!
  На дорозi було трохи ширше полотно, i Нiк використав його, щоб урятувати машину. Тепер вони справдi мчали.
  Пострiли! Слабнiше, але вiд куль не втекти. Пострiли!
  Можливо, ублюдок використав свою останню кулю. Пострiл!
  "Вольво" пролетiв над провалом, як хлопчик, що мчав в озеро для свого першого весняного стрибка.
  Руб-а-дю-дю-дю. Нiк ахнув. Людина в кузовi залишеного седана мала пiстолет-кулемет. Вiн, мабуть, вiд подиву намацав його. Вони були над горбом.
  Попереду був довгий звивистий спуск iз застережливим знаком унизу. Вiн прискорився на пiвдорозi, потiм натиснув на гальмо. Мабуть вони роблять сiмдесят п'ять, але вiн не змiнив фокусування очей, щоб дивитися на лiчильник. Як швидко котитиметься ця вантажiвка? Якби вiн був добрим чи модернiзованим, вони б сидiли качками у Volvo, якби вiн наздогнав. Велика вантажiвка поки не була загрозою.
  Звичайно, велика вантажiвка не була загрозою, але Нiк не мiг цього знати. Це був власний дизайн Юди, з бронею до пояса, двигуном потужнiстю 460 кiнських сил та великокалiберними кулеметами на носi та на кормi з повними 180 градусами секторiв вогню через порти, зазвичай прихованi панелями.
  У його стiйках лежали автомати, гранати та гвинтiвки зi снайперськими прицiлами. Але, як i танки, якi Гiтлер вперше вiдправив до Росiї, вiн був страшенно гарний для цiєї роботи. Було важко маневрувати, i на вузьких дорогах швидкiсть не перевищувала 50 миль на годину, тому що повороти сповiльнювали швидкiсть. Volvo зник з уваги, перш нiж цей "танк" рушив з мiсця.
  Iнша справа - швидкiсть седана. Вiн був крутий, i водiй, що напiвзлiсно гарчав на Крола поряд з ним, коли вони котилися, був гарячим хлопцем з кiнськими силами. Вiтрове скло, оскiльки воно було вказано в мiсцевих каталогах запчастин, було майстерно роздiлене та закрiплене на петлях, так що праву половину можна було скласти для чiткого спостереження вперед або використання як вiкно для стрiлянини. Крол присiв i вiдкрив його, тримаючи свою пiстолет-кулемет 44 тимчасово перекинувся через плече, потiм пiдняв його до отвору. Вiн зробив кiлька пострiлiв з бiльш важкої Skoda, але переключився на 7.92 у тiснотi. Як би там не було, вiн пишався своїм умiнням поводитися з автоматами.
  Вони з ревом перелетiли через горбок на дорогу i спустилися схилом на пружинах. Все, що вони бачили в "Вольво", - це хмара пилу та форма, що зникає. - Iди, - гаркнув Крол. "Я триматиму вогонь, поки ми їх не накриємо".
  Водiєм був крутий мiський хорват, який назвав себе Блохом пiсля приєднання до нiмцiв, коли йому було шiстнадцять.
  
  
  
  
  У молодостi вiн чи нi, але мав таку жорстоку репутацiю у переслiдуваннi власного народу, що вiн вiдступив зi своїми друзями по Вермахту до самого Берлiна. Розумний вiн вижив. Вiн був добрим водiєм i вправно керував форсованим автомобiлем. Вони пролетiли вниз схилом, плавно звернули в кут i обiгнали "Вольво" по довгiй прямiй прямiй, що вела до лiнiї нерiвних пагорбiв.
  "Ми їх упiймаємо", - впевнено сказав Блох. "У нас є швидкiсть".
  У Нiка була така сама думка - вони нас зловлять. Вiн довго стежив за подачею седана в дзеркало заднього виду, коли вiн вислизнув iз повороту, злегка обернувся, випрямляючись, i набрав швидкiсть, як велика куля. Там був досвiдчений водiй та дуже гарний двигун - проти Volvo з досвiдченим водiєм та гарним стандартним двигуном. Результат був передбачуваний. Вiн використовував усi свої вмiння та смiливiсть, щоб зберегти кожен дюйм, що подiляв двi машини, що тепер складав менше чвертi милi.
  Дорога пролягала через коричнево-пiщаний, змiшано-зелений ландшафт, огинаючи урвища, огинаючи сухi водотоки, перетинаючи чи петляючи пагорби. Це вже не сучасна дорога, хоча вона добре доглянута та придатна до експлуатацiї. На мить Нiку здалося, що вiн був тут ранiше, i потiм зрозумiв чому. Мiсцевiсть та ситуацiя були копiєю сцен погонi, якi йому подобалися у дитинствi у серiалах. Їх зазвичай робили в Калiфорнiї, отак от, у сiльськiй мiсцевостi.
  Тепер вiн чудово вiдчував Volvo. Вiн перемахнув нею через кам'яний мiст i зробив легкий ковзний поворот праворуч, який використовував усi дiлянки дороги, щоб не втратити швидкiсть бiльше, нiж це було необхiдно. Приблизно на наступному поворотi вiн проминув один iз мiкроавтобусiв. Вiн сподiвався, що седан зустрiне його на мосту i затримає його.
  Бутi, як помiтив i оцiнив Нiк, тримала дiвчаток у тишi, але тепер, коли вони зникли з поля зору переслiдувачiв, Джанет Олсон вiдкрилася. "Мiстер Грант! Що трапилося? Вони справдi стрiляли в нас?"
  На мить Нiк подумав було сказати їм, що все це частина розваг у парку, наприклад, фальшивi пограбування дилiжансiв та залiзничних поїздiв в атракцiонах "прикордонного мiстечка", але потiм передумав. Вони повиннi знати, що це серйозно, щоб вони могли пригнутися чи втекти.
  "Бандити", - сказав вiн, що було досить близько.
  "Що ж, якби я проклята, - сказала Рут Кроссман без тремтiння у своєму рiвному голосi. Тiльки лайка, яку зазвичай вона нiколи б не використовувала, видавало її хвилювання. "Мiцна дiвка, - подумав Нiк.
  "Чи може це бути частиною революцiї?" - Запитав Бутi.
  "Звичайно", - сказав Нiк. "Рано чи пiзно вона з'явиться всюди, але менi шкода нас, якщо це станеться ранiше".
  "Це було так... заплановано", - сказав Бутi.
  "Добре сплановано, лише кiлька дiрок. На щастя, ми знайшли деякi".
  "Як ви здогадалися, що це пiдробки?"
  "Цi вантажiвки були надто прикрашенi. Великi знаки. Прапор. Все так методично i логiчно. I ви помiтили, як цей хлопець поводився з прапором? Наче вiн вiв парад, а не працював у спекотний день".
  Джанет сказала ззаду: "Їх немає у полi зору".
  "Цей автобус мiг уповiльнити їх бiля мосту", - вiдповiв Нiк. "Ви побачите їх наступного разу. Попереду близько п'ятдесяти миль цiєю дорогою, i я не шукаю особливої допомоги. Гас i Брюс були надто далеко вiд нас, щоб зрозумiти, що сталося".
  Вiн промчав повз джип, що спокiйно котився в їхньому напрямку, в якому знаходилася лiтня пара. Вони прорвалися через вузьку ущелину i опинилися на широкiй безплiднiй рiвнинi, оточенiй пагорбами. Дно невеликої долини було забруднене занедбаними вугiльними виробками, схожими на похмурi райони шахт Колорадо до того, як знову виросло листя.
  "Що ... що ми робитимемо?" - несмiливо запитала Джанет. "Мовчи, нехай водить i думає", - наказала Бутi.
  Нiк був за це вдячний. Вiн мав Вiльгельмiна i чотирнадцять набоїв. Пластик i запобiжники були в нього пiд поясом, але це зажадало часу i мiсця, i вiн не мiг розраховувати нi на що.
  Кiлька старих бiчних дорiг давали можливiсть об'їхати та атакувати, але з пiстолетом проти автоматiв та дiвчат у машинi цього не було. Вантажiвка ще не виїхала в долину; їх, мабуть, пригальмували на мосту. Вiн розстебнув ремiнь та застебнув ширинку.
  Це - уїдливо помiтила Бутi з легким тремтiнням у словах: "Поговоримо про час i мiсце!"
  Нiк посмiхнувся. Вiн натягнув плаский ремiнь кольору хакi, розстебнув його i витяг. "Вiзьми це. Доби. Заглянь у кишенi поруч iз пряжкою. Знайди плоский чорний предмет, схожий на пластик".
  "У мене є один. Що це?"
  "Вибухонебезпечно. У нас може не бути шансу використати його, але давайте будемо готовi. Тепер йдiть до кишенi, в якiй немає чорного блоку. Ви знайдете кiлька очисникiв для труб. Дайте їх менi".
  Вона корилася. Вiн намацав пальцями "трубочку" без контрольної ручки на кiнцi, що вiдрiзняла електричнi термодетонатори вiд пiдривникiв.
  
