Лише зараз взiрвати день,
Ввiйти в хаос бездумностi
I розкритися смiху.
Вiдкрити синь,
Як дверi з пустої кiмнати
(поки знаєш де стiни
i твоє обличчя).
Впiзнати себе i
Прожити -
Спалити останнє
Дитинство в цiлунках.
* * *
Трохи п'яний потяг
До осенi:
Вглядаєшся в небо
Й ковтаєш красу в зiницi,
Зафарбованi власним неспокоєм -
Сором прожитого щастя!!!
Пастельнiсть розiп'ята
Новою пiвнiччю -
Сiро...
I знову розкидано
Фарби по обрiю.
* * *
Збираєш свiт у долонi
Й стискаєш руки вiд страху,
А свiтло тiкає крiзь пальцi -
Мало сили для когось чужого,
Просто марила втомою
Й привела тiнь недовiри.
Розкриєш обiйми
Й промовиш молитву -
Оце й усе, що зосталось
В жiнцi вiд Дiви.
* * *
Ото й по Осенi -
Нiч свiтиться сумом.
На серцi незнанi рослини:
Неспокiй, тривога i вiчнiсть.
Нiчого бiльше й не вiзьмеш
з собою.
Може, змiниться клiмат?
Посумуєш, поплачеш, розтанеш,
А нi, то замерзнеш вiд лютi.
* * *
Єва викрала тепло
Для тебе -
I рай спорожнiв,
Розчахнувся великою зiницею
I пестив її тiнь
Аж до ворiт:
Огортав її вiтром,
Обпiкав сонячним промiнням
I нестримно цiлував її ноги
Своїми буйними травами.
I Єва вiдчула, як
Її найсамотнiший сором
Переростає в бiль
I лягає в глибину її очей -
I були першi сльози,
I Бог пiзнав,
Що таке Жiнка,
Та Єва вже викрала тепло
Для тебе...
* * *
"Тiльки малесенький
оазис ока для
потаємного плачу
залишається"
Г. Чубай.
Шкода, що погляд
Не вловить часу
I нiколи його не впiзнає.
Дорога вiд дому
До дому
надто швидка й вагома.
Час зазирає в обличчя
I кожен раз
Називає своєю:
Лиш погляд лишається
Вогким,
Щоб бачити свiт душею.
* * *
Що маю робити з весною,
що прийшла так невчасно?
Як сказати їй,
що краса не рятує,
а Жiнка втомилась.
Iскри любовi! -
Мої свiтляки! -
не будiть в менi плачу!
Не хочу чекати!
О, Весно!
Хiба мало в свiтi тривоги?!
Чи юнiсть уже не приходить?!
...Що маю робити з весною,
яка знову i знову приходить
до мене!?
1.03.2006.
***
Мир тесен так,
что и ты не одета.
ДДТ.
Оголено-втомлена,
безборонно-вiдкрита
непевно несу своє iм'я
на долонi.
Це нiчого, що руки
тремтять,
а у грудях тисне
тривога-колючка.
Це нiчого, що бiль
вiдчуваю завчасно
й розминаюсь з Тобою
у радостi.
Досi боюся Тебе,
бо стою зовсiм гола -
химера спiвчуття-любовi
й язичницької сили.
Боюсь -
Не даси собi ради зi мною.
Та, мабуть, так було
i буде вiками.
13.04.2006.
***
Iнодi в тобi, наче у вазi,
пiдiймаються хвилi енергiї
й сили
i б'ються об стiни
власного тiла:
О, як недоречна сьогоднi
ця затишна форма,
коли зсередини буря -
так хочеться їхати,
пливти i летiти!..
Та знов занiмiють сили
i стихне крилате бажання,
а ваза подорожуватиме -
як i тисячi iнших -
в океанi буденної випадковостi
так i не ставши кораблем.
31.08.2006.
***
Даруй менi поезiю,
бо Я воскресну! -
жiноча сутнiсть перерве
пусту журбу.
Я буду сама -
одинока як Єва -
сама у той вечiр,
коли мiй свiт доростає,
мов Мiсяць.
Iони назустрiч,
не дражнячи, скажуть:
навколо мене тут людськiсть,
тут Небо i Бог!
Даруй менi пiсню -
я зможу у нiй потонути,
дорiсши до слова
"ДРУЖИНА".
Крiзь тишу домашню
так хочу Тебе вберегти
вiд псевдопожертви.
Не вбивай себе марно!
Даруй менi Свiт!..
27.11.2006.
***
Не виголошуйте матрiархату!
У цi часи нести вiдповiдальнiсть?
Ну, що ж
Ти - якiр корабля,
вагомий, сильний i рiшучий!
А легкiсть де?
ДЕ НIЖНIСТЬ ЖIНКИ?
Лежиш в пiтьмi,
на днi життя
(солiдно й мужньо),
а корабель торка
вiтрилом пiднебесся.
Та може хвиля я,
що пестить й направляє
основу цього корабля?
Так можна жити
i не впасти,
втомившись просто
зазирнути вглибину,
i зрiсши в силах там,
пiднятись вгору -
i цим штовхнути
корабля.
27.11.2006.
* * *
Та, що закохана в нiжнiсть,
втiкає вiд мене.
I я боюсь її повертати -
Нiжнiсть не житиме
в цьому столiттi.
Я надто людина,
щоб бути лиш нiжнiстю...
Та, що вклонялась
прекрасному,
завмерла в моєму дитинствi.
Я надто цинiчна,
щоб знову свiтитись -
не зiрка ж, людина...
Та, що була лiтнiм метеликом,
занадто легко торкалася
серцем полум'я -
Залишилися крихточки...
Знайди їх у менi.
6.02.2001.
* * *
Гроза...
Трохи холодно
як на липень,
але погляди все ще
за темними хмарами,
весело розмiстилися
на гiлках обрiю
i слухають твої пiснi...
Два погляди... Нi.
Один величезно люблячий
усмiх очей...
Один... I ще один.
Вони iдуть по линвi обрiю...
Обережно!!! Там блискавка!
Тихо.
Темно.
Твої губи заснули
на моїх -
краплi по шибцi...
Гроза.
Трохи спекотно...