А вечiр, то спалах вогню на закiнченнi дня,
що палить написане стрiчками мрiй та погоджень,
де ясно палає на протязi вечора кожне
iз того, що мала розумним, чи iнша iмла.
Згорить все, що зайве, та завтра одразу зiйде
у чистiй водi, у прозорому вiдчаї ранку
лиш те, що хоронила поспiль та змалку -
любов до Вiтчизни та матерi, що є одне.
17.07.25