Кузнецов Михаил Юрьевич : другие произведения.

Промова на захист бакалаврського диплома

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Тема дипломної роботи "Бруно Бауер i нiмецька класична фiлософiя: вiд правого до лiвого гегельянству". Опоненти на захисту: Загрiйчук Iван Дмитрович д. фiлос. наук, професор з УкрДУЗТ, Володимир Володимирович Прокопенко д. фiлос. наук, професор з ХНУ, Олег Миколайович Перепелиця (мiй науковий керiвник) д. фiлос. наук, професор з ХНУ.
Тема дипломної роботи 'Бруно Бауер i нiмецька класична фiлософiя: вiд правого до лiвого гегельянству'

  
   Наш президент, Зеленський Володимир Олександрович, вiдмiтив, що неможливо збудувати успiшну країну, якщо не давати вiдповiдей: '<...> Суспiльству потрiбнi вiдповiдi. <...> Їх у людей накопичилось тисячi. Вiдсутнiсть вiдповiдей i справедливостi призводить до втрати довiри. Неможливо побудувати успiшну країну, якщо суспiльство не довiряє державi. Довiра - це не лише про ставлення до державних органiв, а й про участь людей у вирiшеннi проблем та ухваленнi рiшень' (1).
  
   Актуальнiсть Бруно Бауера для України полягає у наступному:
  
   1. Бауер виступав проти будь-якої релiгiй. Iдеальна держава - це держава атеїстiв. За Бауером перший, хто почав будувати фундамент найкращої держави, був Сократ. Себе Бруно Бауер вважає останнiм будiвельником найкращої держави.
   2. У розумiннi, що є захiдне мислення, i є схiдне мислення. Зараз Україна є схiдною деспотiєю (12). Один з головних крокiв в бiк демократичного захiдного мислення це вiдмова вiд Томаса України, який був вручений Константинопольською православною церквою Київської митрополiї 6 сiчня 2019 року.
   3. Як Нiмеччина не означає тiльки для нiмцiв, так i Україна не означає тiльки для українцiв. Традицiї i звичаї у суспiльствi - запорука стабiльностi у стосунках мiж людьми. Цiннiсть приватної власностi, шанування працi та особистої свободи це якостi захiдного мислення, а не корумпованого схiдного мислення. Схiдна свiдомiсть тiльки i шукає приводу, щоб не працювати. Схiдний деспотизм пригнiчує, що б кожен, крiм головного, був неписьменним i слабовольним.
   4. Бруно Бауер вважає, що праця вiдрiзняє людину вiд тварини. Тварина лише споживає та нiчого не виробляє. Схiдний деспотизм це прислужувати деспотовi, або реальної фiгурi, або транцендетной (по той бiк буття) фiгурi. Захiдний демократизм грунтується на правi слова. В справжньої демократiї голос не задавлять у разi незручних питань, якi лунають вiд голосу волi.
  
   Мiнiстр освiти та науки України Шкарлет Сергiй Миколайович ухвалив найвищi вимоги до академiчної науки: 'первоочередной задачей <...> академической науки является направление социально-экономического развития Украины в единое поле современного развития передовых стран мира, характеризующееся переходом от индустриального к постиндустриальному (информационному) этапу, в основе которого лежит инновационно-информационная <...> модель развития' (2).
  
   У своєї дипломної роботi я дiйшов до таких висновкiв:
  
   У першому роздiлi 'ГЕНЕОЛОГIЯ, ПОХОДЖЕННЯ ТЕРМIНА 'НIМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФIЛОСОФIЯ' I IСТОРИЧНА ФАКТИЧНIСТЬ ТЕРМIНА'.
  
   а) Термiном 'нiмецької класичної фiлософiї' визначають кiлька ключових фiгур в європейськiй фiлософiї кiнця XVIII столiття i першої половини XIX столiття, якi акумулюють в собi основний змiст фiлософського процесу цього iсторичного перiоду. Це Iммануїл Кант, Йоганн Готлiб Фiхте, Фрiдрiх Вiльгельм Шеллiнг i Георг Вiльгельм Фрiдрiх Гегель. Саме цi чотири фiгури утворюють смислове ядро того, що зазвичай називається нiмецькою класичною фiлософiєю.
   У вузькому сенсi - з 1781 року (видання працi I. Канта 'Критика чистого розуму') по 14 листопада 1831 року (смертi Г.В.Ф. Гегеля).
   У широкому сенсi - з 1739 року (видання працi Д. Юма 'Трактат про людську природу') по 14 березня 1883 року (смерть К. Маркса).
  