  
  
  
  Вiн вибрав запобiжник. "Поклади iнше назад". Вона зробила. "Вiзьми цю i намацай пальцями край блоку, щоб знайти маленьку воскову краплю. Якщо придивитися, вона закриває отвiр".
  "Зрозумiла"
  "Увiмкнiть кiнець цього дроту в отвiр. Проникнiть у вiск. Обережно, не згинайте дрiт, iнакше ви можете його зiпсувати".
  Вiн не мiг дивитись, дорога петляла через старi шахтнi вiдвали. Вона сказала: "Зрозумiло. Пройшло майже дюйм".
  "Вiрно. Там кришка. Вiск мав запобiгти попаданню iскри. Не курiть, дiвчатка".
  Всi вони запевняли його, що нiкотин був їхньою останньою думкою прямо зараз.
  Нiк проклинав той факт, що вони їхали занадто швидко, щоб зупинитися, коли вони пролiтали повз застарiлих будiвель, якi вiдповiдали його метi. Вони були рiзнi за розмiром i формою, мали вiкна i до них можна було дiстатись кiлькома гравiйними дорогами. Потiм вони впали в невелику западину з прогином i креном джерел, минули зловiсний басейн iз жовто-зеленою водою i злетiли в ще одну частину старих шахтних шлакiв.
  Попереду ще були будiвлi. Нiк сказав: "Ми повиннi ризикнути. Я пiдходжу до будiвлi. Коли я кажу вам йти, йдiть! Усi зрозумiли?"
  Вiн припустив, що цi натужнi задушливi звуки означають "так". Безрозсудна швидкiсть i реалiзацiя досягли їхньої уяви. Через п'ятдесят миль розвинеться жах. Вiн побачив, як вантажiвка в'їхала в долину, а жук врiзався в безплiдний i посушливий краєвид. Це було приблизно за пiвмилi. Вiн гальмував, джеб-джеб-жим.
  Широка бiчна дорога, ймовiрно, виїзд для вантажiвки вела до наступної групи будiвель. Вiн урiзався в нього i виїхав на двiстi ярдiв до будов. Вантажiвцi не складно йти за їх хмарою пилу.
  Першими спорудами були склади, офiси та магазини.
  Вiн припускав, що за старих часiв це селище мало бути автономним - їх було близько двадцяти. Вiн знову загальмував на тому, що виглядало як покинута вулиця мiста-примари, де багато будiвель, i зупинився бiля того, що могло бути магазином. Вiн крикнув: "Давай!"
  Вiн побiг у бiк будiвлi, знайшов вiкно, сильно вдаривши по склу, зчищаючи уламки з рами, як мiг.
  "Всередину!" Вiн пiдняв Рут Кросман через отвiр, потiм двох iнших. "Тримайся подалi вiд їхнiх очей. Сховайся, якщо знайдеш мiсце".
  Вiн побiг назад до "Вольво" i проїхав через селище, сповiльнюючи рух, проходячи ряд за рядом одноманiтних котеджiв, безперечно, колись кварталiв бiлих робiтникiв. Тубiльцi мали б дiлянку в заростях хатин iз солом'яними дахами. Коли дорога почала повертати, вiн зупинився, озирнувся. Вантажiвка звернула з головної дороги i набирала швидкiсть у її бiк.
  Вiн чекав, бажаючи, щоб у нього було чим змiцнити заднє сидiння - i настав час це зробити. Навiть кiлька тюкiв бавовни чи сiна зменшать свербiж у спинi. Переконавшись, що вони його помiтили, вiн пiшов дорогою, що вела вгору по звивистому схилу до того, що, мабуть, було роботами; це було схоже на штучний пагорб iз невеликою водоймою та шахтою нагорi.
  Ламана лiнiя iржавих вузькоколiйних шляхiв йшла паралельно дорозi, перетинаючи її кiлька разiв. Вiн досяг вершини штучного пагорба i хмикнув. Єдиний шлях вниз був тим шляхом, яким вiн прийшов. Це було добре, це зробило їх самовпевненими. Вони вирiшать, що вiн у них, але вiн упаде зi своїм щитом чи на ньому. Вiн посмiхнувся чи подумав, що його гримаса була усмiшкою. Подiбнi думки утримували вас вiд тремтiння, уяви, що могло статися, або вiд холоду в животi.
  Вiн проревiв пiвколом навколо будiвель i знайшов те, що хотiв, - мiцна маленька довгаста будiвля поруч iз водою. Воно виглядало самотнiм, зруйнованим, але твердим i мiцним - довгаста споруда без вiкон завдовжки близько тридцяти футiв. Вiн сподiвався, що його дах такий самий мiцний, як i стiни. Воно було зроблено iз оцинкованого залiза.
  "Вольво" пiд'їхало на двох колесах, коли вiн повернув його навколо сiрої стiни; поза їхнiм полем зору, зупинився. Вiн вискочив, залiз на дах машини та на дах будiвлi, рухаючись iз низьким силуетом як змiя. Тепер - якби цi двоє були вiрнi своїм тренуванням! I якби їх було не бiльше двох... Можливо, за спиною ховався ще один чоловiк, але вiн у цьому сумнiвався.
  Вiн лежав рiвно. Ви нiколи не порушували лiнiю обрiю в такому мiсцi, i ви не пройшли через це. Вiн почув, як вантажiвка виїхала на плато i повiльно. Вони будуть дивитись на хмару пилу, яка закiнчувалася на останньому крутому поворотi Volvo. Вiн почув, як вантажiвка наближається i сповiльнює хiд. Вiн дiстав пачку сiрникiв, тримав пластик напоготовi, запобiжник був горизонтальним. Вiдчув себе краще, стиснувши рукою Вiльгельмiну.
  Вони зупинилися. Вiн припустив, що вони були за двiстi футiв вiд хатини. Вiн почув, як вiдчинилися дверi. "Вниз", - пролунав завуальований голос.
  Так, подумав Нiк, дотримуйся свого зразка.
  Вiдчинилися ще однi дверi, але жоднi не зачинилися. Цi хлопчики були влучними працiвниками. Вiн почув тупiт нiг по гравiю, гарчання, схоже на "Фланкен".
  Запали були дванадцятисекундними ґнотами, запалюйте або вiднiмайте два залежно вiд того, наскiльки акуратно ви запалили кiнець.
  
  
  
