А вiйна менi i досi сниться,
Хоч минуло вже немало лiт...
З того дня, як бомбами фашистiв
В пекло перетворений був свiт.
I не гояться ще й досi рани,
Як на тiлi, так i у душi --
Хоч и помирать, здається, рано,
Але так несила вже i жить.
Може б я i склав, як кажуть, крила,
Щоб, мов беркут, впасти з висоти
I не бачить, що то натворили
Можновладнi "жирнiї коти".
Та одне мене з життям цим в'яже
Й крила не дає менi зложить:
Хто нащадкам про усе розкаже,
Що нам довелося пережить!..