   б) Термiн 'нiмецька класична фiлософiя' вперше з'явилася (потiм була введена у ужиток) в назвi однiєї з найвiдомiших робiт Ф. Енгельса 'Людвiг Фейєрбах та кiнець класичної нiмецької фiлософiї' (1886 р.).
  
   в) Подiл на ключовi фiгури, якi акумулюють в собi головний змiст фiлософського вчення - процес свiтоглядний. Передбачається абсолютно певний нормативний погляд на фiлософiю, а саме переконання, що головну цiннiсть у фiлософiї представляють спроби створити всеосяжну, закiнчену, вибудувану за деякими єдиними правилами фiлософську систему. Тому тi фiлософськi проекти, якi або не претендують на систематичнiсть, або пропонують якiсь принципово iншi моделi самого розумiння того, що таке систематична фiлософiя i в чому може полягати її систематичнiсть, виявляються, завдяки застосуванню цього термiна, витiсненими на периферiю.
  
   У другому роздiлi 'ГЕГЕЛIВСЬКА IДЕАЛIСТИЧНА ДIАЛЕКТИКА. БРУНО БАУЕР ТА ГЕГЕЛЬЯНСТВО'.
  
   а) Мислення в самому собi має мiстити об'єктивне, щось, що виходить за його межi. I це об'єктивне в мисленнi, за Бауером, iснує тому, що воно мислить саме по собi, робить себе предметом мислення, 'роздвоюється', дiлиться на суб'єктивне i об'єктивне. Об'єктивне тим самим зображується Гегелем як 'вiдчуження' мисленням свого буття у виглядi матерiї природи, а розум представляється не як специфiчна особливiсть людини, а як першооснова свiту, якому вiн дає назву абсолютна iдея, свiтовий дух.
  
   б) З точки зору ставлення до гегелiвської спадщини вододiл проходив мiж 'правими' гегельянцями, якi вважали працi Гегеля найвищим досягненням фiлософiї, якi потребували лише в популяризацiї, i младогегельянцями (або 'лiвими' гегельянцями), якi хотiли 'поставити Гегеля з голови на ноги', тобто повернути його умоглядну дiалектику на реальний грунт.
  
   в) Гегельянство пiдкорило освiченi уми Нiмеччини. Пруссiя стала нав'язувати реакцiйно - монархiчну iдеологiю, пригнiчуючи, по-перше, лiберально - рейнськi вiяння, по-друге, бажаючи об'єднати всiх нiмцiв пiд своїми прапорами. Пруссiя поширювала гегельянство як заразу, яка пiсля смертi Гегеля у 1831 роцi, вийшла за межи Рейнсько-Одерського кордону.
  
   г) Теоретичним 'вiсником' єврейських погромiв в Нiмеччинi з'явилась праця Бруно Бауера 'Єврейське питання' (1843), завдяки якому була пiднята проблема 'Judenfrage'. З'явилося безлiч трактатiв, памфлетiв, газетних статей i книг на цю тему. Саме завдяки працi Бауера 'Judenfrage' в Європi стали формуватися єврейськi союзи та зароджуватися сiонiзм.
  
   У третьому роздiлi 'ПОХОДЖЕННЯ, НАВЧАННЯ I ФIЛОСОФIЯ БРУНО БАУЕРА'.
  