  
  Скрип сiрника звучав дуже голосно. Нiк запалив гнiт - тепер вiн горiтиме навiть у шторм або пiд водою - i став на колiна.
  Його серце впало. Його вуха видавали його, вантажiвка знаходилася на вiдстанi не менше трьохсот футiв. Двоє чоловiкiв виходили з нього, щоб обiйти будiвлю з обох бокiв. Вони були зосередженi на кутах попереду, але не так, щоб не дивитися на горизонт. Вiн побачив, як пiстолет-кулемет, який тримав чоловiк лiворуч вiд нього, пiднявся вгору. Нiк передумав, жбурнув пластик в перенесення для пiстолета i з гарчанням впав з гiрким гуркотом, немов рвучка тканина. Вiн почув крик. Дев'ять десять-одинадцять-дванадцять!
  Вiн не мав iлюзiй. Маленька бомба була потужною, але, якщо пощастить, вона подiє. Пробравшись по даху до точки, що знаходиться далеко вiд того мiсця, де вiн щойно з'явився, вiн визирнув через край.
  Людина, що несла MP 44, впала, корчилася i стогнала, масивна зброя була за п'ять футiв попереду неї. Очевидно, вiн намагався бiгти праворуч, i бомба вибухнула за ним. Вiн не виглядав сильно пошкодженим. Нiк сподiвався, що вiн був досить вражений, щоб залишатися приголомшеним протягом кiлькох хвилин; тепер його турбував iнший чоловiк. Його нiде не було видно.
  Нiк поповз уперед, нiчого не побачив. Iнший, мабуть, перейшов на бiк будiвлi. Ви можете зачекати - чи ви можете переїхати. Нiк рухався так швидко i тихо, як мiг. Вiн плюхнувся на наступний обiд, з того боку, куди прямував стрiлець. Як вiн i припускав - нiчого. Вiн побiг до заднього краю даху, приставивши до нього Вiльгельмiн одночасно зi своєю головою. Чорна покрита шрамами земля була порожня.
  Небезпечно! До цього моменту ця людина повзтиме по стiнi, можливо, повернувши в дальнiй кут. Вiн пiдiйшов до переднього кутка i визирнув. Вiн помилився.
  Коли Блох побачив форму голови на даху i гранату, що розривалася, що летiла до нього i Кролу, вiн рвонувся вперед. Правильна тактика; йдiть, залазьте пiд воду i сiдайте - якщо ви не можете впустити свiй шолом на бомбу. Вибух був напрочуд потужним навiть на висотi вiсiмдесяти футiв. Це вразило його до корiння зубiв.
  Замiсть того, щоб йти вздовж стiни, вiн сiв навпочiпки в її центрi, дивлячись влiво-вправо вгору. Влiво-вправо-вгору. Вiн пiдвiв очi, коли Нiк подивився на нього - на мить кожен чоловiк дивився в обличчя, яке нiколи не забуде.
  У Блоха в правiй руцi балансував маузер, i вiн добре з ним поводився, але все ж таки був злегка приголомшений, i навiть якби це було не так, результат не мiг бути сумнiвним. Нiк стрiляв з миттєвими рефлексами спортсмена та навичками десяткiв тисяч пострiлiв, горiв повiльним, скорострiльним та в будь-якiй позицiї, включаючи звiшування над дахами. Вiн вибрав вiстря на пiднесеному носi Блоха, куди приземлиться куля, а дев'ятимiлiметрова куля промахнулася на чверть дюйма. Це вiдкрило його потилицю.
  Навiть незважаючи на удар, Блох впав уперед, як зазвичай роблять чоловiки, i Нiк побачив рану, що зяяла. Це було неприємне видовище. Вiн зiстрибнув з даху i побiг за куток будiвлi - обережно - i виявив, що Крол у шоцi, але потягнувся за своєю зброєю. Нiк пiдбiг i пiдняв його. Крол дивився на нього, його рот працював, з куточка рота та одного ока текла кров.
  "Хто ти?" - Запитав Нiк. Iнодi вони розмовляють у шоцi. Крол цього не зробив.
  Нiк швидко обшукав його, не знайшовши iншої зброї. У гаманцi зi шкiри алiгатора не було нiчого, окрiм грошей. Вiн швидко повернувся до мертвого. Вiн мав лише водiйськi права, виданi Джону Блейку. Нiк сказав трупу: "Ти не схожий на Джона Блейка".
  Несучи маузер, вiн пiдiйшов до вантажiвки. Схоже, що вiн не постраждав вiд вибуху. Вiн вiдкрив капот, вiдстебнув кришку розподiльника та поклав його до кишенi. У заднiй частинi вiн знайшов ще один пiстолет-кулемет i металеву шухляду з вiсьмома магазинами i принаймнi двома сотнями додаткових патронiв. Вiн узяв двi крамницi, дивуючись, чому там не було бiльше зброї. Юда був вiдомий своєю любов'ю до чудової вогневої могутностi.
  Вiн поклав пiстолети на задню пiдлогу Volvo i скотився з пагорба. Йому довелося двiчi постукати, перш нiж дiвчата з'явилися у вiкнi. "Ми чули пострiли", - сказав Бутi високим голосом. Вона проковтнула i понизила тон. "З тобою все гаразд?"
  "Звичайно." Вiн допомiг їм. "Нашi друзi в маленькому вантажiвцi бiльше нас не потурбують. Давай виберемося звiдси, доки не з'явився великий".
  На руцi Джанет Олсон мала невелику подряпину вiд осколка скла. "Тримайте це в чистотi, поки ми не отримаємо щось iз медикаментiв", - наказав Нiк. "Тут можна зловити все, що завгодно".
  Його увагу привернув гуркiт у небi. З пiвденного сходу, звiдки вони прийшли, з'явився гелiкоптер, що плив по дорозi, як бджола-розвiдник. Нiк подумав: "О нi! Не те щоб - i за п'ятдесят миль вiд усього з цими дiвчатами!"
  Вихор помiтив їх, перелетiв i продовжив зависати бiля вантажiвки, що мовчки стояла на плато. "Поїхали!" - сказав Нiк.
  Коли вони вийшли на головну дорогу, велика вантажiвка виїхала з ущелини наприкiнцi долини.
  
  
  
  Нiк мiг уявити двосторонню розмову по радiо, коли вертолiт описував сцену, зупиняючись, щоб вдивлятися в тiло "Джона Блейка". Як тiльки вирiшили...
  Нiк помчав на "Вольво" на пiвнiчний схiд. Вони вирiшили. З дальньої дистанцiї по них стрiляла вантажiвка. Схоже на п'ятдесятий калiбр, але, ймовiрно, вантажiвка була європейською важкоатлетом.
  З полегшенням зiтхання Нiк крутив "Вольво" в поворотах, що ведуть до укосу. Велика траса показала не швидкiсть - лише вогневу мiць.
  З iншого боку, дегковий автомобiль дав їм усю необхiдну швидкiсть!
  
  Роздiл восьмий
  
  Volvo мчав до вершини першої гори, як миша у лабiринтi з їжею на кiнцi. По дорозi вони минули туристичний караван iз чотирьох автомобiлiв. Нiк сподiвався, що їхнiй вид тимчасово охолодить хлопцiв у гелiкоптерi, особливо якщо вони несуть бойове озброєння. Це була маленька двомiсна пташка французького виробництва, але гарної сучасної зброї не так i багато.
  На вершинi ухилу дорога в'ється бiля краю урвища з оглядовим майданчиком для паркування. Вона була порожня. Нiк пiд'їхав до краю. Вантажiвка молола завзято до пагорбiв, просто проходячи тур автомобiлiв. На подив Нiка, гелiкоптер зник на сходi.
  Вiн розглянув можливостi. Їм потрiбне було паливо; вони збиралися отримати кришку розподiльника, щоб вiдвезти вантажiвку та кузов звiдти; вони кружляли i встановлювали перед ним блокпост, помiщаючи його мiж ним та великою вантажiвкою. Чи всi цi причини? Одне можна сказати напевно: тепер вiн був проти Юди. Вiн узяв вiн цiлу органiзацiю.
  До дiвчат приходило самовладання, а це означало питання. Вiн вiдповiдав їм так, як вважав найкращим, i поїхав до захiдного виходу з гiгантського лiсового заповiдника. Будь ласка - нехай на шляху не буде будiвельних блокiв!
  "Як ви думаєте, вся країна в бiдi?" - спитала Джанет. "Я маю на увазi, як В'єтнам i всi цi африканськi країни? Справжня революцiя?"
  "Країна в бiдi, - вiдповiв Нiк, - але я думаю, що ми заплуталися в нашiй особливiй частцi. Можливо, бандити. Може, революцiонери. Можливо, вони знають, що вашi батьки мають грошi, i хочуть вас викрасти".
  "Ха!" Бутi пирхнула i скептично подивився на нього, але вона не втрутилася.
  "Подiлiться своїми iдеями", - лагiдно сказав Нiк.
  "Я не впевнена. Але коли супроводжуючий турне носить iз собою пiстолет i, можливо, це була бомба, яка була у вас там, ми чули - добре!"
  "Майже так само погано, як коли б одна з ваших дiвчаток несла грошi або повiдомлення повстанцям, а?"
  Бутi заткнулася.
  Рут Кросман спокiйно сказала: "Я думаю, це чудово захоплююче".
  Нiк їхав понад годину. Вони минули Зiмпа Пан, гору Сунтiчi та греблю Чонба. Машини та мiкроавтобуси проїжджали повз них час вiд часу, але Нiк знав, що, якщо вiн не зустрiне армiйський чи полiцейський патруль, вiн повинен тримати мирних жителiв подалi вiд цього безладу. I якщо вiн зустрiне не той патруль i вони будуть полiтично чи фiнансово пов'язанi з мафiєю THB, це може бути фатальним. Була й iнша проблема - Юда був схильний споряджати невеликi загони у форму мiсцевої влади. Якось вiн органiзував цiлий бразильський полiцейський пост для пограбування, яке пройшло гладко. Нiк не бачив себе тим, хто йде в обiйми будь-якого збройного загону без ретельної попередньої перевiрки документiв.
  Дорога вела вгору, залишаючи за собою дивнi, наполовину безплiднi, наполовину джунглi долини заповiдника, i вони пiднялися на гребiнь, яким пролягали залiзниця i шосе мiж Булавайо та водоспадом Вiкторiя. Нiк зупинився на заправнiй станцiї в невеликому селищi, затягнувши "Вольво" пiд дах, схожий на рамаду, над бензоколонкою.
  Декiлька бiлих чоловiкiв похмуро дивилися на дорогу. Вони виглядали нервовими.
  Дiвчатка увiйшли до будiвлi, i високий засмаглий служитель пробурмотiв Нiку: "Ти йдеш назад у головний табiр?"
  "Так", - вiдповiв Нiк. Вiн був спантеличений довiрчою манерою зазвичай вiдкритих i серцевих родезiйцiв.
  "Не варто турбувати дам, але ми чекаємо невеликих неприємностей. Деякi партизани дiяли на пiвдень вiд Себунгве. Я вважаю, вони сподiваються перерiзати залiзницю. Вони вбили чотирьох солдатiв за кiлька миль вiд Любiмбi. непогано було б зараз повернутися до головного табору".
  "Дякую", - вiдповiв Нiк. "Я не знав, що повстанцi проникають так далеко. Востаннє я чув, як вашi хлопчики i пiвденноафриканцi, якi допомагали їм, тримали ситуацiю пiд контролем. Я так розумiю, вони вбили сотню повстанцiв".
  Чоловiк перестав заправляти бак i похитав головою. "У нас є проблеми, про якi ми не говоримо. За шiсть мiсяцiв у нас було чотири тисячi людей на пiвдень вiд Замбезi. Вони знаходять пiдземнi табори i таке iнше. У нас не вистачає бензину для постiйного повiтряного патрулювання." Вiн поплескав по "Вольво". "Ми все ще накачуємо їх для туристичного бiзнесу, але я не знаю, як довго вони продовжуватимуть це робити. Янки, чи не так?"
  "Так."
  "Ви знаєте. У вас є свої дiї в Мiссiсiпi i - давайте подивимося - у Джорджiї, чи не так?" Вiн пiдморгнув iз сумною iнтимнiстю. "Ви робите багато хорошого, але до чого це призведе?"
  Нiк заплатив йому. "Де, справдi. Який найкоротший шлях до Головного табору?"
  "Шiсть миль там трасою. Повернiть праворуч.
  
