Границя доступностi. Напевно всiм доводилося бачити у вi снi дивнi речi . Робити таке що в реальному життi не реально. Так, я впевнений в тому що у вас таке траплялося i не одноразово. Той день був особливим для мене. Хоч i пройшло 8 рокiв а я запамятав його на все своє життя. Чорна земля ховалася пiд одиялом холодного снiгу. Був новорiчний настрiй . Тож всi сусiди з посмiшками вiталися. I от я попивши кави вирушмв на працю . Менi дiйсно з працею пощастило. Тому що я не встигав навiть викурити цигарку до половини як я вже стояв на порозi магазину .Та вiв розмову з колегою. Так ранок ми починаємо як i всi нормальнi люди. Фiлiжаночка кави та сигарка швидко ставили мiзки на своє мiсце. Олександр ,цiкава людина -добрий друг та можна сказати i мiй наставник. Не дивлячись на те що вiн був старший за мене на 10 рокiв.то все було дуже навiть добре.Скажемо так я багато розмiрковував,а що буде пiсля смертi.Рай-Пекло чи просто пустота.I менi не було з ким про це поспiлкуватися. Тому що в наш час люди назвуть це не що iнше як iдеотизмом. Тож одного разу ми знайшли спiльну мову.Менi здавалося що , ось нарештi я можу комусь розповiсти про все те що я знаю та вмiю. Ми спiлкувалися на рiзнi теми..про лiторгiчнi сни про фази сну ,сингулярнiсть, швидкiсть дзеркала ,переродження душвi .шлях душi до вселення в людину до и пiсля. Розмова була цiкавою та довгою. Проте розмову перервав дзвiнок телефону моєї дiвчини , з якою я зустрiчався майже два роки,.i в нас було все добре.Але вона сказала що нам потрiбно зробити павузу. I тут я притих задаючи собi купу питань.Чому?Хто вiн ?як таке трапилося? В цiлому картина була така .Я стояв тримаючи телефон в руцi i весь закамянiлий .Ноги нiби то як корнi дубу зрослися з пiдлогою я не мiг зробити й кроку щоб присiсти.в серединi мене щось обiрвалося. Слух прийняв тiлькi те що повторював .Чому? Чому? чому? Чому???це було дивне вiдчуття . Нiби то я остання людина на цiй планетi. Я взагалi нiколи такого не вiдчував.Звiсно я колезi нiчого не розповiв. А по закiнченню робочого дня я вирiшив пiти до дому своєї дiвчини та поговорити з нею. Я приготувався до зустрiчi випивши декiлька бокалiв пива . I ось ще зосталося менi 100 метрiв пройти до дому Оксани.як я побачив машину з якої виходила Оксана та якийся чоловiк . I пiшли до хати. А в мене в головi за цю мить коли вони йшли в дiм , пролунав пострiл ,нiби то я на бiговiй дорiжцi.Я розвернувся та шо було сили намагався як найбистрiше втiкти звiдти. Забувши що там через 30 метрiв по заду де я проходив було дуже склизько.I бiг немов кволе зайченя. Яке втiкає вiд хижого звiря.Серце просто випригувало з моїх грудей. Менi здалося що я бiг цiлу вiчнiсть . I тут раптово в очах все потемнiло.Я зрозумiв що я спiдсковзнувся ,та вдарився головою. Проте бiль я не вiдчував.Спробувавши вiдкрити очi я побачив жовтий лiхтар вiд якого так грацiйно та цiленаправлено до мене спускалася моль.Росмiром з мої руки.скрiзь була тиша i було чути тiльки трепiт вiд крил молi та хрусткiт снiжинок якi падаючи менi на леце розбивалися немов метеорити.Я розумiючи що нiякої молi зимою бути не може ,намагався пiдвестися.проте я не змiг навiть порухати руками. А потiм я вiдчув неймовiрну легкiсть.нiби не iснує земного притяжiння.що я взлiтаю.блище до лiхтаря.Але молi я вже не бачив, тож я намагався розшукати її.Але все марно було вона зникла ,а музика яка лунала просто з неба.я пiднiмався вище домiв а музика все гучнiше звучала. В нiй панувала гармонiя та спокiй . Нiби то закликала мене до себе,але я розумiючи то все,не пiддавався невiдомiй силi.Тому що,я мiг i не повернутися в своє тiло.Та як то кажуть вiдiйти з цього свiту.I коли я пiднявся на рiвень 5 поверху , я нiбито перевернувся лицем до низу таповис у повiтрi.Розглядаючи своє тiло яке просто лежало безпомiчно на проїжджiй частинi.Легкiсть мого тiла яке повисло над моїм тiлом яке було з низу просто фантастична. Я мiг думками перемiщатися,робити пiруети ,повороти ,без будь яких перешкод.Скажу вiдверто ,я насолоджувався цiєю миттю. Я зробивши декiлька кiлець над мiстом я завiтав до себе до дому. Все як завжди , Мати переглядала свiй улюблений серiал,попиваючи гаряший шоколадта окутана в теплому верблюжому одиялi.Я намагався покликати її але мої старання були маонi, вона мене не чула.Пiднявши голову в верх ,я силою думки взлетiв скрiзь 2 поверх та опинився над будiвлею. Згадав що Оксана там з кимось. Я що духу помчався до неї. Але пролiтаючи поруч свого тiла яке просто лежало нерухомо на дорозi.Я трiшки збавив швидкiсть поглянути чи все добре зiмною. Я зiткнувся з невiдомим страховиськом.Схоже типу демона чи типу пiв людини пiв тварини козла ,чи кози. Воно йшло на копитах немов людина ноги були чорного кольору ,тулуб був схожий також на козла ,руки ули схожi на людскi, проте де що змiненої форми. Мускулистi та велику.А пальцi продовженi та з великими чорними ,брудними ,зламаними нiгтями, якi тримали якийся монумент .А голова схожа як 2 каплi води з головою барана. Тiльки очi були якiсь пустi та в одночас наповненi вогнем.Я побачивши все те намагався обiгнати його. Але коли я пролiтав повз нього мене нiбито притягувало до голови цього створiння,