   а) Бруно Бауер (нiм. Bruno Bauer, народився 6 вересня 1809 року у Ейзенберге, герцогство Саксен-Альтенбург - помер 13 квiтня 1882 року, в Рiксдорфi, бiля Берлiна, Нiмецька iмперiя) - нiмецький фiлософ-гегельянець, теолог, релiгiєзнавець, библеист, iсторик та публiцiст. Бувши студентом Г.В.Ф. Гегеля, Бауер був радикальним рацiоналiстом в фiлософiї, полiтицi та в бiблiйнiй критицi. Бауер дослiджував джерела Нового Заповiту, i, починаючи з гелленофiлiї (любов до всього грецького) орiєнтацiї Гегеля, прийшов до висновку, що раннє християнство бiльше зобов'язана давньогрецької фiлософiї (стоїцизму), нiж iудаїзму. Починаючи з 1840 року Бауер створив серiю робiт, де стверджував, що Iсус був фьюжен (сплавом) iдеї всього попереднього можливого теологiчного абсолюту, чистого для єврейського, грецького i римського суспiльств.
  
   б) Бруно Бауер використовував свiй умоглядно - критичний метод, це видно з його першої великої роботи 'Релiгiя Старого Завiту в iсторичному розвитку його принципiв', представленої в 1838 роцi. Критика iсторiї одкровення Бауер пояснює, що внутрiшнє виявлення є внутрiшньої дiалектики iсторiї свiдомостi Бога, його релiгiйних iдей i поглядiв, як вона [дiалектика] з'явилася в свiдомостi єврейського народу.
  
   в) Для Бруно Бауера справжня сутнiсть людини - це свобода, це людство, яке долає всi кордони, а його творець - вiльна i нескiнченна впевненiсть в собi. Тому iсторичний рух забезпечить людству перемогу над релiгiєю. У християнина, вважає Бауер, є тiльки один крок - подолати християнство. Єврею, оскiльки, згiдно з Бауеру, вiн нiчого не внiс до просвiтлення, а просвiтлення 'має справжнє мiсце в християнствi', йому важче. При цьому Бауер постулює перевагу християнства над iудаїзмом.
  
   Бруно Бауер це войовничий матерiалiст, теологiчний iсторик та патрiот Нiмеччини.
  
   Лаконiчно усе життя Бауера можна висловити наступними тезами:
   1. Боровся проти будь-якого прояви субстанционального духу серед людей. Бруно Бауер був за позбавлення прав i привiлеїв будь-якої релiгiї, i, тим самим за звiльнення людей вiд незрозумiлого та строго схiдного культу деспотизму (3).
   2. Виступав проти свiтового духу i його прояв в повсякденностi i в описi через свiтовий дух iсторичних подiй.
   3. Виступав проти будь-якої божественної сутi.
   4. Переглядав полiтику, шукав, кому та як вигiднi тi чи iншi закони. Якi верстви (слои) населення вiд цих законiв пiднесуться (утворюють касту недоторканних), а як i нiвелюються (утворюють касту пригноблених).
   5. Звеличувал французiв та насмiхався над нiмцями (до Березневої революцiї 1848 року). Бруно Бауер показував, що нiмцi можуть багато чому навчитися у французiв, перейняти їх полiтичну виборну систему i державний, i економiчний план розвитку.
   6. Необхiдно затоптати в бруд будь-яку релiгiю. Знищити мiстичнi забобони. Створити атеїстичну державу.
   7. Виступав проти iудаїзму, аристократичного погляду iудеїв на iншi народи.
   8. Вихваляв древнiх грекiв, бачав в них цiнний росток демократичної свободи та бажав цей росток пересадити з античної Грецiї в сучасну Нiмеччину.
  
