КРЕДО
Рясненько букви точаться з душi.
Такi живi й стобарвно кольоровi.
На бiлi, мертвi клаптi паперовi
лягають, обернувшись у вiршi.
А серце жалять гостряки терновi:
чи все по правдi? Бо ж тодi чужi
у замаху занесенi ножi
опустяться за ґандж в єдинiм словi.
Iз камiнця коштовний дiамант,
що мiниться iз кожним поворотом,
лише тодi народиться, як потом
зросить йому гранильник кожну грань.
I ювелiр, уклавши свiй талант,
оправою обiйме щирим злотом.