Простягни менi свою руку. Подаруй менi свiй спокiй.
Бо мiй унесли тi люди, що спустошили нашу хату.
I якщо б я їх розшукала, повернула б усе що вкрали,
Яким був мiй дитячий спокiй, все одно би я не згадала...
Доторкнись до мене губами. Подаруй менi свiй непокiр.
Бо коли я тобi обiцялась, я не знала що мушу боротись.
Я не вмiю з коханням битись, i тому якщо твоя воля,
Залишайся зi мною жити, тiльки разом, а не в полонi.
Залишайся... Менi наснилось, що вiд тебе чекаю дитину,
Що всереденi себе ношу, найкоштовнiшу в свiтi перлину.
Залишайся... Бо мої очi твоє серце закритими бачуть,
Залишайся... Бо нашi дiти ненародження нам не пробачуть.