Аннотация: Iнколи i пацифiсти беруться за ножi, а вiн просто хотiв додому...
"Пацифiст"
Вiн iшов по сповитих росою дорогах
По облiзлiм асфальтi й м'якiм споришi
Вiн iшов з знаком миру на скромних хорогвах,
Несучи зброї смерть у солдатськiй душi
Перед стомленим зором навiки зостались
Посмiх смертi на трупах та кров у струмках
Як вони перед боєм з сiм'єю прощались,
Як життя тiка з тiла, мов цiвка тонка.
Кiлометри дорiг пiд кирзою й металом
Цвинтарiв кiлометри пiд гранiтом твердим
Як вiд вибуху бомби солдати злiтали,
Як гаї солов'їнi застелював дим.
Вiн iшов, вiн вертався до дому, до хати
Вiн давно забув друзiв, полюбив ворогiв,
Йому було шкода, що про все це дiзнатись,
Можна тiльки пройшовши дорогой боїв.
Ось i мiсто нiчне, лише кiлька кварталiв
Вiддiляє солдата вiд рiдних дверей
Дома груба, вино, кiлька нових журналiв
I нiяких В'єтнамiв, Афганiв, Чечней.
Не дiйшов триста метрiв, прилiг вiдпочити.
Зупинений долею був звалений з нiг,
Бо не змiг молодик смерть невинних простити
Й застромив нiж пiд ребра йому "пацифiст".