   Бруно Бауер внiс у матерiалiзм, виявивши iсторичнi невiдповiдностi до вивчення фiгури Христа Давiда Штрауса у його працi 'Життя Iсуса' (1840). На початку Бауер постає як теолог, щирi вiруючий в християнство. А потiм, зневiрившись у християнствi, Бруно Бауер став атеїстом та зайнявся iсторичним дослiдженням християнства, як свiтового руху, яке охопило мiльйони людей на початку нашої ери, та триваючого до теперiшнього часу.
   Критика будь-якої релiгiї це вiдкриття Нiмеччини. Критика критик, що виявляє протирiччя у судженнях та навчаннях, ось чим займався Бруно Бауер.
   Бауер спочатку своєї дослiдницької життя, бувши лiценцiатом (4) Бонна 1841-42 роках, прийшов до висновку, що християнство винайшли євреї. Єврей, на вiдмiну вiд iудея, цей той перший iнтернацiоналiст, який змiшався з iншими народами пiд владою Римської iмперiї. Як правило, пiд словом 'єврей' Бруно Бауер називає єврея грецького походження. Першим євреєм, по Бауеру, який придумав Iсуса Христа, мабуть був євангелiст Марк.
   Потiм Бруно Бауер помiняв точку зору та заявив, що не Марко придумав Христа, а апостол Павло. Зрештою Бауер прийшов до унiверсального та остаточної думки що, хто б не був главою християнської секти, яка зруйнувала Римську iмперiю, творець секти (хтось iз трьох: Павло, Матвiй, Марк) точно змiшав та винiс плiд християнство пiд враженням стоїцизму Сенеки (5) та платонiзму Фiлона Олександрiйського (6).
  
   Декан фiлософського факультету Карпенко Iван Васильович вiдзначав, як потрiбно рухати науку: 'Iнакше кажучи, структури повсякденностi витримують iнновацiйне зрушення лише у разi природного зростання нових структур повсякденностi - як в живому органiзмi вiдмирають старi клiтки i народжуються новi, i протягом певного часу весь органiзм фактично оновлюється цiлком' (7).
  
   Як лiберал Бруно Бауер (з 1842 по 1845), пропагував згоду християнської держави з єврейськими громадами Нiмеччини.
   Як консерватор Бауер виступав проти iудеїв та вимагав вiд них вiдмовитися вiд свого шовiнiзму. Радив уряду Прусського королiвства припинити лiберальну полiтику емансипацiї євреїв.
   Бруно Бауер вважав, що iудеї, з їх аристократичним шовiнiзмом, нiколи не будуть центром свiтової релiгiї. Iудаїзм так i залишиться мiстечковим союзом (кiбуцкой (8)). Нiмеччина, у своєму прагненнi об'єднання, виступає проти будь-якого 'gemeinschaft'. Iудеї не хочуть скоритися цьому, вони стоять на власнiй позицiї. Iслам, вважає Бауер, не представляє небезпеки, оскiльки Африки та Азiї знаходяться далеко.
   Християнство зародилося у Палестинi, де швидко стало набирати прихильникiв. У християнствi не було обов'язкового схiдного культу, де обрядовiсть визначала приналежнiсть до якоїсь громадi. Громада це порядок та iєрархiя, де вся громада працює на благо свого деспота. Християнство - у своєму зародку комунiстичне вчення, стверджував Бруно Бауер, i було захiдним вченням, де б не була слiпого поклонiння невiдомо чого. Християнство у своєму тезi: 'спасеться всякий' - захопила уми сучасникiв. Платонiзм, аристотелизм, епiкуреїзм та стоїцизм були такими ж закритими сектами, як i iудаїзм, де звичайної людинi, що була не обiзнаної, було складно орiєнтуватися. Християнство, яке об'єднало платонiзм з непохитнiстю (непреклонностью), та стверджує, що душа вiчна, а людськi муки i горе - випробування для тiла, вiдкрило дверi всiм пригнобленим та стражденним. Потiм, в середньовiчне християнство було вплетено аристотелизм. I, на закiнчення, в занепадi християнства у Новий час, додали епiкуреїзм, який поставив хрест на християнствi.
  
