Я не вiрю - навколо нема нi душi,
Наче я опинився в чаклунському лiсi:
Темна хаща, кропива та пастки з кущiв,
Лiзе в очi густого туману завiса.
Я не вiрю - за мить промiнь свiтла загас,
А єдина просiка за листям сховалась...
Рятувала марна надiя не раз,
А тепер навiть та, якiй вiрив, зламалась.
Я лишуся в полонi порожнiх думок
I нiколи не зможу стежини знайти:
Туга вмiло зiб'є кожний мiй крок,
Не пiдкаже i серце, куди далi йти.
Я лишуся без змоги спинити цей жах,
Без бажання утриматись, навiть чекати.
Я - не мертвий, бо мiцно стою на ногах;
Не живий, бо не маю права стояти...