Iмла iде - хрумтить пiд сапогами
життя людське i навiть нелюдське,
край неба гострить вечiр як до бранi,
бо мiсяць зiйде стрiмко, не втече.
i кожен час, що виявився миттю
пiщинкою серед чужих столiть,
додати зможе пристрастi до битви
з iмлою чорною вiд погорiлих сiл,
з отим смертельним кровожерним звiром,
що йде в iмлi, опiкуючи смерть,
i навiть якщо меч в руцi невмiлий -
вiн перемогою наповнить день ущерть. 

09.11.25