Запахли синiм димом вечори,
та лiхтарем висить Луна строката,
хоч зiйде швидко мiсяцем рогатим,
тримаючи два роги догори.
Вона пiде зi сцени у пiтьмi, 
а вересень вже встеле їй дорогу
щоб не спiткнулася без його допомоги
на розкалi осiнньої доби.
Нехай iде, бо нинi вийшов час
збирати те, що я вже загубила -
надiю, що з любов'ю до могили
ми поруч дiйдемо, 
хоча ти сперечавсь.

07.09.2025