Спышу сповiститы тебе, що нас постигло велике горе. Наш дорогий брат Даня погиб 1 липня 1941 р. Мiж нами нема дорогого брата, которого ми так любили i уважали за його добре сердце, прекрасну душу, веселiсть i ум.
Вiн ушов вiд нас навiк. Дуже жалко. Я пошанував його память сумующiм мiнутним стоянням моя голова вiд жалостi схилилась а з очей довгiм рядком котились сльозы. Я неплакав, но мої сльозы котились.
Я не знаю як тепер Тамаре. Добре як що вона одинока, менше горя, но менi здаеться що есть дитя. Вiдчай лучше, невзыраючи на горе Тамара буде поколiння.
Якщо будеш у Тамары в гостях то будь добрый успокiй Тамару, т.к. її сльозы и неменуема отчаянна грусть, кроме вреда здоровью нiчого не поможе.
Вiчна память дорогому брату вiддавший свое молоде життя за нашу батькiвщину и нас. Ваня.