  
  Приблизно сорок миль за знаками. Потiм ще двi людини бiля знакiв. Не можуть пропустити. "
  Дiвчатка повернулися, i Нiк послухався вказiвок чоловiка.
  Їхня зупинка для дозаправки зайняла близько восьми хвилин. Вiн не бачив жодних ознак великої вантажiвки протягом години. Якщо вiн все ще слiдував за ними, вiн був далеко позаду. Вiн запитував, чому вертолiт не повернувся, щоб розвiдати їх. Вони подолали шiсть миль i досягли широкого шляху з твердим покриттям. Вони проїхали близько двох миль, коли почали проїжджати армiйський конвой, що прямував на захiд. Нiк оцiнив це як батальйон iз важкою технiкою, залишеною вдома. Вiн був вiдточений для ведення вiйни у джунглях. Вiн думав. Успiхiв, вона вам знадобиться.
  Бутi сказав: "Чому б тобi не зупинити офiцера i не розповiсти йому, що з нами трапилося?"
  Нiк пояснив свої причини, не додавши, що сподiвався, що Юда видалив останки " Джона Блейка " . Довге пояснення того, що сталося, було б незручно.
  "Приємно бачити, що солдати проходять повз", - сказала Джанет. "Важко згадати, що деякi з них можуть бути проти нас".
  "Насправдi не проти нас", - поправив Нiк. "Тiльки не з нами".
  "Вона справдi дивиться на цих вродливих чоловiкiв", - сказала Рут. "Деякi з них приємнi. Дивись - є лише зображення Чарлтона Хестона".
  Нiк не дивився. Вiн був зайнятий спостереженням за цяткою в небi, що прямував за маленькою колоною. Звичайно, щойно пролетiв останнiй бронетранспортер, цятка виросла в розмiрах. За кiлька хвилин вiн пiдiйшов досить близько, щоб його можна було впiзнати. Їхнiй старий друг, вертолiт iз двома людьми, який залишив їх у долинi.
  "Це вони знову", - майже щасливо сказала Рут. "Хiба це не цiкаво?"
  "О, як здорово, чувак", - погодилася Бутi, але ти знав, що вона цього не мала на увазi.
  Нiк сказав: "Вони занадто милi там нагорi. Може, ми їх струсимо?"
  "Давай", - сказала Рут.
  "Даєш їм пекло!" - гаркнула Джанет.
  "Як ти їх струсиш?" - Запитав Бутi.
  "Ось побачиш", - пообiцяв Нiк. "Якщо вони попросять про це".
  Вони просили про це. Коли "Вольво" проїжджала вiдкрита, безлюдна дiлянка брудного сухого бунгу, вихор обрушився на водiйську сторону машини. Їм хотiлося ближче чи крупним планом. Нiк дозволив вертольоту осiсти, потiм натиснув на гальма i крикнув: "Виходьте та опускайтеся з правого боку!"
  Дiвчатка до цього звикали. Вони дерлися i втиснулися в землю, як бойова команда. Нiк вiдчинив заднi дверi, схопив пiстолет-кулемет, зрiзав запобiжник i направив струмiнь свинцю за вертольотом, який на повнiй потужностi кинувся вбiк. Дальнiсть була великою, але тобi могло пощастити.
  "Знову," сказав вiн. "Поїхали, командо!"
  "Научи мене користуватися однiєю з цих речей", - сказала Рут.
  "Якщо ми матимемо можливiсть", - погодився Нiк.
  Вертолiт летiв поперед них, над спекотною дорогою, як стерв'ятник, що чекає. Нiк проїхав близько двадцяти миль, готовий зупинитися i вистрiлити лiтаком, якщо вiн ще наблизиться. Це було негаразд. Вони проїхали кiлька бiчних дорiг, але вiн не наважився пiти жодною. Тупик з вантажiвкою, що в'їжджає за ними, був би фатальним. Далеко попереду вiн побачив чорну пляму на узбiччi дороги, i його настрiй упав. Коли вiн змiг побачити це яснiше, вiн мовчки присягнув собi. Припаркована машина велика. Вiн зупинився, почав розвертатися у зворотному напрямку та зупинився. У припарковану машину стрибнув чоловiк, i вона рушила до них. Вiн стрiляв у Volvo. Двi милi тому, коли за ними мчав дивний автомобiль, вiн дiстався до позначеної ним бiчної дороги i в'їхав до неї. Машина пiшла за ним.
  Бутi сказав: "Вони виграють".
  "Дивися на них", - наказав Нiк.
  Погоня покрила шiсть чи сiм миль. Великий седан наближатися не поспiшав. Це його непокоїло. Заганяли їх у глухий кут або в кущi. Країна стала бiльш горбиста, з вузькими мостами через сухi водотоки. Вiн обережно вибрав одну i зупинився на односмуговому мостi, коли переслiдувачiв не було видно.
  "Вгору i вниз у русло струмка", - сказав вiн. Тепер у них це виходило дуже добре. Вiн почав чекати в яру, використовуючи його як траншею. Водiй седана побачив "Вольво", що зупинилася, i зупинився поза досяжнiстю, а потiм дуже повiльно рушив вперед. Нiк чекав, дивлячись крiзь пучок трави.
  Настав момент! Вiн вистрiлив короткими чергами, побачив, як спустилася шина. З машини вивалилися троє чоловiкiв, двоє з них були озброєнi довгими рушницями. Вони впали на землю. Влучнi кулi потрапили до Volvo. Для Нiка цього було достатньо. Вiн пiдняв дуло i з великої вiдстанi стрiляв у них короткими чергами.
  Вони виявили його позицiю. Куля великого калiбру розiрвала гравiй за п'ять футiв праворуч вiд нього. Гарнi пострiли, сильна зброя. Вiн зник з поля зору та змiнив магазини. Свинець колотився i гримiв гребенем над головою. Дiвчата сидiли просто пiд ним. Вiн перемiстився на двадцять футiв лiворуч i знову глянув через край. Чудово, що їх було виставлено пiд цим кутом. Вертолiт гуркотiв чергами з шести пострiлiв, розносячи пiсок машинами та людьми. То був не його день. Скло розбилося вщент, але всi троє побiгли назад дорогою, ховаючись вiд них.
  "Та гаразд, - сказав вiн. "Пiдписуйтесь на мене."
  Вiн швидко повiв дiвчат сухим струмком.
  
  
  