   Завiдувач кафедри Теоретичної i практичної фiлософiї iменi професора Й.Б. Шада Перепелиця Олег Миколайович вказує, що є людина '<...> что касается освобождения и просвещения человека как человека может и должно реализоваться в полной мере только при публичном применении (öffentlichen Gebrauche) разума, когда должна быть реализована свобода - свобода слова или рассуждений (räsonieren)' (9).
   Бруно Бауер вiдстежив усю цю лiнiю. Вiн висмiяв деяких протестантiв, якi йдуть проти iудейського iменi бога 'Ягве', називаючи його 'Iєгова'. У єврейської мовi немає голосних, є тiлькi неккудот - вивiреностi (огласовки). Неккудотом стали користуватися iудеї пiсля пiдкорення Iзраїлю Олександром Македонським у IV столiттi до нашої ери. Згодом iудеї втратили можливiсть читати однi приголоснi без голосних, i, додали голоснi. Грецькi вченi, через сатрапiв-дiодохов Олександра Македонського (Селевка та Птоломея), щоб розумiти, про що йдеться в текстах iудеїв, зажадали додати додатковi приголоснi.
   Як зауважує професор Загрiйчук Iван Дмитрович, з Українського державного унiверситету залiзничного транспорту, що людина будучи у стадiї дитинства створює собi божественний образ, але змiцнiвши переосмислює свої дитячi видумки: 'Вже маленька дитина, яка прокинулась до свiдомостi, навчилась розмовляти i набула першого досвiду спiлкування зi свiтом прагне до осмислення свiту як цiлого, узгодженого в собi утворення. Саме з цiєї причини першим питанням, яким дитина ставить в незручне становище маму, є питання: звiдки Я? Як би довго мама не уникала вiдповiдi на це питання, рано чи пiзно вона ''зiзнається'', що вона її народила. Але з причини допитливостi, яка носить практичний характер (дитинi необхiдно знати свiт, в якому вона живе), ''дитячi'' питання на цьому не закiнчуються. Далi йде цiла низка питань. Це не лише питання, хто тебе мамо народив, але й хто народив твою маму. Йдучи таким шляхом, малеча врештi-решт задає питання, хто був першою людиною. Але й вiдповiдь, що першою людиною був Адам, як правило, не влаштовує допитливих дiтей. Вони хочуть знати звiдки з'явився той Адам. I навiть вiдповiдь, що Адама створив Бог, не задовольняє людину, яка прийшла в цей свiт не по своїй волi. Само собою зрозумiло, вiдповiдь на сакральне питання: звiдки Бог? Тим бiльше не задовольнить дитину, коли їй скажуть, що вiн нiзвiдки, що вiн вiчний, що вiн завжди був, є i буде. Так само не задовольнить її твердження, що першою була матерiя, свiт матерiальних речей, яка також є вiчною, а значить є, була i буде вiчно iснувати. Так буденна свiдомiсть приходить до необхiдностi визнання безпочаткового початку свiту, який для теоретичної свiдомостi виступає в поняттi субстанцiї' (10).
   Фрiдрiх Енгельс, дiзнавшись про смерть Бруно Бауера в 1882 роцi, тепло вiдгукнувся про нього, присвятивши статтю. Наведу уривок:
  
   'В Берлине 13 апреля умер человек, который некогда играл известную роль как философ и теолог, но потом в течение многих лет оставался полузабытым, лишь время от времени привлекая к себе внимание публики в качестве 'литературного оригинала'. Официальные теологи, в том числе также и Ренан, списывали у него и поэтому единодушно его замалчивали. Между тем, он стоил больше, чем все они, вместе взятые, и сделал больше их всех в вопросе, который интересует и нас, социалистов: в вопросе об историческом происхождении христианства.
   Его смерть дает нам повод кратко охарактеризовать современное состояние этого вопроса и вклад Бауэра в его разрешение.
   Взгляд на все религии, а вместе с тем и на христианство, как на изобретение обманщиков, - взгляд, господствовавший со времени вольнодумцев средневековья вплоть до просветителей XVIII века включительно, - оказался уже неудовлетворительным с тех пор, как Гегель поставил перед философией задачу показать рациональное развитие во всемирной истории' (11).
   Бруно Бауер пiсля об'єднання Нiмеччини (1871) прийшов до висновку, що будь-яка релiгiя шкодить суспiльству. Не варто проголошувати якусь релiгiю домiнуючою. Дайте вiльнiсть, свободу вiросповiдання i за цю свободу пiдданi будуть боротися за свого благодiйника.
  
