Щаслива людина, яка знає материнську любов, батьківську опіку. Без матері, як здається, світ був би диким, як розлючений звір-хижак. Материнські тепло і ніжність однаково необхідні кожному.
Навіщо дається людині життя? Як ми часто змарновуємо його, а одумуємося на схилі літ. Життя вчить, а випробування загартовують. Бо не може бути завжди тільки приємне, світле і радісне. Є втрати, є біда невідворотна, не опускай рук у найтяжчу хвилину. Живи із надією.
Не носити тягара гніву на душі, не тримати образ і зла, прагнути до вічного, а не замикатись виключно на мирському. Зроби крок до прощення та духовного росту уже зараз.
Осінь – чудова пора року. Таку гаму кольорів не побачити ніколи, як саме восени. Листя, наче серпантин, спускається у вальсі додому. А ти, зачарований цим, стоїш і не відводиш очей.
Безліч прагнень є в людини. Але все ж таки хай буде більше добрих і благочестивих, ніж злих та підлих. Прагнення говорять про те, який шлях ти обрав, до чого ідеш.
Скільки тобі відведено років на землі? Ти не знаєш. Ніхто не знає. Впевнений: життя та любов – Божі дари. Тож кожен хоче любити. Любіть самовіддано, щиро, а не примусово чи з матеріальної вигоди. То вже коханням не назвеш.
Любов підносить, шліфує, окрилює людину, розкриває найкращі духовні риси. Тільки справжня любов, а не фіктивна, облагороджує, дає помітити грані прекрасного, а значить, і самому стати кращим.
Первое стихотворение написала моя жена, до того как ей стала, и вообще до того как пришла к Богу. Второе написал я в ответ, когда мы дружили до свадьбы
"БАБОЧКА МОЕЙ ДУШИ" (Стихотворения)Эта книга - первый поэтический сборник автора, в котором собраны стихотворения разных лет. Автор относит себя к продолжателям традиций "Серебряного века" русской поэзии символистского направления.
Для того чтобы отличать добровольцев, сражавшихся в составе боевых подразделений германской армии, от солдат противника, использовались белые повязки на обоих рукавах обмундирования. Из-за этих повязок партизаны часто называли русских добровольцев "белорукавниками" http://country- ...
Там, где сходится небо с уставшей и грузной землёй, Утомлённой цикличностью ритма, навек утверждённого, Там последний сегодня затерянный луч золотой Брошен солнцем земле и рассыпан в преддверьи бессонного, (тоже с СИ)
автора не помню (к сожалению), но он точно с СИ: Удачный день, - на улице не бит, И кровью не испачкана сорочка! Сегодня бог ко мне благоволит, - Вон, уж закат... а в голове ни строчки!
навеяло: http://zhurnal.lib.ru/s/shushakow_o_a/007zimnivecherodinok.shtml А именно этими строками: " Что же делать? Как мне отогреться? Не спасает белое вино. Я и рад бы больше не глядеться В зеркало с названием окно..."