  
  Вони бiгли як слiд, вони розсипалися, повзли з бокiв "вольво". Вони витратить пiвгодини дарма.
  Коли його маленький патруль виявився далеко вiд моста, Нiк вивiв їх iз яру в кущi паралельно дорозi.
  Вiн був вдячний, що всi дiвчата носили розумне взуття. Вони їм знадобляться. Вiн мав Вiльгельмiна з тринадцятьма патронами. Чи не пощастило? Один пiстолет-кулемет, додатковий магазин, компас, всяка всячина та надiя.
  Надiї поменшало, коли сонце село на заходi, але вiн не дав дiвчаткам зрозумiти, що Вони голоднi i хочуть пити, вiн знав. Вiн врятував їхнi сили частим вiдпочинком та веселими коментарями, але повiтря було жарким та суворим. Вони пiдiйшли до глибокої ущелини, i йому довелося йти нею назад на дорогу. Вiн був порожнiй. Вiн сказав: "Ми йдемо. Якщо хтось почує машину чи лiтак, кажiть".
  "Куди ми йдемо?" - спитала Джанет. Вона здавалася зляканою та втомленою.
  "Згiдно з моєю картою, якщо я її пам'ятаю, ця дорога веде нас у Бiнджi. Мiсто пристойних розмiрiв". Вiн не додав, що Бiнгi був приблизно за вiсiмдесят миль вiд нього в долинi джунглiв.
  Вони минули неглибокий каламутний басейн. Рут сказала: "Якби тiльки це можна було пити".
  "Ми не можемо ризикувати". - сказав Нiк. "Готовий посперечатися, навiть за грошi, якщо ти вип'єш, ти мертва.
  Незадовго до темряви вiн вивiв їх з дороги, очистив нерiвну дiлянку землi i сказав: "Влаштовуйтесь зручнiше. Висипайтеся, якщо можете. Ми не можемо подорожувати вночi".
  Говорили стомлено, але скарг не було. Вiн пишався ними.
  "Давайте встановимо годинник", - сказав Бутi. "Тобi треба трохи поспати, Ендi".
  Неподалiк якась тварина видала дивне гуркотливе ревiння. Нiк сказав: "Зберись. Ти виконаєш своє бажання, Рут".
  У свiтлi свiтла вiн показав їм, як зняти запобiжник пiстолета-кулемета. "Стрiляй, як з пiстолета, але не тримай курок".
  "Я не розумiю", - сказала Джанет. "Не утримувати курок?"
  "Нi. Ви повиннi постiйно коригувати свою мету. Я не можу продемонструвати це, тому ви це уявляєте. Ось..." Вiн вiдкрив магазин i витяг патронник. Вiн продемонстрував, торкнувшись спускового гачка i видав звуки, схожi на короткi черги. "Бррр-руп. Бррр-руп".
  Кожна з них спробувала. Вiн сказав: "Чудово, ви всi отримали звання сержанта".
  На його подив, вiн отримав три або чотири години легкого сну мiж Рут i Джанет пiд час чергування Бутi. Це доводило, що вiн довiряв їй. При першому тьмяному сiрому свiтлi вiн повiв їх дорогою.
  Рухаючись з миль за десять хвилин, вони подолали великий шлях до того часу, коли годинник Нiка показував десять годин. Але вони втомлювали. Вiн мiг продовжувати це цiлий день, але дiвчатка майже закiнчили без тривалого вiдпочинку. Вiн дозволив їм по черзi нести пiстолет-кулемет. Вони серйозно поставилися до роботи. Вiн сказав їм, хоч i не повiрив, що все, що їм потрiбно зробити, це триматися подалi вiд рук бандитiв, поки компанiя Едмана в особi Гаса Бойда не пiднiме тривогу. Законна армiя та полiцiя шукатимуть їх, а публiчнiсть зробить напад на них надто ризикованим для "бандитiв". Вiн добре слухався.
  Мiсцевiсть вела вниз, i, обiйшовши поворот у пересiченiй мiсцевостi, вони натрапили на тубiльця, що дрiмав пiд солом'яним навiсом бiля дороги. Вiн вдав, що не говорить англiйською. Нiк погнав його за собою. Вiн був насторожий. Через пiвмилi по звивистiй стежцi вони натрапили на невеликий комплекс хатин iз солом'яними дахами, заповнений звичайними полями борошна та тютюну, краалiв та загонiв для занурення худоби. Село було вдало розташоване. Розташування на схилi пагорба становило труднощi, поля були нерiвними, а паркани з краалу важче пiдтримувати, але всi зливи потрапляли в ставки через мережу канав, якi тяглися вгору схилом, як жили.
  Наблизившись, кiлька людей, якi працювали пiд укриттям, спробували сховати автомобiль пiд брезентом. Нiк сказав своєму бранцю: "Де бос? Мухле Iтiкос?"
  Чоловiк уперто похитав головою. Один iз присутнiх, гордий своєю англiйською, сказав: "Бос там". Вiн говорив бездоганно, вказуючи на найближчу хатину iз широким рамадом.
  З хати вийшов невисокий м'язистий чоловiк i запитливо глянув на них. Коли вiн побачив перед собою недбало утримуваний "Люгер" Нiка, вiн насупився.
  "Винеси цю машину з сараю. Я хочу подивитись на неї".
  Кiлька чорних чоловiкiв, що зiбралися, почали бурмотити. Нiк взяв у Джанет пiстолет-кулемет i пiдозрiло простягнув його. М'язистий чоловiк сказав: "Мене звуть Росс. Не могли б ви представитися?"
  Його дикцiя була навiть краща, нiж у маленької дiвчинки. Нiк назвав їхнi правильнi iмена i уклав: "... до тiєї машини".
  Коли брезент було знято, Нiк моргнув. У ньому був прихований майже новий позашляховик. Вiн оглянув його, спостерiгаючи за сiльськими чоловiками, котрих тепер було дев'ять. Вiн запитував, чи це було все. У заднiй частинi вiдкритого сараю вiн знайшов чотири зайвi канiстри бензину.
  Вiн сказав Россу: "Будь ласка, принесiть нам води i чогось поїсти. Тодi йдiть. Нiкому не завдасте шкоди. Я добре заплачу вам, i ви отримаєте свiй джип".
  Один iз чоловiкiв говорив щось Россу рiдною мовою.
  
  
  
  Рос вiдповiв коротко. Нiку стало нiяково. Цi люди були надто крутими. Вони зробили, як наказано, але нiби їм було цiкаво, а не залякати. Рос запитав: "Були б ви пов'язанi з Маполiсою чи родезiйськими вiйськами?"
  "Нiхто."
  Негр сказав: "Мкiвас..." Нiк зрозумiв перше слово, "бiлi люди", а решта звучала загрозливо.
  "Де твоя зброя?" - спитав вiн Росса.
  "Уряд забрав все".
  Нiк цьому не повiрив. Уряд мiг отримати щось, але ця група була надто самовпевненою. Вiн почував себе все бiльш тривожним. Якщо вони накинуться на нього, а в нього було передчуття, що вони можуть, вiн не зможе їх збити, хоч би як сильно вiн намагався дiяти. Кiллмайстер не мав на увазi масового вбивцю.
  Раптом Бутi пiдiйшла до Росса i заговорив тихо. Нiк втратив частину цього, коли рушив до них, але почув: "... Пiтер ван Пре i мiстер Гарфiлд Тодд. Джон Джонсон теж. Зiмбабве сiмдесят три".
  Нiк дiзнався iм'я Тодда, колишнього прем'єр-мiнiстра Родезiї, який намагався зменшити протирiччя мiж бiлими та чорними. Група бiлих заслала його на ранчо за його лiберальнi погляди.
  Рос подивився на Нiка, i AXman зрозумiв, наскiльки вiн мав рацiю. Це був не той погляд людини, яку ти штовхнув. У нього була iдея, що Рос увiйде в повстання, якщо обставини вимагатимуть цього. Рос сказав: "Мiс Делонг знає моїх друзiв. Ви отримаєте їжу та воду, а я вiдвезу вас до Бiнджi. Ви можете бути шпигуном для полiцiя. Я не знаю. Я так не думаю. Але я не хочу стрiлянини тут ".
  "Є люди, якi стежать за нами", - сказав Нiк. Думаю, крутi люди iз банди THB. I будь-якої митi над головою буде вертолiт iз тiєї ж зграї. Тодi ти зрозумiєш, що я не полiцейський шпигун. Але ти краще б берег вогневу мiць, якщо вона у вас є".
  На спокiйному обличчi Росса блиснула вдячнiсть. "Ми зруйнували один з мостiв, якими ви перейшли. Вони добиратимуться сюди багато годин. Ось чому наш вартовий був такий безтурботний..." Вiн глянув на людину. Сторож опустив голову.
  "Ми здивували його", - запропонував Нiк.
  "Це люб'язно з вашого боку", - вiдповiв Росс. "Сподiваюся, це перша брехня, яку ти менi сказав".
  Через двадцять хвилин вони котилися на джипi на пiвнiчний схiд, Нiк за кермом, Рос поруч з ним, три дiвчата ззаду, Рут тримала кулемет. Вона перетворювалася на справжнього партизана. Приблизно через двi години шляху дорогою, яка називалася Вайомiнг 1905 року, вони досягли дороги трохи краще, де знак, що вказує лiворуч, видавав вицвiлими лiтерами "Бiнджi". Нiк глянув на компас i повернув праворуч.
  "Яка iдея?" - Запитала Росс.
  "Бiнджi нам не пiдходить", - пояснив Нiк. "Ми повиннi перетнути країну. Потiм у Замбiю, де зв'язки Бутi, мабуть, мiцнi. I я вважаю, що вашi такi. Якщо ви зможете провести мене на шляху до гiрничодобувних об'єктiв THB, то краще. Ви повиннi їх ненавидiти. . Я чув, вони працюють з вашими людьми як з рабами".
  "Ви не розумiєте, що пропонуєте. Пiсля того, як дороги обриваються, потрiбно перетнути сотню миль джунглiв. I якщо ви цього не знаєте - там iде невелика вiйна мiж партизанами та Армiєю безпеки".
  "Якщо йде вiйна, там поганi дороги, так?"
  "О, кiлька стежок тут i там. Але ти не виживеш".
  "Так, ми пройдемо", - вiдповiв Нiк iз бiльшою впевненiстю, нiж вiн вiдчував, - "З вашою допомогою".
  З заднього сидiння Бутi сказав: "О, Ендi, ти винен. Слухай його".
  "Так, - вiдповiв Нiк. "Вiн знає, що те, що я роблю, допоможе i його спорядженню. Те, що ми розповiмо про THB, вразить свiт, i на уряд тут упаде ганьба. Рос буде героєм".
  "Ти злишся", - з огидою сказав Росс. "Шанси на те, що це спрацює, - п'ятдесят до одного, як ви кажете. Я мав перемогти вас у селi".
  "У вас була зброя, чи не так?"
  "Весь час, поки ти був там, на тебе була направлена гвинтiвка. Я надто м'який. Це бiда iдеалiстiв".
  Нiк запропонував йому цигарку. "Якби тобi полегшало, я б теж не став стрiляти".
  Рос запалив сигарету, i вони на короткий час подивилися один на одного. Нiк зрозумiв, що за винятком тiнi, вираз обличчя Росса дуже схожий на те, що вiн часто бачив у своєму дзеркалi. Впевненiсть та питання.
  Вони проїхали на джипi ще шiстдесят миль, перш нiж над ним пролетiв вертолiт, але тепер вони були в країнi джунглiв, i гелiкоптерiв виникла проблема з пошуком на тисячi миль дороги. Вони припаркувалися пiд рослиннiстю, густою, як плетена солома, i дозволили гелiкоптеровi пролетiти повз. Нiк пояснив дiвчаткам, чому вони не повиннi дивитися нагору, сказавши: "Тепер ви знаєте, чому партизанська вiйна працює у В'єтнамi. Ви можете легко сховатися".
  Якось компас Нiка показав, що їм слiд їхати; слабкий слiд праворуч вiд них Росс сказав: "Нi, тримайся головної дороги. Вона згинається прямо за наступною лiнiєю пагорбiв. Цей шлях тупиковий у хибному укосi. миль".
  За лiнiєю пагорбiв Нiк дiзнався, що Росс сказав правду. Вдень вони дiсталися невеликого села, i Рос отримав воду, пирiг з борошном i бiлтонг, щоб зберегти свiй невеликий запас.
  
