Нi скарби всього свiту, нi слава бучна,
Анi влада -- не варта уваги мана,
Бо кохання твого зачарований трунок
Я вже повною чарою випив до дна.
* * *
Ну, iще проживеш у найкращому разi
Лишнiй день. I помреш у найкращому разi
Мудрецем. Краще пий! Бо смоли на тiм свiтi
З казана вiдсьорбнеш. У найкращому разi.
* * *
Iз грязюки в цей свiт нам судилось прийти,
Звiкувати в багнi та в грязюку пiти.
То ж хапай, не барися, хоч дрiбочку щастя,
Доки шлях не урвався за крок од мети.
* * *
Голова вiд постiйної думки свербить --
Як би мудрiсть набути, та розум не спожить?
Добре знає розумний -- як треба робити,
Мудрий вiдає -- що не потрiбно робить.
* * *
Довго я мiркував: що є сенсом життя?
То ж бо -- прiрва, з якої нема вороття --
Здогадався нарештi! Налиймо та вип'єм,
Щоб питання дурнi не збивали з пуття.