ВИСНОВКИ

   1. Бруно Бауер є значною iсторичною постаттю європейського масштабу, що представляє винятковий iнтерес, як для нiмецької класичної фiлософiї, так i для iсторiї атеїзму.
   2. Завдяки Бауеру була зроблена спроба представити всю iсторiю божественного одкровення умоглядно-критичним чином, тобто в його дiалектичному розвитку вiд Старого Завiту до єврейського свiту думки в бiльш пiзнi часи, в ранньохристиянську теологiю Писання Нового Завiту. В рамках цiєї течiї була переосмислена i сформульована Бауером заново проблема взаємин суб'єкта та об'єкта, був розроблений дiалектичний метод пiзнання i перетворення дiйсностi.
   3. Бауер стверджував, що мислення в самому собi має мiстити об'єктивне, щось, що виходить за його межi. I це об'єктивне в мисленнi, iснує тому, що воно мислить саме по собi, робить себе предметом мислення, 'роздвоюється', дiлиться на суб'єктивне та об'єктивне значення.
   4. Молодогельянцi (нем. Junghegelianer), або лiвi гегельянцi (нiм. Linkshegelianer), - група нiмецьких iнтелектуалiв в серединi XIX столiття. Найвизначнiшими представниками були прямi або непрямi учнi Георга Гегеля. Їх надихала думка Гегеля, що метою i обiцянкою iсторiї є заперечення будь-яких обмежень людської свободи, що Свобода i Розум є рушiйними силами iсторiї.
   5. Будучи студентом Г.В.Ф. Гегеля, Бауер був радикальним рацiоналiстом в фiлософiї, полiтицi i в бiблiйнiй критицi. Бауер дослiджував джерела Нового Заповiту, i, починаючи з гелленофiлiї Гегеля, прийшов до висновку, що раннє християнство бiльше зобов'язана давньогрецької фiлософiї (стоїцизму), нiж iудаїзму.
   6. Бауер зацiкавлений у розумiннi теоретичних базисiв церкви. Це не може вiдбуватися на основi коливання суб'єктивних вiдчуттiв, це вимагає опосередкування окремого суб'єкта i об'єктивного стану. Бруно Бауер сформував цю дiалектичну модель для свого життя. Фiлософiя релiгiї Гегеля допомогла вiдповiсти iнтересам Бауера не тiльки в поясненнi того, що вже iснує, а й у виправданнi сьогоднiшнього i абсолютного, iдеального майбутнього.
   7. Бауер пояснює протирiччя мiж Євангелiями, кажучи, що вони є джерелом рiзних усних традицiй i що важливо витягти бiльш-менш велику iсторичну основу з того, що у них спiльного. Однак, оскiльки Євангелiя постiйно мають лiтературне походження, неможливо вiдразу знайти 'чисто дане i оголене реальне'. Месiя християнства стає лiтературної фiгурою. Iсторична основа християнства, таким чином, зруйнована.
   8. Для Бруно Бауера справжня сутнiсть людини - це свобода, це людство, яке долає всi кордони, а його творець - вiльна i нескiнченна впевненiсть в собi. Тому iсторичний рух забезпечить людству перемогу над релiгiєю. У християнина є тiльки один крок - подолати християнство. Єврею, оскiльки, згiдно з Бауеру, вiн нiчого не внiс до просвiтлення, а просвiтлення 'має справжнє мiсце в християнствi', йому важче. При цьому Бауер постулює перевагу християнства над iудаїзмом. Вiн парадоксально дотримується лiнiям класичних антиєврейських стереотипiв та наївно претендує на те, щоб судити усю iсторiю як кiнцеву мету.
   9. Бауер бачить iсторичну мiсiю нiмецького народу у колонiзацiї слов'ян та угорцiв. Якщо нiмцi (австрiйцi) не встигнуть колонiзувати слов'ян та угорцiв, слов'яни та угорцi це зроблять з нiмцами. Сотворiння багатонацiональної держави з Австрiйської iмперiї, за звинуваченням Бауера, це була диверсiєю слов'яно-угорського населення у парламентi iмперiї. З гегелiвського мислення Бауер напророчив роздроблення на нацiональнi держави Австрiйськiй iмперiї, всход нацiоналiстичних та расистських мислень, якi розтягнут нiмецьку iмперiю на свої самостiйнi 'нелюдськi' держави. Бруно Бауер - приклад переходу вiд крайнього лiвого до крайнього правого полiтичного мислення, вiд абстрактного iдеалiзму до нелюдського цiнiзму.
  