  
  
  У Нiка не було iншого вибору, крiм як дозволити цiй людинi говорити з тубiльцями мовою, яку вiн не розумiв.
  Коли вони йшли, Нiк побачив, як готують вiз, запряжений кiньми. "Куди вони йдуть?"
  "Вони повернуться тим же шляхом, яким ми прийшли, тягнучи гiлки. Це зiтре нашi слiди, не те щоб нас легко вiдстежити в цю суху погоду, але це може зробити хороший слiдопит".
  Мостiв бiльше не було, тiльки броди через струмки, в яких залишався струмок води. Бiльшiсть iз них були сухими. Коли сонце сiдало, вони пройшли повз стадо слонiв. Великi звiрi були активнi, незграбно чiплялися одна в одну, обертаючись, щоб подивитися на джип.
  "Продовжуй", - тихо сказала Росс. "Їх напоїли ферментованим фруктовим соком. Iнодi їм буває погано".
  "Похмiлля слонiв?" Нiк спитав: "Я нiколи про це не чув".
  "Це правда. Ви не хочете зустрiчатися з одним, коли вiн пiд кайфом i почувається погано, або коли у нього сильне похмiлля".
  "Вони справдi роблять алкоголь? Як?"
  "У їхнiх шлунках".
  Вони перейшли вбрiд ширший струмок, i Джанет сказала: "Хiба ми не можемо намочити ноги i помитися?"
  "Пiзнiше", - порадив Росс. "Там крокодили i поганi черв'яки".
  З настанням темряви вони досягли порожньої дiлянки - чотирьох акуратних хатин з внутрiшнiм двором, обгородженим стiною та брамою, та загоном. Нiк схвально оглянув хатини. У них були чистi шкури, простi меблi. "Тут ти сказав, що ми спатимемо?"
  "Так. Ранiше це був останнiй патрульний пост, коли вони приїжджали на конях. Досi використовується. Село за п'ять миль звiдси стежить за ним. Це одна проблема з моїми людьми. Так страшенно законослухнянi i вiдданi уряду".
  "Це мають бути чесноти", - сказав Нiк, розвантажуючи коробку з їжею.
  "Не за революцiю", - з гiркотою сказав Росс. Ти повинен залишатися грубим i пiдлим, поки твої правителi не стануть цивiлiзованими. Коли ти подорослiшаєш, а вони залишаться варварами - з усiма своїми кахельними ваннами i механiчними iграшками - ти облажався. Мiй народ кишить шпигунами, тому що вони думають, що це правильно. грабують. У них є кафрське пиво та гетто".
  "Якби ви були настiльки зрiлими, - сказав Нiк, - ви не потрапили б у гетто".
  Рос зробив паузу i виглядав спантеличеним. "Чому?"
  "Ви б не стали розмножуватися, як клопи. Вiд чотирьохсот тисяч до чотирьох мiльйонiв, чи не так? Ви могли б перемогти у грi за допомогою мозку та контролю над народжуванiстю".
  "Це не так..." - зупинилася Росс. Вiн знав, що десь у цiй iдеї був поганий, але вiн не був помiчений у його революцiйному прочитаннi.
  Вiн був тихий, коли настала нiч. Вони сховали джип, поїли та подiлили вiльнi примiщення. Вони з вдячнiстю викупалися у пральнi. Рос сказав, що вода чиста.
  Наступного ранку вони проїхали тридцять миль, i дорога закiнчилася в покинутому селi, на вiдмiну вiд селища. Вона розвалювалася на частини. "Переселилися", - гiрко сказав Рос. "Вони були пiдозрiлими, бо хотiли залишатися незалежними".
  Нiк подивився на джунглi. "Ви знаєте стежки? Звiдси - ми йдемо".
  Рос кивнув головою. "Я мiг би це зробити один".
  "Тодi давай разом. Ноги були зробленi ранiше за джипи".
  Можливо, через посушливу погоду, коли тварини тяглися до водойм, що залишилися, шлях був сухим, а не сирим жахом. Нiк спорудив для всiх їх головнi сiтки зi своєї сумки, хоча Росс стверджував, що може обiйтися i без неї. Першої ночi вони розбили табiр на пагорбi, який показував ознаки недавнього заселення. Були солом'янi навiси та багаття. "Партизани?" - Запитав Нiк.
  "Зазвичай мисливцi".
  Нiчнi звуки були шум ревущих тварин i крикiв птахiв; гуркiт у лiсi, що звучить поруч. Рос запевнив їх, що бiльшiсть тварин навчилися на смертельному досвiдi уникати табору, але це було не так. Вiдразу пiсля опiвночi Нiка розбудив м'який голос, що долинало з дверей його хатини. "Ендi?"
  "Так", - прошепотiв вiн.
  "Я не можу спати". Голос Рут Кросман.
  "Налякана?"
  "Я не... так думаю".
  "От..." Вiн знайшов її теплу руку i притяг до лiжка з натягнутої шкiри. "Ти самотня". Вiн утiшно поцiлував її. "Тобi потрiбно трохи пообнiматися пiсля всього хвилювання"
  "Я говорю собi, що менi це подобається". Вона пригорнулася до нього.
  Третього дня вони вийшли на вузьку дорогу. Вони знову опинилися у країнi кущiв бунду, i шлях проклали досить прямо. Рос сказав: "Це вiдзначає край володiнь ТНО. Вони патрулюють чотири рази на день - чи бiльше".
  Нiк сказав: "Можете провести мене туди, де я зможу добре розглянути позицiю?"
  "Я можу, але було б простiше обiйти i пiти звiдси. Ми йдемо в Замбiю або у бiк Солсберi. Ви нiчого не зможете зробити проти THB поодинцi".
  "Я хочу побачити їхню операцiю. Я хочу знати, що вiдбувається, замiсть того, щоб отримувати всю мою iнформацiю з iнших рук. Тодi, можливо, я зможу чинити на них реальний тиск".
  "Бути менi цього не говорила, Грант. Вона сказала, що ти допомiг Пiтеру ван Презу. Хто ти? Чому ти ворог THB? Ти знаєш Майка Бора?"
  "Думаю, я знаю Майка Бора. Якщо я знаю, i вiн та людина, якою я вважаю себе, то вiн тиран-вбивця".
  "Я мiг би сказати вам це. Має багато моїх людей у концтаборах, якi вiн
  називає поселеннями. Ви з мiжнародної полiцiї? ООН? "
  "Нi. I Росс - я не знаю, де ти".
  "Я патрiот"
  "Як Пiтер та Джонсон?"
  Рос сумно сказав: "Ми дивимося на речi по-рiзному. У кожнiй революцiї є багато точок зору".
  "Повiрте, я виб'ю THB, коли зможу?"
  "Давай."
  Через кiлька годин вони видерлися на вершину мiнiатюрного укосу, i Нiк затамував подих. Вiн дивився на гiрничодобувну iмперiю. Наскiльки вiн мiг бачити, там були виробiтки, табори, автостоянки, складськi комплекси. З пiвденного сходу в'їжджали залiзнична гiлка та дорога. Багато пiдприємств було огороджено мiцними огорожами. Хатини, здавалося, нескiнченно тяглися в яскравому сонячному свiтлi, мали високi паркани, сторожовi вежi i надбрамнi будинки.
  Нiк сказав: "Чому б не передати зброю своїм людям у з'єднаннях i не взяти їх на себе?"
  "Це один iз моментiв, за якими моя група розходиться з групою Пiтера", - сумно сказав Росс. "У будь-якому випадку це може не спрацювати. Вам буде важко в це повiрити, але колонiальна влада тут за цi роки зробила мiй народ дуже законослухняним. Вони схиляють голови, цiлують батоги та полiрують свої ланцюги".
  "Тiльки правителi можуть порушувати закон", - пробурмотiв Нiк.
  "Це правильно."
  "Де живе Бор та його штаб-квартира?"
  "За пагорбом за останньою шахтою. Має гарне мiсце. Огороджено i охороняється. Ти не зможеш увiйти".
  "Менi не обов'язково. Я просто хочу побачити це, щоб повiдомити, що я особисто бачив його приватне королiвство. Хто живе з ним? Слуги, мабуть, говорили".
  "Декiлька нiмцiв. Думаю, вас зацiкавить Генрiх Мюллер. Сi Калган, китаєць. I кiлька людей рiзних нацiональностей, але всi вони злочинцi, я так думаю, Вiн вiдправляє нашу руду i азбест по всьому свiту."
  Нiк глянув на грубi чорнi риси обличчя i не посмiхнувся. Рос вiд початку знав набагато бiльше, нiж розповiдав. Вiн потис сильну руку. "Ви вiзьмете дiвчат у Солсберi? Чи направите їх у якусь частину цивiлiзацiї?"
  "А ти?"
  "Зi мною все буде добре. Я збираюся отримати повну картину та пiти. У мене є компас".
  "Навiщо ризикувати своїм життям?"
  "Менi за це платять. Я маю робити свою роботу правильно"
  "Я витягну дiвчаток сьогоднi ввечерi". Рос зiтхнув. "Я думаю, ти надто ризикуєш. Удачi, Грант, якщо тебе так звати".
  Рос сповз назад з пагорба до прихованої долини, де вони залишили дiвчаток. Вони пiшли. Слiди розповiли iсторiю. Їх здолали люди у чоботях. Бiлi. Персонал THB, звiсно. Вантажiвка та легковий автомобiль вiдвезли їх патрульною дорогою. Рос вiдступив вiд своєї власної стежки в джунглях i вилаявся. Цiна самовпевненостi. Не дивно, що переслiдувачi у вантажiвцi та седанi здалися повiльними. Вони викликали слiдопитiв i весь час йшли за ними, можливо, зв'язалися з THB по радiо.
  Вiн з сумом подивився на далекi пагорби, де "Ендрю Грант" тепер, мабуть, входив у шахтарське королiвство; потрапляння в пастку з гарною наживкою.
  
