на  тлi зеленого листа
лежить осiння жовта мита,
то вже заплачено за лiто -
навiщо нам її краса,
але палають  навмання,
розкиданi по саду айстри,
немов чудових казок майстер
принцесi пiдiбрав вбрання.
вона не знає як давно
вiн зажадав  пошити  сукню,
щоб бути поряд з ней присутнiм,
коли подивлюся в вiкно,
та поцiлую жовтий пил
мов стежку, що веде до хати
де всi живi та пахне м'ята
серед занедбаних могил.

04.09.2025