зривається раптово дика злива,
як божий смiх серед сухих небес,
що насмiхом над долей людства плине,
не має меж.
чи вiн мене, як осереддя крає
бо тут стою вся змокла i нiма,
коли той смiх прозрiнням обпiкає 
моє буття.
оголена для щастя i до болю,
де кожен подих безкiнечна гра,
а бог пiде, як злива краєм поля
мене змива.

07.09.26