Як все пiзно приходить - я прощаю тебе,
i тягучою хвилею нiжного саксу
плине далi життя, разом з ним вiдiйде
бiль, з яким ми удвох не навчились прощатись.

Чи моя, чи твоя, в чiм провина була?..
День розчинить її в темно-синiм бокалi...
Чи для того шляхи нашi доля сплела,
щоб тебе, ангел мiй, вибачати в фiналi?

Знову ave Maria спiва саксофон,
нi молитись, нi плакати - краще забути!
Нiби час поглинає нiчний баритон,
кожну прожиту мить огортаючи смутком.

Як приходить все пiзно - прощення та бiль,
На вечiрнiй зорi розгадати без сил я -
чи то спогадом ангел кохання зiгрiв,
чи то блюз дарував йому ангельське пiр'я...