  Роздiл дев'ятий
  
  Рос був здивований, побачивши Нiка в даний момент. Миша так тихо заповзла в пастку, що нiхто про це не знав - поки що. Нiк приєднався до групи бiлих чоловiкiв у роздягальнi за їдальнею. Коли вони пiшли, вiн узяв собi синю куртку та жовтий захисний шолом. Вiн гуляв серед суєти вантажних докiв, нiби пропрацював там усе своє життя.
  Вiн провiв день у гiгантських плавильних печах, пробираючись повз вузькоколiйнi поїзди з рудою, цiлеспрямовано входячи i виходячи зi складiв та офiсних будiвель. Тубiльцi не наважилися нi подивитись на нього, нi розпитати його - бiлi до цього не звикли. THB працювала як точна машина - усерединi не було жодних стороннiх осiб.
  Хiд Юди допомiг. Коли дiвчат привели на вiллу, вiн загарчав: "Де двоє чоловiкiв?"
  Патрульна команда, яку направили до дiвчат по радiо, сказала, що вони думали, що вони мають команду джунглiв. Герман Дузен, лiдер добровольцiв переслiдувачiв джунглiв, зблiд. Вiн був виснажений; навiв свою групу для їжi та вiдпочинку. Вiн думав, що патруль пiдiбрав усю видобуток!
  Юда вилаявся, а потiм вiдправив усю свою охоронну групу з табору в джунглi до патрульних дорiг. Усерединi Нiк робив усе. Вiн бачив вантажiвки та залiзничнi вагони, завантаженi хромом та азбестом, i вiн бачив, як дерев'янi ящики перемiщаються iз золотоплавильних заводiв, щоб їх сховати пiд iншими вантажами, доки контролери вели ретельний облiк.
  Вiн розмовляв з одним iз них, ладнаючи зi своєю нiмецькою, бо ця людина була австрiйцем. Вiн спитав. - "Це той, що для далекосхiдного корабля?"
  Чоловiк покiрно звiрився зi своїм планшетом та накладними. "Нейн. Генуя. Ескорт Лебо". Вiн вiдвернувся, дiловитий i зайнятий.
  Нiк знайшов центр зв'язку - кiмнату, повну гуркотливих телетайпiв та радiоприймачiв з вiдтiнками гравiю. Вiн отримав бланк вiд оператора та написав телеграму Роджеру Тiлборну, Родезiйськiй залiзницi. Бланк було пронумеровано у стилi нiмецької армiї. Нiхто не посмiв би ...
  Оператор прочитав повiдомлення: "Наступнi тридцять днiв знадобляться дев'яносто вагонiв iз рудою". Рухатися тiльки у Beyer-Garratt power пiд керiвництвом iнженера Барнса. Пiдпис, гранш.
  
  
  
  
  Оператор теж був зайнятий. Вiн запитав: "Залiзничний провiд. Безкоштовно?"
  "Так."
  Нiк був бiля стоянки для вантажiвок, коли спрацювали сирени, наче сигнал про вибух. Вiн залiз у кузов гiгантського самоскида. Пiдглядаючи через дах, вiн увесь день спостерiгав за тим, як обшук триває, i зрештою дiйшов висновку, що це шукають його, хоч вiн не знав про викрадення дiвчаток.
  Вiн дiзнався про це пiсля настання темряви, пiдперши електрифiкований паркан навколо вiлли Юди палицями i пiдповз до освiтленого дворика. У найближчому до будинку закритому примiщеннi сидiли Майк Бор, Мюллер та Сi Калган. У бiльш далекому вольєрi, з басейном у центрi, були Бутi, Рут та Джанет. Вони були прив'язанi, до дротяної огорожi, оголенi. Великий самець павiана не звертав на них уваги, жуючи зелене стебло.
  Нiк здригнувся, взяв Вiльгельмiну, побачивши Бора, зупинився. Свiтло було дивним. Потiм вiн зрозумiв, що троє чоловiкiв знаходяться в склянiй огорожi - в куленепробивнiй коробцi з кондицiонером! Нiк швидко вiдступив. Яка пастка! Через кiлька хвилин вiн побачив, як двоє чоловiкiв безшумно рухаються крiзь кущi, до того мiсця, де вiн стояв. Герман Дузен патрулював, вирiшивши виправити свою помилку.
  Вони обiйшли будинок по колу. Нiк пiшов за ними, стягуючи з талiї один iз шматкiв пластикового шнура, який нiкому не дав знати, що вiн нiс. Вони були податливi, з мiцнiстю на розрив бiльше тонни.
  Герман - хоч Нiк не знав його iменi - пiшов першим. Вiн затримався, щоб оглянути зовнiшнiй електричний паркан. Вiн помер, не видавши жодного звуку, вiд короткого поштовху рук i нiг, який затих за шiстдесят секунд. Його супутник повернувся темною стежкою. Його кiнець настав так само незабаром. Нiк нахилився i кiлька секунд вiдчув себе трохи нудотним - реакцiї, яку вiн нiколи не розповiдав навiть Хоуку.
  Нiк повернувся до своєї дiлянки чагарника, що виходив на склянi груди, i подивився на нього з почуттям безпорадностi. Троє чоловiкiв смiялися. Майк Бор вказав на басейн у вольєрi зоопарку, де оголенi дiвчата висiли, як жалюгiднi статуетки. Бабуїн вiдступив до дерева. Щось виповзло з води. Нiк здригнувся. Крокодил. Мабуть, голодний. Джанет Олсон закричала.
  Нiк побiг до огорожi, Бор, Мюллер i Калган встали, Калган тримав у руках довгу рушницю. Що ж - зараз вiн не мiг вдарити їх, i вони не могли вдарити його. Вони залежали вiд двох чоловiкiв, яких вiн щойно усунув. Вiн усадив кулi Вiльгельмiни точно в очi кожного крокодила з вiдстанi сорока футiв.
  Англiйський Майк Бора iз сильним акцентом заревiв iз гучномовця. "Киньте пiстолет, AXman. Ви оточенi".
  Нiк знову побiг до лав садiвникiв i сiв. Вiн нiколи не почував себе таким безпорадним. Бор мав рацiю. Мюллер користувався телефоном. У них тут буде багато пiдкрiплень за кiлька хвилин. Троє чоловiкiв засмiялися у його бiк. Далеко з пагорба ожив двигун. Губи Мiдлера насмiшкувато ворушилися. Нiк втiк, уперше у своїй кар'єрi. Вiн пiшов вiд дороги та дому, дозволивши їм побачити, як вiн тiкає, сподiваючись, що вони на мить забудуть дiвчаток, бо жертва не бачила наживку.
  У комфортно прохолодному вольєрi Бор усмiхнувся. "Подивися, як вiн бiжить! Це ж американець. Вони труси, коли знають, що в тебе є сила. Мюллер - надiшлiть людей на пiвнiч".
  Мюллер гаркнув у телефон. Потiм сказав: "Марзон зараз там iз загоном. Чорт забирай їх. А iз зовнiшньої дороги наближаються тридцять чоловiк. Герман i внутрiшнi патрулi скоро будуть позаду нього".
  Не зовсiм. Герман та його начальник загону охолоджувалися пiд баобабом. Нiк прослизнув повз патруля з трьох чоловiк i зупинився, побачивши дорогу. Уздовж неї тяглося вiсiм чи дев'ять чоловiк. Один тримав собаку на повiдку. Людина, яка стояла бiля бойової машини, використала рацiю. Нiк зiтхнув i вставив запобiжник у пластикову пластину. Три з них i дев'ять куль - i вiн почне використовувати камiння проти армiї. Переносний прожектор дослiджував територiю.
  З пiвночi схилом пiднялася невелика колона вантажiвок. Людина з радiо повернулася i тримала її, наче розгублена. Нiк примружився. Людина, що чiплялася за борт першої вантажiвки, був Росс! Вiн упав на землю, поки Нiк дивився. Вантажiвка пiд'їхала до командирського автомобiля, i люди вийшли з його спини. Вони були чорнi! Фари командирської машини згасли.
  Бiлий чоловiк за радистом пiдняв автомат. Нiк пустив кулю йому в середину. На пострiлi - дiя вибухнула.
  Це було схоже на маленьку вiйну. Нiч прорiзали помаранчевi трасери. Нiк дивився, як чорношкiрi атакують, фланкують, повзуть, стрiляють. Вони рухалися як солдати з певною метою. Важко зупинити. Бiлi зламалися, вiдступили, деяким вистрiлили у спину. Нiк крикнув Росу, i мiцний чорний пiдбiг до нього. Рос нiс автоматичний дробовик. Вiн сказав: "Я думав, ти вже помер".
  "Близько цього".
  Вони рушили в сяйво лiхтарiв вантажiвок, i до них приєднався Пiтер ван През. Старий виглядав як генерал-переможець.
  