***

  
  
Примiтки

  
  
  
   1. 20 жовтня 2020 року - 12:26. 'Послання Президента України Володимира Зеленського до Верховної Ради про внутрiшнє та зовнiшнє становище України'. URL: https://www.president.gov.ua/news/poslannya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-verho-64717.
  
   2. Шкарлет С. Н. Информационная экономика как основа социально-экономической регенерации Украины / С. Н. Шкарлет // Экономика Украины. - 2014. - ? 11. - С. 51-60. С.52. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ekukrr_2014_11_6.
  
   3. Bauer, Edgar. 'Bruno Bauer Und Seine Gegner' (1842). - С. 112. C. C. 13-35, 103-106.
  
   4. Ступiнь лiценцiата присвоювалась особам, що здали на четвертому курсi навчання у вищому навчальному закладi три-чотири iспити з дисциплiн, що визначає профiль наукової спецiальностi; вона давала право викладати в лiцеї (як правило, в провiнцiї).
  
   5. Сенеки - молодший, Луцiй Анней (жив в I столiттi н.е.) - римський фiлософ-стоїк, поет та державний дiяч. Вихователь Нерона та один з найбiльших представникiв стоїцизму. Син Луцiя Ганнi Сенеки Старшого та Гельвiй. Молодший брат Юнiя Галиона. Належав до стану вершникiв (всадники).
  
   6. Фiлон Олександрiйський (грец. Φίλων ὁ Ἀλεξανδρεύς, лат. Philo Alexandrinus) або Фiлон Жидовин; Фiлон Юдейський (бл. 25 до н. е., Олександрiя - ок. 50 н. е.) - представник єврейського еллiнiзму, центром якого була Олександрiя, богослов, апологет iудаїзму та релiгiйний мислитель, що зробив великий вплив на наступне богослiв'я своїм екзегетичним методом та вченням про Логос. Свою систему iнтерпретацiї Танаха / Бiблiї Фiлон побудував на палестинськiй (иудаистской) герменевтики та олександрiйському (грецькому) аллегорiзмi.
  
   7. Карпенко, I.В. Фiлософiя i свiт повсякденностi. Фiлософiя i свiт повсякденностi / I.В. Карпенко // Фiлософськi обрiї. - 2009. - ? 22. - С. 59-71. - Бiблiогр.: 4 назв. - укр. C. 62. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25909.
  
   8. Сiльськогосподарська комуна в Iзраїлi, що характеризується спiльнiстю майна та рiвнiстю в працi i споживаннi.
  
   9. Перепелица, О.Н. Актуализация вопроса 'Что такое Просвещение': между биополитикой и свободой. Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук, 2013. C. 1-7 c. C. 5. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/aktualizatsiya-voprosa-chto-takoe-prosveschenie-mezhdu-biopolitikoy-i-svobodoy.
  
   10. Загрiйчук, I. Д. (2013) ФIЛОСОФIЯ ЯК СПОСIБ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОТИРIЧ БУДЕННОЇ СВIДОМОСТI. Вiсник Житомирського державного унiверситету iменi Iвана Франка (72). С. 16-20. С.17. URL: http://eprints.zu.edu.ua/10632/.
  
   11. Энгельс, Фридрих. Бруно Бауэр и раннее христианство [Текст]. - Москва : Парт. изд-во, 1933. - 14 с.; 20 см. - (Серия "Двухтомника" К. Маркса и Ф. Энгельса/ Ин-т Маркса-Энгельса-Ленина при ЦК ВКП(б).; Вып. 9). (Серия "Двухтомника" К. Маркса и Ф. Энгельса/ Ин-т Маркса-Энгельса-Ленина при ЦК ВКП(б).; Вып. 9) FB МЭ 1-82/3-1. URL: http://www.agitclub.ru/front/mar/bm06.htm.
  
   12. 'Україна це деспотична i корумпована країна в Схiднiй Європi. <...> Україна є перевалочною базою для наркотрафiку з Азiї, особливо канаплi та опiуму' - американськi данi з Центрального розвiдувальнгог управлiння (ЦРУ) США. URL: https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/ukraine/#government.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"