Навiщо на небi хмари,
Якщо вони зчасом зникають?
Цi дивнi створiння з пари,
Вони ж нiчого не знають...
Чи їм не потрiбна втiха?
Щасливi...
У них нема серця.
Воно у людей не всiх є,
А в них воно де вiзьметься?
Тому їх не можна вбити...
Та дивно коли вони плачуть...
Чи їх можливо спинити,
Тi сльози, як сонця не бачать?
Так хочеться з небом злитись...
Стати отим бiлим морем...
Без серця на мить лишитись...
Принаймнi...
Ти
Будеш
Поряд...