  
  
  
  Вiн глянув на Нiка без емоцiй. "Ви щось спровокували. Родезiйський загiн, який переслiдував нас, пiшов навколо, щоб приєднатися до iншого, що прийшов ззовнi. Чому?"
  "Я надiслав повiдомлення Джорджу Барнсу. Команда Тiна щодо боротьби з торгiвлею людьми - це група мiжнародних злочинцiв. Я вважаю, вони не можуть купити всiх ваших полiтикiв".
  Ван През увiмкнув рацiю. "Мiсцевi робiтники залишають свої поселення. Звинувачення проти ТЛ дещо струснуть. Але ми повиннi забиратися звiдси до прибуття охоронцiв".
  "Дайте менi вантажiвку", - сказав Нiк. "У них є дiвчата на пагорбi".
  "Вантажiвки коштують грошей, - задумливо сказав ван През. Вiн подивився на Рос. "Чи смiємо ми?"
  "Я куплю тобi новий або надiшлю цiну через Джонсона", - вигукнув Нiк.
  "Вiддай йому", - сказав Росс. Вiн вручив Нiку дробовик. "Надайте нам цiну одного з них".
  "Це обiцянка."
  Нiк пронiсся повз розбитi машини i тiла, виїхав на бiчну дорогу, що веде до вiлли, i пiднявся так швидко, як тiльки мiг рев двигуна. По всiй долинi горiли групи вогнiв, але вони були зовсiм поряд iз пожежами, що спалахували всюди. Вдалинi, бiля головних ворiт, клацали i мерехтiли кулi, що трасували, i звук пострiлiв був важким. Виглядало так, нiби Майк Бор та компанiя втратили свої полiтичнi зв'язки - чи не змогли зв'язатися з ними досить швидко. Його охорона, мабуть, намагалася зупинити армiйську колону, i це було зроблено.
  Викотився на плато, обiгнув будинок. Вiн побачив трьох чоловiкiв у внутрiшньому дворику. Тепер вони не смiялися. Вiн поїхав просто на них.
  Важкий Iнтернацiонал котився з гарною iнерцiєю, коли вiн врiзався у сiтчастий паркан iз широким переплетенням. Бар'єр несли разом з вантажiвкою в сумiшi, що рветься подрiбнюючого дроту, падаючих стовпiв i верещачого металу. Шезлонги та лежаки летiли iграшками до удару огорожi та машини. Незадовго до того, як Нiк врiзався в куленепробивний скляний ящик, що вкривав Бора, Мюллера i Калгана, V-подiбна частина огорожi, що проштовхнулася вперед, немов металева звукова хвиля, бiля носа вантажiвки, з гучним дзвоном розлучилася.
  Бор рвонув до будинку, i Нiк спостерiгав, як Мюллер тримає себе в руках. У старого вистачило мужностi або вiн скам'янiв. Схiднi риси обличчя Калгана були маскою гнiвної ненавистi, коли вiн смикнув Мюллера, а потiм вантажiвка вдарила по склу, i все зникло в поштовху металу об скло. Нiк уперся в кермо i брандмауер. Мюллер i Калган зникли, раптом заслоненi екраном iз розбитого, осколкового скла. Матерiал зiгнувся, подався i став непрозорим iз мережею розривiв.
  Хмара пари вирвалася з радiатора вантажiвки, що трiснула. Нiк боровся з дверима, що заклинили, знаючи, що Мюллер i Калган пройшли через вихiднi дверi скляного притулку i пiшли за Бором до головного будинку. Нарештi вiн кинув дробовик у вiкно i вилiз за ним.
  Дверi в будинок вiдчинялися, коли вiн оббiг притулок i пiдiйшов до нього - вантажiвка i паркан праворуч вiд нього були перепоною. Вiн завдав одного пострiлу з дробовика в його центр, i воно вiдкрилося. Його нiхто не чекав.
  Крiзь шипiння радiатора вантажiвки, що димить, пролунав зляканий крик дiвчини. Вiн повернувся, здивований тим, що свiтло залишилося увiмкненим - вiн збив кiлька вуличних свiтильникiв - i сподiваючись, що вони згаснуть. Вiн був гарною мiшенню, якби Мюллер та iншi пiдiйшли до верхнiх вiкон.
  Кинувшись до паркану, що вiдокремлював внутрiшнiй дворик вiд двору, вiн знайшов ворота i пройшов через них. Бабуїн зiщулився в кутку, труп крокодила затремтiв. Вiн розiрвав узи Бутi з Хьюго. "Що тут не так?" - вiдрiзав вiн.
  "Я не знаю", - схлипнула вона. "Джанет закричала".
  Вiн звiльнив її, сказав: "Звiльни Рут", i пiшов до Джанет. "Ти гаразд?"
  "Так, - тремтiла вона, - по моїй нозi поповз жахливий жук".
  Нiк розв'язав їй руки. "У тебе є смiливiсть".
  "Чортово захоплюючий тур".
  Вiн пiдняв дробовик. "Розв'яжи собi ноги". Вiн побiг у внутрiшнiй дворик i до дверей будинку. Вiн обшукував останню з багатьох кiмнат, коли його знайшов Джордж Барнс. Родезiйський полiцейський сказав: "Здрастуйте. Це трохи хвилює? Я вас зрозумiв вiд Тiльборна. Розумно".
  "Дякую. Бор та його команда зникли".
  "Ми їх дiстанемо. Я справдi хочу почути вашу iсторiю".
  "Я ще не все придумав. Давай забираємося звiдси. Це мiсце може вибухнути будь-якої митi". Вiн розносив дiвчаткам ковдри.
  Нiк схибив. Вiлла яскраво свiтилася, поки вони спускалися з пагорба. Барнс сказав: "Добре, Гранте. Що трапилося?"
  "Майк Бор або THB, мабуть, думали, що я бiзнес-суперник чи щось у цьому родi. У мене було багато сюрпризiв. Люди нападали на мене, намагалися мене викрасти. Дратували моїх клiєнтiв туру. Переслiдували нас по всiй країнi. Вони були дуже жорстокi, тому я проїхав повз них на вантажiвцi".
  Барнс вiд душi засмiявся. "Поговоримо про досягнення цього десятилiття. Наскiльки я розумiю, ви спровокували повстання тубiльцiв. Припинили битву мiж нашою армiєю та партизанами. I ви викрили достатньо контрабанди та зради з боку THB, щоб поставити частину нашого уряду на вуха.
  
  
  Радiо так сильно завивало зi штаб-квартири, що я пiшов вiд нього".
  "Ну i справи, - невинно сказав Нiк, - чи не так? Просто випадковий ланцюжок подiй. Але тобi пощастило, так? THB зловживав робiтниками, обманював вашi звичаї та допомагав вашим ворогам - вони продавали всiм, ви знаєте. отримаєте за це гарну похвалу".
  "Якщо ми колись це виправимо".
  Звичайно, виправте. Нiк помiтив, наскiльки це просто, коли ви маєте справу з великою кiлькiстю золота, яке має величезну силу i не має патрiотизму. Вiльний свiт почувався краще, коли жовтий метал потрапляв до рук, якi його цiнували. Простежили за Юдою до Лоуренсо Маркеса, i його слiд зник. Нiк мiг здогадатися, де - вгору Мозамбiкською протокою до Iндiйського океану в одному з великих океанських катерiв, якi йому подобалися. Вiн нiчого не сказав, оскiльки технiчно його мету було досягнуто, i вiн все ще був Ендрю Грантом, який супроводжував поїздку з туристичною групою.
  Справдi, помiчник начальника полiцiї Родезiї вручив йому грамоту подяки на невеликому обiдi. Публiкацiя допомогла йому вирiшити не приймати пропозицiю Хоука кодованим кабелем покинути тур пiд якимось приводом i повернутися до Вашингтона. Вiн вирiшив завершити поїздку заради пристойностi.
  Зрештою, Гас був гарною компанiєю, як i Бутi, i Рут, i Джанет, i Теддi, i ...
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"