Наймть мене до себе в слуги.
Щоранку я б вам подавав
У бле лжко чорну каву,
Газети свж плтки
Про подружок та х коханцв.
Я б вас вивозив в лмузин
До ресторанв крамниць,
До гнекологв пяниць,
Що практикують лиш аборти.
Я б дм стерг, газони стриг
грх не мав би вам за грх...
Та якось, може, уноч ,
Ви, перемучен безсонням,
Мене покличете, щоб я
Щось прочитав для вас з Ронсара.
Тод я вистрибну з птьми
, скинувши лврею служки,
Явлю вам свй справдешнй лик -
Полського, старого Пана,
Божка лсв, соплкаря,
Викрадача двоцтва й цноти.
Я пригублю вас, як вино,
В пдвалах сховане давно.
А потм вдведу за руку
У недоторкан лси,
Пд дощ пташин голоси.
Навчу молитв псень,
Жертвоприношенню для сонця.
А як приймете долю цю -
Залишу в храм ялвцю
Черницею...
АПОКАЛIПСИС
В робiтнях зла побiльшало майстрiв.
Вони збивають труни.
А мiльйони
За брамами у чергах шлють прокльони,
Бо х не взято у пекельний стрiй.
На смiтниках конають дiтлахи.
х народили звироднл суки,
Що з голоду злягалися, розпуки
У ночi блуду в закутках глухих.
Черниця-смерть лише зi спiвчуття
Заходить у загидженi лiчницi,
Щоб перетяти ниточку по нитцi
У тих, хто вже втомився вiд життя.
Князь пiтьми торжеству.
Над Днiпром
Вiн мiй народ висвячу в погани.
Лягли снiги на землю замiсть манни.
I тхне повiтря скверною i злом...
Х Х Х
Моя душа зосталась без кутка.
прогнали клопоти у шию
На вулицю, де пси голодн виють
паморозь колюча на зрках.
А що робити? Жити з нею як?
Встрявала скрзь, була, немов дитина.
Я став нервовим, наче маняк,
Не вмв згнути там, де треба спину.
У нших душ - хитр, мовчазн,
Н сповдей не хочуть, н причастя.
х люблять грош , х цлу щастя.
Моя ж душа...
Нащо вона мен?
Хоча й без не, звсно, щось не те.
Так, наче б я перед судом лжесвдчу...
Я постарв. Вона ж ще цвте.
Казала -- прийде,
Якщо я покличу.
Х Х Х
Приходили врш, за плеч трусили,
Просили не спати, вставати просили.
Приходила жнка, вродлива, лукава.
Поцупила розум, та серця не вкрала.
Приходили квти - жоржини рож,
Хвалились: Ми пахнемо тльки за грош!
Приходили друз, пили курили,
Вдавали з себе щасливих щосили,
Поштар забгав, щоб ззнатися тльки:
Що вн у листах виправля помилки.
Заходила Смерть.
Наслдила при дверях.
Та я те не бачив, бо власне вечеряв.
ГАЛИЦЬК ПОПЕЛЮШКИ
Щонедл знаходжу золот туфельки.
Попелюшки х гублять тепер частше,
Уткаючи з пяних вечрок додому.
(Там м мацали груди,
стискали сдниц,
соромцьк слова шепотли на вухо.)
Хатн фе в строкатих нчних сорочках
Витруть з губ м помаду, як кров
накажуть:
Не боятися рук -
Щастя теж не безруке,
Не губити взуття
(прецнь, кошту грош).
Та й знаходять т туфельки
Зовсм не принци,
А яксь диваки
У заношених джинсах...